ccl.org.ua@gmail.com Київ, вул. Басейна 9Г, офiс 25, 28 Пошук

Правозахисний Порядок Денний

Результаты поиска:

Брифінг-зустріч – Сім років безкарності за воєнні злочини. Що має зробити Україна?

10 Листопада, 2020

Сім років безкарності за воєнні злочини. Що має зробити Україна?

 

 

дата: 11 листопада 2020 о 12:30 год.

місце: м. Київ,  Український кризовий медіа центр (УКМЦ) 

онлайн: Zoom ttps://us02web.zoom.us/j/82908696972?pwd=ckFkRFB1aU5JVWZGYW9HSk45Unh5dz09

Ідентифікатор конференції: 829 0869 6972 Код доступа: 676932

Skype для бізнесу: https://us02web.zoom.us/skype/82908696972

 

На сьомому році війни із Росією українське законодавство досі не має правових інструментів для покарання воєнних злочинців. У Кримінальному кодексі України не передбачено відповідальності за злочини проти людяності, а положення щодо воєнних злочинів не повною мірою відповідають вимогам міжнародного права. Цю проблему покликаний вирішити законопроект р.н. 2689, який підготовлено з метою надання можливості адекватного та ефективного кримінального переслідування у рамках правової системи України осіб, які вчинили найтяжчі злочини за міжнародним правом. 

 

Цей проект закону ініційований народними депутатами, розроблений правозахисниками, науковцями та міжнародними експертами на виконання Плану дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року, рішення Ради національної безпеки та оборони України від 25 січня 2015 року «Про надзвичайні заходи протидії російській загрозі та проявам тероризму, підтримуваним Російською Федерацією» та низки резолюцій Парламентської Асамблеї Ради Європи. 

 

На ухвалення цього законопроекту усі ці роки чекають десятки тисяч людей, які стали жертвами збройного конфлікту. Наразі законопроект готується на ІІ читання у Верховній Раді України, але зволікання із ухваленням проекту закону уже призводить до невідворотних наслідків. Міжнародні злочини не мають терміну давності, тому правильна кваліфікація відповідних діянь сьогодні дасть можливість притягнути відповідальних у майбутньому навіть через десятки років. Більше того, засуджені за міжнародні злочини не підлягають амністії, якої вимагає Росія у рамках Мінського процесу. 

 

Під час зустрічі правозахисники і автори проекту закону проінформують про ситуацію навколо проблеми безкарності за воєнні злочини в Україні та роль у її подоланні законопроекту р.н. 2689, який приводить національне законодавство у відповідність до міжнароднародного гуманітарного та міжнародного кримінального права. Також наші експерти розкажуть про проблеми, з якими стикнулися під час підготовки проекту закону до другого читання та про спротив  з боку різних політичних сил. 

 

Спікерами та спікерками заходу будуть:

 

  • 📌 Денис Монастирський, голова Комітету Верховної Ради України з питань правоохоронної діяльності
  • 📌 Гюндуз Мамедов, заступник Генерального прокурора України;
  • 📌 Костянтин Задоя, кандидат юридичних наук, доцент кафедри кримінального права та кримінології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, автор законопроекту 2689;
  • 📌 Антон Кориневич, Постійний Представник Президента України в Автономній Республіці Крим 
  • 📌 Virginie Amato, регіональний координатор з Європи, Коаліція при Міжнародному кримінальному суді (CICC);  
  • 📌 David Donat Cattin, доктор юридичних наук, Генеральний секретар, парламентарі з глобальних дій (PGA);
  • 📌 Олександра Матвійчук, голова правління Центру громадянських свобод;
  • 📌 Скотт Мартін, керуючий партнер, ТОВ “Дотримання глобальних прав” (Global Rights Compliance LLP), Служба з міжнародних юридичних консультацій (International Legal Advisory Services)
  • 📌 Олександр Грищенко, колишній незаконно утримуваний 

 

Контактна особа: Сніжана Дяченко, +38 063 190 2506, ccl.org.ua@gmail.com

 

Довідково: Платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що займаються вирішенням системних проблем законодавства та практики для захисту фундаментальних прав людини. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр прав людини ZMINA, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів”, Євромайдан SOS та інші. Координацію роботи платформи здійснює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

Заява Правозахисного порядку денного щодо законопроекту «Про Службу безпеки України», який створює ризики для прав людини

6 Листопада, 2020

Заява Правозахисного порядку денного щодо законопроекту 

№3196 “Про Службу безпеки України”, який створює ризики для прав людини

 

16 жовтня Комітет Верховної Ради України з питань національної безпеки, оборони та розвідки прийняв рішення рекомендувати включити до порядку денного ВРУ законопроект № 3196 “Про Службу безпеки України” щодо удосконалення організаційно-правових засад діяльності Служби безпеки України. Перша редакція проекту закону, подана у березні 2020 року Президентом України, не витримала критики правозахисників, оскільки запропоновані положення суперечили Конституції України і міжнародному праву. У зв’язку з цим законопроект було відправлено на повторне перше читання.

 

Доопрацьований Комітетом проект закону, однак, повторює більшість критикованих положень першої редакції. Законопроект розширює повноваження СБУ і створює передумови для системного порушення прав людини. Це означає, що проект закону № 3196 не дозволить реформувати Службу безпеки України згідно з вимогами міжнародного права і відповідно до найкращих практик демократичних держав. 

 

Рекомендація Ради Європи № 1402 (1999), рекомендації Венеціанської Комісії Ради Європи та ООН радять державам розділяти функції спеціальних служб по захисту національної безпеки та правоохоронних органів. Міжнародний пакт ООН про громадянські та політичні права та Європейська Конвенція захисту прав людини встановлюють стандарти обмеження прав і свобод людини, зокрема, права на життя, права на свободу та особисту недоторканість, право на справедливий суд, свободи слова та інформації, права на приватне життя та інших. Проект Закону про СБУ не відповідає цим вимогам та рекомендаціям.

 

Викликають занепокоєння передусім нечіткі положення законопроекту щодо повноважень СБУ та відсутності системи незалежного контролю за діяльністю Служби. По-перше, проект закону закріплює за СБУ правоохоронні функції (“оперативно-розшукову діяльність” і “досудове розслідування кримінальних правопорушень, що становить загрозу державній безпеці, віднесених до підслідності слідчих органів Служби безпеки України”), не створюючи при цьому запобіжників проти перевищення повноважень. Цим положенням закон і надалі залишає спецслужбі простір для зловживань і порушення прав людини. Йдеться, наприклад, про ризики необгрунтованого переслідування опозиції, журналістів, громадських активістів, що може здійснюватися в інтересах приватних осіб або окремих політичних груп, які мають вплив на спецслужбу. В демократичних державах служби безпеки, як правило, позбавлені правоохоронних функцій, або ж існують законні запобіжники, які не допускають використання правоохоронних повноважень в іншій діяльності спецслужби. З іншого боку, більш широкі повноваження спецслужб не можуть використовуватися для розслідування злочинів, оскільки їхня основна мета є захист національної безпеки.

 

По-друге, збереження правоохоронних повноважень СБУ породжує інші обмеження прав людини. Законопроект не звужує коло співробітників СБУ, які можуть застосовувати заходи примусу (фізичного впливу, спеціальних засобів і вогнепальної зброї), та не передбачає чітких механізмів контролю дотримання прав людини в СБУ. Проекту закону бракує положень про правила і процедури для запобігання чи розслідування можливих випадків катувань чи нелюдського поводження в СБУ. Тобто наразі законопроект не містить гарантій свободи від катування або нелюдського чи такого, що принижує гідність, поводження або покарання, як того вимагає міжнародне право.

 

Більше того, законопроект надає СБУ право затримувати осіб, підозрюваних у вчиненні злочинів. Але оскільки СБУ є більш закритим органом, на відміну від поліції, співробітники СБУ не зобов’язані називатися при затриманні і можуть не повідомляти про затримання Центри безоплатної правової допомоги. Відповідно, затримана особа може бути позбавлена як можливості оскаржити правомірність дій СБУ, так і гарантованого їй права на правову допомогу. Крім того, в таких справах СБУ часто засекречує матеріали справ і вимагає наявності доступу до державної таємниці у адвоката. Цей дозвіл надається СБУ і може бути відкликаний у будь-який момент, також дозвіл може бути не надано адвокату. Це суттєво звужує можливості особи обирати собі захисника. Це один з багатьох прикладів, коли змішування правоохоронних повноважень та функції спецслужб суттєво звужує обсяг прав людини й тому не є практикою, прийнятною для демократичних країн. 

 

Доопрацьований проект закону також дозволяє СБУ здійснювати прямий і безоплатний доступ до всіх баз даних та вимагати від усіх суб’єктів надання інформації. Додамо, що проект не містить чітких положень про зберігання, знищення і поширення інформації (а саме, оприлюднення у ЗМІ). Це породжує серйозні загрози необмеженому втручанню СБУ у приватне життя громадян та поширення персональних даних особи без її відома. Натомість, закон повинен визначати детальні процедури і підстави отримання інформації від державних установ, юридичних чи фізичних осіб, а також передбачати систему контролю та нагляду за здійсненням цих повноважень. У законі мають бути перелічені державні бази даних, до яких СБУ може мати доступ, а інформація від недержавних юридичних чи фізичних осіб може бути надана СБУ винятково за рішенням суду. 

 

Зрештою, проект закону не створює систему незалежного контролю за діяльністю СБУ та не зобов’язує Службу співпрацювати з наглядовими органами. Так само доопрацьований законопроект не передбачає правових наслідків для СБУ в разі відсутності щорічного звіту чи надання неправдивої інформації. Положення законопроекту не дозволять реалізувати контроль за СБУ, що збільшує ризик зловживань і порушень прав людини. 

 

Доречно також зауважити, що робоча група щодо доопрацювання законопроекту проігнорувала  пропозиції правозахисників, внаслідок чого участь у цій робочій групі втратила будь-який сенс. Учасники робочої групи від СБУ наполегливо продавлювали своє бачення законопроекту, залишаючи його недоліки.

 

З огляду на вищезазначене, Правозахисний порядок денний звертається до народних депутатів із проханням не підтримувати законопроект про СБУ, який створює значні ризики порушень прав людини спецслужбою. Ми закликаємо депутатів відхилити Проєкт Закону № 3196-д «Про внесення змін до Закону України «Про Службу безпеки України» щодо удосконалення організаційно-правових засад діяльності Служби безпеки України»  та повернутися до процесу публічних консультацій  з експертами щодо реформи Служби безпеки України на засадах поваги до прав людини, законності, легітимності та обґрунтованості обсягу та порядку здійснення повноважень Службою безпеки України. Крм того,  внести відповідні положення про позбавлення СБУ правоохоронних функцій, визначити чіткі запобіжники проти зловживання повноваженнями СБУ у сфері прав людини та передбачити детальні процедури і механізми, покликані створити ефективну систему незалежного контролю над СБУ. 

 

Довідково: Платформа “Правозахисний порядок денний” неформальна коаліція правозахисних організацій, що займаються вирішенням системних проблем законодавства та практики для захисту фундаментальних прав людини. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр прав людини ZMINA, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів”, Євромайдан SOS та інші. Координацію роботи платформи здійснює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com 

 

Центр громадянських свобод

Центр прав людини ZMINA

Громадська організація “Український інститут з прав людини”

Медійна ініціатива за права людини

Луганський обласний правозахисний центр «Альтернатива»

American Bar Association Rule of Law Initiative 

Центр досліджень правоохоронної діяльності

Харківська правозахисна група

Лабораторія цифрової безпеки

Українська Гельсінська спілка з прав людини

Навіщо Україні закон про воєнні злочини

26 Серпня, 2020

Розстріл «зеленого коридору» під Іловайськом, обстріли Маріуполя, влучання в автобус під Волновахою, викрадення та катування людей в окупованому Донбасі, політичні переслідування в Криму… Свідчення очевидців і жертв конфлікту говорять про те, що існують тисячі виконавців.

 

На жаль, навіть коли вдається їх затримати, кримінальні провадження ведуться по загальнокримінальних статтях. Голова Центру громадянських свобод Olexandra Matviychuk наголошує, що це призводить до печальних наслідків

 

«По-перше, такі справи можуть закрити, якщо у встановлений термін не будуть зібрані докази. По-друге, злочинців можуть помилувати або амністувати. Ми знаходимося в складному процесі переговорів… РФ викручує всім руки, щоб амністувати військових злочинців. Тільки правильна кваліфікація може зупинити це раз і назавжди. У Кримінальному кодексі України відповідальність за злочини проти людяності не передбачена взагалі, а військові злочини виписані так, що їх майже неможливо застосувати на практиці. За всі ці сім років у нас є лише два вироки за військові злочини. При цьому, один термін – за репост і заклики до війни. Але, очевидно, що злочинів далеко не два» – підкреслює голова Центру цивільних свобод Олександра Матвійчук.

 

Читайте у великому матеріалі УНІАН:

Звернення Правозахисного порядку денного на підтримку проекту Закону про воєнних злочинців

10 Липня, 2020

Звернення Правозахисного порядку денного на підтримку проекту Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо імплементації норм міжнародного кримінального та гуманітарного права” р.н. 2689

 

Платформа правозахисних організацій «Правозахисний порядок денний» разом з  українськими експертами та науковцями, з початку російської окупації Криму та збройного конфлікту на Донбасі  піднімають проблему безкарності за воєнні злочини та злочини проти людяності. Саме тому правозахисники та експерти підтримують законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо імплементації норм міжнародного кримінального та гуманітарного права”  р.н.2689 (далі – Законопроект).

 

На шостому році війни із Росією українське законодавство досі не має правових інструментів для покарання воєнних злочинців. У Кримінальному кодексі України не передбачено відповідальності за злочини проти людяності, а положення щодо воєнних злочинів не повною мірою відповідають вимогам міжнародного права. 

 

Цю проблему покликаний вирішити законопроект р.н. 2689, який підготовлено з метою надання можливості адекватного та ефективного кримінального переслідування у рамках правової системи України осіб, які вчинили найтяжчі злочини за міжнародним правом. 

 

Цей проект закону ініційований народними депутатами, розроблений правозахисниками, науковцями та міжнародними експертами на виконання Плану дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року, рішення Ради національної безпеки та оборони України від 25 січня 2015 року «Про надзвичайні заходи протидії російській загрозі та проявам тероризму, підтримуваним Російською Федерацією» та низки резолюцій Парламентської Асамблеї Ради Європи. 

 

Законопроект є удосконаленим варіантом Проекту закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення гармонізації кримінального законодавства з положеннями міжнародного права (р.н.9438), що був прийнятий Верховною Радою України у першому читанні минулого року, з урахуванням зауважень та пропозицій, що надійшли від практиків, науковців і міжнародних експертів.

 

На ухвалення цього законопроекту чекають десятки тисяч людей, які стали жертвами російської збройної агресії. Саме за цим законом Україна має судити представників незаконних збройних формувань, які утримують та катують людей на окупованих територіях. Саме за цим законом Україна має притягнути до відповідальності винних у грубих порушеннях міжнародного права, які сталися під час боїв під Іловайськом та Дебальцевим, розстрілі житлових кварталів Маріуполя, знищенні автобусу під Волновахою, винних у скоєнні воєнних злочинів та злочинів проти людяності в тимчасово окупованих Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, зокрема переслідуванні кримських татар та українських активістів, катуванні та насильницьких зникненнях, переміщенні громадян РФ на тимчасово окупований півострів тощо.

 

Зволікання із ухваленням проекту закону уже призводить до невідворотніх наслідків. Міжнародні злочини не мають терміну давності, тому правильна кваліфікація відповідних діянь сьогодні дасть можливість притягнути відповідальних у майбутньому навіть через десятки років. Більше того, засуджені за міжнародні злочини не підлягають амністії, якої вимагає Росія у рамках Мінського процесу.

 

З огляду на викладене, правозахисні організації звертаються до народних депутатів України із проханням покласти край безкарності за міжнародні злочини, внести до порядку денного законопроект №2689 і невідкладно ухвалити його у першому читанні.

 

Довідково: Платформа “Правозахисний порядок денний” неформальна коаліція правозахисних організацій, що займаються вирішенням системних проблем законодавства та практики для захисту фундаментальних прав людини. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр прав людини ZMINA, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів”, Євромайдан SOS та інші. Координацію роботи платформи здійснює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

 

Центр громадянських свобод

Центр прав людини ZMINA

Харківська правозахисна група

Українська Гельсінська спілка з прав людини

Освітній дім прав людини – Чернігів

Центр політико-правових реформ

Луганський обласний правозахисний центр “Альтернатива”

Асоціація УМДПЛ

ГО Гельсінська ініціатива-ХХІ 

Український незалежний центр політичних досліджень

Громадський холдинг «ГРУПА ВПЛИВУ» 

Іншої авторитетної судової інстанції, яка може засудити Путіна не існує — Матвійчук про необхідність Римського статуту

1 Липня, 2020

Голова правління Центру громадянських свобод Олександра Матвійчук розповідає про те, що таке Римський статут і навіщо він потрібен Україні!

Джерело – радіоефір Громадського радіо

 

Правозахисники і експерти про реформу інституту Уповноваженого з прав людини

17 Червня, 2020

Правозахисники й експерти обговорили реформу інституту Уповноваженого з прав людини при Верховній Раді

Що не так з його функціями зараз? І що потрібно змінити, щоб людина на цій посаді дійсно могла захищати права людини? Про це – в цитатах наших спікерів.

Запис онлайн-дискусії за посиланням

 

Онлайн-дискусія «Що має зробити парламент для посилення інституту Уповноваженого з прав людини»

21 Травня, 2020

Правозахисні організації та міжнародні експерти багато років говорять про недоліки базового Закону України, який регулює діяльність Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Питання викликає запроваджений віковий ценз у 40 років для кандидатів на цю посаду, відсутність у законі згадки про офіси Уповноваженого у регіонах, гарантії незалежності, а також сильні та слабкі сторони повноважень інституту, зокрема для захисту людей під час війни та багато чого іншого.

Зареєстрований проект закону р.н. 3312 від 07.04.2020 на нашій пам’яті є першою  спробою на рівні парламенту України комплексно врегулювати питання посилення повноважень Уповноваженого з прав людини. Водночас у законопроекті міститься ряд дискусійних положень, які і виносяться на запропоновану Центром громадянських свобод онлайн-дискусію, що відбудеться 27 травня 2020 року о 12 годині

Учасниками та учасницями обговорення будуть: 

 

Тарас Тарасенко – народний депутат України, голова підкомітету з прав людини, автор законопроекту 

Ірина Кушнір – експертка  Українського Інституту прав людини 

Олександра Матвійчук – голова правління Центру громадянських свобод

Світлана Колишко – керівниця проекту ПРООН «Права людини для України»

Агне Ліманте – експертка спільного  проекту ЄС/Ради Європи “Європейський Союз та Рада Європи працюють разом задля посилення операційної спроможності Омбудсмана у захисті прав людини”, старша наукова співробітниця Інституту права (Литва), експертка проекту Twinning Ombudsman (2017-2019)

Віктор Барвіцький – представник Уповноваженого з питань дотримання права на інформацію та представництва в Конституційному Суді України 

Олександр Павліченко – виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини

Контактна особа: Марина Ліліченко, Центр громадянських свобод ccl.org.ua@gmail.com +38097 253 38 75

 

Для реєстрації прохання заповнити форму за посиланням: https://forms.gle/3PmYYBexFKKJYc9M7

 

Усім зареєстрованим учасникам буде відправлено лінк на відкриту трансляцію, яка відбудеться 27 травня 2020 року о 12 годині. 

Організації платформи Правозахисний порядок денний взяли участь у зустрічі з представниками Міжнародного кримінального суду

18 Лютого, 2020

Зустріч пройшла в офісі фонду «Відродження». За одним столом зібралися представники Центру Громадянських Свобод, Української гельсінської спілки з прав людини, Харківської правозахисної групи, Адвокатської дорадчої групи, Регіонального центру прав людини та Луганського обласного правозахисного центру «Альтернатива».

Окремо відзначимо, що представниці Центру Громадянських Свобод передали представникам з МКС статтю голови Центру Олександри Матвійчук, яка описала актуальний стан розслідування справ Майдану.

З текстом статті можна ознайомитись тут

Центр Громадянських Свобод на нараді зі Стамбульському протоколу

17 Лютого, 2020

Виконавча директорка нашого Центру Саша Романцова (Sasha Romantsova) бере участь в експертній нараді при уповноваженої прав людини в Україні на тему ефективного розслідування і документування тортур

Сьогодні в офісі омбудсмена проходить експертна нарада “На шляху до ефективного використання права
Стамбульського протоколу в Україні”

Стамбульський протокол – це керівництво по ефективному розслідуванню та документування тортур та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання.

У круглому столі беруть участь Йенс Модвіг, голова Комітету Організації Об’єднаних Націй проти катувань, представники державних органів, правозахисних організацій, національного превентивного механізму.

Серед актуальних питань, які будуть розглядатися:

– Які кроки необхідно зробити для
забезпечення ефективної реалізації СП,
наприклад, практичні або законодавчі
заходи?

– Якими є деякі багатообіцяючі можливості і
синергізм для просування вперед,
наприклад, більш активний діалог між
державою і громадянським суспільством?

– Якими є деякі нагальні проблеми, що
перешкоджають ефективній реалізації,
наприклад, політичні, інституційні чи
фінансові чинники?

 

ЦГС проведе прес-конференцію «Закон про воєнних злочинців: прийняти – не можна зволікати»

20 Січня, 2020

4 лютого, 14:30, Український кризовий медіа-центр,  вул. Хрещатик, 2

Контактна особа: Сергій, Центр громадянських свобод, ccl.org.ua@gmail.com, +38 068 715 02 96

 

На шостому році війни в Україні досі норма права не відповідає нормі життя. Ми говоримо про те, в Кримінальному кодексі України не передбачена відповідальність за злочини проти людяності, а перелік воєнних злочинів виписаний частково. 

 

Для вирішення законодавчих недоліків Правозахисний порядок денний* зібрав найкращих українських науковців, іноземних експертів та правозахисників, які спільно розробили законопроект, яким забезпечується повнота криміналізації “основних злочинів” за міжнародним правом – геноцид, агресія, злочини проти людяності і воєнні злочини, а також виконання міжнародних зобов’язань щодо запобігання безкарності у цих злочинах.

 

Наразі на опрацюванні у ВРУ перебуває проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо імплементації норм міжнародного кримінального та гуманітарного права», зареєстрований наприкінці грудня 2019 року за номером 2689. Цей законопроект є результатом роботи з вдосконалення проекту Закону України про воєнних злочинців, що був прийнятий Верховною Радою України у першому читанні минулого року, з врахуванням зауважень та пропозицій, що надійшли від практиків, науковців і міжнародних експертів. 

 

А це означає, що у тих, хто пройшов через пекло полону і воєнні злочини, є надія на справедливе правосуддя.

 

На прес-конференції правозахисники, автори законопроекту та представники Комітету ВРУ з питань правоохоронної діяльності розкажуть про те, чим є закон про воєнних злочинців, кого він захистить і чи допоможе він залучити до відповідальності тих, хто розраховує уникнути покарання завдяки амністії.


*Платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що займаються вирішенням системних проблем законодавства та практики для захисту фундаментальних прав людини. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр прав людини ZMINA, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів”, Євромайдан SOS та інші. Координацію роботи платформи здійснює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

 

💬 Спікери:

– Денис Монастирський – Голова Комітету з питань правоохоронної діяльності

– Олександра Матвійчук – Голова Центру громадянських свобод

– Антон Кориневич – постійний представник  Президента України в АР Крим

–  Вікторія Мозгова – експертка Українського інституту майбутнього

– Костянтин Задоя – доцент кафедри кримінального права та кримінології Київського національного університету імені Тараса Шевченка

– Олександр Грищенко – колишній полонений ОРДЛО

Спільна заява громадських організацій щодо ситуації в ДБР

19 Січня, 2020

Президенту України Володимиру Зеленському

Головам фракцій Верховної Ради

В. о.  директора Державного Бюро Розслідувань

Ірині Венедіктовій

Директору НАБУ  Артему Ситнику

 

Хочемо привернути увагу до вкрай небезпечної ситуації, яка склалась навколо конкурсу на посаду заступників директора ДБР.
Після призначення в.о. директора Ірина Венедіктова зазначила, що ДБР потребує перезавантаження і відновлення довіри з боку суспільства.
Проте перші ж кроки на цій посаді дають прямо протилежний результат.
Призначення конкурсу на посаду заступників з часом подання документів – три робочих дні, повна закритість конкурсу, непоінформованість ні кандидатів, які подали документи, ні громадськості про його перебіг. Залишення в ДБР заступників звільненого директора ДБР – О. Варченко і О. Буряка, остання інформація – щодо вірогідного призначення адвоката Януковича (Олександра Бабікова) заступником директора ДБР – все це не додає довіри відомству. На жаль, відсутність прозорості зазвичай і приводить до подібних результатів.

 

Звертаємо Вашу увагу, що призначення Олександра Бабікова не є можливим. І не лише тому, що це взагалі морально неприпустимо і страшно звучить “Адвокат Януковича буде курувати розслідуванням справ Майдану”. Це вже нищить довіру до ДБР на друзки – як з боку потерпілих, з боку слідчих, так і довіру суспільства в цілому.

В даного кандидата є очевидний прямий конфлікт інтересів. Оскільки кримінальні провадження, в яких він захищав свого клієнта – Януковича В.Ф. після втрати прокуратурою функцій слідства передані за підслідністю в ДБР. Керувати слідчими, які розслідують справу підозрюваного – клієнта керівника цих слідчих – порушення базових принципів кримінального процесу (принцип змагальності, верховенства права), норм закону про запобігання корупції.

 

Участь в якості захисника підозрюваного в кримінальному провадженні вимагає у адвоката формування певної позиції у справі, направленої на захист інтересів клієнта, щоб спростувати підозру, пом’якшити або виключити кримінальну відповідальність клієнта. Очевидно, що відповідна позиція, яку адвокат формував і обстоював тривалий час, а також співпраця з іншими захисниками (адвокати АО «Авер Лєкс»), в команді яких відбувався захист,  вступає в суперечність із службовими повноваженнями заступника ДБР, який буде курувати слідчі чи оперативні підрозділи, які розслідують ці самі кримінальні провадження.

 

Це природній конфлікт між слідством і захистом, який покладено в основу важливого принципу кримінального процесу – змагальності сторін. І в конкретних кримінальних провадженнях, які знаходяться в провадженні ДБР – за підозрою у вчиненні злочинів Януковичем В.Ф. цей конфлікт безпосередньо наявний – в жодному кримінальному провадженні, Янукович не визнавав вину у інкримінованих йому злочинах. Тобто позиція захисту у цих провадженнях суперечить позиції слідства. 

 

Тобто такий кандидат  з точки зору законодавства і здорового глузду не мав навіть пройти етап перевірки документів і бути допущеним до співбесіди. Інформація про те, що Бабіков – адвокат Януковича з’явилась в мережі ще в грудні 2019-го, ніщо не заважало перевірити зазначені провадження, з’ясувати, хто здійснював захист, і надати відповідну інформацію комісії. Проте очевидно, що це не було зроблено, або – ще гірше – конкурсна комісія також проігнорувала цю інформацію.

 

Заступник директора, який буде відповідати за діяльність слідчих  чи оперативних підрозділів, зокрема проводити заслуховування, аудит кримінальних проваджень (за словами директора ДБР), в яких він раніше здійснював захист, здійснювати інші організаційно-розпорядчі функції по відношенню до слідчих чи оперативних підрозділів, мати доступ до відповідної службової інформації – аналогічно буде знаходиться в стані конфлікту інтересів. І цей конфлікт інтересів буде впливати на об’єктивність і неупередженість прийняття рішень або на вчинення чи невчинення Бабіковим О.П. дій під час виконання зазначених повноважень.

 

  Особи, уповноважені на виконання функцій держави, зокрема – директор Державного бюро розслідувань і його заступники, зобов’язані згідно із ст. 28 ЗУ «Про запобігання корупції» вживати заходи щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів.

 

Подання документів і участь в конкурсі на посаду заступника директора ДБР особи із потенційним чи реальним конфліктом інтересів, який з’явиться на цій посаді,  вже свідчить про очевидну недоброчесність такої особи.

 

Бабіков О.П. обізнаний із тим, що він захищав Януковича В.Ф. у кримінальних провадженнях, які передані за підслідністю до ДБР, свідомо проігнорував цей факт і очевидно ввів в оману комісію. Або ж комісія проявила недостатню прискіпливість і добросовісність у вивченні і аналізі цього питання.

Призначення особи із конфліктом інтересів на посаду буде порушенням ст. 28 ЗУ «Про запобігання корупції» вже з боку директора ДБР.

 

За твердженнями потерпілих, в.о. директора ДБР на зустрічі з ними  14.01.2020 р. фактично зазначила, що комісія з добору кандидатів на посади першого заступника та заступників Директора ДБР проігнорувала вимоги ст. 28 ЗУ «Про запобігання корупції». А в.о. директора ДБР в разі проходження Бабіковим О.П. «спецперевірки» допускає можливість порушити вимоги цієї статті і призначити його заступником. А потім «пояснити» своє рішення.

 

Ми вважаємо, що саме недотримання порядку призначення і проведення конкурсу та непрозорість процесу допускає можливість таких результатів конкурсу.

Ми вважаємо недопустимим порушення законодавства про запобігання корупції, яке неодмінно відбудеться в разі такого призначення.

Ми вважаємо, що це шлях до повної втрати довіри до ДБР як до правоохоронного органа взагалі.

 

І тому ПРОСИМО ВАС:

 

1️) Не допустити призначення адвоката Януковича Бабікова О.П. на посаду одного з заступників директора ДБР;

2) Провести повторний конкурс на цю посаду – прозоро і з дотриманням Закону;

3) Оприлюднити повну інформацію про перебіг проведення конкурсу;

4) В подальшому не допускати дій і рішень, які продовжують нищити репутацію бюро.

 

ПІДПИСАНТИ:

 

  1. ГО “ОПІРОРГ”
  2. ГО «Родина Героїв Небесної Сотні»
  3. ГО “Адвокатська Дорадча Група”
  4. БО БФ Комбат-ЮА
  5. Світлана Матвієнко, Лабораторія законодавчих ініціатив
  6. ГО “Правозахисна Ініціатива”
  7. ГО Народний Тил
  8. ГО Правозахисний центр ДІЯ
  9. ГО «Школа Медіапатріотів»
  10. ГО Медійна ініціатива за права людини
  11. Центр прав людини ZMINA
  12. ГО “Всеукраїнський молодіжний рух “Національний Альянс”
  13. ГО Харківський Антикорупційний Центр
  14. Центр громадянських свобод
  15. Благодійний фонд “Восток-SOS”
Результаты поиска:

Брифінг-зустріч – Сім років безкарності за воєнні злочини. Що має зробити Україна?

10 Листопада, 2020

Сім років безкарності за воєнні злочини. Що має зробити Україна?

 

 

дата: 11 листопада 2020 о 12:30 год.

місце: м. Київ,  Український кризовий медіа центр (УКМЦ) 

онлайн: Zoom ttps://us02web.zoom.us/j/82908696972?pwd=ckFkRFB1aU5JVWZGYW9HSk45Unh5dz09

Ідентифікатор конференції: 829 0869 6972 Код доступа: 676932

Skype для бізнесу: https://us02web.zoom.us/skype/82908696972

 

На сьомому році війни із Росією українське законодавство досі не має правових інструментів для покарання воєнних злочинців. У Кримінальному кодексі України не передбачено відповідальності за злочини проти людяності, а положення щодо воєнних злочинів не повною мірою відповідають вимогам міжнародного права. Цю проблему покликаний вирішити законопроект р.н. 2689, який підготовлено з метою надання можливості адекватного та ефективного кримінального переслідування у рамках правової системи України осіб, які вчинили найтяжчі злочини за міжнародним правом. 

 

Цей проект закону ініційований народними депутатами, розроблений правозахисниками, науковцями та міжнародними експертами на виконання Плану дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року, рішення Ради національної безпеки та оборони України від 25 січня 2015 року «Про надзвичайні заходи протидії російській загрозі та проявам тероризму, підтримуваним Російською Федерацією» та низки резолюцій Парламентської Асамблеї Ради Європи. 

 

На ухвалення цього законопроекту усі ці роки чекають десятки тисяч людей, які стали жертвами збройного конфлікту. Наразі законопроект готується на ІІ читання у Верховній Раді України, але зволікання із ухваленням проекту закону уже призводить до невідворотних наслідків. Міжнародні злочини не мають терміну давності, тому правильна кваліфікація відповідних діянь сьогодні дасть можливість притягнути відповідальних у майбутньому навіть через десятки років. Більше того, засуджені за міжнародні злочини не підлягають амністії, якої вимагає Росія у рамках Мінського процесу. 

 

Під час зустрічі правозахисники і автори проекту закону проінформують про ситуацію навколо проблеми безкарності за воєнні злочини в Україні та роль у її подоланні законопроекту р.н. 2689, який приводить національне законодавство у відповідність до міжнароднародного гуманітарного та міжнародного кримінального права. Також наші експерти розкажуть про проблеми, з якими стикнулися під час підготовки проекту закону до другого читання та про спротив  з боку різних політичних сил. 

 

Спікерами та спікерками заходу будуть:

 

  • 📌 Денис Монастирський, голова Комітету Верховної Ради України з питань правоохоронної діяльності
  • 📌 Гюндуз Мамедов, заступник Генерального прокурора України;
  • 📌 Костянтин Задоя, кандидат юридичних наук, доцент кафедри кримінального права та кримінології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, автор законопроекту 2689;
  • 📌 Антон Кориневич, Постійний Представник Президента України в Автономній Республіці Крим 
  • 📌 Virginie Amato, регіональний координатор з Європи, Коаліція при Міжнародному кримінальному суді (CICC);  
  • 📌 David Donat Cattin, доктор юридичних наук, Генеральний секретар, парламентарі з глобальних дій (PGA);
  • 📌 Олександра Матвійчук, голова правління Центру громадянських свобод;
  • 📌 Скотт Мартін, керуючий партнер, ТОВ “Дотримання глобальних прав” (Global Rights Compliance LLP), Служба з міжнародних юридичних консультацій (International Legal Advisory Services)
  • 📌 Олександр Грищенко, колишній незаконно утримуваний 

 

Контактна особа: Сніжана Дяченко, +38 063 190 2506, ccl.org.ua@gmail.com

 

Довідково: Платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що займаються вирішенням системних проблем законодавства та практики для захисту фундаментальних прав людини. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр прав людини ZMINA, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів”, Євромайдан SOS та інші. Координацію роботи платформи здійснює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

Заява Правозахисного порядку денного щодо законопроекту «Про Службу безпеки України», який створює ризики для прав людини

6 Листопада, 2020

Заява Правозахисного порядку денного щодо законопроекту 

№3196 “Про Службу безпеки України”, який створює ризики для прав людини

 

16 жовтня Комітет Верховної Ради України з питань національної безпеки, оборони та розвідки прийняв рішення рекомендувати включити до порядку денного ВРУ законопроект № 3196 “Про Службу безпеки України” щодо удосконалення організаційно-правових засад діяльності Служби безпеки України. Перша редакція проекту закону, подана у березні 2020 року Президентом України, не витримала критики правозахисників, оскільки запропоновані положення суперечили Конституції України і міжнародному праву. У зв’язку з цим законопроект було відправлено на повторне перше читання.

 

Доопрацьований Комітетом проект закону, однак, повторює більшість критикованих положень першої редакції. Законопроект розширює повноваження СБУ і створює передумови для системного порушення прав людини. Це означає, що проект закону № 3196 не дозволить реформувати Службу безпеки України згідно з вимогами міжнародного права і відповідно до найкращих практик демократичних держав. 

 

Рекомендація Ради Європи № 1402 (1999), рекомендації Венеціанської Комісії Ради Європи та ООН радять державам розділяти функції спеціальних служб по захисту національної безпеки та правоохоронних органів. Міжнародний пакт ООН про громадянські та політичні права та Європейська Конвенція захисту прав людини встановлюють стандарти обмеження прав і свобод людини, зокрема, права на життя, права на свободу та особисту недоторканість, право на справедливий суд, свободи слова та інформації, права на приватне життя та інших. Проект Закону про СБУ не відповідає цим вимогам та рекомендаціям.

 

Викликають занепокоєння передусім нечіткі положення законопроекту щодо повноважень СБУ та відсутності системи незалежного контролю за діяльністю Служби. По-перше, проект закону закріплює за СБУ правоохоронні функції (“оперативно-розшукову діяльність” і “досудове розслідування кримінальних правопорушень, що становить загрозу державній безпеці, віднесених до підслідності слідчих органів Служби безпеки України”), не створюючи при цьому запобіжників проти перевищення повноважень. Цим положенням закон і надалі залишає спецслужбі простір для зловживань і порушення прав людини. Йдеться, наприклад, про ризики необгрунтованого переслідування опозиції, журналістів, громадських активістів, що може здійснюватися в інтересах приватних осіб або окремих політичних груп, які мають вплив на спецслужбу. В демократичних державах служби безпеки, як правило, позбавлені правоохоронних функцій, або ж існують законні запобіжники, які не допускають використання правоохоронних повноважень в іншій діяльності спецслужби. З іншого боку, більш широкі повноваження спецслужб не можуть використовуватися для розслідування злочинів, оскільки їхня основна мета є захист національної безпеки.

 

По-друге, збереження правоохоронних повноважень СБУ породжує інші обмеження прав людини. Законопроект не звужує коло співробітників СБУ, які можуть застосовувати заходи примусу (фізичного впливу, спеціальних засобів і вогнепальної зброї), та не передбачає чітких механізмів контролю дотримання прав людини в СБУ. Проекту закону бракує положень про правила і процедури для запобігання чи розслідування можливих випадків катувань чи нелюдського поводження в СБУ. Тобто наразі законопроект не містить гарантій свободи від катування або нелюдського чи такого, що принижує гідність, поводження або покарання, як того вимагає міжнародне право.

 

Більше того, законопроект надає СБУ право затримувати осіб, підозрюваних у вчиненні злочинів. Але оскільки СБУ є більш закритим органом, на відміну від поліції, співробітники СБУ не зобов’язані називатися при затриманні і можуть не повідомляти про затримання Центри безоплатної правової допомоги. Відповідно, затримана особа може бути позбавлена як можливості оскаржити правомірність дій СБУ, так і гарантованого їй права на правову допомогу. Крім того, в таких справах СБУ часто засекречує матеріали справ і вимагає наявності доступу до державної таємниці у адвоката. Цей дозвіл надається СБУ і може бути відкликаний у будь-який момент, також дозвіл може бути не надано адвокату. Це суттєво звужує можливості особи обирати собі захисника. Це один з багатьох прикладів, коли змішування правоохоронних повноважень та функції спецслужб суттєво звужує обсяг прав людини й тому не є практикою, прийнятною для демократичних країн. 

 

Доопрацьований проект закону також дозволяє СБУ здійснювати прямий і безоплатний доступ до всіх баз даних та вимагати від усіх суб’єктів надання інформації. Додамо, що проект не містить чітких положень про зберігання, знищення і поширення інформації (а саме, оприлюднення у ЗМІ). Це породжує серйозні загрози необмеженому втручанню СБУ у приватне життя громадян та поширення персональних даних особи без її відома. Натомість, закон повинен визначати детальні процедури і підстави отримання інформації від державних установ, юридичних чи фізичних осіб, а також передбачати систему контролю та нагляду за здійсненням цих повноважень. У законі мають бути перелічені державні бази даних, до яких СБУ може мати доступ, а інформація від недержавних юридичних чи фізичних осіб може бути надана СБУ винятково за рішенням суду. 

 

Зрештою, проект закону не створює систему незалежного контролю за діяльністю СБУ та не зобов’язує Службу співпрацювати з наглядовими органами. Так само доопрацьований законопроект не передбачає правових наслідків для СБУ в разі відсутності щорічного звіту чи надання неправдивої інформації. Положення законопроекту не дозволять реалізувати контроль за СБУ, що збільшує ризик зловживань і порушень прав людини. 

 

Доречно також зауважити, що робоча група щодо доопрацювання законопроекту проігнорувала  пропозиції правозахисників, внаслідок чого участь у цій робочій групі втратила будь-який сенс. Учасники робочої групи від СБУ наполегливо продавлювали своє бачення законопроекту, залишаючи його недоліки.

 

З огляду на вищезазначене, Правозахисний порядок денний звертається до народних депутатів із проханням не підтримувати законопроект про СБУ, який створює значні ризики порушень прав людини спецслужбою. Ми закликаємо депутатів відхилити Проєкт Закону № 3196-д «Про внесення змін до Закону України «Про Службу безпеки України» щодо удосконалення організаційно-правових засад діяльності Служби безпеки України»  та повернутися до процесу публічних консультацій  з експертами щодо реформи Служби безпеки України на засадах поваги до прав людини, законності, легітимності та обґрунтованості обсягу та порядку здійснення повноважень Службою безпеки України. Крм того,  внести відповідні положення про позбавлення СБУ правоохоронних функцій, визначити чіткі запобіжники проти зловживання повноваженнями СБУ у сфері прав людини та передбачити детальні процедури і механізми, покликані створити ефективну систему незалежного контролю над СБУ. 

 

Довідково: Платформа “Правозахисний порядок денний” неформальна коаліція правозахисних організацій, що займаються вирішенням системних проблем законодавства та практики для захисту фундаментальних прав людини. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр прав людини ZMINA, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів”, Євромайдан SOS та інші. Координацію роботи платформи здійснює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com 

 

Центр громадянських свобод

Центр прав людини ZMINA

Громадська організація “Український інститут з прав людини”

Медійна ініціатива за права людини

Луганський обласний правозахисний центр «Альтернатива»

American Bar Association Rule of Law Initiative 

Центр досліджень правоохоронної діяльності

Харківська правозахисна група

Лабораторія цифрової безпеки

Українська Гельсінська спілка з прав людини

Навіщо Україні закон про воєнні злочини

26 Серпня, 2020

Розстріл «зеленого коридору» під Іловайськом, обстріли Маріуполя, влучання в автобус під Волновахою, викрадення та катування людей в окупованому Донбасі, політичні переслідування в Криму… Свідчення очевидців і жертв конфлікту говорять про те, що існують тисячі виконавців.

 

На жаль, навіть коли вдається їх затримати, кримінальні провадження ведуться по загальнокримінальних статтях. Голова Центру громадянських свобод Olexandra Matviychuk наголошує, що це призводить до печальних наслідків

 

«По-перше, такі справи можуть закрити, якщо у встановлений термін не будуть зібрані докази. По-друге, злочинців можуть помилувати або амністувати. Ми знаходимося в складному процесі переговорів… РФ викручує всім руки, щоб амністувати військових злочинців. Тільки правильна кваліфікація може зупинити це раз і назавжди. У Кримінальному кодексі України відповідальність за злочини проти людяності не передбачена взагалі, а військові злочини виписані так, що їх майже неможливо застосувати на практиці. За всі ці сім років у нас є лише два вироки за військові злочини. При цьому, один термін – за репост і заклики до війни. Але, очевидно, що злочинів далеко не два» – підкреслює голова Центру цивільних свобод Олександра Матвійчук.

 

Читайте у великому матеріалі УНІАН:

Звернення Правозахисного порядку денного на підтримку проекту Закону про воєнних злочинців

10 Липня, 2020

Звернення Правозахисного порядку денного на підтримку проекту Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо імплементації норм міжнародного кримінального та гуманітарного права” р.н. 2689

 

Платформа правозахисних організацій «Правозахисний порядок денний» разом з  українськими експертами та науковцями, з початку російської окупації Криму та збройного конфлікту на Донбасі  піднімають проблему безкарності за воєнні злочини та злочини проти людяності. Саме тому правозахисники та експерти підтримують законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо імплементації норм міжнародного кримінального та гуманітарного права”  р.н.2689 (далі – Законопроект).

 

На шостому році війни із Росією українське законодавство досі не має правових інструментів для покарання воєнних злочинців. У Кримінальному кодексі України не передбачено відповідальності за злочини проти людяності, а положення щодо воєнних злочинів не повною мірою відповідають вимогам міжнародного права. 

