Щоденних єврейської дівчини й фільм Стівена Спілберга. Найвідоміші твори про найвідоміший геноцид в історії людства

Щороку, 27 січня, увесь світ відзначає Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту. Голокост, організований нацистським режимом під час Другої світової війни, – систематичні переслідування, дискримінація та масове знищення єврейського народу. Він був складовою нацистської расової політики в Німеччині часів тоталітарної диктатури НСДАП протягом 1933—1945 років.

Голокост є нагадуванням про катастрофічні наслідки ненависті, підкреслюючи необхідність захисту гідності та прав кожної особи незалежно від їхніх етнічної приналежності та релігії. Нацистська Німеччина та держави Осі брутально вбили близько 6 мільйонів євреїв. Цей злочин проти людства описаний у багатьох художніх творах і ми вибрали для вас ті, які неможливо не побачити чи не прочитати.

«Ніч», Елі Візель

Це мемуари Елі Візеля, який розповідає про свій досвід підлітка у часи Голокосту. Книга починається з депортації чоловіка та його сім’ї з їхнього будинку в Сігеті, що в Трансильванії, до Аушвіцу — одного з концентраційних таборів нацистів. В оповіді – фактичне зображення дегуманізуючих умов у таборі, щоденних труднощів як переповнені бараки, недостатня кількість їжі (яку й назвати так складно) і постійний страх перед насильством з боку охоронців. Візель заглиблюється у втрату віри, яку відчуває, й описує жахи, що викликають сумніви в його переконаннях щодо благословенного Бога. 

Книга зображує поступове руйнування людськості перед обличчям екстремальних страждань, підкреслюючи боротьбу за виживання та втрату невинності. «Ніч» служить жахливим свідченням про грубі порушення, скоєні під час Голокосту. Тут про відмову в базових правах людини безлічі осіб, яких піддавали жорстокості, примусовій праці, голоду та систематичному знищенню.

 «Чи це людина», Прімо Леві

У своїх мемуарах хімік Прімо Леві розповідає про жахливий досвід свого ув’язнення в Аушвіці. Погляди Леві на людський стан і роздуми про цінність людського життя, коли він записує свою історію про виживання в Освенцимі, служать яскравим нагадуванням про жахи Голокосту та інші злочини проти людяності. Ця непохитна та відверта проза чітко пояснює ступінь поганого поводження з євреями. Як розмірковують Прімо, він та його товариші опинилися в найгірших людських умовах. А участь у маленьких ритуалах, таких як миття рук у брудній воді, попри його неефективність, стає способом зберегти видимість людяності. Ця книга – карколомне, але водночас важливе, нагадування про необхідність запобіганню злочину геноциду.

«Крадійка книг», Маркус Зусак

Автор розповідає історію Лізель, молодої дівчини, яка долає труднощі дорослішання в нацистській Німеччині. Очима Лізель бачимо важкий тягар гніту, який нацисти покладають на звичайних громадян. Невіднятною частиною цього гноблення є обмеження свободи вираження поглядів. У місті Лізель святкують спалення книг, а вирази антинацистської думки суворо критикують. Розуміючи жахи нацистського режиму, вона починає красти книги заборонені нацистами і ділитися ними з іншими. ЇЇ історія є потужним свідченням сили слова та важливості свободи самовираження. Свобода вираження поглядів, захищена статтею 19 Декларації прав людини ООН, дає звичайним людям можливість протистояти цензурі.

«Щоденник Анни Франк», Анна Франк

Особисті записи єврейської дівчини, які вона робила понад два роки, протягом нацистської окупації Нідерландів. Ця книга — літературне свідоцтво злочинів проти людства від першої особи. Щоденник вперше був виданий в 1947 році в Нідерландах. Він є офіційним міжнародним культурним надбанням – включений до списку спадщини ЮНЕСКО «Пам’ять світу».

«Східно-Західна вулиця: Про витоки геноциду та злочинів проти людяності», Філіп Сендс

У книжці автор простежує історію своєї родини від подій, що передували окупації Польщі нацистами, до Нюрнберзького процесу. Він розповідає, як після Першої світової війни спалахував антисемітизм та контроль над Галичиною кілька разів переходив з рук в руки. Також в книжці є розповідь про долі Герша Лаутерпахта та Рафаеля Лемкіна. Діяльність цих правознавців безпосередньо пов’язана зі злочинами, що розглядалися в Нюрнберзі після поразки нацистів.

