ccl.org.ua@gmail.com Київ, вул. Басейна 9Г, офiс 25, 28 Пошук

інформаційна війна

Результаты поиска:

Уряд має негайно вжити заходів, щоб відновити мовлення «UA: Першого»

28 Вересня, 2018

Ми, правозахисні, медійні організації та журналістська спільнота, закликаємо уряд негайно вжити заходів, щоб відновити мовлення телеканалу «UA: Перший» по всій території України.

Сьогодні, 25 вересня 2018 року, о 6:30 ранку Концерн радіомовлення, радіозв’язку та телебачення (Концерн РРТ), що надає послуги трансляції телевізійного сигналу Національній суспільній телерадіокомпанії України, повідомив НСТУ про припинення аналогової трансляції телепрограм каналу «UA: Перший» у зв’язку із заборгованістю. Для оплати всіх трансляцій НСТУ необхідно 330 млн грн на рік, проте виділено і передбачено в плані бюджетних асигнувань лише 54,7 млн грн. На сьогодні сума боргу перед Концерном РРТ складає близько 80 мільйонів грн. Така ситуація була абсолютно передбаченою, і ми розцінюємо урізання фінансування Суспільному як акт свідомого саботажу реформи і пряме втручання в незалежність і ефективність суспільного мовника.

Недофінансування Суспільного мовника не лише не дало оновити програмне наповнення каналів суспільного, що було ключовим завданням реформи, але й оновити морально застарілу техніку та привести до належного стану робочі приміщення та студійні комплекси, що не оновлювалися ще з 1990-х років. Відключення аналогового мовлення НСТУ позбавляє доступу до інформації ті населені пункти, де відсутнє цифрове мовлення, а також прикордонні, окуповані та прифронтові території України.

Нагадаємо, що відповідно до Закону «Про Суспільне телебачення і радіомовлення в Україні», бюджет Суспільного мовника має становити 0,2% видатків загального фонду Державного бюджету України за попередній рік. У 2017 році ПАТ «НСТУ» мала б отримати з бюджету 1,54 мільярда гривень, проте Міністерство фінансів урізало цю суму до неповного мільярда, а Верховна Рада зменшила до 776 мільйонів, тобто затвердила лише 50% цієї суми, внаслідок чого виникла величезна нестача коштів по всім незахищеним статтям витрат: виробництво, закупівля прав та трансляції програм, чим реформу було свідомо поставлено під удар.

Ми вважаємо, що зупинка мовлення Суспільного мовника ще більше підірве довіру населення як до самої реформи, так і до влади в цілому. Суспільство повинно мати можливість отримувати неупереджену інформацію — а НСТУ є єдиним в країні мовником, інформаційна політика вибудовується на засадах незалежності від держави, від олігархів, від приватних інтересів.

Створення суспільного мовника – не як формальної інституції, а як ефективно функціонуючої системи, що забезпечує інформаційні, культурні, освітні права громадян усіх національностей, – є одним з найдавніших і найважливіших зобов’язань України перед Радою Європи та Європейським Союзом.

Ми закликаємо Прем’єр-міністра України Володимира Гройсмана взяти на себе персональне зобов’язання щодо вирішення цієї проблеми: погасити борги НСТУ та відновити його мовлення по всій території України.

Закликаємо Президента України Петра Порошенка, як гаранта дотримання конституційних прав та свобод громадян, вжити все від нього залежне, аби захистити право громадян на свободу слова, отримання достовірної та незалежної інформації, необхідної їм для свідомого вибору.

Закликаємо Верховну Раду України ухвалили зміни до Держбюджету на 2018 рік і дофінансувати ПАТ «НСТУ» відповідно до закону.

ГО «Інститут масової інформації»

Центр громадянських свобод

Інститут демократії ім. Пилипа Орлика

ГО «Детектор медіа»

ГО «Громадське радіо»

Центр інформації про права людини

Комісія з журналістської етики

Національна спілка журналістів України

ГО «Платформа прав людини»

Центр демократії та верховенства права

Незалежна медійна рада

ГО «Громадське телебачення»

ЯК ЗАВАДИТИ РОСІЙСЬКІЙ ПРОПАГАНДІ ЗРУЙНУВАТИ ЄС?

4 Серпня, 2015

Як відомо, нещодавно банк Barclays закрив рахунки Міжнародного інформаційного агентства “Россия сегодня” в Великобританії. Фінансова установа пояснила це тим, що агентство може контролюватися Дмітрієм Кісєльовим, що перебуває в санкційному списку.

Останнім часом інформаційну війну Росії проти України та ЄС в Європі сприймають дедалі серйозніше. Одним зі свідчень стало створення відділу стратегічної комунікації у рамках відомства верховного представника ЄС із закордонних справ і політики безпеки, який має розробити та втілити комплекс заходів із протидії інформаційній війні проти Заходу.

Нещодавно Центр Громадянських Свобод і Євромайдан SOS спільно з чеською неурядовою організацією Людина в біді (People in Need), українською ініціативою StopFake.org за підтримки євро парламентарів із ЕРР провели в Європарламенті захід, присвячений протидії російській пропаганді. Головним завданням було не просто ще раз поговорити про проблему, а запропонувати шляхи її вирішення. Тому на заході були представлені рекомендації (публікуємо їх нижче), розроблені грузинським медійним експертом, постійним автором «Радіо Свобода» Олегом Панфіловим та українським експертом Михайлом Хильком. До речі, вони викликали доволі нервову реакцію серед європейських прихильників Путіна.

Під час заходу в Європарламенті ми поширювали серед гостей також брошуру (її англомовна версія – за посиланням), в якій проаналізовано, який шлях пройшла російська пропагандистська машина від елементу Чеченських воєн до, по суті, «зброї масового ураження» в Криму та на Донбасі, а також яким саме чином вона провокує масові порушення прав людини. У цій брошурі подані матеріали учасників заходу – голови правління Центру Громадянських Свобод Олександри Матвійчук, грузинського журналіста, медійного експерта Олега Панфілова, російського журналіста Аркадія Бабченка, головного редактора сайту StopFake.org Тетяни Матичак.

Моніторинг та регуляція

1. Створення та підтримка моніторингових груп для збору та аналізу інформації щодо рівня пропаганди, різноманітних  форм обмеження діяльності журналістів, маніпуляцій інформацією в медіа як у країнах-членах ЄС, так і в країнах Східного партнерства. Ці дослідження мають брати до уваги опитування, вимірювання громадської думки та інші інструменти для визначення впливу пропаганди, що продукується не лише медіа, а й різними лобістськими групами, що позиціонують себе як «незалежні експерти».

2. Створення команди юристів для розробки механізму обмеження здатності російських пропагандистських медіа діяти на території ЄС та країн Східного партнерства. Зокрема, має застосовуватися принцип відповідності. Якщо Кремль (або інші треті сторони) маніпулюють європейським принципом свободи слова, трансформуючи її в «свободу пропаганди» та обмежуючи можливості для європейських та американських медіа працювати в Росії, це навряд чи можна назвати рівноцінним підходом. Уряди, які обмежують свободу слова вдома, не повинні отримувати можливості практикувати «свободу пропаганди» закордоном. Натомість, ЄС варто надати доступ до своїх ринків для незалежних медіа з цих країн.

3. Розробка більш чіткого регулювання лобістських активностей. Є очевидна потреба зупинити процес  введення в оману європейських громадян, яким засновані Кремлем лобістські структури представляють як «незалежні мозкові центри». Лобісти мають бути названі лобістами, а оплачені тексти не повинні називатися «експертним аналізом».

4. Розвиток нульової толерантності щодо корупції в європейських медіа. Час від часу поважні європейські та американські медіа публікують статті, які є не набагато кращими за кремлівську пропаганду. Тут ідеться зовсім не про альтернативну точку зору, а про очевидну пропаганду, яка може бути створена експертом, який, скажімо, працює на певну компанію, що перебуває у власності Росії. Рівень корупції в Кремлі не залишає ЄС іншого вибору, окрім як створити більш жорсткі правила на медіа-ринку. Варто взяти до уваги також ідею створення спеціальних панелей із визнаних експертів, які б реагували на порушення медійного законодавства та професійних стандартів. Це може бути доволі складно – довести, що ті чи інші автори нелегально отримують винагороди за свої публікації, але це цілком можливо – довести, що та чи інша стаття має пропагандистський характер. Ще в середині ХХ сторіччя відомий американський дослідник Лассуелл успішно викривав нацистську пропаганду в американських газетах.

Нові медіа та нові можливості

5. Створення російськомовного медіа, яке б надавало альтернативну (щодо контрольованих Кремлем медіа) інформацію про Росію, та яке мовило б на російськомовну аудиторію по всьому світові, зі спеціальним фокусом на пострадянські країни. Це медіа має залучити журналістів, які мають досвід роботи саме в пострадянських країнах, а мовлення може здійснюватися паралельно через кабельні мережі, супутник та інтернет. Для кращого розуміння демократичного процесу на пострадянському просторі варто виробляти освітні програми, транслювати документальні фільми, присвячені перехідному періоду в Центральній та Східній Європі після розпаду СРСР. Варто також провести конкурс  на найцікавіші та найоригінальніші ідеї для такого медіа. Традиційні підходи є недостатніми.

При цьому, важливо зрозуміти, якими є ключі до успіху російської пропаганди та чому люди схильні їй вірити. Інакше значна кількість часу, грошей та зусиль може бути витрачена даремно, адже думка про те, що проблема полягає виключно в бракові доступу до альтернативних ресурсів інформації є помилковою. Ви можете зустріти людей, які десятками років живуть у ЄС, але при цьому вірять російській пропаганді. Тож, проблема не стільки у відсутності альтернативних джерел інформації, скільки в бракові комплексного підходу. Це не означає, що російськомовну альтернативу створювати не потрібно, але ця альтернатива має бути заснована на розумному, системному та ефективному підході, що вимагає розробки методології, уважного вивчення теорії масової комунікації, психології, залученням наукового потенціалу США, ЄС та сусідніх країн, а також Росії.

6. Створення у країнах Європейської політики сусідства додаткових корпунктів провідних видань. Це те, що справді вартує витрачання коштів. Неможливо зрозуміти, що ж насправді відбувається в Україні, Білорусі або Вірменії, якщо новини про ці країни готуються в московських редакціях. Те саме стосується локальних офісів американських та європейських «мозкових центрів». Навіть найбільш безсторонні російські експерти не можуть бездоганно орієнтуватися в українській або білоруській ситуації, відчувати локальні настрої і, так чи інакше, дивляться на ці країни з точки зору російських інтересів.

7. Забезпечити підтримкою проекти з верифікації інформації та викриття фейків і пропаганди в медіа. ЄС міг би створити єдиний координаційний центр для поєднання зусиль локальних ініціатив типу StopFake.org, їх підтримки та створення інших подібних локальних проектів.

8. Виховання медіаграмотності та нового покоління журналістів – це найдовший, але водночас найнадійніший шлях. В інформаційну добу медіаграмотність має бути включена до переліку обов’язкових шкільних предметів. Незалежно від наявності чи відсутності інформаційної агресії, кожен має отримати можливість здобути знання щодо того, як себе захистити від маніпуляцій у медіа, як відрізнити новини від пропаганди та як оцінювати інформацію критично. Журналістика у пострадянських країнах також має стати предметом для дискусії та реформування. Програми обміну та освіта, заснована на цінностях свободи слова та якості, досі важливі для журналістів пострадянських країн, а особливо для російської незалежної преси. Зміна медіаклімату, а також поява нового покоління журналістів, що працюють згідно зі стандартами сучасної журналістики – це необхідна передумова для подолання наслідків, а також попередження інформаційної війни.

 

«ОСНОВИ БЕЗПЕКИ ДЛЯ ПРАВОЗАХИСНИКІВ ТА ГРОМАДЯНСЬКИХ АКТИВІСТІВ». ТРЕНІНГ 12-14 ЧЕРВНЯ

1 Червня, 2014

У відповідь на те, що правозахисникам  та громадським діячам України доводиться вирішувати важкі завдання, пов’язані з моніторингом майбутніх виборів, організацією громадянських акцій, організацією інформаційного, медичного, правового  чи управлінського супроводу активних громадянських ініціатив на Сході, Півдні України та Криму, що на даний момент постійно супроводжується  ризиками і загрозами, ГО «Центр Громадянських Свобод», міжнародна організація «PACT» та міжнародний фонд захисту правозахисників «Front Line Defenders» проводять тренінг з організації захисту та безпеки правозахисників та громадянських активісті.

Захід відбудеться в м. Києві 13-15 червня 2014 року

Метою цього тренінгу є сприяння у поширенні навичок та знань, а також забезпечення додатковими інструментами, які можуть допомогти їм у вирішенні проблем особистої та організаційної безпеки , за допомогою тренінгу та навчальних матеріалів.

Тренінг включає в себе такі теми:

– оцінка ризику,
– аналіз загроз,
– дії в разі зазіхань на безпеку,
– цифрова безпеку (базовий рівень ),
– подолання стресу,
– розробка практичного плану щодо забезпечення безпеки, адаптованого під особисту ситуацію кожного правозахисника чи громадського активіста;
– розробка практичного плану безпеки організації .

Тренінг потребує активного включення учасників. В ньому використовуються техніки мозкового штурму, роботи в малих групах , розбору конкретних ситуацій, рольових ігор та дискусії.

Експерт тренінгу – Олександра Делеменчук – правозахисник, Координатор міжнародних програм ГО «ЦГС», міжнародний тренер з безпеки «Front Line Defenders». Брала участь у міжнародних місіях в Казахстані та Білорусії, так само координувала Громадський центр допомоги Грузії – в найважчі дна для громадян цих країн.

Щоб взяти участь у заході – необхідно заповнити онлайн-форму та пройти відбір

(https://docs.google.com/forms/d/1ah4hMr_WAEd-DO_XM2RMb3VsLIyZNSTDKfHqErvIQcw/viewform?sid&c=0&w=1&token)

Заявки приймаються до 12:00 год., 08 червня 2014 року

  Участь у заході є безкоштовною. Учасники забезпечуються роздатковими матеріалами. Іногороднім компенсуються транспортні витрати, забезпечується житло та харчування. Точне місце та більш детальну інформацію щодо проведення тренінгу буде повідомлене відібраним учасникам.

За додатковою інформацією щодо тренінгу просимо звертатися до Олександри Романцової (+38063 208 87 95, Aleksandra.romantsova@gmail.com).

Довідково:Тренінг реалізується в рамках навчальної програми у сфері захисту та безпеки «Front Line Defenders»

Результаты поиска:

Уряд має негайно вжити заходів, щоб відновити мовлення «UA: Першого»

28 Вересня, 2018

Ми, правозахисні, медійні організації та журналістська спільнота, закликаємо уряд негайно вжити заходів, щоб відновити мовлення телеканалу «UA: Перший» по всій території України.

Сьогодні, 25 вересня 2018 року, о 6:30 ранку Концерн радіомовлення, радіозв’язку та телебачення (Концерн РРТ), що надає послуги трансляції телевізійного сигналу Національній суспільній телерадіокомпанії України, повідомив НСТУ про припинення аналогової трансляції телепрограм каналу «UA: Перший» у зв’язку із заборгованістю. Для оплати всіх трансляцій НСТУ необхідно 330 млн грн на рік, проте виділено і передбачено в плані бюджетних асигнувань лише 54,7 млн грн. На сьогодні сума боргу перед Концерном РРТ складає близько 80 мільйонів грн. Така ситуація була абсолютно передбаченою, і ми розцінюємо урізання фінансування Суспільному як акт свідомого саботажу реформи і пряме втручання в незалежність і ефективність суспільного мовника.

Недофінансування Суспільного мовника не лише не дало оновити програмне наповнення каналів суспільного, що було ключовим завданням реформи, але й оновити морально застарілу техніку та привести до належного стану робочі приміщення та студійні комплекси, що не оновлювалися ще з 1990-х років. Відключення аналогового мовлення НСТУ позбавляє доступу до інформації ті населені пункти, де відсутнє цифрове мовлення, а також прикордонні, окуповані та прифронтові території України.

Нагадаємо, що відповідно до Закону «Про Суспільне телебачення і радіомовлення в Україні», бюджет Суспільного мовника має становити 0,2% видатків загального фонду Державного бюджету України за попередній рік. У 2017 році ПАТ «НСТУ» мала б отримати з бюджету 1,54 мільярда гривень, проте Міністерство фінансів урізало цю суму до неповного мільярда, а Верховна Рада зменшила до 776 мільйонів, тобто затвердила лише 50% цієї суми, внаслідок чого виникла величезна нестача коштів по всім незахищеним статтям витрат: виробництво, закупівля прав та трансляції програм, чим реформу було свідомо поставлено під удар.

Ми вважаємо, що зупинка мовлення Суспільного мовника ще більше підірве довіру населення як до самої реформи, так і до влади в цілому. Суспільство повинно мати можливість отримувати неупереджену інформацію — а НСТУ є єдиним в країні мовником, інформаційна політика вибудовується на засадах незалежності від держави, від олігархів, від приватних інтересів.

Створення суспільного мовника – не як формальної інституції, а як ефективно функціонуючої системи, що забезпечує інформаційні, культурні, освітні права громадян усіх національностей, – є одним з найдавніших і найважливіших зобов’язань України перед Радою Європи та Європейським Союзом.

Ми закликаємо Прем’єр-міністра України Володимира Гройсмана взяти на себе персональне зобов’язання щодо вирішення цієї проблеми: погасити борги НСТУ та відновити його мовлення по всій території України.

Закликаємо Президента України Петра Порошенка, як гаранта дотримання конституційних прав та свобод громадян, вжити все від нього залежне, аби захистити право громадян на свободу слова, отримання достовірної та незалежної інформації, необхідної їм для свідомого вибору.

Закликаємо Верховну Раду України ухвалили зміни до Держбюджету на 2018 рік і дофінансувати ПАТ «НСТУ» відповідно до закону.

ГО «Інститут масової інформації»

Центр громадянських свобод

Інститут демократії ім. Пилипа Орлика

ГО «Детектор медіа»

ГО «Громадське радіо»

Центр інформації про права людини

Комісія з журналістської етики

Національна спілка журналістів України

ГО «Платформа прав людини»

Центр демократії та верховенства права

Незалежна медійна рада

ГО «Громадське телебачення»

ЯК ЗАВАДИТИ РОСІЙСЬКІЙ ПРОПАГАНДІ ЗРУЙНУВАТИ ЄС?

4 Серпня, 2015

Як відомо, нещодавно банк Barclays закрив рахунки Міжнародного інформаційного агентства “Россия сегодня” в Великобританії. Фінансова установа пояснила це тим, що агентство може контролюватися Дмітрієм Кісєльовим, що перебуває в санкційному списку.

Останнім часом інформаційну війну Росії проти України та ЄС в Європі сприймають дедалі серйозніше. Одним зі свідчень стало створення відділу стратегічної комунікації у рамках відомства верховного представника ЄС із закордонних справ і політики безпеки, який має розробити та втілити комплекс заходів із протидії інформаційній війні проти Заходу.

Нещодавно Центр Громадянських Свобод і Євромайдан SOS спільно з чеською неурядовою організацією Людина в біді (People in Need), українською ініціативою StopFake.org за підтримки євро парламентарів із ЕРР провели в Європарламенті захід, присвячений протидії російській пропаганді. Головним завданням було не просто ще раз поговорити про проблему, а запропонувати шляхи її вирішення. Тому на заході були представлені рекомендації (публікуємо їх нижче), розроблені грузинським медійним експертом, постійним автором «Радіо Свобода» Олегом Панфіловим та українським експертом Михайлом Хильком. До речі, вони викликали доволі нервову реакцію серед європейських прихильників Путіна.

Під час заходу в Європарламенті ми поширювали серед гостей також брошуру (її англомовна версія – за посиланням), в якій проаналізовано, який шлях пройшла російська пропагандистська машина від елементу Чеченських воєн до, по суті, «зброї масового ураження» в Криму та на Донбасі, а також яким саме чином вона провокує масові порушення прав людини. У цій брошурі подані матеріали учасників заходу – голови правління Центру Громадянських Свобод Олександри Матвійчук, грузинського журналіста, медійного експерта Олега Панфілова, російського журналіста Аркадія Бабченка, головного редактора сайту StopFake.org Тетяни Матичак.

Моніторинг та регуляція

1. Створення та підтримка моніторингових груп для збору та аналізу інформації щодо рівня пропаганди, різноманітних  форм обмеження діяльності журналістів, маніпуляцій інформацією в медіа як у країнах-членах ЄС, так і в країнах Східного партнерства. Ці дослідження мають брати до уваги опитування, вимірювання громадської думки та інші інструменти для визначення впливу пропаганди, що продукується не лише медіа, а й різними лобістськими групами, що позиціонують себе як «незалежні експерти».

2. Створення команди юристів для розробки механізму обмеження здатності російських пропагандистських медіа діяти на території ЄС та країн Східного партнерства. Зокрема, має застосовуватися принцип відповідності. Якщо Кремль (або інші треті сторони) маніпулюють європейським принципом свободи слова, трансформуючи її в «свободу пропаганди» та обмежуючи можливості для європейських та американських медіа працювати в Росії, це навряд чи можна назвати рівноцінним підходом. Уряди, які обмежують свободу слова вдома, не повинні отримувати можливості практикувати «свободу пропаганди» закордоном. Натомість, ЄС варто надати доступ до своїх ринків для незалежних медіа з цих країн.

3. Розробка більш чіткого регулювання лобістських активностей. Є очевидна потреба зупинити процес  введення в оману європейських громадян, яким засновані Кремлем лобістські структури представляють як «незалежні мозкові центри». Лобісти мають бути названі лобістами, а оплачені тексти не повинні називатися «експертним аналізом».

4. Розвиток нульової толерантності щодо корупції в європейських медіа. Час від часу поважні європейські та американські медіа публікують статті, які є не набагато кращими за кремлівську пропаганду. Тут ідеться зовсім не про альтернативну точку зору, а про очевидну пропаганду, яка може бути створена експертом, який, скажімо, працює на певну компанію, що перебуває у власності Росії. Рівень корупції в Кремлі не залишає ЄС іншого вибору, окрім як створити більш жорсткі правила на медіа-ринку. Варто взяти до уваги також ідею створення спеціальних панелей із визнаних експертів, які б реагували на порушення медійного законодавства та професійних стандартів. Це може бути доволі складно – довести, що ті чи інші автори нелегально отримують винагороди за свої публікації, але це цілком можливо – довести, що та чи інша стаття має пропагандистський характер. Ще в середині ХХ сторіччя відомий американський дослідник Лассуелл успішно викривав нацистську пропаганду в американських газетах.

Нові медіа та нові можливості

5. Створення російськомовного медіа, яке б надавало альтернативну (щодо контрольованих Кремлем медіа) інформацію про Росію, та яке мовило б на російськомовну аудиторію по всьому світові, зі спеціальним фокусом на пострадянські країни. Це медіа має залучити журналістів, які мають досвід роботи саме в пострадянських країнах, а мовлення може здійснюватися паралельно через кабельні мережі, супутник та інтернет. Для кращого розуміння демократичного процесу на пострадянському просторі варто виробляти освітні програми, транслювати документальні фільми, присвячені перехідному періоду в Центральній та Східній Європі після розпаду СРСР. Варто також провести конкурс  на найцікавіші та найоригінальніші ідеї для такого медіа. Традиційні підходи є недостатніми.

При цьому, важливо зрозуміти, якими є ключі до успіху російської пропаганди та чому люди схильні їй вірити. Інакше значна кількість часу, грошей та зусиль може бути витрачена даремно, адже думка про те, що проблема полягає виключно в бракові доступу до альтернативних ресурсів інформації є помилковою. Ви можете зустріти людей, які десятками років живуть у ЄС, але при цьому вірять російській пропаганді. Тож, проблема не стільки у відсутності альтернативних джерел інформації, скільки в бракові комплексного підходу. Це не означає, що російськомовну альтернативу створювати не потрібно, але ця альтернатива має бути заснована на розумному, системному та ефективному підході, що вимагає розробки методології, уважного вивчення теорії масової комунікації, психології, залученням наукового потенціалу США, ЄС та сусідніх країн, а також Росії.

6. Створення у країнах Європейської політики сусідства додаткових корпунктів провідних видань. Це те, що справді вартує витрачання коштів. Неможливо зрозуміти, що ж насправді відбувається в Україні, Білорусі або Вірменії, якщо новини про ці країни готуються в московських редакціях. Те саме стосується локальних офісів американських та європейських «мозкових центрів». Навіть найбільш безсторонні російські експерти не можуть бездоганно орієнтуватися в українській або білоруській ситуації, відчувати локальні настрої і, так чи інакше, дивляться на ці країни з точки зору російських інтересів.

7. Забезпечити підтримкою проекти з верифікації інформації та викриття фейків і пропаганди в медіа. ЄС міг би створити єдиний координаційний центр для поєднання зусиль локальних ініціатив типу StopFake.org, їх підтримки та створення інших подібних локальних проектів.

8. Виховання медіаграмотності та нового покоління журналістів – це найдовший, але водночас найнадійніший шлях. В інформаційну добу медіаграмотність має бути включена до переліку обов’язкових шкільних предметів. Незалежно від наявності чи відсутності інформаційної агресії, кожен має отримати можливість здобути знання щодо того, як себе захистити від маніпуляцій у медіа, як відрізнити новини від пропаганди та як оцінювати інформацію критично. Журналістика у пострадянських країнах також має стати предметом для дискусії та реформування. Програми обміну та освіта, заснована на цінностях свободи слова та якості, досі важливі для журналістів пострадянських країн, а особливо для російської незалежної преси. Зміна медіаклімату, а також поява нового покоління журналістів, що працюють згідно зі стандартами сучасної журналістики – це необхідна передумова для подолання наслідків, а також попередження інформаційної війни.

 

«ОСНОВИ БЕЗПЕКИ ДЛЯ ПРАВОЗАХИСНИКІВ ТА ГРОМАДЯНСЬКИХ АКТИВІСТІВ». ТРЕНІНГ 12-14 ЧЕРВНЯ

1 Червня, 2014

У відповідь на те, що правозахисникам  та громадським діячам України доводиться вирішувати важкі завдання, пов’язані з моніторингом майбутніх виборів, організацією громадянських акцій, організацією інформаційного, медичного, правового  чи управлінського супроводу активних громадянських ініціатив на Сході, Півдні України та Криму, що на даний момент постійно супроводжується  ризиками і загрозами, ГО «Центр Громадянських Свобод», міжнародна організація «PACT» та міжнародний фонд захисту правозахисників «Front Line Defenders» проводять тренінг з організації захисту та безпеки правозахисників та громадянських активісті.

Захід відбудеться в м. Києві 13-15 червня 2014 року

Метою цього тренінгу є сприяння у поширенні навичок та знань, а також забезпечення додатковими інструментами, які можуть допомогти їм у вирішенні проблем особистої та організаційної безпеки , за допомогою тренінгу та навчальних матеріалів.

Тренінг включає в себе такі теми:

– оцінка ризику,
– аналіз загроз,
– дії в разі зазіхань на безпеку,
– цифрова безпеку (базовий рівень ),
– подолання стресу,
– розробка практичного плану щодо забезпечення безпеки, адаптованого під особисту ситуацію кожного правозахисника чи громадського активіста;
– розробка практичного плану безпеки організації .

Тренінг потребує активного включення учасників. В ньому використовуються техніки мозкового штурму, роботи в малих групах , розбору конкретних ситуацій, рольових ігор та дискусії.

Експерт тренінгу – Олександра Делеменчук – правозахисник, Координатор міжнародних програм ГО «ЦГС», міжнародний тренер з безпеки «Front Line Defenders». Брала участь у міжнародних місіях в Казахстані та Білорусії, так само координувала Громадський центр допомоги Грузії – в найважчі дна для громадян цих країн.

Щоб взяти участь у заході – необхідно заповнити онлайн-форму та пройти відбір

(https://docs.google.com/forms/d/1ah4hMr_WAEd-DO_XM2RMb3VsLIyZNSTDKfHqErvIQcw/viewform?sid&c=0&w=1&token)

Заявки приймаються до 12:00 год., 08 червня 2014 року

  Участь у заході є безкоштовною. Учасники забезпечуються роздатковими матеріалами. Іногороднім компенсуються транспортні витрати, забезпечується житло та харчування. Точне місце та більш детальну інформацію щодо проведення тренінгу буде повідомлене відібраним учасникам.

За додатковою інформацією щодо тренінгу просимо звертатися до Олександри Романцової (+38063 208 87 95, Aleksandra.romantsova@gmail.com).

Довідково:Тренінг реалізується в рамках навчальної програми у сфері захисту та безпеки «Front Line Defenders»

Результаты поиска:

Уряд має негайно вжити заходів, щоб відновити мовлення «UA: Першого»

28 Вересня, 2018

Ми, правозахисні, медійні організації та журналістська спільнота, закликаємо уряд негайно вжити заходів, щоб відновити мовлення телеканалу «UA: Перший» по всій території України.

Сьогодні, 25 вересня 2018 року, о 6:30 ранку Концерн радіомовлення, радіозв’язку та телебачення (Концерн РРТ), що надає послуги трансляції телевізійного сигналу Національній суспільній телерадіокомпанії України, повідомив НСТУ про припинення аналогової трансляції телепрограм каналу «UA: Перший» у зв’язку із заборгованістю. Для оплати всіх трансляцій НСТУ необхідно 330 млн грн на рік, проте виділено і передбачено в плані бюджетних асигнувань лише 54,7 млн грн. На сьогодні сума боргу перед Концерном РРТ складає близько 80 мільйонів грн. Така ситуація була абсолютно передбаченою, і ми розцінюємо урізання фінансування Суспільному як акт свідомого саботажу реформи і пряме втручання в незалежність і ефективність суспільного мовника.

Недофінансування Суспільного мовника не лише не дало оновити програмне наповнення каналів суспільного, що було ключовим завданням реформи, але й оновити морально застарілу техніку та привести до належного стану робочі приміщення та студійні комплекси, що не оновлювалися ще з 1990-х років. Відключення аналогового мовлення НСТУ позбавляє доступу до інформації ті населені пункти, де відсутнє цифрове мовлення, а також прикордонні, окуповані та прифронтові території України.

Нагадаємо, що відповідно до Закону «Про Суспільне телебачення і радіомовлення в Україні», бюджет Суспільного мовника має становити 0,2% видатків загального фонду Державного бюджету України за попередній рік. У 2017 році ПАТ «НСТУ» мала б отримати з бюджету 1,54 мільярда гривень, проте Міністерство фінансів урізало цю суму до неповного мільярда, а Верховна Рада зменшила до 776 мільйонів, тобто затвердила лише 50% цієї суми, внаслідок чого виникла величезна нестача коштів по всім незахищеним статтям витрат: виробництво, закупівля прав та трансляції програм, чим реформу було свідомо поставлено під удар.

Ми вважаємо, що зупинка мовлення Суспільного мовника ще більше підірве довіру населення як до самої реформи, так і до влади в цілому. Суспільство повинно мати можливість отримувати неупереджену інформацію — а НСТУ є єдиним в країні мовником, інформаційна політика вибудовується на засадах незалежності від держави, від олігархів, від приватних інтересів.

Створення суспільного мовника – не як формальної інституції, а як ефективно функціонуючої системи, що забезпечує інформаційні, культурні, освітні права громадян усіх національностей, – є одним з найдавніших і найважливіших зобов’язань України перед Радою Європи та Європейським Союзом.

Ми закликаємо Прем’єр-міністра України Володимира Гройсмана взяти на себе персональне зобов’язання щодо вирішення цієї проблеми: погасити борги НСТУ та відновити його мовлення по всій території України.

Закликаємо Президента України Петра Порошенка, як гаранта дотримання конституційних прав та свобод громадян, вжити все від нього залежне, аби захистити право громадян на свободу слова, отримання достовірної та незалежної інформації, необхідної їм для свідомого вибору.

Закликаємо Верховну Раду України ухвалили зміни до Держбюджету на 2018 рік і дофінансувати ПАТ «НСТУ» відповідно до закону.

ГО «Інститут масової інформації»

Центр громадянських свобод

Інститут демократії ім. Пилипа Орлика

ГО «Детектор медіа»

ГО «Громадське радіо»

Центр інформації про права людини

Комісія з журналістської етики

Національна спілка журналістів України

ГО «Платформа прав людини»

Центр демократії та верховенства права

Незалежна медійна рада

ГО «Громадське телебачення»

ЯК ЗАВАДИТИ РОСІЙСЬКІЙ ПРОПАГАНДІ ЗРУЙНУВАТИ ЄС?

4 Серпня, 2015

Як відомо, нещодавно банк Barclays закрив рахунки Міжнародного інформаційного агентства “Россия сегодня” в Великобританії. Фінансова установа пояснила це тим, що агентство може контролюватися Дмітрієм Кісєльовим, що перебуває в санкційному списку.

Останнім часом інформаційну війну Росії проти України та ЄС в Європі сприймають дедалі серйозніше. Одним зі свідчень стало створення відділу стратегічної комунікації у рамках відомства верховного представника ЄС із закордонних справ і політики безпеки, який має розробити та втілити комплекс заходів із протидії інформаційній війні проти Заходу.

Нещодавно Центр Громадянських Свобод і Євромайдан SOS спільно з чеською неурядовою організацією Людина в біді (People in Need), українською ініціативою StopFake.org за підтримки євро парламентарів із ЕРР провели в Європарламенті захід, присвячений протидії російській пропаганді. Головним завданням було не просто ще раз поговорити про проблему, а запропонувати шляхи її вирішення. Тому на заході були представлені рекомендації (публікуємо їх нижче), розроблені грузинським медійним експертом, постійним автором «Радіо Свобода» Олегом Панфіловим та українським експертом Михайлом Хильком. До речі, вони викликали доволі нервову реакцію серед європейських прихильників Путіна.

Під час заходу в Європарламенті ми поширювали серед гостей також брошуру (її англомовна версія – за посиланням), в якій проаналізовано, який шлях пройшла російська пропагандистська машина від елементу Чеченських воєн до, по суті, «зброї масового ураження» в Криму та на Донбасі, а також яким саме чином вона провокує масові порушення прав людини. У цій брошурі подані матеріали учасників заходу – голови правління Центру Громадянських Свобод Олександри Матвійчук, грузинського журналіста, медійного експерта Олега Панфілова, російського журналіста Аркадія Бабченка, головного редактора сайту StopFake.org Тетяни Матичак.

Моніторинг та регуляція

1. Створення та підтримка моніторингових груп для збору та аналізу інформації щодо рівня пропаганди, різноманітних  форм обмеження діяльності журналістів, маніпуляцій інформацією в медіа як у країнах-членах ЄС, так і в країнах Східного партнерства. Ці дослідження мають брати до уваги опитування, вимірювання громадської думки та інші інструменти для визначення впливу пропаганди, що продукується не лише медіа, а й різними лобістськими групами, що позиціонують себе як «незалежні експерти».

2. Створення команди юристів для розробки механізму обмеження здатності російських пропагандистських медіа діяти на території ЄС та країн Східного партнерства. Зокрема, має застосовуватися принцип відповідності. Якщо Кремль (або інші треті сторони) маніпулюють європейським принципом свободи слова, трансформуючи її в «свободу пропаганди» та обмежуючи можливості для європейських та американських медіа працювати в Росії, це навряд чи можна назвати рівноцінним підходом. Уряди, які обмежують свободу слова вдома, не повинні отримувати можливості практикувати «свободу пропаганди» закордоном. Натомість, ЄС варто надати доступ до своїх ринків для незалежних медіа з цих країн.

3. Розробка більш чіткого регулювання лобістських активностей. Є очевидна потреба зупинити процес  введення в оману європейських громадян, яким засновані Кремлем лобістські структури представляють як «незалежні мозкові центри». Лобісти мають бути названі лобістами, а оплачені тексти не повинні називатися «експертним аналізом».

4. Розвиток нульової толерантності щодо корупції в європейських медіа. Час від часу поважні європейські та американські медіа публікують статті, які є не набагато кращими за кремлівську пропаганду. Тут ідеться зовсім не про альтернативну точку зору, а про очевидну пропаганду, яка може бути створена експертом, який, скажімо, працює на певну компанію, що перебуває у власності Росії. Рівень корупції в Кремлі не залишає ЄС іншого вибору, окрім як створити більш жорсткі правила на медіа-ринку. Варто взяти до уваги також ідею створення спеціальних панелей із визнаних експертів, які б реагували на порушення медійного законодавства та професійних стандартів. Це може бути доволі складно – довести, що ті чи інші автори нелегально отримують винагороди за свої публікації, але це цілком можливо – довести, що та чи інша стаття має пропагандистський характер. Ще в середині ХХ сторіччя відомий американський дослідник Лассуелл успішно викривав нацистську пропаганду в американських газетах.

Нові медіа та нові можливості

5. Створення російськомовного медіа, яке б надавало альтернативну (щодо контрольованих Кремлем медіа) інформацію про Росію, та яке мовило б на російськомовну аудиторію по всьому світові, зі спеціальним фокусом на пострадянські країни. Це медіа має залучити журналістів, які мають досвід роботи саме в пострадянських країнах, а мовлення може здійснюватися паралельно через кабельні мережі, супутник та інтернет. Для кращого розуміння демократичного процесу на пострадянському просторі варто виробляти освітні програми, транслювати документальні фільми, присвячені перехідному періоду в Центральній та Східній Європі після розпаду СРСР. Варто також провести конкурс  на найцікавіші та найоригінальніші ідеї для такого медіа. Традиційні підходи є недостатніми.

При цьому, важливо зрозуміти, якими є ключі до успіху російської пропаганди та чому люди схильні їй вірити. Інакше значна кількість часу, грошей та зусиль може бути витрачена даремно, адже думка про те, що проблема полягає виключно в бракові доступу до альтернативних ресурсів інформації є помилковою. Ви можете зустріти людей, які десятками років живуть у ЄС, але при цьому вірять російській пропаганді. Тож, проблема не стільки у відсутності альтернативних джерел інформації, скільки в бракові комплексного підходу. Це не означає, що російськомовну альтернативу створювати не потрібно, але ця альтернатива має бути заснована на розумному, системному та ефективному підході, що вимагає розробки методології, уважного вивчення теорії масової комунікації, психології, залученням наукового потенціалу США, ЄС та сусідніх країн, а також Росії.

6. Створення у країнах Європейської політики сусідства додаткових корпунктів провідних видань. Це те, що справді вартує витрачання коштів. Неможливо зрозуміти, що ж насправді відбувається в Україні, Білорусі або Вірменії, якщо новини про ці країни готуються в московських редакціях. Те саме стосується локальних офісів американських та європейських «мозкових центрів». Навіть найбільш безсторонні російські експерти не можуть бездоганно орієнтуватися в українській або білоруській ситуації, відчувати локальні настрої і, так чи інакше, дивляться на ці країни з точки зору російських інтересів.

7. Забезпечити підтримкою проекти з верифікації інформації та викриття фейків і пропаганди в медіа. ЄС міг би створити єдиний координаційний центр для поєднання зусиль локальних ініціатив типу StopFake.org, їх підтримки та створення інших подібних локальних проектів.

8. Виховання медіаграмотності та нового покоління журналістів – це найдовший, але водночас найнадійніший шлях. В інформаційну добу медіаграмотність має бути включена до переліку обов’язкових шкільних предметів. Незалежно від наявності чи відсутності інформаційної агресії, кожен має отримати можливість здобути знання щодо того, як себе захистити від маніпуляцій у медіа, як відрізнити новини від пропаганди та як оцінювати інформацію критично. Журналістика у пострадянських країнах також має стати предметом для дискусії та реформування. Програми обміну та освіта, заснована на цінностях свободи слова та якості, досі важливі для журналістів пострадянських країн, а особливо для російської незалежної преси. Зміна медіаклімату, а також поява нового покоління журналістів, що працюють згідно зі стандартами сучасної журналістики – це необхідна передумова для подолання наслідків, а також попередження інформаційної війни.

 

«ОСНОВИ БЕЗПЕКИ ДЛЯ ПРАВОЗАХИСНИКІВ ТА ГРОМАДЯНСЬКИХ АКТИВІСТІВ». ТРЕНІНГ 12-14 ЧЕРВНЯ

1 Червня, 2014

У відповідь на те, що правозахисникам  та громадським діячам України доводиться вирішувати важкі завдання, пов’язані з моніторингом майбутніх виборів, організацією громадянських акцій, організацією інформаційного, медичного, правового  чи управлінського супроводу активних громадянських ініціатив на Сході, Півдні України та Криму, що на даний момент постійно супроводжується  ризиками і загрозами, ГО «Центр Громадянських Свобод», міжнародна організація «PACT» та міжнародний фонд захисту правозахисників «Front Line Defenders» проводять тренінг з організації захисту та безпеки правозахисників та громадянських активісті.

Захід відбудеться в м. Києві 13-15 червня 2014 року

Метою цього тренінгу є сприяння у поширенні навичок та знань, а також забезпечення додатковими інструментами, які можуть допомогти їм у вирішенні проблем особистої та організаційної безпеки , за допомогою тренінгу та навчальних матеріалів.

Тренінг включає в себе такі теми:

– оцінка ризику,
– аналіз загроз,
– дії в разі зазіхань на безпеку,
– цифрова безпеку (базовий рівень ),
– подолання стресу,
– розробка практичного плану щодо забезпечення безпеки, адаптованого під особисту ситуацію кожного правозахисника чи громадського активіста;
– розробка практичного плану безпеки організації .

Тренінг потребує активного включення учасників. В ньому використовуються техніки мозкового штурму, роботи в малих групах , розбору конкретних ситуацій, рольових ігор та дискусії.

Експерт тренінгу – Олександра Делеменчук – правозахисник, Координатор міжнародних програм ГО «ЦГС», міжнародний тренер з безпеки «Front Line Defenders». Брала участь у міжнародних місіях в Казахстані та Білорусії, так само координувала Громадський центр допомоги Грузії – в найважчі дна для громадян цих країн.

Щоб взяти участь у заході – необхідно заповнити онлайн-форму та пройти відбір

(https://docs.google.com/forms/d/1ah4hMr_WAEd-DO_XM2RMb3VsLIyZNSTDKfHqErvIQcw/viewform?sid&c=0&w=1&token)

Заявки приймаються до 12:00 год., 08 червня 2014 року

  Участь у заході є безкоштовною. Учасники забезпечуються роздатковими матеріалами. Іногороднім компенсуються транспортні витрати, забезпечується житло та харчування. Точне місце та більш детальну інформацію щодо проведення тренінгу буде повідомлене відібраним учасникам.

За додатковою інформацією щодо тренінгу просимо звертатися до Олександри Романцової (+38063 208 87 95, Aleksandra.romantsova@gmail.com).

Довідково:Тренінг реалізується в рамках навчальної програми у сфері захисту та безпеки «Front Line Defenders»

Результаты поиска:

Уряд має негайно вжити заходів, щоб відновити мовлення «UA: Першого»

28 Вересня, 2018

Ми, правозахисні, медійні організації та журналістська спільнота, закликаємо уряд негайно вжити заходів, щоб відновити мовлення телеканалу «UA: Перший» по всій території України.

Сьогодні, 25 вересня 2018 року, о 6:30 ранку Концерн радіомовлення, радіозв’язку та телебачення (Концерн РРТ), що надає послуги трансляції телевізійного сигналу Національній суспільній телерадіокомпанії України, повідомив НСТУ про припинення аналогової трансляції телепрограм каналу «UA: Перший» у зв’язку із заборгованістю. Для оплати всіх трансляцій НСТУ необхідно 330 млн грн на рік, проте виділено і передбачено в плані бюджетних асигнувань лише 54,7 млн грн. На сьогодні сума боргу перед Концерном РРТ складає близько 80 мільйонів грн. Така ситуація була абсолютно передбаченою, і ми розцінюємо урізання фінансування Суспільному як акт свідомого саботажу реформи і пряме втручання в незалежність і ефективність суспільного мовника.

Недофінансування Суспільного мовника не лише не дало оновити програмне наповнення каналів суспільного, що було ключовим завданням реформи, але й оновити морально застарілу техніку та привести до належного стану робочі приміщення та студійні комплекси, що не оновлювалися ще з 1990-х років. Відключення аналогового мовлення НСТУ позбавляє доступу до інформації ті населені пункти, де відсутнє цифрове мовлення, а також прикордонні, окуповані та прифронтові території України.

Нагадаємо, що відповідно до Закону «Про Суспільне телебачення і радіомовлення в Україні», бюджет Суспільного мовника має становити 0,2% видатків загального фонду Державного бюджету України за попередній рік. У 2017 році ПАТ «НСТУ» мала б отримати з бюджету 1,54 мільярда гривень, проте Міністерство фінансів урізало цю суму до неповного мільярда, а Верховна Рада зменшила до 776 мільйонів, тобто затвердила лише 50% цієї суми, внаслідок чого виникла величезна нестача коштів по всім незахищеним статтям витрат: виробництво, закупівля прав та трансляції програм, чим реформу було свідомо поставлено під удар.

Ми вважаємо, що зупинка мовлення Суспільного мовника ще більше підірве довіру населення як до самої реформи, так і до влади в цілому. Суспільство повинно мати можливість отримувати неупереджену інформацію — а НСТУ є єдиним в країні мовником, інформаційна політика вибудовується на засадах незалежності від держави, від олігархів, від приватних інтересів.

Створення суспільного мовника – не як формальної інституції, а як ефективно функціонуючої системи, що забезпечує інформаційні, культурні, освітні права громадян усіх національностей, – є одним з найдавніших і найважливіших зобов’язань України перед Радою Європи та Європейським Союзом.

Ми закликаємо Прем’єр-міністра України Володимира Гройсмана взяти на себе персональне зобов’язання щодо вирішення цієї проблеми: погасити борги НСТУ та відновити його мовлення по всій території України.

Закликаємо Президента України Петра Порошенка, як гаранта дотримання конституційних прав та свобод громадян, вжити все від нього залежне, аби захистити право громадян на свободу слова, отримання достовірної та незалежної інформації, необхідної їм для свідомого вибору.

Закликаємо Верховну Раду України ухвалили зміни до Держбюджету на 2018 рік і дофінансувати ПАТ «НСТУ» відповідно до закону.

ГО «Інститут масової інформації»

Центр громадянських свобод

Інститут демократії ім. Пилипа Орлика

ГО «Детектор медіа»

ГО «Громадське радіо»

Центр інформації про права людини

Комісія з журналістської етики

Національна спілка журналістів України

ГО «Платформа прав людини»

Центр демократії та верховенства права

Незалежна медійна рада

ГО «Громадське телебачення»

ЯК ЗАВАДИТИ РОСІЙСЬКІЙ ПРОПАГАНДІ ЗРУЙНУВАТИ ЄС?

4 Серпня, 2015

Як відомо, нещодавно банк Barclays закрив рахунки Міжнародного інформаційного агентства “Россия сегодня” в Великобританії. Фінансова установа пояснила це тим, що агентство може контролюватися Дмітрієм Кісєльовим, що перебуває в санкційному списку.

Останнім часом інформаційну війну Росії проти України та ЄС в Європі сприймають дедалі серйозніше. Одним зі свідчень стало створення відділу стратегічної комунікації у рамках відомства верховного представника ЄС із закордонних справ і політики безпеки, який має розробити та втілити комплекс заходів із протидії інформаційній війні проти Заходу.

Нещодавно Центр Громадянських Свобод і Євромайдан SOS спільно з чеською неурядовою організацією Людина в біді (People in Need), українською ініціативою StopFake.org за підтримки євро парламентарів із ЕРР провели в Європарламенті захід, присвячений протидії російській пропаганді. Головним завданням було не просто ще раз поговорити про проблему, а запропонувати шляхи її вирішення. Тому на заході були представлені рекомендації (публікуємо їх нижче), розроблені грузинським медійним експертом, постійним автором «Радіо Свобода» Олегом Панфіловим та українським експертом Михайлом Хильком. До речі, вони викликали доволі нервову реакцію серед європейських прихильників Путіна.

Під час заходу в Європарламенті ми поширювали серед гостей також брошуру (її англомовна версія – за посиланням), в якій проаналізовано, який шлях пройшла російська пропагандистська машина від елементу Чеченських воєн до, по суті, «зброї масового ураження» в Криму та на Донбасі, а також яким саме чином вона провокує масові порушення прав людини. У цій брошурі подані матеріали учасників заходу – голови правління Центру Громадянських Свобод Олександри Матвійчук, грузинського журналіста, медійного експерта Олега Панфілова, російського журналіста Аркадія Бабченка, головного редактора сайту StopFake.org Тетяни Матичак.

Моніторинг та регуляція

1. Створення та підтримка моніторингових груп для збору та аналізу інформації щодо рівня пропаганди, різноманітних  форм обмеження діяльності журналістів, маніпуляцій інформацією в медіа як у країнах-членах ЄС, так і в країнах Східного партнерства. Ці дослідження мають брати до уваги опитування, вимірювання громадської думки та інші інструменти для визначення впливу пропаганди, що продукується не лише медіа, а й різними лобістськими групами, що позиціонують себе як «незалежні експерти».

2. Створення команди юристів для розробки механізму обмеження здатності російських пропагандистських медіа діяти на території ЄС та країн Східного партнерства. Зокрема, має застосовуватися принцип відповідності. Якщо Кремль (або інші треті сторони) маніпулюють європейським принципом свободи слова, трансформуючи її в «свободу пропаганди» та обмежуючи можливості для європейських та американських медіа працювати в Росії, це навряд чи можна назвати рівноцінним підходом. Уряди, які обмежують свободу слова вдома, не повинні отримувати можливості практикувати «свободу пропаганди» закордоном. Натомість, ЄС варто надати доступ до своїх ринків для незалежних медіа з цих країн.

3. Розробка більш чіткого регулювання лобістських активностей. Є очевидна потреба зупинити процес  введення в оману європейських громадян, яким засновані Кремлем лобістські структури представляють як «незалежні мозкові центри». Лобісти мають бути названі лобістами, а оплачені тексти не повинні називатися «експертним аналізом».

4. Розвиток нульової толерантності щодо корупції в європейських медіа. Час від часу поважні європейські та американські медіа публікують статті, які є не набагато кращими за кремлівську пропаганду. Тут ідеться зовсім не про альтернативну точку зору, а про очевидну пропаганду, яка може бути створена експертом, який, скажімо, працює на певну компанію, що перебуває у власності Росії. Рівень корупції в Кремлі не залишає ЄС іншого вибору, окрім як створити більш жорсткі правила на медіа-ринку. Варто взяти до уваги також ідею створення спеціальних панелей із визнаних експертів, які б реагували на порушення медійного законодавства та професійних стандартів. Це може бути доволі складно – довести, що ті чи інші автори нелегально отримують винагороди за свої публікації, але це цілком можливо – довести, що та чи інша стаття має пропагандистський характер. Ще в середині ХХ сторіччя відомий американський дослідник Лассуелл успішно викривав нацистську пропаганду в американських газетах.

Нові медіа та нові можливості

5. Створення російськомовного медіа, яке б надавало альтернативну (щодо контрольованих Кремлем медіа) інформацію про Росію, та яке мовило б на російськомовну аудиторію по всьому світові, зі спеціальним фокусом на пострадянські країни. Це медіа має залучити журналістів, які мають досвід роботи саме в пострадянських країнах, а мовлення може здійснюватися паралельно через кабельні мережі, супутник та інтернет. Для кращого розуміння демократичного процесу на пострадянському просторі варто виробляти освітні програми, транслювати документальні фільми, присвячені перехідному періоду в Центральній та Східній Європі після розпаду СРСР. Варто також провести конкурс  на найцікавіші та найоригінальніші ідеї для такого медіа. Традиційні підходи є недостатніми.

При цьому, важливо зрозуміти, якими є ключі до успіху російської пропаганди та чому люди схильні їй вірити. Інакше значна кількість часу, грошей та зусиль може бути витрачена даремно, адже думка про те, що проблема полягає виключно в бракові доступу до альтернативних ресурсів інформації є помилковою. Ви можете зустріти людей, які десятками років живуть у ЄС, але при цьому вірять російській пропаганді. Тож, проблема не стільки у відсутності альтернативних джерел інформації, скільки в бракові комплексного підходу. Це не означає, що російськомовну альтернативу створювати не потрібно, але ця альтернатива має бути заснована на розумному, системному та ефективному підході, що вимагає розробки методології, уважного вивчення теорії масової комунікації, психології, залученням наукового потенціалу США, ЄС та сусідніх країн, а також Росії.

6. Створення у країнах Європейської політики сусідства додаткових корпунктів провідних видань. Це те, що справді вартує витрачання коштів. Неможливо зрозуміти, що ж насправді відбувається в Україні, Білорусі або Вірменії, якщо новини про ці країни готуються в московських редакціях. Те саме стосується локальних офісів американських та європейських «мозкових центрів». Навіть найбільш безсторонні російські експерти не можуть бездоганно орієнтуватися в українській або білоруській ситуації, відчувати локальні настрої і, так чи інакше, дивляться на ці країни з точки зору російських інтересів.

7. Забезпечити підтримкою проекти з верифікації інформації та викриття фейків і пропаганди в медіа. ЄС міг би створити єдиний координаційний центр для поєднання зусиль локальних ініціатив типу StopFake.org, їх підтримки та створення інших подібних локальних проектів.

8. Виховання медіаграмотності та нового покоління журналістів – це найдовший, але водночас найнадійніший шлях. В інформаційну добу медіаграмотність має бути включена до переліку обов’язкових шкільних предметів. Незалежно від наявності чи відсутності інформаційної агресії, кожен має отримати можливість здобути знання щодо того, як себе захистити від маніпуляцій у медіа, як відрізнити новини від пропаганди та як оцінювати інформацію критично. Журналістика у пострадянських країнах також має стати предметом для дискусії та реформування. Програми обміну та освіта, заснована на цінностях свободи слова та якості, досі важливі для журналістів пострадянських країн, а особливо для російської незалежної преси. Зміна медіаклімату, а також поява нового покоління журналістів, що працюють згідно зі стандартами сучасної журналістики – це необхідна передумова для подолання наслідків, а також попередження інформаційної війни.

 

«ОСНОВИ БЕЗПЕКИ ДЛЯ ПРАВОЗАХИСНИКІВ ТА ГРОМАДЯНСЬКИХ АКТИВІСТІВ». ТРЕНІНГ 12-14 ЧЕРВНЯ

1 Червня, 2014

У відповідь на те, що правозахисникам  та громадським діячам України доводиться вирішувати важкі завдання, пов’язані з моніторингом майбутніх виборів, організацією громадянських акцій, організацією інформаційного, медичного, правового  чи управлінського супроводу активних громадянських ініціатив на Сході, Півдні України та Криму, що на даний момент постійно супроводжується  ризиками і загрозами, ГО «Центр Громадянських Свобод», міжнародна організація «PACT» та міжнародний фонд захисту правозахисників «Front Line Defenders» проводять тренінг з організації захисту та безпеки правозахисників та громадянських активісті.

Захід відбудеться в м. Києві 13-15 червня 2014 року

Метою цього тренінгу є сприяння у поширенні навичок та знань, а також забезпечення додатковими інструментами, які можуть допомогти їм у вирішенні проблем особистої та організаційної безпеки , за допомогою тренінгу та навчальних матеріалів.

Тренінг включає в себе такі теми:

– оцінка ризику,
– аналіз загроз,
– дії в разі зазіхань на безпеку,
– цифрова безпеку (базовий рівень ),
– подолання стресу,
– розробка практичного плану щодо забезпечення безпеки, адаптованого під особисту ситуацію кожного правозахисника чи громадського активіста;
– розробка практичного плану безпеки організації .

Тренінг потребує активного включення учасників. В ньому використовуються техніки мозкового штурму, роботи в малих групах , розбору конкретних ситуацій, рольових ігор та дискусії.

Експерт тренінгу – Олександра Делеменчук – правозахисник, Координатор міжнародних програм ГО «ЦГС», міжнародний тренер з безпеки «Front Line Defenders». Брала участь у міжнародних місіях в Казахстані та Білорусії, так само координувала Громадський центр допомоги Грузії – в найважчі дна для громадян цих країн.

Щоб взяти участь у заході – необхідно заповнити онлайн-форму та пройти відбір

(https://docs.google.com/forms/d/1ah4hMr_WAEd-DO_XM2RMb3VsLIyZNSTDKfHqErvIQcw/viewform?sid&c=0&w=1&token)

Заявки приймаються до 12:00 год., 08 червня 2014 року

  Участь у заході є безкоштовною. Учасники забезпечуються роздатковими матеріалами. Іногороднім компенсуються транспортні витрати, забезпечується житло та харчування. Точне місце та більш детальну інформацію щодо проведення тренінгу буде повідомлене відібраним учасникам.

За додатковою інформацією щодо тренінгу просимо звертатися до Олександри Романцової (+38063 208 87 95, Aleksandra.romantsova@gmail.com).

Довідково:Тренінг реалізується в рамках навчальної програми у сфері захисту та безпеки «Front Line Defenders»

Результаты поиска:

Уряд має негайно вжити заходів, щоб відновити мовлення «UA: Першого»

28 Вересня, 2018

Ми, правозахисні, медійні організації та журналістська спільнота, закликаємо уряд негайно вжити заходів, щоб відновити мовлення телеканалу «UA: Перший» по всій території України.

Сьогодні, 25 вересня 2018 року, о 6:30 ранку Концерн радіомовлення, радіозв’язку та телебачення (Концерн РРТ), що надає послуги трансляції телевізійного сигналу Національній суспільній телерадіокомпанії України, повідомив НСТУ про припинення аналогової трансляції телепрограм каналу «UA: Перший» у зв’язку із заборгованістю. Для оплати всіх трансляцій НСТУ необхідно 330 млн грн на рік, проте виділено і передбачено в плані бюджетних асигнувань лише 54,7 млн грн. На сьогодні сума боргу перед Концерном РРТ складає близько 80 мільйонів грн. Така ситуація була абсолютно передбаченою, і ми розцінюємо урізання фінансування Суспільному як акт свідомого саботажу реформи і пряме втручання в незалежність і ефективність суспільного мовника.

Недофінансування Суспільного мовника не лише не дало оновити програмне наповнення каналів суспільного, що було ключовим завданням реформи, але й оновити морально застарілу техніку та привести до належного стану робочі приміщення та студійні комплекси, що не оновлювалися ще з 1990-х років. Відключення аналогового мовлення НСТУ позбавляє доступу до інформації ті населені пункти, де відсутнє цифрове мовлення, а також прикордонні, окуповані та прифронтові території України.

Нагадаємо, що відповідно до Закону «Про Суспільне телебачення і радіомовлення в Україні», бюджет Суспільного мовника має становити 0,2% видатків загального фонду Державного бюджету України за попередній рік. У 2017 році ПАТ «НСТУ» мала б отримати з бюджету 1,54 мільярда гривень, проте Міністерство фінансів урізало цю суму до неповного мільярда, а Верховна Рада зменшила до 776 мільйонів, тобто затвердила лише 50% цієї суми, внаслідок чого виникла величезна нестача коштів по всім незахищеним статтям витрат: виробництво, закупівля прав та трансляції програм, чим реформу було свідомо поставлено під удар.