 

Цю проблему покликаний вирішити законопроект р.н. 2689, який підготовлено з метою надання можливості адекватного та ефективного кримінального переслідування у рамках правової системи України осіб, які вчинили найтяжчі злочини за міжнародним правом. 

 

Цей проект закону ініційований народними депутатами, розроблений правозахисниками, науковцями та міжнародними експертами на виконання Плану дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року, рішення Ради національної безпеки та оборони України від 25 січня 2015 року «Про надзвичайні заходи протидії російській загрозі та проявам тероризму, підтримуваним Російською Федерацією» та низки резолюцій Парламентської Асамблеї Ради Європи. 

 

Законопроект є удосконаленим варіантом Проекту закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення гармонізації кримінального законодавства з положеннями міжнародного права (р.н.9438), що був прийнятий Верховною Радою України у першому читанні минулого року, з урахуванням зауважень та пропозицій, що надійшли від практиків, науковців і міжнародних експертів.

 

На ухвалення цього законопроекту чекають десятки тисяч людей, які стали жертвами російської збройної агресії. Саме за цим законом Україна має судити представників незаконних збройних формувань, які утримують та катують людей на окупованих територіях. Саме за цим законом Україна має притягнути до відповідальності винних у грубих порушеннях міжнародного права, які сталися під час боїв під Іловайськом та Дебальцевим, розстрілі житлових кварталів Маріуполя, знищенні автобусу під Волновахою, винних у скоєнні воєнних злочинів та злочинів проти людяності в тимчасово окупованих Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, зокрема переслідуванні кримських татар та українських активістів, катуванні та насильницьких зникненнях, переміщенні громадян РФ на тимчасово окупований півострів тощо.

 

Зволікання із ухваленням проекту закону уже призводить до невідворотніх наслідків. Міжнародні злочини не мають терміну давності, тому правильна кваліфікація відповідних діянь сьогодні дасть можливість притягнути відповідальних у майбутньому навіть через десятки років. Більше того, засуджені за міжнародні злочини не підлягають амністії, якої вимагає Росія у рамках Мінського процесу.

 

З огляду на викладене, правозахисні організації звертаються до народних депутатів України із проханням покласти край безкарності за міжнародні злочини, внести до порядку денного законопроект №2689 і невідкладно ухвалити його у першому читанні.

 

Довідково: Платформа “Правозахисний порядок денний” неформальна коаліція правозахисних організацій, що займаються вирішенням системних проблем законодавства та практики для захисту фундаментальних прав людини. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр прав людини ZMINA, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів”, Євромайдан SOS та інші. Координацію роботи платформи здійснює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

 

Центр громадянських свобод

Центр прав людини ZMINA

Харківська правозахисна група

Українська Гельсінська спілка з прав людини

Освітній дім прав людини – Чернігів

Центр політико-правових реформ

Луганський обласний правозахисний центр “Альтернатива”

Асоціація УМДПЛ

ГО Гельсінська ініціатива-ХХІ 

Український незалежний центр політичних досліджень

Громадський холдинг «ГРУПА ВПЛИВУ» 

Іншої авторитетної судової інстанції, яка може засудити Путіна не існує — Матвійчук про необхідність Римського статуту

1 Липня, 2020

Голова правління Центру громадянських свобод Олександра Матвійчук розповідає про те, що таке Римський статут і навіщо він потрібен Україні!

Джерело – радіоефір Громадського радіо

 

Правозахисники і експерти про реформу інституту Уповноваженого з прав людини

17 Червня, 2020

Правозахисники й експерти обговорили реформу інституту Уповноваженого з прав людини при Верховній Раді

Що не так з його функціями зараз? І що потрібно змінити, щоб людина на цій посаді дійсно могла захищати права людини? Про це – в цитатах наших спікерів.

Запис онлайн-дискусії за посиланням

 

Онлайн-дискусія «Що має зробити парламент для посилення інституту Уповноваженого з прав людини»

21 Травня, 2020

Правозахисні організації та міжнародні експерти багато років говорять про недоліки базового Закону України, який регулює діяльність Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Питання викликає запроваджений віковий ценз у 40 років для кандидатів на цю посаду, відсутність у законі згадки про офіси Уповноваженого у регіонах, гарантії незалежності, а також сильні та слабкі сторони повноважень інституту, зокрема для захисту людей під час війни та багато чого іншого.

Зареєстрований проект закону р.н. 3312 від 07.04.2020 на нашій пам’яті є першою  спробою на рівні парламенту України комплексно врегулювати питання посилення повноважень Уповноваженого з прав людини. Водночас у законопроекті міститься ряд дискусійних положень, які і виносяться на запропоновану Центром громадянських свобод онлайн-дискусію, що відбудеться 27 травня 2020 року о 12 годині

Учасниками та учасницями обговорення будуть: 

 

Тарас Тарасенко – народний депутат України, голова підкомітету з прав людини, автор законопроекту 

Ірина Кушнір – експертка  Українського Інституту прав людини 

Олександра Матвійчук – голова правління Центру громадянських свобод

Світлана Колишко – керівниця проекту ПРООН «Права людини для України»

Агне Ліманте – експертка спільного  проекту ЄС/Ради Європи “Європейський Союз та Рада Європи працюють разом задля посилення операційної спроможності Омбудсмана у захисті прав людини”, старша наукова співробітниця Інституту права (Литва), експертка проекту Twinning Ombudsman (2017-2019)

Віктор Барвіцький – представник Уповноваженого з питань дотримання права на інформацію та представництва в Конституційному Суді України 

Олександр Павліченко – виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини

Контактна особа: Марина Ліліченко, Центр громадянських свобод ccl.org.ua@gmail.com +38097 253 38 75

 

Для реєстрації прохання заповнити форму за посиланням: https://forms.gle/3PmYYBexFKKJYc9M7

 

Усім зареєстрованим учасникам буде відправлено лінк на відкриту трансляцію, яка відбудеться 27 травня 2020 року о 12 годині. 

Організації платформи Правозахисний порядок денний взяли участь у зустрічі з представниками Міжнародного кримінального суду

18 Лютого, 2020

Зустріч пройшла в офісі фонду «Відродження». За одним столом зібралися представники Центру Громадянських Свобод, Української гельсінської спілки з прав людини, Харківської правозахисної групи, Адвокатської дорадчої групи, Регіонального центру прав людини та Луганського обласного правозахисного центру «Альтернатива».

Окремо відзначимо, що представниці Центру Громадянських Свобод передали представникам з МКС статтю голови Центру Олександри Матвійчук, яка описала актуальний стан розслідування справ Майдану.

З текстом статті можна ознайомитись тут

Центр Громадянських Свобод на нараді зі Стамбульському протоколу

17 Лютого, 2020

Виконавча директорка нашого Центру Саша Романцова (Sasha Romantsova) бере участь в експертній нараді при уповноваженої прав людини в Україні на тему ефективного розслідування і документування тортур

Сьогодні в офісі омбудсмена проходить експертна нарада “На шляху до ефективного використання права
Стамбульського протоколу в Україні”

Стамбульський протокол – це керівництво по ефективному розслідуванню та документування тортур та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання.

У круглому столі беруть участь Йенс Модвіг, голова Комітету Організації Об’єднаних Націй проти катувань, представники державних органів, правозахисних організацій, національного превентивного механізму.

Серед актуальних питань, які будуть розглядатися:

– Які кроки необхідно зробити для
забезпечення ефективної реалізації СП,
наприклад, практичні або законодавчі
заходи?

– Якими є деякі багатообіцяючі можливості і
синергізм для просування вперед,
наприклад, більш активний діалог між
державою і громадянським суспільством?

– Якими є деякі нагальні проблеми, що
перешкоджають ефективній реалізації,
наприклад, політичні, інституційні чи
фінансові чинники?

 

ЦГС проведе прес-конференцію «Закон про воєнних злочинців: прийняти – не можна зволікати»

20 Січня, 2020

4 лютого, 14:30, Український кризовий медіа-центр,  вул. Хрещатик, 2

Контактна особа: Сергій, Центр громадянських свобод, ccl.org.ua@gmail.com, +38 068 715 02 96

 

На шостому році війни в Україні досі норма права не відповідає нормі життя. Ми говоримо про те, в Кримінальному кодексі України не передбачена відповідальність за злочини проти людяності, а перелік воєнних злочинів виписаний частково. 

 

Для вирішення законодавчих недоліків Правозахисний порядок денний* зібрав найкращих українських науковців, іноземних експертів та правозахисників, які спільно розробили законопроект, яким забезпечується повнота криміналізації “основних злочинів” за міжнародним правом – геноцид, агресія, злочини проти людяності і воєнні злочини, а також виконання міжнародних зобов’язань щодо запобігання безкарності у цих злочинах.

 

Наразі на опрацюванні у ВРУ перебуває проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо імплементації норм міжнародного кримінального та гуманітарного права», зареєстрований наприкінці грудня 2019 року за номером 2689. Цей законопроект є результатом роботи з вдосконалення проекту Закону України про воєнних злочинців, що був прийнятий Верховною Радою України у першому читанні минулого року, з врахуванням зауважень та пропозицій, що надійшли від практиків, науковців і міжнародних експертів. 

 

А це означає, що у тих, хто пройшов через пекло полону і воєнні злочини, є надія на справедливе правосуддя.

 

На прес-конференції правозахисники, автори законопроекту та представники Комітету ВРУ з питань правоохоронної діяльності розкажуть про те, чим є закон про воєнних злочинців, кого він захистить і чи допоможе він залучити до відповідальності тих, хто розраховує уникнути покарання завдяки амністії.


*Платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що займаються вирішенням системних проблем законодавства та практики для захисту фундаментальних прав людини. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр прав людини ZMINA, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів”, Євромайдан SOS та інші. Координацію роботи платформи здійснює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

 

💬 Спікери:

– Денис Монастирський – Голова Комітету з питань правоохоронної діяльності

– Олександра Матвійчук – Голова Центру громадянських свобод

– Антон Кориневич – постійний представник  Президента України в АР Крим

–  Вікторія Мозгова – експертка Українського інституту майбутнього

– Костянтин Задоя – доцент кафедри кримінального права та кримінології Київського національного університету імені Тараса Шевченка

– Олександр Грищенко – колишній полонений ОРДЛО

Спільна заява громадських організацій щодо ситуації в ДБР

19 Січня, 2020

Президенту України Володимиру Зеленському

Головам фракцій Верховної Ради

В. о.  директора Державного Бюро Розслідувань

Ірині Венедіктовій

Директору НАБУ  Артему Ситнику

 

Хочемо привернути увагу до вкрай небезпечної ситуації, яка склалась навколо конкурсу на посаду заступників директора ДБР.
Після призначення в.о. директора Ірина Венедіктова зазначила, що ДБР потребує перезавантаження і відновлення довіри з боку суспільства.
Проте перші ж кроки на цій посаді дають прямо протилежний результат.
Призначення конкурсу на посаду заступників з часом подання документів – три робочих дні, повна закритість конкурсу, непоінформованість ні кандидатів, які подали документи, ні громадськості про його перебіг. Залишення в ДБР заступників звільненого директора ДБР – О. Варченко і О. Буряка, остання інформація – щодо вірогідного призначення адвоката Януковича (Олександра Бабікова) заступником директора ДБР – все це не додає довіри відомству. На жаль, відсутність прозорості зазвичай і приводить до подібних результатів.

 

Звертаємо Вашу увагу, що призначення Олександра Бабікова не є можливим. І не лише тому, що це взагалі морально неприпустимо і страшно звучить “Адвокат Януковича буде курувати розслідуванням справ Майдану”. Це вже нищить довіру до ДБР на друзки – як з боку потерпілих, з боку слідчих, так і довіру суспільства в цілому.

В даного кандидата є очевидний прямий конфлікт інтересів. Оскільки кримінальні провадження, в яких він захищав свого клієнта – Януковича В.Ф. після втрати прокуратурою функцій слідства передані за підслідністю в ДБР. Керувати слідчими, які розслідують справу підозрюваного – клієнта керівника цих слідчих – порушення базових принципів кримінального процесу (принцип змагальності, верховенства права), норм закону про запобігання корупції.

 

Участь в якості захисника підозрюваного в кримінальному провадженні вимагає у адвоката формування певної позиції у справі, направленої на захист інтересів клієнта, щоб спростувати підозру, пом’якшити або виключити кримінальну відповідальність клієнта. Очевидно, що відповідна позиція, яку адвокат формував і обстоював тривалий час, а також співпраця з іншими захисниками (адвокати АО «Авер Лєкс»), в команді яких відбувався захист,  вступає в суперечність із службовими повноваженнями заступника ДБР, який буде курувати слідчі чи оперативні підрозділи, які розслідують ці самі кримінальні провадження.

 

Це природній конфлікт між слідством і захистом, який покладено в основу важливого принципу кримінального процесу – змагальності сторін. І в конкретних кримінальних провадженнях, які знаходяться в провадженні ДБР – за підозрою у вчиненні злочинів Януковичем В.Ф. цей конфлікт безпосередньо наявний – в жодному кримінальному провадженні, Янукович не визнавав вину у інкримінованих йому злочинах. Тобто позиція захисту у цих провадженнях суперечить позиції слідства. 

 

Тобто такий кандидат  з точки зору законодавства і здорового глузду не мав навіть пройти етап перевірки документів і бути допущеним до співбесіди. Інформація про те, що Бабіков – адвокат Януковича з’явилась в мережі ще в грудні 2019-го, ніщо не заважало перевірити зазначені провадження, з’ясувати, хто здійснював захист, і надати відповідну інформацію комісії. Проте очевидно, що це не було зроблено, або – ще гірше – конкурсна комісія також проігнорувала цю інформацію.

 

Заступник директора, який буде відповідати за діяльність слідчих  чи оперативних підрозділів, зокрема проводити заслуховування, аудит кримінальних проваджень (за словами директора ДБР), в яких він раніше здійснював захист, здійснювати інші організаційно-розпорядчі функції по відношенню до слідчих чи оперативних підрозділів, мати доступ до відповідної службової інформації – аналогічно буде знаходиться в стані конфлікту інтересів. І цей конфлікт інтересів буде впливати на об’єктивність і неупередженість прийняття рішень або на вчинення чи невчинення Бабіковим О.П. дій під час виконання зазначених повноважень.

 

  Особи, уповноважені на виконання функцій держави, зокрема – директор Державного бюро розслідувань і його заступники, зобов’язані згідно із ст. 28 ЗУ «Про запобігання корупції» вживати заходи щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів.

 

Подання документів і участь в конкурсі на посаду заступника директора ДБР особи із потенційним чи реальним конфліктом інтересів, який з’явиться на цій посаді,  вже свідчить про очевидну недоброчесність такої особи.

 

Бабіков О.П. обізнаний із тим, що він захищав Януковича В.Ф. у кримінальних провадженнях, які передані за підслідністю до ДБР, свідомо проігнорував цей факт і очевидно ввів в оману комісію. Або ж комісія проявила недостатню прискіпливість і добросовісність у вивченні і аналізі цього питання.

Призначення особи із конфліктом інтересів на посаду буде порушенням ст. 28 ЗУ «Про запобігання корупції» вже з боку директора ДБР.

 

За твердженнями потерпілих, в.о. директора ДБР на зустрічі з ними  14.01.2020 р. фактично зазначила, що комісія з добору кандидатів на посади першого заступника та заступників Директора ДБР проігнорувала вимоги ст. 28 ЗУ «Про запобігання корупції». А в.о. директора ДБР в разі проходження Бабіковим О.П. «спецперевірки» допускає можливість порушити вимоги цієї статті і призначити його заступником. А потім «пояснити» своє рішення.

 

Ми вважаємо, що саме недотримання порядку призначення і проведення конкурсу та непрозорість процесу допускає можливість таких результатів конкурсу.

Ми вважаємо недопустимим порушення законодавства про запобігання корупції, яке неодмінно відбудеться в разі такого призначення.

Ми вважаємо, що це шлях до повної втрати довіри до ДБР як до правоохоронного органа взагалі.

 

І тому ПРОСИМО ВАС:

 

1️) Не допустити призначення адвоката Януковича Бабікова О.П. на посаду одного з заступників директора ДБР;

2) Провести повторний конкурс на цю посаду – прозоро і з дотриманням Закону;

3) Оприлюднити повну інформацію про перебіг проведення конкурсу;

4) В подальшому не допускати дій і рішень, які продовжують нищити репутацію бюро.

 

ПІДПИСАНТИ:

 

  1. ГО “ОПІРОРГ”
  2. ГО «Родина Героїв Небесної Сотні»
  3. ГО “Адвокатська Дорадча Група”
  4. БО БФ Комбат-ЮА
  5. Світлана Матвієнко, Лабораторія законодавчих ініціатив
  6. ГО “Правозахисна Ініціатива”
  7. ГО Народний Тил
  8. ГО Правозахисний центр ДІЯ
  9. ГО «Школа Медіапатріотів»
  10. ГО Медійна ініціатива за права людини
  11. Центр прав людини ZMINA
  12. ГО “Всеукраїнський молодіжний рух “Національний Альянс”
  13. ГО Харківський Антикорупційний Центр
  14. Центр громадянських свобод
  15. Благодійний фонд “Восток-SOS”
Результаты поиска:

Брифінг-зустріч – Сім років безкарності за воєнні злочини. Що має зробити Україна?

10 Листопада, 2020

Сім років безкарності за воєнні злочини. Що має зробити Україна?

 

 

дата: 11 листопада 2020 о 12:30 год.

місце: м. Київ,  Український кризовий медіа центр (УКМЦ) 

онлайн: Zoom ttps://us02web.zoom.us/j/82908696972?pwd=ckFkRFB1aU5JVWZGYW9HSk45Unh5dz09

Ідентифікатор конференції: 829 0869 6972 Код доступа: 676932

Skype для бізнесу: https://us02web.zoom.us/skype/82908696972

 

На сьомому році війни із Росією українське законодавство досі не має правових інструментів для покарання воєнних злочинців. У Кримінальному кодексі України не передбачено відповідальності за злочини проти людяності, а положення щодо воєнних злочинів не повною мірою відповідають вимогам міжнародного права. Цю проблему покликаний вирішити законопроект р.н. 2689, який підготовлено з метою надання можливості адекватного та ефективного кримінального переслідування у рамках правової системи України осіб, які вчинили найтяжчі злочини за міжнародним правом. 

 

Цей проект закону ініційований народними депутатами, розроблений правозахисниками, науковцями та міжнародними експертами на виконання Плану дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року, рішення Ради національної безпеки та оборони України від 25 січня 2015 року «Про надзвичайні заходи протидії російській загрозі та проявам тероризму, підтримуваним Російською Федерацією» та низки резолюцій Парламентської Асамблеї Ради Європи. 

 

На ухвалення цього законопроекту усі ці роки чекають десятки тисяч людей, які стали жертвами збройного конфлікту. Наразі законопроект готується на ІІ читання у Верховній Раді України, але зволікання із ухваленням проекту закону уже призводить до невідворотних наслідків. Міжнародні злочини не мають терміну давності, тому правильна кваліфікація відповідних діянь сьогодні дасть можливість притягнути відповідальних у майбутньому навіть через десятки років. Більше того, засуджені за міжнародні злочини не підлягають амністії, якої вимагає Росія у рамках Мінського процесу. 

 

Під час зустрічі правозахисники і автори проекту закону проінформують про ситуацію навколо проблеми безкарності за воєнні злочини в Україні та роль у її подоланні законопроекту р.н. 2689, який приводить національне законодавство у відповідність до міжнароднародного гуманітарного та міжнародного кримінального права. Також наші експерти розкажуть про проблеми, з якими стикнулися під час підготовки проекту закону до другого читання та про спротив  з боку різних політичних сил. 

 

Спікерами та спікерками заходу будуть:

 

  • 📌 Денис Монастирський, голова Комітету Верховної Ради України з питань правоохоронної діяльності
  • 📌 Гюндуз Мамедов, заступник Генерального прокурора України;
  • 📌 Костянтин Задоя, кандидат юридичних наук, доцент кафедри кримінального права та кримінології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, автор законопроекту 2689;
  • 📌 Антон Кориневич, Постійний Представник Президента України в Автономній Республіці Крим 
  • 📌 Virginie Amato, регіональний координатор з Європи, Коаліція при Міжнародному кримінальному суді (CICC);  
  • 📌 David Donat Cattin, доктор юридичних наук, Генеральний секретар, парламентарі з глобальних дій (PGA);
  • 📌 Олександра Матвійчук, голова правління Центру громадянських свобод;
  • 📌 Скотт Мартін, керуючий партнер, ТОВ “Дотримання глобальних прав” (Global Rights Compliance LLP), Служба з міжнародних юридичних консультацій (International Legal Advisory Services)
  • 📌 Олександр Грищенко, колишній незаконно утримуваний 

 

Контактна особа: Сніжана Дяченко, +38 063 190 2506, ccl.org.ua@gmail.com

 

Довідково: Платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що займаються вирішенням системних проблем законодавства та практики для захисту фундаментальних прав людини. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр прав людини ZMINA, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів”, Євромайдан SOS та інші. Координацію роботи платформи здійснює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

Заява Правозахисного порядку денного щодо законопроекту «Про Службу безпеки України», який створює ризики для прав людини

6 Листопада, 2020

Заява Правозахисного порядку денного щодо законопроекту 

№3196 “Про Службу безпеки України”, який створює ризики для прав людини

 

16 жовтня Комітет Верховної Ради України з питань національної безпеки, оборони та розвідки прийняв рішення рекомендувати включити до порядку денного ВРУ законопроект № 3196 “Про Службу безпеки України” щодо удосконалення організаційно-правових засад діяльності Служби безпеки України. Перша редакція проекту закону, подана у березні 2020 року Президентом України, не витримала критики правозахисників, оскільки запропоновані положення суперечили Конституції України і міжнародному праву. У зв’язку з цим законопроект було відправлено на повторне перше читання.

 

Доопрацьований Комітетом проект закону, однак, повторює більшість критикованих положень першої редакції. Законопроект розширює повноваження СБУ і створює передумови для системного порушення прав людини. Це означає, що проект закону № 3196 не дозволить реформувати Службу безпеки України згідно з вимогами міжнародного права і відповідно до найкращих практик демократичних держав. 

 

Рекомендація Ради Європи № 1402 (1999), рекомендації Венеціанської Комісії Ради Європи та ООН радять державам розділяти функції спеціальних служб по захисту національної безпеки та правоохоронних органів. Міжнародний пакт ООН про громадянські та політичні права та Європейська Конвенція захисту прав людини встановлюють стандарти обмеження прав і свобод людини, зокрема, права на життя, права на свободу та особисту недоторканість, право на справедливий суд, свободи слова та інформації, права на приватне життя та інших. Проект Закону про СБУ не відповідає цим вимогам та рекомендаціям.

 

Викликають занепокоєння передусім нечіткі положення законопроекту щодо повноважень СБУ та відсутності системи незалежного контролю за діяльністю Служби. По-перше, проект закону закріплює за СБУ правоохоронні функції (“оперативно-розшукову діяльність” і “досудове розслідування кримінальних правопорушень, що становить загрозу державній безпеці, віднесених до підслідності слідчих органів Служби безпеки України”), не створюючи при цьому запобіжників проти перевищення повноважень. Цим положенням закон і надалі залишає спецслужбі простір для зловживань і порушення прав людини. Йдеться, наприклад, про ризики необгрунтованого переслідування опозиції, журналістів, громадських активістів, що може здійснюватися в інтересах приватних осіб або окремих політичних груп, які мають вплив на спецслужбу. В демократичних державах служби безпеки, як правило, позбавлені правоохоронних функцій, або ж існують законні запобіжники, які не допускають використання правоохоронних повноважень в іншій діяльності спецслужби. З іншого боку, більш широкі повноваження спецслужб не можуть використовуватися для розслідування злочинів, оскільки їхня основна мета є захист національної безпеки.

 

По-друге, збереження правоохоронних повноважень СБУ породжує інші обмеження прав людини. Законопроект не звужує коло співробітників СБУ, які можуть застосовувати заходи примусу (фізичного впливу, спеціальних засобів і вогнепальної зброї), та не передбачає чітких механізмів контролю дотримання прав людини в СБУ. Проекту закону бракує положень про правила і процедури для запобігання чи розслідування можливих випадків катувань чи нелюдського поводження в СБУ. Тобто наразі законопроект не містить гарантій свободи від катування або нелюдського чи такого, що принижує гідність, поводження або покарання, як того вимагає міжнародне право.

 

Більше того, законопроект надає СБУ право затримувати осіб, підозрюваних у вчиненні злочинів. Але оскільки СБУ є більш закритим органом, на відміну від поліції, співробітники СБУ не зобов’язані називатися при затриманні і можуть не повідомляти про затримання Центри безоплатної правової допомоги. Відповідно, затримана особа може бути позбавлена як можливості оскаржити правомірність дій СБУ, так і гарантованого їй права на правову допомогу. Крім того, в таких справах СБУ часто засекречує матеріали справ і вимагає наявності доступу до державної таємниці у адвоката. Цей дозвіл надається СБУ і може бути відкликаний у будь-який момент, також дозвіл може бути не надано адвокату. Це суттєво звужує можливості особи обирати собі захисника. Це один з багатьох прикладів, коли змішування правоохоронних повноважень та функції спецслужб суттєво звужує обсяг прав людини й тому не є практикою, прийнятною для демократичних країн. 

 

Доопрацьований проект закону також дозволяє СБУ здійснювати прямий і безоплатний доступ до всіх баз даних та вимагати від усіх суб’єктів надання інформації. Додамо, що проект не містить чітких положень про зберігання, знищення і поширення інформації (а саме, оприлюднення у ЗМІ). Це породжує серйозні загрози необмеженому втручанню СБУ у приватне життя громадян та поширення персональних даних особи без її відома. Натомість, закон повинен визначати детальні процедури і підстави отримання інформації від державних установ, юридичних чи фізичних осіб, а також передбачати систему контролю та нагляду за здійсненням цих повноважень. У законі мають бути перелічені державні бази даних, до яких СБУ може мати доступ, а інформація від недержавних юридичних чи фізичних осіб може бути надана СБУ винятково за рішенням суду. 

 

Зрештою, проект закону не створює систему незалежного контролю за діяльністю СБУ та не зобов’язує Службу співпрацювати з наглядовими органами. Так само доопрацьований законопроект не передбачає правових наслідків для СБУ в разі відсутності щорічного звіту чи надання неправдивої інформації. Положення законопроекту не дозволять реалізувати контроль за СБУ, що збільшує ризик зловживань і порушень прав людини. 

 

Доречно також зауважити, що робоча група щодо доопрацювання законопроекту проігнорувала  пропозиції правозахисників, внаслідок чого участь у цій робочій групі втратила будь-який сенс. Учасники робочої групи від СБУ наполегливо продавлювали своє бачення законопроекту, залишаючи його недоліки.

 

З огляду на вищезазначене, Правозахисний порядок денний звертається до народних депутатів із проханням не підтримувати законопроект про СБУ, який створює значні ризики порушень прав людини спецслужбою. Ми закликаємо депутатів відхилити Проєкт Закону № 3196-д «Про внесення змін до Закону України «Про Службу безпеки України» щодо удосконалення організаційно-правових засад діяльності Служби безпеки України»  та повернутися до процесу публічних консультацій  з експертами щодо реформи Служби безпеки України на засадах поваги до прав людини, законності, легітимності та обґрунтованості обсягу та порядку здійснення повноважень Службою безпеки України. Крм того,  внести відповідні положення про позбавлення СБУ правоохоронних функцій, визначити чіткі запобіжники проти зловживання повноваженнями СБУ у сфері прав людини та передбачити детальні процедури і механізми, покликані створити ефективну систему незалежного контролю над СБУ. 

 

Довідково: Платформа “Правозахисний порядок денний” неформальна коаліція правозахисних організацій, що займаються вирішенням системних проблем законодавства та практики для захисту фундаментальних прав людини. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр прав людини ZMINA, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів”, Євромайдан SOS та інші. Координацію роботи платформи здійснює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com 

 

Центр громадянських свобод

Центр прав людини ZMINA

Громадська організація “Український інститут з прав людини”

Медійна ініціатива за права людини

Луганський обласний правозахисний центр «Альтернатива»

American Bar Association Rule of Law Initiative 

Центр досліджень правоохоронної діяльності

Харківська правозахисна група

Лабораторія цифрової безпеки

Українська Гельсінська спілка з прав людини

Навіщо Україні закон про воєнні злочини

26 Серпня, 2020

Розстріл «зеленого коридору» під Іловайськом, обстріли Маріуполя, влучання в автобус під Волновахою, викрадення та катування людей в окупованому Донбасі, політичні переслідування в Криму… Свідчення очевидців і жертв конфлікту говорять про те, що існують тисячі виконавців.

 

На жаль, навіть коли вдається їх затримати, кримінальні провадження ведуться по загальнокримінальних статтях. Голова Центру громадянських свобод Olexandra Matviychuk наголошує, що це призводить до печальних наслідків

 

«По-перше, такі справи можуть закрити, якщо у встановлений термін не будуть зібрані докази. По-друге, злочинців можуть помилувати або амністувати. Ми знаходимося в складному процесі переговорів… РФ викручує всім руки, щоб амністувати військових злочинців. Тільки правильна кваліфікація може зупинити це раз і назавжди. У Кримінальному кодексі України відповідальність за злочини проти людяності не передбачена взагалі, а військові злочини виписані так, що їх майже неможливо застосувати на практиці. За всі ці сім років у нас є лише два вироки за військові злочини. При цьому, один термін – за репост і заклики до війни. Але, очевидно, що злочинів далеко не два» – підкреслює голова Центру цивільних свобод Олександра Матвійчук.

 

Читайте у великому матеріалі УНІАН:

Звернення Правозахисного порядку денного на підтримку проекту Закону про воєнних злочинців

10 Липня, 2020

Звернення Правозахисного порядку денного на підтримку проекту Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо імплементації норм міжнародного кримінального та гуманітарного права” р.н. 2689

 

Платформа правозахисних організацій «Правозахисний порядок денний» разом з  українськими експертами та науковцями, з початку російської окупації Криму та збройного конфлікту на Донбасі  піднімають проблему безкарності за воєнні злочини та злочини проти людяності. Саме тому правозахисники та експерти підтримують законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо імплементації норм міжнародного кримінального та гуманітарного права”  р.н.2689 (далі – Законопроект).

 

На шостому році війни із Росією українське законодавство досі не має правових інструментів для покарання воєнних злочинців. У Кримінальному кодексі України не передбачено відповідальності за злочини проти людяності, а положення щодо воєнних злочинів не повною мірою відповідають вимогам міжнародного права. 

 

Цю проблему покликаний вирішити законопроект р.н. 2689, який підготовлено з метою надання можливості адекватного та ефективного кримінального переслідування у рамках правової системи України осіб, які вчинили найтяжчі злочини за міжнародним правом. 

 

Цей проект закону ініційований народними депутатами, розроблений правозахисниками, науковцями та міжнародними експертами на виконання Плану дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року, рішення Ради національної безпеки та оборони України від 25 січня 2015 року «Про надзвичайні заходи протидії російській загрозі та проявам тероризму, підтримуваним Російською Федерацією» та низки резолюцій Парламентської Асамблеї Ради Європи. 

 

Законопроект є удосконаленим варіантом Проекту закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення гармонізації кримінального законодавства з положеннями міжнародного права (р.н.9438), що був прийнятий Верховною Радою України у першому читанні минулого року, з урахуванням зауважень та пропозицій, що надійшли від практиків, науковців і міжнародних експертів.

 

На ухвалення цього законопроекту чекають десятки тисяч людей, які стали жертвами російської збройної агресії. Саме за цим законом Україна має судити представників незаконних збройних формувань, які утримують та катують людей на окупованих територіях. Саме за цим законом Україна має притягнути до відповідальності винних у грубих порушеннях міжнародного права, які сталися під час боїв під Іловайськом та Дебальцевим, розстрілі житлових кварталів Маріуполя, знищенні автобусу під Волновахою, винних у скоєнні воєнних злочинів та злочинів проти людяності в тимчасово окупованих Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, зокрема переслідуванні кримських татар та українських активістів, катуванні та насильницьких зникненнях, переміщенні громадян РФ на тимчасово окупований півострів тощо.

 

Зволікання із ухваленням проекту закону уже призводить до невідворотніх наслідків. Міжнародні злочини не мають терміну давності, тому правильна кваліфікація відповідних діянь сьогодні дасть можливість притягнути відповідальних у майбутньому навіть через десятки років. Більше того, засуджені за міжнародні злочини не підлягають амністії, якої вимагає Росія у рамках Мінського процесу.

 

З огляду на викладене, правозахисні організації звертаються до народних депутатів України із проханням покласти край безкарності за міжнародні злочини, внести до порядку денного законопроект №2689 і невідкладно ухвалити його у першому читанні.

 

Довідково: Платформа “Правозахисний порядок денний” неформальна коаліція правозахисних організацій, що займаються вирішенням системних проблем законодавства та практики для захисту фундаментальних прав людини. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр прав людини ZMINA, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів”, Євромайдан SOS та інші. Координацію роботи платформи здійснює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

 

Центр громадянських свобод

Центр прав людини ZMINA

Харківська правозахисна група

Українська Гельсінська спілка з прав людини

Освітній дім прав людини – Чернігів

Центр політико-правових реформ

Луганський обласний правозахисний центр “Альтернатива”

Асоціація УМДПЛ

ГО Гельсінська ініціатива-ХХІ 

Український незалежний центр політичних досліджень

Громадський холдинг «ГРУПА ВПЛИВУ» 

Іншої авторитетної судової інстанції, яка може засудити Путіна не існує — Матвійчук про необхідність Римського статуту

1 Липня, 2020

Голова правління Центру громадянських свобод Олександра Матвійчук розповідає про те, що таке Римський статут і навіщо він потрібен Україні!

Джерело – радіоефір Громадського радіо

 

Правозахисники і експерти про реформу інституту Уповноваженого з прав людини

17 Червня, 2020

Правозахисники й експерти обговорили реформу інституту Уповноваженого з прав людини при Верховній Раді

Що не так з його функціями зараз? І що потрібно змінити, щоб людина на цій посаді дійсно могла захищати права людини? Про це – в цитатах наших спікерів.

Запис онлайн-дискусії за посиланням

 

Онлайн-дискусія «Що має зробити парламент для посилення інституту Уповноваженого з прав людини»

21 Травня, 2020

Правозахисні організації та міжнародні експерти багато років говорять про недоліки базового Закону України, який регулює діяльність Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Питання викликає запроваджений віковий ценз у 40 років для кандидатів на цю посаду, відсутність у законі згадки про офіси Уповноваженого у регіонах, гарантії незалежності, а також сильні та слабкі сторони повноважень інституту, зокрема для захисту людей під час війни та багато чого іншого.

Зареєстрований проект закону р.н. 3312 від 07.04.2020 на нашій пам’яті є першою  спробою на рівні парламенту України комплексно врегулювати питання посилення повноважень Уповноваженого з прав людини. Водночас у законопроекті міститься ряд дискусійних положень, які і виносяться на запропоновану Центром громадянських свобод онлайн-дискусію, що відбудеться 27 травня 2020 року о 12 годині

Учасниками та учасницями обговорення будуть: 

 

Тарас Тарасенко – народний депутат України, голова підкомітету з прав людини, автор законопроекту 

Ірина Кушнір – експертка  Українського Інституту прав людини 

Олександра Матвійчук – голова правління Центру громадянських свобод

Світлана Колишко – керівниця проекту ПРООН «Права людини для України»

Агне Ліманте – експертка спільного  проекту ЄС/Ради Європи “Європейський Союз та Рада Європи працюють разом задля посилення операційної спроможності Омбудсмана у захисті прав людини”, старша наукова співробітниця Інституту права (Литва), експертка проекту Twinning Ombudsman (2017-2019)

Віктор Барвіцький – представник Уповноваженого з питань дотримання права на інформацію та представництва в Конституційному Суді України 

Олександр Павліченко – виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини

Контактна особа: Марина Ліліченко, Центр громадянських свобод ccl.org.ua@gmail.com +38097 253 38 75

 

Для реєстрації прохання заповнити форму за посиланням: https://forms.gle/3PmYYBexFKKJYc9M7

 

Усім зареєстрованим учасникам буде відправлено лінк на відкриту трансляцію, яка відбудеться 27 травня 2020 року о 12 годині. 

Організації платформи Правозахисний порядок денний взяли участь у зустрічі з представниками Міжнародного кримінального суду

18 Лютого, 2020

Зустріч пройшла в офісі фонду «Відродження». За одним столом зібралися представники Центру Громадянських Свобод, Української гельсінської спілки з прав людини, Харківської правозахисної групи, Адвокатської дорадчої групи, Регіонального центру прав людини та Луганського обласного правозахисного центру «Альтернатива».

Окремо відзначимо, що представниці Центру Громадянських Свобод передали представникам з МКС статтю голови Центру Олександри Матвійчук, яка описала актуальний стан розслідування справ Майдану.

З текстом статті можна ознайомитись тут

Центр Громадянських Свобод на нараді зі Стамбульському протоколу

17 Лютого, 2020

Виконавча директорка нашого Центру Саша Романцова (Sasha Romantsova) бере участь в експертній нараді при уповноваженої прав людини в Україні на тему ефективного розслідування і документування тортур

Сьогодні в офісі омбудсмена проходить експертна нарада “На шляху до ефективного використання права
Стамбульського протоколу в Україні”

Стамбульський протокол – це керівництво по ефективному розслідуванню та документування тортур та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання.

У круглому столі беруть участь Йенс Модвіг, голова Комітету Організації Об’єднаних Націй проти катувань, представники державних органів, правозахисних організацій, національного превентивного механізму.

Серед актуальних питань, які будуть розглядатися:

– Які кроки необхідно зробити для
забезпечення ефективної реалізації СП,
наприклад, практичні або законодавчі
заходи?

– Якими є деякі багатообіцяючі можливості і
синергізм для просування вперед,
наприклад, більш активний діалог між
державою і громадянським суспільством?

– Якими є деякі нагальні проблеми, що
перешкоджають ефективній реалізації,
наприклад, політичні, інституційні чи
фінансові чинники?

 

ЦГС проведе прес-конференцію «Закон про воєнних злочинців: прийняти – не можна зволікати»

20 Січня, 2020

4 лютого, 14:30, Український кризовий медіа-центр,  вул. Хрещатик, 2

Контактна особа: Сергій, Центр громадянських свобод, ccl.org.ua@gmail.com, +38 068 715 02 96

 

На шостому році війни в Україні досі норма права не відповідає нормі життя. Ми говоримо про те, в Кримінальному кодексі України не передбачена відповідальність за злочини проти людяності, а перелік воєнних злочинів виписаний частково. 

 

Для вирішення законодавчих недоліків Правозахисний порядок денний* зібрав найкращих українських науковців, іноземних експертів та правозахисників, які спільно розробили законопроект, яким забезпечується повнота криміналізації “основних злочинів” за міжнародним правом – геноцид, агресія, злочини проти людяності і воєнні злочини, а також виконання міжнародних зобов’язань щодо запобігання безкарності у цих злочинах.

 

Наразі на опрацюванні у ВРУ перебуває проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо імплементації норм міжнародного кримінального та гуманітарного права», зареєстрований наприкінці грудня 2019 року за номером 2689. Цей законопроект є результатом роботи з вдосконалення проекту Закону України про воєнних злочинців, що був прийнятий Верховною Радою України у першому читанні минулого року, з врахуванням зауважень та пропозицій, що надійшли від практиків, науковців і міжнародних експертів. 

 

А це означає, що у тих, хто пройшов через пекло полону і воєнні злочини, є надія на справедливе правосуддя.

 

На прес-конференції правозахисники, автори законопроекту та представники Комітету ВРУ з питань правоохоронної діяльності розкажуть про те, чим є закон про воєнних злочинців, кого він захистить і чи допоможе він залучити до відповідальності тих, хто розраховує уникнути покарання завдяки амністії.


*Платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що займаються вирішенням системних проблем законодавства та практики для захисту фундаментальних прав людини. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр прав людини ZMINA, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів”, Євромайдан SOS та інші. Координацію роботи платформи здійснює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

 

💬 Спікери:

– Денис Монастирський – Голова Комітету з питань правоохоронної діяльності

– Олександра Матвійчук – Голова Центру громадянських свобод

– Антон Кориневич – постійний представник  Президента України в АР Крим

–  Вікторія Мозгова – експертка Українського інституту майбутнього

– Костянтин Задоя – доцент кафедри кримінального права та кримінології Київського національного університету імені Тараса Шевченка

– Олександр Грищенко – колишній полонений ОРДЛО

Спільна заява громадських організацій щодо ситуації в ДБР

19 Січня, 2020

Президенту України Володимиру Зеленському

Головам фракцій Верховної Ради

В. о.  директора Державного Бюро Розслідувань

Ірині Венедіктовій

Директору НАБУ  Артему Ситнику

 

Хочемо привернути увагу до вкрай небезпечної ситуації, яка склалась навколо конкурсу на посаду заступників директора ДБР.
Після призначення в.о. директора Ірина Венедіктова зазначила, що ДБР потребує перезавантаження і відновлення довіри з боку суспільства.
Проте перші ж кроки на цій посаді дають прямо протилежний результат.
Призначення конкурсу на посаду заступників з часом подання документів – три робочих дні, повна закритість конкурсу, непоінформованість ні кандидатів, які подали документи, ні громадськості про його перебіг. Залишення в ДБР заступників звільненого директора ДБР – О. Варченко і О. Буряка, остання інформація – щодо вірогідного призначення адвоката Януковича (Олександра Бабікова) заступником директора ДБР – все це не додає довіри відомству. На жаль, відсутність прозорості зазвичай і приводить до подібних результатів.

 

Звертаємо Вашу увагу, що призначення Олександра Бабікова не є можливим. І не лише тому, що це взагалі морально неприпустимо і страшно звучить “Адвокат Януковича буде курувати розслідуванням справ Майдану”. Це вже нищить довіру до ДБР на друзки – як з боку потерпілих, з боку слідчих, так і довіру суспільства в цілому.

В даного кандидата є очевидний прямий конфлікт інтересів. Оскільки кримінальні провадження, в яких він захищав свого клієнта – Януковича В.Ф. після втрати прокуратурою функцій слідства передані за підслідністю в ДБР. Керувати слідчими, які розслідують справу підозрюваного – клієнта керівника цих слідчих – порушення базових принципів кримінального процесу (принцип змагальності, верховенства права), норм закону про запобігання корупції.

 

Участь в якості захисника підозрюваного в кримінальному провадженні вимагає у адвоката формування певної позиції у справі, направленої на захист інтересів клієнта, щоб спростувати підозру, пом’якшити або виключити кримінальну відповідальність клієнта. Очевидно, що відповідна позиція, яку адвокат формував і обстоював тривалий час, а також співпраця з іншими захисниками (адвокати АО «Авер Лєкс»), в команді яких відбувався захист,  вступає в суперечність із службовими повноваженнями заступника ДБР, який буде курувати слідчі чи оперативні підрозділи, які розслідують ці самі кримінальні провадження.

 

Це природній конфлікт між слідством і захистом, який покладено в основу важливого принципу кримінального процесу – змагальності сторін. І в конкретних кримінальних провадженнях, які знаходяться в провадженні ДБР – за підозрою у вчиненні злочинів Януковичем В.Ф. цей конфлікт безпосередньо наявний – в жодному кримінальному провадженні, Янукович не визнавав вину у інкримінованих йому злочинах. Тобто позиція захисту у цих провадженнях суперечить позиції слідства. 

 

Тобто такий кандидат  з точки зору законодавства і здорового глузду не мав навіть пройти етап перевірки документів і бути допущеним до співбесіди. Інформація про те, що Бабіков – адвокат Януковича з’явилась в мережі ще в грудні 2019-го, ніщо не заважало перевірити зазначені провадження, з’ясувати, хто здійснював захист, і надати відповідну інформацію комісії. Проте очевидно, що це не було зроблено, або – ще гірше – конкурсна комісія також проігнорувала цю інформацію.

