Відповідальність за знищення довкілля в Україні під час війни
Українські громадські організації, інші підписанти цих принципів, представляють широке коло громадян та спільнот, що здійснюють підтримку постраждалих від агресії рф, документують міжнародні злочини та проводять інформаційну, просвітницьку роботу в умовах збройної агресії Російської Федерації проти України.
Цим позиційним документом підписанти констатують той факт, що дії військово-політичного керівництва, збройних сил Російської Федерації, якими завдається шкода довкіллю в межах України та поза її межами, становлять порушення норм та приписів міжнародного права, і мають ознаки низки злочинів.
Заявляють, що військово-політичне керівництво Республіки Білорусь так само вчиняє та є пособником злочинних дій проти українського довкілля. Республіка Білорусь сприяє вчиненню злочинів проти довкілля, зокрема, шляхом надання території в розпорядження Російській Федерації для здійснення агресії рф проти України ще з 2014 року.
Звертають увагу, що діяння військово-політичних сил РФ в ході воєнних дій проти України, в тому числі ті дії, якими українському довкіллю завдається непоправна шкода, треба тлумачити як порушення приписів, зокрема: Додаткового протоколу до Женевських конвенцій (1949 р.), що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (далі – Протокол I), ІV Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі та додатку до неї: Положення про закони і звичаї війни на суходолі, Конвенції про заборону військового або будь-якого іншого ворожого використання засобів впливу на природне середовище, міжнародного звичаєвого гуманітарного права (в тому числі, принципів 9, 13 закріплених Міжнародною правовою комісією (ILC) у кодифікації звичаєвого права “Захист довкілля під час збройних конфліктів” (2022)).
Наголошують на особливій складності розмежування фактів завдання шкоди довкіллю під час війни (наприклад підрив дамби Каховської ГЕС) за статтями чинного ККУ, а також коректної кваліфікації дій проти довкілля як порушень норм міжнародного гуманітарного права, віднесення шкоди довкіллю до складів злочинів, що передбачені різними пунктами ст. 8 Римського статуту.
Звертають увагу на необхідність комплексного використання міжнародного та національного права. Зокрема, застосування релевантних положень Кримінального кодексу України у процесі притягнення до відповідальності осіб, винних у завданні шкоди довкіллю. При цьому, правосуддя на національному рівні має здійснюватись із дотриманням високих стандартів верховенства права та законності та міжнародних стандартів праводсуддя.
Наголошують, що одним із ключових елементів ефективного притягнення до відповідальності винних за шкоду, завдану довкіллю в умовах збройного конфлікту є документування, збір доказової бази та розрахунок розміру збитків. Цей процес вимагає значних фінансових та людських ресурсів, має здійснюватися своєчасно, повно та у відповідності до стандартів доказування за міжнародним правом. Станом на зараз шкода, яка завдається українському довкіллю, не піддається повній і належній фіксації, що має бути негайно виправлено в першу чергу через активізацію та координацію зусиль відповідальних державних органів та долучення міжнародної допомоги.
Із жалем констатують, що поки не створено ефективного міжнародного механізму припинення чи мінімізації шкоди, що завдається довкіллю під час війни. На національному рівні також не вживаються заходи по мінімізації чи попередженню шкоди, що завдається довкіллю під час війни в Україні.
Підкреслюють, що Резолюцією A/76/L.75, прийнятою 28 липня 2022 року, Генеральна Асамблея ООН: 1) визнала право на чисте, здорове та стале довкілля як право людини, 2) відзначила, що це право пов’язане з іншими правами та існуючим міжнародним правом, 3) підтвердила, що сприяння цьому праву вимагає повної реалізації багатосторонніх екологічних угод на принципах міжнародного екологічного права, 4) закликала держави, міжнародні організації, підприємства та інші зацікавлені сторони приймати політичні рішення, підвищувати міжнародне співробітництво, зміцнювати потужності та продовжувати ділитися передовими практиками з метою збільшення зусиль для забезпечення чистого, здорового та сталого довкілля для всіх.
Наголошують, що відповідальність за злочинні дії проти довкілля має бути вимогою міжнародного співтовариства в цілому, у звʼязку із транскордонним характером наслідків руйнівного впливу на довкілля, з метою уникнення повторного нищівного впливу на довкілля в ході ведення військових дій. Особливо неприпустимим є вчинення подібних дій повторно, під час збройних конфліктів чи в мирний час, у світлі все інтенсивнішої зміни клімату та глобальних природних катаклізмів.
Зазначають, що через труднощі із притягненням винних до відповідальності за знищення довкілля в ході неспровокованої агресії Російської Федерації проти України, ускладнюється процес здійснення у повному обсязі відшкодування шкоди, завданої як безпосередньо довкіллю, так і конкретним фізичним особам, право на безпечне для життя та чисте довкілля порушено.
Окремо підкреслюють, що Російська Федерація має понести міжнародно-правову відповідальність за знищення довкілля України, а також відшкодувати шкоду, завдану довкіллю, що дозволить таку шкоду мінімізувати, відновити пошкоджені елементи довкілля та забезпечити екологічну безпеку для громадян України через включення такої шкоди до компенсаційних механізмів на міжнародному рівні.
