ccl.org.ua@gmail.com Київ, вул. Басейна 9Г, офiс 25, 28 Пошук

Реформи

Результаты поиска:

Воєнні злочини є, а відповідальності немає: які зміни потрібні до Кримінального кодексу України?

Вересень 10, 2018

Джерело: https://www.radiosvoboda.org/a/vojenni-zlochyny-vidpovidalnist/29460069.html

Дружина закатованого сепаратистами депутата міської ради Горлівки Володимира Рибака Олена Рибак не може притягнути до відповідальності винних у цьому злочині, тому що для цього немає необхідних законодавчих норм. У Міністерстві юстиції є законопроект, ухвалення якого могло б допомогти їй. Втім, за словами голови правління громадської організації «Центр громадянських свобод» Олександри Матвійчук, він перебуває на розгляді уряду вже рік, і руху в бік до його ухвалення немає. Один із авторів законопроекту Антон Кориневич припускає, що ці зміни просто не цікаві українському політикуму. Міністерство юстиції на запит Радіо Свобода щодо своєї позиції в цьому питанні не відповіло.

Активісти під стінами Кабінету міністрів вимагали внести зміни до Кримінального кодексу в тому, що стосується притягнення до відповідальності воєнних злочинців. Досі в законодавстві не передбачено відповідальності за злочини проти людяності, а положення щодо воєнних злочинів не повною мірою відповідають вимогам сучасного міжнародного прав, зазначають організатори акції.

Втім, у Міністерстві юстиції вже є відповідний законопроект, який має надати можливість національним органам слідства й суду ефективно переслідувати людей, які вчинили міжнародні злочини.

Антон Кориневич
Антон Кориневич

Як пояснює один із авторів законопроекту Антон Кориневич, наразі в українському законодавстві досить розмитою є відповідальність за такі злочини. Більше того, за його словами, міжнародні злочини й злочини міжнародного характеру змішані.

«Він (законопроект – ред.) вносить важливі правки до положень Кримінального кодексу щодо міжнародних злочинів. У Кримінальному кодексі станом на сьогодні немає злочинів проти людяності. Положення про злочин агресії сьогодні не відповідає міжнародним стандартам», – розповідає Кориневич у коментарі Радіо Свобода.

А деякі злочини не відображені в українському законодавстві взагалі, зазначав голова комітету Верховної Ради України з прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин Григорій Немиря.

«Існують злочини, деякі з яких не відображені в українському законодавстві, зокрема кримінальному. Міжнародний кримінальний суд має справи з чотирма такими злочинами: проти людяності, геноцидом, воєнними та агресією», – сказав Немиря.

За словами Кориневича, запропонований законопроект виокремлює ці чотири категорії злочинів в окремий розділ.

Кабінет міністрів законопроект не розглядає

Втім, документ застряг в уряді. Голова правління громадської організації «Центр громадянських свобод» Олександра Матвійчук каже, що він уже рік перебуває на розгляді уряду, і ніякого руху до його ухвалення не спостерігається.

Олександра Матвійчук
Олександра Матвійчук

Кориневич припускає, що так відбувається через те, що він не цікавий політикуму.

«Він не стосується речей, які можуть бути цікавими для тих, хто ухвалює рішення. Він стосується справедливості», – вважає Кориневич.

Цей законопроект потрібно ухвалити, зазначає Матвійчук, тому що не всі міжнародні злочини мають аналоги серед «загальнокримінальних». А навіть якщо аналог і є, то він не відображатиме повністю їхню природу.

Скажімо, розстріли на Майдані розслідуються як терористичні акти, а вони є злочинами проти людяності, переконує Матвійчук. Втім, за такі злочини українське законодавство відповідальності не передбачає. Більше того, зазначає вона, у Кримінальному кодексі немає навіть терміну «злочини проти людяності».

У підсумку, наголошує Матвійчук, це може призвести до безкарності.

Окремо експерт наголошує, що через наявність Мінських домовленостей, які передбачають амністію для причетних до подій в окремих районах Донецької та Луганської областей, воєнні злочинці залишаться не покараними. А якщо кваліфікувати їхні злочини як міжнародні, то є шанс притягнути їх до відповідальності.

Дружина закатованого сепаратистами Володимира Рибака, депутата міської ради Горлівки, Олена Рибак каже, що через відсутність необхідних норм не може притягнути до відповідальності винних у смерті її чоловіка.

«Я вже дуже давно не можу покарати винних. І ця людина не втікає з України. А навіщо? Нема закону такого, щоб щось із ним зробити. Він сидить і чекає», – розповідає Рибак.

Вона припускає, що уряд затягує з передачею законопроекту до парламенту через те, що «хтось боїться, що когось із них притягнуть до відповідальності».

Радіо Свобода направляло запит до Міністерства юстиції щодо деталей ситуації та його позиції в цьому питанні, але відповіді на нього не отримало.

На акції підтримки закону про воєнних злочинців

Серпень 29, 2018

 

29.08 об 11:00 відбулася акція на підтримку законопроекту «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо забезпечення його гармонізації з положеннями міжнародного права», який розроблений експертами правозахисної платформи “Правозахисний порядок денний” у співпраці з Міністерством юстиції України. Даний законопроект вже рік знаходиться на розгляді уряду.
——————
Складно в це повірити, але на п’ятому році війни із Росією українське законодавство досі не має правових інструментів для покарання воєнних злочинців. У Кримінальному кодексі не передбачено відповідальності за злочини проти людяності, а положення щодо воєнних злочинів не в повній мірі відповідають вимогам сучасного міжнародного права.

Тому під час проведення засідання Уряду правозахисники, рідні політв’язнів та жертви воєнних злочинів на сході звернулися до прем’єр-міністра Володимира Гройсмана та усіх членів уряду із проханням невідкладно відправити до Верховної ради України законопроект про внесення змін до Кримінального кодексу України, який дозволить національним органам належно розслідувати міжнародні злочини і притягати винних до відповідальності.

В акції взяли участь Олена РИБАК, дружина закатованого горлівського депутата Володимира Рибака, вчений-релігіознавець Ігор КОЗЛОВСЬКИЙ, який провів у полоні близько двох років, волонтерка Ірина ДОВГАНЬ, яка вижила завдяки розміщенню її фото “у позорного столпа” в Нью-Йорк Таймс, Ігор КОТЕЛЯНЕЦЬ, брат політв’язня Євгена Панова, який за сфабрикованою справою в Криму отримав 8 років позбавлення волі та інші.

Суд присяжних vs народні засідателі

Липень 20, 2018

Микола Мирний, журналіст Центру інформації про права людини для газети “День”

 

В Україні немає справжнього суду присяжних як інструменту народовладдя. Правозахисники кажуть, що він посилив би судову реформу та був би ще однією гарантією справедливого суду для громадян.

Експерти констатують: хоч у Конституції згадується право народу на здійснення правосуддя через суд присяжних, однак створений в Україні інститут по своїй суті таким не є. Насправді замість суду присяжних діє неефективний в українських реаліях суд шефенів. Цей інститут з’явився в листопаді 2012 року, коли набрав чинності новий Кримінальний процесуальний кодекс. Уже тоді експертне середовище вказувало на спотвореність ідеї суду присяжних.

ЩО НЕ ТАК?

Правозахисники нарікають, що у професійних суддів необмежені можливості впливу на рішення народних засідателів шефенської моделі. А це, у свою чергу, впливає на справедливість рішень.

 

Віктор Шишкін

  “Якщо ти йдеш разом із суддею в дорадчу кімнату, разом із ним вирішуєш справу й разом підписуєш вирок, то ти не присяжний. Ти звичайний народний засідатель. Подивіться американські фільми. От там – присяжні. Поки присяжні засідають, суддя перебуває в будь-якому іншому місці й жодним чином на них не впливає. Називайте хоч горщиком, але якщо народ буде ухвалювати рішення разом із професійним суддями, то це не буде суд присяжних… З таким інститутом в Україні не можна усій планеті розповідати, що у нас – суд присяжних”, – наголошує суддя Конституційного Суду України у відставці Віктор Шишкін.

Наразі троє представників народу разом із двома суддями вирішують усі питання судочинства, тоді як у класичному варіанті присяжні незалежні та вільні в ухваленні рішень. Не вирішуючи правових питань, присяжні мають лише відповісти, чи був факт вчинення злочину, чи винна людина та чи заслуговує вона на помилування. Аби відповісти на ці питання, у них необов’язково має бути юридична освіта, достатньо здорового глузду, пояснюють експерти. Якщо присяжні визнали людину винною, суддя окремо визначає міру покарання. Якщо ж невинною – суддя зобов’язаний підготувати виправдувальний вирок, а обвинувачуваного негайно звільняють з-під варти.

“Вердикт присяжних неможливо оскаржити за класичною схемою. Не можна також потім стверджувати, що воно несправедливе чи корупційне. Тому що його винесли 12 чи 8 представників народу, які жодним чином не пов’язані з владою”, – каже голова правління Експертної групи “Сова” Михайло Савва. 

Тетяна Веремій

Сьогодні народні засідателі розглядають цивільні та особливо тяжкі кримінальні справи, коли підсудному загрожує довічне ув’язнення.

За словами чернігівської адвокатки Тетяни Веремій, у її місті було всього три справи за участю народних засідателів. У двох із них вона була захисницею. На її переконання, у судових засіданнях громадяни беруть участь через гроші або на прохання представників судової влади. Охочих чи обізнаних у праві не так легко знайти. Адвокатка нарікає, що в колегію “присяжних суддів” потрапляли колишні правоохоронці, які “до підсудних із самого початку ставилися з обвинувальним ухилом”.

“У колегію потрапив колишній правоохоронець, якого допитували у цій же ж кримінальній справі як свідка. Був також екс-співробітник ДАІ. Ми двічі заявляли відвід, але суд не задовольняв наші клопотання”, – згадує Тетяна Веремій.

Тетяна Веремій зауважує, що в колегії є люди, які взагалі не цікавляться справою.

“Якщо присяжний не виявляє ініціативи побачити на власні очі матеріали справи, то суд і не ознайомлює його. У справах, наприклад, про подвійне вбивство є від трьох томів і більше. А в одному томі тільки – 270 сторінок доказів і пояснень свідків. Якщо адвокат неактивно працює, неможливо без ознайомлення орієнтуватись у справі і скласти враження про винуватість людини”, – переконана вона. Адвокатка вважає, що обов’язок вивчати матеріали справи має бути закріплений у законодавстві. Окрім цього, вона також не вірить, що в нарадчій кімнаті народні засідателі ухвалюють рішення незалежно від судді. Вона виступає за розділення суду присяжних від суддів, аби унеможливити контакт та вплив від суддів.

Михайло Савва вважає, що шефенські суди неефективні в країнах із перехідною демократією.

“Шефенська система працює виключно в країнах із вкрай високим рівнем правової культури. А такі країни, як Данія, узагалі відмовляються від представників народу. Бо в їхніх колегіях професійних суддів більший відсоток виправдувальних вироків, аніж у суду присяжних. Рівень справедливості у них на такому рівні, що вони вже можуть дозволити економити на присяжних, про що не скажеш стосовно України”, – розповідає правозахисник.

За участю народних засідателів в Україні суди виносять виправдувальні вердикти від 1325% справ, тоді як в одних лише професійних суддів – 1% таких вироків.

“У Росії в кримінальних справах за рік суд присяжних класичної моделі виносить 300 вердиктів. У різні роки від них було від 7 до 25% виправдувальних вироків. В Україні в 2016 році так звані “присяжні” винесли всього 50 вердиктів, тоді як у США з близько 160 тисяч 18–19% виправдальні. Це підтверджує, що система в Україні взагалі не працює”, – наголошує Михайло Савва.
Також експерт вказує на досвід Греції, коли 1967 року диктаторський режим “чорних полковників” змінив суд присяжних у країні на шефенський суд. Народні засідателі вдвічі менше виносили виправдальних вироків у порівнянні з присяжними.

Суддя Верховного Суду Аркадій Бущенко переконаний, що з ефективним судом присяжних збільшується вірогідність того, що правда буде встановлена в суді точніше. Більше того, він переконаний, що присяжні покращують судочинство та правові ідеї в країні.

“Судді важко вибратись із ситуації несправедливого закону. У таких випадках якщо суддя вирішує не застосовувати несправедливий закон, то йому треба знайти розлогу мотивацію. А це досить складне завдання. Тоді як присяжні не мотивують свої рішення. У таких випадках вони кажуть: “Ні! До побачення!” І на цьому все – у судовому рішенні закон не застосовується. І через те, що присяжні обнулили закон, суспільство та парламент отримують сигнал, що з ним щось не так і потрібно покращувати законодавство. Таким чином присяжні триматимуть усі гілки влади в тонусі і влада буде уважніше ставитись до розробки законодавчих ініціатив”, – пояснює Аркадій Бущенко і додає, що суд присяжних сприяє юридичній просвіті в країні.

НАВІЩО? 

Суд присяжних – це інструмент громадян контролю за владою, нагадує адвокат та правозахисник Андрій Осіпов. Він посилається на одне із рішень Верховного суду США 1968 року, який наголосив, що існування суду присяжних – це “достатня та повноцінна гарантія контролю щодо утиску громадян з боку держави”.

Андрій Осіпов

“Шарль Монтеськ’є та Джон Лок, засновуючи систему стримувань і противаг, закладали в неї таку систему, аби влада була сильною, щоб здійснювати свої повноваження, та слабкою, аби не утискати громадян. Віддаючи владі важелі переслідувати за злочини, тримати людей під вартою, засуджувати до покарання, виконувати вирок суду, стягувати податки, громадяни мають усвідомлювати, що, відпускаючи на волю такого звіра, у них мають бути можливості його вгамувати”, – пояснює Андрій Осіпов.

На його переконання, у судовій гілці влади України немає механізму стримувань і противаг. А українська влада, за його словами, обманює громадян, не надаючи їм ефективного інструменту народовладдя, “якого не було в українців з 1917 року”.

Андрій Осіпов вважає, що не варто критикувати суд присяжних через приклади справ росіянки Віри Засулич та київського єврея Менделя Бейліса, яких присяжні свого часу виправдали.

“У XIX столітті в Україні відбувалися єврейські погроми, держава займає антисемітську позицію. Два роки тримають у в’язниці Бейліса, аби звинуватити його, а суд присяжних виправдовує. І вся країна сприймає цей вирок справедливим та поважає його в умовах антисемітської істерії”, – розповідає Андрій Осіпов.

“Уявіть та порівняйте можливу реакцію суспільства, наприклад, на можливий вирок суддів Оболонського райсуду Києва у справі про держзраду Януковича і вердикт суду присяжних з цього приводу!” – додає адвокат та колишній суддя адміністративної юрисдикції Андрій Волков.

Експерти зауважують, що не всі підозрювані будуть користуватися судом присяжних. Часто доказів достатньо, і підозрювані усвідомлюють, що їхня вина доведена. Суд присяжних потрібен для сфальсифікованих кримінальних справ.

Член Громадської ради доброчесності Віталій Титич зізнається, що конкурс відбору суддів до Верховного Суду його “травмував психологічно”. Він констатує, що судова реформа в Україні не вдалась.

“Спасение утопающих – дело рук самих утопающих”. Не буде тих змін із судовою реформою, на які розраховує суспільство, тому суспільству треба шукати паралельно інші варіанти”, – коментує адвокат родин Небесної сотні Віталій Титич.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:  Конкурс до Верховного Суду пройшли 30 недоброчесних кандидатів – експерт РПР

Андрій Волков вважає, що судді зацікавлені в ефективному суді присяжних, оскільки він унеможливлює будь-який тиск на них. За його словами, в Україні немає повноцінного суду присяжних, бо політикам, ймовірно, вигідно тримати суддів на “дисциплінарному гачку”. Кількість підстав притягнення судді до дисциплінарної відповідальності збільшилась до 33 підстав, що викладені.

“Майже кожен суддя може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності, якщо це раптом комусь буде треба”, – коментує він.

ЯКИМ БАЧАТЬ СУД ПРИСЯЖНИХ В УКРАЇНІ

Минулого року Міністерство юстиції на вимогу Плану дій ухваленої президентом Нацстратегії з прав людини розробило законопроект №7022. Він декларує запровадження “суду присяжних для розгляду кримінальних обвинувачень у тяжких та особливо тяжких злочинах”. Окрім цього, у Верховній Раді депутат від “Батьківщини” Сергій Власенко зареєстрував альтернативний документ №7022-1. Правозахисники нарікають, що законопроект Мін’юсту принципово не створює суд присяжних в Україні, а лишень дає право на представників народу, якщо обвинувачуваному загрожує вісім років ув’язнення або довічне.

Документ Міністерства юстиції лишає залежність присяжних від суддів та формування колегії з трьох народних засідателів та двох суддів. Класичну форму суду присяжних з його незалежністю від професійних суддів закладає законопроект “Правозахисного порядку денного” авторства експерта Центру політико-правових реформ Олександра Банчука. Однак наразі цей документ не зареєстрований у Верховній Раді.

Адвокатка Тетяна Веремій вважає, що в українських реаліях присяжних має бути не менше восьми. Законопроект Сергія Власенка пропонує популярну в США формулу – 1 суддя та 12 присяжних. Однак у Правозахисному порядку денному вважають, що сім представників народу – економічно прийнятна формула, яка може знизити корупційні ризики.

“Верховний суд США вирішував, з якою мінімальною кількістю присяжних може бути суд. Він встановив мінімум у шість людей. У районних судах Росії – шість, в обласних – вісім, у Верховному суді – 12 присяжних”, – каже Михайло Савва.

У висновку Головного науково-експертного управління Верховної Ради немає заперечень стосовно розмежування функцій присяжних та професійних суддів у документі Сергія Власенка. Однак управління вважає, що розширення кількості присяжних неможливе через фінансові та технічні причини. Це призведе до надмірного навантаження судів і зробить тривалішими підготовчі засідання.

Віталій Титич: “Суспільству треба шукати паралельно інші варіанти відбудови інфраструктури справедливості

Правозахисники хочуть, аби суд присяжних був обов’язком громадянина, як це є в Британії, США чи ж навіть у Росії. Пропонується, аби автоматизована система випадково обирала кандидатів до суду першої та апеляційної інстанції зі списку виборців громади.

Після цього під час відбору пропонується перевіряти список присяжних на професії, які унеможливлюють участь у колегії. Правозахисники виступають проти участі, зокрема, відставних прокурорів, військових, колишніх або чинних поліцейських, співробітників спецслужб, недієздатних та священників.

“А всі інші зобов’язані виконати обов’язок присяжного. Хочуть вони це чи ні. У різних країнах буває кримінальна або адміністративна відповідальність за невиконання обов’язку. У законопроекті ми пропонуємо адміністративну. Це те саме, що ігнорувати запрошення в армію”, – розповідає Михайло Савва.

Попри скептицизм експертів щодо успіху судової реформи, правозахисник Центру громадянських свобод Андрій Кулібаба вірить в електоральний зиск для чинних депутатів, які хочуть переобратись до Верховної Ради, якщо ті створять справжній суд присяжних.

Суд присяжних в Україні, кінопоказ та лекція

Липень 16, 2018

Раз на два тижні Київська школа прав людини та демократії, (освітній проект Center for Civil Liberties) організовує правозахисні кінопокази.

Тут ви можете познайомитися з правозахисниками, послухати виступи експертів відпочити та подивитися фільми, що підіймають гострі суспільні питання.

11.07.2018 ми копазували фільм “12 Розгніваних чоловіків”.

Лектор – Михаил Савва. Доктор політичних наук, професор, голова правління громадської організації «Експертна група «Сова»

Чи зможе Україна відповідно карати за злочини на війні? Правозахисники презентували дослідження

Травень 26, 2018

Слабка інституційна спроможність органів системи правосуддя на сході Україні, невідповідне для умов збройної агресії законодавче регулювання, ускладнений доступ до правосуддя та можливість уникнути відповідальності за злочини, вчинені в умовах збройної агресії Росії.

Такі ключові проблеми із реалізацією правосуддя в умовах збройного конфлікту на сході України виявило дослідження підтримане Міжнародним фондом “Відродження”, яке правозахисники презентували 25 травня.

Дослідження “Правосуддя на сході України в умовах збройної агресії Російської Федерації” протягом 2016-2017 років проводила група експертів та громадських організацій.

Вони опитали 500 представників системи правосуддя, провели інтерв’ю з 40 особами, котрі були залучені до здійснення кримінального, адміністративного та цивільного судочинства, частина з яких переїхала з територій, що сьогодні непідконтрольні уряду України.

Також було проаналізовано 400 судових рішень у справах, зумовлених агресією Росії на сході України і проведений моніторинг 214 судових засідань у різних категоріях справ у судах Донецької та Луганської областей, дотичних до зони АТО, а також в інших судах у справах, пов’язаних зі збройним конфліктом.

Виявлені 4 ключові проблеми детально описані у відповідних розділах дослідження.

Так, слабка інституційна спроможність органів системи правосуддя на сході Україні обумовлена кадровою недоукомплектованістю цих органів, недостатнім рівнем підготовки з міжнародного гуманітарного права. А також тиском на суддів, прокурорів та слідчих з Донецької та Луганської областей, залежність багатьох з них від впливу з боку окупаційної влади.

Законодавче регулювання системи правосуддя не відповідає умовам збройної агресії. Зокрема, відсутні інструкції про те, як діяти системі в умовах бойових дій, чинне кримінальне законодавство не узгоджується з міжнародним правом, а держава витрачає зайві ресурси, притягуючи до відповідальності осіб за правопорушення, допущені вимушено, в умовах загрози життю. Після запровадження операції об’єднаних сил (ООС) виникла юридична невизначеність щодо можливості застосування законодавства, дія якого розрахована на період АТО, зокрема, щодо здійснення судових викликів та повідомлень осіб, які перебувають на окупованій території.

Прогалини в законних механізмах із відновлення втрачених через бойові дії справ спричиняють суттєві перешкоди для виконання судових рішень. Фізичний доступ до суду для жителів окупованих територій Донецької і Луганської областей суттєво ускладнений, а також поширена незаконна практика (кожна п’ята справа) проведення судових засідань в кабінетах суддів замість зали судових засідань.

Також теперішня ситуація із правосуддям дозволяє уникати відповідальності за злочини, вчинені в умовах збройної агресії. Наявних процесуальних механізмів недостатньо для протидії правопорушенням, пов’язаним із збройним конфліктом на сході України. Винувата особа може уникнути правосуддя, переховуючись на окупованих територіях, або ж вирок може бути скасовано через відсутність у матеріалах провадження звукозапису або журналу судового засідання. Злочинність на непідконтрольній території, фактично, залишається безкарною.

Водночас, законом посилено кримінальну відповідальність українських військовослужбовців за військові правопорушення. Проте судді по-різному враховують контекст збройного конфлікту – в одних випадках як обставину, що обтяжує відповідальність, в інших – що пом’якшує.

Повний текст дослідження українською мовою можна завантажити тут.

Джерело, 25/05/2018

Презентація дослідження «Правосуддя на сході України в умовах збройної агресії Російської Федерації».

Травень 16, 2018
Протягом 2016-2017 рр. за ініціативи та підтримки МФ “Відродження” група українських експертів та громадських організацій проводила дослідження з метою оцінити вплив збройного конфлікту на українську систему правосуддя та її спроможність здійснювати правосуддя.

Центр Громадянських Свобод – один з авторів дослідження.

Починаючи від законодавчих аспектів діяльності й до опитування осіб, що утримуються у місцях обмеження волі. Шляхом інтерв’ювання, проведення фокус груп, анкетування, надсилання запитів та інших інструментів – експерти проаналізували проблеми із якими стикаються всі хто має справу із судовою системою.

Експерти зібрали величезний масив якісних і кількісних показників, які чітко вказують на наявні прогалини в реформі. Результати дослідження будуть цікаві державним органам, міжнародним організаціям; всім тим, хто цікавиться реформою судової системи.

 

До участі запрошуються народні депутати України, судді
Верховного Суду України та місцевих судів, представники
Адміністрації Президента України, Генеральної прокуратури
України, Служби безпеки України, Національної поліції,
ключових міністерств та відомств, а також представники
міжнародних моніторингових місій та посольств.

 

Просимо підтвердити Вашу участь до 18 травня, надіславши листа на katerinalukasevych@gmail.com

 

Саша Романцова про суд присяжних в Україні

Травень 12, 2018

Саша Романцова – заступниця голови правління Центру громадянських свобод на телеканалі “Прямий” про те, який суд присяжних діє в Україні зараз і яким він має бути.

Гармонізація нашого кримінального законодавства з міжнародним правом

Квітень 25, 2018

Приведення кримінального законодавства України у відповідність з міжнародним правом в питаннях криміналізації основних злочинів за міжнародним правом.

 

 

Олександра Матвійчук виступила у Вашингтоні

Квітень 17, 2018

В рамках навчання на Стендфордській програмі Ukrainian Emerging Leaders – голова правління ЦГС Олександра Матвійчук взяла участь у різних заходах у Вашингтоні.

Виступ перед очільниками церков та релігійних організацій на запрошення посла США по свободі релігії.

Олександра розповіла про наступ на свободу релігії на окупованих Росією територіях. За роки анексії кількість релігійних громад Криму скоротилася на 63%. В Донбасі ще у травні 2014 православ’я було проголошено головною релігією регіону. Відомі численні трагічні історії переслідувань активістів та релігійних діячів на цих територіях: тортури пастора Олександра Хомченко, які призвели до смерті; переслідування правозахисника Емір-Усеїн Куку, якому загрожує 20 років позбавлення волі; та багато інших.

Після виступу Олександра передала звернення Правозахисного порядку денного із проханням  організувати спеціальні слухання у Конгресі по цьому питанню. Звернення підтримали як правозахисні, так і релігійні організації, дякуючи Інституту релігійних свобод.

Дискусія Atlanic Council про майбутніх Українських лідерів.

На дискусії, зокрема, обговорювалися постмайданне суспільство України, проміжні результати реформ, в’язнів Кремля та полонених на Донбасі. Значення успіху України для всього пострадянського простору. Виклики, які стоять перед громадянським суспільством. Дискусія розпочалася виступом відомого публіциста та філософа – Френсіса Фукуями.

“Україна — це передова широкомасштабної боротьби за ліберальну демократію з різними популістськими та авторитарними силами усього світу” – Френсіс Фукуяма.

Зустріч з Куртом Волкером
представник Державного департаменту США з питань України
Голова Правління ЦГС передала Курту Волкеру бачення стратегічних пріоритетів у переговорах з Росією, які підписали понад 50 громадських організацій. Олександра також звернула увагу Курта на проблему арештів активістів на окупованих територіях. Арештованими залишаються сотні людей, серед них правозахисники, журналісти, активісти та звичайні люди. Але це все тільки верхівка айсбергу, за підозрою в державній зраді заарештували 246 людей. Ми досі не знаємо, хто ці люди та в яких умовах вони утримуються.

Представник Держ.депу сказав, що ретельно опрацює звернення.

Зустріч з Eurasia Foundation
Eurasia Foundation – Американська НУО, що займається розвитком ефективності громадських об’єднань.

 

Майбутні Українські лідери на фронті змін – Обговорення у США

Квітень 17, 2018

Atlantic Council та Stanford University’s Center on Democracy, Development, and the Rule of Law (CDDRL) проводять дискусію про майбутнє України.

Через чотири роки після закінчення революції гідності Україна так і не відповіла на найважливіше запитання: Як країна буде розвивати демократичні цінності у своєму подальшому розвитку? Велика надія лежить на молодих лідерах, які керуватимуть країною найближчим часом.

CDDRL має за щастя цілий рік приймати у себе молодих лідерів, які проходять програму “Ukrainian Emerging Leaders Program”. На цьому обговоренні присутні три учасники цієї програми. Вони обговорять перспективи можливостей та викликів для демократії та розвитку їх країни. А також завдання із посилення державного управління, громадського суспільства та економічних реформ після повернення учасників в Україну.

Результаты поиска:

Воєнні злочини є, а відповідальності немає: які зміни потрібні до Кримінального кодексу України?

Вересень 10, 2018

Джерело: https://www.radiosvoboda.org/a/vojenni-zlochyny-vidpovidalnist/29460069.html

Дружина закатованого сепаратистами депутата міської ради Горлівки Володимира Рибака Олена Рибак не може притягнути до відповідальності винних у цьому злочині, тому що для цього немає необхідних законодавчих норм. У Міністерстві юстиції є законопроект, ухвалення якого могло б допомогти їй. Втім, за словами голови правління громадської організації «Центр громадянських свобод» Олександри Матвійчук, він перебуває на розгляді уряду вже рік, і руху в бік до його ухвалення немає. Один із авторів законопроекту Антон Кориневич припускає, що ці зміни просто не цікаві українському політикуму. Міністерство юстиції на запит Радіо Свобода щодо своєї позиції в цьому питанні не відповіло.

Активісти під стінами Кабінету міністрів вимагали внести зміни до Кримінального кодексу в тому, що стосується притягнення до відповідальності воєнних злочинців. Досі в законодавстві не передбачено відповідальності за злочини проти людяності, а положення щодо воєнних злочинів не повною мірою відповідають вимогам сучасного міжнародного прав, зазначають організатори акції.

Втім, у Міністерстві юстиції вже є відповідний законопроект, який має надати можливість національним органам слідства й суду ефективно переслідувати людей, які вчинили міжнародні злочини.

Антон Кориневич
Антон Кориневич

Як пояснює один із авторів законопроекту Антон Кориневич, наразі в українському законодавстві досить розмитою є відповідальність за такі злочини. Більше того, за його словами, міжнародні злочини й злочини міжнародного характеру змішані.

«Він (законопроект – ред.) вносить важливі правки до положень Кримінального кодексу щодо міжнародних злочинів. У Кримінальному кодексі станом на сьогодні немає злочинів проти людяності. Положення про злочин агресії сьогодні не відповідає міжнародним стандартам», – розповідає Кориневич у коментарі Радіо Свобода.

А деякі злочини не відображені в українському законодавстві взагалі, зазначав голова комітету Верховної Ради України з прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин Григорій Немиря.

«Існують злочини, деякі з яких не відображені в українському законодавстві, зокрема кримінальному. Міжнародний кримінальний суд має справи з чотирма такими злочинами: проти людяності, геноцидом, воєнними та агресією», – сказав Немиря.

За словами Кориневича, запропонований законопроект виокремлює ці чотири категорії злочинів в окремий розділ.

Кабінет міністрів законопроект не розглядає

Втім, документ застряг в уряді. Голова правління громадської організації «Центр громадянських свобод» Олександра Матвійчук каже, що він уже рік перебуває на розгляді уряду, і ніякого руху до його ухвалення не спостерігається.

Олександра Матвійчук
Олександра Матвійчук

Кориневич припускає, що так відбувається через те, що він не цікавий політикуму.

«Він не стосується речей, які можуть бути цікавими для тих, хто ухвалює рішення. Він стосується справедливості», – вважає Кориневич.

Цей законопроект потрібно ухвалити, зазначає Матвійчук, тому що не всі міжнародні злочини мають аналоги серед «загальнокримінальних». А навіть якщо аналог і є, то він не відображатиме повністю їхню природу.

Скажімо, розстріли на Майдані розслідуються як терористичні акти, а вони є злочинами проти людяності, переконує Матвійчук. Втім, за такі злочини українське законодавство відповідальності не передбачає. Більше того, зазначає вона, у Кримінальному кодексі немає навіть терміну «злочини проти людяності».

У підсумку, наголошує Матвійчук, це може призвести до безкарності.

Окремо експерт наголошує, що через наявність Мінських домовленостей, які передбачають амністію для причетних до подій в окремих районах Донецької та Луганської областей, воєнні злочинці залишаться не покараними. А якщо кваліфікувати їхні злочини як міжнародні, то є шанс притягнути їх до відповідальності.

Дружина закатованого сепаратистами Володимира Рибака, депутата міської ради Горлівки, Олена Рибак каже, що через відсутність необхідних норм не може притягнути до відповідальності винних у смерті її чоловіка.

«Я вже дуже давно не можу покарати винних. І ця людина не втікає з України. А навіщо? Нема закону такого, щоб щось із ним зробити. Він сидить і чекає», – розповідає Рибак.

Вона припускає, що уряд затягує з передачею законопроекту до парламенту через те, що «хтось боїться, що когось із них притягнуть до відповідальності».

Радіо Свобода направляло запит до Міністерства юстиції щодо деталей ситуації та його позиції в цьому питанні, але відповіді на нього не отримало.

На акції підтримки закону про воєнних злочинців

Серпень 29, 2018

 

29.08 об 11:00 відбулася акція на підтримку законопроекту «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо забезпечення його гармонізації з положеннями міжнародного права», який розроблений експертами правозахисної платформи “Правозахисний порядок денний” у співпраці з Міністерством юстиції України. Даний законопроект вже рік знаходиться на розгляді уряду.
——————
Складно в це повірити, але на п’ятому році війни із Росією українське законодавство досі не має правових інструментів для покарання воєнних злочинців. У Кримінальному кодексі не передбачено відповідальності за злочини проти людяності, а положення щодо воєнних злочинів не в повній мірі відповідають вимогам сучасного міжнародного права.

Тому під час проведення засідання Уряду правозахисники, рідні політв’язнів та жертви воєнних злочинів на сході звернулися до прем’єр-міністра Володимира Гройсмана та усіх членів уряду із проханням невідкладно відправити до Верховної ради України законопроект про внесення змін до Кримінального кодексу України, який дозволить національним органам належно розслідувати міжнародні злочини і притягати винних до відповідальності.

В акції взяли участь Олена РИБАК, дружина закатованого горлівського депутата Володимира Рибака, вчений-релігіознавець Ігор КОЗЛОВСЬКИЙ, який провів у полоні близько двох років, волонтерка Ірина ДОВГАНЬ, яка вижила завдяки розміщенню її фото “у позорного столпа” в Нью-Йорк Таймс, Ігор КОТЕЛЯНЕЦЬ, брат політв’язня Євгена Панова, який за сфабрикованою справою в Криму отримав 8 років позбавлення волі та інші.

Суд присяжних vs народні засідателі

Липень 20, 2018

Микола Мирний, журналіст Центру інформації про права людини для газети “День”

 

В Україні немає справжнього суду присяжних як інструменту народовладдя. Правозахисники кажуть, що він посилив би судову реформу та був би ще однією гарантією справедливого суду для громадян.

Експерти констатують: хоч у Конституції згадується право народу на здійснення правосуддя через суд присяжних, однак створений в Україні інститут по своїй суті таким не є. Насправді замість суду присяжних діє неефективний в українських реаліях суд шефенів. Цей інститут з’явився в листопаді 2012 року, коли набрав чинності новий Кримінальний процесуальний кодекс. Уже тоді експертне середовище вказувало на спотвореність ідеї суду присяжних.

ЩО НЕ ТАК?

Правозахисники нарікають, що у професійних суддів необмежені можливості впливу на рішення народних засідателів шефенської моделі. А це, у свою чергу, впливає на справедливість рішень.

 

Віктор Шишкін

  “Якщо ти йдеш разом із суддею в дорадчу кімнату, разом із ним вирішуєш справу й разом підписуєш вирок, то ти не присяжний. Ти звичайний народний засідатель. Подивіться американські фільми. От там – присяжні. Поки присяжні засідають, суддя перебуває в будь-якому іншому місці й жодним чином на них не впливає. Називайте хоч горщиком, але якщо народ буде ухвалювати рішення разом із професійним суддями, то це не буде суд присяжних… З таким інститутом в Україні не можна усій планеті розповідати, що у нас – суд присяжних”, – наголошує суддя Конституційного Суду України у відставці Віктор Шишкін.

Наразі троє представників народу разом із двома суддями вирішують усі питання судочинства, тоді як у класичному варіанті присяжні незалежні та вільні в ухваленні рішень. Не вирішуючи правових питань, присяжні мають лише відповісти, чи був факт вчинення злочину, чи винна людина та чи заслуговує вона на помилування. Аби відповісти на ці питання, у них необов’язково має бути юридична освіта, достатньо здорового глузду, пояснюють експерти. Якщо присяжні визнали людину винною, суддя окремо визначає міру покарання. Якщо ж невинною – суддя зобов’язаний підготувати виправдувальний вирок, а обвинувачуваного негайно звільняють з-під варти.

“Вердикт присяжних неможливо оскаржити за класичною схемою. Не можна також потім стверджувати, що воно несправедливе чи корупційне. Тому що його винесли 12 чи 8 представників народу, які жодним чином не пов’язані з владою”, – каже голова правління Експертної групи “Сова” Михайло Савва. 

Тетяна Веремій

Сьогодні народні засідателі розглядають цивільні та особливо тяжкі кримінальні справи, коли підсудному загрожує довічне ув’язнення.

За словами чернігівської адвокатки Тетяни Веремій, у її місті було всього три справи за участю народних засідателів. У двох із них вона була захисницею. На її переконання, у судових засіданнях громадяни беруть участь через гроші або на прохання представників судової влади. Охочих чи обізнаних у праві не так легко знайти. Адвокатка нарікає, що в колегію “присяжних суддів” потрапляли колишні правоохоронці, які “до підсудних із самого початку ставилися з обвинувальним ухилом”.

“У колегію потрапив колишній правоохоронець, якого допитували у цій же ж кримінальній справі як свідка. Був також екс-співробітник ДАІ. Ми двічі заявляли відвід, але суд не задовольняв наші клопотання”, – згадує Тетяна Веремій.

Тетяна Веремій зауважує, що в колегії є люди, які взагалі не цікавляться справою.

“Якщо присяжний не виявляє ініціативи побачити на власні очі матеріали справи, то суд і не ознайомлює його. У справах, наприклад, про подвійне вбивство є від трьох томів і більше. А в одному томі тільки – 270 сторінок доказів і пояснень свідків. Якщо адвокат неактивно працює, неможливо без ознайомлення орієнтуватись у справі і скласти враження про винуватість людини”, – переконана вона. Адвокатка вважає, що обов’язок вивчати матеріали справи має бути закріплений у законодавстві. Окрім цього, вона також не вірить, що в нарадчій кімнаті народні засідателі ухвалюють рішення незалежно від судді. Вона виступає за розділення суду присяжних від суддів, аби унеможливити контакт та вплив від суддів.

Михайло Савва вважає, що шефенські суди неефективні в країнах із перехідною демократією.

“Шефенська система працює виключно в країнах із вкрай високим рівнем правової культури. А такі країни, як Данія, узагалі відмовляються від представників народу. Бо в їхніх колегіях професійних суддів більший відсоток виправдувальних вироків, аніж у суду присяжних. Рівень справедливості у них на такому рівні, що вони вже можуть дозволити економити на присяжних, про що не скажеш стосовно України”, – розповідає правозахисник.

За участю народних засідателів в Україні суди виносять виправдувальні вердикти від 1325% справ, тоді як в одних лише професійних суддів – 1% таких вироків.

“У Росії в кримінальних справах за рік суд присяжних класичної моделі виносить 300 вердиктів. У різні роки від них було від 7 до 25% виправдувальних вироків. В Україні в 2016 році так звані “присяжні” винесли всього 50 вердиктів, тоді як у США з близько 160 тисяч 18–19% виправдальні. Це підтверджує, що система в Україні взагалі не працює”, – наголошує Михайло Савва.
Також експерт вказує на досвід Греції, коли 1967 року диктаторський режим “чорних полковників” змінив суд присяжних у країні на шефенський суд. Народні засідателі вдвічі менше виносили виправдальних вироків у порівнянні з присяжними.

Суддя Верховного Суду Аркадій Бущенко переконаний, що з ефективним судом присяжних збільшується вірогідність того, що правда буде встановлена в суді точніше. Більше того, він переконаний, що присяжні покращують судочинство та правові ідеї в країні.

“Судді важко вибратись із ситуації несправедливого закону. У таких випадках якщо суддя вирішує не застосовувати несправедливий закон, то йому треба знайти розлогу мотивацію. А це досить складне завдання. Тоді як присяжні не мотивують свої рішення. У таких випадках вони кажуть: “Ні! До побачення!” І на цьому все – у судовому рішенні закон не застосовується. І через те, що присяжні обнулили закон, суспільство та парламент отримують сигнал, що з ним щось не так і потрібно покращувати законодавство. Таким чином присяжні триматимуть усі гілки влади в тонусі і влада буде уважніше ставитись до розробки законодавчих ініціатив”, – пояснює Аркадій Бущенко і додає, що суд присяжних сприяє юридичній просвіті в країні.

НАВІЩО? 

Суд присяжних – це інструмент громадян контролю за владою, нагадує адвокат та правозахисник Андрій Осіпов. Він посилається на одне із рішень Верховного суду США 1968 року, який наголосив, що існування суду присяжних – це “достатня та повноцінна гарантія контролю щодо утиску громадян з боку держави”.

Андрій Осіпов

“Шарль Монтеськ’є та Джон Лок, засновуючи систему стримувань і противаг, закладали в неї таку систему, аби влада була сильною, щоб здійснювати свої повноваження, та слабкою, аби не утискати громадян. Віддаючи владі важелі переслідувати за злочини, тримати людей під вартою, засуджувати до покарання, виконувати вирок суду, стягувати податки, громадяни мають усвідомлювати, що, відпускаючи на волю такого звіра, у них мають бути можливості його вгамувати”, – пояснює Андрій Осіпов.

На його переконання, у судовій гілці влади України немає механізму стримувань і противаг. А українська влада, за його словами, обманює громадян, не надаючи їм ефективного інструменту народовладдя, “якого не було в українців з 1917 року”.

Андрій Осіпов вважає, що не варто критикувати суд присяжних через приклади справ росіянки Віри Засулич та київського єврея Менделя Бейліса, яких присяжні свого часу виправдали.

“У XIX столітті в Україні відбувалися єврейські погроми, держава займає антисемітську позицію. Два роки тримають у в’язниці Бейліса, аби звинуватити його, а суд присяжних виправдовує. І вся країна сприймає цей вирок справедливим та поважає його в умовах антисемітської істерії”, – розповідає Андрій Осіпов.

“Уявіть та порівняйте можливу реакцію суспільства, наприклад, на можливий вирок суддів Оболонського райсуду Києва у справі про держзраду Януковича і вердикт суду присяжних з цього приводу!” – додає адвокат та колишній суддя адміністративної юрисдикції Андрій Волков.

Експерти зауважують, що не всі підозрювані будуть користуватися судом присяжних. Часто доказів достатньо, і підозрювані усвідомлюють, що їхня вина доведена. Суд присяжних потрібен для сфальсифікованих кримінальних справ.

Член Громадської ради доброчесності Віталій Титич зізнається, що конкурс відбору суддів до Верховного Суду його “травмував психологічно”. Він констатує, що судова реформа в Україні не вдалась.

“Спасение утопающих – дело рук самих утопающих”. Не буде тих змін із судовою реформою, на які розраховує суспільство, тому суспільству треба шукати паралельно інші варіанти”, – коментує адвокат родин Небесної сотні Віталій Титич.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:  Конкурс до Верховного Суду пройшли 30 недоброчесних кандидатів – експерт РПР

Андрій Волков вважає, що судді зацікавлені в ефективному суді присяжних, оскільки він унеможливлює будь-який тиск на них. За його словами, в Україні немає повноцінного суду присяжних, бо політикам, ймовірно, вигідно тримати суддів на “дисциплінарному гачку”. Кількість підстав притягнення судді до дисциплінарної відповідальності збільшилась до 33 підстав, що викладені.

“Майже кожен суддя може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності, якщо це раптом комусь буде треба”, – коментує він.

ЯКИМ БАЧАТЬ СУД ПРИСЯЖНИХ В УКРАЇНІ

Минулого року Міністерство юстиції на вимогу Плану дій ухваленої президентом Нацстратегії з прав людини розробило законопроект №7022. Він декларує запровадження “суду присяжних для розгляду кримінальних обвинувачень у тяжких та особливо тяжких злочинах”. Окрім цього, у Верховній Раді депутат від “Батьківщини” Сергій Власенко зареєстрував альтернативний документ №7022-1. Правозахисники нарікають, що законопроект Мін’юсту принципово не створює суд присяжних в Україні, а лишень дає право на представників народу, якщо обвинувачуваному загрожує вісім років ув’язнення або довічне.

Документ Міністерства юстиції лишає залежність присяжних від суддів та формування колегії з трьох народних засідателів та двох суддів. Класичну форму суду присяжних з його незалежністю від професійних суддів закладає законопроект “Правозахисного порядку денного” авторства експерта Центру політико-правових реформ Олександра Банчука. Однак наразі цей документ не зареєстрований у Верховній Раді.

