Єдина мрія – повернутися на службу

Забезпечення Збройних сил України високовмотивованими та досвідченими кадрами є запорукою успішної армії та обороноздатності держави.

Згідно чинної редакції статті 23 закону “Про військовий обов’язок та військову службу”, абсолютно усі військовослужбовці, визнані військово-лікарською комісією (далі – ВЛК) непридатними до військової служби, підлягають звільненню за станом здоров’я.

На перший погляд, ситуація є цілком логічною – норми законодавства стоять на захисті прав осіб, які отримали травму, поранення чи захворювання в районах бойових дій.

З іншого боку, законодавство виходить з того, що армія має складатись з сильних духом та тілом.

Проте законодавство, написане в мирний час, далеко не завжди добре працює в час війни.

З 8000 військовослужбовців, які отримали поранення під час АТО, значна кількість є кадровими військовими, а значить – людьми, які прийняли рішення пов’язати своє життя та кар’єру з армією.

Починаючи з 2014 року, на гарячу лінію ГО “Юридична сотня” надійшло близько 300 дзвінків від осіб, яких було звільнено за станом здоров’я, з проханням допомогти залишитись або поновитися на службі в армії.

Відновивши сили, поранені бійці прагнуть повернутись на службу, навіть, якщо це означає зайняття тилових посад.

Однак чинні норми законодавства не дозволяють проходити службу особам з інвалідністю.

Чи означає будь-яке ушкодження здоров’я неможливість ефективного виконання обов’язків військового?

Для проходження служби на окремих військових посадах не потрібно відповідати усім формальним критеріям придатності до військової служби. Висока мотивація, досвід та кваліфікація відіграють значно більшу роль, ніж відповідність усім критеріям фізичного здоров’я.

До того ж, військова служба – це не лише бій на передовій, це також адміністративно-управлінська робота, пов’язана з розробкою стратегічних та тактичних планів, інші функції забезпечення армії. Виконувати такі обов’язки ветерани АТО можуть найбільш ефективно, оскільки мають необхідний практичний досвід та знання.

Не варто забувати і те, що можливість продовжувати військову службу після отриманої травми, знаходитися поряд із побратимами, займатися улюбленою справою є найкращою реабілітацією.

Одним із тих, хто отримав відмову в прийнятті на службу є колишній військовослужбовець Максим (ім’я змінено).

Службу Максим проходив у ЗСУ в період з 1 лютого 2015 року до 1 квітня 2016 року. У листопаді 2015 року отримав поранення плеча та за висновком ВЛК був звільнений за станом здоров’я.

Після звільнення отримав ІІІ групу інвалідності.

Максим був нагороджений медаллю “Захиснику Вітчизни” згідно указу президента №575/2015.

Під час реабілітації підтримував відносини з частиною, мав довіру командира. Враховуючи, що ще до війни Максим працював статистом, командир запропонував Максиму повернутися на службу на посаду діловода-статиста.

Для поновлення на службі необхідно було отримати відношення в частині від командира зі згодою взяти особу на конкретну військову посаду.

Максим такий документ мав, оскільки його командир був безпосередньо зацікавлений у подальшому проходженні військової служби надійного та досвідченого військовослужбовця.

При наявності відношення також потрібно було отримати висновок військово-лікарської комісії про придатність до служби згідно конкретної військової спеціальності.

Саме із проходженням ВЛК почалися проблеми. Місцева ВЛК відмовила в наданні такого висновку, там вимагали листа від Міністерства оборони та Генштабу про те, що вони не мають заперечення до виконання службових обов’язків з таким пораненням.

Командир клопотав і відповідне звернення було направлене, але відповідь Міністерства оборони вказувала на те, що спершу має бути висновок ВЛК.

Ось у таке замкнуте коло потрапив Максим, який просто хотів і далі служити своїй державі, виконуючи роботу, яку добре знає. Через те, що питання служби в армії з інвалідністю ніяк не врегульовано в чинному законодавстві й виникають подібні історії.

Для колишнього військовослужбовця дана ситуація є як мінімум дивною. Єдиною метою чоловіка було продовжити службу аби хоч якось зарадити проблемі недоукомплектованої армії. Але недоліки законодавства не зважають на те, що у військових частинах є нестача кваліфікованих кадрів, а з 12 посад займані лише 4.

Законопроекти №6052 та №6492

В травні 2017 року було зареєстровано законопроекти №6052 (ініціатор Вінник І. О.) та №6492 (ініціатор – Ричкова Т. Б.).

Обидва дають можливість залишатись на службі військовослужбовцям, які отримали травми, поранення чи інші ушкодження здоров’я під час участі в бойових діях.

Законопроекти було підтримано представниками Генерального Штабу Збройних сил України, які усвідомлюють необхідність збереження на службі кваліфікованих кадрів.

Згідно тексту обох законопроектів повернутися на службу можуть лише колишні військовослужбовці, які отримали захворювання чи поранення, що призвело до інвалідності внаслідок виконання обов’язків військової служби. Мова іде лише про осіб, стан здоров’я яких дозволяє виконувати обов’язки проходження військової служби відповідно до займаної посади, що підтверджується медичним висновком.

Норма не розповсюджуватиметься на цивільних осіб із групою інвалідності чи осіб з інвалідністю з дитинства.

Закон також не поширюватиметься на осіб, які отримали інвалідність внаслідок розумових, сенсорних, психологічних вад та деяких інших захворювань, перелік яких буде визначено наказом Міністерства оборони.

Прийняття будь-якого із законопроектів не потребуватиме внесення змін до наказу №402, який регулює діяльність ВЛК в ЗСУ та визначає придатність особи до військової служби, оскільки згідно проектів, навіть при наявності висновку про непридатність до військової служби, особа може укласти новий контракт.

Скористатися правом можна буде не більше ніж до досягнення граничного віку перебування на військовій службі.

Норма стосуватиметься саме Збройних сил України та не поширюватиметься на МВС, Нацгвардію, інші силові структури.

Різниця двох проектів в тому, що законопроект №6052 врегульовує не тільки питання проходження військової служби особами з інвалідністю, а й деякі технічні питання проходження військової служби.

Зокрема, проектом пропонується збільшити вік прийому громадян до військових ВУЗів від 27 до 30 років.

Також проект №6052 врегульовує питання грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій.

 Законопроекти №6052 та №6492 вирішують проблему

Хоча обидва законопроекти було зареєстровано ще в травні 2017 року, до початку парламентських канікул Верховна Рада так і не спромоглась його прийняти хоча б у першому читанні. Тому проблема служби осіб з інвалідністю залишається невирішеною як мінімум до осені.

Таким як Максим знову далі доведеться чекати на право захищати Батьківщину.

Матеріал опубліковано 21.08.2017 на УП.

Поділитися