ccl.org.ua@gmail.com Київ, вул. Басейна 9Г, офiс 25, 28 Пошук

Римський статут

Результаты поиска:

На акції підтримки закону про воєнних злочинців

Серпень 29, 2018

 

29.08 об 11:00 відбулася акція на підтримку законопроекту «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо забезпечення його гармонізації з положеннями міжнародного права», який розроблений експертами правозахисної платформи “Правозахисний порядок денний” у співпраці з Міністерством юстиції України. Даний законопроект вже рік знаходиться на розгляді уряду.
——————
Складно в це повірити, але на п’ятому році війни із Росією українське законодавство досі не має правових інструментів для покарання воєнних злочинців. У Кримінальному кодексі не передбачено відповідальності за злочини проти людяності, а положення щодо воєнних злочинів не в повній мірі відповідають вимогам сучасного міжнародного права.

Тому під час проведення засідання Уряду правозахисники, рідні політв’язнів та жертви воєнних злочинів на сході звернулися до прем’єр-міністра Володимира Гройсмана та усіх членів уряду із проханням невідкладно відправити до Верховної ради України законопроект про внесення змін до Кримінального кодексу України, який дозволить національним органам належно розслідувати міжнародні злочини і притягати винних до відповідальності.

В акції взяли участь Олена РИБАК, дружина закатованого горлівського депутата Володимира Рибака, вчений-релігіознавець Ігор КОЗЛОВСЬКИЙ, який провів у полоні близько двох років, волонтерка Ірина ДОВГАНЬ, яка вижила завдяки розміщенню її фото “у позорного столпа” в Нью-Йорк Таймс, Ігор КОТЕЛЯНЕЦЬ, брат політв’язня Євгена Панова, який за сфабрикованою справою в Криму отримав 8 років позбавлення волі та інші.

Гармонізація нашого кримінального законодавства з міжнародним правом

Квітень 25, 2018

Приведення кримінального законодавства України у відповідність з міжнародним правом в питаннях криміналізації основних злочинів за міжнародним правом.

 

 

Владу України закликають змінити законодавство щодо визнання воєнних злочинів

Січень 25, 2018

Владу України закликають змінити законодавство щодо визнання воєнних злочинів

Київ – Активісти ініціативи «Правозахисний порядок денний» закликають уряд внести на розгляд Верховної Ради розроблений спільно з Міністерством юстиції законопроект, який вносить зміни до українського законодавства щодо воєнних злочинів та злочинів проти людяності. За словами голови правління Центру громадянських свобод Олександри Матвійчук, законопроект «уже кілька місяців, як застряг на розгляді в Кабінеті міністрів». Радіо Свобода направило запит до Мін’юсту щодо деталей ситуації та його позиції в цьому питанні, а про сам документ розпитало в одного із авторів – доцента кафедри кримінального права Київського університету імені Тараса Шевченка Костянтина Задою.

– Мета цього законопроекту полягає в тому, щоб привести кримінальне законодавство України у відповідність до міжнародного права в частині відповідальності за так звані «основні злочини»: геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини, агресія. Це злочини, які належать до юрисдикції Міжнародного кримінального суду, але у всіх держав світу є зобов’язання на національному рівні. Такі зобов’язання є й перед Україною.

 Далеко не за всі порушення міжнародного гуманітарного права настає відповідальність, згідно з нашим законодавством

Сьогодні, в принципі, не визнається як злочини окремого виду, за нашим законодавством, злочини проти людяності. Чисто гіпотетично можна ці діяння переслідувати як загально кримінальні злочини, але далеко не завжди, і такі переслідування, в принципі, не відбивють сутності того, що це, у першу чергу, є порушенням міжнародного права, і вже потім – національного права.

Є також серйозні прогалини у криміналізації воєнних злочинів: далеко не за всі порушення міжнародного гуманітарного права настає відповідальність, згідно з нашим законодавством.

І третя серйозна проблема – зобов’язання запобігати безкарності оцим чотирьом основним злочинам, і там цілий спектр заходів держави мають вжити, зокрема, це відмова від строків давності та імунітетів до тих, хто вчиняв ці злочини. І ці зобов’язання досить фрагментарно в нашому Кримінальному кодексі реалізовані.

– Чим відповідальність за вбивство, наприклад, яке визнане воєнним злочином чи злочином проти людяності, відрізняється від санкції за «звичайний» злочин?

– Злочини проти людяності – це цілий набір діянь, найбільш тяжкими з яких є вбивства, які вчиняються у контексті систематичного або широкомасштабного нападу на цивільне населення. Тобто мова йде про те, щоб розглядати ці діяння у ширшому соціальному контексті, і це змінює розуміння природи цих діянь. Наприклад, якщо переслідувати за убивства на Майдані 18-20 лютого 2014 року як «звичайні», так би мовити, вбивства, то не буде різниці між убивством під час затримання і скоординованої держслужбовцями атаки на осіб із числа цивільного населення.

Злочини проти людяності не мають строків давності, а наше законодавство допускає застосування строків давності щодо окремих випадків вчинення убивств

Інший аспект – те, що злочини проти людяності не мають строків давності, а наше законодавство, в принципі, допускає застосування строків давності щодо окремих випадків вчинення убивств.

– А наскільки ці зміни до законодавства можуть допомогти в умовах конфлікту, коли українські правоохоронці та суди не мають доступу на окремі території?

– Зрозуміло, що законодавство не дасть нам можливості затримувати тих, хто перебуває на окупованих територіях, тому що одна справа – існування норми права, а інша – її реалізація. Зрозуміло, що самим фактом ухвалення закону Україна не зможе захоплювати тих, хто вчиняв воєнні злочини на непідконтрольних територіях і одразу віддавати їх під суд.

Законопроект створює правову ситуацію, що над тими, хто вчиняє воєнні злочини на непідконтрольній території, буде нависати сокира невідворотної відповідальності

Але законопроект створює таку правову ситуацію, що над тими, хто вчиняє воєнні злочини на непідконтрольній території, буде нависати сокира невідворотної відповідальності. Будуть закриті всі прогалини: нехай не сьогодні, не через рік і навіть через десять років, але вони понесуть відповідальність.

У країнах Балтії були судові процеси щодо колишніх співробітників радянських спецслужб, які вчиняли злочини проти людяності та воєнні злочини у період завершення Другої світової війни і після неї

Сьогодні є багато випадків, коли особи, що вчиняли воєнні злочини чи злочини проти людяності, зазнали відповідальності через досить тривалий термін. Наприклад, у країнах Балтії були судові процеси щодо колишніх співробітників радянських спецслужб, які вчиняли злочини проти людяності та воєнні злочини в період завершення Другої світової війни і після неї. Тобто цих людей переслідували вже тоді, коли ці країни Балтії стали незалежними, і були результативні процеси. Їх було небагато, але такі процеси мали місце.

– Розкажіть, будь ласка, як створювався законопроект, і що з ним зараз?

– Первинна ініціатива була в «Правозахисного порядку денного». Сформувалась ситуативна група правозахисників та університетських викладачів, і на певному етапі ми скоординували роботу з Міністерством юстиції. Зараз міністерство є, так би мовити, модератором проекту в тому сенсі, що вони просувають його по лінії уряду, щоб цей законопроект був внесений як урядовий до Верховної Ради. В силу певних обставин зараз триває його погодження з іншими органами влади і ще очікується висновок консультативної місії Європейського союзу в Україні.

– Чому так довго це все відбувається – як написала Олександра Матвійчук, процес триває вже кілька років?

– По-перше, це досить великий за обсягом текст – близько сорока сторінок. Тривала робота над текстом і погодження проекту, бо, щоб ви розуміли, є різні точки зору в академічного середовища, умовно кажучи, та юристів, які працюють в органах державної влади.

Є певні об’єктивні причини, але є також і суб’єктивні чинники, скажімо, певні люди, які не те щоб зовсім не сприймають необхідність ухвалення такого законопроекту, можливо, мають певні страхи, що це нашкодить державі. Я можу тільки припускати, чому так відбувається.

– Як Ви оцінюєте перспективи законопроекту в парламенті?

– Мені важко прогнозувати, але я не думаю, що це буде легкий процес. Мені б хотілося, щоб це було швидко, як це інколи буває у Верховній Раді, але я підозрюю, що все буде не так. Але хотілось би вірити, що законопроект буде ухвалений, бо на мій погляд, це не є політичним питанням і це потрібно було зробити вже давно.

Джерело: https://www.radiosvoboda.org/a/28998654.html

 

ПРАВОЗАХИСНИКИ ЗВЕРНУЛИСЯ ДО ПАРЛАМЕНТУ ІЗ ЗАКЛИКОМ ВИЗНАТИ ЮРИСДИКЦІЮ МІЖНАРОДНОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ (МКС)

Січень 28, 2017

Голові Верховної Ради України

Гройсману Володимиру Борисовичу,

Народним депутатам України

Платформи “Правозахисний порядок денний”

Шановний Володимире Борисовичу!

Шановні голови депутатських фракцій!

Шановні народні депутати!

Останні події на сході України свідчать про очевидне зростання загроз правам людини, передовсім основному праву людини, – праву на життя. Вбивства терористами та бойовиками мирних людей на Донбасі, зокрема, останні розстріли терористами мирного населення в Донецьку, під Волновахою, в Маріуполі є підтвердженням того, що сьогодні немає реального механізму захисту мирного населення у цих наповнених насильством та безправ’ям регіонах. Це породжує безкарність та реальну загрозу подальших подібних найбрутальніших порушень прав мирного населення, яке опинилось в зоні воєнних дій, що Україна визначає як антитерористичну операцію.

На жаль, слід констатувати неможливість національної  правоохоронної системи забезпечити як самі права населення на цих територіях, так і розслідування вчинених злочинів. Безкарність породжує лише ще більші та більш жорстокі і масштабні порушення прав людини, які сягають рівня злочинів проти людяності та воєнних злочинів. Саме це є предметом розслідування та судового розгляду Міжнародного кримінального суду, а відтак, можливістю притягнути до відповідальності тих, хто вчинив та продовжує вчинювати такі злочини.

25 січня 2015 року на позачерговому засіданні Ради національної безпеки та оборони було ухвалено «доручити Уряду почати процедуру звернення до Гаазького трибуналу щодо злочинів проти людяності, скоєних терористами проти українських громадян у 2014-2015 роках, а також щодо визнання ДНР та ЛНР терористичними організаціями».

У зв’язку із цим слід зазначити, що Міжнародний кримінальний суд відповідно до Римського Статуту, є постійним органом та має повноваження здійснювати юрисдикцію стосовно осіб, відповідальних за особливо тяжкі злочини, що викликають занепокоєння міжнародного співтовариства, та доповнює національні органи кримінальної юрисдикції.

Україна не є учасницею Міжнародного кримінального суду, хоча Римський статут Міжнародного кримінального суду був підписаний Україною ще у 2000 році.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 11 липня 2001 року дійшов висновку, що окремі положення Статуту не узгоджуються зі статтею 124 Конституції України, а тому приєднання України до цього документу, відповідно, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції.

У Верховній Раді України зареєстровано законопроект № 1788 від 16.01.2015 року, який передбачає доповнення статті 124 Конституції України таким положенням: «Україна може визнати юрисдикцію Міжнародного кримінального суду на умовах Римського статуту Міжнародного кримінального суду», що передбачає подолання всіх правових перешкод на шляху ратифікації Римського Статуту.

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ У ПОПЕРЕДНЬОМУ СКЛИКАННІ ВИЗНАЛА ЮРИСДИКЦІЮ МІЖНАРОДНОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ (МКС) НА ПЕРІОД З 21 ЛИСТОПАДА 2013 РОКУ ПО 22 ЛЮТОГО 2014 РОКУ, ТИМ САМИМ НАДАЛА МОЖЛИВІСТЬ ЗДІЙСНЮВАТИ МІЖНАРОДНЕ ПРАВОСУДДЯ, АЛЕ ОБМЕЖИВШИ ЙОГО КОМПЕТЕНЦІЮ ВИКЛЮЧНО ПЕРІОДОМ ПОДІЙ  ЄВРОМАЙДАНУ.

 ДЛЯ ТОГО ЩОБ ЮРИСДИКЦІЯ МІЖНАРОДНОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ ОХОПЛЮВАЛА ПЕРІОД ТА ПОДІЇ, КОЛИ ВІДБУВАЛАСЬ ОКУПАЦІЯ КРИМУ РОСІЙСЬКОЮ ФЕДЕРАЦІЄЮ ТА ВЧИНЯЛИСЬ ЗЛОЧИНИ НЕЗАКОННИМИ ЗБРОЙНИМИ ФОРМУВАННЯМИ НА ДОНБАСІ, СЛІД ПРИЙНЯТИ ВІДПОВІДНУ ПОСТАНОВУ ТА РОЗШИРИТИ ЮРИСДИКЦІЮ ЦЬОГО СУДУ В ЧАСІ.

ВІДПОВІДНИЙ ПРОЕКТ ПОСТАНОВИ ВЖЕ ЗАРЕЄСТРОВАНИЙ В ПАРЛАМЕНТІ – ЦЕ ПОСТАНОВА №1312 ВІД 09.12.2014 «ЩОДО  ПРО ВИЗНАННЯ УКРАЇНОЮ ЮРИСДИКЦІЇ МІЖНАРОДНОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ ЩОДО СИТУАЦІЇ, ЯКА СКЛАЛАСЬ ВНАСЛІДОК ТРИВАЮЧОЇ З 27 ЛЮТОГО 2014 Р. ЗБРОЙНОЇ АГРЕСІЇ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ ПРОТИ УКРАЇНИ ТА ВЧИНЕННЯ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ МІЖНАРОДНИХ ЗЛОЧИНІВ».

З огляду на вище наведене просимо:

включити до порядку денного пленарного засідання Верховної Ради України питання про визначення та затвердження терміну юрисдикції Міжнародного кримінального суду в період, який починається 21 листопада 2014 року та триватиме до моменту безпосередньої ратифікації Верховною Радою України Римського статуту з метою ухвалення парламентом юрисдикційних повноважень Міжнародного кримінального суду в цей період, а саме постанову №1312 від 09.12.2014 «Щодо  про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо ситуації, яка склалась внаслідок триваючої з 27 лютого 2014 р. збройної агресії Російської Федерації проти України та вчинення на території України міжнародних злочинів». А також  уточнити п. 1 даної постанови та передбачити термін дії даного звернення до моменту безпосередньої ратифікації Україною Римського статуту.

Довідково:

Римський статут МКС вступив в силу 1 липня 2002 року, тим самим ввів у дію юрисдикцію МКС. До злочинів, які розглядає МКС, належать геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини та злочини агресії.

Після ратифікації Римського статуту Україною, Міжнародний Кримінальний Суд володітиме юрисдикцією щодо притягнення до відповідальності осіб, які вчинили найжорстокіші порушення прав людини та гуманітарного права на території держави або по відношенню до громадянина цієї держави.

Платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу,  аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр Громадянських Свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Будинок прав людини в Києві, Центр “Соціальна Дія”, Проект “Без кордонів”, Євромайдан SOS.

ПРЕС-АНОНС “ЗАКОНОДАВЧІ ІНІЦІАТИВИ ЩОДО РАТИФІКАЦІЇ РИМСЬКОГО СТАТУТУ МІЖНАРОДНОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ”

Січень 14, 2017

(КИЇВ) У четвер, 15 січня правозахисні організації-члени Платформи “Правозахисний порядок денний” проведуть прес-конференцію щодо необхідності підтримки Верховною Радою законопроекту, який поширить юрисдикцію МКС в Україні.
Час: 15 січня, о 13.00.
Місце: Український кризовий медіа-центр (вул. Інститутська, 4, готель «Україна», 3 поверх)
Питання до обговорення:
1. Що таке Римський Статут МКС?
2. Порушення прав людини під час Євромайдану, військові злочини під час конфлікту на Сході України та окупація Криму у контексті міжнародного правосуддя.
3. Необхідність ратифікації Римського Статуту МКС, як стримуючого фактора для недопущення військових злочинів і злочинів проти людяності.
4. Необхідність подання запиту на поширення юрисдикції МКС на період до ратифікації (з початку протестів Євромайдану і до моменту ратифікації).
5. Обговорення запропонованих законодавчих ініціатив у парламенті.
Спікери:
Олександра МАТВІЙЧУК – координатор Євромайдан SOS, голова правління Центр Громадянських Свобод,
Тетяна МАЗУР – виконавчий директор Amnesty International в Україні,
Віталій КУПРІЙ – народний депутат,
Ганна Гопко – народний депутат,
Юрій Дерев’янко – народний депутат (участь підтверджується).
З питань акредитації на прес-брифінг, будь ласка, звертайтеся до Марії Іваник за телефоном +38 (050) 705 86 72, e-mail: old.ccl.org.ua@gmail.com, або до Богдана Овчарука за телефоном +38 (067) 551 69 44, e-mail: b.ovcharuk@amnesty.org.ua.

ІНФОРМАЦІЙНА ДОВІДКА.
Римський статут МКС набув чинності 1 липня 2002 року, тим самим ввів у дію юрисдикцію МКС. До злочинів, які розглядає МКС, належать геноцид, злочини проти людяності, військові злочини та злочини агресії. Після ратифікації Римського статуту Україною, Міжнародний Кримінальний Суд володітиме юрисдикцією по притягненню до відповідальності осіб, які вчинили найжорстокіші порушення прав людини та гуманітарного права на території держави або по відношенню до громадянина цієї держави.
Платформа “Правозахисний порядок денний”– неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу, аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр Громадянських Свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Будинок прав людини в Києві, Центр “Соціальна Дія”, Проект “Без кордонів”, Євромайдан SOS.

(Не)ратифікація Римського статуту: чого боїться українська влада?

Грудень 16, 2015

(Не)ратифікація Римського статуту: чого боїться українська влада?

Іноземні парламентарі закликають Україну невідкладно та повністю ратифікувати Римський статут. Про це, зокрема, йшлося на прес-конференції  «Забути про Гаагу: Україна знову відкладає ратифікацію Римського статуту».

Що заважає українським парламентарям ратифікувати цей статут і яку користь він принесе українським громадянам розповідають Ірина Думич, правозахисниця, представниця Правозахисного порядку денного, експертка Центру Громадянських Свобод, і Давід Донат-Катен, доктор юридичних наук, Генеральний Секретар міжнародної організації «Парламентарії за глобальні дії». Перекладач  — Роман Чернишов.

Василь Шандро: Що сьогодні відбувалося і чи можна говорити про успішні результати?

Ірина Думич: Сьогодні в стінах Верховної Ради відбувся міжпарламентський семінар з обміну досвідом між представниками парламенту Швеції, Австрії, Великобританії та інших європейських країн, а також представниками українського парламенту. Темою семінару було приєднання України до Міжнародного кримінального суду та захист цивільного населення.

Семінар відбувся дуже на часі, адже напередодні Дня прав людини ми дізналися про рішення комітету з питань правової політики відхилити законопроект №1788, який повинен був створити законодавчі умови для того, щоб Україна могла приєднатися до Міжнародного кримінального суду — Суду в Гаазі. Комітет посилається на те, що є конституційний законопроект в частині правосуддя, в якому вже включено питання Римського статуту.

Однак тут нас дуже насторожила норма у перехідних положеннях, за якою положення, яке дозволить ратифікувати Римський статут, набере чинності через три роки після набрання чинності Конституції України. Це означає, що Україна демонструє відступ від своїх зобов’язань згідно з Угодою про Асоціацію з ЄС (пункт 8).

Це не є питанням для дискусії, це питання виконання умов угоди. Жоден депутат не зміг пояснити доцільність такої норми. Ми не розуміємо, чому влада постійно від цього ухиляється. Тоді виникає питання: що приховує та чого боїться Україна?

Василь Шандро: Давіде, чому українські депутати відтерміновують ратифікацію Римського статуту? Чого бояться українські чиновники?

Давід Донат-Катен: На скільки я зрозумів із зустрічей з народними депутатами, вони також не розуміють, звідки взялася норма про перехідний період тривалістю у три роки, яку пропонує Президент. Народні депутати, які підтримують наш проект, поки що в меншості, але ситуація дуже динамічна  і може змінитися.

Вони бачать два варіанти вирішення цього питання. З одного боку, вони пропонують підтримати редакцію статті 124 Конституції, яку пропонує законопроект Петра Порошенка. Але також вони намагатимуться видалити пункт перехідних положень про перехідний період, оскільки це буде негативним сигналом не тільки для світової спільноти, але й для жертв подій. Насправді, це затягнеться навіть на  4 роки. Ми сподіваємося, що положення все-таки буде переглянуто.

Варто зазначити, що Україна вже визнала юрисдикцію Міжнародного кримінального суду щодо подій (зокрема, на Донбасі),  надавши йому повноваження здійснювати судові провадження в розслідуваннях справ.

Тетяна Трощинська: Що міжнародне право каже з приводу війни та збройного конфлікту? Чи не виглядає так, що збройний конфлікт — це щось менше, ніж війна?

Давід Донат-КатенЗа міжнародним правом це абсолютно тотожні поняття.  Єдина відмінність: у випадку війни застосовується гуманітарне право, у мирний час — застосовується законодавство про права людини.

Тетяна Трощинська: Що дає ратифікація Римського статуту цивільним жертвам збройного конфлікту?

Ірина Думич: На мою думку, у першу чергу — це є протидія. Якщо порушник Закону знає, що він не понесе за скоєне покарання, він і надалі порушуватиме. Ратифікація є запобіжником найтяжчих злочинів.  По-друге, це дасть громадянам відчуття, що правосуддя є.

Давід Донат-КатенМені здається важливим наголосити на тому, що самостійно Міжнародний кримінальний суд не зможе вирішити сам конфлікт. Зброєю його також не вирішити. Єдиною опцією є застосування міжнародного права.

Слухати більше.

В УКРАЇНІ ПРОЙДЕ МІЖПАРЛАМЕНТСЬКИЙ СЕМІНАР З ОБМІНУ ДОСВІДОМ ЩОДО МІЖНАРОДНОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ

Червень 16, 2015

(КИЇВ) У четвер, 18 червня міжнародна організація «Парламентарі за глобальні дії» (Parliamentarians for Global Action), Комітет з прав людини, національних меншин та міжнаціональних відносин разом із платформою «Правозахисний порядок денний» проведуть спільну прес-конференцію.

В рамках заходу буде анонсовано проведення міжпарламентського семінару з обміну досвідом з питань Міжнародного кримінального суду (МКС), що відбудеться 18 та 19 червня у Верховній Раді України.

Час: 18 червня, о 11.00.

Місце: УКРІНФОРМ (вул. Б. Хмельницького, 8/16).

Спікери:

Давід Дона-Каттен (David Donat Cattin), доктор юридичних наук, Генеральний Секретар Парламентарі за глобальні дії

Хелман Матіас (Matias Hellman) – радник зовнішніх зв’язків Міжнародного кримінального суду (МКС)

Гельмут Шольц (Helmut Scholz), член Європарламенту (Німеччина), член Парламентарі за глобальні дії

Олександра Матвійчук,  голова правління Центру Громадянських Свобод,  платформа  «Правозахисний порядок денний»

Григорій Немиря, Народний депутат України, Голова Комітету Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин та міжнаціональних відносин; член Парламентарів за глобальні дії. (участь уточнюється)

Віктор Мусіяка, заступник голови Конституційної Комісії, Заступник Голови Верховної Ради України ІІ скликання. (участь уточнюється)

Питання до обговорення:

  1. У контексті конституційної реформи в Україні, Міжнародна організація «Парламентарі за глобальні дії» організовують робочий семінар для народних депутатів та експертів з питань приєднання України до Міжнародного Кримінального Суду (МКС).
  2. Ціллю заходу є обмін досвідом між парламентарями про поточні події, проблеми та застереження щодо ратифікації Римського статуту Україною з метою вирішення технічних аспектів, пов’язаних з процедурно-правовими питаннями ратифікації та імплементації Статуту на національному рівні.
  3. 3.      Парламентарі з різних країн поділяться своїм досвідом роботи з МКС та імплементацією Римського статуту в своїй країні.

З питань акредитації на прес-конференцію та за додатковою інформацією прохання звертатись до Марії Іваник за телефоном +38 (050) 705 86 72, e-mail: old.ccl.org.ua@gmail.com

 

Інформаційна довідка.

Парламент за глобальні дії (Parliamentarians for Global Action)

Парламентарії за глобальні дії (ПГА) є найбільшою транснаціональною мережею членів парламентів з усіх регіонів світу, які підтримують ефективне функціонування Міжнародного кримінального суду і подолання безкарності.

Римський статут МКС набув чинності 1 липня 2002 року, тим самим ввів у дію юрисдикцію МКС. До злочинів, які розглядає МКС, належать геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини та злочини агресії. Після ратифікації Римського статуту Україною, Міжнародний Кримінальний Суд володітиме юрисдикцією по притягненню до відповідальності осіб, які вчинили найжорстокіші порушення прав людини та гуманітарного права на території держави або по відношенню до громадянина цієї держави.

Платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу,  аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр Громадянських Свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Будинок прав людини в Києві, Центр “Соціальна Дія” Проект “Без кордонів”, Євромайдан SOS.

«УРОКИ ГРУЗИНСЬКОГО ДОСВІДУ» – ШАНС ДЛЯ УКРАЇНИ НЕ ПОВТОРИТИ ПОМИЛКИ МИНУЛОГО

Квітень 22, 2015

Не завжди грузинський досвід може слугувати прикладом для наслідування.

Поведінка грузинської влади під час російсько-грузинського військового конфлікту щодо документування воєнних злочинів та злочинів проти людяності, а також дії спрямовані на встановлення міжнародного правосуддя свідчать саме про цей випадок.

Далі мова піде про “уроки грузинського досвіду” співпраці із Міжнародним кримінальним судом та проведено паралелі із Україною, та про всі плюси та мінуси ратифікації Римського статуту. 

Схожість української та грузинської влади в тому, що вони бояться відповідати за злочини, які начебто вчиняються українськими військовими.

« МКС навряд буде розслідувати поодинокі випадки солдат з фронтової лінії. Мандат Суду розповсюджується на розслідування найтяжчих злочинів. Також, якщо Україна хоче захистити своїх громадян від МКС, то вона має сама провести ефективні розслідування. В такому випадку,і МКС не втручатиметься»,- зазначив експерт з міжнародного правосуддя, представник малійських та камбоджійських жертв в МКС,  Алекс Презанті.

Також, Алекс Презанті відповів на питання, що  ж буде з громадянами Росії, якщо в МКС все таки буде розглядатись справа щодо притягнення їх до відповідальності:

«Навіть якщо Росія буде захищати своїх громадян, не видаючи їх суду, ордер МКС на арешт не має терміну давності. Переслідувані особи не зможуть відвідати жодну з країн, на яку поширюється юрисдикція МКС. Також, у такому випадку, країна, яка захищає злочинця, буде стигматизована та підпаде під міжнародну ізоляцію. Так, як це було з президентом Судану, наприклад.»

На думку експерта, важливо зазначити, що найбільший успіх Міжнародного кримінального суду  полягає  не в кількості засуджених,  а в кількості потенційних злочинців, яких перспектива бути засудженими зупинила.

«Грузинський уряд від початку обрав шлях не вести ефективне розслідування злочинів, що були вчинені під час грузинсько-російського конфлікту в серпні 2008 року. Хоча була така можливість, згідно Римського статуту та зважаючи на практичні обставини, передати розслідування Міжнародному кримінальному суду. Замість цього, вони зробили все, щоб Суд втрутився якомога пізніше. Як наслідок, за сім років жоден із злочинців не був ідентифікований та притягнений до відповідальності» – наголосивСімон Папуашвілі, адвокат жертв конфлікту в Міжнародному кримінальному суді, голова грузинської коаліції “За Міжнародний кримінальний суд”, колишній Урядовий Уповноважений Грузії в Європейському суді, експерт Міжнародного партнерства за права людини.

«П’ятиденний конфлікт призвів до великих соціальних та економічних проблем, які досі не є вирішеними. Грузинське громадянське суспільство активно документувало злочини та поділилося результатами роботи з урядом Грузії та Міжнародним кримінальним судом. Однак, відсутність ефективних дій зі сторони влади призвела до розчарувань серед жертв, які сподівалися на встановлення справедливості» – прокоментувала ситуацію  Елена Філеєва, виконавчий директор «Стаття 42» , однієї з неурядових організацій, яка займалась документуванням порушень під час російсько-грузинського військового конфлікту  .

Слід зазначити, що на час збройного конфлікту Грузія вже була приєднана до Міжнародного кримінального суду, на відміну від України сьогодні, тому питання ратифікації Римського статуту для Грузії не стояло.

Одним з принципів, за яким діє МКС, є принцип комплементарності, що передбачає неможливість МКС втручатися в справи з розслідування злочинів та встановлення правосуддя у випадку, якщо держава робить це самостійно. Протягом років застосуванням цього принципу активно користувалась Грузія створюючи «видимість» розслідування.

«Коли я, як адвокат жертв, звернувся з задокументованими матеріалами про порушення зі сторони Росії до Прокурора МКС, він запитав мене, що відбувається, адже отримав від російської сторони стоси матеріалів, в той час як від грузинської – жодного. Матеріали, отримані від неурядових організацій, були першими, які він отримав» зазначив Сімон Папуашвіллі.

Також експерти з Грузії провели паралелі між Грузією і Україною та закликали не повторювати помилки Грузії, і натомість посилити розслідування і документування всіх злочинів, що вчиняються на території України у зв’язку з агресією Росії, та негайно ратифікувати Римський статут Міжнародного кримінального суду, залучивши незалежну міжнародну інституцію для здійснення правосуддя.

 «… Можливо, замість того, щоб уникати ратифікації Римського статуту і боятись, що хтось коли-небудь, кого-небудь притягне до відповідальності, варто зробити так, щоб запобігти вчиненню злочинів, зайняти відкриту відповідальну позицію країни, яка має намір рухатись далі в Європу, та самим почати документування порушень і злочинів, почати їх розслідування, почати активну роботу з Міжнародним кримінальним судом …

Окрім всіх раціональних аргументів, думаю важливим є і той факт, що якщо ми будемо безкінечно боятись та нічого не робити, то в принципі, – це саме те, чого хоче агресор, чого хоче Російська Федерація, а головне, десятки тисяч, можливо навіть мільйони громадян України назавжди залишаться без правосуддя.» – відмітила Олександра Делеменчук, координатор ГО «Центру громадянських свобод», представник платформи «Правозахисний порядок денний».

Для України також дуже важливо долучити до розслідувань МКС, як незалежну та неупереджену інституцію. Залучення Міжнародного кримінального суду покаже злочинцям серйозні наміри держави, що буде мати суттєвий ефект.

«Давайте подивимось на наш регіон та його недавню історію : війна в Південній Осетії, війна в Абхазії, дві війни в Чечні, війна в Нагірному Карабасі, війна в Придністров’ї,  тепер в Україні, і  в усіх цих конфліктах є одне спільне – причетність Російської Федерації.

Зараз в України є історичний шанс ініціювати та підтримати розслідування Міжнародного кримінального суду злочинів вчинених Російською Федерацією та тим самим, можливо, зупинити агресивні дії не тільки стосовно того, що вже зараз відбувається, але й можливо щодо того, що РФ збирається зробити з нашим регіоном в майбутньому» – додав на останок Сімон Папуашвіллі.

Круглий стіл «Міжнародний кримінальний суд: досвід Грузії» організований Комітетом з прав людини, національних меншин та міжнаціональних відносин Верховної Ради України спільно з платформою правозахисних організацій «Правозахисний порядок денний».

Запис круглого столу «Міжнародний кримінальний суд: досвід Грузії» доступний за посиланням:

https://www.youtube.com/watch?v=nW_TfHC5QGI

З будь-якими питаннями прохання звертатись до Марії Іваник – +380507058672,ccl.org.ua@gmail.com

ПРЕС-АНОНС КРУГЛОГО СТОЛУ “МІЖНАРОДНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД: ДОСВІД ГРУЗІЇ”

Квітень 10, 2015

21 квітня 2015 року о 13.30 (початок реєстрації) Комітетом з прав людини, національних меншин та міжнаціональних відносин Верховної Ради України спільно з платформою правозахисних організацій «Правозахисний порядок денний» проводиться круглий стіл «Міжнародний кримінальний суд: досвід Грузії». Тривалість заходу дві години.

Експерти з Грузії та України окреслять політичні та правові перешкоди, які стояли перед розслідуванням міжнародних злочинів під час російсько-грузинського конфлікту 2008 року, а також проведуть паралелі із сучасною ситуацією в Україні та обговорять уроки “грузинського досвіду” співпраці із Міжнародним кримінальним судом для України.

У лютому 2015 році парламент України ухвалив разову декларацію про визнання юрисдикції Міжнародного кримінального суду для розгляду воєнних злочинів та злочинів проти людяності, які були вчинені під час збройної агресії Росії. Попри це в стінах парламенту досі не розглядали законопроект 1788, який відкриває дорогу для повної ратифікації Римського статуту та приєднання України до Міжнародного кримінального суду. Варто підкреслити, що опоненти ратифікації Римського статуту апелюють саме до ”грузинського досвіду” співпраці із судом.

Запрошені експерти-доповідачі:
Сімон Папуашвілі, голова грузинської коаліції “За Міжнародний кримінальний суд”, колишній Урядовий Уповноважений Грузії в Європейському суді, експерт Міжнародного партнерства за права людини (Грузія,).
Єлєна Філеєва, виконавчий директор організації «Стаття 42» (Грузія, Бельгія).
Алекс Презанті, експерт Міжнародної федерації з прав людини (Швейцарія).

Із української сторони до участі в круглому столі запрошені народні депутати, представники уряду, РНБО, Адміністрації Президента, Генеральної прокуратури України, СБУ, МВС, Конституційного суду України, наукової спільноти, громадськості.

З будь-якими питаннями прохання звертатись до Марії Іваник +380507058672, old.ccl.org.ua@gmail.com
Акредитація журналістів є обов’язковою, проводиться до 20 квітня включно.

ІРИНА ДУМИЧ: МИ СПОДІВАЄМОСЯ, ЩО РОЗСТРІЛ МАЙДАНУ БУДЕ РОЗСЛІДУВАТИСЯ В МІЖНАРОДНОМУ КРИМІНАЛЬНОМУ СУДІ

Лютий 22, 2015

Чому досі не розкриті злочини Майдану та чому українська влада не хоче ратифікувати Римський статут Міжнародного кримінального суду розповідає у студії СК телеведучій Катерині Некречі координатор ініціативи «Євромайдан SOS», правозахисниця Ірина Думич.

18, 19, 20 лютого 2014 року були найдраматичнішими днями в історії Революції Гідності. Якими ви пам’ятаєте ці дні?

Це важкі спогади для всіх – хто був безпосередньо на Майдані і хто спостерігав за подіями по телевізору. Для мене особисто ті дні пройшли на роботі гарячої лінії «Євромайдан SOS» і нам доводилося повідомляти сім’ям загиблих про ці жахливі події. В той момент я не усвідомлювала до кінця, що відбулося. Зараз мені також важко усвідомити, що це справді відбулося. Особисто для мене питанням вшанування загиблих є те, щоб добитися ратифікації в Україні Римського статуту Міжнародного кримінального суду, вимагати змін в країни від нової влади. Власне це те, чим продовжує займатися наша ініціатива «Євромайдан SOS».

Як ви гадаєте, ми колись взнаємо правду про розстріл на Майдані, а саме хто віддавав злочинні накази?

Хочеться, щоб винні були притягнуті до відповідальності, але можемо констатувати, що рік розслідування Україна програла. Є об’єктивні причини, чому розслідування важко провести, зокрема, не було можливості провести первинні слідчі дії, також, за словами очільників МВС і прокуратури, винні покинули межі України. Однак організація розслідування, співкоординація дій між МВС, Генпрокуратурою і СБУ виглядають смішними. Моя думка, протягом року не існувало належної політичної волі для того, щоб винних притягнути до відповідальності. Не сприяли розслідуванню злочинів заяви нашого президента про те, що ті, хто скоїв злочини на Майдані, змиває ці злочини своєю кров’ю на Сході. І ми спостерігаємо такі ситуації, як побиття журналіста Ревуцького на Сході, безпідставна затримка добровольців на Сході, тобто дуже часта груба поведінка колишніх працівників «Беркуту» на Сході показує, що логіка президента України не діє. Ми повинні знати осіб, які здійснили злочини на Майдані, тому що вони й далі будуть порушувати закон. Два тижні тому до нас звернулося нове управління Генпрокуратури, яке буде займатися розслідуваннями злочинів на Майдані з проханням надати для них відео подій на Майдані. У нас відео немає, але працівники попросили дати їм принаймні відео, яке відкрито є в Інтернеті. Тобто в них немає навіть такого архіву і це дуже сумно. Ми знаємо, що потерпілих не викликають для свідчення. Окрім розстрілів, на Майдані було дуже багато інших злочинів. У мене є друг, якого побили працівники «Беркуту» 18 лютого і проти нього була порушена кримінальна справа за побиття сотні «беркутів». Цю справу закрили і все. Йому були нанесені важкі тілесні ушкодження – це нікому не цікаво. Таких потерпілих, за даними «Євромайдан SOS», було близько двох тисяч. Багато з цих людей відмовляються писати заяви у правоохоронні органи, тому що вважають, що це не принесе результату. Це – неправильно. Ми повинні вимагати розслідування цих злочинів заради того, щоб цього ніколи не повторилося.

Чому не відбувається ратифікація Україною Римського статуту?

Ми сподіваємося, що справи Майдану будуть розслідуватися в Міжнародному кримінальному суді в Гаазі. Для цього Україна 24 лютого 2014 року подала одноразову декларацію про визнання юрисдикції цього суду на період Майдану. Коаліція неурядових організацій, у тому числі «Євромайдан SOS», подала до цього суду всі документи, які свідчать про злочини на Майдані. Справа Майдану перебуває на досудовій експертизі. Чому важливо ратифікувати Римський статут зараз, а не просто розслідувати злочини на Майдані? Це означає, що Україна визнає юрисдикцію цього суду і в майбутньому жодна влада мабуть не наважиться стріляти в людей на майданах, тому що знатиме про відповідальність. Міжнародний кримінальний суд починає діяти тоді, коли не має політичної волі держави розслідувати кримінальні злочини, або держава неспроможна самостійно це зробити. Це може бути, наприклад, стосовно Криму, який є територією України, але Україна не може здійснювати правосуддя на цій території. Незрозуміло, чому зараз не відбувається ратифікація Римського статуту? Для цього потрібно внести зміни в Конституцію України. Це потрібно тому, що є відповідне рішення Конституційного суду 2001 року, в якому КС говорить, що участь в міжнародному кримінальному суді суперечить Конституції України. Однією з умов асоціації України до Євросоюзу є ратифікація Римського статуту. Україна зробила відповідне застереження, що вона це зробить після змін до Конституції. Є відповідний законопроект у ВРУ, однак він не розглядається.

В РНБО говорять, що треба зачекати з ратифікацією. Чому?

Якщо Україна ратифікує Римський статут, то Міжнародний кримінальний суд діятиме на нашій території. Тоді найтяжчі злочини – проти людяності, геноцид, воєнні злочини, агресія – підпадають під юрисдикцію Міжнародного кримінального суду. Наприклад, розстріл цивільного населення та злочини терористів на непідконтрольній нам території України. Наша країна зараз нездатна притягнути цих осіб до відповідальності.
Міжнародний кримінальний суд на підставі доказів самостійно порушує кримінальну справу.
Що стосується РНБО, я вважаю, що тут може мати місце банальне нерозуміння як діє Міжнародний кримінальний суд. Тому закликаю РНБО прочитати Римський статут. Друга причина, на мою думку, це дія російської пропаганди. Російська влада не хоче відповідати в Міжнародному кримінальному суді. І ще може бути варіант, що влада збирається стріляти в людей в майбутньому і розстрілювати майдани.

Результаты поиска:

На акції підтримки закону про воєнних злочинців

Серпень 29, 2018

 

29.08 об 11:00 відбулася акція на підтримку законопроекту «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо забезпечення його гармонізації з положеннями міжнародного права», який розроблений експертами правозахисної платформи “Правозахисний порядок денний” у співпраці з Міністерством юстиції України. Даний законопроект вже рік знаходиться на розгляді уряду.
——————
Складно в це повірити, але на п’ятому році війни із Росією українське законодавство досі не має правових інструментів для покарання воєнних злочинців. У Кримінальному кодексі не передбачено відповідальності за злочини проти людяності, а положення щодо воєнних злочинів не в повній мірі відповідають вимогам сучасного міжнародного права.

Тому під час проведення засідання Уряду правозахисники, рідні політв’язнів та жертви воєнних злочинів на сході звернулися до прем’єр-міністра Володимира Гройсмана та усіх членів уряду із проханням невідкладно відправити до Верховної ради України законопроект про внесення змін до Кримінального кодексу України, який дозволить національним органам належно розслідувати міжнародні злочини і притягати винних до відповідальності.

В акції взяли участь Олена РИБАК, дружина закатованого горлівського депутата Володимира Рибака, вчений-релігіознавець Ігор КОЗЛОВСЬКИЙ, який провів у полоні близько двох років, волонтерка Ірина ДОВГАНЬ, яка вижила завдяки розміщенню її фото “у позорного столпа” в Нью-Йорк Таймс, Ігор КОТЕЛЯНЕЦЬ, брат політв’язня Євгена Панова, який за сфабрикованою справою в Криму отримав 8 років позбавлення волі та інші.

Гармонізація нашого кримінального законодавства з міжнародним правом

Квітень 25, 2018

Приведення кримінального законодавства України у відповідність з міжнародним правом в питаннях криміналізації основних злочинів за міжнародним правом.

 

 

Владу України закликають змінити законодавство щодо визнання воєнних злочинів

Січень 25, 2018

Владу України закликають змінити законодавство щодо визнання воєнних злочинів

Київ – Активісти ініціативи «Правозахисний порядок денний» закликають уряд внести на розгляд Верховної Ради розроблений спільно з Міністерством юстиції законопроект, який вносить зміни до українського законодавства щодо воєнних злочинів та злочинів проти людяності. За словами голови правління Центру громадянських свобод Олександри Матвійчук, законопроект «уже кілька місяців, як застряг на розгляді в Кабінеті міністрів». Радіо Свобода направило запит до Мін’юсту щодо деталей ситуації та його позиції в цьому питанні, а про сам документ розпитало в одного із авторів – доцента кафедри кримінального права Київського університету імені Тараса Шевченка Костянтина Задою.

– Мета цього законопроекту полягає в тому, щоб привести кримінальне законодавство України у відповідність до міжнародного права в частині відповідальності за так звані «основні злочини»: геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини, агресія. Це злочини, які належать до юрисдикції Міжнародного кримінального суду, але у всіх держав світу є зобов’язання на національному рівні. Такі зобов’язання є й перед Україною.

 Далеко не за всі порушення міжнародного гуманітарного права настає відповідальність, згідно з нашим законодавством

Сьогодні, в принципі, не визнається як злочини окремого виду, за нашим законодавством, злочини проти людяності. Чисто гіпотетично можна ці діяння переслідувати як загально кримінальні злочини, але далеко не завжди, і такі переслідування, в принципі, не відбивють сутності того, що це, у першу чергу, є порушенням міжнародного права, і вже потім – національного права.

Є також серйозні прогалини у криміналізації воєнних злочинів: далеко не за всі порушення міжнародного гуманітарного права настає відповідальність, згідно з нашим законодавством.

І третя серйозна проблема – зобов’язання запобігати безкарності оцим чотирьом основним злочинам, і там цілий спектр заходів держави мають вжити, зокрема, це відмова від строків давності та імунітетів до тих, хто вчиняв ці злочини. І ці зобов’язання досить фрагментарно в нашому Кримінальному кодексі реалізовані.

– Чим відповідальність за вбивство, наприклад, яке визнане воєнним злочином чи злочином проти людяності, відрізняється від санкції за «звичайний» злочин?

– Злочини проти людяності – це цілий набір діянь, найбільш тяжкими з яких є вбивства, які вчиняються у контексті систематичного або широкомасштабного нападу на цивільне населення. Тобто мова йде про те, щоб розглядати ці діяння у ширшому соціальному контексті, і це змінює розуміння природи цих діянь. Наприклад, якщо переслідувати за убивства на Майдані 18-20 лютого 2014 року як «звичайні», так би мовити, вбивства, то не буде різниці між убивством під час затримання і скоординованої держслужбовцями атаки на осіб із числа цивільного населення.

Злочини проти людяності не мають строків давності, а наше законодавство допускає застосування строків давності щодо окремих випадків вчинення убивств

Інший аспект – те, що злочини проти людяності не мають строків давності, а наше законодавство, в принципі, допускає застосування строків давності щодо окремих випадків вчинення убивств.

– А наскільки ці зміни до законодавства можуть допомогти в умовах конфлікту, коли українські правоохоронці та суди не мають доступу на окремі території?

– Зрозуміло, що законодавство не дасть нам можливості затримувати тих, хто перебуває на окупованих територіях, тому що одна справа – існування норми права, а інша – її реалізація. Зрозуміло, що самим фактом ухвалення закону Україна не зможе захоплювати тих, хто вчиняв воєнні злочини на непідконтрольних територіях і одразу віддавати їх під суд.

Законопроект створює правову ситуацію, що над тими, хто вчиняє воєнні злочини на непідконтрольній території, буде нависати сокира невідворотної відповідальності

Але законопроект створює таку правову ситуацію, що над тими, хто вчиняє воєнні злочини на непідконтрольній території, буде нависати сокира невідворотної відповідальності. Будуть закриті всі прогалини: нехай не сьогодні, не через рік і навіть через десять років, але вони понесуть відповідальність.

У країнах Балтії були судові процеси щодо колишніх співробітників радянських спецслужб, які вчиняли злочини проти людяності та воєнні злочини у період завершення Другої світової війни і після неї

Сьогодні є багато випадків, коли особи, що вчиняли воєнні злочини чи злочини проти людяності, зазнали відповідальності через досить тривалий термін. Наприклад, у країнах Балтії були судові процеси щодо колишніх співробітників радянських спецслужб, які вчиняли злочини проти людяності та воєнні злочини в період завершення Другої світової війни і після неї. Тобто цих людей переслідували вже тоді, коли ці країни Балтії стали незалежними, і були результативні процеси. Їх було небагато, але такі процеси мали місце.

– Розкажіть, будь ласка, як створювався законопроект, і що з ним зараз?

– Первинна ініціатива була в «Правозахисного порядку денного». Сформувалась ситуативна група правозахисників та університетських викладачів, і на певному етапі ми скоординували роботу з Міністерством юстиції. Зараз міністерство є, так би мовити, модератором проекту в тому сенсі, що вони просувають його по лінії уряду, щоб цей законопроект був внесений як урядовий до Верховної Ради. В силу певних обставин зараз триває його погодження з іншими органами влади і ще очікується висновок консультативної місії Європейського союзу в Україні.

– Чому так довго це все відбувається – як написала Олександра Матвійчук, процес триває вже кілька років?

– По-перше, це досить великий за обсягом текст – близько сорока сторінок. Тривала робота над текстом і погодження проекту, бо, щоб ви розуміли, є різні точки зору в академічного середовища, умовно кажучи, та юристів, які працюють в органах державної влади.

Є певні об’єктивні причини, але є також і суб’єктивні чинники, скажімо, певні люди, які не те щоб зовсім не сприймають необхідність ухвалення такого законопроекту, можливо, мають певні страхи, що це нашкодить державі. Я можу тільки припускати, чому так відбувається.

– Як Ви оцінюєте перспективи законопроекту в парламенті?

– Мені важко прогнозувати, але я не думаю, що це буде легкий процес. Мені б хотілося, щоб це було швидко, як це інколи буває у Верховній Раді, але я підозрюю, що все буде не так. Але хотілось би вірити, що законопроект буде ухвалений, бо на мій погляд, це не є політичним питанням і це потрібно було зробити вже давно.

Джерело: https://www.radiosvoboda.org/a/28998654.html

 

ПРАВОЗАХИСНИКИ ЗВЕРНУЛИСЯ ДО ПАРЛАМЕНТУ ІЗ ЗАКЛИКОМ ВИЗНАТИ ЮРИСДИКЦІЮ МІЖНАРОДНОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ (МКС)

Січень 28, 2017

Голові Верховної Ради України

Гройсману Володимиру Борисовичу,

Народним депутатам України

Платформи “Правозахисний порядок денний”

Шановний Володимире Борисовичу!

Шановні голови депутатських фракцій!

Шановні народні депутати!

Останні події на сході України свідчать про очевидне зростання загроз правам людини, передовсім основному праву людини, – праву на життя. Вбивства терористами та бойовиками мирних людей на Донбасі, зокрема, останні розстріли терористами мирного населення в Донецьку, під Волновахою, в Маріуполі є підтвердженням того, що сьогодні немає реального механізму захисту мирного населення у цих наповнених насильством та безправ’ям регіонах. Це породжує безкарність та реальну загрозу подальших подібних найбрутальніших порушень прав мирного населення, яке опинилось в зоні воєнних дій, що Україна визначає як антитерористичну операцію.

На жаль, слід констатувати неможливість національної  правоохоронної системи забезпечити як самі права населення на цих територіях, так і розслідування вчинених злочинів. Безкарність породжує лише ще більші та більш жорстокі і масштабні порушення прав людини, які сягають рівня злочинів проти людяності та воєнних злочинів. Саме це є предметом розслідування та судового розгляду Міжнародного кримінального суду, а відтак, можливістю притягнути до відповідальності тих, хто вчинив та продовжує вчинювати такі злочини.

25 січня 2015 року на позачерговому засіданні Ради національної безпеки та оборони було ухвалено «доручити Уряду почати процедуру звернення до Гаазького трибуналу щодо злочинів проти людяності, скоєних терористами проти українських громадян у 2014-2015 роках, а також щодо визнання ДНР та ЛНР терористичними організаціями».

У зв’язку із цим слід зазначити, що Міжнародний кримінальний суд відповідно до Римського Статуту, є постійним органом та має повноваження здійснювати юрисдикцію стосовно осіб, відповідальних за особливо тяжкі злочини, що викликають занепокоєння міжнародного співтовариства, та доповнює національні органи кримінальної юрисдикції.

Україна не є учасницею Міжнародного кримінального суду, хоча Римський статут Міжнародного кримінального суду був підписаний Україною ще у 2000 році.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 11 липня 2001 року дійшов висновку, що окремі положення Статуту не узгоджуються зі статтею 124 Конституції України, а тому приєднання України до цього документу, відповідно, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції.

У Верховній Раді України зареєстровано законопроект № 1788 від 16.01.2015 року, який передбачає доповнення статті 124 Конституції України таким положенням: «Україна може визнати юрисдикцію Міжнародного кримінального суду на умовах Римського статуту Міжнародного кримінального суду», що передбачає подолання всіх правових перешкод на шляху ратифікації Римського Статуту.

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ У ПОПЕРЕДНЬОМУ СКЛИКАННІ ВИЗНАЛА ЮРИСДИКЦІЮ МІЖНАРОДНОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ (МКС) НА ПЕРІОД З 21 ЛИСТОПАДА 2013 РОКУ ПО 22 ЛЮТОГО 2014 РОКУ, ТИМ САМИМ НАДАЛА МОЖЛИВІСТЬ ЗДІЙСНЮВАТИ МІЖНАРОДНЕ ПРАВОСУДДЯ, АЛЕ ОБМЕЖИВШИ ЙОГО КОМПЕТЕНЦІЮ ВИКЛЮЧНО ПЕРІОДОМ ПОДІЙ  ЄВРОМАЙДАНУ.

 ДЛЯ ТОГО ЩОБ ЮРИСДИКЦІЯ МІЖНАРОДНОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ ОХОПЛЮВАЛА ПЕРІОД ТА ПОДІЇ, КОЛИ ВІДБУВАЛАСЬ ОКУПАЦІЯ КРИМУ РОСІЙСЬКОЮ ФЕДЕРАЦІЄЮ ТА ВЧИНЯЛИСЬ ЗЛОЧИНИ НЕЗАКОННИМИ ЗБРОЙНИМИ ФОРМУВАННЯМИ НА ДОНБАСІ, СЛІД ПРИЙНЯТИ ВІДПОВІДНУ ПОСТАНОВУ ТА РОЗШИРИТИ ЮРИСДИКЦІЮ ЦЬОГО СУДУ В ЧАСІ.

ВІДПОВІДНИЙ ПРОЕКТ ПОСТАНОВИ ВЖЕ ЗАРЕЄСТРОВАНИЙ В ПАРЛАМЕНТІ – ЦЕ ПОСТАНОВА №1312 ВІД 09.12.2014 «ЩОДО  ПРО ВИЗНАННЯ УКРАЇНОЮ ЮРИСДИКЦІЇ МІЖНАРОДНОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ ЩОДО СИТУАЦІЇ, ЯКА СКЛАЛАСЬ ВНАСЛІДОК ТРИВАЮЧОЇ З 27 ЛЮТОГО 2014 Р. ЗБРОЙНОЇ АГРЕСІЇ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ ПРОТИ УКРАЇНИ ТА ВЧИНЕННЯ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ МІЖНАРОДНИХ ЗЛОЧИНІВ».

З огляду на вище наведене просимо:

включити до порядку денного пленарного засідання Верховної Ради України питання про визначення та затвердження терміну юрисдикції Міжнародного кримінального суду в період, який починається 21 листопада 2014 року та триватиме до моменту безпосередньої ратифікації Верховною Радою України Римського статуту з метою ухвалення парламентом юрисдикційних повноважень Міжнародного кримінального суду в цей період, а саме постанову №1312 від 09.12.2014 «Щодо  про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо ситуації, яка склалась внаслідок триваючої з 27 лютого 2014 р. збройної агресії Російської Федерації проти України та вчинення на території України міжнародних злочинів». А також  уточнити п. 1 даної постанови та передбачити термін дії даного звернення до моменту безпосередньої ратифікації Україною Римського статуту.

Довідково:

Римський статут МКС вступив в силу 1 липня 2002 року, тим самим ввів у дію юрисдикцію МКС. До злочинів, які розглядає МКС, належать геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини та злочини агресії.

Після ратифікації Римського статуту Україною, Міжнародний Кримінальний Суд володітиме юрисдикцією щодо притягнення до відповідальності осіб, які вчинили найжорстокіші порушення прав людини та гуманітарного права на території держави або по відношенню до громадянина цієї держави.

Платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу,  аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр Громадянських Свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Будинок прав людини в Києві, Центр “Соціальна Дія”, Проект “Без кордонів”, Євромайдан SOS.

ПРЕС-АНОНС “ЗАКОНОДАВЧІ ІНІЦІАТИВИ ЩОДО РАТИФІКАЦІЇ РИМСЬКОГО СТАТУТУ МІЖНАРОДНОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ”

Січень 14, 2017

(КИЇВ) У четвер, 15 січня правозахисні організації-члени Платформи “Правозахисний порядок денний” проведуть прес-конференцію щодо необхідності підтримки Верховною Радою законопроекту, який поширить юрисдикцію МКС в Україні.
Час: 15 січня, о 13.00.
Місце: Український кризовий медіа-центр (вул. Інститутська, 4, готель «Україна», 3 поверх)
Питання до обговорення:
1. Що таке Римський Статут МКС?
2. Порушення прав людини під час Євромайдану, військові злочини під час конфлікту на Сході України та окупація Криму у контексті міжнародного правосуддя.
3. Необхідність ратифікації Римського Статуту МКС, як стримуючого фактора для недопущення військових злочинів і злочинів проти людяності.
4. Необхідність подання запиту на поширення юрисдикції МКС на період до ратифікації (з початку протестів Євромайдану і до моменту ратифікації).
5. Обговорення запропонованих законодавчих ініціатив у парламенті.
Спікери:
Олександра МАТВІЙЧУК – координатор Євромайдан SOS, голова правління Центр Громадянських Свобод,
Тетяна МАЗУР – виконавчий директор Amnesty International в Україні,
Віталій КУПРІЙ – народний депутат,
Ганна Гопко – народний депутат,
Юрій Дерев’янко – народний депутат (участь підтверджується).
З питань акредитації на прес-брифінг, будь ласка, звертайтеся до Марії Іваник за телефоном +38 (050) 705 86 72, e-mail: old.ccl.org.ua@gmail.com, або до Богдана Овчарука за телефоном +38 (067) 551 69 44, e-mail: b.ovcharuk@amnesty.org.ua.

