ccl.org.ua@gmail.com Київ, вул. Басейна 9Г, офiс 25, 28 Пошук

українські в'язні Кремля

Результаты поиска:

Під посольством РФ у Києві зібрались активісти на підтримку Сенцова

Серпень 23, 2018

Джерело: УНН
КИЇВ. 21 серпня.
У Києві біля посольства Російської Федерації проходить акція на підтримку українського режисера, бранця Кремля Олега Сенцова, який вже 100 днів голодує у російській в’язниці, повідомляє кореспондент УНН.

На акцію прийшли близько 30 активістів, які тримають у руках плакати з написом “FREESENTSOV” та “SaveOlegSentsov”. Крім того, біля входу у посольство РФ, активісти поставили кілька мотків колючого дроту з написом “FREESENTSOV”.

Активісти читали оповідання українського режисера та листи до нього. За словами організаторів акції, листи до бранця Кремля написали іноземні кінорежисери, актори та письменники, зокрема Стівен Фрай.

Подібні акції пройдуть у декількох містах України, зокрема Львові та Вінниці, а також у Кенії, Швеції, Данії та США.

“Такі акції мають відбуватись регулярно для того, щоб інтерес до цієї теми не згасав. Досі тривають зустрічі з Путіним, досі тривають перемовини — тиждень тому йому дзвонив Макрон (президент Франції — ред.), кілька днів тому він зустрічався з Меркель (канцлер Німеччини — ред.), і має постійно бути потужний суспільний запит, що це питання на порядку денному і люди не опустили руки. Ми боремось і вимагаємо від світових лідерів, щоб вони допомогли звільнити Олега Сенцова”, — підкреслила координатор глобальної акції “SaveOlegSentsov” Олександра Матвійчук.

Додамо, що з посольства РФ до активістів, які проводять акцію на підтримку українського режисера, ніхто не вийшов.

Нагадаємо, Сенцов був засуджений російським судом до 20 років позбавлення волі 25 серпня 2015 року за обвинуваченням у підготовці терактів у Криму.

Режисер перебуває у виправній колонії у місті Лабитнангі за полярним колом на півночі Росії. 14 травня він оголосив безстрокове голодування з вимогою звільнити всіх українських політв’язнів, утримуваних в Росії і Криму.

Акція солідарності з Олегом Сенцовим

Серпень 21, 2018

Центр Громадянських Свобод спільно з PEN Ukraine організували акцію солідарності з режисером та письменником Олегом Сенцовим.

Сестра Сенцова розповіла, що Олег втрачає надію, у те, що звільнення наближається. Що нам вдастся створити необхідний тиск та звільнити українських політв’язнів.

«Ми не можемо опускати руки, поки Олег продовжує бій. Це було б зрадою як Олега, так і людей, які докладають таких величезних зусиль, щоб реалізувати його звільнення», – додала вона.

21 серпня об 11.00, на 100-й день голодування режисера і письменника Олега Сенцова, PEN Ukraine спільно з Center for Civil Liberties проведе акцію біля Посольства Росії в Києві.

Ми закликаємо приносити на акцію свої листи до Олега. Під час акцій біля посольств ми будемо читати наші листи та його оповідання.

Акція «Солідарність з Олегом Сенцовим» стане частиною міжнародної ініціативи, започаткованої PEN International.

Нагадаємо, що 14 серпня Міжнародний ПЕН оголосив марафон написання листів на підтримку Олега Сенцова.

До 20 серпня ви маєте можливість долучитися до міжнародного марафону листів PEN International. Для цього надішліть свої листи Олегу на адресу: aurelia.Dondo@pen-international.org.

21 серпня всі листи будуть роздруковані й принесені до посольств Росії в різних країнах.

Свої листи підтримки Сенцову в рамках акції, зокрема, написали кінорежисери Кен Лоуч, Майк Лі, Том Стоппард, актор, письменник і телеведучий Стівен Фрай, письменники Світлана Алексієвич, Ієн Ренкін, Марґарет Етвуд та Ніл Ґейман.

Символом міжнародної акції «Солідарність з Олегом Сенцовим» стане колючий дріт, тож закликаємо використовувати його на плакатах, футболках і приносити на саму акцію.

Окрім України та Великої Британії, акції «Солідарність з Олегом Сенцовим» одночасно відбудуться в Кенії, Швеції, Данії та Сполучених Штатах Америки. В Україні до Києва приєдналися Вінниця та Львів.

Подія в Лондоні: https://www.facebook.com/events/2740731575967727/

Подія у Вінниці: https://www.facebook.com/events/222194928460333/

Подія у Львові: https://www.facebook.com/events/520230691753534/

Контактна інформація: ukraine.pen@gmail.com.

#FreeSentsov #SaveOlegSentsov

Олександра Матвійчук – що потрібно робити для звільнення політв’язнів?

Липень 25, 2018

– Як ми маємо працювати для звільнення політв’язнів?
– Звідки брати достовірну інформацію?
– Які цілі ми маємо перед собою ставити?

Olexandra Matviychuk, ініціаторка акції #SaveOlegSentsov для BBC News Ukrainian про Павла Гриба – українського політв’язня Кремля.

Акція Save Oleg Sentsov у Києві

Липень 16, 2018

Вчора на акції SaveOlegSentsov у Києві_15.07  Олександра Матвійчук розповідала про кампанію Save Oleg Sentsov і мережу її учасників по всьому світу.

Олександра Матвійчук: Генеральний секретар Ради Європи звернувся до Путіна з проханням звільнити Сенцова

Червень 23, 2018

Голова правління громадської організації «Центр громадянських свобод» Олександра Матвійчук повідомила, що Генеральний секретар Ради Європи звернувся до Путіна з проханням звільнити Олега Сенцова та заявив, що він особисто готовий написати клопотання про його помилування на основі Європейської конвенції з прав людини.

Читайте більше тут.

Не варто засуджувати українців, які йдуть на угоду зі слідством в РФ, – Романцова

Червень 19, 2018

Новина на сайті ЗІК

Політичні історії саме українських громадян, які були затримані у Росії, як правило, там використовують дуже активно у медіа. Але за статистикою, 98 відсотків таких осіб катують, застосовуючи електричний струм. Окрім фізичного катування, також застосовують і психологічний тиск. Тому не варто засуджувати людей, які все ж пішли на угоду зі слідством.

Про це в ефірі інформаційно-аналітичного проекту «Перші про головне. Коментарі» на телеканалі ZIK говорила заступник голови правління «Центру громадянських свобод» Олександра Романцова.

«Коли українські громадяни на щось погоджуються чи підписують документи у російських в’язницях, до них не може бути жодних претензій. Бо ми насправді не знаємо, яким чином змусили їх це зробити», – сказала Романцова.

За її словами, такі дії активно використовують у ЗМІ, аби проілюструвати, як російські спецслужби, буцім, врятували своїх громадян від терористів, екстремістів, шпигунів. Далі історію цієї людини максимально замовчують і як тільки суд ухвалює своє рішення, таку особу відправляють у найвіддаленіші колонії Росія. Потім настає інформаційний вакуум.

«Єдині, хто про них говорить – родичі та адвокати, які намагаються якось досягти справедливості. Також вони постійно пишуть запити у консульство України в Росії щодо українців, які зареєстровані у Криму. Але влада РФ не хоче пускати консулів до затриманих. Далі ми бачимо їх тільки під час продовження якогось терміну», – прокоментувала вона.

Також варто зазначити, що дуже часто до таких людей використовують адміністративний тиск у самій в’язниці.

«Люди постійно сидять у карцерах, ШИЗО. Навіть поліпшення їх умов перебування, яке могло би бути при гарній поведінці, нівелюється, тому що адміністрація постійно користується будь-якою можливістю. Таким чином намагаються змусити людей, щоб вони пішли на угоду зі слідством. Бо приклад Карпюка і Клиха показує, що можна сконструювати зі свідчень навіть якусь справу проти Яценюка», – зазначила Романцова.

Вона наголосила, що яскравим прикладом якраз є історія політв’язнів Клиха і Карпюка, яких  шукали півроку. Сім адвокатів намагалися зайти у їх справи.

«Російською методикою якраз є те, коли ув’язнений зможе дати привід для наступної медійної історії  у Росії. Бо ж люди виснажені та хворіють. Те, що це не курорт – сто відсотків. Саме тому їх злить, коли українські громадяни не хочуть підписувати прохання до Путіна щодо помилування. Найцікавіше, що дуже часто звичайні в’язні у Росії, які сидять із нашими громадянами, дуже часто їх підтримують, на відміну від адміністрації в’язниці, яка максимально їх пресує», – додала Романцова.

Зимовий Марафон для в’язнів Кремля

Грудень 24, 2017

Четвертий рік поспіль Євромайдан SOS разом із партнерами проводить традиційний зимовий марафон написання листів в’язням Кремля у рамках кампанії LetMyPeopleGo, щоб подарувати їм трохи тепла напередодні Різдва та Нового року.

Зимові свята в холодних російських тюрмах будуть зустрічати більше 60 громадян України. Їх ув’язнено за сфабрикованими справами на загальний строк близько 200 років. Серед них студенти, багатодітні батьки, люди з тяжкими захворюваннями, лідери кримськотатарського народу, правозахисники, митці та журналісти.

Для них листи із волі – це ковток свободи, зв’язок із зовнішнім світом та величезна моральна підтримка. Листи нагадують їм, що про них не забувають, що за їхнє звільнення борються, що їх чекають на волі.

Аби пройти тюремну цензуру слід дотримуватися простих правил:
– писати російською мовою;
– дотримуватися політичної нейтральності;
– вказувати на конверті рік народження, повне ім’я, по батькові та прізвище адресата;
– вкласти у конверт чисті аркуші паперу, марку та конверт, якщо ви сподіваєтеся на відповідь.

Подаруй тепло зимових свят!
Напиши листа тим, кого чекають вдома!
Перелік ув’язнених та адрес в’язниць: http://letmypeoplego.org.ua/uk/support/letter

#РіздвоЗаГратами #ChristmasBehindBars

Приєднуйся до події на ФБ українською:
https://www.facebook.com/events/1773705699598800/

Приєднуйся до події на ФБ англійською:
https://www.facebook.com/events/887557274732792/

Контакт для зв’язку: Яна Дорошенко, Центр громадянських свобод, тел. +38-067-568-78-76, lmpg.ukraine@gmail.com

Довідково:
Кампанія LetMyPeopleGo була ініційована Євромайдан SOS для захисту усіх ув’язнених за політичними мотивами громадян України в Росії та окупованому Криму. Кампанія ставить за мету добитися звільнення усіх людей зі списку LetMyPeopleGo та контролює дотримання основоположних прав заручників Кремля, серед яких, свобода від тортур, право на вільний доступ адвоката, надання медичної допомоги тощо. Координацію роботи кампанії здійснює Центр громадянських свобод. Контакти: lmpg.ukraine@gmail.com

Загроза життю внаслідок ненадання медичної допомоги Бекіру Дегерменджі

Грудень 15, 2017

14 грудня 2017 о третій годині ночі 57-річного кримськотатарського активіста Бекіра Дегерменджі, який знаходиться в Сімферопольському СІЗО за сфабрикованою справою про нібито вимагання, відвезли в реанімацію. Бекір Дегерменджі має 3 групу інвалідності і страждає від бронхіальної астми. В даний час стан Дегерменджі вкрай важкий, у нього набряк легень і серцева недостатність. На даний момент він знаходиться в медикаментозному сні на штучній вентиляції легень. За інформацією родичів і адвоката, ув’язнений знаходиться в 7 міській лікарні Сімферополя, де його в несвідомому стані тримають в наручниках. До палати не допускають дружину Дегерменджі і адвоката, троє де-факто представників поліції знаходяться біля палати, біля самої лікарні велика кількість так званих правоохоронців. Протягом п’яти попередніх днів Бекір Дегерменджі не міг спати через загострення астми. Його адвокат вимагав госпіталізації і надання медичного лікування, проте де-факто суд відхилив клопотання захисника. 6 грудня 2017 де-факто суд відхилив Апеляційну скаргу на обрану міру запобіжного заходу. Під час судового засідання Бекіру Дегерменджі стало погано, викликали швидку, але при цьому арешт залишили в силі. Під час засідання активіст був в кисневій масці.

Бекір Дегерменджі був затриманий і поміщений під варту 23 листопада 2017 разом з трьома іншими кримськими татарами. Затримання відбулося в результаті спецоперації російських силовиків: де-факто правоохоронці організували провокацію щодо Веджіє Кашка і активістів, після чого із застосуванням грубої сили затримали їх в кафе “Медобори” м. Сімферополя. В результаті цих дій від інфаркту померла 83-річна ветеран кримськотатарського національного руху Веджіє Кашка. На чотирьох затриманих (Асан Чапух, Бекір Дегерменджі, Руслан Трубач, Кязім Аметов) було порушено кримінальну справу за підозрою в нібито вимагання. 6 грудня через два тижні після затримань у Асана Чапуха в СІЗО стався мікроінсульт, оніміла ліва частина тіла. Необхідна медична допомога йому не надається.

Син Бекіра Дегерменджі Мустафа Дегерменджі був заарештований у так званій “справі 26 лютого” в травні 2015 року, в квітні 2017 де-факто суд змінив йому запобіжний захід з утримання під вартою на домашній арешт. В даний час триває судовий процес у його справі.

Вимагаємо від уряду РФ, яке контролює територію Криму:

  • надати кваліфіковану медичну допомогу Бекіру Дегерменджі без втручання де-факто правоохоронних органів;
  • негайно змінити запобіжний захід щодо Бекіра Дегерменджі на більш м’який, не пов’язаний з триманням під вартою;
  • негайно змінити запобіжний захід іншим фігурантам, що проходять по так званій “справі про вимагання”;
  • в найкоротші терміни провести перевірку матеріалів так званої “справи про вимагання” на предмет сфабрикованості і закрити цю кримінальну справу
  • розслідувати факти та притягнути до відповідальності осіб винних в незаконних переслідуваннях Б. Дегерменджи та інших обвинувачених по цій справі

Звертаємося до уряду України та інших держав, а також до міжнародних організацій з проханням стежити за станом здоров’я Бекіра Дегерменджі і сприяти наданню йому кваліфікованої медичної допомоги та звільнення з-під варти, а також справедливого розгляду винесених проти нього та інших фігурантів звинувачень.

Звертаємося до представників міжнародних організацій, урядів країн Європейського Союзу, Швейцарії, США та Канади:

  • стежити за станом здоров’я Бекіра Дегерменджі і перебігом політично вмотивованого кримінального переслідування фігурантів так званої справи про нібито вимагання, а також за перебігом інших політично вмотивованих кримінальних справ;
  • сприяти наданню кваліфікованої медичної допомоги Бекіру Дегерменджі, зокрема вимагати від РФ допустити міжнародну групу незалежних лікарів до Бекіра Дегерменджі і інших політичних в’язнів, які потребують медичної допомоги;
  • виступити з публічними заявами на адресу РФ з вимогою негайного надання якісної і повної медичної допомоги Бекіру Дегерменджі і іншим політичним в’язням, які мають таку потребу.

Співзасновник, координатор

ГО «КримСОС»                                                                                       Т. ТАШЕВА

 

Виконавчий директор УГСПЛ                                                                О. ПАВЛИЧЕНКО

Голова Правління

«Кримської правозахисної групи»                                                       О. СКРИПНИК

Заступниця голови правління

Центр Громадянських Свобод                                                                 О.РОМАНЦОВА

Звільнення українців з російських тюрем: допомогти може кожен

Листопад 16, 2017
Яскравий приклад нестачі суспільної уваги — наша “Вікіпедія”, де про більшість українських заручників Кремля ні слуху, ні духу

“…Російські психіатри довели українського в’язня до коми: стан Станіслава Клиха різко погіршився”, “…Олега Сенцова перемістили до штрафного ізолятора колонії (ШІЗО) у російському Ямало-Ненецькому автономному окрузі”. Повідомлення, подібні до цих двох новин, регулярно публікуються в ЗМІ, а відтак – регулярно викликають і помітну реакцію соцмереж, суспільства загалом. “Держава повинна докласти всіх зусиль, задля звільнення свого громадянина” звучить з сотень джерел. Утім не надто довго… Подібну реакцію, яка часто виглядає, як такий собі сплеск активності і носить хвилеподібний характер, спостерігаємо від початку військової агресії РФ. Розмов вистачає – результату замало… Чи все можливе робить Україна для звільнення своїх? Де і в чому можна додати в цій роботі?

За офіційними даними МЗС, наразі лише у в’язницях РФ перебувають 38 українських політв’язнів. Не враховані різноманітні СІЗО та КПЗ, не кажучи вже про підвали ОРДЛО. Активісти правозахисної організації “Let my people go” запевняють, що в’язнів – набагато більше. Не наважимося сказати, що держава взагалі не робить жодних кроків в напрямку звільнення українців. Робить, правда не такими швидкими темпами. Наприклад, між попереднім звільненням кримчанина Геннадія Афанасьєва і пенсіонера Юрія Солошенка (14 червня 2016-го) та останнім – заступників голови Меджлісу кримськотатарського народу Ахтема Чийгоза і Ільмі Умерова (25 жовтня 2017-го) – минуло майже півтора року, довгі 16 місяців. Очевидно, процес звільнення наших бранців і полонених непростий. Тим не менш, наскільки реально його пришвидшити та що можна ще додати до державних механізмів звільнення заручників і політв’язнів?

З цими питаннями Укрінформ звернувся до правозахисників: голови правління Центру громадянских свобод, що координує правозахисну організацію LetMyPeopleGo Олександри Матвійчук та юриста Української Гельсінської спілки з прав людини Надії Волкової.

Потрібен єдиний державний механізм, якого — нема

Експерти переконують, що механізми існують, держава намагається робити усе від неї залежне: і Уповноважена з прав людини звертається до своєї колеги в Росії, і МЗС реагує нотами на нові порушення, і на мінських перемовинах попри заперечення російської сторони піднімаються питання, і правоохоронні органи співпрацюють із адвокатами тощо. Але, на їхню думку, всі ці зусилля ніяк не складаються в одне ціле — єдиний механізм відсутній.

Олександра МатвійчукОлександра Матвійчук

 

Матвійчук: “Часто ліва рука не знає, що робить права, і рідні політв’язнів змушені виступати у ролі посередників. Що вже казати, якщо державні органи у своїй роботі оперують різними цифрами, і навіть єдиного узгодженого списку політв’язнів досі немає. У рідних це викликає вже навіть не обурення, а просто втому.

Інша проблема, що більшість цих зусиль є радше реакцією на ті чи інші події. У нас майже повністю відсутня проактивна стратегія. Ще минулого року Путін чітко заявив, що питання звільнення політв’язнів не охоплюється мандатом мінських перемовин. І що Україна? Ми будемо шукати інші майданчики для вирішення цих питань, залучати ефективних посередників, придумувати нові форми впливу, що ми за цих обставин будемо робити? Кількість ув’язнених за політичними мотивами постійно зростає. В окупованому Криму люди в групі ризику сплять одягненими, бо ніколи невідомо, коли до них прийдуть із обшуком і що після цього буде. Багато ув’язнених мають досить серйозні проблеми із здоров’ям. Щодо Станіслава Клиха, то вже йдеться про заходи термінового порятунку. Тому в умовах, коли створені для попередження конфліктів та відновлення миру міжнародні організації давно вже не справляються із цими функціями, потрібно бути проактивними. А це значить ініціювати нові ходи і формати.

Найменше, що у цій ситуації держава мала би зробити, це створити єдину структуру за участі усіх дотичних до цієї теми державних органів. Це необхідно для координації їх роботи із звільнення політв’язнів та належної комунікації із рідними. Проект концепту такої структури був розроблений вже багато місяців тому, але не викликав у посадовців особливого ентузіазму, тож досі лежить та припадає пилом”.

Надія ВолковаНадія Волкова

 

Волкова: “Моє розуміння – створення такого механізму має складатись з декількох етапів:

По-перше, це скрупульозне вивчення, повне розуміння особливостей притаманних саме цій ситуації, хто є бранець, з якою метою його ув’язнено.

По-друге, вивчення практик, які вже існують в інших країнах. Ми маємо пам’ятати що конфлікт в Україні не є унікальним. Так, він має свої особливості, які необхідно враховувати, але Україна не перша і, на жаль, не остання. Тому на цьому етапі варто залучати (міжнародних) експертів (особливо тих, хто має досвід повернення та визволення людей).

По-третє, має існувати постійний майданчик для проведення перемовин. Він може існувати на рівні президента, РНБО, МЮ, МЗС, неважливо, але фахівці, представники всіх відомств мають бути долучені до цієї роботи. Наразі, в нашому випадку: а) такого майданчика в принципі не існує, б) люди які займаються (або роблять пусті неефективні потуги) не є фахівцями, професіоналами і мало що взагалі розуміють в питаннях обміну.

По-четверте, самі переговори – це ювелірний процес. Дуже складний і дуже глибокий, особливо, коли твій опонент – Путін. Фатальна помилка вважати його ідіотом, недолугим або такою людиною, яка говорить лише мовою сили (так, він говорить мовою сили, але не фізичної). І це також ключовий момент. Тобто, якщо вести перемовини з таким як він, людина має мати мінімум такий самий рівень сили. Дуже важливо адекватно оцінювати, хто твій опонент. Утім, я не впевнена, що в нашій державі це розуміють. Росії – з потужною армією, з потужними спецслужбами та з ядерною зброєю нічого боятися фізичних загроз”.

Продовжуючи думку Надії Волкової про важливість рівня представництва, нагадаємо, як нещодавно турецький президент Реджеп Ердоган домігся звільнення заступників голови Меджлісу кримськотатарського народу Ільмі Умерова та Ахтема Чийгоза. Очевидно, щось з цього вигадала собі і Москва. Тим не менш, українських політв’язнів — звільнено.

Хоч би як це звучало дивно, але заради життя і свободи наших людей, інколи варто задуматися і про відверто нестандартні кроки. Аж до того, щоб звернутися по допомогу до когось із друзів Путіна. Нічого конкретного не пропонуємо, але, скажімо, колишній прем’єр-міністр Італії Сильвіо Берлусконі хіба не має впливу на «кремлівського начальника»? Може, цей 81-річний дідусь, “поціновувач” неповнолітніх дівчат, замість чергового секс-скандалу, нарешті зробить у своєму житті добру справу?

… І ви знаєте, таки Сильвіо далеко не один у світі.

Львівські студенти вийшли на акцію у підтримку українських політв’язнів Кремля (22 вересня, 2017) // Фото: ZikЛьвівські студенти вийшли на акцію у підтримку українських політв’язнів Кремля (22 вересня, 2017) // Фото: Zik

 

Не лише на державному рівні

Питання звільнення українських політв’язнів має стати центром суспільної уваги, наполегливим нагадуванням. Натомість, все навпаки. Як вже згадувалося, реакція суспільства, наче сплеск, хвиля: наростає, спадає… А що в результаті? Яскравих маркерів дефіциту уваги суспільства до долі політв’язнів, на жаль, вистачає. Але чи може бути щось яскравіше за сумний факт: в українському варанті онлайн-енциклопедії “Вікіпедія” немає навіть статті про того ж Станіслава Клиха. Це при тому, що в “Вікіпедії” – і це головна особливість проекту – кожен може написати чи редагувати контент.

Як же підсилити суспільну увагу до проблеми звільнення українців з російських тюрем?

На думку правозахисниці Олександри Матвійчук, важко порівнювати біографії та долі відомого режисера Олега Сенцова та збирача металобрухту Сергія Литвинова. Але боротися потрібно за всіх.

Матвійчук: “…Їхні імена мають звучати постійно як в середині країни, так і на міжнародній арені. Немає новин про ув’язненого, значить наше завдання знаходити приводи, щоб про нього говорили. Власне, кампанії LetMyPeopleGo багато в чому на це і спрямовані. Ми залучаємо людей до марафонів, написання листів, бомбардуємо міжнародні інстанції зверненнями, інформуємо про перебіг справ, проводимо акції, фотовиставки та флеш-моби. Нас підтримують багато ініціативних груп за кордоном, в Німеччині, США, Франції тощо. Навіть такий простий та символічний жест як відправити листівку для людини за ґратами має вагоме значення. Важливо зрозуміти, що допомогти може кожен ”.

Замість висновку

Згадана українська “Вікіпедія” — це лише маленький приклад “щирого зацікавлення» суспільства цим питанням. Ми полюбляємо потикати владу у бездіяльності, черговій #зраді (так, причин достатньо, але ж є розумні межі), натомість самі нічого не робимо там, де робити, вболівати – наш прямий громадянський обов’язок. Звинувачувати і повчати ми нікого не збираємося – всі цим грішимо. Не знаєте, як перейти на сайт “Вікіпедії” і що написати там про українського полоненого, писати статті — не ваше? То зробіть так, як пропонує експерт: просто відправте листівку з трьома словами “Про тебе пам’ятають”.

Мирослав Ліскович, Київ 

Джерело, 15/11/2017

Відкрилась виставка “Доросле кримське дитинство” Антона Наумлюка в рамках кампанії LetMyPeopleGo

Жовтень 21, 2017

Вчора о 19.00 відбулося урочисте відкриття виставки “Доросле кримське дитинство” виставка Антона Наумлюка організованої Center for Civil Liberties в рамках кампанії Let My People Go Ukraine яку веде Євроймайдан-SOS. З вітальними словами виступили – автор виставки Anton Naumlyuk, лідер кримсько-татарського народу Mustafa Dzhemilev, голова Меджлісу кримськотатарського народу і депутат і народний депутат Рефат Чубаров, перший заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб Yusuf Kurkchi, програмний директор Кримського Дому Alim Aliev, родичі політичних в’язнів Кремля – Ігор Гриб і Оксана Стогний і волонтерка Центру Громадянських Свобод і одна з безпосередніх організаторок Олександра Сурган. На виставці було представлено 16 світлин дітей кримских політв’язнів і їх короткі історії, перекладені 4 мовами. Глядачам було представлено також інсталяцію – 16 кліток, в яких ув’язнено дитячі іграшки, своєрідний іграшковий пікет. Інсталяція покликана привернути увагу до того, що в заручниках режиму залишаються вже понад 100 дітей, які лишились без батьківського піклування.
— Це повинні бачити депутати. Я дуже вражений цими фотографіями. Ми не перебуваємо в цій ситуації, в якій перебувають ці батьки і діти. Розумом ми можемо розуміти, але про те, що вони відчувають, ми може тільки здогадуватися, — висловився Рефат Чубаров.
Виставка триватиме до 1 листопада, влключно, після чого організатори планують продемонструвати її на інших українських і міжнародних арт-майданчиках.

Справа Афанасьєва: кому потрібна брудна сварка довкола кримських в’язнів?

Вересень 6, 2017

Не можу не відреагувати на ганебну “дискусію”, яка більше нагадує брудну сварку з перетрушенням чужої білизни, довкола колонки Христини Бондаренко. І таке враження, що треба пройти по мінному полю.

Залишимо за дужками питання щодо підтримки родин політв’язнів. Це тема окремої розмови.

Сподіваюся, найближчим часом буде ухвалено відповідний закон – який, звісно, всіх проблем не вирішить, але принаймні якось сигналізуватиме про підтримку.

Правда, за поза увагою опиняться, наприклад, зниклі безвісти.

Як-от родина Тимура Шаймарданова, який, так само як Олег Сенцов, допомагав із евакуацією військових в умовах вже окупованого Криму. Він зник безвісти в травні – і потім так і не сплив у жодній із кримінальних справ ні в окупованому Криму, ні в РФ. По суті, повноцінне слідство в його справі в Україні тільки розпочалося, і його дитина також виховується без батьківської підтримки весь цей час.

А як з родинами військовополонених та цивільних заручників на сході? Хто їх підтримує?!..

Але це окрема тема й так. Україна системно цю проблему не вирішує, і навіть не намагається. Важливо про це нагадувати і тиснути.

Але хочу тут сказати про інше.

Скажімо так: до фільму Олександра Подрабінека в частині історії про Гену Афанасьєва в мене зауваження навіть суто з точки зору фактажу.

По-перше, автор не згадує того, що Афанасьєв відмовився від своїх показів у залі суду. Даруйте, але це взагалі центральний факт в його історії. І не згадати про нього – означає свідомо його замовчати.

По-друге, жодного зв’язку його зізнавальних показів із подальшим звільненням, на мою думку, немає. У фільмі ж це звучить як факт, а не версія автора.

Якби ці речі були пов’язані, звільнили б багатьох із тих, кого ми вважаємо політичними, – але не звільнили б, наприклад, Савченко, яка свою провину, як відомо, не визнала.

По-третє, якось покоробило від “бывший работник прокуратуры” (то й що? тут вмикається якась презумпція винуватості автоматично?) – і жодного слова про участь Афанасьєва в акціях на підтримку цілісності України весною 2014-го. Хоча саме на цій підставі він був затриманий ФСБ.

По-четверте, радянський дисидент Олександр Подрабінек, який дуже добре знається на радянській репресивній спадщині (час від часу стежу за його програмою на Радіо Свобода), – жодного слова не сказав про тортури, які були застосовані до Афанасьєва для вибивання з нього показів.

Чи Олександр ставить під сумнів цей факт?

Ми всі розуміємо, що людей, які можуть витримати тортури, до яких вдаються російські спецслужби, – одиниці. Тим більше, коли йдеться про справу “кримської четвірки”, яка була абсолютно принциповою для ФСБ – причому не місцевих “перевертнів”, а для керівництва ФСБ РФ, які, власне, фабрикуванням і займалися.

Росії потрібна була справа про страшних “правосєків” для “виправдання” в їх уяві анексії Криму.

Те, що Сенцова не вдалося зламати – робить його героєм. Думаю, ФСБ на таке не очікували.

Так само робить героєм Гену Афанасьєва те, що він знайшов у собі сили відмовитися від свідчень, які він дав під тиском на етапі досудового слідства – і про що, ще раз підкреслю, ні в фільмі не згадано, ні в колонці Христини Бондаренко.

Але не про героїзм мова. Я взагалі намагаюся уникати цих категорій, коли йдеться про політзеків: бо часто це історія зовсім не про героїзм – а про “не в той час не в тому місці”.

Так, мене обурюють деякі пости Гени Афанасьєва. Мене обурює і дратує, коли він атакує “Громадське” та УП, їх журналістів та керівників. Я не розумію, навіщо він це робить. Вважаю, що це з його боку невдячна поведінка.

Але ще більшу огиду викликає публічне засудження людини – про кого б не йшлося! – за те, що вона дала свідчення, перебуваючи під контролем російських спецслужб та зазнаючи тортур.

Так, на мою думку, виглядає дно.

І я гадки не маю, які аргументи можна вибирати, дискутуючи з “людьми”, які абсолютно спокійно звинувачують жертв тортур у їхніх словах в момент, коли до їх геніталій під’єднують клеми…

…До речі, а ексклюзивчику із застосуванням електронного струму не вдалося отримати? Тільки відео допиту? Шкода.

Та й відео не нове. Є в мережі матеріали, де зафіксовано ще більше показів Гени одразу після затримання – так що цим нікого здивувати не вдалося.

Насправді від цього конфлікту віє політичною війною.

І справа не в Гені, і навіть не в Олегові.

Чиїсь там психологічні травми, як і доля Сенцова, – боюся, в цій війні насправді всім байдужі.

Оригінал.

Результаты поиска:

Під посольством РФ у Києві зібрались активісти на підтримку Сенцова

Серпень 23, 2018

Джерело: УНН
КИЇВ. 21 серпня.
У Києві біля посольства Російської Федерації проходить акція на підтримку українського режисера, бранця Кремля Олега Сенцова, який вже 100 днів голодує у російській в’язниці, повідомляє кореспондент УНН.

На акцію прийшли близько 30 активістів, які тримають у руках плакати з написом “FREESENTSOV” та “SaveOlegSentsov”. Крім того, біля входу у посольство РФ, активісти поставили кілька мотків колючого дроту з написом “FREESENTSOV”.

Активісти читали оповідання українського режисера та листи до нього. За словами організаторів акції, листи до бранця Кремля написали іноземні кінорежисери, актори та письменники, зокрема Стівен Фрай.

Подібні акції пройдуть у декількох містах України, зокрема Львові та Вінниці, а також у Кенії, Швеції, Данії та США.

“Такі акції мають відбуватись регулярно для того, щоб інтерес до цієї теми не згасав. Досі тривають зустрічі з Путіним, досі тривають перемовини — тиждень тому йому дзвонив Макрон (президент Франції — ред.), кілька днів тому він зустрічався з Меркель (канцлер Німеччини — ред.), і має постійно бути потужний суспільний запит, що це питання на порядку денному і люди не опустили руки. Ми боремось і вимагаємо від світових лідерів, щоб вони допомогли звільнити Олега Сенцова”, — підкреслила координатор глобальної акції “SaveOlegSentsov” Олександра Матвійчук.

Додамо, що з посольства РФ до активістів, які проводять акцію на підтримку українського режисера, ніхто не вийшов.

Нагадаємо, Сенцов був засуджений російським судом до 20 років позбавлення волі 25 серпня 2015 року за обвинуваченням у підготовці терактів у Криму.

Режисер перебуває у виправній колонії у місті Лабитнангі за полярним колом на півночі Росії. 14 травня він оголосив безстрокове голодування з вимогою звільнити всіх українських політв’язнів, утримуваних в Росії і Криму.

Акція солідарності з Олегом Сенцовим

Серпень 21, 2018

Центр Громадянських Свобод спільно з PEN Ukraine організували акцію солідарності з режисером та письменником Олегом Сенцовим.

Сестра Сенцова розповіла, що Олег втрачає надію, у те, що звільнення наближається. Що нам вдастся створити необхідний тиск та звільнити українських політв’язнів.

«Ми не можемо опускати руки, поки Олег продовжує бій. Це було б зрадою як Олега, так і людей, які докладають таких величезних зусиль, щоб реалізувати його звільнення», – додала вона.

21 серпня об 11.00, на 100-й день голодування режисера і письменника Олега Сенцова, PEN Ukraine спільно з Center for Civil Liberties проведе акцію біля Посольства Росії в Києві.

Ми закликаємо приносити на акцію свої листи до Олега. Під час акцій біля посольств ми будемо читати наші листи та його оповідання.

Акція «Солідарність з Олегом Сенцовим» стане частиною міжнародної ініціативи, започаткованої PEN International.

Нагадаємо, що 14 серпня Міжнародний ПЕН оголосив марафон написання листів на підтримку Олега Сенцова.

До 20 серпня ви маєте можливість долучитися до міжнародного марафону листів PEN International. Для цього надішліть свої листи Олегу на адресу: aurelia.Dondo@pen-international.org.

21 серпня всі листи будуть роздруковані й принесені до посольств Росії в різних країнах.

Свої листи підтримки Сенцову в рамках акції, зокрема, написали кінорежисери Кен Лоуч, Майк Лі, Том Стоппард, актор, письменник і телеведучий Стівен Фрай, письменники Світлана Алексієвич, Ієн Ренкін, Марґарет Етвуд та Ніл Ґейман.

Символом міжнародної акції «Солідарність з Олегом Сенцовим» стане колючий дріт, тож закликаємо використовувати його на плакатах, футболках і приносити на саму акцію.

Окрім України та Великої Британії, акції «Солідарність з Олегом Сенцовим» одночасно відбудуться в Кенії, Швеції, Данії та Сполучених Штатах Америки. В Україні до Києва приєдналися Вінниця та Львів.

Подія в Лондоні: https://www.facebook.com/events/2740731575967727/

Подія у Вінниці: https://www.facebook.com/events/222194928460333/

Подія у Львові: https://www.facebook.com/events/520230691753534/

Контактна інформація: ukraine.pen@gmail.com.

#FreeSentsov #SaveOlegSentsov

Олександра Матвійчук – що потрібно робити для звільнення політв’язнів?

Липень 25, 2018

– Як ми маємо працювати для звільнення політв’язнів?
– Звідки брати достовірну інформацію?
– Які цілі ми маємо перед собою ставити?

Olexandra Matviychuk, ініціаторка акції #SaveOlegSentsov для BBC News Ukrainian про Павла Гриба – українського політв’язня Кремля.

Акція Save Oleg Sentsov у Києві

Липень 16, 2018

Вчора на акції SaveOlegSentsov у Києві_15.07  Олександра Матвійчук розповідала про кампанію Save Oleg Sentsov і мережу її учасників по всьому світу.

Олександра Матвійчук: Генеральний секретар Ради Європи звернувся до Путіна з проханням звільнити Сенцова

Червень 23, 2018

Голова правління громадської організації «Центр громадянських свобод» Олександра Матвійчук повідомила, що Генеральний секретар Ради Європи звернувся до Путіна з проханням звільнити Олега Сенцова та заявив, що він особисто готовий написати клопотання про його помилування на основі Європейської конвенції з прав людини.

Читайте більше тут.

Не варто засуджувати українців, які йдуть на угоду зі слідством в РФ, – Романцова

Червень 19, 2018

Новина на сайті ЗІК

Політичні історії саме українських громадян, які були затримані у Росії, як правило, там використовують дуже активно у медіа. Але за статистикою, 98 відсотків таких осіб катують, застосовуючи електричний струм. Окрім фізичного катування, також застосовують і психологічний тиск. Тому не варто засуджувати людей, які все ж пішли на угоду зі слідством.

Про це в ефірі інформаційно-аналітичного проекту «Перші про головне. Коментарі» на телеканалі ZIK говорила заступник голови правління «Центру громадянських свобод» Олександра Романцова.

«Коли українські громадяни на щось погоджуються чи підписують документи у російських в’язницях, до них не може бути жодних претензій. Бо ми насправді не знаємо, яким чином змусили їх це зробити», – сказала Романцова.

За її словами, такі дії активно використовують у ЗМІ, аби проілюструвати, як російські спецслужби, буцім, врятували своїх громадян від терористів, екстремістів, шпигунів. Далі історію цієї людини максимально замовчують і як тільки суд ухвалює своє рішення, таку особу відправляють у найвіддаленіші колонії Росія. Потім настає інформаційний вакуум.

«Єдині, хто про них говорить – родичі та адвокати, які намагаються якось досягти справедливості. Також вони постійно пишуть запити у консульство України в Росії щодо українців, які зареєстровані у Криму. Але влада РФ не хоче пускати консулів до затриманих. Далі ми бачимо їх тільки під час продовження якогось терміну», – прокоментувала вона.

Також варто зазначити, що дуже часто до таких людей використовують адміністративний тиск у самій в’язниці.

«Люди постійно сидять у карцерах, ШИЗО. Навіть поліпшення їх умов перебування, яке могло би бути при гарній поведінці, нівелюється, тому що адміністрація постійно користується будь-якою можливістю. Таким чином намагаються змусити людей, щоб вони пішли на угоду зі слідством. Бо приклад Карпюка і Клиха показує, що можна сконструювати зі свідчень навіть якусь справу проти Яценюка», – зазначила Романцова.

Вона наголосила, що яскравим прикладом якраз є історія політв’язнів Клиха і Карпюка, яких  шукали півроку. Сім адвокатів намагалися зайти у їх справи.

«Російською методикою якраз є те, коли ув’язнений зможе дати привід для наступної медійної історії  у Росії. Бо ж люди виснажені та хворіють. Те, що це не курорт – сто відсотків. Саме тому їх злить, коли українські громадяни не хочуть підписувати прохання до Путіна щодо помилування. Найцікавіше, що дуже часто звичайні в’язні у Росії, які сидять із нашими громадянами, дуже часто їх підтримують, на відміну від адміністрації в’язниці, яка максимально їх пресує», – додала Романцова.

Зимовий Марафон для в’язнів Кремля

Грудень 24, 2017

Четвертий рік поспіль Євромайдан SOS разом із партнерами проводить традиційний зимовий марафон написання листів в’язням Кремля у рамках кампанії LetMyPeopleGo, щоб подарувати їм трохи тепла напередодні Різдва та Нового року.

Зимові свята в холодних російських тюрмах будуть зустрічати більше 60 громадян України. Їх ув’язнено за сфабрикованими справами на загальний строк близько 200 років. Серед них студенти, багатодітні батьки, люди з тяжкими захворюваннями, лідери кримськотатарського народу, правозахисники, митці та журналісти.

Для них листи із волі – це ковток свободи, зв’язок із зовнішнім світом та величезна моральна підтримка. Листи нагадують їм, що про них не забувають, що за їхнє звільнення борються, що їх чекають на волі.

Аби пройти тюремну цензуру слід дотримуватися простих правил:
– писати російською мовою;
– дотримуватися політичної нейтральності;
– вказувати на конверті рік народження, повне ім’я, по батькові та прізвище адресата;
– вкласти у конверт чисті аркуші паперу, марку та конверт, якщо ви сподіваєтеся на відповідь.

Подаруй тепло зимових свят!
Напиши листа тим, кого чекають вдома!
Перелік ув’язнених та адрес в’язниць: http://letmypeoplego.org.ua/uk/support/letter

#РіздвоЗаГратами #ChristmasBehindBars

Приєднуйся до події на ФБ українською:
https://www.facebook.com/events/1773705699598800/

Приєднуйся до події на ФБ англійською:
https://www.facebook.com/events/887557274732792/

Контакт для зв’язку: Яна Дорошенко, Центр громадянських свобод, тел. +38-067-568-78-76, lmpg.ukraine@gmail.com

Довідково:
Кампанія LetMyPeopleGo була ініційована Євромайдан SOS для захисту усіх ув’язнених за політичними мотивами громадян України в Росії та окупованому Криму. Кампанія ставить за мету добитися звільнення усіх людей зі списку LetMyPeopleGo та контролює дотримання основоположних прав заручників Кремля, серед яких, свобода від тортур, право на вільний доступ адвоката, надання медичної допомоги тощо. Координацію роботи кампанії здійснює Центр громадянських свобод. Контакти: lmpg.ukraine@gmail.com

Загроза життю внаслідок ненадання медичної допомоги Бекіру Дегерменджі

Грудень 15, 2017

14 грудня 2017 о третій годині ночі 57-річного кримськотатарського активіста Бекіра Дегерменджі, який знаходиться в Сімферопольському СІЗО за сфабрикованою справою про нібито вимагання, відвезли в реанімацію. Бекір Дегерменджі має 3 групу інвалідності і страждає від бронхіальної астми. В даний час стан Дегерменджі вкрай важкий, у нього набряк легень і серцева недостатність. На даний момент він знаходиться в медикаментозному сні на штучній вентиляції легень. За інформацією родичів і адвоката, ув’язнений знаходиться в 7 міській лікарні Сімферополя, де його в несвідомому стані тримають в наручниках. До палати не допускають дружину Дегерменджі і адвоката, троє де-факто представників поліції знаходяться біля палати, біля самої лікарні велика кількість так званих правоохоронців. Протягом п’яти попередніх днів Бекір Дегерменджі не міг спати через загострення астми. Його адвокат вимагав госпіталізації і надання медичного лікування, проте де-факто суд відхилив клопотання захисника. 6 грудня 2017 де-факто суд відхилив Апеляційну скаргу на обрану міру запобіжного заходу. Під час судового засідання Бекіру Дегерменджі стало погано, викликали швидку, але при цьому арешт залишили в силі. Під час засідання активіст був в кисневій масці.

Бекір Дегерменджі був затриманий і поміщений під варту 23 листопада 2017 разом з трьома іншими кримськими татарами. Затримання відбулося в результаті спецоперації російських силовиків: де-факто правоохоронці організували провокацію щодо Веджіє Кашка і активістів, після чого із застосуванням грубої сили затримали їх в кафе “Медобори” м. Сімферополя. В результаті цих дій від інфаркту померла 83-річна ветеран кримськотатарського національного руху Веджіє Кашка. На чотирьох затриманих (Асан Чапух, Бекір Дегерменджі, Руслан Трубач, Кязім Аметов) було порушено кримінальну справу за підозрою в нібито вимагання. 6 грудня через два тижні після затримань у Асана Чапуха в СІЗО стався мікроінсульт, оніміла ліва частина тіла. Необхідна медична допомога йому не надається.

Син Бекіра Дегерменджі Мустафа Дегерменджі був заарештований у так званій “справі 26 лютого” в травні 2015 року, в квітні 2017 де-факто суд змінив йому запобіжний захід з утримання під вартою на домашній арешт. В даний час триває судовий процес у його справі.

Вимагаємо від уряду РФ, яке контролює територію Криму:

  • надати кваліфіковану медичну допомогу Бекіру Дегерменджі без втручання де-факто правоохоронних органів;
  • негайно змінити запобіжний захід щодо Бекіра Дегерменджі на більш м’який, не пов’язаний з триманням під вартою;
  • негайно змінити запобіжний захід іншим фігурантам, що проходять по так званій “справі про вимагання”;
  • в найкоротші терміни провести перевірку матеріалів так званої “справи про вимагання” на предмет сфабрикованості і закрити цю кримінальну справу
  • розслідувати факти та притягнути до відповідальності осіб винних в незаконних переслідуваннях Б. Дегерменджи та інших обвинувачених по цій справі

Звертаємося до уряду України та інших держав, а також до міжнародних організацій з проханням стежити за станом здоров’я Бекіра Дегерменджі і сприяти наданню йому кваліфікованої медичної допомоги та звільнення з-під варти, а також справедливого розгляду винесених проти нього та інших фігурантів звинувачень.

Звертаємося до представників міжнародних організацій, урядів країн Європейського Союзу, Швейцарії, США та Канади:

  • стежити за станом здоров’я Бекіра Дегерменджі і перебігом політично вмотивованого кримінального переслідування фігурантів так званої справи про нібито вимагання, а також за перебігом інших політично вмотивованих кримінальних справ;
  • сприяти наданню кваліфікованої медичної допомоги Бекіру Дегерменджі, зокрема вимагати від РФ допустити міжнародну групу незалежних лікарів до Бекіра Дегерменджі і інших політичних в’язнів, які потребують медичної допомоги;
  • виступити з публічними заявами на адресу РФ з вимогою негайного надання якісної і повної медичної допомоги Бекіру Дегерменджі і іншим політичним в’язням, які мають таку потребу.

Співзасновник, координатор

ГО «КримСОС»                                                                                       Т. ТАШЕВА

 

Виконавчий директор УГСПЛ                                                                О. ПАВЛИЧЕНКО

Голова Правління

«Кримської правозахисної групи»                                                       О. СКРИПНИК

Заступниця голови правління

Центр Громадянських Свобод                                                                 О.РОМАНЦОВА

Звільнення українців з російських тюрем: допомогти може кожен

Листопад 16, 2017
Яскравий приклад нестачі суспільної уваги — наша “Вікіпедія”, де про більшість українських заручників Кремля ні слуху, ні духу

“…Російські психіатри довели українського в’язня до коми: стан Станіслава Клиха різко погіршився”, “…Олега Сенцова перемістили до штрафного ізолятора колонії (ШІЗО) у російському Ямало-Ненецькому автономному окрузі”. Повідомлення, подібні до цих двох новин, регулярно публікуються в ЗМІ, а відтак – регулярно викликають і помітну реакцію соцмереж, суспільства загалом. “Держава повинна докласти всіх зусиль, задля звільнення свого громадянина” звучить з сотень джерел. Утім не надто довго… Подібну реакцію, яка часто виглядає, як такий собі сплеск активності і носить хвилеподібний характер, спостерігаємо від початку військової агресії РФ. Розмов вистачає – результату замало… Чи все можливе робить Україна для звільнення своїх? Де і в чому можна додати в цій роботі?

За офіційними даними МЗС, наразі лише у в’язницях РФ перебувають 38 українських політв’язнів. Не враховані різноманітні СІЗО та КПЗ, не кажучи вже про підвали ОРДЛО. Активісти правозахисної організації “Let my people go” запевняють, що в’язнів – набагато більше. Не наважимося сказати, що держава взагалі не робить жодних кроків в напрямку звільнення українців. Робить, правда не такими швидкими темпами. Наприклад, між попереднім звільненням кримчанина Геннадія Афанасьєва і пенсіонера Юрія Солошенка (14 червня 2016-го) та останнім – заступників голови Меджлісу кримськотатарського народу Ахтема Чийгоза і Ільмі Умерова (25 жовтня 2017-го) – минуло майже півтора року, довгі 16 місяців. Очевидно, процес звільнення наших бранців і полонених непростий. Тим не менш, наскільки реально його пришвидшити та що можна ще додати до державних механізмів звільнення заручників і політв’язнів?

З цими питаннями Укрінформ звернувся до правозахисників: голови правління Центру громадянских свобод, що координує правозахисну організацію LetMyPeopleGo Олександри Матвійчук та юриста Української Гельсінської спілки з прав людини Надії Волкової.