Ми вважаємо, що зупинка мовлення Суспільного мовника ще більше підірве довіру населення як до самої реформи, так і до влади в цілому. Суспільство повинно мати можливість отримувати неупереджену інформацію — а НСТУ є єдиним в країні мовником, інформаційна політика вибудовується на засадах незалежності від держави, від олігархів, від приватних інтересів.

Створення суспільного мовника – не як формальної інституції, а як ефективно функціонуючої системи, що забезпечує інформаційні, культурні, освітні права громадян усіх національностей, – є одним з найдавніших і найважливіших зобов’язань України перед Радою Європи та Європейським Союзом.

Ми закликаємо Прем’єр-міністра України Володимира Гройсмана взяти на себе персональне зобов’язання щодо вирішення цієї проблеми: погасити борги НСТУ та відновити його мовлення по всій території України.

Закликаємо Президента України Петра Порошенка, як гаранта дотримання конституційних прав та свобод громадян, вжити все від нього залежне, аби захистити право громадян на свободу слова, отримання достовірної та незалежної інформації, необхідної їм для свідомого вибору.

Закликаємо Верховну Раду України ухвалили зміни до Держбюджету на 2018 рік і дофінансувати ПАТ «НСТУ» відповідно до закону.

ГО «Інститут масової інформації»

Центр громадянських свобод

Інститут демократії ім. Пилипа Орлика

ГО «Детектор медіа»

ГО «Громадське радіо»

Центр інформації про права людини

Комісія з журналістської етики

Національна спілка журналістів України

ГО «Платформа прав людини»

Центр демократії та верховенства права

Незалежна медійна рада

ГО «Громадське телебачення»

ЯК ЗАВАДИТИ РОСІЙСЬКІЙ ПРОПАГАНДІ ЗРУЙНУВАТИ ЄС?

4 Серпня, 2015

Як відомо, нещодавно банк Barclays закрив рахунки Міжнародного інформаційного агентства “Россия сегодня” в Великобританії. Фінансова установа пояснила це тим, що агентство може контролюватися Дмітрієм Кісєльовим, що перебуває в санкційному списку.

Останнім часом інформаційну війну Росії проти України та ЄС в Європі сприймають дедалі серйозніше. Одним зі свідчень стало створення відділу стратегічної комунікації у рамках відомства верховного представника ЄС із закордонних справ і політики безпеки, який має розробити та втілити комплекс заходів із протидії інформаційній війні проти Заходу.

Нещодавно Центр Громадянських Свобод і Євромайдан SOS спільно з чеською неурядовою організацією Людина в біді (People in Need), українською ініціативою StopFake.org за підтримки євро парламентарів із ЕРР провели в Європарламенті захід, присвячений протидії російській пропаганді. Головним завданням було не просто ще раз поговорити про проблему, а запропонувати шляхи її вирішення. Тому на заході були представлені рекомендації (публікуємо їх нижче), розроблені грузинським медійним експертом, постійним автором «Радіо Свобода» Олегом Панфіловим та українським експертом Михайлом Хильком. До речі, вони викликали доволі нервову реакцію серед європейських прихильників Путіна.

Під час заходу в Європарламенті ми поширювали серед гостей також брошуру (її англомовна версія – за посиланням), в якій проаналізовано, який шлях пройшла російська пропагандистська машина від елементу Чеченських воєн до, по суті, «зброї масового ураження» в Криму та на Донбасі, а також яким саме чином вона провокує масові порушення прав людини. У цій брошурі подані матеріали учасників заходу – голови правління Центру Громадянських Свобод Олександри Матвійчук, грузинського журналіста, медійного експерта Олега Панфілова, російського журналіста Аркадія Бабченка, головного редактора сайту StopFake.org Тетяни Матичак.

Моніторинг та регуляція

1. Створення та підтримка моніторингових груп для збору та аналізу інформації щодо рівня пропаганди, різноманітних  форм обмеження діяльності журналістів, маніпуляцій інформацією в медіа як у країнах-членах ЄС, так і в країнах Східного партнерства. Ці дослідження мають брати до уваги опитування, вимірювання громадської думки та інші інструменти для визначення впливу пропаганди, що продукується не лише медіа, а й різними лобістськими групами, що позиціонують себе як «незалежні експерти».

2. Створення команди юристів для розробки механізму обмеження здатності російських пропагандистських медіа діяти на території ЄС та країн Східного партнерства. Зокрема, має застосовуватися принцип відповідності. Якщо Кремль (або інші треті сторони) маніпулюють європейським принципом свободи слова, трансформуючи її в «свободу пропаганди» та обмежуючи можливості для європейських та американських медіа працювати в Росії, це навряд чи можна назвати рівноцінним підходом. Уряди, які обмежують свободу слова вдома, не повинні отримувати можливості практикувати «свободу пропаганди» закордоном. Натомість, ЄС варто надати доступ до своїх ринків для незалежних медіа з цих країн.

3. Розробка більш чіткого регулювання лобістських активностей. Є очевидна потреба зупинити процес  введення в оману європейських громадян, яким засновані Кремлем лобістські структури представляють як «незалежні мозкові центри». Лобісти мають бути названі лобістами, а оплачені тексти не повинні називатися «експертним аналізом».

4. Розвиток нульової толерантності щодо корупції в європейських медіа. Час від часу поважні європейські та американські медіа публікують статті, які є не набагато кращими за кремлівську пропаганду. Тут ідеться зовсім не про альтернативну точку зору, а про очевидну пропаганду, яка може бути створена експертом, який, скажімо, працює на певну компанію, що перебуває у власності Росії. Рівень корупції в Кремлі не залишає ЄС іншого вибору, окрім як створити більш жорсткі правила на медіа-ринку. Варто взяти до уваги також ідею створення спеціальних панелей із визнаних експертів, які б реагували на порушення медійного законодавства та професійних стандартів. Це може бути доволі складно – довести, що ті чи інші автори нелегально отримують винагороди за свої публікації, але це цілком можливо – довести, що та чи інша стаття має пропагандистський характер. Ще в середині ХХ сторіччя відомий американський дослідник Лассуелл успішно викривав нацистську пропаганду в американських газетах.

Нові медіа та нові можливості

5. Створення російськомовного медіа, яке б надавало альтернативну (щодо контрольованих Кремлем медіа) інформацію про Росію, та яке мовило б на російськомовну аудиторію по всьому світові, зі спеціальним фокусом на пострадянські країни. Це медіа має залучити журналістів, які мають досвід роботи саме в пострадянських країнах, а мовлення може здійснюватися паралельно через кабельні мережі, супутник та інтернет. Для кращого розуміння демократичного процесу на пострадянському просторі варто виробляти освітні програми, транслювати документальні фільми, присвячені перехідному періоду в Центральній та Східній Європі після розпаду СРСР. Варто також провести конкурс  на найцікавіші та найоригінальніші ідеї для такого медіа. Традиційні підходи є недостатніми.

При цьому, важливо зрозуміти, якими є ключі до успіху російської пропаганди та чому люди схильні їй вірити. Інакше значна кількість часу, грошей та зусиль може бути витрачена даремно, адже думка про те, що проблема полягає виключно в бракові доступу до альтернативних ресурсів інформації є помилковою. Ви можете зустріти людей, які десятками років живуть у ЄС, але при цьому вірять російській пропаганді. Тож, проблема не стільки у відсутності альтернативних джерел інформації, скільки в бракові комплексного підходу. Це не означає, що російськомовну альтернативу створювати не потрібно, але ця альтернатива має бути заснована на розумному, системному та ефективному підході, що вимагає розробки методології, уважного вивчення теорії масової комунікації, психології, залученням наукового потенціалу США, ЄС та сусідніх країн, а також Росії.

6. Створення у країнах Європейської політики сусідства додаткових корпунктів провідних видань. Це те, що справді вартує витрачання коштів. Неможливо зрозуміти, що ж насправді відбувається в Україні, Білорусі або Вірменії, якщо новини про ці країни готуються в московських редакціях. Те саме стосується локальних офісів американських та європейських «мозкових центрів». Навіть найбільш безсторонні російські експерти не можуть бездоганно орієнтуватися в українській або білоруській ситуації, відчувати локальні настрої і, так чи інакше, дивляться на ці країни з точки зору російських інтересів.

7. Забезпечити підтримкою проекти з верифікації інформації та викриття фейків і пропаганди в медіа. ЄС міг би створити єдиний координаційний центр для поєднання зусиль локальних ініціатив типу StopFake.org, їх підтримки та створення інших подібних локальних проектів.

8. Виховання медіаграмотності та нового покоління журналістів – це найдовший, але водночас найнадійніший шлях. В інформаційну добу медіаграмотність має бути включена до переліку обов’язкових шкільних предметів. Незалежно від наявності чи відсутності інформаційної агресії, кожен має отримати можливість здобути знання щодо того, як себе захистити від маніпуляцій у медіа, як відрізнити новини від пропаганди та як оцінювати інформацію критично. Журналістика у пострадянських країнах також має стати предметом для дискусії та реформування. Програми обміну та освіта, заснована на цінностях свободи слова та якості, досі важливі для журналістів пострадянських країн, а особливо для російської незалежної преси. Зміна медіаклімату, а також поява нового покоління журналістів, що працюють згідно зі стандартами сучасної журналістики – це необхідна передумова для подолання наслідків, а також попередження інформаційної війни.

 

«ОСНОВИ БЕЗПЕКИ ДЛЯ ПРАВОЗАХИСНИКІВ ТА ГРОМАДЯНСЬКИХ АКТИВІСТІВ». ТРЕНІНГ 12-14 ЧЕРВНЯ

1 Червня, 2014

У відповідь на те, що правозахисникам  та громадським діячам України доводиться вирішувати важкі завдання, пов’язані з моніторингом майбутніх виборів, організацією громадянських акцій, організацією інформаційного, медичного, правового  чи управлінського супроводу активних громадянських ініціатив на Сході, Півдні України та Криму, що на даний момент постійно супроводжується  ризиками і загрозами, ГО «Центр Громадянських Свобод», міжнародна організація «PACT» та міжнародний фонд захисту правозахисників «Front Line Defenders» проводять тренінг з організації захисту та безпеки правозахисників та громадянських активісті.

Захід відбудеться в м. Києві 13-15 червня 2014 року

Метою цього тренінгу є сприяння у поширенні навичок та знань, а також забезпечення додатковими інструментами, які можуть допомогти їм у вирішенні проблем особистої та організаційної безпеки , за допомогою тренінгу та навчальних матеріалів.

Тренінг включає в себе такі теми:

– оцінка ризику,
– аналіз загроз,
– дії в разі зазіхань на безпеку,
– цифрова безпеку (базовий рівень ),
– подолання стресу,
– розробка практичного плану щодо забезпечення безпеки, адаптованого під особисту ситуацію кожного правозахисника чи громадського активіста;
– розробка практичного плану безпеки організації .

Тренінг потребує активного включення учасників. В ньому використовуються техніки мозкового штурму, роботи в малих групах , розбору конкретних ситуацій, рольових ігор та дискусії.

Експерт тренінгу – Олександра Делеменчук – правозахисник, Координатор міжнародних програм ГО «ЦГС», міжнародний тренер з безпеки «Front Line Defenders». Брала участь у міжнародних місіях в Казахстані та Білорусії, так само координувала Громадський центр допомоги Грузії – в найважчі дна для громадян цих країн.

Щоб взяти участь у заході – необхідно заповнити онлайн-форму та пройти відбір

(https://docs.google.com/forms/d/1ah4hMr_WAEd-DO_XM2RMb3VsLIyZNSTDKfHqErvIQcw/viewform?sid&c=0&w=1&token)

Заявки приймаються до 12:00 год., 08 червня 2014 року

  Участь у заході є безкоштовною. Учасники забезпечуються роздатковими матеріалами. Іногороднім компенсуються транспортні витрати, забезпечується житло та харчування. Точне місце та більш детальну інформацію щодо проведення тренінгу буде повідомлене відібраним учасникам.

За додатковою інформацією щодо тренінгу просимо звертатися до Олександри Романцової (+38063 208 87 95, Aleksandra.romantsova@gmail.com).

Довідково:Тренінг реалізується в рамках навчальної програми у сфері захисту та безпеки «Front Line Defenders»

Результаты поиска:

Уряд має негайно вжити заходів, щоб відновити мовлення «UA: Першого»

28 Вересня, 2018

Ми, правозахисні, медійні організації та журналістська спільнота, закликаємо уряд негайно вжити заходів, щоб відновити мовлення телеканалу «UA: Перший» по всій території України.

Сьогодні, 25 вересня 2018 року, о 6:30 ранку Концерн радіомовлення, радіозв’язку та телебачення (Концерн РРТ), що надає послуги трансляції телевізійного сигналу Національній суспільній телерадіокомпанії України, повідомив НСТУ про припинення аналогової трансляції телепрограм каналу «UA: Перший» у зв’язку із заборгованістю. Для оплати всіх трансляцій НСТУ необхідно 330 млн грн на рік, проте виділено і передбачено в плані бюджетних асигнувань лише 54,7 млн грн. На сьогодні сума боргу перед Концерном РРТ складає близько 80 мільйонів грн. Така ситуація була абсолютно передбаченою, і ми розцінюємо урізання фінансування Суспільному як акт свідомого саботажу реформи і пряме втручання в незалежність і ефективність суспільного мовника.

Недофінансування Суспільного мовника не лише не дало оновити програмне наповнення каналів суспільного, що було ключовим завданням реформи, але й оновити морально застарілу техніку та привести до належного стану робочі приміщення та студійні комплекси, що не оновлювалися ще з 1990-х років. Відключення аналогового мовлення НСТУ позбавляє доступу до інформації ті населені пункти, де відсутнє цифрове мовлення, а також прикордонні, окуповані та прифронтові території України.

Нагадаємо, що відповідно до Закону «Про Суспільне телебачення і радіомовлення в Україні», бюджет Суспільного мовника має становити 0,2% видатків загального фонду Державного бюджету України за попередній рік. У 2017 році ПАТ «НСТУ» мала б отримати з бюджету 1,54 мільярда гривень, проте Міністерство фінансів урізало цю суму до неповного мільярда, а Верховна Рада зменшила до 776 мільйонів, тобто затвердила лише 50% цієї суми, внаслідок чого виникла величезна нестача коштів по всім незахищеним статтям витрат: виробництво, закупівля прав та трансляції програм, чим реформу було свідомо поставлено під удар.

Ми вважаємо, що зупинка мовлення Суспільного мовника ще більше підірве довіру населення як до самої реформи, так і до влади в цілому. Суспільство повинно мати можливість отримувати неупереджену інформацію — а НСТУ є єдиним в країні мовником, інформаційна політика вибудовується на засадах незалежності від держави, від олігархів, від приватних інтересів.

Створення суспільного мовника – не як формальної інституції, а як ефективно функціонуючої системи, що забезпечує інформаційні, культурні, освітні права громадян усіх національностей, – є одним з найдавніших і найважливіших зобов’язань України перед Радою Європи та Європейським Союзом.

Ми закликаємо Прем’єр-міністра України Володимира Гройсмана взяти на себе персональне зобов’язання щодо вирішення цієї проблеми: погасити борги НСТУ та відновити його мовлення по всій території України.

Закликаємо Президента України Петра Порошенка, як гаранта дотримання конституційних прав та свобод громадян, вжити все від нього залежне, аби захистити право громадян на свободу слова, отримання достовірної та незалежної інформації, необхідної їм для свідомого вибору.

Закликаємо Верховну Раду України ухвалили зміни до Держбюджету на 2018 рік і дофінансувати ПАТ «НСТУ» відповідно до закону.

ГО «Інститут масової інформації»

Центр громадянських свобод

Інститут демократії ім. Пилипа Орлика

ГО «Детектор медіа»

ГО «Громадське радіо»

Центр інформації про права людини

Комісія з журналістської етики

Національна спілка журналістів України

ГО «Платформа прав людини»

Центр демократії та верховенства права

Незалежна медійна рада

ГО «Громадське телебачення»

ЯК ЗАВАДИТИ РОСІЙСЬКІЙ ПРОПАГАНДІ ЗРУЙНУВАТИ ЄС?

4 Серпня, 2015

Як відомо, нещодавно банк Barclays закрив рахунки Міжнародного інформаційного агентства “Россия сегодня” в Великобританії. Фінансова установа пояснила це тим, що агентство може контролюватися Дмітрієм Кісєльовим, що перебуває в санкційному списку.

Останнім часом інформаційну війну Росії проти України та ЄС в Європі сприймають дедалі серйозніше. Одним зі свідчень стало створення відділу стратегічної комунікації у рамках відомства верховного представника ЄС із закордонних справ і політики безпеки, який має розробити та втілити комплекс заходів із протидії інформаційній війні проти Заходу.

Нещодавно Центр Громадянських Свобод і Євромайдан SOS спільно з чеською неурядовою організацією Людина в біді (People in Need), українською ініціативою StopFake.org за підтримки євро парламентарів із ЕРР провели в Європарламенті захід, присвячений протидії російській пропаганді. Головним завданням було не просто ще раз поговорити про проблему, а запропонувати шляхи її вирішення. Тому на заході були представлені рекомендації (публікуємо їх нижче), розроблені грузинським медійним експертом, постійним автором «Радіо Свобода» Олегом Панфіловим та українським експертом Михайлом Хильком. До речі, вони викликали доволі нервову реакцію серед європейських прихильників Путіна.

Під час заходу в Європарламенті ми поширювали серед гостей також брошуру (її англомовна версія – за посиланням), в якій проаналізовано, який шлях пройшла російська пропагандистська машина від елементу Чеченських воєн до, по суті, «зброї масового ураження» в Криму та на Донбасі, а також яким саме чином вона провокує масові порушення прав людини. У цій брошурі подані матеріали учасників заходу – голови правління Центру Громадянських Свобод Олександри Матвійчук, грузинського журналіста, медійного експерта Олега Панфілова, російського журналіста Аркадія Бабченка, головного редактора сайту StopFake.org Тетяни Матичак.

Моніторинг та регуляція

1. Створення та підтримка моніторингових груп для збору та аналізу інформації щодо рівня пропаганди, різноманітних  форм обмеження діяльності журналістів, маніпуляцій інформацією в медіа як у країнах-членах ЄС, так і в країнах Східного партнерства. Ці дослідження мають брати до уваги опитування, вимірювання громадської думки та інші інструменти для визначення впливу пропаганди, що продукується не лише медіа, а й різними лобістськими групами, що позиціонують себе як «незалежні експерти».

2. Створення команди юристів для розробки механізму обмеження здатності російських пропагандистських медіа діяти на території ЄС та країн Східного партнерства. Зокрема, має застосовуватися принцип відповідності. Якщо Кремль (або інші треті сторони) маніпулюють європейським принципом свободи слова, трансформуючи її в «свободу пропаганди» та обмежуючи можливості для європейських та американських медіа працювати в Росії, це навряд чи можна назвати рівноцінним підходом. Уряди, які обмежують свободу слова вдома, не повинні отримувати можливості практикувати «свободу пропаганди» закордоном. Натомість, ЄС варто надати доступ до своїх ринків для незалежних медіа з цих країн.

3. Розробка більш чіткого регулювання лобістських активностей. Є очевидна потреба зупинити процес  введення в оману європейських громадян, яким засновані Кремлем лобістські структури представляють як «незалежні мозкові центри». Лобісти мають бути названі лобістами, а оплачені тексти не повинні називатися «експертним аналізом».

4. Розвиток нульової толерантності щодо корупції в європейських медіа. Час від часу поважні європейські та американські медіа публікують статті, які є не набагато кращими за кремлівську пропаганду. Тут ідеться зовсім не про альтернативну точку зору, а про очевидну пропаганду, яка може бути створена експертом, який, скажімо, працює на певну компанію, що перебуває у власності Росії. Рівень корупції в Кремлі не залишає ЄС іншого вибору, окрім як створити більш жорсткі правила на медіа-ринку. Варто взяти до уваги також ідею створення спеціальних панелей із визнаних експертів, які б реагували на порушення медійного законодавства та професійних стандартів. Це може бути доволі складно – довести, що ті чи інші автори нелегально отримують винагороди за свої публікації, але це цілком можливо – довести, що та чи інша стаття має пропагандистський характер. Ще в середині ХХ сторіччя відомий американський дослідник Лассуелл успішно викривав нацистську пропаганду в американських газетах.

Нові медіа та нові можливості

5. Створення російськомовного медіа, яке б надавало альтернативну (щодо контрольованих Кремлем медіа) інформацію про Росію, та яке мовило б на російськомовну аудиторію по всьому світові, зі спеціальним фокусом на пострадянські країни. Це медіа має залучити журналістів, які мають досвід роботи саме в пострадянських країнах, а мовлення може здійснюватися паралельно через кабельні мережі, супутник та інтернет. Для кращого розуміння демократичного процесу на пострадянському просторі варто виробляти освітні програми, транслювати документальні фільми, присвячені перехідному періоду в Центральній та Східній Європі після розпаду СРСР. Варто також провести конкурс  на найцікавіші та найоригінальніші ідеї для такого медіа. Традиційні підходи є недостатніми.

При цьому, важливо зрозуміти, якими є ключі до успіху російської пропаганди та чому люди схильні їй вірити. Інакше значна кількість часу, грошей та зусиль може бути витрачена даремно, адже думка про те, що проблема полягає виключно в бракові доступу до альтернативних ресурсів інформації є помилковою. Ви можете зустріти людей, які десятками років живуть у ЄС, але при цьому вірять російській пропаганді. Тож, проблема не стільки у відсутності альтернативних джерел інформації, скільки в бракові комплексного підходу. Це не означає, що російськомовну альтернативу створювати не потрібно, але ця альтернатива має бути заснована на розумному, системному та ефективному підході, що вимагає розробки методології, уважного вивчення теорії масової комунікації, психології, залученням наукового потенціалу США, ЄС та сусідніх країн, а також Росії.

6. Створення у країнах Європейської політики сусідства додаткових корпунктів провідних видань. Це те, що справді вартує витрачання коштів. Неможливо зрозуміти, що ж насправді відбувається в Україні, Білорусі або Вірменії, якщо новини про ці країни готуються в московських редакціях. Те саме стосується локальних офісів американських та європейських «мозкових центрів». Навіть найбільш безсторонні російські експерти не можуть бездоганно орієнтуватися в українській або білоруській ситуації, відчувати локальні настрої і, так чи інакше, дивляться на ці країни з точки зору російських інтересів.

7. Забезпечити підтримкою проекти з верифікації інформації та викриття фейків і пропаганди в медіа. ЄС міг би створити єдиний координаційний центр для поєднання зусиль локальних ініціатив типу StopFake.org, їх підтримки та створення інших подібних локальних проектів.

8. Виховання медіаграмотності та нового покоління журналістів – це найдовший, але водночас найнадійніший шлях. В інформаційну добу медіаграмотність має бути включена до переліку обов’язкових шкільних предметів. Незалежно від наявності чи відсутності інформаційної агресії, кожен має отримати можливість здобути знання щодо того, як себе захистити від маніпуляцій у медіа, як відрізнити новини від пропаганди та як оцінювати інформацію критично. Журналістика у пострадянських країнах також має стати предметом для дискусії та реформування. Програми обміну та освіта, заснована на цінностях свободи слова та якості, досі важливі для журналістів пострадянських країн, а особливо для російської незалежної преси. Зміна медіаклімату, а також поява нового покоління журналістів, що працюють згідно зі стандартами сучасної журналістики – це необхідна передумова для подолання наслідків, а також попередження інформаційної війни.

 

«ОСНОВИ БЕЗПЕКИ ДЛЯ ПРАВОЗАХИСНИКІВ ТА ГРОМАДЯНСЬКИХ АКТИВІСТІВ». ТРЕНІНГ 12-14 ЧЕРВНЯ

1 Червня, 2014

У відповідь на те, що правозахисникам  та громадським діячам України доводиться вирішувати важкі завдання, пов’язані з моніторингом майбутніх виборів, організацією громадянських акцій, організацією інформаційного, медичного, правового  чи управлінського супроводу активних громадянських ініціатив на Сході, Півдні України та Криму, що на даний момент постійно супроводжується  ризиками і загрозами, ГО «Центр Громадянських Свобод», міжнародна організація «PACT» та міжнародний фонд захисту правозахисників «Front Line Defenders» проводять тренінг з організації захисту та безпеки правозахисників та громадянських активісті.

Захід відбудеться в м. Києві 13-15 червня 2014 року

Метою цього тренінгу є сприяння у поширенні навичок та знань, а також забезпечення додатковими інструментами, які можуть допомогти їм у вирішенні проблем особистої та організаційної безпеки , за допомогою тренінгу та навчальних матеріалів.

Тренінг включає в себе такі теми:

– оцінка ризику,
– аналіз загроз,
– дії в разі зазіхань на безпеку,
– цифрова безпеку (базовий рівень ),
– подолання стресу,
– розробка практичного плану щодо забезпечення безпеки, адаптованого під особисту ситуацію кожного правозахисника чи громадського активіста;
– розробка практичного плану безпеки організації .

Тренінг потребує активного включення учасників. В ньому використовуються техніки мозкового штурму, роботи в малих групах , розбору конкретних ситуацій, рольових ігор та дискусії.

Експерт тренінгу – Олександра Делеменчук – правозахисник, Координатор міжнародних програм ГО «ЦГС», міжнародний тренер з безпеки «Front Line Defenders». Брала участь у міжнародних місіях в Казахстані та Білорусії, так само координувала Громадський центр допомоги Грузії – в найважчі дна для громадян цих країн.

Щоб взяти участь у заході – необхідно заповнити онлайн-форму та пройти відбір

(https://docs.google.com/forms/d/1ah4hMr_WAEd-DO_XM2RMb3VsLIyZNSTDKfHqErvIQcw/viewform?sid&c=0&w=1&token)

Заявки приймаються до 12:00 год., 08 червня 2014 року

  Участь у заході є безкоштовною. Учасники забезпечуються роздатковими матеріалами. Іногороднім компенсуються транспортні витрати, забезпечується житло та харчування. Точне місце та більш детальну інформацію щодо проведення тренінгу буде повідомлене відібраним учасникам.

За додатковою інформацією щодо тренінгу просимо звертатися до Олександри Романцової (+38063 208 87 95, Aleksandra.romantsova@gmail.com).

Довідково:Тренінг реалізується в рамках навчальної програми у сфері захисту та безпеки «Front Line Defenders»

Результаты поиска:

Уряд має негайно вжити заходів, щоб відновити мовлення «UA: Першого»

28 Вересня, 2018

Ми, правозахисні, медійні організації та журналістська спільнота, закликаємо уряд негайно вжити заходів, щоб відновити мовлення телеканалу «UA: Перший» по всій території України.

Сьогодні, 25 вересня 2018 року, о 6:30 ранку Концерн радіомовлення, радіозв’язку та телебачення (Концерн РРТ), що надає послуги трансляції телевізійного сигналу Національній суспільній телерадіокомпанії України, повідомив НСТУ про припинення аналогової трансляції телепрограм каналу «UA: Перший» у зв’язку із заборгованістю. Для оплати всіх трансляцій НСТУ необхідно 330 млн грн на рік, проте виділено і передбачено в плані бюджетних асигнувань лише 54,7 млн грн. На сьогодні сума боргу перед Концерном РРТ складає близько 80 мільйонів грн. Така ситуація була абсолютно передбаченою, і ми розцінюємо урізання фінансування Суспільному як акт свідомого саботажу реформи і пряме втручання в незалежність і ефективність суспільного мовника.

Недофінансування Суспільного мовника не лише не дало оновити програмне наповнення каналів суспільного, що було ключовим завданням реформи, але й оновити морально застарілу техніку та привести до належного стану робочі приміщення та студійні комплекси, що не оновлювалися ще з 1990-х років. Відключення аналогового мовлення НСТУ позбавляє доступу до інформації ті населені пункти, де відсутнє цифрове мовлення, а також прикордонні, окуповані та прифронтові території України.

Нагадаємо, що відповідно до Закону «Про Суспільне телебачення і радіомовлення в Україні», бюджет Суспільного мовника має становити 0,2% видатків загального фонду Державного бюджету України за попередній рік. У 2017 році ПАТ «НСТУ» мала б отримати з бюджету 1,54 мільярда гривень, проте Міністерство фінансів урізало цю суму до неповного мільярда, а Верховна Рада зменшила до 776 мільйонів, тобто затвердила лише 50% цієї суми, внаслідок чого виникла величезна нестача коштів по всім незахищеним статтям витрат: виробництво, закупівля прав та трансляції програм, чим реформу було свідомо поставлено під удар.

Ми вважаємо, що зупинка мовлення Суспільного мовника ще більше підірве довіру населення як до самої реформи, так і до влади в цілому. Суспільство повинно мати можливість отримувати неупереджену інформацію — а НСТУ є єдиним в країні мовником, інформаційна політика вибудовується на засадах незалежності від держави, від олігархів, від приватних інтересів.

Створення суспільного мовника – не як формальної інституції, а як ефективно функціонуючої системи, що забезпечує інформаційні, культурні, освітні права громадян усіх національностей, – є одним з найдавніших і найважливіших зобов’язань України перед Радою Європи та Європейським Союзом.

Ми закликаємо Прем’єр-міністра України Володимира Гройсмана взяти на себе персональне зобов’язання щодо вирішення цієї проблеми: погасити борги НСТУ та відновити його мовлення по всій території України.

Закликаємо Президента України Петра Порошенка, як гаранта дотримання конституційних прав та свобод громадян, вжити все від нього залежне, аби захистити право громадян на свободу слова, отримання достовірної та незалежної інформації, необхідної їм для свідомого вибору.

Закликаємо Верховну Раду України ухвалили зміни до Держбюджету на 2018 рік і дофінансувати ПАТ «НСТУ» відповідно до закону.

ГО «Інститут масової інформації»

Центр громадянських свобод

Інститут демократії ім. Пилипа Орлика

ГО «Детектор медіа»

ГО «Громадське радіо»

Центр інформації про права людини

Комісія з журналістської етики

Національна спілка журналістів України

ГО «Платформа прав людини»

Центр демократії та верховенства права

Незалежна медійна рада

ГО «Громадське телебачення»

ЯК ЗАВАДИТИ РОСІЙСЬКІЙ ПРОПАГАНДІ ЗРУЙНУВАТИ ЄС?

4 Серпня, 2015

Як відомо, нещодавно банк Barclays закрив рахунки Міжнародного інформаційного агентства “Россия сегодня” в Великобританії. Фінансова установа пояснила це тим, що агентство може контролюватися Дмітрієм Кісєльовим, що перебуває в санкційному списку.

Останнім часом інформаційну війну Росії проти України та ЄС в Європі сприймають дедалі серйозніше. Одним зі свідчень стало створення відділу стратегічної комунікації у рамках відомства верховного представника ЄС із закордонних справ і політики безпеки, який має розробити та втілити комплекс заходів із протидії інформаційній війні проти Заходу.

Нещодавно Центр Громадянських Свобод і Євромайдан SOS спільно з чеською неурядовою організацією Людина в біді (People in Need), українською ініціативою StopFake.org за підтримки євро парламентарів із ЕРР провели в Європарламенті захід, присвячений протидії російській пропаганді. Головним завданням було не просто ще раз поговорити про проблему, а запропонувати шляхи її вирішення. Тому на заході були представлені рекомендації (публікуємо їх нижче), розроблені грузинським медійним експертом, постійним автором «Радіо Свобода» Олегом Панфіловим та українським експертом Михайлом Хильком. До речі, вони викликали доволі нервову реакцію серед європейських прихильників Путіна.

Під час заходу в Європарламенті ми поширювали серед гостей також брошуру (її англомовна версія – за посиланням), в якій проаналізовано, який шлях пройшла російська пропагандистська машина від елементу Чеченських воєн до, по суті, «зброї масового ураження» в Криму та на Донбасі, а також яким саме чином вона провокує масові порушення прав людини. У цій брошурі подані матеріали учасників заходу – голови правління Центру Громадянських Свобод Олександри Матвійчук, грузинського журналіста, медійного експерта Олега Панфілова, російського журналіста Аркадія Бабченка, головного редактора сайту StopFake.org Тетяни Матичак.

Моніторинг та регуляція

1. Створення та підтримка моніторингових груп для збору та аналізу інформації щодо рівня пропаганди, різноманітних  форм обмеження діяльності журналістів, маніпуляцій інформацією в медіа як у країнах-членах ЄС, так і в країнах Східного партнерства. Ці дослідження мають брати до уваги опитування, вимірювання громадської думки та інші інструменти для визначення впливу пропаганди, що продукується не лише медіа, а й різними лобістськими групами, що позиціонують себе як «незалежні експерти».

2. Створення команди юристів для розробки механізму обмеження здатності російських пропагандистських медіа діяти на території ЄС та країн Східного партнерства. Зокрема, має застосовуватися принцип відповідності. Якщо Кремль (або інші треті сторони) маніпулюють європейським принципом свободи слова, трансформуючи її в «свободу пропаганди» та обмежуючи можливості для європейських та американських медіа працювати в Росії, це навряд чи можна назвати рівноцінним підходом. Уряди, які обмежують свободу слова вдома, не повинні отримувати можливості практикувати «свободу пропаганди» закордоном. Натомість, ЄС варто надати доступ до своїх ринків для незалежних медіа з цих країн.

3. Розробка більш чіткого регулювання лобістських активностей. Є очевидна потреба зупинити процес  введення в оману європейських громадян, яким засновані Кремлем лобістські структури представляють як «незалежні мозкові центри». Лобісти мають бути названі лобістами, а оплачені тексти не повинні називатися «експертним аналізом».

4. Розвиток нульової толерантності щодо корупції в європейських медіа. Час від часу поважні європейські та американські медіа публікують статті, які є не набагато кращими за кремлівську пропаганду. Тут ідеться зовсім не про альтернативну точку зору, а про очевидну пропаганду, яка може бути створена експертом, який, скажімо, працює на певну компанію, що перебуває у власності Росії. Рівень корупції в Кремлі не залишає ЄС іншого вибору, окрім як створити більш жорсткі правила на медіа-ринку. Варто взяти до уваги також ідею створення спеціальних панелей із визнаних експертів, які б реагували на порушення медійного законодавства та професійних стандартів. Це може бути доволі складно – довести, що ті чи інші автори нелегально отримують винагороди за свої публікації, але це цілком можливо – довести, що та чи інша стаття має пропагандистський характер. Ще в середині ХХ сторіччя відомий американський дослідник Лассуелл успішно викривав нацистську пропаганду в американських газетах.

Нові медіа та нові можливості

5. Створення російськомовного медіа, яке б надавало альтернативну (щодо контрольованих Кремлем медіа) інформацію про Росію, та яке мовило б на російськомовну аудиторію по всьому світові, зі спеціальним фокусом на пострадянські країни. Це медіа має залучити журналістів, які мають досвід роботи саме в пострадянських країнах, а мовлення може здійснюватися паралельно через кабельні мережі, супутник та інтернет. Для кращого розуміння демократичного процесу на пострадянському просторі варто виробляти освітні програми, транслювати документальні фільми, присвячені перехідному періоду в Центральній та Східній Європі після розпаду СРСР. Варто також провести конкурс  на найцікавіші та найоригінальніші ідеї для такого медіа. Традиційні підходи є недостатніми.

При цьому, важливо зрозуміти, якими є ключі до успіху російської пропаганди та чому люди схильні їй вірити. Інакше значна кількість часу, грошей та зусиль може бути витрачена даремно, адже думка про те, що проблема полягає виключно в бракові доступу до альтернативних ресурсів інформації є помилковою. Ви можете зустріти людей, які десятками років живуть у ЄС, але при цьому вірять російській пропаганді. Тож, проблема не стільки у відсутності альтернативних джерел інформації, скільки в бракові комплексного підходу. Це не означає, що російськомовну альтернативу створювати не потрібно, але ця альтернатива має бути заснована на розумному, системному та ефективному підході, що вимагає розробки методології, уважного вивчення теорії масової комунікації, психології, залученням наукового потенціалу США, ЄС та сусідніх країн, а також Росії.

6. Створення у країнах Європейської політики сусідства додаткових корпунктів провідних видань. Це те, що справді вартує витрачання коштів. Неможливо зрозуміти, що ж насправді відбувається в Україні, Білорусі або Вірменії, якщо новини про ці країни готуються в московських редакціях. Те саме стосується локальних офісів американських та європейських «мозкових центрів». Навіть найбільш безсторонні російські експерти не можуть бездоганно орієнтуватися в українській або білоруській ситуації, відчувати локальні настрої і, так чи інакше, дивляться на ці країни з точки зору російських інтересів.

7. Забезпечити підтримкою проекти з верифікації інформації та викриття фейків і пропаганди в медіа. ЄС міг би створити єдиний координаційний центр для поєднання зусиль локальних ініціатив типу StopFake.org, їх підтримки та створення інших подібних локальних проектів.

8. Виховання медіаграмотності та нового покоління журналістів – це найдовший, але водночас найнадійніший шлях. В інформаційну добу медіаграмотність має бути включена до переліку обов’язкових шкільних предметів. Незалежно від наявності чи відсутності інформаційної агресії, кожен має отримати можливість здобути знання щодо того, як себе захистити від маніпуляцій у медіа, як відрізнити новини від пропаганди та як оцінювати інформацію критично. Журналістика у пострадянських країнах також має стати предметом для дискусії та реформування. Програми обміну та освіта, заснована на цінностях свободи слова та якості, досі важливі для журналістів пострадянських країн, а особливо для російської незалежної преси. Зміна медіаклімату, а також поява нового покоління журналістів, що працюють згідно зі стандартами сучасної журналістики – це необхідна передумова для подолання наслідків, а також попередження інформаційної війни.

 

«ОСНОВИ БЕЗПЕКИ ДЛЯ ПРАВОЗАХИСНИКІВ ТА ГРОМАДЯНСЬКИХ АКТИВІСТІВ». ТРЕНІНГ 12-14 ЧЕРВНЯ

1 Червня, 2014

У відповідь на те, що правозахисникам  та громадським діячам України доводиться вирішувати важкі завдання, пов’язані з моніторингом майбутніх виборів, організацією громадянських акцій, організацією інформаційного, медичного, правового  чи управлінського супроводу активних громадянських ініціатив на Сході, Півдні України та Криму, що на даний момент постійно супроводжується  ризиками і загрозами, ГО «Центр Громадянських Свобод», міжнародна організація «PACT» та міжнародний фонд захисту правозахисників «Front Line Defenders» проводять тренінг з організації захисту та безпеки правозахисників та громадянських активісті.

Захід відбудеться в м. Києві 13-15 червня 2014 року

Метою цього тренінгу є сприяння у поширенні навичок та знань, а також забезпечення додатковими інструментами, які можуть допомогти їм у вирішенні проблем особистої та організаційної безпеки , за допомогою тренінгу та навчальних матеріалів.

Тренінг включає в себе такі теми:

– оцінка ризику,
– аналіз загроз,
– дії в разі зазіхань на безпеку,
– цифрова безпеку (базовий рівень ),
– подолання стресу,
– розробка практичного плану щодо забезпечення безпеки, адаптованого під особисту ситуацію кожного правозахисника чи громадського активіста;
– розробка практичного плану безпеки організації .

Тренінг потребує активного включення учасників. В ньому використовуються техніки мозкового штурму, роботи в малих групах , розбору конкретних ситуацій, рольових ігор та дискусії.

Експерт тренінгу – Олександра Делеменчук – правозахисник, Координатор міжнародних програм ГО «ЦГС», міжнародний тренер з безпеки «Front Line Defenders». Брала участь у міжнародних місіях в Казахстані та Білорусії, так само координувала Громадський центр допомоги Грузії – в найважчі дна для громадян цих країн.

Щоб взяти участь у заході – необхідно заповнити онлайн-форму та пройти відбір

(https://docs.google.com/forms/d/1ah4hMr_WAEd-DO_XM2RMb3VsLIyZNSTDKfHqErvIQcw/viewform?sid&c=0&w=1&token)

Заявки приймаються до 12:00 год., 08 червня 2014 року

  Участь у заході є безкоштовною. Учасники забезпечуються роздатковими матеріалами. Іногороднім компенсуються транспортні витрати, забезпечується житло та харчування. Точне місце та більш детальну інформацію щодо проведення тренінгу буде повідомлене відібраним учасникам.

За додатковою інформацією щодо тренінгу просимо звертатися до Олександри Романцової (+38063 208 87 95, Aleksandra.romantsova@gmail.com).

Довідково:Тренінг реалізується в рамках навчальної програми у сфері захисту та безпеки «Front Line Defenders»

Результаты поиска:

Уряд має негайно вжити заходів, щоб відновити мовлення «UA: Першого»

28 Вересня, 2018

Ми, правозахисні, медійні організації та журналістська спільнота, закликаємо уряд негайно вжити заходів, щоб відновити мовлення телеканалу «UA: Перший» по всій території України.

Сьогодні, 25 вересня 2018 року, о 6:30 ранку Концерн радіомовлення, радіозв’язку та телебачення (Концерн РРТ), що надає послуги трансляції телевізійного сигналу Національній суспільній телерадіокомпанії України, повідомив НСТУ про припинення аналогової трансляції телепрограм каналу «UA: Перший» у зв’язку із заборгованістю. Для оплати всіх трансляцій НСТУ необхідно 330 млн грн на рік, проте виділено і передбачено в плані бюджетних асигнувань лише 54,7 млн грн. На сьогодні сума боргу перед Концерном РРТ складає близько 80 мільйонів грн. Така ситуація була абсолютно передбаченою, і ми розцінюємо урізання фінансування Суспільному як акт свідомого саботажу реформи і пряме втручання в незалежність і ефективність суспільного мовника.

Недофінансування Суспільного мовника не лише не дало оновити програмне наповнення каналів суспільного, що було ключовим завданням реформи, але й оновити морально застарілу техніку та привести до належного стану робочі приміщення та студійні комплекси, що не оновлювалися ще з 1990-х років. Відключення аналогового мовлення НСТУ позбавляє доступу до інформації ті населені пункти, де відсутнє цифрове мовлення, а також прикордонні, окуповані та прифронтові території України.

Нагадаємо, що відповідно до Закону «Про Суспільне телебачення і радіомовлення в Україні», бюджет Суспільного мовника має становити 0,2% видатків загального фонду Державного бюджету України за попередній рік. У 2017 році ПАТ «НСТУ» мала б отримати з бюджету 1,54 мільярда гривень, проте Міністерство фінансів урізало цю суму до неповного мільярда, а Верховна Рада зменшила до 776 мільйонів, тобто затвердила лише 50% цієї суми, внаслідок чого виникла величезна нестача коштів по всім незахищеним статтям витрат: виробництво, закупівля прав та трансляції програм, чим реформу було свідомо поставлено під удар.

Ми вважаємо, що зупинка мовлення Суспільного мовника ще більше підірве довіру населення як до самої реформи, так і до влади в цілому. Суспільство повинно мати можливість отримувати неупереджену інформацію — а НСТУ є єдиним в країні мовником, інформаційна політика вибудовується на засадах незалежності від держави, від олігархів, від приватних інтересів.

Створення суспільного мовника – не як формальної інституції, а як ефективно функціонуючої системи, що забезпечує інформаційні, культурні, освітні права громадян усіх національностей, – є одним з найдавніших і найважливіших зобов’язань України перед Радою Європи та Європейським Союзом.

Ми закликаємо Прем’єр-міністра України Володимира Гройсмана взяти на себе персональне зобов’язання щодо вирішення цієї проблеми: погасити борги НСТУ та відновити його мовлення по всій території України.

Закликаємо Президента України Петра Порошенка, як гаранта дотримання конституційних прав та свобод громадян, вжити все від нього залежне, аби захистити право громадян на свободу слова, отримання достовірної та незалежної інформації, необхідної їм для свідомого вибору.

Закликаємо Верховну Раду України ухвалили зміни до Держбюджету на 2018 рік і дофінансувати ПАТ «НСТУ» відповідно до закону.

ГО «Інститут масової інформації»

Центр громадянських свобод

Інститут демократії ім. Пилипа Орлика

ГО «Детектор медіа»

ГО «Громадське радіо»

Центр інформації про права людини

Комісія з журналістської етики

Національна спілка журналістів України

ГО «Платформа прав людини»

Центр демократії та верховенства права

Незалежна медійна рада

ГО «Громадське телебачення»

ЯК ЗАВАДИТИ РОСІЙСЬКІЙ ПРОПАГАНДІ ЗРУЙНУВАТИ ЄС?

4 Серпня, 2015

Як відомо, нещодавно банк Barclays закрив рахунки Міжнародного інформаційного агентства “Россия сегодня” в Великобританії. Фінансова установа пояснила це тим, що агентство може контролюватися Дмітрієм Кісєльовим, що перебуває в санкційному списку.

Останнім часом інформаційну війну Росії проти України та ЄС в Європі сприймають дедалі серйозніше. Одним зі свідчень стало створення відділу стратегічної комунікації у рамках відомства верховного представника ЄС із закордонних справ і політики безпеки, який має розробити та втілити комплекс заходів із протидії інформаційній війні проти Заходу.

Нещодавно Центр Громадянських Свобод і Євромайдан SOS спільно з чеською неурядовою організацією Людина в біді (People in Need), українською ініціативою StopFake.org за підтримки євро парламентарів із ЕРР провели в Європарламенті захід, присвячений протидії російській пропаганді. Головним завданням було не просто ще раз поговорити про проблему, а запропонувати шляхи її вирішення. Тому на заході були представлені рекомендації (публікуємо їх нижче), розроблені грузинським медійним експертом, постійним автором «Радіо Свобода» Олегом Панфіловим та українським експертом Михайлом Хильком. До речі, вони викликали доволі нервову реакцію серед європейських прихильників Путіна.

Під час заходу в Європарламенті ми поширювали серед гостей також брошуру (її англомовна версія – за посиланням), в якій проаналізовано, який шлях пройшла російська пропагандистська машина від елементу Чеченських воєн до, по суті, «зброї масового ураження» в Криму та на Донбасі, а також яким саме чином вона провокує масові порушення прав людини. У цій брошурі подані матеріали учасників заходу – голови правління Центру Громадянських Свобод Олександри Матвійчук, грузинського журналіста, медійного експерта Олега Панфілова, російського журналіста Аркадія Бабченка, головного редактора сайту StopFake.org Тетяни Матичак.

Моніторинг та регуляція

1. Створення та підтримка моніторингових груп для збору та аналізу інформації щодо рівня пропаганди, різноманітних  форм обмеження діяльності журналістів, маніпуляцій інформацією в медіа як у країнах-членах ЄС, так і в країнах Східного партнерства. Ці дослідження мають брати до уваги опитування, вимірювання громадської думки та інші інструменти для визначення впливу пропаганди, що продукується не лише медіа, а й різними лобістськими групами, що позиціонують себе як «незалежні експерти».

2. Створення команди юристів для розробки механізму обмеження здатності російських пропагандистських медіа діяти на території ЄС та країн Східного партнерства. Зокрема, має застосовуватися принцип відповідності. Якщо Кремль (або інші треті сторони) маніпулюють європейським принципом свободи слова, трансформуючи її в «свободу пропаганди» та обмежуючи можливості для європейських та американських медіа працювати в Росії, це навряд чи можна назвати рівноцінним підходом. Уряди, які обмежують свободу слова вдома, не повинні отримувати можливості практикувати «свободу пропаганди» закордоном. Натомість, ЄС варто надати доступ до своїх ринків для незалежних медіа з цих країн.

3. Розробка більш чіткого регулювання лобістських активностей. Є очевидна потреба зупинити процес  введення в оману європейських громадян, яким засновані Кремлем лобістські структури представляють як «незалежні мозкові центри». Лобісти мають бути названі лобістами, а оплачені тексти не повинні називатися «експертним аналізом».

4. Розвиток нульової толерантності щодо корупції в європейських медіа. Час від часу поважні європейські та американські медіа публікують статті, які є не набагато кращими за кремлівську пропаганду. Тут ідеться зовсім не про альтернативну точку зору, а про очевидну пропаганду, яка може бути створена експертом, який, скажімо, працює на певну компанію, що перебуває у власності Росії. Рівень корупції в Кремлі не залишає ЄС іншого вибору, окрім як створити більш жорсткі правила на медіа-ринку. Варто взяти до уваги також ідею створення спеціальних панелей із визнаних експертів, які б реагували на порушення медійного законодавства та професійних стандартів. Це може бути доволі складно – довести, що ті чи інші автори нелегально отримують винагороди за свої публікації, але це цілком можливо – довести, що та чи інша стаття має пропагандистський характер. Ще в середині ХХ сторіччя відомий американський дослідник Лассуелл успішно викривав нацистську пропаганду в американських газетах.

Нові медіа та нові можливості

5. Створення російськомовного медіа, яке б надавало альтернативну (щодо контрольованих Кремлем медіа) інформацію про Росію, та яке мовило б на російськомовну аудиторію по всьому світові, зі спеціальним фокусом на пострадянські країни. Це медіа має залучити журналістів, які мають досвід роботи саме в пострадянських країнах, а мовлення може здійснюватися паралельно через кабельні мережі, супутник та інтернет. Для кращого розуміння демократичного процесу на пострадянському просторі варто виробляти освітні програми, транслювати документальні фільми, присвячені перехідному періоду в Центральній та Східній Європі після розпаду СРСР. Варто також провести конкурс  на найцікавіші та найоригінальніші ідеї для такого медіа. Традиційні підходи є недостатніми.

При цьому, важливо зрозуміти, якими є ключі до успіху російської пропаганди та чому люди схильні їй вірити. Інакше значна кількість часу, грошей та зусиль може бути витрачена даремно, адже думка про те, що проблема полягає виключно в бракові доступу до альтернативних ресурсів інформації є помилковою. Ви можете зустріти людей, які десятками років живуть у ЄС, але при цьому вірять російській пропаганді. Тож, проблема не стільки у відсутності альтернативних джерел інформації, скільки в бракові комплексного підходу. Це не означає, що російськомовну альтернативу створювати не потрібно, але ця альтернатива має бути заснована на розумному, системному та ефективному підході, що вимагає розробки методології, уважного вивчення теорії масової комунікації, психології, залученням наукового потенціалу США, ЄС та сусідніх країн, а також Росії.

6. Створення у країнах Європейської політики сусідства додаткових корпунктів провідних видань. Це те, що справді вартує витрачання коштів. Неможливо зрозуміти, що ж насправді відбувається в Україні, Білорусі або Вірменії, якщо новини про ці країни готуються в московських редакціях. Те саме стосується локальних офісів американських та європейських «мозкових центрів». Навіть найбільш безсторонні російські експерти не можуть бездоганно орієнтуватися в українській або білоруській ситуації, відчувати локальні настрої і, так чи інакше, дивляться на ці країни з точки зору російських інтересів.

7. Забезпечити підтримкою проекти з верифікації інформації та викриття фейків і пропаганди в медіа. ЄС міг би створити єдиний координаційний центр для поєднання зусиль локальних ініціатив типу StopFake.org, їх підтримки та створення інших подібних локальних проектів.

8. Виховання медіаграмотності та нового покоління журналістів – це найдовший, але водночас найнадійніший шлях. В інформаційну добу медіаграмотність має бути включена до переліку обов’язкових шкільних предметів. Незалежно від наявності чи відсутності інформаційної агресії, кожен має отримати можливість здобути знання щодо того, як себе захистити від маніпуляцій у медіа, як відрізнити новини від пропаганди та як оцінювати інформацію критично. Журналістика у пострадянських країнах також має стати предметом для дискусії та реформування. Програми обміну та освіта, заснована на цінностях свободи слова та якості, досі важливі для журналістів пострадянських країн, а особливо для російської незалежної преси. Зміна медіаклімату, а також поява нового покоління журналістів, що працюють згідно зі стандартами сучасної журналістики – це необхідна передумова для подолання наслідків, а також попередження інформаційної війни.

 

«ОСНОВИ БЕЗПЕКИ ДЛЯ ПРАВОЗАХИСНИКІВ ТА ГРОМАДЯНСЬКИХ АКТИВІСТІВ». ТРЕНІНГ 12-14 ЧЕРВНЯ

1 Червня, 2014

У відповідь на те, що правозахисникам  та громадським діячам України доводиться вирішувати важкі завдання, пов’язані з моніторингом майбутніх виборів, організацією громадянських акцій, організацією інформаційного, медичного, правового  чи управлінського супроводу активних громадянських ініціатив на Сході, Півдні України та Криму, що на даний момент постійно супроводжується  ризиками і загрозами, ГО «Центр Громадянських Свобод», міжнародна організація «PACT» та міжнародний фонд захисту правозахисників «Front Line Defenders» проводять тренінг з організації захисту та безпеки правозахисників та громадянських активісті.

Захід відбудеться в м. Києві 13-15 червня 2014 року

Метою цього тренінгу є сприяння у поширенні навичок та знань, а також забезпечення додатковими інструментами, які можуть допомогти їм у вирішенні проблем особистої та організаційної безпеки , за допомогою тренінгу та навчальних матеріалів.

Тренінг включає в себе такі теми:

– оцінка ризику,
– аналіз загроз,
– дії в разі зазіхань на безпеку,
– цифрова безпеку (базовий рівень ),
– подолання стресу,
– розробка практичного плану щодо забезпечення безпеки, адаптованого під особисту ситуацію кожного правозахисника чи громадського активіста;
– розробка практичного плану безпеки організації .

Тренінг потребує активного включення учасників. В ньому використовуються техніки мозкового штурму, роботи в малих групах , розбору конкретних ситуацій, рольових ігор та дискусії.

Експерт тренінгу – Олександра Делеменчук – правозахисник, Координатор міжнародних програм ГО «ЦГС», міжнародний тренер з безпеки «Front Line Defenders». Брала участь у міжнародних місіях в Казахстані та Білорусії, так само координувала Громадський центр допомоги Грузії – в найважчі дна для громадян цих країн.

Щоб взяти участь у заході – необхідно заповнити онлайн-форму та пройти відбір

(https://docs.google.com/forms/d/1ah4hMr_WAEd-DO_XM2RMb3VsLIyZNSTDKfHqErvIQcw/viewform?sid&c=0&w=1&token)

Заявки приймаються до 12:00 год., 08 червня 2014 року

  Участь у заході є безкоштовною. Учасники забезпечуються роздатковими матеріалами. Іногороднім компенсуються транспортні витрати, забезпечується житло та харчування. Точне місце та більш детальну інформацію щодо проведення тренінгу буде повідомлене відібраним учасникам.

За додатковою інформацією щодо тренінгу просимо звертатися до Олександри Романцової (+38063 208 87 95, Aleksandra.romantsova@gmail.com).

Довідково:Тренінг реалізується в рамках навчальної програми у сфері захисту та безпеки «Front Line Defenders»

Результаты поиска:

Уряд має негайно вжити заходів, щоб відновити мовлення «UA: Першого»

28 Вересня, 2018

Ми, правозахисні, медійні організації та журналістська спільнота, закликаємо уряд негайно вжити заходів, щоб відновити мовлення телеканалу «UA: Перший» по всій території України.

Сьогодні, 25 вересня 2018 року, о 6:30 ранку Концерн радіомовлення, радіозв’язку та телебачення (Концерн РРТ), що надає послуги трансляції телевізійного сигналу Національній суспільній телерадіокомпанії України, повідомив НСТУ про припинення аналогової трансляції телепрограм каналу «UA: Перший» у зв’язку із заборгованістю. Для оплати всіх трансляцій НСТУ необхідно 330 млн грн на рік, проте виділено і передбачено в плані бюджетних асигнувань лише 54,7 млн грн. На сьогодні сума боргу перед Концерном РРТ складає близько 80 мільйонів грн. Така ситуація була абсолютно передбаченою, і ми розцінюємо урізання фінансування Суспільному як акт свідомого саботажу реформи і пряме втручання в незалежність і ефективність суспільного мовника.

Недофінансування Суспільного мовника не лише не дало оновити програмне наповнення каналів суспільного, що було ключовим завданням реформи, але й оновити морально застарілу техніку та привести до належного стану робочі приміщення та студійні комплекси, що не оновлювалися ще з 1990-х років. Відключення аналогового мовлення НСТУ позбавляє доступу до інформації ті населені пункти, де відсутнє цифрове мовлення, а також прикордонні, окуповані та прифронтові території України.

Нагадаємо, що відповідно до Закону «Про Суспільне телебачення і радіомовлення в Україні», бюджет Суспільного мовника має становити 0,2% видатків загального фонду Державного бюджету України за попередній рік. У 2017 році ПАТ «НСТУ» мала б отримати з бюджету 1,54 мільярда гривень, проте Міністерство фінансів урізало цю суму до неповного мільярда, а Верховна Рада зменшила до 776 мільйонів, тобто затвердила лише 50% цієї суми, внаслідок чого виникла величезна нестача коштів по всім незахищеним статтям витрат: виробництво, закупівля прав та трансляції програм, чим реформу було свідомо поставлено під удар.

Ми вважаємо, що зупинка мовлення Суспільного мовника ще більше підірве довіру населення як до самої реформи, так і до влади в цілому. Суспільство повинно мати можливість отримувати неупереджену інформацію — а НСТУ є єдиним в країні мовником, інформаційна політика вибудовується на засадах незалежності від держави, від олігархів, від приватних інтересів.

Створення суспільного мовника – не як формальної інституції, а як ефективно функціонуючої системи, що забезпечує інформаційні, культурні, освітні права громадян усіх національностей, – є одним з найдавніших і найважливіших зобов’язань України перед Радою Європи та Європейським Союзом.

Ми закликаємо Прем’єр-міністра України Володимира Гройсмана взяти на себе персональне зобов’язання щодо вирішення цієї проблеми: погасити борги НСТУ та відновити його мовлення по всій території України.

Закликаємо Президента України Петра Порошенка, як гаранта дотримання конституційних прав та свобод громадян, вжити все від нього залежне, аби захистити право громадян на свободу слова, отримання достовірної та незалежної інформації, необхідної їм для свідомого вибору.

Закликаємо Верховну Раду України ухвалили зміни до Держбюджету на 2018 рік і дофінансувати ПАТ «НСТУ» відповідно до закону.

ГО «Інститут масової інформації»

Центр громадянських свобод

Інститут демократії ім. Пилипа Орлика

ГО «Детектор медіа»

ГО «Громадське радіо»

Центр інформації про права людини

Комісія з журналістської етики

Національна спілка журналістів України

ГО «Платформа прав людини»

Центр демократії та верховенства права

Незалежна медійна рада

ГО «Громадське телебачення»

ЯК ЗАВАДИТИ РОСІЙСЬКІЙ ПРОПАГАНДІ ЗРУЙНУВАТИ ЄС?

4 Серпня, 2015

Як відомо, нещодавно банк Barclays закрив рахунки Міжнародного інформаційного агентства “Россия сегодня” в Великобританії. Фінансова установа пояснила це тим, що агентство може контролюватися Дмітрієм Кісєльовим, що перебуває в санкційному списку.