ІНФОРМАЦІЙНА ДОВІДКА.
Римський статут МКС набув чинності 1 липня 2002 року, тим самим ввів у дію юрисдикцію МКС. До злочинів, які розглядає МКС, належать геноцид, злочини проти людяності, військові злочини та злочини агресії. Після ратифікації Римського статуту Україною, Міжнародний Кримінальний Суд володітиме юрисдикцією по притягненню до відповідальності осіб, які вчинили найжорстокіші порушення прав людини та гуманітарного права на території держави або по відношенню до громадянина цієї держави.
Платформа “Правозахисний порядок денний”– неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу, аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр Громадянських Свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Будинок прав людини в Києві, Центр “Соціальна Дія”, Проект “Без кордонів”, Євромайдан SOS.

(Не)ратифікація Римського статуту: чого боїться українська влада?

Грудень 16, 2015

(Не)ратифікація Римського статуту: чого боїться українська влада?

Іноземні парламентарі закликають Україну невідкладно та повністю ратифікувати Римський статут. Про це, зокрема, йшлося на прес-конференції  «Забути про Гаагу: Україна знову відкладає ратифікацію Римського статуту».

Що заважає українським парламентарям ратифікувати цей статут і яку користь він принесе українським громадянам розповідають Ірина Думич, правозахисниця, представниця Правозахисного порядку денного, експертка Центру Громадянських Свобод, і Давід Донат-Катен, доктор юридичних наук, Генеральний Секретар міжнародної організації «Парламентарії за глобальні дії». Перекладач  — Роман Чернишов.

Василь Шандро: Що сьогодні відбувалося і чи можна говорити про успішні результати?

Ірина Думич: Сьогодні в стінах Верховної Ради відбувся міжпарламентський семінар з обміну досвідом між представниками парламенту Швеції, Австрії, Великобританії та інших європейських країн, а також представниками українського парламенту. Темою семінару було приєднання України до Міжнародного кримінального суду та захист цивільного населення.

Семінар відбувся дуже на часі, адже напередодні Дня прав людини ми дізналися про рішення комітету з питань правової політики відхилити законопроект №1788, який повинен був створити законодавчі умови для того, щоб Україна могла приєднатися до Міжнародного кримінального суду — Суду в Гаазі. Комітет посилається на те, що є конституційний законопроект в частині правосуддя, в якому вже включено питання Римського статуту.

Однак тут нас дуже насторожила норма у перехідних положеннях, за якою положення, яке дозволить ратифікувати Римський статут, набере чинності через три роки після набрання чинності Конституції України. Це означає, що Україна демонструє відступ від своїх зобов’язань згідно з Угодою про Асоціацію з ЄС (пункт 8).

Це не є питанням для дискусії, це питання виконання умов угоди. Жоден депутат не зміг пояснити доцільність такої норми. Ми не розуміємо, чому влада постійно від цього ухиляється. Тоді виникає питання: що приховує та чого боїться Україна?

Василь Шандро: Давіде, чому українські депутати відтерміновують ратифікацію Римського статуту? Чого бояться українські чиновники?

Давід Донат-Катен: На скільки я зрозумів із зустрічей з народними депутатами, вони також не розуміють, звідки взялася норма про перехідний період тривалістю у три роки, яку пропонує Президент. Народні депутати, які підтримують наш проект, поки що в меншості, але ситуація дуже динамічна  і може змінитися.

Вони бачать два варіанти вирішення цього питання. З одного боку, вони пропонують підтримати редакцію статті 124 Конституції, яку пропонує законопроект Петра Порошенка. Але також вони намагатимуться видалити пункт перехідних положень про перехідний період, оскільки це буде негативним сигналом не тільки для світової спільноти, але й для жертв подій. Насправді, це затягнеться навіть на  4 роки. Ми сподіваємося, що положення все-таки буде переглянуто.

Варто зазначити, що Україна вже визнала юрисдикцію Міжнародного кримінального суду щодо подій (зокрема, на Донбасі),  надавши йому повноваження здійснювати судові провадження в розслідуваннях справ.

Тетяна Трощинська: Що міжнародне право каже з приводу війни та збройного конфлікту? Чи не виглядає так, що збройний конфлікт — це щось менше, ніж війна?

Давід Донат-КатенЗа міжнародним правом це абсолютно тотожні поняття.  Єдина відмінність: у випадку війни застосовується гуманітарне право, у мирний час — застосовується законодавство про права людини.

Тетяна Трощинська: Що дає ратифікація Римського статуту цивільним жертвам збройного конфлікту?

Ірина Думич: На мою думку, у першу чергу — це є протидія. Якщо порушник Закону знає, що він не понесе за скоєне покарання, він і надалі порушуватиме. Ратифікація є запобіжником найтяжчих злочинів.  По-друге, це дасть громадянам відчуття, що правосуддя є.

Давід Донат-КатенМені здається важливим наголосити на тому, що самостійно Міжнародний кримінальний суд не зможе вирішити сам конфлікт. Зброєю його також не вирішити. Єдиною опцією є застосування міжнародного права.

Слухати більше.

В УКРАЇНІ ПРОЙДЕ МІЖПАРЛАМЕНТСЬКИЙ СЕМІНАР З ОБМІНУ ДОСВІДОМ ЩОДО МІЖНАРОДНОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ

Червень 16, 2015

(КИЇВ) У четвер, 18 червня міжнародна організація «Парламентарі за глобальні дії» (Parliamentarians for Global Action), Комітет з прав людини, національних меншин та міжнаціональних відносин разом із платформою «Правозахисний порядок денний» проведуть спільну прес-конференцію.

В рамках заходу буде анонсовано проведення міжпарламентського семінару з обміну досвідом з питань Міжнародного кримінального суду (МКС), що відбудеться 18 та 19 червня у Верховній Раді України.

Час: 18 червня, о 11.00.

Місце: УКРІНФОРМ (вул. Б. Хмельницького, 8/16).

Спікери:

Давід Дона-Каттен (David Donat Cattin), доктор юридичних наук, Генеральний Секретар Парламентарі за глобальні дії

Хелман Матіас (Matias Hellman) – радник зовнішніх зв’язків Міжнародного кримінального суду (МКС)

Гельмут Шольц (Helmut Scholz), член Європарламенту (Німеччина), член Парламентарі за глобальні дії

Олександра Матвійчук,  голова правління Центру Громадянських Свобод,  платформа  «Правозахисний порядок денний»

Григорій Немиря, Народний депутат України, Голова Комітету Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин та міжнаціональних відносин; член Парламентарів за глобальні дії. (участь уточнюється)

Віктор Мусіяка, заступник голови Конституційної Комісії, Заступник Голови Верховної Ради України ІІ скликання. (участь уточнюється)

Питання до обговорення:

  1. У контексті конституційної реформи в Україні, Міжнародна організація «Парламентарі за глобальні дії» організовують робочий семінар для народних депутатів та експертів з питань приєднання України до Міжнародного Кримінального Суду (МКС).
  2. Ціллю заходу є обмін досвідом між парламентарями про поточні події, проблеми та застереження щодо ратифікації Римського статуту Україною з метою вирішення технічних аспектів, пов’язаних з процедурно-правовими питаннями ратифікації та імплементації Статуту на національному рівні.
  3. 3.      Парламентарі з різних країн поділяться своїм досвідом роботи з МКС та імплементацією Римського статуту в своїй країні.

З питань акредитації на прес-конференцію та за додатковою інформацією прохання звертатись до Марії Іваник за телефоном +38 (050) 705 86 72, e-mail: old.ccl.org.ua@gmail.com

 

Інформаційна довідка.

Парламент за глобальні дії (Parliamentarians for Global Action)

Парламентарії за глобальні дії (ПГА) є найбільшою транснаціональною мережею членів парламентів з усіх регіонів світу, які підтримують ефективне функціонування Міжнародного кримінального суду і подолання безкарності.

Римський статут МКС набув чинності 1 липня 2002 року, тим самим ввів у дію юрисдикцію МКС. До злочинів, які розглядає МКС, належать геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини та злочини агресії. Після ратифікації Римського статуту Україною, Міжнародний Кримінальний Суд володітиме юрисдикцією по притягненню до відповідальності осіб, які вчинили найжорстокіші порушення прав людини та гуманітарного права на території держави або по відношенню до громадянина цієї держави.

Платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу,  аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр Громадянських Свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Будинок прав людини в Києві, Центр “Соціальна Дія” Проект “Без кордонів”, Євромайдан SOS.

«УРОКИ ГРУЗИНСЬКОГО ДОСВІДУ» – ШАНС ДЛЯ УКРАЇНИ НЕ ПОВТОРИТИ ПОМИЛКИ МИНУЛОГО

Квітень 22, 2015

Не завжди грузинський досвід може слугувати прикладом для наслідування.

Поведінка грузинської влади під час російсько-грузинського військового конфлікту щодо документування воєнних злочинів та злочинів проти людяності, а також дії спрямовані на встановлення міжнародного правосуддя свідчать саме про цей випадок.

Далі мова піде про “уроки грузинського досвіду” співпраці із Міжнародним кримінальним судом та проведено паралелі із Україною, та про всі плюси та мінуси ратифікації Римського статуту. 

Схожість української та грузинської влади в тому, що вони бояться відповідати за злочини, які начебто вчиняються українськими військовими.

« МКС навряд буде розслідувати поодинокі випадки солдат з фронтової лінії. Мандат Суду розповсюджується на розслідування найтяжчих злочинів. Також, якщо Україна хоче захистити своїх громадян від МКС, то вона має сама провести ефективні розслідування. В такому випадку,і МКС не втручатиметься»,- зазначив експерт з міжнародного правосуддя, представник малійських та камбоджійських жертв в МКС,  Алекс Презанті.

Також, Алекс Презанті відповів на питання, що  ж буде з громадянами Росії, якщо в МКС все таки буде розглядатись справа щодо притягнення їх до відповідальності:

«Навіть якщо Росія буде захищати своїх громадян, не видаючи їх суду, ордер МКС на арешт не має терміну давності. Переслідувані особи не зможуть відвідати жодну з країн, на яку поширюється юрисдикція МКС. Також, у такому випадку, країна, яка захищає злочинця, буде стигматизована та підпаде під міжнародну ізоляцію. Так, як це було з президентом Судану, наприклад.»

На думку експерта, важливо зазначити, що найбільший успіх Міжнародного кримінального суду  полягає  не в кількості засуджених,  а в кількості потенційних злочинців, яких перспектива бути засудженими зупинила.

«Грузинський уряд від початку обрав шлях не вести ефективне розслідування злочинів, що були вчинені під час грузинсько-російського конфлікту в серпні 2008 року. Хоча була така можливість, згідно Римського статуту та зважаючи на практичні обставини, передати розслідування Міжнародному кримінальному суду. Замість цього, вони зробили все, щоб Суд втрутився якомога пізніше. Як наслідок, за сім років жоден із злочинців не був ідентифікований та притягнений до відповідальності» – наголосивСімон Папуашвілі, адвокат жертв конфлікту в Міжнародному кримінальному суді, голова грузинської коаліції “За Міжнародний кримінальний суд”, колишній Урядовий Уповноважений Грузії в Європейському суді, експерт Міжнародного партнерства за права людини.

«П’ятиденний конфлікт призвів до великих соціальних та економічних проблем, які досі не є вирішеними. Грузинське громадянське суспільство активно документувало злочини та поділилося результатами роботи з урядом Грузії та Міжнародним кримінальним судом. Однак, відсутність ефективних дій зі сторони влади призвела до розчарувань серед жертв, які сподівалися на встановлення справедливості» – прокоментувала ситуацію  Елена Філеєва, виконавчий директор «Стаття 42» , однієї з неурядових організацій, яка займалась документуванням порушень під час російсько-грузинського військового конфлікту  .

Слід зазначити, що на час збройного конфлікту Грузія вже була приєднана до Міжнародного кримінального суду, на відміну від України сьогодні, тому питання ратифікації Римського статуту для Грузії не стояло.

Одним з принципів, за яким діє МКС, є принцип комплементарності, що передбачає неможливість МКС втручатися в справи з розслідування злочинів та встановлення правосуддя у випадку, якщо держава робить це самостійно. Протягом років застосуванням цього принципу активно користувалась Грузія створюючи «видимість» розслідування.

«Коли я, як адвокат жертв, звернувся з задокументованими матеріалами про порушення зі сторони Росії до Прокурора МКС, він запитав мене, що відбувається, адже отримав від російської сторони стоси матеріалів, в той час як від грузинської – жодного. Матеріали, отримані від неурядових організацій, були першими, які він отримав» зазначив Сімон Папуашвіллі.

Також експерти з Грузії провели паралелі між Грузією і Україною та закликали не повторювати помилки Грузії, і натомість посилити розслідування і документування всіх злочинів, що вчиняються на території України у зв’язку з агресією Росії, та негайно ратифікувати Римський статут Міжнародного кримінального суду, залучивши незалежну міжнародну інституцію для здійснення правосуддя.

 «… Можливо, замість того, щоб уникати ратифікації Римського статуту і боятись, що хтось коли-небудь, кого-небудь притягне до відповідальності, варто зробити так, щоб запобігти вчиненню злочинів, зайняти відкриту відповідальну позицію країни, яка має намір рухатись далі в Європу, та самим почати документування порушень і злочинів, почати їх розслідування, почати активну роботу з Міжнародним кримінальним судом …

Окрім всіх раціональних аргументів, думаю важливим є і той факт, що якщо ми будемо безкінечно боятись та нічого не робити, то в принципі, – це саме те, чого хоче агресор, чого хоче Російська Федерація, а головне, десятки тисяч, можливо навіть мільйони громадян України назавжди залишаться без правосуддя.» – відмітила Олександра Делеменчук, координатор ГО «Центру громадянських свобод», представник платформи «Правозахисний порядок денний».

Для України також дуже важливо долучити до розслідувань МКС, як незалежну та неупереджену інституцію. Залучення Міжнародного кримінального суду покаже злочинцям серйозні наміри держави, що буде мати суттєвий ефект.

«Давайте подивимось на наш регіон та його недавню історію : війна в Південній Осетії, війна в Абхазії, дві війни в Чечні, війна в Нагірному Карабасі, війна в Придністров’ї,  тепер в Україні, і  в усіх цих конфліктах є одне спільне – причетність Російської Федерації.

Зараз в України є історичний шанс ініціювати та підтримати розслідування Міжнародного кримінального суду злочинів вчинених Російською Федерацією та тим самим, можливо, зупинити агресивні дії не тільки стосовно того, що вже зараз відбувається, але й можливо щодо того, що РФ збирається зробити з нашим регіоном в майбутньому» – додав на останок Сімон Папуашвіллі.

Круглий стіл «Міжнародний кримінальний суд: досвід Грузії» організований Комітетом з прав людини, національних меншин та міжнаціональних відносин Верховної Ради України спільно з платформою правозахисних організацій «Правозахисний порядок денний».

Запис круглого столу «Міжнародний кримінальний суд: досвід Грузії» доступний за посиланням:

https://www.youtube.com/watch?v=nW_TfHC5QGI

З будь-якими питаннями прохання звертатись до Марії Іваник – +380507058672,ccl.org.ua@gmail.com

ПРЕС-АНОНС КРУГЛОГО СТОЛУ “МІЖНАРОДНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД: ДОСВІД ГРУЗІЇ”

Квітень 10, 2015

21 квітня 2015 року о 13.30 (початок реєстрації) Комітетом з прав людини, національних меншин та міжнаціональних відносин Верховної Ради України спільно з платформою правозахисних організацій «Правозахисний порядок денний» проводиться круглий стіл «Міжнародний кримінальний суд: досвід Грузії». Тривалість заходу дві години.

Експерти з Грузії та України окреслять політичні та правові перешкоди, які стояли перед розслідуванням міжнародних злочинів під час російсько-грузинського конфлікту 2008 року, а також проведуть паралелі із сучасною ситуацією в Україні та обговорять уроки “грузинського досвіду” співпраці із Міжнародним кримінальним судом для України.

У лютому 2015 році парламент України ухвалив разову декларацію про визнання юрисдикції Міжнародного кримінального суду для розгляду воєнних злочинів та злочинів проти людяності, які були вчинені під час збройної агресії Росії. Попри це в стінах парламенту досі не розглядали законопроект 1788, який відкриває дорогу для повної ратифікації Римського статуту та приєднання України до Міжнародного кримінального суду. Варто підкреслити, що опоненти ратифікації Римського статуту апелюють саме до ”грузинського досвіду” співпраці із судом.

Запрошені експерти-доповідачі:
Сімон Папуашвілі, голова грузинської коаліції “За Міжнародний кримінальний суд”, колишній Урядовий Уповноважений Грузії в Європейському суді, експерт Міжнародного партнерства за права людини (Грузія,).
Єлєна Філеєва, виконавчий директор організації «Стаття 42» (Грузія, Бельгія).
Алекс Презанті, експерт Міжнародної федерації з прав людини (Швейцарія).

Із української сторони до участі в круглому столі запрошені народні депутати, представники уряду, РНБО, Адміністрації Президента, Генеральної прокуратури України, СБУ, МВС, Конституційного суду України, наукової спільноти, громадськості.

З будь-якими питаннями прохання звертатись до Марії Іваник +380507058672, old.ccl.org.ua@gmail.com
Акредитація журналістів є обов’язковою, проводиться до 20 квітня включно.

ІРИНА ДУМИЧ: МИ СПОДІВАЄМОСЯ, ЩО РОЗСТРІЛ МАЙДАНУ БУДЕ РОЗСЛІДУВАТИСЯ В МІЖНАРОДНОМУ КРИМІНАЛЬНОМУ СУДІ

Лютий 22, 2015

Чому досі не розкриті злочини Майдану та чому українська влада не хоче ратифікувати Римський статут Міжнародного кримінального суду розповідає у студії СК телеведучій Катерині Некречі координатор ініціативи «Євромайдан SOS», правозахисниця Ірина Думич.

18, 19, 20 лютого 2014 року були найдраматичнішими днями в історії Революції Гідності. Якими ви пам’ятаєте ці дні?

Це важкі спогади для всіх – хто був безпосередньо на Майдані і хто спостерігав за подіями по телевізору. Для мене особисто ті дні пройшли на роботі гарячої лінії «Євромайдан SOS» і нам доводилося повідомляти сім’ям загиблих про ці жахливі події. В той момент я не усвідомлювала до кінця, що відбулося. Зараз мені також важко усвідомити, що це справді відбулося. Особисто для мене питанням вшанування загиблих є те, щоб добитися ратифікації в Україні Римського статуту Міжнародного кримінального суду, вимагати змін в країни від нової влади. Власне це те, чим продовжує займатися наша ініціатива «Євромайдан SOS».

Як ви гадаєте, ми колись взнаємо правду про розстріл на Майдані, а саме хто віддавав злочинні накази?

Хочеться, щоб винні були притягнуті до відповідальності, але можемо констатувати, що рік розслідування Україна програла. Є об’єктивні причини, чому розслідування важко провести, зокрема, не було можливості провести первинні слідчі дії, також, за словами очільників МВС і прокуратури, винні покинули межі України. Однак організація розслідування, співкоординація дій між МВС, Генпрокуратурою і СБУ виглядають смішними. Моя думка, протягом року не існувало належної політичної волі для того, щоб винних притягнути до відповідальності. Не сприяли розслідуванню злочинів заяви нашого президента про те, що ті, хто скоїв злочини на Майдані, змиває ці злочини своєю кров’ю на Сході. І ми спостерігаємо такі ситуації, як побиття журналіста Ревуцького на Сході, безпідставна затримка добровольців на Сході, тобто дуже часта груба поведінка колишніх працівників «Беркуту» на Сході показує, що логіка президента України не діє. Ми повинні знати осіб, які здійснили злочини на Майдані, тому що вони й далі будуть порушувати закон. Два тижні тому до нас звернулося нове управління Генпрокуратури, яке буде займатися розслідуваннями злочинів на Майдані з проханням надати для них відео подій на Майдані. У нас відео немає, але працівники попросили дати їм принаймні відео, яке відкрито є в Інтернеті. Тобто в них немає навіть такого архіву і це дуже сумно. Ми знаємо, що потерпілих не викликають для свідчення. Окрім розстрілів, на Майдані було дуже багато інших злочинів. У мене є друг, якого побили працівники «Беркуту» 18 лютого і проти нього була порушена кримінальна справа за побиття сотні «беркутів». Цю справу закрили і все. Йому були нанесені важкі тілесні ушкодження – це нікому не цікаво. Таких потерпілих, за даними «Євромайдан SOS», було близько двох тисяч. Багато з цих людей відмовляються писати заяви у правоохоронні органи, тому що вважають, що це не принесе результату. Це – неправильно. Ми повинні вимагати розслідування цих злочинів заради того, щоб цього ніколи не повторилося.

Чому не відбувається ратифікація Україною Римського статуту?

Ми сподіваємося, що справи Майдану будуть розслідуватися в Міжнародному кримінальному суді в Гаазі. Для цього Україна 24 лютого 2014 року подала одноразову декларацію про визнання юрисдикції цього суду на період Майдану. Коаліція неурядових організацій, у тому числі «Євромайдан SOS», подала до цього суду всі документи, які свідчать про злочини на Майдані. Справа Майдану перебуває на досудовій експертизі. Чому важливо ратифікувати Римський статут зараз, а не просто розслідувати злочини на Майдані? Це означає, що Україна визнає юрисдикцію цього суду і в майбутньому жодна влада мабуть не наважиться стріляти в людей на майданах, тому що знатиме про відповідальність. Міжнародний кримінальний суд починає діяти тоді, коли не має політичної волі держави розслідувати кримінальні злочини, або держава неспроможна самостійно це зробити. Це може бути, наприклад, стосовно Криму, який є територією України, але Україна не може здійснювати правосуддя на цій території. Незрозуміло, чому зараз не відбувається ратифікація Римського статуту? Для цього потрібно внести зміни в Конституцію України. Це потрібно тому, що є відповідне рішення Конституційного суду 2001 року, в якому КС говорить, що участь в міжнародному кримінальному суді суперечить Конституції України. Однією з умов асоціації України до Євросоюзу є ратифікація Римського статуту. Україна зробила відповідне застереження, що вона це зробить після змін до Конституції. Є відповідний законопроект у ВРУ, однак він не розглядається.

В РНБО говорять, що треба зачекати з ратифікацією. Чому?

Якщо Україна ратифікує Римський статут, то Міжнародний кримінальний суд діятиме на нашій території. Тоді найтяжчі злочини – проти людяності, геноцид, воєнні злочини, агресія – підпадають під юрисдикцію Міжнародного кримінального суду. Наприклад, розстріл цивільного населення та злочини терористів на непідконтрольній нам території України. Наша країна зараз нездатна притягнути цих осіб до відповідальності.
Міжнародний кримінальний суд на підставі доказів самостійно порушує кримінальну справу.
Що стосується РНБО, я вважаю, що тут може мати місце банальне нерозуміння як діє Міжнародний кримінальний суд. Тому закликаю РНБО прочитати Римський статут. Друга причина, на мою думку, це дія російської пропаганди. Російська влада не хоче відповідати в Міжнародному кримінальному суді. І ще може бути варіант, що влада збирається стріляти в людей в майбутньому і розстрілювати майдани.

Результаты поиска:

На акції підтримки закону про воєнних злочинців

Серпень 29, 2018

 

29.08 об 11:00 відбулася акція на підтримку законопроекту «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо забезпечення його гармонізації з положеннями міжнародного права», який розроблений експертами правозахисної платформи “Правозахисний порядок денний” у співпраці з Міністерством юстиції України. Даний законопроект вже рік знаходиться на розгляді уряду.
——————
Складно в це повірити, але на п’ятому році війни із Росією українське законодавство досі не має правових інструментів для покарання воєнних злочинців. У Кримінальному кодексі не передбачено відповідальності за злочини проти людяності, а положення щодо воєнних злочинів не в повній мірі відповідають вимогам сучасного міжнародного права.

Тому під час проведення засідання Уряду правозахисники, рідні політв’язнів та жертви воєнних злочинів на сході звернулися до прем’єр-міністра Володимира Гройсмана та усіх членів уряду із проханням невідкладно відправити до Верховної ради України законопроект про внесення змін до Кримінального кодексу України, який дозволить національним органам належно розслідувати міжнародні злочини і притягати винних до відповідальності.

В акції взяли участь Олена РИБАК, дружина закатованого горлівського депутата Володимира Рибака, вчений-релігіознавець Ігор КОЗЛОВСЬКИЙ, який провів у полоні близько двох років, волонтерка Ірина ДОВГАНЬ, яка вижила завдяки розміщенню її фото “у позорного столпа” в Нью-Йорк Таймс, Ігор КОТЕЛЯНЕЦЬ, брат політв’язня Євгена Панова, який за сфабрикованою справою в Криму отримав 8 років позбавлення волі та інші.

Гармонізація нашого кримінального законодавства з міжнародним правом

Квітень 25, 2018

Приведення кримінального законодавства України у відповідність з міжнародним правом в питаннях криміналізації основних злочинів за міжнародним правом.

 

 

Владу України закликають змінити законодавство щодо визнання воєнних злочинів

Січень 25, 2018

Владу України закликають змінити законодавство щодо визнання воєнних злочинів

Київ – Активісти ініціативи «Правозахисний порядок денний» закликають уряд внести на розгляд Верховної Ради розроблений спільно з Міністерством юстиції законопроект, який вносить зміни до українського законодавства щодо воєнних злочинів та злочинів проти людяності. За словами голови правління Центру громадянських свобод Олександри Матвійчук, законопроект «уже кілька місяців, як застряг на розгляді в Кабінеті міністрів». Радіо Свобода направило запит до Мін’юсту щодо деталей ситуації та його позиції в цьому питанні, а про сам документ розпитало в одного із авторів – доцента кафедри кримінального права Київського університету імені Тараса Шевченка Костянтина Задою.

– Мета цього законопроекту полягає в тому, щоб привести кримінальне законодавство України у відповідність до міжнародного права в частині відповідальності за так звані «основні злочини»: геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини, агресія. Це злочини, які належать до юрисдикції Міжнародного кримінального суду, але у всіх держав світу є зобов’язання на національному рівні. Такі зобов’язання є й перед Україною.

 Далеко не за всі порушення міжнародного гуманітарного права настає відповідальність, згідно з нашим законодавством

Сьогодні, в принципі, не визнається як злочини окремого виду, за нашим законодавством, злочини проти людяності. Чисто гіпотетично можна ці діяння переслідувати як загально кримінальні злочини, але далеко не завжди, і такі переслідування, в принципі, не відбивють сутності того, що це, у першу чергу, є порушенням міжнародного права, і вже потім – національного права.

Є також серйозні прогалини у криміналізації воєнних злочинів: далеко не за всі порушення міжнародного гуманітарного права настає відповідальність, згідно з нашим законодавством.

І третя серйозна проблема – зобов’язання запобігати безкарності оцим чотирьом основним злочинам, і там цілий спектр заходів держави мають вжити, зокрема, це відмова від строків давності та імунітетів до тих, хто вчиняв ці злочини. І ці зобов’язання досить фрагментарно в нашому Кримінальному кодексі реалізовані.

– Чим відповідальність за вбивство, наприклад, яке визнане воєнним злочином чи злочином проти людяності, відрізняється від санкції за «звичайний» злочин?

– Злочини проти людяності – це цілий набір діянь, найбільш тяжкими з яких є вбивства, які вчиняються у контексті систематичного або широкомасштабного нападу на цивільне населення. Тобто мова йде про те, щоб розглядати ці діяння у ширшому соціальному контексті, і це змінює розуміння природи цих діянь. Наприклад, якщо переслідувати за убивства на Майдані 18-20 лютого 2014 року як «звичайні», так би мовити, вбивства, то не буде різниці між убивством під час затримання і скоординованої держслужбовцями атаки на осіб із числа цивільного населення.

Злочини проти людяності не мають строків давності, а наше законодавство допускає застосування строків давності щодо окремих випадків вчинення убивств

Інший аспект – те, що злочини проти людяності не мають строків давності, а наше законодавство, в принципі, допускає застосування строків давності щодо окремих випадків вчинення убивств.

– А наскільки ці зміни до законодавства можуть допомогти в умовах конфлікту, коли українські правоохоронці та суди не мають доступу на окремі території?

– Зрозуміло, що законодавство не дасть нам можливості затримувати тих, хто перебуває на окупованих територіях, тому що одна справа – існування норми права, а інша – її реалізація. Зрозуміло, що самим фактом ухвалення закону Україна не зможе захоплювати тих, хто вчиняв воєнні злочини на непідконтрольних територіях і одразу віддавати їх під суд.

Законопроект створює правову ситуацію, що над тими, хто вчиняє воєнні злочини на непідконтрольній території, буде нависати сокира невідворотної відповідальності

Але законопроект створює таку правову ситуацію, що над тими, хто вчиняє воєнні злочини на непідконтрольній території, буде нависати сокира невідворотної відповідальності. Будуть закриті всі прогалини: нехай не сьогодні, не через рік і навіть через десять років, але вони понесуть відповідальність.

У країнах Балтії були судові процеси щодо колишніх співробітників радянських спецслужб, які вчиняли злочини проти людяності та воєнні злочини у період завершення Другої світової війни і після неї

Сьогодні є багато випадків, коли особи, що вчиняли воєнні злочини чи злочини проти людяності, зазнали відповідальності через досить тривалий термін. Наприклад, у країнах Балтії були судові процеси щодо колишніх співробітників радянських спецслужб, які вчиняли злочини проти людяності та воєнні злочини в період завершення Другої світової війни і після неї. Тобто цих людей переслідували вже тоді, коли ці країни Балтії стали незалежними, і були результативні процеси. Їх було небагато, але такі процеси мали місце.

– Розкажіть, будь ласка, як створювався законопроект, і що з ним зараз?

– Первинна ініціатива була в «Правозахисного порядку денного». Сформувалась ситуативна група правозахисників та університетських викладачів, і на певному етапі ми скоординували роботу з Міністерством юстиції. Зараз міністерство є, так би мовити, модератором проекту в тому сенсі, що вони просувають його по лінії уряду, щоб цей законопроект був внесений як урядовий до Верховної Ради. В силу певних обставин зараз триває його погодження з іншими органами влади і ще очікується висновок консультативної місії Європейського союзу в Україні.

– Чому так довго це все відбувається – як написала Олександра Матвійчук, процес триває вже кілька років?

– По-перше, це досить великий за обсягом текст – близько сорока сторінок. Тривала робота над текстом і погодження проекту, бо, щоб ви розуміли, є різні точки зору в академічного середовища, умовно кажучи, та юристів, які працюють в органах державної влади.

Є певні об’єктивні причини, але є також і суб’єктивні чинники, скажімо, певні люди, які не те щоб зовсім не сприймають необхідність ухвалення такого законопроекту, можливо, мають певні страхи, що це нашкодить державі. Я можу тільки припускати, чому так відбувається.

– Як Ви оцінюєте перспективи законопроекту в парламенті?

– Мені важко прогнозувати, але я не думаю, що це буде легкий процес. Мені б хотілося, щоб це було швидко, як це інколи буває у Верховній Раді, але я підозрюю, що все буде не так. Але хотілось би вірити, що законопроект буде ухвалений, бо на мій погляд, це не є політичним питанням і це потрібно було зробити вже давно.

Джерело: https://www.radiosvoboda.org/a/28998654.html

 

ПРАВОЗАХИСНИКИ ЗВЕРНУЛИСЯ ДО ПАРЛАМЕНТУ ІЗ ЗАКЛИКОМ ВИЗНАТИ ЮРИСДИКЦІЮ МІЖНАРОДНОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ (МКС)

Січень 28, 2017

Голові Верховної Ради України

Гройсману Володимиру Борисовичу,

Народним депутатам України

Платформи “Правозахисний порядок денний”

Шановний Володимире Борисовичу!

Шановні голови депутатських фракцій!

Шановні народні депутати!

Останні події на сході України свідчать про очевидне зростання загроз правам людини, передовсім основному праву людини, – праву на життя. Вбивства терористами та бойовиками мирних людей на Донбасі, зокрема, останні розстріли терористами мирного населення в Донецьку, під Волновахою, в Маріуполі є підтвердженням того, що сьогодні немає реального механізму захисту мирного населення у цих наповнених насильством та безправ’ям регіонах. Це породжує безкарність та реальну загрозу подальших подібних найбрутальніших порушень прав мирного населення, яке опинилось в зоні воєнних дій, що Україна визначає як антитерористичну операцію.

На жаль, слід констатувати неможливість національної  правоохоронної системи забезпечити як самі права населення на цих територіях, так і розслідування вчинених злочинів. Безкарність породжує лише ще більші та більш жорстокі і масштабні порушення прав людини, які сягають рівня злочинів проти людяності та воєнних злочинів. Саме це є предметом розслідування та судового розгляду Міжнародного кримінального суду, а відтак, можливістю притягнути до відповідальності тих, хто вчинив та продовжує вчинювати такі злочини.

25 січня 2015 року на позачерговому засіданні Ради національної безпеки та оборони було ухвалено «доручити Уряду почати процедуру звернення до Гаазького трибуналу щодо злочинів проти людяності, скоєних терористами проти українських громадян у 2014-2015 роках, а також щодо визнання ДНР та ЛНР терористичними організаціями».

У зв’язку із цим слід зазначити, що Міжнародний кримінальний суд відповідно до Римського Статуту, є постійним органом та має повноваження здійснювати юрисдикцію стосовно осіб, відповідальних за особливо тяжкі злочини, що викликають занепокоєння міжнародного співтовариства, та доповнює національні органи кримінальної юрисдикції.

Україна не є учасницею Міжнародного кримінального суду, хоча Римський статут Міжнародного кримінального суду був підписаний Україною ще у 2000 році.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 11 липня 2001 року дійшов висновку, що окремі положення Статуту не узгоджуються зі статтею 124 Конституції України, а тому приєднання України до цього документу, відповідно, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції.

У Верховній Раді України зареєстровано законопроект № 1788 від 16.01.2015 року, який передбачає доповнення статті 124 Конституції України таким положенням: «Україна може визнати юрисдикцію Міжнародного кримінального суду на умовах Римського статуту Міжнародного кримінального суду», що передбачає подолання всіх правових перешкод на шляху ратифікації Римського Статуту.

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ У ПОПЕРЕДНЬОМУ СКЛИКАННІ ВИЗНАЛА ЮРИСДИКЦІЮ МІЖНАРОДНОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ (МКС) НА ПЕРІОД З 21 ЛИСТОПАДА 2013 РОКУ ПО 22 ЛЮТОГО 2014 РОКУ, ТИМ САМИМ НАДАЛА МОЖЛИВІСТЬ ЗДІЙСНЮВАТИ МІЖНАРОДНЕ ПРАВОСУДДЯ, АЛЕ ОБМЕЖИВШИ ЙОГО КОМПЕТЕНЦІЮ ВИКЛЮЧНО ПЕРІОДОМ ПОДІЙ  ЄВРОМАЙДАНУ.

 ДЛЯ ТОГО ЩОБ ЮРИСДИКЦІЯ МІЖНАРОДНОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ ОХОПЛЮВАЛА ПЕРІОД ТА ПОДІЇ, КОЛИ ВІДБУВАЛАСЬ ОКУПАЦІЯ КРИМУ РОСІЙСЬКОЮ ФЕДЕРАЦІЄЮ ТА ВЧИНЯЛИСЬ ЗЛОЧИНИ НЕЗАКОННИМИ ЗБРОЙНИМИ ФОРМУВАННЯМИ НА ДОНБАСІ, СЛІД ПРИЙНЯТИ ВІДПОВІДНУ ПОСТАНОВУ ТА РОЗШИРИТИ ЮРИСДИКЦІЮ ЦЬОГО СУДУ В ЧАСІ.

ВІДПОВІДНИЙ ПРОЕКТ ПОСТАНОВИ ВЖЕ ЗАРЕЄСТРОВАНИЙ В ПАРЛАМЕНТІ – ЦЕ ПОСТАНОВА №1312 ВІД 09.12.2014 «ЩОДО  ПРО ВИЗНАННЯ УКРАЇНОЮ ЮРИСДИКЦІЇ МІЖНАРОДНОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ ЩОДО СИТУАЦІЇ, ЯКА СКЛАЛАСЬ ВНАСЛІДОК ТРИВАЮЧОЇ З 27 ЛЮТОГО 2014 Р. ЗБРОЙНОЇ АГРЕСІЇ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ ПРОТИ УКРАЇНИ ТА ВЧИНЕННЯ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ МІЖНАРОДНИХ ЗЛОЧИНІВ».

З огляду на вище наведене просимо:

включити до порядку денного пленарного засідання Верховної Ради України питання про визначення та затвердження терміну юрисдикції Міжнародного кримінального суду в період, який починається 21 листопада 2014 року та триватиме до моменту безпосередньої ратифікації Верховною Радою України Римського статуту з метою ухвалення парламентом юрисдикційних повноважень Міжнародного кримінального суду в цей період, а саме постанову №1312 від 09.12.2014 «Щодо  про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо ситуації, яка склалась внаслідок триваючої з 27 лютого 2014 р. збройної агресії Російської Федерації проти України та вчинення на території України міжнародних злочинів». А також  уточнити п. 1 даної постанови та передбачити термін дії даного звернення до моменту безпосередньої ратифікації Україною Римського статуту.

Довідково:

Римський статут МКС вступив в силу 1 липня 2002 року, тим самим ввів у дію юрисдикцію МКС. До злочинів, які розглядає МКС, належать геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини та злочини агресії.

Після ратифікації Римського статуту Україною, Міжнародний Кримінальний Суд володітиме юрисдикцією щодо притягнення до відповідальності осіб, які вчинили найжорстокіші порушення прав людини та гуманітарного права на території держави або по відношенню до громадянина цієї держави.

Платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу,  аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр Громадянських Свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Будинок прав людини в Києві, Центр “Соціальна Дія”, Проект “Без кордонів”, Євромайдан SOS.

ПРЕС-АНОНС “ЗАКОНОДАВЧІ ІНІЦІАТИВИ ЩОДО РАТИФІКАЦІЇ РИМСЬКОГО СТАТУТУ МІЖНАРОДНОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ”

Січень 14, 2017

(КИЇВ) У четвер, 15 січня правозахисні організації-члени Платформи “Правозахисний порядок денний” проведуть прес-конференцію щодо необхідності підтримки Верховною Радою законопроекту, який поширить юрисдикцію МКС в Україні.
Час: 15 січня, о 13.00.
Місце: Український кризовий медіа-центр (вул. Інститутська, 4, готель «Україна», 3 поверх)
Питання до обговорення:
1. Що таке Римський Статут МКС?
2. Порушення прав людини під час Євромайдану, військові злочини під час конфлікту на Сході України та окупація Криму у контексті міжнародного правосуддя.
3. Необхідність ратифікації Римського Статуту МКС, як стримуючого фактора для недопущення військових злочинів і злочинів проти людяності.
4. Необхідність подання запиту на поширення юрисдикції МКС на період до ратифікації (з початку протестів Євромайдану і до моменту ратифікації).
5. Обговорення запропонованих законодавчих ініціатив у парламенті.
Спікери:
Олександра МАТВІЙЧУК – координатор Євромайдан SOS, голова правління Центр Громадянських Свобод,
Тетяна МАЗУР – виконавчий директор Amnesty International в Україні,
Віталій КУПРІЙ – народний депутат,
Ганна Гопко – народний депутат,
Юрій Дерев’янко – народний депутат (участь підтверджується).
З питань акредитації на прес-брифінг, будь ласка, звертайтеся до Марії Іваник за телефоном +38 (050) 705 86 72, e-mail: old.ccl.org.ua@gmail.com, або до Богдана Овчарука за телефоном +38 (067) 551 69 44, e-mail: b.ovcharuk@amnesty.org.ua.

ІНФОРМАЦІЙНА ДОВІДКА.
Римський статут МКС набув чинності 1 липня 2002 року, тим самим ввів у дію юрисдикцію МКС. До злочинів, які розглядає МКС, належать геноцид, злочини проти людяності, військові злочини та злочини агресії. Після ратифікації Римського статуту Україною, Міжнародний Кримінальний Суд володітиме юрисдикцією по притягненню до відповідальності осіб, які вчинили найжорстокіші порушення прав людини та гуманітарного права на території держави або по відношенню до громадянина цієї держави.
Платформа “Правозахисний порядок денний”– неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу, аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр Громадянських Свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Будинок прав людини в Києві, Центр “Соціальна Дія”, Проект “Без кордонів”, Євромайдан SOS.

(Не)ратифікація Римського статуту: чого боїться українська влада?

Грудень 16, 2015

(Не)ратифікація Римського статуту: чого боїться українська влада?

Іноземні парламентарі закликають Україну невідкладно та повністю ратифікувати Римський статут. Про це, зокрема, йшлося на прес-конференції  «Забути про Гаагу: Україна знову відкладає ратифікацію Римського статуту».

Що заважає українським парламентарям ратифікувати цей статут і яку користь він принесе українським громадянам розповідають Ірина Думич, правозахисниця, представниця Правозахисного порядку денного, експертка Центру Громадянських Свобод, і Давід Донат-Катен, доктор юридичних наук, Генеральний Секретар міжнародної організації «Парламентарії за глобальні дії». Перекладач  — Роман Чернишов.

Василь Шандро: Що сьогодні відбувалося і чи можна говорити про успішні результати?

Ірина Думич: Сьогодні в стінах Верховної Ради відбувся міжпарламентський семінар з обміну досвідом між представниками парламенту Швеції, Австрії, Великобританії та інших європейських країн, а також представниками українського парламенту. Темою семінару було приєднання України до Міжнародного кримінального суду та захист цивільного населення.

Семінар відбувся дуже на часі, адже напередодні Дня прав людини ми дізналися про рішення комітету з питань правової політики відхилити законопроект №1788, який повинен був створити законодавчі умови для того, щоб Україна могла приєднатися до Міжнародного кримінального суду — Суду в Гаазі. Комітет посилається на те, що є конституційний законопроект в частині правосуддя, в якому вже включено питання Римського статуту.

Однак тут нас дуже насторожила норма у перехідних положеннях, за якою положення, яке дозволить ратифікувати Римський статут, набере чинності через три роки після набрання чинності Конституції України. Це означає, що Україна демонструє відступ від своїх зобов’язань згідно з Угодою про Асоціацію з ЄС (пункт 8).

Це не є питанням для дискусії, це питання виконання умов угоди. Жоден депутат не зміг пояснити доцільність такої норми. Ми не розуміємо, чому влада постійно від цього ухиляється. Тоді виникає питання: що приховує та чого боїться Україна?

Василь Шандро: Давіде, чому українські депутати відтерміновують ратифікацію Римського статуту? Чого бояться українські чиновники?

Давід Донат-Катен: На скільки я зрозумів із зустрічей з народними депутатами, вони також не розуміють, звідки взялася норма про перехідний період тривалістю у три роки, яку пропонує Президент. Народні депутати, які підтримують наш проект, поки що в меншості, але ситуація дуже динамічна  і може змінитися.

Вони бачать два варіанти вирішення цього питання. З одного боку, вони пропонують підтримати редакцію статті 124 Конституції, яку пропонує законопроект Петра Порошенка. Але також вони намагатимуться видалити пункт перехідних положень про перехідний період, оскільки це буде негативним сигналом не тільки для світової спільноти, але й для жертв подій. Насправді, це затягнеться навіть на  4 роки. Ми сподіваємося, що положення все-таки буде переглянуто.

Варто зазначити, що Україна вже визнала юрисдикцію Міжнародного кримінального суду щодо подій (зокрема, на Донбасі),  надавши йому повноваження здійснювати судові провадження в розслідуваннях справ.

Тетяна Трощинська: Що міжнародне право каже з приводу війни та збройного конфлікту? Чи не виглядає так, що збройний конфлікт — це щось менше, ніж війна?

Давід Донат-КатенЗа міжнародним правом це абсолютно тотожні поняття.  Єдина відмінність: у випадку війни застосовується гуманітарне право, у мирний час — застосовується законодавство про права людини.

Тетяна Трощинська: Що дає ратифікація Римського статуту цивільним жертвам збройного конфлікту?

Ірина Думич: На мою думку, у першу чергу — це є протидія. Якщо порушник Закону знає, що він не понесе за скоєне покарання, він і надалі порушуватиме. Ратифікація є запобіжником найтяжчих злочинів.  По-друге, це дасть громадянам відчуття, що правосуддя є.

Давід Донат-КатенМені здається важливим наголосити на тому, що самостійно Міжнародний кримінальний суд не зможе вирішити сам конфлікт. Зброєю його також не вирішити. Єдиною опцією є застосування міжнародного права.

Слухати більше.

В УКРАЇНІ ПРОЙДЕ МІЖПАРЛАМЕНТСЬКИЙ СЕМІНАР З ОБМІНУ ДОСВІДОМ ЩОДО МІЖНАРОДНОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ

Червень 16, 2015

(КИЇВ) У четвер, 18 червня міжнародна організація «Парламентарі за глобальні дії» (Parliamentarians for Global Action), Комітет з прав людини, національних меншин та міжнаціональних відносин разом із платформою «Правозахисний порядок денний» проведуть спільну прес-конференцію.

В рамках заходу буде анонсовано проведення міжпарламентського семінару з обміну досвідом з питань Міжнародного кримінального суду (МКС), що відбудеться 18 та 19 червня у Верховній Раді України.

Час: 18 червня, о 11.00.

Місце: УКРІНФОРМ (вул. Б. Хмельницького, 8/16).

Спікери:

Давід Дона-Каттен (David Donat Cattin), доктор юридичних наук, Генеральний Секретар Парламентарі за глобальні дії

Хелман Матіас (Matias Hellman) – радник зовнішніх зв’язків Міжнародного кримінального суду (МКС)

Гельмут Шольц (Helmut Scholz), член Європарламенту (Німеччина), член Парламентарі за глобальні дії

Олександра Матвійчук,  голова правління Центру Громадянських Свобод,  платформа  «Правозахисний порядок денний»

Григорій Немиря, Народний депутат України, Голова Комітету Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин та міжнаціональних відносин; член Парламентарів за глобальні дії. (участь уточнюється)

Віктор Мусіяка, заступник голови Конституційної Комісії, Заступник Голови Верховної Ради України ІІ скликання. (участь уточнюється)

Питання до обговорення:

  1. У контексті конституційної реформи в Україні, Міжнародна організація «Парламентарі за глобальні дії» організовують робочий семінар для народних депутатів та експертів з питань приєднання України до Міжнародного Кримінального Суду (МКС).
  2. Ціллю заходу є обмін досвідом між парламентарями про поточні події, проблеми та застереження щодо ратифікації Римського статуту Україною з метою вирішення технічних аспектів, пов’язаних з процедурно-правовими питаннями ратифікації та імплементації Статуту на національному рівні.
  3. 3.      Парламентарі з різних країн поділяться своїм досвідом роботи з МКС та імплементацією Римського статуту в своїй країні.

З питань акредитації на прес-конференцію та за додатковою інформацією прохання звертатись до Марії Іваник за телефоном +38 (050) 705 86 72, e-mail: old.ccl.org.ua@gmail.com

 

Інформаційна довідка.

Парламент за глобальні дії (Parliamentarians for Global Action)

Парламентарії за глобальні дії (ПГА) є найбільшою транснаціональною мережею членів парламентів з усіх регіонів світу, які підтримують ефективне функціонування Міжнародного кримінального суду і подолання безкарності.

Римський статут МКС набув чинності 1 липня 2002 року, тим самим ввів у дію юрисдикцію МКС. До злочинів, які розглядає МКС, належать геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини та злочини агресії. Після ратифікації Римського статуту Україною, Міжнародний Кримінальний Суд володітиме юрисдикцією по притягненню до відповідальності осіб, які вчинили найжорстокіші порушення прав людини та гуманітарного права на території держави або по відношенню до громадянина цієї держави.

Платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу,  аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр Громадянських Свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Будинок прав людини в Києві, Центр “Соціальна Дія” Проект “Без кордонів”, Євромайдан SOS.

«УРОКИ ГРУЗИНСЬКОГО ДОСВІДУ» – ШАНС ДЛЯ УКРАЇНИ НЕ ПОВТОРИТИ ПОМИЛКИ МИНУЛОГО

Квітень 22, 2015

Не завжди грузинський досвід може слугувати прикладом для наслідування.

Поведінка грузинської влади під час російсько-грузинського військового конфлікту щодо документування воєнних злочинів та злочинів проти людяності, а також дії спрямовані на встановлення міжнародного правосуддя свідчать саме про цей випадок.

Далі мова піде про “уроки грузинського досвіду” співпраці із Міжнародним кримінальним судом та проведено паралелі із Україною, та про всі плюси та мінуси ратифікації Римського статуту. 

Схожість української та грузинської влади в тому, що вони бояться відповідати за злочини, які начебто вчиняються українськими військовими.

« МКС навряд буде розслідувати поодинокі випадки солдат з фронтової лінії. Мандат Суду розповсюджується на розслідування найтяжчих злочинів. Також, якщо Україна хоче захистити своїх громадян від МКС, то вона має сама провести ефективні розслідування. В такому випадку,і МКС не втручатиметься»,- зазначив експерт з міжнародного правосуддя, представник малійських та камбоджійських жертв в МКС,  Алекс Презанті.

Також, Алекс Презанті відповів на питання, що  ж буде з громадянами Росії, якщо в МКС все таки буде розглядатись справа щодо притягнення їх до відповідальності:

«Навіть якщо Росія буде захищати своїх громадян, не видаючи їх суду, ордер МКС на арешт не має терміну давності. Переслідувані особи не зможуть відвідати жодну з країн, на яку поширюється юрисдикція МКС. Також, у такому випадку, країна, яка захищає злочинця, буде стигматизована та підпаде під міжнародну ізоляцію. Так, як це було з президентом Судану, наприклад.»

На думку експерта, важливо зазначити, що найбільший успіх Міжнародного кримінального суду  полягає  не в кількості засуджених,  а в кількості потенційних злочинців, яких перспектива бути засудженими зупинила.

«Грузинський уряд від початку обрав шлях не вести ефективне розслідування злочинів, що були вчинені під час грузинсько-російського конфлікту в серпні 2008 року. Хоча була така можливість, згідно Римського статуту та зважаючи на практичні обставини, передати розслідування Міжнародному кримінальному суду. Замість цього, вони зробили все, щоб Суд втрутився якомога пізніше. Як наслідок, за сім років жоден із злочинців не був ідентифікований та притягнений до відповідальності» – наголосивСімон Папуашвілі, адвокат жертв конфлікту в Міжнародному кримінальному суді, голова грузинської коаліції “За Міжнародний кримінальний суд”, колишній Урядовий Уповноважений Грузії в Європейському суді, експерт Міжнародного партнерства за права людини.

«П’ятиденний конфлікт призвів до великих соціальних та економічних проблем, які досі не є вирішеними. Грузинське громадянське суспільство активно документувало злочини та поділилося результатами роботи з урядом Грузії та Міжнародним кримінальним судом. Однак, відсутність ефективних дій зі сторони влади призвела до розчарувань серед жертв, які сподівалися на встановлення справедливості» – прокоментувала ситуацію  Елена Філеєва, виконавчий директор «Стаття 42» , однієї з неурядових організацій, яка займалась документуванням порушень під час російсько-грузинського військового конфлікту  .

Слід зазначити, що на час збройного конфлікту Грузія вже була приєднана до Міжнародного кримінального суду, на відміну від України сьогодні, тому питання ратифікації Римського статуту для Грузії не стояло.

Одним з принципів, за яким діє МКС, є принцип комплементарності, що передбачає неможливість МКС втручатися в справи з розслідування злочинів та встановлення правосуддя у випадку, якщо держава робить це самостійно. Протягом років застосуванням цього принципу активно користувалась Грузія створюючи «видимість» розслідування.

«Коли я, як адвокат жертв, звернувся з задокументованими матеріалами про порушення зі сторони Росії до Прокурора МКС, він запитав мене, що відбувається, адже отримав від російської сторони стоси матеріалів, в той час як від грузинської – жодного. Матеріали, отримані від неурядових організацій, були першими, які він отримав» зазначив Сімон Папуашвіллі.

Також експерти з Грузії провели паралелі між Грузією і Україною та закликали не повторювати помилки Грузії, і натомість посилити розслідування і документування всіх злочинів, що вчиняються на території України у зв’язку з агресією Росії, та негайно ратифікувати Римський статут Міжнародного кримінального суду, залучивши незалежну міжнародну інституцію для здійснення правосуддя.

 «… Можливо, замість того, щоб уникати ратифікації Римського статуту і боятись, що хтось коли-небудь, кого-небудь притягне до відповідальності, варто зробити так, щоб запобігти вчиненню злочинів, зайняти відкриту відповідальну позицію країни, яка має намір рухатись далі в Європу, та самим почати документування порушень і злочинів, почати їх розслідування, почати активну роботу з Міжнародним кримінальним судом …

Окрім всіх раціональних аргументів, думаю важливим є і той факт, що якщо ми будемо безкінечно боятись та нічого не робити, то в принципі, – це саме те, чого хоче агресор, чого хоче Російська Федерація, а головне, десятки тисяч, можливо навіть мільйони громадян України назавжди залишаться без правосуддя.» – відмітила Олександра Делеменчук, координатор ГО «Центру громадянських свобод», представник платформи «Правозахисний порядок денний».

Для України також дуже важливо долучити до розслідувань МКС, як незалежну та неупереджену інституцію. Залучення Міжнародного кримінального суду покаже злочинцям серйозні наміри держави, що буде мати суттєвий ефект.

«Давайте подивимось на наш регіон та його недавню історію : війна в Південній Осетії, війна в Абхазії, дві війни в Чечні, війна в Нагірному Карабасі, війна в Придністров’ї,  тепер в Україні, і  в усіх цих конфліктах є одне спільне – причетність Російської Федерації.

Зараз в України є історичний шанс ініціювати та підтримати розслідування Міжнародного кримінального суду злочинів вчинених Російською Федерацією та тим самим, можливо, зупинити агресивні дії не тільки стосовно того, що вже зараз відбувається, але й можливо щодо того, що РФ збирається зробити з нашим регіоном в майбутньому» – додав на останок Сімон Папуашвіллі.

Круглий стіл «Міжнародний кримінальний суд: досвід Грузії» організований Комітетом з прав людини, національних меншин та міжнаціональних відносин Верховної Ради України спільно з платформою правозахисних організацій «Правозахисний порядок денний».

Запис круглого столу «Міжнародний кримінальний суд: досвід Грузії» доступний за посиланням:

https://www.youtube.com/watch?v=nW_TfHC5QGI

З будь-якими питаннями прохання звертатись до Марії Іваник – +380507058672,ccl.org.ua@gmail.com

ПРЕС-АНОНС КРУГЛОГО СТОЛУ “МІЖНАРОДНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД: ДОСВІД ГРУЗІЇ”

Квітень 10, 2015

21 квітня 2015 року о 13.30 (початок реєстрації) Комітетом з прав людини, національних меншин та міжнаціональних відносин Верховної Ради України спільно з платформою правозахисних організацій «Правозахисний порядок денний» проводиться круглий стіл «Міжнародний кримінальний суд: досвід Грузії». Тривалість заходу дві години.

Експерти з Грузії та України окреслять політичні та правові перешкоди, які стояли перед розслідуванням міжнародних злочинів під час російсько-грузинського конфлікту 2008 року, а також проведуть паралелі із сучасною ситуацією в Україні та обговорять уроки “грузинського досвіду” співпраці із Міжнародним кримінальним судом для України.

У лютому 2015 році парламент України ухвалив разову декларацію про визнання юрисдикції Міжнародного кримінального суду для розгляду воєнних злочинів та злочинів проти людяності, які були вчинені під час збройної агресії Росії. Попри це в стінах парламенту досі не розглядали законопроект 1788, який відкриває дорогу для повної ратифікації Римського статуту та приєднання України до Міжнародного кримінального суду. Варто підкреслити, що опоненти ратифікації Римського статуту апелюють саме до ”грузинського досвіду” співпраці із судом.

