Лист додому. Петиція щодо забезпечення права на листування українцям, які опинилися в неволі внаслідок російської агресії
Ми, небайдужі громадяни, правозахисники, представники громадських організацій, активісти та рідні військовополонених та цивільних увʼязнених, жертв насильницьких зникнень та свавільних затримань внаслідок агресії РФ в Україні, звертаємося до Міжнародного Комітету Червоного Хреста (надалі — МКЧХ), Генсекретаря ООН із проханням розв’язати проблему відсутності гарантованої міжнародним гуманітарним правом можливості листуватися із рідними для ув’язнених громадян України у зв’язку із російською агресією.
Міжнародний Комітет Червоного Хреста виконує великий обсяг гуманітарної роботи у межах своєї місії для полегшення страждань жертв війни, яку розпочала Росія. Водночас не вирішено низку гострих проблем, які ставлять під загрозу життя та здоров’я ув’язнених людей. Так, експерти ОБСЄ в останній доповіді від 25 квітня 2024 року детально описали численні порушення з боку Росії, серед яких відмова у наданні МКЧХ доступу до всіх ув’язнених, поширена практика катувань та жорстокого поводження, відсутність медичної допомоги пораненим та хворим, погані умови утримання та харчування тощо. Про ці воєнні злочини усі роки війни говорять представники ООН, українська влада, правозахисні організації, звільнені з російського полону люди.
Ми просимо МКЧХ активізувати зусилля та першочергово забезпечити затриманим громадянам України у зв’язку із російською агресією можливість листування із родичами та припинити страждання як військовополонених і цивільних, незаконно увʼязнених на території РФ та тимчасово окупованих територіях, так і їхніх рідних, що місяцями очікують звістки.
Право на листування військовополонених закріплено в 71 статті III Женевської конвенції, щодо цивільних таке право не регулюється, адже за міжнародним гуманітарним правом їх взагалі не можна утримувати. Та Росія порушує ці всі норми, залишаючи рідним найгірше — невідомість того, що відбувається з їхніми близькими. Саме листування часто є тією єдиною ниткою, яка тримає зв’язок між тими, хто в неволі й тими, хто їх чекає. Без листів родичі не знають, в якому стані їх рідна людина, в яких умовах її утримують та й взагалі — чи жива вона.
Нині тисячі цивільних українців перебувають в ув’язненні й невідомо, скільки Росія утримує військовополонених. Це означає, що сотні тисяч їхніх родичів та друзів щоденно зіштовхуються із жахом невідомості.
Ми звертаємося до світової спільноти та урядів країн-учасниць ООН застосувати усі економічні, правові, дипломатичні та інші дії, щоб змусити Росію поважати мандат Міжнародного Комітету Червоного Хреста та надати йому можливість здійснювати гуманітарну діяльність відповідно до положень міжнародного гуманітарного права.