Останнім часом інформаційну війну Росії проти України та ЄС в Європі сприймають дедалі серйозніше. Одним зі свідчень стало створення відділу стратегічної комунікації у рамках відомства верховного представника ЄС із закордонних справ і політики безпеки, який має розробити та втілити комплекс заходів із протидії інформаційній війні проти Заходу.

Нещодавно Центр Громадянських Свобод і Євромайдан SOS спільно з чеською неурядовою організацією Людина в біді (People in Need), українською ініціативою StopFake.org за підтримки євро парламентарів із ЕРР провели в Європарламенті захід, присвячений протидії російській пропаганді. Головним завданням було не просто ще раз поговорити про проблему, а запропонувати шляхи її вирішення. Тому на заході були представлені рекомендації (публікуємо їх нижче), розроблені грузинським медійним експертом, постійним автором «Радіо Свобода» Олегом Панфіловим та українським експертом Михайлом Хильком. До речі, вони викликали доволі нервову реакцію серед європейських прихильників Путіна.

Під час заходу в Європарламенті ми поширювали серед гостей також брошуру (її англомовна версія – за посиланням), в якій проаналізовано, який шлях пройшла російська пропагандистська машина від елементу Чеченських воєн до, по суті, «зброї масового ураження» в Криму та на Донбасі, а також яким саме чином вона провокує масові порушення прав людини. У цій брошурі подані матеріали учасників заходу – голови правління Центру Громадянських Свобод Олександри Матвійчук, грузинського журналіста, медійного експерта Олега Панфілова, російського журналіста Аркадія Бабченка, головного редактора сайту StopFake.org Тетяни Матичак.

Моніторинг та регуляція

1. Створення та підтримка моніторингових груп для збору та аналізу інформації щодо рівня пропаганди, різноманітних  форм обмеження діяльності журналістів, маніпуляцій інформацією в медіа як у країнах-членах ЄС, так і в країнах Східного партнерства. Ці дослідження мають брати до уваги опитування, вимірювання громадської думки та інші інструменти для визначення впливу пропаганди, що продукується не лише медіа, а й різними лобістськими групами, що позиціонують себе як «незалежні експерти».

2. Створення команди юристів для розробки механізму обмеження здатності російських пропагандистських медіа діяти на території ЄС та країн Східного партнерства. Зокрема, має застосовуватися принцип відповідності. Якщо Кремль (або інші треті сторони) маніпулюють європейським принципом свободи слова, трансформуючи її в «свободу пропаганди» та обмежуючи можливості для європейських та американських медіа працювати в Росії, це навряд чи можна назвати рівноцінним підходом. Уряди, які обмежують свободу слова вдома, не повинні отримувати можливості практикувати «свободу пропаганди» закордоном. Натомість, ЄС варто надати доступ до своїх ринків для незалежних медіа з цих країн.

3. Розробка більш чіткого регулювання лобістських активностей. Є очевидна потреба зупинити процес  введення в оману європейських громадян, яким засновані Кремлем лобістські структури представляють як «незалежні мозкові центри». Лобісти мають бути названі лобістами, а оплачені тексти не повинні називатися «експертним аналізом».

4. Розвиток нульової толерантності щодо корупції в європейських медіа. Час від часу поважні європейські та американські медіа публікують статті, які є не набагато кращими за кремлівську пропаганду. Тут ідеться зовсім не про альтернативну точку зору, а про очевидну пропаганду, яка може бути створена експертом, який, скажімо, працює на певну компанію, що перебуває у власності Росії. Рівень корупції в Кремлі не залишає ЄС іншого вибору, окрім як створити більш жорсткі правила на медіа-ринку. Варто взяти до уваги також ідею створення спеціальних панелей із визнаних експертів, які б реагували на порушення медійного законодавства та професійних стандартів. Це може бути доволі складно – довести, що ті чи інші автори нелегально отримують винагороди за свої публікації, але це цілком можливо – довести, що та чи інша стаття має пропагандистський характер. Ще в середині ХХ сторіччя відомий американський дослідник Лассуелл успішно викривав нацистську пропаганду в американських газетах.

Нові медіа та нові можливості

5. Створення російськомовного медіа, яке б надавало альтернативну (щодо контрольованих Кремлем медіа) інформацію про Росію, та яке мовило б на російськомовну аудиторію по всьому світові, зі спеціальним фокусом на пострадянські країни. Це медіа має залучити журналістів, які мають досвід роботи саме в пострадянських країнах, а мовлення може здійснюватися паралельно через кабельні мережі, супутник та інтернет. Для кращого розуміння демократичного процесу на пострадянському просторі варто виробляти освітні програми, транслювати документальні фільми, присвячені перехідному періоду в Центральній та Східній Європі після розпаду СРСР. Варто також провести конкурс  на найцікавіші та найоригінальніші ідеї для такого медіа. Традиційні підходи є недостатніми.

При цьому, важливо зрозуміти, якими є ключі до успіху російської пропаганди та чому люди схильні їй вірити. Інакше значна кількість часу, грошей та зусиль може бути витрачена даремно, адже думка про те, що проблема полягає виключно в бракові доступу до альтернативних ресурсів інформації є помилковою. Ви можете зустріти людей, які десятками років живуть у ЄС, але при цьому вірять російській пропаганді. Тож, проблема не стільки у відсутності альтернативних джерел інформації, скільки в бракові комплексного підходу. Це не означає, що російськомовну альтернативу створювати не потрібно, але ця альтернатива має бути заснована на розумному, системному та ефективному підході, що вимагає розробки методології, уважного вивчення теорії масової комунікації, психології, залученням наукового потенціалу США, ЄС та сусідніх країн, а також Росії.

6. Створення у країнах Європейської політики сусідства додаткових корпунктів провідних видань. Це те, що справді вартує витрачання коштів. Неможливо зрозуміти, що ж насправді відбувається в Україні, Білорусі або Вірменії, якщо новини про ці країни готуються в московських редакціях. Те саме стосується локальних офісів американських та європейських «мозкових центрів». Навіть найбільш безсторонні російські експерти не можуть бездоганно орієнтуватися в українській або білоруській ситуації, відчувати локальні настрої і, так чи інакше, дивляться на ці країни з точки зору російських інтересів.

7. Забезпечити підтримкою проекти з верифікації інформації та викриття фейків і пропаганди в медіа. ЄС міг би створити єдиний координаційний центр для поєднання зусиль локальних ініціатив типу StopFake.org, їх підтримки та створення інших подібних локальних проектів.

8. Виховання медіаграмотності та нового покоління журналістів – це найдовший, але водночас найнадійніший шлях. В інформаційну добу медіаграмотність має бути включена до переліку обов’язкових шкільних предметів. Незалежно від наявності чи відсутності інформаційної агресії, кожен має отримати можливість здобути знання щодо того, як себе захистити від маніпуляцій у медіа, як відрізнити новини від пропаганди та як оцінювати інформацію критично. Журналістика у пострадянських країнах також має стати предметом для дискусії та реформування. Програми обміну та освіта, заснована на цінностях свободи слова та якості, досі важливі для журналістів пострадянських країн, а особливо для російської незалежної преси. Зміна медіаклімату, а також поява нового покоління журналістів, що працюють згідно зі стандартами сучасної журналістики – це необхідна передумова для подолання наслідків, а також попередження інформаційної війни.

 

«ОСНОВИ БЕЗПЕКИ ДЛЯ ПРАВОЗАХИСНИКІВ ТА ГРОМАДЯНСЬКИХ АКТИВІСТІВ». ТРЕНІНГ 12-14 ЧЕРВНЯ

1 Червня, 2014

У відповідь на те, що правозахисникам  та громадським діячам України доводиться вирішувати важкі завдання, пов’язані з моніторингом майбутніх виборів, організацією громадянських акцій, організацією інформаційного, медичного, правового  чи управлінського супроводу активних громадянських ініціатив на Сході, Півдні України та Криму, що на даний момент постійно супроводжується  ризиками і загрозами, ГО «Центр Громадянських Свобод», міжнародна організація «PACT» та міжнародний фонд захисту правозахисників «Front Line Defenders» проводять тренінг з організації захисту та безпеки правозахисників та громадянських активісті.

Захід відбудеться в м. Києві 13-15 червня 2014 року

Метою цього тренінгу є сприяння у поширенні навичок та знань, а також забезпечення додатковими інструментами, які можуть допомогти їм у вирішенні проблем особистої та організаційної безпеки , за допомогою тренінгу та навчальних матеріалів.

Тренінг включає в себе такі теми:

– оцінка ризику,
– аналіз загроз,
– дії в разі зазіхань на безпеку,
– цифрова безпеку (базовий рівень ),
– подолання стресу,
– розробка практичного плану щодо забезпечення безпеки, адаптованого під особисту ситуацію кожного правозахисника чи громадського активіста;
– розробка практичного плану безпеки організації .

Тренінг потребує активного включення учасників. В ньому використовуються техніки мозкового штурму, роботи в малих групах , розбору конкретних ситуацій, рольових ігор та дискусії.

Експерт тренінгу – Олександра Делеменчук – правозахисник, Координатор міжнародних програм ГО «ЦГС», міжнародний тренер з безпеки «Front Line Defenders». Брала участь у міжнародних місіях в Казахстані та Білорусії, так само координувала Громадський центр допомоги Грузії – в найважчі дна для громадян цих країн.

Щоб взяти участь у заході – необхідно заповнити онлайн-форму та пройти відбір

(https://docs.google.com/forms/d/1ah4hMr_WAEd-DO_XM2RMb3VsLIyZNSTDKfHqErvIQcw/viewform?sid&c=0&w=1&token)

Заявки приймаються до 12:00 год., 08 червня 2014 року

  Участь у заході є безкоштовною. Учасники забезпечуються роздатковими матеріалами. Іногороднім компенсуються транспортні витрати, забезпечується житло та харчування. Точне місце та більш детальну інформацію щодо проведення тренінгу буде повідомлене відібраним учасникам.

За додатковою інформацією щодо тренінгу просимо звертатися до Олександри Романцової (+38063 208 87 95, Aleksandra.romantsova@gmail.com).

Довідково:Тренінг реалізується в рамках навчальної програми у сфері захисту та безпеки «Front Line Defenders»

Результаты поиска:

Уряд має негайно вжити заходів, щоб відновити мовлення «UA: Першого»

28 Вересня, 2018

Ми, правозахисні, медійні організації та журналістська спільнота, закликаємо уряд негайно вжити заходів, щоб відновити мовлення телеканалу «UA: Перший» по всій території України.

Сьогодні, 25 вересня 2018 року, о 6:30 ранку Концерн радіомовлення, радіозв’язку та телебачення (Концерн РРТ), що надає послуги трансляції телевізійного сигналу Національній суспільній телерадіокомпанії України, повідомив НСТУ про припинення аналогової трансляції телепрограм каналу «UA: Перший» у зв’язку із заборгованістю. Для оплати всіх трансляцій НСТУ необхідно 330 млн грн на рік, проте виділено і передбачено в плані бюджетних асигнувань лише 54,7 млн грн. На сьогодні сума боргу перед Концерном РРТ складає близько 80 мільйонів грн. Така ситуація була абсолютно передбаченою, і ми розцінюємо урізання фінансування Суспільному як акт свідомого саботажу реформи і пряме втручання в незалежність і ефективність суспільного мовника.

Недофінансування Суспільного мовника не лише не дало оновити програмне наповнення каналів суспільного, що було ключовим завданням реформи, але й оновити морально застарілу техніку та привести до належного стану робочі приміщення та студійні комплекси, що не оновлювалися ще з 1990-х років. Відключення аналогового мовлення НСТУ позбавляє доступу до інформації ті населені пункти, де відсутнє цифрове мовлення, а також прикордонні, окуповані та прифронтові території України.

Нагадаємо, що відповідно до Закону «Про Суспільне телебачення і радіомовлення в Україні», бюджет Суспільного мовника має становити 0,2% видатків загального фонду Державного бюджету України за попередній рік. У 2017 році ПАТ «НСТУ» мала б отримати з бюджету 1,54 мільярда гривень, проте Міністерство фінансів урізало цю суму до неповного мільярда, а Верховна Рада зменшила до 776 мільйонів, тобто затвердила лише 50% цієї суми, внаслідок чого виникла величезна нестача коштів по всім незахищеним статтям витрат: виробництво, закупівля прав та трансляції програм, чим реформу було свідомо поставлено під удар.

Ми вважаємо, що зупинка мовлення Суспільного мовника ще більше підірве довіру населення як до самої реформи, так і до влади в цілому. Суспільство повинно мати можливість отримувати неупереджену інформацію — а НСТУ є єдиним в країні мовником, інформаційна політика вибудовується на засадах незалежності від держави, від олігархів, від приватних інтересів.

Створення суспільного мовника – не як формальної інституції, а як ефективно функціонуючої системи, що забезпечує інформаційні, культурні, освітні права громадян усіх національностей, – є одним з найдавніших і найважливіших зобов’язань України перед Радою Європи та Європейським Союзом.

Ми закликаємо Прем’єр-міністра України Володимира Гройсмана взяти на себе персональне зобов’язання щодо вирішення цієї проблеми: погасити борги НСТУ та відновити його мовлення по всій території України.

Закликаємо Президента України Петра Порошенка, як гаранта дотримання конституційних прав та свобод громадян, вжити все від нього залежне, аби захистити право громадян на свободу слова, отримання достовірної та незалежної інформації, необхідної їм для свідомого вибору.

Закликаємо Верховну Раду України ухвалили зміни до Держбюджету на 2018 рік і дофінансувати ПАТ «НСТУ» відповідно до закону.

ГО «Інститут масової інформації»

Центр громадянських свобод

Інститут демократії ім. Пилипа Орлика

ГО «Детектор медіа»

ГО «Громадське радіо»

Центр інформації про права людини

Комісія з журналістської етики

Національна спілка журналістів України

ГО «Платформа прав людини»

Центр демократії та верховенства права

Незалежна медійна рада

ГО «Громадське телебачення»

ЯК ЗАВАДИТИ РОСІЙСЬКІЙ ПРОПАГАНДІ ЗРУЙНУВАТИ ЄС?

4 Серпня, 2015

Як відомо, нещодавно банк Barclays закрив рахунки Міжнародного інформаційного агентства “Россия сегодня” в Великобританії. Фінансова установа пояснила це тим, що агентство може контролюватися Дмітрієм Кісєльовим, що перебуває в санкційному списку.

Останнім часом інформаційну війну Росії проти України та ЄС в Європі сприймають дедалі серйозніше. Одним зі свідчень стало створення відділу стратегічної комунікації у рамках відомства верховного представника ЄС із закордонних справ і політики безпеки, який має розробити та втілити комплекс заходів із протидії інформаційній війні проти Заходу.

Нещодавно Центр Громадянських Свобод і Євромайдан SOS спільно з чеською неурядовою організацією Людина в біді (People in Need), українською ініціативою StopFake.org за підтримки євро парламентарів із ЕРР провели в Європарламенті захід, присвячений протидії російській пропаганді. Головним завданням було не просто ще раз поговорити про проблему, а запропонувати шляхи її вирішення. Тому на заході були представлені рекомендації (публікуємо їх нижче), розроблені грузинським медійним експертом, постійним автором «Радіо Свобода» Олегом Панфіловим та українським експертом Михайлом Хильком. До речі, вони викликали доволі нервову реакцію серед європейських прихильників Путіна.

Під час заходу в Європарламенті ми поширювали серед гостей також брошуру (її англомовна версія – за посиланням), в якій проаналізовано, який шлях пройшла російська пропагандистська машина від елементу Чеченських воєн до, по суті, «зброї масового ураження» в Криму та на Донбасі, а також яким саме чином вона провокує масові порушення прав людини. У цій брошурі подані матеріали учасників заходу – голови правління Центру Громадянських Свобод Олександри Матвійчук, грузинського журналіста, медійного експерта Олега Панфілова, російського журналіста Аркадія Бабченка, головного редактора сайту StopFake.org Тетяни Матичак.

Моніторинг та регуляція

1. Створення та підтримка моніторингових груп для збору та аналізу інформації щодо рівня пропаганди, різноманітних  форм обмеження діяльності журналістів, маніпуляцій інформацією в медіа як у країнах-членах ЄС, так і в країнах Східного партнерства. Ці дослідження мають брати до уваги опитування, вимірювання громадської думки та інші інструменти для визначення впливу пропаганди, що продукується не лише медіа, а й різними лобістськими групами, що позиціонують себе як «незалежні експерти».

2. Створення команди юристів для розробки механізму обмеження здатності російських пропагандистських медіа діяти на території ЄС та країн Східного партнерства. Зокрема, має застосовуватися принцип відповідності. Якщо Кремль (або інші треті сторони) маніпулюють європейським принципом свободи слова, трансформуючи її в «свободу пропаганди» та обмежуючи можливості для європейських та американських медіа працювати в Росії, це навряд чи можна назвати рівноцінним підходом. Уряди, які обмежують свободу слова вдома, не повинні отримувати можливості практикувати «свободу пропаганди» закордоном. Натомість, ЄС варто надати доступ до своїх ринків для незалежних медіа з цих країн.

3. Розробка більш чіткого регулювання лобістських активностей. Є очевидна потреба зупинити процес  введення в оману європейських громадян, яким засновані Кремлем лобістські структури представляють як «незалежні мозкові центри». Лобісти мають бути названі лобістами, а оплачені тексти не повинні називатися «експертним аналізом».

4. Розвиток нульової толерантності щодо корупції в європейських медіа. Час від часу поважні європейські та американські медіа публікують статті, які є не набагато кращими за кремлівську пропаганду. Тут ідеться зовсім не про альтернативну точку зору, а про очевидну пропаганду, яка може бути створена експертом, який, скажімо, працює на певну компанію, що перебуває у власності Росії. Рівень корупції в Кремлі не залишає ЄС іншого вибору, окрім як створити більш жорсткі правила на медіа-ринку. Варто взяти до уваги також ідею створення спеціальних панелей із визнаних експертів, які б реагували на порушення медійного законодавства та професійних стандартів. Це може бути доволі складно – довести, що ті чи інші автори нелегально отримують винагороди за свої публікації, але це цілком можливо – довести, що та чи інша стаття має пропагандистський характер. Ще в середині ХХ сторіччя відомий американський дослідник Лассуелл успішно викривав нацистську пропаганду в американських газетах.

Нові медіа та нові можливості

5. Створення російськомовного медіа, яке б надавало альтернативну (щодо контрольованих Кремлем медіа) інформацію про Росію, та яке мовило б на російськомовну аудиторію по всьому світові, зі спеціальним фокусом на пострадянські країни. Це медіа має залучити журналістів, які мають досвід роботи саме в пострадянських країнах, а мовлення може здійснюватися паралельно через кабельні мережі, супутник та інтернет. Для кращого розуміння демократичного процесу на пострадянському просторі варто виробляти освітні програми, транслювати документальні фільми, присвячені перехідному періоду в Центральній та Східній Європі після розпаду СРСР. Варто також провести конкурс  на найцікавіші та найоригінальніші ідеї для такого медіа. Традиційні підходи є недостатніми.

При цьому, важливо зрозуміти, якими є ключі до успіху російської пропаганди та чому люди схильні їй вірити. Інакше значна кількість часу, грошей та зусиль може бути витрачена даремно, адже думка про те, що проблема полягає виключно в бракові доступу до альтернативних ресурсів інформації є помилковою. Ви можете зустріти людей, які десятками років живуть у ЄС, але при цьому вірять російській пропаганді. Тож, проблема не стільки у відсутності альтернативних джерел інформації, скільки в бракові комплексного підходу. Це не означає, що російськомовну альтернативу створювати не потрібно, але ця альтернатива має бути заснована на розумному, системному та ефективному підході, що вимагає розробки методології, уважного вивчення теорії масової комунікації, психології, залученням наукового потенціалу США, ЄС та сусідніх країн, а також Росії.

6. Створення у країнах Європейської політики сусідства додаткових корпунктів провідних видань. Це те, що справді вартує витрачання коштів. Неможливо зрозуміти, що ж насправді відбувається в Україні, Білорусі або Вірменії, якщо новини про ці країни готуються в московських редакціях. Те саме стосується локальних офісів американських та європейських «мозкових центрів». Навіть найбільш безсторонні російські експерти не можуть бездоганно орієнтуватися в українській або білоруській ситуації, відчувати локальні настрої і, так чи інакше, дивляться на ці країни з точки зору російських інтересів.

7. Забезпечити підтримкою проекти з верифікації інформації та викриття фейків і пропаганди в медіа. ЄС міг би створити єдиний координаційний центр для поєднання зусиль локальних ініціатив типу StopFake.org, їх підтримки та створення інших подібних локальних проектів.

8. Виховання медіаграмотності та нового покоління журналістів – це найдовший, але водночас найнадійніший шлях. В інформаційну добу медіаграмотність має бути включена до переліку обов’язкових шкільних предметів. Незалежно від наявності чи відсутності інформаційної агресії, кожен має отримати можливість здобути знання щодо того, як себе захистити від маніпуляцій у медіа, як відрізнити новини від пропаганди та як оцінювати інформацію критично. Журналістика у пострадянських країнах також має стати предметом для дискусії та реформування. Програми обміну та освіта, заснована на цінностях свободи слова та якості, досі важливі для журналістів пострадянських країн, а особливо для російської незалежної преси. Зміна медіаклімату, а також поява нового покоління журналістів, що працюють згідно зі стандартами сучасної журналістики – це необхідна передумова для подолання наслідків, а також попередження інформаційної війни.

 

«ОСНОВИ БЕЗПЕКИ ДЛЯ ПРАВОЗАХИСНИКІВ ТА ГРОМАДЯНСЬКИХ АКТИВІСТІВ». ТРЕНІНГ 12-14 ЧЕРВНЯ

1 Червня, 2014

У відповідь на те, що правозахисникам  та громадським діячам України доводиться вирішувати важкі завдання, пов’язані з моніторингом майбутніх виборів, організацією громадянських акцій, організацією інформаційного, медичного, правового  чи управлінського супроводу активних громадянських ініціатив на Сході, Півдні України та Криму, що на даний момент постійно супроводжується  ризиками і загрозами, ГО «Центр Громадянських Свобод», міжнародна організація «PACT» та міжнародний фонд захисту правозахисників «Front Line Defenders» проводять тренінг з організації захисту та безпеки правозахисників та громадянських активісті.

Захід відбудеться в м. Києві 13-15 червня 2014 року

Метою цього тренінгу є сприяння у поширенні навичок та знань, а також забезпечення додатковими інструментами, які можуть допомогти їм у вирішенні проблем особистої та організаційної безпеки , за допомогою тренінгу та навчальних матеріалів.

Тренінг включає в себе такі теми:

– оцінка ризику,
– аналіз загроз,
– дії в разі зазіхань на безпеку,
– цифрова безпеку (базовий рівень ),
– подолання стресу,
– розробка практичного плану щодо забезпечення безпеки, адаптованого під особисту ситуацію кожного правозахисника чи громадського активіста;
– розробка практичного плану безпеки організації .

Тренінг потребує активного включення учасників. В ньому використовуються техніки мозкового штурму, роботи в малих групах , розбору конкретних ситуацій, рольових ігор та дискусії.

Експерт тренінгу – Олександра Делеменчук – правозахисник, Координатор міжнародних програм ГО «ЦГС», міжнародний тренер з безпеки «Front Line Defenders». Брала участь у міжнародних місіях в Казахстані та Білорусії, так само координувала Громадський центр допомоги Грузії – в найважчі дна для громадян цих країн.

Щоб взяти участь у заході – необхідно заповнити онлайн-форму та пройти відбір

(https://docs.google.com/forms/d/1ah4hMr_WAEd-DO_XM2RMb3VsLIyZNSTDKfHqErvIQcw/viewform?sid&c=0&w=1&token)

Заявки приймаються до 12:00 год., 08 червня 2014 року

  Участь у заході є безкоштовною. Учасники забезпечуються роздатковими матеріалами. Іногороднім компенсуються транспортні витрати, забезпечується житло та харчування. Точне місце та більш детальну інформацію щодо проведення тренінгу буде повідомлене відібраним учасникам.

За додатковою інформацією щодо тренінгу просимо звертатися до Олександри Романцової (+38063 208 87 95, Aleksandra.romantsova@gmail.com).

Довідково:Тренінг реалізується в рамках навчальної програми у сфері захисту та безпеки «Front Line Defenders»

Результаты поиска:

Уряд має негайно вжити заходів, щоб відновити мовлення «UA: Першого»

28 Вересня, 2018

Ми, правозахисні, медійні організації та журналістська спільнота, закликаємо уряд негайно вжити заходів, щоб відновити мовлення телеканалу «UA: Перший» по всій території України.

Сьогодні, 25 вересня 2018 року, о 6:30 ранку Концерн радіомовлення, радіозв’язку та телебачення (Концерн РРТ), що надає послуги трансляції телевізійного сигналу Національній суспільній телерадіокомпанії України, повідомив НСТУ про припинення аналогової трансляції телепрограм каналу «UA: Перший» у зв’язку із заборгованістю. Для оплати всіх трансляцій НСТУ необхідно 330 млн грн на рік, проте виділено і передбачено в плані бюджетних асигнувань лише 54,7 млн грн. На сьогодні сума боргу перед Концерном РРТ складає близько 80 мільйонів грн. Така ситуація була абсолютно передбаченою, і ми розцінюємо урізання фінансування Суспільному як акт свідомого саботажу реформи і пряме втручання в незалежність і ефективність суспільного мовника.

Недофінансування Суспільного мовника не лише не дало оновити програмне наповнення каналів суспільного, що було ключовим завданням реформи, але й оновити морально застарілу техніку та привести до належного стану робочі приміщення та студійні комплекси, що не оновлювалися ще з 1990-х років. Відключення аналогового мовлення НСТУ позбавляє доступу до інформації ті населені пункти, де відсутнє цифрове мовлення, а також прикордонні, окуповані та прифронтові території України.

Нагадаємо, що відповідно до Закону «Про Суспільне телебачення і радіомовлення в Україні», бюджет Суспільного мовника має становити 0,2% видатків загального фонду Державного бюджету України за попередній рік. У 2017 році ПАТ «НСТУ» мала б отримати з бюджету 1,54 мільярда гривень, проте Міністерство фінансів урізало цю суму до неповного мільярда, а Верховна Рада зменшила до 776 мільйонів, тобто затвердила лише 50% цієї суми, внаслідок чого виникла величезна нестача коштів по всім незахищеним статтям витрат: виробництво, закупівля прав та трансляції програм, чим реформу було свідомо поставлено під удар.

Ми вважаємо, що зупинка мовлення Суспільного мовника ще більше підірве довіру населення як до самої реформи, так і до влади в цілому. Суспільство повинно мати можливість отримувати неупереджену інформацію — а НСТУ є єдиним в країні мовником, інформаційна політика вибудовується на засадах незалежності від держави, від олігархів, від приватних інтересів.

Створення суспільного мовника – не як формальної інституції, а як ефективно функціонуючої системи, що забезпечує інформаційні, культурні, освітні права громадян усіх національностей, – є одним з найдавніших і найважливіших зобов’язань України перед Радою Європи та Європейським Союзом.

Ми закликаємо Прем’єр-міністра України Володимира Гройсмана взяти на себе персональне зобов’язання щодо вирішення цієї проблеми: погасити борги НСТУ та відновити його мовлення по всій території України.

Закликаємо Президента України Петра Порошенка, як гаранта дотримання конституційних прав та свобод громадян, вжити все від нього залежне, аби захистити право громадян на свободу слова, отримання достовірної та незалежної інформації, необхідної їм для свідомого вибору.

Закликаємо Верховну Раду України ухвалили зміни до Держбюджету на 2018 рік і дофінансувати ПАТ «НСТУ» відповідно до закону.

ГО «Інститут масової інформації»

Центр громадянських свобод

Інститут демократії ім. Пилипа Орлика

ГО «Детектор медіа»

ГО «Громадське радіо»

Центр інформації про права людини

Комісія з журналістської етики

Національна спілка журналістів України

ГО «Платформа прав людини»

Центр демократії та верховенства права

Незалежна медійна рада

ГО «Громадське телебачення»

ЯК ЗАВАДИТИ РОСІЙСЬКІЙ ПРОПАГАНДІ ЗРУЙНУВАТИ ЄС?

4 Серпня, 2015

Як відомо, нещодавно банк Barclays закрив рахунки Міжнародного інформаційного агентства “Россия сегодня” в Великобританії. Фінансова установа пояснила це тим, що агентство може контролюватися Дмітрієм Кісєльовим, що перебуває в санкційному списку.

Останнім часом інформаційну війну Росії проти України та ЄС в Європі сприймають дедалі серйозніше. Одним зі свідчень стало створення відділу стратегічної комунікації у рамках відомства верховного представника ЄС із закордонних справ і політики безпеки, який має розробити та втілити комплекс заходів із протидії інформаційній війні проти Заходу.

Нещодавно Центр Громадянських Свобод і Євромайдан SOS спільно з чеською неурядовою організацією Людина в біді (People in Need), українською ініціативою StopFake.org за підтримки євро парламентарів із ЕРР провели в Європарламенті захід, присвячений протидії російській пропаганді. Головним завданням було не просто ще раз поговорити про проблему, а запропонувати шляхи її вирішення. Тому на заході були представлені рекомендації (публікуємо їх нижче), розроблені грузинським медійним експертом, постійним автором «Радіо Свобода» Олегом Панфіловим та українським експертом Михайлом Хильком. До речі, вони викликали доволі нервову реакцію серед європейських прихильників Путіна.

Під час заходу в Європарламенті ми поширювали серед гостей також брошуру (її англомовна версія – за посиланням), в якій проаналізовано, який шлях пройшла російська пропагандистська машина від елементу Чеченських воєн до, по суті, «зброї масового ураження» в Криму та на Донбасі, а також яким саме чином вона провокує масові порушення прав людини. У цій брошурі подані матеріали учасників заходу – голови правління Центру Громадянських Свобод Олександри Матвійчук, грузинського журналіста, медійного експерта Олега Панфілова, російського журналіста Аркадія Бабченка, головного редактора сайту StopFake.org Тетяни Матичак.

Моніторинг та регуляція

1. Створення та підтримка моніторингових груп для збору та аналізу інформації щодо рівня пропаганди, різноманітних  форм обмеження діяльності журналістів, маніпуляцій інформацією в медіа як у країнах-членах ЄС, так і в країнах Східного партнерства. Ці дослідження мають брати до уваги опитування, вимірювання громадської думки та інші інструменти для визначення впливу пропаганди, що продукується не лише медіа, а й різними лобістськими групами, що позиціонують себе як «незалежні експерти».

2. Створення команди юристів для розробки механізму обмеження здатності російських пропагандистських медіа діяти на території ЄС та країн Східного партнерства. Зокрема, має застосовуватися принцип відповідності. Якщо Кремль (або інші треті сторони) маніпулюють європейським принципом свободи слова, трансформуючи її в «свободу пропаганди» та обмежуючи можливості для європейських та американських медіа працювати в Росії, це навряд чи можна назвати рівноцінним підходом. Уряди, які обмежують свободу слова вдома, не повинні отримувати можливості практикувати «свободу пропаганди» закордоном. Натомість, ЄС варто надати доступ до своїх ринків для незалежних медіа з цих країн.

3. Розробка більш чіткого регулювання лобістських активностей. Є очевидна потреба зупинити процес  введення в оману європейських громадян, яким засновані Кремлем лобістські структури представляють як «незалежні мозкові центри». Лобісти мають бути названі лобістами, а оплачені тексти не повинні називатися «експертним аналізом».

4. Розвиток нульової толерантності щодо корупції в європейських медіа. Час від часу поважні європейські та американські медіа публікують статті, які є не набагато кращими за кремлівську пропаганду. Тут ідеться зовсім не про альтернативну точку зору, а про очевидну пропаганду, яка може бути створена експертом, який, скажімо, працює на певну компанію, що перебуває у власності Росії. Рівень корупції в Кремлі не залишає ЄС іншого вибору, окрім як створити більш жорсткі правила на медіа-ринку. Варто взяти до уваги також ідею створення спеціальних панелей із визнаних експертів, які б реагували на порушення медійного законодавства та професійних стандартів. Це може бути доволі складно – довести, що ті чи інші автори нелегально отримують винагороди за свої публікації, але це цілком можливо – довести, що та чи інша стаття має пропагандистський характер. Ще в середині ХХ сторіччя відомий американський дослідник Лассуелл успішно викривав нацистську пропаганду в американських газетах.

Нові медіа та нові можливості

5. Створення російськомовного медіа, яке б надавало альтернативну (щодо контрольованих Кремлем медіа) інформацію про Росію, та яке мовило б на російськомовну аудиторію по всьому світові, зі спеціальним фокусом на пострадянські країни. Це медіа має залучити журналістів, які мають досвід роботи саме в пострадянських країнах, а мовлення може здійснюватися паралельно через кабельні мережі, супутник та інтернет. Для кращого розуміння демократичного процесу на пострадянському просторі варто виробляти освітні програми, транслювати документальні фільми, присвячені перехідному періоду в Центральній та Східній Європі після розпаду СРСР. Варто також провести конкурс  на найцікавіші та найоригінальніші ідеї для такого медіа. Традиційні підходи є недостатніми.

При цьому, важливо зрозуміти, якими є ключі до успіху російської пропаганди та чому люди схильні їй вірити. Інакше значна кількість часу, грошей та зусиль може бути витрачена даремно, адже думка про те, що проблема полягає виключно в бракові доступу до альтернативних ресурсів інформації є помилковою. Ви можете зустріти людей, які десятками років живуть у ЄС, але при цьому вірять російській пропаганді. Тож, проблема не стільки у відсутності альтернативних джерел інформації, скільки в бракові комплексного підходу. Це не означає, що російськомовну альтернативу створювати не потрібно, але ця альтернатива має бути заснована на розумному, системному та ефективному підході, що вимагає розробки методології, уважного вивчення теорії масової комунікації, психології, залученням наукового потенціалу США, ЄС та сусідніх країн, а також Росії.

6. Створення у країнах Європейської політики сусідства додаткових корпунктів провідних видань. Це те, що справді вартує витрачання коштів. Неможливо зрозуміти, що ж насправді відбувається в Україні, Білорусі або Вірменії, якщо новини про ці країни готуються в московських редакціях. Те саме стосується локальних офісів американських та європейських «мозкових центрів». Навіть найбільш безсторонні російські експерти не можуть бездоганно орієнтуватися в українській або білоруській ситуації, відчувати локальні настрої і, так чи інакше, дивляться на ці країни з точки зору російських інтересів.

7. Забезпечити підтримкою проекти з верифікації інформації та викриття фейків і пропаганди в медіа. ЄС міг би створити єдиний координаційний центр для поєднання зусиль локальних ініціатив типу StopFake.org, їх підтримки та створення інших подібних локальних проектів.

8. Виховання медіаграмотності та нового покоління журналістів – це найдовший, але водночас найнадійніший шлях. В інформаційну добу медіаграмотність має бути включена до переліку обов’язкових шкільних предметів. Незалежно від наявності чи відсутності інформаційної агресії, кожен має отримати можливість здобути знання щодо того, як себе захистити від маніпуляцій у медіа, як відрізнити новини від пропаганди та як оцінювати інформацію критично. Журналістика у пострадянських країнах також має стати предметом для дискусії та реформування. Програми обміну та освіта, заснована на цінностях свободи слова та якості, досі важливі для журналістів пострадянських країн, а особливо для російської незалежної преси. Зміна медіаклімату, а також поява нового покоління журналістів, що працюють згідно зі стандартами сучасної журналістики – це необхідна передумова для подолання наслідків, а також попередження інформаційної війни.

 

«ОСНОВИ БЕЗПЕКИ ДЛЯ ПРАВОЗАХИСНИКІВ ТА ГРОМАДЯНСЬКИХ АКТИВІСТІВ». ТРЕНІНГ 12-14 ЧЕРВНЯ

1 Червня, 2014

У відповідь на те, що правозахисникам  та громадським діячам України доводиться вирішувати важкі завдання, пов’язані з моніторингом майбутніх виборів, організацією громадянських акцій, організацією інформаційного, медичного, правового  чи управлінського супроводу активних громадянських ініціатив на Сході, Півдні України та Криму, що на даний момент постійно супроводжується  ризиками і загрозами, ГО «Центр Громадянських Свобод», міжнародна організація «PACT» та міжнародний фонд захисту правозахисників «Front Line Defenders» проводять тренінг з організації захисту та безпеки правозахисників та громадянських активісті.

Захід відбудеться в м. Києві 13-15 червня 2014 року

Метою цього тренінгу є сприяння у поширенні навичок та знань, а також забезпечення додатковими інструментами, які можуть допомогти їм у вирішенні проблем особистої та організаційної безпеки , за допомогою тренінгу та навчальних матеріалів.

Тренінг включає в себе такі теми:

– оцінка ризику,
– аналіз загроз,
– дії в разі зазіхань на безпеку,
– цифрова безпеку (базовий рівень ),
– подолання стресу,
– розробка практичного плану щодо забезпечення безпеки, адаптованого під особисту ситуацію кожного правозахисника чи громадського активіста;
– розробка практичного плану безпеки організації .

Тренінг потребує активного включення учасників. В ньому використовуються техніки мозкового штурму, роботи в малих групах , розбору конкретних ситуацій, рольових ігор та дискусії.

Експерт тренінгу – Олександра Делеменчук – правозахисник, Координатор міжнародних програм ГО «ЦГС», міжнародний тренер з безпеки «Front Line Defenders». Брала участь у міжнародних місіях в Казахстані та Білорусії, так само координувала Громадський центр допомоги Грузії – в найважчі дна для громадян цих країн.

Щоб взяти участь у заході – необхідно заповнити онлайн-форму та пройти відбір

(https://docs.google.com/forms/d/1ah4hMr_WAEd-DO_XM2RMb3VsLIyZNSTDKfHqErvIQcw/viewform?sid&c=0&w=1&token)

Заявки приймаються до 12:00 год., 08 червня 2014 року

  Участь у заході є безкоштовною. Учасники забезпечуються роздатковими матеріалами. Іногороднім компенсуються транспортні витрати, забезпечується житло та харчування. Точне місце та більш детальну інформацію щодо проведення тренінгу буде повідомлене відібраним учасникам.

За додатковою інформацією щодо тренінгу просимо звертатися до Олександри Романцової (+38063 208 87 95, Aleksandra.romantsova@gmail.com).

Довідково:Тренінг реалізується в рамках навчальної програми у сфері захисту та безпеки «Front Line Defenders»

Результаты поиска:

Уряд має негайно вжити заходів, щоб відновити мовлення «UA: Першого»

28 Вересня, 2018

Ми, правозахисні, медійні організації та журналістська спільнота, закликаємо уряд негайно вжити заходів, щоб відновити мовлення телеканалу «UA: Перший» по всій території України.

Сьогодні, 25 вересня 2018 року, о 6:30 ранку Концерн радіомовлення, радіозв’язку та телебачення (Концерн РРТ), що надає послуги трансляції телевізійного сигналу Національній суспільній телерадіокомпанії України, повідомив НСТУ про припинення аналогової трансляції телепрограм каналу «UA: Перший» у зв’язку із заборгованістю. Для оплати всіх трансляцій НСТУ необхідно 330 млн грн на рік, проте виділено і передбачено в плані бюджетних асигнувань лише 54,7 млн грн. На сьогодні сума боргу перед Концерном РРТ складає близько 80 мільйонів грн. Така ситуація була абсолютно передбаченою, і ми розцінюємо урізання фінансування Суспільному як акт свідомого саботажу реформи і пряме втручання в незалежність і ефективність суспільного мовника.

Недофінансування Суспільного мовника не лише не дало оновити програмне наповнення каналів суспільного, що було ключовим завданням реформи, але й оновити морально застарілу техніку та привести до належного стану робочі приміщення та студійні комплекси, що не оновлювалися ще з 1990-х років. Відключення аналогового мовлення НСТУ позбавляє доступу до інформації ті населені пункти, де відсутнє цифрове мовлення, а також прикордонні, окуповані та прифронтові території України.

Нагадаємо, що відповідно до Закону «Про Суспільне телебачення і радіомовлення в Україні», бюджет Суспільного мовника має становити 0,2% видатків загального фонду Державного бюджету України за попередній рік. У 2017 році ПАТ «НСТУ» мала б отримати з бюджету 1,54 мільярда гривень, проте Міністерство фінансів урізало цю суму до неповного мільярда, а Верховна Рада зменшила до 776 мільйонів, тобто затвердила лише 50% цієї суми, внаслідок чого виникла величезна нестача коштів по всім незахищеним статтям витрат: виробництво, закупівля прав та трансляції програм, чим реформу було свідомо поставлено під удар.

Ми вважаємо, що зупинка мовлення Суспільного мовника ще більше підірве довіру населення як до самої реформи, так і до влади в цілому. Суспільство повинно мати можливість отримувати неупереджену інформацію — а НСТУ є єдиним в країні мовником, інформаційна політика вибудовується на засадах незалежності від держави, від олігархів, від приватних інтересів.

Створення суспільного мовника – не як формальної інституції, а як ефективно функціонуючої системи, що забезпечує інформаційні, культурні, освітні права громадян усіх національностей, – є одним з найдавніших і найважливіших зобов’язань України перед Радою Європи та Європейським Союзом.

Ми закликаємо Прем’єр-міністра України Володимира Гройсмана взяти на себе персональне зобов’язання щодо вирішення цієї проблеми: погасити борги НСТУ та відновити його мовлення по всій території України.

Закликаємо Президента України Петра Порошенка, як гаранта дотримання конституційних прав та свобод громадян, вжити все від нього залежне, аби захистити право громадян на свободу слова, отримання достовірної та незалежної інформації, необхідної їм для свідомого вибору.

Закликаємо Верховну Раду України ухвалили зміни до Держбюджету на 2018 рік і дофінансувати ПАТ «НСТУ» відповідно до закону.

ГО «Інститут масової інформації»

Центр громадянських свобод

Інститут демократії ім. Пилипа Орлика

ГО «Детектор медіа»

ГО «Громадське радіо»

Центр інформації про права людини

Комісія з журналістської етики

Національна спілка журналістів України

ГО «Платформа прав людини»

Центр демократії та верховенства права

Незалежна медійна рада

ГО «Громадське телебачення»

ЯК ЗАВАДИТИ РОСІЙСЬКІЙ ПРОПАГАНДІ ЗРУЙНУВАТИ ЄС?

4 Серпня, 2015

Як відомо, нещодавно банк Barclays закрив рахунки Міжнародного інформаційного агентства “Россия сегодня” в Великобританії. Фінансова установа пояснила це тим, що агентство може контролюватися Дмітрієм Кісєльовим, що перебуває в санкційному списку.

Останнім часом інформаційну війну Росії проти України та ЄС в Європі сприймають дедалі серйозніше. Одним зі свідчень стало створення відділу стратегічної комунікації у рамках відомства верховного представника ЄС із закордонних справ і політики безпеки, який має розробити та втілити комплекс заходів із протидії інформаційній війні проти Заходу.

Нещодавно Центр Громадянських Свобод і Євромайдан SOS спільно з чеською неурядовою організацією Людина в біді (People in Need), українською ініціативою StopFake.org за підтримки євро парламентарів із ЕРР провели в Європарламенті захід, присвячений протидії російській пропаганді. Головним завданням було не просто ще раз поговорити про проблему, а запропонувати шляхи її вирішення. Тому на заході були представлені рекомендації (публікуємо їх нижче), розроблені грузинським медійним експертом, постійним автором «Радіо Свобода» Олегом Панфіловим та українським експертом Михайлом Хильком. До речі, вони викликали доволі нервову реакцію серед європейських прихильників Путіна.

Під час заходу в Європарламенті ми поширювали серед гостей також брошуру (її англомовна версія – за посиланням), в якій проаналізовано, який шлях пройшла російська пропагандистська машина від елементу Чеченських воєн до, по суті, «зброї масового ураження» в Криму та на Донбасі, а також яким саме чином вона провокує масові порушення прав людини. У цій брошурі подані матеріали учасників заходу – голови правління Центру Громадянських Свобод Олександри Матвійчук, грузинського журналіста, медійного експерта Олега Панфілова, російського журналіста Аркадія Бабченка, головного редактора сайту StopFake.org Тетяни Матичак.

Моніторинг та регуляція

1. Створення та підтримка моніторингових груп для збору та аналізу інформації щодо рівня пропаганди, різноманітних  форм обмеження діяльності журналістів, маніпуляцій інформацією в медіа як у країнах-членах ЄС, так і в країнах Східного партнерства. Ці дослідження мають брати до уваги опитування, вимірювання громадської думки та інші інструменти для визначення впливу пропаганди, що продукується не лише медіа, а й різними лобістськими групами, що позиціонують себе як «незалежні експерти».

2. Створення команди юристів для розробки механізму обмеження здатності російських пропагандистських медіа діяти на території ЄС та країн Східного партнерства. Зокрема, має застосовуватися принцип відповідності. Якщо Кремль (або інші треті сторони) маніпулюють європейським принципом свободи слова, трансформуючи її в «свободу пропаганди» та обмежуючи можливості для європейських та американських медіа працювати в Росії, це навряд чи можна назвати рівноцінним підходом. Уряди, які обмежують свободу слова вдома, не повинні отримувати можливості практикувати «свободу пропаганди» закордоном. Натомість, ЄС варто надати доступ до своїх ринків для незалежних медіа з цих країн.

3. Розробка більш чіткого регулювання лобістських активностей. Є очевидна потреба зупинити процес  введення в оману європейських громадян, яким засновані Кремлем лобістські структури представляють як «незалежні мозкові центри». Лобісти мають бути названі лобістами, а оплачені тексти не повинні називатися «експертним аналізом».

4. Розвиток нульової толерантності щодо корупції в європейських медіа. Час від часу поважні європейські та американські медіа публікують статті, які є не набагато кращими за кремлівську пропаганду. Тут ідеться зовсім не про альтернативну точку зору, а про очевидну пропаганду, яка може бути створена експертом, який, скажімо, працює на певну компанію, що перебуває у власності Росії. Рівень корупції в Кремлі не залишає ЄС іншого вибору, окрім як створити більш жорсткі правила на медіа-ринку. Варто взяти до уваги також ідею створення спеціальних панелей із визнаних експертів, які б реагували на порушення медійного законодавства та професійних стандартів. Це може бути доволі складно – довести, що ті чи інші автори нелегально отримують винагороди за свої публікації, але це цілком можливо – довести, що та чи інша стаття має пропагандистський характер. Ще в середині ХХ сторіччя відомий американський дослідник Лассуелл успішно викривав нацистську пропаганду в американських газетах.

Нові медіа та нові можливості

5. Створення російськомовного медіа, яке б надавало альтернативну (щодо контрольованих Кремлем медіа) інформацію про Росію, та яке мовило б на російськомовну аудиторію по всьому світові, зі спеціальним фокусом на пострадянські країни. Це медіа має залучити журналістів, які мають досвід роботи саме в пострадянських країнах, а мовлення може здійснюватися паралельно через кабельні мережі, супутник та інтернет. Для кращого розуміння демократичного процесу на пострадянському просторі варто виробляти освітні програми, транслювати документальні фільми, присвячені перехідному періоду в Центральній та Східній Європі після розпаду СРСР. Варто також провести конкурс  на найцікавіші та найоригінальніші ідеї для такого медіа. Традиційні підходи є недостатніми.

При цьому, важливо зрозуміти, якими є ключі до успіху російської пропаганди та чому люди схильні їй вірити. Інакше значна кількість часу, грошей та зусиль може бути витрачена даремно, адже думка про те, що проблема полягає виключно в бракові доступу до альтернативних ресурсів інформації є помилковою. Ви можете зустріти людей, які десятками років живуть у ЄС, але при цьому вірять російській пропаганді. Тож, проблема не стільки у відсутності альтернативних джерел інформації, скільки в бракові комплексного підходу. Це не означає, що російськомовну альтернативу створювати не потрібно, але ця альтернатива має бути заснована на розумному, системному та ефективному підході, що вимагає розробки методології, уважного вивчення теорії масової комунікації, психології, залученням наукового потенціалу США, ЄС та сусідніх країн, а також Росії.

6. Створення у країнах Європейської політики сусідства додаткових корпунктів провідних видань. Це те, що справді вартує витрачання коштів. Неможливо зрозуміти, що ж насправді відбувається в Україні, Білорусі або Вірменії, якщо новини про ці країни готуються в московських редакціях. Те саме стосується локальних офісів американських та європейських «мозкових центрів». Навіть найбільш безсторонні російські експерти не можуть бездоганно орієнтуватися в українській або білоруській ситуації, відчувати локальні настрої і, так чи інакше, дивляться на ці країни з точки зору російських інтересів.

7. Забезпечити підтримкою проекти з верифікації інформації та викриття фейків і пропаганди в медіа. ЄС міг би створити єдиний координаційний центр для поєднання зусиль локальних ініціатив типу StopFake.org, їх підтримки та створення інших подібних локальних проектів.

8. Виховання медіаграмотності та нового покоління журналістів – це найдовший, але водночас найнадійніший шлях. В інформаційну добу медіаграмотність має бути включена до переліку обов’язкових шкільних предметів. Незалежно від наявності чи відсутності інформаційної агресії, кожен має отримати можливість здобути знання щодо того, як себе захистити від маніпуляцій у медіа, як відрізнити новини від пропаганди та як оцінювати інформацію критично. Журналістика у пострадянських країнах також має стати предметом для дискусії та реформування. Програми обміну та освіта, заснована на цінностях свободи слова та якості, досі важливі для журналістів пострадянських країн, а особливо для російської незалежної преси. Зміна медіаклімату, а також поява нового покоління журналістів, що працюють згідно зі стандартами сучасної журналістики – це необхідна передумова для подолання наслідків, а також попередження інформаційної війни.

 

«ОСНОВИ БЕЗПЕКИ ДЛЯ ПРАВОЗАХИСНИКІВ ТА ГРОМАДЯНСЬКИХ АКТИВІСТІВ». ТРЕНІНГ 12-14 ЧЕРВНЯ

1 Червня, 2014

У відповідь на те, що правозахисникам  та громадським діячам України доводиться вирішувати важкі завдання, пов’язані з моніторингом майбутніх виборів, організацією громадянських акцій, організацією інформаційного, медичного, правового  чи управлінського супроводу активних громадянських ініціатив на Сході, Півдні України та Криму, що на даний момент постійно супроводжується  ризиками і загрозами, ГО «Центр Громадянських Свобод», міжнародна організація «PACT» та міжнародний фонд захисту правозахисників «Front Line Defenders» проводять тренінг з організації захисту та безпеки правозахисників та громадянських активісті.

Захід відбудеться в м. Києві 13-15 червня 2014 року

Метою цього тренінгу є сприяння у поширенні навичок та знань, а також забезпечення додатковими інструментами, які можуть допомогти їм у вирішенні проблем особистої та організаційної безпеки , за допомогою тренінгу та навчальних матеріалів.

Тренінг включає в себе такі теми:

– оцінка ризику,
– аналіз загроз,
– дії в разі зазіхань на безпеку,
– цифрова безпеку (базовий рівень ),
– подолання стресу,
– розробка практичного плану щодо забезпечення безпеки, адаптованого під особисту ситуацію кожного правозахисника чи громадського активіста;
– розробка практичного плану безпеки організації .

Тренінг потребує активного включення учасників. В ньому використовуються техніки мозкового штурму, роботи в малих групах , розбору конкретних ситуацій, рольових ігор та дискусії.

Експерт тренінгу – Олександра Делеменчук – правозахисник, Координатор міжнародних програм ГО «ЦГС», міжнародний тренер з безпеки «Front Line Defenders». Брала участь у міжнародних місіях в Казахстані та Білорусії, так само координувала Громадський центр допомоги Грузії – в найважчі дна для громадян цих країн.

Щоб взяти участь у заході – необхідно заповнити онлайн-форму та пройти відбір

(https://docs.google.com/forms/d/1ah4hMr_WAEd-DO_XM2RMb3VsLIyZNSTDKfHqErvIQcw/viewform?sid&c=0&w=1&token)

Заявки приймаються до 12:00 год., 08 червня 2014 року

  Участь у заході є безкоштовною. Учасники забезпечуються роздатковими матеріалами. Іногороднім компенсуються транспортні витрати, забезпечується житло та харчування. Точне місце та більш детальну інформацію щодо проведення тренінгу буде повідомлене відібраним учасникам.

За додатковою інформацією щодо тренінгу просимо звертатися до Олександри Романцової (+38063 208 87 95, Aleksandra.romantsova@gmail.com).

Довідково:Тренінг реалізується в рамках навчальної програми у сфері захисту та безпеки «Front Line Defenders»

Результаты поиска:

Уряд має негайно вжити заходів, щоб відновити мовлення «UA: Першого»

28 Вересня, 2018

Ми, правозахисні, медійні організації та журналістська спільнота, закликаємо уряд негайно вжити заходів, щоб відновити мовлення телеканалу «UA: Перший» по всій території України.

Сьогодні, 25 вересня 2018 року, о 6:30 ранку Концерн радіомовлення, радіозв’язку та телебачення (Концерн РРТ), що надає послуги трансляції телевізійного сигналу Національній суспільній телерадіокомпанії України, повідомив НСТУ про припинення аналогової трансляції телепрограм каналу «UA: Перший» у зв’язку із заборгованістю. Для оплати всіх трансляцій НСТУ необхідно 330 млн грн на рік, проте виділено і передбачено в плані бюджетних асигнувань лише 54,7 млн грн. На сьогодні сума боргу перед Концерном РРТ складає близько 80 мільйонів грн. Така ситуація була абсолютно передбаченою, і ми розцінюємо урізання фінансування Суспільному як акт свідомого саботажу реформи і пряме втручання в незалежність і ефективність суспільного мовника.

Недофінансування Суспільного мовника не лише не дало оновити програмне наповнення каналів суспільного, що було ключовим завданням реформи, але й оновити морально застарілу техніку та привести до належного стану робочі приміщення та студійні комплекси, що не оновлювалися ще з 1990-х років. Відключення аналогового мовлення НСТУ позбавляє доступу до інформації ті населені пункти, де відсутнє цифрове мовлення, а також прикордонні, окуповані та прифронтові території України.

Нагадаємо, що відповідно до Закону «Про Суспільне телебачення і радіомовлення в Україні», бюджет Суспільного мовника має становити 0,2% видатків загального фонду Державного бюджету України за попередній рік. У 2017 році ПАТ «НСТУ» мала б отримати з бюджету 1,54 мільярда гривень, проте Міністерство фінансів урізало цю суму до неповного мільярда, а Верховна Рада зменшила до 776 мільйонів, тобто затвердила лише 50% цієї суми, внаслідок чого виникла величезна нестача коштів по всім незахищеним статтям витрат: виробництво, закупівля прав та трансляції програм, чим реформу було свідомо поставлено під удар.

Ми вважаємо, що зупинка мовлення Суспільного мовника ще більше підірве довіру населення як до самої реформи, так і до влади в цілому. Суспільство повинно мати можливість отримувати неупереджену інформацію — а НСТУ є єдиним в країні мовником, інформаційна політика вибудовується на засадах незалежності від держави, від олігархів, від приватних інтересів.

Створення суспільного мовника – не як формальної інституції, а як ефективно функціонуючої системи, що забезпечує інформаційні, культурні, освітні права громадян усіх національностей, – є одним з найдавніших і найважливіших зобов’язань України перед Радою Європи та Європейським Союзом.

Ми закликаємо Прем’єр-міністра України Володимира Гройсмана взяти на себе персональне зобов’язання щодо вирішення цієї проблеми: погасити борги НСТУ та відновити його мовлення по всій території України.

Закликаємо Президента України Петра Порошенка, як гаранта дотримання конституційних прав та свобод громадян, вжити все від нього залежне, аби захистити право громадян на свободу слова, отримання достовірної та незалежної інформації, необхідної їм для свідомого вибору.

Закликаємо Верховну Раду України ухвалили зміни до Держбюджету на 2018 рік і дофінансувати ПАТ «НСТУ» відповідно до закону.

ГО «Інститут масової інформації»

Центр громадянських свобод

Інститут демократії ім. Пилипа Орлика

ГО «Детектор медіа»

ГО «Громадське радіо»

Центр інформації про права людини

Комісія з журналістської етики

Національна спілка журналістів України

ГО «Платформа прав людини»

Центр демократії та верховенства права

Незалежна медійна рада

ГО «Громадське телебачення»

ЯК ЗАВАДИТИ РОСІЙСЬКІЙ ПРОПАГАНДІ ЗРУЙНУВАТИ ЄС?

4 Серпня, 2015

Як відомо, нещодавно банк Barclays закрив рахунки Міжнародного інформаційного агентства “Россия сегодня” в Великобританії. Фінансова установа пояснила це тим, що агентство може контролюватися Дмітрієм Кісєльовим, що перебуває в санкційному списку.

Останнім часом інформаційну війну Росії проти України та ЄС в Європі сприймають дедалі серйозніше. Одним зі свідчень стало створення відділу стратегічної комунікації у рамках відомства верховного представника ЄС із закордонних справ і політики безпеки, який має розробити та втілити комплекс заходів із протидії інформаційній війні проти Заходу.

Нещодавно Центр Громадянських Свобод і Євромайдан SOS спільно з чеською неурядовою організацією Людина в біді (People in Need), українською ініціативою StopFake.org за підтримки євро парламентарів із ЕРР провели в Європарламенті захід, присвячений протидії російській пропаганді. Головним завданням було не просто ще раз поговорити про проблему, а запропонувати шляхи її вирішення. Тому на заході були представлені рекомендації (публікуємо їх нижче), розроблені грузинським медійним експертом, постійним автором «Радіо Свобода» Олегом Панфіловим та українським експертом Михайлом Хильком. До речі, вони викликали доволі нервову реакцію серед європейських прихильників Путіна.

Під час заходу в Європарламенті ми поширювали серед гостей також брошуру (її англомовна версія – за посиланням), в якій проаналізовано, який шлях пройшла російська пропагандистська машина від елементу Чеченських воєн до, по суті, «зброї масового ураження» в Криму та на Донбасі, а також яким саме чином вона провокує масові порушення прав людини. У цій брошурі подані матеріали учасників заходу – голови правління Центру Громадянських Свобод Олександри Матвійчук, грузинського журналіста, медійного експерта Олега Панфілова, російського журналіста Аркадія Бабченка, головного редактора сайту StopFake.org Тетяни Матичак.

Моніторинг та регуляція

1. Створення та підтримка моніторингових груп для збору та аналізу інформації щодо рівня пропаганди, різноманітних  форм обмеження діяльності журналістів, маніпуляцій інформацією в медіа як у країнах-членах ЄС, так і в країнах Східного партнерства. Ці дослідження мають брати до уваги опитування, вимірювання громадської думки та інші інструменти для визначення впливу пропаганди, що продукується не лише медіа, а й різними лобістськими групами, що позиціонують себе як «незалежні експерти».