Адвокатка Тетяна Веремій вважає, що в українських реаліях присяжних має бути не менше восьми. Законопроект Сергія Власенка пропонує популярну в США формулу – 1 суддя та 12 присяжних. Однак у Правозахисному порядку денному вважають, що сім представників народу – економічно прийнятна формула, яка може знизити корупційні ризики.

“Верховний суд США вирішував, з якою мінімальною кількістю присяжних може бути суд. Він встановив мінімум у шість людей. У районних судах Росії – шість, в обласних – вісім, у Верховному суді – 12 присяжних”, – каже Михайло Савва.

У висновку Головного науково-експертного управління Верховної Ради немає заперечень стосовно розмежування функцій присяжних та професійних суддів у документі Сергія Власенка. Однак управління вважає, що розширення кількості присяжних неможливе через фінансові та технічні причини. Це призведе до надмірного навантаження судів і зробить тривалішими підготовчі засідання.

Віталій Титич: “Суспільству треба шукати паралельно інші варіанти відбудови інфраструктури справедливості

Правозахисники хочуть, аби суд присяжних був обов’язком громадянина, як це є в Британії, США чи ж навіть у Росії. Пропонується, аби автоматизована система випадково обирала кандидатів до суду першої та апеляційної інстанції зі списку виборців громади.

Після цього під час відбору пропонується перевіряти список присяжних на професії, які унеможливлюють участь у колегії. Правозахисники виступають проти участі, зокрема, відставних прокурорів, військових, колишніх або чинних поліцейських, співробітників спецслужб, недієздатних та священників.

“А всі інші зобов’язані виконати обов’язок присяжного. Хочуть вони це чи ні. У різних країнах буває кримінальна або адміністративна відповідальність за невиконання обов’язку. У законопроекті ми пропонуємо адміністративну. Це те саме, що ігнорувати запрошення в армію”, – розповідає Михайло Савва.

Попри скептицизм експертів щодо успіху судової реформи, правозахисник Центру громадянських свобод Андрій Кулібаба вірить в електоральний зиск для чинних депутатів, які хочуть переобратись до Верховної Ради, якщо ті створять справжній суд присяжних.

Суд присяжних в Україні, кінопоказ та лекція

Липень 16, 2018

Раз на два тижні Київська школа прав людини та демократії, (освітній проект Center for Civil Liberties) організовує правозахисні кінопокази.

Тут ви можете познайомитися з правозахисниками, послухати виступи експертів відпочити та подивитися фільми, що підіймають гострі суспільні питання.

11.07.2018 ми копазували фільм “12 Розгніваних чоловіків”.

Лектор – Михаил Савва. Доктор політичних наук, професор, голова правління громадської організації «Експертна група «Сова»

Чи зможе Україна відповідно карати за злочини на війні? Правозахисники презентували дослідження

Травень 26, 2018

Слабка інституційна спроможність органів системи правосуддя на сході Україні, невідповідне для умов збройної агресії законодавче регулювання, ускладнений доступ до правосуддя та можливість уникнути відповідальності за злочини, вчинені в умовах збройної агресії Росії.

Такі ключові проблеми із реалізацією правосуддя в умовах збройного конфлікту на сході України виявило дослідження підтримане Міжнародним фондом “Відродження”, яке правозахисники презентували 25 травня.

Дослідження “Правосуддя на сході України в умовах збройної агресії Російської Федерації” протягом 2016-2017 років проводила група експертів та громадських організацій.

Вони опитали 500 представників системи правосуддя, провели інтерв’ю з 40 особами, котрі були залучені до здійснення кримінального, адміністративного та цивільного судочинства, частина з яких переїхала з територій, що сьогодні непідконтрольні уряду України.

Також було проаналізовано 400 судових рішень у справах, зумовлених агресією Росії на сході України і проведений моніторинг 214 судових засідань у різних категоріях справ у судах Донецької та Луганської областей, дотичних до зони АТО, а також в інших судах у справах, пов’язаних зі збройним конфліктом.

Виявлені 4 ключові проблеми детально описані у відповідних розділах дослідження.

Так, слабка інституційна спроможність органів системи правосуддя на сході Україні обумовлена кадровою недоукомплектованістю цих органів, недостатнім рівнем підготовки з міжнародного гуманітарного права. А також тиском на суддів, прокурорів та слідчих з Донецької та Луганської областей, залежність багатьох з них від впливу з боку окупаційної влади.

Законодавче регулювання системи правосуддя не відповідає умовам збройної агресії. Зокрема, відсутні інструкції про те, як діяти системі в умовах бойових дій, чинне кримінальне законодавство не узгоджується з міжнародним правом, а держава витрачає зайві ресурси, притягуючи до відповідальності осіб за правопорушення, допущені вимушено, в умовах загрози життю. Після запровадження операції об’єднаних сил (ООС) виникла юридична невизначеність щодо можливості застосування законодавства, дія якого розрахована на період АТО, зокрема, щодо здійснення судових викликів та повідомлень осіб, які перебувають на окупованій території.

Прогалини в законних механізмах із відновлення втрачених через бойові дії справ спричиняють суттєві перешкоди для виконання судових рішень. Фізичний доступ до суду для жителів окупованих територій Донецької і Луганської областей суттєво ускладнений, а також поширена незаконна практика (кожна п’ята справа) проведення судових засідань в кабінетах суддів замість зали судових засідань.

Також теперішня ситуація із правосуддям дозволяє уникати відповідальності за злочини, вчинені в умовах збройної агресії. Наявних процесуальних механізмів недостатньо для протидії правопорушенням, пов’язаним із збройним конфліктом на сході України. Винувата особа може уникнути правосуддя, переховуючись на окупованих територіях, або ж вирок може бути скасовано через відсутність у матеріалах провадження звукозапису або журналу судового засідання. Злочинність на непідконтрольній території, фактично, залишається безкарною.

Водночас, законом посилено кримінальну відповідальність українських військовослужбовців за військові правопорушення. Проте судді по-різному враховують контекст збройного конфлікту – в одних випадках як обставину, що обтяжує відповідальність, в інших – що пом’якшує.

Повний текст дослідження українською мовою можна завантажити тут.

Джерело, 25/05/2018

Презентація дослідження «Правосуддя на сході України в умовах збройної агресії Російської Федерації».

Травень 16, 2018
Протягом 2016-2017 рр. за ініціативи та підтримки МФ “Відродження” група українських експертів та громадських організацій проводила дослідження з метою оцінити вплив збройного конфлікту на українську систему правосуддя та її спроможність здійснювати правосуддя.

Центр Громадянських Свобод – один з авторів дослідження.

Починаючи від законодавчих аспектів діяльності й до опитування осіб, що утримуються у місцях обмеження волі. Шляхом інтерв’ювання, проведення фокус груп, анкетування, надсилання запитів та інших інструментів – експерти проаналізували проблеми із якими стикаються всі хто має справу із судовою системою.

Експерти зібрали величезний масив якісних і кількісних показників, які чітко вказують на наявні прогалини в реформі. Результати дослідження будуть цікаві державним органам, міжнародним організаціям; всім тим, хто цікавиться реформою судової системи.

 

До участі запрошуються народні депутати України, судді
Верховного Суду України та місцевих судів, представники
Адміністрації Президента України, Генеральної прокуратури
України, Служби безпеки України, Національної поліції,
ключових міністерств та відомств, а також представники
міжнародних моніторингових місій та посольств.

 

Просимо підтвердити Вашу участь до 18 травня, надіславши листа на katerinalukasevych@gmail.com

 

Саша Романцова про суд присяжних в Україні

Травень 12, 2018

Саша Романцова – заступниця голови правління Центру громадянських свобод на телеканалі “Прямий” про те, який суд присяжних діє в Україні зараз і яким він має бути.

Гармонізація нашого кримінального законодавства з міжнародним правом

Квітень 25, 2018

Приведення кримінального законодавства України у відповідність з міжнародним правом в питаннях криміналізації основних злочинів за міжнародним правом.

 

 

Олександра Матвійчук виступила у Вашингтоні

Квітень 17, 2018

В рамках навчання на Стендфордській програмі Ukrainian Emerging Leaders – голова правління ЦГС Олександра Матвійчук взяла участь у різних заходах у Вашингтоні.

Виступ перед очільниками церков та релігійних організацій на запрошення посла США по свободі релігії.

Олександра розповіла про наступ на свободу релігії на окупованих Росією територіях. За роки анексії кількість релігійних громад Криму скоротилася на 63%. В Донбасі ще у травні 2014 православ’я було проголошено головною релігією регіону. Відомі численні трагічні історії переслідувань активістів та релігійних діячів на цих територіях: тортури пастора Олександра Хомченко, які призвели до смерті; переслідування правозахисника Емір-Усеїн Куку, якому загрожує 20 років позбавлення волі; та багато інших.

Після виступу Олександра передала звернення Правозахисного порядку денного із проханням  організувати спеціальні слухання у Конгресі по цьому питанню. Звернення підтримали як правозахисні, так і релігійні організації, дякуючи Інституту релігійних свобод.

Дискусія Atlanic Council про майбутніх Українських лідерів.

На дискусії, зокрема, обговорювалися постмайданне суспільство України, проміжні результати реформ, в’язнів Кремля та полонених на Донбасі. Значення успіху України для всього пострадянського простору. Виклики, які стоять перед громадянським суспільством. Дискусія розпочалася виступом відомого публіциста та філософа – Френсіса Фукуями.

“Україна — це передова широкомасштабної боротьби за ліберальну демократію з різними популістськими та авторитарними силами усього світу” – Френсіс Фукуяма.

Зустріч з Куртом Волкером
представник Державного департаменту США з питань України
Голова Правління ЦГС передала Курту Волкеру бачення стратегічних пріоритетів у переговорах з Росією, які підписали понад 50 громадських організацій. Олександра також звернула увагу Курта на проблему арештів активістів на окупованих територіях. Арештованими залишаються сотні людей, серед них правозахисники, журналісти, активісти та звичайні люди. Але це все тільки верхівка айсбергу, за підозрою в державній зраді заарештували 246 людей. Ми досі не знаємо, хто ці люди та в яких умовах вони утримуються.

Представник Держ.депу сказав, що ретельно опрацює звернення.

Зустріч з Eurasia Foundation
Eurasia Foundation – Американська НУО, що займається розвитком ефективності громадських об’єднань.

 

Майбутні Українські лідери на фронті змін – Обговорення у США

Квітень 17, 2018

Atlantic Council та Stanford University’s Center on Democracy, Development, and the Rule of Law (CDDRL) проводять дискусію про майбутнє України.

Через чотири роки після закінчення революції гідності Україна так і не відповіла на найважливіше запитання: Як країна буде розвивати демократичні цінності у своєму подальшому розвитку? Велика надія лежить на молодих лідерах, які керуватимуть країною найближчим часом.

CDDRL має за щастя цілий рік приймати у себе молодих лідерів, які проходять програму “Ukrainian Emerging Leaders Program”. На цьому обговоренні присутні три учасники цієї програми. Вони обговорять перспективи можливостей та викликів для демократії та розвитку їх країни. А також завдання із посилення державного управління, громадського суспільства та економічних реформ після повернення учасників в Україну.

Результаты поиска:

Воєнні злочини є, а відповідальності немає: які зміни потрібні до Кримінального кодексу України?

Вересень 10, 2018

Джерело: https://www.radiosvoboda.org/a/vojenni-zlochyny-vidpovidalnist/29460069.html

Дружина закатованого сепаратистами депутата міської ради Горлівки Володимира Рибака Олена Рибак не може притягнути до відповідальності винних у цьому злочині, тому що для цього немає необхідних законодавчих норм. У Міністерстві юстиції є законопроект, ухвалення якого могло б допомогти їй. Втім, за словами голови правління громадської організації «Центр громадянських свобод» Олександри Матвійчук, він перебуває на розгляді уряду вже рік, і руху в бік до його ухвалення немає. Один із авторів законопроекту Антон Кориневич припускає, що ці зміни просто не цікаві українському політикуму. Міністерство юстиції на запит Радіо Свобода щодо своєї позиції в цьому питанні не відповіло.

Активісти під стінами Кабінету міністрів вимагали внести зміни до Кримінального кодексу в тому, що стосується притягнення до відповідальності воєнних злочинців. Досі в законодавстві не передбачено відповідальності за злочини проти людяності, а положення щодо воєнних злочинів не повною мірою відповідають вимогам сучасного міжнародного прав, зазначають організатори акції.

Втім, у Міністерстві юстиції вже є відповідний законопроект, який має надати можливість національним органам слідства й суду ефективно переслідувати людей, які вчинили міжнародні злочини.

Антон Кориневич
Антон Кориневич

Як пояснює один із авторів законопроекту Антон Кориневич, наразі в українському законодавстві досить розмитою є відповідальність за такі злочини. Більше того, за його словами, міжнародні злочини й злочини міжнародного характеру змішані.

«Він (законопроект – ред.) вносить важливі правки до положень Кримінального кодексу щодо міжнародних злочинів. У Кримінальному кодексі станом на сьогодні немає злочинів проти людяності. Положення про злочин агресії сьогодні не відповідає міжнародним стандартам», – розповідає Кориневич у коментарі Радіо Свобода.

А деякі злочини не відображені в українському законодавстві взагалі, зазначав голова комітету Верховної Ради України з прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин Григорій Немиря.

«Існують злочини, деякі з яких не відображені в українському законодавстві, зокрема кримінальному. Міжнародний кримінальний суд має справи з чотирма такими злочинами: проти людяності, геноцидом, воєнними та агресією», – сказав Немиря.

За словами Кориневича, запропонований законопроект виокремлює ці чотири категорії злочинів в окремий розділ.

Кабінет міністрів законопроект не розглядає

Втім, документ застряг в уряді. Голова правління громадської організації «Центр громадянських свобод» Олександра Матвійчук каже, що він уже рік перебуває на розгляді уряду, і ніякого руху до його ухвалення не спостерігається.

Олександра Матвійчук
Олександра Матвійчук

Кориневич припускає, що так відбувається через те, що він не цікавий політикуму.

«Він не стосується речей, які можуть бути цікавими для тих, хто ухвалює рішення. Він стосується справедливості», – вважає Кориневич.

Цей законопроект потрібно ухвалити, зазначає Матвійчук, тому що не всі міжнародні злочини мають аналоги серед «загальнокримінальних». А навіть якщо аналог і є, то він не відображатиме повністю їхню природу.

Скажімо, розстріли на Майдані розслідуються як терористичні акти, а вони є злочинами проти людяності, переконує Матвійчук. Втім, за такі злочини українське законодавство відповідальності не передбачає. Більше того, зазначає вона, у Кримінальному кодексі немає навіть терміну «злочини проти людяності».

У підсумку, наголошує Матвійчук, це може призвести до безкарності.

Окремо експерт наголошує, що через наявність Мінських домовленостей, які передбачають амністію для причетних до подій в окремих районах Донецької та Луганської областей, воєнні злочинці залишаться не покараними. А якщо кваліфікувати їхні злочини як міжнародні, то є шанс притягнути їх до відповідальності.

Дружина закатованого сепаратистами Володимира Рибака, депутата міської ради Горлівки, Олена Рибак каже, що через відсутність необхідних норм не може притягнути до відповідальності винних у смерті її чоловіка.

«Я вже дуже давно не можу покарати винних. І ця людина не втікає з України. А навіщо? Нема закону такого, щоб щось із ним зробити. Він сидить і чекає», – розповідає Рибак.

Вона припускає, що уряд затягує з передачею законопроекту до парламенту через те, що «хтось боїться, що когось із них притягнуть до відповідальності».

Радіо Свобода направляло запит до Міністерства юстиції щодо деталей ситуації та його позиції в цьому питанні, але відповіді на нього не отримало.

На акції підтримки закону про воєнних злочинців

Серпень 29, 2018

 

29.08 об 11:00 відбулася акція на підтримку законопроекту «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо забезпечення його гармонізації з положеннями міжнародного права», який розроблений експертами правозахисної платформи “Правозахисний порядок денний” у співпраці з Міністерством юстиції України. Даний законопроект вже рік знаходиться на розгляді уряду.
——————
Складно в це повірити, але на п’ятому році війни із Росією українське законодавство досі не має правових інструментів для покарання воєнних злочинців. У Кримінальному кодексі не передбачено відповідальності за злочини проти людяності, а положення щодо воєнних злочинів не в повній мірі відповідають вимогам сучасного міжнародного права.

Тому під час проведення засідання Уряду правозахисники, рідні політв’язнів та жертви воєнних злочинів на сході звернулися до прем’єр-міністра Володимира Гройсмана та усіх членів уряду із проханням невідкладно відправити до Верховної ради України законопроект про внесення змін до Кримінального кодексу України, який дозволить національним органам належно розслідувати міжнародні злочини і притягати винних до відповідальності.

В акції взяли участь Олена РИБАК, дружина закатованого горлівського депутата Володимира Рибака, вчений-релігіознавець Ігор КОЗЛОВСЬКИЙ, який провів у полоні близько двох років, волонтерка Ірина ДОВГАНЬ, яка вижила завдяки розміщенню її фото “у позорного столпа” в Нью-Йорк Таймс, Ігор КОТЕЛЯНЕЦЬ, брат політв’язня Євгена Панова, який за сфабрикованою справою в Криму отримав 8 років позбавлення волі та інші.

Суд присяжних vs народні засідателі

Липень 20, 2018

Микола Мирний, журналіст Центру інформації про права людини для газети “День”

 

В Україні немає справжнього суду присяжних як інструменту народовладдя. Правозахисники кажуть, що він посилив би судову реформу та був би ще однією гарантією справедливого суду для громадян.

Експерти констатують: хоч у Конституції згадується право народу на здійснення правосуддя через суд присяжних, однак створений в Україні інститут по своїй суті таким не є. Насправді замість суду присяжних діє неефективний в українських реаліях суд шефенів. Цей інститут з’явився в листопаді 2012 року, коли набрав чинності новий Кримінальний процесуальний кодекс. Уже тоді експертне середовище вказувало на спотвореність ідеї суду присяжних.

ЩО НЕ ТАК?

Правозахисники нарікають, що у професійних суддів необмежені можливості впливу на рішення народних засідателів шефенської моделі. А це, у свою чергу, впливає на справедливість рішень.

 

Віктор Шишкін

  “Якщо ти йдеш разом із суддею в дорадчу кімнату, разом із ним вирішуєш справу й разом підписуєш вирок, то ти не присяжний. Ти звичайний народний засідатель. Подивіться американські фільми. От там – присяжні. Поки присяжні засідають, суддя перебуває в будь-якому іншому місці й жодним чином на них не впливає. Називайте хоч горщиком, але якщо народ буде ухвалювати рішення разом із професійним суддями, то це не буде суд присяжних… З таким інститутом в Україні не можна усій планеті розповідати, що у нас – суд присяжних”, – наголошує суддя Конституційного Суду України у відставці Віктор Шишкін.

Наразі троє представників народу разом із двома суддями вирішують усі питання судочинства, тоді як у класичному варіанті присяжні незалежні та вільні в ухваленні рішень. Не вирішуючи правових питань, присяжні мають лише відповісти, чи був факт вчинення злочину, чи винна людина та чи заслуговує вона на помилування. Аби відповісти на ці питання, у них необов’язково має бути юридична освіта, достатньо здорового глузду, пояснюють експерти. Якщо присяжні визнали людину винною, суддя окремо визначає міру покарання. Якщо ж невинною – суддя зобов’язаний підготувати виправдувальний вирок, а обвинувачуваного негайно звільняють з-під варти.

“Вердикт присяжних неможливо оскаржити за класичною схемою. Не можна також потім стверджувати, що воно несправедливе чи корупційне. Тому що його винесли 12 чи 8 представників народу, які жодним чином не пов’язані з владою”, – каже голова правління Експертної групи “Сова” Михайло Савва. 

Тетяна Веремій

Сьогодні народні засідателі розглядають цивільні та особливо тяжкі кримінальні справи, коли підсудному загрожує довічне ув’язнення.

За словами чернігівської адвокатки Тетяни Веремій, у її місті було всього три справи за участю народних засідателів. У двох із них вона була захисницею. На її переконання, у судових засіданнях громадяни беруть участь через гроші або на прохання представників судової влади. Охочих чи обізнаних у праві не так легко знайти. Адвокатка нарікає, що в колегію “присяжних суддів” потрапляли колишні правоохоронці, які “до підсудних із самого початку ставилися з обвинувальним ухилом”.

“У колегію потрапив колишній правоохоронець, якого допитували у цій же ж кримінальній справі як свідка. Був також екс-співробітник ДАІ. Ми двічі заявляли відвід, але суд не задовольняв наші клопотання”, – згадує Тетяна Веремій.

Тетяна Веремій зауважує, що в колегії є люди, які взагалі не цікавляться справою.

“Якщо присяжний не виявляє ініціативи побачити на власні очі матеріали справи, то суд і не ознайомлює його. У справах, наприклад, про подвійне вбивство є від трьох томів і більше. А в одному томі тільки – 270 сторінок доказів і пояснень свідків. Якщо адвокат неактивно працює, неможливо без ознайомлення орієнтуватись у справі і скласти враження про винуватість людини”, – переконана вона. Адвокатка вважає, що обов’язок вивчати матеріали справи має бути закріплений у законодавстві. Окрім цього, вона також не вірить, що в нарадчій кімнаті народні засідателі ухвалюють рішення незалежно від судді. Вона виступає за розділення суду присяжних від суддів, аби унеможливити контакт та вплив від суддів.

Михайло Савва вважає, що шефенські суди неефективні в країнах із перехідною демократією.

“Шефенська система працює виключно в країнах із вкрай високим рівнем правової культури. А такі країни, як Данія, узагалі відмовляються від представників народу. Бо в їхніх колегіях професійних суддів більший відсоток виправдувальних вироків, аніж у суду присяжних. Рівень справедливості у них на такому рівні, що вони вже можуть дозволити економити на присяжних, про що не скажеш стосовно України”, – розповідає правозахисник.

За участю народних засідателів в Україні суди виносять виправдувальні вердикти від 1325% справ, тоді як в одних лише професійних суддів – 1% таких вироків.

“У Росії в кримінальних справах за рік суд присяжних класичної моделі виносить 300 вердиктів. У різні роки від них було від 7 до 25% виправдувальних вироків. В Україні в 2016 році так звані “присяжні” винесли всього 50 вердиктів, тоді як у США з близько 160 тисяч 18–19% виправдальні. Це підтверджує, що система в Україні взагалі не працює”, – наголошує Михайло Савва.
Також експерт вказує на досвід Греції, коли 1967 року диктаторський режим “чорних полковників” змінив суд присяжних у країні на шефенський суд. Народні засідателі вдвічі менше виносили виправдальних вироків у порівнянні з присяжними.

Суддя Верховного Суду Аркадій Бущенко переконаний, що з ефективним судом присяжних збільшується вірогідність того, що правда буде встановлена в суді точніше. Більше того, він переконаний, що присяжні покращують судочинство та правові ідеї в країні.

“Судді важко вибратись із ситуації несправедливого закону. У таких випадках якщо суддя вирішує не застосовувати несправедливий закон, то йому треба знайти розлогу мотивацію. А це досить складне завдання. Тоді як присяжні не мотивують свої рішення. У таких випадках вони кажуть: “Ні! До побачення!” І на цьому все – у судовому рішенні закон не застосовується. І через те, що присяжні обнулили закон, суспільство та парламент отримують сигнал, що з ним щось не так і потрібно покращувати законодавство. Таким чином присяжні триматимуть усі гілки влади в тонусі і влада буде уважніше ставитись до розробки законодавчих ініціатив”, – пояснює Аркадій Бущенко і додає, що суд присяжних сприяє юридичній просвіті в країні.

НАВІЩО? 

Суд присяжних – це інструмент громадян контролю за владою, нагадує адвокат та правозахисник Андрій Осіпов. Він посилається на одне із рішень Верховного суду США 1968 року, який наголосив, що існування суду присяжних – це “достатня та повноцінна гарантія контролю щодо утиску громадян з боку держави”.

Андрій Осіпов

“Шарль Монтеськ’є та Джон Лок, засновуючи систему стримувань і противаг, закладали в неї таку систему, аби влада була сильною, щоб здійснювати свої повноваження, та слабкою, аби не утискати громадян. Віддаючи владі важелі переслідувати за злочини, тримати людей під вартою, засуджувати до покарання, виконувати вирок суду, стягувати податки, громадяни мають усвідомлювати, що, відпускаючи на волю такого звіра, у них мають бути можливості його вгамувати”, – пояснює Андрій Осіпов.

На його переконання, у судовій гілці влади України немає механізму стримувань і противаг. А українська влада, за його словами, обманює громадян, не надаючи їм ефективного інструменту народовладдя, “якого не було в українців з 1917 року”.

Андрій Осіпов вважає, що не варто критикувати суд присяжних через приклади справ росіянки Віри Засулич та київського єврея Менделя Бейліса, яких присяжні свого часу виправдали.

“У XIX столітті в Україні відбувалися єврейські погроми, держава займає антисемітську позицію. Два роки тримають у в’язниці Бейліса, аби звинуватити його, а суд присяжних виправдовує. І вся країна сприймає цей вирок справедливим та поважає його в умовах антисемітської істерії”, – розповідає Андрій Осіпов.

“Уявіть та порівняйте можливу реакцію суспільства, наприклад, на можливий вирок суддів Оболонського райсуду Києва у справі про держзраду Януковича і вердикт суду присяжних з цього приводу!” – додає адвокат та колишній суддя адміністративної юрисдикції Андрій Волков.

Експерти зауважують, що не всі підозрювані будуть користуватися судом присяжних. Часто доказів достатньо, і підозрювані усвідомлюють, що їхня вина доведена. Суд присяжних потрібен для сфальсифікованих кримінальних справ.

Член Громадської ради доброчесності Віталій Титич зізнається, що конкурс відбору суддів до Верховного Суду його “травмував психологічно”. Він констатує, що судова реформа в Україні не вдалась.

“Спасение утопающих – дело рук самих утопающих”. Не буде тих змін із судовою реформою, на які розраховує суспільство, тому суспільству треба шукати паралельно інші варіанти”, – коментує адвокат родин Небесної сотні Віталій Титич.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:  Конкурс до Верховного Суду пройшли 30 недоброчесних кандидатів – експерт РПР

Андрій Волков вважає, що судді зацікавлені в ефективному суді присяжних, оскільки він унеможливлює будь-який тиск на них. За його словами, в Україні немає повноцінного суду присяжних, бо політикам, ймовірно, вигідно тримати суддів на “дисциплінарному гачку”. Кількість підстав притягнення судді до дисциплінарної відповідальності збільшилась до 33 підстав, що викладені.

“Майже кожен суддя може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності, якщо це раптом комусь буде треба”, – коментує він.

ЯКИМ БАЧАТЬ СУД ПРИСЯЖНИХ В УКРАЇНІ

Минулого року Міністерство юстиції на вимогу Плану дій ухваленої президентом Нацстратегії з прав людини розробило законопроект №7022. Він декларує запровадження “суду присяжних для розгляду кримінальних обвинувачень у тяжких та особливо тяжких злочинах”. Окрім цього, у Верховній Раді депутат від “Батьківщини” Сергій Власенко зареєстрував альтернативний документ №7022-1. Правозахисники нарікають, що законопроект Мін’юсту принципово не створює суд присяжних в Україні, а лишень дає право на представників народу, якщо обвинувачуваному загрожує вісім років ув’язнення або довічне.

Документ Міністерства юстиції лишає залежність присяжних від суддів та формування колегії з трьох народних засідателів та двох суддів. Класичну форму суду присяжних з його незалежністю від професійних суддів закладає законопроект “Правозахисного порядку денного” авторства експерта Центру політико-правових реформ Олександра Банчука. Однак наразі цей документ не зареєстрований у Верховній Раді.

Адвокатка Тетяна Веремій вважає, що в українських реаліях присяжних має бути не менше восьми. Законопроект Сергія Власенка пропонує популярну в США формулу – 1 суддя та 12 присяжних. Однак у Правозахисному порядку денному вважають, що сім представників народу – економічно прийнятна формула, яка може знизити корупційні ризики.

“Верховний суд США вирішував, з якою мінімальною кількістю присяжних може бути суд. Він встановив мінімум у шість людей. У районних судах Росії – шість, в обласних – вісім, у Верховному суді – 12 присяжних”, – каже Михайло Савва.

У висновку Головного науково-експертного управління Верховної Ради немає заперечень стосовно розмежування функцій присяжних та професійних суддів у документі Сергія Власенка. Однак управління вважає, що розширення кількості присяжних неможливе через фінансові та технічні причини. Це призведе до надмірного навантаження судів і зробить тривалішими підготовчі засідання.

Віталій Титич: “Суспільству треба шукати паралельно інші варіанти відбудови інфраструктури справедливості

Правозахисники хочуть, аби суд присяжних був обов’язком громадянина, як це є в Британії, США чи ж навіть у Росії. Пропонується, аби автоматизована система випадково обирала кандидатів до суду першої та апеляційної інстанції зі списку виборців громади.

Після цього під час відбору пропонується перевіряти список присяжних на професії, які унеможливлюють участь у колегії. Правозахисники виступають проти участі, зокрема, відставних прокурорів, військових, колишніх або чинних поліцейських, співробітників спецслужб, недієздатних та священників.

“А всі інші зобов’язані виконати обов’язок присяжного. Хочуть вони це чи ні. У різних країнах буває кримінальна або адміністративна відповідальність за невиконання обов’язку. У законопроекті ми пропонуємо адміністративну. Це те саме, що ігнорувати запрошення в армію”, – розповідає Михайло Савва.

Попри скептицизм експертів щодо успіху судової реформи, правозахисник Центру громадянських свобод Андрій Кулібаба вірить в електоральний зиск для чинних депутатів, які хочуть переобратись до Верховної Ради, якщо ті створять справжній суд присяжних.

Суд присяжних в Україні, кінопоказ та лекція

Липень 16, 2018

Раз на два тижні Київська школа прав людини та демократії, (освітній проект Center for Civil Liberties) організовує правозахисні кінопокази.

Тут ви можете познайомитися з правозахисниками, послухати виступи експертів відпочити та подивитися фільми, що підіймають гострі суспільні питання.

11.07.2018 ми копазували фільм “12 Розгніваних чоловіків”.

Лектор – Михаил Савва. Доктор політичних наук, професор, голова правління громадської організації «Експертна група «Сова»

Чи зможе Україна відповідно карати за злочини на війні? Правозахисники презентували дослідження

Травень 26, 2018

Слабка інституційна спроможність органів системи правосуддя на сході Україні, невідповідне для умов збройної агресії законодавче регулювання, ускладнений доступ до правосуддя та можливість уникнути відповідальності за злочини, вчинені в умовах збройної агресії Росії.

Такі ключові проблеми із реалізацією правосуддя в умовах збройного конфлікту на сході України виявило дослідження підтримане Міжнародним фондом “Відродження”, яке правозахисники презентували 25 травня.

Дослідження “Правосуддя на сході України в умовах збройної агресії Російської Федерації” протягом 2016-2017 років проводила група експертів та громадських організацій.

Вони опитали 500 представників системи правосуддя, провели інтерв’ю з 40 особами, котрі були залучені до здійснення кримінального, адміністративного та цивільного судочинства, частина з яких переїхала з територій, що сьогодні непідконтрольні уряду України.

Також було проаналізовано 400 судових рішень у справах, зумовлених агресією Росії на сході України і проведений моніторинг 214 судових засідань у різних категоріях справ у судах Донецької та Луганської областей, дотичних до зони АТО, а також в інших судах у справах, пов’язаних зі збройним конфліктом.

Виявлені 4 ключові проблеми детально описані у відповідних розділах дослідження.

Так, слабка інституційна спроможність органів системи правосуддя на сході Україні обумовлена кадровою недоукомплектованістю цих органів, недостатнім рівнем підготовки з міжнародного гуманітарного права. А також тиском на суддів, прокурорів та слідчих з Донецької та Луганської областей, залежність багатьох з них від впливу з боку окупаційної влади.

Законодавче регулювання системи правосуддя не відповідає умовам збройної агресії. Зокрема, відсутні інструкції про те, як діяти системі в умовах бойових дій, чинне кримінальне законодавство не узгоджується з міжнародним правом, а держава витрачає зайві ресурси, притягуючи до відповідальності осіб за правопорушення, допущені вимушено, в умовах загрози життю. Після запровадження операції об’єднаних сил (ООС) виникла юридична невизначеність щодо можливості застосування законодавства, дія якого розрахована на період АТО, зокрема, щодо здійснення судових викликів та повідомлень осіб, які перебувають на окупованій території.

Прогалини в законних механізмах із відновлення втрачених через бойові дії справ спричиняють суттєві перешкоди для виконання судових рішень. Фізичний доступ до суду для жителів окупованих територій Донецької і Луганської областей суттєво ускладнений, а також поширена незаконна практика (кожна п’ята справа) проведення судових засідань в кабінетах суддів замість зали судових засідань.

Також теперішня ситуація із правосуддям дозволяє уникати відповідальності за злочини, вчинені в умовах збройної агресії. Наявних процесуальних механізмів недостатньо для протидії правопорушенням, пов’язаним із збройним конфліктом на сході України. Винувата особа може уникнути правосуддя, переховуючись на окупованих територіях, або ж вирок може бути скасовано через відсутність у матеріалах провадження звукозапису або журналу судового засідання. Злочинність на непідконтрольній території, фактично, залишається безкарною.

Водночас, законом посилено кримінальну відповідальність українських військовослужбовців за військові правопорушення. Проте судді по-різному враховують контекст збройного конфлікту – в одних випадках як обставину, що обтяжує відповідальність, в інших – що пом’якшує.

Повний текст дослідження українською мовою можна завантажити тут.

Джерело, 25/05/2018

Презентація дослідження «Правосуддя на сході України в умовах збройної агресії Російської Федерації».

Травень 16, 2018
Протягом 2016-2017 рр. за ініціативи та підтримки МФ “Відродження” група українських експертів та громадських організацій проводила дослідження з метою оцінити вплив збройного конфлікту на українську систему правосуддя та її спроможність здійснювати правосуддя.

Центр Громадянських Свобод – один з авторів дослідження.

Починаючи від законодавчих аспектів діяльності й до опитування осіб, що утримуються у місцях обмеження волі. Шляхом інтерв’ювання, проведення фокус груп, анкетування, надсилання запитів та інших інструментів – експерти проаналізували проблеми із якими стикаються всі хто має справу із судовою системою.

Експерти зібрали величезний масив якісних і кількісних показників, які чітко вказують на наявні прогалини в реформі. Результати дослідження будуть цікаві державним органам, міжнародним організаціям; всім тим, хто цікавиться реформою судової системи.

 

До участі запрошуються народні депутати України, судді
Верховного Суду України та місцевих судів, представники
Адміністрації Президента України, Генеральної прокуратури
України, Служби безпеки України, Національної поліції,
ключових міністерств та відомств, а також представники
міжнародних моніторингових місій та посольств.

 

Просимо підтвердити Вашу участь до 18 травня, надіславши листа на katerinalukasevych@gmail.com

 

Саша Романцова про суд присяжних в Україні

Травень 12, 2018

Саша Романцова – заступниця голови правління Центру громадянських свобод на телеканалі “Прямий” про те, який суд присяжних діє в Україні зараз і яким він має бути.

Гармонізація нашого кримінального законодавства з міжнародним правом

Квітень 25, 2018

Приведення кримінального законодавства України у відповідність з міжнародним правом в питаннях криміналізації основних злочинів за міжнародним правом.

 

 

Олександра Матвійчук виступила у Вашингтоні

Квітень 17, 2018

В рамках навчання на Стендфордській програмі Ukrainian Emerging Leaders – голова правління ЦГС Олександра Матвійчук взяла участь у різних заходах у Вашингтоні.

Виступ перед очільниками церков та релігійних організацій на запрошення посла США по свободі релігії.

Олександра розповіла про наступ на свободу релігії на окупованих Росією територіях. За роки анексії кількість релігійних громад Криму скоротилася на 63%. В Донбасі ще у травні 2014 православ’я було проголошено головною релігією регіону. Відомі численні трагічні історії переслідувань активістів та релігійних діячів на цих територіях: тортури пастора Олександра Хомченко, які призвели до смерті; переслідування правозахисника Емір-Усеїн Куку, якому загрожує 20 років позбавлення волі; та багато інших.

Після виступу Олександра передала звернення Правозахисного порядку денного із проханням  організувати спеціальні слухання у Конгресі по цьому питанню. Звернення підтримали як правозахисні, так і релігійні організації, дякуючи Інституту релігійних свобод.

Дискусія Atlanic Council про майбутніх Українських лідерів.

На дискусії, зокрема, обговорювалися постмайданне суспільство України, проміжні результати реформ, в’язнів Кремля та полонених на Донбасі. Значення успіху України для всього пострадянського простору. Виклики, які стоять перед громадянським суспільством. Дискусія розпочалася виступом відомого публіциста та філософа – Френсіса Фукуями.

“Україна — це передова широкомасштабної боротьби за ліберальну демократію з різними популістськими та авторитарними силами усього світу” – Френсіс Фукуяма.

Зустріч з Куртом Волкером
представник Державного департаменту США з питань України
Голова Правління ЦГС передала Курту Волкеру бачення стратегічних пріоритетів у переговорах з Росією, які підписали понад 50 громадських організацій. Олександра також звернула увагу Курта на проблему арештів активістів на окупованих територіях. Арештованими залишаються сотні людей, серед них правозахисники, журналісти, активісти та звичайні люди. Але це все тільки верхівка айсбергу, за підозрою в державній зраді заарештували 246 людей. Ми досі не знаємо, хто ці люди та в яких умовах вони утримуються.

Представник Держ.депу сказав, що ретельно опрацює звернення.

Зустріч з Eurasia Foundation
Eurasia Foundation – Американська НУО, що займається розвитком ефективності громадських об’єднань.

 

Майбутні Українські лідери на фронті змін – Обговорення у США

Квітень 17, 2018

Atlantic Council та Stanford University’s Center on Democracy, Development, and the Rule of Law (CDDRL) проводять дискусію про майбутнє України.

Через чотири роки після закінчення революції гідності Україна так і не відповіла на найважливіше запитання: Як країна буде розвивати демократичні цінності у своєму подальшому розвитку? Велика надія лежить на молодих лідерах, які керуватимуть країною найближчим часом.

CDDRL має за щастя цілий рік приймати у себе молодих лідерів, які проходять програму “Ukrainian Emerging Leaders Program”. На цьому обговоренні присутні три учасники цієї програми. Вони обговорять перспективи можливостей та викликів для демократії та розвитку їх країни. А також завдання із посилення державного управління, громадського суспільства та економічних реформ після повернення учасників в Україну.

Результаты поиска:

Воєнні злочини є, а відповідальності немає: які зміни потрібні до Кримінального кодексу України?

Вересень 10, 2018

Джерело: https://www.radiosvoboda.org/a/vojenni-zlochyny-vidpovidalnist/29460069.html

Дружина закатованого сепаратистами депутата міської ради Горлівки Володимира Рибака Олена Рибак не може притягнути до відповідальності винних у цьому злочині, тому що для цього немає необхідних законодавчих норм. У Міністерстві юстиції є законопроект, ухвалення якого могло б допомогти їй. Втім, за словами голови правління громадської організації «Центр громадянських свобод» Олександри Матвійчук, він перебуває на розгляді уряду вже рік, і руху в бік до його ухвалення немає. Один із авторів законопроекту Антон Кориневич припускає, що ці зміни просто не цікаві українському політикуму. Міністерство юстиції на запит Радіо Свобода щодо своєї позиції в цьому питанні не відповіло.

Активісти під стінами Кабінету міністрів вимагали внести зміни до Кримінального кодексу в тому, що стосується притягнення до відповідальності воєнних злочинців. Досі в законодавстві не передбачено відповідальності за злочини проти людяності, а положення щодо воєнних злочинів не повною мірою відповідають вимогам сучасного міжнародного прав, зазначають організатори акції.

Втім, у Міністерстві юстиції вже є відповідний законопроект, який має надати можливість національним органам слідства й суду ефективно переслідувати людей, які вчинили міжнародні злочини.

Антон Кориневич
Антон Кориневич

Як пояснює один із авторів законопроекту Антон Кориневич, наразі в українському законодавстві досить розмитою є відповідальність за такі злочини. Більше того, за його словами, міжнародні злочини й злочини міжнародного характеру змішані.

«Він (законопроект – ред.) вносить важливі правки до положень Кримінального кодексу щодо міжнародних злочинів. У Кримінальному кодексі станом на сьогодні немає злочинів проти людяності. Положення про злочин агресії сьогодні не відповідає міжнародним стандартам», – розповідає Кориневич у коментарі Радіо Свобода.

А деякі злочини не відображені в українському законодавстві взагалі, зазначав голова комітету Верховної Ради України з прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин Григорій Немиря.

«Існують злочини, деякі з яких не відображені в українському законодавстві, зокрема кримінальному. Міжнародний кримінальний суд має справи з чотирма такими злочинами: проти людяності, геноцидом, воєнними та агресією», – сказав Немиря.

За словами Кориневича, запропонований законопроект виокремлює ці чотири категорії злочинів в окремий розділ.

Кабінет міністрів законопроект не розглядає

Втім, документ застряг в уряді. Голова правління громадської організації «Центр громадянських свобод» Олександра Матвійчук каже, що він уже рік перебуває на розгляді уряду, і ніякого руху до його ухвалення не спостерігається.

Олександра Матвійчук
Олександра Матвійчук

Кориневич припускає, що так відбувається через те, що він не цікавий політикуму.

«Він не стосується речей, які можуть бути цікавими для тих, хто ухвалює рішення. Він стосується справедливості», – вважає Кориневич.

Цей законопроект потрібно ухвалити, зазначає Матвійчук, тому що не всі міжнародні злочини мають аналоги серед «загальнокримінальних». А навіть якщо аналог і є, то він не відображатиме повністю їхню природу.

Скажімо, розстріли на Майдані розслідуються як терористичні акти, а вони є злочинами проти людяності, переконує Матвійчук. Втім, за такі злочини українське законодавство відповідальності не передбачає. Більше того, зазначає вона, у Кримінальному кодексі немає навіть терміну «злочини проти людяності».

У підсумку, наголошує Матвійчук, це може призвести до безкарності.

Окремо експерт наголошує, що через наявність Мінських домовленостей, які передбачають амністію для причетних до подій в окремих районах Донецької та Луганської областей, воєнні злочинці залишаться не покараними. А якщо кваліфікувати їхні злочини як міжнародні, то є шанс притягнути їх до відповідальності.

Дружина закатованого сепаратистами Володимира Рибака, депутата міської ради Горлівки, Олена Рибак каже, що через відсутність необхідних норм не може притягнути до відповідальності винних у смерті її чоловіка.

«Я вже дуже давно не можу покарати винних. І ця людина не втікає з України. А навіщо? Нема закону такого, щоб щось із ним зробити. Він сидить і чекає», – розповідає Рибак.

Вона припускає, що уряд затягує з передачею законопроекту до парламенту через те, що «хтось боїться, що когось із них притягнуть до відповідальності».

Радіо Свобода направляло запит до Міністерства юстиції щодо деталей ситуації та його позиції в цьому питанні, але відповіді на нього не отримало.

На акції підтримки закону про воєнних злочинців

Серпень 29, 2018

 

29.08 об 11:00 відбулася акція на підтримку законопроекту «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо забезпечення його гармонізації з положеннями міжнародного права», який розроблений експертами правозахисної платформи “Правозахисний порядок денний” у співпраці з Міністерством юстиції України. Даний законопроект вже рік знаходиться на розгляді уряду.
——————
Складно в це повірити, але на п’ятому році війни із Росією українське законодавство досі не має правових інструментів для покарання воєнних злочинців. У Кримінальному кодексі не передбачено відповідальності за злочини проти людяності, а положення щодо воєнних злочинів не в повній мірі відповідають вимогам сучасного міжнародного права.

Тому під час проведення засідання Уряду правозахисники, рідні політв’язнів та жертви воєнних злочинів на сході звернулися до прем’єр-міністра Володимира Гройсмана та усіх членів уряду із проханням невідкладно відправити до Верховної ради України законопроект про внесення змін до Кримінального кодексу України, який дозволить національним органам належно розслідувати міжнародні злочини і притягати винних до відповідальності.