 

Заступник директора, який буде відповідати за діяльність слідчих  чи оперативних підрозділів, зокрема проводити заслуховування, аудит кримінальних проваджень (за словами директора ДБР), в яких він раніше здійснював захист, здійснювати інші організаційно-розпорядчі функції по відношенню до слідчих чи оперативних підрозділів, мати доступ до відповідної службової інформації – аналогічно буде знаходиться в стані конфлікту інтересів. І цей конфлікт інтересів буде впливати на об’єктивність і неупередженість прийняття рішень або на вчинення чи невчинення Бабіковим О.П. дій під час виконання зазначених повноважень.

 

  Особи, уповноважені на виконання функцій держави, зокрема – директор Державного бюро розслідувань і його заступники, зобов’язані згідно із ст. 28 ЗУ «Про запобігання корупції» вживати заходи щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів.

 

Подання документів і участь в конкурсі на посаду заступника директора ДБР особи із потенційним чи реальним конфліктом інтересів, який з’явиться на цій посаді,  вже свідчить про очевидну недоброчесність такої особи.

 

Бабіков О.П. обізнаний із тим, що він захищав Януковича В.Ф. у кримінальних провадженнях, які передані за підслідністю до ДБР, свідомо проігнорував цей факт і очевидно ввів в оману комісію. Або ж комісія проявила недостатню прискіпливість і добросовісність у вивченні і аналізі цього питання.

Призначення особи із конфліктом інтересів на посаду буде порушенням ст. 28 ЗУ «Про запобігання корупції» вже з боку директора ДБР.

 

За твердженнями потерпілих, в.о. директора ДБР на зустрічі з ними  14.01.2020 р. фактично зазначила, що комісія з добору кандидатів на посади першого заступника та заступників Директора ДБР проігнорувала вимоги ст. 28 ЗУ «Про запобігання корупції». А в.о. директора ДБР в разі проходження Бабіковим О.П. «спецперевірки» допускає можливість порушити вимоги цієї статті і призначити його заступником. А потім «пояснити» своє рішення.

 

Ми вважаємо, що саме недотримання порядку призначення і проведення конкурсу та непрозорість процесу допускає можливість таких результатів конкурсу.

Ми вважаємо недопустимим порушення законодавства про запобігання корупції, яке неодмінно відбудеться в разі такого призначення.

Ми вважаємо, що це шлях до повної втрати довіри до ДБР як до правоохоронного органа взагалі.

 

І тому ПРОСИМО ВАС:

 

1️) Не допустити призначення адвоката Януковича Бабікова О.П. на посаду одного з заступників директора ДБР;

2) Провести повторний конкурс на цю посаду – прозоро і з дотриманням Закону;

3) Оприлюднити повну інформацію про перебіг проведення конкурсу;

4) В подальшому не допускати дій і рішень, які продовжують нищити репутацію бюро.

 

ПІДПИСАНТИ:

 

  1. ГО “ОПІРОРГ”
  2. ГО «Родина Героїв Небесної Сотні»
  3. ГО “Адвокатська Дорадча Група”
  4. БО БФ Комбат-ЮА
  5. Світлана Матвієнко, Лабораторія законодавчих ініціатив
  6. ГО “Правозахисна Ініціатива”
  7. ГО Народний Тил
  8. ГО Правозахисний центр ДІЯ
  9. ГО «Школа Медіапатріотів»
  10. ГО Медійна ініціатива за права людини
  11. Центр прав людини ZMINA
  12. ГО “Всеукраїнський молодіжний рух “Національний Альянс”
  13. ГО Харківський Антикорупційний Центр
  14. Центр громадянських свобод
  15. Благодійний фонд “Восток-SOS”
Результаты поиска:

Брифінг-зустріч – Сім років безкарності за воєнні злочини. Що має зробити Україна?

10 Листопада, 2020

Сім років безкарності за воєнні злочини. Що має зробити Україна?

 

 

дата: 11 листопада 2020 о 12:30 год.

місце: м. Київ,  Український кризовий медіа центр (УКМЦ) 

онлайн: Zoom ttps://us02web.zoom.us/j/82908696972?pwd=ckFkRFB1aU5JVWZGYW9HSk45Unh5dz09

Ідентифікатор конференції: 829 0869 6972 Код доступа: 676932

Skype для бізнесу: https://us02web.zoom.us/skype/82908696972

 

На сьомому році війни із Росією українське законодавство досі не має правових інструментів для покарання воєнних злочинців. У Кримінальному кодексі України не передбачено відповідальності за злочини проти людяності, а положення щодо воєнних злочинів не повною мірою відповідають вимогам міжнародного права. Цю проблему покликаний вирішити законопроект р.н. 2689, який підготовлено з метою надання можливості адекватного та ефективного кримінального переслідування у рамках правової системи України осіб, які вчинили найтяжчі злочини за міжнародним правом. 

 

Цей проект закону ініційований народними депутатами, розроблений правозахисниками, науковцями та міжнародними експертами на виконання Плану дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року, рішення Ради національної безпеки та оборони України від 25 січня 2015 року «Про надзвичайні заходи протидії російській загрозі та проявам тероризму, підтримуваним Російською Федерацією» та низки резолюцій Парламентської Асамблеї Ради Європи. 

 

На ухвалення цього законопроекту усі ці роки чекають десятки тисяч людей, які стали жертвами збройного конфлікту. Наразі законопроект готується на ІІ читання у Верховній Раді України, але зволікання із ухваленням проекту закону уже призводить до невідворотних наслідків. Міжнародні злочини не мають терміну давності, тому правильна кваліфікація відповідних діянь сьогодні дасть можливість притягнути відповідальних у майбутньому навіть через десятки років. Більше того, засуджені за міжнародні злочини не підлягають амністії, якої вимагає Росія у рамках Мінського процесу. 

 

Під час зустрічі правозахисники і автори проекту закону проінформують про ситуацію навколо проблеми безкарності за воєнні злочини в Україні та роль у її подоланні законопроекту р.н. 2689, який приводить національне законодавство у відповідність до міжнароднародного гуманітарного та міжнародного кримінального права. Також наші експерти розкажуть про проблеми, з якими стикнулися під час підготовки проекту закону до другого читання та про спротив  з боку різних політичних сил. 

 

Спікерами та спікерками заходу будуть:

 

  • 📌 Денис Монастирський, голова Комітету Верховної Ради України з питань правоохоронної діяльності
  • 📌 Гюндуз Мамедов, заступник Генерального прокурора України;
  • 📌 Костянтин Задоя, кандидат юридичних наук, доцент кафедри кримінального права та кримінології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, автор законопроекту 2689;
  • 📌 Антон Кориневич, Постійний Представник Президента України в Автономній Республіці Крим 
  • 📌 Virginie Amato, регіональний координатор з Європи, Коаліція при Міжнародному кримінальному суді (CICC);  
  • 📌 David Donat Cattin, доктор юридичних наук, Генеральний секретар, парламентарі з глобальних дій (PGA);
  • 📌 Олександра Матвійчук, голова правління Центру громадянських свобод;
  • 📌 Скотт Мартін, керуючий партнер, ТОВ “Дотримання глобальних прав” (Global Rights Compliance LLP), Служба з міжнародних юридичних консультацій (International Legal Advisory Services)
  • 📌 Олександр Грищенко, колишній незаконно утримуваний 

 

Контактна особа: Сніжана Дяченко, +38 063 190 2506, ccl.org.ua@gmail.com

 

Довідково: Платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що займаються вирішенням системних проблем законодавства та практики для захисту фундаментальних прав людини. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр прав людини ZMINA, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів”, Євромайдан SOS та інші. Координацію роботи платформи здійснює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

Заява Правозахисного порядку денного щодо законопроекту «Про Службу безпеки України», який створює ризики для прав людини

6 Листопада, 2020

Заява Правозахисного порядку денного щодо законопроекту 

№3196 “Про Службу безпеки України”, який створює ризики для прав людини

 

16 жовтня Комітет Верховної Ради України з питань національної безпеки, оборони та розвідки прийняв рішення рекомендувати включити до порядку денного ВРУ законопроект № 3196 “Про Службу безпеки України” щодо удосконалення організаційно-правових засад діяльності Служби безпеки України. Перша редакція проекту закону, подана у березні 2020 року Президентом України, не витримала критики правозахисників, оскільки запропоновані положення суперечили Конституції України і міжнародному праву. У зв’язку з цим законопроект було відправлено на повторне перше читання.

 

Доопрацьований Комітетом проект закону, однак, повторює більшість критикованих положень першої редакції. Законопроект розширює повноваження СБУ і створює передумови для системного порушення прав людини. Це означає, що проект закону № 3196 не дозволить реформувати Службу безпеки України згідно з вимогами міжнародного права і відповідно до найкращих практик демократичних держав. 

 

Рекомендація Ради Європи № 1402 (1999), рекомендації Венеціанської Комісії Ради Європи та ООН радять державам розділяти функції спеціальних служб по захисту національної безпеки та правоохоронних органів. Міжнародний пакт ООН про громадянські та політичні права та Європейська Конвенція захисту прав людини встановлюють стандарти обмеження прав і свобод людини, зокрема, права на життя, права на свободу та особисту недоторканість, право на справедливий суд, свободи слова та інформації, права на приватне життя та інших. Проект Закону про СБУ не відповідає цим вимогам та рекомендаціям.

 

Викликають занепокоєння передусім нечіткі положення законопроекту щодо повноважень СБУ та відсутності системи незалежного контролю за діяльністю Служби. По-перше, проект закону закріплює за СБУ правоохоронні функції (“оперативно-розшукову діяльність” і “досудове розслідування кримінальних правопорушень, що становить загрозу державній безпеці, віднесених до підслідності слідчих органів Служби безпеки України”), не створюючи при цьому запобіжників проти перевищення повноважень. Цим положенням закон і надалі залишає спецслужбі простір для зловживань і порушення прав людини. Йдеться, наприклад, про ризики необгрунтованого переслідування опозиції, журналістів, громадських активістів, що може здійснюватися в інтересах приватних осіб або окремих політичних груп, які мають вплив на спецслужбу. В демократичних державах служби безпеки, як правило, позбавлені правоохоронних функцій, або ж існують законні запобіжники, які не допускають використання правоохоронних повноважень в іншій діяльності спецслужби. З іншого боку, більш широкі повноваження спецслужб не можуть використовуватися для розслідування злочинів, оскільки їхня основна мета є захист національної безпеки.

 

По-друге, збереження правоохоронних повноважень СБУ породжує інші обмеження прав людини. Законопроект не звужує коло співробітників СБУ, які можуть застосовувати заходи примусу (фізичного впливу, спеціальних засобів і вогнепальної зброї), та не передбачає чітких механізмів контролю дотримання прав людини в СБУ. Проекту закону бракує положень про правила і процедури для запобігання чи розслідування можливих випадків катувань чи нелюдського поводження в СБУ. Тобто наразі законопроект не містить гарантій свободи від катування або нелюдського чи такого, що принижує гідність, поводження або покарання, як того вимагає міжнародне право.

 

Більше того, законопроект надає СБУ право затримувати осіб, підозрюваних у вчиненні злочинів. Але оскільки СБУ є більш закритим органом, на відміну від поліції, співробітники СБУ не зобов’язані називатися при затриманні і можуть не повідомляти про затримання Центри безоплатної правової допомоги. Відповідно, затримана особа може бути позбавлена як можливості оскаржити правомірність дій СБУ, так і гарантованого їй права на правову допомогу. Крім того, в таких справах СБУ часто засекречує матеріали справ і вимагає наявності доступу до державної таємниці у адвоката. Цей дозвіл надається СБУ і може бути відкликаний у будь-який момент, також дозвіл може бути не надано адвокату. Це суттєво звужує можливості особи обирати собі захисника. Це один з багатьох прикладів, коли змішування правоохоронних повноважень та функції спецслужб суттєво звужує обсяг прав людини й тому не є практикою, прийнятною для демократичних країн. 

 

Доопрацьований проект закону також дозволяє СБУ здійснювати прямий і безоплатний доступ до всіх баз даних та вимагати від усіх суб’єктів надання інформації. Додамо, що проект не містить чітких положень про зберігання, знищення і поширення інформації (а саме, оприлюднення у ЗМІ). Це породжує серйозні загрози необмеженому втручанню СБУ у приватне життя громадян та поширення персональних даних особи без її відома. Натомість, закон повинен визначати детальні процедури і підстави отримання інформації від державних установ, юридичних чи фізичних осіб, а також передбачати систему контролю та нагляду за здійсненням цих повноважень. У законі мають бути перелічені державні бази даних, до яких СБУ може мати доступ, а інформація від недержавних юридичних чи фізичних осіб може бути надана СБУ винятково за рішенням суду. 

 

Зрештою, проект закону не створює систему незалежного контролю за діяльністю СБУ та не зобов’язує Службу співпрацювати з наглядовими органами. Так само доопрацьований законопроект не передбачає правових наслідків для СБУ в разі відсутності щорічного звіту чи надання неправдивої інформації. Положення законопроекту не дозволять реалізувати контроль за СБУ, що збільшує ризик зловживань і порушень прав людини. 

 

Доречно також зауважити, що робоча група щодо доопрацювання законопроекту проігнорувала  пропозиції правозахисників, внаслідок чого участь у цій робочій групі втратила будь-який сенс. Учасники робочої групи від СБУ наполегливо продавлювали своє бачення законопроекту, залишаючи його недоліки.

 

З огляду на вищезазначене, Правозахисний порядок денний звертається до народних депутатів із проханням не підтримувати законопроект про СБУ, який створює значні ризики порушень прав людини спецслужбою. Ми закликаємо депутатів відхилити Проєкт Закону № 3196-д «Про внесення змін до Закону України «Про Службу безпеки України» щодо удосконалення організаційно-правових засад діяльності Служби безпеки України»  та повернутися до процесу публічних консультацій  з експертами щодо реформи Служби безпеки України на засадах поваги до прав людини, законності, легітимності та обґрунтованості обсягу та порядку здійснення повноважень Службою безпеки України. Крм того,  внести відповідні положення про позбавлення СБУ правоохоронних функцій, визначити чіткі запобіжники проти зловживання повноваженнями СБУ у сфері прав людини та передбачити детальні процедури і механізми, покликані створити ефективну систему незалежного контролю над СБУ. 

 

Довідково: Платформа “Правозахисний порядок денний” неформальна коаліція правозахисних організацій, що займаються вирішенням системних проблем законодавства та практики для захисту фундаментальних прав людини. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр прав людини ZMINA, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів”, Євромайдан SOS та інші. Координацію роботи платформи здійснює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com 

 

Центр громадянських свобод

Центр прав людини ZMINA

Громадська організація “Український інститут з прав людини”

Медійна ініціатива за права людини

Луганський обласний правозахисний центр «Альтернатива»

American Bar Association Rule of Law Initiative 

Центр досліджень правоохоронної діяльності

Харківська правозахисна група

Лабораторія цифрової безпеки

Українська Гельсінська спілка з прав людини

Навіщо Україні закон про воєнні злочини

26 Серпня, 2020

Розстріл «зеленого коридору» під Іловайськом, обстріли Маріуполя, влучання в автобус під Волновахою, викрадення та катування людей в окупованому Донбасі, політичні переслідування в Криму… Свідчення очевидців і жертв конфлікту говорять про те, що існують тисячі виконавців.

 

На жаль, навіть коли вдається їх затримати, кримінальні провадження ведуться по загальнокримінальних статтях. Голова Центру громадянських свобод Olexandra Matviychuk наголошує, що це призводить до печальних наслідків

 

«По-перше, такі справи можуть закрити, якщо у встановлений термін не будуть зібрані докази. По-друге, злочинців можуть помилувати або амністувати. Ми знаходимося в складному процесі переговорів… РФ викручує всім руки, щоб амністувати військових злочинців. Тільки правильна кваліфікація може зупинити це раз і назавжди. У Кримінальному кодексі України відповідальність за злочини проти людяності не передбачена взагалі, а військові злочини виписані так, що їх майже неможливо застосувати на практиці. За всі ці сім років у нас є лише два вироки за військові злочини. При цьому, один термін – за репост і заклики до війни. Але, очевидно, що злочинів далеко не два» – підкреслює голова Центру цивільних свобод Олександра Матвійчук.

 

Читайте у великому матеріалі УНІАН:

Звернення Правозахисного порядку денного на підтримку проекту Закону про воєнних злочинців

10 Липня, 2020

Звернення Правозахисного порядку денного на підтримку проекту Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо імплементації норм міжнародного кримінального та гуманітарного права” р.н. 2689

 

Платформа правозахисних організацій «Правозахисний порядок денний» разом з  українськими експертами та науковцями, з початку російської окупації Криму та збройного конфлікту на Донбасі  піднімають проблему безкарності за воєнні злочини та злочини проти людяності. Саме тому правозахисники та експерти підтримують законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо імплементації норм міжнародного кримінального та гуманітарного права”  р.н.2689 (далі – Законопроект).

 

На шостому році війни із Росією українське законодавство досі не має правових інструментів для покарання воєнних злочинців. У Кримінальному кодексі України не передбачено відповідальності за злочини проти людяності, а положення щодо воєнних злочинів не повною мірою відповідають вимогам міжнародного права. 

 

Цю проблему покликаний вирішити законопроект р.н. 2689, який підготовлено з метою надання можливості адекватного та ефективного кримінального переслідування у рамках правової системи України осіб, які вчинили найтяжчі злочини за міжнародним правом. 

 

Цей проект закону ініційований народними депутатами, розроблений правозахисниками, науковцями та міжнародними експертами на виконання Плану дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року, рішення Ради національної безпеки та оборони України від 25 січня 2015 року «Про надзвичайні заходи протидії російській загрозі та проявам тероризму, підтримуваним Російською Федерацією» та низки резолюцій Парламентської Асамблеї Ради Європи. 

 

Законопроект є удосконаленим варіантом Проекту закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення гармонізації кримінального законодавства з положеннями міжнародного права (р.н.9438), що був прийнятий Верховною Радою України у першому читанні минулого року, з урахуванням зауважень та пропозицій, що надійшли від практиків, науковців і міжнародних експертів.

 

На ухвалення цього законопроекту чекають десятки тисяч людей, які стали жертвами російської збройної агресії. Саме за цим законом Україна має судити представників незаконних збройних формувань, які утримують та катують людей на окупованих територіях. Саме за цим законом Україна має притягнути до відповідальності винних у грубих порушеннях міжнародного права, які сталися під час боїв під Іловайськом та Дебальцевим, розстрілі житлових кварталів Маріуполя, знищенні автобусу під Волновахою, винних у скоєнні воєнних злочинів та злочинів проти людяності в тимчасово окупованих Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, зокрема переслідуванні кримських татар та українських активістів, катуванні та насильницьких зникненнях, переміщенні громадян РФ на тимчасово окупований півострів тощо.

 

Зволікання із ухваленням проекту закону уже призводить до невідворотніх наслідків. Міжнародні злочини не мають терміну давності, тому правильна кваліфікація відповідних діянь сьогодні дасть можливість притягнути відповідальних у майбутньому навіть через десятки років. Більше того, засуджені за міжнародні злочини не підлягають амністії, якої вимагає Росія у рамках Мінського процесу.

 

З огляду на викладене, правозахисні організації звертаються до народних депутатів України із проханням покласти край безкарності за міжнародні злочини, внести до порядку денного законопроект №2689 і невідкладно ухвалити його у першому читанні.

 

Довідково: Платформа “Правозахисний порядок денний” неформальна коаліція правозахисних організацій, що займаються вирішенням системних проблем законодавства та практики для захисту фундаментальних прав людини. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр прав людини ZMINA, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів”, Євромайдан SOS та інші. Координацію роботи платформи здійснює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

 

Центр громадянських свобод

Центр прав людини ZMINA

Харківська правозахисна група

Українська Гельсінська спілка з прав людини

Освітній дім прав людини – Чернігів

Центр політико-правових реформ

Луганський обласний правозахисний центр “Альтернатива”

Асоціація УМДПЛ

ГО Гельсінська ініціатива-ХХІ 

Український незалежний центр політичних досліджень

Громадський холдинг «ГРУПА ВПЛИВУ» 

Іншої авторитетної судової інстанції, яка може засудити Путіна не існує — Матвійчук про необхідність Римського статуту

1 Липня, 2020

Голова правління Центру громадянських свобод Олександра Матвійчук розповідає про те, що таке Римський статут і навіщо він потрібен Україні!

Джерело – радіоефір Громадського радіо

 

Правозахисники і експерти про реформу інституту Уповноваженого з прав людини

17 Червня, 2020

Правозахисники й експерти обговорили реформу інституту Уповноваженого з прав людини при Верховній Раді

Що не так з його функціями зараз? І що потрібно змінити, щоб людина на цій посаді дійсно могла захищати права людини? Про це – в цитатах наших спікерів.

Запис онлайн-дискусії за посиланням

 

Онлайн-дискусія «Що має зробити парламент для посилення інституту Уповноваженого з прав людини»

21 Травня, 2020

Правозахисні організації та міжнародні експерти багато років говорять про недоліки базового Закону України, який регулює діяльність Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Питання викликає запроваджений віковий ценз у 40 років для кандидатів на цю посаду, відсутність у законі згадки про офіси Уповноваженого у регіонах, гарантії незалежності, а також сильні та слабкі сторони повноважень інституту, зокрема для захисту людей під час війни та багато чого іншого.

Зареєстрований проект закону р.н. 3312 від 07.04.2020 на нашій пам’яті є першою  спробою на рівні парламенту України комплексно врегулювати питання посилення повноважень Уповноваженого з прав людини. Водночас у законопроекті міститься ряд дискусійних положень, які і виносяться на запропоновану Центром громадянських свобод онлайн-дискусію, що відбудеться 27 травня 2020 року о 12 годині

Учасниками та учасницями обговорення будуть: 

 

Тарас Тарасенко – народний депутат України, голова підкомітету з прав людини, автор законопроекту 

Ірина Кушнір – експертка  Українського Інституту прав людини 

Олександра Матвійчук – голова правління Центру громадянських свобод

Світлана Колишко – керівниця проекту ПРООН «Права людини для України»

Агне Ліманте – експертка спільного  проекту ЄС/Ради Європи “Європейський Союз та Рада Європи працюють разом задля посилення операційної спроможності Омбудсмана у захисті прав людини”, старша наукова співробітниця Інституту права (Литва), експертка проекту Twinning Ombudsman (2017-2019)

Віктор Барвіцький – представник Уповноваженого з питань дотримання права на інформацію та представництва в Конституційному Суді України 

Олександр Павліченко – виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини

Контактна особа: Марина Ліліченко, Центр громадянських свобод ccl.org.ua@gmail.com +38097 253 38 75

 

Для реєстрації прохання заповнити форму за посиланням: https://forms.gle/3PmYYBexFKKJYc9M7

 

Усім зареєстрованим учасникам буде відправлено лінк на відкриту трансляцію, яка відбудеться 27 травня 2020 року о 12 годині. 

Організації платформи Правозахисний порядок денний взяли участь у зустрічі з представниками Міжнародного кримінального суду

18 Лютого, 2020

Зустріч пройшла в офісі фонду «Відродження». За одним столом зібралися представники Центру Громадянських Свобод, Української гельсінської спілки з прав людини, Харківської правозахисної групи, Адвокатської дорадчої групи, Регіонального центру прав людини та Луганського обласного правозахисного центру «Альтернатива».

Окремо відзначимо, що представниці Центру Громадянських Свобод передали представникам з МКС статтю голови Центру Олександри Матвійчук, яка описала актуальний стан розслідування справ Майдану.

З текстом статті можна ознайомитись тут

Центр Громадянських Свобод на нараді зі Стамбульському протоколу

17 Лютого, 2020

Виконавча директорка нашого Центру Саша Романцова (Sasha Romantsova) бере участь в експертній нараді при уповноваженої прав людини в Україні на тему ефективного розслідування і документування тортур

Сьогодні в офісі омбудсмена проходить експертна нарада “На шляху до ефективного використання права
Стамбульського протоколу в Україні”

Стамбульський протокол – це керівництво по ефективному розслідуванню та документування тортур та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання.

У круглому столі беруть участь Йенс Модвіг, голова Комітету Організації Об’єднаних Націй проти катувань, представники державних органів, правозахисних організацій, національного превентивного механізму.

Серед актуальних питань, які будуть розглядатися:

– Які кроки необхідно зробити для
забезпечення ефективної реалізації СП,
наприклад, практичні або законодавчі
заходи?

– Якими є деякі багатообіцяючі можливості і
синергізм для просування вперед,
наприклад, більш активний діалог між
державою і громадянським суспільством?

– Якими є деякі нагальні проблеми, що
перешкоджають ефективній реалізації,
наприклад, політичні, інституційні чи
фінансові чинники?

 

ЦГС проведе прес-конференцію «Закон про воєнних злочинців: прийняти – не можна зволікати»

20 Січня, 2020

4 лютого, 14:30, Український кризовий медіа-центр,  вул. Хрещатик, 2

Контактна особа: Сергій, Центр громадянських свобод, ccl.org.ua@gmail.com, +38 068 715 02 96

 

На шостому році війни в Україні досі норма права не відповідає нормі життя. Ми говоримо про те, в Кримінальному кодексі України не передбачена відповідальність за злочини проти людяності, а перелік воєнних злочинів виписаний частково. 

 

Для вирішення законодавчих недоліків Правозахисний порядок денний* зібрав найкращих українських науковців, іноземних експертів та правозахисників, які спільно розробили законопроект, яким забезпечується повнота криміналізації “основних злочинів” за міжнародним правом – геноцид, агресія, злочини проти людяності і воєнні злочини, а також виконання міжнародних зобов’язань щодо запобігання безкарності у цих злочинах.

 

Наразі на опрацюванні у ВРУ перебуває проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо імплементації норм міжнародного кримінального та гуманітарного права», зареєстрований наприкінці грудня 2019 року за номером 2689. Цей законопроект є результатом роботи з вдосконалення проекту Закону України про воєнних злочинців, що був прийнятий Верховною Радою України у першому читанні минулого року, з врахуванням зауважень та пропозицій, що надійшли від практиків, науковців і міжнародних експертів. 

 

А це означає, що у тих, хто пройшов через пекло полону і воєнні злочини, є надія на справедливе правосуддя.

 

На прес-конференції правозахисники, автори законопроекту та представники Комітету ВРУ з питань правоохоронної діяльності розкажуть про те, чим є закон про воєнних злочинців, кого він захистить і чи допоможе він залучити до відповідальності тих, хто розраховує уникнути покарання завдяки амністії.


*Платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що займаються вирішенням системних проблем законодавства та практики для захисту фундаментальних прав людини. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр прав людини ZMINA, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів”, Євромайдан SOS та інші. Координацію роботи платформи здійснює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

 

💬 Спікери:

– Денис Монастирський – Голова Комітету з питань правоохоронної діяльності

– Олександра Матвійчук – Голова Центру громадянських свобод

– Антон Кориневич – постійний представник  Президента України в АР Крим

–  Вікторія Мозгова – експертка Українського інституту майбутнього

– Костянтин Задоя – доцент кафедри кримінального права та кримінології Київського національного університету імені Тараса Шевченка

– Олександр Грищенко – колишній полонений ОРДЛО

Спільна заява громадських організацій щодо ситуації в ДБР

19 Січня, 2020

Президенту України Володимиру Зеленському

Головам фракцій Верховної Ради

В. о.  директора Державного Бюро Розслідувань

Ірині Венедіктовій

Директору НАБУ  Артему Ситнику

 

Хочемо привернути увагу до вкрай небезпечної ситуації, яка склалась навколо конкурсу на посаду заступників директора ДБР.
Після призначення в.о. директора Ірина Венедіктова зазначила, що ДБР потребує перезавантаження і відновлення довіри з боку суспільства.
Проте перші ж кроки на цій посаді дають прямо протилежний результат.
Призначення конкурсу на посаду заступників з часом подання документів – три робочих дні, повна закритість конкурсу, непоінформованість ні кандидатів, які подали документи, ні громадськості про його перебіг. Залишення в ДБР заступників звільненого директора ДБР – О. Варченко і О. Буряка, остання інформація – щодо вірогідного призначення адвоката Януковича (Олександра Бабікова) заступником директора ДБР – все це не додає довіри відомству. На жаль, відсутність прозорості зазвичай і приводить до подібних результатів.

 

Звертаємо Вашу увагу, що призначення Олександра Бабікова не є можливим. І не лише тому, що це взагалі морально неприпустимо і страшно звучить “Адвокат Януковича буде курувати розслідуванням справ Майдану”. Це вже нищить довіру до ДБР на друзки – як з боку потерпілих, з боку слідчих, так і довіру суспільства в цілому.

В даного кандидата є очевидний прямий конфлікт інтересів. Оскільки кримінальні провадження, в яких він захищав свого клієнта – Януковича В.Ф. після втрати прокуратурою функцій слідства передані за підслідністю в ДБР. Керувати слідчими, які розслідують справу підозрюваного – клієнта керівника цих слідчих – порушення базових принципів кримінального процесу (принцип змагальності, верховенства права), норм закону про запобігання корупції.

 

Участь в якості захисника підозрюваного в кримінальному провадженні вимагає у адвоката формування певної позиції у справі, направленої на захист інтересів клієнта, щоб спростувати підозру, пом’якшити або виключити кримінальну відповідальність клієнта. Очевидно, що відповідна позиція, яку адвокат формував і обстоював тривалий час, а також співпраця з іншими захисниками (адвокати АО «Авер Лєкс»), в команді яких відбувався захист,  вступає в суперечність із службовими повноваженнями заступника ДБР, який буде курувати слідчі чи оперативні підрозділи, які розслідують ці самі кримінальні провадження.

 

Це природній конфлікт між слідством і захистом, який покладено в основу важливого принципу кримінального процесу – змагальності сторін. І в конкретних кримінальних провадженнях, які знаходяться в провадженні ДБР – за підозрою у вчиненні злочинів Януковичем В.Ф. цей конфлікт безпосередньо наявний – в жодному кримінальному провадженні, Янукович не визнавав вину у інкримінованих йому злочинах. Тобто позиція захисту у цих провадженнях суперечить позиції слідства. 

 

Тобто такий кандидат  з точки зору законодавства і здорового глузду не мав навіть пройти етап перевірки документів і бути допущеним до співбесіди. Інформація про те, що Бабіков – адвокат Януковича з’явилась в мережі ще в грудні 2019-го, ніщо не заважало перевірити зазначені провадження, з’ясувати, хто здійснював захист, і надати відповідну інформацію комісії. Проте очевидно, що це не було зроблено, або – ще гірше – конкурсна комісія також проігнорувала цю інформацію.

 

Заступник директора, який буде відповідати за діяльність слідчих  чи оперативних підрозділів, зокрема проводити заслуховування, аудит кримінальних проваджень (за словами директора ДБР), в яких він раніше здійснював захист, здійснювати інші організаційно-розпорядчі функції по відношенню до слідчих чи оперативних підрозділів, мати доступ до відповідної службової інформації – аналогічно буде знаходиться в стані конфлікту інтересів. І цей конфлікт інтересів буде впливати на об’єктивність і неупередженість прийняття рішень або на вчинення чи невчинення Бабіковим О.П. дій під час виконання зазначених повноважень.

 

  Особи, уповноважені на виконання функцій держави, зокрема – директор Державного бюро розслідувань і його заступники, зобов’язані згідно із ст. 28 ЗУ «Про запобігання корупції» вживати заходи щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів.

 

Подання документів і участь в конкурсі на посаду заступника директора ДБР особи із потенційним чи реальним конфліктом інтересів, який з’явиться на цій посаді,  вже свідчить про очевидну недоброчесність такої особи.

 

Бабіков О.П. обізнаний із тим, що він захищав Януковича В.Ф. у кримінальних провадженнях, які передані за підслідністю до ДБР, свідомо проігнорував цей факт і очевидно ввів в оману комісію. Або ж комісія проявила недостатню прискіпливість і добросовісність у вивченні і аналізі цього питання.

Призначення особи із конфліктом інтересів на посаду буде порушенням ст. 28 ЗУ «Про запобігання корупції» вже з боку директора ДБР.

 

За твердженнями потерпілих, в.о. директора ДБР на зустрічі з ними  14.01.2020 р. фактично зазначила, що комісія з добору кандидатів на посади першого заступника та заступників Директора ДБР проігнорувала вимоги ст. 28 ЗУ «Про запобігання корупції». А в.о. директора ДБР в разі проходження Бабіковим О.П. «спецперевірки» допускає можливість порушити вимоги цієї статті і призначити його заступником. А потім «пояснити» своє рішення.

 

Ми вважаємо, що саме недотримання порядку призначення і проведення конкурсу та непрозорість процесу допускає можливість таких результатів конкурсу.

Ми вважаємо недопустимим порушення законодавства про запобігання корупції, яке неодмінно відбудеться в разі такого призначення.

Ми вважаємо, що це шлях до повної втрати довіри до ДБР як до правоохоронного органа взагалі.

 

І тому ПРОСИМО ВАС:

 

1️) Не допустити призначення адвоката Януковича Бабікова О.П. на посаду одного з заступників директора ДБР;

2) Провести повторний конкурс на цю посаду – прозоро і з дотриманням Закону;

3) Оприлюднити повну інформацію про перебіг проведення конкурсу;

4) В подальшому не допускати дій і рішень, які продовжують нищити репутацію бюро.

 

ПІДПИСАНТИ:

 

  1. ГО “ОПІРОРГ”
  2. ГО «Родина Героїв Небесної Сотні»
  3. ГО “Адвокатська Дорадча Група”
  4. БО БФ Комбат-ЮА
  5. Світлана Матвієнко, Лабораторія законодавчих ініціатив
  6. ГО “Правозахисна Ініціатива”
  7. ГО Народний Тил
  8. ГО Правозахисний центр ДІЯ
  9. ГО «Школа Медіапатріотів»
  10. ГО Медійна ініціатива за права людини
  11. Центр прав людини ZMINA
  12. ГО “Всеукраїнський молодіжний рух “Національний Альянс”
  13. ГО Харківський Антикорупційний Центр
  14. Центр громадянських свобод
  15. Благодійний фонд “Восток-SOS”
Результаты поиска:

Брифінг-зустріч – Сім років безкарності за воєнні злочини. Що має зробити Україна?

10 Листопада, 2020

Сім років безкарності за воєнні злочини. Що має зробити Україна?

 

 

дата: 11 листопада 2020 о 12:30 год.

місце: м. Київ,  Український кризовий медіа центр (УКМЦ) 

онлайн: Zoom ttps://us02web.zoom.us/j/82908696972?pwd=ckFkRFB1aU5JVWZGYW9HSk45Unh5dz09

Ідентифікатор конференції: 829 0869 6972 Код доступа: 676932

Skype для бізнесу: https://us02web.zoom.us/skype/82908696972

 

На сьомому році війни із Росією українське законодавство досі не має правових інструментів для покарання воєнних злочинців. У Кримінальному кодексі України не передбачено відповідальності за злочини проти людяності, а положення щодо воєнних злочинів не повною мірою відповідають вимогам міжнародного права. Цю проблему покликаний вирішити законопроект р.н. 2689, який підготовлено з метою надання можливості адекватного та ефективного кримінального переслідування у рамках правової системи України осіб, які вчинили найтяжчі злочини за міжнародним правом. 

 

Цей проект закону ініційований народними депутатами, розроблений правозахисниками, науковцями та міжнародними експертами на виконання Плану дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року, рішення Ради національної безпеки та оборони України від 25 січня 2015 року «Про надзвичайні заходи протидії російській загрозі та проявам тероризму, підтримуваним Російською Федерацією» та низки резолюцій Парламентської Асамблеї Ради Європи. 

 

На ухвалення цього законопроекту усі ці роки чекають десятки тисяч людей, які стали жертвами збройного конфлікту. Наразі законопроект готується на ІІ читання у Верховній Раді України, але зволікання із ухваленням проекту закону уже призводить до невідворотних наслідків. Міжнародні злочини не мають терміну давності, тому правильна кваліфікація відповідних діянь сьогодні дасть можливість притягнути відповідальних у майбутньому навіть через десятки років. Більше того, засуджені за міжнародні злочини не підлягають амністії, якої вимагає Росія у рамках Мінського процесу. 

 

Під час зустрічі правозахисники і автори проекту закону проінформують про ситуацію навколо проблеми безкарності за воєнні злочини в Україні та роль у її подоланні законопроекту р.н. 2689, який приводить національне законодавство у відповідність до міжнароднародного гуманітарного та міжнародного кримінального права. Також наші експерти розкажуть про проблеми, з якими стикнулися під час підготовки проекту закону до другого читання та про спротив  з боку різних політичних сил. 

 

Спікерами та спікерками заходу будуть:

 

  • 📌 Денис Монастирський, голова Комітету Верховної Ради України з питань правоохоронної діяльності
  • 📌 Гюндуз Мамедов, заступник Генерального прокурора України;
  • 📌 Костянтин Задоя, кандидат юридичних наук, доцент кафедри кримінального права та кримінології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, автор законопроекту 2689;
  • 📌 Антон Кориневич, Постійний Представник Президента України в Автономній Республіці Крим 
  • 📌 Virginie Amato, регіональний координатор з Європи, Коаліція при Міжнародному кримінальному суді (CICC);  
  • 📌 David Donat Cattin, доктор юридичних наук, Генеральний секретар, парламентарі з глобальних дій (PGA);
  • 📌 Олександра Матвійчук, голова правління Центру громадянських свобод;
  • 📌 Скотт Мартін, керуючий партнер, ТОВ “Дотримання глобальних прав” (Global Rights Compliance LLP), Служба з міжнародних юридичних консультацій (International Legal Advisory Services)
  • 📌 Олександр Грищенко, колишній незаконно утримуваний 

 

Контактна особа: Сніжана Дяченко, +38 063 190 2506, ccl.org.ua@gmail.com

 

Довідково: Платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що займаються вирішенням системних проблем законодавства та практики для захисту фундаментальних прав людини. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр прав людини ZMINA, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів”, Євромайдан SOS та інші. Координацію роботи платформи здійснює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

Заява Правозахисного порядку денного щодо законопроекту «Про Службу безпеки України», який створює ризики для прав людини

6 Листопада, 2020

Заява Правозахисного порядку денного щодо законопроекту 

№3196 “Про Службу безпеки України”, який створює ризики для прав людини

 

16 жовтня Комітет Верховної Ради України з питань національної безпеки, оборони та розвідки прийняв рішення рекомендувати включити до порядку денного ВРУ законопроект № 3196 “Про Службу безпеки України” щодо удосконалення організаційно-правових засад діяльності Служби безпеки України. Перша редакція проекту закону, подана у березні 2020 року Президентом України, не витримала критики правозахисників, оскільки запропоновані положення суперечили Конституції України і міжнародному праву. У зв’язку з цим законопроект було відправлено на повторне перше читання.

 

Доопрацьований Комітетом проект закону, однак, повторює більшість критикованих положень першої редакції. Законопроект розширює повноваження СБУ і створює передумови для системного порушення прав людини. Це означає, що проект закону № 3196 не дозволить реформувати Службу безпеки України згідно з вимогами міжнародного права і відповідно до найкращих практик демократичних держав. 

 

Рекомендація Ради Європи № 1402 (1999), рекомендації Венеціанської Комісії Ради Європи та ООН радять державам розділяти функції спеціальних служб по захисту національної безпеки та правоохоронних органів. Міжнародний пакт ООН про громадянські та політичні права та Європейська Конвенція захисту прав людини встановлюють стандарти обмеження прав і свобод людини, зокрема, права на життя, права на свободу та особисту недоторканість, право на справедливий суд, свободи слова та інформації, права на приватне життя та інших. Проект Закону про СБУ не відповідає цим вимогам та рекомендаціям.

 

Викликають занепокоєння передусім нечіткі положення законопроекту щодо повноважень СБУ та відсутності системи незалежного контролю за діяльністю Служби. По-перше, проект закону закріплює за СБУ правоохоронні функції (“оперативно-розшукову діяльність” і “досудове розслідування кримінальних правопорушень, що становить загрозу державній безпеці, віднесених до підслідності слідчих органів Служби безпеки України”), не створюючи при цьому запобіжників проти перевищення повноважень. Цим положенням закон і надалі залишає спецслужбі простір для зловживань і порушення прав людини. Йдеться, наприклад, про ризики необгрунтованого переслідування опозиції, журналістів, громадських активістів, що може здійснюватися в інтересах приватних осіб або окремих політичних груп, які мають вплив на спецслужбу. В демократичних державах служби безпеки, як правило, позбавлені правоохоронних функцій, або ж існують законні запобіжники, які не допускають використання правоохоронних повноважень в іншій діяльності спецслужби. З іншого боку, більш широкі повноваження спецслужб не можуть використовуватися для розслідування злочинів, оскільки їхня основна мета є захист національної безпеки.

 

По-друге, збереження правоохоронних повноважень СБУ породжує інші обмеження прав людини. Законопроект не звужує коло співробітників СБУ, які можуть застосовувати заходи примусу (фізичного впливу, спеціальних засобів і вогнепальної зброї), та не передбачає чітких механізмів контролю дотримання прав людини в СБУ. Проекту закону бракує положень про правила і процедури для запобігання чи розслідування можливих випадків катувань чи нелюдського поводження в СБУ. Тобто наразі законопроект не містить гарантій свободи від катування або нелюдського чи такого, що принижує гідність, поводження або покарання, як того вимагає міжнародне право.

 

Більше того, законопроект надає СБУ право затримувати осіб, підозрюваних у вчиненні злочинів. Але оскільки СБУ є більш закритим органом, на відміну від поліції, співробітники СБУ не зобов’язані називатися при затриманні і можуть не повідомляти про затримання Центри безоплатної правової допомоги. Відповідно, затримана особа може бути позбавлена як можливості оскаржити правомірність дій СБУ, так і гарантованого їй права на правову допомогу. Крім того, в таких справах СБУ часто засекречує матеріали справ і вимагає наявності доступу до державної таємниці у адвоката. Цей дозвіл надається СБУ і може бути відкликаний у будь-який момент, також дозвіл може бути не надано адвокату. Це суттєво звужує можливості особи обирати собі захисника. Це один з багатьох прикладів, коли змішування правоохоронних повноважень та функції спецслужб суттєво звужує обсяг прав людини й тому не є практикою, прийнятною для демократичних країн. 

 

Доопрацьований проект закону також дозволяє СБУ здійснювати прямий і безоплатний доступ до всіх баз даних та вимагати від усіх суб’єктів надання інформації. Додамо, що проект не містить чітких положень про зберігання, знищення і поширення інформації (а саме, оприлюднення у ЗМІ). Це породжує серйозні загрози необмеженому втручанню СБУ у приватне життя громадян та поширення персональних даних особи без її відома. Натомість, закон повинен визначати детальні процедури і підстави отримання інформації від державних установ, юридичних чи фізичних осіб, а також передбачати систему контролю та нагляду за здійсненням цих повноважень. У законі мають бути перелічені державні бази даних, до яких СБУ може мати доступ, а інформація від недержавних юридичних чи фізичних осіб може бути надана СБУ винятково за рішенням суду. 

 

Зрештою, проект закону не створює систему незалежного контролю за діяльністю СБУ та не зобов’язує Службу співпрацювати з наглядовими органами. Так само доопрацьований законопроект не передбачає правових наслідків для СБУ в разі відсутності щорічного звіту чи надання неправдивої інформації. Положення законопроекту не дозволять реалізувати контроль за СБУ, що збільшує ризик зловживань і порушень прав людини. 

 

Доречно також зауважити, що робоча група щодо доопрацювання законопроекту проігнорувала  пропозиції правозахисників, внаслідок чого участь у цій робочій групі втратила будь-який сенс. Учасники робочої групи від СБУ наполегливо продавлювали своє бачення законопроекту, залишаючи його недоліки.

 

З огляду на вищезазначене, Правозахисний порядок денний звертається до народних депутатів із проханням не підтримувати законопроект про СБУ, який створює значні ризики порушень прав людини спецслужбою. Ми закликаємо депутатів відхилити Проєкт Закону № 3196-д «Про внесення змін до Закону України «Про Службу безпеки України» щодо удосконалення організаційно-правових засад діяльності Служби безпеки України»  та повернутися до процесу публічних консультацій  з експертами щодо реформи Служби безпеки України на засадах поваги до прав людини, законності, легітимності та обґрунтованості обсягу та порядку здійснення повноважень Службою безпеки України. Крм того,  внести відповідні положення про позбавлення СБУ правоохоронних функцій, визначити чіткі запобіжники проти зловживання повноваженнями СБУ у сфері прав людини та передбачити детальні процедури і механізми, покликані створити ефективну систему незалежного контролю над СБУ. 