2. Створення команди юристів для розробки механізму обмеження здатності російських пропагандистських медіа діяти на території ЄС та країн Східного партнерства. Зокрема, має застосовуватися принцип відповідності. Якщо Кремль (або інші треті сторони) маніпулюють європейським принципом свободи слова, трансформуючи її в «свободу пропаганди» та обмежуючи можливості для європейських та американських медіа працювати в Росії, це навряд чи можна назвати рівноцінним підходом. Уряди, які обмежують свободу слова вдома, не повинні отримувати можливості практикувати «свободу пропаганди» закордоном. Натомість, ЄС варто надати доступ до своїх ринків для незалежних медіа з цих країн.

3. Розробка більш чіткого регулювання лобістських активностей. Є очевидна потреба зупинити процес  введення в оману європейських громадян, яким засновані Кремлем лобістські структури представляють як «незалежні мозкові центри». Лобісти мають бути названі лобістами, а оплачені тексти не повинні називатися «експертним аналізом».

4. Розвиток нульової толерантності щодо корупції в європейських медіа. Час від часу поважні європейські та американські медіа публікують статті, які є не набагато кращими за кремлівську пропаганду. Тут ідеться зовсім не про альтернативну точку зору, а про очевидну пропаганду, яка може бути створена експертом, який, скажімо, працює на певну компанію, що перебуває у власності Росії. Рівень корупції в Кремлі не залишає ЄС іншого вибору, окрім як створити більш жорсткі правила на медіа-ринку. Варто взяти до уваги також ідею створення спеціальних панелей із визнаних експертів, які б реагували на порушення медійного законодавства та професійних стандартів. Це може бути доволі складно – довести, що ті чи інші автори нелегально отримують винагороди за свої публікації, але це цілком можливо – довести, що та чи інша стаття має пропагандистський характер. Ще в середині ХХ сторіччя відомий американський дослідник Лассуелл успішно викривав нацистську пропаганду в американських газетах.

Нові медіа та нові можливості

5. Створення російськомовного медіа, яке б надавало альтернативну (щодо контрольованих Кремлем медіа) інформацію про Росію, та яке мовило б на російськомовну аудиторію по всьому світові, зі спеціальним фокусом на пострадянські країни. Це медіа має залучити журналістів, які мають досвід роботи саме в пострадянських країнах, а мовлення може здійснюватися паралельно через кабельні мережі, супутник та інтернет. Для кращого розуміння демократичного процесу на пострадянському просторі варто виробляти освітні програми, транслювати документальні фільми, присвячені перехідному періоду в Центральній та Східній Європі після розпаду СРСР. Варто також провести конкурс  на найцікавіші та найоригінальніші ідеї для такого медіа. Традиційні підходи є недостатніми.

При цьому, важливо зрозуміти, якими є ключі до успіху російської пропаганди та чому люди схильні їй вірити. Інакше значна кількість часу, грошей та зусиль може бути витрачена даремно, адже думка про те, що проблема полягає виключно в бракові доступу до альтернативних ресурсів інформації є помилковою. Ви можете зустріти людей, які десятками років живуть у ЄС, але при цьому вірять російській пропаганді. Тож, проблема не стільки у відсутності альтернативних джерел інформації, скільки в бракові комплексного підходу. Це не означає, що російськомовну альтернативу створювати не потрібно, але ця альтернатива має бути заснована на розумному, системному та ефективному підході, що вимагає розробки методології, уважного вивчення теорії масової комунікації, психології, залученням наукового потенціалу США, ЄС та сусідніх країн, а також Росії.

6. Створення у країнах Європейської політики сусідства додаткових корпунктів провідних видань. Це те, що справді вартує витрачання коштів. Неможливо зрозуміти, що ж насправді відбувається в Україні, Білорусі або Вірменії, якщо новини про ці країни готуються в московських редакціях. Те саме стосується локальних офісів американських та європейських «мозкових центрів». Навіть найбільш безсторонні російські експерти не можуть бездоганно орієнтуватися в українській або білоруській ситуації, відчувати локальні настрої і, так чи інакше, дивляться на ці країни з точки зору російських інтересів.

7. Забезпечити підтримкою проекти з верифікації інформації та викриття фейків і пропаганди в медіа. ЄС міг би створити єдиний координаційний центр для поєднання зусиль локальних ініціатив типу StopFake.org, їх підтримки та створення інших подібних локальних проектів.

8. Виховання медіаграмотності та нового покоління журналістів – це найдовший, але водночас найнадійніший шлях. В інформаційну добу медіаграмотність має бути включена до переліку обов’язкових шкільних предметів. Незалежно від наявності чи відсутності інформаційної агресії, кожен має отримати можливість здобути знання щодо того, як себе захистити від маніпуляцій у медіа, як відрізнити новини від пропаганди та як оцінювати інформацію критично. Журналістика у пострадянських країнах також має стати предметом для дискусії та реформування. Програми обміну та освіта, заснована на цінностях свободи слова та якості, досі важливі для журналістів пострадянських країн, а особливо для російської незалежної преси. Зміна медіаклімату, а також поява нового покоління журналістів, що працюють згідно зі стандартами сучасної журналістики – це необхідна передумова для подолання наслідків, а також попередження інформаційної війни.

 

«ОСНОВИ БЕЗПЕКИ ДЛЯ ПРАВОЗАХИСНИКІВ ТА ГРОМАДЯНСЬКИХ АКТИВІСТІВ». ТРЕНІНГ 12-14 ЧЕРВНЯ

1 Червня, 2014

У відповідь на те, що правозахисникам  та громадським діячам України доводиться вирішувати важкі завдання, пов’язані з моніторингом майбутніх виборів, організацією громадянських акцій, організацією інформаційного, медичного, правового  чи управлінського супроводу активних громадянських ініціатив на Сході, Півдні України та Криму, що на даний момент постійно супроводжується  ризиками і загрозами, ГО «Центр Громадянських Свобод», міжнародна організація «PACT» та міжнародний фонд захисту правозахисників «Front Line Defenders» проводять тренінг з організації захисту та безпеки правозахисників та громадянських активісті.

Захід відбудеться в м. Києві 13-15 червня 2014 року

Метою цього тренінгу є сприяння у поширенні навичок та знань, а також забезпечення додатковими інструментами, які можуть допомогти їм у вирішенні проблем особистої та організаційної безпеки , за допомогою тренінгу та навчальних матеріалів.

Тренінг включає в себе такі теми:

– оцінка ризику,
– аналіз загроз,
– дії в разі зазіхань на безпеку,
– цифрова безпеку (базовий рівень ),
– подолання стресу,
– розробка практичного плану щодо забезпечення безпеки, адаптованого під особисту ситуацію кожного правозахисника чи громадського активіста;
– розробка практичного плану безпеки організації .

Тренінг потребує активного включення учасників. В ньому використовуються техніки мозкового штурму, роботи в малих групах , розбору конкретних ситуацій, рольових ігор та дискусії.

Експерт тренінгу – Олександра Делеменчук – правозахисник, Координатор міжнародних програм ГО «ЦГС», міжнародний тренер з безпеки «Front Line Defenders». Брала участь у міжнародних місіях в Казахстані та Білорусії, так само координувала Громадський центр допомоги Грузії – в найважчі дна для громадян цих країн.

Щоб взяти участь у заході – необхідно заповнити онлайн-форму та пройти відбір

(https://docs.google.com/forms/d/1ah4hMr_WAEd-DO_XM2RMb3VsLIyZNSTDKfHqErvIQcw/viewform?sid&c=0&w=1&token)

Заявки приймаються до 12:00 год., 08 червня 2014 року

  Участь у заході є безкоштовною. Учасники забезпечуються роздатковими матеріалами. Іногороднім компенсуються транспортні витрати, забезпечується житло та харчування. Точне місце та більш детальну інформацію щодо проведення тренінгу буде повідомлене відібраним учасникам.

За додатковою інформацією щодо тренінгу просимо звертатися до Олександри Романцової (+38063 208 87 95, Aleksandra.romantsova@gmail.com).

Довідково:Тренінг реалізується в рамках навчальної програми у сфері захисту та безпеки «Front Line Defenders»

Результаты поиска:

Уряд має негайно вжити заходів, щоб відновити мовлення «UA: Першого»

28 Вересня, 2018

Ми, правозахисні, медійні організації та журналістська спільнота, закликаємо уряд негайно вжити заходів, щоб відновити мовлення телеканалу «UA: Перший» по всій території України.

Сьогодні, 25 вересня 2018 року, о 6:30 ранку Концерн радіомовлення, радіозв’язку та телебачення (Концерн РРТ), що надає послуги трансляції телевізійного сигналу Національній суспільній телерадіокомпанії України, повідомив НСТУ про припинення аналогової трансляції телепрограм каналу «UA: Перший» у зв’язку із заборгованістю. Для оплати всіх трансляцій НСТУ необхідно 330 млн грн на рік, проте виділено і передбачено в плані бюджетних асигнувань лише 54,7 млн грн. На сьогодні сума боргу перед Концерном РРТ складає близько 80 мільйонів грн. Така ситуація була абсолютно передбаченою, і ми розцінюємо урізання фінансування Суспільному як акт свідомого саботажу реформи і пряме втручання в незалежність і ефективність суспільного мовника.

Недофінансування Суспільного мовника не лише не дало оновити програмне наповнення каналів суспільного, що було ключовим завданням реформи, але й оновити морально застарілу техніку та привести до належного стану робочі приміщення та студійні комплекси, що не оновлювалися ще з 1990-х років. Відключення аналогового мовлення НСТУ позбавляє доступу до інформації ті населені пункти, де відсутнє цифрове мовлення, а також прикордонні, окуповані та прифронтові території України.

Нагадаємо, що відповідно до Закону «Про Суспільне телебачення і радіомовлення в Україні», бюджет Суспільного мовника має становити 0,2% видатків загального фонду Державного бюджету України за попередній рік. У 2017 році ПАТ «НСТУ» мала б отримати з бюджету 1,54 мільярда гривень, проте Міністерство фінансів урізало цю суму до неповного мільярда, а Верховна Рада зменшила до 776 мільйонів, тобто затвердила лише 50% цієї суми, внаслідок чого виникла величезна нестача коштів по всім незахищеним статтям витрат: виробництво, закупівля прав та трансляції програм, чим реформу було свідомо поставлено під удар.

Ми вважаємо, що зупинка мовлення Суспільного мовника ще більше підірве довіру населення як до самої реформи, так і до влади в цілому. Суспільство повинно мати можливість отримувати неупереджену інформацію — а НСТУ є єдиним в країні мовником, інформаційна політика вибудовується на засадах незалежності від держави, від олігархів, від приватних інтересів.

Створення суспільного мовника – не як формальної інституції, а як ефективно функціонуючої системи, що забезпечує інформаційні, культурні, освітні права громадян усіх національностей, – є одним з найдавніших і найважливіших зобов’язань України перед Радою Європи та Європейським Союзом.

Ми закликаємо Прем’єр-міністра України Володимира Гройсмана взяти на себе персональне зобов’язання щодо вирішення цієї проблеми: погасити борги НСТУ та відновити його мовлення по всій території України.

Закликаємо Президента України Петра Порошенка, як гаранта дотримання конституційних прав та свобод громадян, вжити все від нього залежне, аби захистити право громадян на свободу слова, отримання достовірної та незалежної інформації, необхідної їм для свідомого вибору.

Закликаємо Верховну Раду України ухвалили зміни до Держбюджету на 2018 рік і дофінансувати ПАТ «НСТУ» відповідно до закону.

ГО «Інститут масової інформації»

Центр громадянських свобод

Інститут демократії ім. Пилипа Орлика

ГО «Детектор медіа»

ГО «Громадське радіо»

Центр інформації про права людини

Комісія з журналістської етики

Національна спілка журналістів України

ГО «Платформа прав людини»

Центр демократії та верховенства права

Незалежна медійна рада

ГО «Громадське телебачення»

ЯК ЗАВАДИТИ РОСІЙСЬКІЙ ПРОПАГАНДІ ЗРУЙНУВАТИ ЄС?

4 Серпня, 2015

Як відомо, нещодавно банк Barclays закрив рахунки Міжнародного інформаційного агентства “Россия сегодня” в Великобританії. Фінансова установа пояснила це тим, що агентство може контролюватися Дмітрієм Кісєльовим, що перебуває в санкційному списку.

Останнім часом інформаційну війну Росії проти України та ЄС в Європі сприймають дедалі серйозніше. Одним зі свідчень стало створення відділу стратегічної комунікації у рамках відомства верховного представника ЄС із закордонних справ і політики безпеки, який має розробити та втілити комплекс заходів із протидії інформаційній війні проти Заходу.

Нещодавно Центр Громадянських Свобод і Євромайдан SOS спільно з чеською неурядовою організацією Людина в біді (People in Need), українською ініціативою StopFake.org за підтримки євро парламентарів із ЕРР провели в Європарламенті захід, присвячений протидії російській пропаганді. Головним завданням було не просто ще раз поговорити про проблему, а запропонувати шляхи її вирішення. Тому на заході були представлені рекомендації (публікуємо їх нижче), розроблені грузинським медійним експертом, постійним автором «Радіо Свобода» Олегом Панфіловим та українським експертом Михайлом Хильком. До речі, вони викликали доволі нервову реакцію серед європейських прихильників Путіна.

Під час заходу в Європарламенті ми поширювали серед гостей також брошуру (її англомовна версія – за посиланням), в якій проаналізовано, який шлях пройшла російська пропагандистська машина від елементу Чеченських воєн до, по суті, «зброї масового ураження» в Криму та на Донбасі, а також яким саме чином вона провокує масові порушення прав людини. У цій брошурі подані матеріали учасників заходу – голови правління Центру Громадянських Свобод Олександри Матвійчук, грузинського журналіста, медійного експерта Олега Панфілова, російського журналіста Аркадія Бабченка, головного редактора сайту StopFake.org Тетяни Матичак.

Моніторинг та регуляція

1. Створення та підтримка моніторингових груп для збору та аналізу інформації щодо рівня пропаганди, різноманітних  форм обмеження діяльності журналістів, маніпуляцій інформацією в медіа як у країнах-членах ЄС, так і в країнах Східного партнерства. Ці дослідження мають брати до уваги опитування, вимірювання громадської думки та інші інструменти для визначення впливу пропаганди, що продукується не лише медіа, а й різними лобістськими групами, що позиціонують себе як «незалежні експерти».

2. Створення команди юристів для розробки механізму обмеження здатності російських пропагандистських медіа діяти на території ЄС та країн Східного партнерства. Зокрема, має застосовуватися принцип відповідності. Якщо Кремль (або інші треті сторони) маніпулюють європейським принципом свободи слова, трансформуючи її в «свободу пропаганди» та обмежуючи можливості для європейських та американських медіа працювати в Росії, це навряд чи можна назвати рівноцінним підходом. Уряди, які обмежують свободу слова вдома, не повинні отримувати можливості практикувати «свободу пропаганди» закордоном. Натомість, ЄС варто надати доступ до своїх ринків для незалежних медіа з цих країн.

3. Розробка більш чіткого регулювання лобістських активностей. Є очевидна потреба зупинити процес  введення в оману європейських громадян, яким засновані Кремлем лобістські структури представляють як «незалежні мозкові центри». Лобісти мають бути названі лобістами, а оплачені тексти не повинні називатися «експертним аналізом».

4. Розвиток нульової толерантності щодо корупції в європейських медіа. Час від часу поважні європейські та американські медіа публікують статті, які є не набагато кращими за кремлівську пропаганду. Тут ідеться зовсім не про альтернативну точку зору, а про очевидну пропаганду, яка може бути створена експертом, який, скажімо, працює на певну компанію, що перебуває у власності Росії. Рівень корупції в Кремлі не залишає ЄС іншого вибору, окрім як створити більш жорсткі правила на медіа-ринку. Варто взяти до уваги також ідею створення спеціальних панелей із визнаних експертів, які б реагували на порушення медійного законодавства та професійних стандартів. Це може бути доволі складно – довести, що ті чи інші автори нелегально отримують винагороди за свої публікації, але це цілком можливо – довести, що та чи інша стаття має пропагандистський характер. Ще в середині ХХ сторіччя відомий американський дослідник Лассуелл успішно викривав нацистську пропаганду в американських газетах.

Нові медіа та нові можливості

5. Створення російськомовного медіа, яке б надавало альтернативну (щодо контрольованих Кремлем медіа) інформацію про Росію, та яке мовило б на російськомовну аудиторію по всьому світові, зі спеціальним фокусом на пострадянські країни. Це медіа має залучити журналістів, які мають досвід роботи саме в пострадянських країнах, а мовлення може здійснюватися паралельно через кабельні мережі, супутник та інтернет. Для кращого розуміння демократичного процесу на пострадянському просторі варто виробляти освітні програми, транслювати документальні фільми, присвячені перехідному періоду в Центральній та Східній Європі після розпаду СРСР. Варто також провести конкурс  на найцікавіші та найоригінальніші ідеї для такого медіа. Традиційні підходи є недостатніми.

При цьому, важливо зрозуміти, якими є ключі до успіху російської пропаганди та чому люди схильні їй вірити. Інакше значна кількість часу, грошей та зусиль може бути витрачена даремно, адже думка про те, що проблема полягає виключно в бракові доступу до альтернативних ресурсів інформації є помилковою. Ви можете зустріти людей, які десятками років живуть у ЄС, але при цьому вірять російській пропаганді. Тож, проблема не стільки у відсутності альтернативних джерел інформації, скільки в бракові комплексного підходу. Це не означає, що російськомовну альтернативу створювати не потрібно, але ця альтернатива має бути заснована на розумному, системному та ефективному підході, що вимагає розробки методології, уважного вивчення теорії масової комунікації, психології, залученням наукового потенціалу США, ЄС та сусідніх країн, а також Росії.

6. Створення у країнах Європейської політики сусідства додаткових корпунктів провідних видань. Це те, що справді вартує витрачання коштів. Неможливо зрозуміти, що ж насправді відбувається в Україні, Білорусі або Вірменії, якщо новини про ці країни готуються в московських редакціях. Те саме стосується локальних офісів американських та європейських «мозкових центрів». Навіть найбільш безсторонні російські експерти не можуть бездоганно орієнтуватися в українській або білоруській ситуації, відчувати локальні настрої і, так чи інакше, дивляться на ці країни з точки зору російських інтересів.

7. Забезпечити підтримкою проекти з верифікації інформації та викриття фейків і пропаганди в медіа. ЄС міг би створити єдиний координаційний центр для поєднання зусиль локальних ініціатив типу StopFake.org, їх підтримки та створення інших подібних локальних проектів.

8. Виховання медіаграмотності та нового покоління журналістів – це найдовший, але водночас найнадійніший шлях. В інформаційну добу медіаграмотність має бути включена до переліку обов’язкових шкільних предметів. Незалежно від наявності чи відсутності інформаційної агресії, кожен має отримати можливість здобути знання щодо того, як себе захистити від маніпуляцій у медіа, як відрізнити новини від пропаганди та як оцінювати інформацію критично. Журналістика у пострадянських країнах також має стати предметом для дискусії та реформування. Програми обміну та освіта, заснована на цінностях свободи слова та якості, досі важливі для журналістів пострадянських країн, а особливо для російської незалежної преси. Зміна медіаклімату, а також поява нового покоління журналістів, що працюють згідно зі стандартами сучасної журналістики – це необхідна передумова для подолання наслідків, а також попередження інформаційної війни.

 

«ОСНОВИ БЕЗПЕКИ ДЛЯ ПРАВОЗАХИСНИКІВ ТА ГРОМАДЯНСЬКИХ АКТИВІСТІВ». ТРЕНІНГ 12-14 ЧЕРВНЯ

1 Червня, 2014

У відповідь на те, що правозахисникам  та громадським діячам України доводиться вирішувати важкі завдання, пов’язані з моніторингом майбутніх виборів, організацією громадянських акцій, організацією інформаційного, медичного, правового  чи управлінського супроводу активних громадянських ініціатив на Сході, Півдні України та Криму, що на даний момент постійно супроводжується  ризиками і загрозами, ГО «Центр Громадянських Свобод», міжнародна організація «PACT» та міжнародний фонд захисту правозахисників «Front Line Defenders» проводять тренінг з організації захисту та безпеки правозахисників та громадянських активісті.

Захід відбудеться в м. Києві 13-15 червня 2014 року

Метою цього тренінгу є сприяння у поширенні навичок та знань, а також забезпечення додатковими інструментами, які можуть допомогти їм у вирішенні проблем особистої та організаційної безпеки , за допомогою тренінгу та навчальних матеріалів.

Тренінг включає в себе такі теми:

– оцінка ризику,
– аналіз загроз,
– дії в разі зазіхань на безпеку,
– цифрова безпеку (базовий рівень ),
– подолання стресу,
– розробка практичного плану щодо забезпечення безпеки, адаптованого під особисту ситуацію кожного правозахисника чи громадського активіста;
– розробка практичного плану безпеки організації .

Тренінг потребує активного включення учасників. В ньому використовуються техніки мозкового штурму, роботи в малих групах , розбору конкретних ситуацій, рольових ігор та дискусії.

Експерт тренінгу – Олександра Делеменчук – правозахисник, Координатор міжнародних програм ГО «ЦГС», міжнародний тренер з безпеки «Front Line Defenders». Брала участь у міжнародних місіях в Казахстані та Білорусії, так само координувала Громадський центр допомоги Грузії – в найважчі дна для громадян цих країн.

Щоб взяти участь у заході – необхідно заповнити онлайн-форму та пройти відбір

(https://docs.google.com/forms/d/1ah4hMr_WAEd-DO_XM2RMb3VsLIyZNSTDKfHqErvIQcw/viewform?sid&c=0&w=1&token)

Заявки приймаються до 12:00 год., 08 червня 2014 року

  Участь у заході є безкоштовною. Учасники забезпечуються роздатковими матеріалами. Іногороднім компенсуються транспортні витрати, забезпечується житло та харчування. Точне місце та більш детальну інформацію щодо проведення тренінгу буде повідомлене відібраним учасникам.

За додатковою інформацією щодо тренінгу просимо звертатися до Олександри Романцової (+38063 208 87 95, Aleksandra.romantsova@gmail.com).

Довідково:Тренінг реалізується в рамках навчальної програми у сфері захисту та безпеки «Front Line Defenders»

Результаты поиска:

Уряд має негайно вжити заходів, щоб відновити мовлення «UA: Першого»

28 Вересня, 2018

Ми, правозахисні, медійні організації та журналістська спільнота, закликаємо уряд негайно вжити заходів, щоб відновити мовлення телеканалу «UA: Перший» по всій території України.

Сьогодні, 25 вересня 2018 року, о 6:30 ранку Концерн радіомовлення, радіозв’язку та телебачення (Концерн РРТ), що надає послуги трансляції телевізійного сигналу Національній суспільній телерадіокомпанії України, повідомив НСТУ про припинення аналогової трансляції телепрограм каналу «UA: Перший» у зв’язку із заборгованістю. Для оплати всіх трансляцій НСТУ необхідно 330 млн грн на рік, проте виділено і передбачено в плані бюджетних асигнувань лише 54,7 млн грн. На сьогодні сума боргу перед Концерном РРТ складає близько 80 мільйонів грн. Така ситуація була абсолютно передбаченою, і ми розцінюємо урізання фінансування Суспільному як акт свідомого саботажу реформи і пряме втручання в незалежність і ефективність суспільного мовника.

Недофінансування Суспільного мовника не лише не дало оновити програмне наповнення каналів суспільного, що було ключовим завданням реформи, але й оновити морально застарілу техніку та привести до належного стану робочі приміщення та студійні комплекси, що не оновлювалися ще з 1990-х років. Відключення аналогового мовлення НСТУ позбавляє доступу до інформації ті населені пункти, де відсутнє цифрове мовлення, а також прикордонні, окуповані та прифронтові території України.

Нагадаємо, що відповідно до Закону «Про Суспільне телебачення і радіомовлення в Україні», бюджет Суспільного мовника має становити 0,2% видатків загального фонду Державного бюджету України за попередній рік. У 2017 році ПАТ «НСТУ» мала б отримати з бюджету 1,54 мільярда гривень, проте Міністерство фінансів урізало цю суму до неповного мільярда, а Верховна Рада зменшила до 776 мільйонів, тобто затвердила лише 50% цієї суми, внаслідок чого виникла величезна нестача коштів по всім незахищеним статтям витрат: виробництво, закупівля прав та трансляції програм, чим реформу було свідомо поставлено під удар.

Ми вважаємо, що зупинка мовлення Суспільного мовника ще більше підірве довіру населення як до самої реформи, так і до влади в цілому. Суспільство повинно мати можливість отримувати неупереджену інформацію — а НСТУ є єдиним в країні мовником, інформаційна політика вибудовується на засадах незалежності від держави, від олігархів, від приватних інтересів.

Створення суспільного мовника – не як формальної інституції, а як ефективно функціонуючої системи, що забезпечує інформаційні, культурні, освітні права громадян усіх національностей, – є одним з найдавніших і найважливіших зобов’язань України перед Радою Європи та Європейським Союзом.

Ми закликаємо Прем’єр-міністра України Володимира Гройсмана взяти на себе персональне зобов’язання щодо вирішення цієї проблеми: погасити борги НСТУ та відновити його мовлення по всій території України.

Закликаємо Президента України Петра Порошенка, як гаранта дотримання конституційних прав та свобод громадян, вжити все від нього залежне, аби захистити право громадян на свободу слова, отримання достовірної та незалежної інформації, необхідної їм для свідомого вибору.

Закликаємо Верховну Раду України ухвалили зміни до Держбюджету на 2018 рік і дофінансувати ПАТ «НСТУ» відповідно до закону.

ГО «Інститут масової інформації»

Центр громадянських свобод

Інститут демократії ім. Пилипа Орлика

ГО «Детектор медіа»

ГО «Громадське радіо»

Центр інформації про права людини

Комісія з журналістської етики

Національна спілка журналістів України

ГО «Платформа прав людини»

Центр демократії та верховенства права

Незалежна медійна рада

ГО «Громадське телебачення»

ЯК ЗАВАДИТИ РОСІЙСЬКІЙ ПРОПАГАНДІ ЗРУЙНУВАТИ ЄС?

4 Серпня, 2015

Як відомо, нещодавно банк Barclays закрив рахунки Міжнародного інформаційного агентства “Россия сегодня” в Великобританії. Фінансова установа пояснила це тим, що агентство може контролюватися Дмітрієм Кісєльовим, що перебуває в санкційному списку.

Останнім часом інформаційну війну Росії проти України та ЄС в Європі сприймають дедалі серйозніше. Одним зі свідчень стало створення відділу стратегічної комунікації у рамках відомства верховного представника ЄС із закордонних справ і політики безпеки, який має розробити та втілити комплекс заходів із протидії інформаційній війні проти Заходу.

Нещодавно Центр Громадянських Свобод і Євромайдан SOS спільно з чеською неурядовою організацією Людина в біді (People in Need), українською ініціативою StopFake.org за підтримки євро парламентарів із ЕРР провели в Європарламенті захід, присвячений протидії російській пропаганді. Головним завданням було не просто ще раз поговорити про проблему, а запропонувати шляхи її вирішення. Тому на заході були представлені рекомендації (публікуємо їх нижче), розроблені грузинським медійним експертом, постійним автором «Радіо Свобода» Олегом Панфіловим та українським експертом Михайлом Хильком. До речі, вони викликали доволі нервову реакцію серед європейських прихильників Путіна.

Під час заходу в Європарламенті ми поширювали серед гостей також брошуру (її англомовна версія – за посиланням), в якій проаналізовано, який шлях пройшла російська пропагандистська машина від елементу Чеченських воєн до, по суті, «зброї масового ураження» в Криму та на Донбасі, а також яким саме чином вона провокує масові порушення прав людини. У цій брошурі подані матеріали учасників заходу – голови правління Центру Громадянських Свобод Олександри Матвійчук, грузинського журналіста, медійного експерта Олега Панфілова, російського журналіста Аркадія Бабченка, головного редактора сайту StopFake.org Тетяни Матичак.

Моніторинг та регуляція

1. Створення та підтримка моніторингових груп для збору та аналізу інформації щодо рівня пропаганди, різноманітних  форм обмеження діяльності журналістів, маніпуляцій інформацією в медіа як у країнах-членах ЄС, так і в країнах Східного партнерства. Ці дослідження мають брати до уваги опитування, вимірювання громадської думки та інші інструменти для визначення впливу пропаганди, що продукується не лише медіа, а й різними лобістськими групами, що позиціонують себе як «незалежні експерти».

2. Створення команди юристів для розробки механізму обмеження здатності російських пропагандистських медіа діяти на території ЄС та країн Східного партнерства. Зокрема, має застосовуватися принцип відповідності. Якщо Кремль (або інші треті сторони) маніпулюють європейським принципом свободи слова, трансформуючи її в «свободу пропаганди» та обмежуючи можливості для європейських та американських медіа працювати в Росії, це навряд чи можна назвати рівноцінним підходом. Уряди, які обмежують свободу слова вдома, не повинні отримувати можливості практикувати «свободу пропаганди» закордоном. Натомість, ЄС варто надати доступ до своїх ринків для незалежних медіа з цих країн.

3. Розробка більш чіткого регулювання лобістських активностей. Є очевидна потреба зупинити процес  введення в оману європейських громадян, яким засновані Кремлем лобістські структури представляють як «незалежні мозкові центри». Лобісти мають бути названі лобістами, а оплачені тексти не повинні називатися «експертним аналізом».

4. Розвиток нульової толерантності щодо корупції в європейських медіа. Час від часу поважні європейські та американські медіа публікують статті, які є не набагато кращими за кремлівську пропаганду. Тут ідеться зовсім не про альтернативну точку зору, а про очевидну пропаганду, яка може бути створена експертом, який, скажімо, працює на певну компанію, що перебуває у власності Росії. Рівень корупції в Кремлі не залишає ЄС іншого вибору, окрім як створити більш жорсткі правила на медіа-ринку. Варто взяти до уваги також ідею створення спеціальних панелей із визнаних експертів, які б реагували на порушення медійного законодавства та професійних стандартів. Це може бути доволі складно – довести, що ті чи інші автори нелегально отримують винагороди за свої публікації, але це цілком можливо – довести, що та чи інша стаття має пропагандистський характер. Ще в середині ХХ сторіччя відомий американський дослідник Лассуелл успішно викривав нацистську пропаганду в американських газетах.

Нові медіа та нові можливості

5. Створення російськомовного медіа, яке б надавало альтернативну (щодо контрольованих Кремлем медіа) інформацію про Росію, та яке мовило б на російськомовну аудиторію по всьому світові, зі спеціальним фокусом на пострадянські країни. Це медіа має залучити журналістів, які мають досвід роботи саме в пострадянських країнах, а мовлення може здійснюватися паралельно через кабельні мережі, супутник та інтернет. Для кращого розуміння демократичного процесу на пострадянському просторі варто виробляти освітні програми, транслювати документальні фільми, присвячені перехідному періоду в Центральній та Східній Європі після розпаду СРСР. Варто також провести конкурс  на найцікавіші та найоригінальніші ідеї для такого медіа. Традиційні підходи є недостатніми.

При цьому, важливо зрозуміти, якими є ключі до успіху російської пропаганди та чому люди схильні їй вірити. Інакше значна кількість часу, грошей та зусиль може бути витрачена даремно, адже думка про те, що проблема полягає виключно в бракові доступу до альтернативних ресурсів інформації є помилковою. Ви можете зустріти людей, які десятками років живуть у ЄС, але при цьому вірять російській пропаганді. Тож, проблема не стільки у відсутності альтернативних джерел інформації, скільки в бракові комплексного підходу. Це не означає, що російськомовну альтернативу створювати не потрібно, але ця альтернатива має бути заснована на розумному, системному та ефективному підході, що вимагає розробки методології, уважного вивчення теорії масової комунікації, психології, залученням наукового потенціалу США, ЄС та сусідніх країн, а також Росії.

6. Створення у країнах Європейської політики сусідства додаткових корпунктів провідних видань. Це те, що справді вартує витрачання коштів. Неможливо зрозуміти, що ж насправді відбувається в Україні, Білорусі або Вірменії, якщо новини про ці країни готуються в московських редакціях. Те саме стосується локальних офісів американських та європейських «мозкових центрів». Навіть найбільш безсторонні російські експерти не можуть бездоганно орієнтуватися в українській або білоруській ситуації, відчувати локальні настрої і, так чи інакше, дивляться на ці країни з точки зору російських інтересів.

7. Забезпечити підтримкою проекти з верифікації інформації та викриття фейків і пропаганди в медіа. ЄС міг би створити єдиний координаційний центр для поєднання зусиль локальних ініціатив типу StopFake.org, їх підтримки та створення інших подібних локальних проектів.

8. Виховання медіаграмотності та нового покоління журналістів – це найдовший, але водночас найнадійніший шлях. В інформаційну добу медіаграмотність має бути включена до переліку обов’язкових шкільних предметів. Незалежно від наявності чи відсутності інформаційної агресії, кожен має отримати можливість здобути знання щодо того, як себе захистити від маніпуляцій у медіа, як відрізнити новини від пропаганди та як оцінювати інформацію критично. Журналістика у пострадянських країнах також має стати предметом для дискусії та реформування. Програми обміну та освіта, заснована на цінностях свободи слова та якості, досі важливі для журналістів пострадянських країн, а особливо для російської незалежної преси. Зміна медіаклімату, а також поява нового покоління журналістів, що працюють згідно зі стандартами сучасної журналістики – це необхідна передумова для подолання наслідків, а також попередження інформаційної війни.

 

«ОСНОВИ БЕЗПЕКИ ДЛЯ ПРАВОЗАХИСНИКІВ ТА ГРОМАДЯНСЬКИХ АКТИВІСТІВ». ТРЕНІНГ 12-14 ЧЕРВНЯ

1 Червня, 2014

У відповідь на те, що правозахисникам  та громадським діячам України доводиться вирішувати важкі завдання, пов’язані з моніторингом майбутніх виборів, організацією громадянських акцій, організацією інформаційного, медичного, правового  чи управлінського супроводу активних громадянських ініціатив на Сході, Півдні України та Криму, що на даний момент постійно супроводжується  ризиками і загрозами, ГО «Центр Громадянських Свобод», міжнародна організація «PACT» та міжнародний фонд захисту правозахисників «Front Line Defenders» проводять тренінг з організації захисту та безпеки правозахисників та громадянських активісті.

Захід відбудеться в м. Києві 13-15 червня 2014 року

Метою цього тренінгу є сприяння у поширенні навичок та знань, а також забезпечення додатковими інструментами, які можуть допомогти їм у вирішенні проблем особистої та організаційної безпеки , за допомогою тренінгу та навчальних матеріалів.

Тренінг включає в себе такі теми:

– оцінка ризику,
– аналіз загроз,
– дії в разі зазіхань на безпеку,
– цифрова безпеку (базовий рівень ),
– подолання стресу,
– розробка практичного плану щодо забезпечення безпеки, адаптованого під особисту ситуацію кожного правозахисника чи громадського активіста;
– розробка практичного плану безпеки організації .

Тренінг потребує активного включення учасників. В ньому використовуються техніки мозкового штурму, роботи в малих групах , розбору конкретних ситуацій, рольових ігор та дискусії.

Експерт тренінгу – Олександра Делеменчук – правозахисник, Координатор міжнародних програм ГО «ЦГС», міжнародний тренер з безпеки «Front Line Defenders». Брала участь у міжнародних місіях в Казахстані та Білорусії, так само координувала Громадський центр допомоги Грузії – в найважчі дна для громадян цих країн.

Щоб взяти участь у заході – необхідно заповнити онлайн-форму та пройти відбір

(https://docs.google.com/forms/d/1ah4hMr_WAEd-DO_XM2RMb3VsLIyZNSTDKfHqErvIQcw/viewform?sid&c=0&w=1&token)

Заявки приймаються до 12:00 год., 08 червня 2014 року

  Участь у заході є безкоштовною. Учасники забезпечуються роздатковими матеріалами. Іногороднім компенсуються транспортні витрати, забезпечується житло та харчування. Точне місце та більш детальну інформацію щодо проведення тренінгу буде повідомлене відібраним учасникам.

За додатковою інформацією щодо тренінгу просимо звертатися до Олександри Романцової (+38063 208 87 95, Aleksandra.romantsova@gmail.com).

Довідково:Тренінг реалізується в рамках навчальної програми у сфері захисту та безпеки «Front Line Defenders»

Результаты поиска:

Уряд має негайно вжити заходів, щоб відновити мовлення «UA: Першого»

28 Вересня, 2018

Ми, правозахисні, медійні організації та журналістська спільнота, закликаємо уряд негайно вжити заходів, щоб відновити мовлення телеканалу «UA: Перший» по всій території України.

Сьогодні, 25 вересня 2018 року, о 6:30 ранку Концерн радіомовлення, радіозв’язку та телебачення (Концерн РРТ), що надає послуги трансляції телевізійного сигналу Національній суспільній телерадіокомпанії України, повідомив НСТУ про припинення аналогової трансляції телепрограм каналу «UA: Перший» у зв’язку із заборгованістю. Для оплати всіх трансляцій НСТУ необхідно 330 млн грн на рік, проте виділено і передбачено в плані бюджетних асигнувань лише 54,7 млн грн. На сьогодні сума боргу перед Концерном РРТ складає близько 80 мільйонів грн. Така ситуація була абсолютно передбаченою, і ми розцінюємо урізання фінансування Суспільному як акт свідомого саботажу реформи і пряме втручання в незалежність і ефективність суспільного мовника.

Недофінансування Суспільного мовника не лише не дало оновити програмне наповнення каналів суспільного, що було ключовим завданням реформи, але й оновити морально застарілу техніку та привести до належного стану робочі приміщення та студійні комплекси, що не оновлювалися ще з 1990-х років. Відключення аналогового мовлення НСТУ позбавляє доступу до інформації ті населені пункти, де відсутнє цифрове мовлення, а також прикордонні, окуповані та прифронтові території України.

Нагадаємо, що відповідно до Закону «Про Суспільне телебачення і радіомовлення в Україні», бюджет Суспільного мовника має становити 0,2% видатків загального фонду Державного бюджету України за попередній рік. У 2017 році ПАТ «НСТУ» мала б отримати з бюджету 1,54 мільярда гривень, проте Міністерство фінансів урізало цю суму до неповного мільярда, а Верховна Рада зменшила до 776 мільйонів, тобто затвердила лише 50% цієї суми, внаслідок чого виникла величезна нестача коштів по всім незахищеним статтям витрат: виробництво, закупівля прав та трансляції програм, чим реформу було свідомо поставлено під удар.

Ми вважаємо, що зупинка мовлення Суспільного мовника ще більше підірве довіру населення як до самої реформи, так і до влади в цілому. Суспільство повинно мати можливість отримувати неупереджену інформацію — а НСТУ є єдиним в країні мовником, інформаційна політика вибудовується на засадах незалежності від держави, від олігархів, від приватних інтересів.

Створення суспільного мовника – не як формальної інституції, а як ефективно функціонуючої системи, що забезпечує інформаційні, культурні, освітні права громадян усіх національностей, – є одним з найдавніших і найважливіших зобов’язань України перед Радою Європи та Європейським Союзом.

Ми закликаємо Прем’єр-міністра України Володимира Гройсмана взяти на себе персональне зобов’язання щодо вирішення цієї проблеми: погасити борги НСТУ та відновити його мовлення по всій території України.

Закликаємо Президента України Петра Порошенка, як гаранта дотримання конституційних прав та свобод громадян, вжити все від нього залежне, аби захистити право громадян на свободу слова, отримання достовірної та незалежної інформації, необхідної їм для свідомого вибору.

Закликаємо Верховну Раду України ухвалили зміни до Держбюджету на 2018 рік і дофінансувати ПАТ «НСТУ» відповідно до закону.

ГО «Інститут масової інформації»

Центр громадянських свобод

Інститут демократії ім. Пилипа Орлика

ГО «Детектор медіа»

ГО «Громадське радіо»

Центр інформації про права людини

Комісія з журналістської етики

Національна спілка журналістів України

ГО «Платформа прав людини»

Центр демократії та верховенства права

Незалежна медійна рада

ГО «Громадське телебачення»

ЯК ЗАВАДИТИ РОСІЙСЬКІЙ ПРОПАГАНДІ ЗРУЙНУВАТИ ЄС?

4 Серпня, 2015

Як відомо, нещодавно банк Barclays закрив рахунки Міжнародного інформаційного агентства “Россия сегодня” в Великобританії. Фінансова установа пояснила це тим, що агентство може контролюватися Дмітрієм Кісєльовим, що перебуває в санкційному списку.

Останнім часом інформаційну війну Росії проти України та ЄС в Європі сприймають дедалі серйозніше. Одним зі свідчень стало створення відділу стратегічної комунікації у рамках відомства верховного представника ЄС із закордонних справ і політики безпеки, який має розробити та втілити комплекс заходів із протидії інформаційній війні проти Заходу.

Нещодавно Центр Громадянських Свобод і Євромайдан SOS спільно з чеською неурядовою організацією Людина в біді (People in Need), українською ініціативою StopFake.org за підтримки євро парламентарів із ЕРР провели в Європарламенті захід, присвячений протидії російській пропаганді. Головним завданням було не просто ще раз поговорити про проблему, а запропонувати шляхи її вирішення. Тому на заході були представлені рекомендації (публікуємо їх нижче), розроблені грузинським медійним експертом, постійним автором «Радіо Свобода» Олегом Панфіловим та українським експертом Михайлом Хильком. До речі, вони викликали доволі нервову реакцію серед європейських прихильників Путіна.

Під час заходу в Європарламенті ми поширювали серед гостей також брошуру (її англомовна версія – за посиланням), в якій проаналізовано, який шлях пройшла російська пропагандистська машина від елементу Чеченських воєн до, по суті, «зброї масового ураження» в Криму та на Донбасі, а також яким саме чином вона провокує масові порушення прав людини. У цій брошурі подані матеріали учасників заходу – голови правління Центру Громадянських Свобод Олександри Матвійчук, грузинського журналіста, медійного експерта Олега Панфілова, російського журналіста Аркадія Бабченка, головного редактора сайту StopFake.org Тетяни Матичак.

Моніторинг та регуляція

1. Створення та підтримка моніторингових груп для збору та аналізу інформації щодо рівня пропаганди, різноманітних  форм обмеження діяльності журналістів, маніпуляцій інформацією в медіа як у країнах-членах ЄС, так і в країнах Східного партнерства. Ці дослідження мають брати до уваги опитування, вимірювання громадської думки та інші інструменти для визначення впливу пропаганди, що продукується не лише медіа, а й різними лобістськими групами, що позиціонують себе як «незалежні експерти».

2. Створення команди юристів для розробки механізму обмеження здатності російських пропагандистських медіа діяти на території ЄС та країн Східного партнерства. Зокрема, має застосовуватися принцип відповідності. Якщо Кремль (або інші треті сторони) маніпулюють європейським принципом свободи слова, трансформуючи її в «свободу пропаганди» та обмежуючи можливості для європейських та американських медіа працювати в Росії, це навряд чи можна назвати рівноцінним підходом. Уряди, які обмежують свободу слова вдома, не повинні отримувати можливості практикувати «свободу пропаганди» закордоном. Натомість, ЄС варто надати доступ до своїх ринків для незалежних медіа з цих країн.

3. Розробка більш чіткого регулювання лобістських активностей. Є очевидна потреба зупинити процес  введення в оману європейських громадян, яким засновані Кремлем лобістські структури представляють як «незалежні мозкові центри». Лобісти мають бути названі лобістами, а оплачені тексти не повинні називатися «експертним аналізом».

4. Розвиток нульової толерантності щодо корупції в європейських медіа. Час від часу поважні європейські та американські медіа публікують статті, які є не набагато кращими за кремлівську пропаганду. Тут ідеться зовсім не про альтернативну точку зору, а про очевидну пропаганду, яка може бути створена експертом, який, скажімо, працює на певну компанію, що перебуває у власності Росії. Рівень корупції в Кремлі не залишає ЄС іншого вибору, окрім як створити більш жорсткі правила на медіа-ринку. Варто взяти до уваги також ідею створення спеціальних панелей із визнаних експертів, які б реагували на порушення медійного законодавства та професійних стандартів. Це може бути доволі складно – довести, що ті чи інші автори нелегально отримують винагороди за свої публікації, але це цілком можливо – довести, що та чи інша стаття має пропагандистський характер. Ще в середині ХХ сторіччя відомий американський дослідник Лассуелл успішно викривав нацистську пропаганду в американських газетах.

Нові медіа та нові можливості

5. Створення російськомовного медіа, яке б надавало альтернативну (щодо контрольованих Кремлем медіа) інформацію про Росію, та яке мовило б на російськомовну аудиторію по всьому світові, зі спеціальним фокусом на пострадянські країни. Це медіа має залучити журналістів, які мають досвід роботи саме в пострадянських країнах, а мовлення може здійснюватися паралельно через кабельні мережі, супутник та інтернет. Для кращого розуміння демократичного процесу на пострадянському просторі варто виробляти освітні програми, транслювати документальні фільми, присвячені перехідному періоду в Центральній та Східній Європі після розпаду СРСР. Варто також провести конкурс  на найцікавіші та найоригінальніші ідеї для такого медіа. Традиційні підходи є недостатніми.

При цьому, важливо зрозуміти, якими є ключі до успіху російської пропаганди та чому люди схильні їй вірити. Інакше значна кількість часу, грошей та зусиль може бути витрачена даремно, адже думка про те, що проблема полягає виключно в бракові доступу до альтернативних ресурсів інформації є помилковою. Ви можете зустріти людей, які десятками років живуть у ЄС, але при цьому вірять російській пропаганді. Тож, проблема не стільки у відсутності альтернативних джерел інформації, скільки в бракові комплексного підходу. Це не означає, що російськомовну альтернативу створювати не потрібно, але ця альтернатива має бути заснована на розумному, системному та ефективному підході, що вимагає розробки методології, уважного вивчення теорії масової комунікації, психології, залученням наукового потенціалу США, ЄС та сусідніх країн, а також Росії.

6. Створення у країнах Європейської політики сусідства додаткових корпунктів провідних видань. Це те, що справді вартує витрачання коштів. Неможливо зрозуміти, що ж насправді відбувається в Україні, Білорусі або Вірменії, якщо новини про ці країни готуються в московських редакціях. Те саме стосується локальних офісів американських та європейських «мозкових центрів». Навіть найбільш безсторонні російські експерти не можуть бездоганно орієнтуватися в українській або білоруській ситуації, відчувати локальні настрої і, так чи інакше, дивляться на ці країни з точки зору російських інтересів.

7. Забезпечити підтримкою проекти з верифікації інформації та викриття фейків і пропаганди в медіа. ЄС міг би створити єдиний координаційний центр для поєднання зусиль локальних ініціатив типу StopFake.org, їх підтримки та створення інших подібних локальних проектів.

8. Виховання медіаграмотності та нового покоління журналістів – це найдовший, але водночас найнадійніший шлях. В інформаційну добу медіаграмотність має бути включена до переліку обов’язкових шкільних предметів. Незалежно від наявності чи відсутності інформаційної агресії, кожен має отримати можливість здобути знання щодо того, як себе захистити від маніпуляцій у медіа, як відрізнити новини від пропаганди та як оцінювати інформацію критично. Журналістика у пострадянських країнах також має стати предметом для дискусії та реформування. Програми обміну та освіта, заснована на цінностях свободи слова та якості, досі важливі для журналістів пострадянських країн, а особливо для російської незалежної преси. Зміна медіаклімату, а також поява нового покоління журналістів, що працюють згідно зі стандартами сучасної журналістики – це необхідна передумова для подолання наслідків, а також попередження інформаційної війни.

 

«ОСНОВИ БЕЗПЕКИ ДЛЯ ПРАВОЗАХИСНИКІВ ТА ГРОМАДЯНСЬКИХ АКТИВІСТІВ». ТРЕНІНГ 12-14 ЧЕРВНЯ

1 Червня, 2014

У відповідь на те, що правозахисникам  та громадським діячам України доводиться вирішувати важкі завдання, пов’язані з моніторингом майбутніх виборів, організацією громадянських акцій, організацією інформаційного, медичного, правового  чи управлінського супроводу активних громадянських ініціатив на Сході, Півдні України та Криму, що на даний момент постійно супроводжується  ризиками і загрозами, ГО «Центр Громадянських Свобод», міжнародна організація «PACT» та міжнародний фонд захисту правозахисників «Front Line Defenders» проводять тренінг з організації захисту та безпеки правозахисників та громадянських активісті.

Захід відбудеться в м. Києві 13-15 червня 2014 року

Метою цього тренінгу є сприяння у поширенні навичок та знань, а також забезпечення додатковими інструментами, які можуть допомогти їм у вирішенні проблем особистої та організаційної безпеки , за допомогою тренінгу та навчальних матеріалів.

Тренінг включає в себе такі теми:

– оцінка ризику,
– аналіз загроз,
– дії в разі зазіхань на безпеку,
– цифрова безпеку (базовий рівень ),
– подолання стресу,
– розробка практичного плану щодо забезпечення безпеки, адаптованого під особисту ситуацію кожного правозахисника чи громадського активіста;
– розробка практичного плану безпеки організації .

Тренінг потребує активного включення учасників. В ньому використовуються техніки мозкового штурму, роботи в малих групах , розбору конкретних ситуацій, рольових ігор та дискусії.

Експерт тренінгу – Олександра Делеменчук – правозахисник, Координатор міжнародних програм ГО «ЦГС», міжнародний тренер з безпеки «Front Line Defenders». Брала участь у міжнародних місіях в Казахстані та Білорусії, так само координувала Громадський центр допомоги Грузії – в найважчі дна для громадян цих країн.

Щоб взяти участь у заході – необхідно заповнити онлайн-форму та пройти відбір

(https://docs.google.com/forms/d/1ah4hMr_WAEd-DO_XM2RMb3VsLIyZNSTDKfHqErvIQcw/viewform?sid&c=0&w=1&token)

Заявки приймаються до 12:00 год., 08 червня 2014 року

  Участь у заході є безкоштовною. Учасники забезпечуються роздатковими матеріалами. Іногороднім компенсуються транспортні витрати, забезпечується житло та харчування. Точне місце та більш детальну інформацію щодо проведення тренінгу буде повідомлене відібраним учасникам.

За додатковою інформацією щодо тренінгу просимо звертатися до Олександри Романцової (+38063 208 87 95, Aleksandra.romantsova@gmail.com).

Довідково:Тренінг реалізується в рамках навчальної програми у сфері захисту та безпеки «Front Line Defenders»

Результаты поиска:

Уряд має негайно вжити заходів, щоб відновити мовлення «UA: Першого»

28 Вересня, 2018

Ми, правозахисні, медійні організації та журналістська спільнота, закликаємо уряд негайно вжити заходів, щоб відновити мовлення телеканалу «UA: Перший» по всій території України.

Сьогодні, 25 вересня 2018 року, о 6:30 ранку Концерн радіомовлення, радіозв’язку та телебачення (Концерн РРТ), що надає послуги трансляції телевізійного сигналу Національній суспільній телерадіокомпанії України, повідомив НСТУ про припинення аналогової трансляції телепрограм каналу «UA: Перший» у зв’язку із заборгованістю. Для оплати всіх трансляцій НСТУ необхідно 330 млн грн на рік, проте виділено і передбачено в плані бюджетних асигнувань лише 54,7 млн грн. На сьогодні сума боргу перед Концерном РРТ складає близько 80 мільйонів грн. Така ситуація була абсолютно передбаченою, і ми розцінюємо урізання фінансування Суспільному як акт свідомого саботажу реформи і пряме втручання в незалежність і ефективність суспільного мовника.

Недофінансування Суспільного мовника не лише не дало оновити програмне наповнення каналів суспільного, що було ключовим завданням реформи, але й оновити морально застарілу техніку та привести до належного стану робочі приміщення та студійні комплекси, що не оновлювалися ще з 1990-х років. Відключення аналогового мовлення НСТУ позбавляє доступу до інформації ті населені пункти, де відсутнє цифрове мовлення, а також прикордонні, окуповані та прифронтові території України.

Нагадаємо, що відповідно до Закону «Про Суспільне телебачення і радіомовлення в Україні», бюджет Суспільного мовника має становити 0,2% видатків загального фонду Державного бюджету України за попередній рік. У 2017 році ПАТ «НСТУ» мала б отримати з бюджету 1,54 мільярда гривень, проте Міністерство фінансів урізало цю суму до неповного мільярда, а Верховна Рада зменшила до 776 мільйонів, тобто затвердила лише 50% цієї суми, внаслідок чого виникла величезна нестача коштів по всім незахищеним статтям витрат: виробництво, закупівля прав та трансляції програм, чим реформу було свідомо поставлено під удар.

Ми вважаємо, що зупинка мовлення Суспільного мовника ще більше підірве довіру населення як до самої реформи, так і до влади в цілому. Суспільство повинно мати можливість отримувати неупереджену інформацію — а НСТУ є єдиним в країні мовником, інформаційна політика вибудовується на засадах незалежності від держави, від олігархів, від приватних інтересів.

Створення суспільного мовника – не як формальної інституції, а як ефективно функціонуючої системи, що забезпечує інформаційні, культурні, освітні права громадян усіх національностей, – є одним з найдавніших і найважливіших зобов’язань України перед Радою Європи та Європейським Союзом.

Ми закликаємо Прем’єр-міністра України Володимира Гройсмана взяти на себе персональне зобов’язання щодо вирішення цієї проблеми: погасити борги НСТУ та відновити його мовлення по всій території України.

Закликаємо Президента України Петра Порошенка, як гаранта дотримання конституційних прав та свобод громадян, вжити все від нього залежне, аби захистити право громадян на свободу слова, отримання достовірної та незалежної інформації, необхідної їм для свідомого вибору.

Закликаємо Верховну Раду України ухвалили зміни до Держбюджету на 2018 рік і дофінансувати ПАТ «НСТУ» відповідно до закону.

ГО «Інститут масової інформації»

Центр громадянських свобод

Інститут демократії ім. Пилипа Орлика

ГО «Детектор медіа»

ГО «Громадське радіо»

Центр інформації про права людини

Комісія з журналістської етики

Національна спілка журналістів України

ГО «Платформа прав людини»

Центр демократії та верховенства права

Незалежна медійна рада

ГО «Громадське телебачення»

ЯК ЗАВАДИТИ РОСІЙСЬКІЙ ПРОПАГАНДІ ЗРУЙНУВАТИ ЄС?

4 Серпня, 2015

Як відомо, нещодавно банк Barclays закрив рахунки Міжнародного інформаційного агентства “Россия сегодня” в Великобританії. Фінансова установа пояснила це тим, що агентство може контролюватися Дмітрієм Кісєльовим, що перебуває в санкційному списку.

Останнім часом інформаційну війну Росії проти України та ЄС в Європі сприймають дедалі серйозніше. Одним зі свідчень стало створення відділу стратегічної комунікації у рамках відомства верховного представника ЄС із закордонних справ і політики безпеки, який має розробити та втілити комплекс заходів із протидії інформаційній війні проти Заходу.

Нещодавно Центр Громадянських Свобод і Євромайдан SOS спільно з чеською неурядовою організацією Людина в біді (People in Need), українською ініціативою StopFake.org за підтримки євро парламентарів із ЕРР провели в Європарламенті захід, присвячений протидії російській пропаганді. Головним завданням було не просто ще раз поговорити про проблему, а запропонувати шляхи її вирішення. Тому на заході були представлені рекомендації (публікуємо їх нижче), розроблені грузинським медійним експертом, постійним автором «Радіо Свобода» Олегом Панфіловим та українським експертом Михайлом Хильком. До речі, вони викликали доволі нервову реакцію серед європейських прихильників Путіна.

Під час заходу в Європарламенті ми поширювали серед гостей також брошуру (її англомовна версія – за посиланням), в якій проаналізовано, який шлях пройшла російська пропагандистська машина від елементу Чеченських воєн до, по суті, «зброї масового ураження» в Криму та на Донбасі, а також яким саме чином вона провокує масові порушення прав людини. У цій брошурі подані матеріали учасників заходу – голови правління Центру Громадянських Свобод Олександри Матвійчук, грузинського журналіста, медійного експерта Олега Панфілова, російського журналіста Аркадія Бабченка, головного редактора сайту StopFake.org Тетяни Матичак.

Моніторинг та регуляція

1. Створення та підтримка моніторингових груп для збору та аналізу інформації щодо рівня пропаганди, різноманітних  форм обмеження діяльності журналістів, маніпуляцій інформацією в медіа як у країнах-членах ЄС, так і в країнах Східного партнерства. Ці дослідження мають брати до уваги опитування, вимірювання громадської думки та інші інструменти для визначення впливу пропаганди, що продукується не лише медіа, а й різними лобістськими групами, що позиціонують себе як «незалежні експерти».

2. Створення команди юристів для розробки механізму обмеження здатності російських пропагандистських медіа діяти на території ЄС та країн Східного партнерства. Зокрема, має застосовуватися принцип відповідності. Якщо Кремль (або інші треті сторони) маніпулюють європейським принципом свободи слова, трансформуючи її в «свободу пропаганди» та обмежуючи можливості для європейських та американських медіа працювати в Росії, це навряд чи можна назвати рівноцінним підходом. Уряди, які обмежують свободу слова вдома, не повинні отримувати можливості практикувати «свободу пропаганди» закордоном. Натомість, ЄС варто надати доступ до своїх ринків для незалежних медіа з цих країн.

3. Розробка більш чіткого регулювання лобістських активностей. Є очевидна потреба зупинити процес  введення в оману європейських громадян, яким засновані Кремлем лобістські структури представляють як «незалежні мозкові центри». Лобісти мають бути названі лобістами, а оплачені тексти не повинні називатися «експертним аналізом».

4. Розвиток нульової толерантності щодо корупції в європейських медіа. Час від часу поважні європейські та американські медіа публікують статті, які є не набагато кращими за кремлівську пропаганду. Тут ідеться зовсім не про альтернативну точку зору, а про очевидну пропаганду, яка може бути створена експертом, який, скажімо, працює на певну компанію, що перебуває у власності Росії. Рівень корупції в Кремлі не залишає ЄС іншого вибору, окрім як створити більш жорсткі правила на медіа-ринку. Варто взяти до уваги також ідею створення спеціальних панелей із визнаних експертів, які б реагували на порушення медійного законодавства та професійних стандартів. Це може бути доволі складно – довести, що ті чи інші автори нелегально отримують винагороди за свої публікації, але це цілком можливо – довести, що та чи інша стаття має пропагандистський характер. Ще в середині ХХ сторіччя відомий американський дослідник Лассуелл успішно викривав нацистську пропаганду в американських газетах.

Нові медіа та нові можливості

5. Створення російськомовного медіа, яке б надавало альтернативну (щодо контрольованих Кремлем медіа) інформацію про Росію, та яке мовило б на російськомовну аудиторію по всьому світові, зі спеціальним фокусом на пострадянські країни. Це медіа має залучити журналістів, які мають досвід роботи саме в пострадянських країнах, а мовлення може здійснюватися паралельно через кабельні мережі, супутник та інтернет. Для кращого розуміння демократичного процесу на пострадянському просторі варто виробляти освітні програми, транслювати документальні фільми, присвячені перехідному періоду в Центральній та Східній Європі після розпаду СРСР. Варто також провести конкурс  на найцікавіші та найоригінальніші ідеї для такого медіа. Традиційні підходи є недостатніми.