В акції взяли участь Олена РИБАК, дружина закатованого горлівського депутата Володимира Рибака, вчений-релігіознавець Ігор КОЗЛОВСЬКИЙ, який провів у полоні близько двох років, волонтерка Ірина ДОВГАНЬ, яка вижила завдяки розміщенню її фото “у позорного столпа” в Нью-Йорк Таймс, Ігор КОТЕЛЯНЕЦЬ, брат політв’язня Євгена Панова, який за сфабрикованою справою в Криму отримав 8 років позбавлення волі та інші.

Суд присяжних vs народні засідателі

Липень 20, 2018

Микола Мирний, журналіст Центру інформації про права людини для газети “День”

 

В Україні немає справжнього суду присяжних як інструменту народовладдя. Правозахисники кажуть, що він посилив би судову реформу та був би ще однією гарантією справедливого суду для громадян.

Експерти констатують: хоч у Конституції згадується право народу на здійснення правосуддя через суд присяжних, однак створений в Україні інститут по своїй суті таким не є. Насправді замість суду присяжних діє неефективний в українських реаліях суд шефенів. Цей інститут з’явився в листопаді 2012 року, коли набрав чинності новий Кримінальний процесуальний кодекс. Уже тоді експертне середовище вказувало на спотвореність ідеї суду присяжних.

ЩО НЕ ТАК?

Правозахисники нарікають, що у професійних суддів необмежені можливості впливу на рішення народних засідателів шефенської моделі. А це, у свою чергу, впливає на справедливість рішень.

 

Віктор Шишкін

  “Якщо ти йдеш разом із суддею в дорадчу кімнату, разом із ним вирішуєш справу й разом підписуєш вирок, то ти не присяжний. Ти звичайний народний засідатель. Подивіться американські фільми. От там – присяжні. Поки присяжні засідають, суддя перебуває в будь-якому іншому місці й жодним чином на них не впливає. Називайте хоч горщиком, але якщо народ буде ухвалювати рішення разом із професійним суддями, то це не буде суд присяжних… З таким інститутом в Україні не можна усій планеті розповідати, що у нас – суд присяжних”, – наголошує суддя Конституційного Суду України у відставці Віктор Шишкін.

Наразі троє представників народу разом із двома суддями вирішують усі питання судочинства, тоді як у класичному варіанті присяжні незалежні та вільні в ухваленні рішень. Не вирішуючи правових питань, присяжні мають лише відповісти, чи був факт вчинення злочину, чи винна людина та чи заслуговує вона на помилування. Аби відповісти на ці питання, у них необов’язково має бути юридична освіта, достатньо здорового глузду, пояснюють експерти. Якщо присяжні визнали людину винною, суддя окремо визначає міру покарання. Якщо ж невинною – суддя зобов’язаний підготувати виправдувальний вирок, а обвинувачуваного негайно звільняють з-під варти.

“Вердикт присяжних неможливо оскаржити за класичною схемою. Не можна також потім стверджувати, що воно несправедливе чи корупційне. Тому що його винесли 12 чи 8 представників народу, які жодним чином не пов’язані з владою”, – каже голова правління Експертної групи “Сова” Михайло Савва. 

Тетяна Веремій

Сьогодні народні засідателі розглядають цивільні та особливо тяжкі кримінальні справи, коли підсудному загрожує довічне ув’язнення.

За словами чернігівської адвокатки Тетяни Веремій, у її місті було всього три справи за участю народних засідателів. У двох із них вона була захисницею. На її переконання, у судових засіданнях громадяни беруть участь через гроші або на прохання представників судової влади. Охочих чи обізнаних у праві не так легко знайти. Адвокатка нарікає, що в колегію “присяжних суддів” потрапляли колишні правоохоронці, які “до підсудних із самого початку ставилися з обвинувальним ухилом”.

“У колегію потрапив колишній правоохоронець, якого допитували у цій же ж кримінальній справі як свідка. Був також екс-співробітник ДАІ. Ми двічі заявляли відвід, але суд не задовольняв наші клопотання”, – згадує Тетяна Веремій.

Тетяна Веремій зауважує, що в колегії є люди, які взагалі не цікавляться справою.

“Якщо присяжний не виявляє ініціативи побачити на власні очі матеріали справи, то суд і не ознайомлює його. У справах, наприклад, про подвійне вбивство є від трьох томів і більше. А в одному томі тільки – 270 сторінок доказів і пояснень свідків. Якщо адвокат неактивно працює, неможливо без ознайомлення орієнтуватись у справі і скласти враження про винуватість людини”, – переконана вона. Адвокатка вважає, що обов’язок вивчати матеріали справи має бути закріплений у законодавстві. Окрім цього, вона також не вірить, що в нарадчій кімнаті народні засідателі ухвалюють рішення незалежно від судді. Вона виступає за розділення суду присяжних від суддів, аби унеможливити контакт та вплив від суддів.

Михайло Савва вважає, що шефенські суди неефективні в країнах із перехідною демократією.

“Шефенська система працює виключно в країнах із вкрай високим рівнем правової культури. А такі країни, як Данія, узагалі відмовляються від представників народу. Бо в їхніх колегіях професійних суддів більший відсоток виправдувальних вироків, аніж у суду присяжних. Рівень справедливості у них на такому рівні, що вони вже можуть дозволити економити на присяжних, про що не скажеш стосовно України”, – розповідає правозахисник.

За участю народних засідателів в Україні суди виносять виправдувальні вердикти від 1325% справ, тоді як в одних лише професійних суддів – 1% таких вироків.

“У Росії в кримінальних справах за рік суд присяжних класичної моделі виносить 300 вердиктів. У різні роки від них було від 7 до 25% виправдувальних вироків. В Україні в 2016 році так звані “присяжні” винесли всього 50 вердиктів, тоді як у США з близько 160 тисяч 18–19% виправдальні. Це підтверджує, що система в Україні взагалі не працює”, – наголошує Михайло Савва.
Також експерт вказує на досвід Греції, коли 1967 року диктаторський режим “чорних полковників” змінив суд присяжних у країні на шефенський суд. Народні засідателі вдвічі менше виносили виправдальних вироків у порівнянні з присяжними.

Суддя Верховного Суду Аркадій Бущенко переконаний, що з ефективним судом присяжних збільшується вірогідність того, що правда буде встановлена в суді точніше. Більше того, він переконаний, що присяжні покращують судочинство та правові ідеї в країні.

“Судді важко вибратись із ситуації несправедливого закону. У таких випадках якщо суддя вирішує не застосовувати несправедливий закон, то йому треба знайти розлогу мотивацію. А це досить складне завдання. Тоді як присяжні не мотивують свої рішення. У таких випадках вони кажуть: “Ні! До побачення!” І на цьому все – у судовому рішенні закон не застосовується. І через те, що присяжні обнулили закон, суспільство та парламент отримують сигнал, що з ним щось не так і потрібно покращувати законодавство. Таким чином присяжні триматимуть усі гілки влади в тонусі і влада буде уважніше ставитись до розробки законодавчих ініціатив”, – пояснює Аркадій Бущенко і додає, що суд присяжних сприяє юридичній просвіті в країні.

НАВІЩО? 

Суд присяжних – це інструмент громадян контролю за владою, нагадує адвокат та правозахисник Андрій Осіпов. Він посилається на одне із рішень Верховного суду США 1968 року, який наголосив, що існування суду присяжних – це “достатня та повноцінна гарантія контролю щодо утиску громадян з боку держави”.

Андрій Осіпов

“Шарль Монтеськ’є та Джон Лок, засновуючи систему стримувань і противаг, закладали в неї таку систему, аби влада була сильною, щоб здійснювати свої повноваження, та слабкою, аби не утискати громадян. Віддаючи владі важелі переслідувати за злочини, тримати людей під вартою, засуджувати до покарання, виконувати вирок суду, стягувати податки, громадяни мають усвідомлювати, що, відпускаючи на волю такого звіра, у них мають бути можливості його вгамувати”, – пояснює Андрій Осіпов.

На його переконання, у судовій гілці влади України немає механізму стримувань і противаг. А українська влада, за його словами, обманює громадян, не надаючи їм ефективного інструменту народовладдя, “якого не було в українців з 1917 року”.

Андрій Осіпов вважає, що не варто критикувати суд присяжних через приклади справ росіянки Віри Засулич та київського єврея Менделя Бейліса, яких присяжні свого часу виправдали.

“У XIX столітті в Україні відбувалися єврейські погроми, держава займає антисемітську позицію. Два роки тримають у в’язниці Бейліса, аби звинуватити його, а суд присяжних виправдовує. І вся країна сприймає цей вирок справедливим та поважає його в умовах антисемітської істерії”, – розповідає Андрій Осіпов.

“Уявіть та порівняйте можливу реакцію суспільства, наприклад, на можливий вирок суддів Оболонського райсуду Києва у справі про держзраду Януковича і вердикт суду присяжних з цього приводу!” – додає адвокат та колишній суддя адміністративної юрисдикції Андрій Волков.

Експерти зауважують, що не всі підозрювані будуть користуватися судом присяжних. Часто доказів достатньо, і підозрювані усвідомлюють, що їхня вина доведена. Суд присяжних потрібен для сфальсифікованих кримінальних справ.

Член Громадської ради доброчесності Віталій Титич зізнається, що конкурс відбору суддів до Верховного Суду його “травмував психологічно”. Він констатує, що судова реформа в Україні не вдалась.

“Спасение утопающих – дело рук самих утопающих”. Не буде тих змін із судовою реформою, на які розраховує суспільство, тому суспільству треба шукати паралельно інші варіанти”, – коментує адвокат родин Небесної сотні Віталій Титич.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:  Конкурс до Верховного Суду пройшли 30 недоброчесних кандидатів – експерт РПР

Андрій Волков вважає, що судді зацікавлені в ефективному суді присяжних, оскільки він унеможливлює будь-який тиск на них. За його словами, в Україні немає повноцінного суду присяжних, бо політикам, ймовірно, вигідно тримати суддів на “дисциплінарному гачку”. Кількість підстав притягнення судді до дисциплінарної відповідальності збільшилась до 33 підстав, що викладені.

“Майже кожен суддя може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності, якщо це раптом комусь буде треба”, – коментує він.

ЯКИМ БАЧАТЬ СУД ПРИСЯЖНИХ В УКРАЇНІ

Минулого року Міністерство юстиції на вимогу Плану дій ухваленої президентом Нацстратегії з прав людини розробило законопроект №7022. Він декларує запровадження “суду присяжних для розгляду кримінальних обвинувачень у тяжких та особливо тяжких злочинах”. Окрім цього, у Верховній Раді депутат від “Батьківщини” Сергій Власенко зареєстрував альтернативний документ №7022-1. Правозахисники нарікають, що законопроект Мін’юсту принципово не створює суд присяжних в Україні, а лишень дає право на представників народу, якщо обвинувачуваному загрожує вісім років ув’язнення або довічне.

Документ Міністерства юстиції лишає залежність присяжних від суддів та формування колегії з трьох народних засідателів та двох суддів. Класичну форму суду присяжних з його незалежністю від професійних суддів закладає законопроект “Правозахисного порядку денного” авторства експерта Центру політико-правових реформ Олександра Банчука. Однак наразі цей документ не зареєстрований у Верховній Раді.

Адвокатка Тетяна Веремій вважає, що в українських реаліях присяжних має бути не менше восьми. Законопроект Сергія Власенка пропонує популярну в США формулу – 1 суддя та 12 присяжних. Однак у Правозахисному порядку денному вважають, що сім представників народу – економічно прийнятна формула, яка може знизити корупційні ризики.

“Верховний суд США вирішував, з якою мінімальною кількістю присяжних може бути суд. Він встановив мінімум у шість людей. У районних судах Росії – шість, в обласних – вісім, у Верховному суді – 12 присяжних”, – каже Михайло Савва.

У висновку Головного науково-експертного управління Верховної Ради немає заперечень стосовно розмежування функцій присяжних та професійних суддів у документі Сергія Власенка. Однак управління вважає, що розширення кількості присяжних неможливе через фінансові та технічні причини. Це призведе до надмірного навантаження судів і зробить тривалішими підготовчі засідання.

Віталій Титич: “Суспільству треба шукати паралельно інші варіанти відбудови інфраструктури справедливості

Правозахисники хочуть, аби суд присяжних був обов’язком громадянина, як це є в Британії, США чи ж навіть у Росії. Пропонується, аби автоматизована система випадково обирала кандидатів до суду першої та апеляційної інстанції зі списку виборців громади.

Після цього під час відбору пропонується перевіряти список присяжних на професії, які унеможливлюють участь у колегії. Правозахисники виступають проти участі, зокрема, відставних прокурорів, військових, колишніх або чинних поліцейських, співробітників спецслужб, недієздатних та священників.

“А всі інші зобов’язані виконати обов’язок присяжного. Хочуть вони це чи ні. У різних країнах буває кримінальна або адміністративна відповідальність за невиконання обов’язку. У законопроекті ми пропонуємо адміністративну. Це те саме, що ігнорувати запрошення в армію”, – розповідає Михайло Савва.

Попри скептицизм експертів щодо успіху судової реформи, правозахисник Центру громадянських свобод Андрій Кулібаба вірить в електоральний зиск для чинних депутатів, які хочуть переобратись до Верховної Ради, якщо ті створять справжній суд присяжних.

Суд присяжних в Україні, кінопоказ та лекція

Липень 16, 2018

Раз на два тижні Київська школа прав людини та демократії, (освітній проект Center for Civil Liberties) організовує правозахисні кінопокази.

Тут ви можете познайомитися з правозахисниками, послухати виступи експертів відпочити та подивитися фільми, що підіймають гострі суспільні питання.

11.07.2018 ми копазували фільм “12 Розгніваних чоловіків”.

Лектор – Михаил Савва. Доктор політичних наук, професор, голова правління громадської організації «Експертна група «Сова»

Чи зможе Україна відповідно карати за злочини на війні? Правозахисники презентували дослідження

Травень 26, 2018

Слабка інституційна спроможність органів системи правосуддя на сході Україні, невідповідне для умов збройної агресії законодавче регулювання, ускладнений доступ до правосуддя та можливість уникнути відповідальності за злочини, вчинені в умовах збройної агресії Росії.

Такі ключові проблеми із реалізацією правосуддя в умовах збройного конфлікту на сході України виявило дослідження підтримане Міжнародним фондом “Відродження”, яке правозахисники презентували 25 травня.

Дослідження “Правосуддя на сході України в умовах збройної агресії Російської Федерації” протягом 2016-2017 років проводила група експертів та громадських організацій.

Вони опитали 500 представників системи правосуддя, провели інтерв’ю з 40 особами, котрі були залучені до здійснення кримінального, адміністративного та цивільного судочинства, частина з яких переїхала з територій, що сьогодні непідконтрольні уряду України.

Також було проаналізовано 400 судових рішень у справах, зумовлених агресією Росії на сході України і проведений моніторинг 214 судових засідань у різних категоріях справ у судах Донецької та Луганської областей, дотичних до зони АТО, а також в інших судах у справах, пов’язаних зі збройним конфліктом.

Виявлені 4 ключові проблеми детально описані у відповідних розділах дослідження.

Так, слабка інституційна спроможність органів системи правосуддя на сході Україні обумовлена кадровою недоукомплектованістю цих органів, недостатнім рівнем підготовки з міжнародного гуманітарного права. А також тиском на суддів, прокурорів та слідчих з Донецької та Луганської областей, залежність багатьох з них від впливу з боку окупаційної влади.

Законодавче регулювання системи правосуддя не відповідає умовам збройної агресії. Зокрема, відсутні інструкції про те, як діяти системі в умовах бойових дій, чинне кримінальне законодавство не узгоджується з міжнародним правом, а держава витрачає зайві ресурси, притягуючи до відповідальності осіб за правопорушення, допущені вимушено, в умовах загрози життю. Після запровадження операції об’єднаних сил (ООС) виникла юридична невизначеність щодо можливості застосування законодавства, дія якого розрахована на період АТО, зокрема, щодо здійснення судових викликів та повідомлень осіб, які перебувають на окупованій території.

Прогалини в законних механізмах із відновлення втрачених через бойові дії справ спричиняють суттєві перешкоди для виконання судових рішень. Фізичний доступ до суду для жителів окупованих територій Донецької і Луганської областей суттєво ускладнений, а також поширена незаконна практика (кожна п’ята справа) проведення судових засідань в кабінетах суддів замість зали судових засідань.

Також теперішня ситуація із правосуддям дозволяє уникати відповідальності за злочини, вчинені в умовах збройної агресії. Наявних процесуальних механізмів недостатньо для протидії правопорушенням, пов’язаним із збройним конфліктом на сході України. Винувата особа може уникнути правосуддя, переховуючись на окупованих територіях, або ж вирок може бути скасовано через відсутність у матеріалах провадження звукозапису або журналу судового засідання. Злочинність на непідконтрольній території, фактично, залишається безкарною.

Водночас, законом посилено кримінальну відповідальність українських військовослужбовців за військові правопорушення. Проте судді по-різному враховують контекст збройного конфлікту – в одних випадках як обставину, що обтяжує відповідальність, в інших – що пом’якшує.

Повний текст дослідження українською мовою можна завантажити тут.

Джерело, 25/05/2018

Презентація дослідження «Правосуддя на сході України в умовах збройної агресії Російської Федерації».

Травень 16, 2018
Протягом 2016-2017 рр. за ініціативи та підтримки МФ “Відродження” група українських експертів та громадських організацій проводила дослідження з метою оцінити вплив збройного конфлікту на українську систему правосуддя та її спроможність здійснювати правосуддя.

Центр Громадянських Свобод – один з авторів дослідження.

Починаючи від законодавчих аспектів діяльності й до опитування осіб, що утримуються у місцях обмеження волі. Шляхом інтерв’ювання, проведення фокус груп, анкетування, надсилання запитів та інших інструментів – експерти проаналізували проблеми із якими стикаються всі хто має справу із судовою системою.

Експерти зібрали величезний масив якісних і кількісних показників, які чітко вказують на наявні прогалини в реформі. Результати дослідження будуть цікаві державним органам, міжнародним організаціям; всім тим, хто цікавиться реформою судової системи.

 

До участі запрошуються народні депутати України, судді
Верховного Суду України та місцевих судів, представники
Адміністрації Президента України, Генеральної прокуратури
України, Служби безпеки України, Національної поліції,
ключових міністерств та відомств, а також представники
міжнародних моніторингових місій та посольств.

 

Просимо підтвердити Вашу участь до 18 травня, надіславши листа на katerinalukasevych@gmail.com

 

Саша Романцова про суд присяжних в Україні

Травень 12, 2018

Саша Романцова – заступниця голови правління Центру громадянських свобод на телеканалі “Прямий” про те, який суд присяжних діє в Україні зараз і яким він має бути.

Гармонізація нашого кримінального законодавства з міжнародним правом

Квітень 25, 2018

Приведення кримінального законодавства України у відповідність з міжнародним правом в питаннях криміналізації основних злочинів за міжнародним правом.

 

 

Олександра Матвійчук виступила у Вашингтоні

Квітень 17, 2018

В рамках навчання на Стендфордській програмі Ukrainian Emerging Leaders – голова правління ЦГС Олександра Матвійчук взяла участь у різних заходах у Вашингтоні.

Виступ перед очільниками церков та релігійних організацій на запрошення посла США по свободі релігії.

Олександра розповіла про наступ на свободу релігії на окупованих Росією територіях. За роки анексії кількість релігійних громад Криму скоротилася на 63%. В Донбасі ще у травні 2014 православ’я було проголошено головною релігією регіону. Відомі численні трагічні історії переслідувань активістів та релігійних діячів на цих територіях: тортури пастора Олександра Хомченко, які призвели до смерті; переслідування правозахисника Емір-Усеїн Куку, якому загрожує 20 років позбавлення волі; та багато інших.

Після виступу Олександра передала звернення Правозахисного порядку денного із проханням  організувати спеціальні слухання у Конгресі по цьому питанню. Звернення підтримали як правозахисні, так і релігійні організації, дякуючи Інституту релігійних свобод.

Дискусія Atlanic Council про майбутніх Українських лідерів.

На дискусії, зокрема, обговорювалися постмайданне суспільство України, проміжні результати реформ, в’язнів Кремля та полонених на Донбасі. Значення успіху України для всього пострадянського простору. Виклики, які стоять перед громадянським суспільством. Дискусія розпочалася виступом відомого публіциста та філософа – Френсіса Фукуями.

“Україна — це передова широкомасштабної боротьби за ліберальну демократію з різними популістськими та авторитарними силами усього світу” – Френсіс Фукуяма.

Зустріч з Куртом Волкером
представник Державного департаменту США з питань України
Голова Правління ЦГС передала Курту Волкеру бачення стратегічних пріоритетів у переговорах з Росією, які підписали понад 50 громадських організацій. Олександра також звернула увагу Курта на проблему арештів активістів на окупованих територіях. Арештованими залишаються сотні людей, серед них правозахисники, журналісти, активісти та звичайні люди. Але це все тільки верхівка айсбергу, за підозрою в державній зраді заарештували 246 людей. Ми досі не знаємо, хто ці люди та в яких умовах вони утримуються.

Представник Держ.депу сказав, що ретельно опрацює звернення.

Зустріч з Eurasia Foundation
Eurasia Foundation – Американська НУО, що займається розвитком ефективності громадських об’єднань.

 

Майбутні Українські лідери на фронті змін – Обговорення у США

Квітень 17, 2018

Atlantic Council та Stanford University’s Center on Democracy, Development, and the Rule of Law (CDDRL) проводять дискусію про майбутнє України.

Через чотири роки після закінчення революції гідності Україна так і не відповіла на найважливіше запитання: Як країна буде розвивати демократичні цінності у своєму подальшому розвитку? Велика надія лежить на молодих лідерах, які керуватимуть країною найближчим часом.

CDDRL має за щастя цілий рік приймати у себе молодих лідерів, які проходять програму “Ukrainian Emerging Leaders Program”. На цьому обговоренні присутні три учасники цієї програми. Вони обговорять перспективи можливостей та викликів для демократії та розвитку їх країни. А також завдання із посилення державного управління, громадського суспільства та економічних реформ після повернення учасників в Україну.

Результаты поиска:

Воєнні злочини є, а відповідальності немає: які зміни потрібні до Кримінального кодексу України?

Вересень 10, 2018

Джерело: https://www.radiosvoboda.org/a/vojenni-zlochyny-vidpovidalnist/29460069.html

Дружина закатованого сепаратистами депутата міської ради Горлівки Володимира Рибака Олена Рибак не може притягнути до відповідальності винних у цьому злочині, тому що для цього немає необхідних законодавчих норм. У Міністерстві юстиції є законопроект, ухвалення якого могло б допомогти їй. Втім, за словами голови правління громадської організації «Центр громадянських свобод» Олександри Матвійчук, він перебуває на розгляді уряду вже рік, і руху в бік до його ухвалення немає. Один із авторів законопроекту Антон Кориневич припускає, що ці зміни просто не цікаві українському політикуму. Міністерство юстиції на запит Радіо Свобода щодо своєї позиції в цьому питанні не відповіло.

Активісти під стінами Кабінету міністрів вимагали внести зміни до Кримінального кодексу в тому, що стосується притягнення до відповідальності воєнних злочинців. Досі в законодавстві не передбачено відповідальності за злочини проти людяності, а положення щодо воєнних злочинів не повною мірою відповідають вимогам сучасного міжнародного прав, зазначають організатори акції.

Втім, у Міністерстві юстиції вже є відповідний законопроект, який має надати можливість національним органам слідства й суду ефективно переслідувати людей, які вчинили міжнародні злочини.

Антон Кориневич
Антон Кориневич

Як пояснює один із авторів законопроекту Антон Кориневич, наразі в українському законодавстві досить розмитою є відповідальність за такі злочини. Більше того, за його словами, міжнародні злочини й злочини міжнародного характеру змішані.

«Він (законопроект – ред.) вносить важливі правки до положень Кримінального кодексу щодо міжнародних злочинів. У Кримінальному кодексі станом на сьогодні немає злочинів проти людяності. Положення про злочин агресії сьогодні не відповідає міжнародним стандартам», – розповідає Кориневич у коментарі Радіо Свобода.

А деякі злочини не відображені в українському законодавстві взагалі, зазначав голова комітету Верховної Ради України з прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин Григорій Немиря.

«Існують злочини, деякі з яких не відображені в українському законодавстві, зокрема кримінальному. Міжнародний кримінальний суд має справи з чотирма такими злочинами: проти людяності, геноцидом, воєнними та агресією», – сказав Немиря.

За словами Кориневича, запропонований законопроект виокремлює ці чотири категорії злочинів в окремий розділ.

Кабінет міністрів законопроект не розглядає

Втім, документ застряг в уряді. Голова правління громадської організації «Центр громадянських свобод» Олександра Матвійчук каже, що він уже рік перебуває на розгляді уряду, і ніякого руху до його ухвалення не спостерігається.

Олександра Матвійчук
Олександра Матвійчук

Кориневич припускає, що так відбувається через те, що він не цікавий політикуму.

«Він не стосується речей, які можуть бути цікавими для тих, хто ухвалює рішення. Він стосується справедливості», – вважає Кориневич.

Цей законопроект потрібно ухвалити, зазначає Матвійчук, тому що не всі міжнародні злочини мають аналоги серед «загальнокримінальних». А навіть якщо аналог і є, то він не відображатиме повністю їхню природу.

Скажімо, розстріли на Майдані розслідуються як терористичні акти, а вони є злочинами проти людяності, переконує Матвійчук. Втім, за такі злочини українське законодавство відповідальності не передбачає. Більше того, зазначає вона, у Кримінальному кодексі немає навіть терміну «злочини проти людяності».

У підсумку, наголошує Матвійчук, це може призвести до безкарності.

Окремо експерт наголошує, що через наявність Мінських домовленостей, які передбачають амністію для причетних до подій в окремих районах Донецької та Луганської областей, воєнні злочинці залишаться не покараними. А якщо кваліфікувати їхні злочини як міжнародні, то є шанс притягнути їх до відповідальності.

Дружина закатованого сепаратистами Володимира Рибака, депутата міської ради Горлівки, Олена Рибак каже, що через відсутність необхідних норм не може притягнути до відповідальності винних у смерті її чоловіка.

«Я вже дуже давно не можу покарати винних. І ця людина не втікає з України. А навіщо? Нема закону такого, щоб щось із ним зробити. Він сидить і чекає», – розповідає Рибак.

Вона припускає, що уряд затягує з передачею законопроекту до парламенту через те, що «хтось боїться, що когось із них притягнуть до відповідальності».

Радіо Свобода направляло запит до Міністерства юстиції щодо деталей ситуації та його позиції в цьому питанні, але відповіді на нього не отримало.

На акції підтримки закону про воєнних злочинців

Серпень 29, 2018

 

29.08 об 11:00 відбулася акція на підтримку законопроекту «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо забезпечення його гармонізації з положеннями міжнародного права», який розроблений експертами правозахисної платформи “Правозахисний порядок денний” у співпраці з Міністерством юстиції України. Даний законопроект вже рік знаходиться на розгляді уряду.
——————
Складно в це повірити, але на п’ятому році війни із Росією українське законодавство досі не має правових інструментів для покарання воєнних злочинців. У Кримінальному кодексі не передбачено відповідальності за злочини проти людяності, а положення щодо воєнних злочинів не в повній мірі відповідають вимогам сучасного міжнародного права.

Тому під час проведення засідання Уряду правозахисники, рідні політв’язнів та жертви воєнних злочинів на сході звернулися до прем’єр-міністра Володимира Гройсмана та усіх членів уряду із проханням невідкладно відправити до Верховної ради України законопроект про внесення змін до Кримінального кодексу України, який дозволить національним органам належно розслідувати міжнародні злочини і притягати винних до відповідальності.

В акції взяли участь Олена РИБАК, дружина закатованого горлівського депутата Володимира Рибака, вчений-релігіознавець Ігор КОЗЛОВСЬКИЙ, який провів у полоні близько двох років, волонтерка Ірина ДОВГАНЬ, яка вижила завдяки розміщенню її фото “у позорного столпа” в Нью-Йорк Таймс, Ігор КОТЕЛЯНЕЦЬ, брат політв’язня Євгена Панова, який за сфабрикованою справою в Криму отримав 8 років позбавлення волі та інші.

Суд присяжних vs народні засідателі

Липень 20, 2018

Микола Мирний, журналіст Центру інформації про права людини для газети “День”

 

В Україні немає справжнього суду присяжних як інструменту народовладдя. Правозахисники кажуть, що він посилив би судову реформу та був би ще однією гарантією справедливого суду для громадян.

Експерти констатують: хоч у Конституції згадується право народу на здійснення правосуддя через суд присяжних, однак створений в Україні інститут по своїй суті таким не є. Насправді замість суду присяжних діє неефективний в українських реаліях суд шефенів. Цей інститут з’явився в листопаді 2012 року, коли набрав чинності новий Кримінальний процесуальний кодекс. Уже тоді експертне середовище вказувало на спотвореність ідеї суду присяжних.

ЩО НЕ ТАК?

Правозахисники нарікають, що у професійних суддів необмежені можливості впливу на рішення народних засідателів шефенської моделі. А це, у свою чергу, впливає на справедливість рішень.

 

Віктор Шишкін

  “Якщо ти йдеш разом із суддею в дорадчу кімнату, разом із ним вирішуєш справу й разом підписуєш вирок, то ти не присяжний. Ти звичайний народний засідатель. Подивіться американські фільми. От там – присяжні. Поки присяжні засідають, суддя перебуває в будь-якому іншому місці й жодним чином на них не впливає. Називайте хоч горщиком, але якщо народ буде ухвалювати рішення разом із професійним суддями, то це не буде суд присяжних… З таким інститутом в Україні не можна усій планеті розповідати, що у нас – суд присяжних”, – наголошує суддя Конституційного Суду України у відставці Віктор Шишкін.

Наразі троє представників народу разом із двома суддями вирішують усі питання судочинства, тоді як у класичному варіанті присяжні незалежні та вільні в ухваленні рішень. Не вирішуючи правових питань, присяжні мають лише відповісти, чи був факт вчинення злочину, чи винна людина та чи заслуговує вона на помилування. Аби відповісти на ці питання, у них необов’язково має бути юридична освіта, достатньо здорового глузду, пояснюють експерти. Якщо присяжні визнали людину винною, суддя окремо визначає міру покарання. Якщо ж невинною – суддя зобов’язаний підготувати виправдувальний вирок, а обвинувачуваного негайно звільняють з-під варти.

“Вердикт присяжних неможливо оскаржити за класичною схемою. Не можна також потім стверджувати, що воно несправедливе чи корупційне. Тому що його винесли 12 чи 8 представників народу, які жодним чином не пов’язані з владою”, – каже голова правління Експертної групи “Сова” Михайло Савва. 

Тетяна Веремій

Сьогодні народні засідателі розглядають цивільні та особливо тяжкі кримінальні справи, коли підсудному загрожує довічне ув’язнення.

За словами чернігівської адвокатки Тетяни Веремій, у її місті було всього три справи за участю народних засідателів. У двох із них вона була захисницею. На її переконання, у судових засіданнях громадяни беруть участь через гроші або на прохання представників судової влади. Охочих чи обізнаних у праві не так легко знайти. Адвокатка нарікає, що в колегію “присяжних суддів” потрапляли колишні правоохоронці, які “до підсудних із самого початку ставилися з обвинувальним ухилом”.

“У колегію потрапив колишній правоохоронець, якого допитували у цій же ж кримінальній справі як свідка. Був також екс-співробітник ДАІ. Ми двічі заявляли відвід, але суд не задовольняв наші клопотання”, – згадує Тетяна Веремій.

Тетяна Веремій зауважує, що в колегії є люди, які взагалі не цікавляться справою.

“Якщо присяжний не виявляє ініціативи побачити на власні очі матеріали справи, то суд і не ознайомлює його. У справах, наприклад, про подвійне вбивство є від трьох томів і більше. А в одному томі тільки – 270 сторінок доказів і пояснень свідків. Якщо адвокат неактивно працює, неможливо без ознайомлення орієнтуватись у справі і скласти враження про винуватість людини”, – переконана вона. Адвокатка вважає, що обов’язок вивчати матеріали справи має бути закріплений у законодавстві. Окрім цього, вона також не вірить, що в нарадчій кімнаті народні засідателі ухвалюють рішення незалежно від судді. Вона виступає за розділення суду присяжних від суддів, аби унеможливити контакт та вплив від суддів.

Михайло Савва вважає, що шефенські суди неефективні в країнах із перехідною демократією.

“Шефенська система працює виключно в країнах із вкрай високим рівнем правової культури. А такі країни, як Данія, узагалі відмовляються від представників народу. Бо в їхніх колегіях професійних суддів більший відсоток виправдувальних вироків, аніж у суду присяжних. Рівень справедливості у них на такому рівні, що вони вже можуть дозволити економити на присяжних, про що не скажеш стосовно України”, – розповідає правозахисник.

За участю народних засідателів в Україні суди виносять виправдувальні вердикти від 1325% справ, тоді як в одних лише професійних суддів – 1% таких вироків.

“У Росії в кримінальних справах за рік суд присяжних класичної моделі виносить 300 вердиктів. У різні роки від них було від 7 до 25% виправдувальних вироків. В Україні в 2016 році так звані “присяжні” винесли всього 50 вердиктів, тоді як у США з близько 160 тисяч 18–19% виправдальні. Це підтверджує, що система в Україні взагалі не працює”, – наголошує Михайло Савва.
Також експерт вказує на досвід Греції, коли 1967 року диктаторський режим “чорних полковників” змінив суд присяжних у країні на шефенський суд. Народні засідателі вдвічі менше виносили виправдальних вироків у порівнянні з присяжними.

Суддя Верховного Суду Аркадій Бущенко переконаний, що з ефективним судом присяжних збільшується вірогідність того, що правда буде встановлена в суді точніше. Більше того, він переконаний, що присяжні покращують судочинство та правові ідеї в країні.

“Судді важко вибратись із ситуації несправедливого закону. У таких випадках якщо суддя вирішує не застосовувати несправедливий закон, то йому треба знайти розлогу мотивацію. А це досить складне завдання. Тоді як присяжні не мотивують свої рішення. У таких випадках вони кажуть: “Ні! До побачення!” І на цьому все – у судовому рішенні закон не застосовується. І через те, що присяжні обнулили закон, суспільство та парламент отримують сигнал, що з ним щось не так і потрібно покращувати законодавство. Таким чином присяжні триматимуть усі гілки влади в тонусі і влада буде уважніше ставитись до розробки законодавчих ініціатив”, – пояснює Аркадій Бущенко і додає, що суд присяжних сприяє юридичній просвіті в країні.

НАВІЩО? 

Суд присяжних – це інструмент громадян контролю за владою, нагадує адвокат та правозахисник Андрій Осіпов. Він посилається на одне із рішень Верховного суду США 1968 року, який наголосив, що існування суду присяжних – це “достатня та повноцінна гарантія контролю щодо утиску громадян з боку держави”.

Андрій Осіпов

“Шарль Монтеськ’є та Джон Лок, засновуючи систему стримувань і противаг, закладали в неї таку систему, аби влада була сильною, щоб здійснювати свої повноваження, та слабкою, аби не утискати громадян. Віддаючи владі важелі переслідувати за злочини, тримати людей під вартою, засуджувати до покарання, виконувати вирок суду, стягувати податки, громадяни мають усвідомлювати, що, відпускаючи на волю такого звіра, у них мають бути можливості його вгамувати”, – пояснює Андрій Осіпов.

На його переконання, у судовій гілці влади України немає механізму стримувань і противаг. А українська влада, за його словами, обманює громадян, не надаючи їм ефективного інструменту народовладдя, “якого не було в українців з 1917 року”.

Андрій Осіпов вважає, що не варто критикувати суд присяжних через приклади справ росіянки Віри Засулич та київського єврея Менделя Бейліса, яких присяжні свого часу виправдали.

“У XIX столітті в Україні відбувалися єврейські погроми, держава займає антисемітську позицію. Два роки тримають у в’язниці Бейліса, аби звинуватити його, а суд присяжних виправдовує. І вся країна сприймає цей вирок справедливим та поважає його в умовах антисемітської істерії”, – розповідає Андрій Осіпов.

“Уявіть та порівняйте можливу реакцію суспільства, наприклад, на можливий вирок суддів Оболонського райсуду Києва у справі про держзраду Януковича і вердикт суду присяжних з цього приводу!” – додає адвокат та колишній суддя адміністративної юрисдикції Андрій Волков.

Експерти зауважують, що не всі підозрювані будуть користуватися судом присяжних. Часто доказів достатньо, і підозрювані усвідомлюють, що їхня вина доведена. Суд присяжних потрібен для сфальсифікованих кримінальних справ.

Член Громадської ради доброчесності Віталій Титич зізнається, що конкурс відбору суддів до Верховного Суду його “травмував психологічно”. Він констатує, що судова реформа в Україні не вдалась.

“Спасение утопающих – дело рук самих утопающих”. Не буде тих змін із судовою реформою, на які розраховує суспільство, тому суспільству треба шукати паралельно інші варіанти”, – коментує адвокат родин Небесної сотні Віталій Титич.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:  Конкурс до Верховного Суду пройшли 30 недоброчесних кандидатів – експерт РПР

Андрій Волков вважає, що судді зацікавлені в ефективному суді присяжних, оскільки він унеможливлює будь-який тиск на них. За його словами, в Україні немає повноцінного суду присяжних, бо політикам, ймовірно, вигідно тримати суддів на “дисциплінарному гачку”. Кількість підстав притягнення судді до дисциплінарної відповідальності збільшилась до 33 підстав, що викладені.

“Майже кожен суддя може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності, якщо це раптом комусь буде треба”, – коментує він.

ЯКИМ БАЧАТЬ СУД ПРИСЯЖНИХ В УКРАЇНІ

Минулого року Міністерство юстиції на вимогу Плану дій ухваленої президентом Нацстратегії з прав людини розробило законопроект №7022. Він декларує запровадження “суду присяжних для розгляду кримінальних обвинувачень у тяжких та особливо тяжких злочинах”. Окрім цього, у Верховній Раді депутат від “Батьківщини” Сергій Власенко зареєстрував альтернативний документ №7022-1. Правозахисники нарікають, що законопроект Мін’юсту принципово не створює суд присяжних в Україні, а лишень дає право на представників народу, якщо обвинувачуваному загрожує вісім років ув’язнення або довічне.

Документ Міністерства юстиції лишає залежність присяжних від суддів та формування колегії з трьох народних засідателів та двох суддів. Класичну форму суду присяжних з його незалежністю від професійних суддів закладає законопроект “Правозахисного порядку денного” авторства експерта Центру політико-правових реформ Олександра Банчука. Однак наразі цей документ не зареєстрований у Верховній Раді.

Адвокатка Тетяна Веремій вважає, що в українських реаліях присяжних має бути не менше восьми. Законопроект Сергія Власенка пропонує популярну в США формулу – 1 суддя та 12 присяжних. Однак у Правозахисному порядку денному вважають, що сім представників народу – економічно прийнятна формула, яка може знизити корупційні ризики.

“Верховний суд США вирішував, з якою мінімальною кількістю присяжних може бути суд. Він встановив мінімум у шість людей. У районних судах Росії – шість, в обласних – вісім, у Верховному суді – 12 присяжних”, – каже Михайло Савва.

У висновку Головного науково-експертного управління Верховної Ради немає заперечень стосовно розмежування функцій присяжних та професійних суддів у документі Сергія Власенка. Однак управління вважає, що розширення кількості присяжних неможливе через фінансові та технічні причини. Це призведе до надмірного навантаження судів і зробить тривалішими підготовчі засідання.

Віталій Титич: “Суспільству треба шукати паралельно інші варіанти відбудови інфраструктури справедливості

Правозахисники хочуть, аби суд присяжних був обов’язком громадянина, як це є в Британії, США чи ж навіть у Росії. Пропонується, аби автоматизована система випадково обирала кандидатів до суду першої та апеляційної інстанції зі списку виборців громади.

Після цього під час відбору пропонується перевіряти список присяжних на професії, які унеможливлюють участь у колегії. Правозахисники виступають проти участі, зокрема, відставних прокурорів, військових, колишніх або чинних поліцейських, співробітників спецслужб, недієздатних та священників.

“А всі інші зобов’язані виконати обов’язок присяжного. Хочуть вони це чи ні. У різних країнах буває кримінальна або адміністративна відповідальність за невиконання обов’язку. У законопроекті ми пропонуємо адміністративну. Це те саме, що ігнорувати запрошення в армію”, – розповідає Михайло Савва.

Попри скептицизм експертів щодо успіху судової реформи, правозахисник Центру громадянських свобод Андрій Кулібаба вірить в електоральний зиск для чинних депутатів, які хочуть переобратись до Верховної Ради, якщо ті створять справжній суд присяжних.

Суд присяжних в Україні, кінопоказ та лекція

Липень 16, 2018

Раз на два тижні Київська школа прав людини та демократії, (освітній проект Center for Civil Liberties) організовує правозахисні кінопокази.

Тут ви можете познайомитися з правозахисниками, послухати виступи експертів відпочити та подивитися фільми, що підіймають гострі суспільні питання.

11.07.2018 ми копазували фільм “12 Розгніваних чоловіків”.

Лектор – Михаил Савва. Доктор політичних наук, професор, голова правління громадської організації «Експертна група «Сова»

Чи зможе Україна відповідно карати за злочини на війні? Правозахисники презентували дослідження

Травень 26, 2018

Слабка інституційна спроможність органів системи правосуддя на сході Україні, невідповідне для умов збройної агресії законодавче регулювання, ускладнений доступ до правосуддя та можливість уникнути відповідальності за злочини, вчинені в умовах збройної агресії Росії.

Такі ключові проблеми із реалізацією правосуддя в умовах збройного конфлікту на сході України виявило дослідження підтримане Міжнародним фондом “Відродження”, яке правозахисники презентували 25 травня.

Дослідження “Правосуддя на сході України в умовах збройної агресії Російської Федерації” протягом 2016-2017 років проводила група експертів та громадських організацій.

Вони опитали 500 представників системи правосуддя, провели інтерв’ю з 40 особами, котрі були залучені до здійснення кримінального, адміністративного та цивільного судочинства, частина з яких переїхала з територій, що сьогодні непідконтрольні уряду України.

Також було проаналізовано 400 судових рішень у справах, зумовлених агресією Росії на сході України і проведений моніторинг 214 судових засідань у різних категоріях справ у судах Донецької та Луганської областей, дотичних до зони АТО, а також в інших судах у справах, пов’язаних зі збройним конфліктом.

Виявлені 4 ключові проблеми детально описані у відповідних розділах дослідження.

Так, слабка інституційна спроможність органів системи правосуддя на сході Україні обумовлена кадровою недоукомплектованістю цих органів, недостатнім рівнем підготовки з міжнародного гуманітарного права. А також тиском на суддів, прокурорів та слідчих з Донецької та Луганської областей, залежність багатьох з них від впливу з боку окупаційної влади.

Законодавче регулювання системи правосуддя не відповідає умовам збройної агресії. Зокрема, відсутні інструкції про те, як діяти системі в умовах бойових дій, чинне кримінальне законодавство не узгоджується з міжнародним правом, а держава витрачає зайві ресурси, притягуючи до відповідальності осіб за правопорушення, допущені вимушено, в умовах загрози життю. Після запровадження операції об’єднаних сил (ООС) виникла юридична невизначеність щодо можливості застосування законодавства, дія якого розрахована на період АТО, зокрема, щодо здійснення судових викликів та повідомлень осіб, які перебувають на окупованій території.

Прогалини в законних механізмах із відновлення втрачених через бойові дії справ спричиняють суттєві перешкоди для виконання судових рішень. Фізичний доступ до суду для жителів окупованих територій Донецької і Луганської областей суттєво ускладнений, а також поширена незаконна практика (кожна п’ята справа) проведення судових засідань в кабінетах суддів замість зали судових засідань.

Також теперішня ситуація із правосуддям дозволяє уникати відповідальності за злочини, вчинені в умовах збройної агресії. Наявних процесуальних механізмів недостатньо для протидії правопорушенням, пов’язаним із збройним конфліктом на сході України. Винувата особа може уникнути правосуддя, переховуючись на окупованих територіях, або ж вирок може бути скасовано через відсутність у матеріалах провадження звукозапису або журналу судового засідання. Злочинність на непідконтрольній території, фактично, залишається безкарною.

Водночас, законом посилено кримінальну відповідальність українських військовослужбовців за військові правопорушення. Проте судді по-різному враховують контекст збройного конфлікту – в одних випадках як обставину, що обтяжує відповідальність, в інших – що пом’якшує.

Повний текст дослідження українською мовою можна завантажити тут.