Запрошені експерти-доповідачі:
Сімон Папуашвілі, голова грузинської коаліції “За Міжнародний кримінальний суд”, колишній Урядовий Уповноважений Грузії в Європейському суді, експерт Міжнародного партнерства за права людини (Грузія,).
Єлєна Філеєва, виконавчий директор організації «Стаття 42» (Грузія, Бельгія).
Алекс Презанті, експерт Міжнародної федерації з прав людини (Швейцарія).

Із української сторони до участі в круглому столі запрошені народні депутати, представники уряду, РНБО, Адміністрації Президента, Генеральної прокуратури України, СБУ, МВС, Конституційного суду України, наукової спільноти, громадськості.

З будь-якими питаннями прохання звертатись до Марії Іваник +380507058672, old.ccl.org.ua@gmail.com
Акредитація журналістів є обов’язковою, проводиться до 20 квітня включно.

ІРИНА ДУМИЧ: МИ СПОДІВАЄМОСЯ, ЩО РОЗСТРІЛ МАЙДАНУ БУДЕ РОЗСЛІДУВАТИСЯ В МІЖНАРОДНОМУ КРИМІНАЛЬНОМУ СУДІ

Лютий 22, 2015

Чому досі не розкриті злочини Майдану та чому українська влада не хоче ратифікувати Римський статут Міжнародного кримінального суду розповідає у студії СК телеведучій Катерині Некречі координатор ініціативи «Євромайдан SOS», правозахисниця Ірина Думич.

18, 19, 20 лютого 2014 року були найдраматичнішими днями в історії Революції Гідності. Якими ви пам’ятаєте ці дні?

Це важкі спогади для всіх – хто був безпосередньо на Майдані і хто спостерігав за подіями по телевізору. Для мене особисто ті дні пройшли на роботі гарячої лінії «Євромайдан SOS» і нам доводилося повідомляти сім’ям загиблих про ці жахливі події. В той момент я не усвідомлювала до кінця, що відбулося. Зараз мені також важко усвідомити, що це справді відбулося. Особисто для мене питанням вшанування загиблих є те, щоб добитися ратифікації в Україні Римського статуту Міжнародного кримінального суду, вимагати змін в країни від нової влади. Власне це те, чим продовжує займатися наша ініціатива «Євромайдан SOS».

Як ви гадаєте, ми колись взнаємо правду про розстріл на Майдані, а саме хто віддавав злочинні накази?

Хочеться, щоб винні були притягнуті до відповідальності, але можемо констатувати, що рік розслідування Україна програла. Є об’єктивні причини, чому розслідування важко провести, зокрема, не було можливості провести первинні слідчі дії, також, за словами очільників МВС і прокуратури, винні покинули межі України. Однак організація розслідування, співкоординація дій між МВС, Генпрокуратурою і СБУ виглядають смішними. Моя думка, протягом року не існувало належної політичної волі для того, щоб винних притягнути до відповідальності. Не сприяли розслідуванню злочинів заяви нашого президента про те, що ті, хто скоїв злочини на Майдані, змиває ці злочини своєю кров’ю на Сході. І ми спостерігаємо такі ситуації, як побиття журналіста Ревуцького на Сході, безпідставна затримка добровольців на Сході, тобто дуже часта груба поведінка колишніх працівників «Беркуту» на Сході показує, що логіка президента України не діє. Ми повинні знати осіб, які здійснили злочини на Майдані, тому що вони й далі будуть порушувати закон. Два тижні тому до нас звернулося нове управління Генпрокуратури, яке буде займатися розслідуваннями злочинів на Майдані з проханням надати для них відео подій на Майдані. У нас відео немає, але працівники попросили дати їм принаймні відео, яке відкрито є в Інтернеті. Тобто в них немає навіть такого архіву і це дуже сумно. Ми знаємо, що потерпілих не викликають для свідчення. Окрім розстрілів, на Майдані було дуже багато інших злочинів. У мене є друг, якого побили працівники «Беркуту» 18 лютого і проти нього була порушена кримінальна справа за побиття сотні «беркутів». Цю справу закрили і все. Йому були нанесені важкі тілесні ушкодження – це нікому не цікаво. Таких потерпілих, за даними «Євромайдан SOS», було близько двох тисяч. Багато з цих людей відмовляються писати заяви у правоохоронні органи, тому що вважають, що це не принесе результату. Це – неправильно. Ми повинні вимагати розслідування цих злочинів заради того, щоб цього ніколи не повторилося.

Чому не відбувається ратифікація Україною Римського статуту?

Ми сподіваємося, що справи Майдану будуть розслідуватися в Міжнародному кримінальному суді в Гаазі. Для цього Україна 24 лютого 2014 року подала одноразову декларацію про визнання юрисдикції цього суду на період Майдану. Коаліція неурядових організацій, у тому числі «Євромайдан SOS», подала до цього суду всі документи, які свідчать про злочини на Майдані. Справа Майдану перебуває на досудовій експертизі. Чому важливо ратифікувати Римський статут зараз, а не просто розслідувати злочини на Майдані? Це означає, що Україна визнає юрисдикцію цього суду і в майбутньому жодна влада мабуть не наважиться стріляти в людей на майданах, тому що знатиме про відповідальність. Міжнародний кримінальний суд починає діяти тоді, коли не має політичної волі держави розслідувати кримінальні злочини, або держава неспроможна самостійно це зробити. Це може бути, наприклад, стосовно Криму, який є територією України, але Україна не може здійснювати правосуддя на цій території. Незрозуміло, чому зараз не відбувається ратифікація Римського статуту? Для цього потрібно внести зміни в Конституцію України. Це потрібно тому, що є відповідне рішення Конституційного суду 2001 року, в якому КС говорить, що участь в міжнародному кримінальному суді суперечить Конституції України. Однією з умов асоціації України до Євросоюзу є ратифікація Римського статуту. Україна зробила відповідне застереження, що вона це зробить після змін до Конституції. Є відповідний законопроект у ВРУ, однак він не розглядається.

В РНБО говорять, що треба зачекати з ратифікацією. Чому?

Якщо Україна ратифікує Римський статут, то Міжнародний кримінальний суд діятиме на нашій території. Тоді найтяжчі злочини – проти людяності, геноцид, воєнні злочини, агресія – підпадають під юрисдикцію Міжнародного кримінального суду. Наприклад, розстріл цивільного населення та злочини терористів на непідконтрольній нам території України. Наша країна зараз нездатна притягнути цих осіб до відповідальності.
Міжнародний кримінальний суд на підставі доказів самостійно порушує кримінальну справу.
Що стосується РНБО, я вважаю, що тут може мати місце банальне нерозуміння як діє Міжнародний кримінальний суд. Тому закликаю РНБО прочитати Римський статут. Друга причина, на мою думку, це дія російської пропаганди. Російська влада не хоче відповідати в Міжнародному кримінальному суді. І ще може бути варіант, що влада збирається стріляти в людей в майбутньому і розстрілювати майдани.

Результаты поиска:

На акції підтримки закону про воєнних злочинців

Серпень 29, 2018

 

29.08 об 11:00 відбулася акція на підтримку законопроекту «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо забезпечення його гармонізації з положеннями міжнародного права», який розроблений експертами правозахисної платформи “Правозахисний порядок денний” у співпраці з Міністерством юстиції України. Даний законопроект вже рік знаходиться на розгляді уряду.
——————
Складно в це повірити, але на п’ятому році війни із Росією українське законодавство досі не має правових інструментів для покарання воєнних злочинців. У Кримінальному кодексі не передбачено відповідальності за злочини проти людяності, а положення щодо воєнних злочинів не в повній мірі відповідають вимогам сучасного міжнародного права.

Тому під час проведення засідання Уряду правозахисники, рідні політв’язнів та жертви воєнних злочинів на сході звернулися до прем’єр-міністра Володимира Гройсмана та усіх членів уряду із проханням невідкладно відправити до Верховної ради України законопроект про внесення змін до Кримінального кодексу України, який дозволить національним органам належно розслідувати міжнародні злочини і притягати винних до відповідальності.

В акції взяли участь Олена РИБАК, дружина закатованого горлівського депутата Володимира Рибака, вчений-релігіознавець Ігор КОЗЛОВСЬКИЙ, який провів у полоні близько двох років, волонтерка Ірина ДОВГАНЬ, яка вижила завдяки розміщенню її фото “у позорного столпа” в Нью-Йорк Таймс, Ігор КОТЕЛЯНЕЦЬ, брат політв’язня Євгена Панова, який за сфабрикованою справою в Криму отримав 8 років позбавлення волі та інші.

Гармонізація нашого кримінального законодавства з міжнародним правом

Квітень 25, 2018

Приведення кримінального законодавства України у відповідність з міжнародним правом в питаннях криміналізації основних злочинів за міжнародним правом.

 

 

Владу України закликають змінити законодавство щодо визнання воєнних злочинів

Січень 25, 2018

Владу України закликають змінити законодавство щодо визнання воєнних злочинів

Київ – Активісти ініціативи «Правозахисний порядок денний» закликають уряд внести на розгляд Верховної Ради розроблений спільно з Міністерством юстиції законопроект, який вносить зміни до українського законодавства щодо воєнних злочинів та злочинів проти людяності. За словами голови правління Центру громадянських свобод Олександри Матвійчук, законопроект «уже кілька місяців, як застряг на розгляді в Кабінеті міністрів». Радіо Свобода направило запит до Мін’юсту щодо деталей ситуації та його позиції в цьому питанні, а про сам документ розпитало в одного із авторів – доцента кафедри кримінального права Київського університету імені Тараса Шевченка Костянтина Задою.

– Мета цього законопроекту полягає в тому, щоб привести кримінальне законодавство України у відповідність до міжнародного права в частині відповідальності за так звані «основні злочини»: геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини, агресія. Це злочини, які належать до юрисдикції Міжнародного кримінального суду, але у всіх держав світу є зобов’язання на національному рівні. Такі зобов’язання є й перед Україною.

 Далеко не за всі порушення міжнародного гуманітарного права настає відповідальність, згідно з нашим законодавством

Сьогодні, в принципі, не визнається як злочини окремого виду, за нашим законодавством, злочини проти людяності. Чисто гіпотетично можна ці діяння переслідувати як загально кримінальні злочини, але далеко не завжди, і такі переслідування, в принципі, не відбивють сутності того, що це, у першу чергу, є порушенням міжнародного права, і вже потім – національного права.

Є також серйозні прогалини у криміналізації воєнних злочинів: далеко не за всі порушення міжнародного гуманітарного права настає відповідальність, згідно з нашим законодавством.

І третя серйозна проблема – зобов’язання запобігати безкарності оцим чотирьом основним злочинам, і там цілий спектр заходів держави мають вжити, зокрема, це відмова від строків давності та імунітетів до тих, хто вчиняв ці злочини. І ці зобов’язання досить фрагментарно в нашому Кримінальному кодексі реалізовані.

– Чим відповідальність за вбивство, наприклад, яке визнане воєнним злочином чи злочином проти людяності, відрізняється від санкції за «звичайний» злочин?

– Злочини проти людяності – це цілий набір діянь, найбільш тяжкими з яких є вбивства, які вчиняються у контексті систематичного або широкомасштабного нападу на цивільне населення. Тобто мова йде про те, щоб розглядати ці діяння у ширшому соціальному контексті, і це змінює розуміння природи цих діянь. Наприклад, якщо переслідувати за убивства на Майдані 18-20 лютого 2014 року як «звичайні», так би мовити, вбивства, то не буде різниці між убивством під час затримання і скоординованої держслужбовцями атаки на осіб із числа цивільного населення.

Злочини проти людяності не мають строків давності, а наше законодавство допускає застосування строків давності щодо окремих випадків вчинення убивств

Інший аспект – те, що злочини проти людяності не мають строків давності, а наше законодавство, в принципі, допускає застосування строків давності щодо окремих випадків вчинення убивств.

– А наскільки ці зміни до законодавства можуть допомогти в умовах конфлікту, коли українські правоохоронці та суди не мають доступу на окремі території?

– Зрозуміло, що законодавство не дасть нам можливості затримувати тих, хто перебуває на окупованих територіях, тому що одна справа – існування норми права, а інша – її реалізація. Зрозуміло, що самим фактом ухвалення закону Україна не зможе захоплювати тих, хто вчиняв воєнні злочини на непідконтрольних територіях і одразу віддавати їх під суд.

Законопроект створює правову ситуацію, що над тими, хто вчиняє воєнні злочини на непідконтрольній території, буде нависати сокира невідворотної відповідальності

Але законопроект створює таку правову ситуацію, що над тими, хто вчиняє воєнні злочини на непідконтрольній території, буде нависати сокира невідворотної відповідальності. Будуть закриті всі прогалини: нехай не сьогодні, не через рік і навіть через десять років, але вони понесуть відповідальність.

У країнах Балтії були судові процеси щодо колишніх співробітників радянських спецслужб, які вчиняли злочини проти людяності та воєнні злочини у період завершення Другої світової війни і після неї

Сьогодні є багато випадків, коли особи, що вчиняли воєнні злочини чи злочини проти людяності, зазнали відповідальності через досить тривалий термін. Наприклад, у країнах Балтії були судові процеси щодо колишніх співробітників радянських спецслужб, які вчиняли злочини проти людяності та воєнні злочини в період завершення Другої світової війни і після неї. Тобто цих людей переслідували вже тоді, коли ці країни Балтії стали незалежними, і були результативні процеси. Їх було небагато, але такі процеси мали місце.

– Розкажіть, будь ласка, як створювався законопроект, і що з ним зараз?

– Первинна ініціатива була в «Правозахисного порядку денного». Сформувалась ситуативна група правозахисників та університетських викладачів, і на певному етапі ми скоординували роботу з Міністерством юстиції. Зараз міністерство є, так би мовити, модератором проекту в тому сенсі, що вони просувають його по лінії уряду, щоб цей законопроект був внесений як урядовий до Верховної Ради. В силу певних обставин зараз триває його погодження з іншими органами влади і ще очікується висновок консультативної місії Європейського союзу в Україні.

– Чому так довго це все відбувається – як написала Олександра Матвійчук, процес триває вже кілька років?

– По-перше, це досить великий за обсягом текст – близько сорока сторінок. Тривала робота над текстом і погодження проекту, бо, щоб ви розуміли, є різні точки зору в академічного середовища, умовно кажучи, та юристів, які працюють в органах державної влади.

Є певні об’єктивні причини, але є також і суб’єктивні чинники, скажімо, певні люди, які не те щоб зовсім не сприймають необхідність ухвалення такого законопроекту, можливо, мають певні страхи, що це нашкодить державі. Я можу тільки припускати, чому так відбувається.

– Як Ви оцінюєте перспективи законопроекту в парламенті?

– Мені важко прогнозувати, але я не думаю, що це буде легкий процес. Мені б хотілося, щоб це було швидко, як це інколи буває у Верховній Раді, але я підозрюю, що все буде не так. Але хотілось би вірити, що законопроект буде ухвалений, бо на мій погляд, це не є політичним питанням і це потрібно було зробити вже давно.

Джерело: https://www.radiosvoboda.org/a/28998654.html

 

ПРАВОЗАХИСНИКИ ЗВЕРНУЛИСЯ ДО ПАРЛАМЕНТУ ІЗ ЗАКЛИКОМ ВИЗНАТИ ЮРИСДИКЦІЮ МІЖНАРОДНОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ (МКС)

Січень 28, 2017

Голові Верховної Ради України

Гройсману Володимиру Борисовичу,

Народним депутатам України

Платформи “Правозахисний порядок денний”

Шановний Володимире Борисовичу!

Шановні голови депутатських фракцій!

Шановні народні депутати!

Останні події на сході України свідчать про очевидне зростання загроз правам людини, передовсім основному праву людини, – праву на життя. Вбивства терористами та бойовиками мирних людей на Донбасі, зокрема, останні розстріли терористами мирного населення в Донецьку, під Волновахою, в Маріуполі є підтвердженням того, що сьогодні немає реального механізму захисту мирного населення у цих наповнених насильством та безправ’ям регіонах. Це породжує безкарність та реальну загрозу подальших подібних найбрутальніших порушень прав мирного населення, яке опинилось в зоні воєнних дій, що Україна визначає як антитерористичну операцію.

На жаль, слід констатувати неможливість національної  правоохоронної системи забезпечити як самі права населення на цих територіях, так і розслідування вчинених злочинів. Безкарність породжує лише ще більші та більш жорстокі і масштабні порушення прав людини, які сягають рівня злочинів проти людяності та воєнних злочинів. Саме це є предметом розслідування та судового розгляду Міжнародного кримінального суду, а відтак, можливістю притягнути до відповідальності тих, хто вчинив та продовжує вчинювати такі злочини.

25 січня 2015 року на позачерговому засіданні Ради національної безпеки та оборони було ухвалено «доручити Уряду почати процедуру звернення до Гаазького трибуналу щодо злочинів проти людяності, скоєних терористами проти українських громадян у 2014-2015 роках, а також щодо визнання ДНР та ЛНР терористичними організаціями».

У зв’язку із цим слід зазначити, що Міжнародний кримінальний суд відповідно до Римського Статуту, є постійним органом та має повноваження здійснювати юрисдикцію стосовно осіб, відповідальних за особливо тяжкі злочини, що викликають занепокоєння міжнародного співтовариства, та доповнює національні органи кримінальної юрисдикції.

Україна не є учасницею Міжнародного кримінального суду, хоча Римський статут Міжнародного кримінального суду був підписаний Україною ще у 2000 році.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 11 липня 2001 року дійшов висновку, що окремі положення Статуту не узгоджуються зі статтею 124 Конституції України, а тому приєднання України до цього документу, відповідно, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції.

У Верховній Раді України зареєстровано законопроект № 1788 від 16.01.2015 року, який передбачає доповнення статті 124 Конституції України таким положенням: «Україна може визнати юрисдикцію Міжнародного кримінального суду на умовах Римського статуту Міжнародного кримінального суду», що передбачає подолання всіх правових перешкод на шляху ратифікації Римського Статуту.

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ У ПОПЕРЕДНЬОМУ СКЛИКАННІ ВИЗНАЛА ЮРИСДИКЦІЮ МІЖНАРОДНОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ (МКС) НА ПЕРІОД З 21 ЛИСТОПАДА 2013 РОКУ ПО 22 ЛЮТОГО 2014 РОКУ, ТИМ САМИМ НАДАЛА МОЖЛИВІСТЬ ЗДІЙСНЮВАТИ МІЖНАРОДНЕ ПРАВОСУДДЯ, АЛЕ ОБМЕЖИВШИ ЙОГО КОМПЕТЕНЦІЮ ВИКЛЮЧНО ПЕРІОДОМ ПОДІЙ  ЄВРОМАЙДАНУ.

 ДЛЯ ТОГО ЩОБ ЮРИСДИКЦІЯ МІЖНАРОДНОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ ОХОПЛЮВАЛА ПЕРІОД ТА ПОДІЇ, КОЛИ ВІДБУВАЛАСЬ ОКУПАЦІЯ КРИМУ РОСІЙСЬКОЮ ФЕДЕРАЦІЄЮ ТА ВЧИНЯЛИСЬ ЗЛОЧИНИ НЕЗАКОННИМИ ЗБРОЙНИМИ ФОРМУВАННЯМИ НА ДОНБАСІ, СЛІД ПРИЙНЯТИ ВІДПОВІДНУ ПОСТАНОВУ ТА РОЗШИРИТИ ЮРИСДИКЦІЮ ЦЬОГО СУДУ В ЧАСІ.

ВІДПОВІДНИЙ ПРОЕКТ ПОСТАНОВИ ВЖЕ ЗАРЕЄСТРОВАНИЙ В ПАРЛАМЕНТІ – ЦЕ ПОСТАНОВА №1312 ВІД 09.12.2014 «ЩОДО  ПРО ВИЗНАННЯ УКРАЇНОЮ ЮРИСДИКЦІЇ МІЖНАРОДНОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ ЩОДО СИТУАЦІЇ, ЯКА СКЛАЛАСЬ ВНАСЛІДОК ТРИВАЮЧОЇ З 27 ЛЮТОГО 2014 Р. ЗБРОЙНОЇ АГРЕСІЇ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ ПРОТИ УКРАЇНИ ТА ВЧИНЕННЯ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ МІЖНАРОДНИХ ЗЛОЧИНІВ».

З огляду на вище наведене просимо:

включити до порядку денного пленарного засідання Верховної Ради України питання про визначення та затвердження терміну юрисдикції Міжнародного кримінального суду в період, який починається 21 листопада 2014 року та триватиме до моменту безпосередньої ратифікації Верховною Радою України Римського статуту з метою ухвалення парламентом юрисдикційних повноважень Міжнародного кримінального суду в цей період, а саме постанову №1312 від 09.12.2014 «Щодо  про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо ситуації, яка склалась внаслідок триваючої з 27 лютого 2014 р. збройної агресії Російської Федерації проти України та вчинення на території України міжнародних злочинів». А також  уточнити п. 1 даної постанови та передбачити термін дії даного звернення до моменту безпосередньої ратифікації Україною Римського статуту.

Довідково:

Римський статут МКС вступив в силу 1 липня 2002 року, тим самим ввів у дію юрисдикцію МКС. До злочинів, які розглядає МКС, належать геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини та злочини агресії.

Після ратифікації Римського статуту Україною, Міжнародний Кримінальний Суд володітиме юрисдикцією щодо притягнення до відповідальності осіб, які вчинили найжорстокіші порушення прав людини та гуманітарного права на території держави або по відношенню до громадянина цієї держави.

Платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу,  аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр Громадянських Свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Будинок прав людини в Києві, Центр “Соціальна Дія”, Проект “Без кордонів”, Євромайдан SOS.

ПРЕС-АНОНС “ЗАКОНОДАВЧІ ІНІЦІАТИВИ ЩОДО РАТИФІКАЦІЇ РИМСЬКОГО СТАТУТУ МІЖНАРОДНОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ”

Січень 14, 2017

(КИЇВ) У четвер, 15 січня правозахисні організації-члени Платформи “Правозахисний порядок денний” проведуть прес-конференцію щодо необхідності підтримки Верховною Радою законопроекту, який поширить юрисдикцію МКС в Україні.
Час: 15 січня, о 13.00.
Місце: Український кризовий медіа-центр (вул. Інститутська, 4, готель «Україна», 3 поверх)
Питання до обговорення:
1. Що таке Римський Статут МКС?
2. Порушення прав людини під час Євромайдану, військові злочини під час конфлікту на Сході України та окупація Криму у контексті міжнародного правосуддя.
3. Необхідність ратифікації Римського Статуту МКС, як стримуючого фактора для недопущення військових злочинів і злочинів проти людяності.
4. Необхідність подання запиту на поширення юрисдикції МКС на період до ратифікації (з початку протестів Євромайдану і до моменту ратифікації).
5. Обговорення запропонованих законодавчих ініціатив у парламенті.
Спікери:
Олександра МАТВІЙЧУК – координатор Євромайдан SOS, голова правління Центр Громадянських Свобод,
Тетяна МАЗУР – виконавчий директор Amnesty International в Україні,
Віталій КУПРІЙ – народний депутат,
Ганна Гопко – народний депутат,
Юрій Дерев’янко – народний депутат (участь підтверджується).
З питань акредитації на прес-брифінг, будь ласка, звертайтеся до Марії Іваник за телефоном +38 (050) 705 86 72, e-mail: old.ccl.org.ua@gmail.com, або до Богдана Овчарука за телефоном +38 (067) 551 69 44, e-mail: b.ovcharuk@amnesty.org.ua.

ІНФОРМАЦІЙНА ДОВІДКА.
Римський статут МКС набув чинності 1 липня 2002 року, тим самим ввів у дію юрисдикцію МКС. До злочинів, які розглядає МКС, належать геноцид, злочини проти людяності, військові злочини та злочини агресії. Після ратифікації Римського статуту Україною, Міжнародний Кримінальний Суд володітиме юрисдикцією по притягненню до відповідальності осіб, які вчинили найжорстокіші порушення прав людини та гуманітарного права на території держави або по відношенню до громадянина цієї держави.
Платформа “Правозахисний порядок денний”– неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу, аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр Громадянських Свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Будинок прав людини в Києві, Центр “Соціальна Дія”, Проект “Без кордонів”, Євромайдан SOS.

(Не)ратифікація Римського статуту: чого боїться українська влада?

Грудень 16, 2015

(Не)ратифікація Римського статуту: чого боїться українська влада?

Іноземні парламентарі закликають Україну невідкладно та повністю ратифікувати Римський статут. Про це, зокрема, йшлося на прес-конференції  «Забути про Гаагу: Україна знову відкладає ратифікацію Римського статуту».

Що заважає українським парламентарям ратифікувати цей статут і яку користь він принесе українським громадянам розповідають Ірина Думич, правозахисниця, представниця Правозахисного порядку денного, експертка Центру Громадянських Свобод, і Давід Донат-Катен, доктор юридичних наук, Генеральний Секретар міжнародної організації «Парламентарії за глобальні дії». Перекладач  — Роман Чернишов.

Василь Шандро: Що сьогодні відбувалося і чи можна говорити про успішні результати?

Ірина Думич: Сьогодні в стінах Верховної Ради відбувся міжпарламентський семінар з обміну досвідом між представниками парламенту Швеції, Австрії, Великобританії та інших європейських країн, а також представниками українського парламенту. Темою семінару було приєднання України до Міжнародного кримінального суду та захист цивільного населення.

Семінар відбувся дуже на часі, адже напередодні Дня прав людини ми дізналися про рішення комітету з питань правової політики відхилити законопроект №1788, який повинен був створити законодавчі умови для того, щоб Україна могла приєднатися до Міжнародного кримінального суду — Суду в Гаазі. Комітет посилається на те, що є конституційний законопроект в частині правосуддя, в якому вже включено питання Римського статуту.

Однак тут нас дуже насторожила норма у перехідних положеннях, за якою положення, яке дозволить ратифікувати Римський статут, набере чинності через три роки після набрання чинності Конституції України. Це означає, що Україна демонструє відступ від своїх зобов’язань згідно з Угодою про Асоціацію з ЄС (пункт 8).

Це не є питанням для дискусії, це питання виконання умов угоди. Жоден депутат не зміг пояснити доцільність такої норми. Ми не розуміємо, чому влада постійно від цього ухиляється. Тоді виникає питання: що приховує та чого боїться Україна?

Василь Шандро: Давіде, чому українські депутати відтерміновують ратифікацію Римського статуту? Чого бояться українські чиновники?

Давід Донат-Катен: На скільки я зрозумів із зустрічей з народними депутатами, вони також не розуміють, звідки взялася норма про перехідний період тривалістю у три роки, яку пропонує Президент. Народні депутати, які підтримують наш проект, поки що в меншості, але ситуація дуже динамічна  і може змінитися.

Вони бачать два варіанти вирішення цього питання. З одного боку, вони пропонують підтримати редакцію статті 124 Конституції, яку пропонує законопроект Петра Порошенка. Але також вони намагатимуться видалити пункт перехідних положень про перехідний період, оскільки це буде негативним сигналом не тільки для світової спільноти, але й для жертв подій. Насправді, це затягнеться навіть на  4 роки. Ми сподіваємося, що положення все-таки буде переглянуто.

Варто зазначити, що Україна вже визнала юрисдикцію Міжнародного кримінального суду щодо подій (зокрема, на Донбасі),  надавши йому повноваження здійснювати судові провадження в розслідуваннях справ.

Тетяна Трощинська: Що міжнародне право каже з приводу війни та збройного конфлікту? Чи не виглядає так, що збройний конфлікт — це щось менше, ніж війна?

Давід Донат-КатенЗа міжнародним правом це абсолютно тотожні поняття.  Єдина відмінність: у випадку війни застосовується гуманітарне право, у мирний час — застосовується законодавство про права людини.

Тетяна Трощинська: Що дає ратифікація Римського статуту цивільним жертвам збройного конфлікту?

Ірина Думич: На мою думку, у першу чергу — це є протидія. Якщо порушник Закону знає, що він не понесе за скоєне покарання, він і надалі порушуватиме. Ратифікація є запобіжником найтяжчих злочинів.  По-друге, це дасть громадянам відчуття, що правосуддя є.

Давід Донат-КатенМені здається важливим наголосити на тому, що самостійно Міжнародний кримінальний суд не зможе вирішити сам конфлікт. Зброєю його також не вирішити. Єдиною опцією є застосування міжнародного права.

Слухати більше.

В УКРАЇНІ ПРОЙДЕ МІЖПАРЛАМЕНТСЬКИЙ СЕМІНАР З ОБМІНУ ДОСВІДОМ ЩОДО МІЖНАРОДНОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ

Червень 16, 2015

(КИЇВ) У четвер, 18 червня міжнародна організація «Парламентарі за глобальні дії» (Parliamentarians for Global Action), Комітет з прав людини, національних меншин та міжнаціональних відносин разом із платформою «Правозахисний порядок денний» проведуть спільну прес-конференцію.

В рамках заходу буде анонсовано проведення міжпарламентського семінару з обміну досвідом з питань Міжнародного кримінального суду (МКС), що відбудеться 18 та 19 червня у Верховній Раді України.

Час: 18 червня, о 11.00.

Місце: УКРІНФОРМ (вул. Б. Хмельницького, 8/16).

Спікери:

Давід Дона-Каттен (David Donat Cattin), доктор юридичних наук, Генеральний Секретар Парламентарі за глобальні дії

Хелман Матіас (Matias Hellman) – радник зовнішніх зв’язків Міжнародного кримінального суду (МКС)

Гельмут Шольц (Helmut Scholz), член Європарламенту (Німеччина), член Парламентарі за глобальні дії

Олександра Матвійчук,  голова правління Центру Громадянських Свобод,  платформа  «Правозахисний порядок денний»

Григорій Немиря, Народний депутат України, Голова Комітету Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин та міжнаціональних відносин; член Парламентарів за глобальні дії. (участь уточнюється)

Віктор Мусіяка, заступник голови Конституційної Комісії, Заступник Голови Верховної Ради України ІІ скликання. (участь уточнюється)

Питання до обговорення:

  1. У контексті конституційної реформи в Україні, Міжнародна організація «Парламентарі за глобальні дії» організовують робочий семінар для народних депутатів та експертів з питань приєднання України до Міжнародного Кримінального Суду (МКС).
  2. Ціллю заходу є обмін досвідом між парламентарями про поточні події, проблеми та застереження щодо ратифікації Римського статуту Україною з метою вирішення технічних аспектів, пов’язаних з процедурно-правовими питаннями ратифікації та імплементації Статуту на національному рівні.
  3. 3.      Парламентарі з різних країн поділяться своїм досвідом роботи з МКС та імплементацією Римського статуту в своїй країні.

З питань акредитації на прес-конференцію та за додатковою інформацією прохання звертатись до Марії Іваник за телефоном +38 (050) 705 86 72, e-mail: old.ccl.org.ua@gmail.com

 

Інформаційна довідка.

Парламент за глобальні дії (Parliamentarians for Global Action)

Парламентарії за глобальні дії (ПГА) є найбільшою транснаціональною мережею членів парламентів з усіх регіонів світу, які підтримують ефективне функціонування Міжнародного кримінального суду і подолання безкарності.

Римський статут МКС набув чинності 1 липня 2002 року, тим самим ввів у дію юрисдикцію МКС. До злочинів, які розглядає МКС, належать геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини та злочини агресії. Після ратифікації Римського статуту Україною, Міжнародний Кримінальний Суд володітиме юрисдикцією по притягненню до відповідальності осіб, які вчинили найжорстокіші порушення прав людини та гуманітарного права на території держави або по відношенню до громадянина цієї держави.

Платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу,  аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр Громадянських Свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Будинок прав людини в Києві, Центр “Соціальна Дія” Проект “Без кордонів”, Євромайдан SOS.

«УРОКИ ГРУЗИНСЬКОГО ДОСВІДУ» – ШАНС ДЛЯ УКРАЇНИ НЕ ПОВТОРИТИ ПОМИЛКИ МИНУЛОГО

Квітень 22, 2015

Не завжди грузинський досвід може слугувати прикладом для наслідування.

Поведінка грузинської влади під час російсько-грузинського військового конфлікту щодо документування воєнних злочинів та злочинів проти людяності, а також дії спрямовані на встановлення міжнародного правосуддя свідчать саме про цей випадок.

Далі мова піде про “уроки грузинського досвіду” співпраці із Міжнародним кримінальним судом та проведено паралелі із Україною, та про всі плюси та мінуси ратифікації Римського статуту. 

Схожість української та грузинської влади в тому, що вони бояться відповідати за злочини, які начебто вчиняються українськими військовими.

« МКС навряд буде розслідувати поодинокі випадки солдат з фронтової лінії. Мандат Суду розповсюджується на розслідування найтяжчих злочинів. Також, якщо Україна хоче захистити своїх громадян від МКС, то вона має сама провести ефективні розслідування. В такому випадку,і МКС не втручатиметься»,- зазначив експерт з міжнародного правосуддя, представник малійських та камбоджійських жертв в МКС,  Алекс Презанті.

Також, Алекс Презанті відповів на питання, що  ж буде з громадянами Росії, якщо в МКС все таки буде розглядатись справа щодо притягнення їх до відповідальності:

«Навіть якщо Росія буде захищати своїх громадян, не видаючи їх суду, ордер МКС на арешт не має терміну давності. Переслідувані особи не зможуть відвідати жодну з країн, на яку поширюється юрисдикція МКС. Також, у такому випадку, країна, яка захищає злочинця, буде стигматизована та підпаде під міжнародну ізоляцію. Так, як це було з президентом Судану, наприклад.»

На думку експерта, важливо зазначити, що найбільший успіх Міжнародного кримінального суду  полягає  не в кількості засуджених,  а в кількості потенційних злочинців, яких перспектива бути засудженими зупинила.

«Грузинський уряд від початку обрав шлях не вести ефективне розслідування злочинів, що були вчинені під час грузинсько-російського конфлікту в серпні 2008 року. Хоча була така можливість, згідно Римського статуту та зважаючи на практичні обставини, передати розслідування Міжнародному кримінальному суду. Замість цього, вони зробили все, щоб Суд втрутився якомога пізніше. Як наслідок, за сім років жоден із злочинців не був ідентифікований та притягнений до відповідальності» – наголосивСімон Папуашвілі, адвокат жертв конфлікту в Міжнародному кримінальному суді, голова грузинської коаліції “За Міжнародний кримінальний суд”, колишній Урядовий Уповноважений Грузії в Європейському суді, експерт Міжнародного партнерства за права людини.

«П’ятиденний конфлікт призвів до великих соціальних та економічних проблем, які досі не є вирішеними. Грузинське громадянське суспільство активно документувало злочини та поділилося результатами роботи з урядом Грузії та Міжнародним кримінальним судом. Однак, відсутність ефективних дій зі сторони влади призвела до розчарувань серед жертв, які сподівалися на встановлення справедливості» – прокоментувала ситуацію  Елена Філеєва, виконавчий директор «Стаття 42» , однієї з неурядових організацій, яка займалась документуванням порушень під час російсько-грузинського військового конфлікту  .

Слід зазначити, що на час збройного конфлікту Грузія вже була приєднана до Міжнародного кримінального суду, на відміну від України сьогодні, тому питання ратифікації Римського статуту для Грузії не стояло.

Одним з принципів, за яким діє МКС, є принцип комплементарності, що передбачає неможливість МКС втручатися в справи з розслідування злочинів та встановлення правосуддя у випадку, якщо держава робить це самостійно. Протягом років застосуванням цього принципу активно користувалась Грузія створюючи «видимість» розслідування.

«Коли я, як адвокат жертв, звернувся з задокументованими матеріалами про порушення зі сторони Росії до Прокурора МКС, він запитав мене, що відбувається, адже отримав від російської сторони стоси матеріалів, в той час як від грузинської – жодного. Матеріали, отримані від неурядових організацій, були першими, які він отримав» зазначив Сімон Папуашвіллі.

Також експерти з Грузії провели паралелі між Грузією і Україною та закликали не повторювати помилки Грузії, і натомість посилити розслідування і документування всіх злочинів, що вчиняються на території України у зв’язку з агресією Росії, та негайно ратифікувати Римський статут Міжнародного кримінального суду, залучивши незалежну міжнародну інституцію для здійснення правосуддя.

 «… Можливо, замість того, щоб уникати ратифікації Римського статуту і боятись, що хтось коли-небудь, кого-небудь притягне до відповідальності, варто зробити так, щоб запобігти вчиненню злочинів, зайняти відкриту відповідальну позицію країни, яка має намір рухатись далі в Європу, та самим почати документування порушень і злочинів, почати їх розслідування, почати активну роботу з Міжнародним кримінальним судом …

Окрім всіх раціональних аргументів, думаю важливим є і той факт, що якщо ми будемо безкінечно боятись та нічого не робити, то в принципі, – це саме те, чого хоче агресор, чого хоче Російська Федерація, а головне, десятки тисяч, можливо навіть мільйони громадян України назавжди залишаться без правосуддя.» – відмітила Олександра Делеменчук, координатор ГО «Центру громадянських свобод», представник платформи «Правозахисний порядок денний».

Для України також дуже важливо долучити до розслідувань МКС, як незалежну та неупереджену інституцію. Залучення Міжнародного кримінального суду покаже злочинцям серйозні наміри держави, що буде мати суттєвий ефект.

«Давайте подивимось на наш регіон та його недавню історію : війна в Південній Осетії, війна в Абхазії, дві війни в Чечні, війна в Нагірному Карабасі, війна в Придністров’ї,  тепер в Україні, і  в усіх цих конфліктах є одне спільне – причетність Російської Федерації.

Зараз в України є історичний шанс ініціювати та підтримати розслідування Міжнародного кримінального суду злочинів вчинених Російською Федерацією та тим самим, можливо, зупинити агресивні дії не тільки стосовно того, що вже зараз відбувається, але й можливо щодо того, що РФ збирається зробити з нашим регіоном в майбутньому» – додав на останок Сімон Папуашвіллі.

Круглий стіл «Міжнародний кримінальний суд: досвід Грузії» організований Комітетом з прав людини, національних меншин та міжнаціональних відносин Верховної Ради України спільно з платформою правозахисних організацій «Правозахисний порядок денний».

Запис круглого столу «Міжнародний кримінальний суд: досвід Грузії» доступний за посиланням:

https://www.youtube.com/watch?v=nW_TfHC5QGI

З будь-якими питаннями прохання звертатись до Марії Іваник – +380507058672,ccl.org.ua@gmail.com

ПРЕС-АНОНС КРУГЛОГО СТОЛУ “МІЖНАРОДНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД: ДОСВІД ГРУЗІЇ”

Квітень 10, 2015

21 квітня 2015 року о 13.30 (початок реєстрації) Комітетом з прав людини, національних меншин та міжнаціональних відносин Верховної Ради України спільно з платформою правозахисних організацій «Правозахисний порядок денний» проводиться круглий стіл «Міжнародний кримінальний суд: досвід Грузії». Тривалість заходу дві години.

Експерти з Грузії та України окреслять політичні та правові перешкоди, які стояли перед розслідуванням міжнародних злочинів під час російсько-грузинського конфлікту 2008 року, а також проведуть паралелі із сучасною ситуацією в Україні та обговорять уроки “грузинського досвіду” співпраці із Міжнародним кримінальним судом для України.

У лютому 2015 році парламент України ухвалив разову декларацію про визнання юрисдикції Міжнародного кримінального суду для розгляду воєнних злочинів та злочинів проти людяності, які були вчинені під час збройної агресії Росії. Попри це в стінах парламенту досі не розглядали законопроект 1788, який відкриває дорогу для повної ратифікації Римського статуту та приєднання України до Міжнародного кримінального суду. Варто підкреслити, що опоненти ратифікації Римського статуту апелюють саме до ”грузинського досвіду” співпраці із судом.

Запрошені експерти-доповідачі:
Сімон Папуашвілі, голова грузинської коаліції “За Міжнародний кримінальний суд”, колишній Урядовий Уповноважений Грузії в Європейському суді, експерт Міжнародного партнерства за права людини (Грузія,).
Єлєна Філеєва, виконавчий директор організації «Стаття 42» (Грузія, Бельгія).
Алекс Презанті, експерт Міжнародної федерації з прав людини (Швейцарія).

Із української сторони до участі в круглому столі запрошені народні депутати, представники уряду, РНБО, Адміністрації Президента, Генеральної прокуратури України, СБУ, МВС, Конституційного суду України, наукової спільноти, громадськості.

З будь-якими питаннями прохання звертатись до Марії Іваник +380507058672, old.ccl.org.ua@gmail.com
Акредитація журналістів є обов’язковою, проводиться до 20 квітня включно.

ІРИНА ДУМИЧ: МИ СПОДІВАЄМОСЯ, ЩО РОЗСТРІЛ МАЙДАНУ БУДЕ РОЗСЛІДУВАТИСЯ В МІЖНАРОДНОМУ КРИМІНАЛЬНОМУ СУДІ

Лютий 22, 2015

Чому досі не розкриті злочини Майдану та чому українська влада не хоче ратифікувати Римський статут Міжнародного кримінального суду розповідає у студії СК телеведучій Катерині Некречі координатор ініціативи «Євромайдан SOS», правозахисниця Ірина Думич.

18, 19, 20 лютого 2014 року були найдраматичнішими днями в історії Революції Гідності. Якими ви пам’ятаєте ці дні?

Це важкі спогади для всіх – хто був безпосередньо на Майдані і хто спостерігав за подіями по телевізору. Для мене особисто ті дні пройшли на роботі гарячої лінії «Євромайдан SOS» і нам доводилося повідомляти сім’ям загиблих про ці жахливі події. В той момент я не усвідомлювала до кінця, що відбулося. Зараз мені також важко усвідомити, що це справді відбулося. Особисто для мене питанням вшанування загиблих є те, щоб добитися ратифікації в Україні Римського статуту Міжнародного кримінального суду, вимагати змін в країни від нової влади. Власне це те, чим продовжує займатися наша ініціатива «Євромайдан SOS».

Як ви гадаєте, ми колись взнаємо правду про розстріл на Майдані, а саме хто віддавав злочинні накази?

Хочеться, щоб винні були притягнуті до відповідальності, але можемо констатувати, що рік розслідування Україна програла. Є об’єктивні причини, чому розслідування важко провести, зокрема, не було можливості провести первинні слідчі дії, також, за словами очільників МВС і прокуратури, винні покинули межі України. Однак організація розслідування, співкоординація дій між МВС, Генпрокуратурою і СБУ виглядають смішними. Моя думка, протягом року не існувало належної політичної волі для того, щоб винних притягнути до відповідальності. Не сприяли розслідуванню злочинів заяви нашого президента про те, що ті, хто скоїв злочини на Майдані, змиває ці злочини своєю кров’ю на Сході. І ми спостерігаємо такі ситуації, як побиття журналіста Ревуцького на Сході, безпідставна затримка добровольців на Сході, тобто дуже часта груба поведінка колишніх працівників «Беркуту» на Сході показує, що логіка президента України не діє. Ми повинні знати осіб, які здійснили злочини на Майдані, тому що вони й далі будуть порушувати закон. Два тижні тому до нас звернулося нове управління Генпрокуратури, яке буде займатися розслідуваннями злочинів на Майдані з проханням надати для них відео подій на Майдані. У нас відео немає, але працівники попросили дати їм принаймні відео, яке відкрито є в Інтернеті. Тобто в них немає навіть такого архіву і це дуже сумно. Ми знаємо, що потерпілих не викликають для свідчення. Окрім розстрілів, на Майдані було дуже багато інших злочинів. У мене є друг, якого побили працівники «Беркуту» 18 лютого і проти нього була порушена кримінальна справа за побиття сотні «беркутів». Цю справу закрили і все. Йому були нанесені важкі тілесні ушкодження – це нікому не цікаво. Таких потерпілих, за даними «Євромайдан SOS», було близько двох тисяч. Багато з цих людей відмовляються писати заяви у правоохоронні органи, тому що вважають, що це не принесе результату. Це – неправильно. Ми повинні вимагати розслідування цих злочинів заради того, щоб цього ніколи не повторилося.

Чому не відбувається ратифікація Україною Римського статуту?

Ми сподіваємося, що справи Майдану будуть розслідуватися в Міжнародному кримінальному суді в Гаазі. Для цього Україна 24 лютого 2014 року подала одноразову декларацію про визнання юрисдикції цього суду на період Майдану. Коаліція неурядових організацій, у тому числі «Євромайдан SOS», подала до цього суду всі документи, які свідчать про злочини на Майдані. Справа Майдану перебуває на досудовій експертизі. Чому важливо ратифікувати Римський статут зараз, а не просто розслідувати злочини на Майдані? Це означає, що Україна визнає юрисдикцію цього суду і в майбутньому жодна влада мабуть не наважиться стріляти в людей на майданах, тому що знатиме про відповідальність. Міжнародний кримінальний суд починає діяти тоді, коли не має політичної волі держави розслідувати кримінальні злочини, або держава неспроможна самостійно це зробити. Це може бути, наприклад, стосовно Криму, який є територією України, але Україна не може здійснювати правосуддя на цій території. Незрозуміло, чому зараз не відбувається ратифікація Римського статуту? Для цього потрібно внести зміни в Конституцію України. Це потрібно тому, що є відповідне рішення Конституційного суду 2001 року, в якому КС говорить, що участь в міжнародному кримінальному суді суперечить Конституції України. Однією з умов асоціації України до Євросоюзу є ратифікація Римського статуту. Україна зробила відповідне застереження, що вона це зробить після змін до Конституції. Є відповідний законопроект у ВРУ, однак він не розглядається.

В РНБО говорять, що треба зачекати з ратифікацією. Чому?

Якщо Україна ратифікує Римський статут, то Міжнародний кримінальний суд діятиме на нашій території. Тоді найтяжчі злочини – проти людяності, геноцид, воєнні злочини, агресія – підпадають під юрисдикцію Міжнародного кримінального суду. Наприклад, розстріл цивільного населення та злочини терористів на непідконтрольній нам території України. Наша країна зараз нездатна притягнути цих осіб до відповідальності.
Міжнародний кримінальний суд на підставі доказів самостійно порушує кримінальну справу.
Що стосується РНБО, я вважаю, що тут може мати місце банальне нерозуміння як діє Міжнародний кримінальний суд. Тому закликаю РНБО прочитати Римський статут. Друга причина, на мою думку, це дія російської пропаганди. Російська влада не хоче відповідати в Міжнародному кримінальному суді. І ще може бути варіант, що влада збирається стріляти в людей в майбутньому і розстрілювати майдани.

Результаты поиска:

На акції підтримки закону про воєнних злочинців

Серпень 29, 2018

 

29.08 об 11:00 відбулася акція на підтримку законопроекту «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо забезпечення його гармонізації з положеннями міжнародного права», який розроблений експертами правозахисної платформи “Правозахисний порядок денний” у співпраці з Міністерством юстиції України. Даний законопроект вже рік знаходиться на розгляді уряду.
——————
Складно в це повірити, але на п’ятому році війни із Росією українське законодавство досі не має правових інструментів для покарання воєнних злочинців. У Кримінальному кодексі не передбачено відповідальності за злочини проти людяності, а положення щодо воєнних злочинів не в повній мірі відповідають вимогам сучасного міжнародного права.

Тому під час проведення засідання Уряду правозахисники, рідні політв’язнів та жертви воєнних злочинів на сході звернулися до прем’єр-міністра Володимира Гройсмана та усіх членів уряду із проханням невідкладно відправити до Верховної ради України законопроект про внесення змін до Кримінального кодексу України, який дозволить національним органам належно розслідувати міжнародні злочини і притягати винних до відповідальності.

В акції взяли участь Олена РИБАК, дружина закатованого горлівського депутата Володимира Рибака, вчений-релігіознавець Ігор КОЗЛОВСЬКИЙ, який провів у полоні близько двох років, волонтерка Ірина ДОВГАНЬ, яка вижила завдяки розміщенню її фото “у позорного столпа” в Нью-Йорк Таймс, Ігор КОТЕЛЯНЕЦЬ, брат політв’язня Євгена Панова, який за сфабрикованою справою в Криму отримав 8 років позбавлення волі та інші.

Гармонізація нашого кримінального законодавства з міжнародним правом

Квітень 25, 2018

Приведення кримінального законодавства України у відповідність з міжнародним правом в питаннях криміналізації основних злочинів за міжнародним правом.

 

 

Владу України закликають змінити законодавство щодо визнання воєнних злочинів

Січень 25, 2018

Владу України закликають змінити законодавство щодо визнання воєнних злочинів

Київ – Активісти ініціативи «Правозахисний порядок денний» закликають уряд внести на розгляд Верховної Ради розроблений спільно з Міністерством юстиції законопроект, який вносить зміни до українського законодавства щодо воєнних злочинів та злочинів проти людяності. За словами голови правління Центру громадянських свобод Олександри Матвійчук, законопроект «уже кілька місяців, як застряг на розгляді в Кабінеті міністрів». Радіо Свобода направило запит до Мін’юсту щодо деталей ситуації та його позиції в цьому питанні, а про сам документ розпитало в одного із авторів – доцента кафедри кримінального права Київського університету імені Тараса Шевченка Костянтина Задою.

– Мета цього законопроекту полягає в тому, щоб привести кримінальне законодавство України у відповідність до міжнародного права в частині відповідальності за так звані «основні злочини»: геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини, агресія. Це злочини, які належать до юрисдикції Міжнародного кримінального суду, але у всіх держав світу є зобов’язання на національному рівні. Такі зобов’язання є й перед Україною.

 Далеко не за всі порушення міжнародного гуманітарного права настає відповідальність, згідно з нашим законодавством

Сьогодні, в принципі, не визнається як злочини окремого виду, за нашим законодавством, злочини проти людяності. Чисто гіпотетично можна ці діяння переслідувати як загально кримінальні злочини, але далеко не завжди, і такі переслідування, в принципі, не відбивють сутності того, що це, у першу чергу, є порушенням міжнародного права, і вже потім – національного права.

Є також серйозні прогалини у криміналізації воєнних злочинів: далеко не за всі порушення міжнародного гуманітарного права настає відповідальність, згідно з нашим законодавством.

І третя серйозна проблема – зобов’язання запобігати безкарності оцим чотирьом основним злочинам, і там цілий спектр заходів держави мають вжити, зокрема, це відмова від строків давності та імунітетів до тих, хто вчиняв ці злочини. І ці зобов’язання досить фрагментарно в нашому Кримінальному кодексі реалізовані.

– Чим відповідальність за вбивство, наприклад, яке визнане воєнним злочином чи злочином проти людяності, відрізняється від санкції за «звичайний» злочин?

– Злочини проти людяності – це цілий набір діянь, найбільш тяжкими з яких є вбивства, які вчиняються у контексті систематичного або широкомасштабного нападу на цивільне населення. Тобто мова йде про те, щоб розглядати ці діяння у ширшому соціальному контексті, і це змінює розуміння природи цих діянь. Наприклад, якщо переслідувати за убивства на Майдані 18-20 лютого 2014 року як «звичайні», так би мовити, вбивства, то не буде різниці між убивством під час затримання і скоординованої держслужбовцями атаки на осіб із числа цивільного населення.

Злочини проти людяності не мають строків давності, а наше законодавство допускає застосування строків давності щодо окремих випадків вчинення убивств

Інший аспект – те, що злочини проти людяності не мають строків давності, а наше законодавство, в принципі, допускає застосування строків давності щодо окремих випадків вчинення убивств.

– А наскільки ці зміни до законодавства можуть допомогти в умовах конфлікту, коли українські правоохоронці та суди не мають доступу на окремі території?

– Зрозуміло, що законодавство не дасть нам можливості затримувати тих, хто перебуває на окупованих територіях, тому що одна справа – існування норми права, а інша – її реалізація. Зрозуміло, що самим фактом ухвалення закону Україна не зможе захоплювати тих, хто вчиняв воєнні злочини на непідконтрольних територіях і одразу віддавати їх під суд.

Законопроект створює правову ситуацію, що над тими, хто вчиняє воєнні злочини на непідконтрольній території, буде нависати сокира невідворотної відповідальності

Але законопроект створює таку правову ситуацію, що над тими, хто вчиняє воєнні злочини на непідконтрольній території, буде нависати сокира невідворотної відповідальності. Будуть закриті всі прогалини: нехай не сьогодні, не через рік і навіть через десять років, але вони понесуть відповідальність.

У країнах Балтії були судові процеси щодо колишніх співробітників радянських спецслужб, які вчиняли злочини проти людяності та воєнні злочини у період завершення Другої світової війни і після неї

Сьогодні є багато випадків, коли особи, що вчиняли воєнні злочини чи злочини проти людяності, зазнали відповідальності через досить тривалий термін. Наприклад, у країнах Балтії були судові процеси щодо колишніх співробітників радянських спецслужб, які вчиняли злочини проти людяності та воєнні злочини в період завершення Другої світової війни і після неї. Тобто цих людей переслідували вже тоді, коли ці країни Балтії стали незалежними, і були результативні процеси. Їх було небагато, але такі процеси мали місце.

– Розкажіть, будь ласка, як створювався законопроект, і що з ним зараз?

– Первинна ініціатива була в «Правозахисного порядку денного». Сформувалась ситуативна група правозахисників та університетських викладачів, і на певному етапі ми скоординували роботу з Міністерством юстиції. Зараз міністерство є, так би мовити, модератором проекту в тому сенсі, що вони просувають його по лінії уряду, щоб цей законопроект був внесений як урядовий до Верховної Ради. В силу певних обставин зараз триває його погодження з іншими органами влади і ще очікується висновок консультативної місії Європейського союзу в Україні.

– Чому так довго це все відбувається – як написала Олександра Матвійчук, процес триває вже кілька років?

– По-перше, це досить великий за обсягом текст – близько сорока сторінок. Тривала робота над текстом і погодження проекту, бо, щоб ви розуміли, є різні точки зору в академічного середовища, умовно кажучи, та юристів, які працюють в органах державної влади.

Є певні об’єктивні причини, але є також і суб’єктивні чинники, скажімо, певні люди, які не те щоб зовсім не сприймають необхідність ухвалення такого законопроекту, можливо, мають певні страхи, що це нашкодить державі. Я можу тільки припускати, чому так відбувається.

– Як Ви оцінюєте перспективи законопроекту в парламенті?

– Мені важко прогнозувати, але я не думаю, що це буде легкий процес. Мені б хотілося, щоб це було швидко, як це інколи буває у Верховній Раді, але я підозрюю, що все буде не так. Але хотілось би вірити, що законопроект буде ухвалений, бо на мій погляд, це не є політичним питанням і це потрібно було зробити вже давно.

Джерело: https://www.radiosvoboda.org/a/28998654.html

 

ПРАВОЗАХИСНИКИ ЗВЕРНУЛИСЯ ДО ПАРЛАМЕНТУ ІЗ ЗАКЛИКОМ ВИЗНАТИ ЮРИСДИКЦІЮ МІЖНАРОДНОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ (МКС)

Січень 28, 2017

Голові Верховної Ради України

Гройсману Володимиру Борисовичу,

Народним депутатам України

Платформи “Правозахисний порядок денний”

Шановний Володимире Борисовичу!

Шановні голови депутатських фракцій!

Шановні народні депутати!

Останні події на сході України свідчать про очевидне зростання загроз правам людини, передовсім основному праву людини, – праву на життя. Вбивства терористами та бойовиками мирних людей на Донбасі, зокрема, останні розстріли терористами мирного населення в Донецьку, під Волновахою, в Маріуполі є підтвердженням того, що сьогодні немає реального механізму захисту мирного населення у цих наповнених насильством та безправ’ям регіонах. Це породжує безкарність та реальну загрозу подальших подібних найбрутальніших порушень прав мирного населення, яке опинилось в зоні воєнних дій, що Україна визначає як антитерористичну операцію.

На жаль, слід констатувати неможливість національної  правоохоронної системи забезпечити як самі права населення на цих територіях, так і розслідування вчинених злочинів. Безкарність породжує лише ще більші та більш жорстокі і масштабні порушення прав людини, які сягають рівня злочинів проти людяності та воєнних злочинів. Саме це є предметом розслідування та судового розгляду Міжнародного кримінального суду, а відтак, можливістю притягнути до відповідальності тих, хто вчинив та продовжує вчинювати такі злочини.