Потрібен єдиний державний механізм, якого — нема

Експерти переконують, що механізми існують, держава намагається робити усе від неї залежне: і Уповноважена з прав людини звертається до своєї колеги в Росії, і МЗС реагує нотами на нові порушення, і на мінських перемовинах попри заперечення російської сторони піднімаються питання, і правоохоронні органи співпрацюють із адвокатами тощо. Але, на їхню думку, всі ці зусилля ніяк не складаються в одне ціле — єдиний механізм відсутній.

Олександра МатвійчукОлександра Матвійчук

 

Матвійчук: “Часто ліва рука не знає, що робить права, і рідні політв’язнів змушені виступати у ролі посередників. Що вже казати, якщо державні органи у своїй роботі оперують різними цифрами, і навіть єдиного узгодженого списку політв’язнів досі немає. У рідних це викликає вже навіть не обурення, а просто втому.

Інша проблема, що більшість цих зусиль є радше реакцією на ті чи інші події. У нас майже повністю відсутня проактивна стратегія. Ще минулого року Путін чітко заявив, що питання звільнення політв’язнів не охоплюється мандатом мінських перемовин. І що Україна? Ми будемо шукати інші майданчики для вирішення цих питань, залучати ефективних посередників, придумувати нові форми впливу, що ми за цих обставин будемо робити? Кількість ув’язнених за політичними мотивами постійно зростає. В окупованому Криму люди в групі ризику сплять одягненими, бо ніколи невідомо, коли до них прийдуть із обшуком і що після цього буде. Багато ув’язнених мають досить серйозні проблеми із здоров’ям. Щодо Станіслава Клиха, то вже йдеться про заходи термінового порятунку. Тому в умовах, коли створені для попередження конфліктів та відновлення миру міжнародні організації давно вже не справляються із цими функціями, потрібно бути проактивними. А це значить ініціювати нові ходи і формати.

Найменше, що у цій ситуації держава мала би зробити, це створити єдину структуру за участі усіх дотичних до цієї теми державних органів. Це необхідно для координації їх роботи із звільнення політв’язнів та належної комунікації із рідними. Проект концепту такої структури був розроблений вже багато місяців тому, але не викликав у посадовців особливого ентузіазму, тож досі лежить та припадає пилом”.

Надія ВолковаНадія Волкова

 

Волкова: “Моє розуміння – створення такого механізму має складатись з декількох етапів:

По-перше, це скрупульозне вивчення, повне розуміння особливостей притаманних саме цій ситуації, хто є бранець, з якою метою його ув’язнено.

По-друге, вивчення практик, які вже існують в інших країнах. Ми маємо пам’ятати що конфлікт в Україні не є унікальним. Так, він має свої особливості, які необхідно враховувати, але Україна не перша і, на жаль, не остання. Тому на цьому етапі варто залучати (міжнародних) експертів (особливо тих, хто має досвід повернення та визволення людей).

По-третє, має існувати постійний майданчик для проведення перемовин. Він може існувати на рівні президента, РНБО, МЮ, МЗС, неважливо, але фахівці, представники всіх відомств мають бути долучені до цієї роботи. Наразі, в нашому випадку: а) такого майданчика в принципі не існує, б) люди які займаються (або роблять пусті неефективні потуги) не є фахівцями, професіоналами і мало що взагалі розуміють в питаннях обміну.

По-четверте, самі переговори – це ювелірний процес. Дуже складний і дуже глибокий, особливо, коли твій опонент – Путін. Фатальна помилка вважати його ідіотом, недолугим або такою людиною, яка говорить лише мовою сили (так, він говорить мовою сили, але не фізичної). І це також ключовий момент. Тобто, якщо вести перемовини з таким як він, людина має мати мінімум такий самий рівень сили. Дуже важливо адекватно оцінювати, хто твій опонент. Утім, я не впевнена, що в нашій державі це розуміють. Росії – з потужною армією, з потужними спецслужбами та з ядерною зброєю нічого боятися фізичних загроз”.

Продовжуючи думку Надії Волкової про важливість рівня представництва, нагадаємо, як нещодавно турецький президент Реджеп Ердоган домігся звільнення заступників голови Меджлісу кримськотатарського народу Ільмі Умерова та Ахтема Чийгоза. Очевидно, щось з цього вигадала собі і Москва. Тим не менш, українських політв’язнів — звільнено.

Хоч би як це звучало дивно, але заради життя і свободи наших людей, інколи варто задуматися і про відверто нестандартні кроки. Аж до того, щоб звернутися по допомогу до когось із друзів Путіна. Нічого конкретного не пропонуємо, але, скажімо, колишній прем’єр-міністр Італії Сильвіо Берлусконі хіба не має впливу на «кремлівського начальника»? Може, цей 81-річний дідусь, “поціновувач” неповнолітніх дівчат, замість чергового секс-скандалу, нарешті зробить у своєму житті добру справу?

… І ви знаєте, таки Сильвіо далеко не один у світі.

Львівські студенти вийшли на акцію у підтримку українських політв’язнів Кремля (22 вересня, 2017) // Фото: ZikЛьвівські студенти вийшли на акцію у підтримку українських політв’язнів Кремля (22 вересня, 2017) // Фото: Zik

 

Не лише на державному рівні

Питання звільнення українських політв’язнів має стати центром суспільної уваги, наполегливим нагадуванням. Натомість, все навпаки. Як вже згадувалося, реакція суспільства, наче сплеск, хвиля: наростає, спадає… А що в результаті? Яскравих маркерів дефіциту уваги суспільства до долі політв’язнів, на жаль, вистачає. Але чи може бути щось яскравіше за сумний факт: в українському варанті онлайн-енциклопедії “Вікіпедія” немає навіть статті про того ж Станіслава Клиха. Це при тому, що в “Вікіпедії” – і це головна особливість проекту – кожен може написати чи редагувати контент.

Як же підсилити суспільну увагу до проблеми звільнення українців з російських тюрем?

На думку правозахисниці Олександри Матвійчук, важко порівнювати біографії та долі відомого режисера Олега Сенцова та збирача металобрухту Сергія Литвинова. Але боротися потрібно за всіх.

Матвійчук: “…Їхні імена мають звучати постійно як в середині країни, так і на міжнародній арені. Немає новин про ув’язненого, значить наше завдання знаходити приводи, щоб про нього говорили. Власне, кампанії LetMyPeopleGo багато в чому на це і спрямовані. Ми залучаємо людей до марафонів, написання листів, бомбардуємо міжнародні інстанції зверненнями, інформуємо про перебіг справ, проводимо акції, фотовиставки та флеш-моби. Нас підтримують багато ініціативних груп за кордоном, в Німеччині, США, Франції тощо. Навіть такий простий та символічний жест як відправити листівку для людини за ґратами має вагоме значення. Важливо зрозуміти, що допомогти може кожен ”.

Замість висновку

Згадана українська “Вікіпедія” — це лише маленький приклад “щирого зацікавлення» суспільства цим питанням. Ми полюбляємо потикати владу у бездіяльності, черговій #зраді (так, причин достатньо, але ж є розумні межі), натомість самі нічого не робимо там, де робити, вболівати – наш прямий громадянський обов’язок. Звинувачувати і повчати ми нікого не збираємося – всі цим грішимо. Не знаєте, як перейти на сайт “Вікіпедії” і що написати там про українського полоненого, писати статті — не ваше? То зробіть так, як пропонує експерт: просто відправте листівку з трьома словами “Про тебе пам’ятають”.

Мирослав Ліскович, Київ 

Джерело, 15/11/2017

Відкрилась виставка “Доросле кримське дитинство” Антона Наумлюка в рамках кампанії LetMyPeopleGo

Жовтень 21, 2017

Вчора о 19.00 відбулося урочисте відкриття виставки “Доросле кримське дитинство” виставка Антона Наумлюка організованої Center for Civil Liberties в рамках кампанії Let My People Go Ukraine яку веде Євроймайдан-SOS. З вітальними словами виступили – автор виставки Anton Naumlyuk, лідер кримсько-татарського народу Mustafa Dzhemilev, голова Меджлісу кримськотатарського народу і депутат і народний депутат Рефат Чубаров, перший заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб Yusuf Kurkchi, програмний директор Кримського Дому Alim Aliev, родичі політичних в’язнів Кремля – Ігор Гриб і Оксана Стогний і волонтерка Центру Громадянських Свобод і одна з безпосередніх організаторок Олександра Сурган. На виставці було представлено 16 світлин дітей кримских політв’язнів і їх короткі історії, перекладені 4 мовами. Глядачам було представлено також інсталяцію – 16 кліток, в яких ув’язнено дитячі іграшки, своєрідний іграшковий пікет. Інсталяція покликана привернути увагу до того, що в заручниках режиму залишаються вже понад 100 дітей, які лишились без батьківського піклування.
— Це повинні бачити депутати. Я дуже вражений цими фотографіями. Ми не перебуваємо в цій ситуації, в якій перебувають ці батьки і діти. Розумом ми можемо розуміти, але про те, що вони відчувають, ми може тільки здогадуватися, — висловився Рефат Чубаров.
Виставка триватиме до 1 листопада, влключно, після чого організатори планують продемонструвати її на інших українських і міжнародних арт-майданчиках.

Справа Афанасьєва: кому потрібна брудна сварка довкола кримських в’язнів?

Вересень 6, 2017

Не можу не відреагувати на ганебну “дискусію”, яка більше нагадує брудну сварку з перетрушенням чужої білизни, довкола колонки Христини Бондаренко. І таке враження, що треба пройти по мінному полю.

Залишимо за дужками питання щодо підтримки родин політв’язнів. Це тема окремої розмови.

Сподіваюся, найближчим часом буде ухвалено відповідний закон – який, звісно, всіх проблем не вирішить, але принаймні якось сигналізуватиме про підтримку.

Правда, за поза увагою опиняться, наприклад, зниклі безвісти.

Як-от родина Тимура Шаймарданова, який, так само як Олег Сенцов, допомагав із евакуацією військових в умовах вже окупованого Криму. Він зник безвісти в травні – і потім так і не сплив у жодній із кримінальних справ ні в окупованому Криму, ні в РФ. По суті, повноцінне слідство в його справі в Україні тільки розпочалося, і його дитина також виховується без батьківської підтримки весь цей час.

А як з родинами військовополонених та цивільних заручників на сході? Хто їх підтримує?!..

Але це окрема тема й так. Україна системно цю проблему не вирішує, і навіть не намагається. Важливо про це нагадувати і тиснути.

Але хочу тут сказати про інше.

Скажімо так: до фільму Олександра Подрабінека в частині історії про Гену Афанасьєва в мене зауваження навіть суто з точки зору фактажу.

По-перше, автор не згадує того, що Афанасьєв відмовився від своїх показів у залі суду. Даруйте, але це взагалі центральний факт в його історії. І не згадати про нього – означає свідомо його замовчати.

По-друге, жодного зв’язку його зізнавальних показів із подальшим звільненням, на мою думку, немає. У фільмі ж це звучить як факт, а не версія автора.

Якби ці речі були пов’язані, звільнили б багатьох із тих, кого ми вважаємо політичними, – але не звільнили б, наприклад, Савченко, яка свою провину, як відомо, не визнала.

По-третє, якось покоробило від “бывший работник прокуратуры” (то й що? тут вмикається якась презумпція винуватості автоматично?) – і жодного слова про участь Афанасьєва в акціях на підтримку цілісності України весною 2014-го. Хоча саме на цій підставі він був затриманий ФСБ.

По-четверте, радянський дисидент Олександр Подрабінек, який дуже добре знається на радянській репресивній спадщині (час від часу стежу за його програмою на Радіо Свобода), – жодного слова не сказав про тортури, які були застосовані до Афанасьєва для вибивання з нього показів.

Чи Олександр ставить під сумнів цей факт?

Ми всі розуміємо, що людей, які можуть витримати тортури, до яких вдаються російські спецслужби, – одиниці. Тим більше, коли йдеться про справу “кримської четвірки”, яка була абсолютно принциповою для ФСБ – причому не місцевих “перевертнів”, а для керівництва ФСБ РФ, які, власне, фабрикуванням і займалися.

Росії потрібна була справа про страшних “правосєків” для “виправдання” в їх уяві анексії Криму.

Те, що Сенцова не вдалося зламати – робить його героєм. Думаю, ФСБ на таке не очікували.

Так само робить героєм Гену Афанасьєва те, що він знайшов у собі сили відмовитися від свідчень, які він дав під тиском на етапі досудового слідства – і про що, ще раз підкреслю, ні в фільмі не згадано, ні в колонці Христини Бондаренко.

Але не про героїзм мова. Я взагалі намагаюся уникати цих категорій, коли йдеться про політзеків: бо часто це історія зовсім не про героїзм – а про “не в той час не в тому місці”.

Так, мене обурюють деякі пости Гени Афанасьєва. Мене обурює і дратує, коли він атакує “Громадське” та УП, їх журналістів та керівників. Я не розумію, навіщо він це робить. Вважаю, що це з його боку невдячна поведінка.

Але ще більшу огиду викликає публічне засудження людини – про кого б не йшлося! – за те, що вона дала свідчення, перебуваючи під контролем російських спецслужб та зазнаючи тортур.

Так, на мою думку, виглядає дно.

І я гадки не маю, які аргументи можна вибирати, дискутуючи з “людьми”, які абсолютно спокійно звинувачують жертв тортур у їхніх словах в момент, коли до їх геніталій під’єднують клеми…

…До речі, а ексклюзивчику із застосуванням електронного струму не вдалося отримати? Тільки відео допиту? Шкода.

Та й відео не нове. Є в мережі матеріали, де зафіксовано ще більше показів Гени одразу після затримання – так що цим нікого здивувати не вдалося.

Насправді від цього конфлікту віє політичною війною.

І справа не в Гені, і навіть не в Олегові.

Чиїсь там психологічні травми, як і доля Сенцова, – боюся, в цій війні насправді всім байдужі.

Оригінал.

Результаты поиска:

Під посольством РФ у Києві зібрались активісти на підтримку Сенцова

Серпень 23, 2018

Джерело: УНН
КИЇВ. 21 серпня.
У Києві біля посольства Російської Федерації проходить акція на підтримку українського режисера, бранця Кремля Олега Сенцова, який вже 100 днів голодує у російській в’язниці, повідомляє кореспондент УНН.

На акцію прийшли близько 30 активістів, які тримають у руках плакати з написом “FREESENTSOV” та “SaveOlegSentsov”. Крім того, біля входу у посольство РФ, активісти поставили кілька мотків колючого дроту з написом “FREESENTSOV”.

Активісти читали оповідання українського режисера та листи до нього. За словами організаторів акції, листи до бранця Кремля написали іноземні кінорежисери, актори та письменники, зокрема Стівен Фрай.

Подібні акції пройдуть у декількох містах України, зокрема Львові та Вінниці, а також у Кенії, Швеції, Данії та США.

“Такі акції мають відбуватись регулярно для того, щоб інтерес до цієї теми не згасав. Досі тривають зустрічі з Путіним, досі тривають перемовини — тиждень тому йому дзвонив Макрон (президент Франції — ред.), кілька днів тому він зустрічався з Меркель (канцлер Німеччини — ред.), і має постійно бути потужний суспільний запит, що це питання на порядку денному і люди не опустили руки. Ми боремось і вимагаємо від світових лідерів, щоб вони допомогли звільнити Олега Сенцова”, — підкреслила координатор глобальної акції “SaveOlegSentsov” Олександра Матвійчук.

Додамо, що з посольства РФ до активістів, які проводять акцію на підтримку українського режисера, ніхто не вийшов.

Нагадаємо, Сенцов був засуджений російським судом до 20 років позбавлення волі 25 серпня 2015 року за обвинуваченням у підготовці терактів у Криму.

Режисер перебуває у виправній колонії у місті Лабитнангі за полярним колом на півночі Росії. 14 травня він оголосив безстрокове голодування з вимогою звільнити всіх українських політв’язнів, утримуваних в Росії і Криму.

Акція солідарності з Олегом Сенцовим

Серпень 21, 2018

Центр Громадянських Свобод спільно з PEN Ukraine організували акцію солідарності з режисером та письменником Олегом Сенцовим.

Сестра Сенцова розповіла, що Олег втрачає надію, у те, що звільнення наближається. Що нам вдастся створити необхідний тиск та звільнити українських політв’язнів.

«Ми не можемо опускати руки, поки Олег продовжує бій. Це було б зрадою як Олега, так і людей, які докладають таких величезних зусиль, щоб реалізувати його звільнення», – додала вона.

21 серпня об 11.00, на 100-й день голодування режисера і письменника Олега Сенцова, PEN Ukraine спільно з Center for Civil Liberties проведе акцію біля Посольства Росії в Києві.

Ми закликаємо приносити на акцію свої листи до Олега. Під час акцій біля посольств ми будемо читати наші листи та його оповідання.

Акція «Солідарність з Олегом Сенцовим» стане частиною міжнародної ініціативи, започаткованої PEN International.

Нагадаємо, що 14 серпня Міжнародний ПЕН оголосив марафон написання листів на підтримку Олега Сенцова.

До 20 серпня ви маєте можливість долучитися до міжнародного марафону листів PEN International. Для цього надішліть свої листи Олегу на адресу: aurelia.Dondo@pen-international.org.

21 серпня всі листи будуть роздруковані й принесені до посольств Росії в різних країнах.

Свої листи підтримки Сенцову в рамках акції, зокрема, написали кінорежисери Кен Лоуч, Майк Лі, Том Стоппард, актор, письменник і телеведучий Стівен Фрай, письменники Світлана Алексієвич, Ієн Ренкін, Марґарет Етвуд та Ніл Ґейман.

Символом міжнародної акції «Солідарність з Олегом Сенцовим» стане колючий дріт, тож закликаємо використовувати його на плакатах, футболках і приносити на саму акцію.

Окрім України та Великої Британії, акції «Солідарність з Олегом Сенцовим» одночасно відбудуться в Кенії, Швеції, Данії та Сполучених Штатах Америки. В Україні до Києва приєдналися Вінниця та Львів.

Подія в Лондоні: https://www.facebook.com/events/2740731575967727/

Подія у Вінниці: https://www.facebook.com/events/222194928460333/

Подія у Львові: https://www.facebook.com/events/520230691753534/

Контактна інформація: ukraine.pen@gmail.com.

#FreeSentsov #SaveOlegSentsov

Олександра Матвійчук – що потрібно робити для звільнення політв’язнів?

Липень 25, 2018

– Як ми маємо працювати для звільнення політв’язнів?
– Звідки брати достовірну інформацію?
– Які цілі ми маємо перед собою ставити?

Olexandra Matviychuk, ініціаторка акції #SaveOlegSentsov для BBC News Ukrainian про Павла Гриба – українського політв’язня Кремля.

Акція Save Oleg Sentsov у Києві

Липень 16, 2018

Вчора на акції SaveOlegSentsov у Києві_15.07  Олександра Матвійчук розповідала про кампанію Save Oleg Sentsov і мережу її учасників по всьому світу.

Олександра Матвійчук: Генеральний секретар Ради Європи звернувся до Путіна з проханням звільнити Сенцова

Червень 23, 2018

Голова правління громадської організації «Центр громадянських свобод» Олександра Матвійчук повідомила, що Генеральний секретар Ради Європи звернувся до Путіна з проханням звільнити Олега Сенцова та заявив, що він особисто готовий написати клопотання про його помилування на основі Європейської конвенції з прав людини.

Читайте більше тут.

Не варто засуджувати українців, які йдуть на угоду зі слідством в РФ, – Романцова

Червень 19, 2018

Новина на сайті ЗІК

Політичні історії саме українських громадян, які були затримані у Росії, як правило, там використовують дуже активно у медіа. Але за статистикою, 98 відсотків таких осіб катують, застосовуючи електричний струм. Окрім фізичного катування, також застосовують і психологічний тиск. Тому не варто засуджувати людей, які все ж пішли на угоду зі слідством.

Про це в ефірі інформаційно-аналітичного проекту «Перші про головне. Коментарі» на телеканалі ZIK говорила заступник голови правління «Центру громадянських свобод» Олександра Романцова.

«Коли українські громадяни на щось погоджуються чи підписують документи у російських в’язницях, до них не може бути жодних претензій. Бо ми насправді не знаємо, яким чином змусили їх це зробити», – сказала Романцова.

За її словами, такі дії активно використовують у ЗМІ, аби проілюструвати, як російські спецслужби, буцім, врятували своїх громадян від терористів, екстремістів, шпигунів. Далі історію цієї людини максимально замовчують і як тільки суд ухвалює своє рішення, таку особу відправляють у найвіддаленіші колонії Росія. Потім настає інформаційний вакуум.

«Єдині, хто про них говорить – родичі та адвокати, які намагаються якось досягти справедливості. Також вони постійно пишуть запити у консульство України в Росії щодо українців, які зареєстровані у Криму. Але влада РФ не хоче пускати консулів до затриманих. Далі ми бачимо їх тільки під час продовження якогось терміну», – прокоментувала вона.

Також варто зазначити, що дуже часто до таких людей використовують адміністративний тиск у самій в’язниці.

«Люди постійно сидять у карцерах, ШИЗО. Навіть поліпшення їх умов перебування, яке могло би бути при гарній поведінці, нівелюється, тому що адміністрація постійно користується будь-якою можливістю. Таким чином намагаються змусити людей, щоб вони пішли на угоду зі слідством. Бо приклад Карпюка і Клиха показує, що можна сконструювати зі свідчень навіть якусь справу проти Яценюка», – зазначила Романцова.

Вона наголосила, що яскравим прикладом якраз є історія політв’язнів Клиха і Карпюка, яких  шукали півроку. Сім адвокатів намагалися зайти у їх справи.

«Російською методикою якраз є те, коли ув’язнений зможе дати привід для наступної медійної історії  у Росії. Бо ж люди виснажені та хворіють. Те, що це не курорт – сто відсотків. Саме тому їх злить, коли українські громадяни не хочуть підписувати прохання до Путіна щодо помилування. Найцікавіше, що дуже часто звичайні в’язні у Росії, які сидять із нашими громадянами, дуже часто їх підтримують, на відміну від адміністрації в’язниці, яка максимально їх пресує», – додала Романцова.

Зимовий Марафон для в’язнів Кремля

Грудень 24, 2017

Четвертий рік поспіль Євромайдан SOS разом із партнерами проводить традиційний зимовий марафон написання листів в’язням Кремля у рамках кампанії LetMyPeopleGo, щоб подарувати їм трохи тепла напередодні Різдва та Нового року.

Зимові свята в холодних російських тюрмах будуть зустрічати більше 60 громадян України. Їх ув’язнено за сфабрикованими справами на загальний строк близько 200 років. Серед них студенти, багатодітні батьки, люди з тяжкими захворюваннями, лідери кримськотатарського народу, правозахисники, митці та журналісти.

Для них листи із волі – це ковток свободи, зв’язок із зовнішнім світом та величезна моральна підтримка. Листи нагадують їм, що про них не забувають, що за їхнє звільнення борються, що їх чекають на волі.

Аби пройти тюремну цензуру слід дотримуватися простих правил:
– писати російською мовою;
– дотримуватися політичної нейтральності;
– вказувати на конверті рік народження, повне ім’я, по батькові та прізвище адресата;
– вкласти у конверт чисті аркуші паперу, марку та конверт, якщо ви сподіваєтеся на відповідь.

Подаруй тепло зимових свят!
Напиши листа тим, кого чекають вдома!
Перелік ув’язнених та адрес в’язниць: http://letmypeoplego.org.ua/uk/support/letter

#РіздвоЗаГратами #ChristmasBehindBars

Приєднуйся до події на ФБ українською:
https://www.facebook.com/events/1773705699598800/

Приєднуйся до події на ФБ англійською:
https://www.facebook.com/events/887557274732792/

Контакт для зв’язку: Яна Дорошенко, Центр громадянських свобод, тел. +38-067-568-78-76, lmpg.ukraine@gmail.com

Довідково:
Кампанія LetMyPeopleGo була ініційована Євромайдан SOS для захисту усіх ув’язнених за політичними мотивами громадян України в Росії та окупованому Криму. Кампанія ставить за мету добитися звільнення усіх людей зі списку LetMyPeopleGo та контролює дотримання основоположних прав заручників Кремля, серед яких, свобода від тортур, право на вільний доступ адвоката, надання медичної допомоги тощо. Координацію роботи кампанії здійснює Центр громадянських свобод. Контакти: lmpg.ukraine@gmail.com

Загроза життю внаслідок ненадання медичної допомоги Бекіру Дегерменджі

Грудень 15, 2017

14 грудня 2017 о третій годині ночі 57-річного кримськотатарського активіста Бекіра Дегерменджі, який знаходиться в Сімферопольському СІЗО за сфабрикованою справою про нібито вимагання, відвезли в реанімацію. Бекір Дегерменджі має 3 групу інвалідності і страждає від бронхіальної астми. В даний час стан Дегерменджі вкрай важкий, у нього набряк легень і серцева недостатність. На даний момент він знаходиться в медикаментозному сні на штучній вентиляції легень. За інформацією родичів і адвоката, ув’язнений знаходиться в 7 міській лікарні Сімферополя, де його в несвідомому стані тримають в наручниках. До палати не допускають дружину Дегерменджі і адвоката, троє де-факто представників поліції знаходяться біля палати, біля самої лікарні велика кількість так званих правоохоронців. Протягом п’яти попередніх днів Бекір Дегерменджі не міг спати через загострення астми. Його адвокат вимагав госпіталізації і надання медичного лікування, проте де-факто суд відхилив клопотання захисника. 6 грудня 2017 де-факто суд відхилив Апеляційну скаргу на обрану міру запобіжного заходу. Під час судового засідання Бекіру Дегерменджі стало погано, викликали швидку, але при цьому арешт залишили в силі. Під час засідання активіст був в кисневій масці.

Бекір Дегерменджі був затриманий і поміщений під варту 23 листопада 2017 разом з трьома іншими кримськими татарами. Затримання відбулося в результаті спецоперації російських силовиків: де-факто правоохоронці організували провокацію щодо Веджіє Кашка і активістів, після чого із застосуванням грубої сили затримали їх в кафе “Медобори” м. Сімферополя. В результаті цих дій від інфаркту померла 83-річна ветеран кримськотатарського національного руху Веджіє Кашка. На чотирьох затриманих (Асан Чапух, Бекір Дегерменджі, Руслан Трубач, Кязім Аметов) було порушено кримінальну справу за підозрою в нібито вимагання. 6 грудня через два тижні після затримань у Асана Чапуха в СІЗО стався мікроінсульт, оніміла ліва частина тіла. Необхідна медична допомога йому не надається.

Син Бекіра Дегерменджі Мустафа Дегерменджі був заарештований у так званій “справі 26 лютого” в травні 2015 року, в квітні 2017 де-факто суд змінив йому запобіжний захід з утримання під вартою на домашній арешт. В даний час триває судовий процес у його справі.

Вимагаємо від уряду РФ, яке контролює територію Криму:

  • надати кваліфіковану медичну допомогу Бекіру Дегерменджі без втручання де-факто правоохоронних органів;
  • негайно змінити запобіжний захід щодо Бекіра Дегерменджі на більш м’який, не пов’язаний з триманням під вартою;
  • негайно змінити запобіжний захід іншим фігурантам, що проходять по так званій “справі про вимагання”;
  • в найкоротші терміни провести перевірку матеріалів так званої “справи про вимагання” на предмет сфабрикованості і закрити цю кримінальну справу
  • розслідувати факти та притягнути до відповідальності осіб винних в незаконних переслідуваннях Б. Дегерменджи та інших обвинувачених по цій справі

Звертаємося до уряду України та інших держав, а також до міжнародних організацій з проханням стежити за станом здоров’я Бекіра Дегерменджі і сприяти наданню йому кваліфікованої медичної допомоги та звільнення з-під варти, а також справедливого розгляду винесених проти нього та інших фігурантів звинувачень.

Звертаємося до представників міжнародних організацій, урядів країн Європейського Союзу, Швейцарії, США та Канади:

  • стежити за станом здоров’я Бекіра Дегерменджі і перебігом політично вмотивованого кримінального переслідування фігурантів так званої справи про нібито вимагання, а також за перебігом інших політично вмотивованих кримінальних справ;
  • сприяти наданню кваліфікованої медичної допомоги Бекіру Дегерменджі, зокрема вимагати від РФ допустити міжнародну групу незалежних лікарів до Бекіра Дегерменджі і інших політичних в’язнів, які потребують медичної допомоги;
  • виступити з публічними заявами на адресу РФ з вимогою негайного надання якісної і повної медичної допомоги Бекіру Дегерменджі і іншим політичним в’язням, які мають таку потребу.

Співзасновник, координатор

ГО «КримСОС»                                                                                       Т. ТАШЕВА

 

Виконавчий директор УГСПЛ                                                                О. ПАВЛИЧЕНКО

Голова Правління

«Кримської правозахисної групи»                                                       О. СКРИПНИК

Заступниця голови правління

Центр Громадянських Свобод                                                                 О.РОМАНЦОВА

Звільнення українців з російських тюрем: допомогти може кожен

Листопад 16, 2017
Яскравий приклад нестачі суспільної уваги — наша “Вікіпедія”, де про більшість українських заручників Кремля ні слуху, ні духу

“…Російські психіатри довели українського в’язня до коми: стан Станіслава Клиха різко погіршився”, “…Олега Сенцова перемістили до штрафного ізолятора колонії (ШІЗО) у російському Ямало-Ненецькому автономному окрузі”. Повідомлення, подібні до цих двох новин, регулярно публікуються в ЗМІ, а відтак – регулярно викликають і помітну реакцію соцмереж, суспільства загалом. “Держава повинна докласти всіх зусиль, задля звільнення свого громадянина” звучить з сотень джерел. Утім не надто довго… Подібну реакцію, яка часто виглядає, як такий собі сплеск активності і носить хвилеподібний характер, спостерігаємо від початку військової агресії РФ. Розмов вистачає – результату замало… Чи все можливе робить Україна для звільнення своїх? Де і в чому можна додати в цій роботі?

За офіційними даними МЗС, наразі лише у в’язницях РФ перебувають 38 українських політв’язнів. Не враховані різноманітні СІЗО та КПЗ, не кажучи вже про підвали ОРДЛО. Активісти правозахисної організації “Let my people go” запевняють, що в’язнів – набагато більше. Не наважимося сказати, що держава взагалі не робить жодних кроків в напрямку звільнення українців. Робить, правда не такими швидкими темпами. Наприклад, між попереднім звільненням кримчанина Геннадія Афанасьєва і пенсіонера Юрія Солошенка (14 червня 2016-го) та останнім – заступників голови Меджлісу кримськотатарського народу Ахтема Чийгоза і Ільмі Умерова (25 жовтня 2017-го) – минуло майже півтора року, довгі 16 місяців. Очевидно, процес звільнення наших бранців і полонених непростий. Тим не менш, наскільки реально його пришвидшити та що можна ще додати до державних механізмів звільнення заручників і політв’язнів?

З цими питаннями Укрінформ звернувся до правозахисників: голови правління Центру громадянских свобод, що координує правозахисну організацію LetMyPeopleGo Олександри Матвійчук та юриста Української Гельсінської спілки з прав людини Надії Волкової.

Потрібен єдиний державний механізм, якого — нема

Експерти переконують, що механізми існують, держава намагається робити усе від неї залежне: і Уповноважена з прав людини звертається до своєї колеги в Росії, і МЗС реагує нотами на нові порушення, і на мінських перемовинах попри заперечення російської сторони піднімаються питання, і правоохоронні органи співпрацюють із адвокатами тощо. Але, на їхню думку, всі ці зусилля ніяк не складаються в одне ціле — єдиний механізм відсутній.

Олександра МатвійчукОлександра Матвійчук

 

Матвійчук: “Часто ліва рука не знає, що робить права, і рідні політв’язнів змушені виступати у ролі посередників. Що вже казати, якщо державні органи у своїй роботі оперують різними цифрами, і навіть єдиного узгодженого списку політв’язнів досі немає. У рідних це викликає вже навіть не обурення, а просто втому.

Інша проблема, що більшість цих зусиль є радше реакцією на ті чи інші події. У нас майже повністю відсутня проактивна стратегія. Ще минулого року Путін чітко заявив, що питання звільнення політв’язнів не охоплюється мандатом мінських перемовин. І що Україна? Ми будемо шукати інші майданчики для вирішення цих питань, залучати ефективних посередників, придумувати нові форми впливу, що ми за цих обставин будемо робити? Кількість ув’язнених за політичними мотивами постійно зростає. В окупованому Криму люди в групі ризику сплять одягненими, бо ніколи невідомо, коли до них прийдуть із обшуком і що після цього буде. Багато ув’язнених мають досить серйозні проблеми із здоров’ям. Щодо Станіслава Клиха, то вже йдеться про заходи термінового порятунку. Тому в умовах, коли створені для попередження конфліктів та відновлення миру міжнародні організації давно вже не справляються із цими функціями, потрібно бути проактивними. А це значить ініціювати нові ходи і формати.

Найменше, що у цій ситуації держава мала би зробити, це створити єдину структуру за участі усіх дотичних до цієї теми державних органів. Це необхідно для координації їх роботи із звільнення політв’язнів та належної комунікації із рідними. Проект концепту такої структури був розроблений вже багато місяців тому, але не викликав у посадовців особливого ентузіазму, тож досі лежить та припадає пилом”.

Надія ВолковаНадія Волкова

 

Волкова: “Моє розуміння – створення такого механізму має складатись з декількох етапів:

По-перше, це скрупульозне вивчення, повне розуміння особливостей притаманних саме цій ситуації, хто є бранець, з якою метою його ув’язнено.

По-друге, вивчення практик, які вже існують в інших країнах. Ми маємо пам’ятати що конфлікт в Україні не є унікальним. Так, він має свої особливості, які необхідно враховувати, але Україна не перша і, на жаль, не остання. Тому на цьому етапі варто залучати (міжнародних) експертів (особливо тих, хто має досвід повернення та визволення людей).

По-третє, має існувати постійний майданчик для проведення перемовин. Він може існувати на рівні президента, РНБО, МЮ, МЗС, неважливо, але фахівці, представники всіх відомств мають бути долучені до цієї роботи. Наразі, в нашому випадку: а) такого майданчика в принципі не існує, б) люди які займаються (або роблять пусті неефективні потуги) не є фахівцями, професіоналами і мало що взагалі розуміють в питаннях обміну.

По-четверте, самі переговори – це ювелірний процес. Дуже складний і дуже глибокий, особливо, коли твій опонент – Путін. Фатальна помилка вважати його ідіотом, недолугим або такою людиною, яка говорить лише мовою сили (так, він говорить мовою сили, але не фізичної). І це також ключовий момент. Тобто, якщо вести перемовини з таким як він, людина має мати мінімум такий самий рівень сили. Дуже важливо адекватно оцінювати, хто твій опонент. Утім, я не впевнена, що в нашій державі це розуміють. Росії – з потужною армією, з потужними спецслужбами та з ядерною зброєю нічого боятися фізичних загроз”.

Продовжуючи думку Надії Волкової про важливість рівня представництва, нагадаємо, як нещодавно турецький президент Реджеп Ердоган домігся звільнення заступників голови Меджлісу кримськотатарського народу Ільмі Умерова та Ахтема Чийгоза. Очевидно, щось з цього вигадала собі і Москва. Тим не менш, українських політв’язнів — звільнено.

Хоч би як це звучало дивно, але заради життя і свободи наших людей, інколи варто задуматися і про відверто нестандартні кроки. Аж до того, щоб звернутися по допомогу до когось із друзів Путіна. Нічого конкретного не пропонуємо, але, скажімо, колишній прем’єр-міністр Італії Сильвіо Берлусконі хіба не має впливу на «кремлівського начальника»? Може, цей 81-річний дідусь, “поціновувач” неповнолітніх дівчат, замість чергового секс-скандалу, нарешті зробить у своєму житті добру справу?

… І ви знаєте, таки Сильвіо далеко не один у світі.

Львівські студенти вийшли на акцію у підтримку українських політв’язнів Кремля (22 вересня, 2017) // Фото: ZikЛьвівські студенти вийшли на акцію у підтримку українських політв’язнів Кремля (22 вересня, 2017) // Фото: Zik

 

Не лише на державному рівні

Питання звільнення українських політв’язнів має стати центром суспільної уваги, наполегливим нагадуванням. Натомість, все навпаки. Як вже згадувалося, реакція суспільства, наче сплеск, хвиля: наростає, спадає… А що в результаті? Яскравих маркерів дефіциту уваги суспільства до долі політв’язнів, на жаль, вистачає. Але чи може бути щось яскравіше за сумний факт: в українському варанті онлайн-енциклопедії “Вікіпедія” немає навіть статті про того ж Станіслава Клиха. Це при тому, що в “Вікіпедії” – і це головна особливість проекту – кожен може написати чи редагувати контент.

Як же підсилити суспільну увагу до проблеми звільнення українців з російських тюрем?

На думку правозахисниці Олександри Матвійчук, важко порівнювати біографії та долі відомого режисера Олега Сенцова та збирача металобрухту Сергія Литвинова. Але боротися потрібно за всіх.

Матвійчук: “…Їхні імена мають звучати постійно як в середині країни, так і на міжнародній арені. Немає новин про ув’язненого, значить наше завдання знаходити приводи, щоб про нього говорили. Власне, кампанії LetMyPeopleGo багато в чому на це і спрямовані. Ми залучаємо людей до марафонів, написання листів, бомбардуємо міжнародні інстанції зверненнями, інформуємо про перебіг справ, проводимо акції, фотовиставки та флеш-моби. Нас підтримують багато ініціативних груп за кордоном, в Німеччині, США, Франції тощо. Навіть такий простий та символічний жест як відправити листівку для людини за ґратами має вагоме значення. Важливо зрозуміти, що допомогти може кожен ”.

Замість висновку

Згадана українська “Вікіпедія” — це лише маленький приклад “щирого зацікавлення» суспільства цим питанням. Ми полюбляємо потикати владу у бездіяльності, черговій #зраді (так, причин достатньо, але ж є розумні межі), натомість самі нічого не робимо там, де робити, вболівати – наш прямий громадянський обов’язок. Звинувачувати і повчати ми нікого не збираємося – всі цим грішимо. Не знаєте, як перейти на сайт “Вікіпедії” і що написати там про українського полоненого, писати статті — не ваше? То зробіть так, як пропонує експерт: просто відправте листівку з трьома словами “Про тебе пам’ятають”.

Мирослав Ліскович, Київ 

Джерело, 15/11/2017

Відкрилась виставка “Доросле кримське дитинство” Антона Наумлюка в рамках кампанії LetMyPeopleGo

Жовтень 21, 2017

Вчора о 19.00 відбулося урочисте відкриття виставки “Доросле кримське дитинство” виставка Антона Наумлюка організованої Center for Civil Liberties в рамках кампанії Let My People Go Ukraine яку веде Євроймайдан-SOS. З вітальними словами виступили – автор виставки Anton Naumlyuk, лідер кримсько-татарського народу Mustafa Dzhemilev, голова Меджлісу кримськотатарського народу і депутат і народний депутат Рефат Чубаров, перший заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб Yusuf Kurkchi, програмний директор Кримського Дому Alim Aliev, родичі політичних в’язнів Кремля – Ігор Гриб і Оксана Стогний і волонтерка Центру Громадянських Свобод і одна з безпосередніх організаторок Олександра Сурган. На виставці було представлено 16 світлин дітей кримских політв’язнів і їх короткі історії, перекладені 4 мовами. Глядачам було представлено також інсталяцію – 16 кліток, в яких ув’язнено дитячі іграшки, своєрідний іграшковий пікет. Інсталяція покликана привернути увагу до того, що в заручниках режиму залишаються вже понад 100 дітей, які лишились без батьківського піклування.
— Це повинні бачити депутати. Я дуже вражений цими фотографіями. Ми не перебуваємо в цій ситуації, в якій перебувають ці батьки і діти. Розумом ми можемо розуміти, але про те, що вони відчувають, ми може тільки здогадуватися, — висловився Рефат Чубаров.
Виставка триватиме до 1 листопада, влключно, після чого організатори планують продемонструвати її на інших українських і міжнародних арт-майданчиках.

Справа Афанасьєва: кому потрібна брудна сварка довкола кримських в’язнів?

Вересень 6, 2017

Не можу не відреагувати на ганебну “дискусію”, яка більше нагадує брудну сварку з перетрушенням чужої білизни, довкола колонки Христини Бондаренко. І таке враження, що треба пройти по мінному полю.

Залишимо за дужками питання щодо підтримки родин політв’язнів. Це тема окремої розмови.

Сподіваюся, найближчим часом буде ухвалено відповідний закон – який, звісно, всіх проблем не вирішить, але принаймні якось сигналізуватиме про підтримку.

Правда, за поза увагою опиняться, наприклад, зниклі безвісти.

Як-от родина Тимура Шаймарданова, який, так само як Олег Сенцов, допомагав із евакуацією військових в умовах вже окупованого Криму. Він зник безвісти в травні – і потім так і не сплив у жодній із кримінальних справ ні в окупованому Криму, ні в РФ. По суті, повноцінне слідство в його справі в Україні тільки розпочалося, і його дитина також виховується без батьківської підтримки весь цей час.

А як з родинами військовополонених та цивільних заручників на сході? Хто їх підтримує?!..

Але це окрема тема й так. Україна системно цю проблему не вирішує, і навіть не намагається. Важливо про це нагадувати і тиснути.

Але хочу тут сказати про інше.

Скажімо так: до фільму Олександра Подрабінека в частині історії про Гену Афанасьєва в мене зауваження навіть суто з точки зору фактажу.

По-перше, автор не згадує того, що Афанасьєв відмовився від своїх показів у залі суду. Даруйте, але це взагалі центральний факт в його історії. І не згадати про нього – означає свідомо його замовчати.

По-друге, жодного зв’язку його зізнавальних показів із подальшим звільненням, на мою думку, немає. У фільмі ж це звучить як факт, а не версія автора.

Якби ці речі були пов’язані, звільнили б багатьох із тих, кого ми вважаємо політичними, – але не звільнили б, наприклад, Савченко, яка свою провину, як відомо, не визнала.

По-третє, якось покоробило від “бывший работник прокуратуры” (то й що? тут вмикається якась презумпція винуватості автоматично?) – і жодного слова про участь Афанасьєва в акціях на підтримку цілісності України весною 2014-го. Хоча саме на цій підставі він був затриманий ФСБ.

По-четверте, радянський дисидент Олександр Подрабінек, який дуже добре знається на радянській репресивній спадщині (час від часу стежу за його програмою на Радіо Свобода), – жодного слова не сказав про тортури, які були застосовані до Афанасьєва для вибивання з нього показів.

Чи Олександр ставить під сумнів цей факт?

Ми всі розуміємо, що людей, які можуть витримати тортури, до яких вдаються російські спецслужби, – одиниці. Тим більше, коли йдеться про справу “кримської четвірки”, яка була абсолютно принциповою для ФСБ – причому не місцевих “перевертнів”, а для керівництва ФСБ РФ, які, власне, фабрикуванням і займалися.

Росії потрібна була справа про страшних “правосєків” для “виправдання” в їх уяві анексії Криму.

Те, що Сенцова не вдалося зламати – робить його героєм. Думаю, ФСБ на таке не очікували.

Так само робить героєм Гену Афанасьєва те, що він знайшов у собі сили відмовитися від свідчень, які він дав під тиском на етапі досудового слідства – і про що, ще раз підкреслю, ні в фільмі не згадано, ні в колонці Христини Бондаренко.

Але не про героїзм мова. Я взагалі намагаюся уникати цих категорій, коли йдеться про політзеків: бо часто це історія зовсім не про героїзм – а про “не в той час не в тому місці”.

Так, мене обурюють деякі пости Гени Афанасьєва. Мене обурює і дратує, коли він атакує “Громадське” та УП, їх журналістів та керівників. Я не розумію, навіщо він це робить. Вважаю, що це з його боку невдячна поведінка.

Але ще більшу огиду викликає публічне засудження людини – про кого б не йшлося! – за те, що вона дала свідчення, перебуваючи під контролем російських спецслужб та зазнаючи тортур.

Так, на мою думку, виглядає дно.

І я гадки не маю, які аргументи можна вибирати, дискутуючи з “людьми”, які абсолютно спокійно звинувачують жертв тортур у їхніх словах в момент, коли до їх геніталій під’єднують клеми…

…До речі, а ексклюзивчику із застосуванням електронного струму не вдалося отримати? Тільки відео допиту? Шкода.

Та й відео не нове. Є в мережі матеріали, де зафіксовано ще більше показів Гени одразу після затримання – так що цим нікого здивувати не вдалося.

Насправді від цього конфлікту віє політичною війною.

І справа не в Гені, і навіть не в Олегові.

Чиїсь там психологічні травми, як і доля Сенцова, – боюся, в цій війні насправді всім байдужі.

Оригінал.

Результаты поиска:

Під посольством РФ у Києві зібрались активісти на підтримку Сенцова

Серпень 23, 2018

Джерело: УНН
КИЇВ. 21 серпня.
У Києві біля посольства Російської Федерації проходить акція на підтримку українського режисера, бранця Кремля Олега Сенцова, який вже 100 днів голодує у російській в’язниці, повідомляє кореспондент УНН.

На акцію прийшли близько 30 активістів, які тримають у руках плакати з написом “FREESENTSOV” та “SaveOlegSentsov”. Крім того, біля входу у посольство РФ, активісти поставили кілька мотків колючого дроту з написом “FREESENTSOV”.

Активісти читали оповідання українського режисера та листи до нього. За словами організаторів акції, листи до бранця Кремля написали іноземні кінорежисери, актори та письменники, зокрема Стівен Фрай.

Подібні акції пройдуть у декількох містах України, зокрема Львові та Вінниці, а також у Кенії, Швеції, Данії та США.

“Такі акції мають відбуватись регулярно для того, щоб інтерес до цієї теми не згасав. Досі тривають зустрічі з Путіним, досі тривають перемовини — тиждень тому йому дзвонив Макрон (президент Франції — ред.), кілька днів тому він зустрічався з Меркель (канцлер Німеччини — ред.), і має постійно бути потужний суспільний запит, що це питання на порядку денному і люди не опустили руки. Ми боремось і вимагаємо від світових лідерів, щоб вони допомогли звільнити Олега Сенцова”, — підкреслила координатор глобальної акції “SaveOlegSentsov” Олександра Матвійчук.

Додамо, що з посольства РФ до активістів, які проводять акцію на підтримку українського режисера, ніхто не вийшов.

Нагадаємо, Сенцов був засуджений російським судом до 20 років позбавлення волі 25 серпня 2015 року за обвинуваченням у підготовці терактів у Криму.

Режисер перебуває у виправній колонії у місті Лабитнангі за полярним колом на півночі Росії. 14 травня він оголосив безстрокове голодування з вимогою звільнити всіх українських політв’язнів, утримуваних в Росії і Криму.

Акція солідарності з Олегом Сенцовим

Серпень 21, 2018

Центр Громадянських Свобод спільно з PEN Ukraine організували акцію солідарності з режисером та письменником Олегом Сенцовим.

Сестра Сенцова розповіла, що Олег втрачає надію, у те, що звільнення наближається. Що нам вдастся створити необхідний тиск та звільнити українських політв’язнів.

«Ми не можемо опускати руки, поки Олег продовжує бій. Це було б зрадою як Олега, так і людей, які докладають таких величезних зусиль, щоб реалізувати його звільнення», – додала вона.

21 серпня об 11.00, на 100-й день голодування режисера і письменника Олега Сенцова, PEN Ukraine спільно з Center for Civil Liberties проведе акцію біля Посольства Росії в Києві.

Ми закликаємо приносити на акцію свої листи до Олега. Під час акцій біля посольств ми будемо читати наші листи та його оповідання.

Акція «Солідарність з Олегом Сенцовим» стане частиною міжнародної ініціативи, започаткованої PEN International.

Нагадаємо, що 14 серпня Міжнародний ПЕН оголосив марафон написання листів на підтримку Олега Сенцова.

До 20 серпня ви маєте можливість долучитися до міжнародного марафону листів PEN International. Для цього надішліть свої листи Олегу на адресу: aurelia.Dondo@pen-international.org.

21 серпня всі листи будуть роздруковані й принесені до посольств Росії в різних країнах.

Свої листи підтримки Сенцову в рамках акції, зокрема, написали кінорежисери Кен Лоуч, Майк Лі, Том Стоппард, актор, письменник і телеведучий Стівен Фрай, письменники Світлана Алексієвич, Ієн Ренкін, Марґарет Етвуд та Ніл Ґейман.

Символом міжнародної акції «Солідарність з Олегом Сенцовим» стане колючий дріт, тож закликаємо використовувати його на плакатах, футболках і приносити на саму акцію.