Джерело, 25/05/2018

Презентація дослідження «Правосуддя на сході України в умовах збройної агресії Російської Федерації».

Травень 16, 2018
Протягом 2016-2017 рр. за ініціативи та підтримки МФ “Відродження” група українських експертів та громадських організацій проводила дослідження з метою оцінити вплив збройного конфлікту на українську систему правосуддя та її спроможність здійснювати правосуддя.

Центр Громадянських Свобод – один з авторів дослідження.

Починаючи від законодавчих аспектів діяльності й до опитування осіб, що утримуються у місцях обмеження волі. Шляхом інтерв’ювання, проведення фокус груп, анкетування, надсилання запитів та інших інструментів – експерти проаналізували проблеми із якими стикаються всі хто має справу із судовою системою.

Експерти зібрали величезний масив якісних і кількісних показників, які чітко вказують на наявні прогалини в реформі. Результати дослідження будуть цікаві державним органам, міжнародним організаціям; всім тим, хто цікавиться реформою судової системи.

 

До участі запрошуються народні депутати України, судді
Верховного Суду України та місцевих судів, представники
Адміністрації Президента України, Генеральної прокуратури
України, Служби безпеки України, Національної поліції,
ключових міністерств та відомств, а також представники
міжнародних моніторингових місій та посольств.

 

Просимо підтвердити Вашу участь до 18 травня, надіславши листа на katerinalukasevych@gmail.com

 

Саша Романцова про суд присяжних в Україні

Травень 12, 2018

Саша Романцова – заступниця голови правління Центру громадянських свобод на телеканалі “Прямий” про те, який суд присяжних діє в Україні зараз і яким він має бути.

Гармонізація нашого кримінального законодавства з міжнародним правом

Квітень 25, 2018

Приведення кримінального законодавства України у відповідність з міжнародним правом в питаннях криміналізації основних злочинів за міжнародним правом.

 

 

Олександра Матвійчук виступила у Вашингтоні

Квітень 17, 2018

В рамках навчання на Стендфордській програмі Ukrainian Emerging Leaders – голова правління ЦГС Олександра Матвійчук взяла участь у різних заходах у Вашингтоні.

Виступ перед очільниками церков та релігійних організацій на запрошення посла США по свободі релігії.

Олександра розповіла про наступ на свободу релігії на окупованих Росією територіях. За роки анексії кількість релігійних громад Криму скоротилася на 63%. В Донбасі ще у травні 2014 православ’я було проголошено головною релігією регіону. Відомі численні трагічні історії переслідувань активістів та релігійних діячів на цих територіях: тортури пастора Олександра Хомченко, які призвели до смерті; переслідування правозахисника Емір-Усеїн Куку, якому загрожує 20 років позбавлення волі; та багато інших.

Після виступу Олександра передала звернення Правозахисного порядку денного із проханням  організувати спеціальні слухання у Конгресі по цьому питанню. Звернення підтримали як правозахисні, так і релігійні організації, дякуючи Інституту релігійних свобод.

Дискусія Atlanic Council про майбутніх Українських лідерів.

На дискусії, зокрема, обговорювалися постмайданне суспільство України, проміжні результати реформ, в’язнів Кремля та полонених на Донбасі. Значення успіху України для всього пострадянського простору. Виклики, які стоять перед громадянським суспільством. Дискусія розпочалася виступом відомого публіциста та філософа – Френсіса Фукуями.

“Україна — це передова широкомасштабної боротьби за ліберальну демократію з різними популістськими та авторитарними силами усього світу” – Френсіс Фукуяма.

Зустріч з Куртом Волкером
представник Державного департаменту США з питань України
Голова Правління ЦГС передала Курту Волкеру бачення стратегічних пріоритетів у переговорах з Росією, які підписали понад 50 громадських організацій. Олександра також звернула увагу Курта на проблему арештів активістів на окупованих територіях. Арештованими залишаються сотні людей, серед них правозахисники, журналісти, активісти та звичайні люди. Але це все тільки верхівка айсбергу, за підозрою в державній зраді заарештували 246 людей. Ми досі не знаємо, хто ці люди та в яких умовах вони утримуються.

Представник Держ.депу сказав, що ретельно опрацює звернення.

Зустріч з Eurasia Foundation
Eurasia Foundation – Американська НУО, що займається розвитком ефективності громадських об’єднань.

 

Майбутні Українські лідери на фронті змін – Обговорення у США

Квітень 17, 2018

Atlantic Council та Stanford University’s Center on Democracy, Development, and the Rule of Law (CDDRL) проводять дискусію про майбутнє України.

Через чотири роки після закінчення революції гідності Україна так і не відповіла на найважливіше запитання: Як країна буде розвивати демократичні цінності у своєму подальшому розвитку? Велика надія лежить на молодих лідерах, які керуватимуть країною найближчим часом.

CDDRL має за щастя цілий рік приймати у себе молодих лідерів, які проходять програму “Ukrainian Emerging Leaders Program”. На цьому обговоренні присутні три учасники цієї програми. Вони обговорять перспективи можливостей та викликів для демократії та розвитку їх країни. А також завдання із посилення державного управління, громадського суспільства та економічних реформ після повернення учасників в Україну.

Результаты поиска:

Воєнні злочини є, а відповідальності немає: які зміни потрібні до Кримінального кодексу України?

Вересень 10, 2018

Джерело: https://www.radiosvoboda.org/a/vojenni-zlochyny-vidpovidalnist/29460069.html

Дружина закатованого сепаратистами депутата міської ради Горлівки Володимира Рибака Олена Рибак не може притягнути до відповідальності винних у цьому злочині, тому що для цього немає необхідних законодавчих норм. У Міністерстві юстиції є законопроект, ухвалення якого могло б допомогти їй. Втім, за словами голови правління громадської організації «Центр громадянських свобод» Олександри Матвійчук, він перебуває на розгляді уряду вже рік, і руху в бік до його ухвалення немає. Один із авторів законопроекту Антон Кориневич припускає, що ці зміни просто не цікаві українському політикуму. Міністерство юстиції на запит Радіо Свобода щодо своєї позиції в цьому питанні не відповіло.

Активісти під стінами Кабінету міністрів вимагали внести зміни до Кримінального кодексу в тому, що стосується притягнення до відповідальності воєнних злочинців. Досі в законодавстві не передбачено відповідальності за злочини проти людяності, а положення щодо воєнних злочинів не повною мірою відповідають вимогам сучасного міжнародного прав, зазначають організатори акції.

Втім, у Міністерстві юстиції вже є відповідний законопроект, який має надати можливість національним органам слідства й суду ефективно переслідувати людей, які вчинили міжнародні злочини.

Антон Кориневич
Антон Кориневич

Як пояснює один із авторів законопроекту Антон Кориневич, наразі в українському законодавстві досить розмитою є відповідальність за такі злочини. Більше того, за його словами, міжнародні злочини й злочини міжнародного характеру змішані.

«Він (законопроект – ред.) вносить важливі правки до положень Кримінального кодексу щодо міжнародних злочинів. У Кримінальному кодексі станом на сьогодні немає злочинів проти людяності. Положення про злочин агресії сьогодні не відповідає міжнародним стандартам», – розповідає Кориневич у коментарі Радіо Свобода.

А деякі злочини не відображені в українському законодавстві взагалі, зазначав голова комітету Верховної Ради України з прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин Григорій Немиря.

«Існують злочини, деякі з яких не відображені в українському законодавстві, зокрема кримінальному. Міжнародний кримінальний суд має справи з чотирма такими злочинами: проти людяності, геноцидом, воєнними та агресією», – сказав Немиря.

За словами Кориневича, запропонований законопроект виокремлює ці чотири категорії злочинів в окремий розділ.

Кабінет міністрів законопроект не розглядає

Втім, документ застряг в уряді. Голова правління громадської організації «Центр громадянських свобод» Олександра Матвійчук каже, що він уже рік перебуває на розгляді уряду, і ніякого руху до його ухвалення не спостерігається.

Олександра Матвійчук
Олександра Матвійчук

Кориневич припускає, що так відбувається через те, що він не цікавий політикуму.

«Він не стосується речей, які можуть бути цікавими для тих, хто ухвалює рішення. Він стосується справедливості», – вважає Кориневич.

Цей законопроект потрібно ухвалити, зазначає Матвійчук, тому що не всі міжнародні злочини мають аналоги серед «загальнокримінальних». А навіть якщо аналог і є, то він не відображатиме повністю їхню природу.

Скажімо, розстріли на Майдані розслідуються як терористичні акти, а вони є злочинами проти людяності, переконує Матвійчук. Втім, за такі злочини українське законодавство відповідальності не передбачає. Більше того, зазначає вона, у Кримінальному кодексі немає навіть терміну «злочини проти людяності».

У підсумку, наголошує Матвійчук, це може призвести до безкарності.

Окремо експерт наголошує, що через наявність Мінських домовленостей, які передбачають амністію для причетних до подій в окремих районах Донецької та Луганської областей, воєнні злочинці залишаться не покараними. А якщо кваліфікувати їхні злочини як міжнародні, то є шанс притягнути їх до відповідальності.

Дружина закатованого сепаратистами Володимира Рибака, депутата міської ради Горлівки, Олена Рибак каже, що через відсутність необхідних норм не може притягнути до відповідальності винних у смерті її чоловіка.

«Я вже дуже давно не можу покарати винних. І ця людина не втікає з України. А навіщо? Нема закону такого, щоб щось із ним зробити. Він сидить і чекає», – розповідає Рибак.

Вона припускає, що уряд затягує з передачею законопроекту до парламенту через те, що «хтось боїться, що когось із них притягнуть до відповідальності».

Радіо Свобода направляло запит до Міністерства юстиції щодо деталей ситуації та його позиції в цьому питанні, але відповіді на нього не отримало.

На акції підтримки закону про воєнних злочинців

Серпень 29, 2018

 

29.08 об 11:00 відбулася акція на підтримку законопроекту «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо забезпечення його гармонізації з положеннями міжнародного права», який розроблений експертами правозахисної платформи “Правозахисний порядок денний” у співпраці з Міністерством юстиції України. Даний законопроект вже рік знаходиться на розгляді уряду.
——————
Складно в це повірити, але на п’ятому році війни із Росією українське законодавство досі не має правових інструментів для покарання воєнних злочинців. У Кримінальному кодексі не передбачено відповідальності за злочини проти людяності, а положення щодо воєнних злочинів не в повній мірі відповідають вимогам сучасного міжнародного права.

Тому під час проведення засідання Уряду правозахисники, рідні політв’язнів та жертви воєнних злочинів на сході звернулися до прем’єр-міністра Володимира Гройсмана та усіх членів уряду із проханням невідкладно відправити до Верховної ради України законопроект про внесення змін до Кримінального кодексу України, який дозволить національним органам належно розслідувати міжнародні злочини і притягати винних до відповідальності.

В акції взяли участь Олена РИБАК, дружина закатованого горлівського депутата Володимира Рибака, вчений-релігіознавець Ігор КОЗЛОВСЬКИЙ, який провів у полоні близько двох років, волонтерка Ірина ДОВГАНЬ, яка вижила завдяки розміщенню її фото “у позорного столпа” в Нью-Йорк Таймс, Ігор КОТЕЛЯНЕЦЬ, брат політв’язня Євгена Панова, який за сфабрикованою справою в Криму отримав 8 років позбавлення волі та інші.

Суд присяжних vs народні засідателі

Липень 20, 2018

Микола Мирний, журналіст Центру інформації про права людини для газети “День”

 

В Україні немає справжнього суду присяжних як інструменту народовладдя. Правозахисники кажуть, що він посилив би судову реформу та був би ще однією гарантією справедливого суду для громадян.

Експерти констатують: хоч у Конституції згадується право народу на здійснення правосуддя через суд присяжних, однак створений в Україні інститут по своїй суті таким не є. Насправді замість суду присяжних діє неефективний в українських реаліях суд шефенів. Цей інститут з’явився в листопаді 2012 року, коли набрав чинності новий Кримінальний процесуальний кодекс. Уже тоді експертне середовище вказувало на спотвореність ідеї суду присяжних.

ЩО НЕ ТАК?

Правозахисники нарікають, що у професійних суддів необмежені можливості впливу на рішення народних засідателів шефенської моделі. А це, у свою чергу, впливає на справедливість рішень.

 

Віктор Шишкін

  “Якщо ти йдеш разом із суддею в дорадчу кімнату, разом із ним вирішуєш справу й разом підписуєш вирок, то ти не присяжний. Ти звичайний народний засідатель. Подивіться американські фільми. От там – присяжні. Поки присяжні засідають, суддя перебуває в будь-якому іншому місці й жодним чином на них не впливає. Називайте хоч горщиком, але якщо народ буде ухвалювати рішення разом із професійним суддями, то це не буде суд присяжних… З таким інститутом в Україні не можна усій планеті розповідати, що у нас – суд присяжних”, – наголошує суддя Конституційного Суду України у відставці Віктор Шишкін.

Наразі троє представників народу разом із двома суддями вирішують усі питання судочинства, тоді як у класичному варіанті присяжні незалежні та вільні в ухваленні рішень. Не вирішуючи правових питань, присяжні мають лише відповісти, чи був факт вчинення злочину, чи винна людина та чи заслуговує вона на помилування. Аби відповісти на ці питання, у них необов’язково має бути юридична освіта, достатньо здорового глузду, пояснюють експерти. Якщо присяжні визнали людину винною, суддя окремо визначає міру покарання. Якщо ж невинною – суддя зобов’язаний підготувати виправдувальний вирок, а обвинувачуваного негайно звільняють з-під варти.

“Вердикт присяжних неможливо оскаржити за класичною схемою. Не можна також потім стверджувати, що воно несправедливе чи корупційне. Тому що його винесли 12 чи 8 представників народу, які жодним чином не пов’язані з владою”, – каже голова правління Експертної групи “Сова” Михайло Савва. 

Тетяна Веремій

Сьогодні народні засідателі розглядають цивільні та особливо тяжкі кримінальні справи, коли підсудному загрожує довічне ув’язнення.

За словами чернігівської адвокатки Тетяни Веремій, у її місті було всього три справи за участю народних засідателів. У двох із них вона була захисницею. На її переконання, у судових засіданнях громадяни беруть участь через гроші або на прохання представників судової влади. Охочих чи обізнаних у праві не так легко знайти. Адвокатка нарікає, що в колегію “присяжних суддів” потрапляли колишні правоохоронці, які “до підсудних із самого початку ставилися з обвинувальним ухилом”.

“У колегію потрапив колишній правоохоронець, якого допитували у цій же ж кримінальній справі як свідка. Був також екс-співробітник ДАІ. Ми двічі заявляли відвід, але суд не задовольняв наші клопотання”, – згадує Тетяна Веремій.

Тетяна Веремій зауважує, що в колегії є люди, які взагалі не цікавляться справою.

“Якщо присяжний не виявляє ініціативи побачити на власні очі матеріали справи, то суд і не ознайомлює його. У справах, наприклад, про подвійне вбивство є від трьох томів і більше. А в одному томі тільки – 270 сторінок доказів і пояснень свідків. Якщо адвокат неактивно працює, неможливо без ознайомлення орієнтуватись у справі і скласти враження про винуватість людини”, – переконана вона. Адвокатка вважає, що обов’язок вивчати матеріали справи має бути закріплений у законодавстві. Окрім цього, вона також не вірить, що в нарадчій кімнаті народні засідателі ухвалюють рішення незалежно від судді. Вона виступає за розділення суду присяжних від суддів, аби унеможливити контакт та вплив від суддів.

Михайло Савва вважає, що шефенські суди неефективні в країнах із перехідною демократією.

“Шефенська система працює виключно в країнах із вкрай високим рівнем правової культури. А такі країни, як Данія, узагалі відмовляються від представників народу. Бо в їхніх колегіях професійних суддів більший відсоток виправдувальних вироків, аніж у суду присяжних. Рівень справедливості у них на такому рівні, що вони вже можуть дозволити економити на присяжних, про що не скажеш стосовно України”, – розповідає правозахисник.

За участю народних засідателів в Україні суди виносять виправдувальні вердикти від 1325% справ, тоді як в одних лише професійних суддів – 1% таких вироків.

“У Росії в кримінальних справах за рік суд присяжних класичної моделі виносить 300 вердиктів. У різні роки від них було від 7 до 25% виправдувальних вироків. В Україні в 2016 році так звані “присяжні” винесли всього 50 вердиктів, тоді як у США з близько 160 тисяч 18–19% виправдальні. Це підтверджує, що система в Україні взагалі не працює”, – наголошує Михайло Савва.
Також експерт вказує на досвід Греції, коли 1967 року диктаторський режим “чорних полковників” змінив суд присяжних у країні на шефенський суд. Народні засідателі вдвічі менше виносили виправдальних вироків у порівнянні з присяжними.

Суддя Верховного Суду Аркадій Бущенко переконаний, що з ефективним судом присяжних збільшується вірогідність того, що правда буде встановлена в суді точніше. Більше того, він переконаний, що присяжні покращують судочинство та правові ідеї в країні.

“Судді важко вибратись із ситуації несправедливого закону. У таких випадках якщо суддя вирішує не застосовувати несправедливий закон, то йому треба знайти розлогу мотивацію. А це досить складне завдання. Тоді як присяжні не мотивують свої рішення. У таких випадках вони кажуть: “Ні! До побачення!” І на цьому все – у судовому рішенні закон не застосовується. І через те, що присяжні обнулили закон, суспільство та парламент отримують сигнал, що з ним щось не так і потрібно покращувати законодавство. Таким чином присяжні триматимуть усі гілки влади в тонусі і влада буде уважніше ставитись до розробки законодавчих ініціатив”, – пояснює Аркадій Бущенко і додає, що суд присяжних сприяє юридичній просвіті в країні.

НАВІЩО? 

Суд присяжних – це інструмент громадян контролю за владою, нагадує адвокат та правозахисник Андрій Осіпов. Він посилається на одне із рішень Верховного суду США 1968 року, який наголосив, що існування суду присяжних – це “достатня та повноцінна гарантія контролю щодо утиску громадян з боку держави”.

Андрій Осіпов

“Шарль Монтеськ’є та Джон Лок, засновуючи систему стримувань і противаг, закладали в неї таку систему, аби влада була сильною, щоб здійснювати свої повноваження, та слабкою, аби не утискати громадян. Віддаючи владі важелі переслідувати за злочини, тримати людей під вартою, засуджувати до покарання, виконувати вирок суду, стягувати податки, громадяни мають усвідомлювати, що, відпускаючи на волю такого звіра, у них мають бути можливості його вгамувати”, – пояснює Андрій Осіпов.

На його переконання, у судовій гілці влади України немає механізму стримувань і противаг. А українська влада, за його словами, обманює громадян, не надаючи їм ефективного інструменту народовладдя, “якого не було в українців з 1917 року”.

Андрій Осіпов вважає, що не варто критикувати суд присяжних через приклади справ росіянки Віри Засулич та київського єврея Менделя Бейліса, яких присяжні свого часу виправдали.

“У XIX столітті в Україні відбувалися єврейські погроми, держава займає антисемітську позицію. Два роки тримають у в’язниці Бейліса, аби звинуватити його, а суд присяжних виправдовує. І вся країна сприймає цей вирок справедливим та поважає його в умовах антисемітської істерії”, – розповідає Андрій Осіпов.

“Уявіть та порівняйте можливу реакцію суспільства, наприклад, на можливий вирок суддів Оболонського райсуду Києва у справі про держзраду Януковича і вердикт суду присяжних з цього приводу!” – додає адвокат та колишній суддя адміністративної юрисдикції Андрій Волков.

Експерти зауважують, що не всі підозрювані будуть користуватися судом присяжних. Часто доказів достатньо, і підозрювані усвідомлюють, що їхня вина доведена. Суд присяжних потрібен для сфальсифікованих кримінальних справ.

Член Громадської ради доброчесності Віталій Титич зізнається, що конкурс відбору суддів до Верховного Суду його “травмував психологічно”. Він констатує, що судова реформа в Україні не вдалась.

“Спасение утопающих – дело рук самих утопающих”. Не буде тих змін із судовою реформою, на які розраховує суспільство, тому суспільству треба шукати паралельно інші варіанти”, – коментує адвокат родин Небесної сотні Віталій Титич.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:  Конкурс до Верховного Суду пройшли 30 недоброчесних кандидатів – експерт РПР

Андрій Волков вважає, що судді зацікавлені в ефективному суді присяжних, оскільки він унеможливлює будь-який тиск на них. За його словами, в Україні немає повноцінного суду присяжних, бо політикам, ймовірно, вигідно тримати суддів на “дисциплінарному гачку”. Кількість підстав притягнення судді до дисциплінарної відповідальності збільшилась до 33 підстав, що викладені.

“Майже кожен суддя може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності, якщо це раптом комусь буде треба”, – коментує він.

ЯКИМ БАЧАТЬ СУД ПРИСЯЖНИХ В УКРАЇНІ

Минулого року Міністерство юстиції на вимогу Плану дій ухваленої президентом Нацстратегії з прав людини розробило законопроект №7022. Він декларує запровадження “суду присяжних для розгляду кримінальних обвинувачень у тяжких та особливо тяжких злочинах”. Окрім цього, у Верховній Раді депутат від “Батьківщини” Сергій Власенко зареєстрував альтернативний документ №7022-1. Правозахисники нарікають, що законопроект Мін’юсту принципово не створює суд присяжних в Україні, а лишень дає право на представників народу, якщо обвинувачуваному загрожує вісім років ув’язнення або довічне.

Документ Міністерства юстиції лишає залежність присяжних від суддів та формування колегії з трьох народних засідателів та двох суддів. Класичну форму суду присяжних з його незалежністю від професійних суддів закладає законопроект “Правозахисного порядку денного” авторства експерта Центру політико-правових реформ Олександра Банчука. Однак наразі цей документ не зареєстрований у Верховній Раді.

Адвокатка Тетяна Веремій вважає, що в українських реаліях присяжних має бути не менше восьми. Законопроект Сергія Власенка пропонує популярну в США формулу – 1 суддя та 12 присяжних. Однак у Правозахисному порядку денному вважають, що сім представників народу – економічно прийнятна формула, яка може знизити корупційні ризики.

“Верховний суд США вирішував, з якою мінімальною кількістю присяжних може бути суд. Він встановив мінімум у шість людей. У районних судах Росії – шість, в обласних – вісім, у Верховному суді – 12 присяжних”, – каже Михайло Савва.

У висновку Головного науково-експертного управління Верховної Ради немає заперечень стосовно розмежування функцій присяжних та професійних суддів у документі Сергія Власенка. Однак управління вважає, що розширення кількості присяжних неможливе через фінансові та технічні причини. Це призведе до надмірного навантаження судів і зробить тривалішими підготовчі засідання.

Віталій Титич: “Суспільству треба шукати паралельно інші варіанти відбудови інфраструктури справедливості

Правозахисники хочуть, аби суд присяжних був обов’язком громадянина, як це є в Британії, США чи ж навіть у Росії. Пропонується, аби автоматизована система випадково обирала кандидатів до суду першої та апеляційної інстанції зі списку виборців громади.

Після цього під час відбору пропонується перевіряти список присяжних на професії, які унеможливлюють участь у колегії. Правозахисники виступають проти участі, зокрема, відставних прокурорів, військових, колишніх або чинних поліцейських, співробітників спецслужб, недієздатних та священників.

“А всі інші зобов’язані виконати обов’язок присяжного. Хочуть вони це чи ні. У різних країнах буває кримінальна або адміністративна відповідальність за невиконання обов’язку. У законопроекті ми пропонуємо адміністративну. Це те саме, що ігнорувати запрошення в армію”, – розповідає Михайло Савва.

Попри скептицизм експертів щодо успіху судової реформи, правозахисник Центру громадянських свобод Андрій Кулібаба вірить в електоральний зиск для чинних депутатів, які хочуть переобратись до Верховної Ради, якщо ті створять справжній суд присяжних.

Суд присяжних в Україні, кінопоказ та лекція

Липень 16, 2018

Раз на два тижні Київська школа прав людини та демократії, (освітній проект Center for Civil Liberties) організовує правозахисні кінопокази.

Тут ви можете познайомитися з правозахисниками, послухати виступи експертів відпочити та подивитися фільми, що підіймають гострі суспільні питання.

11.07.2018 ми копазували фільм “12 Розгніваних чоловіків”.

Лектор – Михаил Савва. Доктор політичних наук, професор, голова правління громадської організації «Експертна група «Сова»

Чи зможе Україна відповідно карати за злочини на війні? Правозахисники презентували дослідження

Травень 26, 2018

Слабка інституційна спроможність органів системи правосуддя на сході Україні, невідповідне для умов збройної агресії законодавче регулювання, ускладнений доступ до правосуддя та можливість уникнути відповідальності за злочини, вчинені в умовах збройної агресії Росії.

Такі ключові проблеми із реалізацією правосуддя в умовах збройного конфлікту на сході України виявило дослідження підтримане Міжнародним фондом “Відродження”, яке правозахисники презентували 25 травня.

Дослідження “Правосуддя на сході України в умовах збройної агресії Російської Федерації” протягом 2016-2017 років проводила група експертів та громадських організацій.

Вони опитали 500 представників системи правосуддя, провели інтерв’ю з 40 особами, котрі були залучені до здійснення кримінального, адміністративного та цивільного судочинства, частина з яких переїхала з територій, що сьогодні непідконтрольні уряду України.

Також було проаналізовано 400 судових рішень у справах, зумовлених агресією Росії на сході України і проведений моніторинг 214 судових засідань у різних категоріях справ у судах Донецької та Луганської областей, дотичних до зони АТО, а також в інших судах у справах, пов’язаних зі збройним конфліктом.

Виявлені 4 ключові проблеми детально описані у відповідних розділах дослідження.

Так, слабка інституційна спроможність органів системи правосуддя на сході Україні обумовлена кадровою недоукомплектованістю цих органів, недостатнім рівнем підготовки з міжнародного гуманітарного права. А також тиском на суддів, прокурорів та слідчих з Донецької та Луганської областей, залежність багатьох з них від впливу з боку окупаційної влади.

Законодавче регулювання системи правосуддя не відповідає умовам збройної агресії. Зокрема, відсутні інструкції про те, як діяти системі в умовах бойових дій, чинне кримінальне законодавство не узгоджується з міжнародним правом, а держава витрачає зайві ресурси, притягуючи до відповідальності осіб за правопорушення, допущені вимушено, в умовах загрози життю. Після запровадження операції об’єднаних сил (ООС) виникла юридична невизначеність щодо можливості застосування законодавства, дія якого розрахована на період АТО, зокрема, щодо здійснення судових викликів та повідомлень осіб, які перебувають на окупованій території.

Прогалини в законних механізмах із відновлення втрачених через бойові дії справ спричиняють суттєві перешкоди для виконання судових рішень. Фізичний доступ до суду для жителів окупованих територій Донецької і Луганської областей суттєво ускладнений, а також поширена незаконна практика (кожна п’ята справа) проведення судових засідань в кабінетах суддів замість зали судових засідань.

Також теперішня ситуація із правосуддям дозволяє уникати відповідальності за злочини, вчинені в умовах збройної агресії. Наявних процесуальних механізмів недостатньо для протидії правопорушенням, пов’язаним із збройним конфліктом на сході України. Винувата особа може уникнути правосуддя, переховуючись на окупованих територіях, або ж вирок може бути скасовано через відсутність у матеріалах провадження звукозапису або журналу судового засідання. Злочинність на непідконтрольній території, фактично, залишається безкарною.

Водночас, законом посилено кримінальну відповідальність українських військовослужбовців за військові правопорушення. Проте судді по-різному враховують контекст збройного конфлікту – в одних випадках як обставину, що обтяжує відповідальність, в інших – що пом’якшує.

Повний текст дослідження українською мовою можна завантажити тут.

Джерело, 25/05/2018

Презентація дослідження «Правосуддя на сході України в умовах збройної агресії Російської Федерації».

Травень 16, 2018
Протягом 2016-2017 рр. за ініціативи та підтримки МФ “Відродження” група українських експертів та громадських організацій проводила дослідження з метою оцінити вплив збройного конфлікту на українську систему правосуддя та її спроможність здійснювати правосуддя.

Центр Громадянських Свобод – один з авторів дослідження.

Починаючи від законодавчих аспектів діяльності й до опитування осіб, що утримуються у місцях обмеження волі. Шляхом інтерв’ювання, проведення фокус груп, анкетування, надсилання запитів та інших інструментів – експерти проаналізували проблеми із якими стикаються всі хто має справу із судовою системою.

Експерти зібрали величезний масив якісних і кількісних показників, які чітко вказують на наявні прогалини в реформі. Результати дослідження будуть цікаві державним органам, міжнародним організаціям; всім тим, хто цікавиться реформою судової системи.

 

До участі запрошуються народні депутати України, судді
Верховного Суду України та місцевих судів, представники
Адміністрації Президента України, Генеральної прокуратури
України, Служби безпеки України, Національної поліції,
ключових міністерств та відомств, а також представники
міжнародних моніторингових місій та посольств.

 

Просимо підтвердити Вашу участь до 18 травня, надіславши листа на katerinalukasevych@gmail.com

 

Саша Романцова про суд присяжних в Україні

Травень 12, 2018

Саша Романцова – заступниця голови правління Центру громадянських свобод на телеканалі “Прямий” про те, який суд присяжних діє в Україні зараз і яким він має бути.

Гармонізація нашого кримінального законодавства з міжнародним правом

Квітень 25, 2018

Приведення кримінального законодавства України у відповідність з міжнародним правом в питаннях криміналізації основних злочинів за міжнародним правом.

 

 

Олександра Матвійчук виступила у Вашингтоні

Квітень 17, 2018

В рамках навчання на Стендфордській програмі Ukrainian Emerging Leaders – голова правління ЦГС Олександра Матвійчук взяла участь у різних заходах у Вашингтоні.

Виступ перед очільниками церков та релігійних організацій на запрошення посла США по свободі релігії.

Олександра розповіла про наступ на свободу релігії на окупованих Росією територіях. За роки анексії кількість релігійних громад Криму скоротилася на 63%. В Донбасі ще у травні 2014 православ’я було проголошено головною релігією регіону. Відомі численні трагічні історії переслідувань активістів та релігійних діячів на цих територіях: тортури пастора Олександра Хомченко, які призвели до смерті; переслідування правозахисника Емір-Усеїн Куку, якому загрожує 20 років позбавлення волі; та багато інших.

Після виступу Олександра передала звернення Правозахисного порядку денного із проханням  організувати спеціальні слухання у Конгресі по цьому питанню. Звернення підтримали як правозахисні, так і релігійні організації, дякуючи Інституту релігійних свобод.

Дискусія Atlanic Council про майбутніх Українських лідерів.

На дискусії, зокрема, обговорювалися постмайданне суспільство України, проміжні результати реформ, в’язнів Кремля та полонених на Донбасі. Значення успіху України для всього пострадянського простору. Виклики, які стоять перед громадянським суспільством. Дискусія розпочалася виступом відомого публіциста та філософа – Френсіса Фукуями.

“Україна — це передова широкомасштабної боротьби за ліберальну демократію з різними популістськими та авторитарними силами усього світу” – Френсіс Фукуяма.

Зустріч з Куртом Волкером
представник Державного департаменту США з питань України
Голова Правління ЦГС передала Курту Волкеру бачення стратегічних пріоритетів у переговорах з Росією, які підписали понад 50 громадських організацій. Олександра також звернула увагу Курта на проблему арештів активістів на окупованих територіях. Арештованими залишаються сотні людей, серед них правозахисники, журналісти, активісти та звичайні люди. Але це все тільки верхівка айсбергу, за підозрою в державній зраді заарештували 246 людей. Ми досі не знаємо, хто ці люди та в яких умовах вони утримуються.

Представник Держ.депу сказав, що ретельно опрацює звернення.

Зустріч з Eurasia Foundation
Eurasia Foundation – Американська НУО, що займається розвитком ефективності громадських об’єднань.

 

Майбутні Українські лідери на фронті змін – Обговорення у США

Квітень 17, 2018

Atlantic Council та Stanford University’s Center on Democracy, Development, and the Rule of Law (CDDRL) проводять дискусію про майбутнє України.

Через чотири роки після закінчення революції гідності Україна так і не відповіла на найважливіше запитання: Як країна буде розвивати демократичні цінності у своєму подальшому розвитку? Велика надія лежить на молодих лідерах, які керуватимуть країною найближчим часом.

CDDRL має за щастя цілий рік приймати у себе молодих лідерів, які проходять програму “Ukrainian Emerging Leaders Program”. На цьому обговоренні присутні три учасники цієї програми. Вони обговорять перспективи можливостей та викликів для демократії та розвитку їх країни. А також завдання із посилення державного управління, громадського суспільства та економічних реформ після повернення учасників в Україну.

Результаты поиска:

Воєнні злочини є, а відповідальності немає: які зміни потрібні до Кримінального кодексу України?

Вересень 10, 2018

Джерело: https://www.radiosvoboda.org/a/vojenni-zlochyny-vidpovidalnist/29460069.html

Дружина закатованого сепаратистами депутата міської ради Горлівки Володимира Рибака Олена Рибак не може притягнути до відповідальності винних у цьому злочині, тому що для цього немає необхідних законодавчих норм. У Міністерстві юстиції є законопроект, ухвалення якого могло б допомогти їй. Втім, за словами голови правління громадської організації «Центр громадянських свобод» Олександри Матвійчук, він перебуває на розгляді уряду вже рік, і руху в бік до його ухвалення немає. Один із авторів законопроекту Антон Кориневич припускає, що ці зміни просто не цікаві українському політикуму. Міністерство юстиції на запит Радіо Свобода щодо своєї позиції в цьому питанні не відповіло.

Активісти під стінами Кабінету міністрів вимагали внести зміни до Кримінального кодексу в тому, що стосується притягнення до відповідальності воєнних злочинців. Досі в законодавстві не передбачено відповідальності за злочини проти людяності, а положення щодо воєнних злочинів не повною мірою відповідають вимогам сучасного міжнародного прав, зазначають організатори акції.

Втім, у Міністерстві юстиції вже є відповідний законопроект, який має надати можливість національним органам слідства й суду ефективно переслідувати людей, які вчинили міжнародні злочини.

Антон Кориневич
Антон Кориневич

Як пояснює один із авторів законопроекту Антон Кориневич, наразі в українському законодавстві досить розмитою є відповідальність за такі злочини. Більше того, за його словами, міжнародні злочини й злочини міжнародного характеру змішані.

«Він (законопроект – ред.) вносить важливі правки до положень Кримінального кодексу щодо міжнародних злочинів. У Кримінальному кодексі станом на сьогодні немає злочинів проти людяності. Положення про злочин агресії сьогодні не відповідає міжнародним стандартам», – розповідає Кориневич у коментарі Радіо Свобода.

А деякі злочини не відображені в українському законодавстві взагалі, зазначав голова комітету Верховної Ради України з прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин Григорій Немиря.

«Існують злочини, деякі з яких не відображені в українському законодавстві, зокрема кримінальному. Міжнародний кримінальний суд має справи з чотирма такими злочинами: проти людяності, геноцидом, воєнними та агресією», – сказав Немиря.

За словами Кориневича, запропонований законопроект виокремлює ці чотири категорії злочинів в окремий розділ.

Кабінет міністрів законопроект не розглядає

Втім, документ застряг в уряді. Голова правління громадської організації «Центр громадянських свобод» Олександра Матвійчук каже, що він уже рік перебуває на розгляді уряду, і ніякого руху до його ухвалення не спостерігається.

Олександра Матвійчук
Олександра Матвійчук

Кориневич припускає, що так відбувається через те, що він не цікавий політикуму.

«Він не стосується речей, які можуть бути цікавими для тих, хто ухвалює рішення. Він стосується справедливості», – вважає Кориневич.

Цей законопроект потрібно ухвалити, зазначає Матвійчук, тому що не всі міжнародні злочини мають аналоги серед «загальнокримінальних». А навіть якщо аналог і є, то він не відображатиме повністю їхню природу.

Скажімо, розстріли на Майдані розслідуються як терористичні акти, а вони є злочинами проти людяності, переконує Матвійчук. Втім, за такі злочини українське законодавство відповідальності не передбачає. Більше того, зазначає вона, у Кримінальному кодексі немає навіть терміну «злочини проти людяності».

У підсумку, наголошує Матвійчук, це може призвести до безкарності.

Окремо експерт наголошує, що через наявність Мінських домовленостей, які передбачають амністію для причетних до подій в окремих районах Донецької та Луганської областей, воєнні злочинці залишаться не покараними. А якщо кваліфікувати їхні злочини як міжнародні, то є шанс притягнути їх до відповідальності.

Дружина закатованого сепаратистами Володимира Рибака, депутата міської ради Горлівки, Олена Рибак каже, що через відсутність необхідних норм не може притягнути до відповідальності винних у смерті її чоловіка.

«Я вже дуже давно не можу покарати винних. І ця людина не втікає з України. А навіщо? Нема закону такого, щоб щось із ним зробити. Він сидить і чекає», – розповідає Рибак.

Вона припускає, що уряд затягує з передачею законопроекту до парламенту через те, що «хтось боїться, що когось із них притягнуть до відповідальності».

Радіо Свобода направляло запит до Міністерства юстиції щодо деталей ситуації та його позиції в цьому питанні, але відповіді на нього не отримало.

На акції підтримки закону про воєнних злочинців

Серпень 29, 2018

 

29.08 об 11:00 відбулася акція на підтримку законопроекту «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо забезпечення його гармонізації з положеннями міжнародного права», який розроблений експертами правозахисної платформи “Правозахисний порядок денний” у співпраці з Міністерством юстиції України. Даний законопроект вже рік знаходиться на розгляді уряду.
——————
Складно в це повірити, але на п’ятому році війни із Росією українське законодавство досі не має правових інструментів для покарання воєнних злочинців. У Кримінальному кодексі не передбачено відповідальності за злочини проти людяності, а положення щодо воєнних злочинів не в повній мірі відповідають вимогам сучасного міжнародного права.

Тому під час проведення засідання Уряду правозахисники, рідні політв’язнів та жертви воєнних злочинів на сході звернулися до прем’єр-міністра Володимира Гройсмана та усіх членів уряду із проханням невідкладно відправити до Верховної ради України законопроект про внесення змін до Кримінального кодексу України, який дозволить національним органам належно розслідувати міжнародні злочини і притягати винних до відповідальності.

В акції взяли участь Олена РИБАК, дружина закатованого горлівського депутата Володимира Рибака, вчений-релігіознавець Ігор КОЗЛОВСЬКИЙ, який провів у полоні близько двох років, волонтерка Ірина ДОВГАНЬ, яка вижила завдяки розміщенню її фото “у позорного столпа” в Нью-Йорк Таймс, Ігор КОТЕЛЯНЕЦЬ, брат політв’язня Євгена Панова, який за сфабрикованою справою в Криму отримав 8 років позбавлення волі та інші.

Суд присяжних vs народні засідателі

Липень 20, 2018

Микола Мирний, журналіст Центру інформації про права людини для газети “День”

 

В Україні немає справжнього суду присяжних як інструменту народовладдя. Правозахисники кажуть, що він посилив би судову реформу та був би ще однією гарантією справедливого суду для громадян.

Експерти констатують: хоч у Конституції згадується право народу на здійснення правосуддя через суд присяжних, однак створений в Україні інститут по своїй суті таким не є. Насправді замість суду присяжних діє неефективний в українських реаліях суд шефенів. Цей інститут з’явився в листопаді 2012 року, коли набрав чинності новий Кримінальний процесуальний кодекс. Уже тоді експертне середовище вказувало на спотвореність ідеї суду присяжних.

ЩО НЕ ТАК?

Правозахисники нарікають, що у професійних суддів необмежені можливості впливу на рішення народних засідателів шефенської моделі. А це, у свою чергу, впливає на справедливість рішень.

 

Віктор Шишкін

  “Якщо ти йдеш разом із суддею в дорадчу кімнату, разом із ним вирішуєш справу й разом підписуєш вирок, то ти не присяжний. Ти звичайний народний засідатель. Подивіться американські фільми. От там – присяжні. Поки присяжні засідають, суддя перебуває в будь-якому іншому місці й жодним чином на них не впливає. Називайте хоч горщиком, але якщо народ буде ухвалювати рішення разом із професійним суддями, то це не буде суд присяжних… З таким інститутом в Україні не можна усій планеті розповідати, що у нас – суд присяжних”, – наголошує суддя Конституційного Суду України у відставці Віктор Шишкін.

Наразі троє представників народу разом із двома суддями вирішують усі питання судочинства, тоді як у класичному варіанті присяжні незалежні та вільні в ухваленні рішень. Не вирішуючи правових питань, присяжні мають лише відповісти, чи був факт вчинення злочину, чи винна людина та чи заслуговує вона на помилування. Аби відповісти на ці питання, у них необов’язково має бути юридична освіта, достатньо здорового глузду, пояснюють експерти. Якщо присяжні визнали людину винною, суддя окремо визначає міру покарання. Якщо ж невинною – суддя зобов’язаний підготувати виправдувальний вирок, а обвинувачуваного негайно звільняють з-під варти.

“Вердикт присяжних неможливо оскаржити за класичною схемою. Не можна також потім стверджувати, що воно несправедливе чи корупційне. Тому що його винесли 12 чи 8 представників народу, які жодним чином не пов’язані з владою”, – каже голова правління Експертної групи “Сова” Михайло Савва. 

Тетяна Веремій

Сьогодні народні засідателі розглядають цивільні та особливо тяжкі кримінальні справи, коли підсудному загрожує довічне ув’язнення.

За словами чернігівської адвокатки Тетяни Веремій, у її місті було всього три справи за участю народних засідателів. У двох із них вона була захисницею. На її переконання, у судових засіданнях громадяни беруть участь через гроші або на прохання представників судової влади. Охочих чи обізнаних у праві не так легко знайти. Адвокатка нарікає, що в колегію “присяжних суддів” потрапляли колишні правоохоронці, які “до підсудних із самого початку ставилися з обвинувальним ухилом”.

“У колегію потрапив колишній правоохоронець, якого допитували у цій же ж кримінальній справі як свідка. Був також екс-співробітник ДАІ. Ми двічі заявляли відвід, але суд не задовольняв наші клопотання”, – згадує Тетяна Веремій.

Тетяна Веремій зауважує, що в колегії є люди, які взагалі не цікавляться справою.

“Якщо присяжний не виявляє ініціативи побачити на власні очі матеріали справи, то суд і не ознайомлює його. У справах, наприклад, про подвійне вбивство є від трьох томів і більше. А в одному томі тільки – 270 сторінок доказів і пояснень свідків. Якщо адвокат неактивно працює, неможливо без ознайомлення орієнтуватись у справі і скласти враження про винуватість людини”, – переконана вона. Адвокатка вважає, що обов’язок вивчати матеріали справи має бути закріплений у законодавстві. Окрім цього, вона також не вірить, що в нарадчій кімнаті народні засідателі ухвалюють рішення незалежно від судді. Вона виступає за розділення суду присяжних від суддів, аби унеможливити контакт та вплив від суддів.

Михайло Савва вважає, що шефенські суди неефективні в країнах із перехідною демократією.

“Шефенська система працює виключно в країнах із вкрай високим рівнем правової культури. А такі країни, як Данія, узагалі відмовляються від представників народу. Бо в їхніх колегіях професійних суддів більший відсоток виправдувальних вироків, аніж у суду присяжних. Рівень справедливості у них на такому рівні, що вони вже можуть дозволити економити на присяжних, про що не скажеш стосовно України”, – розповідає правозахисник.

За участю народних засідателів в Україні суди виносять виправдувальні вердикти від 1325% справ, тоді як в одних лише професійних суддів – 1% таких вироків.

“У Росії в кримінальних справах за рік суд присяжних класичної моделі виносить 300 вердиктів. У різні роки від них було від 7 до 25% виправдувальних вироків. В Україні в 2016 році так звані “присяжні” винесли всього 50 вердиктів, тоді як у США з близько 160 тисяч 18–19% виправдальні. Це підтверджує, що система в Україні взагалі не працює”, – наголошує Михайло Савва.
Також експерт вказує на досвід Греції, коли 1967 року диктаторський режим “чорних полковників” змінив суд присяжних у країні на шефенський суд. Народні засідателі вдвічі менше виносили виправдальних вироків у порівнянні з присяжними.

Суддя Верховного Суду Аркадій Бущенко переконаний, що з ефективним судом присяжних збільшується вірогідність того, що правда буде встановлена в суді точніше. Більше того, він переконаний, що присяжні покращують судочинство та правові ідеї в країні.

