ccl.org.ua@gmail.com Київ, вул. Басейна 9Г, офiс 25, 28 Пошук

Санкції

Результаты поиска:

Розпочато прийом заявок на участь у семінарі “Права людини в Україні: ключові проблеми та досягнення”

Лютий 14, 2017

Розпочато прийом заявок на участь у семінарі
“Права людини в Україні: ключові проблеми та досягнення”

Оголошується подання заявок на участь у семінарі “Права людини в Україні: ключові проблеми та досягнення”, який відбудеться в рамках HR – діалогу між Україною та Європейським Союзом 23 березня 2017 року в Брюcселі.

До участі запрошуються представники громадських організацій, які займаються захистом прав людини в окупованому Криму та/або у збройному конфлікті на Донбасі, а також реформуванням судової системи України.

Теми семінару, які обговорять українські та брюcсельські НГО, представники різних структур ЄС та європарламентарі у форматі відкритої дискусії, наступні:

1.друга хвиля судової реформи: досягнення та що має бути ще зроблено;

2.наступ на свободу в окупованому Криму: як його зупинити;

3.права людини в переговорах по Донбасу (включаючи боротьбу з безкарністю у збройному конфлікті).

 

У результаті цього обговорення має бути сформована «Дорожня карта» дій Європейського союзу по цих напрямках, яка буде передана відповідним структурам.
Візит близько 20-ти українських громадських діячів до Брюcселю має адвокаційний характер, окрім семінару будуть проведені ряд адвокаційних зустрічей.

Усі витрати на дорогу та проживання відібраним учасникам покриваються.

Для того, щоб прийняти участь у конкурсі необхідно до 17:00 17 лютого 2017 року, відправити лист за темою “HR семінар” на e-mail: ccl.org.ua@gmail.com в якому надіслати:

1.резюме представника організації, в якому зазначити його досвід в одній або декількох сферах, дотичних до тем семінару.

2.конкретні пропозиції щодо дій Європейського Союзу та його окремих структур для покращення ситуації в одній або декількох заявлених темах семінару.

 

Про результати конкурсу буде повідомлено персональним листом 20 лютого 2017 р.

Усі питання прохання ставити контактній особі – Олександра Романцова, Центр громадянських свобод е-mail: ccl.org.ua@gmail.com моб.тел.: +38 (050) 341 13 77

Українські журналісти на конференції ОБСЄ на тему “Свобода вираження та свобода медіа”, Відень.

Жовтень 30, 2016

27-28 жовтня у Відні пройшла конференція ОБСЄ на тему “Свобода вираження та свобода медіа”, особливу увагу на якій будо приділено безпеці журналістів в умовах збройного конфлікту та саморегуляції в медіа.

Я мав можливість поділитися своїм досвідом роботи на сході України, де триває російсько-українська війна. Бойові дії і гуманітарну катастрофу на сході України я знімаю війну на сході України з весни 2014 в якості фотожурналіста українського інтернет-видання LB.ua і міжнародного агентства Reuters.

У Відні ми з колегою Юрієм Лукановим зустрічалися особисто з делегаціями Франції, Великобританії, та Литви а також мали можливість коротко виступити від час сесії.

Юрій розказав про жахливу ситуацію з правами людини і свободою медіа в Криму. Я розказав про ситуацію з правами людини, свободою висловлювань і свободу медіа на сході України (на окупованих територіях).

Я знімав в перші дні захоплення спецназівцями адміністративних будівель в Слов’янську і Краматорську. Пізніше, під впливом російської пропаганди, їх стали підтримувати деякі нижчі верстви місцевого населення. Зброя в руках у маргіналів перекреслила в одну мить все громадянські права: право на свободу слова, право на життя, право на вільне пересування.

Я бачив тіла людей біля розстріляної легкової машини в Слов’янську – хлопцям зі зброєю здалося, що автомобіль рухається підозріло. Мій друг і колега, український фотограф Максим Дондюк разом з журналістом Саймоном Островскі (ViCE News) провели деякий час у підвалі місцевого СБУ – за підозрою в шпигунстві. Вони просто знімали барикади на вулиці, біля будівлі, в якій знаходилися бойовики.

У Серпні 2014-го року під час виходу з Іловайського котла по нашему авто з наклейками “Преса”, в якому крім мене знаходилися ще троє журналістів, бойовики стріляли так само відчайдушно, як і по українським військовим. Нам дивом вдалося вирватися з цього пекла, але зовсім не через “шанобливе” ставлення бойовиків до працівників ЗМІ.

За даними Незалежної медіа-профспілки України станом на травень 2015 року – тільки за перший рік військового конфлікту на Сході України загинули 8 журналістів (як українських, так і іноземних) і більше 40 побувало в полоні у бойовиків. Приклад Марії Варфоломєєвої – журналістки з Луганська – показав, що в полоні можуть утримувати протягом року, всього за кілька фотографій. Багато працівників ЗМІ змушені були виїхати з тимчасово окупованої території через загрозу життю та здоров’ю. Більшість видань на Донбасі через тиск з боку терористів припинили своє існування.

Я пам’ятаю страх від можливості розправи на місці біля будівлі Донецької обласної адміністрації, захопленої проросійськими бойовиками в квітні 2014 року. Тоді моя українська прес-карта з адресою редакції в Києві була, як червона ганчірка для бика.  Кілька разів мене збиралися затримати, ще пару раз я дивом уникнув побиття. Останньою краплею для припинення моєї роботи в окупованому Донецьку було викрадення людини з львівською пропискою з сусіднього номера готелю. Четверо молодих хлопців, в балаклавах і камуфляжі з автоматами увірвалися в готель з метою пошуку “нацистів”. Мені пощастило, до мого номеру вони не дійшли. Я чітко розумію, що мене могла спіткати доля хлопця зі Львова – журналіст із Києва прирівнювався до соратників “хунти”.

Згадуючи це, хочеться наголосити – першим пунктом мінських домовленостей має бути звільнення всіх цивільних з полону, і в тому числі – журналістів.

Показовим є приклад іншого мого колеги: Василія, з російським паспортом, фотографа західного агентства. Він знімав війну з самого початку з боку проросійських бойовиків. У той же час він не приховує своїх проукраїнських поглядів, публікує свої тексти в соціальних мережах. Тому він тепер не тільки персона нон-грата на “території республік”, але також є потенційним клієнтом МГБ (міністерства державної безпеки так званої ДНР). Тому в 2016 році навіть Василь – громадянин РФ, вже не може працювати на території “республік”. Як можна говорити про свободу слова на окупованій території?

Саме тому, коли мова заходить про можливість проведення виборів на окупованих територіях в сьогоднішній ситуації, я розумію, що на практиці це буде тільки легітимацією військового режиму, адже для нормальних виборів – свобода слова є обов’язковою умовою.

Один знайомий український військовий, родом з Донецька, зі зрозумілих причин я не можу назвати його імені, він мав необережність «засвітити» свою особу по телевізору.  Тепер його дружина з маленькою дитиною не може вийти з дому в окупованому Донецьку навіть за продуктами – їх можуть заарештувати. Виїхати на територію, контрольовану українськими військами вони також не мають можливості – їх прізвище є в списках для затримання на всіх блокпостах «народних республік».

Інший український військовий, молодий хлопець Михайло, родом з Луганська, тепер не може повернутися додому. За визначенням бойовиків, він – “військовий злочинець”, який підлягає розстрілу.

Хто гарантуватиме право на вільне волевиявлення цих громадян України, які проживають на території Донецької та Луганської областей? Хто з них зможе балотуватися, якщо захоче представляти спільноту свого рідного міста? На окупованих територію право на власну думку мають лише люди зі зброєю і проросійською позицією.

Спираючись на вищесказане, хочу зазначити, що головною умовою прозорого і чесного волевиявлення є дотримання основних прав людини, зокрема право на протест, право на свободу висловлювань, і в кінці кінців право на вільне збирання, використання і поширення інформації. За що на даний момент на територіях т.зв. ЛНР і ДНР – ти можеш поплатитися не лише свободою, а й життям.

Під час сесії, присвяченої саморегуляції в медіа розказав про випадок з постановочними фотографіями Дмитра Муравського, як практичний приклад саморегуляції в журналістському середовищі. Завдяки нашій консолідованій позиції ми оперативно відреагували різкою критикою на таку спробу підміни реальних новин з фронту пропагандою.

Звернення українських правозахисних організацій-учасниць Коаліції «Справедливість заради миру на Донбасі» щодо пріоритетів у ході переговорів із врегулювання збройного конфлікту на Донбасі

Жовтень 11, 2016

Страсбург, 11 жовтня 2016 року

Падіння авторитарного режиму після розстрілу в лютому 2014 року Євромайдану та втечі до Росії Януковича відкрило шлях для побудови демократичної України на спільних із європейськими країнами цінностях. Намагаючись зупинити ці демократичні перетворення, Російська Федерація за допомогою армії окупувала Крим та розпочала гібридну війну на Донбасі, приховуючи пряму військову агресію пропагандистськими кліше про “державний переворот” у Києві та  законність проведених у Криму та в Луганській і Донецькій областях «референдумів». Тільки за офіційними даними у цьому збройному конфлікті загинуло понад 9,7 тисяч людей, близько 22 тисяч осіб отримали поранення, приблизно два мільйони осіб були змушені залишити свої домівки і, рятуючись, виїхати на мирні території. Фактично Російська Федерація розпочала війну проти України, тим самим грубо порушивши положення Статуту ООН та післявоєнний світовий порядок. Тому сучасну ситуацію в зоні АТО в Україні слід розглядати в парадигмі війни та прав людини, в якій особливої актуальності набувають норми міжнародного гуманітарного права.

В теперішній час на території підконтрольних Росії так званих “Донецької та Луганської народних республік” проживають близько трьох мільйонів людей. Вони перебувають на території, де правові процедури практично відсутні або діють вкрай погано. Свобода, життя та власність осіб, які проживають на цій території, залежать виключно від волі незаконних збройних формувань. Будь-якій особі, незалежно від віку та статі, загрожує ризик бути викраденою, підданою катуванню, підданою примусу до фактично рабської праці. Існує мережа незаконних місць несвободи, які називають “підвалами” через їхню непридатність навіть для тимчасового утримання людей. Досить складною є гуманітарна ситуація, зафіксовані випадки голодної смерті людей похилого віку. Гострим питанням залишається здійснення Українською державою соціальних виплат мешканцям непідконтрольних територій відповідно до закону.

У зв’язку із цим українські правозахисні організації глибоко занепокоєні тим, що питання захисту прав людини досі не стало одним із пріоритетних у ході переговорів по врегулюванню збройного конфлікту на Донбасі. Бракує наполегливості у просуванні звільнення військовополонених та цивільних заручників, яке взагалі б мало розглядатися як conditio sine qua non у виконанні всіх досягнутих домовленостей. Безумовною вимогою є встановлення належного контролю за ситуацією з боку міжнародних організацій та інститутів, зокрема, має бути забезпечена вільна робота міжнародних гуманітарних організацій та міжнародних моніторингових місій, їх безперешкодний доступ до усіх місць несвободи, їх захист цивільного населення від сваволі людей із автоматами, здійснення ефективного розслідування тяжких злочинів та притягнення винних у до відповідальності, тиску на Російську Федерацію для припинення порушень прав людини на окупованих територіях.

Натомість на фоні постійних обстрілів на лінії розмежування та продовження завезення військової техніки через неконтрольовану Україною ділянку україно-російського кордону як першочергові розглядаються питання проведення виборів на окупованих територіях. При цьому повністю ігнорується той факт, що в умовах відсутності захисту прав людини вибори  перетворюються з інструменту вільного волевиявлення на інструмент легітимізації військових диктатур.

З огляду на це ми закликаємо держави – члени Ради Європи визначити питання захисту прав людини в якості пріоритетного у ході переговорів з врегулювання збройного конфлікту на Донбасі та здійснювати їх просування у постійній консультації із міжнародними та українськими правозахисними організаціями, які працюють над документуванням порушень прав людини та міжнародних злочинів в зоні збройного конфлікту й захистом прав жертв конфлікту.

Коаліція громадських організацій та ініціатив «Справедливість заради миру на Донбасі»

Коаліція «Справедливість заради миру на Донбасі» є неформальною спілкою 17 громадських правозахисних організацій та ініціатив, які об’єднали свої зусилля задля узгодженого документування порушень прав людини та міжнародних злочинів, які були вчинені в ході збройного конфлікту на сході України, та надання правової, психологічної та іншої допомоги потерпілим людям. Більшість учасників Коаліції – це громадські об’єднання з Луганської та Донецької областей.

Cклад Коаліції :

Алчевський правозахисний аналітичний центр

Аргументам Росії на конференції ОБСЄ ніхто не вірив – Афанасьєв

Вересень 26, 2016

Аргументи представників Росії на щорічній конференції ОБСЄ з людського виміру у Варшаві про те, що в Росії і окупованому Криму немає жодних утисків кримських татар та українців, виглядали недолугими і викликали спротив багатьох делегацій.
Про це розповів спеціальний представник МЗС України Геннадій Афанасьєв, який нещодавно був російським політв’язнем, а тепер в українському зовнішньополітичному відомстві займається питаннями звільнення українців з російського полону, передає Укрінформ.
“Першою виступала Ірина Довгань (перебувала у полоні в “ДНР” – ред.), а відразу після неї виступала людина з Росії, і вона не могла нічого сказати, постійно затиналася. Після виступу Довгань виступи росіян звучали безглуздо, і це перемога для нас”, – заявив Афанасьєв.
На його переконання, всі аргументи російської делегації були слабкими, і їм ніхто не вірив.
“Ось один представник з Роcії заявив, що в Криму без проблем працює 400 інформаційних видань, усі вільно говорять російською, кримськотатарською і українською мовами. Але ж він не сказав, що насправді до окупації там було 960 видань”, – наголосив український активіст із Криму.
Як зазначив Афанасьєв, коли один із делегатів назвав себе представником “російського” Криму, іноземні делегації, зокрема Литви та Фінляндії, закинули організаторам з ОБСЄ: чому організація, не визнаючи Крим як частину РФ, допускає на конференцію “нібито журналістів” з Криму!
“Загалом Україна в цьому році має на конференції значну підтримку від багатьох країн – це і Німеччина, і США. Дуже мене потішила Франція, і є сподівання, що її позиція потроху змінюватиметься”, – констатував Афанасьєв.
На пленарному засіданні, що стосувалося утисків ЗМІ, Афанасьєв розповів про порушення свободи ЗМІ у Криму, про знущання над ним у в’язниці, про порушення на півострові прав інших людей з проукраїнськими поглядами.
Спецпредставник МЗС України зазначив, що найближчим часом планує виступити на засіданні ПАРЄ, відвідати США та Канаду.
“Я закликатиму до гуманітарної та військової допомоги Українській державі, за продовження санкцій. Також розповідатиму про свою долю, долю інших бранців і наполягатиму на тому, що в Росії в’язниця – це не просто місце, де люди сидять. В Росії це місце, де кожний день знущаються над людьми, здійснюються тортури, а на Заході цього не розуміють, і тому вони не такі активні”, – констатував Афанасьєв.
У Варшаві з 19 по 30 вересня відбувається щорічна конференція Бюро демократичних інститутів і прав людини ОБСЄ. Впродовж двох тижнів конференції його учасники звертають увагу на проблеми з правами людини у світі, зокрема питаннями, що стосуються свободи думки, свободи ЗМІ, запобігання расової, національної та етнічної дискримінації, статевої нерівності тощо.

Матеріал розміщено на сайті “Українська правда” 25.09.2016: http://www.pravda.com.ua/news/2016/09/25/7121689/

АКТИВІСТИ ЗАКЛИКАЮТЬ ЄС ЗМІНИТИ “РОСІЙСЬКУ ПОЛІТИКУ”

Липень 22, 2014

To EU High Representative for Foreign Affairs and Security Policy

Catherine Ashton

To EU-Eastern Partnership ministerial meeting

ЗВЕРНЕННЯ

Минулого тижня під час акції на захист Надії Савченко українські активісти звернулися до урядів країн Німеччини та Франції, а також до політичного керівництва Європейського Союзу із закликом визнати Російську Федерацію державою-спонсором тероризму. На жаль, нас знову не почули.

Європа не чула нас під час подій Майдану, дезорієнтована відвертою брехнею російських засобів масової інформації, допоки не розстріляли беззбройних людей в самому серці столиці. Європа не здійснювала рішучих кроків, коли почалася військова окупація “Кримнаш”, щоразу повертаючись до вигаданого пропагандою “українського фашизму” і впритул не помічаючи фашизму путінського. А тим часом агресія Російської Федерації вже вийшла на рівень міжнародний та інтерконтинентальний. Гинуть вже не тільки українці – захищаючись на полі бою, утримувані в підвалах захоплених бойовиками будівель та  на вулицях своїх міст від куль та снарядів терористів; гинуть громадяни інших країн, більшість із яких, імовірно, ніколи в житті не чули слова “Донбас”.

Ми розуміємо, що Європейський Союз намагається пройти лезом бритви та будь-якою ціною уникнути політики ізоляції Росії, що може призвести до ще гірших наслідків для Європи та світу. Але такий підхід себе, по-перше, не виправдав, а по-друге, він дедалі більше нагадує “позицію страуса”, а не стратегію зовнішньої політики. Історія переконливо свідчить, що хто її не вчить, той змушений її повторити. Тому нинішня позиція ЄС тільки заохочує Кремль до подальшої агресії щодо необмеженого кола держав з метою відтворення омріяної Путіним Російської Імперії.

У цій складній ситуації потрібно принаймні подивитися правді в очі. Наприклад, в очі рідних тих людей, які щодня гинуть на Сході України, – як військових, так і цивільних.

І почати називати речі своїми іменами.

Ми, представники громадянського суспільства України, звертаємо до Ради міністрів закордонних справ Європейського Союзу напередодні засідання 22 липня, із наступними закликами:

1. З огляду на драматичну історію зі збитим МН17, а також зважаючи на наявні докази підтримки проросійських бойовиків на Сході України Російською Федерацією, у зв’язку з випадками міжнародного кіднеппінгу льотчиці Надії Савченко, українського режисера Олега Сенцова та інших громадян України, здійснених Російською Федерацією, закликаємо визнати Російську Федерацію країною, що підтримує міжнародний тероризм та співпрацює з терористичними організаціями на Сході України.

2. Докорінним чином переглянути політику щодо Російської Федерації та, відповідно, до України, яка має бути в особливому фокусі уваги ЄС. Ми не наважуємося пропонувати простих та готових рецептів, бо ми їх просто не маємо. Ми говоримо про потребу загальноєвропейського брейнсторму із залученням ключових інтелектуалів, у тому числі, східноєвропейський, зокрема, українських, та вироблення нової європейської політики щодо Росії.

3. У рамках “нової української політики” Європейського Союзу надавати Україні системну та всеосяжну підтримку – в тому числі, військову. Адже зараз вирішується питання не суто долі України. Зараз в Україні вирішується питання майбутнього всієї Європи.

4. Відмовитися від військової співпраці з Російською Федерацією та на загальноєвропейському рівні засудити продаж Францією авіаносців “Містраль” Російській Федерації та інших подібних “оборудок”.

22.07.2014

З повагою,

Центр Громадянських Свобод

ініціатива Євромайдан SOS

Результаты поиска:

Розпочато прийом заявок на участь у семінарі “Права людини в Україні: ключові проблеми та досягнення”

Лютий 14, 2017

Розпочато прийом заявок на участь у семінарі
“Права людини в Україні: ключові проблеми та досягнення”

Оголошується подання заявок на участь у семінарі “Права людини в Україні: ключові проблеми та досягнення”, який відбудеться в рамках HR – діалогу між Україною та Європейським Союзом 23 березня 2017 року в Брюcселі.

До участі запрошуються представники громадських організацій, які займаються захистом прав людини в окупованому Криму та/або у збройному конфлікті на Донбасі, а також реформуванням судової системи України.

Теми семінару, які обговорять українські та брюcсельські НГО, представники різних структур ЄС та європарламентарі у форматі відкритої дискусії, наступні:

1.друга хвиля судової реформи: досягнення та що має бути ще зроблено;

2.наступ на свободу в окупованому Криму: як його зупинити;

3.права людини в переговорах по Донбасу (включаючи боротьбу з безкарністю у збройному конфлікті).

 

У результаті цього обговорення має бути сформована «Дорожня карта» дій Європейського союзу по цих напрямках, яка буде передана відповідним структурам.
Візит близько 20-ти українських громадських діячів до Брюcселю має адвокаційний характер, окрім семінару будуть проведені ряд адвокаційних зустрічей.

Усі витрати на дорогу та проживання відібраним учасникам покриваються.

Для того, щоб прийняти участь у конкурсі необхідно до 17:00 17 лютого 2017 року, відправити лист за темою “HR семінар” на e-mail: ccl.org.ua@gmail.com в якому надіслати:

1.резюме представника організації, в якому зазначити його досвід в одній або декількох сферах, дотичних до тем семінару.

2.конкретні пропозиції щодо дій Європейського Союзу та його окремих структур для покращення ситуації в одній або декількох заявлених темах семінару.

 

Про результати конкурсу буде повідомлено персональним листом 20 лютого 2017 р.

Усі питання прохання ставити контактній особі – Олександра Романцова, Центр громадянських свобод е-mail: ccl.org.ua@gmail.com моб.тел.: +38 (050) 341 13 77

Українські журналісти на конференції ОБСЄ на тему “Свобода вираження та свобода медіа”, Відень.

Жовтень 30, 2016

27-28 жовтня у Відні пройшла конференція ОБСЄ на тему “Свобода вираження та свобода медіа”, особливу увагу на якій будо приділено безпеці журналістів в умовах збройного конфлікту та саморегуляції в медіа.

Я мав можливість поділитися своїм досвідом роботи на сході України, де триває російсько-українська війна. Бойові дії і гуманітарну катастрофу на сході України я знімаю війну на сході України з весни 2014 в якості фотожурналіста українського інтернет-видання LB.ua і міжнародного агентства Reuters.

У Відні ми з колегою Юрієм Лукановим зустрічалися особисто з делегаціями Франції, Великобританії, та Литви а також мали можливість коротко виступити від час сесії.

Юрій розказав про жахливу ситуацію з правами людини і свободою медіа в Криму. Я розказав про ситуацію з правами людини, свободою висловлювань і свободу медіа на сході України (на окупованих територіях).

Я знімав в перші дні захоплення спецназівцями адміністративних будівель в Слов’янську і Краматорську. Пізніше, під впливом російської пропаганди, їх стали підтримувати деякі нижчі верстви місцевого населення. Зброя в руках у маргіналів перекреслила в одну мить все громадянські права: право на свободу слова, право на життя, право на вільне пересування.

Я бачив тіла людей біля розстріляної легкової машини в Слов’янську – хлопцям зі зброєю здалося, що автомобіль рухається підозріло. Мій друг і колега, український фотограф Максим Дондюк разом з журналістом Саймоном Островскі (ViCE News) провели деякий час у підвалі місцевого СБУ – за підозрою в шпигунстві. Вони просто знімали барикади на вулиці, біля будівлі, в якій знаходилися бойовики.

У Серпні 2014-го року під час виходу з Іловайського котла по нашему авто з наклейками “Преса”, в якому крім мене знаходилися ще троє журналістів, бойовики стріляли так само відчайдушно, як і по українським військовим. Нам дивом вдалося вирватися з цього пекла, але зовсім не через “шанобливе” ставлення бойовиків до працівників ЗМІ.

За даними Незалежної медіа-профспілки України станом на травень 2015 року – тільки за перший рік військового конфлікту на Сході України загинули 8 журналістів (як українських, так і іноземних) і більше 40 побувало в полоні у бойовиків. Приклад Марії Варфоломєєвої – журналістки з Луганська – показав, що в полоні можуть утримувати протягом року, всього за кілька фотографій. Багато працівників ЗМІ змушені були виїхати з тимчасово окупованої території через загрозу життю та здоров’ю. Більшість видань на Донбасі через тиск з боку терористів припинили своє існування.

Я пам’ятаю страх від можливості розправи на місці біля будівлі Донецької обласної адміністрації, захопленої проросійськими бойовиками в квітні 2014 року. Тоді моя українська прес-карта з адресою редакції в Києві була, як червона ганчірка для бика.  Кілька разів мене збиралися затримати, ще пару раз я дивом уникнув побиття. Останньою краплею для припинення моєї роботи в окупованому Донецьку було викрадення людини з львівською пропискою з сусіднього номера готелю. Четверо молодих хлопців, в балаклавах і камуфляжі з автоматами увірвалися в готель з метою пошуку “нацистів”. Мені пощастило, до мого номеру вони не дійшли. Я чітко розумію, що мене могла спіткати доля хлопця зі Львова – журналіст із Києва прирівнювався до соратників “хунти”.

Згадуючи це, хочеться наголосити – першим пунктом мінських домовленостей має бути звільнення всіх цивільних з полону, і в тому числі – журналістів.

Показовим є приклад іншого мого колеги: Василія, з російським паспортом, фотографа західного агентства. Він знімав війну з самого початку з боку проросійських бойовиків. У той же час він не приховує своїх проукраїнських поглядів, публікує свої тексти в соціальних мережах. Тому він тепер не тільки персона нон-грата на “території республік”, але також є потенційним клієнтом МГБ (міністерства державної безпеки так званої ДНР). Тому в 2016 році навіть Василь – громадянин РФ, вже не може працювати на території “республік”. Як можна говорити про свободу слова на окупованій території?

Саме тому, коли мова заходить про можливість проведення виборів на окупованих територіях в сьогоднішній ситуації, я розумію, що на практиці це буде тільки легітимацією військового режиму, адже для нормальних виборів – свобода слова є обов’язковою умовою.

Один знайомий український військовий, родом з Донецька, зі зрозумілих причин я не можу назвати його імені, він мав необережність «засвітити» свою особу по телевізору.  Тепер його дружина з маленькою дитиною не може вийти з дому в окупованому Донецьку навіть за продуктами – їх можуть заарештувати. Виїхати на територію, контрольовану українськими військами вони також не мають можливості – їх прізвище є в списках для затримання на всіх блокпостах «народних республік».

Інший український військовий, молодий хлопець Михайло, родом з Луганська, тепер не може повернутися додому. За визначенням бойовиків, він – “військовий злочинець”, який підлягає розстрілу.

Хто гарантуватиме право на вільне волевиявлення цих громадян України, які проживають на території Донецької та Луганської областей? Хто з них зможе балотуватися, якщо захоче представляти спільноту свого рідного міста? На окупованих територію право на власну думку мають лише люди зі зброєю і проросійською позицією.

Спираючись на вищесказане, хочу зазначити, що головною умовою прозорого і чесного волевиявлення є дотримання основних прав людини, зокрема право на протест, право на свободу висловлювань, і в кінці кінців право на вільне збирання, використання і поширення інформації. За що на даний момент на територіях т.зв. ЛНР і ДНР – ти можеш поплатитися не лише свободою, а й життям.

Під час сесії, присвяченої саморегуляції в медіа розказав про випадок з постановочними фотографіями Дмитра Муравського, як практичний приклад саморегуляції в журналістському середовищі. Завдяки нашій консолідованій позиції ми оперативно відреагували різкою критикою на таку спробу підміни реальних новин з фронту пропагандою.

Звернення українських правозахисних організацій-учасниць Коаліції «Справедливість заради миру на Донбасі» щодо пріоритетів у ході переговорів із врегулювання збройного конфлікту на Донбасі

Жовтень 11, 2016

Страсбург, 11 жовтня 2016 року

Падіння авторитарного режиму після розстрілу в лютому 2014 року Євромайдану та втечі до Росії Януковича відкрило шлях для побудови демократичної України на спільних із європейськими країнами цінностях. Намагаючись зупинити ці демократичні перетворення, Російська Федерація за допомогою армії окупувала Крим та розпочала гібридну війну на Донбасі, приховуючи пряму військову агресію пропагандистськими кліше про “державний переворот” у Києві та  законність проведених у Криму та в Луганській і Донецькій областях «референдумів». Тільки за офіційними даними у цьому збройному конфлікті загинуло понад 9,7 тисяч людей, близько 22 тисяч осіб отримали поранення, приблизно два мільйони осіб були змушені залишити свої домівки і, рятуючись, виїхати на мирні території. Фактично Російська Федерація розпочала війну проти України, тим самим грубо порушивши положення Статуту ООН та післявоєнний світовий порядок. Тому сучасну ситуацію в зоні АТО в Україні слід розглядати в парадигмі війни та прав людини, в якій особливої актуальності набувають норми міжнародного гуманітарного права.

В теперішній час на території підконтрольних Росії так званих “Донецької та Луганської народних республік” проживають близько трьох мільйонів людей. Вони перебувають на території, де правові процедури практично відсутні або діють вкрай погано. Свобода, життя та власність осіб, які проживають на цій території, залежать виключно від волі незаконних збройних формувань. Будь-якій особі, незалежно від віку та статі, загрожує ризик бути викраденою, підданою катуванню, підданою примусу до фактично рабської праці. Існує мережа незаконних місць несвободи, які називають “підвалами” через їхню непридатність навіть для тимчасового утримання людей. Досить складною є гуманітарна ситуація, зафіксовані випадки голодної смерті людей похилого віку. Гострим питанням залишається здійснення Українською державою соціальних виплат мешканцям непідконтрольних територій відповідно до закону.

У зв’язку із цим українські правозахисні організації глибоко занепокоєні тим, що питання захисту прав людини досі не стало одним із пріоритетних у ході переговорів по врегулюванню збройного конфлікту на Донбасі. Бракує наполегливості у просуванні звільнення військовополонених та цивільних заручників, яке взагалі б мало розглядатися як conditio sine qua non у виконанні всіх досягнутих домовленостей. Безумовною вимогою є встановлення належного контролю за ситуацією з боку міжнародних організацій та інститутів, зокрема, має бути забезпечена вільна робота міжнародних гуманітарних організацій та міжнародних моніторингових місій, їх безперешкодний доступ до усіх місць несвободи, їх захист цивільного населення від сваволі людей із автоматами, здійснення ефективного розслідування тяжких злочинів та притягнення винних у до відповідальності, тиску на Російську Федерацію для припинення порушень прав людини на окупованих територіях.

Натомість на фоні постійних обстрілів на лінії розмежування та продовження завезення військової техніки через неконтрольовану Україною ділянку україно-російського кордону як першочергові розглядаються питання проведення виборів на окупованих територіях. При цьому повністю ігнорується той факт, що в умовах відсутності захисту прав людини вибори  перетворюються з інструменту вільного волевиявлення на інструмент легітимізації військових диктатур.

З огляду на це ми закликаємо держави – члени Ради Європи визначити питання захисту прав людини в якості пріоритетного у ході переговорів з врегулювання збройного конфлікту на Донбасі та здійснювати їх просування у постійній консультації із міжнародними та українськими правозахисними організаціями, які працюють над документуванням порушень прав людини та міжнародних злочинів в зоні збройного конфлікту й захистом прав жертв конфлікту.

Коаліція громадських організацій та ініціатив «Справедливість заради миру на Донбасі»

Коаліція «Справедливість заради миру на Донбасі» є неформальною спілкою 17 громадських правозахисних організацій та ініціатив, які об’єднали свої зусилля задля узгодженого документування порушень прав людини та міжнародних злочинів, які були вчинені в ході збройного конфлікту на сході України, та надання правової, психологічної та іншої допомоги потерпілим людям. Більшість учасників Коаліції – це громадські об’єднання з Луганської та Донецької областей.

Cклад Коаліції :

Алчевський правозахисний аналітичний центр

Аргументам Росії на конференції ОБСЄ ніхто не вірив – Афанасьєв

Вересень 26, 2016

Аргументи представників Росії на щорічній конференції ОБСЄ з людського виміру у Варшаві про те, що в Росії і окупованому Криму немає жодних утисків кримських татар та українців, виглядали недолугими і викликали спротив багатьох делегацій.
Про це розповів спеціальний представник МЗС України Геннадій Афанасьєв, який нещодавно був російським політв’язнем, а тепер в українському зовнішньополітичному відомстві займається питаннями звільнення українців з російського полону, передає Укрінформ.
“Першою виступала Ірина Довгань (перебувала у полоні в “ДНР” – ред.), а відразу після неї виступала людина з Росії, і вона не могла нічого сказати, постійно затиналася. Після виступу Довгань виступи росіян звучали безглуздо, і це перемога для нас”, – заявив Афанасьєв.
На його переконання, всі аргументи російської делегації були слабкими, і їм ніхто не вірив.
“Ось один представник з Роcії заявив, що в Криму без проблем працює 400 інформаційних видань, усі вільно говорять російською, кримськотатарською і українською мовами. Але ж він не сказав, що насправді до окупації там було 960 видань”, – наголосив український активіст із Криму.
Як зазначив Афанасьєв, коли один із делегатів назвав себе представником “російського” Криму, іноземні делегації, зокрема Литви та Фінляндії, закинули організаторам з ОБСЄ: чому організація, не визнаючи Крим як частину РФ, допускає на конференцію “нібито журналістів” з Криму!
“Загалом Україна в цьому році має на конференції значну підтримку від багатьох країн – це і Німеччина, і США. Дуже мене потішила Франція, і є сподівання, що її позиція потроху змінюватиметься”, – констатував Афанасьєв.
На пленарному засіданні, що стосувалося утисків ЗМІ, Афанасьєв розповів про порушення свободи ЗМІ у Криму, про знущання над ним у в’язниці, про порушення на півострові прав інших людей з проукраїнськими поглядами.
Спецпредставник МЗС України зазначив, що найближчим часом планує виступити на засіданні ПАРЄ, відвідати США та Канаду.
“Я закликатиму до гуманітарної та військової допомоги Українській державі, за продовження санкцій. Також розповідатиму про свою долю, долю інших бранців і наполягатиму на тому, що в Росії в’язниця – це не просто місце, де люди сидять. В Росії це місце, де кожний день знущаються над людьми, здійснюються тортури, а на Заході цього не розуміють, і тому вони не такі активні”, – констатував Афанасьєв.
У Варшаві з 19 по 30 вересня відбувається щорічна конференція Бюро демократичних інститутів і прав людини ОБСЄ. Впродовж двох тижнів конференції його учасники звертають увагу на проблеми з правами людини у світі, зокрема питаннями, що стосуються свободи думки, свободи ЗМІ, запобігання расової, національної та етнічної дискримінації, статевої нерівності тощо.

Матеріал розміщено на сайті “Українська правда” 25.09.2016: http://www.pravda.com.ua/news/2016/09/25/7121689/

АКТИВІСТИ ЗАКЛИКАЮТЬ ЄС ЗМІНИТИ “РОСІЙСЬКУ ПОЛІТИКУ”

Липень 22, 2014

To EU High Representative for Foreign Affairs and Security Policy

Catherine Ashton

To EU-Eastern Partnership ministerial meeting

ЗВЕРНЕННЯ

Минулого тижня під час акції на захист Надії Савченко українські активісти звернулися до урядів країн Німеччини та Франції, а також до політичного керівництва Європейського Союзу із закликом визнати Російську Федерацію державою-спонсором тероризму. На жаль, нас знову не почули.

Європа не чула нас під час подій Майдану, дезорієнтована відвертою брехнею російських засобів масової інформації, допоки не розстріляли беззбройних людей в самому серці столиці. Європа не здійснювала рішучих кроків, коли почалася військова окупація “Кримнаш”, щоразу повертаючись до вигаданого пропагандою “українського фашизму” і впритул не помічаючи фашизму путінського. А тим часом агресія Російської Федерації вже вийшла на рівень міжнародний та інтерконтинентальний. Гинуть вже не тільки українці – захищаючись на полі бою, утримувані в підвалах захоплених бойовиками будівель та  на вулицях своїх міст від куль та снарядів терористів; гинуть громадяни інших країн, більшість із яких, імовірно, ніколи в житті не чули слова “Донбас”.

Ми розуміємо, що Європейський Союз намагається пройти лезом бритви та будь-якою ціною уникнути політики ізоляції Росії, що може призвести до ще гірших наслідків для Європи та світу. Але такий підхід себе, по-перше, не виправдав, а по-друге, він дедалі більше нагадує “позицію страуса”, а не стратегію зовнішньої політики. Історія переконливо свідчить, що хто її не вчить, той змушений її повторити. Тому нинішня позиція ЄС тільки заохочує Кремль до подальшої агресії щодо необмеженого кола держав з метою відтворення омріяної Путіним Російської Імперії.

У цій складній ситуації потрібно принаймні подивитися правді в очі. Наприклад, в очі рідних тих людей, які щодня гинуть на Сході України, – як військових, так і цивільних.

І почати називати речі своїми іменами.

Ми, представники громадянського суспільства України, звертаємо до Ради міністрів закордонних справ Європейського Союзу напередодні засідання 22 липня, із наступними закликами:

1. З огляду на драматичну історію зі збитим МН17, а також зважаючи на наявні докази підтримки проросійських бойовиків на Сході України Російською Федерацією, у зв’язку з випадками міжнародного кіднеппінгу льотчиці Надії Савченко, українського режисера Олега Сенцова та інших громадян України, здійснених Російською Федерацією, закликаємо визнати Російську Федерацію країною, що підтримує міжнародний тероризм та співпрацює з терористичними організаціями на Сході України.

2. Докорінним чином переглянути політику щодо Російської Федерації та, відповідно, до України, яка має бути в особливому фокусі уваги ЄС. Ми не наважуємося пропонувати простих та готових рецептів, бо ми їх просто не маємо. Ми говоримо про потребу загальноєвропейського брейнсторму із залученням ключових інтелектуалів, у тому числі, східноєвропейський, зокрема, українських, та вироблення нової європейської політики щодо Росії.

3. У рамках “нової української політики” Європейського Союзу надавати Україні системну та всеосяжну підтримку – в тому числі, військову. Адже зараз вирішується питання не суто долі України. Зараз в Україні вирішується питання майбутнього всієї Європи.

4. Відмовитися від військової співпраці з Російською Федерацією та на загальноєвропейському рівні засудити продаж Францією авіаносців “Містраль” Російській Федерації та інших подібних “оборудок”.

22.07.2014

З повагою,

Центр Громадянських Свобод

ініціатива Євромайдан SOS

Результаты поиска:

Розпочато прийом заявок на участь у семінарі “Права людини в Україні: ключові проблеми та досягнення”

Лютий 14, 2017

Розпочато прийом заявок на участь у семінарі
“Права людини в Україні: ключові проблеми та досягнення”

Оголошується подання заявок на участь у семінарі “Права людини в Україні: ключові проблеми та досягнення”, який відбудеться в рамках HR – діалогу між Україною та Європейським Союзом 23 березня 2017 року в Брюcселі.

До участі запрошуються представники громадських організацій, які займаються захистом прав людини в окупованому Криму та/або у збройному конфлікті на Донбасі, а також реформуванням судової системи України.

Теми семінару, які обговорять українські та брюcсельські НГО, представники різних структур ЄС та європарламентарі у форматі відкритої дискусії, наступні:

1.друга хвиля судової реформи: досягнення та що має бути ще зроблено;

2.наступ на свободу в окупованому Криму: як його зупинити;

3.права людини в переговорах по Донбасу (включаючи боротьбу з безкарністю у збройному конфлікті).

 

У результаті цього обговорення має бути сформована «Дорожня карта» дій Європейського союзу по цих напрямках, яка буде передана відповідним структурам.
Візит близько 20-ти українських громадських діячів до Брюcселю має адвокаційний характер, окрім семінару будуть проведені ряд адвокаційних зустрічей.

Усі витрати на дорогу та проживання відібраним учасникам покриваються.

Для того, щоб прийняти участь у конкурсі необхідно до 17:00 17 лютого 2017 року, відправити лист за темою “HR семінар” на e-mail: ccl.org.ua@gmail.com в якому надіслати:

1.резюме представника організації, в якому зазначити його досвід в одній або декількох сферах, дотичних до тем семінару.

2.конкретні пропозиції щодо дій Європейського Союзу та його окремих структур для покращення ситуації в одній або декількох заявлених темах семінару.

 

Про результати конкурсу буде повідомлено персональним листом 20 лютого 2017 р.

Усі питання прохання ставити контактній особі – Олександра Романцова, Центр громадянських свобод е-mail: ccl.org.ua@gmail.com моб.тел.: +38 (050) 341 13 77

Українські журналісти на конференції ОБСЄ на тему “Свобода вираження та свобода медіа”, Відень.

Жовтень 30, 2016

27-28 жовтня у Відні пройшла конференція ОБСЄ на тему “Свобода вираження та свобода медіа”, особливу увагу на якій будо приділено безпеці журналістів в умовах збройного конфлікту та саморегуляції в медіа.

Я мав можливість поділитися своїм досвідом роботи на сході України, де триває російсько-українська війна. Бойові дії і гуманітарну катастрофу на сході України я знімаю війну на сході України з весни 2014 в якості фотожурналіста українського інтернет-видання LB.ua і міжнародного агентства Reuters.

У Відні ми з колегою Юрієм Лукановим зустрічалися особисто з делегаціями Франції, Великобританії, та Литви а також мали можливість коротко виступити від час сесії.

Юрій розказав про жахливу ситуацію з правами людини і свободою медіа в Криму. Я розказав про ситуацію з правами людини, свободою висловлювань і свободу медіа на сході України (на окупованих територіях).

Я знімав в перші дні захоплення спецназівцями адміністративних будівель в Слов’янську і Краматорську. Пізніше, під впливом російської пропаганди, їх стали підтримувати деякі нижчі верстви місцевого населення. Зброя в руках у маргіналів перекреслила в одну мить все громадянські права: право на свободу слова, право на життя, право на вільне пересування.

Я бачив тіла людей біля розстріляної легкової машини в Слов’янську – хлопцям зі зброєю здалося, що автомобіль рухається підозріло. Мій друг і колега, український фотограф Максим Дондюк разом з журналістом Саймоном Островскі (ViCE News) провели деякий час у підвалі місцевого СБУ – за підозрою в шпигунстві. Вони просто знімали барикади на вулиці, біля будівлі, в якій знаходилися бойовики.

У Серпні 2014-го року під час виходу з Іловайського котла по нашему авто з наклейками “Преса”, в якому крім мене знаходилися ще троє журналістів, бойовики стріляли так само відчайдушно, як і по українським військовим. Нам дивом вдалося вирватися з цього пекла, але зовсім не через “шанобливе” ставлення бойовиків до працівників ЗМІ.

За даними Незалежної медіа-профспілки України станом на травень 2015 року – тільки за перший рік військового конфлікту на Сході України загинули 8 журналістів (як українських, так і іноземних) і більше 40 побувало в полоні у бойовиків. Приклад Марії Варфоломєєвої – журналістки з Луганська – показав, що в полоні можуть утримувати протягом року, всього за кілька фотографій. Багато працівників ЗМІ змушені були виїхати з тимчасово окупованої території через загрозу життю та здоров’ю. Більшість видань на Донбасі через тиск з боку терористів припинили своє існування.

Я пам’ятаю страх від можливості розправи на місці біля будівлі Донецької обласної адміністрації, захопленої проросійськими бойовиками в квітні 2014 року. Тоді моя українська прес-карта з адресою редакції в Києві була, як червона ганчірка для бика.  Кілька разів мене збиралися затримати, ще пару раз я дивом уникнув побиття. Останньою краплею для припинення моєї роботи в окупованому Донецьку було викрадення людини з львівською пропискою з сусіднього номера готелю. Четверо молодих хлопців, в балаклавах і камуфляжі з автоматами увірвалися в готель з метою пошуку “нацистів”. Мені пощастило, до мого номеру вони не дійшли. Я чітко розумію, що мене могла спіткати доля хлопця зі Львова – журналіст із Києва прирівнювався до соратників “хунти”.

Згадуючи це, хочеться наголосити – першим пунктом мінських домовленостей має бути звільнення всіх цивільних з полону, і в тому числі – журналістів.

Показовим є приклад іншого мого колеги: Василія, з російським паспортом, фотографа західного агентства. Він знімав війну з самого початку з боку проросійських бойовиків. У той же час він не приховує своїх проукраїнських поглядів, публікує свої тексти в соціальних мережах. Тому він тепер не тільки персона нон-грата на “території республік”, але також є потенційним клієнтом МГБ (міністерства державної безпеки так званої ДНР). Тому в 2016 році навіть Василь – громадянин РФ, вже не може працювати на території “республік”. Як можна говорити про свободу слова на окупованій території?

Саме тому, коли мова заходить про можливість проведення виборів на окупованих територіях в сьогоднішній ситуації, я розумію, що на практиці це буде тільки легітимацією військового режиму, адже для нормальних виборів – свобода слова є обов’язковою умовою.

Один знайомий український військовий, родом з Донецька, зі зрозумілих причин я не можу назвати його імені, він мав необережність «засвітити» свою особу по телевізору.  Тепер його дружина з маленькою дитиною не може вийти з дому в окупованому Донецьку навіть за продуктами – їх можуть заарештувати. Виїхати на територію, контрольовану українськими військами вони також не мають можливості – їх прізвище є в списках для затримання на всіх блокпостах «народних республік».

Інший український військовий, молодий хлопець Михайло, родом з Луганська, тепер не може повернутися додому. За визначенням бойовиків, він – “військовий злочинець”, який підлягає розстрілу.

Хто гарантуватиме право на вільне волевиявлення цих громадян України, які проживають на території Донецької та Луганської областей? Хто з них зможе балотуватися, якщо захоче представляти спільноту свого рідного міста? На окупованих територію право на власну думку мають лише люди зі зброєю і проросійською позицією.

Спираючись на вищесказане, хочу зазначити, що головною умовою прозорого і чесного волевиявлення є дотримання основних прав людини, зокрема право на протест, право на свободу висловлювань, і в кінці кінців право на вільне збирання, використання і поширення інформації. За що на даний момент на територіях т.зв. ЛНР і ДНР – ти можеш поплатитися не лише свободою, а й життям.

Під час сесії, присвяченої саморегуляції в медіа розказав про випадок з постановочними фотографіями Дмитра Муравського, як практичний приклад саморегуляції в журналістському середовищі. Завдяки нашій консолідованій позиції ми оперативно відреагували різкою критикою на таку спробу підміни реальних новин з фронту пропагандою.

Звернення українських правозахисних організацій-учасниць Коаліції «Справедливість заради миру на Донбасі» щодо пріоритетів у ході переговорів із врегулювання збройного конфлікту на Донбасі

Жовтень 11, 2016

Страсбург, 11 жовтня 2016 року

Падіння авторитарного режиму після розстрілу в лютому 2014 року Євромайдану та втечі до Росії Януковича відкрило шлях для побудови демократичної України на спільних із європейськими країнами цінностях. Намагаючись зупинити ці демократичні перетворення, Російська Федерація за допомогою армії окупувала Крим та розпочала гібридну війну на Донбасі, приховуючи пряму військову агресію пропагандистськими кліше про “державний переворот” у Києві та  законність проведених у Криму та в Луганській і Донецькій областях «референдумів». Тільки за офіційними даними у цьому збройному конфлікті загинуло понад 9,7 тисяч людей, близько 22 тисяч осіб отримали поранення, приблизно два мільйони осіб були змушені залишити свої домівки і, рятуючись, виїхати на мирні території. Фактично Російська Федерація розпочала війну проти України, тим самим грубо порушивши положення Статуту ООН та післявоєнний світовий порядок. Тому сучасну ситуацію в зоні АТО в Україні слід розглядати в парадигмі війни та прав людини, в якій особливої актуальності набувають норми міжнародного гуманітарного права.

В теперішній час на території підконтрольних Росії так званих “Донецької та Луганської народних республік” проживають близько трьох мільйонів людей. Вони перебувають на території, де правові процедури практично відсутні або діють вкрай погано. Свобода, життя та власність осіб, які проживають на цій території, залежать виключно від волі незаконних збройних формувань. Будь-якій особі, незалежно від віку та статі, загрожує ризик бути викраденою, підданою катуванню, підданою примусу до фактично рабської праці. Існує мережа незаконних місць несвободи, які називають “підвалами” через їхню непридатність навіть для тимчасового утримання людей. Досить складною є гуманітарна ситуація, зафіксовані випадки голодної смерті людей похилого віку. Гострим питанням залишається здійснення Українською державою соціальних виплат мешканцям непідконтрольних територій відповідно до закону.

У зв’язку із цим українські правозахисні організації глибоко занепокоєні тим, що питання захисту прав людини досі не стало одним із пріоритетних у ході переговорів по врегулюванню збройного конфлікту на Донбасі. Бракує наполегливості у просуванні звільнення військовополонених та цивільних заручників, яке взагалі б мало розглядатися як conditio sine qua non у виконанні всіх досягнутих домовленостей. Безумовною вимогою є встановлення належного контролю за ситуацією з боку міжнародних організацій та інститутів, зокрема, має бути забезпечена вільна робота міжнародних гуманітарних організацій та міжнародних моніторингових місій, їх безперешкодний доступ до усіх місць несвободи, їх захист цивільного населення від сваволі людей із автоматами, здійснення ефективного розслідування тяжких злочинів та притягнення винних у до відповідальності, тиску на Російську Федерацію для припинення порушень прав людини на окупованих територіях.

Натомість на фоні постійних обстрілів на лінії розмежування та продовження завезення військової техніки через неконтрольовану Україною ділянку україно-російського кордону як першочергові розглядаються питання проведення виборів на окупованих територіях. При цьому повністю ігнорується той факт, що в умовах відсутності захисту прав людини вибори  перетворюються з інструменту вільного волевиявлення на інструмент легітимізації військових диктатур.

З огляду на це ми закликаємо держави – члени Ради Європи визначити питання захисту прав людини в якості пріоритетного у ході переговорів з врегулювання збройного конфлікту на Донбасі та здійснювати їх просування у постійній консультації із міжнародними та українськими правозахисними організаціями, які працюють над документуванням порушень прав людини та міжнародних злочинів в зоні збройного конфлікту й захистом прав жертв конфлікту.

Коаліція громадських організацій та ініціатив «Справедливість заради миру на Донбасі»

Коаліція «Справедливість заради миру на Донбасі» є неформальною спілкою 17 громадських правозахисних організацій та ініціатив, які об’єднали свої зусилля задля узгодженого документування порушень прав людини та міжнародних злочинів, які були вчинені в ході збройного конфлікту на сході України, та надання правової, психологічної та іншої допомоги потерпілим людям. Більшість учасників Коаліції – це громадські об’єднання з Луганської та Донецької областей.

Cклад Коаліції :

Алчевський правозахисний аналітичний центр

Аргументам Росії на конференції ОБСЄ ніхто не вірив – Афанасьєв

Вересень 26, 2016

Аргументи представників Росії на щорічній конференції ОБСЄ з людського виміру у Варшаві про те, що в Росії і окупованому Криму немає жодних утисків кримських татар та українців, виглядали недолугими і викликали спротив багатьох делегацій.
Про це розповів спеціальний представник МЗС України Геннадій Афанасьєв, який нещодавно був російським політв’язнем, а тепер в українському зовнішньополітичному відомстві займається питаннями звільнення українців з російського полону, передає Укрінформ.
“Першою виступала Ірина Довгань (перебувала у полоні в “ДНР” – ред.), а відразу після неї виступала людина з Росії, і вона не могла нічого сказати, постійно затиналася. Після виступу Довгань виступи росіян звучали безглуздо, і це перемога для нас”, – заявив Афанасьєв.
На його переконання, всі аргументи російської делегації були слабкими, і їм ніхто не вірив.
“Ось один представник з Роcії заявив, що в Криму без проблем працює 400 інформаційних видань, усі вільно говорять російською, кримськотатарською і українською мовами. Але ж він не сказав, що насправді до окупації там було 960 видань”, – наголосив український активіст із Криму.
Як зазначив Афанасьєв, коли один із делегатів назвав себе представником “російського” Криму, іноземні делегації, зокрема Литви та Фінляндії, закинули організаторам з ОБСЄ: чому організація, не визнаючи Крим як частину РФ, допускає на конференцію “нібито журналістів” з Криму!
“Загалом Україна в цьому році має на конференції значну підтримку від багатьох країн – це і Німеччина, і США. Дуже мене потішила Франція, і є сподівання, що її позиція потроху змінюватиметься”, – констатував Афанасьєв.
На пленарному засіданні, що стосувалося утисків ЗМІ, Афанасьєв розповів про порушення свободи ЗМІ у Криму, про знущання над ним у в’язниці, про порушення на півострові прав інших людей з проукраїнськими поглядами.
Спецпредставник МЗС України зазначив, що найближчим часом планує виступити на засіданні ПАРЄ, відвідати США та Канаду.
“Я закликатиму до гуманітарної та військової допомоги Українській державі, за продовження санкцій. Також розповідатиму про свою долю, долю інших бранців і наполягатиму на тому, що в Росії в’язниця – це не просто місце, де люди сидять. В Росії це місце, де кожний день знущаються над людьми, здійснюються тортури, а на Заході цього не розуміють, і тому вони не такі активні”, – констатував Афанасьєв.
У Варшаві з 19 по 30 вересня відбувається щорічна конференція Бюро демократичних інститутів і прав людини ОБСЄ. Впродовж двох тижнів конференції його учасники звертають увагу на проблеми з правами людини у світі, зокрема питаннями, що стосуються свободи думки, свободи ЗМІ, запобігання расової, національної та етнічної дискримінації, статевої нерівності тощо.

Матеріал розміщено на сайті “Українська правда” 25.09.2016: http://www.pravda.com.ua/news/2016/09/25/7121689/

АКТИВІСТИ ЗАКЛИКАЮТЬ ЄС ЗМІНИТИ “РОСІЙСЬКУ ПОЛІТИКУ”

Липень 22, 2014

To EU High Representative for Foreign Affairs and Security Policy

Catherine Ashton

To EU-Eastern Partnership ministerial meeting

ЗВЕРНЕННЯ

Минулого тижня під час акції на захист Надії Савченко українські активісти звернулися до урядів країн Німеччини та Франції, а також до політичного керівництва Європейського Союзу із закликом визнати Російську Федерацію державою-спонсором тероризму. На жаль, нас знову не почули.