Окрім України та Великої Британії, акції «Солідарність з Олегом Сенцовим» одночасно відбудуться в Кенії, Швеції, Данії та Сполучених Штатах Америки. В Україні до Києва приєдналися Вінниця та Львів.

Подія в Лондоні: https://www.facebook.com/events/2740731575967727/

Подія у Вінниці: https://www.facebook.com/events/222194928460333/

Подія у Львові: https://www.facebook.com/events/520230691753534/

Контактна інформація: ukraine.pen@gmail.com.

#FreeSentsov #SaveOlegSentsov

Олександра Матвійчук – що потрібно робити для звільнення політв’язнів?

Липень 25, 2018

– Як ми маємо працювати для звільнення політв’язнів?
– Звідки брати достовірну інформацію?
– Які цілі ми маємо перед собою ставити?

Olexandra Matviychuk, ініціаторка акції #SaveOlegSentsov для BBC News Ukrainian про Павла Гриба – українського політв’язня Кремля.

Акція Save Oleg Sentsov у Києві

Липень 16, 2018

Вчора на акції SaveOlegSentsov у Києві_15.07  Олександра Матвійчук розповідала про кампанію Save Oleg Sentsov і мережу її учасників по всьому світу.

Олександра Матвійчук: Генеральний секретар Ради Європи звернувся до Путіна з проханням звільнити Сенцова

Червень 23, 2018

Голова правління громадської організації «Центр громадянських свобод» Олександра Матвійчук повідомила, що Генеральний секретар Ради Європи звернувся до Путіна з проханням звільнити Олега Сенцова та заявив, що він особисто готовий написати клопотання про його помилування на основі Європейської конвенції з прав людини.

Читайте більше тут.

Не варто засуджувати українців, які йдуть на угоду зі слідством в РФ, – Романцова

Червень 19, 2018

Новина на сайті ЗІК

Політичні історії саме українських громадян, які були затримані у Росії, як правило, там використовують дуже активно у медіа. Але за статистикою, 98 відсотків таких осіб катують, застосовуючи електричний струм. Окрім фізичного катування, також застосовують і психологічний тиск. Тому не варто засуджувати людей, які все ж пішли на угоду зі слідством.

Про це в ефірі інформаційно-аналітичного проекту «Перші про головне. Коментарі» на телеканалі ZIK говорила заступник голови правління «Центру громадянських свобод» Олександра Романцова.

«Коли українські громадяни на щось погоджуються чи підписують документи у російських в’язницях, до них не може бути жодних претензій. Бо ми насправді не знаємо, яким чином змусили їх це зробити», – сказала Романцова.

За її словами, такі дії активно використовують у ЗМІ, аби проілюструвати, як російські спецслужби, буцім, врятували своїх громадян від терористів, екстремістів, шпигунів. Далі історію цієї людини максимально замовчують і як тільки суд ухвалює своє рішення, таку особу відправляють у найвіддаленіші колонії Росія. Потім настає інформаційний вакуум.

«Єдині, хто про них говорить – родичі та адвокати, які намагаються якось досягти справедливості. Також вони постійно пишуть запити у консульство України в Росії щодо українців, які зареєстровані у Криму. Але влада РФ не хоче пускати консулів до затриманих. Далі ми бачимо їх тільки під час продовження якогось терміну», – прокоментувала вона.

Також варто зазначити, що дуже часто до таких людей використовують адміністративний тиск у самій в’язниці.

«Люди постійно сидять у карцерах, ШИЗО. Навіть поліпшення їх умов перебування, яке могло би бути при гарній поведінці, нівелюється, тому що адміністрація постійно користується будь-якою можливістю. Таким чином намагаються змусити людей, щоб вони пішли на угоду зі слідством. Бо приклад Карпюка і Клиха показує, що можна сконструювати зі свідчень навіть якусь справу проти Яценюка», – зазначила Романцова.

Вона наголосила, що яскравим прикладом якраз є історія політв’язнів Клиха і Карпюка, яких  шукали півроку. Сім адвокатів намагалися зайти у їх справи.

«Російською методикою якраз є те, коли ув’язнений зможе дати привід для наступної медійної історії  у Росії. Бо ж люди виснажені та хворіють. Те, що це не курорт – сто відсотків. Саме тому їх злить, коли українські громадяни не хочуть підписувати прохання до Путіна щодо помилування. Найцікавіше, що дуже часто звичайні в’язні у Росії, які сидять із нашими громадянами, дуже часто їх підтримують, на відміну від адміністрації в’язниці, яка максимально їх пресує», – додала Романцова.

Зимовий Марафон для в’язнів Кремля

Грудень 24, 2017

Четвертий рік поспіль Євромайдан SOS разом із партнерами проводить традиційний зимовий марафон написання листів в’язням Кремля у рамках кампанії LetMyPeopleGo, щоб подарувати їм трохи тепла напередодні Різдва та Нового року.

Зимові свята в холодних російських тюрмах будуть зустрічати більше 60 громадян України. Їх ув’язнено за сфабрикованими справами на загальний строк близько 200 років. Серед них студенти, багатодітні батьки, люди з тяжкими захворюваннями, лідери кримськотатарського народу, правозахисники, митці та журналісти.

Для них листи із волі – це ковток свободи, зв’язок із зовнішнім світом та величезна моральна підтримка. Листи нагадують їм, що про них не забувають, що за їхнє звільнення борються, що їх чекають на волі.

Аби пройти тюремну цензуру слід дотримуватися простих правил:
– писати російською мовою;
– дотримуватися політичної нейтральності;
– вказувати на конверті рік народження, повне ім’я, по батькові та прізвище адресата;
– вкласти у конверт чисті аркуші паперу, марку та конверт, якщо ви сподіваєтеся на відповідь.

Подаруй тепло зимових свят!
Напиши листа тим, кого чекають вдома!
Перелік ув’язнених та адрес в’язниць: http://letmypeoplego.org.ua/uk/support/letter

#РіздвоЗаГратами #ChristmasBehindBars

Приєднуйся до події на ФБ українською:
https://www.facebook.com/events/1773705699598800/

Приєднуйся до події на ФБ англійською:
https://www.facebook.com/events/887557274732792/

Контакт для зв’язку: Яна Дорошенко, Центр громадянських свобод, тел. +38-067-568-78-76, lmpg.ukraine@gmail.com

Довідково:
Кампанія LetMyPeopleGo була ініційована Євромайдан SOS для захисту усіх ув’язнених за політичними мотивами громадян України в Росії та окупованому Криму. Кампанія ставить за мету добитися звільнення усіх людей зі списку LetMyPeopleGo та контролює дотримання основоположних прав заручників Кремля, серед яких, свобода від тортур, право на вільний доступ адвоката, надання медичної допомоги тощо. Координацію роботи кампанії здійснює Центр громадянських свобод. Контакти: lmpg.ukraine@gmail.com

Загроза життю внаслідок ненадання медичної допомоги Бекіру Дегерменджі

Грудень 15, 2017

14 грудня 2017 о третій годині ночі 57-річного кримськотатарського активіста Бекіра Дегерменджі, який знаходиться в Сімферопольському СІЗО за сфабрикованою справою про нібито вимагання, відвезли в реанімацію. Бекір Дегерменджі має 3 групу інвалідності і страждає від бронхіальної астми. В даний час стан Дегерменджі вкрай важкий, у нього набряк легень і серцева недостатність. На даний момент він знаходиться в медикаментозному сні на штучній вентиляції легень. За інформацією родичів і адвоката, ув’язнений знаходиться в 7 міській лікарні Сімферополя, де його в несвідомому стані тримають в наручниках. До палати не допускають дружину Дегерменджі і адвоката, троє де-факто представників поліції знаходяться біля палати, біля самої лікарні велика кількість так званих правоохоронців. Протягом п’яти попередніх днів Бекір Дегерменджі не міг спати через загострення астми. Його адвокат вимагав госпіталізації і надання медичного лікування, проте де-факто суд відхилив клопотання захисника. 6 грудня 2017 де-факто суд відхилив Апеляційну скаргу на обрану міру запобіжного заходу. Під час судового засідання Бекіру Дегерменджі стало погано, викликали швидку, але при цьому арешт залишили в силі. Під час засідання активіст був в кисневій масці.

Бекір Дегерменджі був затриманий і поміщений під варту 23 листопада 2017 разом з трьома іншими кримськими татарами. Затримання відбулося в результаті спецоперації російських силовиків: де-факто правоохоронці організували провокацію щодо Веджіє Кашка і активістів, після чого із застосуванням грубої сили затримали їх в кафе “Медобори” м. Сімферополя. В результаті цих дій від інфаркту померла 83-річна ветеран кримськотатарського національного руху Веджіє Кашка. На чотирьох затриманих (Асан Чапух, Бекір Дегерменджі, Руслан Трубач, Кязім Аметов) було порушено кримінальну справу за підозрою в нібито вимагання. 6 грудня через два тижні після затримань у Асана Чапуха в СІЗО стався мікроінсульт, оніміла ліва частина тіла. Необхідна медична допомога йому не надається.

Син Бекіра Дегерменджі Мустафа Дегерменджі був заарештований у так званій “справі 26 лютого” в травні 2015 року, в квітні 2017 де-факто суд змінив йому запобіжний захід з утримання під вартою на домашній арешт. В даний час триває судовий процес у його справі.

Вимагаємо від уряду РФ, яке контролює територію Криму:

  • надати кваліфіковану медичну допомогу Бекіру Дегерменджі без втручання де-факто правоохоронних органів;
  • негайно змінити запобіжний захід щодо Бекіра Дегерменджі на більш м’який, не пов’язаний з триманням під вартою;
  • негайно змінити запобіжний захід іншим фігурантам, що проходять по так званій “справі про вимагання”;
  • в найкоротші терміни провести перевірку матеріалів так званої “справи про вимагання” на предмет сфабрикованості і закрити цю кримінальну справу
  • розслідувати факти та притягнути до відповідальності осіб винних в незаконних переслідуваннях Б. Дегерменджи та інших обвинувачених по цій справі

Звертаємося до уряду України та інших держав, а також до міжнародних організацій з проханням стежити за станом здоров’я Бекіра Дегерменджі і сприяти наданню йому кваліфікованої медичної допомоги та звільнення з-під варти, а також справедливого розгляду винесених проти нього та інших фігурантів звинувачень.

Звертаємося до представників міжнародних організацій, урядів країн Європейського Союзу, Швейцарії, США та Канади:

  • стежити за станом здоров’я Бекіра Дегерменджі і перебігом політично вмотивованого кримінального переслідування фігурантів так званої справи про нібито вимагання, а також за перебігом інших політично вмотивованих кримінальних справ;
  • сприяти наданню кваліфікованої медичної допомоги Бекіру Дегерменджі, зокрема вимагати від РФ допустити міжнародну групу незалежних лікарів до Бекіра Дегерменджі і інших політичних в’язнів, які потребують медичної допомоги;
  • виступити з публічними заявами на адресу РФ з вимогою негайного надання якісної і повної медичної допомоги Бекіру Дегерменджі і іншим політичним в’язням, які мають таку потребу.

Співзасновник, координатор

ГО «КримСОС»                                                                                       Т. ТАШЕВА

 

Виконавчий директор УГСПЛ                                                                О. ПАВЛИЧЕНКО

Голова Правління

«Кримської правозахисної групи»                                                       О. СКРИПНИК

Заступниця голови правління

Центр Громадянських Свобод                                                                 О.РОМАНЦОВА

Звільнення українців з російських тюрем: допомогти може кожен

Листопад 16, 2017
Яскравий приклад нестачі суспільної уваги — наша “Вікіпедія”, де про більшість українських заручників Кремля ні слуху, ні духу

“…Російські психіатри довели українського в’язня до коми: стан Станіслава Клиха різко погіршився”, “…Олега Сенцова перемістили до штрафного ізолятора колонії (ШІЗО) у російському Ямало-Ненецькому автономному окрузі”. Повідомлення, подібні до цих двох новин, регулярно публікуються в ЗМІ, а відтак – регулярно викликають і помітну реакцію соцмереж, суспільства загалом. “Держава повинна докласти всіх зусиль, задля звільнення свого громадянина” звучить з сотень джерел. Утім не надто довго… Подібну реакцію, яка часто виглядає, як такий собі сплеск активності і носить хвилеподібний характер, спостерігаємо від початку військової агресії РФ. Розмов вистачає – результату замало… Чи все можливе робить Україна для звільнення своїх? Де і в чому можна додати в цій роботі?

За офіційними даними МЗС, наразі лише у в’язницях РФ перебувають 38 українських політв’язнів. Не враховані різноманітні СІЗО та КПЗ, не кажучи вже про підвали ОРДЛО. Активісти правозахисної організації “Let my people go” запевняють, що в’язнів – набагато більше. Не наважимося сказати, що держава взагалі не робить жодних кроків в напрямку звільнення українців. Робить, правда не такими швидкими темпами. Наприклад, між попереднім звільненням кримчанина Геннадія Афанасьєва і пенсіонера Юрія Солошенка (14 червня 2016-го) та останнім – заступників голови Меджлісу кримськотатарського народу Ахтема Чийгоза і Ільмі Умерова (25 жовтня 2017-го) – минуло майже півтора року, довгі 16 місяців. Очевидно, процес звільнення наших бранців і полонених непростий. Тим не менш, наскільки реально його пришвидшити та що можна ще додати до державних механізмів звільнення заручників і політв’язнів?

З цими питаннями Укрінформ звернувся до правозахисників: голови правління Центру громадянских свобод, що координує правозахисну організацію LetMyPeopleGo Олександри Матвійчук та юриста Української Гельсінської спілки з прав людини Надії Волкової.

Потрібен єдиний державний механізм, якого — нема

Експерти переконують, що механізми існують, держава намагається робити усе від неї залежне: і Уповноважена з прав людини звертається до своєї колеги в Росії, і МЗС реагує нотами на нові порушення, і на мінських перемовинах попри заперечення російської сторони піднімаються питання, і правоохоронні органи співпрацюють із адвокатами тощо. Але, на їхню думку, всі ці зусилля ніяк не складаються в одне ціле — єдиний механізм відсутній.

Олександра МатвійчукОлександра Матвійчук

 

Матвійчук: “Часто ліва рука не знає, що робить права, і рідні політв’язнів змушені виступати у ролі посередників. Що вже казати, якщо державні органи у своїй роботі оперують різними цифрами, і навіть єдиного узгодженого списку політв’язнів досі немає. У рідних це викликає вже навіть не обурення, а просто втому.

Інша проблема, що більшість цих зусиль є радше реакцією на ті чи інші події. У нас майже повністю відсутня проактивна стратегія. Ще минулого року Путін чітко заявив, що питання звільнення політв’язнів не охоплюється мандатом мінських перемовин. І що Україна? Ми будемо шукати інші майданчики для вирішення цих питань, залучати ефективних посередників, придумувати нові форми впливу, що ми за цих обставин будемо робити? Кількість ув’язнених за політичними мотивами постійно зростає. В окупованому Криму люди в групі ризику сплять одягненими, бо ніколи невідомо, коли до них прийдуть із обшуком і що після цього буде. Багато ув’язнених мають досить серйозні проблеми із здоров’ям. Щодо Станіслава Клиха, то вже йдеться про заходи термінового порятунку. Тому в умовах, коли створені для попередження конфліктів та відновлення миру міжнародні організації давно вже не справляються із цими функціями, потрібно бути проактивними. А це значить ініціювати нові ходи і формати.

Найменше, що у цій ситуації держава мала би зробити, це створити єдину структуру за участі усіх дотичних до цієї теми державних органів. Це необхідно для координації їх роботи із звільнення політв’язнів та належної комунікації із рідними. Проект концепту такої структури був розроблений вже багато місяців тому, але не викликав у посадовців особливого ентузіазму, тож досі лежить та припадає пилом”.

Надія ВолковаНадія Волкова

 

Волкова: “Моє розуміння – створення такого механізму має складатись з декількох етапів:

По-перше, це скрупульозне вивчення, повне розуміння особливостей притаманних саме цій ситуації, хто є бранець, з якою метою його ув’язнено.

По-друге, вивчення практик, які вже існують в інших країнах. Ми маємо пам’ятати що конфлікт в Україні не є унікальним. Так, він має свої особливості, які необхідно враховувати, але Україна не перша і, на жаль, не остання. Тому на цьому етапі варто залучати (міжнародних) експертів (особливо тих, хто має досвід повернення та визволення людей).

По-третє, має існувати постійний майданчик для проведення перемовин. Він може існувати на рівні президента, РНБО, МЮ, МЗС, неважливо, але фахівці, представники всіх відомств мають бути долучені до цієї роботи. Наразі, в нашому випадку: а) такого майданчика в принципі не існує, б) люди які займаються (або роблять пусті неефективні потуги) не є фахівцями, професіоналами і мало що взагалі розуміють в питаннях обміну.

По-четверте, самі переговори – це ювелірний процес. Дуже складний і дуже глибокий, особливо, коли твій опонент – Путін. Фатальна помилка вважати його ідіотом, недолугим або такою людиною, яка говорить лише мовою сили (так, він говорить мовою сили, але не фізичної). І це також ключовий момент. Тобто, якщо вести перемовини з таким як він, людина має мати мінімум такий самий рівень сили. Дуже важливо адекватно оцінювати, хто твій опонент. Утім, я не впевнена, що в нашій державі це розуміють. Росії – з потужною армією, з потужними спецслужбами та з ядерною зброєю нічого боятися фізичних загроз”.

Продовжуючи думку Надії Волкової про важливість рівня представництва, нагадаємо, як нещодавно турецький президент Реджеп Ердоган домігся звільнення заступників голови Меджлісу кримськотатарського народу Ільмі Умерова та Ахтема Чийгоза. Очевидно, щось з цього вигадала собі і Москва. Тим не менш, українських політв’язнів — звільнено.

Хоч би як це звучало дивно, але заради життя і свободи наших людей, інколи варто задуматися і про відверто нестандартні кроки. Аж до того, щоб звернутися по допомогу до когось із друзів Путіна. Нічого конкретного не пропонуємо, але, скажімо, колишній прем’єр-міністр Італії Сильвіо Берлусконі хіба не має впливу на «кремлівського начальника»? Може, цей 81-річний дідусь, “поціновувач” неповнолітніх дівчат, замість чергового секс-скандалу, нарешті зробить у своєму житті добру справу?

… І ви знаєте, таки Сильвіо далеко не один у світі.

Львівські студенти вийшли на акцію у підтримку українських політв’язнів Кремля (22 вересня, 2017) // Фото: ZikЛьвівські студенти вийшли на акцію у підтримку українських політв’язнів Кремля (22 вересня, 2017) // Фото: Zik

 

Не лише на державному рівні

Питання звільнення українських політв’язнів має стати центром суспільної уваги, наполегливим нагадуванням. Натомість, все навпаки. Як вже згадувалося, реакція суспільства, наче сплеск, хвиля: наростає, спадає… А що в результаті? Яскравих маркерів дефіциту уваги суспільства до долі політв’язнів, на жаль, вистачає. Але чи може бути щось яскравіше за сумний факт: в українському варанті онлайн-енциклопедії “Вікіпедія” немає навіть статті про того ж Станіслава Клиха. Це при тому, що в “Вікіпедії” – і це головна особливість проекту – кожен може написати чи редагувати контент.

Як же підсилити суспільну увагу до проблеми звільнення українців з російських тюрем?

На думку правозахисниці Олександри Матвійчук, важко порівнювати біографії та долі відомого режисера Олега Сенцова та збирача металобрухту Сергія Литвинова. Але боротися потрібно за всіх.

Матвійчук: “…Їхні імена мають звучати постійно як в середині країни, так і на міжнародній арені. Немає новин про ув’язненого, значить наше завдання знаходити приводи, щоб про нього говорили. Власне, кампанії LetMyPeopleGo багато в чому на це і спрямовані. Ми залучаємо людей до марафонів, написання листів, бомбардуємо міжнародні інстанції зверненнями, інформуємо про перебіг справ, проводимо акції, фотовиставки та флеш-моби. Нас підтримують багато ініціативних груп за кордоном, в Німеччині, США, Франції тощо. Навіть такий простий та символічний жест як відправити листівку для людини за ґратами має вагоме значення. Важливо зрозуміти, що допомогти може кожен ”.

Замість висновку

Згадана українська “Вікіпедія” — це лише маленький приклад “щирого зацікавлення» суспільства цим питанням. Ми полюбляємо потикати владу у бездіяльності, черговій #зраді (так, причин достатньо, але ж є розумні межі), натомість самі нічого не робимо там, де робити, вболівати – наш прямий громадянський обов’язок. Звинувачувати і повчати ми нікого не збираємося – всі цим грішимо. Не знаєте, як перейти на сайт “Вікіпедії” і що написати там про українського полоненого, писати статті — не ваше? То зробіть так, як пропонує експерт: просто відправте листівку з трьома словами “Про тебе пам’ятають”.

Мирослав Ліскович, Київ 

Джерело, 15/11/2017

Відкрилась виставка “Доросле кримське дитинство” Антона Наумлюка в рамках кампанії LetMyPeopleGo

Жовтень 21, 2017

Вчора о 19.00 відбулося урочисте відкриття виставки “Доросле кримське дитинство” виставка Антона Наумлюка організованої Center for Civil Liberties в рамках кампанії Let My People Go Ukraine яку веде Євроймайдан-SOS. З вітальними словами виступили – автор виставки Anton Naumlyuk, лідер кримсько-татарського народу Mustafa Dzhemilev, голова Меджлісу кримськотатарського народу і депутат і народний депутат Рефат Чубаров, перший заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб Yusuf Kurkchi, програмний директор Кримського Дому Alim Aliev, родичі політичних в’язнів Кремля – Ігор Гриб і Оксана Стогний і волонтерка Центру Громадянських Свобод і одна з безпосередніх організаторок Олександра Сурган. На виставці було представлено 16 світлин дітей кримских політв’язнів і їх короткі історії, перекладені 4 мовами. Глядачам було представлено також інсталяцію – 16 кліток, в яких ув’язнено дитячі іграшки, своєрідний іграшковий пікет. Інсталяція покликана привернути увагу до того, що в заручниках режиму залишаються вже понад 100 дітей, які лишились без батьківського піклування.
— Це повинні бачити депутати. Я дуже вражений цими фотографіями. Ми не перебуваємо в цій ситуації, в якій перебувають ці батьки і діти. Розумом ми можемо розуміти, але про те, що вони відчувають, ми може тільки здогадуватися, — висловився Рефат Чубаров.
Виставка триватиме до 1 листопада, влключно, після чого організатори планують продемонструвати її на інших українських і міжнародних арт-майданчиках.

Справа Афанасьєва: кому потрібна брудна сварка довкола кримських в’язнів?

Вересень 6, 2017

Не можу не відреагувати на ганебну “дискусію”, яка більше нагадує брудну сварку з перетрушенням чужої білизни, довкола колонки Христини Бондаренко. І таке враження, що треба пройти по мінному полю.

Залишимо за дужками питання щодо підтримки родин політв’язнів. Це тема окремої розмови.

Сподіваюся, найближчим часом буде ухвалено відповідний закон – який, звісно, всіх проблем не вирішить, але принаймні якось сигналізуватиме про підтримку.

Правда, за поза увагою опиняться, наприклад, зниклі безвісти.

Як-от родина Тимура Шаймарданова, який, так само як Олег Сенцов, допомагав із евакуацією військових в умовах вже окупованого Криму. Він зник безвісти в травні – і потім так і не сплив у жодній із кримінальних справ ні в окупованому Криму, ні в РФ. По суті, повноцінне слідство в його справі в Україні тільки розпочалося, і його дитина також виховується без батьківської підтримки весь цей час.

А як з родинами військовополонених та цивільних заручників на сході? Хто їх підтримує?!..

Але це окрема тема й так. Україна системно цю проблему не вирішує, і навіть не намагається. Важливо про це нагадувати і тиснути.

Але хочу тут сказати про інше.

Скажімо так: до фільму Олександра Подрабінека в частині історії про Гену Афанасьєва в мене зауваження навіть суто з точки зору фактажу.

По-перше, автор не згадує того, що Афанасьєв відмовився від своїх показів у залі суду. Даруйте, але це взагалі центральний факт в його історії. І не згадати про нього – означає свідомо його замовчати.

По-друге, жодного зв’язку його зізнавальних показів із подальшим звільненням, на мою думку, немає. У фільмі ж це звучить як факт, а не версія автора.

Якби ці речі були пов’язані, звільнили б багатьох із тих, кого ми вважаємо політичними, – але не звільнили б, наприклад, Савченко, яка свою провину, як відомо, не визнала.

По-третє, якось покоробило від “бывший работник прокуратуры” (то й що? тут вмикається якась презумпція винуватості автоматично?) – і жодного слова про участь Афанасьєва в акціях на підтримку цілісності України весною 2014-го. Хоча саме на цій підставі він був затриманий ФСБ.

По-четверте, радянський дисидент Олександр Подрабінек, який дуже добре знається на радянській репресивній спадщині (час від часу стежу за його програмою на Радіо Свобода), – жодного слова не сказав про тортури, які були застосовані до Афанасьєва для вибивання з нього показів.

Чи Олександр ставить під сумнів цей факт?

Ми всі розуміємо, що людей, які можуть витримати тортури, до яких вдаються російські спецслужби, – одиниці. Тим більше, коли йдеться про справу “кримської четвірки”, яка була абсолютно принциповою для ФСБ – причому не місцевих “перевертнів”, а для керівництва ФСБ РФ, які, власне, фабрикуванням і займалися.

Росії потрібна була справа про страшних “правосєків” для “виправдання” в їх уяві анексії Криму.

Те, що Сенцова не вдалося зламати – робить його героєм. Думаю, ФСБ на таке не очікували.

Так само робить героєм Гену Афанасьєва те, що він знайшов у собі сили відмовитися від свідчень, які він дав під тиском на етапі досудового слідства – і про що, ще раз підкреслю, ні в фільмі не згадано, ні в колонці Христини Бондаренко.

Але не про героїзм мова. Я взагалі намагаюся уникати цих категорій, коли йдеться про політзеків: бо часто це історія зовсім не про героїзм – а про “не в той час не в тому місці”.

Так, мене обурюють деякі пости Гени Афанасьєва. Мене обурює і дратує, коли він атакує “Громадське” та УП, їх журналістів та керівників. Я не розумію, навіщо він це робить. Вважаю, що це з його боку невдячна поведінка.

Але ще більшу огиду викликає публічне засудження людини – про кого б не йшлося! – за те, що вона дала свідчення, перебуваючи під контролем російських спецслужб та зазнаючи тортур.

Так, на мою думку, виглядає дно.

І я гадки не маю, які аргументи можна вибирати, дискутуючи з “людьми”, які абсолютно спокійно звинувачують жертв тортур у їхніх словах в момент, коли до їх геніталій під’єднують клеми…

…До речі, а ексклюзивчику із застосуванням електронного струму не вдалося отримати? Тільки відео допиту? Шкода.

Та й відео не нове. Є в мережі матеріали, де зафіксовано ще більше показів Гени одразу після затримання – так що цим нікого здивувати не вдалося.

Насправді від цього конфлікту віє політичною війною.

І справа не в Гені, і навіть не в Олегові.

Чиїсь там психологічні травми, як і доля Сенцова, – боюся, в цій війні насправді всім байдужі.

Оригінал.

Результаты поиска:

Під посольством РФ у Києві зібрались активісти на підтримку Сенцова

Серпень 23, 2018

Джерело: УНН
КИЇВ. 21 серпня.
У Києві біля посольства Російської Федерації проходить акція на підтримку українського режисера, бранця Кремля Олега Сенцова, який вже 100 днів голодує у російській в’язниці, повідомляє кореспондент УНН.

На акцію прийшли близько 30 активістів, які тримають у руках плакати з написом “FREESENTSOV” та “SaveOlegSentsov”. Крім того, біля входу у посольство РФ, активісти поставили кілька мотків колючого дроту з написом “FREESENTSOV”.

Активісти читали оповідання українського режисера та листи до нього. За словами організаторів акції, листи до бранця Кремля написали іноземні кінорежисери, актори та письменники, зокрема Стівен Фрай.

Подібні акції пройдуть у декількох містах України, зокрема Львові та Вінниці, а також у Кенії, Швеції, Данії та США.

“Такі акції мають відбуватись регулярно для того, щоб інтерес до цієї теми не згасав. Досі тривають зустрічі з Путіним, досі тривають перемовини — тиждень тому йому дзвонив Макрон (президент Франції — ред.), кілька днів тому він зустрічався з Меркель (канцлер Німеччини — ред.), і має постійно бути потужний суспільний запит, що це питання на порядку денному і люди не опустили руки. Ми боремось і вимагаємо від світових лідерів, щоб вони допомогли звільнити Олега Сенцова”, — підкреслила координатор глобальної акції “SaveOlegSentsov” Олександра Матвійчук.

Додамо, що з посольства РФ до активістів, які проводять акцію на підтримку українського режисера, ніхто не вийшов.

Нагадаємо, Сенцов був засуджений російським судом до 20 років позбавлення волі 25 серпня 2015 року за обвинуваченням у підготовці терактів у Криму.

Режисер перебуває у виправній колонії у місті Лабитнангі за полярним колом на півночі Росії. 14 травня він оголосив безстрокове голодування з вимогою звільнити всіх українських політв’язнів, утримуваних в Росії і Криму.

Акція солідарності з Олегом Сенцовим

Серпень 21, 2018

Центр Громадянських Свобод спільно з PEN Ukraine організували акцію солідарності з режисером та письменником Олегом Сенцовим.

Сестра Сенцова розповіла, що Олег втрачає надію, у те, що звільнення наближається. Що нам вдастся створити необхідний тиск та звільнити українських політв’язнів.

«Ми не можемо опускати руки, поки Олег продовжує бій. Це було б зрадою як Олега, так і людей, які докладають таких величезних зусиль, щоб реалізувати його звільнення», – додала вона.

21 серпня об 11.00, на 100-й день голодування режисера і письменника Олега Сенцова, PEN Ukraine спільно з Center for Civil Liberties проведе акцію біля Посольства Росії в Києві.

Ми закликаємо приносити на акцію свої листи до Олега. Під час акцій біля посольств ми будемо читати наші листи та його оповідання.

Акція «Солідарність з Олегом Сенцовим» стане частиною міжнародної ініціативи, започаткованої PEN International.

Нагадаємо, що 14 серпня Міжнародний ПЕН оголосив марафон написання листів на підтримку Олега Сенцова.

До 20 серпня ви маєте можливість долучитися до міжнародного марафону листів PEN International. Для цього надішліть свої листи Олегу на адресу: aurelia.Dondo@pen-international.org.

21 серпня всі листи будуть роздруковані й принесені до посольств Росії в різних країнах.

Свої листи підтримки Сенцову в рамках акції, зокрема, написали кінорежисери Кен Лоуч, Майк Лі, Том Стоппард, актор, письменник і телеведучий Стівен Фрай, письменники Світлана Алексієвич, Ієн Ренкін, Марґарет Етвуд та Ніл Ґейман.

Символом міжнародної акції «Солідарність з Олегом Сенцовим» стане колючий дріт, тож закликаємо використовувати його на плакатах, футболках і приносити на саму акцію.

Окрім України та Великої Британії, акції «Солідарність з Олегом Сенцовим» одночасно відбудуться в Кенії, Швеції, Данії та Сполучених Штатах Америки. В Україні до Києва приєдналися Вінниця та Львів.

Подія в Лондоні: https://www.facebook.com/events/2740731575967727/

Подія у Вінниці: https://www.facebook.com/events/222194928460333/

Подія у Львові: https://www.facebook.com/events/520230691753534/

Контактна інформація: ukraine.pen@gmail.com.

#FreeSentsov #SaveOlegSentsov

Олександра Матвійчук – що потрібно робити для звільнення політв’язнів?

Липень 25, 2018

– Як ми маємо працювати для звільнення політв’язнів?
– Звідки брати достовірну інформацію?
– Які цілі ми маємо перед собою ставити?

Olexandra Matviychuk, ініціаторка акції #SaveOlegSentsov для BBC News Ukrainian про Павла Гриба – українського політв’язня Кремля.

Акція Save Oleg Sentsov у Києві

Липень 16, 2018

Вчора на акції SaveOlegSentsov у Києві_15.07  Олександра Матвійчук розповідала про кампанію Save Oleg Sentsov і мережу її учасників по всьому світу.

Олександра Матвійчук: Генеральний секретар Ради Європи звернувся до Путіна з проханням звільнити Сенцова

Червень 23, 2018

Голова правління громадської організації «Центр громадянських свобод» Олександра Матвійчук повідомила, що Генеральний секретар Ради Європи звернувся до Путіна з проханням звільнити Олега Сенцова та заявив, що він особисто готовий написати клопотання про його помилування на основі Європейської конвенції з прав людини.

Читайте більше тут.

Не варто засуджувати українців, які йдуть на угоду зі слідством в РФ, – Романцова

Червень 19, 2018

Новина на сайті ЗІК

Політичні історії саме українських громадян, які були затримані у Росії, як правило, там використовують дуже активно у медіа. Але за статистикою, 98 відсотків таких осіб катують, застосовуючи електричний струм. Окрім фізичного катування, також застосовують і психологічний тиск. Тому не варто засуджувати людей, які все ж пішли на угоду зі слідством.

Про це в ефірі інформаційно-аналітичного проекту «Перші про головне. Коментарі» на телеканалі ZIK говорила заступник голови правління «Центру громадянських свобод» Олександра Романцова.

«Коли українські громадяни на щось погоджуються чи підписують документи у російських в’язницях, до них не може бути жодних претензій. Бо ми насправді не знаємо, яким чином змусили їх це зробити», – сказала Романцова.

За її словами, такі дії активно використовують у ЗМІ, аби проілюструвати, як російські спецслужби, буцім, врятували своїх громадян від терористів, екстремістів, шпигунів. Далі історію цієї людини максимально замовчують і як тільки суд ухвалює своє рішення, таку особу відправляють у найвіддаленіші колонії Росія. Потім настає інформаційний вакуум.

«Єдині, хто про них говорить – родичі та адвокати, які намагаються якось досягти справедливості. Також вони постійно пишуть запити у консульство України в Росії щодо українців, які зареєстровані у Криму. Але влада РФ не хоче пускати консулів до затриманих. Далі ми бачимо їх тільки під час продовження якогось терміну», – прокоментувала вона.

Також варто зазначити, що дуже часто до таких людей використовують адміністративний тиск у самій в’язниці.

«Люди постійно сидять у карцерах, ШИЗО. Навіть поліпшення їх умов перебування, яке могло би бути при гарній поведінці, нівелюється, тому що адміністрація постійно користується будь-якою можливістю. Таким чином намагаються змусити людей, щоб вони пішли на угоду зі слідством. Бо приклад Карпюка і Клиха показує, що можна сконструювати зі свідчень навіть якусь справу проти Яценюка», – зазначила Романцова.

Вона наголосила, що яскравим прикладом якраз є історія політв’язнів Клиха і Карпюка, яких  шукали півроку. Сім адвокатів намагалися зайти у їх справи.

«Російською методикою якраз є те, коли ув’язнений зможе дати привід для наступної медійної історії  у Росії. Бо ж люди виснажені та хворіють. Те, що це не курорт – сто відсотків. Саме тому їх злить, коли українські громадяни не хочуть підписувати прохання до Путіна щодо помилування. Найцікавіше, що дуже часто звичайні в’язні у Росії, які сидять із нашими громадянами, дуже часто їх підтримують, на відміну від адміністрації в’язниці, яка максимально їх пресує», – додала Романцова.

Зимовий Марафон для в’язнів Кремля

Грудень 24, 2017

Четвертий рік поспіль Євромайдан SOS разом із партнерами проводить традиційний зимовий марафон написання листів в’язням Кремля у рамках кампанії LetMyPeopleGo, щоб подарувати їм трохи тепла напередодні Різдва та Нового року.

Зимові свята в холодних російських тюрмах будуть зустрічати більше 60 громадян України. Їх ув’язнено за сфабрикованими справами на загальний строк близько 200 років. Серед них студенти, багатодітні батьки, люди з тяжкими захворюваннями, лідери кримськотатарського народу, правозахисники, митці та журналісти.

Для них листи із волі – це ковток свободи, зв’язок із зовнішнім світом та величезна моральна підтримка. Листи нагадують їм, що про них не забувають, що за їхнє звільнення борються, що їх чекають на волі.

Аби пройти тюремну цензуру слід дотримуватися простих правил:
– писати російською мовою;
– дотримуватися політичної нейтральності;
– вказувати на конверті рік народження, повне ім’я, по батькові та прізвище адресата;
– вкласти у конверт чисті аркуші паперу, марку та конверт, якщо ви сподіваєтеся на відповідь.

Подаруй тепло зимових свят!
Напиши листа тим, кого чекають вдома!
Перелік ув’язнених та адрес в’язниць: http://letmypeoplego.org.ua/uk/support/letter

#РіздвоЗаГратами #ChristmasBehindBars

Приєднуйся до події на ФБ українською:
https://www.facebook.com/events/1773705699598800/

Приєднуйся до події на ФБ англійською:
https://www.facebook.com/events/887557274732792/

Контакт для зв’язку: Яна Дорошенко, Центр громадянських свобод, тел. +38-067-568-78-76, lmpg.ukraine@gmail.com

Довідково:
Кампанія LetMyPeopleGo була ініційована Євромайдан SOS для захисту усіх ув’язнених за політичними мотивами громадян України в Росії та окупованому Криму. Кампанія ставить за мету добитися звільнення усіх людей зі списку LetMyPeopleGo та контролює дотримання основоположних прав заручників Кремля, серед яких, свобода від тортур, право на вільний доступ адвоката, надання медичної допомоги тощо. Координацію роботи кампанії здійснює Центр громадянських свобод. Контакти: lmpg.ukraine@gmail.com

Загроза життю внаслідок ненадання медичної допомоги Бекіру Дегерменджі

Грудень 15, 2017

14 грудня 2017 о третій годині ночі 57-річного кримськотатарського активіста Бекіра Дегерменджі, який знаходиться в Сімферопольському СІЗО за сфабрикованою справою про нібито вимагання, відвезли в реанімацію. Бекір Дегерменджі має 3 групу інвалідності і страждає від бронхіальної астми. В даний час стан Дегерменджі вкрай важкий, у нього набряк легень і серцева недостатність. На даний момент він знаходиться в медикаментозному сні на штучній вентиляції легень. За інформацією родичів і адвоката, ув’язнений знаходиться в 7 міській лікарні Сімферополя, де його в несвідомому стані тримають в наручниках. До палати не допускають дружину Дегерменджі і адвоката, троє де-факто представників поліції знаходяться біля палати, біля самої лікарні велика кількість так званих правоохоронців. Протягом п’яти попередніх днів Бекір Дегерменджі не міг спати через загострення астми. Його адвокат вимагав госпіталізації і надання медичного лікування, проте де-факто суд відхилив клопотання захисника. 6 грудня 2017 де-факто суд відхилив Апеляційну скаргу на обрану міру запобіжного заходу. Під час судового засідання Бекіру Дегерменджі стало погано, викликали швидку, але при цьому арешт залишили в силі. Під час засідання активіст був в кисневій масці.

Бекір Дегерменджі був затриманий і поміщений під варту 23 листопада 2017 разом з трьома іншими кримськими татарами. Затримання відбулося в результаті спецоперації російських силовиків: де-факто правоохоронці організували провокацію щодо Веджіє Кашка і активістів, після чого із застосуванням грубої сили затримали їх в кафе “Медобори” м. Сімферополя. В результаті цих дій від інфаркту померла 83-річна ветеран кримськотатарського національного руху Веджіє Кашка. На чотирьох затриманих (Асан Чапух, Бекір Дегерменджі, Руслан Трубач, Кязім Аметов) було порушено кримінальну справу за підозрою в нібито вимагання. 6 грудня через два тижні після затримань у Асана Чапуха в СІЗО стався мікроінсульт, оніміла ліва частина тіла. Необхідна медична допомога йому не надається.

Син Бекіра Дегерменджі Мустафа Дегерменджі був заарештований у так званій “справі 26 лютого” в травні 2015 року, в квітні 2017 де-факто суд змінив йому запобіжний захід з утримання під вартою на домашній арешт. В даний час триває судовий процес у його справі.

Вимагаємо від уряду РФ, яке контролює територію Криму:

  • надати кваліфіковану медичну допомогу Бекіру Дегерменджі без втручання де-факто правоохоронних органів;
  • негайно змінити запобіжний захід щодо Бекіра Дегерменджі на більш м’який, не пов’язаний з триманням під вартою;
  • негайно змінити запобіжний захід іншим фігурантам, що проходять по так званій “справі про вимагання”;
  • в найкоротші терміни провести перевірку матеріалів так званої “справи про вимагання” на предмет сфабрикованості і закрити цю кримінальну справу
  • розслідувати факти та притягнути до відповідальності осіб винних в незаконних переслідуваннях Б. Дегерменджи та інших обвинувачених по цій справі

Звертаємося до уряду України та інших держав, а також до міжнародних організацій з проханням стежити за станом здоров’я Бекіра Дегерменджі і сприяти наданню йому кваліфікованої медичної допомоги та звільнення з-під варти, а також справедливого розгляду винесених проти нього та інших фігурантів звинувачень.

Звертаємося до представників міжнародних організацій, урядів країн Європейського Союзу, Швейцарії, США та Канади:

  • стежити за станом здоров’я Бекіра Дегерменджі і перебігом політично вмотивованого кримінального переслідування фігурантів так званої справи про нібито вимагання, а також за перебігом інших політично вмотивованих кримінальних справ;
  • сприяти наданню кваліфікованої медичної допомоги Бекіру Дегерменджі, зокрема вимагати від РФ допустити міжнародну групу незалежних лікарів до Бекіра Дегерменджі і інших політичних в’язнів, які потребують медичної допомоги;
  • виступити з публічними заявами на адресу РФ з вимогою негайного надання якісної і повної медичної допомоги Бекіру Дегерменджі і іншим політичним в’язням, які мають таку потребу.

Співзасновник, координатор

ГО «КримСОС»                                                                                       Т. ТАШЕВА

 

Виконавчий директор УГСПЛ                                                                О. ПАВЛИЧЕНКО

Голова Правління

«Кримської правозахисної групи»                                                       О. СКРИПНИК

Заступниця голови правління

Центр Громадянських Свобод                                                                 О.РОМАНЦОВА

Звільнення українців з російських тюрем: допомогти може кожен

Листопад 16, 2017
Яскравий приклад нестачі суспільної уваги — наша “Вікіпедія”, де про більшість українських заручників Кремля ні слуху, ні духу

“…Російські психіатри довели українського в’язня до коми: стан Станіслава Клиха різко погіршився”, “…Олега Сенцова перемістили до штрафного ізолятора колонії (ШІЗО) у російському Ямало-Ненецькому автономному окрузі”. Повідомлення, подібні до цих двох новин, регулярно публікуються в ЗМІ, а відтак – регулярно викликають і помітну реакцію соцмереж, суспільства загалом. “Держава повинна докласти всіх зусиль, задля звільнення свого громадянина” звучить з сотень джерел. Утім не надто довго… Подібну реакцію, яка часто виглядає, як такий собі сплеск активності і носить хвилеподібний характер, спостерігаємо від початку військової агресії РФ. Розмов вистачає – результату замало… Чи все можливе робить Україна для звільнення своїх? Де і в чому можна додати в цій роботі?

За офіційними даними МЗС, наразі лише у в’язницях РФ перебувають 38 українських політв’язнів. Не враховані різноманітні СІЗО та КПЗ, не кажучи вже про підвали ОРДЛО. Активісти правозахисної організації “Let my people go” запевняють, що в’язнів – набагато більше. Не наважимося сказати, що держава взагалі не робить жодних кроків в напрямку звільнення українців. Робить, правда не такими швидкими темпами. Наприклад, між попереднім звільненням кримчанина Геннадія Афанасьєва і пенсіонера Юрія Солошенка (14 червня 2016-го) та останнім – заступників голови Меджлісу кримськотатарського народу Ахтема Чийгоза і Ільмі Умерова (25 жовтня 2017-го) – минуло майже півтора року, довгі 16 місяців. Очевидно, процес звільнення наших бранців і полонених непростий. Тим не менш, наскільки реально його пришвидшити та що можна ще додати до державних механізмів звільнення заручників і політв’язнів?

З цими питаннями Укрінформ звернувся до правозахисників: голови правління Центру громадянских свобод, що координує правозахисну організацію LetMyPeopleGo Олександри Матвійчук та юриста Української Гельсінської спілки з прав людини Надії Волкової.

Потрібен єдиний державний механізм, якого — нема

Експерти переконують, що механізми існують, держава намагається робити усе від неї залежне: і Уповноважена з прав людини звертається до своєї колеги в Росії, і МЗС реагує нотами на нові порушення, і на мінських перемовинах попри заперечення російської сторони піднімаються питання, і правоохоронні органи співпрацюють із адвокатами тощо. Але, на їхню думку, всі ці зусилля ніяк не складаються в одне ціле — єдиний механізм відсутній.

Олександра МатвійчукОлександра Матвійчук

 

Матвійчук: “Часто ліва рука не знає, що робить права, і рідні політв’язнів змушені виступати у ролі посередників. Що вже казати, якщо державні органи у своїй роботі оперують різними цифрами, і навіть єдиного узгодженого списку політв’язнів досі немає. У рідних це викликає вже навіть не обурення, а просто втому.

Інша проблема, що більшість цих зусиль є радше реакцією на ті чи інші події. У нас майже повністю відсутня проактивна стратегія. Ще минулого року Путін чітко заявив, що питання звільнення політв’язнів не охоплюється мандатом мінських перемовин. І що Україна? Ми будемо шукати інші майданчики для вирішення цих питань, залучати ефективних посередників, придумувати нові форми впливу, що ми за цих обставин будемо робити? Кількість ув’язнених за політичними мотивами постійно зростає. В окупованому Криму люди в групі ризику сплять одягненими, бо ніколи невідомо, коли до них прийдуть із обшуком і що після цього буде. Багато ув’язнених мають досить серйозні проблеми із здоров’ям. Щодо Станіслава Клиха, то вже йдеться про заходи термінового порятунку. Тому в умовах, коли створені для попередження конфліктів та відновлення миру міжнародні організації давно вже не справляються із цими функціями, потрібно бути проактивними. А це значить ініціювати нові ходи і формати.

Найменше, що у цій ситуації держава мала би зробити, це створити єдину структуру за участі усіх дотичних до цієї теми державних органів. Це необхідно для координації їх роботи із звільнення політв’язнів та належної комунікації із рідними. Проект концепту такої структури був розроблений вже багато місяців тому, але не викликав у посадовців особливого ентузіазму, тож досі лежить та припадає пилом”.

Надія ВолковаНадія Волкова

 

Волкова: “Моє розуміння – створення такого механізму має складатись з декількох етапів:

По-перше, це скрупульозне вивчення, повне розуміння особливостей притаманних саме цій ситуації, хто є бранець, з якою метою його ув’язнено.

По-друге, вивчення практик, які вже існують в інших країнах. Ми маємо пам’ятати що конфлікт в Україні не є унікальним. Так, він має свої особливості, які необхідно враховувати, але Україна не перша і, на жаль, не остання. Тому на цьому етапі варто залучати (міжнародних) експертів (особливо тих, хто має досвід повернення та визволення людей).

По-третє, має існувати постійний майданчик для проведення перемовин. Він може існувати на рівні президента, РНБО, МЮ, МЗС, неважливо, але фахівці, представники всіх відомств мають бути долучені до цієї роботи. Наразі, в нашому випадку: а) такого майданчика в принципі не існує, б) люди які займаються (або роблять пусті неефективні потуги) не є фахівцями, професіоналами і мало що взагалі розуміють в питаннях обміну.

По-четверте, самі переговори – це ювелірний процес. Дуже складний і дуже глибокий, особливо, коли твій опонент – Путін. Фатальна помилка вважати його ідіотом, недолугим або такою людиною, яка говорить лише мовою сили (так, він говорить мовою сили, але не фізичної). І це також ключовий момент. Тобто, якщо вести перемовини з таким як він, людина має мати мінімум такий самий рівень сили. Дуже важливо адекватно оцінювати, хто твій опонент. Утім, я не впевнена, що в нашій державі це розуміють. Росії – з потужною армією, з потужними спецслужбами та з ядерною зброєю нічого боятися фізичних загроз”.

Продовжуючи думку Надії Волкової про важливість рівня представництва, нагадаємо, як нещодавно турецький президент Реджеп Ердоган домігся звільнення заступників голови Меджлісу кримськотатарського народу Ільмі Умерова та Ахтема Чийгоза. Очевидно, щось з цього вигадала собі і Москва. Тим не менш, українських політв’язнів — звільнено.