При цьому, важливо зрозуміти, якими є ключі до успіху російської пропаганди та чому люди схильні їй вірити. Інакше значна кількість часу, грошей та зусиль може бути витрачена даремно, адже думка про те, що проблема полягає виключно в бракові доступу до альтернативних ресурсів інформації є помилковою. Ви можете зустріти людей, які десятками років живуть у ЄС, але при цьому вірять російській пропаганді. Тож, проблема не стільки у відсутності альтернативних джерел інформації, скільки в бракові комплексного підходу. Це не означає, що російськомовну альтернативу створювати не потрібно, але ця альтернатива має бути заснована на розумному, системному та ефективному підході, що вимагає розробки методології, уважного вивчення теорії масової комунікації, психології, залученням наукового потенціалу США, ЄС та сусідніх країн, а також Росії.

6. Створення у країнах Європейської політики сусідства додаткових корпунктів провідних видань. Це те, що справді вартує витрачання коштів. Неможливо зрозуміти, що ж насправді відбувається в Україні, Білорусі або Вірменії, якщо новини про ці країни готуються в московських редакціях. Те саме стосується локальних офісів американських та європейських «мозкових центрів». Навіть найбільш безсторонні російські експерти не можуть бездоганно орієнтуватися в українській або білоруській ситуації, відчувати локальні настрої і, так чи інакше, дивляться на ці країни з точки зору російських інтересів.

7. Забезпечити підтримкою проекти з верифікації інформації та викриття фейків і пропаганди в медіа. ЄС міг би створити єдиний координаційний центр для поєднання зусиль локальних ініціатив типу StopFake.org, їх підтримки та створення інших подібних локальних проектів.

8. Виховання медіаграмотності та нового покоління журналістів – це найдовший, але водночас найнадійніший шлях. В інформаційну добу медіаграмотність має бути включена до переліку обов’язкових шкільних предметів. Незалежно від наявності чи відсутності інформаційної агресії, кожен має отримати можливість здобути знання щодо того, як себе захистити від маніпуляцій у медіа, як відрізнити новини від пропаганди та як оцінювати інформацію критично. Журналістика у пострадянських країнах також має стати предметом для дискусії та реформування. Програми обміну та освіта, заснована на цінностях свободи слова та якості, досі важливі для журналістів пострадянських країн, а особливо для російської незалежної преси. Зміна медіаклімату, а також поява нового покоління журналістів, що працюють згідно зі стандартами сучасної журналістики – це необхідна передумова для подолання наслідків, а також попередження інформаційної війни.

 

«ОСНОВИ БЕЗПЕКИ ДЛЯ ПРАВОЗАХИСНИКІВ ТА ГРОМАДЯНСЬКИХ АКТИВІСТІВ». ТРЕНІНГ 12-14 ЧЕРВНЯ

1 Червня, 2014

У відповідь на те, що правозахисникам  та громадським діячам України доводиться вирішувати важкі завдання, пов’язані з моніторингом майбутніх виборів, організацією громадянських акцій, організацією інформаційного, медичного, правового  чи управлінського супроводу активних громадянських ініціатив на Сході, Півдні України та Криму, що на даний момент постійно супроводжується  ризиками і загрозами, ГО «Центр Громадянських Свобод», міжнародна організація «PACT» та міжнародний фонд захисту правозахисників «Front Line Defenders» проводять тренінг з організації захисту та безпеки правозахисників та громадянських активісті.

Захід відбудеться в м. Києві 13-15 червня 2014 року

Метою цього тренінгу є сприяння у поширенні навичок та знань, а також забезпечення додатковими інструментами, які можуть допомогти їм у вирішенні проблем особистої та організаційної безпеки , за допомогою тренінгу та навчальних матеріалів.

Тренінг включає в себе такі теми:

– оцінка ризику,
– аналіз загроз,
– дії в разі зазіхань на безпеку,
– цифрова безпеку (базовий рівень ),
– подолання стресу,
– розробка практичного плану щодо забезпечення безпеки, адаптованого під особисту ситуацію кожного правозахисника чи громадського активіста;
– розробка практичного плану безпеки організації .

Тренінг потребує активного включення учасників. В ньому використовуються техніки мозкового штурму, роботи в малих групах , розбору конкретних ситуацій, рольових ігор та дискусії.

Експерт тренінгу – Олександра Делеменчук – правозахисник, Координатор міжнародних програм ГО «ЦГС», міжнародний тренер з безпеки «Front Line Defenders». Брала участь у міжнародних місіях в Казахстані та Білорусії, так само координувала Громадський центр допомоги Грузії – в найважчі дна для громадян цих країн.

Щоб взяти участь у заході – необхідно заповнити онлайн-форму та пройти відбір

(https://docs.google.com/forms/d/1ah4hMr_WAEd-DO_XM2RMb3VsLIyZNSTDKfHqErvIQcw/viewform?sid&c=0&w=1&token)

Заявки приймаються до 12:00 год., 08 червня 2014 року

  Участь у заході є безкоштовною. Учасники забезпечуються роздатковими матеріалами. Іногороднім компенсуються транспортні витрати, забезпечується житло та харчування. Точне місце та більш детальну інформацію щодо проведення тренінгу буде повідомлене відібраним учасникам.

За додатковою інформацією щодо тренінгу просимо звертатися до Олександри Романцової (+38063 208 87 95, Aleksandra.romantsova@gmail.com).

Довідково:Тренінг реалізується в рамках навчальної програми у сфері захисту та безпеки «Front Line Defenders»

Результаты поиска:

Уряд має негайно вжити заходів, щоб відновити мовлення «UA: Першого»

28 Вересня, 2018

Ми, правозахисні, медійні організації та журналістська спільнота, закликаємо уряд негайно вжити заходів, щоб відновити мовлення телеканалу «UA: Перший» по всій території України.

Сьогодні, 25 вересня 2018 року, о 6:30 ранку Концерн радіомовлення, радіозв’язку та телебачення (Концерн РРТ), що надає послуги трансляції телевізійного сигналу Національній суспільній телерадіокомпанії України, повідомив НСТУ про припинення аналогової трансляції телепрограм каналу «UA: Перший» у зв’язку із заборгованістю. Для оплати всіх трансляцій НСТУ необхідно 330 млн грн на рік, проте виділено і передбачено в плані бюджетних асигнувань лише 54,7 млн грн. На сьогодні сума боргу перед Концерном РРТ складає близько 80 мільйонів грн. Така ситуація була абсолютно передбаченою, і ми розцінюємо урізання фінансування Суспільному як акт свідомого саботажу реформи і пряме втручання в незалежність і ефективність суспільного мовника.

Недофінансування Суспільного мовника не лише не дало оновити програмне наповнення каналів суспільного, що було ключовим завданням реформи, але й оновити морально застарілу техніку та привести до належного стану робочі приміщення та студійні комплекси, що не оновлювалися ще з 1990-х років. Відключення аналогового мовлення НСТУ позбавляє доступу до інформації ті населені пункти, де відсутнє цифрове мовлення, а також прикордонні, окуповані та прифронтові території України.

Нагадаємо, що відповідно до Закону «Про Суспільне телебачення і радіомовлення в Україні», бюджет Суспільного мовника має становити 0,2% видатків загального фонду Державного бюджету України за попередній рік. У 2017 році ПАТ «НСТУ» мала б отримати з бюджету 1,54 мільярда гривень, проте Міністерство фінансів урізало цю суму до неповного мільярда, а Верховна Рада зменшила до 776 мільйонів, тобто затвердила лише 50% цієї суми, внаслідок чого виникла величезна нестача коштів по всім незахищеним статтям витрат: виробництво, закупівля прав та трансляції програм, чим реформу було свідомо поставлено під удар.

Ми вважаємо, що зупинка мовлення Суспільного мовника ще більше підірве довіру населення як до самої реформи, так і до влади в цілому. Суспільство повинно мати можливість отримувати неупереджену інформацію — а НСТУ є єдиним в країні мовником, інформаційна політика вибудовується на засадах незалежності від держави, від олігархів, від приватних інтересів.

Створення суспільного мовника – не як формальної інституції, а як ефективно функціонуючої системи, що забезпечує інформаційні, культурні, освітні права громадян усіх національностей, – є одним з найдавніших і найважливіших зобов’язань України перед Радою Європи та Європейським Союзом.

Ми закликаємо Прем’єр-міністра України Володимира Гройсмана взяти на себе персональне зобов’язання щодо вирішення цієї проблеми: погасити борги НСТУ та відновити його мовлення по всій території України.

Закликаємо Президента України Петра Порошенка, як гаранта дотримання конституційних прав та свобод громадян, вжити все від нього залежне, аби захистити право громадян на свободу слова, отримання достовірної та незалежної інформації, необхідної їм для свідомого вибору.

Закликаємо Верховну Раду України ухвалили зміни до Держбюджету на 2018 рік і дофінансувати ПАТ «НСТУ» відповідно до закону.

ГО «Інститут масової інформації»

Центр громадянських свобод

Інститут демократії ім. Пилипа Орлика

ГО «Детектор медіа»

ГО «Громадське радіо»

Центр інформації про права людини

Комісія з журналістської етики

Національна спілка журналістів України

ГО «Платформа прав людини»

Центр демократії та верховенства права

Незалежна медійна рада

ГО «Громадське телебачення»

ЯК ЗАВАДИТИ РОСІЙСЬКІЙ ПРОПАГАНДІ ЗРУЙНУВАТИ ЄС?

4 Серпня, 2015

Як відомо, нещодавно банк Barclays закрив рахунки Міжнародного інформаційного агентства “Россия сегодня” в Великобританії. Фінансова установа пояснила це тим, що агентство може контролюватися Дмітрієм Кісєльовим, що перебуває в санкційному списку.

Останнім часом інформаційну війну Росії проти України та ЄС в Європі сприймають дедалі серйозніше. Одним зі свідчень стало створення відділу стратегічної комунікації у рамках відомства верховного представника ЄС із закордонних справ і політики безпеки, який має розробити та втілити комплекс заходів із протидії інформаційній війні проти Заходу.

Нещодавно Центр Громадянських Свобод і Євромайдан SOS спільно з чеською неурядовою організацією Людина в біді (People in Need), українською ініціативою StopFake.org за підтримки євро парламентарів із ЕРР провели в Європарламенті захід, присвячений протидії російській пропаганді. Головним завданням було не просто ще раз поговорити про проблему, а запропонувати шляхи її вирішення. Тому на заході були представлені рекомендації (публікуємо їх нижче), розроблені грузинським медійним експертом, постійним автором «Радіо Свобода» Олегом Панфіловим та українським експертом Михайлом Хильком. До речі, вони викликали доволі нервову реакцію серед європейських прихильників Путіна.

Під час заходу в Європарламенті ми поширювали серед гостей також брошуру (її англомовна версія – за посиланням), в якій проаналізовано, який шлях пройшла російська пропагандистська машина від елементу Чеченських воєн до, по суті, «зброї масового ураження» в Криму та на Донбасі, а також яким саме чином вона провокує масові порушення прав людини. У цій брошурі подані матеріали учасників заходу – голови правління Центру Громадянських Свобод Олександри Матвійчук, грузинського журналіста, медійного експерта Олега Панфілова, російського журналіста Аркадія Бабченка, головного редактора сайту StopFake.org Тетяни Матичак.

Моніторинг та регуляція

1. Створення та підтримка моніторингових груп для збору та аналізу інформації щодо рівня пропаганди, різноманітних  форм обмеження діяльності журналістів, маніпуляцій інформацією в медіа як у країнах-членах ЄС, так і в країнах Східного партнерства. Ці дослідження мають брати до уваги опитування, вимірювання громадської думки та інші інструменти для визначення впливу пропаганди, що продукується не лише медіа, а й різними лобістськими групами, що позиціонують себе як «незалежні експерти».

2. Створення команди юристів для розробки механізму обмеження здатності російських пропагандистських медіа діяти на території ЄС та країн Східного партнерства. Зокрема, має застосовуватися принцип відповідності. Якщо Кремль (або інші треті сторони) маніпулюють європейським принципом свободи слова, трансформуючи її в «свободу пропаганди» та обмежуючи можливості для європейських та американських медіа працювати в Росії, це навряд чи можна назвати рівноцінним підходом. Уряди, які обмежують свободу слова вдома, не повинні отримувати можливості практикувати «свободу пропаганди» закордоном. Натомість, ЄС варто надати доступ до своїх ринків для незалежних медіа з цих країн.

3. Розробка більш чіткого регулювання лобістських активностей. Є очевидна потреба зупинити процес  введення в оману європейських громадян, яким засновані Кремлем лобістські структури представляють як «незалежні мозкові центри». Лобісти мають бути названі лобістами, а оплачені тексти не повинні називатися «експертним аналізом».

4. Розвиток нульової толерантності щодо корупції в європейських медіа. Час від часу поважні європейські та американські медіа публікують статті, які є не набагато кращими за кремлівську пропаганду. Тут ідеться зовсім не про альтернативну точку зору, а про очевидну пропаганду, яка може бути створена експертом, який, скажімо, працює на певну компанію, що перебуває у власності Росії. Рівень корупції в Кремлі не залишає ЄС іншого вибору, окрім як створити більш жорсткі правила на медіа-ринку. Варто взяти до уваги також ідею створення спеціальних панелей із визнаних експертів, які б реагували на порушення медійного законодавства та професійних стандартів. Це може бути доволі складно – довести, що ті чи інші автори нелегально отримують винагороди за свої публікації, але це цілком можливо – довести, що та чи інша стаття має пропагандистський характер. Ще в середині ХХ сторіччя відомий американський дослідник Лассуелл успішно викривав нацистську пропаганду в американських газетах.

Нові медіа та нові можливості

5. Створення російськомовного медіа, яке б надавало альтернативну (щодо контрольованих Кремлем медіа) інформацію про Росію, та яке мовило б на російськомовну аудиторію по всьому світові, зі спеціальним фокусом на пострадянські країни. Це медіа має залучити журналістів, які мають досвід роботи саме в пострадянських країнах, а мовлення може здійснюватися паралельно через кабельні мережі, супутник та інтернет. Для кращого розуміння демократичного процесу на пострадянському просторі варто виробляти освітні програми, транслювати документальні фільми, присвячені перехідному періоду в Центральній та Східній Європі після розпаду СРСР. Варто також провести конкурс  на найцікавіші та найоригінальніші ідеї для такого медіа. Традиційні підходи є недостатніми.

При цьому, важливо зрозуміти, якими є ключі до успіху російської пропаганди та чому люди схильні їй вірити. Інакше значна кількість часу, грошей та зусиль може бути витрачена даремно, адже думка про те, що проблема полягає виключно в бракові доступу до альтернативних ресурсів інформації є помилковою. Ви можете зустріти людей, які десятками років живуть у ЄС, але при цьому вірять російській пропаганді. Тож, проблема не стільки у відсутності альтернативних джерел інформації, скільки в бракові комплексного підходу. Це не означає, що російськомовну альтернативу створювати не потрібно, але ця альтернатива має бути заснована на розумному, системному та ефективному підході, що вимагає розробки методології, уважного вивчення теорії масової комунікації, психології, залученням наукового потенціалу США, ЄС та сусідніх країн, а також Росії.

6. Створення у країнах Європейської політики сусідства додаткових корпунктів провідних видань. Це те, що справді вартує витрачання коштів. Неможливо зрозуміти, що ж насправді відбувається в Україні, Білорусі або Вірменії, якщо новини про ці країни готуються в московських редакціях. Те саме стосується локальних офісів американських та європейських «мозкових центрів». Навіть найбільш безсторонні російські експерти не можуть бездоганно орієнтуватися в українській або білоруській ситуації, відчувати локальні настрої і, так чи інакше, дивляться на ці країни з точки зору російських інтересів.

7. Забезпечити підтримкою проекти з верифікації інформації та викриття фейків і пропаганди в медіа. ЄС міг би створити єдиний координаційний центр для поєднання зусиль локальних ініціатив типу StopFake.org, їх підтримки та створення інших подібних локальних проектів.

8. Виховання медіаграмотності та нового покоління журналістів – це найдовший, але водночас найнадійніший шлях. В інформаційну добу медіаграмотність має бути включена до переліку обов’язкових шкільних предметів. Незалежно від наявності чи відсутності інформаційної агресії, кожен має отримати можливість здобути знання щодо того, як себе захистити від маніпуляцій у медіа, як відрізнити новини від пропаганди та як оцінювати інформацію критично. Журналістика у пострадянських країнах також має стати предметом для дискусії та реформування. Програми обміну та освіта, заснована на цінностях свободи слова та якості, досі важливі для журналістів пострадянських країн, а особливо для російської незалежної преси. Зміна медіаклімату, а також поява нового покоління журналістів, що працюють згідно зі стандартами сучасної журналістики – це необхідна передумова для подолання наслідків, а також попередження інформаційної війни.

 

«ОСНОВИ БЕЗПЕКИ ДЛЯ ПРАВОЗАХИСНИКІВ ТА ГРОМАДЯНСЬКИХ АКТИВІСТІВ». ТРЕНІНГ 12-14 ЧЕРВНЯ

1 Червня, 2014

У відповідь на те, що правозахисникам  та громадським діячам України доводиться вирішувати важкі завдання, пов’язані з моніторингом майбутніх виборів, організацією громадянських акцій, організацією інформаційного, медичного, правового  чи управлінського супроводу активних громадянських ініціатив на Сході, Півдні України та Криму, що на даний момент постійно супроводжується  ризиками і загрозами, ГО «Центр Громадянських Свобод», міжнародна організація «PACT» та міжнародний фонд захисту правозахисників «Front Line Defenders» проводять тренінг з організації захисту та безпеки правозахисників та громадянських активісті.

Захід відбудеться в м. Києві 13-15 червня 2014 року

Метою цього тренінгу є сприяння у поширенні навичок та знань, а також забезпечення додатковими інструментами, які можуть допомогти їм у вирішенні проблем особистої та організаційної безпеки , за допомогою тренінгу та навчальних матеріалів.

Тренінг включає в себе такі теми:

– оцінка ризику,
– аналіз загроз,
– дії в разі зазіхань на безпеку,
– цифрова безпеку (базовий рівень ),
– подолання стресу,
– розробка практичного плану щодо забезпечення безпеки, адаптованого під особисту ситуацію кожного правозахисника чи громадського активіста;
– розробка практичного плану безпеки організації .

Тренінг потребує активного включення учасників. В ньому використовуються техніки мозкового штурму, роботи в малих групах , розбору конкретних ситуацій, рольових ігор та дискусії.

Експерт тренінгу – Олександра Делеменчук – правозахисник, Координатор міжнародних програм ГО «ЦГС», міжнародний тренер з безпеки «Front Line Defenders». Брала участь у міжнародних місіях в Казахстані та Білорусії, так само координувала Громадський центр допомоги Грузії – в найважчі дна для громадян цих країн.

Щоб взяти участь у заході – необхідно заповнити онлайн-форму та пройти відбір

(https://docs.google.com/forms/d/1ah4hMr_WAEd-DO_XM2RMb3VsLIyZNSTDKfHqErvIQcw/viewform?sid&c=0&w=1&token)

Заявки приймаються до 12:00 год., 08 червня 2014 року

  Участь у заході є безкоштовною. Учасники забезпечуються роздатковими матеріалами. Іногороднім компенсуються транспортні витрати, забезпечується житло та харчування. Точне місце та більш детальну інформацію щодо проведення тренінгу буде повідомлене відібраним учасникам.

За додатковою інформацією щодо тренінгу просимо звертатися до Олександри Романцової (+38063 208 87 95, Aleksandra.romantsova@gmail.com).

Довідково:Тренінг реалізується в рамках навчальної програми у сфері захисту та безпеки «Front Line Defenders»

Результаты поиска:

Уряд має негайно вжити заходів, щоб відновити мовлення «UA: Першого»

28 Вересня, 2018

Ми, правозахисні, медійні організації та журналістська спільнота, закликаємо уряд негайно вжити заходів, щоб відновити мовлення телеканалу «UA: Перший» по всій території України.

Сьогодні, 25 вересня 2018 року, о 6:30 ранку Концерн радіомовлення, радіозв’язку та телебачення (Концерн РРТ), що надає послуги трансляції телевізійного сигналу Національній суспільній телерадіокомпанії України, повідомив НСТУ про припинення аналогової трансляції телепрограм каналу «UA: Перший» у зв’язку із заборгованістю. Для оплати всіх трансляцій НСТУ необхідно 330 млн грн на рік, проте виділено і передбачено в плані бюджетних асигнувань лише 54,7 млн грн. На сьогодні сума боргу перед Концерном РРТ складає близько 80 мільйонів грн. Така ситуація була абсолютно передбаченою, і ми розцінюємо урізання фінансування Суспільному як акт свідомого саботажу реформи і пряме втручання в незалежність і ефективність суспільного мовника.

Недофінансування Суспільного мовника не лише не дало оновити програмне наповнення каналів суспільного, що було ключовим завданням реформи, але й оновити морально застарілу техніку та привести до належного стану робочі приміщення та студійні комплекси, що не оновлювалися ще з 1990-х років. Відключення аналогового мовлення НСТУ позбавляє доступу до інформації ті населені пункти, де відсутнє цифрове мовлення, а також прикордонні, окуповані та прифронтові території України.

Нагадаємо, що відповідно до Закону «Про Суспільне телебачення і радіомовлення в Україні», бюджет Суспільного мовника має становити 0,2% видатків загального фонду Державного бюджету України за попередній рік. У 2017 році ПАТ «НСТУ» мала б отримати з бюджету 1,54 мільярда гривень, проте Міністерство фінансів урізало цю суму до неповного мільярда, а Верховна Рада зменшила до 776 мільйонів, тобто затвердила лише 50% цієї суми, внаслідок чого виникла величезна нестача коштів по всім незахищеним статтям витрат: виробництво, закупівля прав та трансляції програм, чим реформу було свідомо поставлено під удар.

Ми вважаємо, що зупинка мовлення Суспільного мовника ще більше підірве довіру населення як до самої реформи, так і до влади в цілому. Суспільство повинно мати можливість отримувати неупереджену інформацію — а НСТУ є єдиним в країні мовником, інформаційна політика вибудовується на засадах незалежності від держави, від олігархів, від приватних інтересів.

Створення суспільного мовника – не як формальної інституції, а як ефективно функціонуючої системи, що забезпечує інформаційні, культурні, освітні права громадян усіх національностей, – є одним з найдавніших і найважливіших зобов’язань України перед Радою Європи та Європейським Союзом.

Ми закликаємо Прем’єр-міністра України Володимира Гройсмана взяти на себе персональне зобов’язання щодо вирішення цієї проблеми: погасити борги НСТУ та відновити його мовлення по всій території України.

Закликаємо Президента України Петра Порошенка, як гаранта дотримання конституційних прав та свобод громадян, вжити все від нього залежне, аби захистити право громадян на свободу слова, отримання достовірної та незалежної інформації, необхідної їм для свідомого вибору.

Закликаємо Верховну Раду України ухвалили зміни до Держбюджету на 2018 рік і дофінансувати ПАТ «НСТУ» відповідно до закону.

ГО «Інститут масової інформації»

Центр громадянських свобод

Інститут демократії ім. Пилипа Орлика

ГО «Детектор медіа»

ГО «Громадське радіо»

Центр інформації про права людини

Комісія з журналістської етики

Національна спілка журналістів України

ГО «Платформа прав людини»

Центр демократії та верховенства права

Незалежна медійна рада

ГО «Громадське телебачення»

ЯК ЗАВАДИТИ РОСІЙСЬКІЙ ПРОПАГАНДІ ЗРУЙНУВАТИ ЄС?

4 Серпня, 2015

Як відомо, нещодавно банк Barclays закрив рахунки Міжнародного інформаційного агентства “Россия сегодня” в Великобританії. Фінансова установа пояснила це тим, що агентство може контролюватися Дмітрієм Кісєльовим, що перебуває в санкційному списку.

Останнім часом інформаційну війну Росії проти України та ЄС в Європі сприймають дедалі серйозніше. Одним зі свідчень стало створення відділу стратегічної комунікації у рамках відомства верховного представника ЄС із закордонних справ і політики безпеки, який має розробити та втілити комплекс заходів із протидії інформаційній війні проти Заходу.

Нещодавно Центр Громадянських Свобод і Євромайдан SOS спільно з чеською неурядовою організацією Людина в біді (People in Need), українською ініціативою StopFake.org за підтримки євро парламентарів із ЕРР провели в Європарламенті захід, присвячений протидії російській пропаганді. Головним завданням було не просто ще раз поговорити про проблему, а запропонувати шляхи її вирішення. Тому на заході були представлені рекомендації (публікуємо їх нижче), розроблені грузинським медійним експертом, постійним автором «Радіо Свобода» Олегом Панфіловим та українським експертом Михайлом Хильком. До речі, вони викликали доволі нервову реакцію серед європейських прихильників Путіна.

Під час заходу в Європарламенті ми поширювали серед гостей також брошуру (її англомовна версія – за посиланням), в якій проаналізовано, який шлях пройшла російська пропагандистська машина від елементу Чеченських воєн до, по суті, «зброї масового ураження» в Криму та на Донбасі, а також яким саме чином вона провокує масові порушення прав людини. У цій брошурі подані матеріали учасників заходу – голови правління Центру Громадянських Свобод Олександри Матвійчук, грузинського журналіста, медійного експерта Олега Панфілова, російського журналіста Аркадія Бабченка, головного редактора сайту StopFake.org Тетяни Матичак.

Моніторинг та регуляція

1. Створення та підтримка моніторингових груп для збору та аналізу інформації щодо рівня пропаганди, різноманітних  форм обмеження діяльності журналістів, маніпуляцій інформацією в медіа як у країнах-членах ЄС, так і в країнах Східного партнерства. Ці дослідження мають брати до уваги опитування, вимірювання громадської думки та інші інструменти для визначення впливу пропаганди, що продукується не лише медіа, а й різними лобістськими групами, що позиціонують себе як «незалежні експерти».

2. Створення команди юристів для розробки механізму обмеження здатності російських пропагандистських медіа діяти на території ЄС та країн Східного партнерства. Зокрема, має застосовуватися принцип відповідності. Якщо Кремль (або інші треті сторони) маніпулюють європейським принципом свободи слова, трансформуючи її в «свободу пропаганди» та обмежуючи можливості для європейських та американських медіа працювати в Росії, це навряд чи можна назвати рівноцінним підходом. Уряди, які обмежують свободу слова вдома, не повинні отримувати можливості практикувати «свободу пропаганди» закордоном. Натомість, ЄС варто надати доступ до своїх ринків для незалежних медіа з цих країн.

3. Розробка більш чіткого регулювання лобістських активностей. Є очевидна потреба зупинити процес  введення в оману європейських громадян, яким засновані Кремлем лобістські структури представляють як «незалежні мозкові центри». Лобісти мають бути названі лобістами, а оплачені тексти не повинні називатися «експертним аналізом».

4. Розвиток нульової толерантності щодо корупції в європейських медіа. Час від часу поважні європейські та американські медіа публікують статті, які є не набагато кращими за кремлівську пропаганду. Тут ідеться зовсім не про альтернативну точку зору, а про очевидну пропаганду, яка може бути створена експертом, який, скажімо, працює на певну компанію, що перебуває у власності Росії. Рівень корупції в Кремлі не залишає ЄС іншого вибору, окрім як створити більш жорсткі правила на медіа-ринку. Варто взяти до уваги також ідею створення спеціальних панелей із визнаних експертів, які б реагували на порушення медійного законодавства та професійних стандартів. Це може бути доволі складно – довести, що ті чи інші автори нелегально отримують винагороди за свої публікації, але це цілком можливо – довести, що та чи інша стаття має пропагандистський характер. Ще в середині ХХ сторіччя відомий американський дослідник Лассуелл успішно викривав нацистську пропаганду в американських газетах.

Нові медіа та нові можливості

5. Створення російськомовного медіа, яке б надавало альтернативну (щодо контрольованих Кремлем медіа) інформацію про Росію, та яке мовило б на російськомовну аудиторію по всьому світові, зі спеціальним фокусом на пострадянські країни. Це медіа має залучити журналістів, які мають досвід роботи саме в пострадянських країнах, а мовлення може здійснюватися паралельно через кабельні мережі, супутник та інтернет. Для кращого розуміння демократичного процесу на пострадянському просторі варто виробляти освітні програми, транслювати документальні фільми, присвячені перехідному періоду в Центральній та Східній Європі після розпаду СРСР. Варто також провести конкурс  на найцікавіші та найоригінальніші ідеї для такого медіа. Традиційні підходи є недостатніми.

При цьому, важливо зрозуміти, якими є ключі до успіху російської пропаганди та чому люди схильні їй вірити. Інакше значна кількість часу, грошей та зусиль може бути витрачена даремно, адже думка про те, що проблема полягає виключно в бракові доступу до альтернативних ресурсів інформації є помилковою. Ви можете зустріти людей, які десятками років живуть у ЄС, але при цьому вірять російській пропаганді. Тож, проблема не стільки у відсутності альтернативних джерел інформації, скільки в бракові комплексного підходу. Це не означає, що російськомовну альтернативу створювати не потрібно, але ця альтернатива має бути заснована на розумному, системному та ефективному підході, що вимагає розробки методології, уважного вивчення теорії масової комунікації, психології, залученням наукового потенціалу США, ЄС та сусідніх країн, а також Росії.

6. Створення у країнах Європейської політики сусідства додаткових корпунктів провідних видань. Це те, що справді вартує витрачання коштів. Неможливо зрозуміти, що ж насправді відбувається в Україні, Білорусі або Вірменії, якщо новини про ці країни готуються в московських редакціях. Те саме стосується локальних офісів американських та європейських «мозкових центрів». Навіть найбільш безсторонні російські експерти не можуть бездоганно орієнтуватися в українській або білоруській ситуації, відчувати локальні настрої і, так чи інакше, дивляться на ці країни з точки зору російських інтересів.

7. Забезпечити підтримкою проекти з верифікації інформації та викриття фейків і пропаганди в медіа. ЄС міг би створити єдиний координаційний центр для поєднання зусиль локальних ініціатив типу StopFake.org, їх підтримки та створення інших подібних локальних проектів.

8. Виховання медіаграмотності та нового покоління журналістів – це найдовший, але водночас найнадійніший шлях. В інформаційну добу медіаграмотність має бути включена до переліку обов’язкових шкільних предметів. Незалежно від наявності чи відсутності інформаційної агресії, кожен має отримати можливість здобути знання щодо того, як себе захистити від маніпуляцій у медіа, як відрізнити новини від пропаганди та як оцінювати інформацію критично. Журналістика у пострадянських країнах також має стати предметом для дискусії та реформування. Програми обміну та освіта, заснована на цінностях свободи слова та якості, досі важливі для журналістів пострадянських країн, а особливо для російської незалежної преси. Зміна медіаклімату, а також поява нового покоління журналістів, що працюють згідно зі стандартами сучасної журналістики – це необхідна передумова для подолання наслідків, а також попередження інформаційної війни.

 

«ОСНОВИ БЕЗПЕКИ ДЛЯ ПРАВОЗАХИСНИКІВ ТА ГРОМАДЯНСЬКИХ АКТИВІСТІВ». ТРЕНІНГ 12-14 ЧЕРВНЯ

1 Червня, 2014

У відповідь на те, що правозахисникам  та громадським діячам України доводиться вирішувати важкі завдання, пов’язані з моніторингом майбутніх виборів, організацією громадянських акцій, організацією інформаційного, медичного, правового  чи управлінського супроводу активних громадянських ініціатив на Сході, Півдні України та Криму, що на даний момент постійно супроводжується  ризиками і загрозами, ГО «Центр Громадянських Свобод», міжнародна організація «PACT» та міжнародний фонд захисту правозахисників «Front Line Defenders» проводять тренінг з організації захисту та безпеки правозахисників та громадянських активісті.

Захід відбудеться в м. Києві 13-15 червня 2014 року

Метою цього тренінгу є сприяння у поширенні навичок та знань, а також забезпечення додатковими інструментами, які можуть допомогти їм у вирішенні проблем особистої та організаційної безпеки , за допомогою тренінгу та навчальних матеріалів.

Тренінг включає в себе такі теми:

– оцінка ризику,
– аналіз загроз,
– дії в разі зазіхань на безпеку,
– цифрова безпеку (базовий рівень ),
– подолання стресу,
– розробка практичного плану щодо забезпечення безпеки, адаптованого під особисту ситуацію кожного правозахисника чи громадського активіста;
– розробка практичного плану безпеки організації .

Тренінг потребує активного включення учасників. В ньому використовуються техніки мозкового штурму, роботи в малих групах , розбору конкретних ситуацій, рольових ігор та дискусії.

Експерт тренінгу – Олександра Делеменчук – правозахисник, Координатор міжнародних програм ГО «ЦГС», міжнародний тренер з безпеки «Front Line Defenders». Брала участь у міжнародних місіях в Казахстані та Білорусії, так само координувала Громадський центр допомоги Грузії – в найважчі дна для громадян цих країн.

Щоб взяти участь у заході – необхідно заповнити онлайн-форму та пройти відбір

(https://docs.google.com/forms/d/1ah4hMr_WAEd-DO_XM2RMb3VsLIyZNSTDKfHqErvIQcw/viewform?sid&c=0&w=1&token)

Заявки приймаються до 12:00 год., 08 червня 2014 року

  Участь у заході є безкоштовною. Учасники забезпечуються роздатковими матеріалами. Іногороднім компенсуються транспортні витрати, забезпечується житло та харчування. Точне місце та більш детальну інформацію щодо проведення тренінгу буде повідомлене відібраним учасникам.

За додатковою інформацією щодо тренінгу просимо звертатися до Олександри Романцової (+38063 208 87 95, Aleksandra.romantsova@gmail.com).

Довідково:Тренінг реалізується в рамках навчальної програми у сфері захисту та безпеки «Front Line Defenders»

Результаты поиска:

Уряд має негайно вжити заходів, щоб відновити мовлення «UA: Першого»

28 Вересня, 2018

Ми, правозахисні, медійні організації та журналістська спільнота, закликаємо уряд негайно вжити заходів, щоб відновити мовлення телеканалу «UA: Перший» по всій території України.

Сьогодні, 25 вересня 2018 року, о 6:30 ранку Концерн радіомовлення, радіозв’язку та телебачення (Концерн РРТ), що надає послуги трансляції телевізійного сигналу Національній суспільній телерадіокомпанії України, повідомив НСТУ про припинення аналогової трансляції телепрограм каналу «UA: Перший» у зв’язку із заборгованістю. Для оплати всіх трансляцій НСТУ необхідно 330 млн грн на рік, проте виділено і передбачено в плані бюджетних асигнувань лише 54,7 млн грн. На сьогодні сума боргу перед Концерном РРТ складає близько 80 мільйонів грн. Така ситуація була абсолютно передбаченою, і ми розцінюємо урізання фінансування Суспільному як акт свідомого саботажу реформи і пряме втручання в незалежність і ефективність суспільного мовника.

Недофінансування Суспільного мовника не лише не дало оновити програмне наповнення каналів суспільного, що було ключовим завданням реформи, але й оновити морально застарілу техніку та привести до належного стану робочі приміщення та студійні комплекси, що не оновлювалися ще з 1990-х років. Відключення аналогового мовлення НСТУ позбавляє доступу до інформації ті населені пункти, де відсутнє цифрове мовлення, а також прикордонні, окуповані та прифронтові території України.

Нагадаємо, що відповідно до Закону «Про Суспільне телебачення і радіомовлення в Україні», бюджет Суспільного мовника має становити 0,2% видатків загального фонду Державного бюджету України за попередній рік. У 2017 році ПАТ «НСТУ» мала б отримати з бюджету 1,54 мільярда гривень, проте Міністерство фінансів урізало цю суму до неповного мільярда, а Верховна Рада зменшила до 776 мільйонів, тобто затвердила лише 50% цієї суми, внаслідок чого виникла величезна нестача коштів по всім незахищеним статтям витрат: виробництво, закупівля прав та трансляції програм, чим реформу було свідомо поставлено під удар.

Ми вважаємо, що зупинка мовлення Суспільного мовника ще більше підірве довіру населення як до самої реформи, так і до влади в цілому. Суспільство повинно мати можливість отримувати неупереджену інформацію — а НСТУ є єдиним в країні мовником, інформаційна політика вибудовується на засадах незалежності від держави, від олігархів, від приватних інтересів.

Створення суспільного мовника – не як формальної інституції, а як ефективно функціонуючої системи, що забезпечує інформаційні, культурні, освітні права громадян усіх національностей, – є одним з найдавніших і найважливіших зобов’язань України перед Радою Європи та Європейським Союзом.

Ми закликаємо Прем’єр-міністра України Володимира Гройсмана взяти на себе персональне зобов’язання щодо вирішення цієї проблеми: погасити борги НСТУ та відновити його мовлення по всій території України.

Закликаємо Президента України Петра Порошенка, як гаранта дотримання конституційних прав та свобод громадян, вжити все від нього залежне, аби захистити право громадян на свободу слова, отримання достовірної та незалежної інформації, необхідної їм для свідомого вибору.

Закликаємо Верховну Раду України ухвалили зміни до Держбюджету на 2018 рік і дофінансувати ПАТ «НСТУ» відповідно до закону.

ГО «Інститут масової інформації»

Центр громадянських свобод

Інститут демократії ім. Пилипа Орлика

ГО «Детектор медіа»

ГО «Громадське радіо»

Центр інформації про права людини

Комісія з журналістської етики

Національна спілка журналістів України

ГО «Платформа прав людини»

Центр демократії та верховенства права

Незалежна медійна рада

ГО «Громадське телебачення»

ЯК ЗАВАДИТИ РОСІЙСЬКІЙ ПРОПАГАНДІ ЗРУЙНУВАТИ ЄС?

4 Серпня, 2015

Як відомо, нещодавно банк Barclays закрив рахунки Міжнародного інформаційного агентства “Россия сегодня” в Великобританії. Фінансова установа пояснила це тим, що агентство може контролюватися Дмітрієм Кісєльовим, що перебуває в санкційному списку.

Останнім часом інформаційну війну Росії проти України та ЄС в Європі сприймають дедалі серйозніше. Одним зі свідчень стало створення відділу стратегічної комунікації у рамках відомства верховного представника ЄС із закордонних справ і політики безпеки, який має розробити та втілити комплекс заходів із протидії інформаційній війні проти Заходу.

Нещодавно Центр Громадянських Свобод і Євромайдан SOS спільно з чеською неурядовою організацією Людина в біді (People in Need), українською ініціативою StopFake.org за підтримки євро парламентарів із ЕРР провели в Європарламенті захід, присвячений протидії російській пропаганді. Головним завданням було не просто ще раз поговорити про проблему, а запропонувати шляхи її вирішення. Тому на заході були представлені рекомендації (публікуємо їх нижче), розроблені грузинським медійним експертом, постійним автором «Радіо Свобода» Олегом Панфіловим та українським експертом Михайлом Хильком. До речі, вони викликали доволі нервову реакцію серед європейських прихильників Путіна.

Під час заходу в Європарламенті ми поширювали серед гостей також брошуру (її англомовна версія – за посиланням), в якій проаналізовано, який шлях пройшла російська пропагандистська машина від елементу Чеченських воєн до, по суті, «зброї масового ураження» в Криму та на Донбасі, а також яким саме чином вона провокує масові порушення прав людини. У цій брошурі подані матеріали учасників заходу – голови правління Центру Громадянських Свобод Олександри Матвійчук, грузинського журналіста, медійного експерта Олега Панфілова, російського журналіста Аркадія Бабченка, головного редактора сайту StopFake.org Тетяни Матичак.

Моніторинг та регуляція

1. Створення та підтримка моніторингових груп для збору та аналізу інформації щодо рівня пропаганди, різноманітних  форм обмеження діяльності журналістів, маніпуляцій інформацією в медіа як у країнах-членах ЄС, так і в країнах Східного партнерства. Ці дослідження мають брати до уваги опитування, вимірювання громадської думки та інші інструменти для визначення впливу пропаганди, що продукується не лише медіа, а й різними лобістськими групами, що позиціонують себе як «незалежні експерти».

2. Створення команди юристів для розробки механізму обмеження здатності російських пропагандистських медіа діяти на території ЄС та країн Східного партнерства. Зокрема, має застосовуватися принцип відповідності. Якщо Кремль (або інші треті сторони) маніпулюють європейським принципом свободи слова, трансформуючи її в «свободу пропаганди» та обмежуючи можливості для європейських та американських медіа працювати в Росії, це навряд чи можна назвати рівноцінним підходом. Уряди, які обмежують свободу слова вдома, не повинні отримувати можливості практикувати «свободу пропаганди» закордоном. Натомість, ЄС варто надати доступ до своїх ринків для незалежних медіа з цих країн.

3. Розробка більш чіткого регулювання лобістських активностей. Є очевидна потреба зупинити процес  введення в оману європейських громадян, яким засновані Кремлем лобістські структури представляють як «незалежні мозкові центри». Лобісти мають бути названі лобістами, а оплачені тексти не повинні називатися «експертним аналізом».

4. Розвиток нульової толерантності щодо корупції в європейських медіа. Час від часу поважні європейські та американські медіа публікують статті, які є не набагато кращими за кремлівську пропаганду. Тут ідеться зовсім не про альтернативну точку зору, а про очевидну пропаганду, яка може бути створена експертом, який, скажімо, працює на певну компанію, що перебуває у власності Росії. Рівень корупції в Кремлі не залишає ЄС іншого вибору, окрім як створити більш жорсткі правила на медіа-ринку. Варто взяти до уваги також ідею створення спеціальних панелей із визнаних експертів, які б реагували на порушення медійного законодавства та професійних стандартів. Це може бути доволі складно – довести, що ті чи інші автори нелегально отримують винагороди за свої публікації, але це цілком можливо – довести, що та чи інша стаття має пропагандистський характер. Ще в середині ХХ сторіччя відомий американський дослідник Лассуелл успішно викривав нацистську пропаганду в американських газетах.

Нові медіа та нові можливості

5. Створення російськомовного медіа, яке б надавало альтернативну (щодо контрольованих Кремлем медіа) інформацію про Росію, та яке мовило б на російськомовну аудиторію по всьому світові, зі спеціальним фокусом на пострадянські країни. Це медіа має залучити журналістів, які мають досвід роботи саме в пострадянських країнах, а мовлення може здійснюватися паралельно через кабельні мережі, супутник та інтернет. Для кращого розуміння демократичного процесу на пострадянському просторі варто виробляти освітні програми, транслювати документальні фільми, присвячені перехідному періоду в Центральній та Східній Європі після розпаду СРСР. Варто також провести конкурс  на найцікавіші та найоригінальніші ідеї для такого медіа. Традиційні підходи є недостатніми.

При цьому, важливо зрозуміти, якими є ключі до успіху російської пропаганди та чому люди схильні їй вірити. Інакше значна кількість часу, грошей та зусиль може бути витрачена даремно, адже думка про те, що проблема полягає виключно в бракові доступу до альтернативних ресурсів інформації є помилковою. Ви можете зустріти людей, які десятками років живуть у ЄС, але при цьому вірять російській пропаганді. Тож, проблема не стільки у відсутності альтернативних джерел інформації, скільки в бракові комплексного підходу. Це не означає, що російськомовну альтернативу створювати не потрібно, але ця альтернатива має бути заснована на розумному, системному та ефективному підході, що вимагає розробки методології, уважного вивчення теорії масової комунікації, психології, залученням наукового потенціалу США, ЄС та сусідніх країн, а також Росії.

6. Створення у країнах Європейської політики сусідства додаткових корпунктів провідних видань. Це те, що справді вартує витрачання коштів. Неможливо зрозуміти, що ж насправді відбувається в Україні, Білорусі або Вірменії, якщо новини про ці країни готуються в московських редакціях. Те саме стосується локальних офісів американських та європейських «мозкових центрів». Навіть найбільш безсторонні російські експерти не можуть бездоганно орієнтуватися в українській або білоруській ситуації, відчувати локальні настрої і, так чи інакше, дивляться на ці країни з точки зору російських інтересів.

7. Забезпечити підтримкою проекти з верифікації інформації та викриття фейків і пропаганди в медіа. ЄС міг би створити єдиний координаційний центр для поєднання зусиль локальних ініціатив типу StopFake.org, їх підтримки та створення інших подібних локальних проектів.

8. Виховання медіаграмотності та нового покоління журналістів – це найдовший, але водночас найнадійніший шлях. В інформаційну добу медіаграмотність має бути включена до переліку обов’язкових шкільних предметів. Незалежно від наявності чи відсутності інформаційної агресії, кожен має отримати можливість здобути знання щодо того, як себе захистити від маніпуляцій у медіа, як відрізнити новини від пропаганди та як оцінювати інформацію критично. Журналістика у пострадянських країнах також має стати предметом для дискусії та реформування. Програми обміну та освіта, заснована на цінностях свободи слова та якості, досі важливі для журналістів пострадянських країн, а особливо для російської незалежної преси. Зміна медіаклімату, а також поява нового покоління журналістів, що працюють згідно зі стандартами сучасної журналістики – це необхідна передумова для подолання наслідків, а також попередження інформаційної війни.

 

«ОСНОВИ БЕЗПЕКИ ДЛЯ ПРАВОЗАХИСНИКІВ ТА ГРОМАДЯНСЬКИХ АКТИВІСТІВ». ТРЕНІНГ 12-14 ЧЕРВНЯ

1 Червня, 2014

У відповідь на те, що правозахисникам  та громадським діячам України доводиться вирішувати важкі завдання, пов’язані з моніторингом майбутніх виборів, організацією громадянських акцій, організацією інформаційного, медичного, правового  чи управлінського супроводу активних громадянських ініціатив на Сході, Півдні України та Криму, що на даний момент постійно супроводжується  ризиками і загрозами, ГО «Центр Громадянських Свобод», міжнародна організація «PACT» та міжнародний фонд захисту правозахисників «Front Line Defenders» проводять тренінг з організації захисту та безпеки правозахисників та громадянських активісті.

Захід відбудеться в м. Києві 13-15 червня 2014 року

Метою цього тренінгу є сприяння у поширенні навичок та знань, а також забезпечення додатковими інструментами, які можуть допомогти їм у вирішенні проблем особистої та організаційної безпеки , за допомогою тренінгу та навчальних матеріалів.

Тренінг включає в себе такі теми:

– оцінка ризику,
– аналіз загроз,
– дії в разі зазіхань на безпеку,
– цифрова безпеку (базовий рівень ),
– подолання стресу,
– розробка практичного плану щодо забезпечення безпеки, адаптованого під особисту ситуацію кожного правозахисника чи громадського активіста;
– розробка практичного плану безпеки організації .

Тренінг потребує активного включення учасників. В ньому використовуються техніки мозкового штурму, роботи в малих групах , розбору конкретних ситуацій, рольових ігор та дискусії.

Експерт тренінгу – Олександра Делеменчук – правозахисник, Координатор міжнародних програм ГО «ЦГС», міжнародний тренер з безпеки «Front Line Defenders». Брала участь у міжнародних місіях в Казахстані та Білорусії, так само координувала Громадський центр допомоги Грузії – в найважчі дна для громадян цих країн.

Щоб взяти участь у заході – необхідно заповнити онлайн-форму та пройти відбір

(https://docs.google.com/forms/d/1ah4hMr_WAEd-DO_XM2RMb3VsLIyZNSTDKfHqErvIQcw/viewform?sid&c=0&w=1&token)

Заявки приймаються до 12:00 год., 08 червня 2014 року

  Участь у заході є безкоштовною. Учасники забезпечуються роздатковими матеріалами. Іногороднім компенсуються транспортні витрати, забезпечується житло та харчування. Точне місце та більш детальну інформацію щодо проведення тренінгу буде повідомлене відібраним учасникам.

За додатковою інформацією щодо тренінгу просимо звертатися до Олександри Романцової (+38063 208 87 95, Aleksandra.romantsova@gmail.com).

Довідково:Тренінг реалізується в рамках навчальної програми у сфері захисту та безпеки «Front Line Defenders»

Результаты поиска:

Уряд має негайно вжити заходів, щоб відновити мовлення «UA: Першого»

28 Вересня, 2018

Ми, правозахисні, медійні організації та журналістська спільнота, закликаємо уряд негайно вжити заходів, щоб відновити мовлення телеканалу «UA: Перший» по всій території України.

Сьогодні, 25 вересня 2018 року, о 6:30 ранку Концерн радіомовлення, радіозв’язку та телебачення (Концерн РРТ), що надає послуги трансляції телевізійного сигналу Національній суспільній телерадіокомпанії України, повідомив НСТУ про припинення аналогової трансляції телепрограм каналу «UA: Перший» у зв’язку із заборгованістю. Для оплати всіх трансляцій НСТУ необхідно 330 млн грн на рік, проте виділено і передбачено в плані бюджетних асигнувань лише 54,7 млн грн. На сьогодні сума боргу перед Концерном РРТ складає близько 80 мільйонів грн. Така ситуація була абсолютно передбаченою, і ми розцінюємо урізання фінансування Суспільному як акт свідомого саботажу реформи і пряме втручання в незалежність і ефективність суспільного мовника.

Недофінансування Суспільного мовника не лише не дало оновити програмне наповнення каналів суспільного, що було ключовим завданням реформи, але й оновити морально застарілу техніку та привести до належного стану робочі приміщення та студійні комплекси, що не оновлювалися ще з 1990-х років. Відключення аналогового мовлення НСТУ позбавляє доступу до інформації ті населені пункти, де відсутнє цифрове мовлення, а також прикордонні, окуповані та прифронтові території України.

Нагадаємо, що відповідно до Закону «Про Суспільне телебачення і радіомовлення в Україні», бюджет Суспільного мовника має становити 0,2% видатків загального фонду Державного бюджету України за попередній рік. У 2017 році ПАТ «НСТУ» мала б отримати з бюджету 1,54 мільярда гривень, проте Міністерство фінансів урізало цю суму до неповного мільярда, а Верховна Рада зменшила до 776 мільйонів, тобто затвердила лише 50% цієї суми, внаслідок чого виникла величезна нестача коштів по всім незахищеним статтям витрат: виробництво, закупівля прав та трансляції програм, чим реформу було свідомо поставлено під удар.

Ми вважаємо, що зупинка мовлення Суспільного мовника ще більше підірве довіру населення як до самої реформи, так і до влади в цілому. Суспільство повинно мати можливість отримувати неупереджену інформацію — а НСТУ є єдиним в країні мовником, інформаційна політика вибудовується на засадах незалежності від держави, від олігархів, від приватних інтересів.

Створення суспільного мовника – не як формальної інституції, а як ефективно функціонуючої системи, що забезпечує інформаційні, культурні, освітні права громадян усіх національностей, – є одним з найдавніших і найважливіших зобов’язань України перед Радою Європи та Європейським Союзом.

Ми закликаємо Прем’єр-міністра України Володимира Гройсмана взяти на себе персональне зобов’язання щодо вирішення цієї проблеми: погасити борги НСТУ та відновити його мовлення по всій території України.

Закликаємо Президента України Петра Порошенка, як гаранта дотримання конституційних прав та свобод громадян, вжити все від нього залежне, аби захистити право громадян на свободу слова, отримання достовірної та незалежної інформації, необхідної їм для свідомого вибору.

Закликаємо Верховну Раду України ухвалили зміни до Держбюджету на 2018 рік і дофінансувати ПАТ «НСТУ» відповідно до закону.

ГО «Інститут масової інформації»

Центр громадянських свобод

Інститут демократії ім. Пилипа Орлика

ГО «Детектор медіа»

ГО «Громадське радіо»

Центр інформації про права людини

Комісія з журналістської етики

Національна спілка журналістів України

ГО «Платформа прав людини»

Центр демократії та верховенства права

Незалежна медійна рада

ГО «Громадське телебачення»

ЯК ЗАВАДИТИ РОСІЙСЬКІЙ ПРОПАГАНДІ ЗРУЙНУВАТИ ЄС?

4 Серпня, 2015

Як відомо, нещодавно банк Barclays закрив рахунки Міжнародного інформаційного агентства “Россия сегодня” в Великобританії. Фінансова установа пояснила це тим, що агентство може контролюватися Дмітрієм Кісєльовим, що перебуває в санкційному списку.

Останнім часом інформаційну війну Росії проти України та ЄС в Європі сприймають дедалі серйозніше. Одним зі свідчень стало створення відділу стратегічної комунікації у рамках відомства верховного представника ЄС із закордонних справ і політики безпеки, який має розробити та втілити комплекс заходів із протидії інформаційній війні проти Заходу.

Нещодавно Центр Громадянських Свобод і Євромайдан SOS спільно з чеською неурядовою організацією Людина в біді (People in Need), українською ініціативою StopFake.org за підтримки євро парламентарів із ЕРР провели в Європарламенті захід, присвячений протидії російській пропаганді. Головним завданням було не просто ще раз поговорити про проблему, а запропонувати шляхи її вирішення. Тому на заході були представлені рекомендації (публікуємо їх нижче), розроблені грузинським медійним експертом, постійним автором «Радіо Свобода» Олегом Панфіловим та українським експертом Михайлом Хильком. До речі, вони викликали доволі нервову реакцію серед європейських прихильників Путіна.

Під час заходу в Європарламенті ми поширювали серед гостей також брошуру (її англомовна версія – за посиланням), в якій проаналізовано, який шлях пройшла російська пропагандистська машина від елементу Чеченських воєн до, по суті, «зброї масового ураження» в Криму та на Донбасі, а також яким саме чином вона провокує масові порушення прав людини. У цій брошурі подані матеріали учасників заходу – голови правління Центру Громадянських Свобод Олександри Матвійчук, грузинського журналіста, медійного експерта Олега Панфілова, російського журналіста Аркадія Бабченка, головного редактора сайту StopFake.org Тетяни Матичак.

Моніторинг та регуляція

1. Створення та підтримка моніторингових груп для збору та аналізу інформації щодо рівня пропаганди, різноманітних  форм обмеження діяльності журналістів, маніпуляцій інформацією в медіа як у країнах-членах ЄС, так і в країнах Східного партнерства. Ці дослідження мають брати до уваги опитування, вимірювання громадської думки та інші інструменти для визначення впливу пропаганди, що продукується не лише медіа, а й різними лобістськими групами, що позиціонують себе як «незалежні експерти».

2. Створення команди юристів для розробки механізму обмеження здатності російських пропагандистських медіа діяти на території ЄС та країн Східного партнерства. Зокрема, має застосовуватися принцип відповідності. Якщо Кремль (або інші треті сторони) маніпулюють європейським принципом свободи слова, трансформуючи її в «свободу пропаганди» та обмежуючи можливості для європейських та американських медіа працювати в Росії, це навряд чи можна назвати рівноцінним підходом. Уряди, які обмежують свободу слова вдома, не повинні отримувати можливості практикувати «свободу пропаганди» закордоном. Натомість, ЄС варто надати доступ до своїх ринків для незалежних медіа з цих країн.

3. Розробка більш чіткого регулювання лобістських активностей. Є очевидна потреба зупинити процес  введення в оману європейських громадян, яким засновані Кремлем лобістські структури представляють як «незалежні мозкові центри». Лобісти мають бути названі лобістами, а оплачені тексти не повинні називатися «експертним аналізом».

4. Розвиток нульової толерантності щодо корупції в європейських медіа. Час від часу поважні європейські та американські медіа публікують статті, які є не набагато кращими за кремлівську пропаганду. Тут ідеться зовсім не про альтернативну точку зору, а про очевидну пропаганду, яка може бути створена експертом, який, скажімо, працює на певну компанію, що перебуває у власності Росії. Рівень корупції в Кремлі не залишає ЄС іншого вибору, окрім як створити більш жорсткі правила на медіа-ринку. Варто взяти до уваги також ідею створення спеціальних панелей із визнаних експертів, які б реагували на порушення медійного законодавства та професійних стандартів. Це може бути доволі складно – довести, що ті чи інші автори нелегально отримують винагороди за свої публікації, але це цілком можливо – довести, що та чи інша стаття має пропагандистський характер. Ще в середині ХХ сторіччя відомий американський дослідник Лассуелл успішно викривав нацистську пропаганду в американських газетах.

Нові медіа та нові можливості

5. Створення російськомовного медіа, яке б надавало альтернативну (щодо контрольованих Кремлем медіа) інформацію про Росію, та яке мовило б на російськомовну аудиторію по всьому світові, зі спеціальним фокусом на пострадянські країни. Це медіа має залучити журналістів, які мають досвід роботи саме в пострадянських країнах, а мовлення може здійснюватися паралельно через кабельні мережі, супутник та інтернет. Для кращого розуміння демократичного процесу на пострадянському просторі варто виробляти освітні програми, транслювати документальні фільми, присвячені перехідному періоду в Центральній та Східній Європі після розпаду СРСР. Варто також провести конкурс  на найцікавіші та найоригінальніші ідеї для такого медіа. Традиційні підходи є недостатніми.

При цьому, важливо зрозуміти, якими є ключі до успіху російської пропаганди та чому люди схильні їй вірити. Інакше значна кількість часу, грошей та зусиль може бути витрачена даремно, адже думка про те, що проблема полягає виключно в бракові доступу до альтернативних ресурсів інформації є помилковою. Ви можете зустріти людей, які десятками років живуть у ЄС, але при цьому вірять російській пропаганді. Тож, проблема не стільки у відсутності альтернативних джерел інформації, скільки в бракові комплексного підходу. Це не означає, що російськомовну альтернативу створювати не потрібно, але ця альтернатива має бути заснована на розумному, системному та ефективному підході, що вимагає розробки методології, уважного вивчення теорії масової комунікації, психології, залученням наукового потенціалу США, ЄС та сусідніх країн, а також Росії.

6. Створення у країнах Європейської політики сусідства додаткових корпунктів провідних видань. Це те, що справді вартує витрачання коштів. Неможливо зрозуміти, що ж насправді відбувається в Україні, Білорусі або Вірменії, якщо новини про ці країни готуються в московських редакціях. Те саме стосується локальних офісів американських та європейських «мозкових центрів». Навіть найбільш безсторонні російські експерти не можуть бездоганно орієнтуватися в українській або білоруській ситуації, відчувати локальні настрої і, так чи інакше, дивляться на ці країни з точки зору російських інтересів.

7. Забезпечити підтримкою проекти з верифікації інформації та викриття фейків і пропаганди в медіа. ЄС міг би створити єдиний координаційний центр для поєднання зусиль локальних ініціатив типу StopFake.org, їх підтримки та створення інших подібних локальних проектів.

