ccl.org.ua@gmail.com Київ, вул. Басейна 9Г, офiс 25, 28 Пошук

українські в'язні Кремля

Результаты поиска:

Заява щодо COVID-19 у закритих тюрмах на окупованому Росією Криму та підконтрольному Росії Донбасі

24 Березня, 2020

COVID-19 у закритих тюрмах на окупованому Росією Криму та підконтрольному Росії Донбасі. Потрібна термінова реакція міжнародних  організацій

 

Ми, ті, що підписалися нижче, звертаємося до міжнародних організацій та їхніх держав-учасниць із закликом вжити невідкладних заходів для зупинення катастрофічних наслідків поширення коронавірусу в місцях позбавлення волі (установах виконання покарань та слідчих ізоляторах) на тимчасово окупованому  Російською Федерацією Криму, підконтрольному Російській Федерації Донбасі, а також на території самої Російської Федерації.  

Ситуація в окупованому Криму та Російській Федерації

Федеральна служба виконання покарань Російської Федерації із 16 березня 2020 року зупинила тривалі та тимчасові зустрічі із рідними для попередження поширення захворювання серед підозрюваних, обвинувачених та засуджених,  а також працівників кримінально-виконавчої системи.

Водночас у пенітенціарних адміністрацій відсутні можливості виконати рекомендовані ВООЗ заходи для недопущення поширення коронавірусу. Медичні служби цих установ не мають достатнього персоналу, медичних препаратів та необхідного медичного обладнання. Вони не спроможні впоратися із звичайними поширеними захворюваннями, що вже казати про складні кризові ситуації.

Більше того, якраз вони і є установами підвищеного ризику для передачі інфекційних захворювань. Ці заклади часто погано провітрюються. Прибирання проводиться у звичайному порядку. Утримувані продовжують піддаватися небезпеці зараження через щоденну роботу, збори, душові кабіни тощо. Вони не можуть дотримуватися інструкцій з гігієни рук. Працівники  пенітенціарної системи щодня контактують із великою кількістю затриманих, проводять персональний огляд людей та обшуки камер. Маски для осіб із симптомами респіраторних хвороб як для утримуваних, так і для персоналу, недоступні.

“Коли ще 19 березня швидка у суді оголосила, щоб мене повезли до лікарні, то до лікарні ніхто мене так і не повіз. Мене просто вивели в маленький боксик у залі суду. Там до дев’ятої вечора я пролежав на підлозі, тому що на лаві було дуже мало місця, а мені хотілося лежати, мене знобило та було холодно. Графік судів дуже інтенсивний, ми на ногах по 12-14 годин без води та їжі. В камері опинився тільки ближче до 11 ночі. Пішов до чергового фельдшера, але крім антибіотиків він ніяких ліків мені не дав. Із того дня у мене температура 39,3 і до 39,8 навіть піднімалася. Кашель сухий, дуже такий неприємний. Ніс забитий. Дихаєш через раз. У камері ще хворіють 3-4 людини. Їм також дають ацетилову кислоту і той же антибіотик. На сьогодні [23 березня] своєї температури не знаю. Написав заяву, щоб мені прослухали легені. Але мене повели для на відеоконференцію для участі в суді, а до лікаря так і не повели. Не хочу скаржитися, але це тортури. У тюрмі людина просто не має можливості захистити себе” – коментує в’язень сумління, координатор «Кримської солідарності» Сервер Мустафаєв.

 

Ситуацію ускладнює значна переповненість російських тюрем та слідчих ізоляторів, колективна організація камер та бараків, жахливі гігієнічні умови та значна тривалість етапування ув’язнених із окупованого Криму до Російської Федерації всупереч нормам міжнародного гуманітарного права. До всього обмеження контактів ув’язнених із зовнішнім світом через поширеність практики катувань у російських тюрмах збільшує в рази ризик жорстокого поводження, особливо у кризових та панічних ситуаціях.

Ситуація на підконтрольному Російській Федерації Донбасі

Ситуація на підконтрольному Російською Федерацією Донбасі виглядає ще більш драматично. Досі на шостому році війни до утримуваних людей не має доступу навіть Міжнародний комітет Червоного Хреста. Окрім так званих офіційних тюрем та слідчих ізоляторів існує розгалужена мережа секретних місць позбавлення волі. Зокрема, згадувана в останньому звіті офісу Верховного комісара ООН з прав людини «Ізоляція» на території колишнього заводу в Донецьку. Більшість із них непридатні навіть для короткочасного перебування людей, а самі умови утримання як в так званих «офіційних», так і в секретних місцях тримання під вартою, можуть бути прирівняні до катування та жорстокого поводження.

 

“У донецькому СІЗО я утримувався на 13-му посту, який за умовами утримання в’язнів вважався одним із “кращих”. А саме: у камері була антисанітарія, безліч клопів та тарганів, через що я навіть не користувався матрацом, бо він був весь брудний та в клопах – спав на металевих нарах, під які підкладав передану із дома ковдру. Частина вікна була розбита, то ж ми постійно перебували на холодному вітрі. На 10-му, найгіршому посту, ситуація вкрай критична: щури та каналізація, яка часто тече просто камерою, майже немає простору – ледь вміщуються дві людини, темрява, жодного денного світла, адже пост знаходиться у підвалі СІЗО” – коментує донецький журналіст Станіслав Асєєв, який був звільнений під час обміну у грудні 2019 року.

 

У звіті офісу Верховного комісара ООН з прав людини згадується про поширену практику катування  та жорстокого поводження щодо утримуваних осіб. За свідченнями нещодавно звільнених, до них застосовувалися побиття, удари електричним струмом, удушення («мокрий» та «сухий» методи), сексуальне насильство, катування положенням, видалення частин тіла (нігтів і зубів), позбавлення води, їжі, сну або доступу до туалету, імітація страти, погрози насильством чи смертю, погрози завданням шкоди  сім’ї. 

 

Якість медичної допомоги у цих установах яскраво характеризують надані офісу Верховного комісара ООН з прав людини свідчення кількох утриманих в «Ізоляції» про те, що під час їхніх допитів і катувань був присутній медичний працівник. Він приводив до тями тих, хто втратив свідомість, і вказував, як катувати для того, щоб завдати максимальний біль, але не призвести до смерті. Він також оглядав затриманих, перш ніж починалися катування, питав про їх захворювання, вимірював тиск або перевіряв пульс, а також робив ін’єкції.

 

Навіть у тих установах, де утримання людей офіційно визнається (на відміну від секретних місць позбавлення волі), необхідними медикаментами та продуктами ув’язнених забезпечують їхня рідні. На період карантину були запроваджені  обмеження по перетину лінії розмежування на Донбасі. І тепер ув’язнені, рідні яких проживають на підконтрольній Україні території, не зможуть отримувати необхідні їм ліки та продукти. 

 

Тому жодних ілюзій про те, що в разі поширення коронавірусу у тюрмах та слідчих ізоляторах окупованого Донбасу утримуваним там людям будуть надавати медичну допомогу, немає. Більше того, постає питання, які заходи будуть здійснювати підконтрольні Російській Федерації незаконні збройні формування, які контролюють цю територію, для стримування поширення коронавірусу у тюрмах та слідчих ізоляторах, щоб убезпечити, насамперед, себе від потенційного зараження.

 

Викладені проблеми, що мають місце в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах на окупованих Росією українських територіях, несуть реальну загрозу не лише ув’язненим та персоналу, які там працюють, але й через них широким верствам населення. І, оскільки за свідченням вчених, пандемія може продовжуватися хвилями, у тому числі, – і населенню різних країн.

 

З огляду на вищевикладене та враховуючи позицію Європейського комітету із питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню від 20 березня 2020 року, ми вимагаємо термінової реакції міжнародних  організацій ООН, Ради Європи, Європейського Союзу, ОБСЄ та їхніх країн-учасниць із тим щоб:

 

  1. 🔹   Звернутися до Російської Федерації з вимогою  вжити невідкладні заходи для виконання своїх міжнародних зобов’язань щодо захисту життя та здоров’я утримуваних нею осіб як офіційно, як-от в Російській Федерації та окупованому Криму, так і неофіційно через підконтрольні Кремлю незаконні збройні формування, як-от у підконтрольному Росії Донбасі, розробити необхідні плани запобігання та реагування на поширення інфекції, відповідно до Заяви про принципи щодо стосуються лікування осіб, позбавлених волі в умовах пандемії коронавірусної хвороби (COVID-19) (ECPT, 20.03.2020), а також втілити в життя рекомендації ВООЗ.

 

  1.  🔹   Закликати Російську Федерацію терміново скоротити чисельність тюремного населення (зокрема, через зміну запобіжних заходів на домашні арешти за злочини невеликої суспільної небезпеки та негайного звільнення усіх незаконно затриманих за політичними мотивами) з огляду на те, що сама конфігурація приміщень та організація пенітенціарних установ та слідчих ізоляторів не дозволяють здійснювати жодні профілактичні заходи, зокрема дотримання соціальної  відстані. 

 

  1. 🔹   Органи Ради Європи, зокрема Комітет міністрів, Генеральний секретар та Комісар з прав людини мають швидко прийняти рекомендації, щоб спонукати Російську Федерацію із її 140 мільйонним населенням вжити цих рішучих кроків. Російська Федерація має у своєму розпорядженні широкий спектр заходів, які можуть спричинити швидкий ефект, від настанов щодо кримінальної політики, наданих прокуратурам, до надзвичайних заходів помилування та амністії.

 

  1. 🔹   Усі міжнародні організації, які мають моніторингові, судові та квазісудові механізми за дотриманням основних прав людини, повинні вживати виняткових організаційних заходів, щоб мати можливість повною мірою відігравати свою роль під час пандемії. Зокрема, Європейський суд з прав людини повинен посилити свою спроможність розглядати прохання про застосування у разі необхідності термінові заходи згідно із Правилом 39, які мають важливе значення для захисту життя людини, кількість яких найближчим часом очікувано збільшиться.

 

  1. 🔹   Міжнародні організації, і зокрема, ОБСЄ на черговій зустрічі 25 березня тристоронньої контактної групи в Мінську, мають підняти питання щодо негайного надання Російською Федерацією безперешкодного доступу до окупованого Криму та Донбасу для міжнародних міжурядових організацій, зокрема, моніторингової місії ООН з прав людини, місії ОБСЄ щодо оцінювання ситуації з дотриманням прав людини у Криму, Комісара Ради Європи з прав людини, інших конвенційних та інституційних механізмів Ради Європи тощо, а також для міжнародних гуманітарних організацій, зокрема, Міжнародного комітету Червоного хреста.

 

  1. 🔹   Франція та Німеччина як члени нормандського формату, а також США та Великобританія як підписанти Будапештського меморандуму, мають закликати Російську Федерацію використати ефективний контроль Російської Федерації над частиною Донецької та Луганської областей для виконання положень Мінських домовленостей щодо негайного звільнення осіб, свобода яких обмежена у зв’язку з безпосередньою участю у збройному конфлікті, та також політичних в’язнів на території окупованого Криму та Російської Федерації.

 

Ми також вимагаємо від української влади виконання всіх рекомендацій, викладених у зверненні європейських НУО щодо COVID-19 в місцях несвободи, для виконання ефективного Україною своїх міжнародних зобов’язань щодо захисту життя і здоров’я осіб, які перебувають під її контролем під час пандемії.

 

Центр громадянських свобод (Україна)

Регіональний центр прав людини (Україна)

Український інститут прав з людини (Україна)

Меджліс кримськотатарського народу (Україна)

Інститут масової інформації (Україна)

Детектор медіа (Україна)

Східноукраїнський центр громадських ініціатив (Україна)

Луганський обласний правозахисний центр «Альтернатива» (Україна)

Освітній дім прав людини в Чернігові (Україна)

Українська фундація правової допомоги (Україна)

Український центр запобігання катувань (Україна)

Донбас SOS (Україна)

Об‘єднання родичів політв‘язнів Кремля (Україна)

Криворізьке міське правозахисне товариство (Україна); 

Асоціація українських моніторів дотримання прав людини в правоохоронних органах (Україна)

Інститут демократії імені Пилипа Орлика (Україна)

Конгрес національних громад України (Україна)

Харківський інститут соціальних досліджень (Україна)

Корпус справедливості (Україна)

Центр протидії корупції (Україна)

Інститут релігійної свободи (Україна)

БО БФ «Стабілізейшен суппорт сервісез» (Україна)

Всеукраїнський громадський рух матерів та родичів учасників АТО “Берегиня”  (Україна)

Вінницька міська організація соціального розвитку та становлення окремих малозахищених категорій молоді “Паросток” (Україна)

Всеукраїнська молодіжна громадська організація «Фундація Регіональних Ініціатив»

Молодіжна організація “СТАН” (Україна)

Асоціація Політичних Наук (Україна)

Територія успіху (Україна)

Кримськотатарський Ресурсний Центр (Україна)

БФ “Клуб Дивосвіт” (Україна)

Школа громадських проектів  (Україна)

Віра.Надія.Дія  (Україна)

Тернопільська правозахисна група (Україна) 

ІАЦ “Громадський Простір” (Україна)

Інститут Чорноморських стратегічних досліджень (Україна)

Правозахисна ініціатива (Україна)

Громадська організація “Театр змін” (Україна)

Платформа прав людини (Україна)

Центр “Ейдос” (Україна)

Центр досліджень визвольного руху (Україна)

ГО «Всеукраїнський демократичний форум» (Україна)

ГО “Інтерньюз-Україна” (Україна)

UkraineWorld (Україна)

ГО “Україна без тортур” (Україна)

Всеукраїнська ініціатива “Активна Громада”  (Україна)

Інститут “Республіка”  (Україна)

Міжнародна федерація за права людини (Франція)

Громадський контроль (Росія)

Фундація Відкритий Діалог (Бельгія)

Норвезький Гельсінський комітет (Норвегія)

Правозахисний рух “Бір Дуйно Киргизстан”

Македонський Гельсінський комітет (Північна Македонія)

Центр прав людини Азербайджану (Азербайджан)

Меморіал-Німеччина (Німеччина)

Болгарський Гельсінський комітет (Болгарія)

Assemblée Européenne des Citoyens, France

Німецько-російський обмін  (Німеччина)

Інститут моніторингу прав людини (Литва)

Центр «Нова Європа» (Україна)

Нідерландський Гельсінський комітет (Нідерланди)

Helsinki Citizens’ Assembly – Vanadzor (Вірменія)

Громадське об’єднання “Гідність” (Казахстан)

Права людини мають значення (Німеччина)

Група прав меншин (Угорщина)

Італійська коаліція за громадянські свободи та права (Італія)

Міжнародне партнерство з прав людини (Бельгія)

Гельсінський комітет Вірменії (Вірменія)

Австрійська Гельсінська група (Австрія)

Казахстанське міжнародне бюро з прав людини та верховенства права (Казахстан)

Асоціація Promo-LEX (Молдова)

Громадський фонд “Голос Свободи” (Киргизстан) 

Гельсінський комітет з прав людини в Сербії (Сербія)

Гельсінський фонд з прав людини (Польща)

Центр участі та розвитку (Грузія) 

Громадська мужність та антирасистська робота (Німеччина)

Італійська федерація за права людини (Італія)

Товариство підтримки України (Латвія)

Асоціація солідарності, взаємодопомоги та культури “Добре Серце ” (Португалія)

Асоціація Українців в Ірландії “АУРІ” (Ірландія)

Українська культурна асоціація Малайзії (Малайзія) 

Волонтерська Сотня  м. Брешія (Італія)

Українсько-Словацька Ініціатива (Словаччина)

Українська Жіноча Організація в Швеції (Швеція)

Лондон-Євромайдан (Великобританія)

United Help Ukraine (США) 

AG Ukraine – Chemnitz – Europa e.V. (Німеччина)

Спілка української культури і солідарності (Туреччина)

Українсько-австрійський культурно-освітній центр у Відні (Австрія)

Українці в Монголії (Монголія) 

Інформаційний портал “Ірландська Хата” (Ірландія)

Центральна Спілка Українців в Німеччині (Німеччина)

Українська громада в Філіппінах (Філіппіни)

Осередок “Всесвітній Рух Патріотів України” м. Мюнхен (Німеччина) 

Всеіспанська ГО “Українська патріотична асоціація ВОЛЯ”, Мадрид (Іспанія)

Ліга Українок Тарагони “Панна, Дівочі посиденьки” (Іспанія)

Громадська ініціатива «Євромайдан-Варшава» (Польща)

Міжнародна Асоціація Українців ЄвроМайдан/ Mezinárodní Asociace Ukrajinců EuroMajdan z.s. (Чеська Республіка)

Асоціація Святої Ольги в Сіднеї  (Австралія)

Українське Вільне Козацтво Австралії (Австралія)

Спільнота “Ізраїльські друзі України” (Ізраїль)

Громада українців, м. Вільнюс (Литва) 

Спільнота українців міста Гвадалахара (Мексика)

Товариство Українців у Фінляндії (Фінляндія)

Асоціація “Молода Україна”, Мадрид (Іспанія)

ГО “ Бюро соціальних та політичних розробок” (Україна)

“Ти потрібен Україні” (Україна);

“Сильніші разом” (Україна);

“Ліберально-Демократична Ліга України” (Україна)

ГФ”Захисник”м. Носівка Чернігівської області (Україна)

Мережа правового розвитку (Україна)

ГО “Природні Права Україна”  (Україна)

Центр Міжнародної безпеки та євроатлантичної інтеграції (Україна)

ГО “Development foundation” / “Девелопмент фаундейшн” (Україна)

ГО Центр “Жіночі перспективи” (Україна)

Восток SOS (Україна)

ГО “Жіночий ветеранський рух” (Україна)

БФ “Право на захист” (Україна)

Інститут політичної освіти (Україна)

Український інститут майбутнього (Україна) 

Луганська обласна громадська правозахисна жіноча організація “Чайка”

“Платформа соціально-гуманітарних ініціатив та інновацій “Єдиний Координаційний Центр” (Україна)

Громадська організація “Докудейз” (Україна)

Благодійна організація “Фонд милосердя та здоров”я” (Україна)

ГО “Група впливу” (Україна)

Центр економіко-правової аналітики (Україна)

ГО “Креативний центр “Дагаз” (Україна)

Медійна ініціатива за права людини (Україна)

Центр досліджень армії, конверсії та роззброєнь (Україна)

БО “Фонд оборони країни” (Україна)

ГО Центр “Соціальна Дія” (Україна) 

ГО “Правозахисна група “СІЧ” (Україна)

DEJURE Foundation (Україна)

ГО “Група 30-го листопада” (Україна)

ГО “Ліга захисту прав жінок “Гармонія рівних” (Україна)

 ГО “Центр св. Климента” (Україна)

ГО НВО “Дух і Літера” (Україна)

ГО “Альянс Української Єдності” (Україна)

БО “ВБФ “ДСР ПЗ “Право людини” (Україна)

Центр демократії та верховенства права (Україна)

ГО “Форпост” (Україна)

ГО “Лабораторія цифрової безпеки” (Україна)

Крим SOS (Україна)

Офіс громадянських свобод (Таджикистан)

Фонд “Вільна Росія” (США/Україна)

Truth Hounds (Україна/Грузія)

Центр глобалістики “Стратегія ХХІ” (Україна)

Черкаський правозахисний центр (Україна)

Український центр запобігання катуванням (Україна)

ГО “Повернення доДому” (Україна)

Humanrights.ch (Швейцарія)

Аналітичний Центр «ADASTRA» (Україна)

Правозахисний рух 405 (Казахстан)

Правозахисна ініціатива «Qaharman» (Казахстан)

Молодіжна організація “Пласт – Національна скаутська організація України”

Албанський Гельсінський Комітет (Албанія)

Заява щодо COVID-19 у тюрмах на окупованих Криму і Донбасі

24 Березня, 2020

COVID-19 у закритих тюрмах на окупованому Росією Криму та підконтрольному Росії Донбасі. Потрібна термінова реакція міжнародних  організацій

 

Ми, ті, що підписалися нижче, звертаємося до міжнародних організацій та їхніх держав-учасниць із закликом вжити невідкладних заходів для зупинення катастрофічних наслідків поширення коронавірусу в місцях позбавлення волі (установах виконання покарань та слідчих ізоляторах) на тимчасово окупованому  Російською Федерацією Криму, підконтрольному Російській Федерації Донбасі, а також на території самої Російської Федерації.  

Ситуація в окупованому Криму та Російській Федерації

Федеральна служба виконання покарань Російської Федерації із 16 березня 2020 року зупинила тривалі та тимчасові зустрічі із рідними для попередження поширення захворювання серед підозрюваних, обвинувачених та засуджених,  а також працівників кримінально-виконавчої системи.

Водночас у пенітенціарних адміністрацій відсутні можливості виконати рекомендовані ВООЗ заходи для недопущення поширення коронавірусу. Медичні служби цих установ не мають достатнього персоналу, медичних препаратів та необхідного медичного обладнання. Вони не спроможні впоратися із звичайними поширеними захворюваннями, що вже казати про складні кризові ситуації.

Більше того, якраз вони і є установами підвищеного ризику для передачі інфекційних захворювань. Ці заклади часто погано провітрюються. Прибирання проводиться у звичайному порядку. Утримувані продовжують піддаватися небезпеці зараження через щоденну роботу, збори, душові кабіни тощо. Вони не можуть дотримуватися інструкцій з гігієни рук. Працівники  пенітенціарної системи щодня контактують із великою кількістю затриманих, проводять персональний огляд людей та обшуки камер. Маски для осіб із симптомами респіраторних хвороб як для утримуваних, так і для персоналу, недоступні.

“Коли ще 19 березня швидка у суді оголосила, щоб мене повезли до лікарні, то до лікарні ніхто мене так і не повіз. Мене просто вивели в маленький боксик у залі суду. Там до дев’ятої вечора я пролежав на підлозі, тому що на лаві було дуже мало місця, а мені хотілося лежати, мене знобило та було холодно. Графік судів дуже інтенсивний, ми на ногах по 12-14 годин без води та їжі. В камері опинився тільки ближче до 11 ночі. Пішов до чергового фельдшера, але крім антибіотиків він ніяких ліків мені не дав. Із того дня у мене температура 39,3 і до 39,8 навіть піднімалася. Кашель сухий, дуже такий неприємний. Ніс забитий. Дихаєш через раз. У камері ще хворіють 3-4 людини. Їм також дають ацетилову кислоту і той же антибіотик. На сьогодні [23 березня] своєї температури не знаю. Написав заяву, щоб мені прослухали легені. Але мене повели для на відеоконференцію для участі в суді, а до лікаря так і не повели. Не хочу скаржитися, але це тортури. У тюрмі людина просто не має можливості захистити себе” – коментує в’язень сумління, координатор «Кримської солідарності» Сервер Мустафаєв.

 

Ситуацію ускладнює значна переповненість російських тюрем та слідчих ізоляторів, колективна організація камер та бараків, жахливі гігієнічні умови та значна тривалість етапування ув’язнених із окупованого Криму до Російської Федерації всупереч нормам міжнародного гуманітарного права. До всього обмеження контактів ув’язнених із зовнішнім світом через поширеність практики катувань у російських тюрмах збільшує в рази ризик жорстокого поводження, особливо у кризових та панічних ситуаціях.

Ситуація на підконтрольному Російській Федерації Донбасі

Ситуація на підконтрольному Російською Федерацією Донбасі виглядає ще більш драматично. Досі на шостому році війни до утримуваних людей не має доступу навіть Міжнародний комітет Червоного Хреста. Окрім так званих офіційних тюрем та слідчих ізоляторів існує розгалужена мережа секретних місць позбавлення волі. Зокрема, згадувана в останньому звіті офісу Верховного комісара ООН з прав людини «Ізоляція» на території колишнього заводу в Донецьку. Більшість із них непридатні навіть для короткочасного перебування людей, а самі умови утримання як в так званих «офіційних», так і в секретних місцях тримання під вартою, можуть бути прирівняні до катування та жорстокого поводження.

 

“У донецькому СІЗО я утримувався на 13-му посту, який за умовами утримання в’язнів вважався одним із “кращих”. А саме: у камері була антисанітарія, безліч клопів та тарганів, через що я навіть не користувався матрацом, бо він був весь брудний та в клопах – спав на металевих нарах, під які підкладав передану із дома ковдру. Частина вікна була розбита, то ж ми постійно перебували на холодному вітрі. На 10-му, найгіршому посту, ситуація вкрай критична: щури та каналізація, яка часто тече просто камерою, майже немає простору – ледь вміщуються дві людини, темрява, жодного денного світла, адже пост знаходиться у підвалі СІЗО” – коментує донецький журналіст Станіслав Асєєв, який був звільнений під час обміну у грудні 2019 року.

 

У звіті офісу Верховного комісара ООН з прав людини згадується про поширену практику катування  та жорстокого поводження щодо утримуваних осіб. За свідченнями нещодавно звільнених, до них застосовувалися побиття, удари електричним струмом, удушення («мокрий» та «сухий» методи), сексуальне насильство, катування положенням, видалення частин тіла (нігтів і зубів), позбавлення води, їжі, сну або доступу до туалету, імітація страти, погрози насильством чи смертю, погрози завданням шкоди  сім’ї. 

 

Якість медичної допомоги у цих установах яскраво характеризують надані офісу Верховного комісара ООН з прав людини свідчення кількох утриманих в «Ізоляції» про те, що під час їхніх допитів і катувань був присутній медичний працівник. Він приводив до тями тих, хто втратив свідомість, і вказував, як катувати для того, щоб завдати максимальний біль, але не призвести до смерті. Він також оглядав затриманих, перш ніж починалися катування, питав про їх захворювання, вимірював тиск або перевіряв пульс, а також робив ін’єкції.

 

Навіть у тих установах, де утримання людей офіційно визнається (на відміну від секретних місць позбавлення волі), необхідними медикаментами та продуктами ув’язнених забезпечують їхня рідні. На період карантину були запроваджені  обмеження по перетину лінії розмежування на Донбасі. І тепер ув’язнені, рідні яких проживають на підконтрольній Україні території, не зможуть отримувати необхідні їм ліки та продукти. 

 

Тому жодних ілюзій про те, що в разі поширення коронавірусу у тюрмах та слідчих ізоляторах окупованого Донбасу утримуваним там людям будуть надавати медичну допомогу, немає. Більше того, постає питання, які заходи будуть здійснювати підконтрольні Російській Федерації незаконні збройні формування, які контролюють цю територію, для стримування поширення коронавірусу у тюрмах та слідчих ізоляторах, щоб убезпечити, насамперед, себе від потенційного зараження.

 

Викладені проблеми, що мають місце в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах на окупованих Росією українських територіях, несуть реальну загрозу не лише ув’язненим та персоналу, які там працюють, але й через них широким верствам населення. І, оскільки за свідченням вчених, пандемія може продовжуватися хвилями, у тому числі, – і населенню різних країн.

 

З огляду на вищевикладене та враховуючи позицію Європейського комітету із питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню від 20 березня 2020 року, ми вимагаємо термінової реакції міжнародних  організацій ООН, Ради Європи, Європейського Союзу, ОБСЄ та їхніх країн-учасниць із тим щоб:

 

  1. 🔹   Звернутися до Російської Федерації з вимогою  вжити невідкладні заходи для виконання своїх міжнародних зобов’язань щодо захисту життя та здоров’я утримуваних нею осіб як офіційно, як-от в Російській Федерації та окупованому Криму, так і неофіційно через підконтрольні Кремлю незаконні збройні формування, як-от у підконтрольному Росії Донбасі, розробити необхідні плани запобігання та реагування на поширення інфекції, відповідно до Заяви про принципи щодо стосуються лікування осіб, позбавлених волі в умовах пандемії коронавірусної хвороби (COVID-19) (ECPT, 20.03.2020), а також втілити в життя рекомендації ВООЗ.

 

  1. 🔹   Закликати Російську Федерацію терміново скоротити чисельність тюремного населення (зокрема, через зміну запобіжних заходів на домашні арешти за злочини невеликої суспільної небезпеки та негайного звільнення усіх незаконно затриманих за політичними мотивами) з огляду на те, що сама конфігурація приміщень та організація пенітенціарних установ та слідчих ізоляторів не дозволяють здійснювати жодні профілактичні заходи, зокрема дотримання соціальної  відстані. 

 

  1. 🔹   Органи Ради Європи, зокрема Комітет міністрів, Генеральний секретар та Комісар з прав людини мають швидко прийняти рекомендації, щоб спонукати Російську Федерацію із її 140 мільйонним населенням вжити цих рішучих кроків. Російська Федерація має у своєму розпорядженні широкий спектр заходів, які можуть спричинити швидкий ефект, від настанов щодо кримінальної політики, наданих прокуратурам, до надзвичайних заходів помилування та амністії.

 

  1. 🔹   Усі міжнародні організації, які мають моніторингові, судові та квазісудові механізми за дотриманням основних прав людини, повинні вживати виняткових організаційних заходів, щоб мати можливість повною мірою відігравати свою роль під час пандемії. Зокрема, Європейський суд з прав людини повинен посилити свою спроможність розглядати прохання про застосування у разі необхідності термінові заходи згідно із Правилом 39, які мають важливе значення для захисту життя людини, кількість яких найближчим часом очікувано збільшиться.

 

  1. 🔹   Міжнародні організації, і зокрема, ОБСЄ на черговій зустрічі 25 березня тристоронньої контактної групи в Мінську, мають підняти питання щодо негайного надання Російською Федерацією безперешкодного доступу до окупованого Криму та Донбасу для міжнародних міжурядових організацій, зокрема, моніторингової місії ООН з прав людини, місії ОБСЄ щодо оцінювання ситуації з дотриманням прав людини у Криму, Комісара Ради Європи з прав людини, інших конвенційних та інституційних механізмів Ради Європи тощо, а також для міжнародних гуманітарних організацій, зокрема, Міжнародного комітету Червоного хреста.

 

  1. 🔹   Франція та Німеччина як члени нормандського формату, а також США та Великобританія як підписанти Будапештського меморандуму, мають закликати Російську Федерацію використати ефективний контроль Російської Федерації над частиною Донецької та Луганської областей для виконання положень Мінських домовленостей щодо негайного звільнення осіб, свобода яких обмежена у зв’язку з безпосередньою участю у збройному конфлікті, та також політичних в’язнів на території окупованого Криму та Російської Федерації.

 

Ми також вимагаємо від української влади виконання всіх рекомендацій, викладених у зверненні європейських НУО щодо COVID-19 в місцях несвободи, для виконання ефективного Україною своїх міжнародних зобов’язань щодо захисту життя і здоров’я осіб, які перебувають під її контролем під час пандемії.

 

Центр громадянських свобод (Україна)

Регіональний центр прав людини (Україна)

Український інститут прав з людини (Україна)

Меджліс кримськотатарського народу (Україна)

Інститут масової інформації (Україна)

Детектор медіа (Україна)

Східноукраїнський центр громадських ініціатив (Україна)

Луганський обласний правозахисний центр «Альтернатива» (Україна)

Освітній дім прав людини в Чернігові (Україна)

Українська фундація правової допомоги (Україна)

Український центр запобігання катувань (Україна)

Донбас SOS (Україна)

Об‘єднання родичів політв‘язнів Кремля (Україна)

Криворізьке міське правозахисне товариство (Україна); 

Асоціація українських моніторів дотримання прав людини в правоохоронних органах (Україна)

Інститут демократії імені Пилипа Орлика (Україна)

Конгрес національних громад України (Україна)

Харківський інститут соціальних досліджень (Україна)

Корпус справедливості (Україна)

Центр протидії корупції (Україна)

Інститут релігійної свободи (Україна)

БО БФ «Стабілізейшен суппорт сервісез» (Україна)

Всеукраїнський громадський рух матерів та родичів учасників АТО “Берегиня”  (Україна)

Вінницька міська організація соціального розвитку та становлення окремих малозахищених категорій молоді “Паросток” (Україна)

Всеукраїнська молодіжна громадська організація «Фундація Регіональних Ініціатив»

Молодіжна організація “СТАН” (Україна)

Асоціація Політичних Наук (Україна)

Територія успіху (Україна)

Кримськотатарський Ресурсний Центр (Україна)

БФ “Клуб Дивосвіт” (Україна)

Школа громадських проектів  (Україна)

Віра.Надія.Дія  (Україна)

Тернопільська правозахисна група (Україна) 

ІАЦ “Громадський Простір” (Україна)

Інститут Чорноморських стратегічних досліджень (Україна)

Правозахисна ініціатива (Україна)

Громадська організація “Театр змін” (Україна)

Платформа прав людини (Україна)

Центр “Ейдос” (Україна)

Центр досліджень визвольного руху (Україна)

ГО «Всеукраїнський демократичний форум» (Україна)

ГО “Інтерньюз-Україна” (Україна)

UkraineWorld (Україна)

ГО “Україна без тортур” (Україна)

Всеукраїнська ініціатива “Активна Громада”  (Україна)

Інститут “Республіка”  (Україна)

Міжнародна федерація за права людини (Франція)

Громадський контроль (Росія)

Фундація Відкритий Діалог (Бельгія)

Норвезький Гельсінський комітет (Норвегія)

Правозахисний рух “Бір Дуйно Киргизстан”

Македонський Гельсінський комітет (Північна Македонія)

Центр прав людини Азербайджану (Азербайджан)

Меморіал-Німеччина (Німеччина)

Болгарський Гельсінський комітет (Болгарія)

Assemblée Européenne des Citoyens, France

Німецько-російський обмін  (Німеччина)

Інститут моніторингу прав людини (Литва)

Центр «Нова Європа» (Україна)

Нідерландський Гельсінський комітет (Нідерланди)

Helsinki Citizens’ Assembly – Vanadzor (Вірменія)

Громадське об’єднання “Гідність” (Казахстан)

Права людини мають значення (Німеччина)

Група прав меншин (Угорщина)

Італійська коаліція за громадянські свободи та права (Італія)

Міжнародне партнерство з прав людини (Бельгія)

Гельсінський комітет Вірменії (Вірменія)

Австрійська Гельсінська група (Австрія)

Казахстанське міжнародне бюро з прав людини та верховенства права (Казахстан)

Асоціація Promo-LEX (Молдова)

Громадський фонд “Голос Свободи” (Киргизстан) 

Гельсінський комітет з прав людини в Сербії (Сербія)

Гельсінський фонд з прав людини (Польща)

Центр участі та розвитку (Грузія) 

Громадська мужність та антирасистська робота (Німеччина)

Італійська федерація за права людини (Італія)

Товариство підтримки України (Латвія)

Асоціація солідарності, взаємодопомоги та культури “Добре Серце ” (Португалія)

Асоціація Українців в Ірландії “АУРІ” (Ірландія)

Українська культурна асоціація Малайзії (Малайзія) 

Волонтерська Сотня  м. Брешія (Італія)

Українсько-Словацька Ініціатива (Словаччина)

Українська Жіноча Організація в Швеції (Швеція)

Лондон-Євромайдан (Великобританія)

United Help Ukraine (США) 

AG Ukraine – Chemnitz – Europa e.V. (Німеччина)

Спілка української культури і солідарності (Туреччина)

Українсько-австрійський культурно-освітній центр у Відні (Австрія)

Українці в Монголії (Монголія) 

Інформаційний портал “Ірландська Хата” (Ірландія)

Центральна Спілка Українців в Німеччині (Німеччина)

Українська громада в Філіппінах (Філіппіни)

Осередок “Всесвітній Рух Патріотів України” м. Мюнхен (Німеччина) 

Всеіспанська ГО “Українська патріотична асоціація ВОЛЯ”, Мадрид (Іспанія)

Ліга Українок Тарагони “Панна, Дівочі посиденьки” (Іспанія)

Громадська ініціатива «Євромайдан-Варшава» (Польща)

Міжнародна Асоціація Українців ЄвроМайдан/ Mezinárodní Asociace Ukrajinců EuroMajdan z.s. (Чеська Республіка)

Асоціація Святої Ольги в Сіднеї  (Австралія)

Українське Вільне Козацтво Австралії (Австралія)

Спільнота “Ізраїльські друзі України” (Ізраїль)

Громада українців, м. Вільнюс (Литва) 

Спільнота українців міста Гвадалахара (Мексика)

Товариство Українців у Фінляндії (Фінляндія)

Асоціація “Молода Україна”, Мадрид (Іспанія)

ГО “ Бюро соціальних та політичних розробок” (Україна)

“Ти потрібен Україні” (Україна);

“Сильніші разом” (Україна);

“Ліберально-Демократична Ліга України” (Україна)

ГФ”Захисник”м. Носівка Чернігівської області (Україна)

Мережа правового розвитку (Україна)

ГО “Природні Права Україна”  (Україна)

Центр Міжнародної безпеки та євроатлантичної інтеграції (Україна)

ГО “Development foundation” / “Девелопмент фаундейшн” (Україна)

ГО Центр “Жіночі перспективи” (Україна)

Восток SOS (Україна)

ГО “Жіночий ветеранський рух” (Україна)

БФ “Право на захист” (Україна)

Інститут політичної освіти (Україна)

Український інститут майбутнього (Україна) 

Луганська обласна громадська правозахисна жіноча організація “Чайка”

“Платформа соціально-гуманітарних ініціатив та інновацій “Єдиний Координаційний Центр” (Україна)

Громадська організація “Докудейз” (Україна)

Благодійна організація “Фонд милосердя та здоров”я” (Україна)

ГО “Група впливу” (Україна)

Центр економіко-правової аналітики (Україна)

ГО “Креативний центр “Дагаз” (Україна)

Медійна ініціатива за права людини (Україна)

Центр досліджень армії, конверсії та роззброєнь (Україна)

БО “Фонд оборони країни” (Україна)

ГО Центр “Соціальна Дія” (Україна) 

ГО “Правозахисна група “СІЧ” (Україна)

DEJURE Foundation (Україна)

ГО “Група 30-го листопада” (Україна)

ГО “Ліга захисту прав жінок “Гармонія рівних” (Україна)

 ГО “Центр св. Климента” (Україна)

ГО НВО “Дух і Літера” (Україна)

ГО “Альянс Української Єдності” (Україна)

БО “ВБФ “ДСР ПЗ “Право людини” (Україна)

Центр демократії та верховенства права (Україна)

ГО “Форпост” (Україна)

Заява щодо COVID-19 у закритих тюрмах на окупованому Росією Криму та підконтрольному Росії Донбасі

24 Березня, 2020

COVID-19 у закритих тюрмах на окупованому Росією Криму та підконтрольному Росії Донбасі. Потрібна термінова реакція міжнародних  організацій

 

Ми, ті, що підписалися нижче, звертаємося до міжнародних організацій та їхніх держав-учасниць із закликом вжити невідкладних заходів для зупинення катастрофічних наслідків поширення коронавірусу в місцях позбавлення волі (установах виконання покарань та слідчих ізоляторах) на тимчасово окупованому  Російською Федерацією Криму, підконтрольному Російській Федерації Донбасі, а також на території самої Російської Федерації.  

Ситуація в окупованому Криму та Російській Федерації

Федеральна служба виконання покарань Російської Федерації із 16 березня 2020 року зупинила тривалі та тимчасові зустрічі із рідними для попередження поширення захворювання серед підозрюваних, обвинувачених та засуджених,  а також працівників кримінально-виконавчої системи.

Водночас у пенітенціарних адміністрацій відсутні можливості виконати рекомендовані ВООЗ заходи для недопущення поширення коронавірусу. Медичні служби цих установ не мають достатнього персоналу, медичних препаратів та необхідного медичного обладнання. Вони не спроможні впоратися із звичайними поширеними захворюваннями, що вже казати про складні кризові ситуації.

Більше того, якраз вони і є установами підвищеного ризику для передачі інфекційних захворювань. Ці заклади часто погано провітрюються. Прибирання проводиться у звичайному порядку. Утримувані продовжують піддаватися небезпеці зараження через щоденну роботу, збори, душові кабіни тощо. Вони не можуть дотримуватися інструкцій з гігієни рук. Працівники  пенітенціарної системи щодня контактують із великою кількістю затриманих, проводять персональний огляд людей та обшуки камер. Маски для осіб із симптомами респіраторних хвороб як для утримуваних, так і для персоналу, недоступні.

“Коли ще 19 березня швидка у суді оголосила, щоб мене повезли до лікарні, то до лікарні ніхто мене так і не повіз. Мене просто вивели в маленький боксик у залі суду. Там до дев’ятої вечора я пролежав на підлозі, тому що на лаві було дуже мало місця, а мені хотілося лежати, мене знобило та було холодно. Графік судів дуже інтенсивний, ми на ногах по 12-14 годин без води та їжі. В камері опинився тільки ближче до 11 ночі. Пішов до чергового фельдшера, але крім антибіотиків він ніяких ліків мені не дав. Із того дня у мене температура 39,3 і до 39,8 навіть піднімалася. Кашель сухий, дуже такий неприємний. Ніс забитий. Дихаєш через раз. У камері ще хворіють 3-4 людини. Їм також дають ацетилову кислоту і той же антибіотик. На сьогодні [23 березня] своєї температури не знаю. Написав заяву, щоб мені прослухали легені. Але мене повели для на відеоконференцію для участі в суді, а до лікаря так і не повели. Не хочу скаржитися, але це тортури. У тюрмі людина просто не має можливості захистити себе” – коментує в’язень сумління, координатор «Кримської солідарності» Сервер Мустафаєв.

 

Ситуацію ускладнює значна переповненість російських тюрем та слідчих ізоляторів, колективна організація камер та бараків, жахливі гігієнічні умови та значна тривалість етапування ув’язнених із окупованого Криму до Російської Федерації всупереч нормам міжнародного гуманітарного права. До всього обмеження контактів ув’язнених із зовнішнім світом через поширеність практики катувань у російських тюрмах збільшує в рази ризик жорстокого поводження, особливо у кризових та панічних ситуаціях.

Ситуація на підконтрольному Російській Федерації Донбасі

Ситуація на підконтрольному Російською Федерацією Донбасі виглядає ще більш драматично. Досі на шостому році війни до утримуваних людей не має доступу навіть Міжнародний комітет Червоного Хреста. Окрім так званих офіційних тюрем та слідчих ізоляторів існує розгалужена мережа секретних місць позбавлення волі. Зокрема, згадувана в останньому звіті офісу Верховного комісара ООН з прав людини «Ізоляція» на території колишнього заводу в Донецьку. Більшість із них непридатні навіть для короткочасного перебування людей, а самі умови утримання як в так званих «офіційних», так і в секретних місцях тримання під вартою, можуть бути прирівняні до катування та жорстокого поводження.

 

“У донецькому СІЗО я утримувався на 13-му посту, який за умовами утримання в’язнів вважався одним із “кращих”. А саме: у камері була антисанітарія, безліч клопів та тарганів, через що я навіть не користувався матрацом, бо він був весь брудний та в клопах – спав на металевих нарах, під які підкладав передану із дома ковдру. Частина вікна була розбита, то ж ми постійно перебували на холодному вітрі. На 10-му, найгіршому посту, ситуація вкрай критична: щури та каналізація, яка часто тече просто камерою, майже немає простору – ледь вміщуються дві людини, темрява, жодного денного світла, адже пост знаходиться у підвалі СІЗО” – коментує донецький журналіст Станіслав Асєєв, який був звільнений під час обміну у грудні 2019 року.

 

У звіті офісу Верховного комісара ООН з прав людини згадується про поширену практику катування  та жорстокого поводження щодо утримуваних осіб. За свідченнями нещодавно звільнених, до них застосовувалися побиття, удари електричним струмом, удушення («мокрий» та «сухий» методи), сексуальне насильство, катування положенням, видалення частин тіла (нігтів і зубів), позбавлення води, їжі, сну або доступу до туалету, імітація страти, погрози насильством чи смертю, погрози завданням шкоди  сім’ї. 

 

Якість медичної допомоги у цих установах яскраво характеризують надані офісу Верховного комісара ООН з прав людини свідчення кількох утриманих в «Ізоляції» про те, що під час їхніх допитів і катувань був присутній медичний працівник. Він приводив до тями тих, хто втратив свідомість, і вказував, як катувати для того, щоб завдати максимальний біль, але не призвести до смерті. Він також оглядав затриманих, перш ніж починалися катування, питав про їх захворювання, вимірював тиск або перевіряв пульс, а також робив ін’єкції.

 

Навіть у тих установах, де утримання людей офіційно визнається (на відміну від секретних місць позбавлення волі), необхідними медикаментами та продуктами ув’язнених забезпечують їхня рідні. На період карантину були запроваджені  обмеження по перетину лінії розмежування на Донбасі. І тепер ув’язнені, рідні яких проживають на підконтрольній Україні території, не зможуть отримувати необхідні їм ліки та продукти. 

 

Тому жодних ілюзій про те, що в разі поширення коронавірусу у тюрмах та слідчих ізоляторах окупованого Донбасу утримуваним там людям будуть надавати медичну допомогу, немає. Більше того, постає питання, які заходи будуть здійснювати підконтрольні Російській Федерації незаконні збройні формування, які контролюють цю територію, для стримування поширення коронавірусу у тюрмах та слідчих ізоляторах, щоб убезпечити, насамперед, себе від потенційного зараження.

 

Викладені проблеми, що мають місце в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах на окупованих Росією українських територіях, несуть реальну загрозу не лише ув’язненим та персоналу, які там працюють, але й через них широким верствам населення. І, оскільки за свідченням вчених, пандемія може продовжуватися хвилями, у тому числі, – і населенню різних країн.

 

З огляду на вищевикладене та враховуючи позицію Європейського комітету із питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню від 20 березня 2020 року, ми вимагаємо термінової реакції міжнародних  організацій ООН, Ради Європи, Європейського Союзу, ОБСЄ та їхніх країн-учасниць із тим щоб:

 

  1. 🔹   Звернутися до Російської Федерації з вимогою  вжити невідкладні заходи для виконання своїх міжнародних зобов’язань щодо захисту життя та здоров’я утримуваних нею осіб як офіційно, як-от в Російській Федерації та окупованому Криму, так і неофіційно через підконтрольні Кремлю незаконні збройні формування, як-от у підконтрольному Росії Донбасі, розробити необхідні плани запобігання та реагування на поширення інфекції, відповідно до Заяви про принципи щодо стосуються лікування осіб, позбавлених волі в умовах пандемії коронавірусної хвороби (COVID-19) (ECPT, 20.03.2020), а також втілити в життя рекомендації ВООЗ.

 

  1. 🔹   Закликати Російську Федерацію терміново скоротити чисельність тюремного населення (зокрема, через зміну запобіжних заходів на домашні арешти за злочини невеликої суспільної небезпеки та негайного звільнення усіх незаконно затриманих за політичними мотивами) з огляду на те, що сама конфігурація приміщень та організація пенітенціарних установ та слідчих ізоляторів не дозволяють здійснювати жодні профілактичні заходи, зокрема дотримання соціальної  відстані. 

 

  1. 🔹   Органи Ради Європи, зокрема Комітет міністрів, Генеральний секретар та Комісар з прав людини мають швидко прийняти рекомендації, щоб спонукати Російську Федерацію із її 140 мільйонним населенням вжити цих рішучих кроків. Російська Федерація має у своєму розпорядженні широкий спектр заходів, які можуть спричинити швидкий ефект, від настанов щодо кримінальної політики, наданих прокуратурам, до надзвичайних заходів помилування та амністії.

 

  1. 🔹   Усі міжнародні організації, які мають моніторингові, судові та квазісудові механізми за дотриманням основних прав людини, повинні вживати виняткових організаційних заходів, щоб мати можливість повною мірою відігравати свою роль під час пандемії. Зокрема, Європейський суд з прав людини повинен посилити свою спроможність розглядати прохання про застосування у разі необхідності термінові заходи згідно із Правилом 39, які мають важливе значення для захисту життя людини, кількість яких найближчим часом очікувано збільшиться.

 

  1. 🔹   Міжнародні організації, і зокрема, ОБСЄ на черговій зустрічі 25 березня тристоронньої контактної групи в Мінську, мають підняти питання щодо негайного надання Російською Федерацією безперешкодного доступу до окупованого Криму та Донбасу для міжнародних міжурядових організацій, зокрема, моніторингової місії ООН з прав людини, місії ОБСЄ щодо оцінювання ситуації з дотриманням прав людини у Криму, Комісара Ради Європи з прав людини, інших конвенційних та інституційних механізмів Ради Європи тощо, а також для міжнародних гуманітарних організацій, зокрема, Міжнародного комітету Червоного хреста.