Хоч би як це звучало дивно, але заради життя і свободи наших людей, інколи варто задуматися і про відверто нестандартні кроки. Аж до того, щоб звернутися по допомогу до когось із друзів Путіна. Нічого конкретного не пропонуємо, але, скажімо, колишній прем’єр-міністр Італії Сильвіо Берлусконі хіба не має впливу на «кремлівського начальника»? Може, цей 81-річний дідусь, “поціновувач” неповнолітніх дівчат, замість чергового секс-скандалу, нарешті зробить у своєму житті добру справу?

… І ви знаєте, таки Сильвіо далеко не один у світі.

Львівські студенти вийшли на акцію у підтримку українських політв’язнів Кремля (22 вересня, 2017) // Фото: ZikЛьвівські студенти вийшли на акцію у підтримку українських політв’язнів Кремля (22 вересня, 2017) // Фото: Zik

 

Не лише на державному рівні

Питання звільнення українських політв’язнів має стати центром суспільної уваги, наполегливим нагадуванням. Натомість, все навпаки. Як вже згадувалося, реакція суспільства, наче сплеск, хвиля: наростає, спадає… А що в результаті? Яскравих маркерів дефіциту уваги суспільства до долі політв’язнів, на жаль, вистачає. Але чи може бути щось яскравіше за сумний факт: в українському варанті онлайн-енциклопедії “Вікіпедія” немає навіть статті про того ж Станіслава Клиха. Це при тому, що в “Вікіпедії” – і це головна особливість проекту – кожен може написати чи редагувати контент.

Як же підсилити суспільну увагу до проблеми звільнення українців з російських тюрем?

На думку правозахисниці Олександри Матвійчук, важко порівнювати біографії та долі відомого режисера Олега Сенцова та збирача металобрухту Сергія Литвинова. Але боротися потрібно за всіх.

Матвійчук: “…Їхні імена мають звучати постійно як в середині країни, так і на міжнародній арені. Немає новин про ув’язненого, значить наше завдання знаходити приводи, щоб про нього говорили. Власне, кампанії LetMyPeopleGo багато в чому на це і спрямовані. Ми залучаємо людей до марафонів, написання листів, бомбардуємо міжнародні інстанції зверненнями, інформуємо про перебіг справ, проводимо акції, фотовиставки та флеш-моби. Нас підтримують багато ініціативних груп за кордоном, в Німеччині, США, Франції тощо. Навіть такий простий та символічний жест як відправити листівку для людини за ґратами має вагоме значення. Важливо зрозуміти, що допомогти може кожен ”.

Замість висновку

Згадана українська “Вікіпедія” — це лише маленький приклад “щирого зацікавлення» суспільства цим питанням. Ми полюбляємо потикати владу у бездіяльності, черговій #зраді (так, причин достатньо, але ж є розумні межі), натомість самі нічого не робимо там, де робити, вболівати – наш прямий громадянський обов’язок. Звинувачувати і повчати ми нікого не збираємося – всі цим грішимо. Не знаєте, як перейти на сайт “Вікіпедії” і що написати там про українського полоненого, писати статті — не ваше? То зробіть так, як пропонує експерт: просто відправте листівку з трьома словами “Про тебе пам’ятають”.

Мирослав Ліскович, Київ 

Джерело, 15/11/2017

Відкрилась виставка “Доросле кримське дитинство” Антона Наумлюка в рамках кампанії LetMyPeopleGo

Жовтень 21, 2017

Вчора о 19.00 відбулося урочисте відкриття виставки “Доросле кримське дитинство” виставка Антона Наумлюка організованої Center for Civil Liberties в рамках кампанії Let My People Go Ukraine яку веде Євроймайдан-SOS. З вітальними словами виступили – автор виставки Anton Naumlyuk, лідер кримсько-татарського народу Mustafa Dzhemilev, голова Меджлісу кримськотатарського народу і депутат і народний депутат Рефат Чубаров, перший заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб Yusuf Kurkchi, програмний директор Кримського Дому Alim Aliev, родичі політичних в’язнів Кремля – Ігор Гриб і Оксана Стогний і волонтерка Центру Громадянських Свобод і одна з безпосередніх організаторок Олександра Сурган. На виставці було представлено 16 світлин дітей кримских політв’язнів і їх короткі історії, перекладені 4 мовами. Глядачам було представлено також інсталяцію – 16 кліток, в яких ув’язнено дитячі іграшки, своєрідний іграшковий пікет. Інсталяція покликана привернути увагу до того, що в заручниках режиму залишаються вже понад 100 дітей, які лишились без батьківського піклування.
— Це повинні бачити депутати. Я дуже вражений цими фотографіями. Ми не перебуваємо в цій ситуації, в якій перебувають ці батьки і діти. Розумом ми можемо розуміти, але про те, що вони відчувають, ми може тільки здогадуватися, — висловився Рефат Чубаров.
Виставка триватиме до 1 листопада, влключно, після чого організатори планують продемонструвати її на інших українських і міжнародних арт-майданчиках.

Справа Афанасьєва: кому потрібна брудна сварка довкола кримських в’язнів?

Вересень 6, 2017

Не можу не відреагувати на ганебну “дискусію”, яка більше нагадує брудну сварку з перетрушенням чужої білизни, довкола колонки Христини Бондаренко. І таке враження, що треба пройти по мінному полю.

Залишимо за дужками питання щодо підтримки родин політв’язнів. Це тема окремої розмови.

Сподіваюся, найближчим часом буде ухвалено відповідний закон – який, звісно, всіх проблем не вирішить, але принаймні якось сигналізуватиме про підтримку.

Правда, за поза увагою опиняться, наприклад, зниклі безвісти.

Як-от родина Тимура Шаймарданова, який, так само як Олег Сенцов, допомагав із евакуацією військових в умовах вже окупованого Криму. Він зник безвісти в травні – і потім так і не сплив у жодній із кримінальних справ ні в окупованому Криму, ні в РФ. По суті, повноцінне слідство в його справі в Україні тільки розпочалося, і його дитина також виховується без батьківської підтримки весь цей час.

А як з родинами військовополонених та цивільних заручників на сході? Хто їх підтримує?!..

Але це окрема тема й так. Україна системно цю проблему не вирішує, і навіть не намагається. Важливо про це нагадувати і тиснути.

Але хочу тут сказати про інше.

Скажімо так: до фільму Олександра Подрабінека в частині історії про Гену Афанасьєва в мене зауваження навіть суто з точки зору фактажу.

По-перше, автор не згадує того, що Афанасьєв відмовився від своїх показів у залі суду. Даруйте, але це взагалі центральний факт в його історії. І не згадати про нього – означає свідомо його замовчати.

По-друге, жодного зв’язку його зізнавальних показів із подальшим звільненням, на мою думку, немає. У фільмі ж це звучить як факт, а не версія автора.

Якби ці речі були пов’язані, звільнили б багатьох із тих, кого ми вважаємо політичними, – але не звільнили б, наприклад, Савченко, яка свою провину, як відомо, не визнала.

По-третє, якось покоробило від “бывший работник прокуратуры” (то й що? тут вмикається якась презумпція винуватості автоматично?) – і жодного слова про участь Афанасьєва в акціях на підтримку цілісності України весною 2014-го. Хоча саме на цій підставі він був затриманий ФСБ.

По-четверте, радянський дисидент Олександр Подрабінек, який дуже добре знається на радянській репресивній спадщині (час від часу стежу за його програмою на Радіо Свобода), – жодного слова не сказав про тортури, які були застосовані до Афанасьєва для вибивання з нього показів.

Чи Олександр ставить під сумнів цей факт?

Ми всі розуміємо, що людей, які можуть витримати тортури, до яких вдаються російські спецслужби, – одиниці. Тим більше, коли йдеться про справу “кримської четвірки”, яка була абсолютно принциповою для ФСБ – причому не місцевих “перевертнів”, а для керівництва ФСБ РФ, які, власне, фабрикуванням і займалися.

Росії потрібна була справа про страшних “правосєків” для “виправдання” в їх уяві анексії Криму.

Те, що Сенцова не вдалося зламати – робить його героєм. Думаю, ФСБ на таке не очікували.

Так само робить героєм Гену Афанасьєва те, що він знайшов у собі сили відмовитися від свідчень, які він дав під тиском на етапі досудового слідства – і про що, ще раз підкреслю, ні в фільмі не згадано, ні в колонці Христини Бондаренко.

Але не про героїзм мова. Я взагалі намагаюся уникати цих категорій, коли йдеться про політзеків: бо часто це історія зовсім не про героїзм – а про “не в той час не в тому місці”.

Так, мене обурюють деякі пости Гени Афанасьєва. Мене обурює і дратує, коли він атакує “Громадське” та УП, їх журналістів та керівників. Я не розумію, навіщо він це робить. Вважаю, що це з його боку невдячна поведінка.

Але ще більшу огиду викликає публічне засудження людини – про кого б не йшлося! – за те, що вона дала свідчення, перебуваючи під контролем російських спецслужб та зазнаючи тортур.

Так, на мою думку, виглядає дно.

І я гадки не маю, які аргументи можна вибирати, дискутуючи з “людьми”, які абсолютно спокійно звинувачують жертв тортур у їхніх словах в момент, коли до їх геніталій під’єднують клеми…

…До речі, а ексклюзивчику із застосуванням електронного струму не вдалося отримати? Тільки відео допиту? Шкода.

Та й відео не нове. Є в мережі матеріали, де зафіксовано ще більше показів Гени одразу після затримання – так що цим нікого здивувати не вдалося.

Насправді від цього конфлікту віє політичною війною.

І справа не в Гені, і навіть не в Олегові.

Чиїсь там психологічні травми, як і доля Сенцова, – боюся, в цій війні насправді всім байдужі.

Оригінал.

Результаты поиска:

Під посольством РФ у Києві зібрались активісти на підтримку Сенцова

Серпень 23, 2018

Джерело: УНН
КИЇВ. 21 серпня.
У Києві біля посольства Російської Федерації проходить акція на підтримку українського режисера, бранця Кремля Олега Сенцова, який вже 100 днів голодує у російській в’язниці, повідомляє кореспондент УНН.

На акцію прийшли близько 30 активістів, які тримають у руках плакати з написом “FREESENTSOV” та “SaveOlegSentsov”. Крім того, біля входу у посольство РФ, активісти поставили кілька мотків колючого дроту з написом “FREESENTSOV”.

Активісти читали оповідання українського режисера та листи до нього. За словами організаторів акції, листи до бранця Кремля написали іноземні кінорежисери, актори та письменники, зокрема Стівен Фрай.

Подібні акції пройдуть у декількох містах України, зокрема Львові та Вінниці, а також у Кенії, Швеції, Данії та США.

“Такі акції мають відбуватись регулярно для того, щоб інтерес до цієї теми не згасав. Досі тривають зустрічі з Путіним, досі тривають перемовини — тиждень тому йому дзвонив Макрон (президент Франції — ред.), кілька днів тому він зустрічався з Меркель (канцлер Німеччини — ред.), і має постійно бути потужний суспільний запит, що це питання на порядку денному і люди не опустили руки. Ми боремось і вимагаємо від світових лідерів, щоб вони допомогли звільнити Олега Сенцова”, — підкреслила координатор глобальної акції “SaveOlegSentsov” Олександра Матвійчук.

Додамо, що з посольства РФ до активістів, які проводять акцію на підтримку українського режисера, ніхто не вийшов.

Нагадаємо, Сенцов був засуджений російським судом до 20 років позбавлення волі 25 серпня 2015 року за обвинуваченням у підготовці терактів у Криму.

Режисер перебуває у виправній колонії у місті Лабитнангі за полярним колом на півночі Росії. 14 травня він оголосив безстрокове голодування з вимогою звільнити всіх українських політв’язнів, утримуваних в Росії і Криму.

Акція солідарності з Олегом Сенцовим

Серпень 21, 2018

Центр Громадянських Свобод спільно з PEN Ukraine організували акцію солідарності з режисером та письменником Олегом Сенцовим.

Сестра Сенцова розповіла, що Олег втрачає надію, у те, що звільнення наближається. Що нам вдастся створити необхідний тиск та звільнити українських політв’язнів.

«Ми не можемо опускати руки, поки Олег продовжує бій. Це було б зрадою як Олега, так і людей, які докладають таких величезних зусиль, щоб реалізувати його звільнення», – додала вона.

21 серпня об 11.00, на 100-й день голодування режисера і письменника Олега Сенцова, PEN Ukraine спільно з Center for Civil Liberties проведе акцію біля Посольства Росії в Києві.

Ми закликаємо приносити на акцію свої листи до Олега. Під час акцій біля посольств ми будемо читати наші листи та його оповідання.

Акція «Солідарність з Олегом Сенцовим» стане частиною міжнародної ініціативи, започаткованої PEN International.

Нагадаємо, що 14 серпня Міжнародний ПЕН оголосив марафон написання листів на підтримку Олега Сенцова.

До 20 серпня ви маєте можливість долучитися до міжнародного марафону листів PEN International. Для цього надішліть свої листи Олегу на адресу: aurelia.Dondo@pen-international.org.

21 серпня всі листи будуть роздруковані й принесені до посольств Росії в різних країнах.

Свої листи підтримки Сенцову в рамках акції, зокрема, написали кінорежисери Кен Лоуч, Майк Лі, Том Стоппард, актор, письменник і телеведучий Стівен Фрай, письменники Світлана Алексієвич, Ієн Ренкін, Марґарет Етвуд та Ніл Ґейман.

Символом міжнародної акції «Солідарність з Олегом Сенцовим» стане колючий дріт, тож закликаємо використовувати його на плакатах, футболках і приносити на саму акцію.

Окрім України та Великої Британії, акції «Солідарність з Олегом Сенцовим» одночасно відбудуться в Кенії, Швеції, Данії та Сполучених Штатах Америки. В Україні до Києва приєдналися Вінниця та Львів.

Подія в Лондоні: https://www.facebook.com/events/2740731575967727/

Подія у Вінниці: https://www.facebook.com/events/222194928460333/

Подія у Львові: https://www.facebook.com/events/520230691753534/

Контактна інформація: ukraine.pen@gmail.com.

#FreeSentsov #SaveOlegSentsov

Олександра Матвійчук – що потрібно робити для звільнення політв’язнів?

Липень 25, 2018

– Як ми маємо працювати для звільнення політв’язнів?
– Звідки брати достовірну інформацію?
– Які цілі ми маємо перед собою ставити?

Olexandra Matviychuk, ініціаторка акції #SaveOlegSentsov для BBC News Ukrainian про Павла Гриба – українського політв’язня Кремля.

Акція Save Oleg Sentsov у Києві

Липень 16, 2018

Вчора на акції SaveOlegSentsov у Києві_15.07  Олександра Матвійчук розповідала про кампанію Save Oleg Sentsov і мережу її учасників по всьому світу.

Олександра Матвійчук: Генеральний секретар Ради Європи звернувся до Путіна з проханням звільнити Сенцова

Червень 23, 2018

Голова правління громадської організації «Центр громадянських свобод» Олександра Матвійчук повідомила, що Генеральний секретар Ради Європи звернувся до Путіна з проханням звільнити Олега Сенцова та заявив, що він особисто готовий написати клопотання про його помилування на основі Європейської конвенції з прав людини.

Читайте більше тут.

Не варто засуджувати українців, які йдуть на угоду зі слідством в РФ, – Романцова

Червень 19, 2018

Новина на сайті ЗІК

Політичні історії саме українських громадян, які були затримані у Росії, як правило, там використовують дуже активно у медіа. Але за статистикою, 98 відсотків таких осіб катують, застосовуючи електричний струм. Окрім фізичного катування, також застосовують і психологічний тиск. Тому не варто засуджувати людей, які все ж пішли на угоду зі слідством.

Про це в ефірі інформаційно-аналітичного проекту «Перші про головне. Коментарі» на телеканалі ZIK говорила заступник голови правління «Центру громадянських свобод» Олександра Романцова.

«Коли українські громадяни на щось погоджуються чи підписують документи у російських в’язницях, до них не може бути жодних претензій. Бо ми насправді не знаємо, яким чином змусили їх це зробити», – сказала Романцова.

За її словами, такі дії активно використовують у ЗМІ, аби проілюструвати, як російські спецслужби, буцім, врятували своїх громадян від терористів, екстремістів, шпигунів. Далі історію цієї людини максимально замовчують і як тільки суд ухвалює своє рішення, таку особу відправляють у найвіддаленіші колонії Росія. Потім настає інформаційний вакуум.

«Єдині, хто про них говорить – родичі та адвокати, які намагаються якось досягти справедливості. Також вони постійно пишуть запити у консульство України в Росії щодо українців, які зареєстровані у Криму. Але влада РФ не хоче пускати консулів до затриманих. Далі ми бачимо їх тільки під час продовження якогось терміну», – прокоментувала вона.

Також варто зазначити, що дуже часто до таких людей використовують адміністративний тиск у самій в’язниці.

«Люди постійно сидять у карцерах, ШИЗО. Навіть поліпшення їх умов перебування, яке могло би бути при гарній поведінці, нівелюється, тому що адміністрація постійно користується будь-якою можливістю. Таким чином намагаються змусити людей, щоб вони пішли на угоду зі слідством. Бо приклад Карпюка і Клиха показує, що можна сконструювати зі свідчень навіть якусь справу проти Яценюка», – зазначила Романцова.

Вона наголосила, що яскравим прикладом якраз є історія політв’язнів Клиха і Карпюка, яких  шукали півроку. Сім адвокатів намагалися зайти у їх справи.

«Російською методикою якраз є те, коли ув’язнений зможе дати привід для наступної медійної історії  у Росії. Бо ж люди виснажені та хворіють. Те, що це не курорт – сто відсотків. Саме тому їх злить, коли українські громадяни не хочуть підписувати прохання до Путіна щодо помилування. Найцікавіше, що дуже часто звичайні в’язні у Росії, які сидять із нашими громадянами, дуже часто їх підтримують, на відміну від адміністрації в’язниці, яка максимально їх пресує», – додала Романцова.

Зимовий Марафон для в’язнів Кремля

Грудень 24, 2017

Четвертий рік поспіль Євромайдан SOS разом із партнерами проводить традиційний зимовий марафон написання листів в’язням Кремля у рамках кампанії LetMyPeopleGo, щоб подарувати їм трохи тепла напередодні Різдва та Нового року.

Зимові свята в холодних російських тюрмах будуть зустрічати більше 60 громадян України. Їх ув’язнено за сфабрикованими справами на загальний строк близько 200 років. Серед них студенти, багатодітні батьки, люди з тяжкими захворюваннями, лідери кримськотатарського народу, правозахисники, митці та журналісти.

Для них листи із волі – це ковток свободи, зв’язок із зовнішнім світом та величезна моральна підтримка. Листи нагадують їм, що про них не забувають, що за їхнє звільнення борються, що їх чекають на волі.

Аби пройти тюремну цензуру слід дотримуватися простих правил:
– писати російською мовою;
– дотримуватися політичної нейтральності;
– вказувати на конверті рік народження, повне ім’я, по батькові та прізвище адресата;
– вкласти у конверт чисті аркуші паперу, марку та конверт, якщо ви сподіваєтеся на відповідь.

Подаруй тепло зимових свят!
Напиши листа тим, кого чекають вдома!
Перелік ув’язнених та адрес в’язниць: http://letmypeoplego.org.ua/uk/support/letter

#РіздвоЗаГратами #ChristmasBehindBars

Приєднуйся до події на ФБ українською:
https://www.facebook.com/events/1773705699598800/

Приєднуйся до події на ФБ англійською:
https://www.facebook.com/events/887557274732792/

Контакт для зв’язку: Яна Дорошенко, Центр громадянських свобод, тел. +38-067-568-78-76, lmpg.ukraine@gmail.com

Довідково:
Кампанія LetMyPeopleGo була ініційована Євромайдан SOS для захисту усіх ув’язнених за політичними мотивами громадян України в Росії та окупованому Криму. Кампанія ставить за мету добитися звільнення усіх людей зі списку LetMyPeopleGo та контролює дотримання основоположних прав заручників Кремля, серед яких, свобода від тортур, право на вільний доступ адвоката, надання медичної допомоги тощо. Координацію роботи кампанії здійснює Центр громадянських свобод. Контакти: lmpg.ukraine@gmail.com

Загроза життю внаслідок ненадання медичної допомоги Бекіру Дегерменджі

Грудень 15, 2017

14 грудня 2017 о третій годині ночі 57-річного кримськотатарського активіста Бекіра Дегерменджі, який знаходиться в Сімферопольському СІЗО за сфабрикованою справою про нібито вимагання, відвезли в реанімацію. Бекір Дегерменджі має 3 групу інвалідності і страждає від бронхіальної астми. В даний час стан Дегерменджі вкрай важкий, у нього набряк легень і серцева недостатність. На даний момент він знаходиться в медикаментозному сні на штучній вентиляції легень. За інформацією родичів і адвоката, ув’язнений знаходиться в 7 міській лікарні Сімферополя, де його в несвідомому стані тримають в наручниках. До палати не допускають дружину Дегерменджі і адвоката, троє де-факто представників поліції знаходяться біля палати, біля самої лікарні велика кількість так званих правоохоронців. Протягом п’яти попередніх днів Бекір Дегерменджі не міг спати через загострення астми. Його адвокат вимагав госпіталізації і надання медичного лікування, проте де-факто суд відхилив клопотання захисника. 6 грудня 2017 де-факто суд відхилив Апеляційну скаргу на обрану міру запобіжного заходу. Під час судового засідання Бекіру Дегерменджі стало погано, викликали швидку, але при цьому арешт залишили в силі. Під час засідання активіст був в кисневій масці.

Бекір Дегерменджі був затриманий і поміщений під варту 23 листопада 2017 разом з трьома іншими кримськими татарами. Затримання відбулося в результаті спецоперації російських силовиків: де-факто правоохоронці організували провокацію щодо Веджіє Кашка і активістів, після чого із застосуванням грубої сили затримали їх в кафе “Медобори” м. Сімферополя. В результаті цих дій від інфаркту померла 83-річна ветеран кримськотатарського національного руху Веджіє Кашка. На чотирьох затриманих (Асан Чапух, Бекір Дегерменджі, Руслан Трубач, Кязім Аметов) було порушено кримінальну справу за підозрою в нібито вимагання. 6 грудня через два тижні після затримань у Асана Чапуха в СІЗО стався мікроінсульт, оніміла ліва частина тіла. Необхідна медична допомога йому не надається.

Син Бекіра Дегерменджі Мустафа Дегерменджі був заарештований у так званій “справі 26 лютого” в травні 2015 року, в квітні 2017 де-факто суд змінив йому запобіжний захід з утримання під вартою на домашній арешт. В даний час триває судовий процес у його справі.

Вимагаємо від уряду РФ, яке контролює територію Криму:

  • надати кваліфіковану медичну допомогу Бекіру Дегерменджі без втручання де-факто правоохоронних органів;
  • негайно змінити запобіжний захід щодо Бекіра Дегерменджі на більш м’який, не пов’язаний з триманням під вартою;
  • негайно змінити запобіжний захід іншим фігурантам, що проходять по так званій “справі про вимагання”;
  • в найкоротші терміни провести перевірку матеріалів так званої “справи про вимагання” на предмет сфабрикованості і закрити цю кримінальну справу
  • розслідувати факти та притягнути до відповідальності осіб винних в незаконних переслідуваннях Б. Дегерменджи та інших обвинувачених по цій справі

Звертаємося до уряду України та інших держав, а також до міжнародних організацій з проханням стежити за станом здоров’я Бекіра Дегерменджі і сприяти наданню йому кваліфікованої медичної допомоги та звільнення з-під варти, а також справедливого розгляду винесених проти нього та інших фігурантів звинувачень.

Звертаємося до представників міжнародних організацій, урядів країн Європейського Союзу, Швейцарії, США та Канади:

  • стежити за станом здоров’я Бекіра Дегерменджі і перебігом політично вмотивованого кримінального переслідування фігурантів так званої справи про нібито вимагання, а також за перебігом інших політично вмотивованих кримінальних справ;
  • сприяти наданню кваліфікованої медичної допомоги Бекіру Дегерменджі, зокрема вимагати від РФ допустити міжнародну групу незалежних лікарів до Бекіра Дегерменджі і інших політичних в’язнів, які потребують медичної допомоги;
  • виступити з публічними заявами на адресу РФ з вимогою негайного надання якісної і повної медичної допомоги Бекіру Дегерменджі і іншим політичним в’язням, які мають таку потребу.

Співзасновник, координатор

ГО «КримСОС»                                                                                       Т. ТАШЕВА

 

Виконавчий директор УГСПЛ                                                                О. ПАВЛИЧЕНКО

Голова Правління

«Кримської правозахисної групи»                                                       О. СКРИПНИК

Заступниця голови правління

Центр Громадянських Свобод                                                                 О.РОМАНЦОВА

Звільнення українців з російських тюрем: допомогти може кожен

Листопад 16, 2017
Яскравий приклад нестачі суспільної уваги — наша “Вікіпедія”, де про більшість українських заручників Кремля ні слуху, ні духу

“…Російські психіатри довели українського в’язня до коми: стан Станіслава Клиха різко погіршився”, “…Олега Сенцова перемістили до штрафного ізолятора колонії (ШІЗО) у російському Ямало-Ненецькому автономному окрузі”. Повідомлення, подібні до цих двох новин, регулярно публікуються в ЗМІ, а відтак – регулярно викликають і помітну реакцію соцмереж, суспільства загалом. “Держава повинна докласти всіх зусиль, задля звільнення свого громадянина” звучить з сотень джерел. Утім не надто довго… Подібну реакцію, яка часто виглядає, як такий собі сплеск активності і носить хвилеподібний характер, спостерігаємо від початку військової агресії РФ. Розмов вистачає – результату замало… Чи все можливе робить Україна для звільнення своїх? Де і в чому можна додати в цій роботі?

За офіційними даними МЗС, наразі лише у в’язницях РФ перебувають 38 українських політв’язнів. Не враховані різноманітні СІЗО та КПЗ, не кажучи вже про підвали ОРДЛО. Активісти правозахисної організації “Let my people go” запевняють, що в’язнів – набагато більше. Не наважимося сказати, що держава взагалі не робить жодних кроків в напрямку звільнення українців. Робить, правда не такими швидкими темпами. Наприклад, між попереднім звільненням кримчанина Геннадія Афанасьєва і пенсіонера Юрія Солошенка (14 червня 2016-го) та останнім – заступників голови Меджлісу кримськотатарського народу Ахтема Чийгоза і Ільмі Умерова (25 жовтня 2017-го) – минуло майже півтора року, довгі 16 місяців. Очевидно, процес звільнення наших бранців і полонених непростий. Тим не менш, наскільки реально його пришвидшити та що можна ще додати до державних механізмів звільнення заручників і політв’язнів?

З цими питаннями Укрінформ звернувся до правозахисників: голови правління Центру громадянских свобод, що координує правозахисну організацію LetMyPeopleGo Олександри Матвійчук та юриста Української Гельсінської спілки з прав людини Надії Волкової.

Потрібен єдиний державний механізм, якого — нема

Експерти переконують, що механізми існують, держава намагається робити усе від неї залежне: і Уповноважена з прав людини звертається до своєї колеги в Росії, і МЗС реагує нотами на нові порушення, і на мінських перемовинах попри заперечення російської сторони піднімаються питання, і правоохоронні органи співпрацюють із адвокатами тощо. Але, на їхню думку, всі ці зусилля ніяк не складаються в одне ціле — єдиний механізм відсутній.

Олександра МатвійчукОлександра Матвійчук

 

Матвійчук: “Часто ліва рука не знає, що робить права, і рідні політв’язнів змушені виступати у ролі посередників. Що вже казати, якщо державні органи у своїй роботі оперують різними цифрами, і навіть єдиного узгодженого списку політв’язнів досі немає. У рідних це викликає вже навіть не обурення, а просто втому.

Інша проблема, що більшість цих зусиль є радше реакцією на ті чи інші події. У нас майже повністю відсутня проактивна стратегія. Ще минулого року Путін чітко заявив, що питання звільнення політв’язнів не охоплюється мандатом мінських перемовин. І що Україна? Ми будемо шукати інші майданчики для вирішення цих питань, залучати ефективних посередників, придумувати нові форми впливу, що ми за цих обставин будемо робити? Кількість ув’язнених за політичними мотивами постійно зростає. В окупованому Криму люди в групі ризику сплять одягненими, бо ніколи невідомо, коли до них прийдуть із обшуком і що після цього буде. Багато ув’язнених мають досить серйозні проблеми із здоров’ям. Щодо Станіслава Клиха, то вже йдеться про заходи термінового порятунку. Тому в умовах, коли створені для попередження конфліктів та відновлення миру міжнародні організації давно вже не справляються із цими функціями, потрібно бути проактивними. А це значить ініціювати нові ходи і формати.

Найменше, що у цій ситуації держава мала би зробити, це створити єдину структуру за участі усіх дотичних до цієї теми державних органів. Це необхідно для координації їх роботи із звільнення політв’язнів та належної комунікації із рідними. Проект концепту такої структури був розроблений вже багато місяців тому, але не викликав у посадовців особливого ентузіазму, тож досі лежить та припадає пилом”.

Надія ВолковаНадія Волкова

 

Волкова: “Моє розуміння – створення такого механізму має складатись з декількох етапів:

По-перше, це скрупульозне вивчення, повне розуміння особливостей притаманних саме цій ситуації, хто є бранець, з якою метою його ув’язнено.

По-друге, вивчення практик, які вже існують в інших країнах. Ми маємо пам’ятати що конфлікт в Україні не є унікальним. Так, він має свої особливості, які необхідно враховувати, але Україна не перша і, на жаль, не остання. Тому на цьому етапі варто залучати (міжнародних) експертів (особливо тих, хто має досвід повернення та визволення людей).

По-третє, має існувати постійний майданчик для проведення перемовин. Він може існувати на рівні президента, РНБО, МЮ, МЗС, неважливо, але фахівці, представники всіх відомств мають бути долучені до цієї роботи. Наразі, в нашому випадку: а) такого майданчика в принципі не існує, б) люди які займаються (або роблять пусті неефективні потуги) не є фахівцями, професіоналами і мало що взагалі розуміють в питаннях обміну.

По-четверте, самі переговори – це ювелірний процес. Дуже складний і дуже глибокий, особливо, коли твій опонент – Путін. Фатальна помилка вважати його ідіотом, недолугим або такою людиною, яка говорить лише мовою сили (так, він говорить мовою сили, але не фізичної). І це також ключовий момент. Тобто, якщо вести перемовини з таким як він, людина має мати мінімум такий самий рівень сили. Дуже важливо адекватно оцінювати, хто твій опонент. Утім, я не впевнена, що в нашій державі це розуміють. Росії – з потужною армією, з потужними спецслужбами та з ядерною зброєю нічого боятися фізичних загроз”.

Продовжуючи думку Надії Волкової про важливість рівня представництва, нагадаємо, як нещодавно турецький президент Реджеп Ердоган домігся звільнення заступників голови Меджлісу кримськотатарського народу Ільмі Умерова та Ахтема Чийгоза. Очевидно, щось з цього вигадала собі і Москва. Тим не менш, українських політв’язнів — звільнено.

Хоч би як це звучало дивно, але заради життя і свободи наших людей, інколи варто задуматися і про відверто нестандартні кроки. Аж до того, щоб звернутися по допомогу до когось із друзів Путіна. Нічого конкретного не пропонуємо, але, скажімо, колишній прем’єр-міністр Італії Сильвіо Берлусконі хіба не має впливу на «кремлівського начальника»? Може, цей 81-річний дідусь, “поціновувач” неповнолітніх дівчат, замість чергового секс-скандалу, нарешті зробить у своєму житті добру справу?

… І ви знаєте, таки Сильвіо далеко не один у світі.

Львівські студенти вийшли на акцію у підтримку українських політв’язнів Кремля (22 вересня, 2017) // Фото: ZikЛьвівські студенти вийшли на акцію у підтримку українських політв’язнів Кремля (22 вересня, 2017) // Фото: Zik

 

Не лише на державному рівні

Питання звільнення українських політв’язнів має стати центром суспільної уваги, наполегливим нагадуванням. Натомість, все навпаки. Як вже згадувалося, реакція суспільства, наче сплеск, хвиля: наростає, спадає… А що в результаті? Яскравих маркерів дефіциту уваги суспільства до долі політв’язнів, на жаль, вистачає. Але чи може бути щось яскравіше за сумний факт: в українському варанті онлайн-енциклопедії “Вікіпедія” немає навіть статті про того ж Станіслава Клиха. Це при тому, що в “Вікіпедії” – і це головна особливість проекту – кожен може написати чи редагувати контент.

Як же підсилити суспільну увагу до проблеми звільнення українців з російських тюрем?

На думку правозахисниці Олександри Матвійчук, важко порівнювати біографії та долі відомого режисера Олега Сенцова та збирача металобрухту Сергія Литвинова. Але боротися потрібно за всіх.

Матвійчук: “…Їхні імена мають звучати постійно як в середині країни, так і на міжнародній арені. Немає новин про ув’язненого, значить наше завдання знаходити приводи, щоб про нього говорили. Власне, кампанії LetMyPeopleGo багато в чому на це і спрямовані. Ми залучаємо людей до марафонів, написання листів, бомбардуємо міжнародні інстанції зверненнями, інформуємо про перебіг справ, проводимо акції, фотовиставки та флеш-моби. Нас підтримують багато ініціативних груп за кордоном, в Німеччині, США, Франції тощо. Навіть такий простий та символічний жест як відправити листівку для людини за ґратами має вагоме значення. Важливо зрозуміти, що допомогти може кожен ”.

Замість висновку

Згадана українська “Вікіпедія” — це лише маленький приклад “щирого зацікавлення» суспільства цим питанням. Ми полюбляємо потикати владу у бездіяльності, черговій #зраді (так, причин достатньо, але ж є розумні межі), натомість самі нічого не робимо там, де робити, вболівати – наш прямий громадянський обов’язок. Звинувачувати і повчати ми нікого не збираємося – всі цим грішимо. Не знаєте, як перейти на сайт “Вікіпедії” і що написати там про українського полоненого, писати статті — не ваше? То зробіть так, як пропонує експерт: просто відправте листівку з трьома словами “Про тебе пам’ятають”.

Мирослав Ліскович, Київ 

Джерело, 15/11/2017

Відкрилась виставка “Доросле кримське дитинство” Антона Наумлюка в рамках кампанії LetMyPeopleGo

Жовтень 21, 2017

Вчора о 19.00 відбулося урочисте відкриття виставки “Доросле кримське дитинство” виставка Антона Наумлюка організованої Center for Civil Liberties в рамках кампанії Let My People Go Ukraine яку веде Євроймайдан-SOS. З вітальними словами виступили – автор виставки Anton Naumlyuk, лідер кримсько-татарського народу Mustafa Dzhemilev, голова Меджлісу кримськотатарського народу і депутат і народний депутат Рефат Чубаров, перший заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб Yusuf Kurkchi, програмний директор Кримського Дому Alim Aliev, родичі політичних в’язнів Кремля – Ігор Гриб і Оксана Стогний і волонтерка Центру Громадянських Свобод і одна з безпосередніх організаторок Олександра Сурган. На виставці було представлено 16 світлин дітей кримских політв’язнів і їх короткі історії, перекладені 4 мовами. Глядачам було представлено також інсталяцію – 16 кліток, в яких ув’язнено дитячі іграшки, своєрідний іграшковий пікет. Інсталяція покликана привернути увагу до того, що в заручниках режиму залишаються вже понад 100 дітей, які лишились без батьківського піклування.
— Це повинні бачити депутати. Я дуже вражений цими фотографіями. Ми не перебуваємо в цій ситуації, в якій перебувають ці батьки і діти. Розумом ми можемо розуміти, але про те, що вони відчувають, ми може тільки здогадуватися, — висловився Рефат Чубаров.
Виставка триватиме до 1 листопада, влключно, після чого організатори планують продемонструвати її на інших українських і міжнародних арт-майданчиках.

Справа Афанасьєва: кому потрібна брудна сварка довкола кримських в’язнів?

Вересень 6, 2017

Не можу не відреагувати на ганебну “дискусію”, яка більше нагадує брудну сварку з перетрушенням чужої білизни, довкола колонки Христини Бондаренко. І таке враження, що треба пройти по мінному полю.

Залишимо за дужками питання щодо підтримки родин політв’язнів. Це тема окремої розмови.

Сподіваюся, найближчим часом буде ухвалено відповідний закон – який, звісно, всіх проблем не вирішить, але принаймні якось сигналізуватиме про підтримку.

Правда, за поза увагою опиняться, наприклад, зниклі безвісти.

Як-от родина Тимура Шаймарданова, який, так само як Олег Сенцов, допомагав із евакуацією військових в умовах вже окупованого Криму. Він зник безвісти в травні – і потім так і не сплив у жодній із кримінальних справ ні в окупованому Криму, ні в РФ. По суті, повноцінне слідство в його справі в Україні тільки розпочалося, і його дитина також виховується без батьківської підтримки весь цей час.

А як з родинами військовополонених та цивільних заручників на сході? Хто їх підтримує?!..

Але це окрема тема й так. Україна системно цю проблему не вирішує, і навіть не намагається. Важливо про це нагадувати і тиснути.

Але хочу тут сказати про інше.

Скажімо так: до фільму Олександра Подрабінека в частині історії про Гену Афанасьєва в мене зауваження навіть суто з точки зору фактажу.

По-перше, автор не згадує того, що Афанасьєв відмовився від своїх показів у залі суду. Даруйте, але це взагалі центральний факт в його історії. І не згадати про нього – означає свідомо його замовчати.

По-друге, жодного зв’язку його зізнавальних показів із подальшим звільненням, на мою думку, немає. У фільмі ж це звучить як факт, а не версія автора.

Якби ці речі були пов’язані, звільнили б багатьох із тих, кого ми вважаємо політичними, – але не звільнили б, наприклад, Савченко, яка свою провину, як відомо, не визнала.

По-третє, якось покоробило від “бывший работник прокуратуры” (то й що? тут вмикається якась презумпція винуватості автоматично?) – і жодного слова про участь Афанасьєва в акціях на підтримку цілісності України весною 2014-го. Хоча саме на цій підставі він був затриманий ФСБ.

По-четверте, радянський дисидент Олександр Подрабінек, який дуже добре знається на радянській репресивній спадщині (час від часу стежу за його програмою на Радіо Свобода), – жодного слова не сказав про тортури, які були застосовані до Афанасьєва для вибивання з нього показів.

Чи Олександр ставить під сумнів цей факт?

Ми всі розуміємо, що людей, які можуть витримати тортури, до яких вдаються російські спецслужби, – одиниці. Тим більше, коли йдеться про справу “кримської четвірки”, яка була абсолютно принциповою для ФСБ – причому не місцевих “перевертнів”, а для керівництва ФСБ РФ, які, власне, фабрикуванням і займалися.

Росії потрібна була справа про страшних “правосєків” для “виправдання” в їх уяві анексії Криму.

Те, що Сенцова не вдалося зламати – робить його героєм. Думаю, ФСБ на таке не очікували.

Так само робить героєм Гену Афанасьєва те, що він знайшов у собі сили відмовитися від свідчень, які він дав під тиском на етапі досудового слідства – і про що, ще раз підкреслю, ні в фільмі не згадано, ні в колонці Христини Бондаренко.

Але не про героїзм мова. Я взагалі намагаюся уникати цих категорій, коли йдеться про політзеків: бо часто це історія зовсім не про героїзм – а про “не в той час не в тому місці”.

Так, мене обурюють деякі пости Гени Афанасьєва. Мене обурює і дратує, коли він атакує “Громадське” та УП, їх журналістів та керівників. Я не розумію, навіщо він це робить. Вважаю, що це з його боку невдячна поведінка.

Але ще більшу огиду викликає публічне засудження людини – про кого б не йшлося! – за те, що вона дала свідчення, перебуваючи під контролем російських спецслужб та зазнаючи тортур.

Так, на мою думку, виглядає дно.

І я гадки не маю, які аргументи можна вибирати, дискутуючи з “людьми”, які абсолютно спокійно звинувачують жертв тортур у їхніх словах в момент, коли до їх геніталій під’єднують клеми…

…До речі, а ексклюзивчику із застосуванням електронного струму не вдалося отримати? Тільки відео допиту? Шкода.

Та й відео не нове. Є в мережі матеріали, де зафіксовано ще більше показів Гени одразу після затримання – так що цим нікого здивувати не вдалося.

Насправді від цього конфлікту віє політичною війною.

І справа не в Гені, і навіть не в Олегові.

Чиїсь там психологічні травми, як і доля Сенцова, – боюся, в цій війні насправді всім байдужі.

Оригінал.

Результаты поиска:

Під посольством РФ у Києві зібрались активісти на підтримку Сенцова

Серпень 23, 2018

Джерело: УНН
КИЇВ. 21 серпня.
У Києві біля посольства Російської Федерації проходить акція на підтримку українського режисера, бранця Кремля Олега Сенцова, який вже 100 днів голодує у російській в’язниці, повідомляє кореспондент УНН.

На акцію прийшли близько 30 активістів, які тримають у руках плакати з написом “FREESENTSOV” та “SaveOlegSentsov”. Крім того, біля входу у посольство РФ, активісти поставили кілька мотків колючого дроту з написом “FREESENTSOV”.

Активісти читали оповідання українського режисера та листи до нього. За словами організаторів акції, листи до бранця Кремля написали іноземні кінорежисери, актори та письменники, зокрема Стівен Фрай.

Подібні акції пройдуть у декількох містах України, зокрема Львові та Вінниці, а також у Кенії, Швеції, Данії та США.

“Такі акції мають відбуватись регулярно для того, щоб інтерес до цієї теми не згасав. Досі тривають зустрічі з Путіним, досі тривають перемовини — тиждень тому йому дзвонив Макрон (президент Франції — ред.), кілька днів тому він зустрічався з Меркель (канцлер Німеччини — ред.), і має постійно бути потужний суспільний запит, що це питання на порядку денному і люди не опустили руки. Ми боремось і вимагаємо від світових лідерів, щоб вони допомогли звільнити Олега Сенцова”, — підкреслила координатор глобальної акції “SaveOlegSentsov” Олександра Матвійчук.

Додамо, що з посольства РФ до активістів, які проводять акцію на підтримку українського режисера, ніхто не вийшов.

Нагадаємо, Сенцов був засуджений російським судом до 20 років позбавлення волі 25 серпня 2015 року за обвинуваченням у підготовці терактів у Криму.

Режисер перебуває у виправній колонії у місті Лабитнангі за полярним колом на півночі Росії. 14 травня він оголосив безстрокове голодування з вимогою звільнити всіх українських політв’язнів, утримуваних в Росії і Криму.

Акція солідарності з Олегом Сенцовим

Серпень 21, 2018

Центр Громадянських Свобод спільно з PEN Ukraine організували акцію солідарності з режисером та письменником Олегом Сенцовим.

Сестра Сенцова розповіла, що Олег втрачає надію, у те, що звільнення наближається. Що нам вдастся створити необхідний тиск та звільнити українських політв’язнів.

«Ми не можемо опускати руки, поки Олег продовжує бій. Це було б зрадою як Олега, так і людей, які докладають таких величезних зусиль, щоб реалізувати його звільнення», – додала вона.

21 серпня об 11.00, на 100-й день голодування режисера і письменника Олега Сенцова, PEN Ukraine спільно з Center for Civil Liberties проведе акцію біля Посольства Росії в Києві.

Ми закликаємо приносити на акцію свої листи до Олега. Під час акцій біля посольств ми будемо читати наші листи та його оповідання.

Акція «Солідарність з Олегом Сенцовим» стане частиною міжнародної ініціативи, започаткованої PEN International.

Нагадаємо, що 14 серпня Міжнародний ПЕН оголосив марафон написання листів на підтримку Олега Сенцова.

До 20 серпня ви маєте можливість долучитися до міжнародного марафону листів PEN International. Для цього надішліть свої листи Олегу на адресу: aurelia.Dondo@pen-international.org.

21 серпня всі листи будуть роздруковані й принесені до посольств Росії в різних країнах.

Свої листи підтримки Сенцову в рамках акції, зокрема, написали кінорежисери Кен Лоуч, Майк Лі, Том Стоппард, актор, письменник і телеведучий Стівен Фрай, письменники Світлана Алексієвич, Ієн Ренкін, Марґарет Етвуд та Ніл Ґейман.

Символом міжнародної акції «Солідарність з Олегом Сенцовим» стане колючий дріт, тож закликаємо використовувати його на плакатах, футболках і приносити на саму акцію.

Окрім України та Великої Британії, акції «Солідарність з Олегом Сенцовим» одночасно відбудуться в Кенії, Швеції, Данії та Сполучених Штатах Америки. В Україні до Києва приєдналися Вінниця та Львів.

Подія в Лондоні: https://www.facebook.com/events/2740731575967727/

Подія у Вінниці: https://www.facebook.com/events/222194928460333/

Подія у Львові: https://www.facebook.com/events/520230691753534/

Контактна інформація: ukraine.pen@gmail.com.

#FreeSentsov #SaveOlegSentsov

Олександра Матвійчук – що потрібно робити для звільнення політв’язнів?

Липень 25, 2018

– Як ми маємо працювати для звільнення політв’язнів?
– Звідки брати достовірну інформацію?
– Які цілі ми маємо перед собою ставити?

Olexandra Matviychuk, ініціаторка акції #SaveOlegSentsov для BBC News Ukrainian про Павла Гриба – українського політв’язня Кремля.

Акція Save Oleg Sentsov у Києві

Липень 16, 2018

Вчора на акції SaveOlegSentsov у Києві_15.07  Олександра Матвійчук розповідала про кампанію Save Oleg Sentsov і мережу її учасників по всьому світу.

Олександра Матвійчук: Генеральний секретар Ради Європи звернувся до Путіна з проханням звільнити Сенцова

Червень 23, 2018

Голова правління громадської організації «Центр громадянських свобод» Олександра Матвійчук повідомила, що Генеральний секретар Ради Європи звернувся до Путіна з проханням звільнити Олега Сенцова та заявив, що він особисто готовий написати клопотання про його помилування на основі Європейської конвенції з прав людини.

Читайте більше тут.

Не варто засуджувати українців, які йдуть на угоду зі слідством в РФ, – Романцова

Червень 19, 2018

Новина на сайті ЗІК

Політичні історії саме українських громадян, які були затримані у Росії, як правило, там використовують дуже активно у медіа. Але за статистикою, 98 відсотків таких осіб катують, застосовуючи електричний струм. Окрім фізичного катування, також застосовують і психологічний тиск. Тому не варто засуджувати людей, які все ж пішли на угоду зі слідством.

Про це в ефірі інформаційно-аналітичного проекту «Перші про головне. Коментарі» на телеканалі ZIK говорила заступник голови правління «Центру громадянських свобод» Олександра Романцова.

«Коли українські громадяни на щось погоджуються чи підписують документи у російських в’язницях, до них не може бути жодних претензій. Бо ми насправді не знаємо, яким чином змусили їх це зробити», – сказала Романцова.

За її словами, такі дії активно використовують у ЗМІ, аби проілюструвати, як російські спецслужби, буцім, врятували своїх громадян від терористів, екстремістів, шпигунів. Далі історію цієї людини максимально замовчують і як тільки суд ухвалює своє рішення, таку особу відправляють у найвіддаленіші колонії Росія. Потім настає інформаційний вакуум.

«Єдині, хто про них говорить – родичі та адвокати, які намагаються якось досягти справедливості. Також вони постійно пишуть запити у консульство України в Росії щодо українців, які зареєстровані у Криму. Але влада РФ не хоче пускати консулів до затриманих. Далі ми бачимо їх тільки під час продовження якогось терміну», – прокоментувала вона.

Також варто зазначити, що дуже часто до таких людей використовують адміністративний тиск у самій в’язниці.

«Люди постійно сидять у карцерах, ШИЗО. Навіть поліпшення їх умов перебування, яке могло би бути при гарній поведінці, нівелюється, тому що адміністрація постійно користується будь-якою можливістю. Таким чином намагаються змусити людей, щоб вони пішли на угоду зі слідством. Бо приклад Карпюка і Клиха показує, що можна сконструювати зі свідчень навіть якусь справу проти Яценюка», – зазначила Романцова.

Вона наголосила, що яскравим прикладом якраз є історія політв’язнів Клиха і Карпюка, яких  шукали півроку. Сім адвокатів намагалися зайти у їх справи.

