В Україні проблема зниклих безвісти замовчується — мати бійця. Листопад, 2015
Олександра Романцова, активістка Центру Громадянських Свобод та Ядвіга Лозинська, мати зниклого безвісти під Іловайськом солдата, розповідають про можливості отримати інформацію щодо зниклих під час збройного конфлікту
Василь Шандро: Хто в ньому взяв участь?
Олександра Романцова: Участь взяли представники всіх державних структур, які займаються даним питання. Це об’єднаний центр при СБУ, який було «перестворено» щойно. Крім того, були представники Міністерства оборони та Міністерства внутрішніх справ, які на різних етапах займаються темами безвісти зниклих та ідентифікації тіл — ми взяли ці два аспекти. Були представники міжнародних організацій: ОБСЄ, ООН та «Червоного хреста». Найактивніша частина — волонтерські організації, які також включилися в цей процес.
Головне досягнення — люди зібралися в одній кімнаті і мали 2 години, щоб обговорити проблеми, з якими стикаються. По-друге, тільки систематизована робота буде більш ефективною.
Тетяна Трощинська: З вашого досвіду, що б ви порадили робити людям, чиї родичі чи знайомі зникли безвісти в зоні АТО? Куди їм звертатися?
Ядвіга Лозинська: Я належу до організації учасників АТО, яка допомагає рідним знайти полонених, безвісти зниклих та тіла тих, хто загинув. Можна звернутися до центрів у областях, які будуть уповноважені займатися цим питанням.
Ми думаємо, що та сторона з СБУ буде важко спілкуватися, адже не хоче контактувати з правоохоронними органами. Тому потрібна громадська організація для вирішення цього питання. На мою думку, цій потребі відповідає організація «Народна пам’ять», яка вже має певні напрацювання щодо даної проблеми. На жаль, державної фінансової підтримки вона не отримує, функціонує на волонтерських засадах, але попри це є дуже дієвою.
Василь Шандро: Як називається ваша організація?
Олександра Романцова: Це ВМГО «Народна пам’ять», відома ще як «Чорний тюльпан». Досвід показує, що та сторона з громадськими організаціями легше вступає в контакт.
Тетяна Трощинська: Є побоювання, що зайва публічність у такій ситуації може зашкодити.
Ядвіга Лозинська: Я дотримуюсь іншої думки: комунікацію треба налагоджувати ще більше, бо тільки вона дієва у даній ситуації.
Олександра Романцова: Як правило, чим гучніше шукають людину, тим краще з нею поводяться у полоні.
Василь Шандро: Про що говорить статистика?
Олександра Романцова: Сьогодні всі три державні системи називали свої дані. МВС казало про 6200 звернень щодо безвісти зниклих, які будуть або визнані загиблими, або такими, що перебувають в полоні. Тобто, це первинна інформація, яка надається за зверненнями батьків. В базу даних ДНК впізнаних тіл включено понад 700, адже ДНК-аналіз — тривалий процес і він має бути більш відкритим. Система не ідеальна, але це все ж можливість отримати хоч якусь інформацію.
Ядвіга Лозинська: Те, що три державні системи показали три різні статистики — просто неприпустимо. Це є реальною проблемою.
Аудиозапись опубликована на сайте “Громадське Радио” 20.11.2015.
Послушать ее можна тут: https://hromadskeradio.org/programs/hromadska-hvylya/v-ukrayini-problema-znyklyh-bezvisty-zamovchuyetsya-maty-biycya
