Заява правозахисних організацій з приводу неприпустимості ксенофобного насильства

Заява правозахисних організацій

з приводу неприпустимості безкарного і публічного застосування ксенофобного насильства, на прикладі погрому ромського табору

21 квітня 2018 року, начебто – після виставленого “ультиматуму”, члени ультраправої організації «С14» зруйнували поселення ромське поселення на Лисій горі – історичній місцевості в Голосіївському районі міста Києва. Відповідно до матеріалів відеозапису, який згодом був оприлюднений ЗМІ, спалення табору супроводжувалося насильством щодо його мешканців, із використанням, зокрема, каміння і газових балончиків. Поміж особами, які постраждали від вищезгаданих дій, були діти.

До цього, 17 квітня, ультраправі (передовсім, те саме угруповання «С14») провели так званий антиромський “рейд” на Центральному залізничному вокзалі міста Києва. Зміст “рейду”, судячи з інформації самих його організаторів, полягала в тому, що у присутніх там і тоді ромів абсолютно незаконно та безпідставно “перевіряли” квитки та змушували їх “прибирати” за собою, за повної пасивності, або відсутності, правоохоронців.

За фактом вчинених на Лисій Горі правопорушень, слідчим відділом Голосіївського управління поліції було відкрите кримінальне провадження за ст. 161 (порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності або ставлення до релігії) та ч. 2 ст. 296 (хуліганство) Кримінального кодексу України.

Водночас, правозахисні організації вже неодноразово вказували на проблему безкарності  щодо осіб, які вчиняють подібні дії, та відсутності профілактики таких дій. Така практика не може більше бути толерованою.

Ми вимагаємо проведення ефективного розслідування погрому на Лисій Горі, за результатами якого винні особи мають бути притягнені до відповідальності. Ми також вимагаємо провести службову перевірку працівників поліції, які прибули на виклик вказаного дня і, як зазначили самі потерпілі, відмовилися надавати допомогу, та навіть переконували потерпілих якнайшвидше погодитися із вимогами нападників. Цим самим вони залишили потерпілих (у т.ч. неповнолітніх) у небезпеці, ігнорували повідомлення про скоєння правопорушення, не припинили правопорушення, що почалося, і, таким чином, не виконали свої службові обов’язки, перевищили свої повноваження та зловжили службовим становищем. Мають бути розслідувані й оприлюднені причини таких дій співробітників поліції, і прозоро вжито заходів для неможливості повторення таких дій співробітників НП у майбутньому.

На жаль, це не перший випадок, пов’язаний із насильницькими діями стосовно ромських громад у різних частинах України. Найвідоміший з подібних інцидентів останніх років – погром і подальше насильницьке виселення з населеного пункту (яке мало ознаки етнічної чистки – масових дискримінаційних дій на ґрунті етнічної належності) ромської громади с. Лощинівка Ізмаїльського р-ну Одеської обл. у серпні 2016 р. – дотепер не розслідуване, і ніхто не притягнений до відповідальності. Правозахисний порядок денний вимагає проведення і результативного завершення подій у Лощинівці, із притягненням винних до відповідальності. Те саме має бути вчинене щодо подібних подій меншого масштабу, про які останніми роками повідомляли громадські й міжнародні організації, а також ЗМІ (поміж іншими, у м. Київ раніше, у м. Коростень Житомирської обл., у м. Черкаси, у м. Слов’янськ Донецької обл., та под.).

Ми наголошуємо: українці дедалі частіше стають свідками інцидентів, коли праворадикальні групи чи парамілітарні формування декларують взяття на себе функцій держави із забезпечення громадського порядку, водночас не несучи жодної відповідальності за свої незаконні дії. Застосування цими формуваннями насильства щодо тих людей і груп, хто не згодні із самопроголошеними “захисниками громадського порядку”, або ж на ґрунті етнічної приналежності жертв, залишаються безкарними. Це є надзвичайно небезпечною тенденцією втрати монополії держави на здійснення примусу та застосування сили, що призводить до зростання довільного використання насильства із легко передбачуваними наслідками.

У демократичній і правовій державі Україні, де людина є найвищою соціальною цінністю, а забезпечення її прав і свобод – основним обов’язком держави (ст. 3 Конституції України), регулярне і безкарне застосування ультраправими чи іншими групами насильства для порушення прав людей на свободу мирних зібрань, на особисту недоторканність, чи на ґрунті етнічної чи іншої ксенофобної ненависті, є абсолютно неприпустимим, і має бути припинене, а винні – притягнені до відповідальності.

Центр громадянських свобод

Проект «Без кордонів» / “ No Borders”

Центр інформації про права людини

ХОФ «Громадська альтернатива»

Харківський інститут соціальних досліджень

Освітній дім прав людини

Кримська правозахисна група

The National Minority Rights Monitoring Group

Поділитися