«Знайти баланс між інформуванням суспільства та повагою до постраждалих». Наталія Ящук та Анна Трушова на Міжнародному форумі щодо сексуального насильства

2 липня в Києві та онлайн відбувся Міжнародний форум «Посттравматичне зростання жінок, постраждалих від сексуального насильства пов’язаного з конфліктом в умовах довготривалої війни — Нумо, Сестри!». Захід мав на меті підсвітити тему сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом (СНПК). Українки, експерти, урядовці та правозахисники з усього світу нагадали про цю проблему. Пресофіцерка Центру громадянських свобод Анна Трушова та старша менеджерка напряму подолання наслідків війни в організації Ящук Наталія також взяли участь у панельних дискусіях.

Наталія Ящук взяла участь у панельній дискусії «Як забезпечити комплексний державний захист пережившим незаконне ув’язнення та тортури внаслідок агресії РФ?».

«Найпершим акцентом є встановлення статусу незаконно увʼязненого внаслідок агресії РФ. Зробити це доволі складно через, в першу чергу, ненадання інформації про утримання цивільної особи в місцях несвободи країною-агресоркою. Створивши імітацію Національного інформаційного бюро у РФ, агресор вкотре підтвердив, що не має намірів дотримуватися міжнародних норм і правил. Проте, ми закликаємо НГО та держави — варто уможливити процес інформування людей, які покидають окуповані території через треті країни, звертатися до державних органів з заявами про вчинені злочини щодо них. Так само, якщо відомо про незаконне затримання людей на окупованих територіях або їх насильницьке зникнення, дотриматися процедури звернення до правоохоронних органів, Національного інформаційного бюро, Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, об’єднаного центру СБУ», — наголошувала Наталія.

Анна Трушова взяла участь у панельній дискусії III: «Особливості висвітлення в ЗМІ проблематики СНПК. Інформування суспільства та потерпілих. Важливість документування російських воєнних злочинів у рамках проблематики СНПК в Україні».

Під час свого виступу Анна Трушова поділилася досвідом роботи Центру громадянських свобод з документування воєнних злочинів, зокрема сексуального насильства. Вона зазначила, що з початку повномасштабного вторгнення ініціатива «Трибунал для Путіна», створена організацією, зафіксувала вже понад 77 тисяч воєнних злочинів, включаючи незаконні ув’язнення, зґвалтування та вбивства. Також Анна розповіла про успішний кейс з досвіду Центру щодо того, як співпраця з медіа зіграла дуже важливу роль:

«Під час одного з виїздів щодо документування воєнних злочинів на Чернігівщину ми дізналися про історію вчительки математики, яку окупанти викрали з батьківського дому і котра більше пів року перебувала в російських буцегарнях. Ми розповідали її усім: тоді про це написали в The New Yorker, The Washington Post та інші світові видання. Завдяки такому великому розголосу (враховуючи величезну адвокаційну роботу правозахисників) Вікторія Андруша повернулася додому. Ми дали їй деякий час оговтатися і тоді вирішили командою зробити документальний фільм на основі її свідчень, який ми показуємо на різних іноземних майданчиках», — ділиться Анна.

Спікерка також поділилася кількома порадами щодо висвітлення сенситивних тем, таких як сексуальне насильство під час війни, у ЗМІ:

• Уникати ситуацій, коли журналістика перетворюється на гонитву за «гарячими» фактами заради клікабельних заголовків. На першому місці має бути повага до постраждалих та їхніх історій;
• Журналісти мають нести відповідальність, щоб не ретравматизувати людей. Це означає, що вони повинні бути чутливими до потреб постраждалих, уникати описових деталей насильства та давати їм можливість контролювати розповідь про свій досвід;
• Комунікаційники, як місток між журналістами та постраждалими, також несуть свою відповідальність. Вони повинні завжди враховувати психоемоційний стан постраждалих та їхніх близьких, а також допомагати їм у спілкуванні з медіа;
• Важливо пам’ятати, що розголос у таких випадках все ж таки важливий. Завдяки публічності про злочини стає відомо ширшому загалу, що може допомогти притягнути винних до відповідальності та запобігти подібним злочинам у майбутньому.

Анна Трушова підкреслила, що знайти баланс між інформуванням суспільства та повагою до постраждалих — це складне завдання, яке потребує емпатії, професіоналізму та співпраці між журналістами, комунікаційниками та самими постраждалими.