 

Довідково: Платформа “Правозахисний порядок денний” неформальна коаліція правозахисних організацій, що займаються вирішенням системних проблем законодавства та практики для захисту фундаментальних прав людини. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр прав людини ZMINA, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів”, Євромайдан SOS та інші. Координацію роботи платформи здійснює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com 

 

Центр громадянських свобод

Центр прав людини ZMINA

Громадська організація “Український інститут з прав людини”

Медійна ініціатива за права людини

Луганський обласний правозахисний центр «Альтернатива»

American Bar Association Rule of Law Initiative 

Центр досліджень правоохоронної діяльності

Харківська правозахисна група

Лабораторія цифрової безпеки

Українська Гельсінська спілка з прав людини

Навіщо Україні закон про воєнні злочини

26 Серпня, 2020

Розстріл «зеленого коридору» під Іловайськом, обстріли Маріуполя, влучання в автобус під Волновахою, викрадення та катування людей в окупованому Донбасі, політичні переслідування в Криму… Свідчення очевидців і жертв конфлікту говорять про те, що існують тисячі виконавців.

 

На жаль, навіть коли вдається їх затримати, кримінальні провадження ведуться по загальнокримінальних статтях. Голова Центру громадянських свобод Olexandra Matviychuk наголошує, що це призводить до печальних наслідків

 

«По-перше, такі справи можуть закрити, якщо у встановлений термін не будуть зібрані докази. По-друге, злочинців можуть помилувати або амністувати. Ми знаходимося в складному процесі переговорів… РФ викручує всім руки, щоб амністувати військових злочинців. Тільки правильна кваліфікація може зупинити це раз і назавжди. У Кримінальному кодексі України відповідальність за злочини проти людяності не передбачена взагалі, а військові злочини виписані так, що їх майже неможливо застосувати на практиці. За всі ці сім років у нас є лише два вироки за військові злочини. При цьому, один термін – за репост і заклики до війни. Але, очевидно, що злочинів далеко не два» – підкреслює голова Центру цивільних свобод Олександра Матвійчук.

 

Читайте у великому матеріалі УНІАН:

Звернення Правозахисного порядку денного на підтримку проекту Закону про воєнних злочинців

10 Липня, 2020

Звернення Правозахисного порядку денного на підтримку проекту Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо імплементації норм міжнародного кримінального та гуманітарного права” р.н. 2689

 

Платформа правозахисних організацій «Правозахисний порядок денний» разом з  українськими експертами та науковцями, з початку російської окупації Криму та збройного конфлікту на Донбасі  піднімають проблему безкарності за воєнні злочини та злочини проти людяності. Саме тому правозахисники та експерти підтримують законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо імплементації норм міжнародного кримінального та гуманітарного права”  р.н.2689 (далі – Законопроект).

 

На шостому році війни із Росією українське законодавство досі не має правових інструментів для покарання воєнних злочинців. У Кримінальному кодексі України не передбачено відповідальності за злочини проти людяності, а положення щодо воєнних злочинів не повною мірою відповідають вимогам міжнародного права. 

 

Цю проблему покликаний вирішити законопроект р.н. 2689, який підготовлено з метою надання можливості адекватного та ефективного кримінального переслідування у рамках правової системи України осіб, які вчинили найтяжчі злочини за міжнародним правом. 

 

Цей проект закону ініційований народними депутатами, розроблений правозахисниками, науковцями та міжнародними експертами на виконання Плану дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року, рішення Ради національної безпеки та оборони України від 25 січня 2015 року «Про надзвичайні заходи протидії російській загрозі та проявам тероризму, підтримуваним Російською Федерацією» та низки резолюцій Парламентської Асамблеї Ради Європи. 

 

Законопроект є удосконаленим варіантом Проекту закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення гармонізації кримінального законодавства з положеннями міжнародного права (р.н.9438), що був прийнятий Верховною Радою України у першому читанні минулого року, з урахуванням зауважень та пропозицій, що надійшли від практиків, науковців і міжнародних експертів.

 

На ухвалення цього законопроекту чекають десятки тисяч людей, які стали жертвами російської збройної агресії. Саме за цим законом Україна має судити представників незаконних збройних формувань, які утримують та катують людей на окупованих територіях. Саме за цим законом Україна має притягнути до відповідальності винних у грубих порушеннях міжнародного права, які сталися під час боїв під Іловайськом та Дебальцевим, розстрілі житлових кварталів Маріуполя, знищенні автобусу під Волновахою, винних у скоєнні воєнних злочинів та злочинів проти людяності в тимчасово окупованих Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, зокрема переслідуванні кримських татар та українських активістів, катуванні та насильницьких зникненнях, переміщенні громадян РФ на тимчасово окупований півострів тощо.

 

Зволікання із ухваленням проекту закону уже призводить до невідворотніх наслідків. Міжнародні злочини не мають терміну давності, тому правильна кваліфікація відповідних діянь сьогодні дасть можливість притягнути відповідальних у майбутньому навіть через десятки років. Більше того, засуджені за міжнародні злочини не підлягають амністії, якої вимагає Росія у рамках Мінського процесу.

 

З огляду на викладене, правозахисні організації звертаються до народних депутатів України із проханням покласти край безкарності за міжнародні злочини, внести до порядку денного законопроект №2689 і невідкладно ухвалити його у першому читанні.

 

Довідково: Платформа “Правозахисний порядок денний” неформальна коаліція правозахисних організацій, що займаються вирішенням системних проблем законодавства та практики для захисту фундаментальних прав людини. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр прав людини ZMINA, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів”, Євромайдан SOS та інші. Координацію роботи платформи здійснює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

 

Центр громадянських свобод

Центр прав людини ZMINA

Харківська правозахисна група

Українська Гельсінська спілка з прав людини

Освітній дім прав людини – Чернігів

Центр політико-правових реформ

Луганський обласний правозахисний центр “Альтернатива”

Асоціація УМДПЛ

ГО Гельсінська ініціатива-ХХІ 

Український незалежний центр політичних досліджень

Громадський холдинг «ГРУПА ВПЛИВУ» 

Іншої авторитетної судової інстанції, яка може засудити Путіна не існує — Матвійчук про необхідність Римського статуту

1 Липня, 2020

Голова правління Центру громадянських свобод Олександра Матвійчук розповідає про те, що таке Римський статут і навіщо він потрібен Україні!

Джерело – радіоефір Громадського радіо

 

Правозахисники і експерти про реформу інституту Уповноваженого з прав людини

17 Червня, 2020

Правозахисники й експерти обговорили реформу інституту Уповноваженого з прав людини при Верховній Раді

Що не так з його функціями зараз? І що потрібно змінити, щоб людина на цій посаді дійсно могла захищати права людини? Про це – в цитатах наших спікерів.

Запис онлайн-дискусії за посиланням

 

Онлайн-дискусія «Що має зробити парламент для посилення інституту Уповноваженого з прав людини»

21 Травня, 2020

Правозахисні організації та міжнародні експерти багато років говорять про недоліки базового Закону України, який регулює діяльність Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Питання викликає запроваджений віковий ценз у 40 років для кандидатів на цю посаду, відсутність у законі згадки про офіси Уповноваженого у регіонах, гарантії незалежності, а також сильні та слабкі сторони повноважень інституту, зокрема для захисту людей під час війни та багато чого іншого.

Зареєстрований проект закону р.н. 3312 від 07.04.2020 на нашій пам’яті є першою  спробою на рівні парламенту України комплексно врегулювати питання посилення повноважень Уповноваженого з прав людини. Водночас у законопроекті міститься ряд дискусійних положень, які і виносяться на запропоновану Центром громадянських свобод онлайн-дискусію, що відбудеться 27 травня 2020 року о 12 годині

Учасниками та учасницями обговорення будуть: 

 

Тарас Тарасенко – народний депутат України, голова підкомітету з прав людини, автор законопроекту 

Ірина Кушнір – експертка  Українського Інституту прав людини 

Олександра Матвійчук – голова правління Центру громадянських свобод

Світлана Колишко – керівниця проекту ПРООН «Права людини для України»

Агне Ліманте – експертка спільного  проекту ЄС/Ради Європи “Європейський Союз та Рада Європи працюють разом задля посилення операційної спроможності Омбудсмана у захисті прав людини”, старша наукова співробітниця Інституту права (Литва), експертка проекту Twinning Ombudsman (2017-2019)

Віктор Барвіцький – представник Уповноваженого з питань дотримання права на інформацію та представництва в Конституційному Суді України 

Олександр Павліченко – виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини

Контактна особа: Марина Ліліченко, Центр громадянських свобод ccl.org.ua@gmail.com +38097 253 38 75

 

Для реєстрації прохання заповнити форму за посиланням: https://forms.gle/3PmYYBexFKKJYc9M7

 

Усім зареєстрованим учасникам буде відправлено лінк на відкриту трансляцію, яка відбудеться 27 травня 2020 року о 12 годині. 

Організації платформи Правозахисний порядок денний взяли участь у зустрічі з представниками Міжнародного кримінального суду

18 Лютого, 2020

Зустріч пройшла в офісі фонду «Відродження». За одним столом зібралися представники Центру Громадянських Свобод, Української гельсінської спілки з прав людини, Харківської правозахисної групи, Адвокатської дорадчої групи, Регіонального центру прав людини та Луганського обласного правозахисного центру «Альтернатива».

Окремо відзначимо, що представниці Центру Громадянських Свобод передали представникам з МКС статтю голови Центру Олександри Матвійчук, яка описала актуальний стан розслідування справ Майдану.

З текстом статті можна ознайомитись тут

Центр Громадянських Свобод на нараді зі Стамбульському протоколу

17 Лютого, 2020

Виконавча директорка нашого Центру Саша Романцова (Sasha Romantsova) бере участь в експертній нараді при уповноваженої прав людини в Україні на тему ефективного розслідування і документування тортур

Сьогодні в офісі омбудсмена проходить експертна нарада “На шляху до ефективного використання права
Стамбульського протоколу в Україні”

Стамбульський протокол – це керівництво по ефективному розслідуванню та документування тортур та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання.

У круглому столі беруть участь Йенс Модвіг, голова Комітету Організації Об’єднаних Націй проти катувань, представники державних органів, правозахисних організацій, національного превентивного механізму.

Серед актуальних питань, які будуть розглядатися:

– Які кроки необхідно зробити для
забезпечення ефективної реалізації СП,
наприклад, практичні або законодавчі
заходи?

– Якими є деякі багатообіцяючі можливості і
синергізм для просування вперед,
наприклад, більш активний діалог між
державою і громадянським суспільством?

– Якими є деякі нагальні проблеми, що
перешкоджають ефективній реалізації,
наприклад, політичні, інституційні чи
фінансові чинники?

 

ЦГС проведе прес-конференцію «Закон про воєнних злочинців: прийняти – не можна зволікати»

20 Січня, 2020

4 лютого, 14:30, Український кризовий медіа-центр,  вул. Хрещатик, 2

Контактна особа: Сергій, Центр громадянських свобод, ccl.org.ua@gmail.com, +38 068 715 02 96

 

На шостому році війни в Україні досі норма права не відповідає нормі життя. Ми говоримо про те, в Кримінальному кодексі України не передбачена відповідальність за злочини проти людяності, а перелік воєнних злочинів виписаний частково. 

 

Для вирішення законодавчих недоліків Правозахисний порядок денний* зібрав найкращих українських науковців, іноземних експертів та правозахисників, які спільно розробили законопроект, яким забезпечується повнота криміналізації “основних злочинів” за міжнародним правом – геноцид, агресія, злочини проти людяності і воєнні злочини, а також виконання міжнародних зобов’язань щодо запобігання безкарності у цих злочинах.

 

Наразі на опрацюванні у ВРУ перебуває проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо імплементації норм міжнародного кримінального та гуманітарного права», зареєстрований наприкінці грудня 2019 року за номером 2689. Цей законопроект є результатом роботи з вдосконалення проекту Закону України про воєнних злочинців, що був прийнятий Верховною Радою України у першому читанні минулого року, з врахуванням зауважень та пропозицій, що надійшли від практиків, науковців і міжнародних експертів. 

 

А це означає, що у тих, хто пройшов через пекло полону і воєнні злочини, є надія на справедливе правосуддя.

 

На прес-конференції правозахисники, автори законопроекту та представники Комітету ВРУ з питань правоохоронної діяльності розкажуть про те, чим є закон про воєнних злочинців, кого він захистить і чи допоможе він залучити до відповідальності тих, хто розраховує уникнути покарання завдяки амністії.


*Платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що займаються вирішенням системних проблем законодавства та практики для захисту фундаментальних прав людини. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр прав людини ZMINA, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів”, Євромайдан SOS та інші. Координацію роботи платформи здійснює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

 

💬 Спікери:

– Денис Монастирський – Голова Комітету з питань правоохоронної діяльності

– Олександра Матвійчук – Голова Центру громадянських свобод

– Антон Кориневич – постійний представник  Президента України в АР Крим

–  Вікторія Мозгова – експертка Українського інституту майбутнього

– Костянтин Задоя – доцент кафедри кримінального права та кримінології Київського національного університету імені Тараса Шевченка

– Олександр Грищенко – колишній полонений ОРДЛО

Спільна заява громадських організацій щодо ситуації в ДБР

19 Січня, 2020

Президенту України Володимиру Зеленському

Головам фракцій Верховної Ради

В. о.  директора Державного Бюро Розслідувань

Ірині Венедіктовій

Директору НАБУ  Артему Ситнику

 

Хочемо привернути увагу до вкрай небезпечної ситуації, яка склалась навколо конкурсу на посаду заступників директора ДБР.
Після призначення в.о. директора Ірина Венедіктова зазначила, що ДБР потребує перезавантаження і відновлення довіри з боку суспільства.
Проте перші ж кроки на цій посаді дають прямо протилежний результат.
Призначення конкурсу на посаду заступників з часом подання документів – три робочих дні, повна закритість конкурсу, непоінформованість ні кандидатів, які подали документи, ні громадськості про його перебіг. Залишення в ДБР заступників звільненого директора ДБР – О. Варченко і О. Буряка, остання інформація – щодо вірогідного призначення адвоката Януковича (Олександра Бабікова) заступником директора ДБР – все це не додає довіри відомству. На жаль, відсутність прозорості зазвичай і приводить до подібних результатів.

 

Звертаємо Вашу увагу, що призначення Олександра Бабікова не є можливим. І не лише тому, що це взагалі морально неприпустимо і страшно звучить “Адвокат Януковича буде курувати розслідуванням справ Майдану”. Це вже нищить довіру до ДБР на друзки – як з боку потерпілих, з боку слідчих, так і довіру суспільства в цілому.

В даного кандидата є очевидний прямий конфлікт інтересів. Оскільки кримінальні провадження, в яких він захищав свого клієнта – Януковича В.Ф. після втрати прокуратурою функцій слідства передані за підслідністю в ДБР. Керувати слідчими, які розслідують справу підозрюваного – клієнта керівника цих слідчих – порушення базових принципів кримінального процесу (принцип змагальності, верховенства права), норм закону про запобігання корупції.

 

Участь в якості захисника підозрюваного в кримінальному провадженні вимагає у адвоката формування певної позиції у справі, направленої на захист інтересів клієнта, щоб спростувати підозру, пом’якшити або виключити кримінальну відповідальність клієнта. Очевидно, що відповідна позиція, яку адвокат формував і обстоював тривалий час, а також співпраця з іншими захисниками (адвокати АО «Авер Лєкс»), в команді яких відбувався захист,  вступає в суперечність із службовими повноваженнями заступника ДБР, який буде курувати слідчі чи оперативні підрозділи, які розслідують ці самі кримінальні провадження.

 

Це природній конфлікт між слідством і захистом, який покладено в основу важливого принципу кримінального процесу – змагальності сторін. І в конкретних кримінальних провадженнях, які знаходяться в провадженні ДБР – за підозрою у вчиненні злочинів Януковичем В.Ф. цей конфлікт безпосередньо наявний – в жодному кримінальному провадженні, Янукович не визнавав вину у інкримінованих йому злочинах. Тобто позиція захисту у цих провадженнях суперечить позиції слідства. 

 

Тобто такий кандидат  з точки зору законодавства і здорового глузду не мав навіть пройти етап перевірки документів і бути допущеним до співбесіди. Інформація про те, що Бабіков – адвокат Януковича з’явилась в мережі ще в грудні 2019-го, ніщо не заважало перевірити зазначені провадження, з’ясувати, хто здійснював захист, і надати відповідну інформацію комісії. Проте очевидно, що це не було зроблено, або – ще гірше – конкурсна комісія також проігнорувала цю інформацію.

 

Заступник директора, який буде відповідати за діяльність слідчих  чи оперативних підрозділів, зокрема проводити заслуховування, аудит кримінальних проваджень (за словами директора ДБР), в яких він раніше здійснював захист, здійснювати інші організаційно-розпорядчі функції по відношенню до слідчих чи оперативних підрозділів, мати доступ до відповідної службової інформації – аналогічно буде знаходиться в стані конфлікту інтересів. І цей конфлікт інтересів буде впливати на об’єктивність і неупередженість прийняття рішень або на вчинення чи невчинення Бабіковим О.П. дій під час виконання зазначених повноважень.

 

  Особи, уповноважені на виконання функцій держави, зокрема – директор Державного бюро розслідувань і його заступники, зобов’язані згідно із ст. 28 ЗУ «Про запобігання корупції» вживати заходи щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів.

 

Подання документів і участь в конкурсі на посаду заступника директора ДБР особи із потенційним чи реальним конфліктом інтересів, який з’явиться на цій посаді,  вже свідчить про очевидну недоброчесність такої особи.

 

Бабіков О.П. обізнаний із тим, що він захищав Януковича В.Ф. у кримінальних провадженнях, які передані за підслідністю до ДБР, свідомо проігнорував цей факт і очевидно ввів в оману комісію. Або ж комісія проявила недостатню прискіпливість і добросовісність у вивченні і аналізі цього питання.

Призначення особи із конфліктом інтересів на посаду буде порушенням ст. 28 ЗУ «Про запобігання корупції» вже з боку директора ДБР.

 

За твердженнями потерпілих, в.о. директора ДБР на зустрічі з ними  14.01.2020 р. фактично зазначила, що комісія з добору кандидатів на посади першого заступника та заступників Директора ДБР проігнорувала вимоги ст. 28 ЗУ «Про запобігання корупції». А в.о. директора ДБР в разі проходження Бабіковим О.П. «спецперевірки» допускає можливість порушити вимоги цієї статті і призначити його заступником. А потім «пояснити» своє рішення.

 

Ми вважаємо, що саме недотримання порядку призначення і проведення конкурсу та непрозорість процесу допускає можливість таких результатів конкурсу.

Ми вважаємо недопустимим порушення законодавства про запобігання корупції, яке неодмінно відбудеться в разі такого призначення.

Ми вважаємо, що це шлях до повної втрати довіри до ДБР як до правоохоронного органа взагалі.

 

І тому ПРОСИМО ВАС:

 

1️) Не допустити призначення адвоката Януковича Бабікова О.П. на посаду одного з заступників директора ДБР;

2) Провести повторний конкурс на цю посаду – прозоро і з дотриманням Закону;

3) Оприлюднити повну інформацію про перебіг проведення конкурсу;

4) В подальшому не допускати дій і рішень, які продовжують нищити репутацію бюро.

 

ПІДПИСАНТИ:

 

  1. ГО “ОПІРОРГ”
  2. ГО «Родина Героїв Небесної Сотні»
  3. ГО “Адвокатська Дорадча Група”
  4. БО БФ Комбат-ЮА
  5. Світлана Матвієнко, Лабораторія законодавчих ініціатив
  6. ГО “Правозахисна Ініціатива”
  7. ГО Народний Тил
  8. ГО Правозахисний центр ДІЯ
  9. ГО «Школа Медіапатріотів»
  10. ГО Медійна ініціатива за права людини
  11. Центр прав людини ZMINA
  12. ГО “Всеукраїнський молодіжний рух “Національний Альянс”
  13. ГО Харківський Антикорупційний Центр
  14. Центр громадянських свобод
  15. Благодійний фонд “Восток-SOS”
Результаты поиска:

Брифінг-зустріч – Сім років безкарності за воєнні злочини. Що має зробити Україна?

10 Листопада, 2020

Сім років безкарності за воєнні злочини. Що має зробити Україна?

 

 

дата: 11 листопада 2020 о 12:30 год.

місце: м. Київ,  Український кризовий медіа центр (УКМЦ) 

онлайн: Zoom ttps://us02web.zoom.us/j/82908696972?pwd=ckFkRFB1aU5JVWZGYW9HSk45Unh5dz09

Ідентифікатор конференції: 829 0869 6972 Код доступа: 676932

Skype для бізнесу: https://us02web.zoom.us/skype/82908696972

 

На сьомому році війни із Росією українське законодавство досі не має правових інструментів для покарання воєнних злочинців. У Кримінальному кодексі України не передбачено відповідальності за злочини проти людяності, а положення щодо воєнних злочинів не повною мірою відповідають вимогам міжнародного права. Цю проблему покликаний вирішити законопроект р.н. 2689, який підготовлено з метою надання можливості адекватного та ефективного кримінального переслідування у рамках правової системи України осіб, які вчинили найтяжчі злочини за міжнародним правом. 

 

Цей проект закону ініційований народними депутатами, розроблений правозахисниками, науковцями та міжнародними експертами на виконання Плану дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року, рішення Ради національної безпеки та оборони України від 25 січня 2015 року «Про надзвичайні заходи протидії російській загрозі та проявам тероризму, підтримуваним Російською Федерацією» та низки резолюцій Парламентської Асамблеї Ради Європи. 

 

На ухвалення цього законопроекту усі ці роки чекають десятки тисяч людей, які стали жертвами збройного конфлікту. Наразі законопроект готується на ІІ читання у Верховній Раді України, але зволікання із ухваленням проекту закону уже призводить до невідворотних наслідків. Міжнародні злочини не мають терміну давності, тому правильна кваліфікація відповідних діянь сьогодні дасть можливість притягнути відповідальних у майбутньому навіть через десятки років. Більше того, засуджені за міжнародні злочини не підлягають амністії, якої вимагає Росія у рамках Мінського процесу. 

 

Під час зустрічі правозахисники і автори проекту закону проінформують про ситуацію навколо проблеми безкарності за воєнні злочини в Україні та роль у її подоланні законопроекту р.н. 2689, який приводить національне законодавство у відповідність до міжнароднародного гуманітарного та міжнародного кримінального права. Також наші експерти розкажуть про проблеми, з якими стикнулися під час підготовки проекту закону до другого читання та про спротив  з боку різних політичних сил. 

 

Спікерами та спікерками заходу будуть:

 

  • 📌 Денис Монастирський, голова Комітету Верховної Ради України з питань правоохоронної діяльності
  • 📌 Гюндуз Мамедов, заступник Генерального прокурора України;
  • 📌 Костянтин Задоя, кандидат юридичних наук, доцент кафедри кримінального права та кримінології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, автор законопроекту 2689;
  • 📌 Антон Кориневич, Постійний Представник Президента України в Автономній Республіці Крим 
  • 📌 Virginie Amato, регіональний координатор з Європи, Коаліція при Міжнародному кримінальному суді (CICC);  
  • 📌 David Donat Cattin, доктор юридичних наук, Генеральний секретар, парламентарі з глобальних дій (PGA);
  • 📌 Олександра Матвійчук, голова правління Центру громадянських свобод;
  • 📌 Скотт Мартін, керуючий партнер, ТОВ “Дотримання глобальних прав” (Global Rights Compliance LLP), Служба з міжнародних юридичних консультацій (International Legal Advisory Services)
  • 📌 Олександр Грищенко, колишній незаконно утримуваний 

 

Контактна особа: Сніжана Дяченко, +38 063 190 2506, ccl.org.ua@gmail.com

 

Довідково: Платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що займаються вирішенням системних проблем законодавства та практики для захисту фундаментальних прав людини. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр прав людини ZMINA, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів”, Євромайдан SOS та інші. Координацію роботи платформи здійснює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

Заява Правозахисного порядку денного щодо законопроекту «Про Службу безпеки України», який створює ризики для прав людини

6 Листопада, 2020

Заява Правозахисного порядку денного щодо законопроекту 

№3196 “Про Службу безпеки України”, який створює ризики для прав людини

 

16 жовтня Комітет Верховної Ради України з питань національної безпеки, оборони та розвідки прийняв рішення рекомендувати включити до порядку денного ВРУ законопроект № 3196 “Про Службу безпеки України” щодо удосконалення організаційно-правових засад діяльності Служби безпеки України. Перша редакція проекту закону, подана у березні 2020 року Президентом України, не витримала критики правозахисників, оскільки запропоновані положення суперечили Конституції України і міжнародному праву. У зв’язку з цим законопроект було відправлено на повторне перше читання.

 

Доопрацьований Комітетом проект закону, однак, повторює більшість критикованих положень першої редакції. Законопроект розширює повноваження СБУ і створює передумови для системного порушення прав людини. Це означає, що проект закону № 3196 не дозволить реформувати Службу безпеки України згідно з вимогами міжнародного права і відповідно до найкращих практик демократичних держав. 

 

Рекомендація Ради Європи № 1402 (1999), рекомендації Венеціанської Комісії Ради Європи та ООН радять державам розділяти функції спеціальних служб по захисту національної безпеки та правоохоронних органів. Міжнародний пакт ООН про громадянські та політичні права та Європейська Конвенція захисту прав людини встановлюють стандарти обмеження прав і свобод людини, зокрема, права на життя, права на свободу та особисту недоторканість, право на справедливий суд, свободи слова та інформації, права на приватне життя та інших. Проект Закону про СБУ не відповідає цим вимогам та рекомендаціям.

 

Викликають занепокоєння передусім нечіткі положення законопроекту щодо повноважень СБУ та відсутності системи незалежного контролю за діяльністю Служби. По-перше, проект закону закріплює за СБУ правоохоронні функції (“оперативно-розшукову діяльність” і “досудове розслідування кримінальних правопорушень, що становить загрозу державній безпеці, віднесених до підслідності слідчих органів Служби безпеки України”), не створюючи при цьому запобіжників проти перевищення повноважень. Цим положенням закон і надалі залишає спецслужбі простір для зловживань і порушення прав людини. Йдеться, наприклад, про ризики необгрунтованого переслідування опозиції, журналістів, громадських активістів, що може здійснюватися в інтересах приватних осіб або окремих політичних груп, які мають вплив на спецслужбу. В демократичних державах служби безпеки, як правило, позбавлені правоохоронних функцій, або ж існують законні запобіжники, які не допускають використання правоохоронних повноважень в іншій діяльності спецслужби. З іншого боку, більш широкі повноваження спецслужб не можуть використовуватися для розслідування злочинів, оскільки їхня основна мета є захист національної безпеки.

 

По-друге, збереження правоохоронних повноважень СБУ породжує інші обмеження прав людини. Законопроект не звужує коло співробітників СБУ, які можуть застосовувати заходи примусу (фізичного впливу, спеціальних засобів і вогнепальної зброї), та не передбачає чітких механізмів контролю дотримання прав людини в СБУ. Проекту закону бракує положень про правила і процедури для запобігання чи розслідування можливих випадків катувань чи нелюдського поводження в СБУ. Тобто наразі законопроект не містить гарантій свободи від катування або нелюдського чи такого, що принижує гідність, поводження або покарання, як того вимагає міжнародне право.

 

Більше того, законопроект надає СБУ право затримувати осіб, підозрюваних у вчиненні злочинів. Але оскільки СБУ є більш закритим органом, на відміну від поліції, співробітники СБУ не зобов’язані називатися при затриманні і можуть не повідомляти про затримання Центри безоплатної правової допомоги. Відповідно, затримана особа може бути позбавлена як можливості оскаржити правомірність дій СБУ, так і гарантованого їй права на правову допомогу. Крім того, в таких справах СБУ часто засекречує матеріали справ і вимагає наявності доступу до державної таємниці у адвоката. Цей дозвіл надається СБУ і може бути відкликаний у будь-який момент, також дозвіл може бути не надано адвокату. Це суттєво звужує можливості особи обирати собі захисника. Це один з багатьох прикладів, коли змішування правоохоронних повноважень та функції спецслужб суттєво звужує обсяг прав людини й тому не є практикою, прийнятною для демократичних країн. 

 

Доопрацьований проект закону також дозволяє СБУ здійснювати прямий і безоплатний доступ до всіх баз даних та вимагати від усіх суб’єктів надання інформації. Додамо, що проект не містить чітких положень про зберігання, знищення і поширення інформації (а саме, оприлюднення у ЗМІ). Це породжує серйозні загрози необмеженому втручанню СБУ у приватне життя громадян та поширення персональних даних особи без її відома. Натомість, закон повинен визначати детальні процедури і підстави отримання інформації від державних установ, юридичних чи фізичних осіб, а також передбачати систему контролю та нагляду за здійсненням цих повноважень. У законі мають бути перелічені державні бази даних, до яких СБУ може мати доступ, а інформація від недержавних юридичних чи фізичних осіб може бути надана СБУ винятково за рішенням суду. 

 

Зрештою, проект закону не створює систему незалежного контролю за діяльністю СБУ та не зобов’язує Службу співпрацювати з наглядовими органами. Так само доопрацьований законопроект не передбачає правових наслідків для СБУ в разі відсутності щорічного звіту чи надання неправдивої інформації. Положення законопроекту не дозволять реалізувати контроль за СБУ, що збільшує ризик зловживань і порушень прав людини. 

 

Доречно також зауважити, що робоча група щодо доопрацювання законопроекту проігнорувала  пропозиції правозахисників, внаслідок чого участь у цій робочій групі втратила будь-який сенс. Учасники робочої групи від СБУ наполегливо продавлювали своє бачення законопроекту, залишаючи його недоліки.

 

З огляду на вищезазначене, Правозахисний порядок денний звертається до народних депутатів із проханням не підтримувати законопроект про СБУ, який створює значні ризики порушень прав людини спецслужбою. Ми закликаємо депутатів відхилити Проєкт Закону № 3196-д «Про внесення змін до Закону України «Про Службу безпеки України» щодо удосконалення організаційно-правових засад діяльності Служби безпеки України»  та повернутися до процесу публічних консультацій  з експертами щодо реформи Служби безпеки України на засадах поваги до прав людини, законності, легітимності та обґрунтованості обсягу та порядку здійснення повноважень Службою безпеки України. Крм того,  внести відповідні положення про позбавлення СБУ правоохоронних функцій, визначити чіткі запобіжники проти зловживання повноваженнями СБУ у сфері прав людини та передбачити детальні процедури і механізми, покликані створити ефективну систему незалежного контролю над СБУ. 

 

Довідково: Платформа “Правозахисний порядок денний” неформальна коаліція правозахисних організацій, що займаються вирішенням системних проблем законодавства та практики для захисту фундаментальних прав людини. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр прав людини ZMINA, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів”, Євромайдан SOS та інші. Координацію роботи платформи здійснює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com 

 

Центр громадянських свобод

Центр прав людини ZMINA

Громадська організація “Український інститут з прав людини”

Медійна ініціатива за права людини

Луганський обласний правозахисний центр «Альтернатива»

American Bar Association Rule of Law Initiative 

Центр досліджень правоохоронної діяльності

Харківська правозахисна група

Лабораторія цифрової безпеки

Українська Гельсінська спілка з прав людини

Навіщо Україні закон про воєнні злочини

26 Серпня, 2020

Розстріл «зеленого коридору» під Іловайськом, обстріли Маріуполя, влучання в автобус під Волновахою, викрадення та катування людей в окупованому Донбасі, політичні переслідування в Криму… Свідчення очевидців і жертв конфлікту говорять про те, що існують тисячі виконавців.

 

На жаль, навіть коли вдається їх затримати, кримінальні провадження ведуться по загальнокримінальних статтях. Голова Центру громадянських свобод Olexandra Matviychuk наголошує, що це призводить до печальних наслідків

 

«По-перше, такі справи можуть закрити, якщо у встановлений термін не будуть зібрані докази. По-друге, злочинців можуть помилувати або амністувати. Ми знаходимося в складному процесі переговорів… РФ викручує всім руки, щоб амністувати військових злочинців. Тільки правильна кваліфікація може зупинити це раз і назавжди. У Кримінальному кодексі України відповідальність за злочини проти людяності не передбачена взагалі, а військові злочини виписані так, що їх майже неможливо застосувати на практиці. За всі ці сім років у нас є лише два вироки за військові злочини. При цьому, один термін – за репост і заклики до війни. Але, очевидно, що злочинів далеко не два» – підкреслює голова Центру цивільних свобод Олександра Матвійчук.

 

Читайте у великому матеріалі УНІАН:

Звернення Правозахисного порядку денного на підтримку проекту Закону про воєнних злочинців

10 Липня, 2020

Звернення Правозахисного порядку денного на підтримку проекту Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо імплементації норм міжнародного кримінального та гуманітарного права” р.н. 2689

 

Платформа правозахисних організацій «Правозахисний порядок денний» разом з  українськими експертами та науковцями, з початку російської окупації Криму та збройного конфлікту на Донбасі  піднімають проблему безкарності за воєнні злочини та злочини проти людяності. Саме тому правозахисники та експерти підтримують законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо імплементації норм міжнародного кримінального та гуманітарного права”  р.н.2689 (далі – Законопроект).

 

На шостому році війни із Росією українське законодавство досі не має правових інструментів для покарання воєнних злочинців. У Кримінальному кодексі України не передбачено відповідальності за злочини проти людяності, а положення щодо воєнних злочинів не повною мірою відповідають вимогам міжнародного права. 

 

Цю проблему покликаний вирішити законопроект р.н. 2689, який підготовлено з метою надання можливості адекватного та ефективного кримінального переслідування у рамках правової системи України осіб, які вчинили найтяжчі злочини за міжнародним правом. 

 

Цей проект закону ініційований народними депутатами, розроблений правозахисниками, науковцями та міжнародними експертами на виконання Плану дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року, рішення Ради національної безпеки та оборони України від 25 січня 2015 року «Про надзвичайні заходи протидії російській загрозі та проявам тероризму, підтримуваним Російською Федерацією» та низки резолюцій Парламентської Асамблеї Ради Європи. 

 

Законопроект є удосконаленим варіантом Проекту закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення гармонізації кримінального законодавства з положеннями міжнародного права (р.н.9438), що був прийнятий Верховною Радою України у першому читанні минулого року, з урахуванням зауважень та пропозицій, що надійшли від практиків, науковців і міжнародних експертів.

 

На ухвалення цього законопроекту чекають десятки тисяч людей, які стали жертвами російської збройної агресії. Саме за цим законом Україна має судити представників незаконних збройних формувань, які утримують та катують людей на окупованих територіях. Саме за цим законом Україна має притягнути до відповідальності винних у грубих порушеннях міжнародного права, які сталися під час боїв під Іловайськом та Дебальцевим, розстрілі житлових кварталів Маріуполя, знищенні автобусу під Волновахою, винних у скоєнні воєнних злочинів та злочинів проти людяності в тимчасово окупованих Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, зокрема переслідуванні кримських татар та українських активістів, катуванні та насильницьких зникненнях, переміщенні громадян РФ на тимчасово окупований півострів тощо.

 

Зволікання із ухваленням проекту закону уже призводить до невідворотніх наслідків. Міжнародні злочини не мають терміну давності, тому правильна кваліфікація відповідних діянь сьогодні дасть можливість притягнути відповідальних у майбутньому навіть через десятки років. Більше того, засуджені за міжнародні злочини не підлягають амністії, якої вимагає Росія у рамках Мінського процесу.

 

З огляду на викладене, правозахисні організації звертаються до народних депутатів України із проханням покласти край безкарності за міжнародні злочини, внести до порядку денного законопроект №2689 і невідкладно ухвалити його у першому читанні.

 

Довідково: Платформа “Правозахисний порядок денний” неформальна коаліція правозахисних організацій, що займаються вирішенням системних проблем законодавства та практики для захисту фундаментальних прав людини. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр прав людини ZMINA, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів”, Євромайдан SOS та інші. Координацію роботи платформи здійснює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

 

Центр громадянських свобод

Центр прав людини ZMINA

Харківська правозахисна група

Українська Гельсінська спілка з прав людини

Освітній дім прав людини – Чернігів

Центр політико-правових реформ

Луганський обласний правозахисний центр “Альтернатива”

Асоціація УМДПЛ

ГО Гельсінська ініціатива-ХХІ 

Український незалежний центр політичних досліджень

Громадський холдинг «ГРУПА ВПЛИВУ» 

Іншої авторитетної судової інстанції, яка може засудити Путіна не існує — Матвійчук про необхідність Римського статуту

1 Липня, 2020

Голова правління Центру громадянських свобод Олександра Матвійчук розповідає про те, що таке Римський статут і навіщо він потрібен Україні!

Джерело – радіоефір Громадського радіо

 

Правозахисники і експерти про реформу інституту Уповноваженого з прав людини

17 Червня, 2020

Правозахисники й експерти обговорили реформу інституту Уповноваженого з прав людини при Верховній Раді

Що не так з його функціями зараз? І що потрібно змінити, щоб людина на цій посаді дійсно могла захищати права людини? Про це – в цитатах наших спікерів.

Запис онлайн-дискусії за посиланням

 

Онлайн-дискусія «Що має зробити парламент для посилення інституту Уповноваженого з прав людини»

21 Травня, 2020

Правозахисні організації та міжнародні експерти багато років говорять про недоліки базового Закону України, який регулює діяльність Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Питання викликає запроваджений віковий ценз у 40 років для кандидатів на цю посаду, відсутність у законі згадки про офіси Уповноваженого у регіонах, гарантії незалежності, а також сильні та слабкі сторони повноважень інституту, зокрема для захисту людей під час війни та багато чого іншого.

Зареєстрований проект закону р.н. 3312 від 07.04.2020 на нашій пам’яті є першою  спробою на рівні парламенту України комплексно врегулювати питання посилення повноважень Уповноваженого з прав людини. Водночас у законопроекті міститься ряд дискусійних положень, які і виносяться на запропоновану Центром громадянських свобод онлайн-дискусію, що відбудеться 27 травня 2020 року о 12 годині

Учасниками та учасницями обговорення будуть: 

 

Тарас Тарасенко – народний депутат України, голова підкомітету з прав людини, автор законопроекту 

Ірина Кушнір – експертка  Українського Інституту прав людини 

Олександра Матвійчук – голова правління Центру громадянських свобод

Світлана Колишко – керівниця проекту ПРООН «Права людини для України»

Агне Ліманте – експертка спільного  проекту ЄС/Ради Європи “Європейський Союз та Рада Європи працюють разом задля посилення операційної спроможності Омбудсмана у захисті прав людини”, старша наукова співробітниця Інституту права (Литва), експертка проекту Twinning Ombudsman (2017-2019)

Віктор Барвіцький – представник Уповноваженого з питань дотримання права на інформацію та представництва в Конституційному Суді України 

Олександр Павліченко – виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини

Контактна особа: Марина Ліліченко, Центр громадянських свобод ccl.org.ua@gmail.com +38097 253 38 75

 

Для реєстрації прохання заповнити форму за посиланням: https://forms.gle/3PmYYBexFKKJYc9M7

 

Усім зареєстрованим учасникам буде відправлено лінк на відкриту трансляцію, яка відбудеться 27 травня 2020 року о 12 годині. 

Організації платформи Правозахисний порядок денний взяли участь у зустрічі з представниками Міжнародного кримінального суду

18 Лютого, 2020

Зустріч пройшла в офісі фонду «Відродження». За одним столом зібралися представники Центру Громадянських Свобод, Української гельсінської спілки з прав людини, Харківської правозахисної групи, Адвокатської дорадчої групи, Регіонального центру прав людини та Луганського обласного правозахисного центру «Альтернатива».

Окремо відзначимо, що представниці Центру Громадянських Свобод передали представникам з МКС статтю голови Центру Олександри Матвійчук, яка описала актуальний стан розслідування справ Майдану.

З текстом статті можна ознайомитись тут

Центр Громадянських Свобод на нараді зі Стамбульському протоколу

17 Лютого, 2020

Виконавча директорка нашого Центру Саша Романцова (Sasha Romantsova) бере участь в експертній нараді при уповноваженої прав людини в Україні на тему ефективного розслідування і документування тортур

Сьогодні в офісі омбудсмена проходить експертна нарада “На шляху до ефективного використання права
Стамбульського протоколу в Україні”

Стамбульський протокол – це керівництво по ефективному розслідуванню та документування тортур та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання.

У круглому столі беруть участь Йенс Модвіг, голова Комітету Організації Об’єднаних Націй проти катувань, представники державних органів, правозахисних організацій, національного превентивного механізму.

Серед актуальних питань, які будуть розглядатися:

– Які кроки необхідно зробити для
забезпечення ефективної реалізації СП,
наприклад, практичні або законодавчі
заходи?

– Якими є деякі багатообіцяючі можливості і
синергізм для просування вперед,
наприклад, більш активний діалог між
державою і громадянським суспільством?

– Якими є деякі нагальні проблеми, що
перешкоджають ефективній реалізації,
наприклад, політичні, інституційні чи
фінансові чинники?

 

ЦГС проведе прес-конференцію «Закон про воєнних злочинців: прийняти – не можна зволікати»

20 Січня, 2020

4 лютого, 14:30, Український кризовий медіа-центр,  вул. Хрещатик, 2

Контактна особа: Сергій, Центр громадянських свобод, ccl.org.ua@gmail.com, +38 068 715 02 96

 

На шостому році війни в Україні досі норма права не відповідає нормі життя. Ми говоримо про те, в Кримінальному кодексі України не передбачена відповідальність за злочини проти людяності, а перелік воєнних злочинів виписаний частково. 

 

Для вирішення законодавчих недоліків Правозахисний порядок денний* зібрав найкращих українських науковців, іноземних експертів та правозахисників, які спільно розробили законопроект, яким забезпечується повнота криміналізації “основних злочинів” за міжнародним правом – геноцид, агресія, злочини проти людяності і воєнні злочини, а також виконання міжнародних зобов’язань щодо запобігання безкарності у цих злочинах.

 

Наразі на опрацюванні у ВРУ перебуває проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо імплементації норм міжнародного кримінального та гуманітарного права», зареєстрований наприкінці грудня 2019 року за номером 2689. Цей законопроект є результатом роботи з вдосконалення проекту Закону України про воєнних злочинців, що був прийнятий Верховною Радою України у першому читанні минулого року, з врахуванням зауважень та пропозицій, що надійшли від практиків, науковців і міжнародних експертів. 

 

А це означає, що у тих, хто пройшов через пекло полону і воєнні злочини, є надія на справедливе правосуддя.

 

На прес-конференції правозахисники, автори законопроекту та представники Комітету ВРУ з питань правоохоронної діяльності розкажуть про те, чим є закон про воєнних злочинців, кого він захистить і чи допоможе він залучити до відповідальності тих, хто розраховує уникнути покарання завдяки амністії.


*Платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що займаються вирішенням системних проблем законодавства та практики для захисту фундаментальних прав людини. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр прав людини ZMINA, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів”, Євромайдан SOS та інші. Координацію роботи платформи здійснює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

 

💬 Спікери:

– Денис Монастирський – Голова Комітету з питань правоохоронної діяльності

– Олександра Матвійчук – Голова Центру громадянських свобод

– Антон Кориневич – постійний представник  Президента України в АР Крим

–  Вікторія Мозгова – експертка Українського інституту майбутнього

– Костянтин Задоя – доцент кафедри кримінального права та кримінології Київського національного університету імені Тараса Шевченка

– Олександр Грищенко – колишній полонений ОРДЛО

Спільна заява громадських організацій щодо ситуації в ДБР

19 Січня, 2020

Президенту України Володимиру Зеленському

Головам фракцій Верховної Ради

В. о.  директора Державного Бюро Розслідувань

Ірині Венедіктовій

Директору НАБУ  Артему Ситнику

 

Хочемо привернути увагу до вкрай небезпечної ситуації, яка склалась навколо конкурсу на посаду заступників директора ДБР.
Після призначення в.о. директора Ірина Венедіктова зазначила, що ДБР потребує перезавантаження і відновлення довіри з боку суспільства.
Проте перші ж кроки на цій посаді дають прямо протилежний результат.
Призначення конкурсу на посаду заступників з часом подання документів – три робочих дні, повна закритість конкурсу, непоінформованість ні кандидатів, які подали документи, ні громадськості про його перебіг. Залишення в ДБР заступників звільненого директора ДБР – О. Варченко і О. Буряка, остання інформація – щодо вірогідного призначення адвоката Януковича (Олександра Бабікова) заступником директора ДБР – все це не додає довіри відомству. На жаль, відсутність прозорості зазвичай і приводить до подібних результатів.