25 січня 2015 року на позачерговому засіданні Ради національної безпеки та оборони було ухвалено «доручити Уряду почати процедуру звернення до Гаазького трибуналу щодо злочинів проти людяності, скоєних терористами проти українських громадян у 2014-2015 роках, а також щодо визнання ДНР та ЛНР терористичними організаціями».

У зв’язку із цим слід зазначити, що Міжнародний кримінальний суд відповідно до Римського Статуту, є постійним органом та має повноваження здійснювати юрисдикцію стосовно осіб, відповідальних за особливо тяжкі злочини, що викликають занепокоєння міжнародного співтовариства, та доповнює національні органи кримінальної юрисдикції.

Україна не є учасницею Міжнародного кримінального суду, хоча Римський статут Міжнародного кримінального суду був підписаний Україною ще у 2000 році.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 11 липня 2001 року дійшов висновку, що окремі положення Статуту не узгоджуються зі статтею 124 Конституції України, а тому приєднання України до цього документу, відповідно, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції.

У Верховній Раді України зареєстровано законопроект № 1788 від 16.01.2015 року, який передбачає доповнення статті 124 Конституції України таким положенням: «Україна може визнати юрисдикцію Міжнародного кримінального суду на умовах Римського статуту Міжнародного кримінального суду», що передбачає подолання всіх правових перешкод на шляху ратифікації Римського Статуту.

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ У ПОПЕРЕДНЬОМУ СКЛИКАННІ ВИЗНАЛА ЮРИСДИКЦІЮ МІЖНАРОДНОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ (МКС) НА ПЕРІОД З 21 ЛИСТОПАДА 2013 РОКУ ПО 22 ЛЮТОГО 2014 РОКУ, ТИМ САМИМ НАДАЛА МОЖЛИВІСТЬ ЗДІЙСНЮВАТИ МІЖНАРОДНЕ ПРАВОСУДДЯ, АЛЕ ОБМЕЖИВШИ ЙОГО КОМПЕТЕНЦІЮ ВИКЛЮЧНО ПЕРІОДОМ ПОДІЙ  ЄВРОМАЙДАНУ.

 ДЛЯ ТОГО ЩОБ ЮРИСДИКЦІЯ МІЖНАРОДНОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ ОХОПЛЮВАЛА ПЕРІОД ТА ПОДІЇ, КОЛИ ВІДБУВАЛАСЬ ОКУПАЦІЯ КРИМУ РОСІЙСЬКОЮ ФЕДЕРАЦІЄЮ ТА ВЧИНЯЛИСЬ ЗЛОЧИНИ НЕЗАКОННИМИ ЗБРОЙНИМИ ФОРМУВАННЯМИ НА ДОНБАСІ, СЛІД ПРИЙНЯТИ ВІДПОВІДНУ ПОСТАНОВУ ТА РОЗШИРИТИ ЮРИСДИКЦІЮ ЦЬОГО СУДУ В ЧАСІ.

ВІДПОВІДНИЙ ПРОЕКТ ПОСТАНОВИ ВЖЕ ЗАРЕЄСТРОВАНИЙ В ПАРЛАМЕНТІ – ЦЕ ПОСТАНОВА №1312 ВІД 09.12.2014 «ЩОДО  ПРО ВИЗНАННЯ УКРАЇНОЮ ЮРИСДИКЦІЇ МІЖНАРОДНОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ ЩОДО СИТУАЦІЇ, ЯКА СКЛАЛАСЬ ВНАСЛІДОК ТРИВАЮЧОЇ З 27 ЛЮТОГО 2014 Р. ЗБРОЙНОЇ АГРЕСІЇ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ ПРОТИ УКРАЇНИ ТА ВЧИНЕННЯ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ МІЖНАРОДНИХ ЗЛОЧИНІВ».

З огляду на вище наведене просимо:

включити до порядку денного пленарного засідання Верховної Ради України питання про визначення та затвердження терміну юрисдикції Міжнародного кримінального суду в період, який починається 21 листопада 2014 року та триватиме до моменту безпосередньої ратифікації Верховною Радою України Римського статуту з метою ухвалення парламентом юрисдикційних повноважень Міжнародного кримінального суду в цей період, а саме постанову №1312 від 09.12.2014 «Щодо  про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо ситуації, яка склалась внаслідок триваючої з 27 лютого 2014 р. збройної агресії Російської Федерації проти України та вчинення на території України міжнародних злочинів». А також  уточнити п. 1 даної постанови та передбачити термін дії даного звернення до моменту безпосередньої ратифікації Україною Римського статуту.

Довідково:

Римський статут МКС вступив в силу 1 липня 2002 року, тим самим ввів у дію юрисдикцію МКС. До злочинів, які розглядає МКС, належать геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини та злочини агресії.

Після ратифікації Римського статуту Україною, Міжнародний Кримінальний Суд володітиме юрисдикцією щодо притягнення до відповідальності осіб, які вчинили найжорстокіші порушення прав людини та гуманітарного права на території держави або по відношенню до громадянина цієї держави.

Платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу,  аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр Громадянських Свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Будинок прав людини в Києві, Центр “Соціальна Дія”, Проект “Без кордонів”, Євромайдан SOS.

ПРЕС-АНОНС “ЗАКОНОДАВЧІ ІНІЦІАТИВИ ЩОДО РАТИФІКАЦІЇ РИМСЬКОГО СТАТУТУ МІЖНАРОДНОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ”

Січень 14, 2017

(КИЇВ) У четвер, 15 січня правозахисні організації-члени Платформи “Правозахисний порядок денний” проведуть прес-конференцію щодо необхідності підтримки Верховною Радою законопроекту, який поширить юрисдикцію МКС в Україні.
Час: 15 січня, о 13.00.
Місце: Український кризовий медіа-центр (вул. Інститутська, 4, готель «Україна», 3 поверх)
Питання до обговорення:
1. Що таке Римський Статут МКС?
2. Порушення прав людини під час Євромайдану, військові злочини під час конфлікту на Сході України та окупація Криму у контексті міжнародного правосуддя.
3. Необхідність ратифікації Римського Статуту МКС, як стримуючого фактора для недопущення військових злочинів і злочинів проти людяності.
4. Необхідність подання запиту на поширення юрисдикції МКС на період до ратифікації (з початку протестів Євромайдану і до моменту ратифікації).
5. Обговорення запропонованих законодавчих ініціатив у парламенті.
Спікери:
Олександра МАТВІЙЧУК – координатор Євромайдан SOS, голова правління Центр Громадянських Свобод,
Тетяна МАЗУР – виконавчий директор Amnesty International в Україні,
Віталій КУПРІЙ – народний депутат,
Ганна Гопко – народний депутат,
Юрій Дерев’янко – народний депутат (участь підтверджується).
З питань акредитації на прес-брифінг, будь ласка, звертайтеся до Марії Іваник за телефоном +38 (050) 705 86 72, e-mail: old.ccl.org.ua@gmail.com, або до Богдана Овчарука за телефоном +38 (067) 551 69 44, e-mail: b.ovcharuk@amnesty.org.ua.

ІНФОРМАЦІЙНА ДОВІДКА.
Римський статут МКС набув чинності 1 липня 2002 року, тим самим ввів у дію юрисдикцію МКС. До злочинів, які розглядає МКС, належать геноцид, злочини проти людяності, військові злочини та злочини агресії. Після ратифікації Римського статуту Україною, Міжнародний Кримінальний Суд володітиме юрисдикцією по притягненню до відповідальності осіб, які вчинили найжорстокіші порушення прав людини та гуманітарного права на території держави або по відношенню до громадянина цієї держави.
Платформа “Правозахисний порядок денний”– неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу, аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр Громадянських Свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Будинок прав людини в Києві, Центр “Соціальна Дія”, Проект “Без кордонів”, Євромайдан SOS.

(Не)ратифікація Римського статуту: чого боїться українська влада?

Грудень 16, 2015

(Не)ратифікація Римського статуту: чого боїться українська влада?

Іноземні парламентарі закликають Україну невідкладно та повністю ратифікувати Римський статут. Про це, зокрема, йшлося на прес-конференції  «Забути про Гаагу: Україна знову відкладає ратифікацію Римського статуту».

Що заважає українським парламентарям ратифікувати цей статут і яку користь він принесе українським громадянам розповідають Ірина Думич, правозахисниця, представниця Правозахисного порядку денного, експертка Центру Громадянських Свобод, і Давід Донат-Катен, доктор юридичних наук, Генеральний Секретар міжнародної організації «Парламентарії за глобальні дії». Перекладач  — Роман Чернишов.

Василь Шандро: Що сьогодні відбувалося і чи можна говорити про успішні результати?

Ірина Думич: Сьогодні в стінах Верховної Ради відбувся міжпарламентський семінар з обміну досвідом між представниками парламенту Швеції, Австрії, Великобританії та інших європейських країн, а також представниками українського парламенту. Темою семінару було приєднання України до Міжнародного кримінального суду та захист цивільного населення.

Семінар відбувся дуже на часі, адже напередодні Дня прав людини ми дізналися про рішення комітету з питань правової політики відхилити законопроект №1788, який повинен був створити законодавчі умови для того, щоб Україна могла приєднатися до Міжнародного кримінального суду — Суду в Гаазі. Комітет посилається на те, що є конституційний законопроект в частині правосуддя, в якому вже включено питання Римського статуту.

Однак тут нас дуже насторожила норма у перехідних положеннях, за якою положення, яке дозволить ратифікувати Римський статут, набере чинності через три роки після набрання чинності Конституції України. Це означає, що Україна демонструє відступ від своїх зобов’язань згідно з Угодою про Асоціацію з ЄС (пункт 8).

Це не є питанням для дискусії, це питання виконання умов угоди. Жоден депутат не зміг пояснити доцільність такої норми. Ми не розуміємо, чому влада постійно від цього ухиляється. Тоді виникає питання: що приховує та чого боїться Україна?

Василь Шандро: Давіде, чому українські депутати відтерміновують ратифікацію Римського статуту? Чого бояться українські чиновники?

Давід Донат-Катен: На скільки я зрозумів із зустрічей з народними депутатами, вони також не розуміють, звідки взялася норма про перехідний період тривалістю у три роки, яку пропонує Президент. Народні депутати, які підтримують наш проект, поки що в меншості, але ситуація дуже динамічна  і може змінитися.

Вони бачать два варіанти вирішення цього питання. З одного боку, вони пропонують підтримати редакцію статті 124 Конституції, яку пропонує законопроект Петра Порошенка. Але також вони намагатимуться видалити пункт перехідних положень про перехідний період, оскільки це буде негативним сигналом не тільки для світової спільноти, але й для жертв подій. Насправді, це затягнеться навіть на  4 роки. Ми сподіваємося, що положення все-таки буде переглянуто.

Варто зазначити, що Україна вже визнала юрисдикцію Міжнародного кримінального суду щодо подій (зокрема, на Донбасі),  надавши йому повноваження здійснювати судові провадження в розслідуваннях справ.

Тетяна Трощинська: Що міжнародне право каже з приводу війни та збройного конфлікту? Чи не виглядає так, що збройний конфлікт — це щось менше, ніж війна?

Давід Донат-КатенЗа міжнародним правом це абсолютно тотожні поняття.  Єдина відмінність: у випадку війни застосовується гуманітарне право, у мирний час — застосовується законодавство про права людини.

Тетяна Трощинська: Що дає ратифікація Римського статуту цивільним жертвам збройного конфлікту?

Ірина Думич: На мою думку, у першу чергу — це є протидія. Якщо порушник Закону знає, що він не понесе за скоєне покарання, він і надалі порушуватиме. Ратифікація є запобіжником найтяжчих злочинів.  По-друге, це дасть громадянам відчуття, що правосуддя є.

Давід Донат-КатенМені здається важливим наголосити на тому, що самостійно Міжнародний кримінальний суд не зможе вирішити сам конфлікт. Зброєю його також не вирішити. Єдиною опцією є застосування міжнародного права.

Слухати більше.

В УКРАЇНІ ПРОЙДЕ МІЖПАРЛАМЕНТСЬКИЙ СЕМІНАР З ОБМІНУ ДОСВІДОМ ЩОДО МІЖНАРОДНОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ

Червень 16, 2015

(КИЇВ) У четвер, 18 червня міжнародна організація «Парламентарі за глобальні дії» (Parliamentarians for Global Action), Комітет з прав людини, національних меншин та міжнаціональних відносин разом із платформою «Правозахисний порядок денний» проведуть спільну прес-конференцію.

В рамках заходу буде анонсовано проведення міжпарламентського семінару з обміну досвідом з питань Міжнародного кримінального суду (МКС), що відбудеться 18 та 19 червня у Верховній Раді України.

Час: 18 червня, о 11.00.

Місце: УКРІНФОРМ (вул. Б. Хмельницького, 8/16).

Спікери:

Давід Дона-Каттен (David Donat Cattin), доктор юридичних наук, Генеральний Секретар Парламентарі за глобальні дії

Хелман Матіас (Matias Hellman) – радник зовнішніх зв’язків Міжнародного кримінального суду (МКС)

Гельмут Шольц (Helmut Scholz), член Європарламенту (Німеччина), член Парламентарі за глобальні дії

Олександра Матвійчук,  голова правління Центру Громадянських Свобод,  платформа  «Правозахисний порядок денний»

Григорій Немиря, Народний депутат України, Голова Комітету Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин та міжнаціональних відносин; член Парламентарів за глобальні дії. (участь уточнюється)

Віктор Мусіяка, заступник голови Конституційної Комісії, Заступник Голови Верховної Ради України ІІ скликання. (участь уточнюється)

Питання до обговорення:

  1. У контексті конституційної реформи в Україні, Міжнародна організація «Парламентарі за глобальні дії» організовують робочий семінар для народних депутатів та експертів з питань приєднання України до Міжнародного Кримінального Суду (МКС).
  2. Ціллю заходу є обмін досвідом між парламентарями про поточні події, проблеми та застереження щодо ратифікації Римського статуту Україною з метою вирішення технічних аспектів, пов’язаних з процедурно-правовими питаннями ратифікації та імплементації Статуту на національному рівні.
  3. 3.      Парламентарі з різних країн поділяться своїм досвідом роботи з МКС та імплементацією Римського статуту в своїй країні.

З питань акредитації на прес-конференцію та за додатковою інформацією прохання звертатись до Марії Іваник за телефоном +38 (050) 705 86 72, e-mail: old.ccl.org.ua@gmail.com

 

Інформаційна довідка.

Парламент за глобальні дії (Parliamentarians for Global Action)

Парламентарії за глобальні дії (ПГА) є найбільшою транснаціональною мережею членів парламентів з усіх регіонів світу, які підтримують ефективне функціонування Міжнародного кримінального суду і подолання безкарності.

Римський статут МКС набув чинності 1 липня 2002 року, тим самим ввів у дію юрисдикцію МКС. До злочинів, які розглядає МКС, належать геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини та злочини агресії. Після ратифікації Римського статуту Україною, Міжнародний Кримінальний Суд володітиме юрисдикцією по притягненню до відповідальності осіб, які вчинили найжорстокіші порушення прав людини та гуманітарного права на території держави або по відношенню до громадянина цієї держави.

Платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу,  аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр Громадянських Свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Будинок прав людини в Києві, Центр “Соціальна Дія” Проект “Без кордонів”, Євромайдан SOS.

«УРОКИ ГРУЗИНСЬКОГО ДОСВІДУ» – ШАНС ДЛЯ УКРАЇНИ НЕ ПОВТОРИТИ ПОМИЛКИ МИНУЛОГО

Квітень 22, 2015

Не завжди грузинський досвід може слугувати прикладом для наслідування.

Поведінка грузинської влади під час російсько-грузинського військового конфлікту щодо документування воєнних злочинів та злочинів проти людяності, а також дії спрямовані на встановлення міжнародного правосуддя свідчать саме про цей випадок.

Далі мова піде про “уроки грузинського досвіду” співпраці із Міжнародним кримінальним судом та проведено паралелі із Україною, та про всі плюси та мінуси ратифікації Римського статуту. 

Схожість української та грузинської влади в тому, що вони бояться відповідати за злочини, які начебто вчиняються українськими військовими.

« МКС навряд буде розслідувати поодинокі випадки солдат з фронтової лінії. Мандат Суду розповсюджується на розслідування найтяжчих злочинів. Також, якщо Україна хоче захистити своїх громадян від МКС, то вона має сама провести ефективні розслідування. В такому випадку,і МКС не втручатиметься»,- зазначив експерт з міжнародного правосуддя, представник малійських та камбоджійських жертв в МКС,  Алекс Презанті.

Також, Алекс Презанті відповів на питання, що  ж буде з громадянами Росії, якщо в МКС все таки буде розглядатись справа щодо притягнення їх до відповідальності:

«Навіть якщо Росія буде захищати своїх громадян, не видаючи їх суду, ордер МКС на арешт не має терміну давності. Переслідувані особи не зможуть відвідати жодну з країн, на яку поширюється юрисдикція МКС. Також, у такому випадку, країна, яка захищає злочинця, буде стигматизована та підпаде під міжнародну ізоляцію. Так, як це було з президентом Судану, наприклад.»

На думку експерта, важливо зазначити, що найбільший успіх Міжнародного кримінального суду  полягає  не в кількості засуджених,  а в кількості потенційних злочинців, яких перспектива бути засудженими зупинила.

«Грузинський уряд від початку обрав шлях не вести ефективне розслідування злочинів, що були вчинені під час грузинсько-російського конфлікту в серпні 2008 року. Хоча була така можливість, згідно Римського статуту та зважаючи на практичні обставини, передати розслідування Міжнародному кримінальному суду. Замість цього, вони зробили все, щоб Суд втрутився якомога пізніше. Як наслідок, за сім років жоден із злочинців не був ідентифікований та притягнений до відповідальності» – наголосивСімон Папуашвілі, адвокат жертв конфлікту в Міжнародному кримінальному суді, голова грузинської коаліції “За Міжнародний кримінальний суд”, колишній Урядовий Уповноважений Грузії в Європейському суді, експерт Міжнародного партнерства за права людини.

«П’ятиденний конфлікт призвів до великих соціальних та економічних проблем, які досі не є вирішеними. Грузинське громадянське суспільство активно документувало злочини та поділилося результатами роботи з урядом Грузії та Міжнародним кримінальним судом. Однак, відсутність ефективних дій зі сторони влади призвела до розчарувань серед жертв, які сподівалися на встановлення справедливості» – прокоментувала ситуацію  Елена Філеєва, виконавчий директор «Стаття 42» , однієї з неурядових організацій, яка займалась документуванням порушень під час російсько-грузинського військового конфлікту  .

Слід зазначити, що на час збройного конфлікту Грузія вже була приєднана до Міжнародного кримінального суду, на відміну від України сьогодні, тому питання ратифікації Римського статуту для Грузії не стояло.

Одним з принципів, за яким діє МКС, є принцип комплементарності, що передбачає неможливість МКС втручатися в справи з розслідування злочинів та встановлення правосуддя у випадку, якщо держава робить це самостійно. Протягом років застосуванням цього принципу активно користувалась Грузія створюючи «видимість» розслідування.

«Коли я, як адвокат жертв, звернувся з задокументованими матеріалами про порушення зі сторони Росії до Прокурора МКС, він запитав мене, що відбувається, адже отримав від російської сторони стоси матеріалів, в той час як від грузинської – жодного. Матеріали, отримані від неурядових організацій, були першими, які він отримав» зазначив Сімон Папуашвіллі.

Також експерти з Грузії провели паралелі між Грузією і Україною та закликали не повторювати помилки Грузії, і натомість посилити розслідування і документування всіх злочинів, що вчиняються на території України у зв’язку з агресією Росії, та негайно ратифікувати Римський статут Міжнародного кримінального суду, залучивши незалежну міжнародну інституцію для здійснення правосуддя.

 «… Можливо, замість того, щоб уникати ратифікації Римського статуту і боятись, що хтось коли-небудь, кого-небудь притягне до відповідальності, варто зробити так, щоб запобігти вчиненню злочинів, зайняти відкриту відповідальну позицію країни, яка має намір рухатись далі в Європу, та самим почати документування порушень і злочинів, почати їх розслідування, почати активну роботу з Міжнародним кримінальним судом …

Окрім всіх раціональних аргументів, думаю важливим є і той факт, що якщо ми будемо безкінечно боятись та нічого не робити, то в принципі, – це саме те, чого хоче агресор, чого хоче Російська Федерація, а головне, десятки тисяч, можливо навіть мільйони громадян України назавжди залишаться без правосуддя.» – відмітила Олександра Делеменчук, координатор ГО «Центру громадянських свобод», представник платформи «Правозахисний порядок денний».

Для України також дуже важливо долучити до розслідувань МКС, як незалежну та неупереджену інституцію. Залучення Міжнародного кримінального суду покаже злочинцям серйозні наміри держави, що буде мати суттєвий ефект.

«Давайте подивимось на наш регіон та його недавню історію : війна в Південній Осетії, війна в Абхазії, дві війни в Чечні, війна в Нагірному Карабасі, війна в Придністров’ї,  тепер в Україні, і  в усіх цих конфліктах є одне спільне – причетність Російської Федерації.

Зараз в України є історичний шанс ініціювати та підтримати розслідування Міжнародного кримінального суду злочинів вчинених Російською Федерацією та тим самим, можливо, зупинити агресивні дії не тільки стосовно того, що вже зараз відбувається, але й можливо щодо того, що РФ збирається зробити з нашим регіоном в майбутньому» – додав на останок Сімон Папуашвіллі.

Круглий стіл «Міжнародний кримінальний суд: досвід Грузії» організований Комітетом з прав людини, національних меншин та міжнаціональних відносин Верховної Ради України спільно з платформою правозахисних організацій «Правозахисний порядок денний».

Запис круглого столу «Міжнародний кримінальний суд: досвід Грузії» доступний за посиланням:

https://www.youtube.com/watch?v=nW_TfHC5QGI

З будь-якими питаннями прохання звертатись до Марії Іваник – +380507058672,ccl.org.ua@gmail.com

ПРЕС-АНОНС КРУГЛОГО СТОЛУ “МІЖНАРОДНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД: ДОСВІД ГРУЗІЇ”

Квітень 10, 2015

21 квітня 2015 року о 13.30 (початок реєстрації) Комітетом з прав людини, національних меншин та міжнаціональних відносин Верховної Ради України спільно з платформою правозахисних організацій «Правозахисний порядок денний» проводиться круглий стіл «Міжнародний кримінальний суд: досвід Грузії». Тривалість заходу дві години.

Експерти з Грузії та України окреслять політичні та правові перешкоди, які стояли перед розслідуванням міжнародних злочинів під час російсько-грузинського конфлікту 2008 року, а також проведуть паралелі із сучасною ситуацією в Україні та обговорять уроки “грузинського досвіду” співпраці із Міжнародним кримінальним судом для України.

У лютому 2015 році парламент України ухвалив разову декларацію про визнання юрисдикції Міжнародного кримінального суду для розгляду воєнних злочинів та злочинів проти людяності, які були вчинені під час збройної агресії Росії. Попри це в стінах парламенту досі не розглядали законопроект 1788, який відкриває дорогу для повної ратифікації Римського статуту та приєднання України до Міжнародного кримінального суду. Варто підкреслити, що опоненти ратифікації Римського статуту апелюють саме до ”грузинського досвіду” співпраці із судом.

Запрошені експерти-доповідачі:
Сімон Папуашвілі, голова грузинської коаліції “За Міжнародний кримінальний суд”, колишній Урядовий Уповноважений Грузії в Європейському суді, експерт Міжнародного партнерства за права людини (Грузія,).
Єлєна Філеєва, виконавчий директор організації «Стаття 42» (Грузія, Бельгія).
Алекс Презанті, експерт Міжнародної федерації з прав людини (Швейцарія).

Із української сторони до участі в круглому столі запрошені народні депутати, представники уряду, РНБО, Адміністрації Президента, Генеральної прокуратури України, СБУ, МВС, Конституційного суду України, наукової спільноти, громадськості.

З будь-якими питаннями прохання звертатись до Марії Іваник +380507058672, old.ccl.org.ua@gmail.com
Акредитація журналістів є обов’язковою, проводиться до 20 квітня включно.

ІРИНА ДУМИЧ: МИ СПОДІВАЄМОСЯ, ЩО РОЗСТРІЛ МАЙДАНУ БУДЕ РОЗСЛІДУВАТИСЯ В МІЖНАРОДНОМУ КРИМІНАЛЬНОМУ СУДІ

Лютий 22, 2015

Чому досі не розкриті злочини Майдану та чому українська влада не хоче ратифікувати Римський статут Міжнародного кримінального суду розповідає у студії СК телеведучій Катерині Некречі координатор ініціативи «Євромайдан SOS», правозахисниця Ірина Думич.

18, 19, 20 лютого 2014 року були найдраматичнішими днями в історії Революції Гідності. Якими ви пам’ятаєте ці дні?

Це важкі спогади для всіх – хто був безпосередньо на Майдані і хто спостерігав за подіями по телевізору. Для мене особисто ті дні пройшли на роботі гарячої лінії «Євромайдан SOS» і нам доводилося повідомляти сім’ям загиблих про ці жахливі події. В той момент я не усвідомлювала до кінця, що відбулося. Зараз мені також важко усвідомити, що це справді відбулося. Особисто для мене питанням вшанування загиблих є те, щоб добитися ратифікації в Україні Римського статуту Міжнародного кримінального суду, вимагати змін в країни від нової влади. Власне це те, чим продовжує займатися наша ініціатива «Євромайдан SOS».

Як ви гадаєте, ми колись взнаємо правду про розстріл на Майдані, а саме хто віддавав злочинні накази?

Хочеться, щоб винні були притягнуті до відповідальності, але можемо констатувати, що рік розслідування Україна програла. Є об’єктивні причини, чому розслідування важко провести, зокрема, не було можливості провести первинні слідчі дії, також, за словами очільників МВС і прокуратури, винні покинули межі України. Однак організація розслідування, співкоординація дій між МВС, Генпрокуратурою і СБУ виглядають смішними. Моя думка, протягом року не існувало належної політичної волі для того, щоб винних притягнути до відповідальності. Не сприяли розслідуванню злочинів заяви нашого президента про те, що ті, хто скоїв злочини на Майдані, змиває ці злочини своєю кров’ю на Сході. І ми спостерігаємо такі ситуації, як побиття журналіста Ревуцького на Сході, безпідставна затримка добровольців на Сході, тобто дуже часта груба поведінка колишніх працівників «Беркуту» на Сході показує, що логіка президента України не діє. Ми повинні знати осіб, які здійснили злочини на Майдані, тому що вони й далі будуть порушувати закон. Два тижні тому до нас звернулося нове управління Генпрокуратури, яке буде займатися розслідуваннями злочинів на Майдані з проханням надати для них відео подій на Майдані. У нас відео немає, але працівники попросили дати їм принаймні відео, яке відкрито є в Інтернеті. Тобто в них немає навіть такого архіву і це дуже сумно. Ми знаємо, що потерпілих не викликають для свідчення. Окрім розстрілів, на Майдані було дуже багато інших злочинів. У мене є друг, якого побили працівники «Беркуту» 18 лютого і проти нього була порушена кримінальна справа за побиття сотні «беркутів». Цю справу закрили і все. Йому були нанесені важкі тілесні ушкодження – це нікому не цікаво. Таких потерпілих, за даними «Євромайдан SOS», було близько двох тисяч. Багато з цих людей відмовляються писати заяви у правоохоронні органи, тому що вважають, що це не принесе результату. Це – неправильно. Ми повинні вимагати розслідування цих злочинів заради того, щоб цього ніколи не повторилося.

Чому не відбувається ратифікація Україною Римського статуту?

Ми сподіваємося, що справи Майдану будуть розслідуватися в Міжнародному кримінальному суді в Гаазі. Для цього Україна 24 лютого 2014 року подала одноразову декларацію про визнання юрисдикції цього суду на період Майдану. Коаліція неурядових організацій, у тому числі «Євромайдан SOS», подала до цього суду всі документи, які свідчать про злочини на Майдані. Справа Майдану перебуває на досудовій експертизі. Чому важливо ратифікувати Римський статут зараз, а не просто розслідувати злочини на Майдані? Це означає, що Україна визнає юрисдикцію цього суду і в майбутньому жодна влада мабуть не наважиться стріляти в людей на майданах, тому що знатиме про відповідальність. Міжнародний кримінальний суд починає діяти тоді, коли не має політичної волі держави розслідувати кримінальні злочини, або держава неспроможна самостійно це зробити. Це може бути, наприклад, стосовно Криму, який є територією України, але Україна не може здійснювати правосуддя на цій території. Незрозуміло, чому зараз не відбувається ратифікація Римського статуту? Для цього потрібно внести зміни в Конституцію України. Це потрібно тому, що є відповідне рішення Конституційного суду 2001 року, в якому КС говорить, що участь в міжнародному кримінальному суді суперечить Конституції України. Однією з умов асоціації України до Євросоюзу є ратифікація Римського статуту. Україна зробила відповідне застереження, що вона це зробить після змін до Конституції. Є відповідний законопроект у ВРУ, однак він не розглядається.

В РНБО говорять, що треба зачекати з ратифікацією. Чому?

Якщо Україна ратифікує Римський статут, то Міжнародний кримінальний суд діятиме на нашій території. Тоді найтяжчі злочини – проти людяності, геноцид, воєнні злочини, агресія – підпадають під юрисдикцію Міжнародного кримінального суду. Наприклад, розстріл цивільного населення та злочини терористів на непідконтрольній нам території України. Наша країна зараз нездатна притягнути цих осіб до відповідальності.
Міжнародний кримінальний суд на підставі доказів самостійно порушує кримінальну справу.
Що стосується РНБО, я вважаю, що тут може мати місце банальне нерозуміння як діє Міжнародний кримінальний суд. Тому закликаю РНБО прочитати Римський статут. Друга причина, на мою думку, це дія російської пропаганди. Російська влада не хоче відповідати в Міжнародному кримінальному суді. І ще може бути варіант, що влада збирається стріляти в людей в майбутньому і розстрілювати майдани.

Результаты поиска:

На акції підтримки закону про воєнних злочинців

Серпень 29, 2018

 

29.08 об 11:00 відбулася акція на підтримку законопроекту «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо забезпечення його гармонізації з положеннями міжнародного права», який розроблений експертами правозахисної платформи “Правозахисний порядок денний” у співпраці з Міністерством юстиції України. Даний законопроект вже рік знаходиться на розгляді уряду.
——————
Складно в це повірити, але на п’ятому році війни із Росією українське законодавство досі не має правових інструментів для покарання воєнних злочинців. У Кримінальному кодексі не передбачено відповідальності за злочини проти людяності, а положення щодо воєнних злочинів не в повній мірі відповідають вимогам сучасного міжнародного права.

Тому під час проведення засідання Уряду правозахисники, рідні політв’язнів та жертви воєнних злочинів на сході звернулися до прем’єр-міністра Володимира Гройсмана та усіх членів уряду із проханням невідкладно відправити до Верховної ради України законопроект про внесення змін до Кримінального кодексу України, який дозволить національним органам належно розслідувати міжнародні злочини і притягати винних до відповідальності.

В акції взяли участь Олена РИБАК, дружина закатованого горлівського депутата Володимира Рибака, вчений-релігіознавець Ігор КОЗЛОВСЬКИЙ, який провів у полоні близько двох років, волонтерка Ірина ДОВГАНЬ, яка вижила завдяки розміщенню її фото “у позорного столпа” в Нью-Йорк Таймс, Ігор КОТЕЛЯНЕЦЬ, брат політв’язня Євгена Панова, який за сфабрикованою справою в Криму отримав 8 років позбавлення волі та інші.

Гармонізація нашого кримінального законодавства з міжнародним правом

Квітень 25, 2018

Приведення кримінального законодавства України у відповідність з міжнародним правом в питаннях криміналізації основних злочинів за міжнародним правом.

 

 

Владу України закликають змінити законодавство щодо визнання воєнних злочинів

Січень 25, 2018

Владу України закликають змінити законодавство щодо визнання воєнних злочинів

Київ – Активісти ініціативи «Правозахисний порядок денний» закликають уряд внести на розгляд Верховної Ради розроблений спільно з Міністерством юстиції законопроект, який вносить зміни до українського законодавства щодо воєнних злочинів та злочинів проти людяності. За словами голови правління Центру громадянських свобод Олександри Матвійчук, законопроект «уже кілька місяців, як застряг на розгляді в Кабінеті міністрів». Радіо Свобода направило запит до Мін’юсту щодо деталей ситуації та його позиції в цьому питанні, а про сам документ розпитало в одного із авторів – доцента кафедри кримінального права Київського університету імені Тараса Шевченка Костянтина Задою.

– Мета цього законопроекту полягає в тому, щоб привести кримінальне законодавство України у відповідність до міжнародного права в частині відповідальності за так звані «основні злочини»: геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини, агресія. Це злочини, які належать до юрисдикції Міжнародного кримінального суду, але у всіх держав світу є зобов’язання на національному рівні. Такі зобов’язання є й перед Україною.

 Далеко не за всі порушення міжнародного гуманітарного права настає відповідальність, згідно з нашим законодавством

Сьогодні, в принципі, не визнається як злочини окремого виду, за нашим законодавством, злочини проти людяності. Чисто гіпотетично можна ці діяння переслідувати як загально кримінальні злочини, але далеко не завжди, і такі переслідування, в принципі, не відбивють сутності того, що це, у першу чергу, є порушенням міжнародного права, і вже потім – національного права.

Є також серйозні прогалини у криміналізації воєнних злочинів: далеко не за всі порушення міжнародного гуманітарного права настає відповідальність, згідно з нашим законодавством.

І третя серйозна проблема – зобов’язання запобігати безкарності оцим чотирьом основним злочинам, і там цілий спектр заходів держави мають вжити, зокрема, це відмова від строків давності та імунітетів до тих, хто вчиняв ці злочини. І ці зобов’язання досить фрагментарно в нашому Кримінальному кодексі реалізовані.

– Чим відповідальність за вбивство, наприклад, яке визнане воєнним злочином чи злочином проти людяності, відрізняється від санкції за «звичайний» злочин?

– Злочини проти людяності – це цілий набір діянь, найбільш тяжкими з яких є вбивства, які вчиняються у контексті систематичного або широкомасштабного нападу на цивільне населення. Тобто мова йде про те, щоб розглядати ці діяння у ширшому соціальному контексті, і це змінює розуміння природи цих діянь. Наприклад, якщо переслідувати за убивства на Майдані 18-20 лютого 2014 року як «звичайні», так би мовити, вбивства, то не буде різниці між убивством під час затримання і скоординованої держслужбовцями атаки на осіб із числа цивільного населення.

Злочини проти людяності не мають строків давності, а наше законодавство допускає застосування строків давності щодо окремих випадків вчинення убивств

Інший аспект – те, що злочини проти людяності не мають строків давності, а наше законодавство, в принципі, допускає застосування строків давності щодо окремих випадків вчинення убивств.

– А наскільки ці зміни до законодавства можуть допомогти в умовах конфлікту, коли українські правоохоронці та суди не мають доступу на окремі території?

– Зрозуміло, що законодавство не дасть нам можливості затримувати тих, хто перебуває на окупованих територіях, тому що одна справа – існування норми права, а інша – її реалізація. Зрозуміло, що самим фактом ухвалення закону Україна не зможе захоплювати тих, хто вчиняв воєнні злочини на непідконтрольних територіях і одразу віддавати їх під суд.

Законопроект створює правову ситуацію, що над тими, хто вчиняє воєнні злочини на непідконтрольній території, буде нависати сокира невідворотної відповідальності

Але законопроект створює таку правову ситуацію, що над тими, хто вчиняє воєнні злочини на непідконтрольній території, буде нависати сокира невідворотної відповідальності. Будуть закриті всі прогалини: нехай не сьогодні, не через рік і навіть через десять років, але вони понесуть відповідальність.

У країнах Балтії були судові процеси щодо колишніх співробітників радянських спецслужб, які вчиняли злочини проти людяності та воєнні злочини у період завершення Другої світової війни і після неї

Сьогодні є багато випадків, коли особи, що вчиняли воєнні злочини чи злочини проти людяності, зазнали відповідальності через досить тривалий термін. Наприклад, у країнах Балтії були судові процеси щодо колишніх співробітників радянських спецслужб, які вчиняли злочини проти людяності та воєнні злочини в період завершення Другої світової війни і після неї. Тобто цих людей переслідували вже тоді, коли ці країни Балтії стали незалежними, і були результативні процеси. Їх було небагато, але такі процеси мали місце.

– Розкажіть, будь ласка, як створювався законопроект, і що з ним зараз?

– Первинна ініціатива була в «Правозахисного порядку денного». Сформувалась ситуативна група правозахисників та університетських викладачів, і на певному етапі ми скоординували роботу з Міністерством юстиції. Зараз міністерство є, так би мовити, модератором проекту в тому сенсі, що вони просувають його по лінії уряду, щоб цей законопроект був внесений як урядовий до Верховної Ради. В силу певних обставин зараз триває його погодження з іншими органами влади і ще очікується висновок консультативної місії Європейського союзу в Україні.

– Чому так довго це все відбувається – як написала Олександра Матвійчук, процес триває вже кілька років?

– По-перше, це досить великий за обсягом текст – близько сорока сторінок. Тривала робота над текстом і погодження проекту, бо, щоб ви розуміли, є різні точки зору в академічного середовища, умовно кажучи, та юристів, які працюють в органах державної влади.

Є певні об’єктивні причини, але є також і суб’єктивні чинники, скажімо, певні люди, які не те щоб зовсім не сприймають необхідність ухвалення такого законопроекту, можливо, мають певні страхи, що це нашкодить державі. Я можу тільки припускати, чому так відбувається.

– Як Ви оцінюєте перспективи законопроекту в парламенті?

– Мені важко прогнозувати, але я не думаю, що це буде легкий процес. Мені б хотілося, щоб це було швидко, як це інколи буває у Верховній Раді, але я підозрюю, що все буде не так. Але хотілось би вірити, що законопроект буде ухвалений, бо на мій погляд, це не є політичним питанням і це потрібно було зробити вже давно.

Джерело: https://www.radiosvoboda.org/a/28998654.html

 

ПРАВОЗАХИСНИКИ ЗВЕРНУЛИСЯ ДО ПАРЛАМЕНТУ ІЗ ЗАКЛИКОМ ВИЗНАТИ ЮРИСДИКЦІЮ МІЖНАРОДНОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ (МКС)

Січень 28, 2017

Голові Верховної Ради України

Гройсману Володимиру Борисовичу,

Народним депутатам України

Платформи “Правозахисний порядок денний”

Шановний Володимире Борисовичу!

Шановні голови депутатських фракцій!

Шановні народні депутати!

Останні події на сході України свідчать про очевидне зростання загроз правам людини, передовсім основному праву людини, – праву на життя. Вбивства терористами та бойовиками мирних людей на Донбасі, зокрема, останні розстріли терористами мирного населення в Донецьку, під Волновахою, в Маріуполі є підтвердженням того, що сьогодні немає реального механізму захисту мирного населення у цих наповнених насильством та безправ’ям регіонах. Це породжує безкарність та реальну загрозу подальших подібних найбрутальніших порушень прав мирного населення, яке опинилось в зоні воєнних дій, що Україна визначає як антитерористичну операцію.

На жаль, слід констатувати неможливість національної  правоохоронної системи забезпечити як самі права населення на цих територіях, так і розслідування вчинених злочинів. Безкарність породжує лише ще більші та більш жорстокі і масштабні порушення прав людини, які сягають рівня злочинів проти людяності та воєнних злочинів. Саме це є предметом розслідування та судового розгляду Міжнародного кримінального суду, а відтак, можливістю притягнути до відповідальності тих, хто вчинив та продовжує вчинювати такі злочини.

25 січня 2015 року на позачерговому засіданні Ради національної безпеки та оборони було ухвалено «доручити Уряду почати процедуру звернення до Гаазького трибуналу щодо злочинів проти людяності, скоєних терористами проти українських громадян у 2014-2015 роках, а також щодо визнання ДНР та ЛНР терористичними організаціями».

У зв’язку із цим слід зазначити, що Міжнародний кримінальний суд відповідно до Римського Статуту, є постійним органом та має повноваження здійснювати юрисдикцію стосовно осіб, відповідальних за особливо тяжкі злочини, що викликають занепокоєння міжнародного співтовариства, та доповнює національні органи кримінальної юрисдикції.

Україна не є учасницею Міжнародного кримінального суду, хоча Римський статут Міжнародного кримінального суду був підписаний Україною ще у 2000 році.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 11 липня 2001 року дійшов висновку, що окремі положення Статуту не узгоджуються зі статтею 124 Конституції України, а тому приєднання України до цього документу, відповідно, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції.

У Верховній Раді України зареєстровано законопроект № 1788 від 16.01.2015 року, який передбачає доповнення статті 124 Конституції України таким положенням: «Україна може визнати юрисдикцію Міжнародного кримінального суду на умовах Римського статуту Міжнародного кримінального суду», що передбачає подолання всіх правових перешкод на шляху ратифікації Римського Статуту.

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ У ПОПЕРЕДНЬОМУ СКЛИКАННІ ВИЗНАЛА ЮРИСДИКЦІЮ МІЖНАРОДНОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ (МКС) НА ПЕРІОД З 21 ЛИСТОПАДА 2013 РОКУ ПО 22 ЛЮТОГО 2014 РОКУ, ТИМ САМИМ НАДАЛА МОЖЛИВІСТЬ ЗДІЙСНЮВАТИ МІЖНАРОДНЕ ПРАВОСУДДЯ, АЛЕ ОБМЕЖИВШИ ЙОГО КОМПЕТЕНЦІЮ ВИКЛЮЧНО ПЕРІОДОМ ПОДІЙ  ЄВРОМАЙДАНУ.

 ДЛЯ ТОГО ЩОБ ЮРИСДИКЦІЯ МІЖНАРОДНОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ ОХОПЛЮВАЛА ПЕРІОД ТА ПОДІЇ, КОЛИ ВІДБУВАЛАСЬ ОКУПАЦІЯ КРИМУ РОСІЙСЬКОЮ ФЕДЕРАЦІЄЮ ТА ВЧИНЯЛИСЬ ЗЛОЧИНИ НЕЗАКОННИМИ ЗБРОЙНИМИ ФОРМУВАННЯМИ НА ДОНБАСІ, СЛІД ПРИЙНЯТИ ВІДПОВІДНУ ПОСТАНОВУ ТА РОЗШИРИТИ ЮРИСДИКЦІЮ ЦЬОГО СУДУ В ЧАСІ.

ВІДПОВІДНИЙ ПРОЕКТ ПОСТАНОВИ ВЖЕ ЗАРЕЄСТРОВАНИЙ В ПАРЛАМЕНТІ – ЦЕ ПОСТАНОВА №1312 ВІД 09.12.2014 «ЩОДО  ПРО ВИЗНАННЯ УКРАЇНОЮ ЮРИСДИКЦІЇ МІЖНАРОДНОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ ЩОДО СИТУАЦІЇ, ЯКА СКЛАЛАСЬ ВНАСЛІДОК ТРИВАЮЧОЇ З 27 ЛЮТОГО 2014 Р. ЗБРОЙНОЇ АГРЕСІЇ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ ПРОТИ УКРАЇНИ ТА ВЧИНЕННЯ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ МІЖНАРОДНИХ ЗЛОЧИНІВ».

З огляду на вище наведене просимо:

включити до порядку денного пленарного засідання Верховної Ради України питання про визначення та затвердження терміну юрисдикції Міжнародного кримінального суду в період, який починається 21 листопада 2014 року та триватиме до моменту безпосередньої ратифікації Верховною Радою України Римського статуту з метою ухвалення парламентом юрисдикційних повноважень Міжнародного кримінального суду в цей період, а саме постанову №1312 від 09.12.2014 «Щодо  про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо ситуації, яка склалась внаслідок триваючої з 27 лютого 2014 р. збройної агресії Російської Федерації проти України та вчинення на території України міжнародних злочинів». А також  уточнити п. 1 даної постанови та передбачити термін дії даного звернення до моменту безпосередньої ратифікації Україною Римського статуту.

Довідково:

Римський статут МКС вступив в силу 1 липня 2002 року, тим самим ввів у дію юрисдикцію МКС. До злочинів, які розглядає МКС, належать геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини та злочини агресії.

Після ратифікації Римського статуту Україною, Міжнародний Кримінальний Суд володітиме юрисдикцією щодо притягнення до відповідальності осіб, які вчинили найжорстокіші порушення прав людини та гуманітарного права на території держави або по відношенню до громадянина цієї держави.

Платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу,  аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр Громадянських Свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Будинок прав людини в Києві, Центр “Соціальна Дія”, Проект “Без кордонів”, Євромайдан SOS.

ПРЕС-АНОНС “ЗАКОНОДАВЧІ ІНІЦІАТИВИ ЩОДО РАТИФІКАЦІЇ РИМСЬКОГО СТАТУТУ МІЖНАРОДНОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ”

Січень 14, 2017

(КИЇВ) У четвер, 15 січня правозахисні організації-члени Платформи “Правозахисний порядок денний” проведуть прес-конференцію щодо необхідності підтримки Верховною Радою законопроекту, який поширить юрисдикцію МКС в Україні.
Час: 15 січня, о 13.00.
Місце: Український кризовий медіа-центр (вул. Інститутська, 4, готель «Україна», 3 поверх)
Питання до обговорення:
1. Що таке Римський Статут МКС?
2. Порушення прав людини під час Євромайдану, військові злочини під час конфлікту на Сході України та окупація Криму у контексті міжнародного правосуддя.
3. Необхідність ратифікації Римського Статуту МКС, як стримуючого фактора для недопущення військових злочинів і злочинів проти людяності.
4. Необхідність подання запиту на поширення юрисдикції МКС на період до ратифікації (з початку протестів Євромайдану і до моменту ратифікації).
5. Обговорення запропонованих законодавчих ініціатив у парламенті.
Спікери:
Олександра МАТВІЙЧУК – координатор Євромайдан SOS, голова правління Центр Громадянських Свобод,
Тетяна МАЗУР – виконавчий директор Amnesty International в Україні,
Віталій КУПРІЙ – народний депутат,
Ганна Гопко – народний депутат,
Юрій Дерев’янко – народний депутат (участь підтверджується).
З питань акредитації на прес-брифінг, будь ласка, звертайтеся до Марії Іваник за телефоном +38 (050) 705 86 72, e-mail: old.ccl.org.ua@gmail.com, або до Богдана Овчарука за телефоном +38 (067) 551 69 44, e-mail: b.ovcharuk@amnesty.org.ua.

ІНФОРМАЦІЙНА ДОВІДКА.
Римський статут МКС набув чинності 1 липня 2002 року, тим самим ввів у дію юрисдикцію МКС. До злочинів, які розглядає МКС, належать геноцид, злочини проти людяності, військові злочини та злочини агресії. Після ратифікації Римського статуту Україною, Міжнародний Кримінальний Суд володітиме юрисдикцією по притягненню до відповідальності осіб, які вчинили найжорстокіші порушення прав людини та гуманітарного права на території держави або по відношенню до громадянина цієї держави.
Платформа “Правозахисний порядок денний”– неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу, аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр Громадянських Свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Будинок прав людини в Києві, Центр “Соціальна Дія”, Проект “Без кордонів”, Євромайдан SOS.

(Не)ратифікація Римського статуту: чого боїться українська влада?

Грудень 16, 2015

(Не)ратифікація Римського статуту: чого боїться українська влада?

Іноземні парламентарі закликають Україну невідкладно та повністю ратифікувати Римський статут. Про це, зокрема, йшлося на прес-конференції  «Забути про Гаагу: Україна знову відкладає ратифікацію Римського статуту».

Що заважає українським парламентарям ратифікувати цей статут і яку користь він принесе українським громадянам розповідають Ірина Думич, правозахисниця, представниця Правозахисного порядку денного, експертка Центру Громадянських Свобод, і Давід Донат-Катен, доктор юридичних наук, Генеральний Секретар міжнародної організації «Парламентарії за глобальні дії». Перекладач  — Роман Чернишов.

Василь Шандро: Що сьогодні відбувалося і чи можна говорити про успішні результати?

Ірина Думич: Сьогодні в стінах Верховної Ради відбувся міжпарламентський семінар з обміну досвідом між представниками парламенту Швеції, Австрії, Великобританії та інших європейських країн, а також представниками українського парламенту. Темою семінару було приєднання України до Міжнародного кримінального суду та захист цивільного населення.

Семінар відбувся дуже на часі, адже напередодні Дня прав людини ми дізналися про рішення комітету з питань правової політики відхилити законопроект №1788, який повинен був створити законодавчі умови для того, щоб Україна могла приєднатися до Міжнародного кримінального суду — Суду в Гаазі. Комітет посилається на те, що є конституційний законопроект в частині правосуддя, в якому вже включено питання Римського статуту.

Однак тут нас дуже насторожила норма у перехідних положеннях, за якою положення, яке дозволить ратифікувати Римський статут, набере чинності через три роки після набрання чинності Конституції України. Це означає, що Україна демонструє відступ від своїх зобов’язань згідно з Угодою про Асоціацію з ЄС (пункт 8).

Це не є питанням для дискусії, це питання виконання умов угоди. Жоден депутат не зміг пояснити доцільність такої норми. Ми не розуміємо, чому влада постійно від цього ухиляється. Тоді виникає питання: що приховує та чого боїться Україна?

Василь Шандро: Давіде, чому українські депутати відтерміновують ратифікацію Римського статуту? Чого бояться українські чиновники?

Давід Донат-Катен: На скільки я зрозумів із зустрічей з народними депутатами, вони також не розуміють, звідки взялася норма про перехідний період тривалістю у три роки, яку пропонує Президент. Народні депутати, які підтримують наш проект, поки що в меншості, але ситуація дуже динамічна  і може змінитися.

Вони бачать два варіанти вирішення цього питання. З одного боку, вони пропонують підтримати редакцію статті 124 Конституції, яку пропонує законопроект Петра Порошенка. Але також вони намагатимуться видалити пункт перехідних положень про перехідний період, оскільки це буде негативним сигналом не тільки для світової спільноти, але й для жертв подій. Насправді, це затягнеться навіть на  4 роки. Ми сподіваємося, що положення все-таки буде переглянуто.

Варто зазначити, що Україна вже визнала юрисдикцію Міжнародного кримінального суду щодо подій (зокрема, на Донбасі),  надавши йому повноваження здійснювати судові провадження в розслідуваннях справ.

Тетяна Трощинська: Що міжнародне право каже з приводу війни та збройного конфлікту? Чи не виглядає так, що збройний конфлікт — це щось менше, ніж війна?

Давід Донат-КатенЗа міжнародним правом це абсолютно тотожні поняття.  Єдина відмінність: у випадку війни застосовується гуманітарне право, у мирний час — застосовується законодавство про права людини.

Тетяна Трощинська: Що дає ратифікація Римського статуту цивільним жертвам збройного конфлікту?

Ірина Думич: На мою думку, у першу чергу — це є протидія. Якщо порушник Закону знає, що він не понесе за скоєне покарання, він і надалі порушуватиме. Ратифікація є запобіжником найтяжчих злочинів.  По-друге, це дасть громадянам відчуття, що правосуддя є.

Давід Донат-КатенМені здається важливим наголосити на тому, що самостійно Міжнародний кримінальний суд не зможе вирішити сам конфлікт. Зброєю його також не вирішити. Єдиною опцією є застосування міжнародного права.

Слухати більше.

В УКРАЇНІ ПРОЙДЕ МІЖПАРЛАМЕНТСЬКИЙ СЕМІНАР З ОБМІНУ ДОСВІДОМ ЩОДО МІЖНАРОДНОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ

Червень 16, 2015

(КИЇВ) У четвер, 18 червня міжнародна організація «Парламентарі за глобальні дії» (Parliamentarians for Global Action), Комітет з прав людини, національних меншин та міжнаціональних відносин разом із платформою «Правозахисний порядок денний» проведуть спільну прес-конференцію.

В рамках заходу буде анонсовано проведення міжпарламентського семінару з обміну досвідом з питань Міжнародного кримінального суду (МКС), що відбудеться 18 та 19 червня у Верховній Раді України.

Час: 18 червня, о 11.00.

Місце: УКРІНФОРМ (вул. Б. Хмельницького, 8/16).

Спікери:

Давід Дона-Каттен (David Donat Cattin), доктор юридичних наук, Генеральний Секретар Парламентарі за глобальні дії

Хелман Матіас (Matias Hellman) – радник зовнішніх зв’язків Міжнародного кримінального суду (МКС)

Гельмут Шольц (Helmut Scholz), член Європарламенту (Німеччина), член Парламентарі за глобальні дії

Олександра Матвійчук,  голова правління Центру Громадянських Свобод,  платформа  «Правозахисний порядок денний»

Григорій Немиря, Народний депутат України, Голова Комітету Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин та міжнаціональних відносин; член Парламентарів за глобальні дії. (участь уточнюється)

Віктор Мусіяка, заступник голови Конституційної Комісії, Заступник Голови Верховної Ради України ІІ скликання. (участь уточнюється)

Питання до обговорення:

  1. У контексті конституційної реформи в Україні, Міжнародна організація «Парламентарі за глобальні дії» організовують робочий семінар для народних депутатів та експертів з питань приєднання України до Міжнародного Кримінального Суду (МКС).
  2. Ціллю заходу є обмін досвідом між парламентарями про поточні події, проблеми та застереження щодо ратифікації Римського статуту Україною з метою вирішення технічних аспектів, пов’язаних з процедурно-правовими питаннями ратифікації та імплементації Статуту на національному рівні.
  3. 3.      Парламентарі з різних країн поділяться своїм досвідом роботи з МКС та імплементацією Римського статуту в своїй країні.

З питань акредитації на прес-конференцію та за додатковою інформацією прохання звертатись до Марії Іваник за телефоном +38 (050) 705 86 72, e-mail: old.ccl.org.ua@gmail.com

 

Інформаційна довідка.

Парламент за глобальні дії (Parliamentarians for Global Action)

Парламентарії за глобальні дії (ПГА) є найбільшою транснаціональною мережею членів парламентів з усіх регіонів світу, які підтримують ефективне функціонування Міжнародного кримінального суду і подолання безкарності.

Римський статут МКС набув чинності 1 липня 2002 року, тим самим ввів у дію юрисдикцію МКС. До злочинів, які розглядає МКС, належать геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини та злочини агресії. Після ратифікації Римського статуту Україною, Міжнародний Кримінальний Суд володітиме юрисдикцією по притягненню до відповідальності осіб, які вчинили найжорстокіші порушення прав людини та гуманітарного права на території держави або по відношенню до громадянина цієї держави.

Платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу,  аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр Громадянських Свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Будинок прав людини в Києві, Центр “Соціальна Дія” Проект “Без кордонів”, Євромайдан SOS.

«УРОКИ ГРУЗИНСЬКОГО ДОСВІДУ» – ШАНС ДЛЯ УКРАЇНИ НЕ ПОВТОРИТИ ПОМИЛКИ МИНУЛОГО

Квітень 22, 2015

Не завжди грузинський досвід може слугувати прикладом для наслідування.

Поведінка грузинської влади під час російсько-грузинського військового конфлікту щодо документування воєнних злочинів та злочинів проти людяності, а також дії спрямовані на встановлення міжнародного правосуддя свідчать саме про цей випадок.

Далі мова піде про “уроки грузинського досвіду” співпраці із Міжнародним кримінальним судом та проведено паралелі із Україною, та про всі плюси та мінуси ратифікації Римського статуту. 

Схожість української та грузинської влади в тому, що вони бояться відповідати за злочини, які начебто вчиняються українськими військовими.

« МКС навряд буде розслідувати поодинокі випадки солдат з фронтової лінії. Мандат Суду розповсюджується на розслідування найтяжчих злочинів. Також, якщо Україна хоче захистити своїх громадян від МКС, то вона має сама провести ефективні розслідування. В такому випадку,і МКС не втручатиметься»,- зазначив експерт з міжнародного правосуддя, представник малійських та камбоджійських жертв в МКС,  Алекс Презанті.

Також, Алекс Презанті відповів на питання, що  ж буде з громадянами Росії, якщо в МКС все таки буде розглядатись справа щодо притягнення їх до відповідальності:

«Навіть якщо Росія буде захищати своїх громадян, не видаючи їх суду, ордер МКС на арешт не має терміну давності. Переслідувані особи не зможуть відвідати жодну з країн, на яку поширюється юрисдикція МКС. Також, у такому випадку, країна, яка захищає злочинця, буде стигматизована та підпаде під міжнародну ізоляцію. Так, як це було з президентом Судану, наприклад.»

