Відповідальність за злочини особового складу «групи Вагнера» в Україні

У цій інформаційній записці досліджується статус особового складу «Групи Вагнера» згідно з міжнародним гуманітарним правом (МГП) і наслідки такого статусу для їх судового переслідування за злочини, скоєні в Україні.

Спочатку в інформаційній записці розглядається статус особового складу приватних військових компаній (іноді їх також називають приватними військовими та охоронними компаніями) та наслідки для їх судового переслідування відповідно до МГП. По-друге, у ній проаналізовано статус особового складу «Групи Вагнера» в Україні, зокрема, розглянуто, чи є ці особи частиною збройних сил Росії. Насамкінець, у записці досліджується вплив статусу особового складу «Групи Вагнера» на перспективу їх переслідування та притягнення до відповідальності за злочини, скоєні в Україні.

Статус особового складу приватних військових компаній згідно з МГП

Статус особового складу приватних військових компаній у збройному конфлікті визначається МГП. Учасники приватних військових компаній у міжнародному збройному конфлікті є або цивільними, або комбатантами. Цей первинний статус цивільної особи чи комбатанта визначає: (a) чи має особа право брати безпосередню участь у бойових діях; (b) чи мають вони після взяття в полон право претендувати на статус військовополоненого; та (c) підстави, на яких вони можуть бути притягнуті до відповідальності. Статус особового складу є фактичним питанням, яке визначатиметься в кожному конкретному випадку.

Комбатанти мають право брати участь у бойових діях і можуть стати ціллю нападу в будь-який час під час збройного конфлікту. Після взяття в полон комбатанти зазвичай мають право на статус військовополоненого. Приватні військові компанії, які (а) організовані та (б) підпорядковані державі, що перебуває в конфлікті, є частиною збройних сил цієї держави. Особовий склад приватних військових компаній, які входять до складу збройних сил, є комбатантами. Критерій «організованості» є гнучким і охоплює різні ступені організації. Критерій «відповідального командування» більш неясний і єдина позиція щодо нього судами ще не прийнята. Він передбачає, що держава-сторона конфлікту повинна здійснювати певний контроль і координацію діяльності групи. Полонені комбатанти мають право на статус військовополонених, якщо вони відрізняють себе від цивільного населення або якщо вони завжди відкрито носять зброю під час кожного бойового зіткнення та під час підготовки до нападу. Учасники, які є комбатантами і мають право на статус військовополоненого, користуються імунітетом від судового переслідування за дії, які є законними відповідно до МГП, і, отже, не може бути притягнутим до кримінальної відповідальності лише за участь у бойових діях. Проте, як і інші комбатанти, особовий склад приватних військових компаній, який підпадає під визначення комбатантів відповідно до МГП, може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за певні міжнародні злочини.

Особовий склад приватних військових компаній, який не є комбатантами, є цивільними особами. Таким чином, вони не мають права брати участь у бойових діях. Вони не можуть стати безпосередньою ціллю нападу, за винятком тих випадків, коли вони беруть участь у бойових діях. Після взяття в полон вони не мають права на статус військовополоненого. Як і інші цивільні особи, співробітники приватних військових компаній, які не є комбатантами, можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності просто за участь у бойових діях і за злочини за національним законодавством.

На додаток до основної рамки, існують додаткові правила, що можуть застосовуватися до двох особливих категорій цивільних осіб: (1) найманці та (2) цивільні особи, які супроводжують збройні сили. Можуть існувати додаткові зобов’язання щодо судового переслідування невеликої кількості цивільних осіб, які підпадають під надзвичайно вузьке визначення найманців згідно з МГП. І, як виняток із загального правила, згідно з яким цивільні особи не мають права на статус військовополонених, ті цивільні особи, які супроводжують збройні сили, мають право на статус військовополонених після взяття в полон. Визначення цивільної особи, яка супроводжує збройні сили, виключає будь-який особовий склад, який бере участь у військових операціях і бойових діях.

Якщо існують сумніви щодо статусу затриманого особового складу приватних військових компаній як комбатантів або цивільних осіб, цим особам має бути надано статус військовополонених, доки їхній статус не буде визначенокомпетентним судом.

Статус особового складу «групи Вагнера» в Україні

Виходячи з наявної інформації з відкритих джерел, на цьому етапі може бути важко зробити остаточний висновок про те, що «група Вагнера» є частиною збройних сил Росії. Деякі факти, безсумнівно, свідчать про це, і тому полонених бійців «групи Вагнера» слід розглядати як комбатантів. Цілком очевидно, що «група Вагнера» дуже «організована», враховуючи її здатність виконувати складні військові операції, її складну логістичну координацію, сувору військову дисципліну та її здатність виступати одноголосно. Але про конкретну командну структуру «групи Вагнера» публічно відомо небагато.

І хоча є багато доказів того, що Росія організувала, координувала та планувала військові дії «групи Вагнера», важко зробити остаточний висновок, що вона перебуває під «керівництвом, що відповідає» перед Росією. Крім того, непрозорість відносин може дозволити Росії правдоподібно заперечувати.

Наслідки для відповідальності

Якщо окремого затриманого члена «групи Вагнера»  визначають як комбатанта, його можуть притягнути до відповідальності за вчинення ймовірних міжнародних злочинів в Україні. Цю особу може переслідувати Міжнародний кримінальний суд, спеціальний трибунал з відповідною юрисдикцією або третя країна відповідно до принципу універсальної юрисдикції. Держави зобов’язані переслідувати або екстрадувати таких осіб, які знаходяться на їх території.

Існує також питання з точки зору міжнародного права щодо того, чи може Росія нести відповідальність як держава за дії особового складу «групи Вагнера» в Україні, якщо буде встановлено, що Росія здійснює «ефективний контроль» над «групою Вагнера».

Нарешті, заколот у червні 2023 року свідчить про те, що відносини «групи Вагнера» з Росією та фактичні обставини змінилися, що може змінити наведений нижче аналіз. Але робити остаточні висновки ще зарано.

Повний документ — за покликанням.