 

  1. 🔹   Франція та Німеччина як члени нормандського формату, а також США та Великобританія як підписанти Будапештського меморандуму, мають закликати Російську Федерацію використати ефективний контроль Російської Федерації над частиною Донецької та Луганської областей для виконання положень Мінських домовленостей щодо негайного звільнення осіб, свобода яких обмежена у зв’язку з безпосередньою участю у збройному конфлікті, та також політичних в’язнів на території окупованого Криму та Російської Федерації.

 

Ми також вимагаємо від української влади виконання всіх рекомендацій, викладених у зверненні європейських НУО щодо COVID-19 в місцях несвободи, для виконання ефективного Україною своїх міжнародних зобов’язань щодо захисту життя і здоров’я осіб, які перебувають під її контролем під час пандемії.

 

Центр громадянських свобод (Україна)

Регіональний центр прав людини (Україна)

Український інститут прав з людини (Україна)

Меджліс кримськотатарського народу (Україна)

Інститут масової інформації (Україна)

Детектор медіа (Україна)

Східноукраїнський центр громадських ініціатив (Україна)

Луганський обласний правозахисний центр «Альтернатива» (Україна)

Освітній дім прав людини в Чернігові (Україна)

Українська фундація правової допомоги (Україна)

Український центр запобігання катувань (Україна)

Донбас SOS (Україна)

Об‘єднання родичів політв‘язнів Кремля (Україна)

Криворізьке міське правозахисне товариство (Україна); 

Асоціація українських моніторів дотримання прав людини в правоохоронних органах (Україна)

Інститут демократії імені Пилипа Орлика (Україна)

Конгрес національних громад України (Україна)

Харківський інститут соціальних досліджень (Україна)

Корпус справедливості (Україна)

Центр протидії корупції (Україна)

Інститут релігійної свободи (Україна)

БО БФ «Стабілізейшен суппорт сервісез» (Україна)

Всеукраїнський громадський рух матерів та родичів учасників АТО “Берегиня”  (Україна)

Вінницька міська організація соціального розвитку та становлення окремих малозахищених категорій молоді “Паросток” (Україна)

Всеукраїнська молодіжна громадська організація «Фундація Регіональних Ініціатив»

Молодіжна організація “СТАН” (Україна)

Асоціація Політичних Наук (Україна)

Територія успіху (Україна)

Кримськотатарський Ресурсний Центр (Україна)

БФ “Клуб Дивосвіт” (Україна)

Школа громадських проектів  (Україна)

Віра.Надія.Дія  (Україна)

Тернопільська правозахисна група (Україна) 

ІАЦ “Громадський Простір” (Україна)

Інститут Чорноморських стратегічних досліджень (Україна)

Правозахисна ініціатива (Україна)

Громадська організація “Театр змін” (Україна)

Платформа прав людини (Україна)

Центр “Ейдос” (Україна)

Центр досліджень визвольного руху (Україна)

ГО «Всеукраїнський демократичний форум» (Україна)

ГО “Інтерньюз-Україна” (Україна)

UkraineWorld (Україна)

ГО “Україна без тортур” (Україна)

Всеукраїнська ініціатива “Активна Громада”  (Україна)

Інститут “Республіка”  (Україна)

Міжнародна федерація за права людини (Франція)

Громадський контроль (Росія)

Фундація Відкритий Діалог (Бельгія)

Норвезький Гельсінський комітет (Норвегія)

Правозахисний рух “Бір Дуйно Киргизстан”

Македонський Гельсінський комітет (Північна Македонія)

Центр прав людини Азербайджану (Азербайджан)

Меморіал-Німеччина (Німеччина)

Болгарський Гельсінський комітет (Болгарія)

Assemblée Européenne des Citoyens, France

Німецько-російський обмін  (Німеччина)

Інститут моніторингу прав людини (Литва)

Центр «Нова Європа» (Україна)

Нідерландський Гельсінський комітет (Нідерланди)

Helsinki Citizens’ Assembly – Vanadzor (Вірменія)

Громадське об’єднання “Гідність” (Казахстан)

Права людини мають значення (Німеччина)

Група прав меншин (Угорщина)

Італійська коаліція за громадянські свободи та права (Італія)

Міжнародне партнерство з прав людини (Бельгія)

Гельсінський комітет Вірменії (Вірменія)

Австрійська Гельсінська група (Австрія)

Казахстанське міжнародне бюро з прав людини та верховенства права (Казахстан)

Асоціація Promo-LEX (Молдова)

Громадський фонд “Голос Свободи” (Киргизстан) 

Гельсінський комітет з прав людини в Сербії (Сербія)

Гельсінський фонд з прав людини (Польща)

Центр участі та розвитку (Грузія) 

Громадська мужність та антирасистська робота (Німеччина)

Італійська федерація за права людини (Італія)

Товариство підтримки України (Латвія)

Асоціація солідарності, взаємодопомоги та культури “Добре Серце ” (Португалія)

Асоціація Українців в Ірландії “АУРІ” (Ірландія)

Українська культурна асоціація Малайзії (Малайзія) 

Волонтерська Сотня  м. Брешія (Італія)

Українсько-Словацька Ініціатива (Словаччина)

Українська Жіноча Організація в Швеції (Швеція)

Лондон-Євромайдан (Великобританія)

United Help Ukraine (США) 

AG Ukraine – Chemnitz – Europa e.V. (Німеччина)

Спілка української культури і солідарності (Туреччина)

Українсько-австрійський культурно-освітній центр у Відні (Австрія)

Українці в Монголії (Монголія) 

Інформаційний портал “Ірландська Хата” (Ірландія)

Центральна Спілка Українців в Німеччині (Німеччина)

Українська громада в Філіппінах (Філіппіни)

Осередок “Всесвітній Рух Патріотів України” м. Мюнхен (Німеччина) 

Всеіспанська ГО “Українська патріотична асоціація ВОЛЯ”, Мадрид (Іспанія)

Ліга Українок Тарагони “Панна, Дівочі посиденьки” (Іспанія)

Громадська ініціатива «Євромайдан-Варшава» (Польща)

Міжнародна Асоціація Українців ЄвроМайдан/ Mezinárodní Asociace Ukrajinců EuroMajdan z.s. (Чеська Республіка)

Асоціація Святої Ольги в Сіднеї  (Австралія)

Українське Вільне Козацтво Австралії (Австралія)

Спільнота “Ізраїльські друзі України” (Ізраїль)

Громада українців, м. Вільнюс (Литва) 

Спільнота українців міста Гвадалахара (Мексика)

Товариство Українців у Фінляндії (Фінляндія)

Асоціація “Молода Україна”, Мадрид (Іспанія)

ГО “ Бюро соціальних та політичних розробок” (Україна)

“Ти потрібен Україні” (Україна);

“Сильніші разом” (Україна);

“Ліберально-Демократична Ліга України” (Україна)

ГФ”Захисник”м. Носівка Чернігівської області (Україна)

Мережа правового розвитку (Україна)

ГО “Природні Права Україна”  (Україна)

Центр Міжнародної безпеки та євроатлантичної інтеграції (Україна)

ГО “Development foundation” / “Девелопмент фаундейшн” (Україна)

ГО Центр “Жіночі перспективи” (Україна)

Восток SOS (Україна)

ГО “Жіночий ветеранський рух” (Україна)

БФ “Право на захист” (Україна)

Інститут політичної освіти (Україна)

Український інститут майбутнього (Україна) 

Луганська обласна громадська правозахисна жіноча організація “Чайка”

“Платформа соціально-гуманітарних ініціатив та інновацій “Єдиний Координаційний Центр” (Україна)

Громадська організація “Докудейз” (Україна)

Благодійна організація “Фонд милосердя та здоров”я” (Україна)

ГО “Група впливу” (Україна)

Центр економіко-правової аналітики (Україна)

ГО “Креативний центр “Дагаз” (Україна)

Медійна ініціатива за права людини (Україна)

Центр досліджень армії, конверсії та роззброєнь (Україна)

БО “Фонд оборони країни” (Україна)

ГО Центр “Соціальна Дія” (Україна) 

ГО “Правозахисна група “СІЧ” (Україна)

DEJURE Foundation (Україна)

ГО “Група 30-го листопада” (Україна)

ГО “Ліга захисту прав жінок “Гармонія рівних” (Україна)

 ГО “Центр св. Климента” (Україна)

ГО НВО “Дух і Літера” (Україна)

ГО “Альянс Української Єдності” (Україна)

БО “ВБФ “ДСР ПЗ “Право людини” (Україна)

Центр демократії та верховенства права (Україна)

ГО “Форпост” (Україна)

На всеукраїнському турнірі по тхеквондо «Кубок Карпат 2020» розповіли про в’язнів Кремля братів Абдулаєвих

9 Березня, 2020

Турнір був присвячений дню захисту дітей. У ньому взяли участь 424 спортсмена,та безліч глядачів.

12 жовтня 2016 року в Криму було проведено обшуки в п’яти мусульманських сім’ях. В результаті обшуків було затримано п’ятьох кримських татар, серед яких- Узеїр Абдуллаєв і Теймур Абдуллаєв. Брати були відомі тим, що побудували в селі спортзал, де навчали охочих односельців тхеквондо. Навчали відразу кілька груп дітей і підлітків. Самі брати досягли другого дана в цьому виді східних єдиноборств. Прищеплювали односельцям любов до спорту, здорового і тверезого способу життя.
18 червня 2019 Північно-Кавказький окружний військовий суд засудив: Теймура Абдуллаєва до 17 років ув’язнення в колонії суворого режиму, Узеїра Абдуллаєва – до 13 років. Після цього кримські татари пробули кілька тижнів в СІЗО Уфи, звідки їх етапували 7 березня.

Ініціатором акції на спортивному турнірі став колишній в’язень Кремля, який після звільнення продовжує допомагати тим, хто залишився за ґратами в РФ і окупуваному Криму – İsmail Ramazanov. Величезна подяка йому за це! У реалізації ініціативи взяла участь Кримська солідарність та #PrisonersVoice

ЦГС взяв участь у заході до 6 річниці окупації Криму в Резиденції послині Великої Британії в Україні

28 Лютого, 2020

На зустрічі були присутні міжнародні та українські правозахисники, представники посольств різних країн Європи і світу, звільнені в’язні Кремля, і ті, хто доклав чимало зусиль до їх звільнення, а також родичі чинних політв‘язнів.

Ми в черговий раз актуалізували питання порушення прав людей в Криму, а також переслідувань кримських татар і українців як наокупованих територіях, так і на території Росії.

В рамках заходу ми провели незвичайну форму традиційного підписання листівок політв’язням. В акваріум були поміщені жовті кульки, в яких були прізвища тих українських політв‘язнів, хто досі перебуває за ґратами в Криму або в Росії. Учасники зустрічі витягали кульку і писали тому, хто випав їм випадково!

Саме такі, здавалося б прості речі, як написання листів – допомагають триматися, коли ти знаходишся в полоні або в тюрмах РФ, а міжнародні зустрічі допомагають тримати питання політв’язнів на порядку денному та продовжувати тиск на Росію з метою їх звільнення. Ми знаємо це не з чуток, і переконалися в цьому за роки роботи в цьому напрямку.

Захід був організований British Embassy Kyiv. Дякуємо за партнерство ZMINA. Центр прав людиниОб’єднання родичів політв’язнів Кремля, а також Платформа за допомогу в організації заходу.

У Києві пройшла прес-конференція “Сіль України. День солідарності з нескореним Кримом”

21 Лютого, 2020

До шостої річниці окупації Криму правозахисники, митці, журналісти та родичі політв’язнів оголосили проведення Дня солідарності з нескореним Кримом. Сіль стала символом Дня солідарності за ініціативи кримськотатарського митця Рустема Скібіна, який продумав візуальне оформлення заходу.

“Нескінченно довгих шість років окупації намагаються відірвати з корінням Крим від України. Але доти, доки у Криму живуть сотні тисяч наших проукраїнських співвітчизників, доки кожен з нас пам’ятає смак солі Чорного моря на губах, доки весь цивілізований світ разом з нами бореться за повернення півострова, ми не маємо права зневірюватись та опускати руки. Наше «домашнє завдання» на сьогодні – зберегти кримськотатарську та українську ідентичності в Криму, дієво захищати права людини, ментально не втратити молоде покоління та зосередитись на системних стратегічних кроках, спрямованих на деокупацію нашої Батьківщини. Бо Крим – це сіль України”, – переконаний Алім АЛІЄВ, програмний директор Кримського Дому.

Окупація Криму Росією за допомогою армії стала чи не єдиним випадком у поствоєнній Європі, коли в мирний час одна держава анексувала частину території іншої незалежної держави, тим самим грубо порушивши всі існуючі міжнародні й міжурядові угоди. Крім того, це позначилося на житті мільйонів звичайних людей – як тих, які лишилися сам-на-сам з окупантами, так і їхніх співвітчизників, які проживають на материковій частині України.

“Востаннє ми із сім’єю були в Криму в січні 2014 року. У нас була така традиція – їздити до Криму на тиждень відразу після Нового року. Ми мали там друзів, знайомих. Коли все обірвалося, я відчув себе жертвою окупації. Коли я намагався їм телефонувати, то зрозумів, що вони побоюються вступати в контакт. Вони впевнені, що за ними стежать, що за лайк або репост можна сісти до в’язниці. Це психологічна травма. Це повернення до 1937 року – коли не знаєш, за що до тебе прийдуть о п’ятій ранку. Мене не окупували, але окупували землю, пов’язану із моїм дитинством”, – пояснює Андрій КУРКОВ, письменник, президент Українського ПЕН.

Колишній курорт прискорено перетворюється на потужну військову базу, відбувається примусове заміщення населення півострова та здійснюються масові порушення прав людини. Для того, щоб протистояти системі політичних переслідувань, правозахисники вже кілька років ведуть глобальну акцію Prisoner’s Voice (раніше називалася #SaveOlegSentsov), яка об’єднала тисячі людей у 35 країнах світу.

“Тема окупації Криму стає незручною, адже міжнародні організації не знають, як змусити Росію дотримуватися норм міжнародного права. У січні цього року ПАРЄ підтвердила повноваження російської делегації без жодних застережень, а в поданому проекті резолюції навіть не було згадки про окупацію Криму. Якщо ми хочемо, щоб світ не ставився до окупації як до норми, то мусимо діяти. Саме тому до шостої річниці окупації Криму ми запускаємо міжнародний флешмоб, аби привернути увагу світу до долі кримських політв’язнів. Ці люди борються з окупацією Росії вже шість років. Давайте витратимо бодай 6 хвилин, аби зробити їхню боротьбу видимою”, – закликає Олександра МАТВІЙЧУК, голова правління Центру громадянських свобод.

Детальніше про акцію можна дізнатися на сторінці ініціативи, яка поки ще, з технічних причин, носить стару назву Save Oleg Sentsov

За даними Центру громадянських свобод, за політичними та релігійними мотивами на півострові переслідується щонайменше 90 осіб. Їхня кількість постійно зростає. Серед них – громадянські журналісти Наріман Мемедемінов, Ремзі Бекіров, Осман Аріфмеметов, Рустем Шейхалієв, Руслан Сулейманов, а також правозахисники Емір-Усеїн Куку та Сервер Мустафаєв. Більшість із них – кримські татари, які регулярно зазнають переслідувань та утисків з боку російської влади.

“Після геополітичних змін у 2014 році кримські татари знову зіштовхнулися із репресіями через 70 років з моменту депортації у 1944 році. Постійні обшуки, сотні адміністративних стягнень у вигляді арештів і штрафів, десятки політично мотивованих кримінальних справ, тортури, викрадення, переслідування цілих родин – усе це наочно демонструє, що сьогодні Росія йде на все із метою підпорядкувати кримськотатарський народ і всіх тих, хто не думає так, як того хоче влада. У Криму створили такі умови, які прийнято вважати “гібридної депортацією”, коли тисячі людей змушені залишати свої будинки в пошуках безпеки. Розуміючи, що протягом останніх років політична ситуація в Криму залишилася незмінною, кримськотатарський народ і небайдужі люди різних національностей консолідувалися, щоб мирним ненасильницьким шляхом протистояти репресіям, які швидко набирають обертів, а також гібридній депортації кримських татар як корінного народу Криму”, – коментує Ділявер МЕМЕТОВ, син політв’язня Ремзі Меметова, фігуранта сфабрикованої так званої “Бахчисарайського справи “Хізб ут-Тахрір”.

Ділявер уже кілька років координує діяльність громадської ініціативи “Кримська солідарність”. Активісти регулярно відвідують судові процеси, передають політв’язням передачі в СІЗО, підтримують їхні сім’ї, які залишилися без годувальників, інформують про порушення прав людини міжнародну спільноту.

Мистецькі заходи у рамках Дня солідарності із нескореним Кримом розпочнуться 22 лютого о 16.00 у Кримському Домі (вул. Омеляновича-Павленка 9) та включатимуть низку подій:

🔹 Дискусію Протиотрута від зневіри: Уроки сучасної історії Криму за участі Мустафи Джемілєва, Севгіль Мусаєвої, Османа Пашаєва, Аліма Алієва та Ольги Духніч. Учасники розмови обговорять, чому навчили та що проявили шість років анексії Криму, дискустуватимуть про силу та солідарність, підтримку та стратегії подальших дій.

🔹 “Хроніка реверсивних подій” – фотовиставка журналіста Тараса Ібрагімова. Останні чотири роки до заборони на в’їзд від ФСБ журналіст висвітлював політично мотивовані судові процеси проти кримських татар та українців на півострові. Фото Тараса – це хроніка історій людей, які потрапили під переслідування за свою позицію.

🔹 Театральний перформанс “Окупація свободи”, у рамках якого студенти-актори КНУКіМ відтворять атмосферу півострова за останні шість років. В основі перформансу – не лише кримська поезія, монологи політв’язня, але й звіти правозахисних організацій. “Окупація Свободи” – це перформанс про Крим, тортури, арешти та свободу слова в умовах окупації.

Письменник Сергій ЖАДАН спеціально до акції “Сіль України. День солідарності з нескореним Кримом” написав програмний текст:

“Ми лишаємось єдиною країною доти, доки відчуваємо відповідальність за регіони, навіть якщо нам не випало в них народитися й жити, доки відчуваємо солідарність із усіма співвітчизниками, незалежно від місця їхнього проживання. Батьківщина не обмежується місцем прописки, батьківщина означується мірою любові та розуміння. Те, що нині відбувається з Кримом – стосується кожного, хто вважає себе громадянином України, хто лишається жити в цій країні, хто ніколи не змириться з анексією та окупацією. Крим – це не лише про те, що відбувається з півостровом, це історія, що свідчить про всіх нас, про нашу пам’ять, про нашу віру, про наші сили.

Не можна відмовлятися від своїх, не можна забувати про те, що є для нас важливим, не можна приймати несправедливість як даність. Нас переконують у тому, що Крим втрачено. Але Крим буде втрачено саме тоді, коли ми з цією втратою змиримось. Доти, доки ми не капітулювали, доки ми почуваємось однією країною, доки ми пам’ятаємо про кримські вітер, пісок і сіль – ще нічого не скінчилося, ще зарано вважати це протистояння програним, ще не час говорити про втрату й поразку.

Дуже важливо сьогодні підтримувати тих мешканців півострова, які далі опираються окупації, які не сприймають анексії, які тримаються за своє українське громадянство. Очевидно, що саме наша взаємопідтримка і відповідальність можуть стати запорукою майбутньої перемоги. Ми разом, це наші втрати, це наша боротьба, але це також і наш шанс на правду і справедливість”.

Організаторами Дня солідарності виступили УКРІНФОРМКримський дімCenter for Civil Liberties / Центр Громадянських СвободPEN UkraineКрим_ SOS та Крым Реалии.

У Києві пройшла прес-конференція “Сіль України. День солідарності з нескореним Кримом”

21 Лютого, 2020

До шостої річниці окупації Криму правозахисники, митці, журналісти та родичі політв’язнів оголосили проведення Дня солідарності з нескореним Кримом. Сіль стала символом Дня солідарності за ініціативи кримськотатарського митця Рустема Скібіна, який продумав візуальне оформлення заходу.

“Нескінченно довгих шість років окупації намагаються відірвати з корінням Крим від України. Але доти, доки у Криму живуть сотні тисяч наших проукраїнських співвітчизників, доки кожен з нас пам’ятає смак солі Чорного моря на губах, доки весь цивілізований світ разом з нами бореться за повернення півострова, ми не маємо права зневірюватись та опускати руки. Наше «домашнє завдання» на сьогодні – зберегти кримськотатарську та українську ідентичності в Криму, дієво захищати права людини, ментально не втратити молоде покоління та зосередитись на системних стратегічних кроках, спрямованих на деокупацію нашої Батьківщини. Бо Крим – це сіль України”, – переконаний Алім АЛІЄВ, програмний директор Кримського Дому.

Окупація Криму Росією за допомогою армії стала чи не єдиним випадком у поствоєнній Європі, коли в мирний час одна держава анексувала частину території іншої незалежної держави, тим самим грубо порушивши всі існуючі міжнародні й міжурядові угоди. Крім того, це позначилося на житті мільйонів звичайних людей – як тих, які лишилися сам-на-сам з окупантами, так і їхніх співвітчизників, які проживають на материковій частині України.

“Востаннє ми із сім’єю були в Криму в січні 2014 року. У нас була така традиція – їздити до Криму на тиждень відразу після Нового року. Ми мали там друзів, знайомих. Коли все обірвалося, я відчув себе жертвою окупації. Коли я намагався їм телефонувати, то зрозумів, що вони побоюються вступати в контакт. Вони впевнені, що за ними стежать, що за лайк або репост можна сісти до в’язниці. Це психологічна травма. Це повернення до 1937 року – коли не знаєш, за що до тебе прийдуть о п’ятій ранку. Мене не окупували, але окупували землю, пов’язану із моїм дитинством”, – пояснює Андрій КУРКОВ, письменник, президент Українського ПЕН.

Колишній курорт прискорено перетворюється на потужну військову базу, відбувається примусове заміщення населення півострова та здійснюються масові порушення прав людини. Для того, щоб протистояти системі політичних переслідувань, правозахисники вже кілька років ведуть глобальну акцію Prisoner’s Voice (раніше називалася #SaveOlegSentsov), яка об’єднала тисячі людей у 35 країнах світу.

“Тема окупації Криму стає незручною, адже міжнародні організації не знають, як змусити Росію дотримуватися норм міжнародного права. У січні цього року ПАРЄ підтвердила повноваження російської делегації без жодних застережень, а в поданому проекті резолюції навіть не було згадки про окупацію Криму. Якщо ми хочемо, щоб світ не ставився до окупації як до норми, то мусимо діяти. Саме тому до шостої річниці окупації Криму ми запускаємо міжнародний флешмоб, аби привернути увагу світу до долі кримських політв’язнів. Ці люди борються з окупацією Росії вже шість років. Давайте витратимо бодай 6 хвилин, аби зробити їхню боротьбу видимою”, – закликає Олександра МАТВІЙЧУК, голова правління Центру громадянських свобод.

Детальніше про акцію можна дізнатися на сторінці ініціативи, яка поки ще, з технічних причин, носить стару назву Save Oleg Sentsov

За даними Центру громадянських свобод, за політичними та релігійними мотивами на півострові переслідується щонайменше 90 осіб. Їхня кількість постійно зростає. Серед них – громадянські журналісти Наріман Мемедемінов, Ремзі Бекіров, Осман Аріфмеметов, Рустем Шейхалієв, Руслан Сулейманов, а також правозахисники Емір-Усеїн Куку та Сервер Мустафаєв. Більшість із них – кримські татари, які регулярно зазнають переслідувань та утисків з боку російської влади.

“Після геополітичних змін у 2014 році кримські татари знову зіштовхнулися із репресіями через 70 років з моменту депортації у 1944 році. Постійні обшуки, сотні адміністративних стягнень у вигляді арештів і штрафів, десятки політично мотивованих кримінальних справ, тортури, викрадення, переслідування цілих родин – усе це наочно демонструє, що сьогодні Росія йде на все із метою підпорядкувати кримськотатарський народ і всіх тих, хто не думає так, як того хоче влада. У Криму створили такі умови, які прийнято вважати “гібридної депортацією”, коли тисячі людей змушені залишати свої будинки в пошуках безпеки. Розуміючи, що протягом останніх років політична ситуація в Криму залишилася незмінною, кримськотатарський народ і небайдужі люди різних національностей консолідувалися, щоб мирним ненасильницьким шляхом протистояти репресіям, які швидко набирають обертів, а також гібридній депортації кримських татар як корінного народу Криму”, – коментує Ділявер МЕМЕТОВ, син політв’язня Ремзі Меметова, фігуранта сфабрикованої так званої “Бахчисарайського справи “Хізб ут-Тахрір”.

Ділявер уже кілька років координує діяльність громадської ініціативи “Кримська солідарність”. Активісти регулярно відвідують судові процеси, передають політв’язням передачі в СІЗО, підтримують їхні сім’ї, які залишилися без годувальників, інформують про порушення прав людини міжнародну спільноту.

Мистецькі заходи у рамках Дня солідарності із нескореним Кримом розпочнуться 22 лютого о 16.00 у Кримському Домі (вул. Омеляновича-Павленка 9) та включатимуть низку подій:

🔹 Дискусію Протиотрута від зневіри: Уроки сучасної історії Криму за участі Мустафи Джемілєва, Севгіль Мусаєвої, Османа Пашаєва, Аліма Алієва та Ольги Духніч. Учасники розмови обговорять, чому навчили та що проявили шість років анексії Криму, дискустуватимуть про силу та солідарність, підтримку та стратегії подальших дій.

🔹 “Хроніка реверсивних подій” – фотовиставка журналіста Тараса Ібрагімова. Останні чотири роки до заборони на в’їзд від ФСБ журналіст висвітлював політично мотивовані судові процеси проти кримських татар та українців на півострові. Фото Тараса – це хроніка історій людей, які потрапили під переслідування за свою позицію.

🔹 Театральний перформанс “Окупація свободи”, у рамках якого студенти-актори КНУКіМ відтворять атмосферу півострова за останні шість років. В основі перформансу – не лише кримська поезія, монологи політв’язня, але й звіти правозахисних організацій. “Окупація Свободи” – це перформанс про Крим, тортури, арешти та свободу слова в умовах окупації.

Письменник Сергій ЖАДАН спеціально до акції “Сіль України. День солідарності з нескореним Кримом” написав програмний текст:

“Ми лишаємось єдиною країною доти, доки відчуваємо відповідальність за регіони, навіть якщо нам не випало в них народитися й жити, доки відчуваємо солідарність із усіма співвітчизниками, незалежно від місця їхнього проживання. Батьківщина не обмежується місцем прописки, батьківщина означується мірою любові та розуміння. Те, що нині відбувається з Кримом – стосується кожного, хто вважає себе громадянином України, хто лишається жити в цій країні, хто ніколи не змириться з анексією та окупацією. Крим – це не лише про те, що відбувається з півостровом, це історія, що свідчить про всіх нас, про нашу пам’ять, про нашу віру, про наші сили.

Не можна відмовлятися від своїх, не можна забувати про те, що є для нас важливим, не можна приймати несправедливість як даність. Нас переконують у тому, що Крим втрачено. Але Крим буде втрачено саме тоді, коли ми з цією втратою змиримось. Доти, доки ми не капітулювали, доки ми почуваємось однією країною, доки ми пам’ятаємо про кримські вітер, пісок і сіль – ще нічого не скінчилося, ще зарано вважати це протистояння програним, ще не час говорити про втрату й поразку.

Дуже важливо сьогодні підтримувати тих мешканців півострова, які далі опираються окупації, які не сприймають анексії, які тримаються за своє українське громадянство. Очевидно, що саме наша взаємопідтримка і відповідальність можуть стати запорукою майбутньої перемоги. Ми разом, це наші втрати, це наша боротьба, але це також і наш шанс на правду і справедливість”.

Організаторами Дня солідарності виступили УКРІНФОРМКримський дімCenter for Civil Liberties / Центр Громадянських СвободPEN UkraineКрим_ SOS та Крым Реалии.

Prisoner’s Voice запускає нову онлайн-акцію

21 Лютого, 2020

Правозахисники вже кілька років ведуть глобальну акцію Prisoner’s Voice (раніше називалася #SaveOlegSentsov), яка об’єднала тисячі людей у 35 країнах світу. 21 лютого було оголошено про нову онлайн-акцію:

 

“Тема окупації Криму стає незручною, адже міжнародні організації не знають, як змусити Росію дотримуватися норм міжнародного права. У січні цього року ПАРЄ підтвердила повноваження російської делегації без жодних застережень, а у поданому проекті резолюції навіть не було згадки про окупацію Криму. Якщо ми хочемо, щоб світ не ставився до окупації як до норми, то мусимо діяти. Саме тому до шостої річниці окупації Криму ми запускаємо міжнародний флешмоб аби привернути увагу світу до долі кримських політв’язнів. Ці люди борються із окупацією Росії вже шість років. Давайте витратимо бодай 6 хвилин, аби зробити їхню боротьбу видимою – закликає Олександра МАТВІЙЧУК, голова правління Центру громадянських свобод.

 

Кожна людина може долучитися до флешмобу Prisoner’s Voicе. Для цього потрібно виконати чотири нескладні кроки:

  1. Завантажити та роздрукувати ч/б фото півострову Крим із гаслом акції 

  1. Сфотографувати його на фоні визначної пам’ятки, “візитної картки” у своєму місті, або на фоні будь-якого іншого відомого місця, яке знаходиться поряд.
  2. Розмістити в інтернеті цю фотокартку з хештегом #PrisonersVoicе та обов’язково локалізувати і позначити місцезнаходження. 
  3. Надіслати фото на ccl.org.ua@gmail.com. Усі надіслані фото будуть представлені на квітневій сесії ПАРЄ аби країни-учасниці Ради Європи просто не могли забути про окупацію Криму та внесли до моніторингового звіту категоричну вимогу до Росії звільнити усіх незаконно ув’язнених громадян України.

У Києві пройде пресконференція “Сіль України. День солідарності з нескореним Кримом”

20 Лютого, 2020
До шостих роковин окупації Криму Росією правозахисники, митці, журналісти та рідні політв’язнів анонсують проведення акції “Сіль України. День солідарності з нескореним Кримом”. Заплановані у рамках Дня солідарності правозахисні та мистецькі події, а також розроблений кримськотатарським митцем Рустемом Скібіним символ Дня солідарності будуть презентовані 21 лютого об 11:00 на пресконференції в Укрінформі (за адресою Богдана Хмельницького 8/16).
 
Також цього дня стартує нова хвиля міжнародної акції #PrisonersVoice (раніше #SaveOlegSentsov), яка об’єднує зусилля небайдужих людей у 35 країнах світу. За даними Центру громадянських свобод, за політичними та релігійними мотивами на півострові переслідується щонайменше 90 осіб. Серед них – громадянські журналісти Наріман Мемедемінов, Ремзі Бекіров, Осман Аріфмеметов, Рустем Шейхалієв, Руслан Сулейманов, а також правозахисники Емір-Усеїн Куку та Сервер Мустафаєв.
 
“Не можна відмовлятися від своїх, не можна забувати про те, що є для нас важливим, не можна приймати несправедливість як даність. Нас переконують у тому, що Крим втрачено. Але Крим буде втрачено саме тоді, коли ми з цією втратою змиримось. Доти, доки ми не капітулювали, доки ми почуваємось однією країною, доки ми пам’ятаємо про кримські вітер, пісок і сіль – ще нічого не скінчилося, ще зарано вважати це протистояння програним, ще не час говорити про втрату й поразку”, – написав письменник Сергій Жадан спеціально до Дня солідарності.
 
Учасники пресконференції:
Олександра Матвійчук – голова правління Центру громадянських свобод
Алім Алієв – програмний директор Кримського Дому
Андрій Курков – президент Українського ПЕН
Ділявер Меметов – координатор Кримської солідарності, син політв‘язня
 
Організаторами Дня солідарності виступили Укрінформ, Кримський дім, Center for Civil Liberties / Центр Громадянських Свобод, PEN Ukraine, Крим_ SOS та Крым Реалии.
 
Контактна особа: Сергій, комунікаційний менеджер Центру громадянських свобод, ccl.org.ua@gmail.com

Олександра Матвійчук: захоплення українських рибалок. Що лишилося за кадром?

18 Лютого, 2020

Напишу про нещодавнє захоплення азовських рибалок. Бо більш ніж переконана, що скоро усі про них забудуть, і вони та їхні сім’ї лишаться один на один із цією бідою.

А це, на жаль, досить запрограмована ситуація. Ви знали, що у 2018 році поза всякими списками та Мінськими перемовинами відбувся абсолютно непомітний для більшості в Україні обмін екіпажу судна «Норд» на екіпаж судна «ЯМК-0041»? Тому якщо хочете зрозуміти, що зараз відбувається, раджу уважно прочитати цю історію.

Нагадаю, що риболовецьке судно «ЯМК-0041» та його екіпаж із 4 громадян України було затримане російськими прикордонниками у травні 2018 року в Азовському морі. ФСБ Росії у Криму збрехало щонайменше двічі. Перший раз, коли говорили, що затримали судно поблизу мису Танхаркут. І другий, коли стверджували, що вилучили у них кілька сантиметрів сітки.

Насправді, судно із усіма оформленими на вилов риби документами зупинили у межах 12-мильної зони України. Про це свідчить хоча б те, що примусове буксування рибалок до Балаклави тривало із 10 ранку до 5 ранку наступного дня. До всього, за свідченнями рибалок, вони були пусті, оскільки вилов риби навіть не встигли розпочати, і самі «сітки» з’явилися тільки через тиждень.

Майже відразу затриманим рибалкам повідомили, що їх взяли для обміну на затриманий раніше українськими прикордонниками екіпаж риболовецького судна «Норд». Риболовецьке судно «Норд» та його екіпаж із 10 громадян України із виданими після окупації Криму російськими паспортами (які Україна не визнає) було затримано українськими прикордонниками на два місяці раніше у березні 2018 року. Вони були так само обвинувачені за незаконне заняття рибним промислом та порушення порядку в’їзду та виїзду на тимчасово окуповану територію України (рибалки вийшли із Керченського порту під прапором РФ, який судно отримало після перереєстрації у 2014 році за російським законодавством).

Спочатку рибалок із «ЯМК-0041» утримували без жодних правових підстав на території військового гарнізону в Балаклаві. Зрештою, у них увірвався терпець і вони оголосили голодування, яке тримали 4 дні, в ході якого заявили, що чхали вони на автомати, і якщо за кілька годин їм не віддадуть паспорти, то вони просто візьмуть свої речі та підуть із гарнізону. Тоді прийшов якийсь начальник, який заявив, що вони обнагліли, підлеглим наказав «біть і стрілять, но чтоб нікто отсюда не вишел», а ті при рибалках скрутили кусачками відеокамери та зв’язали ланцюгами хвіртку у воротах. Потім судячи по всьому емоції охололи і наказ змінився, тож рибалкам віддали телефони, ксерокопії паспортів і з того часу вони тихо жили, чекаючи на обмін, в окупованому Криму на гроші, які присилали їм родини.

Сам обмін відбувся вкінці жовтня 2018 року. Перед цим вночі рибалок привезли в гарнізон в Балаклаву. Телефони забрали нібито в цілях їхньої ж безпеки. Оголосили, якщо екіпаж «Норду» не перетинає кордон, то вони знову вертаються до Криму та чекають. Десь у цей час на материковій Україні за рішенням суду 9 моряків із «Норд» оштрафували та вони повернулися до окупованого Криму.

«Хочу наголосити: це був не обмін. Моряки судна “Норд”, які сьогодні також повернулися до Криму, вільно пересувалися територією України. Їх, на відміну від українців у Криму, ніхто не утримував», – заявила тоді Уповноважена з прав людини Людмила Денісова.

Можу тільки припустити, що їх “ніхто не утримував” так само, як ніхто не утримував і рибалок із «ЯМК-0041», які не могли перетнути адмінмежу між окупованим півостровом та Херсонською областю по ксерокопіям документів.

Із капітанами обох суден історія розгорталася дещо інакше. Капітана судна «ЯМК-0041», Володимира Новицького утримували в СІЗО окремо від решти екіпажу. За рішенням суду його визнали винним аж у червні 2019 року, після чого здійснили перерахунок днів за гратами та відпустили. Капітан судна Норд Володимира Горбенко відпустили під заставу, весь цей час він проживав у брата у Мелітополі, і вже після обміну у січні 2019 року зник та пізніше виявився в Криму.

На що треба звернути увагу у всій цій історії:

🔴 Невідому кількість громадян України, які займаються рибним промислом та періодично утримуються за гратами на території окупованого Криму. Тільки тому, що капітана «ЯМК-0041» утримували в СІЗО, випадково стало відомо, що там само перебувають ще двоє українських рибалок, обвинувачених за незаконний вилов риби. Їх тоді ніби теж обміняли. Скільки таких невідомих громадян України можна тільки здогадуватися.

🔴 Відповідальність українських держорганів. Навіть якщо затримані нині рибалки, як це стверджують російські прикордонники, дійсно не мали жодних документів на вилов риби, то без неформального дозволу когось із прикордонної служби України чи СБУ вони навряд би наважилися вийти в море. Як мені розказували рибалки, радари контролюють усі пересування суден, тож хтось мав дати їм «добро», щоб вийти із берегу, інакше би їх усіх затримали просто по поверненню.

🔴 Робота російсько-української комісії з питань рибальства в Азовському морі. Зрозуміло що немає ніякої «закритої акваторії територіального моря РФ». Після окупації Криму Росія свавільно заблокувала вільний доступ України до Чорного та Азовського морів всупереч нормам міжнародного права. Це породило низку практичних проблем, зокрема, «вимушені переговори» з Росією щодо розподілу квот на вилов риби в Азовському морі. І протести громадськості, яка вважає, що робота цієї комісії та підписання протоколів між Україною та Росією, легітимізують цей незаконний стан речей.

🔴 Долі звичайних людей. Оскільки українські прикордонники не повернули капітану «Норд» судно, а це була єдина його власність, то як писали в пресі він повністю збанкрутував. Екіпаж цього судна лишився без роботи, частина ніби виїхала із Криму на заробітки. Обіцяну допомогу окупаційна влада Криму нікому так і не надала. Українська влада так само не підтримала рибалок. Кілька днів тому я говорила із одним із них, і він підтвердив, що їхні сім’ї досі віддають борги.

🔴 І найважливіше. По факту мова йде про те, що українські громадяни, які займаються дрібним рибним промислом аби утримувати свої сім’ї, після незаконної окупації Криму опинилися під ударом як українських та російських державних органів. І це все дуже і дуже сумно.

В Національному музеї України у Другій світовій війні розповіли про сім’ю В’язня Кремля Валентина Вигівського

17 Лютого, 2020
Степан Вигівський – учасник Другої світової війни. Колишній фронтовик-розвідник був ув’язнений унаслідок сфабрикованої справи за політичною статтею і в 1950-х роках відбував безпідставне покарання.
 
Його онук Валентин Вигівський – нині кремлівський в’язень, перебуває в колонії на території Кіровської області Російської Федерації. Територіально – там, де тоталітарна система у кривавому ХХ ст. зламала долю його діда.
 
У зустрічі взяла участь координаторка Центру Громадянських Свобод Олександра Матвійчук, яка розповіла про правозахисну роботу в частині звільнення В’язнів Кремля, а також нагадала про необхідність писати листи і всіляко підтримувати тих, хто залишається за ґратами. На фото ви можете побачити справжню чергу з охочих написати лист політв’язню.
 
Свободу Валентину Вигівському!
Результаты поиска:

Заява щодо COVID-19 у закритих тюрмах на окупованому Росією Криму та підконтрольному Росії Донбасі

24 Березня, 2020

COVID-19 у закритих тюрмах на окупованому Росією Криму та підконтрольному Росії Донбасі. Потрібна термінова реакція міжнародних  організацій

 

Ми, ті, що підписалися нижче, звертаємося до міжнародних організацій та їхніх держав-учасниць із закликом вжити невідкладних заходів для зупинення катастрофічних наслідків поширення коронавірусу в місцях позбавлення волі (установах виконання покарань та слідчих ізоляторах) на тимчасово окупованому  Російською Федерацією Криму, підконтрольному Російській Федерації Донбасі, а також на території самої Російської Федерації.  

Ситуація в окупованому Криму та Російській Федерації

Федеральна служба виконання покарань Російської Федерації із 16 березня 2020 року зупинила тривалі та тимчасові зустрічі із рідними для попередження поширення захворювання серед підозрюваних, обвинувачених та засуджених,  а також працівників кримінально-виконавчої системи.

Водночас у пенітенціарних адміністрацій відсутні можливості виконати рекомендовані ВООЗ заходи для недопущення поширення коронавірусу. Медичні служби цих установ не мають достатнього персоналу, медичних препаратів та необхідного медичного обладнання. Вони не спроможні впоратися із звичайними поширеними захворюваннями, що вже казати про складні кризові ситуації.

Більше того, якраз вони і є установами підвищеного ризику для передачі інфекційних захворювань. Ці заклади часто погано провітрюються. Прибирання проводиться у звичайному порядку. Утримувані продовжують піддаватися небезпеці зараження через щоденну роботу, збори, душові кабіни тощо. Вони не можуть дотримуватися інструкцій з гігієни рук. Працівники  пенітенціарної системи щодня контактують із великою кількістю затриманих, проводять персональний огляд людей та обшуки камер. Маски для осіб із симптомами респіраторних хвороб як для утримуваних, так і для персоналу, недоступні.

“Коли ще 19 березня швидка у суді оголосила, щоб мене повезли до лікарні, то до лікарні ніхто мене так і не повіз. Мене просто вивели в маленький боксик у залі суду. Там до дев’ятої вечора я пролежав на підлозі, тому що на лаві було дуже мало місця, а мені хотілося лежати, мене знобило та було холодно. Графік судів дуже інтенсивний, ми на ногах по 12-14 годин без води та їжі. В камері опинився тільки ближче до 11 ночі. Пішов до чергового фельдшера, але крім антибіотиків він ніяких ліків мені не дав. Із того дня у мене температура 39,3 і до 39,8 навіть піднімалася. Кашель сухий, дуже такий неприємний. Ніс забитий. Дихаєш через раз. У камері ще хворіють 3-4 людини. Їм також дають ацетилову кислоту і той же антибіотик. На сьогодні [23 березня] своєї температури не знаю. Написав заяву, щоб мені прослухали легені. Але мене повели для на відеоконференцію для участі в суді, а до лікаря так і не повели. Не хочу скаржитися, але це тортури. У тюрмі людина просто не має можливості захистити себе” – коментує в’язень сумління, координатор «Кримської солідарності» Сервер Мустафаєв.

 

Ситуацію ускладнює значна переповненість російських тюрем та слідчих ізоляторів, колективна організація камер та бараків, жахливі гігієнічні умови та значна тривалість етапування ув’язнених із окупованого Криму до Російської Федерації всупереч нормам міжнародного гуманітарного права. До всього обмеження контактів ув’язнених із зовнішнім світом через поширеність практики катувань у російських тюрмах збільшує в рази ризик жорстокого поводження, особливо у кризових та панічних ситуаціях.

Ситуація на підконтрольному Російській Федерації Донбасі

Ситуація на підконтрольному Російською Федерацією Донбасі виглядає ще більш драматично. Досі на шостому році війни до утримуваних людей не має доступу навіть Міжнародний комітет Червоного Хреста. Окрім так званих офіційних тюрем та слідчих ізоляторів існує розгалужена мережа секретних місць позбавлення волі. Зокрема, згадувана в останньому звіті офісу Верховного комісара ООН з прав людини «Ізоляція» на території колишнього заводу в Донецьку. Більшість із них непридатні навіть для короткочасного перебування людей, а самі умови утримання як в так званих «офіційних», так і в секретних місцях тримання під вартою, можуть бути прирівняні до катування та жорстокого поводження.

 

“У донецькому СІЗО я утримувався на 13-му посту, який за умовами утримання в’язнів вважався одним із “кращих”. А саме: у камері була антисанітарія, безліч клопів та тарганів, через що я навіть не користувався матрацом, бо він був весь брудний та в клопах – спав на металевих нарах, під які підкладав передану із дома ковдру. Частина вікна була розбита, то ж ми постійно перебували на холодному вітрі. На 10-му, найгіршому посту, ситуація вкрай критична: щури та каналізація, яка часто тече просто камерою, майже немає простору – ледь вміщуються дві людини, темрява, жодного денного світла, адже пост знаходиться у підвалі СІЗО” – коментує донецький журналіст Станіслав Асєєв, який був звільнений під час обміну у грудні 2019 року.

 

У звіті офісу Верховного комісара ООН з прав людини згадується про поширену практику катування  та жорстокого поводження щодо утримуваних осіб. За свідченнями нещодавно звільнених, до них застосовувалися побиття, удари електричним струмом, удушення («мокрий» та «сухий» методи), сексуальне насильство, катування положенням, видалення частин тіла (нігтів і зубів), позбавлення води, їжі, сну або доступу до туалету, імітація страти, погрози насильством чи смертю, погрози завданням шкоди  сім’ї. 

 

Якість медичної допомоги у цих установах яскраво характеризують надані офісу Верховного комісара ООН з прав людини свідчення кількох утриманих в «Ізоляції» про те, що під час їхніх допитів і катувань був присутній медичний працівник. Він приводив до тями тих, хто втратив свідомість, і вказував, як катувати для того, щоб завдати максимальний біль, але не призвести до смерті. Він також оглядав затриманих, перш ніж починалися катування, питав про їх захворювання, вимірював тиск або перевіряв пульс, а також робив ін’єкції.

 

Навіть у тих установах, де утримання людей офіційно визнається (на відміну від секретних місць позбавлення волі), необхідними медикаментами та продуктами ув’язнених забезпечують їхня рідні. На період карантину були запроваджені  обмеження по перетину лінії розмежування на Донбасі. І тепер ув’язнені, рідні яких проживають на підконтрольній Україні території, не зможуть отримувати необхідні їм ліки та продукти. 

 

Тому жодних ілюзій про те, що в разі поширення коронавірусу у тюрмах та слідчих ізоляторах окупованого Донбасу утримуваним там людям будуть надавати медичну допомогу, немає. Більше того, постає питання, які заходи будуть здійснювати підконтрольні Російській Федерації незаконні збройні формування, які контролюють цю територію, для стримування поширення коронавірусу у тюрмах та слідчих ізоляторах, щоб убезпечити, насамперед, себе від потенційного зараження.

 

Викладені проблеми, що мають місце в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах на окупованих Росією українських територіях, несуть реальну загрозу не лише ув’язненим та персоналу, які там працюють, але й через них широким верствам населення. І, оскільки за свідченням вчених, пандемія може продовжуватися хвилями, у тому числі, – і населенню різних країн.

 

З огляду на вищевикладене та враховуючи позицію Європейського комітету із питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню від 20 березня 2020 року, ми вимагаємо термінової реакції міжнародних  організацій ООН, Ради Європи, Європейського Союзу, ОБСЄ та їхніх країн-учасниць із тим щоб:

 

  1. 🔹   Звернутися до Російської Федерації з вимогою  вжити невідкладні заходи для виконання своїх міжнародних зобов’язань щодо захисту життя та здоров’я утримуваних нею осіб як офіційно, як-от в Російській Федерації та окупованому Криму, так і неофіційно через підконтрольні Кремлю незаконні збройні формування, як-от у підконтрольному Росії Донбасі, розробити необхідні плани запобігання та реагування на поширення інфекції, відповідно до Заяви про принципи щодо стосуються лікування осіб, позбавлених волі в умовах пандемії коронавірусної хвороби (COVID-19) (ECPT, 20.03.2020), а також втілити в життя рекомендації ВООЗ.

 

  1.  🔹   Закликати Російську Федерацію терміново скоротити чисельність тюремного населення (зокрема, через зміну запобіжних заходів на домашні арешти за злочини невеликої суспільної небезпеки та негайного звільнення усіх незаконно затриманих за політичними мотивами) з огляду на те, що сама конфігурація приміщень та організація пенітенціарних установ та слідчих ізоляторів не дозволяють здійснювати жодні профілактичні заходи, зокрема дотримання соціальної  відстані. 