Беруть до уваги Рекомендацію 2245 (2023) Парламентської Асамблеї Ради Європи, якою серед іншого пропонується забезпечити всеохоплюючу відповідальність рф за агресію проти України, підтримавши та очоливши ініціативу зі створення спеціального міжнародного кримінального трибуналу для розслідування і притягнення до відповідальності за злочин агресії, скоєний політичним і військовим керівництвом рф, та забезпечивши провідну роль Ради Європи у його створенні та наданні нею конкретної експертної та технічної допомоги; підтримати роботу міжнародних судів, компетентних здійснювати розслідування і покарання за злочини геноциду, порушення міжнародного гуманітарного права та злочини проти людяності; створити всеохоплюючий міжнародний компенсаційний механізм, включаючи реєстр збитків, завданих агресором.
А також, враховують Резолюцію Парламентської Асамблеї Ради Європи 2482(2023), де міститься заклик до членів РБ ООН розглянути можливість винесення на голосування та не перешкоджання прийняттю резолюції РБ щодо передачі ситуації в Україні на розгляд Прокурора МКС відповідно до Глави VII Статуту ООН, а ГА ООН – підтримати та схвалити створення спеціального міжнародного кримінального трибуналу та міжнародного компенсаційного механізму.
Наголошують, що Україна має невід’ємне право на самооборону відповідно до положень статті 51 Статуту ООН, при цьому, як сторона, що захищається, Україна має дотримуватися меж пропорційності в самообороні від російського агресора.
Право України на самозахист тісно пов’язане з правом ініціювати та створювати національні та міжнародні механізми з метою притягнення винних до відповідальності за злочин агресії та інші міжнародні злочини.
Із урахуванням безпрецедентної підтримки України з боку світового співтовариства в частині ведення військових дій та у боротьбі за забезпечення справедливості у правовій площині, будучи відкритими до напрацювання нових механізмів притягнення винуватців у нищенні українського довкілля до відповідальності, у відповідності до норм та принципів міжнародного права, закликають обʼєднати зусилля в цілях прийняття таких рішень:
- Окремий механізм відповідальності за злочини проти України повинен мати ad hoc статус, діяти від імені міжнародного співтовариства в цілому та розглядати, серед іншого, випадки завдання шкоди довкіллю.
- Має бути посилено міжнародну співпрацю та допомогу Україні в частині здійснення документування, оцінки та обрахунку шкоди довкіллю, яку завдається внаслідок ведення військових дій на території України. Одним із механізмів посилення такої співпраці має виступати укладення багатостороннього договору про співпрацю та допомогу Україні в частині здійснення документування, оцінки та обрахунку шкоди довкіллю, яку завдається внаслідок ведення військових дій на території України.
- Із урахуванням вразливості екологічної ситуації на планеті, наслідків зміни клімату, сучасного стану розвитку міжнародного права, має бути укладено нову міжнародну угоду, якою запроваджувались би ефективні механізми захисту довкілля і мінімізації впливів на нього під час війни, притягнення до відповідальності за завдання йому шкоди в ході збройного конфлікту.
- Генеральна Асамблея ООН має стати рушійною силою міжнародної відповіді злочинним діянням військово-політичного керівництва РФ. Зокрема, саме за допомогою ухвалення резолюції Генеральної Асамблеї ООН може бути створено механізм відповідальності за злочини проти України, вчинені в ході війни.
- На національному рівні Україна має забезпечити належне і повне розслідування випадків завдання шкоди довкіллю під час війни. У таких справах має бути забезпечено здійснення правосуддя із дотриманням усіх національних та міжнародних стандартів.
- Україна має ратифікувати Римський статут Міжнародного кримінального суду, задля забезпечення ефективного представництва інтересів України в МКС,, здійснення прийняття рішень в частині воєнних злочинів проти довкілля, також необхідно адаптувати національне законодавство про кримінальну відповідальність до вимог часу та обставин війни.
- Вищим військово-політичним керівництвом України має бути враховано, що як сторона, яка захищається, Україна має дотримуватися меж пропорційності в самообороні від російського агресора.
- Окрім механізму притягнення до відповідальності вищого військового-політичного керівництва РФ, має бути створено механізм компенсації шкоди, завданої Україні, її фізичним особам, бізнесу, довкіллю. Такий механізм може бути створено за зразком Компенсаційної комісії ООН (The United Nations Compensation Commission).
- Має бути здійснено системну дипломатичну та політичну роботу, у цілях забезпечення співпраці між державами, державами та механізмом притягнення до відповідальності військово-політичного керівництва РФ, державами та механізмом притягнення до відповідальності РФ, виконання державами рішень створених механізмів відповідальності.
- Можливості національних органів досудового слідства мають бути посилені, в тому числі за допомоги міжнародних партнерів, для більш якісного розслідування злочинів, що пов’язані із нищенням довкілля під час військових дій, а також для більш повного документування доказів завдання шкоди агресором довкіллю та природним ресурсам України.
Взаємна підтримка, ефективне та якісне просування інтересів довкілля, об’єднання правозахисного руху та створення єдиного ціннісного підґрунтя для функціонування механізмів притягнення до відповідальності, компенсації та відшкодування збитків, заподіяних агресією Російської Федерації проти України, сприятиме впровадженню зазначених рішень на рівні як національному, так і міжнародному. Консолідація зусиль правозахисників дозволить відновити міжнародний правопорядок, забезпечити стійкий мир, безпеку та справедливість із врахуванням екологічної безпеки.
Організації-підписанти:
Мережа захисту національних інтересів АНТС;
Міжнародна благодійна організація «Екологія-Право-Людина»;
Правозахисна асоціація «ФРІРАЙТС»;
Фонд підтримки фундаментальних досліджень;
Підпишіть звернення від імені організації за посиланням.