На думку експерта, важливо зазначити, що найбільший успіх Міжнародного кримінального суду  полягає  не в кількості засуджених,  а в кількості потенційних злочинців, яких перспектива бути засудженими зупинила.

«Грузинський уряд від початку обрав шлях не вести ефективне розслідування злочинів, що були вчинені під час грузинсько-російського конфлікту в серпні 2008 року. Хоча була така можливість, згідно Римського статуту та зважаючи на практичні обставини, передати розслідування Міжнародному кримінальному суду. Замість цього, вони зробили все, щоб Суд втрутився якомога пізніше. Як наслідок, за сім років жоден із злочинців не був ідентифікований та притягнений до відповідальності» – наголосивСімон Папуашвілі, адвокат жертв конфлікту в Міжнародному кримінальному суді, голова грузинської коаліції “За Міжнародний кримінальний суд”, колишній Урядовий Уповноважений Грузії в Європейському суді, експерт Міжнародного партнерства за права людини.

«П’ятиденний конфлікт призвів до великих соціальних та економічних проблем, які досі не є вирішеними. Грузинське громадянське суспільство активно документувало злочини та поділилося результатами роботи з урядом Грузії та Міжнародним кримінальним судом. Однак, відсутність ефективних дій зі сторони влади призвела до розчарувань серед жертв, які сподівалися на встановлення справедливості» – прокоментувала ситуацію  Елена Філеєва, виконавчий директор «Стаття 42» , однієї з неурядових організацій, яка займалась документуванням порушень під час російсько-грузинського військового конфлікту  .

Слід зазначити, що на час збройного конфлікту Грузія вже була приєднана до Міжнародного кримінального суду, на відміну від України сьогодні, тому питання ратифікації Римського статуту для Грузії не стояло.

Одним з принципів, за яким діє МКС, є принцип комплементарності, що передбачає неможливість МКС втручатися в справи з розслідування злочинів та встановлення правосуддя у випадку, якщо держава робить це самостійно. Протягом років застосуванням цього принципу активно користувалась Грузія створюючи «видимість» розслідування.

«Коли я, як адвокат жертв, звернувся з задокументованими матеріалами про порушення зі сторони Росії до Прокурора МКС, він запитав мене, що відбувається, адже отримав від російської сторони стоси матеріалів, в той час як від грузинської – жодного. Матеріали, отримані від неурядових організацій, були першими, які він отримав» зазначив Сімон Папуашвіллі.

Також експерти з Грузії провели паралелі між Грузією і Україною та закликали не повторювати помилки Грузії, і натомість посилити розслідування і документування всіх злочинів, що вчиняються на території України у зв’язку з агресією Росії, та негайно ратифікувати Римський статут Міжнародного кримінального суду, залучивши незалежну міжнародну інституцію для здійснення правосуддя.

 «… Можливо, замість того, щоб уникати ратифікації Римського статуту і боятись, що хтось коли-небудь, кого-небудь притягне до відповідальності, варто зробити так, щоб запобігти вчиненню злочинів, зайняти відкриту відповідальну позицію країни, яка має намір рухатись далі в Європу, та самим почати документування порушень і злочинів, почати їх розслідування, почати активну роботу з Міжнародним кримінальним судом …

Окрім всіх раціональних аргументів, думаю важливим є і той факт, що якщо ми будемо безкінечно боятись та нічого не робити, то в принципі, – це саме те, чого хоче агресор, чого хоче Російська Федерація, а головне, десятки тисяч, можливо навіть мільйони громадян України назавжди залишаться без правосуддя.» – відмітила Олександра Делеменчук, координатор ГО «Центру громадянських свобод», представник платформи «Правозахисний порядок денний».

Для України також дуже важливо долучити до розслідувань МКС, як незалежну та неупереджену інституцію. Залучення Міжнародного кримінального суду покаже злочинцям серйозні наміри держави, що буде мати суттєвий ефект.

«Давайте подивимось на наш регіон та його недавню історію : війна в Південній Осетії, війна в Абхазії, дві війни в Чечні, війна в Нагірному Карабасі, війна в Придністров’ї,  тепер в Україні, і  в усіх цих конфліктах є одне спільне – причетність Російської Федерації.

Зараз в України є історичний шанс ініціювати та підтримати розслідування Міжнародного кримінального суду злочинів вчинених Російською Федерацією та тим самим, можливо, зупинити агресивні дії не тільки стосовно того, що вже зараз відбувається, але й можливо щодо того, що РФ збирається зробити з нашим регіоном в майбутньому» – додав на останок Сімон Папуашвіллі.

Круглий стіл «Міжнародний кримінальний суд: досвід Грузії» організований Комітетом з прав людини, національних меншин та міжнаціональних відносин Верховної Ради України спільно з платформою правозахисних організацій «Правозахисний порядок денний».

Запис круглого столу «Міжнародний кримінальний суд: досвід Грузії» доступний за посиланням:

https://www.youtube.com/watch?v=nW_TfHC5QGI

З будь-якими питаннями прохання звертатись до Марії Іваник – +380507058672,ccl.org.ua@gmail.com

ПРЕС-АНОНС КРУГЛОГО СТОЛУ “МІЖНАРОДНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД: ДОСВІД ГРУЗІЇ”

Квітень 10, 2015

21 квітня 2015 року о 13.30 (початок реєстрації) Комітетом з прав людини, національних меншин та міжнаціональних відносин Верховної Ради України спільно з платформою правозахисних організацій «Правозахисний порядок денний» проводиться круглий стіл «Міжнародний кримінальний суд: досвід Грузії». Тривалість заходу дві години.

Експерти з Грузії та України окреслять політичні та правові перешкоди, які стояли перед розслідуванням міжнародних злочинів під час російсько-грузинського конфлікту 2008 року, а також проведуть паралелі із сучасною ситуацією в Україні та обговорять уроки “грузинського досвіду” співпраці із Міжнародним кримінальним судом для України.

У лютому 2015 році парламент України ухвалив разову декларацію про визнання юрисдикції Міжнародного кримінального суду для розгляду воєнних злочинів та злочинів проти людяності, які були вчинені під час збройної агресії Росії. Попри це в стінах парламенту досі не розглядали законопроект 1788, який відкриває дорогу для повної ратифікації Римського статуту та приєднання України до Міжнародного кримінального суду. Варто підкреслити, що опоненти ратифікації Римського статуту апелюють саме до ”грузинського досвіду” співпраці із судом.

Запрошені експерти-доповідачі:
Сімон Папуашвілі, голова грузинської коаліції “За Міжнародний кримінальний суд”, колишній Урядовий Уповноважений Грузії в Європейському суді, експерт Міжнародного партнерства за права людини (Грузія,).
Єлєна Філеєва, виконавчий директор організації «Стаття 42» (Грузія, Бельгія).
Алекс Презанті, експерт Міжнародної федерації з прав людини (Швейцарія).

Із української сторони до участі в круглому столі запрошені народні депутати, представники уряду, РНБО, Адміністрації Президента, Генеральної прокуратури України, СБУ, МВС, Конституційного суду України, наукової спільноти, громадськості.

З будь-якими питаннями прохання звертатись до Марії Іваник +380507058672, old.ccl.org.ua@gmail.com
Акредитація журналістів є обов’язковою, проводиться до 20 квітня включно.

ІРИНА ДУМИЧ: МИ СПОДІВАЄМОСЯ, ЩО РОЗСТРІЛ МАЙДАНУ БУДЕ РОЗСЛІДУВАТИСЯ В МІЖНАРОДНОМУ КРИМІНАЛЬНОМУ СУДІ

Лютий 22, 2015

Чому досі не розкриті злочини Майдану та чому українська влада не хоче ратифікувати Римський статут Міжнародного кримінального суду розповідає у студії СК телеведучій Катерині Некречі координатор ініціативи «Євромайдан SOS», правозахисниця Ірина Думич.

18, 19, 20 лютого 2014 року були найдраматичнішими днями в історії Революції Гідності. Якими ви пам’ятаєте ці дні?

Це важкі спогади для всіх – хто був безпосередньо на Майдані і хто спостерігав за подіями по телевізору. Для мене особисто ті дні пройшли на роботі гарячої лінії «Євромайдан SOS» і нам доводилося повідомляти сім’ям загиблих про ці жахливі події. В той момент я не усвідомлювала до кінця, що відбулося. Зараз мені також важко усвідомити, що це справді відбулося. Особисто для мене питанням вшанування загиблих є те, щоб добитися ратифікації в Україні Римського статуту Міжнародного кримінального суду, вимагати змін в країни від нової влади. Власне це те, чим продовжує займатися наша ініціатива «Євромайдан SOS».

Як ви гадаєте, ми колись взнаємо правду про розстріл на Майдані, а саме хто віддавав злочинні накази?

Хочеться, щоб винні були притягнуті до відповідальності, але можемо констатувати, що рік розслідування Україна програла. Є об’єктивні причини, чому розслідування важко провести, зокрема, не було можливості провести первинні слідчі дії, також, за словами очільників МВС і прокуратури, винні покинули межі України. Однак організація розслідування, співкоординація дій між МВС, Генпрокуратурою і СБУ виглядають смішними. Моя думка, протягом року не існувало належної політичної волі для того, щоб винних притягнути до відповідальності. Не сприяли розслідуванню злочинів заяви нашого президента про те, що ті, хто скоїв злочини на Майдані, змиває ці злочини своєю кров’ю на Сході. І ми спостерігаємо такі ситуації, як побиття журналіста Ревуцького на Сході, безпідставна затримка добровольців на Сході, тобто дуже часта груба поведінка колишніх працівників «Беркуту» на Сході показує, що логіка президента України не діє. Ми повинні знати осіб, які здійснили злочини на Майдані, тому що вони й далі будуть порушувати закон. Два тижні тому до нас звернулося нове управління Генпрокуратури, яке буде займатися розслідуваннями злочинів на Майдані з проханням надати для них відео подій на Майдані. У нас відео немає, але працівники попросили дати їм принаймні відео, яке відкрито є в Інтернеті. Тобто в них немає навіть такого архіву і це дуже сумно. Ми знаємо, що потерпілих не викликають для свідчення. Окрім розстрілів, на Майдані було дуже багато інших злочинів. У мене є друг, якого побили працівники «Беркуту» 18 лютого і проти нього була порушена кримінальна справа за побиття сотні «беркутів». Цю справу закрили і все. Йому були нанесені важкі тілесні ушкодження – це нікому не цікаво. Таких потерпілих, за даними «Євромайдан SOS», було близько двох тисяч. Багато з цих людей відмовляються писати заяви у правоохоронні органи, тому що вважають, що це не принесе результату. Це – неправильно. Ми повинні вимагати розслідування цих злочинів заради того, щоб цього ніколи не повторилося.

Чому не відбувається ратифікація Україною Римського статуту?

Ми сподіваємося, що справи Майдану будуть розслідуватися в Міжнародному кримінальному суді в Гаазі. Для цього Україна 24 лютого 2014 року подала одноразову декларацію про визнання юрисдикції цього суду на період Майдану. Коаліція неурядових організацій, у тому числі «Євромайдан SOS», подала до цього суду всі документи, які свідчать про злочини на Майдані. Справа Майдану перебуває на досудовій експертизі. Чому важливо ратифікувати Римський статут зараз, а не просто розслідувати злочини на Майдані? Це означає, що Україна визнає юрисдикцію цього суду і в майбутньому жодна влада мабуть не наважиться стріляти в людей на майданах, тому що знатиме про відповідальність. Міжнародний кримінальний суд починає діяти тоді, коли не має політичної волі держави розслідувати кримінальні злочини, або держава неспроможна самостійно це зробити. Це може бути, наприклад, стосовно Криму, який є територією України, але Україна не може здійснювати правосуддя на цій території. Незрозуміло, чому зараз не відбувається ратифікація Римського статуту? Для цього потрібно внести зміни в Конституцію України. Це потрібно тому, що є відповідне рішення Конституційного суду 2001 року, в якому КС говорить, що участь в міжнародному кримінальному суді суперечить Конституції України. Однією з умов асоціації України до Євросоюзу є ратифікація Римського статуту. Україна зробила відповідне застереження, що вона це зробить після змін до Конституції. Є відповідний законопроект у ВРУ, однак він не розглядається.

В РНБО говорять, що треба зачекати з ратифікацією. Чому?

Якщо Україна ратифікує Римський статут, то Міжнародний кримінальний суд діятиме на нашій території. Тоді найтяжчі злочини – проти людяності, геноцид, воєнні злочини, агресія – підпадають під юрисдикцію Міжнародного кримінального суду. Наприклад, розстріл цивільного населення та злочини терористів на непідконтрольній нам території України. Наша країна зараз нездатна притягнути цих осіб до відповідальності.
Міжнародний кримінальний суд на підставі доказів самостійно порушує кримінальну справу.
Що стосується РНБО, я вважаю, що тут може мати місце банальне нерозуміння як діє Міжнародний кримінальний суд. Тому закликаю РНБО прочитати Римський статут. Друга причина, на мою думку, це дія російської пропаганди. Російська влада не хоче відповідати в Міжнародному кримінальному суді. І ще може бути варіант, що влада збирається стріляти в людей в майбутньому і розстрілювати майдани.

Результаты поиска:

На акції підтримки закону про воєнних злочинців

Серпень 29, 2018

 

29.08 об 11:00 відбулася акція на підтримку законопроекту «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо забезпечення його гармонізації з положеннями міжнародного права», який розроблений експертами правозахисної платформи “Правозахисний порядок денний” у співпраці з Міністерством юстиції України. Даний законопроект вже рік знаходиться на розгляді уряду.
——————
Складно в це повірити, але на п’ятому році війни із Росією українське законодавство досі не має правових інструментів для покарання воєнних злочинців. У Кримінальному кодексі не передбачено відповідальності за злочини проти людяності, а положення щодо воєнних злочинів не в повній мірі відповідають вимогам сучасного міжнародного права.

Тому під час проведення засідання Уряду правозахисники, рідні політв’язнів та жертви воєнних злочинів на сході звернулися до прем’єр-міністра Володимира Гройсмана та усіх членів уряду із проханням невідкладно відправити до Верховної ради України законопроект про внесення змін до Кримінального кодексу України, який дозволить національним органам належно розслідувати міжнародні злочини і притягати винних до відповідальності.

В акції взяли участь Олена РИБАК, дружина закатованого горлівського депутата Володимира Рибака, вчений-релігіознавець Ігор КОЗЛОВСЬКИЙ, який провів у полоні близько двох років, волонтерка Ірина ДОВГАНЬ, яка вижила завдяки розміщенню її фото “у позорного столпа” в Нью-Йорк Таймс, Ігор КОТЕЛЯНЕЦЬ, брат політв’язня Євгена Панова, який за сфабрикованою справою в Криму отримав 8 років позбавлення волі та інші.

Гармонізація нашого кримінального законодавства з міжнародним правом

Квітень 25, 2018

Приведення кримінального законодавства України у відповідність з міжнародним правом в питаннях криміналізації основних злочинів за міжнародним правом.

 

 

Владу України закликають змінити законодавство щодо визнання воєнних злочинів

Січень 25, 2018

Владу України закликають змінити законодавство щодо визнання воєнних злочинів

Київ – Активісти ініціативи «Правозахисний порядок денний» закликають уряд внести на розгляд Верховної Ради розроблений спільно з Міністерством юстиції законопроект, який вносить зміни до українського законодавства щодо воєнних злочинів та злочинів проти людяності. За словами голови правління Центру громадянських свобод Олександри Матвійчук, законопроект «уже кілька місяців, як застряг на розгляді в Кабінеті міністрів». Радіо Свобода направило запит до Мін’юсту щодо деталей ситуації та його позиції в цьому питанні, а про сам документ розпитало в одного із авторів – доцента кафедри кримінального права Київського університету імені Тараса Шевченка Костянтина Задою.

– Мета цього законопроекту полягає в тому, щоб привести кримінальне законодавство України у відповідність до міжнародного права в частині відповідальності за так звані «основні злочини»: геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини, агресія. Це злочини, які належать до юрисдикції Міжнародного кримінального суду, але у всіх держав світу є зобов’язання на національному рівні. Такі зобов’язання є й перед Україною.

 Далеко не за всі порушення міжнародного гуманітарного права настає відповідальність, згідно з нашим законодавством

Сьогодні, в принципі, не визнається як злочини окремого виду, за нашим законодавством, злочини проти людяності. Чисто гіпотетично можна ці діяння переслідувати як загально кримінальні злочини, але далеко не завжди, і такі переслідування, в принципі, не відбивють сутності того, що це, у першу чергу, є порушенням міжнародного права, і вже потім – національного права.

Є також серйозні прогалини у криміналізації воєнних злочинів: далеко не за всі порушення міжнародного гуманітарного права настає відповідальність, згідно з нашим законодавством.

І третя серйозна проблема – зобов’язання запобігати безкарності оцим чотирьом основним злочинам, і там цілий спектр заходів держави мають вжити, зокрема, це відмова від строків давності та імунітетів до тих, хто вчиняв ці злочини. І ці зобов’язання досить фрагментарно в нашому Кримінальному кодексі реалізовані.

– Чим відповідальність за вбивство, наприклад, яке визнане воєнним злочином чи злочином проти людяності, відрізняється від санкції за «звичайний» злочин?

– Злочини проти людяності – це цілий набір діянь, найбільш тяжкими з яких є вбивства, які вчиняються у контексті систематичного або широкомасштабного нападу на цивільне населення. Тобто мова йде про те, щоб розглядати ці діяння у ширшому соціальному контексті, і це змінює розуміння природи цих діянь. Наприклад, якщо переслідувати за убивства на Майдані 18-20 лютого 2014 року як «звичайні», так би мовити, вбивства, то не буде різниці між убивством під час затримання і скоординованої держслужбовцями атаки на осіб із числа цивільного населення.

Злочини проти людяності не мають строків давності, а наше законодавство допускає застосування строків давності щодо окремих випадків вчинення убивств

Інший аспект – те, що злочини проти людяності не мають строків давності, а наше законодавство, в принципі, допускає застосування строків давності щодо окремих випадків вчинення убивств.

– А наскільки ці зміни до законодавства можуть допомогти в умовах конфлікту, коли українські правоохоронці та суди не мають доступу на окремі території?

– Зрозуміло, що законодавство не дасть нам можливості затримувати тих, хто перебуває на окупованих територіях, тому що одна справа – існування норми права, а інша – її реалізація. Зрозуміло, що самим фактом ухвалення закону Україна не зможе захоплювати тих, хто вчиняв воєнні злочини на непідконтрольних територіях і одразу віддавати їх під суд.

Законопроект створює правову ситуацію, що над тими, хто вчиняє воєнні злочини на непідконтрольній території, буде нависати сокира невідворотної відповідальності

Але законопроект створює таку правову ситуацію, що над тими, хто вчиняє воєнні злочини на непідконтрольній території, буде нависати сокира невідворотної відповідальності. Будуть закриті всі прогалини: нехай не сьогодні, не через рік і навіть через десять років, але вони понесуть відповідальність.

У країнах Балтії були судові процеси щодо колишніх співробітників радянських спецслужб, які вчиняли злочини проти людяності та воєнні злочини у період завершення Другої світової війни і після неї

Сьогодні є багато випадків, коли особи, що вчиняли воєнні злочини чи злочини проти людяності, зазнали відповідальності через досить тривалий термін. Наприклад, у країнах Балтії були судові процеси щодо колишніх співробітників радянських спецслужб, які вчиняли злочини проти людяності та воєнні злочини в період завершення Другої світової війни і після неї. Тобто цих людей переслідували вже тоді, коли ці країни Балтії стали незалежними, і були результативні процеси. Їх було небагато, але такі процеси мали місце.

– Розкажіть, будь ласка, як створювався законопроект, і що з ним зараз?

– Первинна ініціатива була в «Правозахисного порядку денного». Сформувалась ситуативна група правозахисників та університетських викладачів, і на певному етапі ми скоординували роботу з Міністерством юстиції. Зараз міністерство є, так би мовити, модератором проекту в тому сенсі, що вони просувають його по лінії уряду, щоб цей законопроект був внесений як урядовий до Верховної Ради. В силу певних обставин зараз триває його погодження з іншими органами влади і ще очікується висновок консультативної місії Європейського союзу в Україні.

– Чому так довго це все відбувається – як написала Олександра Матвійчук, процес триває вже кілька років?

– По-перше, це досить великий за обсягом текст – близько сорока сторінок. Тривала робота над текстом і погодження проекту, бо, щоб ви розуміли, є різні точки зору в академічного середовища, умовно кажучи, та юристів, які працюють в органах державної влади.

Є певні об’єктивні причини, але є також і суб’єктивні чинники, скажімо, певні люди, які не те щоб зовсім не сприймають необхідність ухвалення такого законопроекту, можливо, мають певні страхи, що це нашкодить державі. Я можу тільки припускати, чому так відбувається.

– Як Ви оцінюєте перспективи законопроекту в парламенті?

– Мені важко прогнозувати, але я не думаю, що це буде легкий процес. Мені б хотілося, щоб це було швидко, як це інколи буває у Верховній Раді, але я підозрюю, що все буде не так. Але хотілось би вірити, що законопроект буде ухвалений, бо на мій погляд, це не є політичним питанням і це потрібно було зробити вже давно.

Джерело: https://www.radiosvoboda.org/a/28998654.html

 

ПРАВОЗАХИСНИКИ ЗВЕРНУЛИСЯ ДО ПАРЛАМЕНТУ ІЗ ЗАКЛИКОМ ВИЗНАТИ ЮРИСДИКЦІЮ МІЖНАРОДНОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ (МКС)

Січень 28, 2017

Голові Верховної Ради України

Гройсману Володимиру Борисовичу,

Народним депутатам України

Платформи “Правозахисний порядок денний”

Шановний Володимире Борисовичу!

Шановні голови депутатських фракцій!

Шановні народні депутати!

Останні події на сході України свідчать про очевидне зростання загроз правам людини, передовсім основному праву людини, – праву на життя. Вбивства терористами та бойовиками мирних людей на Донбасі, зокрема, останні розстріли терористами мирного населення в Донецьку, під Волновахою, в Маріуполі є підтвердженням того, що сьогодні немає реального механізму захисту мирного населення у цих наповнених насильством та безправ’ям регіонах. Це породжує безкарність та реальну загрозу подальших подібних найбрутальніших порушень прав мирного населення, яке опинилось в зоні воєнних дій, що Україна визначає як антитерористичну операцію.

На жаль, слід констатувати неможливість національної  правоохоронної системи забезпечити як самі права населення на цих територіях, так і розслідування вчинених злочинів. Безкарність породжує лише ще більші та більш жорстокі і масштабні порушення прав людини, які сягають рівня злочинів проти людяності та воєнних злочинів. Саме це є предметом розслідування та судового розгляду Міжнародного кримінального суду, а відтак, можливістю притягнути до відповідальності тих, хто вчинив та продовжує вчинювати такі злочини.

25 січня 2015 року на позачерговому засіданні Ради національної безпеки та оборони було ухвалено «доручити Уряду почати процедуру звернення до Гаазького трибуналу щодо злочинів проти людяності, скоєних терористами проти українських громадян у 2014-2015 роках, а також щодо визнання ДНР та ЛНР терористичними організаціями».

У зв’язку із цим слід зазначити, що Міжнародний кримінальний суд відповідно до Римського Статуту, є постійним органом та має повноваження здійснювати юрисдикцію стосовно осіб, відповідальних за особливо тяжкі злочини, що викликають занепокоєння міжнародного співтовариства, та доповнює національні органи кримінальної юрисдикції.

Україна не є учасницею Міжнародного кримінального суду, хоча Римський статут Міжнародного кримінального суду був підписаний Україною ще у 2000 році.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 11 липня 2001 року дійшов висновку, що окремі положення Статуту не узгоджуються зі статтею 124 Конституції України, а тому приєднання України до цього документу, відповідно, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції.

У Верховній Раді України зареєстровано законопроект № 1788 від 16.01.2015 року, який передбачає доповнення статті 124 Конституції України таким положенням: «Україна може визнати юрисдикцію Міжнародного кримінального суду на умовах Римського статуту Міжнародного кримінального суду», що передбачає подолання всіх правових перешкод на шляху ратифікації Римського Статуту.

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ У ПОПЕРЕДНЬОМУ СКЛИКАННІ ВИЗНАЛА ЮРИСДИКЦІЮ МІЖНАРОДНОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ (МКС) НА ПЕРІОД З 21 ЛИСТОПАДА 2013 РОКУ ПО 22 ЛЮТОГО 2014 РОКУ, ТИМ САМИМ НАДАЛА МОЖЛИВІСТЬ ЗДІЙСНЮВАТИ МІЖНАРОДНЕ ПРАВОСУДДЯ, АЛЕ ОБМЕЖИВШИ ЙОГО КОМПЕТЕНЦІЮ ВИКЛЮЧНО ПЕРІОДОМ ПОДІЙ  ЄВРОМАЙДАНУ.

 ДЛЯ ТОГО ЩОБ ЮРИСДИКЦІЯ МІЖНАРОДНОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ ОХОПЛЮВАЛА ПЕРІОД ТА ПОДІЇ, КОЛИ ВІДБУВАЛАСЬ ОКУПАЦІЯ КРИМУ РОСІЙСЬКОЮ ФЕДЕРАЦІЄЮ ТА ВЧИНЯЛИСЬ ЗЛОЧИНИ НЕЗАКОННИМИ ЗБРОЙНИМИ ФОРМУВАННЯМИ НА ДОНБАСІ, СЛІД ПРИЙНЯТИ ВІДПОВІДНУ ПОСТАНОВУ ТА РОЗШИРИТИ ЮРИСДИКЦІЮ ЦЬОГО СУДУ В ЧАСІ.

ВІДПОВІДНИЙ ПРОЕКТ ПОСТАНОВИ ВЖЕ ЗАРЕЄСТРОВАНИЙ В ПАРЛАМЕНТІ – ЦЕ ПОСТАНОВА №1312 ВІД 09.12.2014 «ЩОДО  ПРО ВИЗНАННЯ УКРАЇНОЮ ЮРИСДИКЦІЇ МІЖНАРОДНОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ ЩОДО СИТУАЦІЇ, ЯКА СКЛАЛАСЬ ВНАСЛІДОК ТРИВАЮЧОЇ З 27 ЛЮТОГО 2014 Р. ЗБРОЙНОЇ АГРЕСІЇ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ ПРОТИ УКРАЇНИ ТА ВЧИНЕННЯ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ МІЖНАРОДНИХ ЗЛОЧИНІВ».

З огляду на вище наведене просимо:

включити до порядку денного пленарного засідання Верховної Ради України питання про визначення та затвердження терміну юрисдикції Міжнародного кримінального суду в період, який починається 21 листопада 2014 року та триватиме до моменту безпосередньої ратифікації Верховною Радою України Римського статуту з метою ухвалення парламентом юрисдикційних повноважень Міжнародного кримінального суду в цей період, а саме постанову №1312 від 09.12.2014 «Щодо  про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо ситуації, яка склалась внаслідок триваючої з 27 лютого 2014 р. збройної агресії Російської Федерації проти України та вчинення на території України міжнародних злочинів». А також  уточнити п. 1 даної постанови та передбачити термін дії даного звернення до моменту безпосередньої ратифікації Україною Римського статуту.

Довідково:

Римський статут МКС вступив в силу 1 липня 2002 року, тим самим ввів у дію юрисдикцію МКС. До злочинів, які розглядає МКС, належать геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини та злочини агресії.

Після ратифікації Римського статуту Україною, Міжнародний Кримінальний Суд володітиме юрисдикцією щодо притягнення до відповідальності осіб, які вчинили найжорстокіші порушення прав людини та гуманітарного права на території держави або по відношенню до громадянина цієї держави.

Платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу,  аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр Громадянських Свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Будинок прав людини в Києві, Центр “Соціальна Дія”, Проект “Без кордонів”, Євромайдан SOS.

ПРЕС-АНОНС “ЗАКОНОДАВЧІ ІНІЦІАТИВИ ЩОДО РАТИФІКАЦІЇ РИМСЬКОГО СТАТУТУ МІЖНАРОДНОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ”

Січень 14, 2017

(КИЇВ) У четвер, 15 січня правозахисні організації-члени Платформи “Правозахисний порядок денний” проведуть прес-конференцію щодо необхідності підтримки Верховною Радою законопроекту, який поширить юрисдикцію МКС в Україні.
Час: 15 січня, о 13.00.
Місце: Український кризовий медіа-центр (вул. Інститутська, 4, готель «Україна», 3 поверх)
Питання до обговорення:
1. Що таке Римський Статут МКС?
2. Порушення прав людини під час Євромайдану, військові злочини під час конфлікту на Сході України та окупація Криму у контексті міжнародного правосуддя.
3. Необхідність ратифікації Римського Статуту МКС, як стримуючого фактора для недопущення військових злочинів і злочинів проти людяності.
4. Необхідність подання запиту на поширення юрисдикції МКС на період до ратифікації (з початку протестів Євромайдану і до моменту ратифікації).
5. Обговорення запропонованих законодавчих ініціатив у парламенті.
Спікери:
Олександра МАТВІЙЧУК – координатор Євромайдан SOS, голова правління Центр Громадянських Свобод,
Тетяна МАЗУР – виконавчий директор Amnesty International в Україні,
Віталій КУПРІЙ – народний депутат,
Ганна Гопко – народний депутат,
Юрій Дерев’янко – народний депутат (участь підтверджується).
З питань акредитації на прес-брифінг, будь ласка, звертайтеся до Марії Іваник за телефоном +38 (050) 705 86 72, e-mail: old.ccl.org.ua@gmail.com, або до Богдана Овчарука за телефоном +38 (067) 551 69 44, e-mail: b.ovcharuk@amnesty.org.ua.

ІНФОРМАЦІЙНА ДОВІДКА.
Римський статут МКС набув чинності 1 липня 2002 року, тим самим ввів у дію юрисдикцію МКС. До злочинів, які розглядає МКС, належать геноцид, злочини проти людяності, військові злочини та злочини агресії. Після ратифікації Римського статуту Україною, Міжнародний Кримінальний Суд володітиме юрисдикцією по притягненню до відповідальності осіб, які вчинили найжорстокіші порушення прав людини та гуманітарного права на території держави або по відношенню до громадянина цієї держави.
Платформа “Правозахисний порядок денний”– неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу, аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр Громадянських Свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Будинок прав людини в Києві, Центр “Соціальна Дія”, Проект “Без кордонів”, Євромайдан SOS.

(Не)ратифікація Римського статуту: чого боїться українська влада?

Грудень 16, 2015

(Не)ратифікація Римського статуту: чого боїться українська влада?

Іноземні парламентарі закликають Україну невідкладно та повністю ратифікувати Римський статут. Про це, зокрема, йшлося на прес-конференції  «Забути про Гаагу: Україна знову відкладає ратифікацію Римського статуту».

Що заважає українським парламентарям ратифікувати цей статут і яку користь він принесе українським громадянам розповідають Ірина Думич, правозахисниця, представниця Правозахисного порядку денного, експертка Центру Громадянських Свобод, і Давід Донат-Катен, доктор юридичних наук, Генеральний Секретар міжнародної організації «Парламентарії за глобальні дії». Перекладач  — Роман Чернишов.

Василь Шандро: Що сьогодні відбувалося і чи можна говорити про успішні результати?

Ірина Думич: Сьогодні в стінах Верховної Ради відбувся міжпарламентський семінар з обміну досвідом між представниками парламенту Швеції, Австрії, Великобританії та інших європейських країн, а також представниками українського парламенту. Темою семінару було приєднання України до Міжнародного кримінального суду та захист цивільного населення.

Семінар відбувся дуже на часі, адже напередодні Дня прав людини ми дізналися про рішення комітету з питань правової політики відхилити законопроект №1788, який повинен був створити законодавчі умови для того, щоб Україна могла приєднатися до Міжнародного кримінального суду — Суду в Гаазі. Комітет посилається на те, що є конституційний законопроект в частині правосуддя, в якому вже включено питання Римського статуту.

Однак тут нас дуже насторожила норма у перехідних положеннях, за якою положення, яке дозволить ратифікувати Римський статут, набере чинності через три роки після набрання чинності Конституції України. Це означає, що Україна демонструє відступ від своїх зобов’язань згідно з Угодою про Асоціацію з ЄС (пункт 8).

Це не є питанням для дискусії, це питання виконання умов угоди. Жоден депутат не зміг пояснити доцільність такої норми. Ми не розуміємо, чому влада постійно від цього ухиляється. Тоді виникає питання: що приховує та чого боїться Україна?

Василь Шандро: Давіде, чому українські депутати відтерміновують ратифікацію Римського статуту? Чого бояться українські чиновники?

Давід Донат-Катен: На скільки я зрозумів із зустрічей з народними депутатами, вони також не розуміють, звідки взялася норма про перехідний період тривалістю у три роки, яку пропонує Президент. Народні депутати, які підтримують наш проект, поки що в меншості, але ситуація дуже динамічна  і може змінитися.

Вони бачать два варіанти вирішення цього питання. З одного боку, вони пропонують підтримати редакцію статті 124 Конституції, яку пропонує законопроект Петра Порошенка. Але також вони намагатимуться видалити пункт перехідних положень про перехідний період, оскільки це буде негативним сигналом не тільки для світової спільноти, але й для жертв подій. Насправді, це затягнеться навіть на  4 роки. Ми сподіваємося, що положення все-таки буде переглянуто.

Варто зазначити, що Україна вже визнала юрисдикцію Міжнародного кримінального суду щодо подій (зокрема, на Донбасі),  надавши йому повноваження здійснювати судові провадження в розслідуваннях справ.

Тетяна Трощинська: Що міжнародне право каже з приводу війни та збройного конфлікту? Чи не виглядає так, що збройний конфлікт — це щось менше, ніж війна?

Давід Донат-КатенЗа міжнародним правом це абсолютно тотожні поняття.  Єдина відмінність: у випадку війни застосовується гуманітарне право, у мирний час — застосовується законодавство про права людини.

Тетяна Трощинська: Що дає ратифікація Римського статуту цивільним жертвам збройного конфлікту?

Ірина Думич: На мою думку, у першу чергу — це є протидія. Якщо порушник Закону знає, що він не понесе за скоєне покарання, він і надалі порушуватиме. Ратифікація є запобіжником найтяжчих злочинів.  По-друге, це дасть громадянам відчуття, що правосуддя є.

Давід Донат-КатенМені здається важливим наголосити на тому, що самостійно Міжнародний кримінальний суд не зможе вирішити сам конфлікт. Зброєю його також не вирішити. Єдиною опцією є застосування міжнародного права.

Слухати більше.

В УКРАЇНІ ПРОЙДЕ МІЖПАРЛАМЕНТСЬКИЙ СЕМІНАР З ОБМІНУ ДОСВІДОМ ЩОДО МІЖНАРОДНОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ

Червень 16, 2015

(КИЇВ) У четвер, 18 червня міжнародна організація «Парламентарі за глобальні дії» (Parliamentarians for Global Action), Комітет з прав людини, національних меншин та міжнаціональних відносин разом із платформою «Правозахисний порядок денний» проведуть спільну прес-конференцію.

В рамках заходу буде анонсовано проведення міжпарламентського семінару з обміну досвідом з питань Міжнародного кримінального суду (МКС), що відбудеться 18 та 19 червня у Верховній Раді України.

Час: 18 червня, о 11.00.

Місце: УКРІНФОРМ (вул. Б. Хмельницького, 8/16).

Спікери:

Давід Дона-Каттен (David Donat Cattin), доктор юридичних наук, Генеральний Секретар Парламентарі за глобальні дії

Хелман Матіас (Matias Hellman) – радник зовнішніх зв’язків Міжнародного кримінального суду (МКС)

Гельмут Шольц (Helmut Scholz), член Європарламенту (Німеччина), член Парламентарі за глобальні дії

Олександра Матвійчук,  голова правління Центру Громадянських Свобод,  платформа  «Правозахисний порядок денний»

Григорій Немиря, Народний депутат України, Голова Комітету Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин та міжнаціональних відносин; член Парламентарів за глобальні дії. (участь уточнюється)

Віктор Мусіяка, заступник голови Конституційної Комісії, Заступник Голови Верховної Ради України ІІ скликання. (участь уточнюється)

Питання до обговорення:

  1. У контексті конституційної реформи в Україні, Міжнародна організація «Парламентарі за глобальні дії» організовують робочий семінар для народних депутатів та експертів з питань приєднання України до Міжнародного Кримінального Суду (МКС).
  2. Ціллю заходу є обмін досвідом між парламентарями про поточні події, проблеми та застереження щодо ратифікації Римського статуту Україною з метою вирішення технічних аспектів, пов’язаних з процедурно-правовими питаннями ратифікації та імплементації Статуту на національному рівні.
  3. 3.      Парламентарі з різних країн поділяться своїм досвідом роботи з МКС та імплементацією Римського статуту в своїй країні.

З питань акредитації на прес-конференцію та за додатковою інформацією прохання звертатись до Марії Іваник за телефоном +38 (050) 705 86 72, e-mail: old.ccl.org.ua@gmail.com

 

Інформаційна довідка.

Парламент за глобальні дії (Parliamentarians for Global Action)

Парламентарії за глобальні дії (ПГА) є найбільшою транснаціональною мережею членів парламентів з усіх регіонів світу, які підтримують ефективне функціонування Міжнародного кримінального суду і подолання безкарності.

Римський статут МКС набув чинності 1 липня 2002 року, тим самим ввів у дію юрисдикцію МКС. До злочинів, які розглядає МКС, належать геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини та злочини агресії. Після ратифікації Римського статуту Україною, Міжнародний Кримінальний Суд володітиме юрисдикцією по притягненню до відповідальності осіб, які вчинили найжорстокіші порушення прав людини та гуманітарного права на території держави або по відношенню до громадянина цієї держави.

Платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу,  аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр Громадянських Свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Будинок прав людини в Києві, Центр “Соціальна Дія” Проект “Без кордонів”, Євромайдан SOS.

«УРОКИ ГРУЗИНСЬКОГО ДОСВІДУ» – ШАНС ДЛЯ УКРАЇНИ НЕ ПОВТОРИТИ ПОМИЛКИ МИНУЛОГО

Квітень 22, 2015

Не завжди грузинський досвід може слугувати прикладом для наслідування.

Поведінка грузинської влади під час російсько-грузинського військового конфлікту щодо документування воєнних злочинів та злочинів проти людяності, а також дії спрямовані на встановлення міжнародного правосуддя свідчать саме про цей випадок.

Далі мова піде про “уроки грузинського досвіду” співпраці із Міжнародним кримінальним судом та проведено паралелі із Україною, та про всі плюси та мінуси ратифікації Римського статуту. 

Схожість української та грузинської влади в тому, що вони бояться відповідати за злочини, які начебто вчиняються українськими військовими.

« МКС навряд буде розслідувати поодинокі випадки солдат з фронтової лінії. Мандат Суду розповсюджується на розслідування найтяжчих злочинів. Також, якщо Україна хоче захистити своїх громадян від МКС, то вона має сама провести ефективні розслідування. В такому випадку,і МКС не втручатиметься»,- зазначив експерт з міжнародного правосуддя, представник малійських та камбоджійських жертв в МКС,  Алекс Презанті.

Також, Алекс Презанті відповів на питання, що  ж буде з громадянами Росії, якщо в МКС все таки буде розглядатись справа щодо притягнення їх до відповідальності:

«Навіть якщо Росія буде захищати своїх громадян, не видаючи їх суду, ордер МКС на арешт не має терміну давності. Переслідувані особи не зможуть відвідати жодну з країн, на яку поширюється юрисдикція МКС. Також, у такому випадку, країна, яка захищає злочинця, буде стигматизована та підпаде під міжнародну ізоляцію. Так, як це було з президентом Судану, наприклад.»

На думку експерта, важливо зазначити, що найбільший успіх Міжнародного кримінального суду  полягає  не в кількості засуджених,  а в кількості потенційних злочинців, яких перспектива бути засудженими зупинила.

«Грузинський уряд від початку обрав шлях не вести ефективне розслідування злочинів, що були вчинені під час грузинсько-російського конфлікту в серпні 2008 року. Хоча була така можливість, згідно Римського статуту та зважаючи на практичні обставини, передати розслідування Міжнародному кримінальному суду. Замість цього, вони зробили все, щоб Суд втрутився якомога пізніше. Як наслідок, за сім років жоден із злочинців не був ідентифікований та притягнений до відповідальності» – наголосивСімон Папуашвілі, адвокат жертв конфлікту в Міжнародному кримінальному суді, голова грузинської коаліції “За Міжнародний кримінальний суд”, колишній Урядовий Уповноважений Грузії в Європейському суді, експерт Міжнародного партнерства за права людини.

«П’ятиденний конфлікт призвів до великих соціальних та економічних проблем, які досі не є вирішеними. Грузинське громадянське суспільство активно документувало злочини та поділилося результатами роботи з урядом Грузії та Міжнародним кримінальним судом. Однак, відсутність ефективних дій зі сторони влади призвела до розчарувань серед жертв, які сподівалися на встановлення справедливості» – прокоментувала ситуацію  Елена Філеєва, виконавчий директор «Стаття 42» , однієї з неурядових організацій, яка займалась документуванням порушень під час російсько-грузинського військового конфлікту  .

Слід зазначити, що на час збройного конфлікту Грузія вже була приєднана до Міжнародного кримінального суду, на відміну від України сьогодні, тому питання ратифікації Римського статуту для Грузії не стояло.

Одним з принципів, за яким діє МКС, є принцип комплементарності, що передбачає неможливість МКС втручатися в справи з розслідування злочинів та встановлення правосуддя у випадку, якщо держава робить це самостійно. Протягом років застосуванням цього принципу активно користувалась Грузія створюючи «видимість» розслідування.

«Коли я, як адвокат жертв, звернувся з задокументованими матеріалами про порушення зі сторони Росії до Прокурора МКС, він запитав мене, що відбувається, адже отримав від російської сторони стоси матеріалів, в той час як від грузинської – жодного. Матеріали, отримані від неурядових організацій, були першими, які він отримав» зазначив Сімон Папуашвіллі.

Також експерти з Грузії провели паралелі між Грузією і Україною та закликали не повторювати помилки Грузії, і натомість посилити розслідування і документування всіх злочинів, що вчиняються на території України у зв’язку з агресією Росії, та негайно ратифікувати Римський статут Міжнародного кримінального суду, залучивши незалежну міжнародну інституцію для здійснення правосуддя.

 «… Можливо, замість того, щоб уникати ратифікації Римського статуту і боятись, що хтось коли-небудь, кого-небудь притягне до відповідальності, варто зробити так, щоб запобігти вчиненню злочинів, зайняти відкриту відповідальну позицію країни, яка має намір рухатись далі в Європу, та самим почати документування порушень і злочинів, почати їх розслідування, почати активну роботу з Міжнародним кримінальним судом …

Окрім всіх раціональних аргументів, думаю важливим є і той факт, що якщо ми будемо безкінечно боятись та нічого не робити, то в принципі, – це саме те, чого хоче агресор, чого хоче Російська Федерація, а головне, десятки тисяч, можливо навіть мільйони громадян України назавжди залишаться без правосуддя.» – відмітила Олександра Делеменчук, координатор ГО «Центру громадянських свобод», представник платформи «Правозахисний порядок денний».

Для України також дуже важливо долучити до розслідувань МКС, як незалежну та неупереджену інституцію. Залучення Міжнародного кримінального суду покаже злочинцям серйозні наміри держави, що буде мати суттєвий ефект.

«Давайте подивимось на наш регіон та його недавню історію : війна в Південній Осетії, війна в Абхазії, дві війни в Чечні, війна в Нагірному Карабасі, війна в Придністров’ї,  тепер в Україні, і  в усіх цих конфліктах є одне спільне – причетність Російської Федерації.

Зараз в України є історичний шанс ініціювати та підтримати розслідування Міжнародного кримінального суду злочинів вчинених Російською Федерацією та тим самим, можливо, зупинити агресивні дії не тільки стосовно того, що вже зараз відбувається, але й можливо щодо того, що РФ збирається зробити з нашим регіоном в майбутньому» – додав на останок Сімон Папуашвіллі.

Круглий стіл «Міжнародний кримінальний суд: досвід Грузії» організований Комітетом з прав людини, національних меншин та міжнаціональних відносин Верховної Ради України спільно з платформою правозахисних організацій «Правозахисний порядок денний».

Запис круглого столу «Міжнародний кримінальний суд: досвід Грузії» доступний за посиланням:

https://www.youtube.com/watch?v=nW_TfHC5QGI

З будь-якими питаннями прохання звертатись до Марії Іваник – +380507058672,ccl.org.ua@gmail.com

ПРЕС-АНОНС КРУГЛОГО СТОЛУ “МІЖНАРОДНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД: ДОСВІД ГРУЗІЇ”

Квітень 10, 2015

21 квітня 2015 року о 13.30 (початок реєстрації) Комітетом з прав людини, національних меншин та міжнаціональних відносин Верховної Ради України спільно з платформою правозахисних організацій «Правозахисний порядок денний» проводиться круглий стіл «Міжнародний кримінальний суд: досвід Грузії». Тривалість заходу дві години.

Експерти з Грузії та України окреслять політичні та правові перешкоди, які стояли перед розслідуванням міжнародних злочинів під час російсько-грузинського конфлікту 2008 року, а також проведуть паралелі із сучасною ситуацією в Україні та обговорять уроки “грузинського досвіду” співпраці із Міжнародним кримінальним судом для України.

У лютому 2015 році парламент України ухвалив разову декларацію про визнання юрисдикції Міжнародного кримінального суду для розгляду воєнних злочинів та злочинів проти людяності, які були вчинені під час збройної агресії Росії. Попри це в стінах парламенту досі не розглядали законопроект 1788, який відкриває дорогу для повної ратифікації Римського статуту та приєднання України до Міжнародного кримінального суду. Варто підкреслити, що опоненти ратифікації Римського статуту апелюють саме до ”грузинського досвіду” співпраці із судом.

Запрошені експерти-доповідачі:
Сімон Папуашвілі, голова грузинської коаліції “За Міжнародний кримінальний суд”, колишній Урядовий Уповноважений Грузії в Європейському суді, експерт Міжнародного партнерства за права людини (Грузія,).
Єлєна Філеєва, виконавчий директор організації «Стаття 42» (Грузія, Бельгія).
Алекс Презанті, експерт Міжнародної федерації з прав людини (Швейцарія).

Із української сторони до участі в круглому столі запрошені народні депутати, представники уряду, РНБО, Адміністрації Президента, Генеральної прокуратури України, СБУ, МВС, Конституційного суду України, наукової спільноти, громадськості.

З будь-якими питаннями прохання звертатись до Марії Іваник +380507058672, old.ccl.org.ua@gmail.com
Акредитація журналістів є обов’язковою, проводиться до 20 квітня включно.

ІРИНА ДУМИЧ: МИ СПОДІВАЄМОСЯ, ЩО РОЗСТРІЛ МАЙДАНУ БУДЕ РОЗСЛІДУВАТИСЯ В МІЖНАРОДНОМУ КРИМІНАЛЬНОМУ СУДІ

Лютий 22, 2015

Чому досі не розкриті злочини Майдану та чому українська влада не хоче ратифікувати Римський статут Міжнародного кримінального суду розповідає у студії СК телеведучій Катерині Некречі координатор ініціативи «Євромайдан SOS», правозахисниця Ірина Думич.

18, 19, 20 лютого 2014 року були найдраматичнішими днями в історії Революції Гідності. Якими ви пам’ятаєте ці дні?

Це важкі спогади для всіх – хто був безпосередньо на Майдані і хто спостерігав за подіями по телевізору. Для мене особисто ті дні пройшли на роботі гарячої лінії «Євромайдан SOS» і нам доводилося повідомляти сім’ям загиблих про ці жахливі події. В той момент я не усвідомлювала до кінця, що відбулося. Зараз мені також важко усвідомити, що це справді відбулося. Особисто для мене питанням вшанування загиблих є те, щоб добитися ратифікації в Україні Римського статуту Міжнародного кримінального суду, вимагати змін в країни від нової влади. Власне це те, чим продовжує займатися наша ініціатива «Євромайдан SOS».

Як ви гадаєте, ми колись взнаємо правду про розстріл на Майдані, а саме хто віддавав злочинні накази?

Хочеться, щоб винні були притягнуті до відповідальності, але можемо констатувати, що рік розслідування Україна програла. Є об’єктивні причини, чому розслідування важко провести, зокрема, не було можливості провести первинні слідчі дії, також, за словами очільників МВС і прокуратури, винні покинули межі України. Однак організація розслідування, співкоординація дій між МВС, Генпрокуратурою і СБУ виглядають смішними. Моя думка, протягом року не існувало належної політичної волі для того, щоб винних притягнути до відповідальності. Не сприяли розслідуванню злочинів заяви нашого президента про те, що ті, хто скоїв злочини на Майдані, змиває ці злочини своєю кров’ю на Сході. І ми спостерігаємо такі ситуації, як побиття журналіста Ревуцького на Сході, безпідставна затримка добровольців на Сході, тобто дуже часта груба поведінка колишніх працівників «Беркуту» на Сході показує, що логіка президента України не діє. Ми повинні знати осіб, які здійснили злочини на Майдані, тому що вони й далі будуть порушувати закон. Два тижні тому до нас звернулося нове управління Генпрокуратури, яке буде займатися розслідуваннями злочинів на Майдані з проханням надати для них відео подій на Майдані. У нас відео немає, але працівники попросили дати їм принаймні відео, яке відкрито є в Інтернеті. Тобто в них немає навіть такого архіву і це дуже сумно. Ми знаємо, що потерпілих не викликають для свідчення. Окрім розстрілів, на Майдані було дуже багато інших злочинів. У мене є друг, якого побили працівники «Беркуту» 18 лютого і проти нього була порушена кримінальна справа за побиття сотні «беркутів». Цю справу закрили і все. Йому були нанесені важкі тілесні ушкодження – це нікому не цікаво. Таких потерпілих, за даними «Євромайдан SOS», було близько двох тисяч. Багато з цих людей відмовляються писати заяви у правоохоронні органи, тому що вважають, що це не принесе результату. Це – неправильно. Ми повинні вимагати розслідування цих злочинів заради того, щоб цього ніколи не повторилося.

Чому не відбувається ратифікація Україною Римського статуту?

Ми сподіваємося, що справи Майдану будуть розслідуватися в Міжнародному кримінальному суді в Гаазі. Для цього Україна 24 лютого 2014 року подала одноразову декларацію про визнання юрисдикції цього суду на період Майдану. Коаліція неурядових організацій, у тому числі «Євромайдан SOS», подала до цього суду всі документи, які свідчать про злочини на Майдані. Справа Майдану перебуває на досудовій експертизі. Чому важливо ратифікувати Римський статут зараз, а не просто розслідувати злочини на Майдані? Це означає, що Україна визнає юрисдикцію цього суду і в майбутньому жодна влада мабуть не наважиться стріляти в людей на майданах, тому що знатиме про відповідальність. Міжнародний кримінальний суд починає діяти тоді, коли не має політичної волі держави розслідувати кримінальні злочини, або держава неспроможна самостійно це зробити. Це може бути, наприклад, стосовно Криму, який є територією України, але Україна не може здійснювати правосуддя на цій території. Незрозуміло, чому зараз не відбувається ратифікація Римського статуту? Для цього потрібно внести зміни в Конституцію України. Це потрібно тому, що є відповідне рішення Конституційного суду 2001 року, в якому КС говорить, що участь в міжнародному кримінальному суді суперечить Конституції України. Однією з умов асоціації України до Євросоюзу є ратифікація Римського статуту. Україна зробила відповідне застереження, що вона це зробить після змін до Конституції. Є відповідний законопроект у ВРУ, однак він не розглядається.

В РНБО говорять, що треба зачекати з ратифікацією. Чому?

Якщо Україна ратифікує Римський статут, то Міжнародний кримінальний суд діятиме на нашій території. Тоді найтяжчі злочини – проти людяності, геноцид, воєнні злочини, агресія – підпадають під юрисдикцію Міжнародного кримінального суду. Наприклад, розстріл цивільного населення та злочини терористів на непідконтрольній нам території України. Наша країна зараз нездатна притягнути цих осіб до відповідальності.
Міжнародний кримінальний суд на підставі доказів самостійно порушує кримінальну справу.
Що стосується РНБО, я вважаю, що тут може мати місце банальне нерозуміння як діє Міжнародний кримінальний суд. Тому закликаю РНБО прочитати Римський статут. Друга причина, на мою думку, це дія російської пропаганди. Російська влада не хоче відповідати в Міжнародному кримінальному суді. І ще може бути варіант, що влада збирається стріляти в людей в майбутньому і розстрілювати майдани.

Результаты поиска:

На акції підтримки закону про воєнних злочинців

Серпень 29, 2018

 

29.08 об 11:00 відбулася акція на підтримку законопроекту «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо забезпечення його гармонізації з положеннями міжнародного права», який розроблений експертами правозахисної платформи “Правозахисний порядок денний” у співпраці з Міністерством юстиції України. Даний законопроект вже рік знаходиться на розгляді уряду.
——————
Складно в це повірити, але на п’ятому році війни із Росією українське законодавство досі не має правових інструментів для покарання воєнних злочинців. У Кримінальному кодексі не передбачено відповідальності за злочини проти людяності, а положення щодо воєнних злочинів не в повній мірі відповідають вимогам сучасного міжнародного права.

Тому під час проведення засідання Уряду правозахисники, рідні політв’язнів та жертви воєнних злочинів на сході звернулися до прем’єр-міністра Володимира Гройсмана та усіх членів уряду із проханням невідкладно відправити до Верховної ради України законопроект про внесення змін до Кримінального кодексу України, який дозволить національним органам належно розслідувати міжнародні злочини і притягати винних до відповідальності.

В акції взяли участь Олена РИБАК, дружина закатованого горлівського депутата Володимира Рибака, вчений-релігіознавець Ігор КОЗЛОВСЬКИЙ, який провів у полоні близько двох років, волонтерка Ірина ДОВГАНЬ, яка вижила завдяки розміщенню її фото “у позорного столпа” в Нью-Йорк Таймс, Ігор КОТЕЛЯНЕЦЬ, брат політв’язня Євгена Панова, який за сфабрикованою справою в Криму отримав 8 років позбавлення волі та інші.

Гармонізація нашого кримінального законодавства з міжнародним правом

Квітень 25, 2018

Приведення кримінального законодавства України у відповідність з міжнародним правом в питаннях криміналізації основних злочинів за міжнародним правом.

 

 

Владу України закликають змінити законодавство щодо визнання воєнних злочинів

Січень 25, 2018

Владу України закликають змінити законодавство щодо визнання воєнних злочинів

Київ – Активісти ініціативи «Правозахисний порядок денний» закликають уряд внести на розгляд Верховної Ради розроблений спільно з Міністерством юстиції законопроект, який вносить зміни до українського законодавства щодо воєнних злочинів та злочинів проти людяності. За словами голови правління Центру громадянських свобод Олександри Матвійчук, законопроект «уже кілька місяців, як застряг на розгляді в Кабінеті міністрів». Радіо Свобода направило запит до Мін’юсту щодо деталей ситуації та його позиції в цьому питанні, а про сам документ розпитало в одного із авторів – доцента кафедри кримінального права Київського університету імені Тараса Шевченка Костянтина Задою.

– Мета цього законопроекту полягає в тому, щоб привести кримінальне законодавство України у відповідність до міжнародного права в частині відповідальності за так звані «основні злочини»: геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини, агресія. Це злочини, які належать до юрисдикції Міжнародного кримінального суду, але у всіх держав світу є зобов’язання на національному рівні. Такі зобов’язання є й перед Україною.

 Далеко не за всі порушення міжнародного гуманітарного права настає відповідальність, згідно з нашим законодавством

Сьогодні, в принципі, не визнається як злочини окремого виду, за нашим законодавством, злочини проти людяності. Чисто гіпотетично можна ці діяння переслідувати як загально кримінальні злочини, але далеко не завжди, і такі переслідування, в принципі, не відбивють сутності того, що це, у першу чергу, є порушенням міжнародного права, і вже потім – національного права.