 

  1. 🔹   Органи Ради Європи, зокрема Комітет міністрів, Генеральний секретар та Комісар з прав людини мають швидко прийняти рекомендації, щоб спонукати Російську Федерацію із її 140 мільйонним населенням вжити цих рішучих кроків. Російська Федерація має у своєму розпорядженні широкий спектр заходів, які можуть спричинити швидкий ефект, від настанов щодо кримінальної політики, наданих прокуратурам, до надзвичайних заходів помилування та амністії.

 

  1. 🔹   Усі міжнародні організації, які мають моніторингові, судові та квазісудові механізми за дотриманням основних прав людини, повинні вживати виняткових організаційних заходів, щоб мати можливість повною мірою відігравати свою роль під час пандемії. Зокрема, Європейський суд з прав людини повинен посилити свою спроможність розглядати прохання про застосування у разі необхідності термінові заходи згідно із Правилом 39, які мають важливе значення для захисту життя людини, кількість яких найближчим часом очікувано збільшиться.

 

  1. 🔹   Міжнародні організації, і зокрема, ОБСЄ на черговій зустрічі 25 березня тристоронньої контактної групи в Мінську, мають підняти питання щодо негайного надання Російською Федерацією безперешкодного доступу до окупованого Криму та Донбасу для міжнародних міжурядових організацій, зокрема, моніторингової місії ООН з прав людини, місії ОБСЄ щодо оцінювання ситуації з дотриманням прав людини у Криму, Комісара Ради Європи з прав людини, інших конвенційних та інституційних механізмів Ради Європи тощо, а також для міжнародних гуманітарних організацій, зокрема, Міжнародного комітету Червоного хреста.

 

  1. 🔹   Франція та Німеччина як члени нормандського формату, а також США та Великобританія як підписанти Будапештського меморандуму, мають закликати Російську Федерацію використати ефективний контроль Російської Федерації над частиною Донецької та Луганської областей для виконання положень Мінських домовленостей щодо негайного звільнення осіб, свобода яких обмежена у зв’язку з безпосередньою участю у збройному конфлікті, та також політичних в’язнів на території окупованого Криму та Російської Федерації.

 

Ми також вимагаємо від української влади виконання всіх рекомендацій, викладених у зверненні європейських НУО щодо COVID-19 в місцях несвободи, для виконання ефективного Україною своїх міжнародних зобов’язань щодо захисту життя і здоров’я осіб, які перебувають під її контролем під час пандемії.

 

Центр громадянських свобод (Україна)

Регіональний центр прав людини (Україна)

Український інститут прав з людини (Україна)

Меджліс кримськотатарського народу (Україна)

Інститут масової інформації (Україна)

Детектор медіа (Україна)

Східноукраїнський центр громадських ініціатив (Україна)

Луганський обласний правозахисний центр «Альтернатива» (Україна)

Освітній дім прав людини в Чернігові (Україна)

Українська фундація правової допомоги (Україна)

Український центр запобігання катувань (Україна)

Донбас SOS (Україна)

Об‘єднання родичів політв‘язнів Кремля (Україна)

Криворізьке міське правозахисне товариство (Україна); 

Асоціація українських моніторів дотримання прав людини в правоохоронних органах (Україна)

Інститут демократії імені Пилипа Орлика (Україна)

Конгрес національних громад України (Україна)

Харківський інститут соціальних досліджень (Україна)

Корпус справедливості (Україна)

Центр протидії корупції (Україна)

Інститут релігійної свободи (Україна)

БО БФ «Стабілізейшен суппорт сервісез» (Україна)

Всеукраїнський громадський рух матерів та родичів учасників АТО “Берегиня”  (Україна)

Вінницька міська організація соціального розвитку та становлення окремих малозахищених категорій молоді “Паросток” (Україна)

Всеукраїнська молодіжна громадська організація «Фундація Регіональних Ініціатив»

Молодіжна організація “СТАН” (Україна)

Асоціація Політичних Наук (Україна)

Територія успіху (Україна)

Кримськотатарський Ресурсний Центр (Україна)

БФ “Клуб Дивосвіт” (Україна)

Школа громадських проектів  (Україна)

Віра.Надія.Дія  (Україна)

Тернопільська правозахисна група (Україна) 

ІАЦ “Громадський Простір” (Україна)

Інститут Чорноморських стратегічних досліджень (Україна)

Правозахисна ініціатива (Україна)

Громадська організація “Театр змін” (Україна)

Платформа прав людини (Україна)

Центр “Ейдос” (Україна)

Центр досліджень визвольного руху (Україна)

ГО «Всеукраїнський демократичний форум» (Україна)

ГО “Інтерньюз-Україна” (Україна)

UkraineWorld (Україна)

ГО “Україна без тортур” (Україна)

Всеукраїнська ініціатива “Активна Громада”  (Україна)

Інститут “Республіка”  (Україна)

Міжнародна федерація за права людини (Франція)

Громадський контроль (Росія)

Фундація Відкритий Діалог (Бельгія)

Норвезький Гельсінський комітет (Норвегія)

Правозахисний рух “Бір Дуйно Киргизстан”

Македонський Гельсінський комітет (Північна Македонія)

Центр прав людини Азербайджану (Азербайджан)

Меморіал-Німеччина (Німеччина)

Болгарський Гельсінський комітет (Болгарія)

Assemblée Européenne des Citoyens, France

Німецько-російський обмін  (Німеччина)

Інститут моніторингу прав людини (Литва)

Центр «Нова Європа» (Україна)

Нідерландський Гельсінський комітет (Нідерланди)

Helsinki Citizens’ Assembly – Vanadzor (Вірменія)

Громадське об’єднання “Гідність” (Казахстан)

Права людини мають значення (Німеччина)

Група прав меншин (Угорщина)

Італійська коаліція за громадянські свободи та права (Італія)

Міжнародне партнерство з прав людини (Бельгія)

Гельсінський комітет Вірменії (Вірменія)

Австрійська Гельсінська група (Австрія)

Казахстанське міжнародне бюро з прав людини та верховенства права (Казахстан)

Асоціація Promo-LEX (Молдова)

Громадський фонд “Голос Свободи” (Киргизстан) 

Гельсінський комітет з прав людини в Сербії (Сербія)

Гельсінський фонд з прав людини (Польща)

Центр участі та розвитку (Грузія) 

Громадська мужність та антирасистська робота (Німеччина)

Італійська федерація за права людини (Італія)

Товариство підтримки України (Латвія)

Асоціація солідарності, взаємодопомоги та культури “Добре Серце ” (Португалія)

Асоціація Українців в Ірландії “АУРІ” (Ірландія)

Українська культурна асоціація Малайзії (Малайзія) 

Волонтерська Сотня  м. Брешія (Італія)

Українсько-Словацька Ініціатива (Словаччина)

Українська Жіноча Організація в Швеції (Швеція)

Лондон-Євромайдан (Великобританія)

United Help Ukraine (США) 

AG Ukraine – Chemnitz – Europa e.V. (Німеччина)

Спілка української культури і солідарності (Туреччина)

Українсько-австрійський культурно-освітній центр у Відні (Австрія)

Українці в Монголії (Монголія) 

Інформаційний портал “Ірландська Хата” (Ірландія)

Центральна Спілка Українців в Німеччині (Німеччина)

Українська громада в Філіппінах (Філіппіни)

Осередок “Всесвітній Рух Патріотів України” м. Мюнхен (Німеччина) 

Всеіспанська ГО “Українська патріотична асоціація ВОЛЯ”, Мадрид (Іспанія)

Ліга Українок Тарагони “Панна, Дівочі посиденьки” (Іспанія)

Громадська ініціатива «Євромайдан-Варшава» (Польща)

Міжнародна Асоціація Українців ЄвроМайдан/ Mezinárodní Asociace Ukrajinců EuroMajdan z.s. (Чеська Республіка)

Асоціація Святої Ольги в Сіднеї  (Австралія)

Українське Вільне Козацтво Австралії (Австралія)

Спільнота “Ізраїльські друзі України” (Ізраїль)

Громада українців, м. Вільнюс (Литва) 

Спільнота українців міста Гвадалахара (Мексика)

Товариство Українців у Фінляндії (Фінляндія)

Асоціація “Молода Україна”, Мадрид (Іспанія)

ГО “ Бюро соціальних та політичних розробок” (Україна)

“Ти потрібен Україні” (Україна);

“Сильніші разом” (Україна);

“Ліберально-Демократична Ліга України” (Україна)

ГФ”Захисник”м. Носівка Чернігівської області (Україна)

Мережа правового розвитку (Україна)

ГО “Природні Права Україна”  (Україна)

Центр Міжнародної безпеки та євроатлантичної інтеграції (Україна)

ГО “Development foundation” / “Девелопмент фаундейшн” (Україна)

ГО Центр “Жіночі перспективи” (Україна)

Восток SOS (Україна)

ГО “Жіночий ветеранський рух” (Україна)

БФ “Право на захист” (Україна)

Інститут політичної освіти (Україна)

Український інститут майбутнього (Україна) 

Луганська обласна громадська правозахисна жіноча організація “Чайка”

“Платформа соціально-гуманітарних ініціатив та інновацій “Єдиний Координаційний Центр” (Україна)

Громадська організація “Докудейз” (Україна)

Благодійна організація “Фонд милосердя та здоров”я” (Україна)

ГО “Група впливу” (Україна)

Центр економіко-правової аналітики (Україна)

ГО “Креативний центр “Дагаз” (Україна)

Медійна ініціатива за права людини (Україна)

Центр досліджень армії, конверсії та роззброєнь (Україна)

БО “Фонд оборони країни” (Україна)

ГО Центр “Соціальна Дія” (Україна) 

ГО “Правозахисна група “СІЧ” (Україна)

DEJURE Foundation (Україна)

ГО “Група 30-го листопада” (Україна)

ГО “Ліга захисту прав жінок “Гармонія рівних” (Україна)

 ГО “Центр св. Климента” (Україна)

ГО НВО “Дух і Літера” (Україна)

ГО “Альянс Української Єдності” (Україна)

БО “ВБФ “ДСР ПЗ “Право людини” (Україна)

Центр демократії та верховенства права (Україна)

ГО “Форпост” (Україна)

ГО “Лабораторія цифрової безпеки” (Україна)

Крим SOS (Україна)

Офіс громадянських свобод (Таджикистан)

Фонд “Вільна Росія” (США/Україна)

Truth Hounds (Україна/Грузія)

Центр глобалістики “Стратегія ХХІ” (Україна)

Черкаський правозахисний центр (Україна)

Український центр запобігання катуванням (Україна)

ГО “Повернення доДому” (Україна)

Humanrights.ch (Швейцарія)

Аналітичний Центр «ADASTRA» (Україна)

Правозахисний рух 405 (Казахстан)

Правозахисна ініціатива «Qaharman» (Казахстан)

Молодіжна організація “Пласт – Національна скаутська організація України”

Албанський Гельсінський Комітет (Албанія)

Заява щодо COVID-19 у тюрмах на окупованих Криму і Донбасі

24 Березня, 2020

COVID-19 у закритих тюрмах на окупованому Росією Криму та підконтрольному Росії Донбасі. Потрібна термінова реакція міжнародних  організацій

 

Ми, ті, що підписалися нижче, звертаємося до міжнародних організацій та їхніх держав-учасниць із закликом вжити невідкладних заходів для зупинення катастрофічних наслідків поширення коронавірусу в місцях позбавлення волі (установах виконання покарань та слідчих ізоляторах) на тимчасово окупованому  Російською Федерацією Криму, підконтрольному Російській Федерації Донбасі, а також на території самої Російської Федерації.  

Ситуація в окупованому Криму та Російській Федерації

Федеральна служба виконання покарань Російської Федерації із 16 березня 2020 року зупинила тривалі та тимчасові зустрічі із рідними для попередження поширення захворювання серед підозрюваних, обвинувачених та засуджених,  а також працівників кримінально-виконавчої системи.

Водночас у пенітенціарних адміністрацій відсутні можливості виконати рекомендовані ВООЗ заходи для недопущення поширення коронавірусу. Медичні служби цих установ не мають достатнього персоналу, медичних препаратів та необхідного медичного обладнання. Вони не спроможні впоратися із звичайними поширеними захворюваннями, що вже казати про складні кризові ситуації.

Більше того, якраз вони і є установами підвищеного ризику для передачі інфекційних захворювань. Ці заклади часто погано провітрюються. Прибирання проводиться у звичайному порядку. Утримувані продовжують піддаватися небезпеці зараження через щоденну роботу, збори, душові кабіни тощо. Вони не можуть дотримуватися інструкцій з гігієни рук. Працівники  пенітенціарної системи щодня контактують із великою кількістю затриманих, проводять персональний огляд людей та обшуки камер. Маски для осіб із симптомами респіраторних хвороб як для утримуваних, так і для персоналу, недоступні.

“Коли ще 19 березня швидка у суді оголосила, щоб мене повезли до лікарні, то до лікарні ніхто мене так і не повіз. Мене просто вивели в маленький боксик у залі суду. Там до дев’ятої вечора я пролежав на підлозі, тому що на лаві було дуже мало місця, а мені хотілося лежати, мене знобило та було холодно. Графік судів дуже інтенсивний, ми на ногах по 12-14 годин без води та їжі. В камері опинився тільки ближче до 11 ночі. Пішов до чергового фельдшера, але крім антибіотиків він ніяких ліків мені не дав. Із того дня у мене температура 39,3 і до 39,8 навіть піднімалася. Кашель сухий, дуже такий неприємний. Ніс забитий. Дихаєш через раз. У камері ще хворіють 3-4 людини. Їм також дають ацетилову кислоту і той же антибіотик. На сьогодні [23 березня] своєї температури не знаю. Написав заяву, щоб мені прослухали легені. Але мене повели для на відеоконференцію для участі в суді, а до лікаря так і не повели. Не хочу скаржитися, але це тортури. У тюрмі людина просто не має можливості захистити себе” – коментує в’язень сумління, координатор «Кримської солідарності» Сервер Мустафаєв.

 

Ситуацію ускладнює значна переповненість російських тюрем та слідчих ізоляторів, колективна організація камер та бараків, жахливі гігієнічні умови та значна тривалість етапування ув’язнених із окупованого Криму до Російської Федерації всупереч нормам міжнародного гуманітарного права. До всього обмеження контактів ув’язнених із зовнішнім світом через поширеність практики катувань у російських тюрмах збільшує в рази ризик жорстокого поводження, особливо у кризових та панічних ситуаціях.

Ситуація на підконтрольному Російській Федерації Донбасі

Ситуація на підконтрольному Російською Федерацією Донбасі виглядає ще більш драматично. Досі на шостому році війни до утримуваних людей не має доступу навіть Міжнародний комітет Червоного Хреста. Окрім так званих офіційних тюрем та слідчих ізоляторів існує розгалужена мережа секретних місць позбавлення волі. Зокрема, згадувана в останньому звіті офісу Верховного комісара ООН з прав людини «Ізоляція» на території колишнього заводу в Донецьку. Більшість із них непридатні навіть для короткочасного перебування людей, а самі умови утримання як в так званих «офіційних», так і в секретних місцях тримання під вартою, можуть бути прирівняні до катування та жорстокого поводження.

 

“У донецькому СІЗО я утримувався на 13-му посту, який за умовами утримання в’язнів вважався одним із “кращих”. А саме: у камері була антисанітарія, безліч клопів та тарганів, через що я навіть не користувався матрацом, бо він був весь брудний та в клопах – спав на металевих нарах, під які підкладав передану із дома ковдру. Частина вікна була розбита, то ж ми постійно перебували на холодному вітрі. На 10-му, найгіршому посту, ситуація вкрай критична: щури та каналізація, яка часто тече просто камерою, майже немає простору – ледь вміщуються дві людини, темрява, жодного денного світла, адже пост знаходиться у підвалі СІЗО” – коментує донецький журналіст Станіслав Асєєв, який був звільнений під час обміну у грудні 2019 року.

 

У звіті офісу Верховного комісара ООН з прав людини згадується про поширену практику катування  та жорстокого поводження щодо утримуваних осіб. За свідченнями нещодавно звільнених, до них застосовувалися побиття, удари електричним струмом, удушення («мокрий» та «сухий» методи), сексуальне насильство, катування положенням, видалення частин тіла (нігтів і зубів), позбавлення води, їжі, сну або доступу до туалету, імітація страти, погрози насильством чи смертю, погрози завданням шкоди  сім’ї. 

 

Якість медичної допомоги у цих установах яскраво характеризують надані офісу Верховного комісара ООН з прав людини свідчення кількох утриманих в «Ізоляції» про те, що під час їхніх допитів і катувань був присутній медичний працівник. Він приводив до тями тих, хто втратив свідомість, і вказував, як катувати для того, щоб завдати максимальний біль, але не призвести до смерті. Він також оглядав затриманих, перш ніж починалися катування, питав про їх захворювання, вимірював тиск або перевіряв пульс, а також робив ін’єкції.

 

Навіть у тих установах, де утримання людей офіційно визнається (на відміну від секретних місць позбавлення волі), необхідними медикаментами та продуктами ув’язнених забезпечують їхня рідні. На період карантину були запроваджені  обмеження по перетину лінії розмежування на Донбасі. І тепер ув’язнені, рідні яких проживають на підконтрольній Україні території, не зможуть отримувати необхідні їм ліки та продукти. 

 

Тому жодних ілюзій про те, що в разі поширення коронавірусу у тюрмах та слідчих ізоляторах окупованого Донбасу утримуваним там людям будуть надавати медичну допомогу, немає. Більше того, постає питання, які заходи будуть здійснювати підконтрольні Російській Федерації незаконні збройні формування, які контролюють цю територію, для стримування поширення коронавірусу у тюрмах та слідчих ізоляторах, щоб убезпечити, насамперед, себе від потенційного зараження.

 

Викладені проблеми, що мають місце в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах на окупованих Росією українських територіях, несуть реальну загрозу не лише ув’язненим та персоналу, які там працюють, але й через них широким верствам населення. І, оскільки за свідченням вчених, пандемія може продовжуватися хвилями, у тому числі, – і населенню різних країн.

 

З огляду на вищевикладене та враховуючи позицію Європейського комітету із питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню від 20 березня 2020 року, ми вимагаємо термінової реакції міжнародних  організацій ООН, Ради Європи, Європейського Союзу, ОБСЄ та їхніх країн-учасниць із тим щоб:

 

  1. 🔹   Звернутися до Російської Федерації з вимогою  вжити невідкладні заходи для виконання своїх міжнародних зобов’язань щодо захисту життя та здоров’я утримуваних нею осіб як офіційно, як-от в Російській Федерації та окупованому Криму, так і неофіційно через підконтрольні Кремлю незаконні збройні формування, як-от у підконтрольному Росії Донбасі, розробити необхідні плани запобігання та реагування на поширення інфекції, відповідно до Заяви про принципи щодо стосуються лікування осіб, позбавлених волі в умовах пандемії коронавірусної хвороби (COVID-19) (ECPT, 20.03.2020), а також втілити в життя рекомендації ВООЗ.

 

  1. 🔹   Закликати Російську Федерацію терміново скоротити чисельність тюремного населення (зокрема, через зміну запобіжних заходів на домашні арешти за злочини невеликої суспільної небезпеки та негайного звільнення усіх незаконно затриманих за політичними мотивами) з огляду на те, що сама конфігурація приміщень та організація пенітенціарних установ та слідчих ізоляторів не дозволяють здійснювати жодні профілактичні заходи, зокрема дотримання соціальної  відстані. 

 

  1. 🔹   Органи Ради Європи, зокрема Комітет міністрів, Генеральний секретар та Комісар з прав людини мають швидко прийняти рекомендації, щоб спонукати Російську Федерацію із її 140 мільйонним населенням вжити цих рішучих кроків. Російська Федерація має у своєму розпорядженні широкий спектр заходів, які можуть спричинити швидкий ефект, від настанов щодо кримінальної політики, наданих прокуратурам, до надзвичайних заходів помилування та амністії.

 

  1. 🔹   Усі міжнародні організації, які мають моніторингові, судові та квазісудові механізми за дотриманням основних прав людини, повинні вживати виняткових організаційних заходів, щоб мати можливість повною мірою відігравати свою роль під час пандемії. Зокрема, Європейський суд з прав людини повинен посилити свою спроможність розглядати прохання про застосування у разі необхідності термінові заходи згідно із Правилом 39, які мають важливе значення для захисту життя людини, кількість яких найближчим часом очікувано збільшиться.

 

  1. 🔹   Міжнародні організації, і зокрема, ОБСЄ на черговій зустрічі 25 березня тристоронньої контактної групи в Мінську, мають підняти питання щодо негайного надання Російською Федерацією безперешкодного доступу до окупованого Криму та Донбасу для міжнародних міжурядових організацій, зокрема, моніторингової місії ООН з прав людини, місії ОБСЄ щодо оцінювання ситуації з дотриманням прав людини у Криму, Комісара Ради Європи з прав людини, інших конвенційних та інституційних механізмів Ради Європи тощо, а також для міжнародних гуманітарних організацій, зокрема, Міжнародного комітету Червоного хреста.

 

  1. 🔹   Франція та Німеччина як члени нормандського формату, а також США та Великобританія як підписанти Будапештського меморандуму, мають закликати Російську Федерацію використати ефективний контроль Російської Федерації над частиною Донецької та Луганської областей для виконання положень Мінських домовленостей щодо негайного звільнення осіб, свобода яких обмежена у зв’язку з безпосередньою участю у збройному конфлікті, та також політичних в’язнів на території окупованого Криму та Російської Федерації.

 

Ми також вимагаємо від української влади виконання всіх рекомендацій, викладених у зверненні європейських НУО щодо COVID-19 в місцях несвободи, для виконання ефективного Україною своїх міжнародних зобов’язань щодо захисту життя і здоров’я осіб, які перебувають під її контролем під час пандемії.

 

Центр громадянських свобод (Україна)

Регіональний центр прав людини (Україна)

Український інститут прав з людини (Україна)

Меджліс кримськотатарського народу (Україна)

Інститут масової інформації (Україна)

Детектор медіа (Україна)

Східноукраїнський центр громадських ініціатив (Україна)

Луганський обласний правозахисний центр «Альтернатива» (Україна)

Освітній дім прав людини в Чернігові (Україна)

Українська фундація правової допомоги (Україна)

Український центр запобігання катувань (Україна)

Донбас SOS (Україна)

Об‘єднання родичів політв‘язнів Кремля (Україна)

Криворізьке міське правозахисне товариство (Україна); 

Асоціація українських моніторів дотримання прав людини в правоохоронних органах (Україна)

Інститут демократії імені Пилипа Орлика (Україна)

Конгрес національних громад України (Україна)

Харківський інститут соціальних досліджень (Україна)

Корпус справедливості (Україна)

Центр протидії корупції (Україна)

Інститут релігійної свободи (Україна)

БО БФ «Стабілізейшен суппорт сервісез» (Україна)

Всеукраїнський громадський рух матерів та родичів учасників АТО “Берегиня”  (Україна)

Вінницька міська організація соціального розвитку та становлення окремих малозахищених категорій молоді “Паросток” (Україна)

Всеукраїнська молодіжна громадська організація «Фундація Регіональних Ініціатив»

Молодіжна організація “СТАН” (Україна)

Асоціація Політичних Наук (Україна)

Територія успіху (Україна)

Кримськотатарський Ресурсний Центр (Україна)

БФ “Клуб Дивосвіт” (Україна)

Школа громадських проектів  (Україна)

Віра.Надія.Дія  (Україна)

Тернопільська правозахисна група (Україна) 

ІАЦ “Громадський Простір” (Україна)

Інститут Чорноморських стратегічних досліджень (Україна)

Правозахисна ініціатива (Україна)

Громадська організація “Театр змін” (Україна)

Платформа прав людини (Україна)

Центр “Ейдос” (Україна)

Центр досліджень визвольного руху (Україна)

ГО «Всеукраїнський демократичний форум» (Україна)

ГО “Інтерньюз-Україна” (Україна)

UkraineWorld (Україна)

ГО “Україна без тортур” (Україна)

Всеукраїнська ініціатива “Активна Громада”  (Україна)

Інститут “Республіка”  (Україна)

Міжнародна федерація за права людини (Франція)

Громадський контроль (Росія)

Фундація Відкритий Діалог (Бельгія)

Норвезький Гельсінський комітет (Норвегія)

Правозахисний рух “Бір Дуйно Киргизстан”

Македонський Гельсінський комітет (Північна Македонія)

Центр прав людини Азербайджану (Азербайджан)

Меморіал-Німеччина (Німеччина)

Болгарський Гельсінський комітет (Болгарія)

Assemblée Européenne des Citoyens, France

Німецько-російський обмін  (Німеччина)

Інститут моніторингу прав людини (Литва)

Центр «Нова Європа» (Україна)

Нідерландський Гельсінський комітет (Нідерланди)

Helsinki Citizens’ Assembly – Vanadzor (Вірменія)

Громадське об’єднання “Гідність” (Казахстан)

Права людини мають значення (Німеччина)

Група прав меншин (Угорщина)

Італійська коаліція за громадянські свободи та права (Італія)

Міжнародне партнерство з прав людини (Бельгія)

Гельсінський комітет Вірменії (Вірменія)

Австрійська Гельсінська група (Австрія)

Казахстанське міжнародне бюро з прав людини та верховенства права (Казахстан)

Асоціація Promo-LEX (Молдова)

Громадський фонд “Голос Свободи” (Киргизстан) 

Гельсінський комітет з прав людини в Сербії (Сербія)

Гельсінський фонд з прав людини (Польща)

Центр участі та розвитку (Грузія) 

Громадська мужність та антирасистська робота (Німеччина)

Італійська федерація за права людини (Італія)

Товариство підтримки України (Латвія)

Асоціація солідарності, взаємодопомоги та культури “Добре Серце ” (Португалія)

Асоціація Українців в Ірландії “АУРІ” (Ірландія)

Українська культурна асоціація Малайзії (Малайзія) 

Волонтерська Сотня  м. Брешія (Італія)

Українсько-Словацька Ініціатива (Словаччина)

Українська Жіноча Організація в Швеції (Швеція)

Лондон-Євромайдан (Великобританія)

United Help Ukraine (США) 

AG Ukraine – Chemnitz – Europa e.V. (Німеччина)

Спілка української культури і солідарності (Туреччина)

Українсько-австрійський культурно-освітній центр у Відні (Австрія)

Українці в Монголії (Монголія) 

Інформаційний портал “Ірландська Хата” (Ірландія)

Центральна Спілка Українців в Німеччині (Німеччина)

Українська громада в Філіппінах (Філіппіни)

Осередок “Всесвітній Рух Патріотів України” м. Мюнхен (Німеччина) 

Всеіспанська ГО “Українська патріотична асоціація ВОЛЯ”, Мадрид (Іспанія)

Ліга Українок Тарагони “Панна, Дівочі посиденьки” (Іспанія)

Громадська ініціатива «Євромайдан-Варшава» (Польща)

Міжнародна Асоціація Українців ЄвроМайдан/ Mezinárodní Asociace Ukrajinců EuroMajdan z.s. (Чеська Республіка)

Асоціація Святої Ольги в Сіднеї  (Австралія)

Українське Вільне Козацтво Австралії (Австралія)

Спільнота “Ізраїльські друзі України” (Ізраїль)

Громада українців, м. Вільнюс (Литва) 

Спільнота українців міста Гвадалахара (Мексика)

Товариство Українців у Фінляндії (Фінляндія)

Асоціація “Молода Україна”, Мадрид (Іспанія)

ГО “ Бюро соціальних та політичних розробок” (Україна)

“Ти потрібен Україні” (Україна);

“Сильніші разом” (Україна);

“Ліберально-Демократична Ліга України” (Україна)

ГФ”Захисник”м. Носівка Чернігівської області (Україна)

Мережа правового розвитку (Україна)

ГО “Природні Права Україна”  (Україна)

Центр Міжнародної безпеки та євроатлантичної інтеграції (Україна)

ГО “Development foundation” / “Девелопмент фаундейшн” (Україна)

ГО Центр “Жіночі перспективи” (Україна)

Восток SOS (Україна)

ГО “Жіночий ветеранський рух” (Україна)

БФ “Право на захист” (Україна)

Інститут політичної освіти (Україна)

Український інститут майбутнього (Україна) 

Луганська обласна громадська правозахисна жіноча організація “Чайка”

“Платформа соціально-гуманітарних ініціатив та інновацій “Єдиний Координаційний Центр” (Україна)

Громадська організація “Докудейз” (Україна)

Благодійна організація “Фонд милосердя та здоров”я” (Україна)

ГО “Група впливу” (Україна)

Центр економіко-правової аналітики (Україна)

ГО “Креативний центр “Дагаз” (Україна)

Медійна ініціатива за права людини (Україна)

Центр досліджень армії, конверсії та роззброєнь (Україна)

БО “Фонд оборони країни” (Україна)

ГО Центр “Соціальна Дія” (Україна) 

ГО “Правозахисна група “СІЧ” (Україна)

DEJURE Foundation (Україна)

ГО “Група 30-го листопада” (Україна)

ГО “Ліга захисту прав жінок “Гармонія рівних” (Україна)

 ГО “Центр св. Климента” (Україна)

ГО НВО “Дух і Літера” (Україна)

ГО “Альянс Української Єдності” (Україна)

БО “ВБФ “ДСР ПЗ “Право людини” (Україна)

Центр демократії та верховенства права (Україна)

ГО “Форпост” (Україна)

Заява щодо COVID-19 у закритих тюрмах на окупованому Росією Криму та підконтрольному Росії Донбасі

24 Березня, 2020

COVID-19 у закритих тюрмах на окупованому Росією Криму та підконтрольному Росії Донбасі. Потрібна термінова реакція міжнародних  організацій

 

Ми, ті, що підписалися нижче, звертаємося до міжнародних організацій та їхніх держав-учасниць із закликом вжити невідкладних заходів для зупинення катастрофічних наслідків поширення коронавірусу в місцях позбавлення волі (установах виконання покарань та слідчих ізоляторах) на тимчасово окупованому  Російською Федерацією Криму, підконтрольному Російській Федерації Донбасі, а також на території самої Російської Федерації.  

Ситуація в окупованому Криму та Російській Федерації

Федеральна служба виконання покарань Російської Федерації із 16 березня 2020 року зупинила тривалі та тимчасові зустрічі із рідними для попередження поширення захворювання серед підозрюваних, обвинувачених та засуджених,  а також працівників кримінально-виконавчої системи.

Водночас у пенітенціарних адміністрацій відсутні можливості виконати рекомендовані ВООЗ заходи для недопущення поширення коронавірусу. Медичні служби цих установ не мають достатнього персоналу, медичних препаратів та необхідного медичного обладнання. Вони не спроможні впоратися із звичайними поширеними захворюваннями, що вже казати про складні кризові ситуації.

Більше того, якраз вони і є установами підвищеного ризику для передачі інфекційних захворювань. Ці заклади часто погано провітрюються. Прибирання проводиться у звичайному порядку. Утримувані продовжують піддаватися небезпеці зараження через щоденну роботу, збори, душові кабіни тощо. Вони не можуть дотримуватися інструкцій з гігієни рук. Працівники  пенітенціарної системи щодня контактують із великою кількістю затриманих, проводять персональний огляд людей та обшуки камер. Маски для осіб із симптомами респіраторних хвороб як для утримуваних, так і для персоналу, недоступні.

“Коли ще 19 березня швидка у суді оголосила, щоб мене повезли до лікарні, то до лікарні ніхто мене так і не повіз. Мене просто вивели в маленький боксик у залі суду. Там до дев’ятої вечора я пролежав на підлозі, тому що на лаві було дуже мало місця, а мені хотілося лежати, мене знобило та було холодно. Графік судів дуже інтенсивний, ми на ногах по 12-14 годин без води та їжі. В камері опинився тільки ближче до 11 ночі. Пішов до чергового фельдшера, але крім антибіотиків він ніяких ліків мені не дав. Із того дня у мене температура 39,3 і до 39,8 навіть піднімалася. Кашель сухий, дуже такий неприємний. Ніс забитий. Дихаєш через раз. У камері ще хворіють 3-4 людини. Їм також дають ацетилову кислоту і той же антибіотик. На сьогодні [23 березня] своєї температури не знаю. Написав заяву, щоб мені прослухали легені. Але мене повели для на відеоконференцію для участі в суді, а до лікаря так і не повели. Не хочу скаржитися, але це тортури. У тюрмі людина просто не має можливості захистити себе” – коментує в’язень сумління, координатор «Кримської солідарності» Сервер Мустафаєв.

 

Ситуацію ускладнює значна переповненість російських тюрем та слідчих ізоляторів, колективна організація камер та бараків, жахливі гігієнічні умови та значна тривалість етапування ув’язнених із окупованого Криму до Російської Федерації всупереч нормам міжнародного гуманітарного права. До всього обмеження контактів ув’язнених із зовнішнім світом через поширеність практики катувань у російських тюрмах збільшує в рази ризик жорстокого поводження, особливо у кризових та панічних ситуаціях.

Ситуація на підконтрольному Російській Федерації Донбасі

Ситуація на підконтрольному Російською Федерацією Донбасі виглядає ще більш драматично. Досі на шостому році війни до утримуваних людей не має доступу навіть Міжнародний комітет Червоного Хреста. Окрім так званих офіційних тюрем та слідчих ізоляторів існує розгалужена мережа секретних місць позбавлення волі. Зокрема, згадувана в останньому звіті офісу Верховного комісара ООН з прав людини «Ізоляція» на території колишнього заводу в Донецьку. Більшість із них непридатні навіть для короткочасного перебування людей, а самі умови утримання як в так званих «офіційних», так і в секретних місцях тримання під вартою, можуть бути прирівняні до катування та жорстокого поводження.

 

“У донецькому СІЗО я утримувався на 13-му посту, який за умовами утримання в’язнів вважався одним із “кращих”. А саме: у камері була антисанітарія, безліч клопів та тарганів, через що я навіть не користувався матрацом, бо він був весь брудний та в клопах – спав на металевих нарах, під які підкладав передану із дома ковдру. Частина вікна була розбита, то ж ми постійно перебували на холодному вітрі. На 10-му, найгіршому посту, ситуація вкрай критична: щури та каналізація, яка часто тече просто камерою, майже немає простору – ледь вміщуються дві людини, темрява, жодного денного світла, адже пост знаходиться у підвалі СІЗО” – коментує донецький журналіст Станіслав Асєєв, який був звільнений під час обміну у грудні 2019 року.

 

У звіті офісу Верховного комісара ООН з прав людини згадується про поширену практику катування  та жорстокого поводження щодо утримуваних осіб. За свідченнями нещодавно звільнених, до них застосовувалися побиття, удари електричним струмом, удушення («мокрий» та «сухий» методи), сексуальне насильство, катування положенням, видалення частин тіла (нігтів і зубів), позбавлення води, їжі, сну або доступу до туалету, імітація страти, погрози насильством чи смертю, погрози завданням шкоди  сім’ї. 

 

Якість медичної допомоги у цих установах яскраво характеризують надані офісу Верховного комісара ООН з прав людини свідчення кількох утриманих в «Ізоляції» про те, що під час їхніх допитів і катувань був присутній медичний працівник. Він приводив до тями тих, хто втратив свідомість, і вказував, як катувати для того, щоб завдати максимальний біль, але не призвести до смерті. Він також оглядав затриманих, перш ніж починалися катування, питав про їх захворювання, вимірював тиск або перевіряв пульс, а також робив ін’єкції.

 

Навіть у тих установах, де утримання людей офіційно визнається (на відміну від секретних місць позбавлення волі), необхідними медикаментами та продуктами ув’язнених забезпечують їхня рідні. На період карантину були запроваджені  обмеження по перетину лінії розмежування на Донбасі. І тепер ув’язнені, рідні яких проживають на підконтрольній Україні території, не зможуть отримувати необхідні їм ліки та продукти. 

 

Тому жодних ілюзій про те, що в разі поширення коронавірусу у тюрмах та слідчих ізоляторах окупованого Донбасу утримуваним там людям будуть надавати медичну допомогу, немає. Більше того, постає питання, які заходи будуть здійснювати підконтрольні Російській Федерації незаконні збройні формування, які контролюють цю територію, для стримування поширення коронавірусу у тюрмах та слідчих ізоляторах, щоб убезпечити, насамперед, себе від потенційного зараження.

 

Викладені проблеми, що мають місце в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах на окупованих Росією українських територіях, несуть реальну загрозу не лише ув’язненим та персоналу, які там працюють, але й через них широким верствам населення. І, оскільки за свідченням вчених, пандемія може продовжуватися хвилями, у тому числі, – і населенню різних країн.

 

З огляду на вищевикладене та враховуючи позицію Європейського комітету із питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню від 20 березня 2020 року, ми вимагаємо термінової реакції міжнародних  організацій ООН, Ради Європи, Європейського Союзу, ОБСЄ та їхніх країн-учасниць із тим щоб:

 

  1. 🔹   Звернутися до Російської Федерації з вимогою  вжити невідкладні заходи для виконання своїх міжнародних зобов’язань щодо захисту життя та здоров’я утримуваних нею осіб як офіційно, як-от в Російській Федерації та окупованому Криму, так і неофіційно через підконтрольні Кремлю незаконні збройні формування, як-от у підконтрольному Росії Донбасі, розробити необхідні плани запобігання та реагування на поширення інфекції, відповідно до Заяви про принципи щодо стосуються лікування осіб, позбавлених волі в умовах пандемії коронавірусної хвороби (COVID-19) (ECPT, 20.03.2020), а також втілити в життя рекомендації ВООЗ.

 

  1. 🔹   Закликати Російську Федерацію терміново скоротити чисельність тюремного населення (зокрема, через зміну запобіжних заходів на домашні арешти за злочини невеликої суспільної небезпеки та негайного звільнення усіх незаконно затриманих за політичними мотивами) з огляду на те, що сама конфігурація приміщень та організація пенітенціарних установ та слідчих ізоляторів не дозволяють здійснювати жодні профілактичні заходи, зокрема дотримання соціальної  відстані. 

 

  1. 🔹   Органи Ради Європи, зокрема Комітет міністрів, Генеральний секретар та Комісар з прав людини мають швидко прийняти рекомендації, щоб спонукати Російську Федерацію із її 140 мільйонним населенням вжити цих рішучих кроків. Російська Федерація має у своєму розпорядженні широкий спектр заходів, які можуть спричинити швидкий ефект, від настанов щодо кримінальної політики, наданих прокуратурам, до надзвичайних заходів помилування та амністії.

 

  1. 🔹   Усі міжнародні організації, які мають моніторингові, судові та квазісудові механізми за дотриманням основних прав людини, повинні вживати виняткових організаційних заходів, щоб мати можливість повною мірою відігравати свою роль під час пандемії. Зокрема, Європейський суд з прав людини повинен посилити свою спроможність розглядати прохання про застосування у разі необхідності термінові заходи згідно із Правилом 39, які мають важливе значення для захисту життя людини, кількість яких найближчим часом очікувано збільшиться.

 

  1. 🔹   Міжнародні організації, і зокрема, ОБСЄ на черговій зустрічі 25 березня тристоронньої контактної групи в Мінську, мають підняти питання щодо негайного надання Російською Федерацією безперешкодного доступу до окупованого Криму та Донбасу для міжнародних міжурядових організацій, зокрема, моніторингової місії ООН з прав людини, місії ОБСЄ щодо оцінювання ситуації з дотриманням прав людини у Криму, Комісара Ради Європи з прав людини, інших конвенційних та інституційних механізмів Ради Європи тощо, а також для міжнародних гуманітарних організацій, зокрема, Міжнародного комітету Червоного хреста.

 

  1. 🔹   Франція та Німеччина як члени нормандського формату, а також США та Великобританія як підписанти Будапештського меморандуму, мають закликати Російську Федерацію використати ефективний контроль Російської Федерації над частиною Донецької та Луганської областей для виконання положень Мінських домовленостей щодо негайного звільнення осіб, свобода яких обмежена у зв’язку з безпосередньою участю у збройному конфлікті, та також політичних в’язнів на території окупованого Криму та Російської Федерації.

 

Ми також вимагаємо від української влади виконання всіх рекомендацій, викладених у зверненні європейських НУО щодо COVID-19 в місцях несвободи, для виконання ефективного Україною своїх міжнародних зобов’язань щодо захисту життя і здоров’я осіб, які перебувають під її контролем під час пандемії.

 

Центр громадянських свобод (Україна)

Регіональний центр прав людини (Україна)

Український інститут прав з людини (Україна)

Меджліс кримськотатарського народу (Україна)

Інститут масової інформації (Україна)

Детектор медіа (Україна)

Східноукраїнський центр громадських ініціатив (Україна)

Луганський обласний правозахисний центр «Альтернатива» (Україна)

Освітній дім прав людини в Чернігові (Україна)

Українська фундація правової допомоги (Україна)

Український центр запобігання катувань (Україна)

Донбас SOS (Україна)

Об‘єднання родичів політв‘язнів Кремля (Україна)

Криворізьке міське правозахисне товариство (Україна); 

Асоціація українських моніторів дотримання прав людини в правоохоронних органах (Україна)

Інститут демократії імені Пилипа Орлика (Україна)

Конгрес національних громад України (Україна)

Харківський інститут соціальних досліджень (Україна)

Корпус справедливості (Україна)

Центр протидії корупції (Україна)

Інститут релігійної свободи (Україна)

БО БФ «Стабілізейшен суппорт сервісез» (Україна)

Всеукраїнський громадський рух матерів та родичів учасників АТО “Берегиня”  (Україна)

Вінницька міська організація соціального розвитку та становлення окремих малозахищених категорій молоді “Паросток” (Україна)

Всеукраїнська молодіжна громадська організація «Фундація Регіональних Ініціатив»

Молодіжна організація “СТАН” (Україна)

Асоціація Політичних Наук (Україна)

Територія успіху (Україна)

Кримськотатарський Ресурсний Центр (Україна)

БФ “Клуб Дивосвіт” (Україна)

Школа громадських проектів  (Україна)

Віра.Надія.Дія  (Україна)

Тернопільська правозахисна група (Україна) 

ІАЦ “Громадський Простір” (Україна)

Інститут Чорноморських стратегічних досліджень (Україна)

Правозахисна ініціатива (Україна)

Громадська організація “Театр змін” (Україна)

Платформа прав людини (Україна)

Центр “Ейдос” (Україна)

Центр досліджень визвольного руху (Україна)

ГО «Всеукраїнський демократичний форум» (Україна)

ГО “Інтерньюз-Україна” (Україна)

UkraineWorld (Україна)

ГО “Україна без тортур” (Україна)

Всеукраїнська ініціатива “Активна Громада”  (Україна)

Інститут “Республіка”  (Україна)

Міжнародна федерація за права людини (Франція)

Громадський контроль (Росія)

Фундація Відкритий Діалог (Бельгія)

Норвезький Гельсінський комітет (Норвегія)

Правозахисний рух “Бір Дуйно Киргизстан”

Македонський Гельсінський комітет (Північна Македонія)

Центр прав людини Азербайджану (Азербайджан)

Меморіал-Німеччина (Німеччина)

Болгарський Гельсінський комітет (Болгарія)

Assemblée Européenne des Citoyens, France

Німецько-російський обмін  (Німеччина)

Інститут моніторингу прав людини (Литва)

Центр «Нова Європа» (Україна)

Нідерландський Гельсінський комітет (Нідерланди)

Helsinki Citizens’ Assembly – Vanadzor (Вірменія)

Громадське об’єднання “Гідність” (Казахстан)

Права людини мають значення (Німеччина)

Група прав меншин (Угорщина)

Італійська коаліція за громадянські свободи та права (Італія)

Міжнародне партнерство з прав людини (Бельгія)

Гельсінський комітет Вірменії (Вірменія)

Австрійська Гельсінська група (Австрія)

Казахстанське міжнародне бюро з прав людини та верховенства права (Казахстан)

Асоціація Promo-LEX (Молдова)

Громадський фонд “Голос Свободи” (Киргизстан) 

Гельсінський комітет з прав людини в Сербії (Сербія)

Гельсінський фонд з прав людини (Польща)

Центр участі та розвитку (Грузія) 

Громадська мужність та антирасистська робота (Німеччина)

Італійська федерація за права людини (Італія)

Товариство підтримки України (Латвія)

Асоціація солідарності, взаємодопомоги та культури “Добре Серце ” (Португалія)

Асоціація Українців в Ірландії “АУРІ” (Ірландія)

Українська культурна асоціація Малайзії (Малайзія) 

Волонтерська Сотня  м. Брешія (Італія)

Українсько-Словацька Ініціатива (Словаччина)

Українська Жіноча Організація в Швеції (Швеція)

Лондон-Євромайдан (Великобританія)

United Help Ukraine (США) 

AG Ukraine – Chemnitz – Europa e.V. (Німеччина)

Спілка української культури і солідарності (Туреччина)

Українсько-австрійський культурно-освітній центр у Відні (Австрія)

Українці в Монголії (Монголія) 

Інформаційний портал “Ірландська Хата” (Ірландія)

Центральна Спілка Українців в Німеччині (Німеччина)

Українська громада в Філіппінах (Філіппіни)

Осередок “Всесвітній Рух Патріотів України” м. Мюнхен (Німеччина) 

Всеіспанська ГО “Українська патріотична асоціація ВОЛЯ”, Мадрид (Іспанія)

Ліга Українок Тарагони “Панна, Дівочі посиденьки” (Іспанія)

Громадська ініціатива «Євромайдан-Варшава» (Польща)

Міжнародна Асоціація Українців ЄвроМайдан/ Mezinárodní Asociace Ukrajinců EuroMajdan z.s. (Чеська Республіка)

Асоціація Святої Ольги в Сіднеї  (Австралія)

Українське Вільне Козацтво Австралії (Австралія)

Спільнота “Ізраїльські друзі України” (Ізраїль)

Громада українців, м. Вільнюс (Литва) 

Спільнота українців міста Гвадалахара (Мексика)

Товариство Українців у Фінляндії (Фінляндія)

Асоціація “Молода Україна”, Мадрид (Іспанія)

ГО “ Бюро соціальних та політичних розробок” (Україна)

“Ти потрібен Україні” (Україна);

“Сильніші разом” (Україна);

“Ліберально-Демократична Ліга України” (Україна)

ГФ”Захисник”м. Носівка Чернігівської області (Україна)

Мережа правового розвитку (Україна)

ГО “Природні Права Україна”  (Україна)

Центр Міжнародної безпеки та євроатлантичної інтеграції (Україна)

ГО “Development foundation” / “Девелопмент фаундейшн” (Україна)

ГО Центр “Жіночі перспективи” (Україна)

Восток SOS (Україна)

ГО “Жіночий ветеранський рух” (Україна)

БФ “Право на захист” (Україна)

Інститут політичної освіти (Україна)

Український інститут майбутнього (Україна) 

Луганська обласна громадська правозахисна жіноча організація “Чайка”

“Платформа соціально-гуманітарних ініціатив та інновацій “Єдиний Координаційний Центр” (Україна)

Громадська організація “Докудейз” (Україна)

Благодійна організація “Фонд милосердя та здоров”я” (Україна)

ГО “Група впливу” (Україна)

Центр економіко-правової аналітики (Україна)

ГО “Креативний центр “Дагаз” (Україна)

Медійна ініціатива за права людини (Україна)

Центр досліджень армії, конверсії та роззброєнь (Україна)

БО “Фонд оборони країни” (Україна)

ГО Центр “Соціальна Дія” (Україна) 

ГО “Правозахисна група “СІЧ” (Україна)

DEJURE Foundation (Україна)

ГО “Група 30-го листопада” (Україна)

ГО “Ліга захисту прав жінок “Гармонія рівних” (Україна)

 ГО “Центр св. Климента” (Україна)

ГО НВО “Дух і Літера” (Україна)

ГО “Альянс Української Єдності” (Україна)

БО “ВБФ “ДСР ПЗ “Право людини” (Україна)

Центр демократії та верховенства права (Україна)

ГО “Форпост” (Україна)

На всеукраїнському турнірі по тхеквондо «Кубок Карпат 2020» розповіли про в’язнів Кремля братів Абдулаєвих

9 Березня, 2020

Турнір був присвячений дню захисту дітей. У ньому взяли участь 424 спортсмена,та безліч глядачів.

