ccl.org.ua@gmail.com Київ, вул. Басейна 9Г, офiс 25, 28 Пошук

Громадське радіо

Результаты поиска:

Гібридна депортація штовхає людей виїжджати з окупованого Криму – Матвійчук

28 Травня, 2020

«Минулого понеділка у Конгрес США внесли новий законопроєкт. Він звертає увагу на незаконність практики переслідування російською владою правозахисників, журналістів, активістів. Він також заохочує застосування «акту Магнітського», тобто санкцій до російських офіційних осіб, які причетні до фабрикації політичних справ.
Тут складно сказати, чи він пройде і коли цей законопроєкт буде ухвалено. Адже очевидно, що Конгрес США не засинає з думкою про Україну. Проте це позитивний знак того, що є активні американські парламентарі, які тримають руку на пульсі і яким справа кримських політв’язнів і політв’язнів РФ не байдужа.»

🔶 Координаторка ініціативи #PrisonersVoise Olexandra Matviychuk розповіла про нові методи боротьби за звільнення В’язнів Кремля, а також про підведення проміжних підсумків вже існуючих заходів. Все це стало темою міжнародного форуму правозахисників. Детальніше – за посиланням

Хто такий політв’язень та як формуються списки на обмін? – правозахисниця Матвійчук

26 Травня, 2020

Хто такий політв’язень та як формуються списки на обмін? Про це говоримо з головою правління Центру громадянських свобод Олександрою Матвійчук. Вона каже, що політв’язень – це не герой і не ікона на п’єдисталі. Зокрема, Олександра розповідає, як формуються списки на обмін. Дивіться унікальне та дуже корисне відео від Громадське радіо.

Суди не використовують Конституцію, як норму прямої дії – Олександра Матвійчук про карантинни обмеженя

11 Квітня, 2020

Чи законні карантинні обмеження, які запровадив уряд та чи готові українці поступитися своїми правами і свободами заради власної ж безпеки в ефірі Радіо Культура пояснюють правозахисниця Олександра Матвійчук та директор Департаменту комунікацій МВС Артем Шевченко.

 

Слухайте радіо-версію за посиланням: 

 

Від шостого квітня Кабмін посилив карантинні обмеження для населення. На думку багатьох правозахисників такі обмеження безпідставні і неконституційні, адже серйозно порушують  права людини. “Із понеділка українська вдала поставила нас усіх і себе в першу чергу у доволі незручний правовий шпагат. На одному боці цього шпагату те, що більшість, але не всі, запроваджені заходи доцільні, щоб дати відсіч  загрозі поширення епідемії коронавірусу. А з іншого боку цього шпагату – розуміння того, що вони оформлені в неналежний правовий спосіб. Грубо кажучи, обмеження прав і свобод людини навіть ті, які доцільні під час епідемії за Конституцією можуть бути введені лише за умови запровадження надзвичайного стану, а його не запроваджували. Надзвичайна ситуація не передбачає жодних обмежень прав і свобод людини. Обмеження на свободу і особисту недоторканість, обмеження свободи пересування, обмеження свободи мирних зібрань – це все неможливо за надзвичайної ситуації. Проте в Україні це відбувається не вперше. Ми не вперше запроваджуємо якісь речі, не називаючи їх своїми іменами, до прикладу оголошення режиму Антитерористичної операції у 2014 році”, – зазначає Олександра Матвійчук.

 

За даними МВС поліція склала вже 4000 тисячі адміністративних протоколів на злісних порушників карантину. Кого можуть визнати  злісним порушником пояснює Олександра Матвійчук: “Це буде визначати суд, адже на місці від порушника ніхто не має права вимагати штраф. Якщо з вас вимагають сплатити його відразу після складання адміністративного протоколу, то це очевидно не представники Національної поліції, а шахраї перевдягнені у форму. Штраф або інший вид адміністративного покарання може визначити тільки суд. Якщо взяти 402 постанови суду, які було ухвалено станом на 6 квітня, 212 з них було відправлено на доопрацювання. На жаль, наші поліцейські часто не вміють грамотно складати адміністративні протоколи, і тому суд повертає їх назад для виправлення помилок. Показово, що 33 адміністративні протоколи закрили за малозначністю, але жодного не закрили на підставі статті 64 Конституції України, (а в нас Конституція – це норма прямої дії), де йдеться що існує лише два виключні випадки обмеження прав і свобод людини на такому рівні – це надзвичайний і воєнний стан. Жоден суддя, коли закривав такі адміністративні  протоколи на Конституцію не посилався”.

 

Натомість Артем Шевченко зазначає, що поліція не зацікавлена в стягненні штрафів, а працює виключно з профілактичною метою, складаючи протоколи виключно на злісних порушників.  “Це особи, які не реагують на профілактичні бесіди поліцейських. Головна місія поліції – профілактувати, а не карати чи штрафувати. Якщо людина припиняє правопорушення, то немає сенсу складати протокол. Особи, які здійснюють правопорушення демонстративно і не припиняють це правопорушення після зауваження поліцейського мають понести адміністративну відповідальність. Ніяких планів зі збирання штрафів немає, особливо в умовах скрутної фінансової ситуації”.

На питання, яка позиція МВС щодо того, що урядова постанова порушує Конституцію Артем Шевченко зазначає: “Це полеміка для юристів та адвокатів. Можна оскаржувати будь-яку постанову уряду чи поліції. У демократичній країні все можна оскаржувати. Ніхто цього не забороняє. Сама ініціатива обмежувальних заходів належить Міністерству охорони здоров’я”. А Олександра Матвійчук додає: “Українські суди, на жаль, не використовують Конституцію, як норму прямої дії, тому у більшості випадків вони дивитимуться, чи відповідала ця дія підзаконному нормативно-правовому акту – а саме постанові Кабміну”.

 

За даними Державного управління статистики  середня зарплата в Україні за лютий складала 10 847 гривень. При цьому штраф за порушення карантинних обмежень становить 17 000 гривень. Чим керувалися посадовці під час розрахунку суми штрафу і чи є таке покарання дієвим, пояснює Олександра Матвійчук: “По-перше, у нас є багато суворих законів, які не виконуються і тоді розмір штрафу немає жодного значення, якщо немає невідворотності покарання. По-друге, щодо суми штрафу, то суд має дуже прицільно розглядати це питання і використовувати альтернативні види стягнень, наприклад попередження. Ця сума штрафу виходить із того, що Кабмін розуміє слабкість державних інституцій і намагається залякати населення цими величезними сумами”.

Якщо зараз ми не змінимо Україну, наші діти будуть виходити на Майдани, щоб завершити те, що не зробили ми, – Матвійчук

22 Серпня, 2018

Які вони – глобальні виклики, які турбують світову університетську спільноту та як вони стосуються України – популізм, нові технології, криза прав людини?

Детальніше читайте на Громадському радіо: https://hromadskeradio.org/programs/svoyimyrukamy/yakshcho-zaraz-my-ne-zminymo-ukrayinu-nashi-dity-budut-vyhodyty-na-maydany-shchob-zavershyty-te-shcho-ne-zrobyly-my-matviychuk

В рубриці Своїми руками — координаторка ЄвромайданSOS, голова правління ГО «Центр Громадянських Свобод» Олександра Матвійчук Лариса Денисенко: Наскільки змінює ситуацію в країні освіта, яку можна здобути за кордоном? Олександра Матвійчук: Насправді, освіта дуже багато чого змінює, і в житті кожної людини, і загалом – суспільства. Я дуже завдячую університету Stanford за те, що мала можливість рік провчитися за програмою українських лідерів. І це навчання не просто про набуття знань та навичок, це про розширення горизонтів та долучення до світового наукового порядку денного.   І ці глобальні виклики, які зараз відбуваються в світі, обговорюються і вивчаються з наукової точки зору. Це і популізм, це і міграція, це і загрози, які несуть нові технології, і проблеми ідентичності тощо. Лариса Денисенко: Якщо говорити про популізм, то багато хто ідентифікує заяви деяких політиків як популістичні, і насправді багато хто цим зловживає. Тобі там стало зрозуміло, що з цим можна зробити? Олександра Матвійчук: Я раніше думала, що популісти – це ті люди, які щось обіцяють і потім цього не роблять. Виявилося, що проблема в тому, що вони обіцяють і роблять. Ми бачимо по прикладу Венесуели, до чого це роблення потім призводить. Я відвідувала чудовий курс, який називався «Популізм чи ерозія демократії», де ми вивчали, яким чином приходять до влади популістичні політики, що вони роблять, які в них сценарії і до чого це веде. Дуже спрощено можна цю концепцію популізму звести до таких двох мейнстрімових ліній. Перше: популісти говорять, що еліти корумповані, що еліти злочинні, що само по собі правда. Друге: ніхто не презентує народ, і тільки ми можемо презентувати народ, і для цього нам не потрібні суди чи органи державної влади, ми за пряме народовладдя. Я раніше думала, що популісти – це ті люди, які щось обіцяють і потім цього не роблять. Виявилося, що проблема в тому, що вони обіцяють і роблять Що з цим робити – це дуже комплексне питання, на яке шукають зараз відповіді в самій Америці, тому що ми бачимо, хто там зараз президент, і що він прийшов до влади завдяки популістичним гаслам. Але проблема популізму має ще і реальні корені. Річ у тому, що традиційні політичні партії не дають відповіді на питання, які турбують виборців. І тоді люди мігрують до партій, які дають дуже прості відповіді на складні питання. Лариса Денисенко: Заперечити популістичні гасла дуже важко. Олександра Матвійчук: Так, і це проблема. Тому що всіх популістів вирізняє те, що вони, як правило, дуже харизматичні. Вони дуже яскраві, вони говорять простими словами, дуже емоційно, і хочеться вірити в те, що вони говорять. Треба розуміти, що популістичні гасла – це популярні, народні гасла. Тому тут постає питання до політичних інших сил, яким чином упакувати зміст так, щоб він був доступним до суспільства, говорити до людей мовою, яку вони розуміють. Це виклики, які потрібно долати традиційним партіям. З позиції жертви російської агресії Україна нікому не цікава Лариса Денисенко: Що ти почула нового, якщо говорити про правозахист як концепт політики? Олександра Матвійчук: Навчання в Stanford показало мені дві речі. Перше, що ми дуже україноцентричні і абсолютно не розуміємо, які процеси проходять в інших країнах. Це дуже погано, адже вони дуже схожі на те, що відбувається у нас, а це б робило нас готовими до всіх викликів і потрясінь, через які ми зараз проходимо. Крім того, я побачила місце України в світовій адженді. І тут я змушена сказати, що якщо раніше завдяки Євромайдану був вияв емпатії, то зараз цього немає. А з позиції жертви російської агресії Україна нікому не цікава. Якщо ми хочемо, щоб про Україну говорили, наприклад, на тему українських в’язнів, треба докладати спеціальних зусиль. В мене був холодний душ, коли я у грудні поїхала на міжнародну конференцію в Італію, і я була єдина з правозахисників українка, а тема конференції звучала «Вирішення міжнародних конфліктів: Колумбія, Сирія, Україна». Нам там роздали кейси України, які склала норвезька вчена, але вона все життя вивчала Росію, а тут її попросили написати про Україну. Я відкриваю першу сторінку і читаю, що протягом трьох місяців Євромайдану режим Януковича утримувався від застосування насилля проти мирних протестувальників, і тільки в кінці чомусь всіх розстріляв. Тоді я зрозуміла, що ми вчисту програли на наукових майданчиках, а це потужні впливи на політику в Америці та Європі. Ми вчисту програли на наукових майданчиках, а це потужні впливи на політику в Америці та Європі Любомир Ференс: Чия в цьому провина?  Олександра Матвійчук: Тут складно мислити категоріями вини. Я написала про це, адже була дуже збентежена цим фактом, і у коментарях мої колеги відповіли мені — а як українські науковці мають можливість їздити на такі конференції? Зараз ми намагаємося запустити цикл українських семінарів під назвою «Українські студії в Стенфорді». Перший з них відкривав Мустафа Джемілєв, який приїздив у травні цього року і розповідав про Крим. Був попит, люди навіть стояли в залі, щоб послухати Мустафу-ага. Лариса Денисенко: Які важливі речі потрібно означити, на котрі варто звертати увагу в нашій ситуації збройного конфлікту, у тому, що популізм існує у всьому світі, але от-от у нас вибори? На що звертати увагу, чому категорично не вірити, про що думати? Олександра Матвійчук: Насамперед думати про власну відповідальність. Пам’ятаєте, був один з Героїв Небесної Сотні — загиблий 19-тирічнй Роман Гурик. Коли його мама виступала на суді, вона сказала фразу, яка мене глибоко зачепила. Вона сказала, що не хотіла пускати його на Майдан, але згадала, як 10 років тому вона разом з чоловіком була на Помаранчевому Майдані, тому не мала морального права не пустити сина. Це змушує замислитися, що якщо зараз ми не зробимо щось, щоб змінити нашу Україну, вже наші діти будуть виходити на цю площу, і будуть змушені дороблювати те, що не зробили ми. З такої призми нам потрібно дивитися на гречку, на макарони, на популістів тощо. Адже ситуація дуже тривожна, і в мене виникає почуття дежавю з Помаранчевою Революцією: успішний народний вибух, кілька років позитивних змін, але не кардинальних, не системних, не таких, які дійшли до незворотної точки, тотальне розчарування. В даному випадку в нас ще збройний конфлікт, війна, яка вимотує сили і енергію. Тоді у 2010-му році до влади приходить Янукович, який знищує всі позитивні здобутки, і будує всю свою вертикаль. Тому ми маємо зрозуміти, що у наступному році ми повинні зберегти наш вектор, який окреслила Революція Гідності, оцю рамку прав людини, демократії, свободи, попри всі спокуси, які зараз в нас виникають як в суспільстві, яке травмоване війною, адже зараз в ньому зростає толерантність до насилля, бажання самосудів тощо. Ми маємо цього стерегтися, адже ми повернемося до того, з чого починали, і тоді наші діти будуть змушені це доробляти.

ЄС може ввести санкції за масові порушення прав людини на окупованих територіях

15 Травня, 2017
Про це заявила правозахисниця, голова правління Центру Громадянських Свобод, координатор Євромайдан SOS Олександра Матвійчук

Євген Павлюковський: Чому ЄС має активізуватися і почати допомагати Україні із вирішенням проблем з правами людини у Криму і непідконтрольній частині Донбасу?

Олександра Матвійчук: Ніхто не зобов’язаний нам допомагати. Допомагають тим, хто бореться, і за підтримку також треба боротися. Рекомендації, розроблені правозахисною спільнотою України і презентовані у Брюсселі ― це наше бачення, яке ми хочемо нав’язати ЄС.

Ми знайшли ряд кроків, які допоможуть змінити на краще ситуацію з правами людини в окупованому Криму і на Донбасі. Ми побачили, що ЄС намагається уникати складних тем, і згадує про Крим лише на річницю анексії. Ми вирішили почати адвокаційну кампанію, щоб ЄС взяв на себе зобов’язання здійснити ряд кроків, які мали б постійний характер.

Василь Шандро: Що це за кроки?

Олександра Матвійчук: Оскільки РФ постійно проводить політику ізоляції Криму і заперечує свою причетність до незаконних збройних формувань на Донбасі, ми пропонували створити нову інституцію в ЄС. Це має бути спеціальний представник з питань порушення прав людини на території окупованого Криму і Донбасу. Цей представник постійно відслідковував би цю ситуацію і постійно звітував Раді ЄС і Європарламенту.

Такий представник був започаткований щодо Кавказу, і ці території заслуговують на таку ж увагу.

Також у рекомендаціях є започаткування постійних слухань у Євроарламенті.

Також важливим є створення нового майданчика по Криму. Якщо щось стається по Донбасу, є принаймні формат, у якому ці питання можна піднімати. Якщо щось стається у Криму, де взагалі про це говорити?

Ми рекомендуємо створити новий формат за участі ЄС по деокупації Криму. У березні ця вимога вже знайшла своє відображення.

Василь Шандро: До кого можуть звертатися люди на окупованих територіях з приводу порушення їх прав?

Олександра Матвійчук: Є нова якість, яку ми відслідковуємо у 2017 році. Якщо раніше ми говорили про стрімке звуження прав і свобод ― розслідували незалежних журналістів, забороняли мирні зібрання, зростала кількість політв’язнів, то з початку 2017 р. бачимо, що почали переслідувати адвокатів політв’язнів і людей, що їм допомагають.

Це означає, що повітря несвободи розрослося так, що люди почали задихатися. Ми просили зробити серйознішими санкції по Криму. Нам відповідали: це санкції за анексію, у них немає правозахисних критеріїв. Ми виявили, що ЄС може ввести санкції за масові порушення прав людини.

Тому одна з наших рекомендацій ― введення секторальних санкцій щодо РФ за масові порушення прав людини у Криму.

Євген Павлюковський: Як це працює за процедурою введення?

Олександра Матвійчук: Це питання політичного рішення, яке має прийняти Рада ЄС. Звичайно, рішення ґрунтуються як на національних інтересах, так і на успіху української сторони, яка може продемонструвати його в міжнародних інстанціях, які користуються довірою.

Це рішення вже назріло. Це чи не єдина можливість охолоджуючого ефекту на стрімке згортання громадянського простору на півострові.

Василь Шандро: Як і кому можуть поскаржитися люди зараз?

Олександра Матвійчук: Важко давати абстрактні поради, треба вивчати конкретні випадки. Наприклад, наші колеги, російські правозахисники, кажуть, що попри безрезультативність системи захисту прав людини, треба залишити сліди, тому що для Європейського суду з прав людини одним з критеріїв прийнятності скарги є вичерпання усіх засобів захисту в межах національних кордонів.

Василь Шандро: Як Україна реагує на ці справи? Їх розслідують?

Олександра Матвійчук: У наших рекомендаціях є і частина «домашнього завдання» для української влади. Ми вже три роки говоримо про необхідність створення міжвідомчої групи, яка б збирала, аналізувала і систематизувала інформацію про порушення прав людини, воєнні злочини, злочини проти людяності на окупованих територіях і в ході війни.

До червня 2018 року Україна має подавати меморандум у Міжнародний суд ООН. Я дуже сподіваюся, що всі необхідні докази вже заготовлені, але Україна досі не передала докази ефективного контролю РФ над незаконними збройними формуваннями до Міжнародного кримінального суду.

Результаты поиска:

Гібридна депортація штовхає людей виїжджати з окупованого Криму – Матвійчук

28 Травня, 2020

«Минулого понеділка у Конгрес США внесли новий законопроєкт. Він звертає увагу на незаконність практики переслідування російською владою правозахисників, журналістів, активістів. Він також заохочує застосування «акту Магнітського», тобто санкцій до російських офіційних осіб, які причетні до фабрикації політичних справ.
Тут складно сказати, чи він пройде і коли цей законопроєкт буде ухвалено. Адже очевидно, що Конгрес США не засинає з думкою про Україну. Проте це позитивний знак того, що є активні американські парламентарі, які тримають руку на пульсі і яким справа кримських політв’язнів і політв’язнів РФ не байдужа.»

🔶 Координаторка ініціативи #PrisonersVoise Olexandra Matviychuk розповіла про нові методи боротьби за звільнення В’язнів Кремля, а також про підведення проміжних підсумків вже існуючих заходів. Все це стало темою міжнародного форуму правозахисників. Детальніше – за посиланням

Хто такий політв’язень та як формуються списки на обмін? – правозахисниця Матвійчук

26 Травня, 2020

Хто такий політв’язень та як формуються списки на обмін? Про це говоримо з головою правління Центру громадянських свобод Олександрою Матвійчук. Вона каже, що політв’язень – це не герой і не ікона на п’єдисталі. Зокрема, Олександра розповідає, як формуються списки на обмін. Дивіться унікальне та дуже корисне відео від Громадське радіо.

Суди не використовують Конституцію, як норму прямої дії – Олександра Матвійчук про карантинни обмеженя

11 Квітня, 2020

Чи законні карантинні обмеження, які запровадив уряд та чи готові українці поступитися своїми правами і свободами заради власної ж безпеки в ефірі Радіо Культура пояснюють правозахисниця Олександра Матвійчук та директор Департаменту комунікацій МВС Артем Шевченко.

 

Слухайте радіо-версію за посиланням: 

 

Від шостого квітня Кабмін посилив карантинні обмеження для населення. На думку багатьох правозахисників такі обмеження безпідставні і неконституційні, адже серйозно порушують  права людини. “Із понеділка українська вдала поставила нас усіх і себе в першу чергу у доволі незручний правовий шпагат. На одному боці цього шпагату те, що більшість, але не всі, запроваджені заходи доцільні, щоб дати відсіч  загрозі поширення епідемії коронавірусу. А з іншого боку цього шпагату – розуміння того, що вони оформлені в неналежний правовий спосіб. Грубо кажучи, обмеження прав і свобод людини навіть ті, які доцільні під час епідемії за Конституцією можуть бути введені лише за умови запровадження надзвичайного стану, а його не запроваджували. Надзвичайна ситуація не передбачає жодних обмежень прав і свобод людини. Обмеження на свободу і особисту недоторканість, обмеження свободи пересування, обмеження свободи мирних зібрань – це все неможливо за надзвичайної ситуації. Проте в Україні це відбувається не вперше. Ми не вперше запроваджуємо якісь речі, не називаючи їх своїми іменами, до прикладу оголошення режиму Антитерористичної операції у 2014 році”, – зазначає Олександра Матвійчук.

 

За даними МВС поліція склала вже 4000 тисячі адміністративних протоколів на злісних порушників карантину. Кого можуть визнати  злісним порушником пояснює Олександра Матвійчук: “Це буде визначати суд, адже на місці від порушника ніхто не має права вимагати штраф. Якщо з вас вимагають сплатити його відразу після складання адміністративного протоколу, то це очевидно не представники Національної поліції, а шахраї перевдягнені у форму. Штраф або інший вид адміністративного покарання може визначити тільки суд. Якщо взяти 402 постанови суду, які було ухвалено станом на 6 квітня, 212 з них було відправлено на доопрацювання. На жаль, наші поліцейські часто не вміють грамотно складати адміністративні протоколи, і тому суд повертає їх назад для виправлення помилок. Показово, що 33 адміністративні протоколи закрили за малозначністю, але жодного не закрили на підставі статті 64 Конституції України, (а в нас Конституція – це норма прямої дії), де йдеться що існує лише два виключні випадки обмеження прав і свобод людини на такому рівні – це надзвичайний і воєнний стан. Жоден суддя, коли закривав такі адміністративні  протоколи на Конституцію не посилався”.

 

Натомість Артем Шевченко зазначає, що поліція не зацікавлена в стягненні штрафів, а працює виключно з профілактичною метою, складаючи протоколи виключно на злісних порушників.  “Це особи, які не реагують на профілактичні бесіди поліцейських. Головна місія поліції – профілактувати, а не карати чи штрафувати. Якщо людина припиняє правопорушення, то немає сенсу складати протокол. Особи, які здійснюють правопорушення демонстративно і не припиняють це правопорушення після зауваження поліцейського мають понести адміністративну відповідальність. Ніяких планів зі збирання штрафів немає, особливо в умовах скрутної фінансової ситуації”.

На питання, яка позиція МВС щодо того, що урядова постанова порушує Конституцію Артем Шевченко зазначає: “Це полеміка для юристів та адвокатів. Можна оскаржувати будь-яку постанову уряду чи поліції. У демократичній країні все можна оскаржувати. Ніхто цього не забороняє. Сама ініціатива обмежувальних заходів належить Міністерству охорони здоров’я”. А Олександра Матвійчук додає: “Українські суди, на жаль, не використовують Конституцію, як норму прямої дії, тому у більшості випадків вони дивитимуться, чи відповідала ця дія підзаконному нормативно-правовому акту – а саме постанові Кабміну”.

 

За даними Державного управління статистики  середня зарплата в Україні за лютий складала 10 847 гривень. При цьому штраф за порушення карантинних обмежень становить 17 000 гривень. Чим керувалися посадовці під час розрахунку суми штрафу і чи є таке покарання дієвим, пояснює Олександра Матвійчук: “По-перше, у нас є багато суворих законів, які не виконуються і тоді розмір штрафу немає жодного значення, якщо немає невідворотності покарання. По-друге, щодо суми штрафу, то суд має дуже прицільно розглядати це питання і використовувати альтернативні види стягнень, наприклад попередження. Ця сума штрафу виходить із того, що Кабмін розуміє слабкість державних інституцій і намагається залякати населення цими величезними сумами”.

Якщо зараз ми не змінимо Україну, наші діти будуть виходити на Майдани, щоб завершити те, що не зробили ми, – Матвійчук

22 Серпня, 2018

Які вони – глобальні виклики, які турбують світову університетську спільноту та як вони стосуються України – популізм, нові технології, криза прав людини?

Детальніше читайте на Громадському радіо: https://hromadskeradio.org/programs/svoyimyrukamy/yakshcho-zaraz-my-ne-zminymo-ukrayinu-nashi-dity-budut-vyhodyty-na-maydany-shchob-zavershyty-te-shcho-ne-zrobyly-my-matviychuk

В рубриці Своїми руками — координаторка ЄвромайданSOS, голова правління ГО «Центр Громадянських Свобод» Олександра Матвійчук Лариса Денисенко: Наскільки змінює ситуацію в країні освіта, яку можна здобути за кордоном? Олександра Матвійчук: Насправді, освіта дуже багато чого змінює, і в житті кожної людини, і загалом – суспільства. Я дуже завдячую університету Stanford за те, що мала можливість рік провчитися за програмою українських лідерів. І це навчання не просто про набуття знань та навичок, це про розширення горизонтів та долучення до світового наукового порядку денного.   І ці глобальні виклики, які зараз відбуваються в світі, обговорюються і вивчаються з наукової точки зору. Це і популізм, це і міграція, це і загрози, які несуть нові технології, і проблеми ідентичності тощо. Лариса Денисенко: Якщо говорити про популізм, то багато хто ідентифікує заяви деяких політиків як популістичні, і насправді багато хто цим зловживає. Тобі там стало зрозуміло, що з цим можна зробити? Олександра Матвійчук: Я раніше думала, що популісти – це ті люди, які щось обіцяють і потім цього не роблять. Виявилося, що проблема в тому, що вони обіцяють і роблять. Ми бачимо по прикладу Венесуели, до чого це роблення потім призводить. Я відвідувала чудовий курс, який називався «Популізм чи ерозія демократії», де ми вивчали, яким чином приходять до влади популістичні політики, що вони роблять, які в них сценарії і до чого це веде. Дуже спрощено можна цю концепцію популізму звести до таких двох мейнстрімових ліній. Перше: популісти говорять, що еліти корумповані, що еліти злочинні, що само по собі правда. Друге: ніхто не презентує народ, і тільки ми можемо презентувати народ, і для цього нам не потрібні суди чи органи державної влади, ми за пряме народовладдя. Я раніше думала, що популісти – це ті люди, які щось обіцяють і потім цього не роблять. Виявилося, що проблема в тому, що вони обіцяють і роблять Що з цим робити – це дуже комплексне питання, на яке шукають зараз відповіді в самій Америці, тому що ми бачимо, хто там зараз президент, і що він прийшов до влади завдяки популістичним гаслам. Але проблема популізму має ще і реальні корені. Річ у тому, що традиційні політичні партії не дають відповіді на питання, які турбують виборців. І тоді люди мігрують до партій, які дають дуже прості відповіді на складні питання. Лариса Денисенко: Заперечити популістичні гасла дуже важко. Олександра Матвійчук: Так, і це проблема. Тому що всіх популістів вирізняє те, що вони, як правило, дуже харизматичні. Вони дуже яскраві, вони говорять простими словами, дуже емоційно, і хочеться вірити в те, що вони говорять. Треба розуміти, що популістичні гасла – це популярні, народні гасла. Тому тут постає питання до політичних інших сил, яким чином упакувати зміст так, щоб він був доступним до суспільства, говорити до людей мовою, яку вони розуміють. Це виклики, які потрібно долати традиційним партіям. З позиції жертви російської агресії Україна нікому не цікава Лариса Денисенко: Що ти почула нового, якщо говорити про правозахист як концепт політики? Олександра Матвійчук: Навчання в Stanford показало мені дві речі. Перше, що ми дуже україноцентричні і абсолютно не розуміємо, які процеси проходять в інших країнах. Це дуже погано, адже вони дуже схожі на те, що відбувається у нас, а це б робило нас готовими до всіх викликів і потрясінь, через які ми зараз проходимо. Крім того, я побачила місце України в світовій адженді. І тут я змушена сказати, що якщо раніше завдяки Євромайдану був вияв емпатії, то зараз цього немає. А з позиції жертви російської агресії Україна нікому не цікава. Якщо ми хочемо, щоб про Україну говорили, наприклад, на тему українських в’язнів, треба докладати спеціальних зусиль. В мене був холодний душ, коли я у грудні поїхала на міжнародну конференцію в Італію, і я була єдина з правозахисників українка, а тема конференції звучала «Вирішення міжнародних конфліктів: Колумбія, Сирія, Україна». Нам там роздали кейси України, які склала норвезька вчена, але вона все життя вивчала Росію, а тут її попросили написати про Україну. Я відкриваю першу сторінку і читаю, що протягом трьох місяців Євромайдану режим Януковича утримувався від застосування насилля проти мирних протестувальників, і тільки в кінці чомусь всіх розстріляв. Тоді я зрозуміла, що ми вчисту програли на наукових майданчиках, а це потужні впливи на політику в Америці та Європі. Ми вчисту програли на наукових майданчиках, а це потужні впливи на політику в Америці та Європі Любомир Ференс: Чия в цьому провина?  Олександра Матвійчук: Тут складно мислити категоріями вини. Я написала про це, адже була дуже збентежена цим фактом, і у коментарях мої колеги відповіли мені — а як українські науковці мають можливість їздити на такі конференції? Зараз ми намагаємося запустити цикл українських семінарів під назвою «Українські студії в Стенфорді». Перший з них відкривав Мустафа Джемілєв, який приїздив у травні цього року і розповідав про Крим. Був попит, люди навіть стояли в залі, щоб послухати Мустафу-ага. Лариса Денисенко: Які важливі речі потрібно означити, на котрі варто звертати увагу в нашій ситуації збройного конфлікту, у тому, що популізм існує у всьому світі, але от-от у нас вибори? На що звертати увагу, чому категорично не вірити, про що думати? Олександра Матвійчук: Насамперед думати про власну відповідальність. Пам’ятаєте, був один з Героїв Небесної Сотні — загиблий 19-тирічнй Роман Гурик. Коли його мама виступала на суді, вона сказала фразу, яка мене глибоко зачепила. Вона сказала, що не хотіла пускати його на Майдан, але згадала, як 10 років тому вона разом з чоловіком була на Помаранчевому Майдані, тому не мала морального права не пустити сина. Це змушує замислитися, що якщо зараз ми не зробимо щось, щоб змінити нашу Україну, вже наші діти будуть виходити на цю площу, і будуть змушені дороблювати те, що не зробили ми. З такої призми нам потрібно дивитися на гречку, на макарони, на популістів тощо. Адже ситуація дуже тривожна, і в мене виникає почуття дежавю з Помаранчевою Революцією: успішний народний вибух, кілька років позитивних змін, але не кардинальних, не системних, не таких, які дійшли до незворотної точки, тотальне розчарування. В даному випадку в нас ще збройний конфлікт, війна, яка вимотує сили і енергію. Тоді у 2010-му році до влади приходить Янукович, який знищує всі позитивні здобутки, і будує всю свою вертикаль. Тому ми маємо зрозуміти, що у наступному році ми повинні зберегти наш вектор, який окреслила Революція Гідності, оцю рамку прав людини, демократії, свободи, попри всі спокуси, які зараз в нас виникають як в суспільстві, яке травмоване війною, адже зараз в ньому зростає толерантність до насилля, бажання самосудів тощо. Ми маємо цього стерегтися, адже ми повернемося до того, з чого починали, і тоді наші діти будуть змушені це доробляти.

ЄС може ввести санкції за масові порушення прав людини на окупованих територіях

15 Травня, 2017
Про це заявила правозахисниця, голова правління Центру Громадянських Свобод, координатор Євромайдан SOS Олександра Матвійчук

Євген Павлюковський: Чому ЄС має активізуватися і почати допомагати Україні із вирішенням проблем з правами людини у Криму і непідконтрольній частині Донбасу?

Олександра Матвійчук: Ніхто не зобов’язаний нам допомагати. Допомагають тим, хто бореться, і за підтримку також треба боротися. Рекомендації, розроблені правозахисною спільнотою України і презентовані у Брюсселі ― це наше бачення, яке ми хочемо нав’язати ЄС.

Ми знайшли ряд кроків, які допоможуть змінити на краще ситуацію з правами людини в окупованому Криму і на Донбасі. Ми побачили, що ЄС намагається уникати складних тем, і згадує про Крим лише на річницю анексії. Ми вирішили почати адвокаційну кампанію, щоб ЄС взяв на себе зобов’язання здійснити ряд кроків, які мали б постійний характер.

Василь Шандро: Що це за кроки?

Олександра Матвійчук: Оскільки РФ постійно проводить політику ізоляції Криму і заперечує свою причетність до незаконних збройних формувань на Донбасі, ми пропонували створити нову інституцію в ЄС. Це має бути спеціальний представник з питань порушення прав людини на території окупованого Криму і Донбасу. Цей представник постійно відслідковував би цю ситуацію і постійно звітував Раді ЄС і Європарламенту.

Такий представник був започаткований щодо Кавказу, і ці території заслуговують на таку ж увагу.

Також у рекомендаціях є започаткування постійних слухань у Євроарламенті.

Також важливим є створення нового майданчика по Криму. Якщо щось стається по Донбасу, є принаймні формат, у якому ці питання можна піднімати. Якщо щось стається у Криму, де взагалі про це говорити?

Ми рекомендуємо створити новий формат за участі ЄС по деокупації Криму. У березні ця вимога вже знайшла своє відображення.

Василь Шандро: До кого можуть звертатися люди на окупованих територіях з приводу порушення їх прав?

Олександра Матвійчук: Є нова якість, яку ми відслідковуємо у 2017 році. Якщо раніше ми говорили про стрімке звуження прав і свобод ― розслідували незалежних журналістів, забороняли мирні зібрання, зростала кількість політв’язнів, то з початку 2017 р. бачимо, що почали переслідувати адвокатів політв’язнів і людей, що їм допомагають.

Це означає, що повітря несвободи розрослося так, що люди почали задихатися. Ми просили зробити серйознішими санкції по Криму. Нам відповідали: це санкції за анексію, у них немає правозахисних критеріїв. Ми виявили, що ЄС може ввести санкції за масові порушення прав людини.

Тому одна з наших рекомендацій ― введення секторальних санкцій щодо РФ за масові порушення прав людини у Криму.

Євген Павлюковський: Як це працює за процедурою введення?

Олександра Матвійчук: Це питання політичного рішення, яке має прийняти Рада ЄС. Звичайно, рішення ґрунтуються як на національних інтересах, так і на успіху української сторони, яка може продемонструвати його в міжнародних інстанціях, які користуються довірою.

Це рішення вже назріло. Це чи не єдина можливість охолоджуючого ефекту на стрімке згортання громадянського простору на півострові.

Василь Шандро: Як і кому можуть поскаржитися люди зараз?

Олександра Матвійчук: Важко давати абстрактні поради, треба вивчати конкретні випадки. Наприклад, наші колеги, російські правозахисники, кажуть, що попри безрезультативність системи захисту прав людини, треба залишити сліди, тому що для Європейського суду з прав людини одним з критеріїв прийнятності скарги є вичерпання усіх засобів захисту в межах національних кордонів.

Василь Шандро: Як Україна реагує на ці справи? Їх розслідують?

Олександра Матвійчук: У наших рекомендаціях є і частина «домашнього завдання» для української влади. Ми вже три роки говоримо про необхідність створення міжвідомчої групи, яка б збирала, аналізувала і систематизувала інформацію про порушення прав людини, воєнні злочини, злочини проти людяності на окупованих територіях і в ході війни.

До червня 2018 року Україна має подавати меморандум у Міжнародний суд ООН. Я дуже сподіваюся, що всі необхідні докази вже заготовлені, але Україна досі не передала докази ефективного контролю РФ над незаконними збройними формуваннями до Міжнародного кримінального суду.

Результаты поиска:

Гібридна депортація штовхає людей виїжджати з окупованого Криму – Матвійчук

28 Травня, 2020

«Минулого понеділка у Конгрес США внесли новий законопроєкт. Він звертає увагу на незаконність практики переслідування російською владою правозахисників, журналістів, активістів. Він також заохочує застосування «акту Магнітського», тобто санкцій до російських офіційних осіб, які причетні до фабрикації політичних справ.
Тут складно сказати, чи він пройде і коли цей законопроєкт буде ухвалено. Адже очевидно, що Конгрес США не засинає з думкою про Україну. Проте це позитивний знак того, що є активні американські парламентарі, які тримають руку на пульсі і яким справа кримських політв’язнів і політв’язнів РФ не байдужа.»

🔶 Координаторка ініціативи #PrisonersVoise Olexandra Matviychuk розповіла про нові методи боротьби за звільнення В’язнів Кремля, а також про підведення проміжних підсумків вже існуючих заходів. Все це стало темою міжнародного форуму правозахисників. Детальніше – за посиланням

Хто такий політв’язень та як формуються списки на обмін? – правозахисниця Матвійчук

26 Травня, 2020

Хто такий політв’язень та як формуються списки на обмін? Про це говоримо з головою правління Центру громадянських свобод Олександрою Матвійчук. Вона каже, що політв’язень – це не герой і не ікона на п’єдисталі. Зокрема, Олександра розповідає, як формуються списки на обмін. Дивіться унікальне та дуже корисне відео від Громадське радіо.

Суди не використовують Конституцію, як норму прямої дії – Олександра Матвійчук про карантинни обмеженя

11 Квітня, 2020

Чи законні карантинні обмеження, які запровадив уряд та чи готові українці поступитися своїми правами і свободами заради власної ж безпеки в ефірі Радіо Культура пояснюють правозахисниця Олександра Матвійчук та директор Департаменту комунікацій МВС Артем Шевченко.

 

Слухайте радіо-версію за посиланням: 

 

Від шостого квітня Кабмін посилив карантинні обмеження для населення. На думку багатьох правозахисників такі обмеження безпідставні і неконституційні, адже серйозно порушують  права людини. “Із понеділка українська вдала поставила нас усіх і себе в першу чергу у доволі незручний правовий шпагат. На одному боці цього шпагату те, що більшість, але не всі, запроваджені заходи доцільні, щоб дати відсіч  загрозі поширення епідемії коронавірусу. А з іншого боку цього шпагату – розуміння того, що вони оформлені в неналежний правовий спосіб. Грубо кажучи, обмеження прав і свобод людини навіть ті, які доцільні під час епідемії за Конституцією можуть бути введені лише за умови запровадження надзвичайного стану, а його не запроваджували. Надзвичайна ситуація не передбачає жодних обмежень прав і свобод людини. Обмеження на свободу і особисту недоторканість, обмеження свободи пересування, обмеження свободи мирних зібрань – це все неможливо за надзвичайної ситуації. Проте в Україні це відбувається не вперше. Ми не вперше запроваджуємо якісь речі, не називаючи їх своїми іменами, до прикладу оголошення режиму Антитерористичної операції у 2014 році”, – зазначає Олександра Матвійчук.

 

За даними МВС поліція склала вже 4000 тисячі адміністративних протоколів на злісних порушників карантину. Кого можуть визнати  злісним порушником пояснює Олександра Матвійчук: “Це буде визначати суд, адже на місці від порушника ніхто не має права вимагати штраф. Якщо з вас вимагають сплатити його відразу після складання адміністративного протоколу, то це очевидно не представники Національної поліції, а шахраї перевдягнені у форму. Штраф або інший вид адміністративного покарання може визначити тільки суд. Якщо взяти 402 постанови суду, які було ухвалено станом на 6 квітня, 212 з них було відправлено на доопрацювання. На жаль, наші поліцейські часто не вміють грамотно складати адміністративні протоколи, і тому суд повертає їх назад для виправлення помилок. Показово, що 33 адміністративні протоколи закрили за малозначністю, але жодного не закрили на підставі статті 64 Конституції України, (а в нас Конституція – це норма прямої дії), де йдеться що існує лише два виключні випадки обмеження прав і свобод людини на такому рівні – це надзвичайний і воєнний стан. Жоден суддя, коли закривав такі адміністративні  протоколи на Конституцію не посилався”.

 

Натомість Артем Шевченко зазначає, що поліція не зацікавлена в стягненні штрафів, а працює виключно з профілактичною метою, складаючи протоколи виключно на злісних порушників.  “Це особи, які не реагують на профілактичні бесіди поліцейських. Головна місія поліції – профілактувати, а не карати чи штрафувати. Якщо людина припиняє правопорушення, то немає сенсу складати протокол. Особи, які здійснюють правопорушення демонстративно і не припиняють це правопорушення після зауваження поліцейського мають понести адміністративну відповідальність. Ніяких планів зі збирання штрафів немає, особливо в умовах скрутної фінансової ситуації”.

На питання, яка позиція МВС щодо того, що урядова постанова порушує Конституцію Артем Шевченко зазначає: “Це полеміка для юристів та адвокатів. Можна оскаржувати будь-яку постанову уряду чи поліції. У демократичній країні все можна оскаржувати. Ніхто цього не забороняє. Сама ініціатива обмежувальних заходів належить Міністерству охорони здоров’я”. А Олександра Матвійчук додає: “Українські суди, на жаль, не використовують Конституцію, як норму прямої дії, тому у більшості випадків вони дивитимуться, чи відповідала ця дія підзаконному нормативно-правовому акту – а саме постанові Кабміну”.

 

За даними Державного управління статистики  середня зарплата в Україні за лютий складала 10 847 гривень. При цьому штраф за порушення карантинних обмежень становить 17 000 гривень. Чим керувалися посадовці під час розрахунку суми штрафу і чи є таке покарання дієвим, пояснює Олександра Матвійчук: “По-перше, у нас є багато суворих законів, які не виконуються і тоді розмір штрафу немає жодного значення, якщо немає невідворотності покарання. По-друге, щодо суми штрафу, то суд має дуже прицільно розглядати це питання і використовувати альтернативні види стягнень, наприклад попередження. Ця сума штрафу виходить із того, що Кабмін розуміє слабкість державних інституцій і намагається залякати населення цими величезними сумами”.

Якщо зараз ми не змінимо Україну, наші діти будуть виходити на Майдани, щоб завершити те, що не зробили ми, – Матвійчук

22 Серпня, 2018

Які вони – глобальні виклики, які турбують світову університетську спільноту та як вони стосуються України – популізм, нові технології, криза прав людини?

Детальніше читайте на Громадському радіо: https://hromadskeradio.org/programs/svoyimyrukamy/yakshcho-zaraz-my-ne-zminymo-ukrayinu-nashi-dity-budut-vyhodyty-na-maydany-shchob-zavershyty-te-shcho-ne-zrobyly-my-matviychuk

В рубриці Своїми руками — координаторка ЄвромайданSOS, голова правління ГО «Центр Громадянських Свобод» Олександра Матвійчук Лариса Денисенко: Наскільки змінює ситуацію в країні освіта, яку можна здобути за кордоном? Олександра Матвійчук: Насправді, освіта дуже багато чого змінює, і в житті кожної людини, і загалом – суспільства. Я дуже завдячую університету Stanford за те, що мала можливість рік провчитися за програмою українських лідерів. І це навчання не просто про набуття знань та навичок, це про розширення горизонтів та долучення до світового наукового порядку денного.   І ці глобальні виклики, які зараз відбуваються в світі, обговорюються і вивчаються з наукової точки зору. Це і популізм, це і міграція, це і загрози, які несуть нові технології, і проблеми ідентичності тощо. Лариса Денисенко: Якщо говорити про популізм, то багато хто ідентифікує заяви деяких політиків як популістичні, і насправді багато хто цим зловживає. Тобі там стало зрозуміло, що з цим можна зробити? Олександра Матвійчук: Я раніше думала, що популісти – це ті люди, які щось обіцяють і потім цього не роблять. Виявилося, що проблема в тому, що вони обіцяють і роблять. Ми бачимо по прикладу Венесуели, до чого це роблення потім призводить. Я відвідувала чудовий курс, який називався «Популізм чи ерозія демократії», де ми вивчали, яким чином приходять до влади популістичні політики, що вони роблять, які в них сценарії і до чого це веде. Дуже спрощено можна цю концепцію популізму звести до таких двох мейнстрімових ліній. Перше: популісти говорять, що еліти корумповані, що еліти злочинні, що само по собі правда. Друге: ніхто не презентує народ, і тільки ми можемо презентувати народ, і для цього нам не потрібні суди чи органи державної влади, ми за пряме народовладдя. Я раніше думала, що популісти – це ті люди, які щось обіцяють і потім цього не роблять. Виявилося, що проблема в тому, що вони обіцяють і роблять Що з цим робити – це дуже комплексне питання, на яке шукають зараз відповіді в самій Америці, тому що ми бачимо, хто там зараз президент, і що він прийшов до влади завдяки популістичним гаслам. Але проблема популізму має ще і реальні корені. Річ у тому, що традиційні політичні партії не дають відповіді на питання, які турбують виборців. І тоді люди мігрують до партій, які дають дуже прості відповіді на складні питання. Лариса Денисенко: Заперечити популістичні гасла дуже важко. Олександра Матвійчук: Так, і це проблема. Тому що всіх популістів вирізняє те, що вони, як правило, дуже харизматичні. Вони дуже яскраві, вони говорять простими словами, дуже емоційно, і хочеться вірити в те, що вони говорять. Треба розуміти, що популістичні гасла – це популярні, народні гасла. Тому тут постає питання до політичних інших сил, яким чином упакувати зміст так, щоб він був доступним до суспільства, говорити до людей мовою, яку вони розуміють. Це виклики, які потрібно долати традиційним партіям. З позиції жертви російської агресії Україна нікому не цікава Лариса Денисенко: Що ти почула нового, якщо говорити про правозахист як концепт політики? Олександра Матвійчук: Навчання в Stanford показало мені дві речі. Перше, що ми дуже україноцентричні і абсолютно не розуміємо, які процеси проходять в інших країнах. Це дуже погано, адже вони дуже схожі на те, що відбувається у нас, а це б робило нас готовими до всіх викликів і потрясінь, через які ми зараз проходимо. Крім того, я побачила місце України в світовій адженді. І тут я змушена сказати, що якщо раніше завдяки Євромайдану був вияв емпатії, то зараз цього немає. А з позиції жертви російської агресії Україна нікому не цікава. Якщо ми хочемо, щоб про Україну говорили, наприклад, на тему українських в’язнів, треба докладати спеціальних зусиль. В мене був холодний душ, коли я у грудні поїхала на міжнародну конференцію в Італію, і я була єдина з правозахисників українка, а тема конференції звучала «Вирішення міжнародних конфліктів: Колумбія, Сирія, Україна». Нам там роздали кейси України, які склала норвезька вчена, але вона все життя вивчала Росію, а тут її попросили написати про Україну. Я відкриваю першу сторінку і читаю, що протягом трьох місяців Євромайдану режим Януковича утримувався від застосування насилля проти мирних протестувальників, і тільки в кінці чомусь всіх розстріляв. Тоді я зрозуміла, що ми вчисту програли на наукових майданчиках, а це потужні впливи на політику в Америці та Європі. Ми вчисту програли на наукових майданчиках, а це потужні впливи на політику в Америці та Європі Любомир Ференс: Чия в цьому провина?  Олександра Матвійчук: Тут складно мислити категоріями вини. Я написала про це, адже була дуже збентежена цим фактом, і у коментарях мої колеги відповіли мені — а як українські науковці мають можливість їздити на такі конференції? Зараз ми намагаємося запустити цикл українських семінарів під назвою «Українські студії в Стенфорді». Перший з них відкривав Мустафа Джемілєв, який приїздив у травні цього року і розповідав про Крим. Був попит, люди навіть стояли в залі, щоб послухати Мустафу-ага. Лариса Денисенко: Які важливі речі потрібно означити, на котрі варто звертати увагу в нашій ситуації збройного конфлікту, у тому, що популізм існує у всьому світі, але от-от у нас вибори? На що звертати увагу, чому категорично не вірити, про що думати? Олександра Матвійчук: Насамперед думати про власну відповідальність. Пам’ятаєте, був один з Героїв Небесної Сотні — загиблий 19-тирічнй Роман Гурик. Коли його мама виступала на суді, вона сказала фразу, яка мене глибоко зачепила. Вона сказала, що не хотіла пускати його на Майдан, але згадала, як 10 років тому вона разом з чоловіком була на Помаранчевому Майдані, тому не мала морального права не пустити сина. Це змушує замислитися, що якщо зараз ми не зробимо щось, щоб змінити нашу Україну, вже наші діти будуть виходити на цю площу, і будуть змушені дороблювати те, що не зробили ми. З такої призми нам потрібно дивитися на гречку, на макарони, на популістів тощо. Адже ситуація дуже тривожна, і в мене виникає почуття дежавю з Помаранчевою Революцією: успішний народний вибух, кілька років позитивних змін, але не кардинальних, не системних, не таких, які дійшли до незворотної точки, тотальне розчарування. В даному випадку в нас ще збройний конфлікт, війна, яка вимотує сили і енергію. Тоді у 2010-му році до влади приходить Янукович, який знищує всі позитивні здобутки, і будує всю свою вертикаль. Тому ми маємо зрозуміти, що у наступному році ми повинні зберегти наш вектор, який окреслила Революція Гідності, оцю рамку прав людини, демократії, свободи, попри всі спокуси, які зараз в нас виникають як в суспільстві, яке травмоване війною, адже зараз в ньому зростає толерантність до насилля, бажання самосудів тощо. Ми маємо цього стерегтися, адже ми повернемося до того, з чого починали, і тоді наші діти будуть змушені це доробляти.

ЄС може ввести санкції за масові порушення прав людини на окупованих територіях

15 Травня, 2017
Про це заявила правозахисниця, голова правління Центру Громадянських Свобод, координатор Євромайдан SOS Олександра Матвійчук

Євген Павлюковський: Чому ЄС має активізуватися і почати допомагати Україні із вирішенням проблем з правами людини у Криму і непідконтрольній частині Донбасу?

Олександра Матвійчук: Ніхто не зобов’язаний нам допомагати. Допомагають тим, хто бореться, і за підтримку також треба боротися. Рекомендації, розроблені правозахисною спільнотою України і презентовані у Брюсселі ― це наше бачення, яке ми хочемо нав’язати ЄС.

Ми знайшли ряд кроків, які допоможуть змінити на краще ситуацію з правами людини в окупованому Криму і на Донбасі. Ми побачили, що ЄС намагається уникати складних тем, і згадує про Крим лише на річницю анексії. Ми вирішили почати адвокаційну кампанію, щоб ЄС взяв на себе зобов’язання здійснити ряд кроків, які мали б постійний характер.

Василь Шандро: Що це за кроки?

Олександра Матвійчук: Оскільки РФ постійно проводить політику ізоляції Криму і заперечує свою причетність до незаконних збройних формувань на Донбасі, ми пропонували створити нову інституцію в ЄС. Це має бути спеціальний представник з питань порушення прав людини на території окупованого Криму і Донбасу. Цей представник постійно відслідковував би цю ситуацію і постійно звітував Раді ЄС і Європарламенту.

Такий представник був започаткований щодо Кавказу, і ці території заслуговують на таку ж увагу.

Також у рекомендаціях є започаткування постійних слухань у Євроарламенті.

Також важливим є створення нового майданчика по Криму. Якщо щось стається по Донбасу, є принаймні формат, у якому ці питання можна піднімати. Якщо щось стається у Криму, де взагалі про це говорити?

Ми рекомендуємо створити новий формат за участі ЄС по деокупації Криму. У березні ця вимога вже знайшла своє відображення.

Василь Шандро: До кого можуть звертатися люди на окупованих територіях з приводу порушення їх прав?

Олександра Матвійчук: Є нова якість, яку ми відслідковуємо у 2017 році. Якщо раніше ми говорили про стрімке звуження прав і свобод ― розслідували незалежних журналістів, забороняли мирні зібрання, зростала кількість політв’язнів, то з початку 2017 р. бачимо, що почали переслідувати адвокатів політв’язнів і людей, що їм допомагають.

Це означає, що повітря несвободи розрослося так, що люди почали задихатися. Ми просили зробити серйознішими санкції по Криму. Нам відповідали: це санкції за анексію, у них немає правозахисних критеріїв. Ми виявили, що ЄС може ввести санкції за масові порушення прав людини.

Тому одна з наших рекомендацій ― введення секторальних санкцій щодо РФ за масові порушення прав людини у Криму.

Євген Павлюковський: Як це працює за процедурою введення?

Олександра Матвійчук: Це питання політичного рішення, яке має прийняти Рада ЄС. Звичайно, рішення ґрунтуються як на національних інтересах, так і на успіху української сторони, яка може продемонструвати його в міжнародних інстанціях, які користуються довірою.

Це рішення вже назріло. Це чи не єдина можливість охолоджуючого ефекту на стрімке згортання громадянського простору на півострові.

Василь Шандро: Як і кому можуть поскаржитися люди зараз?

Олександра Матвійчук: Важко давати абстрактні поради, треба вивчати конкретні випадки. Наприклад, наші колеги, російські правозахисники, кажуть, що попри безрезультативність системи захисту прав людини, треба залишити сліди, тому що для Європейського суду з прав людини одним з критеріїв прийнятності скарги є вичерпання усіх засобів захисту в межах національних кордонів.

Василь Шандро: Як Україна реагує на ці справи? Їх розслідують?

Олександра Матвійчук: У наших рекомендаціях є і частина «домашнього завдання» для української влади. Ми вже три роки говоримо про необхідність створення міжвідомчої групи, яка б збирала, аналізувала і систематизувала інформацію про порушення прав людини, воєнні злочини, злочини проти людяності на окупованих територіях і в ході війни.

До червня 2018 року Україна має подавати меморандум у Міжнародний суд ООН. Я дуже сподіваюся, що всі необхідні докази вже заготовлені, але Україна досі не передала докази ефективного контролю РФ над незаконними збройними формуваннями до Міжнародного кримінального суду.

Результаты поиска:

Гібридна депортація штовхає людей виїжджати з окупованого Криму – Матвійчук

28 Травня, 2020

«Минулого понеділка у Конгрес США внесли новий законопроєкт. Він звертає увагу на незаконність практики переслідування російською владою правозахисників, журналістів, активістів. Він також заохочує застосування «акту Магнітського», тобто санкцій до російських офіційних осіб, які причетні до фабрикації політичних справ.
Тут складно сказати, чи він пройде і коли цей законопроєкт буде ухвалено. Адже очевидно, що Конгрес США не засинає з думкою про Україну. Проте це позитивний знак того, що є активні американські парламентарі, які тримають руку на пульсі і яким справа кримських політв’язнів і політв’язнів РФ не байдужа.»

🔶 Координаторка ініціативи #PrisonersVoise Olexandra Matviychuk розповіла про нові методи боротьби за звільнення В’язнів Кремля, а також про підведення проміжних підсумків вже існуючих заходів. Все це стало темою міжнародного форуму правозахисників. Детальніше – за посиланням

Хто такий політв’язень та як формуються списки на обмін? – правозахисниця Матвійчук

26 Травня, 2020

Хто такий політв’язень та як формуються списки на обмін? Про це говоримо з головою правління Центру громадянських свобод Олександрою Матвійчук. Вона каже, що політв’язень – це не герой і не ікона на п’єдисталі. Зокрема, Олександра розповідає, як формуються списки на обмін. Дивіться унікальне та дуже корисне відео від Громадське радіо.

Суди не використовують Конституцію, як норму прямої дії – Олександра Матвійчук про карантинни обмеженя

11 Квітня, 2020

Чи законні карантинні обмеження, які запровадив уряд та чи готові українці поступитися своїми правами і свободами заради власної ж безпеки в ефірі Радіо Культура пояснюють правозахисниця Олександра Матвійчук та директор Департаменту комунікацій МВС Артем Шевченко.

 

Слухайте радіо-версію за посиланням: 

 

Від шостого квітня Кабмін посилив карантинні обмеження для населення. На думку багатьох правозахисників такі обмеження безпідставні і неконституційні, адже серйозно порушують  права людини. “Із понеділка українська вдала поставила нас усіх і себе в першу чергу у доволі незручний правовий шпагат. На одному боці цього шпагату те, що більшість, але не всі, запроваджені заходи доцільні, щоб дати відсіч  загрозі поширення епідемії коронавірусу. А з іншого боку цього шпагату – розуміння того, що вони оформлені в неналежний правовий спосіб. Грубо кажучи, обмеження прав і свобод людини навіть ті, які доцільні під час епідемії за Конституцією можуть бути введені лише за умови запровадження надзвичайного стану, а його не запроваджували. Надзвичайна ситуація не передбачає жодних обмежень прав і свобод людини. Обмеження на свободу і особисту недоторканість, обмеження свободи пересування, обмеження свободи мирних зібрань – це все неможливо за надзвичайної ситуації. Проте в Україні це відбувається не вперше. Ми не вперше запроваджуємо якісь речі, не називаючи їх своїми іменами, до прикладу оголошення режиму Антитерористичної операції у 2014 році”, – зазначає Олександра Матвійчук.

 

За даними МВС поліція склала вже 4000 тисячі адміністративних протоколів на злісних порушників карантину. Кого можуть визнати  злісним порушником пояснює Олександра Матвійчук: “Це буде визначати суд, адже на місці від порушника ніхто не має права вимагати штраф. Якщо з вас вимагають сплатити його відразу після складання адміністративного протоколу, то це очевидно не представники Національної поліції, а шахраї перевдягнені у форму. Штраф або інший вид адміністративного покарання може визначити тільки суд. Якщо взяти 402 постанови суду, які було ухвалено станом на 6 квітня, 212 з них було відправлено на доопрацювання. На жаль, наші поліцейські часто не вміють грамотно складати адміністративні протоколи, і тому суд повертає їх назад для виправлення помилок. Показово, що 33 адміністративні протоколи закрили за малозначністю, але жодного не закрили на підставі статті 64 Конституції України, (а в нас Конституція – це норма прямої дії), де йдеться що існує лише два виключні випадки обмеження прав і свобод людини на такому рівні – це надзвичайний і воєнний стан. Жоден суддя, коли закривав такі адміністративні  протоколи на Конституцію не посилався”.

 

Натомість Артем Шевченко зазначає, що поліція не зацікавлена в стягненні штрафів, а працює виключно з профілактичною метою, складаючи протоколи виключно на злісних порушників.  “Це особи, які не реагують на профілактичні бесіди поліцейських. Головна місія поліції – профілактувати, а не карати чи штрафувати. Якщо людина припиняє правопорушення, то немає сенсу складати протокол. Особи, які здійснюють правопорушення демонстративно і не припиняють це правопорушення після зауваження поліцейського мають понести адміністративну відповідальність. Ніяких планів зі збирання штрафів немає, особливо в умовах скрутної фінансової ситуації”.

На питання, яка позиція МВС щодо того, що урядова постанова порушує Конституцію Артем Шевченко зазначає: “Це полеміка для юристів та адвокатів. Можна оскаржувати будь-яку постанову уряду чи поліції. У демократичній країні все можна оскаржувати. Ніхто цього не забороняє. Сама ініціатива обмежувальних заходів належить Міністерству охорони здоров’я”. А Олександра Матвійчук додає: “Українські суди, на жаль, не використовують Конституцію, як норму прямої дії, тому у більшості випадків вони дивитимуться, чи відповідала ця дія підзаконному нормативно-правовому акту – а саме постанові Кабміну”.

 

За даними Державного управління статистики  середня зарплата в Україні за лютий складала 10 847 гривень. При цьому штраф за порушення карантинних обмежень становить 17 000 гривень. Чим керувалися посадовці під час розрахунку суми штрафу і чи є таке покарання дієвим, пояснює Олександра Матвійчук: “По-перше, у нас є багато суворих законів, які не виконуються і тоді розмір штрафу немає жодного значення, якщо немає невідворотності покарання. По-друге, щодо суми штрафу, то суд має дуже прицільно розглядати це питання і використовувати альтернативні види стягнень, наприклад попередження. Ця сума штрафу виходить із того, що Кабмін розуміє слабкість державних інституцій і намагається залякати населення цими величезними сумами”.

Якщо зараз ми не змінимо Україну, наші діти будуть виходити на Майдани, щоб завершити те, що не зробили ми, – Матвійчук

22 Серпня, 2018

Які вони – глобальні виклики, які турбують світову університетську спільноту та як вони стосуються України – популізм, нові технології, криза прав людини?