Є також серйозні прогалини у криміналізації воєнних злочинів: далеко не за всі порушення міжнародного гуманітарного права настає відповідальність, згідно з нашим законодавством.

І третя серйозна проблема – зобов’язання запобігати безкарності оцим чотирьом основним злочинам, і там цілий спектр заходів держави мають вжити, зокрема, це відмова від строків давності та імунітетів до тих, хто вчиняв ці злочини. І ці зобов’язання досить фрагментарно в нашому Кримінальному кодексі реалізовані.

– Чим відповідальність за вбивство, наприклад, яке визнане воєнним злочином чи злочином проти людяності, відрізняється від санкції за «звичайний» злочин?

– Злочини проти людяності – це цілий набір діянь, найбільш тяжкими з яких є вбивства, які вчиняються у контексті систематичного або широкомасштабного нападу на цивільне населення. Тобто мова йде про те, щоб розглядати ці діяння у ширшому соціальному контексті, і це змінює розуміння природи цих діянь. Наприклад, якщо переслідувати за убивства на Майдані 18-20 лютого 2014 року як «звичайні», так би мовити, вбивства, то не буде різниці між убивством під час затримання і скоординованої держслужбовцями атаки на осіб із числа цивільного населення.

Злочини проти людяності не мають строків давності, а наше законодавство допускає застосування строків давності щодо окремих випадків вчинення убивств

Інший аспект – те, що злочини проти людяності не мають строків давності, а наше законодавство, в принципі, допускає застосування строків давності щодо окремих випадків вчинення убивств.

– А наскільки ці зміни до законодавства можуть допомогти в умовах конфлікту, коли українські правоохоронці та суди не мають доступу на окремі території?

– Зрозуміло, що законодавство не дасть нам можливості затримувати тих, хто перебуває на окупованих територіях, тому що одна справа – існування норми права, а інша – її реалізація. Зрозуміло, що самим фактом ухвалення закону Україна не зможе захоплювати тих, хто вчиняв воєнні злочини на непідконтрольних територіях і одразу віддавати їх під суд.

Законопроект створює правову ситуацію, що над тими, хто вчиняє воєнні злочини на непідконтрольній території, буде нависати сокира невідворотної відповідальності

Але законопроект створює таку правову ситуацію, що над тими, хто вчиняє воєнні злочини на непідконтрольній території, буде нависати сокира невідворотної відповідальності. Будуть закриті всі прогалини: нехай не сьогодні, не через рік і навіть через десять років, але вони понесуть відповідальність.

У країнах Балтії були судові процеси щодо колишніх співробітників радянських спецслужб, які вчиняли злочини проти людяності та воєнні злочини у період завершення Другої світової війни і після неї

Сьогодні є багато випадків, коли особи, що вчиняли воєнні злочини чи злочини проти людяності, зазнали відповідальності через досить тривалий термін. Наприклад, у країнах Балтії були судові процеси щодо колишніх співробітників радянських спецслужб, які вчиняли злочини проти людяності та воєнні злочини в період завершення Другої світової війни і після неї. Тобто цих людей переслідували вже тоді, коли ці країни Балтії стали незалежними, і були результативні процеси. Їх було небагато, але такі процеси мали місце.

– Розкажіть, будь ласка, як створювався законопроект, і що з ним зараз?

– Первинна ініціатива була в «Правозахисного порядку денного». Сформувалась ситуативна група правозахисників та університетських викладачів, і на певному етапі ми скоординували роботу з Міністерством юстиції. Зараз міністерство є, так би мовити, модератором проекту в тому сенсі, що вони просувають його по лінії уряду, щоб цей законопроект був внесений як урядовий до Верховної Ради. В силу певних обставин зараз триває його погодження з іншими органами влади і ще очікується висновок консультативної місії Європейського союзу в Україні.

– Чому так довго це все відбувається – як написала Олександра Матвійчук, процес триває вже кілька років?

– По-перше, це досить великий за обсягом текст – близько сорока сторінок. Тривала робота над текстом і погодження проекту, бо, щоб ви розуміли, є різні точки зору в академічного середовища, умовно кажучи, та юристів, які працюють в органах державної влади.

Є певні об’єктивні причини, але є також і суб’єктивні чинники, скажімо, певні люди, які не те щоб зовсім не сприймають необхідність ухвалення такого законопроекту, можливо, мають певні страхи, що це нашкодить державі. Я можу тільки припускати, чому так відбувається.

– Як Ви оцінюєте перспективи законопроекту в парламенті?

– Мені важко прогнозувати, але я не думаю, що це буде легкий процес. Мені б хотілося, щоб це було швидко, як це інколи буває у Верховній Раді, але я підозрюю, що все буде не так. Але хотілось би вірити, що законопроект буде ухвалений, бо на мій погляд, це не є політичним питанням і це потрібно було зробити вже давно.

Джерело: https://www.radiosvoboda.org/a/28998654.html

 

ПРАВОЗАХИСНИКИ ЗВЕРНУЛИСЯ ДО ПАРЛАМЕНТУ ІЗ ЗАКЛИКОМ ВИЗНАТИ ЮРИСДИКЦІЮ МІЖНАРОДНОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ (МКС)

Січень 28, 2017

Голові Верховної Ради України

Гройсману Володимиру Борисовичу,

Народним депутатам України

Платформи “Правозахисний порядок денний”

Шановний Володимире Борисовичу!

Шановні голови депутатських фракцій!

Шановні народні депутати!

Останні події на сході України свідчать про очевидне зростання загроз правам людини, передовсім основному праву людини, – праву на життя. Вбивства терористами та бойовиками мирних людей на Донбасі, зокрема, останні розстріли терористами мирного населення в Донецьку, під Волновахою, в Маріуполі є підтвердженням того, що сьогодні немає реального механізму захисту мирного населення у цих наповнених насильством та безправ’ям регіонах. Це породжує безкарність та реальну загрозу подальших подібних найбрутальніших порушень прав мирного населення, яке опинилось в зоні воєнних дій, що Україна визначає як антитерористичну операцію.

На жаль, слід констатувати неможливість національної  правоохоронної системи забезпечити як самі права населення на цих територіях, так і розслідування вчинених злочинів. Безкарність породжує лише ще більші та більш жорстокі і масштабні порушення прав людини, які сягають рівня злочинів проти людяності та воєнних злочинів. Саме це є предметом розслідування та судового розгляду Міжнародного кримінального суду, а відтак, можливістю притягнути до відповідальності тих, хто вчинив та продовжує вчинювати такі злочини.

25 січня 2015 року на позачерговому засіданні Ради національної безпеки та оборони було ухвалено «доручити Уряду почати процедуру звернення до Гаазького трибуналу щодо злочинів проти людяності, скоєних терористами проти українських громадян у 2014-2015 роках, а також щодо визнання ДНР та ЛНР терористичними організаціями».

У зв’язку із цим слід зазначити, що Міжнародний кримінальний суд відповідно до Римського Статуту, є постійним органом та має повноваження здійснювати юрисдикцію стосовно осіб, відповідальних за особливо тяжкі злочини, що викликають занепокоєння міжнародного співтовариства, та доповнює національні органи кримінальної юрисдикції.

Україна не є учасницею Міжнародного кримінального суду, хоча Римський статут Міжнародного кримінального суду був підписаний Україною ще у 2000 році.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 11 липня 2001 року дійшов висновку, що окремі положення Статуту не узгоджуються зі статтею 124 Конституції України, а тому приєднання України до цього документу, відповідно, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції.

У Верховній Раді України зареєстровано законопроект № 1788 від 16.01.2015 року, який передбачає доповнення статті 124 Конституції України таким положенням: «Україна може визнати юрисдикцію Міжнародного кримінального суду на умовах Римського статуту Міжнародного кримінального суду», що передбачає подолання всіх правових перешкод на шляху ратифікації Римського Статуту.

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ У ПОПЕРЕДНЬОМУ СКЛИКАННІ ВИЗНАЛА ЮРИСДИКЦІЮ МІЖНАРОДНОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ (МКС) НА ПЕРІОД З 21 ЛИСТОПАДА 2013 РОКУ ПО 22 ЛЮТОГО 2014 РОКУ, ТИМ САМИМ НАДАЛА МОЖЛИВІСТЬ ЗДІЙСНЮВАТИ МІЖНАРОДНЕ ПРАВОСУДДЯ, АЛЕ ОБМЕЖИВШИ ЙОГО КОМПЕТЕНЦІЮ ВИКЛЮЧНО ПЕРІОДОМ ПОДІЙ  ЄВРОМАЙДАНУ.

 ДЛЯ ТОГО ЩОБ ЮРИСДИКЦІЯ МІЖНАРОДНОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ ОХОПЛЮВАЛА ПЕРІОД ТА ПОДІЇ, КОЛИ ВІДБУВАЛАСЬ ОКУПАЦІЯ КРИМУ РОСІЙСЬКОЮ ФЕДЕРАЦІЄЮ ТА ВЧИНЯЛИСЬ ЗЛОЧИНИ НЕЗАКОННИМИ ЗБРОЙНИМИ ФОРМУВАННЯМИ НА ДОНБАСІ, СЛІД ПРИЙНЯТИ ВІДПОВІДНУ ПОСТАНОВУ ТА РОЗШИРИТИ ЮРИСДИКЦІЮ ЦЬОГО СУДУ В ЧАСІ.

ВІДПОВІДНИЙ ПРОЕКТ ПОСТАНОВИ ВЖЕ ЗАРЕЄСТРОВАНИЙ В ПАРЛАМЕНТІ – ЦЕ ПОСТАНОВА №1312 ВІД 09.12.2014 «ЩОДО  ПРО ВИЗНАННЯ УКРАЇНОЮ ЮРИСДИКЦІЇ МІЖНАРОДНОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ ЩОДО СИТУАЦІЇ, ЯКА СКЛАЛАСЬ ВНАСЛІДОК ТРИВАЮЧОЇ З 27 ЛЮТОГО 2014 Р. ЗБРОЙНОЇ АГРЕСІЇ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ ПРОТИ УКРАЇНИ ТА ВЧИНЕННЯ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ МІЖНАРОДНИХ ЗЛОЧИНІВ».

З огляду на вище наведене просимо:

включити до порядку денного пленарного засідання Верховної Ради України питання про визначення та затвердження терміну юрисдикції Міжнародного кримінального суду в період, який починається 21 листопада 2014 року та триватиме до моменту безпосередньої ратифікації Верховною Радою України Римського статуту з метою ухвалення парламентом юрисдикційних повноважень Міжнародного кримінального суду в цей період, а саме постанову №1312 від 09.12.2014 «Щодо  про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо ситуації, яка склалась внаслідок триваючої з 27 лютого 2014 р. збройної агресії Російської Федерації проти України та вчинення на території України міжнародних злочинів». А також  уточнити п. 1 даної постанови та передбачити термін дії даного звернення до моменту безпосередньої ратифікації Україною Римського статуту.

Довідково:

Римський статут МКС вступив в силу 1 липня 2002 року, тим самим ввів у дію юрисдикцію МКС. До злочинів, які розглядає МКС, належать геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини та злочини агресії.

Після ратифікації Римського статуту Україною, Міжнародний Кримінальний Суд володітиме юрисдикцією щодо притягнення до відповідальності осіб, які вчинили найжорстокіші порушення прав людини та гуманітарного права на території держави або по відношенню до громадянина цієї держави.

Платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу,  аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр Громадянських Свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Будинок прав людини в Києві, Центр “Соціальна Дія”, Проект “Без кордонів”, Євромайдан SOS.

ПРЕС-АНОНС “ЗАКОНОДАВЧІ ІНІЦІАТИВИ ЩОДО РАТИФІКАЦІЇ РИМСЬКОГО СТАТУТУ МІЖНАРОДНОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ”

Січень 14, 2017

(КИЇВ) У четвер, 15 січня правозахисні організації-члени Платформи “Правозахисний порядок денний” проведуть прес-конференцію щодо необхідності підтримки Верховною Радою законопроекту, який поширить юрисдикцію МКС в Україні.
Час: 15 січня, о 13.00.
Місце: Український кризовий медіа-центр (вул. Інститутська, 4, готель «Україна», 3 поверх)
Питання до обговорення:
1. Що таке Римський Статут МКС?
2. Порушення прав людини під час Євромайдану, військові злочини під час конфлікту на Сході України та окупація Криму у контексті міжнародного правосуддя.
3. Необхідність ратифікації Римського Статуту МКС, як стримуючого фактора для недопущення військових злочинів і злочинів проти людяності.
4. Необхідність подання запиту на поширення юрисдикції МКС на період до ратифікації (з початку протестів Євромайдану і до моменту ратифікації).
5. Обговорення запропонованих законодавчих ініціатив у парламенті.
Спікери:
Олександра МАТВІЙЧУК – координатор Євромайдан SOS, голова правління Центр Громадянських Свобод,
Тетяна МАЗУР – виконавчий директор Amnesty International в Україні,
Віталій КУПРІЙ – народний депутат,
Ганна Гопко – народний депутат,
Юрій Дерев’янко – народний депутат (участь підтверджується).
З питань акредитації на прес-брифінг, будь ласка, звертайтеся до Марії Іваник за телефоном +38 (050) 705 86 72, e-mail: old.ccl.org.ua@gmail.com, або до Богдана Овчарука за телефоном +38 (067) 551 69 44, e-mail: b.ovcharuk@amnesty.org.ua.

ІНФОРМАЦІЙНА ДОВІДКА.
Римський статут МКС набув чинності 1 липня 2002 року, тим самим ввів у дію юрисдикцію МКС. До злочинів, які розглядає МКС, належать геноцид, злочини проти людяності, військові злочини та злочини агресії. Після ратифікації Римського статуту Україною, Міжнародний Кримінальний Суд володітиме юрисдикцією по притягненню до відповідальності осіб, які вчинили найжорстокіші порушення прав людини та гуманітарного права на території держави або по відношенню до громадянина цієї держави.
Платформа “Правозахисний порядок денний”– неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу, аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр Громадянських Свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Будинок прав людини в Києві, Центр “Соціальна Дія”, Проект “Без кордонів”, Євромайдан SOS.

(Не)ратифікація Римського статуту: чого боїться українська влада?

Грудень 16, 2015

(Не)ратифікація Римського статуту: чого боїться українська влада?

Іноземні парламентарі закликають Україну невідкладно та повністю ратифікувати Римський статут. Про це, зокрема, йшлося на прес-конференції  «Забути про Гаагу: Україна знову відкладає ратифікацію Римського статуту».

Що заважає українським парламентарям ратифікувати цей статут і яку користь він принесе українським громадянам розповідають Ірина Думич, правозахисниця, представниця Правозахисного порядку денного, експертка Центру Громадянських Свобод, і Давід Донат-Катен, доктор юридичних наук, Генеральний Секретар міжнародної організації «Парламентарії за глобальні дії». Перекладач  — Роман Чернишов.

Василь Шандро: Що сьогодні відбувалося і чи можна говорити про успішні результати?

Ірина Думич: Сьогодні в стінах Верховної Ради відбувся міжпарламентський семінар з обміну досвідом між представниками парламенту Швеції, Австрії, Великобританії та інших європейських країн, а також представниками українського парламенту. Темою семінару було приєднання України до Міжнародного кримінального суду та захист цивільного населення.

Семінар відбувся дуже на часі, адже напередодні Дня прав людини ми дізналися про рішення комітету з питань правової політики відхилити законопроект №1788, який повинен був створити законодавчі умови для того, щоб Україна могла приєднатися до Міжнародного кримінального суду — Суду в Гаазі. Комітет посилається на те, що є конституційний законопроект в частині правосуддя, в якому вже включено питання Римського статуту.

Однак тут нас дуже насторожила норма у перехідних положеннях, за якою положення, яке дозволить ратифікувати Римський статут, набере чинності через три роки після набрання чинності Конституції України. Це означає, що Україна демонструє відступ від своїх зобов’язань згідно з Угодою про Асоціацію з ЄС (пункт 8).

Це не є питанням для дискусії, це питання виконання умов угоди. Жоден депутат не зміг пояснити доцільність такої норми. Ми не розуміємо, чому влада постійно від цього ухиляється. Тоді виникає питання: що приховує та чого боїться Україна?

Василь Шандро: Давіде, чому українські депутати відтерміновують ратифікацію Римського статуту? Чого бояться українські чиновники?

Давід Донат-Катен: На скільки я зрозумів із зустрічей з народними депутатами, вони також не розуміють, звідки взялася норма про перехідний період тривалістю у три роки, яку пропонує Президент. Народні депутати, які підтримують наш проект, поки що в меншості, але ситуація дуже динамічна  і може змінитися.

Вони бачать два варіанти вирішення цього питання. З одного боку, вони пропонують підтримати редакцію статті 124 Конституції, яку пропонує законопроект Петра Порошенка. Але також вони намагатимуться видалити пункт перехідних положень про перехідний період, оскільки це буде негативним сигналом не тільки для світової спільноти, але й для жертв подій. Насправді, це затягнеться навіть на  4 роки. Ми сподіваємося, що положення все-таки буде переглянуто.

Варто зазначити, що Україна вже визнала юрисдикцію Міжнародного кримінального суду щодо подій (зокрема, на Донбасі),  надавши йому повноваження здійснювати судові провадження в розслідуваннях справ.

Тетяна Трощинська: Що міжнародне право каже з приводу війни та збройного конфлікту? Чи не виглядає так, що збройний конфлікт — це щось менше, ніж війна?

Давід Донат-КатенЗа міжнародним правом це абсолютно тотожні поняття.  Єдина відмінність: у випадку війни застосовується гуманітарне право, у мирний час — застосовується законодавство про права людини.

Тетяна Трощинська: Що дає ратифікація Римського статуту цивільним жертвам збройного конфлікту?

Ірина Думич: На мою думку, у першу чергу — це є протидія. Якщо порушник Закону знає, що він не понесе за скоєне покарання, він і надалі порушуватиме. Ратифікація є запобіжником найтяжчих злочинів.  По-друге, це дасть громадянам відчуття, що правосуддя є.

Давід Донат-КатенМені здається важливим наголосити на тому, що самостійно Міжнародний кримінальний суд не зможе вирішити сам конфлікт. Зброєю його також не вирішити. Єдиною опцією є застосування міжнародного права.

Слухати більше.

В УКРАЇНІ ПРОЙДЕ МІЖПАРЛАМЕНТСЬКИЙ СЕМІНАР З ОБМІНУ ДОСВІДОМ ЩОДО МІЖНАРОДНОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ

Червень 16, 2015

(КИЇВ) У четвер, 18 червня міжнародна організація «Парламентарі за глобальні дії» (Parliamentarians for Global Action), Комітет з прав людини, національних меншин та міжнаціональних відносин разом із платформою «Правозахисний порядок денний» проведуть спільну прес-конференцію.

В рамках заходу буде анонсовано проведення міжпарламентського семінару з обміну досвідом з питань Міжнародного кримінального суду (МКС), що відбудеться 18 та 19 червня у Верховній Раді України.

Час: 18 червня, о 11.00.

Місце: УКРІНФОРМ (вул. Б. Хмельницького, 8/16).

Спікери:

Давід Дона-Каттен (David Donat Cattin), доктор юридичних наук, Генеральний Секретар Парламентарі за глобальні дії

Хелман Матіас (Matias Hellman) – радник зовнішніх зв’язків Міжнародного кримінального суду (МКС)

Гельмут Шольц (Helmut Scholz), член Європарламенту (Німеччина), член Парламентарі за глобальні дії

Олександра Матвійчук,  голова правління Центру Громадянських Свобод,  платформа  «Правозахисний порядок денний»

Григорій Немиря, Народний депутат України, Голова Комітету Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин та міжнаціональних відносин; член Парламентарів за глобальні дії. (участь уточнюється)

Віктор Мусіяка, заступник голови Конституційної Комісії, Заступник Голови Верховної Ради України ІІ скликання. (участь уточнюється)

Питання до обговорення:

  1. У контексті конституційної реформи в Україні, Міжнародна організація «Парламентарі за глобальні дії» організовують робочий семінар для народних депутатів та експертів з питань приєднання України до Міжнародного Кримінального Суду (МКС).
  2. Ціллю заходу є обмін досвідом між парламентарями про поточні події, проблеми та застереження щодо ратифікації Римського статуту Україною з метою вирішення технічних аспектів, пов’язаних з процедурно-правовими питаннями ратифікації та імплементації Статуту на національному рівні.
  3. 3.      Парламентарі з різних країн поділяться своїм досвідом роботи з МКС та імплементацією Римського статуту в своїй країні.

З питань акредитації на прес-конференцію та за додатковою інформацією прохання звертатись до Марії Іваник за телефоном +38 (050) 705 86 72, e-mail: old.ccl.org.ua@gmail.com

 

Інформаційна довідка.

Парламент за глобальні дії (Parliamentarians for Global Action)

Парламентарії за глобальні дії (ПГА) є найбільшою транснаціональною мережею членів парламентів з усіх регіонів світу, які підтримують ефективне функціонування Міжнародного кримінального суду і подолання безкарності.

Римський статут МКС набув чинності 1 липня 2002 року, тим самим ввів у дію юрисдикцію МКС. До злочинів, які розглядає МКС, належать геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини та злочини агресії. Після ратифікації Римського статуту Україною, Міжнародний Кримінальний Суд володітиме юрисдикцією по притягненню до відповідальності осіб, які вчинили найжорстокіші порушення прав людини та гуманітарного права на території держави або по відношенню до громадянина цієї держави.

Платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу,  аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр Громадянських Свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Будинок прав людини в Києві, Центр “Соціальна Дія” Проект “Без кордонів”, Євромайдан SOS.

«УРОКИ ГРУЗИНСЬКОГО ДОСВІДУ» – ШАНС ДЛЯ УКРАЇНИ НЕ ПОВТОРИТИ ПОМИЛКИ МИНУЛОГО

Квітень 22, 2015

Не завжди грузинський досвід може слугувати прикладом для наслідування.

Поведінка грузинської влади під час російсько-грузинського військового конфлікту щодо документування воєнних злочинів та злочинів проти людяності, а також дії спрямовані на встановлення міжнародного правосуддя свідчать саме про цей випадок.

Далі мова піде про “уроки грузинського досвіду” співпраці із Міжнародним кримінальним судом та проведено паралелі із Україною, та про всі плюси та мінуси ратифікації Римського статуту. 

Схожість української та грузинської влади в тому, що вони бояться відповідати за злочини, які начебто вчиняються українськими військовими.

« МКС навряд буде розслідувати поодинокі випадки солдат з фронтової лінії. Мандат Суду розповсюджується на розслідування найтяжчих злочинів. Також, якщо Україна хоче захистити своїх громадян від МКС, то вона має сама провести ефективні розслідування. В такому випадку,і МКС не втручатиметься»,- зазначив експерт з міжнародного правосуддя, представник малійських та камбоджійських жертв в МКС,  Алекс Презанті.

Також, Алекс Презанті відповів на питання, що  ж буде з громадянами Росії, якщо в МКС все таки буде розглядатись справа щодо притягнення їх до відповідальності:

«Навіть якщо Росія буде захищати своїх громадян, не видаючи їх суду, ордер МКС на арешт не має терміну давності. Переслідувані особи не зможуть відвідати жодну з країн, на яку поширюється юрисдикція МКС. Також, у такому випадку, країна, яка захищає злочинця, буде стигматизована та підпаде під міжнародну ізоляцію. Так, як це було з президентом Судану, наприклад.»

На думку експерта, важливо зазначити, що найбільший успіх Міжнародного кримінального суду  полягає  не в кількості засуджених,  а в кількості потенційних злочинців, яких перспектива бути засудженими зупинила.

«Грузинський уряд від початку обрав шлях не вести ефективне розслідування злочинів, що були вчинені під час грузинсько-російського конфлікту в серпні 2008 року. Хоча була така можливість, згідно Римського статуту та зважаючи на практичні обставини, передати розслідування Міжнародному кримінальному суду. Замість цього, вони зробили все, щоб Суд втрутився якомога пізніше. Як наслідок, за сім років жоден із злочинців не був ідентифікований та притягнений до відповідальності» – наголосивСімон Папуашвілі, адвокат жертв конфлікту в Міжнародному кримінальному суді, голова грузинської коаліції “За Міжнародний кримінальний суд”, колишній Урядовий Уповноважений Грузії в Європейському суді, експерт Міжнародного партнерства за права людини.

«П’ятиденний конфлікт призвів до великих соціальних та економічних проблем, які досі не є вирішеними. Грузинське громадянське суспільство активно документувало злочини та поділилося результатами роботи з урядом Грузії та Міжнародним кримінальним судом. Однак, відсутність ефективних дій зі сторони влади призвела до розчарувань серед жертв, які сподівалися на встановлення справедливості» – прокоментувала ситуацію  Елена Філеєва, виконавчий директор «Стаття 42» , однієї з неурядових організацій, яка займалась документуванням порушень під час російсько-грузинського військового конфлікту  .

Слід зазначити, що на час збройного конфлікту Грузія вже була приєднана до Міжнародного кримінального суду, на відміну від України сьогодні, тому питання ратифікації Римського статуту для Грузії не стояло.

Одним з принципів, за яким діє МКС, є принцип комплементарності, що передбачає неможливість МКС втручатися в справи з розслідування злочинів та встановлення правосуддя у випадку, якщо держава робить це самостійно. Протягом років застосуванням цього принципу активно користувалась Грузія створюючи «видимість» розслідування.

«Коли я, як адвокат жертв, звернувся з задокументованими матеріалами про порушення зі сторони Росії до Прокурора МКС, він запитав мене, що відбувається, адже отримав від російської сторони стоси матеріалів, в той час як від грузинської – жодного. Матеріали, отримані від неурядових організацій, були першими, які він отримав» зазначив Сімон Папуашвіллі.

Також експерти з Грузії провели паралелі між Грузією і Україною та закликали не повторювати помилки Грузії, і натомість посилити розслідування і документування всіх злочинів, що вчиняються на території України у зв’язку з агресією Росії, та негайно ратифікувати Римський статут Міжнародного кримінального суду, залучивши незалежну міжнародну інституцію для здійснення правосуддя.

 «… Можливо, замість того, щоб уникати ратифікації Римського статуту і боятись, що хтось коли-небудь, кого-небудь притягне до відповідальності, варто зробити так, щоб запобігти вчиненню злочинів, зайняти відкриту відповідальну позицію країни, яка має намір рухатись далі в Європу, та самим почати документування порушень і злочинів, почати їх розслідування, почати активну роботу з Міжнародним кримінальним судом …

Окрім всіх раціональних аргументів, думаю важливим є і той факт, що якщо ми будемо безкінечно боятись та нічого не робити, то в принципі, – це саме те, чого хоче агресор, чого хоче Російська Федерація, а головне, десятки тисяч, можливо навіть мільйони громадян України назавжди залишаться без правосуддя.» – відмітила Олександра Делеменчук, координатор ГО «Центру громадянських свобод», представник платформи «Правозахисний порядок денний».

Для України також дуже важливо долучити до розслідувань МКС, як незалежну та неупереджену інституцію. Залучення Міжнародного кримінального суду покаже злочинцям серйозні наміри держави, що буде мати суттєвий ефект.

«Давайте подивимось на наш регіон та його недавню історію : війна в Південній Осетії, війна в Абхазії, дві війни в Чечні, війна в Нагірному Карабасі, війна в Придністров’ї,  тепер в Україні, і  в усіх цих конфліктах є одне спільне – причетність Російської Федерації.

Зараз в України є історичний шанс ініціювати та підтримати розслідування Міжнародного кримінального суду злочинів вчинених Російською Федерацією та тим самим, можливо, зупинити агресивні дії не тільки стосовно того, що вже зараз відбувається, але й можливо щодо того, що РФ збирається зробити з нашим регіоном в майбутньому» – додав на останок Сімон Папуашвіллі.

Круглий стіл «Міжнародний кримінальний суд: досвід Грузії» організований Комітетом з прав людини, національних меншин та міжнаціональних відносин Верховної Ради України спільно з платформою правозахисних організацій «Правозахисний порядок денний».

Запис круглого столу «Міжнародний кримінальний суд: досвід Грузії» доступний за посиланням:

https://www.youtube.com/watch?v=nW_TfHC5QGI

З будь-якими питаннями прохання звертатись до Марії Іваник – +380507058672,ccl.org.ua@gmail.com

ПРЕС-АНОНС КРУГЛОГО СТОЛУ “МІЖНАРОДНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД: ДОСВІД ГРУЗІЇ”

Квітень 10, 2015

21 квітня 2015 року о 13.30 (початок реєстрації) Комітетом з прав людини, національних меншин та міжнаціональних відносин Верховної Ради України спільно з платформою правозахисних організацій «Правозахисний порядок денний» проводиться круглий стіл «Міжнародний кримінальний суд: досвід Грузії». Тривалість заходу дві години.

Експерти з Грузії та України окреслять політичні та правові перешкоди, які стояли перед розслідуванням міжнародних злочинів під час російсько-грузинського конфлікту 2008 року, а також проведуть паралелі із сучасною ситуацією в Україні та обговорять уроки “грузинського досвіду” співпраці із Міжнародним кримінальним судом для України.

У лютому 2015 році парламент України ухвалив разову декларацію про визнання юрисдикції Міжнародного кримінального суду для розгляду воєнних злочинів та злочинів проти людяності, які були вчинені під час збройної агресії Росії. Попри це в стінах парламенту досі не розглядали законопроект 1788, який відкриває дорогу для повної ратифікації Римського статуту та приєднання України до Міжнародного кримінального суду. Варто підкреслити, що опоненти ратифікації Римського статуту апелюють саме до ”грузинського досвіду” співпраці із судом.

Запрошені експерти-доповідачі:
Сімон Папуашвілі, голова грузинської коаліції “За Міжнародний кримінальний суд”, колишній Урядовий Уповноважений Грузії в Європейському суді, експерт Міжнародного партнерства за права людини (Грузія,).
Єлєна Філеєва, виконавчий директор організації «Стаття 42» (Грузія, Бельгія).
Алекс Презанті, експерт Міжнародної федерації з прав людини (Швейцарія).

Із української сторони до участі в круглому столі запрошені народні депутати, представники уряду, РНБО, Адміністрації Президента, Генеральної прокуратури України, СБУ, МВС, Конституційного суду України, наукової спільноти, громадськості.

З будь-якими питаннями прохання звертатись до Марії Іваник +380507058672, old.ccl.org.ua@gmail.com
Акредитація журналістів є обов’язковою, проводиться до 20 квітня включно.

ІРИНА ДУМИЧ: МИ СПОДІВАЄМОСЯ, ЩО РОЗСТРІЛ МАЙДАНУ БУДЕ РОЗСЛІДУВАТИСЯ В МІЖНАРОДНОМУ КРИМІНАЛЬНОМУ СУДІ

Лютий 22, 2015

Чому досі не розкриті злочини Майдану та чому українська влада не хоче ратифікувати Римський статут Міжнародного кримінального суду розповідає у студії СК телеведучій Катерині Некречі координатор ініціативи «Євромайдан SOS», правозахисниця Ірина Думич.

18, 19, 20 лютого 2014 року були найдраматичнішими днями в історії Революції Гідності. Якими ви пам’ятаєте ці дні?

Це важкі спогади для всіх – хто був безпосередньо на Майдані і хто спостерігав за подіями по телевізору. Для мене особисто ті дні пройшли на роботі гарячої лінії «Євромайдан SOS» і нам доводилося повідомляти сім’ям загиблих про ці жахливі події. В той момент я не усвідомлювала до кінця, що відбулося. Зараз мені також важко усвідомити, що це справді відбулося. Особисто для мене питанням вшанування загиблих є те, щоб добитися ратифікації в Україні Римського статуту Міжнародного кримінального суду, вимагати змін в країни від нової влади. Власне це те, чим продовжує займатися наша ініціатива «Євромайдан SOS».

Як ви гадаєте, ми колись взнаємо правду про розстріл на Майдані, а саме хто віддавав злочинні накази?

Хочеться, щоб винні були притягнуті до відповідальності, але можемо констатувати, що рік розслідування Україна програла. Є об’єктивні причини, чому розслідування важко провести, зокрема, не було можливості провести первинні слідчі дії, також, за словами очільників МВС і прокуратури, винні покинули межі України. Однак організація розслідування, співкоординація дій між МВС, Генпрокуратурою і СБУ виглядають смішними. Моя думка, протягом року не існувало належної політичної волі для того, щоб винних притягнути до відповідальності. Не сприяли розслідуванню злочинів заяви нашого президента про те, що ті, хто скоїв злочини на Майдані, змиває ці злочини своєю кров’ю на Сході. І ми спостерігаємо такі ситуації, як побиття журналіста Ревуцького на Сході, безпідставна затримка добровольців на Сході, тобто дуже часта груба поведінка колишніх працівників «Беркуту» на Сході показує, що логіка президента України не діє. Ми повинні знати осіб, які здійснили злочини на Майдані, тому що вони й далі будуть порушувати закон. Два тижні тому до нас звернулося нове управління Генпрокуратури, яке буде займатися розслідуваннями злочинів на Майдані з проханням надати для них відео подій на Майдані. У нас відео немає, але працівники попросили дати їм принаймні відео, яке відкрито є в Інтернеті. Тобто в них немає навіть такого архіву і це дуже сумно. Ми знаємо, що потерпілих не викликають для свідчення. Окрім розстрілів, на Майдані було дуже багато інших злочинів. У мене є друг, якого побили працівники «Беркуту» 18 лютого і проти нього була порушена кримінальна справа за побиття сотні «беркутів». Цю справу закрили і все. Йому були нанесені важкі тілесні ушкодження – це нікому не цікаво. Таких потерпілих, за даними «Євромайдан SOS», було близько двох тисяч. Багато з цих людей відмовляються писати заяви у правоохоронні органи, тому що вважають, що це не принесе результату. Це – неправильно. Ми повинні вимагати розслідування цих злочинів заради того, щоб цього ніколи не повторилося.

Чому не відбувається ратифікація Україною Римського статуту?

Ми сподіваємося, що справи Майдану будуть розслідуватися в Міжнародному кримінальному суді в Гаазі. Для цього Україна 24 лютого 2014 року подала одноразову декларацію про визнання юрисдикції цього суду на період Майдану. Коаліція неурядових організацій, у тому числі «Євромайдан SOS», подала до цього суду всі документи, які свідчать про злочини на Майдані. Справа Майдану перебуває на досудовій експертизі. Чому важливо ратифікувати Римський статут зараз, а не просто розслідувати злочини на Майдані? Це означає, що Україна визнає юрисдикцію цього суду і в майбутньому жодна влада мабуть не наважиться стріляти в людей на майданах, тому що знатиме про відповідальність. Міжнародний кримінальний суд починає діяти тоді, коли не має політичної волі держави розслідувати кримінальні злочини, або держава неспроможна самостійно це зробити. Це може бути, наприклад, стосовно Криму, який є територією України, але Україна не може здійснювати правосуддя на цій території. Незрозуміло, чому зараз не відбувається ратифікація Римського статуту? Для цього потрібно внести зміни в Конституцію України. Це потрібно тому, що є відповідне рішення Конституційного суду 2001 року, в якому КС говорить, що участь в міжнародному кримінальному суді суперечить Конституції України. Однією з умов асоціації України до Євросоюзу є ратифікація Римського статуту. Україна зробила відповідне застереження, що вона це зробить після змін до Конституції. Є відповідний законопроект у ВРУ, однак він не розглядається.

В РНБО говорять, що треба зачекати з ратифікацією. Чому?

Якщо Україна ратифікує Римський статут, то Міжнародний кримінальний суд діятиме на нашій території. Тоді найтяжчі злочини – проти людяності, геноцид, воєнні злочини, агресія – підпадають під юрисдикцію Міжнародного кримінального суду. Наприклад, розстріл цивільного населення та злочини терористів на непідконтрольній нам території України. Наша країна зараз нездатна притягнути цих осіб до відповідальності.
Міжнародний кримінальний суд на підставі доказів самостійно порушує кримінальну справу.
Що стосується РНБО, я вважаю, що тут може мати місце банальне нерозуміння як діє Міжнародний кримінальний суд. Тому закликаю РНБО прочитати Римський статут. Друга причина, на мою думку, це дія російської пропаганди. Російська влада не хоче відповідати в Міжнародному кримінальному суді. І ще може бути варіант, що влада збирається стріляти в людей в майбутньому і розстрілювати майдани.

Результаты поиска:

На акції підтримки закону про воєнних злочинців

Серпень 29, 2018

 

29.08 об 11:00 відбулася акція на підтримку законопроекту «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо забезпечення його гармонізації з положеннями міжнародного права», який розроблений експертами правозахисної платформи “Правозахисний порядок денний” у співпраці з Міністерством юстиції України. Даний законопроект вже рік знаходиться на розгляді уряду.
——————
Складно в це повірити, але на п’ятому році війни із Росією українське законодавство досі не має правових інструментів для покарання воєнних злочинців. У Кримінальному кодексі не передбачено відповідальності за злочини проти людяності, а положення щодо воєнних злочинів не в повній мірі відповідають вимогам сучасного міжнародного права.

Тому під час проведення засідання Уряду правозахисники, рідні політв’язнів та жертви воєнних злочинів на сході звернулися до прем’єр-міністра Володимира Гройсмана та усіх членів уряду із проханням невідкладно відправити до Верховної ради України законопроект про внесення змін до Кримінального кодексу України, який дозволить національним органам належно розслідувати міжнародні злочини і притягати винних до відповідальності.

В акції взяли участь Олена РИБАК, дружина закатованого горлівського депутата Володимира Рибака, вчений-релігіознавець Ігор КОЗЛОВСЬКИЙ, який провів у полоні близько двох років, волонтерка Ірина ДОВГАНЬ, яка вижила завдяки розміщенню її фото “у позорного столпа” в Нью-Йорк Таймс, Ігор КОТЕЛЯНЕЦЬ, брат політв’язня Євгена Панова, який за сфабрикованою справою в Криму отримав 8 років позбавлення волі та інші.

Гармонізація нашого кримінального законодавства з міжнародним правом

Квітень 25, 2018

Приведення кримінального законодавства України у відповідність з міжнародним правом в питаннях криміналізації основних злочинів за міжнародним правом.

 

 

Владу України закликають змінити законодавство щодо визнання воєнних злочинів

Січень 25, 2018

Владу України закликають змінити законодавство щодо визнання воєнних злочинів

Київ – Активісти ініціативи «Правозахисний порядок денний» закликають уряд внести на розгляд Верховної Ради розроблений спільно з Міністерством юстиції законопроект, який вносить зміни до українського законодавства щодо воєнних злочинів та злочинів проти людяності. За словами голови правління Центру громадянських свобод Олександри Матвійчук, законопроект «уже кілька місяців, як застряг на розгляді в Кабінеті міністрів». Радіо Свобода направило запит до Мін’юсту щодо деталей ситуації та його позиції в цьому питанні, а про сам документ розпитало в одного із авторів – доцента кафедри кримінального права Київського університету імені Тараса Шевченка Костянтина Задою.

– Мета цього законопроекту полягає в тому, щоб привести кримінальне законодавство України у відповідність до міжнародного права в частині відповідальності за так звані «основні злочини»: геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини, агресія. Це злочини, які належать до юрисдикції Міжнародного кримінального суду, але у всіх держав світу є зобов’язання на національному рівні. Такі зобов’язання є й перед Україною.

 Далеко не за всі порушення міжнародного гуманітарного права настає відповідальність, згідно з нашим законодавством

Сьогодні, в принципі, не визнається як злочини окремого виду, за нашим законодавством, злочини проти людяності. Чисто гіпотетично можна ці діяння переслідувати як загально кримінальні злочини, але далеко не завжди, і такі переслідування, в принципі, не відбивють сутності того, що це, у першу чергу, є порушенням міжнародного права, і вже потім – національного права.

Є також серйозні прогалини у криміналізації воєнних злочинів: далеко не за всі порушення міжнародного гуманітарного права настає відповідальність, згідно з нашим законодавством.

І третя серйозна проблема – зобов’язання запобігати безкарності оцим чотирьом основним злочинам, і там цілий спектр заходів держави мають вжити, зокрема, це відмова від строків давності та імунітетів до тих, хто вчиняв ці злочини. І ці зобов’язання досить фрагментарно в нашому Кримінальному кодексі реалізовані.

– Чим відповідальність за вбивство, наприклад, яке визнане воєнним злочином чи злочином проти людяності, відрізняється від санкції за «звичайний» злочин?

– Злочини проти людяності – це цілий набір діянь, найбільш тяжкими з яких є вбивства, які вчиняються у контексті систематичного або широкомасштабного нападу на цивільне населення. Тобто мова йде про те, щоб розглядати ці діяння у ширшому соціальному контексті, і це змінює розуміння природи цих діянь. Наприклад, якщо переслідувати за убивства на Майдані 18-20 лютого 2014 року як «звичайні», так би мовити, вбивства, то не буде різниці між убивством під час затримання і скоординованої держслужбовцями атаки на осіб із числа цивільного населення.

Злочини проти людяності не мають строків давності, а наше законодавство допускає застосування строків давності щодо окремих випадків вчинення убивств

Інший аспект – те, що злочини проти людяності не мають строків давності, а наше законодавство, в принципі, допускає застосування строків давності щодо окремих випадків вчинення убивств.

– А наскільки ці зміни до законодавства можуть допомогти в умовах конфлікту, коли українські правоохоронці та суди не мають доступу на окремі території?

– Зрозуміло, що законодавство не дасть нам можливості затримувати тих, хто перебуває на окупованих територіях, тому що одна справа – існування норми права, а інша – її реалізація. Зрозуміло, що самим фактом ухвалення закону Україна не зможе захоплювати тих, хто вчиняв воєнні злочини на непідконтрольних територіях і одразу віддавати їх під суд.

Законопроект створює правову ситуацію, що над тими, хто вчиняє воєнні злочини на непідконтрольній території, буде нависати сокира невідворотної відповідальності

Але законопроект створює таку правову ситуацію, що над тими, хто вчиняє воєнні злочини на непідконтрольній території, буде нависати сокира невідворотної відповідальності. Будуть закриті всі прогалини: нехай не сьогодні, не через рік і навіть через десять років, але вони понесуть відповідальність.

У країнах Балтії були судові процеси щодо колишніх співробітників радянських спецслужб, які вчиняли злочини проти людяності та воєнні злочини у період завершення Другої світової війни і після неї

Сьогодні є багато випадків, коли особи, що вчиняли воєнні злочини чи злочини проти людяності, зазнали відповідальності через досить тривалий термін. Наприклад, у країнах Балтії були судові процеси щодо колишніх співробітників радянських спецслужб, які вчиняли злочини проти людяності та воєнні злочини в період завершення Другої світової війни і після неї. Тобто цих людей переслідували вже тоді, коли ці країни Балтії стали незалежними, і були результативні процеси. Їх було небагато, але такі процеси мали місце.

– Розкажіть, будь ласка, як створювався законопроект, і що з ним зараз?

– Первинна ініціатива була в «Правозахисного порядку денного». Сформувалась ситуативна група правозахисників та університетських викладачів, і на певному етапі ми скоординували роботу з Міністерством юстиції. Зараз міністерство є, так би мовити, модератором проекту в тому сенсі, що вони просувають його по лінії уряду, щоб цей законопроект був внесений як урядовий до Верховної Ради. В силу певних обставин зараз триває його погодження з іншими органами влади і ще очікується висновок консультативної місії Європейського союзу в Україні.

– Чому так довго це все відбувається – як написала Олександра Матвійчук, процес триває вже кілька років?

– По-перше, це досить великий за обсягом текст – близько сорока сторінок. Тривала робота над текстом і погодження проекту, бо, щоб ви розуміли, є різні точки зору в академічного середовища, умовно кажучи, та юристів, які працюють в органах державної влади.

Є певні об’єктивні причини, але є також і суб’єктивні чинники, скажімо, певні люди, які не те щоб зовсім не сприймають необхідність ухвалення такого законопроекту, можливо, мають певні страхи, що це нашкодить державі. Я можу тільки припускати, чому так відбувається.

– Як Ви оцінюєте перспективи законопроекту в парламенті?

– Мені важко прогнозувати, але я не думаю, що це буде легкий процес. Мені б хотілося, щоб це було швидко, як це інколи буває у Верховній Раді, але я підозрюю, що все буде не так. Але хотілось би вірити, що законопроект буде ухвалений, бо на мій погляд, це не є політичним питанням і це потрібно було зробити вже давно.

Джерело: https://www.radiosvoboda.org/a/28998654.html

 

ПРАВОЗАХИСНИКИ ЗВЕРНУЛИСЯ ДО ПАРЛАМЕНТУ ІЗ ЗАКЛИКОМ ВИЗНАТИ ЮРИСДИКЦІЮ МІЖНАРОДНОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ (МКС)

Січень 28, 2017

Голові Верховної Ради України

Гройсману Володимиру Борисовичу,

Народним депутатам України

Платформи “Правозахисний порядок денний”

Шановний Володимире Борисовичу!

Шановні голови депутатських фракцій!

Шановні народні депутати!

Останні події на сході України свідчать про очевидне зростання загроз правам людини, передовсім основному праву людини, – праву на життя. Вбивства терористами та бойовиками мирних людей на Донбасі, зокрема, останні розстріли терористами мирного населення в Донецьку, під Волновахою, в Маріуполі є підтвердженням того, що сьогодні немає реального механізму захисту мирного населення у цих наповнених насильством та безправ’ям регіонах. Це породжує безкарність та реальну загрозу подальших подібних найбрутальніших порушень прав мирного населення, яке опинилось в зоні воєнних дій, що Україна визначає як антитерористичну операцію.

На жаль, слід констатувати неможливість національної  правоохоронної системи забезпечити як самі права населення на цих територіях, так і розслідування вчинених злочинів. Безкарність породжує лише ще більші та більш жорстокі і масштабні порушення прав людини, які сягають рівня злочинів проти людяності та воєнних злочинів. Саме це є предметом розслідування та судового розгляду Міжнародного кримінального суду, а відтак, можливістю притягнути до відповідальності тих, хто вчинив та продовжує вчинювати такі злочини.

25 січня 2015 року на позачерговому засіданні Ради національної безпеки та оборони було ухвалено «доручити Уряду почати процедуру звернення до Гаазького трибуналу щодо злочинів проти людяності, скоєних терористами проти українських громадян у 2014-2015 роках, а також щодо визнання ДНР та ЛНР терористичними організаціями».

У зв’язку із цим слід зазначити, що Міжнародний кримінальний суд відповідно до Римського Статуту, є постійним органом та має повноваження здійснювати юрисдикцію стосовно осіб, відповідальних за особливо тяжкі злочини, що викликають занепокоєння міжнародного співтовариства, та доповнює національні органи кримінальної юрисдикції.

Україна не є учасницею Міжнародного кримінального суду, хоча Римський статут Міжнародного кримінального суду був підписаний Україною ще у 2000 році.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 11 липня 2001 року дійшов висновку, що окремі положення Статуту не узгоджуються зі статтею 124 Конституції України, а тому приєднання України до цього документу, відповідно, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції.

У Верховній Раді України зареєстровано законопроект № 1788 від 16.01.2015 року, який передбачає доповнення статті 124 Конституції України таким положенням: «Україна може визнати юрисдикцію Міжнародного кримінального суду на умовах Римського статуту Міжнародного кримінального суду», що передбачає подолання всіх правових перешкод на шляху ратифікації Римського Статуту.

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ У ПОПЕРЕДНЬОМУ СКЛИКАННІ ВИЗНАЛА ЮРИСДИКЦІЮ МІЖНАРОДНОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ (МКС) НА ПЕРІОД З 21 ЛИСТОПАДА 2013 РОКУ ПО 22 ЛЮТОГО 2014 РОКУ, ТИМ САМИМ НАДАЛА МОЖЛИВІСТЬ ЗДІЙСНЮВАТИ МІЖНАРОДНЕ ПРАВОСУДДЯ, АЛЕ ОБМЕЖИВШИ ЙОГО КОМПЕТЕНЦІЮ ВИКЛЮЧНО ПЕРІОДОМ ПОДІЙ  ЄВРОМАЙДАНУ.

 ДЛЯ ТОГО ЩОБ ЮРИСДИКЦІЯ МІЖНАРОДНОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ ОХОПЛЮВАЛА ПЕРІОД ТА ПОДІЇ, КОЛИ ВІДБУВАЛАСЬ ОКУПАЦІЯ КРИМУ РОСІЙСЬКОЮ ФЕДЕРАЦІЄЮ ТА ВЧИНЯЛИСЬ ЗЛОЧИНИ НЕЗАКОННИМИ ЗБРОЙНИМИ ФОРМУВАННЯМИ НА ДОНБАСІ, СЛІД ПРИЙНЯТИ ВІДПОВІДНУ ПОСТАНОВУ ТА РОЗШИРИТИ ЮРИСДИКЦІЮ ЦЬОГО СУДУ В ЧАСІ.

ВІДПОВІДНИЙ ПРОЕКТ ПОСТАНОВИ ВЖЕ ЗАРЕЄСТРОВАНИЙ В ПАРЛАМЕНТІ – ЦЕ ПОСТАНОВА №1312 ВІД 09.12.2014 «ЩОДО  ПРО ВИЗНАННЯ УКРАЇНОЮ ЮРИСДИКЦІЇ МІЖНАРОДНОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ ЩОДО СИТУАЦІЇ, ЯКА СКЛАЛАСЬ ВНАСЛІДОК ТРИВАЮЧОЇ З 27 ЛЮТОГО 2014 Р. ЗБРОЙНОЇ АГРЕСІЇ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ ПРОТИ УКРАЇНИ ТА ВЧИНЕННЯ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ МІЖНАРОДНИХ ЗЛОЧИНІВ».

З огляду на вище наведене просимо:

включити до порядку денного пленарного засідання Верховної Ради України питання про визначення та затвердження терміну юрисдикції Міжнародного кримінального суду в період, який починається 21 листопада 2014 року та триватиме до моменту безпосередньої ратифікації Верховною Радою України Римського статуту з метою ухвалення парламентом юрисдикційних повноважень Міжнародного кримінального суду в цей період, а саме постанову №1312 від 09.12.2014 «Щодо  про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо ситуації, яка склалась внаслідок триваючої з 27 лютого 2014 р. збройної агресії Російської Федерації проти України та вчинення на території України міжнародних злочинів». А також  уточнити п. 1 даної постанови та передбачити термін дії даного звернення до моменту безпосередньої ратифікації Україною Римського статуту.

Довідково:

Римський статут МКС вступив в силу 1 липня 2002 року, тим самим ввів у дію юрисдикцію МКС. До злочинів, які розглядає МКС, належать геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини та злочини агресії.

Після ратифікації Римського статуту Україною, Міжнародний Кримінальний Суд володітиме юрисдикцією щодо притягнення до відповідальності осіб, які вчинили найжорстокіші порушення прав людини та гуманітарного права на території держави або по відношенню до громадянина цієї держави.

Платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу,  аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр Громадянських Свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Будинок прав людини в Києві, Центр “Соціальна Дія”, Проект “Без кордонів”, Євромайдан SOS.

ПРЕС-АНОНС “ЗАКОНОДАВЧІ ІНІЦІАТИВИ ЩОДО РАТИФІКАЦІЇ РИМСЬКОГО СТАТУТУ МІЖНАРОДНОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ”

Січень 14, 2017

(КИЇВ) У четвер, 15 січня правозахисні організації-члени Платформи “Правозахисний порядок денний” проведуть прес-конференцію щодо необхідності підтримки Верховною Радою законопроекту, який поширить юрисдикцію МКС в Україні.
Час: 15 січня, о 13.00.
Місце: Український кризовий медіа-центр (вул. Інститутська, 4, готель «Україна», 3 поверх)
Питання до обговорення:
1. Що таке Римський Статут МКС?
2. Порушення прав людини під час Євромайдану, військові злочини під час конфлікту на Сході України та окупація Криму у контексті міжнародного правосуддя.
3. Необхідність ратифікації Римського Статуту МКС, як стримуючого фактора для недопущення військових злочинів і злочинів проти людяності.
4. Необхідність подання запиту на поширення юрисдикції МКС на період до ратифікації (з початку протестів Євромайдану і до моменту ратифікації).
5. Обговорення запропонованих законодавчих ініціатив у парламенті.
Спікери:
Олександра МАТВІЙЧУК – координатор Євромайдан SOS, голова правління Центр Громадянських Свобод,
Тетяна МАЗУР – виконавчий директор Amnesty International в Україні,
Віталій КУПРІЙ – народний депутат,
Ганна Гопко – народний депутат,
Юрій Дерев’янко – народний депутат (участь підтверджується).
З питань акредитації на прес-брифінг, будь ласка, звертайтеся до Марії Іваник за телефоном +38 (050) 705 86 72, e-mail: old.ccl.org.ua@gmail.com, або до Богдана Овчарука за телефоном +38 (067) 551 69 44, e-mail: b.ovcharuk@amnesty.org.ua.

ІНФОРМАЦІЙНА ДОВІДКА.
Римський статут МКС набув чинності 1 липня 2002 року, тим самим ввів у дію юрисдикцію МКС. До злочинів, які розглядає МКС, належать геноцид, злочини проти людяності, військові злочини та злочини агресії. Після ратифікації Римського статуту Україною, Міжнародний Кримінальний Суд володітиме юрисдикцією по притягненню до відповідальності осіб, які вчинили найжорстокіші порушення прав людини та гуманітарного права на території держави або по відношенню до громадянина цієї держави.
Платформа “Правозахисний порядок денний”– неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу, аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр Громадянських Свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Будинок прав людини в Києві, Центр “Соціальна Дія”, Проект “Без кордонів”, Євромайдан SOS.

(Не)ратифікація Римського статуту: чого боїться українська влада?

Грудень 16, 2015

(Не)ратифікація Римського статуту: чого боїться українська влада?

Іноземні парламентарі закликають Україну невідкладно та повністю ратифікувати Римський статут. Про це, зокрема, йшлося на прес-конференції  «Забути про Гаагу: Україна знову відкладає ратифікацію Римського статуту».

Що заважає українським парламентарям ратифікувати цей статут і яку користь він принесе українським громадянам розповідають Ірина Думич, правозахисниця, представниця Правозахисного порядку денного, експертка Центру Громадянських Свобод, і Давід Донат-Катен, доктор юридичних наук, Генеральний Секретар міжнародної організації «Парламентарії за глобальні дії». Перекладач  — Роман Чернишов.

Василь Шандро: Що сьогодні відбувалося і чи можна говорити про успішні результати?

Ірина Думич: Сьогодні в стінах Верховної Ради відбувся міжпарламентський семінар з обміну досвідом між представниками парламенту Швеції, Австрії, Великобританії та інших європейських країн, а також представниками українського парламенту. Темою семінару було приєднання України до Міжнародного кримінального суду та захист цивільного населення.

Семінар відбувся дуже на часі, адже напередодні Дня прав людини ми дізналися про рішення комітету з питань правової політики відхилити законопроект №1788, який повинен був створити законодавчі умови для того, щоб Україна могла приєднатися до Міжнародного кримінального суду — Суду в Гаазі. Комітет посилається на те, що є конституційний законопроект в частині правосуддя, в якому вже включено питання Римського статуту.

Однак тут нас дуже насторожила норма у перехідних положеннях, за якою положення, яке дозволить ратифікувати Римський статут, набере чинності через три роки після набрання чинності Конституції України. Це означає, що Україна демонструє відступ від своїх зобов’язань згідно з Угодою про Асоціацію з ЄС (пункт 8).

Це не є питанням для дискусії, це питання виконання умов угоди. Жоден депутат не зміг пояснити доцільність такої норми. Ми не розуміємо, чому влада постійно від цього ухиляється. Тоді виникає питання: що приховує та чого боїться Україна?

Василь Шандро: Давіде, чому українські депутати відтерміновують ратифікацію Римського статуту? Чого бояться українські чиновники?

Давід Донат-Катен: На скільки я зрозумів із зустрічей з народними депутатами, вони також не розуміють, звідки взялася норма про перехідний період тривалістю у три роки, яку пропонує Президент. Народні депутати, які підтримують наш проект, поки що в меншості, але ситуація дуже динамічна  і може змінитися.