«Російською методикою якраз є те, коли ув’язнений зможе дати привід для наступної медійної історії  у Росії. Бо ж люди виснажені та хворіють. Те, що це не курорт – сто відсотків. Саме тому їх злить, коли українські громадяни не хочуть підписувати прохання до Путіна щодо помилування. Найцікавіше, що дуже часто звичайні в’язні у Росії, які сидять із нашими громадянами, дуже часто їх підтримують, на відміну від адміністрації в’язниці, яка максимально їх пресує», – додала Романцова.

Зимовий Марафон для в’язнів Кремля

Грудень 24, 2017

Четвертий рік поспіль Євромайдан SOS разом із партнерами проводить традиційний зимовий марафон написання листів в’язням Кремля у рамках кампанії LetMyPeopleGo, щоб подарувати їм трохи тепла напередодні Різдва та Нового року.

Зимові свята в холодних російських тюрмах будуть зустрічати більше 60 громадян України. Їх ув’язнено за сфабрикованими справами на загальний строк близько 200 років. Серед них студенти, багатодітні батьки, люди з тяжкими захворюваннями, лідери кримськотатарського народу, правозахисники, митці та журналісти.

Для них листи із волі – це ковток свободи, зв’язок із зовнішнім світом та величезна моральна підтримка. Листи нагадують їм, що про них не забувають, що за їхнє звільнення борються, що їх чекають на волі.

Аби пройти тюремну цензуру слід дотримуватися простих правил:
– писати російською мовою;
– дотримуватися політичної нейтральності;
– вказувати на конверті рік народження, повне ім’я, по батькові та прізвище адресата;
– вкласти у конверт чисті аркуші паперу, марку та конверт, якщо ви сподіваєтеся на відповідь.

Подаруй тепло зимових свят!
Напиши листа тим, кого чекають вдома!
Перелік ув’язнених та адрес в’язниць: http://letmypeoplego.org.ua/uk/support/letter

#РіздвоЗаГратами #ChristmasBehindBars

Приєднуйся до події на ФБ українською:
https://www.facebook.com/events/1773705699598800/

Приєднуйся до події на ФБ англійською:
https://www.facebook.com/events/887557274732792/

Контакт для зв’язку: Яна Дорошенко, Центр громадянських свобод, тел. +38-067-568-78-76, lmpg.ukraine@gmail.com

Довідково:
Кампанія LetMyPeopleGo була ініційована Євромайдан SOS для захисту усіх ув’язнених за політичними мотивами громадян України в Росії та окупованому Криму. Кампанія ставить за мету добитися звільнення усіх людей зі списку LetMyPeopleGo та контролює дотримання основоположних прав заручників Кремля, серед яких, свобода від тортур, право на вільний доступ адвоката, надання медичної допомоги тощо. Координацію роботи кампанії здійснює Центр громадянських свобод. Контакти: lmpg.ukraine@gmail.com

Загроза життю внаслідок ненадання медичної допомоги Бекіру Дегерменджі

Грудень 15, 2017

14 грудня 2017 о третій годині ночі 57-річного кримськотатарського активіста Бекіра Дегерменджі, який знаходиться в Сімферопольському СІЗО за сфабрикованою справою про нібито вимагання, відвезли в реанімацію. Бекір Дегерменджі має 3 групу інвалідності і страждає від бронхіальної астми. В даний час стан Дегерменджі вкрай важкий, у нього набряк легень і серцева недостатність. На даний момент він знаходиться в медикаментозному сні на штучній вентиляції легень. За інформацією родичів і адвоката, ув’язнений знаходиться в 7 міській лікарні Сімферополя, де його в несвідомому стані тримають в наручниках. До палати не допускають дружину Дегерменджі і адвоката, троє де-факто представників поліції знаходяться біля палати, біля самої лікарні велика кількість так званих правоохоронців. Протягом п’яти попередніх днів Бекір Дегерменджі не міг спати через загострення астми. Його адвокат вимагав госпіталізації і надання медичного лікування, проте де-факто суд відхилив клопотання захисника. 6 грудня 2017 де-факто суд відхилив Апеляційну скаргу на обрану міру запобіжного заходу. Під час судового засідання Бекіру Дегерменджі стало погано, викликали швидку, але при цьому арешт залишили в силі. Під час засідання активіст був в кисневій масці.

Бекір Дегерменджі був затриманий і поміщений під варту 23 листопада 2017 разом з трьома іншими кримськими татарами. Затримання відбулося в результаті спецоперації російських силовиків: де-факто правоохоронці організували провокацію щодо Веджіє Кашка і активістів, після чого із застосуванням грубої сили затримали їх в кафе “Медобори” м. Сімферополя. В результаті цих дій від інфаркту померла 83-річна ветеран кримськотатарського національного руху Веджіє Кашка. На чотирьох затриманих (Асан Чапух, Бекір Дегерменджі, Руслан Трубач, Кязім Аметов) було порушено кримінальну справу за підозрою в нібито вимагання. 6 грудня через два тижні після затримань у Асана Чапуха в СІЗО стався мікроінсульт, оніміла ліва частина тіла. Необхідна медична допомога йому не надається.

Син Бекіра Дегерменджі Мустафа Дегерменджі був заарештований у так званій “справі 26 лютого” в травні 2015 року, в квітні 2017 де-факто суд змінив йому запобіжний захід з утримання під вартою на домашній арешт. В даний час триває судовий процес у його справі.

Вимагаємо від уряду РФ, яке контролює територію Криму:

  • надати кваліфіковану медичну допомогу Бекіру Дегерменджі без втручання де-факто правоохоронних органів;
  • негайно змінити запобіжний захід щодо Бекіра Дегерменджі на більш м’який, не пов’язаний з триманням під вартою;
  • негайно змінити запобіжний захід іншим фігурантам, що проходять по так званій “справі про вимагання”;
  • в найкоротші терміни провести перевірку матеріалів так званої “справи про вимагання” на предмет сфабрикованості і закрити цю кримінальну справу
  • розслідувати факти та притягнути до відповідальності осіб винних в незаконних переслідуваннях Б. Дегерменджи та інших обвинувачених по цій справі

Звертаємося до уряду України та інших держав, а також до міжнародних організацій з проханням стежити за станом здоров’я Бекіра Дегерменджі і сприяти наданню йому кваліфікованої медичної допомоги та звільнення з-під варти, а також справедливого розгляду винесених проти нього та інших фігурантів звинувачень.

Звертаємося до представників міжнародних організацій, урядів країн Європейського Союзу, Швейцарії, США та Канади:

  • стежити за станом здоров’я Бекіра Дегерменджі і перебігом політично вмотивованого кримінального переслідування фігурантів так званої справи про нібито вимагання, а також за перебігом інших політично вмотивованих кримінальних справ;
  • сприяти наданню кваліфікованої медичної допомоги Бекіру Дегерменджі, зокрема вимагати від РФ допустити міжнародну групу незалежних лікарів до Бекіра Дегерменджі і інших політичних в’язнів, які потребують медичної допомоги;
  • виступити з публічними заявами на адресу РФ з вимогою негайного надання якісної і повної медичної допомоги Бекіру Дегерменджі і іншим політичним в’язням, які мають таку потребу.

Співзасновник, координатор

ГО «КримСОС»                                                                                       Т. ТАШЕВА

 

Виконавчий директор УГСПЛ                                                                О. ПАВЛИЧЕНКО

Голова Правління

«Кримської правозахисної групи»                                                       О. СКРИПНИК

Заступниця голови правління

Центр Громадянських Свобод                                                                 О.РОМАНЦОВА

Звільнення українців з російських тюрем: допомогти може кожен

Листопад 16, 2017
Яскравий приклад нестачі суспільної уваги — наша “Вікіпедія”, де про більшість українських заручників Кремля ні слуху, ні духу

“…Російські психіатри довели українського в’язня до коми: стан Станіслава Клиха різко погіршився”, “…Олега Сенцова перемістили до штрафного ізолятора колонії (ШІЗО) у російському Ямало-Ненецькому автономному окрузі”. Повідомлення, подібні до цих двох новин, регулярно публікуються в ЗМІ, а відтак – регулярно викликають і помітну реакцію соцмереж, суспільства загалом. “Держава повинна докласти всіх зусиль, задля звільнення свого громадянина” звучить з сотень джерел. Утім не надто довго… Подібну реакцію, яка часто виглядає, як такий собі сплеск активності і носить хвилеподібний характер, спостерігаємо від початку військової агресії РФ. Розмов вистачає – результату замало… Чи все можливе робить Україна для звільнення своїх? Де і в чому можна додати в цій роботі?

За офіційними даними МЗС, наразі лише у в’язницях РФ перебувають 38 українських політв’язнів. Не враховані різноманітні СІЗО та КПЗ, не кажучи вже про підвали ОРДЛО. Активісти правозахисної організації “Let my people go” запевняють, що в’язнів – набагато більше. Не наважимося сказати, що держава взагалі не робить жодних кроків в напрямку звільнення українців. Робить, правда не такими швидкими темпами. Наприклад, між попереднім звільненням кримчанина Геннадія Афанасьєва і пенсіонера Юрія Солошенка (14 червня 2016-го) та останнім – заступників голови Меджлісу кримськотатарського народу Ахтема Чийгоза і Ільмі Умерова (25 жовтня 2017-го) – минуло майже півтора року, довгі 16 місяців. Очевидно, процес звільнення наших бранців і полонених непростий. Тим не менш, наскільки реально його пришвидшити та що можна ще додати до державних механізмів звільнення заручників і політв’язнів?

З цими питаннями Укрінформ звернувся до правозахисників: голови правління Центру громадянских свобод, що координує правозахисну організацію LetMyPeopleGo Олександри Матвійчук та юриста Української Гельсінської спілки з прав людини Надії Волкової.

Потрібен єдиний державний механізм, якого — нема

Експерти переконують, що механізми існують, держава намагається робити усе від неї залежне: і Уповноважена з прав людини звертається до своєї колеги в Росії, і МЗС реагує нотами на нові порушення, і на мінських перемовинах попри заперечення російської сторони піднімаються питання, і правоохоронні органи співпрацюють із адвокатами тощо. Але, на їхню думку, всі ці зусилля ніяк не складаються в одне ціле — єдиний механізм відсутній.

Олександра МатвійчукОлександра Матвійчук

 

Матвійчук: “Часто ліва рука не знає, що робить права, і рідні політв’язнів змушені виступати у ролі посередників. Що вже казати, якщо державні органи у своїй роботі оперують різними цифрами, і навіть єдиного узгодженого списку політв’язнів досі немає. У рідних це викликає вже навіть не обурення, а просто втому.

Інша проблема, що більшість цих зусиль є радше реакцією на ті чи інші події. У нас майже повністю відсутня проактивна стратегія. Ще минулого року Путін чітко заявив, що питання звільнення політв’язнів не охоплюється мандатом мінських перемовин. І що Україна? Ми будемо шукати інші майданчики для вирішення цих питань, залучати ефективних посередників, придумувати нові форми впливу, що ми за цих обставин будемо робити? Кількість ув’язнених за політичними мотивами постійно зростає. В окупованому Криму люди в групі ризику сплять одягненими, бо ніколи невідомо, коли до них прийдуть із обшуком і що після цього буде. Багато ув’язнених мають досить серйозні проблеми із здоров’ям. Щодо Станіслава Клиха, то вже йдеться про заходи термінового порятунку. Тому в умовах, коли створені для попередження конфліктів та відновлення миру міжнародні організації давно вже не справляються із цими функціями, потрібно бути проактивними. А це значить ініціювати нові ходи і формати.

Найменше, що у цій ситуації держава мала би зробити, це створити єдину структуру за участі усіх дотичних до цієї теми державних органів. Це необхідно для координації їх роботи із звільнення політв’язнів та належної комунікації із рідними. Проект концепту такої структури був розроблений вже багато місяців тому, але не викликав у посадовців особливого ентузіазму, тож досі лежить та припадає пилом”.

Надія ВолковаНадія Волкова

 

Волкова: “Моє розуміння – створення такого механізму має складатись з декількох етапів:

По-перше, це скрупульозне вивчення, повне розуміння особливостей притаманних саме цій ситуації, хто є бранець, з якою метою його ув’язнено.

По-друге, вивчення практик, які вже існують в інших країнах. Ми маємо пам’ятати що конфлікт в Україні не є унікальним. Так, він має свої особливості, які необхідно враховувати, але Україна не перша і, на жаль, не остання. Тому на цьому етапі варто залучати (міжнародних) експертів (особливо тих, хто має досвід повернення та визволення людей).

По-третє, має існувати постійний майданчик для проведення перемовин. Він може існувати на рівні президента, РНБО, МЮ, МЗС, неважливо, але фахівці, представники всіх відомств мають бути долучені до цієї роботи. Наразі, в нашому випадку: а) такого майданчика в принципі не існує, б) люди які займаються (або роблять пусті неефективні потуги) не є фахівцями, професіоналами і мало що взагалі розуміють в питаннях обміну.

По-четверте, самі переговори – це ювелірний процес. Дуже складний і дуже глибокий, особливо, коли твій опонент – Путін. Фатальна помилка вважати його ідіотом, недолугим або такою людиною, яка говорить лише мовою сили (так, він говорить мовою сили, але не фізичної). І це також ключовий момент. Тобто, якщо вести перемовини з таким як він, людина має мати мінімум такий самий рівень сили. Дуже важливо адекватно оцінювати, хто твій опонент. Утім, я не впевнена, що в нашій державі це розуміють. Росії – з потужною армією, з потужними спецслужбами та з ядерною зброєю нічого боятися фізичних загроз”.

Продовжуючи думку Надії Волкової про важливість рівня представництва, нагадаємо, як нещодавно турецький президент Реджеп Ердоган домігся звільнення заступників голови Меджлісу кримськотатарського народу Ільмі Умерова та Ахтема Чийгоза. Очевидно, щось з цього вигадала собі і Москва. Тим не менш, українських політв’язнів — звільнено.

Хоч би як це звучало дивно, але заради життя і свободи наших людей, інколи варто задуматися і про відверто нестандартні кроки. Аж до того, щоб звернутися по допомогу до когось із друзів Путіна. Нічого конкретного не пропонуємо, але, скажімо, колишній прем’єр-міністр Італії Сильвіо Берлусконі хіба не має впливу на «кремлівського начальника»? Може, цей 81-річний дідусь, “поціновувач” неповнолітніх дівчат, замість чергового секс-скандалу, нарешті зробить у своєму житті добру справу?

… І ви знаєте, таки Сильвіо далеко не один у світі.

Львівські студенти вийшли на акцію у підтримку українських політв’язнів Кремля (22 вересня, 2017) // Фото: ZikЛьвівські студенти вийшли на акцію у підтримку українських політв’язнів Кремля (22 вересня, 2017) // Фото: Zik

 

Не лише на державному рівні

Питання звільнення українських політв’язнів має стати центром суспільної уваги, наполегливим нагадуванням. Натомість, все навпаки. Як вже згадувалося, реакція суспільства, наче сплеск, хвиля: наростає, спадає… А що в результаті? Яскравих маркерів дефіциту уваги суспільства до долі політв’язнів, на жаль, вистачає. Але чи може бути щось яскравіше за сумний факт: в українському варанті онлайн-енциклопедії “Вікіпедія” немає навіть статті про того ж Станіслава Клиха. Це при тому, що в “Вікіпедії” – і це головна особливість проекту – кожен може написати чи редагувати контент.

Як же підсилити суспільну увагу до проблеми звільнення українців з російських тюрем?

На думку правозахисниці Олександри Матвійчук, важко порівнювати біографії та долі відомого режисера Олега Сенцова та збирача металобрухту Сергія Литвинова. Але боротися потрібно за всіх.

Матвійчук: “…Їхні імена мають звучати постійно як в середині країни, так і на міжнародній арені. Немає новин про ув’язненого, значить наше завдання знаходити приводи, щоб про нього говорили. Власне, кампанії LetMyPeopleGo багато в чому на це і спрямовані. Ми залучаємо людей до марафонів, написання листів, бомбардуємо міжнародні інстанції зверненнями, інформуємо про перебіг справ, проводимо акції, фотовиставки та флеш-моби. Нас підтримують багато ініціативних груп за кордоном, в Німеччині, США, Франції тощо. Навіть такий простий та символічний жест як відправити листівку для людини за ґратами має вагоме значення. Важливо зрозуміти, що допомогти може кожен ”.

Замість висновку

Згадана українська “Вікіпедія” — це лише маленький приклад “щирого зацікавлення» суспільства цим питанням. Ми полюбляємо потикати владу у бездіяльності, черговій #зраді (так, причин достатньо, але ж є розумні межі), натомість самі нічого не робимо там, де робити, вболівати – наш прямий громадянський обов’язок. Звинувачувати і повчати ми нікого не збираємося – всі цим грішимо. Не знаєте, як перейти на сайт “Вікіпедії” і що написати там про українського полоненого, писати статті — не ваше? То зробіть так, як пропонує експерт: просто відправте листівку з трьома словами “Про тебе пам’ятають”.

Мирослав Ліскович, Київ 

Джерело, 15/11/2017

Відкрилась виставка “Доросле кримське дитинство” Антона Наумлюка в рамках кампанії LetMyPeopleGo

Жовтень 21, 2017

Вчора о 19.00 відбулося урочисте відкриття виставки “Доросле кримське дитинство” виставка Антона Наумлюка організованої Center for Civil Liberties в рамках кампанії Let My People Go Ukraine яку веде Євроймайдан-SOS. З вітальними словами виступили – автор виставки Anton Naumlyuk, лідер кримсько-татарського народу Mustafa Dzhemilev, голова Меджлісу кримськотатарського народу і депутат і народний депутат Рефат Чубаров, перший заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб Yusuf Kurkchi, програмний директор Кримського Дому Alim Aliev, родичі політичних в’язнів Кремля – Ігор Гриб і Оксана Стогний і волонтерка Центру Громадянських Свобод і одна з безпосередніх організаторок Олександра Сурган. На виставці було представлено 16 світлин дітей кримских політв’язнів і їх короткі історії, перекладені 4 мовами. Глядачам було представлено також інсталяцію – 16 кліток, в яких ув’язнено дитячі іграшки, своєрідний іграшковий пікет. Інсталяція покликана привернути увагу до того, що в заручниках режиму залишаються вже понад 100 дітей, які лишились без батьківського піклування.
— Це повинні бачити депутати. Я дуже вражений цими фотографіями. Ми не перебуваємо в цій ситуації, в якій перебувають ці батьки і діти. Розумом ми можемо розуміти, але про те, що вони відчувають, ми може тільки здогадуватися, — висловився Рефат Чубаров.
Виставка триватиме до 1 листопада, влключно, після чого організатори планують продемонструвати її на інших українських і міжнародних арт-майданчиках.

Справа Афанасьєва: кому потрібна брудна сварка довкола кримських в’язнів?

Вересень 6, 2017

Не можу не відреагувати на ганебну “дискусію”, яка більше нагадує брудну сварку з перетрушенням чужої білизни, довкола колонки Христини Бондаренко. І таке враження, що треба пройти по мінному полю.

Залишимо за дужками питання щодо підтримки родин політв’язнів. Це тема окремої розмови.

Сподіваюся, найближчим часом буде ухвалено відповідний закон – який, звісно, всіх проблем не вирішить, але принаймні якось сигналізуватиме про підтримку.

Правда, за поза увагою опиняться, наприклад, зниклі безвісти.

Як-от родина Тимура Шаймарданова, який, так само як Олег Сенцов, допомагав із евакуацією військових в умовах вже окупованого Криму. Він зник безвісти в травні – і потім так і не сплив у жодній із кримінальних справ ні в окупованому Криму, ні в РФ. По суті, повноцінне слідство в його справі в Україні тільки розпочалося, і його дитина також виховується без батьківської підтримки весь цей час.

А як з родинами військовополонених та цивільних заручників на сході? Хто їх підтримує?!..

Але це окрема тема й так. Україна системно цю проблему не вирішує, і навіть не намагається. Важливо про це нагадувати і тиснути.

Але хочу тут сказати про інше.

Скажімо так: до фільму Олександра Подрабінека в частині історії про Гену Афанасьєва в мене зауваження навіть суто з точки зору фактажу.

По-перше, автор не згадує того, що Афанасьєв відмовився від своїх показів у залі суду. Даруйте, але це взагалі центральний факт в його історії. І не згадати про нього – означає свідомо його замовчати.

По-друге, жодного зв’язку його зізнавальних показів із подальшим звільненням, на мою думку, немає. У фільмі ж це звучить як факт, а не версія автора.

Якби ці речі були пов’язані, звільнили б багатьох із тих, кого ми вважаємо політичними, – але не звільнили б, наприклад, Савченко, яка свою провину, як відомо, не визнала.

По-третє, якось покоробило від “бывший работник прокуратуры” (то й що? тут вмикається якась презумпція винуватості автоматично?) – і жодного слова про участь Афанасьєва в акціях на підтримку цілісності України весною 2014-го. Хоча саме на цій підставі він був затриманий ФСБ.

По-четверте, радянський дисидент Олександр Подрабінек, який дуже добре знається на радянській репресивній спадщині (час від часу стежу за його програмою на Радіо Свобода), – жодного слова не сказав про тортури, які були застосовані до Афанасьєва для вибивання з нього показів.

Чи Олександр ставить під сумнів цей факт?

Ми всі розуміємо, що людей, які можуть витримати тортури, до яких вдаються російські спецслужби, – одиниці. Тим більше, коли йдеться про справу “кримської четвірки”, яка була абсолютно принциповою для ФСБ – причому не місцевих “перевертнів”, а для керівництва ФСБ РФ, які, власне, фабрикуванням і займалися.

Росії потрібна була справа про страшних “правосєків” для “виправдання” в їх уяві анексії Криму.

Те, що Сенцова не вдалося зламати – робить його героєм. Думаю, ФСБ на таке не очікували.

Так само робить героєм Гену Афанасьєва те, що він знайшов у собі сили відмовитися від свідчень, які він дав під тиском на етапі досудового слідства – і про що, ще раз підкреслю, ні в фільмі не згадано, ні в колонці Христини Бондаренко.

Але не про героїзм мова. Я взагалі намагаюся уникати цих категорій, коли йдеться про політзеків: бо часто це історія зовсім не про героїзм – а про “не в той час не в тому місці”.

Так, мене обурюють деякі пости Гени Афанасьєва. Мене обурює і дратує, коли він атакує “Громадське” та УП, їх журналістів та керівників. Я не розумію, навіщо він це робить. Вважаю, що це з його боку невдячна поведінка.

Але ще більшу огиду викликає публічне засудження людини – про кого б не йшлося! – за те, що вона дала свідчення, перебуваючи під контролем російських спецслужб та зазнаючи тортур.

Так, на мою думку, виглядає дно.

І я гадки не маю, які аргументи можна вибирати, дискутуючи з “людьми”, які абсолютно спокійно звинувачують жертв тортур у їхніх словах в момент, коли до їх геніталій під’єднують клеми…

…До речі, а ексклюзивчику із застосуванням електронного струму не вдалося отримати? Тільки відео допиту? Шкода.

Та й відео не нове. Є в мережі матеріали, де зафіксовано ще більше показів Гени одразу після затримання – так що цим нікого здивувати не вдалося.

Насправді від цього конфлікту віє політичною війною.

І справа не в Гені, і навіть не в Олегові.

Чиїсь там психологічні травми, як і доля Сенцова, – боюся, в цій війні насправді всім байдужі.

Оригінал.

Результаты поиска:

Під посольством РФ у Києві зібрались активісти на підтримку Сенцова

Серпень 23, 2018

Джерело: УНН
КИЇВ. 21 серпня.
У Києві біля посольства Російської Федерації проходить акція на підтримку українського режисера, бранця Кремля Олега Сенцова, який вже 100 днів голодує у російській в’язниці, повідомляє кореспондент УНН.

На акцію прийшли близько 30 активістів, які тримають у руках плакати з написом “FREESENTSOV” та “SaveOlegSentsov”. Крім того, біля входу у посольство РФ, активісти поставили кілька мотків колючого дроту з написом “FREESENTSOV”.

Активісти читали оповідання українського режисера та листи до нього. За словами організаторів акції, листи до бранця Кремля написали іноземні кінорежисери, актори та письменники, зокрема Стівен Фрай.

Подібні акції пройдуть у декількох містах України, зокрема Львові та Вінниці, а також у Кенії, Швеції, Данії та США.

“Такі акції мають відбуватись регулярно для того, щоб інтерес до цієї теми не згасав. Досі тривають зустрічі з Путіним, досі тривають перемовини — тиждень тому йому дзвонив Макрон (президент Франції — ред.), кілька днів тому він зустрічався з Меркель (канцлер Німеччини — ред.), і має постійно бути потужний суспільний запит, що це питання на порядку денному і люди не опустили руки. Ми боремось і вимагаємо від світових лідерів, щоб вони допомогли звільнити Олега Сенцова”, — підкреслила координатор глобальної акції “SaveOlegSentsov” Олександра Матвійчук.

Додамо, що з посольства РФ до активістів, які проводять акцію на підтримку українського режисера, ніхто не вийшов.

Нагадаємо, Сенцов був засуджений російським судом до 20 років позбавлення волі 25 серпня 2015 року за обвинуваченням у підготовці терактів у Криму.

Режисер перебуває у виправній колонії у місті Лабитнангі за полярним колом на півночі Росії. 14 травня він оголосив безстрокове голодування з вимогою звільнити всіх українських політв’язнів, утримуваних в Росії і Криму.

Акція солідарності з Олегом Сенцовим

Серпень 21, 2018

Центр Громадянських Свобод спільно з PEN Ukraine організували акцію солідарності з режисером та письменником Олегом Сенцовим.

Сестра Сенцова розповіла, що Олег втрачає надію, у те, що звільнення наближається. Що нам вдастся створити необхідний тиск та звільнити українських політв’язнів.

«Ми не можемо опускати руки, поки Олег продовжує бій. Це було б зрадою як Олега, так і людей, які докладають таких величезних зусиль, щоб реалізувати його звільнення», – додала вона.

21 серпня об 11.00, на 100-й день голодування режисера і письменника Олега Сенцова, PEN Ukraine спільно з Center for Civil Liberties проведе акцію біля Посольства Росії в Києві.

Ми закликаємо приносити на акцію свої листи до Олега. Під час акцій біля посольств ми будемо читати наші листи та його оповідання.

Акція «Солідарність з Олегом Сенцовим» стане частиною міжнародної ініціативи, започаткованої PEN International.

Нагадаємо, що 14 серпня Міжнародний ПЕН оголосив марафон написання листів на підтримку Олега Сенцова.

До 20 серпня ви маєте можливість долучитися до міжнародного марафону листів PEN International. Для цього надішліть свої листи Олегу на адресу: aurelia.Dondo@pen-international.org.

21 серпня всі листи будуть роздруковані й принесені до посольств Росії в різних країнах.

Свої листи підтримки Сенцову в рамках акції, зокрема, написали кінорежисери Кен Лоуч, Майк Лі, Том Стоппард, актор, письменник і телеведучий Стівен Фрай, письменники Світлана Алексієвич, Ієн Ренкін, Марґарет Етвуд та Ніл Ґейман.

Символом міжнародної акції «Солідарність з Олегом Сенцовим» стане колючий дріт, тож закликаємо використовувати його на плакатах, футболках і приносити на саму акцію.

Окрім України та Великої Британії, акції «Солідарність з Олегом Сенцовим» одночасно відбудуться в Кенії, Швеції, Данії та Сполучених Штатах Америки. В Україні до Києва приєдналися Вінниця та Львів.

Подія в Лондоні: https://www.facebook.com/events/2740731575967727/

Подія у Вінниці: https://www.facebook.com/events/222194928460333/

Подія у Львові: https://www.facebook.com/events/520230691753534/

Контактна інформація: ukraine.pen@gmail.com.

#FreeSentsov #SaveOlegSentsov

Олександра Матвійчук – що потрібно робити для звільнення політв’язнів?

Липень 25, 2018

– Як ми маємо працювати для звільнення політв’язнів?
– Звідки брати достовірну інформацію?
– Які цілі ми маємо перед собою ставити?

Olexandra Matviychuk, ініціаторка акції #SaveOlegSentsov для BBC News Ukrainian про Павла Гриба – українського політв’язня Кремля.

Акція Save Oleg Sentsov у Києві

Липень 16, 2018

Вчора на акції SaveOlegSentsov у Києві_15.07  Олександра Матвійчук розповідала про кампанію Save Oleg Sentsov і мережу її учасників по всьому світу.

Олександра Матвійчук: Генеральний секретар Ради Європи звернувся до Путіна з проханням звільнити Сенцова

Червень 23, 2018

Голова правління громадської організації «Центр громадянських свобод» Олександра Матвійчук повідомила, що Генеральний секретар Ради Європи звернувся до Путіна з проханням звільнити Олега Сенцова та заявив, що він особисто готовий написати клопотання про його помилування на основі Європейської конвенції з прав людини.

Читайте більше тут.

Не варто засуджувати українців, які йдуть на угоду зі слідством в РФ, – Романцова

Червень 19, 2018

Новина на сайті ЗІК

Політичні історії саме українських громадян, які були затримані у Росії, як правило, там використовують дуже активно у медіа. Але за статистикою, 98 відсотків таких осіб катують, застосовуючи електричний струм. Окрім фізичного катування, також застосовують і психологічний тиск. Тому не варто засуджувати людей, які все ж пішли на угоду зі слідством.

Про це в ефірі інформаційно-аналітичного проекту «Перші про головне. Коментарі» на телеканалі ZIK говорила заступник голови правління «Центру громадянських свобод» Олександра Романцова.

«Коли українські громадяни на щось погоджуються чи підписують документи у російських в’язницях, до них не може бути жодних претензій. Бо ми насправді не знаємо, яким чином змусили їх це зробити», – сказала Романцова.

За її словами, такі дії активно використовують у ЗМІ, аби проілюструвати, як російські спецслужби, буцім, врятували своїх громадян від терористів, екстремістів, шпигунів. Далі історію цієї людини максимально замовчують і як тільки суд ухвалює своє рішення, таку особу відправляють у найвіддаленіші колонії Росія. Потім настає інформаційний вакуум.

«Єдині, хто про них говорить – родичі та адвокати, які намагаються якось досягти справедливості. Також вони постійно пишуть запити у консульство України в Росії щодо українців, які зареєстровані у Криму. Але влада РФ не хоче пускати консулів до затриманих. Далі ми бачимо їх тільки під час продовження якогось терміну», – прокоментувала вона.

Також варто зазначити, що дуже часто до таких людей використовують адміністративний тиск у самій в’язниці.

«Люди постійно сидять у карцерах, ШИЗО. Навіть поліпшення їх умов перебування, яке могло би бути при гарній поведінці, нівелюється, тому що адміністрація постійно користується будь-якою можливістю. Таким чином намагаються змусити людей, щоб вони пішли на угоду зі слідством. Бо приклад Карпюка і Клиха показує, що можна сконструювати зі свідчень навіть якусь справу проти Яценюка», – зазначила Романцова.

Вона наголосила, що яскравим прикладом якраз є історія політв’язнів Клиха і Карпюка, яких  шукали півроку. Сім адвокатів намагалися зайти у їх справи.

«Російською методикою якраз є те, коли ув’язнений зможе дати привід для наступної медійної історії  у Росії. Бо ж люди виснажені та хворіють. Те, що це не курорт – сто відсотків. Саме тому їх злить, коли українські громадяни не хочуть підписувати прохання до Путіна щодо помилування. Найцікавіше, що дуже часто звичайні в’язні у Росії, які сидять із нашими громадянами, дуже часто їх підтримують, на відміну від адміністрації в’язниці, яка максимально їх пресує», – додала Романцова.

Зимовий Марафон для в’язнів Кремля

Грудень 24, 2017

Четвертий рік поспіль Євромайдан SOS разом із партнерами проводить традиційний зимовий марафон написання листів в’язням Кремля у рамках кампанії LetMyPeopleGo, щоб подарувати їм трохи тепла напередодні Різдва та Нового року.

Зимові свята в холодних російських тюрмах будуть зустрічати більше 60 громадян України. Їх ув’язнено за сфабрикованими справами на загальний строк близько 200 років. Серед них студенти, багатодітні батьки, люди з тяжкими захворюваннями, лідери кримськотатарського народу, правозахисники, митці та журналісти.

Для них листи із волі – це ковток свободи, зв’язок із зовнішнім світом та величезна моральна підтримка. Листи нагадують їм, що про них не забувають, що за їхнє звільнення борються, що їх чекають на волі.

Аби пройти тюремну цензуру слід дотримуватися простих правил:
– писати російською мовою;
– дотримуватися політичної нейтральності;
– вказувати на конверті рік народження, повне ім’я, по батькові та прізвище адресата;
– вкласти у конверт чисті аркуші паперу, марку та конверт, якщо ви сподіваєтеся на відповідь.

Подаруй тепло зимових свят!
Напиши листа тим, кого чекають вдома!
Перелік ув’язнених та адрес в’язниць: http://letmypeoplego.org.ua/uk/support/letter

#РіздвоЗаГратами #ChristmasBehindBars

Приєднуйся до події на ФБ українською:
https://www.facebook.com/events/1773705699598800/

Приєднуйся до події на ФБ англійською:
https://www.facebook.com/events/887557274732792/

Контакт для зв’язку: Яна Дорошенко, Центр громадянських свобод, тел. +38-067-568-78-76, lmpg.ukraine@gmail.com

Довідково:
Кампанія LetMyPeopleGo була ініційована Євромайдан SOS для захисту усіх ув’язнених за політичними мотивами громадян України в Росії та окупованому Криму. Кампанія ставить за мету добитися звільнення усіх людей зі списку LetMyPeopleGo та контролює дотримання основоположних прав заручників Кремля, серед яких, свобода від тортур, право на вільний доступ адвоката, надання медичної допомоги тощо. Координацію роботи кампанії здійснює Центр громадянських свобод. Контакти: lmpg.ukraine@gmail.com

Загроза життю внаслідок ненадання медичної допомоги Бекіру Дегерменджі

Грудень 15, 2017

14 грудня 2017 о третій годині ночі 57-річного кримськотатарського активіста Бекіра Дегерменджі, який знаходиться в Сімферопольському СІЗО за сфабрикованою справою про нібито вимагання, відвезли в реанімацію. Бекір Дегерменджі має 3 групу інвалідності і страждає від бронхіальної астми. В даний час стан Дегерменджі вкрай важкий, у нього набряк легень і серцева недостатність. На даний момент він знаходиться в медикаментозному сні на штучній вентиляції легень. За інформацією родичів і адвоката, ув’язнений знаходиться в 7 міській лікарні Сімферополя, де його в несвідомому стані тримають в наручниках. До палати не допускають дружину Дегерменджі і адвоката, троє де-факто представників поліції знаходяться біля палати, біля самої лікарні велика кількість так званих правоохоронців. Протягом п’яти попередніх днів Бекір Дегерменджі не міг спати через загострення астми. Його адвокат вимагав госпіталізації і надання медичного лікування, проте де-факто суд відхилив клопотання захисника. 6 грудня 2017 де-факто суд відхилив Апеляційну скаргу на обрану міру запобіжного заходу. Під час судового засідання Бекіру Дегерменджі стало погано, викликали швидку, але при цьому арешт залишили в силі. Під час засідання активіст був в кисневій масці.

Бекір Дегерменджі був затриманий і поміщений під варту 23 листопада 2017 разом з трьома іншими кримськими татарами. Затримання відбулося в результаті спецоперації російських силовиків: де-факто правоохоронці організували провокацію щодо Веджіє Кашка і активістів, після чого із застосуванням грубої сили затримали їх в кафе “Медобори” м. Сімферополя. В результаті цих дій від інфаркту померла 83-річна ветеран кримськотатарського національного руху Веджіє Кашка. На чотирьох затриманих (Асан Чапух, Бекір Дегерменджі, Руслан Трубач, Кязім Аметов) було порушено кримінальну справу за підозрою в нібито вимагання. 6 грудня через два тижні після затримань у Асана Чапуха в СІЗО стався мікроінсульт, оніміла ліва частина тіла. Необхідна медична допомога йому не надається.

Син Бекіра Дегерменджі Мустафа Дегерменджі був заарештований у так званій “справі 26 лютого” в травні 2015 року, в квітні 2017 де-факто суд змінив йому запобіжний захід з утримання під вартою на домашній арешт. В даний час триває судовий процес у його справі.

Вимагаємо від уряду РФ, яке контролює територію Криму:

  • надати кваліфіковану медичну допомогу Бекіру Дегерменджі без втручання де-факто правоохоронних органів;
  • негайно змінити запобіжний захід щодо Бекіра Дегерменджі на більш м’який, не пов’язаний з триманням під вартою;
  • негайно змінити запобіжний захід іншим фігурантам, що проходять по так званій “справі про вимагання”;
  • в найкоротші терміни провести перевірку матеріалів так званої “справи про вимагання” на предмет сфабрикованості і закрити цю кримінальну справу
  • розслідувати факти та притягнути до відповідальності осіб винних в незаконних переслідуваннях Б. Дегерменджи та інших обвинувачених по цій справі

Звертаємося до уряду України та інших держав, а також до міжнародних організацій з проханням стежити за станом здоров’я Бекіра Дегерменджі і сприяти наданню йому кваліфікованої медичної допомоги та звільнення з-під варти, а також справедливого розгляду винесених проти нього та інших фігурантів звинувачень.

Звертаємося до представників міжнародних організацій, урядів країн Європейського Союзу, Швейцарії, США та Канади:

  • стежити за станом здоров’я Бекіра Дегерменджі і перебігом політично вмотивованого кримінального переслідування фігурантів так званої справи про нібито вимагання, а також за перебігом інших політично вмотивованих кримінальних справ;
  • сприяти наданню кваліфікованої медичної допомоги Бекіру Дегерменджі, зокрема вимагати від РФ допустити міжнародну групу незалежних лікарів до Бекіра Дегерменджі і інших політичних в’язнів, які потребують медичної допомоги;
  • виступити з публічними заявами на адресу РФ з вимогою негайного надання якісної і повної медичної допомоги Бекіру Дегерменджі і іншим політичним в’язням, які мають таку потребу.

Співзасновник, координатор

ГО «КримСОС»                                                                                       Т. ТАШЕВА

 

Виконавчий директор УГСПЛ                                                                О. ПАВЛИЧЕНКО

Голова Правління

«Кримської правозахисної групи»                                                       О. СКРИПНИК

Заступниця голови правління

Центр Громадянських Свобод                                                                 О.РОМАНЦОВА

Звільнення українців з російських тюрем: допомогти може кожен

Листопад 16, 2017
Яскравий приклад нестачі суспільної уваги — наша “Вікіпедія”, де про більшість українських заручників Кремля ні слуху, ні духу

“…Російські психіатри довели українського в’язня до коми: стан Станіслава Клиха різко погіршився”, “…Олега Сенцова перемістили до штрафного ізолятора колонії (ШІЗО) у російському Ямало-Ненецькому автономному окрузі”. Повідомлення, подібні до цих двох новин, регулярно публікуються в ЗМІ, а відтак – регулярно викликають і помітну реакцію соцмереж, суспільства загалом. “Держава повинна докласти всіх зусиль, задля звільнення свого громадянина” звучить з сотень джерел. Утім не надто довго… Подібну реакцію, яка часто виглядає, як такий собі сплеск активності і носить хвилеподібний характер, спостерігаємо від початку військової агресії РФ. Розмов вистачає – результату замало… Чи все можливе робить Україна для звільнення своїх? Де і в чому можна додати в цій роботі?

За офіційними даними МЗС, наразі лише у в’язницях РФ перебувають 38 українських політв’язнів. Не враховані різноманітні СІЗО та КПЗ, не кажучи вже про підвали ОРДЛО. Активісти правозахисної організації “Let my people go” запевняють, що в’язнів – набагато більше. Не наважимося сказати, що держава взагалі не робить жодних кроків в напрямку звільнення українців. Робить, правда не такими швидкими темпами. Наприклад, між попереднім звільненням кримчанина Геннадія Афанасьєва і пенсіонера Юрія Солошенка (14 червня 2016-го) та останнім – заступників голови Меджлісу кримськотатарського народу Ахтема Чийгоза і Ільмі Умерова (25 жовтня 2017-го) – минуло майже півтора року, довгі 16 місяців. Очевидно, процес звільнення наших бранців і полонених непростий. Тим не менш, наскільки реально його пришвидшити та що можна ще додати до державних механізмів звільнення заручників і політв’язнів?

З цими питаннями Укрінформ звернувся до правозахисників: голови правління Центру громадянских свобод, що координує правозахисну організацію LetMyPeopleGo Олександри Матвійчук та юриста Української Гельсінської спілки з прав людини Надії Волкової.

Потрібен єдиний державний механізм, якого — нема

Експерти переконують, що механізми існують, держава намагається робити усе від неї залежне: і Уповноважена з прав людини звертається до своєї колеги в Росії, і МЗС реагує нотами на нові порушення, і на мінських перемовинах попри заперечення російської сторони піднімаються питання, і правоохоронні органи співпрацюють із адвокатами тощо. Але, на їхню думку, всі ці зусилля ніяк не складаються в одне ціле — єдиний механізм відсутній.

Олександра МатвійчукОлександра Матвійчук

 

Матвійчук: “Часто ліва рука не знає, що робить права, і рідні політв’язнів змушені виступати у ролі посередників. Що вже казати, якщо державні органи у своїй роботі оперують різними цифрами, і навіть єдиного узгодженого списку політв’язнів досі немає. У рідних це викликає вже навіть не обурення, а просто втому.

Інша проблема, що більшість цих зусиль є радше реакцією на ті чи інші події. У нас майже повністю відсутня проактивна стратегія. Ще минулого року Путін чітко заявив, що питання звільнення політв’язнів не охоплюється мандатом мінських перемовин. І що Україна? Ми будемо шукати інші майданчики для вирішення цих питань, залучати ефективних посередників, придумувати нові форми впливу, що ми за цих обставин будемо робити? Кількість ув’язнених за політичними мотивами постійно зростає. В окупованому Криму люди в групі ризику сплять одягненими, бо ніколи невідомо, коли до них прийдуть із обшуком і що після цього буде. Багато ув’язнених мають досить серйозні проблеми із здоров’ям. Щодо Станіслава Клиха, то вже йдеться про заходи термінового порятунку. Тому в умовах, коли створені для попередження конфліктів та відновлення миру міжнародні організації давно вже не справляються із цими функціями, потрібно бути проактивними. А це значить ініціювати нові ходи і формати.

Найменше, що у цій ситуації держава мала би зробити, це створити єдину структуру за участі усіх дотичних до цієї теми державних органів. Це необхідно для координації їх роботи із звільнення політв’язнів та належної комунікації із рідними. Проект концепту такої структури був розроблений вже багато місяців тому, але не викликав у посадовців особливого ентузіазму, тож досі лежить та припадає пилом”.

Надія ВолковаНадія Волкова

 

Волкова: “Моє розуміння – створення такого механізму має складатись з декількох етапів:

По-перше, це скрупульозне вивчення, повне розуміння особливостей притаманних саме цій ситуації, хто є бранець, з якою метою його ув’язнено.

По-друге, вивчення практик, які вже існують в інших країнах. Ми маємо пам’ятати що конфлікт в Україні не є унікальним. Так, він має свої особливості, які необхідно враховувати, але Україна не перша і, на жаль, не остання. Тому на цьому етапі варто залучати (міжнародних) експертів (особливо тих, хто має досвід повернення та визволення людей).

По-третє, має існувати постійний майданчик для проведення перемовин. Він може існувати на рівні президента, РНБО, МЮ, МЗС, неважливо, але фахівці, представники всіх відомств мають бути долучені до цієї роботи. Наразі, в нашому випадку: а) такого майданчика в принципі не існує, б) люди які займаються (або роблять пусті неефективні потуги) не є фахівцями, професіоналами і мало що взагалі розуміють в питаннях обміну.

По-четверте, самі переговори – це ювелірний процес. Дуже складний і дуже глибокий, особливо, коли твій опонент – Путін. Фатальна помилка вважати його ідіотом, недолугим або такою людиною, яка говорить лише мовою сили (так, він говорить мовою сили, але не фізичної). І це також ключовий момент. Тобто, якщо вести перемовини з таким як він, людина має мати мінімум такий самий рівень сили. Дуже важливо адекватно оцінювати, хто твій опонент. Утім, я не впевнена, що в нашій державі це розуміють. Росії – з потужною армією, з потужними спецслужбами та з ядерною зброєю нічого боятися фізичних загроз”.

Продовжуючи думку Надії Волкової про важливість рівня представництва, нагадаємо, як нещодавно турецький президент Реджеп Ердоган домігся звільнення заступників голови Меджлісу кримськотатарського народу Ільмі Умерова та Ахтема Чийгоза. Очевидно, щось з цього вигадала собі і Москва. Тим не менш, українських політв’язнів — звільнено.

Хоч би як це звучало дивно, але заради життя і свободи наших людей, інколи варто задуматися і про відверто нестандартні кроки. Аж до того, щоб звернутися по допомогу до когось із друзів Путіна. Нічого конкретного не пропонуємо, але, скажімо, колишній прем’єр-міністр Італії Сильвіо Берлусконі хіба не має впливу на «кремлівського начальника»? Може, цей 81-річний дідусь, “поціновувач” неповнолітніх дівчат, замість чергового секс-скандалу, нарешті зробить у своєму житті добру справу?

… І ви знаєте, таки Сильвіо далеко не один у світі.

Львівські студенти вийшли на акцію у підтримку українських політв’язнів Кремля (22 вересня, 2017) // Фото: ZikЛьвівські студенти вийшли на акцію у підтримку українських політв’язнів Кремля (22 вересня, 2017) // Фото: Zik

 

Не лише на державному рівні

Питання звільнення українських політв’язнів має стати центром суспільної уваги, наполегливим нагадуванням. Натомість, все навпаки. Як вже згадувалося, реакція суспільства, наче сплеск, хвиля: наростає, спадає… А що в результаті? Яскравих маркерів дефіциту уваги суспільства до долі політв’язнів, на жаль, вистачає. Але чи може бути щось яскравіше за сумний факт: в українському варанті онлайн-енциклопедії “Вікіпедія” немає навіть статті про того ж Станіслава Клиха. Це при тому, що в “Вікіпедії” – і це головна особливість проекту – кожен може написати чи редагувати контент.

Як же підсилити суспільну увагу до проблеми звільнення українців з російських тюрем?

На думку правозахисниці Олександри Матвійчук, важко порівнювати біографії та долі відомого режисера Олега Сенцова та збирача металобрухту Сергія Литвинова. Але боротися потрібно за всіх.

Матвійчук: “…Їхні імена мають звучати постійно як в середині країни, так і на міжнародній арені. Немає новин про ув’язненого, значить наше завдання знаходити приводи, щоб про нього говорили. Власне, кампанії LetMyPeopleGo багато в чому на це і спрямовані. Ми залучаємо людей до марафонів, написання листів, бомбардуємо міжнародні інстанції зверненнями, інформуємо про перебіг справ, проводимо акції, фотовиставки та флеш-моби. Нас підтримують багато ініціативних груп за кордоном, в Німеччині, США, Франції тощо. Навіть такий простий та символічний жест як відправити листівку для людини за ґратами має вагоме значення. Важливо зрозуміти, що допомогти може кожен ”.

Замість висновку

Згадана українська “Вікіпедія” — це лише маленький приклад “щирого зацікавлення» суспільства цим питанням. Ми полюбляємо потикати владу у бездіяльності, черговій #зраді (так, причин достатньо, але ж є розумні межі), натомість самі нічого не робимо там, де робити, вболівати – наш прямий громадянський обов’язок. Звинувачувати і повчати ми нікого не збираємося – всі цим грішимо. Не знаєте, як перейти на сайт “Вікіпедії” і що написати там про українського полоненого, писати статті — не ваше? То зробіть так, як пропонує експерт: просто відправте листівку з трьома словами “Про тебе пам’ятають”.

Мирослав Ліскович, Київ 

Джерело, 15/11/2017

Відкрилась виставка “Доросле кримське дитинство” Антона Наумлюка в рамках кампанії LetMyPeopleGo

Жовтень 21, 2017

Вчора о 19.00 відбулося урочисте відкриття виставки “Доросле кримське дитинство” виставка Антона Наумлюка організованої Center for Civil Liberties в рамках кампанії Let My People Go Ukraine яку веде Євроймайдан-SOS. З вітальними словами виступили – автор виставки Anton Naumlyuk, лідер кримсько-татарського народу Mustafa Dzhemilev, голова Меджлісу кримськотатарського народу і депутат і народний депутат Рефат Чубаров, перший заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб Yusuf Kurkchi, програмний директор Кримського Дому Alim Aliev, родичі політичних в’язнів Кремля – Ігор Гриб і Оксана Стогний і волонтерка Центру Громадянських Свобод і одна з безпосередніх організаторок Олександра Сурган. На виставці було представлено 16 світлин дітей кримских політв’язнів і їх короткі історії, перекладені 4 мовами. Глядачам було представлено також інсталяцію – 16 кліток, в яких ув’язнено дитячі іграшки, своєрідний іграшковий пікет. Інсталяція покликана привернути увагу до того, що в заручниках режиму залишаються вже понад 100 дітей, які лишились без батьківського піклування.
— Це повинні бачити депутати. Я дуже вражений цими фотографіями. Ми не перебуваємо в цій ситуації, в якій перебувають ці батьки і діти. Розумом ми можемо розуміти, але про те, що вони відчувають, ми може тільки здогадуватися, — висловився Рефат Чубаров.
Виставка триватиме до 1 листопада, влключно, після чого організатори планують продемонструвати її на інших українських і міжнародних арт-майданчиках.