Детальніше читайте на Громадському радіо: https://hromadskeradio.org/programs/svoyimyrukamy/yakshcho-zaraz-my-ne-zminymo-ukrayinu-nashi-dity-budut-vyhodyty-na-maydany-shchob-zavershyty-te-shcho-ne-zrobyly-my-matviychuk

В рубриці Своїми руками — координаторка ЄвромайданSOS, голова правління ГО «Центр Громадянських Свобод» Олександра Матвійчук Лариса Денисенко: Наскільки змінює ситуацію в країні освіта, яку можна здобути за кордоном? Олександра Матвійчук: Насправді, освіта дуже багато чого змінює, і в житті кожної людини, і загалом – суспільства. Я дуже завдячую університету Stanford за те, що мала можливість рік провчитися за програмою українських лідерів. І це навчання не просто про набуття знань та навичок, це про розширення горизонтів та долучення до світового наукового порядку денного.   І ці глобальні виклики, які зараз відбуваються в світі, обговорюються і вивчаються з наукової точки зору. Це і популізм, це і міграція, це і загрози, які несуть нові технології, і проблеми ідентичності тощо. Лариса Денисенко: Якщо говорити про популізм, то багато хто ідентифікує заяви деяких політиків як популістичні, і насправді багато хто цим зловживає. Тобі там стало зрозуміло, що з цим можна зробити? Олександра Матвійчук: Я раніше думала, що популісти – це ті люди, які щось обіцяють і потім цього не роблять. Виявилося, що проблема в тому, що вони обіцяють і роблять. Ми бачимо по прикладу Венесуели, до чого це роблення потім призводить. Я відвідувала чудовий курс, який називався «Популізм чи ерозія демократії», де ми вивчали, яким чином приходять до влади популістичні політики, що вони роблять, які в них сценарії і до чого це веде. Дуже спрощено можна цю концепцію популізму звести до таких двох мейнстрімових ліній. Перше: популісти говорять, що еліти корумповані, що еліти злочинні, що само по собі правда. Друге: ніхто не презентує народ, і тільки ми можемо презентувати народ, і для цього нам не потрібні суди чи органи державної влади, ми за пряме народовладдя. Я раніше думала, що популісти – це ті люди, які щось обіцяють і потім цього не роблять. Виявилося, що проблема в тому, що вони обіцяють і роблять Що з цим робити – це дуже комплексне питання, на яке шукають зараз відповіді в самій Америці, тому що ми бачимо, хто там зараз президент, і що він прийшов до влади завдяки популістичним гаслам. Але проблема популізму має ще і реальні корені. Річ у тому, що традиційні політичні партії не дають відповіді на питання, які турбують виборців. І тоді люди мігрують до партій, які дають дуже прості відповіді на складні питання. Лариса Денисенко: Заперечити популістичні гасла дуже важко. Олександра Матвійчук: Так, і це проблема. Тому що всіх популістів вирізняє те, що вони, як правило, дуже харизматичні. Вони дуже яскраві, вони говорять простими словами, дуже емоційно, і хочеться вірити в те, що вони говорять. Треба розуміти, що популістичні гасла – це популярні, народні гасла. Тому тут постає питання до політичних інших сил, яким чином упакувати зміст так, щоб він був доступним до суспільства, говорити до людей мовою, яку вони розуміють. Це виклики, які потрібно долати традиційним партіям. З позиції жертви російської агресії Україна нікому не цікава Лариса Денисенко: Що ти почула нового, якщо говорити про правозахист як концепт політики? Олександра Матвійчук: Навчання в Stanford показало мені дві речі. Перше, що ми дуже україноцентричні і абсолютно не розуміємо, які процеси проходять в інших країнах. Це дуже погано, адже вони дуже схожі на те, що відбувається у нас, а це б робило нас готовими до всіх викликів і потрясінь, через які ми зараз проходимо. Крім того, я побачила місце України в світовій адженді. І тут я змушена сказати, що якщо раніше завдяки Євромайдану був вияв емпатії, то зараз цього немає. А з позиції жертви російської агресії Україна нікому не цікава. Якщо ми хочемо, щоб про Україну говорили, наприклад, на тему українських в’язнів, треба докладати спеціальних зусиль. В мене був холодний душ, коли я у грудні поїхала на міжнародну конференцію в Італію, і я була єдина з правозахисників українка, а тема конференції звучала «Вирішення міжнародних конфліктів: Колумбія, Сирія, Україна». Нам там роздали кейси України, які склала норвезька вчена, але вона все життя вивчала Росію, а тут її попросили написати про Україну. Я відкриваю першу сторінку і читаю, що протягом трьох місяців Євромайдану режим Януковича утримувався від застосування насилля проти мирних протестувальників, і тільки в кінці чомусь всіх розстріляв. Тоді я зрозуміла, що ми вчисту програли на наукових майданчиках, а це потужні впливи на політику в Америці та Європі. Ми вчисту програли на наукових майданчиках, а це потужні впливи на політику в Америці та Європі Любомир Ференс: Чия в цьому провина?  Олександра Матвійчук: Тут складно мислити категоріями вини. Я написала про це, адже була дуже збентежена цим фактом, і у коментарях мої колеги відповіли мені — а як українські науковці мають можливість їздити на такі конференції? Зараз ми намагаємося запустити цикл українських семінарів під назвою «Українські студії в Стенфорді». Перший з них відкривав Мустафа Джемілєв, який приїздив у травні цього року і розповідав про Крим. Був попит, люди навіть стояли в залі, щоб послухати Мустафу-ага. Лариса Денисенко: Які важливі речі потрібно означити, на котрі варто звертати увагу в нашій ситуації збройного конфлікту, у тому, що популізм існує у всьому світі, але от-от у нас вибори? На що звертати увагу, чому категорично не вірити, про що думати? Олександра Матвійчук: Насамперед думати про власну відповідальність. Пам’ятаєте, був один з Героїв Небесної Сотні — загиблий 19-тирічнй Роман Гурик. Коли його мама виступала на суді, вона сказала фразу, яка мене глибоко зачепила. Вона сказала, що не хотіла пускати його на Майдан, але згадала, як 10 років тому вона разом з чоловіком була на Помаранчевому Майдані, тому не мала морального права не пустити сина. Це змушує замислитися, що якщо зараз ми не зробимо щось, щоб змінити нашу Україну, вже наші діти будуть виходити на цю площу, і будуть змушені дороблювати те, що не зробили ми. З такої призми нам потрібно дивитися на гречку, на макарони, на популістів тощо. Адже ситуація дуже тривожна, і в мене виникає почуття дежавю з Помаранчевою Революцією: успішний народний вибух, кілька років позитивних змін, але не кардинальних, не системних, не таких, які дійшли до незворотної точки, тотальне розчарування. В даному випадку в нас ще збройний конфлікт, війна, яка вимотує сили і енергію. Тоді у 2010-му році до влади приходить Янукович, який знищує всі позитивні здобутки, і будує всю свою вертикаль. Тому ми маємо зрозуміти, що у наступному році ми повинні зберегти наш вектор, який окреслила Революція Гідності, оцю рамку прав людини, демократії, свободи, попри всі спокуси, які зараз в нас виникають як в суспільстві, яке травмоване війною, адже зараз в ньому зростає толерантність до насилля, бажання самосудів тощо. Ми маємо цього стерегтися, адже ми повернемося до того, з чого починали, і тоді наші діти будуть змушені це доробляти.

ЄС може ввести санкції за масові порушення прав людини на окупованих територіях

15 Травня, 2017
Про це заявила правозахисниця, голова правління Центру Громадянських Свобод, координатор Євромайдан SOS Олександра Матвійчук

Євген Павлюковський: Чому ЄС має активізуватися і почати допомагати Україні із вирішенням проблем з правами людини у Криму і непідконтрольній частині Донбасу?

Олександра Матвійчук: Ніхто не зобов’язаний нам допомагати. Допомагають тим, хто бореться, і за підтримку також треба боротися. Рекомендації, розроблені правозахисною спільнотою України і презентовані у Брюсселі ― це наше бачення, яке ми хочемо нав’язати ЄС.

Ми знайшли ряд кроків, які допоможуть змінити на краще ситуацію з правами людини в окупованому Криму і на Донбасі. Ми побачили, що ЄС намагається уникати складних тем, і згадує про Крим лише на річницю анексії. Ми вирішили почати адвокаційну кампанію, щоб ЄС взяв на себе зобов’язання здійснити ряд кроків, які мали б постійний характер.

Василь Шандро: Що це за кроки?

Олександра Матвійчук: Оскільки РФ постійно проводить політику ізоляції Криму і заперечує свою причетність до незаконних збройних формувань на Донбасі, ми пропонували створити нову інституцію в ЄС. Це має бути спеціальний представник з питань порушення прав людини на території окупованого Криму і Донбасу. Цей представник постійно відслідковував би цю ситуацію і постійно звітував Раді ЄС і Європарламенту.

Такий представник був започаткований щодо Кавказу, і ці території заслуговують на таку ж увагу.

Також у рекомендаціях є започаткування постійних слухань у Євроарламенті.

Також важливим є створення нового майданчика по Криму. Якщо щось стається по Донбасу, є принаймні формат, у якому ці питання можна піднімати. Якщо щось стається у Криму, де взагалі про це говорити?

Ми рекомендуємо створити новий формат за участі ЄС по деокупації Криму. У березні ця вимога вже знайшла своє відображення.

Василь Шандро: До кого можуть звертатися люди на окупованих територіях з приводу порушення їх прав?

Олександра Матвійчук: Є нова якість, яку ми відслідковуємо у 2017 році. Якщо раніше ми говорили про стрімке звуження прав і свобод ― розслідували незалежних журналістів, забороняли мирні зібрання, зростала кількість політв’язнів, то з початку 2017 р. бачимо, що почали переслідувати адвокатів політв’язнів і людей, що їм допомагають.

Це означає, що повітря несвободи розрослося так, що люди почали задихатися. Ми просили зробити серйознішими санкції по Криму. Нам відповідали: це санкції за анексію, у них немає правозахисних критеріїв. Ми виявили, що ЄС може ввести санкції за масові порушення прав людини.

Тому одна з наших рекомендацій ― введення секторальних санкцій щодо РФ за масові порушення прав людини у Криму.

Євген Павлюковський: Як це працює за процедурою введення?

Олександра Матвійчук: Це питання політичного рішення, яке має прийняти Рада ЄС. Звичайно, рішення ґрунтуються як на національних інтересах, так і на успіху української сторони, яка може продемонструвати його в міжнародних інстанціях, які користуються довірою.

Це рішення вже назріло. Це чи не єдина можливість охолоджуючого ефекту на стрімке згортання громадянського простору на півострові.

Василь Шандро: Як і кому можуть поскаржитися люди зараз?

Олександра Матвійчук: Важко давати абстрактні поради, треба вивчати конкретні випадки. Наприклад, наші колеги, російські правозахисники, кажуть, що попри безрезультативність системи захисту прав людини, треба залишити сліди, тому що для Європейського суду з прав людини одним з критеріїв прийнятності скарги є вичерпання усіх засобів захисту в межах національних кордонів.

Василь Шандро: Як Україна реагує на ці справи? Їх розслідують?

Олександра Матвійчук: У наших рекомендаціях є і частина «домашнього завдання» для української влади. Ми вже три роки говоримо про необхідність створення міжвідомчої групи, яка б збирала, аналізувала і систематизувала інформацію про порушення прав людини, воєнні злочини, злочини проти людяності на окупованих територіях і в ході війни.

До червня 2018 року Україна має подавати меморандум у Міжнародний суд ООН. Я дуже сподіваюся, що всі необхідні докази вже заготовлені, але Україна досі не передала докази ефективного контролю РФ над незаконними збройними формуваннями до Міжнародного кримінального суду.

Результаты поиска:

Гібридна депортація штовхає людей виїжджати з окупованого Криму – Матвійчук

28 Травня, 2020

«Минулого понеділка у Конгрес США внесли новий законопроєкт. Він звертає увагу на незаконність практики переслідування російською владою правозахисників, журналістів, активістів. Він також заохочує застосування «акту Магнітського», тобто санкцій до російських офіційних осіб, які причетні до фабрикації політичних справ.
Тут складно сказати, чи він пройде і коли цей законопроєкт буде ухвалено. Адже очевидно, що Конгрес США не засинає з думкою про Україну. Проте це позитивний знак того, що є активні американські парламентарі, які тримають руку на пульсі і яким справа кримських політв’язнів і політв’язнів РФ не байдужа.»

🔶 Координаторка ініціативи #PrisonersVoise Olexandra Matviychuk розповіла про нові методи боротьби за звільнення В’язнів Кремля, а також про підведення проміжних підсумків вже існуючих заходів. Все це стало темою міжнародного форуму правозахисників. Детальніше – за посиланням

Хто такий політв’язень та як формуються списки на обмін? – правозахисниця Матвійчук

26 Травня, 2020

Хто такий політв’язень та як формуються списки на обмін? Про це говоримо з головою правління Центру громадянських свобод Олександрою Матвійчук. Вона каже, що політв’язень – це не герой і не ікона на п’єдисталі. Зокрема, Олександра розповідає, як формуються списки на обмін. Дивіться унікальне та дуже корисне відео від Громадське радіо.

Суди не використовують Конституцію, як норму прямої дії – Олександра Матвійчук про карантинни обмеженя

11 Квітня, 2020

Чи законні карантинні обмеження, які запровадив уряд та чи готові українці поступитися своїми правами і свободами заради власної ж безпеки в ефірі Радіо Культура пояснюють правозахисниця Олександра Матвійчук та директор Департаменту комунікацій МВС Артем Шевченко.

 

Слухайте радіо-версію за посиланням: 

 

Від шостого квітня Кабмін посилив карантинні обмеження для населення. На думку багатьох правозахисників такі обмеження безпідставні і неконституційні, адже серйозно порушують  права людини. “Із понеділка українська вдала поставила нас усіх і себе в першу чергу у доволі незручний правовий шпагат. На одному боці цього шпагату те, що більшість, але не всі, запроваджені заходи доцільні, щоб дати відсіч  загрозі поширення епідемії коронавірусу. А з іншого боку цього шпагату – розуміння того, що вони оформлені в неналежний правовий спосіб. Грубо кажучи, обмеження прав і свобод людини навіть ті, які доцільні під час епідемії за Конституцією можуть бути введені лише за умови запровадження надзвичайного стану, а його не запроваджували. Надзвичайна ситуація не передбачає жодних обмежень прав і свобод людини. Обмеження на свободу і особисту недоторканість, обмеження свободи пересування, обмеження свободи мирних зібрань – це все неможливо за надзвичайної ситуації. Проте в Україні це відбувається не вперше. Ми не вперше запроваджуємо якісь речі, не називаючи їх своїми іменами, до прикладу оголошення режиму Антитерористичної операції у 2014 році”, – зазначає Олександра Матвійчук.

 

За даними МВС поліція склала вже 4000 тисячі адміністративних протоколів на злісних порушників карантину. Кого можуть визнати  злісним порушником пояснює Олександра Матвійчук: “Це буде визначати суд, адже на місці від порушника ніхто не має права вимагати штраф. Якщо з вас вимагають сплатити його відразу після складання адміністративного протоколу, то це очевидно не представники Національної поліції, а шахраї перевдягнені у форму. Штраф або інший вид адміністративного покарання може визначити тільки суд. Якщо взяти 402 постанови суду, які було ухвалено станом на 6 квітня, 212 з них було відправлено на доопрацювання. На жаль, наші поліцейські часто не вміють грамотно складати адміністративні протоколи, і тому суд повертає їх назад для виправлення помилок. Показово, що 33 адміністративні протоколи закрили за малозначністю, але жодного не закрили на підставі статті 64 Конституції України, (а в нас Конституція – це норма прямої дії), де йдеться що існує лише два виключні випадки обмеження прав і свобод людини на такому рівні – це надзвичайний і воєнний стан. Жоден суддя, коли закривав такі адміністративні  протоколи на Конституцію не посилався”.

 

Натомість Артем Шевченко зазначає, що поліція не зацікавлена в стягненні штрафів, а працює виключно з профілактичною метою, складаючи протоколи виключно на злісних порушників.  “Це особи, які не реагують на профілактичні бесіди поліцейських. Головна місія поліції – профілактувати, а не карати чи штрафувати. Якщо людина припиняє правопорушення, то немає сенсу складати протокол. Особи, які здійснюють правопорушення демонстративно і не припиняють це правопорушення після зауваження поліцейського мають понести адміністративну відповідальність. Ніяких планів зі збирання штрафів немає, особливо в умовах скрутної фінансової ситуації”.

На питання, яка позиція МВС щодо того, що урядова постанова порушує Конституцію Артем Шевченко зазначає: “Це полеміка для юристів та адвокатів. Можна оскаржувати будь-яку постанову уряду чи поліції. У демократичній країні все можна оскаржувати. Ніхто цього не забороняє. Сама ініціатива обмежувальних заходів належить Міністерству охорони здоров’я”. А Олександра Матвійчук додає: “Українські суди, на жаль, не використовують Конституцію, як норму прямої дії, тому у більшості випадків вони дивитимуться, чи відповідала ця дія підзаконному нормативно-правовому акту – а саме постанові Кабміну”.

 

За даними Державного управління статистики  середня зарплата в Україні за лютий складала 10 847 гривень. При цьому штраф за порушення карантинних обмежень становить 17 000 гривень. Чим керувалися посадовці під час розрахунку суми штрафу і чи є таке покарання дієвим, пояснює Олександра Матвійчук: “По-перше, у нас є багато суворих законів, які не виконуються і тоді розмір штрафу немає жодного значення, якщо немає невідворотності покарання. По-друге, щодо суми штрафу, то суд має дуже прицільно розглядати це питання і використовувати альтернативні види стягнень, наприклад попередження. Ця сума штрафу виходить із того, що Кабмін розуміє слабкість державних інституцій і намагається залякати населення цими величезними сумами”.

Якщо зараз ми не змінимо Україну, наші діти будуть виходити на Майдани, щоб завершити те, що не зробили ми, – Матвійчук

22 Серпня, 2018

Які вони – глобальні виклики, які турбують світову університетську спільноту та як вони стосуються України – популізм, нові технології, криза прав людини?

Детальніше читайте на Громадському радіо: https://hromadskeradio.org/programs/svoyimyrukamy/yakshcho-zaraz-my-ne-zminymo-ukrayinu-nashi-dity-budut-vyhodyty-na-maydany-shchob-zavershyty-te-shcho-ne-zrobyly-my-matviychuk

В рубриці Своїми руками — координаторка ЄвромайданSOS, голова правління ГО «Центр Громадянських Свобод» Олександра Матвійчук Лариса Денисенко: Наскільки змінює ситуацію в країні освіта, яку можна здобути за кордоном? Олександра Матвійчук: Насправді, освіта дуже багато чого змінює, і в житті кожної людини, і загалом – суспільства. Я дуже завдячую університету Stanford за те, що мала можливість рік провчитися за програмою українських лідерів. І це навчання не просто про набуття знань та навичок, це про розширення горизонтів та долучення до світового наукового порядку денного.   І ці глобальні виклики, які зараз відбуваються в світі, обговорюються і вивчаються з наукової точки зору. Це і популізм, це і міграція, це і загрози, які несуть нові технології, і проблеми ідентичності тощо. Лариса Денисенко: Якщо говорити про популізм, то багато хто ідентифікує заяви деяких політиків як популістичні, і насправді багато хто цим зловживає. Тобі там стало зрозуміло, що з цим можна зробити? Олександра Матвійчук: Я раніше думала, що популісти – це ті люди, які щось обіцяють і потім цього не роблять. Виявилося, що проблема в тому, що вони обіцяють і роблять. Ми бачимо по прикладу Венесуели, до чого це роблення потім призводить. Я відвідувала чудовий курс, який називався «Популізм чи ерозія демократії», де ми вивчали, яким чином приходять до влади популістичні політики, що вони роблять, які в них сценарії і до чого це веде. Дуже спрощено можна цю концепцію популізму звести до таких двох мейнстрімових ліній. Перше: популісти говорять, що еліти корумповані, що еліти злочинні, що само по собі правда. Друге: ніхто не презентує народ, і тільки ми можемо презентувати народ, і для цього нам не потрібні суди чи органи державної влади, ми за пряме народовладдя. Я раніше думала, що популісти – це ті люди, які щось обіцяють і потім цього не роблять. Виявилося, що проблема в тому, що вони обіцяють і роблять Що з цим робити – це дуже комплексне питання, на яке шукають зараз відповіді в самій Америці, тому що ми бачимо, хто там зараз президент, і що він прийшов до влади завдяки популістичним гаслам. Але проблема популізму має ще і реальні корені. Річ у тому, що традиційні політичні партії не дають відповіді на питання, які турбують виборців. І тоді люди мігрують до партій, які дають дуже прості відповіді на складні питання. Лариса Денисенко: Заперечити популістичні гасла дуже важко. Олександра Матвійчук: Так, і це проблема. Тому що всіх популістів вирізняє те, що вони, як правило, дуже харизматичні. Вони дуже яскраві, вони говорять простими словами, дуже емоційно, і хочеться вірити в те, що вони говорять. Треба розуміти, що популістичні гасла – це популярні, народні гасла. Тому тут постає питання до політичних інших сил, яким чином упакувати зміст так, щоб він був доступним до суспільства, говорити до людей мовою, яку вони розуміють. Це виклики, які потрібно долати традиційним партіям. З позиції жертви російської агресії Україна нікому не цікава Лариса Денисенко: Що ти почула нового, якщо говорити про правозахист як концепт політики? Олександра Матвійчук: Навчання в Stanford показало мені дві речі. Перше, що ми дуже україноцентричні і абсолютно не розуміємо, які процеси проходять в інших країнах. Це дуже погано, адже вони дуже схожі на те, що відбувається у нас, а це б робило нас готовими до всіх викликів і потрясінь, через які ми зараз проходимо. Крім того, я побачила місце України в світовій адженді. І тут я змушена сказати, що якщо раніше завдяки Євромайдану був вияв емпатії, то зараз цього немає. А з позиції жертви російської агресії Україна нікому не цікава. Якщо ми хочемо, щоб про Україну говорили, наприклад, на тему українських в’язнів, треба докладати спеціальних зусиль. В мене був холодний душ, коли я у грудні поїхала на міжнародну конференцію в Італію, і я була єдина з правозахисників українка, а тема конференції звучала «Вирішення міжнародних конфліктів: Колумбія, Сирія, Україна». Нам там роздали кейси України, які склала норвезька вчена, але вона все життя вивчала Росію, а тут її попросили написати про Україну. Я відкриваю першу сторінку і читаю, що протягом трьох місяців Євромайдану режим Януковича утримувався від застосування насилля проти мирних протестувальників, і тільки в кінці чомусь всіх розстріляв. Тоді я зрозуміла, що ми вчисту програли на наукових майданчиках, а це потужні впливи на політику в Америці та Європі. Ми вчисту програли на наукових майданчиках, а це потужні впливи на політику в Америці та Європі Любомир Ференс: Чия в цьому провина?  Олександра Матвійчук: Тут складно мислити категоріями вини. Я написала про це, адже була дуже збентежена цим фактом, і у коментарях мої колеги відповіли мені — а як українські науковці мають можливість їздити на такі конференції? Зараз ми намагаємося запустити цикл українських семінарів під назвою «Українські студії в Стенфорді». Перший з них відкривав Мустафа Джемілєв, який приїздив у травні цього року і розповідав про Крим. Був попит, люди навіть стояли в залі, щоб послухати Мустафу-ага. Лариса Денисенко: Які важливі речі потрібно означити, на котрі варто звертати увагу в нашій ситуації збройного конфлікту, у тому, що популізм існує у всьому світі, але от-от у нас вибори? На що звертати увагу, чому категорично не вірити, про що думати? Олександра Матвійчук: Насамперед думати про власну відповідальність. Пам’ятаєте, був один з Героїв Небесної Сотні — загиблий 19-тирічнй Роман Гурик. Коли його мама виступала на суді, вона сказала фразу, яка мене глибоко зачепила. Вона сказала, що не хотіла пускати його на Майдан, але згадала, як 10 років тому вона разом з чоловіком була на Помаранчевому Майдані, тому не мала морального права не пустити сина. Це змушує замислитися, що якщо зараз ми не зробимо щось, щоб змінити нашу Україну, вже наші діти будуть виходити на цю площу, і будуть змушені дороблювати те, що не зробили ми. З такої призми нам потрібно дивитися на гречку, на макарони, на популістів тощо. Адже ситуація дуже тривожна, і в мене виникає почуття дежавю з Помаранчевою Революцією: успішний народний вибух, кілька років позитивних змін, але не кардинальних, не системних, не таких, які дійшли до незворотної точки, тотальне розчарування. В даному випадку в нас ще збройний конфлікт, війна, яка вимотує сили і енергію. Тоді у 2010-му році до влади приходить Янукович, який знищує всі позитивні здобутки, і будує всю свою вертикаль. Тому ми маємо зрозуміти, що у наступному році ми повинні зберегти наш вектор, який окреслила Революція Гідності, оцю рамку прав людини, демократії, свободи, попри всі спокуси, які зараз в нас виникають як в суспільстві, яке травмоване війною, адже зараз в ньому зростає толерантність до насилля, бажання самосудів тощо. Ми маємо цього стерегтися, адже ми повернемося до того, з чого починали, і тоді наші діти будуть змушені це доробляти.

ЄС може ввести санкції за масові порушення прав людини на окупованих територіях

15 Травня, 2017
Про це заявила правозахисниця, голова правління Центру Громадянських Свобод, координатор Євромайдан SOS Олександра Матвійчук

Євген Павлюковський: Чому ЄС має активізуватися і почати допомагати Україні із вирішенням проблем з правами людини у Криму і непідконтрольній частині Донбасу?

Олександра Матвійчук: Ніхто не зобов’язаний нам допомагати. Допомагають тим, хто бореться, і за підтримку також треба боротися. Рекомендації, розроблені правозахисною спільнотою України і презентовані у Брюсселі ― це наше бачення, яке ми хочемо нав’язати ЄС.

Ми знайшли ряд кроків, які допоможуть змінити на краще ситуацію з правами людини в окупованому Криму і на Донбасі. Ми побачили, що ЄС намагається уникати складних тем, і згадує про Крим лише на річницю анексії. Ми вирішили почати адвокаційну кампанію, щоб ЄС взяв на себе зобов’язання здійснити ряд кроків, які мали б постійний характер.

Василь Шандро: Що це за кроки?

Олександра Матвійчук: Оскільки РФ постійно проводить політику ізоляції Криму і заперечує свою причетність до незаконних збройних формувань на Донбасі, ми пропонували створити нову інституцію в ЄС. Це має бути спеціальний представник з питань порушення прав людини на території окупованого Криму і Донбасу. Цей представник постійно відслідковував би цю ситуацію і постійно звітував Раді ЄС і Європарламенту.

Такий представник був започаткований щодо Кавказу, і ці території заслуговують на таку ж увагу.

Також у рекомендаціях є започаткування постійних слухань у Євроарламенті.

Також важливим є створення нового майданчика по Криму. Якщо щось стається по Донбасу, є принаймні формат, у якому ці питання можна піднімати. Якщо щось стається у Криму, де взагалі про це говорити?

Ми рекомендуємо створити новий формат за участі ЄС по деокупації Криму. У березні ця вимога вже знайшла своє відображення.

Василь Шандро: До кого можуть звертатися люди на окупованих територіях з приводу порушення їх прав?

Олександра Матвійчук: Є нова якість, яку ми відслідковуємо у 2017 році. Якщо раніше ми говорили про стрімке звуження прав і свобод ― розслідували незалежних журналістів, забороняли мирні зібрання, зростала кількість політв’язнів, то з початку 2017 р. бачимо, що почали переслідувати адвокатів політв’язнів і людей, що їм допомагають.

Це означає, що повітря несвободи розрослося так, що люди почали задихатися. Ми просили зробити серйознішими санкції по Криму. Нам відповідали: це санкції за анексію, у них немає правозахисних критеріїв. Ми виявили, що ЄС може ввести санкції за масові порушення прав людини.

Тому одна з наших рекомендацій ― введення секторальних санкцій щодо РФ за масові порушення прав людини у Криму.

Євген Павлюковський: Як це працює за процедурою введення?

Олександра Матвійчук: Це питання політичного рішення, яке має прийняти Рада ЄС. Звичайно, рішення ґрунтуються як на національних інтересах, так і на успіху української сторони, яка може продемонструвати його в міжнародних інстанціях, які користуються довірою.

Це рішення вже назріло. Це чи не єдина можливість охолоджуючого ефекту на стрімке згортання громадянського простору на півострові.

Василь Шандро: Як і кому можуть поскаржитися люди зараз?

Олександра Матвійчук: Важко давати абстрактні поради, треба вивчати конкретні випадки. Наприклад, наші колеги, російські правозахисники, кажуть, що попри безрезультативність системи захисту прав людини, треба залишити сліди, тому що для Європейського суду з прав людини одним з критеріїв прийнятності скарги є вичерпання усіх засобів захисту в межах національних кордонів.

Василь Шандро: Як Україна реагує на ці справи? Їх розслідують?

Олександра Матвійчук: У наших рекомендаціях є і частина «домашнього завдання» для української влади. Ми вже три роки говоримо про необхідність створення міжвідомчої групи, яка б збирала, аналізувала і систематизувала інформацію про порушення прав людини, воєнні злочини, злочини проти людяності на окупованих територіях і в ході війни.

До червня 2018 року Україна має подавати меморандум у Міжнародний суд ООН. Я дуже сподіваюся, що всі необхідні докази вже заготовлені, але Україна досі не передала докази ефективного контролю РФ над незаконними збройними формуваннями до Міжнародного кримінального суду.

Результаты поиска:

Гібридна депортація штовхає людей виїжджати з окупованого Криму – Матвійчук

28 Травня, 2020

«Минулого понеділка у Конгрес США внесли новий законопроєкт. Він звертає увагу на незаконність практики переслідування російською владою правозахисників, журналістів, активістів. Він також заохочує застосування «акту Магнітського», тобто санкцій до російських офіційних осіб, які причетні до фабрикації політичних справ.
Тут складно сказати, чи він пройде і коли цей законопроєкт буде ухвалено. Адже очевидно, що Конгрес США не засинає з думкою про Україну. Проте це позитивний знак того, що є активні американські парламентарі, які тримають руку на пульсі і яким справа кримських політв’язнів і політв’язнів РФ не байдужа.»

🔶 Координаторка ініціативи #PrisonersVoise Olexandra Matviychuk розповіла про нові методи боротьби за звільнення В’язнів Кремля, а також про підведення проміжних підсумків вже існуючих заходів. Все це стало темою міжнародного форуму правозахисників. Детальніше – за посиланням

Хто такий політв’язень та як формуються списки на обмін? – правозахисниця Матвійчук

26 Травня, 2020

Хто такий політв’язень та як формуються списки на обмін? Про це говоримо з головою правління Центру громадянських свобод Олександрою Матвійчук. Вона каже, що політв’язень – це не герой і не ікона на п’єдисталі. Зокрема, Олександра розповідає, як формуються списки на обмін. Дивіться унікальне та дуже корисне відео від Громадське радіо.

Суди не використовують Конституцію, як норму прямої дії – Олександра Матвійчук про карантинни обмеженя

11 Квітня, 2020

Чи законні карантинні обмеження, які запровадив уряд та чи готові українці поступитися своїми правами і свободами заради власної ж безпеки в ефірі Радіо Культура пояснюють правозахисниця Олександра Матвійчук та директор Департаменту комунікацій МВС Артем Шевченко.

 

Слухайте радіо-версію за посиланням: 

 

Від шостого квітня Кабмін посилив карантинні обмеження для населення. На думку багатьох правозахисників такі обмеження безпідставні і неконституційні, адже серйозно порушують  права людини. “Із понеділка українська вдала поставила нас усіх і себе в першу чергу у доволі незручний правовий шпагат. На одному боці цього шпагату те, що більшість, але не всі, запроваджені заходи доцільні, щоб дати відсіч  загрозі поширення епідемії коронавірусу. А з іншого боку цього шпагату – розуміння того, що вони оформлені в неналежний правовий спосіб. Грубо кажучи, обмеження прав і свобод людини навіть ті, які доцільні під час епідемії за Конституцією можуть бути введені лише за умови запровадження надзвичайного стану, а його не запроваджували. Надзвичайна ситуація не передбачає жодних обмежень прав і свобод людини. Обмеження на свободу і особисту недоторканість, обмеження свободи пересування, обмеження свободи мирних зібрань – це все неможливо за надзвичайної ситуації. Проте в Україні це відбувається не вперше. Ми не вперше запроваджуємо якісь речі, не називаючи їх своїми іменами, до прикладу оголошення режиму Антитерористичної операції у 2014 році”, – зазначає Олександра Матвійчук.

 

За даними МВС поліція склала вже 4000 тисячі адміністративних протоколів на злісних порушників карантину. Кого можуть визнати  злісним порушником пояснює Олександра Матвійчук: “Це буде визначати суд, адже на місці від порушника ніхто не має права вимагати штраф. Якщо з вас вимагають сплатити його відразу після складання адміністративного протоколу, то це очевидно не представники Національної поліції, а шахраї перевдягнені у форму. Штраф або інший вид адміністративного покарання може визначити тільки суд. Якщо взяти 402 постанови суду, які було ухвалено станом на 6 квітня, 212 з них було відправлено на доопрацювання. На жаль, наші поліцейські часто не вміють грамотно складати адміністративні протоколи, і тому суд повертає їх назад для виправлення помилок. Показово, що 33 адміністративні протоколи закрили за малозначністю, але жодного не закрили на підставі статті 64 Конституції України, (а в нас Конституція – це норма прямої дії), де йдеться що існує лише два виключні випадки обмеження прав і свобод людини на такому рівні – це надзвичайний і воєнний стан. Жоден суддя, коли закривав такі адміністративні  протоколи на Конституцію не посилався”.

 

Натомість Артем Шевченко зазначає, що поліція не зацікавлена в стягненні штрафів, а працює виключно з профілактичною метою, складаючи протоколи виключно на злісних порушників.  “Це особи, які не реагують на профілактичні бесіди поліцейських. Головна місія поліції – профілактувати, а не карати чи штрафувати. Якщо людина припиняє правопорушення, то немає сенсу складати протокол. Особи, які здійснюють правопорушення демонстративно і не припиняють це правопорушення після зауваження поліцейського мають понести адміністративну відповідальність. Ніяких планів зі збирання штрафів немає, особливо в умовах скрутної фінансової ситуації”.

На питання, яка позиція МВС щодо того, що урядова постанова порушує Конституцію Артем Шевченко зазначає: “Це полеміка для юристів та адвокатів. Можна оскаржувати будь-яку постанову уряду чи поліції. У демократичній країні все можна оскаржувати. Ніхто цього не забороняє. Сама ініціатива обмежувальних заходів належить Міністерству охорони здоров’я”. А Олександра Матвійчук додає: “Українські суди, на жаль, не використовують Конституцію, як норму прямої дії, тому у більшості випадків вони дивитимуться, чи відповідала ця дія підзаконному нормативно-правовому акту – а саме постанові Кабміну”.

 

За даними Державного управління статистики  середня зарплата в Україні за лютий складала 10 847 гривень. При цьому штраф за порушення карантинних обмежень становить 17 000 гривень. Чим керувалися посадовці під час розрахунку суми штрафу і чи є таке покарання дієвим, пояснює Олександра Матвійчук: “По-перше, у нас є багато суворих законів, які не виконуються і тоді розмір штрафу немає жодного значення, якщо немає невідворотності покарання. По-друге, щодо суми штрафу, то суд має дуже прицільно розглядати це питання і використовувати альтернативні види стягнень, наприклад попередження. Ця сума штрафу виходить із того, що Кабмін розуміє слабкість державних інституцій і намагається залякати населення цими величезними сумами”.

Якщо зараз ми не змінимо Україну, наші діти будуть виходити на Майдани, щоб завершити те, що не зробили ми, – Матвійчук

22 Серпня, 2018

Які вони – глобальні виклики, які турбують світову університетську спільноту та як вони стосуються України – популізм, нові технології, криза прав людини?

Детальніше читайте на Громадському радіо: https://hromadskeradio.org/programs/svoyimyrukamy/yakshcho-zaraz-my-ne-zminymo-ukrayinu-nashi-dity-budut-vyhodyty-na-maydany-shchob-zavershyty-te-shcho-ne-zrobyly-my-matviychuk

В рубриці Своїми руками — координаторка ЄвромайданSOS, голова правління ГО «Центр Громадянських Свобод» Олександра Матвійчук Лариса Денисенко: Наскільки змінює ситуацію в країні освіта, яку можна здобути за кордоном? Олександра Матвійчук: Насправді, освіта дуже багато чого змінює, і в житті кожної людини, і загалом – суспільства. Я дуже завдячую університету Stanford за те, що мала можливість рік провчитися за програмою українських лідерів. І це навчання не просто про набуття знань та навичок, це про розширення горизонтів та долучення до світового наукового порядку денного.   І ці глобальні виклики, які зараз відбуваються в світі, обговорюються і вивчаються з наукової точки зору. Це і популізм, це і міграція, це і загрози, які несуть нові технології, і проблеми ідентичності тощо. Лариса Денисенко: Якщо говорити про популізм, то багато хто ідентифікує заяви деяких політиків як популістичні, і насправді багато хто цим зловживає. Тобі там стало зрозуміло, що з цим можна зробити? Олександра Матвійчук: Я раніше думала, що популісти – це ті люди, які щось обіцяють і потім цього не роблять. Виявилося, що проблема в тому, що вони обіцяють і роблять. Ми бачимо по прикладу Венесуели, до чого це роблення потім призводить. Я відвідувала чудовий курс, який називався «Популізм чи ерозія демократії», де ми вивчали, яким чином приходять до влади популістичні політики, що вони роблять, які в них сценарії і до чого це веде. Дуже спрощено можна цю концепцію популізму звести до таких двох мейнстрімових ліній. Перше: популісти говорять, що еліти корумповані, що еліти злочинні, що само по собі правда. Друге: ніхто не презентує народ, і тільки ми можемо презентувати народ, і для цього нам не потрібні суди чи органи державної влади, ми за пряме народовладдя. Я раніше думала, що популісти – це ті люди, які щось обіцяють і потім цього не роблять. Виявилося, що проблема в тому, що вони обіцяють і роблять Що з цим робити – це дуже комплексне питання, на яке шукають зараз відповіді в самій Америці, тому що ми бачимо, хто там зараз президент, і що він прийшов до влади завдяки популістичним гаслам. Але проблема популізму має ще і реальні корені. Річ у тому, що традиційні політичні партії не дають відповіді на питання, які турбують виборців. І тоді люди мігрують до партій, які дають дуже прості відповіді на складні питання. Лариса Денисенко: Заперечити популістичні гасла дуже важко. Олександра Матвійчук: Так, і це проблема. Тому що всіх популістів вирізняє те, що вони, як правило, дуже харизматичні. Вони дуже яскраві, вони говорять простими словами, дуже емоційно, і хочеться вірити в те, що вони говорять. Треба розуміти, що популістичні гасла – це популярні, народні гасла. Тому тут постає питання до політичних інших сил, яким чином упакувати зміст так, щоб він був доступним до суспільства, говорити до людей мовою, яку вони розуміють. Це виклики, які потрібно долати традиційним партіям. З позиції жертви російської агресії Україна нікому не цікава Лариса Денисенко: Що ти почула нового, якщо говорити про правозахист як концепт політики? Олександра Матвійчук: Навчання в Stanford показало мені дві речі. Перше, що ми дуже україноцентричні і абсолютно не розуміємо, які процеси проходять в інших країнах. Це дуже погано, адже вони дуже схожі на те, що відбувається у нас, а це б робило нас готовими до всіх викликів і потрясінь, через які ми зараз проходимо. Крім того, я побачила місце України в світовій адженді. І тут я змушена сказати, що якщо раніше завдяки Євромайдану був вияв емпатії, то зараз цього немає. А з позиції жертви російської агресії Україна нікому не цікава. Якщо ми хочемо, щоб про Україну говорили, наприклад, на тему українських в’язнів, треба докладати спеціальних зусиль. В мене був холодний душ, коли я у грудні поїхала на міжнародну конференцію в Італію, і я була єдина з правозахисників українка, а тема конференції звучала «Вирішення міжнародних конфліктів: Колумбія, Сирія, Україна». Нам там роздали кейси України, які склала норвезька вчена, але вона все життя вивчала Росію, а тут її попросили написати про Україну. Я відкриваю першу сторінку і читаю, що протягом трьох місяців Євромайдану режим Януковича утримувався від застосування насилля проти мирних протестувальників, і тільки в кінці чомусь всіх розстріляв. Тоді я зрозуміла, що ми вчисту програли на наукових майданчиках, а це потужні впливи на політику в Америці та Європі. Ми вчисту програли на наукових майданчиках, а це потужні впливи на політику в Америці та Європі Любомир Ференс: Чия в цьому провина?  Олександра Матвійчук: Тут складно мислити категоріями вини. Я написала про це, адже була дуже збентежена цим фактом, і у коментарях мої колеги відповіли мені — а як українські науковці мають можливість їздити на такі конференції? Зараз ми намагаємося запустити цикл українських семінарів під назвою «Українські студії в Стенфорді». Перший з них відкривав Мустафа Джемілєв, який приїздив у травні цього року і розповідав про Крим. Був попит, люди навіть стояли в залі, щоб послухати Мустафу-ага. Лариса Денисенко: Які важливі речі потрібно означити, на котрі варто звертати увагу в нашій ситуації збройного конфлікту, у тому, що популізм існує у всьому світі, але от-от у нас вибори? На що звертати увагу, чому категорично не вірити, про що думати? Олександра Матвійчук: Насамперед думати про власну відповідальність. Пам’ятаєте, був один з Героїв Небесної Сотні — загиблий 19-тирічнй Роман Гурик. Коли його мама виступала на суді, вона сказала фразу, яка мене глибоко зачепила. Вона сказала, що не хотіла пускати його на Майдан, але згадала, як 10 років тому вона разом з чоловіком була на Помаранчевому Майдані, тому не мала морального права не пустити сина. Це змушує замислитися, що якщо зараз ми не зробимо щось, щоб змінити нашу Україну, вже наші діти будуть виходити на цю площу, і будуть змушені дороблювати те, що не зробили ми. З такої призми нам потрібно дивитися на гречку, на макарони, на популістів тощо. Адже ситуація дуже тривожна, і в мене виникає почуття дежавю з Помаранчевою Революцією: успішний народний вибух, кілька років позитивних змін, але не кардинальних, не системних, не таких, які дійшли до незворотної точки, тотальне розчарування. В даному випадку в нас ще збройний конфлікт, війна, яка вимотує сили і енергію. Тоді у 2010-му році до влади приходить Янукович, який знищує всі позитивні здобутки, і будує всю свою вертикаль. Тому ми маємо зрозуміти, що у наступному році ми повинні зберегти наш вектор, який окреслила Революція Гідності, оцю рамку прав людини, демократії, свободи, попри всі спокуси, які зараз в нас виникають як в суспільстві, яке травмоване війною, адже зараз в ньому зростає толерантність до насилля, бажання самосудів тощо. Ми маємо цього стерегтися, адже ми повернемося до того, з чого починали, і тоді наші діти будуть змушені це доробляти.

ЄС може ввести санкції за масові порушення прав людини на окупованих територіях

15 Травня, 2017
Про це заявила правозахисниця, голова правління Центру Громадянських Свобод, координатор Євромайдан SOS Олександра Матвійчук

Євген Павлюковський: Чому ЄС має активізуватися і почати допомагати Україні із вирішенням проблем з правами людини у Криму і непідконтрольній частині Донбасу?

Олександра Матвійчук: Ніхто не зобов’язаний нам допомагати. Допомагають тим, хто бореться, і за підтримку також треба боротися. Рекомендації, розроблені правозахисною спільнотою України і презентовані у Брюсселі ― це наше бачення, яке ми хочемо нав’язати ЄС.

Ми знайшли ряд кроків, які допоможуть змінити на краще ситуацію з правами людини в окупованому Криму і на Донбасі. Ми побачили, що ЄС намагається уникати складних тем, і згадує про Крим лише на річницю анексії. Ми вирішили почати адвокаційну кампанію, щоб ЄС взяв на себе зобов’язання здійснити ряд кроків, які мали б постійний характер.

Василь Шандро: Що це за кроки?

Олександра Матвійчук: Оскільки РФ постійно проводить політику ізоляції Криму і заперечує свою причетність до незаконних збройних формувань на Донбасі, ми пропонували створити нову інституцію в ЄС. Це має бути спеціальний представник з питань порушення прав людини на території окупованого Криму і Донбасу. Цей представник постійно відслідковував би цю ситуацію і постійно звітував Раді ЄС і Європарламенту.

Такий представник був започаткований щодо Кавказу, і ці території заслуговують на таку ж увагу.

Також у рекомендаціях є започаткування постійних слухань у Євроарламенті.

Також важливим є створення нового майданчика по Криму. Якщо щось стається по Донбасу, є принаймні формат, у якому ці питання можна піднімати. Якщо щось стається у Криму, де взагалі про це говорити?

Ми рекомендуємо створити новий формат за участі ЄС по деокупації Криму. У березні ця вимога вже знайшла своє відображення.

Василь Шандро: До кого можуть звертатися люди на окупованих територіях з приводу порушення їх прав?

Олександра Матвійчук: Є нова якість, яку ми відслідковуємо у 2017 році. Якщо раніше ми говорили про стрімке звуження прав і свобод ― розслідували незалежних журналістів, забороняли мирні зібрання, зростала кількість політв’язнів, то з початку 2017 р. бачимо, що почали переслідувати адвокатів політв’язнів і людей, що їм допомагають.

Це означає, що повітря несвободи розрослося так, що люди почали задихатися. Ми просили зробити серйознішими санкції по Криму. Нам відповідали: це санкції за анексію, у них немає правозахисних критеріїв. Ми виявили, що ЄС може ввести санкції за масові порушення прав людини.

Тому одна з наших рекомендацій ― введення секторальних санкцій щодо РФ за масові порушення прав людини у Криму.

Євген Павлюковський: Як це працює за процедурою введення?

Олександра Матвійчук: Це питання політичного рішення, яке має прийняти Рада ЄС. Звичайно, рішення ґрунтуються як на національних інтересах, так і на успіху української сторони, яка може продемонструвати його в міжнародних інстанціях, які користуються довірою.

Це рішення вже назріло. Це чи не єдина можливість охолоджуючого ефекту на стрімке згортання громадянського простору на півострові.

Василь Шандро: Як і кому можуть поскаржитися люди зараз?

Олександра Матвійчук: Важко давати абстрактні поради, треба вивчати конкретні випадки. Наприклад, наші колеги, російські правозахисники, кажуть, що попри безрезультативність системи захисту прав людини, треба залишити сліди, тому що для Європейського суду з прав людини одним з критеріїв прийнятності скарги є вичерпання усіх засобів захисту в межах національних кордонів.

Василь Шандро: Як Україна реагує на ці справи? Їх розслідують?

Олександра Матвійчук: У наших рекомендаціях є і частина «домашнього завдання» для української влади. Ми вже три роки говоримо про необхідність створення міжвідомчої групи, яка б збирала, аналізувала і систематизувала інформацію про порушення прав людини, воєнні злочини, злочини проти людяності на окупованих територіях і в ході війни.

До червня 2018 року Україна має подавати меморандум у Міжнародний суд ООН. Я дуже сподіваюся, що всі необхідні докази вже заготовлені, але Україна досі не передала докази ефективного контролю РФ над незаконними збройними формуваннями до Міжнародного кримінального суду.

Результаты поиска:

Гібридна депортація штовхає людей виїжджати з окупованого Криму – Матвійчук

28 Травня, 2020

«Минулого понеділка у Конгрес США внесли новий законопроєкт. Він звертає увагу на незаконність практики переслідування російською владою правозахисників, журналістів, активістів. Він також заохочує застосування «акту Магнітського», тобто санкцій до російських офіційних осіб, які причетні до фабрикації політичних справ.
Тут складно сказати, чи він пройде і коли цей законопроєкт буде ухвалено. Адже очевидно, що Конгрес США не засинає з думкою про Україну. Проте це позитивний знак того, що є активні американські парламентарі, які тримають руку на пульсі і яким справа кримських політв’язнів і політв’язнів РФ не байдужа.»

🔶 Координаторка ініціативи #PrisonersVoise Olexandra Matviychuk розповіла про нові методи боротьби за звільнення В’язнів Кремля, а також про підведення проміжних підсумків вже існуючих заходів. Все це стало темою міжнародного форуму правозахисників. Детальніше – за посиланням

Хто такий політв’язень та як формуються списки на обмін? – правозахисниця Матвійчук

26 Травня, 2020

Хто такий політв’язень та як формуються списки на обмін? Про це говоримо з головою правління Центру громадянських свобод Олександрою Матвійчук. Вона каже, що політв’язень – це не герой і не ікона на п’єдисталі. Зокрема, Олександра розповідає, як формуються списки на обмін. Дивіться унікальне та дуже корисне відео від Громадське радіо.

Суди не використовують Конституцію, як норму прямої дії – Олександра Матвійчук про карантинни обмеженя

11 Квітня, 2020

Чи законні карантинні обмеження, які запровадив уряд та чи готові українці поступитися своїми правами і свободами заради власної ж безпеки в ефірі Радіо Культура пояснюють правозахисниця Олександра Матвійчук та директор Департаменту комунікацій МВС Артем Шевченко.

 

Слухайте радіо-версію за посиланням: 

 

Від шостого квітня Кабмін посилив карантинні обмеження для населення. На думку багатьох правозахисників такі обмеження безпідставні і неконституційні, адже серйозно порушують  права людини. “Із понеділка українська вдала поставила нас усіх і себе в першу чергу у доволі незручний правовий шпагат. На одному боці цього шпагату те, що більшість, але не всі, запроваджені заходи доцільні, щоб дати відсіч  загрозі поширення епідемії коронавірусу. А з іншого боку цього шпагату – розуміння того, що вони оформлені в неналежний правовий спосіб. Грубо кажучи, обмеження прав і свобод людини навіть ті, які доцільні під час епідемії за Конституцією можуть бути введені лише за умови запровадження надзвичайного стану, а його не запроваджували. Надзвичайна ситуація не передбачає жодних обмежень прав і свобод людини. Обмеження на свободу і особисту недоторканість, обмеження свободи пересування, обмеження свободи мирних зібрань – це все неможливо за надзвичайної ситуації. Проте в Україні це відбувається не вперше. Ми не вперше запроваджуємо якісь речі, не називаючи їх своїми іменами, до прикладу оголошення режиму Антитерористичної операції у 2014 році”, – зазначає Олександра Матвійчук.

 

За даними МВС поліція склала вже 4000 тисячі адміністративних протоколів на злісних порушників карантину. Кого можуть визнати  злісним порушником пояснює Олександра Матвійчук: “Це буде визначати суд, адже на місці від порушника ніхто не має права вимагати штраф. Якщо з вас вимагають сплатити його відразу після складання адміністративного протоколу, то це очевидно не представники Національної поліції, а шахраї перевдягнені у форму. Штраф або інший вид адміністративного покарання може визначити тільки суд. Якщо взяти 402 постанови суду, які було ухвалено станом на 6 квітня, 212 з них було відправлено на доопрацювання. На жаль, наші поліцейські часто не вміють грамотно складати адміністративні протоколи, і тому суд повертає їх назад для виправлення помилок. Показово, що 33 адміністративні протоколи закрили за малозначністю, але жодного не закрили на підставі статті 64 Конституції України, (а в нас Конституція – це норма прямої дії), де йдеться що існує лише два виключні випадки обмеження прав і свобод людини на такому рівні – це надзвичайний і воєнний стан. Жоден суддя, коли закривав такі адміністративні  протоколи на Конституцію не посилався”.

 

Натомість Артем Шевченко зазначає, що поліція не зацікавлена в стягненні штрафів, а працює виключно з профілактичною метою, складаючи протоколи виключно на злісних порушників.  “Це особи, які не реагують на профілактичні бесіди поліцейських. Головна місія поліції – профілактувати, а не карати чи штрафувати. Якщо людина припиняє правопорушення, то немає сенсу складати протокол. Особи, які здійснюють правопорушення демонстративно і не припиняють це правопорушення після зауваження поліцейського мають понести адміністративну відповідальність. Ніяких планів зі збирання штрафів немає, особливо в умовах скрутної фінансової ситуації”.

На питання, яка позиція МВС щодо того, що урядова постанова порушує Конституцію Артем Шевченко зазначає: “Це полеміка для юристів та адвокатів. Можна оскаржувати будь-яку постанову уряду чи поліції. У демократичній країні все можна оскаржувати. Ніхто цього не забороняє. Сама ініціатива обмежувальних заходів належить Міністерству охорони здоров’я”. А Олександра Матвійчук додає: “Українські суди, на жаль, не використовують Конституцію, як норму прямої дії, тому у більшості випадків вони дивитимуться, чи відповідала ця дія підзаконному нормативно-правовому акту – а саме постанові Кабміну”.

 

За даними Державного управління статистики  середня зарплата в Україні за лютий складала 10 847 гривень. При цьому штраф за порушення карантинних обмежень становить 17 000 гривень. Чим керувалися посадовці під час розрахунку суми штрафу і чи є таке покарання дієвим, пояснює Олександра Матвійчук: “По-перше, у нас є багато суворих законів, які не виконуються і тоді розмір штрафу немає жодного значення, якщо немає невідворотності покарання. По-друге, щодо суми штрафу, то суд має дуже прицільно розглядати це питання і використовувати альтернативні види стягнень, наприклад попередження. Ця сума штрафу виходить із того, що Кабмін розуміє слабкість державних інституцій і намагається залякати населення цими величезними сумами”.

Якщо зараз ми не змінимо Україну, наші діти будуть виходити на Майдани, щоб завершити те, що не зробили ми, – Матвійчук

22 Серпня, 2018

Які вони – глобальні виклики, які турбують світову університетську спільноту та як вони стосуються України – популізм, нові технології, криза прав людини?

Детальніше читайте на Громадському радіо: https://hromadskeradio.org/programs/svoyimyrukamy/yakshcho-zaraz-my-ne-zminymo-ukrayinu-nashi-dity-budut-vyhodyty-na-maydany-shchob-zavershyty-te-shcho-ne-zrobyly-my-matviychuk

В рубриці Своїми руками — координаторка ЄвромайданSOS, голова правління ГО «Центр Громадянських Свобод» Олександра Матвійчук Лариса Денисенко: Наскільки змінює ситуацію в країні освіта, яку можна здобути за кордоном? Олександра Матвійчук: Насправді, освіта дуже багато чого змінює, і в житті кожної людини, і загалом – суспільства. Я дуже завдячую університету Stanford за те, що мала можливість рік провчитися за програмою українських лідерів. І це навчання не просто про набуття знань та навичок, це про розширення горизонтів та долучення до світового наукового порядку денного.   І ці глобальні виклики, які зараз відбуваються в світі, обговорюються і вивчаються з наукової точки зору. Це і популізм, це і міграція, це і загрози, які несуть нові технології, і проблеми ідентичності тощо. Лариса Денисенко: Якщо говорити про популізм, то багато хто ідентифікує заяви деяких політиків як популістичні, і насправді багато хто цим зловживає. Тобі там стало зрозуміло, що з цим можна зробити? Олександра Матвійчук: Я раніше думала, що популісти – це ті люди, які щось обіцяють і потім цього не роблять. Виявилося, що проблема в тому, що вони обіцяють і роблять. Ми бачимо по прикладу Венесуели, до чого це роблення потім призводить. Я відвідувала чудовий курс, який називався «Популізм чи ерозія демократії», де ми вивчали, яким чином приходять до влади популістичні політики, що вони роблять, які в них сценарії і до чого це веде. Дуже спрощено можна цю концепцію популізму звести до таких двох мейнстрімових ліній. Перше: популісти говорять, що еліти корумповані, що еліти злочинні, що само по собі правда. Друге: ніхто не презентує народ, і тільки ми можемо презентувати народ, і для цього нам не потрібні суди чи органи державної влади, ми за пряме народовладдя. Я раніше думала, що популісти – це ті люди, які щось обіцяють і потім цього не роблять. Виявилося, що проблема в тому, що вони обіцяють і роблять Що з цим робити – це дуже комплексне питання, на яке шукають зараз відповіді в самій Америці, тому що ми бачимо, хто там зараз президент, і що він прийшов до влади завдяки популістичним гаслам. Але проблема популізму має ще і реальні корені. Річ у тому, що традиційні політичні партії не дають відповіді на питання, які турбують виборців. І тоді люди мігрують до партій, які дають дуже прості відповіді на складні питання. Лариса Денисенко: Заперечити популістичні гасла дуже важко. Олександра Матвійчук: Так, і це проблема. Тому що всіх популістів вирізняє те, що вони, як правило, дуже харизматичні. Вони дуже яскраві, вони говорять простими словами, дуже емоційно, і хочеться вірити в те, що вони говорять. Треба розуміти, що популістичні гасла – це популярні, народні гасла. Тому тут постає питання до політичних інших сил, яким чином упакувати зміст так, щоб він був доступним до суспільства, говорити до людей мовою, яку вони розуміють. Це виклики, які потрібно долати традиційним партіям. З позиції жертви російської агресії Україна нікому не цікава Лариса Денисенко: Що ти почула нового, якщо говорити про правозахист як концепт політики? Олександра Матвійчук: Навчання в Stanford показало мені дві речі. Перше, що ми дуже україноцентричні і абсолютно не розуміємо, які процеси проходять в інших країнах. Це дуже погано, адже вони дуже схожі на те, що відбувається у нас, а це б робило нас готовими до всіх викликів і потрясінь, через які ми зараз проходимо. Крім того, я побачила місце України в світовій адженді. І тут я змушена сказати, що якщо раніше завдяки Євромайдану був вияв емпатії, то зараз цього немає. А з позиції жертви російської агресії Україна нікому не цікава. Якщо ми хочемо, щоб про Україну говорили, наприклад, на тему українських в’язнів, треба докладати спеціальних зусиль. В мене був холодний душ, коли я у грудні поїхала на міжнародну конференцію в Італію, і я була єдина з правозахисників українка, а тема конференції звучала «Вирішення міжнародних конфліктів: Колумбія, Сирія, Україна». Нам там роздали кейси України, які склала норвезька вчена, але вона все життя вивчала Росію, а тут її попросили написати про Україну. Я відкриваю першу сторінку і читаю, що протягом трьох місяців Євромайдану режим Януковича утримувався від застосування насилля проти мирних протестувальників, і тільки в кінці чомусь всіх розстріляв. Тоді я зрозуміла, що ми вчисту програли на наукових майданчиках, а це потужні впливи на політику в Америці та Європі. Ми вчисту програли на наукових майданчиках, а це потужні впливи на політику в Америці та Європі Любомир Ференс: Чия в цьому провина?  Олександра Матвійчук: Тут складно мислити категоріями вини. Я написала про це, адже була дуже збентежена цим фактом, і у коментарях мої колеги відповіли мені — а як українські науковці мають можливість їздити на такі конференції? Зараз ми намагаємося запустити цикл українських семінарів під назвою «Українські студії в Стенфорді». Перший з них відкривав Мустафа Джемілєв, який приїздив у травні цього року і розповідав про Крим. Був попит, люди навіть стояли в залі, щоб послухати Мустафу-ага. Лариса Денисенко: Які важливі речі потрібно означити, на котрі варто звертати увагу в нашій ситуації збройного конфлікту, у тому, що популізм існує у всьому світі, але от-от у нас вибори? На що звертати увагу, чому категорично не вірити, про що думати? Олександра Матвійчук: Насамперед думати про власну відповідальність. Пам’ятаєте, був один з Героїв Небесної Сотні — загиблий 19-тирічнй Роман Гурик. Коли його мама виступала на суді, вона сказала фразу, яка мене глибоко зачепила. Вона сказала, що не хотіла пускати його на Майдан, але згадала, як 10 років тому вона разом з чоловіком була на Помаранчевому Майдані, тому не мала морального права не пустити сина. Це змушує замислитися, що якщо зараз ми не зробимо щось, щоб змінити нашу Україну, вже наші діти будуть виходити на цю площу, і будуть змушені дороблювати те, що не зробили ми. З такої призми нам потрібно дивитися на гречку, на макарони, на популістів тощо. Адже ситуація дуже тривожна, і в мене виникає почуття дежавю з Помаранчевою Революцією: успішний народний вибух, кілька років позитивних змін, але не кардинальних, не системних, не таких, які дійшли до незворотної точки, тотальне розчарування. В даному випадку в нас ще збройний конфлікт, війна, яка вимотує сили і енергію. Тоді у 2010-му році до влади приходить Янукович, який знищує всі позитивні здобутки, і будує всю свою вертикаль. Тому ми маємо зрозуміти, що у наступному році ми повинні зберегти наш вектор, який окреслила Революція Гідності, оцю рамку прав людини, демократії, свободи, попри всі спокуси, які зараз в нас виникають як в суспільстві, яке травмоване війною, адже зараз в ньому зростає толерантність до насилля, бажання самосудів тощо. Ми маємо цього стерегтися, адже ми повернемося до того, з чого починали, і тоді наші діти будуть змушені це доробляти.