Європа не чула нас під час подій Майдану, дезорієнтована відвертою брехнею російських засобів масової інформації, допоки не розстріляли беззбройних людей в самому серці столиці. Європа не здійснювала рішучих кроків, коли почалася військова окупація “Кримнаш”, щоразу повертаючись до вигаданого пропагандою “українського фашизму” і впритул не помічаючи фашизму путінського. А тим часом агресія Російської Федерації вже вийшла на рівень міжнародний та інтерконтинентальний. Гинуть вже не тільки українці – захищаючись на полі бою, утримувані в підвалах захоплених бойовиками будівель та  на вулицях своїх міст від куль та снарядів терористів; гинуть громадяни інших країн, більшість із яких, імовірно, ніколи в житті не чули слова “Донбас”.

Ми розуміємо, що Європейський Союз намагається пройти лезом бритви та будь-якою ціною уникнути політики ізоляції Росії, що може призвести до ще гірших наслідків для Європи та світу. Але такий підхід себе, по-перше, не виправдав, а по-друге, він дедалі більше нагадує “позицію страуса”, а не стратегію зовнішньої політики. Історія переконливо свідчить, що хто її не вчить, той змушений її повторити. Тому нинішня позиція ЄС тільки заохочує Кремль до подальшої агресії щодо необмеженого кола держав з метою відтворення омріяної Путіним Російської Імперії.

У цій складній ситуації потрібно принаймні подивитися правді в очі. Наприклад, в очі рідних тих людей, які щодня гинуть на Сході України, – як військових, так і цивільних.

І почати називати речі своїми іменами.

Ми, представники громадянського суспільства України, звертаємо до Ради міністрів закордонних справ Європейського Союзу напередодні засідання 22 липня, із наступними закликами:

1. З огляду на драматичну історію зі збитим МН17, а також зважаючи на наявні докази підтримки проросійських бойовиків на Сході України Російською Федерацією, у зв’язку з випадками міжнародного кіднеппінгу льотчиці Надії Савченко, українського режисера Олега Сенцова та інших громадян України, здійснених Російською Федерацією, закликаємо визнати Російську Федерацію країною, що підтримує міжнародний тероризм та співпрацює з терористичними організаціями на Сході України.

2. Докорінним чином переглянути політику щодо Російської Федерації та, відповідно, до України, яка має бути в особливому фокусі уваги ЄС. Ми не наважуємося пропонувати простих та готових рецептів, бо ми їх просто не маємо. Ми говоримо про потребу загальноєвропейського брейнсторму із залученням ключових інтелектуалів, у тому числі, східноєвропейський, зокрема, українських, та вироблення нової європейської політики щодо Росії.

3. У рамках “нової української політики” Європейського Союзу надавати Україні системну та всеосяжну підтримку – в тому числі, військову. Адже зараз вирішується питання не суто долі України. Зараз в Україні вирішується питання майбутнього всієї Європи.

4. Відмовитися від військової співпраці з Російською Федерацією та на загальноєвропейському рівні засудити продаж Францією авіаносців “Містраль” Російській Федерації та інших подібних “оборудок”.

22.07.2014

З повагою,

Центр Громадянських Свобод

ініціатива Євромайдан SOS

Результаты поиска:

Розпочато прийом заявок на участь у семінарі “Права людини в Україні: ключові проблеми та досягнення”

Лютий 14, 2017

Розпочато прийом заявок на участь у семінарі
“Права людини в Україні: ключові проблеми та досягнення”

Оголошується подання заявок на участь у семінарі “Права людини в Україні: ключові проблеми та досягнення”, який відбудеться в рамках HR – діалогу між Україною та Європейським Союзом 23 березня 2017 року в Брюcселі.

До участі запрошуються представники громадських організацій, які займаються захистом прав людини в окупованому Криму та/або у збройному конфлікті на Донбасі, а також реформуванням судової системи України.

Теми семінару, які обговорять українські та брюcсельські НГО, представники різних структур ЄС та європарламентарі у форматі відкритої дискусії, наступні:

1.друга хвиля судової реформи: досягнення та що має бути ще зроблено;

2.наступ на свободу в окупованому Криму: як його зупинити;

3.права людини в переговорах по Донбасу (включаючи боротьбу з безкарністю у збройному конфлікті).

 

У результаті цього обговорення має бути сформована «Дорожня карта» дій Європейського союзу по цих напрямках, яка буде передана відповідним структурам.
Візит близько 20-ти українських громадських діячів до Брюcселю має адвокаційний характер, окрім семінару будуть проведені ряд адвокаційних зустрічей.

Усі витрати на дорогу та проживання відібраним учасникам покриваються.

Для того, щоб прийняти участь у конкурсі необхідно до 17:00 17 лютого 2017 року, відправити лист за темою “HR семінар” на e-mail: ccl.org.ua@gmail.com в якому надіслати:

1.резюме представника організації, в якому зазначити його досвід в одній або декількох сферах, дотичних до тем семінару.

2.конкретні пропозиції щодо дій Європейського Союзу та його окремих структур для покращення ситуації в одній або декількох заявлених темах семінару.

 

Про результати конкурсу буде повідомлено персональним листом 20 лютого 2017 р.

Усі питання прохання ставити контактній особі – Олександра Романцова, Центр громадянських свобод е-mail: ccl.org.ua@gmail.com моб.тел.: +38 (050) 341 13 77

Українські журналісти на конференції ОБСЄ на тему “Свобода вираження та свобода медіа”, Відень.

Жовтень 30, 2016

27-28 жовтня у Відні пройшла конференція ОБСЄ на тему “Свобода вираження та свобода медіа”, особливу увагу на якій будо приділено безпеці журналістів в умовах збройного конфлікту та саморегуляції в медіа.

Я мав можливість поділитися своїм досвідом роботи на сході України, де триває російсько-українська війна. Бойові дії і гуманітарну катастрофу на сході України я знімаю війну на сході України з весни 2014 в якості фотожурналіста українського інтернет-видання LB.ua і міжнародного агентства Reuters.

У Відні ми з колегою Юрієм Лукановим зустрічалися особисто з делегаціями Франції, Великобританії, та Литви а також мали можливість коротко виступити від час сесії.

Юрій розказав про жахливу ситуацію з правами людини і свободою медіа в Криму. Я розказав про ситуацію з правами людини, свободою висловлювань і свободу медіа на сході України (на окупованих територіях).

Я знімав в перші дні захоплення спецназівцями адміністративних будівель в Слов’янську і Краматорську. Пізніше, під впливом російської пропаганди, їх стали підтримувати деякі нижчі верстви місцевого населення. Зброя в руках у маргіналів перекреслила в одну мить все громадянські права: право на свободу слова, право на життя, право на вільне пересування.

Я бачив тіла людей біля розстріляної легкової машини в Слов’янську – хлопцям зі зброєю здалося, що автомобіль рухається підозріло. Мій друг і колега, український фотограф Максим Дондюк разом з журналістом Саймоном Островскі (ViCE News) провели деякий час у підвалі місцевого СБУ – за підозрою в шпигунстві. Вони просто знімали барикади на вулиці, біля будівлі, в якій знаходилися бойовики.

У Серпні 2014-го року під час виходу з Іловайського котла по нашему авто з наклейками “Преса”, в якому крім мене знаходилися ще троє журналістів, бойовики стріляли так само відчайдушно, як і по українським військовим. Нам дивом вдалося вирватися з цього пекла, але зовсім не через “шанобливе” ставлення бойовиків до працівників ЗМІ.

За даними Незалежної медіа-профспілки України станом на травень 2015 року – тільки за перший рік військового конфлікту на Сході України загинули 8 журналістів (як українських, так і іноземних) і більше 40 побувало в полоні у бойовиків. Приклад Марії Варфоломєєвої – журналістки з Луганська – показав, що в полоні можуть утримувати протягом року, всього за кілька фотографій. Багато працівників ЗМІ змушені були виїхати з тимчасово окупованої території через загрозу життю та здоров’ю. Більшість видань на Донбасі через тиск з боку терористів припинили своє існування.

Я пам’ятаю страх від можливості розправи на місці біля будівлі Донецької обласної адміністрації, захопленої проросійськими бойовиками в квітні 2014 року. Тоді моя українська прес-карта з адресою редакції в Києві була, як червона ганчірка для бика.  Кілька разів мене збиралися затримати, ще пару раз я дивом уникнув побиття. Останньою краплею для припинення моєї роботи в окупованому Донецьку було викрадення людини з львівською пропискою з сусіднього номера готелю. Четверо молодих хлопців, в балаклавах і камуфляжі з автоматами увірвалися в готель з метою пошуку “нацистів”. Мені пощастило, до мого номеру вони не дійшли. Я чітко розумію, що мене могла спіткати доля хлопця зі Львова – журналіст із Києва прирівнювався до соратників “хунти”.

Згадуючи це, хочеться наголосити – першим пунктом мінських домовленостей має бути звільнення всіх цивільних з полону, і в тому числі – журналістів.

Показовим є приклад іншого мого колеги: Василія, з російським паспортом, фотографа західного агентства. Він знімав війну з самого початку з боку проросійських бойовиків. У той же час він не приховує своїх проукраїнських поглядів, публікує свої тексти в соціальних мережах. Тому він тепер не тільки персона нон-грата на “території республік”, але також є потенційним клієнтом МГБ (міністерства державної безпеки так званої ДНР). Тому в 2016 році навіть Василь – громадянин РФ, вже не може працювати на території “республік”. Як можна говорити про свободу слова на окупованій території?

Саме тому, коли мова заходить про можливість проведення виборів на окупованих територіях в сьогоднішній ситуації, я розумію, що на практиці це буде тільки легітимацією військового режиму, адже для нормальних виборів – свобода слова є обов’язковою умовою.

Один знайомий український військовий, родом з Донецька, зі зрозумілих причин я не можу назвати його імені, він мав необережність «засвітити» свою особу по телевізору.  Тепер його дружина з маленькою дитиною не може вийти з дому в окупованому Донецьку навіть за продуктами – їх можуть заарештувати. Виїхати на територію, контрольовану українськими військами вони також не мають можливості – їх прізвище є в списках для затримання на всіх блокпостах «народних республік».

Інший український військовий, молодий хлопець Михайло, родом з Луганська, тепер не може повернутися додому. За визначенням бойовиків, він – “військовий злочинець”, який підлягає розстрілу.

Хто гарантуватиме право на вільне волевиявлення цих громадян України, які проживають на території Донецької та Луганської областей? Хто з них зможе балотуватися, якщо захоче представляти спільноту свого рідного міста? На окупованих територію право на власну думку мають лише люди зі зброєю і проросійською позицією.

Спираючись на вищесказане, хочу зазначити, що головною умовою прозорого і чесного волевиявлення є дотримання основних прав людини, зокрема право на протест, право на свободу висловлювань, і в кінці кінців право на вільне збирання, використання і поширення інформації. За що на даний момент на територіях т.зв. ЛНР і ДНР – ти можеш поплатитися не лише свободою, а й життям.

Під час сесії, присвяченої саморегуляції в медіа розказав про випадок з постановочними фотографіями Дмитра Муравського, як практичний приклад саморегуляції в журналістському середовищі. Завдяки нашій консолідованій позиції ми оперативно відреагували різкою критикою на таку спробу підміни реальних новин з фронту пропагандою.

Звернення українських правозахисних організацій-учасниць Коаліції «Справедливість заради миру на Донбасі» щодо пріоритетів у ході переговорів із врегулювання збройного конфлікту на Донбасі

Жовтень 11, 2016

Страсбург, 11 жовтня 2016 року

Падіння авторитарного режиму після розстрілу в лютому 2014 року Євромайдану та втечі до Росії Януковича відкрило шлях для побудови демократичної України на спільних із європейськими країнами цінностях. Намагаючись зупинити ці демократичні перетворення, Російська Федерація за допомогою армії окупувала Крим та розпочала гібридну війну на Донбасі, приховуючи пряму військову агресію пропагандистськими кліше про “державний переворот” у Києві та  законність проведених у Криму та в Луганській і Донецькій областях «референдумів». Тільки за офіційними даними у цьому збройному конфлікті загинуло понад 9,7 тисяч людей, близько 22 тисяч осіб отримали поранення, приблизно два мільйони осіб були змушені залишити свої домівки і, рятуючись, виїхати на мирні території. Фактично Російська Федерація розпочала війну проти України, тим самим грубо порушивши положення Статуту ООН та післявоєнний світовий порядок. Тому сучасну ситуацію в зоні АТО в Україні слід розглядати в парадигмі війни та прав людини, в якій особливої актуальності набувають норми міжнародного гуманітарного права.

В теперішній час на території підконтрольних Росії так званих “Донецької та Луганської народних республік” проживають близько трьох мільйонів людей. Вони перебувають на території, де правові процедури практично відсутні або діють вкрай погано. Свобода, життя та власність осіб, які проживають на цій території, залежать виключно від волі незаконних збройних формувань. Будь-якій особі, незалежно від віку та статі, загрожує ризик бути викраденою, підданою катуванню, підданою примусу до фактично рабської праці. Існує мережа незаконних місць несвободи, які називають “підвалами” через їхню непридатність навіть для тимчасового утримання людей. Досить складною є гуманітарна ситуація, зафіксовані випадки голодної смерті людей похилого віку. Гострим питанням залишається здійснення Українською державою соціальних виплат мешканцям непідконтрольних територій відповідно до закону.

У зв’язку із цим українські правозахисні організації глибоко занепокоєні тим, що питання захисту прав людини досі не стало одним із пріоритетних у ході переговорів по врегулюванню збройного конфлікту на Донбасі. Бракує наполегливості у просуванні звільнення військовополонених та цивільних заручників, яке взагалі б мало розглядатися як conditio sine qua non у виконанні всіх досягнутих домовленостей. Безумовною вимогою є встановлення належного контролю за ситуацією з боку міжнародних організацій та інститутів, зокрема, має бути забезпечена вільна робота міжнародних гуманітарних організацій та міжнародних моніторингових місій, їх безперешкодний доступ до усіх місць несвободи, їх захист цивільного населення від сваволі людей із автоматами, здійснення ефективного розслідування тяжких злочинів та притягнення винних у до відповідальності, тиску на Російську Федерацію для припинення порушень прав людини на окупованих територіях.

Натомість на фоні постійних обстрілів на лінії розмежування та продовження завезення військової техніки через неконтрольовану Україною ділянку україно-російського кордону як першочергові розглядаються питання проведення виборів на окупованих територіях. При цьому повністю ігнорується той факт, що в умовах відсутності захисту прав людини вибори  перетворюються з інструменту вільного волевиявлення на інструмент легітимізації військових диктатур.

З огляду на це ми закликаємо держави – члени Ради Європи визначити питання захисту прав людини в якості пріоритетного у ході переговорів з врегулювання збройного конфлікту на Донбасі та здійснювати їх просування у постійній консультації із міжнародними та українськими правозахисними організаціями, які працюють над документуванням порушень прав людини та міжнародних злочинів в зоні збройного конфлікту й захистом прав жертв конфлікту.

Коаліція громадських організацій та ініціатив «Справедливість заради миру на Донбасі»

Коаліція «Справедливість заради миру на Донбасі» є неформальною спілкою 17 громадських правозахисних організацій та ініціатив, які об’єднали свої зусилля задля узгодженого документування порушень прав людини та міжнародних злочинів, які були вчинені в ході збройного конфлікту на сході України, та надання правової, психологічної та іншої допомоги потерпілим людям. Більшість учасників Коаліції – це громадські об’єднання з Луганської та Донецької областей.

Cклад Коаліції :

Алчевський правозахисний аналітичний центр

Аргументам Росії на конференції ОБСЄ ніхто не вірив – Афанасьєв

Вересень 26, 2016

Аргументи представників Росії на щорічній конференції ОБСЄ з людського виміру у Варшаві про те, що в Росії і окупованому Криму немає жодних утисків кримських татар та українців, виглядали недолугими і викликали спротив багатьох делегацій.
Про це розповів спеціальний представник МЗС України Геннадій Афанасьєв, який нещодавно був російським політв’язнем, а тепер в українському зовнішньополітичному відомстві займається питаннями звільнення українців з російського полону, передає Укрінформ.
“Першою виступала Ірина Довгань (перебувала у полоні в “ДНР” – ред.), а відразу після неї виступала людина з Росії, і вона не могла нічого сказати, постійно затиналася. Після виступу Довгань виступи росіян звучали безглуздо, і це перемога для нас”, – заявив Афанасьєв.
На його переконання, всі аргументи російської делегації були слабкими, і їм ніхто не вірив.
“Ось один представник з Роcії заявив, що в Криму без проблем працює 400 інформаційних видань, усі вільно говорять російською, кримськотатарською і українською мовами. Але ж він не сказав, що насправді до окупації там було 960 видань”, – наголосив український активіст із Криму.
Як зазначив Афанасьєв, коли один із делегатів назвав себе представником “російського” Криму, іноземні делегації, зокрема Литви та Фінляндії, закинули організаторам з ОБСЄ: чому організація, не визнаючи Крим як частину РФ, допускає на конференцію “нібито журналістів” з Криму!
“Загалом Україна в цьому році має на конференції значну підтримку від багатьох країн – це і Німеччина, і США. Дуже мене потішила Франція, і є сподівання, що її позиція потроху змінюватиметься”, – констатував Афанасьєв.
На пленарному засіданні, що стосувалося утисків ЗМІ, Афанасьєв розповів про порушення свободи ЗМІ у Криму, про знущання над ним у в’язниці, про порушення на півострові прав інших людей з проукраїнськими поглядами.
Спецпредставник МЗС України зазначив, що найближчим часом планує виступити на засіданні ПАРЄ, відвідати США та Канаду.
“Я закликатиму до гуманітарної та військової допомоги Українській державі, за продовження санкцій. Також розповідатиму про свою долю, долю інших бранців і наполягатиму на тому, що в Росії в’язниця – це не просто місце, де люди сидять. В Росії це місце, де кожний день знущаються над людьми, здійснюються тортури, а на Заході цього не розуміють, і тому вони не такі активні”, – констатував Афанасьєв.
У Варшаві з 19 по 30 вересня відбувається щорічна конференція Бюро демократичних інститутів і прав людини ОБСЄ. Впродовж двох тижнів конференції його учасники звертають увагу на проблеми з правами людини у світі, зокрема питаннями, що стосуються свободи думки, свободи ЗМІ, запобігання расової, національної та етнічної дискримінації, статевої нерівності тощо.

Матеріал розміщено на сайті “Українська правда” 25.09.2016: http://www.pravda.com.ua/news/2016/09/25/7121689/

АКТИВІСТИ ЗАКЛИКАЮТЬ ЄС ЗМІНИТИ “РОСІЙСЬКУ ПОЛІТИКУ”

Липень 22, 2014

To EU High Representative for Foreign Affairs and Security Policy

Catherine Ashton

To EU-Eastern Partnership ministerial meeting

ЗВЕРНЕННЯ

Минулого тижня під час акції на захист Надії Савченко українські активісти звернулися до урядів країн Німеччини та Франції, а також до політичного керівництва Європейського Союзу із закликом визнати Російську Федерацію державою-спонсором тероризму. На жаль, нас знову не почули.

Європа не чула нас під час подій Майдану, дезорієнтована відвертою брехнею російських засобів масової інформації, допоки не розстріляли беззбройних людей в самому серці столиці. Європа не здійснювала рішучих кроків, коли почалася військова окупація “Кримнаш”, щоразу повертаючись до вигаданого пропагандою “українського фашизму” і впритул не помічаючи фашизму путінського. А тим часом агресія Російської Федерації вже вийшла на рівень міжнародний та інтерконтинентальний. Гинуть вже не тільки українці – захищаючись на полі бою, утримувані в підвалах захоплених бойовиками будівель та  на вулицях своїх міст від куль та снарядів терористів; гинуть громадяни інших країн, більшість із яких, імовірно, ніколи в житті не чули слова “Донбас”.

Ми розуміємо, що Європейський Союз намагається пройти лезом бритви та будь-якою ціною уникнути політики ізоляції Росії, що може призвести до ще гірших наслідків для Європи та світу. Але такий підхід себе, по-перше, не виправдав, а по-друге, він дедалі більше нагадує “позицію страуса”, а не стратегію зовнішньої політики. Історія переконливо свідчить, що хто її не вчить, той змушений її повторити. Тому нинішня позиція ЄС тільки заохочує Кремль до подальшої агресії щодо необмеженого кола держав з метою відтворення омріяної Путіним Російської Імперії.

У цій складній ситуації потрібно принаймні подивитися правді в очі. Наприклад, в очі рідних тих людей, які щодня гинуть на Сході України, – як військових, так і цивільних.

І почати називати речі своїми іменами.

Ми, представники громадянського суспільства України, звертаємо до Ради міністрів закордонних справ Європейського Союзу напередодні засідання 22 липня, із наступними закликами:

1. З огляду на драматичну історію зі збитим МН17, а також зважаючи на наявні докази підтримки проросійських бойовиків на Сході України Російською Федерацією, у зв’язку з випадками міжнародного кіднеппінгу льотчиці Надії Савченко, українського режисера Олега Сенцова та інших громадян України, здійснених Російською Федерацією, закликаємо визнати Російську Федерацію країною, що підтримує міжнародний тероризм та співпрацює з терористичними організаціями на Сході України.

2. Докорінним чином переглянути політику щодо Російської Федерації та, відповідно, до України, яка має бути в особливому фокусі уваги ЄС. Ми не наважуємося пропонувати простих та готових рецептів, бо ми їх просто не маємо. Ми говоримо про потребу загальноєвропейського брейнсторму із залученням ключових інтелектуалів, у тому числі, східноєвропейський, зокрема, українських, та вироблення нової європейської політики щодо Росії.

3. У рамках “нової української політики” Європейського Союзу надавати Україні системну та всеосяжну підтримку – в тому числі, військову. Адже зараз вирішується питання не суто долі України. Зараз в Україні вирішується питання майбутнього всієї Європи.

4. Відмовитися від військової співпраці з Російською Федерацією та на загальноєвропейському рівні засудити продаж Францією авіаносців “Містраль” Російській Федерації та інших подібних “оборудок”.

22.07.2014

З повагою,

Центр Громадянських Свобод

ініціатива Євромайдан SOS

Результаты поиска:

Розпочато прийом заявок на участь у семінарі “Права людини в Україні: ключові проблеми та досягнення”

Лютий 14, 2017

Розпочато прийом заявок на участь у семінарі
“Права людини в Україні: ключові проблеми та досягнення”

Оголошується подання заявок на участь у семінарі “Права людини в Україні: ключові проблеми та досягнення”, який відбудеться в рамках HR – діалогу між Україною та Європейським Союзом 23 березня 2017 року в Брюcселі.

До участі запрошуються представники громадських організацій, які займаються захистом прав людини в окупованому Криму та/або у збройному конфлікті на Донбасі, а також реформуванням судової системи України.

Теми семінару, які обговорять українські та брюcсельські НГО, представники різних структур ЄС та європарламентарі у форматі відкритої дискусії, наступні:

1.друга хвиля судової реформи: досягнення та що має бути ще зроблено;

2.наступ на свободу в окупованому Криму: як його зупинити;

3.права людини в переговорах по Донбасу (включаючи боротьбу з безкарністю у збройному конфлікті).

 

У результаті цього обговорення має бути сформована «Дорожня карта» дій Європейського союзу по цих напрямках, яка буде передана відповідним структурам.
Візит близько 20-ти українських громадських діячів до Брюcселю має адвокаційний характер, окрім семінару будуть проведені ряд адвокаційних зустрічей.

Усі витрати на дорогу та проживання відібраним учасникам покриваються.

Для того, щоб прийняти участь у конкурсі необхідно до 17:00 17 лютого 2017 року, відправити лист за темою “HR семінар” на e-mail: ccl.org.ua@gmail.com в якому надіслати:

1.резюме представника організації, в якому зазначити його досвід в одній або декількох сферах, дотичних до тем семінару.

2.конкретні пропозиції щодо дій Європейського Союзу та його окремих структур для покращення ситуації в одній або декількох заявлених темах семінару.

 

Про результати конкурсу буде повідомлено персональним листом 20 лютого 2017 р.

Усі питання прохання ставити контактній особі – Олександра Романцова, Центр громадянських свобод е-mail: ccl.org.ua@gmail.com моб.тел.: +38 (050) 341 13 77

Українські журналісти на конференції ОБСЄ на тему “Свобода вираження та свобода медіа”, Відень.

Жовтень 30, 2016

27-28 жовтня у Відні пройшла конференція ОБСЄ на тему “Свобода вираження та свобода медіа”, особливу увагу на якій будо приділено безпеці журналістів в умовах збройного конфлікту та саморегуляції в медіа.

Я мав можливість поділитися своїм досвідом роботи на сході України, де триває російсько-українська війна. Бойові дії і гуманітарну катастрофу на сході України я знімаю війну на сході України з весни 2014 в якості фотожурналіста українського інтернет-видання LB.ua і міжнародного агентства Reuters.

У Відні ми з колегою Юрієм Лукановим зустрічалися особисто з делегаціями Франції, Великобританії, та Литви а також мали можливість коротко виступити від час сесії.

Юрій розказав про жахливу ситуацію з правами людини і свободою медіа в Криму. Я розказав про ситуацію з правами людини, свободою висловлювань і свободу медіа на сході України (на окупованих територіях).

Я знімав в перші дні захоплення спецназівцями адміністративних будівель в Слов’янську і Краматорську. Пізніше, під впливом російської пропаганди, їх стали підтримувати деякі нижчі верстви місцевого населення. Зброя в руках у маргіналів перекреслила в одну мить все громадянські права: право на свободу слова, право на життя, право на вільне пересування.

Я бачив тіла людей біля розстріляної легкової машини в Слов’янську – хлопцям зі зброєю здалося, що автомобіль рухається підозріло. Мій друг і колега, український фотограф Максим Дондюк разом з журналістом Саймоном Островскі (ViCE News) провели деякий час у підвалі місцевого СБУ – за підозрою в шпигунстві. Вони просто знімали барикади на вулиці, біля будівлі, в якій знаходилися бойовики.

У Серпні 2014-го року під час виходу з Іловайського котла по нашему авто з наклейками “Преса”, в якому крім мене знаходилися ще троє журналістів, бойовики стріляли так само відчайдушно, як і по українським військовим. Нам дивом вдалося вирватися з цього пекла, але зовсім не через “шанобливе” ставлення бойовиків до працівників ЗМІ.

За даними Незалежної медіа-профспілки України станом на травень 2015 року – тільки за перший рік військового конфлікту на Сході України загинули 8 журналістів (як українських, так і іноземних) і більше 40 побувало в полоні у бойовиків. Приклад Марії Варфоломєєвої – журналістки з Луганська – показав, що в полоні можуть утримувати протягом року, всього за кілька фотографій. Багато працівників ЗМІ змушені були виїхати з тимчасово окупованої території через загрозу життю та здоров’ю. Більшість видань на Донбасі через тиск з боку терористів припинили своє існування.

Я пам’ятаю страх від можливості розправи на місці біля будівлі Донецької обласної адміністрації, захопленої проросійськими бойовиками в квітні 2014 року. Тоді моя українська прес-карта з адресою редакції в Києві була, як червона ганчірка для бика.  Кілька разів мене збиралися затримати, ще пару раз я дивом уникнув побиття. Останньою краплею для припинення моєї роботи в окупованому Донецьку було викрадення людини з львівською пропискою з сусіднього номера готелю. Четверо молодих хлопців, в балаклавах і камуфляжі з автоматами увірвалися в готель з метою пошуку “нацистів”. Мені пощастило, до мого номеру вони не дійшли. Я чітко розумію, що мене могла спіткати доля хлопця зі Львова – журналіст із Києва прирівнювався до соратників “хунти”.

Згадуючи це, хочеться наголосити – першим пунктом мінських домовленостей має бути звільнення всіх цивільних з полону, і в тому числі – журналістів.

Показовим є приклад іншого мого колеги: Василія, з російським паспортом, фотографа західного агентства. Він знімав війну з самого початку з боку проросійських бойовиків. У той же час він не приховує своїх проукраїнських поглядів, публікує свої тексти в соціальних мережах. Тому він тепер не тільки персона нон-грата на “території республік”, але також є потенційним клієнтом МГБ (міністерства державної безпеки так званої ДНР). Тому в 2016 році навіть Василь – громадянин РФ, вже не може працювати на території “республік”. Як можна говорити про свободу слова на окупованій території?

Саме тому, коли мова заходить про можливість проведення виборів на окупованих територіях в сьогоднішній ситуації, я розумію, що на практиці це буде тільки легітимацією військового режиму, адже для нормальних виборів – свобода слова є обов’язковою умовою.

Один знайомий український військовий, родом з Донецька, зі зрозумілих причин я не можу назвати його імені, він мав необережність «засвітити» свою особу по телевізору.  Тепер його дружина з маленькою дитиною не може вийти з дому в окупованому Донецьку навіть за продуктами – їх можуть заарештувати. Виїхати на територію, контрольовану українськими військами вони також не мають можливості – їх прізвище є в списках для затримання на всіх блокпостах «народних республік».

Інший український військовий, молодий хлопець Михайло, родом з Луганська, тепер не може повернутися додому. За визначенням бойовиків, він – “військовий злочинець”, який підлягає розстрілу.

Хто гарантуватиме право на вільне волевиявлення цих громадян України, які проживають на території Донецької та Луганської областей? Хто з них зможе балотуватися, якщо захоче представляти спільноту свого рідного міста? На окупованих територію право на власну думку мають лише люди зі зброєю і проросійською позицією.

Спираючись на вищесказане, хочу зазначити, що головною умовою прозорого і чесного волевиявлення є дотримання основних прав людини, зокрема право на протест, право на свободу висловлювань, і в кінці кінців право на вільне збирання, використання і поширення інформації. За що на даний момент на територіях т.зв. ЛНР і ДНР – ти можеш поплатитися не лише свободою, а й життям.

Під час сесії, присвяченої саморегуляції в медіа розказав про випадок з постановочними фотографіями Дмитра Муравського, як практичний приклад саморегуляції в журналістському середовищі. Завдяки нашій консолідованій позиції ми оперативно відреагували різкою критикою на таку спробу підміни реальних новин з фронту пропагандою.

Звернення українських правозахисних організацій-учасниць Коаліції «Справедливість заради миру на Донбасі» щодо пріоритетів у ході переговорів із врегулювання збройного конфлікту на Донбасі

Жовтень 11, 2016

Страсбург, 11 жовтня 2016 року

Падіння авторитарного режиму після розстрілу в лютому 2014 року Євромайдану та втечі до Росії Януковича відкрило шлях для побудови демократичної України на спільних із європейськими країнами цінностях. Намагаючись зупинити ці демократичні перетворення, Російська Федерація за допомогою армії окупувала Крим та розпочала гібридну війну на Донбасі, приховуючи пряму військову агресію пропагандистськими кліше про “державний переворот” у Києві та  законність проведених у Криму та в Луганській і Донецькій областях «референдумів». Тільки за офіційними даними у цьому збройному конфлікті загинуло понад 9,7 тисяч людей, близько 22 тисяч осіб отримали поранення, приблизно два мільйони осіб були змушені залишити свої домівки і, рятуючись, виїхати на мирні території. Фактично Російська Федерація розпочала війну проти України, тим самим грубо порушивши положення Статуту ООН та післявоєнний світовий порядок. Тому сучасну ситуацію в зоні АТО в Україні слід розглядати в парадигмі війни та прав людини, в якій особливої актуальності набувають норми міжнародного гуманітарного права.

В теперішній час на території підконтрольних Росії так званих “Донецької та Луганської народних республік” проживають близько трьох мільйонів людей. Вони перебувають на території, де правові процедури практично відсутні або діють вкрай погано. Свобода, життя та власність осіб, які проживають на цій території, залежать виключно від волі незаконних збройних формувань. Будь-якій особі, незалежно від віку та статі, загрожує ризик бути викраденою, підданою катуванню, підданою примусу до фактично рабської праці. Існує мережа незаконних місць несвободи, які називають “підвалами” через їхню непридатність навіть для тимчасового утримання людей. Досить складною є гуманітарна ситуація, зафіксовані випадки голодної смерті людей похилого віку. Гострим питанням залишається здійснення Українською державою соціальних виплат мешканцям непідконтрольних територій відповідно до закону.

У зв’язку із цим українські правозахисні організації глибоко занепокоєні тим, що питання захисту прав людини досі не стало одним із пріоритетних у ході переговорів по врегулюванню збройного конфлікту на Донбасі. Бракує наполегливості у просуванні звільнення військовополонених та цивільних заручників, яке взагалі б мало розглядатися як conditio sine qua non у виконанні всіх досягнутих домовленостей. Безумовною вимогою є встановлення належного контролю за ситуацією з боку міжнародних організацій та інститутів, зокрема, має бути забезпечена вільна робота міжнародних гуманітарних організацій та міжнародних моніторингових місій, їх безперешкодний доступ до усіх місць несвободи, їх захист цивільного населення від сваволі людей із автоматами, здійснення ефективного розслідування тяжких злочинів та притягнення винних у до відповідальності, тиску на Російську Федерацію для припинення порушень прав людини на окупованих територіях.

Натомість на фоні постійних обстрілів на лінії розмежування та продовження завезення військової техніки через неконтрольовану Україною ділянку україно-російського кордону як першочергові розглядаються питання проведення виборів на окупованих територіях. При цьому повністю ігнорується той факт, що в умовах відсутності захисту прав людини вибори  перетворюються з інструменту вільного волевиявлення на інструмент легітимізації військових диктатур.

З огляду на це ми закликаємо держави – члени Ради Європи визначити питання захисту прав людини в якості пріоритетного у ході переговорів з врегулювання збройного конфлікту на Донбасі та здійснювати їх просування у постійній консультації із міжнародними та українськими правозахисними організаціями, які працюють над документуванням порушень прав людини та міжнародних злочинів в зоні збройного конфлікту й захистом прав жертв конфлікту.

Коаліція громадських організацій та ініціатив «Справедливість заради миру на Донбасі»

Коаліція «Справедливість заради миру на Донбасі» є неформальною спілкою 17 громадських правозахисних організацій та ініціатив, які об’єднали свої зусилля задля узгодженого документування порушень прав людини та міжнародних злочинів, які були вчинені в ході збройного конфлікту на сході України, та надання правової, психологічної та іншої допомоги потерпілим людям. Більшість учасників Коаліції – це громадські об’єднання з Луганської та Донецької областей.

Cклад Коаліції :

Алчевський правозахисний аналітичний центр

Аргументам Росії на конференції ОБСЄ ніхто не вірив – Афанасьєв

Вересень 26, 2016

Аргументи представників Росії на щорічній конференції ОБСЄ з людського виміру у Варшаві про те, що в Росії і окупованому Криму немає жодних утисків кримських татар та українців, виглядали недолугими і викликали спротив багатьох делегацій.
Про це розповів спеціальний представник МЗС України Геннадій Афанасьєв, який нещодавно був російським політв’язнем, а тепер в українському зовнішньополітичному відомстві займається питаннями звільнення українців з російського полону, передає Укрінформ.
“Першою виступала Ірина Довгань (перебувала у полоні в “ДНР” – ред.), а відразу після неї виступала людина з Росії, і вона не могла нічого сказати, постійно затиналася. Після виступу Довгань виступи росіян звучали безглуздо, і це перемога для нас”, – заявив Афанасьєв.
На його переконання, всі аргументи російської делегації були слабкими, і їм ніхто не вірив.
“Ось один представник з Роcії заявив, що в Криму без проблем працює 400 інформаційних видань, усі вільно говорять російською, кримськотатарською і українською мовами. Але ж він не сказав, що насправді до окупації там було 960 видань”, – наголосив український активіст із Криму.
Як зазначив Афанасьєв, коли один із делегатів назвав себе представником “російського” Криму, іноземні делегації, зокрема Литви та Фінляндії, закинули організаторам з ОБСЄ: чому організація, не визнаючи Крим як частину РФ, допускає на конференцію “нібито журналістів” з Криму!
“Загалом Україна в цьому році має на конференції значну підтримку від багатьох країн – це і Німеччина, і США. Дуже мене потішила Франція, і є сподівання, що її позиція потроху змінюватиметься”, – констатував Афанасьєв.
На пленарному засіданні, що стосувалося утисків ЗМІ, Афанасьєв розповів про порушення свободи ЗМІ у Криму, про знущання над ним у в’язниці, про порушення на півострові прав інших людей з проукраїнськими поглядами.
Спецпредставник МЗС України зазначив, що найближчим часом планує виступити на засіданні ПАРЄ, відвідати США та Канаду.
“Я закликатиму до гуманітарної та військової допомоги Українській державі, за продовження санкцій. Також розповідатиму про свою долю, долю інших бранців і наполягатиму на тому, що в Росії в’язниця – це не просто місце, де люди сидять. В Росії це місце, де кожний день знущаються над людьми, здійснюються тортури, а на Заході цього не розуміють, і тому вони не такі активні”, – констатував Афанасьєв.
У Варшаві з 19 по 30 вересня відбувається щорічна конференція Бюро демократичних інститутів і прав людини ОБСЄ. Впродовж двох тижнів конференції його учасники звертають увагу на проблеми з правами людини у світі, зокрема питаннями, що стосуються свободи думки, свободи ЗМІ, запобігання расової, національної та етнічної дискримінації, статевої нерівності тощо.

Матеріал розміщено на сайті “Українська правда” 25.09.2016: http://www.pravda.com.ua/news/2016/09/25/7121689/

АКТИВІСТИ ЗАКЛИКАЮТЬ ЄС ЗМІНИТИ “РОСІЙСЬКУ ПОЛІТИКУ”

Липень 22, 2014

To EU High Representative for Foreign Affairs and Security Policy

Catherine Ashton

To EU-Eastern Partnership ministerial meeting

ЗВЕРНЕННЯ

Минулого тижня під час акції на захист Надії Савченко українські активісти звернулися до урядів країн Німеччини та Франції, а також до політичного керівництва Європейського Союзу із закликом визнати Російську Федерацію державою-спонсором тероризму. На жаль, нас знову не почули.

Європа не чула нас під час подій Майдану, дезорієнтована відвертою брехнею російських засобів масової інформації, допоки не розстріляли беззбройних людей в самому серці столиці. Європа не здійснювала рішучих кроків, коли почалася військова окупація “Кримнаш”, щоразу повертаючись до вигаданого пропагандою “українського фашизму” і впритул не помічаючи фашизму путінського. А тим часом агресія Російської Федерації вже вийшла на рівень міжнародний та інтерконтинентальний. Гинуть вже не тільки українці – захищаючись на полі бою, утримувані в підвалах захоплених бойовиками будівель та  на вулицях своїх міст від куль та снарядів терористів; гинуть громадяни інших країн, більшість із яких, імовірно, ніколи в житті не чули слова “Донбас”.

Ми розуміємо, що Європейський Союз намагається пройти лезом бритви та будь-якою ціною уникнути політики ізоляції Росії, що може призвести до ще гірших наслідків для Європи та світу. Але такий підхід себе, по-перше, не виправдав, а по-друге, він дедалі більше нагадує “позицію страуса”, а не стратегію зовнішньої політики. Історія переконливо свідчить, що хто її не вчить, той змушений її повторити. Тому нинішня позиція ЄС тільки заохочує Кремль до подальшої агресії щодо необмеженого кола держав з метою відтворення омріяної Путіним Російської Імперії.

У цій складній ситуації потрібно принаймні подивитися правді в очі. Наприклад, в очі рідних тих людей, які щодня гинуть на Сході України, – як військових, так і цивільних.

І почати називати речі своїми іменами.

Ми, представники громадянського суспільства України, звертаємо до Ради міністрів закордонних справ Європейського Союзу напередодні засідання 22 липня, із наступними закликами:

1. З огляду на драматичну історію зі збитим МН17, а також зважаючи на наявні докази підтримки проросійських бойовиків на Сході України Російською Федерацією, у зв’язку з випадками міжнародного кіднеппінгу льотчиці Надії Савченко, українського режисера Олега Сенцова та інших громадян України, здійснених Російською Федерацією, закликаємо визнати Російську Федерацію країною, що підтримує міжнародний тероризм та співпрацює з терористичними організаціями на Сході України.

2. Докорінним чином переглянути політику щодо Російської Федерації та, відповідно, до України, яка має бути в особливому фокусі уваги ЄС. Ми не наважуємося пропонувати простих та готових рецептів, бо ми їх просто не маємо. Ми говоримо про потребу загальноєвропейського брейнсторму із залученням ключових інтелектуалів, у тому числі, східноєвропейський, зокрема, українських, та вироблення нової європейської політики щодо Росії.

3. У рамках “нової української політики” Європейського Союзу надавати Україні системну та всеосяжну підтримку – в тому числі, військову. Адже зараз вирішується питання не суто долі України. Зараз в Україні вирішується питання майбутнього всієї Європи.

4. Відмовитися від військової співпраці з Російською Федерацією та на загальноєвропейському рівні засудити продаж Францією авіаносців “Містраль” Російській Федерації та інших подібних “оборудок”.

22.07.2014

З повагою,

Центр Громадянських Свобод

ініціатива Євромайдан SOS

Результаты поиска:

Розпочато прийом заявок на участь у семінарі “Права людини в Україні: ключові проблеми та досягнення”

Лютий 14, 2017

Розпочато прийом заявок на участь у семінарі
“Права людини в Україні: ключові проблеми та досягнення”

Оголошується подання заявок на участь у семінарі “Права людини в Україні: ключові проблеми та досягнення”, який відбудеться в рамках HR – діалогу між Україною та Європейським Союзом 23 березня 2017 року в Брюcселі.

До участі запрошуються представники громадських організацій, які займаються захистом прав людини в окупованому Криму та/або у збройному конфлікті на Донбасі, а також реформуванням судової системи України.

Теми семінару, які обговорять українські та брюcсельські НГО, представники різних структур ЄС та європарламентарі у форматі відкритої дискусії, наступні:

1.друга хвиля судової реформи: досягнення та що має бути ще зроблено;

2.наступ на свободу в окупованому Криму: як його зупинити;

3.права людини в переговорах по Донбасу (включаючи боротьбу з безкарністю у збройному конфлікті).

 

У результаті цього обговорення має бути сформована «Дорожня карта» дій Європейського союзу по цих напрямках, яка буде передана відповідним структурам.
Візит близько 20-ти українських громадських діячів до Брюcселю має адвокаційний характер, окрім семінару будуть проведені ряд адвокаційних зустрічей.

Усі витрати на дорогу та проживання відібраним учасникам покриваються.

Для того, щоб прийняти участь у конкурсі необхідно до 17:00 17 лютого 2017 року, відправити лист за темою “HR семінар” на e-mail: ccl.org.ua@gmail.com в якому надіслати:

1.резюме представника організації, в якому зазначити його досвід в одній або декількох сферах, дотичних до тем семінару.

2.конкретні пропозиції щодо дій Європейського Союзу та його окремих структур для покращення ситуації в одній або декількох заявлених темах семінару.

 

Про результати конкурсу буде повідомлено персональним листом 20 лютого 2017 р.

Усі питання прохання ставити контактній особі – Олександра Романцова, Центр громадянських свобод е-mail: ccl.org.ua@gmail.com моб.тел.: +38 (050) 341 13 77

Українські журналісти на конференції ОБСЄ на тему “Свобода вираження та свобода медіа”, Відень.

Жовтень 30, 2016

27-28 жовтня у Відні пройшла конференція ОБСЄ на тему “Свобода вираження та свобода медіа”, особливу увагу на якій будо приділено безпеці журналістів в умовах збройного конфлікту та саморегуляції в медіа.

Я мав можливість поділитися своїм досвідом роботи на сході України, де триває російсько-українська війна. Бойові дії і гуманітарну катастрофу на сході України я знімаю війну на сході України з весни 2014 в якості фотожурналіста українського інтернет-видання LB.ua і міжнародного агентства Reuters.

У Відні ми з колегою Юрієм Лукановим зустрічалися особисто з делегаціями Франції, Великобританії, та Литви а також мали можливість коротко виступити від час сесії.

Юрій розказав про жахливу ситуацію з правами людини і свободою медіа в Криму. Я розказав про ситуацію з правами людини, свободою висловлювань і свободу медіа на сході України (на окупованих територіях).

Я знімав в перші дні захоплення спецназівцями адміністративних будівель в Слов’янську і Краматорську. Пізніше, під впливом російської пропаганди, їх стали підтримувати деякі нижчі верстви місцевого населення. Зброя в руках у маргіналів перекреслила в одну мить все громадянські права: право на свободу слова, право на життя, право на вільне пересування.

Я бачив тіла людей біля розстріляної легкової машини в Слов’янську – хлопцям зі зброєю здалося, що автомобіль рухається підозріло. Мій друг і колега, український фотограф Максим Дондюк разом з журналістом Саймоном Островскі (ViCE News) провели деякий час у підвалі місцевого СБУ – за підозрою в шпигунстві. Вони просто знімали барикади на вулиці, біля будівлі, в якій знаходилися бойовики.

У Серпні 2014-го року під час виходу з Іловайського котла по нашему авто з наклейками “Преса”, в якому крім мене знаходилися ще троє журналістів, бойовики стріляли так само відчайдушно, як і по українським військовим. Нам дивом вдалося вирватися з цього пекла, але зовсім не через “шанобливе” ставлення бойовиків до працівників ЗМІ.

За даними Незалежної медіа-профспілки України станом на травень 2015 року – тільки за перший рік військового конфлікту на Сході України загинули 8 журналістів (як українських, так і іноземних) і більше 40 побувало в полоні у бойовиків. Приклад Марії Варфоломєєвої – журналістки з Луганська – показав, що в полоні можуть утримувати протягом року, всього за кілька фотографій. Багато працівників ЗМІ змушені були виїхати з тимчасово окупованої території через загрозу життю та здоров’ю. Більшість видань на Донбасі через тиск з боку терористів припинили своє існування.

Я пам’ятаю страх від можливості розправи на місці біля будівлі Донецької обласної адміністрації, захопленої проросійськими бойовиками в квітні 2014 року. Тоді моя українська прес-карта з адресою редакції в Києві була, як червона ганчірка для бика.  Кілька разів мене збиралися затримати, ще пару раз я дивом уникнув побиття. Останньою краплею для припинення моєї роботи в окупованому Донецьку було викрадення людини з львівською пропискою з сусіднього номера готелю. Четверо молодих хлопців, в балаклавах і камуфляжі з автоматами увірвалися в готель з метою пошуку “нацистів”. Мені пощастило, до мого номеру вони не дійшли. Я чітко розумію, що мене могла спіткати доля хлопця зі Львова – журналіст із Києва прирівнювався до соратників “хунти”.

Згадуючи це, хочеться наголосити – першим пунктом мінських домовленостей має бути звільнення всіх цивільних з полону, і в тому числі – журналістів.

Показовим є приклад іншого мого колеги: Василія, з російським паспортом, фотографа західного агентства. Він знімав війну з самого початку з боку проросійських бойовиків. У той же час він не приховує своїх проукраїнських поглядів, публікує свої тексти в соціальних мережах. Тому він тепер не тільки персона нон-грата на “території республік”, але також є потенційним клієнтом МГБ (міністерства державної безпеки так званої ДНР). Тому в 2016 році навіть Василь – громадянин РФ, вже не може працювати на території “республік”. Як можна говорити про свободу слова на окупованій території?

Саме тому, коли мова заходить про можливість проведення виборів на окупованих територіях в сьогоднішній ситуації, я розумію, що на практиці це буде тільки легітимацією військового режиму, адже для нормальних виборів – свобода слова є обов’язковою умовою.

Один знайомий український військовий, родом з Донецька, зі зрозумілих причин я не можу назвати його імені, він мав необережність «засвітити» свою особу по телевізору.  Тепер його дружина з маленькою дитиною не може вийти з дому в окупованому Донецьку навіть за продуктами – їх можуть заарештувати. Виїхати на територію, контрольовану українськими військами вони також не мають можливості – їх прізвище є в списках для затримання на всіх блокпостах «народних республік».

Інший український військовий, молодий хлопець Михайло, родом з Луганська, тепер не може повернутися додому. За визначенням бойовиків, він – “військовий злочинець”, який підлягає розстрілу.

Хто гарантуватиме право на вільне волевиявлення цих громадян України, які проживають на території Донецької та Луганської областей? Хто з них зможе балотуватися, якщо захоче представляти спільноту свого рідного міста? На окупованих територію право на власну думку мають лише люди зі зброєю і проросійською позицією.

Спираючись на вищесказане, хочу зазначити, що головною умовою прозорого і чесного волевиявлення є дотримання основних прав людини, зокрема право на протест, право на свободу висловлювань, і в кінці кінців право на вільне збирання, використання і поширення інформації. За що на даний момент на територіях т.зв. ЛНР і ДНР – ти можеш поплатитися не лише свободою, а й життям.

Під час сесії, присвяченої саморегуляції в медіа розказав про випадок з постановочними фотографіями Дмитра Муравського, як практичний приклад саморегуляції в журналістському середовищі. Завдяки нашій консолідованій позиції ми оперативно відреагували різкою критикою на таку спробу підміни реальних новин з фронту пропагандою.

Звернення українських правозахисних організацій-учасниць Коаліції «Справедливість заради миру на Донбасі» щодо пріоритетів у ході переговорів із врегулювання збройного конфлікту на Донбасі

Жовтень 11, 2016

Страсбург, 11 жовтня 2016 року

Падіння авторитарного режиму після розстрілу в лютому 2014 року Євромайдану та втечі до Росії Януковича відкрило шлях для побудови демократичної України на спільних із європейськими країнами цінностях. Намагаючись зупинити ці демократичні перетворення, Російська Федерація за допомогою армії окупувала Крим та розпочала гібридну війну на Донбасі, приховуючи пряму військову агресію пропагандистськими кліше про “державний переворот” у Києві та  законність проведених у Криму та в Луганській і Донецькій областях «референдумів». Тільки за офіційними даними у цьому збройному конфлікті загинуло понад 9,7 тисяч людей, близько 22 тисяч осіб отримали поранення, приблизно два мільйони осіб були змушені залишити свої домівки і, рятуючись, виїхати на мирні території. Фактично Російська Федерація розпочала війну проти України, тим самим грубо порушивши положення Статуту ООН та післявоєнний світовий порядок. Тому сучасну ситуацію в зоні АТО в Україні слід розглядати в парадигмі війни та прав людини, в якій особливої актуальності набувають норми міжнародного гуманітарного права.

В теперішній час на території підконтрольних Росії так званих “Донецької та Луганської народних республік” проживають близько трьох мільйонів людей. Вони перебувають на території, де правові процедури практично відсутні або діють вкрай погано. Свобода, життя та власність осіб, які проживають на цій території, залежать виключно від волі незаконних збройних формувань. Будь-якій особі, незалежно від віку та статі, загрожує ризик бути викраденою, підданою катуванню, підданою примусу до фактично рабської праці. Існує мережа незаконних місць несвободи, які називають “підвалами” через їхню непридатність навіть для тимчасового утримання людей. Досить складною є гуманітарна ситуація, зафіксовані випадки голодної смерті людей похилого віку. Гострим питанням залишається здійснення Українською державою соціальних виплат мешканцям непідконтрольних територій відповідно до закону.

У зв’язку із цим українські правозахисні організації глибоко занепокоєні тим, що питання захисту прав людини досі не стало одним із пріоритетних у ході переговорів по врегулюванню збройного конфлікту на Донбасі. Бракує наполегливості у просуванні звільнення військовополонених та цивільних заручників, яке взагалі б мало розглядатися як conditio sine qua non у виконанні всіх досягнутих домовленостей. Безумовною вимогою є встановлення належного контролю за ситуацією з боку міжнародних організацій та інститутів, зокрема, має бути забезпечена вільна робота міжнародних гуманітарних організацій та міжнародних моніторингових місій, їх безперешкодний доступ до усіх місць несвободи, їх захист цивільного населення від сваволі людей із автоматами, здійснення ефективного розслідування тяжких злочинів та притягнення винних у до відповідальності, тиску на Російську Федерацію для припинення порушень прав людини на окупованих територіях.

Натомість на фоні постійних обстрілів на лінії розмежування та продовження завезення військової техніки через неконтрольовану Україною ділянку україно-російського кордону як першочергові розглядаються питання проведення виборів на окупованих територіях. При цьому повністю ігнорується той факт, що в умовах відсутності захисту прав людини вибори  перетворюються з інструменту вільного волевиявлення на інструмент легітимізації військових диктатур.

З огляду на це ми закликаємо держави – члени Ради Європи визначити питання захисту прав людини в якості пріоритетного у ході переговорів з врегулювання збройного конфлікту на Донбасі та здійснювати їх просування у постійній консультації із міжнародними та українськими правозахисними організаціями, які працюють над документуванням порушень прав людини та міжнародних злочинів в зоні збройного конфлікту й захистом прав жертв конфлікту.

Коаліція громадських організацій та ініціатив «Справедливість заради миру на Донбасі»

Коаліція «Справедливість заради миру на Донбасі» є неформальною спілкою 17 громадських правозахисних організацій та ініціатив, які об’єднали свої зусилля задля узгодженого документування порушень прав людини та міжнародних злочинів, які були вчинені в ході збройного конфлікту на сході України, та надання правової, психологічної та іншої допомоги потерпілим людям. Більшість учасників Коаліції – це громадські об’єднання з Луганської та Донецької областей.