“Судді важко вибратись із ситуації несправедливого закону. У таких випадках якщо суддя вирішує не застосовувати несправедливий закон, то йому треба знайти розлогу мотивацію. А це досить складне завдання. Тоді як присяжні не мотивують свої рішення. У таких випадках вони кажуть: “Ні! До побачення!” І на цьому все – у судовому рішенні закон не застосовується. І через те, що присяжні обнулили закон, суспільство та парламент отримують сигнал, що з ним щось не так і потрібно покращувати законодавство. Таким чином присяжні триматимуть усі гілки влади в тонусі і влада буде уважніше ставитись до розробки законодавчих ініціатив”, – пояснює Аркадій Бущенко і додає, що суд присяжних сприяє юридичній просвіті в країні.

НАВІЩО? 

Суд присяжних – це інструмент громадян контролю за владою, нагадує адвокат та правозахисник Андрій Осіпов. Він посилається на одне із рішень Верховного суду США 1968 року, який наголосив, що існування суду присяжних – це “достатня та повноцінна гарантія контролю щодо утиску громадян з боку держави”.

Андрій Осіпов

“Шарль Монтеськ’є та Джон Лок, засновуючи систему стримувань і противаг, закладали в неї таку систему, аби влада була сильною, щоб здійснювати свої повноваження, та слабкою, аби не утискати громадян. Віддаючи владі важелі переслідувати за злочини, тримати людей під вартою, засуджувати до покарання, виконувати вирок суду, стягувати податки, громадяни мають усвідомлювати, що, відпускаючи на волю такого звіра, у них мають бути можливості його вгамувати”, – пояснює Андрій Осіпов.

На його переконання, у судовій гілці влади України немає механізму стримувань і противаг. А українська влада, за його словами, обманює громадян, не надаючи їм ефективного інструменту народовладдя, “якого не було в українців з 1917 року”.

Андрій Осіпов вважає, що не варто критикувати суд присяжних через приклади справ росіянки Віри Засулич та київського єврея Менделя Бейліса, яких присяжні свого часу виправдали.

“У XIX столітті в Україні відбувалися єврейські погроми, держава займає антисемітську позицію. Два роки тримають у в’язниці Бейліса, аби звинуватити його, а суд присяжних виправдовує. І вся країна сприймає цей вирок справедливим та поважає його в умовах антисемітської істерії”, – розповідає Андрій Осіпов.

“Уявіть та порівняйте можливу реакцію суспільства, наприклад, на можливий вирок суддів Оболонського райсуду Києва у справі про держзраду Януковича і вердикт суду присяжних з цього приводу!” – додає адвокат та колишній суддя адміністративної юрисдикції Андрій Волков.

Експерти зауважують, що не всі підозрювані будуть користуватися судом присяжних. Часто доказів достатньо, і підозрювані усвідомлюють, що їхня вина доведена. Суд присяжних потрібен для сфальсифікованих кримінальних справ.

Член Громадської ради доброчесності Віталій Титич зізнається, що конкурс відбору суддів до Верховного Суду його “травмував психологічно”. Він констатує, що судова реформа в Україні не вдалась.

“Спасение утопающих – дело рук самих утопающих”. Не буде тих змін із судовою реформою, на які розраховує суспільство, тому суспільству треба шукати паралельно інші варіанти”, – коментує адвокат родин Небесної сотні Віталій Титич.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:  Конкурс до Верховного Суду пройшли 30 недоброчесних кандидатів – експерт РПР

Андрій Волков вважає, що судді зацікавлені в ефективному суді присяжних, оскільки він унеможливлює будь-який тиск на них. За його словами, в Україні немає повноцінного суду присяжних, бо політикам, ймовірно, вигідно тримати суддів на “дисциплінарному гачку”. Кількість підстав притягнення судді до дисциплінарної відповідальності збільшилась до 33 підстав, що викладені.

“Майже кожен суддя може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності, якщо це раптом комусь буде треба”, – коментує він.

ЯКИМ БАЧАТЬ СУД ПРИСЯЖНИХ В УКРАЇНІ

Минулого року Міністерство юстиції на вимогу Плану дій ухваленої президентом Нацстратегії з прав людини розробило законопроект №7022. Він декларує запровадження “суду присяжних для розгляду кримінальних обвинувачень у тяжких та особливо тяжких злочинах”. Окрім цього, у Верховній Раді депутат від “Батьківщини” Сергій Власенко зареєстрував альтернативний документ №7022-1. Правозахисники нарікають, що законопроект Мін’юсту принципово не створює суд присяжних в Україні, а лишень дає право на представників народу, якщо обвинувачуваному загрожує вісім років ув’язнення або довічне.

Документ Міністерства юстиції лишає залежність присяжних від суддів та формування колегії з трьох народних засідателів та двох суддів. Класичну форму суду присяжних з його незалежністю від професійних суддів закладає законопроект “Правозахисного порядку денного” авторства експерта Центру політико-правових реформ Олександра Банчука. Однак наразі цей документ не зареєстрований у Верховній Раді.

Адвокатка Тетяна Веремій вважає, що в українських реаліях присяжних має бути не менше восьми. Законопроект Сергія Власенка пропонує популярну в США формулу – 1 суддя та 12 присяжних. Однак у Правозахисному порядку денному вважають, що сім представників народу – економічно прийнятна формула, яка може знизити корупційні ризики.

“Верховний суд США вирішував, з якою мінімальною кількістю присяжних може бути суд. Він встановив мінімум у шість людей. У районних судах Росії – шість, в обласних – вісім, у Верховному суді – 12 присяжних”, – каже Михайло Савва.

У висновку Головного науково-експертного управління Верховної Ради немає заперечень стосовно розмежування функцій присяжних та професійних суддів у документі Сергія Власенка. Однак управління вважає, що розширення кількості присяжних неможливе через фінансові та технічні причини. Це призведе до надмірного навантаження судів і зробить тривалішими підготовчі засідання.

Віталій Титич: “Суспільству треба шукати паралельно інші варіанти відбудови інфраструктури справедливості

Правозахисники хочуть, аби суд присяжних був обов’язком громадянина, як це є в Британії, США чи ж навіть у Росії. Пропонується, аби автоматизована система випадково обирала кандидатів до суду першої та апеляційної інстанції зі списку виборців громади.

Після цього під час відбору пропонується перевіряти список присяжних на професії, які унеможливлюють участь у колегії. Правозахисники виступають проти участі, зокрема, відставних прокурорів, військових, колишніх або чинних поліцейських, співробітників спецслужб, недієздатних та священників.

“А всі інші зобов’язані виконати обов’язок присяжного. Хочуть вони це чи ні. У різних країнах буває кримінальна або адміністративна відповідальність за невиконання обов’язку. У законопроекті ми пропонуємо адміністративну. Це те саме, що ігнорувати запрошення в армію”, – розповідає Михайло Савва.

Попри скептицизм експертів щодо успіху судової реформи, правозахисник Центру громадянських свобод Андрій Кулібаба вірить в електоральний зиск для чинних депутатів, які хочуть переобратись до Верховної Ради, якщо ті створять справжній суд присяжних.

Суд присяжних в Україні, кінопоказ та лекція

Липень 16, 2018

Раз на два тижні Київська школа прав людини та демократії, (освітній проект Center for Civil Liberties) організовує правозахисні кінопокази.

Тут ви можете познайомитися з правозахисниками, послухати виступи експертів відпочити та подивитися фільми, що підіймають гострі суспільні питання.

11.07.2018 ми копазували фільм “12 Розгніваних чоловіків”.

Лектор – Михаил Савва. Доктор політичних наук, професор, голова правління громадської організації «Експертна група «Сова»

Чи зможе Україна відповідно карати за злочини на війні? Правозахисники презентували дослідження

Травень 26, 2018

Слабка інституційна спроможність органів системи правосуддя на сході Україні, невідповідне для умов збройної агресії законодавче регулювання, ускладнений доступ до правосуддя та можливість уникнути відповідальності за злочини, вчинені в умовах збройної агресії Росії.

Такі ключові проблеми із реалізацією правосуддя в умовах збройного конфлікту на сході України виявило дослідження підтримане Міжнародним фондом “Відродження”, яке правозахисники презентували 25 травня.

Дослідження “Правосуддя на сході України в умовах збройної агресії Російської Федерації” протягом 2016-2017 років проводила група експертів та громадських організацій.

Вони опитали 500 представників системи правосуддя, провели інтерв’ю з 40 особами, котрі були залучені до здійснення кримінального, адміністративного та цивільного судочинства, частина з яких переїхала з територій, що сьогодні непідконтрольні уряду України.

Також було проаналізовано 400 судових рішень у справах, зумовлених агресією Росії на сході України і проведений моніторинг 214 судових засідань у різних категоріях справ у судах Донецької та Луганської областей, дотичних до зони АТО, а також в інших судах у справах, пов’язаних зі збройним конфліктом.

Виявлені 4 ключові проблеми детально описані у відповідних розділах дослідження.

Так, слабка інституційна спроможність органів системи правосуддя на сході Україні обумовлена кадровою недоукомплектованістю цих органів, недостатнім рівнем підготовки з міжнародного гуманітарного права. А також тиском на суддів, прокурорів та слідчих з Донецької та Луганської областей, залежність багатьох з них від впливу з боку окупаційної влади.

Законодавче регулювання системи правосуддя не відповідає умовам збройної агресії. Зокрема, відсутні інструкції про те, як діяти системі в умовах бойових дій, чинне кримінальне законодавство не узгоджується з міжнародним правом, а держава витрачає зайві ресурси, притягуючи до відповідальності осіб за правопорушення, допущені вимушено, в умовах загрози життю. Після запровадження операції об’єднаних сил (ООС) виникла юридична невизначеність щодо можливості застосування законодавства, дія якого розрахована на період АТО, зокрема, щодо здійснення судових викликів та повідомлень осіб, які перебувають на окупованій території.

Прогалини в законних механізмах із відновлення втрачених через бойові дії справ спричиняють суттєві перешкоди для виконання судових рішень. Фізичний доступ до суду для жителів окупованих територій Донецької і Луганської областей суттєво ускладнений, а також поширена незаконна практика (кожна п’ята справа) проведення судових засідань в кабінетах суддів замість зали судових засідань.

Також теперішня ситуація із правосуддям дозволяє уникати відповідальності за злочини, вчинені в умовах збройної агресії. Наявних процесуальних механізмів недостатньо для протидії правопорушенням, пов’язаним із збройним конфліктом на сході України. Винувата особа може уникнути правосуддя, переховуючись на окупованих територіях, або ж вирок може бути скасовано через відсутність у матеріалах провадження звукозапису або журналу судового засідання. Злочинність на непідконтрольній території, фактично, залишається безкарною.

Водночас, законом посилено кримінальну відповідальність українських військовослужбовців за військові правопорушення. Проте судді по-різному враховують контекст збройного конфлікту – в одних випадках як обставину, що обтяжує відповідальність, в інших – що пом’якшує.

Повний текст дослідження українською мовою можна завантажити тут.

Джерело, 25/05/2018

Презентація дослідження «Правосуддя на сході України в умовах збройної агресії Російської Федерації».

Травень 16, 2018
Протягом 2016-2017 рр. за ініціативи та підтримки МФ “Відродження” група українських експертів та громадських організацій проводила дослідження з метою оцінити вплив збройного конфлікту на українську систему правосуддя та її спроможність здійснювати правосуддя.

Центр Громадянських Свобод – один з авторів дослідження.

Починаючи від законодавчих аспектів діяльності й до опитування осіб, що утримуються у місцях обмеження волі. Шляхом інтерв’ювання, проведення фокус груп, анкетування, надсилання запитів та інших інструментів – експерти проаналізували проблеми із якими стикаються всі хто має справу із судовою системою.

Експерти зібрали величезний масив якісних і кількісних показників, які чітко вказують на наявні прогалини в реформі. Результати дослідження будуть цікаві державним органам, міжнародним організаціям; всім тим, хто цікавиться реформою судової системи.

 

До участі запрошуються народні депутати України, судді
Верховного Суду України та місцевих судів, представники
Адміністрації Президента України, Генеральної прокуратури
України, Служби безпеки України, Національної поліції,
ключових міністерств та відомств, а також представники
міжнародних моніторингових місій та посольств.

 

Просимо підтвердити Вашу участь до 18 травня, надіславши листа на katerinalukasevych@gmail.com

 

Саша Романцова про суд присяжних в Україні

Травень 12, 2018

Саша Романцова – заступниця голови правління Центру громадянських свобод на телеканалі “Прямий” про те, який суд присяжних діє в Україні зараз і яким він має бути.

Гармонізація нашого кримінального законодавства з міжнародним правом

Квітень 25, 2018

Приведення кримінального законодавства України у відповідність з міжнародним правом в питаннях криміналізації основних злочинів за міжнародним правом.

 

 

Олександра Матвійчук виступила у Вашингтоні

Квітень 17, 2018

В рамках навчання на Стендфордській програмі Ukrainian Emerging Leaders – голова правління ЦГС Олександра Матвійчук взяла участь у різних заходах у Вашингтоні.

Виступ перед очільниками церков та релігійних організацій на запрошення посла США по свободі релігії.

Олександра розповіла про наступ на свободу релігії на окупованих Росією територіях. За роки анексії кількість релігійних громад Криму скоротилася на 63%. В Донбасі ще у травні 2014 православ’я було проголошено головною релігією регіону. Відомі численні трагічні історії переслідувань активістів та релігійних діячів на цих територіях: тортури пастора Олександра Хомченко, які призвели до смерті; переслідування правозахисника Емір-Усеїн Куку, якому загрожує 20 років позбавлення волі; та багато інших.

Після виступу Олександра передала звернення Правозахисного порядку денного із проханням  організувати спеціальні слухання у Конгресі по цьому питанню. Звернення підтримали як правозахисні, так і релігійні організації, дякуючи Інституту релігійних свобод.

Дискусія Atlanic Council про майбутніх Українських лідерів.

На дискусії, зокрема, обговорювалися постмайданне суспільство України, проміжні результати реформ, в’язнів Кремля та полонених на Донбасі. Значення успіху України для всього пострадянського простору. Виклики, які стоять перед громадянським суспільством. Дискусія розпочалася виступом відомого публіциста та філософа – Френсіса Фукуями.

“Україна — це передова широкомасштабної боротьби за ліберальну демократію з різними популістськими та авторитарними силами усього світу” – Френсіс Фукуяма.

Зустріч з Куртом Волкером
представник Державного департаменту США з питань України
Голова Правління ЦГС передала Курту Волкеру бачення стратегічних пріоритетів у переговорах з Росією, які підписали понад 50 громадських організацій. Олександра також звернула увагу Курта на проблему арештів активістів на окупованих територіях. Арештованими залишаються сотні людей, серед них правозахисники, журналісти, активісти та звичайні люди. Але це все тільки верхівка айсбергу, за підозрою в державній зраді заарештували 246 людей. Ми досі не знаємо, хто ці люди та в яких умовах вони утримуються.

Представник Держ.депу сказав, що ретельно опрацює звернення.

Зустріч з Eurasia Foundation
Eurasia Foundation – Американська НУО, що займається розвитком ефективності громадських об’єднань.

 

Майбутні Українські лідери на фронті змін – Обговорення у США

Квітень 17, 2018

Atlantic Council та Stanford University’s Center on Democracy, Development, and the Rule of Law (CDDRL) проводять дискусію про майбутнє України.

Через чотири роки після закінчення революції гідності Україна так і не відповіла на найважливіше запитання: Як країна буде розвивати демократичні цінності у своєму подальшому розвитку? Велика надія лежить на молодих лідерах, які керуватимуть країною найближчим часом.

CDDRL має за щастя цілий рік приймати у себе молодих лідерів, які проходять програму “Ukrainian Emerging Leaders Program”. На цьому обговоренні присутні три учасники цієї програми. Вони обговорять перспективи можливостей та викликів для демократії та розвитку їх країни. А також завдання із посилення державного управління, громадського суспільства та економічних реформ після повернення учасників в Україну.

Результаты поиска:

Воєнні злочини є, а відповідальності немає: які зміни потрібні до Кримінального кодексу України?

Вересень 10, 2018

Джерело: https://www.radiosvoboda.org/a/vojenni-zlochyny-vidpovidalnist/29460069.html

Дружина закатованого сепаратистами депутата міської ради Горлівки Володимира Рибака Олена Рибак не може притягнути до відповідальності винних у цьому злочині, тому що для цього немає необхідних законодавчих норм. У Міністерстві юстиції є законопроект, ухвалення якого могло б допомогти їй. Втім, за словами голови правління громадської організації «Центр громадянських свобод» Олександри Матвійчук, він перебуває на розгляді уряду вже рік, і руху в бік до його ухвалення немає. Один із авторів законопроекту Антон Кориневич припускає, що ці зміни просто не цікаві українському політикуму. Міністерство юстиції на запит Радіо Свобода щодо своєї позиції в цьому питанні не відповіло.

Активісти під стінами Кабінету міністрів вимагали внести зміни до Кримінального кодексу в тому, що стосується притягнення до відповідальності воєнних злочинців. Досі в законодавстві не передбачено відповідальності за злочини проти людяності, а положення щодо воєнних злочинів не повною мірою відповідають вимогам сучасного міжнародного прав, зазначають організатори акції.

Втім, у Міністерстві юстиції вже є відповідний законопроект, який має надати можливість національним органам слідства й суду ефективно переслідувати людей, які вчинили міжнародні злочини.

Антон Кориневич
Антон Кориневич

Як пояснює один із авторів законопроекту Антон Кориневич, наразі в українському законодавстві досить розмитою є відповідальність за такі злочини. Більше того, за його словами, міжнародні злочини й злочини міжнародного характеру змішані.

«Він (законопроект – ред.) вносить важливі правки до положень Кримінального кодексу щодо міжнародних злочинів. У Кримінальному кодексі станом на сьогодні немає злочинів проти людяності. Положення про злочин агресії сьогодні не відповідає міжнародним стандартам», – розповідає Кориневич у коментарі Радіо Свобода.

А деякі злочини не відображені в українському законодавстві взагалі, зазначав голова комітету Верховної Ради України з прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин Григорій Немиря.

«Існують злочини, деякі з яких не відображені в українському законодавстві, зокрема кримінальному. Міжнародний кримінальний суд має справи з чотирма такими злочинами: проти людяності, геноцидом, воєнними та агресією», – сказав Немиря.

За словами Кориневича, запропонований законопроект виокремлює ці чотири категорії злочинів в окремий розділ.

Кабінет міністрів законопроект не розглядає

Втім, документ застряг в уряді. Голова правління громадської організації «Центр громадянських свобод» Олександра Матвійчук каже, що він уже рік перебуває на розгляді уряду, і ніякого руху до його ухвалення не спостерігається.

Олександра Матвійчук
Олександра Матвійчук

Кориневич припускає, що так відбувається через те, що він не цікавий політикуму.

«Він не стосується речей, які можуть бути цікавими для тих, хто ухвалює рішення. Він стосується справедливості», – вважає Кориневич.

Цей законопроект потрібно ухвалити, зазначає Матвійчук, тому що не всі міжнародні злочини мають аналоги серед «загальнокримінальних». А навіть якщо аналог і є, то він не відображатиме повністю їхню природу.

Скажімо, розстріли на Майдані розслідуються як терористичні акти, а вони є злочинами проти людяності, переконує Матвійчук. Втім, за такі злочини українське законодавство відповідальності не передбачає. Більше того, зазначає вона, у Кримінальному кодексі немає навіть терміну «злочини проти людяності».

У підсумку, наголошує Матвійчук, це може призвести до безкарності.

Окремо експерт наголошує, що через наявність Мінських домовленостей, які передбачають амністію для причетних до подій в окремих районах Донецької та Луганської областей, воєнні злочинці залишаться не покараними. А якщо кваліфікувати їхні злочини як міжнародні, то є шанс притягнути їх до відповідальності.

Дружина закатованого сепаратистами Володимира Рибака, депутата міської ради Горлівки, Олена Рибак каже, що через відсутність необхідних норм не може притягнути до відповідальності винних у смерті її чоловіка.

«Я вже дуже давно не можу покарати винних. І ця людина не втікає з України. А навіщо? Нема закону такого, щоб щось із ним зробити. Він сидить і чекає», – розповідає Рибак.

Вона припускає, що уряд затягує з передачею законопроекту до парламенту через те, що «хтось боїться, що когось із них притягнуть до відповідальності».

Радіо Свобода направляло запит до Міністерства юстиції щодо деталей ситуації та його позиції в цьому питанні, але відповіді на нього не отримало.

На акції підтримки закону про воєнних злочинців

Серпень 29, 2018

 

29.08 об 11:00 відбулася акція на підтримку законопроекту «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо забезпечення його гармонізації з положеннями міжнародного права», який розроблений експертами правозахисної платформи “Правозахисний порядок денний” у співпраці з Міністерством юстиції України. Даний законопроект вже рік знаходиться на розгляді уряду.
——————
Складно в це повірити, але на п’ятому році війни із Росією українське законодавство досі не має правових інструментів для покарання воєнних злочинців. У Кримінальному кодексі не передбачено відповідальності за злочини проти людяності, а положення щодо воєнних злочинів не в повній мірі відповідають вимогам сучасного міжнародного права.

Тому під час проведення засідання Уряду правозахисники, рідні політв’язнів та жертви воєнних злочинів на сході звернулися до прем’єр-міністра Володимира Гройсмана та усіх членів уряду із проханням невідкладно відправити до Верховної ради України законопроект про внесення змін до Кримінального кодексу України, який дозволить національним органам належно розслідувати міжнародні злочини і притягати винних до відповідальності.

В акції взяли участь Олена РИБАК, дружина закатованого горлівського депутата Володимира Рибака, вчений-релігіознавець Ігор КОЗЛОВСЬКИЙ, який провів у полоні близько двох років, волонтерка Ірина ДОВГАНЬ, яка вижила завдяки розміщенню її фото “у позорного столпа” в Нью-Йорк Таймс, Ігор КОТЕЛЯНЕЦЬ, брат політв’язня Євгена Панова, який за сфабрикованою справою в Криму отримав 8 років позбавлення волі та інші.

Суд присяжних vs народні засідателі

Липень 20, 2018

Микола Мирний, журналіст Центру інформації про права людини для газети “День”

 

В Україні немає справжнього суду присяжних як інструменту народовладдя. Правозахисники кажуть, що він посилив би судову реформу та був би ще однією гарантією справедливого суду для громадян.

Експерти констатують: хоч у Конституції згадується право народу на здійснення правосуддя через суд присяжних, однак створений в Україні інститут по своїй суті таким не є. Насправді замість суду присяжних діє неефективний в українських реаліях суд шефенів. Цей інститут з’явився в листопаді 2012 року, коли набрав чинності новий Кримінальний процесуальний кодекс. Уже тоді експертне середовище вказувало на спотвореність ідеї суду присяжних.

ЩО НЕ ТАК?

Правозахисники нарікають, що у професійних суддів необмежені можливості впливу на рішення народних засідателів шефенської моделі. А це, у свою чергу, впливає на справедливість рішень.

 

Віктор Шишкін

  “Якщо ти йдеш разом із суддею в дорадчу кімнату, разом із ним вирішуєш справу й разом підписуєш вирок, то ти не присяжний. Ти звичайний народний засідатель. Подивіться американські фільми. От там – присяжні. Поки присяжні засідають, суддя перебуває в будь-якому іншому місці й жодним чином на них не впливає. Називайте хоч горщиком, але якщо народ буде ухвалювати рішення разом із професійним суддями, то це не буде суд присяжних… З таким інститутом в Україні не можна усій планеті розповідати, що у нас – суд присяжних”, – наголошує суддя Конституційного Суду України у відставці Віктор Шишкін.

Наразі троє представників народу разом із двома суддями вирішують усі питання судочинства, тоді як у класичному варіанті присяжні незалежні та вільні в ухваленні рішень. Не вирішуючи правових питань, присяжні мають лише відповісти, чи був факт вчинення злочину, чи винна людина та чи заслуговує вона на помилування. Аби відповісти на ці питання, у них необов’язково має бути юридична освіта, достатньо здорового глузду, пояснюють експерти. Якщо присяжні визнали людину винною, суддя окремо визначає міру покарання. Якщо ж невинною – суддя зобов’язаний підготувати виправдувальний вирок, а обвинувачуваного негайно звільняють з-під варти.

“Вердикт присяжних неможливо оскаржити за класичною схемою. Не можна також потім стверджувати, що воно несправедливе чи корупційне. Тому що його винесли 12 чи 8 представників народу, які жодним чином не пов’язані з владою”, – каже голова правління Експертної групи “Сова” Михайло Савва. 

Тетяна Веремій

Сьогодні народні засідателі розглядають цивільні та особливо тяжкі кримінальні справи, коли підсудному загрожує довічне ув’язнення.

За словами чернігівської адвокатки Тетяни Веремій, у її місті було всього три справи за участю народних засідателів. У двох із них вона була захисницею. На її переконання, у судових засіданнях громадяни беруть участь через гроші або на прохання представників судової влади. Охочих чи обізнаних у праві не так легко знайти. Адвокатка нарікає, що в колегію “присяжних суддів” потрапляли колишні правоохоронці, які “до підсудних із самого початку ставилися з обвинувальним ухилом”.

“У колегію потрапив колишній правоохоронець, якого допитували у цій же ж кримінальній справі як свідка. Був також екс-співробітник ДАІ. Ми двічі заявляли відвід, але суд не задовольняв наші клопотання”, – згадує Тетяна Веремій.

Тетяна Веремій зауважує, що в колегії є люди, які взагалі не цікавляться справою.

“Якщо присяжний не виявляє ініціативи побачити на власні очі матеріали справи, то суд і не ознайомлює його. У справах, наприклад, про подвійне вбивство є від трьох томів і більше. А в одному томі тільки – 270 сторінок доказів і пояснень свідків. Якщо адвокат неактивно працює, неможливо без ознайомлення орієнтуватись у справі і скласти враження про винуватість людини”, – переконана вона. Адвокатка вважає, що обов’язок вивчати матеріали справи має бути закріплений у законодавстві. Окрім цього, вона також не вірить, що в нарадчій кімнаті народні засідателі ухвалюють рішення незалежно від судді. Вона виступає за розділення суду присяжних від суддів, аби унеможливити контакт та вплив від суддів.

Михайло Савва вважає, що шефенські суди неефективні в країнах із перехідною демократією.

“Шефенська система працює виключно в країнах із вкрай високим рівнем правової культури. А такі країни, як Данія, узагалі відмовляються від представників народу. Бо в їхніх колегіях професійних суддів більший відсоток виправдувальних вироків, аніж у суду присяжних. Рівень справедливості у них на такому рівні, що вони вже можуть дозволити економити на присяжних, про що не скажеш стосовно України”, – розповідає правозахисник.

За участю народних засідателів в Україні суди виносять виправдувальні вердикти від 1325% справ, тоді як в одних лише професійних суддів – 1% таких вироків.

“У Росії в кримінальних справах за рік суд присяжних класичної моделі виносить 300 вердиктів. У різні роки від них було від 7 до 25% виправдувальних вироків. В Україні в 2016 році так звані “присяжні” винесли всього 50 вердиктів, тоді як у США з близько 160 тисяч 18–19% виправдальні. Це підтверджує, що система в Україні взагалі не працює”, – наголошує Михайло Савва.
Також експерт вказує на досвід Греції, коли 1967 року диктаторський режим “чорних полковників” змінив суд присяжних у країні на шефенський суд. Народні засідателі вдвічі менше виносили виправдальних вироків у порівнянні з присяжними.

Суддя Верховного Суду Аркадій Бущенко переконаний, що з ефективним судом присяжних збільшується вірогідність того, що правда буде встановлена в суді точніше. Більше того, він переконаний, що присяжні покращують судочинство та правові ідеї в країні.

“Судді важко вибратись із ситуації несправедливого закону. У таких випадках якщо суддя вирішує не застосовувати несправедливий закон, то йому треба знайти розлогу мотивацію. А це досить складне завдання. Тоді як присяжні не мотивують свої рішення. У таких випадках вони кажуть: “Ні! До побачення!” І на цьому все – у судовому рішенні закон не застосовується. І через те, що присяжні обнулили закон, суспільство та парламент отримують сигнал, що з ним щось не так і потрібно покращувати законодавство. Таким чином присяжні триматимуть усі гілки влади в тонусі і влада буде уважніше ставитись до розробки законодавчих ініціатив”, – пояснює Аркадій Бущенко і додає, що суд присяжних сприяє юридичній просвіті в країні.

НАВІЩО? 

Суд присяжних – це інструмент громадян контролю за владою, нагадує адвокат та правозахисник Андрій Осіпов. Він посилається на одне із рішень Верховного суду США 1968 року, який наголосив, що існування суду присяжних – це “достатня та повноцінна гарантія контролю щодо утиску громадян з боку держави”.

Андрій Осіпов

“Шарль Монтеськ’є та Джон Лок, засновуючи систему стримувань і противаг, закладали в неї таку систему, аби влада була сильною, щоб здійснювати свої повноваження, та слабкою, аби не утискати громадян. Віддаючи владі важелі переслідувати за злочини, тримати людей під вартою, засуджувати до покарання, виконувати вирок суду, стягувати податки, громадяни мають усвідомлювати, що, відпускаючи на волю такого звіра, у них мають бути можливості його вгамувати”, – пояснює Андрій Осіпов.

На його переконання, у судовій гілці влади України немає механізму стримувань і противаг. А українська влада, за його словами, обманює громадян, не надаючи їм ефективного інструменту народовладдя, “якого не було в українців з 1917 року”.

Андрій Осіпов вважає, що не варто критикувати суд присяжних через приклади справ росіянки Віри Засулич та київського єврея Менделя Бейліса, яких присяжні свого часу виправдали.

“У XIX столітті в Україні відбувалися єврейські погроми, держава займає антисемітську позицію. Два роки тримають у в’язниці Бейліса, аби звинуватити його, а суд присяжних виправдовує. І вся країна сприймає цей вирок справедливим та поважає його в умовах антисемітської істерії”, – розповідає Андрій Осіпов.

“Уявіть та порівняйте можливу реакцію суспільства, наприклад, на можливий вирок суддів Оболонського райсуду Києва у справі про держзраду Януковича і вердикт суду присяжних з цього приводу!” – додає адвокат та колишній суддя адміністративної юрисдикції Андрій Волков.

Експерти зауважують, що не всі підозрювані будуть користуватися судом присяжних. Часто доказів достатньо, і підозрювані усвідомлюють, що їхня вина доведена. Суд присяжних потрібен для сфальсифікованих кримінальних справ.

Член Громадської ради доброчесності Віталій Титич зізнається, що конкурс відбору суддів до Верховного Суду його “травмував психологічно”. Він констатує, що судова реформа в Україні не вдалась.

“Спасение утопающих – дело рук самих утопающих”. Не буде тих змін із судовою реформою, на які розраховує суспільство, тому суспільству треба шукати паралельно інші варіанти”, – коментує адвокат родин Небесної сотні Віталій Титич.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:  Конкурс до Верховного Суду пройшли 30 недоброчесних кандидатів – експерт РПР

Андрій Волков вважає, що судді зацікавлені в ефективному суді присяжних, оскільки він унеможливлює будь-який тиск на них. За його словами, в Україні немає повноцінного суду присяжних, бо політикам, ймовірно, вигідно тримати суддів на “дисциплінарному гачку”. Кількість підстав притягнення судді до дисциплінарної відповідальності збільшилась до 33 підстав, що викладені.

“Майже кожен суддя може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності, якщо це раптом комусь буде треба”, – коментує він.

ЯКИМ БАЧАТЬ СУД ПРИСЯЖНИХ В УКРАЇНІ

Минулого року Міністерство юстиції на вимогу Плану дій ухваленої президентом Нацстратегії з прав людини розробило законопроект №7022. Він декларує запровадження “суду присяжних для розгляду кримінальних обвинувачень у тяжких та особливо тяжких злочинах”. Окрім цього, у Верховній Раді депутат від “Батьківщини” Сергій Власенко зареєстрував альтернативний документ №7022-1. Правозахисники нарікають, що законопроект Мін’юсту принципово не створює суд присяжних в Україні, а лишень дає право на представників народу, якщо обвинувачуваному загрожує вісім років ув’язнення або довічне.

Документ Міністерства юстиції лишає залежність присяжних від суддів та формування колегії з трьох народних засідателів та двох суддів. Класичну форму суду присяжних з його незалежністю від професійних суддів закладає законопроект “Правозахисного порядку денного” авторства експерта Центру політико-правових реформ Олександра Банчука. Однак наразі цей документ не зареєстрований у Верховній Раді.

Адвокатка Тетяна Веремій вважає, що в українських реаліях присяжних має бути не менше восьми. Законопроект Сергія Власенка пропонує популярну в США формулу – 1 суддя та 12 присяжних. Однак у Правозахисному порядку денному вважають, що сім представників народу – економічно прийнятна формула, яка може знизити корупційні ризики.

“Верховний суд США вирішував, з якою мінімальною кількістю присяжних може бути суд. Він встановив мінімум у шість людей. У районних судах Росії – шість, в обласних – вісім, у Верховному суді – 12 присяжних”, – каже Михайло Савва.

У висновку Головного науково-експертного управління Верховної Ради немає заперечень стосовно розмежування функцій присяжних та професійних суддів у документі Сергія Власенка. Однак управління вважає, що розширення кількості присяжних неможливе через фінансові та технічні причини. Це призведе до надмірного навантаження судів і зробить тривалішими підготовчі засідання.

Віталій Титич: “Суспільству треба шукати паралельно інші варіанти відбудови інфраструктури справедливості

Правозахисники хочуть, аби суд присяжних був обов’язком громадянина, як це є в Британії, США чи ж навіть у Росії. Пропонується, аби автоматизована система випадково обирала кандидатів до суду першої та апеляційної інстанції зі списку виборців громади.

Після цього під час відбору пропонується перевіряти список присяжних на професії, які унеможливлюють участь у колегії. Правозахисники виступають проти участі, зокрема, відставних прокурорів, військових, колишніх або чинних поліцейських, співробітників спецслужб, недієздатних та священників.

“А всі інші зобов’язані виконати обов’язок присяжного. Хочуть вони це чи ні. У різних країнах буває кримінальна або адміністративна відповідальність за невиконання обов’язку. У законопроекті ми пропонуємо адміністративну. Це те саме, що ігнорувати запрошення в армію”, – розповідає Михайло Савва.

Попри скептицизм експертів щодо успіху судової реформи, правозахисник Центру громадянських свобод Андрій Кулібаба вірить в електоральний зиск для чинних депутатів, які хочуть переобратись до Верховної Ради, якщо ті створять справжній суд присяжних.

Суд присяжних в Україні, кінопоказ та лекція

Липень 16, 2018

Раз на два тижні Київська школа прав людини та демократії, (освітній проект Center for Civil Liberties) організовує правозахисні кінопокази.

Тут ви можете познайомитися з правозахисниками, послухати виступи експертів відпочити та подивитися фільми, що підіймають гострі суспільні питання.

11.07.2018 ми копазували фільм “12 Розгніваних чоловіків”.

Лектор – Михаил Савва. Доктор політичних наук, професор, голова правління громадської організації «Експертна група «Сова»

Чи зможе Україна відповідно карати за злочини на війні? Правозахисники презентували дослідження

Травень 26, 2018

Слабка інституційна спроможність органів системи правосуддя на сході Україні, невідповідне для умов збройної агресії законодавче регулювання, ускладнений доступ до правосуддя та можливість уникнути відповідальності за злочини, вчинені в умовах збройної агресії Росії.

Такі ключові проблеми із реалізацією правосуддя в умовах збройного конфлікту на сході України виявило дослідження підтримане Міжнародним фондом “Відродження”, яке правозахисники презентували 25 травня.

Дослідження “Правосуддя на сході України в умовах збройної агресії Російської Федерації” протягом 2016-2017 років проводила група експертів та громадських організацій.

Вони опитали 500 представників системи правосуддя, провели інтерв’ю з 40 особами, котрі були залучені до здійснення кримінального, адміністративного та цивільного судочинства, частина з яких переїхала з територій, що сьогодні непідконтрольні уряду України.

Також було проаналізовано 400 судових рішень у справах, зумовлених агресією Росії на сході України і проведений моніторинг 214 судових засідань у різних категоріях справ у судах Донецької та Луганської областей, дотичних до зони АТО, а також в інших судах у справах, пов’язаних зі збройним конфліктом.

Виявлені 4 ключові проблеми детально описані у відповідних розділах дослідження.

Так, слабка інституційна спроможність органів системи правосуддя на сході Україні обумовлена кадровою недоукомплектованістю цих органів, недостатнім рівнем підготовки з міжнародного гуманітарного права. А також тиском на суддів, прокурорів та слідчих з Донецької та Луганської областей, залежність багатьох з них від впливу з боку окупаційної влади.

Законодавче регулювання системи правосуддя не відповідає умовам збройної агресії. Зокрема, відсутні інструкції про те, як діяти системі в умовах бойових дій, чинне кримінальне законодавство не узгоджується з міжнародним правом, а держава витрачає зайві ресурси, притягуючи до відповідальності осіб за правопорушення, допущені вимушено, в умовах загрози життю. Після запровадження операції об’єднаних сил (ООС) виникла юридична невизначеність щодо можливості застосування законодавства, дія якого розрахована на період АТО, зокрема, щодо здійснення судових викликів та повідомлень осіб, які перебувають на окупованій території.

Прогалини в законних механізмах із відновлення втрачених через бойові дії справ спричиняють суттєві перешкоди для виконання судових рішень. Фізичний доступ до суду для жителів окупованих територій Донецької і Луганської областей суттєво ускладнений, а також поширена незаконна практика (кожна п’ята справа) проведення судових засідань в кабінетах суддів замість зали судових засідань.

Також теперішня ситуація із правосуддям дозволяє уникати відповідальності за злочини, вчинені в умовах збройної агресії. Наявних процесуальних механізмів недостатньо для протидії правопорушенням, пов’язаним із збройним конфліктом на сході України. Винувата особа може уникнути правосуддя, переховуючись на окупованих територіях, або ж вирок може бути скасовано через відсутність у матеріалах провадження звукозапису або журналу судового засідання. Злочинність на непідконтрольній території, фактично, залишається безкарною.

Водночас, законом посилено кримінальну відповідальність українських військовослужбовців за військові правопорушення. Проте судді по-різному враховують контекст збройного конфлікту – в одних випадках як обставину, що обтяжує відповідальність, в інших – що пом’якшує.

Повний текст дослідження українською мовою можна завантажити тут.

Джерело, 25/05/2018

Презентація дослідження «Правосуддя на сході України в умовах збройної агресії Російської Федерації».

Травень 16, 2018
Протягом 2016-2017 рр. за ініціативи та підтримки МФ “Відродження” група українських експертів та громадських організацій проводила дослідження з метою оцінити вплив збройного конфлікту на українську систему правосуддя та її спроможність здійснювати правосуддя.

Центр Громадянських Свобод – один з авторів дослідження.

Починаючи від законодавчих аспектів діяльності й до опитування осіб, що утримуються у місцях обмеження волі. Шляхом інтерв’ювання, проведення фокус груп, анкетування, надсилання запитів та інших інструментів – експерти проаналізували проблеми із якими стикаються всі хто має справу із судовою системою.

Експерти зібрали величезний масив якісних і кількісних показників, які чітко вказують на наявні прогалини в реформі. Результати дослідження будуть цікаві державним органам, міжнародним організаціям; всім тим, хто цікавиться реформою судової системи.

 

До участі запрошуються народні депутати України, судді
Верховного Суду України та місцевих судів, представники
Адміністрації Президента України, Генеральної прокуратури
України, Служби безпеки України, Національної поліції,
ключових міністерств та відомств, а також представники
міжнародних моніторингових місій та посольств.

 

Просимо підтвердити Вашу участь до 18 травня, надіславши листа на katerinalukasevych@gmail.com

 

Саша Романцова про суд присяжних в Україні

Травень 12, 2018

Саша Романцова – заступниця голови правління Центру громадянських свобод на телеканалі “Прямий” про те, який суд присяжних діє в Україні зараз і яким він має бути.

Гармонізація нашого кримінального законодавства з міжнародним правом

Квітень 25, 2018

Приведення кримінального законодавства України у відповідність з міжнародним правом в питаннях криміналізації основних злочинів за міжнародним правом.

 

 

Олександра Матвійчук виступила у Вашингтоні

Квітень 17, 2018

В рамках навчання на Стендфордській програмі Ukrainian Emerging Leaders – голова правління ЦГС Олександра Матвійчук взяла участь у різних заходах у Вашингтоні.

Виступ перед очільниками церков та релігійних організацій на запрошення посла США по свободі релігії.

Олександра розповіла про наступ на свободу релігії на окупованих Росією територіях. За роки анексії кількість релігійних громад Криму скоротилася на 63%. В Донбасі ще у травні 2014 православ’я було проголошено головною релігією регіону. Відомі численні трагічні історії переслідувань активістів та релігійних діячів на цих територіях: тортури пастора Олександра Хомченко, які призвели до смерті; переслідування правозахисника Емір-Усеїн Куку, якому загрожує 20 років позбавлення волі; та багато інших.

Після виступу Олександра передала звернення Правозахисного порядку денного із проханням  організувати спеціальні слухання у Конгресі по цьому питанню. Звернення підтримали як правозахисні, так і релігійні організації, дякуючи Інституту релігійних свобод.

Дискусія Atlanic Council про майбутніх Українських лідерів.

На дискусії, зокрема, обговорювалися постмайданне суспільство України, проміжні результати реформ, в’язнів Кремля та полонених на Донбасі. Значення успіху України для всього пострадянського простору. Виклики, які стоять перед громадянським суспільством. Дискусія розпочалася виступом відомого публіциста та філософа – Френсіса Фукуями.

“Україна — це передова широкомасштабної боротьби за ліберальну демократію з різними популістськими та авторитарними силами усього світу” – Френсіс Фукуяма.

Зустріч з Куртом Волкером
представник Державного департаменту США з питань України
Голова Правління ЦГС передала Курту Волкеру бачення стратегічних пріоритетів у переговорах з Росією, які підписали понад 50 громадських організацій. Олександра також звернула увагу Курта на проблему арештів активістів на окупованих територіях. Арештованими залишаються сотні людей, серед них правозахисники, журналісти, активісти та звичайні люди. Але це все тільки верхівка айсбергу, за підозрою в державній зраді заарештували 246 людей. Ми досі не знаємо, хто ці люди та в яких умовах вони утримуються.

Представник Держ.депу сказав, що ретельно опрацює звернення.

Зустріч з Eurasia Foundation
Eurasia Foundation – Американська НУО, що займається розвитком ефективності громадських об’єднань.

 

Майбутні Українські лідери на фронті змін – Обговорення у США

Квітень 17, 2018

Atlantic Council та Stanford University’s Center on Democracy, Development, and the Rule of Law (CDDRL) проводять дискусію про майбутнє України.

Через чотири роки після закінчення революції гідності Україна так і не відповіла на найважливіше запитання: Як країна буде розвивати демократичні цінності у своєму подальшому розвитку? Велика надія лежить на молодих лідерах, які керуватимуть країною найближчим часом.

CDDRL має за щастя цілий рік приймати у себе молодих лідерів, які проходять програму “Ukrainian Emerging Leaders Program”. На цьому обговоренні присутні три учасники цієї програми. Вони обговорять перспективи можливостей та викликів для демократії та розвитку їх країни. А також завдання із посилення державного управління, громадського суспільства та економічних реформ після повернення учасників в Україну.

Результаты поиска:

Воєнні злочини є, а відповідальності немає: які зміни потрібні до Кримінального кодексу України?

Вересень 10, 2018

Джерело: https://www.radiosvoboda.org/a/vojenni-zlochyny-vidpovidalnist/29460069.html

Дружина закатованого сепаратистами депутата міської ради Горлівки Володимира Рибака Олена Рибак не може притягнути до відповідальності винних у цьому злочині, тому що для цього немає необхідних законодавчих норм. У Міністерстві юстиції є законопроект, ухвалення якого могло б допомогти їй. Втім, за словами голови правління громадської організації «Центр громадянських свобод» Олександри Матвійчук, він перебуває на розгляді уряду вже рік, і руху в бік до його ухвалення немає. Один із авторів законопроекту Антон Кориневич припускає, що ці зміни просто не цікаві українському політикуму. Міністерство юстиції на запит Радіо Свобода щодо своєї позиції в цьому питанні не відповіло.