12 жовтня 2016 року в Криму було проведено обшуки в п’яти мусульманських сім’ях. В результаті обшуків було затримано п’ятьох кримських татар, серед яких- Узеїр Абдуллаєв і Теймур Абдуллаєв. Брати були відомі тим, що побудували в селі спортзал, де навчали охочих односельців тхеквондо. Навчали відразу кілька груп дітей і підлітків. Самі брати досягли другого дана в цьому виді східних єдиноборств. Прищеплювали односельцям любов до спорту, здорового і тверезого способу життя.
18 червня 2019 Північно-Кавказький окружний військовий суд засудив: Теймура Абдуллаєва до 17 років ув’язнення в колонії суворого режиму, Узеїра Абдуллаєва – до 13 років. Після цього кримські татари пробули кілька тижнів в СІЗО Уфи, звідки їх етапували 7 березня.

Ініціатором акції на спортивному турнірі став колишній в’язень Кремля, який після звільнення продовжує допомагати тим, хто залишився за ґратами в РФ і окупуваному Криму – İsmail Ramazanov. Величезна подяка йому за це! У реалізації ініціативи взяла участь Кримська солідарність та #PrisonersVoice

ЦГС взяв участь у заході до 6 річниці окупації Криму в Резиденції послині Великої Британії в Україні

28 Лютого, 2020

На зустрічі були присутні міжнародні та українські правозахисники, представники посольств різних країн Європи і світу, звільнені в’язні Кремля, і ті, хто доклав чимало зусиль до їх звільнення, а також родичі чинних політв‘язнів.

Ми в черговий раз актуалізували питання порушення прав людей в Криму, а також переслідувань кримських татар і українців як наокупованих територіях, так і на території Росії.

В рамках заходу ми провели незвичайну форму традиційного підписання листівок політв’язням. В акваріум були поміщені жовті кульки, в яких були прізвища тих українських політв‘язнів, хто досі перебуває за ґратами в Криму або в Росії. Учасники зустрічі витягали кульку і писали тому, хто випав їм випадково!

Саме такі, здавалося б прості речі, як написання листів – допомагають триматися, коли ти знаходишся в полоні або в тюрмах РФ, а міжнародні зустрічі допомагають тримати питання політв’язнів на порядку денному та продовжувати тиск на Росію з метою їх звільнення. Ми знаємо це не з чуток, і переконалися в цьому за роки роботи в цьому напрямку.

Захід був організований British Embassy Kyiv. Дякуємо за партнерство ZMINA. Центр прав людиниОб’єднання родичів політв’язнів Кремля, а також Платформа за допомогу в організації заходу.

У Києві пройшла прес-конференція “Сіль України. День солідарності з нескореним Кримом”

21 Лютого, 2020

До шостої річниці окупації Криму правозахисники, митці, журналісти та родичі політв’язнів оголосили проведення Дня солідарності з нескореним Кримом. Сіль стала символом Дня солідарності за ініціативи кримськотатарського митця Рустема Скібіна, який продумав візуальне оформлення заходу.

“Нескінченно довгих шість років окупації намагаються відірвати з корінням Крим від України. Але доти, доки у Криму живуть сотні тисяч наших проукраїнських співвітчизників, доки кожен з нас пам’ятає смак солі Чорного моря на губах, доки весь цивілізований світ разом з нами бореться за повернення півострова, ми не маємо права зневірюватись та опускати руки. Наше «домашнє завдання» на сьогодні – зберегти кримськотатарську та українську ідентичності в Криму, дієво захищати права людини, ментально не втратити молоде покоління та зосередитись на системних стратегічних кроках, спрямованих на деокупацію нашої Батьківщини. Бо Крим – це сіль України”, – переконаний Алім АЛІЄВ, програмний директор Кримського Дому.

Окупація Криму Росією за допомогою армії стала чи не єдиним випадком у поствоєнній Європі, коли в мирний час одна держава анексувала частину території іншої незалежної держави, тим самим грубо порушивши всі існуючі міжнародні й міжурядові угоди. Крім того, це позначилося на житті мільйонів звичайних людей – як тих, які лишилися сам-на-сам з окупантами, так і їхніх співвітчизників, які проживають на материковій частині України.

“Востаннє ми із сім’єю були в Криму в січні 2014 року. У нас була така традиція – їздити до Криму на тиждень відразу після Нового року. Ми мали там друзів, знайомих. Коли все обірвалося, я відчув себе жертвою окупації. Коли я намагався їм телефонувати, то зрозумів, що вони побоюються вступати в контакт. Вони впевнені, що за ними стежать, що за лайк або репост можна сісти до в’язниці. Це психологічна травма. Це повернення до 1937 року – коли не знаєш, за що до тебе прийдуть о п’ятій ранку. Мене не окупували, але окупували землю, пов’язану із моїм дитинством”, – пояснює Андрій КУРКОВ, письменник, президент Українського ПЕН.

Колишній курорт прискорено перетворюється на потужну військову базу, відбувається примусове заміщення населення півострова та здійснюються масові порушення прав людини. Для того, щоб протистояти системі політичних переслідувань, правозахисники вже кілька років ведуть глобальну акцію Prisoner’s Voice (раніше називалася #SaveOlegSentsov), яка об’єднала тисячі людей у 35 країнах світу.

“Тема окупації Криму стає незручною, адже міжнародні організації не знають, як змусити Росію дотримуватися норм міжнародного права. У січні цього року ПАРЄ підтвердила повноваження російської делегації без жодних застережень, а в поданому проекті резолюції навіть не було згадки про окупацію Криму. Якщо ми хочемо, щоб світ не ставився до окупації як до норми, то мусимо діяти. Саме тому до шостої річниці окупації Криму ми запускаємо міжнародний флешмоб, аби привернути увагу світу до долі кримських політв’язнів. Ці люди борються з окупацією Росії вже шість років. Давайте витратимо бодай 6 хвилин, аби зробити їхню боротьбу видимою”, – закликає Олександра МАТВІЙЧУК, голова правління Центру громадянських свобод.

Детальніше про акцію можна дізнатися на сторінці ініціативи, яка поки ще, з технічних причин, носить стару назву Save Oleg Sentsov

За даними Центру громадянських свобод, за політичними та релігійними мотивами на півострові переслідується щонайменше 90 осіб. Їхня кількість постійно зростає. Серед них – громадянські журналісти Наріман Мемедемінов, Ремзі Бекіров, Осман Аріфмеметов, Рустем Шейхалієв, Руслан Сулейманов, а також правозахисники Емір-Усеїн Куку та Сервер Мустафаєв. Більшість із них – кримські татари, які регулярно зазнають переслідувань та утисків з боку російської влади.

“Після геополітичних змін у 2014 році кримські татари знову зіштовхнулися із репресіями через 70 років з моменту депортації у 1944 році. Постійні обшуки, сотні адміністративних стягнень у вигляді арештів і штрафів, десятки політично мотивованих кримінальних справ, тортури, викрадення, переслідування цілих родин – усе це наочно демонструє, що сьогодні Росія йде на все із метою підпорядкувати кримськотатарський народ і всіх тих, хто не думає так, як того хоче влада. У Криму створили такі умови, які прийнято вважати “гібридної депортацією”, коли тисячі людей змушені залишати свої будинки в пошуках безпеки. Розуміючи, що протягом останніх років політична ситуація в Криму залишилася незмінною, кримськотатарський народ і небайдужі люди різних національностей консолідувалися, щоб мирним ненасильницьким шляхом протистояти репресіям, які швидко набирають обертів, а також гібридній депортації кримських татар як корінного народу Криму”, – коментує Ділявер МЕМЕТОВ, син політв’язня Ремзі Меметова, фігуранта сфабрикованої так званої “Бахчисарайського справи “Хізб ут-Тахрір”.

Ділявер уже кілька років координує діяльність громадської ініціативи “Кримська солідарність”. Активісти регулярно відвідують судові процеси, передають політв’язням передачі в СІЗО, підтримують їхні сім’ї, які залишилися без годувальників, інформують про порушення прав людини міжнародну спільноту.

Мистецькі заходи у рамках Дня солідарності із нескореним Кримом розпочнуться 22 лютого о 16.00 у Кримському Домі (вул. Омеляновича-Павленка 9) та включатимуть низку подій:

🔹 Дискусію Протиотрута від зневіри: Уроки сучасної історії Криму за участі Мустафи Джемілєва, Севгіль Мусаєвої, Османа Пашаєва, Аліма Алієва та Ольги Духніч. Учасники розмови обговорять, чому навчили та що проявили шість років анексії Криму, дискустуватимуть про силу та солідарність, підтримку та стратегії подальших дій.

🔹 “Хроніка реверсивних подій” – фотовиставка журналіста Тараса Ібрагімова. Останні чотири роки до заборони на в’їзд від ФСБ журналіст висвітлював політично мотивовані судові процеси проти кримських татар та українців на півострові. Фото Тараса – це хроніка історій людей, які потрапили під переслідування за свою позицію.

🔹 Театральний перформанс “Окупація свободи”, у рамках якого студенти-актори КНУКіМ відтворять атмосферу півострова за останні шість років. В основі перформансу – не лише кримська поезія, монологи політв’язня, але й звіти правозахисних організацій. “Окупація Свободи” – це перформанс про Крим, тортури, арешти та свободу слова в умовах окупації.

Письменник Сергій ЖАДАН спеціально до акції “Сіль України. День солідарності з нескореним Кримом” написав програмний текст:

“Ми лишаємось єдиною країною доти, доки відчуваємо відповідальність за регіони, навіть якщо нам не випало в них народитися й жити, доки відчуваємо солідарність із усіма співвітчизниками, незалежно від місця їхнього проживання. Батьківщина не обмежується місцем прописки, батьківщина означується мірою любові та розуміння. Те, що нині відбувається з Кримом – стосується кожного, хто вважає себе громадянином України, хто лишається жити в цій країні, хто ніколи не змириться з анексією та окупацією. Крим – це не лише про те, що відбувається з півостровом, це історія, що свідчить про всіх нас, про нашу пам’ять, про нашу віру, про наші сили.

Не можна відмовлятися від своїх, не можна забувати про те, що є для нас важливим, не можна приймати несправедливість як даність. Нас переконують у тому, що Крим втрачено. Але Крим буде втрачено саме тоді, коли ми з цією втратою змиримось. Доти, доки ми не капітулювали, доки ми почуваємось однією країною, доки ми пам’ятаємо про кримські вітер, пісок і сіль – ще нічого не скінчилося, ще зарано вважати це протистояння програним, ще не час говорити про втрату й поразку.

Дуже важливо сьогодні підтримувати тих мешканців півострова, які далі опираються окупації, які не сприймають анексії, які тримаються за своє українське громадянство. Очевидно, що саме наша взаємопідтримка і відповідальність можуть стати запорукою майбутньої перемоги. Ми разом, це наші втрати, це наша боротьба, але це також і наш шанс на правду і справедливість”.

Організаторами Дня солідарності виступили УКРІНФОРМКримський дімCenter for Civil Liberties / Центр Громадянських СвободPEN UkraineКрим_ SOS та Крым Реалии.

У Києві пройшла прес-конференція “Сіль України. День солідарності з нескореним Кримом”

21 Лютого, 2020

До шостої річниці окупації Криму правозахисники, митці, журналісти та родичі політв’язнів оголосили проведення Дня солідарності з нескореним Кримом. Сіль стала символом Дня солідарності за ініціативи кримськотатарського митця Рустема Скібіна, який продумав візуальне оформлення заходу.

“Нескінченно довгих шість років окупації намагаються відірвати з корінням Крим від України. Але доти, доки у Криму живуть сотні тисяч наших проукраїнських співвітчизників, доки кожен з нас пам’ятає смак солі Чорного моря на губах, доки весь цивілізований світ разом з нами бореться за повернення півострова, ми не маємо права зневірюватись та опускати руки. Наше «домашнє завдання» на сьогодні – зберегти кримськотатарську та українську ідентичності в Криму, дієво захищати права людини, ментально не втратити молоде покоління та зосередитись на системних стратегічних кроках, спрямованих на деокупацію нашої Батьківщини. Бо Крим – це сіль України”, – переконаний Алім АЛІЄВ, програмний директор Кримського Дому.

Окупація Криму Росією за допомогою армії стала чи не єдиним випадком у поствоєнній Європі, коли в мирний час одна держава анексувала частину території іншої незалежної держави, тим самим грубо порушивши всі існуючі міжнародні й міжурядові угоди. Крім того, це позначилося на житті мільйонів звичайних людей – як тих, які лишилися сам-на-сам з окупантами, так і їхніх співвітчизників, які проживають на материковій частині України.

“Востаннє ми із сім’єю були в Криму в січні 2014 року. У нас була така традиція – їздити до Криму на тиждень відразу після Нового року. Ми мали там друзів, знайомих. Коли все обірвалося, я відчув себе жертвою окупації. Коли я намагався їм телефонувати, то зрозумів, що вони побоюються вступати в контакт. Вони впевнені, що за ними стежать, що за лайк або репост можна сісти до в’язниці. Це психологічна травма. Це повернення до 1937 року – коли не знаєш, за що до тебе прийдуть о п’ятій ранку. Мене не окупували, але окупували землю, пов’язану із моїм дитинством”, – пояснює Андрій КУРКОВ, письменник, президент Українського ПЕН.

Колишній курорт прискорено перетворюється на потужну військову базу, відбувається примусове заміщення населення півострова та здійснюються масові порушення прав людини. Для того, щоб протистояти системі політичних переслідувань, правозахисники вже кілька років ведуть глобальну акцію Prisoner’s Voice (раніше називалася #SaveOlegSentsov), яка об’єднала тисячі людей у 35 країнах світу.

“Тема окупації Криму стає незручною, адже міжнародні організації не знають, як змусити Росію дотримуватися норм міжнародного права. У січні цього року ПАРЄ підтвердила повноваження російської делегації без жодних застережень, а в поданому проекті резолюції навіть не було згадки про окупацію Криму. Якщо ми хочемо, щоб світ не ставився до окупації як до норми, то мусимо діяти. Саме тому до шостої річниці окупації Криму ми запускаємо міжнародний флешмоб, аби привернути увагу світу до долі кримських політв’язнів. Ці люди борються з окупацією Росії вже шість років. Давайте витратимо бодай 6 хвилин, аби зробити їхню боротьбу видимою”, – закликає Олександра МАТВІЙЧУК, голова правління Центру громадянських свобод.

Детальніше про акцію можна дізнатися на сторінці ініціативи, яка поки ще, з технічних причин, носить стару назву Save Oleg Sentsov

За даними Центру громадянських свобод, за політичними та релігійними мотивами на півострові переслідується щонайменше 90 осіб. Їхня кількість постійно зростає. Серед них – громадянські журналісти Наріман Мемедемінов, Ремзі Бекіров, Осман Аріфмеметов, Рустем Шейхалієв, Руслан Сулейманов, а також правозахисники Емір-Усеїн Куку та Сервер Мустафаєв. Більшість із них – кримські татари, які регулярно зазнають переслідувань та утисків з боку російської влади.

“Після геополітичних змін у 2014 році кримські татари знову зіштовхнулися із репресіями через 70 років з моменту депортації у 1944 році. Постійні обшуки, сотні адміністративних стягнень у вигляді арештів і штрафів, десятки політично мотивованих кримінальних справ, тортури, викрадення, переслідування цілих родин – усе це наочно демонструє, що сьогодні Росія йде на все із метою підпорядкувати кримськотатарський народ і всіх тих, хто не думає так, як того хоче влада. У Криму створили такі умови, які прийнято вважати “гібридної депортацією”, коли тисячі людей змушені залишати свої будинки в пошуках безпеки. Розуміючи, що протягом останніх років політична ситуація в Криму залишилася незмінною, кримськотатарський народ і небайдужі люди різних національностей консолідувалися, щоб мирним ненасильницьким шляхом протистояти репресіям, які швидко набирають обертів, а також гібридній депортації кримських татар як корінного народу Криму”, – коментує Ділявер МЕМЕТОВ, син політв’язня Ремзі Меметова, фігуранта сфабрикованої так званої “Бахчисарайського справи “Хізб ут-Тахрір”.

Ділявер уже кілька років координує діяльність громадської ініціативи “Кримська солідарність”. Активісти регулярно відвідують судові процеси, передають політв’язням передачі в СІЗО, підтримують їхні сім’ї, які залишилися без годувальників, інформують про порушення прав людини міжнародну спільноту.

Мистецькі заходи у рамках Дня солідарності із нескореним Кримом розпочнуться 22 лютого о 16.00 у Кримському Домі (вул. Омеляновича-Павленка 9) та включатимуть низку подій:

🔹 Дискусію Протиотрута від зневіри: Уроки сучасної історії Криму за участі Мустафи Джемілєва, Севгіль Мусаєвої, Османа Пашаєва, Аліма Алієва та Ольги Духніч. Учасники розмови обговорять, чому навчили та що проявили шість років анексії Криму, дискустуватимуть про силу та солідарність, підтримку та стратегії подальших дій.

🔹 “Хроніка реверсивних подій” – фотовиставка журналіста Тараса Ібрагімова. Останні чотири роки до заборони на в’їзд від ФСБ журналіст висвітлював політично мотивовані судові процеси проти кримських татар та українців на півострові. Фото Тараса – це хроніка історій людей, які потрапили під переслідування за свою позицію.

🔹 Театральний перформанс “Окупація свободи”, у рамках якого студенти-актори КНУКіМ відтворять атмосферу півострова за останні шість років. В основі перформансу – не лише кримська поезія, монологи політв’язня, але й звіти правозахисних організацій. “Окупація Свободи” – це перформанс про Крим, тортури, арешти та свободу слова в умовах окупації.

Письменник Сергій ЖАДАН спеціально до акції “Сіль України. День солідарності з нескореним Кримом” написав програмний текст:

“Ми лишаємось єдиною країною доти, доки відчуваємо відповідальність за регіони, навіть якщо нам не випало в них народитися й жити, доки відчуваємо солідарність із усіма співвітчизниками, незалежно від місця їхнього проживання. Батьківщина не обмежується місцем прописки, батьківщина означується мірою любові та розуміння. Те, що нині відбувається з Кримом – стосується кожного, хто вважає себе громадянином України, хто лишається жити в цій країні, хто ніколи не змириться з анексією та окупацією. Крим – це не лише про те, що відбувається з півостровом, це історія, що свідчить про всіх нас, про нашу пам’ять, про нашу віру, про наші сили.

Не можна відмовлятися від своїх, не можна забувати про те, що є для нас важливим, не можна приймати несправедливість як даність. Нас переконують у тому, що Крим втрачено. Але Крим буде втрачено саме тоді, коли ми з цією втратою змиримось. Доти, доки ми не капітулювали, доки ми почуваємось однією країною, доки ми пам’ятаємо про кримські вітер, пісок і сіль – ще нічого не скінчилося, ще зарано вважати це протистояння програним, ще не час говорити про втрату й поразку.

Дуже важливо сьогодні підтримувати тих мешканців півострова, які далі опираються окупації, які не сприймають анексії, які тримаються за своє українське громадянство. Очевидно, що саме наша взаємопідтримка і відповідальність можуть стати запорукою майбутньої перемоги. Ми разом, це наші втрати, це наша боротьба, але це також і наш шанс на правду і справедливість”.

Організаторами Дня солідарності виступили УКРІНФОРМКримський дімCenter for Civil Liberties / Центр Громадянських СвободPEN UkraineКрим_ SOS та Крым Реалии.

Prisoner’s Voice запускає нову онлайн-акцію

21 Лютого, 2020

Правозахисники вже кілька років ведуть глобальну акцію Prisoner’s Voice (раніше називалася #SaveOlegSentsov), яка об’єднала тисячі людей у 35 країнах світу. 21 лютого було оголошено про нову онлайн-акцію:

 

“Тема окупації Криму стає незручною, адже міжнародні організації не знають, як змусити Росію дотримуватися норм міжнародного права. У січні цього року ПАРЄ підтвердила повноваження російської делегації без жодних застережень, а у поданому проекті резолюції навіть не було згадки про окупацію Криму. Якщо ми хочемо, щоб світ не ставився до окупації як до норми, то мусимо діяти. Саме тому до шостої річниці окупації Криму ми запускаємо міжнародний флешмоб аби привернути увагу світу до долі кримських політв’язнів. Ці люди борються із окупацією Росії вже шість років. Давайте витратимо бодай 6 хвилин, аби зробити їхню боротьбу видимою – закликає Олександра МАТВІЙЧУК, голова правління Центру громадянських свобод.

 

Кожна людина може долучитися до флешмобу Prisoner’s Voicе. Для цього потрібно виконати чотири нескладні кроки:

  1. Завантажити та роздрукувати ч/б фото півострову Крим із гаслом акції 

  1. Сфотографувати його на фоні визначної пам’ятки, “візитної картки” у своєму місті, або на фоні будь-якого іншого відомого місця, яке знаходиться поряд.
  2. Розмістити в інтернеті цю фотокартку з хештегом #PrisonersVoicе та обов’язково локалізувати і позначити місцезнаходження. 
  3. Надіслати фото на ccl.org.ua@gmail.com. Усі надіслані фото будуть представлені на квітневій сесії ПАРЄ аби країни-учасниці Ради Європи просто не могли забути про окупацію Криму та внесли до моніторингового звіту категоричну вимогу до Росії звільнити усіх незаконно ув’язнених громадян України.

У Києві пройде пресконференція “Сіль України. День солідарності з нескореним Кримом”

20 Лютого, 2020
До шостих роковин окупації Криму Росією правозахисники, митці, журналісти та рідні політв’язнів анонсують проведення акції “Сіль України. День солідарності з нескореним Кримом”. Заплановані у рамках Дня солідарності правозахисні та мистецькі події, а також розроблений кримськотатарським митцем Рустемом Скібіним символ Дня солідарності будуть презентовані 21 лютого об 11:00 на пресконференції в Укрінформі (за адресою Богдана Хмельницького 8/16).
 
Також цього дня стартує нова хвиля міжнародної акції #PrisonersVoice (раніше #SaveOlegSentsov), яка об’єднує зусилля небайдужих людей у 35 країнах світу. За даними Центру громадянських свобод, за політичними та релігійними мотивами на півострові переслідується щонайменше 90 осіб. Серед них – громадянські журналісти Наріман Мемедемінов, Ремзі Бекіров, Осман Аріфмеметов, Рустем Шейхалієв, Руслан Сулейманов, а також правозахисники Емір-Усеїн Куку та Сервер Мустафаєв.
 
“Не можна відмовлятися від своїх, не можна забувати про те, що є для нас важливим, не можна приймати несправедливість як даність. Нас переконують у тому, що Крим втрачено. Але Крим буде втрачено саме тоді, коли ми з цією втратою змиримось. Доти, доки ми не капітулювали, доки ми почуваємось однією країною, доки ми пам’ятаємо про кримські вітер, пісок і сіль – ще нічого не скінчилося, ще зарано вважати це протистояння програним, ще не час говорити про втрату й поразку”, – написав письменник Сергій Жадан спеціально до Дня солідарності.
 
Учасники пресконференції:
Олександра Матвійчук – голова правління Центру громадянських свобод
Алім Алієв – програмний директор Кримського Дому
Андрій Курков – президент Українського ПЕН
Ділявер Меметов – координатор Кримської солідарності, син політв‘язня
 
Організаторами Дня солідарності виступили Укрінформ, Кримський дім, Center for Civil Liberties / Центр Громадянських Свобод, PEN Ukraine, Крим_ SOS та Крым Реалии.
 
Контактна особа: Сергій, комунікаційний менеджер Центру громадянських свобод, ccl.org.ua@gmail.com

Олександра Матвійчук: захоплення українських рибалок. Що лишилося за кадром?

18 Лютого, 2020

Напишу про нещодавнє захоплення азовських рибалок. Бо більш ніж переконана, що скоро усі про них забудуть, і вони та їхні сім’ї лишаться один на один із цією бідою.

А це, на жаль, досить запрограмована ситуація. Ви знали, що у 2018 році поза всякими списками та Мінськими перемовинами відбувся абсолютно непомітний для більшості в Україні обмін екіпажу судна «Норд» на екіпаж судна «ЯМК-0041»? Тому якщо хочете зрозуміти, що зараз відбувається, раджу уважно прочитати цю історію.

Нагадаю, що риболовецьке судно «ЯМК-0041» та його екіпаж із 4 громадян України було затримане російськими прикордонниками у травні 2018 року в Азовському морі. ФСБ Росії у Криму збрехало щонайменше двічі. Перший раз, коли говорили, що затримали судно поблизу мису Танхаркут. І другий, коли стверджували, що вилучили у них кілька сантиметрів сітки.

Насправді, судно із усіма оформленими на вилов риби документами зупинили у межах 12-мильної зони України. Про це свідчить хоча б те, що примусове буксування рибалок до Балаклави тривало із 10 ранку до 5 ранку наступного дня. До всього, за свідченнями рибалок, вони були пусті, оскільки вилов риби навіть не встигли розпочати, і самі «сітки» з’явилися тільки через тиждень.

Майже відразу затриманим рибалкам повідомили, що їх взяли для обміну на затриманий раніше українськими прикордонниками екіпаж риболовецького судна «Норд». Риболовецьке судно «Норд» та його екіпаж із 10 громадян України із виданими після окупації Криму російськими паспортами (які Україна не визнає) було затримано українськими прикордонниками на два місяці раніше у березні 2018 року. Вони були так само обвинувачені за незаконне заняття рибним промислом та порушення порядку в’їзду та виїзду на тимчасово окуповану територію України (рибалки вийшли із Керченського порту під прапором РФ, який судно отримало після перереєстрації у 2014 році за російським законодавством).

Спочатку рибалок із «ЯМК-0041» утримували без жодних правових підстав на території військового гарнізону в Балаклаві. Зрештою, у них увірвався терпець і вони оголосили голодування, яке тримали 4 дні, в ході якого заявили, що чхали вони на автомати, і якщо за кілька годин їм не віддадуть паспорти, то вони просто візьмуть свої речі та підуть із гарнізону. Тоді прийшов якийсь начальник, який заявив, що вони обнагліли, підлеглим наказав «біть і стрілять, но чтоб нікто отсюда не вишел», а ті при рибалках скрутили кусачками відеокамери та зв’язали ланцюгами хвіртку у воротах. Потім судячи по всьому емоції охололи і наказ змінився, тож рибалкам віддали телефони, ксерокопії паспортів і з того часу вони тихо жили, чекаючи на обмін, в окупованому Криму на гроші, які присилали їм родини.

Сам обмін відбувся вкінці жовтня 2018 року. Перед цим вночі рибалок привезли в гарнізон в Балаклаву. Телефони забрали нібито в цілях їхньої ж безпеки. Оголосили, якщо екіпаж «Норду» не перетинає кордон, то вони знову вертаються до Криму та чекають. Десь у цей час на материковій Україні за рішенням суду 9 моряків із «Норд» оштрафували та вони повернулися до окупованого Криму.

«Хочу наголосити: це був не обмін. Моряки судна “Норд”, які сьогодні також повернулися до Криму, вільно пересувалися територією України. Їх, на відміну від українців у Криму, ніхто не утримував», – заявила тоді Уповноважена з прав людини Людмила Денісова.

Можу тільки припустити, що їх “ніхто не утримував” так само, як ніхто не утримував і рибалок із «ЯМК-0041», які не могли перетнути адмінмежу між окупованим півостровом та Херсонською областю по ксерокопіям документів.

Із капітанами обох суден історія розгорталася дещо інакше. Капітана судна «ЯМК-0041», Володимира Новицького утримували в СІЗО окремо від решти екіпажу. За рішенням суду його визнали винним аж у червні 2019 року, після чого здійснили перерахунок днів за гратами та відпустили. Капітан судна Норд Володимира Горбенко відпустили під заставу, весь цей час він проживав у брата у Мелітополі, і вже після обміну у січні 2019 року зник та пізніше виявився в Криму.

На що треба звернути увагу у всій цій історії:

🔴 Невідому кількість громадян України, які займаються рибним промислом та періодично утримуються за гратами на території окупованого Криму. Тільки тому, що капітана «ЯМК-0041» утримували в СІЗО, випадково стало відомо, що там само перебувають ще двоє українських рибалок, обвинувачених за незаконний вилов риби. Їх тоді ніби теж обміняли. Скільки таких невідомих громадян України можна тільки здогадуватися.

🔴 Відповідальність українських держорганів. Навіть якщо затримані нині рибалки, як це стверджують російські прикордонники, дійсно не мали жодних документів на вилов риби, то без неформального дозволу когось із прикордонної служби України чи СБУ вони навряд би наважилися вийти в море. Як мені розказували рибалки, радари контролюють усі пересування суден, тож хтось мав дати їм «добро», щоб вийти із берегу, інакше би їх усіх затримали просто по поверненню.

🔴 Робота російсько-української комісії з питань рибальства в Азовському морі. Зрозуміло що немає ніякої «закритої акваторії територіального моря РФ». Після окупації Криму Росія свавільно заблокувала вільний доступ України до Чорного та Азовського морів всупереч нормам міжнародного права. Це породило низку практичних проблем, зокрема, «вимушені переговори» з Росією щодо розподілу квот на вилов риби в Азовському морі. І протести громадськості, яка вважає, що робота цієї комісії та підписання протоколів між Україною та Росією, легітимізують цей незаконний стан речей.

🔴 Долі звичайних людей. Оскільки українські прикордонники не повернули капітану «Норд» судно, а це була єдина його власність, то як писали в пресі він повністю збанкрутував. Екіпаж цього судна лишився без роботи, частина ніби виїхала із Криму на заробітки. Обіцяну допомогу окупаційна влада Криму нікому так і не надала. Українська влада так само не підтримала рибалок. Кілька днів тому я говорила із одним із них, і він підтвердив, що їхні сім’ї досі віддають борги.

🔴 І найважливіше. По факту мова йде про те, що українські громадяни, які займаються дрібним рибним промислом аби утримувати свої сім’ї, після незаконної окупації Криму опинилися під ударом як українських та російських державних органів. І це все дуже і дуже сумно.

В Національному музеї України у Другій світовій війні розповіли про сім’ю В’язня Кремля Валентина Вигівського

17 Лютого, 2020
Степан Вигівський – учасник Другої світової війни. Колишній фронтовик-розвідник був ув’язнений унаслідок сфабрикованої справи за політичною статтею і в 1950-х роках відбував безпідставне покарання.
 
Його онук Валентин Вигівський – нині кремлівський в’язень, перебуває в колонії на території Кіровської області Російської Федерації. Територіально – там, де тоталітарна система у кривавому ХХ ст. зламала долю його діда.
 
У зустрічі взяла участь координаторка Центру Громадянських Свобод Олександра Матвійчук, яка розповіла про правозахисну роботу в частині звільнення В’язнів Кремля, а також нагадала про необхідність писати листи і всіляко підтримувати тих, хто залишається за ґратами. На фото ви можете побачити справжню чергу з охочих написати лист політв’язню.
 
Свободу Валентину Вигівському!
Результаты поиска:

Заява щодо COVID-19 у закритих тюрмах на окупованому Росією Криму та підконтрольному Росії Донбасі

24 Березня, 2020

COVID-19 у закритих тюрмах на окупованому Росією Криму та підконтрольному Росії Донбасі. Потрібна термінова реакція міжнародних  організацій

 

Ми, ті, що підписалися нижче, звертаємося до міжнародних організацій та їхніх держав-учасниць із закликом вжити невідкладних заходів для зупинення катастрофічних наслідків поширення коронавірусу в місцях позбавлення волі (установах виконання покарань та слідчих ізоляторах) на тимчасово окупованому  Російською Федерацією Криму, підконтрольному Російській Федерації Донбасі, а також на території самої Російської Федерації.  

Ситуація в окупованому Криму та Російській Федерації

Федеральна служба виконання покарань Російської Федерації із 16 березня 2020 року зупинила тривалі та тимчасові зустрічі із рідними для попередження поширення захворювання серед підозрюваних, обвинувачених та засуджених,  а також працівників кримінально-виконавчої системи.

Водночас у пенітенціарних адміністрацій відсутні можливості виконати рекомендовані ВООЗ заходи для недопущення поширення коронавірусу. Медичні служби цих установ не мають достатнього персоналу, медичних препаратів та необхідного медичного обладнання. Вони не спроможні впоратися із звичайними поширеними захворюваннями, що вже казати про складні кризові ситуації.

Більше того, якраз вони і є установами підвищеного ризику для передачі інфекційних захворювань. Ці заклади часто погано провітрюються. Прибирання проводиться у звичайному порядку. Утримувані продовжують піддаватися небезпеці зараження через щоденну роботу, збори, душові кабіни тощо. Вони не можуть дотримуватися інструкцій з гігієни рук. Працівники  пенітенціарної системи щодня контактують із великою кількістю затриманих, проводять персональний огляд людей та обшуки камер. Маски для осіб із симптомами респіраторних хвороб як для утримуваних, так і для персоналу, недоступні.

“Коли ще 19 березня швидка у суді оголосила, щоб мене повезли до лікарні, то до лікарні ніхто мене так і не повіз. Мене просто вивели в маленький боксик у залі суду. Там до дев’ятої вечора я пролежав на підлозі, тому що на лаві було дуже мало місця, а мені хотілося лежати, мене знобило та було холодно. Графік судів дуже інтенсивний, ми на ногах по 12-14 годин без води та їжі. В камері опинився тільки ближче до 11 ночі. Пішов до чергового фельдшера, але крім антибіотиків він ніяких ліків мені не дав. Із того дня у мене температура 39,3 і до 39,8 навіть піднімалася. Кашель сухий, дуже такий неприємний. Ніс забитий. Дихаєш через раз. У камері ще хворіють 3-4 людини. Їм також дають ацетилову кислоту і той же антибіотик. На сьогодні [23 березня] своєї температури не знаю. Написав заяву, щоб мені прослухали легені. Але мене повели для на відеоконференцію для участі в суді, а до лікаря так і не повели. Не хочу скаржитися, але це тортури. У тюрмі людина просто не має можливості захистити себе” – коментує в’язень сумління, координатор «Кримської солідарності» Сервер Мустафаєв.

 

Ситуацію ускладнює значна переповненість російських тюрем та слідчих ізоляторів, колективна організація камер та бараків, жахливі гігієнічні умови та значна тривалість етапування ув’язнених із окупованого Криму до Російської Федерації всупереч нормам міжнародного гуманітарного права. До всього обмеження контактів ув’язнених із зовнішнім світом через поширеність практики катувань у російських тюрмах збільшує в рази ризик жорстокого поводження, особливо у кризових та панічних ситуаціях.

Ситуація на підконтрольному Російській Федерації Донбасі

Ситуація на підконтрольному Російською Федерацією Донбасі виглядає ще більш драматично. Досі на шостому році війни до утримуваних людей не має доступу навіть Міжнародний комітет Червоного Хреста. Окрім так званих офіційних тюрем та слідчих ізоляторів існує розгалужена мережа секретних місць позбавлення волі. Зокрема, згадувана в останньому звіті офісу Верховного комісара ООН з прав людини «Ізоляція» на території колишнього заводу в Донецьку. Більшість із них непридатні навіть для короткочасного перебування людей, а самі умови утримання як в так званих «офіційних», так і в секретних місцях тримання під вартою, можуть бути прирівняні до катування та жорстокого поводження.

 

“У донецькому СІЗО я утримувався на 13-му посту, який за умовами утримання в’язнів вважався одним із “кращих”. А саме: у камері була антисанітарія, безліч клопів та тарганів, через що я навіть не користувався матрацом, бо він був весь брудний та в клопах – спав на металевих нарах, під які підкладав передану із дома ковдру. Частина вікна була розбита, то ж ми постійно перебували на холодному вітрі. На 10-му, найгіршому посту, ситуація вкрай критична: щури та каналізація, яка часто тече просто камерою, майже немає простору – ледь вміщуються дві людини, темрява, жодного денного світла, адже пост знаходиться у підвалі СІЗО” – коментує донецький журналіст Станіслав Асєєв, який був звільнений під час обміну у грудні 2019 року.

 

У звіті офісу Верховного комісара ООН з прав людини згадується про поширену практику катування  та жорстокого поводження щодо утримуваних осіб. За свідченнями нещодавно звільнених, до них застосовувалися побиття, удари електричним струмом, удушення («мокрий» та «сухий» методи), сексуальне насильство, катування положенням, видалення частин тіла (нігтів і зубів), позбавлення води, їжі, сну або доступу до туалету, імітація страти, погрози насильством чи смертю, погрози завданням шкоди  сім’ї. 

 

Якість медичної допомоги у цих установах яскраво характеризують надані офісу Верховного комісара ООН з прав людини свідчення кількох утриманих в «Ізоляції» про те, що під час їхніх допитів і катувань був присутній медичний працівник. Він приводив до тями тих, хто втратив свідомість, і вказував, як катувати для того, щоб завдати максимальний біль, але не призвести до смерті. Він також оглядав затриманих, перш ніж починалися катування, питав про їх захворювання, вимірював тиск або перевіряв пульс, а також робив ін’єкції.

 

Навіть у тих установах, де утримання людей офіційно визнається (на відміну від секретних місць позбавлення волі), необхідними медикаментами та продуктами ув’язнених забезпечують їхня рідні. На період карантину були запроваджені  обмеження по перетину лінії розмежування на Донбасі. І тепер ув’язнені, рідні яких проживають на підконтрольній Україні території, не зможуть отримувати необхідні їм ліки та продукти. 

 

Тому жодних ілюзій про те, що в разі поширення коронавірусу у тюрмах та слідчих ізоляторах окупованого Донбасу утримуваним там людям будуть надавати медичну допомогу, немає. Більше того, постає питання, які заходи будуть здійснювати підконтрольні Російській Федерації незаконні збройні формування, які контролюють цю територію, для стримування поширення коронавірусу у тюрмах та слідчих ізоляторах, щоб убезпечити, насамперед, себе від потенційного зараження.

 

Викладені проблеми, що мають місце в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах на окупованих Росією українських територіях, несуть реальну загрозу не лише ув’язненим та персоналу, які там працюють, але й через них широким верствам населення. І, оскільки за свідченням вчених, пандемія може продовжуватися хвилями, у тому числі, – і населенню різних країн.

 

З огляду на вищевикладене та враховуючи позицію Європейського комітету із питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню від 20 березня 2020 року, ми вимагаємо термінової реакції міжнародних  організацій ООН, Ради Європи, Європейського Союзу, ОБСЄ та їхніх країн-учасниць із тим щоб:

 

  1. 🔹   Звернутися до Російської Федерації з вимогою  вжити невідкладні заходи для виконання своїх міжнародних зобов’язань щодо захисту життя та здоров’я утримуваних нею осіб як офіційно, як-от в Російській Федерації та окупованому Криму, так і неофіційно через підконтрольні Кремлю незаконні збройні формування, як-от у підконтрольному Росії Донбасі, розробити необхідні плани запобігання та реагування на поширення інфекції, відповідно до Заяви про принципи щодо стосуються лікування осіб, позбавлених волі в умовах пандемії коронавірусної хвороби (COVID-19) (ECPT, 20.03.2020), а також втілити в життя рекомендації ВООЗ.

 

  1.  🔹   Закликати Російську Федерацію терміново скоротити чисельність тюремного населення (зокрема, через зміну запобіжних заходів на домашні арешти за злочини невеликої суспільної небезпеки та негайного звільнення усіх незаконно затриманих за політичними мотивами) з огляду на те, що сама конфігурація приміщень та організація пенітенціарних установ та слідчих ізоляторів не дозволяють здійснювати жодні профілактичні заходи, зокрема дотримання соціальної  відстані. 

 

  1. 🔹   Органи Ради Європи, зокрема Комітет міністрів, Генеральний секретар та Комісар з прав людини мають швидко прийняти рекомендації, щоб спонукати Російську Федерацію із її 140 мільйонним населенням вжити цих рішучих кроків. Російська Федерація має у своєму розпорядженні широкий спектр заходів, які можуть спричинити швидкий ефект, від настанов щодо кримінальної політики, наданих прокуратурам, до надзвичайних заходів помилування та амністії.

 

  1. 🔹   Усі міжнародні організації, які мають моніторингові, судові та квазісудові механізми за дотриманням основних прав людини, повинні вживати виняткових організаційних заходів, щоб мати можливість повною мірою відігравати свою роль під час пандемії. Зокрема, Європейський суд з прав людини повинен посилити свою спроможність розглядати прохання про застосування у разі необхідності термінові заходи згідно із Правилом 39, які мають важливе значення для захисту життя людини, кількість яких найближчим часом очікувано збільшиться.

 

  1. 🔹   Міжнародні організації, і зокрема, ОБСЄ на черговій зустрічі 25 березня тристоронньої контактної групи в Мінську, мають підняти питання щодо негайного надання Російською Федерацією безперешкодного доступу до окупованого Криму та Донбасу для міжнародних міжурядових організацій, зокрема, моніторингової місії ООН з прав людини, місії ОБСЄ щодо оцінювання ситуації з дотриманням прав людини у Криму, Комісара Ради Європи з прав людини, інших конвенційних та інституційних механізмів Ради Європи тощо, а також для міжнародних гуманітарних організацій, зокрема, Міжнародного комітету Червоного хреста.

 

  1. 🔹   Франція та Німеччина як члени нормандського формату, а також США та Великобританія як підписанти Будапештського меморандуму, мають закликати Російську Федерацію використати ефективний контроль Російської Федерації над частиною Донецької та Луганської областей для виконання положень Мінських домовленостей щодо негайного звільнення осіб, свобода яких обмежена у зв’язку з безпосередньою участю у збройному конфлікті, та також політичних в’язнів на території окупованого Криму та Російської Федерації.

 

Ми також вимагаємо від української влади виконання всіх рекомендацій, викладених у зверненні європейських НУО щодо COVID-19 в місцях несвободи, для виконання ефективного Україною своїх міжнародних зобов’язань щодо захисту життя і здоров’я осіб, які перебувають під її контролем під час пандемії.

 

Центр громадянських свобод (Україна)

Регіональний центр прав людини (Україна)

Український інститут прав з людини (Україна)

Меджліс кримськотатарського народу (Україна)

Інститут масової інформації (Україна)

Детектор медіа (Україна)

Східноукраїнський центр громадських ініціатив (Україна)

Луганський обласний правозахисний центр «Альтернатива» (Україна)

Освітній дім прав людини в Чернігові (Україна)

Українська фундація правової допомоги (Україна)

Український центр запобігання катувань (Україна)

Донбас SOS (Україна)

Об‘єднання родичів політв‘язнів Кремля (Україна)

Криворізьке міське правозахисне товариство (Україна); 

Асоціація українських моніторів дотримання прав людини в правоохоронних органах (Україна)

Інститут демократії імені Пилипа Орлика (Україна)

Конгрес національних громад України (Україна)

Харківський інститут соціальних досліджень (Україна)

Корпус справедливості (Україна)

Центр протидії корупції (Україна)

Інститут релігійної свободи (Україна)

БО БФ «Стабілізейшен суппорт сервісез» (Україна)

Всеукраїнський громадський рух матерів та родичів учасників АТО “Берегиня”  (Україна)

Вінницька міська організація соціального розвитку та становлення окремих малозахищених категорій молоді “Паросток” (Україна)

Всеукраїнська молодіжна громадська організація «Фундація Регіональних Ініціатив»

Молодіжна організація “СТАН” (Україна)

Асоціація Політичних Наук (Україна)

Територія успіху (Україна)

Кримськотатарський Ресурсний Центр (Україна)

БФ “Клуб Дивосвіт” (Україна)

Школа громадських проектів  (Україна)

Віра.Надія.Дія  (Україна)

Тернопільська правозахисна група (Україна) 

ІАЦ “Громадський Простір” (Україна)

Інститут Чорноморських стратегічних досліджень (Україна)

Правозахисна ініціатива (Україна)

Громадська організація “Театр змін” (Україна)

Платформа прав людини (Україна)

Центр “Ейдос” (Україна)

Центр досліджень визвольного руху (Україна)

ГО «Всеукраїнський демократичний форум» (Україна)

ГО “Інтерньюз-Україна” (Україна)

UkraineWorld (Україна)

ГО “Україна без тортур” (Україна)

Всеукраїнська ініціатива “Активна Громада”  (Україна)

Інститут “Республіка”  (Україна)

Міжнародна федерація за права людини (Франція)

Громадський контроль (Росія)

Фундація Відкритий Діалог (Бельгія)

Норвезький Гельсінський комітет (Норвегія)

Правозахисний рух “Бір Дуйно Киргизстан”

Македонський Гельсінський комітет (Північна Македонія)

Центр прав людини Азербайджану (Азербайджан)

Меморіал-Німеччина (Німеччина)

Болгарський Гельсінський комітет (Болгарія)

Assemblée Européenne des Citoyens, France

Німецько-російський обмін  (Німеччина)

Інститут моніторингу прав людини (Литва)

Центр «Нова Європа» (Україна)

Нідерландський Гельсінський комітет (Нідерланди)

Helsinki Citizens’ Assembly – Vanadzor (Вірменія)

Громадське об’єднання “Гідність” (Казахстан)

Права людини мають значення (Німеччина)

Група прав меншин (Угорщина)

Італійська коаліція за громадянські свободи та права (Італія)

Міжнародне партнерство з прав людини (Бельгія)

Гельсінський комітет Вірменії (Вірменія)

Австрійська Гельсінська група (Австрія)

Казахстанське міжнародне бюро з прав людини та верховенства права (Казахстан)

Асоціація Promo-LEX (Молдова)

Громадський фонд “Голос Свободи” (Киргизстан) 

Гельсінський комітет з прав людини в Сербії (Сербія)

Гельсінський фонд з прав людини (Польща)

Центр участі та розвитку (Грузія) 

Громадська мужність та антирасистська робота (Німеччина)

Італійська федерація за права людини (Італія)

Товариство підтримки України (Латвія)

Асоціація солідарності, взаємодопомоги та культури “Добре Серце ” (Португалія)

Асоціація Українців в Ірландії “АУРІ” (Ірландія)

Українська культурна асоціація Малайзії (Малайзія) 

Волонтерська Сотня  м. Брешія (Італія)

Українсько-Словацька Ініціатива (Словаччина)

Українська Жіноча Організація в Швеції (Швеція)

Лондон-Євромайдан (Великобританія)

United Help Ukraine (США) 

AG Ukraine – Chemnitz – Europa e.V. (Німеччина)

Спілка української культури і солідарності (Туреччина)

Українсько-австрійський культурно-освітній центр у Відні (Австрія)

Українці в Монголії (Монголія) 

Інформаційний портал “Ірландська Хата” (Ірландія)

Центральна Спілка Українців в Німеччині (Німеччина)

Українська громада в Філіппінах (Філіппіни)

Осередок “Всесвітній Рух Патріотів України” м. Мюнхен (Німеччина) 

Всеіспанська ГО “Українська патріотична асоціація ВОЛЯ”, Мадрид (Іспанія)

Ліга Українок Тарагони “Панна, Дівочі посиденьки” (Іспанія)

Громадська ініціатива «Євромайдан-Варшава» (Польща)

Міжнародна Асоціація Українців ЄвроМайдан/ Mezinárodní Asociace Ukrajinců EuroMajdan z.s. (Чеська Республіка)

Асоціація Святої Ольги в Сіднеї  (Австралія)

Українське Вільне Козацтво Австралії (Австралія)

Спільнота “Ізраїльські друзі України” (Ізраїль)

Громада українців, м. Вільнюс (Литва) 

Спільнота українців міста Гвадалахара (Мексика)

Товариство Українців у Фінляндії (Фінляндія)

Асоціація “Молода Україна”, Мадрид (Іспанія)

ГО “ Бюро соціальних та політичних розробок” (Україна)

“Ти потрібен Україні” (Україна);

“Сильніші разом” (Україна);

“Ліберально-Демократична Ліга України” (Україна)

ГФ”Захисник”м. Носівка Чернігівської області (Україна)

Мережа правового розвитку (Україна)

ГО “Природні Права Україна”  (Україна)

Центр Міжнародної безпеки та євроатлантичної інтеграції (Україна)

ГО “Development foundation” / “Девелопмент фаундейшн” (Україна)

ГО Центр “Жіночі перспективи” (Україна)

Восток SOS (Україна)

ГО “Жіночий ветеранський рух” (Україна)

БФ “Право на захист” (Україна)

Інститут політичної освіти (Україна)

Український інститут майбутнього (Україна) 

Луганська обласна громадська правозахисна жіноча організація “Чайка”

“Платформа соціально-гуманітарних ініціатив та інновацій “Єдиний Координаційний Центр” (Україна)

Громадська організація “Докудейз” (Україна)

Благодійна організація “Фонд милосердя та здоров”я” (Україна)

ГО “Група впливу” (Україна)

Центр економіко-правової аналітики (Україна)

ГО “Креативний центр “Дагаз” (Україна)

Медійна ініціатива за права людини (Україна)

Центр досліджень армії, конверсії та роззброєнь (Україна)

БО “Фонд оборони країни” (Україна)

ГО Центр “Соціальна Дія” (Україна) 

ГО “Правозахисна група “СІЧ” (Україна)

DEJURE Foundation (Україна)

ГО “Група 30-го листопада” (Україна)

ГО “Ліга захисту прав жінок “Гармонія рівних” (Україна)

 ГО “Центр св. Климента” (Україна)

ГО НВО “Дух і Літера” (Україна)

ГО “Альянс Української Єдності” (Україна)

БО “ВБФ “ДСР ПЗ “Право людини” (Україна)

Центр демократії та верховенства права (Україна)

ГО “Форпост” (Україна)

ГО “Лабораторія цифрової безпеки” (Україна)

Крим SOS (Україна)

Офіс громадянських свобод (Таджикистан)

Фонд “Вільна Росія” (США/Україна)

Truth Hounds (Україна/Грузія)

Центр глобалістики “Стратегія ХХІ” (Україна)

Черкаський правозахисний центр (Україна)

Український центр запобігання катуванням (Україна)

ГО “Повернення доДому” (Україна)

Humanrights.ch (Швейцарія)

Аналітичний Центр «ADASTRA» (Україна)

Правозахисний рух 405 (Казахстан)

Правозахисна ініціатива «Qaharman» (Казахстан)

Молодіжна організація “Пласт – Національна скаутська організація України”

Албанський Гельсінський Комітет (Албанія)

Заява щодо COVID-19 у тюрмах на окупованих Криму і Донбасі

24 Березня, 2020

COVID-19 у закритих тюрмах на окупованому Росією Криму та підконтрольному Росії Донбасі. Потрібна термінова реакція міжнародних  організацій

 

Ми, ті, що підписалися нижче, звертаємося до міжнародних організацій та їхніх держав-учасниць із закликом вжити невідкладних заходів для зупинення катастрофічних наслідків поширення коронавірусу в місцях позбавлення волі (установах виконання покарань та слідчих ізоляторах) на тимчасово окупованому  Російською Федерацією Криму, підконтрольному Російській Федерації Донбасі, а також на території самої Російської Федерації.  

