«Ми, люди на волі, не маємо жодного права опускати руки». В межах Книжкового Арсеналу пройшло читання поезії з полону і про полон «Тримайся! Тримаюся!»
31 травня в межах XII Книжкового Арсеналу, основною темою якого цьогоріч стала «Життя на межі», відбувся спеціальний захід — поезія з полону і про полон «Тримайся! Тримаюся!». Організаторами стали Центр громадянських свобод та Фундація Катерини Осадчої.
Тисячі українців нині утримують в Росії та на тимчасово окупованих територіях. Країна-агресорка грубо порушує усі міжнародні конвенції. І цивільних, і військових катують, прагнучи зламати їхні волю до життя та віру в Україну. Та вони тримаються.
«Тримайся! Тримаюся!» — унікальна можливість почути слова бранців, які вони писали з неволі. Це листи їхнім рідних, друзям та усім нам. Їхнім голосом на події стали відомі українські актори стануть, які читали послання, не стримуючи сліз. Це Ахтем Сеїтаблаєв, Катерина Вишнева та Роман Ясіновський, а також правозахисниця та голова Центру громадянських свобод Олександра Матвійчук. Зокрема прозвучали слова засновника «Таврійських ігор» Сергій Цигіпи, заступника голови Меджлісу кримськотатарського народу Нарімана Джелялова та тренера з Мелітополя Андрія Голубєва.
Українські письменники також читали власні вірші, присвячені темі полону та українцям, які перебувають там. Зокрема Сергій Жадан, Тетяна Власова, Тоня Корнута, Наталка Гейман, Юлія Мусаковська, Анна Малігон, Марина Пономаренко та Оксана Стоміна, чоловік якої й зараз перебуває у полоні. Модерувала захід українська журналістка та ведуча Катерина Осадча. А ілюстрацію, що лягла в основу афіші проєкту, намалював Сергій Офіцеров — мешканець Херсону, якого схопили прямо у батьківській квартирі й зараз утримують у СІЗО «Лефортово» через фейкові звинувачення у тероризмі.
«Наразі цивільні знаходяться у Росії в СІЗО, в катівнях, в буцигарнях. Це люди, які були затримані на непідконтрольній Україні території за проукраїнську позицію, за те, що вони не здалися, за те, що вони не піддалися на катування, за те, що вони залишилися українцями. Таких українців за різними підрахунками від 7 тисяч до 20. І це люди, які не мають шансів на обмін. Тому що за Женевськими конвенціями цивільні не мають бути затримані.
Цивільний полон не може існувати за жодною юридичною нормою. Тому ми разом з Центром громадянських свобод і моєю фундацією виступаємо за те, щоби всі цивільні були повернуті без умов і обмінів. І саме цей захід для того, щоб привернути увагу не тільки вашу, не тільки українців, які прекрасно знають, яка страшна війна, яка страшна біда на нашій землі, але й світу. Тому що саме світ має тиснути на Росію, визнавати те, що відбувається, і те, що порушуються всі абсолютно Женевські конвенції. Вони не працюють.
Цивільних катують, вони не отримують належного ставлення і не можуть листуватися з рідними. Про більшість з них ми не знаємо протягом останніх двох років. Не знаємо, де вони знаходяться, адже їх переміщують та перевозять. Ми маємо свідчення трудового рабства, коли їх змушують працювати. Це все не може відбуватися у 21-му столітті», — наголошує Катерина Осадча.
Олександр Матвійчук одна з перших стикнулася з проблемою саме цивільних, які знаходяться за ґратами РФ. Свого часу вона задокументувала історію пастора Олександра Хомченка, донецького священнослужителя, який пройшов через катування. Перед тисячами гостей фестивалю Олександра зачитала зафіксований уривок з розповіді чоловіка:
«”Вони підвісили мене на гак і одягли протигаз. Вони затиснули отвір на кінці труби та перекрили потік повітря, щоб я не міг дихати. Коли я був без свідомості, вони відкрили отвір і затулили його тканиною, змоченою етанолом. Я глибоко вдихнув, тому що був на межі втрати свідомості, і відчув вогонь у грудях. Я кашляв і задихався. А потім вони знову почали бити кийками по грудях і спіні, і це повторювалося знову і знову”.
Росія утримує тисячі і тисячі військовополонених в жахливих нелюдських умовах, а також тисячі і тисячі цивільних людей, які взагалі не мали права затримувати відповідно до Міжнародного права. І тому має звільнити їх негайно, поза будь-яких умов та обмінів. Ми вже 10 років документуємо свідчення людей, які вижили в полоні, які розказують, як їх катували. Які розказують про сексуальне насильство, про ненадання медичної допомоги, про те, як вмирали люди в камері, і вони нічого не могли зробити.
І, звичайно, ми розуміємо, що все, що зараз зафіксовано як права та гарантії в Женевських конвенціях, Росія грубо ігнорує. І нема у нас, у правозахисників і правозахисниць, якихось правових механізмів, на які ми могли б покластися, щоб звільнити цих людей. Але це не значить, що ми маємо скласти руки і нічого не робити. Люди в полоні борються за те, щоб вижити. Якщо вони на це здатні, то ми, люди на волі, не маємо жодного права опускати руки, казати, що нам складно, що ми не знаємо, як, і що ми не можемо їх звільнити», — впевнено промовила Олександра.
Центр громадянських свобод, інші правозахисники, небайдужі громадяни, представники громадських організацій, активісти, а також рідні військовополонених та цивільних увʼязнених звертаються до всіх українців з проханням підписати петицію-звернення. Її мета — забезпечити права на листування українцям, які опинилися в неволі внаслідок російської агресії.
Захід «”Тримайся! Тримаюсь!” Поезія з полону і про полон» відбувся в межах Програми сприяння громадській активності «Долучайся!», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) та здійснюється Pact в Україні. Книжковий Арсенал є міжнародною подією, що організована Мистецьким арсеналом. Фестиваль відбувається з 2011 року, і став однією з найбільш впливових літературно-мистецьких подій Східної Європи.
Фото: Данило Євменчук