Активісти під стінами Кабінету міністрів вимагали внести зміни до Кримінального кодексу в тому, що стосується притягнення до відповідальності воєнних злочинців. Досі в законодавстві не передбачено відповідальності за злочини проти людяності, а положення щодо воєнних злочинів не повною мірою відповідають вимогам сучасного міжнародного прав, зазначають організатори акції.

Втім, у Міністерстві юстиції вже є відповідний законопроект, який має надати можливість національним органам слідства й суду ефективно переслідувати людей, які вчинили міжнародні злочини.

Антон Кориневич
Антон Кориневич

Як пояснює один із авторів законопроекту Антон Кориневич, наразі в українському законодавстві досить розмитою є відповідальність за такі злочини. Більше того, за його словами, міжнародні злочини й злочини міжнародного характеру змішані.

«Він (законопроект – ред.) вносить важливі правки до положень Кримінального кодексу щодо міжнародних злочинів. У Кримінальному кодексі станом на сьогодні немає злочинів проти людяності. Положення про злочин агресії сьогодні не відповідає міжнародним стандартам», – розповідає Кориневич у коментарі Радіо Свобода.

А деякі злочини не відображені в українському законодавстві взагалі, зазначав голова комітету Верховної Ради України з прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин Григорій Немиря.

«Існують злочини, деякі з яких не відображені в українському законодавстві, зокрема кримінальному. Міжнародний кримінальний суд має справи з чотирма такими злочинами: проти людяності, геноцидом, воєнними та агресією», – сказав Немиря.

За словами Кориневича, запропонований законопроект виокремлює ці чотири категорії злочинів в окремий розділ.

Кабінет міністрів законопроект не розглядає

Втім, документ застряг в уряді. Голова правління громадської організації «Центр громадянських свобод» Олександра Матвійчук каже, що він уже рік перебуває на розгляді уряду, і ніякого руху до його ухвалення не спостерігається.

Олександра Матвійчук
Олександра Матвійчук

Кориневич припускає, що так відбувається через те, що він не цікавий політикуму.

«Він не стосується речей, які можуть бути цікавими для тих, хто ухвалює рішення. Він стосується справедливості», – вважає Кориневич.

Цей законопроект потрібно ухвалити, зазначає Матвійчук, тому що не всі міжнародні злочини мають аналоги серед «загальнокримінальних». А навіть якщо аналог і є, то він не відображатиме повністю їхню природу.

Скажімо, розстріли на Майдані розслідуються як терористичні акти, а вони є злочинами проти людяності, переконує Матвійчук. Втім, за такі злочини українське законодавство відповідальності не передбачає. Більше того, зазначає вона, у Кримінальному кодексі немає навіть терміну «злочини проти людяності».

У підсумку, наголошує Матвійчук, це може призвести до безкарності.

Окремо експерт наголошує, що через наявність Мінських домовленостей, які передбачають амністію для причетних до подій в окремих районах Донецької та Луганської областей, воєнні злочинці залишаться не покараними. А якщо кваліфікувати їхні злочини як міжнародні, то є шанс притягнути їх до відповідальності.

Дружина закатованого сепаратистами Володимира Рибака, депутата міської ради Горлівки, Олена Рибак каже, що через відсутність необхідних норм не може притягнути до відповідальності винних у смерті її чоловіка.

«Я вже дуже давно не можу покарати винних. І ця людина не втікає з України. А навіщо? Нема закону такого, щоб щось із ним зробити. Він сидить і чекає», – розповідає Рибак.

Вона припускає, що уряд затягує з передачею законопроекту до парламенту через те, що «хтось боїться, що когось із них притягнуть до відповідальності».

Радіо Свобода направляло запит до Міністерства юстиції щодо деталей ситуації та його позиції в цьому питанні, але відповіді на нього не отримало.

На акції підтримки закону про воєнних злочинців

Серпень 29, 2018

 

29.08 об 11:00 відбулася акція на підтримку законопроекту «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо забезпечення його гармонізації з положеннями міжнародного права», який розроблений експертами правозахисної платформи “Правозахисний порядок денний” у співпраці з Міністерством юстиції України. Даний законопроект вже рік знаходиться на розгляді уряду.
——————
Складно в це повірити, але на п’ятому році війни із Росією українське законодавство досі не має правових інструментів для покарання воєнних злочинців. У Кримінальному кодексі не передбачено відповідальності за злочини проти людяності, а положення щодо воєнних злочинів не в повній мірі відповідають вимогам сучасного міжнародного права.

Тому під час проведення засідання Уряду правозахисники, рідні політв’язнів та жертви воєнних злочинів на сході звернулися до прем’єр-міністра Володимира Гройсмана та усіх членів уряду із проханням невідкладно відправити до Верховної ради України законопроект про внесення змін до Кримінального кодексу України, який дозволить національним органам належно розслідувати міжнародні злочини і притягати винних до відповідальності.

В акції взяли участь Олена РИБАК, дружина закатованого горлівського депутата Володимира Рибака, вчений-релігіознавець Ігор КОЗЛОВСЬКИЙ, який провів у полоні близько двох років, волонтерка Ірина ДОВГАНЬ, яка вижила завдяки розміщенню її фото “у позорного столпа” в Нью-Йорк Таймс, Ігор КОТЕЛЯНЕЦЬ, брат політв’язня Євгена Панова, який за сфабрикованою справою в Криму отримав 8 років позбавлення волі та інші.

Суд присяжних vs народні засідателі

Липень 20, 2018

Микола Мирний, журналіст Центру інформації про права людини для газети “День”

 

В Україні немає справжнього суду присяжних як інструменту народовладдя. Правозахисники кажуть, що він посилив би судову реформу та був би ще однією гарантією справедливого суду для громадян.

Експерти констатують: хоч у Конституції згадується право народу на здійснення правосуддя через суд присяжних, однак створений в Україні інститут по своїй суті таким не є. Насправді замість суду присяжних діє неефективний в українських реаліях суд шефенів. Цей інститут з’явився в листопаді 2012 року, коли набрав чинності новий Кримінальний процесуальний кодекс. Уже тоді експертне середовище вказувало на спотвореність ідеї суду присяжних.

ЩО НЕ ТАК?

Правозахисники нарікають, що у професійних суддів необмежені можливості впливу на рішення народних засідателів шефенської моделі. А це, у свою чергу, впливає на справедливість рішень.

 

Віктор Шишкін

  “Якщо ти йдеш разом із суддею в дорадчу кімнату, разом із ним вирішуєш справу й разом підписуєш вирок, то ти не присяжний. Ти звичайний народний засідатель. Подивіться американські фільми. От там – присяжні. Поки присяжні засідають, суддя перебуває в будь-якому іншому місці й жодним чином на них не впливає. Називайте хоч горщиком, але якщо народ буде ухвалювати рішення разом із професійним суддями, то це не буде суд присяжних… З таким інститутом в Україні не можна усій планеті розповідати, що у нас – суд присяжних”, – наголошує суддя Конституційного Суду України у відставці Віктор Шишкін.

Наразі троє представників народу разом із двома суддями вирішують усі питання судочинства, тоді як у класичному варіанті присяжні незалежні та вільні в ухваленні рішень. Не вирішуючи правових питань, присяжні мають лише відповісти, чи був факт вчинення злочину, чи винна людина та чи заслуговує вона на помилування. Аби відповісти на ці питання, у них необов’язково має бути юридична освіта, достатньо здорового глузду, пояснюють експерти. Якщо присяжні визнали людину винною, суддя окремо визначає міру покарання. Якщо ж невинною – суддя зобов’язаний підготувати виправдувальний вирок, а обвинувачуваного негайно звільняють з-під варти.

“Вердикт присяжних неможливо оскаржити за класичною схемою. Не можна також потім стверджувати, що воно несправедливе чи корупційне. Тому що його винесли 12 чи 8 представників народу, які жодним чином не пов’язані з владою”, – каже голова правління Експертної групи “Сова” Михайло Савва. 

Тетяна Веремій

Сьогодні народні засідателі розглядають цивільні та особливо тяжкі кримінальні справи, коли підсудному загрожує довічне ув’язнення.

За словами чернігівської адвокатки Тетяни Веремій, у її місті було всього три справи за участю народних засідателів. У двох із них вона була захисницею. На її переконання, у судових засіданнях громадяни беруть участь через гроші або на прохання представників судової влади. Охочих чи обізнаних у праві не так легко знайти. Адвокатка нарікає, що в колегію “присяжних суддів” потрапляли колишні правоохоронці, які “до підсудних із самого початку ставилися з обвинувальним ухилом”.

“У колегію потрапив колишній правоохоронець, якого допитували у цій же ж кримінальній справі як свідка. Був також екс-співробітник ДАІ. Ми двічі заявляли відвід, але суд не задовольняв наші клопотання”, – згадує Тетяна Веремій.

Тетяна Веремій зауважує, що в колегії є люди, які взагалі не цікавляться справою.

“Якщо присяжний не виявляє ініціативи побачити на власні очі матеріали справи, то суд і не ознайомлює його. У справах, наприклад, про подвійне вбивство є від трьох томів і більше. А в одному томі тільки – 270 сторінок доказів і пояснень свідків. Якщо адвокат неактивно працює, неможливо без ознайомлення орієнтуватись у справі і скласти враження про винуватість людини”, – переконана вона. Адвокатка вважає, що обов’язок вивчати матеріали справи має бути закріплений у законодавстві. Окрім цього, вона також не вірить, що в нарадчій кімнаті народні засідателі ухвалюють рішення незалежно від судді. Вона виступає за розділення суду присяжних від суддів, аби унеможливити контакт та вплив від суддів.

Михайло Савва вважає, що шефенські суди неефективні в країнах із перехідною демократією.

“Шефенська система працює виключно в країнах із вкрай високим рівнем правової культури. А такі країни, як Данія, узагалі відмовляються від представників народу. Бо в їхніх колегіях професійних суддів більший відсоток виправдувальних вироків, аніж у суду присяжних. Рівень справедливості у них на такому рівні, що вони вже можуть дозволити економити на присяжних, про що не скажеш стосовно України”, – розповідає правозахисник.

За участю народних засідателів в Україні суди виносять виправдувальні вердикти від 1325% справ, тоді як в одних лише професійних суддів – 1% таких вироків.

“У Росії в кримінальних справах за рік суд присяжних класичної моделі виносить 300 вердиктів. У різні роки від них було від 7 до 25% виправдувальних вироків. В Україні в 2016 році так звані “присяжні” винесли всього 50 вердиктів, тоді як у США з близько 160 тисяч 18–19% виправдальні. Це підтверджує, що система в Україні взагалі не працює”, – наголошує Михайло Савва.
Також експерт вказує на досвід Греції, коли 1967 року диктаторський режим “чорних полковників” змінив суд присяжних у країні на шефенський суд. Народні засідателі вдвічі менше виносили виправдальних вироків у порівнянні з присяжними.

Суддя Верховного Суду Аркадій Бущенко переконаний, що з ефективним судом присяжних збільшується вірогідність того, що правда буде встановлена в суді точніше. Більше того, він переконаний, що присяжні покращують судочинство та правові ідеї в країні.

“Судді важко вибратись із ситуації несправедливого закону. У таких випадках якщо суддя вирішує не застосовувати несправедливий закон, то йому треба знайти розлогу мотивацію. А це досить складне завдання. Тоді як присяжні не мотивують свої рішення. У таких випадках вони кажуть: “Ні! До побачення!” І на цьому все – у судовому рішенні закон не застосовується. І через те, що присяжні обнулили закон, суспільство та парламент отримують сигнал, що з ним щось не так і потрібно покращувати законодавство. Таким чином присяжні триматимуть усі гілки влади в тонусі і влада буде уважніше ставитись до розробки законодавчих ініціатив”, – пояснює Аркадій Бущенко і додає, що суд присяжних сприяє юридичній просвіті в країні.

НАВІЩО? 

Суд присяжних – це інструмент громадян контролю за владою, нагадує адвокат та правозахисник Андрій Осіпов. Він посилається на одне із рішень Верховного суду США 1968 року, який наголосив, що існування суду присяжних – це “достатня та повноцінна гарантія контролю щодо утиску громадян з боку держави”.

Андрій Осіпов

“Шарль Монтеськ’є та Джон Лок, засновуючи систему стримувань і противаг, закладали в неї таку систему, аби влада була сильною, щоб здійснювати свої повноваження, та слабкою, аби не утискати громадян. Віддаючи владі важелі переслідувати за злочини, тримати людей під вартою, засуджувати до покарання, виконувати вирок суду, стягувати податки, громадяни мають усвідомлювати, що, відпускаючи на волю такого звіра, у них мають бути можливості його вгамувати”, – пояснює Андрій Осіпов.

На його переконання, у судовій гілці влади України немає механізму стримувань і противаг. А українська влада, за його словами, обманює громадян, не надаючи їм ефективного інструменту народовладдя, “якого не було в українців з 1917 року”.

Андрій Осіпов вважає, що не варто критикувати суд присяжних через приклади справ росіянки Віри Засулич та київського єврея Менделя Бейліса, яких присяжні свого часу виправдали.

“У XIX столітті в Україні відбувалися єврейські погроми, держава займає антисемітську позицію. Два роки тримають у в’язниці Бейліса, аби звинуватити його, а суд присяжних виправдовує. І вся країна сприймає цей вирок справедливим та поважає його в умовах антисемітської істерії”, – розповідає Андрій Осіпов.

“Уявіть та порівняйте можливу реакцію суспільства, наприклад, на можливий вирок суддів Оболонського райсуду Києва у справі про держзраду Януковича і вердикт суду присяжних з цього приводу!” – додає адвокат та колишній суддя адміністративної юрисдикції Андрій Волков.

Експерти зауважують, що не всі підозрювані будуть користуватися судом присяжних. Часто доказів достатньо, і підозрювані усвідомлюють, що їхня вина доведена. Суд присяжних потрібен для сфальсифікованих кримінальних справ.

Член Громадської ради доброчесності Віталій Титич зізнається, що конкурс відбору суддів до Верховного Суду його “травмував психологічно”. Він констатує, що судова реформа в Україні не вдалась.

“Спасение утопающих – дело рук самих утопающих”. Не буде тих змін із судовою реформою, на які розраховує суспільство, тому суспільству треба шукати паралельно інші варіанти”, – коментує адвокат родин Небесної сотні Віталій Титич.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:  Конкурс до Верховного Суду пройшли 30 недоброчесних кандидатів – експерт РПР

Андрій Волков вважає, що судді зацікавлені в ефективному суді присяжних, оскільки він унеможливлює будь-який тиск на них. За його словами, в Україні немає повноцінного суду присяжних, бо політикам, ймовірно, вигідно тримати суддів на “дисциплінарному гачку”. Кількість підстав притягнення судді до дисциплінарної відповідальності збільшилась до 33 підстав, що викладені.

“Майже кожен суддя може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності, якщо це раптом комусь буде треба”, – коментує він.

ЯКИМ БАЧАТЬ СУД ПРИСЯЖНИХ В УКРАЇНІ

Минулого року Міністерство юстиції на вимогу Плану дій ухваленої президентом Нацстратегії з прав людини розробило законопроект №7022. Він декларує запровадження “суду присяжних для розгляду кримінальних обвинувачень у тяжких та особливо тяжких злочинах”. Окрім цього, у Верховній Раді депутат від “Батьківщини” Сергій Власенко зареєстрував альтернативний документ №7022-1. Правозахисники нарікають, що законопроект Мін’юсту принципово не створює суд присяжних в Україні, а лишень дає право на представників народу, якщо обвинувачуваному загрожує вісім років ув’язнення або довічне.

Документ Міністерства юстиції лишає залежність присяжних від суддів та формування колегії з трьох народних засідателів та двох суддів. Класичну форму суду присяжних з його незалежністю від професійних суддів закладає законопроект “Правозахисного порядку денного” авторства експерта Центру політико-правових реформ Олександра Банчука. Однак наразі цей документ не зареєстрований у Верховній Раді.

Адвокатка Тетяна Веремій вважає, що в українських реаліях присяжних має бути не менше восьми. Законопроект Сергія Власенка пропонує популярну в США формулу – 1 суддя та 12 присяжних. Однак у Правозахисному порядку денному вважають, що сім представників народу – економічно прийнятна формула, яка може знизити корупційні ризики.

“Верховний суд США вирішував, з якою мінімальною кількістю присяжних може бути суд. Він встановив мінімум у шість людей. У районних судах Росії – шість, в обласних – вісім, у Верховному суді – 12 присяжних”, – каже Михайло Савва.

У висновку Головного науково-експертного управління Верховної Ради немає заперечень стосовно розмежування функцій присяжних та професійних суддів у документі Сергія Власенка. Однак управління вважає, що розширення кількості присяжних неможливе через фінансові та технічні причини. Це призведе до надмірного навантаження судів і зробить тривалішими підготовчі засідання.

Віталій Титич: “Суспільству треба шукати паралельно інші варіанти відбудови інфраструктури справедливості

Правозахисники хочуть, аби суд присяжних був обов’язком громадянина, як це є в Британії, США чи ж навіть у Росії. Пропонується, аби автоматизована система випадково обирала кандидатів до суду першої та апеляційної інстанції зі списку виборців громади.

Після цього під час відбору пропонується перевіряти список присяжних на професії, які унеможливлюють участь у колегії. Правозахисники виступають проти участі, зокрема, відставних прокурорів, військових, колишніх або чинних поліцейських, співробітників спецслужб, недієздатних та священників.

“А всі інші зобов’язані виконати обов’язок присяжного. Хочуть вони це чи ні. У різних країнах буває кримінальна або адміністративна відповідальність за невиконання обов’язку. У законопроекті ми пропонуємо адміністративну. Це те саме, що ігнорувати запрошення в армію”, – розповідає Михайло Савва.

Попри скептицизм експертів щодо успіху судової реформи, правозахисник Центру громадянських свобод Андрій Кулібаба вірить в електоральний зиск для чинних депутатів, які хочуть переобратись до Верховної Ради, якщо ті створять справжній суд присяжних.

Суд присяжних в Україні, кінопоказ та лекція

Липень 16, 2018

Раз на два тижні Київська школа прав людини та демократії, (освітній проект Center for Civil Liberties) організовує правозахисні кінопокази.

Тут ви можете познайомитися з правозахисниками, послухати виступи експертів відпочити та подивитися фільми, що підіймають гострі суспільні питання.

11.07.2018 ми копазували фільм “12 Розгніваних чоловіків”.

Лектор – Михаил Савва. Доктор політичних наук, професор, голова правління громадської організації «Експертна група «Сова»

Чи зможе Україна відповідно карати за злочини на війні? Правозахисники презентували дослідження

Травень 26, 2018

Слабка інституційна спроможність органів системи правосуддя на сході Україні, невідповідне для умов збройної агресії законодавче регулювання, ускладнений доступ до правосуддя та можливість уникнути відповідальності за злочини, вчинені в умовах збройної агресії Росії.

Такі ключові проблеми із реалізацією правосуддя в умовах збройного конфлікту на сході України виявило дослідження підтримане Міжнародним фондом “Відродження”, яке правозахисники презентували 25 травня.

Дослідження “Правосуддя на сході України в умовах збройної агресії Російської Федерації” протягом 2016-2017 років проводила група експертів та громадських організацій.

Вони опитали 500 представників системи правосуддя, провели інтерв’ю з 40 особами, котрі були залучені до здійснення кримінального, адміністративного та цивільного судочинства, частина з яких переїхала з територій, що сьогодні непідконтрольні уряду України.

Також було проаналізовано 400 судових рішень у справах, зумовлених агресією Росії на сході України і проведений моніторинг 214 судових засідань у різних категоріях справ у судах Донецької та Луганської областей, дотичних до зони АТО, а також в інших судах у справах, пов’язаних зі збройним конфліктом.

Виявлені 4 ключові проблеми детально описані у відповідних розділах дослідження.

Так, слабка інституційна спроможність органів системи правосуддя на сході Україні обумовлена кадровою недоукомплектованістю цих органів, недостатнім рівнем підготовки з міжнародного гуманітарного права. А також тиском на суддів, прокурорів та слідчих з Донецької та Луганської областей, залежність багатьох з них від впливу з боку окупаційної влади.

Законодавче регулювання системи правосуддя не відповідає умовам збройної агресії. Зокрема, відсутні інструкції про те, як діяти системі в умовах бойових дій, чинне кримінальне законодавство не узгоджується з міжнародним правом, а держава витрачає зайві ресурси, притягуючи до відповідальності осіб за правопорушення, допущені вимушено, в умовах загрози життю. Після запровадження операції об’єднаних сил (ООС) виникла юридична невизначеність щодо можливості застосування законодавства, дія якого розрахована на період АТО, зокрема, щодо здійснення судових викликів та повідомлень осіб, які перебувають на окупованій території.

Прогалини в законних механізмах із відновлення втрачених через бойові дії справ спричиняють суттєві перешкоди для виконання судових рішень. Фізичний доступ до суду для жителів окупованих територій Донецької і Луганської областей суттєво ускладнений, а також поширена незаконна практика (кожна п’ята справа) проведення судових засідань в кабінетах суддів замість зали судових засідань.

Також теперішня ситуація із правосуддям дозволяє уникати відповідальності за злочини, вчинені в умовах збройної агресії. Наявних процесуальних механізмів недостатньо для протидії правопорушенням, пов’язаним із збройним конфліктом на сході України. Винувата особа може уникнути правосуддя, переховуючись на окупованих територіях, або ж вирок може бути скасовано через відсутність у матеріалах провадження звукозапису або журналу судового засідання. Злочинність на непідконтрольній території, фактично, залишається безкарною.

Водночас, законом посилено кримінальну відповідальність українських військовослужбовців за військові правопорушення. Проте судді по-різному враховують контекст збройного конфлікту – в одних випадках як обставину, що обтяжує відповідальність, в інших – що пом’якшує.

Повний текст дослідження українською мовою можна завантажити тут.

Джерело, 25/05/2018

Презентація дослідження «Правосуддя на сході України в умовах збройної агресії Російської Федерації».

Травень 16, 2018
Протягом 2016-2017 рр. за ініціативи та підтримки МФ “Відродження” група українських експертів та громадських організацій проводила дослідження з метою оцінити вплив збройного конфлікту на українську систему правосуддя та її спроможність здійснювати правосуддя.

Центр Громадянських Свобод – один з авторів дослідження.

Починаючи від законодавчих аспектів діяльності й до опитування осіб, що утримуються у місцях обмеження волі. Шляхом інтерв’ювання, проведення фокус груп, анкетування, надсилання запитів та інших інструментів – експерти проаналізували проблеми із якими стикаються всі хто має справу із судовою системою.

Експерти зібрали величезний масив якісних і кількісних показників, які чітко вказують на наявні прогалини в реформі. Результати дослідження будуть цікаві державним органам, міжнародним організаціям; всім тим, хто цікавиться реформою судової системи.

 

До участі запрошуються народні депутати України, судді
Верховного Суду України та місцевих судів, представники
Адміністрації Президента України, Генеральної прокуратури
України, Служби безпеки України, Національної поліції,
ключових міністерств та відомств, а також представники
міжнародних моніторингових місій та посольств.

 

Просимо підтвердити Вашу участь до 18 травня, надіславши листа на katerinalukasevych@gmail.com

 

Саша Романцова про суд присяжних в Україні

Травень 12, 2018

Саша Романцова – заступниця голови правління Центру громадянських свобод на телеканалі “Прямий” про те, який суд присяжних діє в Україні зараз і яким він має бути.

Гармонізація нашого кримінального законодавства з міжнародним правом

Квітень 25, 2018

Приведення кримінального законодавства України у відповідність з міжнародним правом в питаннях криміналізації основних злочинів за міжнародним правом.

 

 

Олександра Матвійчук виступила у Вашингтоні

Квітень 17, 2018

В рамках навчання на Стендфордській програмі Ukrainian Emerging Leaders – голова правління ЦГС Олександра Матвійчук взяла участь у різних заходах у Вашингтоні.

Виступ перед очільниками церков та релігійних організацій на запрошення посла США по свободі релігії.

Олександра розповіла про наступ на свободу релігії на окупованих Росією територіях. За роки анексії кількість релігійних громад Криму скоротилася на 63%. В Донбасі ще у травні 2014 православ’я було проголошено головною релігією регіону. Відомі численні трагічні історії переслідувань активістів та релігійних діячів на цих територіях: тортури пастора Олександра Хомченко, які призвели до смерті; переслідування правозахисника Емір-Усеїн Куку, якому загрожує 20 років позбавлення волі; та багато інших.

Після виступу Олександра передала звернення Правозахисного порядку денного із проханням  організувати спеціальні слухання у Конгресі по цьому питанню. Звернення підтримали як правозахисні, так і релігійні організації, дякуючи Інституту релігійних свобод.

Дискусія Atlanic Council про майбутніх Українських лідерів.

На дискусії, зокрема, обговорювалися постмайданне суспільство України, проміжні результати реформ, в’язнів Кремля та полонених на Донбасі. Значення успіху України для всього пострадянського простору. Виклики, які стоять перед громадянським суспільством. Дискусія розпочалася виступом відомого публіциста та філософа – Френсіса Фукуями.

“Україна — це передова широкомасштабної боротьби за ліберальну демократію з різними популістськими та авторитарними силами усього світу” – Френсіс Фукуяма.

Зустріч з Куртом Волкером
представник Державного департаменту США з питань України
Голова Правління ЦГС передала Курту Волкеру бачення стратегічних пріоритетів у переговорах з Росією, які підписали понад 50 громадських організацій. Олександра також звернула увагу Курта на проблему арештів активістів на окупованих територіях. Арештованими залишаються сотні людей, серед них правозахисники, журналісти, активісти та звичайні люди. Але це все тільки верхівка айсбергу, за підозрою в державній зраді заарештували 246 людей. Ми досі не знаємо, хто ці люди та в яких умовах вони утримуються.

Представник Держ.депу сказав, що ретельно опрацює звернення.

Зустріч з Eurasia Foundation
Eurasia Foundation – Американська НУО, що займається розвитком ефективності громадських об’єднань.

 

Майбутні Українські лідери на фронті змін – Обговорення у США

Квітень 17, 2018

Atlantic Council та Stanford University’s Center on Democracy, Development, and the Rule of Law (CDDRL) проводять дискусію про майбутнє України.

Через чотири роки після закінчення революції гідності Україна так і не відповіла на найважливіше запитання: Як країна буде розвивати демократичні цінності у своєму подальшому розвитку? Велика надія лежить на молодих лідерах, які керуватимуть країною найближчим часом.

CDDRL має за щастя цілий рік приймати у себе молодих лідерів, які проходять програму “Ukrainian Emerging Leaders Program”. На цьому обговоренні присутні три учасники цієї програми. Вони обговорять перспективи можливостей та викликів для демократії та розвитку їх країни. А також завдання із посилення державного управління, громадського суспільства та економічних реформ після повернення учасників в Україну.

Результаты поиска:

Воєнні злочини є, а відповідальності немає: які зміни потрібні до Кримінального кодексу України?

Вересень 10, 2018

Джерело: https://www.radiosvoboda.org/a/vojenni-zlochyny-vidpovidalnist/29460069.html

Дружина закатованого сепаратистами депутата міської ради Горлівки Володимира Рибака Олена Рибак не може притягнути до відповідальності винних у цьому злочині, тому що для цього немає необхідних законодавчих норм. У Міністерстві юстиції є законопроект, ухвалення якого могло б допомогти їй. Втім, за словами голови правління громадської організації «Центр громадянських свобод» Олександри Матвійчук, він перебуває на розгляді уряду вже рік, і руху в бік до його ухвалення немає. Один із авторів законопроекту Антон Кориневич припускає, що ці зміни просто не цікаві українському політикуму. Міністерство юстиції на запит Радіо Свобода щодо своєї позиції в цьому питанні не відповіло.

Активісти під стінами Кабінету міністрів вимагали внести зміни до Кримінального кодексу в тому, що стосується притягнення до відповідальності воєнних злочинців. Досі в законодавстві не передбачено відповідальності за злочини проти людяності, а положення щодо воєнних злочинів не повною мірою відповідають вимогам сучасного міжнародного прав, зазначають організатори акції.

Втім, у Міністерстві юстиції вже є відповідний законопроект, який має надати можливість національним органам слідства й суду ефективно переслідувати людей, які вчинили міжнародні злочини.

Антон Кориневич
Антон Кориневич

Як пояснює один із авторів законопроекту Антон Кориневич, наразі в українському законодавстві досить розмитою є відповідальність за такі злочини. Більше того, за його словами, міжнародні злочини й злочини міжнародного характеру змішані.

«Він (законопроект – ред.) вносить важливі правки до положень Кримінального кодексу щодо міжнародних злочинів. У Кримінальному кодексі станом на сьогодні немає злочинів проти людяності. Положення про злочин агресії сьогодні не відповідає міжнародним стандартам», – розповідає Кориневич у коментарі Радіо Свобода.

А деякі злочини не відображені в українському законодавстві взагалі, зазначав голова комітету Верховної Ради України з прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин Григорій Немиря.

«Існують злочини, деякі з яких не відображені в українському законодавстві, зокрема кримінальному. Міжнародний кримінальний суд має справи з чотирма такими злочинами: проти людяності, геноцидом, воєнними та агресією», – сказав Немиря.

За словами Кориневича, запропонований законопроект виокремлює ці чотири категорії злочинів в окремий розділ.

Кабінет міністрів законопроект не розглядає

Втім, документ застряг в уряді. Голова правління громадської організації «Центр громадянських свобод» Олександра Матвійчук каже, що він уже рік перебуває на розгляді уряду, і ніякого руху до його ухвалення не спостерігається.

Олександра Матвійчук
Олександра Матвійчук

Кориневич припускає, що так відбувається через те, що він не цікавий політикуму.

«Він не стосується речей, які можуть бути цікавими для тих, хто ухвалює рішення. Він стосується справедливості», – вважає Кориневич.

Цей законопроект потрібно ухвалити, зазначає Матвійчук, тому що не всі міжнародні злочини мають аналоги серед «загальнокримінальних». А навіть якщо аналог і є, то він не відображатиме повністю їхню природу.

Скажімо, розстріли на Майдані розслідуються як терористичні акти, а вони є злочинами проти людяності, переконує Матвійчук. Втім, за такі злочини українське законодавство відповідальності не передбачає. Більше того, зазначає вона, у Кримінальному кодексі немає навіть терміну «злочини проти людяності».

У підсумку, наголошує Матвійчук, це може призвести до безкарності.

Окремо експерт наголошує, що через наявність Мінських домовленостей, які передбачають амністію для причетних до подій в окремих районах Донецької та Луганської областей, воєнні злочинці залишаться не покараними. А якщо кваліфікувати їхні злочини як міжнародні, то є шанс притягнути їх до відповідальності.

Дружина закатованого сепаратистами Володимира Рибака, депутата міської ради Горлівки, Олена Рибак каже, що через відсутність необхідних норм не може притягнути до відповідальності винних у смерті її чоловіка.

«Я вже дуже давно не можу покарати винних. І ця людина не втікає з України. А навіщо? Нема закону такого, щоб щось із ним зробити. Він сидить і чекає», – розповідає Рибак.

Вона припускає, що уряд затягує з передачею законопроекту до парламенту через те, що «хтось боїться, що когось із них притягнуть до відповідальності».

Радіо Свобода направляло запит до Міністерства юстиції щодо деталей ситуації та його позиції в цьому питанні, але відповіді на нього не отримало.

На акції підтримки закону про воєнних злочинців

Серпень 29, 2018

 

29.08 об 11:00 відбулася акція на підтримку законопроекту «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо забезпечення його гармонізації з положеннями міжнародного права», який розроблений експертами правозахисної платформи “Правозахисний порядок денний” у співпраці з Міністерством юстиції України. Даний законопроект вже рік знаходиться на розгляді уряду.
——————
Складно в це повірити, але на п’ятому році війни із Росією українське законодавство досі не має правових інструментів для покарання воєнних злочинців. У Кримінальному кодексі не передбачено відповідальності за злочини проти людяності, а положення щодо воєнних злочинів не в повній мірі відповідають вимогам сучасного міжнародного права.

Тому під час проведення засідання Уряду правозахисники, рідні політв’язнів та жертви воєнних злочинів на сході звернулися до прем’єр-міністра Володимира Гройсмана та усіх членів уряду із проханням невідкладно відправити до Верховної ради України законопроект про внесення змін до Кримінального кодексу України, який дозволить національним органам належно розслідувати міжнародні злочини і притягати винних до відповідальності.

В акції взяли участь Олена РИБАК, дружина закатованого горлівського депутата Володимира Рибака, вчений-релігіознавець Ігор КОЗЛОВСЬКИЙ, який провів у полоні близько двох років, волонтерка Ірина ДОВГАНЬ, яка вижила завдяки розміщенню її фото “у позорного столпа” в Нью-Йорк Таймс, Ігор КОТЕЛЯНЕЦЬ, брат політв’язня Євгена Панова, який за сфабрикованою справою в Криму отримав 8 років позбавлення волі та інші.

Суд присяжних vs народні засідателі

Липень 20, 2018

Микола Мирний, журналіст Центру інформації про права людини для газети “День”

 

В Україні немає справжнього суду присяжних як інструменту народовладдя. Правозахисники кажуть, що він посилив би судову реформу та був би ще однією гарантією справедливого суду для громадян.

Експерти констатують: хоч у Конституції згадується право народу на здійснення правосуддя через суд присяжних, однак створений в Україні інститут по своїй суті таким не є. Насправді замість суду присяжних діє неефективний в українських реаліях суд шефенів. Цей інститут з’явився в листопаді 2012 року, коли набрав чинності новий Кримінальний процесуальний кодекс. Уже тоді експертне середовище вказувало на спотвореність ідеї суду присяжних.

ЩО НЕ ТАК?

Правозахисники нарікають, що у професійних суддів необмежені можливості впливу на рішення народних засідателів шефенської моделі. А це, у свою чергу, впливає на справедливість рішень.

 

Віктор Шишкін

  “Якщо ти йдеш разом із суддею в дорадчу кімнату, разом із ним вирішуєш справу й разом підписуєш вирок, то ти не присяжний. Ти звичайний народний засідатель. Подивіться американські фільми. От там – присяжні. Поки присяжні засідають, суддя перебуває в будь-якому іншому місці й жодним чином на них не впливає. Називайте хоч горщиком, але якщо народ буде ухвалювати рішення разом із професійним суддями, то це не буде суд присяжних… З таким інститутом в Україні не можна усій планеті розповідати, що у нас – суд присяжних”, – наголошує суддя Конституційного Суду України у відставці Віктор Шишкін.

Наразі троє представників народу разом із двома суддями вирішують усі питання судочинства, тоді як у класичному варіанті присяжні незалежні та вільні в ухваленні рішень. Не вирішуючи правових питань, присяжні мають лише відповісти, чи був факт вчинення злочину, чи винна людина та чи заслуговує вона на помилування. Аби відповісти на ці питання, у них необов’язково має бути юридична освіта, достатньо здорового глузду, пояснюють експерти. Якщо присяжні визнали людину винною, суддя окремо визначає міру покарання. Якщо ж невинною – суддя зобов’язаний підготувати виправдувальний вирок, а обвинувачуваного негайно звільняють з-під варти.

“Вердикт присяжних неможливо оскаржити за класичною схемою. Не можна також потім стверджувати, що воно несправедливе чи корупційне. Тому що його винесли 12 чи 8 представників народу, які жодним чином не пов’язані з владою”, – каже голова правління Експертної групи “Сова” Михайло Савва. 

Тетяна Веремій

Сьогодні народні засідателі розглядають цивільні та особливо тяжкі кримінальні справи, коли підсудному загрожує довічне ув’язнення.

За словами чернігівської адвокатки Тетяни Веремій, у її місті було всього три справи за участю народних засідателів. У двох із них вона була захисницею. На її переконання, у судових засіданнях громадяни беруть участь через гроші або на прохання представників судової влади. Охочих чи обізнаних у праві не так легко знайти. Адвокатка нарікає, що в колегію “присяжних суддів” потрапляли колишні правоохоронці, які “до підсудних із самого початку ставилися з обвинувальним ухилом”.

“У колегію потрапив колишній правоохоронець, якого допитували у цій же ж кримінальній справі як свідка. Був також екс-співробітник ДАІ. Ми двічі заявляли відвід, але суд не задовольняв наші клопотання”, – згадує Тетяна Веремій.

Тетяна Веремій зауважує, що в колегії є люди, які взагалі не цікавляться справою.

“Якщо присяжний не виявляє ініціативи побачити на власні очі матеріали справи, то суд і не ознайомлює його. У справах, наприклад, про подвійне вбивство є від трьох томів і більше. А в одному томі тільки – 270 сторінок доказів і пояснень свідків. Якщо адвокат неактивно працює, неможливо без ознайомлення орієнтуватись у справі і скласти враження про винуватість людини”, – переконана вона. Адвокатка вважає, що обов’язок вивчати матеріали справи має бути закріплений у законодавстві. Окрім цього, вона також не вірить, що в нарадчій кімнаті народні засідателі ухвалюють рішення незалежно від судді. Вона виступає за розділення суду присяжних від суддів, аби унеможливити контакт та вплив від суддів.

Михайло Савва вважає, що шефенські суди неефективні в країнах із перехідною демократією.

“Шефенська система працює виключно в країнах із вкрай високим рівнем правової культури. А такі країни, як Данія, узагалі відмовляються від представників народу. Бо в їхніх колегіях професійних суддів більший відсоток виправдувальних вироків, аніж у суду присяжних. Рівень справедливості у них на такому рівні, що вони вже можуть дозволити економити на присяжних, про що не скажеш стосовно України”, – розповідає правозахисник.

За участю народних засідателів в Україні суди виносять виправдувальні вердикти від 1325% справ, тоді як в одних лише професійних суддів – 1% таких вироків.

“У Росії в кримінальних справах за рік суд присяжних класичної моделі виносить 300 вердиктів. У різні роки від них було від 7 до 25% виправдувальних вироків. В Україні в 2016 році так звані “присяжні” винесли всього 50 вердиктів, тоді як у США з близько 160 тисяч 18–19% виправдальні. Це підтверджує, що система в Україні взагалі не працює”, – наголошує Михайло Савва.
Також експерт вказує на досвід Греції, коли 1967 року диктаторський режим “чорних полковників” змінив суд присяжних у країні на шефенський суд. Народні засідателі вдвічі менше виносили виправдальних вироків у порівнянні з присяжними.

Суддя Верховного Суду Аркадій Бущенко переконаний, що з ефективним судом присяжних збільшується вірогідність того, що правда буде встановлена в суді точніше. Більше того, він переконаний, що присяжні покращують судочинство та правові ідеї в країні.

“Судді важко вибратись із ситуації несправедливого закону. У таких випадках якщо суддя вирішує не застосовувати несправедливий закон, то йому треба знайти розлогу мотивацію. А це досить складне завдання. Тоді як присяжні не мотивують свої рішення. У таких випадках вони кажуть: “Ні! До побачення!” І на цьому все – у судовому рішенні закон не застосовується. І через те, що присяжні обнулили закон, суспільство та парламент отримують сигнал, що з ним щось не так і потрібно покращувати законодавство. Таким чином присяжні триматимуть усі гілки влади в тонусі і влада буде уважніше ставитись до розробки законодавчих ініціатив”, – пояснює Аркадій Бущенко і додає, що суд присяжних сприяє юридичній просвіті в країні.

НАВІЩО? 

Суд присяжних – це інструмент громадян контролю за владою, нагадує адвокат та правозахисник Андрій Осіпов. Він посилається на одне із рішень Верховного суду США 1968 року, який наголосив, що існування суду присяжних – це “достатня та повноцінна гарантія контролю щодо утиску громадян з боку держави”.

Андрій Осіпов

“Шарль Монтеськ’є та Джон Лок, засновуючи систему стримувань і противаг, закладали в неї таку систему, аби влада була сильною, щоб здійснювати свої повноваження, та слабкою, аби не утискати громадян. Віддаючи владі важелі переслідувати за злочини, тримати людей під вартою, засуджувати до покарання, виконувати вирок суду, стягувати податки, громадяни мають усвідомлювати, що, відпускаючи на волю такого звіра, у них мають бути можливості його вгамувати”, – пояснює Андрій Осіпов.

На його переконання, у судовій гілці влади України немає механізму стримувань і противаг. А українська влада, за його словами, обманює громадян, не надаючи їм ефективного інструменту народовладдя, “якого не було в українців з 1917 року”.

Андрій Осіпов вважає, що не варто критикувати суд присяжних через приклади справ росіянки Віри Засулич та київського єврея Менделя Бейліса, яких присяжні свого часу виправдали.

“У XIX столітті в Україні відбувалися єврейські погроми, держава займає антисемітську позицію. Два роки тримають у в’язниці Бейліса, аби звинуватити його, а суд присяжних виправдовує. І вся країна сприймає цей вирок справедливим та поважає його в умовах антисемітської істерії”, – розповідає Андрій Осіпов.

“Уявіть та порівняйте можливу реакцію суспільства, наприклад, на можливий вирок суддів Оболонського райсуду Києва у справі про держзраду Януковича і вердикт суду присяжних з цього приводу!” – додає адвокат та колишній суддя адміністративної юрисдикції Андрій Волков.

Експерти зауважують, що не всі підозрювані будуть користуватися судом присяжних. Часто доказів достатньо, і підозрювані усвідомлюють, що їхня вина доведена. Суд присяжних потрібен для сфальсифікованих кримінальних справ.

Член Громадської ради доброчесності Віталій Титич зізнається, що конкурс відбору суддів до Верховного Суду його “травмував психологічно”. Він констатує, що судова реформа в Україні не вдалась.

“Спасение утопающих – дело рук самих утопающих”. Не буде тих змін із судовою реформою, на які розраховує суспільство, тому суспільству треба шукати паралельно інші варіанти”, – коментує адвокат родин Небесної сотні Віталій Титич.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:  Конкурс до Верховного Суду пройшли 30 недоброчесних кандидатів – експерт РПР

Андрій Волков вважає, що судді зацікавлені в ефективному суді присяжних, оскільки він унеможливлює будь-який тиск на них. За його словами, в Україні немає повноцінного суду присяжних, бо політикам, ймовірно, вигідно тримати суддів на “дисциплінарному гачку”. Кількість підстав притягнення судді до дисциплінарної відповідальності збільшилась до 33 підстав, що викладені.

“Майже кожен суддя може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності, якщо це раптом комусь буде треба”, – коментує він.

ЯКИМ БАЧАТЬ СУД ПРИСЯЖНИХ В УКРАЇНІ

Минулого року Міністерство юстиції на вимогу Плану дій ухваленої президентом Нацстратегії з прав людини розробило законопроект №7022. Він декларує запровадження “суду присяжних для розгляду кримінальних обвинувачень у тяжких та особливо тяжких злочинах”. Окрім цього, у Верховній Раді депутат від “Батьківщини” Сергій Власенко зареєстрував альтернативний документ №7022-1. Правозахисники нарікають, що законопроект Мін’юсту принципово не створює суд присяжних в Україні, а лишень дає право на представників народу, якщо обвинувачуваному загрожує вісім років ув’язнення або довічне.

Документ Міністерства юстиції лишає залежність присяжних від суддів та формування колегії з трьох народних засідателів та двох суддів. Класичну форму суду присяжних з його незалежністю від професійних суддів закладає законопроект “Правозахисного порядку денного” авторства експерта Центру політико-правових реформ Олександра Банчука. Однак наразі цей документ не зареєстрований у Верховній Раді.

Адвокатка Тетяна Веремій вважає, що в українських реаліях присяжних має бути не менше восьми. Законопроект Сергія Власенка пропонує популярну в США формулу – 1 суддя та 12 присяжних. Однак у Правозахисному порядку денному вважають, що сім представників народу – економічно прийнятна формула, яка може знизити корупційні ризики.

“Верховний суд США вирішував, з якою мінімальною кількістю присяжних може бути суд. Він встановив мінімум у шість людей. У районних судах Росії – шість, в обласних – вісім, у Верховному суді – 12 присяжних”, – каже Михайло Савва.

У висновку Головного науково-експертного управління Верховної Ради немає заперечень стосовно розмежування функцій присяжних та професійних суддів у документі Сергія Власенка. Однак управління вважає, що розширення кількості присяжних неможливе через фінансові та технічні причини. Це призведе до надмірного навантаження судів і зробить тривалішими підготовчі засідання.

Віталій Титич: “Суспільству треба шукати паралельно інші варіанти відбудови інфраструктури справедливості

Правозахисники хочуть, аби суд присяжних був обов’язком громадянина, як це є в Британії, США чи ж навіть у Росії. Пропонується, аби автоматизована система випадково обирала кандидатів до суду першої та апеляційної інстанції зі списку виборців громади.