Cклад Коаліції :

Алчевський правозахисний аналітичний центр

Аргументам Росії на конференції ОБСЄ ніхто не вірив – Афанасьєв

Вересень 26, 2016

Аргументи представників Росії на щорічній конференції ОБСЄ з людського виміру у Варшаві про те, що в Росії і окупованому Криму немає жодних утисків кримських татар та українців, виглядали недолугими і викликали спротив багатьох делегацій.
Про це розповів спеціальний представник МЗС України Геннадій Афанасьєв, який нещодавно був російським політв’язнем, а тепер в українському зовнішньополітичному відомстві займається питаннями звільнення українців з російського полону, передає Укрінформ.
“Першою виступала Ірина Довгань (перебувала у полоні в “ДНР” – ред.), а відразу після неї виступала людина з Росії, і вона не могла нічого сказати, постійно затиналася. Після виступу Довгань виступи росіян звучали безглуздо, і це перемога для нас”, – заявив Афанасьєв.
На його переконання, всі аргументи російської делегації були слабкими, і їм ніхто не вірив.
“Ось один представник з Роcії заявив, що в Криму без проблем працює 400 інформаційних видань, усі вільно говорять російською, кримськотатарською і українською мовами. Але ж він не сказав, що насправді до окупації там було 960 видань”, – наголосив український активіст із Криму.
Як зазначив Афанасьєв, коли один із делегатів назвав себе представником “російського” Криму, іноземні делегації, зокрема Литви та Фінляндії, закинули організаторам з ОБСЄ: чому організація, не визнаючи Крим як частину РФ, допускає на конференцію “нібито журналістів” з Криму!
“Загалом Україна в цьому році має на конференції значну підтримку від багатьох країн – це і Німеччина, і США. Дуже мене потішила Франція, і є сподівання, що її позиція потроху змінюватиметься”, – констатував Афанасьєв.
На пленарному засіданні, що стосувалося утисків ЗМІ, Афанасьєв розповів про порушення свободи ЗМІ у Криму, про знущання над ним у в’язниці, про порушення на півострові прав інших людей з проукраїнськими поглядами.
Спецпредставник МЗС України зазначив, що найближчим часом планує виступити на засіданні ПАРЄ, відвідати США та Канаду.
“Я закликатиму до гуманітарної та військової допомоги Українській державі, за продовження санкцій. Також розповідатиму про свою долю, долю інших бранців і наполягатиму на тому, що в Росії в’язниця – це не просто місце, де люди сидять. В Росії це місце, де кожний день знущаються над людьми, здійснюються тортури, а на Заході цього не розуміють, і тому вони не такі активні”, – констатував Афанасьєв.
У Варшаві з 19 по 30 вересня відбувається щорічна конференція Бюро демократичних інститутів і прав людини ОБСЄ. Впродовж двох тижнів конференції його учасники звертають увагу на проблеми з правами людини у світі, зокрема питаннями, що стосуються свободи думки, свободи ЗМІ, запобігання расової, національної та етнічної дискримінації, статевої нерівності тощо.

Матеріал розміщено на сайті “Українська правда” 25.09.2016: http://www.pravda.com.ua/news/2016/09/25/7121689/

АКТИВІСТИ ЗАКЛИКАЮТЬ ЄС ЗМІНИТИ “РОСІЙСЬКУ ПОЛІТИКУ”

Липень 22, 2014

To EU High Representative for Foreign Affairs and Security Policy

Catherine Ashton

To EU-Eastern Partnership ministerial meeting

ЗВЕРНЕННЯ

Минулого тижня під час акції на захист Надії Савченко українські активісти звернулися до урядів країн Німеччини та Франції, а також до політичного керівництва Європейського Союзу із закликом визнати Російську Федерацію державою-спонсором тероризму. На жаль, нас знову не почули.

Європа не чула нас під час подій Майдану, дезорієнтована відвертою брехнею російських засобів масової інформації, допоки не розстріляли беззбройних людей в самому серці столиці. Європа не здійснювала рішучих кроків, коли почалася військова окупація “Кримнаш”, щоразу повертаючись до вигаданого пропагандою “українського фашизму” і впритул не помічаючи фашизму путінського. А тим часом агресія Російської Федерації вже вийшла на рівень міжнародний та інтерконтинентальний. Гинуть вже не тільки українці – захищаючись на полі бою, утримувані в підвалах захоплених бойовиками будівель та  на вулицях своїх міст від куль та снарядів терористів; гинуть громадяни інших країн, більшість із яких, імовірно, ніколи в житті не чули слова “Донбас”.

Ми розуміємо, що Європейський Союз намагається пройти лезом бритви та будь-якою ціною уникнути політики ізоляції Росії, що може призвести до ще гірших наслідків для Європи та світу. Але такий підхід себе, по-перше, не виправдав, а по-друге, він дедалі більше нагадує “позицію страуса”, а не стратегію зовнішньої політики. Історія переконливо свідчить, що хто її не вчить, той змушений її повторити. Тому нинішня позиція ЄС тільки заохочує Кремль до подальшої агресії щодо необмеженого кола держав з метою відтворення омріяної Путіним Російської Імперії.

У цій складній ситуації потрібно принаймні подивитися правді в очі. Наприклад, в очі рідних тих людей, які щодня гинуть на Сході України, – як військових, так і цивільних.

І почати називати речі своїми іменами.

Ми, представники громадянського суспільства України, звертаємо до Ради міністрів закордонних справ Європейського Союзу напередодні засідання 22 липня, із наступними закликами:

1. З огляду на драматичну історію зі збитим МН17, а також зважаючи на наявні докази підтримки проросійських бойовиків на Сході України Російською Федерацією, у зв’язку з випадками міжнародного кіднеппінгу льотчиці Надії Савченко, українського режисера Олега Сенцова та інших громадян України, здійснених Російською Федерацією, закликаємо визнати Російську Федерацію країною, що підтримує міжнародний тероризм та співпрацює з терористичними організаціями на Сході України.

2. Докорінним чином переглянути політику щодо Російської Федерації та, відповідно, до України, яка має бути в особливому фокусі уваги ЄС. Ми не наважуємося пропонувати простих та готових рецептів, бо ми їх просто не маємо. Ми говоримо про потребу загальноєвропейського брейнсторму із залученням ключових інтелектуалів, у тому числі, східноєвропейський, зокрема, українських, та вироблення нової європейської політики щодо Росії.

3. У рамках “нової української політики” Європейського Союзу надавати Україні системну та всеосяжну підтримку – в тому числі, військову. Адже зараз вирішується питання не суто долі України. Зараз в Україні вирішується питання майбутнього всієї Європи.

4. Відмовитися від військової співпраці з Російською Федерацією та на загальноєвропейському рівні засудити продаж Францією авіаносців “Містраль” Російській Федерації та інших подібних “оборудок”.

22.07.2014

З повагою,

Центр Громадянських Свобод

ініціатива Євромайдан SOS

Результаты поиска:

Розпочато прийом заявок на участь у семінарі “Права людини в Україні: ключові проблеми та досягнення”

Лютий 14, 2017

Розпочато прийом заявок на участь у семінарі
“Права людини в Україні: ключові проблеми та досягнення”

Оголошується подання заявок на участь у семінарі “Права людини в Україні: ключові проблеми та досягнення”, який відбудеться в рамках HR – діалогу між Україною та Європейським Союзом 23 березня 2017 року в Брюcселі.

До участі запрошуються представники громадських організацій, які займаються захистом прав людини в окупованому Криму та/або у збройному конфлікті на Донбасі, а також реформуванням судової системи України.

Теми семінару, які обговорять українські та брюcсельські НГО, представники різних структур ЄС та європарламентарі у форматі відкритої дискусії, наступні:

1.друга хвиля судової реформи: досягнення та що має бути ще зроблено;

2.наступ на свободу в окупованому Криму: як його зупинити;

3.права людини в переговорах по Донбасу (включаючи боротьбу з безкарністю у збройному конфлікті).

 

У результаті цього обговорення має бути сформована «Дорожня карта» дій Європейського союзу по цих напрямках, яка буде передана відповідним структурам.
Візит близько 20-ти українських громадських діячів до Брюcселю має адвокаційний характер, окрім семінару будуть проведені ряд адвокаційних зустрічей.

Усі витрати на дорогу та проживання відібраним учасникам покриваються.

Для того, щоб прийняти участь у конкурсі необхідно до 17:00 17 лютого 2017 року, відправити лист за темою “HR семінар” на e-mail: ccl.org.ua@gmail.com в якому надіслати:

1.резюме представника організації, в якому зазначити його досвід в одній або декількох сферах, дотичних до тем семінару.

2.конкретні пропозиції щодо дій Європейського Союзу та його окремих структур для покращення ситуації в одній або декількох заявлених темах семінару.

 

Про результати конкурсу буде повідомлено персональним листом 20 лютого 2017 р.

Усі питання прохання ставити контактній особі – Олександра Романцова, Центр громадянських свобод е-mail: ccl.org.ua@gmail.com моб.тел.: +38 (050) 341 13 77

Українські журналісти на конференції ОБСЄ на тему “Свобода вираження та свобода медіа”, Відень.

Жовтень 30, 2016

27-28 жовтня у Відні пройшла конференція ОБСЄ на тему “Свобода вираження та свобода медіа”, особливу увагу на якій будо приділено безпеці журналістів в умовах збройного конфлікту та саморегуляції в медіа.

Я мав можливість поділитися своїм досвідом роботи на сході України, де триває російсько-українська війна. Бойові дії і гуманітарну катастрофу на сході України я знімаю війну на сході України з весни 2014 в якості фотожурналіста українського інтернет-видання LB.ua і міжнародного агентства Reuters.

У Відні ми з колегою Юрієм Лукановим зустрічалися особисто з делегаціями Франції, Великобританії, та Литви а також мали можливість коротко виступити від час сесії.

Юрій розказав про жахливу ситуацію з правами людини і свободою медіа в Криму. Я розказав про ситуацію з правами людини, свободою висловлювань і свободу медіа на сході України (на окупованих територіях).

Я знімав в перші дні захоплення спецназівцями адміністративних будівель в Слов’янську і Краматорську. Пізніше, під впливом російської пропаганди, їх стали підтримувати деякі нижчі верстви місцевого населення. Зброя в руках у маргіналів перекреслила в одну мить все громадянські права: право на свободу слова, право на життя, право на вільне пересування.

Я бачив тіла людей біля розстріляної легкової машини в Слов’янську – хлопцям зі зброєю здалося, що автомобіль рухається підозріло. Мій друг і колега, український фотограф Максим Дондюк разом з журналістом Саймоном Островскі (ViCE News) провели деякий час у підвалі місцевого СБУ – за підозрою в шпигунстві. Вони просто знімали барикади на вулиці, біля будівлі, в якій знаходилися бойовики.

У Серпні 2014-го року під час виходу з Іловайського котла по нашему авто з наклейками “Преса”, в якому крім мене знаходилися ще троє журналістів, бойовики стріляли так само відчайдушно, як і по українським військовим. Нам дивом вдалося вирватися з цього пекла, але зовсім не через “шанобливе” ставлення бойовиків до працівників ЗМІ.

За даними Незалежної медіа-профспілки України станом на травень 2015 року – тільки за перший рік військового конфлікту на Сході України загинули 8 журналістів (як українських, так і іноземних) і більше 40 побувало в полоні у бойовиків. Приклад Марії Варфоломєєвої – журналістки з Луганська – показав, що в полоні можуть утримувати протягом року, всього за кілька фотографій. Багато працівників ЗМІ змушені були виїхати з тимчасово окупованої території через загрозу життю та здоров’ю. Більшість видань на Донбасі через тиск з боку терористів припинили своє існування.

Я пам’ятаю страх від можливості розправи на місці біля будівлі Донецької обласної адміністрації, захопленої проросійськими бойовиками в квітні 2014 року. Тоді моя українська прес-карта з адресою редакції в Києві була, як червона ганчірка для бика.  Кілька разів мене збиралися затримати, ще пару раз я дивом уникнув побиття. Останньою краплею для припинення моєї роботи в окупованому Донецьку було викрадення людини з львівською пропискою з сусіднього номера готелю. Четверо молодих хлопців, в балаклавах і камуфляжі з автоматами увірвалися в готель з метою пошуку “нацистів”. Мені пощастило, до мого номеру вони не дійшли. Я чітко розумію, що мене могла спіткати доля хлопця зі Львова – журналіст із Києва прирівнювався до соратників “хунти”.

Згадуючи це, хочеться наголосити – першим пунктом мінських домовленостей має бути звільнення всіх цивільних з полону, і в тому числі – журналістів.

Показовим є приклад іншого мого колеги: Василія, з російським паспортом, фотографа західного агентства. Він знімав війну з самого початку з боку проросійських бойовиків. У той же час він не приховує своїх проукраїнських поглядів, публікує свої тексти в соціальних мережах. Тому він тепер не тільки персона нон-грата на “території республік”, але також є потенційним клієнтом МГБ (міністерства державної безпеки так званої ДНР). Тому в 2016 році навіть Василь – громадянин РФ, вже не може працювати на території “республік”. Як можна говорити про свободу слова на окупованій території?

Саме тому, коли мова заходить про можливість проведення виборів на окупованих територіях в сьогоднішній ситуації, я розумію, що на практиці це буде тільки легітимацією військового режиму, адже для нормальних виборів – свобода слова є обов’язковою умовою.

Один знайомий український військовий, родом з Донецька, зі зрозумілих причин я не можу назвати його імені, він мав необережність «засвітити» свою особу по телевізору.  Тепер його дружина з маленькою дитиною не може вийти з дому в окупованому Донецьку навіть за продуктами – їх можуть заарештувати. Виїхати на територію, контрольовану українськими військами вони також не мають можливості – їх прізвище є в списках для затримання на всіх блокпостах «народних республік».

Інший український військовий, молодий хлопець Михайло, родом з Луганська, тепер не може повернутися додому. За визначенням бойовиків, він – “військовий злочинець”, який підлягає розстрілу.

Хто гарантуватиме право на вільне волевиявлення цих громадян України, які проживають на території Донецької та Луганської областей? Хто з них зможе балотуватися, якщо захоче представляти спільноту свого рідного міста? На окупованих територію право на власну думку мають лише люди зі зброєю і проросійською позицією.

Спираючись на вищесказане, хочу зазначити, що головною умовою прозорого і чесного волевиявлення є дотримання основних прав людини, зокрема право на протест, право на свободу висловлювань, і в кінці кінців право на вільне збирання, використання і поширення інформації. За що на даний момент на територіях т.зв. ЛНР і ДНР – ти можеш поплатитися не лише свободою, а й життям.

Під час сесії, присвяченої саморегуляції в медіа розказав про випадок з постановочними фотографіями Дмитра Муравського, як практичний приклад саморегуляції в журналістському середовищі. Завдяки нашій консолідованій позиції ми оперативно відреагували різкою критикою на таку спробу підміни реальних новин з фронту пропагандою.

Звернення українських правозахисних організацій-учасниць Коаліції «Справедливість заради миру на Донбасі» щодо пріоритетів у ході переговорів із врегулювання збройного конфлікту на Донбасі

Жовтень 11, 2016

Страсбург, 11 жовтня 2016 року

Падіння авторитарного режиму після розстрілу в лютому 2014 року Євромайдану та втечі до Росії Януковича відкрило шлях для побудови демократичної України на спільних із європейськими країнами цінностях. Намагаючись зупинити ці демократичні перетворення, Російська Федерація за допомогою армії окупувала Крим та розпочала гібридну війну на Донбасі, приховуючи пряму військову агресію пропагандистськими кліше про “державний переворот” у Києві та  законність проведених у Криму та в Луганській і Донецькій областях «референдумів». Тільки за офіційними даними у цьому збройному конфлікті загинуло понад 9,7 тисяч людей, близько 22 тисяч осіб отримали поранення, приблизно два мільйони осіб були змушені залишити свої домівки і, рятуючись, виїхати на мирні території. Фактично Російська Федерація розпочала війну проти України, тим самим грубо порушивши положення Статуту ООН та післявоєнний світовий порядок. Тому сучасну ситуацію в зоні АТО в Україні слід розглядати в парадигмі війни та прав людини, в якій особливої актуальності набувають норми міжнародного гуманітарного права.

В теперішній час на території підконтрольних Росії так званих “Донецької та Луганської народних республік” проживають близько трьох мільйонів людей. Вони перебувають на території, де правові процедури практично відсутні або діють вкрай погано. Свобода, життя та власність осіб, які проживають на цій території, залежать виключно від волі незаконних збройних формувань. Будь-якій особі, незалежно від віку та статі, загрожує ризик бути викраденою, підданою катуванню, підданою примусу до фактично рабської праці. Існує мережа незаконних місць несвободи, які називають “підвалами” через їхню непридатність навіть для тимчасового утримання людей. Досить складною є гуманітарна ситуація, зафіксовані випадки голодної смерті людей похилого віку. Гострим питанням залишається здійснення Українською державою соціальних виплат мешканцям непідконтрольних територій відповідно до закону.

У зв’язку із цим українські правозахисні організації глибоко занепокоєні тим, що питання захисту прав людини досі не стало одним із пріоритетних у ході переговорів по врегулюванню збройного конфлікту на Донбасі. Бракує наполегливості у просуванні звільнення військовополонених та цивільних заручників, яке взагалі б мало розглядатися як conditio sine qua non у виконанні всіх досягнутих домовленостей. Безумовною вимогою є встановлення належного контролю за ситуацією з боку міжнародних організацій та інститутів, зокрема, має бути забезпечена вільна робота міжнародних гуманітарних організацій та міжнародних моніторингових місій, їх безперешкодний доступ до усіх місць несвободи, їх захист цивільного населення від сваволі людей із автоматами, здійснення ефективного розслідування тяжких злочинів та притягнення винних у до відповідальності, тиску на Російську Федерацію для припинення порушень прав людини на окупованих територіях.

Натомість на фоні постійних обстрілів на лінії розмежування та продовження завезення військової техніки через неконтрольовану Україною ділянку україно-російського кордону як першочергові розглядаються питання проведення виборів на окупованих територіях. При цьому повністю ігнорується той факт, що в умовах відсутності захисту прав людини вибори  перетворюються з інструменту вільного волевиявлення на інструмент легітимізації військових диктатур.

З огляду на це ми закликаємо держави – члени Ради Європи визначити питання захисту прав людини в якості пріоритетного у ході переговорів з врегулювання збройного конфлікту на Донбасі та здійснювати їх просування у постійній консультації із міжнародними та українськими правозахисними організаціями, які працюють над документуванням порушень прав людини та міжнародних злочинів в зоні збройного конфлікту й захистом прав жертв конфлікту.

Коаліція громадських організацій та ініціатив «Справедливість заради миру на Донбасі»

Коаліція «Справедливість заради миру на Донбасі» є неформальною спілкою 17 громадських правозахисних організацій та ініціатив, які об’єднали свої зусилля задля узгодженого документування порушень прав людини та міжнародних злочинів, які були вчинені в ході збройного конфлікту на сході України, та надання правової, психологічної та іншої допомоги потерпілим людям. Більшість учасників Коаліції – це громадські об’єднання з Луганської та Донецької областей.

Cклад Коаліції :

Алчевський правозахисний аналітичний центр

Аргументам Росії на конференції ОБСЄ ніхто не вірив – Афанасьєв

Вересень 26, 2016

Аргументи представників Росії на щорічній конференції ОБСЄ з людського виміру у Варшаві про те, що в Росії і окупованому Криму немає жодних утисків кримських татар та українців, виглядали недолугими і викликали спротив багатьох делегацій.
Про це розповів спеціальний представник МЗС України Геннадій Афанасьєв, який нещодавно був російським політв’язнем, а тепер в українському зовнішньополітичному відомстві займається питаннями звільнення українців з російського полону, передає Укрінформ.
“Першою виступала Ірина Довгань (перебувала у полоні в “ДНР” – ред.), а відразу після неї виступала людина з Росії, і вона не могла нічого сказати, постійно затиналася. Після виступу Довгань виступи росіян звучали безглуздо, і це перемога для нас”, – заявив Афанасьєв.
На його переконання, всі аргументи російської делегації були слабкими, і їм ніхто не вірив.
“Ось один представник з Роcії заявив, що в Криму без проблем працює 400 інформаційних видань, усі вільно говорять російською, кримськотатарською і українською мовами. Але ж він не сказав, що насправді до окупації там було 960 видань”, – наголосив український активіст із Криму.
Як зазначив Афанасьєв, коли один із делегатів назвав себе представником “російського” Криму, іноземні делегації, зокрема Литви та Фінляндії, закинули організаторам з ОБСЄ: чому організація, не визнаючи Крим як частину РФ, допускає на конференцію “нібито журналістів” з Криму!
“Загалом Україна в цьому році має на конференції значну підтримку від багатьох країн – це і Німеччина, і США. Дуже мене потішила Франція, і є сподівання, що її позиція потроху змінюватиметься”, – констатував Афанасьєв.
На пленарному засіданні, що стосувалося утисків ЗМІ, Афанасьєв розповів про порушення свободи ЗМІ у Криму, про знущання над ним у в’язниці, про порушення на півострові прав інших людей з проукраїнськими поглядами.
Спецпредставник МЗС України зазначив, що найближчим часом планує виступити на засіданні ПАРЄ, відвідати США та Канаду.
“Я закликатиму до гуманітарної та військової допомоги Українській державі, за продовження санкцій. Також розповідатиму про свою долю, долю інших бранців і наполягатиму на тому, що в Росії в’язниця – це не просто місце, де люди сидять. В Росії це місце, де кожний день знущаються над людьми, здійснюються тортури, а на Заході цього не розуміють, і тому вони не такі активні”, – констатував Афанасьєв.
У Варшаві з 19 по 30 вересня відбувається щорічна конференція Бюро демократичних інститутів і прав людини ОБСЄ. Впродовж двох тижнів конференції його учасники звертають увагу на проблеми з правами людини у світі, зокрема питаннями, що стосуються свободи думки, свободи ЗМІ, запобігання расової, національної та етнічної дискримінації, статевої нерівності тощо.

Матеріал розміщено на сайті “Українська правда” 25.09.2016: http://www.pravda.com.ua/news/2016/09/25/7121689/

АКТИВІСТИ ЗАКЛИКАЮТЬ ЄС ЗМІНИТИ “РОСІЙСЬКУ ПОЛІТИКУ”

Липень 22, 2014

To EU High Representative for Foreign Affairs and Security Policy

Catherine Ashton

To EU-Eastern Partnership ministerial meeting

ЗВЕРНЕННЯ

Минулого тижня під час акції на захист Надії Савченко українські активісти звернулися до урядів країн Німеччини та Франції, а також до політичного керівництва Європейського Союзу із закликом визнати Російську Федерацію державою-спонсором тероризму. На жаль, нас знову не почули.

Європа не чула нас під час подій Майдану, дезорієнтована відвертою брехнею російських засобів масової інформації, допоки не розстріляли беззбройних людей в самому серці столиці. Європа не здійснювала рішучих кроків, коли почалася військова окупація “Кримнаш”, щоразу повертаючись до вигаданого пропагандою “українського фашизму” і впритул не помічаючи фашизму путінського. А тим часом агресія Російської Федерації вже вийшла на рівень міжнародний та інтерконтинентальний. Гинуть вже не тільки українці – захищаючись на полі бою, утримувані в підвалах захоплених бойовиками будівель та  на вулицях своїх міст від куль та снарядів терористів; гинуть громадяни інших країн, більшість із яких, імовірно, ніколи в житті не чули слова “Донбас”.

Ми розуміємо, що Європейський Союз намагається пройти лезом бритви та будь-якою ціною уникнути політики ізоляції Росії, що може призвести до ще гірших наслідків для Європи та світу. Але такий підхід себе, по-перше, не виправдав, а по-друге, він дедалі більше нагадує “позицію страуса”, а не стратегію зовнішньої політики. Історія переконливо свідчить, що хто її не вчить, той змушений її повторити. Тому нинішня позиція ЄС тільки заохочує Кремль до подальшої агресії щодо необмеженого кола держав з метою відтворення омріяної Путіним Російської Імперії.

У цій складній ситуації потрібно принаймні подивитися правді в очі. Наприклад, в очі рідних тих людей, які щодня гинуть на Сході України, – як військових, так і цивільних.

І почати називати речі своїми іменами.

Ми, представники громадянського суспільства України, звертаємо до Ради міністрів закордонних справ Європейського Союзу напередодні засідання 22 липня, із наступними закликами:

1. З огляду на драматичну історію зі збитим МН17, а також зважаючи на наявні докази підтримки проросійських бойовиків на Сході України Російською Федерацією, у зв’язку з випадками міжнародного кіднеппінгу льотчиці Надії Савченко, українського режисера Олега Сенцова та інших громадян України, здійснених Російською Федерацією, закликаємо визнати Російську Федерацію країною, що підтримує міжнародний тероризм та співпрацює з терористичними організаціями на Сході України.

2. Докорінним чином переглянути політику щодо Російської Федерації та, відповідно, до України, яка має бути в особливому фокусі уваги ЄС. Ми не наважуємося пропонувати простих та готових рецептів, бо ми їх просто не маємо. Ми говоримо про потребу загальноєвропейського брейнсторму із залученням ключових інтелектуалів, у тому числі, східноєвропейський, зокрема, українських, та вироблення нової європейської політики щодо Росії.

3. У рамках “нової української політики” Європейського Союзу надавати Україні системну та всеосяжну підтримку – в тому числі, військову. Адже зараз вирішується питання не суто долі України. Зараз в Україні вирішується питання майбутнього всієї Європи.

4. Відмовитися від військової співпраці з Російською Федерацією та на загальноєвропейському рівні засудити продаж Францією авіаносців “Містраль” Російській Федерації та інших подібних “оборудок”.

22.07.2014

З повагою,

Центр Громадянських Свобод

ініціатива Євромайдан SOS

Результаты поиска:

Розпочато прийом заявок на участь у семінарі “Права людини в Україні: ключові проблеми та досягнення”

Лютий 14, 2017

Розпочато прийом заявок на участь у семінарі
“Права людини в Україні: ключові проблеми та досягнення”

Оголошується подання заявок на участь у семінарі “Права людини в Україні: ключові проблеми та досягнення”, який відбудеться в рамках HR – діалогу між Україною та Європейським Союзом 23 березня 2017 року в Брюcселі.

До участі запрошуються представники громадських організацій, які займаються захистом прав людини в окупованому Криму та/або у збройному конфлікті на Донбасі, а також реформуванням судової системи України.

Теми семінару, які обговорять українські та брюcсельські НГО, представники різних структур ЄС та європарламентарі у форматі відкритої дискусії, наступні:

1.друга хвиля судової реформи: досягнення та що має бути ще зроблено;

2.наступ на свободу в окупованому Криму: як його зупинити;

3.права людини в переговорах по Донбасу (включаючи боротьбу з безкарністю у збройному конфлікті).

 

У результаті цього обговорення має бути сформована «Дорожня карта» дій Європейського союзу по цих напрямках, яка буде передана відповідним структурам.
Візит близько 20-ти українських громадських діячів до Брюcселю має адвокаційний характер, окрім семінару будуть проведені ряд адвокаційних зустрічей.

Усі витрати на дорогу та проживання відібраним учасникам покриваються.

Для того, щоб прийняти участь у конкурсі необхідно до 17:00 17 лютого 2017 року, відправити лист за темою “HR семінар” на e-mail: ccl.org.ua@gmail.com в якому надіслати:

1.резюме представника організації, в якому зазначити його досвід в одній або декількох сферах, дотичних до тем семінару.

2.конкретні пропозиції щодо дій Європейського Союзу та його окремих структур для покращення ситуації в одній або декількох заявлених темах семінару.

 

Про результати конкурсу буде повідомлено персональним листом 20 лютого 2017 р.

Усі питання прохання ставити контактній особі – Олександра Романцова, Центр громадянських свобод е-mail: ccl.org.ua@gmail.com моб.тел.: +38 (050) 341 13 77

Українські журналісти на конференції ОБСЄ на тему “Свобода вираження та свобода медіа”, Відень.

Жовтень 30, 2016

27-28 жовтня у Відні пройшла конференція ОБСЄ на тему “Свобода вираження та свобода медіа”, особливу увагу на якій будо приділено безпеці журналістів в умовах збройного конфлікту та саморегуляції в медіа.

Я мав можливість поділитися своїм досвідом роботи на сході України, де триває російсько-українська війна. Бойові дії і гуманітарну катастрофу на сході України я знімаю війну на сході України з весни 2014 в якості фотожурналіста українського інтернет-видання LB.ua і міжнародного агентства Reuters.

У Відні ми з колегою Юрієм Лукановим зустрічалися особисто з делегаціями Франції, Великобританії, та Литви а також мали можливість коротко виступити від час сесії.

Юрій розказав про жахливу ситуацію з правами людини і свободою медіа в Криму. Я розказав про ситуацію з правами людини, свободою висловлювань і свободу медіа на сході України (на окупованих територіях).

Я знімав в перші дні захоплення спецназівцями адміністративних будівель в Слов’янську і Краматорську. Пізніше, під впливом російської пропаганди, їх стали підтримувати деякі нижчі верстви місцевого населення. Зброя в руках у маргіналів перекреслила в одну мить все громадянські права: право на свободу слова, право на життя, право на вільне пересування.

Я бачив тіла людей біля розстріляної легкової машини в Слов’янську – хлопцям зі зброєю здалося, що автомобіль рухається підозріло. Мій друг і колега, український фотограф Максим Дондюк разом з журналістом Саймоном Островскі (ViCE News) провели деякий час у підвалі місцевого СБУ – за підозрою в шпигунстві. Вони просто знімали барикади на вулиці, біля будівлі, в якій знаходилися бойовики.

У Серпні 2014-го року під час виходу з Іловайського котла по нашему авто з наклейками “Преса”, в якому крім мене знаходилися ще троє журналістів, бойовики стріляли так само відчайдушно, як і по українським військовим. Нам дивом вдалося вирватися з цього пекла, але зовсім не через “шанобливе” ставлення бойовиків до працівників ЗМІ.

За даними Незалежної медіа-профспілки України станом на травень 2015 року – тільки за перший рік військового конфлікту на Сході України загинули 8 журналістів (як українських, так і іноземних) і більше 40 побувало в полоні у бойовиків. Приклад Марії Варфоломєєвої – журналістки з Луганська – показав, що в полоні можуть утримувати протягом року, всього за кілька фотографій. Багато працівників ЗМІ змушені були виїхати з тимчасово окупованої території через загрозу життю та здоров’ю. Більшість видань на Донбасі через тиск з боку терористів припинили своє існування.

Я пам’ятаю страх від можливості розправи на місці біля будівлі Донецької обласної адміністрації, захопленої проросійськими бойовиками в квітні 2014 року. Тоді моя українська прес-карта з адресою редакції в Києві була, як червона ганчірка для бика.  Кілька разів мене збиралися затримати, ще пару раз я дивом уникнув побиття. Останньою краплею для припинення моєї роботи в окупованому Донецьку було викрадення людини з львівською пропискою з сусіднього номера готелю. Четверо молодих хлопців, в балаклавах і камуфляжі з автоматами увірвалися в готель з метою пошуку “нацистів”. Мені пощастило, до мого номеру вони не дійшли. Я чітко розумію, що мене могла спіткати доля хлопця зі Львова – журналіст із Києва прирівнювався до соратників “хунти”.

Згадуючи це, хочеться наголосити – першим пунктом мінських домовленостей має бути звільнення всіх цивільних з полону, і в тому числі – журналістів.

Показовим є приклад іншого мого колеги: Василія, з російським паспортом, фотографа західного агентства. Він знімав війну з самого початку з боку проросійських бойовиків. У той же час він не приховує своїх проукраїнських поглядів, публікує свої тексти в соціальних мережах. Тому він тепер не тільки персона нон-грата на “території республік”, але також є потенційним клієнтом МГБ (міністерства державної безпеки так званої ДНР). Тому в 2016 році навіть Василь – громадянин РФ, вже не може працювати на території “республік”. Як можна говорити про свободу слова на окупованій території?

Саме тому, коли мова заходить про можливість проведення виборів на окупованих територіях в сьогоднішній ситуації, я розумію, що на практиці це буде тільки легітимацією військового режиму, адже для нормальних виборів – свобода слова є обов’язковою умовою.

Один знайомий український військовий, родом з Донецька, зі зрозумілих причин я не можу назвати його імені, він мав необережність «засвітити» свою особу по телевізору.  Тепер його дружина з маленькою дитиною не може вийти з дому в окупованому Донецьку навіть за продуктами – їх можуть заарештувати. Виїхати на територію, контрольовану українськими військами вони також не мають можливості – їх прізвище є в списках для затримання на всіх блокпостах «народних республік».

Інший український військовий, молодий хлопець Михайло, родом з Луганська, тепер не може повернутися додому. За визначенням бойовиків, він – “військовий злочинець”, який підлягає розстрілу.

Хто гарантуватиме право на вільне волевиявлення цих громадян України, які проживають на території Донецької та Луганської областей? Хто з них зможе балотуватися, якщо захоче представляти спільноту свого рідного міста? На окупованих територію право на власну думку мають лише люди зі зброєю і проросійською позицією.

Спираючись на вищесказане, хочу зазначити, що головною умовою прозорого і чесного волевиявлення є дотримання основних прав людини, зокрема право на протест, право на свободу висловлювань, і в кінці кінців право на вільне збирання, використання і поширення інформації. За що на даний момент на територіях т.зв. ЛНР і ДНР – ти можеш поплатитися не лише свободою, а й життям.

Під час сесії, присвяченої саморегуляції в медіа розказав про випадок з постановочними фотографіями Дмитра Муравського, як практичний приклад саморегуляції в журналістському середовищі. Завдяки нашій консолідованій позиції ми оперативно відреагували різкою критикою на таку спробу підміни реальних новин з фронту пропагандою.

Звернення українських правозахисних організацій-учасниць Коаліції «Справедливість заради миру на Донбасі» щодо пріоритетів у ході переговорів із врегулювання збройного конфлікту на Донбасі

Жовтень 11, 2016

Страсбург, 11 жовтня 2016 року

Падіння авторитарного режиму після розстрілу в лютому 2014 року Євромайдану та втечі до Росії Януковича відкрило шлях для побудови демократичної України на спільних із європейськими країнами цінностях. Намагаючись зупинити ці демократичні перетворення, Російська Федерація за допомогою армії окупувала Крим та розпочала гібридну війну на Донбасі, приховуючи пряму військову агресію пропагандистськими кліше про “державний переворот” у Києві та  законність проведених у Криму та в Луганській і Донецькій областях «референдумів». Тільки за офіційними даними у цьому збройному конфлікті загинуло понад 9,7 тисяч людей, близько 22 тисяч осіб отримали поранення, приблизно два мільйони осіб були змушені залишити свої домівки і, рятуючись, виїхати на мирні території. Фактично Російська Федерація розпочала війну проти України, тим самим грубо порушивши положення Статуту ООН та післявоєнний світовий порядок. Тому сучасну ситуацію в зоні АТО в Україні слід розглядати в парадигмі війни та прав людини, в якій особливої актуальності набувають норми міжнародного гуманітарного права.

В теперішній час на території підконтрольних Росії так званих “Донецької та Луганської народних республік” проживають близько трьох мільйонів людей. Вони перебувають на території, де правові процедури практично відсутні або діють вкрай погано. Свобода, життя та власність осіб, які проживають на цій території, залежать виключно від волі незаконних збройних формувань. Будь-якій особі, незалежно від віку та статі, загрожує ризик бути викраденою, підданою катуванню, підданою примусу до фактично рабської праці. Існує мережа незаконних місць несвободи, які називають “підвалами” через їхню непридатність навіть для тимчасового утримання людей. Досить складною є гуманітарна ситуація, зафіксовані випадки голодної смерті людей похилого віку. Гострим питанням залишається здійснення Українською державою соціальних виплат мешканцям непідконтрольних територій відповідно до закону.

У зв’язку із цим українські правозахисні організації глибоко занепокоєні тим, що питання захисту прав людини досі не стало одним із пріоритетних у ході переговорів по врегулюванню збройного конфлікту на Донбасі. Бракує наполегливості у просуванні звільнення військовополонених та цивільних заручників, яке взагалі б мало розглядатися як conditio sine qua non у виконанні всіх досягнутих домовленостей. Безумовною вимогою є встановлення належного контролю за ситуацією з боку міжнародних організацій та інститутів, зокрема, має бути забезпечена вільна робота міжнародних гуманітарних організацій та міжнародних моніторингових місій, їх безперешкодний доступ до усіх місць несвободи, їх захист цивільного населення від сваволі людей із автоматами, здійснення ефективного розслідування тяжких злочинів та притягнення винних у до відповідальності, тиску на Російську Федерацію для припинення порушень прав людини на окупованих територіях.

Натомість на фоні постійних обстрілів на лінії розмежування та продовження завезення військової техніки через неконтрольовану Україною ділянку україно-російського кордону як першочергові розглядаються питання проведення виборів на окупованих територіях. При цьому повністю ігнорується той факт, що в умовах відсутності захисту прав людини вибори  перетворюються з інструменту вільного волевиявлення на інструмент легітимізації військових диктатур.

З огляду на це ми закликаємо держави – члени Ради Європи визначити питання захисту прав людини в якості пріоритетного у ході переговорів з врегулювання збройного конфлікту на Донбасі та здійснювати їх просування у постійній консультації із міжнародними та українськими правозахисними організаціями, які працюють над документуванням порушень прав людини та міжнародних злочинів в зоні збройного конфлікту й захистом прав жертв конфлікту.

Коаліція громадських організацій та ініціатив «Справедливість заради миру на Донбасі»

Коаліція «Справедливість заради миру на Донбасі» є неформальною спілкою 17 громадських правозахисних організацій та ініціатив, які об’єднали свої зусилля задля узгодженого документування порушень прав людини та міжнародних злочинів, які були вчинені в ході збройного конфлікту на сході України, та надання правової, психологічної та іншої допомоги потерпілим людям. Більшість учасників Коаліції – це громадські об’єднання з Луганської та Донецької областей.

Cклад Коаліції :

Алчевський правозахисний аналітичний центр

Аргументам Росії на конференції ОБСЄ ніхто не вірив – Афанасьєв

Вересень 26, 2016

Аргументи представників Росії на щорічній конференції ОБСЄ з людського виміру у Варшаві про те, що в Росії і окупованому Криму немає жодних утисків кримських татар та українців, виглядали недолугими і викликали спротив багатьох делегацій.
Про це розповів спеціальний представник МЗС України Геннадій Афанасьєв, який нещодавно був російським політв’язнем, а тепер в українському зовнішньополітичному відомстві займається питаннями звільнення українців з російського полону, передає Укрінформ.
“Першою виступала Ірина Довгань (перебувала у полоні в “ДНР” – ред.), а відразу після неї виступала людина з Росії, і вона не могла нічого сказати, постійно затиналася. Після виступу Довгань виступи росіян звучали безглуздо, і це перемога для нас”, – заявив Афанасьєв.
На його переконання, всі аргументи російської делегації були слабкими, і їм ніхто не вірив.
“Ось один представник з Роcії заявив, що в Криму без проблем працює 400 інформаційних видань, усі вільно говорять російською, кримськотатарською і українською мовами. Але ж він не сказав, що насправді до окупації там було 960 видань”, – наголосив український активіст із Криму.
Як зазначив Афанасьєв, коли один із делегатів назвав себе представником “російського” Криму, іноземні делегації, зокрема Литви та Фінляндії, закинули організаторам з ОБСЄ: чому організація, не визнаючи Крим як частину РФ, допускає на конференцію “нібито журналістів” з Криму!
“Загалом Україна в цьому році має на конференції значну підтримку від багатьох країн – це і Німеччина, і США. Дуже мене потішила Франція, і є сподівання, що її позиція потроху змінюватиметься”, – констатував Афанасьєв.
На пленарному засіданні, що стосувалося утисків ЗМІ, Афанасьєв розповів про порушення свободи ЗМІ у Криму, про знущання над ним у в’язниці, про порушення на півострові прав інших людей з проукраїнськими поглядами.
Спецпредставник МЗС України зазначив, що найближчим часом планує виступити на засіданні ПАРЄ, відвідати США та Канаду.
“Я закликатиму до гуманітарної та військової допомоги Українській державі, за продовження санкцій. Також розповідатиму про свою долю, долю інших бранців і наполягатиму на тому, що в Росії в’язниця – це не просто місце, де люди сидять. В Росії це місце, де кожний день знущаються над людьми, здійснюються тортури, а на Заході цього не розуміють, і тому вони не такі активні”, – констатував Афанасьєв.
У Варшаві з 19 по 30 вересня відбувається щорічна конференція Бюро демократичних інститутів і прав людини ОБСЄ. Впродовж двох тижнів конференції його учасники звертають увагу на проблеми з правами людини у світі, зокрема питаннями, що стосуються свободи думки, свободи ЗМІ, запобігання расової, національної та етнічної дискримінації, статевої нерівності тощо.

Матеріал розміщено на сайті “Українська правда” 25.09.2016: http://www.pravda.com.ua/news/2016/09/25/7121689/

АКТИВІСТИ ЗАКЛИКАЮТЬ ЄС ЗМІНИТИ “РОСІЙСЬКУ ПОЛІТИКУ”

Липень 22, 2014

To EU High Representative for Foreign Affairs and Security Policy

Catherine Ashton

To EU-Eastern Partnership ministerial meeting

ЗВЕРНЕННЯ

Минулого тижня під час акції на захист Надії Савченко українські активісти звернулися до урядів країн Німеччини та Франції, а також до політичного керівництва Європейського Союзу із закликом визнати Російську Федерацію державою-спонсором тероризму. На жаль, нас знову не почули.

Європа не чула нас під час подій Майдану, дезорієнтована відвертою брехнею російських засобів масової інформації, допоки не розстріляли беззбройних людей в самому серці столиці. Європа не здійснювала рішучих кроків, коли почалася військова окупація “Кримнаш”, щоразу повертаючись до вигаданого пропагандою “українського фашизму” і впритул не помічаючи фашизму путінського. А тим часом агресія Російської Федерації вже вийшла на рівень міжнародний та інтерконтинентальний. Гинуть вже не тільки українці – захищаючись на полі бою, утримувані в підвалах захоплених бойовиками будівель та  на вулицях своїх міст від куль та снарядів терористів; гинуть громадяни інших країн, більшість із яких, імовірно, ніколи в житті не чули слова “Донбас”.

Ми розуміємо, що Європейський Союз намагається пройти лезом бритви та будь-якою ціною уникнути політики ізоляції Росії, що може призвести до ще гірших наслідків для Європи та світу. Але такий підхід себе, по-перше, не виправдав, а по-друге, він дедалі більше нагадує “позицію страуса”, а не стратегію зовнішньої політики. Історія переконливо свідчить, що хто її не вчить, той змушений її повторити. Тому нинішня позиція ЄС тільки заохочує Кремль до подальшої агресії щодо необмеженого кола держав з метою відтворення омріяної Путіним Російської Імперії.

У цій складній ситуації потрібно принаймні подивитися правді в очі. Наприклад, в очі рідних тих людей, які щодня гинуть на Сході України, – як військових, так і цивільних.

І почати називати речі своїми іменами.

Ми, представники громадянського суспільства України, звертаємо до Ради міністрів закордонних справ Європейського Союзу напередодні засідання 22 липня, із наступними закликами:

1. З огляду на драматичну історію зі збитим МН17, а також зважаючи на наявні докази підтримки проросійських бойовиків на Сході України Російською Федерацією, у зв’язку з випадками міжнародного кіднеппінгу льотчиці Надії Савченко, українського режисера Олега Сенцова та інших громадян України, здійснених Російською Федерацією, закликаємо визнати Російську Федерацію країною, що підтримує міжнародний тероризм та співпрацює з терористичними організаціями на Сході України.

2. Докорінним чином переглянути політику щодо Російської Федерації та, відповідно, до України, яка має бути в особливому фокусі уваги ЄС. Ми не наважуємося пропонувати простих та готових рецептів, бо ми їх просто не маємо. Ми говоримо про потребу загальноєвропейського брейнсторму із залученням ключових інтелектуалів, у тому числі, східноєвропейський, зокрема, українських, та вироблення нової європейської політики щодо Росії.

3. У рамках “нової української політики” Європейського Союзу надавати Україні системну та всеосяжну підтримку – в тому числі, військову. Адже зараз вирішується питання не суто долі України. Зараз в Україні вирішується питання майбутнього всієї Європи.

4. Відмовитися від військової співпраці з Російською Федерацією та на загальноєвропейському рівні засудити продаж Францією авіаносців “Містраль” Російській Федерації та інших подібних “оборудок”.

22.07.2014

З повагою,

Центр Громадянських Свобод

ініціатива Євромайдан SOS

Результаты поиска:

Розпочато прийом заявок на участь у семінарі “Права людини в Україні: ключові проблеми та досягнення”

Лютий 14, 2017

Розпочато прийом заявок на участь у семінарі
“Права людини в Україні: ключові проблеми та досягнення”

Оголошується подання заявок на участь у семінарі “Права людини в Україні: ключові проблеми та досягнення”, який відбудеться в рамках HR – діалогу між Україною та Європейським Союзом 23 березня 2017 року в Брюcселі.

До участі запрошуються представники громадських організацій, які займаються захистом прав людини в окупованому Криму та/або у збройному конфлікті на Донбасі, а також реформуванням судової системи України.

Теми семінару, які обговорять українські та брюcсельські НГО, представники різних структур ЄС та європарламентарі у форматі відкритої дискусії, наступні:

1.друга хвиля судової реформи: досягнення та що має бути ще зроблено;

2.наступ на свободу в окупованому Криму: як його зупинити;

3.права людини в переговорах по Донбасу (включаючи боротьбу з безкарністю у збройному конфлікті).

 

У результаті цього обговорення має бути сформована «Дорожня карта» дій Європейського союзу по цих напрямках, яка буде передана відповідним структурам.
Візит близько 20-ти українських громадських діячів до Брюcселю має адвокаційний характер, окрім семінару будуть проведені ряд адвокаційних зустрічей.

Усі витрати на дорогу та проживання відібраним учасникам покриваються.

Для того, щоб прийняти участь у конкурсі необхідно до 17:00 17 лютого 2017 року, відправити лист за темою “HR семінар” на e-mail: ccl.org.ua@gmail.com в якому надіслати:

1.резюме представника організації, в якому зазначити його досвід в одній або декількох сферах, дотичних до тем семінару.

2.конкретні пропозиції щодо дій Європейського Союзу та його окремих структур для покращення ситуації в одній або декількох заявлених темах семінару.

 

Про результати конкурсу буде повідомлено персональним листом 20 лютого 2017 р.

Усі питання прохання ставити контактній особі – Олександра Романцова, Центр громадянських свобод е-mail: ccl.org.ua@gmail.com моб.тел.: +38 (050) 341 13 77

Українські журналісти на конференції ОБСЄ на тему “Свобода вираження та свобода медіа”, Відень.

Жовтень 30, 2016

27-28 жовтня у Відні пройшла конференція ОБСЄ на тему “Свобода вираження та свобода медіа”, особливу увагу на якій будо приділено безпеці журналістів в умовах збройного конфлікту та саморегуляції в медіа.

Я мав можливість поділитися своїм досвідом роботи на сході України, де триває російсько-українська війна. Бойові дії і гуманітарну катастрофу на сході України я знімаю війну на сході України з весни 2014 в якості фотожурналіста українського інтернет-видання LB.ua і міжнародного агентства Reuters.

У Відні ми з колегою Юрієм Лукановим зустрічалися особисто з делегаціями Франції, Великобританії, та Литви а також мали можливість коротко виступити від час сесії.

Юрій розказав про жахливу ситуацію з правами людини і свободою медіа в Криму. Я розказав про ситуацію з правами людини, свободою висловлювань і свободу медіа на сході України (на окупованих територіях).

Я знімав в перші дні захоплення спецназівцями адміністративних будівель в Слов’янську і Краматорську. Пізніше, під впливом російської пропаганди, їх стали підтримувати деякі нижчі верстви місцевого населення. Зброя в руках у маргіналів перекреслила в одну мить все громадянські права: право на свободу слова, право на життя, право на вільне пересування.

Я бачив тіла людей біля розстріляної легкової машини в Слов’янську – хлопцям зі зброєю здалося, що автомобіль рухається підозріло. Мій друг і колега, український фотограф Максим Дондюк разом з журналістом Саймоном Островскі (ViCE News) провели деякий час у підвалі місцевого СБУ – за підозрою в шпигунстві. Вони просто знімали барикади на вулиці, біля будівлі, в якій знаходилися бойовики.

У Серпні 2014-го року під час виходу з Іловайського котла по нашему авто з наклейками “Преса”, в якому крім мене знаходилися ще троє журналістів, бойовики стріляли так само відчайдушно, як і по українським військовим. Нам дивом вдалося вирватися з цього пекла, але зовсім не через “шанобливе” ставлення бойовиків до працівників ЗМІ.

За даними Незалежної медіа-профспілки України станом на травень 2015 року – тільки за перший рік військового конфлікту на Сході України загинули 8 журналістів (як українських, так і іноземних) і більше 40 побувало в полоні у бойовиків. Приклад Марії Варфоломєєвої – журналістки з Луганська – показав, що в полоні можуть утримувати протягом року, всього за кілька фотографій. Багато працівників ЗМІ змушені були виїхати з тимчасово окупованої території через загрозу життю та здоров’ю. Більшість видань на Донбасі через тиск з боку терористів припинили своє існування.

Я пам’ятаю страх від можливості розправи на місці біля будівлі Донецької обласної адміністрації, захопленої проросійськими бойовиками в квітні 2014 року. Тоді моя українська прес-карта з адресою редакції в Києві була, як червона ганчірка для бика.  Кілька разів мене збиралися затримати, ще пару раз я дивом уникнув побиття. Останньою краплею для припинення моєї роботи в окупованому Донецьку було викрадення людини з львівською пропискою з сусіднього номера готелю. Четверо молодих хлопців, в балаклавах і камуфляжі з автоматами увірвалися в готель з метою пошуку “нацистів”. Мені пощастило, до мого номеру вони не дійшли. Я чітко розумію, що мене могла спіткати доля хлопця зі Львова – журналіст із Києва прирівнювався до соратників “хунти”.

Згадуючи це, хочеться наголосити – першим пунктом мінських домовленостей має бути звільнення всіх цивільних з полону, і в тому числі – журналістів.

Показовим є приклад іншого мого колеги: Василія, з російським паспортом, фотографа західного агентства. Він знімав війну з самого початку з боку проросійських бойовиків. У той же час він не приховує своїх проукраїнських поглядів, публікує свої тексти в соціальних мережах. Тому він тепер не тільки персона нон-грата на “території республік”, але також є потенційним клієнтом МГБ (міністерства державної безпеки так званої ДНР). Тому в 2016 році навіть Василь – громадянин РФ, вже не може працювати на території “республік”. Як можна говорити про свободу слова на окупованій території?

Саме тому, коли мова заходить про можливість проведення виборів на окупованих територіях в сьогоднішній ситуації, я розумію, що на практиці це буде тільки легітимацією військового режиму, адже для нормальних виборів – свобода слова є обов’язковою умовою.

Один знайомий український військовий, родом з Донецька, зі зрозумілих причин я не можу назвати його імені, він мав необережність «засвітити» свою особу по телевізору.  Тепер його дружина з маленькою дитиною не може вийти з дому в окупованому Донецьку навіть за продуктами – їх можуть заарештувати. Виїхати на територію, контрольовану українськими військами вони також не мають можливості – їх прізвище є в списках для затримання на всіх блокпостах «народних республік».

Інший український військовий, молодий хлопець Михайло, родом з Луганська, тепер не може повернутися додому. За визначенням бойовиків, він – “військовий злочинець”, який підлягає розстрілу.

Хто гарантуватиме право на вільне волевиявлення цих громадян України, які проживають на території Донецької та Луганської областей? Хто з них зможе балотуватися, якщо захоче представляти спільноту свого рідного міста? На окупованих територію право на власну думку мають лише люди зі зброєю і проросійською позицією.

Спираючись на вищесказане, хочу зазначити, що головною умовою прозорого і чесного волевиявлення є дотримання основних прав людини, зокрема право на протест, право на свободу висловлювань, і в кінці кінців право на вільне збирання, використання і поширення інформації. За що на даний момент на територіях т.зв. ЛНР і ДНР – ти можеш поплатитися не лише свободою, а й життям.

Під час сесії, присвяченої саморегуляції в медіа розказав про випадок з постановочними фотографіями Дмитра Муравського, як практичний приклад саморегуляції в журналістському середовищі. Завдяки нашій консолідованій позиції ми оперативно відреагували різкою критикою на таку спробу підміни реальних новин з фронту пропагандою.

Звернення українських правозахисних організацій-учасниць Коаліції «Справедливість заради миру на Донбасі» щодо пріоритетів у ході переговорів із врегулювання збройного конфлікту на Донбасі

Жовтень 11, 2016

Страсбург, 11 жовтня 2016 року

Падіння авторитарного режиму після розстрілу в лютому 2014 року Євромайдану та втечі до Росії Януковича відкрило шлях для побудови демократичної України на спільних із європейськими країнами цінностях. Намагаючись зупинити ці демократичні перетворення, Російська Федерація за допомогою армії окупувала Крим та розпочала гібридну війну на Донбасі, приховуючи пряму військову агресію пропагандистськими кліше про “державний переворот” у Києві та  законність проведених у Криму та в Луганській і Донецькій областях «референдумів». Тільки за офіційними даними у цьому збройному конфлікті загинуло понад 9,7 тисяч людей, близько 22 тисяч осіб отримали поранення, приблизно два мільйони осіб були змушені залишити свої домівки і, рятуючись, виїхати на мирні території. Фактично Російська Федерація розпочала війну проти України, тим самим грубо порушивши положення Статуту ООН та післявоєнний світовий порядок. Тому сучасну ситуацію в зоні АТО в Україні слід розглядати в парадигмі війни та прав людини, в якій особливої актуальності набувають норми міжнародного гуманітарного права.

В теперішній час на території підконтрольних Росії так званих “Донецької та Луганської народних республік” проживають близько трьох мільйонів людей. Вони перебувають на території, де правові процедури практично відсутні або діють вкрай погано. Свобода, життя та власність осіб, які проживають на цій території, залежать виключно від волі незаконних збройних формувань. Будь-якій особі, незалежно від віку та статі, загрожує ризик бути викраденою, підданою катуванню, підданою примусу до фактично рабської праці. Існує мережа незаконних місць несвободи, які називають “підвалами” через їхню непридатність навіть для тимчасового утримання людей. Досить складною є гуманітарна ситуація, зафіксовані випадки голодної смерті людей похилого віку. Гострим питанням залишається здійснення Українською державою соціальних виплат мешканцям непідконтрольних територій відповідно до закону.

У зв’язку із цим українські правозахисні організації глибоко занепокоєні тим, що питання захисту прав людини досі не стало одним із пріоритетних у ході переговорів по врегулюванню збройного конфлікту на Донбасі. Бракує наполегливості у просуванні звільнення військовополонених та цивільних заручників, яке взагалі б мало розглядатися як conditio sine qua non у виконанні всіх досягнутих домовленостей. Безумовною вимогою є встановлення належного контролю за ситуацією з боку міжнародних організацій та інститутів, зокрема, має бути забезпечена вільна робота міжнародних гуманітарних організацій та міжнародних моніторингових місій, їх безперешкодний доступ до усіх місць несвободи, їх захист цивільного населення від сваволі людей із автоматами, здійснення ефективного розслідування тяжких злочинів та притягнення винних у до відповідальності, тиску на Російську Федерацію для припинення порушень прав людини на окупованих територіях.

