Заява про необхідність термінового прийняття Законопроекту про воєнних злочинців на тлі розслідування щодо в’язниці “Ізоляція”

Заява 

про необхідність термінового прийняття Законопроекту про воєнних злочинців р.н.2689 на тлі розслідування щодо координаторів в’язниці “Ізоляція”

 

Український журналіст, колишній в’язень спецв’язниці “Ізоляція” Станіслав Асєєв опублікував у неділю, 28 березня, дані про трьох бойовиків, що координували злочинну діяльність секретної в’язниці так званого МГБ ДНР. Асєєв повідомив, що отримав дані завдяки співпраці із європейськими журналістами-розслідувачами Bellingcat. Зокрема була опублікована інформація про громадянина РФ Юрія Кривоноса, якого називають безпосереднім керівником або ж куратором спецв’язниці “Ізоляція”.

 

Всі троє є громадянами Російської Федерації та, імовірно причетні до вчинення тортур, зґвалтувань та приниження людської гідності щодо осіб, яких вони незаконно утримували у “Ізоляції”. Такі дії повинні бути кваліфіковані та розслідувані як воєнні злочини та злочини проти людяності.

 

Попри сотні фактів про воєнні злочини, що вчиняються на окупованих територіях Донецької та Луганської областях та які задокументовані у доповідях правозахисних організацій та міжнародних моніторингових місій, включно з епізодами, що скоювалися в катівні “Ізоляція”, в Україні досі фактично не передбачена належна відповідальність за міжнародні воєнні злочини. Натомість воєнних злочинців судять за загальнокримінальними статтями, як от теракт, зґвалтування або участь в терористичних групах. Обвинувачені за цими статтями можуть чекати закінчення термінів давності, розраховувати на амністію, умовно-дострокове звільнення та інші послаблення.

 

Про прогалини у чинному законодавстві говорять і представники правоохоронних органів. Так, прокурор Донецької області Євген Білоусов, у червні 2020 року, коментуючи кримінальне переслідування бойовика Гіркіна, зауважив, що чинне законодавство не дозволяє належно кваліфікувати воєнні злочини та притягувати до відповідальності.

 

У випадку з розслідуванням Асєєва та Bellingcat українські правоохоронні й слідчі органи знову зв’язані по руках через відсутність відповідних законодавчих норм. Правозахисні організації, колишні заручники бойовиків і родичі жертв воєнних злочинів вже понад п’ять років домагаються прийняття закону про воєнних злочинців, який імплементує норми міжнародного права в кримінальний кодекс України.

 

У грудні 2019 року у Верховній Раді України був зареєстрований законопроект № 2689, який отримав неофіційну назву “Закон про воєнних злочинців”. Півтора року розгляд законопроекту відтягувався й аж восени 2020 року був прийнятий у першому читанні. Але проблема в тім, що парламентарі не розглядають цей важливий законопроект як пріоритетний. Через це голосування за законопроект №2689 постійно відтерміновується в часі на невизначений строк.

 

Виходячи з усього вищесказаного, ми звертаємося до Голови Верховної Ради та Народних депутатів:

 

– Надати процесу прийняття закону про воєнних злочинців пріоритетний характер.

– Винести законопроект 2689 на голосування на найближчому засіданні Верховної Ради України

– Підтримати своїми голосами прийняття даного закону.

Поділитися