Після цього під час відбору пропонується перевіряти список присяжних на професії, які унеможливлюють участь у колегії. Правозахисники виступають проти участі, зокрема, відставних прокурорів, військових, колишніх або чинних поліцейських, співробітників спецслужб, недієздатних та священників.

“А всі інші зобов’язані виконати обов’язок присяжного. Хочуть вони це чи ні. У різних країнах буває кримінальна або адміністративна відповідальність за невиконання обов’язку. У законопроекті ми пропонуємо адміністративну. Це те саме, що ігнорувати запрошення в армію”, – розповідає Михайло Савва.

Попри скептицизм експертів щодо успіху судової реформи, правозахисник Центру громадянських свобод Андрій Кулібаба вірить в електоральний зиск для чинних депутатів, які хочуть переобратись до Верховної Ради, якщо ті створять справжній суд присяжних.

Суд присяжних в Україні, кінопоказ та лекція

Липень 16, 2018

Раз на два тижні Київська школа прав людини та демократії, (освітній проект Center for Civil Liberties) організовує правозахисні кінопокази.

Тут ви можете познайомитися з правозахисниками, послухати виступи експертів відпочити та подивитися фільми, що підіймають гострі суспільні питання.

11.07.2018 ми копазували фільм “12 Розгніваних чоловіків”.

Лектор – Михаил Савва. Доктор політичних наук, професор, голова правління громадської організації «Експертна група «Сова»

Чи зможе Україна відповідно карати за злочини на війні? Правозахисники презентували дослідження

Травень 26, 2018

Слабка інституційна спроможність органів системи правосуддя на сході Україні, невідповідне для умов збройної агресії законодавче регулювання, ускладнений доступ до правосуддя та можливість уникнути відповідальності за злочини, вчинені в умовах збройної агресії Росії.

Такі ключові проблеми із реалізацією правосуддя в умовах збройного конфлікту на сході України виявило дослідження підтримане Міжнародним фондом “Відродження”, яке правозахисники презентували 25 травня.

Дослідження “Правосуддя на сході України в умовах збройної агресії Російської Федерації” протягом 2016-2017 років проводила група експертів та громадських організацій.

Вони опитали 500 представників системи правосуддя, провели інтерв’ю з 40 особами, котрі були залучені до здійснення кримінального, адміністративного та цивільного судочинства, частина з яких переїхала з територій, що сьогодні непідконтрольні уряду України.

Також було проаналізовано 400 судових рішень у справах, зумовлених агресією Росії на сході України і проведений моніторинг 214 судових засідань у різних категоріях справ у судах Донецької та Луганської областей, дотичних до зони АТО, а також в інших судах у справах, пов’язаних зі збройним конфліктом.

Виявлені 4 ключові проблеми детально описані у відповідних розділах дослідження.

Так, слабка інституційна спроможність органів системи правосуддя на сході Україні обумовлена кадровою недоукомплектованістю цих органів, недостатнім рівнем підготовки з міжнародного гуманітарного права. А також тиском на суддів, прокурорів та слідчих з Донецької та Луганської областей, залежність багатьох з них від впливу з боку окупаційної влади.

Законодавче регулювання системи правосуддя не відповідає умовам збройної агресії. Зокрема, відсутні інструкції про те, як діяти системі в умовах бойових дій, чинне кримінальне законодавство не узгоджується з міжнародним правом, а держава витрачає зайві ресурси, притягуючи до відповідальності осіб за правопорушення, допущені вимушено, в умовах загрози життю. Після запровадження операції об’єднаних сил (ООС) виникла юридична невизначеність щодо можливості застосування законодавства, дія якого розрахована на період АТО, зокрема, щодо здійснення судових викликів та повідомлень осіб, які перебувають на окупованій території.

Прогалини в законних механізмах із відновлення втрачених через бойові дії справ спричиняють суттєві перешкоди для виконання судових рішень. Фізичний доступ до суду для жителів окупованих територій Донецької і Луганської областей суттєво ускладнений, а також поширена незаконна практика (кожна п’ята справа) проведення судових засідань в кабінетах суддів замість зали судових засідань.

Також теперішня ситуація із правосуддям дозволяє уникати відповідальності за злочини, вчинені в умовах збройної агресії. Наявних процесуальних механізмів недостатньо для протидії правопорушенням, пов’язаним із збройним конфліктом на сході України. Винувата особа може уникнути правосуддя, переховуючись на окупованих територіях, або ж вирок може бути скасовано через відсутність у матеріалах провадження звукозапису або журналу судового засідання. Злочинність на непідконтрольній території, фактично, залишається безкарною.

Водночас, законом посилено кримінальну відповідальність українських військовослужбовців за військові правопорушення. Проте судді по-різному враховують контекст збройного конфлікту – в одних випадках як обставину, що обтяжує відповідальність, в інших – що пом’якшує.

Повний текст дослідження українською мовою можна завантажити тут.

Джерело, 25/05/2018

Презентація дослідження «Правосуддя на сході України в умовах збройної агресії Російської Федерації».

Травень 16, 2018
Протягом 2016-2017 рр. за ініціативи та підтримки МФ “Відродження” група українських експертів та громадських організацій проводила дослідження з метою оцінити вплив збройного конфлікту на українську систему правосуддя та її спроможність здійснювати правосуддя.

Центр Громадянських Свобод – один з авторів дослідження.

Починаючи від законодавчих аспектів діяльності й до опитування осіб, що утримуються у місцях обмеження волі. Шляхом інтерв’ювання, проведення фокус груп, анкетування, надсилання запитів та інших інструментів – експерти проаналізували проблеми із якими стикаються всі хто має справу із судовою системою.

Експерти зібрали величезний масив якісних і кількісних показників, які чітко вказують на наявні прогалини в реформі. Результати дослідження будуть цікаві державним органам, міжнародним організаціям; всім тим, хто цікавиться реформою судової системи.

 

До участі запрошуються народні депутати України, судді
Верховного Суду України та місцевих судів, представники
Адміністрації Президента України, Генеральної прокуратури
України, Служби безпеки України, Національної поліції,
ключових міністерств та відомств, а також представники
міжнародних моніторингових місій та посольств.

 

Просимо підтвердити Вашу участь до 18 травня, надіславши листа на katerinalukasevych@gmail.com

 

Саша Романцова про суд присяжних в Україні

Травень 12, 2018

Саша Романцова – заступниця голови правління Центру громадянських свобод на телеканалі “Прямий” про те, який суд присяжних діє в Україні зараз і яким він має бути.

Гармонізація нашого кримінального законодавства з міжнародним правом

Квітень 25, 2018

Приведення кримінального законодавства України у відповідність з міжнародним правом в питаннях криміналізації основних злочинів за міжнародним правом.

 

 

Олександра Матвійчук виступила у Вашингтоні

Квітень 17, 2018

В рамках навчання на Стендфордській програмі Ukrainian Emerging Leaders – голова правління ЦГС Олександра Матвійчук взяла участь у різних заходах у Вашингтоні.

Виступ перед очільниками церков та релігійних організацій на запрошення посла США по свободі релігії.

Олександра розповіла про наступ на свободу релігії на окупованих Росією територіях. За роки анексії кількість релігійних громад Криму скоротилася на 63%. В Донбасі ще у травні 2014 православ’я було проголошено головною релігією регіону. Відомі численні трагічні історії переслідувань активістів та релігійних діячів на цих територіях: тортури пастора Олександра Хомченко, які призвели до смерті; переслідування правозахисника Емір-Усеїн Куку, якому загрожує 20 років позбавлення волі; та багато інших.

Після виступу Олександра передала звернення Правозахисного порядку денного із проханням  організувати спеціальні слухання у Конгресі по цьому питанню. Звернення підтримали як правозахисні, так і релігійні організації, дякуючи Інституту релігійних свобод.

Дискусія Atlanic Council про майбутніх Українських лідерів.

На дискусії, зокрема, обговорювалися постмайданне суспільство України, проміжні результати реформ, в’язнів Кремля та полонених на Донбасі. Значення успіху України для всього пострадянського простору. Виклики, які стоять перед громадянським суспільством. Дискусія розпочалася виступом відомого публіциста та філософа – Френсіса Фукуями.

“Україна — це передова широкомасштабної боротьби за ліберальну демократію з різними популістськими та авторитарними силами усього світу” – Френсіс Фукуяма.

Зустріч з Куртом Волкером
представник Державного департаменту США з питань України
Голова Правління ЦГС передала Курту Волкеру бачення стратегічних пріоритетів у переговорах з Росією, які підписали понад 50 громадських організацій. Олександра також звернула увагу Курта на проблему арештів активістів на окупованих територіях. Арештованими залишаються сотні людей, серед них правозахисники, журналісти, активісти та звичайні люди. Але це все тільки верхівка айсбергу, за підозрою в державній зраді заарештували 246 людей. Ми досі не знаємо, хто ці люди та в яких умовах вони утримуються.

Представник Держ.депу сказав, що ретельно опрацює звернення.

Зустріч з Eurasia Foundation
Eurasia Foundation – Американська НУО, що займається розвитком ефективності громадських об’єднань.

 

Майбутні Українські лідери на фронті змін – Обговорення у США

Квітень 17, 2018

Atlantic Council та Stanford University’s Center on Democracy, Development, and the Rule of Law (CDDRL) проводять дискусію про майбутнє України.

Через чотири роки після закінчення революції гідності Україна так і не відповіла на найважливіше запитання: Як країна буде розвивати демократичні цінності у своєму подальшому розвитку? Велика надія лежить на молодих лідерах, які керуватимуть країною найближчим часом.

CDDRL має за щастя цілий рік приймати у себе молодих лідерів, які проходять програму “Ukrainian Emerging Leaders Program”. На цьому обговоренні присутні три учасники цієї програми. Вони обговорять перспективи можливостей та викликів для демократії та розвитку їх країни. А також завдання із посилення державного управління, громадського суспільства та економічних реформ після повернення учасників в Україну.

Результаты поиска:

Воєнні злочини є, а відповідальності немає: які зміни потрібні до Кримінального кодексу України?

Вересень 10, 2018

Джерело: https://www.radiosvoboda.org/a/vojenni-zlochyny-vidpovidalnist/29460069.html

Дружина закатованого сепаратистами депутата міської ради Горлівки Володимира Рибака Олена Рибак не може притягнути до відповідальності винних у цьому злочині, тому що для цього немає необхідних законодавчих норм. У Міністерстві юстиції є законопроект, ухвалення якого могло б допомогти їй. Втім, за словами голови правління громадської організації «Центр громадянських свобод» Олександри Матвійчук, він перебуває на розгляді уряду вже рік, і руху в бік до його ухвалення немає. Один із авторів законопроекту Антон Кориневич припускає, що ці зміни просто не цікаві українському політикуму. Міністерство юстиції на запит Радіо Свобода щодо своєї позиції в цьому питанні не відповіло.

Активісти під стінами Кабінету міністрів вимагали внести зміни до Кримінального кодексу в тому, що стосується притягнення до відповідальності воєнних злочинців. Досі в законодавстві не передбачено відповідальності за злочини проти людяності, а положення щодо воєнних злочинів не повною мірою відповідають вимогам сучасного міжнародного прав, зазначають організатори акції.

Втім, у Міністерстві юстиції вже є відповідний законопроект, який має надати можливість національним органам слідства й суду ефективно переслідувати людей, які вчинили міжнародні злочини.

Антон Кориневич
Антон Кориневич

Як пояснює один із авторів законопроекту Антон Кориневич, наразі в українському законодавстві досить розмитою є відповідальність за такі злочини. Більше того, за його словами, міжнародні злочини й злочини міжнародного характеру змішані.

«Він (законопроект – ред.) вносить важливі правки до положень Кримінального кодексу щодо міжнародних злочинів. У Кримінальному кодексі станом на сьогодні немає злочинів проти людяності. Положення про злочин агресії сьогодні не відповідає міжнародним стандартам», – розповідає Кориневич у коментарі Радіо Свобода.

А деякі злочини не відображені в українському законодавстві взагалі, зазначав голова комітету Верховної Ради України з прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин Григорій Немиря.

«Існують злочини, деякі з яких не відображені в українському законодавстві, зокрема кримінальному. Міжнародний кримінальний суд має справи з чотирма такими злочинами: проти людяності, геноцидом, воєнними та агресією», – сказав Немиря.

За словами Кориневича, запропонований законопроект виокремлює ці чотири категорії злочинів в окремий розділ.

Кабінет міністрів законопроект не розглядає

Втім, документ застряг в уряді. Голова правління громадської організації «Центр громадянських свобод» Олександра Матвійчук каже, що він уже рік перебуває на розгляді уряду, і ніякого руху до його ухвалення не спостерігається.

Олександра Матвійчук
Олександра Матвійчук

Кориневич припускає, що так відбувається через те, що він не цікавий політикуму.

«Він не стосується речей, які можуть бути цікавими для тих, хто ухвалює рішення. Він стосується справедливості», – вважає Кориневич.

Цей законопроект потрібно ухвалити, зазначає Матвійчук, тому що не всі міжнародні злочини мають аналоги серед «загальнокримінальних». А навіть якщо аналог і є, то він не відображатиме повністю їхню природу.

Скажімо, розстріли на Майдані розслідуються як терористичні акти, а вони є злочинами проти людяності, переконує Матвійчук. Втім, за такі злочини українське законодавство відповідальності не передбачає. Більше того, зазначає вона, у Кримінальному кодексі немає навіть терміну «злочини проти людяності».

У підсумку, наголошує Матвійчук, це може призвести до безкарності.

Окремо експерт наголошує, що через наявність Мінських домовленостей, які передбачають амністію для причетних до подій в окремих районах Донецької та Луганської областей, воєнні злочинці залишаться не покараними. А якщо кваліфікувати їхні злочини як міжнародні, то є шанс притягнути їх до відповідальності.

Дружина закатованого сепаратистами Володимира Рибака, депутата міської ради Горлівки, Олена Рибак каже, що через відсутність необхідних норм не може притягнути до відповідальності винних у смерті її чоловіка.

«Я вже дуже давно не можу покарати винних. І ця людина не втікає з України. А навіщо? Нема закону такого, щоб щось із ним зробити. Він сидить і чекає», – розповідає Рибак.

Вона припускає, що уряд затягує з передачею законопроекту до парламенту через те, що «хтось боїться, що когось із них притягнуть до відповідальності».

Радіо Свобода направляло запит до Міністерства юстиції щодо деталей ситуації та його позиції в цьому питанні, але відповіді на нього не отримало.

На акції підтримки закону про воєнних злочинців

Серпень 29, 2018

 

29.08 об 11:00 відбулася акція на підтримку законопроекту «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо забезпечення його гармонізації з положеннями міжнародного права», який розроблений експертами правозахисної платформи “Правозахисний порядок денний” у співпраці з Міністерством юстиції України. Даний законопроект вже рік знаходиться на розгляді уряду.
——————
Складно в це повірити, але на п’ятому році війни із Росією українське законодавство досі не має правових інструментів для покарання воєнних злочинців. У Кримінальному кодексі не передбачено відповідальності за злочини проти людяності, а положення щодо воєнних злочинів не в повній мірі відповідають вимогам сучасного міжнародного права.

Тому під час проведення засідання Уряду правозахисники, рідні політв’язнів та жертви воєнних злочинів на сході звернулися до прем’єр-міністра Володимира Гройсмана та усіх членів уряду із проханням невідкладно відправити до Верховної ради України законопроект про внесення змін до Кримінального кодексу України, який дозволить національним органам належно розслідувати міжнародні злочини і притягати винних до відповідальності.

В акції взяли участь Олена РИБАК, дружина закатованого горлівського депутата Володимира Рибака, вчений-релігіознавець Ігор КОЗЛОВСЬКИЙ, який провів у полоні близько двох років, волонтерка Ірина ДОВГАНЬ, яка вижила завдяки розміщенню її фото “у позорного столпа” в Нью-Йорк Таймс, Ігор КОТЕЛЯНЕЦЬ, брат політв’язня Євгена Панова, який за сфабрикованою справою в Криму отримав 8 років позбавлення волі та інші.

Суд присяжних vs народні засідателі

Липень 20, 2018

Микола Мирний, журналіст Центру інформації про права людини для газети “День”

 

В Україні немає справжнього суду присяжних як інструменту народовладдя. Правозахисники кажуть, що він посилив би судову реформу та був би ще однією гарантією справедливого суду для громадян.

Експерти констатують: хоч у Конституції згадується право народу на здійснення правосуддя через суд присяжних, однак створений в Україні інститут по своїй суті таким не є. Насправді замість суду присяжних діє неефективний в українських реаліях суд шефенів. Цей інститут з’явився в листопаді 2012 року, коли набрав чинності новий Кримінальний процесуальний кодекс. Уже тоді експертне середовище вказувало на спотвореність ідеї суду присяжних.

ЩО НЕ ТАК?

Правозахисники нарікають, що у професійних суддів необмежені можливості впливу на рішення народних засідателів шефенської моделі. А це, у свою чергу, впливає на справедливість рішень.

 

Віктор Шишкін

  “Якщо ти йдеш разом із суддею в дорадчу кімнату, разом із ним вирішуєш справу й разом підписуєш вирок, то ти не присяжний. Ти звичайний народний засідатель. Подивіться американські фільми. От там – присяжні. Поки присяжні засідають, суддя перебуває в будь-якому іншому місці й жодним чином на них не впливає. Називайте хоч горщиком, але якщо народ буде ухвалювати рішення разом із професійним суддями, то це не буде суд присяжних… З таким інститутом в Україні не можна усій планеті розповідати, що у нас – суд присяжних”, – наголошує суддя Конституційного Суду України у відставці Віктор Шишкін.

Наразі троє представників народу разом із двома суддями вирішують усі питання судочинства, тоді як у класичному варіанті присяжні незалежні та вільні в ухваленні рішень. Не вирішуючи правових питань, присяжні мають лише відповісти, чи був факт вчинення злочину, чи винна людина та чи заслуговує вона на помилування. Аби відповісти на ці питання, у них необов’язково має бути юридична освіта, достатньо здорового глузду, пояснюють експерти. Якщо присяжні визнали людину винною, суддя окремо визначає міру покарання. Якщо ж невинною – суддя зобов’язаний підготувати виправдувальний вирок, а обвинувачуваного негайно звільняють з-під варти.

“Вердикт присяжних неможливо оскаржити за класичною схемою. Не можна також потім стверджувати, що воно несправедливе чи корупційне. Тому що його винесли 12 чи 8 представників народу, які жодним чином не пов’язані з владою”, – каже голова правління Експертної групи “Сова” Михайло Савва. 

Тетяна Веремій

Сьогодні народні засідателі розглядають цивільні та особливо тяжкі кримінальні справи, коли підсудному загрожує довічне ув’язнення.

За словами чернігівської адвокатки Тетяни Веремій, у її місті було всього три справи за участю народних засідателів. У двох із них вона була захисницею. На її переконання, у судових засіданнях громадяни беруть участь через гроші або на прохання представників судової влади. Охочих чи обізнаних у праві не так легко знайти. Адвокатка нарікає, що в колегію “присяжних суддів” потрапляли колишні правоохоронці, які “до підсудних із самого початку ставилися з обвинувальним ухилом”.

“У колегію потрапив колишній правоохоронець, якого допитували у цій же ж кримінальній справі як свідка. Був також екс-співробітник ДАІ. Ми двічі заявляли відвід, але суд не задовольняв наші клопотання”, – згадує Тетяна Веремій.

Тетяна Веремій зауважує, що в колегії є люди, які взагалі не цікавляться справою.

“Якщо присяжний не виявляє ініціативи побачити на власні очі матеріали справи, то суд і не ознайомлює його. У справах, наприклад, про подвійне вбивство є від трьох томів і більше. А в одному томі тільки – 270 сторінок доказів і пояснень свідків. Якщо адвокат неактивно працює, неможливо без ознайомлення орієнтуватись у справі і скласти враження про винуватість людини”, – переконана вона. Адвокатка вважає, що обов’язок вивчати матеріали справи має бути закріплений у законодавстві. Окрім цього, вона також не вірить, що в нарадчій кімнаті народні засідателі ухвалюють рішення незалежно від судді. Вона виступає за розділення суду присяжних від суддів, аби унеможливити контакт та вплив від суддів.

Михайло Савва вважає, що шефенські суди неефективні в країнах із перехідною демократією.

“Шефенська система працює виключно в країнах із вкрай високим рівнем правової культури. А такі країни, як Данія, узагалі відмовляються від представників народу. Бо в їхніх колегіях професійних суддів більший відсоток виправдувальних вироків, аніж у суду присяжних. Рівень справедливості у них на такому рівні, що вони вже можуть дозволити економити на присяжних, про що не скажеш стосовно України”, – розповідає правозахисник.

За участю народних засідателів в Україні суди виносять виправдувальні вердикти від 1325% справ, тоді як в одних лише професійних суддів – 1% таких вироків.

“У Росії в кримінальних справах за рік суд присяжних класичної моделі виносить 300 вердиктів. У різні роки від них було від 7 до 25% виправдувальних вироків. В Україні в 2016 році так звані “присяжні” винесли всього 50 вердиктів, тоді як у США з близько 160 тисяч 18–19% виправдальні. Це підтверджує, що система в Україні взагалі не працює”, – наголошує Михайло Савва.
Також експерт вказує на досвід Греції, коли 1967 року диктаторський режим “чорних полковників” змінив суд присяжних у країні на шефенський суд. Народні засідателі вдвічі менше виносили виправдальних вироків у порівнянні з присяжними.

Суддя Верховного Суду Аркадій Бущенко переконаний, що з ефективним судом присяжних збільшується вірогідність того, що правда буде встановлена в суді точніше. Більше того, він переконаний, що присяжні покращують судочинство та правові ідеї в країні.

“Судді важко вибратись із ситуації несправедливого закону. У таких випадках якщо суддя вирішує не застосовувати несправедливий закон, то йому треба знайти розлогу мотивацію. А це досить складне завдання. Тоді як присяжні не мотивують свої рішення. У таких випадках вони кажуть: “Ні! До побачення!” І на цьому все – у судовому рішенні закон не застосовується. І через те, що присяжні обнулили закон, суспільство та парламент отримують сигнал, що з ним щось не так і потрібно покращувати законодавство. Таким чином присяжні триматимуть усі гілки влади в тонусі і влада буде уважніше ставитись до розробки законодавчих ініціатив”, – пояснює Аркадій Бущенко і додає, що суд присяжних сприяє юридичній просвіті в країні.

НАВІЩО? 

Суд присяжних – це інструмент громадян контролю за владою, нагадує адвокат та правозахисник Андрій Осіпов. Він посилається на одне із рішень Верховного суду США 1968 року, який наголосив, що існування суду присяжних – це “достатня та повноцінна гарантія контролю щодо утиску громадян з боку держави”.

Андрій Осіпов

“Шарль Монтеськ’є та Джон Лок, засновуючи систему стримувань і противаг, закладали в неї таку систему, аби влада була сильною, щоб здійснювати свої повноваження, та слабкою, аби не утискати громадян. Віддаючи владі важелі переслідувати за злочини, тримати людей під вартою, засуджувати до покарання, виконувати вирок суду, стягувати податки, громадяни мають усвідомлювати, що, відпускаючи на волю такого звіра, у них мають бути можливості його вгамувати”, – пояснює Андрій Осіпов.

На його переконання, у судовій гілці влади України немає механізму стримувань і противаг. А українська влада, за його словами, обманює громадян, не надаючи їм ефективного інструменту народовладдя, “якого не було в українців з 1917 року”.

Андрій Осіпов вважає, що не варто критикувати суд присяжних через приклади справ росіянки Віри Засулич та київського єврея Менделя Бейліса, яких присяжні свого часу виправдали.

“У XIX столітті в Україні відбувалися єврейські погроми, держава займає антисемітську позицію. Два роки тримають у в’язниці Бейліса, аби звинуватити його, а суд присяжних виправдовує. І вся країна сприймає цей вирок справедливим та поважає його в умовах антисемітської істерії”, – розповідає Андрій Осіпов.

“Уявіть та порівняйте можливу реакцію суспільства, наприклад, на можливий вирок суддів Оболонського райсуду Києва у справі про держзраду Януковича і вердикт суду присяжних з цього приводу!” – додає адвокат та колишній суддя адміністративної юрисдикції Андрій Волков.

Експерти зауважують, що не всі підозрювані будуть користуватися судом присяжних. Часто доказів достатньо, і підозрювані усвідомлюють, що їхня вина доведена. Суд присяжних потрібен для сфальсифікованих кримінальних справ.

Член Громадської ради доброчесності Віталій Титич зізнається, що конкурс відбору суддів до Верховного Суду його “травмував психологічно”. Він констатує, що судова реформа в Україні не вдалась.

“Спасение утопающих – дело рук самих утопающих”. Не буде тих змін із судовою реформою, на які розраховує суспільство, тому суспільству треба шукати паралельно інші варіанти”, – коментує адвокат родин Небесної сотні Віталій Титич.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:  Конкурс до Верховного Суду пройшли 30 недоброчесних кандидатів – експерт РПР

Андрій Волков вважає, що судді зацікавлені в ефективному суді присяжних, оскільки він унеможливлює будь-який тиск на них. За його словами, в Україні немає повноцінного суду присяжних, бо політикам, ймовірно, вигідно тримати суддів на “дисциплінарному гачку”. Кількість підстав притягнення судді до дисциплінарної відповідальності збільшилась до 33 підстав, що викладені.

“Майже кожен суддя може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності, якщо це раптом комусь буде треба”, – коментує він.

ЯКИМ БАЧАТЬ СУД ПРИСЯЖНИХ В УКРАЇНІ

Минулого року Міністерство юстиції на вимогу Плану дій ухваленої президентом Нацстратегії з прав людини розробило законопроект №7022. Він декларує запровадження “суду присяжних для розгляду кримінальних обвинувачень у тяжких та особливо тяжких злочинах”. Окрім цього, у Верховній Раді депутат від “Батьківщини” Сергій Власенко зареєстрував альтернативний документ №7022-1. Правозахисники нарікають, що законопроект Мін’юсту принципово не створює суд присяжних в Україні, а лишень дає право на представників народу, якщо обвинувачуваному загрожує вісім років ув’язнення або довічне.

Документ Міністерства юстиції лишає залежність присяжних від суддів та формування колегії з трьох народних засідателів та двох суддів. Класичну форму суду присяжних з його незалежністю від професійних суддів закладає законопроект “Правозахисного порядку денного” авторства експерта Центру політико-правових реформ Олександра Банчука. Однак наразі цей документ не зареєстрований у Верховній Раді.

Адвокатка Тетяна Веремій вважає, що в українських реаліях присяжних має бути не менше восьми. Законопроект Сергія Власенка пропонує популярну в США формулу – 1 суддя та 12 присяжних. Однак у Правозахисному порядку денному вважають, що сім представників народу – економічно прийнятна формула, яка може знизити корупційні ризики.

“Верховний суд США вирішував, з якою мінімальною кількістю присяжних може бути суд. Він встановив мінімум у шість людей. У районних судах Росії – шість, в обласних – вісім, у Верховному суді – 12 присяжних”, – каже Михайло Савва.

У висновку Головного науково-експертного управління Верховної Ради немає заперечень стосовно розмежування функцій присяжних та професійних суддів у документі Сергія Власенка. Однак управління вважає, що розширення кількості присяжних неможливе через фінансові та технічні причини. Це призведе до надмірного навантаження судів і зробить тривалішими підготовчі засідання.

Віталій Титич: “Суспільству треба шукати паралельно інші варіанти відбудови інфраструктури справедливості

Правозахисники хочуть, аби суд присяжних був обов’язком громадянина, як це є в Британії, США чи ж навіть у Росії. Пропонується, аби автоматизована система випадково обирала кандидатів до суду першої та апеляційної інстанції зі списку виборців громади.

Після цього під час відбору пропонується перевіряти список присяжних на професії, які унеможливлюють участь у колегії. Правозахисники виступають проти участі, зокрема, відставних прокурорів, військових, колишніх або чинних поліцейських, співробітників спецслужб, недієздатних та священників.

“А всі інші зобов’язані виконати обов’язок присяжного. Хочуть вони це чи ні. У різних країнах буває кримінальна або адміністративна відповідальність за невиконання обов’язку. У законопроекті ми пропонуємо адміністративну. Це те саме, що ігнорувати запрошення в армію”, – розповідає Михайло Савва.

Попри скептицизм експертів щодо успіху судової реформи, правозахисник Центру громадянських свобод Андрій Кулібаба вірить в електоральний зиск для чинних депутатів, які хочуть переобратись до Верховної Ради, якщо ті створять справжній суд присяжних.

Суд присяжних в Україні, кінопоказ та лекція

Липень 16, 2018

Раз на два тижні Київська школа прав людини та демократії, (освітній проект Center for Civil Liberties) організовує правозахисні кінопокази.

Тут ви можете познайомитися з правозахисниками, послухати виступи експертів відпочити та подивитися фільми, що підіймають гострі суспільні питання.

11.07.2018 ми копазували фільм “12 Розгніваних чоловіків”.

Лектор – Михаил Савва. Доктор політичних наук, професор, голова правління громадської організації «Експертна група «Сова»

Чи зможе Україна відповідно карати за злочини на війні? Правозахисники презентували дослідження

Травень 26, 2018

Слабка інституційна спроможність органів системи правосуддя на сході Україні, невідповідне для умов збройної агресії законодавче регулювання, ускладнений доступ до правосуддя та можливість уникнути відповідальності за злочини, вчинені в умовах збройної агресії Росії.

Такі ключові проблеми із реалізацією правосуддя в умовах збройного конфлікту на сході України виявило дослідження підтримане Міжнародним фондом “Відродження”, яке правозахисники презентували 25 травня.

Дослідження “Правосуддя на сході України в умовах збройної агресії Російської Федерації” протягом 2016-2017 років проводила група експертів та громадських організацій.

Вони опитали 500 представників системи правосуддя, провели інтерв’ю з 40 особами, котрі були залучені до здійснення кримінального, адміністративного та цивільного судочинства, частина з яких переїхала з територій, що сьогодні непідконтрольні уряду України.

Також було проаналізовано 400 судових рішень у справах, зумовлених агресією Росії на сході України і проведений моніторинг 214 судових засідань у різних категоріях справ у судах Донецької та Луганської областей, дотичних до зони АТО, а також в інших судах у справах, пов’язаних зі збройним конфліктом.

Виявлені 4 ключові проблеми детально описані у відповідних розділах дослідження.

Так, слабка інституційна спроможність органів системи правосуддя на сході Україні обумовлена кадровою недоукомплектованістю цих органів, недостатнім рівнем підготовки з міжнародного гуманітарного права. А також тиском на суддів, прокурорів та слідчих з Донецької та Луганської областей, залежність багатьох з них від впливу з боку окупаційної влади.

Законодавче регулювання системи правосуддя не відповідає умовам збройної агресії. Зокрема, відсутні інструкції про те, як діяти системі в умовах бойових дій, чинне кримінальне законодавство не узгоджується з міжнародним правом, а держава витрачає зайві ресурси, притягуючи до відповідальності осіб за правопорушення, допущені вимушено, в умовах загрози життю. Після запровадження операції об’єднаних сил (ООС) виникла юридична невизначеність щодо можливості застосування законодавства, дія якого розрахована на період АТО, зокрема, щодо здійснення судових викликів та повідомлень осіб, які перебувають на окупованій території.

Прогалини в законних механізмах із відновлення втрачених через бойові дії справ спричиняють суттєві перешкоди для виконання судових рішень. Фізичний доступ до суду для жителів окупованих територій Донецької і Луганської областей суттєво ускладнений, а також поширена незаконна практика (кожна п’ята справа) проведення судових засідань в кабінетах суддів замість зали судових засідань.

Також теперішня ситуація із правосуддям дозволяє уникати відповідальності за злочини, вчинені в умовах збройної агресії. Наявних процесуальних механізмів недостатньо для протидії правопорушенням, пов’язаним із збройним конфліктом на сході України. Винувата особа може уникнути правосуддя, переховуючись на окупованих територіях, або ж вирок може бути скасовано через відсутність у матеріалах провадження звукозапису або журналу судового засідання. Злочинність на непідконтрольній території, фактично, залишається безкарною.

Водночас, законом посилено кримінальну відповідальність українських військовослужбовців за військові правопорушення. Проте судді по-різному враховують контекст збройного конфлікту – в одних випадках як обставину, що обтяжує відповідальність, в інших – що пом’якшує.

Повний текст дослідження українською мовою можна завантажити тут.

Джерело, 25/05/2018

Презентація дослідження «Правосуддя на сході України в умовах збройної агресії Російської Федерації».

Травень 16, 2018
Протягом 2016-2017 рр. за ініціативи та підтримки МФ “Відродження” група українських експертів та громадських організацій проводила дослідження з метою оцінити вплив збройного конфлікту на українську систему правосуддя та її спроможність здійснювати правосуддя.

Центр Громадянських Свобод – один з авторів дослідження.

Починаючи від законодавчих аспектів діяльності й до опитування осіб, що утримуються у місцях обмеження волі. Шляхом інтерв’ювання, проведення фокус груп, анкетування, надсилання запитів та інших інструментів – експерти проаналізували проблеми із якими стикаються всі хто має справу із судовою системою.

Експерти зібрали величезний масив якісних і кількісних показників, які чітко вказують на наявні прогалини в реформі. Результати дослідження будуть цікаві державним органам, міжнародним організаціям; всім тим, хто цікавиться реформою судової системи.

 

До участі запрошуються народні депутати України, судді
Верховного Суду України та місцевих судів, представники
Адміністрації Президента України, Генеральної прокуратури
України, Служби безпеки України, Національної поліції,
ключових міністерств та відомств, а також представники
міжнародних моніторингових місій та посольств.

 

Просимо підтвердити Вашу участь до 18 травня, надіславши листа на katerinalukasevych@gmail.com

 

Саша Романцова про суд присяжних в Україні

Травень 12, 2018

Саша Романцова – заступниця голови правління Центру громадянських свобод на телеканалі “Прямий” про те, який суд присяжних діє в Україні зараз і яким він має бути.

Гармонізація нашого кримінального законодавства з міжнародним правом

Квітень 25, 2018

Приведення кримінального законодавства України у відповідність з міжнародним правом в питаннях криміналізації основних злочинів за міжнародним правом.

 

 

Олександра Матвійчук виступила у Вашингтоні

Квітень 17, 2018

В рамках навчання на Стендфордській програмі Ukrainian Emerging Leaders – голова правління ЦГС Олександра Матвійчук взяла участь у різних заходах у Вашингтоні.

Виступ перед очільниками церков та релігійних організацій на запрошення посла США по свободі релігії.

Олександра розповіла про наступ на свободу релігії на окупованих Росією територіях. За роки анексії кількість релігійних громад Криму скоротилася на 63%. В Донбасі ще у травні 2014 православ’я було проголошено головною релігією регіону. Відомі численні трагічні історії переслідувань активістів та релігійних діячів на цих територіях: тортури пастора Олександра Хомченко, які призвели до смерті; переслідування правозахисника Емір-Усеїн Куку, якому загрожує 20 років позбавлення волі; та багато інших.

Після виступу Олександра передала звернення Правозахисного порядку денного із проханням  організувати спеціальні слухання у Конгресі по цьому питанню. Звернення підтримали як правозахисні, так і релігійні організації, дякуючи Інституту релігійних свобод.

Дискусія Atlanic Council про майбутніх Українських лідерів.

На дискусії, зокрема, обговорювалися постмайданне суспільство України, проміжні результати реформ, в’язнів Кремля та полонених на Донбасі. Значення успіху України для всього пострадянського простору. Виклики, які стоять перед громадянським суспільством. Дискусія розпочалася виступом відомого публіциста та філософа – Френсіса Фукуями.

“Україна — це передова широкомасштабної боротьби за ліберальну демократію з різними популістськими та авторитарними силами усього світу” – Френсіс Фукуяма.

Зустріч з Куртом Волкером
представник Державного департаменту США з питань України
Голова Правління ЦГС передала Курту Волкеру бачення стратегічних пріоритетів у переговорах з Росією, які підписали понад 50 громадських організацій. Олександра також звернула увагу Курта на проблему арештів активістів на окупованих територіях. Арештованими залишаються сотні людей, серед них правозахисники, журналісти, активісти та звичайні люди. Але це все тільки верхівка айсбергу, за підозрою в державній зраді заарештували 246 людей. Ми досі не знаємо, хто ці люди та в яких умовах вони утримуються.

Представник Держ.депу сказав, що ретельно опрацює звернення.

Зустріч з Eurasia Foundation
Eurasia Foundation – Американська НУО, що займається розвитком ефективності громадських об’єднань.

 

Майбутні Українські лідери на фронті змін – Обговорення у США

Квітень 17, 2018

Atlantic Council та Stanford University’s Center on Democracy, Development, and the Rule of Law (CDDRL) проводять дискусію про майбутнє України.

Через чотири роки після закінчення революції гідності Україна так і не відповіла на найважливіше запитання: Як країна буде розвивати демократичні цінності у своєму подальшому розвитку? Велика надія лежить на молодих лідерах, які керуватимуть країною найближчим часом.

CDDRL має за щастя цілий рік приймати у себе молодих лідерів, які проходять програму “Ukrainian Emerging Leaders Program”. На цьому обговоренні присутні три учасники цієї програми. Вони обговорять перспективи можливостей та викликів для демократії та розвитку їх країни. А також завдання із посилення державного управління, громадського суспільства та економічних реформ після повернення учасників в Україну.

Результаты поиска:

Воєнні злочини є, а відповідальності немає: які зміни потрібні до Кримінального кодексу України?

Вересень 10, 2018

Джерело: https://www.radiosvoboda.org/a/vojenni-zlochyny-vidpovidalnist/29460069.html

Дружина закатованого сепаратистами депутата міської ради Горлівки Володимира Рибака Олена Рибак не може притягнути до відповідальності винних у цьому злочині, тому що для цього немає необхідних законодавчих норм. У Міністерстві юстиції є законопроект, ухвалення якого могло б допомогти їй. Втім, за словами голови правління громадської організації «Центр громадянських свобод» Олександри Матвійчук, він перебуває на розгляді уряду вже рік, і руху в бік до його ухвалення немає. Один із авторів законопроекту Антон Кориневич припускає, що ці зміни просто не цікаві українському політикуму. Міністерство юстиції на запит Радіо Свобода щодо своєї позиції в цьому питанні не відповіло.

Активісти під стінами Кабінету міністрів вимагали внести зміни до Кримінального кодексу в тому, що стосується притягнення до відповідальності воєнних злочинців. Досі в законодавстві не передбачено відповідальності за злочини проти людяності, а положення щодо воєнних злочинів не повною мірою відповідають вимогам сучасного міжнародного прав, зазначають організатори акції.

Втім, у Міністерстві юстиції вже є відповідний законопроект, який має надати можливість національним органам слідства й суду ефективно переслідувати людей, які вчинили міжнародні злочини.

Антон Кориневич
Антон Кориневич

Як пояснює один із авторів законопроекту Антон Кориневич, наразі в українському законодавстві досить розмитою є відповідальність за такі злочини. Більше того, за його словами, міжнародні злочини й злочини міжнародного характеру змішані.

«Він (законопроект – ред.) вносить важливі правки до положень Кримінального кодексу щодо міжнародних злочинів. У Кримінальному кодексі станом на сьогодні немає злочинів проти людяності. Положення про злочин агресії сьогодні не відповідає міжнародним стандартам», – розповідає Кориневич у коментарі Радіо Свобода.

А деякі злочини не відображені в українському законодавстві взагалі, зазначав голова комітету Верховної Ради України з прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин Григорій Немиря.

«Існують злочини, деякі з яких не відображені в українському законодавстві, зокрема кримінальному. Міжнародний кримінальний суд має справи з чотирма такими злочинами: проти людяності, геноцидом, воєнними та агресією», – сказав Немиря.

За словами Кориневича, запропонований законопроект виокремлює ці чотири категорії злочинів в окремий розділ.

Кабінет міністрів законопроект не розглядає

Втім, документ застряг в уряді. Голова правління громадської організації «Центр громадянських свобод» Олександра Матвійчук каже, що він уже рік перебуває на розгляді уряду, і ніякого руху до його ухвалення не спостерігається.

Олександра Матвійчук
Олександра Матвійчук

Кориневич припускає, що так відбувається через те, що він не цікавий політикуму.

«Він не стосується речей, які можуть бути цікавими для тих, хто ухвалює рішення. Він стосується справедливості», – вважає Кориневич.

Цей законопроект потрібно ухвалити, зазначає Матвійчук, тому що не всі міжнародні злочини мають аналоги серед «загальнокримінальних». А навіть якщо аналог і є, то він не відображатиме повністю їхню природу.

Скажімо, розстріли на Майдані розслідуються як терористичні акти, а вони є злочинами проти людяності, переконує Матвійчук. Втім, за такі злочини українське законодавство відповідальності не передбачає. Більше того, зазначає вона, у Кримінальному кодексі немає навіть терміну «злочини проти людяності».

У підсумку, наголошує Матвійчук, це може призвести до безкарності.

Окремо експерт наголошує, що через наявність Мінських домовленостей, які передбачають амністію для причетних до подій в окремих районах Донецької та Луганської областей, воєнні злочинці залишаться не покараними. А якщо кваліфікувати їхні злочини як міжнародні, то є шанс притягнути їх до відповідальності.

Дружина закатованого сепаратистами Володимира Рибака, депутата міської ради Горлівки, Олена Рибак каже, що через відсутність необхідних норм не може притягнути до відповідальності винних у смерті її чоловіка.

«Я вже дуже давно не можу покарати винних. І ця людина не втікає з України. А навіщо? Нема закону такого, щоб щось із ним зробити. Він сидить і чекає», – розповідає Рибак.

Вона припускає, що уряд затягує з передачею законопроекту до парламенту через те, що «хтось боїться, що когось із них притягнуть до відповідальності».

Радіо Свобода направляло запит до Міністерства юстиції щодо деталей ситуації та його позиції в цьому питанні, але відповіді на нього не отримало.

На акції підтримки закону про воєнних злочинців

Серпень 29, 2018

 

29.08 об 11:00 відбулася акція на підтримку законопроекту «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо забезпечення його гармонізації з положеннями міжнародного права», який розроблений експертами правозахисної платформи “Правозахисний порядок денний” у співпраці з Міністерством юстиції України. Даний законопроект вже рік знаходиться на розгляді уряду.
——————
Складно в це повірити, але на п’ятому році війни із Росією українське законодавство досі не має правових інструментів для покарання воєнних злочинців. У Кримінальному кодексі не передбачено відповідальності за злочини проти людяності, а положення щодо воєнних злочинів не в повній мірі відповідають вимогам сучасного міжнародного права.

Тому під час проведення засідання Уряду правозахисники, рідні політв’язнів та жертви воєнних злочинів на сході звернулися до прем’єр-міністра Володимира Гройсмана та усіх членів уряду із проханням невідкладно відправити до Верховної ради України законопроект про внесення змін до Кримінального кодексу України, який дозволить національним органам належно розслідувати міжнародні злочини і притягати винних до відповідальності.

В акції взяли участь Олена РИБАК, дружина закатованого горлівського депутата Володимира Рибака, вчений-релігіознавець Ігор КОЗЛОВСЬКИЙ, який провів у полоні близько двох років, волонтерка Ірина ДОВГАНЬ, яка вижила завдяки розміщенню її фото “у позорного столпа” в Нью-Йорк Таймс, Ігор КОТЕЛЯНЕЦЬ, брат політв’язня Євгена Панова, який за сфабрикованою справою в Криму отримав 8 років позбавлення волі та інші.

Суд присяжних vs народні засідателі

Липень 20, 2018

Микола Мирний, журналіст Центру інформації про права людини для газети “День”

 

В Україні немає справжнього суду присяжних як інструменту народовладдя. Правозахисники кажуть, що він посилив би судову реформу та був би ще однією гарантією справедливого суду для громадян.

Експерти констатують: хоч у Конституції згадується право народу на здійснення правосуддя через суд присяжних, однак створений в Україні інститут по своїй суті таким не є. Насправді замість суду присяжних діє неефективний в українських реаліях суд шефенів. Цей інститут з’явився в листопаді 2012 року, коли набрав чинності новий Кримінальний процесуальний кодекс. Уже тоді експертне середовище вказувало на спотвореність ідеї суду присяжних.

ЩО НЕ ТАК?