8. Виховання медіаграмотності та нового покоління журналістів – це найдовший, але водночас найнадійніший шлях. В інформаційну добу медіаграмотність має бути включена до переліку обов’язкових шкільних предметів. Незалежно від наявності чи відсутності інформаційної агресії, кожен має отримати можливість здобути знання щодо того, як себе захистити від маніпуляцій у медіа, як відрізнити новини від пропаганди та як оцінювати інформацію критично. Журналістика у пострадянських країнах також має стати предметом для дискусії та реформування. Програми обміну та освіта, заснована на цінностях свободи слова та якості, досі важливі для журналістів пострадянських країн, а особливо для російської незалежної преси. Зміна медіаклімату, а також поява нового покоління журналістів, що працюють згідно зі стандартами сучасної журналістики – це необхідна передумова для подолання наслідків, а також попередження інформаційної війни.

 

«ОСНОВИ БЕЗПЕКИ ДЛЯ ПРАВОЗАХИСНИКІВ ТА ГРОМАДЯНСЬКИХ АКТИВІСТІВ». ТРЕНІНГ 12-14 ЧЕРВНЯ

1 Червня, 2014

У відповідь на те, що правозахисникам  та громадським діячам України доводиться вирішувати важкі завдання, пов’язані з моніторингом майбутніх виборів, організацією громадянських акцій, організацією інформаційного, медичного, правового  чи управлінського супроводу активних громадянських ініціатив на Сході, Півдні України та Криму, що на даний момент постійно супроводжується  ризиками і загрозами, ГО «Центр Громадянських Свобод», міжнародна організація «PACT» та міжнародний фонд захисту правозахисників «Front Line Defenders» проводять тренінг з організації захисту та безпеки правозахисників та громадянських активісті.

Захід відбудеться в м. Києві 13-15 червня 2014 року

Метою цього тренінгу є сприяння у поширенні навичок та знань, а також забезпечення додатковими інструментами, які можуть допомогти їм у вирішенні проблем особистої та організаційної безпеки , за допомогою тренінгу та навчальних матеріалів.

Тренінг включає в себе такі теми:

– оцінка ризику,
– аналіз загроз,
– дії в разі зазіхань на безпеку,
– цифрова безпеку (базовий рівень ),
– подолання стресу,
– розробка практичного плану щодо забезпечення безпеки, адаптованого під особисту ситуацію кожного правозахисника чи громадського активіста;
– розробка практичного плану безпеки організації .

Тренінг потребує активного включення учасників. В ньому використовуються техніки мозкового штурму, роботи в малих групах , розбору конкретних ситуацій, рольових ігор та дискусії.

Експерт тренінгу – Олександра Делеменчук – правозахисник, Координатор міжнародних програм ГО «ЦГС», міжнародний тренер з безпеки «Front Line Defenders». Брала участь у міжнародних місіях в Казахстані та Білорусії, так само координувала Громадський центр допомоги Грузії – в найважчі дна для громадян цих країн.

Щоб взяти участь у заході – необхідно заповнити онлайн-форму та пройти відбір

(https://docs.google.com/forms/d/1ah4hMr_WAEd-DO_XM2RMb3VsLIyZNSTDKfHqErvIQcw/viewform?sid&c=0&w=1&token)

Заявки приймаються до 12:00 год., 08 червня 2014 року

  Участь у заході є безкоштовною. Учасники забезпечуються роздатковими матеріалами. Іногороднім компенсуються транспортні витрати, забезпечується житло та харчування. Точне місце та більш детальну інформацію щодо проведення тренінгу буде повідомлене відібраним учасникам.

За додатковою інформацією щодо тренінгу просимо звертатися до Олександри Романцової (+38063 208 87 95, Aleksandra.romantsova@gmail.com).

Довідково:Тренінг реалізується в рамках навчальної програми у сфері захисту та безпеки «Front Line Defenders»

Результаты поиска:

Уряд має негайно вжити заходів, щоб відновити мовлення «UA: Першого»

28 Вересня, 2018

Ми, правозахисні, медійні організації та журналістська спільнота, закликаємо уряд негайно вжити заходів, щоб відновити мовлення телеканалу «UA: Перший» по всій території України.

Сьогодні, 25 вересня 2018 року, о 6:30 ранку Концерн радіомовлення, радіозв’язку та телебачення (Концерн РРТ), що надає послуги трансляції телевізійного сигналу Національній суспільній телерадіокомпанії України, повідомив НСТУ про припинення аналогової трансляції телепрограм каналу «UA: Перший» у зв’язку із заборгованістю. Для оплати всіх трансляцій НСТУ необхідно 330 млн грн на рік, проте виділено і передбачено в плані бюджетних асигнувань лише 54,7 млн грн. На сьогодні сума боргу перед Концерном РРТ складає близько 80 мільйонів грн. Така ситуація була абсолютно передбаченою, і ми розцінюємо урізання фінансування Суспільному як акт свідомого саботажу реформи і пряме втручання в незалежність і ефективність суспільного мовника.

Недофінансування Суспільного мовника не лише не дало оновити програмне наповнення каналів суспільного, що було ключовим завданням реформи, але й оновити морально застарілу техніку та привести до належного стану робочі приміщення та студійні комплекси, що не оновлювалися ще з 1990-х років. Відключення аналогового мовлення НСТУ позбавляє доступу до інформації ті населені пункти, де відсутнє цифрове мовлення, а також прикордонні, окуповані та прифронтові території України.

Нагадаємо, що відповідно до Закону «Про Суспільне телебачення і радіомовлення в Україні», бюджет Суспільного мовника має становити 0,2% видатків загального фонду Державного бюджету України за попередній рік. У 2017 році ПАТ «НСТУ» мала б отримати з бюджету 1,54 мільярда гривень, проте Міністерство фінансів урізало цю суму до неповного мільярда, а Верховна Рада зменшила до 776 мільйонів, тобто затвердила лише 50% цієї суми, внаслідок чого виникла величезна нестача коштів по всім незахищеним статтям витрат: виробництво, закупівля прав та трансляції програм, чим реформу було свідомо поставлено під удар.

Ми вважаємо, що зупинка мовлення Суспільного мовника ще більше підірве довіру населення як до самої реформи, так і до влади в цілому. Суспільство повинно мати можливість отримувати неупереджену інформацію — а НСТУ є єдиним в країні мовником, інформаційна політика вибудовується на засадах незалежності від держави, від олігархів, від приватних інтересів.

Створення суспільного мовника – не як формальної інституції, а як ефективно функціонуючої системи, що забезпечує інформаційні, культурні, освітні права громадян усіх національностей, – є одним з найдавніших і найважливіших зобов’язань України перед Радою Європи та Європейським Союзом.

Ми закликаємо Прем’єр-міністра України Володимира Гройсмана взяти на себе персональне зобов’язання щодо вирішення цієї проблеми: погасити борги НСТУ та відновити його мовлення по всій території України.

Закликаємо Президента України Петра Порошенка, як гаранта дотримання конституційних прав та свобод громадян, вжити все від нього залежне, аби захистити право громадян на свободу слова, отримання достовірної та незалежної інформації, необхідної їм для свідомого вибору.

Закликаємо Верховну Раду України ухвалили зміни до Держбюджету на 2018 рік і дофінансувати ПАТ «НСТУ» відповідно до закону.

ГО «Інститут масової інформації»

Центр громадянських свобод

Інститут демократії ім. Пилипа Орлика

ГО «Детектор медіа»

ГО «Громадське радіо»

Центр інформації про права людини

Комісія з журналістської етики

Національна спілка журналістів України

ГО «Платформа прав людини»

Центр демократії та верховенства права

Незалежна медійна рада

ГО «Громадське телебачення»

ЯК ЗАВАДИТИ РОСІЙСЬКІЙ ПРОПАГАНДІ ЗРУЙНУВАТИ ЄС?

4 Серпня, 2015

Як відомо, нещодавно банк Barclays закрив рахунки Міжнародного інформаційного агентства “Россия сегодня” в Великобританії. Фінансова установа пояснила це тим, що агентство може контролюватися Дмітрієм Кісєльовим, що перебуває в санкційному списку.

Останнім часом інформаційну війну Росії проти України та ЄС в Європі сприймають дедалі серйозніше. Одним зі свідчень стало створення відділу стратегічної комунікації у рамках відомства верховного представника ЄС із закордонних справ і політики безпеки, який має розробити та втілити комплекс заходів із протидії інформаційній війні проти Заходу.

Нещодавно Центр Громадянських Свобод і Євромайдан SOS спільно з чеською неурядовою організацією Людина в біді (People in Need), українською ініціативою StopFake.org за підтримки євро парламентарів із ЕРР провели в Європарламенті захід, присвячений протидії російській пропаганді. Головним завданням було не просто ще раз поговорити про проблему, а запропонувати шляхи її вирішення. Тому на заході були представлені рекомендації (публікуємо їх нижче), розроблені грузинським медійним експертом, постійним автором «Радіо Свобода» Олегом Панфіловим та українським експертом Михайлом Хильком. До речі, вони викликали доволі нервову реакцію серед європейських прихильників Путіна.

Під час заходу в Європарламенті ми поширювали серед гостей також брошуру (її англомовна версія – за посиланням), в якій проаналізовано, який шлях пройшла російська пропагандистська машина від елементу Чеченських воєн до, по суті, «зброї масового ураження» в Криму та на Донбасі, а також яким саме чином вона провокує масові порушення прав людини. У цій брошурі подані матеріали учасників заходу – голови правління Центру Громадянських Свобод Олександри Матвійчук, грузинського журналіста, медійного експерта Олега Панфілова, російського журналіста Аркадія Бабченка, головного редактора сайту StopFake.org Тетяни Матичак.

Моніторинг та регуляція

1. Створення та підтримка моніторингових груп для збору та аналізу інформації щодо рівня пропаганди, різноманітних  форм обмеження діяльності журналістів, маніпуляцій інформацією в медіа як у країнах-членах ЄС, так і в країнах Східного партнерства. Ці дослідження мають брати до уваги опитування, вимірювання громадської думки та інші інструменти для визначення впливу пропаганди, що продукується не лише медіа, а й різними лобістськими групами, що позиціонують себе як «незалежні експерти».

2. Створення команди юристів для розробки механізму обмеження здатності російських пропагандистських медіа діяти на території ЄС та країн Східного партнерства. Зокрема, має застосовуватися принцип відповідності. Якщо Кремль (або інші треті сторони) маніпулюють європейським принципом свободи слова, трансформуючи її в «свободу пропаганди» та обмежуючи можливості для європейських та американських медіа працювати в Росії, це навряд чи можна назвати рівноцінним підходом. Уряди, які обмежують свободу слова вдома, не повинні отримувати можливості практикувати «свободу пропаганди» закордоном. Натомість, ЄС варто надати доступ до своїх ринків для незалежних медіа з цих країн.

3. Розробка більш чіткого регулювання лобістських активностей. Є очевидна потреба зупинити процес  введення в оману європейських громадян, яким засновані Кремлем лобістські структури представляють як «незалежні мозкові центри». Лобісти мають бути названі лобістами, а оплачені тексти не повинні називатися «експертним аналізом».

4. Розвиток нульової толерантності щодо корупції в європейських медіа. Час від часу поважні європейські та американські медіа публікують статті, які є не набагато кращими за кремлівську пропаганду. Тут ідеться зовсім не про альтернативну точку зору, а про очевидну пропаганду, яка може бути створена експертом, який, скажімо, працює на певну компанію, що перебуває у власності Росії. Рівень корупції в Кремлі не залишає ЄС іншого вибору, окрім як створити більш жорсткі правила на медіа-ринку. Варто взяти до уваги також ідею створення спеціальних панелей із визнаних експертів, які б реагували на порушення медійного законодавства та професійних стандартів. Це може бути доволі складно – довести, що ті чи інші автори нелегально отримують винагороди за свої публікації, але це цілком можливо – довести, що та чи інша стаття має пропагандистський характер. Ще в середині ХХ сторіччя відомий американський дослідник Лассуелл успішно викривав нацистську пропаганду в американських газетах.

Нові медіа та нові можливості

5. Створення російськомовного медіа, яке б надавало альтернативну (щодо контрольованих Кремлем медіа) інформацію про Росію, та яке мовило б на російськомовну аудиторію по всьому світові, зі спеціальним фокусом на пострадянські країни. Це медіа має залучити журналістів, які мають досвід роботи саме в пострадянських країнах, а мовлення може здійснюватися паралельно через кабельні мережі, супутник та інтернет. Для кращого розуміння демократичного процесу на пострадянському просторі варто виробляти освітні програми, транслювати документальні фільми, присвячені перехідному періоду в Центральній та Східній Європі після розпаду СРСР. Варто також провести конкурс  на найцікавіші та найоригінальніші ідеї для такого медіа. Традиційні підходи є недостатніми.

При цьому, важливо зрозуміти, якими є ключі до успіху російської пропаганди та чому люди схильні їй вірити. Інакше значна кількість часу, грошей та зусиль може бути витрачена даремно, адже думка про те, що проблема полягає виключно в бракові доступу до альтернативних ресурсів інформації є помилковою. Ви можете зустріти людей, які десятками років живуть у ЄС, але при цьому вірять російській пропаганді. Тож, проблема не стільки у відсутності альтернативних джерел інформації, скільки в бракові комплексного підходу. Це не означає, що російськомовну альтернативу створювати не потрібно, але ця альтернатива має бути заснована на розумному, системному та ефективному підході, що вимагає розробки методології, уважного вивчення теорії масової комунікації, психології, залученням наукового потенціалу США, ЄС та сусідніх країн, а також Росії.

6. Створення у країнах Європейської політики сусідства додаткових корпунктів провідних видань. Це те, що справді вартує витрачання коштів. Неможливо зрозуміти, що ж насправді відбувається в Україні, Білорусі або Вірменії, якщо новини про ці країни готуються в московських редакціях. Те саме стосується локальних офісів американських та європейських «мозкових центрів». Навіть найбільш безсторонні російські експерти не можуть бездоганно орієнтуватися в українській або білоруській ситуації, відчувати локальні настрої і, так чи інакше, дивляться на ці країни з точки зору російських інтересів.

7. Забезпечити підтримкою проекти з верифікації інформації та викриття фейків і пропаганди в медіа. ЄС міг би створити єдиний координаційний центр для поєднання зусиль локальних ініціатив типу StopFake.org, їх підтримки та створення інших подібних локальних проектів.

8. Виховання медіаграмотності та нового покоління журналістів – це найдовший, але водночас найнадійніший шлях. В інформаційну добу медіаграмотність має бути включена до переліку обов’язкових шкільних предметів. Незалежно від наявності чи відсутності інформаційної агресії, кожен має отримати можливість здобути знання щодо того, як себе захистити від маніпуляцій у медіа, як відрізнити новини від пропаганди та як оцінювати інформацію критично. Журналістика у пострадянських країнах також має стати предметом для дискусії та реформування. Програми обміну та освіта, заснована на цінностях свободи слова та якості, досі важливі для журналістів пострадянських країн, а особливо для російської незалежної преси. Зміна медіаклімату, а також поява нового покоління журналістів, що працюють згідно зі стандартами сучасної журналістики – це необхідна передумова для подолання наслідків, а також попередження інформаційної війни.

 

«ОСНОВИ БЕЗПЕКИ ДЛЯ ПРАВОЗАХИСНИКІВ ТА ГРОМАДЯНСЬКИХ АКТИВІСТІВ». ТРЕНІНГ 12-14 ЧЕРВНЯ

1 Червня, 2014

У відповідь на те, що правозахисникам  та громадським діячам України доводиться вирішувати важкі завдання, пов’язані з моніторингом майбутніх виборів, організацією громадянських акцій, організацією інформаційного, медичного, правового  чи управлінського супроводу активних громадянських ініціатив на Сході, Півдні України та Криму, що на даний момент постійно супроводжується  ризиками і загрозами, ГО «Центр Громадянських Свобод», міжнародна організація «PACT» та міжнародний фонд захисту правозахисників «Front Line Defenders» проводять тренінг з організації захисту та безпеки правозахисників та громадянських активісті.

Захід відбудеться в м. Києві 13-15 червня 2014 року

Метою цього тренінгу є сприяння у поширенні навичок та знань, а також забезпечення додатковими інструментами, які можуть допомогти їм у вирішенні проблем особистої та організаційної безпеки , за допомогою тренінгу та навчальних матеріалів.

Тренінг включає в себе такі теми:

– оцінка ризику,
– аналіз загроз,
– дії в разі зазіхань на безпеку,
– цифрова безпеку (базовий рівень ),
– подолання стресу,
– розробка практичного плану щодо забезпечення безпеки, адаптованого під особисту ситуацію кожного правозахисника чи громадського активіста;
– розробка практичного плану безпеки організації .

Тренінг потребує активного включення учасників. В ньому використовуються техніки мозкового штурму, роботи в малих групах , розбору конкретних ситуацій, рольових ігор та дискусії.

Експерт тренінгу – Олександра Делеменчук – правозахисник, Координатор міжнародних програм ГО «ЦГС», міжнародний тренер з безпеки «Front Line Defenders». Брала участь у міжнародних місіях в Казахстані та Білорусії, так само координувала Громадський центр допомоги Грузії – в найважчі дна для громадян цих країн.

Щоб взяти участь у заході – необхідно заповнити онлайн-форму та пройти відбір

(https://docs.google.com/forms/d/1ah4hMr_WAEd-DO_XM2RMb3VsLIyZNSTDKfHqErvIQcw/viewform?sid&c=0&w=1&token)

Заявки приймаються до 12:00 год., 08 червня 2014 року

  Участь у заході є безкоштовною. Учасники забезпечуються роздатковими матеріалами. Іногороднім компенсуються транспортні витрати, забезпечується житло та харчування. Точне місце та більш детальну інформацію щодо проведення тренінгу буде повідомлене відібраним учасникам.

За додатковою інформацією щодо тренінгу просимо звертатися до Олександри Романцової (+38063 208 87 95, Aleksandra.romantsova@gmail.com).

Довідково:Тренінг реалізується в рамках навчальної програми у сфері захисту та безпеки «Front Line Defenders»

Результаты поиска:

Уряд має негайно вжити заходів, щоб відновити мовлення «UA: Першого»

28 Вересня, 2018

Ми, правозахисні, медійні організації та журналістська спільнота, закликаємо уряд негайно вжити заходів, щоб відновити мовлення телеканалу «UA: Перший» по всій території України.

Сьогодні, 25 вересня 2018 року, о 6:30 ранку Концерн радіомовлення, радіозв’язку та телебачення (Концерн РРТ), що надає послуги трансляції телевізійного сигналу Національній суспільній телерадіокомпанії України, повідомив НСТУ про припинення аналогової трансляції телепрограм каналу «UA: Перший» у зв’язку із заборгованістю. Для оплати всіх трансляцій НСТУ необхідно 330 млн грн на рік, проте виділено і передбачено в плані бюджетних асигнувань лише 54,7 млн грн. На сьогодні сума боргу перед Концерном РРТ складає близько 80 мільйонів грн. Така ситуація була абсолютно передбаченою, і ми розцінюємо урізання фінансування Суспільному як акт свідомого саботажу реформи і пряме втручання в незалежність і ефективність суспільного мовника.

Недофінансування Суспільного мовника не лише не дало оновити програмне наповнення каналів суспільного, що було ключовим завданням реформи, але й оновити морально застарілу техніку та привести до належного стану робочі приміщення та студійні комплекси, що не оновлювалися ще з 1990-х років. Відключення аналогового мовлення НСТУ позбавляє доступу до інформації ті населені пункти, де відсутнє цифрове мовлення, а також прикордонні, окуповані та прифронтові території України.

Нагадаємо, що відповідно до Закону «Про Суспільне телебачення і радіомовлення в Україні», бюджет Суспільного мовника має становити 0,2% видатків загального фонду Державного бюджету України за попередній рік. У 2017 році ПАТ «НСТУ» мала б отримати з бюджету 1,54 мільярда гривень, проте Міністерство фінансів урізало цю суму до неповного мільярда, а Верховна Рада зменшила до 776 мільйонів, тобто затвердила лише 50% цієї суми, внаслідок чого виникла величезна нестача коштів по всім незахищеним статтям витрат: виробництво, закупівля прав та трансляції програм, чим реформу було свідомо поставлено під удар.

Ми вважаємо, що зупинка мовлення Суспільного мовника ще більше підірве довіру населення як до самої реформи, так і до влади в цілому. Суспільство повинно мати можливість отримувати неупереджену інформацію — а НСТУ є єдиним в країні мовником, інформаційна політика вибудовується на засадах незалежності від держави, від олігархів, від приватних інтересів.

Створення суспільного мовника – не як формальної інституції, а як ефективно функціонуючої системи, що забезпечує інформаційні, культурні, освітні права громадян усіх національностей, – є одним з найдавніших і найважливіших зобов’язань України перед Радою Європи та Європейським Союзом.

Ми закликаємо Прем’єр-міністра України Володимира Гройсмана взяти на себе персональне зобов’язання щодо вирішення цієї проблеми: погасити борги НСТУ та відновити його мовлення по всій території України.

Закликаємо Президента України Петра Порошенка, як гаранта дотримання конституційних прав та свобод громадян, вжити все від нього залежне, аби захистити право громадян на свободу слова, отримання достовірної та незалежної інформації, необхідної їм для свідомого вибору.

Закликаємо Верховну Раду України ухвалили зміни до Держбюджету на 2018 рік і дофінансувати ПАТ «НСТУ» відповідно до закону.

ГО «Інститут масової інформації»

Центр громадянських свобод

Інститут демократії ім. Пилипа Орлика

ГО «Детектор медіа»

ГО «Громадське радіо»

Центр інформації про права людини

Комісія з журналістської етики

Національна спілка журналістів України

ГО «Платформа прав людини»

Центр демократії та верховенства права

Незалежна медійна рада

ГО «Громадське телебачення»

ЯК ЗАВАДИТИ РОСІЙСЬКІЙ ПРОПАГАНДІ ЗРУЙНУВАТИ ЄС?

4 Серпня, 2015

Як відомо, нещодавно банк Barclays закрив рахунки Міжнародного інформаційного агентства “Россия сегодня” в Великобританії. Фінансова установа пояснила це тим, що агентство може контролюватися Дмітрієм Кісєльовим, що перебуває в санкційному списку.

Останнім часом інформаційну війну Росії проти України та ЄС в Європі сприймають дедалі серйозніше. Одним зі свідчень стало створення відділу стратегічної комунікації у рамках відомства верховного представника ЄС із закордонних справ і політики безпеки, який має розробити та втілити комплекс заходів із протидії інформаційній війні проти Заходу.

Нещодавно Центр Громадянських Свобод і Євромайдан SOS спільно з чеською неурядовою організацією Людина в біді (People in Need), українською ініціативою StopFake.org за підтримки євро парламентарів із ЕРР провели в Європарламенті захід, присвячений протидії російській пропаганді. Головним завданням було не просто ще раз поговорити про проблему, а запропонувати шляхи її вирішення. Тому на заході були представлені рекомендації (публікуємо їх нижче), розроблені грузинським медійним експертом, постійним автором «Радіо Свобода» Олегом Панфіловим та українським експертом Михайлом Хильком. До речі, вони викликали доволі нервову реакцію серед європейських прихильників Путіна.

Під час заходу в Європарламенті ми поширювали серед гостей також брошуру (її англомовна версія – за посиланням), в якій проаналізовано, який шлях пройшла російська пропагандистська машина від елементу Чеченських воєн до, по суті, «зброї масового ураження» в Криму та на Донбасі, а також яким саме чином вона провокує масові порушення прав людини. У цій брошурі подані матеріали учасників заходу – голови правління Центру Громадянських Свобод Олександри Матвійчук, грузинського журналіста, медійного експерта Олега Панфілова, російського журналіста Аркадія Бабченка, головного редактора сайту StopFake.org Тетяни Матичак.

Моніторинг та регуляція

1. Створення та підтримка моніторингових груп для збору та аналізу інформації щодо рівня пропаганди, різноманітних  форм обмеження діяльності журналістів, маніпуляцій інформацією в медіа як у країнах-членах ЄС, так і в країнах Східного партнерства. Ці дослідження мають брати до уваги опитування, вимірювання громадської думки та інші інструменти для визначення впливу пропаганди, що продукується не лише медіа, а й різними лобістськими групами, що позиціонують себе як «незалежні експерти».

2. Створення команди юристів для розробки механізму обмеження здатності російських пропагандистських медіа діяти на території ЄС та країн Східного партнерства. Зокрема, має застосовуватися принцип відповідності. Якщо Кремль (або інші треті сторони) маніпулюють європейським принципом свободи слова, трансформуючи її в «свободу пропаганди» та обмежуючи можливості для європейських та американських медіа працювати в Росії, це навряд чи можна назвати рівноцінним підходом. Уряди, які обмежують свободу слова вдома, не повинні отримувати можливості практикувати «свободу пропаганди» закордоном. Натомість, ЄС варто надати доступ до своїх ринків для незалежних медіа з цих країн.

3. Розробка більш чіткого регулювання лобістських активностей. Є очевидна потреба зупинити процес  введення в оману європейських громадян, яким засновані Кремлем лобістські структури представляють як «незалежні мозкові центри». Лобісти мають бути названі лобістами, а оплачені тексти не повинні називатися «експертним аналізом».

4. Розвиток нульової толерантності щодо корупції в європейських медіа. Час від часу поважні європейські та американські медіа публікують статті, які є не набагато кращими за кремлівську пропаганду. Тут ідеться зовсім не про альтернативну точку зору, а про очевидну пропаганду, яка може бути створена експертом, який, скажімо, працює на певну компанію, що перебуває у власності Росії. Рівень корупції в Кремлі не залишає ЄС іншого вибору, окрім як створити більш жорсткі правила на медіа-ринку. Варто взяти до уваги також ідею створення спеціальних панелей із визнаних експертів, які б реагували на порушення медійного законодавства та професійних стандартів. Це може бути доволі складно – довести, що ті чи інші автори нелегально отримують винагороди за свої публікації, але це цілком можливо – довести, що та чи інша стаття має пропагандистський характер. Ще в середині ХХ сторіччя відомий американський дослідник Лассуелл успішно викривав нацистську пропаганду в американських газетах.

Нові медіа та нові можливості

5. Створення російськомовного медіа, яке б надавало альтернативну (щодо контрольованих Кремлем медіа) інформацію про Росію, та яке мовило б на російськомовну аудиторію по всьому світові, зі спеціальним фокусом на пострадянські країни. Це медіа має залучити журналістів, які мають досвід роботи саме в пострадянських країнах, а мовлення може здійснюватися паралельно через кабельні мережі, супутник та інтернет. Для кращого розуміння демократичного процесу на пострадянському просторі варто виробляти освітні програми, транслювати документальні фільми, присвячені перехідному періоду в Центральній та Східній Європі після розпаду СРСР. Варто також провести конкурс  на найцікавіші та найоригінальніші ідеї для такого медіа. Традиційні підходи є недостатніми.

При цьому, важливо зрозуміти, якими є ключі до успіху російської пропаганди та чому люди схильні їй вірити. Інакше значна кількість часу, грошей та зусиль може бути витрачена даремно, адже думка про те, що проблема полягає виключно в бракові доступу до альтернативних ресурсів інформації є помилковою. Ви можете зустріти людей, які десятками років живуть у ЄС, але при цьому вірять російській пропаганді. Тож, проблема не стільки у відсутності альтернативних джерел інформації, скільки в бракові комплексного підходу. Це не означає, що російськомовну альтернативу створювати не потрібно, але ця альтернатива має бути заснована на розумному, системному та ефективному підході, що вимагає розробки методології, уважного вивчення теорії масової комунікації, психології, залученням наукового потенціалу США, ЄС та сусідніх країн, а також Росії.

6. Створення у країнах Європейської політики сусідства додаткових корпунктів провідних видань. Це те, що справді вартує витрачання коштів. Неможливо зрозуміти, що ж насправді відбувається в Україні, Білорусі або Вірменії, якщо новини про ці країни готуються в московських редакціях. Те саме стосується локальних офісів американських та європейських «мозкових центрів». Навіть найбільш безсторонні російські експерти не можуть бездоганно орієнтуватися в українській або білоруській ситуації, відчувати локальні настрої і, так чи інакше, дивляться на ці країни з точки зору російських інтересів.

7. Забезпечити підтримкою проекти з верифікації інформації та викриття фейків і пропаганди в медіа. ЄС міг би створити єдиний координаційний центр для поєднання зусиль локальних ініціатив типу StopFake.org, їх підтримки та створення інших подібних локальних проектів.

8. Виховання медіаграмотності та нового покоління журналістів – це найдовший, але водночас найнадійніший шлях. В інформаційну добу медіаграмотність має бути включена до переліку обов’язкових шкільних предметів. Незалежно від наявності чи відсутності інформаційної агресії, кожен має отримати можливість здобути знання щодо того, як себе захистити від маніпуляцій у медіа, як відрізнити новини від пропаганди та як оцінювати інформацію критично. Журналістика у пострадянських країнах також має стати предметом для дискусії та реформування. Програми обміну та освіта, заснована на цінностях свободи слова та якості, досі важливі для журналістів пострадянських країн, а особливо для російської незалежної преси. Зміна медіаклімату, а також поява нового покоління журналістів, що працюють згідно зі стандартами сучасної журналістики – це необхідна передумова для подолання наслідків, а також попередження інформаційної війни.

 

«ОСНОВИ БЕЗПЕКИ ДЛЯ ПРАВОЗАХИСНИКІВ ТА ГРОМАДЯНСЬКИХ АКТИВІСТІВ». ТРЕНІНГ 12-14 ЧЕРВНЯ

1 Червня, 2014

У відповідь на те, що правозахисникам  та громадським діячам України доводиться вирішувати важкі завдання, пов’язані з моніторингом майбутніх виборів, організацією громадянських акцій, організацією інформаційного, медичного, правового  чи управлінського супроводу активних громадянських ініціатив на Сході, Півдні України та Криму, що на даний момент постійно супроводжується  ризиками і загрозами, ГО «Центр Громадянських Свобод», міжнародна організація «PACT» та міжнародний фонд захисту правозахисників «Front Line Defenders» проводять тренінг з організації захисту та безпеки правозахисників та громадянських активісті.

Захід відбудеться в м. Києві 13-15 червня 2014 року

Метою цього тренінгу є сприяння у поширенні навичок та знань, а також забезпечення додатковими інструментами, які можуть допомогти їм у вирішенні проблем особистої та організаційної безпеки , за допомогою тренінгу та навчальних матеріалів.

Тренінг включає в себе такі теми:

– оцінка ризику,
– аналіз загроз,
– дії в разі зазіхань на безпеку,
– цифрова безпеку (базовий рівень ),
– подолання стресу,
– розробка практичного плану щодо забезпечення безпеки, адаптованого під особисту ситуацію кожного правозахисника чи громадського активіста;
– розробка практичного плану безпеки організації .

Тренінг потребує активного включення учасників. В ньому використовуються техніки мозкового штурму, роботи в малих групах , розбору конкретних ситуацій, рольових ігор та дискусії.

Експерт тренінгу – Олександра Делеменчук – правозахисник, Координатор міжнародних програм ГО «ЦГС», міжнародний тренер з безпеки «Front Line Defenders». Брала участь у міжнародних місіях в Казахстані та Білорусії, так само координувала Громадський центр допомоги Грузії – в найважчі дна для громадян цих країн.

Щоб взяти участь у заході – необхідно заповнити онлайн-форму та пройти відбір

(https://docs.google.com/forms/d/1ah4hMr_WAEd-DO_XM2RMb3VsLIyZNSTDKfHqErvIQcw/viewform?sid&c=0&w=1&token)

Заявки приймаються до 12:00 год., 08 червня 2014 року

  Участь у заході є безкоштовною. Учасники забезпечуються роздатковими матеріалами. Іногороднім компенсуються транспортні витрати, забезпечується житло та харчування. Точне місце та більш детальну інформацію щодо проведення тренінгу буде повідомлене відібраним учасникам.

За додатковою інформацією щодо тренінгу просимо звертатися до Олександри Романцової (+38063 208 87 95, Aleksandra.romantsova@gmail.com).

Довідково:Тренінг реалізується в рамках навчальної програми у сфері захисту та безпеки «Front Line Defenders»

Результаты поиска:

Уряд має негайно вжити заходів, щоб відновити мовлення «UA: Першого»

28 Вересня, 2018

Ми, правозахисні, медійні організації та журналістська спільнота, закликаємо уряд негайно вжити заходів, щоб відновити мовлення телеканалу «UA: Перший» по всій території України.

Сьогодні, 25 вересня 2018 року, о 6:30 ранку Концерн радіомовлення, радіозв’язку та телебачення (Концерн РРТ), що надає послуги трансляції телевізійного сигналу Національній суспільній телерадіокомпанії України, повідомив НСТУ про припинення аналогової трансляції телепрограм каналу «UA: Перший» у зв’язку із заборгованістю. Для оплати всіх трансляцій НСТУ необхідно 330 млн грн на рік, проте виділено і передбачено в плані бюджетних асигнувань лише 54,7 млн грн. На сьогодні сума боргу перед Концерном РРТ складає близько 80 мільйонів грн. Така ситуація була абсолютно передбаченою, і ми розцінюємо урізання фінансування Суспільному як акт свідомого саботажу реформи і пряме втручання в незалежність і ефективність суспільного мовника.

Недофінансування Суспільного мовника не лише не дало оновити програмне наповнення каналів суспільного, що було ключовим завданням реформи, але й оновити морально застарілу техніку та привести до належного стану робочі приміщення та студійні комплекси, що не оновлювалися ще з 1990-х років. Відключення аналогового мовлення НСТУ позбавляє доступу до інформації ті населені пункти, де відсутнє цифрове мовлення, а також прикордонні, окуповані та прифронтові території України.

Нагадаємо, що відповідно до Закону «Про Суспільне телебачення і радіомовлення в Україні», бюджет Суспільного мовника має становити 0,2% видатків загального фонду Державного бюджету України за попередній рік. У 2017 році ПАТ «НСТУ» мала б отримати з бюджету 1,54 мільярда гривень, проте Міністерство фінансів урізало цю суму до неповного мільярда, а Верховна Рада зменшила до 776 мільйонів, тобто затвердила лише 50% цієї суми, внаслідок чого виникла величезна нестача коштів по всім незахищеним статтям витрат: виробництво, закупівля прав та трансляції програм, чим реформу було свідомо поставлено під удар.

Ми вважаємо, що зупинка мовлення Суспільного мовника ще більше підірве довіру населення як до самої реформи, так і до влади в цілому. Суспільство повинно мати можливість отримувати неупереджену інформацію — а НСТУ є єдиним в країні мовником, інформаційна політика вибудовується на засадах незалежності від держави, від олігархів, від приватних інтересів.

Створення суспільного мовника – не як формальної інституції, а як ефективно функціонуючої системи, що забезпечує інформаційні, культурні, освітні права громадян усіх національностей, – є одним з найдавніших і найважливіших зобов’язань України перед Радою Європи та Європейським Союзом.

Ми закликаємо Прем’єр-міністра України Володимира Гройсмана взяти на себе персональне зобов’язання щодо вирішення цієї проблеми: погасити борги НСТУ та відновити його мовлення по всій території України.

Закликаємо Президента України Петра Порошенка, як гаранта дотримання конституційних прав та свобод громадян, вжити все від нього залежне, аби захистити право громадян на свободу слова, отримання достовірної та незалежної інформації, необхідної їм для свідомого вибору.

Закликаємо Верховну Раду України ухвалили зміни до Держбюджету на 2018 рік і дофінансувати ПАТ «НСТУ» відповідно до закону.

ГО «Інститут масової інформації»

Центр громадянських свобод

Інститут демократії ім. Пилипа Орлика

ГО «Детектор медіа»

ГО «Громадське радіо»

Центр інформації про права людини

Комісія з журналістської етики

Національна спілка журналістів України

ГО «Платформа прав людини»

Центр демократії та верховенства права

Незалежна медійна рада

ГО «Громадське телебачення»

ЯК ЗАВАДИТИ РОСІЙСЬКІЙ ПРОПАГАНДІ ЗРУЙНУВАТИ ЄС?

4 Серпня, 2015

Як відомо, нещодавно банк Barclays закрив рахунки Міжнародного інформаційного агентства “Россия сегодня” в Великобританії. Фінансова установа пояснила це тим, що агентство може контролюватися Дмітрієм Кісєльовим, що перебуває в санкційному списку.

Останнім часом інформаційну війну Росії проти України та ЄС в Європі сприймають дедалі серйозніше. Одним зі свідчень стало створення відділу стратегічної комунікації у рамках відомства верховного представника ЄС із закордонних справ і політики безпеки, який має розробити та втілити комплекс заходів із протидії інформаційній війні проти Заходу.

Нещодавно Центр Громадянських Свобод і Євромайдан SOS спільно з чеською неурядовою організацією Людина в біді (People in Need), українською ініціативою StopFake.org за підтримки євро парламентарів із ЕРР провели в Європарламенті захід, присвячений протидії російській пропаганді. Головним завданням було не просто ще раз поговорити про проблему, а запропонувати шляхи її вирішення. Тому на заході були представлені рекомендації (публікуємо їх нижче), розроблені грузинським медійним експертом, постійним автором «Радіо Свобода» Олегом Панфіловим та українським експертом Михайлом Хильком. До речі, вони викликали доволі нервову реакцію серед європейських прихильників Путіна.

Під час заходу в Європарламенті ми поширювали серед гостей також брошуру (її англомовна версія – за посиланням), в якій проаналізовано, який шлях пройшла російська пропагандистська машина від елементу Чеченських воєн до, по суті, «зброї масового ураження» в Криму та на Донбасі, а також яким саме чином вона провокує масові порушення прав людини. У цій брошурі подані матеріали учасників заходу – голови правління Центру Громадянських Свобод Олександри Матвійчук, грузинського журналіста, медійного експерта Олега Панфілова, російського журналіста Аркадія Бабченка, головного редактора сайту StopFake.org Тетяни Матичак.

Моніторинг та регуляція

1. Створення та підтримка моніторингових груп для збору та аналізу інформації щодо рівня пропаганди, різноманітних  форм обмеження діяльності журналістів, маніпуляцій інформацією в медіа як у країнах-членах ЄС, так і в країнах Східного партнерства. Ці дослідження мають брати до уваги опитування, вимірювання громадської думки та інші інструменти для визначення впливу пропаганди, що продукується не лише медіа, а й різними лобістськими групами, що позиціонують себе як «незалежні експерти».

2. Створення команди юристів для розробки механізму обмеження здатності російських пропагандистських медіа діяти на території ЄС та країн Східного партнерства. Зокрема, має застосовуватися принцип відповідності. Якщо Кремль (або інші треті сторони) маніпулюють європейським принципом свободи слова, трансформуючи її в «свободу пропаганди» та обмежуючи можливості для європейських та американських медіа працювати в Росії, це навряд чи можна назвати рівноцінним підходом. Уряди, які обмежують свободу слова вдома, не повинні отримувати можливості практикувати «свободу пропаганди» закордоном. Натомість, ЄС варто надати доступ до своїх ринків для незалежних медіа з цих країн.

3. Розробка більш чіткого регулювання лобістських активностей. Є очевидна потреба зупинити процес  введення в оману європейських громадян, яким засновані Кремлем лобістські структури представляють як «незалежні мозкові центри». Лобісти мають бути названі лобістами, а оплачені тексти не повинні називатися «експертним аналізом».

4. Розвиток нульової толерантності щодо корупції в європейських медіа. Час від часу поважні європейські та американські медіа публікують статті, які є не набагато кращими за кремлівську пропаганду. Тут ідеться зовсім не про альтернативну точку зору, а про очевидну пропаганду, яка може бути створена експертом, який, скажімо, працює на певну компанію, що перебуває у власності Росії. Рівень корупції в Кремлі не залишає ЄС іншого вибору, окрім як створити більш жорсткі правила на медіа-ринку. Варто взяти до уваги також ідею створення спеціальних панелей із визнаних експертів, які б реагували на порушення медійного законодавства та професійних стандартів. Це може бути доволі складно – довести, що ті чи інші автори нелегально отримують винагороди за свої публікації, але це цілком можливо – довести, що та чи інша стаття має пропагандистський характер. Ще в середині ХХ сторіччя відомий американський дослідник Лассуелл успішно викривав нацистську пропаганду в американських газетах.

Нові медіа та нові можливості

5. Створення російськомовного медіа, яке б надавало альтернативну (щодо контрольованих Кремлем медіа) інформацію про Росію, та яке мовило б на російськомовну аудиторію по всьому світові, зі спеціальним фокусом на пострадянські країни. Це медіа має залучити журналістів, які мають досвід роботи саме в пострадянських країнах, а мовлення може здійснюватися паралельно через кабельні мережі, супутник та інтернет. Для кращого розуміння демократичного процесу на пострадянському просторі варто виробляти освітні програми, транслювати документальні фільми, присвячені перехідному періоду в Центральній та Східній Європі після розпаду СРСР. Варто також провести конкурс  на найцікавіші та найоригінальніші ідеї для такого медіа. Традиційні підходи є недостатніми.

При цьому, важливо зрозуміти, якими є ключі до успіху російської пропаганди та чому люди схильні їй вірити. Інакше значна кількість часу, грошей та зусиль може бути витрачена даремно, адже думка про те, що проблема полягає виключно в бракові доступу до альтернативних ресурсів інформації є помилковою. Ви можете зустріти людей, які десятками років живуть у ЄС, але при цьому вірять російській пропаганді. Тож, проблема не стільки у відсутності альтернативних джерел інформації, скільки в бракові комплексного підходу. Це не означає, що російськомовну альтернативу створювати не потрібно, але ця альтернатива має бути заснована на розумному, системному та ефективному підході, що вимагає розробки методології, уважного вивчення теорії масової комунікації, психології, залученням наукового потенціалу США, ЄС та сусідніх країн, а також Росії.

6. Створення у країнах Європейської політики сусідства додаткових корпунктів провідних видань. Це те, що справді вартує витрачання коштів. Неможливо зрозуміти, що ж насправді відбувається в Україні, Білорусі або Вірменії, якщо новини про ці країни готуються в московських редакціях. Те саме стосується локальних офісів американських та європейських «мозкових центрів». Навіть найбільш безсторонні російські експерти не можуть бездоганно орієнтуватися в українській або білоруській ситуації, відчувати локальні настрої і, так чи інакше, дивляться на ці країни з точки зору російських інтересів.

7. Забезпечити підтримкою проекти з верифікації інформації та викриття фейків і пропаганди в медіа. ЄС міг би створити єдиний координаційний центр для поєднання зусиль локальних ініціатив типу StopFake.org, їх підтримки та створення інших подібних локальних проектів.

8. Виховання медіаграмотності та нового покоління журналістів – це найдовший, але водночас найнадійніший шлях. В інформаційну добу медіаграмотність має бути включена до переліку обов’язкових шкільних предметів. Незалежно від наявності чи відсутності інформаційної агресії, кожен має отримати можливість здобути знання щодо того, як себе захистити від маніпуляцій у медіа, як відрізнити новини від пропаганди та як оцінювати інформацію критично. Журналістика у пострадянських країнах також має стати предметом для дискусії та реформування. Програми обміну та освіта, заснована на цінностях свободи слова та якості, досі важливі для журналістів пострадянських країн, а особливо для російської незалежної преси. Зміна медіаклімату, а також поява нового покоління журналістів, що працюють згідно зі стандартами сучасної журналістики – це необхідна передумова для подолання наслідків, а також попередження інформаційної війни.

 

«ОСНОВИ БЕЗПЕКИ ДЛЯ ПРАВОЗАХИСНИКІВ ТА ГРОМАДЯНСЬКИХ АКТИВІСТІВ». ТРЕНІНГ 12-14 ЧЕРВНЯ

1 Червня, 2014

У відповідь на те, що правозахисникам  та громадським діячам України доводиться вирішувати важкі завдання, пов’язані з моніторингом майбутніх виборів, організацією громадянських акцій, організацією інформаційного, медичного, правового  чи управлінського супроводу активних громадянських ініціатив на Сході, Півдні України та Криму, що на даний момент постійно супроводжується  ризиками і загрозами, ГО «Центр Громадянських Свобод», міжнародна організація «PACT» та міжнародний фонд захисту правозахисників «Front Line Defenders» проводять тренінг з організації захисту та безпеки правозахисників та громадянських активісті.

Захід відбудеться в м. Києві 13-15 червня 2014 року

Метою цього тренінгу є сприяння у поширенні навичок та знань, а також забезпечення додатковими інструментами, які можуть допомогти їм у вирішенні проблем особистої та організаційної безпеки , за допомогою тренінгу та навчальних матеріалів.

Тренінг включає в себе такі теми:

– оцінка ризику,
– аналіз загроз,
– дії в разі зазіхань на безпеку,
– цифрова безпеку (базовий рівень ),
– подолання стресу,
– розробка практичного плану щодо забезпечення безпеки, адаптованого під особисту ситуацію кожного правозахисника чи громадського активіста;
– розробка практичного плану безпеки організації .

Тренінг потребує активного включення учасників. В ньому використовуються техніки мозкового штурму, роботи в малих групах , розбору конкретних ситуацій, рольових ігор та дискусії.

Експерт тренінгу – Олександра Делеменчук – правозахисник, Координатор міжнародних програм ГО «ЦГС», міжнародний тренер з безпеки «Front Line Defenders». Брала участь у міжнародних місіях в Казахстані та Білорусії, так само координувала Громадський центр допомоги Грузії – в найважчі дна для громадян цих країн.

Щоб взяти участь у заході – необхідно заповнити онлайн-форму та пройти відбір

(https://docs.google.com/forms/d/1ah4hMr_WAEd-DO_XM2RMb3VsLIyZNSTDKfHqErvIQcw/viewform?sid&c=0&w=1&token)

Заявки приймаються до 12:00 год., 08 червня 2014 року

  Участь у заході є безкоштовною. Учасники забезпечуються роздатковими матеріалами. Іногороднім компенсуються транспортні витрати, забезпечується житло та харчування. Точне місце та більш детальну інформацію щодо проведення тренінгу буде повідомлене відібраним учасникам.

За додатковою інформацією щодо тренінгу просимо звертатися до Олександри Романцової (+38063 208 87 95, Aleksandra.romantsova@gmail.com).

Довідково:Тренінг реалізується в рамках навчальної програми у сфері захисту та безпеки «Front Line Defenders»

Результаты поиска:

Уряд має негайно вжити заходів, щоб відновити мовлення «UA: Першого»

28 Вересня, 2018

Ми, правозахисні, медійні організації та журналістська спільнота, закликаємо уряд негайно вжити заходів, щоб відновити мовлення телеканалу «UA: Перший» по всій території України.

Сьогодні, 25 вересня 2018 року, о 6:30 ранку Концерн радіомовлення, радіозв’язку та телебачення (Концерн РРТ), що надає послуги трансляції телевізійного сигналу Національній суспільній телерадіокомпанії України, повідомив НСТУ про припинення аналогової трансляції телепрограм каналу «UA: Перший» у зв’язку із заборгованістю. Для оплати всіх трансляцій НСТУ необхідно 330 млн грн на рік, проте виділено і передбачено в плані бюджетних асигнувань лише 54,7 млн грн. На сьогодні сума боргу перед Концерном РРТ складає близько 80 мільйонів грн. Така ситуація була абсолютно передбаченою, і ми розцінюємо урізання фінансування Суспільному як акт свідомого саботажу реформи і пряме втручання в незалежність і ефективність суспільного мовника.

Недофінансування Суспільного мовника не лише не дало оновити програмне наповнення каналів суспільного, що було ключовим завданням реформи, але й оновити морально застарілу техніку та привести до належного стану робочі приміщення та студійні комплекси, що не оновлювалися ще з 1990-х років. Відключення аналогового мовлення НСТУ позбавляє доступу до інформації ті населені пункти, де відсутнє цифрове мовлення, а також прикордонні, окуповані та прифронтові території України.

Нагадаємо, що відповідно до Закону «Про Суспільне телебачення і радіомовлення в Україні», бюджет Суспільного мовника має становити 0,2% видатків загального фонду Державного бюджету України за попередній рік. У 2017 році ПАТ «НСТУ» мала б отримати з бюджету 1,54 мільярда гривень, проте Міністерство фінансів урізало цю суму до неповного мільярда, а Верховна Рада зменшила до 776 мільйонів, тобто затвердила лише 50% цієї суми, внаслідок чого виникла величезна нестача коштів по всім незахищеним статтям витрат: виробництво, закупівля прав та трансляції програм, чим реформу було свідомо поставлено під удар.

Ми вважаємо, що зупинка мовлення Суспільного мовника ще більше підірве довіру населення як до самої реформи, так і до влади в цілому. Суспільство повинно мати можливість отримувати неупереджену інформацію — а НСТУ є єдиним в країні мовником, інформаційна політика вибудовується на засадах незалежності від держави, від олігархів, від приватних інтересів.

Створення суспільного мовника – не як формальної інституції, а як ефективно функціонуючої системи, що забезпечує інформаційні, культурні, освітні права громадян усіх національностей, – є одним з найдавніших і найважливіших зобов’язань України перед Радою Європи та Європейським Союзом.

Ми закликаємо Прем’єр-міністра України Володимира Гройсмана взяти на себе персональне зобов’язання щодо вирішення цієї проблеми: погасити борги НСТУ та відновити його мовлення по всій території України.

Закликаємо Президента України Петра Порошенка, як гаранта дотримання конституційних прав та свобод громадян, вжити все від нього залежне, аби захистити право громадян на свободу слова, отримання достовірної та незалежної інформації, необхідної їм для свідомого вибору.

Закликаємо Верховну Раду України ухвалили зміни до Держбюджету на 2018 рік і дофінансувати ПАТ «НСТУ» відповідно до закону.

ГО «Інститут масової інформації»

Центр громадянських свобод

Інститут демократії ім. Пилипа Орлика

ГО «Детектор медіа»

ГО «Громадське радіо»

Центр інформації про права людини

Комісія з журналістської етики

Національна спілка журналістів України

ГО «Платформа прав людини»

Центр демократії та верховенства права

Незалежна медійна рада

ГО «Громадське телебачення»

ЯК ЗАВАДИТИ РОСІЙСЬКІЙ ПРОПАГАНДІ ЗРУЙНУВАТИ ЄС?

4 Серпня, 2015

Як відомо, нещодавно банк Barclays закрив рахунки Міжнародного інформаційного агентства “Россия сегодня” в Великобританії. Фінансова установа пояснила це тим, що агентство може контролюватися Дмітрієм Кісєльовим, що перебуває в санкційному списку.

Останнім часом інформаційну війну Росії проти України та ЄС в Європі сприймають дедалі серйозніше. Одним зі свідчень стало створення відділу стратегічної комунікації у рамках відомства верховного представника ЄС із закордонних справ і політики безпеки, який має розробити та втілити комплекс заходів із протидії інформаційній війні проти Заходу.

Нещодавно Центр Громадянських Свобод і Євромайдан SOS спільно з чеською неурядовою організацією Людина в біді (People in Need), українською ініціативою StopFake.org за підтримки євро парламентарів із ЕРР провели в Європарламенті захід, присвячений протидії російській пропаганді. Головним завданням було не просто ще раз поговорити про проблему, а запропонувати шляхи її вирішення. Тому на заході були представлені рекомендації (публікуємо їх нижче), розроблені грузинським медійним експертом, постійним автором «Радіо Свобода» Олегом Панфіловим та українським експертом Михайлом Хильком. До речі, вони викликали доволі нервову реакцію серед європейських прихильників Путіна.

Під час заходу в Європарламенті ми поширювали серед гостей також брошуру (її англомовна версія – за посиланням), в якій проаналізовано, який шлях пройшла російська пропагандистська машина від елементу Чеченських воєн до, по суті, «зброї масового ураження» в Криму та на Донбасі, а також яким саме чином вона провокує масові порушення прав людини. У цій брошурі подані матеріали учасників заходу – голови правління Центру Громадянських Свобод Олександри Матвійчук, грузинського журналіста, медійного експерта Олега Панфілова, російського журналіста Аркадія Бабченка, головного редактора сайту StopFake.org Тетяни Матичак.

Моніторинг та регуляція

1. Створення та підтримка моніторингових груп для збору та аналізу інформації щодо рівня пропаганди, різноманітних  форм обмеження діяльності журналістів, маніпуляцій інформацією в медіа як у країнах-членах ЄС, так і в країнах Східного партнерства. Ці дослідження мають брати до уваги опитування, вимірювання громадської думки та інші інструменти для визначення впливу пропаганди, що продукується не лише медіа, а й різними лобістськими групами, що позиціонують себе як «незалежні експерти».

2. Створення команди юристів для розробки механізму обмеження здатності російських пропагандистських медіа діяти на території ЄС та країн Східного партнерства. Зокрема, має застосовуватися принцип відповідності. Якщо Кремль (або інші треті сторони) маніпулюють європейським принципом свободи слова, трансформуючи її в «свободу пропаганди» та обмежуючи можливості для європейських та американських медіа працювати в Росії, це навряд чи можна назвати рівноцінним підходом. Уряди, які обмежують свободу слова вдома, не повинні отримувати можливості практикувати «свободу пропаганди» закордоном. Натомість, ЄС варто надати доступ до своїх ринків для незалежних медіа з цих країн.

3. Розробка більш чіткого регулювання лобістських активностей. Є очевидна потреба зупинити процес  введення в оману європейських громадян, яким засновані Кремлем лобістські структури представляють як «незалежні мозкові центри». Лобісти мають бути названі лобістами, а оплачені тексти не повинні називатися «експертним аналізом».

4. Розвиток нульової толерантності щодо корупції в європейських медіа. Час від часу поважні європейські та американські медіа публікують статті, які є не набагато кращими за кремлівську пропаганду. Тут ідеться зовсім не про альтернативну точку зору, а про очевидну пропаганду, яка може бути створена експертом, який, скажімо, працює на певну компанію, що перебуває у власності Росії. Рівень корупції в Кремлі не залишає ЄС іншого вибору, окрім як створити більш жорсткі правила на медіа-ринку. Варто взяти до уваги також ідею створення спеціальних панелей із визнаних експертів, які б реагували на порушення медійного законодавства та професійних стандартів. Це може бути доволі складно – довести, що ті чи інші автори нелегально отримують винагороди за свої публікації, але це цілком можливо – довести, що та чи інша стаття має пропагандистський характер. Ще в середині ХХ сторіччя відомий американський дослідник Лассуелл успішно викривав нацистську пропаганду в американських газетах.

Нові медіа та нові можливості

5. Створення російськомовного медіа, яке б надавало альтернативну (щодо контрольованих Кремлем медіа) інформацію про Росію, та яке мовило б на російськомовну аудиторію по всьому світові, зі спеціальним фокусом на пострадянські країни. Це медіа має залучити журналістів, які мають досвід роботи саме в пострадянських країнах, а мовлення може здійснюватися паралельно через кабельні мережі, супутник та інтернет. Для кращого розуміння демократичного процесу на пострадянському просторі варто виробляти освітні програми, транслювати документальні фільми, присвячені перехідному періоду в Центральній та Східній Європі після розпаду СРСР. Варто також провести конкурс  на найцікавіші та найоригінальніші ідеї для такого медіа. Традиційні підходи є недостатніми.

При цьому, важливо зрозуміти, якими є ключі до успіху російської пропаганди та чому люди схильні їй вірити. Інакше значна кількість часу, грошей та зусиль може бути витрачена даремно, адже думка про те, що проблема полягає виключно в бракові доступу до альтернативних ресурсів інформації є помилковою. Ви можете зустріти людей, які десятками років живуть у ЄС, але при цьому вірять російській пропаганді. Тож, проблема не стільки у відсутності альтернативних джерел інформації, скільки в бракові комплексного підходу. Це не означає, що російськомовну альтернативу створювати не потрібно, але ця альтернатива має бути заснована на розумному, системному та ефективному підході, що вимагає розробки методології, уважного вивчення теорії масової комунікації, психології, залученням наукового потенціалу США, ЄС та сусідніх країн, а також Росії.

6. Створення у країнах Європейської політики сусідства додаткових корпунктів провідних видань. Це те, що справді вартує витрачання коштів. Неможливо зрозуміти, що ж насправді відбувається в Україні, Білорусі або Вірменії, якщо новини про ці країни готуються в московських редакціях. Те саме стосується локальних офісів американських та європейських «мозкових центрів». Навіть найбільш безсторонні російські експерти не можуть бездоганно орієнтуватися в українській або білоруській ситуації, відчувати локальні настрої і, так чи інакше, дивляться на ці країни з точки зору російських інтересів.

7. Забезпечити підтримкою проекти з верифікації інформації та викриття фейків і пропаганди в медіа. ЄС міг би створити єдиний координаційний центр для поєднання зусиль локальних ініціатив типу StopFake.org, їх підтримки та створення інших подібних локальних проектів.

8. Виховання медіаграмотності та нового покоління журналістів – це найдовший, але водночас найнадійніший шлях. В інформаційну добу медіаграмотність має бути включена до переліку обов’язкових шкільних предметів. Незалежно від наявності чи відсутності інформаційної агресії, кожен має отримати можливість здобути знання щодо того, як себе захистити від маніпуляцій у медіа, як відрізнити новини від пропаганди та як оцінювати інформацію критично. Журналістика у пострадянських країнах також має стати предметом для дискусії та реформування. Програми обміну та освіта, заснована на цінностях свободи слова та якості, досі важливі для журналістів пострадянських країн, а особливо для російської незалежної преси. Зміна медіаклімату, а також поява нового покоління журналістів, що працюють згідно зі стандартами сучасної журналістики – це необхідна передумова для подолання наслідків, а також попередження інформаційної війни.

 

«ОСНОВИ БЕЗПЕКИ ДЛЯ ПРАВОЗАХИСНИКІВ ТА ГРОМАДЯНСЬКИХ АКТИВІСТІВ». ТРЕНІНГ 12-14 ЧЕРВНЯ

1 Червня, 2014

У відповідь на те, що правозахисникам  та громадським діячам України доводиться вирішувати важкі завдання, пов’язані з моніторингом майбутніх виборів, організацією громадянських акцій, організацією інформаційного, медичного, правового  чи управлінського супроводу активних громадянських ініціатив на Сході, Півдні України та Криму, що на даний момент постійно супроводжується  ризиками і загрозами, ГО «Центр Громадянських Свобод», міжнародна організація «PACT» та міжнародний фонд захисту правозахисників «Front Line Defenders» проводять тренінг з організації захисту та безпеки правозахисників та громадянських активісті.

Захід відбудеться в м. Києві 13-15 червня 2014 року

Метою цього тренінгу є сприяння у поширенні навичок та знань, а також забезпечення додатковими інструментами, які можуть допомогти їм у вирішенні проблем особистої та організаційної безпеки , за допомогою тренінгу та навчальних матеріалів.

Тренінг включає в себе такі теми:

– оцінка ризику,
– аналіз загроз,
– дії в разі зазіхань на безпеку,
– цифрова безпеку (базовий рівень ),
– подолання стресу,
– розробка практичного плану щодо забезпечення безпеки, адаптованого під особисту ситуацію кожного правозахисника чи громадського активіста;
– розробка практичного плану безпеки організації .

Тренінг потребує активного включення учасників. В ньому використовуються техніки мозкового штурму, роботи в малих групах , розбору конкретних ситуацій, рольових ігор та дискусії.