ЄС може ввести санкції за масові порушення прав людини на окупованих територіях

15 Травня, 2017
Про це заявила правозахисниця, голова правління Центру Громадянських Свобод, координатор Євромайдан SOS Олександра Матвійчук

Євген Павлюковський: Чому ЄС має активізуватися і почати допомагати Україні із вирішенням проблем з правами людини у Криму і непідконтрольній частині Донбасу?

Олександра Матвійчук: Ніхто не зобов’язаний нам допомагати. Допомагають тим, хто бореться, і за підтримку також треба боротися. Рекомендації, розроблені правозахисною спільнотою України і презентовані у Брюсселі ― це наше бачення, яке ми хочемо нав’язати ЄС.

Ми знайшли ряд кроків, які допоможуть змінити на краще ситуацію з правами людини в окупованому Криму і на Донбасі. Ми побачили, що ЄС намагається уникати складних тем, і згадує про Крим лише на річницю анексії. Ми вирішили почати адвокаційну кампанію, щоб ЄС взяв на себе зобов’язання здійснити ряд кроків, які мали б постійний характер.

Василь Шандро: Що це за кроки?

Олександра Матвійчук: Оскільки РФ постійно проводить політику ізоляції Криму і заперечує свою причетність до незаконних збройних формувань на Донбасі, ми пропонували створити нову інституцію в ЄС. Це має бути спеціальний представник з питань порушення прав людини на території окупованого Криму і Донбасу. Цей представник постійно відслідковував би цю ситуацію і постійно звітував Раді ЄС і Європарламенту.

Такий представник був започаткований щодо Кавказу, і ці території заслуговують на таку ж увагу.

Також у рекомендаціях є започаткування постійних слухань у Євроарламенті.

Також важливим є створення нового майданчика по Криму. Якщо щось стається по Донбасу, є принаймні формат, у якому ці питання можна піднімати. Якщо щось стається у Криму, де взагалі про це говорити?

Ми рекомендуємо створити новий формат за участі ЄС по деокупації Криму. У березні ця вимога вже знайшла своє відображення.

Василь Шандро: До кого можуть звертатися люди на окупованих територіях з приводу порушення їх прав?

Олександра Матвійчук: Є нова якість, яку ми відслідковуємо у 2017 році. Якщо раніше ми говорили про стрімке звуження прав і свобод ― розслідували незалежних журналістів, забороняли мирні зібрання, зростала кількість політв’язнів, то з початку 2017 р. бачимо, що почали переслідувати адвокатів політв’язнів і людей, що їм допомагають.

Це означає, що повітря несвободи розрослося так, що люди почали задихатися. Ми просили зробити серйознішими санкції по Криму. Нам відповідали: це санкції за анексію, у них немає правозахисних критеріїв. Ми виявили, що ЄС може ввести санкції за масові порушення прав людини.

Тому одна з наших рекомендацій ― введення секторальних санкцій щодо РФ за масові порушення прав людини у Криму.

Євген Павлюковський: Як це працює за процедурою введення?

Олександра Матвійчук: Це питання політичного рішення, яке має прийняти Рада ЄС. Звичайно, рішення ґрунтуються як на національних інтересах, так і на успіху української сторони, яка може продемонструвати його в міжнародних інстанціях, які користуються довірою.

Це рішення вже назріло. Це чи не єдина можливість охолоджуючого ефекту на стрімке згортання громадянського простору на півострові.

Василь Шандро: Як і кому можуть поскаржитися люди зараз?

Олександра Матвійчук: Важко давати абстрактні поради, треба вивчати конкретні випадки. Наприклад, наші колеги, російські правозахисники, кажуть, що попри безрезультативність системи захисту прав людини, треба залишити сліди, тому що для Європейського суду з прав людини одним з критеріїв прийнятності скарги є вичерпання усіх засобів захисту в межах національних кордонів.

Василь Шандро: Як Україна реагує на ці справи? Їх розслідують?

Олександра Матвійчук: У наших рекомендаціях є і частина «домашнього завдання» для української влади. Ми вже три роки говоримо про необхідність створення міжвідомчої групи, яка б збирала, аналізувала і систематизувала інформацію про порушення прав людини, воєнні злочини, злочини проти людяності на окупованих територіях і в ході війни.

До червня 2018 року Україна має подавати меморандум у Міжнародний суд ООН. Я дуже сподіваюся, що всі необхідні докази вже заготовлені, але Україна досі не передала докази ефективного контролю РФ над незаконними збройними формуваннями до Міжнародного кримінального суду.

Результаты поиска:

Гібридна депортація штовхає людей виїжджати з окупованого Криму – Матвійчук

28 Травня, 2020

«Минулого понеділка у Конгрес США внесли новий законопроєкт. Він звертає увагу на незаконність практики переслідування російською владою правозахисників, журналістів, активістів. Він також заохочує застосування «акту Магнітського», тобто санкцій до російських офіційних осіб, які причетні до фабрикації політичних справ.
Тут складно сказати, чи він пройде і коли цей законопроєкт буде ухвалено. Адже очевидно, що Конгрес США не засинає з думкою про Україну. Проте це позитивний знак того, що є активні американські парламентарі, які тримають руку на пульсі і яким справа кримських політв’язнів і політв’язнів РФ не байдужа.»

🔶 Координаторка ініціативи #PrisonersVoise Olexandra Matviychuk розповіла про нові методи боротьби за звільнення В’язнів Кремля, а також про підведення проміжних підсумків вже існуючих заходів. Все це стало темою міжнародного форуму правозахисників. Детальніше – за посиланням

Хто такий політв’язень та як формуються списки на обмін? – правозахисниця Матвійчук

26 Травня, 2020

Хто такий політв’язень та як формуються списки на обмін? Про це говоримо з головою правління Центру громадянських свобод Олександрою Матвійчук. Вона каже, що політв’язень – це не герой і не ікона на п’єдисталі. Зокрема, Олександра розповідає, як формуються списки на обмін. Дивіться унікальне та дуже корисне відео від Громадське радіо.

Суди не використовують Конституцію, як норму прямої дії – Олександра Матвійчук про карантинни обмеженя

11 Квітня, 2020

Чи законні карантинні обмеження, які запровадив уряд та чи готові українці поступитися своїми правами і свободами заради власної ж безпеки в ефірі Радіо Культура пояснюють правозахисниця Олександра Матвійчук та директор Департаменту комунікацій МВС Артем Шевченко.

 

Слухайте радіо-версію за посиланням: 

 

Від шостого квітня Кабмін посилив карантинні обмеження для населення. На думку багатьох правозахисників такі обмеження безпідставні і неконституційні, адже серйозно порушують  права людини. “Із понеділка українська вдала поставила нас усіх і себе в першу чергу у доволі незручний правовий шпагат. На одному боці цього шпагату те, що більшість, але не всі, запроваджені заходи доцільні, щоб дати відсіч  загрозі поширення епідемії коронавірусу. А з іншого боку цього шпагату – розуміння того, що вони оформлені в неналежний правовий спосіб. Грубо кажучи, обмеження прав і свобод людини навіть ті, які доцільні під час епідемії за Конституцією можуть бути введені лише за умови запровадження надзвичайного стану, а його не запроваджували. Надзвичайна ситуація не передбачає жодних обмежень прав і свобод людини. Обмеження на свободу і особисту недоторканість, обмеження свободи пересування, обмеження свободи мирних зібрань – це все неможливо за надзвичайної ситуації. Проте в Україні це відбувається не вперше. Ми не вперше запроваджуємо якісь речі, не називаючи їх своїми іменами, до прикладу оголошення режиму Антитерористичної операції у 2014 році”, – зазначає Олександра Матвійчук.

 

За даними МВС поліція склала вже 4000 тисячі адміністративних протоколів на злісних порушників карантину. Кого можуть визнати  злісним порушником пояснює Олександра Матвійчук: “Це буде визначати суд, адже на місці від порушника ніхто не має права вимагати штраф. Якщо з вас вимагають сплатити його відразу після складання адміністративного протоколу, то це очевидно не представники Національної поліції, а шахраї перевдягнені у форму. Штраф або інший вид адміністративного покарання може визначити тільки суд. Якщо взяти 402 постанови суду, які було ухвалено станом на 6 квітня, 212 з них було відправлено на доопрацювання. На жаль, наші поліцейські часто не вміють грамотно складати адміністративні протоколи, і тому суд повертає їх назад для виправлення помилок. Показово, що 33 адміністративні протоколи закрили за малозначністю, але жодного не закрили на підставі статті 64 Конституції України, (а в нас Конституція – це норма прямої дії), де йдеться що існує лише два виключні випадки обмеження прав і свобод людини на такому рівні – це надзвичайний і воєнний стан. Жоден суддя, коли закривав такі адміністративні  протоколи на Конституцію не посилався”.

 

Натомість Артем Шевченко зазначає, що поліція не зацікавлена в стягненні штрафів, а працює виключно з профілактичною метою, складаючи протоколи виключно на злісних порушників.  “Це особи, які не реагують на профілактичні бесіди поліцейських. Головна місія поліції – профілактувати, а не карати чи штрафувати. Якщо людина припиняє правопорушення, то немає сенсу складати протокол. Особи, які здійснюють правопорушення демонстративно і не припиняють це правопорушення після зауваження поліцейського мають понести адміністративну відповідальність. Ніяких планів зі збирання штрафів немає, особливо в умовах скрутної фінансової ситуації”.

На питання, яка позиція МВС щодо того, що урядова постанова порушує Конституцію Артем Шевченко зазначає: “Це полеміка для юристів та адвокатів. Можна оскаржувати будь-яку постанову уряду чи поліції. У демократичній країні все можна оскаржувати. Ніхто цього не забороняє. Сама ініціатива обмежувальних заходів належить Міністерству охорони здоров’я”. А Олександра Матвійчук додає: “Українські суди, на жаль, не використовують Конституцію, як норму прямої дії, тому у більшості випадків вони дивитимуться, чи відповідала ця дія підзаконному нормативно-правовому акту – а саме постанові Кабміну”.

 

За даними Державного управління статистики  середня зарплата в Україні за лютий складала 10 847 гривень. При цьому штраф за порушення карантинних обмежень становить 17 000 гривень. Чим керувалися посадовці під час розрахунку суми штрафу і чи є таке покарання дієвим, пояснює Олександра Матвійчук: “По-перше, у нас є багато суворих законів, які не виконуються і тоді розмір штрафу немає жодного значення, якщо немає невідворотності покарання. По-друге, щодо суми штрафу, то суд має дуже прицільно розглядати це питання і використовувати альтернативні види стягнень, наприклад попередження. Ця сума штрафу виходить із того, що Кабмін розуміє слабкість державних інституцій і намагається залякати населення цими величезними сумами”.

Якщо зараз ми не змінимо Україну, наші діти будуть виходити на Майдани, щоб завершити те, що не зробили ми, – Матвійчук

22 Серпня, 2018

Які вони – глобальні виклики, які турбують світову університетську спільноту та як вони стосуються України – популізм, нові технології, криза прав людини?

Детальніше читайте на Громадському радіо: https://hromadskeradio.org/programs/svoyimyrukamy/yakshcho-zaraz-my-ne-zminymo-ukrayinu-nashi-dity-budut-vyhodyty-na-maydany-shchob-zavershyty-te-shcho-ne-zrobyly-my-matviychuk

В рубриці Своїми руками — координаторка ЄвромайданSOS, голова правління ГО «Центр Громадянських Свобод» Олександра Матвійчук Лариса Денисенко: Наскільки змінює ситуацію в країні освіта, яку можна здобути за кордоном? Олександра Матвійчук: Насправді, освіта дуже багато чого змінює, і в житті кожної людини, і загалом – суспільства. Я дуже завдячую університету Stanford за те, що мала можливість рік провчитися за програмою українських лідерів. І це навчання не просто про набуття знань та навичок, це про розширення горизонтів та долучення до світового наукового порядку денного.   І ці глобальні виклики, які зараз відбуваються в світі, обговорюються і вивчаються з наукової точки зору. Це і популізм, це і міграція, це і загрози, які несуть нові технології, і проблеми ідентичності тощо. Лариса Денисенко: Якщо говорити про популізм, то багато хто ідентифікує заяви деяких політиків як популістичні, і насправді багато хто цим зловживає. Тобі там стало зрозуміло, що з цим можна зробити? Олександра Матвійчук: Я раніше думала, що популісти – це ті люди, які щось обіцяють і потім цього не роблять. Виявилося, що проблема в тому, що вони обіцяють і роблять. Ми бачимо по прикладу Венесуели, до чого це роблення потім призводить. Я відвідувала чудовий курс, який називався «Популізм чи ерозія демократії», де ми вивчали, яким чином приходять до влади популістичні політики, що вони роблять, які в них сценарії і до чого це веде. Дуже спрощено можна цю концепцію популізму звести до таких двох мейнстрімових ліній. Перше: популісти говорять, що еліти корумповані, що еліти злочинні, що само по собі правда. Друге: ніхто не презентує народ, і тільки ми можемо презентувати народ, і для цього нам не потрібні суди чи органи державної влади, ми за пряме народовладдя. Я раніше думала, що популісти – це ті люди, які щось обіцяють і потім цього не роблять. Виявилося, що проблема в тому, що вони обіцяють і роблять Що з цим робити – це дуже комплексне питання, на яке шукають зараз відповіді в самій Америці, тому що ми бачимо, хто там зараз президент, і що він прийшов до влади завдяки популістичним гаслам. Але проблема популізму має ще і реальні корені. Річ у тому, що традиційні політичні партії не дають відповіді на питання, які турбують виборців. І тоді люди мігрують до партій, які дають дуже прості відповіді на складні питання. Лариса Денисенко: Заперечити популістичні гасла дуже важко. Олександра Матвійчук: Так, і це проблема. Тому що всіх популістів вирізняє те, що вони, як правило, дуже харизматичні. Вони дуже яскраві, вони говорять простими словами, дуже емоційно, і хочеться вірити в те, що вони говорять. Треба розуміти, що популістичні гасла – це популярні, народні гасла. Тому тут постає питання до політичних інших сил, яким чином упакувати зміст так, щоб він був доступним до суспільства, говорити до людей мовою, яку вони розуміють. Це виклики, які потрібно долати традиційним партіям. З позиції жертви російської агресії Україна нікому не цікава Лариса Денисенко: Що ти почула нового, якщо говорити про правозахист як концепт політики? Олександра Матвійчук: Навчання в Stanford показало мені дві речі. Перше, що ми дуже україноцентричні і абсолютно не розуміємо, які процеси проходять в інших країнах. Це дуже погано, адже вони дуже схожі на те, що відбувається у нас, а це б робило нас готовими до всіх викликів і потрясінь, через які ми зараз проходимо. Крім того, я побачила місце України в світовій адженді. І тут я змушена сказати, що якщо раніше завдяки Євромайдану був вияв емпатії, то зараз цього немає. А з позиції жертви російської агресії Україна нікому не цікава. Якщо ми хочемо, щоб про Україну говорили, наприклад, на тему українських в’язнів, треба докладати спеціальних зусиль. В мене був холодний душ, коли я у грудні поїхала на міжнародну конференцію в Італію, і я була єдина з правозахисників українка, а тема конференції звучала «Вирішення міжнародних конфліктів: Колумбія, Сирія, Україна». Нам там роздали кейси України, які склала норвезька вчена, але вона все життя вивчала Росію, а тут її попросили написати про Україну. Я відкриваю першу сторінку і читаю, що протягом трьох місяців Євромайдану режим Януковича утримувався від застосування насилля проти мирних протестувальників, і тільки в кінці чомусь всіх розстріляв. Тоді я зрозуміла, що ми вчисту програли на наукових майданчиках, а це потужні впливи на політику в Америці та Європі. Ми вчисту програли на наукових майданчиках, а це потужні впливи на політику в Америці та Європі Любомир Ференс: Чия в цьому провина?  Олександра Матвійчук: Тут складно мислити категоріями вини. Я написала про це, адже була дуже збентежена цим фактом, і у коментарях мої колеги відповіли мені — а як українські науковці мають можливість їздити на такі конференції? Зараз ми намагаємося запустити цикл українських семінарів під назвою «Українські студії в Стенфорді». Перший з них відкривав Мустафа Джемілєв, який приїздив у травні цього року і розповідав про Крим. Був попит, люди навіть стояли в залі, щоб послухати Мустафу-ага. Лариса Денисенко: Які важливі речі потрібно означити, на котрі варто звертати увагу в нашій ситуації збройного конфлікту, у тому, що популізм існує у всьому світі, але от-от у нас вибори? На що звертати увагу, чому категорично не вірити, про що думати? Олександра Матвійчук: Насамперед думати про власну відповідальність. Пам’ятаєте, був один з Героїв Небесної Сотні — загиблий 19-тирічнй Роман Гурик. Коли його мама виступала на суді, вона сказала фразу, яка мене глибоко зачепила. Вона сказала, що не хотіла пускати його на Майдан, але згадала, як 10 років тому вона разом з чоловіком була на Помаранчевому Майдані, тому не мала морального права не пустити сина. Це змушує замислитися, що якщо зараз ми не зробимо щось, щоб змінити нашу Україну, вже наші діти будуть виходити на цю площу, і будуть змушені дороблювати те, що не зробили ми. З такої призми нам потрібно дивитися на гречку, на макарони, на популістів тощо. Адже ситуація дуже тривожна, і в мене виникає почуття дежавю з Помаранчевою Революцією: успішний народний вибух, кілька років позитивних змін, але не кардинальних, не системних, не таких, які дійшли до незворотної точки, тотальне розчарування. В даному випадку в нас ще збройний конфлікт, війна, яка вимотує сили і енергію. Тоді у 2010-му році до влади приходить Янукович, який знищує всі позитивні здобутки, і будує всю свою вертикаль. Тому ми маємо зрозуміти, що у наступному році ми повинні зберегти наш вектор, який окреслила Революція Гідності, оцю рамку прав людини, демократії, свободи, попри всі спокуси, які зараз в нас виникають як в суспільстві, яке травмоване війною, адже зараз в ньому зростає толерантність до насилля, бажання самосудів тощо. Ми маємо цього стерегтися, адже ми повернемося до того, з чого починали, і тоді наші діти будуть змушені це доробляти.

ЄС може ввести санкції за масові порушення прав людини на окупованих територіях

15 Травня, 2017
Про це заявила правозахисниця, голова правління Центру Громадянських Свобод, координатор Євромайдан SOS Олександра Матвійчук

Євген Павлюковський: Чому ЄС має активізуватися і почати допомагати Україні із вирішенням проблем з правами людини у Криму і непідконтрольній частині Донбасу?

Олександра Матвійчук: Ніхто не зобов’язаний нам допомагати. Допомагають тим, хто бореться, і за підтримку також треба боротися. Рекомендації, розроблені правозахисною спільнотою України і презентовані у Брюсселі ― це наше бачення, яке ми хочемо нав’язати ЄС.

Ми знайшли ряд кроків, які допоможуть змінити на краще ситуацію з правами людини в окупованому Криму і на Донбасі. Ми побачили, що ЄС намагається уникати складних тем, і згадує про Крим лише на річницю анексії. Ми вирішили почати адвокаційну кампанію, щоб ЄС взяв на себе зобов’язання здійснити ряд кроків, які мали б постійний характер.

Василь Шандро: Що це за кроки?

Олександра Матвійчук: Оскільки РФ постійно проводить політику ізоляції Криму і заперечує свою причетність до незаконних збройних формувань на Донбасі, ми пропонували створити нову інституцію в ЄС. Це має бути спеціальний представник з питань порушення прав людини на території окупованого Криму і Донбасу. Цей представник постійно відслідковував би цю ситуацію і постійно звітував Раді ЄС і Європарламенту.

Такий представник був започаткований щодо Кавказу, і ці території заслуговують на таку ж увагу.

Також у рекомендаціях є започаткування постійних слухань у Євроарламенті.

Також важливим є створення нового майданчика по Криму. Якщо щось стається по Донбасу, є принаймні формат, у якому ці питання можна піднімати. Якщо щось стається у Криму, де взагалі про це говорити?

Ми рекомендуємо створити новий формат за участі ЄС по деокупації Криму. У березні ця вимога вже знайшла своє відображення.

Василь Шандро: До кого можуть звертатися люди на окупованих територіях з приводу порушення їх прав?

Олександра Матвійчук: Є нова якість, яку ми відслідковуємо у 2017 році. Якщо раніше ми говорили про стрімке звуження прав і свобод ― розслідували незалежних журналістів, забороняли мирні зібрання, зростала кількість політв’язнів, то з початку 2017 р. бачимо, що почали переслідувати адвокатів політв’язнів і людей, що їм допомагають.

Це означає, що повітря несвободи розрослося так, що люди почали задихатися. Ми просили зробити серйознішими санкції по Криму. Нам відповідали: це санкції за анексію, у них немає правозахисних критеріїв. Ми виявили, що ЄС може ввести санкції за масові порушення прав людини.

Тому одна з наших рекомендацій ― введення секторальних санкцій щодо РФ за масові порушення прав людини у Криму.

Євген Павлюковський: Як це працює за процедурою введення?

Олександра Матвійчук: Це питання політичного рішення, яке має прийняти Рада ЄС. Звичайно, рішення ґрунтуються як на національних інтересах, так і на успіху української сторони, яка може продемонструвати його в міжнародних інстанціях, які користуються довірою.

Це рішення вже назріло. Це чи не єдина можливість охолоджуючого ефекту на стрімке згортання громадянського простору на півострові.

Василь Шандро: Як і кому можуть поскаржитися люди зараз?

Олександра Матвійчук: Важко давати абстрактні поради, треба вивчати конкретні випадки. Наприклад, наші колеги, російські правозахисники, кажуть, що попри безрезультативність системи захисту прав людини, треба залишити сліди, тому що для Європейського суду з прав людини одним з критеріїв прийнятності скарги є вичерпання усіх засобів захисту в межах національних кордонів.

Василь Шандро: Як Україна реагує на ці справи? Їх розслідують?

Олександра Матвійчук: У наших рекомендаціях є і частина «домашнього завдання» для української влади. Ми вже три роки говоримо про необхідність створення міжвідомчої групи, яка б збирала, аналізувала і систематизувала інформацію про порушення прав людини, воєнні злочини, злочини проти людяності на окупованих територіях і в ході війни.

До червня 2018 року Україна має подавати меморандум у Міжнародний суд ООН. Я дуже сподіваюся, що всі необхідні докази вже заготовлені, але Україна досі не передала докази ефективного контролю РФ над незаконними збройними формуваннями до Міжнародного кримінального суду.

Результаты поиска:

Гібридна депортація штовхає людей виїжджати з окупованого Криму – Матвійчук

28 Травня, 2020

«Минулого понеділка у Конгрес США внесли новий законопроєкт. Він звертає увагу на незаконність практики переслідування російською владою правозахисників, журналістів, активістів. Він також заохочує застосування «акту Магнітського», тобто санкцій до російських офіційних осіб, які причетні до фабрикації політичних справ.
Тут складно сказати, чи він пройде і коли цей законопроєкт буде ухвалено. Адже очевидно, що Конгрес США не засинає з думкою про Україну. Проте це позитивний знак того, що є активні американські парламентарі, які тримають руку на пульсі і яким справа кримських політв’язнів і політв’язнів РФ не байдужа.»

🔶 Координаторка ініціативи #PrisonersVoise Olexandra Matviychuk розповіла про нові методи боротьби за звільнення В’язнів Кремля, а також про підведення проміжних підсумків вже існуючих заходів. Все це стало темою міжнародного форуму правозахисників. Детальніше – за посиланням

Хто такий політв’язень та як формуються списки на обмін? – правозахисниця Матвійчук

26 Травня, 2020

Хто такий політв’язень та як формуються списки на обмін? Про це говоримо з головою правління Центру громадянських свобод Олександрою Матвійчук. Вона каже, що політв’язень – це не герой і не ікона на п’єдисталі. Зокрема, Олександра розповідає, як формуються списки на обмін. Дивіться унікальне та дуже корисне відео від Громадське радіо.

Суди не використовують Конституцію, як норму прямої дії – Олександра Матвійчук про карантинни обмеженя

11 Квітня, 2020

Чи законні карантинні обмеження, які запровадив уряд та чи готові українці поступитися своїми правами і свободами заради власної ж безпеки в ефірі Радіо Культура пояснюють правозахисниця Олександра Матвійчук та директор Департаменту комунікацій МВС Артем Шевченко.

 

Слухайте радіо-версію за посиланням: 

 

Від шостого квітня Кабмін посилив карантинні обмеження для населення. На думку багатьох правозахисників такі обмеження безпідставні і неконституційні, адже серйозно порушують  права людини. “Із понеділка українська вдала поставила нас усіх і себе в першу чергу у доволі незручний правовий шпагат. На одному боці цього шпагату те, що більшість, але не всі, запроваджені заходи доцільні, щоб дати відсіч  загрозі поширення епідемії коронавірусу. А з іншого боку цього шпагату – розуміння того, що вони оформлені в неналежний правовий спосіб. Грубо кажучи, обмеження прав і свобод людини навіть ті, які доцільні під час епідемії за Конституцією можуть бути введені лише за умови запровадження надзвичайного стану, а його не запроваджували. Надзвичайна ситуація не передбачає жодних обмежень прав і свобод людини. Обмеження на свободу і особисту недоторканість, обмеження свободи пересування, обмеження свободи мирних зібрань – це все неможливо за надзвичайної ситуації. Проте в Україні це відбувається не вперше. Ми не вперше запроваджуємо якісь речі, не називаючи їх своїми іменами, до прикладу оголошення режиму Антитерористичної операції у 2014 році”, – зазначає Олександра Матвійчук.

 

За даними МВС поліція склала вже 4000 тисячі адміністративних протоколів на злісних порушників карантину. Кого можуть визнати  злісним порушником пояснює Олександра Матвійчук: “Це буде визначати суд, адже на місці від порушника ніхто не має права вимагати штраф. Якщо з вас вимагають сплатити його відразу після складання адміністративного протоколу, то це очевидно не представники Національної поліції, а шахраї перевдягнені у форму. Штраф або інший вид адміністративного покарання може визначити тільки суд. Якщо взяти 402 постанови суду, які було ухвалено станом на 6 квітня, 212 з них було відправлено на доопрацювання. На жаль, наші поліцейські часто не вміють грамотно складати адміністративні протоколи, і тому суд повертає їх назад для виправлення помилок. Показово, що 33 адміністративні протоколи закрили за малозначністю, але жодного не закрили на підставі статті 64 Конституції України, (а в нас Конституція – це норма прямої дії), де йдеться що існує лише два виключні випадки обмеження прав і свобод людини на такому рівні – це надзвичайний і воєнний стан. Жоден суддя, коли закривав такі адміністративні  протоколи на Конституцію не посилався”.

 

Натомість Артем Шевченко зазначає, що поліція не зацікавлена в стягненні штрафів, а працює виключно з профілактичною метою, складаючи протоколи виключно на злісних порушників.  “Це особи, які не реагують на профілактичні бесіди поліцейських. Головна місія поліції – профілактувати, а не карати чи штрафувати. Якщо людина припиняє правопорушення, то немає сенсу складати протокол. Особи, які здійснюють правопорушення демонстративно і не припиняють це правопорушення після зауваження поліцейського мають понести адміністративну відповідальність. Ніяких планів зі збирання штрафів немає, особливо в умовах скрутної фінансової ситуації”.

На питання, яка позиція МВС щодо того, що урядова постанова порушує Конституцію Артем Шевченко зазначає: “Це полеміка для юристів та адвокатів. Можна оскаржувати будь-яку постанову уряду чи поліції. У демократичній країні все можна оскаржувати. Ніхто цього не забороняє. Сама ініціатива обмежувальних заходів належить Міністерству охорони здоров’я”. А Олександра Матвійчук додає: “Українські суди, на жаль, не використовують Конституцію, як норму прямої дії, тому у більшості випадків вони дивитимуться, чи відповідала ця дія підзаконному нормативно-правовому акту – а саме постанові Кабміну”.

 

За даними Державного управління статистики  середня зарплата в Україні за лютий складала 10 847 гривень. При цьому штраф за порушення карантинних обмежень становить 17 000 гривень. Чим керувалися посадовці під час розрахунку суми штрафу і чи є таке покарання дієвим, пояснює Олександра Матвійчук: “По-перше, у нас є багато суворих законів, які не виконуються і тоді розмір штрафу немає жодного значення, якщо немає невідворотності покарання. По-друге, щодо суми штрафу, то суд має дуже прицільно розглядати це питання і використовувати альтернативні види стягнень, наприклад попередження. Ця сума штрафу виходить із того, що Кабмін розуміє слабкість державних інституцій і намагається залякати населення цими величезними сумами”.

Якщо зараз ми не змінимо Україну, наші діти будуть виходити на Майдани, щоб завершити те, що не зробили ми, – Матвійчук

22 Серпня, 2018

Які вони – глобальні виклики, які турбують світову університетську спільноту та як вони стосуються України – популізм, нові технології, криза прав людини?

Детальніше читайте на Громадському радіо: https://hromadskeradio.org/programs/svoyimyrukamy/yakshcho-zaraz-my-ne-zminymo-ukrayinu-nashi-dity-budut-vyhodyty-na-maydany-shchob-zavershyty-te-shcho-ne-zrobyly-my-matviychuk

В рубриці Своїми руками — координаторка ЄвромайданSOS, голова правління ГО «Центр Громадянських Свобод» Олександра Матвійчук Лариса Денисенко: Наскільки змінює ситуацію в країні освіта, яку можна здобути за кордоном? Олександра Матвійчук: Насправді, освіта дуже багато чого змінює, і в житті кожної людини, і загалом – суспільства. Я дуже завдячую університету Stanford за те, що мала можливість рік провчитися за програмою українських лідерів. І це навчання не просто про набуття знань та навичок, це про розширення горизонтів та долучення до світового наукового порядку денного.   І ці глобальні виклики, які зараз відбуваються в світі, обговорюються і вивчаються з наукової точки зору. Це і популізм, це і міграція, це і загрози, які несуть нові технології, і проблеми ідентичності тощо. Лариса Денисенко: Якщо говорити про популізм, то багато хто ідентифікує заяви деяких політиків як популістичні, і насправді багато хто цим зловживає. Тобі там стало зрозуміло, що з цим можна зробити? Олександра Матвійчук: Я раніше думала, що популісти – це ті люди, які щось обіцяють і потім цього не роблять. Виявилося, що проблема в тому, що вони обіцяють і роблять. Ми бачимо по прикладу Венесуели, до чого це роблення потім призводить. Я відвідувала чудовий курс, який називався «Популізм чи ерозія демократії», де ми вивчали, яким чином приходять до влади популістичні політики, що вони роблять, які в них сценарії і до чого це веде. Дуже спрощено можна цю концепцію популізму звести до таких двох мейнстрімових ліній. Перше: популісти говорять, що еліти корумповані, що еліти злочинні, що само по собі правда. Друге: ніхто не презентує народ, і тільки ми можемо презентувати народ, і для цього нам не потрібні суди чи органи державної влади, ми за пряме народовладдя. Я раніше думала, що популісти – це ті люди, які щось обіцяють і потім цього не роблять. Виявилося, що проблема в тому, що вони обіцяють і роблять Що з цим робити – це дуже комплексне питання, на яке шукають зараз відповіді в самій Америці, тому що ми бачимо, хто там зараз президент, і що він прийшов до влади завдяки популістичним гаслам. Але проблема популізму має ще і реальні корені. Річ у тому, що традиційні політичні партії не дають відповіді на питання, які турбують виборців. І тоді люди мігрують до партій, які дають дуже прості відповіді на складні питання. Лариса Денисенко: Заперечити популістичні гасла дуже важко. Олександра Матвійчук: Так, і це проблема. Тому що всіх популістів вирізняє те, що вони, як правило, дуже харизматичні. Вони дуже яскраві, вони говорять простими словами, дуже емоційно, і хочеться вірити в те, що вони говорять. Треба розуміти, що популістичні гасла – це популярні, народні гасла. Тому тут постає питання до політичних інших сил, яким чином упакувати зміст так, щоб він був доступним до суспільства, говорити до людей мовою, яку вони розуміють. Це виклики, які потрібно долати традиційним партіям. З позиції жертви російської агресії Україна нікому не цікава Лариса Денисенко: Що ти почула нового, якщо говорити про правозахист як концепт політики? Олександра Матвійчук: Навчання в Stanford показало мені дві речі. Перше, що ми дуже україноцентричні і абсолютно не розуміємо, які процеси проходять в інших країнах. Це дуже погано, адже вони дуже схожі на те, що відбувається у нас, а це б робило нас готовими до всіх викликів і потрясінь, через які ми зараз проходимо. Крім того, я побачила місце України в світовій адженді. І тут я змушена сказати, що якщо раніше завдяки Євромайдану був вияв емпатії, то зараз цього немає. А з позиції жертви російської агресії Україна нікому не цікава. Якщо ми хочемо, щоб про Україну говорили, наприклад, на тему українських в’язнів, треба докладати спеціальних зусиль. В мене був холодний душ, коли я у грудні поїхала на міжнародну конференцію в Італію, і я була єдина з правозахисників українка, а тема конференції звучала «Вирішення міжнародних конфліктів: Колумбія, Сирія, Україна». Нам там роздали кейси України, які склала норвезька вчена, але вона все життя вивчала Росію, а тут її попросили написати про Україну. Я відкриваю першу сторінку і читаю, що протягом трьох місяців Євромайдану режим Януковича утримувався від застосування насилля проти мирних протестувальників, і тільки в кінці чомусь всіх розстріляв. Тоді я зрозуміла, що ми вчисту програли на наукових майданчиках, а це потужні впливи на політику в Америці та Європі. Ми вчисту програли на наукових майданчиках, а це потужні впливи на політику в Америці та Європі Любомир Ференс: Чия в цьому провина?  Олександра Матвійчук: Тут складно мислити категоріями вини. Я написала про це, адже була дуже збентежена цим фактом, і у коментарях мої колеги відповіли мені — а як українські науковці мають можливість їздити на такі конференції? Зараз ми намагаємося запустити цикл українських семінарів під назвою «Українські студії в Стенфорді». Перший з них відкривав Мустафа Джемілєв, який приїздив у травні цього року і розповідав про Крим. Був попит, люди навіть стояли в залі, щоб послухати Мустафу-ага. Лариса Денисенко: Які важливі речі потрібно означити, на котрі варто звертати увагу в нашій ситуації збройного конфлікту, у тому, що популізм існує у всьому світі, але от-от у нас вибори? На що звертати увагу, чому категорично не вірити, про що думати? Олександра Матвійчук: Насамперед думати про власну відповідальність. Пам’ятаєте, був один з Героїв Небесної Сотні — загиблий 19-тирічнй Роман Гурик. Коли його мама виступала на суді, вона сказала фразу, яка мене глибоко зачепила. Вона сказала, що не хотіла пускати його на Майдан, але згадала, як 10 років тому вона разом з чоловіком була на Помаранчевому Майдані, тому не мала морального права не пустити сина. Це змушує замислитися, що якщо зараз ми не зробимо щось, щоб змінити нашу Україну, вже наші діти будуть виходити на цю площу, і будуть змушені дороблювати те, що не зробили ми. З такої призми нам потрібно дивитися на гречку, на макарони, на популістів тощо. Адже ситуація дуже тривожна, і в мене виникає почуття дежавю з Помаранчевою Революцією: успішний народний вибух, кілька років позитивних змін, але не кардинальних, не системних, не таких, які дійшли до незворотної точки, тотальне розчарування. В даному випадку в нас ще збройний конфлікт, війна, яка вимотує сили і енергію. Тоді у 2010-му році до влади приходить Янукович, який знищує всі позитивні здобутки, і будує всю свою вертикаль. Тому ми маємо зрозуміти, що у наступному році ми повинні зберегти наш вектор, який окреслила Революція Гідності, оцю рамку прав людини, демократії, свободи, попри всі спокуси, які зараз в нас виникають як в суспільстві, яке травмоване війною, адже зараз в ньому зростає толерантність до насилля, бажання самосудів тощо. Ми маємо цього стерегтися, адже ми повернемося до того, з чого починали, і тоді наші діти будуть змушені це доробляти.

ЄС може ввести санкції за масові порушення прав людини на окупованих територіях

15 Травня, 2017
Про це заявила правозахисниця, голова правління Центру Громадянських Свобод, координатор Євромайдан SOS Олександра Матвійчук

Євген Павлюковський: Чому ЄС має активізуватися і почати допомагати Україні із вирішенням проблем з правами людини у Криму і непідконтрольній частині Донбасу?

Олександра Матвійчук: Ніхто не зобов’язаний нам допомагати. Допомагають тим, хто бореться, і за підтримку також треба боротися. Рекомендації, розроблені правозахисною спільнотою України і презентовані у Брюсселі ― це наше бачення, яке ми хочемо нав’язати ЄС.

Ми знайшли ряд кроків, які допоможуть змінити на краще ситуацію з правами людини в окупованому Криму і на Донбасі. Ми побачили, що ЄС намагається уникати складних тем, і згадує про Крим лише на річницю анексії. Ми вирішили почати адвокаційну кампанію, щоб ЄС взяв на себе зобов’язання здійснити ряд кроків, які мали б постійний характер.

Василь Шандро: Що це за кроки?

Олександра Матвійчук: Оскільки РФ постійно проводить політику ізоляції Криму і заперечує свою причетність до незаконних збройних формувань на Донбасі, ми пропонували створити нову інституцію в ЄС. Це має бути спеціальний представник з питань порушення прав людини на території окупованого Криму і Донбасу. Цей представник постійно відслідковував би цю ситуацію і постійно звітував Раді ЄС і Європарламенту.

Такий представник був започаткований щодо Кавказу, і ці території заслуговують на таку ж увагу.

Також у рекомендаціях є започаткування постійних слухань у Євроарламенті.

Також важливим є створення нового майданчика по Криму. Якщо щось стається по Донбасу, є принаймні формат, у якому ці питання можна піднімати. Якщо щось стається у Криму, де взагалі про це говорити?

Ми рекомендуємо створити новий формат за участі ЄС по деокупації Криму. У березні ця вимога вже знайшла своє відображення.

Василь Шандро: До кого можуть звертатися люди на окупованих територіях з приводу порушення їх прав?

Олександра Матвійчук: Є нова якість, яку ми відслідковуємо у 2017 році. Якщо раніше ми говорили про стрімке звуження прав і свобод ― розслідували незалежних журналістів, забороняли мирні зібрання, зростала кількість політв’язнів, то з початку 2017 р. бачимо, що почали переслідувати адвокатів політв’язнів і людей, що їм допомагають.

Це означає, що повітря несвободи розрослося так, що люди почали задихатися. Ми просили зробити серйознішими санкції по Криму. Нам відповідали: це санкції за анексію, у них немає правозахисних критеріїв. Ми виявили, що ЄС може ввести санкції за масові порушення прав людини.

Тому одна з наших рекомендацій ― введення секторальних санкцій щодо РФ за масові порушення прав людини у Криму.

Євген Павлюковський: Як це працює за процедурою введення?

Олександра Матвійчук: Це питання політичного рішення, яке має прийняти Рада ЄС. Звичайно, рішення ґрунтуються як на національних інтересах, так і на успіху української сторони, яка може продемонструвати його в міжнародних інстанціях, які користуються довірою.

Це рішення вже назріло. Це чи не єдина можливість охолоджуючого ефекту на стрімке згортання громадянського простору на півострові.

Василь Шандро: Як і кому можуть поскаржитися люди зараз?

Олександра Матвійчук: Важко давати абстрактні поради, треба вивчати конкретні випадки. Наприклад, наші колеги, російські правозахисники, кажуть, що попри безрезультативність системи захисту прав людини, треба залишити сліди, тому що для Європейського суду з прав людини одним з критеріїв прийнятності скарги є вичерпання усіх засобів захисту в межах національних кордонів.

Василь Шандро: Як Україна реагує на ці справи? Їх розслідують?

Олександра Матвійчук: У наших рекомендаціях є і частина «домашнього завдання» для української влади. Ми вже три роки говоримо про необхідність створення міжвідомчої групи, яка б збирала, аналізувала і систематизувала інформацію про порушення прав людини, воєнні злочини, злочини проти людяності на окупованих територіях і в ході війни.

До червня 2018 року Україна має подавати меморандум у Міжнародний суд ООН. Я дуже сподіваюся, що всі необхідні докази вже заготовлені, але Україна досі не передала докази ефективного контролю РФ над незаконними збройними формуваннями до Міжнародного кримінального суду.

Результаты поиска:

Гібридна депортація штовхає людей виїжджати з окупованого Криму – Матвійчук

28 Травня, 2020

«Минулого понеділка у Конгрес США внесли новий законопроєкт. Він звертає увагу на незаконність практики переслідування російською владою правозахисників, журналістів, активістів. Він також заохочує застосування «акту Магнітського», тобто санкцій до російських офіційних осіб, які причетні до фабрикації політичних справ.
Тут складно сказати, чи він пройде і коли цей законопроєкт буде ухвалено. Адже очевидно, що Конгрес США не засинає з думкою про Україну. Проте це позитивний знак того, що є активні американські парламентарі, які тримають руку на пульсі і яким справа кримських політв’язнів і політв’язнів РФ не байдужа.»

🔶 Координаторка ініціативи #PrisonersVoise Olexandra Matviychuk розповіла про нові методи боротьби за звільнення В’язнів Кремля, а також про підведення проміжних підсумків вже існуючих заходів. Все це стало темою міжнародного форуму правозахисників. Детальніше – за посиланням

Хто такий політв’язень та як формуються списки на обмін? – правозахисниця Матвійчук

26 Травня, 2020

Хто такий політв’язень та як формуються списки на обмін? Про це говоримо з головою правління Центру громадянських свобод Олександрою Матвійчук. Вона каже, що політв’язень – це не герой і не ікона на п’єдисталі. Зокрема, Олександра розповідає, як формуються списки на обмін. Дивіться унікальне та дуже корисне відео від Громадське радіо.

Суди не використовують Конституцію, як норму прямої дії – Олександра Матвійчук про карантинни обмеженя

11 Квітня, 2020

Чи законні карантинні обмеження, які запровадив уряд та чи готові українці поступитися своїми правами і свободами заради власної ж безпеки в ефірі Радіо Культура пояснюють правозахисниця Олександра Матвійчук та директор Департаменту комунікацій МВС Артем Шевченко.

 

Слухайте радіо-версію за посиланням: 

 

Від шостого квітня Кабмін посилив карантинні обмеження для населення. На думку багатьох правозахисників такі обмеження безпідставні і неконституційні, адже серйозно порушують  права людини. “Із понеділка українська вдала поставила нас усіх і себе в першу чергу у доволі незручний правовий шпагат. На одному боці цього шпагату те, що більшість, але не всі, запроваджені заходи доцільні, щоб дати відсіч  загрозі поширення епідемії коронавірусу. А з іншого боку цього шпагату – розуміння того, що вони оформлені в неналежний правовий спосіб. Грубо кажучи, обмеження прав і свобод людини навіть ті, які доцільні під час епідемії за Конституцією можуть бути введені лише за умови запровадження надзвичайного стану, а його не запроваджували. Надзвичайна ситуація не передбачає жодних обмежень прав і свобод людини. Обмеження на свободу і особисту недоторканість, обмеження свободи пересування, обмеження свободи мирних зібрань – це все неможливо за надзвичайної ситуації. Проте в Україні це відбувається не вперше. Ми не вперше запроваджуємо якісь речі, не називаючи їх своїми іменами, до прикладу оголошення режиму Антитерористичної операції у 2014 році”, – зазначає Олександра Матвійчук.

 

За даними МВС поліція склала вже 4000 тисячі адміністративних протоколів на злісних порушників карантину. Кого можуть визнати  злісним порушником пояснює Олександра Матвійчук: “Це буде визначати суд, адже на місці від порушника ніхто не має права вимагати штраф. Якщо з вас вимагають сплатити його відразу після складання адміністративного протоколу, то це очевидно не представники Національної поліції, а шахраї перевдягнені у форму. Штраф або інший вид адміністративного покарання може визначити тільки суд. Якщо взяти 402 постанови суду, які було ухвалено станом на 6 квітня, 212 з них було відправлено на доопрацювання. На жаль, наші поліцейські часто не вміють грамотно складати адміністративні протоколи, і тому суд повертає їх назад для виправлення помилок. Показово, що 33 адміністративні протоколи закрили за малозначністю, але жодного не закрили на підставі статті 64 Конституції України, (а в нас Конституція – це норма прямої дії), де йдеться що існує лише два виключні випадки обмеження прав і свобод людини на такому рівні – це надзвичайний і воєнний стан. Жоден суддя, коли закривав такі адміністративні  протоколи на Конституцію не посилався”.

 

Натомість Артем Шевченко зазначає, що поліція не зацікавлена в стягненні штрафів, а працює виключно з профілактичною метою, складаючи протоколи виключно на злісних порушників.  “Це особи, які не реагують на профілактичні бесіди поліцейських. Головна місія поліції – профілактувати, а не карати чи штрафувати. Якщо людина припиняє правопорушення, то немає сенсу складати протокол. Особи, які здійснюють правопорушення демонстративно і не припиняють це правопорушення після зауваження поліцейського мають понести адміністративну відповідальність. Ніяких планів зі збирання штрафів немає, особливо в умовах скрутної фінансової ситуації”.

На питання, яка позиція МВС щодо того, що урядова постанова порушує Конституцію Артем Шевченко зазначає: “Це полеміка для юристів та адвокатів. Можна оскаржувати будь-яку постанову уряду чи поліції. У демократичній країні все можна оскаржувати. Ніхто цього не забороняє. Сама ініціатива обмежувальних заходів належить Міністерству охорони здоров’я”. А Олександра Матвійчук додає: “Українські суди, на жаль, не використовують Конституцію, як норму прямої дії, тому у більшості випадків вони дивитимуться, чи відповідала ця дія підзаконному нормативно-правовому акту – а саме постанові Кабміну”.

 

За даними Державного управління статистики  середня зарплата в Україні за лютий складала 10 847 гривень. При цьому штраф за порушення карантинних обмежень становить 17 000 гривень. Чим керувалися посадовці під час розрахунку суми штрафу і чи є таке покарання дієвим, пояснює Олександра Матвійчук: “По-перше, у нас є багато суворих законів, які не виконуються і тоді розмір штрафу немає жодного значення, якщо немає невідворотності покарання. По-друге, щодо суми штрафу, то суд має дуже прицільно розглядати це питання і використовувати альтернативні види стягнень, наприклад попередження. Ця сума штрафу виходить із того, що Кабмін розуміє слабкість державних інституцій і намагається залякати населення цими величезними сумами”.

Якщо зараз ми не змінимо Україну, наші діти будуть виходити на Майдани, щоб завершити те, що не зробили ми, – Матвійчук

22 Серпня, 2018

Які вони – глобальні виклики, які турбують світову університетську спільноту та як вони стосуються України – популізм, нові технології, криза прав людини?

Детальніше читайте на Громадському радіо: https://hromadskeradio.org/programs/svoyimyrukamy/yakshcho-zaraz-my-ne-zminymo-ukrayinu-nashi-dity-budut-vyhodyty-na-maydany-shchob-zavershyty-te-shcho-ne-zrobyly-my-matviychuk

В рубриці Своїми руками — координаторка ЄвромайданSOS, голова правління ГО «Центр Громадянських Свобод» Олександра Матвійчук Лариса Денисенко: Наскільки змінює ситуацію в країні освіта, яку можна здобути за кордоном? Олександра Матвійчук: Насправді, освіта дуже багато чого змінює, і в житті кожної людини, і загалом – суспільства. Я дуже завдячую університету Stanford за те, що мала можливість рік провчитися за програмою українських лідерів. І це навчання не просто про набуття знань та навичок, це про розширення горизонтів та долучення до світового наукового порядку денного.   І ці глобальні виклики, які зараз відбуваються в світі, обговорюються і вивчаються з наукової точки зору. Це і популізм, це і міграція, це і загрози, які несуть нові технології, і проблеми ідентичності тощо. Лариса Денисенко: Якщо говорити про популізм, то багато хто ідентифікує заяви деяких політиків як популістичні, і насправді багато хто цим зловживає. Тобі там стало зрозуміло, що з цим можна зробити? Олександра Матвійчук: Я раніше думала, що популісти – це ті люди, які щось обіцяють і потім цього не роблять. Виявилося, що проблема в тому, що вони обіцяють і роблять. Ми бачимо по прикладу Венесуели, до чого це роблення потім призводить. Я відвідувала чудовий курс, який називався «Популізм чи ерозія демократії», де ми вивчали, яким чином приходять до влади популістичні політики, що вони роблять, які в них сценарії і до чого це веде. Дуже спрощено можна цю концепцію популізму звести до таких двох мейнстрімових ліній. Перше: популісти говорять, що еліти корумповані, що еліти злочинні, що само по собі правда. Друге: ніхто не презентує народ, і тільки ми можемо презентувати народ, і для цього нам не потрібні суди чи органи державної влади, ми за пряме народовладдя. Я раніше думала, що популісти – це ті люди, які щось обіцяють і потім цього не роблять. Виявилося, що проблема в тому, що вони обіцяють і роблять Що з цим робити – це дуже комплексне питання, на яке шукають зараз відповіді в самій Америці, тому що ми бачимо, хто там зараз президент, і що він прийшов до влади завдяки популістичним гаслам. Але проблема популізму має ще і реальні корені. Річ у тому, що традиційні політичні партії не дають відповіді на питання, які турбують виборців. І тоді люди мігрують до партій, які дають дуже прості відповіді на складні питання. Лариса Денисенко: Заперечити популістичні гасла дуже важко. Олександра Матвійчук: Так, і це проблема. Тому що всіх популістів вирізняє те, що вони, як правило, дуже харизматичні. Вони дуже яскраві, вони говорять простими словами, дуже емоційно, і хочеться вірити в те, що вони говорять. Треба розуміти, що популістичні гасла – це популярні, народні гасла. Тому тут постає питання до політичних інших сил, яким чином упакувати зміст так, щоб він був доступним до суспільства, говорити до людей мовою, яку вони розуміють. Це виклики, які потрібно долати традиційним партіям. З позиції жертви російської агресії Україна нікому не цікава Лариса Денисенко: Що ти почула нового, якщо говорити про правозахист як концепт політики? Олександра Матвійчук: Навчання в Stanford показало мені дві речі. Перше, що ми дуже україноцентричні і абсолютно не розуміємо, які процеси проходять в інших країнах. Це дуже погано, адже вони дуже схожі на те, що відбувається у нас, а це б робило нас готовими до всіх викликів і потрясінь, через які ми зараз проходимо. Крім того, я побачила місце України в світовій адженді. І тут я змушена сказати, що якщо раніше завдяки Євромайдану був вияв емпатії, то зараз цього немає. А з позиції жертви російської агресії Україна нікому не цікава. Якщо ми хочемо, щоб про Україну говорили, наприклад, на тему українських в’язнів, треба докладати спеціальних зусиль. В мене був холодний душ, коли я у грудні поїхала на міжнародну конференцію в Італію, і я була єдина з правозахисників українка, а тема конференції звучала «Вирішення міжнародних конфліктів: Колумбія, Сирія, Україна». Нам там роздали кейси України, які склала норвезька вчена, але вона все життя вивчала Росію, а тут її попросили написати про Україну. Я відкриваю першу сторінку і читаю, що протягом трьох місяців Євромайдану режим Януковича утримувався від застосування насилля проти мирних протестувальників, і тільки в кінці чомусь всіх розстріляв. Тоді я зрозуміла, що ми вчисту програли на наукових майданчиках, а це потужні впливи на політику в Америці та Європі. Ми вчисту програли на наукових майданчиках, а це потужні впливи на політику в Америці та Європі Любомир Ференс: Чия в цьому провина?  Олександра Матвійчук: Тут складно мислити категоріями вини. Я написала про це, адже була дуже збентежена цим фактом, і у коментарях мої колеги відповіли мені — а як українські науковці мають можливість їздити на такі конференції? Зараз ми намагаємося запустити цикл українських семінарів під назвою «Українські студії в Стенфорді». Перший з них відкривав Мустафа Джемілєв, який приїздив у травні цього року і розповідав про Крим. Був попит, люди навіть стояли в залі, щоб послухати Мустафу-ага. Лариса Денисенко: Які важливі речі потрібно означити, на котрі варто звертати увагу в нашій ситуації збройного конфлікту, у тому, що популізм існує у всьому світі, але от-от у нас вибори? На що звертати увагу, чому категорично не вірити, про що думати? Олександра Матвійчук: Насамперед думати про власну відповідальність. Пам’ятаєте, був один з Героїв Небесної Сотні — загиблий 19-тирічнй Роман Гурик. Коли його мама виступала на суді, вона сказала фразу, яка мене глибоко зачепила. Вона сказала, що не хотіла пускати його на Майдан, але згадала, як 10 років тому вона разом з чоловіком була на Помаранчевому Майдані, тому не мала морального права не пустити сина. Це змушує замислитися, що якщо зараз ми не зробимо щось, щоб змінити нашу Україну, вже наші діти будуть виходити на цю площу, і будуть змушені дороблювати те, що не зробили ми. З такої призми нам потрібно дивитися на гречку, на макарони, на популістів тощо. Адже ситуація дуже тривожна, і в мене виникає почуття дежавю з Помаранчевою Революцією: успішний народний вибух, кілька років позитивних змін, але не кардинальних, не системних, не таких, які дійшли до незворотної точки, тотальне розчарування. В даному випадку в нас ще збройний конфлікт, війна, яка вимотує сили і енергію. Тоді у 2010-му році до влади приходить Янукович, який знищує всі позитивні здобутки, і будує всю свою вертикаль. Тому ми маємо зрозуміти, що у наступному році ми повинні зберегти наш вектор, який окреслила Революція Гідності, оцю рамку прав людини, демократії, свободи, попри всі спокуси, які зараз в нас виникають як в суспільстві, яке травмоване війною, адже зараз в ньому зростає толерантність до насилля, бажання самосудів тощо. Ми маємо цього стерегтися, адже ми повернемося до того, з чого починали, і тоді наші діти будуть змушені це доробляти.

ЄС може ввести санкції за масові порушення прав людини на окупованих територіях

15 Травня, 2017
Про це заявила правозахисниця, голова правління Центру Громадянських Свобод, координатор Євромайдан SOS Олександра Матвійчук

Євген Павлюковський: Чому ЄС має активізуватися і почати допомагати Україні із вирішенням проблем з правами людини у Криму і непідконтрольній частині Донбасу?

Олександра Матвійчук: Ніхто не зобов’язаний нам допомагати. Допомагають тим, хто бореться, і за підтримку також треба боротися. Рекомендації, розроблені правозахисною спільнотою України і презентовані у Брюсселі ― це наше бачення, яке ми хочемо нав’язати ЄС.

Ми знайшли ряд кроків, які допоможуть змінити на краще ситуацію з правами людини в окупованому Криму і на Донбасі. Ми побачили, що ЄС намагається уникати складних тем, і згадує про Крим лише на річницю анексії. Ми вирішили почати адвокаційну кампанію, щоб ЄС взяв на себе зобов’язання здійснити ряд кроків, які мали б постійний характер.

Василь Шандро: Що це за кроки?

Олександра Матвійчук: Оскільки РФ постійно проводить політику ізоляції Криму і заперечує свою причетність до незаконних збройних формувань на Донбасі, ми пропонували створити нову інституцію в ЄС. Це має бути спеціальний представник з питань порушення прав людини на території окупованого Криму і Донбасу. Цей представник постійно відслідковував би цю ситуацію і постійно звітував Раді ЄС і Європарламенту.

Такий представник був започаткований щодо Кавказу, і ці території заслуговують на таку ж увагу.

Також у рекомендаціях є започаткування постійних слухань у Євроарламенті.

Також важливим є створення нового майданчика по Криму. Якщо щось стається по Донбасу, є принаймні формат, у якому ці питання можна піднімати. Якщо щось стається у Криму, де взагалі про це говорити?

Ми рекомендуємо створити новий формат за участі ЄС по деокупації Криму. У березні ця вимога вже знайшла своє відображення.

Василь Шандро: До кого можуть звертатися люди на окупованих територіях з приводу порушення їх прав?

Олександра Матвійчук: Є нова якість, яку ми відслідковуємо у 2017 році. Якщо раніше ми говорили про стрімке звуження прав і свобод ― розслідували незалежних журналістів, забороняли мирні зібрання, зростала кількість політв’язнів, то з початку 2017 р. бачимо, що почали переслідувати адвокатів політв’язнів і людей, що їм допомагають.

Це означає, що повітря несвободи розрослося так, що люди почали задихатися. Ми просили зробити серйознішими санкції по Криму. Нам відповідали: це санкції за анексію, у них немає правозахисних критеріїв. Ми виявили, що ЄС може ввести санкції за масові порушення прав людини.

Тому одна з наших рекомендацій ― введення секторальних санкцій щодо РФ за масові порушення прав людини у Криму.

Євген Павлюковський: Як це працює за процедурою введення?

Олександра Матвійчук: Це питання політичного рішення, яке має прийняти Рада ЄС. Звичайно, рішення ґрунтуються як на національних інтересах, так і на успіху української сторони, яка може продемонструвати його в міжнародних інстанціях, які користуються довірою.

Це рішення вже назріло. Це чи не єдина можливість охолоджуючого ефекту на стрімке згортання громадянського простору на півострові.

Василь Шандро: Як і кому можуть поскаржитися люди зараз?

Олександра Матвійчук: Важко давати абстрактні поради, треба вивчати конкретні випадки. Наприклад, наші колеги, російські правозахисники, кажуть, що попри безрезультативність системи захисту прав людини, треба залишити сліди, тому що для Європейського суду з прав людини одним з критеріїв прийнятності скарги є вичерпання усіх засобів захисту в межах національних кордонів.

Василь Шандро: Як Україна реагує на ці справи? Їх розслідують?

Олександра Матвійчук: У наших рекомендаціях є і частина «домашнього завдання» для української влади. Ми вже три роки говоримо про необхідність створення міжвідомчої групи, яка б збирала, аналізувала і систематизувала інформацію про порушення прав людини, воєнні злочини, злочини проти людяності на окупованих територіях і в ході війни.

До червня 2018 року Україна має подавати меморандум у Міжнародний суд ООН. Я дуже сподіваюся, що всі необхідні докази вже заготовлені, але Україна досі не передала докази ефективного контролю РФ над незаконними збройними формуваннями до Міжнародного кримінального суду.

Результаты поиска:

Гібридна депортація штовхає людей виїжджати з окупованого Криму – Матвійчук

28 Травня, 2020

«Минулого понеділка у Конгрес США внесли новий законопроєкт. Він звертає увагу на незаконність практики переслідування російською владою правозахисників, журналістів, активістів. Він також заохочує застосування «акту Магнітського», тобто санкцій до російських офіційних осіб, які причетні до фабрикації політичних справ.
Тут складно сказати, чи він пройде і коли цей законопроєкт буде ухвалено. Адже очевидно, що Конгрес США не засинає з думкою про Україну. Проте це позитивний знак того, що є активні американські парламентарі, які тримають руку на пульсі і яким справа кримських політв’язнів і політв’язнів РФ не байдужа.»

🔶 Координаторка ініціативи #PrisonersVoise Olexandra Matviychuk розповіла про нові методи боротьби за звільнення В’язнів Кремля, а також про підведення проміжних підсумків вже існуючих заходів. Все це стало темою міжнародного форуму правозахисників. Детальніше – за посиланням

Хто такий політв’язень та як формуються списки на обмін? – правозахисниця Матвійчук

26 Травня, 2020

Хто такий політв’язень та як формуються списки на обмін? Про це говоримо з головою правління Центру громадянських свобод Олександрою Матвійчук. Вона каже, що політв’язень – це не герой і не ікона на п’єдисталі. Зокрема, Олександра розповідає, як формуються списки на обмін. Дивіться унікальне та дуже корисне відео від Громадське радіо.