Лаутерпахт започаткував поняття злочинів проти людяності, виступаючи за захист прав людини від насильства. Лемкін натомість винайшов термін «геноцид», який має на меті захистити групи людей від масового винищення. Вперше ці два поняття лунали на Нюрнберзькому процесі проти нацистських політичних і військових лідерів. 

«Список Шиндлера», Стівен Спілберг

Фільм заснований на реальній історії Оскара Шиндлера, німецького бізнесмена, який врятував життя понад тисячі польських євреїв під час Голокосту. Дія розгортається під час Другої світової війни, коли Шиндлер приїжджає до Кракова захопити колишню єврейську емальовану фабрику для розширення власного бізнесу. Чоловік стає свідком жахів, які вчиняють над євреями нацисти, особливо в Краківському гетто та недалеко від концентраційних таборів. Рішення Шиндлера використовувати єврейську працю має подвійне значення. По-перше, працюючи на своїй фабриці, він приховує їх від депортації до концентраційних таборів. По-друге, розглядає фабрику як притулок, де робітники-євреї зможуть знайти захист від жорстокості Краківського гетто та найближчих концентраційних таборів. Таким чином, фабрика стає символом надії та виживання для «євреїв Шиндлера». 

Фільм зображує порушення прав людини під час Голокосту, яскраво показуючи нелюдське ставлення до євреїв нацистами, охоплює масові страти, примусову працю та систематичне знищення в концентраційних таборах. 

«Син Саула», Ласло Немеш

Сюжет угорського фільму розгортається навколо єврея, що переживає трагедію в концтаборі. Разом з іншими ув’язненими він виконує жахливу працю з кремації тіл співгромадян. В один зі сумних днів Саул виявляє тіло власного сина серед загиблих. Відмовившись від ідеї піддати його спаленню, він вирішує приховати тіло від нацистських очей. У той самий час інші в’язні дізнаються про заплановане розстрілювання їх групи, і це змушує героїв шукати вихід з безвихідної ситуації.

«У темряві», Аґнешка Голланд

Цей кінематографічний проєкт, присвячений євреям під час Другої світової війни ґрунтується на реальних історичних подіях. Події розгортаються у Львові у 1943 році, коли місто перебуває під окупацією фашистів. Леопольд Соха, відповідальний за управління каналізацією, випадково виявляє групу євреїв, що укриваються в тунелях каналізації, аби уникнути розстрілу. Надавши допомогу, Леопольд бере з них певну суму. Його початковою мотивацією стає фінансовий інтерес, але незабаром ставлення Леопольда до цих людей радикально змінюється.

«Піаніст», Роман Поланскі

Фільм заснований на спогадах відомого польського піаніста Владислава Шпільмана, який пережив Голокост. Стрічка розповідає про страх і страждання польських євреїв під час нацистської окупації їхньої країни. Історії Голокосту завжди залишають невимовно важливий слід в серці, і «Піаніст» — один з тих фільмів, якому вдається блискуче та щемко передати атмосферу цих трагічних подій. Акторська гра Едріана Броуді в ролі Шпільмана вражає своєю виразністю та щирістю. Вважається, що саме ця роль є його величезним творчим досягненням, підтвердженням чого є отримана ним премія «Оскар» за найкращу чоловічу роль.

«Іда», Павло Павліковський

Це кінематографічний шедевр надзвичайної краси, що розповідає історію черниці Анни. Головна героїня вирішує розгадати таємниці свого минулого та долі своїх батьків-євреїв, які стали жертвами нацистської агресії під час війни. Стрічка висвітлює численні складні питання, такі як наслідки післявоєнних репресій та колабораціонізм. У фільмі лежить особиста драма режисера Павла Павліковського, який у дитинстві дізнався про трагічну долю своєї єврейської бабусі, загиблої в одному з концтаборів. У 2015 році «Іда» стала першим польським фільмом, який отримав престижну премію «Оскар» у категорії найкращий фільм іноземною мовою.

Матеріал підготувала: Олеся Лелека, студентка Інституту міжнародних відносин КНУ ім. Тараса Шевченка, інтернка Центру громадянських свобод.