Експерт тренінгу – Олександра Делеменчук – правозахисник, Координатор міжнародних програм ГО «ЦГС», міжнародний тренер з безпеки «Front Line Defenders». Брала участь у міжнародних місіях в Казахстані та Білорусії, так само координувала Громадський центр допомоги Грузії – в найважчі дна для громадян цих країн.

Щоб взяти участь у заході – необхідно заповнити онлайн-форму та пройти відбір

(https://docs.google.com/forms/d/1ah4hMr_WAEd-DO_XM2RMb3VsLIyZNSTDKfHqErvIQcw/viewform?sid&c=0&w=1&token)

Заявки приймаються до 12:00 год., 08 червня 2014 року

  Участь у заході є безкоштовною. Учасники забезпечуються роздатковими матеріалами. Іногороднім компенсуються транспортні витрати, забезпечується житло та харчування. Точне місце та більш детальну інформацію щодо проведення тренінгу буде повідомлене відібраним учасникам.

За додатковою інформацією щодо тренінгу просимо звертатися до Олександри Романцової (+38063 208 87 95, Aleksandra.romantsova@gmail.com).

Довідково:Тренінг реалізується в рамках навчальної програми у сфері захисту та безпеки «Front Line Defenders»

Результаты поиска:

Уряд має негайно вжити заходів, щоб відновити мовлення «UA: Першого»

28 Вересня, 2018

Ми, правозахисні, медійні організації та журналістська спільнота, закликаємо уряд негайно вжити заходів, щоб відновити мовлення телеканалу «UA: Перший» по всій території України.

Сьогодні, 25 вересня 2018 року, о 6:30 ранку Концерн радіомовлення, радіозв’язку та телебачення (Концерн РРТ), що надає послуги трансляції телевізійного сигналу Національній суспільній телерадіокомпанії України, повідомив НСТУ про припинення аналогової трансляції телепрограм каналу «UA: Перший» у зв’язку із заборгованістю. Для оплати всіх трансляцій НСТУ необхідно 330 млн грн на рік, проте виділено і передбачено в плані бюджетних асигнувань лише 54,7 млн грн. На сьогодні сума боргу перед Концерном РРТ складає близько 80 мільйонів грн. Така ситуація була абсолютно передбаченою, і ми розцінюємо урізання фінансування Суспільному як акт свідомого саботажу реформи і пряме втручання в незалежність і ефективність суспільного мовника.

Недофінансування Суспільного мовника не лише не дало оновити програмне наповнення каналів суспільного, що було ключовим завданням реформи, але й оновити морально застарілу техніку та привести до належного стану робочі приміщення та студійні комплекси, що не оновлювалися ще з 1990-х років. Відключення аналогового мовлення НСТУ позбавляє доступу до інформації ті населені пункти, де відсутнє цифрове мовлення, а також прикордонні, окуповані та прифронтові території України.

Нагадаємо, що відповідно до Закону «Про Суспільне телебачення і радіомовлення в Україні», бюджет Суспільного мовника має становити 0,2% видатків загального фонду Державного бюджету України за попередній рік. У 2017 році ПАТ «НСТУ» мала б отримати з бюджету 1,54 мільярда гривень, проте Міністерство фінансів урізало цю суму до неповного мільярда, а Верховна Рада зменшила до 776 мільйонів, тобто затвердила лише 50% цієї суми, внаслідок чого виникла величезна нестача коштів по всім незахищеним статтям витрат: виробництво, закупівля прав та трансляції програм, чим реформу було свідомо поставлено під удар.

Ми вважаємо, що зупинка мовлення Суспільного мовника ще більше підірве довіру населення як до самої реформи, так і до влади в цілому. Суспільство повинно мати можливість отримувати неупереджену інформацію — а НСТУ є єдиним в країні мовником, інформаційна політика вибудовується на засадах незалежності від держави, від олігархів, від приватних інтересів.

Створення суспільного мовника – не як формальної інституції, а як ефективно функціонуючої системи, що забезпечує інформаційні, культурні, освітні права громадян усіх національностей, – є одним з найдавніших і найважливіших зобов’язань України перед Радою Європи та Європейським Союзом.

Ми закликаємо Прем’єр-міністра України Володимира Гройсмана взяти на себе персональне зобов’язання щодо вирішення цієї проблеми: погасити борги НСТУ та відновити його мовлення по всій території України.

Закликаємо Президента України Петра Порошенка, як гаранта дотримання конституційних прав та свобод громадян, вжити все від нього залежне, аби захистити право громадян на свободу слова, отримання достовірної та незалежної інформації, необхідної їм для свідомого вибору.

Закликаємо Верховну Раду України ухвалили зміни до Держбюджету на 2018 рік і дофінансувати ПАТ «НСТУ» відповідно до закону.

ГО «Інститут масової інформації»

Центр громадянських свобод

Інститут демократії ім. Пилипа Орлика

ГО «Детектор медіа»

ГО «Громадське радіо»

Центр інформації про права людини

Комісія з журналістської етики

Національна спілка журналістів України

ГО «Платформа прав людини»

Центр демократії та верховенства права

Незалежна медійна рада

ГО «Громадське телебачення»

ЯК ЗАВАДИТИ РОСІЙСЬКІЙ ПРОПАГАНДІ ЗРУЙНУВАТИ ЄС?

4 Серпня, 2015

Як відомо, нещодавно банк Barclays закрив рахунки Міжнародного інформаційного агентства “Россия сегодня” в Великобританії. Фінансова установа пояснила це тим, що агентство може контролюватися Дмітрієм Кісєльовим, що перебуває в санкційному списку.

Останнім часом інформаційну війну Росії проти України та ЄС в Європі сприймають дедалі серйозніше. Одним зі свідчень стало створення відділу стратегічної комунікації у рамках відомства верховного представника ЄС із закордонних справ і політики безпеки, який має розробити та втілити комплекс заходів із протидії інформаційній війні проти Заходу.

Нещодавно Центр Громадянських Свобод і Євромайдан SOS спільно з чеською неурядовою організацією Людина в біді (People in Need), українською ініціативою StopFake.org за підтримки євро парламентарів із ЕРР провели в Європарламенті захід, присвячений протидії російській пропаганді. Головним завданням було не просто ще раз поговорити про проблему, а запропонувати шляхи її вирішення. Тому на заході були представлені рекомендації (публікуємо їх нижче), розроблені грузинським медійним експертом, постійним автором «Радіо Свобода» Олегом Панфіловим та українським експертом Михайлом Хильком. До речі, вони викликали доволі нервову реакцію серед європейських прихильників Путіна.

Під час заходу в Європарламенті ми поширювали серед гостей також брошуру (її англомовна версія – за посиланням), в якій проаналізовано, який шлях пройшла російська пропагандистська машина від елементу Чеченських воєн до, по суті, «зброї масового ураження» в Криму та на Донбасі, а також яким саме чином вона провокує масові порушення прав людини. У цій брошурі подані матеріали учасників заходу – голови правління Центру Громадянських Свобод Олександри Матвійчук, грузинського журналіста, медійного експерта Олега Панфілова, російського журналіста Аркадія Бабченка, головного редактора сайту StopFake.org Тетяни Матичак.

Моніторинг та регуляція

1. Створення та підтримка моніторингових груп для збору та аналізу інформації щодо рівня пропаганди, різноманітних  форм обмеження діяльності журналістів, маніпуляцій інформацією в медіа як у країнах-членах ЄС, так і в країнах Східного партнерства. Ці дослідження мають брати до уваги опитування, вимірювання громадської думки та інші інструменти для визначення впливу пропаганди, що продукується не лише медіа, а й різними лобістськими групами, що позиціонують себе як «незалежні експерти».

2. Створення команди юристів для розробки механізму обмеження здатності російських пропагандистських медіа діяти на території ЄС та країн Східного партнерства. Зокрема, має застосовуватися принцип відповідності. Якщо Кремль (або інші треті сторони) маніпулюють європейським принципом свободи слова, трансформуючи її в «свободу пропаганди» та обмежуючи можливості для європейських та американських медіа працювати в Росії, це навряд чи можна назвати рівноцінним підходом. Уряди, які обмежують свободу слова вдома, не повинні отримувати можливості практикувати «свободу пропаганди» закордоном. Натомість, ЄС варто надати доступ до своїх ринків для незалежних медіа з цих країн.

3. Розробка більш чіткого регулювання лобістських активностей. Є очевидна потреба зупинити процес  введення в оману європейських громадян, яким засновані Кремлем лобістські структури представляють як «незалежні мозкові центри». Лобісти мають бути названі лобістами, а оплачені тексти не повинні називатися «експертним аналізом».

4. Розвиток нульової толерантності щодо корупції в європейських медіа. Час від часу поважні європейські та американські медіа публікують статті, які є не набагато кращими за кремлівську пропаганду. Тут ідеться зовсім не про альтернативну точку зору, а про очевидну пропаганду, яка може бути створена експертом, який, скажімо, працює на певну компанію, що перебуває у власності Росії. Рівень корупції в Кремлі не залишає ЄС іншого вибору, окрім як створити більш жорсткі правила на медіа-ринку. Варто взяти до уваги також ідею створення спеціальних панелей із визнаних експертів, які б реагували на порушення медійного законодавства та професійних стандартів. Це може бути доволі складно – довести, що ті чи інші автори нелегально отримують винагороди за свої публікації, але це цілком можливо – довести, що та чи інша стаття має пропагандистський характер. Ще в середині ХХ сторіччя відомий американський дослідник Лассуелл успішно викривав нацистську пропаганду в американських газетах.

Нові медіа та нові можливості

5. Створення російськомовного медіа, яке б надавало альтернативну (щодо контрольованих Кремлем медіа) інформацію про Росію, та яке мовило б на російськомовну аудиторію по всьому світові, зі спеціальним фокусом на пострадянські країни. Це медіа має залучити журналістів, які мають досвід роботи саме в пострадянських країнах, а мовлення може здійснюватися паралельно через кабельні мережі, супутник та інтернет. Для кращого розуміння демократичного процесу на пострадянському просторі варто виробляти освітні програми, транслювати документальні фільми, присвячені перехідному періоду в Центральній та Східній Європі після розпаду СРСР. Варто також провести конкурс  на найцікавіші та найоригінальніші ідеї для такого медіа. Традиційні підходи є недостатніми.

При цьому, важливо зрозуміти, якими є ключі до успіху російської пропаганди та чому люди схильні їй вірити. Інакше значна кількість часу, грошей та зусиль може бути витрачена даремно, адже думка про те, що проблема полягає виключно в бракові доступу до альтернативних ресурсів інформації є помилковою. Ви можете зустріти людей, які десятками років живуть у ЄС, але при цьому вірять російській пропаганді. Тож, проблема не стільки у відсутності альтернативних джерел інформації, скільки в бракові комплексного підходу. Це не означає, що російськомовну альтернативу створювати не потрібно, але ця альтернатива має бути заснована на розумному, системному та ефективному підході, що вимагає розробки методології, уважного вивчення теорії масової комунікації, психології, залученням наукового потенціалу США, ЄС та сусідніх країн, а також Росії.

6. Створення у країнах Європейської політики сусідства додаткових корпунктів провідних видань. Це те, що справді вартує витрачання коштів. Неможливо зрозуміти, що ж насправді відбувається в Україні, Білорусі або Вірменії, якщо новини про ці країни готуються в московських редакціях. Те саме стосується локальних офісів американських та європейських «мозкових центрів». Навіть найбільш безсторонні російські експерти не можуть бездоганно орієнтуватися в українській або білоруській ситуації, відчувати локальні настрої і, так чи інакше, дивляться на ці країни з точки зору російських інтересів.

7. Забезпечити підтримкою проекти з верифікації інформації та викриття фейків і пропаганди в медіа. ЄС міг би створити єдиний координаційний центр для поєднання зусиль локальних ініціатив типу StopFake.org, їх підтримки та створення інших подібних локальних проектів.

8. Виховання медіаграмотності та нового покоління журналістів – це найдовший, але водночас найнадійніший шлях. В інформаційну добу медіаграмотність має бути включена до переліку обов’язкових шкільних предметів. Незалежно від наявності чи відсутності інформаційної агресії, кожен має отримати можливість здобути знання щодо того, як себе захистити від маніпуляцій у медіа, як відрізнити новини від пропаганди та як оцінювати інформацію критично. Журналістика у пострадянських країнах також має стати предметом для дискусії та реформування. Програми обміну та освіта, заснована на цінностях свободи слова та якості, досі важливі для журналістів пострадянських країн, а особливо для російської незалежної преси. Зміна медіаклімату, а також поява нового покоління журналістів, що працюють згідно зі стандартами сучасної журналістики – це необхідна передумова для подолання наслідків, а також попередження інформаційної війни.

 

«ОСНОВИ БЕЗПЕКИ ДЛЯ ПРАВОЗАХИСНИКІВ ТА ГРОМАДЯНСЬКИХ АКТИВІСТІВ». ТРЕНІНГ 12-14 ЧЕРВНЯ

1 Червня, 2014

У відповідь на те, що правозахисникам  та громадським діячам України доводиться вирішувати важкі завдання, пов’язані з моніторингом майбутніх виборів, організацією громадянських акцій, організацією інформаційного, медичного, правового  чи управлінського супроводу активних громадянських ініціатив на Сході, Півдні України та Криму, що на даний момент постійно супроводжується  ризиками і загрозами, ГО «Центр Громадянських Свобод», міжнародна організація «PACT» та міжнародний фонд захисту правозахисників «Front Line Defenders» проводять тренінг з організації захисту та безпеки правозахисників та громадянських активісті.

Захід відбудеться в м. Києві 13-15 червня 2014 року

Метою цього тренінгу є сприяння у поширенні навичок та знань, а також забезпечення додатковими інструментами, які можуть допомогти їм у вирішенні проблем особистої та організаційної безпеки , за допомогою тренінгу та навчальних матеріалів.

Тренінг включає в себе такі теми:

– оцінка ризику,
– аналіз загроз,
– дії в разі зазіхань на безпеку,
– цифрова безпеку (базовий рівень ),
– подолання стресу,
– розробка практичного плану щодо забезпечення безпеки, адаптованого під особисту ситуацію кожного правозахисника чи громадського активіста;
– розробка практичного плану безпеки організації .

Тренінг потребує активного включення учасників. В ньому використовуються техніки мозкового штурму, роботи в малих групах , розбору конкретних ситуацій, рольових ігор та дискусії.

Експерт тренінгу – Олександра Делеменчук – правозахисник, Координатор міжнародних програм ГО «ЦГС», міжнародний тренер з безпеки «Front Line Defenders». Брала участь у міжнародних місіях в Казахстані та Білорусії, так само координувала Громадський центр допомоги Грузії – в найважчі дна для громадян цих країн.

Щоб взяти участь у заході – необхідно заповнити онлайн-форму та пройти відбір

(https://docs.google.com/forms/d/1ah4hMr_WAEd-DO_XM2RMb3VsLIyZNSTDKfHqErvIQcw/viewform?sid&c=0&w=1&token)

Заявки приймаються до 12:00 год., 08 червня 2014 року

  Участь у заході є безкоштовною. Учасники забезпечуються роздатковими матеріалами. Іногороднім компенсуються транспортні витрати, забезпечується житло та харчування. Точне місце та більш детальну інформацію щодо проведення тренінгу буде повідомлене відібраним учасникам.

За додатковою інформацією щодо тренінгу просимо звертатися до Олександри Романцової (+38063 208 87 95, Aleksandra.romantsova@gmail.com).

Довідково:Тренінг реалізується в рамках навчальної програми у сфері захисту та безпеки «Front Line Defenders»

Результаты поиска:

Уряд має негайно вжити заходів, щоб відновити мовлення «UA: Першого»

28 Вересня, 2018

Ми, правозахисні, медійні організації та журналістська спільнота, закликаємо уряд негайно вжити заходів, щоб відновити мовлення телеканалу «UA: Перший» по всій території України.

Сьогодні, 25 вересня 2018 року, о 6:30 ранку Концерн радіомовлення, радіозв’язку та телебачення (Концерн РРТ), що надає послуги трансляції телевізійного сигналу Національній суспільній телерадіокомпанії України, повідомив НСТУ про припинення аналогової трансляції телепрограм каналу «UA: Перший» у зв’язку із заборгованістю. Для оплати всіх трансляцій НСТУ необхідно 330 млн грн на рік, проте виділено і передбачено в плані бюджетних асигнувань лише 54,7 млн грн. На сьогодні сума боргу перед Концерном РРТ складає близько 80 мільйонів грн. Така ситуація була абсолютно передбаченою, і ми розцінюємо урізання фінансування Суспільному як акт свідомого саботажу реформи і пряме втручання в незалежність і ефективність суспільного мовника.

Недофінансування Суспільного мовника не лише не дало оновити програмне наповнення каналів суспільного, що було ключовим завданням реформи, але й оновити морально застарілу техніку та привести до належного стану робочі приміщення та студійні комплекси, що не оновлювалися ще з 1990-х років. Відключення аналогового мовлення НСТУ позбавляє доступу до інформації ті населені пункти, де відсутнє цифрове мовлення, а також прикордонні, окуповані та прифронтові території України.

Нагадаємо, що відповідно до Закону «Про Суспільне телебачення і радіомовлення в Україні», бюджет Суспільного мовника має становити 0,2% видатків загального фонду Державного бюджету України за попередній рік. У 2017 році ПАТ «НСТУ» мала б отримати з бюджету 1,54 мільярда гривень, проте Міністерство фінансів урізало цю суму до неповного мільярда, а Верховна Рада зменшила до 776 мільйонів, тобто затвердила лише 50% цієї суми, внаслідок чого виникла величезна нестача коштів по всім незахищеним статтям витрат: виробництво, закупівля прав та трансляції програм, чим реформу було свідомо поставлено під удар.

Ми вважаємо, що зупинка мовлення Суспільного мовника ще більше підірве довіру населення як до самої реформи, так і до влади в цілому. Суспільство повинно мати можливість отримувати неупереджену інформацію — а НСТУ є єдиним в країні мовником, інформаційна політика вибудовується на засадах незалежності від держави, від олігархів, від приватних інтересів.

Створення суспільного мовника – не як формальної інституції, а як ефективно функціонуючої системи, що забезпечує інформаційні, культурні, освітні права громадян усіх національностей, – є одним з найдавніших і найважливіших зобов’язань України перед Радою Європи та Європейським Союзом.

Ми закликаємо Прем’єр-міністра України Володимира Гройсмана взяти на себе персональне зобов’язання щодо вирішення цієї проблеми: погасити борги НСТУ та відновити його мовлення по всій території України.

Закликаємо Президента України Петра Порошенка, як гаранта дотримання конституційних прав та свобод громадян, вжити все від нього залежне, аби захистити право громадян на свободу слова, отримання достовірної та незалежної інформації, необхідної їм для свідомого вибору.

Закликаємо Верховну Раду України ухвалили зміни до Держбюджету на 2018 рік і дофінансувати ПАТ «НСТУ» відповідно до закону.

ГО «Інститут масової інформації»

Центр громадянських свобод

Інститут демократії ім. Пилипа Орлика

ГО «Детектор медіа»

ГО «Громадське радіо»

Центр інформації про права людини

Комісія з журналістської етики

Національна спілка журналістів України

ГО «Платформа прав людини»

Центр демократії та верховенства права

Незалежна медійна рада

ГО «Громадське телебачення»

ЯК ЗАВАДИТИ РОСІЙСЬКІЙ ПРОПАГАНДІ ЗРУЙНУВАТИ ЄС?

4 Серпня, 2015

Як відомо, нещодавно банк Barclays закрив рахунки Міжнародного інформаційного агентства “Россия сегодня” в Великобританії. Фінансова установа пояснила це тим, що агентство може контролюватися Дмітрієм Кісєльовим, що перебуває в санкційному списку.

Останнім часом інформаційну війну Росії проти України та ЄС в Європі сприймають дедалі серйозніше. Одним зі свідчень стало створення відділу стратегічної комунікації у рамках відомства верховного представника ЄС із закордонних справ і політики безпеки, який має розробити та втілити комплекс заходів із протидії інформаційній війні проти Заходу.

Нещодавно Центр Громадянських Свобод і Євромайдан SOS спільно з чеською неурядовою організацією Людина в біді (People in Need), українською ініціативою StopFake.org за підтримки євро парламентарів із ЕРР провели в Європарламенті захід, присвячений протидії російській пропаганді. Головним завданням було не просто ще раз поговорити про проблему, а запропонувати шляхи її вирішення. Тому на заході були представлені рекомендації (публікуємо їх нижче), розроблені грузинським медійним експертом, постійним автором «Радіо Свобода» Олегом Панфіловим та українським експертом Михайлом Хильком. До речі, вони викликали доволі нервову реакцію серед європейських прихильників Путіна.

Під час заходу в Європарламенті ми поширювали серед гостей також брошуру (її англомовна версія – за посиланням), в якій проаналізовано, який шлях пройшла російська пропагандистська машина від елементу Чеченських воєн до, по суті, «зброї масового ураження» в Криму та на Донбасі, а також яким саме чином вона провокує масові порушення прав людини. У цій брошурі подані матеріали учасників заходу – голови правління Центру Громадянських Свобод Олександри Матвійчук, грузинського журналіста, медійного експерта Олега Панфілова, російського журналіста Аркадія Бабченка, головного редактора сайту StopFake.org Тетяни Матичак.

Моніторинг та регуляція

1. Створення та підтримка моніторингових груп для збору та аналізу інформації щодо рівня пропаганди, різноманітних  форм обмеження діяльності журналістів, маніпуляцій інформацією в медіа як у країнах-членах ЄС, так і в країнах Східного партнерства. Ці дослідження мають брати до уваги опитування, вимірювання громадської думки та інші інструменти для визначення впливу пропаганди, що продукується не лише медіа, а й різними лобістськими групами, що позиціонують себе як «незалежні експерти».

2. Створення команди юристів для розробки механізму обмеження здатності російських пропагандистських медіа діяти на території ЄС та країн Східного партнерства. Зокрема, має застосовуватися принцип відповідності. Якщо Кремль (або інші треті сторони) маніпулюють європейським принципом свободи слова, трансформуючи її в «свободу пропаганди» та обмежуючи можливості для європейських та американських медіа працювати в Росії, це навряд чи можна назвати рівноцінним підходом. Уряди, які обмежують свободу слова вдома, не повинні отримувати можливості практикувати «свободу пропаганди» закордоном. Натомість, ЄС варто надати доступ до своїх ринків для незалежних медіа з цих країн.

3. Розробка більш чіткого регулювання лобістських активностей. Є очевидна потреба зупинити процес  введення в оману європейських громадян, яким засновані Кремлем лобістські структури представляють як «незалежні мозкові центри». Лобісти мають бути названі лобістами, а оплачені тексти не повинні називатися «експертним аналізом».

4. Розвиток нульової толерантності щодо корупції в європейських медіа. Час від часу поважні європейські та американські медіа публікують статті, які є не набагато кращими за кремлівську пропаганду. Тут ідеться зовсім не про альтернативну точку зору, а про очевидну пропаганду, яка може бути створена експертом, який, скажімо, працює на певну компанію, що перебуває у власності Росії. Рівень корупції в Кремлі не залишає ЄС іншого вибору, окрім як створити більш жорсткі правила на медіа-ринку. Варто взяти до уваги також ідею створення спеціальних панелей із визнаних експертів, які б реагували на порушення медійного законодавства та професійних стандартів. Це може бути доволі складно – довести, що ті чи інші автори нелегально отримують винагороди за свої публікації, але це цілком можливо – довести, що та чи інша стаття має пропагандистський характер. Ще в середині ХХ сторіччя відомий американський дослідник Лассуелл успішно викривав нацистську пропаганду в американських газетах.

Нові медіа та нові можливості

5. Створення російськомовного медіа, яке б надавало альтернативну (щодо контрольованих Кремлем медіа) інформацію про Росію, та яке мовило б на російськомовну аудиторію по всьому світові, зі спеціальним фокусом на пострадянські країни. Це медіа має залучити журналістів, які мають досвід роботи саме в пострадянських країнах, а мовлення може здійснюватися паралельно через кабельні мережі, супутник та інтернет. Для кращого розуміння демократичного процесу на пострадянському просторі варто виробляти освітні програми, транслювати документальні фільми, присвячені перехідному періоду в Центральній та Східній Європі після розпаду СРСР. Варто також провести конкурс  на найцікавіші та найоригінальніші ідеї для такого медіа. Традиційні підходи є недостатніми.

При цьому, важливо зрозуміти, якими є ключі до успіху російської пропаганди та чому люди схильні їй вірити. Інакше значна кількість часу, грошей та зусиль може бути витрачена даремно, адже думка про те, що проблема полягає виключно в бракові доступу до альтернативних ресурсів інформації є помилковою. Ви можете зустріти людей, які десятками років живуть у ЄС, але при цьому вірять російській пропаганді. Тож, проблема не стільки у відсутності альтернативних джерел інформації, скільки в бракові комплексного підходу. Це не означає, що російськомовну альтернативу створювати не потрібно, але ця альтернатива має бути заснована на розумному, системному та ефективному підході, що вимагає розробки методології, уважного вивчення теорії масової комунікації, психології, залученням наукового потенціалу США, ЄС та сусідніх країн, а також Росії.

6. Створення у країнах Європейської політики сусідства додаткових корпунктів провідних видань. Це те, що справді вартує витрачання коштів. Неможливо зрозуміти, що ж насправді відбувається в Україні, Білорусі або Вірменії, якщо новини про ці країни готуються в московських редакціях. Те саме стосується локальних офісів американських та європейських «мозкових центрів». Навіть найбільш безсторонні російські експерти не можуть бездоганно орієнтуватися в українській або білоруській ситуації, відчувати локальні настрої і, так чи інакше, дивляться на ці країни з точки зору російських інтересів.

7. Забезпечити підтримкою проекти з верифікації інформації та викриття фейків і пропаганди в медіа. ЄС міг би створити єдиний координаційний центр для поєднання зусиль локальних ініціатив типу StopFake.org, їх підтримки та створення інших подібних локальних проектів.

8. Виховання медіаграмотності та нового покоління журналістів – це найдовший, але водночас найнадійніший шлях. В інформаційну добу медіаграмотність має бути включена до переліку обов’язкових шкільних предметів. Незалежно від наявності чи відсутності інформаційної агресії, кожен має отримати можливість здобути знання щодо того, як себе захистити від маніпуляцій у медіа, як відрізнити новини від пропаганди та як оцінювати інформацію критично. Журналістика у пострадянських країнах також має стати предметом для дискусії та реформування. Програми обміну та освіта, заснована на цінностях свободи слова та якості, досі важливі для журналістів пострадянських країн, а особливо для російської незалежної преси. Зміна медіаклімату, а також поява нового покоління журналістів, що працюють згідно зі стандартами сучасної журналістики – це необхідна передумова для подолання наслідків, а також попередження інформаційної війни.

 

«ОСНОВИ БЕЗПЕКИ ДЛЯ ПРАВОЗАХИСНИКІВ ТА ГРОМАДЯНСЬКИХ АКТИВІСТІВ». ТРЕНІНГ 12-14 ЧЕРВНЯ

1 Червня, 2014

У відповідь на те, що правозахисникам  та громадським діячам України доводиться вирішувати важкі завдання, пов’язані з моніторингом майбутніх виборів, організацією громадянських акцій, організацією інформаційного, медичного, правового  чи управлінського супроводу активних громадянських ініціатив на Сході, Півдні України та Криму, що на даний момент постійно супроводжується  ризиками і загрозами, ГО «Центр Громадянських Свобод», міжнародна організація «PACT» та міжнародний фонд захисту правозахисників «Front Line Defenders» проводять тренінг з організації захисту та безпеки правозахисників та громадянських активісті.

Захід відбудеться в м. Києві 13-15 червня 2014 року

Метою цього тренінгу є сприяння у поширенні навичок та знань, а також забезпечення додатковими інструментами, які можуть допомогти їм у вирішенні проблем особистої та організаційної безпеки , за допомогою тренінгу та навчальних матеріалів.

Тренінг включає в себе такі теми:

– оцінка ризику,
– аналіз загроз,
– дії в разі зазіхань на безпеку,
– цифрова безпеку (базовий рівень ),
– подолання стресу,
– розробка практичного плану щодо забезпечення безпеки, адаптованого під особисту ситуацію кожного правозахисника чи громадського активіста;
– розробка практичного плану безпеки організації .

Тренінг потребує активного включення учасників. В ньому використовуються техніки мозкового штурму, роботи в малих групах , розбору конкретних ситуацій, рольових ігор та дискусії.

Експерт тренінгу – Олександра Делеменчук – правозахисник, Координатор міжнародних програм ГО «ЦГС», міжнародний тренер з безпеки «Front Line Defenders». Брала участь у міжнародних місіях в Казахстані та Білорусії, так само координувала Громадський центр допомоги Грузії – в найважчі дна для громадян цих країн.

Щоб взяти участь у заході – необхідно заповнити онлайн-форму та пройти відбір

(https://docs.google.com/forms/d/1ah4hMr_WAEd-DO_XM2RMb3VsLIyZNSTDKfHqErvIQcw/viewform?sid&c=0&w=1&token)

Заявки приймаються до 12:00 год., 08 червня 2014 року

  Участь у заході є безкоштовною. Учасники забезпечуються роздатковими матеріалами. Іногороднім компенсуються транспортні витрати, забезпечується житло та харчування. Точне місце та більш детальну інформацію щодо проведення тренінгу буде повідомлене відібраним учасникам.

За додатковою інформацією щодо тренінгу просимо звертатися до Олександри Романцової (+38063 208 87 95, Aleksandra.romantsova@gmail.com).

Довідково:Тренінг реалізується в рамках навчальної програми у сфері захисту та безпеки «Front Line Defenders»

Результаты поиска:

Уряд має негайно вжити заходів, щоб відновити мовлення «UA: Першого»

28 Вересня, 2018

Ми, правозахисні, медійні організації та журналістська спільнота, закликаємо уряд негайно вжити заходів, щоб відновити мовлення телеканалу «UA: Перший» по всій території України.

Сьогодні, 25 вересня 2018 року, о 6:30 ранку Концерн радіомовлення, радіозв’язку та телебачення (Концерн РРТ), що надає послуги трансляції телевізійного сигналу Національній суспільній телерадіокомпанії України, повідомив НСТУ про припинення аналогової трансляції телепрограм каналу «UA: Перший» у зв’язку із заборгованістю. Для оплати всіх трансляцій НСТУ необхідно 330 млн грн на рік, проте виділено і передбачено в плані бюджетних асигнувань лише 54,7 млн грн. На сьогодні сума боргу перед Концерном РРТ складає близько 80 мільйонів грн. Така ситуація була абсолютно передбаченою, і ми розцінюємо урізання фінансування Суспільному як акт свідомого саботажу реформи і пряме втручання в незалежність і ефективність суспільного мовника.

Недофінансування Суспільного мовника не лише не дало оновити програмне наповнення каналів суспільного, що було ключовим завданням реформи, але й оновити морально застарілу техніку та привести до належного стану робочі приміщення та студійні комплекси, що не оновлювалися ще з 1990-х років. Відключення аналогового мовлення НСТУ позбавляє доступу до інформації ті населені пункти, де відсутнє цифрове мовлення, а також прикордонні, окуповані та прифронтові території України.

Нагадаємо, що відповідно до Закону «Про Суспільне телебачення і радіомовлення в Україні», бюджет Суспільного мовника має становити 0,2% видатків загального фонду Державного бюджету України за попередній рік. У 2017 році ПАТ «НСТУ» мала б отримати з бюджету 1,54 мільярда гривень, проте Міністерство фінансів урізало цю суму до неповного мільярда, а Верховна Рада зменшила до 776 мільйонів, тобто затвердила лише 50% цієї суми, внаслідок чого виникла величезна нестача коштів по всім незахищеним статтям витрат: виробництво, закупівля прав та трансляції програм, чим реформу було свідомо поставлено під удар.

Ми вважаємо, що зупинка мовлення Суспільного мовника ще більше підірве довіру населення як до самої реформи, так і до влади в цілому. Суспільство повинно мати можливість отримувати неупереджену інформацію — а НСТУ є єдиним в країні мовником, інформаційна політика вибудовується на засадах незалежності від держави, від олігархів, від приватних інтересів.

Створення суспільного мовника – не як формальної інституції, а як ефективно функціонуючої системи, що забезпечує інформаційні, культурні, освітні права громадян усіх національностей, – є одним з найдавніших і найважливіших зобов’язань України перед Радою Європи та Європейським Союзом.

Ми закликаємо Прем’єр-міністра України Володимира Гройсмана взяти на себе персональне зобов’язання щодо вирішення цієї проблеми: погасити борги НСТУ та відновити його мовлення по всій території України.

Закликаємо Президента України Петра Порошенка, як гаранта дотримання конституційних прав та свобод громадян, вжити все від нього залежне, аби захистити право громадян на свободу слова, отримання достовірної та незалежної інформації, необхідної їм для свідомого вибору.

Закликаємо Верховну Раду України ухвалили зміни до Держбюджету на 2018 рік і дофінансувати ПАТ «НСТУ» відповідно до закону.

ГО «Інститут масової інформації»

Центр громадянських свобод

Інститут демократії ім. Пилипа Орлика

ГО «Детектор медіа»

ГО «Громадське радіо»

Центр інформації про права людини

Комісія з журналістської етики

Національна спілка журналістів України

ГО «Платформа прав людини»

Центр демократії та верховенства права

Незалежна медійна рада

ГО «Громадське телебачення»

ЯК ЗАВАДИТИ РОСІЙСЬКІЙ ПРОПАГАНДІ ЗРУЙНУВАТИ ЄС?

4 Серпня, 2015

Як відомо, нещодавно банк Barclays закрив рахунки Міжнародного інформаційного агентства “Россия сегодня” в Великобританії. Фінансова установа пояснила це тим, що агентство може контролюватися Дмітрієм Кісєльовим, що перебуває в санкційному списку.

Останнім часом інформаційну війну Росії проти України та ЄС в Європі сприймають дедалі серйозніше. Одним зі свідчень стало створення відділу стратегічної комунікації у рамках відомства верховного представника ЄС із закордонних справ і політики безпеки, який має розробити та втілити комплекс заходів із протидії інформаційній війні проти Заходу.

Нещодавно Центр Громадянських Свобод і Євромайдан SOS спільно з чеською неурядовою організацією Людина в біді (People in Need), українською ініціативою StopFake.org за підтримки євро парламентарів із ЕРР провели в Європарламенті захід, присвячений протидії російській пропаганді. Головним завданням було не просто ще раз поговорити про проблему, а запропонувати шляхи її вирішення. Тому на заході були представлені рекомендації (публікуємо їх нижче), розроблені грузинським медійним експертом, постійним автором «Радіо Свобода» Олегом Панфіловим та українським експертом Михайлом Хильком. До речі, вони викликали доволі нервову реакцію серед європейських прихильників Путіна.

Під час заходу в Європарламенті ми поширювали серед гостей також брошуру (її англомовна версія – за посиланням), в якій проаналізовано, який шлях пройшла російська пропагандистська машина від елементу Чеченських воєн до, по суті, «зброї масового ураження» в Криму та на Донбасі, а також яким саме чином вона провокує масові порушення прав людини. У цій брошурі подані матеріали учасників заходу – голови правління Центру Громадянських Свобод Олександри Матвійчук, грузинського журналіста, медійного експерта Олега Панфілова, російського журналіста Аркадія Бабченка, головного редактора сайту StopFake.org Тетяни Матичак.

Моніторинг та регуляція

1. Створення та підтримка моніторингових груп для збору та аналізу інформації щодо рівня пропаганди, різноманітних  форм обмеження діяльності журналістів, маніпуляцій інформацією в медіа як у країнах-членах ЄС, так і в країнах Східного партнерства. Ці дослідження мають брати до уваги опитування, вимірювання громадської думки та інші інструменти для визначення впливу пропаганди, що продукується не лише медіа, а й різними лобістськими групами, що позиціонують себе як «незалежні експерти».

2. Створення команди юристів для розробки механізму обмеження здатності російських пропагандистських медіа діяти на території ЄС та країн Східного партнерства. Зокрема, має застосовуватися принцип відповідності. Якщо Кремль (або інші треті сторони) маніпулюють європейським принципом свободи слова, трансформуючи її в «свободу пропаганди» та обмежуючи можливості для європейських та американських медіа працювати в Росії, це навряд чи можна назвати рівноцінним підходом. Уряди, які обмежують свободу слова вдома, не повинні отримувати можливості практикувати «свободу пропаганди» закордоном. Натомість, ЄС варто надати доступ до своїх ринків для незалежних медіа з цих країн.

3. Розробка більш чіткого регулювання лобістських активностей. Є очевидна потреба зупинити процес  введення в оману європейських громадян, яким засновані Кремлем лобістські структури представляють як «незалежні мозкові центри». Лобісти мають бути названі лобістами, а оплачені тексти не повинні називатися «експертним аналізом».

4. Розвиток нульової толерантності щодо корупції в європейських медіа. Час від часу поважні європейські та американські медіа публікують статті, які є не набагато кращими за кремлівську пропаганду. Тут ідеться зовсім не про альтернативну точку зору, а про очевидну пропаганду, яка може бути створена експертом, який, скажімо, працює на певну компанію, що перебуває у власності Росії. Рівень корупції в Кремлі не залишає ЄС іншого вибору, окрім як створити більш жорсткі правила на медіа-ринку. Варто взяти до уваги також ідею створення спеціальних панелей із визнаних експертів, які б реагували на порушення медійного законодавства та професійних стандартів. Це може бути доволі складно – довести, що ті чи інші автори нелегально отримують винагороди за свої публікації, але це цілком можливо – довести, що та чи інша стаття має пропагандистський характер. Ще в середині ХХ сторіччя відомий американський дослідник Лассуелл успішно викривав нацистську пропаганду в американських газетах.

Нові медіа та нові можливості

5. Створення російськомовного медіа, яке б надавало альтернативну (щодо контрольованих Кремлем медіа) інформацію про Росію, та яке мовило б на російськомовну аудиторію по всьому світові, зі спеціальним фокусом на пострадянські країни. Це медіа має залучити журналістів, які мають досвід роботи саме в пострадянських країнах, а мовлення може здійснюватися паралельно через кабельні мережі, супутник та інтернет. Для кращого розуміння демократичного процесу на пострадянському просторі варто виробляти освітні програми, транслювати документальні фільми, присвячені перехідному періоду в Центральній та Східній Європі після розпаду СРСР. Варто також провести конкурс  на найцікавіші та найоригінальніші ідеї для такого медіа. Традиційні підходи є недостатніми.

При цьому, важливо зрозуміти, якими є ключі до успіху російської пропаганди та чому люди схильні їй вірити. Інакше значна кількість часу, грошей та зусиль може бути витрачена даремно, адже думка про те, що проблема полягає виключно в бракові доступу до альтернативних ресурсів інформації є помилковою. Ви можете зустріти людей, які десятками років живуть у ЄС, але при цьому вірять російській пропаганді. Тож, проблема не стільки у відсутності альтернативних джерел інформації, скільки в бракові комплексного підходу. Це не означає, що російськомовну альтернативу створювати не потрібно, але ця альтернатива має бути заснована на розумному, системному та ефективному підході, що вимагає розробки методології, уважного вивчення теорії масової комунікації, психології, залученням наукового потенціалу США, ЄС та сусідніх країн, а також Росії.

6. Створення у країнах Європейської політики сусідства додаткових корпунктів провідних видань. Це те, що справді вартує витрачання коштів. Неможливо зрозуміти, що ж насправді відбувається в Україні, Білорусі або Вірменії, якщо новини про ці країни готуються в московських редакціях. Те саме стосується локальних офісів американських та європейських «мозкових центрів». Навіть найбільш безсторонні російські експерти не можуть бездоганно орієнтуватися в українській або білоруській ситуації, відчувати локальні настрої і, так чи інакше, дивляться на ці країни з точки зору російських інтересів.

7. Забезпечити підтримкою проекти з верифікації інформації та викриття фейків і пропаганди в медіа. ЄС міг би створити єдиний координаційний центр для поєднання зусиль локальних ініціатив типу StopFake.org, їх підтримки та створення інших подібних локальних проектів.

8. Виховання медіаграмотності та нового покоління журналістів – це найдовший, але водночас найнадійніший шлях. В інформаційну добу медіаграмотність має бути включена до переліку обов’язкових шкільних предметів. Незалежно від наявності чи відсутності інформаційної агресії, кожен має отримати можливість здобути знання щодо того, як себе захистити від маніпуляцій у медіа, як відрізнити новини від пропаганди та як оцінювати інформацію критично. Журналістика у пострадянських країнах також має стати предметом для дискусії та реформування. Програми обміну та освіта, заснована на цінностях свободи слова та якості, досі важливі для журналістів пострадянських країн, а особливо для російської незалежної преси. Зміна медіаклімату, а також поява нового покоління журналістів, що працюють згідно зі стандартами сучасної журналістики – це необхідна передумова для подолання наслідків, а також попередження інформаційної війни.

 

«ОСНОВИ БЕЗПЕКИ ДЛЯ ПРАВОЗАХИСНИКІВ ТА ГРОМАДЯНСЬКИХ АКТИВІСТІВ». ТРЕНІНГ 12-14 ЧЕРВНЯ

1 Червня, 2014

У відповідь на те, що правозахисникам  та громадським діячам України доводиться вирішувати важкі завдання, пов’язані з моніторингом майбутніх виборів, організацією громадянських акцій, організацією інформаційного, медичного, правового  чи управлінського супроводу активних громадянських ініціатив на Сході, Півдні України та Криму, що на даний момент постійно супроводжується  ризиками і загрозами, ГО «Центр Громадянських Свобод», міжнародна організація «PACT» та міжнародний фонд захисту правозахисників «Front Line Defenders» проводять тренінг з організації захисту та безпеки правозахисників та громадянських активісті.

Захід відбудеться в м. Києві 13-15 червня 2014 року

Метою цього тренінгу є сприяння у поширенні навичок та знань, а також забезпечення додатковими інструментами, які можуть допомогти їм у вирішенні проблем особистої та організаційної безпеки , за допомогою тренінгу та навчальних матеріалів.

Тренінг включає в себе такі теми:

– оцінка ризику,
– аналіз загроз,
– дії в разі зазіхань на безпеку,
– цифрова безпеку (базовий рівень ),
– подолання стресу,
– розробка практичного плану щодо забезпечення безпеки, адаптованого під особисту ситуацію кожного правозахисника чи громадського активіста;
– розробка практичного плану безпеки організації .

Тренінг потребує активного включення учасників. В ньому використовуються техніки мозкового штурму, роботи в малих групах , розбору конкретних ситуацій, рольових ігор та дискусії.

Експерт тренінгу – Олександра Делеменчук – правозахисник, Координатор міжнародних програм ГО «ЦГС», міжнародний тренер з безпеки «Front Line Defenders». Брала участь у міжнародних місіях в Казахстані та Білорусії, так само координувала Громадський центр допомоги Грузії – в найважчі дна для громадян цих країн.

Щоб взяти участь у заході – необхідно заповнити онлайн-форму та пройти відбір

(https://docs.google.com/forms/d/1ah4hMr_WAEd-DO_XM2RMb3VsLIyZNSTDKfHqErvIQcw/viewform?sid&c=0&w=1&token)

Заявки приймаються до 12:00 год., 08 червня 2014 року

  Участь у заході є безкоштовною. Учасники забезпечуються роздатковими матеріалами. Іногороднім компенсуються транспортні витрати, забезпечується житло та харчування. Точне місце та більш детальну інформацію щодо проведення тренінгу буде повідомлене відібраним учасникам.

За додатковою інформацією щодо тренінгу просимо звертатися до Олександри Романцової (+38063 208 87 95, Aleksandra.romantsova@gmail.com).

Довідково:Тренінг реалізується в рамках навчальної програми у сфері захисту та безпеки «Front Line Defenders»

Результаты поиска:

Уряд має негайно вжити заходів, щоб відновити мовлення «UA: Першого»

28 Вересня, 2018

Ми, правозахисні, медійні організації та журналістська спільнота, закликаємо уряд негайно вжити заходів, щоб відновити мовлення телеканалу «UA: Перший» по всій території України.

Сьогодні, 25 вересня 2018 року, о 6:30 ранку Концерн радіомовлення, радіозв’язку та телебачення (Концерн РРТ), що надає послуги трансляції телевізійного сигналу Національній суспільній телерадіокомпанії України, повідомив НСТУ про припинення аналогової трансляції телепрограм каналу «UA: Перший» у зв’язку із заборгованістю. Для оплати всіх трансляцій НСТУ необхідно 330 млн грн на рік, проте виділено і передбачено в плані бюджетних асигнувань лише 54,7 млн грн. На сьогодні сума боргу перед Концерном РРТ складає близько 80 мільйонів грн. Така ситуація була абсолютно передбаченою, і ми розцінюємо урізання фінансування Суспільному як акт свідомого саботажу реформи і пряме втручання в незалежність і ефективність суспільного мовника.

Недофінансування Суспільного мовника не лише не дало оновити програмне наповнення каналів суспільного, що було ключовим завданням реформи, але й оновити морально застарілу техніку та привести до належного стану робочі приміщення та студійні комплекси, що не оновлювалися ще з 1990-х років. Відключення аналогового мовлення НСТУ позбавляє доступу до інформації ті населені пункти, де відсутнє цифрове мовлення, а також прикордонні, окуповані та прифронтові території України.

Нагадаємо, що відповідно до Закону «Про Суспільне телебачення і радіомовлення в Україні», бюджет Суспільного мовника має становити 0,2% видатків загального фонду Державного бюджету України за попередній рік. У 2017 році ПАТ «НСТУ» мала б отримати з бюджету 1,54 мільярда гривень, проте Міністерство фінансів урізало цю суму до неповного мільярда, а Верховна Рада зменшила до 776 мільйонів, тобто затвердила лише 50% цієї суми, внаслідок чого виникла величезна нестача коштів по всім незахищеним статтям витрат: виробництво, закупівля прав та трансляції програм, чим реформу було свідомо поставлено під удар.

Ми вважаємо, що зупинка мовлення Суспільного мовника ще більше підірве довіру населення як до самої реформи, так і до влади в цілому. Суспільство повинно мати можливість отримувати неупереджену інформацію — а НСТУ є єдиним в країні мовником, інформаційна політика вибудовується на засадах незалежності від держави, від олігархів, від приватних інтересів.

Створення суспільного мовника – не як формальної інституції, а як ефективно функціонуючої системи, що забезпечує інформаційні, культурні, освітні права громадян усіх національностей, – є одним з найдавніших і найважливіших зобов’язань України перед Радою Європи та Європейським Союзом.

Ми закликаємо Прем’єр-міністра України Володимира Гройсмана взяти на себе персональне зобов’язання щодо вирішення цієї проблеми: погасити борги НСТУ та відновити його мовлення по всій території України.

Закликаємо Президента України Петра Порошенка, як гаранта дотримання конституційних прав та свобод громадян, вжити все від нього залежне, аби захистити право громадян на свободу слова, отримання достовірної та незалежної інформації, необхідної їм для свідомого вибору.

Закликаємо Верховну Раду України ухвалили зміни до Держбюджету на 2018 рік і дофінансувати ПАТ «НСТУ» відповідно до закону.

ГО «Інститут масової інформації»

Центр громадянських свобод

Інститут демократії ім. Пилипа Орлика

ГО «Детектор медіа»

ГО «Громадське радіо»

Центр інформації про права людини

Комісія з журналістської етики

Національна спілка журналістів України

ГО «Платформа прав людини»

Центр демократії та верховенства права

Незалежна медійна рада

ГО «Громадське телебачення»

ЯК ЗАВАДИТИ РОСІЙСЬКІЙ ПРОПАГАНДІ ЗРУЙНУВАТИ ЄС?

4 Серпня, 2015

Як відомо, нещодавно банк Barclays закрив рахунки Міжнародного інформаційного агентства “Россия сегодня” в Великобританії. Фінансова установа пояснила це тим, що агентство може контролюватися Дмітрієм Кісєльовим, що перебуває в санкційному списку.

Останнім часом інформаційну війну Росії проти України та ЄС в Європі сприймають дедалі серйозніше. Одним зі свідчень стало створення відділу стратегічної комунікації у рамках відомства верховного представника ЄС із закордонних справ і політики безпеки, який має розробити та втілити комплекс заходів із протидії інформаційній війні проти Заходу.

Нещодавно Центр Громадянських Свобод і Євромайдан SOS спільно з чеською неурядовою організацією Людина в біді (People in Need), українською ініціативою StopFake.org за підтримки євро парламентарів із ЕРР провели в Європарламенті захід, присвячений протидії російській пропаганді. Головним завданням було не просто ще раз поговорити про проблему, а запропонувати шляхи її вирішення. Тому на заході були представлені рекомендації (публікуємо їх нижче), розроблені грузинським медійним експертом, постійним автором «Радіо Свобода» Олегом Панфіловим та українським експертом Михайлом Хильком. До речі, вони викликали доволі нервову реакцію серед європейських прихильників Путіна.

Під час заходу в Європарламенті ми поширювали серед гостей також брошуру (її англомовна версія – за посиланням), в якій проаналізовано, який шлях пройшла російська пропагандистська машина від елементу Чеченських воєн до, по суті, «зброї масового ураження» в Криму та на Донбасі, а також яким саме чином вона провокує масові порушення прав людини. У цій брошурі подані матеріали учасників заходу – голови правління Центру Громадянських Свобод Олександри Матвійчук, грузинського журналіста, медійного експерта Олега Панфілова, російського журналіста Аркадія Бабченка, головного редактора сайту StopFake.org Тетяни Матичак.

Моніторинг та регуляція

1. Створення та підтримка моніторингових груп для збору та аналізу інформації щодо рівня пропаганди, різноманітних  форм обмеження діяльності журналістів, маніпуляцій інформацією в медіа як у країнах-членах ЄС, так і в країнах Східного партнерства. Ці дослідження мають брати до уваги опитування, вимірювання громадської думки та інші інструменти для визначення впливу пропаганди, що продукується не лише медіа, а й різними лобістськими групами, що позиціонують себе як «незалежні експерти».

2. Створення команди юристів для розробки механізму обмеження здатності російських пропагандистських медіа діяти на території ЄС та країн Східного партнерства. Зокрема, має застосовуватися принцип відповідності. Якщо Кремль (або інші треті сторони) маніпулюють європейським принципом свободи слова, трансформуючи її в «свободу пропаганди» та обмежуючи можливості для європейських та американських медіа працювати в Росії, це навряд чи можна назвати рівноцінним підходом. Уряди, які обмежують свободу слова вдома, не повинні отримувати можливості практикувати «свободу пропаганди» закордоном. Натомість, ЄС варто надати доступ до своїх ринків для незалежних медіа з цих країн.

3. Розробка більш чіткого регулювання лобістських активностей. Є очевидна потреба зупинити процес  введення в оману європейських громадян, яким засновані Кремлем лобістські структури представляють як «незалежні мозкові центри». Лобісти мають бути названі лобістами, а оплачені тексти не повинні називатися «експертним аналізом».

4. Розвиток нульової толерантності щодо корупції в європейських медіа. Час від часу поважні європейські та американські медіа публікують статті, які є не набагато кращими за кремлівську пропаганду. Тут ідеться зовсім не про альтернативну точку зору, а про очевидну пропаганду, яка може бути створена експертом, який, скажімо, працює на певну компанію, що перебуває у власності Росії. Рівень корупції в Кремлі не залишає ЄС іншого вибору, окрім як створити більш жорсткі правила на медіа-ринку. Варто взяти до уваги також ідею створення спеціальних панелей із визнаних експертів, які б реагували на порушення медійного законодавства та професійних стандартів. Це може бути доволі складно – довести, що ті чи інші автори нелегально отримують винагороди за свої публікації, але це цілком можливо – довести, що та чи інша стаття має пропагандистський характер. Ще в середині ХХ сторіччя відомий американський дослідник Лассуелл успішно викривав нацистську пропаганду в американських газетах.

Нові медіа та нові можливості

5. Створення російськомовного медіа, яке б надавало альтернативну (щодо контрольованих Кремлем медіа) інформацію про Росію, та яке мовило б на російськомовну аудиторію по всьому світові, зі спеціальним фокусом на пострадянські країни. Це медіа має залучити журналістів, які мають досвід роботи саме в пострадянських країнах, а мовлення може здійснюватися паралельно через кабельні мережі, супутник та інтернет. Для кращого розуміння демократичного процесу на пострадянському просторі варто виробляти освітні програми, транслювати документальні фільми, присвячені перехідному періоду в Центральній та Східній Європі після розпаду СРСР. Варто також провести конкурс  на найцікавіші та найоригінальніші ідеї для такого медіа. Традиційні підходи є недостатніми.

При цьому, важливо зрозуміти, якими є ключі до успіху російської пропаганди та чому люди схильні їй вірити. Інакше значна кількість часу, грошей та зусиль може бути витрачена даремно, адже думка про те, що проблема полягає виключно в бракові доступу до альтернативних ресурсів інформації є помилковою. Ви можете зустріти людей, які десятками років живуть у ЄС, але при цьому вірять російській пропаганді. Тож, проблема не стільки у відсутності альтернативних джерел інформації, скільки в бракові комплексного підходу. Це не означає, що російськомовну альтернативу створювати не потрібно, але ця альтернатива має бути заснована на розумному, системному та ефективному підході, що вимагає розробки методології, уважного вивчення теорії масової комунікації, психології, залученням наукового потенціалу США, ЄС та сусідніх країн, а також Росії.

6. Створення у країнах Європейської політики сусідства додаткових корпунктів провідних видань. Це те, що справді вартує витрачання коштів. Неможливо зрозуміти, що ж насправді відбувається в Україні, Білорусі або Вірменії, якщо новини про ці країни готуються в московських редакціях. Те саме стосується локальних офісів американських та європейських «мозкових центрів». Навіть найбільш безсторонні російські експерти не можуть бездоганно орієнтуватися в українській або білоруській ситуації, відчувати локальні настрої і, так чи інакше, дивляться на ці країни з точки зору російських інтересів.

7. Забезпечити підтримкою проекти з верифікації інформації та викриття фейків і пропаганди в медіа. ЄС міг би створити єдиний координаційний центр для поєднання зусиль локальних ініціатив типу StopFake.org, їх підтримки та створення інших подібних локальних проектів.

8. Виховання медіаграмотності та нового покоління журналістів – це найдовший, але водночас найнадійніший шлях. В інформаційну добу медіаграмотність має бути включена до переліку обов’язкових шкільних предметів. Незалежно від наявності чи відсутності інформаційної агресії, кожен має отримати можливість здобути знання щодо того, як себе захистити від маніпуляцій у медіа, як відрізнити новини від пропаганди та як оцінювати інформацію критично. Журналістика у пострадянських країнах також має стати предметом для дискусії та реформування. Програми обміну та освіта, заснована на цінностях свободи слова та якості, досі важливі для журналістів пострадянських країн, а особливо для російської незалежної преси. Зміна медіаклімату, а також поява нового покоління журналістів, що працюють згідно зі стандартами сучасної журналістики – це необхідна передумова для подолання наслідків, а також попередження інформаційної війни.

 

«ОСНОВИ БЕЗПЕКИ ДЛЯ ПРАВОЗАХИСНИКІВ ТА ГРОМАДЯНСЬКИХ АКТИВІСТІВ». ТРЕНІНГ 12-14 ЧЕРВНЯ

1 Червня, 2014

У відповідь на те, що правозахисникам  та громадським діячам України доводиться вирішувати важкі завдання, пов’язані з моніторингом майбутніх виборів, організацією громадянських акцій, організацією інформаційного, медичного, правового  чи управлінського супроводу активних громадянських ініціатив на Сході, Півдні України та Криму, що на даний момент постійно супроводжується  ризиками і загрозами, ГО «Центр Громадянських Свобод», міжнародна організація «PACT» та міжнародний фонд захисту правозахисників «Front Line Defenders» проводять тренінг з організації захисту та безпеки правозахисників та громадянських активісті.

Захід відбудеться в м. Києві 13-15 червня 2014 року

Метою цього тренінгу є сприяння у поширенні навичок та знань, а також забезпечення додатковими інструментами, які можуть допомогти їм у вирішенні проблем особистої та організаційної безпеки , за допомогою тренінгу та навчальних матеріалів.

Тренінг включає в себе такі теми:

– оцінка ризику,
– аналіз загроз,
– дії в разі зазіхань на безпеку,
– цифрова безпеку (базовий рівень ),
– подолання стресу,
– розробка практичного плану щодо забезпечення безпеки, адаптованого під особисту ситуацію кожного правозахисника чи громадського активіста;
– розробка практичного плану безпеки організації .

Тренінг потребує активного включення учасників. В ньому використовуються техніки мозкового штурму, роботи в малих групах , розбору конкретних ситуацій, рольових ігор та дискусії.

Експерт тренінгу – Олександра Делеменчук – правозахисник, Координатор міжнародних програм ГО «ЦГС», міжнародний тренер з безпеки «Front Line Defenders». Брала участь у міжнародних місіях в Казахстані та Білорусії, так само координувала Громадський центр допомоги Грузії – в найважчі дна для громадян цих країн.

Щоб взяти участь у заході – необхідно заповнити онлайн-форму та пройти відбір

(https://docs.google.com/forms/d/1ah4hMr_WAEd-DO_XM2RMb3VsLIyZNSTDKfHqErvIQcw/viewform?sid&c=0&w=1&token)

Заявки приймаються до 12:00 год., 08 червня 2014 року

  Участь у заході є безкоштовною. Учасники забезпечуються роздатковими матеріалами. Іногороднім компенсуються транспортні витрати, забезпечується житло та харчування. Точне місце та більш детальну інформацію щодо проведення тренінгу буде повідомлене відібраним учасникам.

За додатковою інформацією щодо тренінгу просимо звертатися до Олександри Романцової (+38063 208 87 95, Aleksandra.romantsova@gmail.com).

Довідково:Тренінг реалізується в рамках навчальної програми у сфері захисту та безпеки «Front Line Defenders»

Результаты поиска:

Уряд має негайно вжити заходів, щоб відновити мовлення «UA: Першого»

28 Вересня, 2018

Ми, правозахисні, медійні організації та журналістська спільнота, закликаємо уряд негайно вжити заходів, щоб відновити мовлення телеканалу «UA: Перший» по всій території України.

Сьогодні, 25 вересня 2018 року, о 6:30 ранку Концерн радіомовлення, радіозв’язку та телебачення (Концерн РРТ), що надає послуги трансляції телевізійного сигналу Національній суспільній телерадіокомпанії України, повідомив НСТУ про припинення аналогової трансляції телепрограм каналу «UA: Перший» у зв’язку із заборгованістю. Для оплати всіх трансляцій НСТУ необхідно 330 млн грн на рік, проте виділено і передбачено в плані бюджетних асигнувань лише 54,7 млн грн. На сьогодні сума боргу перед Концерном РРТ складає близько 80 мільйонів грн. Така ситуація була абсолютно передбаченою, і ми розцінюємо урізання фінансування Суспільному як акт свідомого саботажу реформи і пряме втручання в незалежність і ефективність суспільного мовника.