Суди не використовують Конституцію, як норму прямої дії – Олександра Матвійчук про карантинни обмеженя

11 Квітня, 2020

Чи законні карантинні обмеження, які запровадив уряд та чи готові українці поступитися своїми правами і свободами заради власної ж безпеки в ефірі Радіо Культура пояснюють правозахисниця Олександра Матвійчук та директор Департаменту комунікацій МВС Артем Шевченко.

 

Слухайте радіо-версію за посиланням: 

 

Від шостого квітня Кабмін посилив карантинні обмеження для населення. На думку багатьох правозахисників такі обмеження безпідставні і неконституційні, адже серйозно порушують  права людини. “Із понеділка українська вдала поставила нас усіх і себе в першу чергу у доволі незручний правовий шпагат. На одному боці цього шпагату те, що більшість, але не всі, запроваджені заходи доцільні, щоб дати відсіч  загрозі поширення епідемії коронавірусу. А з іншого боку цього шпагату – розуміння того, що вони оформлені в неналежний правовий спосіб. Грубо кажучи, обмеження прав і свобод людини навіть ті, які доцільні під час епідемії за Конституцією можуть бути введені лише за умови запровадження надзвичайного стану, а його не запроваджували. Надзвичайна ситуація не передбачає жодних обмежень прав і свобод людини. Обмеження на свободу і особисту недоторканість, обмеження свободи пересування, обмеження свободи мирних зібрань – це все неможливо за надзвичайної ситуації. Проте в Україні це відбувається не вперше. Ми не вперше запроваджуємо якісь речі, не називаючи їх своїми іменами, до прикладу оголошення режиму Антитерористичної операції у 2014 році”, – зазначає Олександра Матвійчук.

 

За даними МВС поліція склала вже 4000 тисячі адміністративних протоколів на злісних порушників карантину. Кого можуть визнати  злісним порушником пояснює Олександра Матвійчук: “Це буде визначати суд, адже на місці від порушника ніхто не має права вимагати штраф. Якщо з вас вимагають сплатити його відразу після складання адміністративного протоколу, то це очевидно не представники Національної поліції, а шахраї перевдягнені у форму. Штраф або інший вид адміністративного покарання може визначити тільки суд. Якщо взяти 402 постанови суду, які було ухвалено станом на 6 квітня, 212 з них було відправлено на доопрацювання. На жаль, наші поліцейські часто не вміють грамотно складати адміністративні протоколи, і тому суд повертає їх назад для виправлення помилок. Показово, що 33 адміністративні протоколи закрили за малозначністю, але жодного не закрили на підставі статті 64 Конституції України, (а в нас Конституція – це норма прямої дії), де йдеться що існує лише два виключні випадки обмеження прав і свобод людини на такому рівні – це надзвичайний і воєнний стан. Жоден суддя, коли закривав такі адміністративні  протоколи на Конституцію не посилався”.

 

Натомість Артем Шевченко зазначає, що поліція не зацікавлена в стягненні штрафів, а працює виключно з профілактичною метою, складаючи протоколи виключно на злісних порушників.  “Це особи, які не реагують на профілактичні бесіди поліцейських. Головна місія поліції – профілактувати, а не карати чи штрафувати. Якщо людина припиняє правопорушення, то немає сенсу складати протокол. Особи, які здійснюють правопорушення демонстративно і не припиняють це правопорушення після зауваження поліцейського мають понести адміністративну відповідальність. Ніяких планів зі збирання штрафів немає, особливо в умовах скрутної фінансової ситуації”.

На питання, яка позиція МВС щодо того, що урядова постанова порушує Конституцію Артем Шевченко зазначає: “Це полеміка для юристів та адвокатів. Можна оскаржувати будь-яку постанову уряду чи поліції. У демократичній країні все можна оскаржувати. Ніхто цього не забороняє. Сама ініціатива обмежувальних заходів належить Міністерству охорони здоров’я”. А Олександра Матвійчук додає: “Українські суди, на жаль, не використовують Конституцію, як норму прямої дії, тому у більшості випадків вони дивитимуться, чи відповідала ця дія підзаконному нормативно-правовому акту – а саме постанові Кабміну”.

 

За даними Державного управління статистики  середня зарплата в Україні за лютий складала 10 847 гривень. При цьому штраф за порушення карантинних обмежень становить 17 000 гривень. Чим керувалися посадовці під час розрахунку суми штрафу і чи є таке покарання дієвим, пояснює Олександра Матвійчук: “По-перше, у нас є багато суворих законів, які не виконуються і тоді розмір штрафу немає жодного значення, якщо немає невідворотності покарання. По-друге, щодо суми штрафу, то суд має дуже прицільно розглядати це питання і використовувати альтернативні види стягнень, наприклад попередження. Ця сума штрафу виходить із того, що Кабмін розуміє слабкість державних інституцій і намагається залякати населення цими величезними сумами”.

Якщо зараз ми не змінимо Україну, наші діти будуть виходити на Майдани, щоб завершити те, що не зробили ми, – Матвійчук

22 Серпня, 2018

Які вони – глобальні виклики, які турбують світову університетську спільноту та як вони стосуються України – популізм, нові технології, криза прав людини?

Детальніше читайте на Громадському радіо: https://hromadskeradio.org/programs/svoyimyrukamy/yakshcho-zaraz-my-ne-zminymo-ukrayinu-nashi-dity-budut-vyhodyty-na-maydany-shchob-zavershyty-te-shcho-ne-zrobyly-my-matviychuk

В рубриці Своїми руками — координаторка ЄвромайданSOS, голова правління ГО «Центр Громадянських Свобод» Олександра Матвійчук Лариса Денисенко: Наскільки змінює ситуацію в країні освіта, яку можна здобути за кордоном? Олександра Матвійчук: Насправді, освіта дуже багато чого змінює, і в житті кожної людини, і загалом – суспільства. Я дуже завдячую університету Stanford за те, що мала можливість рік провчитися за програмою українських лідерів. І це навчання не просто про набуття знань та навичок, це про розширення горизонтів та долучення до світового наукового порядку денного.   І ці глобальні виклики, які зараз відбуваються в світі, обговорюються і вивчаються з наукової точки зору. Це і популізм, це і міграція, це і загрози, які несуть нові технології, і проблеми ідентичності тощо. Лариса Денисенко: Якщо говорити про популізм, то багато хто ідентифікує заяви деяких політиків як популістичні, і насправді багато хто цим зловживає. Тобі там стало зрозуміло, що з цим можна зробити? Олександра Матвійчук: Я раніше думала, що популісти – це ті люди, які щось обіцяють і потім цього не роблять. Виявилося, що проблема в тому, що вони обіцяють і роблять. Ми бачимо по прикладу Венесуели, до чого це роблення потім призводить. Я відвідувала чудовий курс, який називався «Популізм чи ерозія демократії», де ми вивчали, яким чином приходять до влади популістичні політики, що вони роблять, які в них сценарії і до чого це веде. Дуже спрощено можна цю концепцію популізму звести до таких двох мейнстрімових ліній. Перше: популісти говорять, що еліти корумповані, що еліти злочинні, що само по собі правда. Друге: ніхто не презентує народ, і тільки ми можемо презентувати народ, і для цього нам не потрібні суди чи органи державної влади, ми за пряме народовладдя. Я раніше думала, що популісти – це ті люди, які щось обіцяють і потім цього не роблять. Виявилося, що проблема в тому, що вони обіцяють і роблять Що з цим робити – це дуже комплексне питання, на яке шукають зараз відповіді в самій Америці, тому що ми бачимо, хто там зараз президент, і що він прийшов до влади завдяки популістичним гаслам. Але проблема популізму має ще і реальні корені. Річ у тому, що традиційні політичні партії не дають відповіді на питання, які турбують виборців. І тоді люди мігрують до партій, які дають дуже прості відповіді на складні питання. Лариса Денисенко: Заперечити популістичні гасла дуже важко. Олександра Матвійчук: Так, і це проблема. Тому що всіх популістів вирізняє те, що вони, як правило, дуже харизматичні. Вони дуже яскраві, вони говорять простими словами, дуже емоційно, і хочеться вірити в те, що вони говорять. Треба розуміти, що популістичні гасла – це популярні, народні гасла. Тому тут постає питання до політичних інших сил, яким чином упакувати зміст так, щоб він був доступним до суспільства, говорити до людей мовою, яку вони розуміють. Це виклики, які потрібно долати традиційним партіям. З позиції жертви російської агресії Україна нікому не цікава Лариса Денисенко: Що ти почула нового, якщо говорити про правозахист як концепт політики? Олександра Матвійчук: Навчання в Stanford показало мені дві речі. Перше, що ми дуже україноцентричні і абсолютно не розуміємо, які процеси проходять в інших країнах. Це дуже погано, адже вони дуже схожі на те, що відбувається у нас, а це б робило нас готовими до всіх викликів і потрясінь, через які ми зараз проходимо. Крім того, я побачила місце України в світовій адженді. І тут я змушена сказати, що якщо раніше завдяки Євромайдану був вияв емпатії, то зараз цього немає. А з позиції жертви російської агресії Україна нікому не цікава. Якщо ми хочемо, щоб про Україну говорили, наприклад, на тему українських в’язнів, треба докладати спеціальних зусиль. В мене був холодний душ, коли я у грудні поїхала на міжнародну конференцію в Італію, і я була єдина з правозахисників українка, а тема конференції звучала «Вирішення міжнародних конфліктів: Колумбія, Сирія, Україна». Нам там роздали кейси України, які склала норвезька вчена, але вона все життя вивчала Росію, а тут її попросили написати про Україну. Я відкриваю першу сторінку і читаю, що протягом трьох місяців Євромайдану режим Януковича утримувався від застосування насилля проти мирних протестувальників, і тільки в кінці чомусь всіх розстріляв. Тоді я зрозуміла, що ми вчисту програли на наукових майданчиках, а це потужні впливи на політику в Америці та Європі. Ми вчисту програли на наукових майданчиках, а це потужні впливи на політику в Америці та Європі Любомир Ференс: Чия в цьому провина?  Олександра Матвійчук: Тут складно мислити категоріями вини. Я написала про це, адже була дуже збентежена цим фактом, і у коментарях мої колеги відповіли мені — а як українські науковці мають можливість їздити на такі конференції? Зараз ми намагаємося запустити цикл українських семінарів під назвою «Українські студії в Стенфорді». Перший з них відкривав Мустафа Джемілєв, який приїздив у травні цього року і розповідав про Крим. Був попит, люди навіть стояли в залі, щоб послухати Мустафу-ага. Лариса Денисенко: Які важливі речі потрібно означити, на котрі варто звертати увагу в нашій ситуації збройного конфлікту, у тому, що популізм існує у всьому світі, але от-от у нас вибори? На що звертати увагу, чому категорично не вірити, про що думати? Олександра Матвійчук: Насамперед думати про власну відповідальність. Пам’ятаєте, був один з Героїв Небесної Сотні — загиблий 19-тирічнй Роман Гурик. Коли його мама виступала на суді, вона сказала фразу, яка мене глибоко зачепила. Вона сказала, що не хотіла пускати його на Майдан, але згадала, як 10 років тому вона разом з чоловіком була на Помаранчевому Майдані, тому не мала морального права не пустити сина. Це змушує замислитися, що якщо зараз ми не зробимо щось, щоб змінити нашу Україну, вже наші діти будуть виходити на цю площу, і будуть змушені дороблювати те, що не зробили ми. З такої призми нам потрібно дивитися на гречку, на макарони, на популістів тощо. Адже ситуація дуже тривожна, і в мене виникає почуття дежавю з Помаранчевою Революцією: успішний народний вибух, кілька років позитивних змін, але не кардинальних, не системних, не таких, які дійшли до незворотної точки, тотальне розчарування. В даному випадку в нас ще збройний конфлікт, війна, яка вимотує сили і енергію. Тоді у 2010-му році до влади приходить Янукович, який знищує всі позитивні здобутки, і будує всю свою вертикаль. Тому ми маємо зрозуміти, що у наступному році ми повинні зберегти наш вектор, який окреслила Революція Гідності, оцю рамку прав людини, демократії, свободи, попри всі спокуси, які зараз в нас виникають як в суспільстві, яке травмоване війною, адже зараз в ньому зростає толерантність до насилля, бажання самосудів тощо. Ми маємо цього стерегтися, адже ми повернемося до того, з чого починали, і тоді наші діти будуть змушені це доробляти.

ЄС може ввести санкції за масові порушення прав людини на окупованих територіях

15 Травня, 2017
Про це заявила правозахисниця, голова правління Центру Громадянських Свобод, координатор Євромайдан SOS Олександра Матвійчук

Євген Павлюковський: Чому ЄС має активізуватися і почати допомагати Україні із вирішенням проблем з правами людини у Криму і непідконтрольній частині Донбасу?

Олександра Матвійчук: Ніхто не зобов’язаний нам допомагати. Допомагають тим, хто бореться, і за підтримку також треба боротися. Рекомендації, розроблені правозахисною спільнотою України і презентовані у Брюсселі ― це наше бачення, яке ми хочемо нав’язати ЄС.

Ми знайшли ряд кроків, які допоможуть змінити на краще ситуацію з правами людини в окупованому Криму і на Донбасі. Ми побачили, що ЄС намагається уникати складних тем, і згадує про Крим лише на річницю анексії. Ми вирішили почати адвокаційну кампанію, щоб ЄС взяв на себе зобов’язання здійснити ряд кроків, які мали б постійний характер.

Василь Шандро: Що це за кроки?

Олександра Матвійчук: Оскільки РФ постійно проводить політику ізоляції Криму і заперечує свою причетність до незаконних збройних формувань на Донбасі, ми пропонували створити нову інституцію в ЄС. Це має бути спеціальний представник з питань порушення прав людини на території окупованого Криму і Донбасу. Цей представник постійно відслідковував би цю ситуацію і постійно звітував Раді ЄС і Європарламенту.

Такий представник був започаткований щодо Кавказу, і ці території заслуговують на таку ж увагу.

Також у рекомендаціях є започаткування постійних слухань у Євроарламенті.

Також важливим є створення нового майданчика по Криму. Якщо щось стається по Донбасу, є принаймні формат, у якому ці питання можна піднімати. Якщо щось стається у Криму, де взагалі про це говорити?

Ми рекомендуємо створити новий формат за участі ЄС по деокупації Криму. У березні ця вимога вже знайшла своє відображення.

Василь Шандро: До кого можуть звертатися люди на окупованих територіях з приводу порушення їх прав?

Олександра Матвійчук: Є нова якість, яку ми відслідковуємо у 2017 році. Якщо раніше ми говорили про стрімке звуження прав і свобод ― розслідували незалежних журналістів, забороняли мирні зібрання, зростала кількість політв’язнів, то з початку 2017 р. бачимо, що почали переслідувати адвокатів політв’язнів і людей, що їм допомагають.

Це означає, що повітря несвободи розрослося так, що люди почали задихатися. Ми просили зробити серйознішими санкції по Криму. Нам відповідали: це санкції за анексію, у них немає правозахисних критеріїв. Ми виявили, що ЄС може ввести санкції за масові порушення прав людини.

Тому одна з наших рекомендацій ― введення секторальних санкцій щодо РФ за масові порушення прав людини у Криму.

Євген Павлюковський: Як це працює за процедурою введення?

Олександра Матвійчук: Це питання політичного рішення, яке має прийняти Рада ЄС. Звичайно, рішення ґрунтуються як на національних інтересах, так і на успіху української сторони, яка може продемонструвати його в міжнародних інстанціях, які користуються довірою.

Це рішення вже назріло. Це чи не єдина можливість охолоджуючого ефекту на стрімке згортання громадянського простору на півострові.

Василь Шандро: Як і кому можуть поскаржитися люди зараз?

Олександра Матвійчук: Важко давати абстрактні поради, треба вивчати конкретні випадки. Наприклад, наші колеги, російські правозахисники, кажуть, що попри безрезультативність системи захисту прав людини, треба залишити сліди, тому що для Європейського суду з прав людини одним з критеріїв прийнятності скарги є вичерпання усіх засобів захисту в межах національних кордонів.

Василь Шандро: Як Україна реагує на ці справи? Їх розслідують?

Олександра Матвійчук: У наших рекомендаціях є і частина «домашнього завдання» для української влади. Ми вже три роки говоримо про необхідність створення міжвідомчої групи, яка б збирала, аналізувала і систематизувала інформацію про порушення прав людини, воєнні злочини, злочини проти людяності на окупованих територіях і в ході війни.

До червня 2018 року Україна має подавати меморандум у Міжнародний суд ООН. Я дуже сподіваюся, що всі необхідні докази вже заготовлені, але Україна досі не передала докази ефективного контролю РФ над незаконними збройними формуваннями до Міжнародного кримінального суду.

Результаты поиска:

Гібридна депортація штовхає людей виїжджати з окупованого Криму – Матвійчук

28 Травня, 2020

«Минулого понеділка у Конгрес США внесли новий законопроєкт. Він звертає увагу на незаконність практики переслідування російською владою правозахисників, журналістів, активістів. Він також заохочує застосування «акту Магнітського», тобто санкцій до російських офіційних осіб, які причетні до фабрикації політичних справ.
Тут складно сказати, чи він пройде і коли цей законопроєкт буде ухвалено. Адже очевидно, що Конгрес США не засинає з думкою про Україну. Проте це позитивний знак того, що є активні американські парламентарі, які тримають руку на пульсі і яким справа кримських політв’язнів і політв’язнів РФ не байдужа.»

🔶 Координаторка ініціативи #PrisonersVoise Olexandra Matviychuk розповіла про нові методи боротьби за звільнення В’язнів Кремля, а також про підведення проміжних підсумків вже існуючих заходів. Все це стало темою міжнародного форуму правозахисників. Детальніше – за посиланням

Хто такий політв’язень та як формуються списки на обмін? – правозахисниця Матвійчук

26 Травня, 2020

Хто такий політв’язень та як формуються списки на обмін? Про це говоримо з головою правління Центру громадянських свобод Олександрою Матвійчук. Вона каже, що політв’язень – це не герой і не ікона на п’єдисталі. Зокрема, Олександра розповідає, як формуються списки на обмін. Дивіться унікальне та дуже корисне відео від Громадське радіо.

Суди не використовують Конституцію, як норму прямої дії – Олександра Матвійчук про карантинни обмеженя

11 Квітня, 2020

Чи законні карантинні обмеження, які запровадив уряд та чи готові українці поступитися своїми правами і свободами заради власної ж безпеки в ефірі Радіо Культура пояснюють правозахисниця Олександра Матвійчук та директор Департаменту комунікацій МВС Артем Шевченко.

 

Слухайте радіо-версію за посиланням: 

 

Від шостого квітня Кабмін посилив карантинні обмеження для населення. На думку багатьох правозахисників такі обмеження безпідставні і неконституційні, адже серйозно порушують  права людини. “Із понеділка українська вдала поставила нас усіх і себе в першу чергу у доволі незручний правовий шпагат. На одному боці цього шпагату те, що більшість, але не всі, запроваджені заходи доцільні, щоб дати відсіч  загрозі поширення епідемії коронавірусу. А з іншого боку цього шпагату – розуміння того, що вони оформлені в неналежний правовий спосіб. Грубо кажучи, обмеження прав і свобод людини навіть ті, які доцільні під час епідемії за Конституцією можуть бути введені лише за умови запровадження надзвичайного стану, а його не запроваджували. Надзвичайна ситуація не передбачає жодних обмежень прав і свобод людини. Обмеження на свободу і особисту недоторканість, обмеження свободи пересування, обмеження свободи мирних зібрань – це все неможливо за надзвичайної ситуації. Проте в Україні це відбувається не вперше. Ми не вперше запроваджуємо якісь речі, не називаючи їх своїми іменами, до прикладу оголошення режиму Антитерористичної операції у 2014 році”, – зазначає Олександра Матвійчук.

 

За даними МВС поліція склала вже 4000 тисячі адміністративних протоколів на злісних порушників карантину. Кого можуть визнати  злісним порушником пояснює Олександра Матвійчук: “Це буде визначати суд, адже на місці від порушника ніхто не має права вимагати штраф. Якщо з вас вимагають сплатити його відразу після складання адміністративного протоколу, то це очевидно не представники Національної поліції, а шахраї перевдягнені у форму. Штраф або інший вид адміністративного покарання може визначити тільки суд. Якщо взяти 402 постанови суду, які було ухвалено станом на 6 квітня, 212 з них було відправлено на доопрацювання. На жаль, наші поліцейські часто не вміють грамотно складати адміністративні протоколи, і тому суд повертає їх назад для виправлення помилок. Показово, що 33 адміністративні протоколи закрили за малозначністю, але жодного не закрили на підставі статті 64 Конституції України, (а в нас Конституція – це норма прямої дії), де йдеться що існує лише два виключні випадки обмеження прав і свобод людини на такому рівні – це надзвичайний і воєнний стан. Жоден суддя, коли закривав такі адміністративні  протоколи на Конституцію не посилався”.

 

Натомість Артем Шевченко зазначає, що поліція не зацікавлена в стягненні штрафів, а працює виключно з профілактичною метою, складаючи протоколи виключно на злісних порушників.  “Це особи, які не реагують на профілактичні бесіди поліцейських. Головна місія поліції – профілактувати, а не карати чи штрафувати. Якщо людина припиняє правопорушення, то немає сенсу складати протокол. Особи, які здійснюють правопорушення демонстративно і не припиняють це правопорушення після зауваження поліцейського мають понести адміністративну відповідальність. Ніяких планів зі збирання штрафів немає, особливо в умовах скрутної фінансової ситуації”.

На питання, яка позиція МВС щодо того, що урядова постанова порушує Конституцію Артем Шевченко зазначає: “Це полеміка для юристів та адвокатів. Можна оскаржувати будь-яку постанову уряду чи поліції. У демократичній країні все можна оскаржувати. Ніхто цього не забороняє. Сама ініціатива обмежувальних заходів належить Міністерству охорони здоров’я”. А Олександра Матвійчук додає: “Українські суди, на жаль, не використовують Конституцію, як норму прямої дії, тому у більшості випадків вони дивитимуться, чи відповідала ця дія підзаконному нормативно-правовому акту – а саме постанові Кабміну”.

 

За даними Державного управління статистики  середня зарплата в Україні за лютий складала 10 847 гривень. При цьому штраф за порушення карантинних обмежень становить 17 000 гривень. Чим керувалися посадовці під час розрахунку суми штрафу і чи є таке покарання дієвим, пояснює Олександра Матвійчук: “По-перше, у нас є багато суворих законів, які не виконуються і тоді розмір штрафу немає жодного значення, якщо немає невідворотності покарання. По-друге, щодо суми штрафу, то суд має дуже прицільно розглядати це питання і використовувати альтернативні види стягнень, наприклад попередження. Ця сума штрафу виходить із того, що Кабмін розуміє слабкість державних інституцій і намагається залякати населення цими величезними сумами”.

Якщо зараз ми не змінимо Україну, наші діти будуть виходити на Майдани, щоб завершити те, що не зробили ми, – Матвійчук

22 Серпня, 2018

Які вони – глобальні виклики, які турбують світову університетську спільноту та як вони стосуються України – популізм, нові технології, криза прав людини?

Детальніше читайте на Громадському радіо: https://hromadskeradio.org/programs/svoyimyrukamy/yakshcho-zaraz-my-ne-zminymo-ukrayinu-nashi-dity-budut-vyhodyty-na-maydany-shchob-zavershyty-te-shcho-ne-zrobyly-my-matviychuk

В рубриці Своїми руками — координаторка ЄвромайданSOS, голова правління ГО «Центр Громадянських Свобод» Олександра Матвійчук Лариса Денисенко: Наскільки змінює ситуацію в країні освіта, яку можна здобути за кордоном? Олександра Матвійчук: Насправді, освіта дуже багато чого змінює, і в житті кожної людини, і загалом – суспільства. Я дуже завдячую університету Stanford за те, що мала можливість рік провчитися за програмою українських лідерів. І це навчання не просто про набуття знань та навичок, це про розширення горизонтів та долучення до світового наукового порядку денного.   І ці глобальні виклики, які зараз відбуваються в світі, обговорюються і вивчаються з наукової точки зору. Це і популізм, це і міграція, це і загрози, які несуть нові технології, і проблеми ідентичності тощо. Лариса Денисенко: Якщо говорити про популізм, то багато хто ідентифікує заяви деяких політиків як популістичні, і насправді багато хто цим зловживає. Тобі там стало зрозуміло, що з цим можна зробити? Олександра Матвійчук: Я раніше думала, що популісти – це ті люди, які щось обіцяють і потім цього не роблять. Виявилося, що проблема в тому, що вони обіцяють і роблять. Ми бачимо по прикладу Венесуели, до чого це роблення потім призводить. Я відвідувала чудовий курс, який називався «Популізм чи ерозія демократії», де ми вивчали, яким чином приходять до влади популістичні політики, що вони роблять, які в них сценарії і до чого це веде. Дуже спрощено можна цю концепцію популізму звести до таких двох мейнстрімових ліній. Перше: популісти говорять, що еліти корумповані, що еліти злочинні, що само по собі правда. Друге: ніхто не презентує народ, і тільки ми можемо презентувати народ, і для цього нам не потрібні суди чи органи державної влади, ми за пряме народовладдя. Я раніше думала, що популісти – це ті люди, які щось обіцяють і потім цього не роблять. Виявилося, що проблема в тому, що вони обіцяють і роблять Що з цим робити – це дуже комплексне питання, на яке шукають зараз відповіді в самій Америці, тому що ми бачимо, хто там зараз президент, і що він прийшов до влади завдяки популістичним гаслам. Але проблема популізму має ще і реальні корені. Річ у тому, що традиційні політичні партії не дають відповіді на питання, які турбують виборців. І тоді люди мігрують до партій, які дають дуже прості відповіді на складні питання. Лариса Денисенко: Заперечити популістичні гасла дуже важко. Олександра Матвійчук: Так, і це проблема. Тому що всіх популістів вирізняє те, що вони, як правило, дуже харизматичні. Вони дуже яскраві, вони говорять простими словами, дуже емоційно, і хочеться вірити в те, що вони говорять. Треба розуміти, що популістичні гасла – це популярні, народні гасла. Тому тут постає питання до політичних інших сил, яким чином упакувати зміст так, щоб він був доступним до суспільства, говорити до людей мовою, яку вони розуміють. Це виклики, які потрібно долати традиційним партіям. З позиції жертви російської агресії Україна нікому не цікава Лариса Денисенко: Що ти почула нового, якщо говорити про правозахист як концепт політики? Олександра Матвійчук: Навчання в Stanford показало мені дві речі. Перше, що ми дуже україноцентричні і абсолютно не розуміємо, які процеси проходять в інших країнах. Це дуже погано, адже вони дуже схожі на те, що відбувається у нас, а це б робило нас готовими до всіх викликів і потрясінь, через які ми зараз проходимо. Крім того, я побачила місце України в світовій адженді. І тут я змушена сказати, що якщо раніше завдяки Євромайдану був вияв емпатії, то зараз цього немає. А з позиції жертви російської агресії Україна нікому не цікава. Якщо ми хочемо, щоб про Україну говорили, наприклад, на тему українських в’язнів, треба докладати спеціальних зусиль. В мене був холодний душ, коли я у грудні поїхала на міжнародну конференцію в Італію, і я була єдина з правозахисників українка, а тема конференції звучала «Вирішення міжнародних конфліктів: Колумбія, Сирія, Україна». Нам там роздали кейси України, які склала норвезька вчена, але вона все життя вивчала Росію, а тут її попросили написати про Україну. Я відкриваю першу сторінку і читаю, що протягом трьох місяців Євромайдану режим Януковича утримувався від застосування насилля проти мирних протестувальників, і тільки в кінці чомусь всіх розстріляв. Тоді я зрозуміла, що ми вчисту програли на наукових майданчиках, а це потужні впливи на політику в Америці та Європі. Ми вчисту програли на наукових майданчиках, а це потужні впливи на політику в Америці та Європі Любомир Ференс: Чия в цьому провина?  Олександра Матвійчук: Тут складно мислити категоріями вини. Я написала про це, адже була дуже збентежена цим фактом, і у коментарях мої колеги відповіли мені — а як українські науковці мають можливість їздити на такі конференції? Зараз ми намагаємося запустити цикл українських семінарів під назвою «Українські студії в Стенфорді». Перший з них відкривав Мустафа Джемілєв, який приїздив у травні цього року і розповідав про Крим. Був попит, люди навіть стояли в залі, щоб послухати Мустафу-ага. Лариса Денисенко: Які важливі речі потрібно означити, на котрі варто звертати увагу в нашій ситуації збройного конфлікту, у тому, що популізм існує у всьому світі, але от-от у нас вибори? На що звертати увагу, чому категорично не вірити, про що думати? Олександра Матвійчук: Насамперед думати про власну відповідальність. Пам’ятаєте, був один з Героїв Небесної Сотні — загиблий 19-тирічнй Роман Гурик. Коли його мама виступала на суді, вона сказала фразу, яка мене глибоко зачепила. Вона сказала, що не хотіла пускати його на Майдан, але згадала, як 10 років тому вона разом з чоловіком була на Помаранчевому Майдані, тому не мала морального права не пустити сина. Це змушує замислитися, що якщо зараз ми не зробимо щось, щоб змінити нашу Україну, вже наші діти будуть виходити на цю площу, і будуть змушені дороблювати те, що не зробили ми. З такої призми нам потрібно дивитися на гречку, на макарони, на популістів тощо. Адже ситуація дуже тривожна, і в мене виникає почуття дежавю з Помаранчевою Революцією: успішний народний вибух, кілька років позитивних змін, але не кардинальних, не системних, не таких, які дійшли до незворотної точки, тотальне розчарування. В даному випадку в нас ще збройний конфлікт, війна, яка вимотує сили і енергію. Тоді у 2010-му році до влади приходить Янукович, який знищує всі позитивні здобутки, і будує всю свою вертикаль. Тому ми маємо зрозуміти, що у наступному році ми повинні зберегти наш вектор, який окреслила Революція Гідності, оцю рамку прав людини, демократії, свободи, попри всі спокуси, які зараз в нас виникають як в суспільстві, яке травмоване війною, адже зараз в ньому зростає толерантність до насилля, бажання самосудів тощо. Ми маємо цього стерегтися, адже ми повернемося до того, з чого починали, і тоді наші діти будуть змушені це доробляти.

ЄС може ввести санкції за масові порушення прав людини на окупованих територіях

15 Травня, 2017
Про це заявила правозахисниця, голова правління Центру Громадянських Свобод, координатор Євромайдан SOS Олександра Матвійчук

Євген Павлюковський: Чому ЄС має активізуватися і почати допомагати Україні із вирішенням проблем з правами людини у Криму і непідконтрольній частині Донбасу?

Олександра Матвійчук: Ніхто не зобов’язаний нам допомагати. Допомагають тим, хто бореться, і за підтримку також треба боротися. Рекомендації, розроблені правозахисною спільнотою України і презентовані у Брюсселі ― це наше бачення, яке ми хочемо нав’язати ЄС.

Ми знайшли ряд кроків, які допоможуть змінити на краще ситуацію з правами людини в окупованому Криму і на Донбасі. Ми побачили, що ЄС намагається уникати складних тем, і згадує про Крим лише на річницю анексії. Ми вирішили почати адвокаційну кампанію, щоб ЄС взяв на себе зобов’язання здійснити ряд кроків, які мали б постійний характер.

Василь Шандро: Що це за кроки?

Олександра Матвійчук: Оскільки РФ постійно проводить політику ізоляції Криму і заперечує свою причетність до незаконних збройних формувань на Донбасі, ми пропонували створити нову інституцію в ЄС. Це має бути спеціальний представник з питань порушення прав людини на території окупованого Криму і Донбасу. Цей представник постійно відслідковував би цю ситуацію і постійно звітував Раді ЄС і Європарламенту.

Такий представник був започаткований щодо Кавказу, і ці території заслуговують на таку ж увагу.

Також у рекомендаціях є започаткування постійних слухань у Євроарламенті.

Також важливим є створення нового майданчика по Криму. Якщо щось стається по Донбасу, є принаймні формат, у якому ці питання можна піднімати. Якщо щось стається у Криму, де взагалі про це говорити?

Ми рекомендуємо створити новий формат за участі ЄС по деокупації Криму. У березні ця вимога вже знайшла своє відображення.

Василь Шандро: До кого можуть звертатися люди на окупованих територіях з приводу порушення їх прав?

Олександра Матвійчук: Є нова якість, яку ми відслідковуємо у 2017 році. Якщо раніше ми говорили про стрімке звуження прав і свобод ― розслідували незалежних журналістів, забороняли мирні зібрання, зростала кількість політв’язнів, то з початку 2017 р. бачимо, що почали переслідувати адвокатів політв’язнів і людей, що їм допомагають.

Це означає, що повітря несвободи розрослося так, що люди почали задихатися. Ми просили зробити серйознішими санкції по Криму. Нам відповідали: це санкції за анексію, у них немає правозахисних критеріїв. Ми виявили, що ЄС може ввести санкції за масові порушення прав людини.

Тому одна з наших рекомендацій ― введення секторальних санкцій щодо РФ за масові порушення прав людини у Криму.

Євген Павлюковський: Як це працює за процедурою введення?

Олександра Матвійчук: Це питання політичного рішення, яке має прийняти Рада ЄС. Звичайно, рішення ґрунтуються як на національних інтересах, так і на успіху української сторони, яка може продемонструвати його в міжнародних інстанціях, які користуються довірою.

Це рішення вже назріло. Це чи не єдина можливість охолоджуючого ефекту на стрімке згортання громадянського простору на півострові.

Василь Шандро: Як і кому можуть поскаржитися люди зараз?

Олександра Матвійчук: Важко давати абстрактні поради, треба вивчати конкретні випадки. Наприклад, наші колеги, російські правозахисники, кажуть, що попри безрезультативність системи захисту прав людини, треба залишити сліди, тому що для Європейського суду з прав людини одним з критеріїв прийнятності скарги є вичерпання усіх засобів захисту в межах національних кордонів.

Василь Шандро: Як Україна реагує на ці справи? Їх розслідують?

Олександра Матвійчук: У наших рекомендаціях є і частина «домашнього завдання» для української влади. Ми вже три роки говоримо про необхідність створення міжвідомчої групи, яка б збирала, аналізувала і систематизувала інформацію про порушення прав людини, воєнні злочини, злочини проти людяності на окупованих територіях і в ході війни.

До червня 2018 року Україна має подавати меморандум у Міжнародний суд ООН. Я дуже сподіваюся, що всі необхідні докази вже заготовлені, але Україна досі не передала докази ефективного контролю РФ над незаконними збройними формуваннями до Міжнародного кримінального суду.

Результаты поиска:

Гібридна депортація штовхає людей виїжджати з окупованого Криму – Матвійчук

28 Травня, 2020

«Минулого понеділка у Конгрес США внесли новий законопроєкт. Він звертає увагу на незаконність практики переслідування російською владою правозахисників, журналістів, активістів. Він також заохочує застосування «акту Магнітського», тобто санкцій до російських офіційних осіб, які причетні до фабрикації політичних справ.
Тут складно сказати, чи він пройде і коли цей законопроєкт буде ухвалено. Адже очевидно, що Конгрес США не засинає з думкою про Україну. Проте це позитивний знак того, що є активні американські парламентарі, які тримають руку на пульсі і яким справа кримських політв’язнів і політв’язнів РФ не байдужа.»

🔶 Координаторка ініціативи #PrisonersVoise Olexandra Matviychuk розповіла про нові методи боротьби за звільнення В’язнів Кремля, а також про підведення проміжних підсумків вже існуючих заходів. Все це стало темою міжнародного форуму правозахисників. Детальніше – за посиланням

Хто такий політв’язень та як формуються списки на обмін? – правозахисниця Матвійчук

26 Травня, 2020

Хто такий політв’язень та як формуються списки на обмін? Про це говоримо з головою правління Центру громадянських свобод Олександрою Матвійчук. Вона каже, що політв’язень – це не герой і не ікона на п’єдисталі. Зокрема, Олександра розповідає, як формуються списки на обмін. Дивіться унікальне та дуже корисне відео від Громадське радіо.

Суди не використовують Конституцію, як норму прямої дії – Олександра Матвійчук про карантинни обмеженя

11 Квітня, 2020

Чи законні карантинні обмеження, які запровадив уряд та чи готові українці поступитися своїми правами і свободами заради власної ж безпеки в ефірі Радіо Культура пояснюють правозахисниця Олександра Матвійчук та директор Департаменту комунікацій МВС Артем Шевченко.

 

Слухайте радіо-версію за посиланням: 

 

Від шостого квітня Кабмін посилив карантинні обмеження для населення. На думку багатьох правозахисників такі обмеження безпідставні і неконституційні, адже серйозно порушують  права людини. “Із понеділка українська вдала поставила нас усіх і себе в першу чергу у доволі незручний правовий шпагат. На одному боці цього шпагату те, що більшість, але не всі, запроваджені заходи доцільні, щоб дати відсіч  загрозі поширення епідемії коронавірусу. А з іншого боку цього шпагату – розуміння того, що вони оформлені в неналежний правовий спосіб. Грубо кажучи, обмеження прав і свобод людини навіть ті, які доцільні під час епідемії за Конституцією можуть бути введені лише за умови запровадження надзвичайного стану, а його не запроваджували. Надзвичайна ситуація не передбачає жодних обмежень прав і свобод людини. Обмеження на свободу і особисту недоторканість, обмеження свободи пересування, обмеження свободи мирних зібрань – це все неможливо за надзвичайної ситуації. Проте в Україні це відбувається не вперше. Ми не вперше запроваджуємо якісь речі, не називаючи їх своїми іменами, до прикладу оголошення режиму Антитерористичної операції у 2014 році”, – зазначає Олександра Матвійчук.

 

За даними МВС поліція склала вже 4000 тисячі адміністративних протоколів на злісних порушників карантину. Кого можуть визнати  злісним порушником пояснює Олександра Матвійчук: “Це буде визначати суд, адже на місці від порушника ніхто не має права вимагати штраф. Якщо з вас вимагають сплатити його відразу після складання адміністративного протоколу, то це очевидно не представники Національної поліції, а шахраї перевдягнені у форму. Штраф або інший вид адміністративного покарання може визначити тільки суд. Якщо взяти 402 постанови суду, які було ухвалено станом на 6 квітня, 212 з них було відправлено на доопрацювання. На жаль, наші поліцейські часто не вміють грамотно складати адміністративні протоколи, і тому суд повертає їх назад для виправлення помилок. Показово, що 33 адміністративні протоколи закрили за малозначністю, але жодного не закрили на підставі статті 64 Конституції України, (а в нас Конституція – це норма прямої дії), де йдеться що існує лише два виключні випадки обмеження прав і свобод людини на такому рівні – це надзвичайний і воєнний стан. Жоден суддя, коли закривав такі адміністративні  протоколи на Конституцію не посилався”.

 

Натомість Артем Шевченко зазначає, що поліція не зацікавлена в стягненні штрафів, а працює виключно з профілактичною метою, складаючи протоколи виключно на злісних порушників.  “Це особи, які не реагують на профілактичні бесіди поліцейських. Головна місія поліції – профілактувати, а не карати чи штрафувати. Якщо людина припиняє правопорушення, то немає сенсу складати протокол. Особи, які здійснюють правопорушення демонстративно і не припиняють це правопорушення після зауваження поліцейського мають понести адміністративну відповідальність. Ніяких планів зі збирання штрафів немає, особливо в умовах скрутної фінансової ситуації”.

На питання, яка позиція МВС щодо того, що урядова постанова порушує Конституцію Артем Шевченко зазначає: “Це полеміка для юристів та адвокатів. Можна оскаржувати будь-яку постанову уряду чи поліції. У демократичній країні все можна оскаржувати. Ніхто цього не забороняє. Сама ініціатива обмежувальних заходів належить Міністерству охорони здоров’я”. А Олександра Матвійчук додає: “Українські суди, на жаль, не використовують Конституцію, як норму прямої дії, тому у більшості випадків вони дивитимуться, чи відповідала ця дія підзаконному нормативно-правовому акту – а саме постанові Кабміну”.

 

За даними Державного управління статистики  середня зарплата в Україні за лютий складала 10 847 гривень. При цьому штраф за порушення карантинних обмежень становить 17 000 гривень. Чим керувалися посадовці під час розрахунку суми штрафу і чи є таке покарання дієвим, пояснює Олександра Матвійчук: “По-перше, у нас є багато суворих законів, які не виконуються і тоді розмір штрафу немає жодного значення, якщо немає невідворотності покарання. По-друге, щодо суми штрафу, то суд має дуже прицільно розглядати це питання і використовувати альтернативні види стягнень, наприклад попередження. Ця сума штрафу виходить із того, що Кабмін розуміє слабкість державних інституцій і намагається залякати населення цими величезними сумами”.

Якщо зараз ми не змінимо Україну, наші діти будуть виходити на Майдани, щоб завершити те, що не зробили ми, – Матвійчук

22 Серпня, 2018

Які вони – глобальні виклики, які турбують світову університетську спільноту та як вони стосуються України – популізм, нові технології, криза прав людини?

Детальніше читайте на Громадському радіо: https://hromadskeradio.org/programs/svoyimyrukamy/yakshcho-zaraz-my-ne-zminymo-ukrayinu-nashi-dity-budut-vyhodyty-na-maydany-shchob-zavershyty-te-shcho-ne-zrobyly-my-matviychuk

В рубриці Своїми руками — координаторка ЄвромайданSOS, голова правління ГО «Центр Громадянських Свобод» Олександра Матвійчук Лариса Денисенко: Наскільки змінює ситуацію в країні освіта, яку можна здобути за кордоном? Олександра Матвійчук: Насправді, освіта дуже багато чого змінює, і в житті кожної людини, і загалом – суспільства. Я дуже завдячую університету Stanford за те, що мала можливість рік провчитися за програмою українських лідерів. І це навчання не просто про набуття знань та навичок, це про розширення горизонтів та долучення до світового наукового порядку денного.   І ці глобальні виклики, які зараз відбуваються в світі, обговорюються і вивчаються з наукової точки зору. Це і популізм, це і міграція, це і загрози, які несуть нові технології, і проблеми ідентичності тощо. Лариса Денисенко: Якщо говорити про популізм, то багато хто ідентифікує заяви деяких політиків як популістичні, і насправді багато хто цим зловживає. Тобі там стало зрозуміло, що з цим можна зробити? Олександра Матвійчук: Я раніше думала, що популісти – це ті люди, які щось обіцяють і потім цього не роблять. Виявилося, що проблема в тому, що вони обіцяють і роблять. Ми бачимо по прикладу Венесуели, до чого це роблення потім призводить. Я відвідувала чудовий курс, який називався «Популізм чи ерозія демократії», де ми вивчали, яким чином приходять до влади популістичні політики, що вони роблять, які в них сценарії і до чого це веде. Дуже спрощено можна цю концепцію популізму звести до таких двох мейнстрімових ліній. Перше: популісти говорять, що еліти корумповані, що еліти злочинні, що само по собі правда. Друге: ніхто не презентує народ, і тільки ми можемо презентувати народ, і для цього нам не потрібні суди чи органи державної влади, ми за пряме народовладдя. Я раніше думала, що популісти – це ті люди, які щось обіцяють і потім цього не роблять. Виявилося, що проблема в тому, що вони обіцяють і роблять Що з цим робити – це дуже комплексне питання, на яке шукають зараз відповіді в самій Америці, тому що ми бачимо, хто там зараз президент, і що він прийшов до влади завдяки популістичним гаслам. Але проблема популізму має ще і реальні корені. Річ у тому, що традиційні політичні партії не дають відповіді на питання, які турбують виборців. І тоді люди мігрують до партій, які дають дуже прості відповіді на складні питання. Лариса Денисенко: Заперечити популістичні гасла дуже важко. Олександра Матвійчук: Так, і це проблема. Тому що всіх популістів вирізняє те, що вони, як правило, дуже харизматичні. Вони дуже яскраві, вони говорять простими словами, дуже емоційно, і хочеться вірити в те, що вони говорять. Треба розуміти, що популістичні гасла – це популярні, народні гасла. Тому тут постає питання до політичних інших сил, яким чином упакувати зміст так, щоб він був доступним до суспільства, говорити до людей мовою, яку вони розуміють. Це виклики, які потрібно долати традиційним партіям. З позиції жертви російської агресії Україна нікому не цікава Лариса Денисенко: Що ти почула нового, якщо говорити про правозахист як концепт політики? Олександра Матвійчук: Навчання в Stanford показало мені дві речі. Перше, що ми дуже україноцентричні і абсолютно не розуміємо, які процеси проходять в інших країнах. Це дуже погано, адже вони дуже схожі на те, що відбувається у нас, а це б робило нас готовими до всіх викликів і потрясінь, через які ми зараз проходимо. Крім того, я побачила місце України в світовій адженді. І тут я змушена сказати, що якщо раніше завдяки Євромайдану був вияв емпатії, то зараз цього немає. А з позиції жертви російської агресії Україна нікому не цікава. Якщо ми хочемо, щоб про Україну говорили, наприклад, на тему українських в’язнів, треба докладати спеціальних зусиль. В мене був холодний душ, коли я у грудні поїхала на міжнародну конференцію в Італію, і я була єдина з правозахисників українка, а тема конференції звучала «Вирішення міжнародних конфліктів: Колумбія, Сирія, Україна». Нам там роздали кейси України, які склала норвезька вчена, але вона все життя вивчала Росію, а тут її попросили написати про Україну. Я відкриваю першу сторінку і читаю, що протягом трьох місяців Євромайдану режим Януковича утримувався від застосування насилля проти мирних протестувальників, і тільки в кінці чомусь всіх розстріляв. Тоді я зрозуміла, що ми вчисту програли на наукових майданчиках, а це потужні впливи на політику в Америці та Європі. Ми вчисту програли на наукових майданчиках, а це потужні впливи на політику в Америці та Європі Любомир Ференс: Чия в цьому провина?  Олександра Матвійчук: Тут складно мислити категоріями вини. Я написала про це, адже була дуже збентежена цим фактом, і у коментарях мої колеги відповіли мені — а як українські науковці мають можливість їздити на такі конференції? Зараз ми намагаємося запустити цикл українських семінарів під назвою «Українські студії в Стенфорді». Перший з них відкривав Мустафа Джемілєв, який приїздив у травні цього року і розповідав про Крим. Був попит, люди навіть стояли в залі, щоб послухати Мустафу-ага. Лариса Денисенко: Які важливі речі потрібно означити, на котрі варто звертати увагу в нашій ситуації збройного конфлікту, у тому, що популізм існує у всьому світі, але от-от у нас вибори? На що звертати увагу, чому категорично не вірити, про що думати? Олександра Матвійчук: Насамперед думати про власну відповідальність. Пам’ятаєте, був один з Героїв Небесної Сотні — загиблий 19-тирічнй Роман Гурик. Коли його мама виступала на суді, вона сказала фразу, яка мене глибоко зачепила. Вона сказала, що не хотіла пускати його на Майдан, але згадала, як 10 років тому вона разом з чоловіком була на Помаранчевому Майдані, тому не мала морального права не пустити сина. Це змушує замислитися, що якщо зараз ми не зробимо щось, щоб змінити нашу Україну, вже наші діти будуть виходити на цю площу, і будуть змушені дороблювати те, що не зробили ми. З такої призми нам потрібно дивитися на гречку, на макарони, на популістів тощо. Адже ситуація дуже тривожна, і в мене виникає почуття дежавю з Помаранчевою Революцією: успішний народний вибух, кілька років позитивних змін, але не кардинальних, не системних, не таких, які дійшли до незворотної точки, тотальне розчарування. В даному випадку в нас ще збройний конфлікт, війна, яка вимотує сили і енергію. Тоді у 2010-му році до влади приходить Янукович, який знищує всі позитивні здобутки, і будує всю свою вертикаль. Тому ми маємо зрозуміти, що у наступному році ми повинні зберегти наш вектор, який окреслила Революція Гідності, оцю рамку прав людини, демократії, свободи, попри всі спокуси, які зараз в нас виникають як в суспільстві, яке травмоване війною, адже зараз в ньому зростає толерантність до насилля, бажання самосудів тощо. Ми маємо цього стерегтися, адже ми повернемося до того, з чого починали, і тоді наші діти будуть змушені це доробляти.

ЄС може ввести санкції за масові порушення прав людини на окупованих територіях

15 Травня, 2017
Про це заявила правозахисниця, голова правління Центру Громадянських Свобод, координатор Євромайдан SOS Олександра Матвійчук

Євген Павлюковський: Чому ЄС має активізуватися і почати допомагати Україні із вирішенням проблем з правами людини у Криму і непідконтрольній частині Донбасу?

Олександра Матвійчук: Ніхто не зобов’язаний нам допомагати. Допомагають тим, хто бореться, і за підтримку також треба боротися. Рекомендації, розроблені правозахисною спільнотою України і презентовані у Брюсселі ― це наше бачення, яке ми хочемо нав’язати ЄС.

Ми знайшли ряд кроків, які допоможуть змінити на краще ситуацію з правами людини в окупованому Криму і на Донбасі. Ми побачили, що ЄС намагається уникати складних тем, і згадує про Крим лише на річницю анексії. Ми вирішили почати адвокаційну кампанію, щоб ЄС взяв на себе зобов’язання здійснити ряд кроків, які мали б постійний характер.

Василь Шандро: Що це за кроки?

Олександра Матвійчук: Оскільки РФ постійно проводить політику ізоляції Криму і заперечує свою причетність до незаконних збройних формувань на Донбасі, ми пропонували створити нову інституцію в ЄС. Це має бути спеціальний представник з питань порушення прав людини на території окупованого Криму і Донбасу. Цей представник постійно відслідковував би цю ситуацію і постійно звітував Раді ЄС і Європарламенту.

Такий представник був започаткований щодо Кавказу, і ці території заслуговують на таку ж увагу.

Також у рекомендаціях є започаткування постійних слухань у Євроарламенті.

Також важливим є створення нового майданчика по Криму. Якщо щось стається по Донбасу, є принаймні формат, у якому ці питання можна піднімати. Якщо щось стається у Криму, де взагалі про це говорити?

Ми рекомендуємо створити новий формат за участі ЄС по деокупації Криму. У березні ця вимога вже знайшла своє відображення.

Василь Шандро: До кого можуть звертатися люди на окупованих територіях з приводу порушення їх прав?

Олександра Матвійчук: Є нова якість, яку ми відслідковуємо у 2017 році. Якщо раніше ми говорили про стрімке звуження прав і свобод ― розслідували незалежних журналістів, забороняли мирні зібрання, зростала кількість політв’язнів, то з початку 2017 р. бачимо, що почали переслідувати адвокатів політв’язнів і людей, що їм допомагають.

Це означає, що повітря несвободи розрослося так, що люди почали задихатися. Ми просили зробити серйознішими санкції по Криму. Нам відповідали: це санкції за анексію, у них немає правозахисних критеріїв. Ми виявили, що ЄС може ввести санкції за масові порушення прав людини.

Тому одна з наших рекомендацій ― введення секторальних санкцій щодо РФ за масові порушення прав людини у Криму.

Євген Павлюковський: Як це працює за процедурою введення?

Олександра Матвійчук: Це питання політичного рішення, яке має прийняти Рада ЄС. Звичайно, рішення ґрунтуються як на національних інтересах, так і на успіху української сторони, яка може продемонструвати його в міжнародних інстанціях, які користуються довірою.

Це рішення вже назріло. Це чи не єдина можливість охолоджуючого ефекту на стрімке згортання громадянського простору на півострові.

Василь Шандро: Як і кому можуть поскаржитися люди зараз?

Олександра Матвійчук: Важко давати абстрактні поради, треба вивчати конкретні випадки. Наприклад, наші колеги, російські правозахисники, кажуть, що попри безрезультативність системи захисту прав людини, треба залишити сліди, тому що для Європейського суду з прав людини одним з критеріїв прийнятності скарги є вичерпання усіх засобів захисту в межах національних кордонів.

Василь Шандро: Як Україна реагує на ці справи? Їх розслідують?

Олександра Матвійчук: У наших рекомендаціях є і частина «домашнього завдання» для української влади. Ми вже три роки говоримо про необхідність створення міжвідомчої групи, яка б збирала, аналізувала і систематизувала інформацію про порушення прав людини, воєнні злочини, злочини проти людяності на окупованих територіях і в ході війни.

До червня 2018 року Україна має подавати меморандум у Міжнародний суд ООН. Я дуже сподіваюся, що всі необхідні докази вже заготовлені, але Україна досі не передала докази ефективного контролю РФ над незаконними збройними формуваннями до Міжнародного кримінального суду.

Результаты поиска:

Гібридна депортація штовхає людей виїжджати з окупованого Криму – Матвійчук

28 Травня, 2020

«Минулого понеділка у Конгрес США внесли новий законопроєкт. Він звертає увагу на незаконність практики переслідування російською владою правозахисників, журналістів, активістів. Він також заохочує застосування «акту Магнітського», тобто санкцій до російських офіційних осіб, які причетні до фабрикації політичних справ.
Тут складно сказати, чи він пройде і коли цей законопроєкт буде ухвалено. Адже очевидно, що Конгрес США не засинає з думкою про Україну. Проте це позитивний знак того, що є активні американські парламентарі, які тримають руку на пульсі і яким справа кримських політв’язнів і політв’язнів РФ не байдужа.»

🔶 Координаторка ініціативи #PrisonersVoise Olexandra Matviychuk розповіла про нові методи боротьби за звільнення В’язнів Кремля, а також про підведення проміжних підсумків вже існуючих заходів. Все це стало темою міжнародного форуму правозахисників. Детальніше – за посиланням

Хто такий політв’язень та як формуються списки на обмін? – правозахисниця Матвійчук

26 Травня, 2020

Хто такий політв’язень та як формуються списки на обмін? Про це говоримо з головою правління Центру громадянських свобод Олександрою Матвійчук. Вона каже, що політв’язень – це не герой і не ікона на п’єдисталі. Зокрема, Олександра розповідає, як формуються списки на обмін. Дивіться унікальне та дуже корисне відео від Громадське радіо.

Суди не використовують Конституцію, як норму прямої дії – Олександра Матвійчук про карантинни обмеженя

11 Квітня, 2020

Чи законні карантинні обмеження, які запровадив уряд та чи готові українці поступитися своїми правами і свободами заради власної ж безпеки в ефірі Радіо Культура пояснюють правозахисниця Олександра Матвійчук та директор Департаменту комунікацій МВС Артем Шевченко.

 

Слухайте радіо-версію за посиланням: 

 

Від шостого квітня Кабмін посилив карантинні обмеження для населення. На думку багатьох правозахисників такі обмеження безпідставні і неконституційні, адже серйозно порушують  права людини. “Із понеділка українська вдала поставила нас усіх і себе в першу чергу у доволі незручний правовий шпагат. На одному боці цього шпагату те, що більшість, але не всі, запроваджені заходи доцільні, щоб дати відсіч  загрозі поширення епідемії коронавірусу. А з іншого боку цього шпагату – розуміння того, що вони оформлені в неналежний правовий спосіб. Грубо кажучи, обмеження прав і свобод людини навіть ті, які доцільні під час епідемії за Конституцією можуть бути введені лише за умови запровадження надзвичайного стану, а його не запроваджували. Надзвичайна ситуація не передбачає жодних обмежень прав і свобод людини. Обмеження на свободу і особисту недоторканість, обмеження свободи пересування, обмеження свободи мирних зібрань – це все неможливо за надзвичайної ситуації. Проте в Україні це відбувається не вперше. Ми не вперше запроваджуємо якісь речі, не називаючи їх своїми іменами, до прикладу оголошення режиму Антитерористичної операції у 2014 році”, – зазначає Олександра Матвійчук.

 

За даними МВС поліція склала вже 4000 тисячі адміністративних протоколів на злісних порушників карантину. Кого можуть визнати  злісним порушником пояснює Олександра Матвійчук: “Це буде визначати суд, адже на місці від порушника ніхто не має права вимагати штраф. Якщо з вас вимагають сплатити його відразу після складання адміністративного протоколу, то це очевидно не представники Національної поліції, а шахраї перевдягнені у форму. Штраф або інший вид адміністративного покарання може визначити тільки суд. Якщо взяти 402 постанови суду, які було ухвалено станом на 6 квітня, 212 з них було відправлено на доопрацювання. На жаль, наші поліцейські часто не вміють грамотно складати адміністративні протоколи, і тому суд повертає їх назад для виправлення помилок. Показово, що 33 адміністративні протоколи закрили за малозначністю, але жодного не закрили на підставі статті 64 Конституції України, (а в нас Конституція – це норма прямої дії), де йдеться що існує лише два виключні випадки обмеження прав і свобод людини на такому рівні – це надзвичайний і воєнний стан. Жоден суддя, коли закривав такі адміністративні  протоколи на Конституцію не посилався”.

 

Натомість Артем Шевченко зазначає, що поліція не зацікавлена в стягненні штрафів, а працює виключно з профілактичною метою, складаючи протоколи виключно на злісних порушників.  “Це особи, які не реагують на профілактичні бесіди поліцейських. Головна місія поліції – профілактувати, а не карати чи штрафувати. Якщо людина припиняє правопорушення, то немає сенсу складати протокол. Особи, які здійснюють правопорушення демонстративно і не припиняють це правопорушення після зауваження поліцейського мають понести адміністративну відповідальність. Ніяких планів зі збирання штрафів немає, особливо в умовах скрутної фінансової ситуації”.

На питання, яка позиція МВС щодо того, що урядова постанова порушує Конституцію Артем Шевченко зазначає: “Це полеміка для юристів та адвокатів. Можна оскаржувати будь-яку постанову уряду чи поліції. У демократичній країні все можна оскаржувати. Ніхто цього не забороняє. Сама ініціатива обмежувальних заходів належить Міністерству охорони здоров’я”. А Олександра Матвійчук додає: “Українські суди, на жаль, не використовують Конституцію, як норму прямої дії, тому у більшості випадків вони дивитимуться, чи відповідала ця дія підзаконному нормативно-правовому акту – а саме постанові Кабміну”.

 

За даними Державного управління статистики  середня зарплата в Україні за лютий складала 10 847 гривень. При цьому штраф за порушення карантинних обмежень становить 17 000 гривень. Чим керувалися посадовці під час розрахунку суми штрафу і чи є таке покарання дієвим, пояснює Олександра Матвійчук: “По-перше, у нас є багато суворих законів, які не виконуються і тоді розмір штрафу немає жодного значення, якщо немає невідворотності покарання. По-друге, щодо суми штрафу, то суд має дуже прицільно розглядати це питання і використовувати альтернативні види стягнень, наприклад попередження. Ця сума штрафу виходить із того, що Кабмін розуміє слабкість державних інституцій і намагається залякати населення цими величезними сумами”.

Якщо зараз ми не змінимо Україну, наші діти будуть виходити на Майдани, щоб завершити те, що не зробили ми, – Матвійчук

22 Серпня, 2018

Які вони – глобальні виклики, які турбують світову університетську спільноту та як вони стосуються України – популізм, нові технології, криза прав людини?

