«Компенсація чи її ілюзія»: Центр громадянських свобод презентував дослідження щодо ситуації з позовами до РФ в українських судах

24 вересня відбувся національний експертний круглий стіл «Компенсація чи ілюзія: які механізми працюють, а які ні?», де Центр громадянських свобод презентував дослідження щодо правового аналізу ситуації із позовами громадян до РФ в національних судах щодо компенсацій шкоди, нанесеної РФ внаслідок війни.

Усьому світові відомо, що за понад 10 років російською агресією мільйонам українців, бізнесу й державі Україна завдано величезних збитків. До 2022 року судова практика була поодинокою та, загалом, негативною в питаннях такого відшкодування. Проте вже після повномасштабного вторгнення в лютому 2022 року на міжнародному та національному рівні не ухвалили повноцінних правових підстав та процедур відшкодування завданої Росією шкоди.

«В таких умовах  критично важливо, яким чином забезпечити справедливий процес», — зазначила у вітальному слові заходу виконавча директорка Центру громадянських свобод Олександра Романцова. 

В результаті, після вторгнення позивачі у своїх заявах адресували власні вимоги про відшкодування виключно до Російської Федерації. І ключовим рішенням, яке стало початковою точкою для формування подальшої судової практики стала постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 квітня 2022 року в справі № 308/9708/19, що українські суди мають право не враховувати судовий імунітет Російської Федерації в таких справах.

Зважаючи на це рішення, яке сформувало подальшу усталену судову практику, виникло кілька правових питань, які ставлять під сумнів відповідність таких процедур міжнародному законодавству та стандартам прав людини.

В контексті зазначеного рішення Верховного суду йде мова про принцип суверенного імунітету, за яким іноземна держава може бути притягнута до відповідальності в судах іншої держави лише за її згодою. Проте, на думку Верховного Суду, сучасні тенденції міжнародного права та начебто практика Європейського суду з прав людини свідчать про можливість обмеження цього принципу в певних випадках. На сьогодні вже ухвалено понад 600 рішень про задоволення позовів до РФ. Першим ключовим запитанням тут є: чи порушує така судова практика принцип імунітету РФ в українських судах? Чіткої відповіді наразі немає.

«На сьогодні на міжнародному рівні немає конкретної відповіді щодо механізмів відшкодування шкоди, котрі можуть працювати для України. Існують різні способи впровадження компенсаційних механізмів», — зазначив Валентин Сердюк, юрист-аналітик Центру громадянських свобод. Відповідно, українська держава мала б передбачати відповідний компенсаційний механізм для України у вітчизняному законодавстві.

Другим ключовим питанням з погляду міжнародного права та стандартів прав людини є проблема дотримання права на справедливий суд. Тут йде мова про питання відсутності належного повідомлення відповідача про справу, відсутність представників відповідача або призначення такого коштом держави й здійснення активного захисту, фактично справа розглядається виключно в межах позовної заяви.

«На сьогодні не існує методики оцінки шкоди, позови задовольняються на основі позовних вимог без належного обґрунтування. Особливо цікавим у цьому плані є того, як широко та контроверсійно застосовується підхід до відшкодування моральної шкоди», — відмітив Тимофій Атаманчук, юрист-аналітик Центру громадянських свобод.

Третім питанням є особливості виконання таких рішень українських судів. На сьогодні у судовій практиці фактично є ситуація, коли ухвалюються рішення, які можуть ніколи не бути виконаними через відсутність відповідних механізмів на рівні правового регулювання з боку української держави. 

«В Україні наразі немає ніякого спеціального законодавства щодо відшкодування шкоди після повномасштабного вторгнення, на яке б посилалися українські суди. І в українській юрисдикції механізмів виконання таких рішень наразі немає», — наголошує Володимир Яворський, програмний директор Центру громадянських свобод. Відповідно, існує велика ймовірність, що ці рішення ніколи не будуть виконаними ні в Україні, ні в інших юрисдикціях.

Після презентації звіту відбулося також представлення роботи Київського Офісу Реєстру збитків для України, а також експертне обговорення наявних нині механізмів компенсацій та їхньої ефективності. 

Ганна Христова, керівниця Київського Офісу Реєстру збитків для України, представила мандат та завдання Реєстру збитків для України, а також перспективи впровадження міжнародного компенсаційного механізму для України. Ігор Караман, представник Київського Офісу Реєстру збитків для України, також представив окремі категорії заяв, форма та правила щодо яких вже розроблено й затверджено Реєстром. Презентації пані Ганни та пані Ігоря доступні за відповідними посиланнями. 

За результатами дослідження рекомендовано:

• судам доцільно переглянути встановлену практику з огляду на визначення державою інших реалістичних механізмів компенсації;
• громадянам не звертатися до судів, натомість використовувати за наявності можливості механізмів єВідновлення та Реєстру збитків;
• Україна має невідкладно ухвалити зміни до законодавства, що обмежили б чинну судову практику в контексті позовів громадян та юридичних осіб до РФ в національних судах.

Вважаємо, що законодавство повинно б було чітко визначати правові механізми можливої компенсації в період з 2014 по лютий 2022 року та з 2022 року по теперішній час.

Увесь текст дослідження Центру громадянських свобод на тему «Компенсація чи її ілюзія» щодо ситуації з позовами фізичних та юридичних осіб до Російської Федерації в судах України можете знайти за посиланням.