Справа Афанасьєва: кому потрібна брудна сварка довкола кримських в’язнів?

Вересень 6, 2017

Не можу не відреагувати на ганебну “дискусію”, яка більше нагадує брудну сварку з перетрушенням чужої білизни, довкола колонки Христини Бондаренко. І таке враження, що треба пройти по мінному полю.

Залишимо за дужками питання щодо підтримки родин політв’язнів. Це тема окремої розмови.

Сподіваюся, найближчим часом буде ухвалено відповідний закон – який, звісно, всіх проблем не вирішить, але принаймні якось сигналізуватиме про підтримку.

Правда, за поза увагою опиняться, наприклад, зниклі безвісти.

Як-от родина Тимура Шаймарданова, який, так само як Олег Сенцов, допомагав із евакуацією військових в умовах вже окупованого Криму. Він зник безвісти в травні – і потім так і не сплив у жодній із кримінальних справ ні в окупованому Криму, ні в РФ. По суті, повноцінне слідство в його справі в Україні тільки розпочалося, і його дитина також виховується без батьківської підтримки весь цей час.

А як з родинами військовополонених та цивільних заручників на сході? Хто їх підтримує?!..

Але це окрема тема й так. Україна системно цю проблему не вирішує, і навіть не намагається. Важливо про це нагадувати і тиснути.

Але хочу тут сказати про інше.

Скажімо так: до фільму Олександра Подрабінека в частині історії про Гену Афанасьєва в мене зауваження навіть суто з точки зору фактажу.

По-перше, автор не згадує того, що Афанасьєв відмовився від своїх показів у залі суду. Даруйте, але це взагалі центральний факт в його історії. І не згадати про нього – означає свідомо його замовчати.

По-друге, жодного зв’язку його зізнавальних показів із подальшим звільненням, на мою думку, немає. У фільмі ж це звучить як факт, а не версія автора.

Якби ці речі були пов’язані, звільнили б багатьох із тих, кого ми вважаємо політичними, – але не звільнили б, наприклад, Савченко, яка свою провину, як відомо, не визнала.

По-третє, якось покоробило від “бывший работник прокуратуры” (то й що? тут вмикається якась презумпція винуватості автоматично?) – і жодного слова про участь Афанасьєва в акціях на підтримку цілісності України весною 2014-го. Хоча саме на цій підставі він був затриманий ФСБ.

По-четверте, радянський дисидент Олександр Подрабінек, який дуже добре знається на радянській репресивній спадщині (час від часу стежу за його програмою на Радіо Свобода), – жодного слова не сказав про тортури, які були застосовані до Афанасьєва для вибивання з нього показів.

Чи Олександр ставить під сумнів цей факт?

Ми всі розуміємо, що людей, які можуть витримати тортури, до яких вдаються російські спецслужби, – одиниці. Тим більше, коли йдеться про справу “кримської четвірки”, яка була абсолютно принциповою для ФСБ – причому не місцевих “перевертнів”, а для керівництва ФСБ РФ, які, власне, фабрикуванням і займалися.

Росії потрібна була справа про страшних “правосєків” для “виправдання” в їх уяві анексії Криму.

Те, що Сенцова не вдалося зламати – робить його героєм. Думаю, ФСБ на таке не очікували.

Так само робить героєм Гену Афанасьєва те, що він знайшов у собі сили відмовитися від свідчень, які він дав під тиском на етапі досудового слідства – і про що, ще раз підкреслю, ні в фільмі не згадано, ні в колонці Христини Бондаренко.

Але не про героїзм мова. Я взагалі намагаюся уникати цих категорій, коли йдеться про політзеків: бо часто це історія зовсім не про героїзм – а про “не в той час не в тому місці”.

Так, мене обурюють деякі пости Гени Афанасьєва. Мене обурює і дратує, коли він атакує “Громадське” та УП, їх журналістів та керівників. Я не розумію, навіщо він це робить. Вважаю, що це з його боку невдячна поведінка.

Але ще більшу огиду викликає публічне засудження людини – про кого б не йшлося! – за те, що вона дала свідчення, перебуваючи під контролем російських спецслужб та зазнаючи тортур.

Так, на мою думку, виглядає дно.

І я гадки не маю, які аргументи можна вибирати, дискутуючи з “людьми”, які абсолютно спокійно звинувачують жертв тортур у їхніх словах в момент, коли до їх геніталій під’єднують клеми…

…До речі, а ексклюзивчику із застосуванням електронного струму не вдалося отримати? Тільки відео допиту? Шкода.

Та й відео не нове. Є в мережі матеріали, де зафіксовано ще більше показів Гени одразу після затримання – так що цим нікого здивувати не вдалося.

Насправді від цього конфлікту віє політичною війною.

І справа не в Гені, і навіть не в Олегові.

Чиїсь там психологічні травми, як і доля Сенцова, – боюся, в цій війні насправді всім байдужі.

Оригінал.

Результаты поиска:

Під посольством РФ у Києві зібрались активісти на підтримку Сенцова

Серпень 23, 2018

Джерело: УНН
КИЇВ. 21 серпня.
У Києві біля посольства Російської Федерації проходить акція на підтримку українського режисера, бранця Кремля Олега Сенцова, який вже 100 днів голодує у російській в’язниці, повідомляє кореспондент УНН.

На акцію прийшли близько 30 активістів, які тримають у руках плакати з написом “FREESENTSOV” та “SaveOlegSentsov”. Крім того, біля входу у посольство РФ, активісти поставили кілька мотків колючого дроту з написом “FREESENTSOV”.

Активісти читали оповідання українського режисера та листи до нього. За словами організаторів акції, листи до бранця Кремля написали іноземні кінорежисери, актори та письменники, зокрема Стівен Фрай.

Подібні акції пройдуть у декількох містах України, зокрема Львові та Вінниці, а також у Кенії, Швеції, Данії та США.

“Такі акції мають відбуватись регулярно для того, щоб інтерес до цієї теми не згасав. Досі тривають зустрічі з Путіним, досі тривають перемовини — тиждень тому йому дзвонив Макрон (президент Франції — ред.), кілька днів тому він зустрічався з Меркель (канцлер Німеччини — ред.), і має постійно бути потужний суспільний запит, що це питання на порядку денному і люди не опустили руки. Ми боремось і вимагаємо від світових лідерів, щоб вони допомогли звільнити Олега Сенцова”, — підкреслила координатор глобальної акції “SaveOlegSentsov” Олександра Матвійчук.

Додамо, що з посольства РФ до активістів, які проводять акцію на підтримку українського режисера, ніхто не вийшов.

Нагадаємо, Сенцов був засуджений російським судом до 20 років позбавлення волі 25 серпня 2015 року за обвинуваченням у підготовці терактів у Криму.

Режисер перебуває у виправній колонії у місті Лабитнангі за полярним колом на півночі Росії. 14 травня він оголосив безстрокове голодування з вимогою звільнити всіх українських політв’язнів, утримуваних в Росії і Криму.

Акція солідарності з Олегом Сенцовим

Серпень 21, 2018

Центр Громадянських Свобод спільно з PEN Ukraine організували акцію солідарності з режисером та письменником Олегом Сенцовим.

Сестра Сенцова розповіла, що Олег втрачає надію, у те, що звільнення наближається. Що нам вдастся створити необхідний тиск та звільнити українських політв’язнів.

«Ми не можемо опускати руки, поки Олег продовжує бій. Це було б зрадою як Олега, так і людей, які докладають таких величезних зусиль, щоб реалізувати його звільнення», – додала вона.

21 серпня об 11.00, на 100-й день голодування режисера і письменника Олега Сенцова, PEN Ukraine спільно з Center for Civil Liberties проведе акцію біля Посольства Росії в Києві.

Ми закликаємо приносити на акцію свої листи до Олега. Під час акцій біля посольств ми будемо читати наші листи та його оповідання.

Акція «Солідарність з Олегом Сенцовим» стане частиною міжнародної ініціативи, започаткованої PEN International.

Нагадаємо, що 14 серпня Міжнародний ПЕН оголосив марафон написання листів на підтримку Олега Сенцова.

До 20 серпня ви маєте можливість долучитися до міжнародного марафону листів PEN International. Для цього надішліть свої листи Олегу на адресу: aurelia.Dondo@pen-international.org.

21 серпня всі листи будуть роздруковані й принесені до посольств Росії в різних країнах.

Свої листи підтримки Сенцову в рамках акції, зокрема, написали кінорежисери Кен Лоуч, Майк Лі, Том Стоппард, актор, письменник і телеведучий Стівен Фрай, письменники Світлана Алексієвич, Ієн Ренкін, Марґарет Етвуд та Ніл Ґейман.

Символом міжнародної акції «Солідарність з Олегом Сенцовим» стане колючий дріт, тож закликаємо використовувати його на плакатах, футболках і приносити на саму акцію.

Окрім України та Великої Британії, акції «Солідарність з Олегом Сенцовим» одночасно відбудуться в Кенії, Швеції, Данії та Сполучених Штатах Америки. В Україні до Києва приєдналися Вінниця та Львів.

Подія в Лондоні: https://www.facebook.com/events/2740731575967727/

Подія у Вінниці: https://www.facebook.com/events/222194928460333/

Подія у Львові: https://www.facebook.com/events/520230691753534/

Контактна інформація: ukraine.pen@gmail.com.

#FreeSentsov #SaveOlegSentsov

Олександра Матвійчук – що потрібно робити для звільнення політв’язнів?

Липень 25, 2018

– Як ми маємо працювати для звільнення політв’язнів?
– Звідки брати достовірну інформацію?
– Які цілі ми маємо перед собою ставити?

Olexandra Matviychuk, ініціаторка акції #SaveOlegSentsov для BBC News Ukrainian про Павла Гриба – українського політв’язня Кремля.

Акція Save Oleg Sentsov у Києві

Липень 16, 2018

Вчора на акції SaveOlegSentsov у Києві_15.07  Олександра Матвійчук розповідала про кампанію Save Oleg Sentsov і мережу її учасників по всьому світу.

Олександра Матвійчук: Генеральний секретар Ради Європи звернувся до Путіна з проханням звільнити Сенцова

Червень 23, 2018

Голова правління громадської організації «Центр громадянських свобод» Олександра Матвійчук повідомила, що Генеральний секретар Ради Європи звернувся до Путіна з проханням звільнити Олега Сенцова та заявив, що він особисто готовий написати клопотання про його помилування на основі Європейської конвенції з прав людини.

Читайте більше тут.

Не варто засуджувати українців, які йдуть на угоду зі слідством в РФ, – Романцова

Червень 19, 2018

Новина на сайті ЗІК

Політичні історії саме українських громадян, які були затримані у Росії, як правило, там використовують дуже активно у медіа. Але за статистикою, 98 відсотків таких осіб катують, застосовуючи електричний струм. Окрім фізичного катування, також застосовують і психологічний тиск. Тому не варто засуджувати людей, які все ж пішли на угоду зі слідством.

Про це в ефірі інформаційно-аналітичного проекту «Перші про головне. Коментарі» на телеканалі ZIK говорила заступник голови правління «Центру громадянських свобод» Олександра Романцова.

«Коли українські громадяни на щось погоджуються чи підписують документи у російських в’язницях, до них не може бути жодних претензій. Бо ми насправді не знаємо, яким чином змусили їх це зробити», – сказала Романцова.

За її словами, такі дії активно використовують у ЗМІ, аби проілюструвати, як російські спецслужби, буцім, врятували своїх громадян від терористів, екстремістів, шпигунів. Далі історію цієї людини максимально замовчують і як тільки суд ухвалює своє рішення, таку особу відправляють у найвіддаленіші колонії Росія. Потім настає інформаційний вакуум.

«Єдині, хто про них говорить – родичі та адвокати, які намагаються якось досягти справедливості. Також вони постійно пишуть запити у консульство України в Росії щодо українців, які зареєстровані у Криму. Але влада РФ не хоче пускати консулів до затриманих. Далі ми бачимо їх тільки під час продовження якогось терміну», – прокоментувала вона.

Також варто зазначити, що дуже часто до таких людей використовують адміністративний тиск у самій в’язниці.

«Люди постійно сидять у карцерах, ШИЗО. Навіть поліпшення їх умов перебування, яке могло би бути при гарній поведінці, нівелюється, тому що адміністрація постійно користується будь-якою можливістю. Таким чином намагаються змусити людей, щоб вони пішли на угоду зі слідством. Бо приклад Карпюка і Клиха показує, що можна сконструювати зі свідчень навіть якусь справу проти Яценюка», – зазначила Романцова.

Вона наголосила, що яскравим прикладом якраз є історія політв’язнів Клиха і Карпюка, яких  шукали півроку. Сім адвокатів намагалися зайти у їх справи.

«Російською методикою якраз є те, коли ув’язнений зможе дати привід для наступної медійної історії  у Росії. Бо ж люди виснажені та хворіють. Те, що це не курорт – сто відсотків. Саме тому їх злить, коли українські громадяни не хочуть підписувати прохання до Путіна щодо помилування. Найцікавіше, що дуже часто звичайні в’язні у Росії, які сидять із нашими громадянами, дуже часто їх підтримують, на відміну від адміністрації в’язниці, яка максимально їх пресує», – додала Романцова.

Зимовий Марафон для в’язнів Кремля

Грудень 24, 2017

Четвертий рік поспіль Євромайдан SOS разом із партнерами проводить традиційний зимовий марафон написання листів в’язням Кремля у рамках кампанії LetMyPeopleGo, щоб подарувати їм трохи тепла напередодні Різдва та Нового року.

Зимові свята в холодних російських тюрмах будуть зустрічати більше 60 громадян України. Їх ув’язнено за сфабрикованими справами на загальний строк близько 200 років. Серед них студенти, багатодітні батьки, люди з тяжкими захворюваннями, лідери кримськотатарського народу, правозахисники, митці та журналісти.

Для них листи із волі – це ковток свободи, зв’язок із зовнішнім світом та величезна моральна підтримка. Листи нагадують їм, що про них не забувають, що за їхнє звільнення борються, що їх чекають на волі.

Аби пройти тюремну цензуру слід дотримуватися простих правил:
– писати російською мовою;
– дотримуватися політичної нейтральності;
– вказувати на конверті рік народження, повне ім’я, по батькові та прізвище адресата;
– вкласти у конверт чисті аркуші паперу, марку та конверт, якщо ви сподіваєтеся на відповідь.

Подаруй тепло зимових свят!
Напиши листа тим, кого чекають вдома!
Перелік ув’язнених та адрес в’язниць: http://letmypeoplego.org.ua/uk/support/letter

#РіздвоЗаГратами #ChristmasBehindBars

Приєднуйся до події на ФБ українською:
https://www.facebook.com/events/1773705699598800/

Приєднуйся до події на ФБ англійською:
https://www.facebook.com/events/887557274732792/

Контакт для зв’язку: Яна Дорошенко, Центр громадянських свобод, тел. +38-067-568-78-76, lmpg.ukraine@gmail.com

Довідково:
Кампанія LetMyPeopleGo була ініційована Євромайдан SOS для захисту усіх ув’язнених за політичними мотивами громадян України в Росії та окупованому Криму. Кампанія ставить за мету добитися звільнення усіх людей зі списку LetMyPeopleGo та контролює дотримання основоположних прав заручників Кремля, серед яких, свобода від тортур, право на вільний доступ адвоката, надання медичної допомоги тощо. Координацію роботи кампанії здійснює Центр громадянських свобод. Контакти: lmpg.ukraine@gmail.com

Загроза життю внаслідок ненадання медичної допомоги Бекіру Дегерменджі

Грудень 15, 2017

14 грудня 2017 о третій годині ночі 57-річного кримськотатарського активіста Бекіра Дегерменджі, який знаходиться в Сімферопольському СІЗО за сфабрикованою справою про нібито вимагання, відвезли в реанімацію. Бекір Дегерменджі має 3 групу інвалідності і страждає від бронхіальної астми. В даний час стан Дегерменджі вкрай важкий, у нього набряк легень і серцева недостатність. На даний момент він знаходиться в медикаментозному сні на штучній вентиляції легень. За інформацією родичів і адвоката, ув’язнений знаходиться в 7 міській лікарні Сімферополя, де його в несвідомому стані тримають в наручниках. До палати не допускають дружину Дегерменджі і адвоката, троє де-факто представників поліції знаходяться біля палати, біля самої лікарні велика кількість так званих правоохоронців. Протягом п’яти попередніх днів Бекір Дегерменджі не міг спати через загострення астми. Його адвокат вимагав госпіталізації і надання медичного лікування, проте де-факто суд відхилив клопотання захисника. 6 грудня 2017 де-факто суд відхилив Апеляційну скаргу на обрану міру запобіжного заходу. Під час судового засідання Бекіру Дегерменджі стало погано, викликали швидку, але при цьому арешт залишили в силі. Під час засідання активіст був в кисневій масці.

Бекір Дегерменджі був затриманий і поміщений під варту 23 листопада 2017 разом з трьома іншими кримськими татарами. Затримання відбулося в результаті спецоперації російських силовиків: де-факто правоохоронці організували провокацію щодо Веджіє Кашка і активістів, після чого із застосуванням грубої сили затримали їх в кафе “Медобори” м. Сімферополя. В результаті цих дій від інфаркту померла 83-річна ветеран кримськотатарського національного руху Веджіє Кашка. На чотирьох затриманих (Асан Чапух, Бекір Дегерменджі, Руслан Трубач, Кязім Аметов) було порушено кримінальну справу за підозрою в нібито вимагання. 6 грудня через два тижні після затримань у Асана Чапуха в СІЗО стався мікроінсульт, оніміла ліва частина тіла. Необхідна медична допомога йому не надається.

Син Бекіра Дегерменджі Мустафа Дегерменджі був заарештований у так званій “справі 26 лютого” в травні 2015 року, в квітні 2017 де-факто суд змінив йому запобіжний захід з утримання під вартою на домашній арешт. В даний час триває судовий процес у його справі.

Вимагаємо від уряду РФ, яке контролює територію Криму:

  • надати кваліфіковану медичну допомогу Бекіру Дегерменджі без втручання де-факто правоохоронних органів;
  • негайно змінити запобіжний захід щодо Бекіра Дегерменджі на більш м’який, не пов’язаний з триманням під вартою;
  • негайно змінити запобіжний захід іншим фігурантам, що проходять по так званій “справі про вимагання”;
  • в найкоротші терміни провести перевірку матеріалів так званої “справи про вимагання” на предмет сфабрикованості і закрити цю кримінальну справу
  • розслідувати факти та притягнути до відповідальності осіб винних в незаконних переслідуваннях Б. Дегерменджи та інших обвинувачених по цій справі

Звертаємося до уряду України та інших держав, а також до міжнародних організацій з проханням стежити за станом здоров’я Бекіра Дегерменджі і сприяти наданню йому кваліфікованої медичної допомоги та звільнення з-під варти, а також справедливого розгляду винесених проти нього та інших фігурантів звинувачень.

Звертаємося до представників міжнародних організацій, урядів країн Європейського Союзу, Швейцарії, США та Канади:

  • стежити за станом здоров’я Бекіра Дегерменджі і перебігом політично вмотивованого кримінального переслідування фігурантів так званої справи про нібито вимагання, а також за перебігом інших політично вмотивованих кримінальних справ;
  • сприяти наданню кваліфікованої медичної допомоги Бекіру Дегерменджі, зокрема вимагати від РФ допустити міжнародну групу незалежних лікарів до Бекіра Дегерменджі і інших політичних в’язнів, які потребують медичної допомоги;
  • виступити з публічними заявами на адресу РФ з вимогою негайного надання якісної і повної медичної допомоги Бекіру Дегерменджі і іншим політичним в’язням, які мають таку потребу.

Співзасновник, координатор

ГО «КримСОС»                                                                                       Т. ТАШЕВА

 

Виконавчий директор УГСПЛ                                                                О. ПАВЛИЧЕНКО

Голова Правління

«Кримської правозахисної групи»                                                       О. СКРИПНИК

Заступниця голови правління

Центр Громадянських Свобод                                                                 О.РОМАНЦОВА

Звільнення українців з російських тюрем: допомогти може кожен

Листопад 16, 2017
Яскравий приклад нестачі суспільної уваги — наша “Вікіпедія”, де про більшість українських заручників Кремля ні слуху, ні духу

“…Російські психіатри довели українського в’язня до коми: стан Станіслава Клиха різко погіршився”, “…Олега Сенцова перемістили до штрафного ізолятора колонії (ШІЗО) у російському Ямало-Ненецькому автономному окрузі”. Повідомлення, подібні до цих двох новин, регулярно публікуються в ЗМІ, а відтак – регулярно викликають і помітну реакцію соцмереж, суспільства загалом. “Держава повинна докласти всіх зусиль, задля звільнення свого громадянина” звучить з сотень джерел. Утім не надто довго… Подібну реакцію, яка часто виглядає, як такий собі сплеск активності і носить хвилеподібний характер, спостерігаємо від початку військової агресії РФ. Розмов вистачає – результату замало… Чи все можливе робить Україна для звільнення своїх? Де і в чому можна додати в цій роботі?

За офіційними даними МЗС, наразі лише у в’язницях РФ перебувають 38 українських політв’язнів. Не враховані різноманітні СІЗО та КПЗ, не кажучи вже про підвали ОРДЛО. Активісти правозахисної організації “Let my people go” запевняють, що в’язнів – набагато більше. Не наважимося сказати, що держава взагалі не робить жодних кроків в напрямку звільнення українців. Робить, правда не такими швидкими темпами. Наприклад, між попереднім звільненням кримчанина Геннадія Афанасьєва і пенсіонера Юрія Солошенка (14 червня 2016-го) та останнім – заступників голови Меджлісу кримськотатарського народу Ахтема Чийгоза і Ільмі Умерова (25 жовтня 2017-го) – минуло майже півтора року, довгі 16 місяців. Очевидно, процес звільнення наших бранців і полонених непростий. Тим не менш, наскільки реально його пришвидшити та що можна ще додати до державних механізмів звільнення заручників і політв’язнів?

З цими питаннями Укрінформ звернувся до правозахисників: голови правління Центру громадянских свобод, що координує правозахисну організацію LetMyPeopleGo Олександри Матвійчук та юриста Української Гельсінської спілки з прав людини Надії Волкової.

Потрібен єдиний державний механізм, якого — нема

Експерти переконують, що механізми існують, держава намагається робити усе від неї залежне: і Уповноважена з прав людини звертається до своєї колеги в Росії, і МЗС реагує нотами на нові порушення, і на мінських перемовинах попри заперечення російської сторони піднімаються питання, і правоохоронні органи співпрацюють із адвокатами тощо. Але, на їхню думку, всі ці зусилля ніяк не складаються в одне ціле — єдиний механізм відсутній.

Олександра МатвійчукОлександра Матвійчук

 

Матвійчук: “Часто ліва рука не знає, що робить права, і рідні політв’язнів змушені виступати у ролі посередників. Що вже казати, якщо державні органи у своїй роботі оперують різними цифрами, і навіть єдиного узгодженого списку політв’язнів досі немає. У рідних це викликає вже навіть не обурення, а просто втому.

Інша проблема, що більшість цих зусиль є радше реакцією на ті чи інші події. У нас майже повністю відсутня проактивна стратегія. Ще минулого року Путін чітко заявив, що питання звільнення політв’язнів не охоплюється мандатом мінських перемовин. І що Україна? Ми будемо шукати інші майданчики для вирішення цих питань, залучати ефективних посередників, придумувати нові форми впливу, що ми за цих обставин будемо робити? Кількість ув’язнених за політичними мотивами постійно зростає. В окупованому Криму люди в групі ризику сплять одягненими, бо ніколи невідомо, коли до них прийдуть із обшуком і що після цього буде. Багато ув’язнених мають досить серйозні проблеми із здоров’ям. Щодо Станіслава Клиха, то вже йдеться про заходи термінового порятунку. Тому в умовах, коли створені для попередження конфліктів та відновлення миру міжнародні організації давно вже не справляються із цими функціями, потрібно бути проактивними. А це значить ініціювати нові ходи і формати.

Найменше, що у цій ситуації держава мала би зробити, це створити єдину структуру за участі усіх дотичних до цієї теми державних органів. Це необхідно для координації їх роботи із звільнення політв’язнів та належної комунікації із рідними. Проект концепту такої структури був розроблений вже багато місяців тому, але не викликав у посадовців особливого ентузіазму, тож досі лежить та припадає пилом”.

Надія ВолковаНадія Волкова

 

Волкова: “Моє розуміння – створення такого механізму має складатись з декількох етапів:

По-перше, це скрупульозне вивчення, повне розуміння особливостей притаманних саме цій ситуації, хто є бранець, з якою метою його ув’язнено.

По-друге, вивчення практик, які вже існують в інших країнах. Ми маємо пам’ятати що конфлікт в Україні не є унікальним. Так, він має свої особливості, які необхідно враховувати, але Україна не перша і, на жаль, не остання. Тому на цьому етапі варто залучати (міжнародних) експертів (особливо тих, хто має досвід повернення та визволення людей).

По-третє, має існувати постійний майданчик для проведення перемовин. Він може існувати на рівні президента, РНБО, МЮ, МЗС, неважливо, але фахівці, представники всіх відомств мають бути долучені до цієї роботи. Наразі, в нашому випадку: а) такого майданчика в принципі не існує, б) люди які займаються (або роблять пусті неефективні потуги) не є фахівцями, професіоналами і мало що взагалі розуміють в питаннях обміну.

По-четверте, самі переговори – це ювелірний процес. Дуже складний і дуже глибокий, особливо, коли твій опонент – Путін. Фатальна помилка вважати його ідіотом, недолугим або такою людиною, яка говорить лише мовою сили (так, він говорить мовою сили, але не фізичної). І це також ключовий момент. Тобто, якщо вести перемовини з таким як він, людина має мати мінімум такий самий рівень сили. Дуже важливо адекватно оцінювати, хто твій опонент. Утім, я не впевнена, що в нашій державі це розуміють. Росії – з потужною армією, з потужними спецслужбами та з ядерною зброєю нічого боятися фізичних загроз”.

Продовжуючи думку Надії Волкової про важливість рівня представництва, нагадаємо, як нещодавно турецький президент Реджеп Ердоган домігся звільнення заступників голови Меджлісу кримськотатарського народу Ільмі Умерова та Ахтема Чийгоза. Очевидно, щось з цього вигадала собі і Москва. Тим не менш, українських політв’язнів — звільнено.

Хоч би як це звучало дивно, але заради життя і свободи наших людей, інколи варто задуматися і про відверто нестандартні кроки. Аж до того, щоб звернутися по допомогу до когось із друзів Путіна. Нічого конкретного не пропонуємо, але, скажімо, колишній прем’єр-міністр Італії Сильвіо Берлусконі хіба не має впливу на «кремлівського начальника»? Може, цей 81-річний дідусь, “поціновувач” неповнолітніх дівчат, замість чергового секс-скандалу, нарешті зробить у своєму житті добру справу?

… І ви знаєте, таки Сильвіо далеко не один у світі.

Львівські студенти вийшли на акцію у підтримку українських політв’язнів Кремля (22 вересня, 2017) // Фото: ZikЛьвівські студенти вийшли на акцію у підтримку українських політв’язнів Кремля (22 вересня, 2017) // Фото: Zik

 

Не лише на державному рівні

Питання звільнення українських політв’язнів має стати центром суспільної уваги, наполегливим нагадуванням. Натомість, все навпаки. Як вже згадувалося, реакція суспільства, наче сплеск, хвиля: наростає, спадає… А що в результаті? Яскравих маркерів дефіциту уваги суспільства до долі політв’язнів, на жаль, вистачає. Але чи може бути щось яскравіше за сумний факт: в українському варанті онлайн-енциклопедії “Вікіпедія” немає навіть статті про того ж Станіслава Клиха. Це при тому, що в “Вікіпедії” – і це головна особливість проекту – кожен може написати чи редагувати контент.

Як же підсилити суспільну увагу до проблеми звільнення українців з російських тюрем?

На думку правозахисниці Олександри Матвійчук, важко порівнювати біографії та долі відомого режисера Олега Сенцова та збирача металобрухту Сергія Литвинова. Але боротися потрібно за всіх.

Матвійчук: “…Їхні імена мають звучати постійно як в середині країни, так і на міжнародній арені. Немає новин про ув’язненого, значить наше завдання знаходити приводи, щоб про нього говорили. Власне, кампанії LetMyPeopleGo багато в чому на це і спрямовані. Ми залучаємо людей до марафонів, написання листів, бомбардуємо міжнародні інстанції зверненнями, інформуємо про перебіг справ, проводимо акції, фотовиставки та флеш-моби. Нас підтримують багато ініціативних груп за кордоном, в Німеччині, США, Франції тощо. Навіть такий простий та символічний жест як відправити листівку для людини за ґратами має вагоме значення. Важливо зрозуміти, що допомогти може кожен ”.

Замість висновку

Згадана українська “Вікіпедія” — це лише маленький приклад “щирого зацікавлення» суспільства цим питанням. Ми полюбляємо потикати владу у бездіяльності, черговій #зраді (так, причин достатньо, але ж є розумні межі), натомість самі нічого не робимо там, де робити, вболівати – наш прямий громадянський обов’язок. Звинувачувати і повчати ми нікого не збираємося – всі цим грішимо. Не знаєте, як перейти на сайт “Вікіпедії” і що написати там про українського полоненого, писати статті — не ваше? То зробіть так, як пропонує експерт: просто відправте листівку з трьома словами “Про тебе пам’ятають”.

Мирослав Ліскович, Київ 

Джерело, 15/11/2017

Відкрилась виставка “Доросле кримське дитинство” Антона Наумлюка в рамках кампанії LetMyPeopleGo

Жовтень 21, 2017

Вчора о 19.00 відбулося урочисте відкриття виставки “Доросле кримське дитинство” виставка Антона Наумлюка організованої Center for Civil Liberties в рамках кампанії Let My People Go Ukraine яку веде Євроймайдан-SOS. З вітальними словами виступили – автор виставки Anton Naumlyuk, лідер кримсько-татарського народу Mustafa Dzhemilev, голова Меджлісу кримськотатарського народу і депутат і народний депутат Рефат Чубаров, перший заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб Yusuf Kurkchi, програмний директор Кримського Дому Alim Aliev, родичі політичних в’язнів Кремля – Ігор Гриб і Оксана Стогний і волонтерка Центру Громадянських Свобод і одна з безпосередніх організаторок Олександра Сурган. На виставці було представлено 16 світлин дітей кримских політв’язнів і їх короткі історії, перекладені 4 мовами. Глядачам було представлено також інсталяцію – 16 кліток, в яких ув’язнено дитячі іграшки, своєрідний іграшковий пікет. Інсталяція покликана привернути увагу до того, що в заручниках режиму залишаються вже понад 100 дітей, які лишились без батьківського піклування.
— Це повинні бачити депутати. Я дуже вражений цими фотографіями. Ми не перебуваємо в цій ситуації, в якій перебувають ці батьки і діти. Розумом ми можемо розуміти, але про те, що вони відчувають, ми може тільки здогадуватися, — висловився Рефат Чубаров.
Виставка триватиме до 1 листопада, влключно, після чого організатори планують продемонструвати її на інших українських і міжнародних арт-майданчиках.

Справа Афанасьєва: кому потрібна брудна сварка довкола кримських в’язнів?

Вересень 6, 2017

Не можу не відреагувати на ганебну “дискусію”, яка більше нагадує брудну сварку з перетрушенням чужої білизни, довкола колонки Христини Бондаренко. І таке враження, що треба пройти по мінному полю.

Залишимо за дужками питання щодо підтримки родин політв’язнів. Це тема окремої розмови.

Сподіваюся, найближчим часом буде ухвалено відповідний закон – який, звісно, всіх проблем не вирішить, але принаймні якось сигналізуватиме про підтримку.

Правда, за поза увагою опиняться, наприклад, зниклі безвісти.

Як-от родина Тимура Шаймарданова, який, так само як Олег Сенцов, допомагав із евакуацією військових в умовах вже окупованого Криму. Він зник безвісти в травні – і потім так і не сплив у жодній із кримінальних справ ні в окупованому Криму, ні в РФ. По суті, повноцінне слідство в його справі в Україні тільки розпочалося, і його дитина також виховується без батьківської підтримки весь цей час.

А як з родинами військовополонених та цивільних заручників на сході? Хто їх підтримує?!..

Але це окрема тема й так. Україна системно цю проблему не вирішує, і навіть не намагається. Важливо про це нагадувати і тиснути.

Але хочу тут сказати про інше.

Скажімо так: до фільму Олександра Подрабінека в частині історії про Гену Афанасьєва в мене зауваження навіть суто з точки зору фактажу.

По-перше, автор не згадує того, що Афанасьєв відмовився від своїх показів у залі суду. Даруйте, але це взагалі центральний факт в його історії. І не згадати про нього – означає свідомо його замовчати.

По-друге, жодного зв’язку його зізнавальних показів із подальшим звільненням, на мою думку, немає. У фільмі ж це звучить як факт, а не версія автора.

Якби ці речі були пов’язані, звільнили б багатьох із тих, кого ми вважаємо політичними, – але не звільнили б, наприклад, Савченко, яка свою провину, як відомо, не визнала.

По-третє, якось покоробило від “бывший работник прокуратуры” (то й що? тут вмикається якась презумпція винуватості автоматично?) – і жодного слова про участь Афанасьєва в акціях на підтримку цілісності України весною 2014-го. Хоча саме на цій підставі він був затриманий ФСБ.

По-четверте, радянський дисидент Олександр Подрабінек, який дуже добре знається на радянській репресивній спадщині (час від часу стежу за його програмою на Радіо Свобода), – жодного слова не сказав про тортури, які були застосовані до Афанасьєва для вибивання з нього показів.

Чи Олександр ставить під сумнів цей факт?

Ми всі розуміємо, що людей, які можуть витримати тортури, до яких вдаються російські спецслужби, – одиниці. Тим більше, коли йдеться про справу “кримської четвірки”, яка була абсолютно принциповою для ФСБ – причому не місцевих “перевертнів”, а для керівництва ФСБ РФ, які, власне, фабрикуванням і займалися.

Росії потрібна була справа про страшних “правосєків” для “виправдання” в їх уяві анексії Криму.

Те, що Сенцова не вдалося зламати – робить його героєм. Думаю, ФСБ на таке не очікували.

Так само робить героєм Гену Афанасьєва те, що він знайшов у собі сили відмовитися від свідчень, які він дав під тиском на етапі досудового слідства – і про що, ще раз підкреслю, ні в фільмі не згадано, ні в колонці Христини Бондаренко.

Але не про героїзм мова. Я взагалі намагаюся уникати цих категорій, коли йдеться про політзеків: бо часто це історія зовсім не про героїзм – а про “не в той час не в тому місці”.

Так, мене обурюють деякі пости Гени Афанасьєва. Мене обурює і дратує, коли він атакує “Громадське” та УП, їх журналістів та керівників. Я не розумію, навіщо він це робить. Вважаю, що це з його боку невдячна поведінка.

Але ще більшу огиду викликає публічне засудження людини – про кого б не йшлося! – за те, що вона дала свідчення, перебуваючи під контролем російських спецслужб та зазнаючи тортур.

Так, на мою думку, виглядає дно.

І я гадки не маю, які аргументи можна вибирати, дискутуючи з “людьми”, які абсолютно спокійно звинувачують жертв тортур у їхніх словах в момент, коли до їх геніталій під’єднують клеми…

…До речі, а ексклюзивчику із застосуванням електронного струму не вдалося отримати? Тільки відео допиту? Шкода.

Та й відео не нове. Є в мережі матеріали, де зафіксовано ще більше показів Гени одразу після затримання – так що цим нікого здивувати не вдалося.

Насправді від цього конфлікту віє політичною війною.

І справа не в Гені, і навіть не в Олегові.

Чиїсь там психологічні травми, як і доля Сенцова, – боюся, в цій війні насправді всім байдужі.

Оригінал.

Результаты поиска:

Під посольством РФ у Києві зібрались активісти на підтримку Сенцова

Серпень 23, 2018

Джерело: УНН
КИЇВ. 21 серпня.
У Києві біля посольства Російської Федерації проходить акція на підтримку українського режисера, бранця Кремля Олега Сенцова, який вже 100 днів голодує у російській в’язниці, повідомляє кореспондент УНН.

На акцію прийшли близько 30 активістів, які тримають у руках плакати з написом “FREESENTSOV” та “SaveOlegSentsov”. Крім того, біля входу у посольство РФ, активісти поставили кілька мотків колючого дроту з написом “FREESENTSOV”.

Активісти читали оповідання українського режисера та листи до нього. За словами організаторів акції, листи до бранця Кремля написали іноземні кінорежисери, актори та письменники, зокрема Стівен Фрай.

Подібні акції пройдуть у декількох містах України, зокрема Львові та Вінниці, а також у Кенії, Швеції, Данії та США.

“Такі акції мають відбуватись регулярно для того, щоб інтерес до цієї теми не згасав. Досі тривають зустрічі з Путіним, досі тривають перемовини — тиждень тому йому дзвонив Макрон (президент Франції — ред.), кілька днів тому він зустрічався з Меркель (канцлер Німеччини — ред.), і має постійно бути потужний суспільний запит, що це питання на порядку денному і люди не опустили руки. Ми боремось і вимагаємо від світових лідерів, щоб вони допомогли звільнити Олега Сенцова”, — підкреслила координатор глобальної акції “SaveOlegSentsov” Олександра Матвійчук.

Додамо, що з посольства РФ до активістів, які проводять акцію на підтримку українського режисера, ніхто не вийшов.

Нагадаємо, Сенцов був засуджений російським судом до 20 років позбавлення волі 25 серпня 2015 року за обвинуваченням у підготовці терактів у Криму.

Режисер перебуває у виправній колонії у місті Лабитнангі за полярним колом на півночі Росії. 14 травня він оголосив безстрокове голодування з вимогою звільнити всіх українських політв’язнів, утримуваних в Росії і Криму.

Акція солідарності з Олегом Сенцовим

Серпень 21, 2018

Центр Громадянських Свобод спільно з PEN Ukraine організували акцію солідарності з режисером та письменником Олегом Сенцовим.

Сестра Сенцова розповіла, що Олег втрачає надію, у те, що звільнення наближається. Що нам вдастся створити необхідний тиск та звільнити українських політв’язнів.

«Ми не можемо опускати руки, поки Олег продовжує бій. Це було б зрадою як Олега, так і людей, які докладають таких величезних зусиль, щоб реалізувати його звільнення», – додала вона.

21 серпня об 11.00, на 100-й день голодування режисера і письменника Олега Сенцова, PEN Ukraine спільно з Center for Civil Liberties проведе акцію біля Посольства Росії в Києві.

Ми закликаємо приносити на акцію свої листи до Олега. Під час акцій біля посольств ми будемо читати наші листи та його оповідання.

Акція «Солідарність з Олегом Сенцовим» стане частиною міжнародної ініціативи, започаткованої PEN International.

Нагадаємо, що 14 серпня Міжнародний ПЕН оголосив марафон написання листів на підтримку Олега Сенцова.

До 20 серпня ви маєте можливість долучитися до міжнародного марафону листів PEN International. Для цього надішліть свої листи Олегу на адресу: aurelia.Dondo@pen-international.org.

21 серпня всі листи будуть роздруковані й принесені до посольств Росії в різних країнах.

Свої листи підтримки Сенцову в рамках акції, зокрема, написали кінорежисери Кен Лоуч, Майк Лі, Том Стоппард, актор, письменник і телеведучий Стівен Фрай, письменники Світлана Алексієвич, Ієн Ренкін, Марґарет Етвуд та Ніл Ґейман.

Символом міжнародної акції «Солідарність з Олегом Сенцовим» стане колючий дріт, тож закликаємо використовувати його на плакатах, футболках і приносити на саму акцію.

Окрім України та Великої Британії, акції «Солідарність з Олегом Сенцовим» одночасно відбудуться в Кенії, Швеції, Данії та Сполучених Штатах Америки. В Україні до Києва приєдналися Вінниця та Львів.

Подія в Лондоні: https://www.facebook.com/events/2740731575967727/

Подія у Вінниці: https://www.facebook.com/events/222194928460333/

Подія у Львові: https://www.facebook.com/events/520230691753534/

Контактна інформація: ukraine.pen@gmail.com.

#FreeSentsov #SaveOlegSentsov

Олександра Матвійчук – що потрібно робити для звільнення політв’язнів?

Липень 25, 2018

– Як ми маємо працювати для звільнення політв’язнів?
– Звідки брати достовірну інформацію?
– Які цілі ми маємо перед собою ставити?

Olexandra Matviychuk, ініціаторка акції #SaveOlegSentsov для BBC News Ukrainian про Павла Гриба – українського політв’язня Кремля.

Акція Save Oleg Sentsov у Києві

Липень 16, 2018

Вчора на акції SaveOlegSentsov у Києві_15.07  Олександра Матвійчук розповідала про кампанію Save Oleg Sentsov і мережу її учасників по всьому світу.

Олександра Матвійчук: Генеральний секретар Ради Європи звернувся до Путіна з проханням звільнити Сенцова

Червень 23, 2018

Голова правління громадської організації «Центр громадянських свобод» Олександра Матвійчук повідомила, що Генеральний секретар Ради Європи звернувся до Путіна з проханням звільнити Олега Сенцова та заявив, що він особисто готовий написати клопотання про його помилування на основі Європейської конвенції з прав людини.

Читайте більше тут.

Не варто засуджувати українців, які йдуть на угоду зі слідством в РФ, – Романцова

Червень 19, 2018

Новина на сайті ЗІК

Політичні історії саме українських громадян, які були затримані у Росії, як правило, там використовують дуже активно у медіа. Але за статистикою, 98 відсотків таких осіб катують, застосовуючи електричний струм. Окрім фізичного катування, також застосовують і психологічний тиск. Тому не варто засуджувати людей, які все ж пішли на угоду зі слідством.

Про це в ефірі інформаційно-аналітичного проекту «Перші про головне. Коментарі» на телеканалі ZIK говорила заступник голови правління «Центру громадянських свобод» Олександра Романцова.

«Коли українські громадяни на щось погоджуються чи підписують документи у російських в’язницях, до них не може бути жодних претензій. Бо ми насправді не знаємо, яким чином змусили їх це зробити», – сказала Романцова.

За її словами, такі дії активно використовують у ЗМІ, аби проілюструвати, як російські спецслужби, буцім, врятували своїх громадян від терористів, екстремістів, шпигунів. Далі історію цієї людини максимально замовчують і як тільки суд ухвалює своє рішення, таку особу відправляють у найвіддаленіші колонії Росія. Потім настає інформаційний вакуум.

«Єдині, хто про них говорить – родичі та адвокати, які намагаються якось досягти справедливості. Також вони постійно пишуть запити у консульство України в Росії щодо українців, які зареєстровані у Криму. Але влада РФ не хоче пускати консулів до затриманих. Далі ми бачимо їх тільки під час продовження якогось терміну», – прокоментувала вона.

Також варто зазначити, що дуже часто до таких людей використовують адміністративний тиск у самій в’язниці.

«Люди постійно сидять у карцерах, ШИЗО. Навіть поліпшення їх умов перебування, яке могло би бути при гарній поведінці, нівелюється, тому що адміністрація постійно користується будь-якою можливістю. Таким чином намагаються змусити людей, щоб вони пішли на угоду зі слідством. Бо приклад Карпюка і Клиха показує, що можна сконструювати зі свідчень навіть якусь справу проти Яценюка», – зазначила Романцова.

Вона наголосила, що яскравим прикладом якраз є історія політв’язнів Клиха і Карпюка, яких  шукали півроку. Сім адвокатів намагалися зайти у їх справи.

«Російською методикою якраз є те, коли ув’язнений зможе дати привід для наступної медійної історії  у Росії. Бо ж люди виснажені та хворіють. Те, що це не курорт – сто відсотків. Саме тому їх злить, коли українські громадяни не хочуть підписувати прохання до Путіна щодо помилування. Найцікавіше, що дуже часто звичайні в’язні у Росії, які сидять із нашими громадянами, дуже часто їх підтримують, на відміну від адміністрації в’язниці, яка максимально їх пресує», – додала Романцова.

Зимовий Марафон для в’язнів Кремля

Грудень 24, 2017

Четвертий рік поспіль Євромайдан SOS разом із партнерами проводить традиційний зимовий марафон написання листів в’язням Кремля у рамках кампанії LetMyPeopleGo, щоб подарувати їм трохи тепла напередодні Різдва та Нового року.

Зимові свята в холодних російських тюрмах будуть зустрічати більше 60 громадян України. Їх ув’язнено за сфабрикованими справами на загальний строк близько 200 років. Серед них студенти, багатодітні батьки, люди з тяжкими захворюваннями, лідери кримськотатарського народу, правозахисники, митці та журналісти.

Для них листи із волі – це ковток свободи, зв’язок із зовнішнім світом та величезна моральна підтримка. Листи нагадують їм, що про них не забувають, що за їхнє звільнення борються, що їх чекають на волі.

Аби пройти тюремну цензуру слід дотримуватися простих правил:
– писати російською мовою;
– дотримуватися політичної нейтральності;
– вказувати на конверті рік народження, повне ім’я, по батькові та прізвище адресата;
– вкласти у конверт чисті аркуші паперу, марку та конверт, якщо ви сподіваєтеся на відповідь.

Подаруй тепло зимових свят!
Напиши листа тим, кого чекають вдома!
Перелік ув’язнених та адрес в’язниць: http://letmypeoplego.org.ua/uk/support/letter

#РіздвоЗаГратами #ChristmasBehindBars

Приєднуйся до події на ФБ українською:
https://www.facebook.com/events/1773705699598800/

Приєднуйся до події на ФБ англійською:
https://www.facebook.com/events/887557274732792/

Контакт для зв’язку: Яна Дорошенко, Центр громадянських свобод, тел. +38-067-568-78-76, lmpg.ukraine@gmail.com

Довідково:
Кампанія LetMyPeopleGo була ініційована Євромайдан SOS для захисту усіх ув’язнених за політичними мотивами громадян України в Росії та окупованому Криму. Кампанія ставить за мету добитися звільнення усіх людей зі списку LetMyPeopleGo та контролює дотримання основоположних прав заручників Кремля, серед яких, свобода від тортур, право на вільний доступ адвоката, надання медичної допомоги тощо. Координацію роботи кампанії здійснює Центр громадянських свобод. Контакти: lmpg.ukraine@gmail.com

Загроза життю внаслідок ненадання медичної допомоги Бекіру Дегерменджі

Грудень 15, 2017

14 грудня 2017 о третій годині ночі 57-річного кримськотатарського активіста Бекіра Дегерменджі, який знаходиться в Сімферопольському СІЗО за сфабрикованою справою про нібито вимагання, відвезли в реанімацію. Бекір Дегерменджі має 3 групу інвалідності і страждає від бронхіальної астми. В даний час стан Дегерменджі вкрай важкий, у нього набряк легень і серцева недостатність. На даний момент він знаходиться в медикаментозному сні на штучній вентиляції легень. За інформацією родичів і адвоката, ув’язнений знаходиться в 7 міській лікарні Сімферополя, де його в несвідомому стані тримають в наручниках. До палати не допускають дружину Дегерменджі і адвоката, троє де-факто представників поліції знаходяться біля палати, біля самої лікарні велика кількість так званих правоохоронців. Протягом п’яти попередніх днів Бекір Дегерменджі не міг спати через загострення астми. Його адвокат вимагав госпіталізації і надання медичного лікування, проте де-факто суд відхилив клопотання захисника. 6 грудня 2017 де-факто суд відхилив Апеляційну скаргу на обрану міру запобіжного заходу. Під час судового засідання Бекіру Дегерменджі стало погано, викликали швидку, але при цьому арешт залишили в силі. Під час засідання активіст був в кисневій масці.