Детальніше читайте на Громадському радіо: https://hromadskeradio.org/programs/svoyimyrukamy/yakshcho-zaraz-my-ne-zminymo-ukrayinu-nashi-dity-budut-vyhodyty-na-maydany-shchob-zavershyty-te-shcho-ne-zrobyly-my-matviychuk

В рубриці Своїми руками — координаторка ЄвромайданSOS, голова правління ГО «Центр Громадянських Свобод» Олександра Матвійчук Лариса Денисенко: Наскільки змінює ситуацію в країні освіта, яку можна здобути за кордоном? Олександра Матвійчук: Насправді, освіта дуже багато чого змінює, і в житті кожної людини, і загалом – суспільства. Я дуже завдячую університету Stanford за те, що мала можливість рік провчитися за програмою українських лідерів. І це навчання не просто про набуття знань та навичок, це про розширення горизонтів та долучення до світового наукового порядку денного.   І ці глобальні виклики, які зараз відбуваються в світі, обговорюються і вивчаються з наукової точки зору. Це і популізм, це і міграція, це і загрози, які несуть нові технології, і проблеми ідентичності тощо. Лариса Денисенко: Якщо говорити про популізм, то багато хто ідентифікує заяви деяких політиків як популістичні, і насправді багато хто цим зловживає. Тобі там стало зрозуміло, що з цим можна зробити? Олександра Матвійчук: Я раніше думала, що популісти – це ті люди, які щось обіцяють і потім цього не роблять. Виявилося, що проблема в тому, що вони обіцяють і роблять. Ми бачимо по прикладу Венесуели, до чого це роблення потім призводить. Я відвідувала чудовий курс, який називався «Популізм чи ерозія демократії», де ми вивчали, яким чином приходять до влади популістичні політики, що вони роблять, які в них сценарії і до чого це веде. Дуже спрощено можна цю концепцію популізму звести до таких двох мейнстрімових ліній. Перше: популісти говорять, що еліти корумповані, що еліти злочинні, що само по собі правда. Друге: ніхто не презентує народ, і тільки ми можемо презентувати народ, і для цього нам не потрібні суди чи органи державної влади, ми за пряме народовладдя. Я раніше думала, що популісти – це ті люди, які щось обіцяють і потім цього не роблять. Виявилося, що проблема в тому, що вони обіцяють і роблять Що з цим робити – це дуже комплексне питання, на яке шукають зараз відповіді в самій Америці, тому що ми бачимо, хто там зараз президент, і що він прийшов до влади завдяки популістичним гаслам. Але проблема популізму має ще і реальні корені. Річ у тому, що традиційні політичні партії не дають відповіді на питання, які турбують виборців. І тоді люди мігрують до партій, які дають дуже прості відповіді на складні питання. Лариса Денисенко: Заперечити популістичні гасла дуже важко. Олександра Матвійчук: Так, і це проблема. Тому що всіх популістів вирізняє те, що вони, як правило, дуже харизматичні. Вони дуже яскраві, вони говорять простими словами, дуже емоційно, і хочеться вірити в те, що вони говорять. Треба розуміти, що популістичні гасла – це популярні, народні гасла. Тому тут постає питання до політичних інших сил, яким чином упакувати зміст так, щоб він був доступним до суспільства, говорити до людей мовою, яку вони розуміють. Це виклики, які потрібно долати традиційним партіям. З позиції жертви російської агресії Україна нікому не цікава Лариса Денисенко: Що ти почула нового, якщо говорити про правозахист як концепт політики? Олександра Матвійчук: Навчання в Stanford показало мені дві речі. Перше, що ми дуже україноцентричні і абсолютно не розуміємо, які процеси проходять в інших країнах. Це дуже погано, адже вони дуже схожі на те, що відбувається у нас, а це б робило нас готовими до всіх викликів і потрясінь, через які ми зараз проходимо. Крім того, я побачила місце України в світовій адженді. І тут я змушена сказати, що якщо раніше завдяки Євромайдану був вияв емпатії, то зараз цього немає. А з позиції жертви російської агресії Україна нікому не цікава. Якщо ми хочемо, щоб про Україну говорили, наприклад, на тему українських в’язнів, треба докладати спеціальних зусиль. В мене був холодний душ, коли я у грудні поїхала на міжнародну конференцію в Італію, і я була єдина з правозахисників українка, а тема конференції звучала «Вирішення міжнародних конфліктів: Колумбія, Сирія, Україна». Нам там роздали кейси України, які склала норвезька вчена, але вона все життя вивчала Росію, а тут її попросили написати про Україну. Я відкриваю першу сторінку і читаю, що протягом трьох місяців Євромайдану режим Януковича утримувався від застосування насилля проти мирних протестувальників, і тільки в кінці чомусь всіх розстріляв. Тоді я зрозуміла, що ми вчисту програли на наукових майданчиках, а це потужні впливи на політику в Америці та Європі. Ми вчисту програли на наукових майданчиках, а це потужні впливи на політику в Америці та Європі Любомир Ференс: Чия в цьому провина?  Олександра Матвійчук: Тут складно мислити категоріями вини. Я написала про це, адже була дуже збентежена цим фактом, і у коментарях мої колеги відповіли мені — а як українські науковці мають можливість їздити на такі конференції? Зараз ми намагаємося запустити цикл українських семінарів під назвою «Українські студії в Стенфорді». Перший з них відкривав Мустафа Джемілєв, який приїздив у травні цього року і розповідав про Крим. Був попит, люди навіть стояли в залі, щоб послухати Мустафу-ага. Лариса Денисенко: Які важливі речі потрібно означити, на котрі варто звертати увагу в нашій ситуації збройного конфлікту, у тому, що популізм існує у всьому світі, але от-от у нас вибори? На що звертати увагу, чому категорично не вірити, про що думати? Олександра Матвійчук: Насамперед думати про власну відповідальність. Пам’ятаєте, був один з Героїв Небесної Сотні — загиблий 19-тирічнй Роман Гурик. Коли його мама виступала на суді, вона сказала фразу, яка мене глибоко зачепила. Вона сказала, що не хотіла пускати його на Майдан, але згадала, як 10 років тому вона разом з чоловіком була на Помаранчевому Майдані, тому не мала морального права не пустити сина. Це змушує замислитися, що якщо зараз ми не зробимо щось, щоб змінити нашу Україну, вже наші діти будуть виходити на цю площу, і будуть змушені дороблювати те, що не зробили ми. З такої призми нам потрібно дивитися на гречку, на макарони, на популістів тощо. Адже ситуація дуже тривожна, і в мене виникає почуття дежавю з Помаранчевою Революцією: успішний народний вибух, кілька років позитивних змін, але не кардинальних, не системних, не таких, які дійшли до незворотної точки, тотальне розчарування. В даному випадку в нас ще збройний конфлікт, війна, яка вимотує сили і енергію. Тоді у 2010-му році до влади приходить Янукович, який знищує всі позитивні здобутки, і будує всю свою вертикаль. Тому ми маємо зрозуміти, що у наступному році ми повинні зберегти наш вектор, який окреслила Революція Гідності, оцю рамку прав людини, демократії, свободи, попри всі спокуси, які зараз в нас виникають як в суспільстві, яке травмоване війною, адже зараз в ньому зростає толерантність до насилля, бажання самосудів тощо. Ми маємо цього стерегтися, адже ми повернемося до того, з чого починали, і тоді наші діти будуть змушені це доробляти.

ЄС може ввести санкції за масові порушення прав людини на окупованих територіях

15 Травня, 2017
Про це заявила правозахисниця, голова правління Центру Громадянських Свобод, координатор Євромайдан SOS Олександра Матвійчук

Євген Павлюковський: Чому ЄС має активізуватися і почати допомагати Україні із вирішенням проблем з правами людини у Криму і непідконтрольній частині Донбасу?

Олександра Матвійчук: Ніхто не зобов’язаний нам допомагати. Допомагають тим, хто бореться, і за підтримку також треба боротися. Рекомендації, розроблені правозахисною спільнотою України і презентовані у Брюсселі ― це наше бачення, яке ми хочемо нав’язати ЄС.

Ми знайшли ряд кроків, які допоможуть змінити на краще ситуацію з правами людини в окупованому Криму і на Донбасі. Ми побачили, що ЄС намагається уникати складних тем, і згадує про Крим лише на річницю анексії. Ми вирішили почати адвокаційну кампанію, щоб ЄС взяв на себе зобов’язання здійснити ряд кроків, які мали б постійний характер.

Василь Шандро: Що це за кроки?

Олександра Матвійчук: Оскільки РФ постійно проводить політику ізоляції Криму і заперечує свою причетність до незаконних збройних формувань на Донбасі, ми пропонували створити нову інституцію в ЄС. Це має бути спеціальний представник з питань порушення прав людини на території окупованого Криму і Донбасу. Цей представник постійно відслідковував би цю ситуацію і постійно звітував Раді ЄС і Європарламенту.

Такий представник був започаткований щодо Кавказу, і ці території заслуговують на таку ж увагу.

Також у рекомендаціях є започаткування постійних слухань у Євроарламенті.

Також важливим є створення нового майданчика по Криму. Якщо щось стається по Донбасу, є принаймні формат, у якому ці питання можна піднімати. Якщо щось стається у Криму, де взагалі про це говорити?

Ми рекомендуємо створити новий формат за участі ЄС по деокупації Криму. У березні ця вимога вже знайшла своє відображення.

Василь Шандро: До кого можуть звертатися люди на окупованих територіях з приводу порушення їх прав?

Олександра Матвійчук: Є нова якість, яку ми відслідковуємо у 2017 році. Якщо раніше ми говорили про стрімке звуження прав і свобод ― розслідували незалежних журналістів, забороняли мирні зібрання, зростала кількість політв’язнів, то з початку 2017 р. бачимо, що почали переслідувати адвокатів політв’язнів і людей, що їм допомагають.

Це означає, що повітря несвободи розрослося так, що люди почали задихатися. Ми просили зробити серйознішими санкції по Криму. Нам відповідали: це санкції за анексію, у них немає правозахисних критеріїв. Ми виявили, що ЄС може ввести санкції за масові порушення прав людини.

Тому одна з наших рекомендацій ― введення секторальних санкцій щодо РФ за масові порушення прав людини у Криму.

Євген Павлюковський: Як це працює за процедурою введення?

Олександра Матвійчук: Це питання політичного рішення, яке має прийняти Рада ЄС. Звичайно, рішення ґрунтуються як на національних інтересах, так і на успіху української сторони, яка може продемонструвати його в міжнародних інстанціях, які користуються довірою.

Це рішення вже назріло. Це чи не єдина можливість охолоджуючого ефекту на стрімке згортання громадянського простору на півострові.

Василь Шандро: Як і кому можуть поскаржитися люди зараз?

Олександра Матвійчук: Важко давати абстрактні поради, треба вивчати конкретні випадки. Наприклад, наші колеги, російські правозахисники, кажуть, що попри безрезультативність системи захисту прав людини, треба залишити сліди, тому що для Європейського суду з прав людини одним з критеріїв прийнятності скарги є вичерпання усіх засобів захисту в межах національних кордонів.

Василь Шандро: Як Україна реагує на ці справи? Їх розслідують?

Олександра Матвійчук: У наших рекомендаціях є і частина «домашнього завдання» для української влади. Ми вже три роки говоримо про необхідність створення міжвідомчої групи, яка б збирала, аналізувала і систематизувала інформацію про порушення прав людини, воєнні злочини, злочини проти людяності на окупованих територіях і в ході війни.

До червня 2018 року Україна має подавати меморандум у Міжнародний суд ООН. Я дуже сподіваюся, що всі необхідні докази вже заготовлені, але Україна досі не передала докази ефективного контролю РФ над незаконними збройними формуваннями до Міжнародного кримінального суду.

Результаты поиска:

Гібридна депортація штовхає людей виїжджати з окупованого Криму – Матвійчук

28 Травня, 2020

«Минулого понеділка у Конгрес США внесли новий законопроєкт. Він звертає увагу на незаконність практики переслідування російською владою правозахисників, журналістів, активістів. Він також заохочує застосування «акту Магнітського», тобто санкцій до російських офіційних осіб, які причетні до фабрикації політичних справ.
Тут складно сказати, чи він пройде і коли цей законопроєкт буде ухвалено. Адже очевидно, що Конгрес США не засинає з думкою про Україну. Проте це позитивний знак того, що є активні американські парламентарі, які тримають руку на пульсі і яким справа кримських політв’язнів і політв’язнів РФ не байдужа.»

🔶 Координаторка ініціативи #PrisonersVoise Olexandra Matviychuk розповіла про нові методи боротьби за звільнення В’язнів Кремля, а також про підведення проміжних підсумків вже існуючих заходів. Все це стало темою міжнародного форуму правозахисників. Детальніше – за посиланням

Хто такий політв’язень та як формуються списки на обмін? – правозахисниця Матвійчук

26 Травня, 2020

Хто такий політв’язень та як формуються списки на обмін? Про це говоримо з головою правління Центру громадянських свобод Олександрою Матвійчук. Вона каже, що політв’язень – це не герой і не ікона на п’єдисталі. Зокрема, Олександра розповідає, як формуються списки на обмін. Дивіться унікальне та дуже корисне відео від Громадське радіо.

Суди не використовують Конституцію, як норму прямої дії – Олександра Матвійчук про карантинни обмеженя

11 Квітня, 2020

Чи законні карантинні обмеження, які запровадив уряд та чи готові українці поступитися своїми правами і свободами заради власної ж безпеки в ефірі Радіо Культура пояснюють правозахисниця Олександра Матвійчук та директор Департаменту комунікацій МВС Артем Шевченко.

 

Слухайте радіо-версію за посиланням: 

 

Від шостого квітня Кабмін посилив карантинні обмеження для населення. На думку багатьох правозахисників такі обмеження безпідставні і неконституційні, адже серйозно порушують  права людини. “Із понеділка українська вдала поставила нас усіх і себе в першу чергу у доволі незручний правовий шпагат. На одному боці цього шпагату те, що більшість, але не всі, запроваджені заходи доцільні, щоб дати відсіч  загрозі поширення епідемії коронавірусу. А з іншого боку цього шпагату – розуміння того, що вони оформлені в неналежний правовий спосіб. Грубо кажучи, обмеження прав і свобод людини навіть ті, які доцільні під час епідемії за Конституцією можуть бути введені лише за умови запровадження надзвичайного стану, а його не запроваджували. Надзвичайна ситуація не передбачає жодних обмежень прав і свобод людини. Обмеження на свободу і особисту недоторканість, обмеження свободи пересування, обмеження свободи мирних зібрань – це все неможливо за надзвичайної ситуації. Проте в Україні це відбувається не вперше. Ми не вперше запроваджуємо якісь речі, не називаючи їх своїми іменами, до прикладу оголошення режиму Антитерористичної операції у 2014 році”, – зазначає Олександра Матвійчук.

 

За даними МВС поліція склала вже 4000 тисячі адміністративних протоколів на злісних порушників карантину. Кого можуть визнати  злісним порушником пояснює Олександра Матвійчук: “Це буде визначати суд, адже на місці від порушника ніхто не має права вимагати штраф. Якщо з вас вимагають сплатити його відразу після складання адміністративного протоколу, то це очевидно не представники Національної поліції, а шахраї перевдягнені у форму. Штраф або інший вид адміністративного покарання може визначити тільки суд. Якщо взяти 402 постанови суду, які було ухвалено станом на 6 квітня, 212 з них було відправлено на доопрацювання. На жаль, наші поліцейські часто не вміють грамотно складати адміністративні протоколи, і тому суд повертає їх назад для виправлення помилок. Показово, що 33 адміністративні протоколи закрили за малозначністю, але жодного не закрили на підставі статті 64 Конституції України, (а в нас Конституція – це норма прямої дії), де йдеться що існує лише два виключні випадки обмеження прав і свобод людини на такому рівні – це надзвичайний і воєнний стан. Жоден суддя, коли закривав такі адміністративні  протоколи на Конституцію не посилався”.

 

Натомість Артем Шевченко зазначає, що поліція не зацікавлена в стягненні штрафів, а працює виключно з профілактичною метою, складаючи протоколи виключно на злісних порушників.  “Це особи, які не реагують на профілактичні бесіди поліцейських. Головна місія поліції – профілактувати, а не карати чи штрафувати. Якщо людина припиняє правопорушення, то немає сенсу складати протокол. Особи, які здійснюють правопорушення демонстративно і не припиняють це правопорушення після зауваження поліцейського мають понести адміністративну відповідальність. Ніяких планів зі збирання штрафів немає, особливо в умовах скрутної фінансової ситуації”.

На питання, яка позиція МВС щодо того, що урядова постанова порушує Конституцію Артем Шевченко зазначає: “Це полеміка для юристів та адвокатів. Можна оскаржувати будь-яку постанову уряду чи поліції. У демократичній країні все можна оскаржувати. Ніхто цього не забороняє. Сама ініціатива обмежувальних заходів належить Міністерству охорони здоров’я”. А Олександра Матвійчук додає: “Українські суди, на жаль, не використовують Конституцію, як норму прямої дії, тому у більшості випадків вони дивитимуться, чи відповідала ця дія підзаконному нормативно-правовому акту – а саме постанові Кабміну”.

 

За даними Державного управління статистики  середня зарплата в Україні за лютий складала 10 847 гривень. При цьому штраф за порушення карантинних обмежень становить 17 000 гривень. Чим керувалися посадовці під час розрахунку суми штрафу і чи є таке покарання дієвим, пояснює Олександра Матвійчук: “По-перше, у нас є багато суворих законів, які не виконуються і тоді розмір штрафу немає жодного значення, якщо немає невідворотності покарання. По-друге, щодо суми штрафу, то суд має дуже прицільно розглядати це питання і використовувати альтернативні види стягнень, наприклад попередження. Ця сума штрафу виходить із того, що Кабмін розуміє слабкість державних інституцій і намагається залякати населення цими величезними сумами”.

Якщо зараз ми не змінимо Україну, наші діти будуть виходити на Майдани, щоб завершити те, що не зробили ми, – Матвійчук

22 Серпня, 2018

Які вони – глобальні виклики, які турбують світову університетську спільноту та як вони стосуються України – популізм, нові технології, криза прав людини?

Детальніше читайте на Громадському радіо: https://hromadskeradio.org/programs/svoyimyrukamy/yakshcho-zaraz-my-ne-zminymo-ukrayinu-nashi-dity-budut-vyhodyty-na-maydany-shchob-zavershyty-te-shcho-ne-zrobyly-my-matviychuk

В рубриці Своїми руками — координаторка ЄвромайданSOS, голова правління ГО «Центр Громадянських Свобод» Олександра Матвійчук Лариса Денисенко: Наскільки змінює ситуацію в країні освіта, яку можна здобути за кордоном? Олександра Матвійчук: Насправді, освіта дуже багато чого змінює, і в житті кожної людини, і загалом – суспільства. Я дуже завдячую університету Stanford за те, що мала можливість рік провчитися за програмою українських лідерів. І це навчання не просто про набуття знань та навичок, це про розширення горизонтів та долучення до світового наукового порядку денного.   І ці глобальні виклики, які зараз відбуваються в світі, обговорюються і вивчаються з наукової точки зору. Це і популізм, це і міграція, це і загрози, які несуть нові технології, і проблеми ідентичності тощо. Лариса Денисенко: Якщо говорити про популізм, то багато хто ідентифікує заяви деяких політиків як популістичні, і насправді багато хто цим зловживає. Тобі там стало зрозуміло, що з цим можна зробити? Олександра Матвійчук: Я раніше думала, що популісти – це ті люди, які щось обіцяють і потім цього не роблять. Виявилося, що проблема в тому, що вони обіцяють і роблять. Ми бачимо по прикладу Венесуели, до чого це роблення потім призводить. Я відвідувала чудовий курс, який називався «Популізм чи ерозія демократії», де ми вивчали, яким чином приходять до влади популістичні політики, що вони роблять, які в них сценарії і до чого це веде. Дуже спрощено можна цю концепцію популізму звести до таких двох мейнстрімових ліній. Перше: популісти говорять, що еліти корумповані, що еліти злочинні, що само по собі правда. Друге: ніхто не презентує народ, і тільки ми можемо презентувати народ, і для цього нам не потрібні суди чи органи державної влади, ми за пряме народовладдя. Я раніше думала, що популісти – це ті люди, які щось обіцяють і потім цього не роблять. Виявилося, що проблема в тому, що вони обіцяють і роблять Що з цим робити – це дуже комплексне питання, на яке шукають зараз відповіді в самій Америці, тому що ми бачимо, хто там зараз президент, і що він прийшов до влади завдяки популістичним гаслам. Але проблема популізму має ще і реальні корені. Річ у тому, що традиційні політичні партії не дають відповіді на питання, які турбують виборців. І тоді люди мігрують до партій, які дають дуже прості відповіді на складні питання. Лариса Денисенко: Заперечити популістичні гасла дуже важко. Олександра Матвійчук: Так, і це проблема. Тому що всіх популістів вирізняє те, що вони, як правило, дуже харизматичні. Вони дуже яскраві, вони говорять простими словами, дуже емоційно, і хочеться вірити в те, що вони говорять. Треба розуміти, що популістичні гасла – це популярні, народні гасла. Тому тут постає питання до політичних інших сил, яким чином упакувати зміст так, щоб він був доступним до суспільства, говорити до людей мовою, яку вони розуміють. Це виклики, які потрібно долати традиційним партіям. З позиції жертви російської агресії Україна нікому не цікава Лариса Денисенко: Що ти почула нового, якщо говорити про правозахист як концепт політики? Олександра Матвійчук: Навчання в Stanford показало мені дві речі. Перше, що ми дуже україноцентричні і абсолютно не розуміємо, які процеси проходять в інших країнах. Це дуже погано, адже вони дуже схожі на те, що відбувається у нас, а це б робило нас готовими до всіх викликів і потрясінь, через які ми зараз проходимо. Крім того, я побачила місце України в світовій адженді. І тут я змушена сказати, що якщо раніше завдяки Євромайдану був вияв емпатії, то зараз цього немає. А з позиції жертви російської агресії Україна нікому не цікава. Якщо ми хочемо, щоб про Україну говорили, наприклад, на тему українських в’язнів, треба докладати спеціальних зусиль. В мене був холодний душ, коли я у грудні поїхала на міжнародну конференцію в Італію, і я була єдина з правозахисників українка, а тема конференції звучала «Вирішення міжнародних конфліктів: Колумбія, Сирія, Україна». Нам там роздали кейси України, які склала норвезька вчена, але вона все життя вивчала Росію, а тут її попросили написати про Україну. Я відкриваю першу сторінку і читаю, що протягом трьох місяців Євромайдану режим Януковича утримувався від застосування насилля проти мирних протестувальників, і тільки в кінці чомусь всіх розстріляв. Тоді я зрозуміла, що ми вчисту програли на наукових майданчиках, а це потужні впливи на політику в Америці та Європі. Ми вчисту програли на наукових майданчиках, а це потужні впливи на політику в Америці та Європі Любомир Ференс: Чия в цьому провина?  Олександра Матвійчук: Тут складно мислити категоріями вини. Я написала про це, адже була дуже збентежена цим фактом, і у коментарях мої колеги відповіли мені — а як українські науковці мають можливість їздити на такі конференції? Зараз ми намагаємося запустити цикл українських семінарів під назвою «Українські студії в Стенфорді». Перший з них відкривав Мустафа Джемілєв, який приїздив у травні цього року і розповідав про Крим. Був попит, люди навіть стояли в залі, щоб послухати Мустафу-ага. Лариса Денисенко: Які важливі речі потрібно означити, на котрі варто звертати увагу в нашій ситуації збройного конфлікту, у тому, що популізм існує у всьому світі, але от-от у нас вибори? На що звертати увагу, чому категорично не вірити, про що думати? Олександра Матвійчук: Насамперед думати про власну відповідальність. Пам’ятаєте, був один з Героїв Небесної Сотні — загиблий 19-тирічнй Роман Гурик. Коли його мама виступала на суді, вона сказала фразу, яка мене глибоко зачепила. Вона сказала, що не хотіла пускати його на Майдан, але згадала, як 10 років тому вона разом з чоловіком була на Помаранчевому Майдані, тому не мала морального права не пустити сина. Це змушує замислитися, що якщо зараз ми не зробимо щось, щоб змінити нашу Україну, вже наші діти будуть виходити на цю площу, і будуть змушені дороблювати те, що не зробили ми. З такої призми нам потрібно дивитися на гречку, на макарони, на популістів тощо. Адже ситуація дуже тривожна, і в мене виникає почуття дежавю з Помаранчевою Революцією: успішний народний вибух, кілька років позитивних змін, але не кардинальних, не системних, не таких, які дійшли до незворотної точки, тотальне розчарування. В даному випадку в нас ще збройний конфлікт, війна, яка вимотує сили і енергію. Тоді у 2010-му році до влади приходить Янукович, який знищує всі позитивні здобутки, і будує всю свою вертикаль. Тому ми маємо зрозуміти, що у наступному році ми повинні зберегти наш вектор, який окреслила Революція Гідності, оцю рамку прав людини, демократії, свободи, попри всі спокуси, які зараз в нас виникають як в суспільстві, яке травмоване війною, адже зараз в ньому зростає толерантність до насилля, бажання самосудів тощо. Ми маємо цього стерегтися, адже ми повернемося до того, з чого починали, і тоді наші діти будуть змушені це доробляти.

ЄС може ввести санкції за масові порушення прав людини на окупованих територіях

15 Травня, 2017
Про це заявила правозахисниця, голова правління Центру Громадянських Свобод, координатор Євромайдан SOS Олександра Матвійчук

Євген Павлюковський: Чому ЄС має активізуватися і почати допомагати Україні із вирішенням проблем з правами людини у Криму і непідконтрольній частині Донбасу?

Олександра Матвійчук: Ніхто не зобов’язаний нам допомагати. Допомагають тим, хто бореться, і за підтримку також треба боротися. Рекомендації, розроблені правозахисною спільнотою України і презентовані у Брюсселі ― це наше бачення, яке ми хочемо нав’язати ЄС.

Ми знайшли ряд кроків, які допоможуть змінити на краще ситуацію з правами людини в окупованому Криму і на Донбасі. Ми побачили, що ЄС намагається уникати складних тем, і згадує про Крим лише на річницю анексії. Ми вирішили почати адвокаційну кампанію, щоб ЄС взяв на себе зобов’язання здійснити ряд кроків, які мали б постійний характер.

Василь Шандро: Що це за кроки?

Олександра Матвійчук: Оскільки РФ постійно проводить політику ізоляції Криму і заперечує свою причетність до незаконних збройних формувань на Донбасі, ми пропонували створити нову інституцію в ЄС. Це має бути спеціальний представник з питань порушення прав людини на території окупованого Криму і Донбасу. Цей представник постійно відслідковував би цю ситуацію і постійно звітував Раді ЄС і Європарламенту.

Такий представник був започаткований щодо Кавказу, і ці території заслуговують на таку ж увагу.

Також у рекомендаціях є започаткування постійних слухань у Євроарламенті.

Також важливим є створення нового майданчика по Криму. Якщо щось стається по Донбасу, є принаймні формат, у якому ці питання можна піднімати. Якщо щось стається у Криму, де взагалі про це говорити?

Ми рекомендуємо створити новий формат за участі ЄС по деокупації Криму. У березні ця вимога вже знайшла своє відображення.

Василь Шандро: До кого можуть звертатися люди на окупованих територіях з приводу порушення їх прав?

Олександра Матвійчук: Є нова якість, яку ми відслідковуємо у 2017 році. Якщо раніше ми говорили про стрімке звуження прав і свобод ― розслідували незалежних журналістів, забороняли мирні зібрання, зростала кількість політв’язнів, то з початку 2017 р. бачимо, що почали переслідувати адвокатів політв’язнів і людей, що їм допомагають.

Це означає, що повітря несвободи розрослося так, що люди почали задихатися. Ми просили зробити серйознішими санкції по Криму. Нам відповідали: це санкції за анексію, у них немає правозахисних критеріїв. Ми виявили, що ЄС може ввести санкції за масові порушення прав людини.

Тому одна з наших рекомендацій ― введення секторальних санкцій щодо РФ за масові порушення прав людини у Криму.

Євген Павлюковський: Як це працює за процедурою введення?

Олександра Матвійчук: Це питання політичного рішення, яке має прийняти Рада ЄС. Звичайно, рішення ґрунтуються як на національних інтересах, так і на успіху української сторони, яка може продемонструвати його в міжнародних інстанціях, які користуються довірою.

Це рішення вже назріло. Це чи не єдина можливість охолоджуючого ефекту на стрімке згортання громадянського простору на півострові.

Василь Шандро: Як і кому можуть поскаржитися люди зараз?

Олександра Матвійчук: Важко давати абстрактні поради, треба вивчати конкретні випадки. Наприклад, наші колеги, російські правозахисники, кажуть, що попри безрезультативність системи захисту прав людини, треба залишити сліди, тому що для Європейського суду з прав людини одним з критеріїв прийнятності скарги є вичерпання усіх засобів захисту в межах національних кордонів.

Василь Шандро: Як Україна реагує на ці справи? Їх розслідують?

Олександра Матвійчук: У наших рекомендаціях є і частина «домашнього завдання» для української влади. Ми вже три роки говоримо про необхідність створення міжвідомчої групи, яка б збирала, аналізувала і систематизувала інформацію про порушення прав людини, воєнні злочини, злочини проти людяності на окупованих територіях і в ході війни.

До червня 2018 року Україна має подавати меморандум у Міжнародний суд ООН. Я дуже сподіваюся, що всі необхідні докази вже заготовлені, але Україна досі не передала докази ефективного контролю РФ над незаконними збройними формуваннями до Міжнародного кримінального суду.

Результаты поиска:

Гібридна депортація штовхає людей виїжджати з окупованого Криму – Матвійчук

28 Травня, 2020

«Минулого понеділка у Конгрес США внесли новий законопроєкт. Він звертає увагу на незаконність практики переслідування російською владою правозахисників, журналістів, активістів. Він також заохочує застосування «акту Магнітського», тобто санкцій до російських офіційних осіб, які причетні до фабрикації політичних справ.
Тут складно сказати, чи він пройде і коли цей законопроєкт буде ухвалено. Адже очевидно, що Конгрес США не засинає з думкою про Україну. Проте це позитивний знак того, що є активні американські парламентарі, які тримають руку на пульсі і яким справа кримських політв’язнів і політв’язнів РФ не байдужа.»

🔶 Координаторка ініціативи #PrisonersVoise Olexandra Matviychuk розповіла про нові методи боротьби за звільнення В’язнів Кремля, а також про підведення проміжних підсумків вже існуючих заходів. Все це стало темою міжнародного форуму правозахисників. Детальніше – за посиланням

Хто такий політв’язень та як формуються списки на обмін? – правозахисниця Матвійчук

26 Травня, 2020

Хто такий політв’язень та як формуються списки на обмін? Про це говоримо з головою правління Центру громадянських свобод Олександрою Матвійчук. Вона каже, що політв’язень – це не герой і не ікона на п’єдисталі. Зокрема, Олександра розповідає, як формуються списки на обмін. Дивіться унікальне та дуже корисне відео від Громадське радіо.

Суди не використовують Конституцію, як норму прямої дії – Олександра Матвійчук про карантинни обмеженя

11 Квітня, 2020

Чи законні карантинні обмеження, які запровадив уряд та чи готові українці поступитися своїми правами і свободами заради власної ж безпеки в ефірі Радіо Культура пояснюють правозахисниця Олександра Матвійчук та директор Департаменту комунікацій МВС Артем Шевченко.

 

Слухайте радіо-версію за посиланням: 

 

Від шостого квітня Кабмін посилив карантинні обмеження для населення. На думку багатьох правозахисників такі обмеження безпідставні і неконституційні, адже серйозно порушують  права людини. “Із понеділка українська вдала поставила нас усіх і себе в першу чергу у доволі незручний правовий шпагат. На одному боці цього шпагату те, що більшість, але не всі, запроваджені заходи доцільні, щоб дати відсіч  загрозі поширення епідемії коронавірусу. А з іншого боку цього шпагату – розуміння того, що вони оформлені в неналежний правовий спосіб. Грубо кажучи, обмеження прав і свобод людини навіть ті, які доцільні під час епідемії за Конституцією можуть бути введені лише за умови запровадження надзвичайного стану, а його не запроваджували. Надзвичайна ситуація не передбачає жодних обмежень прав і свобод людини. Обмеження на свободу і особисту недоторканість, обмеження свободи пересування, обмеження свободи мирних зібрань – це все неможливо за надзвичайної ситуації. Проте в Україні це відбувається не вперше. Ми не вперше запроваджуємо якісь речі, не називаючи їх своїми іменами, до прикладу оголошення режиму Антитерористичної операції у 2014 році”, – зазначає Олександра Матвійчук.

 

За даними МВС поліція склала вже 4000 тисячі адміністративних протоколів на злісних порушників карантину. Кого можуть визнати  злісним порушником пояснює Олександра Матвійчук: “Це буде визначати суд, адже на місці від порушника ніхто не має права вимагати штраф. Якщо з вас вимагають сплатити його відразу після складання адміністративного протоколу, то це очевидно не представники Національної поліції, а шахраї перевдягнені у форму. Штраф або інший вид адміністративного покарання може визначити тільки суд. Якщо взяти 402 постанови суду, які було ухвалено станом на 6 квітня, 212 з них було відправлено на доопрацювання. На жаль, наші поліцейські часто не вміють грамотно складати адміністративні протоколи, і тому суд повертає їх назад для виправлення помилок. Показово, що 33 адміністративні протоколи закрили за малозначністю, але жодного не закрили на підставі статті 64 Конституції України, (а в нас Конституція – це норма прямої дії), де йдеться що існує лише два виключні випадки обмеження прав і свобод людини на такому рівні – це надзвичайний і воєнний стан. Жоден суддя, коли закривав такі адміністративні  протоколи на Конституцію не посилався”.

 

Натомість Артем Шевченко зазначає, що поліція не зацікавлена в стягненні штрафів, а працює виключно з профілактичною метою, складаючи протоколи виключно на злісних порушників.  “Це особи, які не реагують на профілактичні бесіди поліцейських. Головна місія поліції – профілактувати, а не карати чи штрафувати. Якщо людина припиняє правопорушення, то немає сенсу складати протокол. Особи, які здійснюють правопорушення демонстративно і не припиняють це правопорушення після зауваження поліцейського мають понести адміністративну відповідальність. Ніяких планів зі збирання штрафів немає, особливо в умовах скрутної фінансової ситуації”.

На питання, яка позиція МВС щодо того, що урядова постанова порушує Конституцію Артем Шевченко зазначає: “Це полеміка для юристів та адвокатів. Можна оскаржувати будь-яку постанову уряду чи поліції. У демократичній країні все можна оскаржувати. Ніхто цього не забороняє. Сама ініціатива обмежувальних заходів належить Міністерству охорони здоров’я”. А Олександра Матвійчук додає: “Українські суди, на жаль, не використовують Конституцію, як норму прямої дії, тому у більшості випадків вони дивитимуться, чи відповідала ця дія підзаконному нормативно-правовому акту – а саме постанові Кабміну”.

 

За даними Державного управління статистики  середня зарплата в Україні за лютий складала 10 847 гривень. При цьому штраф за порушення карантинних обмежень становить 17 000 гривень. Чим керувалися посадовці під час розрахунку суми штрафу і чи є таке покарання дієвим, пояснює Олександра Матвійчук: “По-перше, у нас є багато суворих законів, які не виконуються і тоді розмір штрафу немає жодного значення, якщо немає невідворотності покарання. По-друге, щодо суми штрафу, то суд має дуже прицільно розглядати це питання і використовувати альтернативні види стягнень, наприклад попередження. Ця сума штрафу виходить із того, що Кабмін розуміє слабкість державних інституцій і намагається залякати населення цими величезними сумами”.

Якщо зараз ми не змінимо Україну, наші діти будуть виходити на Майдани, щоб завершити те, що не зробили ми, – Матвійчук

22 Серпня, 2018

Які вони – глобальні виклики, які турбують світову університетську спільноту та як вони стосуються України – популізм, нові технології, криза прав людини?

Детальніше читайте на Громадському радіо: https://hromadskeradio.org/programs/svoyimyrukamy/yakshcho-zaraz-my-ne-zminymo-ukrayinu-nashi-dity-budut-vyhodyty-na-maydany-shchob-zavershyty-te-shcho-ne-zrobyly-my-matviychuk

В рубриці Своїми руками — координаторка ЄвромайданSOS, голова правління ГО «Центр Громадянських Свобод» Олександра Матвійчук Лариса Денисенко: Наскільки змінює ситуацію в країні освіта, яку можна здобути за кордоном? Олександра Матвійчук: Насправді, освіта дуже багато чого змінює, і в житті кожної людини, і загалом – суспільства. Я дуже завдячую університету Stanford за те, що мала можливість рік провчитися за програмою українських лідерів. І це навчання не просто про набуття знань та навичок, це про розширення горизонтів та долучення до світового наукового порядку денного.   І ці глобальні виклики, які зараз відбуваються в світі, обговорюються і вивчаються з наукової точки зору. Це і популізм, це і міграція, це і загрози, які несуть нові технології, і проблеми ідентичності тощо. Лариса Денисенко: Якщо говорити про популізм, то багато хто ідентифікує заяви деяких політиків як популістичні, і насправді багато хто цим зловживає. Тобі там стало зрозуміло, що з цим можна зробити? Олександра Матвійчук: Я раніше думала, що популісти – це ті люди, які щось обіцяють і потім цього не роблять. Виявилося, що проблема в тому, що вони обіцяють і роблять. Ми бачимо по прикладу Венесуели, до чого це роблення потім призводить. Я відвідувала чудовий курс, який називався «Популізм чи ерозія демократії», де ми вивчали, яким чином приходять до влади популістичні політики, що вони роблять, які в них сценарії і до чого це веде. Дуже спрощено можна цю концепцію популізму звести до таких двох мейнстрімових ліній. Перше: популісти говорять, що еліти корумповані, що еліти злочинні, що само по собі правда. Друге: ніхто не презентує народ, і тільки ми можемо презентувати народ, і для цього нам не потрібні суди чи органи державної влади, ми за пряме народовладдя. Я раніше думала, що популісти – це ті люди, які щось обіцяють і потім цього не роблять. Виявилося, що проблема в тому, що вони обіцяють і роблять Що з цим робити – це дуже комплексне питання, на яке шукають зараз відповіді в самій Америці, тому що ми бачимо, хто там зараз президент, і що він прийшов до влади завдяки популістичним гаслам. Але проблема популізму має ще і реальні корені. Річ у тому, що традиційні політичні партії не дають відповіді на питання, які турбують виборців. І тоді люди мігрують до партій, які дають дуже прості відповіді на складні питання. Лариса Денисенко: Заперечити популістичні гасла дуже важко. Олександра Матвійчук: Так, і це проблема. Тому що всіх популістів вирізняє те, що вони, як правило, дуже харизматичні. Вони дуже яскраві, вони говорять простими словами, дуже емоційно, і хочеться вірити в те, що вони говорять. Треба розуміти, що популістичні гасла – це популярні, народні гасла. Тому тут постає питання до політичних інших сил, яким чином упакувати зміст так, щоб він був доступним до суспільства, говорити до людей мовою, яку вони розуміють. Це виклики, які потрібно долати традиційним партіям. З позиції жертви російської агресії Україна нікому не цікава Лариса Денисенко: Що ти почула нового, якщо говорити про правозахист як концепт політики? Олександра Матвійчук: Навчання в Stanford показало мені дві речі. Перше, що ми дуже україноцентричні і абсолютно не розуміємо, які процеси проходять в інших країнах. Це дуже погано, адже вони дуже схожі на те, що відбувається у нас, а це б робило нас готовими до всіх викликів і потрясінь, через які ми зараз проходимо. Крім того, я побачила місце України в світовій адженді. І тут я змушена сказати, що якщо раніше завдяки Євромайдану був вияв емпатії, то зараз цього немає. А з позиції жертви російської агресії Україна нікому не цікава. Якщо ми хочемо, щоб про Україну говорили, наприклад, на тему українських в’язнів, треба докладати спеціальних зусиль. В мене був холодний душ, коли я у грудні поїхала на міжнародну конференцію в Італію, і я була єдина з правозахисників українка, а тема конференції звучала «Вирішення міжнародних конфліктів: Колумбія, Сирія, Україна». Нам там роздали кейси України, які склала норвезька вчена, але вона все життя вивчала Росію, а тут її попросили написати про Україну. Я відкриваю першу сторінку і читаю, що протягом трьох місяців Євромайдану режим Януковича утримувався від застосування насилля проти мирних протестувальників, і тільки в кінці чомусь всіх розстріляв. Тоді я зрозуміла, що ми вчисту програли на наукових майданчиках, а це потужні впливи на політику в Америці та Європі. Ми вчисту програли на наукових майданчиках, а це потужні впливи на політику в Америці та Європі Любомир Ференс: Чия в цьому провина?  Олександра Матвійчук: Тут складно мислити категоріями вини. Я написала про це, адже була дуже збентежена цим фактом, і у коментарях мої колеги відповіли мені — а як українські науковці мають можливість їздити на такі конференції? Зараз ми намагаємося запустити цикл українських семінарів під назвою «Українські студії в Стенфорді». Перший з них відкривав Мустафа Джемілєв, який приїздив у травні цього року і розповідав про Крим. Був попит, люди навіть стояли в залі, щоб послухати Мустафу-ага. Лариса Денисенко: Які важливі речі потрібно означити, на котрі варто звертати увагу в нашій ситуації збройного конфлікту, у тому, що популізм існує у всьому світі, але от-от у нас вибори? На що звертати увагу, чому категорично не вірити, про що думати? Олександра Матвійчук: Насамперед думати про власну відповідальність. Пам’ятаєте, був один з Героїв Небесної Сотні — загиблий 19-тирічнй Роман Гурик. Коли його мама виступала на суді, вона сказала фразу, яка мене глибоко зачепила. Вона сказала, що не хотіла пускати його на Майдан, але згадала, як 10 років тому вона разом з чоловіком була на Помаранчевому Майдані, тому не мала морального права не пустити сина. Це змушує замислитися, що якщо зараз ми не зробимо щось, щоб змінити нашу Україну, вже наші діти будуть виходити на цю площу, і будуть змушені дороблювати те, що не зробили ми. З такої призми нам потрібно дивитися на гречку, на макарони, на популістів тощо. Адже ситуація дуже тривожна, і в мене виникає почуття дежавю з Помаранчевою Революцією: успішний народний вибух, кілька років позитивних змін, але не кардинальних, не системних, не таких, які дійшли до незворотної точки, тотальне розчарування. В даному випадку в нас ще збройний конфлікт, війна, яка вимотує сили і енергію. Тоді у 2010-му році до влади приходить Янукович, який знищує всі позитивні здобутки, і будує всю свою вертикаль. Тому ми маємо зрозуміти, що у наступному році ми повинні зберегти наш вектор, який окреслила Революція Гідності, оцю рамку прав людини, демократії, свободи, попри всі спокуси, які зараз в нас виникають як в суспільстві, яке травмоване війною, адже зараз в ньому зростає толерантність до насилля, бажання самосудів тощо. Ми маємо цього стерегтися, адже ми повернемося до того, з чого починали, і тоді наші діти будуть змушені це доробляти.

ЄС може ввести санкції за масові порушення прав людини на окупованих територіях

15 Травня, 2017
Про це заявила правозахисниця, голова правління Центру Громадянських Свобод, координатор Євромайдан SOS Олександра Матвійчук

Євген Павлюковський: Чому ЄС має активізуватися і почати допомагати Україні із вирішенням проблем з правами людини у Криму і непідконтрольній частині Донбасу?

Олександра Матвійчук: Ніхто не зобов’язаний нам допомагати. Допомагають тим, хто бореться, і за підтримку також треба боротися. Рекомендації, розроблені правозахисною спільнотою України і презентовані у Брюсселі ― це наше бачення, яке ми хочемо нав’язати ЄС.

Ми знайшли ряд кроків, які допоможуть змінити на краще ситуацію з правами людини в окупованому Криму і на Донбасі. Ми побачили, що ЄС намагається уникати складних тем, і згадує про Крим лише на річницю анексії. Ми вирішили почати адвокаційну кампанію, щоб ЄС взяв на себе зобов’язання здійснити ряд кроків, які мали б постійний характер.

Василь Шандро: Що це за кроки?

Олександра Матвійчук: Оскільки РФ постійно проводить політику ізоляції Криму і заперечує свою причетність до незаконних збройних формувань на Донбасі, ми пропонували створити нову інституцію в ЄС. Це має бути спеціальний представник з питань порушення прав людини на території окупованого Криму і Донбасу. Цей представник постійно відслідковував би цю ситуацію і постійно звітував Раді ЄС і Європарламенту.

Такий представник був започаткований щодо Кавказу, і ці території заслуговують на таку ж увагу.

Також у рекомендаціях є започаткування постійних слухань у Євроарламенті.

Також важливим є створення нового майданчика по Криму. Якщо щось стається по Донбасу, є принаймні формат, у якому ці питання можна піднімати. Якщо щось стається у Криму, де взагалі про це говорити?

Ми рекомендуємо створити новий формат за участі ЄС по деокупації Криму. У березні ця вимога вже знайшла своє відображення.

Василь Шандро: До кого можуть звертатися люди на окупованих територіях з приводу порушення їх прав?

Олександра Матвійчук: Є нова якість, яку ми відслідковуємо у 2017 році. Якщо раніше ми говорили про стрімке звуження прав і свобод ― розслідували незалежних журналістів, забороняли мирні зібрання, зростала кількість політв’язнів, то з початку 2017 р. бачимо, що почали переслідувати адвокатів політв’язнів і людей, що їм допомагають.

Це означає, що повітря несвободи розрослося так, що люди почали задихатися. Ми просили зробити серйознішими санкції по Криму. Нам відповідали: це санкції за анексію, у них немає правозахисних критеріїв. Ми виявили, що ЄС може ввести санкції за масові порушення прав людини.

Тому одна з наших рекомендацій ― введення секторальних санкцій щодо РФ за масові порушення прав людини у Криму.

Євген Павлюковський: Як це працює за процедурою введення?

Олександра Матвійчук: Це питання політичного рішення, яке має прийняти Рада ЄС. Звичайно, рішення ґрунтуються як на національних інтересах, так і на успіху української сторони, яка може продемонструвати його в міжнародних інстанціях, які користуються довірою.

Це рішення вже назріло. Це чи не єдина можливість охолоджуючого ефекту на стрімке згортання громадянського простору на півострові.

Василь Шандро: Як і кому можуть поскаржитися люди зараз?

Олександра Матвійчук: Важко давати абстрактні поради, треба вивчати конкретні випадки. Наприклад, наші колеги, російські правозахисники, кажуть, що попри безрезультативність системи захисту прав людини, треба залишити сліди, тому що для Європейського суду з прав людини одним з критеріїв прийнятності скарги є вичерпання усіх засобів захисту в межах національних кордонів.

Василь Шандро: Як Україна реагує на ці справи? Їх розслідують?

Олександра Матвійчук: У наших рекомендаціях є і частина «домашнього завдання» для української влади. Ми вже три роки говоримо про необхідність створення міжвідомчої групи, яка б збирала, аналізувала і систематизувала інформацію про порушення прав людини, воєнні злочини, злочини проти людяності на окупованих територіях і в ході війни.

До червня 2018 року Україна має подавати меморандум у Міжнародний суд ООН. Я дуже сподіваюся, що всі необхідні докази вже заготовлені, але Україна досі не передала докази ефективного контролю РФ над незаконними збройними формуваннями до Міжнародного кримінального суду.

Результаты поиска:

Гібридна депортація штовхає людей виїжджати з окупованого Криму – Матвійчук

28 Травня, 2020

«Минулого понеділка у Конгрес США внесли новий законопроєкт. Він звертає увагу на незаконність практики переслідування російською владою правозахисників, журналістів, активістів. Він також заохочує застосування «акту Магнітського», тобто санкцій до російських офіційних осіб, які причетні до фабрикації політичних справ.
Тут складно сказати, чи він пройде і коли цей законопроєкт буде ухвалено. Адже очевидно, що Конгрес США не засинає з думкою про Україну. Проте це позитивний знак того, що є активні американські парламентарі, які тримають руку на пульсі і яким справа кримських політв’язнів і політв’язнів РФ не байдужа.»

🔶 Координаторка ініціативи #PrisonersVoise Olexandra Matviychuk розповіла про нові методи боротьби за звільнення В’язнів Кремля, а також про підведення проміжних підсумків вже існуючих заходів. Все це стало темою міжнародного форуму правозахисників. Детальніше – за посиланням

Хто такий політв’язень та як формуються списки на обмін? – правозахисниця Матвійчук

26 Травня, 2020

Хто такий політв’язень та як формуються списки на обмін? Про це говоримо з головою правління Центру громадянських свобод Олександрою Матвійчук. Вона каже, що політв’язень – це не герой і не ікона на п’єдисталі. Зокрема, Олександра розповідає, як формуються списки на обмін. Дивіться унікальне та дуже корисне відео від Громадське радіо.

Суди не використовують Конституцію, як норму прямої дії – Олександра Матвійчук про карантинни обмеженя

11 Квітня, 2020

Чи законні карантинні обмеження, які запровадив уряд та чи готові українці поступитися своїми правами і свободами заради власної ж безпеки в ефірі Радіо Культура пояснюють правозахисниця Олександра Матвійчук та директор Департаменту комунікацій МВС Артем Шевченко.

 

Слухайте радіо-версію за посиланням: 

 

Від шостого квітня Кабмін посилив карантинні обмеження для населення. На думку багатьох правозахисників такі обмеження безпідставні і неконституційні, адже серйозно порушують  права людини. “Із понеділка українська вдала поставила нас усіх і себе в першу чергу у доволі незручний правовий шпагат. На одному боці цього шпагату те, що більшість, але не всі, запроваджені заходи доцільні, щоб дати відсіч  загрозі поширення епідемії коронавірусу. А з іншого боку цього шпагату – розуміння того, що вони оформлені в неналежний правовий спосіб. Грубо кажучи, обмеження прав і свобод людини навіть ті, які доцільні під час епідемії за Конституцією можуть бути введені лише за умови запровадження надзвичайного стану, а його не запроваджували. Надзвичайна ситуація не передбачає жодних обмежень прав і свобод людини. Обмеження на свободу і особисту недоторканість, обмеження свободи пересування, обмеження свободи мирних зібрань – це все неможливо за надзвичайної ситуації. Проте в Україні це відбувається не вперше. Ми не вперше запроваджуємо якісь речі, не називаючи їх своїми іменами, до прикладу оголошення режиму Антитерористичної операції у 2014 році”, – зазначає Олександра Матвійчук.

 

За даними МВС поліція склала вже 4000 тисячі адміністративних протоколів на злісних порушників карантину. Кого можуть визнати  злісним порушником пояснює Олександра Матвійчук: “Це буде визначати суд, адже на місці від порушника ніхто не має права вимагати штраф. Якщо з вас вимагають сплатити його відразу після складання адміністративного протоколу, то це очевидно не представники Національної поліції, а шахраї перевдягнені у форму. Штраф або інший вид адміністративного покарання може визначити тільки суд. Якщо взяти 402 постанови суду, які було ухвалено станом на 6 квітня, 212 з них було відправлено на доопрацювання. На жаль, наші поліцейські часто не вміють грамотно складати адміністративні протоколи, і тому суд повертає їх назад для виправлення помилок. Показово, що 33 адміністративні протоколи закрили за малозначністю, але жодного не закрили на підставі статті 64 Конституції України, (а в нас Конституція – це норма прямої дії), де йдеться що існує лише два виключні випадки обмеження прав і свобод людини на такому рівні – це надзвичайний і воєнний стан. Жоден суддя, коли закривав такі адміністративні  протоколи на Конституцію не посилався”.

 

Натомість Артем Шевченко зазначає, що поліція не зацікавлена в стягненні штрафів, а працює виключно з профілактичною метою, складаючи протоколи виключно на злісних порушників.  “Це особи, які не реагують на профілактичні бесіди поліцейських. Головна місія поліції – профілактувати, а не карати чи штрафувати. Якщо людина припиняє правопорушення, то немає сенсу складати протокол. Особи, які здійснюють правопорушення демонстративно і не припиняють це правопорушення після зауваження поліцейського мають понести адміністративну відповідальність. Ніяких планів зі збирання штрафів немає, особливо в умовах скрутної фінансової ситуації”.

На питання, яка позиція МВС щодо того, що урядова постанова порушує Конституцію Артем Шевченко зазначає: “Це полеміка для юристів та адвокатів. Можна оскаржувати будь-яку постанову уряду чи поліції. У демократичній країні все можна оскаржувати. Ніхто цього не забороняє. Сама ініціатива обмежувальних заходів належить Міністерству охорони здоров’я”. А Олександра Матвійчук додає: “Українські суди, на жаль, не використовують Конституцію, як норму прямої дії, тому у більшості випадків вони дивитимуться, чи відповідала ця дія підзаконному нормативно-правовому акту – а саме постанові Кабміну”.

 

За даними Державного управління статистики  середня зарплата в Україні за лютий складала 10 847 гривень. При цьому штраф за порушення карантинних обмежень становить 17 000 гривень. Чим керувалися посадовці під час розрахунку суми штрафу і чи є таке покарання дієвим, пояснює Олександра Матвійчук: “По-перше, у нас є багато суворих законів, які не виконуються і тоді розмір штрафу немає жодного значення, якщо немає невідворотності покарання. По-друге, щодо суми штрафу, то суд має дуже прицільно розглядати це питання і використовувати альтернативні види стягнень, наприклад попередження. Ця сума штрафу виходить із того, що Кабмін розуміє слабкість державних інституцій і намагається залякати населення цими величезними сумами”.

Якщо зараз ми не змінимо Україну, наші діти будуть виходити на Майдани, щоб завершити те, що не зробили ми, – Матвійчук

22 Серпня, 2018

Які вони – глобальні виклики, які турбують світову університетську спільноту та як вони стосуються України – популізм, нові технології, криза прав людини?

Детальніше читайте на Громадському радіо: https://hromadskeradio.org/programs/svoyimyrukamy/yakshcho-zaraz-my-ne-zminymo-ukrayinu-nashi-dity-budut-vyhodyty-na-maydany-shchob-zavershyty-te-shcho-ne-zrobyly-my-matviychuk

В рубриці Своїми руками — координаторка ЄвромайданSOS, голова правління ГО «Центр Громадянських Свобод» Олександра Матвійчук Лариса Денисенко: Наскільки змінює ситуацію в країні освіта, яку можна здобути за кордоном? Олександра Матвійчук: Насправді, освіта дуже багато чого змінює, і в житті кожної людини, і загалом – суспільства. Я дуже завдячую університету Stanford за те, що мала можливість рік провчитися за програмою українських лідерів. І це навчання не просто про набуття знань та навичок, це про розширення горизонтів та долучення до світового наукового порядку денного.   І ці глобальні виклики, які зараз відбуваються в світі, обговорюються і вивчаються з наукової точки зору. Це і популізм, це і міграція, це і загрози, які несуть нові технології, і проблеми ідентичності тощо. Лариса Денисенко: Якщо говорити про популізм, то багато хто ідентифікує заяви деяких політиків як популістичні, і насправді багато хто цим зловживає. Тобі там стало зрозуміло, що з цим можна зробити? Олександра Матвійчук: Я раніше думала, що популісти – це ті люди, які щось обіцяють і потім цього не роблять. Виявилося, що проблема в тому, що вони обіцяють і роблять. Ми бачимо по прикладу Венесуели, до чого це роблення потім призводить. Я відвідувала чудовий курс, який називався «Популізм чи ерозія демократії», де ми вивчали, яким чином приходять до влади популістичні політики, що вони роблять, які в них сценарії і до чого це веде. Дуже спрощено можна цю концепцію популізму звести до таких двох мейнстрімових ліній. Перше: популісти говорять, що еліти корумповані, що еліти злочинні, що само по собі правда. Друге: ніхто не презентує народ, і тільки ми можемо презентувати народ, і для цього нам не потрібні суди чи органи державної влади, ми за пряме народовладдя. Я раніше думала, що популісти – це ті люди, які щось обіцяють і потім цього не роблять. Виявилося, що проблема в тому, що вони обіцяють і роблять Що з цим робити – це дуже комплексне питання, на яке шукають зараз відповіді в самій Америці, тому що ми бачимо, хто там зараз президент, і що він прийшов до влади завдяки популістичним гаслам. Але проблема популізму має ще і реальні корені. Річ у тому, що традиційні політичні партії не дають відповіді на питання, які турбують виборців. І тоді люди мігрують до партій, які дають дуже прості відповіді на складні питання. Лариса Денисенко: Заперечити популістичні гасла дуже важко. Олександра Матвійчук: Так, і це проблема. Тому що всіх популістів вирізняє те, що вони, як правило, дуже харизматичні. Вони дуже яскраві, вони говорять простими словами, дуже емоційно, і хочеться вірити в те, що вони говорять. Треба розуміти, що популістичні гасла – це популярні, народні гасла. Тому тут постає питання до політичних інших сил, яким чином упакувати зміст так, щоб він був доступним до суспільства, говорити до людей мовою, яку вони розуміють. Це виклики, які потрібно долати традиційним партіям. З позиції жертви російської агресії Україна нікому не цікава Лариса Денисенко: Що ти почула нового, якщо говорити про правозахист як концепт політики? Олександра Матвійчук: Навчання в Stanford показало мені дві речі. Перше, що ми дуже україноцентричні і абсолютно не розуміємо, які процеси проходять в інших країнах. Це дуже погано, адже вони дуже схожі на те, що відбувається у нас, а це б робило нас готовими до всіх викликів і потрясінь, через які ми зараз проходимо. Крім того, я побачила місце України в світовій адженді. І тут я змушена сказати, що якщо раніше завдяки Євромайдану був вияв емпатії, то зараз цього немає. А з позиції жертви російської агресії Україна нікому не цікава. Якщо ми хочемо, щоб про Україну говорили, наприклад, на тему українських в’язнів, треба докладати спеціальних зусиль. В мене був холодний душ, коли я у грудні поїхала на міжнародну конференцію в Італію, і я була єдина з правозахисників українка, а тема конференції звучала «Вирішення міжнародних конфліктів: Колумбія, Сирія, Україна». Нам там роздали кейси України, які склала норвезька вчена, але вона все життя вивчала Росію, а тут її попросили написати про Україну. Я відкриваю першу сторінку і читаю, що протягом трьох місяців Євромайдану режим Януковича утримувався від застосування насилля проти мирних протестувальників, і тільки в кінці чомусь всіх розстріляв. Тоді я зрозуміла, що ми вчисту програли на наукових майданчиках, а це потужні впливи на політику в Америці та Європі. Ми вчисту програли на наукових майданчиках, а це потужні впливи на політику в Америці та Європі Любомир Ференс: Чия в цьому провина?  Олександра Матвійчук: Тут складно мислити категоріями вини. Я написала про це, адже була дуже збентежена цим фактом, і у коментарях мої колеги відповіли мені — а як українські науковці мають можливість їздити на такі конференції? Зараз ми намагаємося запустити цикл українських семінарів під назвою «Українські студії в Стенфорді». Перший з них відкривав Мустафа Джемілєв, який приїздив у травні цього року і розповідав про Крим. Був попит, люди навіть стояли в залі, щоб послухати Мустафу-ага. Лариса Денисенко: Які важливі речі потрібно означити, на котрі варто звертати увагу в нашій ситуації збройного конфлікту, у тому, що популізм існує у всьому світі, але от-от у нас вибори? На що звертати увагу, чому категорично не вірити, про що думати? Олександра Матвійчук: Насамперед думати про власну відповідальність. Пам’ятаєте, був один з Героїв Небесної Сотні — загиблий 19-тирічнй Роман Гурик. Коли його мама виступала на суді, вона сказала фразу, яка мене глибоко зачепила. Вона сказала, що не хотіла пускати його на Майдан, але згадала, як 10 років тому вона разом з чоловіком була на Помаранчевому Майдані, тому не мала морального права не пустити сина. Це змушує замислитися, що якщо зараз ми не зробимо щось, щоб змінити нашу Україну, вже наші діти будуть виходити на цю площу, і будуть змушені дороблювати те, що не зробили ми. З такої призми нам потрібно дивитися на гречку, на макарони, на популістів тощо. Адже ситуація дуже тривожна, і в мене виникає почуття дежавю з Помаранчевою Революцією: успішний народний вибух, кілька років позитивних змін, але не кардинальних, не системних, не таких, які дійшли до незворотної точки, тотальне розчарування. В даному випадку в нас ще збройний конфлікт, війна, яка вимотує сили і енергію. Тоді у 2010-му році до влади приходить Янукович, який знищує всі позитивні здобутки, і будує всю свою вертикаль. Тому ми маємо зрозуміти, що у наступному році ми повинні зберегти наш вектор, який окреслила Революція Гідності, оцю рамку прав людини, демократії, свободи, попри всі спокуси, які зараз в нас виникають як в суспільстві, яке травмоване війною, адже зараз в ньому зростає толерантність до насилля, бажання самосудів тощо. Ми маємо цього стерегтися, адже ми повернемося до того, з чого починали, і тоді наші діти будуть змушені це доробляти.

ЄС може ввести санкції за масові порушення прав людини на окупованих територіях

15 Травня, 2017
Про це заявила правозахисниця, голова правління Центру Громадянських Свобод, координатор Євромайдан SOS Олександра Матвійчук

Євген Павлюковський: Чому ЄС має активізуватися і почати допомагати Україні із вирішенням проблем з правами людини у Криму і непідконтрольній частині Донбасу?