Правозахисники нарікають, що у професійних суддів необмежені можливості впливу на рішення народних засідателів шефенської моделі. А це, у свою чергу, впливає на справедливість рішень.

 

Віктор Шишкін

  “Якщо ти йдеш разом із суддею в дорадчу кімнату, разом із ним вирішуєш справу й разом підписуєш вирок, то ти не присяжний. Ти звичайний народний засідатель. Подивіться американські фільми. От там – присяжні. Поки присяжні засідають, суддя перебуває в будь-якому іншому місці й жодним чином на них не впливає. Називайте хоч горщиком, але якщо народ буде ухвалювати рішення разом із професійним суддями, то це не буде суд присяжних… З таким інститутом в Україні не можна усій планеті розповідати, що у нас – суд присяжних”, – наголошує суддя Конституційного Суду України у відставці Віктор Шишкін.

Наразі троє представників народу разом із двома суддями вирішують усі питання судочинства, тоді як у класичному варіанті присяжні незалежні та вільні в ухваленні рішень. Не вирішуючи правових питань, присяжні мають лише відповісти, чи був факт вчинення злочину, чи винна людина та чи заслуговує вона на помилування. Аби відповісти на ці питання, у них необов’язково має бути юридична освіта, достатньо здорового глузду, пояснюють експерти. Якщо присяжні визнали людину винною, суддя окремо визначає міру покарання. Якщо ж невинною – суддя зобов’язаний підготувати виправдувальний вирок, а обвинувачуваного негайно звільняють з-під варти.

“Вердикт присяжних неможливо оскаржити за класичною схемою. Не можна також потім стверджувати, що воно несправедливе чи корупційне. Тому що його винесли 12 чи 8 представників народу, які жодним чином не пов’язані з владою”, – каже голова правління Експертної групи “Сова” Михайло Савва. 

Тетяна Веремій

Сьогодні народні засідателі розглядають цивільні та особливо тяжкі кримінальні справи, коли підсудному загрожує довічне ув’язнення.

За словами чернігівської адвокатки Тетяни Веремій, у її місті було всього три справи за участю народних засідателів. У двох із них вона була захисницею. На її переконання, у судових засіданнях громадяни беруть участь через гроші або на прохання представників судової влади. Охочих чи обізнаних у праві не так легко знайти. Адвокатка нарікає, що в колегію “присяжних суддів” потрапляли колишні правоохоронці, які “до підсудних із самого початку ставилися з обвинувальним ухилом”.

“У колегію потрапив колишній правоохоронець, якого допитували у цій же ж кримінальній справі як свідка. Був також екс-співробітник ДАІ. Ми двічі заявляли відвід, але суд не задовольняв наші клопотання”, – згадує Тетяна Веремій.

Тетяна Веремій зауважує, що в колегії є люди, які взагалі не цікавляться справою.

“Якщо присяжний не виявляє ініціативи побачити на власні очі матеріали справи, то суд і не ознайомлює його. У справах, наприклад, про подвійне вбивство є від трьох томів і більше. А в одному томі тільки – 270 сторінок доказів і пояснень свідків. Якщо адвокат неактивно працює, неможливо без ознайомлення орієнтуватись у справі і скласти враження про винуватість людини”, – переконана вона. Адвокатка вважає, що обов’язок вивчати матеріали справи має бути закріплений у законодавстві. Окрім цього, вона також не вірить, що в нарадчій кімнаті народні засідателі ухвалюють рішення незалежно від судді. Вона виступає за розділення суду присяжних від суддів, аби унеможливити контакт та вплив від суддів.

Михайло Савва вважає, що шефенські суди неефективні в країнах із перехідною демократією.

“Шефенська система працює виключно в країнах із вкрай високим рівнем правової культури. А такі країни, як Данія, узагалі відмовляються від представників народу. Бо в їхніх колегіях професійних суддів більший відсоток виправдувальних вироків, аніж у суду присяжних. Рівень справедливості у них на такому рівні, що вони вже можуть дозволити економити на присяжних, про що не скажеш стосовно України”, – розповідає правозахисник.

За участю народних засідателів в Україні суди виносять виправдувальні вердикти від 1325% справ, тоді як в одних лише професійних суддів – 1% таких вироків.

“У Росії в кримінальних справах за рік суд присяжних класичної моделі виносить 300 вердиктів. У різні роки від них було від 7 до 25% виправдувальних вироків. В Україні в 2016 році так звані “присяжні” винесли всього 50 вердиктів, тоді як у США з близько 160 тисяч 18–19% виправдальні. Це підтверджує, що система в Україні взагалі не працює”, – наголошує Михайло Савва.
Також експерт вказує на досвід Греції, коли 1967 року диктаторський режим “чорних полковників” змінив суд присяжних у країні на шефенський суд. Народні засідателі вдвічі менше виносили виправдальних вироків у порівнянні з присяжними.

Суддя Верховного Суду Аркадій Бущенко переконаний, що з ефективним судом присяжних збільшується вірогідність того, що правда буде встановлена в суді точніше. Більше того, він переконаний, що присяжні покращують судочинство та правові ідеї в країні.

“Судді важко вибратись із ситуації несправедливого закону. У таких випадках якщо суддя вирішує не застосовувати несправедливий закон, то йому треба знайти розлогу мотивацію. А це досить складне завдання. Тоді як присяжні не мотивують свої рішення. У таких випадках вони кажуть: “Ні! До побачення!” І на цьому все – у судовому рішенні закон не застосовується. І через те, що присяжні обнулили закон, суспільство та парламент отримують сигнал, що з ним щось не так і потрібно покращувати законодавство. Таким чином присяжні триматимуть усі гілки влади в тонусі і влада буде уважніше ставитись до розробки законодавчих ініціатив”, – пояснює Аркадій Бущенко і додає, що суд присяжних сприяє юридичній просвіті в країні.

НАВІЩО? 

Суд присяжних – це інструмент громадян контролю за владою, нагадує адвокат та правозахисник Андрій Осіпов. Він посилається на одне із рішень Верховного суду США 1968 року, який наголосив, що існування суду присяжних – це “достатня та повноцінна гарантія контролю щодо утиску громадян з боку держави”.

Андрій Осіпов

“Шарль Монтеськ’є та Джон Лок, засновуючи систему стримувань і противаг, закладали в неї таку систему, аби влада була сильною, щоб здійснювати свої повноваження, та слабкою, аби не утискати громадян. Віддаючи владі важелі переслідувати за злочини, тримати людей під вартою, засуджувати до покарання, виконувати вирок суду, стягувати податки, громадяни мають усвідомлювати, що, відпускаючи на волю такого звіра, у них мають бути можливості його вгамувати”, – пояснює Андрій Осіпов.

На його переконання, у судовій гілці влади України немає механізму стримувань і противаг. А українська влада, за його словами, обманює громадян, не надаючи їм ефективного інструменту народовладдя, “якого не було в українців з 1917 року”.

Андрій Осіпов вважає, що не варто критикувати суд присяжних через приклади справ росіянки Віри Засулич та київського єврея Менделя Бейліса, яких присяжні свого часу виправдали.

“У XIX столітті в Україні відбувалися єврейські погроми, держава займає антисемітську позицію. Два роки тримають у в’язниці Бейліса, аби звинуватити його, а суд присяжних виправдовує. І вся країна сприймає цей вирок справедливим та поважає його в умовах антисемітської істерії”, – розповідає Андрій Осіпов.

“Уявіть та порівняйте можливу реакцію суспільства, наприклад, на можливий вирок суддів Оболонського райсуду Києва у справі про держзраду Януковича і вердикт суду присяжних з цього приводу!” – додає адвокат та колишній суддя адміністративної юрисдикції Андрій Волков.

Експерти зауважують, що не всі підозрювані будуть користуватися судом присяжних. Часто доказів достатньо, і підозрювані усвідомлюють, що їхня вина доведена. Суд присяжних потрібен для сфальсифікованих кримінальних справ.

Член Громадської ради доброчесності Віталій Титич зізнається, що конкурс відбору суддів до Верховного Суду його “травмував психологічно”. Він констатує, що судова реформа в Україні не вдалась.

“Спасение утопающих – дело рук самих утопающих”. Не буде тих змін із судовою реформою, на які розраховує суспільство, тому суспільству треба шукати паралельно інші варіанти”, – коментує адвокат родин Небесної сотні Віталій Титич.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:  Конкурс до Верховного Суду пройшли 30 недоброчесних кандидатів – експерт РПР

Андрій Волков вважає, що судді зацікавлені в ефективному суді присяжних, оскільки він унеможливлює будь-який тиск на них. За його словами, в Україні немає повноцінного суду присяжних, бо політикам, ймовірно, вигідно тримати суддів на “дисциплінарному гачку”. Кількість підстав притягнення судді до дисциплінарної відповідальності збільшилась до 33 підстав, що викладені.

“Майже кожен суддя може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності, якщо це раптом комусь буде треба”, – коментує він.

ЯКИМ БАЧАТЬ СУД ПРИСЯЖНИХ В УКРАЇНІ

Минулого року Міністерство юстиції на вимогу Плану дій ухваленої президентом Нацстратегії з прав людини розробило законопроект №7022. Він декларує запровадження “суду присяжних для розгляду кримінальних обвинувачень у тяжких та особливо тяжких злочинах”. Окрім цього, у Верховній Раді депутат від “Батьківщини” Сергій Власенко зареєстрував альтернативний документ №7022-1. Правозахисники нарікають, що законопроект Мін’юсту принципово не створює суд присяжних в Україні, а лишень дає право на представників народу, якщо обвинувачуваному загрожує вісім років ув’язнення або довічне.

Документ Міністерства юстиції лишає залежність присяжних від суддів та формування колегії з трьох народних засідателів та двох суддів. Класичну форму суду присяжних з його незалежністю від професійних суддів закладає законопроект “Правозахисного порядку денного” авторства експерта Центру політико-правових реформ Олександра Банчука. Однак наразі цей документ не зареєстрований у Верховній Раді.

Адвокатка Тетяна Веремій вважає, що в українських реаліях присяжних має бути не менше восьми. Законопроект Сергія Власенка пропонує популярну в США формулу – 1 суддя та 12 присяжних. Однак у Правозахисному порядку денному вважають, що сім представників народу – економічно прийнятна формула, яка може знизити корупційні ризики.

“Верховний суд США вирішував, з якою мінімальною кількістю присяжних може бути суд. Він встановив мінімум у шість людей. У районних судах Росії – шість, в обласних – вісім, у Верховному суді – 12 присяжних”, – каже Михайло Савва.

У висновку Головного науково-експертного управління Верховної Ради немає заперечень стосовно розмежування функцій присяжних та професійних суддів у документі Сергія Власенка. Однак управління вважає, що розширення кількості присяжних неможливе через фінансові та технічні причини. Це призведе до надмірного навантаження судів і зробить тривалішими підготовчі засідання.

Віталій Титич: “Суспільству треба шукати паралельно інші варіанти відбудови інфраструктури справедливості

Правозахисники хочуть, аби суд присяжних був обов’язком громадянина, як це є в Британії, США чи ж навіть у Росії. Пропонується, аби автоматизована система випадково обирала кандидатів до суду першої та апеляційної інстанції зі списку виборців громади.

Після цього під час відбору пропонується перевіряти список присяжних на професії, які унеможливлюють участь у колегії. Правозахисники виступають проти участі, зокрема, відставних прокурорів, військових, колишніх або чинних поліцейських, співробітників спецслужб, недієздатних та священників.

“А всі інші зобов’язані виконати обов’язок присяжного. Хочуть вони це чи ні. У різних країнах буває кримінальна або адміністративна відповідальність за невиконання обов’язку. У законопроекті ми пропонуємо адміністративну. Це те саме, що ігнорувати запрошення в армію”, – розповідає Михайло Савва.

Попри скептицизм експертів щодо успіху судової реформи, правозахисник Центру громадянських свобод Андрій Кулібаба вірить в електоральний зиск для чинних депутатів, які хочуть переобратись до Верховної Ради, якщо ті створять справжній суд присяжних.

Суд присяжних в Україні, кінопоказ та лекція

Липень 16, 2018

Раз на два тижні Київська школа прав людини та демократії, (освітній проект Center for Civil Liberties) організовує правозахисні кінопокази.

Тут ви можете познайомитися з правозахисниками, послухати виступи експертів відпочити та подивитися фільми, що підіймають гострі суспільні питання.

11.07.2018 ми копазували фільм “12 Розгніваних чоловіків”.

Лектор – Михаил Савва. Доктор політичних наук, професор, голова правління громадської організації «Експертна група «Сова»

Чи зможе Україна відповідно карати за злочини на війні? Правозахисники презентували дослідження

Травень 26, 2018

Слабка інституційна спроможність органів системи правосуддя на сході Україні, невідповідне для умов збройної агресії законодавче регулювання, ускладнений доступ до правосуддя та можливість уникнути відповідальності за злочини, вчинені в умовах збройної агресії Росії.

Такі ключові проблеми із реалізацією правосуддя в умовах збройного конфлікту на сході України виявило дослідження підтримане Міжнародним фондом “Відродження”, яке правозахисники презентували 25 травня.

Дослідження “Правосуддя на сході України в умовах збройної агресії Російської Федерації” протягом 2016-2017 років проводила група експертів та громадських організацій.

Вони опитали 500 представників системи правосуддя, провели інтерв’ю з 40 особами, котрі були залучені до здійснення кримінального, адміністративного та цивільного судочинства, частина з яких переїхала з територій, що сьогодні непідконтрольні уряду України.

Також було проаналізовано 400 судових рішень у справах, зумовлених агресією Росії на сході України і проведений моніторинг 214 судових засідань у різних категоріях справ у судах Донецької та Луганської областей, дотичних до зони АТО, а також в інших судах у справах, пов’язаних зі збройним конфліктом.

Виявлені 4 ключові проблеми детально описані у відповідних розділах дослідження.

Так, слабка інституційна спроможність органів системи правосуддя на сході Україні обумовлена кадровою недоукомплектованістю цих органів, недостатнім рівнем підготовки з міжнародного гуманітарного права. А також тиском на суддів, прокурорів та слідчих з Донецької та Луганської областей, залежність багатьох з них від впливу з боку окупаційної влади.

Законодавче регулювання системи правосуддя не відповідає умовам збройної агресії. Зокрема, відсутні інструкції про те, як діяти системі в умовах бойових дій, чинне кримінальне законодавство не узгоджується з міжнародним правом, а держава витрачає зайві ресурси, притягуючи до відповідальності осіб за правопорушення, допущені вимушено, в умовах загрози життю. Після запровадження операції об’єднаних сил (ООС) виникла юридична невизначеність щодо можливості застосування законодавства, дія якого розрахована на період АТО, зокрема, щодо здійснення судових викликів та повідомлень осіб, які перебувають на окупованій території.

Прогалини в законних механізмах із відновлення втрачених через бойові дії справ спричиняють суттєві перешкоди для виконання судових рішень. Фізичний доступ до суду для жителів окупованих територій Донецької і Луганської областей суттєво ускладнений, а також поширена незаконна практика (кожна п’ята справа) проведення судових засідань в кабінетах суддів замість зали судових засідань.

Також теперішня ситуація із правосуддям дозволяє уникати відповідальності за злочини, вчинені в умовах збройної агресії. Наявних процесуальних механізмів недостатньо для протидії правопорушенням, пов’язаним із збройним конфліктом на сході України. Винувата особа може уникнути правосуддя, переховуючись на окупованих територіях, або ж вирок може бути скасовано через відсутність у матеріалах провадження звукозапису або журналу судового засідання. Злочинність на непідконтрольній території, фактично, залишається безкарною.

Водночас, законом посилено кримінальну відповідальність українських військовослужбовців за військові правопорушення. Проте судді по-різному враховують контекст збройного конфлікту – в одних випадках як обставину, що обтяжує відповідальність, в інших – що пом’якшує.

Повний текст дослідження українською мовою можна завантажити тут.

Джерело, 25/05/2018

Презентація дослідження «Правосуддя на сході України в умовах збройної агресії Російської Федерації».

Травень 16, 2018
Протягом 2016-2017 рр. за ініціативи та підтримки МФ “Відродження” група українських експертів та громадських організацій проводила дослідження з метою оцінити вплив збройного конфлікту на українську систему правосуддя та її спроможність здійснювати правосуддя.

Центр Громадянських Свобод – один з авторів дослідження.

Починаючи від законодавчих аспектів діяльності й до опитування осіб, що утримуються у місцях обмеження волі. Шляхом інтерв’ювання, проведення фокус груп, анкетування, надсилання запитів та інших інструментів – експерти проаналізували проблеми із якими стикаються всі хто має справу із судовою системою.

Експерти зібрали величезний масив якісних і кількісних показників, які чітко вказують на наявні прогалини в реформі. Результати дослідження будуть цікаві державним органам, міжнародним організаціям; всім тим, хто цікавиться реформою судової системи.

 

До участі запрошуються народні депутати України, судді
Верховного Суду України та місцевих судів, представники
Адміністрації Президента України, Генеральної прокуратури
України, Служби безпеки України, Національної поліції,
ключових міністерств та відомств, а також представники
міжнародних моніторингових місій та посольств.

 

Просимо підтвердити Вашу участь до 18 травня, надіславши листа на katerinalukasevych@gmail.com

 

Саша Романцова про суд присяжних в Україні

Травень 12, 2018

Саша Романцова – заступниця голови правління Центру громадянських свобод на телеканалі “Прямий” про те, який суд присяжних діє в Україні зараз і яким він має бути.

Гармонізація нашого кримінального законодавства з міжнародним правом

Квітень 25, 2018

Приведення кримінального законодавства України у відповідність з міжнародним правом в питаннях криміналізації основних злочинів за міжнародним правом.

 

 

Олександра Матвійчук виступила у Вашингтоні

Квітень 17, 2018

В рамках навчання на Стендфордській програмі Ukrainian Emerging Leaders – голова правління ЦГС Олександра Матвійчук взяла участь у різних заходах у Вашингтоні.

Виступ перед очільниками церков та релігійних організацій на запрошення посла США по свободі релігії.

Олександра розповіла про наступ на свободу релігії на окупованих Росією територіях. За роки анексії кількість релігійних громад Криму скоротилася на 63%. В Донбасі ще у травні 2014 православ’я було проголошено головною релігією регіону. Відомі численні трагічні історії переслідувань активістів та релігійних діячів на цих територіях: тортури пастора Олександра Хомченко, які призвели до смерті; переслідування правозахисника Емір-Усеїн Куку, якому загрожує 20 років позбавлення волі; та багато інших.

Після виступу Олександра передала звернення Правозахисного порядку денного із проханням  організувати спеціальні слухання у Конгресі по цьому питанню. Звернення підтримали як правозахисні, так і релігійні організації, дякуючи Інституту релігійних свобод.

Дискусія Atlanic Council про майбутніх Українських лідерів.

На дискусії, зокрема, обговорювалися постмайданне суспільство України, проміжні результати реформ, в’язнів Кремля та полонених на Донбасі. Значення успіху України для всього пострадянського простору. Виклики, які стоять перед громадянським суспільством. Дискусія розпочалася виступом відомого публіциста та філософа – Френсіса Фукуями.

“Україна — це передова широкомасштабної боротьби за ліберальну демократію з різними популістськими та авторитарними силами усього світу” – Френсіс Фукуяма.

Зустріч з Куртом Волкером
представник Державного департаменту США з питань України
Голова Правління ЦГС передала Курту Волкеру бачення стратегічних пріоритетів у переговорах з Росією, які підписали понад 50 громадських організацій. Олександра також звернула увагу Курта на проблему арештів активістів на окупованих територіях. Арештованими залишаються сотні людей, серед них правозахисники, журналісти, активісти та звичайні люди. Але це все тільки верхівка айсбергу, за підозрою в державній зраді заарештували 246 людей. Ми досі не знаємо, хто ці люди та в яких умовах вони утримуються.

Представник Держ.депу сказав, що ретельно опрацює звернення.

Зустріч з Eurasia Foundation
Eurasia Foundation – Американська НУО, що займається розвитком ефективності громадських об’єднань.

 

Майбутні Українські лідери на фронті змін – Обговорення у США

Квітень 17, 2018

Atlantic Council та Stanford University’s Center on Democracy, Development, and the Rule of Law (CDDRL) проводять дискусію про майбутнє України.

Через чотири роки після закінчення революції гідності Україна так і не відповіла на найважливіше запитання: Як країна буде розвивати демократичні цінності у своєму подальшому розвитку? Велика надія лежить на молодих лідерах, які керуватимуть країною найближчим часом.

CDDRL має за щастя цілий рік приймати у себе молодих лідерів, які проходять програму “Ukrainian Emerging Leaders Program”. На цьому обговоренні присутні три учасники цієї програми. Вони обговорять перспективи можливостей та викликів для демократії та розвитку їх країни. А також завдання із посилення державного управління, громадського суспільства та економічних реформ після повернення учасників в Україну.

Результаты поиска:

Воєнні злочини є, а відповідальності немає: які зміни потрібні до Кримінального кодексу України?

Вересень 10, 2018

Джерело: https://www.radiosvoboda.org/a/vojenni-zlochyny-vidpovidalnist/29460069.html

Дружина закатованого сепаратистами депутата міської ради Горлівки Володимира Рибака Олена Рибак не може притягнути до відповідальності винних у цьому злочині, тому що для цього немає необхідних законодавчих норм. У Міністерстві юстиції є законопроект, ухвалення якого могло б допомогти їй. Втім, за словами голови правління громадської організації «Центр громадянських свобод» Олександри Матвійчук, він перебуває на розгляді уряду вже рік, і руху в бік до його ухвалення немає. Один із авторів законопроекту Антон Кориневич припускає, що ці зміни просто не цікаві українському політикуму. Міністерство юстиції на запит Радіо Свобода щодо своєї позиції в цьому питанні не відповіло.

Активісти під стінами Кабінету міністрів вимагали внести зміни до Кримінального кодексу в тому, що стосується притягнення до відповідальності воєнних злочинців. Досі в законодавстві не передбачено відповідальності за злочини проти людяності, а положення щодо воєнних злочинів не повною мірою відповідають вимогам сучасного міжнародного прав, зазначають організатори акції.

Втім, у Міністерстві юстиції вже є відповідний законопроект, який має надати можливість національним органам слідства й суду ефективно переслідувати людей, які вчинили міжнародні злочини.

Антон Кориневич
Антон Кориневич

Як пояснює один із авторів законопроекту Антон Кориневич, наразі в українському законодавстві досить розмитою є відповідальність за такі злочини. Більше того, за його словами, міжнародні злочини й злочини міжнародного характеру змішані.

«Він (законопроект – ред.) вносить важливі правки до положень Кримінального кодексу щодо міжнародних злочинів. У Кримінальному кодексі станом на сьогодні немає злочинів проти людяності. Положення про злочин агресії сьогодні не відповідає міжнародним стандартам», – розповідає Кориневич у коментарі Радіо Свобода.

А деякі злочини не відображені в українському законодавстві взагалі, зазначав голова комітету Верховної Ради України з прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин Григорій Немиря.

«Існують злочини, деякі з яких не відображені в українському законодавстві, зокрема кримінальному. Міжнародний кримінальний суд має справи з чотирма такими злочинами: проти людяності, геноцидом, воєнними та агресією», – сказав Немиря.

За словами Кориневича, запропонований законопроект виокремлює ці чотири категорії злочинів в окремий розділ.

Кабінет міністрів законопроект не розглядає

Втім, документ застряг в уряді. Голова правління громадської організації «Центр громадянських свобод» Олександра Матвійчук каже, що він уже рік перебуває на розгляді уряду, і ніякого руху до його ухвалення не спостерігається.

Олександра Матвійчук
Олександра Матвійчук

Кориневич припускає, що так відбувається через те, що він не цікавий політикуму.

«Він не стосується речей, які можуть бути цікавими для тих, хто ухвалює рішення. Він стосується справедливості», – вважає Кориневич.

Цей законопроект потрібно ухвалити, зазначає Матвійчук, тому що не всі міжнародні злочини мають аналоги серед «загальнокримінальних». А навіть якщо аналог і є, то він не відображатиме повністю їхню природу.

Скажімо, розстріли на Майдані розслідуються як терористичні акти, а вони є злочинами проти людяності, переконує Матвійчук. Втім, за такі злочини українське законодавство відповідальності не передбачає. Більше того, зазначає вона, у Кримінальному кодексі немає навіть терміну «злочини проти людяності».

У підсумку, наголошує Матвійчук, це може призвести до безкарності.

Окремо експерт наголошує, що через наявність Мінських домовленостей, які передбачають амністію для причетних до подій в окремих районах Донецької та Луганської областей, воєнні злочинці залишаться не покараними. А якщо кваліфікувати їхні злочини як міжнародні, то є шанс притягнути їх до відповідальності.

Дружина закатованого сепаратистами Володимира Рибака, депутата міської ради Горлівки, Олена Рибак каже, що через відсутність необхідних норм не може притягнути до відповідальності винних у смерті її чоловіка.

«Я вже дуже давно не можу покарати винних. І ця людина не втікає з України. А навіщо? Нема закону такого, щоб щось із ним зробити. Він сидить і чекає», – розповідає Рибак.

Вона припускає, що уряд затягує з передачею законопроекту до парламенту через те, що «хтось боїться, що когось із них притягнуть до відповідальності».

Радіо Свобода направляло запит до Міністерства юстиції щодо деталей ситуації та його позиції в цьому питанні, але відповіді на нього не отримало.

На акції підтримки закону про воєнних злочинців

Серпень 29, 2018

 

29.08 об 11:00 відбулася акція на підтримку законопроекту «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо забезпечення його гармонізації з положеннями міжнародного права», який розроблений експертами правозахисної платформи “Правозахисний порядок денний” у співпраці з Міністерством юстиції України. Даний законопроект вже рік знаходиться на розгляді уряду.
——————
Складно в це повірити, але на п’ятому році війни із Росією українське законодавство досі не має правових інструментів для покарання воєнних злочинців. У Кримінальному кодексі не передбачено відповідальності за злочини проти людяності, а положення щодо воєнних злочинів не в повній мірі відповідають вимогам сучасного міжнародного права.

Тому під час проведення засідання Уряду правозахисники, рідні політв’язнів та жертви воєнних злочинів на сході звернулися до прем’єр-міністра Володимира Гройсмана та усіх членів уряду із проханням невідкладно відправити до Верховної ради України законопроект про внесення змін до Кримінального кодексу України, який дозволить національним органам належно розслідувати міжнародні злочини і притягати винних до відповідальності.

В акції взяли участь Олена РИБАК, дружина закатованого горлівського депутата Володимира Рибака, вчений-релігіознавець Ігор КОЗЛОВСЬКИЙ, який провів у полоні близько двох років, волонтерка Ірина ДОВГАНЬ, яка вижила завдяки розміщенню її фото “у позорного столпа” в Нью-Йорк Таймс, Ігор КОТЕЛЯНЕЦЬ, брат політв’язня Євгена Панова, який за сфабрикованою справою в Криму отримав 8 років позбавлення волі та інші.

Суд присяжних vs народні засідателі

Липень 20, 2018

Микола Мирний, журналіст Центру інформації про права людини для газети “День”

 

В Україні немає справжнього суду присяжних як інструменту народовладдя. Правозахисники кажуть, що він посилив би судову реформу та був би ще однією гарантією справедливого суду для громадян.

Експерти констатують: хоч у Конституції згадується право народу на здійснення правосуддя через суд присяжних, однак створений в Україні інститут по своїй суті таким не є. Насправді замість суду присяжних діє неефективний в українських реаліях суд шефенів. Цей інститут з’явився в листопаді 2012 року, коли набрав чинності новий Кримінальний процесуальний кодекс. Уже тоді експертне середовище вказувало на спотвореність ідеї суду присяжних.

ЩО НЕ ТАК?

Правозахисники нарікають, що у професійних суддів необмежені можливості впливу на рішення народних засідателів шефенської моделі. А це, у свою чергу, впливає на справедливість рішень.

 

Віктор Шишкін

  “Якщо ти йдеш разом із суддею в дорадчу кімнату, разом із ним вирішуєш справу й разом підписуєш вирок, то ти не присяжний. Ти звичайний народний засідатель. Подивіться американські фільми. От там – присяжні. Поки присяжні засідають, суддя перебуває в будь-якому іншому місці й жодним чином на них не впливає. Називайте хоч горщиком, але якщо народ буде ухвалювати рішення разом із професійним суддями, то це не буде суд присяжних… З таким інститутом в Україні не можна усій планеті розповідати, що у нас – суд присяжних”, – наголошує суддя Конституційного Суду України у відставці Віктор Шишкін.

Наразі троє представників народу разом із двома суддями вирішують усі питання судочинства, тоді як у класичному варіанті присяжні незалежні та вільні в ухваленні рішень. Не вирішуючи правових питань, присяжні мають лише відповісти, чи був факт вчинення злочину, чи винна людина та чи заслуговує вона на помилування. Аби відповісти на ці питання, у них необов’язково має бути юридична освіта, достатньо здорового глузду, пояснюють експерти. Якщо присяжні визнали людину винною, суддя окремо визначає міру покарання. Якщо ж невинною – суддя зобов’язаний підготувати виправдувальний вирок, а обвинувачуваного негайно звільняють з-під варти.

“Вердикт присяжних неможливо оскаржити за класичною схемою. Не можна також потім стверджувати, що воно несправедливе чи корупційне. Тому що його винесли 12 чи 8 представників народу, які жодним чином не пов’язані з владою”, – каже голова правління Експертної групи “Сова” Михайло Савва. 

Тетяна Веремій

Сьогодні народні засідателі розглядають цивільні та особливо тяжкі кримінальні справи, коли підсудному загрожує довічне ув’язнення.

За словами чернігівської адвокатки Тетяни Веремій, у її місті було всього три справи за участю народних засідателів. У двох із них вона була захисницею. На її переконання, у судових засіданнях громадяни беруть участь через гроші або на прохання представників судової влади. Охочих чи обізнаних у праві не так легко знайти. Адвокатка нарікає, що в колегію “присяжних суддів” потрапляли колишні правоохоронці, які “до підсудних із самого початку ставилися з обвинувальним ухилом”.

“У колегію потрапив колишній правоохоронець, якого допитували у цій же ж кримінальній справі як свідка. Був також екс-співробітник ДАІ. Ми двічі заявляли відвід, але суд не задовольняв наші клопотання”, – згадує Тетяна Веремій.

Тетяна Веремій зауважує, що в колегії є люди, які взагалі не цікавляться справою.

“Якщо присяжний не виявляє ініціативи побачити на власні очі матеріали справи, то суд і не ознайомлює його. У справах, наприклад, про подвійне вбивство є від трьох томів і більше. А в одному томі тільки – 270 сторінок доказів і пояснень свідків. Якщо адвокат неактивно працює, неможливо без ознайомлення орієнтуватись у справі і скласти враження про винуватість людини”, – переконана вона. Адвокатка вважає, що обов’язок вивчати матеріали справи має бути закріплений у законодавстві. Окрім цього, вона також не вірить, що в нарадчій кімнаті народні засідателі ухвалюють рішення незалежно від судді. Вона виступає за розділення суду присяжних від суддів, аби унеможливити контакт та вплив від суддів.

Михайло Савва вважає, що шефенські суди неефективні в країнах із перехідною демократією.

“Шефенська система працює виключно в країнах із вкрай високим рівнем правової культури. А такі країни, як Данія, узагалі відмовляються від представників народу. Бо в їхніх колегіях професійних суддів більший відсоток виправдувальних вироків, аніж у суду присяжних. Рівень справедливості у них на такому рівні, що вони вже можуть дозволити економити на присяжних, про що не скажеш стосовно України”, – розповідає правозахисник.

За участю народних засідателів в Україні суди виносять виправдувальні вердикти від 1325% справ, тоді як в одних лише професійних суддів – 1% таких вироків.

“У Росії в кримінальних справах за рік суд присяжних класичної моделі виносить 300 вердиктів. У різні роки від них було від 7 до 25% виправдувальних вироків. В Україні в 2016 році так звані “присяжні” винесли всього 50 вердиктів, тоді як у США з близько 160 тисяч 18–19% виправдальні. Це підтверджує, що система в Україні взагалі не працює”, – наголошує Михайло Савва.
Також експерт вказує на досвід Греції, коли 1967 року диктаторський режим “чорних полковників” змінив суд присяжних у країні на шефенський суд. Народні засідателі вдвічі менше виносили виправдальних вироків у порівнянні з присяжними.

Суддя Верховного Суду Аркадій Бущенко переконаний, що з ефективним судом присяжних збільшується вірогідність того, що правда буде встановлена в суді точніше. Більше того, він переконаний, що присяжні покращують судочинство та правові ідеї в країні.

“Судді важко вибратись із ситуації несправедливого закону. У таких випадках якщо суддя вирішує не застосовувати несправедливий закон, то йому треба знайти розлогу мотивацію. А це досить складне завдання. Тоді як присяжні не мотивують свої рішення. У таких випадках вони кажуть: “Ні! До побачення!” І на цьому все – у судовому рішенні закон не застосовується. І через те, що присяжні обнулили закон, суспільство та парламент отримують сигнал, що з ним щось не так і потрібно покращувати законодавство. Таким чином присяжні триматимуть усі гілки влади в тонусі і влада буде уважніше ставитись до розробки законодавчих ініціатив”, – пояснює Аркадій Бущенко і додає, що суд присяжних сприяє юридичній просвіті в країні.

НАВІЩО? 

Суд присяжних – це інструмент громадян контролю за владою, нагадує адвокат та правозахисник Андрій Осіпов. Він посилається на одне із рішень Верховного суду США 1968 року, який наголосив, що існування суду присяжних – це “достатня та повноцінна гарантія контролю щодо утиску громадян з боку держави”.

Андрій Осіпов

“Шарль Монтеськ’є та Джон Лок, засновуючи систему стримувань і противаг, закладали в неї таку систему, аби влада була сильною, щоб здійснювати свої повноваження, та слабкою, аби не утискати громадян. Віддаючи владі важелі переслідувати за злочини, тримати людей під вартою, засуджувати до покарання, виконувати вирок суду, стягувати податки, громадяни мають усвідомлювати, що, відпускаючи на волю такого звіра, у них мають бути можливості його вгамувати”, – пояснює Андрій Осіпов.

На його переконання, у судовій гілці влади України немає механізму стримувань і противаг. А українська влада, за його словами, обманює громадян, не надаючи їм ефективного інструменту народовладдя, “якого не було в українців з 1917 року”.

Андрій Осіпов вважає, що не варто критикувати суд присяжних через приклади справ росіянки Віри Засулич та київського єврея Менделя Бейліса, яких присяжні свого часу виправдали.

“У XIX столітті в Україні відбувалися єврейські погроми, держава займає антисемітську позицію. Два роки тримають у в’язниці Бейліса, аби звинуватити його, а суд присяжних виправдовує. І вся країна сприймає цей вирок справедливим та поважає його в умовах антисемітської істерії”, – розповідає Андрій Осіпов.

“Уявіть та порівняйте можливу реакцію суспільства, наприклад, на можливий вирок суддів Оболонського райсуду Києва у справі про держзраду Януковича і вердикт суду присяжних з цього приводу!” – додає адвокат та колишній суддя адміністративної юрисдикції Андрій Волков.

Експерти зауважують, що не всі підозрювані будуть користуватися судом присяжних. Часто доказів достатньо, і підозрювані усвідомлюють, що їхня вина доведена. Суд присяжних потрібен для сфальсифікованих кримінальних справ.

Член Громадської ради доброчесності Віталій Титич зізнається, що конкурс відбору суддів до Верховного Суду його “травмував психологічно”. Він констатує, що судова реформа в Україні не вдалась.

“Спасение утопающих – дело рук самих утопающих”. Не буде тих змін із судовою реформою, на які розраховує суспільство, тому суспільству треба шукати паралельно інші варіанти”, – коментує адвокат родин Небесної сотні Віталій Титич.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:  Конкурс до Верховного Суду пройшли 30 недоброчесних кандидатів – експерт РПР

Андрій Волков вважає, що судді зацікавлені в ефективному суді присяжних, оскільки він унеможливлює будь-який тиск на них. За його словами, в Україні немає повноцінного суду присяжних, бо політикам, ймовірно, вигідно тримати суддів на “дисциплінарному гачку”. Кількість підстав притягнення судді до дисциплінарної відповідальності збільшилась до 33 підстав, що викладені.

“Майже кожен суддя може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності, якщо це раптом комусь буде треба”, – коментує він.

ЯКИМ БАЧАТЬ СУД ПРИСЯЖНИХ В УКРАЇНІ

Минулого року Міністерство юстиції на вимогу Плану дій ухваленої президентом Нацстратегії з прав людини розробило законопроект №7022. Він декларує запровадження “суду присяжних для розгляду кримінальних обвинувачень у тяжких та особливо тяжких злочинах”. Окрім цього, у Верховній Раді депутат від “Батьківщини” Сергій Власенко зареєстрував альтернативний документ №7022-1. Правозахисники нарікають, що законопроект Мін’юсту принципово не створює суд присяжних в Україні, а лишень дає право на представників народу, якщо обвинувачуваному загрожує вісім років ув’язнення або довічне.

Документ Міністерства юстиції лишає залежність присяжних від суддів та формування колегії з трьох народних засідателів та двох суддів. Класичну форму суду присяжних з його незалежністю від професійних суддів закладає законопроект “Правозахисного порядку денного” авторства експерта Центру політико-правових реформ Олександра Банчука. Однак наразі цей документ не зареєстрований у Верховній Раді.

Адвокатка Тетяна Веремій вважає, що в українських реаліях присяжних має бути не менше восьми. Законопроект Сергія Власенка пропонує популярну в США формулу – 1 суддя та 12 присяжних. Однак у Правозахисному порядку денному вважають, що сім представників народу – економічно прийнятна формула, яка може знизити корупційні ризики.

“Верховний суд США вирішував, з якою мінімальною кількістю присяжних може бути суд. Він встановив мінімум у шість людей. У районних судах Росії – шість, в обласних – вісім, у Верховному суді – 12 присяжних”, – каже Михайло Савва.

У висновку Головного науково-експертного управління Верховної Ради немає заперечень стосовно розмежування функцій присяжних та професійних суддів у документі Сергія Власенка. Однак управління вважає, що розширення кількості присяжних неможливе через фінансові та технічні причини. Це призведе до надмірного навантаження судів і зробить тривалішими підготовчі засідання.

Віталій Титич: “Суспільству треба шукати паралельно інші варіанти відбудови інфраструктури справедливості

Правозахисники хочуть, аби суд присяжних був обов’язком громадянина, як це є в Британії, США чи ж навіть у Росії. Пропонується, аби автоматизована система випадково обирала кандидатів до суду першої та апеляційної інстанції зі списку виборців громади.

Після цього під час відбору пропонується перевіряти список присяжних на професії, які унеможливлюють участь у колегії. Правозахисники виступають проти участі, зокрема, відставних прокурорів, військових, колишніх або чинних поліцейських, співробітників спецслужб, недієздатних та священників.

“А всі інші зобов’язані виконати обов’язок присяжного. Хочуть вони це чи ні. У різних країнах буває кримінальна або адміністративна відповідальність за невиконання обов’язку. У законопроекті ми пропонуємо адміністративну. Це те саме, що ігнорувати запрошення в армію”, – розповідає Михайло Савва.

Попри скептицизм експертів щодо успіху судової реформи, правозахисник Центру громадянських свобод Андрій Кулібаба вірить в електоральний зиск для чинних депутатів, які хочуть переобратись до Верховної Ради, якщо ті створять справжній суд присяжних.

Суд присяжних в Україні, кінопоказ та лекція

Липень 16, 2018

Раз на два тижні Київська школа прав людини та демократії, (освітній проект Center for Civil Liberties) організовує правозахисні кінопокази.

Тут ви можете познайомитися з правозахисниками, послухати виступи експертів відпочити та подивитися фільми, що підіймають гострі суспільні питання.

11.07.2018 ми копазували фільм “12 Розгніваних чоловіків”.

Лектор – Михаил Савва. Доктор політичних наук, професор, голова правління громадської організації «Експертна група «Сова»

Чи зможе Україна відповідно карати за злочини на війні? Правозахисники презентували дослідження

Травень 26, 2018

Слабка інституційна спроможність органів системи правосуддя на сході Україні, невідповідне для умов збройної агресії законодавче регулювання, ускладнений доступ до правосуддя та можливість уникнути відповідальності за злочини, вчинені в умовах збройної агресії Росії.

Такі ключові проблеми із реалізацією правосуддя в умовах збройного конфлікту на сході України виявило дослідження підтримане Міжнародним фондом “Відродження”, яке правозахисники презентували 25 травня.

Дослідження “Правосуддя на сході України в умовах збройної агресії Російської Федерації” протягом 2016-2017 років проводила група експертів та громадських організацій.

Вони опитали 500 представників системи правосуддя, провели інтерв’ю з 40 особами, котрі були залучені до здійснення кримінального, адміністративного та цивільного судочинства, частина з яких переїхала з територій, що сьогодні непідконтрольні уряду України.

Також було проаналізовано 400 судових рішень у справах, зумовлених агресією Росії на сході України і проведений моніторинг 214 судових засідань у різних категоріях справ у судах Донецької та Луганської областей, дотичних до зони АТО, а також в інших судах у справах, пов’язаних зі збройним конфліктом.

Виявлені 4 ключові проблеми детально описані у відповідних розділах дослідження.

Так, слабка інституційна спроможність органів системи правосуддя на сході Україні обумовлена кадровою недоукомплектованістю цих органів, недостатнім рівнем підготовки з міжнародного гуманітарного права. А також тиском на суддів, прокурорів та слідчих з Донецької та Луганської областей, залежність багатьох з них від впливу з боку окупаційної влади.

Законодавче регулювання системи правосуддя не відповідає умовам збройної агресії. Зокрема, відсутні інструкції про те, як діяти системі в умовах бойових дій, чинне кримінальне законодавство не узгоджується з міжнародним правом, а держава витрачає зайві ресурси, притягуючи до відповідальності осіб за правопорушення, допущені вимушено, в умовах загрози життю. Після запровадження операції об’єднаних сил (ООС) виникла юридична невизначеність щодо можливості застосування законодавства, дія якого розрахована на період АТО, зокрема, щодо здійснення судових викликів та повідомлень осіб, які перебувають на окупованій території.

Прогалини в законних механізмах із відновлення втрачених через бойові дії справ спричиняють суттєві перешкоди для виконання судових рішень. Фізичний доступ до суду для жителів окупованих територій Донецької і Луганської областей суттєво ускладнений, а також поширена незаконна практика (кожна п’ята справа) проведення судових засідань в кабінетах суддів замість зали судових засідань.

Також теперішня ситуація із правосуддям дозволяє уникати відповідальності за злочини, вчинені в умовах збройної агресії. Наявних процесуальних механізмів недостатньо для протидії правопорушенням, пов’язаним із збройним конфліктом на сході України. Винувата особа може уникнути правосуддя, переховуючись на окупованих територіях, або ж вирок може бути скасовано через відсутність у матеріалах провадження звукозапису або журналу судового засідання. Злочинність на непідконтрольній території, фактично, залишається безкарною.

Водночас, законом посилено кримінальну відповідальність українських військовослужбовців за військові правопорушення. Проте судді по-різному враховують контекст збройного конфлікту – в одних випадках як обставину, що обтяжує відповідальність, в інших – що пом’якшує.

Повний текст дослідження українською мовою можна завантажити тут.

Джерело, 25/05/2018

Презентація дослідження «Правосуддя на сході України в умовах збройної агресії Російської Федерації».

Травень 16, 2018
Протягом 2016-2017 рр. за ініціативи та підтримки МФ “Відродження” група українських експертів та громадських організацій проводила дослідження з метою оцінити вплив збройного конфлікту на українську систему правосуддя та її спроможність здійснювати правосуддя.

Центр Громадянських Свобод – один з авторів дослідження.

Починаючи від законодавчих аспектів діяльності й до опитування осіб, що утримуються у місцях обмеження волі. Шляхом інтерв’ювання, проведення фокус груп, анкетування, надсилання запитів та інших інструментів – експерти проаналізували проблеми із якими стикаються всі хто має справу із судовою системою.

Експерти зібрали величезний масив якісних і кількісних показників, які чітко вказують на наявні прогалини в реформі. Результати дослідження будуть цікаві державним органам, міжнародним організаціям; всім тим, хто цікавиться реформою судової системи.

 

До участі запрошуються народні депутати України, судді
Верховного Суду України та місцевих судів, представники
Адміністрації Президента України, Генеральної прокуратури
України, Служби безпеки України, Національної поліції,
ключових міністерств