Натомість на фоні постійних обстрілів на лінії розмежування та продовження завезення військової техніки через неконтрольовану Україною ділянку україно-російського кордону як першочергові розглядаються питання проведення виборів на окупованих територіях. При цьому повністю ігнорується той факт, що в умовах відсутності захисту прав людини вибори  перетворюються з інструменту вільного волевиявлення на інструмент легітимізації військових диктатур.

З огляду на це ми закликаємо держави – члени Ради Європи визначити питання захисту прав людини в якості пріоритетного у ході переговорів з врегулювання збройного конфлікту на Донбасі та здійснювати їх просування у постійній консультації із міжнародними та українськими правозахисними організаціями, які працюють над документуванням порушень прав людини та міжнародних злочинів в зоні збройного конфлікту й захистом прав жертв конфлікту.

Коаліція громадських організацій та ініціатив «Справедливість заради миру на Донбасі»

Коаліція «Справедливість заради миру на Донбасі» є неформальною спілкою 17 громадських правозахисних організацій та ініціатив, які об’єднали свої зусилля задля узгодженого документування порушень прав людини та міжнародних злочинів, які були вчинені в ході збройного конфлікту на сході України, та надання правової, психологічної та іншої допомоги потерпілим людям. Більшість учасників Коаліції – це громадські об’єднання з Луганської та Донецької областей.

Cклад Коаліції :

Алчевський правозахисний аналітичний центр

Аргументам Росії на конференції ОБСЄ ніхто не вірив – Афанасьєв

Вересень 26, 2016

Аргументи представників Росії на щорічній конференції ОБСЄ з людського виміру у Варшаві про те, що в Росії і окупованому Криму немає жодних утисків кримських татар та українців, виглядали недолугими і викликали спротив багатьох делегацій.
Про це розповів спеціальний представник МЗС України Геннадій Афанасьєв, який нещодавно був російським політв’язнем, а тепер в українському зовнішньополітичному відомстві займається питаннями звільнення українців з російського полону, передає Укрінформ.
“Першою виступала Ірина Довгань (перебувала у полоні в “ДНР” – ред.), а відразу після неї виступала людина з Росії, і вона не могла нічого сказати, постійно затиналася. Після виступу Довгань виступи росіян звучали безглуздо, і це перемога для нас”, – заявив Афанасьєв.
На його переконання, всі аргументи російської делегації були слабкими, і їм ніхто не вірив.
“Ось один представник з Роcії заявив, що в Криму без проблем працює 400 інформаційних видань, усі вільно говорять російською, кримськотатарською і українською мовами. Але ж він не сказав, що насправді до окупації там було 960 видань”, – наголосив український активіст із Криму.
Як зазначив Афанасьєв, коли один із делегатів назвав себе представником “російського” Криму, іноземні делегації, зокрема Литви та Фінляндії, закинули організаторам з ОБСЄ: чому організація, не визнаючи Крим як частину РФ, допускає на конференцію “нібито журналістів” з Криму!
“Загалом Україна в цьому році має на конференції значну підтримку від багатьох країн – це і Німеччина, і США. Дуже мене потішила Франція, і є сподівання, що її позиція потроху змінюватиметься”, – констатував Афанасьєв.
На пленарному засіданні, що стосувалося утисків ЗМІ, Афанасьєв розповів про порушення свободи ЗМІ у Криму, про знущання над ним у в’язниці, про порушення на півострові прав інших людей з проукраїнськими поглядами.
Спецпредставник МЗС України зазначив, що найближчим часом планує виступити на засіданні ПАРЄ, відвідати США та Канаду.
“Я закликатиму до гуманітарної та військової допомоги Українській державі, за продовження санкцій. Також розповідатиму про свою долю, долю інших бранців і наполягатиму на тому, що в Росії в’язниця – це не просто місце, де люди сидять. В Росії це місце, де кожний день знущаються над людьми, здійснюються тортури, а на Заході цього не розуміють, і тому вони не такі активні”, – констатував Афанасьєв.
У Варшаві з 19 по 30 вересня відбувається щорічна конференція Бюро демократичних інститутів і прав людини ОБСЄ. Впродовж двох тижнів конференції його учасники звертають увагу на проблеми з правами людини у світі, зокрема питаннями, що стосуються свободи думки, свободи ЗМІ, запобігання расової, національної та етнічної дискримінації, статевої нерівності тощо.

Матеріал розміщено на сайті “Українська правда” 25.09.2016: http://www.pravda.com.ua/news/2016/09/25/7121689/

АКТИВІСТИ ЗАКЛИКАЮТЬ ЄС ЗМІНИТИ “РОСІЙСЬКУ ПОЛІТИКУ”

Липень 22, 2014

To EU High Representative for Foreign Affairs and Security Policy

Catherine Ashton

To EU-Eastern Partnership ministerial meeting

ЗВЕРНЕННЯ

Минулого тижня під час акції на захист Надії Савченко українські активісти звернулися до урядів країн Німеччини та Франції, а також до політичного керівництва Європейського Союзу із закликом визнати Російську Федерацію державою-спонсором тероризму. На жаль, нас знову не почули.

Європа не чула нас під час подій Майдану, дезорієнтована відвертою брехнею російських засобів масової інформації, допоки не розстріляли беззбройних людей в самому серці столиці. Європа не здійснювала рішучих кроків, коли почалася військова окупація “Кримнаш”, щоразу повертаючись до вигаданого пропагандою “українського фашизму” і впритул не помічаючи фашизму путінського. А тим часом агресія Російської Федерації вже вийшла на рівень міжнародний та інтерконтинентальний. Гинуть вже не тільки українці – захищаючись на полі бою, утримувані в підвалах захоплених бойовиками будівель та  на вулицях своїх міст від куль та снарядів терористів; гинуть громадяни інших країн, більшість із яких, імовірно, ніколи в житті не чули слова “Донбас”.

Ми розуміємо, що Європейський Союз намагається пройти лезом бритви та будь-якою ціною уникнути політики ізоляції Росії, що може призвести до ще гірших наслідків для Європи та світу. Але такий підхід себе, по-перше, не виправдав, а по-друге, він дедалі більше нагадує “позицію страуса”, а не стратегію зовнішньої політики. Історія переконливо свідчить, що хто її не вчить, той змушений її повторити. Тому нинішня позиція ЄС тільки заохочує Кремль до подальшої агресії щодо необмеженого кола держав з метою відтворення омріяної Путіним Російської Імперії.

У цій складній ситуації потрібно принаймні подивитися правді в очі. Наприклад, в очі рідних тих людей, які щодня гинуть на Сході України, – як військових, так і цивільних.

І почати називати речі своїми іменами.

Ми, представники громадянського суспільства України, звертаємо до Ради міністрів закордонних справ Європейського Союзу напередодні засідання 22 липня, із наступними закликами:

1. З огляду на драматичну історію зі збитим МН17, а також зважаючи на наявні докази підтримки проросійських бойовиків на Сході України Російською Федерацією, у зв’язку з випадками міжнародного кіднеппінгу льотчиці Надії Савченко, українського режисера Олега Сенцова та інших громадян України, здійснених Російською Федерацією, закликаємо визнати Російську Федерацію країною, що підтримує міжнародний тероризм та співпрацює з терористичними організаціями на Сході України.

2. Докорінним чином переглянути політику щодо Російської Федерації та, відповідно, до України, яка має бути в особливому фокусі уваги ЄС. Ми не наважуємося пропонувати простих та готових рецептів, бо ми їх просто не маємо. Ми говоримо про потребу загальноєвропейського брейнсторму із залученням ключових інтелектуалів, у тому числі, східноєвропейський, зокрема, українських, та вироблення нової європейської політики щодо Росії.

3. У рамках “нової української політики” Європейського Союзу надавати Україні системну та всеосяжну підтримку – в тому числі, військову. Адже зараз вирішується питання не суто долі України. Зараз в Україні вирішується питання майбутнього всієї Європи.

4. Відмовитися від військової співпраці з Російською Федерацією та на загальноєвропейському рівні засудити продаж Францією авіаносців “Містраль” Російській Федерації та інших подібних “оборудок”.

22.07.2014

З повагою,

Центр Громадянських Свобод

ініціатива Євромайдан SOS

Результаты поиска:

Розпочато прийом заявок на участь у семінарі “Права людини в Україні: ключові проблеми та досягнення”

Лютий 14, 2017

Розпочато прийом заявок на участь у семінарі
“Права людини в Україні: ключові проблеми та досягнення”

Оголошується подання заявок на участь у семінарі “Права людини в Україні: ключові проблеми та досягнення”, який відбудеться в рамках HR – діалогу між Україною та Європейським Союзом 23 березня 2017 року в Брюcселі.

До участі запрошуються представники громадських організацій, які займаються захистом прав людини в окупованому Криму та/або у збройному конфлікті на Донбасі, а також реформуванням судової системи України.

Теми семінару, які обговорять українські та брюcсельські НГО, представники різних структур ЄС та європарламентарі у форматі відкритої дискусії, наступні:

1.друга хвиля судової реформи: досягнення та що має бути ще зроблено;

2.наступ на свободу в окупованому Криму: як його зупинити;

3.права людини в переговорах по Донбасу (включаючи боротьбу з безкарністю у збройному конфлікті).

 

У результаті цього обговорення має бути сформована «Дорожня карта» дій Європейського союзу по цих напрямках, яка буде передана відповідним структурам.
Візит близько 20-ти українських громадських діячів до Брюcселю має адвокаційний характер, окрім семінару будуть проведені ряд адвокаційних зустрічей.

Усі витрати на дорогу та проживання відібраним учасникам покриваються.

Для того, щоб прийняти участь у конкурсі необхідно до 17:00 17 лютого 2017 року, відправити лист за темою “HR семінар” на e-mail: ccl.org.ua@gmail.com в якому надіслати:

1.резюме представника організації, в якому зазначити його досвід в одній або декількох сферах, дотичних до тем семінару.

2.конкретні пропозиції щодо дій Європейського Союзу та його окремих структур для покращення ситуації в одній або декількох заявлених темах семінару.

 

Про результати конкурсу буде повідомлено персональним листом 20 лютого 2017 р.

Усі питання прохання ставити контактній особі – Олександра Романцова, Центр громадянських свобод е-mail: ccl.org.ua@gmail.com моб.тел.: +38 (050) 341 13 77

Українські журналісти на конференції ОБСЄ на тему “Свобода вираження та свобода медіа”, Відень.

Жовтень 30, 2016

27-28 жовтня у Відні пройшла конференція ОБСЄ на тему “Свобода вираження та свобода медіа”, особливу увагу на якій будо приділено безпеці журналістів в умовах збройного конфлікту та саморегуляції в медіа.

Я мав можливість поділитися своїм досвідом роботи на сході України, де триває російсько-українська війна. Бойові дії і гуманітарну катастрофу на сході України я знімаю війну на сході України з весни 2014 в якості фотожурналіста українського інтернет-видання LB.ua і міжнародного агентства Reuters.

У Відні ми з колегою Юрієм Лукановим зустрічалися особисто з делегаціями Франції, Великобританії, та Литви а також мали можливість коротко виступити від час сесії.

Юрій розказав про жахливу ситуацію з правами людини і свободою медіа в Криму. Я розказав про ситуацію з правами людини, свободою висловлювань і свободу медіа на сході України (на окупованих територіях).

Я знімав в перші дні захоплення спецназівцями адміністративних будівель в Слов’янську і Краматорську. Пізніше, під впливом російської пропаганди, їх стали підтримувати деякі нижчі верстви місцевого населення. Зброя в руках у маргіналів перекреслила в одну мить все громадянські права: право на свободу слова, право на життя, право на вільне пересування.

Я бачив тіла людей біля розстріляної легкової машини в Слов’янську – хлопцям зі зброєю здалося, що автомобіль рухається підозріло. Мій друг і колега, український фотограф Максим Дондюк разом з журналістом Саймоном Островскі (ViCE News) провели деякий час у підвалі місцевого СБУ – за підозрою в шпигунстві. Вони просто знімали барикади на вулиці, біля будівлі, в якій знаходилися бойовики.

У Серпні 2014-го року під час виходу з Іловайського котла по нашему авто з наклейками “Преса”, в якому крім мене знаходилися ще троє журналістів, бойовики стріляли так само відчайдушно, як і по українським військовим. Нам дивом вдалося вирватися з цього пекла, але зовсім не через “шанобливе” ставлення бойовиків до працівників ЗМІ.

За даними Незалежної медіа-профспілки України станом на травень 2015 року – тільки за перший рік військового конфлікту на Сході України загинули 8 журналістів (як українських, так і іноземних) і більше 40 побувало в полоні у бойовиків. Приклад Марії Варфоломєєвої – журналістки з Луганська – показав, що в полоні можуть утримувати протягом року, всього за кілька фотографій. Багато працівників ЗМІ змушені були виїхати з тимчасово окупованої території через загрозу життю та здоров’ю. Більшість видань на Донбасі через тиск з боку терористів припинили своє існування.

Я пам’ятаю страх від можливості розправи на місці біля будівлі Донецької обласної адміністрації, захопленої проросійськими бойовиками в квітні 2014 року. Тоді моя українська прес-карта з адресою редакції в Києві була, як червона ганчірка для бика.  Кілька разів мене збиралися затримати, ще пару раз я дивом уникнув побиття. Останньою краплею для припинення моєї роботи в окупованому Донецьку було викрадення людини з львівською пропискою з сусіднього номера готелю. Четверо молодих хлопців, в балаклавах і камуфляжі з автоматами увірвалися в готель з метою пошуку “нацистів”. Мені пощастило, до мого номеру вони не дійшли. Я чітко розумію, що мене могла спіткати доля хлопця зі Львова – журналіст із Києва прирівнювався до соратників “хунти”.

Згадуючи це, хочеться наголосити – першим пунктом мінських домовленостей має бути звільнення всіх цивільних з полону, і в тому числі – журналістів.

Показовим є приклад іншого мого колеги: Василія, з російським паспортом, фотографа західного агентства. Він знімав війну з самого початку з боку проросійських бойовиків. У той же час він не приховує своїх проукраїнських поглядів, публікує свої тексти в соціальних мережах. Тому він тепер не тільки персона нон-грата на “території республік”, але також є потенційним клієнтом МГБ (міністерства державної безпеки так званої ДНР). Тому в 2016 році навіть Василь – громадянин РФ, вже не може працювати на території “республік”. Як можна говорити про свободу слова на окупованій території?

Саме тому, коли мова заходить про можливість проведення виборів на окупованих територіях в сьогоднішній ситуації, я розумію, що на практиці це буде тільки легітимацією військового режиму, адже для нормальних виборів – свобода слова є обов’язковою умовою.

Один знайомий український військовий, родом з Донецька, зі зрозумілих причин я не можу назвати його імені, він мав необережність «засвітити» свою особу по телевізору.  Тепер його дружина з маленькою дитиною не може вийти з дому в окупованому Донецьку навіть за продуктами – їх можуть заарештувати. Виїхати на територію, контрольовану українськими військами вони також не мають можливості – їх прізвище є в списках для затримання на всіх блокпостах «народних республік».

Інший український військовий, молодий хлопець Михайло, родом з Луганська, тепер не може повернутися додому. За визначенням бойовиків, він – “військовий злочинець”, який підлягає розстрілу.

Хто гарантуватиме право на вільне волевиявлення цих громадян України, які проживають на території Донецької та Луганської областей? Хто з них зможе балотуватися, якщо захоче представляти спільноту свого рідного міста? На окупованих територію право на власну думку мають лише люди зі зброєю і проросійською позицією.

Спираючись на вищесказане, хочу зазначити, що головною умовою прозорого і чесного волевиявлення є дотримання основних прав людини, зокрема право на протест, право на свободу висловлювань, і в кінці кінців право на вільне збирання, використання і поширення інформації. За що на даний момент на територіях т.зв. ЛНР і ДНР – ти можеш поплатитися не лише свободою, а й життям.

Під час сесії, присвяченої саморегуляції в медіа розказав про випадок з постановочними фотографіями Дмитра Муравського, як практичний приклад саморегуляції в журналістському середовищі. Завдяки нашій консолідованій позиції ми оперативно відреагували різкою критикою на таку спробу підміни реальних новин з фронту пропагандою.

Звернення українських правозахисних організацій-учасниць Коаліції «Справедливість заради миру на Донбасі» щодо пріоритетів у ході переговорів із врегулювання збройного конфлікту на Донбасі

Жовтень 11, 2016

Страсбург, 11 жовтня 2016 року

Падіння авторитарного режиму після розстрілу в лютому 2014 року Євромайдану та втечі до Росії Януковича відкрило шлях для побудови демократичної України на спільних із європейськими країнами цінностях. Намагаючись зупинити ці демократичні перетворення, Російська Федерація за допомогою армії окупувала Крим та розпочала гібридну війну на Донбасі, приховуючи пряму військову агресію пропагандистськими кліше про “державний переворот” у Києві та  законність проведених у Криму та в Луганській і Донецькій областях «референдумів». Тільки за офіційними даними у цьому збройному конфлікті загинуло понад 9,7 тисяч людей, близько 22 тисяч осіб отримали поранення, приблизно два мільйони осіб були змушені залишити свої домівки і, рятуючись, виїхати на мирні території. Фактично Російська Федерація розпочала війну проти України, тим самим грубо порушивши положення Статуту ООН та післявоєнний світовий порядок. Тому сучасну ситуацію в зоні АТО в Україні слід розглядати в парадигмі війни та прав людини, в якій особливої актуальності набувають норми міжнародного гуманітарного права.

В теперішній час на території підконтрольних Росії так званих “Донецької та Луганської народних республік” проживають близько трьох мільйонів людей. Вони перебувають на території, де правові процедури практично відсутні або діють вкрай погано. Свобода, життя та власність осіб, які проживають на цій території, залежать виключно від волі незаконних збройних формувань. Будь-якій особі, незалежно від віку та статі, загрожує ризик бути викраденою, підданою катуванню, підданою примусу до фактично рабської праці. Існує мережа незаконних місць несвободи, які називають “підвалами” через їхню непридатність навіть для тимчасового утримання людей. Досить складною є гуманітарна ситуація, зафіксовані випадки голодної смерті людей похилого віку. Гострим питанням залишається здійснення Українською державою соціальних виплат мешканцям непідконтрольних територій відповідно до закону.

У зв’язку із цим українські правозахисні організації глибоко занепокоєні тим, що питання захисту прав людини досі не стало одним із пріоритетних у ході переговорів по врегулюванню збройного конфлікту на Донбасі. Бракує наполегливості у просуванні звільнення військовополонених та цивільних заручників, яке взагалі б мало розглядатися як conditio sine qua non у виконанні всіх досягнутих домовленостей. Безумовною вимогою є встановлення належного контролю за ситуацією з боку міжнародних організацій та інститутів, зокрема, має бути забезпечена вільна робота міжнародних гуманітарних організацій та міжнародних моніторингових місій, їх безперешкодний доступ до усіх місць несвободи, їх захист цивільного населення від сваволі людей із автоматами, здійснення ефективного розслідування тяжких злочинів та притягнення винних у до відповідальності, тиску на Російську Федерацію для припинення порушень прав людини на окупованих територіях.

Натомість на фоні постійних обстрілів на лінії розмежування та продовження завезення військової техніки через неконтрольовану Україною ділянку україно-російського кордону як першочергові розглядаються питання проведення виборів на окупованих територіях. При цьому повністю ігнорується той факт, що в умовах відсутності захисту прав людини вибори  перетворюються з інструменту вільного волевиявлення на інструмент легітимізації військових диктатур.

З огляду на це ми закликаємо держави – члени Ради Європи визначити питання захисту прав людини в якості пріоритетного у ході переговорів з врегулювання збройного конфлікту на Донбасі та здійснювати їх просування у постійній консультації із міжнародними та українськими правозахисними організаціями, які працюють над документуванням порушень прав людини та міжнародних злочинів в зоні збройного конфлікту й захистом прав жертв конфлікту.

Коаліція громадських організацій та ініціатив «Справедливість заради миру на Донбасі»

Коаліція «Справедливість заради миру на Донбасі» є неформальною спілкою 17 громадських правозахисних організацій та ініціатив, які об’єднали свої зусилля задля узгодженого документування порушень прав людини та міжнародних злочинів, які були вчинені в ході збройного конфлікту на сході України, та надання правової, психологічної та іншої допомоги потерпілим людям. Більшість учасників Коаліції – це громадські об’єднання з Луганської та Донецької областей.

Cклад Коаліції :

Алчевський правозахисний аналітичний центр

Аргументам Росії на конференції ОБСЄ ніхто не вірив – Афанасьєв

Вересень 26, 2016

Аргументи представників Росії на щорічній конференції ОБСЄ з людського виміру у Варшаві про те, що в Росії і окупованому Криму немає жодних утисків кримських татар та українців, виглядали недолугими і викликали спротив багатьох делегацій.
Про це розповів спеціальний представник МЗС України Геннадій Афанасьєв, який нещодавно був російським політв’язнем, а тепер в українському зовнішньополітичному відомстві займається питаннями звільнення українців з російського полону, передає Укрінформ.
“Першою виступала Ірина Довгань (перебувала у полоні в “ДНР” – ред.), а відразу після неї виступала людина з Росії, і вона не могла нічого сказати, постійно затиналася. Після виступу Довгань виступи росіян звучали безглуздо, і це перемога для нас”, – заявив Афанасьєв.
На його переконання, всі аргументи російської делегації були слабкими, і їм ніхто не вірив.
“Ось один представник з Роcії заявив, що в Криму без проблем працює 400 інформаційних видань, усі вільно говорять російською, кримськотатарською і українською мовами. Але ж він не сказав, що насправді до окупації там було 960 видань”, – наголосив український активіст із Криму.
Як зазначив Афанасьєв, коли один із делегатів назвав себе представником “російського” Криму, іноземні делегації, зокрема Литви та Фінляндії, закинули організаторам з ОБСЄ: чому організація, не визнаючи Крим як частину РФ, допускає на конференцію “нібито журналістів” з Криму!
“Загалом Україна в цьому році має на конференції значну підтримку від багатьох країн – це і Німеччина, і США. Дуже мене потішила Франція, і є сподівання, що її позиція потроху змінюватиметься”, – констатував Афанасьєв.
На пленарному засіданні, що стосувалося утисків ЗМІ, Афанасьєв розповів про порушення свободи ЗМІ у Криму, про знущання над ним у в’язниці, про порушення на півострові прав інших людей з проукраїнськими поглядами.
Спецпредставник МЗС України зазначив, що найближчим часом планує виступити на засіданні ПАРЄ, відвідати США та Канаду.
“Я закликатиму до гуманітарної та військової допомоги Українській державі, за продовження санкцій. Також розповідатиму про свою долю, долю інших бранців і наполягатиму на тому, що в Росії в’язниця – це не просто місце, де люди сидять. В Росії це місце, де кожний день знущаються над людьми, здійснюються тортури, а на Заході цього не розуміють, і тому вони не такі активні”, – констатував Афанасьєв.
У Варшаві з 19 по 30 вересня відбувається щорічна конференція Бюро демократичних інститутів і прав людини ОБСЄ. Впродовж двох тижнів конференції його учасники звертають увагу на проблеми з правами людини у світі, зокрема питаннями, що стосуються свободи думки, свободи ЗМІ, запобігання расової, національної та етнічної дискримінації, статевої нерівності тощо.

Матеріал розміщено на сайті “Українська правда” 25.09.2016: http://www.pravda.com.ua/news/2016/09/25/7121689/

АКТИВІСТИ ЗАКЛИКАЮТЬ ЄС ЗМІНИТИ “РОСІЙСЬКУ ПОЛІТИКУ”

Липень 22, 2014

To EU High Representative for Foreign Affairs and Security Policy

Catherine Ashton

To EU-Eastern Partnership ministerial meeting

ЗВЕРНЕННЯ

Минулого тижня під час акції на захист Надії Савченко українські активісти звернулися до урядів країн Німеччини та Франції, а також до політичного керівництва Європейського Союзу із закликом визнати Російську Федерацію державою-спонсором тероризму. На жаль, нас знову не почули.

Європа не чула нас під час подій Майдану, дезорієнтована відвертою брехнею російських засобів масової інформації, допоки не розстріляли беззбройних людей в самому серці столиці. Європа не здійснювала рішучих кроків, коли почалася військова окупація “Кримнаш”, щоразу повертаючись до вигаданого пропагандою “українського фашизму” і впритул не помічаючи фашизму путінського. А тим часом агресія Російської Федерації вже вийшла на рівень міжнародний та інтерконтинентальний. Гинуть вже не тільки українці – захищаючись на полі бою, утримувані в підвалах захоплених бойовиками будівель та  на вулицях своїх міст від куль та снарядів терористів; гинуть громадяни інших країн, більшість із яких, імовірно, ніколи в житті не чули слова “Донбас”.

Ми розуміємо, що Європейський Союз намагається пройти лезом бритви та будь-якою ціною уникнути політики ізоляції Росії, що може призвести до ще гірших наслідків для Європи та світу. Але такий підхід себе, по-перше, не виправдав, а по-друге, він дедалі більше нагадує “позицію страуса”, а не стратегію зовнішньої політики. Історія переконливо свідчить, що хто її не вчить, той змушений її повторити. Тому нинішня позиція ЄС тільки заохочує Кремль до подальшої агресії щодо необмеженого кола держав з метою відтворення омріяної Путіним Російської Імперії.

У цій складній ситуації потрібно принаймні подивитися правді в очі. Наприклад, в очі рідних тих людей, які щодня гинуть на Сході України, – як військових, так і цивільних.

І почати називати речі своїми іменами.

Ми, представники громадянського суспільства України, звертаємо до Ради міністрів закордонних справ Європейського Союзу напередодні засідання 22 липня, із наступними закликами:

1. З огляду на драматичну історію зі збитим МН17, а також зважаючи на наявні докази підтримки проросійських бойовиків на Сході України Російською Федерацією, у зв’язку з випадками міжнародного кіднеппінгу льотчиці Надії Савченко, українського режисера Олега Сенцова та інших громадян України, здійснених Російською Федерацією, закликаємо визнати Російську Федерацію країною, що підтримує міжнародний тероризм та співпрацює з терористичними організаціями на Сході України.

2. Докорінним чином переглянути політику щодо Російської Федерації та, відповідно, до України, яка має бути в особливому фокусі уваги ЄС. Ми не наважуємося пропонувати простих та готових рецептів, бо ми їх просто не маємо. Ми говоримо про потребу загальноєвропейського брейнсторму із залученням ключових інтелектуалів, у тому числі, східноєвропейський, зокрема, українських, та вироблення нової європейської політики щодо Росії.

3. У рамках “нової української політики” Європейського Союзу надавати Україні системну та всеосяжну підтримку – в тому числі, військову. Адже зараз вирішується питання не суто долі України. Зараз в Україні вирішується питання майбутнього всієї Європи.

4. Відмовитися від військової співпраці з Російською Федерацією та на загальноєвропейському рівні засудити продаж Францією авіаносців “Містраль” Російській Федерації та інших подібних “оборудок”.

22.07.2014

З повагою,

Центр Громадянських Свобод

ініціатива Євромайдан SOS

Результаты поиска:

Розпочато прийом заявок на участь у семінарі “Права людини в Україні: ключові проблеми та досягнення”

Лютий 14, 2017

Розпочато прийом заявок на участь у семінарі
“Права людини в Україні: ключові проблеми та досягнення”

Оголошується подання заявок на участь у семінарі “Права людини в Україні: ключові проблеми та досягнення”, який відбудеться в рамках HR – діалогу між Україною та Європейським Союзом 23 березня 2017 року в Брюcселі.

До участі запрошуються представники громадських організацій, які займаються захистом прав людини в окупованому Криму та/або у збройному конфлікті на Донбасі, а також реформуванням судової системи України.

Теми семінару, які обговорять українські та брюcсельські НГО, представники різних структур ЄС та європарламентарі у форматі відкритої дискусії, наступні:

1.друга хвиля судової реформи: досягнення та що має бути ще зроблено;

2.наступ на свободу в окупованому Криму: як його зупинити;

3.права людини в переговорах по Донбасу (включаючи боротьбу з безкарністю у збройному конфлікті).

 

У результаті цього обговорення має бути сформована «Дорожня карта» дій Європейського союзу по цих напрямках, яка буде передана відповідним структурам.
Візит близько 20-ти українських громадських діячів до Брюcселю має адвокаційний характер, окрім семінару будуть проведені ряд адвокаційних зустрічей.

Усі витрати на дорогу та проживання відібраним учасникам покриваються.

Для того, щоб прийняти участь у конкурсі необхідно до 17:00 17 лютого 2017 року, відправити лист за темою “HR семінар” на e-mail: ccl.org.ua@gmail.com в якому надіслати:

1.резюме представника організації, в якому зазначити його досвід в одній або декількох сферах, дотичних до тем семінару.

2.конкретні пропозиції щодо дій Європейського Союзу та його окремих структур для покращення ситуації в одній або декількох заявлених темах семінару.

 

Про результати конкурсу буде повідомлено персональним листом 20 лютого 2017 р.

Усі питання прохання ставити контактній особі – Олександра Романцова, Центр громадянських свобод е-mail: ccl.org.ua@gmail.com моб.тел.: +38 (050) 341 13 77

Українські журналісти на конференції ОБСЄ на тему “Свобода вираження та свобода медіа”, Відень.

Жовтень 30, 2016

27-28 жовтня у Відні пройшла конференція ОБСЄ на тему “Свобода вираження та свобода медіа”, особливу увагу на якій будо приділено безпеці журналістів в умовах збройного конфлікту та саморегуляції в медіа.

Я мав можливість поділитися своїм досвідом роботи на сході України, де триває російсько-українська війна. Бойові дії і гуманітарну катастрофу на сході України я знімаю війну на сході України з весни 2014 в якості фотожурналіста українського інтернет-видання LB.ua і міжнародного агентства Reuters.

У Відні ми з колегою Юрієм Лукановим зустрічалися особисто з делегаціями Франції, Великобританії, та Литви а також мали можливість коротко виступити від час сесії.

Юрій розказав про жахливу ситуацію з правами людини і свободою медіа в Криму. Я розказав про ситуацію з правами людини, свободою висловлювань і свободу медіа на сході України (на окупованих територіях).

Я знімав в перші дні захоплення спецназівцями адміністративних будівель в Слов’янську і Краматорську. Пізніше, під впливом російської пропаганди, їх стали підтримувати деякі нижчі верстви місцевого населення. Зброя в руках у маргіналів перекреслила в одну мить все громадянські права: право на свободу слова, право на життя, право на вільне пересування.

Я бачив тіла людей біля розстріляної легкової машини в Слов’янську – хлопцям зі зброєю здалося, що автомобіль рухається підозріло. Мій друг і колега, український фотограф Максим Дондюк разом з журналістом Саймоном Островскі (ViCE News) провели деякий час у підвалі місцевого СБУ – за підозрою в шпигунстві. Вони просто знімали барикади на вулиці, біля будівлі, в якій знаходилися бойовики.

У Серпні 2014-го року під час виходу з Іловайського котла по нашему авто з наклейками “Преса”, в якому крім мене знаходилися ще троє журналістів, бойовики стріляли так само відчайдушно, як і по українським військовим. Нам дивом вдалося вирватися з цього пекла, але зовсім не через “шанобливе” ставлення бойовиків до працівників ЗМІ.

За даними Незалежної медіа-профспілки України станом на травень 2015 року – тільки за перший рік військового конфлікту на Сході України загинули 8 журналістів (як українських, так і іноземних) і більше 40 побувало в полоні у бойовиків. Приклад Марії Варфоломєєвої – журналістки з Луганська – показав, що в полоні можуть утримувати протягом року, всього за кілька фотографій. Багато працівників ЗМІ змушені були виїхати з тимчасово окупованої території через загрозу життю та здоров’ю. Більшість видань на Донбасі через тиск з боку терористів припинили своє існування.

Я пам’ятаю страх від можливості розправи на місці біля будівлі Донецької обласної адміністрації, захопленої проросійськими бойовиками в квітні 2014 року. Тоді моя українська прес-карта з адресою редакції в Києві була, як червона ганчірка для бика.  Кілька разів мене збиралися затримати, ще пару раз я дивом уникнув побиття. Останньою краплею для припинення моєї роботи в окупованому Донецьку було викрадення людини з львівською пропискою з сусіднього номера готелю. Четверо молодих хлопців, в балаклавах і камуфляжі з автоматами увірвалися в готель з метою пошуку “нацистів”. Мені пощастило, до мого номеру вони не дійшли. Я чітко розумію, що мене могла спіткати доля хлопця зі Львова – журналіст із Києва прирівнювався до соратників “хунти”.

Згадуючи це, хочеться наголосити – першим пунктом мінських домовленостей має бути звільнення всіх цивільних з полону, і в тому числі – журналістів.

Показовим є приклад іншого мого колеги: Василія, з російським паспортом, фотографа західного агентства. Він знімав війну з самого початку з боку проросійських бойовиків. У той же час він не приховує своїх проукраїнських поглядів, публікує свої тексти в соціальних мережах. Тому він тепер не тільки персона нон-грата на “території республік”, але також є потенційним клієнтом МГБ (міністерства державної безпеки так званої ДНР). Тому в 2016 році навіть Василь – громадянин РФ, вже не може працювати на території “республік”. Як можна говорити про свободу слова на окупованій території?

Саме тому, коли мова заходить про можливість проведення виборів на окупованих територіях в сьогоднішній ситуації, я розумію, що на практиці це буде тільки легітимацією військового режиму, адже для нормальних виборів – свобода слова є обов’язковою умовою.

Один знайомий український військовий, родом з Донецька, зі зрозумілих причин я не можу назвати його імені, він мав необережність «засвітити» свою особу по телевізору.  Тепер його дружина з маленькою дитиною не може вийти з дому в окупованому Донецьку навіть за продуктами – їх можуть заарештувати. Виїхати на територію, контрольовану українськими військами вони також не мають можливості – їх прізвище є в списках для затримання на всіх блокпостах «народних республік».

Інший український військовий, молодий хлопець Михайло, родом з Луганська, тепер не може повернутися додому. За визначенням бойовиків, він – “військовий злочинець”, який підлягає розстрілу.

Хто гарантуватиме право на вільне волевиявлення цих громадян України, які проживають на території Донецької та Луганської областей? Хто з них зможе балотуватися, якщо захоче представляти спільноту свого рідного міста? На окупованих територію право на власну думку мають лише люди зі зброєю і проросійською позицією.

Спираючись на вищесказане, хочу зазначити, що головною умовою прозорого і чесного волевиявлення є дотримання основних прав людини, зокрема право на протест, право на свободу висловлювань, і в кінці кінців право на вільне збирання, використання і поширення інформації. За що на даний момент на територіях т.зв. ЛНР і ДНР – ти можеш поплатитися не лише свободою, а й життям.

Під час сесії, присвяченої саморегуляції в медіа розказав про випадок з постановочними фотографіями Дмитра Муравського, як практичний приклад саморегуляції в журналістському середовищі. Завдяки нашій консолідованій позиції ми оперативно відреагували різкою критикою на таку спробу підміни реальних новин з фронту пропагандою.

Звернення українських правозахисних організацій-учасниць Коаліції «Справедливість заради миру на Донбасі» щодо пріоритетів у ході переговорів із врегулювання збройного конфлікту на Донбасі

Жовтень 11, 2016

Страсбург, 11 жовтня 2016 року

Падіння авторитарного режиму після розстрілу в лютому 2014 року Євромайдану та втечі до Росії Януковича відкрило шлях для побудови демократичної України на спільних із європейськими країнами цінностях. Намагаючись зупинити ці демократичні перетворення, Російська Федерація за допомогою армії окупувала Крим та розпочала гібридну війну на Донбасі, приховуючи пряму військову агресію пропагандистськими кліше про “державний переворот” у Києві та  законність проведених у Криму та в Луганській і Донецькій областях «референдумів». Тільки за офіційними даними у цьому збройному конфлікті загинуло понад 9,7 тисяч людей, близько 22 тисяч осіб отримали поранення, приблизно два мільйони осіб були змушені залишити свої домівки і, рятуючись, виїхати на мирні території. Фактично Російська Федерація розпочала війну проти України, тим самим грубо порушивши положення Статуту ООН та післявоєнний світовий порядок. Тому сучасну ситуацію в зоні АТО в Україні слід розглядати в парадигмі війни та прав людини, в якій особливої актуальності набувають норми міжнародного гуманітарного права.

В теперішній час на території підконтрольних Росії так званих “Донецької та Луганської народних республік” проживають близько трьох мільйонів людей. Вони перебувають на території, де правові процедури практично відсутні або діють вкрай погано. Свобода, життя та власність осіб, які проживають на цій території, залежать виключно від волі незаконних збройних формувань. Будь-якій особі, незалежно від віку та статі, загрожує ризик бути викраденою, підданою катуванню, підданою примусу до фактично рабської праці. Існує мережа незаконних місць несвободи, які називають “підвалами” через їхню непридатність навіть для тимчасового утримання людей. Досить складною є гуманітарна ситуація, зафіксовані випадки голодної смерті людей похилого віку. Гострим питанням залишається здійснення Українською державою соціальних виплат мешканцям непідконтрольних територій відповідно до закону.

У зв’язку із цим українські правозахисні організації глибоко занепокоєні тим, що питання захисту прав людини досі не стало одним із пріоритетних у ході переговорів по врегулюванню збройного конфлікту на Донбасі. Бракує наполегливості у просуванні звільнення військовополонених та цивільних заручників, яке взагалі б мало розглядатися як conditio sine qua non у виконанні всіх досягнутих домовленостей. Безумовною вимогою є встановлення належного контролю за ситуацією з боку міжнародних організацій та інститутів, зокрема, має бути забезпечена вільна робота міжнародних гуманітарних організацій та міжнародних моніторингових місій, їх безперешкодний доступ до усіх місць несвободи, їх захист цивільного населення від сваволі людей із автоматами, здійснення ефективного розслідування тяжких злочинів та притягнення винних у до відповідальності, тиску на Російську Федерацію для припинення порушень прав людини на окупованих територіях.

Натомість на фоні постійних обстрілів на лінії розмежування та продовження завезення військової техніки через неконтрольовану Україною ділянку україно-російського кордону як першочергові розглядаються питання проведення виборів на окупованих територіях. При цьому повністю ігнорується той факт, що в умовах відсутності захисту прав людини вибори  перетворюються з інструменту вільного волевиявлення на інструмент легітимізації військових диктатур.

З огляду на це ми закликаємо держави – члени Ради Європи визначити питання захисту прав людини в якості пріоритетного у ході переговорів з врегулювання збройного конфлікту на Донбасі та здійснювати їх просування у постійній консультації із міжнародними та українськими правозахисними організаціями, які працюють над документуванням порушень прав людини та міжнародних злочинів в зоні збройного конфлікту й захистом прав жертв конфлікту.

Коаліція громадських організацій та ініціатив «Справедливість заради миру на Донбасі»

Коаліція «Справедливість заради миру на Донбасі» є неформальною спілкою 17 громадських правозахисних організацій та ініціатив, які об’єднали свої зусилля задля узгодженого документування порушень прав людини та міжнародних злочинів, які були вчинені в ході збройного конфлікту на сході України, та надання правової, психологічної та іншої допомоги потерпілим людям. Більшість учасників Коаліції – це громадські об’єднання з Луганської та Донецької областей.

Cклад Коаліції :

Алчевський правозахисний аналітичний центр

Аргументам Росії на конференції ОБСЄ ніхто не вірив – Афанасьєв

Вересень 26, 2016

Аргументи представників Росії на щорічній конференції ОБСЄ з людського виміру у Варшаві про те, що в Росії і окупованому Криму немає жодних утисків кримських татар та українців, виглядали недолугими і викликали спротив багатьох делегацій.
Про це розповів спеціальний представник МЗС України Геннадій Афанасьєв, який нещодавно був російським політв’язнем, а тепер в українському зовнішньополітичному відомстві займається питаннями звільнення українців з російського полону, передає Укрінформ.
“Першою виступала Ірина Довгань (перебувала у полоні в “ДНР” – ред.), а відразу після неї виступала людина з Росії, і вона не могла нічого сказати, постійно затиналася. Після виступу Довгань виступи росіян звучали безглуздо, і це перемога для нас”, – заявив Афанасьєв.
На його переконання, всі аргументи російської делегації були слабкими, і їм ніхто не вірив.
“Ось один представник з Роcії заявив, що в Криму без проблем працює 400 інформаційних видань, усі вільно говорять російською, кримськотатарською і українською мовами. Але ж він не сказав, що насправді до окупації там було 960 видань”, – наголосив український активіст із Криму.
Як зазначив Афанасьєв, коли один із делегатів назвав себе представником “російського” Криму, іноземні делегації, зокрема Литви та Фінляндії, закинули організаторам з ОБСЄ: чому організація, не визнаючи Крим як частину РФ, допускає на конференцію “нібито журналістів” з Криму!
“Загалом Україна в цьому році має на конференції значну підтримку від багатьох країн – це і Німеччина, і США. Дуже мене потішила Франція, і є сподівання, що її позиція потроху змінюватиметься”, – констатував Афанасьєв.
На пленарному засіданні, що стосувалося утисків ЗМІ, Афанасьєв розповів про порушення свободи ЗМІ у Криму, про знущання над ним у в’язниці, про порушення на півострові прав інших людей з проукраїнськими поглядами.
Спецпредставник МЗС України зазначив, що найближчим часом планує виступити на засіданні ПАРЄ, відвідати США та Канаду.
“Я закликатиму до гуманітарної та військової допомоги Українській державі, за продовження санкцій. Також розповідатиму про свою долю, долю інших бранців і наполягатиму на тому, що в Росії в’язниця – це не просто місце, де люди сидять. В Росії це місце, де кожний день знущаються над людьми, здійснюються тортури, а на Заході цього не розуміють, і тому вони не такі активні”, – констатував Афанасьєв.
У Варшаві з 19 по 30 вересня відбувається щорічна конференція Бюро демократичних інститутів і прав людини ОБСЄ. Впродовж двох тижнів конференції його учасники звертають увагу на проблеми з правами людини у світі, зокрема питаннями, що стосуються свободи думки, свободи ЗМІ, запобігання расової, національної та етнічної дискримінації, статевої нерівності тощо.

Матеріал розміщено на сайті “Українська правда” 25.09.2016: http://www.pravda.com.ua/news/2016/09/25/7121689/

АКТИВІСТИ ЗАКЛИКАЮТЬ ЄС ЗМІНИТИ “РОСІЙСЬКУ ПОЛІТИКУ”

Липень 22, 2014

To EU High Representative for Foreign Affairs and Security Policy

Catherine Ashton

To EU-Eastern Partnership ministerial meeting

ЗВЕРНЕННЯ

Минулого тижня під час акції на захист Надії Савченко українські активісти звернулися до урядів країн Німеччини та Франції, а також до політичного керівництва Європейського Союзу із закликом визнати Російську Федерацію державою-спонсором тероризму. На жаль, нас знову не почули.

Європа не чула нас під час подій Майдану, дезорієнтована відвертою брехнею російських засобів масової інформації, допоки не розстріляли беззбройних людей в самому серці столиці. Європа не здійснювала рішучих кроків, коли почалася військова окупація “Кримнаш”, щоразу повертаючись до вигаданого пропагандою “українського фашизму” і впритул не помічаючи фашизму путінського. А тим часом агресія Російської Федерації вже вийшла на рівень міжнародний та інтерконтинентальний. Гинуть вже не тільки українці – захищаючись на полі бою, утримувані в підвалах захоплених бойовиками будівель та  на вулицях своїх міст від куль та снарядів терористів; гинуть громадяни інших країн, більшість із яких, імовірно, ніколи в житті не чули слова “Донбас”.

Ми розуміємо, що Європейський Союз намагається пройти лезом бритви та будь-якою ціною уникнути політики ізоляції Росії, що може призвести до ще гірших наслідків для Європи та світу. Але такий підхід себе, по-перше, не виправдав, а по-друге, він дедалі більше нагадує “позицію страуса”, а не стратегію зовнішньої політики. Історія переконливо свідчить, що хто її не вчить, той змушений її повторити. Тому нинішня позиція ЄС тільки заохочує Кремль до подальшої агресії щодо необмеженого кола держав з метою відтворення омріяної Путіним Російської Імперії.

У цій складній ситуації потрібно принаймні подивитися правді в очі. Наприклад, в очі рідних тих людей, які щодня гинуть на Сході України, – як військових, так і цивільних.

І почати називати речі своїми іменами.

Ми, представники громадянського суспільства України, звертаємо до Ради міністрів закордонних справ Європейського Союзу напередодні засідання 22 липня, із наступними закликами:

1. З огляду на драматичну історію зі збитим МН17, а також зважаючи на наявні докази підтримки проросійських бойовиків на Сході України Російською Федерацією, у зв’язку з випадками міжнародного кіднеппінгу льотчиці Надії Савченко, українського режисера Олега Сенцова та інших громадян України, здійснених Російською Федерацією, закликаємо визнати Російську Федерацію країною, що підтримує міжнародний тероризм та співпрацює з терористичними організаціями на Сході України.

2. Докорінним чином переглянути політику щодо Російської Федерації та, відповідно, до України, яка має бути в особливому фокусі уваги ЄС. Ми не наважуємося пропонувати простих та готових рецептів, бо ми їх просто не маємо. Ми говоримо про потребу загальноєвропейського брейнсторму із залученням ключових інтелектуалів, у тому числі, східноєвропейський, зокрема, українських, та вироблення нової європейської політики щодо Росії.

3. У рамках “нової української політики” Європейського Союзу надавати Україні системну та всеосяжну підтримку – в тому числі, військову. Адже зараз вирішується питання не суто долі України. Зараз в Україні вирішується питання майбутнього всієї Європи.

4. Відмовитися від військової співпраці з Російською Федерацією та на загальноєвропейському рівні засудити продаж Францією авіаносців “Містраль” Російській Федерації та інших подібних “оборудок”.

22.07.2014

З повагою,

Центр Громадянських Свобод

ініціатива Євромайдан SOS

Результаты поиска:

Розпочато прийом заявок на участь у семінарі “Права людини в Україні: ключові проблеми та досягнення”

Лютий 14, 2017

Розпочато прийом заявок на участь у семінарі
“Права людини в Україні: ключові проблеми та досягнення”

Оголошується подання заявок на участь у семінарі “Права людини в Україні: ключові проблеми та досягнення”, який відбудеться в рамках HR – діалогу між Україною та Європейським Союзом 23 березня 2017 року в Брюcселі.

До участі запрошуються представники громадських організацій, які займаються захистом прав людини в окупованому Криму та/або у збройному конфлікті на Донбасі, а також реформуванням судової системи України.

Теми семінару, які обговорять українські та брюcсельські НГО, представники різних структур ЄС та європарламентарі у форматі відкритої дискусії, наступні:

1.друга хвиля судової реформи: досягнення та що має бути ще зроблено;

2.наступ на свободу в окупованому Криму: як його зупинити;

3.права людини в переговорах по Донбасу (включаючи боротьбу з безкарністю у збройному конфлікті).

 

У результаті цього обговорення має бути сформована «Дорожня карта» дій Європейського союзу по цих напрямках, яка буде передана відповідним структурам.
Візит близько 20-ти українських громадських діячів до Брюcселю має адвокаційний характер, окрім семінару будуть проведені ряд адвокаційних зустрічей.

Усі витрати на дорогу та проживання відібраним учасникам покриваються.

Для того, щоб прийняти участь у конкурсі необхідно до 17:00 17 лютого 2017 року, відправити лист за темою “HR семінар” на e-mail: ccl.org.ua@gmail.com в якому надіслати:

1.резюме представника організації, в якому зазначити його досвід в одній або декількох сферах, дотичних до тем семінару.

2.конкретні пропозиції щодо дій Європейського Союзу та його окремих структур для покращення ситуації в одній або декількох заявлених темах семінару.

 

Про результати конкурсу буде повідомлено персональним листом 20 лютого 2017 р.

Усі питання прохання ставити контактній особі – Олександра Романцова, Центр громадянських свобод е-mail: ccl.org.ua@gmail.com моб.тел.: +38 (050) 341 13 77

Українські журналісти на конференції ОБСЄ на тему “Свобода вираження та свобода медіа”, Відень.

Жовтень 30, 2016

27-28 жовтня у Відні пройшла конференція ОБСЄ на тему “Свобода вираження та свобода медіа”, особливу увагу на якій будо приділено безпеці журналістів в умовах збройного конфлікту та саморегуляції в медіа.

Я мав можливість поділитися своїм досвідом роботи на сході України, де триває російсько-українська війна. Бойові дії і гуманітарну катастрофу на сході України я знімаю війну на сході України з весни 2014 в якості фотожурналіста українського інтернет-видання LB.ua і міжнародного агентства Reuters.

У Відні ми з колегою Юрієм Лукановим зустрічалися особисто з делегаціями Франції, Великобританії, та Литви а також мали можливість коротко виступити від час сесії.

Юрій розказав про жахливу ситуацію з правами людини і свободою медіа в Криму. Я розказав про ситуацію з правами людини, свободою висловлювань і свободу медіа на сході України (на окупованих територіях).

Я знімав в перші дні захоплення спецназівцями адміністративних будівель в Слов’янську і Краматорську. Пізніше, під впливом російської пропаганди, їх стали підтримувати деякі нижчі верстви місцевого населення. Зброя в руках у маргіналів перекреслила в одну мить все громадянські права: право на свободу слова, право на життя, право на вільне пересування.

Я бачив тіла людей біля розстріляної легкової машини в Слов’янську – хлопцям зі зброєю здалося, що автомобіль рухається підозріло. Мій друг і колега, український фотограф Максим Дондюк разом з журналістом Саймоном Островскі (ViCE News) провели деякий час у підвалі місцевого СБУ – за підозрою в шпигунстві. Вони просто знімали барикади на вулиці, біля будівлі, в якій знаходилися бойовики.

У Серпні 2014-го року під час виходу з Іловайського котла по нашему авто з наклейками “Преса”, в якому крім мене знаходилися ще троє журналістів, бойовики стріляли так само відчайдушно, як і по українським військовим. Нам дивом вдалося вирватися з цього пекла, але зовсім не через “шанобливе” ставлення бойовиків до працівників ЗМІ.

За даними Незалежної медіа-профспілки України станом на травень 2015 року – тільки за перший рік військового конфлікту на Сході України загинули 8 журналістів (як українських, так і іноземних) і більше 40 побувало в полоні у бойовиків. Приклад Марії Варфоломєєвої – журналістки з Луганська – показав, що в полоні можуть утримувати протягом року, всього за кілька фотографій. Багато працівників ЗМІ змушені були виїхати з тимчасово окупованої території через загрозу життю та здоров’ю. Більшість видань на Донбасі через тиск з боку терористів припинили своє існування.

Я пам’ятаю страх від можливості розправи на місці біля будівлі Донецької обласної адміністрації, захопленої проросійськими бойовиками в квітні 2014 року. Тоді моя українська прес-карта з адресою редакції в Києві була, як червона ганчірка для бика.  Кілька разів мене збиралися затримати, ще пару раз я дивом уникнув побиття. Останньою краплею для припинення моєї роботи в окупованому Донецьку було викрадення людини з львівською пропискою з сусіднього номера готелю. Четверо молодих хлопців, в балаклавах і камуфляжі з автоматами увірвалися в готель з метою пошуку “нацистів”. Мені пощастило, до мого номеру вони не дійшли. Я чітко розумію, що мене могла спіткати доля хлопця зі Львова – журналіст із Києва прирівнювався до соратників “хунти”.

Згадуючи це, хочеться наголосити – першим пунктом мінських домовленостей має бути звільнення всіх цивільних з полону, і в тому числі – журналістів.

Показовим є приклад іншого мого колеги: Василія, з російським паспортом, фотографа західного агентства. Він знімав війну з самого початку з боку проросійських бойовиків. У той же час він не приховує своїх проукраїнських поглядів, публікує свої тексти в соціальних мережах. Тому він тепер не тільки персона нон-грата на “території республік”, але також є потенційним клієнтом МГБ (міністерства державної безпеки так званої ДНР). Тому в 2016 році навіть Василь – громадянин РФ, вже не може працювати на території “республік”. Як можна говорити про свободу слова на окупованій території?

Саме тому, коли мова заходить про можливість проведення виборів на окупованих територіях в сьогоднішній ситуації, я розумію, що на практиці це буде тільки легітимацією військового режиму, адже для нормальних виборів – свобода слова є обов’язковою умовою.

Один знайомий український військовий, родом з Донецька, зі зрозумілих причин я не можу назвати його імені, він мав необережність «засвітити» свою особу по телевізору.  Тепер його дружина з маленькою дитиною не може вийти з дому в окупованому Донецьку навіть за продуктами – їх можуть заарештувати. Виїхати на територію, контрольовану українськими військами вони також не мають можливості – їх прізвище є в списках для затримання на всіх блокпостах «народних республік».

Інший український військовий, молодий хлопець Михайло, родом з Луганська, тепер не може повернутися додому. За визначенням бойовиків, він – “військовий злочинець”, який підлягає розстрілу.

Хто гарантуватиме право на вільне волевиявлення цих громадян України, які проживають на території Донецької та Луганської областей? Хто з них зможе балотуватися, якщо захоче представляти спільноту свого рідного міста? На окупованих територію право на власну думку мають лише люди зі зброєю і проросійською позицією.

Спираючись на вищесказане, хочу зазначити, що головною умовою прозорого і чесного волевиявлення є дотримання основних прав людини, зокрема право на протест, право на свободу висловлювань, і в кінці кінців право на вільне збирання, використання і поширення інформації. За що на даний момент на територіях т.зв. ЛНР і ДНР – ти можеш поплатитися не лише свободою, а й життям.

Під час сесії, присвяченої саморегуляції в медіа розказав про випадок з постановочними фотографіями Дмитра Муравського, як практичний приклад саморегуляції в журналістському середовищі. Завдяки нашій консолідованій позиції ми оперативно відреагували різкою критикою на таку спробу підміни реальних новин з фронту пропагандою.