 

Звертаємо Вашу увагу, що призначення Олександра Бабікова не є можливим. І не лише тому, що це взагалі морально неприпустимо і страшно звучить “Адвокат Януковича буде курувати розслідуванням справ Майдану”. Це вже нищить довіру до ДБР на друзки – як з боку потерпілих, з боку слідчих, так і довіру суспільства в цілому.

В даного кандидата є очевидний прямий конфлікт інтересів. Оскільки кримінальні провадження, в яких він захищав свого клієнта – Януковича В.Ф. після втрати прокуратурою функцій слідства передані за підслідністю в ДБР. Керувати слідчими, які розслідують справу підозрюваного – клієнта керівника цих слідчих – порушення базових принципів кримінального процесу (принцип змагальності, верховенства права), норм закону про запобігання корупції.

 

Участь в якості захисника підозрюваного в кримінальному провадженні вимагає у адвоката формування певної позиції у справі, направленої на захист інтересів клієнта, щоб спростувати підозру, пом’якшити або виключити кримінальну відповідальність клієнта. Очевидно, що відповідна позиція, яку адвокат формував і обстоював тривалий час, а також співпраця з іншими захисниками (адвокати АО «Авер Лєкс»), в команді яких відбувався захист,  вступає в суперечність із службовими повноваженнями заступника ДБР, який буде курувати слідчі чи оперативні підрозділи, які розслідують ці самі кримінальні провадження.

 

Це природній конфлікт між слідством і захистом, який покладено в основу важливого принципу кримінального процесу – змагальності сторін. І в конкретних кримінальних провадженнях, які знаходяться в провадженні ДБР – за підозрою у вчиненні злочинів Януковичем В.Ф. цей конфлікт безпосередньо наявний – в жодному кримінальному провадженні, Янукович не визнавав вину у інкримінованих йому злочинах. Тобто позиція захисту у цих провадженнях суперечить позиції слідства. 

 

Тобто такий кандидат  з точки зору законодавства і здорового глузду не мав навіть пройти етап перевірки документів і бути допущеним до співбесіди. Інформація про те, що Бабіков – адвокат Януковича з’явилась в мережі ще в грудні 2019-го, ніщо не заважало перевірити зазначені провадження, з’ясувати, хто здійснював захист, і надати відповідну інформацію комісії. Проте очевидно, що це не було зроблено, або – ще гірше – конкурсна комісія також проігнорувала цю інформацію.

 

Заступник директора, який буде відповідати за діяльність слідчих  чи оперативних підрозділів, зокрема проводити заслуховування, аудит кримінальних проваджень (за словами директора ДБР), в яких він раніше здійснював захист, здійснювати інші організаційно-розпорядчі функції по відношенню до слідчих чи оперативних підрозділів, мати доступ до відповідної службової інформації – аналогічно буде знаходиться в стані конфлікту інтересів. І цей конфлікт інтересів буде впливати на об’єктивність і неупередженість прийняття рішень або на вчинення чи невчинення Бабіковим О.П. дій під час виконання зазначених повноважень.

 

  Особи, уповноважені на виконання функцій держави, зокрема – директор Державного бюро розслідувань і його заступники, зобов’язані згідно із ст. 28 ЗУ «Про запобігання корупції» вживати заходи щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів.

 

Подання документів і участь в конкурсі на посаду заступника директора ДБР особи із потенційним чи реальним конфліктом інтересів, який з’явиться на цій посаді,  вже свідчить про очевидну недоброчесність такої особи.

 

Бабіков О.П. обізнаний із тим, що він захищав Януковича В.Ф. у кримінальних провадженнях, які передані за підслідністю до ДБР, свідомо проігнорував цей факт і очевидно ввів в оману комісію. Або ж комісія проявила недостатню прискіпливість і добросовісність у вивченні і аналізі цього питання.

Призначення особи із конфліктом інтересів на посаду буде порушенням ст. 28 ЗУ «Про запобігання корупції» вже з боку директора ДБР.

 

За твердженнями потерпілих, в.о. директора ДБР на зустрічі з ними  14.01.2020 р. фактично зазначила, що комісія з добору кандидатів на посади першого заступника та заступників Директора ДБР проігнорувала вимоги ст. 28 ЗУ «Про запобігання корупції». А в.о. директора ДБР в разі проходження Бабіковим О.П. «спецперевірки» допускає можливість порушити вимоги цієї статті і призначити його заступником. А потім «пояснити» своє рішення.

 

Ми вважаємо, що саме недотримання порядку призначення і проведення конкурсу та непрозорість процесу допускає можливість таких результатів конкурсу.

Ми вважаємо недопустимим порушення законодавства про запобігання корупції, яке неодмінно відбудеться в разі такого призначення.

Ми вважаємо, що це шлях до повної втрати довіри до ДБР як до правоохоронного органа взагалі.

 

І тому ПРОСИМО ВАС:

 

1️) Не допустити призначення адвоката Януковича Бабікова О.П. на посаду одного з заступників директора ДБР;

2) Провести повторний конкурс на цю посаду – прозоро і з дотриманням Закону;

3) Оприлюднити повну інформацію про перебіг проведення конкурсу;

4) В подальшому не допускати дій і рішень, які продовжують нищити репутацію бюро.

 

ПІДПИСАНТИ:

 

  1. ГО “ОПІРОРГ”
  2. ГО «Родина Героїв Небесної Сотні»
  3. ГО “Адвокатська Дорадча Група”
  4. БО БФ Комбат-ЮА
  5. Світлана Матвієнко, Лабораторія законодавчих ініціатив
  6. ГО “Правозахисна Ініціатива”
  7. ГО Народний Тил
  8. ГО Правозахисний центр ДІЯ
  9. ГО «Школа Медіапатріотів»
  10. ГО Медійна ініціатива за права людини
  11. Центр прав людини ZMINA
  12. ГО “Всеукраїнський молодіжний рух “Національний Альянс”
  13. ГО Харківський Антикорупційний Центр
  14. Центр громадянських свобод
  15. Благодійний фонд “Восток-SOS”
Результаты поиска:

Брифінг-зустріч – Сім років безкарності за воєнні злочини. Що має зробити Україна?

10 Листопада, 2020

Сім років безкарності за воєнні злочини. Що має зробити Україна?

 

 

дата: 11 листопада 2020 о 12:30 год.

місце: м. Київ,  Український кризовий медіа центр (УКМЦ) 

онлайн: Zoom ttps://us02web.zoom.us/j/82908696972?pwd=ckFkRFB1aU5JVWZGYW9HSk45Unh5dz09

Ідентифікатор конференції: 829 0869 6972 Код доступа: 676932

Skype для бізнесу: https://us02web.zoom.us/skype/82908696972

 

На сьомому році війни із Росією українське законодавство досі не має правових інструментів для покарання воєнних злочинців. У Кримінальному кодексі України не передбачено відповідальності за злочини проти людяності, а положення щодо воєнних злочинів не повною мірою відповідають вимогам міжнародного права. Цю проблему покликаний вирішити законопроект р.н. 2689, який підготовлено з метою надання можливості адекватного та ефективного кримінального переслідування у рамках правової системи України осіб, які вчинили найтяжчі злочини за міжнародним правом. 

 

Цей проект закону ініційований народними депутатами, розроблений правозахисниками, науковцями та міжнародними експертами на виконання Плану дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року, рішення Ради національної безпеки та оборони України від 25 січня 2015 року «Про надзвичайні заходи протидії російській загрозі та проявам тероризму, підтримуваним Російською Федерацією» та низки резолюцій Парламентської Асамблеї Ради Європи. 

 

На ухвалення цього законопроекту усі ці роки чекають десятки тисяч людей, які стали жертвами збройного конфлікту. Наразі законопроект готується на ІІ читання у Верховній Раді України, але зволікання із ухваленням проекту закону уже призводить до невідворотних наслідків. Міжнародні злочини не мають терміну давності, тому правильна кваліфікація відповідних діянь сьогодні дасть можливість притягнути відповідальних у майбутньому навіть через десятки років. Більше того, засуджені за міжнародні злочини не підлягають амністії, якої вимагає Росія у рамках Мінського процесу. 

 

Під час зустрічі правозахисники і автори проекту закону проінформують про ситуацію навколо проблеми безкарності за воєнні злочини в Україні та роль у її подоланні законопроекту р.н. 2689, який приводить національне законодавство у відповідність до міжнароднародного гуманітарного та міжнародного кримінального права. Також наші експерти розкажуть про проблеми, з якими стикнулися під час підготовки проекту закону до другого читання та про спротив  з боку різних політичних сил. 

 

Спікерами та спікерками заходу будуть:

 

  • 📌 Денис Монастирський, голова Комітету Верховної Ради України з питань правоохоронної діяльності
  • 📌 Гюндуз Мамедов, заступник Генерального прокурора України;
  • 📌 Костянтин Задоя, кандидат юридичних наук, доцент кафедри кримінального права та кримінології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, автор законопроекту 2689;
  • 📌 Антон Кориневич, Постійний Представник Президента України в Автономній Республіці Крим 
  • 📌 Virginie Amato, регіональний координатор з Європи, Коаліція при Міжнародному кримінальному суді (CICC);  
  • 📌 David Donat Cattin, доктор юридичних наук, Генеральний секретар, парламентарі з глобальних дій (PGA);
  • 📌 Олександра Матвійчук, голова правління Центру громадянських свобод;
  • 📌 Скотт Мартін, керуючий партнер, ТОВ “Дотримання глобальних прав” (Global Rights Compliance LLP), Служба з міжнародних юридичних консультацій (International Legal Advisory Services)
  • 📌 Олександр Грищенко, колишній незаконно утримуваний 

 

Контактна особа: Сніжана Дяченко, +38 063 190 2506, ccl.org.ua@gmail.com

 

Довідково: Платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що займаються вирішенням системних проблем законодавства та практики для захисту фундаментальних прав людини. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр прав людини ZMINA, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів”, Євромайдан SOS та інші. Координацію роботи платформи здійснює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

Заява Правозахисного порядку денного щодо законопроекту «Про Службу безпеки України», який створює ризики для прав людини

6 Листопада, 2020

Заява Правозахисного порядку денного щодо законопроекту 

№3196 “Про Службу безпеки України”, який створює ризики для прав людини

 

16 жовтня Комітет Верховної Ради України з питань національної безпеки, оборони та розвідки прийняв рішення рекомендувати включити до порядку денного ВРУ законопроект № 3196 “Про Службу безпеки України” щодо удосконалення організаційно-правових засад діяльності Служби безпеки України. Перша редакція проекту закону, подана у березні 2020 року Президентом України, не витримала критики правозахисників, оскільки запропоновані положення суперечили Конституції України і міжнародному праву. У зв’язку з цим законопроект було відправлено на повторне перше читання.

 

Доопрацьований Комітетом проект закону, однак, повторює більшість критикованих положень першої редакції. Законопроект розширює повноваження СБУ і створює передумови для системного порушення прав людини. Це означає, що проект закону № 3196 не дозволить реформувати Службу безпеки України згідно з вимогами міжнародного права і відповідно до найкращих практик демократичних держав. 

 

Рекомендація Ради Європи № 1402 (1999), рекомендації Венеціанської Комісії Ради Європи та ООН радять державам розділяти функції спеціальних служб по захисту національної безпеки та правоохоронних органів. Міжнародний пакт ООН про громадянські та політичні права та Європейська Конвенція захисту прав людини встановлюють стандарти обмеження прав і свобод людини, зокрема, права на життя, права на свободу та особисту недоторканість, право на справедливий суд, свободи слова та інформації, права на приватне життя та інших. Проект Закону про СБУ не відповідає цим вимогам та рекомендаціям.

 

Викликають занепокоєння передусім нечіткі положення законопроекту щодо повноважень СБУ та відсутності системи незалежного контролю за діяльністю Служби. По-перше, проект закону закріплює за СБУ правоохоронні функції (“оперативно-розшукову діяльність” і “досудове розслідування кримінальних правопорушень, що становить загрозу державній безпеці, віднесених до підслідності слідчих органів Служби безпеки України”), не створюючи при цьому запобіжників проти перевищення повноважень. Цим положенням закон і надалі залишає спецслужбі простір для зловживань і порушення прав людини. Йдеться, наприклад, про ризики необгрунтованого переслідування опозиції, журналістів, громадських активістів, що може здійснюватися в інтересах приватних осіб або окремих політичних груп, які мають вплив на спецслужбу. В демократичних державах служби безпеки, як правило, позбавлені правоохоронних функцій, або ж існують законні запобіжники, які не допускають використання правоохоронних повноважень в іншій діяльності спецслужби. З іншого боку, більш широкі повноваження спецслужб не можуть використовуватися для розслідування злочинів, оскільки їхня основна мета є захист національної безпеки.

 

По-друге, збереження правоохоронних повноважень СБУ породжує інші обмеження прав людини. Законопроект не звужує коло співробітників СБУ, які можуть застосовувати заходи примусу (фізичного впливу, спеціальних засобів і вогнепальної зброї), та не передбачає чітких механізмів контролю дотримання прав людини в СБУ. Проекту закону бракує положень про правила і процедури для запобігання чи розслідування можливих випадків катувань чи нелюдського поводження в СБУ. Тобто наразі законопроект не містить гарантій свободи від катування або нелюдського чи такого, що принижує гідність, поводження або покарання, як того вимагає міжнародне право.

 

Більше того, законопроект надає СБУ право затримувати осіб, підозрюваних у вчиненні злочинів. Але оскільки СБУ є більш закритим органом, на відміну від поліції, співробітники СБУ не зобов’язані називатися при затриманні і можуть не повідомляти про затримання Центри безоплатної правової допомоги. Відповідно, затримана особа може бути позбавлена як можливості оскаржити правомірність дій СБУ, так і гарантованого їй права на правову допомогу. Крім того, в таких справах СБУ часто засекречує матеріали справ і вимагає наявності доступу до державної таємниці у адвоката. Цей дозвіл надається СБУ і може бути відкликаний у будь-який момент, також дозвіл може бути не надано адвокату. Це суттєво звужує можливості особи обирати собі захисника. Це один з багатьох прикладів, коли змішування правоохоронних повноважень та функції спецслужб суттєво звужує обсяг прав людини й тому не є практикою, прийнятною для демократичних країн. 

 

Доопрацьований проект закону також дозволяє СБУ здійснювати прямий і безоплатний доступ до всіх баз даних та вимагати від усіх суб’єктів надання інформації. Додамо, що проект не містить чітких положень про зберігання, знищення і поширення інформації (а саме, оприлюднення у ЗМІ). Це породжує серйозні загрози необмеженому втручанню СБУ у приватне життя громадян та поширення персональних даних особи без її відома. Натомість, закон повинен визначати детальні процедури і підстави отримання інформації від державних установ, юридичних чи фізичних осіб, а також передбачати систему контролю та нагляду за здійсненням цих повноважень. У законі мають бути перелічені державні бази даних, до яких СБУ може мати доступ, а інформація від недержавних юридичних чи фізичних осіб може бути надана СБУ винятково за рішенням суду. 

 

Зрештою, проект закону не створює систему незалежного контролю за діяльністю СБУ та не зобов’язує Службу співпрацювати з наглядовими органами. Так само доопрацьований законопроект не передбачає правових наслідків для СБУ в разі відсутності щорічного звіту чи надання неправдивої інформації. Положення законопроекту не дозволять реалізувати контроль за СБУ, що збільшує ризик зловживань і порушень прав людини. 

 

Доречно також зауважити, що робоча група щодо доопрацювання законопроекту проігнорувала  пропозиції правозахисників, внаслідок чого участь у цій робочій групі втратила будь-який сенс. Учасники робочої групи від СБУ наполегливо продавлювали своє бачення законопроекту, залишаючи його недоліки.

 

З огляду на вищезазначене, Правозахисний порядок денний звертається до народних депутатів із проханням не підтримувати законопроект про СБУ, який створює значні ризики порушень прав людини спецслужбою. Ми закликаємо депутатів відхилити Проєкт Закону № 3196-д «Про внесення змін до Закону України «Про Службу безпеки України» щодо удосконалення організаційно-правових засад діяльності Служби безпеки України»  та повернутися до процесу публічних консультацій  з експертами щодо реформи Служби безпеки України на засадах поваги до прав людини, законності, легітимності та обґрунтованості обсягу та порядку здійснення повноважень Службою безпеки України. Крм того,  внести відповідні положення про позбавлення СБУ правоохоронних функцій, визначити чіткі запобіжники проти зловживання повноваженнями СБУ у сфері прав людини та передбачити детальні процедури і механізми, покликані створити ефективну систему незалежного контролю над СБУ. 

 

Довідково: Платформа “Правозахисний порядок денний” неформальна коаліція правозахисних організацій, що займаються вирішенням системних проблем законодавства та практики для захисту фундаментальних прав людини. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр прав людини ZMINA, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів”, Євромайдан SOS та інші. Координацію роботи платформи здійснює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com 

 

Центр громадянських свобод

Центр прав людини ZMINA

Громадська організація “Український інститут з прав людини”

Медійна ініціатива за права людини

Луганський обласний правозахисний центр «Альтернатива»

American Bar Association Rule of Law Initiative 

Центр досліджень правоохоронної діяльності

Харківська правозахисна група

Лабораторія цифрової безпеки

Українська Гельсінська спілка з прав людини

Навіщо Україні закон про воєнні злочини

26 Серпня, 2020

Розстріл «зеленого коридору» під Іловайськом, обстріли Маріуполя, влучання в автобус під Волновахою, викрадення та катування людей в окупованому Донбасі, політичні переслідування в Криму… Свідчення очевидців і жертв конфлікту говорять про те, що існують тисячі виконавців.

 

На жаль, навіть коли вдається їх затримати, кримінальні провадження ведуться по загальнокримінальних статтях. Голова Центру громадянських свобод Olexandra Matviychuk наголошує, що це призводить до печальних наслідків

 

«По-перше, такі справи можуть закрити, якщо у встановлений термін не будуть зібрані докази. По-друге, злочинців можуть помилувати або амністувати. Ми знаходимося в складному процесі переговорів… РФ викручує всім руки, щоб амністувати військових злочинців. Тільки правильна кваліфікація може зупинити це раз і назавжди. У Кримінальному кодексі України відповідальність за злочини проти людяності не передбачена взагалі, а військові злочини виписані так, що їх майже неможливо застосувати на практиці. За всі ці сім років у нас є лише два вироки за військові злочини. При цьому, один термін – за репост і заклики до війни. Але, очевидно, що злочинів далеко не два» – підкреслює голова Центру цивільних свобод Олександра Матвійчук.

 

Читайте у великому матеріалі УНІАН:

Звернення Правозахисного порядку денного на підтримку проекту Закону про воєнних злочинців

10 Липня, 2020

Звернення Правозахисного порядку денного на підтримку проекту Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо імплементації норм міжнародного кримінального та гуманітарного права” р.н. 2689

 

Платформа правозахисних організацій «Правозахисний порядок денний» разом з  українськими експертами та науковцями, з початку російської окупації Криму та збройного конфлікту на Донбасі  піднімають проблему безкарності за воєнні злочини та злочини проти людяності. Саме тому правозахисники та експерти підтримують законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо імплементації норм міжнародного кримінального та гуманітарного права”  р.н.2689 (далі – Законопроект).

 

На шостому році війни із Росією українське законодавство досі не має правових інструментів для покарання воєнних злочинців. У Кримінальному кодексі України не передбачено відповідальності за злочини проти людяності, а положення щодо воєнних злочинів не повною мірою відповідають вимогам міжнародного права. 

 

Цю проблему покликаний вирішити законопроект р.н. 2689, який підготовлено з метою надання можливості адекватного та ефективного кримінального переслідування у рамках правової системи України осіб, які вчинили найтяжчі злочини за міжнародним правом. 

 

Цей проект закону ініційований народними депутатами, розроблений правозахисниками, науковцями та міжнародними експертами на виконання Плану дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року, рішення Ради національної безпеки та оборони України від 25 січня 2015 року «Про надзвичайні заходи протидії російській загрозі та проявам тероризму, підтримуваним Російською Федерацією» та низки резолюцій Парламентської Асамблеї Ради Європи. 

 

Законопроект є удосконаленим варіантом Проекту закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення гармонізації кримінального законодавства з положеннями міжнародного права (р.н.9438), що був прийнятий Верховною Радою України у першому читанні минулого року, з урахуванням зауважень та пропозицій, що надійшли від практиків, науковців і міжнародних експертів.

 

На ухвалення цього законопроекту чекають десятки тисяч людей, які стали жертвами російської збройної агресії. Саме за цим законом Україна має судити представників незаконних збройних формувань, які утримують та катують людей на окупованих територіях. Саме за цим законом Україна має притягнути до відповідальності винних у грубих порушеннях міжнародного права, які сталися під час боїв під Іловайськом та Дебальцевим, розстрілі житлових кварталів Маріуполя, знищенні автобусу під Волновахою, винних у скоєнні воєнних злочинів та злочинів проти людяності в тимчасово окупованих Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, зокрема переслідуванні кримських татар та українських активістів, катуванні та насильницьких зникненнях, переміщенні громадян РФ на тимчасово окупований півострів тощо.

 

Зволікання із ухваленням проекту закону уже призводить до невідворотніх наслідків. Міжнародні злочини не мають терміну давності, тому правильна кваліфікація відповідних діянь сьогодні дасть можливість притягнути відповідальних у майбутньому навіть через десятки років. Більше того, засуджені за міжнародні злочини не підлягають амністії, якої вимагає Росія у рамках Мінського процесу.

 

З огляду на викладене, правозахисні організації звертаються до народних депутатів України із проханням покласти край безкарності за міжнародні злочини, внести до порядку денного законопроект №2689 і невідкладно ухвалити його у першому читанні.

 

Довідково: Платформа “Правозахисний порядок денний” неформальна коаліція правозахисних організацій, що займаються вирішенням системних проблем законодавства та практики для захисту фундаментальних прав людини. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр прав людини ZMINA, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів”, Євромайдан SOS та інші. Координацію роботи платформи здійснює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

 

Центр громадянських свобод

Центр прав людини ZMINA

Харківська правозахисна група

Українська Гельсінська спілка з прав людини

Освітній дім прав людини – Чернігів

Центр політико-правових реформ

Луганський обласний правозахисний центр “Альтернатива”

Асоціація УМДПЛ

ГО Гельсінська ініціатива-ХХІ 

Український незалежний центр політичних досліджень

Громадський холдинг «ГРУПА ВПЛИВУ» 

Іншої авторитетної судової інстанції, яка може засудити Путіна не існує — Матвійчук про необхідність Римського статуту

1 Липня, 2020

Голова правління Центру громадянських свобод Олександра Матвійчук розповідає про те, що таке Римський статут і навіщо він потрібен Україні!

Джерело – радіоефір Громадського радіо

 

Правозахисники і експерти про реформу інституту Уповноваженого з прав людини

17 Червня, 2020

Правозахисники й експерти обговорили реформу інституту Уповноваженого з прав людини при Верховній Раді

Що не так з його функціями зараз? І що потрібно змінити, щоб людина на цій посаді дійсно могла захищати права людини? Про це – в цитатах наших спікерів.

Запис онлайн-дискусії за посиланням

 

Онлайн-дискусія «Що має зробити парламент для посилення інституту Уповноваженого з прав людини»

21 Травня, 2020

Правозахисні організації та міжнародні експерти багато років говорять про недоліки базового Закону України, який регулює діяльність Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Питання викликає запроваджений віковий ценз у 40 років для кандидатів на цю посаду, відсутність у законі згадки про офіси Уповноваженого у регіонах, гарантії незалежності, а також сильні та слабкі сторони повноважень інституту, зокрема для захисту людей під час війни та багато чого іншого.

Зареєстрований проект закону р.н. 3312 від 07.04.2020 на нашій пам’яті є першою  спробою на рівні парламенту України комплексно врегулювати питання посилення повноважень Уповноваженого з прав людини. Водночас у законопроекті міститься ряд дискусійних положень, які і виносяться на запропоновану Центром громадянських свобод онлайн-дискусію, що відбудеться 27 травня 2020 року о 12 годині

Учасниками та учасницями обговорення будуть: 

 

Тарас Тарасенко – народний депутат України, голова підкомітету з прав людини, автор законопроекту 

Ірина Кушнір – експертка  Українського Інституту прав людини 

Олександра Матвійчук – голова правління Центру громадянських свобод

Світлана Колишко – керівниця проекту ПРООН «Права людини для України»

Агне Ліманте – експертка спільного  проекту ЄС/Ради Європи “Європейський Союз та Рада Європи працюють разом задля посилення операційної спроможності Омбудсмана у захисті прав людини”, старша наукова співробітниця Інституту права (Литва), експертка проекту Twinning Ombudsman (2017-2019)

Віктор Барвіцький – представник Уповноваженого з питань дотримання права на інформацію та представництва в Конституційному Суді України 

Олександр Павліченко – виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини

Контактна особа: Марина Ліліченко, Центр громадянських свобод ccl.org.ua@gmail.com +38097 253 38 75

 

Для реєстрації прохання заповнити форму за посиланням: https://forms.gle/3PmYYBexFKKJYc9M7

 

Усім зареєстрованим учасникам буде відправлено лінк на відкриту трансляцію, яка відбудеться 27 травня 2020 року о 12 годині. 

Організації платформи Правозахисний порядок денний взяли участь у зустрічі з представниками Міжнародного кримінального суду

18 Лютого, 2020

Зустріч пройшла в офісі фонду «Відродження». За одним столом зібралися представники Центру Громадянських Свобод, Української гельсінської спілки з прав людини, Харківської правозахисної групи, Адвокатської дорадчої групи, Регіонального центру прав людини та Луганського обласного правозахисного центру «Альтернатива».

Окремо відзначимо, що представниці Центру Громадянських Свобод передали представникам з МКС статтю голови Центру Олександри Матвійчук, яка описала актуальний стан розслідування справ Майдану.

З текстом статті можна ознайомитись тут

Центр Громадянських Свобод на нараді зі Стамбульському протоколу

17 Лютого, 2020

Виконавча директорка нашого Центру Саша Романцова (Sasha Romantsova) бере участь в експертній нараді при уповноваженої прав людини в Україні на тему ефективного розслідування і документування тортур

Сьогодні в офісі омбудсмена проходить експертна нарада “На шляху до ефективного використання права
Стамбульського протоколу в Україні”

Стамбульський протокол – це керівництво по ефективному розслідуванню та документування тортур та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання.

У круглому столі беруть участь Йенс Модвіг, голова Комітету Організації Об’єднаних Націй проти катувань, представники державних органів, правозахисних організацій, національного превентивного механізму.

Серед актуальних питань, які будуть розглядатися:

– Які кроки необхідно зробити для
забезпечення ефективної реалізації СП,
наприклад, практичні або законодавчі
заходи?

– Якими є деякі багатообіцяючі можливості і
синергізм для просування вперед,
наприклад, більш активний діалог між
державою і громадянським суспільством?

– Якими є деякі нагальні проблеми, що
перешкоджають ефективній реалізації,
наприклад, політичні, інституційні чи
фінансові чинники?

 

ЦГС проведе прес-конференцію «Закон про воєнних злочинців: прийняти – не можна зволікати»

20 Січня, 2020

4 лютого, 14:30, Український кризовий медіа-центр,  вул. Хрещатик, 2

Контактна особа: Сергій, Центр громадянських свобод, ccl.org.ua@gmail.com, +38 068 715 02 96

 

На шостому році війни в Україні досі норма права не відповідає нормі життя. Ми говоримо про те, в Кримінальному кодексі України не передбачена відповідальність за злочини проти людяності, а перелік воєнних злочинів виписаний частково. 

 

Для вирішення законодавчих недоліків Правозахисний порядок денний* зібрав найкращих українських науковців, іноземних експертів та правозахисників, які спільно розробили законопроект, яким забезпечується повнота криміналізації “основних злочинів” за міжнародним правом – геноцид, агресія, злочини проти людяності і воєнні злочини, а також виконання міжнародних зобов’язань щодо запобігання безкарності у цих злочинах.

 

Наразі на опрацюванні у ВРУ перебуває проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо імплементації норм міжнародного кримінального та гуманітарного права», зареєстрований наприкінці грудня 2019 року за номером 2689. Цей законопроект є результатом роботи з вдосконалення проекту Закону України про воєнних злочинців, що був прийнятий Верховною Радою України у першому читанні минулого року, з врахуванням зауважень та пропозицій, що надійшли від практиків, науковців і міжнародних експертів. 

 

А це означає, що у тих, хто пройшов через пекло полону і воєнні злочини, є надія на справедливе правосуддя.

 

На прес-конференції правозахисники, автори законопроекту та представники Комітету ВРУ з питань правоохоронної діяльності розкажуть про те, чим є закон про воєнних злочинців, кого він захистить і чи допоможе він залучити до відповідальності тих, хто розраховує уникнути покарання завдяки амністії.


*Платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що займаються вирішенням системних проблем законодавства та практики для захисту фундаментальних прав людини. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр прав людини ZMINA, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів”, Євромайдан SOS та інші. Координацію роботи платформи здійснює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

 

💬 Спікери:

– Денис Монастирський – Голова Комітету з питань правоохоронної діяльності

– Олександра Матвійчук – Голова Центру громадянських свобод

– Антон Кориневич – постійний представник  Президента України в АР Крим

–  Вікторія Мозгова – експертка Українського інституту майбутнього

– Костянтин Задоя – доцент кафедри кримінального права та кримінології Київського національного університету імені Тараса Шевченка

– Олександр Грищенко – колишній полонений ОРДЛО

Спільна заява громадських організацій щодо ситуації в ДБР

19 Січня, 2020

Президенту України Володимиру Зеленському

Головам фракцій Верховної Ради

В. о.  директора Державного Бюро Розслідувань

Ірині Венедіктовій

Директору НАБУ  Артему Ситнику

 

Хочемо привернути увагу до вкрай небезпечної ситуації, яка склалась навколо конкурсу на посаду заступників директора ДБР.
Після призначення в.о. директора Ірина Венедіктова зазначила, що ДБР потребує перезавантаження і відновлення довіри з боку суспільства.
Проте перші ж кроки на цій посаді дають прямо протилежний результат.
Призначення конкурсу на посаду заступників з часом подання документів – три робочих дні, повна закритість конкурсу, непоінформованість ні кандидатів, які подали документи, ні громадськості про його перебіг. Залишення в ДБР заступників звільненого директора ДБР – О. Варченко і О. Буряка, остання інформація – щодо вірогідного призначення адвоката Януковича (Олександра Бабікова) заступником директора ДБР – все це не додає довіри відомству. На жаль, відсутність прозорості зазвичай і приводить до подібних результатів.

 

Звертаємо Вашу увагу, що призначення Олександра Бабікова не є можливим. І не лише тому, що це взагалі морально неприпустимо і страшно звучить “Адвокат Януковича буде курувати розслідуванням справ Майдану”. Це вже нищить довіру до ДБР на друзки – як з боку потерпілих, з боку слідчих, так і довіру суспільства в цілому.

В даного кандидата є очевидний прямий конфлікт інтересів. Оскільки кримінальні провадження, в яких він захищав свого клієнта – Януковича В.Ф. після втрати прокуратурою функцій слідства передані за підслідністю в ДБР. Керувати слідчими, які розслідують справу підозрюваного – клієнта керівника цих слідчих – порушення базових принципів кримінального процесу (принцип змагальності, верховенства права), норм закону про запобігання корупції.

 

Участь в якості захисника підозрюваного в кримінальному провадженні вимагає у адвоката формування певної позиції у справі, направленої на захист інтересів клієнта, щоб спростувати підозру, пом’якшити або виключити кримінальну відповідальність клієнта. Очевидно, що відповідна позиція, яку адвокат формував і обстоював тривалий час, а також співпраця з іншими захисниками (адвокати АО «Авер Лєкс»), в команді яких відбувався захист,  вступає в суперечність із службовими повноваженнями заступника ДБР, який буде курувати слідчі чи оперативні підрозділи, які розслідують ці самі кримінальні провадження.

 

Це природній конфлікт між слідством і захистом, який покладено в основу важливого принципу кримінального процесу – змагальності сторін. І в конкретних кримінальних провадженнях, які знаходяться в провадженні ДБР – за підозрою у вчиненні злочинів Януковичем В.Ф. цей конфлікт безпосередньо наявний – в жодному кримінальному провадженні, Янукович не визнавав вину у інкримінованих йому злочинах. Тобто позиція захисту у цих провадженнях суперечить позиції слідства. 

 

Тобто такий кандидат  з точки зору законодавства і здорового глузду не мав навіть пройти етап перевірки документів і бути допущеним до співбесіди. Інформація про те, що Бабіков – адвокат Януковича з’явилась в мережі ще в грудні 2019-го, ніщо не заважало перевірити зазначені провадження, з’ясувати, хто здійснював захист, і надати відповідну інформацію комісії. Проте очевидно, що це не було зроблено, або – ще гірше – конкурсна комісія також проігнорувала цю інформацію.

 

Заступник директора, який буде відповідати за діяльність слідчих  чи оперативних підрозділів, зокрема проводити заслуховування, аудит кримінальних проваджень (за словами директора ДБР), в яких він раніше здійснював захист, здійснювати інші організаційно-розпорядчі функції по відношенню до слідчих чи оперативних підрозділів, мати доступ до відповідної службової інформації – аналогічно буде знаходиться в стані конфлікту інтересів. І цей конфлікт інтересів буде впливати на об’єктивність і неупередженість прийняття рішень або на вчинення чи невчинення Бабіковим О.П. дій під час виконання зазначених повноважень.

 

  Особи, уповноважені на виконання функцій держави, зокрема – директор Державного бюро розслідувань і його заступники, зобов’язані згідно із ст. 28 ЗУ «Про запобігання корупції» вживати заходи щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів.

 

Подання документів і участь в конкурсі на посаду заступника директора ДБР особи із потенційним чи реальним конфліктом інтересів, який з’явиться на цій посаді,  вже свідчить про очевидну недоброчесність такої особи.

 

Бабіков О.П. обізнаний із тим, що він захищав Януковича В.Ф. у кримінальних провадженнях, які передані за підслідністю до ДБР, свідомо проігнорував цей факт і очевидно ввів в оману комісію. Або ж комісія проявила недостатню прискіпливість і добросовісність у вивченні і аналізі цього питання.

Призначення особи із конфліктом інтересів на посаду буде порушенням ст. 28 ЗУ «Про запобігання корупції» вже з боку директора ДБР.

 

За твердженнями потерпілих, в.о. директора ДБР на зустрічі з ними  14.01.2020 р. фактично зазначила, що комісія з добору кандидатів на посади першого заступника та заступників Директора ДБР проігнорувала вимоги ст. 28 ЗУ «Про запобігання корупції». А в.о. директора ДБР в разі проходження Бабіковим О.П. «спецперевірки» допускає можливість порушити вимоги цієї статті і призначити його заступником. А потім «пояснити» своє рішення.

 

Ми вважаємо, що саме недотримання порядку призначення і проведення конкурсу та непрозорість процесу допускає можливість таких результатів конкурсу.

Ми вважаємо недопустимим порушення законодавства про запобігання корупції, яке неодмінно відбудеться в разі такого призначення.

Ми вважаємо, що це шлях до повної втрати довіри до ДБР як до правоохоронного органа взагалі.

 

І тому ПРОСИМО ВАС:

 

1️) Не допустити призначення адвоката Януковича Бабікова О.П. на посаду одного з заступників директора ДБР;

2) Провести повторний конкурс на цю посаду – прозоро і з дотриманням Закону;

3) Оприлюднити повну інформацію про перебіг проведення конкурсу;

4) В подальшому не допускати дій і рішень, які продовжують нищити репутацію бюро.

 

ПІДПИСАНТИ:

 

  1. ГО “ОПІРОРГ”
  2. ГО «Родина Героїв Небесної Сотні»
  3. ГО “Адвокатська Дорадча Група”
  4. БО БФ Комбат-ЮА
  5. Світлана Матвієнко, Лабораторія законодавчих ініціатив
  6. ГО “Правозахисна Ініціатива”
  7. ГО Народний Тил
  8. ГО Правозахисний центр ДІЯ
  9. ГО «Школа Медіапатріотів»
  10. ГО Медійна ініціатива за права людини
  11. Центр прав людини ZMINA
  12. ГО “Всеукраїнський молодіжний рух “Національний Альянс”
  13. ГО Харківський Антикорупційний Центр
  14. Центр громадянських свобод
  15. Благодійний фонд “Восток-SOS”
Результаты поиска:

Брифінг-зустріч – Сім років безкарності за воєнні злочини. Що має зробити Україна?

10 Листопада, 2020

Сім років безкарності за воєнні злочини. Що має зробити Україна?

 

 

дата: 11 листопада 2020 о 12:30 год.

місце: м. Київ,  Український кризовий медіа центр (УКМЦ) 

онлайн: Zoom ttps://us02web.zoom.us/j/82908696972?pwd=ckFkRFB1aU5JVWZGYW9HSk45Unh5dz09

Ідентифікатор конференції: 829 0869 6972 Код доступа: 676932

Skype для бізнесу: https://us02web.zoom.us/skype/82908696972

 

На сьомому році війни із Росією українське законодавство досі не має правових інструментів для покарання воєнних злочинців. У Кримінальному кодексі України не передбачено відповідальності за злочини проти людяності, а положення щодо воєнних злочинів не повною мірою відповідають вимогам міжнародного права. Цю проблему покликаний вирішити законопроект р.н. 2689, який підготовлено з метою надання можливості адекватного та ефективного кримінального переслідування у рамках правової системи України осіб, які вчинили найтяжчі злочини за міжнародним правом. 

 

Цей проект закону ініційований народними депутатами, розроблений правозахисниками, науковцями та міжнародними експертами на виконання Плану дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року, рішення Ради національної безпеки та оборони України від 25 січня 2015 року «Про надзвичайні заходи протидії російській загрозі та проявам тероризму, підтримуваним Російською Федерацією» та низки резолюцій Парламентської Асамблеї Ради Європи. 

 

На ухвалення цього законопроекту усі ці роки чекають десятки тисяч людей, які стали жертвами збройного конфлікту. Наразі законопроект готується на ІІ читання у Верховній Раді України, але зволікання із ухваленням проекту закону уже призводить до невідворотних наслідків. Міжнародні злочини не мають терміну давності, тому правильна кваліфікація відповідних діянь сьогодні дасть можливість притягнути відповідальних у майбутньому навіть через десятки років. Більше того, засуджені за міжнародні злочини не підлягають амністії, якої вимагає Росія у рамках Мінського процесу. 

 

Під час зустрічі правозахисники і автори проекту закону проінформують про ситуацію навколо проблеми безкарності за воєнні злочини в Україні та роль у її подоланні законопроекту р.н. 2689, який приводить національне законодавство у відповідність до міжнароднародного гуманітарного та міжнародного кримінального права. Також наші експерти розкажуть про проблеми, з якими стикнулися під час підготовки проекту закону до другого читання та про спротив  з боку різних політичних сил. 

 

Спікерами та спікерками заходу будуть:

 

  • 📌 Денис Монастирський, голова Комітету Верховної Ради України з питань правоохоронної діяльності
  • 📌 Гюндуз Мамедов, заступник Генерального прокурора України;
  • 📌 Костянтин Задоя, кандидат юридичних наук, доцент кафедри кримінального права та кримінології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, автор законопроекту 2689;
  • 📌 Антон Кориневич, Постійний Представник Президента України в Автономній Республіці Крим 
  • 📌 Virginie Amato, регіональний координатор з Європи, Коаліція при Міжнародному кримінальному суді (CICC);  
  • 📌 David Donat Cattin, доктор юридичних наук, Генеральний секретар, парламентарі з глобальних дій (PGA);
  • 📌 Олександра Матвійчук, голова правління Центру громадянських свобод;
  • 📌 Скотт Мартін, керуючий партнер, ТОВ “Дотримання глобальних прав” (Global Rights Compliance LLP), Служба з міжнародних юридичних консультацій (International Legal Advisory Services)
  • 📌 Олександр Грищенко, колишній незаконно утримуваний 

 

Контактна особа: Сніжана Дяченко, +38 063 190 2506, ccl.org.ua@gmail.com

 

Довідково: Платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що займаються вирішенням системних проблем законодавства та практики для захисту фундаментальних прав людини. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр прав людини ZMINA, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів”, Євромайдан SOS та інші. Координацію роботи платформи здійснює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

Заява Правозахисного порядку денного щодо законопроекту «Про Службу безпеки України», який створює ризики для прав людини

6 Листопада, 2020

Заява Правозахисного порядку денного щодо законопроекту 

№3196 “Про Службу безпеки України”, який створює ризики для прав людини

 

16 жовтня Комітет Верховної Ради України з питань національної безпеки, оборони та розвідки прийняв рішення рекомендувати включити до порядку денного ВРУ законопроект № 3196 “Про Службу безпеки України” щодо удосконалення організаційно-правових засад діяльності Служби безпеки України. Перша редакція проекту закону, подана у березні 2020 року Президентом України, не витримала критики правозахисників, оскільки запропоновані положення суперечили Конституції України і міжнародному праву. У зв’язку з цим законопроект було відправлено на повторне перше читання.

 

Доопрацьований Комітетом проект закону, однак, повторює більшість критикованих положень першої редакції. Законопроект розширює повноваження СБУ і створює передумови для системного порушення прав людини. Це означає, що проект закону № 3196 не дозволить реформувати Службу безпеки України згідно з вимогами міжнародного права і відповідно до найкращих практик демократичних держав. 

 

Рекомендація Ради Європи № 1402 (1999), рекомендації Венеціанської Комісії Ради Європи та ООН радять державам розділяти функції спеціальних служб по захисту національної безпеки та правоохоронних органів. Міжнародний пакт ООН про громадянські та політичні права та Європейська Конвенція захисту прав людини встановлюють стандарти обмеження прав і свобод людини, зокрема, права на життя, права на свободу та особисту недоторканість, право на справедливий суд, свободи слова та інформації, права на приватне життя та інших. Проект Закону про СБУ не відповідає цим вимогам та рекомендаціям.

 

Викликають занепокоєння передусім нечіткі положення законопроекту щодо повноважень СБУ та відсутності системи незалежного контролю за діяльністю Служби. По-перше, проект закону закріплює за СБУ правоохоронні функції (“оперативно-розшукову діяльність” і “досудове розслідування кримінальних правопорушень, що становить загрозу державній безпеці, віднесених до підслідності слідчих органів Служби безпеки України”), не створюючи при цьому запобіжників проти перевищення повноважень. Цим положенням закон і надалі залишає спецслужбі простір для зловживань і порушення прав людини. Йдеться, наприклад, про ризики необгрунтованого переслідування опозиції, журналістів, громадських активістів, що може здійснюватися в інтересах приватних осіб або окремих політичних груп, які мають вплив на спецслужбу. В демократичних державах служби безпеки, як правило, позбавлені правоохоронних функцій, або ж існують законні запобіжники, які не допускають використання правоохоронних повноважень в іншій діяльності спецслужби. З іншого боку, більш широкі повноваження спецслужб не можуть використовуватися для розслідування злочинів, оскільки їхня основна мета є захист національної безпеки.