Недофінансування Суспільного мовника не лише не дало оновити програмне наповнення каналів суспільного, що було ключовим завданням реформи, але й оновити морально застарілу техніку та привести до належного стану робочі приміщення та студійні комплекси, що не оновлювалися ще з 1990-х років. Відключення аналогового мовлення НСТУ позбавляє доступу до інформації ті населені пункти, де відсутнє цифрове мовлення, а також прикордонні, окуповані та прифронтові території України.

Нагадаємо, що відповідно до Закону «Про Суспільне телебачення і радіомовлення в Україні», бюджет Суспільного мовника має становити 0,2% видатків загального фонду Державного бюджету України за попередній рік. У 2017 році ПАТ «НСТУ» мала б отримати з бюджету 1,54 мільярда гривень, проте Міністерство фінансів урізало цю суму до неповного мільярда, а Верховна Рада зменшила до 776 мільйонів, тобто затвердила лише 50% цієї суми, внаслідок чого виникла величезна нестача коштів по всім незахищеним статтям витрат: виробництво, закупівля прав та трансляції програм, чим реформу було свідомо поставлено під удар.

Ми вважаємо, що зупинка мовлення Суспільного мовника ще більше підірве довіру населення як до самої реформи, так і до влади в цілому. Суспільство повинно мати можливість отримувати неупереджену інформацію — а НСТУ є єдиним в країні мовником, інформаційна політика вибудовується на засадах незалежності від держави, від олігархів, від приватних інтересів.

Створення суспільного мовника – не як формальної інституції, а як ефективно функціонуючої системи, що забезпечує інформаційні, культурні, освітні права громадян усіх національностей, – є одним з найдавніших і найважливіших зобов’язань України перед Радою Європи та Європейським Союзом.

Ми закликаємо Прем’єр-міністра України Володимира Гройсмана взяти на себе персональне зобов’язання щодо вирішення цієї проблеми: погасити борги НСТУ та відновити його мовлення по всій території України.

Закликаємо Президента України Петра Порошенка, як гаранта дотримання конституційних прав та свобод громадян, вжити все від нього залежне, аби захистити право громадян на свободу слова, отримання достовірної та незалежної інформації, необхідної їм для свідомого вибору.

Закликаємо Верховну Раду України ухвалили зміни до Держбюджету на 2018 рік і дофінансувати ПАТ «НСТУ» відповідно до закону.

ГО «Інститут масової інформації»

Центр громадянських свобод

Інститут демократії ім. Пилипа Орлика

ГО «Детектор медіа»

ГО «Громадське радіо»

Центр інформації про права людини

Комісія з журналістської етики

Національна спілка журналістів України

ГО «Платформа прав людини»

Центр демократії та верховенства права

Незалежна медійна рада

ГО «Громадське телебачення»

ЯК ЗАВАДИТИ РОСІЙСЬКІЙ ПРОПАГАНДІ ЗРУЙНУВАТИ ЄС?

4 Серпня, 2015

Як відомо, нещодавно банк Barclays закрив рахунки Міжнародного інформаційного агентства “Россия сегодня” в Великобританії. Фінансова установа пояснила це тим, що агентство може контролюватися Дмітрієм Кісєльовим, що перебуває в санкційному списку.

Останнім часом інформаційну війну Росії проти України та ЄС в Європі сприймають дедалі серйозніше. Одним зі свідчень стало створення відділу стратегічної комунікації у рамках відомства верховного представника ЄС із закордонних справ і політики безпеки, який має розробити та втілити комплекс заходів із протидії інформаційній війні проти Заходу.

Нещодавно Центр Громадянських Свобод і Євромайдан SOS спільно з чеською неурядовою організацією Людина в біді (People in Need), українською ініціативою StopFake.org за підтримки євро парламентарів із ЕРР провели в Європарламенті захід, присвячений протидії російській пропаганді. Головним завданням було не просто ще раз поговорити про проблему, а запропонувати шляхи її вирішення. Тому на заході були представлені рекомендації (публікуємо їх нижче), розроблені грузинським медійним експертом, постійним автором «Радіо Свобода» Олегом Панфіловим та українським експертом Михайлом Хильком. До речі, вони викликали доволі нервову реакцію серед європейських прихильників Путіна.

Під час заходу в Європарламенті ми поширювали серед гостей також брошуру (її англомовна версія – за посиланням), в якій проаналізовано, який шлях пройшла російська пропагандистська машина від елементу Чеченських воєн до, по суті, «зброї масового ураження» в Криму та на Донбасі, а також яким саме чином вона провокує масові порушення прав людини. У цій брошурі подані матеріали учасників заходу – голови правління Центру Громадянських Свобод Олександри Матвійчук, грузинського журналіста, медійного експерта Олега Панфілова, російського журналіста Аркадія Бабченка, головного редактора сайту StopFake.org Тетяни Матичак.

Моніторинг та регуляція

1. Створення та підтримка моніторингових груп для збору та аналізу інформації щодо рівня пропаганди, різноманітних  форм обмеження діяльності журналістів, маніпуляцій інформацією в медіа як у країнах-членах ЄС, так і в країнах Східного партнерства. Ці дослідження мають брати до уваги опитування, вимірювання громадської думки та інші інструменти для визначення впливу пропаганди, що продукується не лише медіа, а й різними лобістськими групами, що позиціонують себе як «незалежні експерти».

2. Створення команди юристів для розробки механізму обмеження здатності російських пропагандистських медіа діяти на території ЄС та країн Східного партнерства. Зокрема, має застосовуватися принцип відповідності. Якщо Кремль (або інші треті сторони) маніпулюють європейським принципом свободи слова, трансформуючи її в «свободу пропаганди» та обмежуючи можливості для європейських та американських медіа працювати в Росії, це навряд чи можна назвати рівноцінним підходом. Уряди, які обмежують свободу слова вдома, не повинні отримувати можливості практикувати «свободу пропаганди» закордоном. Натомість, ЄС варто надати доступ до своїх ринків для незалежних медіа з цих країн.

3. Розробка більш чіткого регулювання лобістських активностей. Є очевидна потреба зупинити процес  введення в оману європейських громадян, яким засновані Кремлем лобістські структури представляють як «незалежні мозкові центри». Лобісти мають бути названі лобістами, а оплачені тексти не повинні називатися «експертним аналізом».

4. Розвиток нульової толерантності щодо корупції в європейських медіа. Час від часу поважні європейські та американські медіа публікують статті, які є не набагато кращими за кремлівську пропаганду. Тут ідеться зовсім не про альтернативну точку зору, а про очевидну пропаганду, яка може бути створена експертом, який, скажімо, працює на певну компанію, що перебуває у власності Росії. Рівень корупції в Кремлі не залишає ЄС іншого вибору, окрім як створити більш жорсткі правила на медіа-ринку. Варто взяти до уваги також ідею створення спеціальних панелей із визнаних експертів, які б реагували на порушення медійного законодавства та професійних стандартів. Це може бути доволі складно – довести, що ті чи інші автори нелегально отримують винагороди за свої публікації, але це цілком можливо – довести, що та чи інша стаття має пропагандистський характер. Ще в середині ХХ сторіччя відомий американський дослідник Лассуелл успішно викривав нацистську пропаганду в американських газетах.

Нові медіа та нові можливості

5. Створення російськомовного медіа, яке б надавало альтернативну (щодо контрольованих Кремлем медіа) інформацію про Росію, та яке мовило б на російськомовну аудиторію по всьому світові, зі спеціальним фокусом на пострадянські країни. Це медіа має залучити журналістів, які мають досвід роботи саме в пострадянських країнах, а мовлення може здійснюватися паралельно через кабельні мережі, супутник та інтернет. Для кращого розуміння демократичного процесу на пострадянському просторі варто виробляти освітні програми, транслювати документальні фільми, присвячені перехідному періоду в Центральній та Східній Європі після розпаду СРСР. Варто також провести конкурс  на найцікавіші та найоригінальніші ідеї для такого медіа. Традиційні підходи є недостатніми.

При цьому, важливо зрозуміти, якими є ключі до успіху російської пропаганди та чому люди схильні їй вірити. Інакше значна кількість часу, грошей та зусиль може бути витрачена даремно, адже думка про те, що проблема полягає виключно в бракові доступу до альтернативних ресурсів інформації є помилковою. Ви можете зустріти людей, які десятками років живуть у ЄС, але при цьому вірять російській пропаганді. Тож, проблема не стільки у відсутності альтернативних джерел інформації, скільки в бракові комплексного підходу. Це не означає, що російськомовну альтернативу створювати не потрібно, але ця альтернатива має бути заснована на розумному, системному та ефективному підході, що вимагає розробки методології, уважного вивчення теорії масової комунікації, психології, залученням наукового потенціалу США, ЄС та сусідніх країн, а також Росії.

6. Створення у країнах Європейської політики сусідства додаткових корпунктів провідних видань. Це те, що справді вартує витрачання коштів. Неможливо зрозуміти, що ж насправді відбувається в Україні, Білорусі або Вірменії, якщо новини про ці країни готуються в московських редакціях. Те саме стосується локальних офісів американських та європейських «мозкових центрів». Навіть найбільш безсторонні російські експерти не можуть бездоганно орієнтуватися в українській або білоруській ситуації, відчувати локальні настрої і, так чи інакше, дивляться на ці країни з точки зору російських інтересів.

7. Забезпечити підтримкою проекти з верифікації інформації та викриття фейків і пропаганди в медіа. ЄС міг би створити єдиний координаційний центр для поєднання зусиль локальних ініціатив типу StopFake.org, їх підтримки та створення інших подібних локальних проектів.

8. Виховання медіаграмотності та нового покоління журналістів – це найдовший, але водночас найнадійніший шлях. В інформаційну добу медіаграмотність має бути включена до переліку обов’язкових шкільних предметів. Незалежно від наявності чи відсутності інформаційної агресії, кожен має отримати можливість здобути знання щодо того, як себе захистити від маніпуляцій у медіа, як відрізнити новини від пропаганди та як оцінювати інформацію критично. Журналістика у пострадянських країнах також має стати предметом для дискусії та реформування. Програми обміну та освіта, заснована на цінностях свободи слова та якості, досі важливі для журналістів пострадянських країн, а особливо для російської незалежної преси. Зміна медіаклімату, а також поява нового покоління журналістів, що працюють згідно зі стандартами сучасної журналістики – це необхідна передумова для подолання наслідків, а також попередження інформаційної війни.

 

«ОСНОВИ БЕЗПЕКИ ДЛЯ ПРАВОЗАХИСНИКІВ ТА ГРОМАДЯНСЬКИХ АКТИВІСТІВ». ТРЕНІНГ 12-14 ЧЕРВНЯ

1 Червня, 2014

У відповідь на те, що правозахисникам  та громадським діячам України доводиться вирішувати важкі завдання, пов’язані з моніторингом майбутніх виборів, організацією громадянських акцій, організацією інформаційного, медичного, правового  чи управлінського супроводу активних громадянських ініціатив на Сході, Півдні України та Криму, що на даний момент постійно супроводжується  ризиками і загрозами, ГО «Центр Громадянських Свобод», міжнародна організація «PACT» та міжнародний фонд захисту правозахисників «Front Line Defenders» проводять тренінг з організації захисту та безпеки правозахисників та громадянських активісті.

Захід відбудеться в м. Києві 13-15 червня 2014 року

Метою цього тренінгу є сприяння у поширенні навичок та знань, а також забезпечення додатковими інструментами, які можуть допомогти їм у вирішенні проблем особистої та організаційної безпеки , за допомогою тренінгу та навчальних матеріалів.

Тренінг включає в себе такі теми:

– оцінка ризику,
– аналіз загроз,
– дії в разі зазіхань на безпеку,
– цифрова безпеку (базовий рівень ),
– подолання стресу,
– розробка практичного плану щодо забезпечення безпеки, адаптованого під особисту ситуацію кожного правозахисника чи громадського активіста;
– розробка практичного плану безпеки організації .

Тренінг потребує активного включення учасників. В ньому використовуються техніки мозкового штурму, роботи в малих групах , розбору конкретних ситуацій, рольових ігор та дискусії.

Експерт тренінгу – Олександра Делеменчук – правозахисник, Координатор міжнародних програм ГО «ЦГС», міжнародний тренер з безпеки «Front Line Defenders». Брала участь у міжнародних місіях в Казахстані та Білорусії, так само координувала Громадський центр допомоги Грузії – в найважчі дна для громадян цих країн.

Щоб взяти участь у заході – необхідно заповнити онлайн-форму та пройти відбір

(https://docs.google.com/forms/d/1ah4hMr_WAEd-DO_XM2RMb3VsLIyZNSTDKfHqErvIQcw/viewform?sid&c=0&w=1&token)

Заявки приймаються до 12:00 год., 08 червня 2014 року

  Участь у заході є безкоштовною. Учасники забезпечуються роздатковими матеріалами. Іногороднім компенсуються транспортні витрати, забезпечується житло та харчування. Точне місце та більш детальну інформацію щодо проведення тренінгу буде повідомлене відібраним учасникам.

За додатковою інформацією щодо тренінгу просимо звертатися до Олександри Романцової (+38063 208 87 95, Aleksandra.romantsova@gmail.com).

Довідково:Тренінг реалізується в рамках навчальної програми у сфері захисту та безпеки «Front Line Defenders»

Результаты поиска:

Уряд має негайно вжити заходів, щоб відновити мовлення «UA: Першого»

28 Вересня, 2018

Ми, правозахисні, медійні організації та журналістська спільнота, закликаємо уряд негайно вжити заходів, щоб відновити мовлення телеканалу «UA: Перший» по всій території України.

Сьогодні, 25 вересня 2018 року, о 6:30 ранку Концерн радіомовлення, радіозв’язку та телебачення (Концерн РРТ), що надає послуги трансляції телевізійного сигналу Національній суспільній телерадіокомпанії України, повідомив НСТУ про припинення аналогової трансляції телепрограм каналу «UA: Перший» у зв’язку із заборгованістю. Для оплати всіх трансляцій НСТУ необхідно 330 млн грн на рік, проте виділено і передбачено в плані бюджетних асигнувань лише 54,7 млн грн. На сьогодні сума боргу перед Концерном РРТ складає близько 80 мільйонів грн. Така ситуація була абсолютно передбаченою, і ми розцінюємо урізання фінансування Суспільному як акт свідомого саботажу реформи і пряме втручання в незалежність і ефективність суспільного мовника.

Недофінансування Суспільного мовника не лише не дало оновити програмне наповнення каналів суспільного, що було ключовим завданням реформи, але й оновити морально застарілу техніку та привести до належного стану робочі приміщення та студійні комплекси, що не оновлювалися ще з 1990-х років. Відключення аналогового мовлення НСТУ позбавляє доступу до інформації ті населені пункти, де відсутнє цифрове мовлення, а також прикордонні, окуповані та прифронтові території України.

Нагадаємо, що відповідно до Закону «Про Суспільне телебачення і радіомовлення в Україні», бюджет Суспільного мовника має становити 0,2% видатків загального фонду Державного бюджету України за попередній рік. У 2017 році ПАТ «НСТУ» мала б отримати з бюджету 1,54 мільярда гривень, проте Міністерство фінансів урізало цю суму до неповного мільярда, а Верховна Рада зменшила до 776 мільйонів, тобто затвердила лише 50% цієї суми, внаслідок чого виникла величезна нестача коштів по всім незахищеним статтям витрат: виробництво, закупівля прав та трансляції програм, чим реформу було свідомо поставлено під удар.

Ми вважаємо, що зупинка мовлення Суспільного мовника ще більше підірве довіру населення як до самої реформи, так і до влади в цілому. Суспільство повинно мати можливість отримувати неупереджену інформацію — а НСТУ є єдиним в країні мовником, інформаційна політика вибудовується на засадах незалежності від держави, від олігархів, від приватних інтересів.

Створення суспільного мовника – не як формальної інституції, а як ефективно функціонуючої системи, що забезпечує інформаційні, культурні, освітні права громадян усіх національностей, – є одним з найдавніших і найважливіших зобов’язань України перед Радою Європи та Європейським Союзом.

Ми закликаємо Прем’єр-міністра України Володимира Гройсмана взяти на себе персональне зобов’язання щодо вирішення цієї проблеми: погасити борги НСТУ та відновити його мовлення по всій території України.

Закликаємо Президента України Петра Порошенка, як гаранта дотримання конституційних прав та свобод громадян, вжити все від нього залежне, аби захистити право громадян на свободу слова, отримання достовірної та незалежної інформації, необхідної їм для свідомого вибору.

Закликаємо Верховну Раду України ухвалили зміни до Держбюджету на 2018 рік і дофінансувати ПАТ «НСТУ» відповідно до закону.

ГО «Інститут масової інформації»

Центр громадянських свобод

Інститут демократії ім. Пилипа Орлика

ГО «Детектор медіа»

ГО «Громадське радіо»

Центр інформації про права людини

Комісія з журналістської етики

Національна спілка журналістів України

ГО «Платформа прав людини»

Центр демократії та верховенства права

Незалежна медійна рада

ГО «Громадське телебачення»

ЯК ЗАВАДИТИ РОСІЙСЬКІЙ ПРОПАГАНДІ ЗРУЙНУВАТИ ЄС?

4 Серпня, 2015

Як відомо, нещодавно банк Barclays закрив рахунки Міжнародного інформаційного агентства “Россия сегодня” в Великобританії. Фінансова установа пояснила це тим, що агентство може контролюватися Дмітрієм Кісєльовим, що перебуває в санкційному списку.

Останнім часом інформаційну війну Росії проти України та ЄС в Європі сприймають дедалі серйозніше. Одним зі свідчень стало створення відділу стратегічної комунікації у рамках відомства верховного представника ЄС із закордонних справ і політики безпеки, який має розробити та втілити комплекс заходів із протидії інформаційній війні проти Заходу.

Нещодавно Центр Громадянських Свобод і Євромайдан SOS спільно з чеською неурядовою організацією Людина в біді (People in Need), українською ініціативою StopFake.org за підтримки євро парламентарів із ЕРР провели в Європарламенті захід, присвячений протидії російській пропаганді. Головним завданням було не просто ще раз поговорити про проблему, а запропонувати шляхи її вирішення. Тому на заході були представлені рекомендації (публікуємо їх нижче), розроблені грузинським медійним експертом, постійним автором «Радіо Свобода» Олегом Панфіловим та українським експертом Михайлом Хильком. До речі, вони викликали доволі нервову реакцію серед європейських прихильників Путіна.

Під час заходу в Європарламенті ми поширювали серед гостей також брошуру (її англомовна версія – за посиланням), в якій проаналізовано, який шлях пройшла російська пропагандистська машина від елементу Чеченських воєн до, по суті, «зброї масового ураження» в Криму та на Донбасі, а також яким саме чином вона провокує масові порушення прав людини. У цій брошурі подані матеріали учасників заходу – голови правління Центру Громадянських Свобод Олександри Матвійчук, грузинського журналіста, медійного експерта Олега Панфілова, російського журналіста Аркадія Бабченка, головного редактора сайту StopFake.org Тетяни Матичак.

Моніторинг та регуляція

1. Створення та підтримка моніторингових груп для збору та аналізу інформації щодо рівня пропаганди, різноманітних  форм обмеження діяльності журналістів, маніпуляцій інформацією в медіа як у країнах-членах ЄС, так і в країнах Східного партнерства. Ці дослідження мають брати до уваги опитування, вимірювання громадської думки та інші інструменти для визначення впливу пропаганди, що продукується не лише медіа, а й різними лобістськими групами, що позиціонують себе як «незалежні експерти».

2. Створення команди юристів для розробки механізму обмеження здатності російських пропагандистських медіа діяти на території ЄС та країн Східного партнерства. Зокрема, має застосовуватися принцип відповідності. Якщо Кремль (або інші треті сторони) маніпулюють європейським принципом свободи слова, трансформуючи її в «свободу пропаганди» та обмежуючи можливості для європейських та американських медіа працювати в Росії, це навряд чи можна назвати рівноцінним підходом. Уряди, які обмежують свободу слова вдома, не повинні отримувати можливості практикувати «свободу пропаганди» закордоном. Натомість, ЄС варто надати доступ до своїх ринків для незалежних медіа з цих країн.

3. Розробка більш чіткого регулювання лобістських активностей. Є очевидна потреба зупинити процес  введення в оману європейських громадян, яким засновані Кремлем лобістські структури представляють як «незалежні мозкові центри». Лобісти мають бути названі лобістами, а оплачені тексти не повинні називатися «експертним аналізом».

4. Розвиток нульової толерантності щодо корупції в європейських медіа. Час від часу поважні європейські та американські медіа публікують статті, які є не набагато кращими за кремлівську пропаганду. Тут ідеться зовсім не про альтернативну точку зору, а про очевидну пропаганду, яка може бути створена експертом, який, скажімо, працює на певну компанію, що перебуває у власності Росії. Рівень корупції в Кремлі не залишає ЄС іншого вибору, окрім як створити більш жорсткі правила на медіа-ринку. Варто взяти до уваги також ідею створення спеціальних панелей із визнаних експертів, які б реагували на порушення медійного законодавства та професійних стандартів. Це може бути доволі складно – довести, що ті чи інші автори нелегально отримують винагороди за свої публікації, але це цілком можливо – довести, що та чи інша стаття має пропагандистський характер. Ще в середині ХХ сторіччя відомий американський дослідник Лассуелл успішно викривав нацистську пропаганду в американських газетах.

Нові медіа та нові можливості

5. Створення російськомовного медіа, яке б надавало альтернативну (щодо контрольованих Кремлем медіа) інформацію про Росію, та яке мовило б на російськомовну аудиторію по всьому світові, зі спеціальним фокусом на пострадянські країни. Це медіа має залучити журналістів, які мають досвід роботи саме в пострадянських країнах, а мовлення може здійснюватися паралельно через кабельні мережі, супутник та інтернет. Для кращого розуміння демократичного процесу на пострадянському просторі варто виробляти освітні програми, транслювати документальні фільми, присвячені перехідному періоду в Центральній та Східній Європі після розпаду СРСР. Варто також провести конкурс  на найцікавіші та найоригінальніші ідеї для такого медіа. Традиційні підходи є недостатніми.

При цьому, важливо зрозуміти, якими є ключі до успіху російської пропаганди та чому люди схильні їй вірити. Інакше значна кількість часу, грошей та зусиль може бути витрачена даремно, адже думка про те, що проблема полягає виключно в бракові доступу до альтернативних ресурсів інформації є помилковою. Ви можете зустріти людей, які десятками років живуть у ЄС, але при цьому вірять російській пропаганді. Тож, проблема не стільки у відсутності альтернативних джерел інформації, скільки в бракові комплексного підходу. Це не означає, що російськомовну альтернативу створювати не потрібно, але ця альтернатива має бути заснована на розумному, системному та ефективному підході, що вимагає розробки методології, уважного вивчення теорії масової комунікації, психології, залученням наукового потенціалу США, ЄС та сусідніх країн, а також Росії.

6. Створення у країнах Європейської політики сусідства додаткових корпунктів провідних видань. Це те, що справді вартує витрачання коштів. Неможливо зрозуміти, що ж насправді відбувається в Україні, Білорусі або Вірменії, якщо новини про ці країни готуються в московських редакціях. Те саме стосується локальних офісів американських та європейських «мозкових центрів». Навіть найбільш безсторонні російські експерти не можуть бездоганно орієнтуватися в українській або білоруській ситуації, відчувати локальні настрої і, так чи інакше, дивляться на ці країни з точки зору російських інтересів.

7. Забезпечити підтримкою проекти з верифікації інформації та викриття фейків і пропаганди в медіа. ЄС міг би створити єдиний координаційний центр для поєднання зусиль локальних ініціатив типу StopFake.org, їх підтримки та створення інших подібних локальних проектів.

8. Виховання медіаграмотності та нового покоління журналістів – це найдовший, але водночас найнадійніший шлях. В інформаційну добу медіаграмотність має бути включена до переліку обов’язкових шкільних предметів. Незалежно від наявності чи відсутності інформаційної агресії, кожен має отримати можливість здобути знання щодо того, як себе захистити від маніпуляцій у медіа, як відрізнити новини від пропаганди та як оцінювати інформацію критично. Журналістика у пострадянських країнах також має стати предметом для дискусії та реформування. Програми обміну та освіта, заснована на цінностях свободи слова та якості, досі важливі для журналістів пострадянських країн, а особливо для російської незалежної преси. Зміна медіаклімату, а також поява нового покоління журналістів, що працюють згідно зі стандартами сучасної журналістики – це необхідна передумова для подолання наслідків, а також попередження інформаційної війни.

 

«ОСНОВИ БЕЗПЕКИ ДЛЯ ПРАВОЗАХИСНИКІВ ТА ГРОМАДЯНСЬКИХ АКТИВІСТІВ». ТРЕНІНГ 12-14 ЧЕРВНЯ

1 Червня, 2014

У відповідь на те, що правозахисникам  та громадським діячам України доводиться вирішувати важкі завдання, пов’язані з моніторингом майбутніх виборів, організацією громадянських акцій, організацією інформаційного, медичного, правового  чи управлінського супроводу активних громадянських ініціатив на Сході, Півдні України та Криму, що на даний момент постійно супроводжується  ризиками і загрозами, ГО «Центр Громадянських Свобод», міжнародна організація «PACT» та міжнародний фонд захисту правозахисників «Front Line Defenders» проводять тренінг з організації захисту та безпеки правозахисників та громадянських активісті.

Захід відбудеться в м. Києві 13-15 червня 2014 року

Метою цього тренінгу є сприяння у поширенні навичок та знань, а також забезпечення додатковими інструментами, які можуть допомогти їм у вирішенні проблем особистої та організаційної безпеки , за допомогою тренінгу та навчальних матеріалів.

Тренінг включає в себе такі теми:

– оцінка ризику,
– аналіз загроз,
– дії в разі зазіхань на безпеку,
– цифрова безпеку (базовий рівень ),
– подолання стресу,
– розробка практичного плану щодо забезпечення безпеки, адаптованого під особисту ситуацію кожного правозахисника чи громадського активіста;
– розробка практичного плану безпеки організації .

Тренінг потребує активного включення учасників. В ньому використовуються техніки мозкового штурму, роботи в малих групах , розбору конкретних ситуацій, рольових ігор та дискусії.

Експерт тренінгу – Олександра Делеменчук – правозахисник, Координатор міжнародних програм ГО «ЦГС», міжнародний тренер з безпеки «Front Line Defenders». Брала участь у міжнародних місіях в Казахстані та Білорусії, так само координувала Громадський центр допомоги Грузії – в найважчі дна для громадян цих країн.

Щоб взяти участь у заході – необхідно заповнити онлайн-форму та пройти відбір

(https://docs.google.com/forms/d/1ah4hMr_WAEd-DO_XM2RMb3VsLIyZNSTDKfHqErvIQcw/viewform?sid&c=0&w=1&token)

Заявки приймаються до 12:00 год., 08 червня 2014 року

  Участь у заході є безкоштовною. Учасники забезпечуються роздатковими матеріалами. Іногороднім компенсуються транспортні витрати, забезпечується житло та харчування. Точне місце та більш детальну інформацію щодо проведення тренінгу буде повідомлене відібраним учасникам.

За додатковою інформацією щодо тренінгу просимо звертатися до Олександри Романцової (+38063 208 87 95, Aleksandra.romantsova@gmail.com).

Довідково:Тренінг реалізується в рамках навчальної програми у сфері захисту та безпеки «Front Line Defenders»

Результаты поиска:

Уряд має негайно вжити заходів, щоб відновити мовлення «UA: Першого»

28 Вересня, 2018

Ми, правозахисні, медійні організації та журналістська спільнота, закликаємо уряд негайно вжити заходів, щоб відновити мовлення телеканалу «UA: Перший» по всій території України.

Сьогодні, 25 вересня 2018 року, о 6:30 ранку Концерн радіомовлення, радіозв’язку та телебачення (Концерн РРТ), що надає послуги трансляції телевізійного сигналу Національній суспільній телерадіокомпанії України, повідомив НСТУ про припинення аналогової трансляції телепрограм каналу «UA: Перший» у зв’язку із заборгованістю. Для оплати всіх трансляцій НСТУ необхідно 330 млн грн на рік, проте виділено і передбачено в плані бюджетних асигнувань лише 54,7 млн грн. На сьогодні сума боргу перед Концерном РРТ складає близько 80 мільйонів грн. Така ситуація була абсолютно передбаченою, і ми розцінюємо урізання фінансування Суспільному як акт свідомого саботажу реформи і пряме втручання в незалежність і ефективність суспільного мовника.

Недофінансування Суспільного мовника не лише не дало оновити програмне наповнення каналів суспільного, що було ключовим завданням реформи, але й оновити морально застарілу техніку та привести до належного стану робочі приміщення та студійні комплекси, що не оновлювалися ще з 1990-х років. Відключення аналогового мовлення НСТУ позбавляє доступу до інформації ті населені пункти, де відсутнє цифрове мовлення, а також прикордонні, окуповані та прифронтові території України.

Нагадаємо, що відповідно до Закону «Про Суспільне телебачення і радіомовлення в Україні», бюджет Суспільного мовника має становити 0,2% видатків загального фонду Державного бюджету України за попередній рік. У 2017 році ПАТ «НСТУ» мала б отримати з бюджету 1,54 мільярда гривень, проте Міністерство фінансів урізало цю суму до неповного мільярда, а Верховна Рада зменшила до 776 мільйонів, тобто затвердила лише 50% цієї суми, внаслідок чого виникла величезна нестача коштів по всім незахищеним статтям витрат: виробництво, закупівля прав та трансляції програм, чим реформу було свідомо поставлено під удар.

Ми вважаємо, що зупинка мовлення Суспільного мовника ще більше підірве довіру населення як до самої реформи, так і до влади в цілому. Суспільство повинно мати можливість отримувати неупереджену інформацію — а НСТУ є єдиним в країні мовником, інформаційна політика вибудовується на засадах незалежності від держави, від олігархів, від приватних інтересів.

Створення суспільного мовника – не як формальної інституції, а як ефективно функціонуючої системи, що забезпечує інформаційні, культурні, освітні права громадян усіх національностей, – є одним з найдавніших і найважливіших зобов’язань України перед Радою Європи та Європейським Союзом.

Ми закликаємо Прем’єр-міністра України Володимира Гройсмана взяти на себе персональне зобов’язання щодо вирішення цієї проблеми: погасити борги НСТУ та відновити його мовлення по всій території України.

Закликаємо Президента України Петра Порошенка, як гаранта дотримання конституційних прав та свобод громадян, вжити все від нього залежне, аби захистити право громадян на свободу слова, отримання достовірної та незалежної інформації, необхідної їм для свідомого вибору.

Закликаємо Верховну Раду України ухвалили зміни до Держбюджету на 2018 рік і дофінансувати ПАТ «НСТУ» відповідно до закону.

ГО «Інститут масової інформації»

Центр громадянських свобод

Інститут демократії ім. Пилипа Орлика

ГО «Детектор медіа»

ГО «Громадське радіо»

Центр інформації про права людини

Комісія з журналістської етики

Національна спілка журналістів України

ГО «Платформа прав людини»

Центр демократії та верховенства права

Незалежна медійна рада

ГО «Громадське телебачення»

ЯК ЗАВАДИТИ РОСІЙСЬКІЙ ПРОПАГАНДІ ЗРУЙНУВАТИ ЄС?

4 Серпня, 2015

Як відомо, нещодавно банк Barclays закрив рахунки Міжнародного інформаційного агентства “Россия сегодня” в Великобританії. Фінансова установа пояснила це тим, що агентство може контролюватися Дмітрієм Кісєльовим, що перебуває в санкційному списку.

Останнім часом інформаційну війну Росії проти України та ЄС в Європі сприймають дедалі серйозніше. Одним зі свідчень стало створення відділу стратегічної комунікації у рамках відомства верховного представника ЄС із закордонних справ і політики безпеки, який має розробити та втілити комплекс заходів із протидії інформаційній війні проти Заходу.

Нещодавно Центр Громадянських Свобод і Євромайдан SOS спільно з чеською неурядовою організацією Людина в біді (People in Need), українською ініціативою StopFake.org за підтримки євро парламентарів із ЕРР провели в Європарламенті захід, присвячений протидії російській пропаганді. Головним завданням було не просто ще раз поговорити про проблему, а запропонувати шляхи її вирішення. Тому на заході були представлені рекомендації (публікуємо їх нижче), розроблені грузинським медійним експертом, постійним автором «Радіо Свобода» Олегом Панфіловим та українським експертом Михайлом Хильком. До речі, вони викликали доволі нервову реакцію серед європейських прихильників Путіна.

Під час заходу в Європарламенті ми поширювали серед гостей також брошуру (її англомовна версія – за посиланням), в якій проаналізовано, який шлях пройшла російська пропагандистська машина від елементу Чеченських воєн до, по суті, «зброї масового ураження» в Криму та на Донбасі, а також яким саме чином вона провокує масові порушення прав людини. У цій брошурі подані матеріали учасників заходу – голови правління Центру Громадянських Свобод Олександри Матвійчук, грузинського журналіста, медійного експерта Олега Панфілова, російського журналіста Аркадія Бабченка, головного редактора сайту StopFake.org Тетяни Матичак.

Моніторинг та регуляція

1. Створення та підтримка моніторингових груп для збору та аналізу інформації щодо рівня пропаганди, різноманітних  форм обмеження діяльності журналістів, маніпуляцій інформацією в медіа як у країнах-членах ЄС, так і в країнах Східного партнерства. Ці дослідження мають брати до уваги опитування, вимірювання громадської думки та інші інструменти для визначення впливу пропаганди, що продукується не лише медіа, а й різними лобістськими групами, що позиціонують себе як «незалежні експерти».

2. Створення команди юристів для розробки механізму обмеження здатності російських пропагандистських медіа діяти на території ЄС та країн Східного партнерства. Зокрема, має застосовуватися принцип відповідності. Якщо Кремль (або інші треті сторони) маніпулюють європейським принципом свободи слова, трансформуючи її в «свободу пропаганди» та обмежуючи можливості для європейських та американських медіа працювати в Росії, це навряд чи можна назвати рівноцінним підходом. Уряди, які обмежують свободу слова вдома, не повинні отримувати можливості практикувати «свободу пропаганди» закордоном. Натомість, ЄС варто надати доступ до своїх ринків для незалежних медіа з цих країн.

3. Розробка більш чіткого регулювання лобістських активностей. Є очевидна потреба зупинити процес  введення в оману європейських громадян, яким засновані Кремлем лобістські структури представляють як «незалежні мозкові центри». Лобісти мають бути названі лобістами, а оплачені тексти не повинні називатися «експертним аналізом».

4. Розвиток нульової толерантності щодо корупції в європейських медіа. Час від часу поважні європейські та американські медіа публікують статті, які є не набагато кращими за кремлівську пропаганду. Тут ідеться зовсім не про альтернативну точку зору, а про очевидну пропаганду, яка може бути створена експертом, який, скажімо, працює на певну компанію, що перебуває у власності Росії. Рівень корупції в Кремлі не залишає ЄС іншого вибору, окрім як створити більш жорсткі правила на медіа-ринку. Варто взяти до уваги також ідею створення спеціальних панелей із визнаних експертів, які б реагували на порушення медійного законодавства та професійних стандартів. Це може бути доволі складно – довести, що ті чи інші автори нелегально отримують винагороди за свої публікації, але це цілком можливо – довести, що та чи інша стаття має пропагандистський характер. Ще в середині ХХ сторіччя відомий американський дослідник Лассуелл успішно викривав нацистську пропаганду в американських газетах.

Нові медіа та нові можливості

5. Створення російськомовного медіа, яке б надавало альтернативну (щодо контрольованих Кремлем медіа) інформацію про Росію, та яке мовило б на російськомовну аудиторію по всьому світові, зі спеціальним фокусом на пострадянські країни. Це медіа має залучити журналістів, які мають досвід роботи саме в пострадянських країнах, а мовлення може здійснюватися паралельно через кабельні мережі, супутник та інтернет. Для кращого розуміння демократичного процесу на пострадянському просторі варто виробляти освітні програми, транслювати документальні фільми, присвячені перехідному періоду в Центральній та Східній Європі після розпаду СРСР. Варто також провести конкурс  на найцікавіші та найоригінальніші ідеї для такого медіа. Традиційні підходи є недостатніми.

При цьому, важливо зрозуміти, якими є ключі до успіху російської пропаганди та чому люди схильні їй вірити. Інакше значна кількість часу, грошей та зусиль може бути витрачена даремно, адже думка про те, що проблема полягає виключно в бракові доступу до альтернативних ресурсів інформації є помилковою. Ви можете зустріти людей, які десятками років живуть у ЄС, але при цьому вірять російській пропаганді. Тож, проблема не стільки у відсутності альтернативних джерел інформації, скільки в бракові комплексного підходу. Це не означає, що російськомовну альтернативу створювати не потрібно, але ця альтернатива має бути заснована на розумному, системному та ефективному підході, що вимагає розробки методології, уважного вивчення теорії масової комунікації, психології, залученням наукового потенціалу США, ЄС та сусідніх країн, а також Росії.

6. Створення у країнах Європейської політики сусідства додаткових корпунктів провідних видань. Це те, що справді вартує витрачання коштів. Неможливо зрозуміти, що ж насправді відбувається в Україні, Білорусі або Вірменії, якщо новини про ці країни готуються в московських редакціях. Те саме стосується локальних офісів американських та європейських «мозкових центрів». Навіть найбільш безсторонні російські експерти не можуть бездоганно орієнтуватися в українській або білоруській ситуації, відчувати локальні настрої і, так чи інакше, дивляться на ці країни з точки зору російських інтересів.

7. Забезпечити підтримкою проекти з верифікації інформації та викриття фейків і пропаганди в медіа. ЄС міг би створити єдиний координаційний центр для поєднання зусиль локальних ініціатив типу StopFake.org, їх підтримки та створення інших подібних локальних проектів.

8. Виховання медіаграмотності та нового покоління журналістів – це найдовший, але водночас найнадійніший шлях. В інформаційну добу медіаграмотність має бути включена до переліку обов’язкових шкільних предметів. Незалежно від наявності чи відсутності інформаційної агресії, кожен має отримати можливість здобути знання щодо того, як себе захистити від маніпуляцій у медіа, як відрізнити новини від пропаганди та як оцінювати інформацію критично. Журналістика у пострадянських країнах також має стати предметом для дискусії та реформування. Програми обміну та освіта, заснована на цінностях свободи слова та якості, досі важливі для журналістів пострадянських країн, а особливо для російської незалежної преси. Зміна медіаклімату, а також поява нового покоління журналістів, що працюють згідно зі стандартами сучасної журналістики – це необхідна передумова для подолання наслідків, а також попередження інформаційної війни.

 

«ОСНОВИ БЕЗПЕКИ ДЛЯ ПРАВОЗАХИСНИКІВ ТА ГРОМАДЯНСЬКИХ АКТИВІСТІВ». ТРЕНІНГ 12-14 ЧЕРВНЯ

1 Червня, 2014

У відповідь на те, що правозахисникам  та громадським діячам України доводиться вирішувати важкі завдання, пов’язані з моніторингом майбутніх виборів, організацією громадянських акцій, організацією інформаційного, медичного, правового  чи управлінського супроводу активних громадянських ініціатив на Сході, Півдні України та Криму, що на даний момент постійно супроводжується  ризиками і загрозами, ГО «Центр Громадянських Свобод», міжнародна організація «PACT» та міжнародний фонд захисту правозахисників «Front Line Defenders» проводять тренінг з організації захисту та безпеки правозахисників та громадянських активісті.

Захід відбудеться в м. Києві 13-15 червня 2014 року

Метою цього тренінгу є сприяння у поширенні навичок та знань, а також забезпечення додатковими інструментами, які можуть допомогти їм у вирішенні проблем особистої та організаційної безпеки , за допомогою тренінгу та навчальних матеріалів.

Тренінг включає в себе такі теми:

– оцінка ризику,
– аналіз загроз,
– дії в разі зазіхань на безпеку,
– цифрова безпеку (базовий рівень ),
– подолання стресу,
– розробка практичного плану щодо забезпечення безпеки, адаптованого під особисту ситуацію кожного правозахисника чи громадського активіста;
– розробка практичного плану безпеки організації .

Тренінг потребує активного включення учасників. В ньому використовуються техніки мозкового штурму, роботи в малих групах , розбору конкретних ситуацій, рольових ігор та дискусії.

Експерт тренінгу – Олександра Делеменчук – правозахисник, Координатор міжнародних програм ГО «ЦГС», міжнародний тренер з безпеки «Front Line Defenders». Брала участь у міжнародних місіях в Казахстані та Білорусії, так само координувала Громадський центр допомоги Грузії – в найважчі дна для громадян цих країн.

Щоб взяти участь у заході – необхідно заповнити онлайн-форму та пройти відбір

(https://docs.google.com/forms/d/1ah4hMr_WAEd-DO_XM2RMb3VsLIyZNSTDKfHqErvIQcw/viewform?sid&c=0&w=1&token)

Заявки приймаються до 12:00 год., 08 червня 2014 року

  Участь у заході є безкоштовною. Учасники забезпечуються роздатковими матеріалами. Іногороднім компенсуються транспортні витрати, забезпечується житло та харчування. Точне місце та більш детальну інформацію щодо проведення тренінгу буде повідомлене відібраним учасникам.

За додатковою інформацією щодо тренінгу просимо звертатися до Олександри Романцової (+38063 208 87 95, Aleksandra.romantsova@gmail.com).

Довідково:Тренінг реалізується в рамках навчальної програми у сфері захисту та безпеки «Front Line Defenders»

Результаты поиска:

Уряд має негайно вжити заходів, щоб відновити мовлення «UA: Першого»

28 Вересня, 2018

Ми, правозахисні, медійні організації та журналістська спільнота, закликаємо уряд негайно вжити заходів, щоб відновити мовлення телеканалу «UA: Перший» по всій території України.

Сьогодні, 25 вересня 2018 року, о 6:30 ранку Концерн радіомовлення, радіозв’язку та телебачення (Концерн РРТ), що надає послуги трансляції телевізійного сигналу Національній суспільній телерадіокомпанії України, повідомив НСТУ про припинення аналогової трансляції телепрограм каналу «UA: Перший» у зв’язку із заборгованістю. Для оплати всіх трансляцій НСТУ необхідно 330 млн грн на рік, проте виділено і передбачено в плані бюджетних асигнувань лише 54,7 млн грн. На сьогодні сума боргу перед Концерном РРТ складає близько 80 мільйонів грн. Така ситуація була абсолютно передбаченою, і ми розцінюємо урізання фінансування Суспільному як акт свідомого саботажу реформи і пряме втручання в незалежність і ефективність суспільного мовника.

Недофінансування Суспільного мовника не лише не дало оновити програмне наповнення каналів суспільного, що було ключовим завданням реформи, але й оновити морально застарілу техніку та привести до належного стану робочі приміщення та студійні комплекси, що не оновлювалися ще з 1990-х років. Відключення аналогового мовлення НСТУ позбавляє доступу до інформації ті населені пункти, де відсутнє цифрове мовлення, а також прикордонні, окуповані та прифронтові території України.

Нагадаємо, що відповідно до Закону «Про Суспільне телебачення і радіомовлення в Україні», бюджет Суспільного мовника має становити 0,2% видатків загального фонду Державного бюджету України за попередній рік. У 2017 році ПАТ «НСТУ» мала б отримати з бюджету 1,54 мільярда гривень, проте Міністерство фінансів урізало цю суму до неповного мільярда, а Верховна Рада зменшила до 776 мільйонів, тобто затвердила лише 50% цієї суми, внаслідок чого виникла величезна нестача коштів по всім незахищеним статтям витрат: виробництво, закупівля прав та трансляції програм, чим реформу було свідомо поставлено під удар.

Ми вважаємо, що зупинка мовлення Суспільного мовника ще більше підірве довіру населення як до самої реформи, так і до влади в цілому. Суспільство повинно мати можливість отримувати неупереджену інформацію — а НСТУ є єдиним в країні мовником, інформаційна політика вибудовується на засадах незалежності від держави, від олігархів, від приватних інтересів.

Створення суспільного мовника – не як формальної інституції, а як ефективно функціонуючої системи, що забезпечує інформаційні, культурні, освітні права громадян усіх національностей, – є одним з найдавніших і найважливіших зобов’язань України перед Радою Європи та Європейським Союзом.

Ми закликаємо Прем’єр-міністра України Володимира Гройсмана взяти на себе персональне зобов’язання щодо вирішення цієї проблеми: погасити борги НСТУ та відновити його мовлення по всій території України.

Закликаємо Президента України Петра Порошенка, як гаранта дотримання конституційних прав та свобод громадян, вжити все від нього залежне, аби захистити право громадян на свободу слова, отримання достовірної та незалежної інформації, необхідної їм для свідомого вибору.

Закликаємо Верховну Раду України ухвалили зміни до Держбюджету на 2018 рік і дофінансувати ПАТ «НСТУ» відповідно до закону.

ГО «Інститут масової інформації»

Центр громадянських свобод

Інститут демократії ім. Пилипа Орлика

ГО «Детектор медіа»

ГО «Громадське радіо»

Центр інформації про права людини

Комісія з журналістської етики

Національна спілка журналістів України

ГО «Платформа прав людини»

Центр демократії та верховенства права

Незалежна медійна рада

ГО «Громадське телебачення»

ЯК ЗАВАДИТИ РОСІЙСЬКІЙ ПРОПАГАНДІ ЗРУЙНУВАТИ ЄС?

4 Серпня, 2015

Як відомо, нещодавно банк Barclays закрив рахунки Міжнародного інформаційного агентства “Россия сегодня” в Великобританії. Фінансова установа пояснила це тим, що агентство може контролюватися Дмітрієм Кісєльовим, що перебуває в санкційному списку.

Останнім часом інформаційну війну Росії проти України та ЄС в Європі сприймають дедалі серйозніше. Одним зі свідчень стало створення відділу стратегічної комунікації у рамках відомства верховного представника ЄС із закордонних справ і політики безпеки, який має розробити та втілити комплекс заходів із протидії інформаційній війні проти Заходу.

Нещодавно Центр Громадянських Свобод і Євромайдан SOS спільно з чеською неурядовою організацією Людина в біді (People in Need), українською ініціативою StopFake.org за підтримки євро парламентарів із ЕРР провели в Європарламенті захід, присвячений протидії російській пропаганді. Головним завданням було не просто ще раз поговорити про проблему, а запропонувати шляхи її вирішення. Тому на заході були представлені рекомендації (публікуємо їх нижче), розроблені грузинським медійним експертом, постійним автором «Радіо Свобода» Олегом Панфіловим та українським експертом Михайлом Хильком. До речі, вони викликали доволі нервову реакцію серед європейських прихильників Путіна.

Під час заходу в Європарламенті ми поширювали серед гостей також брошуру (її англомовна версія – за посиланням), в якій проаналізовано, який шлях пройшла російська пропагандистська машина від елементу Чеченських воєн до, по суті, «зброї масового ураження» в Криму та на Донбасі, а також яким саме чином вона провокує масові порушення прав людини. У цій брошурі подані матеріали учасників заходу – голови правління Центру Громадянських Свобод Олександри Матвійчук, грузинського журналіста, медійного експерта Олега Панфілова, російського журналіста Аркадія Бабченка, головного редактора сайту StopFake.org Тетяни Матичак.

Моніторинг та регуляція

1. Створення та підтримка моніторингових груп для збору та аналізу інформації щодо рівня пропаганди, різноманітних  форм обмеження діяльності журналістів, маніпуляцій інформацією в медіа як у країнах-членах ЄС, так і в країнах Східного партнерства. Ці дослідження мають брати до уваги опитування, вимірювання громадської думки та інші інструменти для визначення впливу пропаганди, що продукується не лише медіа, а й різними лобістськими групами, що позиціонують себе як «незалежні експерти».

2. Створення команди юристів для розробки механізму обмеження здатності російських пропагандистських медіа діяти на території ЄС та країн Східного партнерства. Зокрема, має застосовуватися принцип відповідності. Якщо Кремль (або інші треті сторони) маніпулюють європейським принципом свободи слова, трансформуючи її в «свободу пропаганди» та обмежуючи можливості для європейських та американських медіа працювати в Росії, це навряд чи можна назвати рівноцінним підходом. Уряди, які обмежують свободу слова вдома, не повинні отримувати можливості практикувати «свободу пропаганди» закордоном. Натомість, ЄС варто надати доступ до своїх ринків для незалежних медіа з цих країн.

3. Розробка більш чіткого регулювання лобістських активностей. Є очевидна потреба зупинити процес  введення в оману європейських громадян, яким засновані Кремлем лобістські структури представляють як «незалежні мозкові центри». Лобісти мають бути названі лобістами, а оплачені тексти не повинні називатися «експертним аналізом».

4. Розвиток нульової толерантності щодо корупції в європейських медіа. Час від часу поважні європейські та американські медіа публікують статті, які є не набагато кращими за кремлівську пропаганду. Тут ідеться зовсім не про альтернативну точку зору, а про очевидну пропаганду, яка може бути створена експертом, який, скажімо, працює на певну компанію, що перебуває у власності Росії. Рівень корупції в Кремлі не залишає ЄС іншого вибору, окрім як створити більш жорсткі правила на медіа-ринку. Варто взяти до уваги також ідею створення спеціальних панелей із визнаних експертів, які б реагували на порушення медійного законодавства та професійних стандартів. Це може бути доволі складно – довести, що ті чи інші автори нелегально отримують винагороди за свої публікації, але це цілком можливо – довести, що та чи інша стаття має пропагандистський характер. Ще в середині ХХ сторіччя відомий американський дослідник Лассуелл успішно викривав нацистську пропаганду в американських газетах.

Нові медіа та нові можливості

5. Створення російськомовного медіа, яке б надавало альтернативну (щодо контрольованих Кремлем медіа) інформацію про Росію, та яке мовило б на російськомовну аудиторію по всьому світові, зі спеціальним фокусом на пострадянські країни. Це медіа має залучити журналістів, які мають досвід роботи саме в пострадянських країнах, а мовлення може здійснюватися паралельно через кабельні мережі, супутник та інтернет. Для кращого розуміння демократичного процесу на пострадянському просторі варто виробляти освітні програми, транслювати документальні фільми, присвячені перехідному періоду в Центральній та Східній Європі після розпаду СРСР. Варто також провести конкурс  на найцікавіші та найоригінальніші ідеї для такого медіа. Традиційні підходи є недостатніми.

При цьому, важливо зрозуміти, якими є ключі до успіху російської пропаганди та чому люди схильні їй вірити. Інакше значна кількість часу, грошей та зусиль може бути витрачена даремно, адже думка про те, що проблема полягає виключно в бракові доступу до альтернативних ресурсів інформації є помилковою. Ви можете зустріти людей, які десятками років живуть у ЄС, але при цьому вірять російській пропаганді. Тож, проблема не стільки у відсутності альтернативних джерел інформації, скільки в бракові комплексного підходу. Це не означає, що російськомовну альтернативу створювати не потрібно, але ця альтернатива має бути заснована на розумному, системному та ефективному підході, що вимагає розробки методології, уважного вивчення теорії масової комунікації, психології, залученням наукового потенціалу США, ЄС та сусідніх країн, а також Росії.

6. Створення у країнах Європейської політики сусідства додаткових корпунктів провідних видань. Це те, що справді вартує витрачання коштів. Неможливо зрозуміти, що ж насправді відбувається в Україні, Білорусі або Вірменії, якщо новини про ці країни готуються в московських редакціях. Те саме стосується локальних офісів американських та європейських «мозкових центрів». Навіть найбільш безсторонні російські експерти не можуть бездоганно орієнтуватися в українській або білоруській ситуації, відчувати локальні настрої і, так чи інакше, дивляться на ці країни з точки зору російських інтересів.

7. Забезпечити підтримкою проекти з верифікації інформації та викриття фейків і пропаганди в медіа. ЄС міг би створити єдиний координаційний центр для поєднання зусиль локальних ініціатив типу StopFake.org, їх підтримки та створення інших подібних локальних проектів.

8. Виховання медіаграмотності та нового покоління журналістів – це найдовший, але водночас найнадійніший шлях. В інформаційну добу медіаграмотність має бути включена до переліку обов’язкових шкільних предметів. Незалежно від наявності чи відсутності інформаційної агресії, кожен має отримати можливість здобути знання щодо того, як себе захистити від маніпуляцій у медіа, як відрізнити новини від пропаганди та як оцінювати інформацію критично. Журналістика у пострадянських країнах також має стати предметом для дискусії та реформування. Програми обміну та освіта, заснована на цінностях свободи слова та якості, досі важливі для журналістів пострадянських країн, а особливо для російської незалежної преси. Зміна медіаклімату, а також поява нового покоління журналістів, що працюють згідно зі стандартами сучасної журналістики – це необхідна передумова для подолання наслідків, а також попередження інформаційної війни.

 

«ОСНОВИ БЕЗПЕКИ ДЛЯ ПРАВОЗАХИСНИКІВ ТА ГРОМАДЯНСЬКИХ АКТИВІСТІВ». ТРЕНІНГ 12-14 ЧЕРВНЯ

1 Червня, 2014

У відповідь на те, що правозахисникам  та громадським діячам України доводиться вирішувати важкі завдання, пов’язані з моніторингом майбутніх виборів, організацією громадянських акцій, організацією інформаційного, медичного, правового  чи управлінського супроводу активних громадянських ініціатив на Сході, Півдні України та Криму, що на даний момент постійно супроводжується  ризиками і загрозами, ГО «Центр Громадянських Свобод», міжнародна організація «PACT» та міжнародний фонд захисту правозахисників «Front Line Defenders» проводять тренінг з організації захисту та безпеки правозахисників та громадянських активісті.

Захід відбудеться в м. Києві 13-15 червня 2014 року

Метою цього тренінгу є сприяння у поширенні навичок та знань, а також забезпечення додатковими інструментами, які можуть допомогти їм у вирішенні проблем особистої та організаційної безпеки , за допомогою тренінгу та навчальних матеріалів.

Тренінг включає в себе такі теми:

– оцінка ризику,
– аналіз загроз,
– дії в разі зазіхань на безпеку,
– цифрова безпеку (базовий рівень ),
– подолання стресу,
– розробка практичного плану щодо забезпечення безпеки, адаптованого під особисту ситуацію кожного правозахисника чи громадського активіста;
– розробка практичного плану безпеки організації .

Тренінг потребує активного включення учасників. В ньому використовуються техніки мозкового штурму, роботи в малих групах , розбору конкретних ситуацій, рольових ігор та дискусії.

Експерт тренінгу – Олександра Делеменчук – правозахисник, Координатор міжнародних програм ГО «ЦГС», міжнародний тренер з безпеки «Front Line Defenders». Брала участь у міжнародних місіях в Казахстані та Білорусії, так само координувала Громадський центр допомоги Грузії – в найважчі дна для громадян цих країн.

Щоб взяти участь у заході – необхідно заповнити онлайн-форму та пройти відбір

(https://docs.google.com/forms/d/1ah4hMr_WAEd-DO_XM2RMb3VsLIyZNSTDKfHqErvIQcw/viewform?sid&c=0&w=1&token)

Заявки приймаються до 12:00 год., 08 червня 2014 року

  Участь у заході є безкоштовною. Учасники забезпечуються роздатковими матеріалами. Іногороднім компенсуються транспортні витрати, забезпечується житло та харчування. Точне місце та більш детальну інформацію щодо проведення тренінгу буде повідомлене відібраним учасникам.

За додатковою інформацією щодо тренінгу просимо звертатися до Олександри Романцової (+38063 208 87 95, Aleksandra.romantsova@gmail.com).

Довідково:Тренінг реалізується в рамках навчальної програми у сфері захисту та безпеки «Front Line Defenders»

Результаты поиска:

Уряд має негайно вжити заходів, щоб відновити мовлення «UA: Першого»

28 Вересня, 2018

Ми, правозахисні, медійні організації та журналістська спільнота, закликаємо уряд негайно вжити заходів, щоб відновити мовлення телеканалу «UA: Перший» по всій території України.

Сьогодні, 25 вересня 2018 року, о 6:30 ранку Концерн радіомовлення, радіозв’язку та телебачення (Концерн РРТ), що надає послуги трансляції телевізійного сигналу Національній суспільній телерадіокомпанії України, повідомив НСТУ про припинення аналогової трансляції телепрограм каналу «UA: Перший» у зв’язку із заборгованістю. Для оплати всіх трансляцій НСТУ необхідно 330 млн грн на рік, проте виділено і передбачено в плані бюджетних асигнувань лише 54,7 млн грн. На сьогодні сума боргу перед Концерном РРТ складає близько 80 мільйонів грн. Така ситуація була абсолютно передбаченою, і ми розцінюємо урізання фінансування Суспільному як акт свідомого саботажу реформи і пряме втручання в незалежність і ефективність суспільного мовника.

Недофінансування Суспільного мовника не лише не дало оновити програмне наповнення каналів суспільного, що було ключовим завданням реформи, але й оновити морально застарілу техніку та привести до належного стану робочі приміщення та студійні комплекси, що не оновлювалися ще з 1990-х років. Відключення аналогового мовлення НСТУ позбавляє доступу до інформації ті населені пункти, де відсутнє цифрове мовлення, а також прикордонні, окуповані та прифронтові території України.

Нагадаємо, що відповідно до Закону «Про Суспільне телебачення і радіомовлення в Україні», бюджет Суспільного мовника має становити 0,2% видатків загального фонду Державного бюджету України за попередній рік. У 2017 році ПАТ «НСТУ» мала б отримати з бюджету 1,54 мільярда гривень, проте Міністерство фінансів урізало цю суму до неповного мільярда, а Верховна Рада зменшила до 776 мільйонів, тобто затвердила лише 50% цієї суми, внаслідок чого виникла величезна нестача коштів по всім незахищеним статтям витрат: виробництво, закупівля прав та трансляції програм, чим реформу було свідомо поставлено під удар.

Ми вважаємо, що зупинка мовлення Суспільного мовника ще більше підірве довіру населення як до самої реформи, так і до влади в цілому. Суспільство повинно мати можливість отримувати неупереджену інформацію — а НСТУ є єдиним в країні мовником, інформаційна політика вибудовується на засадах незалежності від держави, від олігархів, від приватних інтересів.

Створення суспільного мовника – не як формальної інституції, а як ефективно функціонуючої системи, що забезпечує інформаційні, культурні, освітні права громадян усіх національностей, – є одним з найдавніших і найважливіших зобов’язань України перед Радою Європи та Європейським Союзом.

Ми закликаємо Прем’єр-міністра України Володимира Гройсмана взяти на себе персональне зобов’язання щодо вирішення цієї проблеми: погасити борги НСТУ та відновити його мовлення по всій території України.

Закликаємо Президента України Петра Порошенка, як гаранта дотримання конституційних прав та свобод громадян, вжити все від нього залежне, аби захистити право громадян на свободу