Звернення українських правозахисних організацій-учасниць Коаліції «Справедливість заради миру на Донбасі» щодо пріоритетів у ході переговорів із врегулювання збройного конфлікту на Донбасі

Жовтень 11, 2016

Страсбург, 11 жовтня 2016 року

Падіння авторитарного режиму після розстрілу в лютому 2014 року Євромайдану та втечі до Росії Януковича відкрило шлях для побудови демократичної України на спільних із європейськими країнами цінностях. Намагаючись зупинити ці демократичні перетворення, Російська Федерація за допомогою армії окупувала Крим та розпочала гібридну війну на Донбасі, приховуючи пряму військову агресію пропагандистськими кліше про “державний переворот” у Києві та  законність проведених у Криму та в Луганській і Донецькій областях «референдумів». Тільки за офіційними даними у цьому збройному конфлікті загинуло понад 9,7 тисяч людей, близько 22 тисяч осіб отримали поранення, приблизно два мільйони осіб були змушені залишити свої домівки і, рятуючись, виїхати на мирні території. Фактично Російська Федерація розпочала війну проти України, тим самим грубо порушивши положення Статуту ООН та післявоєнний світовий порядок. Тому сучасну ситуацію в зоні АТО в Україні слід розглядати в парадигмі війни та прав людини, в якій особливої актуальності набувають норми міжнародного гуманітарного права.

В теперішній час на території підконтрольних Росії так званих “Донецької та Луганської народних республік” проживають близько трьох мільйонів людей. Вони перебувають на території, де правові процедури практично відсутні або діють вкрай погано. Свобода, життя та власність осіб, які проживають на цій території, залежать виключно від волі незаконних збройних формувань. Будь-якій особі, незалежно від віку та статі, загрожує ризик бути викраденою, підданою катуванню, підданою примусу до фактично рабської праці. Існує мережа незаконних місць несвободи, які називають “підвалами” через їхню непридатність навіть для тимчасового утримання людей. Досить складною є гуманітарна ситуація, зафіксовані випадки голодної смерті людей похилого віку. Гострим питанням залишається здійснення Українською державою соціальних виплат мешканцям непідконтрольних територій відповідно до закону.

У зв’язку із цим українські правозахисні організації глибоко занепокоєні тим, що питання захисту прав людини досі не стало одним із пріоритетних у ході переговорів по врегулюванню збройного конфлікту на Донбасі. Бракує наполегливості у просуванні звільнення військовополонених та цивільних заручників, яке взагалі б мало розглядатися як conditio sine qua non у виконанні всіх досягнутих домовленостей. Безумовною вимогою є встановлення належного контролю за ситуацією з боку міжнародних організацій та інститутів, зокрема, має бути забезпечена вільна робота міжнародних гуманітарних організацій та міжнародних моніторингових місій, їх безперешкодний доступ до усіх місць несвободи, їх захист цивільного населення від сваволі людей із автоматами, здійснення ефективного розслідування тяжких злочинів та притягнення винних у до відповідальності, тиску на Російську Федерацію для припинення порушень прав людини на окупованих територіях.

Натомість на фоні постійних обстрілів на лінії розмежування та продовження завезення військової техніки через неконтрольовану Україною ділянку україно-російського кордону як першочергові розглядаються питання проведення виборів на окупованих територіях. При цьому повністю ігнорується той факт, що в умовах відсутності захисту прав людини вибори  перетворюються з інструменту вільного волевиявлення на інструмент легітимізації військових диктатур.

З огляду на це ми закликаємо держави – члени Ради Європи визначити питання захисту прав людини в якості пріоритетного у ході переговорів з врегулювання збройного конфлікту на Донбасі та здійснювати їх просування у постійній консультації із міжнародними та українськими правозахисними організаціями, які працюють над документуванням порушень прав людини та міжнародних злочинів в зоні збройного конфлікту й захистом прав жертв конфлікту.

Коаліція громадських організацій та ініціатив «Справедливість заради миру на Донбасі»

Коаліція «Справедливість заради миру на Донбасі» є неформальною спілкою 17 громадських правозахисних організацій та ініціатив, які об’єднали свої зусилля задля узгодженого документування порушень прав людини та міжнародних злочинів, які були вчинені в ході збройного конфлікту на сході України, та надання правової, психологічної та іншої допомоги потерпілим людям. Більшість учасників Коаліції – це громадські об’єднання з Луганської та Донецької областей.

Cклад Коаліції :

Алчевський правозахисний аналітичний центр

Аргументам Росії на конференції ОБСЄ ніхто не вірив – Афанасьєв

Вересень 26, 2016

Аргументи представників Росії на щорічній конференції ОБСЄ з людського виміру у Варшаві про те, що в Росії і окупованому Криму немає жодних утисків кримських татар та українців, виглядали недолугими і викликали спротив багатьох делегацій.
Про це розповів спеціальний представник МЗС України Геннадій Афанасьєв, який нещодавно був російським політв’язнем, а тепер в українському зовнішньополітичному відомстві займається питаннями звільнення українців з російського полону, передає Укрінформ.
“Першою виступала Ірина Довгань (перебувала у полоні в “ДНР” – ред.), а відразу після неї виступала людина з Росії, і вона не могла нічого сказати, постійно затиналася. Після виступу Довгань виступи росіян звучали безглуздо, і це перемога для нас”, – заявив Афанасьєв.
На його переконання, всі аргументи російської делегації були слабкими, і їм ніхто не вірив.
“Ось один представник з Роcії заявив, що в Криму без проблем працює 400 інформаційних видань, усі вільно говорять російською, кримськотатарською і українською мовами. Але ж він не сказав, що насправді до окупації там було 960 видань”, – наголосив український активіст із Криму.
Як зазначив Афанасьєв, коли один із делегатів назвав себе представником “російського” Криму, іноземні делегації, зокрема Литви та Фінляндії, закинули організаторам з ОБСЄ: чому організація, не визнаючи Крим як частину РФ, допускає на конференцію “нібито журналістів” з Криму!
“Загалом Україна в цьому році має на конференції значну підтримку від багатьох країн – це і Німеччина, і США. Дуже мене потішила Франція, і є сподівання, що її позиція потроху змінюватиметься”, – констатував Афанасьєв.
На пленарному засіданні, що стосувалося утисків ЗМІ, Афанасьєв розповів про порушення свободи ЗМІ у Криму, про знущання над ним у в’язниці, про порушення на півострові прав інших людей з проукраїнськими поглядами.
Спецпредставник МЗС України зазначив, що найближчим часом планує виступити на засіданні ПАРЄ, відвідати США та Канаду.
“Я закликатиму до гуманітарної та військової допомоги Українській державі, за продовження санкцій. Також розповідатиму про свою долю, долю інших бранців і наполягатиму на тому, що в Росії в’язниця – це не просто місце, де люди сидять. В Росії це місце, де кожний день знущаються над людьми, здійснюються тортури, а на Заході цього не розуміють, і тому вони не такі активні”, – констатував Афанасьєв.
У Варшаві з 19 по 30 вересня відбувається щорічна конференція Бюро демократичних інститутів і прав людини ОБСЄ. Впродовж двох тижнів конференції його учасники звертають увагу на проблеми з правами людини у світі, зокрема питаннями, що стосуються свободи думки, свободи ЗМІ, запобігання расової, національної та етнічної дискримінації, статевої нерівності тощо.

Матеріал розміщено на сайті “Українська правда” 25.09.2016: http://www.pravda.com.ua/news/2016/09/25/7121689/

АКТИВІСТИ ЗАКЛИКАЮТЬ ЄС ЗМІНИТИ “РОСІЙСЬКУ ПОЛІТИКУ”

Липень 22, 2014

To EU High Representative for Foreign Affairs and Security Policy

Catherine Ashton

To EU-Eastern Partnership ministerial meeting

ЗВЕРНЕННЯ

Минулого тижня під час акції на захист Надії Савченко українські активісти звернулися до урядів країн Німеччини та Франції, а також до політичного керівництва Європейського Союзу із закликом визнати Російську Федерацію державою-спонсором тероризму. На жаль, нас знову не почули.

Європа не чула нас під час подій Майдану, дезорієнтована відвертою брехнею російських засобів масової інформації, допоки не розстріляли беззбройних людей в самому серці столиці. Європа не здійснювала рішучих кроків, коли почалася військова окупація “Кримнаш”, щоразу повертаючись до вигаданого пропагандою “українського фашизму” і впритул не помічаючи фашизму путінського. А тим часом агресія Російської Федерації вже вийшла на рівень міжнародний та інтерконтинентальний. Гинуть вже не тільки українці – захищаючись на полі бою, утримувані в підвалах захоплених бойовиками будівель та  на вулицях своїх міст від куль та снарядів терористів; гинуть громадяни інших країн, більшість із яких, імовірно, ніколи в житті не чули слова “Донбас”.

Ми розуміємо, що Європейський Союз намагається пройти лезом бритви та будь-якою ціною уникнути політики ізоляції Росії, що може призвести до ще гірших наслідків для Європи та світу. Але такий підхід себе, по-перше, не виправдав, а по-друге, він дедалі більше нагадує “позицію страуса”, а не стратегію зовнішньої політики. Історія переконливо свідчить, що хто її не вчить, той змушений її повторити. Тому нинішня позиція ЄС тільки заохочує Кремль до подальшої агресії щодо необмеженого кола держав з метою відтворення омріяної Путіним Російської Імперії.

У цій складній ситуації потрібно принаймні подивитися правді в очі. Наприклад, в очі рідних тих людей, які щодня гинуть на Сході України, – як військових, так і цивільних.

І почати називати речі своїми іменами.

Ми, представники громадянського суспільства України, звертаємо до Ради міністрів закордонних справ Європейського Союзу напередодні засідання 22 липня, із наступними закликами:

1. З огляду на драматичну історію зі збитим МН17, а також зважаючи на наявні докази підтримки проросійських бойовиків на Сході України Російською Федерацією, у зв’язку з випадками міжнародного кіднеппінгу льотчиці Надії Савченко, українського режисера Олега Сенцова та інших громадян України, здійснених Російською Федерацією, закликаємо визнати Російську Федерацію країною, що підтримує міжнародний тероризм та співпрацює з терористичними організаціями на Сході України.

2. Докорінним чином переглянути політику щодо Російської Федерації та, відповідно, до України, яка має бути в особливому фокусі уваги ЄС. Ми не наважуємося пропонувати простих та готових рецептів, бо ми їх просто не маємо. Ми говоримо про потребу загальноєвропейського брейнсторму із залученням ключових інтелектуалів, у тому числі, східноєвропейський, зокрема, українських, та вироблення нової європейської політики щодо Росії.

3. У рамках “нової української політики” Європейського Союзу надавати Україні системну та всеосяжну підтримку – в тому числі, військову. Адже зараз вирішується питання не суто долі України. Зараз в Україні вирішується питання майбутнього всієї Європи.

4. Відмовитися від військової співпраці з Російською Федерацією та на загальноєвропейському рівні засудити продаж Францією авіаносців “Містраль” Російській Федерації та інших подібних “оборудок”.

22.07.2014

З повагою,

Центр Громадянських Свобод

ініціатива Євромайдан SOS

Результаты поиска:

Розпочато прийом заявок на участь у семінарі “Права людини в Україні: ключові проблеми та досягнення”

Лютий 14, 2017

Розпочато прийом заявок на участь у семінарі
“Права людини в Україні: ключові проблеми та досягнення”

Оголошується подання заявок на участь у семінарі “Права людини в Україні: ключові проблеми та досягнення”, який відбудеться в рамках HR – діалогу між Україною та Європейським Союзом 23 березня 2017 року в Брюcселі.

До участі запрошуються представники громадських організацій, які займаються захистом прав людини в окупованому Криму та/або у збройному конфлікті на Донбасі, а також реформуванням судової системи України.

Теми семінару, які обговорять українські та брюcсельські НГО, представники різних структур ЄС та європарламентарі у форматі відкритої дискусії, наступні:

1.друга хвиля судової реформи: досягнення та що має бути ще зроблено;

2.наступ на свободу в окупованому Криму: як його зупинити;

3.права людини в переговорах по Донбасу (включаючи боротьбу з безкарністю у збройному конфлікті).

 

У результаті цього обговорення має бути сформована «Дорожня карта» дій Європейського союзу по цих напрямках, яка буде передана відповідним структурам.
Візит близько 20-ти українських громадських діячів до Брюcселю має адвокаційний характер, окрім семінару будуть проведені ряд адвокаційних зустрічей.

Усі витрати на дорогу та проживання відібраним учасникам покриваються.

Для того, щоб прийняти участь у конкурсі необхідно до 17:00 17 лютого 2017 року, відправити лист за темою “HR семінар” на e-mail: ccl.org.ua@gmail.com в якому надіслати:

1.резюме представника організації, в якому зазначити його досвід в одній або декількох сферах, дотичних до тем семінару.

2.конкретні пропозиції щодо дій Європейського Союзу та його окремих структур для покращення ситуації в одній або декількох заявлених темах семінару.

 

Про результати конкурсу буде повідомлено персональним листом 20 лютого 2017 р.

Усі питання прохання ставити контактній особі – Олександра Романцова, Центр громадянських свобод е-mail: ccl.org.ua@gmail.com моб.тел.: +38 (050) 341 13 77

Українські журналісти на конференції ОБСЄ на тему “Свобода вираження та свобода медіа”, Відень.

Жовтень 30, 2016

27-28 жовтня у Відні пройшла конференція ОБСЄ на тему “Свобода вираження та свобода медіа”, особливу увагу на якій будо приділено безпеці журналістів в умовах збройного конфлікту та саморегуляції в медіа.

Я мав можливість поділитися своїм досвідом роботи на сході України, де триває російсько-українська війна. Бойові дії і гуманітарну катастрофу на сході України я знімаю війну на сході України з весни 2014 в якості фотожурналіста українського інтернет-видання LB.ua і міжнародного агентства Reuters.

У Відні ми з колегою Юрієм Лукановим зустрічалися особисто з делегаціями Франції, Великобританії, та Литви а також мали можливість коротко виступити від час сесії.

Юрій розказав про жахливу ситуацію з правами людини і свободою медіа в Криму. Я розказав про ситуацію з правами людини, свободою висловлювань і свободу медіа на сході України (на окупованих територіях).

Я знімав в перші дні захоплення спецназівцями адміністративних будівель в Слов’янську і Краматорську. Пізніше, під впливом російської пропаганди, їх стали підтримувати деякі нижчі верстви місцевого населення. Зброя в руках у маргіналів перекреслила в одну мить все громадянські права: право на свободу слова, право на життя, право на вільне пересування.

Я бачив тіла людей біля розстріляної легкової машини в Слов’янську – хлопцям зі зброєю здалося, що автомобіль рухається підозріло. Мій друг і колега, український фотограф Максим Дондюк разом з журналістом Саймоном Островскі (ViCE News) провели деякий час у підвалі місцевого СБУ – за підозрою в шпигунстві. Вони просто знімали барикади на вулиці, біля будівлі, в якій знаходилися бойовики.

У Серпні 2014-го року під час виходу з Іловайського котла по нашему авто з наклейками “Преса”, в якому крім мене знаходилися ще троє журналістів, бойовики стріляли так само відчайдушно, як і по українським військовим. Нам дивом вдалося вирватися з цього пекла, але зовсім не через “шанобливе” ставлення бойовиків до працівників ЗМІ.

За даними Незалежної медіа-профспілки України станом на травень 2015 року – тільки за перший рік військового конфлікту на Сході України загинули 8 журналістів (як українських, так і іноземних) і більше 40 побувало в полоні у бойовиків. Приклад Марії Варфоломєєвої – журналістки з Луганська – показав, що в полоні можуть утримувати протягом року, всього за кілька фотографій. Багато працівників ЗМІ змушені були виїхати з тимчасово окупованої території через загрозу життю та здоров’ю. Більшість видань на Донбасі через тиск з боку терористів припинили своє існування.

Я пам’ятаю страх від можливості розправи на місці біля будівлі Донецької обласної адміністрації, захопленої проросійськими бойовиками в квітні 2014 року. Тоді моя українська прес-карта з адресою редакції в Києві була, як червона ганчірка для бика.  Кілька разів мене збиралися затримати, ще пару раз я дивом уникнув побиття. Останньою краплею для припинення моєї роботи в окупованому Донецьку було викрадення людини з львівською пропискою з сусіднього номера готелю. Четверо молодих хлопців, в балаклавах і камуфляжі з автоматами увірвалися в готель з метою пошуку “нацистів”. Мені пощастило, до мого номеру вони не дійшли. Я чітко розумію, що мене могла спіткати доля хлопця зі Львова – журналіст із Києва прирівнювався до соратників “хунти”.

Згадуючи це, хочеться наголосити – першим пунктом мінських домовленостей має бути звільнення всіх цивільних з полону, і в тому числі – журналістів.

Показовим є приклад іншого мого колеги: Василія, з російським паспортом, фотографа західного агентства. Він знімав війну з самого початку з боку проросійських бойовиків. У той же час він не приховує своїх проукраїнських поглядів, публікує свої тексти в соціальних мережах. Тому він тепер не тільки персона нон-грата на “території республік”, але також є потенційним клієнтом МГБ (міністерства державної безпеки так званої ДНР). Тому в 2016 році навіть Василь – громадянин РФ, вже не може працювати на території “республік”. Як можна говорити про свободу слова на окупованій території?

Саме тому, коли мова заходить про можливість проведення виборів на окупованих територіях в сьогоднішній ситуації, я розумію, що на практиці це буде тільки легітимацією військового режиму, адже для нормальних виборів – свобода слова є обов’язковою умовою.

Один знайомий український військовий, родом з Донецька, зі зрозумілих причин я не можу назвати його імені, він мав необережність «засвітити» свою особу по телевізору.  Тепер його дружина з маленькою дитиною не може вийти з дому в окупованому Донецьку навіть за продуктами – їх можуть заарештувати. Виїхати на територію, контрольовану українськими військами вони також не мають можливості – їх прізвище є в списках для затримання на всіх блокпостах «народних республік».

Інший український військовий, молодий хлопець Михайло, родом з Луганська, тепер не може повернутися додому. За визначенням бойовиків, він – “військовий злочинець”, який підлягає розстрілу.

Хто гарантуватиме право на вільне волевиявлення цих громадян України, які проживають на території Донецької та Луганської областей? Хто з них зможе балотуватися, якщо захоче представляти спільноту свого рідного міста? На окупованих територію право на власну думку мають лише люди зі зброєю і проросійською позицією.

Спираючись на вищесказане, хочу зазначити, що головною умовою прозорого і чесного волевиявлення є дотримання основних прав людини, зокрема право на протест, право на свободу висловлювань, і в кінці кінців право на вільне збирання, використання і поширення інформації. За що на даний момент на територіях т.зв. ЛНР і ДНР – ти можеш поплатитися не лише свободою, а й життям.

Під час сесії, присвяченої саморегуляції в медіа розказав про випадок з постановочними фотографіями Дмитра Муравського, як практичний приклад саморегуляції в журналістському середовищі. Завдяки нашій консолідованій позиції ми оперативно відреагували різкою критикою на таку спробу підміни реальних новин з фронту пропагандою.

Звернення українських правозахисних організацій-учасниць Коаліції «Справедливість заради миру на Донбасі» щодо пріоритетів у ході переговорів із врегулювання збройного конфлікту на Донбасі

Жовтень 11, 2016

Страсбург, 11 жовтня 2016 року

Падіння авторитарного режиму після розстрілу в лютому 2014 року Євромайдану та втечі до Росії Януковича відкрило шлях для побудови демократичної України на спільних із європейськими країнами цінностях. Намагаючись зупинити ці демократичні перетворення, Російська Федерація за допомогою армії окупувала Крим та розпочала гібридну війну на Донбасі, приховуючи пряму військову агресію пропагандистськими кліше про “державний переворот” у Києві та  законність проведених у Криму та в Луганській і Донецькій областях «референдумів». Тільки за офіційними даними у цьому збройному конфлікті загинуло понад 9,7 тисяч людей, близько 22 тисяч осіб отримали поранення, приблизно два мільйони осіб були змушені залишити свої домівки і, рятуючись, виїхати на мирні території. Фактично Російська Федерація розпочала війну проти України, тим самим грубо порушивши положення Статуту ООН та післявоєнний світовий порядок. Тому сучасну ситуацію в зоні АТО в Україні слід розглядати в парадигмі війни та прав людини, в якій особливої актуальності набувають норми міжнародного гуманітарного права.

В теперішній час на території підконтрольних Росії так званих “Донецької та Луганської народних республік” проживають близько трьох мільйонів людей. Вони перебувають на території, де правові процедури практично відсутні або діють вкрай погано. Свобода, життя та власність осіб, які проживають на цій території, залежать виключно від волі незаконних збройних формувань. Будь-якій особі, незалежно від віку та статі, загрожує ризик бути викраденою, підданою катуванню, підданою примусу до фактично рабської праці. Існує мережа незаконних місць несвободи, які називають “підвалами” через їхню непридатність навіть для тимчасового утримання людей. Досить складною є гуманітарна ситуація, зафіксовані випадки голодної смерті людей похилого віку. Гострим питанням залишається здійснення Українською державою соціальних виплат мешканцям непідконтрольних територій відповідно до закону.

У зв’язку із цим українські правозахисні організації глибоко занепокоєні тим, що питання захисту прав людини досі не стало одним із пріоритетних у ході переговорів по врегулюванню збройного конфлікту на Донбасі. Бракує наполегливості у просуванні звільнення військовополонених та цивільних заручників, яке взагалі б мало розглядатися як conditio sine qua non у виконанні всіх досягнутих домовленостей. Безумовною вимогою є встановлення належного контролю за ситуацією з боку міжнародних організацій та інститутів, зокрема, має бути забезпечена вільна робота міжнародних гуманітарних організацій та міжнародних моніторингових місій, їх безперешкодний доступ до усіх місць несвободи, їх захист цивільного населення від сваволі людей із автоматами, здійснення ефективного розслідування тяжких злочинів та притягнення винних у до відповідальності, тиску на Російську Федерацію для припинення порушень прав людини на окупованих територіях.

Натомість на фоні постійних обстрілів на лінії розмежування та продовження завезення військової техніки через неконтрольовану Україною ділянку україно-російського кордону як першочергові розглядаються питання проведення виборів на окупованих територіях. При цьому повністю ігнорується той факт, що в умовах відсутності захисту прав людини вибори  перетворюються з інструменту вільного волевиявлення на інструмент легітимізації військових диктатур.

З огляду на це ми закликаємо держави – члени Ради Європи визначити питання захисту прав людини в якості пріоритетного у ході переговорів з врегулювання збройного конфлікту на Донбасі та здійснювати їх просування у постійній консультації із міжнародними та українськими правозахисними організаціями, які працюють над документуванням порушень прав людини та міжнародних злочинів в зоні збройного конфлікту й захистом прав жертв конфлікту.

Коаліція громадських організацій та ініціатив «Справедливість заради миру на Донбасі»

Коаліція «Справедливість заради миру на Донбасі» є неформальною спілкою 17 громадських правозахисних організацій та ініціатив, які об’єднали свої зусилля задля узгодженого документування порушень прав людини та міжнародних злочинів, які були вчинені в ході збройного конфлікту на сході України, та надання правової, психологічної та іншої допомоги потерпілим людям. Більшість учасників Коаліції – це громадські об’єднання з Луганської та Донецької областей.

Cклад Коаліції :

Алчевський правозахисний аналітичний центр

Аргументам Росії на конференції ОБСЄ ніхто не вірив – Афанасьєв

Вересень 26, 2016

Аргументи представників Росії на щорічній конференції ОБСЄ з людського виміру у Варшаві про те, що в Росії і окупованому Криму немає жодних утисків кримських татар та українців, виглядали недолугими і викликали спротив багатьох делегацій.
Про це розповів спеціальний представник МЗС України Геннадій Афанасьєв, який нещодавно був російським політв’язнем, а тепер в українському зовнішньополітичному відомстві займається питаннями звільнення українців з російського полону, передає Укрінформ.
“Першою виступала Ірина Довгань (перебувала у полоні в “ДНР” – ред.), а відразу після неї виступала людина з Росії, і вона не могла нічого сказати, постійно затиналася. Після виступу Довгань виступи росіян звучали безглуздо, і це перемога для нас”, – заявив Афанасьєв.
На його переконання, всі аргументи російської делегації були слабкими, і їм ніхто не вірив.
“Ось один представник з Роcії заявив, що в Криму без проблем працює 400 інформаційних видань, усі вільно говорять російською, кримськотатарською і українською мовами. Але ж він не сказав, що насправді до окупації там було 960 видань”, – наголосив український активіст із Криму.
Як зазначив Афанасьєв, коли один із делегатів назвав себе представником “російського” Криму, іноземні делегації, зокрема Литви та Фінляндії, закинули організаторам з ОБСЄ: чому організація, не визнаючи Крим як частину РФ, допускає на конференцію “нібито журналістів” з Криму!
“Загалом Україна в цьому році має на конференції значну підтримку від багатьох країн – це і Німеччина, і США. Дуже мене потішила Франція, і є сподівання, що її позиція потроху змінюватиметься”, – констатував Афанасьєв.
На пленарному засіданні, що стосувалося утисків ЗМІ, Афанасьєв розповів про порушення свободи ЗМІ у Криму, про знущання над ним у в’язниці, про порушення на півострові прав інших людей з проукраїнськими поглядами.
Спецпредставник МЗС України зазначив, що найближчим часом планує виступити на засіданні ПАРЄ, відвідати США та Канаду.
“Я закликатиму до гуманітарної та військової допомоги Українській державі, за продовження санкцій. Також розповідатиму про свою долю, долю інших бранців і наполягатиму на тому, що в Росії в’язниця – це не просто місце, де люди сидять. В Росії це місце, де кожний день знущаються над людьми, здійснюються тортури, а на Заході цього не розуміють, і тому вони не такі активні”, – констатував Афанасьєв.
У Варшаві з 19 по 30 вересня відбувається щорічна конференція Бюро демократичних інститутів і прав людини ОБСЄ. Впродовж двох тижнів конференції його учасники звертають увагу на проблеми з правами людини у світі, зокрема питаннями, що стосуються свободи думки, свободи ЗМІ, запобігання расової, національної та етнічної дискримінації, статевої нерівності тощо.

Матеріал розміщено на сайті “Українська правда” 25.09.2016: http://www.pravda.com.ua/news/2016/09/25/7121689/

АКТИВІСТИ ЗАКЛИКАЮТЬ ЄС ЗМІНИТИ “РОСІЙСЬКУ ПОЛІТИКУ”

Липень 22, 2014

To EU High Representative for Foreign Affairs and Security Policy

Catherine Ashton

To EU-Eastern Partnership ministerial meeting

ЗВЕРНЕННЯ

Минулого тижня під час акції на захист Надії Савченко українські активісти звернулися до урядів країн Німеччини та Франції, а також до політичного керівництва Європейського Союзу із закликом визнати Російську Федерацію державою-спонсором тероризму. На жаль, нас знову не почули.

Європа не чула нас під час подій Майдану, дезорієнтована відвертою брехнею російських засобів масової інформації, допоки не розстріляли беззбройних людей в самому серці столиці. Європа не здійснювала рішучих кроків, коли почалася військова окупація “Кримнаш”, щоразу повертаючись до вигаданого пропагандою “українського фашизму” і впритул не помічаючи фашизму путінського. А тим часом агресія Російської Федерації вже вийшла на рівень міжнародний та інтерконтинентальний. Гинуть вже не тільки українці – захищаючись на полі бою, утримувані в підвалах захоплених бойовиками будівель та  на вулицях своїх міст від куль та снарядів терористів; гинуть громадяни інших країн, більшість із яких, імовірно, ніколи в житті не чули слова “Донбас”.

Ми розуміємо, що Європейський Союз намагається пройти лезом бритви та будь-якою ціною уникнути політики ізоляції Росії, що може призвести до ще гірших наслідків для Європи та світу. Але такий підхід себе, по-перше, не виправдав, а по-друге, він дедалі більше нагадує “позицію страуса”, а не стратегію зовнішньої політики. Історія переконливо свідчить, що хто її не вчить, той змушений її повторити. Тому нинішня позиція ЄС тільки заохочує Кремль до подальшої агресії щодо необмеженого кола держав з метою відтворення омріяної Путіним Російської Імперії.

У цій складній ситуації потрібно принаймні подивитися правді в очі. Наприклад, в очі рідних тих людей, які щодня гинуть на Сході України, – як військових, так і цивільних.

І почати називати речі своїми іменами.

Ми, представники громадянського суспільства України, звертаємо до Ради міністрів закордонних справ Європейського Союзу напередодні засідання 22 липня, із наступними закликами:

1. З огляду на драматичну історію зі збитим МН17, а також зважаючи на наявні докази підтримки проросійських бойовиків на Сході України Російською Федерацією, у зв’язку з випадками міжнародного кіднеппінгу льотчиці Надії Савченко, українського режисера Олега Сенцова та інших громадян України, здійснених Російською Федерацією, закликаємо визнати Російську Федерацію країною, що підтримує міжнародний тероризм та співпрацює з терористичними організаціями на Сході України.

2. Докорінним чином переглянути політику щодо Російської Федерації та, відповідно, до України, яка має бути в особливому фокусі уваги ЄС. Ми не наважуємося пропонувати простих та готових рецептів, бо ми їх просто не маємо. Ми говоримо про потребу загальноєвропейського брейнсторму із залученням ключових інтелектуалів, у тому числі, східноєвропейський, зокрема, українських, та вироблення нової європейської політики щодо Росії.

3. У рамках “нової української політики” Європейського Союзу надавати Україні системну та всеосяжну підтримку – в тому числі, військову. Адже зараз вирішується питання не суто долі України. Зараз в Україні вирішується питання майбутнього всієї Європи.

4. Відмовитися від військової співпраці з Російською Федерацією та на загальноєвропейському рівні засудити продаж Францією авіаносців “Містраль” Російській Федерації та інших подібних “оборудок”.

22.07.2014

З повагою,

Центр Громадянських Свобод

ініціатива Євромайдан SOS

Результаты поиска:

Розпочато прийом заявок на участь у семінарі “Права людини в Україні: ключові проблеми та досягнення”

Лютий 14, 2017

Розпочато прийом заявок на участь у семінарі
“Права людини в Україні: ключові проблеми та досягнення”

Оголошується подання заявок на участь у семінарі “Права людини в Україні: ключові проблеми та досягнення”, який відбудеться в рамках HR – діалогу між Україною та Європейським Союзом 23 березня 2017 року в Брюcселі.

До участі запрошуються представники громадських організацій, які займаються захистом прав людини в окупованому Криму та/або у збройному конфлікті на Донбасі, а також реформуванням судової системи України.

Теми семінару, які обговорять українські та брюcсельські НГО, представники різних структур ЄС та європарламентарі у форматі відкритої дискусії, наступні:

1.друга хвиля судової реформи: досягнення та що має бути ще зроблено;

2.наступ на свободу в окупованому Криму: як його зупинити;

3.права людини в переговорах по Донбасу (включаючи боротьбу з безкарністю у збройному конфлікті).

 

У результаті цього обговорення має бути сформована «Дорожня карта» дій Європейського союзу по цих напрямках, яка буде передана відповідним структурам.
Візит близько 20-ти українських громадських діячів до Брюcселю має адвокаційний характер, окрім семінару будуть проведені ряд адвокаційних зустрічей.

Усі витрати на дорогу та проживання відібраним учасникам покриваються.

Для того, щоб прийняти участь у конкурсі необхідно до 17:00 17 лютого 2017 року, відправити лист за темою “HR семінар” на e-mail: ccl.org.ua@gmail.com в якому надіслати:

1.резюме представника організації, в якому зазначити його досвід в одній або декількох сферах, дотичних до тем семінару.

2.конкретні пропозиції щодо дій Європейського Союзу та його окремих структур для покращення ситуації в одній або декількох заявлених темах семінару.

 

Про результати конкурсу буде повідомлено персональним листом 20 лютого 2017 р.

Усі питання прохання ставити контактній особі – Олександра Романцова, Центр громадянських свобод е-mail: ccl.org.ua@gmail.com моб.тел.: +38 (050) 341 13 77

Українські журналісти на конференції ОБСЄ на тему “Свобода вираження та свобода медіа”, Відень.

Жовтень 30, 2016

27-28 жовтня у Відні пройшла конференція ОБСЄ на тему “Свобода вираження та свобода медіа”, особливу увагу на якій будо приділено безпеці журналістів в умовах збройного конфлікту та саморегуляції в медіа.

Я мав можливість поділитися своїм досвідом роботи на сході України, де триває російсько-українська війна. Бойові дії і гуманітарну катастрофу на сході України я знімаю війну на сході України з весни 2014 в якості фотожурналіста українського інтернет-видання LB.ua і міжнародного агентства Reuters.

У Відні ми з колегою Юрієм Лукановим зустрічалися особисто з делегаціями Франції, Великобританії, та Литви а також мали можливість коротко виступити від час сесії.

Юрій розказав про жахливу ситуацію з правами людини і свободою медіа в Криму. Я розказав про ситуацію з правами людини, свободою висловлювань і свободу медіа на сході України (на окупованих територіях).

Я знімав в перші дні захоплення спецназівцями адміністративних будівель в Слов’янську і Краматорську. Пізніше, під впливом російської пропаганди, їх стали підтримувати деякі нижчі верстви місцевого населення. Зброя в руках у маргіналів перекреслила в одну мить все громадянські права: право на свободу слова, право на життя, право на вільне пересування.

Я бачив тіла людей біля розстріляної легкової машини в Слов’янську – хлопцям зі зброєю здалося, що автомобіль рухається підозріло. Мій друг і колега, український фотограф Максим Дондюк разом з журналістом Саймоном Островскі (ViCE News) провели деякий час у підвалі місцевого СБУ – за підозрою в шпигунстві. Вони просто знімали барикади на вулиці, біля будівлі, в якій знаходилися бойовики.

У Серпні 2014-го року під час виходу з Іловайського котла по нашему авто з наклейками “Преса”, в якому крім мене знаходилися ще троє журналістів, бойовики стріляли так само відчайдушно, як і по українським військовим. Нам дивом вдалося вирватися з цього пекла, але зовсім не через “шанобливе” ставлення бойовиків до працівників ЗМІ.

За даними Незалежної медіа-профспілки України станом на травень 2015 року – тільки за перший рік військового конфлікту на Сході України загинули 8 журналістів (як українських, так і іноземних) і більше 40 побувало в полоні у бойовиків. Приклад Марії Варфоломєєвої – журналістки з Луганська – показав, що в полоні можуть утримувати протягом року, всього за кілька фотографій. Багато працівників ЗМІ змушені були виїхати з тимчасово окупованої території через загрозу життю та здоров’ю. Більшість видань на Донбасі через тиск з боку терористів припинили своє існування.

Я пам’ятаю страх від можливості розправи на місці біля будівлі Донецької обласної адміністрації, захопленої проросійськими бойовиками в квітні 2014 року. Тоді моя українська прес-карта з адресою редакції в Києві була, як червона ганчірка для бика.  Кілька разів мене збиралися затримати, ще пару раз я дивом уникнув побиття. Останньою краплею для припинення моєї роботи в окупованому Донецьку було викрадення людини з львівською пропискою з сусіднього номера готелю. Четверо молодих хлопців, в балаклавах і камуфляжі з автоматами увірвалися в готель з метою пошуку “нацистів”. Мені пощастило, до мого номеру вони не дійшли. Я чітко розумію, що мене могла спіткати доля хлопця зі Львова – журналіст із Києва прирівнювався до соратників “хунти”.

Згадуючи це, хочеться наголосити – першим пунктом мінських домовленостей має бути звільнення всіх цивільних з полону, і в тому числі – журналістів.

Показовим є приклад іншого мого колеги: Василія, з російським паспортом, фотографа західного агентства. Він знімав війну з самого початку з боку проросійських бойовиків. У той же час він не приховує своїх проукраїнських поглядів, публікує свої тексти в соціальних мережах. Тому він тепер не тільки персона нон-грата на “території республік”, але також є потенційним клієнтом МГБ (міністерства державної безпеки так званої ДНР). Тому в 2016 році навіть Василь – громадянин РФ, вже не може працювати на території “республік”. Як можна говорити про свободу слова на окупованій території?

Саме тому, коли мова заходить про можливість проведення виборів на окупованих територіях в сьогоднішній ситуації, я розумію, що на практиці це буде тільки легітимацією військового режиму, адже для нормальних виборів – свобода слова є обов’язковою умовою.

Один знайомий український військовий, родом з Донецька, зі зрозумілих причин я не можу назвати його імені, він мав необережність «засвітити» свою особу по телевізору.  Тепер його дружина з маленькою дитиною не може вийти з дому в окупованому Донецьку навіть за продуктами – їх можуть заарештувати. Виїхати на територію, контрольовану українськими військами вони також не мають можливості – їх прізвище є в списках для затримання на всіх блокпостах «народних республік».

Інший український військовий, молодий хлопець Михайло, родом з Луганська, тепер не може повернутися додому. За визначенням бойовиків, він – “військовий злочинець”, який підлягає розстрілу.

Хто гарантуватиме право на вільне волевиявлення цих громадян України, які проживають на території Донецької та Луганської областей? Хто з них зможе балотуватися, якщо захоче представляти спільноту свого рідного міста? На окупованих територію право на власну думку мають лише люди зі зброєю і проросійською позицією.

Спираючись на вищесказане, хочу зазначити, що головною умовою прозорого і чесного волевиявлення є дотримання основних прав людини, зокрема право на протест, право на свободу висловлювань, і в кінці кінців право на вільне збирання, використання і поширення інформації. За що на даний момент на територіях т.зв. ЛНР і ДНР – ти можеш поплатитися не лише свободою, а й життям.

Під час сесії, присвяченої саморегуляції в медіа розказав про випадок з постановочними фотографіями Дмитра Муравського, як практичний приклад саморегуляції в журналістському середовищі. Завдяки нашій консолідованій позиції ми оперативно відреагували різкою критикою на таку спробу підміни реальних новин з фронту пропагандою.

Звернення українських правозахисних організацій-учасниць Коаліції «Справедливість заради миру на Донбасі» щодо пріоритетів у ході переговорів із врегулювання збройного конфлікту на Донбасі

Жовтень 11, 2016

Страсбург, 11 жовтня 2016 року

Падіння авторитарного режиму після розстрілу в лютому 2014 року Євромайдану та втечі до Росії Януковича відкрило шлях для побудови демократичної України на спільних із європейськими країнами цінностях. Намагаючись зупинити ці демократичні перетворення, Російська Федерація за допомогою армії окупувала Крим та розпочала гібридну війну на Донбасі, приховуючи пряму військову агресію пропагандистськими кліше про “державний переворот” у Києві та  законність проведених у Криму та в Луганській і Донецькій областях «референдумів». Тільки за офіційними даними у цьому збройному конфлікті загинуло понад 9,7 тисяч людей, близько 22 тисяч осіб отримали поранення, приблизно два мільйони осіб були змушені залишити свої домівки і, рятуючись, виїхати на мирні території. Фактично Російська Федерація розпочала війну проти України, тим самим грубо порушивши положення Статуту ООН та післявоєнний світовий порядок. Тому сучасну ситуацію в зоні АТО в Україні слід розглядати в парадигмі війни та прав людини, в якій особливої актуальності набувають норми міжнародного гуманітарного права.

В теперішній час на території підконтрольних Росії так званих “Донецької та Луганської народних республік” проживають близько трьох мільйонів людей. Вони перебувають на території, де правові процедури практично відсутні або діють вкрай погано. Свобода, життя та власність осіб, які проживають на цій території, залежать виключно від волі незаконних збройних формувань. Будь-якій особі, незалежно від віку та статі, загрожує ризик бути викраденою, підданою катуванню, підданою примусу до фактично рабської праці. Існує мережа незаконних місць несвободи, які називають “підвалами” через їхню непридатність навіть для тимчасового утримання людей. Досить складною є гуманітарна ситуація, зафіксовані випадки голодної смерті людей похилого віку. Гострим питанням залишається здійснення Українською державою соціальних виплат мешканцям непідконтрольних територій відповідно до закону.

У зв’язку із цим українські правозахисні організації глибоко занепокоєні тим, що питання захисту прав людини досі не стало одним із пріоритетних у ході переговорів по врегулюванню збройного конфлікту на Донбасі. Бракує наполегливості у просуванні звільнення військовополонених та цивільних заручників, яке взагалі б мало розглядатися як conditio sine qua non у виконанні всіх досягнутих домовленостей. Безумовною вимогою є встановлення належного контролю за ситуацією з боку міжнародних організацій та інститутів, зокрема, має бути забезпечена вільна робота міжнародних гуманітарних організацій та міжнародних моніторингових місій, їх безперешкодний доступ до усіх місць несвободи, їх захист цивільного населення від сваволі людей із автоматами, здійснення ефективного розслідування тяжких злочинів та притягнення винних у до відповідальності, тиску на Російську Федерацію для припинення порушень прав людини на окупованих територіях.

Натомість на фоні постійних обстрілів на лінії розмежування та продовження завезення військової техніки через неконтрольовану Україною ділянку україно-російського кордону як першочергові розглядаються питання проведення виборів на окупованих територіях. При цьому повністю ігнорується той факт, що в умовах відсутності захисту прав людини вибори  перетворюються з інструменту вільного волевиявлення на інструмент легітимізації військових диктатур.

З огляду на це ми закликаємо держави – члени Ради Європи визначити питання захисту прав людини в якості пріоритетного у ході переговорів з врегулювання збройного конфлікту на Донбасі та здійснювати їх просування у постійній консультації із міжнародними та українськими правозахисними організаціями, які працюють над документуванням порушень прав людини та міжнародних злочинів в зоні збройного конфлікту й захистом прав жертв конфлікту.

Коаліція громадських організацій та ініціатив «Справедливість заради миру на Донбасі»

Коаліція «Справедливість заради миру на Донбасі» є неформальною спілкою 17 громадських правозахисних організацій та ініціатив, які об’єднали свої зусилля задля узгодженого документування порушень прав людини та міжнародних злочинів, які були вчинені в ході збройного конфлікту на сході України, та надання правової, психологічної та іншої допомоги потерпілим людям. Більшість учасників Коаліції – це громадські об’єднання з Луганської та Донецької областей.

Cклад Коаліції :

Алчевський правозахисний аналітичний центр

Аргументам Росії на конференції ОБСЄ ніхто не вірив – Афанасьєв

Вересень 26, 2016

Аргументи представників Росії на щорічній конференції ОБСЄ з людського виміру у Варшаві про те, що в Росії і окупованому Криму немає жодних утисків кримських татар та українців, виглядали недолугими і викликали спротив багатьох делегацій.
Про це розповів спеціальний представник МЗС України Геннадій Афанасьєв, який нещодавно був російським політв’язнем, а тепер в українському зовнішньополітичному відомстві займається питаннями звільнення українців з російського полону, передає Укрінформ.
“Першою виступала Ірина Довгань (перебувала у полоні в “ДНР” – ред.), а відразу після неї виступала людина з Росії, і вона не могла нічого сказати, постійно затиналася. Після виступу Довгань виступи росіян звучали безглуздо, і це перемога для нас”, – заявив Афанасьєв.
На його переконання, всі аргументи російської делегації були слабкими, і їм ніхто не вірив.
“Ось один представник з Роcії заявив, що в Криму без проблем працює 400 інформаційних видань, усі вільно говорять російською, кримськотатарською і українською мовами. Але ж він не сказав, що насправді до окупації там було 960 видань”, – наголосив український активіст із Криму.
Як зазначив Афанасьєв, коли один із делегатів назвав себе представником “російського” Криму, іноземні делегації, зокрема Литви та Фінляндії, закинули організаторам з ОБСЄ: чому організація, не визнаючи Крим як частину РФ, допускає на конференцію “нібито журналістів” з Криму!
“Загалом Україна в цьому році має на конференції значну підтримку від багатьох країн – це і Німеччина, і США. Дуже мене потішила Франція, і є сподівання, що її позиція потроху змінюватиметься”, – констатував Афанасьєв.
На пленарному засіданні, що стосувалося утисків ЗМІ, Афанасьєв розповів про порушення свободи ЗМІ у Криму, про знущання над ним у в’язниці, про порушення на півострові прав інших людей з проукраїнськими поглядами.
Спецпредставник МЗС України зазначив, що найближчим часом планує виступити на засіданні ПАРЄ, відвідати США та Канаду.
“Я закликатиму до гуманітарної та військової допомоги Українській державі, за продовження санкцій. Також розповідатиму про свою долю, долю інших бранців і наполягатиму на тому, що в Росії в’язниця – це не просто місце, де люди сидять. В Росії це місце, де кожний день знущаються над людьми, здійснюються тортури, а на Заході цього не розуміють, і тому вони не такі активні”, – констатував Афанасьєв.
У Варшаві з 19 по 30 вересня відбувається щорічна конференція Бюро демократичних інститутів і прав людини ОБСЄ. Впродовж двох тижнів конференції його учасники звертають увагу на проблеми з правами людини у світі, зокрема питаннями, що стосуються свободи думки, свободи ЗМІ, запобігання расової, національної та етнічної дискримінації, статевої нерівності тощо.

Матеріал розміщено на сайті “Українська правда” 25.09.2016: http://www.pravda.com.ua/news/2016/09/25/7121689/

АКТИВІСТИ ЗАКЛИКАЮТЬ ЄС ЗМІНИТИ “РОСІЙСЬКУ ПОЛІТИКУ”

Липень 22, 2014

To EU High Representative for Foreign Affairs and Security Policy

Catherine Ashton

To EU-Eastern Partnership ministerial meeting

ЗВЕРНЕННЯ

Минулого тижня під час акції на захист Надії Савченко українські активісти звернулися до урядів країн Німеччини та Франції, а також до політичного керівництва Європейського Союзу із закликом визнати Російську Федерацію державою-спонсором тероризму. На жаль, нас знову не почули.

Європа не чула нас під час подій Майдану, дезорієнтована відвертою брехнею російських засобів масової інформації, допоки не розстріляли беззбройних людей в самому серці столиці. Європа не здійснювала рішучих кроків, коли почалася військова окупація “Кримнаш”, щоразу повертаючись до вигаданого пропагандою “українського фашизму” і впритул не помічаючи фашизму путінського. А тим часом агресія Російської Федерації вже вийшла на рівень міжнародний та інтерконтинентальний. Гинуть вже не тільки українці – захищаючись на полі бою, утримувані в підвалах захоплених бойовиками будівель та  на вулицях своїх міст від куль та снарядів терористів; гинуть громадяни інших країн, більшість із яких, імовірно, ніколи в житті не чули слова “Донбас”.

Ми розуміємо, що Європейський Союз намагається пройти лезом бритви та будь-якою ціною уникнути політики ізоляції Росії, що може призвести до ще гірших наслідків для Європи та світу. Але такий підхід себе, по-перше, не виправдав, а по-друге, він дедалі більше нагадує “позицію страуса”, а не стратегію зовнішньої політики. Історія переконливо свідчить, що хто її не вчить, той змушений її повторити. Тому нинішня позиція ЄС тільки заохочує Кремль до подальшої агресії щодо необмеженого кола держав з метою відтворення омріяної Путіним Російської Імперії.

У цій складній ситуації потрібно принаймні подивитися правді в очі. Наприклад, в очі рідних тих людей, які щодня гинуть на Сході України, – як військових, так і цивільних.

І почати називати речі своїми іменами.

Ми, представники громадянського суспільства України, звертаємо до Ради міністрів закордонних справ Європейського Союзу напередодні засідання 22 липня, із наступними закликами:

1. З огляду на драматичну історію зі збитим МН17, а також зважаючи на наявні докази підтримки проросійських бойовиків на Сході України Російською Федерацією, у зв’язку з випадками міжнародного кіднеппінгу льотчиці Надії Савченко, українського режисера Олега Сенцова та інших громадян України, здійснених Російською Федерацією, закликаємо визнати Російську Федерацію країною, що підтримує міжнародний тероризм та співпрацює з терористичними організаціями на Сході України.

2. Докорінним чином переглянути політику щодо Російської Федерації та, відповідно, до України, яка має бути в особливому фокусі уваги ЄС. Ми не наважуємося пропонувати простих та готових рецептів, бо ми їх просто не маємо. Ми говоримо про потребу загальноєвропейського брейнсторму із залученням ключових інтелектуалів, у тому числі, східноєвропейський, зокрема, українських, та вироблення нової європейської політики щодо Росії.

3. У рамках “нової української політики” Європейського Союзу надавати Україні системну та всеосяжну підтримку – в тому числі, військову. Адже зараз вирішується питання не суто долі України. Зараз в Україні вирішується питання майбутнього всієї Європи.

4. Відмовитися від військової співпраці з Російською Федерацією та на загальноєвропейському рівні засудити продаж Францією авіаносців “Містраль” Російській Федерації та інших подібних “оборудок”.

22.07.2014

З повагою,

Центр Громадянських Свобод

ініціатива Євромайдан SOS

Результаты поиска:

Розпочато прийом заявок на участь у семінарі “Права людини в Україні: ключові проблеми та досягнення”

Лютий 14, 2017

Розпочато прийом заявок на участь у семінарі
“Права людини в Україні: ключові проблеми та досягнення”

Оголошується подання заявок на участь у семінарі “Права людини в Україні: ключові проблеми та досягнення”, який відбудеться в рамках HR – діалогу між Україною та Європейським Союзом 23 березня 2017 року в Брюcселі.

До участі запрошуються представники громадських організацій, які займаються захистом прав людини в окупованому Криму та/або у збройному конфлікті на Донбасі, а також реформуванням судової системи України.

Теми семінару, які обговорять українські та брюcсельські НГО, представники різних структур ЄС та європарламентарі у форматі відкритої дискусії, наступні:

1.друга хвиля судової реформи: досягнення та що має бути ще зроблено;

2.наступ на свободу в окупованому Криму: як його зупинити;

3.права людини в переговорах по Донбасу (включаючи боротьбу з безкарністю у збройному конфлікті).

 

У результаті цього обговорення має бути сформована «Дорожня карта» дій Європейського союзу по цих напрямках, яка буде передана відповідним структурам.
Візит близько 20-ти українських громадських діячів до Брюcселю має адвокаційний характер, окрім семінару будуть проведені ряд адвокаційних зустрічей.

Усі витрати на дорогу та проживання відібраним учасникам покриваються.

Для того, щоб прийняти участь у конкурсі необхідно до 17:00 17 лютого 2017 року, відправити лист за темою “HR семінар” на e-mail: ccl.org.ua@gmail.com в якому надіслати:

1.резюме представника організації, в якому зазначити його досвід в одній або декількох сферах, дотичних до тем семінару.

2.конкретні пропозиції щодо дій Європейського Союзу та його окремих структур для покращення ситуації в одній або декількох заявлених темах семінару.

 

Про результати конкурсу буде повідомлено персональним листом 20 лютого 2017 р.

Усі питання прохання ставити контактній особі – Олександра Романцова, Центр громадянських свобод е-mail: ccl.org.ua@gmail.com моб.тел.: +38 (050) 341 13 77

Українські журналісти на конференції ОБСЄ на тему “Свобода вираження та свобода медіа”, Відень.

Жовтень 30, 2016

27-28 жовтня у Відні пройшла конференція ОБСЄ на тему “Свобода вираження та свобода медіа”, особливу увагу на якій будо приділено безпеці журналістів в умовах збройного конфлікту та саморегуляції в медіа.

Я мав можливість поділитися своїм досвідом роботи на сході України, де триває російсько-українська війна. Бойові дії і гуманітарну катастрофу на сході України я знімаю війну на сході України з весни 2014 в якості фотожурналіста українського інтернет-видання LB.ua і міжнародного агентства Reuters.

У Відні ми з колегою Юрієм Лукановим зустрічалися особисто з делегаціями Франції, Великобританії, та Литви а також мали можливість коротко виступити від час сесії.

Юрій розказав про жахливу ситуацію з правами людини і свободою медіа в Криму. Я розказав про ситуацію з правами людини, свободою висловлювань і свободу медіа на сході України (на окупованих територіях).

Я знімав в перші дні захоплення спецназівцями адміністративних будівель в Слов’янську і Краматорську. Пізніше, під впливом російської пропаганди, їх стали підтримувати деякі нижчі верстви місцевого населення. Зброя в руках у маргіналів перекреслила в одну мить все громадянські права: право на свободу слова, право на життя, право на вільне пересування.

Я бачив тіла людей біля розстріляної легкової машини в Слов’янську – хлопцям зі зброєю здалося, що автомобіль рухається підозріло. Мій друг і колега, український фотограф Максим Дондюк разом з журналістом Саймоном Островскі (ViCE News) провели деякий час у підвалі місцевого СБУ – за підозрою в шпигунстві. Вони просто знімали барикади на вулиці, біля будівлі, в якій знаходилися бойовики.

У Серпні 2014-го року під час виходу з Іловайського котла по нашему авто з наклейками “Преса”, в якому крім мене знаходилися ще троє журналістів, бойовики стріляли так само відчайдушно, як і по українським військовим. Нам дивом вдалося вирватися з цього пекла, але зовсім не через “шанобливе” ставлення бойовиків до працівників ЗМІ.

За даними Незалежної медіа-профспілки України станом на травень 2015 року – тільки за перший рік військового конфлікту на Сході України загинули 8 журналістів (як українських, так і іноземних) і більше 40 побувало в полоні у бойовиків. Приклад Марії Варфоломєєвої – журналістки з Луганська – показав, що в полоні можуть утримувати протягом року, всього за кілька фотографій. Багато працівників ЗМІ змушені були виїхати з тимчасово окупованої території через загрозу життю та здоров’ю. Більшість видань на Донбасі через тиск з боку терористів припинили своє існування.

Я пам’ятаю страх від можливості розправи на місці біля будівлі Донецької обласної адміністрації, захопленої проросійськими бойовиками в квітні 2014 року. Тоді моя українська прес-карта з адресою редакції в Києві була, як червона ганчірка для бика.  Кілька разів мене збиралися затримати, ще пару раз я дивом уникнув побиття. Останньою краплею для припинення моєї роботи в окупованому Донецьку було викрадення людини з львівською пропискою з сусіднього номера готелю. Четверо молодих хлопців, в балаклавах і камуфляжі з автоматами увірвалися в готель з метою пошуку “нацистів”. Мені пощастило, до мого номеру вони не дійшли. Я чітко розумію, що мене могла спіткати доля хлопця зі Львова – журналіст із Києва прирівнювався до соратників “хунти”.