 

По-друге, збереження правоохоронних повноважень СБУ породжує інші обмеження прав людини. Законопроект не звужує коло співробітників СБУ, які можуть застосовувати заходи примусу (фізичного впливу, спеціальних засобів і вогнепальної зброї), та не передбачає чітких механізмів контролю дотримання прав людини в СБУ. Проекту закону бракує положень про правила і процедури для запобігання чи розслідування можливих випадків катувань чи нелюдського поводження в СБУ. Тобто наразі законопроект не містить гарантій свободи від катування або нелюдського чи такого, що принижує гідність, поводження або покарання, як того вимагає міжнародне право.

 

Більше того, законопроект надає СБУ право затримувати осіб, підозрюваних у вчиненні злочинів. Але оскільки СБУ є більш закритим органом, на відміну від поліції, співробітники СБУ не зобов’язані називатися при затриманні і можуть не повідомляти про затримання Центри безоплатної правової допомоги. Відповідно, затримана особа може бути позбавлена як можливості оскаржити правомірність дій СБУ, так і гарантованого їй права на правову допомогу. Крім того, в таких справах СБУ часто засекречує матеріали справ і вимагає наявності доступу до державної таємниці у адвоката. Цей дозвіл надається СБУ і може бути відкликаний у будь-який момент, також дозвіл може бути не надано адвокату. Це суттєво звужує можливості особи обирати собі захисника. Це один з багатьох прикладів, коли змішування правоохоронних повноважень та функції спецслужб суттєво звужує обсяг прав людини й тому не є практикою, прийнятною для демократичних країн. 

 

Доопрацьований проект закону також дозволяє СБУ здійснювати прямий і безоплатний доступ до всіх баз даних та вимагати від усіх суб’єктів надання інформації. Додамо, що проект не містить чітких положень про зберігання, знищення і поширення інформації (а саме, оприлюднення у ЗМІ). Це породжує серйозні загрози необмеженому втручанню СБУ у приватне життя громадян та поширення персональних даних особи без її відома. Натомість, закон повинен визначати детальні процедури і підстави отримання інформації від державних установ, юридичних чи фізичних осіб, а також передбачати систему контролю та нагляду за здійсненням цих повноважень. У законі мають бути перелічені державні бази даних, до яких СБУ може мати доступ, а інформація від недержавних юридичних чи фізичних осіб може бути надана СБУ винятково за рішенням суду. 

 

Зрештою, проект закону не створює систему незалежного контролю за діяльністю СБУ та не зобов’язує Службу співпрацювати з наглядовими органами. Так само доопрацьований законопроект не передбачає правових наслідків для СБУ в разі відсутності щорічного звіту чи надання неправдивої інформації. Положення законопроекту не дозволять реалізувати контроль за СБУ, що збільшує ризик зловживань і порушень прав людини. 

 

Доречно також зауважити, що робоча група щодо доопрацювання законопроекту проігнорувала  пропозиції правозахисників, внаслідок чого участь у цій робочій групі втратила будь-який сенс. Учасники робочої групи від СБУ наполегливо продавлювали своє бачення законопроекту, залишаючи його недоліки.

 

З огляду на вищезазначене, Правозахисний порядок денний звертається до народних депутатів із проханням не підтримувати законопроект про СБУ, який створює значні ризики порушень прав людини спецслужбою. Ми закликаємо депутатів відхилити Проєкт Закону № 3196-д «Про внесення змін до Закону України «Про Службу безпеки України» щодо удосконалення організаційно-правових засад діяльності Служби безпеки України»  та повернутися до процесу публічних консультацій  з експертами щодо реформи Служби безпеки України на засадах поваги до прав людини, законності, легітимності та обґрунтованості обсягу та порядку здійснення повноважень Службою безпеки України. Крм того,  внести відповідні положення про позбавлення СБУ правоохоронних функцій, визначити чіткі запобіжники проти зловживання повноваженнями СБУ у сфері прав людини та передбачити детальні процедури і механізми, покликані створити ефективну систему незалежного контролю над СБУ. 

 

Довідково: Платформа “Правозахисний порядок денний” неформальна коаліція правозахисних організацій, що займаються вирішенням системних проблем законодавства та практики для захисту фундаментальних прав людини. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр прав людини ZMINA, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів”, Євромайдан SOS та інші. Координацію роботи платформи здійснює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com 

 

Центр громадянських свобод

Центр прав людини ZMINA

Громадська організація “Український інститут з прав людини”

Медійна ініціатива за права людини

Луганський обласний правозахисний центр «Альтернатива»

American Bar Association Rule of Law Initiative 

Центр досліджень правоохоронної діяльності

Харківська правозахисна група

Лабораторія цифрової безпеки

Українська Гельсінська спілка з прав людини

Навіщо Україні закон про воєнні злочини

26 Серпня, 2020

Розстріл «зеленого коридору» під Іловайськом, обстріли Маріуполя, влучання в автобус під Волновахою, викрадення та катування людей в окупованому Донбасі, політичні переслідування в Криму… Свідчення очевидців і жертв конфлікту говорять про те, що існують тисячі виконавців.

 

На жаль, навіть коли вдається їх затримати, кримінальні провадження ведуться по загальнокримінальних статтях. Голова Центру громадянських свобод Olexandra Matviychuk наголошує, що це призводить до печальних наслідків

 

«По-перше, такі справи можуть закрити, якщо у встановлений термін не будуть зібрані докази. По-друге, злочинців можуть помилувати або амністувати. Ми знаходимося в складному процесі переговорів… РФ викручує всім руки, щоб амністувати військових злочинців. Тільки правильна кваліфікація може зупинити це раз і назавжди. У Кримінальному кодексі України відповідальність за злочини проти людяності не передбачена взагалі, а військові злочини виписані так, що їх майже неможливо застосувати на практиці. За всі ці сім років у нас є лише два вироки за військові злочини. При цьому, один термін – за репост і заклики до війни. Але, очевидно, що злочинів далеко не два» – підкреслює голова Центру цивільних свобод Олександра Матвійчук.

 

Читайте у великому матеріалі УНІАН:

Звернення Правозахисного порядку денного на підтримку проекту Закону про воєнних злочинців

10 Липня, 2020

Звернення Правозахисного порядку денного на підтримку проекту Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо імплементації норм міжнародного кримінального та гуманітарного права” р.н. 2689

 

Платформа правозахисних організацій «Правозахисний порядок денний» разом з  українськими експертами та науковцями, з початку російської окупації Криму та збройного конфлікту на Донбасі  піднімають проблему безкарності за воєнні злочини та злочини проти людяності. Саме тому правозахисники та експерти підтримують законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо імплементації норм міжнародного кримінального та гуманітарного права”  р.н.2689 (далі – Законопроект).

 

На шостому році війни із Росією українське законодавство досі не має правових інструментів для покарання воєнних злочинців. У Кримінальному кодексі України не передбачено відповідальності за злочини проти людяності, а положення щодо воєнних злочинів не повною мірою відповідають вимогам міжнародного права. 

 

Цю проблему покликаний вирішити законопроект р.н. 2689, який підготовлено з метою надання можливості адекватного та ефективного кримінального переслідування у рамках правової системи України осіб, які вчинили найтяжчі злочини за міжнародним правом. 

 

Цей проект закону ініційований народними депутатами, розроблений правозахисниками, науковцями та міжнародними експертами на виконання Плану дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року, рішення Ради національної безпеки та оборони України від 25 січня 2015 року «Про надзвичайні заходи протидії російській загрозі та проявам тероризму, підтримуваним Російською Федерацією» та низки резолюцій Парламентської Асамблеї Ради Європи. 

 

Законопроект є удосконаленим варіантом Проекту закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення гармонізації кримінального законодавства з положеннями міжнародного права (р.н.9438), що був прийнятий Верховною Радою України у першому читанні минулого року, з урахуванням зауважень та пропозицій, що надійшли від практиків, науковців і міжнародних експертів.

 

На ухвалення цього законопроекту чекають десятки тисяч людей, які стали жертвами російської збройної агресії. Саме за цим законом Україна має судити представників незаконних збройних формувань, які утримують та катують людей на окупованих територіях. Саме за цим законом Україна має притягнути до відповідальності винних у грубих порушеннях міжнародного права, які сталися під час боїв під Іловайськом та Дебальцевим, розстрілі житлових кварталів Маріуполя, знищенні автобусу під Волновахою, винних у скоєнні воєнних злочинів та злочинів проти людяності в тимчасово окупованих Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, зокрема переслідуванні кримських татар та українських активістів, катуванні та насильницьких зникненнях, переміщенні громадян РФ на тимчасово окупований півострів тощо.

 

Зволікання із ухваленням проекту закону уже призводить до невідворотніх наслідків. Міжнародні злочини не мають терміну давності, тому правильна кваліфікація відповідних діянь сьогодні дасть можливість притягнути відповідальних у майбутньому навіть через десятки років. Більше того, засуджені за міжнародні злочини не підлягають амністії, якої вимагає Росія у рамках Мінського процесу.

 

З огляду на викладене, правозахисні організації звертаються до народних депутатів України із проханням покласти край безкарності за міжнародні злочини, внести до порядку денного законопроект №2689 і невідкладно ухвалити його у першому читанні.

 

Довідково: Платформа “Правозахисний порядок денний” неформальна коаліція правозахисних організацій, що займаються вирішенням системних проблем законодавства та практики для захисту фундаментальних прав людини. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр прав людини ZMINA, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів”, Євромайдан SOS та інші. Координацію роботи платформи здійснює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

 

Центр громадянських свобод

Центр прав людини ZMINA

Харківська правозахисна група

Українська Гельсінська спілка з прав людини

Освітній дім прав людини – Чернігів

Центр політико-правових реформ

Луганський обласний правозахисний центр “Альтернатива”

Асоціація УМДПЛ

ГО Гельсінська ініціатива-ХХІ 

Український незалежний центр політичних досліджень

Громадський холдинг «ГРУПА ВПЛИВУ» 

Іншої авторитетної судової інстанції, яка може засудити Путіна не існує — Матвійчук про необхідність Римського статуту

1 Липня, 2020

Голова правління Центру громадянських свобод Олександра Матвійчук розповідає про те, що таке Римський статут і навіщо він потрібен Україні!

Джерело – радіоефір Громадського радіо

 

Правозахисники і експерти про реформу інституту Уповноваженого з прав людини

17 Червня, 2020

Правозахисники й експерти обговорили реформу інституту Уповноваженого з прав людини при Верховній Раді

Що не так з його функціями зараз? І що потрібно змінити, щоб людина на цій посаді дійсно могла захищати права людини? Про це – в цитатах наших спікерів.

Запис онлайн-дискусії за посиланням

 

Онлайн-дискусія «Що має зробити парламент для посилення інституту Уповноваженого з прав людини»

21 Травня, 2020

Правозахисні організації та міжнародні експерти багато років говорять про недоліки базового Закону України, який регулює діяльність Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Питання викликає запроваджений віковий ценз у 40 років для кандидатів на цю посаду, відсутність у законі згадки про офіси Уповноваженого у регіонах, гарантії незалежності, а також сильні та слабкі сторони повноважень інституту, зокрема для захисту людей під час війни та багато чого іншого.

Зареєстрований проект закону р.н. 3312 від 07.04.2020 на нашій пам’яті є першою  спробою на рівні парламенту України комплексно врегулювати питання посилення повноважень Уповноваженого з прав людини. Водночас у законопроекті міститься ряд дискусійних положень, які і виносяться на запропоновану Центром громадянських свобод онлайн-дискусію, що відбудеться 27 травня 2020 року о 12 годині

Учасниками та учасницями обговорення будуть: 

 

Тарас Тарасенко – народний депутат України, голова підкомітету з прав людини, автор законопроекту 

Ірина Кушнір – експертка  Українського Інституту прав людини 

Олександра Матвійчук – голова правління Центру громадянських свобод

Світлана Колишко – керівниця проекту ПРООН «Права людини для України»

Агне Ліманте – експертка спільного  проекту ЄС/Ради Європи “Європейський Союз та Рада Європи працюють разом задля посилення операційної спроможності Омбудсмана у захисті прав людини”, старша наукова співробітниця Інституту права (Литва), експертка проекту Twinning Ombudsman (2017-2019)

Віктор Барвіцький – представник Уповноваженого з питань дотримання права на інформацію та представництва в Конституційному Суді України 

Олександр Павліченко – виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини

Контактна особа: Марина Ліліченко, Центр громадянських свобод ccl.org.ua@gmail.com +38097 253 38 75

 

Для реєстрації прохання заповнити форму за посиланням: https://forms.gle/3PmYYBexFKKJYc9M7

 

Усім зареєстрованим учасникам буде відправлено лінк на відкриту трансляцію, яка відбудеться 27 травня 2020 року о 12 годині. 

Організації платформи Правозахисний порядок денний взяли участь у зустрічі з представниками Міжнародного кримінального суду

18 Лютого, 2020

Зустріч пройшла в офісі фонду «Відродження». За одним столом зібралися представники Центру Громадянських Свобод, Української гельсінської спілки з прав людини, Харківської правозахисної групи, Адвокатської дорадчої групи, Регіонального центру прав людини та Луганського обласного правозахисного центру «Альтернатива».

Окремо відзначимо, що представниці Центру Громадянських Свобод передали представникам з МКС статтю голови Центру Олександри Матвійчук, яка описала актуальний стан розслідування справ Майдану.

З текстом статті можна ознайомитись тут

Центр Громадянських Свобод на нараді зі Стамбульському протоколу

17 Лютого, 2020

Виконавча директорка нашого Центру Саша Романцова (Sasha Romantsova) бере участь в експертній нараді при уповноваженої прав людини в Україні на тему ефективного розслідування і документування тортур

Сьогодні в офісі омбудсмена проходить експертна нарада “На шляху до ефективного використання права
Стамбульського протоколу в Україні”

Стамбульський протокол – це керівництво по ефективному розслідуванню та документування тортур та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання.

У круглому столі беруть участь Йенс Модвіг, голова Комітету Організації Об’єднаних Націй проти катувань, представники державних органів, правозахисних організацій, національного превентивного механізму.

Серед актуальних питань, які будуть розглядатися:

– Які кроки необхідно зробити для
забезпечення ефективної реалізації СП,
наприклад, практичні або законодавчі
заходи?

– Якими є деякі багатообіцяючі можливості і
синергізм для просування вперед,
наприклад, більш активний діалог між
державою і громадянським суспільством?

– Якими є деякі нагальні проблеми, що
перешкоджають ефективній реалізації,
наприклад, політичні, інституційні чи
фінансові чинники?

 

ЦГС проведе прес-конференцію «Закон про воєнних злочинців: прийняти – не можна зволікати»

20 Січня, 2020

4 лютого, 14:30, Український кризовий медіа-центр,  вул. Хрещатик, 2

Контактна особа: Сергій, Центр громадянських свобод, ccl.org.ua@gmail.com, +38 068 715 02 96

 

На шостому році війни в Україні досі норма права не відповідає нормі життя. Ми говоримо про те, в Кримінальному кодексі України не передбачена відповідальність за злочини проти людяності, а перелік воєнних злочинів виписаний частково. 

 

Для вирішення законодавчих недоліків Правозахисний порядок денний* зібрав найкращих українських науковців, іноземних експертів та правозахисників, які спільно розробили законопроект, яким забезпечується повнота криміналізації “основних злочинів” за міжнародним правом – геноцид, агресія, злочини проти людяності і воєнні злочини, а також виконання міжнародних зобов’язань щодо запобігання безкарності у цих злочинах.

 

Наразі на опрацюванні у ВРУ перебуває проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо імплементації норм міжнародного кримінального та гуманітарного права», зареєстрований наприкінці грудня 2019 року за номером 2689. Цей законопроект є результатом роботи з вдосконалення проекту Закону України про воєнних злочинців, що був прийнятий Верховною Радою України у першому читанні минулого року, з врахуванням зауважень та пропозицій, що надійшли від практиків, науковців і міжнародних експертів. 

 

А це означає, що у тих, хто пройшов через пекло полону і воєнні злочини, є надія на справедливе правосуддя.

 

На прес-конференції правозахисники, автори законопроекту та представники Комітету ВРУ з питань правоохоронної діяльності розкажуть про те, чим є закон про воєнних злочинців, кого він захистить і чи допоможе він залучити до відповідальності тих, хто розраховує уникнути покарання завдяки амністії.


*Платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що займаються вирішенням системних проблем законодавства та практики для захисту фундаментальних прав людини. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр прав людини ZMINA, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів”, Євромайдан SOS та інші. Координацію роботи платформи здійснює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

 

💬 Спікери:

– Денис Монастирський – Голова Комітету з питань правоохоронної діяльності

– Олександра Матвійчук – Голова Центру громадянських свобод

– Антон Кориневич – постійний представник  Президента України в АР Крим

–  Вікторія Мозгова – експертка Українського інституту майбутнього

– Костянтин Задоя – доцент кафедри кримінального права та кримінології Київського національного університету імені Тараса Шевченка

– Олександр Грищенко – колишній полонений ОРДЛО

Спільна заява громадських організацій щодо ситуації в ДБР

19 Січня, 2020

Президенту України Володимиру Зеленському

Головам фракцій Верховної Ради

В. о.  директора Державного Бюро Розслідувань

Ірині Венедіктовій

Директору НАБУ  Артему Ситнику

 

Хочемо привернути увагу до вкрай небезпечної ситуації, яка склалась навколо конкурсу на посаду заступників директора ДБР.
Після призначення в.о. директора Ірина Венедіктова зазначила, що ДБР потребує перезавантаження і відновлення довіри з боку суспільства.
Проте перші ж кроки на цій посаді дають прямо протилежний результат.
Призначення конкурсу на посаду заступників з часом подання документів – три робочих дні, повна закритість конкурсу, непоінформованість ні кандидатів, які подали документи, ні громадськості про його перебіг. Залишення в ДБР заступників звільненого директора ДБР – О. Варченко і О. Буряка, остання інформація – щодо вірогідного призначення адвоката Януковича (Олександра Бабікова) заступником директора ДБР – все це не додає довіри відомству. На жаль, відсутність прозорості зазвичай і приводить до подібних результатів.

 

Звертаємо Вашу увагу, що призначення Олександра Бабікова не є можливим. І не лише тому, що це взагалі морально неприпустимо і страшно звучить “Адвокат Януковича буде курувати розслідуванням справ Майдану”. Це вже нищить довіру до ДБР на друзки – як з боку потерпілих, з боку слідчих, так і довіру суспільства в цілому.

В даного кандидата є очевидний прямий конфлікт інтересів. Оскільки кримінальні провадження, в яких він захищав свого клієнта – Януковича В.Ф. після втрати прокуратурою функцій слідства передані за підслідністю в ДБР. Керувати слідчими, які розслідують справу підозрюваного – клієнта керівника цих слідчих – порушення базових принципів кримінального процесу (принцип змагальності, верховенства права), норм закону про запобігання корупції.

 

Участь в якості захисника підозрюваного в кримінальному провадженні вимагає у адвоката формування певної позиції у справі, направленої на захист інтересів клієнта, щоб спростувати підозру, пом’якшити або виключити кримінальну відповідальність клієнта. Очевидно, що відповідна позиція, яку адвокат формував і обстоював тривалий час, а також співпраця з іншими захисниками (адвокати АО «Авер Лєкс»), в команді яких відбувався захист,  вступає в суперечність із службовими повноваженнями заступника ДБР, який буде курувати слідчі чи оперативні підрозділи, які розслідують ці самі кримінальні провадження.

 

Це природній конфлікт між слідством і захистом, який покладено в основу важливого принципу кримінального процесу – змагальності сторін. І в конкретних кримінальних провадженнях, які знаходяться в провадженні ДБР – за підозрою у вчиненні злочинів Януковичем В.Ф. цей конфлікт безпосередньо наявний – в жодному кримінальному провадженні, Янукович не визнавав вину у інкримінованих йому злочинах. Тобто позиція захисту у цих провадженнях суперечить позиції слідства. 

 

Тобто такий кандидат  з точки зору законодавства і здорового глузду не мав навіть пройти етап перевірки документів і бути допущеним до співбесіди. Інформація про те, що Бабіков – адвокат Януковича з’явилась в мережі ще в грудні 2019-го, ніщо не заважало перевірити зазначені провадження, з’ясувати, хто здійснював захист, і надати відповідну інформацію комісії. Проте очевидно, що це не було зроблено, або – ще гірше – конкурсна комісія також проігнорувала цю інформацію.

 

Заступник директора, який буде відповідати за діяльність слідчих  чи оперативних підрозділів, зокрема проводити заслуховування, аудит кримінальних проваджень (за словами директора ДБР), в яких він раніше здійснював захист, здійснювати інші організаційно-розпорядчі функції по відношенню до слідчих чи оперативних підрозділів, мати доступ до відповідної службової інформації – аналогічно буде знаходиться в стані конфлікту інтересів. І цей конфлікт інтересів буде впливати на об’єктивність і неупередженість прийняття рішень або на вчинення чи невчинення Бабіковим О.П. дій під час виконання зазначених повноважень.

 

  Особи, уповноважені на виконання функцій держави, зокрема – директор Державного бюро розслідувань і його заступники, зобов’язані згідно із ст. 28 ЗУ «Про запобігання корупції» вживати заходи щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів.

 

Подання документів і участь в конкурсі на посаду заступника директора ДБР особи із потенційним чи реальним конфліктом інтересів, який з’явиться на цій посаді,  вже свідчить про очевидну недоброчесність такої особи.

 

Бабіков О.П. обізнаний із тим, що він захищав Януковича В.Ф. у кримінальних провадженнях, які передані за підслідністю до ДБР, свідомо проігнорував цей факт і очевидно ввів в оману комісію. Або ж комісія проявила недостатню прискіпливість і добросовісність у вивченні і аналізі цього питання.

Призначення особи із конфліктом інтересів на посаду буде порушенням ст. 28 ЗУ «Про запобігання корупції» вже з боку директора ДБР.

 

За твердженнями потерпілих, в.о. директора ДБР на зустрічі з ними  14.01.2020 р. фактично зазначила, що комісія з добору кандидатів на посади першого заступника та заступників Директора ДБР проігнорувала вимоги ст. 28 ЗУ «Про запобігання корупції». А в.о. директора ДБР в разі проходження Бабіковим О.П. «спецперевірки» допускає можливість порушити вимоги цієї статті і призначити його заступником. А потім «пояснити» своє рішення.

 

Ми вважаємо, що саме недотримання порядку призначення і проведення конкурсу та непрозорість процесу допускає можливість таких результатів конкурсу.

Ми вважаємо недопустимим порушення законодавства про запобігання корупції, яке неодмінно відбудеться в разі такого призначення.

Ми вважаємо, що це шлях до повної втрати довіри до ДБР як до правоохоронного органа взагалі.

 

І тому ПРОСИМО ВАС:

 

1️) Не допустити призначення адвоката Януковича Бабікова О.П. на посаду одного з заступників директора ДБР;

2) Провести повторний конкурс на цю посаду – прозоро і з дотриманням Закону;

3) Оприлюднити повну інформацію про перебіг проведення конкурсу;

4) В подальшому не допускати дій і рішень, які продовжують нищити репутацію бюро.

 

ПІДПИСАНТИ:

 

  1. ГО “ОПІРОРГ”
  2. ГО «Родина Героїв Небесної Сотні»
  3. ГО “Адвокатська Дорадча Група”
  4. БО БФ Комбат-ЮА
  5. Світлана Матвієнко, Лабораторія законодавчих ініціатив
  6. ГО “Правозахисна Ініціатива”
  7. ГО Народний Тил
  8. ГО Правозахисний центр ДІЯ
  9. ГО «Школа Медіапатріотів»
  10. ГО Медійна ініціатива за права людини
  11. Центр прав людини ZMINA
  12. ГО “Всеукраїнський молодіжний рух “Національний Альянс”
  13. ГО Харківський Антикорупційний Центр
  14. Центр громадянських свобод
  15. Благодійний фонд “Восток-SOS”
Результаты поиска:

Брифінг-зустріч – Сім років безкарності за воєнні злочини. Що має зробити Україна?

10 Листопада, 2020

Сім років безкарності за воєнні злочини. Що має зробити Україна?

 

 

дата: 11 листопада 2020 о 12:30 год.

місце: м. Київ,  Український кризовий медіа центр (УКМЦ) 

онлайн: Zoom ttps://us02web.zoom.us/j/82908696972?pwd=ckFkRFB1aU5JVWZGYW9HSk45Unh5dz09

Ідентифікатор конференції: 829 0869 6972 Код доступа: 676932

Skype для бізнесу: https://us02web.zoom.us/skype/82908696972

 

На сьомому році війни із Росією українське законодавство досі не має правових інструментів для покарання воєнних злочинців. У Кримінальному кодексі України не передбачено відповідальності за злочини проти людяності, а положення щодо воєнних злочинів не повною мірою відповідають вимогам міжнародного права. Цю проблему покликаний вирішити законопроект р.н. 2689, який підготовлено з метою надання можливості адекватного та ефективного кримінального переслідування у рамках правової системи України осіб, які вчинили найтяжчі злочини за міжнародним правом. 

 

Цей проект закону ініційований народними депутатами, розроблений правозахисниками, науковцями та міжнародними експертами на виконання Плану дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року, рішення Ради національної безпеки та оборони України від 25 січня 2015 року «Про надзвичайні заходи протидії російській загрозі та проявам тероризму, підтримуваним Російською Федерацією» та низки резолюцій Парламентської Асамблеї Ради Європи. 

 

На ухвалення цього законопроекту усі ці роки чекають десятки тисяч людей, які стали жертвами збройного конфлікту. Наразі законопроект готується на ІІ читання у Верховній Раді України, але зволікання із ухваленням проекту закону уже призводить до невідворотних наслідків. Міжнародні злочини не мають терміну давності, тому правильна кваліфікація відповідних діянь сьогодні дасть можливість притягнути відповідальних у майбутньому навіть через десятки років. Більше того, засуджені за міжнародні злочини не підлягають амністії, якої вимагає Росія у рамках Мінського процесу. 

 

Під час зустрічі правозахисники і автори проекту закону проінформують про ситуацію навколо проблеми безкарності за воєнні злочини в Україні та роль у її подоланні законопроекту р.н. 2689, який приводить національне законодавство у відповідність до міжнароднародного гуманітарного та міжнародного кримінального права. Також наші експерти розкажуть про проблеми, з якими стикнулися під час підготовки проекту закону до другого читання та про спротив  з боку різних політичних сил. 

 

Спікерами та спікерками заходу будуть:

 

  • 📌 Денис Монастирський, голова Комітету Верховної Ради України з питань правоохоронної діяльності
  • 📌 Гюндуз Мамедов, заступник Генерального прокурора України;
  • 📌 Костянтин Задоя, кандидат юридичних наук, доцент кафедри кримінального права та кримінології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, автор законопроекту 2689;
  • 📌 Антон Кориневич, Постійний Представник Президента України в Автономній Республіці Крим 
  • 📌 Virginie Amato, регіональний координатор з Європи, Коаліція при Міжнародному кримінальному суді (CICC);  
  • 📌 David Donat Cattin, доктор юридичних наук, Генеральний секретар, парламентарі з глобальних дій (PGA);
  • 📌 Олександра Матвійчук, голова правління Центру громадянських свобод;
  • 📌 Скотт Мартін, керуючий партнер, ТОВ “Дотримання глобальних прав” (Global Rights Compliance LLP), Служба з міжнародних юридичних консультацій (International Legal Advisory Services)
  • 📌 Олександр Грищенко, колишній незаконно утримуваний 

 

Контактна особа: Сніжана Дяченко, +38 063 190 2506, ccl.org.ua@gmail.com

 

Довідково: Платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що займаються вирішенням системних проблем законодавства та практики для захисту фундаментальних прав людини. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр прав людини ZMINA, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів”, Євромайдан SOS та інші. Координацію роботи платформи здійснює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

Заява Правозахисного порядку денного щодо законопроекту «Про Службу безпеки України», який створює ризики для прав людини

6 Листопада, 2020

Заява Правозахисного порядку денного щодо законопроекту 

№3196 “Про Службу безпеки України”, який створює ризики для прав людини

 

16 жовтня Комітет Верховної Ради України з питань національної безпеки, оборони та розвідки прийняв рішення рекомендувати включити до порядку денного ВРУ законопроект № 3196 “Про Службу безпеки України” щодо удосконалення організаційно-правових засад діяльності Служби безпеки України. Перша редакція проекту закону, подана у березні 2020 року Президентом України, не витримала критики правозахисників, оскільки запропоновані положення суперечили Конституції України і міжнародному праву. У зв’язку з цим законопроект було відправлено на повторне перше читання.

 

Доопрацьований Комітетом проект закону, однак, повторює більшість критикованих положень першої редакції. Законопроект розширює повноваження СБУ і створює передумови для системного порушення прав людини. Це означає, що проект закону № 3196 не дозволить реформувати Службу безпеки України згідно з вимогами міжнародного права і відповідно до найкращих практик демократичних держав. 

 

Рекомендація Ради Європи № 1402 (1999), рекомендації Венеціанської Комісії Ради Європи та ООН радять державам розділяти функції спеціальних служб по захисту національної безпеки та правоохоронних органів. Міжнародний пакт ООН про громадянські та політичні права та Європейська Конвенція захисту прав людини встановлюють стандарти обмеження прав і свобод людини, зокрема, права на життя, права на свободу та особисту недоторканість, право на справедливий суд, свободи слова та інформації, права на приватне життя та інших. Проект Закону про СБУ не відповідає цим вимогам та рекомендаціям.

 

Викликають занепокоєння передусім нечіткі положення законопроекту щодо повноважень СБУ та відсутності системи незалежного контролю за діяльністю Служби. По-перше, проект закону закріплює за СБУ правоохоронні функції (“оперативно-розшукову діяльність” і “досудове розслідування кримінальних правопорушень, що становить загрозу державній безпеці, віднесених до підслідності слідчих органів Служби безпеки України”), не створюючи при цьому запобіжників проти перевищення повноважень. Цим положенням закон і надалі залишає спецслужбі простір для зловживань і порушення прав людини. Йдеться, наприклад, про ризики необгрунтованого переслідування опозиції, журналістів, громадських активістів, що може здійснюватися в інтересах приватних осіб або окремих політичних груп, які мають вплив на спецслужбу. В демократичних державах служби безпеки, як правило, позбавлені правоохоронних функцій, або ж існують законні запобіжники, які не допускають використання правоохоронних повноважень в іншій діяльності спецслужби. З іншого боку, більш широкі повноваження спецслужб не можуть використовуватися для розслідування злочинів, оскільки їхня основна мета є захист національної безпеки.

 

По-друге, збереження правоохоронних повноважень СБУ породжує інші обмеження прав людини. Законопроект не звужує коло співробітників СБУ, які можуть застосовувати заходи примусу (фізичного впливу, спеціальних засобів і вогнепальної зброї), та не передбачає чітких механізмів контролю дотримання прав людини в СБУ. Проекту закону бракує положень про правила і процедури для запобігання чи розслідування можливих випадків катувань чи нелюдського поводження в СБУ. Тобто наразі законопроект не містить гарантій свободи від катування або нелюдського чи такого, що принижує гідність, поводження або покарання, як того вимагає міжнародне право.

 

Більше того, законопроект надає СБУ право затримувати осіб, підозрюваних у вчиненні злочинів. Але оскільки СБУ є більш закритим органом, на відміну від поліції, співробітники СБУ не зобов’язані називатися при затриманні і можуть не повідомляти про затримання Центри безоплатної правової допомоги. Відповідно, затримана особа може бути позбавлена як можливості оскаржити правомірність дій СБУ, так і гарантованого їй права на правову допомогу. Крім того, в таких справах СБУ часто засекречує матеріали справ і вимагає наявності доступу до державної таємниці у адвоката. Цей дозвіл надається СБУ і може бути відкликаний у будь-який момент, також дозвіл може бути не надано адвокату. Це суттєво звужує можливості особи обирати собі захисника. Це один з багатьох прикладів, коли змішування правоохоронних повноважень та функції спецслужб суттєво звужує обсяг прав людини й тому не є практикою, прийнятною для демократичних країн. 

 

Доопрацьований проект закону також дозволяє СБУ здійснювати прямий і безоплатний доступ до всіх баз даних та вимагати від усіх суб’єктів надання інформації. Додамо, що проект не містить чітких положень про зберігання, знищення і поширення інформації (а саме, оприлюднення у ЗМІ). Це породжує серйозні загрози необмеженому втручанню СБУ у приватне життя громадян та поширення персональних даних особи без її відома. Натомість, закон повинен визначати детальні процедури і підстави отримання інформації від державних установ, юридичних чи фізичних осіб, а також передбачати систему контролю та нагляду за здійсненням цих повноважень. У законі мають бути перелічені державні бази даних, до яких СБУ може мати доступ, а інформація від недержавних юридичних чи фізичних осіб може бути надана СБУ винятково за рішенням суду. 

 

Зрештою, проект закону не створює систему незалежного контролю за діяльністю СБУ та не зобов’язує Службу співпрацювати з наглядовими органами. Так само доопрацьований законопроект не передбачає правових наслідків для СБУ в разі відсутності щорічного звіту чи надання неправдивої інформації. Положення законопроекту не дозволять реалізувати контроль за СБУ, що збільшує ризик зловживань і порушень прав людини. 

 

Доречно також зауважити, що робоча група щодо доопрацювання законопроекту проігнорувала  пропозиції правозахисників, внаслідок чого участь у цій робочій групі втратила будь-який сенс. Учасники робочої групи від СБУ наполегливо продавлювали своє бачення законопроекту, залишаючи його недоліки.

 

З огляду на вищезазначене, Правозахисний порядок денний звертається до народних депутатів із проханням не підтримувати законопроект про СБУ, який створює значні ризики порушень прав людини спецслужбою. Ми закликаємо депутатів відхилити Проєкт Закону № 3196-д «Про внесення змін до Закону України «Про Службу безпеки України» щодо удосконалення організаційно-правових засад діяльності Служби безпеки України»  та повернутися до процесу публічних консультацій  з експертами щодо реформи Служби безпеки України на засадах поваги до прав людини, законності, легітимності та обґрунтованості обсягу та порядку здійснення повноважень Службою безпеки України. Крм того,  внести відповідні положення про позбавлення СБУ правоохоронних функцій, визначити чіткі запобіжники проти зловживання повноваженнями СБУ у сфері прав людини та передбачити детальні процедури і механізми, покликані створити ефективну систему незалежного контролю над СБУ. 

 

Довідково: Платформа “Правозахисний порядок денний” неформальна коаліція правозахисних організацій, що займаються вирішенням системних проблем законодавства та практики для захисту фундаментальних прав людини. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр прав людини ZMINA, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів”, Євромайдан SOS та інші. Координацію роботи платформи здійснює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com 

 

Центр громадянських свобод

Центр прав людини ZMINA

Громадська організація “Український інститут з прав людини”

Медійна ініціатива за права людини

Луганський обласний правозахисний центр «Альтернатива»

American Bar Association Rule of Law Initiative 

Центр досліджень правоохоронної діяльності

Харківська правозахисна група

Лабораторія цифрової безпеки

Українська Гельсінська спілка з прав людини

Навіщо Україні закон про воєнні злочини

26 Серпня, 2020

Розстріл «зеленого коридору» під Іловайськом, обстріли Маріуполя, влучання в автобус під Волновахою, викрадення та катування людей в окупованому Донбасі, політичні переслідування в Криму… Свідчення очевидців і жертв конфлікту говорять про те, що існують тисячі виконавців.

 

На жаль, навіть коли вдається їх затримати, кримінальні провадження ведуться по загальнокримінальних статтях. Голова Центру громадянських свобод Olexandra Matviychuk наголошує, що це призводить до печальних наслідків

 

«По-перше, такі справи можуть закрити, якщо у встановлений термін не будуть зібрані докази. По-друге, злочинців можуть помилувати або амністувати. Ми знаходимося в складному процесі переговорів… РФ викручує всім руки, щоб амністувати військових злочинців. Тільки правильна кваліфікація може зупинити це раз і назавжди. У Кримінальному кодексі України відповідальність за злочини проти людяності не передбачена взагалі, а військові злочини виписані так, що їх майже неможливо застосувати на практиці. За всі ці сім років у нас є лише два вироки за військові злочини. При цьому, один термін – за репост і заклики до війни. Але, очевидно, що злочинів далеко не два» – підкреслює голова Центру цивільних свобод Олександра Матвійчук.

 

Читайте у великому матеріалі УНІАН:

Звернення Правозахисного порядку денного на підтримку проекту Закону про воєнних злочинців

10 Липня, 2020

Звернення Правозахисного порядку денного на підтримку проекту Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо імплементації норм міжнародного кримінального та гуманітарного права” р.н. 2689

 

Платформа правозахисних організацій «Правозахисний порядок денний» разом з  українськими експертами та науковцями, з початку російської окупації Криму та збройного конфлікту на Донбасі  піднімають проблему безкарності за воєнні злочини та злочини проти людяності. Саме тому правозахисники та експерти підтримують законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо імплементації норм міжнародного кримінального та гуманітарного права”  р.н.2689 (далі – Законопроект).

 

На шостому році війни із Росією українське законодавство досі не має правових інструментів для покарання воєнних злочинців. У Кримінальному кодексі України не передбачено відповідальності за злочини проти людяності, а положення щодо воєнних злочинів не повною мірою відповідають вимогам міжнародного права. 

 

Цю проблему покликаний вирішити законопроект р.н. 2689, який підготовлено з метою надання можливості адекватного та ефективного кримінального переслідування у рамках правової системи України осіб, які вчинили найтяжчі злочини за міжнародним правом. 

 

Цей проект закону ініційований народними депутатами, розроблений правозахисниками, науковцями та міжнародними експертами на виконання Плану дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року, рішення Ради національної безпеки та оборони України від 25 січня 2015 року «Про надзвичайні заходи протидії російській загрозі та проявам тероризму, підтримуваним Російською Федерацією» та низки резолюцій Парламентської Асамблеї Ради Європи. 

 

Законопроект є удосконаленим варіантом Проекту закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення гармонізації кримінального законодавства з положеннями міжнародного права (р.н.9438), що був прийнятий Верховною Радою України у першому читанні минулого року, з урахуванням зауважень та пропозицій, що надійшли від практиків, науковців і міжнародних експертів.

 

На ухвалення цього законопроекту чекають десятки тисяч людей, які стали жертвами російської збройної агресії. Саме за цим законом Україна має судити представників незаконних збройних формувань, які утримують та катують людей на окупованих територіях. Саме за цим законом Україна має притягнути до відповідальності винних у грубих порушеннях міжнародного права, які сталися під час боїв під Іловайськом та Дебальцевим, розстрілі житлових кварталів Маріуполя, знищенні автобусу під Волновахою, винних у скоєнні воєнних злочинів та злочинів проти людяності в тимчасово окупованих Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, зокрема переслідуванні кримських татар та українських активістів, катуванні та насильницьких зникненнях, переміщенні громадян РФ на тимчасово окупований півострів тощо.

 

Зволікання із ухваленням проекту закону уже призводить до невідворотніх наслідків. Міжнародні злочини не мають терміну давності, тому правильна кваліфікація відповідних діянь сьогодні дасть можливість притягнути відповідальних у майбутньому навіть через десятки років. Більше того, засуджені за міжнародні злочини не підлягають амністії, якої вимагає Росія у рамках Мінського процесу.

 

З огляду на викладене, правозахисні організації звертаються до народних депутатів України із проханням покласти край безкарності за міжнародні злочини, внести до порядку денного законопроект №2689 і невідкладно ухвалити його у першому читанні.

 

Довідково: Платформа “Правозахисний порядок денний” неформальна коаліція правозахисних організацій, що займаються вирішенням системних проблем законодавства та практики для захисту фундаментальних прав людини. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр прав людини ZMINA, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів”, Євромайдан SOS та інші. Координацію роботи платформи здійснює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

 

Центр громадянських свобод

Центр прав людини ZMINA

Харківська правозахисна група

Українська Гельсінська спілка з прав людини

Освітній дім прав людини – Чернігів

Центр політико-правових реформ

Луганський обласний правозахисний центр “Альтернатива”

Асоціація УМДПЛ

ГО Гельсінська ініціатива-ХХІ 

Український незалежний центр політичних досліджень

Громадський холдинг «ГРУПА ВПЛИВУ» 

Іншої авторитетної судової інстанції, яка може засудити Путіна не існує — Матвійчук про необхідність Римського статуту

1 Липня, 2020

Голова правління Центру громадянських свобод Олександра Матвійчук розповідає про те, що таке Римський статут і навіщо він потрібен Україні!

Джерело – радіоефір Громадського радіо

 

Правозахисники і експерти про реформу інституту Уповноваженого з прав людини

17 Червня, 2020

Правозахисники й експерти обговорили реформу інституту Уповноваженого з прав людини при Верховній Раді

Що не так з його функціями зараз? І що потрібно змінити, щоб людина на цій посаді дійсно могла захищати права людини? Про це – в цитатах наших спікерів.

Запис онлайн-дискусії за посиланням

 

Онлайн-дискусія «Що має зробити парламент для посилення інституту Уповноваженого з прав людини»

21 Травня, 2020

Правозахисні організації та міжнародні експерти багато років говорять про недоліки базового Закону України, який регулює діяльність Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Питання викликає запроваджений віковий ценз у 40 років для кандидатів на цю посаду, відсутність у законі згадки про офіси Уповноваженого у регіонах, гарантії незалежності, а також сильні та слабкі сторони повноважень інституту, зокрема для захисту людей під час війни та багато чого іншого.

Зареєстрований проект закону р.н. 3312 від 07.04.2020 на нашій пам’яті є першою  спробою на рівні парламенту України комплексно врегулювати питання посилення повноважень Уповноваженого з прав людини. Водночас у законопроекті міститься ряд дискусійних положень, які і виносяться на запропоновану Центром громадянських свобод онлайн-дискусію, що відбудеться 27 травня 2020 року о 12 годині

Учасниками та учасницями обговорення будуть: 

 

Тарас Тарасенко – народний депутат України, голова підкомітету з прав людини, автор законопроекту 

Ірина Кушнір – експертка  Українського Інституту прав людини 

Олександра Матвійчук – голова правління Центру громадянських свобод

Світлана Колишко – керівниця проекту ПРООН «Права людини для України»

Агне Ліманте – експертка спільного  проекту ЄС/Ради Європи “Європейський Союз та Рада Європи працюють разом задля посилення операційної спроможності Омбудсмана у захисті прав людини”, старша наукова співробітниця Інституту права (Литва), експертка проекту Twinning Ombudsman (2017-2019)

Віктор Барвіцький – представник Уповноваженого з питань дотримання права на інформацію та представництва в Конституційному Суді України 

Олександр Павліченко – виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини

Контактна особа: Марина Ліліченко, Центр громадянських свобод ccl.org.ua@gmail.com +38097 253 38 75

 

Для реєстрації прохання заповнити форму за посиланням: https://forms.gle/3PmYYBexFKKJYc9M7

 

Усім зареєстрованим учасникам буде відправлено лінк на відкриту трансляцію, яка відбудеться 27 травня 2020 року о 12 годині. 

Організації платформи Правозахисний порядок денний взяли участь у зустрічі з представниками Міжнародного кримінального суду

18 Лютого, 2020

Зустріч пройшла в офісі фонду «Відродження». За одним столом зібралися представники Центру Громадянських Свобод, Української гельсінської спілки з прав людини, Харківської правозахисної групи, Адвокатської дорадчої групи, Регіонального центру прав людини та Луганського обласного правозахисного центру «Альтернатива».

Окремо відзначимо, що представниці Центру Громадянських Свобод передали представникам з МКС статтю голови Центру Олександри Матвійчук, яка описала актуальний стан розслідування справ Майдану.

З текстом статті можна ознайомитись тут

Центр Громадянських Свобод на нараді зі Стамбульському протоколу

17 Лютого, 2020

Виконавча директорка нашого Центру Саша Романцова (Sasha Romantsova) бере участь в експертній нараді при уповноваженої прав людини в Україні на тему ефективного розслідування і документування тортур

Сьогодні в офісі омбудсмена проходить експертна нарада “На шляху до ефективного використання права
Стамбульського протоколу в Україні”

Стамбульський протокол – це керівництво по ефективному розслідуванню та документування тортур та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання.