Вони бачать два варіанти вирішення цього питання. З одного боку, вони пропонують підтримати редакцію статті 124 Конституції, яку пропонує законопроект Петра Порошенка. Але також вони намагатимуться видалити пункт перехідних положень про перехідний період, оскільки це буде негативним сигналом не тільки для світової спільноти, але й для жертв подій. Насправді, це затягнеться навіть на  4 роки. Ми сподіваємося, що положення все-таки буде переглянуто.

Варто зазначити, що Україна вже визнала юрисдикцію Міжнародного кримінального суду щодо подій (зокрема, на Донбасі),  надавши йому повноваження здійснювати судові провадження в розслідуваннях справ.

Тетяна Трощинська: Що міжнародне право каже з приводу війни та збройного конфлікту? Чи не виглядає так, що збройний конфлікт — це щось менше, ніж війна?

Давід Донат-КатенЗа міжнародним правом це абсолютно тотожні поняття.  Єдина відмінність: у випадку війни застосовується гуманітарне право, у мирний час — застосовується законодавство про права людини.

Тетяна Трощинська: Що дає ратифікація Римського статуту цивільним жертвам збройного конфлікту?

Ірина Думич: На мою думку, у першу чергу — це є протидія. Якщо порушник Закону знає, що він не понесе за скоєне покарання, він і надалі порушуватиме. Ратифікація є запобіжником найтяжчих злочинів.  По-друге, це дасть громадянам відчуття, що правосуддя є.

Давід Донат-КатенМені здається важливим наголосити на тому, що самостійно Міжнародний кримінальний суд не зможе вирішити сам конфлікт. Зброєю його також не вирішити. Єдиною опцією є застосування міжнародного права.

Слухати більше.

В УКРАЇНІ ПРОЙДЕ МІЖПАРЛАМЕНТСЬКИЙ СЕМІНАР З ОБМІНУ ДОСВІДОМ ЩОДО МІЖНАРОДНОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ

Червень 16, 2015

(КИЇВ) У четвер, 18 червня міжнародна організація «Парламентарі за глобальні дії» (Parliamentarians for Global Action), Комітет з прав людини, національних меншин та міжнаціональних відносин разом із платформою «Правозахисний порядок денний» проведуть спільну прес-конференцію.

В рамках заходу буде анонсовано проведення міжпарламентського семінару з обміну досвідом з питань Міжнародного кримінального суду (МКС), що відбудеться 18 та 19 червня у Верховній Раді України.

Час: 18 червня, о 11.00.

Місце: УКРІНФОРМ (вул. Б. Хмельницького, 8/16).

Спікери:

Давід Дона-Каттен (David Donat Cattin), доктор юридичних наук, Генеральний Секретар Парламентарі за глобальні дії

Хелман Матіас (Matias Hellman) – радник зовнішніх зв’язків Міжнародного кримінального суду (МКС)

Гельмут Шольц (Helmut Scholz), член Європарламенту (Німеччина), член Парламентарі за глобальні дії

Олександра Матвійчук,  голова правління Центру Громадянських Свобод,  платформа  «Правозахисний порядок денний»

Григорій Немиря, Народний депутат України, Голова Комітету Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин та міжнаціональних відносин; член Парламентарів за глобальні дії. (участь уточнюється)

Віктор Мусіяка, заступник голови Конституційної Комісії, Заступник Голови Верховної Ради України ІІ скликання. (участь уточнюється)

Питання до обговорення:

  1. У контексті конституційної реформи в Україні, Міжнародна організація «Парламентарі за глобальні дії» організовують робочий семінар для народних депутатів та експертів з питань приєднання України до Міжнародного Кримінального Суду (МКС).
  2. Ціллю заходу є обмін досвідом між парламентарями про поточні події, проблеми та застереження щодо ратифікації Римського статуту Україною з метою вирішення технічних аспектів, пов’язаних з процедурно-правовими питаннями ратифікації та імплементації Статуту на національному рівні.
  3. 3.      Парламентарі з різних країн поділяться своїм досвідом роботи з МКС та імплементацією Римського статуту в своїй країні.

З питань акредитації на прес-конференцію та за додатковою інформацією прохання звертатись до Марії Іваник за телефоном +38 (050) 705 86 72, e-mail: old.ccl.org.ua@gmail.com

 

Інформаційна довідка.

Парламент за глобальні дії (Parliamentarians for Global Action)

Парламентарії за глобальні дії (ПГА) є найбільшою транснаціональною мережею членів парламентів з усіх регіонів світу, які підтримують ефективне функціонування Міжнародного кримінального суду і подолання безкарності.

Римський статут МКС набув чинності 1 липня 2002 року, тим самим ввів у дію юрисдикцію МКС. До злочинів, які розглядає МКС, належать геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини та злочини агресії. Після ратифікації Римського статуту Україною, Міжнародний Кримінальний Суд володітиме юрисдикцією по притягненню до відповідальності осіб, які вчинили найжорстокіші порушення прав людини та гуманітарного права на території держави або по відношенню до громадянина цієї держави.

Платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу,  аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр Громадянських Свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Будинок прав людини в Києві, Центр “Соціальна Дія” Проект “Без кордонів”, Євромайдан SOS.

«УРОКИ ГРУЗИНСЬКОГО ДОСВІДУ» – ШАНС ДЛЯ УКРАЇНИ НЕ ПОВТОРИТИ ПОМИЛКИ МИНУЛОГО

Квітень 22, 2015

Не завжди грузинський досвід може слугувати прикладом для наслідування.

Поведінка грузинської влади під час російсько-грузинського військового конфлікту щодо документування воєнних злочинів та злочинів проти людяності, а також дії спрямовані на встановлення міжнародного правосуддя свідчать саме про цей випадок.

Далі мова піде про “уроки грузинського досвіду” співпраці із Міжнародним кримінальним судом та проведено паралелі із Україною, та про всі плюси та мінуси ратифікації Римського статуту. 

Схожість української та грузинської влади в тому, що вони бояться відповідати за злочини, які начебто вчиняються українськими військовими.

« МКС навряд буде розслідувати поодинокі випадки солдат з фронтової лінії. Мандат Суду розповсюджується на розслідування найтяжчих злочинів. Також, якщо Україна хоче захистити своїх громадян від МКС, то вона має сама провести ефективні розслідування. В такому випадку,і МКС не втручатиметься»,- зазначив експерт з міжнародного правосуддя, представник малійських та камбоджійських жертв в МКС,  Алекс Презанті.

Також, Алекс Презанті відповів на питання, що  ж буде з громадянами Росії, якщо в МКС все таки буде розглядатись справа щодо притягнення їх до відповідальності:

«Навіть якщо Росія буде захищати своїх громадян, не видаючи їх суду, ордер МКС на арешт не має терміну давності. Переслідувані особи не зможуть відвідати жодну з країн, на яку поширюється юрисдикція МКС. Також, у такому випадку, країна, яка захищає злочинця, буде стигматизована та підпаде під міжнародну ізоляцію. Так, як це було з президентом Судану, наприклад.»

На думку експерта, важливо зазначити, що найбільший успіх Міжнародного кримінального суду  полягає  не в кількості засуджених,  а в кількості потенційних злочинців, яких перспектива бути засудженими зупинила.

«Грузинський уряд від початку обрав шлях не вести ефективне розслідування злочинів, що були вчинені під час грузинсько-російського конфлікту в серпні 2008 року. Хоча була така можливість, згідно Римського статуту та зважаючи на практичні обставини, передати розслідування Міжнародному кримінальному суду. Замість цього, вони зробили все, щоб Суд втрутився якомога пізніше. Як наслідок, за сім років жоден із злочинців не був ідентифікований та притягнений до відповідальності» – наголосивСімон Папуашвілі, адвокат жертв конфлікту в Міжнародному кримінальному суді, голова грузинської коаліції “За Міжнародний кримінальний суд”, колишній Урядовий Уповноважений Грузії в Європейському суді, експерт Міжнародного партнерства за права людини.

«П’ятиденний конфлікт призвів до великих соціальних та економічних проблем, які досі не є вирішеними. Грузинське громадянське суспільство активно документувало злочини та поділилося результатами роботи з урядом Грузії та Міжнародним кримінальним судом. Однак, відсутність ефективних дій зі сторони влади призвела до розчарувань серед жертв, які сподівалися на встановлення справедливості» – прокоментувала ситуацію  Елена Філеєва, виконавчий директор «Стаття 42» , однієї з неурядових організацій, яка займалась документуванням порушень під час російсько-грузинського військового конфлікту  .

Слід зазначити, що на час збройного конфлікту Грузія вже була приєднана до Міжнародного кримінального суду, на відміну від України сьогодні, тому питання ратифікації Римського статуту для Грузії не стояло.

Одним з принципів, за яким діє МКС, є принцип комплементарності, що передбачає неможливість МКС втручатися в справи з розслідування злочинів та встановлення правосуддя у випадку, якщо держава робить це самостійно. Протягом років застосуванням цього принципу активно користувалась Грузія створюючи «видимість» розслідування.

«Коли я, як адвокат жертв, звернувся з задокументованими матеріалами про порушення зі сторони Росії до Прокурора МКС, він запитав мене, що відбувається, адже отримав від російської сторони стоси матеріалів, в той час як від грузинської – жодного. Матеріали, отримані від неурядових організацій, були першими, які він отримав» зазначив Сімон Папуашвіллі.

Також експерти з Грузії провели паралелі між Грузією і Україною та закликали не повторювати помилки Грузії, і натомість посилити розслідування і документування всіх злочинів, що вчиняються на території України у зв’язку з агресією Росії, та негайно ратифікувати Римський статут Міжнародного кримінального суду, залучивши незалежну міжнародну інституцію для здійснення правосуддя.

 «… Можливо, замість того, щоб уникати ратифікації Римського статуту і боятись, що хтось коли-небудь, кого-небудь притягне до відповідальності, варто зробити так, щоб запобігти вчиненню злочинів, зайняти відкриту відповідальну позицію країни, яка має намір рухатись далі в Європу, та самим почати документування порушень і злочинів, почати їх розслідування, почати активну роботу з Міжнародним кримінальним судом …

Окрім всіх раціональних аргументів, думаю важливим є і той факт, що якщо ми будемо безкінечно боятись та нічого не робити, то в принципі, – це саме те, чого хоче агресор, чого хоче Російська Федерація, а головне, десятки тисяч, можливо навіть мільйони громадян України назавжди залишаться без правосуддя.» – відмітила Олександра Делеменчук, координатор ГО «Центру громадянських свобод», представник платформи «Правозахисний порядок денний».

Для України також дуже важливо долучити до розслідувань МКС, як незалежну та неупереджену інституцію. Залучення Міжнародного кримінального суду покаже злочинцям серйозні наміри держави, що буде мати суттєвий ефект.

«Давайте подивимось на наш регіон та його недавню історію : війна в Південній Осетії, війна в Абхазії, дві війни в Чечні, війна в Нагірному Карабасі, війна в Придністров’ї,  тепер в Україні, і  в усіх цих конфліктах є одне спільне – причетність Російської Федерації.

Зараз в України є історичний шанс ініціювати та підтримати розслідування Міжнародного кримінального суду злочинів вчинених Російською Федерацією та тим самим, можливо, зупинити агресивні дії не тільки стосовно того, що вже зараз відбувається, але й можливо щодо того, що РФ збирається зробити з нашим регіоном в майбутньому» – додав на останок Сімон Папуашвіллі.

Круглий стіл «Міжнародний кримінальний суд: досвід Грузії» організований Комітетом з прав людини, національних меншин та міжнаціональних відносин Верховної Ради України спільно з платформою правозахисних організацій «Правозахисний порядок денний».

Запис круглого столу «Міжнародний кримінальний суд: досвід Грузії» доступний за посиланням:

https://www.youtube.com/watch?v=nW_TfHC5QGI

З будь-якими питаннями прохання звертатись до Марії Іваник – +380507058672,ccl.org.ua@gmail.com

ПРЕС-АНОНС КРУГЛОГО СТОЛУ “МІЖНАРОДНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД: ДОСВІД ГРУЗІЇ”

Квітень 10, 2015

21 квітня 2015 року о 13.30 (початок реєстрації) Комітетом з прав людини, національних меншин та міжнаціональних відносин Верховної Ради України спільно з платформою правозахисних організацій «Правозахисний порядок денний» проводиться круглий стіл «Міжнародний кримінальний суд: досвід Грузії». Тривалість заходу дві години.

Експерти з Грузії та України окреслять політичні та правові перешкоди, які стояли перед розслідуванням міжнародних злочинів під час російсько-грузинського конфлікту 2008 року, а також проведуть паралелі із сучасною ситуацією в Україні та обговорять уроки “грузинського досвіду” співпраці із Міжнародним кримінальним судом для України.

У лютому 2015 році парламент України ухвалив разову декларацію про визнання юрисдикції Міжнародного кримінального суду для розгляду воєнних злочинів та злочинів проти людяності, які були вчинені під час збройної агресії Росії. Попри це в стінах парламенту досі не розглядали законопроект 1788, який відкриває дорогу для повної ратифікації Римського статуту та приєднання України до Міжнародного кримінального суду. Варто підкреслити, що опоненти ратифікації Римського статуту апелюють саме до ”грузинського досвіду” співпраці із судом.

Запрошені експерти-доповідачі:
Сімон Папуашвілі, голова грузинської коаліції “За Міжнародний кримінальний суд”, колишній Урядовий Уповноважений Грузії в Європейському суді, експерт Міжнародного партнерства за права людини (Грузія,).
Єлєна Філеєва, виконавчий директор організації «Стаття 42» (Грузія, Бельгія).
Алекс Презанті, експерт Міжнародної федерації з прав людини (Швейцарія).

Із української сторони до участі в круглому столі запрошені народні депутати, представники уряду, РНБО, Адміністрації Президента, Генеральної прокуратури України, СБУ, МВС, Конституційного суду України, наукової спільноти, громадськості.

З будь-якими питаннями прохання звертатись до Марії Іваник +380507058672, old.ccl.org.ua@gmail.com
Акредитація журналістів є обов’язковою, проводиться до 20 квітня включно.

ІРИНА ДУМИЧ: МИ СПОДІВАЄМОСЯ, ЩО РОЗСТРІЛ МАЙДАНУ БУДЕ РОЗСЛІДУВАТИСЯ В МІЖНАРОДНОМУ КРИМІНАЛЬНОМУ СУДІ

Лютий 22, 2015

Чому досі не розкриті злочини Майдану та чому українська влада не хоче ратифікувати Римський статут Міжнародного кримінального суду розповідає у студії СК телеведучій Катерині Некречі координатор ініціативи «Євромайдан SOS», правозахисниця Ірина Думич.

18, 19, 20 лютого 2014 року були найдраматичнішими днями в історії Революції Гідності. Якими ви пам’ятаєте ці дні?

Це важкі спогади для всіх – хто був безпосередньо на Майдані і хто спостерігав за подіями по телевізору. Для мене особисто ті дні пройшли на роботі гарячої лінії «Євромайдан SOS» і нам доводилося повідомляти сім’ям загиблих про ці жахливі події. В той момент я не усвідомлювала до кінця, що відбулося. Зараз мені також важко усвідомити, що це справді відбулося. Особисто для мене питанням вшанування загиблих є те, щоб добитися ратифікації в Україні Римського статуту Міжнародного кримінального суду, вимагати змін в країни від нової влади. Власне це те, чим продовжує займатися наша ініціатива «Євромайдан SOS».

Як ви гадаєте, ми колись взнаємо правду про розстріл на Майдані, а саме хто віддавав злочинні накази?

Хочеться, щоб винні були притягнуті до відповідальності, але можемо констатувати, що рік розслідування Україна програла. Є об’єктивні причини, чому розслідування важко провести, зокрема, не було можливості провести первинні слідчі дії, також, за словами очільників МВС і прокуратури, винні покинули межі України. Однак організація розслідування, співкоординація дій між МВС, Генпрокуратурою і СБУ виглядають смішними. Моя думка, протягом року не існувало належної політичної волі для того, щоб винних притягнути до відповідальності. Не сприяли розслідуванню злочинів заяви нашого президента про те, що ті, хто скоїв злочини на Майдані, змиває ці злочини своєю кров’ю на Сході. І ми спостерігаємо такі ситуації, як побиття журналіста Ревуцького на Сході, безпідставна затримка добровольців на Сході, тобто дуже часта груба поведінка колишніх працівників «Беркуту» на Сході показує, що логіка президента України не діє. Ми повинні знати осіб, які здійснили злочини на Майдані, тому що вони й далі будуть порушувати закон. Два тижні тому до нас звернулося нове управління Генпрокуратури, яке буде займатися розслідуваннями злочинів на Майдані з проханням надати для них відео подій на Майдані. У нас відео немає, але працівники попросили дати їм принаймні відео, яке відкрито є в Інтернеті. Тобто в них немає навіть такого архіву і це дуже сумно. Ми знаємо, що потерпілих не викликають для свідчення. Окрім розстрілів, на Майдані було дуже багато інших злочинів. У мене є друг, якого побили працівники «Беркуту» 18 лютого і проти нього була порушена кримінальна справа за побиття сотні «беркутів». Цю справу закрили і все. Йому були нанесені важкі тілесні ушкодження – це нікому не цікаво. Таких потерпілих, за даними «Євромайдан SOS», було близько двох тисяч. Багато з цих людей відмовляються писати заяви у правоохоронні органи, тому що вважають, що це не принесе результату. Це – неправильно. Ми повинні вимагати розслідування цих злочинів заради того, щоб цього ніколи не повторилося.

Чому не відбувається ратифікація Україною Римського статуту?

Ми сподіваємося, що справи Майдану будуть розслідуватися в Міжнародному кримінальному суді в Гаазі. Для цього Україна 24 лютого 2014 року подала одноразову декларацію про визнання юрисдикції цього суду на період Майдану. Коаліція неурядових організацій, у тому числі «Євромайдан SOS», подала до цього суду всі документи, які свідчать про злочини на Майдані. Справа Майдану перебуває на досудовій експертизі. Чому важливо ратифікувати Римський статут зараз, а не просто розслідувати злочини на Майдані? Це означає, що Україна визнає юрисдикцію цього суду і в майбутньому жодна влада мабуть не наважиться стріляти в людей на майданах, тому що знатиме про відповідальність. Міжнародний кримінальний суд починає діяти тоді, коли не має політичної волі держави розслідувати кримінальні злочини, або держава неспроможна самостійно це зробити. Це може бути, наприклад, стосовно Криму, який є територією України, але Україна не може здійснювати правосуддя на цій території. Незрозуміло, чому зараз не відбувається ратифікація Римського статуту? Для цього потрібно внести зміни в Конституцію України. Це потрібно тому, що є відповідне рішення Конституційного суду 2001 року, в якому КС говорить, що участь в міжнародному кримінальному суді суперечить Конституції України. Однією з умов асоціації України до Євросоюзу є ратифікація Римського статуту. Україна зробила відповідне застереження, що вона це зробить після змін до Конституції. Є відповідний законопроект у ВРУ, однак він не розглядається.

В РНБО говорять, що треба зачекати з ратифікацією. Чому?

Якщо Україна ратифікує Римський статут, то Міжнародний кримінальний суд діятиме на нашій території. Тоді найтяжчі злочини – проти людяності, геноцид, воєнні злочини, агресія – підпадають під юрисдикцію Міжнародного кримінального суду. Наприклад, розстріл цивільного населення та злочини терористів на непідконтрольній нам території України. Наша країна зараз нездатна притягнути цих осіб до відповідальності.
Міжнародний кримінальний суд на підставі доказів самостійно порушує кримінальну справу.
Що стосується РНБО, я вважаю, що тут може мати місце банальне нерозуміння як діє Міжнародний кримінальний суд. Тому закликаю РНБО прочитати Римський статут. Друга причина, на мою думку, це дія російської пропаганди. Російська влада не хоче відповідати в Міжнародному кримінальному суді. І ще може бути варіант, що влада збирається стріляти в людей в майбутньому і розстрілювати майдани.

Результаты поиска:

На акції підтримки закону про воєнних злочинців

Серпень 29, 2018

 

29.08 об 11:00 відбулася акція на підтримку законопроекту «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо забезпечення його гармонізації з положеннями міжнародного права», який розроблений експертами правозахисної платформи “Правозахисний порядок денний” у співпраці з Міністерством юстиції України. Даний законопроект вже рік знаходиться на розгляді уряду.
——————
Складно в це повірити, але на п’ятому році війни із Росією українське законодавство досі не має правових інструментів для покарання воєнних злочинців. У Кримінальному кодексі не передбачено відповідальності за злочини проти людяності, а положення щодо воєнних злочинів не в повній мірі відповідають вимогам сучасного міжнародного права.

Тому під час проведення засідання Уряду правозахисники, рідні політв’язнів та жертви воєнних злочинів на сході звернулися до прем’єр-міністра Володимира Гройсмана та усіх членів уряду із проханням невідкладно відправити до Верховної ради України законопроект про внесення змін до Кримінального кодексу України, який дозволить національним органам належно розслідувати міжнародні злочини і притягати винних до відповідальності.

В акції взяли участь Олена РИБАК, дружина закатованого горлівського депутата Володимира Рибака, вчений-релігіознавець Ігор КОЗЛОВСЬКИЙ, який провів у полоні близько двох років, волонтерка Ірина ДОВГАНЬ, яка вижила завдяки розміщенню її фото “у позорного столпа” в Нью-Йорк Таймс, Ігор КОТЕЛЯНЕЦЬ, брат політв’язня Євгена Панова, який за сфабрикованою справою в Криму отримав 8 років позбавлення волі та інші.

Гармонізація нашого кримінального законодавства з міжнародним правом

Квітень 25, 2018

Приведення кримінального законодавства України у відповідність з міжнародним правом в питаннях криміналізації основних злочинів за міжнародним правом.

 

 

Владу України закликають змінити законодавство щодо визнання воєнних злочинів

Січень 25, 2018

Владу України закликають змінити законодавство щодо визнання воєнних злочинів

Київ – Активісти ініціативи «Правозахисний порядок денний» закликають уряд внести на розгляд Верховної Ради розроблений спільно з Міністерством юстиції законопроект, який вносить зміни до українського законодавства щодо воєнних злочинів та злочинів проти людяності. За словами голови правління Центру громадянських свобод Олександри Матвійчук, законопроект «уже кілька місяців, як застряг на розгляді в Кабінеті міністрів». Радіо Свобода направило запит до Мін’юсту щодо деталей ситуації та його позиції в цьому питанні, а про сам документ розпитало в одного із авторів – доцента кафедри кримінального права Київського університету імені Тараса Шевченка Костянтина Задою.

– Мета цього законопроекту полягає в тому, щоб привести кримінальне законодавство України у відповідність до міжнародного права в частині відповідальності за так звані «основні злочини»: геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини, агресія. Це злочини, які належать до юрисдикції Міжнародного кримінального суду, але у всіх держав світу є зобов’язання на національному рівні. Такі зобов’язання є й перед Україною.

 Далеко не за всі порушення міжнародного гуманітарного права настає відповідальність, згідно з нашим законодавством

Сьогодні, в принципі, не визнається як злочини окремого виду, за нашим законодавством, злочини проти людяності. Чисто гіпотетично можна ці діяння переслідувати як загально кримінальні злочини, але далеко не завжди, і такі переслідування, в принципі, не відбивють сутності того, що це, у першу чергу, є порушенням міжнародного права, і вже потім – національного права.

Є також серйозні прогалини у криміналізації воєнних злочинів: далеко не за всі порушення міжнародного гуманітарного права настає відповідальність, згідно з нашим законодавством.

І третя серйозна проблема – зобов’язання запобігати безкарності оцим чотирьом основним злочинам, і там цілий спектр заходів держави мають вжити, зокрема, це відмова від строків давності та імунітетів до тих, хто вчиняв ці злочини. І ці зобов’язання досить фрагментарно в нашому Кримінальному кодексі реалізовані.

– Чим відповідальність за вбивство, наприклад, яке визнане воєнним злочином чи злочином проти людяності, відрізняється від санкції за «звичайний» злочин?

– Злочини проти людяності – це цілий набір діянь, найбільш тяжкими з яких є вбивства, які вчиняються у контексті систематичного або широкомасштабного нападу на цивільне населення. Тобто мова йде про те, щоб розглядати ці діяння у ширшому соціальному контексті, і це змінює розуміння природи цих діянь. Наприклад, якщо переслідувати за убивства на Майдані 18-20 лютого 2014 року як «звичайні», так би мовити, вбивства, то не буде різниці між убивством під час затримання і скоординованої держслужбовцями атаки на осіб із числа цивільного населення.

Злочини проти людяності не мають строків давності, а наше законодавство допускає застосування строків давності щодо окремих випадків вчинення убивств

Інший аспект – те, що злочини проти людяності не мають строків давності, а наше законодавство, в принципі, допускає застосування строків давності щодо окремих випадків вчинення убивств.

– А наскільки ці зміни до законодавства можуть допомогти в умовах конфлікту, коли українські правоохоронці та суди не мають доступу на окремі території?

– Зрозуміло, що законодавство не дасть нам можливості затримувати тих, хто перебуває на окупованих територіях, тому що одна справа – існування норми права, а інша – її реалізація. Зрозуміло, що самим фактом ухвалення закону Україна не зможе захоплювати тих, хто вчиняв воєнні злочини на непідконтрольних територіях і одразу віддавати їх під суд.

Законопроект створює правову ситуацію, що над тими, хто вчиняє воєнні злочини на непідконтрольній території, буде нависати сокира невідворотної відповідальності

Але законопроект створює таку правову ситуацію, що над тими, хто вчиняє воєнні злочини на непідконтрольній території, буде нависати сокира невідворотної відповідальності. Будуть закриті всі прогалини: нехай не сьогодні, не через рік і навіть через десять років, але вони понесуть відповідальність.

У країнах Балтії були судові процеси щодо колишніх співробітників радянських спецслужб, які вчиняли злочини проти людяності та воєнні злочини у період завершення Другої світової війни і після неї

Сьогодні є багато випадків, коли особи, що вчиняли воєнні злочини чи злочини проти людяності, зазнали відповідальності через досить тривалий термін. Наприклад, у країнах Балтії були судові процеси щодо колишніх співробітників радянських спецслужб, які вчиняли злочини проти людяності та воєнні злочини в період завершення Другої світової війни і після неї. Тобто цих людей переслідували вже тоді, коли ці країни Балтії стали незалежними, і були результативні процеси. Їх було небагато, але такі процеси мали місце.

– Розкажіть, будь ласка, як створювався законопроект, і що з ним зараз?

– Первинна ініціатива була в «Правозахисного порядку денного». Сформувалась ситуативна група правозахисників та університетських викладачів, і на певному етапі ми скоординували роботу з Міністерством юстиції. Зараз міністерство є, так би мовити, модератором проекту в тому сенсі, що вони просувають його по лінії уряду, щоб цей законопроект був внесений як урядовий до Верховної Ради. В силу певних обставин зараз триває його погодження з іншими органами влади і ще очікується висновок консультативної місії Європейського союзу в Україні.

– Чому так довго це все відбувається – як написала Олександра Матвійчук, процес триває вже кілька років?

– По-перше, це досить великий за обсягом текст – близько сорока сторінок. Тривала робота над текстом і погодження проекту, бо, щоб ви розуміли, є різні точки зору в академічного середовища, умовно кажучи, та юристів, які працюють в органах державної влади.

Є певні об’єктивні причини, але є також і суб’єктивні чинники, скажімо, певні люди, які не те щоб зовсім не сприймають необхідність ухвалення такого законопроекту, можливо, мають певні страхи, що це нашкодить державі. Я можу тільки припускати, чому так відбувається.

– Як Ви оцінюєте перспективи законопроекту в парламенті?

– Мені важко прогнозувати, але я не думаю, що це буде легкий процес. Мені б хотілося, щоб це було швидко, як це інколи буває у Верховній Раді, але я підозрюю, що все буде не так. Але хотілось би вірити, що законопроект буде ухвалений, бо на мій погляд, це не є політичним питанням і це потрібно було зробити вже давно.

Джерело: https://www.radiosvoboda.org/a/28998654.html

 

ПРАВОЗАХИСНИКИ ЗВЕРНУЛИСЯ ДО ПАРЛАМЕНТУ ІЗ ЗАКЛИКОМ ВИЗНАТИ ЮРИСДИКЦІЮ МІЖНАРОДНОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ (МКС)

Січень 28, 2017

Голові Верховної Ради України

Гройсману Володимиру Борисовичу,

Народним депутатам України

Платформи “Правозахисний порядок денний”

Шановний Володимире Борисовичу!

Шановні голови депутатських фракцій!

Шановні народні депутати!

Останні події на сході України свідчать про очевидне зростання загроз правам людини, передовсім основному праву людини, – праву на життя. Вбивства терористами та бойовиками мирних людей на Донбасі, зокрема, останні розстріли терористами мирного населення в Донецьку, під Волновахою, в Маріуполі є підтвердженням того, що сьогодні немає реального механізму захисту мирного населення у цих наповнених насильством та безправ’ям регіонах. Це породжує безкарність та реальну загрозу подальших подібних найбрутальніших порушень прав мирного населення, яке опинилось в зоні воєнних дій, що Україна визначає як антитерористичну операцію.

На жаль, слід констатувати неможливість національної  правоохоронної системи забезпечити як самі права населення на цих територіях, так і розслідування вчинених злочинів. Безкарність породжує лише ще більші та більш жорстокі і масштабні порушення прав людини, які сягають рівня злочинів проти людяності та воєнних злочинів. Саме це є предметом розслідування та судового розгляду Міжнародного кримінального суду, а відтак, можливістю притягнути до відповідальності тих, хто вчинив та продовжує вчинювати такі злочини.

25 січня 2015 року на позачерговому засіданні Ради національної безпеки та оборони було ухвалено «доручити Уряду почати процедуру звернення до Гаазького трибуналу щодо злочинів проти людяності, скоєних терористами проти українських громадян у 2014-2015 роках, а також щодо визнання ДНР та ЛНР терористичними організаціями».

У зв’язку із цим слід зазначити, що Міжнародний кримінальний суд відповідно до Римського Статуту, є постійним органом та має повноваження здійснювати юрисдикцію стосовно осіб, відповідальних за особливо тяжкі злочини, що викликають занепокоєння міжнародного співтовариства, та доповнює національні органи кримінальної юрисдикції.

Україна не є учасницею Міжнародного кримінального суду, хоча Римський статут Міжнародного кримінального суду був підписаний Україною ще у 2000 році.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 11 липня 2001 року дійшов висновку, що окремі положення Статуту не узгоджуються зі статтею 124 Конституції України, а тому приєднання України до цього документу, відповідно, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції.

У Верховній Раді України зареєстровано законопроект № 1788 від 16.01.2015 року, який передбачає доповнення статті 124 Конституції України таким положенням: «Україна може визнати юрисдикцію Міжнародного кримінального суду на умовах Римського статуту Міжнародного кримінального суду», що передбачає подолання всіх правових перешкод на шляху ратифікації Римського Статуту.

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ У ПОПЕРЕДНЬОМУ СКЛИКАННІ ВИЗНАЛА ЮРИСДИКЦІЮ МІЖНАРОДНОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ (МКС) НА ПЕРІОД З 21 ЛИСТОПАДА 2013 РОКУ ПО 22 ЛЮТОГО 2014 РОКУ, ТИМ САМИМ НАДАЛА МОЖЛИВІСТЬ ЗДІЙСНЮВАТИ МІЖНАРОДНЕ ПРАВОСУДДЯ, АЛЕ ОБМЕЖИВШИ ЙОГО КОМПЕТЕНЦІЮ ВИКЛЮЧНО ПЕРІОДОМ ПОДІЙ  ЄВРОМАЙДАНУ.

 ДЛЯ ТОГО ЩОБ ЮРИСДИКЦІЯ МІЖНАРОДНОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ ОХОПЛЮВАЛА ПЕРІОД ТА ПОДІЇ, КОЛИ ВІДБУВАЛАСЬ ОКУПАЦІЯ КРИМУ РОСІЙСЬКОЮ ФЕДЕРАЦІЄЮ ТА ВЧИНЯЛИСЬ ЗЛОЧИНИ НЕЗАКОННИМИ ЗБРОЙНИМИ ФОРМУВАННЯМИ НА ДОНБАСІ, СЛІД ПРИЙНЯТИ ВІДПОВІДНУ ПОСТАНОВУ ТА РОЗШИРИТИ ЮРИСДИКЦІЮ ЦЬОГО СУДУ В ЧАСІ.

ВІДПОВІДНИЙ ПРОЕКТ ПОСТАНОВИ ВЖЕ ЗАРЕЄСТРОВАНИЙ В ПАРЛАМЕНТІ – ЦЕ ПОСТАНОВА №1312 ВІД 09.12.2014 «ЩОДО  ПРО ВИЗНАННЯ УКРАЇНОЮ ЮРИСДИКЦІЇ МІЖНАРОДНОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ ЩОДО СИТУАЦІЇ, ЯКА СКЛАЛАСЬ ВНАСЛІДОК ТРИВАЮЧОЇ З 27 ЛЮТОГО 2014 Р. ЗБРОЙНОЇ АГРЕСІЇ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ ПРОТИ УКРАЇНИ ТА ВЧИНЕННЯ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ МІЖНАРОДНИХ ЗЛОЧИНІВ».

З огляду на вище наведене просимо:

включити до порядку денного пленарного засідання Верховної Ради України питання про визначення та затвердження терміну юрисдикції Міжнародного кримінального суду в період, який починається 21 листопада 2014 року та триватиме до моменту безпосередньої ратифікації Верховною Радою України Римського статуту з метою ухвалення парламентом юрисдикційних повноважень Міжнародного кримінального суду в цей період, а саме постанову №1312 від 09.12.2014 «Щодо  про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо ситуації, яка склалась внаслідок триваючої з 27 лютого 2014 р. збройної агресії Російської Федерації проти України та вчинення на території України міжнародних злочинів». А також  уточнити п. 1 даної постанови та передбачити термін дії даного звернення до моменту безпосередньої ратифікації Україною Римського статуту.

Довідково:

Римський статут МКС вступив в силу 1 липня 2002 року, тим самим ввів у дію юрисдикцію МКС. До злочинів, які розглядає МКС, належать геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини та злочини агресії.

Після ратифікації Римського статуту Україною, Міжнародний Кримінальний Суд володітиме юрисдикцією щодо притягнення до відповідальності осіб, які вчинили найжорстокіші порушення прав людини та гуманітарного права на території держави або по відношенню до громадянина цієї держави.

Платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу,  аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр Громадянських Свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Будинок прав людини в Києві, Центр “Соціальна Дія”, Проект “Без кордонів”, Євромайдан SOS.

ПРЕС-АНОНС “ЗАКОНОДАВЧІ ІНІЦІАТИВИ ЩОДО РАТИФІКАЦІЇ РИМСЬКОГО СТАТУТУ МІЖНАРОДНОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ”

Січень 14, 2017

(КИЇВ) У четвер, 15 січня правозахисні організації-члени Платформи “Правозахисний порядок денний” проведуть прес-конференцію щодо необхідності підтримки Верховною Радою законопроекту, який поширить юрисдикцію МКС в Україні.
Час: 15 січня, о 13.00.
Місце: Український кризовий медіа-центр (вул. Інститутська, 4, готель «Україна», 3 поверх)
Питання до обговорення:
1. Що таке Римський Статут МКС?
2. Порушення прав людини під час Євромайдану, військові злочини під час конфлікту на Сході України та окупація Криму у контексті міжнародного правосуддя.
3. Необхідність ратифікації Римського Статуту МКС, як стримуючого фактора для недопущення військових злочинів і злочинів проти людяності.
4. Необхідність подання запиту на поширення юрисдикції МКС на період до ратифікації (з початку протестів Євромайдану і до моменту ратифікації).
5. Обговорення запропонованих законодавчих ініціатив у парламенті.
Спікери:
Олександра МАТВІЙЧУК – координатор Євромайдан SOS, голова правління Центр Громадянських Свобод,
Тетяна МАЗУР – виконавчий директор Amnesty International в Україні,
Віталій КУПРІЙ – народний депутат,
Ганна Гопко – народний депутат,
Юрій Дерев’янко – народний депутат (участь підтверджується).
З питань акредитації на прес-брифінг, будь ласка, звертайтеся до Марії Іваник за телефоном +38 (050) 705 86 72, e-mail: old.ccl.org.ua@gmail.com, або до Богдана Овчарука за телефоном +38 (067) 551 69 44, e-mail: b.ovcharuk@amnesty.org.ua.

ІНФОРМАЦІЙНА ДОВІДКА.
Римський статут МКС набув чинності 1 липня 2002 року, тим самим ввів у дію юрисдикцію МКС. До злочинів, які розглядає МКС, належать геноцид, злочини проти людяності, військові злочини та злочини агресії. Після ратифікації Римського статуту Україною, Міжнародний Кримінальний Суд володітиме юрисдикцією по притягненню до відповідальності осіб, які вчинили найжорстокіші порушення прав людини та гуманітарного права на території держави або по відношенню до громадянина цієї держави.
Платформа “Правозахисний порядок денний”– неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу, аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр Громадянських Свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Будинок прав людини в Києві, Центр “Соціальна Дія”, Проект “Без кордонів”, Євромайдан SOS.

(Не)ратифікація Римського статуту: чого боїться українська влада?

Грудень 16, 2015

(Не)ратифікація Римського статуту: чого боїться українська влада?

Іноземні парламентарі закликають Україну невідкладно та повністю ратифікувати Римський статут. Про це, зокрема, йшлося на прес-конференції  «Забути про Гаагу: Україна знову відкладає ратифікацію Римського статуту».

Що заважає українським парламентарям ратифікувати цей статут і яку користь він принесе українським громадянам розповідають Ірина Думич, правозахисниця, представниця Правозахисного порядку денного, експертка Центру Громадянських Свобод, і Давід Донат-Катен, доктор юридичних наук, Генеральний Секретар міжнародної організації «Парламентарії за глобальні дії». Перекладач  — Роман Чернишов.

Василь Шандро: Що сьогодні відбувалося і чи можна говорити про успішні результати?

Ірина Думич: Сьогодні в стінах Верховної Ради відбувся міжпарламентський семінар з обміну досвідом між представниками парламенту Швеції, Австрії, Великобританії та інших європейських країн, а також представниками українського парламенту. Темою семінару було приєднання України до Міжнародного кримінального суду та захист цивільного населення.

Семінар відбувся дуже на часі, адже напередодні Дня прав людини ми дізналися про рішення комітету з питань правової політики відхилити законопроект №1788, який повинен був створити законодавчі умови для того, щоб Україна могла приєднатися до Міжнародного кримінального суду — Суду в Гаазі. Комітет посилається на те, що є конституційний законопроект в частині правосуддя, в якому вже включено питання Римського статуту.

Однак тут нас дуже насторожила норма у перехідних положеннях, за якою положення, яке дозволить ратифікувати Римський статут, набере чинності через три роки після набрання чинності Конституції України. Це означає, що Україна демонструє відступ від своїх зобов’язань згідно з Угодою про Асоціацію з ЄС (пункт 8).

Це не є питанням для дискусії, це питання виконання умов угоди. Жоден депутат не зміг пояснити доцільність такої норми. Ми не розуміємо, чому влада постійно від цього ухиляється. Тоді виникає питання: що приховує та чого боїться Україна?

Василь Шандро: Давіде, чому українські депутати відтерміновують ратифікацію Римського статуту? Чого бояться українські чиновники?

Давід Донат-Катен: На скільки я зрозумів із зустрічей з народними депутатами, вони також не розуміють, звідки взялася норма про перехідний період тривалістю у три роки, яку пропонує Президент. Народні депутати, які підтримують наш проект, поки що в меншості, але ситуація дуже динамічна  і може змінитися.

Вони бачать два варіанти вирішення цього питання. З одного боку, вони пропонують підтримати редакцію статті 124 Конституції, яку пропонує законопроект Петра Порошенка. Але також вони намагатимуться видалити пункт перехідних положень про перехідний період, оскільки це буде негативним сигналом не тільки для світової спільноти, але й для жертв подій. Насправді, це затягнеться навіть на  4 роки. Ми сподіваємося, що положення все-таки буде переглянуто.

Варто зазначити, що Україна вже визнала юрисдикцію Міжнародного кримінального суду щодо подій (зокрема, на Донбасі),  надавши йому повноваження здійснювати судові провадження в розслідуваннях справ.

Тетяна Трощинська: Що міжнародне право каже з приводу війни та збройного конфлікту? Чи не виглядає так, що збройний конфлікт — це щось менше, ніж війна?

Давід Донат-КатенЗа міжнародним правом це абсолютно тотожні поняття.  Єдина відмінність: у випадку війни застосовується гуманітарне право, у мирний час — застосовується законодавство про права людини.

Тетяна Трощинська: Що дає ратифікація Римського статуту цивільним жертвам збройного конфлікту?

Ірина Думич: На мою думку, у першу чергу — це є протидія. Якщо порушник Закону знає, що він не понесе за скоєне покарання, він і надалі порушуватиме. Ратифікація є запобіжником найтяжчих злочинів.  По-друге, це дасть громадянам відчуття, що правосуддя є.

Давід Донат-КатенМені здається важливим наголосити на тому, що самостійно Міжнародний кримінальний суд не зможе вирішити сам конфлікт. Зброєю його також не вирішити. Єдиною опцією є застосування міжнародного права.

Слухати більше.

В УКРАЇНІ ПРОЙДЕ МІЖПАРЛАМЕНТСЬКИЙ СЕМІНАР З ОБМІНУ ДОСВІДОМ ЩОДО МІЖНАРОДНОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ

Червень 16, 2015

(КИЇВ) У четвер, 18 червня міжнародна організація «Парламентарі за глобальні дії» (Parliamentarians for Global Action), Комітет з прав людини, національних меншин та міжнаціональних відносин разом із платформою «Правозахисний порядок денний» проведуть спільну прес-конференцію.

В рамках заходу буде анонсовано проведення міжпарламентського семінару з обміну досвідом з питань Міжнародного кримінального суду (МКС), що відбудеться 18 та 19 червня у Верховній Раді України.

Час: 18 червня, о 11.00.

Місце: УКРІНФОРМ (вул. Б. Хмельницького, 8/16).

Спікери:

Давід Дона-Каттен (David Donat Cattin), доктор юридичних наук, Генеральний Секретар Парламентарі за глобальні дії

Хелман Матіас (Matias Hellman) – радник зовнішніх зв’язків Міжнародного кримінального суду (МКС)

Гельмут Шольц (Helmut Scholz), член Європарламенту (Німеччина), член Парламентарі за глобальні дії

Олександра Матвійчук,  голова правління Центру Громадянських Свобод,  платформа  «Правозахисний порядок денний»

Григорій Немиря, Народний депутат України, Голова Комітету Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин та міжнаціональних відносин; член Парламентарів за глобальні дії. (участь уточнюється)

Віктор Мусіяка, заступник голови Конституційної Комісії, Заступник Голови Верховної Ради України ІІ скликання. (участь уточнюється)

Питання до обговорення:

  1. У контексті конституційної реформи в Україні, Міжнародна організація «Парламентарі за глобальні дії» організовують робочий семінар для народних депутатів та експертів з питань приєднання України до Міжнародного Кримінального Суду (МКС).
  2. Ціллю заходу є обмін досвідом між парламентарями про поточні події, проблеми та застереження щодо ратифікації Римського статуту Україною з метою вирішення технічних аспектів, пов’язаних з процедурно-правовими питаннями ратифікації та імплементації Статуту на національному рівні.
  3. 3.      Парламентарі з різних країн поділяться своїм досвідом роботи з МКС та імплементацією Римського статуту в своїй країні.

З питань акредитації на прес-конференцію та за додатковою інформацією прохання звертатись до Марії Іваник за телефоном +38 (050) 705 86 72, e-mail: old.ccl.org.ua@gmail.com

 

Інформаційна довідка.

Парламент за глобальні дії (Parliamentarians for Global Action)

Парламентарії за глобальні дії (ПГА) є найбільшою транснаціональною мережею членів парламентів з усіх регіонів світу, які підтримують ефективне функціонування Міжнародного кримінального суду і подолання безкарності.

Римський статут МКС набув чинності 1 липня 2002 року, тим самим ввів у дію юрисдикцію МКС. До злочинів, які розглядає МКС, належать геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини та злочини агресії. Після ратифікації Римського статуту Україною, Міжнародний Кримінальний Суд володітиме юрисдикцією по притягненню до відповідальності осіб, які вчинили найжорстокіші порушення прав людини та гуманітарного права на території держави або по відношенню до громадянина цієї держави.

Платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу,  аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр Громадянських Свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Будинок прав людини в Києві, Центр “Соціальна Дія” Проект “Без кордонів”, Євромайдан SOS.

«УРОКИ ГРУЗИНСЬКОГО ДОСВІДУ» – ШАНС ДЛЯ УКРАЇНИ НЕ ПОВТОРИТИ ПОМИЛКИ МИНУЛОГО

Квітень 22, 2015

Не завжди грузинський досвід може слугувати прикладом для наслідування.

Поведінка грузинської влади під час російсько-грузинського військового конфлікту щодо документування воєнних злочинів та злочинів проти людяності, а також дії спрямовані на встановлення міжнародного правосуддя свідчать саме про цей випадок.

Далі мова піде про “уроки грузинського досвіду” співпраці із Міжнародним кримінальним судом та проведено паралелі із Україною, та про всі плюси та мінуси ратифікації Римського статуту. 

Схожість української та грузинської влади в тому, що вони бояться відповідати за злочини, які начебто вчиняються українськими військовими.

« МКС навряд буде розслідувати поодинокі випадки солдат з фронтової лінії. Мандат Суду розповсюджується на розслідування найтяжчих злочинів. Також, якщо Україна хоче захистити своїх громадян від МКС, то вона має сама провести ефективні розслідування. В такому випадку,і МКС не втручатиметься»,- зазначив експерт з міжнародного правосуддя, представник малійських та камбоджійських жертв в МКС,  Алекс Презанті.

Також, Алекс Презанті відповів на питання, що  ж буде з громадянами Росії, якщо в МКС все таки буде розглядатись справа щодо притягнення їх до відповідальності:

«Навіть якщо Росія буде захищати своїх громадян, не видаючи їх суду, ордер МКС на арешт не має терміну давності. Переслідувані особи не зможуть відвідати жодну з країн, на яку поширюється юрисдикція МКС. Також, у такому випадку, країна, яка захищає злочинця, буде стигматизована та підпаде під міжнародну ізоляцію. Так, як це було з президентом Судану, наприклад.»

На думку експерта, важливо зазначити, що найбільший успіх Міжнародного кримінального суду  полягає  не в кількості засуджених,  а в кількості потенційних злочинців, яких перспектива бути засудженими зупинила.

«Грузинський уряд від початку обрав шлях не вести ефективне розслідування злочинів, що були вчинені під час грузинсько-російського конфлікту в серпні 2008 року. Хоча була така можливість, згідно Римського статуту та зважаючи на практичні обставини, передати розслідування Міжнародному кримінальному суду. Замість цього, вони зробили все, щоб Суд втрутився якомога пізніше. Як наслідок, за сім років жоден із злочинців не був ідентифікований та притягнений до відповідальності» – наголосивСімон Папуашвілі, адвокат жертв конфлікту в Міжнародному кримінальному суді, голова грузинської коаліції “За Міжнародний кримінальний суд”, колишній Урядовий Уповноважений Грузії в Європейському суді, експерт Міжнародного партнерства за права людини.

«П’ятиденний конфлікт призвів до великих соціальних та економічних проблем, які досі не є вирішеними. Грузинське громадянське суспільство активно документувало злочини та поділилося результатами роботи з урядом Грузії та Міжнародним кримінальним судом. Однак, відсутність ефективних дій зі сторони влади призвела до розчарувань серед жертв, які сподівалися на встановлення справедливості» – прокоментувала ситуацію  Елена Філеєва, виконавчий директор «Стаття 42» , однієї з неурядових організацій, яка займалась документуванням порушень під час російсько-грузинського військового конфлікту  .

Слід зазначити, що на час збройного конфлікту Грузія вже була приєднана до Міжнародного кримінального суду, на відміну від України сьогодні, тому питання ратифікації Римського статуту для Грузії не стояло.

Одним з принципів, за яким діє МКС, є принцип комплементарності, що передбачає неможливість МКС втручатися в справи з розслідування злочинів та встановлення правосуддя у випадку, якщо держава робить це самостійно. Протягом років застосуванням цього принципу активно користувалась Грузія створюючи «видимість» розслідування.

«Коли я, як адвокат жертв, звернувся з задокументованими матеріалами про порушення зі сторони Росії до Прокурора МКС, він запитав мене, що відбувається, адже отримав від російської сторони стоси матеріалів, в той час як від грузинської – жодного. Матеріали, отримані від неурядових організацій, були першими, які він отримав» зазначив Сімон Папуашвіллі.

Також експерти з Грузії провели паралелі між Грузією і Україною та закликали не повторювати помилки Грузії, і натомість посилити розслідування і документування всіх злочинів, що вчиняються на території України у зв’язку з агресією Росії, та негайно ратифікувати Римський статут Міжнародного кримінального суду, залучивши незалежну міжнародну інституцію для здійснення правосуддя.

 «… Можливо, замість того, щоб уникати ратифікації Римського статуту і боятись, що хтось коли-небудь, кого-небудь притягне до відповідальності, варто зробити так, щоб запобігти вчиненню злочинів, зайняти відкриту відповідальну позицію країни, яка має намір рухатись далі в Європу, та самим почати документування порушень і злочинів, почати їх розслідування, почати активну роботу з Міжнародним кримінальним судом …

Окрім всіх раціональних аргументів, думаю важливим є і той факт, що якщо ми будемо безкінечно боятись та нічого не робити, то в принципі, – це саме те, чого хоче агресор, чого хоче Російська Федерація, а головне, десятки тисяч, можливо навіть мільйони громадян України назавжди залишаться без правосуддя.» – відмітила Олександра Делеменчук, координатор ГО «Центру громадянських свобод», представник платформи «Правозахисний порядок денний».

Для України також дуже важливо долучити до розслідувань МКС, як незалежну та неупереджену інституцію. Залучення Міжнародного кримінального суду покаже злочинцям серйозні наміри держави, що буде мати суттєвий ефект.

«Давайте подивимось на наш регіон та його недавню історію : війна в Південній Осетії, війна в Абхазії, дві війни в Чечні, війна в Нагірному Карабасі, війна в Придністров’ї,  тепер в Україні, і  в усіх цих конфліктах є одне спільне – причетність Російської Федерації.

Зараз в України є історичний шанс ініціювати та підтримати розслідування Міжнародного кримінального суду злочинів вчинених Російською Федерацією та тим самим, можливо, зупинити агресивні дії не тільки стосовно того, що вже зараз відбувається, але й можливо щодо того, що РФ збирається зробити з нашим регіоном в майбутньому» – додав на останок Сімон Папуашвіллі.

Круглий стіл «Міжнародний кримінальний суд: досвід Грузії» організований Комітетом з прав людини, національних меншин та міжнаціональних відносин Верховної Ради України спільно з платформою правозахисних організацій «Правозахисний порядок денний».

Запис круглого столу «Міжнародний кримінальний суд: досвід Грузії» доступний за посиланням:

https://www.youtube.com/watch?v=nW_TfHC5QGI

З будь-якими питаннями прохання звертатись до Марії Іваник – +380507058672,ccl.org.ua@gmail.com

ПРЕС-АНОНС КРУГЛОГО СТОЛУ “МІЖНАРОДНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД: ДОСВІД ГРУЗІЇ”

Квітень 10, 2015

21 квітня 2015 року о 13.30 (початок реєстрації) Комітетом з прав людини, національних меншин та міжнаціональних відносин Верховної Ради України спільно з платформою правозахисних організацій «Правозахисний порядок денний» проводиться круглий стіл «Міжнародний кримінальний суд: досвід Грузії». Тривалість заходу дві години.

Експерти з Грузії та України окреслять політичні та правові перешкоди, які стояли перед розслідуванням міжнародних злочинів під час російсько-грузинського конфлікту 2008 року, а також проведуть паралелі із сучасною ситуацією в Україні та обговорять уроки “грузинського досвіду” співпраці із Міжнародним кримінальним судом для України.

У лютому 2015 році парламент України ухвалив разову декларацію про визнання юрисдикції Міжнародного кримінального суду для розгляду воєнних злочинів та злочинів проти людяності, які були вчинені під час збройної агресії Росії. Попри це в стінах парламенту досі не розглядали законопроект 1788, який відкриває дорогу для повної ратифікації Римського статуту та приєднання України до Міжнародного кримінального суду. Варто підкреслити, що опоненти ратифікації Римського статуту апелюють саме до ”грузинського досвіду” співпраці із судом.

Запрошені експерти-доповідачі:
Сімон Папуашвілі, голова грузинської коаліції “За Міжнародний кримінальний суд”, колишній Урядовий Уповноважений Грузії в Європейському суді, експерт Міжнародного партнерства за права людини (Грузія,).
Єлєна Філеєва, виконавчий директор організації «Стаття 42» (Грузія, Бельгія).
Алекс Презанті, експерт Міжнародної федерації з прав людини (Швейцарія).

Із української сторони до участі в круглому столі запрошені народні депутати, представники уряду, РНБО, Адміністрації Президента, Генеральної прокуратури України, СБУ, МВС, Конституційного суду України, наукової спільноти, громадськості.

З будь-якими питаннями прохання звертатись до Марії Іваник +380507058672, old.ccl.org.ua@gmail.com
Акредитація журналістів є обов’язковою, проводиться до 20 квітня включно.

ІРИНА ДУМИЧ: МИ СПОДІВАЄМОСЯ, ЩО РОЗСТРІЛ МАЙДАНУ БУДЕ РОЗСЛІДУВАТИСЯ В МІЖНАРОДНОМУ КРИМІНАЛЬНОМУ СУДІ

Лютий 22, 2015

Чому досі не розкриті злочини Майдану та чому українська влада не хоче ратифікувати Римський статут Міжнародного кримінального суду розповідає у студії СК телеведучій Катерині Некречі координатор ініціативи «Євромайдан SOS», правозахисниця Ірина Думич.

18, 19, 20 лютого 2014 року були найдраматичнішими днями в історії Революції Гідності. Якими ви пам’ятаєте ці дні?

Це важкі спогади для всіх – хто був безпосередньо на Майдані і хто спостерігав за подіями по телевізору. Для мене особисто ті дні пройшли на роботі гарячої лінії «Євромайдан SOS» і нам доводилося повідомляти сім’ям загиблих про ці жахливі події. В той момент я не усвідомлювала до кінця, що відбулося. Зараз мені також важко усвідомити, що це справді відбулося. Особисто для мене питанням вшанування загиблих є те, щоб добитися ратифікації в Україні Римського статуту Міжнародного кримінального суду, вимагати змін в країни від нової влади. Власне це те, чим продовжує займатися наша ініціатива «Євромайдан SOS».

Як ви гадаєте, ми колись взнаємо правду про розстріл на Майдані, а саме хто віддавав злочинні накази?

Хочеться, щоб винні були притягнуті до відповідальності, але можемо констатувати, що рік розслідування Україна програла. Є об’єктивні причини, чому розслідування важко провести, зокрема, не було можливості провести первинні слідчі дії, також, за словами очільників МВС і прокуратури, винні покинули межі України. Однак організація розслідування, співкоординація дій між МВС, Генпрокуратурою і СБУ виглядають смішними. Моя думка, протягом року не існувало належної політичної волі для того, щоб винних притягнути до відповідальності. Не сприяли розслідуванню злочинів заяви нашого президента про те, що ті, хто скоїв злочини на Майдані, змиває ці злочини своєю кров’ю на Сході. І ми спостерігаємо такі ситуації, як побиття журналіста Ревуцького на Сході, безпідставна затримка добровольців на Сході, тобто дуже часта груба поведінка колишніх працівників «Беркуту» на Сході показує, що логіка президента України не діє. Ми повинні знати осіб, які здійснили злочини на Майдані, тому що вони й далі будуть порушувати закон. Два тижні тому до нас звернулося нове управління Генпрокуратури, яке буде займатися розслідуваннями злочинів на Майдані з проханням надати для них відео подій на Майдані. У нас відео немає, але працівники попросили дати їм принаймні відео, яке відкрито є в Інтернеті. Тобто в них немає навіть такого архіву і це дуже сумно. Ми знаємо, що потерпілих не викликають для свідчення. Окрім розстрілів, на Майдані було дуже багато інших злочинів. У мене є друг, якого побили працівники «Беркуту» 18 лютого і проти нього була порушена кримінальна справа за побиття сотні «беркутів». Цю справу закрили і все. Йому були нанесені важкі тілесні ушкодження – це нікому не цікаво. Таких потерпілих, за даними «Євромайдан SOS», було близько двох тисяч. Багато з цих людей відмовляються писати заяви у правоохоронні органи, тому що вважають, що це не принесе результату. Це – неправильно. Ми повинні вимагати розслідування цих злочинів заради того, щоб цього ніколи не повторилося.