Олександра Матвійчук: Ніхто не зобов’язаний нам допомагати. Допомагають тим, хто бореться, і за підтримку також треба боротися. Рекомендації, розроблені правозахисною спільнотою України і презентовані у Брюсселі ― це наше бачення, яке ми хочемо нав’язати ЄС.

Ми знайшли ряд кроків, які допоможуть змінити на краще ситуацію з правами людини в окупованому Криму і на Донбасі. Ми побачили, що ЄС намагається уникати складних тем, і згадує про Крим лише на річницю анексії. Ми вирішили почати адвокаційну кампанію, щоб ЄС взяв на себе зобов’язання здійснити ряд кроків, які мали б постійний характер.

Василь Шандро: Що це за кроки?

Олександра Матвійчук: Оскільки РФ постійно проводить політику ізоляції Криму і заперечує свою причетність до незаконних збройних формувань на Донбасі, ми пропонували створити нову інституцію в ЄС. Це має бути спеціальний представник з питань порушення прав людини на території окупованого Криму і Донбасу. Цей представник постійно відслідковував би цю ситуацію і постійно звітував Раді ЄС і Європарламенту.

Такий представник був започаткований щодо Кавказу, і ці території заслуговують на таку ж увагу.

Також у рекомендаціях є започаткування постійних слухань у Євроарламенті.

Також важливим є створення нового майданчика по Криму. Якщо щось стається по Донбасу, є принаймні формат, у якому ці питання можна піднімати. Якщо щось стається у Криму, де взагалі про це говорити?

Ми рекомендуємо створити новий формат за участі ЄС по деокупації Криму. У березні ця вимога вже знайшла своє відображення.

Василь Шандро: До кого можуть звертатися люди на окупованих територіях з приводу порушення їх прав?

Олександра Матвійчук: Є нова якість, яку ми відслідковуємо у 2017 році. Якщо раніше ми говорили про стрімке звуження прав і свобод ― розслідували незалежних журналістів, забороняли мирні зібрання, зростала кількість політв’язнів, то з початку 2017 р. бачимо, що почали переслідувати адвокатів політв’язнів і людей, що їм допомагають.

Це означає, що повітря несвободи розрослося так, що люди почали задихатися. Ми просили зробити серйознішими санкції по Криму. Нам відповідали: це санкції за анексію, у них немає правозахисних критеріїв. Ми виявили, що ЄС може ввести санкції за масові порушення прав людини.

Тому одна з наших рекомендацій ― введення секторальних санкцій щодо РФ за масові порушення прав людини у Криму.

Євген Павлюковський: Як це працює за процедурою введення?

Олександра Матвійчук: Це питання політичного рішення, яке має прийняти Рада ЄС. Звичайно, рішення ґрунтуються як на національних інтересах, так і на успіху української сторони, яка може продемонструвати його в міжнародних інстанціях, які користуються довірою.

Це рішення вже назріло. Це чи не єдина можливість охолоджуючого ефекту на стрімке згортання громадянського простору на півострові.

Василь Шандро: Як і кому можуть поскаржитися люди зараз?

Олександра Матвійчук: Важко давати абстрактні поради, треба вивчати конкретні випадки. Наприклад, наші колеги, російські правозахисники, кажуть, що попри безрезультативність системи захисту прав людини, треба залишити сліди, тому що для Європейського суду з прав людини одним з критеріїв прийнятності скарги є вичерпання усіх засобів захисту в межах національних кордонів.

Василь Шандро: Як Україна реагує на ці справи? Їх розслідують?

Олександра Матвійчук: У наших рекомендаціях є і частина «домашнього завдання» для української влади. Ми вже три роки говоримо про необхідність створення міжвідомчої групи, яка б збирала, аналізувала і систематизувала інформацію про порушення прав людини, воєнні злочини, злочини проти людяності на окупованих територіях і в ході війни.

До червня 2018 року Україна має подавати меморандум у Міжнародний суд ООН. Я дуже сподіваюся, що всі необхідні докази вже заготовлені, але Україна досі не передала докази ефективного контролю РФ над незаконними збройними формуваннями до Міжнародного кримінального суду.

Результаты поиска:

Гібридна депортація штовхає людей виїжджати з окупованого Криму – Матвійчук

28 Травня, 2020

«Минулого понеділка у Конгрес США внесли новий законопроєкт. Він звертає увагу на незаконність практики переслідування російською владою правозахисників, журналістів, активістів. Він також заохочує застосування «акту Магнітського», тобто санкцій до російських офіційних осіб, які причетні до фабрикації політичних справ.
Тут складно сказати, чи він пройде і коли цей законопроєкт буде ухвалено. Адже очевидно, що Конгрес США не засинає з думкою про Україну. Проте це позитивний знак того, що є активні американські парламентарі, які тримають руку на пульсі і яким справа кримських політв’язнів і політв’язнів РФ не байдужа.»

🔶 Координаторка ініціативи #PrisonersVoise Olexandra Matviychuk розповіла про нові методи боротьби за звільнення В’язнів Кремля, а також про підведення проміжних підсумків вже існуючих заходів. Все це стало темою міжнародного форуму правозахисників. Детальніше – за посиланням

Хто такий політв’язень та як формуються списки на обмін? – правозахисниця Матвійчук

26 Травня, 2020

Хто такий політв’язень та як формуються списки на обмін? Про це говоримо з головою правління Центру громадянських свобод Олександрою Матвійчук. Вона каже, що політв’язень – це не герой і не ікона на п’єдисталі. Зокрема, Олександра розповідає, як формуються списки на обмін. Дивіться унікальне та дуже корисне відео від Громадське радіо.

Суди не використовують Конституцію, як норму прямої дії – Олександра Матвійчук про карантинни обмеженя

11 Квітня, 2020

Чи законні карантинні обмеження, які запровадив уряд та чи готові українці поступитися своїми правами і свободами заради власної ж безпеки в ефірі Радіо Культура пояснюють правозахисниця Олександра Матвійчук та директор Департаменту комунікацій МВС Артем Шевченко.

 

Слухайте радіо-версію за посиланням: 

 

Від шостого квітня Кабмін посилив карантинні обмеження для населення. На думку багатьох правозахисників такі обмеження безпідставні і неконституційні, адже серйозно порушують  права людини. “Із понеділка українська вдала поставила нас усіх і себе в першу чергу у доволі незручний правовий шпагат. На одному боці цього шпагату те, що більшість, але не всі, запроваджені заходи доцільні, щоб дати відсіч  загрозі поширення епідемії коронавірусу. А з іншого боку цього шпагату – розуміння того, що вони оформлені в неналежний правовий спосіб. Грубо кажучи, обмеження прав і свобод людини навіть ті, які доцільні під час епідемії за Конституцією можуть бути введені лише за умови запровадження надзвичайного стану, а його не запроваджували. Надзвичайна ситуація не передбачає жодних обмежень прав і свобод людини. Обмеження на свободу і особисту недоторканість, обмеження свободи пересування, обмеження свободи мирних зібрань – це все неможливо за надзвичайної ситуації. Проте в Україні це відбувається не вперше. Ми не вперше запроваджуємо якісь речі, не називаючи їх своїми іменами, до прикладу оголошення режиму Антитерористичної операції у 2014 році”, – зазначає Олександра Матвійчук.

 

За даними МВС поліція склала вже 4000 тисячі адміністративних протоколів на злісних порушників карантину. Кого можуть визнати  злісним порушником пояснює Олександра Матвійчук: “Це буде визначати суд, адже на місці від порушника ніхто не має права вимагати штраф. Якщо з вас вимагають сплатити його відразу після складання адміністративного протоколу, то це очевидно не представники Національної поліції, а шахраї перевдягнені у форму. Штраф або інший вид адміністративного покарання може визначити тільки суд. Якщо взяти 402 постанови суду, які було ухвалено станом на 6 квітня, 212 з них було відправлено на доопрацювання. На жаль, наші поліцейські часто не вміють грамотно складати адміністративні протоколи, і тому суд повертає їх назад для виправлення помилок. Показово, що 33 адміністративні протоколи закрили за малозначністю, але жодного не закрили на підставі статті 64 Конституції України, (а в нас Конституція – це норма прямої дії), де йдеться що існує лише два виключні випадки обмеження прав і свобод людини на такому рівні – це надзвичайний і воєнний стан. Жоден суддя, коли закривав такі адміністративні  протоколи на Конституцію не посилався”.

 

Натомість Артем Шевченко зазначає, що поліція не зацікавлена в стягненні штрафів, а працює виключно з профілактичною метою, складаючи протоколи виключно на злісних порушників.  “Це особи, які не реагують на профілактичні бесіди поліцейських. Головна місія поліції – профілактувати, а не карати чи штрафувати. Якщо людина припиняє правопорушення, то немає сенсу складати протокол. Особи, які здійснюють правопорушення демонстративно і не припиняють це правопорушення після зауваження поліцейського мають понести адміністративну відповідальність. Ніяких планів зі збирання штрафів немає, особливо в умовах скрутної фінансової ситуації”.

На питання, яка позиція МВС щодо того, що урядова постанова порушує Конституцію Артем Шевченко зазначає: “Це полеміка для юристів та адвокатів. Можна оскаржувати будь-яку постанову уряду чи поліції. У демократичній країні все можна оскаржувати. Ніхто цього не забороняє. Сама ініціатива обмежувальних заходів належить Міністерству охорони здоров’я”. А Олександра Матвійчук додає: “Українські суди, на жаль, не використовують Конституцію, як норму прямої дії, тому у більшості випадків вони дивитимуться, чи відповідала ця дія підзаконному нормативно-правовому акту – а саме постанові Кабміну”.

 

За даними Державного управління статистики  середня зарплата в Україні за лютий складала 10 847 гривень. При цьому штраф за порушення карантинних обмежень становить 17 000 гривень. Чим керувалися посадовці під час розрахунку суми штрафу і чи є таке покарання дієвим, пояснює Олександра Матвійчук: “По-перше, у нас є багато суворих законів, які не виконуються і тоді розмір штрафу немає жодного значення, якщо немає невідворотності покарання. По-друге, щодо суми штрафу, то суд має дуже прицільно розглядати це питання і використовувати альтернативні види стягнень, наприклад попередження. Ця сума штрафу виходить із того, що Кабмін розуміє слабкість державних інституцій і намагається залякати населення цими величезними сумами”.

Якщо зараз ми не змінимо Україну, наші діти будуть виходити на Майдани, щоб завершити те, що не зробили ми, – Матвійчук

22 Серпня, 2018

Які вони – глобальні виклики, які турбують світову університетську спільноту та як вони стосуються України – популізм, нові технології, криза прав людини?

Детальніше читайте на Громадському радіо: https://hromadskeradio.org/programs/svoyimyrukamy/yakshcho-zaraz-my-ne-zminymo-ukrayinu-nashi-dity-budut-vyhodyty-na-maydany-shchob-zavershyty-te-shcho-ne-zrobyly-my-matviychuk

В рубриці Своїми руками — координаторка ЄвромайданSOS, голова правління ГО «Центр Громадянських Свобод» Олександра Матвійчук Лариса Денисенко: Наскільки змінює ситуацію в країні освіта, яку можна здобути за кордоном? Олександра Матвійчук: Насправді, освіта дуже багато чого змінює, і в житті кожної людини, і загалом – суспільства. Я дуже завдячую університету Stanford за те, що мала можливість рік провчитися за програмою українських лідерів. І це навчання не просто про набуття знань та навичок, це про розширення горизонтів та долучення до світового наукового порядку денного.   І ці глобальні виклики, які зараз відбуваються в світі, обговорюються і вивчаються з наукової точки зору. Це і популізм, це і міграція, це і загрози, які несуть нові технології, і проблеми ідентичності тощо. Лариса Денисенко: Якщо говорити про популізм, то багато хто ідентифікує заяви деяких політиків як популістичні, і насправді багато хто цим зловживає. Тобі там стало зрозуміло, що з цим можна зробити? Олександра Матвійчук: Я раніше думала, що популісти – це ті люди, які щось обіцяють і потім цього не роблять. Виявилося, що проблема в тому, що вони обіцяють і роблять. Ми бачимо по прикладу Венесуели, до чого це роблення потім призводить. Я відвідувала чудовий курс, який називався «Популізм чи ерозія демократії», де ми вивчали, яким чином приходять до влади популістичні політики, що вони роблять, які в них сценарії і до чого це веде. Дуже спрощено можна цю концепцію популізму звести до таких двох мейнстрімових ліній. Перше: популісти говорять, що еліти корумповані, що еліти злочинні, що само по собі правда. Друге: ніхто не презентує народ, і тільки ми можемо презентувати народ, і для цього нам не потрібні суди чи органи державної влади, ми за пряме народовладдя. Я раніше думала, що популісти – це ті люди, які щось обіцяють і потім цього не роблять. Виявилося, що проблема в тому, що вони обіцяють і роблять Що з цим робити – це дуже комплексне питання, на яке шукають зараз відповіді в самій Америці, тому що ми бачимо, хто там зараз президент, і що він прийшов до влади завдяки популістичним гаслам. Але проблема популізму має ще і реальні корені. Річ у тому, що традиційні політичні партії не дають відповіді на питання, які турбують виборців. І тоді люди мігрують до партій, які дають дуже прості відповіді на складні питання. Лариса Денисенко: Заперечити популістичні гасла дуже важко. Олександра Матвійчук: Так, і це проблема. Тому що всіх популістів вирізняє те, що вони, як правило, дуже харизматичні. Вони дуже яскраві, вони говорять простими словами, дуже емоційно, і хочеться вірити в те, що вони говорять. Треба розуміти, що популістичні гасла – це популярні, народні гасла. Тому тут постає питання до політичних інших сил, яким чином упакувати зміст так, щоб він був доступним до суспільства, говорити до людей мовою, яку вони розуміють. Це виклики, які потрібно долати традиційним партіям. З позиції жертви російської агресії Україна нікому не цікава Лариса Денисенко: Що ти почула нового, якщо говорити про правозахист як концепт політики? Олександра Матвійчук: Навчання в Stanford показало мені дві речі. Перше, що ми дуже україноцентричні і абсолютно не розуміємо, які процеси проходять в інших країнах. Це дуже погано, адже вони дуже схожі на те, що відбувається у нас, а це б робило нас готовими до всіх викликів і потрясінь, через які ми зараз проходимо. Крім того, я побачила місце України в світовій адженді. І тут я змушена сказати, що якщо раніше завдяки Євромайдану був вияв емпатії, то зараз цього немає. А з позиції жертви російської агресії Україна нікому не цікава. Якщо ми хочемо, щоб про Україну говорили, наприклад, на тему українських в’язнів, треба докладати спеціальних зусиль. В мене був холодний душ, коли я у грудні поїхала на міжнародну конференцію в Італію, і я була єдина з правозахисників українка, а тема конференції звучала «Вирішення міжнародних конфліктів: Колумбія, Сирія, Україна». Нам там роздали кейси України, які склала норвезька вчена, але вона все життя вивчала Росію, а тут її попросили написати про Україну. Я відкриваю першу сторінку і читаю, що протягом трьох місяців Євромайдану режим Януковича утримувався від застосування насилля проти мирних протестувальників, і тільки в кінці чомусь всіх розстріляв. Тоді я зрозуміла, що ми вчисту програли на наукових майданчиках, а це потужні впливи на політику в Америці та Європі. Ми вчисту програли на наукових майданчиках, а це потужні впливи на політику в Америці та Європі Любомир Ференс: Чия в цьому провина?  Олександра Матвійчук: Тут складно мислити категоріями вини. Я написала про це, адже була дуже збентежена цим фактом, і у коментарях мої колеги відповіли мені — а як українські науковці мають можливість їздити на такі конференції? Зараз ми намагаємося запустити цикл українських семінарів під назвою «Українські студії в Стенфорді». Перший з них відкривав Мустафа Джемілєв, який приїздив у травні цього року і розповідав про Крим. Був попит, люди навіть стояли в залі, щоб послухати Мустафу-ага. Лариса Денисенко: Які важливі речі потрібно означити, на котрі варто звертати увагу в нашій ситуації збройного конфлікту, у тому, що популізм існує у всьому світі, але от-от у нас вибори? На що звертати увагу, чому категорично не вірити, про що думати? Олександра Матвійчук: Насамперед думати про власну відповідальність. Пам’ятаєте, був один з Героїв Небесної Сотні — загиблий 19-тирічнй Роман Гурик. Коли його мама виступала на суді, вона сказала фразу, яка мене глибоко зачепила. Вона сказала, що не хотіла пускати його на Майдан, але згадала, як 10 років тому вона разом з чоловіком була на Помаранчевому Майдані, тому не мала морального права не пустити сина. Це змушує замислитися, що якщо зараз ми не зробимо щось, щоб змінити нашу Україну, вже наші діти будуть виходити на цю площу, і будуть змушені дороблювати те, що не зробили ми. З такої призми нам потрібно дивитися на гречку, на макарони, на популістів тощо. Адже ситуація дуже тривожна, і в мене виникає почуття дежавю з Помаранчевою Революцією: успішний народний вибух, кілька років позитивних змін, але не кардинальних, не системних, не таких, які дійшли до незворотної точки, тотальне розчарування. В даному випадку в нас ще збройний конфлікт, війна, яка вимотує сили і енергію. Тоді у 2010-му році до влади приходить Янукович, який знищує всі позитивні здобутки, і будує всю свою вертикаль. Тому ми маємо зрозуміти, що у наступному році ми повинні зберегти наш вектор, який окреслила Революція Гідності, оцю рамку прав людини, демократії, свободи, попри всі спокуси, які зараз в нас виникають як в суспільстві, яке травмоване війною, адже зараз в ньому зростає толерантність до насилля, бажання самосудів тощо. Ми маємо цього стерегтися, адже ми повернемося до того, з чого починали, і тоді наші діти будуть змушені це доробляти.

ЄС може ввести санкції за масові порушення прав людини на окупованих територіях

15 Травня, 2017
Про це заявила правозахисниця, голова правління Центру Громадянських Свобод, координатор Євромайдан SOS Олександра Матвійчук

Євген Павлюковський: Чому ЄС має активізуватися і почати допомагати Україні із вирішенням проблем з правами людини у Криму і непідконтрольній частині Донбасу?

Олександра Матвійчук: Ніхто не зобов’язаний нам допомагати. Допомагають тим, хто бореться, і за підтримку також треба боротися. Рекомендації, розроблені правозахисною спільнотою України і презентовані у Брюсселі ― це наше бачення, яке ми хочемо нав’язати ЄС.

Ми знайшли ряд кроків, які допоможуть змінити на краще ситуацію з правами людини в окупованому Криму і на Донбасі. Ми побачили, що ЄС намагається уникати складних тем, і згадує про Крим лише на річницю анексії. Ми вирішили почати адвокаційну кампанію, щоб ЄС взяв на себе зобов’язання здійснити ряд кроків, які мали б постійний характер.

Василь Шандро: Що це за кроки?

Олександра Матвійчук: Оскільки РФ постійно проводить політику ізоляції Криму і заперечує свою причетність до незаконних збройних формувань на Донбасі, ми пропонували створити нову інституцію в ЄС. Це має бути спеціальний представник з питань порушення прав людини на території окупованого Криму і Донбасу. Цей представник постійно відслідковував би цю ситуацію і постійно звітував Раді ЄС і Європарламенту.

Такий представник був започаткований щодо Кавказу, і ці території заслуговують на таку ж увагу.

Також у рекомендаціях є започаткування постійних слухань у Євроарламенті.

Також важливим є створення нового майданчика по Криму. Якщо щось стається по Донбасу, є принаймні формат, у якому ці питання можна піднімати. Якщо щось стається у Криму, де взагалі про це говорити?

Ми рекомендуємо створити новий формат за участі ЄС по деокупації Криму. У березні ця вимога вже знайшла своє відображення.

Василь Шандро: До кого можуть звертатися люди на окупованих територіях з приводу порушення їх прав?

Олександра Матвійчук: Є нова якість, яку ми відслідковуємо у 2017 році. Якщо раніше ми говорили про стрімке звуження прав і свобод ― розслідували незалежних журналістів, забороняли мирні зібрання, зростала кількість політв’язнів, то з початку 2017 р. бачимо, що почали переслідувати адвокатів політв’язнів і людей, що їм допомагають.

Це означає, що повітря несвободи розрослося так, що люди почали задихатися. Ми просили зробити серйознішими санкції по Криму. Нам відповідали: це санкції за анексію, у них немає правозахисних критеріїв. Ми виявили, що ЄС може ввести санкції за масові порушення прав людини.

Тому одна з наших рекомендацій ― введення секторальних санкцій щодо РФ за масові порушення прав людини у Криму.

Євген Павлюковський: Як це працює за процедурою введення?

Олександра Матвійчук: Це питання політичного рішення, яке має прийняти Рада ЄС. Звичайно, рішення ґрунтуються як на національних інтересах, так і на успіху української сторони, яка може продемонструвати його в міжнародних інстанціях, які користуються довірою.

Це рішення вже назріло. Це чи не єдина можливість охолоджуючого ефекту на стрімке згортання громадянського простору на півострові.

Василь Шандро: Як і кому можуть поскаржитися люди зараз?

Олександра Матвійчук: Важко давати абстрактні поради, треба вивчати конкретні випадки. Наприклад, наші колеги, російські правозахисники, кажуть, що попри безрезультативність системи захисту прав людини, треба залишити сліди, тому що для Європейського суду з прав людини одним з критеріїв прийнятності скарги є вичерпання усіх засобів захисту в межах національних кордонів.

Василь Шандро: Як Україна реагує на ці справи? Їх розслідують?

Олександра Матвійчук: У наших рекомендаціях є і частина «домашнього завдання» для української влади. Ми вже три роки говоримо про необхідність створення міжвідомчої групи, яка б збирала, аналізувала і систематизувала інформацію про порушення прав людини, воєнні злочини, злочини проти людяності на окупованих територіях і в ході війни.

До червня 2018 року Україна має подавати меморандум у Міжнародний суд ООН. Я дуже сподіваюся, що всі необхідні докази вже заготовлені, але Україна досі не передала докази ефективного контролю РФ над незаконними збройними формуваннями до Міжнародного кримінального суду.

Результаты поиска:

Гібридна депортація штовхає людей виїжджати з окупованого Криму – Матвійчук

28 Травня, 2020

«Минулого понеділка у Конгрес США внесли новий законопроєкт. Він звертає увагу на незаконність практики переслідування російською владою правозахисників, журналістів, активістів. Він також заохочує застосування «акту Магнітського», тобто санкцій до російських офіційних осіб, які причетні до фабрикації політичних справ.
Тут складно сказати, чи він пройде і коли цей законопроєкт буде ухвалено. Адже очевидно, що Конгрес США не засинає з думкою про Україну. Проте це позитивний знак того, що є активні американські парламентарі, які тримають руку на пульсі і яким справа кримських політв’язнів і політв’язнів РФ не байдужа.»

🔶 Координаторка ініціативи #PrisonersVoise Olexandra Matviychuk розповіла про нові методи боротьби за звільнення В’язнів Кремля, а також про підведення проміжних підсумків вже існуючих заходів. Все це стало темою міжнародного форуму правозахисників. Детальніше – за посиланням

Хто такий політв’язень та як формуються списки на обмін? – правозахисниця Матвійчук

26 Травня, 2020

Хто такий політв’язень та як формуються списки на обмін? Про це говоримо з головою правління Центру громадянських свобод Олександрою Матвійчук. Вона каже, що політв’язень – це не герой і не ікона на п’єдисталі. Зокрема, Олександра розповідає, як формуються списки на обмін. Дивіться унікальне та дуже корисне відео від Громадське радіо.

Суди не використовують Конституцію, як норму прямої дії – Олександра Матвійчук про карантинни обмеженя

11 Квітня, 2020

Чи законні карантинні обмеження, які запровадив уряд та чи готові українці поступитися своїми правами і свободами заради власної ж безпеки в ефірі Радіо Культура пояснюють правозахисниця Олександра Матвійчук та директор Департаменту комунікацій МВС Артем Шевченко.

 

Слухайте радіо-версію за посиланням: 

 

Від шостого квітня Кабмін посилив карантинні обмеження для населення. На думку багатьох правозахисників такі обмеження безпідставні і неконституційні, адже серйозно порушують  права людини. “Із понеділка українська вдала поставила нас усіх і себе в першу чергу у доволі незручний правовий шпагат. На одному боці цього шпагату те, що більшість, але не всі, запроваджені заходи доцільні, щоб дати відсіч  загрозі поширення епідемії коронавірусу. А з іншого боку цього шпагату – розуміння того, що вони оформлені в неналежний правовий спосіб. Грубо кажучи, обмеження прав і свобод людини навіть ті, які доцільні під час епідемії за Конституцією можуть бути введені лише за умови запровадження надзвичайного стану, а його не запроваджували. Надзвичайна ситуація не передбачає жодних обмежень прав і свобод людини. Обмеження на свободу і особисту недоторканість, обмеження свободи пересування, обмеження свободи мирних зібрань – це все неможливо за надзвичайної ситуації. Проте в Україні це відбувається не вперше. Ми не вперше запроваджуємо якісь речі, не називаючи їх своїми іменами, до прикладу оголошення режиму Антитерористичної операції у 2014 році”, – зазначає Олександра Матвійчук.

 

За даними МВС поліція склала вже 4000 тисячі адміністративних протоколів на злісних порушників карантину. Кого можуть визнати  злісним порушником пояснює Олександра Матвійчук: “Це буде визначати суд, адже на місці від порушника ніхто не має права вимагати штраф. Якщо з вас вимагають сплатити його відразу після складання адміністративного протоколу, то це очевидно не представники Національної поліції, а шахраї перевдягнені у форму. Штраф або інший вид адміністративного покарання може визначити тільки суд. Якщо взяти 402 постанови суду, які було ухвалено станом на 6 квітня, 212 з них було відправлено на доопрацювання. На жаль, наші поліцейські часто не вміють грамотно складати адміністративні протоколи, і тому суд повертає їх назад для виправлення помилок. Показово, що 33 адміністративні протоколи закрили за малозначністю, але жодного не закрили на підставі статті 64 Конституції України, (а в нас Конституція – це норма прямої дії), де йдеться що існує лише два виключні випадки обмеження прав і свобод людини на такому рівні – це надзвичайний і воєнний стан. Жоден суддя, коли закривав такі адміністративні  протоколи на Конституцію не посилався”.

 

Натомість Артем Шевченко зазначає, що поліція не зацікавлена в стягненні штрафів, а працює виключно з профілактичною метою, складаючи протоколи виключно на злісних порушників.  “Це особи, які не реагують на профілактичні бесіди поліцейських. Головна місія поліції – профілактувати, а не карати чи штрафувати. Якщо людина припиняє правопорушення, то немає сенсу складати протокол. Особи, які здійснюють правопорушення демонстративно і не припиняють це правопорушення після зауваження поліцейського мають понести адміністративну відповідальність. Ніяких планів зі збирання штрафів немає, особливо в умовах скрутної фінансової ситуації”.

На питання, яка позиція МВС щодо того, що урядова постанова порушує Конституцію Артем Шевченко зазначає: “Це полеміка для юристів та адвокатів. Можна оскаржувати будь-яку постанову уряду чи поліції. У демократичній країні все можна оскаржувати. Ніхто цього не забороняє. Сама ініціатива обмежувальних заходів належить Міністерству охорони здоров’я”. А Олександра Матвійчук додає: “Українські суди, на жаль, не використовують Конституцію, як норму прямої дії, тому у більшості випадків вони дивитимуться, чи відповідала ця дія підзаконному нормативно-правовому акту – а саме постанові Кабміну”.

 

За даними Державного управління статистики  середня зарплата в Україні за лютий складала 10 847 гривень. При цьому штраф за порушення карантинних обмежень становить 17 000 гривень. Чим керувалися посадовці під час розрахунку суми штрафу і чи є таке покарання дієвим, пояснює Олександра Матвійчук: “По-перше, у нас є багато суворих законів, які не виконуються і тоді розмір штрафу немає жодного значення, якщо немає невідворотності покарання. По-друге, щодо суми штрафу, то суд має дуже прицільно розглядати це питання і використовувати альтернативні види стягнень, наприклад попередження. Ця сума штрафу виходить із того, що Кабмін розуміє слабкість державних інституцій і намагається залякати населення цими величезними сумами”.

Якщо зараз ми не змінимо Україну, наші діти будуть виходити на Майдани, щоб завершити те, що не зробили ми, – Матвійчук

22 Серпня, 2018

Які вони – глобальні виклики, які турбують світову університетську спільноту та як вони стосуються України – популізм, нові технології, криза прав людини?

Детальніше читайте на Громадському радіо: https://hromadskeradio.org/programs/svoyimyrukamy/yakshcho-zaraz-my-ne-zminymo-ukrayinu-nashi-dity-budut-vyhodyty-na-maydany-shchob-zavershyty-te-shcho-ne-zrobyly-my-matviychuk

В рубриці Своїми руками — координаторка ЄвромайданSOS, голова правління ГО «Центр Громадянських Свобод» Олександра Матвійчук Лариса Денисенко: Наскільки змінює ситуацію в країні освіта, яку можна здобути за кордоном? Олександра Матвійчук: Насправді, освіта дуже багато чого змінює, і в житті кожної людини, і загалом – суспільства. Я дуже завдячую університету Stanford за те, що мала можливість рік провчитися за програмою українських лідерів. І це навчання не просто про набуття знань та навичок, це про розширення горизонтів та долучення до світового наукового порядку денного.   І ці глобальні виклики, які зараз відбуваються в світі, обговорюються і вивчаються з наукової точки зору. Це і популізм, це і міграція, це і загрози, які несуть нові технології, і проблеми ідентичності тощо. Лариса Денисенко: Якщо говорити про популізм, то багато хто ідентифікує заяви деяких політиків як популістичні, і насправді багато хто цим зловживає. Тобі там стало зрозуміло, що з цим можна зробити? Олександра Матвійчук: Я раніше думала, що популісти – це ті люди, які щось обіцяють і потім цього не роблять. Виявилося, що проблема в тому, що вони обіцяють і роблять. Ми бачимо по прикладу Венесуели, до чого це роблення потім призводить. Я відвідувала чудовий курс, який називався «Популізм чи ерозія демократії», де ми вивчали, яким чином приходять до влади популістичні політики, що вони роблять, які в них сценарії і до чого це веде. Дуже спрощено можна цю концепцію популізму звести до таких двох мейнстрімових ліній. Перше: популісти говорять, що еліти корумповані, що еліти злочинні, що само по собі правда. Друге: ніхто не презентує народ, і тільки ми можемо презентувати народ, і для цього нам не потрібні суди чи органи державної влади, ми за пряме народовладдя. Я раніше думала, що популісти – це ті люди, які щось обіцяють і потім цього не роблять. Виявилося, що проблема в тому, що вони обіцяють і роблять Що з цим робити – це дуже комплексне питання, на яке шукають зараз відповіді в самій Америці, тому що ми бачимо, хто там зараз президент, і що він прийшов до влади завдяки популістичним гаслам. Але проблема популізму має ще і реальні корені. Річ у тому, що традиційні політичні партії не дають відповіді на питання, які турбують виборців. І тоді люди мігрують до партій, які дають дуже прості відповіді на складні питання. Лариса Денисенко: Заперечити популістичні гасла дуже важко. Олександра Матвійчук: Так, і це проблема. Тому що всіх популістів вирізняє те, що вони, як правило, дуже харизматичні. Вони дуже яскраві, вони говорять простими словами, дуже емоційно, і хочеться вірити в те, що вони говорять. Треба розуміти, що популістичні гасла – це популярні, народні гасла. Тому тут постає питання до політичних інших сил, яким чином упакувати зміст так, щоб він був доступним до суспільства, говорити до людей мовою, яку вони розуміють. Це виклики, які потрібно долати традиційним партіям. З позиції жертви російської агресії Україна нікому не цікава Лариса Денисенко: Що ти почула нового, якщо говорити про правозахист як концепт політики? Олександра Матвійчук: Навчання в Stanford показало мені дві речі. Перше, що ми дуже україноцентричні і абсолютно не розуміємо, які процеси проходять в інших країнах. Це дуже погано, адже вони дуже схожі на те, що відбувається у нас, а це б робило нас готовими до всіх викликів і потрясінь, через які ми зараз проходимо. Крім того, я побачила місце України в світовій адженді. І тут я змушена сказати, що якщо раніше завдяки Євромайдану був вияв емпатії, то зараз цього немає. А з позиції жертви російської агресії Україна нікому не цікава. Якщо ми хочемо, щоб про Україну говорили, наприклад, на тему українських в’язнів, треба докладати спеціальних зусиль. В мене був холодний душ, коли я у грудні поїхала на міжнародну конференцію в Італію, і я була єдина з правозахисників українка, а тема конференції звучала «Вирішення міжнародних конфліктів: Колумбія, Сирія, Україна». Нам там роздали кейси України, які склала норвезька вчена, але вона все життя вивчала Росію, а тут її попросили написати про Україну. Я відкриваю першу сторінку і читаю, що протягом трьох місяців Євромайдану режим Януковича утримувався від застосування насилля проти мирних протестувальників, і тільки в кінці чомусь всіх розстріляв. Тоді я зрозуміла, що ми вчисту програли на наукових майданчиках, а це потужні впливи на політику в Америці та Європі. Ми вчисту програли на наукових майданчиках, а це потужні впливи на політику в Америці та Європі Любомир Ференс: Чия в цьому провина?  Олександра Матвійчук: Тут складно мислити категоріями вини. Я написала про це, адже була дуже збентежена цим фактом, і у коментарях мої колеги відповіли мені — а як українські науковці мають можливість їздити на такі конференції? Зараз ми намагаємося запустити цикл українських семінарів під назвою «Українські студії в Стенфорді». Перший з них відкривав Мустафа Джемілєв, який приїздив у травні цього року і розповідав про Крим. Був попит, люди навіть стояли в залі, щоб послухати Мустафу-ага. Лариса Денисенко: Які важливі речі потрібно означити, на котрі варто звертати увагу в нашій ситуації збройного конфлікту, у тому, що популізм існує у всьому світі, але от-от у нас вибори? На що звертати увагу, чому категорично не вірити, про що думати? Олександра Матвійчук: Насамперед думати про власну відповідальність. Пам’ятаєте, був один з Героїв Небесної Сотні — загиблий 19-тирічнй Роман Гурик. Коли його мама виступала на суді, вона сказала фразу, яка мене глибоко зачепила. Вона сказала, що не хотіла пускати його на Майдан, але згадала, як 10 років тому вона разом з чоловіком була на Помаранчевому Майдані, тому не мала морального права не пустити сина. Це змушує замислитися, що якщо зараз ми не зробимо щось, щоб змінити нашу Україну, вже наші діти будуть виходити на цю площу, і будуть змушені дороблювати те, що не зробили ми. З такої призми нам потрібно дивитися на гречку, на макарони, на популістів тощо. Адже ситуація дуже тривожна, і в мене виникає почуття дежавю з Помаранчевою Революцією: успішний народний вибух, кілька років позитивних змін, але не кардинальних, не системних, не таких, які дійшли до незворотної точки, тотальне розчарування. В даному випадку в нас ще збройний конфлікт, війна, яка вимотує сили і енергію. Тоді у 2010-му році до влади приходить Янукович, який знищує всі позитивні здобутки, і будує всю свою вертикаль. Тому ми маємо зрозуміти, що у наступному році ми повинні зберегти наш вектор, який окреслила Революція Гідності, оцю рамку прав людини, демократії, свободи, попри всі спокуси, які зараз в нас виникають як в суспільстві, яке травмоване війною, адже зараз в ньому зростає толерантність до насилля, бажання самосудів тощо. Ми маємо цього стерегтися, адже ми повернемося до того, з чого починали, і тоді наші діти будуть змушені це доробляти.

ЄС може ввести санкції за масові порушення прав людини на окупованих територіях

15 Травня, 2017
Про це заявила правозахисниця, голова правління Центру Громадянських Свобод, координатор Євромайдан SOS Олександра Матвійчук

Євген Павлюковський: Чому ЄС має активізуватися і почати допомагати Україні із вирішенням проблем з правами людини у Криму і непідконтрольній частині Донбасу?

Олександра Матвійчук: Ніхто не зобов’язаний нам допомагати. Допомагають тим, хто бореться, і за підтримку також треба боротися. Рекомендації, розроблені правозахисною спільнотою України і презентовані у Брюсселі ― це наше бачення, яке ми хочемо нав’язати ЄС.

Ми знайшли ряд кроків, які допоможуть змінити на краще ситуацію з правами людини в окупованому Криму і на Донбасі. Ми побачили, що ЄС намагається уникати складних тем, і згадує про Крим лише на річницю анексії. Ми вирішили почати адвокаційну кампанію, щоб ЄС взяв на себе зобов’язання здійснити ряд кроків, які мали б постійний характер.

Василь Шандро: Що це за кроки?

Олександра Матвійчук: Оскільки РФ постійно проводить політику ізоляції Криму і заперечує свою причетність до незаконних збройних формувань на Донбасі, ми пропонували створити нову інституцію в ЄС. Це має бути спеціальний представник з питань порушення прав людини на території окупованого Криму і Донбасу. Цей представник постійно відслідковував би цю ситуацію і постійно звітував Раді ЄС і Європарламенту.

Такий представник був започаткований щодо Кавказу, і ці території заслуговують на таку ж увагу.

Також у рекомендаціях є започаткування постійних слухань у Євроарламенті.

Також важливим є створення нового майданчика по Криму. Якщо щось стається по Донбасу, є принаймні формат, у якому ці питання можна піднімати. Якщо щось стається у Криму, де взагалі про це говорити?

Ми рекомендуємо створити новий формат за участі ЄС по деокупації Криму. У березні ця вимога вже знайшла своє відображення.

Василь Шандро: До кого можуть звертатися люди на окупованих територіях з приводу порушення їх прав?

Олександра Матвійчук: Є нова якість, яку ми відслідковуємо у 2017 році. Якщо раніше ми говорили про стрімке звуження прав і свобод ― розслідували незалежних журналістів, забороняли мирні зібрання, зростала кількість політв’язнів, то з початку 2017 р. бачимо, що почали переслідувати адвокатів політв’язнів і людей, що їм допомагають.

Це означає, що повітря несвободи розрослося так, що люди почали задихатися. Ми просили зробити серйознішими санкції по Криму. Нам відповідали: це санкції за анексію, у них немає правозахисних критеріїв. Ми виявили, що ЄС може ввести санкції за масові порушення прав людини.

Тому одна з наших рекомендацій ― введення секторальних санкцій щодо РФ за масові порушення прав людини у Криму.

Євген Павлюковський: Як це працює за процедурою введення?

Олександра Матвійчук: Це питання політичного рішення, яке має прийняти Рада ЄС. Звичайно, рішення ґрунтуються як на національних інтересах, так і на успіху української сторони, яка може продемонструвати його в міжнародних інстанціях, які користуються довірою.

Це рішення вже назріло. Це чи не єдина можливість охолоджуючого ефекту на стрімке згортання громадянського простору на півострові.

Василь Шандро: Як і кому можуть поскаржитися люди зараз?

Олександра Матвійчук: Важко давати абстрактні поради, треба вивчати конкретні випадки. Наприклад, наші колеги, російські правозахисники, кажуть, що попри безрезультативність системи захисту прав людини, треба залишити сліди, тому що для Європейського суду з прав людини одним з критеріїв прийнятності скарги є вичерпання усіх засобів захисту в межах національних кордонів.

Василь Шандро: Як Україна реагує на ці справи? Їх розслідують?

Олександра Матвійчук: У наших рекомендаціях є і частина «домашнього завдання» для української влади. Ми вже три роки говоримо про необхідність створення міжвідомчої групи, яка б збирала, аналізувала і систематизувала інформацію про порушення прав людини, воєнні злочини, злочини проти людяності на окупованих територіях і в ході війни.

До червня 2018 року Україна має подавати меморандум у Міжнародний суд ООН. Я дуже сподіваюся, що всі необхідні докази вже заготовлені, але Україна досі не передала докази ефективного контролю РФ над незаконними збройними формуваннями до Міжнародного кримінального суду.

Результаты поиска:

Гібридна депортація штовхає людей виїжджати з окупованого Криму – Матвійчук

28 Травня, 2020

«Минулого понеділка у Конгрес США внесли новий законопроєкт. Він звертає увагу на незаконність практики переслідування російською владою правозахисників, журналістів, активістів. Він також заохочує застосування «акту Магнітського», тобто санкцій до російських офіційних осіб, які причетні до фабрикації політичних справ.
Тут складно сказати, чи він пройде і коли цей законопроєкт буде ухвалено. Адже очевидно, що Конгрес США не засинає з думкою про Україну. Проте це позитивний знак того, що є активні американські парламентарі, які тримають руку на пульсі і яким справа кримських політв’язнів і політв’язнів РФ не байдужа.»

🔶 Координаторка ініціативи #PrisonersVoise Olexandra Matviychuk розповіла про нові методи боротьби за звільнення В’язнів Кремля, а також про підведення проміжних підсумків вже існуючих заходів. Все це стало темою міжнародного форуму правозахисників. Детальніше – за посиланням

Хто такий політв’язень та як формуються списки на обмін? – правозахисниця Матвійчук

26 Травня, 2020

Хто такий політв’язень та як формуються списки на обмін? Про це говоримо з головою правління Центру громадянських свобод Олександрою Матвійчук. Вона каже, що політв’язень – це не герой і не ікона на п’єдисталі. Зокрема, Олександра розповідає, як формуються списки на обмін. Дивіться унікальне та дуже корисне відео від Громадське радіо.

Суди не використовують Конституцію, як норму прямої дії – Олександра Матвійчук про карантинни обмеженя

11 Квітня, 2020

Чи законні карантинні обмеження, які запровадив уряд та чи готові українці поступитися своїми правами і свободами заради власної ж безпеки в ефірі Радіо Культура пояснюють правозахисниця Олександра Матвійчук та директор Департаменту комунікацій МВС Артем Шевченко.

 

Слухайте радіо-версію за посиланням: 

 

Від шостого квітня Кабмін посилив карантинні обмеження для населення. На думку багатьох правозахисників такі обмеження безпідставні і неконституційні, адже серйозно порушують  права людини. “Із понеділка українська вдала поставила нас усіх і себе в першу чергу у доволі незручний правовий шпагат. На одному боці цього шпагату те, що більшість, але не всі, запроваджені заходи доцільні, щоб дати відсіч  загрозі поширення епідемії коронавірусу. А з іншого боку цього шпагату – розуміння того, що вони оформлені в неналежний правовий спосіб. Грубо кажучи, обмеження прав і свобод людини навіть ті, які доцільні під час епідемії за Конституцією можуть бути введені лише за умови запровадження надзвичайного стану, а його не запроваджували. Надзвичайна ситуація не передбачає жодних обмежень прав і свобод людини. Обмеження на свободу і особисту недоторканість, обмеження свободи пересування, обмеження свободи мирних зібрань – це все неможливо за надзвичайної ситуації. Проте в Україні це відбувається не вперше. Ми не вперше запроваджуємо якісь речі, не називаючи їх своїми іменами, до прикладу оголошення режиму Антитерористичної операції у 2014 році”, – зазначає Олександра Матвійчук.

 

За даними МВС поліція склала вже 4000 тисячі адміністративних протоколів на злісних порушників карантину. Кого можуть визнати  злісним порушником пояснює Олександра Матвійчук: “Це буде визначати суд, адже на місці від порушника ніхто не має права вимагати штраф. Якщо з вас вимагають сплатити його відразу після складання адміністративного протоколу, то це очевидно не представники Національної поліції, а шахраї перевдягнені у форму. Штраф або інший вид адміністративного покарання може визначити тільки суд. Якщо взяти 402 постанови суду, які було ухвалено станом на 6 квітня, 212 з них було відправлено на доопрацювання. На жаль, наші поліцейські часто не вміють грамотно складати адміністративні протоколи, і тому суд повертає їх назад для виправлення помилок. Показово, що 33 адміністративні протоколи закрили за малозначністю, але жодного не закрили на підставі статті 64 Конституції України, (а в нас Конституція – це норма прямої дії), де йдеться що існує лише два виключні випадки обмеження прав і свобод людини на такому рівні – це надзвичайний і воєнний стан. Жоден суддя, коли закривав такі адміністративні  протоколи на Конституцію не посилався”.

 

Натомість Артем Шевченко зазначає, що поліція не зацікавлена в стягненні штрафів, а працює виключно з профілактичною метою, складаючи протоколи виключно на злісних порушників.  “Це особи, які не реагують на профілактичні бесіди поліцейських. Головна місія поліції – профілактувати, а не карати чи штрафувати. Якщо людина припиняє правопорушення, то немає сенсу складати протокол. Особи, які здійснюють правопорушення демонстративно і не припиняють це правопорушення після зауваження поліцейського мають понести адміністративну відповідальність. Ніяких планів зі збирання штрафів немає, особливо в умовах скрутної фінансової ситуації”.

На питання, яка позиція МВС щодо того, що урядова постанова порушує Конституцію Артем Шевченко зазначає: “Це полеміка для юристів та адвокатів. Можна оскаржувати будь-яку постанову уряду чи поліції. У демократичній країні все можна оскаржувати. Ніхто цього не забороняє. Сама ініціатива обмежувальних заходів належить Міністерству охорони здоров’я”. А Олександра Матвійчук додає: “Українські суди, на жаль, не використовують Конституцію, як норму прямої дії, тому у більшості випадків вони дивитимуться, чи відповідала ця дія підзаконному нормативно-правовому акту – а саме постанові Кабміну”.

 

За даними Державного управління статистики  середня зарплата в Україні за лютий складала 10 847 гривень. При цьому штраф за порушення карантинних обмежень становить 17 000 гривень. Чим керувалися посадовці під час розрахунку суми штрафу і чи є таке покарання дієвим, пояснює Олександра Матвійчук: “По-перше, у нас є багато суворих законів, які не виконуються і тоді розмір штрафу немає жодного значення, якщо немає невідворотності покарання. По-друге, щодо суми штрафу, то суд має дуже прицільно розглядати це питання і використовувати альтернативні види стягнень, наприклад попередження. Ця сума штрафу виходить із того, що Кабмін розуміє слабкість державних інституцій і намагається залякати населення цими величезними сумами”.

Якщо зараз ми не змінимо Україну, наші діти будуть виходити на Майдани, щоб завершити те, що не зробили ми, – Матвійчук

22 Серпня, 2018

Які вони – глобальні виклики, які турбують світову університетську спільноту та як вони стосуються України – популізм, нові технології, криза прав людини?

Детальніше читайте на Громадському радіо: https://hromadskeradio.org/programs/svoyimyrukamy/yakshcho-zaraz-my-ne-zminymo-ukrayinu-nashi-dity-budut-vyhodyty-na-maydany-shchob-zavershyty-te-shcho-ne-zrobyly-my-matviychuk

В рубриці Своїми руками — координаторка ЄвромайданSOS, голова правління ГО «Центр Громадянських Свобод» Олександра Матвійчук Лариса Денисенко: Наскільки змінює ситуацію в країні освіта, яку можна здобути за кордоном? Олександра Матвійчук: Насправді, освіта дуже багато чого змінює, і в житті кожної людини, і загалом – суспільства. Я дуже завдячую університету Stanford за те, що мала можливість рік провчитися за програмою українських лідерів. І це навчання не просто про набуття знань та навичок, це про розширення горизонтів та долучення до світового наукового порядку денного.   І ці глобальні виклики, які зараз відбуваються в світі, обговорюються і вивчаються з наукової точки зору. Це і популізм, це і міграція, це і загрози, які несуть нові технології, і проблеми ідентичності тощо. Лариса Денисенко: Якщо говорити про популізм, то багато хто ідентифікує заяви деяких політиків як популістичні, і насправді багато хто цим зловживає. Тобі там стало зрозуміло, що з цим можна зробити? Олександра Матвійчук: Я раніше думала, що популісти – це ті люди, які щось обіцяють і потім цього не роблять. Виявилося, що проблема в тому, що вони обіцяють і роблять. Ми бачимо по прикладу Венесуели, до чого це роблення потім призводить. Я відвідувала чудовий курс, який називався «Популізм чи ерозія демократії», де ми вивчали, яким чином приходять до влади популістичні політики, що вони роблять, які в них сценарії і до чого це веде. Дуже спрощено можна цю концепцію популізму звести до таких двох мейнстрімових ліній. Перше: популісти говорять, що еліти корумповані, що еліти злочинні, що само по собі правда. Друге: ніхто не презентує народ, і тільки ми можемо презентувати народ, і для цього нам не потрібні суди чи органи державної влади, ми за пряме народовладдя. Я раніше думала, що популісти – це ті люди, які щось обіцяють і потім цього не роблять. Виявилося, що проблема в тому, що вони обіцяють і роблять Що з цим робити – це дуже комплексне питання, на яке шукають зараз відповіді в самій Америці, тому що ми бачимо, хто там зараз президент, і що він прийшов до влади завдяки популістичним гаслам. Але проблема популізму має ще і реальні корені. Річ у тому, що традиційні політичні партії не дають відповіді на питання, які турбують виборців. І тоді люди мігрують до партій, які дають дуже прості відповіді на складні питання. Лариса Денисенко: Заперечити популістичні гасла дуже важко. Олександра Матвійчук: Так, і це проблема. Тому що всіх популістів вирізняє те, що вони, як правило, дуже харизматичні. Вони дуже яскраві, вони говорять простими словами, дуже емоційно, і хочеться вірити в те, що вони говорять. Треба розуміти, що популістичні гасла – це популярні, народні гасла. Тому тут постає питання до політичних інших сил, яким чином упакувати зміст так, щоб він був доступним до суспільства, говорити до людей мовою, яку вони розуміють. Це виклики, які потрібно долати традиційним партіям. З позиції жертви російської агресії Україна нікому не цікава Лариса Денисенко: Що ти почула нового, якщо говорити про правозахист як концепт політики? Олександра Матвійчук: Навчання в Stanford показало мені дві речі. Перше, що ми дуже україноцентричні і абсолютно не розуміємо, які процеси проходять в інших країнах. Це дуже погано, адже вони дуже схожі на те, що відбувається у нас, а це б робило нас готовими до всіх викликів і потрясінь, через які ми зараз проходимо. Крім того, я побачила місце України в світовій адженді. І тут я змушена сказати, що якщо раніше завдяки Євромайдану був вияв емпатії, то зараз цього немає. А з позиції жертви російської агресії Україна нікому не цікава. Якщо ми хочемо, щоб про Україну говорили, наприклад, на тему українських в’язнів, треба докладати спеціальних зусиль. В мене був холодний душ, коли я у грудні поїхала на міжнародну конференцію в Італію, і я була єдина з правозахисників українка, а тема конференції звучала «Вирішення міжнародних конфліктів: Колумбія, Сирія, Україна». Нам там роздали кейси України, які склала норвезька вчена, але вона все життя вивчала Росію, а тут її попросили написати про Україну. Я відкриваю першу сторінку і читаю, що протягом трьох місяців Євромайдану режим Януковича утримувався від застосування насилля проти мирних протестувальників, і тільки в кінці чомусь всіх розстріляв. Тоді я зрозуміла, що ми вчисту програли на наукових майданчиках, а це потужні впливи на політику в Америці та Європі. Ми вчисту програли на наукових майданчиках, а це потужні впливи на політику в Америці та Європі Любомир Ференс: Чия в цьому провина?  Олександра Матвійчук: Тут складно мислити категоріями вини. Я написала про це, адже була дуже збентежена цим фактом, і у коментарях мої колеги відповіли мені — а як українські науковці мають можливість їздити на такі конференції? Зараз ми намагаємося запустити цикл українських семінарів під назвою «Українські студії в Стенфорді». Перший з них відкривав Мустафа Джемілєв, який приїздив у травні цього року і розповідав про Крим. Був попит, люди навіть стояли в залі, щоб послухати Мустафу-ага. Лариса Денисенко: Які важливі речі потрібно означити, на котрі варто звертати увагу в нашій ситуації збройного конфлікту, у тому, що популізм існує у всьому світі, але от-от у нас вибори? На що звертати увагу, чому категорично не вірити, про що думати? Олександра Матвійчук: Насамперед думати про власну відповідальність. Пам’ятаєте, був один з Героїв Небесної Сотні — загиблий 19-тирічнй Роман Гурик. Коли його мама виступала на суді, вона сказала фразу, яка мене глибоко зачепила. Вона сказала, що не хотіла пускати його на Майдан, але згадала, як 10 років тому вона разом з чоловіком була на Помаранчевому Майдані, тому не мала морального права не пустити сина. Це змушує замислитися, що якщо зараз ми не зробимо щось, щоб змінити нашу Україну, вже наші діти будуть виходити на цю площу, і будуть змушені дороблювати те, що не зробили ми. З такої призми нам потрібно дивитися на гречку, на макарони, на популістів тощо. Адже ситуація дуже тривожна, і в мене виникає почуття дежавю з Помаранчевою Революцією: успішний народний вибух, кілька років позитивних змін, але не кардинальних, не системних, не таких, які дійшли до незворотної точки, тотальне розчарування. В даному випадку в нас ще збройний конфлікт, війна, яка вимотує сили і енергію. Тоді у 2010-му році до влади приходить Янукович, який знищує всі позитивні здобутки, і будує всю свою вертикаль. Тому ми маємо зрозуміти, що у наступному році ми повинні зберегти наш вектор, який окреслила Революція Гідності, оцю рамку прав людини, демократії, свободи, попри всі спокуси, які зараз в нас виникають як в суспільстві, яке травмоване війною, адже зараз в ньому зростає толерантність до насилля, бажання самосудів тощо. Ми маємо цього стерегтися, адже ми повернемося до того, з чого починали, і тоді наші діти будуть змушені це доробляти.

ЄС може ввести санкції за масові порушення прав людини на окупованих територіях

15 Травня, 2017
Про це заявила правозахисниця, голова правління Центру Громадянських Свобод, координатор Євромайдан SOS Олександра Матвійчук

Євген Павлюковський: Чому ЄС має активізуватися і почати допомагати Україні із вирішенням проблем з правами людини у Криму і непідконтрольній частині Донбасу?

Олександра Матвійчук: Ніхто не зобов’язаний нам допомагати. Допомагають тим, хто бореться, і за підтримку також треба боротися. Рекомендації, розроблені правозахисною спільнотою України і презентовані у Брюсселі ― це наше бачення, яке ми хочемо нав’язати ЄС.

Ми знайшли ряд кроків, які допоможуть змінити на краще ситуацію з правами людини в окупованому Криму і на Донбасі. Ми побачили, що ЄС намагається уникати складних тем, і згадує про Крим лише на річницю анексії. Ми вирішили почати адвокаційну кампанію, щоб ЄС взяв на себе зобов’язання здійснити ряд кроків, які мали б постійний характер.

Василь Шандро: Що це за кроки?

Олександра Матвійчук: Оскільки РФ постійно проводить політику ізоляції Криму і заперечує свою причетність до незаконних збройних формувань на Донбасі, ми пропонували створити нову інституцію в ЄС. Це має бути спеціальний представник з питань порушення прав людини на території окупованого Криму і Донбасу. Цей представник постійно відслідковував би цю ситуацію і постійно звітував Раді ЄС і Європарламенту.

Такий представник був започаткований щодо Кавказу, і ці території заслуговують на таку ж увагу.

Також у рекомендаціях є започаткування постійних слухань у Євроарламенті.

Також важливим є створення нового майданчика по Криму. Якщо щось стається по Донбасу, є принаймні формат, у якому ці питання можна піднімати. Якщо щось стається у Криму, де взагалі про це говорити?

Ми рекомендуємо створити новий формат за участі ЄС по деокупації Криму. У березні ця вимога вже знайшла своє відображення.

Василь Шандро: До кого можуть звертатися люди на окупованих територіях з приводу порушення їх прав?

Олександра Матвійчук: Є нова якість, яку ми відслідковуємо у 2017 році. Якщо раніше ми говорили про стрімке звуження прав і свобод ― розслідували незалежних журналістів, забороняли мирні зібрання, зростала кількість політв’язнів, то з початку 2017 р. бачимо, що почали переслідувати адвокатів політв’язнів і людей, що їм допомагають.

Це означає, що повітря несвободи розрослося так, що люди почали задихатися. Ми просили зробити серйознішими санкції по Криму. Нам відповідали: це санкції за анексію, у них немає правозахисних критеріїв. Ми виявили, що ЄС може ввести санкції за масові порушення прав людини.

Тому одна з наших рекомендацій ― введення секторальних санкцій щодо РФ за масові порушення прав людини у Криму.

Євген Павлюковський: Як це працює за процедурою введення?

Олександра Матвійчук: Це питання політичного рішення, яке має прийняти Рада ЄС. Звичайно, рішення ґрунтуються як на національних інтересах, так і на успіху української сторони, яка може продемонструвати його в міжнародних інстанціях, які користуються довірою.

Це рішення вже назріло. Це чи не єдина можливість охолоджуючого ефекту на стрімке згортання громадянського простору на півострові.

Василь Шандро: Як і кому можуть поскаржитися люди зараз?

Олександра Матвійчук: Важко давати абстрактні поради, треба вивчати конкретні випадки. Наприклад, наші колеги, російські правозахисники, кажуть, що попри безрезультативність системи захисту прав людини, треба залишити сліди, тому що для Європейського суду з прав людини одним з критеріїв прийнятності скарги є вичерпання усіх засобів захисту в межах національних кордонів.

Василь Шандро: Як Україна реагує на ці справи? Їх розслідують?

Олександра Матвійчук: У наших рекомендаціях є і частина «домашнього завдання» для української влади. Ми вже три роки говоримо про необхідність створення міжвідомчої групи, яка б збирала, аналізувала і систематизувала інформацію про порушення прав людини, воєнні злочини, злочини проти людяності на окупованих територіях і в ході війни.

До червня 2018 року Україна має подавати меморандум у Міжнародний суд ООН. Я дуже сподіваюся, що всі необхідні докази вже заготовлені, але Україна досі не передала докази ефективного контролю РФ над незаконними збройними формуваннями до Міжнародного кримінального суду.

Результаты поиска:

Гібридна депортація штовхає людей виїжджати з окупованого Криму – Матвійчук

28 Травня, 2020

«Минулого понеділка у Конгрес США внесли новий законопроєкт. Він звертає увагу на незаконність практики переслідування російською владою правозахисників, журналістів, активістів. Він також заохочує застосування «акту Магнітського», тобто санкцій до російських офіційних осіб, які причетні до фабрикації політичних справ.
Тут складно сказати, чи він пройде і коли цей законопроєкт буде ухвалено. Адже очевидно, що Конгрес США не засинає з думкою про Україну. Проте це позитивний знак того, що є активні американські парламентарі, які тримають руку на пульсі і яким справа кримських політв’язнів і політв’язнів РФ не байдужа.»

🔶 Координаторка ініціативи #PrisonersVoise Olexandra Matviychuk розповіла про нові методи боротьби за звільнення В’язнів Кремля, а також про підведення проміжних підсумків вже існуючих заходів. Все це стало темою міжнародного форуму правозахисників. Детальніше – за посиланням

Хто такий політв’язень та як формуються списки на обмін? – правозахисниця Матвійчук

26 Травня, 2020

Хто такий політв’язень та як формуються списки на обмін? Про це говоримо з головою правління Центру громадянських свобод Олександрою Матвійчук. Вона каже, що політв’язень – це не герой і не ікона на п’єдисталі. Зокрема, Олександра розповідає, як формуються списки на обмін. Дивіться унікальне та дуже корисне відео від Громадське радіо.

Суди не використовують Конституцію, як норму прямої дії – Олександра Матвійчук про карантинни обмеженя

11 Квітня, 2020

Чи законні карантинні обмеження, які запровадив уряд та чи готові українці поступитися своїми правами і свободами заради власної ж безпеки в ефірі Радіо Культура пояснюють правозахисниця Олександра Матвійчук та директор Департаменту комунікацій МВС Артем Шевченко.

 

Слухайте радіо-версію за посиланням: 

 

Від шостого квітня Кабмін посилив карантинні обмеження для населення. На думку багатьох правозахисників такі обмеження безпідставні і неконституційні, адже серйозно порушують  права людини. “Із понеділка українська вдала поставила нас усіх і себе в першу чергу у доволі незручний правовий шпагат. На одному боці цього шпагату те, що більшість, але не всі, запроваджені заходи доцільні, щоб дати відсіч  загрозі поширення епідемії коронавірусу. А з іншого боку цього шпагату – розуміння того, що вони оформлені в неналежний правовий спосіб. Грубо кажучи, обмеження прав і свобод людини навіть ті, які доцільні під час епідемії за Конституцією можуть бути введені лише за умови запровадження надзвичайного стану, а його не запроваджували. Надзвичайна ситуація не передбачає жодних обмежень прав і свобод людини. Обмеження на свободу і особисту недоторканість, обмеження свободи пересування, обмеження свободи мирних зібрань – це все неможливо за надзвичайної ситуації. Проте в Україні це відбувається не вперше. Ми не вперше запроваджуємо якісь речі, не називаючи їх своїми іменами, до прикладу оголошення режиму Антитерористичної операції у 2014 році”, – зазначає Олександра Матвійчук.