Згадуючи це, хочеться наголосити – першим пунктом мінських домовленостей має бути звільнення всіх цивільних з полону, і в тому числі – журналістів.

Показовим є приклад іншого мого колеги: Василія, з російським паспортом, фотографа західного агентства. Він знімав війну з самого початку з боку проросійських бойовиків. У той же час він не приховує своїх проукраїнських поглядів, публікує свої тексти в соціальних мережах. Тому він тепер не тільки персона нон-грата на “території республік”, але також є потенційним клієнтом МГБ (міністерства державної безпеки так званої ДНР). Тому в 2016 році навіть Василь – громадянин РФ, вже не може працювати на території “республік”. Як можна говорити про свободу слова на окупованій території?

Саме тому, коли мова заходить про можливість проведення виборів на окупованих територіях в сьогоднішній ситуації, я розумію, що на практиці це буде тільки легітимацією військового режиму, адже для нормальних виборів – свобода слова є обов’язковою умовою.

Один знайомий український військовий, родом з Донецька, зі зрозумілих причин я не можу назвати його імені, він мав необережність «засвітити» свою особу по телевізору.  Тепер його дружина з маленькою дитиною не може вийти з дому в окупованому Донецьку навіть за продуктами – їх можуть заарештувати. Виїхати на територію, контрольовану українськими військами вони також не мають можливості – їх прізвище є в списках для затримання на всіх блокпостах «народних республік».

Інший український військовий, молодий хлопець Михайло, родом з Луганська, тепер не може повернутися додому. За визначенням бойовиків, він – “військовий злочинець”, який підлягає розстрілу.

Хто гарантуватиме право на вільне волевиявлення цих громадян України, які проживають на території Донецької та Луганської областей? Хто з них зможе балотуватися, якщо захоче представляти спільноту свого рідного міста? На окупованих територію право на власну думку мають лише люди зі зброєю і проросійською позицією.

Спираючись на вищесказане, хочу зазначити, що головною умовою прозорого і чесного волевиявлення є дотримання основних прав людини, зокрема право на протест, право на свободу висловлювань, і в кінці кінців право на вільне збирання, використання і поширення інформації. За що на даний момент на територіях т.зв. ЛНР і ДНР – ти можеш поплатитися не лише свободою, а й життям.

Під час сесії, присвяченої саморегуляції в медіа розказав про випадок з постановочними фотографіями Дмитра Муравського, як практичний приклад саморегуляції в журналістському середовищі. Завдяки нашій консолідованій позиції ми оперативно відреагували різкою критикою на таку спробу підміни реальних новин з фронту пропагандою.

Звернення українських правозахисних організацій-учасниць Коаліції «Справедливість заради миру на Донбасі» щодо пріоритетів у ході переговорів із врегулювання збройного конфлікту на Донбасі

Жовтень 11, 2016

Страсбург, 11 жовтня 2016 року

Падіння авторитарного режиму після розстрілу в лютому 2014 року Євромайдану та втечі до Росії Януковича відкрило шлях для побудови демократичної України на спільних із європейськими країнами цінностях. Намагаючись зупинити ці демократичні перетворення, Російська Федерація за допомогою армії окупувала Крим та розпочала гібридну війну на Донбасі, приховуючи пряму військову агресію пропагандистськими кліше про “державний переворот” у Києві та  законність проведених у Криму та в Луганській і Донецькій областях «референдумів». Тільки за офіційними даними у цьому збройному конфлікті загинуло понад 9,7 тисяч людей, близько 22 тисяч осіб отримали поранення, приблизно два мільйони осіб були змушені залишити свої домівки і, рятуючись, виїхати на мирні території. Фактично Російська Федерація розпочала війну проти України, тим самим грубо порушивши положення Статуту ООН та післявоєнний світовий порядок. Тому сучасну ситуацію в зоні АТО в Україні слід розглядати в парадигмі війни та прав людини, в якій особливої актуальності набувають норми міжнародного гуманітарного права.

В теперішній час на території підконтрольних Росії так званих “Донецької та Луганської народних республік” проживають близько трьох мільйонів людей. Вони перебувають на території, де правові процедури практично відсутні або діють вкрай погано. Свобода, життя та власність осіб, які проживають на цій території, залежать виключно від волі незаконних збройних формувань. Будь-якій особі, незалежно від віку та статі, загрожує ризик бути викраденою, підданою катуванню, підданою примусу до фактично рабської праці. Існує мережа незаконних місць несвободи, які називають “підвалами” через їхню непридатність навіть для тимчасового утримання людей. Досить складною є гуманітарна ситуація, зафіксовані випадки голодної смерті людей похилого віку. Гострим питанням залишається здійснення Українською державою соціальних виплат мешканцям непідконтрольних територій відповідно до закону.

У зв’язку із цим українські правозахисні організації глибоко занепокоєні тим, що питання захисту прав людини досі не стало одним із пріоритетних у ході переговорів по врегулюванню збройного конфлікту на Донбасі. Бракує наполегливості у просуванні звільнення військовополонених та цивільних заручників, яке взагалі б мало розглядатися як conditio sine qua non у виконанні всіх досягнутих домовленостей. Безумовною вимогою є встановлення належного контролю за ситуацією з боку міжнародних організацій та інститутів, зокрема, має бути забезпечена вільна робота міжнародних гуманітарних організацій та міжнародних моніторингових місій, їх безперешкодний доступ до усіх місць несвободи, їх захист цивільного населення від сваволі людей із автоматами, здійснення ефективного розслідування тяжких злочинів та притягнення винних у до відповідальності, тиску на Російську Федерацію для припинення порушень прав людини на окупованих територіях.

Натомість на фоні постійних обстрілів на лінії розмежування та продовження завезення військової техніки через неконтрольовану Україною ділянку україно-російського кордону як першочергові розглядаються питання проведення виборів на окупованих територіях. При цьому повністю ігнорується той факт, що в умовах відсутності захисту прав людини вибори  перетворюються з інструменту вільного волевиявлення на інструмент легітимізації військових диктатур.

З огляду на це ми закликаємо держави – члени Ради Європи визначити питання захисту прав людини в якості пріоритетного у ході переговорів з врегулювання збройного конфлікту на Донбасі та здійснювати їх просування у постійній консультації із міжнародними та українськими правозахисними організаціями, які працюють над документуванням порушень прав людини та міжнародних злочинів в зоні збройного конфлікту й захистом прав жертв конфлікту.

Коаліція громадських організацій та ініціатив «Справедливість заради миру на Донбасі»

Коаліція «Справедливість заради миру на Донбасі» є неформальною спілкою 17 громадських правозахисних організацій та ініціатив, які об’єднали свої зусилля задля узгодженого документування порушень прав людини та міжнародних злочинів, які були вчинені в ході збройного конфлікту на сході України, та надання правової, психологічної та іншої допомоги потерпілим людям. Більшість учасників Коаліції – це громадські об’єднання з Луганської та Донецької областей.

Cклад Коаліції :

Алчевський правозахисний аналітичний центр

Аргументам Росії на конференції ОБСЄ ніхто не вірив – Афанасьєв

Вересень 26, 2016

Аргументи представників Росії на щорічній конференції ОБСЄ з людського виміру у Варшаві про те, що в Росії і окупованому Криму немає жодних утисків кримських татар та українців, виглядали недолугими і викликали спротив багатьох делегацій.
Про це розповів спеціальний представник МЗС України Геннадій Афанасьєв, який нещодавно був російським політв’язнем, а тепер в українському зовнішньополітичному відомстві займається питаннями звільнення українців з російського полону, передає Укрінформ.
“Першою виступала Ірина Довгань (перебувала у полоні в “ДНР” – ред.), а відразу після неї виступала людина з Росії, і вона не могла нічого сказати, постійно затиналася. Після виступу Довгань виступи росіян звучали безглуздо, і це перемога для нас”, – заявив Афанасьєв.
На його переконання, всі аргументи російської делегації були слабкими, і їм ніхто не вірив.
“Ось один представник з Роcії заявив, що в Криму без проблем працює 400 інформаційних видань, усі вільно говорять російською, кримськотатарською і українською мовами. Але ж він не сказав, що насправді до окупації там було 960 видань”, – наголосив український активіст із Криму.
Як зазначив Афанасьєв, коли один із делегатів назвав себе представником “російського” Криму, іноземні делегації, зокрема Литви та Фінляндії, закинули організаторам з ОБСЄ: чому організація, не визнаючи Крим як частину РФ, допускає на конференцію “нібито журналістів” з Криму!
“Загалом Україна в цьому році має на конференції значну підтримку від багатьох країн – це і Німеччина, і США. Дуже мене потішила Франція, і є сподівання, що її позиція потроху змінюватиметься”, – констатував Афанасьєв.
На пленарному засіданні, що стосувалося утисків ЗМІ, Афанасьєв розповів про порушення свободи ЗМІ у Криму, про знущання над ним у в’язниці, про порушення на півострові прав інших людей з проукраїнськими поглядами.
Спецпредставник МЗС України зазначив, що найближчим часом планує виступити на засіданні ПАРЄ, відвідати США та Канаду.
“Я закликатиму до гуманітарної та військової допомоги Українській державі, за продовження санкцій. Також розповідатиму про свою долю, долю інших бранців і наполягатиму на тому, що в Росії в’язниця – це не просто місце, де люди сидять. В Росії це місце, де кожний день знущаються над людьми, здійснюються тортури, а на Заході цього не розуміють, і тому вони не такі активні”, – констатував Афанасьєв.
У Варшаві з 19 по 30 вересня відбувається щорічна конференція Бюро демократичних інститутів і прав людини ОБСЄ. Впродовж двох тижнів конференції його учасники звертають увагу на проблеми з правами людини у світі, зокрема питаннями, що стосуються свободи думки, свободи ЗМІ, запобігання расової, національної та етнічної дискримінації, статевої нерівності тощо.

Матеріал розміщено на сайті “Українська правда” 25.09.2016: http://www.pravda.com.ua/news/2016/09/25/7121689/

АКТИВІСТИ ЗАКЛИКАЮТЬ ЄС ЗМІНИТИ “РОСІЙСЬКУ ПОЛІТИКУ”

Липень 22, 2014

To EU High Representative for Foreign Affairs and Security Policy

Catherine Ashton

To EU-Eastern Partnership ministerial meeting

ЗВЕРНЕННЯ

Минулого тижня під час акції на захист Надії Савченко українські активісти звернулися до урядів країн Німеччини та Франції, а також до політичного керівництва Європейського Союзу із закликом визнати Російську Федерацію державою-спонсором тероризму. На жаль, нас знову не почули.

Європа не чула нас під час подій Майдану, дезорієнтована відвертою брехнею російських засобів масової інформації, допоки не розстріляли беззбройних людей в самому серці столиці. Європа не здійснювала рішучих кроків, коли почалася військова окупація “Кримнаш”, щоразу повертаючись до вигаданого пропагандою “українського фашизму” і впритул не помічаючи фашизму путінського. А тим часом агресія Російської Федерації вже вийшла на рівень міжнародний та інтерконтинентальний. Гинуть вже не тільки українці – захищаючись на полі бою, утримувані в підвалах захоплених бойовиками будівель та  на вулицях своїх міст від куль та снарядів терористів; гинуть громадяни інших країн, більшість із яких, імовірно, ніколи в житті не чули слова “Донбас”.

Ми розуміємо, що Європейський Союз намагається пройти лезом бритви та будь-якою ціною уникнути політики ізоляції Росії, що може призвести до ще гірших наслідків для Європи та світу. Але такий підхід себе, по-перше, не виправдав, а по-друге, він дедалі більше нагадує “позицію страуса”, а не стратегію зовнішньої політики. Історія переконливо свідчить, що хто її не вчить, той змушений її повторити. Тому нинішня позиція ЄС тільки заохочує Кремль до подальшої агресії щодо необмеженого кола держав з метою відтворення омріяної Путіним Російської Імперії.

У цій складній ситуації потрібно принаймні подивитися правді в очі. Наприклад, в очі рідних тих людей, які щодня гинуть на Сході України, – як військових, так і цивільних.

І почати називати речі своїми іменами.

Ми, представники громадянського суспільства України, звертаємо до Ради міністрів закордонних справ Європейського Союзу напередодні засідання 22 липня, із наступними закликами:

1. З огляду на драматичну історію зі збитим МН17, а також зважаючи на наявні докази підтримки проросійських бойовиків на Сході України Російською Федерацією, у зв’язку з випадками міжнародного кіднеппінгу льотчиці Надії Савченко, українського режисера Олега Сенцова та інших громадян України, здійснених Російською Федерацією, закликаємо визнати Російську Федерацію країною, що підтримує міжнародний тероризм та співпрацює з терористичними організаціями на Сході України.

2. Докорінним чином переглянути політику щодо Російської Федерації та, відповідно, до України, яка має бути в особливому фокусі уваги ЄС. Ми не наважуємося пропонувати простих та готових рецептів, бо ми їх просто не маємо. Ми говоримо про потребу загальноєвропейського брейнсторму із залученням ключових інтелектуалів, у тому числі, східноєвропейський, зокрема, українських, та вироблення нової європейської політики щодо Росії.

3. У рамках “нової української політики” Європейського Союзу надавати Україні системну та всеосяжну підтримку – в тому числі, військову. Адже зараз вирішується питання не суто долі України. Зараз в Україні вирішується питання майбутнього всієї Європи.

4. Відмовитися від військової співпраці з Російською Федерацією та на загальноєвропейському рівні засудити продаж Францією авіаносців “Містраль” Російській Федерації та інших подібних “оборудок”.

22.07.2014

З повагою,

Центр Громадянських Свобод

ініціатива Євромайдан SOS

Результаты поиска:

Розпочато прийом заявок на участь у семінарі “Права людини в Україні: ключові проблеми та досягнення”

Лютий 14, 2017

Розпочато прийом заявок на участь у семінарі
“Права людини в Україні: ключові проблеми та досягнення”

Оголошується подання заявок на участь у семінарі “Права людини в Україні: ключові проблеми та досягнення”, який відбудеться в рамках HR – діалогу між Україною та Європейським Союзом 23 березня 2017 року в Брюcселі.

До участі запрошуються представники громадських організацій, які займаються захистом прав людини в окупованому Криму та/або у збройному конфлікті на Донбасі, а також реформуванням судової системи України.

Теми семінару, які обговорять українські та брюcсельські НГО, представники різних структур ЄС та європарламентарі у форматі відкритої дискусії, наступні:

1.друга хвиля судової реформи: досягнення та що має бути ще зроблено;

2.наступ на свободу в окупованому Криму: як його зупинити;

3.права людини в переговорах по Донбасу (включаючи боротьбу з безкарністю у збройному конфлікті).

 

У результаті цього обговорення має бути сформована «Дорожня карта» дій Європейського союзу по цих напрямках, яка буде передана відповідним структурам.
Візит близько 20-ти українських громадських діячів до Брюcселю має адвокаційний характер, окрім семінару будуть проведені ряд адвокаційних зустрічей.

Усі витрати на дорогу та проживання відібраним учасникам покриваються.

Для того, щоб прийняти участь у конкурсі необхідно до 17:00 17 лютого 2017 року, відправити лист за темою “HR семінар” на e-mail: ccl.org.ua@gmail.com в якому надіслати:

1.резюме представника організації, в якому зазначити його досвід в одній або декількох сферах, дотичних до тем семінару.

2.конкретні пропозиції щодо дій Європейського Союзу та його окремих структур для покращення ситуації в одній або декількох заявлених темах семінару.

 

Про результати конкурсу буде повідомлено персональним листом 20 лютого 2017 р.

Усі питання прохання ставити контактній особі – Олександра Романцова, Центр громадянських свобод е-mail: ccl.org.ua@gmail.com моб.тел.: +38 (050) 341 13 77

Українські журналісти на конференції ОБСЄ на тему “Свобода вираження та свобода медіа”, Відень.

Жовтень 30, 2016

27-28 жовтня у Відні пройшла конференція ОБСЄ на тему “Свобода вираження та свобода медіа”, особливу увагу на якій будо приділено безпеці журналістів в умовах збройного конфлікту та саморегуляції в медіа.

Я мав можливість поділитися своїм досвідом роботи на сході України, де триває російсько-українська війна. Бойові дії і гуманітарну катастрофу на сході України я знімаю війну на сході України з весни 2014 в якості фотожурналіста українського інтернет-видання LB.ua і міжнародного агентства Reuters.

У Відні ми з колегою Юрієм Лукановим зустрічалися особисто з делегаціями Франції, Великобританії, та Литви а також мали можливість коротко виступити від час сесії.

Юрій розказав про жахливу ситуацію з правами людини і свободою медіа в Криму. Я розказав про ситуацію з правами людини, свободою висловлювань і свободу медіа на сході України (на окупованих територіях).

Я знімав в перші дні захоплення спецназівцями адміністративних будівель в Слов’янську і Краматорську. Пізніше, під впливом російської пропаганди, їх стали підтримувати деякі нижчі верстви місцевого населення. Зброя в руках у маргіналів перекреслила в одну мить все громадянські права: право на свободу слова, право на життя, право на вільне пересування.

Я бачив тіла людей біля розстріляної легкової машини в Слов’янську – хлопцям зі зброєю здалося, що автомобіль рухається підозріло. Мій друг і колега, український фотограф Максим Дондюк разом з журналістом Саймоном Островскі (ViCE News) провели деякий час у підвалі місцевого СБУ – за підозрою в шпигунстві. Вони просто знімали барикади на вулиці, біля будівлі, в якій знаходилися бойовики.

У Серпні 2014-го року під час виходу з Іловайського котла по нашему авто з наклейками “Преса”, в якому крім мене знаходилися ще троє журналістів, бойовики стріляли так само відчайдушно, як і по українським військовим. Нам дивом вдалося вирватися з цього пекла, але зовсім не через “шанобливе” ставлення бойовиків до працівників ЗМІ.

За даними Незалежної медіа-профспілки України станом на травень 2015 року – тільки за перший рік військового конфлікту на Сході України загинули 8 журналістів (як українських, так і іноземних) і більше 40 побувало в полоні у бойовиків. Приклад Марії Варфоломєєвої – журналістки з Луганська – показав, що в полоні можуть утримувати протягом року, всього за кілька фотографій. Багато працівників ЗМІ змушені були виїхати з тимчасово окупованої території через загрозу життю та здоров’ю. Більшість видань на Донбасі через тиск з боку терористів припинили своє існування.

Я пам’ятаю страх від можливості розправи на місці біля будівлі Донецької обласної адміністрації, захопленої проросійськими бойовиками в квітні 2014 року. Тоді моя українська прес-карта з адресою редакції в Києві була, як червона ганчірка для бика.  Кілька разів мене збиралися затримати, ще пару раз я дивом уникнув побиття. Останньою краплею для припинення моєї роботи в окупованому Донецьку було викрадення людини з львівською пропискою з сусіднього номера готелю. Четверо молодих хлопців, в балаклавах і камуфляжі з автоматами увірвалися в готель з метою пошуку “нацистів”. Мені пощастило, до мого номеру вони не дійшли. Я чітко розумію, що мене могла спіткати доля хлопця зі Львова – журналіст із Києва прирівнювався до соратників “хунти”.

Згадуючи це, хочеться наголосити – першим пунктом мінських домовленостей має бути звільнення всіх цивільних з полону, і в тому числі – журналістів.

Показовим є приклад іншого мого колеги: Василія, з російським паспортом, фотографа західного агентства. Він знімав війну з самого початку з боку проросійських бойовиків. У той же час він не приховує своїх проукраїнських поглядів, публікує свої тексти в соціальних мережах. Тому він тепер не тільки персона нон-грата на “території республік”, але також є потенційним клієнтом МГБ (міністерства державної безпеки так званої ДНР). Тому в 2016 році навіть Василь – громадянин РФ, вже не може працювати на території “республік”. Як можна говорити про свободу слова на окупованій території?

Саме тому, коли мова заходить про можливість проведення виборів на окупованих територіях в сьогоднішній ситуації, я розумію, що на практиці це буде тільки легітимацією військового режиму, адже для нормальних виборів – свобода слова є обов’язковою умовою.

Один знайомий український військовий, родом з Донецька, зі зрозумілих причин я не можу назвати його імені, він мав необережність «засвітити» свою особу по телевізору.  Тепер його дружина з маленькою дитиною не може вийти з дому в окупованому Донецьку навіть за продуктами – їх можуть заарештувати. Виїхати на територію, контрольовану українськими військами вони також не мають можливості – їх прізвище є в списках для затримання на всіх блокпостах «народних республік».

Інший український військовий, молодий хлопець Михайло, родом з Луганська, тепер не може повернутися додому. За визначенням бойовиків, він – “військовий злочинець”, який підлягає розстрілу.

Хто гарантуватиме право на вільне волевиявлення цих громадян України, які проживають на території Донецької та Луганської областей? Хто з них зможе балотуватися, якщо захоче представляти спільноту свого рідного міста? На окупованих територію право на власну думку мають лише люди зі зброєю і проросійською позицією.

Спираючись на вищесказане, хочу зазначити, що головною умовою прозорого і чесного волевиявлення є дотримання основних прав людини, зокрема право на протест, право на свободу висловлювань, і в кінці кінців право на вільне збирання, використання і поширення інформації. За що на даний момент на територіях т.зв. ЛНР і ДНР – ти можеш поплатитися не лише свободою, а й життям.

Під час сесії, присвяченої саморегуляції в медіа розказав про випадок з постановочними фотографіями Дмитра Муравського, як практичний приклад саморегуляції в журналістському середовищі. Завдяки нашій консолідованій позиції ми оперативно відреагували різкою критикою на таку спробу підміни реальних новин з фронту пропагандою.

Звернення українських правозахисних організацій-учасниць Коаліції «Справедливість заради миру на Донбасі» щодо пріоритетів у ході переговорів із врегулювання збройного конфлікту на Донбасі

Жовтень 11, 2016

Страсбург, 11 жовтня 2016 року

Падіння авторитарного режиму після розстрілу в лютому 2014 року Євромайдану та втечі до Росії Януковича відкрило шлях для побудови демократичної України на спільних із європейськими країнами цінностях. Намагаючись зупинити ці демократичні перетворення, Російська Федерація за допомогою армії окупувала Крим та розпочала гібридну війну на Донбасі, приховуючи пряму військову агресію пропагандистськими кліше про “державний переворот” у Києві та  законність проведених у Криму та в Луганській і Донецькій областях «референдумів». Тільки за офіційними даними у цьому збройному конфлікті загинуло понад 9,7 тисяч людей, близько 22 тисяч осіб отримали поранення, приблизно два мільйони осіб були змушені залишити свої домівки і, рятуючись, виїхати на мирні території. Фактично Російська Федерація розпочала війну проти України, тим самим грубо порушивши положення Статуту ООН та післявоєнний світовий порядок. Тому сучасну ситуацію в зоні АТО в Україні слід розглядати в парадигмі війни та прав людини, в якій особливої актуальності набувають норми міжнародного гуманітарного права.

В теперішній час на території підконтрольних Росії так званих “Донецької та Луганської народних республік” проживають близько трьох мільйонів людей. Вони перебувають на території, де правові процедури практично відсутні або діють вкрай погано. Свобода, життя та власність осіб, які проживають на цій території, залежать виключно від волі незаконних збройних формувань. Будь-якій особі, незалежно від віку та статі, загрожує ризик бути викраденою, підданою катуванню, підданою примусу до фактично рабської праці. Існує мережа незаконних місць несвободи, які називають “підвалами” через їхню непридатність навіть для тимчасового утримання людей. Досить складною є гуманітарна ситуація, зафіксовані випадки голодної смерті людей похилого віку. Гострим питанням залишається здійснення Українською державою соціальних виплат мешканцям непідконтрольних територій відповідно до закону.

У зв’язку із цим українські правозахисні організації глибоко занепокоєні тим, що питання захисту прав людини досі не стало одним із пріоритетних у ході переговорів по врегулюванню збройного конфлікту на Донбасі. Бракує наполегливості у просуванні звільнення військовополонених та цивільних заручників, яке взагалі б мало розглядатися як conditio sine qua non у виконанні всіх досягнутих домовленостей. Безумовною вимогою є встановлення належного контролю за ситуацією з боку міжнародних організацій та інститутів, зокрема, має бути забезпечена вільна робота міжнародних гуманітарних організацій та міжнародних моніторингових місій, їх безперешкодний доступ до усіх місць несвободи, їх захист цивільного населення від сваволі людей із автоматами, здійснення ефективного розслідування тяжких злочинів та притягнення винних у до відповідальності, тиску на Російську Федерацію для припинення порушень прав людини на окупованих територіях.

Натомість на фоні постійних обстрілів на лінії розмежування та продовження завезення військової техніки через неконтрольовану Україною ділянку україно-російського кордону як першочергові розглядаються питання проведення виборів на окупованих територіях. При цьому повністю ігнорується той факт, що в умовах відсутності захисту прав людини вибори  перетворюються з інструменту вільного волевиявлення на інструмент легітимізації військових диктатур.

З огляду на це ми закликаємо держави – члени Ради Європи визначити питання захисту прав людини в якості пріоритетного у ході переговорів з врегулювання збройного конфлікту на Донбасі та здійснювати їх просування у постійній консультації із міжнародними та українськими правозахисними організаціями, які працюють над документуванням порушень прав людини та міжнародних злочинів в зоні збройного конфлікту й захистом прав жертв конфлікту.

Коаліція громадських організацій та ініціатив «Справедливість заради миру на Донбасі»

Коаліція «Справедливість заради миру на Донбасі» є неформальною спілкою 17 громадських правозахисних організацій та ініціатив, які об’єднали свої зусилля задля узгодженого документування порушень прав людини та міжнародних злочинів, які були вчинені в ході збройного конфлікту на сході України, та надання правової, психологічної та іншої допомоги потерпілим людям. Більшість учасників Коаліції – це громадські об’єднання з Луганської та Донецької областей.

Cклад Коаліції :

Алчевський правозахисний аналітичний центр

Аргументам Росії на конференції ОБСЄ ніхто не вірив – Афанасьєв

Вересень 26, 2016

Аргументи представників Росії на щорічній конференції ОБСЄ з людського виміру у Варшаві про те, що в Росії і окупованому Криму немає жодних утисків кримських татар та українців, виглядали недолугими і викликали спротив багатьох делегацій.
Про це розповів спеціальний представник МЗС України Геннадій Афанасьєв, який нещодавно був російським політв’язнем, а тепер в українському зовнішньополітичному відомстві займається питаннями звільнення українців з російського полону, передає Укрінформ.
“Першою виступала Ірина Довгань (перебувала у полоні в “ДНР” – ред.), а відразу після неї виступала людина з Росії, і вона не могла нічого сказати, постійно затиналася. Після виступу Довгань виступи росіян звучали безглуздо, і це перемога для нас”, – заявив Афанасьєв.
На його переконання, всі аргументи російської делегації були слабкими, і їм ніхто не вірив.
“Ось один представник з Роcії заявив, що в Криму без проблем працює 400 інформаційних видань, усі вільно говорять російською, кримськотатарською і українською мовами. Але ж він не сказав, що насправді до окупації там було 960 видань”, – наголосив український активіст із Криму.
Як зазначив Афанасьєв, коли один із делегатів назвав себе представником “російського” Криму, іноземні делегації, зокрема Литви та Фінляндії, закинули організаторам з ОБСЄ: чому організація, не визнаючи Крим як частину РФ, допускає на конференцію “нібито журналістів” з Криму!
“Загалом Україна в цьому році має на конференції значну підтримку від багатьох країн – це і Німеччина, і США. Дуже мене потішила Франція, і є сподівання, що її позиція потроху змінюватиметься”, – констатував Афанасьєв.
На пленарному засіданні, що стосувалося утисків ЗМІ, Афанасьєв розповів про порушення свободи ЗМІ у Криму, про знущання над ним у в’язниці, про порушення на півострові прав інших людей з проукраїнськими поглядами.
Спецпредставник МЗС України зазначив, що найближчим часом планує виступити на засіданні ПАРЄ, відвідати США та Канаду.
“Я закликатиму до гуманітарної та військової допомоги Українській державі, за продовження санкцій. Також розповідатиму про свою долю, долю інших бранців і наполягатиму на тому, що в Росії в’язниця – це не просто місце, де люди сидять. В Росії це місце, де кожний день знущаються над людьми, здійснюються тортури, а на Заході цього не розуміють, і тому вони не такі активні”, – констатував Афанасьєв.
У Варшаві з 19 по 30 вересня відбувається щорічна конференція Бюро демократичних інститутів і прав людини ОБСЄ. Впродовж двох тижнів конференції його учасники звертають увагу на проблеми з правами людини у світі, зокрема питаннями, що стосуються свободи думки, свободи ЗМІ, запобігання расової, національної та етнічної дискримінації, статевої нерівності тощо.

Матеріал розміщено на сайті “Українська правда” 25.09.2016: http://www.pravda.com.ua/news/2016/09/25/7121689/

АКТИВІСТИ ЗАКЛИКАЮТЬ ЄС ЗМІНИТИ “РОСІЙСЬКУ ПОЛІТИКУ”

Липень 22, 2014

To EU High Representative for Foreign Affairs and Security Policy

Catherine Ashton

To EU-Eastern Partnership ministerial meeting

ЗВЕРНЕННЯ

Минулого тижня під час акції на захист Надії Савченко українські активісти звернулися до урядів країн Німеччини та Франції, а також до політичного керівництва Європейського Союзу із закликом визнати Російську Федерацію державою-спонсором тероризму. На жаль, нас знову не почули.

Європа не чула нас під час подій Майдану, дезорієнтована відвертою брехнею російських засобів масової інформації, допоки не розстріляли беззбройних людей в самому серці столиці. Європа не здійснювала рішучих кроків, коли почалася військова окупація “Кримнаш”, щоразу повертаючись до вигаданого пропагандою “українського фашизму” і впритул не помічаючи фашизму путінського. А тим часом агресія Російської Федерації вже вийшла на рівень міжнародний та інтерконтинентальний. Гинуть вже не тільки українці – захищаючись на полі бою, утримувані в підвалах захоплених бойовиками будівель та  на вулицях своїх міст від куль та снарядів терористів; гинуть громадяни інших країн, більшість із яких, імовірно, ніколи в житті не чули слова “Донбас”.

Ми розуміємо, що Європейський Союз намагається пройти лезом бритви та будь-якою ціною уникнути політики ізоляції Росії, що може призвести до ще гірших наслідків для Європи та світу. Але такий підхід себе, по-перше, не виправдав, а по-друге, він дедалі більше нагадує “позицію страуса”, а не стратегію зовнішньої політики. Історія переконливо свідчить, що хто її не вчить, той змушений її повторити. Тому нинішня позиція ЄС тільки заохочує Кремль до подальшої агресії щодо необмеженого кола держав з метою відтворення омріяної Путіним Російської Імперії.

У цій складній ситуації потрібно принаймні подивитися правді в очі. Наприклад, в очі рідних тих людей, які щодня гинуть на Сході України, – як військових, так і цивільних.

І почати називати речі своїми іменами.

Ми, представники громадянського суспільства України, звертаємо до Ради міністрів закордонних справ Європейського Союзу напередодні засідання 22 липня, із наступними закликами:

1. З огляду на драматичну історію зі збитим МН17, а також зважаючи на наявні докази підтримки проросійських бойовиків на Сході України Російською Федерацією, у зв’язку з випадками міжнародного кіднеппінгу льотчиці Надії Савченко, українського режисера Олега Сенцова та інших громадян України, здійснених Російською Федерацією, закликаємо визнати Російську Федерацію країною, що підтримує міжнародний тероризм та співпрацює з терористичними організаціями на Сході України.

2. Докорінним чином переглянути політику щодо Російської Федерації та, відповідно, до України, яка має бути в особливому фокусі уваги ЄС. Ми не наважуємося пропонувати простих та готових рецептів, бо ми їх просто не маємо. Ми говоримо про потребу загальноєвропейського брейнсторму із залученням ключових інтелектуалів, у тому числі, східноєвропейський, зокрема, українських, та вироблення нової європейської політики щодо Росії.

3. У рамках “нової української політики” Європейського Союзу надавати Україні системну та всеосяжну підтримку – в тому числі, військову. Адже зараз вирішується питання не суто долі України. Зараз в Україні вирішується питання майбутнього всієї Європи.

4. Відмовитися від військової співпраці з Російською Федерацією та на загальноєвропейському рівні засудити продаж Францією авіаносців “Містраль” Російській Федерації та інших подібних “оборудок”.

22.07.2014

З повагою,

Центр Громадянських Свобод

ініціатива Євромайдан SOS

Результаты поиска:

Розпочато прийом заявок на участь у семінарі “Права людини в Україні: ключові проблеми та досягнення”

Лютий 14, 2017

Розпочато прийом заявок на участь у семінарі
“Права людини в Україні: ключові проблеми та досягнення”

Оголошується подання заявок на участь у семінарі “Права людини в Україні: ключові проблеми та досягнення”, який відбудеться в рамках HR – діалогу між Україною та Європейським Союзом 23 березня 2017 року в Брюcселі.

До участі запрошуються представники громадських організацій, які займаються захистом прав людини в окупованому Криму та/або у збройному конфлікті на Донбасі, а також реформуванням судової системи України.

Теми семінару, які обговорять українські та брюcсельські НГО, представники різних структур ЄС та європарламентарі у форматі відкритої дискусії, наступні:

1.друга хвиля судової реформи: досягнення та що має бути ще зроблено;

2.наступ на свободу в окупованому Криму: як його зупинити;

3.права людини в переговорах по Донбасу (включаючи боротьбу з безкарністю у збройному конфлікті).

 

У результаті цього обговорення має бути сформована «Дорожня карта» дій Європейського союзу по цих напрямках, яка буде передана відповідним структурам.
Візит близько 20-ти українських громадських діячів до Брюcселю має адвокаційний характер, окрім семінару будуть проведені ряд адвокаційних зустрічей.

Усі витрати на дорогу та проживання відібраним учасникам покриваються.

Для того, щоб прийняти участь у конкурсі необхідно до 17:00 17 лютого 2017 року, відправити лист за темою “HR семінар” на e-mail: ccl.org.ua@gmail.com в якому надіслати:

1.резюме представника організації, в якому зазначити його досвід в одній або декількох сферах, дотичних до тем семінару.

2.конкретні пропозиції щодо дій Європейського Союзу та його окремих структур для покращення ситуації в одній або декількох заявлених темах семінару.

 

Про результати конкурсу буде повідомлено персональним листом 20 лютого 2017 р.

Усі питання прохання ставити контактній особі – Олександра Романцова, Центр громадянських свобод е-mail: ccl.org.ua@gmail.com моб.тел.: +38 (050) 341 13 77

Українські журналісти на конференції ОБСЄ на тему “Свобода вираження та свобода медіа”, Відень.

Жовтень 30, 2016

27-28 жовтня у Відні пройшла конференція ОБСЄ на тему “Свобода вираження та свобода медіа”, особливу увагу на якій будо приділено безпеці журналістів в умовах збройного конфлікту та саморегуляції в медіа.

Я мав можливість поділитися своїм досвідом роботи на сході України, де триває російсько-українська війна. Бойові дії і гуманітарну катастрофу на сході України я знімаю війну на сході України з весни 2014 в якості фотожурналіста українського інтернет-видання LB.ua і міжнародного агентства Reuters.

У Відні ми з колегою Юрієм Лукановим зустрічалися особисто з делегаціями Франції, Великобританії, та Литви а також мали можливість коротко виступити від час сесії.

Юрій розказав про жахливу ситуацію з правами людини і свободою медіа в Криму. Я розказав про ситуацію з правами людини, свободою висловлювань і свободу медіа на сході України (на окупованих територіях).

Я знімав в перші дні захоплення спецназівцями адміністративних будівель в Слов’янську і Краматорську. Пізніше, під впливом російської пропаганди, їх стали підтримувати деякі нижчі верстви місцевого населення. Зброя в руках у маргіналів перекреслила в одну мить все громадянські права: право на свободу слова, право на життя, право на вільне пересування.

Я бачив тіла людей біля розстріляної легкової машини в Слов’янську – хлопцям зі зброєю здалося, що автомобіль рухається підозріло. Мій друг і колега, український фотограф Максим Дондюк разом з журналістом Саймоном Островскі (ViCE News) провели деякий час у підвалі місцевого СБУ – за підозрою в шпигунстві. Вони просто знімали барикади на вулиці, біля будівлі, в якій знаходилися бойовики.

У Серпні 2014-го року під час виходу з Іловайського котла по нашему авто з наклейками “Преса”, в якому крім мене знаходилися ще троє журналістів, бойовики стріляли так само відчайдушно, як і по українським військовим. Нам дивом вдалося вирватися з цього пекла, але зовсім не через “шанобливе” ставлення бойовиків до працівників ЗМІ.

За даними Незалежної медіа-профспілки України станом на травень 2015 року – тільки за перший рік військового конфлікту на Сході України загинули 8 журналістів (як українських, так і іноземних) і більше 40 побувало в полоні у бойовиків. Приклад Марії Варфоломєєвої – журналістки з Луганська – показав, що в полоні можуть утримувати протягом року, всього за кілька фотографій. Багато працівників ЗМІ змушені були виїхати з тимчасово окупованої території через загрозу життю та здоров’ю. Більшість видань на Донбасі через тиск з боку терористів припинили своє існування.

Я пам’ятаю страх від можливості розправи на місці біля будівлі Донецької обласної адміністрації, захопленої проросійськими бойовиками в квітні 2014 року. Тоді моя українська прес-карта з адресою редакції в Києві була, як червона ганчірка для бика.  Кілька разів мене збиралися затримати, ще пару раз я дивом уникнув побиття. Останньою краплею для припинення моєї роботи в окупованому Донецьку було викрадення людини з львівською пропискою з сусіднього номера готелю. Четверо молодих хлопців, в балаклавах і камуфляжі з автоматами увірвалися в готель з метою пошуку “нацистів”. Мені пощастило, до мого номеру вони не дійшли. Я чітко розумію, що мене могла спіткати доля хлопця зі Львова – журналіст із Києва прирівнювався до соратників “хунти”.

Згадуючи це, хочеться наголосити – першим пунктом мінських домовленостей має бути звільнення всіх цивільних з полону, і в тому числі – журналістів.

Показовим є приклад іншого мого колеги: Василія, з російським паспортом, фотографа західного агентства. Він знімав війну з самого початку з боку проросійських бойовиків. У той же час він не приховує своїх проукраїнських поглядів, публікує свої тексти в соціальних мережах. Тому він тепер не тільки персона нон-грата на “території республік”, але також є потенційним клієнтом МГБ (міністерства державної безпеки так званої ДНР). Тому в 2016 році навіть Василь – громадянин РФ, вже не може працювати на території “республік”. Як можна говорити про свободу слова на окупованій території?

Саме тому, коли мова заходить про можливість проведення виборів на окупованих територіях в сьогоднішній ситуації, я розумію, що на практиці це буде тільки легітимацією військового режиму, адже для нормальних виборів – свобода слова є обов’язковою умовою.

Один знайомий український військовий, родом з Донецька, зі зрозумілих причин я не можу назвати його імені, він мав необережність «засвітити» свою особу по телевізору.  Тепер його дружина з маленькою дитиною не може вийти з дому в окупованому Донецьку навіть за продуктами – їх можуть заарештувати. Виїхати на територію, контрольовану українськими військами вони також не мають можливості – їх прізвище є в списках для затримання на всіх блокпостах «народних республік».

Інший український військовий, молодий хлопець Михайло, родом з Луганська, тепер не може повернутися додому. За визначенням бойовиків, він – “військовий злочинець”, який підлягає розстрілу.

Хто гарантуватиме право на вільне волевиявлення цих громадян України, які проживають на території Донецької та Луганської областей? Хто з них зможе балотуватися, якщо захоче представляти спільноту свого рідного міста? На окупованих територію право на власну думку мають лише люди зі зброєю і проросійською позицією.

Спираючись на вищесказане, хочу зазначити, що головною умовою прозорого і чесного волевиявлення є дотримання основних прав людини, зокрема право на протест, право на свободу висловлювань, і в кінці кінців право на вільне збирання, використання і поширення інформації. За що на даний момент на територіях т.зв. ЛНР і ДНР – ти можеш поплатитися не лише свободою, а й життям.

Під час сесії, присвяченої саморегуляції в медіа розказав про випадок з постановочними фотографіями Дмитра Муравського, як практичний приклад саморегуляції в журналістському середовищі. Завдяки нашій консолідованій позиції ми оперативно відреагували різкою критикою на таку спробу підміни реальних новин з фронту пропагандою.

Звернення українських правозахисних організацій-учасниць Коаліції «Справедливість заради миру на Донбасі» щодо пріоритетів у ході переговорів із врегулювання збройного конфлікту на Донбасі

Жовтень 11, 2016

Страсбург, 11 жовтня 2016 року

Падіння авторитарного режиму після розстрілу в лютому 2014 року Євромайдану та втечі до Росії Януковича відкрило шлях для побудови демократичної України на спільних із європейськими країнами цінностях. Намагаючись зупинити ці демократичні перетворення, Російська Федерація за допомогою армії окупувала Крим та розпочала гібридну війну на Донбасі, приховуючи пряму військову агресію пропагандистськими кліше про “державний переворот” у Києві та  законність проведених у Криму та в Луганській і Донецькій областях «референдумів». Тільки за офіційними даними у цьому збройному конфлікті загинуло понад 9,7 тисяч людей, близько 22 тисяч осіб отримали поранення, приблизно два мільйони осіб були змушені залишити свої домівки і, рятуючись, виїхати на мирні території. Фактично Російська Федерація розпочала війну проти України, тим самим грубо порушивши положення Статуту ООН та післявоєнний світовий порядок. Тому сучасну ситуацію в зоні АТО в Україні слід розглядати в парадигмі війни та прав людини, в якій особливої актуальності набувають норми міжнародного гуманітарного права.

В теперішній час на території підконтрольних Росії так званих “Донецької та Луганської народних республік” проживають близько трьох мільйонів людей. Вони перебувають на території, де правові процедури практично відсутні або діють вкрай погано. Свобода, життя та власність осіб, які проживають на цій території, залежать виключно від волі незаконних збройних формувань. Будь-якій особі, незалежно від віку та статі, загрожує ризик бути викраденою, підданою катуванню, підданою примусу до фактично рабської праці. Існує мережа незаконних місць несвободи, які називають “підвалами” через їхню непридатність навіть для тимчасового утримання людей. Досить складною є гуманітарна ситуація, зафіксовані випадки голодної смерті людей похилого віку. Гострим питанням залишається здійснення Українською державою соціальних виплат мешканцям непідконтрольних територій відповідно до закону.

У зв’язку із цим українські правозахисні організації глибоко занепокоєні тим, що питання захисту прав людини досі не стало одним із пріоритетних у ході переговорів по врегулюванню збройного конфлікту на Донбасі. Бракує наполегливості у просуванні звільнення військовополонених та цивільних заручників, яке взагалі б мало розглядатися як conditio sine qua non у виконанні всіх досягнутих домовленостей. Безумовною вимогою є встановлення належного контролю за ситуацією з боку міжнародних організацій та інститутів, зокрема, має бути забезпечена вільна робота міжнародних гуманітарних організацій та міжнародних моніторингових місій, їх безперешкодний доступ до усіх місць несвободи, їх захист цивільного населення від сваволі людей із автоматами, здійснення ефективного розслідування тяжких злочинів та притягнення винних у до відповідальності, тиску на Російську Федерацію для припинення порушень прав людини на окупованих територіях.

Натомість на фоні постійних обстрілів на лінії розмежування та продовження завезення військової техніки через неконтрольовану Україною ділянку україно-російського кордону як першочергові розглядаються питання проведення виборів на окупованих територіях. При цьому повністю ігнорується той факт, що в умовах відсутності захисту прав людини вибори  перетворюються з інструменту вільного волевиявлення на інструмент легітимізації військових диктатур.

З огляду на це ми закликаємо держави – члени Ради Європи визначити питання захисту прав людини в якості пріоритетного у ході переговорів з врегулювання збройного конфлікту на Донбасі та здійснювати їх просування у постійній консультації із міжнародними та українськими правозахисними організаціями, які працюють над документуванням порушень прав людини та міжнародних злочинів в зоні збройного конфлікту й захистом прав жертв конфлікту.

Коаліція громадських організацій та ініціатив «Справедливість заради миру на Донбасі»

Коаліція «Справедливість заради миру на Донбасі» є неформальною спілкою 17 громадських правозахисних організацій та ініціатив, які об’єднали свої зусилля задля узгодженого документування порушень прав людини та міжнародних злочинів, які були вчинені в ході збройного конфлікту на сході України, та надання правової, психологічної та іншої допомоги потерпілим людям. Більшість учасників Коаліції – це громадські об’єднання з Луганської та Донецької областей.

Cклад Коаліції :

Алчевський правозахисний аналітичний центр

Аргументам Росії на конференції ОБСЄ ніхто не вірив – Афанасьєв

Вересень 26, 2016

Аргументи представників Росії на щорічній конференції ОБСЄ з людського виміру у Варшаві про те, що в Росії і окупованому Криму немає жодних утисків кримських татар та українців, виглядали недолугими і викликали спротив багатьох делегацій.
Про це розповів спеціальний представник МЗС України Геннадій Афанасьєв, який нещодавно був російським політв’язнем, а тепер в українському зовнішньополітичному відомстві займається питаннями звільнення українців з російського полону, передає Укрінформ.
“Першою виступала Ірина Довгань (перебувала у полоні в “ДНР” – ред.), а відразу після неї виступала людина з Росії, і вона не могла нічого сказати, постійно затиналася. Після виступу Довгань виступи росіян звучали безглуздо, і це перемога для нас”, – заявив Афанасьєв.
На його переконання, всі аргументи російської делегації були слабкими, і їм ніхто не вірив.
“Ось один представник з Роcії заявив, що в Криму без проблем працює 400 інформаційних видань, усі вільно говорять російською, кримськотатарською і українською мовами. Але ж він не сказав, що насправді до окупації там було 960 видань”, – наголосив український активіст із Криму.
Як зазначив Афанасьєв, коли один із делегатів назвав себе представником “російського” Криму, іноземні делегації, зокрема Литви та Фінляндії, закинули організаторам з ОБСЄ: чому організація, не визнаючи Крим як частину РФ, допускає на конференцію “нібито журналістів” з Криму!
“Загалом Україна в цьому році має на конференції значну підтримку від багатьох країн – це і Німеччина, і США. Дуже мене потішила Франція, і є сподівання, що її позиція потроху змінюватиметься”, – констатував Афанасьєв.
На пленарному засіданні, що стосувалося утисків ЗМІ, Афанасьєв розповів про порушення свободи ЗМІ у Криму, про знущання над ним у в’язниці, про порушення на півострові прав інших людей з проукраїнськими поглядами.
Спецпредставник МЗС України зазначив, що найближчим часом планує виступити на засіданні ПАРЄ, відвідати США та Канаду.
“Я закликатиму до гуманітарної та військової допомоги Українській державі, за продовження санкцій. Також розповідатиму про свою долю, долю інших бранців і наполягатиму на тому, що в Росії в’язниця – це не просто місце, де люди сидять. В Росії це місце, де кожний день знущаються над людьми, здійснюються тортури, а на Заході цього не розуміють, і тому вони не такі активні”, – констатував Афанасьєв.
У Варшаві з 19 по 30 вересня відбувається щорічна конференція Бюро демократичних інститутів і прав людини ОБСЄ. Впродовж двох тижнів конференції його учасники звертають увагу на проблеми з правами людини у світі, зокрема питаннями, що стосуються свободи думки, свободи ЗМІ, запобігання расової, національної та етнічної дискримінації, статевої нерівності тощо.

Матеріал розміщено на сайті “Українська правда” 25.09.2016: http://www.pravda.com.ua/news/2016/09/25/7121689/

АКТИВІСТИ ЗАКЛИКАЮТЬ ЄС ЗМІНИТИ “РОСІЙСЬКУ ПОЛІТИКУ”

Липень 22, 2014

To EU High Representative for Foreign Affairs and Security Policy

Catherine Ashton

To EU-Eastern Partnership ministerial meeting

ЗВЕРНЕННЯ

Минулого тижня під час акції на захист Надії Савченко українські активісти звернулися до урядів країн Німеччини та Франції, а також до політичного керівництва Європейського Союзу із закликом визнати Російську Федерацію державою-спонсором тероризму. На жаль, нас знову не почули.

Європа не чула нас під час подій Майдану, дезорієнтована відвертою брехнею російських засобів масової інформації, допоки не розстріляли беззбройних людей в самому серці столиці. Європа не здійснювала рішучих кроків, коли почалася військова окупація “Кримнаш”, щоразу повертаючись до вигаданого пропагандою “українського фашизму” і впритул не помічаючи фашизму путінського. А тим часом агресія Російської Федерації вже вийшла на рівень міжнародний та інтерконтинентальний. Гинуть вже не тільки українці – захищаючись на полі бою, утримувані в підвалах захоплених бойовиками будівель та  на вулицях своїх міст від куль та снарядів терористів; гинуть громадяни інших країн, більшість із яких, імовірно, ніколи в житті не чули слова “Донбас”.

Ми розуміємо, що Європейський Союз намагається пройти лезом бритви та будь-якою ціною уникнути політики ізоляції Росії, що може призвести до ще гірших наслідків для Європи та світу. Але такий підхід себе, по-перше, не виправдав, а по-друге, він дедалі більше нагадує “позицію страуса”, а не стратегію зовнішньої політики. Історія переконливо свідчить, що хто її не вчить, той змушений її повторити. Тому нинішня позиція ЄС тільки заохочує Кремль до подальшої агресії щодо необмеженого кола держав з метою відтворення омріяної Путіним Російської Імперії.

У цій складній ситуації потрібно принаймні подивитися правді в очі. Наприклад, в очі рідних тих людей, які щодня гинуть на Сході України, – як військових, так і цивільних.

І почати називати речі своїми іменами.

Ми, представники громадянського суспільства України, звертаємо до Ради міністрів закордонних справ Європейського Союзу напередодні засідання 22 липня, із наступними закликами:

1. З огляду на драматичну історію зі збитим МН17, а також зважаючи на наявні докази підтримки проросійських бойовиків на Сході України Російською Федерацією, у зв’язку з випадками міжнародного кіднеппінгу льотчиці Надії Савченко, українського режисера Олега Сенцова та інших громадян України, здійснених Російською Федерацією, закликаємо визнати Російську Федерацію країною, що підтримує міжнародний тероризм та співпрацює з терористичними організаціями на Сході України.

2. Докорінним чином переглянути політику щодо Російської Федерації та, відповідно, до України, яка має бути в особливому фокусі уваги ЄС. Ми не наважуємося пропонувати простих та готових рецептів, бо ми їх просто не маємо. Ми говоримо про потребу загальноєвропейського брейнсторму із залученням ключових інтелектуалів, у тому числі, східноєвропейський, зокрема, українських, та вироблення нової європейської політики щодо Росії.

3. У рамках “нової української політики” Європейського Союзу надавати Україні системну та всеосяжну підтримку – в тому числі, військову. Адже зараз вирішується питання не суто долі України. Зараз в Україні вирішується питання майбутнього всієї Європи.

4. Відмовитися від військової співпраці з Російською Федерацією та на загальноєвропейському рівні засудити продаж Францією авіаносців “Містраль” Російській Федерації та інших подібних “оборудок”.

22.07.2014

З повагою,

Центр Громадянських Свобод

ініціатива Євромайдан SOS

Результаты поиска:

Розпочато прийом заявок на участь у семінарі “Права людини в Україні: ключові проблеми та досягнення”

Лютий 14, 2017

Розпочато прийом заявок на участь у семінарі
“Права людини в Україні: ключові проблеми та досягнення”

Оголошується подання заявок на участь у семінарі “Права людини в Україні: ключові проблеми та досягнення”, який відбудеться в рамках HR – діалогу між Україною та Європейським Союзом 23 березня 2017 року в Брюcселі.

До участі запрошуються представники громадських організацій, які займаються захистом прав людини в окупованому Криму та/або у збройному конфлікті на Донбасі, а також реформуванням судової системи України.

Теми семінару, які обговорять українські та брюcсельські НГО, представники різних структур ЄС та європарламентарі у форматі відкритої дискусії, наступні:

1.друга хвиля судової реформи: досягнення та що має бути ще зроблено;

2.наступ на свободу в окупованому Криму: як його зупинити;

3.права людини в переговорах по Донбасу (включаючи боротьбу з безкарністю у збройному конфлікті).

 

У результаті цього обговорення має бути сформована «Дорожня карта» дій Європейського союзу по цих напрямках, яка буде передана відповідним структурам.
Візит близько 20-ти українських громадських діячів до Брюcселю має адвокаційний характер, окрім семінару будуть проведені ряд адвокаційних зустрічей.

Усі витрати на дорогу та проживання відібраним учасникам покриваються.

Для того, щоб прийняти участь у конкурсі необхідно до 17:00 17 лютого 2017 року, відправити лист за темою “HR семінар” на e-mail: ccl.org.ua@gmail.com в якому надіслати:

1.резюме представника організації, в якому зазначити його досвід в одній або декількох сферах, дотичних до тем семінару.

2.конкретні пропозиції щодо дій Європейського Союзу та його окремих структур для покращення ситуації в одній або декількох заявлених темах семінару.

 

Про результати конкурсу буде повідомлено персональним листом 20 лютого 2017 р.

Усі питання прохання ставити контактній особі – Олександра Романцова, Центр громадянських свобод е-mail: ccl.org.ua@gmail.com моб.тел.: +38 (050) 341 13 77

Українські журналісти на конференції ОБСЄ на тему “Свобода вираження та свобода медіа”, Відень.

Жовтень 30, 2016

27-28 жовтня у Відні пройшла конференція ОБСЄ на тему “Свобода вираження та свобода медіа”, особливу увагу на якій будо приділено безпеці журналістів в умовах збройного конфлікту та саморегуляції в медіа.

Я мав можливість поділитися своїм досвідом роботи на сході України, де триває російсько-українська війна. Бойові дії і гуманітарну катастрофу на сході України я знімаю війну на сході України з весни 2014 в якості фотожурналіста українського інтернет-видання LB.ua і міжнародного агентства Reuters.

У Відні ми з колегою Юрієм Лукановим зустрічалися особисто з делегаціями Франції, Великобританії, та Литви а також мали можливість коротко виступити від час сесії.

Юрій розказав про жахливу ситуацію з правами людини і свободою медіа в Криму. Я розказав про ситуацію з правами людини, свободою висловлювань і свободу медіа на сході України (на окупованих територіях).

Я знімав в перші дні захоплення спецназівцями адміністративних будівель в Слов’янську і Краматорську. Пізніше, під впливом російської пропаганди, їх стали підтримувати деякі нижчі верстви місцевого населення. Зброя в руках у маргіналів перекреслила в одну мить все громадянські права: право на свободу слова, право на життя, право на вільне пересування.

Я бачив тіла людей біля розстріляної легкової машини в Слов’янську – хлопцям зі зброєю здалося, що автомобіль рухається підозріло. Мій друг і колега, український фотограф Максим Дондюк разом з журналістом Саймоном Островскі (ViCE News) провели деякий час у підвалі місцевого СБУ – за підозрою в шпигунстві. Вони просто знімали барикади на вулиці, біля будівлі, в якій знаходилися бойовики.

У Серпні 2014-го року під час виходу з Іловайського котла по нашему авто з наклейками “Преса”, в якому крім мене знаходилися ще троє журналістів, бойовики стріляли так само відчайдушно, як і по українським військовим. Нам дивом вдалося вирватися з цього пекла, але зовсім не через “шанобливе” ставлення бойовиків до працівників ЗМІ.

За даними Незалежної медіа-профспілки України станом на травень 2015 року – тільки за перший рік військового конфлікту на Сході України загинули 8 журналістів (як українських, так і іноземних) і більше 40 побувало в полоні у бойовиків. Приклад Марії Варфоломєєвої – журналістки з Луганська – показав, що в полоні можуть утримувати протягом року, всього за кілька фотографій. Багато працівників ЗМІ змушені були виїхати з тимчасово окупованої території через загрозу життю та здоров’ю. Більшість видань на Донбасі через тиск з боку терористів припинили своє існування.

Я пам’ятаю страх від можливості розправи на місці біля будівлі Донецької обласної адміністрації, захопленої проросійськими бойовиками в квітні 2014 року. Тоді моя українська прес-карта з адресою редакції в Києві була, як червона ганчірка для бика.  Кілька разів мене збиралися затримати, ще пару раз я дивом уникнув побиття. Останньою краплею для припинення моєї роботи в окупованому Донецьку було викрадення людини з львівською пропискою з сусіднього номера готелю. Четверо молодих хлопців, в балаклавах і камуфляжі з автоматами увірвалися в готель з метою пошуку “нацистів”. Мені пощастило, до мого номеру вони не дійшли. Я чітко розумію, що мене могла спіткати доля хлопця зі Львова – журналіст із Києва прирівнювався до соратників “хунти”.

Згадуючи це, хочеться наголосити – першим пунктом мінських домовленостей має бути звільнення всіх цивільних з полону, і в тому числі – журналістів.

Показовим є приклад іншого мого колеги: Василія, з російським паспортом, фотографа західного агентства. Він знімав війну з самого початку з боку проросійських бойовиків. У той же час він не приховує своїх проукраїнських поглядів, публікує свої тексти в соціальних мережах. Тому він тепер не тільки персона нон-грата на “території республік”, але також є потенційним клієнтом МГБ (міністерства державної безпеки так званої ДНР). Тому в 2016 році навіть Василь – громадянин РФ, вже не може працювати на території “республік”. Як можна говорити про свободу слова на окупованій території?

Саме тому, коли мова заходить про можливість проведення виборів на окупованих територіях в сьогоднішній ситуації, я розумію, що на практиці це буде тільки легітимацією військового режиму, адже для нормальних виборів – свобода слова є обов’язковою умовою.

Один знайомий український військовий, родом з Донецька, зі зрозумілих причин я не можу назвати його імені, він мав необережність «засвітити» свою особу по телевізору.  Тепер його дружина з маленькою дитиною не може вийти з дому в окупованому Донецьку навіть за продуктами – їх можуть заарештувати. Виїхати на територію, контрольовану українськими військами вони також не мають можливості – їх прізвище є в списках для затримання на всіх блокпостах «народних республік».

Інший український військовий, молодий хлопець Михайло, родом з Луганська, тепер не може повернутися додому. За визначенням бойовиків, він – “військовий злочинець”, який підлягає розстрілу.

Хто гарантуватиме право на вільне волевиявлення цих громадян України, які проживають на території Донецької та Луганської областей? Хто з них зможе балотуватися, якщо захоче представляти спільноту свого рідного міста? На окупованих територію право на власну думку мають лише люди зі зброєю і проросійською позицією.

Спираючись на вищесказане, хочу зазначити, що головною умовою прозорого і чесного волевиявлення є дотримання основних прав людини, зокрема право на протест, право на свободу висловлювань, і в кінці кінців право на вільне збирання, використання і поширення інформації. За що на даний момент на територіях т.зв. ЛНР і ДНР – ти можеш поплатитися не лише свободою, а й життям.

Під час сесії, присвяченої саморегуляції в медіа розказав про випадок з постановочними фотографіями Дмитра Муравського, як практичний приклад саморегуляції в журналістському середовищі. Завдяки нашій консолідованій позиції ми оперативно відреагували різкою критикою на таку спробу підміни реальних новин з фронту пропагандою.

Звернення українських правозахисних організацій-учасниць Коаліції «Справедливість заради миру на Донбасі» щодо пріоритетів у ході переговорів із врегулювання збройного конфлікту на Донбасі

Жовтень 11, 2016

Страсбург, 11 жовтня 2016 року

Падіння авторитарного режиму після розстрілу в лютому 2014 року Євромайдану та втечі до Росії Януковича відкрило шлях для побудови демократичної України на спільних із європейськими країнами цінностях. Намагаючись зупинити ці демократичні перетворення, Російська Федерація за допомогою армії окупувала Крим та розпочала гібридну війну на Донбасі, приховуючи пряму військову агресію пропагандистськими кліше про “державний переворот” у Києві та  законність проведених у Криму та в Луганській і Донецькій областях «референдумів». Тільки за офіційними даними у цьому збройному конфлікті загинуло понад 9,7 тисяч людей, близько 22 тисяч осіб отримали поранення, приблизно два мільйони осіб були змушені залишити свої домівки і, рятуючись, виїхати на мирні території. Фактично Російська Федерація розпочала війну проти України, тим самим грубо порушивши положення Статуту ООН та післявоєнний світовий порядок. Тому сучасну ситуацію в зоні АТО в Україні слід розглядати в парадигмі війни та прав людини, в якій особливої актуальності набувають норми міжнародного гуманітарного права.

В теперішній час на території підконтрольних Росії так званих “Донецької та Луганської народних республік” проживають близько трьох мільйонів людей. Вони перебувають на території, де правові процедури практично відсутні або діють вкрай погано. Свобода, життя та власність осіб, які проживають на цій території, залежать виключно від волі незаконних збройних формувань. Будь-якій особі, незалежно від віку та статі, загрожує ризик бути викраденою, підданою катуванню, підданою примусу до фактично рабської праці. Існує мережа незаконних місць несвободи, які називають “підвалами” через їхню непридатність навіть для тимчасового утримання людей. Досить складною є гуманітарна ситуація, зафіксовані випадки голодної смерті людей похилого віку. Гострим питанням залишається здійснення Українською державою соціальних виплат мешканцям непідконтрольних територій відповідно до закону.

У зв’язку із цим українські правозахисні організації глибоко занепокоєні тим, що питання захисту прав людини досі не стало одним із пріоритетних у ході переговорів по врегулюванню збройного конфлікту на Донбасі. Бракує наполегливості у просуванні звільнення військовополонених та цивільних заручників, яке взагалі б мало розглядатися як conditio sine qua non у виконанні всіх досягнутих домовленостей. Безумовною вимогою є встановлення належного контролю за ситуацією з боку міжнародних організацій та інститутів, зокрема, має бути забезпечена вільна робота міжнародних гуманітарних організацій та міжнародних моніторингових місій, їх безперешкодний доступ до усіх місць несвободи, їх захист цивільного населення від сваволі людей із автоматами, здійснення ефективного розслідування тяжких злочинів та притягнення винних у до відповідальності, тиску на Російську Федерацію для припинення порушень прав людини на окупованих територіях.

Натомість на фоні постійних обстрілів на лінії розмежування та продовження завезення військової техніки через неконтрольовану Україною ділянку україно-російського кордону як першочергові розглядаються питання проведення виборів на окупованих територіях. При цьому повністю ігнорується той факт, що в умовах відсутності захисту прав людини вибори  перетворюються з інструменту вільного волевиявлення на інструмент легітимізації військових диктатур.

З огляду на це ми закликаємо держави – члени Ради Європи визначити питання захисту прав людини в якості пріоритетного у ході переговорів з врегулювання збройного конфлікту на Донбасі та здійснювати їх просування у постійній консультації із міжнародними та українськими правозахисними організаціями, які працюють над документуванням порушень прав людини та міжнародних злочинів в зоні збройного конфлікту й захистом прав жертв конфлікту.

Коаліція громадських організацій та ініціатив «Справедливість заради миру на Донбасі»

Коаліція «Справедливість заради миру на Донбасі» є неформальною спілкою 17 громадських правозахисних організацій та ініціатив, які об’єднали свої зусилля задля узгодженого документування порушень прав людини та міжнародних злочинів, які були вчинені в ході збройного конфлікту на сході України, та надання правової, психологічної та іншої допомоги потерпілим людям. Більшість учасників Коаліції – це громадські об’єднання з Луганської та Донецької областей.

Cклад Коаліції :

Алчевський правозахисний аналітичний центр

Аргументам Росії на конференції ОБСЄ ніхто не вірив – Афанасьєв

Вересень 26, 2016

Аргументи представників Росії на щорічній конференції ОБСЄ з людського виміру у Варшаві про те, що в Росії і окупованому Криму немає жодних утисків кримських татар та українців, виглядали недолугими і викликали спротив багатьох делегацій.
Про це розповів спеціальний представник МЗС України Геннадій Афанасьєв, який нещодавно був російським політв’язнем, а тепер в українському зовнішньополітичному відомстві займається питаннями звільнення українців з російського полону, передає Укрінформ.
“Першою виступала Ірина Довгань (перебувала у полоні в “ДНР” – ред.), а відразу після неї виступала людина з Росії, і вона не могла нічого сказати, постійно затиналася. Після виступу Довгань виступи росіян звучали безглуздо, і це перемога для нас”, – заявив Афанасьєв.
На його переконання, всі аргументи російської делегації були слабкими, і їм ніхто не вірив.
“Ось один представник з Роcії заявив, що в Криму без проблем працює 400 інформаційних видань, усі вільно говорять російською, кримськотатарською і українською мовами. Але ж він не сказав, що насправді до окупації там було 960 видань”, – наголосив український активіст із Криму.
Як зазначив Афанасьєв, коли один із делегатів назвав себе представником “російського” Криму, іноземні делегації, зокрема Литви та Фінляндії, закинули організаторам з ОБСЄ: чому організація, не визнаючи Крим як частину РФ, допускає на конференцію “нібито журналістів” з Криму!
“Загалом Україна в цьому році має на конференції значну підтримку від багатьох країн – це і Німеччина, і США. Дуже мене потішила Франція, і є сподівання, що її позиція потроху змінюватиметься”, – констатував Афанасьєв.
На пленарному засіданні, що стосувалося утисків ЗМІ, Афанасьєв розповів про порушення свободи ЗМІ у Криму, про знущання над ним у в’язниці, про порушення на півострові прав інших людей з проукраїнськими поглядами.
Спецпредставник МЗС України зазначив, що найближчим часом планує виступити на засіданні ПАРЄ, відвідати США та Канаду.
“Я закликатиму до гуманітарної та військової допомоги Українській державі, за продовження санкцій. Також розповідатиму про свою долю, долю інших бранців і наполягатиму на тому, що в Росії в’язниця – це не просто місце, де люди сидять. В Росії це місце, де кожний день знущаються над людьми, здійснюються тортури, а на Заході цього не розуміють, і тому вони не такі активні”, – констатував Афанасьєв.
У Варшаві з 19 по 30 вересня відбувається щорічна конференція Бюро демократичних інститутів і прав людини ОБСЄ. Впродовж двох тижнів конференції його учасники звертають увагу на проблеми з правами людини у світі, зокрема питаннями, що стосуються свободи думки, свободи ЗМІ, запобігання расової, національної та етнічної дискримінації, статевої нерівності тощо.

Матеріал розміщено на сайті “Українська правда” 25.09.2016: http://www.pravda.com.ua/news/2016/09/25/7121689/

АКТИВІСТИ ЗАКЛИКАЮТЬ ЄС ЗМІНИТИ “РОСІЙСЬКУ ПОЛІТИКУ”

Липень 22, 2014

To EU High Representative for Foreign Affairs and Security Policy

Catherine Ashton

To EU-Eastern Partnership ministerial meeting

ЗВЕРНЕННЯ

Минулого тижня під час акції на захист Надії Савченко українські активісти звернулися до урядів країн Німеччини та Франції, а також до політичного керівництва Європейського Союзу із закликом визнати Російську Федерацію державою-спонсором тероризму. На жаль, нас знову не почули.

Європа не чула нас під час подій Майдану, дезорієнтована відвертою брехнею російських засобів масової інформації, допоки не розстріляли беззбройних людей в самому серці столиці. Європа не здійснювала рішучих кроків, коли почалася військова окупація “Кримнаш”, щоразу повертаючись до вигаданого пропагандою “українського фашизму” і впритул не помічаючи фашизму путінського. А тим часом агресія Російської Федерації вже вийшла на рівень міжнародний та інтерконтинентальний. Гинуть вже не тільки українці – захищаючись на полі бою, утримувані в підвалах захоплених бойовиками будівель та  на вулицях своїх міст від куль та снарядів терористів; гинуть громадяни інших країн, більшість із яких, імовірно, ніколи в житті не чули слова “Донбас”.

Ми розуміємо, що Європейський Союз намагається пройти лезом бритви та будь-якою ціною уникнути політики ізоляції Росії, що може призвести до ще гірших наслідків для Європи та світу. Але такий підхід себе, по-перше, не виправдав, а по-друге, він дедалі більше нагадує “позицію страуса”, а не стратегію зовнішньої політики. Історія переконливо свідчить, що хто її не вчить, той змушений її повторити. Тому нинішня позиція ЄС тільки заохочує Кремль до подальшої агресії щодо необмеженого кола держав з метою відтворення омріяної Путіним Російської Імперії.

У цій складній ситуації потрібно принаймні подивитися правді в очі. Наприклад, в очі рідних тих людей, які щодня гинуть на Сході України, – як військових, так і цивільних.

І почати називати речі своїми іменами.

Ми, представники громадянського суспільства України, звертаємо до Ради міністрів закордонних справ Європейського Союзу напередодні засідання 22 липня, із наступними закликами:

1. З огляду на драматичну історію зі збитим МН17, а також зважаючи на наявні докази підтримки проросійських бойовиків на Сході України Російською Федерацією, у зв’язку з випадками міжнародного кіднеппінгу льотчиці Надії Савченко, українського режисера Олега Сенцова та інших громадян України, здійснених Російською Федерацією, закликаємо визнати Російську Федерацію країною, що підтримує міжнародний тероризм та співпрацює з терористичними організаціями на Сході України.

2. Докорінним чином переглянути політику щодо Російської Федерації та, відповідно, до України, яка має бути в особливому фокусі уваги ЄС. Ми не наважуємося пропонувати простих та готових рецептів, бо ми їх просто не маємо. Ми говоримо про потребу загальноєвропейського брейнсторму із залученням ключових інтелектуалів, у тому числі, східноєвропейський, зокрема, українських, та вироблення нової європейської політики щодо Росії.

3. У рамках “нової української політики” Європейського Союзу надавати Україні системну та всеосяжну підтримку – в тому числі, військову. Адже зараз вирішується питання не суто долі України. Зараз в Україні вирішується питання майбутнього всієї Європи.

4. Відмовитися від військової співпраці з Російською Федерацією та на загальноєвропейському рівні засудити продаж Францією авіаносців “Містраль” Російській Федерації та інших подібних “оборудок”.

22.07.2014

З повагою,

Центр Громадянських Свобод

ініціатива Євромайдан SOS

Результаты поиска:

Розпочато прийом заявок на участь у семінарі “Права людини в Україні: ключові проблеми та досягнення”

Лютий 14, 2017

Розпочато прийом заявок на участь у семінарі
“Права людини в Україні: ключові проблеми та досягнення”

Оголошується подання заявок на участь у семінарі “Права людини в Україні: ключові проблеми та досягнення”, який відбудеться в рамках HR – діалогу між Україною та Європейським Союзом 23 березня 2017 року в Брюcселі.

До участі запрошуються представники громадських організацій, які займаються захистом прав людини в окупованому Криму та/або у збройному конфлікті на Донбасі, а також реформуванням судової системи України.

Теми семінару, які обговорять українські та брюcсельські НГО, представники різних структур ЄС та європарламентарі у форматі відкритої дискусії, наступні:

1.друга хвиля судової реформи: досягнення та що має бути ще зроблено;

2.наступ на свободу в окупованому Криму: як його зупинити;

3.права людини в переговорах по Донбасу (включаючи боротьбу з безкарністю у збройному конфлікті).

 

У результаті цього обговорення має бути сформована «Дорожня карта» дій Європейського союзу по цих напрямках, яка буде передана відповідним структурам.
Візит близько 20-ти українських громадських діячів до Брюcселю має адвокаційний характер, окрім семінару будуть проведені ряд адвокаційних зустрічей.

Усі витрати на дорогу та проживання відібраним учасникам покриваються.

Для того, щоб прийняти участь у конкурсі необхідно до 17:00 17 лютого 2017 року, відправити лист за темою “HR семінар” на e-mail: ccl.org.ua@gmail.com в якому надіслати:

1.резюме представника організації, в якому зазначити його досвід в одній або декількох сферах, дотичних до тем семінару.

2.конкретні пропозиції щодо дій Європейського Союзу та його окремих структур для покращення ситуації в одній або декількох заявлених темах семінару.

 

Про результати конкурсу буде повідомлено персональним листом 20 лютого 2017 р.

Усі питання прохання ставити контактній особі – Олександра Романцова, Центр громадянських свобод е-mail: ccl.org.ua@gmail.com моб.тел.: +38 (050) 341 13 77

Українські журналісти на конференції ОБСЄ на тему “Свобода вираження та свобода медіа”, Відень.

Жовтень 30, 2016

27-28 жовтня у Відні пройшла конференція ОБСЄ на тему “Свобода вираження та свобода медіа”, особливу увагу на якій будо приділено безпеці журналістів в умовах збройного конфлікту та саморегуляції в медіа.

Я мав можливість поділитися своїм досвідом роботи на сході України, де триває російсько-українська війна. Бойові дії і гуманітарну катастрофу на сході України я знімаю війну на сході України з весни 2014 в якості фотожурналіста українського інтернет-видання LB.ua і міжнародного агентства Reuters.

У Відні ми з колегою Юрієм Лукановим зустрічалися особисто з делегаціями Франції, Великобританії, та Литви а також мали можливість коротко виступити від час сесії.

Юрій розказав про жахливу ситуацію з правами людини і свободою медіа в Криму. Я розказав про ситуацію з правами людини, свободою висловлювань і свободу медіа на сході України (на окупованих територіях).

Я знімав в перші дні захоплення спецназівцями адміністративних будівель в Слов’янську і Краматорську. Пізніше, під впливом російської пропаганди, їх стали підтримувати деякі нижчі верстви місцевого населення. Зброя в руках у маргіналів перекреслила в одну мить все громадянські права: право на свободу слова, право на життя, право на вільне пересування.

Я бачив тіла людей біля розстріляної легкової машини в Слов’янську – хлопцям зі зброєю здалося, що автомобіль рухається підозріло. Мій друг і колега, український фотограф Максим Дондюк разом з журналістом Саймоном Островскі (ViCE News) провели деякий час у підвалі місцевого СБУ – за підозрою в шпигунстві. Вони просто знімали барикади на вулиці, біля будівлі, в якій знаходилися бойовики.

У Серпні 2014-го року під час виходу з Іловайського котла по нашему авто з наклейками “Преса”, в якому крім мене знаходилися ще троє журналістів, бойовики стріляли так само відчайдушно, як і по українським військовим. Нам дивом вдалося вирватися з цього пекла, але зовсім не через “шанобливе” ставлення бойовиків до працівників ЗМІ.

За даними Незалежної медіа-профспілки України станом на травень 2015 року – тільки за перший рік військового конфлікту на Сході України загинули 8 журналістів (як українських, так і іноземних) і більше 40 побувало в полоні у бойовиків. Приклад Марії Варфоломєєвої – журналістки з Луганська – показав, що в полоні можуть утримувати протягом року, всього за кілька фотографій. Багато працівників ЗМІ змушені були виїхати з тимчасово окупованої території через загрозу життю та здоров’ю. Більшість видань на Донбасі через тиск з боку терористів припинили своє існування.

Я пам’ятаю страх від можливості розправи на місці біля будівлі Донецької обласної адміністрації, захопленої проросійськими бойовиками в квітні 2014 року. Тоді моя українська прес-карта з адресою редакції в Києві була, як червона ганчірка для бика.  Кілька разів мене збиралися затримати, ще пару раз я дивом уникнув побиття. Останньою краплею для припинення моєї роботи в окупованому Донецьку було викрадення людини з львівською пропискою з сусіднього номера готелю. Четверо молодих хлопців, в балаклавах і камуфляжі з автоматами увірвалися в готель з метою пошуку “нацистів”. Мені пощастило, до мого номеру вони не дійшли. Я чітко розумію, що мене могла спіткати доля хлопця зі Львова – журналіст із Києва прирівнювався до соратників “хунти”.

Згадуючи це, хочеться наголосити – першим пунктом мінських домовленостей має бути звільнення всіх цивільних з полону, і в тому числі – журналістів.

Показовим є приклад іншого мого колеги: Василія, з російським паспортом, фотографа західного агентства. Він знімав війну з самого початку з боку проросійських бойовиків. У той же час він не приховує своїх проукраїнських поглядів, публікує свої тексти в соціальних мережах. Тому він тепер не тільки персона нон-грата на “території республік”, але також є потенційним клієнтом МГБ (міністерства державної безпеки так званої ДНР). Тому в 2016 році навіть Василь – громадянин РФ, вже не може працювати на території “республік”. Як можна говорити про свободу слова на окупованій території?

Саме тому, коли мова заходить про можливість проведення виборів на окупованих територіях в сьогоднішній ситуації, я розумію, що на практиці це буде тільки легітимацією військового режиму, адже для нормальних виборів – свобода слова є обов’язковою умовою.

Один знайомий український військовий, родом з Донецька, зі зрозумілих причин я не можу назвати його імені, він мав необережність «засвітити» свою особу по телевізору.  Тепер його дружина з маленькою дитиною не може вийти з дому в окупованому Донецьку навіть за продуктами – їх можуть заарештувати. Виїхати на територію, контрольовану українськими військами вони також не мають можливості – їх прізвище є в списках для затримання на всіх блокпостах «народних республік».

Інший український військовий, молодий хлопець Михайло, родом з Луганська, тепер не може повернутися додому. За визначенням бойовиків, він – “військовий злочинець”, який підлягає розстрілу.

Хто гарантуватиме право на вільне волевиявлення цих громадян України, які проживають на території Донецької та Луганської областей? Хто з них зможе балотуватися, якщо захоче представляти спільноту свого рідного міста? На окупованих територію право на власну думку мають лише люди зі зброєю і проросійською позицією.

Спираючись на вищесказане, хочу зазначити, що головною умовою прозорого і чесного волевиявлення є дотримання основних прав людини, зокрема право на протест, право на свободу висловлювань, і в кінці кінців право на вільне збирання, використання і поширення інформації. За що на даний момент на територіях т.зв. ЛНР і ДНР – ти можеш поплатитися не лише свободою, а й життям.

Під час сесії, присвяченої саморегуляції в медіа розказав про випадок з постановочними фотографіями Дмитра Муравського, як практичний приклад саморегуляції в журналістському середовищі. Завдяки нашій консолідованій позиції ми оперативно відреагували різкою критикою на таку спробу підміни реальних новин з фронту пропагандою.

Звернення українських правозахисних організацій-учасниць Коаліції «Справедливість заради миру на Донбасі» щодо пріоритетів у ході переговорів із врегулювання збройного конфлікту на Донбасі

Жовтень 11, 2016

Страсбург, 11 жовтня 2016 року

Падіння авторитарного режиму після розстрілу в лютому 2014 року Євромайдану та втечі до Росії Януковича відкрило шлях для побудови демократичної України на спільних із європейськими країнами цінностях. Намагаючись зупинити ці демократичні перетворення, Російська Федерація за допомогою армії окупувала Крим та розпочала гібридну війну на Донбасі, приховуючи пряму військову агресію пропагандистськими кліше про “державний переворот” у Києві та  законність проведених у Криму та в Луганській і Донецькій областях «референдумів». Тільки за офіційними даними у цьому збройному конфлікті загинуло понад 9,7 тисяч людей, близько 22 тисяч осіб отримали поранення, приблизно два мільйони осіб були змушені залишити свої домівки і, рятуючись, виїхати на мирні території. Фактично Російська Федерація розпочала війну проти України, тим самим грубо порушивши положення Статуту ООН та післявоєнний світовий порядок. Тому сучасну ситуацію в зоні АТО в Україні слід розглядати в парадигмі війни та прав людини, в якій особливої актуальності набувають норми міжнародного гуманітарного права.

В теперішній час на території підконтрольних Росії так званих “Донецької та Луганської народних республік” проживають близько трьох мільйонів людей. Вони перебувають на території, де правові процедури практично відсутні або діють вкрай погано. Свобода, життя та власність осіб, які проживають на цій території, залежать виключно від волі незаконних збройних формувань. Будь-якій особі, незалежно від віку та статі, загрожує ризик бути викраденою, підданою катуванню, підданою примусу до фактично рабської праці. Існує мережа незаконних місць несвободи, які називають “підвалами” через їхню непридатність навіть для тимчасового утримання людей. Досить складною є гуманітарна ситуація, зафіксовані випадки голодної смерті людей похилого віку. Гострим питанням залишається здійснення Українською державою соціальних виплат мешканцям непідконтрольних територій відповідно до закону.

У зв’язку із цим українські правозахисні організації глибоко занепокоєні тим, що питання захисту прав людини досі не стало одним із пріоритетних у ході переговорів по врегулюванню збройного конфлікту на Донбасі. Бракує наполегливості у просуванні звільнення військовополонених та цивільних заручників, яке взагалі б мало розглядатися як conditio sine qua non у виконанні всіх досягнутих домовленостей. Безумовною вимогою є встановлення належного контролю за ситуацією з боку міжнародних організацій та інститутів, зокрема, має бути забезпечена вільна робота міжнародних гуманітарних організацій та міжнародних моніторингових місій, їх безперешкодний доступ до усіх місць несвободи, їх захист цивільного населення від сваволі людей із автоматами, здійснення ефективного розслідування тяжких злочинів та притягнення винних у до відповідальності, тиску на Російську Федерацію для припинення порушень прав людини на окупованих територіях.

Натомість на фоні постійних обстрілів на лінії розмежування та продовження завезення військової техніки через неконтрольовану Україною ділянку україно-російського кордону як першочергові розглядаються питання проведення виборів на окупованих територіях. При цьому повністю ігнорується той факт, що в умовах відсутності захисту прав людини вибори  перетворюються з інструменту вільного волевиявлення на інструмент легітимізації військових диктатур.

З огляду на це ми закликаємо держави – члени Ради Європи визначити питання захисту прав людини в якості пріоритетного у ході переговорів з врегулювання збройного конфлікту на Донбасі та здійснювати їх просування у постійній консультації із міжнародними та українськими правозахисними організаціями, які працюють над документуванням порушень прав людини та міжнародних злочинів в зоні збройного конфлікту й захистом прав жертв конфлікту.

Коаліція громадських організацій та ініціатив «Справедливість заради миру на Донбасі»

Коаліція «Справедливість заради миру на Донбасі» є неформальною спілкою 17 громадських правозахисних організацій та ініціатив, які об’єднали свої зусилля задля узгодженого документування порушень прав людини та міжнародних злочинів, які були вчинені в ході збройного конфлікту на сході України, та надання правової, психологічної та іншої допомоги потерпілим людям. Більшість учасників Коаліції – це громадські об’єднання з Луганської та Донецької областей.

Cклад Коаліції :

Алчевський правозахисний аналітичний центр

Аргументам Росії на конференції ОБСЄ ніхто не вірив – Афанасьєв

Вересень 26, 2016

Аргументи представників Росії на щорічній конференції ОБСЄ з людського виміру у Варшаві про те, що в Росії і окупованому Криму немає жодних утисків кримських татар та українців, виглядали недолугими і викликали спротив багатьох делегацій.
Про це розповів спеціальний представник МЗС України Геннадій Афанасьєв, який нещодавно був російським політв’язнем, а тепер в українському зовнішньополітичному відомстві займається питаннями звільнення українців з російського полону, передає Укрінформ.
“Першою виступала Ірина Довгань (перебувала у полоні в “ДНР” – ред.), а відразу після неї виступала людина з Росії, і вона не могла нічого сказати, постійно затиналася. Після виступу Довгань виступи росіян звучали безглуздо, і це перемога для нас”, – заявив Афанасьєв.
На його переконання, всі аргументи російської делегації були слабкими, і їм ніхто не вірив.
“Ось один представник з Роcії заявив, що в Криму без проблем працює 400 інформаційних видань, усі вільно говорять російською, кримськотатарською і українською мовами. Але ж він не сказав, що насправді до окупації там було 960 видань”, – наголосив український активіст із Криму.
Як зазначив Афанасьєв, коли один із делегатів назвав себе представником “російського” Криму, іноземні делегації, зокрема Литви та Фінляндії, закинули організаторам з ОБСЄ: чому організація, не визнаючи Крим як частину РФ, допускає на конференцію “нібито журналістів” з Криму!
“Загалом Україна в цьому році має на конференції значну підтримку від багатьох країн – це і Німеччина, і США. Дуже мене потішила Франція, і є сподівання, що її позиція потроху змінюватиметься”, – констатував Афанасьєв.
На пленарному засіданні, що стосувалося утисків ЗМІ, Афанасьєв розповів про порушення свободи ЗМІ у Криму, про знущання над ним у в’язниці, про порушення на півострові прав інших людей з проукраїнськими поглядами.
Спецпредставник МЗС України зазначив, що найближчим часом планує виступити на засіданні ПАРЄ, відвідати США та Канаду.
“Я закликатиму до гуманітарної та військової допомоги Українській державі, за продовження санкцій. Також розповідатиму про свою долю, долю інших бранців і наполягатиму на тому, що в Росії в’язниця – це не просто місце, де люди сидять. В Росії це місце, де кожний день знущаються над людьми, здійснюються тортури, а на Заході цього не розуміють, і тому вони не такі активні”, – констатував Афанасьєв.
У Варшаві з 19 по 30 вересня відбувається щорічна конференція Бюро демократичних інститутів і прав людини ОБСЄ. Впродовж двох тижнів конференції його учасники звертають увагу на проблеми з правами людини у світі, зокрема питаннями, що стосуються свободи думки, свободи ЗМІ, запобігання расової, національної та етнічної дискримінації, статевої нерівності тощо.

Матеріал розміщено на сайті “Українська правда” 25.09.2016: http://www.pravda.com.ua/news/2016/09/25/7121689/

АКТИВІСТИ ЗАКЛИКАЮТЬ ЄС ЗМІНИТИ “РОСІЙСЬКУ ПОЛІТИКУ”

Липень 22, 2014

To EU High Representative for Foreign Affairs and Security Policy

Catherine Ashton

To EU-Eastern Partnership ministerial meeting

ЗВЕРНЕННЯ

Минулого тижня під час акції на захист Надії Савченко українські активісти звернулися до урядів країн Німеччини та Франції, а також до політичного керівництва Європейського Союзу із закликом визнати Російську Федерацію державою-спонсором тероризму. На жаль, нас знову не почули.

Європа не чула нас під час подій Майдану, дезорієнтована відвертою брехнею російських засобів масової інформації, допоки не розстріляли беззбройних людей в самому серці столиці. Європа не здійснювала рішучих кроків, коли почалася військова окупація “Кримнаш”, щоразу повертаючись до вигаданого пропагандою “українського фашизму” і впритул не помічаючи фашизму путінського. А тим часом агресія Російської Федерації вже вийшла на рівень міжнародний та інтерконтинентальний. Гинуть вже не тільки українці – захищаючись на полі бою, утримувані в підвалах захоплених бойовиками будівель та  на вулицях своїх міст від куль та снарядів терористів; гинуть громадяни інших країн, більшість із яких, імовірно, ніколи в житті не чули слова “Донбас”.

Ми розуміємо, що Європейський Союз намагається пройти лезом бритви та будь-якою ціною уникнути політики ізоляції Росії, що може призвести до ще гірших наслідків для Європи та світу. Але такий підхід себе, по-перше, не виправдав, а по-друге, він дедалі більше нагадує “позицію страуса”, а не стратегію зовнішньої політики. Історія переконливо свідчить, що хто її не вчить, той змушений її повторити. Тому нинішня позиція ЄС тільки заохочує Кремль до подальшої агресії щодо необмеженого кола держав з метою відтворення омріяної Путіним Російської Імперії.

У цій складній ситуації потрібно принаймні подивитися правді в очі. Наприклад, в очі рідних тих людей, які щодня гинуть на Сході України, – як військових, так і цивільних.

І почати називати речі своїми іменами.

Ми, представники громадянського суспільства України, звертаємо до Ради міністрів закордонних справ Європейського Союзу напередодні засідання 22 липня, із наступними закликами:

1. З огляду на драматичну історію зі збитим МН17, а також зважаючи на наявні докази підтримки проросійських бойовиків на Сході України Російською Федерацією, у зв’язку з випадками міжнародного кіднеппінгу льотчиці Надії Савченко, українського режисера Олега Сенцова та інших громадян України, здійснених Російською Федерацією, закликаємо визнати Російську Федерацію країною, що підтримує міжнародний тероризм та співпрацює з терористичними організаціями на Сході України.

2. Докорінним чином переглянути політику щодо Російської Федерації та, відповідно, до України, яка має бути в особливому фокусі уваги ЄС. Ми не наважуємося пропонувати простих та готових рецептів, бо ми їх просто не маємо. Ми говоримо про потребу загальноєвропейського брейнсторму із залученням ключових інтелектуалів, у тому числі, східноєвропейський, зокрема, українських, та вироблення нової європейської політики щодо Росії.

3. У рамках “нової української політики” Європейського Союзу надавати Україні системну та всеосяжну підтримку – в тому числі, військову. Адже зараз вирішується питання не суто долі України. Зараз в Україні вирішується питання майбутнього всієї Європи.

4. Відмовитися від військової співпраці з Російською Федерацією та на загальноєвропейському рівні засудити продаж Францією авіаносців “Містраль” Російській Федерації та інших подібних “оборудок”.

22.07.2014

З повагою,

Центр Громадянських Свобод

ініціатива Євромайдан SOS

Результаты поиска:

Розпочато прийом заявок на участь у семінарі “Права людини в Україні: ключові проблеми та досягнення”

Лютий 14, 2017

Розпочато прийом заявок на участь у семінарі
“Права людини в Україні: ключові проблеми та досягнення”

Оголошується подання заявок на участь у семінарі “Права людини в Україні: ключові проблеми та досягнення”, який відбудеться в рамках HR – діалогу між Україною та Європейським Союзом 23 березня 2017 року в Брюcселі.

До участі запрошуються представники громадських організацій, які займаються захистом прав людини в окупованому Криму та/або у збройному конфлікті на Донбасі, а також реформуванням судової системи України.

Теми семінару, які обговорять українські та брюcсельські НГО, представники різних структур ЄС та європарламентарі у форматі відкритої дискусії, наступні:

1.друга хвиля судової реформи: досягнення та що має бути ще зроблено;

2.наступ на свободу в окупованому Криму: як його зупинити;

3.права людини в переговорах по Донбасу (включаючи боротьбу з безкарністю у збройному конфлікті).

 

У результаті цього обговорення має бути сформована «Дорожня карта» дій Європейського союзу по цих напрямках, яка буде передана відповідним структурам.
Візит близько 20-ти українських громадських діячів до Брюcселю має адвокаційний характер, окрім семінару будуть проведені ряд адвокаційних зустрічей.

Усі витрати на дорогу та проживання відібраним учасникам покриваються.

Для того, щоб прийняти участь у конкурсі необхідно до 17:00 17 лютого 2017 року, відправити лист за темою “HR семінар” на e-mail: ccl.org.ua@gmail.com в якому надіслати:

1.резюме представника організації, в якому зазначити його досвід в одній або декількох сферах, дотичних до тем семінару.

2.конкретні пропозиції щодо дій Європейського Союзу та його окремих структур для покращення ситуації в одній або декількох заявлених темах семінару.

 

Про результати конкурсу буде повідомлено персональним листом 20 лютого 2017 р.

Усі питання прохання ставити контактній особі – Олександра Романцова, Центр громадянських свобод е-mail: ccl.org.ua@gmail.com моб.тел.: +38 (050) 341 13 77

Українські журналісти на конференції ОБСЄ на тему “Свобода вираження та свобода медіа”, Відень.

Жовтень 30, 2016

27-28 жовтня у Відні пройшла конференція ОБСЄ на тему “Свобода вираження та свобода медіа”, особливу увагу на якій будо приділено безпеці журналістів в умовах збройного конфлікту та саморегуляції в медіа.

Я мав можливість поділитися своїм досвідом роботи на сході України, де триває російсько-українська війна. Бойові дії і гуманітарну катастрофу на сході України я знімаю війну на сході України з весни 2014 в якості фотожурналіста українського інтернет-видання LB.ua і міжнародного агентства Reuters.

У Відні ми з колегою Юрієм Лукановим зустрічалися особисто з делегаціями Франції, Великобританії, та Литви а також мали можливість коротко виступити від час сесії.

Юрій розказав про жахливу ситуацію з правами людини і свободою медіа в Криму. Я розказав про ситуацію з правами людини, свободою висловлювань і свободу медіа на сході України (на окупованих територіях).

Я знімав в перші дні захоплення спецназівцями адміністративних будівель в Слов’янську і Краматорську. Пізніше, під впливом російської пропаганди, їх стали підтримувати деякі нижчі верстви місцевого населення. Зброя в руках у маргіналів перекреслила в одну мить все громадянські права: право на свободу слова, право на життя, право на вільне пересування.

Я бачив тіла людей біля розстріляної легкової машини в Слов’янську – хлопцям зі зброєю здалося, що автомобіль рухається підозріло. Мій друг і колега, український фотограф Максим Дондюк разом з журналістом Саймоном Островскі (ViCE News) провели деякий час у підвалі місцевого СБУ – за підозрою в шпигунстві. Вони просто знімали барикади на вулиці, біля будівлі, в якій знаходилися бойовики.

У Серпні 2014-го року під час виходу з Іловайського котла по нашему авто з наклейками “Преса”, в якому крім мене знаходилися ще троє журналістів, бойовики стріляли так само відчайдушно, як і по українським військовим. Нам дивом вдалося вирватися з цього пекла, але зовсім не через “шанобливе” ставлення бойовиків до працівників ЗМІ.

За даними Незалежної медіа-профспілки України станом на травень 2015 року – тільки за перший рік військового конфлікту на Сході України загинули 8 журналістів (як українських, так і іноземних) і більше 40 побувало в полоні у бойовиків. Приклад Марії Варфоломєєвої – журналістки з Луганська – показав, що в полоні можуть утримувати протягом року, всього за кілька фотографій. Багато працівників ЗМІ змушені були виїхати з тимчасово окупованої території через загрозу життю та здоров’ю. Більшість видань на Донбасі через тиск з боку терористів припинили своє існування.

Я пам’ятаю страх від можливості розправи на місці біля будівлі Донецької обласної адміністрації, захопленої проросійськими бойовиками в квітні 2014 року. Тоді моя українська прес-карта з адресою редакції в Києві була, як червона ганчірка для бика.  Кілька разів мене збиралися затримати, ще пару раз я дивом уникнув побиття. Останньою краплею для припинення моєї роботи в окупованому Донецьку було викрадення людини з львівською пропискою з сусіднього номера готелю. Четверо молодих хлопців, в балаклавах і камуфляжі з автоматами увірвалися в готель з метою пошуку “нацистів”. Мені пощастило, до мого номеру вони не дійшли. Я чітко розумію, що мене могла спіткати доля хлопця зі Львова – журналіст із Києва прирівнювався до соратників “хунти”.

Згадуючи це, хочеться наголосити – першим пунктом мінських домовленостей має бути звільнення всіх цивільних з полону, і в тому числі – журналістів.

Показовим є приклад іншого мого колеги: Василія, з російським паспортом, фотографа західного агентства. Він знімав війну з самого початку з боку проросійських бойовиків. У той же час він не приховує своїх проукраїнських поглядів, публікує свої тексти в соціальних мережах. Тому він тепер не тільки персона нон-грата на “території республік”, але також є потенційним клієнтом МГБ (міністерства державної безпеки так званої ДНР). Тому в 2016 році навіть Василь – громадянин РФ, вже не може працювати на території “республік”. Як можна говорити про свободу слова на окупованій території?

Саме тому, коли мова заходить про можливість проведення виборів на окупованих територіях в сьогоднішній ситуації, я розумію, що на практиці це буде тільки легітимацією військового режиму, адже для нормальних виборів – свобода слова є обов’язковою умовою.

Один знайомий український військовий, родом з Донецька, зі зрозумілих причин я не можу назвати його імені, він мав необережність «засвітити» свою особу по телевізору.  Тепер його дружина з маленькою дитиною не може вийти з дому в окупованому Донецьку навіть за продуктами – їх можуть заарештувати. Виїхати на територію, контрольовану українськими військами вони також не мають можливості – їх прізвище є в списках для затримання на всіх блокпостах «народних республік».

Інший український військовий, молодий хлопець Михайло, родом з Луганська, тепер не може повернутися додому. За визначенням бойовиків, він – “військовий злочинець”, який підлягає розстрілу.

Хто гарантуватиме право на вільне волевиявлення цих громадян України, які проживають на території Донецької та Луганської областей? Хто з них зможе балотуватися, якщо захоче представляти спільноту свого рідного міста? На окупованих територію право на власну думку мають лише люди зі зброєю і проросійською позицією.

Спираючись на вищесказане, хочу зазначити, що головною умовою прозорого і чесного волевиявлення є дотримання основних прав людини, зокрема право на протест, право на свободу висловлювань, і в кінці кінців право на вільне збирання, використання і поширення інформації. За що на даний момент на територіях т.зв. ЛНР і ДНР – ти можеш поплатитися не лише свободою, а й життям.

Під час сесії, присвяченої саморегуляції в медіа розказав про випадок з постановочними фотографіями Дмитра Муравського, як практичний приклад саморегуляції в журналістському середовищі. Завдяки нашій консолідованій позиції ми оперативно відреагували різкою критикою на таку спробу підміни реальних новин з фронту пропагандою.

Звернення українських правозахисних організацій-учасниць Коаліції «Справедливість заради миру на Донбасі» щодо пріоритетів у ході переговорів із врегулювання збройного конфлікту на Донбасі

Жовтень 11, 2016

Страсбург, 11 жовтня 2016 року

Падіння авторитарного режиму після розстрілу в лютому 2014 року Євромайдану та втечі до Росії Януковича відкрило шлях для побудови демократичної України на спільних із європейськими країнами цінностях. Намагаючись зупинити ці демократичні перетворення, Російська Федерація за допомогою армії окупувала Крим та розпочала гібридну війну на Донбасі, приховуючи пряму військову агресію пропагандистськими кліше про “державний переворот” у Києві та  законність проведених у Криму та в Луганській і Донецькій областях «референдумів». Тільки за офіційними даними у цьому збройному конфлікті загинуло понад 9,7 тисяч людей, близько 22 тисяч осіб отримали поранення, приблизно два мільйони осіб були змушені залишити свої домівки і, рятуючись, виїхати на мирні території. Фактично Російська Федерація розпочала війну проти України, тим самим грубо порушивши положення Статуту ООН та післявоєнний світовий порядок. Тому сучасну ситуацію в зоні АТО в Україні слід розглядати в парадигмі війни та прав людини, в якій особливої актуальності набувають норми міжнародного гуманітарного права.

В теперішній час на території підконтрольних Росії так званих “Донецької та Луганської народних республік” проживають близько трьох мільйонів людей. Вони перебувають на території, де правові процедури практично відсутні або діють вкрай погано. Свобода, життя та власність осіб, які проживають на цій території, залежать виключно від волі незаконних збройних формувань. Будь-якій особі, незалежно від віку та статі, загрожує ризик бути викраденою, підданою катуванню, підданою примусу до фактично рабської праці. Існує мережа незаконних місць несвободи, які називають “підвалами” через їхню непридатність навіть для тимчасового утримання людей. Досить складною є гуманітарна ситуація, зафіксовані випадки голодної смерті людей похилого віку. Гострим питанням залишається здійснення Українською державою соціальних виплат мешканцям непідконтрольних територій відповідно до закону.

У зв’язку із цим українські правозахисні організації глибоко занепокоєні тим, що питання захисту прав людини досі не стало одним із пріоритетних у ході переговорів по врегулюванню збройного конфлікту на Донбасі. Бракує наполегливості у просуванні звільнення військовополонених та цивільних заручників, яке взагалі б мало розглядатися як conditio sine qua non у виконанні всіх досягнутих домовленостей. Безумовною вимогою є встановлення належного контролю за ситуацією з боку міжнародних організацій та інститутів, зокрема, має бути забезпечена вільна робота міжнародних гуманітарних організацій та міжнародних моніторингових місій, їх безперешкодний доступ до усіх місць несвободи, їх захист цивільного населення від сваволі людей із автоматами, здійснення ефективного розслідування тяжких злочинів та притягнення винних у до відповідальності, тиску на Російську Федерацію для припинення порушень прав людини на окупованих територіях.

Натомість на фоні постійних обстрілів на лінії розмежування та продовження завезення військової техніки через неконтрольовану Україною ділянку україно-російського кордону як першочергові розглядаються питання проведення виборів на окупованих територіях. При цьому повністю ігнорується той факт, що в умовах відсутності захисту прав людини вибори  перетворюються з інструменту вільного волевиявлення на інструмент легітимізації військових диктатур.

З огляду на це ми закликаємо держави – члени Ради Європи визначити питання захисту прав людини в якості пріоритетного у ході переговорів з врегулювання збройного конфлікту на Донбасі та здійснювати їх просування у постійній консультації із міжнародними та українськими правозахисними організаціями, які працюють над документуванням порушень прав людини та міжнародних злочинів в зоні збройного конфлікту й захистом прав жертв конфлікту.

Коаліція громадських організацій та ініціатив «Справедливість заради миру на Донбасі»

Коаліція «Справедливість заради миру на Донбасі» є неформальною спілкою 17 громадських правозахисних організацій та ініціатив, які об’єднали свої зусилля задля узгодженого документування порушень прав людини та міжнародних злочинів, які були вчинені в ході збройного конфлікту на сході України, та надання правової, психологічної та іншої допомоги потерпілим людям. Більшість учасників Коаліції – це громадські об’єднання з Луганської та Донецької областей.

Cклад Коаліції :

Алчевський правозахисний аналітичний центр

Аргументам Росії на конференції ОБСЄ ніхто не вірив – Афанасьєв

Вересень 26, 2016

Аргументи представників Росії на щорічній конференції ОБСЄ з людського виміру у Варшаві про те, що в Росії і окупованому Криму немає жодних утисків кримських татар та українців, виглядали недолугими і викликали спротив багатьох делегацій.
Про це розповів спеціальний представник МЗС України Геннадій Афанасьєв, який нещодавно був російським політв’язнем, а тепер в українському зовнішньополітичному відомстві займається питаннями звільнення українців з російського полону, передає Укрінформ.
“Першою виступала Ірина Довгань (перебувала у полоні в “ДНР” – ред.), а відразу після неї виступала людина з Росії, і вона не могла нічого сказати, постійно затиналася. Після виступу Довгань виступи росіян звучали безглуздо, і це перемога для нас”, – заявив Афанасьєв.
На його переконання, всі аргументи російської делегації були слабкими, і їм ніхто не вірив.
“Ось один представник з Роcії заявив, що в Криму без проблем працює 400 інформаційних видань, усі вільно говорять російською, кримськотатарською і українською мовами. Але ж він не сказав, що насправді до окупації там було 960 видань”, – наголосив український активіст із Криму.
Як зазначив Афанасьєв, коли один із делегатів назвав себе представником “російського” Криму, іноземні делегації, зокрема Литви та Фінляндії, закинули організаторам з ОБСЄ: чому організація, не визнаючи Крим як частину РФ, допускає на конференцію “нібито журналістів” з Криму!
“Загалом Україна в цьому році має на конференції значну підтримку від багатьох країн – це і Німеччина, і США. Дуже мене потішила Франція, і є сподівання, що її позиція потроху змінюватиметься”, – констатував Афанасьєв.
На пленарному засіданні, що стосувалося утисків ЗМІ, Афанасьєв розповів про порушення свободи ЗМІ у Криму, про знущання над ним у в’язниці, про порушення на півострові прав інших людей з проукраїнськими поглядами.
Спецпредставник МЗС України зазначив, що найближчим часом планує виступити на засіданні ПАРЄ, відвідати США та Канаду.
“Я закликатиму до гуманітарної та військової допомоги Українській державі, за продовження санкцій. Також розповідатиму про свою долю, долю інших бранців і наполягатиму на тому, що в Росії в’язниця – це не просто місце, де люди сидять. В Росії це місце, де кожний день знущаються над людьми, здійснюються тортури, а на Заході цього не розуміють, і тому вони не такі активні”, – констатував Афанасьєв.
У Варшаві з 19 по 30 вересня відбувається щорічна конференція Бюро демократичних інститутів і прав людини ОБСЄ. Впродовж двох тижнів конференції його учасники звертають увагу на проблеми з правами людини у світі, зокрема питаннями, що стосуються свободи думки, свободи ЗМІ, запобігання расової, національної та етнічної дискримінації, статевої нерівності тощо.

Матеріал розміщено на сайті “Українська правда” 25.09.2016: http://www.pravda.com.ua/news/2016/09/25/7121689/

АКТИВІСТИ ЗАКЛИКАЮТЬ ЄС ЗМІНИТИ “РОСІЙСЬКУ ПОЛІТИКУ”

Липень 22, 2014

To EU High Representative for Foreign Affairs and Security Policy

Catherine Ashton

To EU-Eastern Partnership ministerial meeting

ЗВЕРНЕННЯ

Минулого тижня під час акції на захист Надії Савченко українські активісти звернулися до урядів країн Німеччини та Франції, а також до політичного керівництва Європейського Союзу із закликом визнати Російську Федерацію державою-спонсором тероризму. На жаль, нас знову не почули.

Європа не чула нас під час подій Майдану, дезорієнтована відвертою брехнею російських засобів масової інформації, допоки не розстріляли беззбройних людей в самому серці столиці. Європа не здійснювала рішучих кроків, коли почалася військова окупація “Кримнаш”, щоразу повертаючись до вигаданого пропагандою “українського фашизму” і впритул не помічаючи фашизму путінського. А тим часом агресія Російської Федерації вже вийшла на рівень міжнародний та інтерконтинентальний. Гинуть вже не тільки українці – захищаючись на полі бою, утримувані в підвалах захоплених бойовиками будівель та  на вулицях своїх міст від куль та снарядів терористів; гинуть громадяни інших країн, більшість із яких, імовірно, ніколи в житті не чули слова “Донбас”.

Ми розуміємо, що Європейський Союз намагається пройти лезом бритви та будь-якою ціною уникнути політики ізоляції Росії, що може призвести до ще гірших наслідків для Європи та світу. Але такий підхід себе, по-перше, не виправдав, а по-друге, він дедалі більше нагадує “позицію страуса”, а не стратегію зовнішньої політики. Історія переконливо свідчить, що хто її не вчить, той змушений її повторити. Тому нинішня позиція ЄС тільки заохочує Кремль до подальшої агресії щодо необмеженого кола держав з метою відтворення омріяної Путіним Російської Імперії.

У цій складній ситуації потрібно принаймні подивитися правді в очі. Наприклад, в очі рідних тих людей, які щодня гинуть на Сході України, – як військових, так і цивільних.

І почати називати речі своїми іменами.

Ми, представники громадянського суспільства України, звертаємо до Ради міністрів закордонних справ Європейського Союзу напередодні засідання 22 липня, із наступними закликами:

1. З огляду на драматичну історію зі збитим МН17, а також зважаючи на наявні докази підтримки проросійських бойовиків на Сході України Російською Федерацією, у зв’язку з випадками міжнародного кіднеппінгу льотчиці Надії Савченко, українського режисера Олега Сенцова та інших громадян України, здійснених Російською Федерацією, закликаємо визнати Російську Федерацію країною, що підтримує міжнародний тероризм та співпрацює з терористичними організаціями на Сході України.

2. Докорінним чином переглянути політику щодо Російської Федерації та, відповідно, до України, яка має бути в особливому фокусі уваги ЄС. Ми не наважуємося пропонувати простих та готових рецептів, бо ми їх просто не маємо. Ми говоримо про потребу загальноєвропейського брейнсторму із залученням ключових інтелектуалів, у тому числі, східноєвропейський, зокрема, українських, та вироблення нової європейської політики щодо Росії.

3. У рамках “нової української політики” Європейського Союзу надавати Україні системну та всеосяжну підтримку – в тому числі, військову. Адже зараз вирішується питання не суто долі України. Зараз в Україні вирішується питання майбутнього всієї Європи.

4. Відмовитися від військової співпраці з Російською Федерацією та на загальноєвропейському рівні засудити продаж Францією авіаносців “Містраль” Російській Федерації та інших подібних “оборудок”.