Чому не відбувається ратифікація Україною Римського статуту?

Ми сподіваємося, що справи Майдану будуть розслідуватися в Міжнародному кримінальному суді в Гаазі. Для цього Україна 24 лютого 2014 року подала одноразову декларацію про визнання юрисдикції цього суду на період Майдану. Коаліція неурядових організацій, у тому числі «Євромайдан SOS», подала до цього суду всі документи, які свідчать про злочини на Майдані. Справа Майдану перебуває на досудовій експертизі. Чому важливо ратифікувати Римський статут зараз, а не просто розслідувати злочини на Майдані? Це означає, що Україна визнає юрисдикцію цього суду і в майбутньому жодна влада мабуть не наважиться стріляти в людей на майданах, тому що знатиме про відповідальність. Міжнародний кримінальний суд починає діяти тоді, коли не має політичної волі держави розслідувати кримінальні злочини, або держава неспроможна самостійно це зробити. Це може бути, наприклад, стосовно Криму, який є територією України, але Україна не може здійснювати правосуддя на цій території. Незрозуміло, чому зараз не відбувається ратифікація Римського статуту? Для цього потрібно внести зміни в Конституцію України. Це потрібно тому, що є відповідне рішення Конституційного суду 2001 року, в якому КС говорить, що участь в міжнародному кримінальному суді суперечить Конституції України. Однією з умов асоціації України до Євросоюзу є ратифікація Римського статуту. Україна зробила відповідне застереження, що вона це зробить після змін до Конституції. Є відповідний законопроект у ВРУ, однак він не розглядається.

В РНБО говорять, що треба зачекати з ратифікацією. Чому?

Якщо Україна ратифікує Римський статут, то Міжнародний кримінальний суд діятиме на нашій території. Тоді найтяжчі злочини – проти людяності, геноцид, воєнні злочини, агресія – підпадають під юрисдикцію Міжнародного кримінального суду. Наприклад, розстріл цивільного населення та злочини терористів на непідконтрольній нам території України. Наша країна зараз нездатна притягнути цих осіб до відповідальності.
Міжнародний кримінальний суд на підставі доказів самостійно порушує кримінальну справу.
Що стосується РНБО, я вважаю, що тут може мати місце банальне нерозуміння як діє Міжнародний кримінальний суд. Тому закликаю РНБО прочитати Римський статут. Друга причина, на мою думку, це дія російської пропаганди. Російська влада не хоче відповідати в Міжнародному кримінальному суді. І ще може бути варіант, що влада збирається стріляти в людей в майбутньому і розстрілювати майдани.

Результаты поиска:

На акції підтримки закону про воєнних злочинців

Серпень 29, 2018

 

29.08 об 11:00 відбулася акція на підтримку законопроекту «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо забезпечення його гармонізації з положеннями міжнародного права», який розроблений експертами правозахисної платформи “Правозахисний порядок денний” у співпраці з Міністерством юстиції України. Даний законопроект вже рік знаходиться на розгляді уряду.
——————
Складно в це повірити, але на п’ятому році війни із Росією українське законодавство досі не має правових інструментів для покарання воєнних злочинців. У Кримінальному кодексі не передбачено відповідальності за злочини проти людяності, а положення щодо воєнних злочинів не в повній мірі відповідають вимогам сучасного міжнародного права.

Тому під час проведення засідання Уряду правозахисники, рідні політв’язнів та жертви воєнних злочинів на сході звернулися до прем’єр-міністра Володимира Гройсмана та усіх членів уряду із проханням невідкладно відправити до Верховної ради України законопроект про внесення змін до Кримінального кодексу України, який дозволить національним органам належно розслідувати міжнародні злочини і притягати винних до відповідальності.

В акції взяли участь Олена РИБАК, дружина закатованого горлівського депутата Володимира Рибака, вчений-релігіознавець Ігор КОЗЛОВСЬКИЙ, який провів у полоні близько двох років, волонтерка Ірина ДОВГАНЬ, яка вижила завдяки розміщенню її фото “у позорного столпа” в Нью-Йорк Таймс, Ігор КОТЕЛЯНЕЦЬ, брат політв’язня Євгена Панова, який за сфабрикованою справою в Криму отримав 8 років позбавлення волі та інші.

Гармонізація нашого кримінального законодавства з міжнародним правом

Квітень 25, 2018

Приведення кримінального законодавства України у відповідність з міжнародним правом в питаннях криміналізації основних злочинів за міжнародним правом.

 

 

Владу України закликають змінити законодавство щодо визнання воєнних злочинів

Січень 25, 2018

Владу України закликають змінити законодавство щодо визнання воєнних злочинів

Київ – Активісти ініціативи «Правозахисний порядок денний» закликають уряд внести на розгляд Верховної Ради розроблений спільно з Міністерством юстиції законопроект, який вносить зміни до українського законодавства щодо воєнних злочинів та злочинів проти людяності. За словами голови правління Центру громадянських свобод Олександри Матвійчук, законопроект «уже кілька місяців, як застряг на розгляді в Кабінеті міністрів». Радіо Свобода направило запит до Мін’юсту щодо деталей ситуації та його позиції в цьому питанні, а про сам документ розпитало в одного із авторів – доцента кафедри кримінального права Київського університету імені Тараса Шевченка Костянтина Задою.

– Мета цього законопроекту полягає в тому, щоб привести кримінальне законодавство України у відповідність до міжнародного права в частині відповідальності за так звані «основні злочини»: геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини, агресія. Це злочини, які належать до юрисдикції Міжнародного кримінального суду, але у всіх держав світу є зобов’язання на національному рівні. Такі зобов’язання є й перед Україною.

 Далеко не за всі порушення міжнародного гуманітарного права настає відповідальність, згідно з нашим законодавством

Сьогодні, в принципі, не визнається як злочини окремого виду, за нашим законодавством, злочини проти людяності. Чисто гіпотетично можна ці діяння переслідувати як загально кримінальні злочини, але далеко не завжди, і такі переслідування, в принципі, не відбивють сутності того, що це, у першу чергу, є порушенням міжнародного права, і вже потім – національного права.

Є також серйозні прогалини у криміналізації воєнних злочинів: далеко не за всі порушення міжнародного гуманітарного права настає відповідальність, згідно з нашим законодавством.

І третя серйозна проблема – зобов’язання запобігати безкарності оцим чотирьом основним злочинам, і там цілий спектр заходів держави мають вжити, зокрема, це відмова від строків давності та імунітетів до тих, хто вчиняв ці злочини. І ці зобов’язання досить фрагментарно в нашому Кримінальному кодексі реалізовані.

– Чим відповідальність за вбивство, наприклад, яке визнане воєнним злочином чи злочином проти людяності, відрізняється від санкції за «звичайний» злочин?

– Злочини проти людяності – це цілий набір діянь, найбільш тяжкими з яких є вбивства, які вчиняються у контексті систематичного або широкомасштабного нападу на цивільне населення. Тобто мова йде про те, щоб розглядати ці діяння у ширшому соціальному контексті, і це змінює розуміння природи цих діянь. Наприклад, якщо переслідувати за убивства на Майдані 18-20 лютого 2014 року як «звичайні», так би мовити, вбивства, то не буде різниці між убивством під час затримання і скоординованої держслужбовцями атаки на осіб із числа цивільного населення.

Злочини проти людяності не мають строків давності, а наше законодавство допускає застосування строків давності щодо окремих випадків вчинення убивств

Інший аспект – те, що злочини проти людяності не мають строків давності, а наше законодавство, в принципі, допускає застосування строків давності щодо окремих випадків вчинення убивств.

– А наскільки ці зміни до законодавства можуть допомогти в умовах конфлікту, коли українські правоохоронці та суди не мають доступу на окремі території?

– Зрозуміло, що законодавство не дасть нам можливості затримувати тих, хто перебуває на окупованих територіях, тому що одна справа – існування норми права, а інша – її реалізація. Зрозуміло, що самим фактом ухвалення закону Україна не зможе захоплювати тих, хто вчиняв воєнні злочини на непідконтрольних територіях і одразу віддавати їх під суд.

Законопроект створює правову ситуацію, що над тими, хто вчиняє воєнні злочини на непідконтрольній території, буде нависати сокира невідворотної відповідальності

Але законопроект створює таку правову ситуацію, що над тими, хто вчиняє воєнні злочини на непідконтрольній території, буде нависати сокира невідворотної відповідальності. Будуть закриті всі прогалини: нехай не сьогодні, не через рік і навіть через десять років, але вони понесуть відповідальність.

У країнах Балтії були судові процеси щодо колишніх співробітників радянських спецслужб, які вчиняли злочини проти людяності та воєнні злочини у період завершення Другої світової війни і після неї

Сьогодні є багато випадків, коли особи, що вчиняли воєнні злочини чи злочини проти людяності, зазнали відповідальності через досить тривалий термін. Наприклад, у країнах Балтії були судові процеси щодо колишніх співробітників радянських спецслужб, які вчиняли злочини проти людяності та воєнні злочини в період завершення Другої світової війни і після неї. Тобто цих людей переслідували вже тоді, коли ці країни Балтії стали незалежними, і були результативні процеси. Їх було небагато, але такі процеси мали місце.

– Розкажіть, будь ласка, як створювався законопроект, і що з ним зараз?

– Первинна ініціатива була в «Правозахисного порядку денного». Сформувалась ситуативна група правозахисників та університетських викладачів, і на певному етапі ми скоординували роботу з Міністерством юстиції. Зараз міністерство є, так би мовити, модератором проекту в тому сенсі, що вони просувають його по лінії уряду, щоб цей законопроект був внесений як урядовий до Верховної Ради. В силу певних обставин зараз триває його погодження з іншими органами влади і ще очікується висновок консультативної місії Європейського союзу в Україні.

– Чому так довго це все відбувається – як написала Олександра Матвійчук, процес триває вже кілька років?

– По-перше, це досить великий за обсягом текст – близько сорока сторінок. Тривала робота над текстом і погодження проекту, бо, щоб ви розуміли, є різні точки зору в академічного середовища, умовно кажучи, та юристів, які працюють в органах державної влади.

Є певні об’єктивні причини, але є також і суб’єктивні чинники, скажімо, певні люди, які не те щоб зовсім не сприймають необхідність ухвалення такого законопроекту, можливо, мають певні страхи, що це нашкодить державі. Я можу тільки припускати, чому так відбувається.

– Як Ви оцінюєте перспективи законопроекту в парламенті?

– Мені важко прогнозувати, але я не думаю, що це буде легкий процес. Мені б хотілося, щоб це було швидко, як це інколи буває у Верховній Раді, але я підозрюю, що все буде не так. Але хотілось би вірити, що законопроект буде ухвалений, бо на мій погляд, це не є політичним питанням і це потрібно було зробити вже давно.

Джерело: https://www.radiosvoboda.org/a/28998654.html

 

ПРАВОЗАХИСНИКИ ЗВЕРНУЛИСЯ ДО ПАРЛАМЕНТУ ІЗ ЗАКЛИКОМ ВИЗНАТИ ЮРИСДИКЦІЮ МІЖНАРОДНОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ (МКС)

Січень 28, 2017

Голові Верховної Ради України

Гройсману Володимиру Борисовичу,

Народним депутатам України

Платформи “Правозахисний порядок денний”

Шановний Володимире Борисовичу!

Шановні голови депутатських фракцій!

Шановні народні депутати!

Останні події на сході України свідчать про очевидне зростання загроз правам людини, передовсім основному праву людини, – праву на життя. Вбивства терористами та бойовиками мирних людей на Донбасі, зокрема, останні розстріли терористами мирного населення в Донецьку, під Волновахою, в Маріуполі є підтвердженням того, що сьогодні немає реального механізму захисту мирного населення у цих наповнених насильством та безправ’ям регіонах. Це породжує безкарність та реальну загрозу подальших подібних найбрутальніших порушень прав мирного населення, яке опинилось в зоні воєнних дій, що Україна визначає як антитерористичну операцію.

На жаль, слід констатувати неможливість національної  правоохоронної системи забезпечити як самі права населення на цих територіях, так і розслідування вчинених злочинів. Безкарність породжує лише ще більші та більш жорстокі і масштабні порушення прав людини, які сягають рівня злочинів проти людяності та воєнних злочинів. Саме це є предметом розслідування та судового розгляду Міжнародного кримінального суду, а відтак, можливістю притягнути до відповідальності тих, хто вчинив та продовжує вчинювати такі злочини.

25 січня 2015 року на позачерговому засіданні Ради національної безпеки та оборони було ухвалено «доручити Уряду почати процедуру звернення до Гаазького трибуналу щодо злочинів проти людяності, скоєних терористами проти українських громадян у 2014-2015 роках, а також щодо визнання ДНР та ЛНР терористичними організаціями».

У зв’язку із цим слід зазначити, що Міжнародний кримінальний суд відповідно до Римського Статуту, є постійним органом та має повноваження здійснювати юрисдикцію стосовно осіб, відповідальних за особливо тяжкі злочини, що викликають занепокоєння міжнародного співтовариства, та доповнює національні органи кримінальної юрисдикції.

Україна не є учасницею Міжнародного кримінального суду, хоча Римський статут Міжнародного кримінального суду був підписаний Україною ще у 2000 році.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 11 липня 2001 року дійшов висновку, що окремі положення Статуту не узгоджуються зі статтею 124 Конституції України, а тому приєднання України до цього документу, відповідно, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції.

У Верховній Раді України зареєстровано законопроект № 1788 від 16.01.2015 року, який передбачає доповнення статті 124 Конституції України таким положенням: «Україна може визнати юрисдикцію Міжнародного кримінального суду на умовах Римського статуту Міжнародного кримінального суду», що передбачає подолання всіх правових перешкод на шляху ратифікації Римського Статуту.

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ У ПОПЕРЕДНЬОМУ СКЛИКАННІ ВИЗНАЛА ЮРИСДИКЦІЮ МІЖНАРОДНОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ (МКС) НА ПЕРІОД З 21 ЛИСТОПАДА 2013 РОКУ ПО 22 ЛЮТОГО 2014 РОКУ, ТИМ САМИМ НАДАЛА МОЖЛИВІСТЬ ЗДІЙСНЮВАТИ МІЖНАРОДНЕ ПРАВОСУДДЯ, АЛЕ ОБМЕЖИВШИ ЙОГО КОМПЕТЕНЦІЮ ВИКЛЮЧНО ПЕРІОДОМ ПОДІЙ  ЄВРОМАЙДАНУ.

 ДЛЯ ТОГО ЩОБ ЮРИСДИКЦІЯ МІЖНАРОДНОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ ОХОПЛЮВАЛА ПЕРІОД ТА ПОДІЇ, КОЛИ ВІДБУВАЛАСЬ ОКУПАЦІЯ КРИМУ РОСІЙСЬКОЮ ФЕДЕРАЦІЄЮ ТА ВЧИНЯЛИСЬ ЗЛОЧИНИ НЕЗАКОННИМИ ЗБРОЙНИМИ ФОРМУВАННЯМИ НА ДОНБАСІ, СЛІД ПРИЙНЯТИ ВІДПОВІДНУ ПОСТАНОВУ ТА РОЗШИРИТИ ЮРИСДИКЦІЮ ЦЬОГО СУДУ В ЧАСІ.

ВІДПОВІДНИЙ ПРОЕКТ ПОСТАНОВИ ВЖЕ ЗАРЕЄСТРОВАНИЙ В ПАРЛАМЕНТІ – ЦЕ ПОСТАНОВА №1312 ВІД 09.12.2014 «ЩОДО  ПРО ВИЗНАННЯ УКРАЇНОЮ ЮРИСДИКЦІЇ МІЖНАРОДНОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ ЩОДО СИТУАЦІЇ, ЯКА СКЛАЛАСЬ ВНАСЛІДОК ТРИВАЮЧОЇ З 27 ЛЮТОГО 2014 Р. ЗБРОЙНОЇ АГРЕСІЇ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ ПРОТИ УКРАЇНИ ТА ВЧИНЕННЯ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ МІЖНАРОДНИХ ЗЛОЧИНІВ».

З огляду на вище наведене просимо:

включити до порядку денного пленарного засідання Верховної Ради України питання про визначення та затвердження терміну юрисдикції Міжнародного кримінального суду в період, який починається 21 листопада 2014 року та триватиме до моменту безпосередньої ратифікації Верховною Радою України Римського статуту з метою ухвалення парламентом юрисдикційних повноважень Міжнародного кримінального суду в цей період, а саме постанову №1312 від 09.12.2014 «Щодо  про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо ситуації, яка склалась внаслідок триваючої з 27 лютого 2014 р. збройної агресії Російської Федерації проти України та вчинення на території України міжнародних злочинів». А також  уточнити п. 1 даної постанови та передбачити термін дії даного звернення до моменту безпосередньої ратифікації Україною Римського статуту.

Довідково:

Римський статут МКС вступив в силу 1 липня 2002 року, тим самим ввів у дію юрисдикцію МКС. До злочинів, які розглядає МКС, належать геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини та злочини агресії.

Після ратифікації Римського статуту Україною, Міжнародний Кримінальний Суд володітиме юрисдикцією щодо притягнення до відповідальності осіб, які вчинили найжорстокіші порушення прав людини та гуманітарного права на території держави або по відношенню до громадянина цієї держави.

Платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу,  аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр Громадянських Свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Будинок прав людини в Києві, Центр “Соціальна Дія”, Проект “Без кордонів”, Євромайдан SOS.

ПРЕС-АНОНС “ЗАКОНОДАВЧІ ІНІЦІАТИВИ ЩОДО РАТИФІКАЦІЇ РИМСЬКОГО СТАТУТУ МІЖНАРОДНОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ”

Січень 14, 2017

(КИЇВ) У четвер, 15 січня правозахисні організації-члени Платформи “Правозахисний порядок денний” проведуть прес-конференцію щодо необхідності підтримки Верховною Радою законопроекту, який поширить юрисдикцію МКС в Україні.
Час: 15 січня, о 13.00.
Місце: Український кризовий медіа-центр (вул. Інститутська, 4, готель «Україна», 3 поверх)
Питання до обговорення:
1. Що таке Римський Статут МКС?
2. Порушення прав людини під час Євромайдану, військові злочини під час конфлікту на Сході України та окупація Криму у контексті міжнародного правосуддя.
3. Необхідність ратифікації Римського Статуту МКС, як стримуючого фактора для недопущення військових злочинів і злочинів проти людяності.
4. Необхідність подання запиту на поширення юрисдикції МКС на період до ратифікації (з початку протестів Євромайдану і до моменту ратифікації).
5. Обговорення запропонованих законодавчих ініціатив у парламенті.
Спікери:
Олександра МАТВІЙЧУК – координатор Євромайдан SOS, голова правління Центр Громадянських Свобод,
Тетяна МАЗУР – виконавчий директор Amnesty International в Україні,
Віталій КУПРІЙ – народний депутат,
Ганна Гопко – народний депутат,
Юрій Дерев’янко – народний депутат (участь підтверджується).
З питань акредитації на прес-брифінг, будь ласка, звертайтеся до Марії Іваник за телефоном +38 (050) 705 86 72, e-mail: old.ccl.org.ua@gmail.com, або до Богдана Овчарука за телефоном +38 (067) 551 69 44, e-mail: b.ovcharuk@amnesty.org.ua.

ІНФОРМАЦІЙНА ДОВІДКА.
Римський статут МКС набув чинності 1 липня 2002 року, тим самим ввів у дію юрисдикцію МКС. До злочинів, які розглядає МКС, належать геноцид, злочини проти людяності, військові злочини та злочини агресії. Після ратифікації Римського статуту Україною, Міжнародний Кримінальний Суд володітиме юрисдикцією по притягненню до відповідальності осіб, які вчинили найжорстокіші порушення прав людини та гуманітарного права на території держави або по відношенню до громадянина цієї держави.
Платформа “Правозахисний порядок денний”– неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу, аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр Громадянських Свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Будинок прав людини в Києві, Центр “Соціальна Дія”, Проект “Без кордонів”, Євромайдан SOS.

(Не)ратифікація Римського статуту: чого боїться українська влада?

Грудень 16, 2015

(Не)ратифікація Римського статуту: чого боїться українська влада?

Іноземні парламентарі закликають Україну невідкладно та повністю ратифікувати Римський статут. Про це, зокрема, йшлося на прес-конференції  «Забути про Гаагу: Україна знову відкладає ратифікацію Римського статуту».

Що заважає українським парламентарям ратифікувати цей статут і яку користь він принесе українським громадянам розповідають Ірина Думич, правозахисниця, представниця Правозахисного порядку денного, експертка Центру Громадянських Свобод, і Давід Донат-Катен, доктор юридичних наук, Генеральний Секретар міжнародної організації «Парламентарії за глобальні дії». Перекладач  — Роман Чернишов.

Василь Шандро: Що сьогодні відбувалося і чи можна говорити про успішні результати?

Ірина Думич: Сьогодні в стінах Верховної Ради відбувся міжпарламентський семінар з обміну досвідом між представниками парламенту Швеції, Австрії, Великобританії та інших європейських країн, а також представниками українського парламенту. Темою семінару було приєднання України до Міжнародного кримінального суду та захист цивільного населення.

Семінар відбувся дуже на часі, адже напередодні Дня прав людини ми дізналися про рішення комітету з питань правової політики відхилити законопроект №1788, який повинен був створити законодавчі умови для того, щоб Україна могла приєднатися до Міжнародного кримінального суду — Суду в Гаазі. Комітет посилається на те, що є конституційний законопроект в частині правосуддя, в якому вже включено питання Римського статуту.

Однак тут нас дуже насторожила норма у перехідних положеннях, за якою положення, яке дозволить ратифікувати Римський статут, набере чинності через три роки після набрання чинності Конституції України. Це означає, що Україна демонструє відступ від своїх зобов’язань згідно з Угодою про Асоціацію з ЄС (пункт 8).

Це не є питанням для дискусії, це питання виконання умов угоди. Жоден депутат не зміг пояснити доцільність такої норми. Ми не розуміємо, чому влада постійно від цього ухиляється. Тоді виникає питання: що приховує та чого боїться Україна?

Василь Шандро: Давіде, чому українські депутати відтерміновують ратифікацію Римського статуту? Чого бояться українські чиновники?

Давід Донат-Катен: На скільки я зрозумів із зустрічей з народними депутатами, вони також не розуміють, звідки взялася норма про перехідний період тривалістю у три роки, яку пропонує Президент. Народні депутати, які підтримують наш проект, поки що в меншості, але ситуація дуже динамічна  і може змінитися.

Вони бачать два варіанти вирішення цього питання. З одного боку, вони пропонують підтримати редакцію статті 124 Конституції, яку пропонує законопроект Петра Порошенка. Але також вони намагатимуться видалити пункт перехідних положень про перехідний період, оскільки це буде негативним сигналом не тільки для світової спільноти, але й для жертв подій. Насправді, це затягнеться навіть на  4 роки. Ми сподіваємося, що положення все-таки буде переглянуто.

Варто зазначити, що Україна вже визнала юрисдикцію Міжнародного кримінального суду щодо подій (зокрема, на Донбасі),  надавши йому повноваження здійснювати судові провадження в розслідуваннях справ.

Тетяна Трощинська: Що міжнародне право каже з приводу війни та збройного конфлікту? Чи не виглядає так, що збройний конфлікт — це щось менше, ніж війна?

Давід Донат-КатенЗа міжнародним правом це абсолютно тотожні поняття.  Єдина відмінність: у випадку війни застосовується гуманітарне право, у мирний час — застосовується законодавство про права людини.

Тетяна Трощинська: Що дає ратифікація Римського статуту цивільним жертвам збройного конфлікту?

Ірина Думич: На мою думку, у першу чергу — це є протидія. Якщо порушник Закону знає, що він не понесе за скоєне покарання, він і надалі порушуватиме. Ратифікація є запобіжником найтяжчих злочинів.  По-друге, це дасть громадянам відчуття, що правосуддя є.

Давід Донат-КатенМені здається важливим наголосити на тому, що самостійно Міжнародний кримінальний суд не зможе вирішити сам конфлікт. Зброєю його також не вирішити. Єдиною опцією є застосування міжнародного права.

Слухати більше.

В УКРАЇНІ ПРОЙДЕ МІЖПАРЛАМЕНТСЬКИЙ СЕМІНАР З ОБМІНУ ДОСВІДОМ ЩОДО МІЖНАРОДНОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ

Червень 16, 2015

(КИЇВ) У четвер, 18 червня міжнародна організація «Парламентарі за глобальні дії» (Parliamentarians for Global Action), Комітет з прав людини, національних меншин та міжнаціональних відносин разом із платформою «Правозахисний порядок денний» проведуть спільну прес-конференцію.

В рамках заходу буде анонсовано проведення міжпарламентського семінару з обміну досвідом з питань Міжнародного кримінального суду (МКС), що відбудеться 18 та 19 червня у Верховній Раді України.

Час: 18 червня, о 11.00.

Місце: УКРІНФОРМ (вул. Б. Хмельницького, 8/16).

Спікери:

Давід Дона-Каттен (David Donat Cattin), доктор юридичних наук, Генеральний Секретар Парламентарі за глобальні дії

Хелман Матіас (Matias Hellman) – радник зовнішніх зв’язків Міжнародного кримінального суду (МКС)

Гельмут Шольц (Helmut Scholz), член Європарламенту (Німеччина), член Парламентарі за глобальні дії

Олександра Матвійчук,  голова правління Центру Громадянських Свобод,  платформа  «Правозахисний порядок денний»

Григорій Немиря, Народний депутат України, Голова Комітету Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин та міжнаціональних відносин; член Парламентарів за глобальні дії. (участь уточнюється)

Віктор Мусіяка, заступник голови Конституційної Комісії, Заступник Голови Верховної Ради України ІІ скликання. (участь уточнюється)

Питання до обговорення:

  1. У контексті конституційної реформи в Україні, Міжнародна організація «Парламентарі за глобальні дії» організовують робочий семінар для народних депутатів та експертів з питань приєднання України до Міжнародного Кримінального Суду (МКС).
  2. Ціллю заходу є обмін досвідом між парламентарями про поточні події, проблеми та застереження щодо ратифікації Римського статуту Україною з метою вирішення технічних аспектів, пов’язаних з процедурно-правовими питаннями ратифікації та імплементації Статуту на національному рівні.
  3. 3.      Парламентарі з різних країн поділяться своїм досвідом роботи з МКС та імплементацією Римського статуту в своїй країні.

З питань акредитації на прес-конференцію та за додатковою інформацією прохання звертатись до Марії Іваник за телефоном +38 (050) 705 86 72, e-mail: old.ccl.org.ua@gmail.com

 

Інформаційна довідка.

Парламент за глобальні дії (Parliamentarians for Global Action)

Парламентарії за глобальні дії (ПГА) є найбільшою транснаціональною мережею членів парламентів з усіх регіонів світу, які підтримують ефективне функціонування Міжнародного кримінального суду і подолання безкарності.

Римський статут МКС набув чинності 1 липня 2002 року, тим самим ввів у дію юрисдикцію МКС. До злочинів, які розглядає МКС, належать геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини та злочини агресії. Після ратифікації Римського статуту Україною, Міжнародний Кримінальний Суд володітиме юрисдикцією по притягненню до відповідальності осіб, які вчинили найжорстокіші порушення прав людини та гуманітарного права на території держави або по відношенню до громадянина цієї держави.

Платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу,  аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр Громадянських Свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Будинок прав людини в Києві, Центр “Соціальна Дія” Проект “Без кордонів”, Євромайдан SOS.

«УРОКИ ГРУЗИНСЬКОГО ДОСВІДУ» – ШАНС ДЛЯ УКРАЇНИ НЕ ПОВТОРИТИ ПОМИЛКИ МИНУЛОГО

Квітень 22, 2015

Не завжди грузинський досвід може слугувати прикладом для наслідування.

Поведінка грузинської влади під час російсько-грузинського військового конфлікту щодо документування воєнних злочинів та злочинів проти людяності, а також дії спрямовані на встановлення міжнародного правосуддя свідчать саме про цей випадок.

Далі мова піде про “уроки грузинського досвіду” співпраці із Міжнародним кримінальним судом та проведено паралелі із Україною, та про всі плюси та мінуси ратифікації Римського статуту. 

Схожість української та грузинської влади в тому, що вони бояться відповідати за злочини, які начебто вчиняються українськими військовими.

« МКС навряд буде розслідувати поодинокі випадки солдат з фронтової лінії. Мандат Суду розповсюджується на розслідування найтяжчих злочинів. Також, якщо Україна хоче захистити своїх громадян від МКС, то вона має сама провести ефективні розслідування. В такому випадку,і МКС не втручатиметься»,- зазначив експерт з міжнародного правосуддя, представник малійських та камбоджійських жертв в МКС,  Алекс Презанті.

Також, Алекс Презанті відповів на питання, що  ж буде з громадянами Росії, якщо в МКС все таки буде розглядатись справа щодо притягнення їх до відповідальності:

«Навіть якщо Росія буде захищати своїх громадян, не видаючи їх суду, ордер МКС на арешт не має терміну давності. Переслідувані особи не зможуть відвідати жодну з країн, на яку поширюється юрисдикція МКС. Також, у такому випадку, країна, яка захищає злочинця, буде стигматизована та підпаде під міжнародну ізоляцію. Так, як це було з президентом Судану, наприклад.»

На думку експерта, важливо зазначити, що найбільший успіх Міжнародного кримінального суду  полягає  не в кількості засуджених,  а в кількості потенційних злочинців, яких перспектива бути засудженими зупинила.

«Грузинський уряд від початку обрав шлях не вести ефективне розслідування злочинів, що були вчинені під час грузинсько-російського конфлікту в серпні 2008 року. Хоча була така можливість, згідно Римського статуту та зважаючи на практичні обставини, передати розслідування Міжнародному кримінальному суду. Замість цього, вони зробили все, щоб Суд втрутився якомога пізніше. Як наслідок, за сім років жоден із злочинців не був ідентифікований та притягнений до відповідальності» – наголосивСімон Папуашвілі, адвокат жертв конфлікту в Міжнародному кримінальному суді, голова грузинської коаліції “За Міжнародний кримінальний суд”, колишній Урядовий Уповноважений Грузії в Європейському суді, експерт Міжнародного партнерства за права людини.

«П’ятиденний конфлікт призвів до великих соціальних та економічних проблем, які досі не є вирішеними. Грузинське громадянське суспільство активно документувало злочини та поділилося результатами роботи з урядом Грузії та Міжнародним кримінальним судом. Однак, відсутність ефективних дій зі сторони влади призвела до розчарувань серед жертв, які сподівалися на встановлення справедливості» – прокоментувала ситуацію  Елена Філеєва, виконавчий директор «Стаття 42» , однієї з неурядових організацій, яка займалась документуванням порушень під час російсько-грузинського військового конфлікту  .

Слід зазначити, що на час збройного конфлікту Грузія вже була приєднана до Міжнародного кримінального суду, на відміну від України сьогодні, тому питання ратифікації Римського статуту для Грузії не стояло.

Одним з принципів, за яким діє МКС, є принцип комплементарності, що передбачає неможливість МКС втручатися в справи з розслідування злочинів та встановлення правосуддя у випадку, якщо держава робить це самостійно. Протягом років застосуванням цього принципу активно користувалась Грузія створюючи «видимість» розслідування.

«Коли я, як адвокат жертв, звернувся з задокументованими матеріалами про порушення зі сторони Росії до Прокурора МКС, він запитав мене, що відбувається, адже отримав від російської сторони стоси матеріалів, в той час як від грузинської – жодного. Матеріали, отримані від неурядових організацій, були першими, які він отримав» зазначив Сімон Папуашвіллі.

Також експерти з Грузії провели паралелі між Грузією і Україною та закликали не повторювати помилки Грузії, і натомість посилити розслідування і документування всіх злочинів, що вчиняються на території України у зв’язку з агресією Росії, та негайно ратифікувати Римський статут Міжнародного кримінального суду, залучивши незалежну міжнародну інституцію для здійснення правосуддя.

 «… Можливо, замість того, щоб уникати ратифікації Римського статуту і боятись, що хтось коли-небудь, кого-небудь притягне до відповідальності, варто зробити так, щоб запобігти вчиненню злочинів, зайняти відкриту відповідальну позицію країни, яка має намір рухатись далі в Європу, та самим почати документування порушень і злочинів, почати їх розслідування, почати активну роботу з Міжнародним кримінальним судом …

Окрім всіх раціональних аргументів, думаю важливим є і той факт, що якщо ми будемо безкінечно боятись та нічого не робити, то в принципі, – це саме те, чого хоче агресор, чого хоче Російська Федерація, а головне, десятки тисяч, можливо навіть мільйони громадян України назавжди залишаться без правосуддя.» – відмітила Олександра Делеменчук, координатор ГО «Центру громадянських свобод», представник платформи «Правозахисний порядок денний».

Для України також дуже важливо долучити до розслідувань МКС, як незалежну та неупереджену інституцію. Залучення Міжнародного кримінального суду покаже злочинцям серйозні наміри держави, що буде мати суттєвий ефект.

«Давайте подивимось на наш регіон та його недавню історію : війна в Південній Осетії, війна в Абхазії, дві війни в Чечні, війна в Нагірному Карабасі, війна в Придністров’ї,  тепер в Україні, і  в усіх цих конфліктах є одне спільне – причетність Російської Федерації.

Зараз в України є історичний шанс ініціювати та підтримати розслідування Міжнародного кримінального суду злочинів вчинених Російською Федерацією та тим самим, можливо, зупинити агресивні дії не тільки стосовно того, що вже зараз відбувається, але й можливо щодо того, що РФ збирається зробити з нашим регіоном в майбутньому» – додав на останок Сімон Папуашвіллі.

Круглий стіл «Міжнародний кримінальний суд: досвід Грузії» організований Комітетом з прав людини, національних меншин та міжнаціональних відносин Верховної Ради України спільно з платформою правозахисних організацій «Правозахисний порядок денний».

Запис круглого столу «Міжнародний кримінальний суд: досвід Грузії» доступний за посиланням:

https://www.youtube.com/watch?v=nW_TfHC5QGI

З будь-якими питаннями прохання звертатись до Марії Іваник – +380507058672,ccl.org.ua@gmail.com

ПРЕС-АНОНС КРУГЛОГО СТОЛУ “МІЖНАРОДНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД: ДОСВІД ГРУЗІЇ”

Квітень 10, 2015

21 квітня 2015 року о 13.30 (початок реєстрації) Комітетом з прав людини, національних меншин та міжнаціональних відносин Верховної Ради України спільно з платформою правозахисних організацій «Правозахисний порядок денний» проводиться круглий стіл «Міжнародний кримінальний суд: досвід Грузії». Тривалість заходу дві години.

Експерти з Грузії та України окреслять політичні та правові перешкоди, які стояли перед розслідуванням міжнародних злочинів під час російсько-грузинського конфлікту 2008 року, а також проведуть паралелі із сучасною ситуацією в Україні та обговорять уроки “грузинського досвіду” співпраці із Міжнародним кримінальним судом для України.

У лютому 2015 році парламент України ухвалив разову декларацію про визнання юрисдикції Міжнародного кримінального суду для розгляду воєнних злочинів та злочинів проти людяності, які були вчинені під час збройної агресії Росії. Попри це в стінах парламенту досі не розглядали законопроект 1788, який відкриває дорогу для повної ратифікації Римського статуту та приєднання України до Міжнародного кримінального суду. Варто підкреслити, що опоненти ратифікації Римського статуту апелюють саме до ”грузинського досвіду” співпраці із судом.

Запрошені експерти-доповідачі:
Сімон Папуашвілі, голова грузинської коаліції “За Міжнародний кримінальний суд”, колишній Урядовий Уповноважений Грузії в Європейському суді, експерт Міжнародного партнерства за права людини (Грузія,).
Єлєна Філеєва, виконавчий директор організації «Стаття 42» (Грузія, Бельгія).
Алекс Презанті, експерт Міжнародної федерації з прав людини (Швейцарія).

Із української сторони до участі в круглому столі запрошені народні депутати, представники уряду, РНБО, Адміністрації Президента, Генеральної прокуратури України, СБУ, МВС, Конституційного суду України, наукової спільноти, громадськості.

З будь-якими питаннями прохання звертатись до Марії Іваник +380507058672, old.ccl.org.ua@gmail.com
Акредитація журналістів є обов’язковою, проводиться до 20 квітня включно.

ІРИНА ДУМИЧ: МИ СПОДІВАЄМОСЯ, ЩО РОЗСТРІЛ МАЙДАНУ БУДЕ РОЗСЛІДУВАТИСЯ В МІЖНАРОДНОМУ КРИМІНАЛЬНОМУ СУДІ

Лютий 22, 2015

Чому досі не розкриті злочини Майдану та чому українська влада не хоче ратифікувати Римський статут Міжнародного кримінального суду розповідає у студії СК телеведучій Катерині Некречі координатор ініціативи «Євромайдан SOS», правозахисниця Ірина Думич.

18, 19, 20 лютого 2014 року були найдраматичнішими днями в історії Революції Гідності. Якими ви пам’ятаєте ці дні?

Це важкі спогади для всіх – хто був безпосередньо на Майдані і хто спостерігав за подіями по телевізору. Для мене особисто ті дні пройшли на роботі гарячої лінії «Євромайдан SOS» і нам доводилося повідомляти сім’ям загиблих про ці жахливі події. В той момент я не усвідомлювала до кінця, що відбулося. Зараз мені також важко усвідомити, що це справді відбулося. Особисто для мене питанням вшанування загиблих є те, щоб добитися ратифікації в Україні Римського статуту Міжнародного кримінального суду, вимагати змін в країни від нової влади. Власне це те, чим продовжує займатися наша ініціатива «Євромайдан SOS».

Як ви гадаєте, ми колись взнаємо правду про розстріл на Майдані, а саме хто віддавав злочинні накази?

Хочеться, щоб винні були притягнуті до відповідальності, але можемо констатувати, що рік розслідування Україна програла. Є об’єктивні причини, чому розслідування важко провести, зокрема, не було можливості провести первинні слідчі дії, також, за словами очільників МВС і прокуратури, винні покинули межі України. Однак організація розслідування, співкоординація дій між МВС, Генпрокуратурою і СБУ виглядають смішними. Моя думка, протягом року не існувало належної політичної волі для того, щоб винних притягнути до відповідальності. Не сприяли розслідуванню злочинів заяви нашого президента про те, що ті, хто скоїв злочини на Майдані, змиває ці злочини своєю кров’ю на Сході. І ми спостерігаємо такі ситуації, як побиття журналіста Ревуцького на Сході, безпідставна затримка добровольців на Сході, тобто дуже часта груба поведінка колишніх працівників «Беркуту» на Сході показує, що логіка президента України не діє. Ми повинні знати осіб, які здійснили злочини на Майдані, тому що вони й далі будуть порушувати закон. Два тижні тому до нас звернулося нове управління Генпрокуратури, яке буде займатися розслідуваннями злочинів на Майдані з проханням надати для них відео подій на Майдані. У нас відео немає, але працівники попросили дати їм принаймні відео, яке відкрито є в Інтернеті. Тобто в них немає навіть такого архіву і це дуже сумно. Ми знаємо, що потерпілих не викликають для свідчення. Окрім розстрілів, на Майдані було дуже багато інших злочинів. У мене є друг, якого побили працівники «Беркуту» 18 лютого і проти нього була порушена кримінальна справа за побиття сотні «беркутів». Цю справу закрили і все. Йому були нанесені важкі тілесні ушкодження – це нікому не цікаво. Таких потерпілих, за даними «Євромайдан SOS», було близько двох тисяч. Багато з цих людей відмовляються писати заяви у правоохоронні органи, тому що вважають, що це не принесе результату. Це – неправильно. Ми повинні вимагати розслідування цих злочинів заради того, щоб цього ніколи не повторилося.

Чому не відбувається ратифікація Україною Римського статуту?

Ми сподіваємося, що справи Майдану будуть розслідуватися в Міжнародному кримінальному суді в Гаазі. Для цього Україна 24 лютого 2014 року подала одноразову декларацію про визнання юрисдикції цього суду на період Майдану. Коаліція неурядових організацій, у тому числі «Євромайдан SOS», подала до цього суду всі документи, які свідчать про злочини на Майдані. Справа Майдану перебуває на досудовій експертизі. Чому важливо ратифікувати Римський статут зараз, а не просто розслідувати злочини на Майдані? Це означає, що Україна визнає юрисдикцію цього суду і в майбутньому жодна влада мабуть не наважиться стріляти в людей на майданах, тому що знатиме про відповідальність. Міжнародний кримінальний суд починає діяти тоді, коли не має політичної волі держави розслідувати кримінальні злочини, або держава неспроможна самостійно це зробити. Це може бути, наприклад, стосовно Криму, який є територією України, але Україна не може здійснювати правосуддя на цій території. Незрозуміло, чому зараз не відбувається ратифікація Римського статуту? Для цього потрібно внести зміни в Конституцію України. Це потрібно тому, що є відповідне рішення Конституційного суду 2001 року, в якому КС говорить, що участь в міжнародному кримінальному суді суперечить Конституції України. Однією з умов асоціації України до Євросоюзу є ратифікація Римського статуту. Україна зробила відповідне застереження, що вона це зробить після змін до Конституції. Є відповідний законопроект у ВРУ, однак він не розглядається.

В РНБО говорять, що треба зачекати з ратифікацією. Чому?

Якщо Україна ратифікує Римський статут, то Міжнародний кримінальний суд діятиме на нашій території. Тоді найтяжчі злочини – проти людяності, геноцид, воєнні злочини, агресія – підпадають під юрисдикцію Міжнародного кримінального суду. Наприклад, розстріл цивільного населення та злочини терористів на непідконтрольній нам території України. Наша країна зараз нездатна притягнути цих осіб до відповідальності.
Міжнародний кримінальний суд на підставі доказів самостійно порушує кримінальну справу.
Що стосується РНБО, я вважаю, що тут може мати місце банальне нерозуміння як діє Міжнародний кримінальний суд. Тому закликаю РНБО прочитати Римський статут. Друга причина, на мою думку, це дія російської пропаганди. Російська влада не хоче відповідати в Міжнародному кримінальному суді. І ще може бути варіант, що влада збирається стріляти в людей в майбутньому і розстрілювати майдани.

Результаты поиска:

На акції підтримки закону про воєнних злочинців

Серпень 29, 2018

 

29.08 об 11:00 відбулася акція на підтримку законопроекту «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо забезпечення його гармонізації з положеннями міжнародного права», який розроблений експертами правозахисної платформи “Правозахисний порядок денний” у співпраці з Міністерством юстиції України. Даний законопроект вже рік знаходиться на розгляді уряду.
——————
Складно в це повірити, але на п’ятому році війни із Росією українське законодавство досі не має правових інструментів для покарання воєнних злочинців. У Кримінальному кодексі не передбачено відповідальності за злочини проти людяності, а положення щодо воєнних злочинів не в повній мірі відповідають вимогам сучасного міжнародного права.

Тому під час проведення засідання Уряду правозахисники, рідні політв’язнів та жертви воєнних злочинів на сході звернулися до прем’єр-міністра Володимира Гройсмана та усіх членів уряду із проханням невідкладно відправити до Верховної ради України законопроект про внесення змін до Кримінального кодексу України, який дозволить національним органам належно розслідувати міжнародні злочини і притягати винних до відповідальності.

В акції взяли участь Олена РИБАК, дружина закатованого горлівського депутата Володимира Рибака, вчений-релігіознавець Ігор КОЗЛОВСЬКИЙ, який провів у полоні близько двох років, волонтерка Ірина ДОВГАНЬ, яка вижила завдяки розміщенню її фото “у позорного столпа” в Нью-Йорк Таймс, Ігор КОТЕЛЯНЕЦЬ, брат політв’язня Євгена Панова, який за сфабрикованою справою в Криму отримав 8 років позбавлення волі та інші.

Гармонізація нашого кримінального законодавства з міжнародним правом

Квітень 25, 2018

Приведення кримінального законодавства України у відповідність з міжнародним правом в питаннях криміналізації основних злочинів за міжнародним правом.

 

 

Владу України закликають змінити законодавство щодо визнання воєнних злочинів

Січень 25, 2018

Владу України закликають змінити законодавство щодо визнання воєнних злочинів

Київ – Активісти ініціативи «Правозахисний порядок денний» закликають уряд внести на розгляд Верховної Ради розроблений спільно з Міністерством юстиції законопроект, який вносить зміни до українського законодавства щодо воєнних злочинів та злочинів проти людяності. За словами голови правління Центру громадянських свобод Олександри Матвійчук, законопроект «уже кілька місяців, як застряг на розгляді в Кабінеті міністрів». Радіо Свобода направило запит до Мін’юсту щодо деталей ситуації та його позиції в цьому питанні, а про сам документ розпитало в одного із авторів – доцента кафедри кримінального права Київського університету імені Тараса Шевченка Костянтина Задою.

– Мета цього законопроекту полягає в тому, щоб привести кримінальне законодавство України у відповідність до міжнародного права в частині відповідальності за так звані «основні злочини»: геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини, агресія. Це злочини, які належать до юрисдикції Міжнародного кримінального суду, але у всіх держав світу є зобов’язання на національному рівні. Такі зобов’язання є й перед Україною.

 Далеко не за всі порушення міжнародного гуманітарного права настає відповідальність, згідно з нашим законодавством

Сьогодні, в принципі, не визнається як злочини окремого виду, за нашим законодавством, злочини проти людяності. Чисто гіпотетично можна ці діяння переслідувати як загально кримінальні злочини, але далеко не завжди, і такі переслідування, в принципі, не відбивють сутності того, що це, у першу чергу, є порушенням міжнародного права, і вже потім – національного права.

Є також серйозні прогалини у криміналізації воєнних злочинів: далеко не за всі порушення міжнародного гуманітарного права настає відповідальність, згідно з нашим законодавством.

І третя серйозна проблема – зобов’язання запобігати безкарності оцим чотирьом основним злочинам, і там цілий спектр заходів держави мають вжити, зокрема, це відмова від строків давності та імунітетів до тих, хто вчиняв ці злочини. І ці зобов’язання досить фрагментарно в нашому Кримінальному кодексі реалізовані.

– Чим відповідальність за вбивство, наприклад, яке визнане воєнним злочином чи злочином проти людяності, відрізняється від санкції за «звичайний» злочин?

– Злочини проти людяності – це цілий набір діянь, найбільш тяжкими з яких є вбивства, які вчиняються у контексті систематичного або широкомасштабного нападу на цивільне населення. Тобто мова йде про те, щоб розглядати ці діяння у ширшому соціальному контексті, і це змінює розуміння природи цих діянь. Наприклад, якщо переслідувати за убивства на Майдані 18-20 лютого 2014 року як «звичайні», так би мовити, вбивства, то не буде різниці між убивством під час затримання і скоординованої держслужбовцями атаки на осіб із числа цивільного населення.

Злочини проти людяності не мають строків давності, а наше законодавство допускає застосування строків давності щодо окремих випадків вчинення убивств

Інший аспект – те, що злочини проти людяності не мають строків давності, а наше законодавство, в принципі, допускає застосування строків давності щодо окремих випадків вчинення убивств.

– А наскільки ці зміни до законодавства можуть допомогти в умовах конфлікту, коли українські правоохоронці та суди не мають доступу на окремі території?

– Зрозуміло, що законодавство не дасть нам можливості затримувати тих, хто перебуває на окупованих територіях, тому що одна справа – існування норми права, а інша – її реалізація. Зрозуміло, що самим фактом ухвалення закону Україна не зможе захоплювати тих, хто вчиняв воєнні злочини на непідконтрольних територіях і одразу віддавати їх під суд.

Законопроект створює правову ситуацію, що над тими, хто вчиняє воєнні злочини на непідконтрольній території, буде нависати сокира невідворотної відповідальності

Але законопроект створює таку правову ситуацію, що над тими, хто вчиняє воєнні злочини на непідконтрольній території, буде нависати сокира невідворотної відповідальності. Будуть закриті всі прогалини: нехай не сьогодні, не через рік і навіть через десять років, але вони понесуть відповідальність.

У країнах Балтії були судові процеси щодо колишніх співробітників радянських спецслужб, які вчиняли злочини проти людяності та воєнні злочини у період завершення Другої світової війни і після неї

Сьогодні є багато випадків, коли особи, що вчиняли воєнні злочини чи злочини проти людяності, зазнали відповідальності через досить тривалий термін. Наприклад, у країнах Балтії були судові процеси щодо колишніх співробітників радянських спецслужб, які вчиняли злочини проти людяності та воєнні злочини в період завершення Другої світової війни і після неї. Тобто цих людей переслідували вже тоді, коли ці країни Балтії стали незалежними, і були результативні процеси. Їх було небагато, але такі процеси мали місце.

– Розкажіть, будь ласка, як створювався законопроект, і що з ним зараз?

– Первинна ініціатива була в «Правозахисного порядку денного». Сформувалась ситуативна група правозахисників та університетських викладачів, і на певному етапі ми скоординували роботу з Міністерством юстиції. Зараз міністерство є, так би мовити, модератором проекту в тому сенсі, що вони просувають його по лінії уряду, щоб цей законопроект був внесений як урядовий до Верховної Ради. В силу певних обставин зараз триває його погодження з іншими органами влади і ще очікується висновок консультативної місії Європейського союзу в Україні.

– Чому так довго це все відбувається – як написала Олександра Матвійчук, процес триває вже кілька років?

– По-перше, це досить великий за обсягом текст – близько сорока сторінок. Тривала робота над текстом і погодження проекту, бо, щоб ви розуміли, є різні точки зору в академічного середовища, умовно кажучи, та юристів, які працюють в органах державної влади.

Є певні об’єктивні причини, але є також і суб’єктивні чинники, скажімо, певні люди, які не те щоб зовсім не сприймають необхідність ухвалення такого законопроекту, можливо, мають певні страхи, що це нашкодить державі. Я можу тільки припускати, чому так відбувається.

– Як Ви оцінюєте перспективи законопроекту в парламенті?

– Мені важко прогнозувати, але я не думаю, що це буде легкий процес. Мені б хотілося, щоб це було швидко, як це інколи буває у Верховній Раді, але я підозрюю, що все буде не так. Але хотілось би вірити, що законопроект буде ухвалений, бо на мій погляд, це не є політичним питанням і це потрібно було зробити вже давно.

Джерело: https://www.radiosvoboda.org/a/28998654.html

 

ПРАВОЗАХИСНИКИ ЗВЕРНУЛИСЯ ДО ПАРЛАМЕНТУ ІЗ ЗАКЛИКОМ ВИЗНАТИ ЮРИСДИКЦІЮ МІЖНАРОДНОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ (МКС)

Січень 28, 2017

Голові Верховної Ради України

Гройсману Володимиру Борисовичу,

Народним депутатам України

Платформи “Правозахисний порядок денний”

Шановний Володимире Борисовичу!

Шановні голови депутатських фракцій!

Шановні народні депутати!

Останні події на сході України свідчать про очевидне зростання загроз правам людини, передовсім основному праву людини, – праву на життя. Вбивства терористами та бойовиками мирних людей на Донбасі, зокрема, останні розстріли терористами мирного населення в Донецьку, під Волновахою, в Маріуполі є підтвердженням того, що сьогодні немає реального механізму захисту мирного населення у цих наповнених насильством та безправ’ям регіонах. Це породжує безкарність та реальну загрозу подальших подібних найбрутальніших порушень прав мирного населення, яке опинилось в зоні воєнних дій, що Україна визначає як антитерористичну операцію.

На жаль, слід констатувати неможливість національної  правоохоронної системи забезпечити як самі права населення на цих територіях, так і розслідування вчинених злочинів. Безкарність породжує лише ще більші та більш жорстокі і масштабні порушення прав людини, які сягають рівня злочинів проти людяності та воєнних злочинів. Саме це є предметом розслідування та судового розгляду Міжнародного кримінального суду, а відтак, можливістю притягнути до відповідальності тих, хто вчинив та продовжує вчинювати такі злочини.

25 січня 2015 року на позачерговому засіданні Ради національної безпеки та оборони було ухвалено «доручити Уряду почати процедуру звернення до Гаазького трибуналу щодо злочинів проти людяності, скоєних терористами проти українських громадян у 2014-2015 роках, а також щодо визнання ДНР та ЛНР терористичними організаціями».

У зв’язку із цим слід зазначити, що Міжнародний кримінальний суд відповідно до Римського Статуту, є постійним органом та має повноваження здійснювати юрисдикцію стосовно осіб, відповідальних за особливо тяжкі злочини, що викликають занепокоєння міжнародного співтовариства, та доповнює національні органи кримінальної юрисдикції.

Україна не є учасницею Міжнародного кримінального суду, хоча Римський статут Міжнародного кримінального суду був підписаний Україною ще у 2000 році.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 11 липня 2001 року дійшов висновку, що окремі положення Статуту не узгоджуються зі статтею 124 Конституції України, а тому приєднання України до цього документу, відповідно, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції.

У Верховній Раді України зареєстровано законопроект № 1788 від 16.01.2015 року, який передбачає доповнення статті 124 Конституції України таким положенням: «Україна може визнати юрисдикцію Міжнародного кримінального суду на умовах Римського статуту Міжнародного кримінального суду», що передбачає подолання всіх правових перешкод на шляху ратифікації Римського Статуту.

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ У ПОПЕРЕДНЬОМУ СКЛИКАННІ ВИЗНАЛА ЮРИСДИКЦІЮ МІЖНАРОДНОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ (МКС) НА ПЕРІОД З 21 ЛИСТОПАДА 2013 РОКУ ПО 22 ЛЮТОГО 2014 РОКУ, ТИМ САМИМ НАДАЛА МОЖЛИВІСТЬ ЗДІЙСНЮВАТИ МІЖНАРОДНЕ ПРАВОСУДДЯ, АЛЕ ОБМЕЖИВШИ ЙОГО КОМПЕТЕНЦІЮ ВИКЛЮЧНО ПЕРІОДОМ ПОДІЙ  ЄВРОМАЙДАНУ.

 ДЛЯ ТОГО ЩОБ ЮРИСДИКЦІЯ МІЖНАРОДНОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ ОХОПЛЮВАЛА ПЕРІОД ТА ПОДІЇ, КОЛИ ВІДБУВАЛАСЬ ОКУПАЦІЯ КРИМУ РОСІЙСЬКОЮ ФЕДЕРАЦІЄЮ ТА ВЧИНЯЛИСЬ ЗЛОЧИНИ НЕЗАКОННИМИ ЗБРОЙНИМИ ФОРМУВАННЯМИ НА ДОНБАСІ, СЛІД ПРИЙНЯТИ ВІДПОВІДНУ ПОСТАНОВУ ТА РОЗШИРИТИ ЮРИСДИКЦІЮ ЦЬОГО СУДУ В ЧАСІ.

ВІДПОВІДНИЙ ПРОЕКТ ПОСТАНОВИ ВЖЕ ЗАРЕЄСТРОВАНИЙ В ПАРЛАМЕНТІ – ЦЕ ПОСТАНОВА №1312 ВІД 09.12.2014 «ЩОДО  ПРО ВИЗНАННЯ УКРАЇНОЮ ЮРИСДИКЦІЇ МІЖНАРОДНОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ ЩОДО СИТУАЦІЇ, ЯКА СКЛАЛАСЬ ВНАСЛІДОК ТРИВАЮЧОЇ З 27 ЛЮТОГО 2014 Р. ЗБРОЙНОЇ АГРЕСІЇ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ ПРОТИ УКРАЇНИ ТА ВЧИНЕННