Викрадений у Херсоні волонтер Микола Петровський: історія справи та «засудження»

У середу, 27 вересня, незаконний «Верховний суд»  у тимчасово окупованому Криму засудив волонтера і мешканця Херсонщини Миколу Петровського до 16 років тюрми. Центр громадянських свобод розповідає про цю справу та те, як Росія вчергове порушує міжнародне право у ній. 

Біографія

Микола Петровський — громадянин України, уродженець Херсону, 1993 року народження. З 2010 до 2011 рік Микола навчався у Херсонському суднобудівному училищі — професії токаря. З 2011 до 2017 року був студентом у Херсонській Академії МВС, де отримав диплом юриста за спеціалізацією цивільне право. У 2012 та 2014 роках Микола потрапив у транспортну аварію, внаслідок якої у 2015 році йому надали групу інвалідності через ампутацію  частини лівої стопи та заміни її протезом. Микола проживав спільно зі своїми рідними, які йому й допомагали, а також з 2015 року він став отримувати допомогу за станом інвалідності, через яку не міг працевлаштуватися. Чоловік до арешту проживав на окупованій РФ території, у своєму рідному місті Херсон, разом із батьком та бабусею.

Арешт

27 березня 2022 року вдень Микола на сімейному автомобілі відправився розвести по місту їжу та воду близьким знайомим, які мали потребу. Але близько 17:00 чоловік перестав виходити на зв’язок, а його телефон був поза зоною.

28 березня 2022 року вранці російські силовики з нашивками «ФСБ» та «Росгвардії» під озброєним конвоєм доставили побитого Миколу за адресою його проживання, чим сильно налякали 88-річну бабусю, яку довелося відкачувати підручними засобами, тому що медиків не дозволили викликати. За адресою проживання силовики вилучили предмети, які вони назвали тротилом та патронами, викопавши їх на земельній ділянці поряд з будинком родини. При цьому, за словами батька Миколи, відомо, що одяг сина був у крові, він кульгав на здорову ногу, а коли син перевзувався, батько побачив почорнілі пальці на нозі, як після ударів електричним струмом.

Після описаного вторгнення силовиків до будинку родини жертви, вони також заарештували батька Миколи. Так, двох заарештованих чоловіків — Миколу та його батька — з мішками на головах відвезли у невідомому напрямку. Надалі батько розповів, що це були якісь гаражні бокси, де їх жорстко допитували понад добу, окремо один від одного. Батькові  Миколи травматично згадувати той день, але він пам’ятає, як чув страшні крики болю свого сина. 29 березня 2022 року чоловіка відпустили, сказавши: «Прощайся з сином». 1 квітня 2022 року Микола зателефонував мамі з незнайомого номера телефону, встигнувши лише сказати, що він живий. Потім його перервав невідомий, сказавши російською мовою: «У тебе 2 секунди, закінчуй розмову», після чого вона обірвалася.

Невідомість

29 вересня 2022 року, після понад 180 днів невідомості, мамі Миколи зателефонував хтось, хто представився адвокатом її сина, Флеровим Сергієм. Він повідомив, що Микола перебуває в СІЗО Сімферополя, і що його звинувачують у шпигунстві. Далі мама Миколи й названий адвокатом Миколи містер Флеров продовжили спілкування у WhatsApp. Там пан Флеров відправив частину ухвали суду про взяття під варту Миколи, починаючи з 29 вересня 2022 року. З неї стало відомо, що Миколу звинувачують у скоєнні злочину за статтею 276 КК РФ.

Також з цієї ухвали суду стало очевидно, що Миколу до 29 вересня 2022 року позбавили волі довільно — без оголошення причин арешту; незаконно — за відсутності будь-якого процесуального оформлення, що відповідає закону; та позасудово — на тривалий термін, що перевищує 180 днів, а це порушує положення Міжнародного гуманітарного права та статті 9 Пакту, що застосовується також і у міжнародних збройних конфліктах.

Катування

За словами батька Миколи відомо, що його син зазнавав тортур при арешті. Також із листів Миколи своїм рідним, які він передавав через пана Флерова у період з жовтня 2022 року до липня 2023 року, відомо, що його продовжували катувати: били, не надавали належної медичної допомоги, яку потребує людина з інвалідністю, морили голодом тощо. До того ж пан Флеров намагався переконати маму Миколи, що для його ж користі Миколі слід визнати провину у шпигунстві, а також просив жінку із цією метою приїхати до Сімферополя.

На момент арешту Миколи російськими силовиками, 27 березня 2022 року, Микола перебував на окупованій території Херсону, де він народився та проживав. Також він належить до цивільних осіб та є людиною з інвалідністю. При цьому стан здоров’я чоловіка та його інвалідність жодним чином не враховувалися російськими силовиками.

Арешт Миколи був довільним, оскільки мав незаконний характер, тобто здійснювався з невідомої причини, без оформлення та процедурних гарантій відповідно до встановленого закону. Поняття «довільність» також є ширшим і включає елементи несправедливості, відсутності передбачуваності та недотримання процесуальних гарантій, доцільності, необхідності та пропорційності. Щобільше, позасудовий арешт тривав 184 дні, здійснювався у повній невідомості у таємних місцях, без будь-яких засобів правового захисту, а також до Миколи застосовували тортури.

Так, в період з 1 квітня 2022 року до 29 вересня 2022 року, тобто протягом 182 днів, про долю Миколи нічого не було відомо. Також не відомо, на якій законній підставі Миколу арештували. Вилучені із землі так звані боєприпаси, нібито тротил і патрони, ніяк не в’яжуться з пред’явленим чоловікові, через 182 дні звинувачення у шпигунстві за російською кримінальною статтею 276 КК РФ.

Таємничий «вирок»

«Верховний суд» Криму визнав Миколу Петровського винними у шпигунстві в Криму. Йому призначили покарання у 16 років позбавлення волі з відбуванням у колонії суворого режиму. Суд кваліфікував дії підсудного за ст .276 КК РФ (шпигунство, в редакції ФЗ 190-ФЗ від 12.11.2012 року).

Розгляд кримінальної справи відбувався у закритому судовому засіданні, оскільки його матеріали становлять державну таємницю. Вирок не набрав законної сили.

Черговий плювок в Міжнародне гуманітарне право зі сторони РФ — це черговий фейковий вирок українцю 

Чергове знецінення цінності людського життя РФ і психологічний тиск на українське суспільство. Однак навіть в цих умовах людина лишається вірною собі й своїй державі, адже Микола у своєму листі перед винесенням вироку зазначає: «Сподіваюся, потраплю додому і побачимось ще з вами, а поки що можу тільки написати листа. Бережіть себе та своїх рідних, захистіть нашу Україну. Я не зміг. Нехай береже вас Бог, хто бореться і захищає наш дім, наших дітей, матерів, нашу землю! Обіймаю! Слава Україні!».

Ефективних засобів правового захисту Миколи та інших, кого увʼязнила РФ станом на сьогодні немає, оскільки з нечисленних заяв МКЧХ, а також експертів ООН, ми знаємо, що російська сторона не допускає до позбавлених волі українців представників МКЧХ і ООН, що означає необхідність докорінних змін в системі захисту цивільного населення під час збройної агресії.