 

За даними МВС поліція склала вже 4000 тисячі адміністративних протоколів на злісних порушників карантину. Кого можуть визнати  злісним порушником пояснює Олександра Матвійчук: “Це буде визначати суд, адже на місці від порушника ніхто не має права вимагати штраф. Якщо з вас вимагають сплатити його відразу після складання адміністративного протоколу, то це очевидно не представники Національної поліції, а шахраї перевдягнені у форму. Штраф або інший вид адміністративного покарання може визначити тільки суд. Якщо взяти 402 постанови суду, які було ухвалено станом на 6 квітня, 212 з них було відправлено на доопрацювання. На жаль, наші поліцейські часто не вміють грамотно складати адміністративні протоколи, і тому суд повертає їх назад для виправлення помилок. Показово, що 33 адміністративні протоколи закрили за малозначністю, але жодного не закрили на підставі статті 64 Конституції України, (а в нас Конституція – це норма прямої дії), де йдеться що існує лише два виключні випадки обмеження прав і свобод людини на такому рівні – це надзвичайний і воєнний стан. Жоден суддя, коли закривав такі адміністративні  протоколи на Конституцію не посилався”.

 

Натомість Артем Шевченко зазначає, що поліція не зацікавлена в стягненні штрафів, а працює виключно з профілактичною метою, складаючи протоколи виключно на злісних порушників.  “Це особи, які не реагують на профілактичні бесіди поліцейських. Головна місія поліції – профілактувати, а не карати чи штрафувати. Якщо людина припиняє правопорушення, то немає сенсу складати протокол. Особи, які здійснюють правопорушення демонстративно і не припиняють це правопорушення після зауваження поліцейського мають понести адміністративну відповідальність. Ніяких планів зі збирання штрафів немає, особливо в умовах скрутної фінансової ситуації”.

На питання, яка позиція МВС щодо того, що урядова постанова порушує Конституцію Артем Шевченко зазначає: “Це полеміка для юристів та адвокатів. Можна оскаржувати будь-яку постанову уряду чи поліції. У демократичній країні все можна оскаржувати. Ніхто цього не забороняє. Сама ініціатива обмежувальних заходів належить Міністерству охорони здоров’я”. А Олександра Матвійчук додає: “Українські суди, на жаль, не використовують Конституцію, як норму прямої дії, тому у більшості випадків вони дивитимуться, чи відповідала ця дія підзаконному нормативно-правовому акту – а саме постанові Кабміну”.

 

За даними Державного управління статистики  середня зарплата в Україні за лютий складала 10 847 гривень. При цьому штраф за порушення карантинних обмежень становить 17 000 гривень. Чим керувалися посадовці під час розрахунку суми штрафу і чи є таке покарання дієвим, пояснює Олександра Матвійчук: “По-перше, у нас є багато суворих законів, які не виконуються і тоді розмір штрафу немає жодного значення, якщо немає невідворотності покарання. По-друге, щодо суми штрафу, то суд має дуже прицільно розглядати це питання і використовувати альтернативні види стягнень, наприклад попередження. Ця сума штрафу виходить із того, що Кабмін розуміє слабкість державних інституцій і намагається залякати населення цими величезними сумами”.

Якщо зараз ми не змінимо Україну, наші діти будуть виходити на Майдани, щоб завершити те, що не зробили ми, – Матвійчук

22 Серпня, 2018

Які вони – глобальні виклики, які турбують світову університетську спільноту та як вони стосуються України – популізм, нові технології, криза прав людини?

Детальніше читайте на Громадському радіо: https://hromadskeradio.org/programs/svoyimyrukamy/yakshcho-zaraz-my-ne-zminymo-ukrayinu-nashi-dity-budut-vyhodyty-na-maydany-shchob-zavershyty-te-shcho-ne-zrobyly-my-matviychuk

В рубриці Своїми руками — координаторка ЄвромайданSOS, голова правління ГО «Центр Громадянських Свобод» Олександра Матвійчук Лариса Денисенко: Наскільки змінює ситуацію в країні освіта, яку можна здобути за кордоном? Олександра Матвійчук: Насправді, освіта дуже багато чого змінює, і в житті кожної людини, і загалом – суспільства. Я дуже завдячую університету Stanford за те, що мала можливість рік провчитися за програмою українських лідерів. І це навчання не просто про набуття знань та навичок, це про розширення горизонтів та долучення до світового наукового порядку денного.   І ці глобальні виклики, які зараз відбуваються в світі, обговорюються і вивчаються з наукової точки зору. Це і популізм, це і міграція, це і загрози, які несуть нові технології, і проблеми ідентичності тощо. Лариса Денисенко: Якщо говорити про популізм, то багато хто ідентифікує заяви деяких політиків як популістичні, і насправді багато хто цим зловживає. Тобі там стало зрозуміло, що з цим можна зробити? Олександра Матвійчук: Я раніше думала, що популісти – це ті люди, які щось обіцяють і потім цього не роблять. Виявилося, що проблема в тому, що вони обіцяють і роблять. Ми бачимо по прикладу Венесуели, до чого це роблення потім призводить. Я відвідувала чудовий курс, який називався «Популізм чи ерозія демократії», де ми вивчали, яким чином приходять до влади популістичні політики, що вони роблять, які в них сценарії і до чого це веде. Дуже спрощено можна цю концепцію популізму звести до таких двох мейнстрімових ліній. Перше: популісти говорять, що еліти корумповані, що еліти злочинні, що само по собі правда. Друге: ніхто не презентує народ, і тільки ми можемо презентувати народ, і для цього нам не потрібні суди чи органи державної влади, ми за пряме народовладдя. Я раніше думала, що популісти – це ті люди, які щось обіцяють і потім цього не роблять. Виявилося, що проблема в тому, що вони обіцяють і роблять Що з цим робити – це дуже комплексне питання, на яке шукають зараз відповіді в самій Америці, тому що ми бачимо, хто там зараз президент, і що він прийшов до влади завдяки популістичним гаслам. Але проблема популізму має ще і реальні корені. Річ у тому, що традиційні політичні партії не дають відповіді на питання, які турбують виборців. І тоді люди мігрують до партій, які дають дуже прості відповіді на складні питання. Лариса Денисенко: Заперечити популістичні гасла дуже важко. Олександра Матвійчук: Так, і це проблема. Тому що всіх популістів вирізняє те, що вони, як правило, дуже харизматичні. Вони дуже яскраві, вони говорять простими словами, дуже емоційно, і хочеться вірити в те, що вони говорять. Треба розуміти, що популістичні гасла – це популярні, народні гасла. Тому тут постає питання до політичних інших сил, яким чином упакувати зміст так, щоб він був доступним до суспільства, говорити до людей мовою, яку вони розуміють. Це виклики, які потрібно долати традиційним партіям. З позиції жертви російської агресії Україна нікому не цікава Лариса Денисенко: Що ти почула нового, якщо говорити про правозахист як концепт політики? Олександра Матвійчук: Навчання в Stanford показало мені дві речі. Перше, що ми дуже україноцентричні і абсолютно не розуміємо, які процеси проходять в інших країнах. Це дуже погано, адже вони дуже схожі на те, що відбувається у нас, а це б робило нас готовими до всіх викликів і потрясінь, через які ми зараз проходимо. Крім того, я побачила місце України в світовій адженді. І тут я змушена сказати, що якщо раніше завдяки Євромайдану був вияв емпатії, то зараз цього немає. А з позиції жертви російської агресії Україна нікому не цікава. Якщо ми хочемо, щоб про Україну говорили, наприклад, на тему українських в’язнів, треба докладати спеціальних зусиль. В мене був холодний душ, коли я у грудні поїхала на міжнародну конференцію в Італію, і я була єдина з правозахисників українка, а тема конференції звучала «Вирішення міжнародних конфліктів: Колумбія, Сирія, Україна». Нам там роздали кейси України, які склала норвезька вчена, але вона все життя вивчала Росію, а тут її попросили написати про Україну. Я відкриваю першу сторінку і читаю, що протягом трьох місяців Євромайдану режим Януковича утримувався від застосування насилля проти мирних протестувальників, і тільки в кінці чомусь всіх розстріляв. Тоді я зрозуміла, що ми вчисту програли на наукових майданчиках, а це потужні впливи на політику в Америці та Європі. Ми вчисту програли на наукових майданчиках, а це потужні впливи на політику в Америці та Європі Любомир Ференс: Чия в цьому провина?  Олександра Матвійчук: Тут складно мислити категоріями вини. Я написала про це, адже була дуже збентежена цим фактом, і у коментарях мої колеги відповіли мені — а як українські науковці мають можливість їздити на такі конференції? Зараз ми намагаємося запустити цикл українських семінарів під назвою «Українські студії в Стенфорді». Перший з них відкривав Мустафа Джемілєв, який приїздив у травні цього року і розповідав про Крим. Був попит, люди навіть стояли в залі, щоб послухати Мустафу-ага. Лариса Денисенко: Які важливі речі потрібно означити, на котрі варто звертати увагу в нашій ситуації збройного конфлікту, у тому, що популізм існує у всьому світі, але от-от у нас вибори? На що звертати увагу, чому категорично не вірити, про що думати? Олександра Матвійчук: Насамперед думати про власну відповідальність. Пам’ятаєте, був один з Героїв Небесної Сотні — загиблий 19-тирічнй Роман Гурик. Коли його мама виступала на суді, вона сказала фразу, яка мене глибоко зачепила. Вона сказала, що не хотіла пускати його на Майдан, але згадала, як 10 років тому вона разом з чоловіком була на Помаранчевому Майдані, тому не мала морального права не пустити сина. Це змушує замислитися, що якщо зараз ми не зробимо щось, щоб змінити нашу Україну, вже наші діти будуть виходити на цю площу, і будуть змушені дороблювати те, що не зробили ми. З такої призми нам потрібно дивитися на гречку, на макарони, на популістів тощо. Адже ситуація дуже тривожна, і в мене виникає почуття дежавю з Помаранчевою Революцією: успішний народний вибух, кілька років позитивних змін, але не кардинальних, не системних, не таких, які дійшли до незворотної точки, тотальне розчарування. В даному випадку в нас ще збройний конфлікт, війна, яка вимотує сили і енергію. Тоді у 2010-му році до влади приходить Янукович, який знищує всі позитивні здобутки, і будує всю свою вертикаль. Тому ми маємо зрозуміти, що у наступному році ми повинні зберегти наш вектор, який окреслила Революція Гідності, оцю рамку прав людини, демократії, свободи, попри всі спокуси, які зараз в нас виникають як в суспільстві, яке травмоване війною, адже зараз в ньому зростає толерантність до насилля, бажання самосудів тощо. Ми маємо цього стерегтися, адже ми повернемося до того, з чого починали, і тоді наші діти будуть змушені це доробляти.

ЄС може ввести санкції за масові порушення прав людини на окупованих територіях

15 Травня, 2017
Про це заявила правозахисниця, голова правління Центру Громадянських Свобод, координатор Євромайдан SOS Олександра Матвійчук

Євген Павлюковський: Чому ЄС має активізуватися і почати допомагати Україні із вирішенням проблем з правами людини у Криму і непідконтрольній частині Донбасу?

Олександра Матвійчук: Ніхто не зобов’язаний нам допомагати. Допомагають тим, хто бореться, і за підтримку також треба боротися. Рекомендації, розроблені правозахисною спільнотою України і презентовані у Брюсселі ― це наше бачення, яке ми хочемо нав’язати ЄС.

Ми знайшли ряд кроків, які допоможуть змінити на краще ситуацію з правами людини в окупованому Криму і на Донбасі. Ми побачили, що ЄС намагається уникати складних тем, і згадує про Крим лише на річницю анексії. Ми вирішили почати адвокаційну кампанію, щоб ЄС взяв на себе зобов’язання здійснити ряд кроків, які мали б постійний характер.

Василь Шандро: Що це за кроки?

Олександра Матвійчук: Оскільки РФ постійно проводить політику ізоляції Криму і заперечує свою причетність до незаконних збройних формувань на Донбасі, ми пропонували створити нову інституцію в ЄС. Це має бути спеціальний представник з питань порушення прав людини на території окупованого Криму і Донбасу. Цей представник постійно відслідковував би цю ситуацію і постійно звітував Раді ЄС і Європарламенту.

Такий представник був започаткований щодо Кавказу, і ці території заслуговують на таку ж увагу.

Також у рекомендаціях є започаткування постійних слухань у Євроарламенті.

Також важливим є створення нового майданчика по Криму. Якщо щось стається по Донбасу, є принаймні формат, у якому ці питання можна піднімати. Якщо щось стається у Криму, де взагалі про це говорити?

Ми рекомендуємо створити новий формат за участі ЄС по деокупації Криму. У березні ця вимога вже знайшла своє відображення.

Василь Шандро: До кого можуть звертатися люди на окупованих територіях з приводу порушення їх прав?

Олександра Матвійчук: Є нова якість, яку ми відслідковуємо у 2017 році. Якщо раніше ми говорили про стрімке звуження прав і свобод ― розслідували незалежних журналістів, забороняли мирні зібрання, зростала кількість політв’язнів, то з початку 2017 р. бачимо, що почали переслідувати адвокатів політв’язнів і людей, що їм допомагають.

Це означає, що повітря несвободи розрослося так, що люди почали задихатися. Ми просили зробити серйознішими санкції по Криму. Нам відповідали: це санкції за анексію, у них немає правозахисних критеріїв. Ми виявили, що ЄС може ввести санкції за масові порушення прав людини.

Тому одна з наших рекомендацій ― введення секторальних санкцій щодо РФ за масові порушення прав людини у Криму.

Євген Павлюковський: Як це працює за процедурою введення?

Олександра Матвійчук: Це питання політичного рішення, яке має прийняти Рада ЄС. Звичайно, рішення ґрунтуються як на національних інтересах, так і на успіху української сторони, яка може продемонструвати його в міжнародних інстанціях, які користуються довірою.

Це рішення вже назріло. Це чи не єдина можливість охолоджуючого ефекту на стрімке згортання громадянського простору на півострові.

Василь Шандро: Як і кому можуть поскаржитися люди зараз?

Олександра Матвійчук: Важко давати абстрактні поради, треба вивчати конкретні випадки. Наприклад, наші колеги, російські правозахисники, кажуть, що попри безрезультативність системи захисту прав людини, треба залишити сліди, тому що для Європейського суду з прав людини одним з критеріїв прийнятності скарги є вичерпання усіх засобів захисту в межах національних кордонів.

Василь Шандро: Як Україна реагує на ці справи? Їх розслідують?

Олександра Матвійчук: У наших рекомендаціях є і частина «домашнього завдання» для української влади. Ми вже три роки говоримо про необхідність створення міжвідомчої групи, яка б збирала, аналізувала і систематизувала інформацію про порушення прав людини, воєнні злочини, злочини проти людяності на окупованих територіях і в ході війни.

До червня 2018 року Україна має подавати меморандум у Міжнародний суд ООН. Я дуже сподіваюся, що всі необхідні докази вже заготовлені, але Україна досі не передала докази ефективного контролю РФ над незаконними збройними формуваннями до Міжнародного кримінального суду.

Результаты поиска:

Гібридна депортація штовхає людей виїжджати з окупованого Криму – Матвійчук

28 Травня, 2020

«Минулого понеділка у Конгрес США внесли новий законопроєкт. Він звертає увагу на незаконність практики переслідування російською владою правозахисників, журналістів, активістів. Він також заохочує застосування «акту Магнітського», тобто санкцій до російських офіційних осіб, які причетні до фабрикації політичних справ.
Тут складно сказати, чи він пройде і коли цей законопроєкт буде ухвалено. Адже очевидно, що Конгрес США не засинає з думкою про Україну. Проте це позитивний знак того, що є активні американські парламентарі, які тримають руку на пульсі і яким справа кримських політв’язнів і політв’язнів РФ не байдужа.»

🔶 Координаторка ініціативи #PrisonersVoise Olexandra Matviychuk розповіла про нові методи боротьби за звільнення В’язнів Кремля, а також про підведення проміжних підсумків вже існуючих заходів. Все це стало темою міжнародного форуму правозахисників. Детальніше – за посиланням

Хто такий політв’язень та як формуються списки на обмін? – правозахисниця Матвійчук

26 Травня, 2020

Хто такий політв’язень та як формуються списки на обмін? Про це говоримо з головою правління Центру громадянських свобод Олександрою Матвійчук. Вона каже, що політв’язень – це не герой і не ікона на п’єдисталі. Зокрема, Олександра розповідає, як формуються списки на обмін. Дивіться унікальне та дуже корисне відео від Громадське радіо.

Суди не використовують Конституцію, як норму прямої дії – Олександра Матвійчук про карантинни обмеженя

11 Квітня, 2020

Чи законні карантинні обмеження, які запровадив уряд та чи готові українці поступитися своїми правами і свободами заради власної ж безпеки в ефірі Радіо Культура пояснюють правозахисниця Олександра Матвійчук та директор Департаменту комунікацій МВС Артем Шевченко.

 

Слухайте радіо-версію за посиланням: 

 

Від шостого квітня Кабмін посилив карантинні обмеження для населення. На думку багатьох правозахисників такі обмеження безпідставні і неконституційні, адже серйозно порушують  права людини. “Із понеділка українська вдала поставила нас усіх і себе в першу чергу у доволі незручний правовий шпагат. На одному боці цього шпагату те, що більшість, але не всі, запроваджені заходи доцільні, щоб дати відсіч  загрозі поширення епідемії коронавірусу. А з іншого боку цього шпагату – розуміння того, що вони оформлені в неналежний правовий спосіб. Грубо кажучи, обмеження прав і свобод людини навіть ті, які доцільні під час епідемії за Конституцією можуть бути введені лише за умови запровадження надзвичайного стану, а його не запроваджували. Надзвичайна ситуація не передбачає жодних обмежень прав і свобод людини. Обмеження на свободу і особисту недоторканість, обмеження свободи пересування, обмеження свободи мирних зібрань – це все неможливо за надзвичайної ситуації. Проте в Україні це відбувається не вперше. Ми не вперше запроваджуємо якісь речі, не називаючи їх своїми іменами, до прикладу оголошення режиму Антитерористичної операції у 2014 році”, – зазначає Олександра Матвійчук.

 

За даними МВС поліція склала вже 4000 тисячі адміністративних протоколів на злісних порушників карантину. Кого можуть визнати  злісним порушником пояснює Олександра Матвійчук: “Це буде визначати суд, адже на місці від порушника ніхто не має права вимагати штраф. Якщо з вас вимагають сплатити його відразу після складання адміністративного протоколу, то це очевидно не представники Національної поліції, а шахраї перевдягнені у форму. Штраф або інший вид адміністративного покарання може визначити тільки суд. Якщо взяти 402 постанови суду, які було ухвалено станом на 6 квітня, 212 з них було відправлено на доопрацювання. На жаль, наші поліцейські часто не вміють грамотно складати адміністративні протоколи, і тому суд повертає їх назад для виправлення помилок. Показово, що 33 адміністративні протоколи закрили за малозначністю, але жодного не закрили на підставі статті 64 Конституції України, (а в нас Конституція – це норма прямої дії), де йдеться що існує лише два виключні випадки обмеження прав і свобод людини на такому рівні – це надзвичайний і воєнний стан. Жоден суддя, коли закривав такі адміністративні  протоколи на Конституцію не посилався”.

 

Натомість Артем Шевченко зазначає, що поліція не зацікавлена в стягненні штрафів, а працює виключно з профілактичною метою, складаючи протоколи виключно на злісних порушників.  “Це особи, які не реагують на профілактичні бесіди поліцейських. Головна місія поліції – профілактувати, а не карати чи штрафувати. Якщо людина припиняє правопорушення, то немає сенсу складати протокол. Особи, які здійснюють правопорушення демонстративно і не припиняють це правопорушення після зауваження поліцейського мають понести адміністративну відповідальність. Ніяких планів зі збирання штрафів немає, особливо в умовах скрутної фінансової ситуації”.

На питання, яка позиція МВС щодо того, що урядова постанова порушує Конституцію Артем Шевченко зазначає: “Це полеміка для юристів та адвокатів. Можна оскаржувати будь-яку постанову уряду чи поліції. У демократичній країні все можна оскаржувати. Ніхто цього не забороняє. Сама ініціатива обмежувальних заходів належить Міністерству охорони здоров’я”. А Олександра Матвійчук додає: “Українські суди, на жаль, не використовують Конституцію, як норму прямої дії, тому у більшості випадків вони дивитимуться, чи відповідала ця дія підзаконному нормативно-правовому акту – а саме постанові Кабміну”.

 

За даними Державного управління статистики  середня зарплата в Україні за лютий складала 10 847 гривень. При цьому штраф за порушення карантинних обмежень становить 17 000 гривень. Чим керувалися посадовці під час розрахунку суми штрафу і чи є таке покарання дієвим, пояснює Олександра Матвійчук: “По-перше, у нас є багато суворих законів, які не виконуються і тоді розмір штрафу немає жодного значення, якщо немає невідворотності покарання. По-друге, щодо суми штрафу, то суд має дуже прицільно розглядати це питання і використовувати альтернативні види стягнень, наприклад попередження. Ця сума штрафу виходить із того, що Кабмін розуміє слабкість державних інституцій і намагається залякати населення цими величезними сумами”.

Якщо зараз ми не змінимо Україну, наші діти будуть виходити на Майдани, щоб завершити те, що не зробили ми, – Матвійчук

22 Серпня, 2018

Які вони – глобальні виклики, які турбують світову університетську спільноту та як вони стосуються України – популізм, нові технології, криза прав людини?

Детальніше читайте на Громадському радіо: https://hromadskeradio.org/programs/svoyimyrukamy/yakshcho-zaraz-my-ne-zminymo-ukrayinu-nashi-dity-budut-vyhodyty-na-maydany-shchob-zavershyty-te-shcho-ne-zrobyly-my-matviychuk

В рубриці Своїми руками — координаторка ЄвромайданSOS, голова правління ГО «Центр Громадянських Свобод» Олександра Матвійчук Лариса Денисенко: Наскільки змінює ситуацію в країні освіта, яку можна здобути за кордоном? Олександра Матвійчук: Насправді, освіта дуже багато чого змінює, і в житті кожної людини, і загалом – суспільства. Я дуже завдячую університету Stanford за те, що мала можливість рік провчитися за програмою українських лідерів. І це навчання не просто про набуття знань та навичок, це про розширення горизонтів та долучення до світового наукового порядку денного.   І ці глобальні виклики, які зараз відбуваються в світі, обговорюються і вивчаються з наукової точки зору. Це і популізм, це і міграція, це і загрози, які несуть нові технології, і проблеми ідентичності тощо. Лариса Денисенко: Якщо говорити про популізм, то багато хто ідентифікує заяви деяких політиків як популістичні, і насправді багато хто цим зловживає. Тобі там стало зрозуміло, що з цим можна зробити? Олександра Матвійчук: Я раніше думала, що популісти – це ті люди, які щось обіцяють і потім цього не роблять. Виявилося, що проблема в тому, що вони обіцяють і роблять. Ми бачимо по прикладу Венесуели, до чого це роблення потім призводить. Я відвідувала чудовий курс, який називався «Популізм чи ерозія демократії», де ми вивчали, яким чином приходять до влади популістичні політики, що вони роблять, які в них сценарії і до чого це веде. Дуже спрощено можна цю концепцію популізму звести до таких двох мейнстрімових ліній. Перше: популісти говорять, що еліти корумповані, що еліти злочинні, що само по собі правда. Друге: ніхто не презентує народ, і тільки ми можемо презентувати народ, і для цього нам не потрібні суди чи органи державної влади, ми за пряме народовладдя. Я раніше думала, що популісти – це ті люди, які щось обіцяють і потім цього не роблять. Виявилося, що проблема в тому, що вони обіцяють і роблять Що з цим робити – це дуже комплексне питання, на яке шукають зараз відповіді в самій Америці, тому що ми бачимо, хто там зараз президент, і що він прийшов до влади завдяки популістичним гаслам. Але проблема популізму має ще і реальні корені. Річ у тому, що традиційні політичні партії не дають відповіді на питання, які турбують виборців. І тоді люди мігрують до партій, які дають дуже прості відповіді на складні питання. Лариса Денисенко: Заперечити популістичні гасла дуже важко. Олександра Матвійчук: Так, і це проблема. Тому що всіх популістів вирізняє те, що вони, як правило, дуже харизматичні. Вони дуже яскраві, вони говорять простими словами, дуже емоційно, і хочеться вірити в те, що вони говорять. Треба розуміти, що популістичні гасла – це популярні, народні гасла. Тому тут постає питання до політичних інших сил, яким чином упакувати зміст так, щоб він був доступним до суспільства, говорити до людей мовою, яку вони розуміють. Це виклики, які потрібно долати традиційним партіям. З позиції жертви російської агресії Україна нікому не цікава Лариса Денисенко: Що ти почула нового, якщо говорити про правозахист як концепт політики? Олександра Матвійчук: Навчання в Stanford показало мені дві речі. Перше, що ми дуже україноцентричні і абсолютно не розуміємо, які процеси проходять в інших країнах. Це дуже погано, адже вони дуже схожі на те, що відбувається у нас, а це б робило нас готовими до всіх викликів і потрясінь, через які ми зараз проходимо. Крім того, я побачила місце України в світовій адженді. І тут я змушена сказати, що якщо раніше завдяки Євромайдану був вияв емпатії, то зараз цього немає. А з позиції жертви російської агресії Україна нікому не цікава. Якщо ми хочемо, щоб про Україну говорили, наприклад, на тему українських в’язнів, треба докладати спеціальних зусиль. В мене був холодний душ, коли я у грудні поїхала на міжнародну конференцію в Італію, і я була єдина з правозахисників українка, а тема конференції звучала «Вирішення міжнародних конфліктів: Колумбія, Сирія, Україна». Нам там роздали кейси України, які склала норвезька вчена, але вона все життя вивчала Росію, а тут її попросили написати про Україну. Я відкриваю першу сторінку і читаю, що протягом трьох місяців Євромайдану режим Януковича утримувався від застосування насилля проти мирних протестувальників, і тільки в кінці чомусь всіх розстріляв. Тоді я зрозуміла, що ми вчисту програли на наукових майданчиках, а це потужні впливи на політику в Америці та Європі. Ми вчисту програли на наукових майданчиках, а це потужні впливи на політику в Америці та Європі Любомир Ференс: Чия в цьому провина?  Олександра Матвійчук: Тут складно мислити категоріями вини. Я написала про це, адже була дуже збентежена цим фактом, і у коментарях мої колеги відповіли мені — а як українські науковці мають можливість їздити на такі конференції? Зараз ми намагаємося запустити цикл українських семінарів під назвою «Українські студії в Стенфорді». Перший з них відкривав Мустафа Джемілєв, який приїздив у травні цього року і розповідав про Крим. Був попит, люди навіть стояли в залі, щоб послухати Мустафу-ага. Лариса Денисенко: Які важливі речі потрібно означити, на котрі варто звертати увагу в нашій ситуації збройного конфлікту, у тому, що популізм існує у всьому світі, але от-от у нас вибори? На що звертати увагу, чому категорично не вірити, про що думати? Олександра Матвійчук: Насамперед думати про власну відповідальність. Пам’ятаєте, був один з Героїв Небесної Сотні — загиблий 19-тирічнй Роман Гурик. Коли його мама виступала на суді, вона сказала фразу, яка мене глибоко зачепила. Вона сказала, що не хотіла пускати його на Майдан, але згадала, як 10 років тому вона разом з чоловіком була на Помаранчевому Майдані, тому не мала морального права не пустити сина. Це змушує замислитися, що якщо зараз ми не зробимо щось, щоб змінити нашу Україну, вже наші діти будуть виходити на цю площу, і будуть змушені дороблювати те, що не зробили ми. З такої призми нам потрібно дивитися на гречку, на макарони, на популістів тощо. Адже ситуація дуже тривожна, і в мене виникає почуття дежавю з Помаранчевою Революцією: успішний народний вибух, кілька років позитивних змін, але не кардинальних, не системних, не таких, які дійшли до незворотної точки, тотальне розчарування. В даному випадку в нас ще збройний конфлікт, війна, яка вимотує сили і енергію. Тоді у 2010-му році до влади приходить Янукович, який знищує всі позитивні здобутки, і будує всю свою вертикаль. Тому ми маємо зрозуміти, що у наступному році ми повинні зберегти наш вектор, який окреслила Революція Гідності, оцю рамку прав людини, демократії, свободи, попри всі спокуси, які зараз в нас виникають як в суспільстві, яке травмоване війною, адже зараз в ньому зростає толерантність до насилля, бажання самосудів тощо. Ми маємо цього стерегтися, адже ми повернемося до того, з чого починали, і тоді наші діти будуть змушені це доробляти.

ЄС може ввести санкції за масові порушення прав людини на окупованих територіях

15 Травня, 2017
Про це заявила правозахисниця, голова правління Центру Громадянських Свобод, координатор Євромайдан SOS Олександра Матвійчук

Євген Павлюковський: Чому ЄС має активізуватися і почати допомагати Україні із вирішенням проблем з правами людини у Криму і непідконтрольній частині Донбасу?

Олександра Матвійчук: Ніхто не зобов’язаний нам допомагати. Допомагають тим, хто бореться, і за підтримку також треба боротися. Рекомендації, розроблені правозахисною спільнотою України і презентовані у Брюсселі ― це наше бачення, яке ми хочемо нав’язати ЄС.

Ми знайшли ряд кроків, які допоможуть змінити на краще ситуацію з правами людини в окупованому Криму і на Донбасі. Ми побачили, що ЄС намагається уникати складних тем, і згадує про Крим лише на річницю анексії. Ми вирішили почати адвокаційну кампанію, щоб ЄС взяв на себе зобов’язання здійснити ряд кроків, які мали б постійний характер.

Василь Шандро: Що це за кроки?

Олександра Матвійчук: Оскільки РФ постійно проводить політику ізоляції Криму і заперечує свою причетність до незаконних збройних формувань на Донбасі, ми пропонували створити нову інституцію в ЄС. Це має бути спеціальний представник з питань порушення прав людини на території окупованого Криму і Донбасу. Цей представник постійно відслідковував би цю ситуацію і постійно звітував Раді ЄС і Європарламенту.

Такий представник був започаткований щодо Кавказу, і ці території заслуговують на таку ж увагу.

Також у рекомендаціях є започаткування постійних слухань у Євроарламенті.

Також важливим є створення нового майданчика по Криму. Якщо щось стається по Донбасу, є принаймні формат, у якому ці питання можна піднімати. Якщо щось стається у Криму, де взагалі про це говорити?

Ми рекомендуємо створити новий формат за участі ЄС по деокупації Криму. У березні ця вимога вже знайшла своє відображення.

Василь Шандро: До кого можуть звертатися люди на окупованих територіях з приводу порушення їх прав?

Олександра Матвійчук: Є нова якість, яку ми відслідковуємо у 2017 році. Якщо раніше ми говорили про стрімке звуження прав і свобод ― розслідували незалежних журналістів, забороняли мирні зібрання, зростала кількість політв’язнів, то з початку 2017 р. бачимо, що почали переслідувати адвокатів політв’язнів і людей, що їм допомагають.

Це означає, що повітря несвободи розрослося так, що люди почали задихатися. Ми просили зробити серйознішими санкції по Криму. Нам відповідали: це санкції за анексію, у них немає правозахисних критеріїв. Ми виявили, що ЄС може ввести санкції за масові порушення прав людини.

Тому одна з наших рекомендацій ― введення секторальних санкцій щодо РФ за масові порушення прав людини у Криму.

Євген Павлюковський: Як це працює за процедурою введення?

Олександра Матвійчук: Це питання політичного рішення, яке має прийняти Рада ЄС. Звичайно, рішення ґрунтуються як на національних інтересах, так і на успіху української сторони, яка може продемонструвати його в міжнародних інстанціях, які користуються довірою.

Це рішення вже назріло. Це чи не єдина можливість охолоджуючого ефекту на стрімке згортання громадянського простору на півострові.

Василь Шандро: Як і кому можуть поскаржитися люди зараз?

Олександра Матвійчук: Важко давати абстрактні поради, треба вивчати конкретні випадки. Наприклад, наші колеги, російські правозахисники, кажуть, що попри безрезультативність системи захисту прав людини, треба залишити сліди, тому що для Європейського суду з прав людини одним з критеріїв прийнятності скарги є вичерпання усіх засобів захисту в межах національних кордонів.

Василь Шандро: Як Україна реагує на ці справи? Їх розслідують?

Олександра Матвійчук: У наших рекомендаціях є і частина «домашнього завдання» для української влади. Ми вже три роки говоримо про необхідність створення міжвідомчої групи, яка б збирала, аналізувала і систематизувала інформацію про порушення прав людини, воєнні злочини, злочини проти людяності на окупованих територіях і в ході війни.

До червня 2018 року Україна має подавати меморандум у Міжнародний суд ООН. Я дуже сподіваюся, що всі необхідні докази вже заготовлені, але Україна досі не передала докази ефективного контролю РФ над незаконними збройними формуваннями до Міжнародного кримінального суду.

Результаты поиска:

Гібридна депортація штовхає людей виїжджати з окупованого Криму – Матвійчук

28 Травня, 2020

«Минулого понеділка у Конгрес США внесли новий законопроєкт. Він звертає увагу на незаконність практики переслідування російською владою правозахисників, журналістів, активістів. Він також заохочує застосування «акту Магнітського», тобто санкцій до російських офіційних осіб, які причетні до фабрикації політичних справ.
Тут складно сказати, чи він пройде і коли цей законопроєкт буде ухвалено. Адже очевидно, що Конгрес США не засинає з думкою про Україну. Проте це позитивний знак того, що є активні американські парламентарі, які тримають руку на пульсі і яким справа кримських політв’язнів і політв’язнів РФ не байдужа.»

🔶 Координаторка ініціативи #PrisonersVoise Olexandra Matviychuk розповіла про нові методи боротьби за звільнення В’язнів Кремля, а також про підведення проміжних підсумків вже існуючих заходів. Все це стало темою міжнародного форуму правозахисників. Детальніше – за посиланням

Хто такий політв’язень та як формуються списки на обмін? – правозахисниця Матвійчук

26 Травня, 2020

Хто такий політв’язень та як формуються списки на обмін? Про це говоримо з головою правління Центру громадянських свобод Олександрою Матвійчук. Вона каже, що політв’язень – це не герой і не ікона на п’єдисталі. Зокрема, Олександра розповідає, як формуються списки на обмін. Дивіться унікальне та дуже корисне відео від Громадське радіо.

Суди не використовують Конституцію, як норму прямої дії – Олександра Матвійчук про карантинни обмеженя

11 Квітня, 2020

Чи законні карантинні обмеження, які запровадив уряд та чи готові українці поступитися своїми правами і свободами заради власної ж безпеки в ефірі Радіо Культура пояснюють правозахисниця Олександра Матвійчук та директор Департаменту комунікацій МВС Артем Шевченко.

 

Слухайте радіо-версію за посиланням: 

 

Від шостого квітня Кабмін посилив карантинні обмеження для населення. На думку багатьох правозахисників такі обмеження безпідставні і неконституційні, адже серйозно порушують  права людини. “Із понеділка українська вдала поставила нас усіх і себе в першу чергу у доволі незручний правовий шпагат. На одному боці цього шпагату те, що більшість, але не всі, запроваджені заходи доцільні, щоб дати відсіч  загрозі поширення епідемії коронавірусу. А з іншого боку цього шпагату – розуміння того, що вони оформлені в неналежний правовий спосіб. Грубо кажучи, обмеження прав і свобод людини навіть ті, які доцільні під час епідемії за Конституцією можуть бути введені лише за умови запровадження надзвичайного стану, а його не запроваджували. Надзвичайна ситуація не передбачає жодних обмежень прав і свобод людини. Обмеження на свободу і особисту недоторканість, обмеження свободи пересування, обмеження свободи мирних зібрань – це все неможливо за надзвичайної ситуації. Проте в Україні це відбувається не вперше. Ми не вперше запроваджуємо якісь речі, не називаючи їх своїми іменами, до прикладу оголошення режиму Антитерористичної операції у 2014 році”, – зазначає Олександра Матвійчук.

 

За даними МВС поліція склала вже 4000 тисячі адміністративних протоколів на злісних порушників карантину. Кого можуть визнати  злісним порушником пояснює Олександра Матвійчук: “Це буде визначати суд, адже на місці від порушника ніхто не має права вимагати штраф. Якщо з вас вимагають сплатити його відразу після складання адміністративного протоколу, то це очевидно не представники Національної поліції, а шахраї перевдягнені у форму. Штраф або інший вид адміністративного покарання може визначити тільки суд. Якщо взяти 402 постанови суду, які було ухвалено станом на 6 квітня, 212 з них було відправлено на доопрацювання. На жаль, наші поліцейські часто не вміють грамотно складати адміністративні протоколи, і тому суд повертає їх назад для виправлення помилок. Показово, що 33 адміністративні протоколи закрили за малозначністю, але жодного не закрили на підставі статті 64 Конституції України, (а в нас Конституція – це норма прямої дії), де йдеться що існує лише два виключні випадки обмеження прав і свобод людини на такому рівні – це надзвичайний і воєнний стан. Жоден суддя, коли закривав такі адміністративні  протоколи на Конституцію не посилався”.

 

Натомість Артем Шевченко зазначає, що поліція не зацікавлена в стягненні штрафів, а працює виключно з профілактичною метою, складаючи протоколи виключно на злісних порушників.  “Це особи, які не реагують на профілактичні бесіди поліцейських. Головна місія поліції – профілактувати, а не карати чи штрафувати. Якщо людина припиняє правопорушення, то немає сенсу складати протокол. Особи, які здійснюють правопорушення демонстративно і не припиняють це правопорушення після зауваження поліцейського мають понести адміністративну відповідальність. Ніяких планів зі збирання штрафів немає, особливо в умовах скрутної фінансової ситуації”.

На питання, яка позиція МВС щодо того, що урядова постанова порушує Конституцію Артем Шевченко зазначає: “Це полеміка для юристів та адвокатів. Можна оскаржувати будь-яку постанову уряду чи поліції. У демократичній країні все можна оскаржувати. Ніхто цього не забороняє. Сама ініціатива обмежувальних заходів належить Міністерству охорони здоров’я”. А Олександра Матвійчук додає: “Українські суди, на жаль, не використовують Конституцію, як норму прямої дії, тому у більшості випадків вони дивитимуться, чи відповідала ця дія підзаконному нормативно-правовому акту – а саме постанові Кабміну”.

 

За даними Державного управління статистики  середня зарплата в Україні за лютий складала 10 847 гривень. При цьому штраф за порушення карантинних обмежень становить 17 000 гривень. Чим керувалися посадовці під час розрахунку суми штрафу і чи є таке покарання дієвим, пояснює Олександра Матвійчук: “По-перше, у нас є багато суворих законів, які не виконуються і тоді розмір штрафу немає жодного значення, якщо немає невідворотності покарання. По-друге, щодо суми штрафу, то суд має дуже прицільно розглядати це питання і використовувати альтернативні види стягнень, наприклад попередження. Ця сума штрафу виходить із того, що Кабмін розуміє слабкість державних інституцій і намагається залякати населення цими величезними сумами”.

Якщо зараз ми не змінимо Україну, наші діти будуть виходити на Майдани, щоб завершити те, що не зробили ми, – Матвійчук

22 Серпня, 2018

Які вони – глобальні виклики, які турбують світову університетську спільноту та як вони стосуються України – популізм, нові технології, криза прав людини?

Детальніше читайте на Громадському радіо: https://hromadskeradio.org/programs/svoyimyrukamy/yakshcho-zaraz-my-ne-zminymo-ukrayinu-nashi-dity-budut-vyhodyty-na-maydany-shchob-zavershyty-te-shcho-ne-zrobyly-my-matviychuk

В рубриці Своїми руками — координаторка ЄвромайданSOS, голова правління ГО «Центр Громадянських Свобод» Олександра Матвійчук Лариса Денисенко: Наскільки змінює ситуацію в країні освіта, яку можна здобути за кордоном? Олександра Матвійчук: Насправді, освіта дуже багато чого змінює, і в житті кожної людини, і загалом – суспільства. Я дуже завдячую університету Stanford за те, що мала можливість рік провчитися за програмою українських лідерів. І це навчання не просто про набуття знань та навичок, це про розширення горизонтів та долучення до світового наукового порядку денного.   І ці глобальні виклики, які зараз відбуваються в світі, обговорюються і вивчаються з наукової точки зору. Це і популізм, це і міграція, це і загрози, які несуть нові технології, і проблеми ідентичності тощо. Лариса Денисенко: Якщо говорити про популізм, то багато хто ідентифікує заяви деяких політиків як популістичні, і насправді багато хто цим зловживає. Тобі там стало зрозуміло, що з цим можна зробити? Олександра Матвійчук: Я раніше думала, що популісти – це ті люди, які щось обіцяють і потім цього не роблять. Виявилося, що проблема в тому, що вони обіцяють і роблять. Ми бачимо по прикладу Венесуели, до чого це роблення потім призводить. Я відвідувала чудовий курс, який називався «Популізм чи ерозія демократії», де ми вивчали, яким чином приходять до влади популістичні політики, що вони роблять, які в них сценарії і до чого це веде. Дуже спрощено можна цю концепцію популізму звести до таких двох мейнстрімових ліній. Перше: популісти говорять, що еліти корумповані, що еліти злочинні, що само по собі правда. Друге: ніхто не презентує народ, і тільки ми можемо презентувати народ, і для цього нам не потрібні суди чи органи державної влади, ми за пряме народовладдя. Я раніше думала, що популісти – це ті люди, які щось обіцяють і потім цього не роблять. Виявилося, що проблема в тому, що вони обіцяють і роблять Що з цим робити – це дуже комплексне питання, на яке шукають зараз відповіді в самій Америці, тому що ми бачимо, хто там зараз президент, і що він прийшов до влади завдяки популістичним гаслам. Але проблема популізму має ще і реальні корені. Річ у тому, що традиційні політичні партії не дають відповіді на питання, які турбують виборців. І тоді люди мігрують до партій, які дають дуже прості відповіді на складні питання. Лариса Денисенко: Заперечити популістичні гасла дуже важко. Олександра Матвійчук: Так, і це проблема. Тому що всіх популістів вирізняє те, що вони, як правило, дуже харизматичні. Вони дуже яскраві, вони говорять простими словами, дуже емоційно, і хочеться вірити в те, що вони говорять. Треба розуміти, що популістичні гасла – це популярні, народні гасла. Тому тут постає питання до політичних інших сил, яким чином упакувати зміст так, щоб він був доступним до суспільства, говорити до людей мовою, яку вони розуміють. Це виклики, які потрібно долати традиційним партіям. З позиції жертви російської агресії Україна нікому не цікава Лариса Денисенко: Що ти почула нового, якщо говорити про правозахист як концепт політики? Олександра Матвійчук: Навчання в Stanford показало мені дві речі. Перше, що ми дуже україноцентричні і абсолютно не розуміємо, які процеси проходять в інших країнах. Це дуже погано, адже вони дуже схожі на те, що відбувається у нас, а це б робило нас готовими до всіх викликів і потрясінь, через які ми зараз проходимо. Крім того, я побачила місце України в світовій адженді. І тут я змушена сказати, що якщо раніше завдяки Євромайдану був вияв емпатії, то зараз цього немає. А з позиції жертви російської агресії Україна нікому не цікава. Якщо ми хочемо, щоб про Україну говорили, наприклад, на тему українських в’язнів, треба докладати спеціальних зусиль. В мене був холодний душ, коли я у грудні поїхала на міжнародну конференцію в Італію, і я була єдина з правозахисників українка, а тема конференції звучала «Вирішення міжнародних конфліктів: Колумбія, Сирія, Україна». Нам там роздали кейси України, які склала норвезька вчена, але вона все життя вивчала Росію, а тут її попросили написати про Україну. Я відкриваю першу сторінку і читаю, що протягом трьох місяців Євромайдану режим Януковича утримувався від застосування насилля проти мирних протестувальників, і тільки в кінці чомусь всіх розстріляв. Тоді я зрозуміла, що ми вчисту програли на наукових майданчиках, а це потужні впливи на політику в Америці та Європі. Ми вчисту програли на наукових майданчиках, а це потужні впливи на політику в Америці та Європі Любомир Ференс: Чия в цьому провина?  Олександра Матвійчук: Тут складно мислити категоріями вини. Я написала про це, адже була дуже збентежена цим фактом, і у коментарях мої колеги відповіли мені — а як українські науковці мають можливість їздити на такі конференції? Зараз ми намагаємося запустити цикл українських семінарів під назвою «Українські студії в Стенфорді». Перший з них відкривав Мустафа Джемілєв, який приїздив у травні цього року і розповідав про Крим. Був попит, люди навіть стояли в залі, щоб послухати Мустафу-ага. Лариса Денисенко: Які важливі речі потрібно означити, на котрі варто звертати увагу в нашій ситуації збройного конфлікту, у тому, що популізм існує у всьому світі, але от-от у нас вибори? На що звертати увагу, чому категорично не вірити, про що думати? Олександра Матвійчук: Насамперед думати про власну відповідальність. Пам’ятаєте, був один з Героїв Небесної Сотні — загиблий 19-тирічнй Роман Гурик. Коли його мама виступала на суді, вона сказала фразу, яка мене глибоко зачепила. Вона сказала, що не хотіла пускати його на Майдан, але згадала, як 10 років тому вона разом з чоловіком була на Помаранчевому Майдані, тому не мала морального права не пустити сина. Це змушує замислитися, що якщо зараз ми не зробимо щось, щоб змінити нашу Україну, вже наші діти будуть виходити на цю площу, і будуть змушені дороблювати те, що не зробили ми. З такої призми нам потрібно дивитися на гречку, на макарони, на популістів тощо. Адже ситуація дуже тривожна, і в мене виникає почуття дежавю з Помаранчевою Революцією: успішний народний вибух, кілька років позитивних змін, але не кардинальних, не системних, не таких, які дійшли до незворотної точки, тотальне розчарування. В даному випадку в нас ще збройний конфлікт, війна, яка вимотує сили і енергію. Тоді у 2010-му році до влади приходить Янукович, який знищує всі позитивні здобутки, і будує всю свою вертикаль. Тому ми маємо зрозуміти, що у наступному році ми повинні зберегти наш вектор, який окреслила Революція Гідності, оцю рамку прав людини, демократії, свободи, попри всі спокуси, які зараз в нас виникають як в суспільстві, яке травмоване війною, адже зараз в ньому зростає толерантність до насилля, бажання самосудів тощо. Ми маємо цього стерегтися, адже ми повернемося до того, з чого починали, і тоді наші діти будуть змушені це доробляти.

ЄС може ввести санкції за масові порушення прав людини на окупованих територіях

15 Травня, 2017
Про це заявила правозахисниця, голова правління Центру Громадянських Свобод, координатор Євромайдан SOS Олександра Матвійчук

Євген Павлюковський: Чому ЄС має активізуватися і почати допомагати Україні із вирішенням проблем з правами людини у Криму і непідконтрольній частині Донбасу?

Олександра Матвійчук: Ніхто не зобов’язаний нам допомагати. Допомагають тим, хто бореться, і за підтримку також треба боротися. Рекомендації, розроблені правозахисною спільнотою України і презентовані у Брюсселі ― це наше бачення, яке ми хочемо нав’язати ЄС.

Ми знайшли ряд кроків, які допоможуть змінити на краще ситуацію з правами людини в окупованому Криму і на Донбасі. Ми побачили, що ЄС намагається уникати складних тем, і згадує про Крим лише на річницю анексії. Ми вирішили почати адвокаційну кампанію, щоб ЄС взяв на себе зобов’язання здійснити ряд кроків, які мали б постійний характер.

Василь Шандро: Що це за кроки?

Олександра Матвійчук: Оскільки РФ постійно проводить політику ізоляції Криму і заперечує свою причетність до незаконних збройних формувань на Донбасі, ми пропонували створити нову інституцію в ЄС. Це має бути спеціальний представник з питань порушення прав людини на території окупованого Криму і Донбасу. Цей представник постійно відслідковував би цю ситуацію і постійно звітував Раді ЄС і Європарламенту.

Такий представник був започаткований щодо Кавказу, і ці території заслуговують на таку ж увагу.

Також у рекомендаціях є започаткування постійних слухань у Євроарламенті.

Також важливим є створення нового майданчика по Криму. Якщо щось стається по Донбасу, є принаймні формат, у якому ці питання можна піднімати. Якщо щось стається у Криму, де взагалі про це говорити?

Ми рекомендуємо створити новий формат за участі ЄС по деокупації Криму. У березні ця вимога вже знайшла своє відображення.

Василь Шандро: До кого можуть звертатися люди на окупованих територіях з приводу порушення їх прав?

Олександра Матвійчук: Є нова якість, яку ми відслідковуємо у 2017 році. Якщо раніше ми говорили про стрімке звуження прав і свобод ― розслідували незалежних журналістів, забороняли мирні зібрання, зростала кількість політв’язнів, то з початку 2017 р. бачимо, що почали переслідувати адвокатів політв’язнів і людей, що їм допомагають.

Це означає, що повітря несвободи розрослося так, що люди почали задихатися. Ми просили зробити серйознішими санкції по Криму. Нам відповідали: це санкції за анексію, у них немає правозахисних критеріїв. Ми виявили, що ЄС може ввести санкції за масові порушення прав людини.

Тому одна з наших рекомендацій ― введення секторальних санкцій щодо РФ за масові порушення прав людини у Криму.

Євген Павлюковський: Як це працює за процедурою введення?

Олександра Матвійчук: Це питання політичного рішення, яке має прийняти Рада ЄС. Звичайно, рішення ґрунтуються як на національних інтересах, так і на успіху української сторони, яка може продемонструвати його в міжнародних інстанціях, які користуються довірою.

Це рішення вже назріло. Це чи не єдина можливість охолоджуючого ефекту на стрімке згортання громадянського простору на півострові.

Василь Шандро: Як і кому можуть поскаржитися люди зараз?

Олександра Матвійчук: Важко давати абстрактні поради, треба вивчати конкретні випадки. Наприклад, наші колеги, російські правозахисники, кажуть, що попри безрезультативність системи захисту прав людини, треба залишити сліди, тому що для Європейського суду з прав людини одним з критеріїв прийнятності скарги є вичерпання усіх засобів захисту в межах національних кордонів.

Василь Шандро: Як Україна реагує на ці справи? Їх розслідують?

Олександра Матвійчук: У наших рекомендаціях є і частина «домашнього завдання» для української влади. Ми вже три роки говоримо про необхідність створення міжвідомчої групи, яка б збирала, аналізувала і систематизувала інформацію про порушення прав людини, воєнні злочини, злочини проти людяності на окупованих територіях і в ході війни.

До червня 2018 року Україна має подавати меморандум у Міжнародний суд ООН. Я дуже сподіваюся, що всі необхідні докази вже заготовлені, але Україна досі не передала докази ефективного контролю РФ над незаконними збройними формуваннями до Міжнародного кримінального суду.

Результаты поиска:

Гібридна депортація штовхає людей виїжджати з окупованого Криму – Матвійчук

28 Травня, 2020

«Минулого понеділка у Конгрес США внесли новий законопроєкт. Він звертає увагу на незаконність практики переслідування російською владою правозахисників, журналістів, активістів. Він також заохочує застосування «акту Магнітського», тобто санкцій до російських офіційних осіб, які причетні до фабрикації політичних справ.
Тут складно сказати, чи він пройде і коли цей законопроєкт буде ухвалено. Адже очевидно, що Конгрес США не засинає з думкою про Україну. Проте це позитивний знак того, що є активні американські парламентарі, які тримають руку на пульсі і яким справа кримських політв’язнів і політв’язнів РФ не байдужа.»

🔶 Координаторка ініціативи #PrisonersVoise Olexandra Matviychuk розповіла про нові методи боротьби за звільнення В’язнів Кремля, а також про підведення проміжних підсумків вже існуючих заходів. Все це стало темою міжнародного форуму правозахисників. Детальніше – за посиланням

Хто такий політв’язень та як формуються списки на обмін? – правозахисниця Матвійчук

26 Травня, 2020

Хто такий політв’язень та як формуються списки на обмін? Про це говоримо з головою правління Центру громадянських свобод Олександрою Матвійчук. Вона каже, що політв’язень – це не герой і не ікона на п’єдисталі. Зокрема, Олександра розповідає, як формуються списки на обмін. Дивіться унікальне та дуже корисне відео від Громадське радіо.

Суди не використовують Конституцію, як норму прямої дії – Олександра Матвійчук про карантинни обмеженя

11 Квітня, 2020

Чи законні карантинні обмеження, які запровадив уряд та чи готові українці поступитися своїми правами і свободами заради власної ж безпеки в ефірі Радіо Культура пояснюють правозахисниця Олександра Матвійчук та директор Департаменту комунікацій МВС Артем Шевченко.

 

Слухайте радіо-версію за посиланням: 

 

Від шостого квітня Кабмін посилив карантинні обмеження для населення. На думку багатьох правозахисників такі обмеження безпідставні і неконституційні, адже серйозно порушують  права людини. “Із понеділка українська вдала поставила нас усіх і себе в першу чергу у доволі незручний правовий шпагат. На одному боці цього шпагату те, що більшість, але не всі, запроваджені заходи доцільні, щоб дати відсіч  загрозі поширення епідемії коронавірусу. А з іншого боку цього шпагату – розуміння того, що вони оформлені в неналежний правовий спосіб. Грубо кажучи, обмеження прав і свобод людини навіть ті, які доцільні під час епідемії за Конституцією можуть бути введені лише за умови запровадження надзвичайного стану, а його не запроваджували. Надзвичайна ситуація не передбачає жодних обмежень прав і свобод людини. Обмеження на свободу і особисту недоторканість, обмеження свободи пересування, обмеження свободи мирних зібрань – це все неможливо за надзвичайної ситуації. Проте в Україні це відбувається не вперше. Ми не вперше запроваджуємо якісь речі, не називаючи їх своїми іменами, до прикладу оголошення режиму Антитерористичної операції у 2014 році”, – зазначає Олександра Матвійчук.

 

За даними МВС поліція склала вже 4000 тисячі адміністративних протоколів на злісних порушників карантину. Кого можуть визнати  злісним порушником пояснює Олександра Матвійчук: “Це буде визначати суд, адже на місці від порушника ніхто не має права вимагати штраф. Якщо з вас вимагають сплатити його відразу після складання адміністративного протоколу, то це очевидно не представники Національної поліції, а шахраї перевдягнені у форму. Штраф або інший вид адміністративного покарання може визначити тільки суд. Якщо взяти 402 постанови суду, які було ухвалено станом на 6 квітня, 212 з них було відправлено на доопрацювання. На жаль, наші поліцейські часто не вміють грамотно складати адміністративні протоколи, і тому суд повертає їх назад для виправлення помилок. Показово, що 33 адміністративні протоколи закрили за малозначністю, але жодного не закрили на підставі статті 64 Конституції України, (а в нас Конституція – це норма прямої дії), де йдеться що існує лише два виключні випадки обмеження прав і свобод людини на такому рівні – це надзвичайний і воєнний стан. Жоден суддя, коли закривав такі адміністративні  протоколи на Конституцію не посилався”.

 

Натомість Артем Шевченко зазначає, що поліція не зацікавлена в стягненні штрафів, а працює виключно з профілактичною метою, складаючи протоколи виключно на злісних порушників.  “Це особи, які не реагують на профілактичні бесіди поліцейських. Головна місія поліції – профілактувати, а не карати чи штрафувати. Якщо людина припиняє правопорушення, то немає сенсу складати протокол. Особи, які здійснюють правопорушення демонстративно і не припиняють це правопорушення після зауваження поліцейського мають понести адміністративну відповідальність. Ніяких планів зі збирання штрафів немає, особливо в умовах скрутної фінансової ситуації”.

На питання, яка позиція МВС щодо того, що урядова постанова порушує Конституцію Артем Шевченко зазначає: “Це полеміка для юристів та адвокатів. Можна оскаржувати будь-яку постанову уряду чи поліції. У демократичній країні все можна оскаржувати. Ніхто цього не забороняє. Сама ініціатива обмежувальних заходів належить Міністерству охорони здоров’я”. А Олександра Матвійчук додає: “Українські суди, на жаль, не використовують Конституцію, як норму прямої дії, тому у більшості випадків вони дивитимуться, чи відповідала ця дія підзаконному нормативно-правовому акту – а саме постанові Кабміну”.

 

За даними Державного управління статистики  середня зарплата в Україні за лютий складала 10 847 гривень. При цьому штраф за порушення карантинних обмежень становить 17 000 гривень. Чим керувалися посадовці під час розрахунку суми штрафу і чи є таке покарання дієвим, пояснює Олександра Матвійчук: “По-перше, у нас є багато суворих законів, які не виконуються і тоді розмір штрафу немає жодного значення, якщо немає невідворотності покарання. По-друге, щодо суми штрафу, то суд має дуже прицільно розглядати це питання і використовувати альтернативні види стягнень, наприклад попередження. Ця сума штрафу виходить із того, що Кабмін розуміє слабкість державних інституцій і намагається залякати населення цими величезними сумами”.

Якщо зараз ми не змінимо Україну, наші діти будуть виходити на Майдани, щоб завершити те, що не зробили ми, – Матвійчук

22 Серпня, 2018

Які вони – глобальні виклики, які турбують світову університетську спільноту та як вони стосуються України – популізм, нові технології, криза прав людини?