Ситуація в окупованому Криму та Російській Федерації

Федеральна служба виконання покарань Російської Федерації із 16 березня 2020 року зупинила тривалі та тимчасові зустрічі із рідними для попередження поширення захворювання серед підозрюваних, обвинувачених та засуджених,  а також працівників кримінально-виконавчої системи.

Водночас у пенітенціарних адміністрацій відсутні можливості виконати рекомендовані ВООЗ заходи для недопущення поширення коронавірусу. Медичні служби цих установ не мають достатнього персоналу, медичних препаратів та необхідного медичного обладнання. Вони не спроможні впоратися із звичайними поширеними захворюваннями, що вже казати про складні кризові ситуації.

Більше того, якраз вони і є установами підвищеного ризику для передачі інфекційних захворювань. Ці заклади часто погано провітрюються. Прибирання проводиться у звичайному порядку. Утримувані продовжують піддаватися небезпеці зараження через щоденну роботу, збори, душові кабіни тощо. Вони не можуть дотримуватися інструкцій з гігієни рук. Працівники  пенітенціарної системи щодня контактують із великою кількістю затриманих, проводять персональний огляд людей та обшуки камер. Маски для осіб із симптомами респіраторних хвороб як для утримуваних, так і для персоналу, недоступні.

“Коли ще 19 березня швидка у суді оголосила, щоб мене повезли до лікарні, то до лікарні ніхто мене так і не повіз. Мене просто вивели в маленький боксик у залі суду. Там до дев’ятої вечора я пролежав на підлозі, тому що на лаві було дуже мало місця, а мені хотілося лежати, мене знобило та було холодно. Графік судів дуже інтенсивний, ми на ногах по 12-14 годин без води та їжі. В камері опинився тільки ближче до 11 ночі. Пішов до чергового фельдшера, але крім антибіотиків він ніяких ліків мені не дав. Із того дня у мене температура 39,3 і до 39,8 навіть піднімалася. Кашель сухий, дуже такий неприємний. Ніс забитий. Дихаєш через раз. У камері ще хворіють 3-4 людини. Їм також дають ацетилову кислоту і той же антибіотик. На сьогодні [23 березня] своєї температури не знаю. Написав заяву, щоб мені прослухали легені. Але мене повели для на відеоконференцію для участі в суді, а до лікаря так і не повели. Не хочу скаржитися, але це тортури. У тюрмі людина просто не має можливості захистити себе” – коментує в’язень сумління, координатор «Кримської солідарності» Сервер Мустафаєв.

 

Ситуацію ускладнює значна переповненість російських тюрем та слідчих ізоляторів, колективна організація камер та бараків, жахливі гігієнічні умови та значна тривалість етапування ув’язнених із окупованого Криму до Російської Федерації всупереч нормам міжнародного гуманітарного права. До всього обмеження контактів ув’язнених із зовнішнім світом через поширеність практики катувань у російських тюрмах збільшує в рази ризик жорстокого поводження, особливо у кризових та панічних ситуаціях.

Ситуація на підконтрольному Російській Федерації Донбасі

Ситуація на підконтрольному Російською Федерацією Донбасі виглядає ще більш драматично. Досі на шостому році війни до утримуваних людей не має доступу навіть Міжнародний комітет Червоного Хреста. Окрім так званих офіційних тюрем та слідчих ізоляторів існує розгалужена мережа секретних місць позбавлення волі. Зокрема, згадувана в останньому звіті офісу Верховного комісара ООН з прав людини «Ізоляція» на території колишнього заводу в Донецьку. Більшість із них непридатні навіть для короткочасного перебування людей, а самі умови утримання як в так званих «офіційних», так і в секретних місцях тримання під вартою, можуть бути прирівняні до катування та жорстокого поводження.

 

“У донецькому СІЗО я утримувався на 13-му посту, який за умовами утримання в’язнів вважався одним із “кращих”. А саме: у камері була антисанітарія, безліч клопів та тарганів, через що я навіть не користувався матрацом, бо він був весь брудний та в клопах – спав на металевих нарах, під які підкладав передану із дома ковдру. Частина вікна була розбита, то ж ми постійно перебували на холодному вітрі. На 10-му, найгіршому посту, ситуація вкрай критична: щури та каналізація, яка часто тече просто камерою, майже немає простору – ледь вміщуються дві людини, темрява, жодного денного світла, адже пост знаходиться у підвалі СІЗО” – коментує донецький журналіст Станіслав Асєєв, який був звільнений під час обміну у грудні 2019 року.

 

У звіті офісу Верховного комісара ООН з прав людини згадується про поширену практику катування  та жорстокого поводження щодо утримуваних осіб. За свідченнями нещодавно звільнених, до них застосовувалися побиття, удари електричним струмом, удушення («мокрий» та «сухий» методи), сексуальне насильство, катування положенням, видалення частин тіла (нігтів і зубів), позбавлення води, їжі, сну або доступу до туалету, імітація страти, погрози насильством чи смертю, погрози завданням шкоди  сім’ї. 

 

Якість медичної допомоги у цих установах яскраво характеризують надані офісу Верховного комісара ООН з прав людини свідчення кількох утриманих в «Ізоляції» про те, що під час їхніх допитів і катувань був присутній медичний працівник. Він приводив до тями тих, хто втратив свідомість, і вказував, як катувати для того, щоб завдати максимальний біль, але не призвести до смерті. Він також оглядав затриманих, перш ніж починалися катування, питав про їх захворювання, вимірював тиск або перевіряв пульс, а також робив ін’єкції.

 

Навіть у тих установах, де утримання людей офіційно визнається (на відміну від секретних місць позбавлення волі), необхідними медикаментами та продуктами ув’язнених забезпечують їхня рідні. На період карантину були запроваджені  обмеження по перетину лінії розмежування на Донбасі. І тепер ув’язнені, рідні яких проживають на підконтрольній Україні території, не зможуть отримувати необхідні їм ліки та продукти. 

 

Тому жодних ілюзій про те, що в разі поширення коронавірусу у тюрмах та слідчих ізоляторах окупованого Донбасу утримуваним там людям будуть надавати медичну допомогу, немає. Більше того, постає питання, які заходи будуть здійснювати підконтрольні Російській Федерації незаконні збройні формування, які контролюють цю територію, для стримування поширення коронавірусу у тюрмах та слідчих ізоляторах, щоб убезпечити, насамперед, себе від потенційного зараження.

 

Викладені проблеми, що мають місце в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах на окупованих Росією українських територіях, несуть реальну загрозу не лише ув’язненим та персоналу, які там працюють, але й через них широким верствам населення. І, оскільки за свідченням вчених, пандемія може продовжуватися хвилями, у тому числі, – і населенню різних країн.

 

З огляду на вищевикладене та враховуючи позицію Європейського комітету із питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню від 20 березня 2020 року, ми вимагаємо термінової реакції міжнародних  організацій ООН, Ради Європи, Європейського Союзу, ОБСЄ та їхніх країн-учасниць із тим щоб:

 

  1. 🔹   Звернутися до Російської Федерації з вимогою  вжити невідкладні заходи для виконання своїх міжнародних зобов’язань щодо захисту життя та здоров’я утримуваних нею осіб як офіційно, як-от в Російській Федерації та окупованому Криму, так і неофіційно через підконтрольні Кремлю незаконні збройні формування, як-от у підконтрольному Росії Донбасі, розробити необхідні плани запобігання та реагування на поширення інфекції, відповідно до Заяви про принципи щодо стосуються лікування осіб, позбавлених волі в умовах пандемії коронавірусної хвороби (COVID-19) (ECPT, 20.03.2020), а також втілити в життя рекомендації ВООЗ.

 

  1. 🔹   Закликати Російську Федерацію терміново скоротити чисельність тюремного населення (зокрема, через зміну запобіжних заходів на домашні арешти за злочини невеликої суспільної небезпеки та негайного звільнення усіх незаконно затриманих за політичними мотивами) з огляду на те, що сама конфігурація приміщень та організація пенітенціарних установ та слідчих ізоляторів не дозволяють здійснювати жодні профілактичні заходи, зокрема дотримання соціальної  відстані. 

 

  1. 🔹   Органи Ради Європи, зокрема Комітет міністрів, Генеральний секретар та Комісар з прав людини мають швидко прийняти рекомендації, щоб спонукати Російську Федерацію із її 140 мільйонним населенням вжити цих рішучих кроків. Російська Федерація має у своєму розпорядженні широкий спектр заходів, які можуть спричинити швидкий ефект, від настанов щодо кримінальної політики, наданих прокуратурам, до надзвичайних заходів помилування та амністії.

 

  1. 🔹   Усі міжнародні організації, які мають моніторингові, судові та квазісудові механізми за дотриманням основних прав людини, повинні вживати виняткових організаційних заходів, щоб мати можливість повною мірою відігравати свою роль під час пандемії. Зокрема, Європейський суд з прав людини повинен посилити свою спроможність розглядати прохання про застосування у разі необхідності термінові заходи згідно із Правилом 39, які мають важливе значення для захисту життя людини, кількість яких найближчим часом очікувано збільшиться.

 

  1. 🔹   Міжнародні організації, і зокрема, ОБСЄ на черговій зустрічі 25 березня тристоронньої контактної групи в Мінську, мають підняти питання щодо негайного надання Російською Федерацією безперешкодного доступу до окупованого Криму та Донбасу для міжнародних міжурядових організацій, зокрема, моніторингової місії ООН з прав людини, місії ОБСЄ щодо оцінювання ситуації з дотриманням прав людини у Криму, Комісара Ради Європи з прав людини, інших конвенційних та інституційних механізмів Ради Європи тощо, а також для міжнародних гуманітарних організацій, зокрема, Міжнародного комітету Червоного хреста.

 

  1. 🔹   Франція та Німеччина як члени нормандського формату, а також США та Великобританія як підписанти Будапештського меморандуму, мають закликати Російську Федерацію використати ефективний контроль Російської Федерації над частиною Донецької та Луганської областей для виконання положень Мінських домовленостей щодо негайного звільнення осіб, свобода яких обмежена у зв’язку з безпосередньою участю у збройному конфлікті, та також політичних в’язнів на території окупованого Криму та Російської Федерації.

 

Ми також вимагаємо від української влади виконання всіх рекомендацій, викладених у зверненні європейських НУО щодо COVID-19 в місцях несвободи, для виконання ефективного Україною своїх міжнародних зобов’язань щодо захисту життя і здоров’я осіб, які перебувають під її контролем під час пандемії.

 

Центр громадянських свобод (Україна)

Регіональний центр прав людини (Україна)

Український інститут прав з людини (Україна)

Меджліс кримськотатарського народу (Україна)

Інститут масової інформації (Україна)

Детектор медіа (Україна)

Східноукраїнський центр громадських ініціатив (Україна)

Луганський обласний правозахисний центр «Альтернатива» (Україна)

Освітній дім прав людини в Чернігові (Україна)

Українська фундація правової допомоги (Україна)

Український центр запобігання катувань (Україна)

Донбас SOS (Україна)

Об‘єднання родичів політв‘язнів Кремля (Україна)

Криворізьке міське правозахисне товариство (Україна); 

Асоціація українських моніторів дотримання прав людини в правоохоронних органах (Україна)

Інститут демократії імені Пилипа Орлика (Україна)

Конгрес національних громад України (Україна)

Харківський інститут соціальних досліджень (Україна)

Корпус справедливості (Україна)

Центр протидії корупції (Україна)

Інститут релігійної свободи (Україна)

БО БФ «Стабілізейшен суппорт сервісез» (Україна)

Всеукраїнський громадський рух матерів та родичів учасників АТО “Берегиня”  (Україна)

Вінницька міська організація соціального розвитку та становлення окремих малозахищених категорій молоді “Паросток” (Україна)

Всеукраїнська молодіжна громадська організація «Фундація Регіональних Ініціатив»

Молодіжна організація “СТАН” (Україна)

Асоціація Політичних Наук (Україна)

Територія успіху (Україна)

Кримськотатарський Ресурсний Центр (Україна)

БФ “Клуб Дивосвіт” (Україна)

Школа громадських проектів  (Україна)

Віра.Надія.Дія  (Україна)

Тернопільська правозахисна група (Україна) 

ІАЦ “Громадський Простір” (Україна)

Інститут Чорноморських стратегічних досліджень (Україна)

Правозахисна ініціатива (Україна)

Громадська організація “Театр змін” (Україна)

Платформа прав людини (Україна)

Центр “Ейдос” (Україна)

Центр досліджень визвольного руху (Україна)

ГО «Всеукраїнський демократичний форум» (Україна)

ГО “Інтерньюз-Україна” (Україна)

UkraineWorld (Україна)

ГО “Україна без тортур” (Україна)

Всеукраїнська ініціатива “Активна Громада”  (Україна)

Інститут “Республіка”  (Україна)

Міжнародна федерація за права людини (Франція)

Громадський контроль (Росія)

Фундація Відкритий Діалог (Бельгія)

Норвезький Гельсінський комітет (Норвегія)

Правозахисний рух “Бір Дуйно Киргизстан”

Македонський Гельсінський комітет (Північна Македонія)

Центр прав людини Азербайджану (Азербайджан)

Меморіал-Німеччина (Німеччина)

Болгарський Гельсінський комітет (Болгарія)

Assemblée Européenne des Citoyens, France

Німецько-російський обмін  (Німеччина)

Інститут моніторингу прав людини (Литва)

Центр «Нова Європа» (Україна)

Нідерландський Гельсінський комітет (Нідерланди)

Helsinki Citizens’ Assembly – Vanadzor (Вірменія)

Громадське об’єднання “Гідність” (Казахстан)

Права людини мають значення (Німеччина)

Група прав меншин (Угорщина)

Італійська коаліція за громадянські свободи та права (Італія)

Міжнародне партнерство з прав людини (Бельгія)

Гельсінський комітет Вірменії (Вірменія)

Австрійська Гельсінська група (Австрія)

Казахстанське міжнародне бюро з прав людини та верховенства права (Казахстан)

Асоціація Promo-LEX (Молдова)

Громадський фонд “Голос Свободи” (Киргизстан) 

Гельсінський комітет з прав людини в Сербії (Сербія)

Гельсінський фонд з прав людини (Польща)

Центр участі та розвитку (Грузія) 

Громадська мужність та антирасистська робота (Німеччина)

Італійська федерація за права людини (Італія)

Товариство підтримки України (Латвія)

Асоціація солідарності, взаємодопомоги та культури “Добре Серце ” (Португалія)

Асоціація Українців в Ірландії “АУРІ” (Ірландія)

Українська культурна асоціація Малайзії (Малайзія) 

Волонтерська Сотня  м. Брешія (Італія)

Українсько-Словацька Ініціатива (Словаччина)

Українська Жіноча Організація в Швеції (Швеція)

Лондон-Євромайдан (Великобританія)

United Help Ukraine (США) 

AG Ukraine – Chemnitz – Europa e.V. (Німеччина)

Спілка української культури і солідарності (Туреччина)

Українсько-австрійський культурно-освітній центр у Відні (Австрія)

Українці в Монголії (Монголія) 

Інформаційний портал “Ірландська Хата” (Ірландія)

Центральна Спілка Українців в Німеччині (Німеччина)

Українська громада в Філіппінах (Філіппіни)

Осередок “Всесвітній Рух Патріотів України” м. Мюнхен (Німеччина) 

Всеіспанська ГО “Українська патріотична асоціація ВОЛЯ”, Мадрид (Іспанія)

Ліга Українок Тарагони “Панна, Дівочі посиденьки” (Іспанія)

Громадська ініціатива «Євромайдан-Варшава» (Польща)

Міжнародна Асоціація Українців ЄвроМайдан/ Mezinárodní Asociace Ukrajinců EuroMajdan z.s. (Чеська Республіка)

Асоціація Святої Ольги в Сіднеї  (Австралія)

Українське Вільне Козацтво Австралії (Австралія)

Спільнота “Ізраїльські друзі України” (Ізраїль)

Громада українців, м. Вільнюс (Литва) 

Спільнота українців міста Гвадалахара (Мексика)

Товариство Українців у Фінляндії (Фінляндія)

Асоціація “Молода Україна”, Мадрид (Іспанія)

ГО “ Бюро соціальних та політичних розробок” (Україна)

“Ти потрібен Україні” (Україна);

“Сильніші разом” (Україна);

“Ліберально-Демократична Ліга України” (Україна)

ГФ”Захисник”м. Носівка Чернігівської області (Україна)

Мережа правового розвитку (Україна)

ГО “Природні Права Україна”  (Україна)

Центр Міжнародної безпеки та євроатлантичної інтеграції (Україна)

ГО “Development foundation” / “Девелопмент фаундейшн” (Україна)

ГО Центр “Жіночі перспективи” (Україна)

Восток SOS (Україна)

ГО “Жіночий ветеранський рух” (Україна)

БФ “Право на захист” (Україна)

Інститут політичної освіти (Україна)

Український інститут майбутнього (Україна) 

Луганська обласна громадська правозахисна жіноча організація “Чайка”

“Платформа соціально-гуманітарних ініціатив та інновацій “Єдиний Координаційний Центр” (Україна)

Громадська організація “Докудейз” (Україна)

Благодійна організація “Фонд милосердя та здоров”я” (Україна)

ГО “Група впливу” (Україна)

Центр економіко-правової аналітики (Україна)

ГО “Креативний центр “Дагаз” (Україна)

Медійна ініціатива за права людини (Україна)

Центр досліджень армії, конверсії та роззброєнь (Україна)

БО “Фонд оборони країни” (Україна)

ГО Центр “Соціальна Дія” (Україна) 

ГО “Правозахисна група “СІЧ” (Україна)

DEJURE Foundation (Україна)

ГО “Група 30-го листопада” (Україна)

ГО “Ліга захисту прав жінок “Гармонія рівних” (Україна)

 ГО “Центр св. Климента” (Україна)

ГО НВО “Дух і Літера” (Україна)

ГО “Альянс Української Єдності” (Україна)

БО “ВБФ “ДСР ПЗ “Право людини” (Україна)

Центр демократії та верховенства права (Україна)

ГО “Форпост” (Україна)

Заява щодо COVID-19 у закритих тюрмах на окупованому Росією Криму та підконтрольному Росії Донбасі

24 Березня, 2020

COVID-19 у закритих тюрмах на окупованому Росією Криму та підконтрольному Росії Донбасі. Потрібна термінова реакція міжнародних  організацій

 

Ми, ті, що підписалися нижче, звертаємося до міжнародних організацій та їхніх держав-учасниць із закликом вжити невідкладних заходів для зупинення катастрофічних наслідків поширення коронавірусу в місцях позбавлення волі (установах виконання покарань та слідчих ізоляторах) на тимчасово окупованому  Російською Федерацією Криму, підконтрольному Російській Федерації Донбасі, а також на території самої Російської Федерації.  

Ситуація в окупованому Криму та Російській Федерації

Федеральна служба виконання покарань Російської Федерації із 16 березня 2020 року зупинила тривалі та тимчасові зустрічі із рідними для попередження поширення захворювання серед підозрюваних, обвинувачених та засуджених,  а також працівників кримінально-виконавчої системи.

Водночас у пенітенціарних адміністрацій відсутні можливості виконати рекомендовані ВООЗ заходи для недопущення поширення коронавірусу. Медичні служби цих установ не мають достатнього персоналу, медичних препаратів та необхідного медичного обладнання. Вони не спроможні впоратися із звичайними поширеними захворюваннями, що вже казати про складні кризові ситуації.

Більше того, якраз вони і є установами підвищеного ризику для передачі інфекційних захворювань. Ці заклади часто погано провітрюються. Прибирання проводиться у звичайному порядку. Утримувані продовжують піддаватися небезпеці зараження через щоденну роботу, збори, душові кабіни тощо. Вони не можуть дотримуватися інструкцій з гігієни рук. Працівники  пенітенціарної системи щодня контактують із великою кількістю затриманих, проводять персональний огляд людей та обшуки камер. Маски для осіб із симптомами респіраторних хвороб як для утримуваних, так і для персоналу, недоступні.

“Коли ще 19 березня швидка у суді оголосила, щоб мене повезли до лікарні, то до лікарні ніхто мене так і не повіз. Мене просто вивели в маленький боксик у залі суду. Там до дев’ятої вечора я пролежав на підлозі, тому що на лаві було дуже мало місця, а мені хотілося лежати, мене знобило та було холодно. Графік судів дуже інтенсивний, ми на ногах по 12-14 годин без води та їжі. В камері опинився тільки ближче до 11 ночі. Пішов до чергового фельдшера, але крім антибіотиків він ніяких ліків мені не дав. Із того дня у мене температура 39,3 і до 39,8 навіть піднімалася. Кашель сухий, дуже такий неприємний. Ніс забитий. Дихаєш через раз. У камері ще хворіють 3-4 людини. Їм також дають ацетилову кислоту і той же антибіотик. На сьогодні [23 березня] своєї температури не знаю. Написав заяву, щоб мені прослухали легені. Але мене повели для на відеоконференцію для участі в суді, а до лікаря так і не повели. Не хочу скаржитися, але це тортури. У тюрмі людина просто не має можливості захистити себе” – коментує в’язень сумління, координатор «Кримської солідарності» Сервер Мустафаєв.

 

Ситуацію ускладнює значна переповненість російських тюрем та слідчих ізоляторів, колективна організація камер та бараків, жахливі гігієнічні умови та значна тривалість етапування ув’язнених із окупованого Криму до Російської Федерації всупереч нормам міжнародного гуманітарного права. До всього обмеження контактів ув’язнених із зовнішнім світом через поширеність практики катувань у російських тюрмах збільшує в рази ризик жорстокого поводження, особливо у кризових та панічних ситуаціях.

Ситуація на підконтрольному Російській Федерації Донбасі

Ситуація на підконтрольному Російською Федерацією Донбасі виглядає ще більш драматично. Досі на шостому році війни до утримуваних людей не має доступу навіть Міжнародний комітет Червоного Хреста. Окрім так званих офіційних тюрем та слідчих ізоляторів існує розгалужена мережа секретних місць позбавлення волі. Зокрема, згадувана в останньому звіті офісу Верховного комісара ООН з прав людини «Ізоляція» на території колишнього заводу в Донецьку. Більшість із них непридатні навіть для короткочасного перебування людей, а самі умови утримання як в так званих «офіційних», так і в секретних місцях тримання під вартою, можуть бути прирівняні до катування та жорстокого поводження.

 

“У донецькому СІЗО я утримувався на 13-му посту, який за умовами утримання в’язнів вважався одним із “кращих”. А саме: у камері була антисанітарія, безліч клопів та тарганів, через що я навіть не користувався матрацом, бо він був весь брудний та в клопах – спав на металевих нарах, під які підкладав передану із дома ковдру. Частина вікна була розбита, то ж ми постійно перебували на холодному вітрі. На 10-му, найгіршому посту, ситуація вкрай критична: щури та каналізація, яка часто тече просто камерою, майже немає простору – ледь вміщуються дві людини, темрява, жодного денного світла, адже пост знаходиться у підвалі СІЗО” – коментує донецький журналіст Станіслав Асєєв, який був звільнений під час обміну у грудні 2019 року.

 

У звіті офісу Верховного комісара ООН з прав людини згадується про поширену практику катування  та жорстокого поводження щодо утримуваних осіб. За свідченнями нещодавно звільнених, до них застосовувалися побиття, удари електричним струмом, удушення («мокрий» та «сухий» методи), сексуальне насильство, катування положенням, видалення частин тіла (нігтів і зубів), позбавлення води, їжі, сну або доступу до туалету, імітація страти, погрози насильством чи смертю, погрози завданням шкоди  сім’ї. 

 

Якість медичної допомоги у цих установах яскраво характеризують надані офісу Верховного комісара ООН з прав людини свідчення кількох утриманих в «Ізоляції» про те, що під час їхніх допитів і катувань був присутній медичний працівник. Він приводив до тями тих, хто втратив свідомість, і вказував, як катувати для того, щоб завдати максимальний біль, але не призвести до смерті. Він також оглядав затриманих, перш ніж починалися катування, питав про їх захворювання, вимірював тиск або перевіряв пульс, а також робив ін’єкції.

 

Навіть у тих установах, де утримання людей офіційно визнається (на відміну від секретних місць позбавлення волі), необхідними медикаментами та продуктами ув’язнених забезпечують їхня рідні. На період карантину були запроваджені  обмеження по перетину лінії розмежування на Донбасі. І тепер ув’язнені, рідні яких проживають на підконтрольній Україні території, не зможуть отримувати необхідні їм ліки та продукти. 

 

Тому жодних ілюзій про те, що в разі поширення коронавірусу у тюрмах та слідчих ізоляторах окупованого Донбасу утримуваним там людям будуть надавати медичну допомогу, немає. Більше того, постає питання, які заходи будуть здійснювати підконтрольні Російській Федерації незаконні збройні формування, які контролюють цю територію, для стримування поширення коронавірусу у тюрмах та слідчих ізоляторах, щоб убезпечити, насамперед, себе від потенційного зараження.

 

Викладені проблеми, що мають місце в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах на окупованих Росією українських територіях, несуть реальну загрозу не лише ув’язненим та персоналу, які там працюють, але й через них широким верствам населення. І, оскільки за свідченням вчених, пандемія може продовжуватися хвилями, у тому числі, – і населенню різних країн.

 

З огляду на вищевикладене та враховуючи позицію Європейського комітету із питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню від 20 березня 2020 року, ми вимагаємо термінової реакції міжнародних  організацій ООН, Ради Європи, Європейського Союзу, ОБСЄ та їхніх країн-учасниць із тим щоб:

 

  1. 🔹   Звернутися до Російської Федерації з вимогою  вжити невідкладні заходи для виконання своїх міжнародних зобов’язань щодо захисту життя та здоров’я утримуваних нею осіб як офіційно, як-от в Російській Федерації та окупованому Криму, так і неофіційно через підконтрольні Кремлю незаконні збройні формування, як-от у підконтрольному Росії Донбасі, розробити необхідні плани запобігання та реагування на поширення інфекції, відповідно до Заяви про принципи щодо стосуються лікування осіб, позбавлених волі в умовах пандемії коронавірусної хвороби (COVID-19) (ECPT, 20.03.2020), а також втілити в життя рекомендації ВООЗ.

 

  1. 🔹   Закликати Російську Федерацію терміново скоротити чисельність тюремного населення (зокрема, через зміну запобіжних заходів на домашні арешти за злочини невеликої суспільної небезпеки та негайного звільнення усіх незаконно затриманих за політичними мотивами) з огляду на те, що сама конфігурація приміщень та організація пенітенціарних установ та слідчих ізоляторів не дозволяють здійснювати жодні профілактичні заходи, зокрема дотримання соціальної  відстані. 

 

  1. 🔹   Органи Ради Європи, зокрема Комітет міністрів, Генеральний секретар та Комісар з прав людини мають швидко прийняти рекомендації, щоб спонукати Російську Федерацію із її 140 мільйонним населенням вжити цих рішучих кроків. Російська Федерація має у своєму розпорядженні широкий спектр заходів, які можуть спричинити швидкий ефект, від настанов щодо кримінальної політики, наданих прокуратурам, до надзвичайних заходів помилування та амністії.

 

  1. 🔹   Усі міжнародні організації, які мають моніторингові, судові та квазісудові механізми за дотриманням основних прав людини, повинні вживати виняткових організаційних заходів, щоб мати можливість повною мірою відігравати свою роль під час пандемії. Зокрема, Європейський суд з прав людини повинен посилити свою спроможність розглядати прохання про застосування у разі необхідності термінові заходи згідно із Правилом 39, які мають важливе значення для захисту життя людини, кількість яких найближчим часом очікувано збільшиться.

 

  1. 🔹   Міжнародні організації, і зокрема, ОБСЄ на черговій зустрічі 25 березня тристоронньої контактної групи в Мінську, мають підняти питання щодо негайного надання Російською Федерацією безперешкодного доступу до окупованого Криму та Донбасу для міжнародних міжурядових організацій, зокрема, моніторингової місії ООН з прав людини, місії ОБСЄ щодо оцінювання ситуації з дотриманням прав людини у Криму, Комісара Ради Європи з прав людини, інших конвенційних та інституційних механізмів Ради Європи тощо, а також для міжнародних гуманітарних організацій, зокрема, Міжнародного комітету Червоного хреста.

 

  1. 🔹   Франція та Німеччина як члени нормандського формату, а також США та Великобританія як підписанти Будапештського меморандуму, мають закликати Російську Федерацію використати ефективний контроль Російської Федерації над частиною Донецької та Луганської областей для виконання положень Мінських домовленостей щодо негайного звільнення осіб, свобода яких обмежена у зв’язку з безпосередньою участю у збройному конфлікті, та також політичних в’язнів на території окупованого Криму та Російської Федерації.

 

Ми також вимагаємо від української влади виконання всіх рекомендацій, викладених у зверненні європейських НУО щодо COVID-19 в місцях несвободи, для виконання ефективного Україною своїх міжнародних зобов’язань щодо захисту життя і здоров’я осіб, які перебувають під її контролем під час пандемії.

 

Центр громадянських свобод (Україна)

Регіональний центр прав людини (Україна)

Український інститут прав з людини (Україна)

Меджліс кримськотатарського народу (Україна)

Інститут масової інформації (Україна)

Детектор медіа (Україна)

Східноукраїнський центр громадських ініціатив (Україна)

Луганський обласний правозахисний центр «Альтернатива» (Україна)

Освітній дім прав людини в Чернігові (Україна)

Українська фундація правової допомоги (Україна)

Український центр запобігання катувань (Україна)

Донбас SOS (Україна)

Об‘єднання родичів політв‘язнів Кремля (Україна)

Криворізьке міське правозахисне товариство (Україна); 

Асоціація українських моніторів дотримання прав людини в правоохоронних органах (Україна)

Інститут демократії імені Пилипа Орлика (Україна)

Конгрес національних громад України (Україна)

Харківський інститут соціальних досліджень (Україна)

Корпус справедливості (Україна)

Центр протидії корупції (Україна)

Інститут релігійної свободи (Україна)

БО БФ «Стабілізейшен суппорт сервісез» (Україна)

Всеукраїнський громадський рух матерів та родичів учасників АТО “Берегиня”  (Україна)

Вінницька міська організація соціального розвитку та становлення окремих малозахищених категорій молоді “Паросток” (Україна)

Всеукраїнська молодіжна громадська організація «Фундація Регіональних Ініціатив»

Молодіжна організація “СТАН” (Україна)

Асоціація Політичних Наук (Україна)

Територія успіху (Україна)

Кримськотатарський Ресурсний Центр (Україна)

БФ “Клуб Дивосвіт” (Україна)

Школа громадських проектів  (Україна)

Віра.Надія.Дія  (Україна)

Тернопільська правозахисна група (Україна) 

ІАЦ “Громадський Простір” (Україна)

Інститут Чорноморських стратегічних досліджень (Україна)

Правозахисна ініціатива (Україна)

Громадська організація “Театр змін” (Україна)

Платформа прав людини (Україна)

Центр “Ейдос” (Україна)

Центр досліджень визвольного руху (Україна)

ГО «Всеукраїнський демократичний форум» (Україна)

ГО “Інтерньюз-Україна” (Україна)

UkraineWorld (Україна)

ГО “Україна без тортур” (Україна)

Всеукраїнська ініціатива “Активна Громада”  (Україна)

Інститут “Республіка”  (Україна)

Міжнародна федерація за права людини (Франція)

Громадський контроль (Росія)

Фундація Відкритий Діалог (Бельгія)

Норвезький Гельсінський комітет (Норвегія)

Правозахисний рух “Бір Дуйно Киргизстан”

Македонський Гельсінський комітет (Північна Македонія)

Центр прав людини Азербайджану (Азербайджан)

Меморіал-Німеччина (Німеччина)

Болгарський Гельсінський комітет (Болгарія)

Assemblée Européenne des Citoyens, France

Німецько-російський обмін  (Німеччина)

Інститут моніторингу прав людини (Литва)

Центр «Нова Європа» (Україна)

Нідерландський Гельсінський комітет (Нідерланди)

Helsinki Citizens’ Assembly – Vanadzor (Вірменія)

Громадське об’єднання “Гідність” (Казахстан)

Права людини мають значення (Німеччина)

Група прав меншин (Угорщина)

Італійська коаліція за громадянські свободи та права (Італія)

Міжнародне партнерство з прав людини (Бельгія)

Гельсінський комітет Вірменії (Вірменія)

Австрійська Гельсінська група (Австрія)

Казахстанське міжнародне бюро з прав людини та верховенства права (Казахстан)

Асоціація Promo-LEX (Молдова)

Громадський фонд “Голос Свободи” (Киргизстан) 

Гельсінський комітет з прав людини в Сербії (Сербія)

Гельсінський фонд з прав людини (Польща)

Центр участі та розвитку (Грузія) 

Громадська мужність та антирасистська робота (Німеччина)

Італійська федерація за права людини (Італія)

Товариство підтримки України (Латвія)

Асоціація солідарності, взаємодопомоги та культури “Добре Серце ” (Португалія)

Асоціація Українців в Ірландії “АУРІ” (Ірландія)

Українська культурна асоціація Малайзії (Малайзія) 

Волонтерська Сотня  м. Брешія (Італія)

Українсько-Словацька Ініціатива (Словаччина)

Українська Жіноча Організація в Швеції (Швеція)

Лондон-Євромайдан (Великобританія)

United Help Ukraine (США) 

AG Ukraine – Chemnitz – Europa e.V. (Німеччина)

Спілка української культури і солідарності (Туреччина)

Українсько-австрійський культурно-освітній центр у Відні (Австрія)

Українці в Монголії (Монголія) 

Інформаційний портал “Ірландська Хата” (Ірландія)

Центральна Спілка Українців в Німеччині (Німеччина)

Українська громада в Філіппінах (Філіппіни)

Осередок “Всесвітній Рух Патріотів України” м. Мюнхен (Німеччина) 

Всеіспанська ГО “Українська патріотична асоціація ВОЛЯ”, Мадрид (Іспанія)

Ліга Українок Тарагони “Панна, Дівочі посиденьки” (Іспанія)

Громадська ініціатива «Євромайдан-Варшава» (Польща)

Міжнародна Асоціація Українців ЄвроМайдан/ Mezinárodní Asociace Ukrajinců EuroMajdan z.s. (Чеська Республіка)

Асоціація Святої Ольги в Сіднеї  (Австралія)

Українське Вільне Козацтво Австралії (Австралія)

Спільнота “Ізраїльські друзі України” (Ізраїль)

Громада українців, м. Вільнюс (Литва) 

Спільнота українців міста Гвадалахара (Мексика)

Товариство Українців у Фінляндії (Фінляндія)

Асоціація “Молода Україна”, Мадрид (Іспанія)

ГО “ Бюро соціальних та політичних розробок” (Україна)

“Ти потрібен Україні” (Україна);

“Сильніші разом” (Україна);

“Ліберально-Демократична Ліга України” (Україна)

ГФ”Захисник”м. Носівка Чернігівської області (Україна)

Мережа правового розвитку (Україна)

ГО “Природні Права Україна”  (Україна)

Центр Міжнародної безпеки та євроатлантичної інтеграції (Україна)

ГО “Development foundation” / “Девелопмент фаундейшн” (Україна)

ГО Центр “Жіночі перспективи” (Україна)

Восток SOS (Україна)

ГО “Жіночий ветеранський рух” (Україна)

БФ “Право на захист” (Україна)

Інститут політичної освіти (Україна)

Український інститут майбутнього (Україна) 

Луганська обласна громадська правозахисна жіноча організація “Чайка”

“Платформа соціально-гуманітарних ініціатив та інновацій “Єдиний Координаційний Центр” (Україна)

Громадська організація “Докудейз” (Україна)

Благодійна організація “Фонд милосердя та здоров”я” (Україна)

ГО “Група впливу” (Україна)

Центр економіко-правової аналітики (Україна)

ГО “Креативний центр “Дагаз” (Україна)

Медійна ініціатива за права людини (Україна)

Центр досліджень армії, конверсії та роззброєнь (Україна)

БО “Фонд оборони країни” (Україна)

ГО Центр “Соціальна Дія” (Україна) 

ГО “Правозахисна група “СІЧ” (Україна)

DEJURE Foundation (Україна)

ГО “Група 30-го листопада” (Україна)

ГО “Ліга захисту прав жінок “Гармонія рівних” (Україна)

 ГО “Центр св. Климента” (Україна)

ГО НВО “Дух і Літера” (Україна)

ГО “Альянс Української Єдності” (Україна)

БО “ВБФ “ДСР ПЗ “Право людини” (Україна)

Центр демократії та верховенства права (Україна)

ГО “Форпост” (Україна)

На всеукраїнському турнірі по тхеквондо «Кубок Карпат 2020» розповіли про в’язнів Кремля братів Абдулаєвих

9 Березня, 2020

Турнір був присвячений дню захисту дітей. У ньому взяли участь 424 спортсмена,та безліч глядачів.

12 жовтня 2016 року в Криму було проведено обшуки в п’яти мусульманських сім’ях. В результаті обшуків було затримано п’ятьох кримських татар, серед яких- Узеїр Абдуллаєв і Теймур Абдуллаєв. Брати були відомі тим, що побудували в селі спортзал, де навчали охочих односельців тхеквондо. Навчали відразу кілька груп дітей і підлітків. Самі брати досягли другого дана в цьому виді східних єдиноборств. Прищеплювали односельцям любов до спорту, здорового і тверезого способу життя.
18 червня 2019 Північно-Кавказький окружний військовий суд засудив: Теймура Абдуллаєва до 17 років ув’язнення в колонії суворого режиму, Узеїра Абдуллаєва – до 13 років. Після цього кримські татари пробули кілька тижнів в СІЗО Уфи, звідки їх етапували 7 березня.

Ініціатором акції на спортивному турнірі став колишній в’язень Кремля, який після звільнення продовжує допомагати тим, хто залишився за ґратами в РФ і окупуваному Криму – İsmail Ramazanov. Величезна подяка йому за це! У реалізації ініціативи взяла участь Кримська солідарність та #PrisonersVoice

ЦГС взяв участь у заході до 6 річниці окупації Криму в Резиденції послині Великої Британії в Україні

28 Лютого, 2020

На зустрічі були присутні міжнародні та українські правозахисники, представники посольств різних країн Європи і світу, звільнені в’язні Кремля, і ті, хто доклав чимало зусиль до їх звільнення, а також родичі чинних політв‘язнів.

Ми в черговий раз актуалізували питання порушення прав людей в Криму, а також переслідувань кримських татар і українців як наокупованих територіях, так і на території Росії.

В рамках заходу ми провели незвичайну форму традиційного підписання листівок політв’язням. В акваріум були поміщені жовті кульки, в яких були прізвища тих українських політв‘язнів, хто досі перебуває за ґратами в Криму або в Росії. Учасники зустрічі витягали кульку і писали тому, хто випав їм випадково!

Саме такі, здавалося б прості речі, як написання листів – допомагають триматися, коли ти знаходишся в полоні або в тюрмах РФ, а міжнародні зустрічі допомагають тримати питання політв’язнів на порядку денному та продовжувати тиск на Росію з метою їх звільнення. Ми знаємо це не з чуток, і переконалися в цьому за роки роботи в цьому напрямку.

Захід був організований British Embassy Kyiv. Дякуємо за партнерство ZMINA. Центр прав людиниОб’єднання родичів політв’язнів Кремля, а також Платформа за допомогу в організації заходу.

У Києві пройшла прес-конференція “Сіль України. День солідарності з нескореним Кримом”

21 Лютого, 2020

До шостої річниці окупації Криму правозахисники, митці, журналісти та родичі політв’язнів оголосили проведення Дня солідарності з нескореним Кримом. Сіль стала символом Дня солідарності за ініціативи кримськотатарського митця Рустема Скібіна, який продумав візуальне оформлення заходу.

“Нескінченно довгих шість років окупації намагаються відірвати з корінням Крим від України. Але доти, доки у Криму живуть сотні тисяч наших проукраїнських співвітчизників, доки кожен з нас пам’ятає смак солі Чорного моря на губах, доки весь цивілізований світ разом з нами бореться за повернення півострова, ми не маємо права зневірюватись та опускати руки. Наше «домашнє завдання» на сьогодні – зберегти кримськотатарську та українську ідентичності в Криму, дієво захищати права людини, ментально не втратити молоде покоління та зосередитись на системних стратегічних кроках, спрямованих на деокупацію нашої Батьківщини. Бо Крим – це сіль України”, – переконаний Алім АЛІЄВ, програмний директор Кримського Дому.

Окупація Криму Росією за допомогою армії стала чи не єдиним випадком у поствоєнній Європі, коли в мирний час одна держава анексувала частину території іншої незалежної держави, тим самим грубо порушивши всі існуючі міжнародні й міжурядові угоди. Крім того, це позначилося на житті мільйонів звичайних людей – як тих, які лишилися сам-на-сам з окупантами, так і їхніх співвітчизників, які проживають на материковій частині України.

“Востаннє ми із сім’єю були в Криму в січні 2014 року. У нас була така традиція – їздити до Криму на тиждень відразу після Нового року. Ми мали там друзів, знайомих. Коли все обірвалося, я відчув себе жертвою окупації. Коли я намагався їм телефонувати, то зрозумів, що вони побоюються вступати в контакт. Вони впевнені, що за ними стежать, що за лайк або репост можна сісти до в’язниці. Це психологічна травма. Це повернення до 1937 року – коли не знаєш, за що до тебе прийдуть о п’ятій ранку. Мене не окупували, але окупували землю, пов’язану із моїм дитинством”, – пояснює Андрій КУРКОВ, письменник, президент Українського ПЕН.

Колишній курорт прискорено перетворюється на потужну військову базу, відбувається примусове заміщення населення півострова та здійснюються масові порушення прав людини. Для того, щоб протистояти системі політичних переслідувань, правозахисники вже кілька років ведуть глобальну акцію Prisoner’s Voice (раніше називалася #SaveOlegSentsov), яка об’єднала тисячі людей у 35 країнах світу.

“Тема окупації Криму стає незручною, адже міжнародні організації не знають, як змусити Росію дотримуватися норм міжнародного права. У січні цього року ПАРЄ підтвердила повноваження російської делегації без жодних застережень, а в поданому проекті резолюції навіть не було згадки про окупацію Криму. Якщо ми хочемо, щоб світ не ставився до окупації як до норми, то мусимо діяти. Саме тому до шостої річниці окупації Криму ми запускаємо міжнародний флешмоб, аби привернути увагу світу до долі кримських політв’язнів. Ці люди борються з окупацією Росії вже шість років. Давайте витратимо бодай 6 хвилин, аби зробити їхню боротьбу видимою”, – закликає Олександра МАТВІЙЧУК, голова правління Центру громадянських свобод.

Детальніше про акцію можна дізнатися на сторінці ініціативи, яка поки ще, з технічних причин, носить стару назву Save Oleg Sentsov

За даними Центру громадянських свобод, за політичними та релігійними мотивами на півострові переслідується щонайменше 90 осіб. Їхня кількість постійно зростає. Серед них – громадянські журналісти Наріман Мемедемінов, Ремзі Бекіров, Осман Аріфмеметов, Рустем Шейхалієв, Руслан Сулейманов, а також правозахисники Емір-Усеїн Куку та Сервер Мустафаєв. Більшість із них – кримські татари, які регулярно зазнають переслідувань та утисків з боку російської влади.

“Після геополітичних змін у 2014 році кримські татари знову зіштовхнулися із репресіями через 70 років з моменту депортації у 1944 році. Постійні обшуки, сотні адміністративних стягнень у вигляді арештів і штрафів, десятки політично мотивованих кримінальних справ, тортури, викрадення, переслідування цілих родин – усе це наочно демонструє, що сьогодні Росія йде на все із метою підпорядкувати кримськотатарський народ і всіх тих, хто не думає так, як того хоче влада. У Криму створили такі умови, які прийнято вважати “гібридної депортацією”, коли тисячі людей змушені залишати свої будинки в пошуках безпеки. Розуміючи, що протягом останніх років політична ситуація в Криму залишилася незмінною, кримськотатарський народ і небайдужі люди різних національностей консолідувалися, щоб мирним ненасильницьким шляхом протистояти репресіям, які швидко набирають обертів, а також гібридній депортації кримських татар як корінного народу Криму”, – коментує Ділявер МЕМЕТОВ, син політв’язня Ремзі Меметова, фігуранта сфабрикованої так званої “Бахчисарайського справи “Хізб ут-Тахрір”.

Ділявер уже кілька років координує діяльність громадської ініціативи “Кримська солідарність”. Активісти регулярно відвідують судові процеси, передають політв’язням передачі в СІЗО, підтримують їхні сім’ї, які залишилися без годувальників, інформують про порушення прав людини міжнародну спільноту.

Мистецькі заходи у рамках Дня солідарності із нескореним Кримом розпочнуться 22 лютого о 16.00 у Кримському Домі (вул. Омеляновича-Павленка 9) та включатимуть низку подій:

🔹 Дискусію Протиотрута від зневіри: Уроки сучасної історії Криму за участі Мустафи Джемілєва, Севгіль Мусаєвої, Османа Пашаєва, Аліма Алієва та Ольги Духніч. Учасники розмови обговорять, чому навчили та що проявили шість років анексії Криму, дискустуватимуть про силу та солідарність, підтримку та стратегії подальших дій.

🔹 “Хроніка реверсивних подій” – фотовиставка журналіста Тараса Ібрагімова. Останні чотири роки до заборони на в’їзд від ФСБ журналіст висвітлював політично мотивовані судові процеси проти кримських татар та українців на півострові. Фото Тараса – це хроніка історій людей, які потрапили під переслідування за свою позицію.

🔹 Театральний перформанс “Окупація свободи”, у рамках якого студенти-актори КНУКіМ відтворять атмосферу півострова за останні шість років. В основі перформансу – не лише кримська поезія, монологи політв’язня, але й звіти правозахисних організацій. “Окупація Свободи” – це перформанс про Крим, тортури, арешти та свободу слова в умовах окупації.