22.07.2014

З повагою,

Центр Громадянських Свобод

ініціатива Євромайдан SOS

Результаты поиска:

Розпочато прийом заявок на участь у семінарі “Права людини в Україні: ключові проблеми та досягнення”

Лютий 14, 2017

Розпочато прийом заявок на участь у семінарі
“Права людини в Україні: ключові проблеми та досягнення”

Оголошується подання заявок на участь у семінарі “Права людини в Україні: ключові проблеми та досягнення”, який відбудеться в рамках HR – діалогу між Україною та Європейським Союзом 23 березня 2017 року в Брюcселі.

До участі запрошуються представники громадських організацій, які займаються захистом прав людини в окупованому Криму та/або у збройному конфлікті на Донбасі, а також реформуванням судової системи України.

Теми семінару, які обговорять українські та брюcсельські НГО, представники різних структур ЄС та європарламентарі у форматі відкритої дискусії, наступні:

1.друга хвиля судової реформи: досягнення та що має бути ще зроблено;

2.наступ на свободу в окупованому Криму: як його зупинити;

3.права людини в переговорах по Донбасу (включаючи боротьбу з безкарністю у збройному конфлікті).

 

У результаті цього обговорення має бути сформована «Дорожня карта» дій Європейського союзу по цих напрямках, яка буде передана відповідним структурам.
Візит близько 20-ти українських громадських діячів до Брюcселю має адвокаційний характер, окрім семінару будуть проведені ряд адвокаційних зустрічей.

Усі витрати на дорогу та проживання відібраним учасникам покриваються.

Для того, щоб прийняти участь у конкурсі необхідно до 17:00 17 лютого 2017 року, відправити лист за темою “HR семінар” на e-mail: ccl.org.ua@gmail.com в якому надіслати:

1.резюме представника організації, в якому зазначити його досвід в одній або декількох сферах, дотичних до тем семінару.

2.конкретні пропозиції щодо дій Європейського Союзу та його окремих структур для покращення ситуації в одній або декількох заявлених темах семінару.

 

Про результати конкурсу буде повідомлено персональним листом 20 лютого 2017 р.

Усі питання прохання ставити контактній особі – Олександра Романцова, Центр громадянських свобод е-mail: ccl.org.ua@gmail.com моб.тел.: +38 (050) 341 13 77

Українські журналісти на конференції ОБСЄ на тему “Свобода вираження та свобода медіа”, Відень.

Жовтень 30, 2016

27-28 жовтня у Відні пройшла конференція ОБСЄ на тему “Свобода вираження та свобода медіа”, особливу увагу на якій будо приділено безпеці журналістів в умовах збройного конфлікту та саморегуляції в медіа.

Я мав можливість поділитися своїм досвідом роботи на сході України, де триває російсько-українська війна. Бойові дії і гуманітарну катастрофу на сході України я знімаю війну на сході України з весни 2014 в якості фотожурналіста українського інтернет-видання LB.ua і міжнародного агентства Reuters.

У Відні ми з колегою Юрієм Лукановим зустрічалися особисто з делегаціями Франції, Великобританії, та Литви а також мали можливість коротко виступити від час сесії.

Юрій розказав про жахливу ситуацію з правами людини і свободою медіа в Криму. Я розказав про ситуацію з правами людини, свободою висловлювань і свободу медіа на сході України (на окупованих територіях).

Я знімав в перші дні захоплення спецназівцями адміністративних будівель в Слов’янську і Краматорську. Пізніше, під впливом російської пропаганди, їх стали підтримувати деякі нижчі верстви місцевого населення. Зброя в руках у маргіналів перекреслила в одну мить все громадянські права: право на свободу слова, право на життя, право на вільне пересування.

Я бачив тіла людей біля розстріляної легкової машини в Слов’янську – хлопцям зі зброєю здалося, що автомобіль рухається підозріло. Мій друг і колега, український фотограф Максим Дондюк разом з журналістом Саймоном Островскі (ViCE News) провели деякий час у підвалі місцевого СБУ – за підозрою в шпигунстві. Вони просто знімали барикади на вулиці, біля будівлі, в якій знаходилися бойовики.

У Серпні 2014-го року під час виходу з Іловайського котла по нашему авто з наклейками “Преса”, в якому крім мене знаходилися ще троє журналістів, бойовики стріляли так само відчайдушно, як і по українським військовим. Нам дивом вдалося вирватися з цього пекла, але зовсім не через “шанобливе” ставлення бойовиків до працівників ЗМІ.

За даними Незалежної медіа-профспілки України станом на травень 2015 року – тільки за перший рік військового конфлікту на Сході України загинули 8 журналістів (як українських, так і іноземних) і більше 40 побувало в полоні у бойовиків. Приклад Марії Варфоломєєвої – журналістки з Луганська – показав, що в полоні можуть утримувати протягом року, всього за кілька фотографій. Багато працівників ЗМІ змушені були виїхати з тимчасово окупованої території через загрозу життю та здоров’ю. Більшість видань на Донбасі через тиск з боку терористів припинили своє існування.

Я пам’ятаю страх від можливості розправи на місці біля будівлі Донецької обласної адміністрації, захопленої проросійськими бойовиками в квітні 2014 року. Тоді моя українська прес-карта з адресою редакції в Києві була, як червона ганчірка для бика.  Кілька разів мене збиралися затримати, ще пару раз я дивом уникнув побиття. Останньою краплею для припинення моєї роботи в окупованому Донецьку було викрадення людини з львівською пропискою з сусіднього номера готелю. Четверо молодих хлопців, в балаклавах і камуфляжі з автоматами увірвалися в готель з метою пошуку “нацистів”. Мені пощастило, до мого номеру вони не дійшли. Я чітко розумію, що мене могла спіткати доля хлопця зі Львова – журналіст із Києва прирівнювався до соратників “хунти”.

Згадуючи це, хочеться наголосити – першим пунктом мінських домовленостей має бути звільнення всіх цивільних з полону, і в тому числі – журналістів.

Показовим є приклад іншого мого колеги: Василія, з російським паспортом, фотографа західного агентства. Він знімав війну з самого початку з боку проросійських бойовиків. У той же час він не приховує своїх проукраїнських поглядів, публікує свої тексти в соціальних мережах. Тому він тепер не тільки персона нон-грата на “території республік”, але також є потенційним клієнтом МГБ (міністерства державної безпеки так званої ДНР). Тому в 2016 році навіть Василь – громадянин РФ, вже не може працювати на території “республік”. Як можна говорити про свободу слова на окупованій території?

Саме тому, коли мова заходить про можливість проведення виборів на окупованих територіях в сьогоднішній ситуації, я розумію, що на практиці це буде тільки легітимацією військового режиму, адже для нормальних виборів – свобода слова є обов’язковою умовою.

Один знайомий український військовий, родом з Донецька, зі зрозумілих причин я не можу назвати його імені, він мав необережність «засвітити» свою особу по телевізору.  Тепер його дружина з маленькою дитиною не може вийти з дому в окупованому Донецьку навіть за продуктами – їх можуть заарештувати. Виїхати на територію, контрольовану українськими військами вони також не мають можливості – їх прізвище є в списках для затримання на всіх блокпостах «народних республік».

Інший український військовий, молодий хлопець Михайло, родом з Луганська, тепер не може повернутися додому. За визначенням бойовиків, він – “військовий злочинець”, який підлягає розстрілу.

Хто гарантуватиме право на вільне волевиявлення цих громадян України, які проживають на території Донецької та Луганської областей? Хто з них зможе балотуватися, якщо захоче представляти спільноту свого рідного міста? На окупованих територію право на власну думку мають лише люди зі зброєю і проросійською позицією.

Спираючись на вищесказане, хочу зазначити, що головною умовою прозорого і чесного волевиявлення є дотримання основних прав людини, зокрема право на протест, право на свободу висловлювань, і в кінці кінців право на вільне збирання, використання і поширення інформації. За що на даний момент на територіях т.зв. ЛНР і ДНР – ти можеш поплатитися не лише свободою, а й життям.

Під час сесії, присвяченої саморегуляції в медіа розказав про випадок з постановочними фотографіями Дмитра Муравського, як практичний приклад саморегуляції в журналістському середовищі. Завдяки нашій консолідованій позиції ми оперативно відреагували різкою критикою на таку спробу підміни реальних новин з фронту пропагандою.

Звернення українських правозахисних організацій-учасниць Коаліції «Справедливість заради миру на Донбасі» щодо пріоритетів у ході переговорів із врегулювання збройного конфлікту на Донбасі

Жовтень 11, 2016

Страсбург, 11 жовтня 2016 року

Падіння авторитарного режиму після розстрілу в лютому 2014 року Євромайдану та втечі до Росії Януковича відкрило шлях для побудови демократичної України на спільних із європейськими країнами цінностях. Намагаючись зупинити ці демократичні перетворення, Російська Федерація за допомогою армії окупувала Крим та розпочала гібридну війну на Донбасі, приховуючи пряму військову агресію пропагандистськими кліше про “державний переворот” у Києві та  законність проведених у Криму та в Луганській і Донецькій областях «референдумів». Тільки за офіційними даними у цьому збройному конфлікті загинуло понад 9,7 тисяч людей, близько 22 тисяч осіб отримали поранення, приблизно два мільйони осіб були змушені залишити свої домівки і, рятуючись, виїхати на мирні території. Фактично Російська Федерація розпочала війну проти України, тим самим грубо порушивши положення Статуту ООН та післявоєнний світовий порядок. Тому сучасну ситуацію в зоні АТО в Україні слід розглядати в парадигмі війни та прав людини, в якій особливої актуальності набувають норми міжнародного гуманітарного права.

В теперішній час на території підконтрольних Росії так званих “Донецької та Луганської народних республік” проживають близько трьох мільйонів людей. Вони перебувають на території, де правові процедури практично відсутні або діють вкрай погано. Свобода, життя та власність осіб, які проживають на цій території, залежать виключно від волі незаконних збройних формувань. Будь-якій особі, незалежно від віку та статі, загрожує ризик бути викраденою, підданою катуванню, підданою примусу до фактично рабської праці. Існує мережа незаконних місць несвободи, які називають “підвалами” через їхню непридатність навіть для тимчасового утримання людей. Досить складною є гуманітарна ситуація, зафіксовані випадки голодної смерті людей похилого віку. Гострим питанням залишається здійснення Українською державою соціальних виплат мешканцям непідконтрольних територій відповідно до закону.

У зв’язку із цим українські правозахисні організації глибоко занепокоєні тим, що питання захисту прав людини досі не стало одним із пріоритетних у ході переговорів по врегулюванню збройного конфлікту на Донбасі. Бракує наполегливості у просуванні звільнення військовополонених та цивільних заручників, яке взагалі б мало розглядатися як conditio sine qua non у виконанні всіх досягнутих домовленостей. Безумовною вимогою є встановлення належного контролю за ситуацією з боку міжнародних організацій та інститутів, зокрема, має бути забезпечена вільна робота міжнародних гуманітарних організацій та міжнародних моніторингових місій, їх безперешкодний доступ до усіх місць несвободи, їх захист цивільного населення від сваволі людей із автоматами, здійснення ефективного розслідування тяжких злочинів та притягнення винних у до відповідальності, тиску на Російську Федерацію для припинення порушень прав людини на окупованих територіях.

Натомість на фоні постійних обстрілів на лінії розмежування та продовження завезення військової техніки через неконтрольовану Україною ділянку україно-російського кордону як першочергові розглядаються питання проведення виборів на окупованих територіях. При цьому повністю ігнорується той факт, що в умовах відсутності захисту прав людини вибори  перетворюються з інструменту вільного волевиявлення на інструмент легітимізації військових диктатур.

З огляду на це ми закликаємо держави – члени Ради Європи визначити питання захисту прав людини в якості пріоритетного у ході переговорів з врегулювання збройного конфлікту на Донбасі та здійснювати їх просування у постійній консультації із міжнародними та українськими правозахисними організаціями, які працюють над документуванням порушень прав людини та міжнародних злочинів в зоні збройного конфлікту й захистом прав жертв конфлікту.

Коаліція громадських організацій та ініціатив «Справедливість заради миру на Донбасі»

Коаліція «Справедливість заради миру на Донбасі» є неформальною спілкою 17 громадських правозахисних організацій та ініціатив, які об’єднали свої зусилля задля узгодженого документування порушень прав людини та міжнародних злочинів, які були вчинені в ході збройного конфлікту на сході України, та надання правової, психологічної та іншої допомоги потерпілим людям. Більшість учасників Коаліції – це громадські об’єднання з Луганської та Донецької областей.

Cклад Коаліції :

Алчевський правозахисний аналітичний центр

Аргументам Росії на конференції ОБСЄ ніхто не вірив – Афанасьєв

Вересень 26, 2016

Аргументи представників Росії на щорічній конференції ОБСЄ з людського виміру у Варшаві про те, що в Росії і окупованому Криму немає жодних утисків кримських татар та українців, виглядали недолугими і викликали спротив багатьох делегацій.
Про це розповів спеціальний представник МЗС України Геннадій Афанасьєв, який нещодавно був російським політв’язнем, а тепер в українському зовнішньополітичному відомстві займається питаннями звільнення українців з російського полону, передає Укрінформ.
“Першою виступала Ірина Довгань (перебувала у полоні в “ДНР” – ред.), а відразу після неї виступала людина з Росії, і вона не могла нічого сказати, постійно затиналася. Після виступу Довгань виступи росіян звучали безглуздо, і це перемога для нас”, – заявив Афанасьєв.
На його переконання, всі аргументи російської делегації були слабкими, і їм ніхто не вірив.
“Ось один представник з Роcії заявив, що в Криму без проблем працює 400 інформаційних видань, усі вільно говорять російською, кримськотатарською і українською мовами. Але ж він не сказав, що насправді до окупації там було 960 видань”, – наголосив український активіст із Криму.
Як зазначив Афанасьєв, коли один із делегатів назвав себе представником “російського” Криму, іноземні делегації, зокрема Литви та Фінляндії, закинули організаторам з ОБСЄ: чому організація, не визнаючи Крим як частину РФ, допускає на конференцію “нібито журналістів” з Криму!
“Загалом Україна в цьому році має на конференції значну підтримку від багатьох країн – це і Німеччина, і США. Дуже мене потішила Франція, і є сподівання, що її позиція потроху змінюватиметься”, – констатував Афанасьєв.
На пленарному засіданні, що стосувалося утисків ЗМІ, Афанасьєв розповів про порушення свободи ЗМІ у Криму, про знущання над ним у в’язниці, про порушення на півострові прав інших людей з проукраїнськими поглядами.
Спецпредставник МЗС України зазначив, що найближчим часом планує виступити на засіданні ПАРЄ, відвідати США та Канаду.
“Я закликатиму до гуманітарної та військової допомоги Українській державі, за продовження санкцій. Також розповідатиму про свою долю, долю інших бранців і наполягатиму на тому, що в Росії в’язниця – це не просто місце, де люди сидять. В Росії це місце, де кожний день знущаються над людьми, здійснюються тортури, а на Заході цього не розуміють, і тому вони не такі активні”, – констатував Афанасьєв.
У Варшаві з 19 по 30 вересня відбувається щорічна конференція Бюро демократичних інститутів і прав людини ОБСЄ. Впродовж двох тижнів конференції його учасники звертають увагу на проблеми з правами людини у світі, зокрема питаннями, що стосуються свободи думки, свободи ЗМІ, запобігання расової, національної та етнічної дискримінації, статевої нерівності тощо.

Матеріал розміщено на сайті “Українська правда” 25.09.2016: http://www.pravda.com.ua/news/2016/09/25/7121689/

АКТИВІСТИ ЗАКЛИКАЮТЬ ЄС ЗМІНИТИ “РОСІЙСЬКУ ПОЛІТИКУ”

Липень 22, 2014

To EU High Representative for Foreign Affairs and Security Policy

Catherine Ashton

To EU-Eastern Partnership ministerial meeting

ЗВЕРНЕННЯ

Минулого тижня під час акції на захист Надії Савченко українські активісти звернулися до урядів країн Німеччини та Франції, а також до політичного керівництва Європейського Союзу із закликом визнати Російську Федерацію державою-спонсором тероризму. На жаль, нас знову не почули.

Європа не чула нас під час подій Майдану, дезорієнтована відвертою брехнею російських засобів масової інформації, допоки не розстріляли беззбройних людей в самому серці столиці. Європа не здійснювала рішучих кроків, коли почалася військова окупація “Кримнаш”, щоразу повертаючись до вигаданого пропагандою “українського фашизму” і впритул не помічаючи фашизму путінського. А тим часом агресія Російської Федерації вже вийшла на рівень міжнародний та інтерконтинентальний. Гинуть вже не тільки українці – захищаючись на полі бою, утримувані в підвалах захоплених бойовиками будівель та  на вулицях своїх міст від куль та снарядів терористів; гинуть громадяни інших країн, більшість із яких, імовірно, ніколи в житті не чули слова “Донбас”.

Ми розуміємо, що Європейський Союз намагається пройти лезом бритви та будь-якою ціною уникнути політики ізоляції Росії, що може призвести до ще гірших наслідків для Європи та світу. Але такий підхід себе, по-перше, не виправдав, а по-друге, він дедалі більше нагадує “позицію страуса”, а не стратегію зовнішньої політики. Історія переконливо свідчить, що хто її не вчить, той змушений її повторити. Тому нинішня позиція ЄС тільки заохочує Кремль до подальшої агресії щодо необмеженого кола держав з метою відтворення омріяної Путіним Російської Імперії.

У цій складній ситуації потрібно принаймні подивитися правді в очі. Наприклад, в очі рідних тих людей, які щодня гинуть на Сході України, – як військових, так і цивільних.

І почати називати речі своїми іменами.

Ми, представники громадянського суспільства України, звертаємо до Ради міністрів закордонних справ Європейського Союзу напередодні засідання 22 липня, із наступними закликами:

1. З огляду на драматичну історію зі збитим МН17, а також зважаючи на наявні докази підтримки проросійських бойовиків на Сході України Російською Федерацією, у зв’язку з випадками міжнародного кіднеппінгу льотчиці Надії Савченко, українського режисера Олега Сенцова та інших громадян України, здійснених Російською Федерацією, закликаємо визнати Російську Федерацію країною, що підтримує міжнародний тероризм та співпрацює з терористичними організаціями на Сході України.

2. Докорінним чином переглянути політику щодо Російської Федерації та, відповідно, до України, яка має бути в особливому фокусі уваги ЄС. Ми не наважуємося пропонувати простих та готових рецептів, бо ми їх просто не маємо. Ми говоримо про потребу загальноєвропейського брейнсторму із залученням ключових інтелектуалів, у тому числі, східноєвропейський, зокрема, українських, та вироблення нової європейської політики щодо Росії.

3. У рамках “нової української політики” Європейського Союзу надавати Україні системну та всеосяжну підтримку – в тому числі, військову. Адже зараз вирішується питання не суто долі України. Зараз в Україні вирішується питання майбутнього всієї Європи.

4. Відмовитися від військової співпраці з Російською Федерацією та на загальноєвропейському рівні засудити продаж Францією авіаносців “Містраль” Російській Федерації та інших подібних “оборудок”.

22.07.2014

З повагою,

Центр Громадянських Свобод

ініціатива Євромайдан SOS

Результаты поиска:

Розпочато прийом заявок на участь у семінарі “Права людини в Україні: ключові проблеми та досягнення”

Лютий 14, 2017

Розпочато прийом заявок на участь у семінарі
“Права людини в Україні: ключові проблеми та досягнення”

Оголошується подання заявок на участь у семінарі “Права людини в Україні: ключові проблеми та досягнення”, який відбудеться в рамках HR – діалогу між Україною та Європейським Союзом 23 березня 2017 року в Брюcселі.

До участі запрошуються представники громадських організацій, які займаються захистом прав людини в окупованому Криму та/або у збройному конфлікті на Донбасі, а також реформуванням судової системи України.

Теми семінару, які обговорять українські та брюcсельські НГО, представники різних структур ЄС та європарламентарі у форматі відкритої дискусії, наступні:

1.друга хвиля судової реформи: досягнення та що має бути ще зроблено;

2.наступ на свободу в окупованому Криму: як його зупинити;

3.права людини в переговорах по Донбасу (включаючи боротьбу з безкарністю у збройному конфлікті).

 

У результаті цього обговорення має бути сформована «Дорожня карта» дій Європейського союзу по цих напрямках, яка буде передана відповідним структурам.
Візит близько 20-ти українських громадських діячів до Брюcселю має адвокаційний характер, окрім семінару будуть проведені ряд адвокаційних зустрічей.

Усі витрати на дорогу та проживання відібраним учасникам покриваються.

Для того, щоб прийняти участь у конкурсі необхідно до 17:00 17 лютого 2017 року, відправити лист за темою “HR семінар” на e-mail: ccl.org.ua@gmail.com в якому надіслати:

1.резюме представника організації, в якому зазначити його досвід в одній або декількох сферах, дотичних до тем семінару.

2.конкретні пропозиції щодо дій Європейського Союзу та його окремих структур для покращення ситуації в одній або декількох заявлених темах семінару.

 

Про результати конкурсу буде повідомлено персональним листом 20 лютого 2017 р.

Усі питання прохання ставити контактній особі – Олександра Романцова, Центр громадянських свобод е-mail: ccl.org.ua@gmail.com моб.тел.: +38 (050) 341 13 77

Українські журналісти на конференції ОБСЄ на тему “Свобода вираження та свобода медіа”, Відень.

Жовтень 30, 2016

27-28 жовтня у Відні пройшла конференція ОБСЄ на тему “Свобода вираження та свобода медіа”, особливу увагу на якій будо приділено безпеці журналістів в умовах збройного конфлікту та саморегуляції в медіа.

Я мав можливість поділитися своїм досвідом роботи на сході України, де триває російсько-українська війна. Бойові дії і гуманітарну катастрофу на сході України я знімаю війну на сході України з весни 2014 в якості фотожурналіста українського інтернет-видання LB.ua і міжнародного агентства Reuters.

У Відні ми з колегою Юрієм Лукановим зустрічалися особисто з делегаціями Франції, Великобританії, та Литви а також мали можливість коротко виступити від час сесії.

Юрій розказав про жахливу ситуацію з правами людини і свободою медіа в Криму. Я розказав про ситуацію з правами людини, свободою висловлювань і свободу медіа на сході України (на окупованих територіях).

Я знімав в перші дні захоплення спецназівцями адміністративних будівель в Слов’янську і Краматорську. Пізніше, під впливом російської пропаганди, їх стали підтримувати деякі нижчі верстви місцевого населення. Зброя в руках у маргіналів перекреслила в одну мить все громадянські права: право на свободу слова, право на життя, право на вільне пересування.

Я бачив тіла людей біля розстріляної легкової машини в Слов’янську – хлопцям зі зброєю здалося, що автомобіль рухається підозріло. Мій друг і колега, український фотограф Максим Дондюк разом з журналістом Саймоном Островскі (ViCE News) провели деякий час у підвалі місцевого СБУ – за підозрою в шпигунстві. Вони просто знімали барикади на вулиці, біля будівлі, в якій знаходилися бойовики.

У Серпні 2014-го року під час виходу з Іловайського котла по нашему авто з наклейками “Преса”, в якому крім мене знаходилися ще троє журналістів, бойовики стріляли так само відчайдушно, як і по українським військовим. Нам дивом вдалося вирватися з цього пекла, але зовсім не через “шанобливе” ставлення бойовиків до працівників ЗМІ.

За даними Незалежної медіа-профспілки України станом на травень 2015 року – тільки за перший рік військового конфлікту на Сході України загинули 8 журналістів (як українських, так і іноземних) і більше 40 побувало в полоні у бойовиків. Приклад Марії Варфоломєєвої – журналістки з Луганська – показав, що в полоні можуть утримувати протягом року, всього за кілька фотографій. Багато працівників ЗМІ змушені були виїхати з тимчасово окупованої території через загрозу життю та здоров’ю. Більшість видань на Донбасі через тиск з боку терористів припинили своє існування.

Я пам’ятаю страх від можливості розправи на місці біля будівлі Донецької обласної адміністрації, захопленої проросійськими бойовиками в квітні 2014 року. Тоді моя українська прес-карта з адресою редакції в Києві була, як червона ганчірка для бика.  Кілька разів мене збиралися затримати, ще пару раз я дивом уникнув побиття. Останньою краплею для припинення моєї роботи в окупованому Донецьку було викрадення людини з львівською пропискою з сусіднього номера готелю. Четверо молодих хлопців, в балаклавах і камуфляжі з автоматами увірвалися в готель з метою пошуку “нацистів”. Мені пощастило, до мого номеру вони не дійшли. Я чітко розумію, що мене могла спіткати доля хлопця зі Львова – журналіст із Києва прирівнювався до соратників “хунти”.

Згадуючи це, хочеться наголосити – першим пунктом мінських домовленостей має бути звільнення всіх цивільних з полону, і в тому числі – журналістів.

Показовим є приклад іншого мого колеги: Василія, з російським паспортом, фотографа західного агентства. Він знімав війну з самого початку з боку проросійських бойовиків. У той же час він не приховує своїх проукраїнських поглядів, публікує свої тексти в соціальних мережах. Тому він тепер не тільки персона нон-грата на “території республік”, але також є потенційним клієнтом МГБ (міністерства державної безпеки так званої ДНР). Тому в 2016 році навіть Василь – громадянин РФ, вже не може працювати на території “республік”. Як можна говорити про свободу слова на окупованій території?

Саме тому, коли мова заходить про можливість проведення виборів на окупованих територіях в сьогоднішній ситуації, я розумію, що на практиці це буде тільки легітимацією військового режиму, адже для нормальних виборів – свобода слова є обов’язковою умовою.

Один знайомий український військовий, родом з Донецька, зі зрозумілих причин я не можу назвати його імені, він мав необережність «засвітити» свою особу по телевізору.  Тепер його дружина з маленькою дитиною не може вийти з дому в окупованому Донецьку навіть за продуктами – їх можуть заарештувати. Виїхати на територію, контрольовану українськими військами вони також не мають можливості – їх прізвище є в списках для затримання на всіх блокпостах «народних республік».

Інший український військовий, молодий хлопець Михайло, родом з Луганська, тепер не може повернутися додому. За визначенням бойовиків, він – “військовий злочинець”, який підлягає розстрілу.

Хто гарантуватиме право на вільне волевиявлення цих громадян України, які проживають на території Донецької та Луганської областей? Хто з них зможе балотуватися, якщо захоче представляти спільноту свого рідного міста? На окупованих територію право на власну думку мають лише люди зі зброєю і проросійською позицією.

Спираючись на вищесказане, хочу зазначити, що головною умовою прозорого і чесного волевиявлення є дотримання основних прав людини, зокрема право на протест, право на свободу висловлювань, і в кінці кінців право на вільне збирання, використання і поширення інформації. За що на даний момент на територіях т.зв. ЛНР і ДНР – ти можеш поплатитися не лише свободою, а й життям.

Під час сесії, присвяченої саморегуляції в медіа розказав про випадок з постановочними фотографіями Дмитра Муравського, як практичний приклад саморегуляції в журналістському середовищі. Завдяки нашій консолідованій позиції ми оперативно відреагували різкою критикою на таку спробу підміни реальних новин з фронту пропагандою.

Звернення українських правозахисних організацій-учасниць Коаліції «Справедливість заради миру на Донбасі» щодо пріоритетів у ході переговорів із врегулювання збройного конфлікту на Донбасі

Жовтень 11, 2016

Страсбург, 11 жовтня 2016 року

Падіння авторитарного режиму після розстрілу в лютому 2014 року Євромайдану та втечі до Росії Януковича відкрило шлях для побудови демократичної України на спільних із європейськими країнами цінностях. Намагаючись зупинити ці демократичні перетворення, Російська Федерація за допомогою армії окупувала Крим та розпочала гібридну війну на Донбасі, приховуючи пряму військову агресію пропагандистськими кліше про “державний переворот” у Києві та  законність проведених у Криму та в Луганській і Донецькій областях «референдумів». Тільки за офіційними даними у цьому збройному конфлікті загинуло понад 9,7 тисяч людей, близько 22 тисяч осіб отримали поранення, приблизно два мільйони осіб були змушені залишити свої домівки і, рятуючись, виїхати на мирні території. Фактично Російська Федерація розпочала війну проти України, тим самим грубо порушивши положення Статуту ООН та післявоєнний світовий порядок. Тому сучасну ситуацію в зоні АТО в Україні слід розглядати в парадигмі війни та прав людини, в якій особливої актуальності набувають норми міжнародного гуманітарного права.

В теперішній час на території підконтрольних Росії так званих “Донецької та Луганської народних республік” проживають близько трьох мільйонів людей. Вони перебувають на території, де правові процедури практично відсутні або діють вкрай погано. Свобода, життя та власність осіб, які проживають на цій території, залежать виключно від волі незаконних збройних формувань. Будь-якій особі, незалежно від віку та статі, загрожує ризик бути викраденою, підданою катуванню, підданою примусу до фактично рабської праці. Існує мережа незаконних місць несвободи, які називають “підвалами” через їхню непридатність навіть для тимчасового утримання людей. Досить складною є гуманітарна ситуація, зафіксовані випадки голодної смерті людей похилого віку. Гострим питанням залишається здійснення Українською державою соціальних виплат мешканцям непідконтрольних територій відповідно до закону.

У зв’язку із цим українські правозахисні організації глибоко занепокоєні тим, що питання захисту прав людини досі не стало одним із пріоритетних у ході переговорів по врегулюванню збройного конфлікту на Донбасі. Бракує наполегливості у просуванні звільнення військовополонених та цивільних заручників, яке взагалі б мало розглядатися як conditio sine qua non у виконанні всіх досягнутих домовленостей. Безумовною вимогою є встановлення належного контролю за ситуацією з боку міжнародних організацій та інститутів, зокрема, має бути забезпечена вільна робота міжнародних гуманітарних організацій та міжнародних моніторингових місій, їх безперешкодний доступ до усіх місць несвободи, їх захист цивільного населення від сваволі людей із автоматами, здійснення ефективного розслідування тяжких злочинів та притягнення винних у до відповідальності, тиску на Російську Федерацію для припинення порушень прав людини на окупованих територіях.

Натомість на фоні постійних обстрілів на лінії розмежування та продовження завезення військової техніки через неконтрольовану Україною ділянку україно-російського кордону як першочергові розглядаються питання проведення виборів на окупованих територіях. При цьому повністю ігнорується той факт, що в умовах відсутності захисту прав людини вибори  перетворюються з інструменту вільного волевиявлення на інструмент легітимізації військових диктатур.

З огляду на це ми закликаємо держави – члени Ради Європи визначити питання захисту прав людини в якості пріоритетного у ході переговорів з врегулювання збройного конфлікту на Донбасі та здійснювати їх просування у постійній консультації із міжнародними та українськими правозахисними організаціями, які працюють над документуванням порушень прав людини та міжнародних злочинів в зоні збройного конфлікту й захистом прав жертв конфлікту.

Коаліція громадських організацій та ініціатив «Справедливість заради миру на Донбасі»

Коаліція «Справедливість заради миру на Донбасі» є неформальною спілкою 17 громадських правозахисних організацій та ініціатив, які об’єднали свої зусилля задля узгодженого документування порушень прав людини та міжнародних злочинів, які були вчинені в ході збройного конфлікту на сході України, та надання правової, психологічної та іншої допомоги потерпілим людям. Більшість учасників Коаліції – це громадські об’єднання з Луганської та Донецької областей.

Cклад Коаліції :

Алчевський правозахисний аналітичний центр

Аргументам Росії на конференції ОБСЄ ніхто не вірив – Афанасьєв

Вересень 26, 2016

Аргументи представників Росії на щорічній конференції ОБСЄ з людського виміру у Варшаві про те, що в Росії і окупованому Криму немає жодних утисків кримських татар та українців, виглядали недолугими і викликали спротив багатьох делегацій.
Про це розповів спеціальний представник МЗС України Геннадій Афанасьєв, який нещодавно був російським політв’язнем, а тепер в українському зовнішньополітичному відомстві займається питаннями звільнення українців з російського полону, передає Укрінформ.
“Першою виступала Ірина Довгань (перебувала у полоні в “ДНР” – ред.), а відразу після неї виступала людина з Росії, і вона не могла нічого сказати, постійно затиналася. Після виступу Довгань виступи росіян звучали безглуздо, і це перемога для нас”, – заявив Афанасьєв.
На його переконання, всі аргументи російської делегації були слабкими, і їм ніхто не вірив.
“Ось один представник з Роcії заявив, що в Криму без проблем працює 400 інформаційних видань, усі вільно говорять російською, кримськотатарською і українською мовами. Але ж він не сказав, що насправді до окупації там було 960 видань”, – наголосив український активіст із Криму.
Як зазначив Афанасьєв, коли один із делегатів назвав себе представником “російського” Криму, іноземні делегації, зокрема Литви та Фінляндії, закинули організаторам з ОБСЄ: чому організація, не визнаючи Крим як частину РФ, допускає на конференцію “нібито журналістів” з Криму!
“Загалом Україна в цьому році має на конференції значну підтримку від багатьох країн – це і Німеччина, і США. Дуже мене потішила Франція, і є сподівання, що її позиція потроху змінюватиметься”, – констатував Афанасьєв.
На пленарному засіданні, що стосувалося утисків ЗМІ, Афанасьєв розповів про порушення свободи ЗМІ у Криму, про знущання над ним у в’язниці, про порушення на півострові прав інших людей з проукраїнськими поглядами.
Спецпредставник МЗС України зазначив, що найближчим часом планує виступити на засіданні ПАРЄ, відвідати США та Канаду.
“Я закликатиму до гуманітарної та військової допомоги Українській державі, за продовження санкцій. Також розповідатиму про свою долю, долю інших бранців і наполягатиму на тому, що в Росії в’язниця – це не просто місце, де люди сидять. В Росії це місце, де кожний день знущаються над людьми, здійснюються тортури, а на Заході цього не розуміють, і тому вони не такі активні”, – констатував Афанасьєв.
У Варшаві з 19 по 30 вересня відбувається щорічна конференція Бюро демократичних інститутів і прав людини ОБСЄ. Впродовж двох тижнів конференції його учасники звертають увагу на проблеми з правами людини у світі, зокрема питаннями, що стосуються свободи думки, свободи ЗМІ, запобігання расової, національної та етнічної дискримінації, статевої нерівності тощо.

Матеріал розміщено на сайті “Українська правда” 25.09.2016: http://www.pravda.com.ua/news/2016/09/25/7121689/

АКТИВІСТИ ЗАКЛИКАЮТЬ ЄС ЗМІНИТИ “РОСІЙСЬКУ ПОЛІТИКУ”

Липень 22, 2014

To EU High Representative for Foreign Affairs and Security Policy

Catherine Ashton

To EU-Eastern Partnership ministerial meeting

ЗВЕРНЕННЯ

Минулого тижня під час акції на захист Надії Савченко українські активісти звернулися до урядів країн Німеччини та Франції, а також до політичного керівництва Європейського Союзу із закликом визнати Російську Федерацію державою-спонсором тероризму. На жаль, нас знову не почули.

Європа не чула нас під час подій Майдану, дезорієнтована відвертою брехнею російських засобів масової інформації, допоки не розстріляли беззбройних людей в самому серці столиці. Європа не здійснювала рішучих кроків, коли почалася військова окупація “Кримнаш”, щоразу повертаючись до вигаданого пропагандою “українського фашизму” і впритул не помічаючи фашизму путінського. А тим часом агресія Російської Федерації вже вийшла на рівень міжнародний та інтерконтинентальний. Гинуть вже не тільки українці – захищаючись на полі бою, утримувані в підвалах захоплених бойовиками будівель та  на вулицях своїх міст від куль та снарядів терористів; гинуть громадяни інших країн, більшість із яких, імовірно, ніколи в житті не чули слова “Донбас”.

Ми розуміємо, що Європейський Союз намагається пройти лезом бритви та будь-якою ціною уникнути політики ізоляції Росії, що може призвести до ще гірших наслідків для Європи та світу. Але такий підхід себе, по-перше, не виправдав, а по-друге, він дедалі більше нагадує “позицію страуса”, а не стратегію зовнішньої політики. Історія переконливо свідчить, що хто її не вчить, той змушений її повторити. Тому нинішня позиція ЄС тільки заохочує Кремль до подальшої агресії щодо необмеженого кола держав з метою відтворення омріяної Путіним Російської Імперії.

У цій складній ситуації потрібно принаймні подивитися правді в очі. Наприклад, в очі рідних тих людей, які щодня гинуть на Сході України, – як військових, так і цивільних.

І почати називати речі своїми іменами.

Ми, представники громадянського суспільства України, звертаємо до Ради міністрів закордонних справ Європейського Союзу напередодні засідання 22 липня, із наступними закликами:

1. З огляду на драматичну історію зі збитим МН17, а також зважаючи на наявні докази підтримки проросійських бойовиків на Сході України Російською Федерацією, у зв’язку з випадками міжнародного кіднеппінгу льотчиці Надії Савченко, українського режисера Олега Сенцова та інших громадян України, здійснених Російською Федерацією, закликаємо визнати Російську Федерацію країною, що підтримує міжнародний тероризм та співпрацює з терористичними організаціями на Сході України.

2. Докорінним чином переглянути політику щодо Російської Федерації та, відповідно, до України, яка має бути в особливому фокусі уваги ЄС. Ми не наважуємося пропонувати простих та готових рецептів, бо ми їх просто не маємо. Ми говоримо про потребу загальноєвропейського брейнсторму із залученням ключових інтелектуалів, у тому числі, східноєвропейський, зокрема, українських, та вироблення нової європейської політики щодо Росії.

3. У рамках “нової української політики” Європейського Союзу надавати Україні системну та всеосяжну підтримку – в тому числі, військову. Адже зараз вирішується питання не суто долі України. Зараз в Україні вирішується питання майбутнього всієї Європи.

4. Відмовитися від військової співпраці з Російською Федерацією та на загальноєвропейському рівні засудити продаж Францією авіаносців “Містраль” Російській Федерації та інших подібних “оборудок”.

22.07.2014

З повагою,

Центр Громадянських Свобод

ініціатива Євромайдан SOS

Результаты поиска:

Розпочато прийом заявок на участь у семінарі “Права людини в Україні: ключові проблеми та досягнення”

Лютий 14, 2017

Розпочато прийом заявок на участь у семінарі
“Права людини в Україні: ключові проблеми та досягнення”

Оголошується подання заявок на участь у семінарі “Права людини в Україні: ключові проблеми та досягнення”, який відбудеться в рамках HR – діалогу між Україною та Європейським Союзом 23 березня 2017 року в Брюcселі.

До участі запрошуються представники громадських організацій, які займаються захистом прав людини в окупованому Криму та/або у збройному конфлікті на Донбасі, а також реформуванням судової системи України.

Теми семінару, які обговорять українські та брюcсельські НГО, представники різних структур ЄС та європарламентарі у форматі відкритої дискусії, наступні:

1.друга хвиля судової реформи: досягнення та що має бути ще зроблено;

2.наступ на свободу в окупованому Криму: як його зупинити;

3.права людини в переговорах по Донбасу (включаючи боротьбу з безкарністю у збройному конфлікті).

 

У результаті цього обговорення має бути сформована «Дорожня карта» дій Європейського союзу по цих напрямках, яка буде передана відповідним структурам.
Візит близько 20-ти українських громадських діячів до Брюcселю має адвокаційний характер, окрім семінару будуть проведені ряд адвокаційних зустрічей.

Усі витрати на дорогу та проживання відібраним учасникам покриваються.

Для того, щоб прийняти участь у конкурсі необхідно до 17:00 17 лютого 2017 року, відправити лист за темою “HR семінар” на e-mail: ccl.org.ua@gmail.com в якому надіслати:

1.резюме представника організації, в якому зазначити його досвід в одній або декількох сферах, дотичних до тем семінару.

2.конкретні пропозиції щодо дій Європейського Союзу та його окремих структур для покращення ситуації в одній або декількох заявлених темах семінару.

 

Про результати конкурсу буде повідомлено персональним листом 20 лютого 2017 р.

Усі питання прохання ставити контактній особі – Олександра Романцова, Центр громадянських свобод е-mail: ccl.org.ua@gmail.com моб.тел.: +38 (050) 341 13 77

Українські журналісти на конференції ОБСЄ на тему “Свобода вираження та свобода медіа”, Відень.

Жовтень 30, 2016

27-28 жовтня у Відні пройшла конференція ОБСЄ на тему “Свобода вираження та свобода медіа”, особливу увагу на якій будо приділено безпеці журналістів в умовах збройного конфлікту та саморегуляції в медіа.

Я мав можливість поділитися своїм досвідом роботи на сході України, де триває російсько-українська війна. Бойові дії і гуманітарну катастрофу на сході України я знімаю війну на сході України з весни 2014 в якості фотожурналіста українського інтернет-видання LB.ua і міжнародного агентства Reuters.

У Відні ми з колегою Юрієм Лукановим зустрічалися особисто з делегаціями Франції, Великобританії, та Литви а також мали можливість коротко виступити від час сесії.

Юрій розказав про жахливу ситуацію з правами людини і свободою медіа в Криму. Я розказав про ситуацію з правами людини, свободою висловлювань і свободу медіа на сході України (на окупованих територіях).

Я знімав в перші дні захоплення спецназівцями адміністративних будівель в Слов’янську і Краматорську. Пізніше, під впливом російської пропаганди, їх стали підтримувати деякі нижчі верстви місцевого населення. Зброя в руках у маргіналів перекреслила в одну мить все громадянські права: право на свободу слова, право на життя, право на вільне пересування.

Я бачив тіла людей біля розстріляної легкової машини в Слов’янську – хлопцям зі зброєю здалося, що автомобіль рухається підозріло. Мій друг і колега, український фотограф Максим Дондюк разом з журналістом Саймоном Островскі (ViCE News) провели деякий час у підвалі місцевого СБУ – за підозрою в шпигунстві. Вони просто знімали барикади на вулиці, біля будівлі, в якій знаходилися бойовики.

У Серпні 2014-го року під час виходу з Іловайського котла по нашему авто з наклейками “Преса”, в якому крім мене знаходилися ще троє журналістів, бойовики стріляли так само відчайдушно, як і по українським військовим. Нам дивом вдалося вирватися з цього пекла, але зовсім не через “шанобливе” ставлення бойовиків до працівників ЗМІ.

За даними Незалежної медіа-профспілки України станом на травень 2015 року – тільки за перший рік військового конфлікту на Сході України загинули 8 журналістів (як українських, так і іноземних) і більше 40 побувало в полоні у бойовиків. Приклад Марії Варфоломєєвої – журналістки з Луганська – показав, що в полоні можуть утримувати протягом року, всього за кілька фотографій. Багато працівників ЗМІ змушені були виїхати з тимчасово окупованої території через загрозу життю та здоров’ю. Більшість видань на Донбасі через тиск з боку терористів припинили своє існування.

Я пам’ятаю страх від можливості розправи на місці біля будівлі Донецької обласної адміністрації, захопленої проросійськими бойовиками в квітні 2014 року. Тоді моя українська прес-карта з адресою редакції в Києві була, як червона ганчірка для бика.  Кілька разів мене збиралися затримати, ще пару раз я дивом уникнув побиття. Останньою краплею для припинення моєї роботи в окупованому Донецьку було викрадення людини з львівською пропискою з сусіднього номера готелю. Четверо молодих хлопців, в балаклавах і камуфляжі з автоматами увірвалися в готель з метою пошуку “нацистів”. Мені пощастило, до мого номеру вони не дійшли. Я чітко розумію, що мене могла спіткати доля хлопця зі Львова – журналіст із Києва прирівнювався до соратників “хунти”.

Згадуючи це, хочеться наголосити – першим пунктом мінських домовленостей має бути звільнення всіх цивільних з полону, і в тому числі – журналістів.

Показовим є приклад іншого мого колеги: Василія, з російським паспортом, фотографа західного агентства. Він знімав війну з самого початку з боку проросійських бойовиків. У той же час він не приховує своїх проукраїнських поглядів, публікує свої тексти в соціальних мережах. Тому він тепер не тільки персона нон-грата на “території республік”, але також є потенційним клієнтом МГБ (міністерства державної безпеки так званої ДНР). Тому в 2016 році навіть Василь – громадянин РФ, вже не може працювати на території “республік”. Як можна говорити про свободу слова на окупованій території?

Саме тому, коли мова заходить про можливість проведення виборів на окупованих територіях в сьогоднішній ситуації, я розумію, що на практиці це буде тільки легітимацією військового режиму, адже для нормальних виборів – свобода слова є обов’язковою умовою.

Один знайомий український військовий, родом з Донецька, зі зрозумілих причин я не можу назвати його імені, він мав необережність «засвітити» свою особу по телевізору.  Тепер його дружина з маленькою дитиною не може вийти з дому в окупованому Донецьку навіть за продуктами – їх можуть заарештувати. Виїхати на територію, контрольовану українськими військами вони також не мають можливості – їх прізвище є в списках для затримання на всіх блокпостах «народних республік».

Інший український військовий, молодий хлопець Михайло, родом з Луганська, тепер не може повернутися додому. За визначенням бойовиків, він – “військовий злочинець”, який підлягає розстрілу.

Хто гарантуватиме право на вільне волевиявлення цих громадян України, які проживають на території Донецької та Луганської областей? Хто з них зможе балотуватися, якщо захоче представляти спільноту свого рідного міста? На окупованих територію право на власну думку мають лише люди зі зброєю і проросійською позицією.

Спираючись на вищесказане, хочу зазначити, що головною умовою прозорого і чесного волевиявлення є дотримання основних прав людини, зокрема право на протест, право на свободу висловлювань, і в кінці кінців право на вільне збирання, використання і поширення інформації. За що на даний момент на територіях т.зв. ЛНР і ДНР – ти можеш поплатитися не лише свободою, а й життям.

Під час сесії, присвяченої саморегуляції в медіа розказав про випадок з постановочними фотографіями Дмитра Муравського, як практичний приклад саморегуляції в журналістському середовищі. Завдяки нашій консолідованій позиції ми оперативно відреагували різкою критикою на таку спробу підміни реальних новин з фронту пропагандою.

Звернення українських правозахисних організацій-учасниць Коаліції «Справедливість заради миру на Донбасі» щодо пріоритетів у ході переговорів із врегулювання збройного конфлікту на Донбасі

Жовтень 11, 2016

Страсбург, 11 жовтня 2016 року

Падіння авторитарного режиму після розстрілу в лютому 2014 року Євромайдану та втечі до Росії Януковича відкрило шлях для побудови демократичної України на спільних із європейськими країнами цінностях. Намагаючись зупинити ці демократичні перетворення, Російська Федерація за допомогою армії окупувала Крим та розпочала гібридну війну на Донбасі, приховуючи пряму військову агресію пропагандистськими кліше про “державний переворот” у Києві та  законність проведених у Криму та в Луганській і Донецькій областях «референдумів». Тільки за офіційними даними у цьому збройному конфлікті загинуло понад 9,7 тисяч людей, близько 22 тисяч осіб отримали поранення, приблизно два мільйони осіб були змушені залишити свої домівки і, рятуючись, виїхати на мирні території. Фактично Російська Федерація розпочала війну проти України, тим самим грубо порушивши положення Статуту ООН та післявоєнний світовий порядок. Тому сучасну ситуацію в зоні АТО в Україні слід розглядати в парадигмі війни та прав людини, в якій особливої актуальності набувають норми міжнародного гуманітарного права.

В теперішній час на території підконтрольних Росії так званих “Донецької та Луганської народних республік” проживають близько трьох мільйонів людей. Вони перебувають на території, де правові процедури практично відсутні або діють вкрай погано. Свобода, життя та власність осіб, які проживають на цій території, залежать виключно від волі незаконних збройних формувань. Будь-якій особі, незалежно від віку та статі, загрожує ризик бути викраденою, підданою катуванню, підданою примусу до фактично рабської праці. Існує мережа незаконних місць несвободи, які називають “підвалами” через їхню непридатність навіть для тимчасового утримання людей. Досить складною є гуманітарна ситуація, зафіксовані випадки голодної смерті людей похилого віку. Гострим питанням залишається здійснення Українською державою соціальних виплат мешканцям непідконтрольних територій відповідно до закону.

У зв’язку із цим українські правозахисні організації глибоко занепокоєні тим, що питання захисту прав людини досі не стало одним із пріоритетних у ході переговорів по врегулюванню збройного конфлікту на Донбасі. Бракує наполегливості у просуванні звільнення військовополонених та цивільних заручників, яке взагалі б мало розглядатися як conditio sine qua non у виконанні всіх досягнутих домовленостей. Безумовною вимогою є встановлення належного контролю за ситуацією з боку міжнародних організацій та інститутів, зокрема, має бути забезпечена вільна робота міжнародних гуманітарних організацій та міжнародних моніторингових місій, їх безперешкодний доступ до усіх місць несвободи, їх захист цивільного населення від сваволі людей із автоматами, здійснення ефективного розслідування тяжких злочинів та притягнення винних у до відповідальності, тиску на Російську Федерацію для припинення порушень прав людини на окупованих територіях.

Натомість на фоні постійних обстрілів на лінії розмежування та продовження завезення військової техніки через неконтрольовану Україною ділянку україно-російського кордону як першочергові розглядаються питання проведення виборів на окупованих територіях. При цьому повністю ігнорується той факт, що в умовах відсутності захисту прав людини вибори  перетворюються з інструменту вільного волевиявлення на інструмент легітимізації військових диктатур.

З огляду на це ми закликаємо держави – члени Ради Європи визначити питання захисту прав людини в якості пріоритетного у ході переговорів з врегулювання збройного конфлікту на Донбасі та здійснювати їх просування у постійній консультації із міжнародними та українськими правозахисними організаціями, які працюють над документуванням порушень прав людини та міжнародних злочинів в зоні збройного конфлікту й захистом прав жертв конфлікту.

Коаліція громадських організацій та ініціатив «Справедливість заради миру на Донбасі»

Коаліція «Справедливість заради миру на Донбасі» є неформальною спілкою 17 громадських правозахисних організацій та ініціатив, які об’єднали свої зусилля задля узгодженого документування порушень прав людини та міжнародних злочинів, які були вчинені в ході збройного конфлікту на сході України, та надання правової, психологічної та іншої допомоги потерпілим людям. Більшість учасників Коаліції – це громадські об’єднання з Луганської та Донецької областей.

Cклад Коаліції :

Алчевський правозахисний аналітичний центр

Аргументам Росії на конференції ОБСЄ ніхто не вірив – Афанасьєв

Вересень 26, 2016

Аргументи представників Росії на щорічній конференції ОБСЄ з людського виміру у Варшаві про те, що в Росії і окупованому Криму немає жодних утисків кримських татар та українців, виглядали недолугими і викликали спротив багатьох делегацій.
Про це розповів спеціальний представник МЗС України Геннадій Афанасьєв, який нещодавно був російським політв’язнем, а тепер в українському зовнішньополітичному відомстві займається питаннями звільнення українців з російського полону, передає Укрінформ.
“Першою виступала Ірина Довгань (перебувала у полоні в “ДНР” – ред.), а відразу після неї виступала людина з Росії, і вона не могла нічого сказати, постійно затиналася. Після виступу Довгань виступи росіян звучали безглуздо, і це перемога для нас”, – заявив Афанасьєв.
На його переконання, всі аргументи російської делегації були слабкими, і їм ніхто не вірив.
“Ось один представник з Роcії заявив, що в Криму без проблем працює 400 інформаційних видань, усі вільно говорять російською, кримськотатарською і українською мовами. Але ж він не сказав, що насправді до окупації там було 960 видань”, – наголосив український активіст із Криму.
Як зазначив Афанасьєв, коли один із делегатів назвав себе представником “російського” Криму, іноземні делегації, зокрема Литви та Фінляндії, закинули організаторам з ОБСЄ: чому організація, не визнаючи Крим як частину РФ, допускає на конференцію “нібито журналістів” з Криму!
“Загалом Україна в цьому році має на конференції значну підтримку від багатьох країн – це і Німеччина, і США. Дуже мене потішила Франція, і є сподівання, що її позиція потроху змінюватиметься”, – констатував Афанасьєв.
На пленарному засіданні, що стосувалося утисків ЗМІ, Афанасьєв розповів про порушення свободи ЗМІ у Криму, про знущання над ним у в’язниці, про порушення на півострові прав інших людей з проукраїнськими поглядами.
Спецпредставник МЗС України зазначив, що найближчим часом планує виступити на засіданні ПАРЄ, відвідати США та Канаду.
“Я закликатиму до гуманітарної та військової допомоги Українській державі, за продовження санкцій. Також розповідатиму про свою долю, долю інших бранців і наполягатиму на тому, що в Росії в’язниця – це не просто місце, де люди сидять. В Росії це місце, де кожний день знущаються над людьми, здійснюються тортури, а на Заході цього не розуміють, і тому вони не такі активні”, – констатував Афанасьєв.
У Варшаві з 19 по 30 вересня відбувається щорічна конференція Бюро демократичних інститутів і прав людини ОБСЄ. Впродовж двох тижнів конференції його учасники звертають увагу на проблеми з правами людини у світі, зокрема питаннями, що стосуються свободи думки, свободи ЗМІ, запобігання расової, національної та етнічної дискримінації, статевої нерівності тощо.

Матеріал розміщено на сайті “Українська правда” 25.09.2016: http://www.pravda.com.ua/news/2016/09/25/7121689/

АКТИВІСТИ ЗАКЛИКАЮТЬ ЄС ЗМІНИТИ “РОСІЙСЬКУ ПОЛІТИКУ”

Липень 22, 2014

To EU High Representative for Foreign Affairs and Security Policy

Catherine Ashton

To EU-Eastern Partnership ministerial meeting

ЗВЕРНЕННЯ

Минулого тижня під час акції на захист Надії Савченко українські активісти звернулися до урядів країн Німеччини та Франції, а також до політичного керівництва Європейського Союзу із закликом визнати Російську Федерацію державою-спонсором тероризму. На жаль, нас знову не почули.

Європа не чула нас під час подій Майдану, дезорієнтована відвертою брехнею російських засобів масової інформації, допоки не розстріляли беззбройних людей в самому серці столиці. Європа не здійснювала рішучих кроків, коли почалася військова окупація “Кримнаш”, щоразу повертаючись до вигаданого пропагандою “українського фашизму” і впритул не помічаючи фашизму путінського. А тим часом агресія Російської Федерації вже вийшла на рівень міжнародний та інтерконтинентальний. Гинуть вже не тільки українці – захищаючись на полі бою, утримувані в підвалах захоплених бойовикам