Детальніше читайте на Громадському радіо: https://hromadskeradio.org/programs/svoyimyrukamy/yakshcho-zaraz-my-ne-zminymo-ukrayinu-nashi-dity-budut-vyhodyty-na-maydany-shchob-zavershyty-te-shcho-ne-zrobyly-my-matviychuk

В рубриці Своїми руками — координаторка ЄвромайданSOS, голова правління ГО «Центр Громадянських Свобод» Олександра Матвійчук Лариса Денисенко: Наскільки змінює ситуацію в країні освіта, яку можна здобути за кордоном? Олександра Матвійчук: Насправді, освіта дуже багато чого змінює, і в житті кожної людини, і загалом – суспільства. Я дуже завдячую університету Stanford за те, що мала можливість рік провчитися за програмою українських лідерів. І це навчання не просто про набуття знань та навичок, це про розширення горизонтів та долучення до світового наукового порядку денного.   І ці глобальні виклики, які зараз відбуваються в світі, обговорюються і вивчаються з наукової точки зору. Це і популізм, це і міграція, це і загрози, які несуть нові технології, і проблеми ідентичності тощо. Лариса Денисенко: Якщо говорити про популізм, то багато хто ідентифікує заяви деяких політиків як популістичні, і насправді багато хто цим зловживає. Тобі там стало зрозуміло, що з цим можна зробити? Олександра Матвійчук: Я раніше думала, що популісти – це ті люди, які щось обіцяють і потім цього не роблять. Виявилося, що проблема в тому, що вони обіцяють і роблять. Ми бачимо по прикладу Венесуели, до чого це роблення потім призводить. Я відвідувала чудовий курс, який називався «Популізм чи ерозія демократії», де ми вивчали, яким чином приходять до влади популістичні політики, що вони роблять, які в них сценарії і до чого це веде. Дуже спрощено можна цю концепцію популізму звести до таких двох мейнстрімових ліній. Перше: популісти говорять, що еліти корумповані, що еліти злочинні, що само по собі правда. Друге: ніхто не презентує народ, і тільки ми можемо презентувати народ, і для цього нам не потрібні суди чи органи державної влади, ми за пряме народовладдя. Я раніше думала, що популісти – це ті люди, які щось обіцяють і потім цього не роблять. Виявилося, що проблема в тому, що вони обіцяють і роблять Що з цим робити – це дуже комплексне питання, на яке шукають зараз відповіді в самій Америці, тому що ми бачимо, хто там зараз президент, і що він прийшов до влади завдяки популістичним гаслам. Але проблема популізму має ще і реальні корені. Річ у тому, що традиційні політичні партії не дають відповіді на питання, які турбують виборців. І тоді люди мігрують до партій, які дають дуже прості відповіді на складні питання. Лариса Денисенко: Заперечити популістичні гасла дуже важко. Олександра Матвійчук: Так, і це проблема. Тому що всіх популістів вирізняє те, що вони, як правило, дуже харизматичні. Вони дуже яскраві, вони говорять простими словами, дуже емоційно, і хочеться вірити в те, що вони говорять. Треба розуміти, що популістичні гасла – це популярні, народні гасла. Тому тут постає питання до політичних інших сил, яким чином упакувати зміст так, щоб він був доступним до суспільства, говорити до людей мовою, яку вони розуміють. Це виклики, які потрібно долати традиційним партіям. З позиції жертви російської агресії Україна нікому не цікава Лариса Денисенко: Що ти почула нового, якщо говорити про правозахист як концепт політики? Олександра Матвійчук: Навчання в Stanford показало мені дві речі. Перше, що ми дуже україноцентричні і абсолютно не розуміємо, які процеси проходять в інших країнах. Це дуже погано, адже вони дуже схожі на те, що відбувається у нас, а це б робило нас готовими до всіх викликів і потрясінь, через які ми зараз проходимо. Крім того, я побачила місце України в світовій адженді. І тут я змушена сказати, що якщо раніше завдяки Євромайдану був вияв емпатії, то зараз цього немає. А з позиції жертви російської агресії Україна нікому не цікава. Якщо ми хочемо, щоб про Україну говорили, наприклад, на тему українських в’язнів, треба докладати спеціальних зусиль. В мене був холодний душ, коли я у грудні поїхала на міжнародну конференцію в Італію, і я була єдина з правозахисників українка, а тема конференції звучала «Вирішення міжнародних конфліктів: Колумбія, Сирія, Україна». Нам там роздали кейси України, які склала норвезька вчена, але вона все життя вивчала Росію, а тут її попросили написати про Україну. Я відкриваю першу сторінку і читаю, що протягом трьох місяців Євромайдану режим Януковича утримувався від застосування насилля проти мирних протестувальників, і тільки в кінці чомусь всіх розстріляв. Тоді я зрозуміла, що ми вчисту програли на наукових майданчиках, а це потужні впливи на політику в Америці та Європі. Ми вчисту програли на наукових майданчиках, а це потужні впливи на політику в Америці та Європі Любомир Ференс: Чия в цьому провина?  Олександра Матвійчук: Тут складно мислити категоріями вини. Я написала про це, адже була дуже збентежена цим фактом, і у коментарях мої колеги відповіли мені — а як українські науковці мають можливість їздити на такі конференції? Зараз ми намагаємося запустити цикл українських семінарів під назвою «Українські студії в Стенфорді». Перший з них відкривав Мустафа Джемілєв, який приїздив у травні цього року і розповідав про Крим. Був попит, люди навіть стояли в залі, щоб послухати Мустафу-ага. Лариса Денисенко: Які важливі речі потрібно означити, на котрі варто звертати увагу в нашій ситуації збройного конфлікту, у тому, що популізм існує у всьому світі, але от-от у нас вибори? На що звертати увагу, чому категорично не вірити, про що думати? Олександра Матвійчук: Насамперед думати про власну відповідальність. Пам’ятаєте, був один з Героїв Небесної Сотні — загиблий 19-тирічнй Роман Гурик. Коли його мама виступала на суді, вона сказала фразу, яка мене глибоко зачепила. Вона сказала, що не хотіла пускати його на Майдан, але згадала, як 10 років тому вона разом з чоловіком була на Помаранчевому Майдані, тому не мала морального права не пустити сина. Це змушує замислитися, що якщо зараз ми не зробимо щось, щоб змінити нашу Україну, вже наші діти будуть виходити на цю площу, і будуть змушені дороблювати те, що не зробили ми. З такої призми нам потрібно дивитися на гречку, на макарони, на популістів тощо. Адже ситуація дуже тривожна, і в мене виникає почуття дежавю з Помаранчевою Революцією: успішний народний вибух, кілька років позитивних змін, але не кардинальних, не системних, не таких, які дійшли до незворотної точки, тотальне розчарування. В даному випадку в нас ще збройний конфлікт, війна, яка вимотує сили і енергію. Тоді у 2010-му році до влади приходить Янукович, який знищує всі позитивні здобутки, і будує всю свою вертикаль. Тому ми маємо зрозуміти, що у наступному році ми повинні зберегти наш вектор, який окреслила Революція Гідності, оцю рамку прав людини, демократії, свободи, попри всі спокуси, які зараз в нас виникають як в суспільстві, яке травмоване війною, адже зараз в ньому зростає толерантність до насилля, бажання самосудів тощо. Ми маємо цього стерегтися, адже ми повернемося до того, з чого починали, і тоді наші діти будуть змушені це доробляти.

ЄС може ввести санкції за масові порушення прав людини на окупованих територіях

15 Травня, 2017
Про це заявила правозахисниця, голова правління Центру Громадянських Свобод, координатор Євромайдан SOS Олександра Матвійчук

Євген Павлюковський: Чому ЄС має активізуватися і почати допомагати Україні із вирішенням проблем з правами людини у Криму і непідконтрольній частині Донбасу?

Олександра Матвійчук: Ніхто не зобов’язаний нам допомагати. Допомагають тим, хто бореться, і за підтримку також треба боротися. Рекомендації, розроблені правозахисною спільнотою України і презентовані у Брюсселі ― це наше бачення, яке ми хочемо нав’язати ЄС.

Ми знайшли ряд кроків, які допоможуть змінити на краще ситуацію з правами людини в окупованому Криму і на Донбасі. Ми побачили, що ЄС намагається уникати складних тем, і згадує про Крим лише на річницю анексії. Ми вирішили почати адвокаційну кампанію, щоб ЄС взяв на себе зобов’язання здійснити ряд кроків, які мали б постійний характер.

Василь Шандро: Що це за кроки?

Олександра Матвійчук: Оскільки РФ постійно проводить політику ізоляції Криму і заперечує свою причетність до незаконних збройних формувань на Донбасі, ми пропонували створити нову інституцію в ЄС. Це має бути спеціальний представник з питань порушення прав людини на території окупованого Криму і Донбасу. Цей представник постійно відслідковував би цю ситуацію і постійно звітував Раді ЄС і Європарламенту.

Такий представник був започаткований щодо Кавказу, і ці території заслуговують на таку ж увагу.

Також у рекомендаціях є започаткування постійних слухань у Євроарламенті.

Також важливим є створення нового майданчика по Криму. Якщо щось стається по Донбасу, є принаймні формат, у якому ці питання можна піднімати. Якщо щось стається у Криму, де взагалі про це говорити?

Ми рекомендуємо створити новий формат за участі ЄС по деокупації Криму. У березні ця вимога вже знайшла своє відображення.

Василь Шандро: До кого можуть звертатися люди на окупованих територіях з приводу порушення їх прав?

Олександра Матвійчук: Є нова якість, яку ми відслідковуємо у 2017 році. Якщо раніше ми говорили про стрімке звуження прав і свобод ― розслідували незалежних журналістів, забороняли мирні зібрання, зростала кількість політв’язнів, то з початку 2017 р. бачимо, що почали переслідувати адвокатів політв’язнів і людей, що їм допомагають.

Це означає, що повітря несвободи розрослося так, що люди почали задихатися. Ми просили зробити серйознішими санкції по Криму. Нам відповідали: це санкції за анексію, у них немає правозахисних критеріїв. Ми виявили, що ЄС може ввести санкції за масові порушення прав людини.

Тому одна з наших рекомендацій ― введення секторальних санкцій щодо РФ за масові порушення прав людини у Криму.

Євген Павлюковський: Як це працює за процедурою введення?

Олександра Матвійчук: Це питання політичного рішення, яке має прийняти Рада ЄС. Звичайно, рішення ґрунтуються як на національних інтересах, так і на успіху української сторони, яка може продемонструвати його в міжнародних інстанціях, які користуються довірою.

Це рішення вже назріло. Це чи не єдина можливість охолоджуючого ефекту на стрімке згортання громадянського простору на півострові.

Василь Шандро: Як і кому можуть поскаржитися люди зараз?

Олександра Матвійчук: Важко давати абстрактні поради, треба вивчати конкретні випадки. Наприклад, наші колеги, російські правозахисники, кажуть, що попри безрезультативність системи захисту прав людини, треба залишити сліди, тому що для Європейського суду з прав людини одним з критеріїв прийнятності скарги є вичерпання усіх засобів захисту в межах національних кордонів.

Василь Шандро: Як Україна реагує на ці справи? Їх розслідують?

Олександра Матвійчук: У наших рекомендаціях є і частина «домашнього завдання» для української влади. Ми вже три роки говоримо про необхідність створення міжвідомчої групи, яка б збирала, аналізувала і систематизувала інформацію про порушення прав людини, воєнні злочини, злочини проти людяності на окупованих територіях і в ході війни.

До червня 2018 року Україна має подавати меморандум у Міжнародний суд ООН. Я дуже сподіваюся, що всі необхідні докази вже заготовлені, але Україна досі не передала докази ефективного контролю РФ над незаконними збройними формуваннями до Міжнародного кримінального суду.

Результаты поиска:

Гібридна депортація штовхає людей виїжджати з окупованого Криму – Матвійчук

28 Травня, 2020

«Минулого понеділка у Конгрес США внесли новий законопроєкт. Він звертає увагу на незаконність практики переслідування російською владою правозахисників, журналістів, активістів. Він також заохочує застосування «акту Магнітського», тобто санкцій до російських офіційних осіб, які причетні до фабрикації політичних справ.
Тут складно сказати, чи він пройде і коли цей законопроєкт буде ухвалено. Адже очевидно, що Конгрес США не засинає з думкою про Україну. Проте це позитивний знак того, що є активні американські парламентарі, які тримають руку на пульсі і яким справа кримських політв’язнів і політв’язнів РФ не байдужа.»

🔶 Координаторка ініціативи #PrisonersVoise Olexandra Matviychuk розповіла про нові методи боротьби за звільнення В’язнів Кремля, а також про підведення проміжних підсумків вже існуючих заходів. Все це стало темою міжнародного форуму правозахисників. Детальніше – за посиланням

Хто такий політв’язень та як формуються списки на обмін? – правозахисниця Матвійчук

26 Травня, 2020

Хто такий політв’язень та як формуються списки на обмін? Про це говоримо з головою правління Центру громадянських свобод Олександрою Матвійчук. Вона каже, що політв’язень – це не герой і не ікона на п’єдисталі. Зокрема, Олександра розповідає, як формуються списки на обмін. Дивіться унікальне та дуже корисне відео від Громадське радіо.

Суди не використовують Конституцію, як норму прямої дії – Олександра Матвійчук про карантинни обмеженя

11 Квітня, 2020

Чи законні карантинні обмеження, які запровадив уряд та чи готові українці поступитися своїми правами і свободами заради власної ж безпеки в ефірі Радіо Культура пояснюють правозахисниця Олександра Матвійчук та директор Департаменту комунікацій МВС Артем Шевченко.

 

Слухайте радіо-версію за посиланням: 

 

Від шостого квітня Кабмін посилив карантинні обмеження для населення. На думку багатьох правозахисників такі обмеження безпідставні і неконституційні, адже серйозно порушують  права людини. “Із понеділка українська вдала поставила нас усіх і себе в першу чергу у доволі незручний правовий шпагат. На одному боці цього шпагату те, що більшість, але не всі, запроваджені заходи доцільні, щоб дати відсіч  загрозі поширення епідемії коронавірусу. А з іншого боку цього шпагату – розуміння того, що вони оформлені в неналежний правовий спосіб. Грубо кажучи, обмеження прав і свобод людини навіть ті, які доцільні під час епідемії за Конституцією можуть бути введені лише за умови запровадження надзвичайного стану, а його не запроваджували. Надзвичайна ситуація не передбачає жодних обмежень прав і свобод людини. Обмеження на свободу і особисту недоторканість, обмеження свободи пересування, обмеження свободи мирних зібрань – це все неможливо за надзвичайної ситуації. Проте в Україні це відбувається не вперше. Ми не вперше запроваджуємо якісь речі, не називаючи їх своїми іменами, до прикладу оголошення режиму Антитерористичної операції у 2014 році”, – зазначає Олександра Матвійчук.

 

За даними МВС поліція склала вже 4000 тисячі адміністративних протоколів на злісних порушників карантину. Кого можуть визнати  злісним порушником пояснює Олександра Матвійчук: “Це буде визначати суд, адже на місці від порушника ніхто не має права вимагати штраф. Якщо з вас вимагають сплатити його відразу після складання адміністративного протоколу, то це очевидно не представники Національної поліції, а шахраї перевдягнені у форму. Штраф або інший вид адміністративного покарання може визначити тільки суд. Якщо взяти 402 постанови суду, які було ухвалено станом на 6 квітня, 212 з них було відправлено на доопрацювання. На жаль, наші поліцейські часто не вміють грамотно складати адміністративні протоколи, і тому суд повертає їх назад для виправлення помилок. Показово, що 33 адміністративні протоколи закрили за малозначністю, але жодного не закрили на підставі статті 64 Конституції України, (а в нас Конституція – це норма прямої дії), де йдеться що існує лише два виключні випадки обмеження прав і свобод людини на такому рівні – це надзвичайний і воєнний стан. Жоден суддя, коли закривав такі адміністративні  протоколи на Конституцію не посилався”.

 

Натомість Артем Шевченко зазначає, що поліція не зацікавлена в стягненні штрафів, а працює виключно з профілактичною метою, складаючи протоколи виключно на злісних порушників.  “Це особи, які не реагують на профілактичні бесіди поліцейських. Головна місія поліції – профілактувати, а не карати чи штрафувати. Якщо людина припиняє правопорушення, то немає сенсу складати протокол. Особи, які здійснюють правопорушення демонстративно і не припиняють це правопорушення після зауваження поліцейського мають понести адміністративну відповідальність. Ніяких планів зі збирання штрафів немає, особливо в умовах скрутної фінансової ситуації”.

На питання, яка позиція МВС щодо того, що урядова постанова порушує Конституцію Артем Шевченко зазначає: “Це полеміка для юристів та адвокатів. Можна оскаржувати будь-яку постанову уряду чи поліції. У демократичній країні все можна оскаржувати. Ніхто цього не забороняє. Сама ініціатива обмежувальних заходів належить Міністерству охорони здоров’я”. А Олександра Матвійчук додає: “Українські суди, на жаль, не використовують Конституцію, як норму прямої дії, тому у більшості випадків вони дивитимуться, чи відповідала ця дія підзаконному нормативно-правовому акту – а саме постанові Кабміну”.

 

За даними Державного управління статистики  середня зарплата в Україні за лютий складала 10 847 гривень. При цьому штраф за порушення карантинних обмежень становить 17 000 гривень. Чим керувалися посадовці під час розрахунку суми штрафу і чи є таке покарання дієвим, пояснює Олександра Матвійчук: “По-перше, у нас є багато суворих законів, які не виконуються і тоді розмір штрафу немає жодного значення, якщо немає невідворотності покарання. По-друге, щодо суми штрафу, то суд має дуже прицільно розглядати це питання і використовувати альтернативні види стягнень, наприклад попередження. Ця сума штрафу виходить із того, що Кабмін розуміє слабкість державних інституцій і намагається залякати населення цими величезними сумами”.

Якщо зараз ми не змінимо Україну, наші діти будуть виходити на Майдани, щоб завершити те, що не зробили ми, – Матвійчук

22 Серпня, 2018

Які вони – глобальні виклики, які турбують світову університетську спільноту та як вони стосуються України – популізм, нові технології, криза прав людини?

Детальніше читайте на Громадському радіо: https://hromadskeradio.org/programs/svoyimyrukamy/yakshcho-zaraz-my-ne-zminymo-ukrayinu-nashi-dity-budut-vyhodyty-na-maydany-shchob-zavershyty-te-shcho-ne-zrobyly-my-matviychuk

В рубриці Своїми руками — координаторка ЄвромайданSOS, голова правління ГО «Центр Громадянських Свобод» Олександра Матвійчук Лариса Денисенко: Наскільки змінює ситуацію в країні освіта, яку можна здобути за кордоном? Олександра Матвійчук: Насправді, освіта дуже багато чого змінює, і в житті кожної людини, і загалом – суспільства. Я дуже завдячую університету Stanford за те, що мала можливість рік провчитися за програмою українських лідерів. І це навчання не просто про набуття знань та навичок, це про розширення горизонтів та долучення до світового наукового порядку денного.   І ці глобальні виклики, які зараз відбуваються в світі, обговорюються і вивчаються з наукової точки зору. Це і популізм, це і міграція, це і загрози, які несуть нові технології, і проблеми ідентичності тощо. Лариса Денисенко: Якщо говорити про популізм, то багато хто ідентифікує заяви деяких політиків як популістичні, і насправді багато хто цим зловживає. Тобі там стало зрозуміло, що з цим можна зробити? Олександра Матвійчук: Я раніше думала, що популісти – це ті люди, які щось обіцяють і потім цього не роблять. Виявилося, що проблема в тому, що вони обіцяють і роблять. Ми бачимо по прикладу Венесуели, до чого це роблення потім призводить. Я відвідувала чудовий курс, який називався «Популізм чи ерозія демократії», де ми вивчали, яким чином приходять до влади популістичні політики, що вони роблять, які в них сценарії і до чого це веде. Дуже спрощено можна цю концепцію популізму звести до таких двох мейнстрімових ліній. Перше: популісти говорять, що еліти корумповані, що еліти злочинні, що само по собі правда. Друге: ніхто не презентує народ, і тільки ми можемо презентувати народ, і для цього нам не потрібні суди чи органи державної влади, ми за пряме народовладдя. Я раніше думала, що популісти – це ті люди, які щось обіцяють і потім цього не роблять. Виявилося, що проблема в тому, що вони обіцяють і роблять Що з цим робити – це дуже комплексне питання, на яке шукають зараз відповіді в самій Америці, тому що ми бачимо, хто там зараз президент, і що він прийшов до влади завдяки популістичним гаслам. Але проблема популізму має ще і реальні корені. Річ у тому, що традиційні політичні партії не дають відповіді на питання, які турбують виборців. І тоді люди мігрують до партій, які дають дуже прості відповіді на складні питання. Лариса Денисенко: Заперечити популістичні гасла дуже важко. Олександра Матвійчук: Так, і це проблема. Тому що всіх популістів вирізняє те, що вони, як правило, дуже харизматичні. Вони дуже яскраві, вони говорять простими словами, дуже емоційно, і хочеться вірити в те, що вони говорять. Треба розуміти, що популістичні гасла – це популярні, народні гасла. Тому тут постає питання до політичних інших сил, яким чином упакувати зміст так, щоб він був доступним до суспільства, говорити до людей мовою, яку вони розуміють. Це виклики, які потрібно долати традиційним партіям. З позиції жертви російської агресії Україна нікому не цікава Лариса Денисенко: Що ти почула нового, якщо говорити про правозахист як концепт політики? Олександра Матвійчук: Навчання в Stanford показало мені дві речі. Перше, що ми дуже україноцентричні і абсолютно не розуміємо, які процеси проходять в інших країнах. Це дуже погано, адже вони дуже схожі на те, що відбувається у нас, а це б робило нас готовими до всіх викликів і потрясінь, через які ми зараз проходимо. Крім того, я побачила місце України в світовій адженді. І тут я змушена сказати, що якщо раніше завдяки Євромайдану був вияв емпатії, то зараз цього немає. А з позиції жертви російської агресії Україна нікому не цікава. Якщо ми хочемо, щоб про Україну говорили, наприклад, на тему українських в’язнів, треба докладати спеціальних зусиль. В мене був холодний душ, коли я у грудні поїхала на міжнародну конференцію в Італію, і я була єдина з правозахисників українка, а тема конференції звучала «Вирішення міжнародних конфліктів: Колумбія, Сирія, Україна». Нам там роздали кейси України, які склала норвезька вчена, але вона все життя вивчала Росію, а тут її попросили написати про Україну. Я відкриваю першу сторінку і читаю, що протягом трьох місяців Євромайдану режим Януковича утримувався від застосування насилля проти мирних протестувальників, і тільки в кінці чомусь всіх розстріляв. Тоді я зрозуміла, що ми вчисту програли на наукових майданчиках, а це потужні впливи на політику в Америці та Європі. Ми вчисту програли на наукових майданчиках, а це потужні впливи на політику в Америці та Європі Любомир Ференс: Чия в цьому провина?  Олександра Матвійчук: Тут складно мислити категоріями вини. Я написала про це, адже була дуже збентежена цим фактом, і у коментарях мої колеги відповіли мені — а як українські науковці мають можливість їздити на такі конференції? Зараз ми намагаємося запустити цикл українських семінарів під назвою «Українські студії в Стенфорді». Перший з них відкривав Мустафа Джемілєв, який приїздив у травні цього року і розповідав про Крим. Був попит, люди навіть стояли в залі, щоб послухати Мустафу-ага. Лариса Денисенко: Які важливі речі потрібно означити, на котрі варто звертати увагу в нашій ситуації збройного конфлікту, у тому, що популізм існує у всьому світі, але от-от у нас вибори? На що звертати увагу, чому категорично не вірити, про що думати? Олександра Матвійчук: Насамперед думати про власну відповідальність. Пам’ятаєте, був один з Героїв Небесної Сотні — загиблий 19-тирічнй Роман Гурик. Коли його мама виступала на суді, вона сказала фразу, яка мене глибоко зачепила. Вона сказала, що не хотіла пускати його на Майдан, але згадала, як 10 років тому вона разом з чоловіком була на Помаранчевому Майдані, тому не мала морального права не пустити сина. Це змушує замислитися, що якщо зараз ми не зробимо щось, щоб змінити нашу Україну, вже наші діти будуть виходити на цю площу, і будуть змушені дороблювати те, що не зробили ми. З такої призми нам потрібно дивитися на гречку, на макарони, на популістів тощо. Адже ситуація дуже тривожна, і в мене виникає почуття дежавю з Помаранчевою Революцією: успішний народний вибух, кілька років позитивних змін, але не кардинальних, не системних, не таких, які дійшли до незворотної точки, тотальне розчарування. В даному випадку в нас ще збройний конфлікт, війна, яка вимотує сили і енергію. Тоді у 2010-му році до влади приходить Янукович, який знищує всі позитивні здобутки, і будує всю свою вертикаль. Тому ми маємо зрозуміти, що у наступному році ми повинні зберегти наш вектор, який окреслила Революція Гідності, оцю рамку прав людини, демократії, свободи, попри всі спокуси, які зараз в нас виникають як в суспільстві, яке травмоване війною, адже зараз в ньому зростає толерантність до насилля, бажання самосудів тощо. Ми маємо цього стерегтися, адже ми повернемося до того, з чого починали, і тоді наші діти будуть змушені це доробляти.

ЄС може ввести санкції за масові порушення прав людини на окупованих територіях

15 Травня, 2017
Про це заявила правозахисниця, голова правління Центру Громадянських Свобод, координатор Євромайдан SOS Олександра Матвійчук

Євген Павлюковський: Чому ЄС має активізуватися і почати допомагати Україні із вирішенням проблем з правами людини у Криму і непідконтрольній частині Донбасу?

Олександра Матвійчук: Ніхто не зобов’язаний нам допомагати. Допомагають тим, хто бореться, і за підтримку також треба боротися. Рекомендації, розроблені правозахисною спільнотою України і презентовані у Брюсселі ― це наше бачення, яке ми хочемо нав’язати ЄС.

Ми знайшли ряд кроків, які допоможуть змінити на краще ситуацію з правами людини в окупованому Криму і на Донбасі. Ми побачили, що ЄС намагається уникати складних тем, і згадує про Крим лише на річницю анексії. Ми вирішили почати адвокаційну кампанію, щоб ЄС взяв на себе зобов’язання здійснити ряд кроків, які мали б постійний характер.

Василь Шандро: Що це за кроки?

Олександра Матвійчук: Оскільки РФ постійно проводить політику ізоляції Криму і заперечує свою причетність до незаконних збройних формувань на Донбасі, ми пропонували створити нову інституцію в ЄС. Це має бути спеціальний представник з питань порушення прав людини на території окупованого Криму і Донбасу. Цей представник постійно відслідковував би цю ситуацію і постійно звітував Раді ЄС і Європарламенту.

Такий представник був започаткований щодо Кавказу, і ці території заслуговують на таку ж увагу.

Також у рекомендаціях є започаткування постійних слухань у Євроарламенті.

Також важливим є створення нового майданчика по Криму. Якщо щось стається по Донбасу, є принаймні формат, у якому ці питання можна піднімати. Якщо щось стається у Криму, де взагалі про це говорити?

Ми рекомендуємо створити новий формат за участі ЄС по деокупації Криму. У березні ця вимога вже знайшла своє відображення.

Василь Шандро: До кого можуть звертатися люди на окупованих територіях з приводу порушення їх прав?

Олександра Матвійчук: Є нова якість, яку ми відслідковуємо у 2017 році. Якщо раніше ми говорили про стрімке звуження прав і свобод ― розслідували незалежних журналістів, забороняли мирні зібрання, зростала кількість політв’язнів, то з початку 2017 р. бачимо, що почали переслідувати адвокатів політв’язнів і людей, що їм допомагають.

Це означає, що повітря несвободи розрослося так, що люди почали задихатися. Ми просили зробити серйознішими санкції по Криму. Нам відповідали: це санкції за анексію, у них немає правозахисних критеріїв. Ми виявили, що ЄС може ввести санкції за масові порушення прав людини.

Тому одна з наших рекомендацій ― введення секторальних санкцій щодо РФ за масові порушення прав людини у Криму.

Євген Павлюковський: Як це працює за процедурою введення?

Олександра Матвійчук: Це питання політичного рішення, яке має прийняти Рада ЄС. Звичайно, рішення ґрунтуються як на національних інтересах, так і на успіху української сторони, яка може продемонструвати його в міжнародних інстанціях, які користуються довірою.

Це рішення вже назріло. Це чи не єдина можливість охолоджуючого ефекту на стрімке згортання громадянського простору на півострові.

Василь Шандро: Як і кому можуть поскаржитися люди зараз?

Олександра Матвійчук: Важко давати абстрактні поради, треба вивчати конкретні випадки. Наприклад, наші колеги, російські правозахисники, кажуть, що попри безрезультативність системи захисту прав людини, треба залишити сліди, тому що для Європейського суду з прав людини одним з критеріїв прийнятності скарги є вичерпання усіх засобів захисту в межах національних кордонів.

Василь Шандро: Як Україна реагує на ці справи? Їх розслідують?

Олександра Матвійчук: У наших рекомендаціях є і частина «домашнього завдання» для української влади. Ми вже три роки говоримо про необхідність створення міжвідомчої групи, яка б збирала, аналізувала і систематизувала інформацію про порушення прав людини, воєнні злочини, злочини проти людяності на окупованих територіях і в ході війни.

До червня 2018 року Україна має подавати меморандум у Міжнародний суд ООН. Я дуже сподіваюся, що всі необхідні докази вже заготовлені, але Україна досі не передала докази ефективного контролю РФ над незаконними збройними формуваннями до Міжнародного кримінального суду.

Результаты поиска:

Гібридна депортація штовхає людей виїжджати з окупованого Криму – Матвійчук

28 Травня, 2020

«Минулого понеділка у Конгрес США внесли новий законопроєкт. Він звертає увагу на незаконність практики переслідування російською владою правозахисників, журналістів, активістів. Він також заохочує застосування «акту Магнітського», тобто санкцій до російських офіційних осіб, які причетні до фабрикації політичних справ.
Тут складно сказати, чи він пройде і коли цей законопроєкт буде ухвалено. Адже очевидно, що Конгрес США не засинає з думкою про Україну. Проте це позитивний знак того, що є активні американські парламентарі, які тримають руку на пульсі і яким справа кримських політв’язнів і політв’язнів РФ не байдужа.»

🔶 Координаторка ініціативи #PrisonersVoise Olexandra Matviychuk розповіла про нові методи боротьби за звільнення В’язнів Кремля, а також про підведення проміжних підсумків вже існуючих заходів. Все це стало темою міжнародного форуму правозахисників. Детальніше – за посиланням

Хто такий політв’язень та як формуються списки на обмін? – правозахисниця Матвійчук

26 Травня, 2020

Хто такий політв’язень та як формуються списки на обмін? Про це говоримо з головою правління Центру громадянських свобод Олександрою Матвійчук. Вона каже, що політв’язень – це не герой і не ікона на п’єдисталі. Зокрема, Олександра розповідає, як формуються списки на обмін. Дивіться унікальне та дуже корисне відео від Громадське радіо.

Суди не використовують Конституцію, як норму прямої дії – Олександра Матвійчук про карантинни обмеженя

11 Квітня, 2020

Чи законні карантинні обмеження, які запровадив уряд та чи готові українці поступитися своїми правами і свободами заради власної ж безпеки в ефірі Радіо Культура пояснюють правозахисниця Олександра Матвійчук та директор Департаменту комунікацій МВС Артем Шевченко.

 

Слухайте радіо-версію за посиланням: 

 

Від шостого квітня Кабмін посилив карантинні обмеження для населення. На думку багатьох правозахисників такі обмеження безпідставні і неконституційні, адже серйозно порушують  права людини. “Із понеділка українська вдала поставила нас усіх і себе в першу чергу у доволі незручний правовий шпагат. На одному боці цього шпагату те, що більшість, але не всі, запроваджені заходи доцільні, щоб дати відсіч  загрозі поширення епідемії коронавірусу. А з іншого боку цього шпагату – розуміння того, що вони оформлені в неналежний правовий спосіб. Грубо кажучи, обмеження прав і свобод людини навіть ті, які доцільні під час епідемії за Конституцією можуть бути введені лише за умови запровадження надзвичайного стану, а його не запроваджували. Надзвичайна ситуація не передбачає жодних обмежень прав і свобод людини. Обмеження на свободу і особисту недоторканість, обмеження свободи пересування, обмеження свободи мирних зібрань – це все неможливо за надзвичайної ситуації. Проте в Україні це відбувається не вперше. Ми не вперше запроваджуємо якісь речі, не називаючи їх своїми іменами, до прикладу оголошення режиму Антитерористичної операції у 2014 році”, – зазначає Олександра Матвійчук.

 

За даними МВС поліція склала вже 4000 тисячі адміністративних протоколів на злісних порушників карантину. Кого можуть визнати  злісним порушником пояснює Олександра Матвійчук: “Це буде визначати суд, адже на місці від порушника ніхто не має права вимагати штраф. Якщо з вас вимагають сплатити його відразу після складання адміністративного протоколу, то це очевидно не представники Національної поліції, а шахраї перевдягнені у форму. Штраф або інший вид адміністративного покарання може визначити тільки суд. Якщо взяти 402 постанови суду, які було ухвалено станом на 6 квітня, 212 з них було відправлено на доопрацювання. На жаль, наші поліцейські часто не вміють грамотно складати адміністративні протоколи, і тому суд повертає їх назад для виправлення помилок. Показово, що 33 адміністративні протоколи закрили за малозначністю, але жодного не закрили на підставі статті 64 Конституції України, (а в нас Конституція – це норма прямої дії), де йдеться що існує лише два виключні випадки обмеження прав і свобод людини на такому рівні – це надзвичайний і воєнний стан. Жоден суддя, коли закривав такі адміністративні  протоколи на Конституцію не посилався”.

 

Натомість Артем Шевченко зазначає, що поліція не зацікавлена в стягненні штрафів, а працює виключно з профілактичною метою, складаючи протоколи виключно на злісних порушників.  “Це особи, які не реагують на профілактичні бесіди поліцейських. Головна місія поліції – профілактувати, а не карати чи штрафувати. Якщо людина припиняє правопорушення, то немає сенсу складати протокол. Особи, які здійснюють правопорушення демонстративно і не припиняють це правопорушення після зауваження поліцейського мають понести адміністративну відповідальність. Ніяких планів зі збирання штрафів немає, особливо в умовах скрутної фінансової ситуації”.

На питання, яка позиція МВС щодо того, що урядова постанова порушує Конституцію Артем Шевченко зазначає: “Це полеміка для юристів та адвокатів. Можна оскаржувати будь-яку постанову уряду чи поліції. У демократичній країні все можна оскаржувати. Ніхто цього не забороняє. Сама ініціатива обмежувальних заходів належить Міністерству охорони здоров’я”. А Олександра Матвійчук додає: “Українські суди, на жаль, не використовують Конституцію, як норму прямої дії, тому у більшості випадків вони дивитимуться, чи відповідала ця дія підзаконному нормативно-правовому акту – а саме постанові Кабміну”.

 

За даними Державного управління статистики  середня зарплата в Україні за лютий складала 10 847 гривень. При цьому штраф за порушення карантинних обмежень становить 17 000 гривень. Чим керувалися посадовці під час розрахунку суми штрафу і чи є таке покарання дієвим, пояснює Олександра Матвійчук: “По-перше, у нас є багато суворих законів, які не виконуються і тоді розмір штрафу немає жодного значення, якщо немає невідворотності покарання. По-друге, щодо суми штрафу, то суд має дуже прицільно розглядати це питання і використовувати альтернативні види стягнень, наприклад попередження. Ця сума штрафу виходить із того, що Кабмін розуміє слабкість державних інституцій і намагається залякати населення цими величезними сумами”.

Якщо зараз ми не змінимо Україну, наші діти будуть виходити на Майдани, щоб завершити те, що не зробили ми, – Матвійчук

22 Серпня, 2018

Які вони – глобальні виклики, які турбують світову університетську спільноту та як вони стосуються України – популізм, нові технології, криза прав людини?

Детальніше читайте на Громадському радіо: https://hromadskeradio.org/programs/svoyimyrukamy/yakshcho-zaraz-my-ne-zminymo-ukrayinu-nashi-dity-budut-vyhodyty-na-maydany-shchob-zavershyty-te-shcho-ne-zrobyly-my-matviychuk

В рубриці Своїми руками — координаторка ЄвромайданSOS, голова правління ГО «Центр Громадянських Свобод» Олександра Матвійчук Лариса Денисенко: Наскільки змінює ситуацію в країні освіта, яку можна здобути за кордоном? Олександра Матвійчук: Насправді, освіта дуже багато чого змінює, і в житті кожної людини, і загалом – суспільства. Я дуже завдячую університету Stanford за те, що мала можливість рік провчитися за програмою українських лідерів. І це навчання не просто про набуття знань та навичок, це про розширення горизонтів та долучення до світового наукового порядку денного.   І ці глобальні виклики, які зараз відбуваються в світі, обговорюються і вивчаються з наукової точки зору. Це і популізм, це і міграція, це і загрози, які несуть нові технології, і проблеми ідентичності тощо. Лариса Денисенко: Якщо говорити про популізм, то багато хто ідентифікує заяви деяких політиків як популістичні, і насправді багато хто цим зловживає. Тобі там стало зрозуміло, що з цим можна зробити? Олександра Матвійчук: Я раніше думала, що популісти – це ті люди, які щось обіцяють і потім цього не роблять. Виявилося, що проблема в тому, що вони обіцяють і роблять. Ми бачимо по прикладу Венесуели, до чого це роблення потім призводить. Я відвідувала чудовий курс, який називався «Популізм чи ерозія демократії», де ми вивчали, яким чином приходять до влади популістичні політики, що вони роблять, які в них сценарії і до чого це веде. Дуже спрощено можна цю концепцію популізму звести до таких двох мейнстрімових ліній. Перше: популісти говорять, що еліти корумповані, що еліти злочинні, що само по собі правда. Друге: ніхто не презентує народ, і тільки ми можемо презентувати народ, і для цього нам не потрібні суди чи органи державної влади, ми за пряме народовладдя. Я раніше думала, що популісти – це ті люди, які щось обіцяють і потім цього не роблять. Виявилося, що проблема в тому, що вони обіцяють і роблять Що з цим робити – це дуже комплексне питання, на яке шукають зараз відповіді в самій Америці, тому що ми бачимо, хто там зараз президент, і що він прийшов до влади завдяки популістичним гаслам. Але проблема популізму має ще і реальні корені. Річ у тому, що традиційні політичні партії не дають відповіді на питання, які турбують виборців. І тоді люди мігрують до партій, які дають дуже прості відповіді на складні питання. Лариса Денисенко: Заперечити популістичні гасла дуже важко. Олександра Матвійчук: Так, і це проблема. Тому що всіх популістів вирізняє те, що вони, як правило, дуже харизматичні. Вони дуже яскраві, вони говорять простими словами, дуже емоційно, і хочеться вірити в те, що вони говорять. Треба розуміти, що популістичні гасла – це популярні, народні гасла. Тому тут постає питання до політичних інших сил, яким чином упакувати зміст так, щоб він був доступним до суспільства, говорити до людей мовою, яку вони розуміють. Це виклики, які потрібно долати традиційним партіям. З позиції жертви російської агресії Україна нікому не цікава Лариса Денисенко: Що ти почула нового, якщо говорити про правозахист як концепт політики? Олександра Матвійчук: Навчання в Stanford показало мені дві речі. Перше, що ми дуже україноцентричні і абсолютно не розуміємо, які процеси проходять в інших країнах. Це дуже погано, адже вони дуже схожі на те, що відбувається у нас, а це б робило нас готовими до всіх викликів і потрясінь, через які ми зараз проходимо. Крім того, я побачила місце України в світовій адженді. І тут я змушена сказати, що якщо раніше завдяки Євромайдану був вияв емпатії, то зараз цього немає. А з позиції жертви російської агресії Україна нікому не цікава. Якщо ми хочемо, щоб про Україну говорили, наприклад, на тему українських в’язнів, треба докладати спеціальних зусиль. В мене був холодний душ, коли я у грудні поїхала на міжнародну конференцію в Італію, і я була єдина з правозахисників українка, а тема конференції звучала «Вирішення міжнародних конфліктів: Колумбія, Сирія, Україна». Нам там роздали кейси України, які склала норвезька вчена, але вона все життя вивчала Росію, а тут її попросили написати про Україну. Я відкриваю першу сторінку і читаю, що протягом трьох місяців Євромайдану режим Януковича утримувався від застосування насилля проти мирних протестувальників, і тільки в кінці чомусь всіх розстріляв. Тоді я зрозуміла, що ми вчисту програли на наукових майданчиках, а це потужні впливи на політику в Америці та Європі. Ми вчисту програли на наукових майданчиках, а це потужні впливи на політику в Америці та Європі Любомир Ференс: Чия в цьому провина?  Олександра Матвійчук: Тут складно мислити категоріями вини. Я написала про це, адже була дуже збентежена цим фактом, і у коментарях мої колеги відповіли мені — а як українські науковці мають можливість їздити на такі конференції? Зараз ми намагаємося запустити цикл українських семінарів під назвою «Українські студії в Стенфорді». Перший з них відкривав Мустафа Джемілєв, який приїздив у травні цього року і розповідав про Крим. Був попит, люди навіть стояли в залі, щоб послухати Мустафу-ага. Лариса Денисенко: Які важливі речі потрібно означити, на котрі варто звертати увагу в нашій ситуації збройного конфлікту, у тому, що популізм існує у всьому світі, але от-от у нас вибори? На що звертати увагу, чому категорично не вірити, про що думати? Олександра Матвійчук: Насамперед думати про власну відповідальність. Пам’ятаєте, був один з Героїв Небесної Сотні — загиблий 19-тирічнй Роман Гурик. Коли його мама виступала на суді, вона сказала фразу, яка мене глибоко зачепила. Вона сказала, що не хотіла пускати його на Майдан, але згадала, як 10 років тому вона разом з чоловіком була на Помаранчевому Майдані, тому не мала морального права не пустити сина. Це змушує замислитися, що якщо зараз ми не зробимо щось, щоб змінити нашу Україну, вже наші діти будуть виходити на цю площу, і будуть змушені дороблювати те, що не зробили ми. З такої призми нам потрібно дивитися на гречку, на макарони, на популістів тощо. Адже ситуація дуже тривожна, і в мене виникає почуття дежавю з Помаранчевою Революцією: успішний народний вибух, кілька років позитивних змін, але не кардинальних, не системних, не таких, які дійшли до незворотної точки, тотальне розчарування. В даному випадку в нас ще збройний конфлікт, війна, яка вимотує сили і енергію. Тоді у 2010-му році до влади приходить Янукович, який знищує всі позитивні здобутки, і будує всю свою вертикаль. Тому ми маємо зрозуміти, що у наступному році ми повинні зберегти наш вектор, який окреслила Революція Гідності, оцю рамку прав людини, демократії, свободи, попри всі спокуси, які зараз в нас виникають як в суспільстві, яке травмоване війною, адже зараз в ньому зростає толерантність до насилля, бажання самосудів тощо. Ми маємо цього стерегтися, адже ми повернемося до того, з чого починали, і тоді наші діти будуть змушені це доробляти.

ЄС може ввести санкції за масові порушення прав людини на окупованих територіях

15 Травня, 2017
Про це заявила правозахисниця, голова правління Центру Громадянських Свобод, координатор Євромайдан SOS Олександра Матвійчук

Євген Павлюковський: Чому ЄС має активізуватися і почати допомагати Україні із вирішенням проблем з правами людини у Криму і непідконтрольній частині Донбасу?

Олександра Матвійчук: Ніхто не зобов’язаний нам допомагати. Допомагають тим, хто бореться, і за підтримку також треба боротися. Рекомендації, розроблені правозахисною спільнотою України і презентовані у Брюсселі ― це наше бачення, яке ми хочемо нав’язати ЄС.

Ми знайшли ряд кроків, які допоможуть змінити на краще ситуацію з правами людини в окупованому Криму і на Донбасі. Ми побачили, що ЄС намагається уникати складних тем, і згадує про Крим лише на річницю анексії. Ми вирішили почати адвокаційну кампанію, щоб ЄС взяв на себе зобов’язання здійснити ряд кроків, які мали б постійний характер.

Василь Шандро: Що це за кроки?

Олександра Матвійчук: Оскільки РФ постійно проводить політику ізоляції Криму і заперечує свою причетність до незаконних збройних формувань на Донбасі, ми пропонували створити нову інституцію в ЄС. Це має бути спеціальний представник з питань порушення прав людини на території окупованого Криму і Донбасу. Цей представник постійно відслідковував би цю ситуацію і постійно звітував Раді ЄС і Європарламенту.

Такий представник був започаткований щодо Кавказу, і ці території заслуговують на таку ж увагу.

Також у рекомендаціях є започаткування постійних слухань у Євроарламенті.

Також важливим є створення нового майданчика по Криму. Якщо щось стається по Донбасу, є принаймні формат, у якому ці питання можна піднімати. Якщо щось стається у Криму, де взагалі про це говорити?

Ми рекомендуємо створити новий формат за участі ЄС по деокупації Криму. У березні ця вимога вже знайшла своє відображення.

Василь Шандро: До кого можуть звертатися люди на окупованих територіях з приводу порушення їх прав?

Олександра Матвійчук: Є нова якість, яку ми відслідковуємо у 2017 році. Якщо раніше ми говорили про стрімке звуження прав і свобод ― розслідували незалежних журналістів, забороняли мирні зібрання, зростала кількість політв’язнів, то з початку 2017 р. бачимо, що почали переслідувати адвокатів політв’язнів і людей, що їм допомагають.

Це означає, що повітря несвободи розрослося так, що люди почали задихатися. Ми просили зробити серйознішими санкції по Криму. Нам відповідали: це санкції за анексію, у них немає правозахисних критеріїв. Ми виявили, що ЄС може ввести санкції за масові порушення прав людини.

Тому одна з наших рекомендацій ― введення секторальних санкцій щодо РФ за масові порушення прав людини у Криму.

Євген Павлюковський: Як це працює за процедурою введення?

Олександра Матвійчук: Це питання політичного рішення, яке має прийняти Рада ЄС. Звичайно, рішення ґрунтуються як на національних інтересах, так і на успіху української сторони, яка може продемонструвати його в міжнародних інстанціях, які користуються довірою.

Це рішення вже назріло. Це чи не єдина можливість охолоджуючого ефекту на стрімке згортання громадянського простору на півострові.

Василь Шандро: Як і кому можуть поскаржитися люди зараз?

Олександра Матвійчук: Важко давати абстрактні поради, треба вивчати конкретні випадки. Наприклад, наші колеги, російські правозахисники, кажуть, що попри безрезультативність системи захисту прав людини, треба залишити сліди, тому що для Європейського суду з прав людини одним з критеріїв прийнятності скарги є вичерпання усіх засобів захисту в межах національних кордонів.

Василь Шандро: Як Україна реагує на ці справи? Їх розслідують?

Олександра Матвійчук: У наших рекомендаціях є і частина «домашнього завдання» для української влади. Ми вже три роки говоримо про необхідність створення міжвідомчої групи, яка б збирала, аналізувала і систематизувала інформацію про порушення прав людини, воєнні злочини, злочини проти людяності на окупованих територіях і в ході війни.

До червня 2018 року Україна має подавати меморандум у Міжнародний суд ООН. Я дуже сподіваюся, що всі необхідні докази вже заготовлені, але Україна досі не передала докази ефективного контролю РФ над незаконними збройними формуваннями до Міжнародного кримінального суду.

Результаты поиска:

Гібридна депортація штовхає людей виїжджати з окупованого Криму – Матвійчук

28 Травня, 2020

«Минулого понеділка у Конгрес США внесли новий законопроєкт. Він звертає увагу на незаконність практики переслідування російською владою правозахисників, журналістів, активістів. Він також заохочує застосування «акту Магнітського», тобто санкцій до російських офіційних осіб, які причетні до фабрикації політичних справ.
Тут складно сказати, чи він пройде і коли цей законопроєкт буде ухвалено. Адже очевидно, що Конгрес США не засинає з думкою про Україну. Проте це позитивний знак того, що є активні американські парламентарі, які тримають руку на пульсі і яким справа кримських політв’язнів і політв’язнів РФ не байдужа.»

🔶 Координаторка ініціативи #PrisonersVoise Olexandra Matviychuk розповіла про нові методи боротьби за звільнення В’язнів Кремля, а також про підведення проміжних підсумків вже існуючих заходів. Все це стало темою міжнародного форуму правозахисників. Детальніше – за посиланням

Хто такий політв’язень та як формуються списки на обмін? – правозахисниця Матвійчук

26 Травня, 2020

Хто такий політв’язень та як формуються списки на обмін? Про це говоримо з головою правління Центру громадянських свобод Олександрою Матвійчук. Вона каже, що політв’язень – це не герой і не ікона на п’єдисталі. Зокрема, Олександра розповідає, як формуються списки на обмін. Дивіться унікальне та дуже корисне відео від Громадське радіо.

Суди не використовують Конституцію, як норму прямої дії – Олександра Матвійчук про карантинни обмеженя

11 Квітня, 2020

Чи законні карантинні обмеження, які запровадив уряд та чи готові українці поступитися своїми правами і свободами заради власної ж безпеки в ефірі Радіо Культура пояснюють правозахисниця Олександра Матвійчук та директор Департаменту комунікацій МВС Артем Шевченко.

 

Слухайте радіо-версію за посиланням: 

 

Від шостого квітня Кабмін посилив карантинні обмеження для населення. На думку багатьох правозахисників такі обмеження безпідставні і неконституційні, адже серйозно порушують  права людини. “Із понеділка українська вдала поставила нас усіх і себе в першу чергу у доволі незручний правовий шпагат. На одному боці цього шпагату те, що більшість, але не всі, запроваджені заходи доцільні, щоб дати відсіч  загрозі поширення епідемії коронавірусу. А з іншого боку цього шпагату – розуміння того, що вони оформлені в неналежний правовий спосіб. Грубо кажучи, обмеження прав і свобод людини навіть ті, які доцільні під час епідемії за Конституцією можуть бути введені лише за умови запровадження надзвичайного стану, а його не запроваджували. Надзвичайна ситуація не передбачає жодних обмежень прав і свобод людини. Обмеження на свободу і особисту недоторканість, обмеження свободи пересування, обмеження свободи мирних зібрань – це все неможливо за надзвичайної ситуації. Проте в Україні це відбувається не вперше. Ми не вперше запроваджуємо якісь речі, не називаючи їх своїми іменами, до прикладу оголошення режиму Антитерористичної операції у 2014 році”, – зазначає Олександра Матвійчук.

 

За даними МВС поліція склала вже 4000 тисячі адміністративних протоколів на злісних порушників карантину. Кого можуть визнати  злісним порушником пояснює Олександра Матвійчук: “Це буде визначати суд, адже на місці від порушника ніхто не має права вимагати штраф. Якщо з вас вимагають сплатити його відразу після складання адміністративного протоколу, то це очевидно не представники Національної поліції, а шахраї перевдягнені у форму. Штраф або інший вид адміністративного покарання може визначити тільки суд. Якщо взяти 402 постанови суду, які було ухвалено станом на 6 квітня, 212 з них було відправлено на доопрацювання. На жаль, наші поліцейські часто не вміють грамотно складати адміністративні протоколи, і тому суд повертає їх назад для виправлення помилок. Показово, що 33 адміністративні протоколи закрили за малозначністю, але жодного не закрили на підставі статті 64 Конституції України, (а в нас Конституція – це норма прямої дії), де йдеться що існує лише два виключні випадки обмеження прав і свобод людини на такому рівні – це надзвичайний і воєнний стан. Жоден суддя, коли закривав такі адміністративні  протоколи на Конституцію не посилався”.

 

Натомість Артем Шевченко зазначає, що поліція не зацікавлена в стягненні штрафів, а працює виключно з профілактичною метою, складаючи протоколи виключно на злісних порушників.  “Це особи, які не реагують на профілактичні бесіди поліцейських. Головна місія поліції – профілактувати, а не карати чи штрафувати. Якщо людина припиняє правопорушення, то немає сенсу складати протокол. Особи, які здійснюють правопорушення демонстративно і не припиняють це правопорушення після зауваження поліцейського мають понести адміністративну відповідальність. Ніяких планів зі збирання штрафів немає, особливо в умовах скрутної фінансової ситуації”.

На питання, яка позиція МВС щодо того, що урядова постанова порушує Конституцію Артем Шевченко зазначає: “Це полеміка для юристів та адвокатів. Можна оскаржувати будь-яку постанову уряду чи поліції. У демократичній країні все можна оскаржувати. Ніхто цього не забороняє. Сама ініціатива обмежувальних заходів належить Міністерству охорони здоров’я”. А Олександра Матвійчук додає: “Українські суди, на жаль, не використовують Конституцію, як норму прямої дії, тому у більшості випадків вони дивитимуться, чи відповідала ця дія підзаконному нормативно-правовому акту – а саме постанові Кабміну”.

 

За даними Державного управління статистики  середня зарплата в Україні за лютий складала 10 847 гривень. При цьому штраф за порушення карантинних обмежень становить 17 000 гривень. Чим керувалися посадовці під час розрахунку суми штрафу і чи є таке покарання дієвим, пояснює Олександра Матвійчук: “По-перше, у нас є багато суворих законів, які не виконуються і тоді розмір штрафу немає жодного значення, якщо немає невідворотності покарання. По-друге, щодо суми штрафу, то суд має дуже прицільно розглядати це питання і використовувати альтернативні види стягнень, наприклад попередження. Ця сума штрафу виходить із того, що Кабмін розуміє слабкість державних інституцій і намагається залякати населення цими величезними сумами”.

Якщо зараз ми не змінимо Україну, наші діти будуть виходити на Майдани, щоб завершити те, що не зробили ми, – Матвійчук

22 Серпня, 2018

Які вони – глобальні виклики, які турбують світову університетську спільноту та як вони стосуються України – популізм, нові технології, криза прав людини?

Детальніше читайте на Громадському радіо: https://hromadskeradio.org/programs/svoyimyrukamy/yakshcho-zaraz-my-ne-zminymo-ukrayinu-nashi-dity-budut-vyhodyty-na-maydany-shchob-zavershyty-te-shcho-ne-zrobyly-my-matviychuk

В рубриці Своїми руками — координаторка ЄвромайданSOS, голова правління ГО «Центр Громадянських Свобод» Олександра Матвійчук Лариса Денисенко: Наскільки змінює ситуацію в країні освіта, яку можна здобути за кордоном? Олександра Матвійчук: Насправді, освіта дуже багато чого змінює, і в житті кожної людини, і загалом – суспільства. Я дуже завдячую університету Stanford за те, що мала можливість рік провчитися за програмою українських лідерів. І це навчання не просто про набуття знань та навичок, це про розширення горизонтів та долучення до світового наукового порядку денного.   І ці глобальні виклики, які зараз відбуваються в світі, обговорюються і вивчаються з наукової точки зору. Це і популізм, це і міграція, це і загрози, які несуть нові технології, і проблеми ідентичності тощо. Лариса Денисенко: Якщо говорити про популізм, то багато хто ідентифікує заяви деяких політиків як популістичні, і насправді багато хто цим зловживає. Тобі там стало зрозуміло, що з цим можна зробити? Олександра Матвійчук: Я раніше думала, що популісти – це ті люди, які щось обіцяють і потім цього не роблять. Виявилося, що проблема в тому, що вони обіцяють і роблять. Ми бачимо по прикладу Венесуели, до чого це роблення потім призводить. Я відвідувала чудовий курс, який називався «Популізм чи ерозія демократії», де ми вивчали, яким чином приходять до влади популістичні політики, що вони роблять, які в них сценарії і до чого це веде. Дуже спрощено можна цю концепцію популізму звести до таких двох мейнстрімових ліній. Перше: популісти говорять, що еліти корумповані, що еліти злочинні, що само по собі правда. Друге: ніхто не презентує народ, і тільки ми можемо презентувати народ, і для цього нам не потрібні суди чи органи державної влади, ми за пряме народовладдя. Я раніше думала, що популісти – це ті люди, які щось обіцяють і потім цього не роблять. Виявилося, що проблема в тому, що вони обіцяють і роблять Що з цим робити – це дуже комплексне питання, на яке шукають зараз відповіді в самій Америці, тому що ми бачимо, хто там зараз президент, і що він прийшов до влади завдяки популістичним гаслам. Але проблема популізму має ще і реальні корені. Річ у тому, що традиційні політичні партії не дають відповіді на питання, які турбують виборців. І тоді люди мігрують до партій, які дають дуже прості відповіді на складні питання. Лариса Денисенко: Заперечити популістичні гасла дуже важко. Олександра Матвійчук: Так, і це проблема. Тому що всіх популістів вирізняє те, що вони, як правило, дуже харизматичні. Вони дуже яскраві, вони говорять простими словами, дуже емоційно, і хочеться вірити в те, що вони говорять. Треба розуміти, що популістичні гасла – це популярні, народні гасла. Тому тут постає питання до політичних інших сил, яким чином упакувати зміст так, щоб він був доступним до суспільства, говорити до людей мовою, яку вони розуміють. Це виклики, які потрібно долати традиційним партіям. З позиції жертви російської агресії Україна нікому не цікава Лариса Денисенко: Що ти почула нового, якщо говорити про правозахист як концепт політики? Олександра Матвійчук: Навчання в Stanford показало мені дві речі. Перше, що ми дуже україноцентричні і абсолютно не розуміємо, які процеси проходять в інших країнах. Це дуже погано, адже вони дуже схожі на те, що відбувається у нас, а це б робило нас готовими до всіх викликів і потрясінь, через які ми зараз проходимо. Крім того, я побачила місце України в світовій адженді. І тут я змушена сказати, що якщо раніше завдяки Євромайдану був вияв емпатії, то зараз цього немає. А з позиції жертви російської агресії Україна нікому не цікава. Якщо ми хочемо, щоб про Україну говорили, наприклад, на тему українських в’язнів, треба докладати спеціальних зусиль. В мене був холодний душ, коли я у грудні поїхала на міжнародну конференцію в Італію, і я була єдина з правозахисників українка, а тема конференції звучала «Вирішення міжнародних конфліктів: Колумбія, Сирія, Україна». Нам там роздали кейси України, які склала норвезька вчена, але вона все життя вивчала Росію, а тут її попросили написати про Україну. Я відкриваю першу сторінку і читаю, що протягом трьох місяців Євромайдану режим Януковича утримувався від застосування насилля проти мирних протестувальників, і тільки в кінці чомусь всіх розстріляв. Тоді я зрозуміла, що ми вчисту програли на наукових майданчиках, а це потужні впливи на політику в Америці та Європі. Ми вчисту програли на наукових майданчиках, а це потужні впливи на політику в Америці та Європі Любомир Ференс: Чия в цьому провина?  Олександра Матвійчук: Тут складно мислити категоріями вини. Я написала про це, адже була дуже збентежена цим фактом, і у коментарях мої колеги відповіли мені — а як українські науковці мають можливість їздити на такі конференції? Зараз ми намагаємося запустити цикл українських семінарів під назвою «Українські студії в Стенфорді». Перший з них відкривав Мустафа Джемілєв, який приїздив у травні цього року і розповідав про Крим. Був попит, люди навіть стояли в залі, щоб послухати Мустафу-ага. Лариса Денисенко: Які важливі речі потрібно означити, на котрі варто звертати увагу в нашій ситуації збройного конфлікту, у тому, що популізм існує у всьому світі, але от-от у нас вибори? На що звертати увагу, чому категорично не вірити, про що думати? Олександра Матвійчук: Насамперед думати про власну відповідальність. Пам’ятаєте, був один з Героїв Небесної Сотні — загиблий 19-тирічнй Роман Гурик. Коли його мама виступала на суді, вона сказала фразу, яка мене глибоко зачепила. Вона сказала, що не хотіла пускати його на Майдан, але згадала, як 10 років тому вона разом з чоловіком була на Помаранчевому Майдані, тому не мала морального права не пустити сина. Це змушує замислитися, що якщо зараз ми не зробимо щось, щоб змінити нашу Україну, вже наші діти будуть виходити на цю площу, і будуть змушені дороблювати те, що не зробили ми. З такої призми нам потрібно дивитися на гречку, на макарони, на популістів тощо. Адже ситуація дуже тривожна, і в мене виникає почуття дежавю з Помаранчевою Революцією: успішний народний вибух, кілька років позитивних змін, але не кардинальних, не системних, не таких, які дійшли до незворотної точки, тотальне розчарування. В даному випадку в нас ще збройний конфлікт, війна, яка вимотує сили і енергію. Тоді у 2010-му році до влади приходить Янукович, який знищує всі позитивні здобутки, і будує всю свою вертикаль. Тому ми маємо зрозуміти, що у наступному році ми повинні зберегти наш вектор, який окреслила Революція Гідності, оцю рамку прав людини, демократії, свободи, попри всі спокуси, які зараз в нас виникають як в суспільстві, яке травмоване війною, адже зараз в ньому зростає толерантність до насилля, бажання самосудів тощо. Ми маємо цього стерегтися, адже ми повернемося до того, з чого починали, і тоді наші діти будуть змушені це доробляти.

ЄС може ввести санкції за масові порушення прав людини на окупованих територіях

15 Травня, 2017
Про це заявила правозахисниця, голова правління Центру Громадянських Свобод, координатор Євромайдан SOS Олександра Матвійчук

Євген Павлюковський: Чому ЄС має активізуватися і почати допомагати Україні із вирішенням проблем з правами людини у Криму і непідконтрольній частині Донбасу?

Олександра Матвійчук: Ніхто не зобов’язаний нам допомагати. Допомагають тим, хто бореться, і за підтримку також треба боротися. Рекомендації, розроблені правозахисною спільнотою України і презентовані у Брюсселі ― це наше бачення, яке ми хочемо нав’язати ЄС.

Ми знайшли ряд кроків, які допоможуть змінити на краще ситуацію з правами людини в окупованому Криму і на Донбасі. Ми побачили, що ЄС намагається уникати складних тем, і згадує про Крим лише на річницю анексії. Ми вирішили почати адвокаційну кампанію, щоб ЄС взяв на себе зобов’язання здійснити ряд кроків, які мали б постійний характер.

Василь Шандро: Що це за кроки?

Олександра Матвійчук: Оскільки РФ постійно проводить політику ізоляції Криму і заперечує свою причетність до незаконних збройних формувань на Донбасі, ми пропонували створити нову інституцію в ЄС. Це має бути спеціальний представник з питань порушення прав людини на території окупованого Криму і Донбасу. Цей представник постійно відслідковував би цю ситуацію і постійно звітував Раді ЄС і Європарламенту.

Такий представник був започаткований щодо Кавказу, і ці території заслуговують на таку ж увагу.

Також у рекомендаціях є започаткування постійних слухань у Євроарламенті.

Також важливим є створення нового майданчика по Криму. Якщо щось стається по Донбасу, є принаймні формат, у якому ці питання можна піднімати. Якщо щось стається у Криму, де взагалі про це говорити?