Письменник Сергій ЖАДАН спеціально до акції “Сіль України. День солідарності з нескореним Кримом” написав програмний текст:

“Ми лишаємось єдиною країною доти, доки відчуваємо відповідальність за регіони, навіть якщо нам не випало в них народитися й жити, доки відчуваємо солідарність із усіма співвітчизниками, незалежно від місця їхнього проживання. Батьківщина не обмежується місцем прописки, батьківщина означується мірою любові та розуміння. Те, що нині відбувається з Кримом – стосується кожного, хто вважає себе громадянином України, хто лишається жити в цій країні, хто ніколи не змириться з анексією та окупацією. Крим – це не лише про те, що відбувається з півостровом, це історія, що свідчить про всіх нас, про нашу пам’ять, про нашу віру, про наші сили.

Не можна відмовлятися від своїх, не можна забувати про те, що є для нас важливим, не можна приймати несправедливість як даність. Нас переконують у тому, що Крим втрачено. Але Крим буде втрачено саме тоді, коли ми з цією втратою змиримось. Доти, доки ми не капітулювали, доки ми почуваємось однією країною, доки ми пам’ятаємо про кримські вітер, пісок і сіль – ще нічого не скінчилося, ще зарано вважати це протистояння програним, ще не час говорити про втрату й поразку.

Дуже важливо сьогодні підтримувати тих мешканців півострова, які далі опираються окупації, які не сприймають анексії, які тримаються за своє українське громадянство. Очевидно, що саме наша взаємопідтримка і відповідальність можуть стати запорукою майбутньої перемоги. Ми разом, це наші втрати, це наша боротьба, але це також і наш шанс на правду і справедливість”.

Організаторами Дня солідарності виступили УКРІНФОРМКримський дімCenter for Civil Liberties / Центр Громадянських СвободPEN UkraineКрим_ SOS та Крым Реалии.

У Києві пройшла прес-конференція “Сіль України. День солідарності з нескореним Кримом”

21 Лютого, 2020

До шостої річниці окупації Криму правозахисники, митці, журналісти та родичі політв’язнів оголосили проведення Дня солідарності з нескореним Кримом. Сіль стала символом Дня солідарності за ініціативи кримськотатарського митця Рустема Скібіна, який продумав візуальне оформлення заходу.

“Нескінченно довгих шість років окупації намагаються відірвати з корінням Крим від України. Але доти, доки у Криму живуть сотні тисяч наших проукраїнських співвітчизників, доки кожен з нас пам’ятає смак солі Чорного моря на губах, доки весь цивілізований світ разом з нами бореться за повернення півострова, ми не маємо права зневірюватись та опускати руки. Наше «домашнє завдання» на сьогодні – зберегти кримськотатарську та українську ідентичності в Криму, дієво захищати права людини, ментально не втратити молоде покоління та зосередитись на системних стратегічних кроках, спрямованих на деокупацію нашої Батьківщини. Бо Крим – це сіль України”, – переконаний Алім АЛІЄВ, програмний директор Кримського Дому.

Окупація Криму Росією за допомогою армії стала чи не єдиним випадком у поствоєнній Європі, коли в мирний час одна держава анексувала частину території іншої незалежної держави, тим самим грубо порушивши всі існуючі міжнародні й міжурядові угоди. Крім того, це позначилося на житті мільйонів звичайних людей – як тих, які лишилися сам-на-сам з окупантами, так і їхніх співвітчизників, які проживають на материковій частині України.

“Востаннє ми із сім’єю були в Криму в січні 2014 року. У нас була така традиція – їздити до Криму на тиждень відразу після Нового року. Ми мали там друзів, знайомих. Коли все обірвалося, я відчув себе жертвою окупації. Коли я намагався їм телефонувати, то зрозумів, що вони побоюються вступати в контакт. Вони впевнені, що за ними стежать, що за лайк або репост можна сісти до в’язниці. Це психологічна травма. Це повернення до 1937 року – коли не знаєш, за що до тебе прийдуть о п’ятій ранку. Мене не окупували, але окупували землю, пов’язану із моїм дитинством”, – пояснює Андрій КУРКОВ, письменник, президент Українського ПЕН.

Колишній курорт прискорено перетворюється на потужну військову базу, відбувається примусове заміщення населення півострова та здійснюються масові порушення прав людини. Для того, щоб протистояти системі політичних переслідувань, правозахисники вже кілька років ведуть глобальну акцію Prisoner’s Voice (раніше називалася #SaveOlegSentsov), яка об’єднала тисячі людей у 35 країнах світу.

“Тема окупації Криму стає незручною, адже міжнародні організації не знають, як змусити Росію дотримуватися норм міжнародного права. У січні цього року ПАРЄ підтвердила повноваження російської делегації без жодних застережень, а в поданому проекті резолюції навіть не було згадки про окупацію Криму. Якщо ми хочемо, щоб світ не ставився до окупації як до норми, то мусимо діяти. Саме тому до шостої річниці окупації Криму ми запускаємо міжнародний флешмоб, аби привернути увагу світу до долі кримських політв’язнів. Ці люди борються з окупацією Росії вже шість років. Давайте витратимо бодай 6 хвилин, аби зробити їхню боротьбу видимою”, – закликає Олександра МАТВІЙЧУК, голова правління Центру громадянських свобод.

Детальніше про акцію можна дізнатися на сторінці ініціативи, яка поки ще, з технічних причин, носить стару назву Save Oleg Sentsov

За даними Центру громадянських свобод, за політичними та релігійними мотивами на півострові переслідується щонайменше 90 осіб. Їхня кількість постійно зростає. Серед них – громадянські журналісти Наріман Мемедемінов, Ремзі Бекіров, Осман Аріфмеметов, Рустем Шейхалієв, Руслан Сулейманов, а також правозахисники Емір-Усеїн Куку та Сервер Мустафаєв. Більшість із них – кримські татари, які регулярно зазнають переслідувань та утисків з боку російської влади.

“Після геополітичних змін у 2014 році кримські татари знову зіштовхнулися із репресіями через 70 років з моменту депортації у 1944 році. Постійні обшуки, сотні адміністративних стягнень у вигляді арештів і штрафів, десятки політично мотивованих кримінальних справ, тортури, викрадення, переслідування цілих родин – усе це наочно демонструє, що сьогодні Росія йде на все із метою підпорядкувати кримськотатарський народ і всіх тих, хто не думає так, як того хоче влада. У Криму створили такі умови, які прийнято вважати “гібридної депортацією”, коли тисячі людей змушені залишати свої будинки в пошуках безпеки. Розуміючи, що протягом останніх років політична ситуація в Криму залишилася незмінною, кримськотатарський народ і небайдужі люди різних національностей консолідувалися, щоб мирним ненасильницьким шляхом протистояти репресіям, які швидко набирають обертів, а також гібридній депортації кримських татар як корінного народу Криму”, – коментує Ділявер МЕМЕТОВ, син політв’язня Ремзі Меметова, фігуранта сфабрикованої так званої “Бахчисарайського справи “Хізб ут-Тахрір”.

Ділявер уже кілька років координує діяльність громадської ініціативи “Кримська солідарність”. Активісти регулярно відвідують судові процеси, передають політв’язням передачі в СІЗО, підтримують їхні сім’ї, які залишилися без годувальників, інформують про порушення прав людини міжнародну спільноту.

Мистецькі заходи у рамках Дня солідарності із нескореним Кримом розпочнуться 22 лютого о 16.00 у Кримському Домі (вул. Омеляновича-Павленка 9) та включатимуть низку подій:

🔹 Дискусію Протиотрута від зневіри: Уроки сучасної історії Криму за участі Мустафи Джемілєва, Севгіль Мусаєвої, Османа Пашаєва, Аліма Алієва та Ольги Духніч. Учасники розмови обговорять, чому навчили та що проявили шість років анексії Криму, дискустуватимуть про силу та солідарність, підтримку та стратегії подальших дій.

🔹 “Хроніка реверсивних подій” – фотовиставка журналіста Тараса Ібрагімова. Останні чотири роки до заборони на в’їзд від ФСБ журналіст висвітлював політично мотивовані судові процеси проти кримських татар та українців на півострові. Фото Тараса – це хроніка історій людей, які потрапили під переслідування за свою позицію.

🔹 Театральний перформанс “Окупація свободи”, у рамках якого студенти-актори КНУКіМ відтворять атмосферу півострова за останні шість років. В основі перформансу – не лише кримська поезія, монологи політв’язня, але й звіти правозахисних організацій. “Окупація Свободи” – це перформанс про Крим, тортури, арешти та свободу слова в умовах окупації.

Письменник Сергій ЖАДАН спеціально до акції “Сіль України. День солідарності з нескореним Кримом” написав програмний текст:

“Ми лишаємось єдиною країною доти, доки відчуваємо відповідальність за регіони, навіть якщо нам не випало в них народитися й жити, доки відчуваємо солідарність із усіма співвітчизниками, незалежно від місця їхнього проживання. Батьківщина не обмежується місцем прописки, батьківщина означується мірою любові та розуміння. Те, що нині відбувається з Кримом – стосується кожного, хто вважає себе громадянином України, хто лишається жити в цій країні, хто ніколи не змириться з анексією та окупацією. Крим – це не лише про те, що відбувається з півостровом, це історія, що свідчить про всіх нас, про нашу пам’ять, про нашу віру, про наші сили.

Не можна відмовлятися від своїх, не можна забувати про те, що є для нас важливим, не можна приймати несправедливість як даність. Нас переконують у тому, що Крим втрачено. Але Крим буде втрачено саме тоді, коли ми з цією втратою змиримось. Доти, доки ми не капітулювали, доки ми почуваємось однією країною, доки ми пам’ятаємо про кримські вітер, пісок і сіль – ще нічого не скінчилося, ще зарано вважати це протистояння програним, ще не час говорити про втрату й поразку.

Дуже важливо сьогодні підтримувати тих мешканців півострова, які далі опираються окупації, які не сприймають анексії, які тримаються за своє українське громадянство. Очевидно, що саме наша взаємопідтримка і відповідальність можуть стати запорукою майбутньої перемоги. Ми разом, це наші втрати, це наша боротьба, але це також і наш шанс на правду і справедливість”.

Організаторами Дня солідарності виступили УКРІНФОРМКримський дімCenter for Civil Liberties / Центр Громадянських СвободPEN UkraineКрим_ SOS та Крым Реалии.

Prisoner’s Voice запускає нову онлайн-акцію

21 Лютого, 2020

Правозахисники вже кілька років ведуть глобальну акцію Prisoner’s Voice (раніше називалася #SaveOlegSentsov), яка об’єднала тисячі людей у 35 країнах світу. 21 лютого було оголошено про нову онлайн-акцію:

 

“Тема окупації Криму стає незручною, адже міжнародні організації не знають, як змусити Росію дотримуватися норм міжнародного права. У січні цього року ПАРЄ підтвердила повноваження російської делегації без жодних застережень, а у поданому проекті резолюції навіть не було згадки про окупацію Криму. Якщо ми хочемо, щоб світ не ставився до окупації як до норми, то мусимо діяти. Саме тому до шостої річниці окупації Криму ми запускаємо міжнародний флешмоб аби привернути увагу світу до долі кримських політв’язнів. Ці люди борються із окупацією Росії вже шість років. Давайте витратимо бодай 6 хвилин, аби зробити їхню боротьбу видимою – закликає Олександра МАТВІЙЧУК, голова правління Центру громадянських свобод.

 

Кожна людина може долучитися до флешмобу Prisoner’s Voicе. Для цього потрібно виконати чотири нескладні кроки:

  1. Завантажити та роздрукувати ч/б фото півострову Крим із гаслом акції 

  1. Сфотографувати його на фоні визначної пам’ятки, “візитної картки” у своєму місті, або на фоні будь-якого іншого відомого місця, яке знаходиться поряд.
  2. Розмістити в інтернеті цю фотокартку з хештегом #PrisonersVoicе та обов’язково локалізувати і позначити місцезнаходження. 
  3. Надіслати фото на ccl.org.ua@gmail.com. Усі надіслані фото будуть представлені на квітневій сесії ПАРЄ аби країни-учасниці Ради Європи просто не могли забути про окупацію Криму та внесли до моніторингового звіту категоричну вимогу до Росії звільнити усіх незаконно ув’язнених громадян України.

У Києві пройде пресконференція “Сіль України. День солідарності з нескореним Кримом”

20 Лютого, 2020
До шостих роковин окупації Криму Росією правозахисники, митці, журналісти та рідні політв’язнів анонсують проведення акції “Сіль України. День солідарності з нескореним Кримом”. Заплановані у рамках Дня солідарності правозахисні та мистецькі події, а також розроблений кримськотатарським митцем Рустемом Скібіним символ Дня солідарності будуть презентовані 21 лютого об 11:00 на пресконференції в Укрінформі (за адресою Богдана Хмельницького 8/16).
 
Також цього дня стартує нова хвиля міжнародної акції #PrisonersVoice (раніше #SaveOlegSentsov), яка об’єднує зусилля небайдужих людей у 35 країнах світу. За даними Центру громадянських свобод, за політичними та релігійними мотивами на півострові переслідується щонайменше 90 осіб. Серед них – громадянські журналісти Наріман Мемедемінов, Ремзі Бекіров, Осман Аріфмеметов, Рустем Шейхалієв, Руслан Сулейманов, а також правозахисники Емір-Усеїн Куку та Сервер Мустафаєв.
 
“Не можна відмовлятися від своїх, не можна забувати про те, що є для нас важливим, не можна приймати несправедливість як даність. Нас переконують у тому, що Крим втрачено. Але Крим буде втрачено саме тоді, коли ми з цією втратою змиримось. Доти, доки ми не капітулювали, доки ми почуваємось однією країною, доки ми пам’ятаємо про кримські вітер, пісок і сіль – ще нічого не скінчилося, ще зарано вважати це протистояння програним, ще не час говорити про втрату й поразку”, – написав письменник Сергій Жадан спеціально до Дня солідарності.
 
Учасники пресконференції:
Олександра Матвійчук – голова правління Центру громадянських свобод
Алім Алієв – програмний директор Кримського Дому
Андрій Курков – президент Українського ПЕН
Ділявер Меметов – координатор Кримської солідарності, син політв‘язня
 
Організаторами Дня солідарності виступили Укрінформ, Кримський дім, Center for Civil Liberties / Центр Громадянських Свобод, PEN Ukraine, Крим_ SOS та Крым Реалии.
 
Контактна особа: Сергій, комунікаційний менеджер Центру громадянських свобод, ccl.org.ua@gmail.com

Олександра Матвійчук: захоплення українських рибалок. Що лишилося за кадром?

18 Лютого, 2020

Напишу про нещодавнє захоплення азовських рибалок. Бо більш ніж переконана, що скоро усі про них забудуть, і вони та їхні сім’ї лишаться один на один із цією бідою.

А це, на жаль, досить запрограмована ситуація. Ви знали, що у 2018 році поза всякими списками та Мінськими перемовинами відбувся абсолютно непомітний для більшості в Україні обмін екіпажу судна «Норд» на екіпаж судна «ЯМК-0041»? Тому якщо хочете зрозуміти, що зараз відбувається, раджу уважно прочитати цю історію.

Нагадаю, що риболовецьке судно «ЯМК-0041» та його екіпаж із 4 громадян України було затримане російськими прикордонниками у травні 2018 року в Азовському морі. ФСБ Росії у Криму збрехало щонайменше двічі. Перший раз, коли говорили, що затримали судно поблизу мису Танхаркут. І другий, коли стверджували, що вилучили у них кілька сантиметрів сітки.

Насправді, судно із усіма оформленими на вилов риби документами зупинили у межах 12-мильної зони України. Про це свідчить хоча б те, що примусове буксування рибалок до Балаклави тривало із 10 ранку до 5 ранку наступного дня. До всього, за свідченнями рибалок, вони були пусті, оскільки вилов риби навіть не встигли розпочати, і самі «сітки» з’явилися тільки через тиждень.

Майже відразу затриманим рибалкам повідомили, що їх взяли для обміну на затриманий раніше українськими прикордонниками екіпаж риболовецького судна «Норд». Риболовецьке судно «Норд» та його екіпаж із 10 громадян України із виданими після окупації Криму російськими паспортами (які Україна не визнає) було затримано українськими прикордонниками на два місяці раніше у березні 2018 року. Вони були так само обвинувачені за незаконне заняття рибним промислом та порушення порядку в’їзду та виїзду на тимчасово окуповану територію України (рибалки вийшли із Керченського порту під прапором РФ, який судно отримало після перереєстрації у 2014 році за російським законодавством).

Спочатку рибалок із «ЯМК-0041» утримували без жодних правових підстав на території військового гарнізону в Балаклаві. Зрештою, у них увірвався терпець і вони оголосили голодування, яке тримали 4 дні, в ході якого заявили, що чхали вони на автомати, і якщо за кілька годин їм не віддадуть паспорти, то вони просто візьмуть свої речі та підуть із гарнізону. Тоді прийшов якийсь начальник, який заявив, що вони обнагліли, підлеглим наказав «біть і стрілять, но чтоб нікто отсюда не вишел», а ті при рибалках скрутили кусачками відеокамери та зв’язали ланцюгами хвіртку у воротах. Потім судячи по всьому емоції охололи і наказ змінився, тож рибалкам віддали телефони, ксерокопії паспортів і з того часу вони тихо жили, чекаючи на обмін, в окупованому Криму на гроші, які присилали їм родини.

Сам обмін відбувся вкінці жовтня 2018 року. Перед цим вночі рибалок привезли в гарнізон в Балаклаву. Телефони забрали нібито в цілях їхньої ж безпеки. Оголосили, якщо екіпаж «Норду» не перетинає кордон, то вони знову вертаються до Криму та чекають. Десь у цей час на материковій Україні за рішенням суду 9 моряків із «Норд» оштрафували та вони повернулися до окупованого Криму.

«Хочу наголосити: це був не обмін. Моряки судна “Норд”, які сьогодні також повернулися до Криму, вільно пересувалися територією України. Їх, на відміну від українців у Криму, ніхто не утримував», – заявила тоді Уповноважена з прав людини Людмила Денісова.

Можу тільки припустити, що їх “ніхто не утримував” так само, як ніхто не утримував і рибалок із «ЯМК-0041», які не могли перетнути адмінмежу між окупованим півостровом та Херсонською областю по ксерокопіям документів.

Із капітанами обох суден історія розгорталася дещо інакше. Капітана судна «ЯМК-0041», Володимира Новицького утримували в СІЗО окремо від решти екіпажу. За рішенням суду його визнали винним аж у червні 2019 року, після чого здійснили перерахунок днів за гратами та відпустили. Капітан судна Норд Володимира Горбенко відпустили під заставу, весь цей час він проживав у брата у Мелітополі, і вже після обміну у січні 2019 року зник та пізніше виявився в Криму.

На що треба звернути увагу у всій цій історії:

🔴 Невідому кількість громадян України, які займаються рибним промислом та періодично утримуються за гратами на території окупованого Криму. Тільки тому, що капітана «ЯМК-0041» утримували в СІЗО, випадково стало відомо, що там само перебувають ще двоє українських рибалок, обвинувачених за незаконний вилов риби. Їх тоді ніби теж обміняли. Скільки таких невідомих громадян України можна тільки здогадуватися.

🔴 Відповідальність українських держорганів. Навіть якщо затримані нині рибалки, як це стверджують російські прикордонники, дійсно не мали жодних документів на вилов риби, то без неформального дозволу когось із прикордонної служби України чи СБУ вони навряд би наважилися вийти в море. Як мені розказували рибалки, радари контролюють усі пересування суден, тож хтось мав дати їм «добро», щоб вийти із берегу, інакше би їх усіх затримали просто по поверненню.

🔴 Робота російсько-української комісії з питань рибальства в Азовському морі. Зрозуміло що немає ніякої «закритої акваторії територіального моря РФ». Після окупації Криму Росія свавільно заблокувала вільний доступ України до Чорного та Азовського морів всупереч нормам міжнародного права. Це породило низку практичних проблем, зокрема, «вимушені переговори» з Росією щодо розподілу квот на вилов риби в Азовському морі. І протести громадськості, яка вважає, що робота цієї комісії та підписання протоколів між Україною та Росією, легітимізують цей незаконний стан речей.

🔴 Долі звичайних людей. Оскільки українські прикордонники не повернули капітану «Норд» судно, а це була єдина його власність, то як писали в пресі він повністю збанкрутував. Екіпаж цього судна лишився без роботи, частина ніби виїхала із Криму на заробітки. Обіцяну допомогу окупаційна влада Криму нікому так і не надала. Українська влада так само не підтримала рибалок. Кілька днів тому я говорила із одним із них, і він підтвердив, що їхні сім’ї досі віддають борги.

🔴 І найважливіше. По факту мова йде про те, що українські громадяни, які займаються дрібним рибним промислом аби утримувати свої сім’ї, після незаконної окупації Криму опинилися під ударом як українських та російських державних органів. І це все дуже і дуже сумно.

В Національному музеї України у Другій світовій війні розповіли про сім’ю В’язня Кремля Валентина Вигівського

17 Лютого, 2020
Степан Вигівський – учасник Другої світової війни. Колишній фронтовик-розвідник був ув’язнений унаслідок сфабрикованої справи за політичною статтею і в 1950-х роках відбував безпідставне покарання.
 
Його онук Валентин Вигівський – нині кремлівський в’язень, перебуває в колонії на території Кіровської області Російської Федерації. Територіально – там, де тоталітарна система у кривавому ХХ ст. зламала долю його діда.
 
У зустрічі взяла участь координаторка Центру Громадянських Свобод Олександра Матвійчук, яка розповіла про правозахисну роботу в частині звільнення В’язнів Кремля, а також нагадала про необхідність писати листи і всіляко підтримувати тих, хто залишається за ґратами. На фото ви можете побачити справжню чергу з охочих написати лист політв’язню.
 
Свободу Валентину Вигівському!
Результаты поиска:

Заява щодо COVID-19 у закритих тюрмах на окупованому Росією Криму та підконтрольному Росії Донбасі

24 Березня, 2020

COVID-19 у закритих тюрмах на окупованому Росією Криму та підконтрольному Росії Донбасі. Потрібна термінова реакція міжнародних  організацій

 

Ми, ті, що підписалися нижче, звертаємося до міжнародних організацій та їхніх держав-учасниць із закликом вжити невідкладних заходів для зупинення катастрофічних наслідків поширення коронавірусу в місцях позбавлення волі (установах виконання покарань та слідчих ізоляторах) на тимчасово окупованому  Російською Федерацією Криму, підконтрольному Російській Федерації Донбасі, а також на території самої Російської Федерації.  

Ситуація в окупованому Криму та Російській Федерації

Федеральна служба виконання покарань Російської Федерації із 16 березня 2020 року зупинила тривалі та тимчасові зустрічі із рідними для попередження поширення захворювання серед підозрюваних, обвинувачених та засуджених,  а також працівників кримінально-виконавчої системи.

Водночас у пенітенціарних адміністрацій відсутні можливості виконати рекомендовані ВООЗ заходи для недопущення поширення коронавірусу. Медичні служби цих установ не мають достатнього персоналу, медичних препаратів та необхідного медичного обладнання. Вони не спроможні впоратися із звичайними поширеними захворюваннями, що вже казати про складні кризові ситуації.

Більше того, якраз вони і є установами підвищеного ризику для передачі інфекційних захворювань. Ці заклади часто погано провітрюються. Прибирання проводиться у звичайному порядку. Утримувані продовжують піддаватися небезпеці зараження через щоденну роботу, збори, душові кабіни тощо. Вони не можуть дотримуватися інструкцій з гігієни рук. Працівники  пенітенціарної системи щодня контактують із великою кількістю затриманих, проводять персональний огляд людей та обшуки камер. Маски для осіб із симптомами респіраторних хвороб як для утримуваних, так і для персоналу, недоступні.

“Коли ще 19 березня швидка у суді оголосила, щоб мене повезли до лікарні, то до лікарні ніхто мене так і не повіз. Мене просто вивели в маленький боксик у залі суду. Там до дев’ятої вечора я пролежав на підлозі, тому що на лаві було дуже мало місця, а мені хотілося лежати, мене знобило та було холодно. Графік судів дуже інтенсивний, ми на ногах по 12-14 годин без води та їжі. В камері опинився тільки ближче до 11 ночі. Пішов до чергового фельдшера, але крім антибіотиків він ніяких ліків мені не дав. Із того дня у мене температура 39,3 і до 39,8 навіть піднімалася. Кашель сухий, дуже такий неприємний. Ніс забитий. Дихаєш через раз. У камері ще хворіють 3-4 людини. Їм також дають ацетилову кислоту і той же антибіотик. На сьогодні [23 березня] своєї температури не знаю. Написав заяву, щоб мені прослухали легені. Але мене повели для на відеоконференцію для участі в суді, а до лікаря так і не повели. Не хочу скаржитися, але це тортури. У тюрмі людина просто не має можливості захистити себе” – коментує в’язень сумління, координатор «Кримської солідарності» Сервер Мустафаєв.

 

Ситуацію ускладнює значна переповненість російських тюрем та слідчих ізоляторів, колективна організація камер та бараків, жахливі гігієнічні умови та значна тривалість етапування ув’язнених із окупованого Криму до Російської Федерації всупереч нормам міжнародного гуманітарного права. До всього обмеження контактів ув’язнених із зовнішнім світом через поширеність практики катувань у російських тюрмах збільшує в рази ризик жорстокого поводження, особливо у кризових та панічних ситуаціях.

Ситуація на підконтрольному Російській Федерації Донбасі

Ситуація на підконтрольному Російською Федерацією Донбасі виглядає ще більш драматично. Досі на шостому році війни до утримуваних людей не має доступу навіть Міжнародний комітет Червоного Хреста. Окрім так званих офіційних тюрем та слідчих ізоляторів існує розгалужена мережа секретних місць позбавлення волі. Зокрема, згадувана в останньому звіті офісу Верховного комісара ООН з прав людини «Ізоляція» на території колишнього заводу в Донецьку. Більшість із них непридатні навіть для короткочасного перебування людей, а самі умови утримання як в так званих «офіційних», так і в секретних місцях тримання під вартою, можуть бути прирівняні до катування та жорстокого поводження.

 

“У донецькому СІЗО я утримувався на 13-му посту, який за умовами утримання в’язнів вважався одним із “кращих”. А саме: у камері була антисанітарія, безліч клопів та тарганів, через що я навіть не користувався матрацом, бо він був весь брудний та в клопах – спав на металевих нарах, під які підкладав передану із дома ковдру. Частина вікна була розбита, то ж ми постійно перебували на холодному вітрі. На 10-му, найгіршому посту, ситуація вкрай критична: щури та каналізація, яка часто тече просто камерою, майже немає простору – ледь вміщуються дві людини, темрява, жодного денного світла, адже пост знаходиться у підвалі СІЗО” – коментує донецький журналіст Станіслав Асєєв, який був звільнений під час обміну у грудні 2019 року.

 

У звіті офісу Верховного комісара ООН з прав людини згадується про поширену практику катування  та жорстокого поводження щодо утримуваних осіб. За свідченнями нещодавно звільнених, до них застосовувалися побиття, удари електричним струмом, удушення («мокрий» та «сухий» методи), сексуальне насильство, катування положенням, видалення частин тіла (нігтів і зубів), позбавлення води, їжі, сну або доступу до туалету, імітація страти, погрози насильством чи смертю, погрози завданням шкоди  сім’ї. 

 

Якість медичної допомоги у цих установах яскраво характеризують надані офісу Верховного комісара ООН з прав людини свідчення кількох утриманих в «Ізоляції» про те, що під час їхніх допитів і катувань був присутній медичний працівник. Він приводив до тями тих, хто втратив свідомість, і вказував, як катувати для того, щоб завдати максимальний біль, але не призвести до смерті. Він також оглядав затриманих, перш ніж починалися катування, питав про їх захворювання, вимірював тиск або перевіряв пульс, а також робив ін’єкції.

 

Навіть у тих установах, де утримання людей офіційно визнається (на відміну від секретних місць позбавлення волі), необхідними медикаментами та продуктами ув’язнених забезпечують їхня рідні. На період карантину були запроваджені  обмеження по перетину лінії розмежування на Донбасі. І тепер ув’язнені, рідні яких проживають на підконтрольній Україні території, не зможуть отримувати необхідні їм ліки та продукти. 

 

Тому жодних ілюзій про те, що в разі поширення коронавірусу у тюрмах та слідчих ізоляторах окупованого Донбасу утримуваним там людям будуть надавати медичну допомогу, немає. Більше того, постає питання, які заходи будуть здійснювати підконтрольні Російській Федерації незаконні збройні формування, які контролюють цю територію, для стримування поширення коронавірусу у тюрмах та слідчих ізоляторах, щоб убезпечити, насамперед, себе від потенційного зараження.

 

Викладені проблеми, що мають місце в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах на окупованих Росією українських територіях, несуть реальну загрозу не лише ув’язненим та персоналу, які там працюють, але й через них широким верствам населення. І, оскільки за свідченням вчених, пандемія може продовжуватися хвилями, у тому числі, – і населенню різних країн.

 

З огляду на вищевикладене та враховуючи позицію Європейського комітету із питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню від 20 березня 2020 року, ми вимагаємо термінової реакції міжнародних  організацій ООН, Ради Європи, Європейського Союзу, ОБСЄ та їхніх країн-учасниць із тим щоб:

 

  1. 🔹   Звернутися до Російської Федерації з вимогою  вжити невідкладні заходи для виконання своїх міжнародних зобов’язань щодо захисту життя та здоров’я утримуваних нею осіб як офіційно, як-от в Російській Федерації та окупованому Криму, так і неофіційно через підконтрольні Кремлю незаконні збройні формування, як-от у підконтрольному Росії Донбасі, розробити необхідні плани запобігання та реагування на поширення інфекції, відповідно до Заяви про принципи щодо стосуються лікування осіб, позбавлених волі в умовах пандемії коронавірусної хвороби (COVID-19) (ECPT, 20.03.2020), а також втілити в життя рекомендації ВООЗ.

 

  1.  🔹   Закликати Російську Федерацію терміново скоротити чисельність тюремного населення (зокрема, через зміну запобіжних заходів на домашні арешти за злочини невеликої суспільної небезпеки та негайного звільнення усіх незаконно затриманих за політичними мотивами) з огляду на те, що сама конфігурація приміщень та організація пенітенціарних установ та слідчих ізоляторів не дозволяють здійснювати жодні профілактичні заходи, зокрема дотримання соціальної  відстані. 

 

  1. 🔹   Органи Ради Європи, зокрема Комітет міністрів, Генеральний секретар та Комісар з прав людини мають швидко прийняти рекомендації, щоб спонукати Російську Федерацію із її 140 мільйонним населенням вжити цих рішучих кроків. Російська Федерація має у своєму розпорядженні широкий спектр заходів, які можуть спричинити швидкий ефект, від настанов щодо кримінальної політики, наданих прокуратурам, до надзвичайних заходів помилування та амністії.

 

  1. 🔹   Усі міжнародні організації, які мають моніторингові, судові та квазісудові механізми за дотриманням основних прав людини, повинні вживати виняткових організаційних заходів, щоб мати можливість повною мірою відігравати свою роль під час пандемії. Зокрема, Європейський суд з прав людини повинен посилити свою спроможність розглядати прохання про застосування у разі необхідності термінові заходи згідно із Правилом 39, які мають важливе значення для захисту життя людини, кількість яких найближчим часом очікувано збільшиться.

 

  1. 🔹   Міжнародні організації, і зокрема, ОБСЄ на черговій зустрічі 25 березня тристоронньої контактної групи в Мінську, мають підняти питання щодо негайного надання Російською Федерацією безперешкодного доступу до окупованого Криму та Донбасу для міжнародних міжурядових організацій, зокрема, моніторингової місії ООН з прав людини, місії ОБСЄ щодо оцінювання ситуації з дотриманням прав людини у Криму, Комісара Ради Європи з прав людини, інших конвенційних та інституційних механізмів Ради Європи тощо, а також для міжнародних гуманітарних організацій, зокрема, Міжнародного комітету Червоного хреста.

 

  1. 🔹   Франція та Німеччина як члени нормандського формату, а також США та Великобританія як підписанти Будапештського меморандуму, мають закликати Російську Федерацію використати ефективний контроль Російської Федерації над частиною Донецької та Луганської областей для виконання положень Мінських домовленостей щодо негайного звільнення осіб, свобода яких обмежена у зв’язку з безпосередньою участю у збройному конфлікті, та також політичних в’язнів на території окупованого Криму та Російської Федерації.

 

Ми також вимагаємо від української влади виконання всіх рекомендацій, викладених у зверненні європейських НУО щодо COVID-19 в місцях несвободи, для виконання ефективного Україною своїх міжнародних зобов’язань щодо захисту життя і здоров’я осіб, які перебувають під її контролем під час пандемії.

 

Центр громадянських свобод (Україна)

Регіональний центр прав людини (Україна)

Український інститут прав з людини (Україна)

Меджліс кримськотатарського народу (Україна)

Інститут масової інформації (Україна)

Детектор медіа (Україна)

Східноукраїнський центр громадських ініціатив (Україна)

Луганський обласний правозахисний центр «Альтернатива» (Україна)

Освітній дім прав людини в Чернігові (Україна)

Українська фундація правової допомоги (Україна)

Український центр запобігання катувань (Україна)

Донбас SOS (Україна)

Об‘єднання родичів політв‘язнів Кремля (Україна)

Криворізьке міське правозахисне товариство (Україна); 

Асоціація українських моніторів дотримання прав людини в правоохоронних органах (Україна)

Інститут демократії імені Пилипа Орлика (Україна)

Конгрес національних громад України (Україна)

Харківський інститут соціальних досліджень (Україна)

Корпус справедливості (Україна)

Центр протидії корупції (Україна)

Інститут релігійної свободи (Україна)

БО БФ «Стабілізейшен суппорт сервісез» (Україна)

Всеукраїнський громадський рух матерів та родичів учасників АТО “Берегиня”  (Україна)

Вінницька міська організація соціального розвитку та становлення окремих малозахищених категорій молоді “Паросток” (Україна)

Всеукраїнська молодіжна громадська організація «Фундація Регіональних Ініціатив»

Молодіжна організація “СТАН” (Україна)

Асоціація Політичних Наук (Україна)

Територія успіху (Україна)

Кримськотатарський Ресурсний Центр (Україна)

БФ “Клуб Дивосвіт” (Україна)

Школа громадських проектів  (Україна)

Віра.Надія.Дія  (Україна)

Тернопільська правозахисна група (Україна) 

ІАЦ “Громадський Простір” (Україна)

Інститут Чорноморських стратегічних досліджень (Україна)

Правозахисна ініціатива (Україна)

Громадська організація “Театр змін” (Україна)

Платформа прав людини (Україна)

Центр “Ейдос” (Україна)

Центр досліджень визвольного руху (Україна)

ГО «Всеукраїнський демократичний форум» (Україна)

ГО “Інтерньюз-Україна” (Україна)

UkraineWorld (Україна)

ГО “Україна без тортур” (Україна)

Всеукраїнська ініціатива “Активна Громада”  (Україна)

Інститут “Республіка”  (Україна)

Міжнародна федерація за права людини (Франція)

Громадський контроль (Росія)

Фундація Відкритий Діалог (Бельгія)

Норвезький Гельсінський комітет (Норвегія)

Правозахисний рух “Бір Дуйно Киргизстан”

Македонський Гельсінський комітет (Північна Македонія)

Центр прав людини Азербайджану (Азербайджан)

Меморіал-Німеччина (Німеччина)

Болгарський Гельсінський комітет (Болгарія)

Assemblée Européenne des Citoyens, France

Німецько-російський обмін  (Німеччина)

Інститут моніторингу прав людини (Литва)

Центр «Нова Європа» (Україна)

Нідерландський Гельсінський комітет (Нідерланди)

Helsinki Citizens’ Assembly – Vanadzor (Вірменія)

Громадське об’єднання “Гідність” (Казахстан)

Права людини мають значення (Німеччина)

Група прав меншин (Угорщина)

Італійська коаліція за громадянські свободи та права (Італія)

Міжнародне партнерство з прав людини (Бельгія)

Гельсінський комітет Вірменії (Вірменія)

Австрійська Гельсінська група (Австрія)

Казахстанське міжнародне бюро з прав людини та верховенства права (Казахстан)

Асоціація Promo-LEX (Молдова)

Громадський фонд “Голос Свободи” (Киргизстан) 

Гельсінський комітет з прав людини в Сербії (Сербія)

Гельсінський фонд з прав людини (Польща)

Центр участі та розвитку (Грузія) 

Громадська мужність та антирасистська робота (Німеччина)

Італійська федерація за права людини (Італія)

Товариство підтримки України (Латвія)

Асоціація солідарності, взаємодопомоги та культури “Добре Серце ” (Португалія)

Асоціація Українців в Ірландії “АУРІ” (Ірландія)

Українська культурна асоціація Малайзії (Малайзія) 

Волонтерська Сотня  м. Брешія (Італія)

Українсько-Словацька Ініціатива (Словаччина)

Українська Жіноча Організація в Швеції (Швеція)

Лондон-Євромайдан (Великобританія)

United Help Ukraine (США) 

AG Ukraine – Chemnitz – Europa e.V. (Німеччина)

Спілка української культури і солідарності (Туреччина)

Українсько-австрійський культурно-освітній центр у Відні (Австрія)

Українці в Монголії (Монголія) 

Інформаційний портал “Ірландська Хата” (Ірландія)

Центральна Спілка Українців в Німеччині (Німеччина)

Українська громада в Філіппінах (Філіппіни)

Осередок “Всесвітній Рух Патріотів України” м. Мюнхен (Німеччина) 

Всеіспанська ГО “Українська патріотична асоціація ВОЛЯ”, Мадрид (Іспанія)

Ліга Українок Тарагони “Панна, Дівочі посиденьки” (Іспанія)

Громадська ініціатива «Євромайдан-Варшава» (Польща)

Міжнародна Асоціація Українців ЄвроМайдан/ Mezinárodní Asociace Ukrajinců EuroMajdan z.s. (Чеська Республіка)

Асоціація Святої Ольги в Сіднеї  (Австралія)

Українське Вільне Козацтво Австралії (Австралія)

Спільнота “Ізраїльські друзі України” (Ізраїль)

Громада українців, м. Вільнюс (Литва) 

Спільнота українців міста Гвадалахара (Мексика)

Товариство Українців у Фінляндії (Фінляндія)

Асоціація “Молода Україна”, Мадрид (Іспанія)

ГО “ Бюро соціальних та політичних розробок” (Україна)

“Ти потрібен Україні” (Україна);

“Сильніші разом” (Україна);

“Ліберально-Демократична Ліга України” (Україна)

ГФ”Захисник”м. Носівка Чернігівської області (Україна)

Мережа правового розвитку (Україна)

ГО “Природні Права Україна”  (Україна)

Центр Міжнародної безпеки та євроатлантичної інтеграції (Україна)

ГО “Development foundation” / “Девелопмент фаундейшн” (Україна)

ГО Центр “Жіночі перспективи” (Україна)

Восток SOS (Україна)

ГО “Жіночий ветеранський рух” (Україна)

БФ “Право на захист” (Україна)

Інститут політичної освіти (Україна)

Український інститут майбутнього (Україна) 

Луганська обласна громадська правозахисна жіноча організація “Чайка”

“Платформа соціально-гуманітарних ініціатив та інновацій “Єдиний Координаційний Центр” (Україна)

Громадська організація “Докудейз” (Україна)

Благодійна організація “Фонд милосердя та здоров”я” (Україна)

ГО “Група впливу” (Україна)

Центр економіко-правової аналітики (Україна)

ГО “Креативний центр “Дагаз” (Україна)

Медійна ініціатива за права людини (Україна)

Центр досліджень армії, конверсії та роззброєнь (Україна)

БО “Фонд оборони країни” (Україна)

ГО Центр “Соціальна Дія” (Україна) 

ГО “Правозахисна група “СІЧ” (Україна)

DEJURE Foundation (Україна)

ГО “Група 30-го листопада” (Україна)

ГО “Ліга захисту прав жінок “Гармонія рівних” (Україна)

 ГО “Центр св. Климента” (Україна)

ГО НВО “Дух і Літера” (Україна)

ГО “Альянс Української Єдності” (Україна)

БО “ВБФ “ДСР ПЗ “Право людини” (Україна)

Центр демократії та верховенства права (Україна)

ГО “Форпост” (Україна)

ГО “Лабораторія цифрової безпеки” (Україна)

Крим SOS (Україна)

Офіс громадянських свобод (Таджикистан)

Фонд “Вільна Росія” (США/Україна)

Truth Hounds (Україна/Грузія)

Центр глобалістики “Стратегія ХХІ” (Україна)

Черкаський правозахисний центр (Україна)

Український центр запобігання катуванням (Україна)

ГО “Повернення доДому” (Україна)

Humanrights.ch (Швейцарія)

Аналітичний Центр «ADASTRA» (Україна)

Правозахисний рух 405 (Казахстан)

Правозахисна ініціатива «Qaharman» (Казахстан)

Молодіжна організація “Пласт – Національна скаутська організація України”

Албанський Гельсінський Комітет (Албанія)

Заява щодо COVID-19 у тюрмах на окупованих Криму і Донбасі

24 Березня, 2020

COVID-19 у закритих тюрмах на окупованому Росією Криму та підконтрольному Росії Донбасі. Потрібна термінова реакція міжнародних  організацій

 

Ми, ті, що підписалися нижче, звертаємося до міжнародних організацій та їхніх держав-учасниць із закликом вжити невідкладних заходів для зупинення катастрофічних наслідків поширення коронавірусу в місцях позбавлення волі (установах виконання покарань та слідчих ізоляторах) на тимчасово окупованому  Російською Федерацією Криму, підконтрольному Російській Федерації Донбасі, а також на території самої Російської Федерації.  

Ситуація в окупованому Криму та Російській Федерації

Федеральна служба виконання покарань Російської Федерації із 16 березня 2020 року зупинила тривалі та тимчасові зустрічі із рідними для попередження поширення захворювання серед підозрюваних, обвинувачених та засуджених,  а також працівників кримінально-виконавчої системи.

Водночас у пенітенціарних адміністрацій відсутні можливості виконати рекомендовані ВООЗ заходи для недопущення поширення коронавірусу. Медичні служби цих установ не мають достатнього персоналу, медичних препаратів та необхідного медичного обладнання. Вони не спроможні впоратися із звичайними поширеними захворюваннями, що вже казати про складні кризові ситуації.

Більше того, якраз вони і є установами підвищеного ризику для передачі інфекційних захворювань. Ці заклади часто погано провітрюються. Прибирання проводиться у звичайному порядку. Утримувані продовжують піддаватися небезпеці зараження через щоденну роботу, збори, душові кабіни тощо. Вони не можуть дотримуватися інструкцій з гігієни рук. Працівники  пенітенціарної системи щодня контактують із великою кількістю затриманих, проводять персональний огляд людей та обшуки камер. Маски для осіб із симптомами респіраторних хвороб як для утримуваних, так і для персоналу, недоступні.

“Коли ще 19 березня швидка у суді оголосила, щоб мене повезли до лікарні, то до лікарні ніхто мене так і не повіз. Мене просто вивели в маленький боксик у залі суду. Там до дев’ятої вечора я пролежав на підлозі, тому що на лаві було дуже мало місця, а мені хотілося лежати, мене знобило та було холодно. Графік судів дуже інтенсивний, ми на ногах по 12-14 годин без води та їжі. В камері опинився тільки ближче до 11 ночі. Пішов до чергового фельдшера, але крім антибіотиків він ніяких ліків мені не дав. Із того дня у мене температура 39,3 і до 39,8 навіть піднімалася. Кашель сухий, дуже такий неприємний. Ніс забитий. Дихаєш через раз. У камері ще хворіють 3-4 людини. Їм також дають ацетилову кислоту і той же антибіотик. На сьогодні [23 березня] своєї температури не знаю. Написав заяву, щоб мені прослухали легені. Але мене повели для на відеоконференцію для участі в суді, а до лікаря так і не повели. Не хочу скаржитися, але це тортури. У тюрмі людина просто не має можливості захистити себе” – коментує в’язень сумління, координатор «Кримської солідарності» Сервер Мустафаєв.

 

Ситуацію ускладнює значна переповненість російських тюрем та слідчих ізоляторів, колективна організація камер та бараків, жахливі гігієнічні умови та значна тривалість етапування ув’язнених із окупованого Криму до Російської Федерації всупереч нормам міжнародного гуманітарного права. До всього обмеження контактів ув’язнених із зовнішнім світом через поширеність практики катувань у російських тюрмах збільшує в рази ризик жорстокого поводження, особливо у кризових та панічних ситуаціях.

Ситуація на підконтрольному Російській Федерації Донбасі

Ситуація на підконтрольному Російською Федерацією Донбасі виглядає ще більш драматично. Досі на шостому році війни до утримуваних людей не має доступу навіть Міжнародний комітет Червоного Хреста. Окрім так званих офіційних тюрем та слідчих ізоляторів існує розгалужена мережа секретних місць позбавлення волі. Зокрема, згадувана в останньому звіті офісу Верховного комісара ООН з прав людини «Ізоляція» на території колишнього заводу в Донецьку. Більшість із них непридатні навіть для короткочасного перебування людей, а самі умови утримання як в так званих «офіційних», так і в секретних місцях тримання під вартою, можуть бути прирівняні до катування та жорстокого поводження.

 

“У донецькому СІЗО я утримувався на 13-му посту, який за умовами утримання в’язнів вважався одним із “кращих”. А саме: у камері була антисанітарія, безліч клопів та тарганів, через що я навіть не користувався матрацом, бо він був весь брудний та в клопах – спав на металевих нарах, під які підкладав передану із дома ковдру. Частина вікна була розбита, то ж ми постійно перебували на холодному вітрі. На 10-му, найгіршому посту, ситуація вкрай критична: щури та каналізація, яка часто тече просто камерою, майже немає простору – ледь вміщуються дві людини, темрява, жодного денного світла, адже пост знаходиться у підвалі СІЗО” – коментує донецький журналіст Станіслав Асєєв, який був звільнений під час обміну у грудні 2019 року.

 

У звіті офісу Верховного комісара ООН з прав людини згадується про поширену практику катування  та жорстокого поводження щодо утримуваних осіб. За свідченнями нещодавно звільнених, до них застосовувалися побиття, удари електричним струмом, удушення («мокрий» та «сухий» методи), сексуальне насильство, катування положенням, видалення частин тіла (нігтів і зубів), позбавлення води, їжі, сну або доступу до туалету, імітація страти, погрози насильством чи смертю, погрози завданням шкоди  сім’ї. 

 

Якість медичної допомоги у цих установах яскраво характеризують надані офісу Верховного комісара ООН з прав людини свідчення кількох утриманих в «Ізоляції» про те, що під час їхніх допитів і катувань був присутній медичний працівник. Він приводив до тями тих, хто втратив свідомість, і вказував, як катувати для того, щоб завдати максимальний біль, але не призвести до смерті. Він також оглядав затриманих, перш ніж починалися катування, питав про їх захворювання, вимірював тиск або перевіряв пульс, а також робив ін’єкції.

 

Навіть у тих установах, де утримання людей офіційно визнається (на відміну від секретних місць позбавлення волі), необхідними медикаментами та продуктами ув’язнених забезпечують їхня рідні. На період карантину були запроваджені  обмеження по перетину лінії розмежування на Донбасі. І тепер ув’язнені, рідні яких проживають на підконтрольній Україні території, не зможуть отримувати необхідні їм ліки та продукти. 

 

Тому жодних ілюзій про те, що в разі поширення коронавірусу у тюрмах та слідчих ізоляторах окупованого Донбасу утримуваним там людям будуть надавати медичну допомогу, немає. Більше того, постає питання, які заходи будуть здійснювати підконтрольні Російській Федерації незаконні збройні формування, які контролюють цю територію, для стримування поширення коронавірусу у тюрмах та слідчих ізоляторах, щоб убезпечити, насамперед, себе від потенційного зараження.

 

Викладені проблеми, що мають місце в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах на окупованих Росією українських територіях, несуть реальну загрозу не лише ув’язненим та персоналу, які там працюють, але й через них широким верствам населення. І, оскільки за свідченням вчених, пандемія може продовжуватися хвилями, у тому числі, – і населенню різних країн.

 

З огляду на вищевикладене та враховуючи позицію Європейського комітету із питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню від 20 березня 2020 року, ми вимагаємо термінової реакції міжнародних  організацій ООН, Ради Європи, Європейського Союзу, ОБСЄ та їхніх країн-учасниць із тим щоб:

 

  1. 🔹   Звернутися до Російської Федерації з вимогою  вжити невідкладні заходи для виконання своїх міжнародних зобов’язань щодо захисту життя та здоров’я утримуваних нею осіб як офіційно, як-от в Російській Федерації та окупованому Криму, так і неофіційно через підконтрольні Кремлю незаконні збройні формування, як-от у підконтрольному Росії Донбасі, розробити необхідні плани запобігання та реагування на поширення інфекції, відповідно до Заяви про принципи щодо стосуються лікування осіб, позбавлених волі в умовах пандемії коронавірусної хвороби (COVID-19) (ECPT, 20.03.2020), а також втілити в життя рекомендації ВООЗ.

 

  1. 🔹   Закликати Російську Федерацію терміново скоротити чисельність тюремного населення (зокрема, через зміну запобіжних заходів на домашні арешти за злочини невеликої суспільної небезпеки та негайного звільнення усіх незаконно затриманих за політичними мотивами) з огляду на те, що сама конфігурація приміщень та організація пенітенціарних установ та слідчих ізоляторів не дозволяють здійснювати жодні профілактичні заходи, зокрема дотримання соціальної  відстані. 

 

  1. 🔹   Органи Ради Європи, зокрема Комітет міністрів, Генеральний секретар та Комісар з прав людини мають швидко прийняти рекомендації, щоб спонукати Російську Федерацію із її 140 мільйонним населенням вжити цих рішучих кроків. Російська Федерація має у своєму розпорядженні широкий спектр заходів, які можуть спричинити швидкий ефект, від настанов щодо кримінальної політики, наданих прокуратурам, до надзвичайних заходів помилування та амністії.

 

  1. 🔹   Усі міжнародні організації, які мають моніторингові, судові та квазісудові механізми за дотриманням основних прав людини, повинні вживати виняткових організаційних заходів, щоб мати можливість повною мірою відігравати свою роль під час пандемії. Зокрема, Європейський суд з прав людини повинен посилити свою спроможність розглядати прохання про застосування у разі необхідності термінові заходи згідно із Правилом 39, які мають важливе значення для захисту життя людини, кількість яких найближчим часом очікувано збільшиться.

 

  1. 🔹   Міжнародні організації, і зокрема, ОБСЄ на черговій зустрічі 25 березня тристоронньої контактної групи в Мінську, мають підняти питання щодо негайного надання Російською Федерацією безперешкодного доступу до окупованого Криму та Донбасу для міжнародних міжурядових організацій, зокрема, моніторингової місії ООН з прав людини, місії ОБСЄ щодо оцінювання ситуації з дотриманням прав людини у Криму, Комісара Ради Європи з прав людини, інших конвенційних та інституційних механізмів Ради Європи тощо, а також для міжнародних гуманітарних організацій, зокрема, Міжнародного комітету Червоного хреста.

 

  1. 🔹   Франція та Німеччина як члени нормандського формату, а також США та Великобританія як підписанти Будапештського меморандуму, мають закликати Російську Федерацію використати ефективний контроль Російської Федерації над частиною Донецької та Луганської областей для виконання положень Мінських домовленостей щодо негайного звільнення осіб, свобода яких обмежена у зв’язку з безпосередньою участю у збройному конфлікті, та також політичних в’язнів на території окупованого Криму та Російської Федерації.

 

Ми також вимагаємо від української влади виконання всіх рекомендацій, викладених у зверненні європейських НУО щодо COVID-19 в місцях несвободи, для виконання ефективного Україною своїх міжнародних зобов’язань щодо захисту життя і здоров’я осіб, які перебувають під її контролем під час пандемії.

 

Центр громадянських свобод (Україна)

Регіональний центр прав людини (Україна)

Український інститут прав з людини (Україна)

Меджліс кримськотатарського народу (Україна)

Інститут масової інформації (Україна)

Детектор медіа (Україна)

Східноукраїнський центр громадських ініціатив (Україна)

Луганський обласний правозахисний центр «Альтернатива» (Україна)

Освітній дім прав людини в Чернігові (Україна)

Українська фундація правової допомоги (Україна)

Український центр запобігання катувань (Україна)

Донбас SOS (Україна)

Об‘єднання родичів політв‘язнів Кремля (Україна)

Криворізьке міське правозахисне товариство (Україна); 

Асоціація українських моніторів дотримання прав людини в правоохоронних органах (Україна)

Інститут демократії імені Пилипа Орлика (Україна)

Конгрес національних громад України (Україна)

Харківський інститут соціальних досліджень (Україна)

Корпус справедливості (Україна)

Центр протидії корупції (Україна)

Інститут релігійної свободи (Україна)

БО БФ «Стабілізейшен суппорт сервісез» (Україна)

Всеукраїнський громадський рух матерів та родичів учасників АТО “Берегиня”  (Україна)

Вінницька міська організація соціального розвитку та становлення окремих малозахищених категорій молоді “Паросток” (Україна)

Всеукраїнська молодіжна громадська організація «Фундація Регіональних Ініціатив»

Молодіжна організація “СТАН” (Україна)

Асоціація Політичних Наук (Україна)

Територія успіху (Україна)

Кримськотатарський Ресурсний Центр (Україна)

БФ “Клуб Дивосвіт” (Україна)

Школа громадських проектів  (Україна)

Віра.Надія.Дія  (Україна)

Тернопільська правозахисна група (Україна) 

ІАЦ “Громадський Простір” (Україна)

Інститут Чорноморських стратегічних досліджень (Україна)

Правозахисна ініціатива (Україна)

Громадська організація “Театр змін” (Україна)

Платформа прав людини (Україна)

Центр “Ейдос” (Україна)

Центр досліджень визвольного руху (Україна)

ГО «Всеукраїнський демократичний форум» (Україна)

ГО “Інтерньюз-Україна” (Україна)

UkraineWorld (Україна)

ГО “Україна без тортур” (Україна)

Всеукраїнська ініціатива “Активна Громада”  (Україна)

Інститут “Республіка”  (Україна)

Міжнародна федерація за права людини (Франція)

Громадський контроль (Росія)

Фундація Відкритий Діалог (Бельгія)

Норвезький Гельсінський комітет (Норвегія)

Правозахисний рух “Бір Дуйно Киргизстан”

Македонський Гельсінський комітет (Північна Македонія)

Центр прав людини Азербайджану (Азербайджан)

Меморіал-Німеччина (Німеччина)

Болгарський Гельсінський комітет (Болгарія)

Assemblée Européenne des Citoyens, France

Німецько-російський обмін  (Німеччина)

Інститут моніторингу прав людини (Литва)

Центр «Нова Європа» (Україна)

Нідерландський Гельсінський комітет (Нідерланди)

Helsinki Citizens’ Assembly – Vanadzor (Вірменія)

Громадське об’єднання “Гідність” (Казахстан)

Права людини мають значення (Німеччина)

Група прав меншин (Угорщина)

Італійська коаліція за громадянські свободи та права (Італія)

Міжнародне партнерство з прав людини (Бельгія)

Гельсінський комітет Вірменії (Вірменія)

Австрійська Гельсінська група (Австрія)

Казахстанське міжнародне бюро з прав людини та верховенства права (Казахстан)

Асоціація Promo-LEX (Молдова)

Громадський фонд “Голос Свободи” (Киргизстан) 

Гельсінський комітет з прав людини в Сербії (Сербія)

Гельсінський фонд з прав людини (Польща)

Центр участі та розвитку (Грузія) 

Громадська мужність та антирасистська робота (Німеччина)

Італійська федерація за права людини (Італія)

Товариство підтримки України (Латвія)

Асоціація солідарності, взаємодопомоги та культури “Добре Серце ” (Португалія)

Асоціація Українців в Ірландії “АУРІ” (Ірландія)

Українська культурна асоціація Малайзії (Малайзія) 

Волонтерська Сотня  м. Брешія (Італія)

Українсько-Словацька Ініціатива (Словаччина)

Українська Жіноча Організація в Швеції (Швеція)

Лондон-Євромайдан (Великобританія)

United Help Ukraine (США) 

AG Ukraine – Chemnitz – Europa e.V. (Німеччина)

Спілка української культури і солідарності (Туреччина)

Українсько-австрійський культурно-освітній центр у Відні (Австрія)

Українці в Монголії (Монголія) 

Інформаційний портал “Ірландська Хата” (Ірландія)

Центральна Спілка Українців в Німеччині (Німеччина)

Українська громада в Філіппінах (Філіппіни)

Осередок “Всесвітній Рух Патріотів України” м. Мюнхен (Німеччина) 

Всеіспанська ГО “Українська патріотична асоціація ВОЛЯ”, Мадрид (Іспанія)

Ліга Українок Тарагони “Панна, Дівочі посиденьки” (Іспанія)

Громадська ініціатива «Євромайдан-Варшава» (Польща)

Міжнародна Асоціація Українців ЄвроМайдан/ Mezinárodní Asociace Ukrajinců EuroMajdan z.s. (Чеська Республіка)

Асоціація Святої Ольги в Сіднеї  (Австралія)

Українське Вільне Козацтво Австралії (Австралія)

Спільнота “Ізраїльські друзі України” (Ізраїль)

Громада українців, м. Вільнюс (Литва) 

Спільнота українців міста Гвадалахара (Мексика)

Товариство Українців у Фінляндії (Фінляндія)

Асоціація “Молода Україна”, Мадрид (Іспанія)

ГО “ Бюро соціальних та політичних розробок” (Україна)

“Ти потрібен Україні” (Україна);

“Сильніші разом” (Україна);

“Ліберально-Демократична Ліга України” (Україна)

ГФ”Захисник”м. Носівка Чернігівської області (Україна)

Мережа правового розвитку (Україна)

ГО “Природні Права Україна”  (Україна)

Центр Міжнародної безпеки та євроатлантичної інтеграції (Україна)

ГО “Development foundation” / “Девелопмент фаундейшн” (Україна)

ГО Центр “Жіночі перспективи” (Україна)

Восток SOS (Україна)

ГО “Жіночий ветеранський рух” (Україна)

БФ “Право на захист” (Україна)

Інститут політичної освіти (Україна)

Український інститут майбутнього (Україна) 

Луганська обласна громадська правозахисна жіноча організація “Чайка”

“Платформа соціально-гуманітарних ініціатив та інновацій “Єдиний Координаційний Центр” (Україна)

Громадська організація “Докудейз” (Україна)

Благодійна організація “Фонд милосердя та здоров”я” (Україна)

ГО “Група впливу” (Україна)

Центр економіко-правової аналітики (Україна)

ГО “Креативний центр “Дагаз” (Україна)

Медійна ініціатива за права людини (Україна)

Центр досліджень армії, конверсії та роззброєнь (Україна)

БО “Фонд оборони країни” (Україна)

ГО Центр “Соціальна Дія” (Україна) 

ГО “Правозахисна група “СІЧ” (Україна)

DEJURE Foundation (Україна)

ГО “Група 30-го листопада” (Україна)

ГО “Ліга захисту прав жінок “Гармонія рівних” (Україна)

 ГО “Центр св. Климента” (Україна)

ГО НВО “Дух і Літера” (Україна)

ГО “Альянс Української Єдності” (Україна)

БО “ВБФ “ДСР ПЗ “Право людини” (Україна)

Центр демократії та верховенства права (Україна)

ГО “Форпост” (Україна)

Заява щодо COVID-19 у закритих тюрмах на окупованому Росією Криму та підконтрольному Росії Донбасі

24 Березня, 2020

COVID-19 у закритих тюрмах на окупованому Росією Криму та підконтрольному Росії Донбасі. Потрібна термінова реакція міжнародних  організацій

 

Ми, ті, що підписалися нижче, звертаємося до міжнародних організацій та їхніх держав-учасниць із закликом вжити невідкладних заходів для зупинення катастрофічних наслідків поширення коронавірусу в місцях позбавлення волі (установах виконання покарань та слідчих ізоляторах) на тимчасово окупованому  Російською Федерацією Криму, підконтрольному Російській Федерації Донбасі, а також на території самої Російської Федерації.  

Ситуація в окупованому Криму та Російській Федерації

Федеральна служба виконання покарань Російської Федерації із 16 березня 2020 року зупинила тривалі та тимчасові зустрічі із рідними для попередження поширення захворювання серед підозрюваних, обвинувачених та засуджених,  а також працівників кримінально-виконавчої системи.

Водночас у пенітенціарних адміністрацій відсутні можливості виконати рекомендовані ВООЗ заходи для недопущення поширення коронавірусу. Медичні служби цих установ не мають достатнього персоналу, медичних препаратів та необхідного медичного обладнання. Вони не спроможні впоратися із звичайними поширеними захворюваннями, що вже казати про складні кризові ситуації.

Більше того, якраз вони і є установами підвищеного ризику для передачі інфекційних захворювань. Ці заклади часто погано провітрюються. Прибирання проводиться у звичайному порядку. Утримувані продовжують піддаватися небезпеці зараження через щоденну роботу, збори, душові кабіни тощо. Вони не можуть дотримуватися інструкцій з гігієни рук. Працівники  пенітенціарної системи щодня контактують із великою кількістю затриманих, проводять персональний огляд людей та обшуки камер. Маски для осіб із симптомами респіраторних хвороб як для утримуваних, так і для персоналу, недоступні.

“Коли ще 19 березня швидка у суді оголосила, щоб мене повезли до лікарні, то до лікарні ніхто мене так і не повіз. Мене просто вивели в маленький боксик у залі суду. Там до дев’ятої вечора я пролежав на підлозі, тому що на лаві було дуже мало місця, а мені хотілося лежати, мене знобило та було холодно. Графік судів дуже інтенсивний, ми на ногах по 12-14 годин без води та їжі. В камері опинився тільки ближче до 11 ночі. Пішов до чергового фельдшера, але крім антибіотиків він ніяких ліків мені не дав. Із того дня у мене температура 39,3 і до 39,8 навіть піднімалася. Кашель сухий, дуже такий неприємний. Ніс забитий. Дихаєш через раз. У камері ще хворіють 3-4 людини. Їм також дають ацетилову кислоту і той же антибіотик. На сьогодні [23 березня] своєї температури не знаю. Написав заяву, щоб мені прослухали легені. Але мене повели для на відеоконференцію для участі в суді, а до лікаря так і не повели. Не хочу скаржитися, але це тортури. У тюрмі людина просто не має можливості захистити себе” – коментує в’язень сумління, координатор «Кримської солідарності» Сервер Мустафаєв.

 

Ситуацію ускладнює значна переповненість російських тюрем та слідчих ізоляторів, колективна організація камер та бараків, жахливі гігієнічні умови та значна тривалість етапування ув’язнених із окупованого Криму до Російської Федерації всупереч нормам міжнародного гуманітарного права. До всього обмеження контактів ув’язнених із зовнішнім світом через поширеність практики катувань у російських тюрмах збільшує в рази ризик жорстокого поводження, особливо у кризових та панічних ситуаціях.

Ситуація на підконтрольному Російській Федерації Донбасі

Ситуація на підконтрольному Російською Федерацією Донбасі виглядає ще більш драматично. Досі на шостому році війни до утримуваних людей не має доступу навіть Міжнародний комітет Червоного Хреста. Окрім так званих офіційних тюрем та слідчих ізоляторів існує розгалужена мережа секретних місць позбавлення волі. Зокрема, згадувана в останньому звіті офісу Верховного комісара ООН з прав людини «Ізоляція» на території колишнього заводу в Донецьку. Більшість із них непридатні навіть для короткочасного перебування людей, а самі умови утримання як в так званих «офіційних», так і в секретних місцях тримання під вартою, можуть бути прирівняні до катування та жорстокого поводження.

 

“У донецькому СІЗО я утримувався на 13-му посту, який за умовами утримання в’язнів вважався одним із “кращих”. А саме: у камері була антисанітарія, безліч клопів та тарганів, через що я навіть не користувався матрацом, бо він був весь брудний та в клопах – спав на металевих нарах, під які підкладав передану із дома ковдру. Частина вікна була розбита, то ж ми постійно перебували на холодному вітрі. На 10-му, найгіршому посту, ситуація вкрай критична: щури та каналізація, яка часто тече просто камерою, майже немає простору – ледь вміщуються дві людини, темрява, жодного денного світла, адже пост знаходиться у підвалі СІЗО” – коментує донецький журналіст Станіслав Асєєв, який був звільнений під час обміну у грудні 2019 року.

 

У звіті офісу Верховного комісара ООН з прав людини згадується про поширену практику катування  та жорстокого поводження щодо утримуваних осіб. За свідченнями нещодавно звільнених, до них застосовувалися побиття, удари електричним струмом, удушення («мокрий» та «сухий» методи), сексуальне насильство, катування положенням, видалення частин тіла (нігтів і зубів), позбавлення води, їжі, сну або доступу до туалету, імітація страти, погрози насильством чи смертю, погрози завданням шкоди  сім’ї. 

 

Якість медичної допомоги у цих установах яскраво характеризують надані офісу Верховного комісара ООН з прав людини свідчення кількох утриманих в «Ізоляції» про те, що під час їхніх допитів і катувань був присутній медичний працівник. Він приводив до тями тих, хто втратив свідомість, і вказував, як катувати для того, щоб завдати максимальний біль, але не призвести до смерті. Він також оглядав затриманих, перш ніж починалися катування, питав про їх захворювання, вимірював тиск або перевіряв пульс, а також робив ін’єкції.

 

Навіть у тих установах, де утримання людей офіційно визнається (на відміну від секретних місць позбавлення волі), необхідними медикаментами та продуктами ув’язнених забезпечують їхня рідні. На період карантину були запроваджені  обмеження по перетину лінії розмежування на Донбасі. І тепер ув’язнені, рідні яких проживають на підконтрольній Україні території, не зможуть отримувати необхідні їм ліки та продукти. 

 

Тому жодних ілюзій про те, що в разі поширення коронавірусу у тюрмах та слідчих ізоляторах окупованого Донбасу утримуваним там людям будуть надавати медичну допомогу, немає. Більше того, постає питання, які заходи будуть здійснювати підконтрольні Російській Федерації незаконні збройні формування, які контролюють цю територію, для стримування поширення коронавірусу у тюрмах та слідчих ізоляторах, щоб убезпечити, насамперед, себе від потенційного зараження.

 

Викладені проблеми, що мають місце в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах на окупованих Росією українських територіях, несуть реальну загрозу не лише ув’язненим та персоналу, які там працюють, але й через них широким верствам населення. І, оскільки за свідченням вчених, пандемія може продовжуватися хвилями, у тому числі, – і населенню різних країн.

 

З огляду на вищевикладене та враховуючи позицію Європейського комітету із питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню від 20 березня 2020 року, ми вимагаємо термінової реакції міжнародних  організацій ООН, Ради Європи, Європейського Союзу, ОБСЄ та їхніх країн-учасниць із тим щоб:

 

  1. 🔹   Звернутися до Російської Федерації з вимогою  вжити невідкладні заходи для виконання своїх міжнародних зобов’язань щодо захисту життя та здоров’я утримуваних нею осіб як офіційно, як-от в Російській Федерації та окупованому Криму, так і неофіційно через підконтрольні Кремлю незаконні збройні формування, як-от у підконтрольному Росії Донбасі, розробити необхідні плани запобігання та реагування на поширення інфекції, відповідно до Заяви про принципи щодо стосуються лікування осіб, позбавлених волі в умовах пандемії коронавірусної хвороби (COVID-19) (ECPT, 20.03.2020), а також втілити в життя рекомендації ВООЗ.

 

  1. 🔹   Закликати Російську Федерацію терміново скоротити чисельність тюремного населення (зокрема, через зміну запобіжних заходів на домашні арешти за злочини невеликої суспільної небезпеки та негайного звільнення усіх незаконно затриманих за політичними мотивами) з огляду на те, що сама конфігурація приміщень та організація пенітенціарних установ та слідчих ізоляторів не дозволяють здійснювати жодні профілактичні заходи, зокрема дотримання соціальної  відстані. 

 

  1. 🔹   Органи Ради Європи, зокрема Комітет міністрів, Генеральний секретар та Комісар з прав людини мають швидко прийняти рекомендації, щоб спонукати Російську Федерацію із її 140 мільйонним населенням вжити цих рішучих кроків. Російська Федерація має у своєму розпорядженні широкий спектр заходів, які можуть спричинити швидкий ефект, від настанов щодо кримінальної політики, наданих прокуратурам, до надзвичайних заходів помилування та амністії.

 

  1. 🔹   Усі міжнародні організації, які мають моніторингові, судові та квазісудові механізми за дотриманням основних прав людини, повинні вживати виняткових організаційних заходів, щоб мати можливість повною мірою відігравати свою роль під час пандемії. Зокрема, Європейський суд з прав людини повинен посилити свою спроможність розглядати прохання про застосування у разі необхідності термінові заходи згідно із Правилом 39, які мають важливе значення для захисту життя людини, кількість яких найближчим часом очікувано збільшиться.

 

  1. 🔹   Міжнародні організації, і зокрема, ОБСЄ на черговій зустрічі 25 березня тристоронньої контактної групи в Мінську, мають підняти питання щодо негайного надання Російською Федерацією безперешкодного доступу до окупованого Криму та Донбасу для міжнародних міжурядових організацій, зокрема, моніторингової місії ООН з прав людини, місії ОБСЄ щодо оцінювання ситуації з дотриманням прав людини у Криму, Комісара Ради Європи з прав людини, інших конвенційних та інституційних механізмів Ради Європи тощо, а також для міжнародних гуманітарних організацій, зокрема, Міжнародного комітету Червоного хреста.

 

  1. 🔹   Франція та Німеччина як члени нормандського формату, а також США та Великобританія як підписанти Будапештського меморандуму, мають закликати Російську Федерацію використати ефективний контроль Російської Федерації над частиною Донецької та Луганської областей для виконання положень Мінських домовленостей щодо негайного звільнення осіб, свобода яких обмежена у зв’язку з безпосередньою участю у збройному конфлікті, та також політичних в’язнів на території окупованого Криму та Російської Федерації.

 

Ми також вимагаємо від української влади виконання всіх рекомендацій, викладених у зверненні європейських НУО щодо COVID-19 в місцях несвободи, для виконання ефективного Україною своїх міжнародних зобов’язань щодо захисту життя і здоров’я осіб, які перебувають під її контролем під час пандемії.

 

Центр громадянських свобод (Україна)

Регіональний центр прав людини (Україна)

Український інститут прав з людини (Україна)

Меджліс кримськотатарського народу (Україна)

Інститут масової інформації (Україна)

Детектор медіа (Україна)

Східноукраїнський центр громадських ініціатив (Україна)

Луганський обласний правозахисний центр «Альтернатива» (Україна)

Освітній дім прав людини в Чернігові (Україна)

Українська фундація правової допомоги (Україна)

Український центр запобігання катувань (Україна)

Донбас SOS (Україна)

Об‘єднання родичів політв‘язнів Кремля (Україна)

Криворізьке міське правозахисне товариство (Україна); 

Асоціація українських моніторів дотримання прав людини в правоохоронних органах (Україна)

Інститут демократії імені Пилипа Орлика (Україна)

Конгрес національних громад України (Україна)

Харківський інститут соціальних досліджень (Україна)

Корпус справедливості (Україна)

Центр протидії корупції (Україна)

Інститут релігійної свободи (Україна)

БО БФ «Стабілізейшен суппорт сервісез» (Україна)

Всеукраїнський громадський рух матерів та родичів учасників АТО “Берегиня”  (Україна)

Вінницька міська організація соціального розвитку та становлення окремих малозахищених категорій молоді “Паросток” (Україна)

Всеукраїнська молодіжна громадська організація «Фундація Регіональних Ініціатив»

Молодіжна організація “СТАН” (Україна)

Асоціація Політичних Наук (Україна)

Територія успіху (Україна)

Кримськотатарський Ресурсний Центр (Україна)

БФ “Клуб Дивосвіт” (Україна)

Школа громадських проектів  (Україна)

Віра.Надія.Дія  (Україна)

Тернопільська правозахисна група (Україна) 

ІАЦ “Громадський Простір” (Україна)

Інститут Чорноморських стратегічних досліджень (Україна)

Правозахисна ініціатива (Україна)

Громадська організація “Театр змін” (Україна)

Платформа прав людини (Україна)

Центр “Ейдос” (Україна)

Центр досліджень визвольного руху (Україна)

ГО «Всеукраїнський демократичний форум» (Україна)

ГО “Інтерньюз-Україна” (Україна)

UkraineWorld (Україна)

ГО “Україна без тортур” (Україна)

Всеукраїнська ініціатива “Активна Громада”  (Україна)

Інститут “Республіка”  (Україна)

Міжнародна федерація за права людини (Франція)

Громадський контроль (Росія)

Фундація Відкритий Діалог (Бельгія)

Норвезький Гельсінський комітет (Норвегія)

Правозахисний рух “Бір Дуйно Киргизстан”

Македонський Гельсінський комітет (Північна Македонія)

Центр прав людини Азербайджану (Азербайджан)

Меморіал-Німеччина (Німеччина)

Болгарський Гельсінський комітет (Болгарія)

Assemblée Européenne des Citoyens, France

Німецько-російський обмін  (Німеччина)

Інститут моніторингу прав людини (Литва)

Центр «Нова Європа» (Україна)

Нідерландський Гельсінський комітет (Нідерланди)

Helsinki Citizens’ Assembly – Vanadzor (Вірменія)

Громадське об’єднання “Гідність” (Казахстан)

Права людини мають значення (Німеччина)

Група прав меншин (Угорщина)

Італійська коаліція за громадянські свободи та права (Італія)

Міжнародне партнерство з прав людини (Бельгія)

Гельсінський комітет Вірменії (Вірменія)

Австрійська Гельсінська група (Австрія)

Казахстанське міжнародне бюро з прав людини та верховенства права (Казахстан)

Асоціація Promo-LEX (Молдова)

Громадський фонд “Голос Свободи” (Киргизстан) 

Гельсінський комітет з прав людини в Сербії (Сербія)

Гельсінський фонд з прав людини (Польща)

Центр участі та розвитку (Грузія) 

Громадська мужність та антирасистська робота (Німеччина)

Італійська федерація за права людини (Італія)

Товариство підтримки України (Латвія)

Асоціація солідарності, взаємодопомоги та культури “Добре Серце ” (Португалія)

Асоціація Українців в Ірландії “АУРІ” (Ірландія)

Українська культурна асоціація Малайзії (Малайзія) 

Волонтерська Сотня  м. Брешія (Італія)

Українсько-Словацька Ініціатива (Словаччина)

Українська Жіноча Організація в Швеції (Швеція)

Лондон-Євромайдан (Великобританія)

United Help Ukraine (США) 

AG Ukraine – Chemnitz – Europa e.V. (Німеччина)

Спілка української культури і солідарності (Туреччина)

Українсько-австрійський культурно-освітній центр у Відні (Австрія)

Українці в Монголії (Монголія) 

Інформаційний портал “Ірландська Хата” (Ірландія)

Центральна Спілка Українців в Німеччині (Німеччина)

Українська громада в Філіппінах (Філіппіни)

Осередок “Всесвітній Рух Патріотів України” м. Мюнхен (Німеччина) 

Всеіспанська ГО “Українська патріотична асоціація ВОЛЯ”, Мадрид (Іспанія)

Ліга Українок Тарагони “Панна, Дівочі посиденьки” (Іспанія)

Громадська ініціатива «Євромайдан-Варшава» (Польща)

Міжнародна Асоціація Українців ЄвроМайдан/ Mezinárodní Asociace Ukrajinců EuroMajdan z.s. (Чеська Республіка)

Асоціація Святої Ольги в Сіднеї  (Австралія)

Українське Вільне Козацтво Австралії (Австралія)

Спільнота “Ізраїльські друзі України” (Ізраїль)

Громада українців, м. Вільнюс (Литва) 

Спільнота українців міста Гвадалахара (Мексика)

Товариство Українців у Фінляндії (Фінляндія)

Асоціація “Молода Україна”, Мадрид (Іспанія)

ГО “ Бюро соціальних та політичних розробок” (Україна)

“Ти потрібен Україні” (Україна);

“Сильніші разом” (Україна);

“Ліберально-Демократична Ліга України” (Україна)

ГФ”Захисник”м. Носівка Чернігівської області (Україна)

Мережа правового розвитку (Україна)

ГО “Природні Права Україна”  (Україна)

Центр Міжнародної безпеки та євроатлантичної інтеграції (Україна)

ГО “Development foundation” / “Девелопмент фаундейшн” (Україна)

ГО Центр “Жіночі перспективи” (Україна)

Восток SOS (Україна)

ГО “Жіночий ветеранський рух” (Україна)

БФ “Право на захист” (Україна)

Інститут політичної освіти (Україна)

Український інститут майбутнього (Україна) 

Луганська обласна громадська правозахисна жіноча організація “Чайка”

“Платформа соціально-гуманітарних ініціатив та інновацій “Єдиний Координаційний Центр” (Україна)

Громадська організація “Докудейз” (Україна)

Благодійна організація “Фонд милосердя та здоров”я” (Україна)

ГО “Група впливу” (Україна)

Центр економіко-правової аналітики (Україна)

ГО “Креативний центр “Дагаз” (Україна)

Медійна ініціатива за права людини (Україна)

Центр досліджень армії, конверсії та роззброєнь (Україна)

БО “Фонд оборони країни” (Україна)

ГО Центр “Соціальна Дія” (Україна) 

ГО “Правозахисна група “СІЧ” (Україна)

DEJURE Foundation (Україна)

ГО “Група 30-го листопада” (Україна)

ГО “Ліга захисту прав жінок “Гармонія рівних” (Україна)

 ГО “Центр св. Климента” (Україна)

ГО НВО “Дух і Літера” (Україна)

ГО “Альянс Української Єдності” (Україна)

БО “ВБФ “ДСР ПЗ “Право людини” (Україна)

Центр демократії та верховенства права (Україна)

ГО “Форпост” (Україна)

На всеукраїнському турнірі по тхеквондо «Кубок Карпат 2020» розповіли про в’язнів Кремля братів Абдулаєвих

9 Березня, 2020

Турнір був присвячений дню захисту дітей. У ньому взяли участь 424 спортсмена,та безліч глядачів.

12 жовтня 2016 року в Криму було проведено обшуки в п’яти мусульманських сім’ях. В результаті обшуків було затримано п’ятьох кримських татар, серед яких- Узеїр Абдуллаєв і Теймур Абдуллаєв. Брати були відомі тим, що побудували в селі спортзал, де навчали охочих односельців тхеквондо. Навчали відразу кілька груп дітей і підлітків. Самі брати досягли другого дана в цьому виді східних єдиноборств. Прищеплювали односельцям любов до спорту, здорового і тверезого способу життя.
18 червня 2019 Північно-Кавказький окружний військовий суд засудив: Теймура Абдуллаєва до 17 років ув’язнення в колонії суворого режиму, Узеїра Абдуллаєва – до 13 років. Після цього кримські татари пробули кілька тижнів в СІЗО Уфи, звідки їх етапували 7 березня.

Ініціатором акції на спортивному турнірі став колишній в’язень Кремля, який після звільнення продовжує допомагати тим, хто залишився за ґратами в РФ і окупуваному Криму – İsmail Ramazanov. Величезна подяка йому за це! У реалізації ініціативи взяла участь Кримська солідарність та #PrisonersVoice

ЦГС взяв участь у заході до 6 річниці окупації Криму в Резиденції послині Великої Британії в Україні

28 Лютого, 2020

На зустрічі були присутні міжнародні та українські правозахисники, представники посольств різних країн Європи і світу, звільнені в’язні Кремля, і ті, хто доклав чимало зусиль до їх звільнення, а також родичі чинних політв‘язнів.

Ми в черговий раз актуалізували питання порушення прав людей в Криму, а також переслідувань кримських татар і українців як наокупованих територіях, так і на території Росії.

В рамках заходу ми провели незвичайну форму традиційного підписання листівок політв’язням. В акваріум були поміщені жовті кульки, в яких були прізвища тих українських політв‘язнів, хто досі перебуває за ґратами в Криму або в Росії. Учасники зустрічі витягали кульку і писали тому, хто випав їм випадково!

Саме такі, здавалося б прості речі, як написання листів – допомагають триматися, коли ти знаходишся в полоні або в тюрмах РФ, а міжнародні зустрічі допомагають тримати питання політв’язнів на порядку денному та продовжувати тиск на Росію з метою їх звільнення. Ми знаємо це не з чуток, і переконалися в цьому за роки роботи в цьому напрямку.

Захід був організований British Embassy Kyiv. Дякуємо за партнерство ZMINA. Центр прав людиниОб’єднання родичів політв’язнів Кремля, а також Платформа за допомогу в організації заходу.

У Києві пройшла прес-конференція “Сіль України. День солідарності з нескореним Кримом”

21 Лютого, 2020

До шостої річниці окупації Криму правозахисники, митці, журналісти та родичі політв’язнів оголосили проведення Дня солідарності з нескореним Кримом. Сіль стала символом Дня солідарності за ініціативи кримськотатарського митця Рустема Скібіна, який продумав візуальне оформлення заходу.

“Нескінченно довгих шість років окупації намагаються відірвати з корінням Крим від України. Але доти, доки у Криму живуть сотні тисяч наших проукраїнських співвітчизників, доки кожен з нас пам’ятає смак солі Чорного моря на губах, доки весь цивілізований світ разом з нами бореться за повернення півострова, ми не маємо права зневірюватись та опускати руки. Наше «домашнє завдання» на сьогодні – зберегти кримськотатарську та українську ідентичності в Криму, дієво захищати права людини, ментально не втратити молоде покоління та зосередитись на системних стратегічних кроках, спрямованих на деокупацію нашої Батьківщини. Бо Крим – це сіль України”, – переконаний Алім АЛІЄВ, програмний директор Кримського Дому.

Окупація Криму Росією за допомогою армії стала чи не єдиним випадком у поствоєнній Європі, коли в мирний час одна держава анексувала частину території іншої незалежної держави, тим самим грубо порушивши всі існуючі міжнародні й міжурядові угоди. Крім того, це позначилося на житті мільйонів звичайних людей – як тих, які лишилися сам-на-сам з окупантами, так і їхніх співвітчизників, які проживають на материковій частині України.

“Востаннє ми із сім’єю були в Криму в січні 2014 року. У нас була така традиція – їздити до Криму на тиждень відразу після Нового року. Ми мали там друзів, знайомих. Коли все обірвалося, я відчув себе жертвою окупації. Коли я намагався їм телефонувати, то зрозумів, що вони побоюються вступати в контакт. Вони впевнені, що за ними стежать, що за лайк або репост можна сісти до в’язниці. Це психологічна травма. Це повернення до 1937 року – коли не знаєш, за що до тебе прийдуть о п’ятій ранку. Мене не окупували, але окупували землю, пов’язану із моїм дитинством”, – пояснює Андрій КУРКОВ, письменник, президент Українського ПЕН.

Колишній курорт прискорено перетворюється на потужну військову базу, відбувається примусове заміщення населення півострова та здійснюються масові порушення прав людини. Для того, щоб протистояти системі політичних переслідувань, правозахисники вже кілька років ведуть глобальну акцію Prisoner’s Voice (раніше називалася #SaveOlegSentsov), яка об’єднала тисячі людей у 35 країнах світу.

“Тема окупації Криму стає незручною, адже міжнародні організації не знають, як змусити Росію дотримуватися норм міжнародного права. У січні цього року ПАРЄ підтвердила повноваження російської делегації без жодних застережень, а в поданому проекті резолюції навіть не було згадки про окупацію Криму. Якщо ми хочемо, щоб світ не ставився до окупації як до норми, то мусимо діяти. Саме тому до шостої річниці окупації Криму ми запускаємо міжнародний флешмоб, аби привернути увагу світу до долі кримських політв’язнів. Ці люди борються з окупацією Росії вже шість років. Давайте витратимо бодай 6 хвилин, аби зробити їхню боротьбу видимою”, – закликає Олександра МАТВІЙЧУК, голова правління Центру громадянських свобод.

Детальніше про акцію можна дізнатися на сторінці ініціативи, яка поки ще, з технічних причин, носить стару назву Save Oleg Sentsov

За даними Центру громадянських свобод, за політичними та релігійними мотивами на півострові переслідується щонайменше 90 осіб. Їхня кількість постійно зростає. Серед них – громадянські журналісти Наріман Мемедемінов, Ремзі Бекіров, Осман Аріфмеметов, Рустем Шейхалієв, Руслан Сулейманов, а також правозахисники Емір-Усеїн Куку та Сервер Мустафаєв. Більшість із них – кримські татари, які регулярно зазнають переслідувань та утисків з боку російської влади.

“Після геополітичних змін у 2014 році кримські татари знову зіштовхнулися із репресіями через 70 років з моменту депортації у 1944 році. Постійні обшуки, сотні адміністративних стягнень у вигляді арештів і штрафів, десятки політично мотивованих кримінальних справ, тортури, викрадення, переслідування цілих родин – усе це наочно демонструє, що сьогодні Росія йде на все із метою підпорядкувати кримськотатарський народ і всіх тих, хто не думає так, як того хоче влада. У Криму створили такі умови, які прийнято вважати “гібридної депортацією”, коли тисячі людей змушені залишати свої будинки в пошуках безпеки. Розуміючи, що протягом останніх років політична ситуація в Криму залишилася незмінною, кримськотатарський народ і небайдужі люди різних національностей консолідувалися, щоб мирним ненасильницьким шляхом протистояти репресіям, які швидко набирають обертів, а також гібридній депортації кримських татар як корінного народу Криму”, – коментує Ділявер МЕМЕТОВ, син політв’язня Ремзі Меметова, фігуранта сфабрикованої так званої “Бахчисарайського справи “Хізб ут-Тахрір”.

Ділявер уже кілька років координує діяльність громадської ініціативи “Кримська солідарність”. Активісти регулярно відвідують судові процеси, передають політв’язням передачі в СІЗО, підтримують їхні сім’ї, які залишилися без годувальників, інформують про порушення прав людини міжнародну спільноту.

Мистецькі заходи у рамках Дня солідарності із нескореним Кримом розпочнуться 22 лютого о 16.00 у Кримському Домі (вул. Омеляновича-Павленка 9) та включатимуть низку подій:

🔹 Дискусію Протиотрута від зневіри: Уроки сучасної історії Криму за участі Мустафи Джемілєва, Севгіль Мусаєвої, Османа Пашаєва, Аліма Алієва та Ольги Духніч. Учасники розмови обговорять, чому навчили та що проявили шість років анексії Криму, дискустуватимуть про силу та солідарність, підтримку та стратегії подальших дій.

🔹 “Хроніка реверсивних подій” – фотовиставка журналіста Тараса Ібрагімова. Останні чотири роки до заборони на в’їзд від ФСБ журналіст висвітлював політично мотивовані судові процеси проти кримських татар та українців на півострові. Фото Тараса – це хроніка історій людей, які потрапили під переслідування за свою позицію.

🔹 Театральний перформанс “Окупація свободи”, у рамках якого студенти-актори КНУКіМ відтворять атмосферу півострова за останні шість років. В основі перформансу – не лише кримська поезія, монологи політв’язня, але й звіти правозахисних організацій. “Окупація Свободи” – це перформанс про Крим, тортури, арешти та свободу слова в умовах окупації.

Письменник Сергій ЖАДАН спеціально до акції “Сіль України. День солідарності з нескореним Кримом” написав програмний текст:

“Ми лишаємось єдиною країною доти, доки відчуваємо відповідальність за регіони, навіть якщо нам не випало в них народитися й жити, доки відчуваємо солідарність із усіма співвітчизниками, незалежно від місця їхнього проживання. Батьківщина не обмежується місцем прописки, батьківщина означується мірою любові та розуміння. Те, що нині відбувається з Кримом – стосується кожного, хто вважає себе громадянином України, хто лишається жити в цій країні, хто ніколи не змириться з анексією та окупацією. Крим – це не лише про те, що відбувається з півостровом, це історія, що свідчить про всіх нас, про нашу пам’ять, про нашу віру, про наші сили.

Не можна відмовлятися від своїх, не можна забувати про те, що є для нас важливим, не можна приймати несправедливість як даність. Нас переконують у тому, що Крим втрачено. Але Крим буде втрачено саме тоді, коли ми з цією втратою змиримось. Доти, доки ми не капітулювали, доки ми почуваємось однією країною, доки ми пам’ятаємо про кримські вітер, пісок і сіль – ще нічого не скінчилося, ще зарано вважати це протистояння програним, ще не час говорити про втрату й поразку.

Дуже важливо сьогодні підтримувати тих мешканців півострова, які далі опираються окупації, які не сприймають анексії, які тримаються за своє українське громадянство. Очевидно, що саме наша взаємопідтримка і відповідальність можуть стати запорукою майбутньої перемоги. Ми разом, це наші втрати, це наша боротьба, але це також і наш шанс на правду і справедливість”.

Організаторами Дня солідарності виступили УКРІНФОРМКримський дімCenter for Civil Liberties / Центр Громадянських СвободPEN UkraineКрим_ SOS та Крым Реалии.

У Києві пройшла прес-конференція “Сіль України. День солідарності з нескореним Кримом”

21 Лютого, 2020

До шостої річниці окупації Криму правозахисники, митці, журналісти та родичі політв’язнів оголосили проведення Дня солідарності з нескореним Кримом. Сіль стала символом Дня солідарності за ініціативи кримськотатарського митця Рустема Скібіна, який продумав візуальне оформлення заходу.

“Нескінченно довгих шість років окупації намагаються відірвати з корінням Крим від України. Але доти, доки у Криму живуть сотні тисяч наших проукраїнських співвітчизників, доки кожен з нас пам’ятає смак солі Чорного моря на губах, доки весь цивілізований світ разом з нами бореться за повернення півострова, ми не маємо права зневірюватись та опускати руки. Наше «домашнє завдання» на сьогодні – зберегти кримськотатарську та українську ідентичності в Криму, дієво захищати права людини, ментально не втратити молоде покоління та зосередитись на системних стратегічних кроках, спрямованих на деокупацію нашої Батьківщини. Бо Крим – це сіль України”, – переконаний Алім АЛІЄВ, програмний директор Кримського Дому.

Окупація Криму Росією за допомогою армії стала чи не єдиним випадком у поствоєнній Європі, коли в мирний час одна держава анексувала частину території іншої незалежної держави, тим самим грубо порушивши всі існуючі міжнародні й міжурядові угоди. Крім того, це позначилося на житті мільйонів звичайних людей – як тих, які лишилися сам-на-сам з окупантами, так і їхніх співвітчизників, які проживають на материковій частині України.

“Востаннє ми із сім’єю були в Криму в січні 2014 року. У нас була така традиція – їздити до Криму на тиждень відразу після Нового року. Ми мали там друзів, знайомих. Коли все обірвалося, я відчув себе жертвою окупації. Коли я намагався їм телефонувати, то зрозумів, що вони побоюються вступати в контакт. Вони впевнені, що за ними стежать, що за лайк або репост можна сісти до в’язниці. Це психологічна травма. Це повернення до 1937 року – коли не знаєш, за що до тебе прийдуть о п’ятій ранку. Мене не окупували, але окупували землю, пов’язану із моїм дитинством”, – пояснює Андрій КУРКОВ, письменник, президент Українського ПЕН.

Колишній курорт прискорено перетворюється на потужну військову базу, відбувається примусове заміщення населення півострова та здійснюються масові порушення прав людини. Для того, щоб протистояти системі політичних переслідувань, правозахисники вже кілька років ведуть глобальну акцію Prisoner’s Voice (раніше називалася #SaveOlegSentsov), яка об’єднала тисячі людей у 35 країнах світу.

“Тема окупації Криму стає незручною, адже міжнародні організації не знають, як змусити Росію дотримуватися норм міжнародного права. У січні цього року ПАРЄ підтвердила повноваження російської делегації без жодних застережень, а в поданому проекті резолюції навіть не було згадки про окупацію Криму. Якщо ми хочемо, щоб світ не ставився до окупації як до норми, то мусимо діяти. Саме тому до шостої річниці окупації Криму ми запускаємо міжнародний флешмоб, аби привернути увагу світу до долі кримських політв’язнів. Ці люди борються з окупацією Росії вже шість років. Давайте витратимо бодай 6 хвилин, аби зробити їхню боротьбу видимою”, – закликає Олександра МАТВІЙЧУК, голова правління Центру громадянських свобод.

Детальніше про акцію можна дізнатися на сторінці ініціативи, яка поки ще, з технічних причин, носить стару назву Save Oleg Sentsov

За даними Центру громадянських свобод, за політичними та релігійними мотивами на півострові переслідується щонайменше 90 осіб. Їхня кількість постійно зростає. Серед них – громадянські журналісти Наріман Мемедемінов, Ремзі Бекіров, Осман Аріфмеметов, Рустем Шейхалієв, Руслан Сулейманов, а також правозахисники Емір-Усеїн Куку та Сервер Мустафаєв. Більшість із них – кримські татари, які регулярно зазнають переслідувань та утисків з боку російської влади.

“Після геополітичних змін у 2014 році кримські татари знову зіштовхнулися із репресіями через 70 років з моменту депортації у 1944 році. Постійні обшуки, сотні адміністративних стягнень у вигляді арештів і штрафів, десятки політично мотивованих кримінальних справ, тортури, викрадення, переслідування цілих родин – усе це наочно демонструє, що сьогодні Росія йде на все із метою підпорядкувати кримськотатарський народ і всіх тих, хто не думає так, як того хоче влада. У Криму створили такі умови, які прийнято вважати “гібридної депортацією”, коли тисячі людей змушені залишати свої будинки в пошуках безпеки. Розуміючи, що протягом останніх років політична ситуація в Криму залишилася незмінною, кримськотатарський народ і небайдужі люди різних національностей консолідувалися, щоб мирним ненасильницьким шляхом протистояти репресіям, які швидко набирають обертів, а також гібридній депортації кримських татар як корінного народу Криму”, – коментує Ділявер МЕМЕТОВ, син політв’язня Ремзі Меметова, фігуранта сфабрикованої так званої “Бахчисарайського справи “Хізб ут-Тахрір”.

Ділявер уже кілька років координує діяльність громадської ініціативи “Кримська солідарність”. Активісти регулярно відвідують судові процеси, передають політв’язням передачі в СІЗО, підтримують їхні сім’ї, які залишилися без годувальників, інформують про порушення прав людини міжнародну спільноту.

Мистецькі заходи у рамках Дня солідарності із нескореним Кримом розпочнуться 22 лютого о 16.00 у Кримському Домі (вул. Омеляновича-Павленка 9) та включатимуть низку подій:

🔹 Дискусію Протиотрута від зневіри: Уроки сучасної історії Криму за участі Мустафи Джемілєва, Севгіль Мусаєвої, Османа Пашаєва, Аліма Алієва та Ольги Духніч. Учасники розмови обговорять, чому навчили та що проявили шість років анексії Криму, дискустуватимуть про силу та солідарність, підтримку та стратегії подальших дій.

🔹 “Хроніка реверсивних подій” – фотовиставка журналіста Тараса Ібрагімова. Останні чотири роки до заборони на в’їзд від ФСБ журналіст висвітлював політично мотивовані судові процеси проти кримських татар та українців на півострові. Фото Тараса – це хроніка історій людей, які потрапили під переслідування за свою позицію.

🔹 Театральний перформанс “Окупація свободи”, у рамках якого студенти-актори КНУКіМ відтворять атмосферу півострова за останні шість років. В основі перформансу – не лише кримська поезія, монологи політв’язня, але й звіти правозахисних організацій. “Окупація Свободи” – це перформанс про Крим, тортури, арешти та свободу слова в умовах окупації.

Письменник Сергій ЖАДАН спеціально до акції “Сіль України. День солідарності з нескореним Кримом” написав програмний текст:

“Ми лишаємось єдиною країною доти, доки відчуваємо відповідальність за регіони, навіть якщо нам не випало в них народитися й жити, доки відчуваємо солідарність із усіма співвітчизниками, незалежно від місця їхнього проживання. Батьківщина не обмежується місцем прописки, батьківщина означується мірою любові та розуміння. Те, що нині відбувається з Кримом – стосується кожного, хто вважає себе громадянином України, хто лишається жити в цій країні, хто ніколи не змириться з анексією та окупацією. Крим – це не лише про те, що відбувається з півостровом, це історія, що свідчить про всіх нас, про нашу пам’ять, про нашу віру, про наші сили.

Не можна відмовлятися від своїх, не можна забувати про те, що є для нас важливим, не можна приймати несправедливість як даність. Нас переконують у тому, що Крим втрачено. Але Крим буде втрачено саме тоді, коли ми з цією втратою змиримось. Доти, доки ми не капітулювали, доки ми почуваємось однією країною, доки ми пам’ятаємо про кримські вітер, пісок і сіль – ще нічого не скінчилося, ще зарано вважати це протистояння програним, ще не час говорити про втрату й поразку.

Дуже важливо сьогодні підтримувати тих мешканців півострова, які далі опираються окупації, які не сприймають анексії, які тримаються за своє українське громадянство. Очевидно, що саме наша взаємопідтримка і відповідальність можуть стати запорукою майбутньої перемоги. Ми разом, це наші втрати, це наша боротьба, але це також і наш шанс на правду і справедливість”.

Організаторами Дня солідарності виступили УКРІНФОРМКримський дімCenter for Civil Liberties / Центр Громадянських СвободPEN UkraineКрим_ SOS та Крым Реалии.

Prisoner’s Voice запускає нову онлайн-акцію

21 Лютого, 2020

Правозахисники вже кілька років ведуть глобальну акцію Prisoner’s Voice (раніше називалася #SaveOlegSentsov), яка об’єднала тисячі людей у 35 країнах світу. 21 лютого було оголошено про нову онлайн-акцію:

 

“Тема окупації Криму стає незручною, адже міжнародні організації не знають, як змусити Росію дотримуватися норм міжнародного права. У січні цього року ПАРЄ підтвердила повноваження російської делегації без жодних застережень, а у поданому проекті резолюції навіть не було згадки про окупацію Криму. Якщо ми хочемо, щоб світ не ставився до окупації як до норми, то мусимо діяти. Саме тому до шостої річниці окупації Криму ми запускаємо міжнародний флешмоб аби привернути увагу світу до долі кримських політв’язнів. Ці люди борються із окупацією Росії вже шість років. Давайте витратимо бодай 6 хвилин, аби зробити їхню боротьбу видимою – закликає Олександра МАТВІЙЧУК, голова правління Центру громадянських свобод.

 

Кожна людина може долучитися до флешмобу Prisoner’s Voicе. Для цього потрібно виконати чотири нескладні кроки:

  1. Завантажити та роздрукувати ч/б фото півострову Крим із гаслом акції 

  1. Сфотографувати його на фоні визначної пам’ятки, “візитної картки” у своєму місті, або на фоні будь-якого іншого відомого місця, яке знаходиться поряд.
  2. Розмістити в інтернеті цю фотокартку з хештегом #PrisonersVoicе та обов’язково локалізувати і позначити місцезнаходження. 
  3. Надіслати фото на ccl.org.ua@gmail.com. Усі надіслані фото будуть представлені на квітневій сесії ПАРЄ аби країни-учасниці Ради Європи просто не могли забути про окупацію Криму та внесли до моніторингового звіту категоричну вимогу до Росії звільнити усіх незаконно ув’язнених громадян України.

У Києві пройде пресконференція “Сіль України. День солідарності з нескореним Кримом”

20 Лютого, 2020
До шостих роковин окупації Криму Росією правозахисники, митці, журналісти та рідні політв’язнів анонсують проведення акції “Сіль України. День солідарності з нескореним Кримом”. Заплановані у рамках Дня солідарності правозахисні та мистецькі події, а також розроблений кримськотатарським митцем Рустемом Скібіним символ Дня солідарності будуть презентовані 21 лютого об 11:00 на пресконференції в Укрінформі (за адресою Богдана Хмельницького 8/16).
 
Також цього дня стартує нова хвиля міжнародної акції #PrisonersVoice (раніше #SaveOlegSentsov), яка об’єднує зусилля небайдужих людей у 35 країнах світу. За даними Центру громадянських свобод, за політичними та релігійними мотивами на півострові переслідується щонайменше 90 осіб. Серед них – громадянські журналісти Наріман Мемедемінов, Ремзі Бекіров, Осман Аріфмеметов, Рустем Шейхалієв, Руслан Сулейманов, а також правозахисники Емір-Усеїн Куку та Сервер Мустафаєв.
 
“Не можна відмовлятися від своїх, не можна забувати про те, що є для нас важливим, не можна приймати несправедливість як даність. Нас переконують у тому, що Крим втрачено. Але Крим буде втрачено саме тоді, коли ми з цією втратою змиримось. Доти, доки ми не капітулювали, доки ми почуваємось однією країною, доки ми пам’ятаємо про кримські вітер, пісок і сіль – ще нічого не скінчилося, ще зарано вважати це протистояння програним, ще не час говорити про втрату й поразку”, – написав письменник Сергій Жадан спеціально до Дня солідарності.
 
Учасники пресконференції:
Олександра Матвійчук – голова правління Центру громадянських свобод
Алім Алієв – програмний директор Кримського Дому
Андрій Курков – президент Українського ПЕН
Ділявер Меметов – координатор Кримської солідарності, син політв‘язня
 
Організаторами Дня солідарності виступили Укрінформ, Кримський дім, Center for Civil Liberties / Центр Громадянських Свобод, PEN Ukraine, Крим_ SOS та Крым Реалии.
 
Контактна особа: Сергій, комунікаційний менеджер Центру громадянських свобод, ccl.org.ua@gmail.com

Олександра Матвійчук: захоплення українських рибалок. Що лишилося за кадром?

18 Лютого, 2020

Напишу про нещодавнє захоплення азовських рибалок. Бо більш ніж переконана, що скоро усі про них забудуть, і вони та їхні сім’ї лишаться один на один із цією бідою.

А це, на жаль, досить запрограмована ситуація. Ви знали, що у 2018 році поза всякими списками та Мінськими перемовинами відбувся абсолютно непомітний для більшості в Україні обмін екіпажу судна «Норд» на екіпаж судна «ЯМК-0041»? Тому якщо хочете зрозуміти, що зараз відбувається, раджу уважно прочитати цю історію.

Нагадаю, що риболовецьке судно «ЯМК-0041» та його екіпаж із 4 громадян України було затримане російськими прикордонниками у травні 2018 року в Азовському морі. ФСБ Росії у Криму збрехало щонайменше двічі. Перший раз, коли говорили, що затримали судно поблизу мису Танхаркут. І другий, коли стверджували, що вилучили у них кілька сантиметрів сітки.

Насправді, судно із усіма оформленими на вилов риби документами зупинили у межах 12-мильної зони України. Про це свідчить хоча б те, що примусове буксування рибалок до Балаклави тривало із 10 ранку до 5 ранку наступного дня. До всього, за свідченнями рибалок, вони були пусті, оскільки вилов риби навіть не встигли розпочати, і самі «сітки» з’явилися тільки через тиждень.

Майже відразу затриманим рибалкам повідомили, що їх взяли для обміну на затриманий раніше українськими прикордонниками екіпаж риболовецького судна «Норд». Риболовецьке судно «Норд» та його екіпаж із 10 громадян України із виданими після окупації Криму російськими паспортами (які Україна не визнає) було затримано українськими прикордонниками на два місяці раніше у березні 2018 року. Вони були так само обвинувачені за незаконне заняття рибним промислом та порушення порядку в’їзду та виїзду на тимчасово окуповану територію України (рибалки вийшли із Керченського порту під прапором РФ, який судно отримало після перереєстрації у 2014 році за російським законодавством).

Спочатку рибалок із «ЯМК-0041» утримували без жодних правових підстав на території військового гарнізону в Балаклаві. Зрештою, у них увірвався терпець і вони оголосили голодування, яке тримали 4 дні, в ході якого заявили, що чхали вони на автомати, і якщо за кілька годин їм не віддадуть паспорти, то вони просто візьмуть свої речі та підуть із гарнізону. Тоді прийшов якийсь начальник, який заявив, що вони обнагліли, підлеглим наказав «біть і стрілять, но чтоб нікто отсюда не вишел», а ті при рибалках скрутили кусачками відеокамери та зв’язали ланцюгами хвіртку у воротах. Потім судячи по всьому емоції охололи і наказ змінився, тож рибалкам віддали телефони, ксерокопії паспортів і з того часу вони тихо жили, чекаючи на обмін, в окупованому Криму на гроші, які присилали їм родини.

Сам обмін відбувся вкінці жовтня 2018 року. Перед цим вночі рибалок привезли в гарнізон в Балаклаву. Телефони забрали нібито в цілях їхньої ж безпеки. Оголосили, якщо екіпаж «Норду» не перетинає кордон, то вони знову вертаються до Криму та чекають. Десь у цей час на материковій Україні за рішенням суду 9 моряків із «Норд» оштрафували та вони повернулися до окупованого Криму.

«Хочу наголосити: це був не обмін. Моряки судна “Норд”, які сьогодні також повернулися до Криму, вільно пересувалися територією України. Їх, на відміну від українців у Криму, ніхто не утримував», – заявила тоді Уповноважена з прав людини Людмила Денісова.

Можу тільки припустити, що їх “ніхто не утримував” так само, як ніхто не утримував і рибалок із «ЯМК-0041», які не могли перетнути адмінмежу між окупованим півостровом та Херсонською областю по ксерокопіям документів.

Із капітанами обох суден історія розгорталася дещо інакше. Капітана судна «ЯМК-0041», Володимира Новицького утримували в СІЗО окремо від решти екіпажу. За рішенням суду його визнали винним аж у червні 2019 року, після чого здійснили перерахунок днів за гратами та відпустили. Капітан судна Норд Володимира Горбенко відпустили під заставу, весь цей час він проживав у брата у Мелітополі, і вже після обміну у січні 2019 року зник та пізніше виявився в Криму.

На що треба звернути увагу у всій цій історії:

🔴 Невідому кількість громадян України, які займаються рибним промислом та періодично утримуються за гратами на території окупованого Криму. Тільки тому, що капітана «ЯМК-0041» утримували в СІЗО, випадково стало відомо, що там само перебувають ще двоє українських рибалок, обвинувачених за незаконний вилов риби. Їх тоді ніби теж обміняли. Скільки таких невідомих громадян України можна тільки здогадуватися.

🔴 Відповідальність українських держорганів. Навіть якщо затримані нині рибалки, як це стверджують російські прикордонники, дійсно не мали жодних документів на вилов риби, то без неформального дозволу когось із прикордонної служби України чи СБУ вони навряд би наважилися вийти в море. Як мені розказували рибалки, радари контролюють усі пересування суден, тож хтось мав дати їм «добро», щоб вийти із берегу, інакше би їх усіх затримали просто по поверненню.

🔴 Робота російсько-української комісії з питань рибальства в Азовському морі. Зрозуміло що немає ніякої «закритої акваторії територіального моря РФ». Після окупації Криму Росія свавільно заблокувала вільний доступ України до Чорного та Азовського морів всупереч нормам міжнародного права. Це породило низку практичних проблем, зокрема, «вимушені переговори» з Росією щодо розподілу квот на вилов риби в Азовському морі. І протести громадськості, яка вважає, що робота цієї комісії та підписання протоколів між Україною та Росією, легітимізують цей незаконний стан речей.

🔴 Долі звичайних людей. Оскільки українські прикордонники не повернули капітану «Норд» судно, а це була єдина його власність, то як писали в пресі він повністю збанкрутував. Екіпаж цього судна лишився без роботи, частина ніби виїхала із Криму на заробітки. Обіцяну допомогу окупаційна влада Криму нікому так і не надала. Українська влада так само не підтримала рибалок. Кілька днів тому я говорила із одним із них, і він підтвердив, що їхні сім’ї досі віддають борги.

🔴 І найважливіше. По факту мова йде про те, що українські громадяни, які займаються дрібним рибним промислом аби утримувати свої сім’ї, після незаконної окупації Криму опинилися під ударом як українських та російських державних органів. І це все дуже і дуже сумно.

В Національному музеї України у Другій світовій війні розповіли про сім’ю В’язня Кремля Валентина Вигівського

17 Лютого, 2020
Степан Вигівський – учасник Другої світової війни. Колишній фронтовик-розвідник був ув’язнений унаслідок сфабрикованої справи за політичною статтею і в 1950-х роках відбував безпідставне покарання.
 
Його онук Валентин Вигівський – нині кремлівський в’язень, перебуває в колонії на території Кіровської області Російської Федерації. Територіально – там, де тоталітарна система у кривавому ХХ ст. зламала долю його діда.
 
У зустрічі взяла участь координаторка Центру Громадянських Свобод Олександра Матвійчук, яка розповіла про правозахисну роботу в частині звільнення В’язнів Кремля, а також нагадала про необхідність писати листи і всіляко підтримувати тих, хто залишається за ґратами. На фото ви можете побачити справжню чергу з охочих написати лист політв’язню.
 
Свободу Валентину Вигівському!
Результаты поиска:

Заява щодо COVID-19 у закритих тюрмах на окупованому Росією Криму та підконтрольному Росії Донбасі

24 Березня, 2020

COVID-19 у закритих тюрмах на окупованому Росією Криму та підконтрольному Росії Донбасі. Потрібна термінова реакція міжнародних  організацій

 

Ми, ті, що підписалися нижче, звертаємося до міжнародних організацій та їхніх держав-учасниць із закликом вжити невідкладних заходів для зупинення катастрофічних наслідків поширення коронавірусу в місцях позбавлення волі (установах виконання покарань та слідчих ізоляторах) на тимчасово окупованому  Російською Федерацією Криму, підконтрольному Російській Федерації Донбасі, а також на території самої Російської Федерації.  

Ситуація в окупованому Криму та Російській Федерації

Федеральна служба виконання покарань Російської Федерації із 16 березня 2020 року зупинила тривалі та тимчасові зустрічі із рідними для попередження поширення захворювання серед підозрюваних, обвинувачених та засуджених,  а також працівників кримінально-виконавчої системи.

Водночас у пенітенціарних адміністрацій відсутні можливості виконати рекомендовані ВООЗ заходи для недопущення поширення коронавірусу. Медичні служби цих установ не мають достатнього персоналу, медичних препаратів та необхідного медичного обладнання. Вони не спроможні впоратися із звичайними поширеними захворюваннями, що вже казати про складні кризові ситуації.

Більше того, якраз вони і є установами підвищеного ризику для передачі інфекційних захворювань. Ці заклади часто погано провітрюються. Прибирання проводиться у звичайному порядку. Утримувані продовжують піддаватися небезпеці зараження через щоденну роботу, збори, душові кабіни тощо. Вони не можуть дотримуватися інструкцій з гігієни рук. Працівники  пенітенціарної системи щодня контактують із великою кількістю затриманих, проводять персональний огляд людей та обшуки камер. Маски для осіб із симптомами респіраторних хвороб як для утримуваних, так і для персоналу, недоступні.

“Коли ще 19 березня швидка у суді оголосила, щоб мене повезли до лікарні, то до лікарні ніхто мене так і не повіз. Мене просто вивели в маленький боксик у залі суду. Там до дев’ятої вечора я пролежав на підлозі, тому що на лаві було дуже мало місця, а мені хотілося лежати, мене знобило та було холодно. Графік судів дуже інтенсивний, ми на ногах по 12-14 годин без води та їжі. В камері опинився тільки ближче до 11 ночі. Пішов до чергового фельдшера, але крім антибіотиків він ніяких ліків мені не дав. Із того дня у мене температура 39,3 і до 39,8 навіть піднімалася. Кашель сухий, дуже такий неприємний. Ніс забитий. Дихаєш через раз. У камері ще хворіють 3-4 людини. Їм також дають ацетилову кислоту і той же антибіотик. На сьогодні [23 березня] своєї температури не знаю. Написав заяву, щоб мені прослухали легені. Але мене повели для на відеоконференцію для участі в суді, а до лікаря так і не повели. Не хочу скаржитися, але це тортури. У тюрмі людина просто не має можливості захистити себе” – коментує в’язень сумління, координатор «Кримської солідарності» Сервер Мустафаєв.

 

Ситуацію ускладнює значна переповненість російських тюрем та слідчих ізоляторів, колективна організація камер та бараків, жахливі гігієнічні умови та значна тривалість етапування ув’язнених із окупованого Криму до Російської Федерації всупереч нормам міжнародного гуманітарного права. До всього обмеження контактів ув’язнених із зовнішнім світом через поширеність практики катувань у російських тюрмах збільшує в рази ризик жорстокого поводження, особливо у кризових та панічних ситуаціях.

Ситуація на підконтрольному Російській Федерації Донбасі

Ситуація на підконтрольному Російською Федерацією Донбасі виглядає ще більш драматично. Досі на шостому році війни до утримуваних людей не має доступу навіть Міжнародний комітет Червоного Хреста. Окрім так званих офіційних тюрем та слідчих ізоляторів існує розгалужена мережа секретних місць позбавлення волі. Зокрема, згадувана в останньому звіті офісу Верховного комісара ООН з прав людини «Ізоляція» на території колишнього заводу в Донецьку. Більшість із них непридатні навіть для короткочасного перебування людей, а самі умови утримання як в так званих «офіційних», так і в секретних місцях тримання під вартою, можуть бути прирівняні до катування та жорстокого поводження.

 

“У донецькому СІЗО я утримувався на 13-му посту, який за умовами утримання в’язнів вважався одним із “кращих”. А саме: у камері була антисанітарія, безліч клопів та тарганів, через що я навіть не користувався матрацом, бо він був весь брудний та в клопах – спав на металевих нарах, під які підкладав передану із дома ковдру. Частина вікна була розбита, то ж ми постійно перебували на холодному вітрі. На 10-му, найгіршому посту, ситуація вкрай критична: щури та каналізація, яка часто тече просто камерою, майже немає простору – ледь вміщуються дві людини, темрява, жодного денного світла, адже пост знаходиться у підвалі СІЗО” – коментує донецький журналіст Станіслав Асєєв, який був звільнений під час обміну у грудні 2019 року.

 

У звіті офісу Верховного комісара ООН з прав людини згадується про поширену практику катування  та жорстокого поводження щодо утримуваних осіб. За свідченнями нещодавно звільнених, до них застосовувалися побиття, удари електричним струмом, удушення («мокрий» та «сухий» методи), сексуальне насильство, катування положенням, видалення частин тіла (нігтів і зубів), позбавлення води, їжі, сну або доступу до туалету, імітація страти, погрози насильством чи смертю, погрози завданням шкоди  сім’ї. 

 

Якість медичної допомоги у цих установах яскраво характеризують надані офісу Верховного комісара ООН з прав людини свідчення кількох утриманих в «Ізоляції» про те, що під час їхніх допитів і катувань був присутній медичний працівник. Він приводив до тями тих, хто втратив свідомість, і вказував, як катувати для того, щоб завдати максимальний біль, але не призвести до смерті. Він також оглядав затриманих, перш ніж починалися катування, питав про їх захворювання, вимірював тиск або перевіряв пульс, а також робив ін’єкції.

 

Навіть у тих установах, де утримання людей офіційно визнається (на відміну від секретних місць позбавлення волі), необхідними медикаментами та продуктами ув’язнених забезпечують їхня рідні. На період карантину були запроваджені  обмеження по перетину лінії розмежування на Донбасі. І тепер ув’язнені, рідні яких проживають на підконтрольній Україні території, не зможуть отримувати необхідні їм ліки та продукти. 

 

Тому жодних ілюзій про те, що в разі поширення коронавірусу у тюрмах та слідчих ізоляторах окупованого Донбасу утримуваним там людям будуть надавати медичну допомогу, немає. Більше того, постає питання, які заходи будуть здійснювати підконтрольні Російській Федерації незаконні збройні формування, які контролюють цю територію, для стримування поширення коронавірусу у тюрмах та слідчих ізоляторах, щоб убезпечити, насамперед, себе від потенційного зараження.

 

Викладені проблеми, що мають місце в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах на окупованих Росією українських територіях, несуть реальну загрозу не лише ув’язненим та персоналу, які там працюють, але й через них широким верствам населення. І, оскільки за свідченням вчених, пандемія може продовжуватися хвилями, у тому числі, – і населенню різних країн.

 

З огляду на вищевикладене та враховуючи позицію Європейського комітету із питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню від 20 березня 2020 року, ми вимагаємо термінової реакції міжнародних  організацій ООН, Ради Європи, Європейського Союзу, ОБСЄ та їхніх країн-учасниць із тим щоб:

 

  1. 🔹   Звернутися до Російської Федерації з вимогою  вжити невідкладні заходи для виконання своїх міжнародних зобов’язань щодо захисту життя та здоров’я утримуваних нею осіб як офіційно, як-от в Російській Федерації та окупованому Криму, так і неофіційно через підконтрольні Кремлю незаконні збройні формування, як-от у підконтрольному Росії Донбасі, розробити необхідні плани запобігання та реагування на поширення інфекції, відповідно до Заяви про принципи щодо стосуються лікування осіб, позбавлених волі в умовах пандемії коронавірусної хвороби (COVID-19) (ECPT, 20.03.2020), а також втілити в життя рекомендації ВООЗ.

 

  1.  🔹   Закликати Російську Федерацію терміново скоротити чисельність тюремного населення (зокрема, через зміну запобіжних заходів на домашні арешти за злочини невеликої суспільної небезпеки та негайного звільнення усіх незаконно затриманих за політичними мотивами) з огляду на те, що сама конфігурація приміщень та організація пенітенціарних установ та слідчих ізоляторів не дозволяють здійснювати жодні профілактичні заходи, зокрема дотримання соціальної  відстані. 

 

  1. 🔹   Органи Ради Європи, зокрема Комітет міністрів, Генеральний секретар та Комісар з прав людини мають швидко прийняти рекомендації, щоб спонукати Російську Федерацію із її 140 мільйонним населенням вжити цих рішучих кроків. Російська Федерація має у своєму розпорядженні широкий спектр заходів, які можуть спричинити швидкий ефект, від настанов щодо кримінальної політики, наданих прокуратурам, до надзвичайних заходів помилування та амністії.

 

  1. 🔹   Усі міжнародні організації, які мають моніторингові, судові та квазісудові механізми за дотриманням основних прав людини, повинні вживати виняткових організаційних заходів, щоб мати можливість повною мірою відігравати свою роль під час пандемії. Зокрема, Європейський суд з прав людини повинен посилити свою спроможність розглядати прохання про застосування у разі необхідності термінові заходи згідно із Правилом 39, які мають важливе значення для захисту життя людини, кількість яких найближчим часом очікувано збільшиться.

 

  1. 🔹   Міжнародні організації, і зокрема, ОБСЄ на черговій зустрічі 25 березня тристоронньої контактної групи в Мінську, мають підняти питання щодо негайного надання Російською Федерацією безперешкодного доступу до окупованого Криму та Донбасу для міжнародних міжурядових організацій, зокрема, моніторингової місії ООН з прав людини, місії ОБСЄ щодо оцінювання ситуації з дотриманням прав людини у Криму, Комісара Ради Європи з прав людини, інших конвенційних та інституційних механізмів Ради Європи тощо, а також для міжнародних гуманітарних організацій, зокрема, Міжнародного комітету Червоного хреста.

 

  1. 🔹   Франція та Німеччина як члени нормандського формату, а також США та Великобританія як підписанти Будапештського меморандуму, мають закликати Російську Федерацію використати ефективний контроль Російської Федерації над частиною Донецької та Луганської областей для виконання положень Мінських домовленостей щодо негайного звільнення осіб, свобода яких обмежена у зв’язку з безпосередньою участю у збройному конфлікті, та також політичних в’язнів на території окупованого Криму та Російської Федерації.

 

Ми також вимагаємо від української влади виконання всіх рекомендацій, викладених у зверненні європейських НУО щодо COVID-19 в місцях несвободи, для виконання ефективного Україною своїх міжнародних зобов’язань щодо захисту життя і здоров’я осіб, які перебувають під її контролем під час пандемії.

 

Центр громадянських свобод (Україна)

Регіональний центр прав людини (Україна)

Український інститут прав з людини (Україна)

Меджліс кримськотатарського народу (Україна)

Інститут масової інформації (Україна)

Детектор медіа (Україна)

Східноукраїнський центр громадських ініціатив (Україна)

Луганський обласний правозахисний центр «Альтернатива» (Україна)

Освітній дім прав людини в Чернігові (Україна)

Українська фундація правової допомоги (Україна)

Український центр запобігання катувань (Україна)

Донбас SOS (Україна)

Об‘єднання родичів політв‘язнів Кремля (Україна)

Криворізьке міське правозахисне товариство (Україна); 

Асоціація українських моніторів дотримання прав людини в правоохоронних органах (Україна)

Інститут демократії імені Пилипа Орлика (Україна)

Конгрес національних громад України (Україна)

Харківський інститут соціальних досліджень (Україна)

Корпус справедливості (Україна)

Центр протидії корупції (Україна)

Інститут релігійної свободи (Україна)

БО БФ «Стабілізейшен суппорт сервісез» (Україна)

Всеукраїнський громадський рух матерів та родичів учасників АТО “Берегиня”  (Україна)

Вінницька міська організація соціального розвитку та становлення окремих малозахищених категорій молоді “Паросток” (Україна)

Всеукраїнська молодіжна громадська організація «Фундація Регіональних Ініціатив»

Молодіжна організація “СТАН” (Україна)

Асоціація Політичних Наук (Україна)

Територія успіху (Україна)

Кримськотатарський Ресурсний Центр (Україна)

БФ “Клуб Дивосвіт” (Україна)

Школа громадських проектів  (Україна)

Віра.Надія.Дія  (Україна)

Тернопільська правозахисна група (Україна) 

ІАЦ “Громадський Простір” (Україна)

Інститут Чорноморських стратегічних досліджень (Україна)

Правозахисна ініціатива (Україна)

Громадська організація “Театр змін” (Україна)

Платформа прав людини (Україна)

Центр “Ейдос” (Україна)

Центр досліджень визвольного руху (Україна)

ГО «Всеукраїнський демократичний форум» (Україна)

ГО “Інтерньюз-Україна” (Україна)

UkraineWorld (Україна)

ГО “Україна без тортур” (Україна)

Всеукраїнська ініціатива “Активна Громада”  (Україна)

Інститут “Республіка”  (Україна)

Міжнародна федерація за права людини (Франція)

Громадський контроль (Росія)

Фундація Відкритий Діалог (Бельгія)

Норвезький Гельсінський комітет (Норвегія)

Правозахисний рух “Бір Дуйно Киргизстан”

Македонський Гельсінський комітет (Північна Македонія)

Центр прав людини Азербайджану (Азербайджан)

Меморіал-Німеччина (Німеччина)

Болгарський Гельсінський комітет (Болгарія)

Assemblée Européenne des Citoyens, France

Німецько-російський обмін  (Німеччина)

Інститут моніторингу прав людини (Литва)

Центр «Нова Європа» (Україна)

Нідерландський Гельсінський комітет (Нідерланди)

Helsinki Citizens’ Assembly – Vanadzor (Вірменія)

Громадське об’єднання “Гідність” (Казахстан)

Права людини мають значення (Німеччина)

Група прав меншин (Угорщина)

Італійська коаліція за громадянські свободи та права (Італія)

Міжнародне партнерство з прав людини (Бельгія)

Гельсінський комітет Вірменії (Вірменія)

Австрійська Гельсінська група (Австрія)

Казахстанське міжнародне бюро з прав людини та верховенства права (Казахстан)

Асоціація Promo-LEX (Молдова)

Громадський фонд “Голос Свободи” (Киргизстан) 

Гельсінський комітет з прав людини в Сербії (Сербія)

Гельсінський фонд з прав людини (Польща)

Центр участі та розвитку (Грузія) 

Громадська мужність та антирасистська робота (Німеччина)

Італійська федерація за права людини (Італія)

Товариство підтримки України (Латвія)

Асоціація солідарності, взаємодопомоги та культури “Добре Серце ” (Португалія)

Асоціація Українців в Ірландії “АУРІ” (Ірландія)

Українська культурна асоціація Малайзії (Малайзія) 

Волонтерська Сотня  м. Брешія (Італія)

Українсько-Словацька Ініціатива (Словаччина)

Українська Жіноча Організація в Швеції (Швеція)

Лондон-Євромайдан (Великобританія)

United Help Ukraine (США) 

AG Ukraine – Chemnitz – Europa e.V. (Німеччина)

Спілка української культури і солідарності (Туреччина)

Українсько-австрійський культурно-освітній центр у Відні (Австрія)

Українці в Монголії (Монголія) 

Інформаційний портал “Ірландська Хата” (Ірландія)

Центральна Спілка Українців в Німеччині (Німеччина)

Українська громада в Філіппінах (Філіппіни)

Осередок “Всесвітній Рух Патріотів України” м. Мюнхен (Німеччина) 

Всеіспанська ГО “Українська патріотична асоціація ВОЛЯ”, Мадрид (Іспанія)

Ліга Українок Тарагони “Панна, Дівочі посиденьки” (Іспанія)

Громадська ініціатива «Євромайдан-Варшава» (Польща)

Міжнародна Асоціація Українців ЄвроМайдан/ Mezinárodní Asociace Ukrajinců EuroMajdan z.s. (Чеська Республіка)

Асоціація Святої Ольги в Сіднеї  (Австралія)

Українське Вільне Козацтво Австралії (Австралія)

Спільнота “Ізраїльські друзі України” (Ізраїль)

Громада українців, м. Вільнюс (Литва) 

Спільнота українців міста Гвадалахара (Мексика)

Товариство Українців у Фінляндії (Фінляндія)

Асоціація “Молода Україна”, Мадрид (Іспанія)

ГО “ Бюро соціальних та політичних розробок” (Україна)

“Ти потрібен Україні” (Україна);

“Сильніші разом” (Україна);

“Ліберально-Демократична Ліга України” (Україна)

ГФ”Захисник”м. Носівка Чернігівської області (Україна)

Мережа правового розвитку (Україна)

ГО “Природні Права Україна”  (Україна)

Центр Міжнародної безпеки та євроатлантичної інтеграції (Україна)

ГО “Development foundation” / “Девелопмент фаундейшн” (Україна)

ГО Центр “Жіночі перспективи” (Україна)

Восток SOS (Україна)

ГО “Жіночий ветеранський рух” (Україна)

БФ “Право на захист” (Україна)

Інститут політичної освіти (Україна)

Український інститут майбутнього (Україна) 

Луганська обласна громадська правозахисна жіноча організація “Чайка”

“Платформа соціально-гуманітарних ініціатив та інновацій “Єдиний Координаційний Центр” (Україна)

Громадська організація “Докудейз” (Україна)

Благодійна організація “Фонд милосердя та здоров”я” (Україна)

ГО “Група впливу” (Україна)

Центр економіко-правової аналітики (Україна)

ГО “Креативний центр “Дагаз” (Україна)

Медійна ініціатива за права людини (Україна)

Центр досліджень армії, конверсії та роззброєнь (Україна)

БО “Фонд оборони країни” (Україна)

ГО Центр “Соціальна Дія” (Україна) 

ГО “Правозахисна група “СІЧ” (Україна)

DEJURE Foundation (Україна)

ГО “Група 30-го листопада” (Україна)

ГО “Ліга захисту прав жінок “Гармонія рівних” (Україна)

 ГО “Центр св. Климента” (Україна)

ГО НВО “Дух і Літера” (Україна)

ГО “Альянс Української Єдності” (Україна)

БО “ВБФ “ДСР ПЗ “Право людини” (Україна)

Центр демократії та верховенства права (Україна)

ГО “Форпост” (Україна)

ГО “Лабораторія цифрової безпеки” (Україна)

Крим SOS (Україна)

Офіс громадянських свобод (Таджикистан)

Фонд “Вільна Росія” (США/Україна)

Truth Hounds (Україна/Грузія)

Центр глобалістики “Стратегія ХХІ” (Україна)

Черкаський правозахисний центр (Україна)

Український центр запобігання катуванням (Україна)

ГО “Повернення доДому” (Україна)

Humanrights.ch (Швейцарія)

Аналітичний Центр «ADASTRA» (Україна)

Правозахисний рух 405 (Казахстан)

Правозахисна ініціатива «Qaharman» (Казахстан)

Молодіжна організація “Пласт – Національна скаутська організація України”

Албанський Гельсінський Комітет (Албанія)

Заява щодо COVID-19 у тюрмах на окупованих Криму і Донбасі

24 Березня, 2020

COVID-19 у закритих тюрмах на окупованому Росією Криму та підконтрольному Росії Донбасі. Потрібна термінова реакція міжнародних  організацій

 

Ми, ті, що підписалися нижче, звертаємося до міжнародних організацій та їхніх держав-учасниць із закликом вжити невідкладних заходів для зупинення катастрофічних наслідків поширення коронавірусу в місцях позбавлення волі (установах виконання покарань та слідчих ізоляторах) на тимчасово окупованому  Російською Федерацією Криму, підконтрольному Російській Федерації Донбасі, а також на території самої Російської Федерації.  

Ситуація в окупованому Криму та Російській Федерації

Федеральна служба виконання покарань Російської Федерації із 16 березня 2020 року зупинила тривалі та тимчасові зустрічі із рідними для попередження поширення захворювання серед підозрюваних, обвинувачених та засуджених,  а також працівників кримінально-виконавчої системи.

Водночас у пенітенціарних адміністрацій відсутні можливості виконати рекомендовані ВООЗ заходи для недопущення поширення коронавірусу. Медичні служби цих установ не мають достатнього персоналу, медичних препаратів та необхідного медичного обладнання. Вони не спроможні впоратися із звичайними поширеними захворюваннями, що вже казати про складні кризові ситуації.

Більше того, якраз вони і є установами підвищеного ризику для передачі інфекційних захворювань. Ці заклади часто погано провітрюються. Прибирання проводиться у звичайному порядку. Утримувані продовжують піддаватися небезпеці зараження через щоденну роботу, збори, душові кабіни тощо. Вони не можуть дотримуватися інструкцій з гігієни рук. Працівники  пенітенціарної системи щодня контактують із великою кількістю затриманих, проводять персональний огляд людей та обшуки камер. Маски для осіб із симптомами респіраторних хвороб як для утримуваних, так і для персоналу, недоступні.

“Коли ще 19 березня швидка у суді оголосила, щоб мене повезли до лікарні, то до лікарні ніхто мене так і не повіз. Мене просто вивели в маленький боксик у залі суду. Там до дев’ятої вечора я пролежав на підлозі, тому що на лаві було дуже мало місця, а мені хотілося лежати, мене знобило та було холодно. Графік судів дуже інтенсивний, ми на ногах по 12-14 годин без води та їжі. В камері опинився тільки ближче до 11 ночі. Пішов до чергового фельдшера, але крім антибіотиків він ніяких ліків мені не дав. Із того дня у мене температура 39,3 і до 39,8 навіть піднімалася. Кашель сухий, дуже такий неприємний. Ніс забитий. Дихаєш через раз. У камері ще хворіють 3-4 людини. Їм також дають ацетилову кислоту і той же антибіотик. На сьогодні [23 березня] своєї температури не знаю. Написав заяву, щоб мені прослухали легені. Але мене повели для на відеоконференцію для участі в суді, а до лікаря так і не повели. Не хочу скаржитися, але це тортури. У тюрмі людина просто не має можливості захистити себе” – коментує в’язень сумління, координатор «Кримської солідарності» Сервер Мустафаєв.

 

Ситуацію ускладнює значна переповненість російських тюрем та слідчих ізоляторів, колективна організація камер та бараків, жахливі гігієнічні умови та значна тривалість етапування ув’язнених із окупованого Криму до Російської Федерації всупереч нормам міжнародного гуманітарного права. До всього обмеження контактів ув’язнених із зовнішнім світом через поширеність практики катувань у російських тюрмах збільшує в рази ризик жорстокого поводження, особливо у кризових та панічних ситуаціях.

Ситуація на підконтрольному Російській Федерації Донбасі

Ситуація на підконтрольному Російською Федерацією Донбасі виглядає ще більш драматично. Досі на шостому році війни до утримуваних людей не має доступу навіть Міжнародний комітет Червоного Хреста. Окрім так званих офіційних тюрем та слідчих ізоляторів існує розгалужена мережа секретних місць позбавлення волі. Зокрема, згадувана в останньому звіті офісу Верховного комісара ООН з прав людини «Ізоляція» на території колишнього заводу в Донецьку. Більшість із них непридатні навіть для короткочасного перебування людей, а самі умови утримання як в так званих «офіційних», так і в секретних місцях тримання під вартою, можуть бути прирівняні до катування та жорстокого поводження.

 

“У донецькому СІЗО я утримувався на 13-му посту, який за умовами утримання в’язнів вважався одним із “кращих”. А саме: у камері була антисанітарія, безліч клопів та тарганів, через що я навіть не користувався матрацом, бо він був весь брудний та в клопах – спав на металевих нарах, під які підкладав передану із дома ковдру. Частина вікна була розбита, то ж ми постійно перебували на холодному вітрі. На 10-му, найгіршому посту, ситуація вкрай критична: щури та каналізація, яка часто тече просто камерою, майже немає простору – ледь вміщуються дві людини, темрява, жодного денного світла, адже пост знаходиться у підвалі СІЗО” – коментує донецький журналіст Станіслав Асєєв, який був звільнений під час обміну у грудні 2019 року.

 

У звіті офісу Верховного комісара ООН з прав людини згадується про поширену практику катування  та жорстокого поводження щодо утримуваних осіб. За свідченнями нещодавно звільнених, до них застосовувалися побиття, удари електричним струмом, удушення («мокрий» та «сухий» методи), сексуальне насильство, катування положенням, видалення частин тіла (нігтів і зубів), позбавлення води, їжі, сну або доступу до туалету, імітація страти, погрози насильством чи смертю, погрози завданням шкоди  сім’ї. 

 

Якість медичної допомоги у цих установах яскраво характеризують надані офісу Верховного комісара ООН з прав людини свідчення кількох утриманих в «Ізоляції» про те, що під час їхніх допитів і катувань був присутній медичний працівник. Він приводив до тями тих, хто втратив свідомість, і вказував, як катувати для того, щоб завдати максимальний біль, але не призвести до смерті. Він також оглядав затриманих, перш ніж починалися катування, питав про їх захворювання, вимірював тиск або перевіряв пульс, а також робив ін’єкції.

 

Навіть у тих установах, де утримання людей офіційно визнається (на відміну від секретних місць позбавлення волі), необхідними медикаментами та продуктами ув’язнених забезпечують їхня рідні. На період карантину були запроваджені  обмеження по перетину лінії розмежування на Донбасі. І тепер ув’язнені, рідні яких проживають на підконтрольній Україні території, не зможуть отримувати необхідні їм ліки та продукти. 

 

Тому жодних ілюзій про те, що в разі поширення коронавірусу у тюрмах та слідчих ізоляторах окупованого Донбасу утримуваним там людям будуть надавати медичну допомогу, немає. Більше того, постає питання, які заходи будуть здійснювати підконтрольні Російській Федерації незаконні збройні формування, які контролюють цю територію, для стримування поширення коронавірусу у тюрмах та слідчих ізоляторах, щоб убезпечити, насамперед, себе від потенційного зараження.

 

Викладені проблеми, що мають місце в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах на окупованих Росією українських територіях, несуть реальну загрозу не лише ув’язненим та персоналу, які там працюють, але й через них широким верствам населення. І, оскільки за свідченням вчених, пандемія може продовжуватися хвилями, у тому числі, – і населенню різних країн.

 

З огляду на вищевикладене та враховуючи позицію Європейського комітету із питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню від 20 березня 2020 року, ми вимагаємо термінової реакції міжнародних  організацій ООН, Ради Європи, Європейського Союзу, ОБСЄ та їхніх країн-учасниць із тим щоб:

 

  1. 🔹   Звернутися до Російської Федерації з вимогою  вжити невідкладні заходи для виконання своїх міжнародних зобов’язань щодо захисту життя та здоров’я утримуваних нею осіб як офіційно, як-от в Російській Федерації та окупованому Криму, так і неофіційно через підконтрольні Кремлю незаконні збройні формування, як-от у підконтрольному Росії Донбасі, розробити необхідні плани запобігання та реагування на поширення інфекції, відповідно до Заяви про принципи щодо стосуються лікування осіб, позбавлених волі в умовах пандемії коронавірусної хвороби (COVID-19) (ECPT, 20.03.2020), а також втілити в життя рекомендації ВООЗ.

 

  1. 🔹   Закликати Російську Федерацію терміново скоротити чисельність тюремного населення (зокрема, через зміну запобіжних заходів на домашні арешти за злочини невеликої суспільної небезпеки та негайного звільнення усіх незаконно затриманих за політичними мотивами) з огляду на те, що сама конфігурація приміщень та організація пенітенціарних установ та слідчих ізоляторів не дозволяють здійснювати жодні профілактичні заходи, зокрема дотримання соціальної  відстані. 

 

  1. 🔹   Органи Ради Європи, зокрема Комітет міністрів, Генеральний секретар та Комісар з прав людини мають швидко прийняти рекомендації, щоб спонукати Російську Федерацію із її 140 мільйонним населенням вжити цих рішучих кроків. Російська Федерація має у своєму розпорядженні широкий спектр заходів, які можуть спричинити швидкий ефект, від настанов щодо кримінальної політики, наданих прокуратурам, до надзвичайних заходів помилування та амністії.

 

  1. 🔹   Усі міжнародні організації, які мають моніторингові, судові та квазісудові механізми за дотриманням основних прав людини, повинні вживати виняткових організаційних заходів, щоб мати можливість повною мірою відігравати свою роль під час пандемії. Зокрема, Європейський суд з прав людини повинен посилити свою спроможність розглядати прохання про застосування у разі необхідності термінові заходи згідно із Правилом 39, які мають важливе значення для захисту життя людини, кількість яких найближчим часом очікувано збільшиться.

 

  1. 🔹   Міжнародні організації, і зокрема, ОБСЄ на черговій зустрічі 25 березня тристоронньої контактної групи в Мінську, мають підняти питання щодо негайного надання Російською Федерацією безперешкодного доступу до окупованого Криму та Донбасу для міжнародних міжурядових організацій, зокрема, моніторингової місії ООН з прав людини, місії ОБСЄ щодо оцінювання ситуації з дотриманням прав людини у Криму, Комісара Ради Європи з прав людини, інших конвенційних та інституційних механізмів Ради Європи тощо, а також для міжнародних гуманітарних організацій, зокрема, Міжнародного комітету Червоного хреста.

 

  1. 🔹   Франція та Німеччина як члени нормандського формату, а також США та Великобританія як підписанти Будапештського меморандуму, мають закликати Російську Федерацію використати ефективний контроль Російської Федерації над частиною Донецької та Луганської областей для виконання положень Мінських домовленостей щодо негайного звільнення осіб, свобода яких обмежена у зв’язку з безпосередньою участю у збройному конфлікті, та також політичних в’язнів на території окупованого Криму та Російської Федерації.

 

Ми також вимагаємо від української влади виконання всіх рекомендацій, викладених у зверненні європейських НУО щодо COVID-19 в місцях несвободи, для виконання ефективного Україною своїх міжнародних зобов’язань щодо захисту життя і здоров’я осіб, які перебувають під її контролем під час пандемії.

 

Центр громадянських свобод (Україна)

Регіональний центр прав людини (Україна)

Український інститут прав з людини (Україна)

Меджліс кримськотатарського народу (Україна)

Інститут масової інформації (Україна)

Детектор медіа (Україна)

Східноукраїнський центр громадських ініціатив (Україна)

Луганський обласний правозахисний центр «Альтернатива» (Україна)

Освітній дім прав людини в Чернігові (Україна)

Українська фундація правової допомоги (Україна)

Український центр запобігання катувань (Україна)

Донбас SOS (Україна)

Об‘єднання родичів політв‘язнів Кремля (Україна)

Криворізьке міське правозахисне товариство (Україна); 

Асоціація українських моніторів дотримання прав людини в правоохоронних органах (Україна)

Інститут демократії імені Пилипа Орлика (Україна)

Конгрес національних громад України (Україна)

Харківський інститут соціальних досліджень (Україна)

Корпус справедливості (Україна)

Центр протидії корупції (Україна)

Інститут релігійної свободи (Україна)

БО БФ «Стабілізейшен суппорт сервісез» (Україна)

Всеукраїнський громадський рух матерів та родичів учасників АТО “Берегиня”  (Україна)

Вінницька міська організація соціального розвитку та становлення окремих малозахищених категорій молоді “Паросток” (Україна)

Всеукраїнська молодіжна громадська організація «Фундація Регіональних Ініціатив»

Молодіжна організація “СТАН” (Україна)

Асоціація Політичних Наук (Україна)

Територія успіху (Україна)

Кримськотатарський Ресурсний Центр (Україна)

БФ “Клуб Дивосвіт” (Україна)

Школа громадських проектів  (Україна)

Віра.Надія.Дія  (Україна)

Тернопільська правозахисна група (Україна) 

ІАЦ “Громадський Простір” (Україна)

Інститут Чорноморських стратегічних досліджень (Україна)

Правозахисна ініціатива (Україна)

Громадська організація “Театр змін” (Україна)

Платформа прав людини (Україна)

Центр “Ейдос” (Україна)

Центр досліджень визвольного руху (Україна)

ГО «Всеукраїнський демократичний форум» (Україна)

ГО “Інтерньюз-Україна” (Україна)

UkraineWorld (Україна)

ГО “Україна без тортур” (Україна)

Всеукраїнська ініціатива “Активна Громада”  (Україна)

Інститут “Республіка”  (Україна)

Міжнародна федерація за права людини (Франція)

Громадський контроль (Росія)

Фундація Відкритий Діалог (Бельгія)

Норвезький Гельсінський комітет (Норвегія)

Правозахисний рух “Бір Дуйно Киргизстан”

Македонський Гельсінський комітет (Північна Македонія)

Центр прав людини Азербайджану (Азербайджан)

Меморіал-Німеччина (Німеччина)

Болгарський Гельсінський комітет (Болгарія)

Assemblée Européenne des Citoyens, France

Німецько-російський обмін  (Німеччина)

Інститут моніторингу прав людини (Литва)

Центр «Нова Європа» (Україна)

Нідерландський Гельсінський комітет (Нідерланди)

Helsinki Citizens’ Assembly – Vanadzor (Вірменія)

Громадське об’єднання “Гідність” (Казахстан)

Права людини мають значення (Німеччина)

Група прав меншин (Угорщина)

Італійська коаліція за громадянські свободи та права (Італія)

Міжнародне партнерство з прав людини (Бельгія)

Гельсінський комітет Вірменії (Вірменія)

Австрійська Гельсінська група (Австрія)

Казахстанське міжнародне бюро з прав людини та верховенства права (Казахстан)

Асоціація Promo-LEX (Молдова)

Громадський фонд “Голос Свободи” (Киргизстан) 

Гельсінський комітет з прав людини в Сербії (Сербія)

Гельсінський фонд з прав людини (Польща)

Центр участі та розвитку (Грузія) 

Громадська мужність та антирасистська робота (Німеччина)

Італійська федерація за права людини (Італія)

Товариство підтримки України (Латвія)

Асоціація солідарності, взаємодопомоги та культури “Добре Серце ” (Португалія)

Асоціація Українців в Ірландії “АУРІ” (Ірландія)

Українська культурна асоціація Малайзії (Малайзія) 

Волонтерська Сотня  м. Брешія (Італія)

Українсько-Словацька Ініціатива (Словаччина)

Українська Жіноча Організація в Швеції (Швеція)

Лондон-Євромайдан (Великобританія)

United Help Ukraine (США) 

AG Ukraine – Chemnitz – Europa e.V. (Німеччина)

Спілка української культури і солідарності (Туреччина)

Українсько-австрійський культурно-освітній центр у Відні (Австрія)

Українці в Монголії (Монголія) 

Інформаційний портал “Ірландська Хата” (Ірландія)

Центральна Спілка Українців в Німеччині (Німеччина)

Українська громада в Філіппінах (Філіппіни)

Осередок “Всесвітній Рух Патріотів України” м. Мюнхен (Німеччина) 

Всеіспанська ГО “Українська патріотична асоціація ВОЛЯ”, Мадрид (Іспанія)

Ліга Українок Тарагони “Панна, Дівочі посиденьки” (Іспанія)

Громадська ініціатива «Євромайдан-Варшава» (Польща)

Міжнародна Асоціація Українців ЄвроМайдан/ Mezinárodní Asociace Ukrajinců EuroMajdan z.s. (Чеська Республіка)

Асоціація Святої Ольги в Сіднеї  (Австралія)

Українське Вільне Козацтво Австралії (Австралія)

Спільнота “Ізраїльські друзі України” (