У круглому столі беруть участь Йенс Модвіг, голова Комітету Організації Об’єднаних Націй проти катувань, представники державних органів, правозахисних організацій, національного превентивного механізму.

Серед актуальних питань, які будуть розглядатися:

– Які кроки необхідно зробити для
забезпечення ефективної реалізації СП,
наприклад, практичні або законодавчі
заходи?

– Якими є деякі багатообіцяючі можливості і
синергізм для просування вперед,
наприклад, більш активний діалог між
державою і громадянським суспільством?

– Якими є деякі нагальні проблеми, що
перешкоджають ефективній реалізації,
наприклад, політичні, інституційні чи
фінансові чинники?

 

ЦГС проведе прес-конференцію «Закон про воєнних злочинців: прийняти – не можна зволікати»

20 Січня, 2020

4 лютого, 14:30, Український кризовий медіа-центр,  вул. Хрещатик, 2

Контактна особа: Сергій, Центр громадянських свобод, ccl.org.ua@gmail.com, +38 068 715 02 96

 

На шостому році війни в Україні досі норма права не відповідає нормі життя. Ми говоримо про те, в Кримінальному кодексі України не передбачена відповідальність за злочини проти людяності, а перелік воєнних злочинів виписаний частково. 

 

Для вирішення законодавчих недоліків Правозахисний порядок денний* зібрав найкращих українських науковців, іноземних експертів та правозахисників, які спільно розробили законопроект, яким забезпечується повнота криміналізації “основних злочинів” за міжнародним правом – геноцид, агресія, злочини проти людяності і воєнні злочини, а також виконання міжнародних зобов’язань щодо запобігання безкарності у цих злочинах.

 

Наразі на опрацюванні у ВРУ перебуває проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо імплементації норм міжнародного кримінального та гуманітарного права», зареєстрований наприкінці грудня 2019 року за номером 2689. Цей законопроект є результатом роботи з вдосконалення проекту Закону України про воєнних злочинців, що був прийнятий Верховною Радою України у першому читанні минулого року, з врахуванням зауважень та пропозицій, що надійшли від практиків, науковців і міжнародних експертів. 

 

А це означає, що у тих, хто пройшов через пекло полону і воєнні злочини, є надія на справедливе правосуддя.

 

На прес-конференції правозахисники, автори законопроекту та представники Комітету ВРУ з питань правоохоронної діяльності розкажуть про те, чим є закон про воєнних злочинців, кого він захистить і чи допоможе він залучити до відповідальності тих, хто розраховує уникнути покарання завдяки амністії.


*Платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що займаються вирішенням системних проблем законодавства та практики для захисту фундаментальних прав людини. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр прав людини ZMINA, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів”, Євромайдан SOS та інші. Координацію роботи платформи здійснює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

 

💬 Спікери:

– Денис Монастирський – Голова Комітету з питань правоохоронної діяльності

– Олександра Матвійчук – Голова Центру громадянських свобод

– Антон Кориневич – постійний представник  Президента України в АР Крим

–  Вікторія Мозгова – експертка Українського інституту майбутнього

– Костянтин Задоя – доцент кафедри кримінального права та кримінології Київського національного університету імені Тараса Шевченка

– Олександр Грищенко – колишній полонений ОРДЛО

Спільна заява громадських організацій щодо ситуації в ДБР

19 Січня, 2020

Президенту України Володимиру Зеленському

Головам фракцій Верховної Ради

В. о.  директора Державного Бюро Розслідувань

Ірині Венедіктовій

Директору НАБУ  Артему Ситнику

 

Хочемо привернути увагу до вкрай небезпечної ситуації, яка склалась навколо конкурсу на посаду заступників директора ДБР.
Після призначення в.о. директора Ірина Венедіктова зазначила, що ДБР потребує перезавантаження і відновлення довіри з боку суспільства.
Проте перші ж кроки на цій посаді дають прямо протилежний результат.
Призначення конкурсу на посаду заступників з часом подання документів – три робочих дні, повна закритість конкурсу, непоінформованість ні кандидатів, які подали документи, ні громадськості про його перебіг. Залишення в ДБР заступників звільненого директора ДБР – О. Варченко і О. Буряка, остання інформація – щодо вірогідного призначення адвоката Януковича (Олександра Бабікова) заступником директора ДБР – все це не додає довіри відомству. На жаль, відсутність прозорості зазвичай і приводить до подібних результатів.

 

Звертаємо Вашу увагу, що призначення Олександра Бабікова не є можливим. І не лише тому, що це взагалі морально неприпустимо і страшно звучить “Адвокат Януковича буде курувати розслідуванням справ Майдану”. Це вже нищить довіру до ДБР на друзки – як з боку потерпілих, з боку слідчих, так і довіру суспільства в цілому.

В даного кандидата є очевидний прямий конфлікт інтересів. Оскільки кримінальні провадження, в яких він захищав свого клієнта – Януковича В.Ф. після втрати прокуратурою функцій слідства передані за підслідністю в ДБР. Керувати слідчими, які розслідують справу підозрюваного – клієнта керівника цих слідчих – порушення базових принципів кримінального процесу (принцип змагальності, верховенства права), норм закону про запобігання корупції.

 

Участь в якості захисника підозрюваного в кримінальному провадженні вимагає у адвоката формування певної позиції у справі, направленої на захист інтересів клієнта, щоб спростувати підозру, пом’якшити або виключити кримінальну відповідальність клієнта. Очевидно, що відповідна позиція, яку адвокат формував і обстоював тривалий час, а також співпраця з іншими захисниками (адвокати АО «Авер Лєкс»), в команді яких відбувався захист,  вступає в суперечність із службовими повноваженнями заступника ДБР, який буде курувати слідчі чи оперативні підрозділи, які розслідують ці самі кримінальні провадження.

 

Це природній конфлікт між слідством і захистом, який покладено в основу важливого принципу кримінального процесу – змагальності сторін. І в конкретних кримінальних провадженнях, які знаходяться в провадженні ДБР – за підозрою у вчиненні злочинів Януковичем В.Ф. цей конфлікт безпосередньо наявний – в жодному кримінальному провадженні, Янукович не визнавав вину у інкримінованих йому злочинах. Тобто позиція захисту у цих провадженнях суперечить позиції слідства. 

 

Тобто такий кандидат  з точки зору законодавства і здорового глузду не мав навіть пройти етап перевірки документів і бути допущеним до співбесіди. Інформація про те, що Бабіков – адвокат Януковича з’явилась в мережі ще в грудні 2019-го, ніщо не заважало перевірити зазначені провадження, з’ясувати, хто здійснював захист, і надати відповідну інформацію комісії. Проте очевидно, що це не було зроблено, або – ще гірше – конкурсна комісія також проігнорувала цю інформацію.

 

Заступник директора, який буде відповідати за діяльність слідчих  чи оперативних підрозділів, зокрема проводити заслуховування, аудит кримінальних проваджень (за словами директора ДБР), в яких він раніше здійснював захист, здійснювати інші організаційно-розпорядчі функції по відношенню до слідчих чи оперативних підрозділів, мати доступ до відповідної службової інформації – аналогічно буде знаходиться в стані конфлікту інтересів. І цей конфлікт інтересів буде впливати на об’єктивність і неупередженість прийняття рішень або на вчинення чи невчинення Бабіковим О.П. дій під час виконання зазначених повноважень.

 

  Особи, уповноважені на виконання функцій держави, зокрема – директор Державного бюро розслідувань і його заступники, зобов’язані згідно із ст. 28 ЗУ «Про запобігання корупції» вживати заходи щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів.

 

Подання документів і участь в конкурсі на посаду заступника директора ДБР особи із потенційним чи реальним конфліктом інтересів, який з’явиться на цій посаді,  вже свідчить про очевидну недоброчесність такої особи.

 

Бабіков О.П. обізнаний із тим, що він захищав Януковича В.Ф. у кримінальних провадженнях, які передані за підслідністю до ДБР, свідомо проігнорував цей факт і очевидно ввів в оману комісію. Або ж комісія проявила недостатню прискіпливість і добросовісність у вивченні і аналізі цього питання.

Призначення особи із конфліктом інтересів на посаду буде порушенням ст. 28 ЗУ «Про запобігання корупції» вже з боку директора ДБР.

 

За твердженнями потерпілих, в.о. директора ДБР на зустрічі з ними  14.01.2020 р. фактично зазначила, що комісія з добору кандидатів на посади першого заступника та заступників Директора ДБР проігнорувала вимоги ст. 28 ЗУ «Про запобігання корупції». А в.о. директора ДБР в разі проходження Бабіковим О.П. «спецперевірки» допускає можливість порушити вимоги цієї статті і призначити його заступником. А потім «пояснити» своє рішення.

 

Ми вважаємо, що саме недотримання порядку призначення і проведення конкурсу та непрозорість процесу допускає можливість таких результатів конкурсу.

Ми вважаємо недопустимим порушення законодавства про запобігання корупції, яке неодмінно відбудеться в разі такого призначення.

Ми вважаємо, що це шлях до повної втрати довіри до ДБР як до правоохоронного органа взагалі.

 

І тому ПРОСИМО ВАС:

 

1️) Не допустити призначення адвоката Януковича Бабікова О.П. на посаду одного з заступників директора ДБР;

2) Провести повторний конкурс на цю посаду – прозоро і з дотриманням Закону;

3) Оприлюднити повну інформацію про перебіг проведення конкурсу;

4) В подальшому не допускати дій і рішень, які продовжують нищити репутацію бюро.

 

ПІДПИСАНТИ:

 

  1. ГО “ОПІРОРГ”
  2. ГО «Родина Героїв Небесної Сотні»
  3. ГО “Адвокатська Дорадча Група”
  4. БО БФ Комбат-ЮА
  5. Світлана Матвієнко, Лабораторія законодавчих ініціатив
  6. ГО “Правозахисна Ініціатива”
  7. ГО Народний Тил
  8. ГО Правозахисний центр ДІЯ
  9. ГО «Школа Медіапатріотів»
  10. ГО Медійна ініціатива за права людини
  11. Центр прав людини ZMINA
  12. ГО “Всеукраїнський молодіжний рух “Національний Альянс”
  13. ГО Харківський Антикорупційний Центр
  14. Центр громадянських свобод
  15. Благодійний фонд “Восток-SOS”
Результаты поиска:

Брифінг-зустріч – Сім років безкарності за воєнні злочини. Що має зробити Україна?

10 Листопада, 2020

Сім років безкарності за воєнні злочини. Що має зробити Україна?

 

 

дата: 11 листопада 2020 о 12:30 год.

місце: м. Київ,  Український кризовий медіа центр (УКМЦ) 

онлайн: Zoom ttps://us02web.zoom.us/j/82908696972?pwd=ckFkRFB1aU5JVWZGYW9HSk45Unh5dz09

Ідентифікатор конференції: 829 0869 6972 Код доступа: 676932

Skype для бізнесу: https://us02web.zoom.us/skype/82908696972

 

На сьомому році війни із Росією українське законодавство досі не має правових інструментів для покарання воєнних злочинців. У Кримінальному кодексі України не передбачено відповідальності за злочини проти людяності, а положення щодо воєнних злочинів не повною мірою відповідають вимогам міжнародного права. Цю проблему покликаний вирішити законопроект р.н. 2689, який підготовлено з метою надання можливості адекватного та ефективного кримінального переслідування у рамках правової системи України осіб, які вчинили найтяжчі злочини за міжнародним правом. 

 

Цей проект закону ініційований народними депутатами, розроблений правозахисниками, науковцями та міжнародними експертами на виконання Плану дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року, рішення Ради національної безпеки та оборони України від 25 січня 2015 року «Про надзвичайні заходи протидії російській загрозі та проявам тероризму, підтримуваним Російською Федерацією» та низки резолюцій Парламентської Асамблеї Ради Європи. 

 

На ухвалення цього законопроекту усі ці роки чекають десятки тисяч людей, які стали жертвами збройного конфлікту. Наразі законопроект готується на ІІ читання у Верховній Раді України, але зволікання із ухваленням проекту закону уже призводить до невідворотних наслідків. Міжнародні злочини не мають терміну давності, тому правильна кваліфікація відповідних діянь сьогодні дасть можливість притягнути відповідальних у майбутньому навіть через десятки років. Більше того, засуджені за міжнародні злочини не підлягають амністії, якої вимагає Росія у рамках Мінського процесу. 

 

Під час зустрічі правозахисники і автори проекту закону проінформують про ситуацію навколо проблеми безкарності за воєнні злочини в Україні та роль у її подоланні законопроекту р.н. 2689, який приводить національне законодавство у відповідність до міжнароднародного гуманітарного та міжнародного кримінального права. Також наші експерти розкажуть про проблеми, з якими стикнулися під час підготовки проекту закону до другого читання та про спротив  з боку різних політичних сил. 

 

Спікерами та спікерками заходу будуть:

 

  • 📌 Денис Монастирський, голова Комітету Верховної Ради України з питань правоохоронної діяльності
  • 📌 Гюндуз Мамедов, заступник Генерального прокурора України;
  • 📌 Костянтин Задоя, кандидат юридичних наук, доцент кафедри кримінального права та кримінології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, автор законопроекту 2689;
  • 📌 Антон Кориневич, Постійний Представник Президента України в Автономній Республіці Крим 
  • 📌 Virginie Amato, регіональний координатор з Європи, Коаліція при Міжнародному кримінальному суді (CICC);  
  • 📌 David Donat Cattin, доктор юридичних наук, Генеральний секретар, парламентарі з глобальних дій (PGA);
  • 📌 Олександра Матвійчук, голова правління Центру громадянських свобод;
  • 📌 Скотт Мартін, керуючий партнер, ТОВ “Дотримання глобальних прав” (Global Rights Compliance LLP), Служба з міжнародних юридичних консультацій (International Legal Advisory Services)
  • 📌 Олександр Грищенко, колишній незаконно утримуваний 

 

Контактна особа: Сніжана Дяченко, +38 063 190 2506, ccl.org.ua@gmail.com

 

Довідково: Платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що займаються вирішенням системних проблем законодавства та практики для захисту фундаментальних прав людини. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр прав людини ZMINA, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів”, Євромайдан SOS та інші. Координацію роботи платформи здійснює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

Заява Правозахисного порядку денного щодо законопроекту «Про Службу безпеки України», який створює ризики для прав людини

6 Листопада, 2020

Заява Правозахисного порядку денного щодо законопроекту 

№3196 “Про Службу безпеки України”, який створює ризики для прав людини

 

16 жовтня Комітет Верховної Ради України з питань національної безпеки, оборони та розвідки прийняв рішення рекомендувати включити до порядку денного ВРУ законопроект № 3196 “Про Службу безпеки України” щодо удосконалення організаційно-правових засад діяльності Служби безпеки України. Перша редакція проекту закону, подана у березні 2020 року Президентом України, не витримала критики правозахисників, оскільки запропоновані положення суперечили Конституції України і міжнародному праву. У зв’язку з цим законопроект було відправлено на повторне перше читання.

 

Доопрацьований Комітетом проект закону, однак, повторює більшість критикованих положень першої редакції. Законопроект розширює повноваження СБУ і створює передумови для системного порушення прав людини. Це означає, що проект закону № 3196 не дозволить реформувати Службу безпеки України згідно з вимогами міжнародного права і відповідно до найкращих практик демократичних держав. 

 

Рекомендація Ради Європи № 1402 (1999), рекомендації Венеціанської Комісії Ради Європи та ООН радять державам розділяти функції спеціальних служб по захисту національної безпеки та правоохоронних органів. Міжнародний пакт ООН про громадянські та політичні права та Європейська Конвенція захисту прав людини встановлюють стандарти обмеження прав і свобод людини, зокрема, права на життя, права на свободу та особисту недоторканість, право на справедливий суд, свободи слова та інформації, права на приватне життя та інших. Проект Закону про СБУ не відповідає цим вимогам та рекомендаціям.

 

Викликають занепокоєння передусім нечіткі положення законопроекту щодо повноважень СБУ та відсутності системи незалежного контролю за діяльністю Служби. По-перше, проект закону закріплює за СБУ правоохоронні функції (“оперативно-розшукову діяльність” і “досудове розслідування кримінальних правопорушень, що становить загрозу державній безпеці, віднесених до підслідності слідчих органів Служби безпеки України”), не створюючи при цьому запобіжників проти перевищення повноважень. Цим положенням закон і надалі залишає спецслужбі простір для зловживань і порушення прав людини. Йдеться, наприклад, про ризики необгрунтованого переслідування опозиції, журналістів, громадських активістів, що може здійснюватися в інтересах приватних осіб або окремих політичних груп, які мають вплив на спецслужбу. В демократичних державах служби безпеки, як правило, позбавлені правоохоронних функцій, або ж існують законні запобіжники, які не допускають використання правоохоронних повноважень в іншій діяльності спецслужби. З іншого боку, більш широкі повноваження спецслужб не можуть використовуватися для розслідування злочинів, оскільки їхня основна мета є захист національної безпеки.

 

По-друге, збереження правоохоронних повноважень СБУ породжує інші обмеження прав людини. Законопроект не звужує коло співробітників СБУ, які можуть застосовувати заходи примусу (фізичного впливу, спеціальних засобів і вогнепальної зброї), та не передбачає чітких механізмів контролю дотримання прав людини в СБУ. Проекту закону бракує положень про правила і процедури для запобігання чи розслідування можливих випадків катувань чи нелюдського поводження в СБУ. Тобто наразі законопроект не містить гарантій свободи від катування або нелюдського чи такого, що принижує гідність, поводження або покарання, як того вимагає міжнародне право.

 

Більше того, законопроект надає СБУ право затримувати осіб, підозрюваних у вчиненні злочинів. Але оскільки СБУ є більш закритим органом, на відміну від поліції, співробітники СБУ не зобов’язані називатися при затриманні і можуть не повідомляти про затримання Центри безоплатної правової допомоги. Відповідно, затримана особа може бути позбавлена як можливості оскаржити правомірність дій СБУ, так і гарантованого їй права на правову допомогу. Крім того, в таких справах СБУ часто засекречує матеріали справ і вимагає наявності доступу до державної таємниці у адвоката. Цей дозвіл надається СБУ і може бути відкликаний у будь-який момент, також дозвіл може бути не надано адвокату. Це суттєво звужує можливості особи обирати собі захисника. Це один з багатьох прикладів, коли змішування правоохоронних повноважень та функції спецслужб суттєво звужує обсяг прав людини й тому не є практикою, прийнятною для демократичних країн. 

 

Доопрацьований проект закону також дозволяє СБУ здійснювати прямий і безоплатний доступ до всіх баз даних та вимагати від усіх суб’єктів надання інформації. Додамо, що проект не містить чітких положень про зберігання, знищення і поширення інформації (а саме, оприлюднення у ЗМІ). Це породжує серйозні загрози необмеженому втручанню СБУ у приватне життя громадян та поширення персональних даних особи без її відома. Натомість, закон повинен визначати детальні процедури і підстави отримання інформації від державних установ, юридичних чи фізичних осіб, а також передбачати систему контролю та нагляду за здійсненням цих повноважень. У законі мають бути перелічені державні бази даних, до яких СБУ може мати доступ, а інформація від недержавних юридичних чи фізичних осіб може бути надана СБУ винятково за рішенням суду. 

 

Зрештою, проект закону не створює систему незалежного контролю за діяльністю СБУ та не зобов’язує Службу співпрацювати з наглядовими органами. Так само доопрацьований законопроект не передбачає правових наслідків для СБУ в разі відсутності щорічного звіту чи надання неправдивої інформації. Положення законопроекту не дозволять реалізувати контроль за СБУ, що збільшує ризик зловживань і порушень прав людини. 

 

Доречно також зауважити, що робоча група щодо доопрацювання законопроекту проігнорувала  пропозиції правозахисників, внаслідок чого участь у цій робочій групі втратила будь-який сенс. Учасники робочої групи від СБУ наполегливо продавлювали своє бачення законопроекту, залишаючи його недоліки.

 

З огляду на вищезазначене, Правозахисний порядок денний звертається до народних депутатів із проханням не підтримувати законопроект про СБУ, який створює значні ризики порушень прав людини спецслужбою. Ми закликаємо депутатів відхилити Проєкт Закону № 3196-д «Про внесення змін до Закону України «Про Службу безпеки України» щодо удосконалення організаційно-правових засад діяльності Служби безпеки України»  та повернутися до процесу публічних консультацій  з експертами щодо реформи Служби безпеки України на засадах поваги до прав людини, законності, легітимності та обґрунтованості обсягу та порядку здійснення повноважень Службою безпеки України. Крм того,  внести відповідні положення про позбавлення СБУ правоохоронних функцій, визначити чіткі запобіжники проти зловживання повноваженнями СБУ у сфері прав людини та передбачити детальні процедури і механізми, покликані створити ефективну систему незалежного контролю над СБУ. 

 

Довідково: Платформа “Правозахисний порядок денний” неформальна коаліція правозахисних організацій, що займаються вирішенням системних проблем законодавства та практики для захисту фундаментальних прав людини. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр прав людини ZMINA, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів”, Євромайдан SOS та інші. Координацію роботи платформи здійснює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com 

 

Центр громадянських свобод

Центр прав людини ZMINA

Громадська організація “Український інститут з прав людини”

Медійна ініціатива за права людини

Луганський обласний правозахисний центр «Альтернатива»

American Bar Association Rule of Law Initiative 

Центр досліджень правоохоронної діяльності

Харківська правозахисна група

Лабораторія цифрової безпеки

Українська Гельсінська спілка з прав людини

Навіщо Україні закон про воєнні злочини

26 Серпня, 2020

Розстріл «зеленого коридору» під Іловайськом, обстріли Маріуполя, влучання в автобус під Волновахою, викрадення та катування людей в окупованому Донбасі, політичні переслідування в Криму… Свідчення очевидців і жертв конфлікту говорять про те, що існують тисячі виконавців.

 

На жаль, навіть коли вдається їх затримати, кримінальні провадження ведуться по загальнокримінальних статтях. Голова Центру громадянських свобод Olexandra Matviychuk наголошує, що це призводить до печальних наслідків

 

«По-перше, такі справи можуть закрити, якщо у встановлений термін не будуть зібрані докази. По-друге, злочинців можуть помилувати або амністувати. Ми знаходимося в складному процесі переговорів… РФ викручує всім руки, щоб амністувати військових злочинців. Тільки правильна кваліфікація може зупинити це раз і назавжди. У Кримінальному кодексі України відповідальність за злочини проти людяності не передбачена взагалі, а військові злочини виписані так, що їх майже неможливо застосувати на практиці. За всі ці сім років у нас є лише два вироки за військові злочини. При цьому, один термін – за репост і заклики до війни. Але, очевидно, що злочинів далеко не два» – підкреслює голова Центру цивільних свобод Олександра Матвійчук.

 

Читайте у великому матеріалі УНІАН:

Звернення Правозахисного порядку денного на підтримку проекту Закону про воєнних злочинців

10 Липня, 2020

Звернення Правозахисного порядку денного на підтримку проекту Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо імплементації норм міжнародного кримінального та гуманітарного права” р.н. 2689

 

Платформа правозахисних організацій «Правозахисний порядок денний» разом з  українськими експертами та науковцями, з початку російської окупації Криму та збройного конфлікту на Донбасі  піднімають проблему безкарності за воєнні злочини та злочини проти людяності. Саме тому правозахисники та експерти підтримують законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо імплементації норм міжнародного кримінального та гуманітарного права”  р.н.2689 (далі – Законопроект).

 

На шостому році війни із Росією українське законодавство досі не має правових інструментів для покарання воєнних злочинців. У Кримінальному кодексі України не передбачено відповідальності за злочини проти людяності, а положення щодо воєнних злочинів не повною мірою відповідають вимогам міжнародного права. 

 

Цю проблему покликаний вирішити законопроект р.н. 2689, який підготовлено з метою надання можливості адекватного та ефективного кримінального переслідування у рамках правової системи України осіб, які вчинили найтяжчі злочини за міжнародним правом. 

 

Цей проект закону ініційований народними депутатами, розроблений правозахисниками, науковцями та міжнародними експертами на виконання Плану дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року, рішення Ради національної безпеки та оборони України від 25 січня 2015 року «Про надзвичайні заходи протидії російській загрозі та проявам тероризму, підтримуваним Російською Федерацією» та низки резолюцій Парламентської Асамблеї Ради Європи. 

 

Законопроект є удосконаленим варіантом Проекту закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення гармонізації кримінального законодавства з положеннями міжнародного права (р.н.9438), що був прийнятий Верховною Радою України у першому читанні минулого року, з урахуванням зауважень та пропозицій, що надійшли від практиків, науковців і міжнародних експертів.

 

На ухвалення цього законопроекту чекають десятки тисяч людей, які стали жертвами російської збройної агресії. Саме за цим законом Україна має судити представників незаконних збройних формувань, які утримують та катують людей на окупованих територіях. Саме за цим законом Україна має притягнути до відповідальності винних у грубих порушеннях міжнародного права, які сталися під час боїв під Іловайськом та Дебальцевим, розстрілі житлових кварталів Маріуполя, знищенні автобусу під Волновахою, винних у скоєнні воєнних злочинів та злочинів проти людяності в тимчасово окупованих Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, зокрема переслідуванні кримських татар та українських активістів, катуванні та насильницьких зникненнях, переміщенні громадян РФ на тимчасово окупований півострів тощо.

 

Зволікання із ухваленням проекту закону уже призводить до невідворотніх наслідків. Міжнародні злочини не мають терміну давності, тому правильна кваліфікація відповідних діянь сьогодні дасть можливість притягнути відповідальних у майбутньому навіть через десятки років. Більше того, засуджені за міжнародні злочини не підлягають амністії, якої вимагає Росія у рамках Мінського процесу.

 

З огляду на викладене, правозахисні організації звертаються до народних депутатів України із проханням покласти край безкарності за міжнародні злочини, внести до порядку денного законопроект №2689 і невідкладно ухвалити його у першому читанні.

 

Довідково: Платформа “Правозахисний порядок денний” неформальна коаліція правозахисних організацій, що займаються вирішенням системних проблем законодавства та практики для захисту фундаментальних прав людини. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр прав людини ZMINA, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів”, Євромайдан SOS та інші. Координацію роботи платформи здійснює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

 

Центр громадянських свобод

Центр прав людини ZMINA

Харківська правозахисна група

Українська Гельсінська спілка з прав людини

Освітній дім прав людини – Чернігів

Центр політико-правових реформ

Луганський обласний правозахисний центр “Альтернатива”

Асоціація УМДПЛ

ГО Гельсінська ініціатива-ХХІ 

Український незалежний центр політичних досліджень

Громадський холдинг «ГРУПА ВПЛИВУ» 

Іншої авторитетної судової інстанції, яка може засудити Путіна не існує — Матвійчук про необхідність Римського статуту

1 Липня, 2020

Голова правління Центру громадянських свобод Олександра Матвійчук розповідає про те, що таке Римський статут і навіщо він потрібен Україні!

Джерело – радіоефір Громадського радіо

 

Правозахисники і експерти про реформу інституту Уповноваженого з прав людини

17 Червня, 2020

Правозахисники й експерти обговорили реформу інституту Уповноваженого з прав людини при Верховній Раді

Що не так з його функціями зараз? І що потрібно змінити, щоб людина на цій посаді дійсно могла захищати права людини? Про це – в цитатах наших спікерів.

Запис онлайн-дискусії за посиланням

 

Онлайн-дискусія «Що має зробити парламент для посилення інституту Уповноваженого з прав людини»

21 Травня, 2020

Правозахисні організації та міжнародні експерти багато років говорять про недоліки базового Закону України, який регулює діяльність Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Питання викликає запроваджений віковий ценз у 40 років для кандидатів на цю посаду, відсутність у законі згадки про офіси Уповноваженого у регіонах, гарантії незалежності, а також сильні та слабкі сторони повноважень інституту, зокрема для захисту людей під час війни та багато чого іншого.

Зареєстрований проект закону р.н. 3312 від 07.04.2020 на нашій пам’яті є першою  спробою на рівні парламенту України комплексно врегулювати питання посилення повноважень Уповноваженого з прав людини. Водночас у законопроекті міститься ряд дискусійних положень, які і виносяться на запропоновану Центром громадянських свобод онлайн-дискусію, що відбудеться 27 травня 2020 року о 12 годині

Учасниками та учасницями обговорення будуть: 

 

Тарас Тарасенко – народний депутат України, голова підкомітету з прав людини, автор законопроекту 

Ірина Кушнір – експертка  Українського Інституту прав людини 

Олександра Матвійчук – голова правління Центру громадянських свобод

Світлана Колишко – керівниця проекту ПРООН «Права людини для України»

Агне Ліманте – експертка спільного  проекту ЄС/Ради Європи “Європейський Союз та Рада Європи працюють разом задля посилення операційної спроможності Омбудсмана у захисті прав людини”, старша наукова співробітниця Інституту права (Литва), експертка проекту Twinning Ombudsman (2017-2019)

Віктор Барвіцький – представник Уповноваженого з питань дотримання права на інформацію та представництва в Конституційному Суді України 

Олександр Павліченко – виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини

Контактна особа: Марина Ліліченко, Центр громадянських свобод ccl.org.ua@gmail.com +38097 253 38 75

 

Для реєстрації прохання заповнити форму за посиланням: https://forms.gle/3PmYYBexFKKJYc9M7

 

Усім зареєстрованим учасникам буде відправлено лінк на відкриту трансляцію, яка відбудеться 27 травня 2020 року о 12 годині. 

Організації платформи Правозахисний порядок денний взяли участь у зустрічі з представниками Міжнародного кримінального суду

18 Лютого, 2020

Зустріч пройшла в офісі фонду «Відродження». За одним столом зібралися представники Центру Громадянських Свобод, Української гельсінської спілки з прав людини, Харківської правозахисної групи, Адвокатської дорадчої групи, Регіонального центру прав людини та Луганського обласного правозахисного центру «Альтернатива».

Окремо відзначимо, що представниці Центру Громадянських Свобод передали представникам з МКС статтю голови Центру Олександри Матвійчук, яка описала актуальний стан розслідування справ Майдану.

З текстом статті можна ознайомитись тут

Центр Громадянських Свобод на нараді зі Стамбульському протоколу

17 Лютого, 2020

Виконавча директорка нашого Центру Саша Романцова (Sasha Romantsova) бере участь в експертній нараді при уповноваженої прав людини в Україні на тему ефективного розслідування і документування тортур

Сьогодні в офісі омбудсмена проходить експертна нарада “На шляху до ефективного використання права
Стамбульського протоколу в Україні”

Стамбульський протокол – це керівництво по ефективному розслідуванню та документування тортур та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання.

У круглому столі беруть участь Йенс Модвіг, голова Комітету Організації Об’єднаних Націй проти катувань, представники державних органів, правозахисних організацій, національного превентивного механізму.

Серед актуальних питань, які будуть розглядатися:

– Які кроки необхідно зробити для
забезпечення ефективної реалізації СП,
наприклад, практичні або законодавчі
заходи?

– Якими є деякі багатообіцяючі можливості і
синергізм для просування вперед,
наприклад, більш активний діалог між
державою і громадянським суспільством?

– Якими є деякі нагальні проблеми, що
перешкоджають ефективній реалізації,
наприклад, політичні, інституційні чи
фінансові чинники?

 

ЦГС проведе прес-конференцію «Закон про воєнних злочинців: прийняти – не можна зволікати»

20 Січня, 2020

4 лютого, 14:30, Український кризовий медіа-центр,  вул. Хрещатик, 2

Контактна особа: Сергій, Центр громадянських свобод, ccl.org.ua@gmail.com, +38 068 715 02 96

 

На шостому році війни в Україні досі норма права не відповідає нормі життя. Ми говоримо про те, в Кримінальному кодексі України не передбачена відповідальність за злочини проти людяності, а перелік воєнних злочинів виписаний частково. 

 

Для вирішення законодавчих недоліків Правозахисний порядок денний* зібрав найкращих українських науковців, іноземних експертів та правозахисників, які спільно розробили законопроект, яким забезпечується повнота криміналізації “основних злочинів” за міжнародним правом – геноцид, агресія, злочини проти людяності і воєнні злочини, а також виконання міжнародних зобов’язань щодо запобігання безкарності у цих злочинах.

 

Наразі на опрацюванні у ВРУ перебуває проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо імплементації норм міжнародного кримінального та гуманітарного права», зареєстрований наприкінці грудня 2019 року за номером 2689. Цей законопроект є результатом роботи з вдосконалення проекту Закону України про воєнних злочинців, що був прийнятий Верховною Радою України у першому читанні минулого року, з врахуванням зауважень та пропозицій, що надійшли від практиків, науковців і міжнародних експертів. 

 

А це означає, що у тих, хто пройшов через пекло полону і воєнні злочини, є надія на справедливе правосуддя.

 

На прес-конференції правозахисники, автори законопроекту та представники Комітету ВРУ з питань правоохоронної діяльності розкажуть про те, чим є закон про воєнних злочинців, кого він захистить і чи допоможе він залучити до відповідальності тих, хто розраховує уникнути покарання завдяки амністії.


*Платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що займаються вирішенням системних проблем законодавства та практики для захисту фундаментальних прав людини. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр прав людини ZMINA, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів”, Євромайдан SOS та інші. Координацію роботи платформи здійснює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

 

💬 Спікери:

– Денис Монастирський – Голова Комітету з питань правоохоронної діяльності

– Олександра Матвійчук – Голова Центру громадянських свобод

– Антон Кориневич – постійний представник  Президента України в АР Крим

–  Вікторія Мозгова – експертка Українського інституту майбутнього

– Костянтин Задоя – доцент кафедри кримінального права та кримінології Київського національного університету імені Тараса Шевченка

– Олександр Грищенко – колишній полонений ОРДЛО

Спільна заява громадських організацій щодо ситуації в ДБР

19 Січня, 2020

Президенту України Володимиру Зеленському

Головам фракцій Верховної Ради

В. о.  директора Державного Бюро Розслідувань

Ірині Венедіктовій

Директору НАБУ  Артему Ситнику

 

Хочемо привернути увагу до вкрай небезпечної ситуації, яка склалась навколо конкурсу на посаду заступників директора ДБР.
Після призначення в.о. директора Ірина Венедіктова зазначила, що ДБР потребує перезавантаження і відновлення довіри з боку суспільства.
Проте перші ж кроки на цій посаді дають прямо протилежний результат.
Призначення конкурсу на посаду заступників з часом подання документів – три робочих дні, повна закритість конкурсу, непоінформованість ні кандидатів, які подали документи, ні громадськості про його перебіг. Залишення в ДБР заступників звільненого директора ДБР – О. Варченко і О. Буряка, остання інформація – щодо вірогідного призначення адвоката Януковича (Олександра Бабікова) заступником директора ДБР – все це не додає довіри відомству. На жаль, відсутність прозорості зазвичай і приводить до подібних результатів.

 

Звертаємо Вашу увагу, що призначення Олександра Бабікова не є можливим. І не лише тому, що це взагалі морально неприпустимо і страшно звучить “Адвокат Януковича буде курувати розслідуванням справ Майдану”. Це вже нищить довіру до ДБР на друзки – як з боку потерпілих, з боку слідчих, так і довіру суспільства в цілому.

В даного кандидата є очевидний прямий конфлікт інтересів. Оскільки кримінальні провадження, в яких він захищав свого клієнта – Януковича В.Ф. після втрати прокуратурою функцій слідства передані за підслідністю в ДБР. Керувати слідчими, які розслідують справу підозрюваного – клієнта керівника цих слідчих – порушення базових принципів кримінального процесу (принцип змагальності, верховенства права), норм закону про запобігання корупції.

 

Участь в якості захисника підозрюваного в кримінальному провадженні вимагає у адвоката формування певної позиції у справі, направленої на захист інтересів клієнта, щоб спростувати підозру, пом’якшити або виключити кримінальну відповідальність клієнта. Очевидно, що відповідна позиція, яку адвокат формував і обстоював тривалий час, а також співпраця з іншими захисниками (адвокати АО «Авер Лєкс»), в команді яких відбувався захист,  вступає в суперечність із службовими повноваженнями заступника ДБР, який буде курувати слідчі чи оперативні підрозділи, які розслідують ці самі кримінальні провадження.

 

Це природній конфлікт між слідством і захистом, який покладено в основу важливого принципу кримінального процесу – змагальності сторін. І в конкретних кримінальних провадженнях, які знаходяться в провадженні ДБР – за підозрою у вчиненні злочинів Януковичем В.Ф. цей конфлікт безпосередньо наявний – в жодному кримінальному провадженні, Янукович не визнавав вину у інкримінованих йому злочинах. Тобто позиція захисту у цих провадженнях суперечить позиції слідства. 

 

Тобто такий кандидат  з точки зору законодавства і здорового глузду не мав навіть пройти етап перевірки документів і бути допущеним до співбесіди. Інформація про те, що Бабіков – адвокат Януковича з’явилась в мережі ще в грудні 2019-го, ніщо не заважало перевірити зазначені провадження, з’ясувати, хто здійснював захист, і надати відповідну інформацію комісії. Проте очевидно, що це не було зроблено, або – ще гірше – конкурсна комісія також проігнорувала цю інформацію.

 

Заступник директора, який буде відповідати за діяльність слідчих  чи оперативних підрозділів, зокрема проводити заслуховування, аудит кримінальних проваджень (за словами директора ДБР), в яких він раніше здійснював захист, здійснювати інші організаційно-розпорядчі функції по відношенню до слідчих чи оперативних підрозділів, мати доступ до відповідної службової інформації – аналогічно буде знаходиться в стані конфлікту інтересів. І цей конфлікт інтересів буде впливати на об’єктивність і неупередженість прийняття рішень або на вчинення чи невчинення Бабіковим О.П. дій під час виконання зазначених повноважень.

 

  Особи, уповноважені на виконання функцій держави, зокрема – директор Державного бюро розслідувань і його заступники, зобов’язані згідно із ст. 28 ЗУ «Про запобігання корупції» вживати заходи щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів.

 

Подання документів і участь в конкурсі на посаду заступника директора ДБР особи із потенційним чи реальним конфліктом інтересів, який з’явиться на цій посаді,  вже свідчить про очевидну недоброчесність такої особи.

 

Бабіков О.П. обізнаний із тим, що він захищав Януковича В.Ф. у кримінальних провадженнях, які передані за підслідністю до ДБР, свідомо проігнорував цей факт і очевидно ввів в оману комісію. Або ж комісія проявила недостатню прискіпливість і добросовісність у вивченні і аналізі цього питання.

Призначення особи із конфліктом інтересів на посаду буде порушенням ст. 28 ЗУ «Про запобігання корупції» вже з боку директора ДБР.

 

За твердженнями потерпілих, в.о. директора ДБР на зустрічі з ними  14.01.2020 р. фактично зазначила, що комісія з добору кандидатів на посади першого заступника та заступників Директора ДБР проігнорувала вимоги ст. 28 ЗУ «Про запобігання корупції». А в.о. директора ДБР в разі проходження Бабіковим О.П. «спецперевірки» допускає можливість порушити вимоги цієї статті і призначити його заступником. А потім «пояснити» своє рішення.

 

Ми вважаємо, що саме недотримання порядку призначення і проведення конкурсу та непрозорість процесу допускає можливість таких результатів конкурсу.

Ми вважаємо недопустимим порушення законодавства про запобігання корупції, яке неодмінно відбудеться в разі такого призначення.

Ми вважаємо, що це шлях до повної втрати довіри до ДБР як до правоохоронного органа взагалі.

 

І тому ПРОСИМО ВАС:

 

1️) Не допустити призначення адвоката Януковича Бабікова О.П. на посаду одного з заступників директора ДБР;

2) Провести повторний конкурс на цю посаду – прозоро і з дотриманням Закону;

3) Оприлюднити повну інформацію про перебіг проведення конкурсу;

4) В подальшому не допускати дій і рішень, які продовжують нищити репутацію бюро.

 

ПІДПИСАНТИ:

 

  1. ГО “ОПІРОРГ”
  2. ГО «Родина Героїв Небесної Сотні»
  3. ГО “Адвокатська Дорадча Група”
  4. БО БФ Комбат-ЮА
  5. Світлана Матвієнко, Лабораторія законодавчих ініціатив
  6. ГО “Правозахисна Ініціатива”
  7. ГО Народний Тил
  8. ГО Правозахисний центр ДІЯ
  9. ГО «Школа Медіапатріотів»
  10. ГО Медійна ініціатива за права людини
  11. Центр прав людини ZMINA
  12. ГО “Всеукраїнський молодіжний рух “Національний Альянс”
  13. ГО Харківський Антикорупційний Центр
  14. Центр громадянських свобод
  15. Благодійний фонд “Восток-SOS”
Результаты поиска:

Брифінг-зустріч – Сім років безкарності за воєнні злочини. Що має зробити Україна?

10 Листопада, 2020

Сім років безкарності за воєнні злочини. Що має зробити Україна?

 

 

дата: 11 листопада 2020 о 12:30 год.

місце: м. Київ,  Український кризовий медіа центр (УКМЦ) 

онлайн: Zoom ttps://us02web.zoom.us/j/82908696972?pwd=ckFkRFB1aU5JVWZGYW9HSk45Unh5dz09

Ідентифікатор конференції: 829 0869 6972 Код доступа: 676932

Skype для бізнесу: https://us02web.zoom.us/skype/82908696972

 

На сьомому році війни із Росією українське законодавство досі не має правових інструментів для покарання воєнних злочинців. У Кримінальному кодексі України не передбачено відповідальності за злочини проти людяності, а положення щодо воєнних злочинів не повною мірою відповідають вимогам міжнародного права. Цю проблему покликаний вирішити законопроект р.н. 2689, який підготовлено з метою надання можливості адекватного та ефективного кримінального переслідування у рамках правової системи України осіб, які вчинили найтяжчі злочини за міжнародним правом. 

 

Цей проект закону ініційований народними депутатами, розроблений правозахисниками, науковцями та міжнародними експертами на виконання Плану дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року, рішення Ради національної безпеки та оборони України від 25 січня 2015 року «Про надзвичайні заходи протидії російській загрозі та проявам тероризму, підтримуваним Російською Федерацією» та низки резолюцій Парламентської Асамблеї Ради Європи. 

 

На ухвалення цього законопроекту усі ці роки чекають десятки тисяч людей, які стали жертвами збройного конфлікту. Наразі законопроект готується на ІІ читання у Верховній Раді України, але зволікання із ухваленням проекту закону уже призводить до невідворотних наслідків. Міжнародні злочини не мають терміну давності, тому правильна кваліфікація відповідних діянь сьогодні дасть можливість притягнути відповідальних у майбутньому навіть через десятки років. Більше того, засуджені за міжнародні злочини не підлягають амністії, якої вимагає Росія у рамках Мінського процесу. 

 

Під час зустрічі правозахисники і автори проекту закону проінформують про ситуацію навколо проблеми безкарності за воєнні злочини в Україні та роль у її подоланні законопроекту р.н. 2689, який приводить національне законодавство у відповідність до міжнароднародного гуманітарного та міжнародного кримінального права. Також наші експерти розкажуть про проблеми, з якими стикнулися під час підготовки проекту закону до другого читання та про спротив  з боку різних політичних сил. 