Бекір Дегерменджі був затриманий і поміщений під варту 23 листопада 2017 разом з трьома іншими кримськими татарами. Затримання відбулося в результаті спецоперації російських силовиків: де-факто правоохоронці організували провокацію щодо Веджіє Кашка і активістів, після чого із застосуванням грубої сили затримали їх в кафе “Медобори” м. Сімферополя. В результаті цих дій від інфаркту померла 83-річна ветеран кримськотатарського національного руху Веджіє Кашка. На чотирьох затриманих (Асан Чапух, Бекір Дегерменджі, Руслан Трубач, Кязім Аметов) було порушено кримінальну справу за підозрою в нібито вимагання. 6 грудня через два тижні після затримань у Асана Чапуха в СІЗО стався мікроінсульт, оніміла ліва частина тіла. Необхідна медична допомога йому не надається.

Син Бекіра Дегерменджі Мустафа Дегерменджі був заарештований у так званій “справі 26 лютого” в травні 2015 року, в квітні 2017 де-факто суд змінив йому запобіжний захід з утримання під вартою на домашній арешт. В даний час триває судовий процес у його справі.

Вимагаємо від уряду РФ, яке контролює територію Криму:

  • надати кваліфіковану медичну допомогу Бекіру Дегерменджі без втручання де-факто правоохоронних органів;
  • негайно змінити запобіжний захід щодо Бекіра Дегерменджі на більш м’який, не пов’язаний з триманням під вартою;
  • негайно змінити запобіжний захід іншим фігурантам, що проходять по так званій “справі про вимагання”;
  • в найкоротші терміни провести перевірку матеріалів так званої “справи про вимагання” на предмет сфабрикованості і закрити цю кримінальну справу
  • розслідувати факти та притягнути до відповідальності осіб винних в незаконних переслідуваннях Б. Дегерменджи та інших обвинувачених по цій справі

Звертаємося до уряду України та інших держав, а також до міжнародних організацій з проханням стежити за станом здоров’я Бекіра Дегерменджі і сприяти наданню йому кваліфікованої медичної допомоги та звільнення з-під варти, а також справедливого розгляду винесених проти нього та інших фігурантів звинувачень.

Звертаємося до представників міжнародних організацій, урядів країн Європейського Союзу, Швейцарії, США та Канади:

  • стежити за станом здоров’я Бекіра Дегерменджі і перебігом політично вмотивованого кримінального переслідування фігурантів так званої справи про нібито вимагання, а також за перебігом інших політично вмотивованих кримінальних справ;
  • сприяти наданню кваліфікованої медичної допомоги Бекіру Дегерменджі, зокрема вимагати від РФ допустити міжнародну групу незалежних лікарів до Бекіра Дегерменджі і інших політичних в’язнів, які потребують медичної допомоги;
  • виступити з публічними заявами на адресу РФ з вимогою негайного надання якісної і повної медичної допомоги Бекіру Дегерменджі і іншим політичним в’язням, які мають таку потребу.

Співзасновник, координатор

ГО «КримСОС»                                                                                       Т. ТАШЕВА

 

Виконавчий директор УГСПЛ                                                                О. ПАВЛИЧЕНКО

Голова Правління

«Кримської правозахисної групи»                                                       О. СКРИПНИК

Заступниця голови правління

Центр Громадянських Свобод                                                                 О.РОМАНЦОВА

Звільнення українців з російських тюрем: допомогти може кожен

Листопад 16, 2017
Яскравий приклад нестачі суспільної уваги — наша “Вікіпедія”, де про більшість українських заручників Кремля ні слуху, ні духу

“…Російські психіатри довели українського в’язня до коми: стан Станіслава Клиха різко погіршився”, “…Олега Сенцова перемістили до штрафного ізолятора колонії (ШІЗО) у російському Ямало-Ненецькому автономному окрузі”. Повідомлення, подібні до цих двох новин, регулярно публікуються в ЗМІ, а відтак – регулярно викликають і помітну реакцію соцмереж, суспільства загалом. “Держава повинна докласти всіх зусиль, задля звільнення свого громадянина” звучить з сотень джерел. Утім не надто довго… Подібну реакцію, яка часто виглядає, як такий собі сплеск активності і носить хвилеподібний характер, спостерігаємо від початку військової агресії РФ. Розмов вистачає – результату замало… Чи все можливе робить Україна для звільнення своїх? Де і в чому можна додати в цій роботі?

За офіційними даними МЗС, наразі лише у в’язницях РФ перебувають 38 українських політв’язнів. Не враховані різноманітні СІЗО та КПЗ, не кажучи вже про підвали ОРДЛО. Активісти правозахисної організації “Let my people go” запевняють, що в’язнів – набагато більше. Не наважимося сказати, що держава взагалі не робить жодних кроків в напрямку звільнення українців. Робить, правда не такими швидкими темпами. Наприклад, між попереднім звільненням кримчанина Геннадія Афанасьєва і пенсіонера Юрія Солошенка (14 червня 2016-го) та останнім – заступників голови Меджлісу кримськотатарського народу Ахтема Чийгоза і Ільмі Умерова (25 жовтня 2017-го) – минуло майже півтора року, довгі 16 місяців. Очевидно, процес звільнення наших бранців і полонених непростий. Тим не менш, наскільки реально його пришвидшити та що можна ще додати до державних механізмів звільнення заручників і політв’язнів?

З цими питаннями Укрінформ звернувся до правозахисників: голови правління Центру громадянских свобод, що координує правозахисну організацію LetMyPeopleGo Олександри Матвійчук та юриста Української Гельсінської спілки з прав людини Надії Волкової.

Потрібен єдиний державний механізм, якого — нема

Експерти переконують, що механізми існують, держава намагається робити усе від неї залежне: і Уповноважена з прав людини звертається до своєї колеги в Росії, і МЗС реагує нотами на нові порушення, і на мінських перемовинах попри заперечення російської сторони піднімаються питання, і правоохоронні органи співпрацюють із адвокатами тощо. Але, на їхню думку, всі ці зусилля ніяк не складаються в одне ціле — єдиний механізм відсутній.

Олександра МатвійчукОлександра Матвійчук

 

Матвійчук: “Часто ліва рука не знає, що робить права, і рідні політв’язнів змушені виступати у ролі посередників. Що вже казати, якщо державні органи у своїй роботі оперують різними цифрами, і навіть єдиного узгодженого списку політв’язнів досі немає. У рідних це викликає вже навіть не обурення, а просто втому.

Інша проблема, що більшість цих зусиль є радше реакцією на ті чи інші події. У нас майже повністю відсутня проактивна стратегія. Ще минулого року Путін чітко заявив, що питання звільнення політв’язнів не охоплюється мандатом мінських перемовин. І що Україна? Ми будемо шукати інші майданчики для вирішення цих питань, залучати ефективних посередників, придумувати нові форми впливу, що ми за цих обставин будемо робити? Кількість ув’язнених за політичними мотивами постійно зростає. В окупованому Криму люди в групі ризику сплять одягненими, бо ніколи невідомо, коли до них прийдуть із обшуком і що після цього буде. Багато ув’язнених мають досить серйозні проблеми із здоров’ям. Щодо Станіслава Клиха, то вже йдеться про заходи термінового порятунку. Тому в умовах, коли створені для попередження конфліктів та відновлення миру міжнародні організації давно вже не справляються із цими функціями, потрібно бути проактивними. А це значить ініціювати нові ходи і формати.

Найменше, що у цій ситуації держава мала би зробити, це створити єдину структуру за участі усіх дотичних до цієї теми державних органів. Це необхідно для координації їх роботи із звільнення політв’язнів та належної комунікації із рідними. Проект концепту такої структури був розроблений вже багато місяців тому, але не викликав у посадовців особливого ентузіазму, тож досі лежить та припадає пилом”.

Надія ВолковаНадія Волкова

 

Волкова: “Моє розуміння – створення такого механізму має складатись з декількох етапів:

По-перше, це скрупульозне вивчення, повне розуміння особливостей притаманних саме цій ситуації, хто є бранець, з якою метою його ув’язнено.

По-друге, вивчення практик, які вже існують в інших країнах. Ми маємо пам’ятати що конфлікт в Україні не є унікальним. Так, він має свої особливості, які необхідно враховувати, але Україна не перша і, на жаль, не остання. Тому на цьому етапі варто залучати (міжнародних) експертів (особливо тих, хто має досвід повернення та визволення людей).

По-третє, має існувати постійний майданчик для проведення перемовин. Він може існувати на рівні президента, РНБО, МЮ, МЗС, неважливо, але фахівці, представники всіх відомств мають бути долучені до цієї роботи. Наразі, в нашому випадку: а) такого майданчика в принципі не існує, б) люди які займаються (або роблять пусті неефективні потуги) не є фахівцями, професіоналами і мало що взагалі розуміють в питаннях обміну.

По-четверте, самі переговори – це ювелірний процес. Дуже складний і дуже глибокий, особливо, коли твій опонент – Путін. Фатальна помилка вважати його ідіотом, недолугим або такою людиною, яка говорить лише мовою сили (так, він говорить мовою сили, але не фізичної). І це також ключовий момент. Тобто, якщо вести перемовини з таким як він, людина має мати мінімум такий самий рівень сили. Дуже важливо адекватно оцінювати, хто твій опонент. Утім, я не впевнена, що в нашій державі це розуміють. Росії – з потужною армією, з потужними спецслужбами та з ядерною зброєю нічого боятися фізичних загроз”.

Продовжуючи думку Надії Волкової про важливість рівня представництва, нагадаємо, як нещодавно турецький президент Реджеп Ердоган домігся звільнення заступників голови Меджлісу кримськотатарського народу Ільмі Умерова та Ахтема Чийгоза. Очевидно, щось з цього вигадала собі і Москва. Тим не менш, українських політв’язнів — звільнено.

Хоч би як це звучало дивно, але заради життя і свободи наших людей, інколи варто задуматися і про відверто нестандартні кроки. Аж до того, щоб звернутися по допомогу до когось із друзів Путіна. Нічого конкретного не пропонуємо, але, скажімо, колишній прем’єр-міністр Італії Сильвіо Берлусконі хіба не має впливу на «кремлівського начальника»? Може, цей 81-річний дідусь, “поціновувач” неповнолітніх дівчат, замість чергового секс-скандалу, нарешті зробить у своєму житті добру справу?

… І ви знаєте, таки Сильвіо далеко не один у світі.

Львівські студенти вийшли на акцію у підтримку українських політв’язнів Кремля (22 вересня, 2017) // Фото: ZikЛьвівські студенти вийшли на акцію у підтримку українських політв’язнів Кремля (22 вересня, 2017) // Фото: Zik

 

Не лише на державному рівні

Питання звільнення українських політв’язнів має стати центром суспільної уваги, наполегливим нагадуванням. Натомість, все навпаки. Як вже згадувалося, реакція суспільства, наче сплеск, хвиля: наростає, спадає… А що в результаті? Яскравих маркерів дефіциту уваги суспільства до долі політв’язнів, на жаль, вистачає. Але чи може бути щось яскравіше за сумний факт: в українському варанті онлайн-енциклопедії “Вікіпедія” немає навіть статті про того ж Станіслава Клиха. Це при тому, що в “Вікіпедії” – і це головна особливість проекту – кожен може написати чи редагувати контент.

Як же підсилити суспільну увагу до проблеми звільнення українців з російських тюрем?

На думку правозахисниці Олександри Матвійчук, важко порівнювати біографії та долі відомого режисера Олега Сенцова та збирача металобрухту Сергія Литвинова. Але боротися потрібно за всіх.

Матвійчук: “…Їхні імена мають звучати постійно як в середині країни, так і на міжнародній арені. Немає новин про ув’язненого, значить наше завдання знаходити приводи, щоб про нього говорили. Власне, кампанії LetMyPeopleGo багато в чому на це і спрямовані. Ми залучаємо людей до марафонів, написання листів, бомбардуємо міжнародні інстанції зверненнями, інформуємо про перебіг справ, проводимо акції, фотовиставки та флеш-моби. Нас підтримують багато ініціативних груп за кордоном, в Німеччині, США, Франції тощо. Навіть такий простий та символічний жест як відправити листівку для людини за ґратами має вагоме значення. Важливо зрозуміти, що допомогти може кожен ”.

Замість висновку

Згадана українська “Вікіпедія” — це лише маленький приклад “щирого зацікавлення» суспільства цим питанням. Ми полюбляємо потикати владу у бездіяльності, черговій #зраді (так, причин достатньо, але ж є розумні межі), натомість самі нічого не робимо там, де робити, вболівати – наш прямий громадянський обов’язок. Звинувачувати і повчати ми нікого не збираємося – всі цим грішимо. Не знаєте, як перейти на сайт “Вікіпедії” і що написати там про українського полоненого, писати статті — не ваше? То зробіть так, як пропонує експерт: просто відправте листівку з трьома словами “Про тебе пам’ятають”.

Мирослав Ліскович, Київ 

Джерело, 15/11/2017

Відкрилась виставка “Доросле кримське дитинство” Антона Наумлюка в рамках кампанії LetMyPeopleGo

Жовтень 21, 2017

Вчора о 19.00 відбулося урочисте відкриття виставки “Доросле кримське дитинство” виставка Антона Наумлюка організованої Center for Civil Liberties в рамках кампанії Let My People Go Ukraine яку веде Євроймайдан-SOS. З вітальними словами виступили – автор виставки Anton Naumlyuk, лідер кримсько-татарського народу Mustafa Dzhemilev, голова Меджлісу кримськотатарського народу і депутат і народний депутат Рефат Чубаров, перший заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб Yusuf Kurkchi, програмний директор Кримського Дому Alim Aliev, родичі політичних в’язнів Кремля – Ігор Гриб і Оксана Стогний і волонтерка Центру Громадянських Свобод і одна з безпосередніх організаторок Олександра Сурган. На виставці було представлено 16 світлин дітей кримских політв’язнів і їх короткі історії, перекладені 4 мовами. Глядачам було представлено також інсталяцію – 16 кліток, в яких ув’язнено дитячі іграшки, своєрідний іграшковий пікет. Інсталяція покликана привернути увагу до того, що в заручниках режиму залишаються вже понад 100 дітей, які лишились без батьківського піклування.
— Це повинні бачити депутати. Я дуже вражений цими фотографіями. Ми не перебуваємо в цій ситуації, в якій перебувають ці батьки і діти. Розумом ми можемо розуміти, але про те, що вони відчувають, ми може тільки здогадуватися, — висловився Рефат Чубаров.
Виставка триватиме до 1 листопада, влключно, після чого організатори планують продемонструвати її на інших українських і міжнародних арт-майданчиках.

Справа Афанасьєва: кому потрібна брудна сварка довкола кримських в’язнів?

Вересень 6, 2017

Не можу не відреагувати на ганебну “дискусію”, яка більше нагадує брудну сварку з перетрушенням чужої білизни, довкола колонки Христини Бондаренко. І таке враження, що треба пройти по мінному полю.

Залишимо за дужками питання щодо підтримки родин політв’язнів. Це тема окремої розмови.

Сподіваюся, найближчим часом буде ухвалено відповідний закон – який, звісно, всіх проблем не вирішить, але принаймні якось сигналізуватиме про підтримку.

Правда, за поза увагою опиняться, наприклад, зниклі безвісти.

Як-от родина Тимура Шаймарданова, який, так само як Олег Сенцов, допомагав із евакуацією військових в умовах вже окупованого Криму. Він зник безвісти в травні – і потім так і не сплив у жодній із кримінальних справ ні в окупованому Криму, ні в РФ. По суті, повноцінне слідство в його справі в Україні тільки розпочалося, і його дитина також виховується без батьківської підтримки весь цей час.

А як з родинами військовополонених та цивільних заручників на сході? Хто їх підтримує?!..

Але це окрема тема й так. Україна системно цю проблему не вирішує, і навіть не намагається. Важливо про це нагадувати і тиснути.

Але хочу тут сказати про інше.

Скажімо так: до фільму Олександра Подрабінека в частині історії про Гену Афанасьєва в мене зауваження навіть суто з точки зору фактажу.

По-перше, автор не згадує того, що Афанасьєв відмовився від своїх показів у залі суду. Даруйте, але це взагалі центральний факт в його історії. І не згадати про нього – означає свідомо його замовчати.

По-друге, жодного зв’язку його зізнавальних показів із подальшим звільненням, на мою думку, немає. У фільмі ж це звучить як факт, а не версія автора.

Якби ці речі були пов’язані, звільнили б багатьох із тих, кого ми вважаємо політичними, – але не звільнили б, наприклад, Савченко, яка свою провину, як відомо, не визнала.

По-третє, якось покоробило від “бывший работник прокуратуры” (то й що? тут вмикається якась презумпція винуватості автоматично?) – і жодного слова про участь Афанасьєва в акціях на підтримку цілісності України весною 2014-го. Хоча саме на цій підставі він був затриманий ФСБ.

По-четверте, радянський дисидент Олександр Подрабінек, який дуже добре знається на радянській репресивній спадщині (час від часу стежу за його програмою на Радіо Свобода), – жодного слова не сказав про тортури, які були застосовані до Афанасьєва для вибивання з нього показів.

Чи Олександр ставить під сумнів цей факт?

Ми всі розуміємо, що людей, які можуть витримати тортури, до яких вдаються російські спецслужби, – одиниці. Тим більше, коли йдеться про справу “кримської четвірки”, яка була абсолютно принциповою для ФСБ – причому не місцевих “перевертнів”, а для керівництва ФСБ РФ, які, власне, фабрикуванням і займалися.

Росії потрібна була справа про страшних “правосєків” для “виправдання” в їх уяві анексії Криму.

Те, що Сенцова не вдалося зламати – робить його героєм. Думаю, ФСБ на таке не очікували.

Так само робить героєм Гену Афанасьєва те, що він знайшов у собі сили відмовитися від свідчень, які він дав під тиском на етапі досудового слідства – і про що, ще раз підкреслю, ні в фільмі не згадано, ні в колонці Христини Бондаренко.

Але не про героїзм мова. Я взагалі намагаюся уникати цих категорій, коли йдеться про політзеків: бо часто це історія зовсім не про героїзм – а про “не в той час не в тому місці”.

Так, мене обурюють деякі пости Гени Афанасьєва. Мене обурює і дратує, коли він атакує “Громадське” та УП, їх журналістів та керівників. Я не розумію, навіщо він це робить. Вважаю, що це з його боку невдячна поведінка.

Але ще більшу огиду викликає публічне засудження людини – про кого б не йшлося! – за те, що вона дала свідчення, перебуваючи під контролем російських спецслужб та зазнаючи тортур.

Так, на мою думку, виглядає дно.

І я гадки не маю, які аргументи можна вибирати, дискутуючи з “людьми”, які абсолютно спокійно звинувачують жертв тортур у їхніх словах в момент, коли до їх геніталій під’єднують клеми…

…До речі, а ексклюзивчику із застосуванням електронного струму не вдалося отримати? Тільки відео допиту? Шкода.

Та й відео не нове. Є в мережі матеріали, де зафіксовано ще більше показів Гени одразу після затримання – так що цим нікого здивувати не вдалося.

Насправді від цього конфлікту віє політичною війною.

І справа не в Гені, і навіть не в Олегові.

Чиїсь там психологічні травми, як і доля Сенцова, – боюся, в цій війні насправді всім байдужі.

Оригінал.

Результаты поиска:

Під посольством РФ у Києві зібрались активісти на підтримку Сенцова

Серпень 23, 2018

Джерело: УНН
КИЇВ. 21 серпня.
У Києві біля посольства Російської Федерації проходить акція на підтримку українського режисера, бранця Кремля Олега Сенцова, який вже 100 днів голодує у російській в’язниці, повідомляє кореспондент УНН.

На акцію прийшли близько 30 активістів, які тримають у руках плакати з написом “FREESENTSOV” та “SaveOlegSentsov”. Крім того, біля входу у посольство РФ, активісти поставили кілька мотків колючого дроту з написом “FREESENTSOV”.

Активісти читали оповідання українського режисера та листи до нього. За словами організаторів акції, листи до бранця Кремля написали іноземні кінорежисери, актори та письменники, зокрема Стівен Фрай.

Подібні акції пройдуть у декількох містах України, зокрема Львові та Вінниці, а також у Кенії, Швеції, Данії та США.

“Такі акції мають відбуватись регулярно для того, щоб інтерес до цієї теми не згасав. Досі тривають зустрічі з Путіним, досі тривають перемовини — тиждень тому йому дзвонив Макрон (президент Франції — ред.), кілька днів тому він зустрічався з Меркель (канцлер Німеччини — ред.), і має постійно бути потужний суспільний запит, що це питання на порядку денному і люди не опустили руки. Ми боремось і вимагаємо від світових лідерів, щоб вони допомогли звільнити Олега Сенцова”, — підкреслила координатор глобальної акції “SaveOlegSentsov” Олександра Матвійчук.

Додамо, що з посольства РФ до активістів, які проводять акцію на підтримку українського режисера, ніхто не вийшов.

Нагадаємо, Сенцов був засуджений російським судом до 20 років позбавлення волі 25 серпня 2015 року за обвинуваченням у підготовці терактів у Криму.

Режисер перебуває у виправній колонії у місті Лабитнангі за полярним колом на півночі Росії. 14 травня він оголосив безстрокове голодування з вимогою звільнити всіх українських політв’язнів, утримуваних в Росії і Криму.

Акція солідарності з Олегом Сенцовим

Серпень 21, 2018

Центр Громадянських Свобод спільно з PEN Ukraine організували акцію солідарності з режисером та письменником Олегом Сенцовим.

Сестра Сенцова розповіла, що Олег втрачає надію, у те, що звільнення наближається. Що нам вдастся створити необхідний тиск та звільнити українських політв’язнів.

«Ми не можемо опускати руки, поки Олег продовжує бій. Це було б зрадою як Олега, так і людей, які докладають таких величезних зусиль, щоб реалізувати його звільнення», – додала вона.

21 серпня об 11.00, на 100-й день голодування режисера і письменника Олега Сенцова, PEN Ukraine спільно з Center for Civil Liberties проведе акцію біля Посольства Росії в Києві.

Ми закликаємо приносити на акцію свої листи до Олега. Під час акцій біля посольств ми будемо читати наші листи та його оповідання.

Акція «Солідарність з Олегом Сенцовим» стане частиною міжнародної ініціативи, започаткованої PEN International.

Нагадаємо, що 14 серпня Міжнародний ПЕН оголосив марафон написання листів на підтримку Олега Сенцова.

До 20 серпня ви маєте можливість долучитися до міжнародного марафону листів PEN International. Для цього надішліть свої листи Олегу на адресу: aurelia.Dondo@pen-international.org.

21 серпня всі листи будуть роздруковані й принесені до посольств Росії в різних країнах.

Свої листи підтримки Сенцову в рамках акції, зокрема, написали кінорежисери Кен Лоуч, Майк Лі, Том Стоппард, актор, письменник і телеведучий Стівен Фрай, письменники Світлана Алексієвич, Ієн Ренкін, Марґарет Етвуд та Ніл Ґейман.

Символом міжнародної акції «Солідарність з Олегом Сенцовим» стане колючий дріт, тож закликаємо використовувати його на плакатах, футболках і приносити на саму акцію.

Окрім України та Великої Британії, акції «Солідарність з Олегом Сенцовим» одночасно відбудуться в Кенії, Швеції, Данії та Сполучених Штатах Америки. В Україні до Києва приєдналися Вінниця та Львів.

Подія в Лондоні: https://www.facebook.com/events/2740731575967727/

Подія у Вінниці: https://www.facebook.com/events/222194928460333/

Подія у Львові: https://www.facebook.com/events/520230691753534/

Контактна інформація: ukraine.pen@gmail.com.

#FreeSentsov #SaveOlegSentsov

Олександра Матвійчук – що потрібно робити для звільнення політв’язнів?

Липень 25, 2018

– Як ми маємо працювати для звільнення політв’язнів?
– Звідки брати достовірну інформацію?
– Які цілі ми маємо перед собою ставити?

Olexandra Matviychuk, ініціаторка акції #SaveOlegSentsov для BBC News Ukrainian про Павла Гриба – українського політв’язня Кремля.

Акція Save Oleg Sentsov у Києві

Липень 16, 2018

Вчора на акції SaveOlegSentsov у Києві_15.07  Олександра Матвійчук розповідала про кампанію Save Oleg Sentsov і мережу її учасників по всьому світу.

Олександра Матвійчук: Генеральний секретар Ради Європи звернувся до Путіна з проханням звільнити Сенцова

Червень 23, 2018

Голова правління громадської організації «Центр громадянських свобод» Олександра Матвійчук повідомила, що Генеральний секретар Ради Європи звернувся до Путіна з проханням звільнити Олега Сенцова та заявив, що він особисто готовий написати клопотання про його помилування на основі Європейської конвенції з прав людини.

Читайте більше тут.

Не варто засуджувати українців, які йдуть на угоду зі слідством в РФ, – Романцова

Червень 19, 2018

Новина на сайті ЗІК

Політичні історії саме українських громадян, які були затримані у Росії, як правило, там використовують дуже активно у медіа. Але за статистикою, 98 відсотків таких осіб катують, застосовуючи електричний струм. Окрім фізичного катування, також застосовують і психологічний тиск. Тому не варто засуджувати людей, які все ж пішли на угоду зі слідством.

Про це в ефірі інформаційно-аналітичного проекту «Перші про головне. Коментарі» на телеканалі ZIK говорила заступник голови правління «Центру громадянських свобод» Олександра Романцова.

«Коли українські громадяни на щось погоджуються чи підписують документи у російських в’язницях, до них не може бути жодних претензій. Бо ми насправді не знаємо, яким чином змусили їх це зробити», – сказала Романцова.

За її словами, такі дії активно використовують у ЗМІ, аби проілюструвати, як російські спецслужби, буцім, врятували своїх громадян від терористів, екстремістів, шпигунів. Далі історію цієї людини максимально замовчують і як тільки суд ухвалює своє рішення, таку особу відправляють у найвіддаленіші колонії Росія. Потім настає інформаційний вакуум.

«Єдині, хто про них говорить – родичі та адвокати, які намагаються якось досягти справедливості. Також вони постійно пишуть запити у консульство України в Росії щодо українців, які зареєстровані у Криму. Але влада РФ не хоче пускати консулів до затриманих. Далі ми бачимо їх тільки під час продовження якогось терміну», – прокоментувала вона.

Також варто зазначити, що дуже часто до таких людей використовують адміністративний тиск у самій в’язниці.

«Люди постійно сидять у карцерах, ШИЗО. Навіть поліпшення їх умов перебування, яке могло би бути при гарній поведінці, нівелюється, тому що адміністрація постійно користується будь-якою можливістю. Таким чином намагаються змусити людей, щоб вони пішли на угоду зі слідством. Бо приклад Карпюка і Клиха показує, що можна сконструювати зі свідчень навіть якусь справу проти Яценюка», – зазначила Романцова.

Вона наголосила, що яскравим прикладом якраз є історія політв’язнів Клиха і Карпюка, яких  шукали півроку. Сім адвокатів намагалися зайти у їх справи.

«Російською методикою якраз є те, коли ув’язнений зможе дати привід для наступної медійної історії  у Росії. Бо ж люди виснажені та хворіють. Те, що це не курорт – сто відсотків. Саме тому їх злить, коли українські громадяни не хочуть підписувати прохання до Путіна щодо помилування. Найцікавіше, що дуже часто звичайні в’язні у Росії, які сидять із нашими громадянами, дуже часто їх підтримують, на відміну від адміністрації в’язниці, яка максимально їх пресує», – додала Романцова.

Зимовий Марафон для в’язнів Кремля

Грудень 24, 2017

Четвертий рік поспіль Євромайдан SOS разом із партнерами проводить традиційний зимовий марафон написання листів в’язням Кремля у рамках кампанії LetMyPeopleGo, щоб подарувати їм трохи тепла напередодні Різдва та Нового року.

Зимові свята в холодних російських тюрмах будуть зустрічати більше 60 громадян України. Їх ув’язнено за сфабрикованими справами на загальний строк близько 200 років. Серед них студенти, багатодітні батьки, люди з тяжкими захворюваннями, лідери кримськотатарського народу, правозахисники, митці та журналісти.

Для них листи із волі – це ковток свободи, зв’язок із зовнішнім світом та величезна моральна підтримка. Листи нагадують їм, що про них не забувають, що за їхнє звільнення борються, що їх чекають на волі.

Аби пройти тюремну цензуру слід дотримуватися простих правил:
– писати російською мовою;
– дотримуватися політичної нейтральності;
– вказувати на конверті рік народження, повне ім’я, по батькові та прізвище адресата;
– вкласти у конверт чисті аркуші паперу, марку та конверт, якщо ви сподіваєтеся на відповідь.

Подаруй тепло зимових свят!
Напиши листа тим, кого чекають вдома!
Перелік ув’язнених та адрес в’язниць: http://letmypeoplego.org.ua/uk/support/letter

#РіздвоЗаГратами #ChristmasBehindBars

Приєднуйся до події на ФБ українською:
https://www.facebook.com/events/1773705699598800/

Приєднуйся до події на ФБ англійською:
https://www.facebook.com/events/887557274732792/

Контакт для зв’язку: Яна Дорошенко, Центр громадянських свобод, тел. +38-067-568-78-76, lmpg.ukraine@gmail.com

Довідково:
Кампанія LetMyPeopleGo була ініційована Євромайдан SOS для захисту усіх ув’язнених за політичними мотивами громадян України в Росії та окупованому Криму. Кампанія ставить за мету добитися звільнення усіх людей зі списку LetMyPeopleGo та контролює дотримання основоположних прав заручників Кремля, серед яких, свобода від тортур, право на вільний доступ адвоката, надання медичної допомоги тощо. Координацію роботи кампанії здійснює Центр громадянських свобод. Контакти: lmpg.ukraine@gmail.com

Загроза життю внаслідок ненадання медичної допомоги Бекіру Дегерменджі

Грудень 15, 2017

14 грудня 2017 о третій годині ночі 57-річного кримськотатарського активіста Бекіра Дегерменджі, який знаходиться в Сімферопольському СІЗО за сфабрикованою справою про нібито вимагання, відвезли в реанімацію. Бекір Дегерменджі має 3 групу інвалідності і страждає від бронхіальної астми. В даний час стан Дегерменджі вкрай важкий, у нього набряк легень і серцева недостатність. На даний момент він знаходиться в медикаментозному сні на штучній вентиляції легень. За інформацією родичів і адвоката, ув’язнений знаходиться в 7 міській лікарні Сімферополя, де його в несвідомому стані тримають в наручниках. До палати не допускають дружину Дегерменджі і адвоката, троє де-факто представників поліції знаходяться біля палати, біля самої лікарні велика кількість так званих правоохоронців. Протягом п’яти попередніх днів Бекір Дегерменджі не міг спати через загострення астми. Його адвокат вимагав госпіталізації і надання медичного лікування, проте де-факто суд відхилив клопотання захисника. 6 грудня 2017 де-факто суд відхилив Апеляційну скаргу на обрану міру запобіжного заходу. Під час судового засідання Бекіру Дегерменджі стало погано, викликали швидку, але при цьому арешт залишили в силі. Під час засідання активіст був в кисневій масці.

Бекір Дегерменджі був затриманий і поміщений під варту 23 листопада 2017 разом з трьома іншими кримськими татарами. Затримання відбулося в результаті спецоперації російських силовиків: де-факто правоохоронці організували провокацію щодо Веджіє Кашка і активістів, після чого із застосуванням грубої сили затримали їх в кафе “Медобори” м. Сімферополя. В результаті цих дій від інфаркту померла 83-річна ветеран кримськотатарського національного руху Веджіє Кашка. На чотирьох затриманих (Асан Чапух, Бекір Дегерменджі, Руслан Трубач, Кязім Аметов) було порушено кримінальну справу за підозрою в нібито вимагання. 6 грудня через два тижні після затримань у Асана Чапуха в СІЗО стався мікроінсульт, оніміла ліва частина тіла. Необхідна медична допомога йому не надається.

Син Бекіра Дегерменджі Мустафа Дегерменджі був заарештований у так званій “справі 26 лютого” в травні 2015 року, в квітні 2017 де-факто суд змінив йому запобіжний захід з утримання під вартою на домашній арешт. В даний час триває судовий процес у його справі.

Вимагаємо від уряду РФ, яке контролює територію Криму:

  • надати кваліфіковану медичну допомогу Бекіру Дегерменджі без втручання де-факто правоохоронних органів;
  • негайно змінити запобіжний захід щодо Бекіра Дегерменджі на більш м’який, не пов’язаний з триманням під вартою;
  • негайно змінити запобіжний захід іншим фігурантам, що проходять по так званій “справі про вимагання”;
  • в найкоротші терміни провести перевірку матеріалів так званої “справи про вимагання” на предмет сфабрикованості і закрити цю кримінальну справу
  • розслідувати факти та притягнути до відповідальності осіб винних в незаконних переслідуваннях Б. Дегерменджи та інших обвинувачених по цій справі

Звертаємося до уряду України та інших держав, а також до міжнародних організацій з проханням стежити за станом здоров’я Бекіра Дегерменджі і сприяти наданню йому кваліфікованої медичної допомоги та звільнення з-під варти, а також справедливого розгляду винесених проти нього та інших фігурантів звинувачень.

Звертаємося до представників міжнародних організацій, урядів країн Європейського Союзу, Швейцарії, США та Канади:

  • стежити за станом здоров’я Бекіра Дегерменджі і перебігом політично вмотивованого кримінального переслідування фігурантів так званої справи про нібито вимагання, а також за перебігом інших політично вмотивованих кримінальних справ;
  • сприяти наданню кваліфікованої медичної допомоги Бекіру Дегерменджі, зокрема вимагати від РФ допустити міжнародну групу незалежних лікарів до Бекіра Дегерменджі і інших політичних в’язнів, які потребують медичної допомоги;
  • виступити з публічними заявами на адресу РФ з вимогою негайного надання якісної і повної медичної допомоги Бекіру Дегерменджі і іншим політичним в’язням, які мають таку потребу.

Співзасновник, координатор

ГО «КримСОС»                                                                                       Т. ТАШЕВА

 

Виконавчий директор УГСПЛ                                                                О. ПАВЛИЧЕНКО

Голова Правління

«Кримської правозахисної групи»                                                       О. СКРИПНИК

Заступниця голови правління

Центр Громадянських Свобод                                                                 О.РОМАНЦОВА

Звільнення українців з російських тюрем: допомогти може кожен

Листопад 16, 2017
Яскравий приклад нестачі суспільної уваги — наша “Вікіпедія”, де про більшість українських заручників Кремля ні слуху, ні духу

“…Російські психіатри довели українського в’язня до коми: стан Станіслава Клиха різко погіршився”, “…Олега Сенцова перемістили до штрафного ізолятора колонії (ШІЗО) у російському Ямало-Ненецькому автономному окрузі”. Повідомлення, подібні до цих двох новин, регулярно публікуються в ЗМІ, а відтак – регулярно викликають і помітну реакцію соцмереж, суспільства загалом. “Держава повинна докласти всіх зусиль, задля звільнення свого громадянина” звучить з сотень джерел. Утім не надто довго… Подібну реакцію, яка часто виглядає, як такий собі сплеск активності і носить хвилеподібний характер, спостерігаємо від початку військової агресії РФ. Розмов вистачає – результату замало… Чи все можливе робить Україна для звільнення своїх? Де і в чому можна додати в цій роботі?

За офіційними даними МЗС, наразі лише у в’язницях РФ перебувають 38 українських політв’язнів. Не враховані різноманітні СІЗО та КПЗ, не кажучи вже про підвали ОРДЛО. Активісти правозахисної організації “Let my people go” запевняють, що в’язнів – набагато більше. Не наважимося сказати, що держава взагалі не робить жодних кроків в напрямку звільнення українців. Робить, правда не такими швидкими темпами. Наприклад, між попереднім звільненням кримчанина Геннадія Афанасьєва і пенсіонера Юрія Солошенка (14 червня 2016-го) та останнім – заступників голови Меджлісу кримськотатарського народу Ахтема Чийгоза і Ільмі Умерова (25 жовтня 2017-го) – минуло майже півтора року, довгі 16 місяців. Очевидно, процес звільнення наших бранців і полонених непростий. Тим не менш, наскільки реально його пришвидшити та що можна ще додати до державних механізмів звільнення заручників і політв’язнів?

З цими питаннями Укрінформ звернувся до правозахисників: голови правління Центру громадянских свобод, що координує правозахисну організацію LetMyPeopleGo Олександри Матвійчук та юриста Української Гельсінської спілки з прав людини Надії Волкової.

Потрібен єдиний державний механізм, якого — нема

Експерти переконують, що механізми існують, держава намагається робити усе від неї залежне: і Уповноважена з прав людини звертається до своєї колеги в Росії, і МЗС реагує нотами на нові порушення, і на мінських перемовинах попри заперечення російської сторони піднімаються питання, і правоохоронні органи співпрацюють із адвокатами тощо. Але, на їхню думку, всі ці зусилля ніяк не складаються в одне ціле — єдиний механізм відсутній.

Олександра МатвійчукОлександра Матвійчук

 

Матвійчук: “Часто ліва рука не знає, що робить права, і рідні політв’язнів змушені виступати у ролі посередників. Що вже казати, якщо державні органи у своїй роботі оперують різними цифрами, і навіть єдиного узгодженого списку політв’язнів досі немає. У рідних це викликає вже навіть не обурення, а просто втому.

Інша проблема, що більшість цих зусиль є радше реакцією на ті чи інші події. У нас майже повністю відсутня проактивна стратегія. Ще минулого року Путін чітко заявив, що питання звільнення політв’язнів не охоплюється мандатом мінських перемовин. І що Україна? Ми будемо шукати інші майданчики для вирішення цих питань, залучати ефективних посередників, придумувати нові форми впливу, що ми за цих обставин будемо робити? Кількість ув’язнених за політичними мотивами постійно зростає. В окупованому Криму люди в групі ризику сплять одягненими, бо ніколи невідомо, коли до них прийдуть із обшуком і що після цього буде. Багато ув’язнених мають досить серйозні проблеми із здоров’ям. Щодо Станіслава Клиха, то вже йдеться про заходи термінового порятунку. Тому в умовах, коли створені для попередження конфліктів та відновлення миру міжнародні організації давно вже не справляються із цими функціями, потрібно бути проактивними. А це значить ініціювати нові ходи і формати.

Найменше, що у цій ситуації держава мала би зробити, це створити єдину структуру за участі усіх дотичних до цієї теми державних органів. Це необхідно для координації їх роботи із звільнення політв’язнів та належної комунікації із рідними. Проект концепту такої структури був розроблений вже багато місяців тому, але не викликав у посадовців особливого ентузіазму, тож досі лежить та припадає пилом”.

Надія ВолковаНадія Волкова

 

Волкова: “Моє розуміння – створення такого механізму має складатись з декількох етапів:

По-перше, це скрупульозне вивчення, повне розуміння особливостей притаманних саме цій ситуації, хто є бранець, з якою метою його ув’язнено.

По-друге, вивчення практик, які вже існують в інших країнах. Ми маємо пам’ятати що конфлікт в Україні не є унікальним. Так, він має свої особливості, які необхідно враховувати, але Україна не перша і, на жаль, не остання. Тому на цьому етапі варто залучати (міжнародних) експертів (особливо тих, хто має досвід повернення та визволення людей).

По-третє, має існувати постійний майданчик для проведення перемовин. Він може існувати на рівні президента, РНБО, МЮ, МЗС, неважливо, але фахівці, представники всіх відомств мають бути долучені до цієї роботи. Наразі, в нашому випадку: а) такого майданчика в принципі не існує, б) люди які займаються (або роблять пусті неефективні потуги) не є фахівцями, професіоналами і мало що взагалі розуміють в питаннях обміну.

По-четверте, самі переговори – це ювелірний процес. Дуже складний і дуже глибокий, особливо, коли твій опонент – Путін. Фатальна помилка вважати його ідіотом, недолугим або такою людиною, яка говорить лише мовою сили (так, він говорить мовою сили, але не фізичної). І це також ключовий момент. Тобто, якщо вести перемовини з таким як він, людина має мати мінімум такий самий рівень сили. Дуже важливо адекватно оцінювати, хто твій опонент. Утім, я не впевнена, що в нашій державі це розуміють. Росії – з потужною армією, з потужними спецслужбами та з ядерною зброєю нічого боятися фізичних загроз”.

Продовжуючи думку Надії Волкової про важливість рівня представництва, нагадаємо, як нещодавно турецький президент Реджеп Ердоган домігся звільнення заступників голови Меджлісу кримськотатарського народу Ільмі Умерова та Ахтема Чийгоза. Очевидно, щось з цього вигадала собі і Москва. Тим не менш, українських політв’язнів — звільнено.

Хоч би як це звучало дивно, але заради життя і свободи наших людей, інколи варто задуматися і про відверто нестандартні кроки. Аж до того, щоб звернутися по допомогу до когось із друзів Путіна. Нічого конкретного не пропонуємо, але, скажімо, колишній прем’єр-міністр Італії Сильвіо Берлусконі хіба не має впливу на «кремлівського начальника»? Може, цей 81-річний дідусь, “поціновувач” неповнолітніх дівчат, замість чергового секс-скандалу, нарешті зробить у своєму житті добру справу?

… І ви знаєте, таки Сильвіо далеко не один у світі.

Львівські студенти вийшли на акцію у підтримку українських політв’язнів Кремля (22 вересня, 2017) // Фото: ZikЛьвівські студенти вийшли на акцію у підтримку українських політв’язнів Кремля (22 вересня, 2017) // Фото: Zik

 

Не лише на державному рівні

Питання звільнення українських політв’язнів має стати центром суспільної уваги, наполегливим нагадуванням. Натомість, все навпаки. Як вже згадувалося, реакція суспільства, наче сплеск, хвиля: наростає, спадає… А що в результаті? Яскравих маркерів дефіциту уваги суспільства до долі політв’язнів, на жаль, вистачає. Але чи може бути щось яскравіше за сумний факт: в українському варанті онлайн-енциклопедії “Вікіпедія” немає навіть статті про того ж Станіслава Клиха. Це при тому, що в “Вікіпедії” – і це головна особливість проекту – кожен може написати чи редагувати контент.

Як же підсилити суспільну увагу до проблеми звільнення українців з російських тюрем?

На думку правозахисниці Олександри Матвійчук, важко порівнювати біографії та долі відомого режисера Олега Сенцова та збирача металобрухту Сергія Литвинова. Але боротися потрібно за всіх.

Матвійчук: “…Їхні імена мають звучати постійно як в середині країни, так і на міжнародній арені. Немає новин про ув’язненого, значить наше завдання знаходити приводи, щоб про нього говорили. Власне, кампанії LetMyPeopleGo багато в чому на це і спрямовані. Ми залучаємо людей до марафонів, написання листів, бомбардуємо міжнародні інстанції зверненнями, інформуємо про перебіг справ, проводимо акції, фотовиставки та флеш-моби. Нас підтримують багато ініціативних груп за кордоном, в Німеччині, США, Франції тощо. Навіть такий простий та символічний жест як відправити листівку для людини за ґратами має вагоме значення. Важливо зрозуміти, що допомогти може кожен ”.

Замість висновку

Згадана українська “Вікіпедія” — це лише маленький приклад “щирого зацікавлення» суспільства цим питанням. Ми полюбляємо потикати владу у бездіяльності, черговій #зраді (так, причин достатньо, але ж є розумні межі), натомість самі нічого не робимо там, де робити, вболівати – наш прямий громадянський обов’язок. Звинувачувати і повчати ми нікого не збираємося – всі цим грішимо. Не знаєте, як перейти на сайт “Вікіпедії” і що написати там про українського полоненого, писати статті — не ваше? То зробіть так, як пропонує експерт: просто відправте листівку з трьома словами “Про тебе пам’ятають”.

Мирослав Ліскович, Київ 

Джерело, 15/11/2017

Відкрилась виставка “Доросле кримське дитинство” Антона Наумлюка в рамках кампанії LetMyPeopleGo

Жовтень 21, 2017

Вчора о 19.00 відбулося урочисте відкриття виставки “Доросле кримське дитинство” виставка Антона Наумлюка організованої Center for Civil Liberties в рамках кампанії Let My People Go Ukraine яку веде Євроймайдан-SOS. З вітальними словами виступили – автор виставки Anton Naumlyuk, лідер кримсько-татарського народу Mustafa Dzhemilev, голова Меджлісу кримськотатарського народу і депутат і народний депутат Рефат Чубаров, перший заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб Yusuf Kurkchi, програмний директор Кримського Дому Alim Aliev, родичі політичних в’язнів Кремля – Ігор Гриб і Оксана Стогний і волонтерка Центру Громадянських Свобод і одна з безпосередніх організаторок Олександра Сурган. На виставці було представлено 16 світлин дітей кримских політв’язнів і їх короткі історії, перекладені 4 мовами. Глядачам було представлено також інсталяцію – 16 кліток, в яких ув’язнено дитячі іграшки, своєрідний іграшковий пікет. Інсталяція покликана привернути увагу до того, що в заручниках режиму залишаються вже понад 100 дітей, які лишились без батьківського піклування.
— Це повинні бачити депутати. Я дуже вражений цими фотографіями. Ми не перебуваємо в цій ситуації, в якій перебувають ці батьки і діти. Розумом ми можемо розуміти, але про те, що вони відчувають, ми може тільки здогадуватися, — висловився Рефат Чубаров.
Виставка триватиме до 1 листопада, влключно, після чого організатори планують продемонструвати її на інших українських і міжнародних арт-майданчиках.

Справа Афанасьєва: кому потрібна брудна сварка довкола кримських в’язнів?

Вересень 6, 2017

Не можу не відреагувати на ганебну “дискусію”, яка більше нагадує брудну сварку з перетрушенням чужої білизни, довкола колонки Христини Бондаренко. І таке враження, що треба пройти по мінному полю.

Залишимо за дужками питання щодо підтримки родин політв’язнів. Це тема окремої розмови.

Сподіваюся, найближчим часом буде ухвалено відповідний закон – який, звісно, всіх проблем не вирішить, але принаймні якось сигналізуватиме про підтримку.

Правда, за поза увагою опиняться, наприклад, зниклі безвісти.

Як-от родина Тимура Шаймарданова, який, так само як Олег Сенцов, допомагав із евакуацією військових в умовах вже окупованого Криму. Він зник безвісти в травні – і потім так і не сплив у жодній із кримінальних справ ні в окупованому Криму, ні в РФ. По суті, повноцінне слідство в його справі в Україні тільки розпочалося, і його дитина також виховується без батьківської підтримки весь цей час.

А як з родинами військовополонених та цивільних заручників на сході? Хто їх підтримує?!..

Але це окрема тема й так. Україна системно цю проблему не вирішує, і навіть не намагається. Важливо про це нагадувати і тиснути.

Але хочу тут сказати про інше.

Скажімо так: до фільму Олександра Подрабінека в частині історії про Гену Афанасьєва в мене зауваження навіть суто з точки зору фактажу.

По-перше, автор не згадує того, що Афанасьєв відмовився від своїх показів у залі суду. Даруйте, але це взагалі центральний факт в його історії. І не згадати про нього – означає свідомо його замовчати.

По-друге, жодного зв’язку його зізнавальних показів із подальшим звільненням, на мою думку, немає. У фільмі ж це звучить як факт, а не версія автора.

Якби ці речі були пов’язані, звільнили б багатьох із тих, кого ми вважаємо політичними, – але не звільнили б, наприклад, Савченко, яка свою провину, як відомо, не визнала.

По-третє, якось покоробило від “бывший работник прокуратуры” (то й що? тут вмикається якась презумпція винуватості автоматично?) – і жодного слова про участь Афанасьєва в акціях на підтримку цілісності України весною 2014-го. Хоча саме на цій підставі він був затриманий ФСБ.

По-четверте, радянський дисидент Олександр Подрабінек, який дуже добре знається на радянській репресивній спадщині (час від часу стежу за його програмою на Радіо Свобода), – жодного слова не сказав про тортури, які були застосовані до Афанасьєва для вибивання з нього показів.

Чи Олександр ставить під сумнів цей факт?

Ми всі розуміємо, що людей, які можуть витримати тортури, до яких вдаються російські спецслужби, – одиниці. Тим більше, коли йдеться про справу “кримської четвірки”, яка була абсолютно принциповою для ФСБ – причому не місцевих “перевертнів”, а для керівництва ФСБ РФ, які, власне, фабрикуванням і займалися.

Росії потрібна була справа про страшних “правосєків” для “виправдання” в їх уяві анексії Криму.

Те, що Сенцова не вдалося зламати – робить його героєм. Думаю, ФСБ на таке не очікували.

Так само робить героєм Гену Афанасьєва те, що він знайшов у собі сили відмовитися від свідчень, які він дав під тиском на етапі досудового слідства – і про що, ще раз підкреслю, ні в фільмі не згадано, ні в колонці Христини Бондаренко.

Але не про героїзм мова. Я взагалі намагаюся уникати цих категорій, коли йдеться про політзеків: бо часто це історія зовсім не про героїзм – а про “не в той час не в тому місці”.

Так, мене обурюють деякі пости Гени Афанасьєва. Мене обурює і дратує, коли він атакує “Громадське” та УП, їх журналістів та керівників. Я не розумію, навіщо він це робить. Вважаю, що це з його боку невдячна поведінка.

Але ще більшу огиду викликає публічне засудження людини – про кого б не йшлося! – за те, що вона дала свідчення, перебуваючи під контролем російських спецслужб та зазнаючи тортур.

Так, на мою думку, виглядає дно.

І я гадки не маю, які аргументи можна вибирати, дискутуючи з “людьми”, які абсолютно спокійно звинувачують жертв тортур у їхніх словах в момент, коли до їх геніталій під’єднують клеми…

…До речі, а ексклюзивчику із застосуванням електронного струму не вдалося отримати? Тільки відео допиту? Шкода.

Та й відео не нове. Є в мережі матеріали, де зафіксовано ще більше показів Гени одразу після затримання – так що цим нікого здивувати не вдалося.

Насправді від цього конфлікту віє політичною війною.

І справа не в Гені, і навіть не в Олегові.

Чиїсь там психологічні травми, як і доля Сенцова, – боюся, в цій війні насправді всім байдужі.

Оригінал.

Результаты поиска:

Під посольством РФ у Києві зібрались активісти на підтримку Сенцова

Серпень 23, 2018

Джерело: УНН
КИЇВ. 21 серпня.
У Києві біля посольства Російської Федерації проходить акція на підтримку українського режисера, бранця Кремля Олега Сенцова, який вже 100 днів голодує у російській в’язниці, повідомляє кореспондент УНН.

На акцію прийшли близько 30 активістів, які тримають у руках плакати з написом “FREESENTSOV” та “SaveOlegSentsov”. Крім того, біля входу у посольство РФ, активісти поставили кілька мотків колючого дроту з написом “FREESENTSOV”.

Активісти читали оповідання українського режисера та листи до нього. За словами організаторів акції, листи до бранця Кремля написали іноземні кінорежисери, актори та письменники, зокрема Стівен Фрай.

Подібні акції пройдуть у декількох містах України, зокрема Львові та Вінниці, а також у Кенії, Швеції, Данії та США.

“Такі акції мають відбуватись регулярно для того, щоб інтерес до цієї теми не згасав. Досі тривають зустрічі з Путіним, досі тривають перемовини — тиждень тому йому дзвонив Макрон (президент Франції — ред.), кілька днів тому він зустрічався з Меркель (канцлер Німеччини — ред.), і має постійно бути потужний суспільний запит, що це питання на порядку денному і люди не опустили руки. Ми боремось і вимагаємо від світових лідерів, щоб вони допомогли звільнити Олега Сенцова”, — підкреслила координатор глобальної акції “SaveOlegSentsov” Олександра Матвійчук.

Додамо, що з посольства РФ до активістів, які проводять акцію на підтримку українського режисера, ніхто не вийшов.

Нагадаємо, Сенцов був засуджений російським судом до 20 років позбавлення волі 25 серпня 2015 року за обвинуваченням у підготовці терактів у Криму.

Режисер перебуває у виправній колонії у місті Лабитнангі за полярним колом на півночі Росії. 14 травня він оголосив безстрокове голодування з вимогою звільнити всіх українських політв’язнів, утримуваних в Росії і Криму.

Акція солідарності з Олегом Сенцовим

Серпень 21, 2018

Центр Громадянських Свобод спільно з PEN Ukraine організували акцію солідарності з режисером та письменником Олегом Сенцовим.

Сестра Сенцова розповіла, що Олег втрачає надію, у те, що звільнення наближається. Що нам вдастся створити необхідний тиск та звільнити українських політв’язнів.

«Ми не можемо опускати руки, поки Олег продовжує бій. Це було б зрадою як Олега, так і людей, які докладають таких величезних зусиль, щоб реалізувати його звільнення», – додала вона.

21 серпня об 11.00, на 100-й день голодування режисера і письменника Олега Сенцова, PEN Ukraine спільно з Center for Civil Liberties проведе акцію біля Посольства Росії в Києві.

Ми закликаємо приносити на акцію свої листи до Олега. Під час акцій біля посольств ми будемо читати наші листи та його оповідання.

Акція «Солідарність з Олегом Сенцовим» стане частиною міжнародної ініціативи, започаткованої PEN International.

Нагадаємо, що 14 серпня Міжнародний ПЕН оголосив марафон написання листів на підтримку Олега Сенцова.

До 20 серпня ви маєте можливість долучитися до міжнародного марафону листів PEN International. Для цього надішліть свої листи Олегу на адресу: aurelia.Dondo@pen-international.org.

21 серпня всі листи будуть роздруковані й принесені до посольств Росії в різних країнах.

Свої листи підтримки Сенцову в рамках акції, зокрема, написали кінорежисери Кен Лоуч, Майк Лі, Том Стоппард, актор, письменник і телеведучий Стівен Фрай, письменники Світлана Алексієвич, Ієн Ренкін, Марґарет Етвуд та Ніл Ґейман.

Символом міжнародної акції «Солідарність з Олегом Сенцовим» стане колючий дріт, тож закликаємо використовувати його на плакатах, футболках і приносити на саму акцію.

Окрім України та Великої Британії, акції «Солідарність з Олегом Сенцовим» одночасно відбудуться в Кенії, Швеції, Данії та Сполучених Штатах Америки. В Україні до Києва приєдналися Вінниця та Львів.

Подія в Лондоні: https://www.facebook.com/events/2740731575967727/

Подія у Вінниці: https://www.facebook.com/events/222194928460333/

Подія у Львові: https://www.facebook.com/events/520230691753534/

Контактна інформація: ukraine.pen@gmail.com.

#FreeSentsov #SaveOlegSentsov

Олександра Матвійчук – що потрібно робити для звільнення політв’язнів?

Липень 25, 2018

– Як ми маємо працювати для звільнення політв’язнів?
– Звідки брати достовірну інформацію?
– Які цілі ми маємо перед собою ставити?

Olexandra Matviychuk, ініціаторка акції #SaveOlegSentsov для BBC News Ukrainian про Павла Гриба – українського політв’язня Кремля.

Акція Save Oleg Sentsov у Києві

Липень 16, 2018

Вчора на акції SaveOlegSentsov у Києві_15.07  Олександра Матвійчук розповідала про кампанію Save Oleg Sentsov і мережу її учасників по всьому світу.

Олександра Матвійчук: Генеральний секретар Ради Європи звернувся до Путіна з проханням звільнити Сенцова

Червень 23, 2018

Голова правління громадської організації «Центр громадянських свобод» Олександра Матвійчук повідомила, що Генеральний секретар Ради Європи звернувся до Путіна з проханням звільнити Олега Сенцова та заявив, що він особисто готовий написати клопотання про його помилування на основі Європейської конвенції з прав людини.

Читайте більше тут.

Не варто засуджувати українців, які йдуть на угоду зі слідством в РФ, – Романцова

Червень 19, 2018

Новина на сайті ЗІК

Політичні історії саме українських громадян, які були затримані у Росії, як правило, там використовують дуже активно у медіа. Але за статистикою, 98 відсотків таких осіб катують, застосовуючи електричний струм. Окрім фізичного катування, також застосовують і психологічний тиск. Тому не варто засуджувати людей, які все ж пішли на угоду зі слідством.

Про це в ефірі інформаційно-аналітичного проекту «Перші про головне. Коментарі» на телеканалі ZIK говорила заступник голови правління «Центру громадянських свобод» Олександра Романцова.

«Коли українські громадяни на щось погоджуються чи підписують документи у російських в’язницях, до них не може бути жодних претензій. Бо ми насправді не знаємо, яким чином змусили їх це зробити», – сказала Романцова.

За її словами, такі дії активно використовують у ЗМІ, аби проілюструвати, як російські спецслужби, буцім, врятували своїх громадян від терористів, екстремістів, шпигунів. Далі історію цієї людини максимально замовчують і як тільки суд ухвалює своє рішення, таку особу відправляють у найвіддаленіші колонії Росія. Потім настає інформаційний вакуум.

«Єдині, хто про них говорить – родичі та адвокати, які намагаються якось досягти справедливості. Також вони постійно пишуть запити у консульство України в Росії щодо українців, які зареєстровані у Криму. Але влада РФ не хоче пускати консулів до затриманих. Далі ми бачимо їх тільки під час продовження якогось терміну», – прокоментувала вона.

Також варто зазначити, що дуже часто до таких людей використовують адміністративний тиск у самій в’язниці.

«Люди постійно сидять у карцерах, ШИЗО. Навіть поліпшення їх умов перебування, яке могло би бути при гарній поведінці, нівелюється, тому що адміністрація постійно користується будь-якою можливістю. Таким чином намагаються змусити людей, щоб вони пішли на угоду зі слідством. Бо приклад Карпюка і Клиха показує, що можна сконструювати зі свідчень навіть якусь справу проти Яценюка», – зазначила Романцова.

Вона наголосила, що яскравим прикладом якраз є історія політв’язнів Клиха і Карпюка, яких  шукали півроку. Сім адвокатів намагалися зайти у їх справи.

«Російською методикою якраз є те, коли ув’язнений зможе дати привід для наступної медійної історії  у Росії. Бо ж люди виснажені та хворіють. Те, що це не курорт – сто відсотків. Саме тому їх злить, коли українські громадяни не хочуть підписувати прохання до Путіна щодо помилування. Найцікавіше, що дуже часто звичайні в’язні у Росії, які сидять із нашими громадянами, дуже часто їх підтримують, на відміну від адміністрації в’язниці, яка максимально їх пресує», – додала Романцова.

Зимовий Марафон для в’язнів Кремля

Грудень 24, 2017

Четвертий рік поспіль Євромайдан SOS разом із партнерами проводить традиційний зимовий марафон написання листів в’язням Кремля у рамках кампанії LetMyPeopleGo, щоб подарувати їм трохи тепла напередодні Різдва та Нового року.

Зимові свята в холодних російських тюрмах будуть зустрічати більше 60 громадян України. Їх ув’язнено за сфабрикованими справами на загальний строк близько 200 років. Серед них студенти, багатодітні батьки, люди з тяжкими захворюваннями, лідери кримськотатарського народу, правозахисники, митці та журналісти.

Для них листи із волі – це ковток свободи, зв’язок із зовнішнім світом та величезна моральна підтримка. Листи нагадують їм, що про них не забувають, що за їхнє звільнення борються, що їх чекають на волі.

Аби пройти тюремну цензуру слід дотримуватися простих правил:
– писати російською мовою;
– дотримуватися політичної нейтральності;
– вказувати на конверті рік народження, повне ім’я, по батькові та прізвище адресата;
– вкласти у конверт чисті аркуші паперу, марку та конверт, якщо ви сподіваєтеся на відповідь.

Подаруй тепло зимових свят!
Напиши листа тим, кого чекають вдома!
Перелік ув’язнених та адрес в’язниць: http://letmypeoplego.org.ua/uk/support/letter

#РіздвоЗаГратами #ChristmasBehindBars

Приєднуйся до події на ФБ українською:
https://www.facebook.com/events/1773705699598800/

Приєднуйся до події на ФБ англійською:
https://www.facebook.com/events/887557274732792/

Контакт для зв’язку: Яна Дорошенко, Центр громадянських свобод, тел. +38-067-568-78-76, lmpg.ukraine@gmail.com

Довідково:
Кампанія LetMyPeopleGo була ініційована Євромайдан SOS для захисту усіх ув’язнених за політичними мотивами громадян України в Росії та окупованому Криму. Кампанія ставить за мету добитися звільнення усіх людей зі списку LetMyPeopleGo та контролює дотримання основоположних прав заручників Кремля, серед яких, свобода від тортур, право на вільний доступ адвоката, надання медичної допомоги тощо. Координацію роботи кампанії здійснює Центр громадянських свобод. Контакти: lmpg.ukraine@gmail.com

Загроза життю внаслідок ненадання медичної допомоги Бекіру Дегерменджі

Грудень 15, 2017

14 грудня 2017 о третій годині ночі 57-річного кримськотатарського активіста Бекіра Дегерменджі, який знаходиться в Сімферопольському СІЗО за сфабрикованою справою про нібито вимагання, відвезли в реанімацію. Бекір Дегерменджі має 3 групу інвалідності і страждає від бронхіальної астми. В даний час стан Дегерменджі вкрай важкий, у нього набряк легень і серцева недостатність. На даний момент він знаходиться в медикаментозному сні на штучній вентиляції легень. За інформацією родичів і адвоката, ув’язнений знаходиться в 7 міській лікарні Сімферополя, де його в несвідомому стані тримають в наручниках. До палати не допускають дружину Дегерменджі і адвоката, троє де-факто представників поліції знаходяться біля палати, біля самої лікарні велика кількість так званих правоохоронців. Протягом п’яти попередніх днів Бекір Дегерменджі не міг спати через загострення астми. Його адвокат вимагав госпіталізації і надання медичного лікування, проте де-факто суд відхилив клопотання захисника. 6 грудня 2017 де-факто суд відхилив Апеляційну скаргу на обрану міру запобіжного заходу. Під час судового засідання Бекіру Дегерменджі стало погано, викликали швидку, але при цьому арешт залишили в силі. Під час засідання активіст був в кисневій масці.

Бекір Дегерменджі був затриманий і поміщений під варту 23 листопада 2017 разом з трьома іншими кримськими татарами. Затримання відбулося в результаті спецоперації російських силовиків: де-факто правоохоронці організували провокацію щодо Веджіє Кашка і активістів, після чого із застосуванням грубої сили затримали їх в кафе “Медобори” м. Сімферополя. В результаті цих дій від інфаркту померла 83-річна ветеран кримськотатарського національного руху Веджіє Кашка. На чотирьох затриманих (Асан Чапух, Бекір Дегерменджі, Руслан Трубач, Кязім Аметов) було порушено кримінальну справу за підозрою в нібито вимагання. 6 грудня через два тижні після затримань у Асана Чапуха в СІЗО стався мікроінсульт, оніміла ліва частина тіла. Необхідна медична допомога йому не надається.

Син Бекіра Дегерменджі Мустафа Дегерменджі був заарештований у так званій “справі 26 лютого” в травні 2015 року, в квітні 2017 де-факто суд змінив йому запобіжний захід з утримання під вартою на домашній арешт. В даний час триває судовий процес у його справі.

Вимагаємо від уряду РФ, яке контролює територію Криму:

  • надати кваліфіковану медичну допомогу Бекіру Дегерменджі без втручання де-факто правоохоронних органів;
  • негайно змінити запобіжний захід щодо Бекіра Дегерменджі на більш м’який, не пов’язаний з триманням під вартою;
  • негайно змінити запобіжний захід іншим фігурантам, що проходять по так званій “справі про вимагання”;
  • в найкоротші терміни провести перевірку матеріалів так званої “справи про вимагання” на предмет сфабрикованості і закрити цю кримінальну справу
  • розслідувати факти та притягнути до відповідальності осіб винних в незаконних переслідуваннях Б. Дегерменджи та інших обвинувачених по цій справі

Звертаємося до уряду України та інших держав, а також до міжнародних організацій з проханням стежити за станом здоров’я Бекіра Дегерменджі і сприяти наданню йому кваліфікованої медичної допомоги та звільнення з-під варти, а також справедливого розгляду винесених проти нього та інших фігурантів звинувачень.

Звертаємося до представників міжнародних організацій, урядів країн Європейського Союзу, Швейцарії, США та Канади:

  • стежити за станом здоров’я Бекіра Дегерменджі і перебігом політично вмотивованого кримінального переслідування фігурантів так званої справи про нібито вимагання, а також за перебігом інших політично вмотивованих кримінальних справ;
  • сприяти наданню кваліфікованої медичної допомоги Бекіру Дегерменджі, зокрема вимагати від РФ допустити міжнародну групу незалежних лікарів до Бекіра Дегерменджі і інших політичних в’язнів, які потребують медичної допомоги;
  • виступити з публічними заявами на адресу РФ з вимогою негайного надання якісної і повної медичної допомоги Бекіру Дегерменджі і іншим політичним в’язням, які мають таку потребу.

Співзасновник, координатор

ГО «КримСОС»                                                                                       Т. ТАШЕВА

 

Виконавчий директор УГСПЛ                                                                О. ПАВЛИЧЕНКО

Голова Правління

«Кримської правозахисної групи»                                                       О. СКРИПНИК

Заступниця голови правління

Центр Громадянських Свобод                                                                 О.РОМАНЦОВА

Звільнення українців з російських тюрем: допомогти може кожен

Листопад 16, 2017
Яскравий приклад нестачі суспільної уваги — наша “Вікіпедія”, де про більшість українських заручників Кремля ні слуху, ні духу

“…Російські психіатри довели українського в’язня до коми: стан Станіслава Клиха різко погіршився”, “…Олега Сенцова перемістили до штрафного ізолятора колонії (ШІЗО) у російському Ямало-Ненецькому автономному окрузі”. Повідомлення, подібні до цих двох новин, регулярно публікуються в ЗМІ, а відтак – регулярно викликають і помітну реакцію соцмереж, суспільства загалом. “Держава повинна докласти всіх зусиль, задля звільнення свого громадянина” звучить з сотень джерел. Утім не надто довго… Подібну реакцію, яка часто виглядає, як такий собі сплеск активності і носить хвилеподібний характер, спостерігаємо від початку військової агресії РФ. Розмов вистачає – результату замало… Чи все можливе робить Україна для звільнення своїх? Де і в чому можна додати в цій роботі?

За офіційними даними МЗС, наразі лише у в’язницях РФ перебувають 38 українських політв’язнів. Не враховані різноманітні СІЗО та КПЗ, не кажучи вже про підвали ОРДЛО. Активісти правозахисної організації “Let my people go” запевняють, що в’язнів – набагато більше. Не наважимося сказати, що держава взагалі не робить жодних кроків в напрямку звільнення українців. Робить, правда не такими швидкими темпами. Наприклад, між попереднім звільненням кримчанина Геннадія Афанасьєва і пенсіонера Юрія Солошенка (14 червня 2016-го) та останнім – заступників голови Меджлісу кримськотатарського народу Ахтема Чийгоза і Ільмі Умерова (25 жовтня 2017-го) – минуло майже півтора року, довгі 16 місяців. Очевидно, процес звільнення наших бранців і полонених непростий. Тим не менш, наскільки реально його пришвидшити та що можна ще додати до державних механізмів звільнення заручників і політв’язнів?

З цими питаннями Укрінформ звернувся до правозахисників: голови правління Центру громадянских свобод, що координує правозахисну організацію LetMyPeopleGo Олександри Матвійчук та юриста Української Гельсінської спілки з прав людини Надії Волкової.

Потрібен єдиний державний механізм, якого — нема

Експерти переконують, що механізми існують, держава намагається робити усе від неї залежне: і Уповноважена з прав людини звертається до своєї колеги в Росії, і МЗС реагує нотами на нові порушення, і на мінських перемовинах попри заперечення російської сторони піднімаються питання, і правоохоронні органи співпрацюють із адвокатами тощо. Але, на їхню думку, всі ці зусилля ніяк не складаються в одне ціле — єдиний механізм відсутній.

Олександра МатвійчукОлександра Матвійчук

 

Матвійчук: “Часто ліва рука не знає, що робить права, і рідні політв’язнів змушені виступати у ролі посередників. Що вже казати, якщо державні органи у своїй роботі оперують різними цифрами, і навіть єдиного узгодженого списку політв’язнів досі немає. У рідних це викликає вже навіть не обурення, а просто втому.

Інша проблема, що більшість цих зусиль є радше реакцією на ті чи інші події. У нас майже повністю відсутня проактивна стратегія. Ще минулого року Путін чітко заявив, що питання звільнення політв’язнів не охоплюється мандатом мінських перемовин. І що Україна? Ми будемо шукати інші майданчики для вирішення цих питань, залучати ефективних посередників, придумувати нові форми впливу, що ми за цих обставин будемо робити? Кількість ув’язнених за політичними мотивами постійно зростає. В окупованому Криму люди в групі ризику сплять одягненими, бо ніколи невідомо, коли до них прийдуть із обшуком і що після цього буде. Багато ув’язнених мають досить серйозні проблеми із здоров’ям. Щодо Станіслава Клиха, то вже йдеться про заходи термінового порятунку. Тому в умовах, коли створені для попередження конфліктів та відновлення миру міжнародні організації давно вже не справляються із цими функціями, потрібно бути проактивними. А це значить ініціювати нові ходи і формати.

Найменше, що у цій ситуації держава мала би зробити, це створити єдину структуру за участі усіх дотичних до цієї теми державних органів. Це необхідно для координації їх роботи із звільнення політв’язнів та належної комунікації із рідними. Проект концепту такої структури був розроблений вже багато місяців тому, але не викликав у посадовців особливого ентузіазму, тож досі лежить та припадає пилом”.

Надія ВолковаНадія Волкова

 

Волкова: “Моє розуміння – створення такого механізму має складатись з декількох етапів:

По-перше, це скрупульозне вивчення, повне розуміння особливостей притаманних саме цій ситуації, хто є бранець, з якою метою його ув’язнено.

По-друге, вивчення практик, які вже існують в інших країнах. Ми маємо пам’ятати що конфлікт в Україні не є унікальним. Так, він має свої особливості, які необхідно враховувати, але Україна не перша і, на жаль, не остання. Тому на цьому етапі варто залучати (міжнародних) експертів (особливо тих, хто має досвід повернення та визволення людей).

По-третє, має існувати постійний майданчик для проведення перемовин. Він може існувати на рівні президента, РНБО, МЮ, МЗС, неважливо, але фахівці, представники всіх відомств мають бути долучені до цієї роботи. Наразі, в нашому випадку: а) такого майданчика в принципі не існує, б) люди які займаються (або роблять пусті неефективні потуги) не є фахівцями, професіоналами і мало що взагалі розуміють в питаннях обміну.

По-четверте, самі переговори – це ювелірний процес. Дуже складний і дуже глибокий, особливо, коли твій опонент – Путін. Фатальна помилка вважати його ідіотом, недолугим або такою людиною, яка говорить лише мовою сили (так, він говорить мовою сили, але не фізичної). І це також ключовий момент. Тобто, якщо вести перемовини з таким як він, людина має мати мінімум такий самий рівень сили. Дуже важливо адекватно оцінювати, хто твій опонент. Утім, я не впевнена, що в нашій державі це розуміють. Росії – з потужною армією, з потужними спецслужбами та з ядерною зброєю нічого боятися фізичних загроз”.

Продовжуючи думку Надії Волкової про важливість рівня представництва, нагадаємо, як нещодавно турецький президент Реджеп Ердоган домігся звільнення заступників голови Меджлісу кримськотатарського народу Ільмі Умерова та Ахтема Чийгоза. Очевидно, щось з цього вигадала собі і Москва. Тим не менш, українських політв’язнів — звільнено.

Хоч би як це звучало дивно, але заради життя і свободи наших людей, інколи варто задуматися і про відверто нестандартні кроки. Аж до того, щоб звернутися по допомогу до когось із друзів Путіна. Нічого конкретного не пропонуємо, але, скажімо, колишній прем’єр-міністр Італії Сильвіо Берлусконі хіба не має впливу на «кремлівського начальника»? Може, цей 81-річний дідусь, “поціновувач” неповнолітніх дівчат, замість чергового секс-скандалу, нарешті зробить у своєму житті добру справу?

… І ви знаєте, таки Сильвіо далеко не один у світі.

Львівські студенти вийшли на акцію у підтримку українських політв’язнів Кремля (22 вересня, 2017) // Фото: ZikЛьвівські студенти вийшли на акцію у підтримку українських політв’язнів Кремля (22 вересня, 2017) // Фото: Zik

 

Не лише на державному рівні

Питання звільнення українських політв’язнів має стати центром суспільної уваги, наполегливим нагадуванням. Натомість, все навпаки. Як вже згадувалося, реакція суспільства, наче сплеск, хвиля: наростає, спадає… А що в результаті? Яскравих маркерів дефіциту уваги суспільства до долі політв’язнів, на жаль, вистачає. Але чи може бути щось яскравіше за сумний факт: в українському варанті онлайн-енциклопедії “Вікіпедія” немає навіть статті про того ж Станіслава Клиха. Це при тому, що в “Вікіпедії” – і це головна особливість проекту – кожен може написати чи редагувати контент.

Як же підсилити суспільну увагу до проблеми звільнення українців з російських тюрем?

На думку правозахисниці Олександри Матвійчук, важко порівнювати біографії та долі відомого режисера Олега Сенцова та збирача металобрухту Сергія Литвинова. Але боротися потрібно за всіх.

Матвійчук: “…Їхні імена мають звучати постійно як в середині країни, так і на міжнародній арені. Немає новин про ув’язненого, значить наше завдання знаходити приводи, щоб про нього говорили. Власне, кампанії LetMyPeopleGo багато в чому на це і спрямовані. Ми залучаємо людей до марафонів, написання листів, бомбардуємо міжнародні інстанції зверненнями, інформуємо про перебіг справ, проводимо акції, фотовиставки та флеш-моби. Нас підтримують багато ініціативних груп за кордоном, в Німеччині, США, Франції тощо. Навіть такий простий та символічний жест як відправити листівку для людини за ґратами має вагоме значення. Важливо зрозуміти, що допомогти може кожен ”.

Замість висновку

Згадана українська “Вікіпедія” — це лише маленький приклад “щирого зацікавлення» суспільства цим питанням. Ми полюбляємо потикати владу у бездіяльності, черговій #зраді (так, причин достатньо, але ж є розумні межі), натомість самі нічого не робимо там, де робити, вболівати – наш прямий громадянський обов’язок. Звинувачувати і повчати ми нікого не збираємося – всі цим грішимо. Не знаєте, як перейти на сайт “Вікіпедії” і що написати там про українського полоненого, писати статті — не ваше? То зробіть так, як пропонує експерт: просто відправте листівку з трьома словами “Про тебе пам’ятають”.

Мирослав Ліскович, Київ 

Джерело, 15/11/2017

Відкрилась виставка “Доросле кримське дитинство” Антона Наумлюка в рамках кампанії LetMyPeopleGo

Жовтень 21, 2017

Вчора о 19.00 відбулося урочисте відкриття виставки “Доросле кримське дитинство” виставка Антона Наумлюка організованої Center for Civil Liberties в рамках кампанії Let My People Go Ukraine яку веде Євроймайдан-SOS. З вітальними словами виступили – автор виставки Anton Naumlyuk, лідер кримсько-татарського народу Mustafa Dzhemilev, голова Меджлісу кримськотатарського народу і депутат і народний депутат Рефат Чубаров, перший заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб Yusuf Kurkchi, програмний директор Кримського Дому Alim Aliev, родичі політичних в’язнів Кремля – Ігор Гриб і Оксана Стогний і волонтерка Центру Громадянських Свобод і одна з безпосередніх організаторок Олександра Сурган. На виставці було представлено 16 світлин дітей кримских політв’язнів і їх короткі історії, перекладені 4 мовами. Глядачам було представлено також інсталяцію – 16 кліток, в яких ув’язнено дитячі іграшки, своєрідний іграшковий пікет. Інсталяція покликана привернути увагу до того, що в заручниках режиму залишаються вже понад 100 дітей, які лишились без батьківського піклування.
— Це повинні бачити депутати. Я дуже вражений цими фотографіями. Ми не перебуваємо в цій ситуації, в якій перебувають ці батьки і діти. Розумом ми можемо розуміти, але про те, що вони відчувають, ми може тільки здогадуватися, — висловився Рефат Чубаров.
Виставка триватиме до 1 листопада, влключно, після чого організатори планують продемонструвати її на інших українських і міжнародних арт-майданчиках.

Справа Афанасьєва: кому потрібна брудна сварка довкола кримських в’язнів?

Вересень 6, 2017

Не можу не відреагувати на ганебну “дискусію”, яка більше нагадує брудну сварку з перетрушенням чужої білизни, довкола колонки Христини Бондаренко. І таке враження, що треба пройти по мінному полю.

Залишимо за дужками питання щодо підтримки родин політв’язнів. Це тема окремої розмови.

Сподіваюся, найближчим часом буде ухвалено відповідний закон – який, звісно, всіх проблем не вирішить, але принаймні якось сигналізуватиме про підтримку.

Правда, за поза увагою опиняться, наприклад, зниклі безвісти.

Як-от родина Тимура Шаймарданова, який, так само як Олег Сенцов, допомагав із евакуацією військових в умовах вже окупованого Криму. Він зник безвісти в травні – і потім так і не сплив у жодній із кримінальних справ ні в окупованому Криму, ні в РФ. По суті, повноцінне слідство в його справі в Україні тільки розпочалося, і його дитина також виховується без батьківської підтримки весь цей час.

А як з родинами військовополонених та цивільних заручників на сході? Хто їх підтримує?!..

Але це окрема тема й так. Україна системно цю проблему не вирішує, і навіть не намагається. Важливо про це нагадувати і тиснути.

Але хочу тут сказати про інше.

Скажімо так: до фільму Олександра Подрабінека в частині історії про Гену Афанасьєва в мене зауваження навіть суто з точки зору фактажу.

По-перше, автор не згадує того, що Афанасьєв відмовився від своїх показів у залі суду. Даруйте, але це взагалі центральний факт в його історії. І не згадати про нього – означає свідомо його замовчати.

По-друге, жодного зв’язку його зізнавальних показів із подальшим звільненням, на мою думку, немає. У фільмі ж це звучить як факт, а не версія автора.

Якби ці речі були пов’язані, звільнили б багатьох із тих, кого ми вважаємо політичними, – але не звільнили б, наприклад, Савченко, яка свою провину, як відомо, не визнала.

По-третє, якось покоробило від “бывший работник прокуратуры” (то й що? тут вмикається якась презумпція винуватості автоматично?) – і жодного слова про участь Афанасьєва в акціях на підтримку цілісності України весною 2014-го. Хоча саме на цій підставі він був затриманий ФСБ.

По-четверте, радянський дисидент Олександр Подрабінек, який дуже добре знається на радянській репресивній спадщині (час від часу стежу за його програмою на Радіо Свобода), – жодного слова не сказав про тортури, які були застосовані до Афанасьєва для вибивання з нього показів.

Чи Олександр ставить під сумнів цей факт?

Ми всі розуміємо, що людей, які можуть витримати тортури, до яких вдаються російські спецслужби, – одиниці. Тим більше, коли йдеться про справу “кримської четвірки”, яка була абсолютно принциповою для ФСБ – причому не місцевих “перевертнів”, а для керівництва ФСБ РФ, які, власне, фабрикуванням і займалися.

Росії потрібна була справа про страшних “правосєків” для “виправдання” в їх уяві анексії Криму.

Те, що Сенцова не вдалося зламати – робить його героєм. Думаю, ФСБ на таке не очікували.

Так само робить героєм Гену Афанасьєва те, що він знайшов у собі сили відмовитися від свідчень, які він дав під тиском на етапі досудового слідства – і про що, ще раз підкреслю, ні в фільмі не згадано, ні в колонці Христини Бондаренко.

Але не про героїзм мова. Я взагалі намагаюся уникати цих категорій, коли йдеться про політзеків: бо часто це історія зовсім не про героїзм – а про “не в той час не в тому місці”.

Так, мене обурюють деякі пости Гени Афанасьєва. Мене обурює і дратує, коли він атакує “Громадське” та УП, їх журналістів та керівників. Я не розумію, навіщо він це робить. Вважаю, що це з його боку невдячна поведінка.

Але ще більшу огиду викликає публічне засудження людини – про кого б не йшлося! – за те, що вона дала свідчення, перебуваючи під контролем російських спецслужб та зазнаючи тортур.

Так, на мою думку, виглядає дно.

І я гадки не маю, які аргументи можна вибирати, дискутуючи з “людьми”, які абсолютно спокійно звинувачують жертв тортур у їхніх словах в момент, коли до їх геніталій під’єднують клеми…

…До речі, а ексклюзивчику із застосуванням електронного струму не вдалося отримати? Тільки відео допиту? Шкода.

Та й відео не нове. Є в мережі матеріали, де зафіксовано ще більше показів Гени одразу після затримання – так що цим нікого здивувати не вдалося.

Насправді від цього конфлікту віє політичною війною.

І справа не в Гені, і навіть не в Олегові.

Чиїсь там психологічні травми, як і доля Сенцова, – боюся, в цій війні насправді всім байдужі.

Оригінал.

Результаты поиска:

Під посольством РФ у Києві зібрались активісти на підтримку Сенцова

Серпень 23, 2018

Джерело: УНН
КИЇВ. 21 серпня.
У Києві біля посольства Російської Федерації проходить акція на підтримку українського режисера, бранця Кремля Олега Сенцова, який вже 100 днів голодує у російській в’язниці, повідомляє кореспондент УНН.

На акцію прийшли близько 30 активістів, які тримають у руках плакати з написом “FREESENTSOV” та “SaveOlegSentsov”. Крім того, біля входу у посольство РФ, активісти поставили кілька мотків колючого дроту з написом “FREESENTSOV”.

Активісти читали оповідання українського режисера та листи до нього. За словами організаторів акції, листи до бранця Кремля написали іноземні кінорежисери, актори та письменники, зокрема Стівен Фрай.

Подібні акції пройдуть у декількох містах України, зокрема Львові та Вінниці, а також у Кенії, Швеції, Данії та США.

“Такі акції мають відбуватись регулярно для того, щоб інтерес до цієї теми не згасав. Досі тривають зустрічі з Путіним, досі тривають перемовини — тиждень тому йому дзвонив Макрон (президент Франції — ред.), кілька днів тому він зустрічався з Меркель (канцлер Німеччини — ред.), і має постійно бути потужний суспільний запит, що це питання на порядку денному і люди не опустили руки. Ми боремось і вимагаємо від світових лідерів, щоб вони допомогли звільнити Олега Сенцова”, — підкреслила координатор глобальної акції “SaveOlegSentsov” Олександра Матвійчук.

Додамо, що з посольства РФ до активістів, які проводять акцію на підтримку українського режисера, ніхто не вийшов.

Нагадаємо, Сенцов був засуджений російським судом до 20 років позбавлення волі 25 серпня 2015 року за обвинуваченням у підготовці терактів у Криму.

Режисер перебуває у виправній колонії у місті Лабитнангі за полярним колом на півночі Росії. 14 травня він оголосив безстрокове голодування з вимогою звільнити всіх українських політв’язнів, утримуваних в Росії і Криму.

Акція солідарності з Олегом Сенцовим

Серпень 21, 2018

Центр Громадянських Свобод спільно з PEN Ukraine організували акцію солідарності з режисером та письменником Олегом Сенцовим.

Сестра Сенцова розповіла, що Олег втрачає надію, у те, що звільнення наближається. Що нам вдастся створити необхідний тиск та звільнити українських політв’язнів.

«Ми не можемо опускати руки, поки Олег продовжує бій. Це було б зрадою як Олега, так і людей, які докладають таких величезних зусиль, щоб реалізувати його звільнення», – додала вона.

21 серпня об 11.00, на 100-й день голодування режисера і письменника Олега Сенцова, PEN Ukraine спільно з Center for Civil Liberties проведе акцію біля Посольства Росії в Києві.

Ми закликаємо приносити на акцію свої листи до Олега. Під час акцій біля посольств ми будемо читати наші листи та його оповідання.

Акція «Солідарність з Олегом Сенцовим» стане частиною міжнародної ініціативи, започаткованої PEN International.

Нагадаємо, що 14 серпня Міжнародний ПЕН оголосив марафон написання листів на підтримку Олега Сенцова.

До 20 серпня ви маєте можливість долучитися до міжнародного марафону листів PEN International. Для цього надішліть свої листи Олегу на адресу: aurelia.Dondo@pen-international.org.

21 серпня всі листи будуть роздруковані й принесені до посольств Росії в різних країнах.

Свої листи підтримки Сенцову в рамках акції, зокрема, написали кінорежисери Кен Лоуч, Майк Лі, Том Стоппард, актор, письменник і телеведучий Стівен Фрай, письменники Світлана Алексієвич, Ієн Ренкін, Марґарет Етвуд та Ніл Ґейман.

Символом міжнародної акції «Солідарність з Олегом Сенцовим» стане колючий дріт, тож закликаємо використовувати його на плакатах, футболках і приносити на саму акцію.

Окрім України та Великої Британії, акції «Солідарність з Олегом Сенцовим» одночасно відбудуться в Кенії, Швеції, Данії та Сполучених Штатах Америки. В Україні до Києва приєдналися Вінниця та Львів.

Подія в Лондоні: https://www.facebook.com/events/2740731575967727/

Подія у Вінниці: https://www.facebook.com/events/222194928460333/

Подія у Львові: https://www.facebook.com/events/520230691753534/

Контактна інформація: ukraine.pen@gmail.com.

#FreeSentsov #SaveOlegSentsov

Олександра Матвійчук – що потрібно робити для звільнення політв’язнів?

Липень 25, 2018

– Як ми маємо працювати для звільнення політв’язнів?
– Звідки брати достовірну інформацію?
– Які цілі ми маємо перед собою ставити?

Olexandra Matviychuk, ініціаторка акції #SaveOlegSentsov для BBC News Ukrainian про Павла Гриба – українського політв’язня Кремля.

Акція Save Oleg Sentsov у Києві

Липень 16, 2018

Вчора на акції SaveOlegSentsov у Києві_15.07  Олександра Матвійчук розповідала про кампанію Save Oleg Sentsov і мережу її учасників по всьому світу.

Олександра Матвійчук: Генеральний секретар Ради Європи звернувся до Путіна з проханням звільнити Сенцова

Червень 23, 2018

Голова правління громадської організації «Центр громадянських свобод» Олександра Матвійчук повідомила, що Генеральний секретар Ради Європи звернувся до Путіна з проханням звільнити Олега Сенцова та заявив, що він особисто готовий написати клопотання про його помилування на основі Європейської конвенції з прав людини.

Читайте більше тут.

Не варто засуджувати українців, які йдуть на угоду зі слідством в РФ, – Романцова

Червень 19, 2018

Новина на сайті ЗІК

Політичні історії саме українських громадян, які були затримані у Росії, як правило, там використовують дуже активно у медіа. Але за статистикою, 98 відсотків таких осіб катують, застосовуючи електричний струм. Окрім фізичного катування, також застосовують і психологічний тиск. Тому не варто засуджувати людей, які все ж пішли на угоду зі слідством.

Про це в ефірі інформаційно-аналітичного проекту «Перші про головне. Коментарі» на телеканалі ZIK говорила заступник голови правління «Центру громадянських свобод» Олександра Романцова.

«Коли українські громадяни на щось погоджуються чи підписують документи у російських в’язницях, до них не може бути жодних претензій. Бо ми насправді не знаємо, яким чином змусили їх це зробити», – сказала Романцова.

За її словами, такі дії активно використовують у ЗМІ, аби проілюструвати, як російські спецслужби, буцім, врятували своїх громадян від терористів, екстремістів, шпигунів. Далі історію цієї людини максимально замовчують і як тільки суд ухвалює своє рішення, таку особу відправляють у найвіддаленіші колонії Росія. Потім настає інформаційний вакуум.

«Єдині, хто про них говорить – родичі та адвокати, які намагаються якось досягти справедливості. Також вони постійно пишуть запити у консульство України в Росії щодо українців, які зареєстровані у Криму. Але влада РФ не хоче пускати консулів до затриманих. Далі ми бачимо їх тільки під час продовження якогось терміну», – прокоментувала вона.

Також варто зазначити, що дуже часто до таких людей використовують адміністративний тиск у самій в’язниці.

«Люди постійно сидять у карцерах, ШИЗО. Навіть поліпшення їх умов перебування, яке могло би бути при гарній поведінці, нівелюється, тому що адміністрація постійно користується будь-якою можливістю. Таким чином намагаються змусити людей, щоб вони пішли на угоду зі слідством. Бо приклад Карпюка і Клиха показує, що можна сконструювати зі свідчень навіть якусь справу проти Яценюка», – зазначила Романцова.

Вона наголосила, що яскравим прикладом якраз є історія політв’язнів Клиха і Карпюка, яких  шукали півроку. Сім адвокатів намагалися зайти у їх справи.

«Російською методикою якраз є те, коли ув’язнений зможе дати привід для наступної медійної історії  у Росії. Бо ж люди виснажені та хворіють. Те, що це не курорт – сто відсотків. Саме тому їх злить, коли українські громадяни не хочуть підписувати прохання до Путіна щодо помилування. Найцікавіше, що дуже часто звичайні в’язні у Росії, які сидять із нашими громадянами, дуже часто їх підтримують, на відміну від адміністрації в’язниці, яка максимально їх пресує», – додала Романцова.

Зимовий Марафон для в’язнів Кремля

Грудень 24, 2017

Четвертий рік поспіль Євромайдан SOS разом із партнерами проводить традиційний зимовий марафон написання листів в’язням Кремля у рамках кампанії LetMyPeopleGo, щоб подарувати їм трохи тепла напередодні Різдва та Нового року.

Зимові свята в холодних російських тюрмах будуть зустрічати більше 60 громадян України. Їх ув’язнено за сфабрикованими справами на загальний строк близько 200 років. Серед них студенти, багатодітні батьки, люди з тяжкими захворюваннями, лідери кримськотатарського народу, правозахисники, митці та журналісти.

Для них листи із волі – це ковток свободи, зв’язок із зовнішнім світом та величезна моральна підтримка. Листи нагадують їм, що про них не забувають, що за їхнє звільнення борються, що їх чекають на волі.

Аби пройти тюремну цензуру слід дотримуватися простих правил:
– писати російською мовою;
– дотримуватися політичної нейтральності;
– вказувати на конверті рік народження, повне ім’я, по батькові та прізвище адресата;
– вкласти у конверт чисті аркуші паперу, марку та конверт, якщо ви сподіваєтеся на відповідь.

Подаруй тепло зимових свят!
Напиши листа тим, кого чекають вдома!
Перелік ув’язнених та адрес в’язниць: http://letmypeoplego.org.ua/uk/support/letter

#РіздвоЗаГратами #ChristmasBehindBars

Приєднуйся до події на ФБ українською:
https://www.facebook.com/events/1773705699598800/

Приєднуйся до події на ФБ англійською:
https://www.facebook.com/events/887557274732792/

Контакт для зв’язку: Яна Дорошенко, Центр громадянських свобод, тел. +38-067-568-78-76, lmpg.ukraine@gmail.com

Довідково:
Кампанія LetMyPeopleGo була ініційована Євромайдан SOS для захисту усіх ув’язнених за політичними мотивами громадян України в Росії та окупованому Криму. Кампанія ставить за мету добитися звільнення усіх людей зі списку LetMyPeopleGo та контролює дотримання основоположних прав заручників Кремля, серед яких, свобода від тортур, право на вільний доступ адвоката, надання медичної допомоги тощо. Координацію роботи кампанії здійснює Центр громадянських свобод. Контакти: lmpg.ukraine@gmail.com

Загроза життю внаслідок ненадання медичної допомоги Бекіру Дегерменджі

Грудень 15, 2017

14 грудня 2017 о третій годині ночі 57-річного кримськотатарського активіста Бекіра Дегерменджі, який знаходиться в Сімферопольському СІЗО за сфабрикованою справою про нібито вимагання, відвезли в реанімацію. Бекір Дегерменджі має 3 групу інвалідності і страждає від бронхіальної астми. В даний час стан Дегерменджі вкрай важкий, у нього набряк легень і серцева недостатність. На даний момент він знаходиться в медикаментозному сні на штучній вентиляції легень. За інформацією родичів і адвоката, ув’язнений знаходиться в 7 міській лікарні Сімферополя, де його в несвідомому стані тримають в наручниках. До палати не допускають дружину Дегерменджі і адвоката, троє де-факто представників поліції знаходяться біля палати, біля самої лікарні велика кількість так званих правоохоронців. Протягом п’яти попередніх днів Бекір Дегерменджі не міг спати через загострення астми. Його адвокат вимагав госпіталізації і надання медичного лікування, проте де-факто суд відхилив клопотання захисника. 6 грудня 2017 де-факто суд відхилив Апеляційну скаргу на обрану міру запобіжного заходу. Під час судового засідання Бекіру Дегерменджі стало погано, викликали швидку, але при цьому арешт залишили в силі. Під час засідання активіст був в кисневій масці.

Бекір Дегерменджі був затриманий і поміщений під варту 23 листопада 2017 разом з трьома іншими кримськими татарами. Затримання відбулося в результаті спецоперації російських силовиків: де-факто правоохоронці організували провокацію щодо Веджіє Кашка і активістів, після чого із застосуванням грубої сили затримали їх в кафе “Медобори” м. Сімферополя. В результаті цих дій від інфаркту померла 83-річна ветеран кримськотатарського національного руху Веджіє Кашка. На чотирьох затриманих (Асан Чапух, Бекір Дегерменджі, Руслан Трубач, Кязім Аметов) було порушено кримінальну справу за підозрою в нібито вимагання. 6 грудня через два тижні після затримань у Асана Чапуха в СІЗО стався мікроінсульт, оніміла ліва частина тіла. Необхідна медична допомога йому не надається.

Син Бекіра Дегерменджі Мустафа Дегерменджі був заарештований у так званій “справі 26 лютого” в травні 2015 року, в квітні 2017 де-факто суд змінив йому запобіжний захід з утримання під вартою на домашній арешт. В даний час триває судовий процес у його справі.

Вимагаємо від уряду РФ, яке контролює територію Криму:

  • надати кваліфіковану медичну допомогу Бекіру Дегерменджі без втручання де-факто правоохоронних органів;
  • негайно змінити запобіжний захід щодо Бекіра Дегерменджі на більш м’який, не пов’язаний з триманням під вартою;
  • негайно змінити запобіжний захід іншим фігурантам, що проходять по так званій “справі про вимагання”;
  • в найкоротші терміни провести перевірку матеріалів так званої “справи про вимагання” на предмет сфабрикованості і закрити цю кримінальну справу
  • розслідувати факти та притягнути до відповідальності осіб винних в незаконних переслідуваннях Б. Дегерменджи та інших обвинувачених по цій справі

Звертаємося до уряду України та інших держав, а також до міжнародних організацій з проханням стежити за станом здоров’я Бекіра Дегерменджі і сприяти наданню йому кваліфікованої медичної допомоги та звільнення з-під варти, а також справедливого розгляду винесених проти нього та інших фігурантів звинувачень.

Звертаємося до представників міжнародних організацій, урядів країн Європейського Союзу, Швейцарії, США та Канади:

  • стежити за станом здоров’я Бекіра Дегерменджі і перебігом політично вмотивованого кримінального переслідування фігурантів так званої справи про нібито вимагання, а також за перебігом інших політично вмотивованих кримінальних справ;
  • сприяти наданню кваліфікованої медичної допомоги Бекіру Дегерменджі, зокрема вимагати від РФ допустити міжнародну групу незалежних лікарів до Бекіра Дегерменджі і інших політичних в’язнів, які потребують медичної допомоги;
  • виступити з публічними заявами на адресу РФ з вимогою негайного надання якісної і повної медичної допомоги Бекіру Дегерменджі і іншим політичним в’язням, які мають таку потребу.

Співзасновник, координатор

ГО «КримСОС»                                                                                       Т. ТАШЕВА

 

Виконавчий директор УГСПЛ                                                                О. ПАВЛИЧЕНКО

Голова Правління

«Кримської правозахисної групи»                                                       О. СКРИПНИК

Заступниця голови правління

Центр Громадянських Свобод                                                                 О.РОМАНЦОВА

Звільнення українців з російських тюрем: допомогти може кожен

Листопад 16, 2017
Яскравий приклад нестачі суспільної уваги — наша “Вікіпедія”, де про більшість українських заручників Кремля ні слуху, ні духу

“…Російські психіатри довели українського в’язня до коми: стан Станіслава Клиха різко погіршився”, “…Олега Сенцова перемістили до штрафного ізолятора колонії (ШІЗО) у російському Ямало-Ненецькому автономному окрузі”. Повідомлення, подібні до цих двох новин, регулярно публікуються в ЗМІ, а відтак – регулярно викликають і помітну реакцію соцмереж, суспільства загалом. “Держава повинна докласти всіх зусиль, задля звільнення свого громадянина” звучить з сотень джерел. Утім не надто довго… Подібну реакцію, яка часто виглядає, як такий собі сплеск активності і носить хвилеподібний характер, спостерігаємо від початку військової агресії РФ. Розмов вистачає – результату замало… Чи все можливе робить Ук