 

Спікерами та спікерками заходу будуть:

 

  • 📌 Денис Монастирський, голова Комітету Верховної Ради України з питань правоохоронної діяльності
  • 📌 Гюндуз Мамедов, заступник Генерального прокурора України;
  • 📌 Костянтин Задоя, кандидат юридичних наук, доцент кафедри кримінального права та кримінології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, автор законопроекту 2689;
  • 📌 Антон Кориневич, Постійний Представник Президента України в Автономній Республіці Крим 
  • 📌 Virginie Amato, регіональний координатор з Європи, Коаліція при Міжнародному кримінальному суді (CICC);  
  • 📌 David Donat Cattin, доктор юридичних наук, Генеральний секретар, парламентарі з глобальних дій (PGA);
  • 📌 Олександра Матвійчук, голова правління Центру громадянських свобод;
  • 📌 Скотт Мартін, керуючий партнер, ТОВ “Дотримання глобальних прав” (Global Rights Compliance LLP), Служба з міжнародних юридичних консультацій (International Legal Advisory Services)
  • 📌 Олександр Грищенко, колишній незаконно утримуваний 

 

Контактна особа: Сніжана Дяченко, +38 063 190 2506, ccl.org.ua@gmail.com

 

Довідково: Платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що займаються вирішенням системних проблем законодавства та практики для захисту фундаментальних прав людини. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр прав людини ZMINA, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів”, Євромайдан SOS та інші. Координацію роботи платформи здійснює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

Заява Правозахисного порядку денного щодо законопроекту «Про Службу безпеки України», який створює ризики для прав людини

6 Листопада, 2020

Заява Правозахисного порядку денного щодо законопроекту 

№3196 “Про Службу безпеки України”, який створює ризики для прав людини

 

16 жовтня Комітет Верховної Ради України з питань національної безпеки, оборони та розвідки прийняв рішення рекомендувати включити до порядку денного ВРУ законопроект № 3196 “Про Службу безпеки України” щодо удосконалення організаційно-правових засад діяльності Служби безпеки України. Перша редакція проекту закону, подана у березні 2020 року Президентом України, не витримала критики правозахисників, оскільки запропоновані положення суперечили Конституції України і міжнародному праву. У зв’язку з цим законопроект було відправлено на повторне перше читання.

 

Доопрацьований Комітетом проект закону, однак, повторює більшість критикованих положень першої редакції. Законопроект розширює повноваження СБУ і створює передумови для системного порушення прав людини. Це означає, що проект закону № 3196 не дозволить реформувати Службу безпеки України згідно з вимогами міжнародного права і відповідно до найкращих практик демократичних держав. 

 

Рекомендація Ради Європи № 1402 (1999), рекомендації Венеціанської Комісії Ради Європи та ООН радять державам розділяти функції спеціальних служб по захисту національної безпеки та правоохоронних органів. Міжнародний пакт ООН про громадянські та політичні права та Європейська Конвенція захисту прав людини встановлюють стандарти обмеження прав і свобод людини, зокрема, права на життя, права на свободу та особисту недоторканість, право на справедливий суд, свободи слова та інформації, права на приватне життя та інших. Проект Закону про СБУ не відповідає цим вимогам та рекомендаціям.

 

Викликають занепокоєння передусім нечіткі положення законопроекту щодо повноважень СБУ та відсутності системи незалежного контролю за діяльністю Служби. По-перше, проект закону закріплює за СБУ правоохоронні функції (“оперативно-розшукову діяльність” і “досудове розслідування кримінальних правопорушень, що становить загрозу державній безпеці, віднесених до підслідності слідчих органів Служби безпеки України”), не створюючи при цьому запобіжників проти перевищення повноважень. Цим положенням закон і надалі залишає спецслужбі простір для зловживань і порушення прав людини. Йдеться, наприклад, про ризики необгрунтованого переслідування опозиції, журналістів, громадських активістів, що може здійснюватися в інтересах приватних осіб або окремих політичних груп, які мають вплив на спецслужбу. В демократичних державах служби безпеки, як правило, позбавлені правоохоронних функцій, або ж існують законні запобіжники, які не допускають використання правоохоронних повноважень в іншій діяльності спецслужби. З іншого боку, більш широкі повноваження спецслужб не можуть використовуватися для розслідування злочинів, оскільки їхня основна мета є захист національної безпеки.

 

По-друге, збереження правоохоронних повноважень СБУ породжує інші обмеження прав людини. Законопроект не звужує коло співробітників СБУ, які можуть застосовувати заходи примусу (фізичного впливу, спеціальних засобів і вогнепальної зброї), та не передбачає чітких механізмів контролю дотримання прав людини в СБУ. Проекту закону бракує положень про правила і процедури для запобігання чи розслідування можливих випадків катувань чи нелюдського поводження в СБУ. Тобто наразі законопроект не містить гарантій свободи від катування або нелюдського чи такого, що принижує гідність, поводження або покарання, як того вимагає міжнародне право.

 

Більше того, законопроект надає СБУ право затримувати осіб, підозрюваних у вчиненні злочинів. Але оскільки СБУ є більш закритим органом, на відміну від поліції, співробітники СБУ не зобов’язані називатися при затриманні і можуть не повідомляти про затримання Центри безоплатної правової допомоги. Відповідно, затримана особа може бути позбавлена як можливості оскаржити правомірність дій СБУ, так і гарантованого їй права на правову допомогу. Крім того, в таких справах СБУ часто засекречує матеріали справ і вимагає наявності доступу до державної таємниці у адвоката. Цей дозвіл надається СБУ і може бути відкликаний у будь-який момент, також дозвіл може бути не надано адвокату. Це суттєво звужує можливості особи обирати собі захисника. Це один з багатьох прикладів, коли змішування правоохоронних повноважень та функції спецслужб суттєво звужує обсяг прав людини й тому не є практикою, прийнятною для демократичних країн. 

 

Доопрацьований проект закону також дозволяє СБУ здійснювати прямий і безоплатний доступ до всіх баз даних та вимагати від усіх суб’єктів надання інформації. Додамо, що проект не містить чітких положень про зберігання, знищення і поширення інформації (а саме, оприлюднення у ЗМІ). Це породжує серйозні загрози необмеженому втручанню СБУ у приватне життя громадян та поширення персональних даних особи без її відома. Натомість, закон повинен визначати детальні процедури і підстави отримання інформації від державних установ, юридичних чи фізичних осіб, а також передбачати систему контролю та нагляду за здійсненням цих повноважень. У законі мають бути перелічені державні бази даних, до яких СБУ може мати доступ, а інформація від недержавних юридичних чи фізичних осіб може бути надана СБУ винятково за рішенням суду. 

 

Зрештою, проект закону не створює систему незалежного контролю за діяльністю СБУ та не зобов’язує Службу співпрацювати з наглядовими органами. Так само доопрацьований законопроект не передбачає правових наслідків для СБУ в разі відсутності щорічного звіту чи надання неправдивої інформації. Положення законопроекту не дозволять реалізувати контроль за СБУ, що збільшує ризик зловживань і порушень прав людини. 

 

Доречно також зауважити, що робоча група щодо доопрацювання законопроекту проігнорувала  пропозиції правозахисників, внаслідок чого участь у цій робочій групі втратила будь-який сенс. Учасники робочої групи від СБУ наполегливо продавлювали своє бачення законопроекту, залишаючи його недоліки.

 

З огляду на вищезазначене, Правозахисний порядок денний звертається до народних депутатів із проханням не підтримувати законопроект про СБУ, який створює значні ризики порушень прав людини спецслужбою. Ми закликаємо депутатів відхилити Проєкт Закону № 3196-д «Про внесення змін до Закону України «Про Службу безпеки України» щодо удосконалення організаційно-правових засад діяльності Служби безпеки України»  та повернутися до процесу публічних консультацій  з експертами щодо реформи Служби безпеки України на засадах поваги до прав людини, законності, легітимності та обґрунтованості обсягу та порядку здійснення повноважень Службою безпеки України. Крм того,  внести відповідні положення про позбавлення СБУ правоохоронних функцій, визначити чіткі запобіжники проти зловживання повноваженнями СБУ у сфері прав людини та передбачити детальні процедури і механізми, покликані створити ефективну систему незалежного контролю над СБУ. 

 

Довідково: Платформа “Правозахисний порядок денний” неформальна коаліція правозахисних організацій, що займаються вирішенням системних проблем законодавства та практики для захисту фундаментальних прав людини. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр прав людини ZMINA, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів”, Євромайдан SOS та інші. Координацію роботи платформи здійснює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com 

 

Центр громадянських свобод

Центр прав людини ZMINA

Громадська організація “Український інститут з прав людини”

Медійна ініціатива за права людини

Луганський обласний правозахисний центр «Альтернатива»

American Bar Association Rule of Law Initiative 

Центр досліджень правоохоронної діяльності

Харківська правозахисна група

Лабораторія цифрової безпеки

Українська Гельсінська спілка з прав людини

Навіщо Україні закон про воєнні злочини

26 Серпня, 2020

Розстріл «зеленого коридору» під Іловайськом, обстріли Маріуполя, влучання в автобус під Волновахою, викрадення та катування людей в окупованому Донбасі, політичні переслідування в Криму… Свідчення очевидців і жертв конфлікту говорять про те, що існують тисячі виконавців.

 

На жаль, навіть коли вдається їх затримати, кримінальні провадження ведуться по загальнокримінальних статтях. Голова Центру громадянських свобод Olexandra Matviychuk наголошує, що це призводить до печальних наслідків

 

«По-перше, такі справи можуть закрити, якщо у встановлений термін не будуть зібрані докази. По-друге, злочинців можуть помилувати або амністувати. Ми знаходимося в складному процесі переговорів… РФ викручує всім руки, щоб амністувати військових злочинців. Тільки правильна кваліфікація може зупинити це раз і назавжди. У Кримінальному кодексі України відповідальність за злочини проти людяності не передбачена взагалі, а військові злочини виписані так, що їх майже неможливо застосувати на практиці. За всі ці сім років у нас є лише два вироки за військові злочини. При цьому, один термін – за репост і заклики до війни. Але, очевидно, що злочинів далеко не два» – підкреслює голова Центру цивільних свобод Олександра Матвійчук.

 

Читайте у великому матеріалі УНІАН:

Звернення Правозахисного порядку денного на підтримку проекту Закону про воєнних злочинців

10 Липня, 2020

Звернення Правозахисного порядку денного на підтримку проекту Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо імплементації норм міжнародного кримінального та гуманітарного права” р.н. 2689

 

Платформа правозахисних організацій «Правозахисний порядок денний» разом з  українськими експертами та науковцями, з початку російської окупації Криму та збройного конфлікту на Донбасі  піднімають проблему безкарності за воєнні злочини та злочини проти людяності. Саме тому правозахисники та експерти підтримують законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо імплементації норм міжнародного кримінального та гуманітарного права”  р.н.2689 (далі – Законопроект).

 

На шостому році війни із Росією українське законодавство досі не має правових інструментів для покарання воєнних злочинців. У Кримінальному кодексі України не передбачено відповідальності за злочини проти людяності, а положення щодо воєнних злочинів не повною мірою відповідають вимогам міжнародного права. 

 

Цю проблему покликаний вирішити законопроект р.н. 2689, який підготовлено з метою надання можливості адекватного та ефективного кримінального переслідування у рамках правової системи України осіб, які вчинили найтяжчі злочини за міжнародним правом. 

 

Цей проект закону ініційований народними депутатами, розроблений правозахисниками, науковцями та міжнародними експертами на виконання Плану дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року, рішення Ради національної безпеки та оборони України від 25 січня 2015 року «Про надзвичайні заходи протидії російській загрозі та проявам тероризму, підтримуваним Російською Федерацією» та низки резолюцій Парламентської Асамблеї Ради Європи. 

 

Законопроект є удосконаленим варіантом Проекту закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення гармонізації кримінального законодавства з положеннями міжнародного права (р.н.9438), що був прийнятий Верховною Радою України у першому читанні минулого року, з урахуванням зауважень та пропозицій, що надійшли від практиків, науковців і міжнародних експертів.

 

На ухвалення цього законопроекту чекають десятки тисяч людей, які стали жертвами російської збройної агресії. Саме за цим законом Україна має судити представників незаконних збройних формувань, які утримують та катують людей на окупованих територіях. Саме за цим законом Україна має притягнути до відповідальності винних у грубих порушеннях міжнародного права, які сталися під час боїв під Іловайськом та Дебальцевим, розстрілі житлових кварталів Маріуполя, знищенні автобусу під Волновахою, винних у скоєнні воєнних злочинів та злочинів проти людяності в тимчасово окупованих Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, зокрема переслідуванні кримських татар та українських активістів, катуванні та насильницьких зникненнях, переміщенні громадян РФ на тимчасово окупований півострів тощо.

 

Зволікання із ухваленням проекту закону уже призводить до невідворотніх наслідків. Міжнародні злочини не мають терміну давності, тому правильна кваліфікація відповідних діянь сьогодні дасть можливість притягнути відповідальних у майбутньому навіть через десятки років. Більше того, засуджені за міжнародні злочини не підлягають амністії, якої вимагає Росія у рамках Мінського процесу.

 

З огляду на викладене, правозахисні організації звертаються до народних депутатів України із проханням покласти край безкарності за міжнародні злочини, внести до порядку денного законопроект №2689 і невідкладно ухвалити його у першому читанні.

 

Довідково: Платформа “Правозахисний порядок денний” неформальна коаліція правозахисних організацій, що займаються вирішенням системних проблем законодавства та практики для захисту фундаментальних прав людини. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр прав людини ZMINA, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів”, Євромайдан SOS та інші. Координацію роботи платформи здійснює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

 

Центр громадянських свобод

Центр прав людини ZMINA

Харківська правозахисна група

Українська Гельсінська спілка з прав людини

Освітній дім прав людини – Чернігів

Центр політико-правових реформ

Луганський обласний правозахисний центр “Альтернатива”

Асоціація УМДПЛ

ГО Гельсінська ініціатива-ХХІ 

Український незалежний центр політичних досліджень

Громадський холдинг «ГРУПА ВПЛИВУ» 

Іншої авторитетної судової інстанції, яка може засудити Путіна не існує — Матвійчук про необхідність Римського статуту

1 Липня, 2020

Голова правління Центру громадянських свобод Олександра Матвійчук розповідає про те, що таке Римський статут і навіщо він потрібен Україні!

Джерело – радіоефір Громадського радіо

 

Правозахисники і експерти про реформу інституту Уповноваженого з прав людини

17 Червня, 2020

Правозахисники й експерти обговорили реформу інституту Уповноваженого з прав людини при Верховній Раді

Що не так з його функціями зараз? І що потрібно змінити, щоб людина на цій посаді дійсно могла захищати права людини? Про це – в цитатах наших спікерів.

Запис онлайн-дискусії за посиланням

 

Онлайн-дискусія «Що має зробити парламент для посилення інституту Уповноваженого з прав людини»

21 Травня, 2020

Правозахисні організації та міжнародні експерти багато років говорять про недоліки базового Закону України, який регулює діяльність Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Питання викликає запроваджений віковий ценз у 40 років для кандидатів на цю посаду, відсутність у законі згадки про офіси Уповноваженого у регіонах, гарантії незалежності, а також сильні та слабкі сторони повноважень інституту, зокрема для захисту людей під час війни та багато чого іншого.

Зареєстрований проект закону р.н. 3312 від 07.04.2020 на нашій пам’яті є першою  спробою на рівні парламенту України комплексно врегулювати питання посилення повноважень Уповноваженого з прав людини. Водночас у законопроекті міститься ряд дискусійних положень, які і виносяться на запропоновану Центром громадянських свобод онлайн-дискусію, що відбудеться 27 травня 2020 року о 12 годині

Учасниками та учасницями обговорення будуть: 

 

Тарас Тарасенко – народний депутат України, голова підкомітету з прав людини, автор законопроекту 

Ірина Кушнір – експертка  Українського Інституту прав людини 

Олександра Матвійчук – голова правління Центру громадянських свобод

Світлана Колишко – керівниця проекту ПРООН «Права людини для України»

Агне Ліманте – експертка спільного  проекту ЄС/Ради Європи “Європейський Союз та Рада Європи працюють разом задля посилення операційної спроможності Омбудсмана у захисті прав людини”, старша наукова співробітниця Інституту права (Литва), експертка проекту Twinning Ombudsman (2017-2019)

Віктор Барвіцький – представник Уповноваженого з питань дотримання права на інформацію та представництва в Конституційному Суді України 

Олександр Павліченко – виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини

Контактна особа: Марина Ліліченко, Центр громадянських свобод ccl.org.ua@gmail.com +38097 253 38 75

 

Для реєстрації прохання заповнити форму за посиланням: https://forms.gle/3PmYYBexFKKJYc9M7

 

Усім зареєстрованим учасникам буде відправлено лінк на відкриту трансляцію, яка відбудеться 27 травня 2020 року о 12 годині. 

Організації платформи Правозахисний порядок денний взяли участь у зустрічі з представниками Міжнародного кримінального суду

18 Лютого, 2020

Зустріч пройшла в офісі фонду «Відродження». За одним столом зібралися представники Центру Громадянських Свобод, Української гельсінської спілки з прав людини, Харківської правозахисної групи, Адвокатської дорадчої групи, Регіонального центру прав людини та Луганського обласного правозахисного центру «Альтернатива».

Окремо відзначимо, що представниці Центру Громадянських Свобод передали представникам з МКС статтю голови Центру Олександри Матвійчук, яка описала актуальний стан розслідування справ Майдану.

З текстом статті можна ознайомитись тут

Центр Громадянських Свобод на нараді зі Стамбульському протоколу

17 Лютого, 2020

Виконавча директорка нашого Центру Саша Романцова (Sasha Romantsova) бере участь в експертній нараді при уповноваженої прав людини в Україні на тему ефективного розслідування і документування тортур

Сьогодні в офісі омбудсмена проходить експертна нарада “На шляху до ефективного використання права
Стамбульського протоколу в Україні”

Стамбульський протокол – це керівництво по ефективному розслідуванню та документування тортур та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання.

У круглому столі беруть участь Йенс Модвіг, голова Комітету Організації Об’єднаних Націй проти катувань, представники державних органів, правозахисних організацій, національного превентивного механізму.

Серед актуальних питань, які будуть розглядатися:

– Які кроки необхідно зробити для
забезпечення ефективної реалізації СП,
наприклад, практичні або законодавчі
заходи?

– Якими є деякі багатообіцяючі можливості і
синергізм для просування вперед,
наприклад, більш активний діалог між
державою і громадянським суспільством?

– Якими є деякі нагальні проблеми, що
перешкоджають ефективній реалізації,
наприклад, політичні, інституційні чи
фінансові чинники?

 

ЦГС проведе прес-конференцію «Закон про воєнних злочинців: прийняти – не можна зволікати»

20 Січня, 2020

4 лютого, 14:30, Український кризовий медіа-центр,  вул. Хрещатик, 2

Контактна особа: Сергій, Центр громадянських свобод, ccl.org.ua@gmail.com, +38 068 715 02 96

 

На шостому році війни в Україні досі норма права не відповідає нормі життя. Ми говоримо про те, в Кримінальному кодексі України не передбачена відповідальність за злочини проти людяності, а перелік воєнних злочинів виписаний частково. 

 

Для вирішення законодавчих недоліків Правозахисний порядок денний* зібрав найкращих українських науковців, іноземних експертів та правозахисників, які спільно розробили законопроект, яким забезпечується повнота криміналізації “основних злочинів” за міжнародним правом – геноцид, агресія, злочини проти людяності і воєнні злочини, а також виконання міжнародних зобов’язань щодо запобігання безкарності у цих злочинах.

 

Наразі на опрацюванні у ВРУ перебуває проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо імплементації норм міжнародного кримінального та гуманітарного права», зареєстрований наприкінці грудня 2019 року за номером 2689. Цей законопроект є результатом роботи з вдосконалення проекту Закону України про воєнних злочинців, що був прийнятий Верховною Радою України у першому читанні минулого року, з врахуванням зауважень та пропозицій, що надійшли від практиків, науковців і міжнародних експертів. 

 

А це означає, що у тих, хто пройшов через пекло полону і воєнні злочини, є надія на справедливе правосуддя.

 

На прес-конференції правозахисники, автори законопроекту та представники Комітету ВРУ з питань правоохоронної діяльності розкажуть про те, чим є закон про воєнних злочинців, кого він захистить і чи допоможе він залучити до відповідальності тих, хто розраховує уникнути покарання завдяки амністії.


*Платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що займаються вирішенням системних проблем законодавства та практики для захисту фундаментальних прав людини. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр прав людини ZMINA, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів”, Євромайдан SOS та інші. Координацію роботи платформи здійснює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

 

💬 Спікери:

– Денис Монастирський – Голова Комітету з питань правоохоронної діяльності

– Олександра Матвійчук – Голова Центру громадянських свобод

– Антон Кориневич – постійний представник  Президента України в АР Крим

–  Вікторія Мозгова – експертка Українського інституту майбутнього

– Костянтин Задоя – доцент кафедри кримінального права та кримінології Київського національного університету імені Тараса Шевченка

– Олександр Грищенко – колишній полонений ОРДЛО

Спільна заява громадських організацій щодо ситуації в ДБР

19 Січня, 2020

Президенту України Володимиру Зеленському

Головам фракцій Верховної Ради

В. о.  директора Державного Бюро Розслідувань

Ірині Венедіктовій

Директору НАБУ  Артему Ситнику

 

Хочемо привернути увагу до вкрай небезпечної ситуації, яка склалась навколо конкурсу на посаду заступників директора ДБР.
Після призначення в.о. директора Ірина Венедіктова зазначила, що ДБР потребує перезавантаження і відновлення довіри з боку суспільства.
Проте перші ж кроки на цій посаді дають прямо протилежний результат.
Призначення конкурсу на посаду заступників з часом подання документів – три робочих дні, повна закритість конкурсу, непоінформованість ні кандидатів, які подали документи, ні громадськості про його перебіг. Залишення в ДБР заступників звільненого директора ДБР – О. Варченко і О. Буряка, остання інформація – щодо вірогідного призначення адвоката Януковича (Олександра Бабікова) заступником директора ДБР – все це не додає довіри відомству. На жаль, відсутність прозорості зазвичай і приводить до подібних результатів.

 

Звертаємо Вашу увагу, що призначення Олександра Бабікова не є можливим. І не лише тому, що це взагалі морально неприпустимо і страшно звучить “Адвокат Януковича буде курувати розслідуванням справ Майдану”. Це вже нищить довіру до ДБР на друзки – як з боку потерпілих, з боку слідчих, так і довіру суспільства в цілому.

В даного кандидата є очевидний прямий конфлікт інтересів. Оскільки кримінальні провадження, в яких він захищав свого клієнта – Януковича В.Ф. після втрати прокуратурою функцій слідства передані за підслідністю в ДБР. Керувати слідчими, які розслідують справу підозрюваного – клієнта керівника цих слідчих – порушення базових принципів кримінального процесу (принцип змагальності, верховенства права), норм закону про запобігання корупції.

 

Участь в якості захисника підозрюваного в кримінальному провадженні вимагає у адвоката формування певної позиції у справі, направленої на захист інтересів клієнта, щоб спростувати підозру, пом’якшити або виключити кримінальну відповідальність клієнта. Очевидно, що відповідна позиція, яку адвокат формував і обстоював тривалий час, а також співпраця з іншими захисниками (адвокати АО «Авер Лєкс»), в команді яких відбувався захист,  вступає в суперечність із службовими повноваженнями заступника ДБР, який буде курувати слідчі чи оперативні підрозділи, які розслідують ці самі кримінальні провадження.

 

Це природній конфлікт між слідством і захистом, який покладено в основу важливого принципу кримінального процесу – змагальності сторін. І в конкретних кримінальних провадженнях, які знаходяться в провадженні ДБР – за підозрою у вчиненні злочинів Януковичем В.Ф. цей конфлікт безпосередньо наявний – в жодному кримінальному провадженні, Янукович не визнавав вину у інкримінованих йому злочинах. Тобто позиція захисту у цих провадженнях суперечить позиції слідства. 

 

Тобто такий кандидат  з точки зору законодавства і здорового глузду не мав навіть пройти етап перевірки документів і бути допущеним до співбесіди. Інформація про те, що Бабіков – адвокат Януковича з’явилась в мережі ще в грудні 2019-го, ніщо не заважало перевірити зазначені провадження, з’ясувати, хто здійснював захист, і надати відповідну інформацію комісії. Проте очевидно, що це не було зроблено, або – ще гірше – конкурсна комісія також проігнорувала цю інформацію.

 

Заступник директора, який буде відповідати за діяльність слідчих  чи оперативних підрозділів, зокрема проводити заслуховування, аудит кримінальних проваджень (за словами директора ДБР), в яких він раніше здійснював захист, здійснювати інші організаційно-розпорядчі функції по відношенню до слідчих чи оперативних підрозділів, мати доступ до відповідної службової інформації – аналогічно буде знаходиться в стані конфлікту інтересів. І цей конфлікт інтересів буде впливати на об’єктивність і неупередженість прийняття рішень або на вчинення чи невчинення Бабіковим О.П. дій під час виконання зазначених повноважень.

 

  Особи, уповноважені на виконання функцій держави, зокрема – директор Державного бюро розслідувань і його заступники, зобов’язані згідно із ст. 28 ЗУ «Про запобігання корупції» вживати заходи щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів.

 

Подання документів і участь в конкурсі на посаду заступника директора ДБР особи із потенційним чи реальним конфліктом інтересів, який з’явиться на цій посаді,  вже свідчить про очевидну недоброчесність такої особи.

 

Бабіков О.П. обізнаний із тим, що він захищав Януковича В.Ф. у кримінальних провадженнях, які передані за підслідністю до ДБР, свідомо проігнорував цей факт і очевидно ввів в оману комісію. Або ж комісія проявила недостатню прискіпливість і добросовісність у вивченні і аналізі цього питання.

Призначення особи із конфліктом інтересів на посаду буде порушенням ст. 28 ЗУ «Про запобігання корупції» вже з боку директора ДБР.

 

За твердженнями потерпілих, в.о. директора ДБР на зустрічі з ними  14.01.2020 р. фактично зазначила, що комісія з добору кандидатів на посади першого заступника та заступників Директора ДБР проігнорувала вимоги ст. 28 ЗУ «Про запобігання корупції». А в.о. директора ДБР в разі проходження Бабіковим О.П. «спецперевірки» допускає можливість порушити вимоги цієї статті і призначити його заступником. А потім «пояснити» своє рішення.

 

Ми вважаємо, що саме недотримання порядку призначення і проведення конкурсу та непрозорість процесу допускає можливість таких результатів конкурсу.

Ми вважаємо недопустимим порушення законодавства про запобігання корупції, яке неодмінно відбудеться в разі такого призначення.

Ми вважаємо, що це шлях до повної втрати довіри до ДБР як до правоохоронного органа взагалі.

 

І тому ПРОСИМО ВАС:

 

1️) Не допустити призначення адвоката Януковича Бабікова О.П. на посаду одного з заступників директора ДБР;

2) Провести повторний конкурс на цю посаду – прозоро і з дотриманням Закону;

3) Оприлюднити повну інформацію про перебіг проведення конкурсу;

4) В подальшому не допускати дій і рішень, які продовжують нищити репутацію бюро.

 

ПІДПИСАНТИ:

 

  1. ГО “ОПІРОРГ”
  2. ГО «Родина Героїв Небесної Сотні»
  3. ГО “Адвокатська Дорадча Група”
  4. БО БФ Комбат-ЮА
  5. Світлана Матвієнко, Лабораторія законодавчих ініціатив
  6. ГО “Правозахисна Ініціатива”
  7. ГО Народний Тил
  8. ГО Правозахисний центр ДІЯ
  9. ГО «Школа Медіапатріотів»
  10. ГО Медійна ініціатива за права людини
  11. Центр прав людини ZMINA
  12. ГО “Всеукраїнський молодіжний рух “Національний Альянс”
  13. ГО Харківський Антикорупційний Центр
  14. Центр громадянських свобод
  15. Благодійний фонд “Восток-SOS”
Результаты поиска:

Брифінг-зустріч – Сім років безкарності за воєнні злочини. Що має зробити Україна?

10 Листопада, 2020

Сім років безкарності за воєнні злочини. Що має зробити Україна?

 

 

дата: 11 листопада 2020 о 12:30 год.

місце: м. Київ,  Український кризовий медіа центр (УКМЦ) 

онлайн: Zoom ttps://us02web.zoom.us/j/82908696972?pwd=ckFkRFB1aU5JVWZGYW9HSk45Unh5dz09

Ідентифікатор конференції: 829 0869 6972 Код доступа: 676932

Skype для бізнесу: https://us02web.zoom.us/skype/82908696972

 

На сьомому році війни із Росією українське законодавство досі не має правових інструментів для покарання воєнних злочинців. У Кримінальному кодексі України не передбачено відповідальності за злочини проти людяності, а положення щодо воєнних злочинів не повною мірою відповідають вимогам міжнародного права. Цю проблему покликаний вирішити законопроект р.н. 2689, який підготовлено з метою надання можливості адекватного та ефективного кримінального переслідування у рамках правової системи України осіб, які вчинили найтяжчі злочини за міжнародним правом. 

 

Цей проект закону ініційований народними депутатами, розроблений правозахисниками, науковцями та міжнародними експертами на виконання Плану дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року, рішення Ради національної безпеки та оборони України від 25 січня 2015 року «Про надзвичайні заходи протидії російській загрозі та проявам тероризму, підтримуваним Російською Федерацією» та низки резолюцій Парламентської Асамблеї Ради Європи. 

 

На ухвалення цього законопроекту усі ці роки чекають десятки тисяч людей, які стали жертвами збройного конфлікту. Наразі законопроект готується на ІІ читання у Верховній Раді України, але зволікання із ухваленням проекту закону уже призводить до невідворотних наслідків. Міжнародні злочини не мають терміну давності, тому правильна кваліфікація відповідних діянь сьогодні дасть можливість притягнути відповідальних у майбутньому навіть через десятки років. Більше того, засуджені за міжнародні злочини не підлягають амністії, якої вимагає Росія у рамках Мінського процесу. 

 

Під час зустрічі правозахисники і автори проекту закону проінформують про ситуацію навколо проблеми безкарності за воєнні злочини в Україні та роль у її подоланні законопроекту р.н. 2689, який приводить національне законодавство у відповідність до міжнароднародного гуманітарного та міжнародного кримінального права. Також наші експерти розкажуть про проблеми, з якими стикнулися під час підготовки проекту закону до другого читання та про спротив  з боку різних політичних сил. 

 

Спікерами та спікерками заходу будуть:

 

  • 📌 Денис Монастирський, голова Комітету Верховної Ради України з питань правоохоронної діяльності
  • 📌 Гюндуз Мамедов, заступник Генерального прокурора України;
  • 📌 Костянтин Задоя, кандидат юридичних наук, доцент кафедри кримінального права та кримінології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, автор законопроекту 2689;
  • 📌 Антон Кориневич, Постійний Представник Президента України в Автономній Республіці Крим 
  • 📌 Virginie Amato, регіональний координатор з Європи, Коаліція при Міжнародному кримінальному суді (CICC);  
  • 📌 David Donat Cattin, доктор юридичних наук, Генеральний секретар, парламентарі з глобальних дій (PGA);
  • 📌 Олександра Матвійчук, голова правління Центру громадянських свобод;
  • 📌 Скотт Мартін, керуючий партнер, ТОВ “Дотримання глобальних прав” (Global Rights Compliance LLP), Служба з міжнародних юридичних консультацій (International Legal Advisory Services)
  • 📌 Олександр Грищенко, колишній незаконно утримуваний 

 

Контактна особа: Сніжана Дяченко, +38 063 190 2506, ccl.org.ua@gmail.com

 

Довідково: Платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що займаються вирішенням системних проблем законодавства та практики для захисту фундаментальних прав людини. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр прав людини ZMINA, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів”, Євромайдан SOS та інші. Координацію роботи платформи здійснює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

Заява Правозахисного порядку денного щодо законопроекту «Про Службу безпеки України», який створює ризики для прав людини

6 Листопада, 2020

Заява Правозахисного порядку денного щодо законопроекту 

№3196 “Про Службу безпеки України”, який створює ризики для прав людини

 

16 жовтня Комітет Верховної Ради України з питань національної безпеки, оборони та розвідки прийняв рішення рекомендувати включити до порядку денного ВРУ законопроект № 3196 “Про Службу безпеки України” щодо удосконалення організаційно-правових засад діяльності Служби безпеки України. Перша редакція проекту закону, подана у березні 2020 року Президентом України, не витримала критики правозахисників, оскільки запропоновані положення суперечили Конституції України і міжнародному праву. У зв’язку з цим законопроект було відправлено на повторне перше читання.

 

Доопрацьований Комітетом проект закону, однак, повторює більшість критикованих положень першої редакції. Законопроект розширює повноваження СБУ і створює передумови для системного порушення прав людини. Це означає, що проект закону № 3196 не дозволить реформувати Службу безпеки України згідно з вимогами міжнародного права і відповідно до найкращих практик демократичних держав. 

 

Рекомендація Ради Європи № 1402 (1999), рекомендації Венеціанської Комісії Ради Європи та ООН радять державам розділяти функції спеціальних служб по захисту національної безпеки та правоохоронних органів. Міжнародний пакт ООН про громадянські та політичні права та Європейська Конвенція захисту прав людини встановлюють стандарти обмеження прав і свобод людини, зокрема, права на життя, права на свободу та особисту недоторканість, право на справедливий суд, свободи слова та інформації, права на приватне життя та інших. Проект Закону про СБУ не відповідає цим вимогам та рекомендаціям.

 

Викликають занепокоєння передусім нечіткі положення законопроекту щодо повноважень СБУ та відсутності системи незалежного контролю за діяльністю Служби. По-перше, проект закону закріплює за СБУ правоохоронні функції (“оперативно-розшукову діяльність” і “досудове розслідування кримінальних правопорушень, що становить загрозу державній безпеці, віднесених до підслідності слідчих органів Служби безпеки України”), не створюючи при цьому запобіжників проти перевищення повноважень. Цим положенням закон і надалі залишає спецслужбі простір для зловживань і порушення прав людини. Йдеться, наприклад, про ризики необгрунтованого переслідування опозиції, журналістів, громадських активістів, що може здійснюватися в інтересах приватних осіб або окремих політичних груп, які мають вплив на спецслужбу. В демократичних державах служби безпеки, як правило, позбавлені правоохоронних функцій, або ж існують законні запобіжники, які не допускають використання правоохоронних повноважень в іншій діяльності спецслужби. З іншого боку, більш широкі повноваження спецслужб не можуть використовуватися для розслідування злочинів, оскільки їхня основна мета є захист національної безпеки.

 

По-друге, збереження правоохоронних повноважень СБУ породжує інші обмеження прав людини. Законопроект не звужує коло співробітників СБУ, які можуть застосовувати заходи примусу (фізичного впливу, спеціальних засобів і вогнепальної зброї), та не передбачає чітких механізмів контролю дотримання прав людини в СБУ. Проекту закону бракує положень про правила і процедури для запобігання чи розслідування можливих випадків катувань чи нелюдського поводження в СБУ. Тобто наразі законопроект не містить гарантій свободи від катування або нелюдського чи такого, що принижує гідність, поводження або покарання, як того вимагає міжнародне право.

 

Більше того, законопроект надає СБУ право затримувати осіб, підозрюваних у вчиненні злочинів. Але оскільки СБУ є більш закритим органом, на відміну від поліції, співробітники СБУ не зобов’язані називатися при затриманні і можуть не повідомляти про затримання Центри безоплатної правової допомоги. Відповідно, затримана особа може бути позбавлена як можливості оскаржити правомірність дій СБУ, так і гарантованого їй права на правову допомогу. Крім того, в таких справах СБУ часто засекречує матеріали справ і вимагає наявності доступу до державної таємниці у адвоката. Цей дозвіл надається СБУ і може бути відкликаний у будь-який момент, також дозвіл може бути не надано адвокату. Це суттєво звужує можливості особи обирати собі захисника. Це один з багатьох прикладів, коли змішування правоохоронних повноважень та функції спецслужб суттєво звужує обсяг прав людини й тому не є практикою, прийнятною для демократичних країн. 

 

Доопрацьований проект закону також дозволяє СБУ здійснювати прямий і безоплатний доступ до всіх баз даних та вимагати від усіх суб’єктів надання інформації. Додамо, що проект не містить чітких положень про зберігання, знищення і поширення інформації (а саме, оприлюднення у ЗМІ). Це породжує серйозні загрози необмеженому втручанню СБУ у приватне життя громадян та поширення персональних даних особи без її відома. Натомість, закон повинен визначати детальні процедури і підстави отримання інформації від державних установ, юридичних чи фізичних осіб, а також передбачати систему контролю та нагляду за здійсненням цих повноважень. У законі мають бути перелічені державні бази даних, до яких СБУ може мати доступ, а інформація від недержавних юридичних чи фізичних осіб може бути надана СБУ винятково за рішенням суду. 

 

Зрештою, проект закону не створює систему незалежного контролю за діяльністю СБУ та не зобов’язує Службу співпрацювати з наглядовими органами. Так само доопрацьований законопроект не передбачає правових наслідків для СБУ в разі відсутності щорічного звіту чи надання неправдивої інформації. Положення законопроекту не дозволять реалізувати контроль за СБУ, що збільшує ризик зловживань і порушень прав людини. 

 

Доречно також зауважити, що робоча група щодо доопрацювання законопроекту проігнорувала  пропозиції правозахисників, внаслідок чого участь у цій робочій групі втратила будь-який сенс. Учасники робочої групи від СБУ наполегливо продавлювали своє бачення законопроекту, залишаючи його недоліки.

 

З огляду на вищезазначене, Правозахисний порядок денний звертається до народних депутатів із проханням не підтримувати законопроект про СБУ, який створює значні ризики порушень прав людини спецслужбою. Ми закликаємо депутатів відхилити Проєкт Закону № 3196-д «Про внесення змін до Закону України «Про Службу безпеки України» щодо удосконалення організаційно-правових засад діяльності Служби безпеки України»  та повернутися до процесу публічних консультацій  з експертами щодо реформи Служби безпеки України на засадах поваги до прав людини, законності, легітимності та обґрунтованості обсягу та порядку здійснення повноважень Службою безпеки України. Крм того,  внести відповідні положення про позбавлення СБУ правоохоронних функцій, визначити чіткі запобіжники проти зловживання повноваженнями СБУ у сфері прав людини та передбачити детальні процедури і механізми, покликані створити ефективну систему незалежного контролю над СБУ. 

 

Довідково: Платформа “Правозахисний порядок денний” неформальна коаліція правозахисних організацій, що займаються вирішенням системних проблем законодавства та практики для захисту фундаментальних прав людини. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр прав людини ZMINA, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів”, Євромайдан SOS та інші. Координацію роботи платформи здійснює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com 

 

Центр громадянських свобод

Центр прав людини ZMINA

Громадська організація “Український інститут з прав людини”

Медійна ініціатива за права людини

Луганський обласний правозахисний центр «Альтернатива»

American Bar Association Rule of Law Initiative 

Центр досліджень правоохоронної діяльності

Харківська правозахисна група

Лабораторія цифрової безпеки

Українська Гельсінська спілка з прав людини

Навіщо Україні закон про воєнні злочини

26 Серпня, 2020

Розстріл «зеленого коридору» під Іловайськом, обстріли Маріуполя, влучання в автобус під Волновахою, викрадення та катування людей в окупованому Донбасі, політичні переслідування в Криму… Свідчення очевидців і жертв конфлікту говорять про те, що існують тисячі виконавців.

 

На жаль, навіть коли вдається їх затримати, кримінальні провадження ведуться по загальнокримінальних статтях. Голова Центру громадянських свобод Olexandra Matviychuk наголошує, що це призводить до печальних наслідків

 

«По-перше, такі справи можуть закрити, якщо у встановлений термін не будуть зібрані докази. По-друге, злочинців можуть помилувати або амністувати. Ми знаходимося в складному процесі переговорів… РФ викручує всім руки, щоб амністувати військових злочинців. Тільки правильна кваліфікація може зупинити це раз і назавжди. У Кримінальному кодексі України відповідальність за злочини проти людяності не передбачена взагалі, а військові злочини виписані так, що їх майже неможливо застосувати на практиці. За всі ці сім років у нас є лише два вироки за військові злочини. При цьому, один термін – за репост і заклики до війни. Але, очевидно, що злочинів далеко не два» – підкреслює голова Центру цивільних свобод Олександра Матвійчук.

 

Читайте у великому матеріалі УНІАН:

Звернення Правозахисного порядку денного на підтримку проекту Закону про воєнних злочинців

10 Липня, 2020

Звернення Правозахисного порядку денного на підтримку проекту Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо імплементації норм міжнародного кримінального та гуманітарного права” р.н. 2689

 

Платформа правозахисних організацій «Правозахисний порядок денний» разом з  українськими експертами та науковцями, з початку російської окупації Криму та збройного конфлікту на Донбасі  піднімають проблему безкарності за воєнні злочини та злочини проти людяності. Саме тому правозахисники та експерти підтримують законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо імплементації норм міжнародного кримінального та гуманітарного права”  р.н.2689 (далі – Законопроект).

 

На шостому році війни із Росією українське законодавство досі не має правових інструментів для покарання воєнних злочинців. У Кримінальному кодексі України не передбачено відповідальності за злочини проти людяності, а положення щодо воєнних злочинів не повною мірою відповідають вимогам міжнародного права. 

 

Цю проблему покликаний вирішити законопроект р.н. 2689, який підготовлено з метою надання можливості адекватного та ефективного кримінального переслідування у рамках правової системи України осіб, які вчинили найтяжчі злочини за міжнародним правом. 

 

Цей проект закону ініційований народними депутатами, розроблений правозахисниками, науковцями та міжнародними експертами на виконання Плану дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року, рішення Ради національної безпеки та оборони України від 25 січня 2015 року «Про надзвичайні заходи протидії російській загрозі та проявам тероризму, підтримуваним Російською Федерацією» та низки резолюцій Парламентської Асамблеї Ради Європи. 

 

Законопроект є удосконаленим варіантом Проекту закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення гармонізації кримінального законодавства з положеннями міжнародного права (р.н.9438), що був прийнятий Верховною Радою України у першому читанні минулого року, з урахуванням зауважень та пропозицій, що надійшли від практиків, науковців і міжнародних експертів.

 

На ухвалення цього законопроекту чекають десятки тисяч людей, які стали жертвами російської збройної агресії. Саме за цим законом Україна має судити представників незаконних збройних формувань, які утримують та катують людей на окупованих територіях. Саме за цим законом Україна має притягнути до відповідальності винних у грубих порушеннях міжнародного права, які сталися під час боїв під Іловайськом та Дебальцевим, розстрілі житлових кварталів Маріуполя, знищенні автобусу під Волновахою, винних у скоєнні воєнних злочинів та злочинів проти людяності в тимчасово окупованих Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, зокрема переслідуванні кримських татар та українських активістів, катуванні та насильницьких зникненнях, переміщенні громадян РФ на тимчасово окупований півострів тощо.

 

Зволікання із ухваленням проекту закону уже призводить до невідворотніх наслідків. Міжнародні злочини не мають терміну давності, тому правильна кваліфікація відповідних діянь сьогодні дасть можливість притягнути відповідальних у майбутньому навіть через десятки років. Більше того, засуджені за міжнародні злочини не підлягають амністії, якої вимагає Росія у рамках Мінського процесу.

 

З огляду на викладене, правозахисні організації звертаються до народних депутатів України із проханням покласти край безкарності за міжнародні злочини, внести до порядку денного законопроект №2689 і невідкладно ухвалити його у першому читанні.

 

Довідково: Платформа “Правозахисний порядок денний” неформальна коаліція правозахисних організацій, що займаються вирішенням системних проблем законодавства та практики для захисту фундаментальних прав людини. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр прав людини ZMINA, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів”, Євромайдан SOS та інші. Координацію роботи платформи здійснює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

 

Центр громадянських свобод

Центр прав людини ZMINA

Харківська правозахисна група

Українська Гельсінська спілка з прав людини

Освітній дім прав людини – Чернігів

Центр політико-правових реформ

Луганський обласний правозахисний центр “Альтернатива”

Асоціація УМДПЛ

ГО Гельсінська ініціатива-ХХІ 

Український незалежний центр політичних досліджень

Громадський холдинг «ГРУПА ВПЛИВУ» 

Іншої авторитетної судової інстанції, яка може засудити Путіна не існує — Матвійчук про необхідність Римського статуту

1 Липня, 2020

Голова правління Центру громадянських свобод Олександра Матвійчук розповідає про те, що таке Римський статут і навіщо він потрібен Україні!

Джерело – радіоефір Громадського радіо

 

Правозахисники і експерти про реформу інституту Уповноваженого з прав людини

17 Червня, 2020

Правозахисники й експерти обговорили реформу інституту Уповноваженого з прав людини при Верховній Раді

Що не так з його функціями зараз? І що потрібно змінити, щоб людина на цій посаді дійсно могла захищати права людини? Про це – в цитатах наших спікерів.

Запис онлайн-дискусії за посиланням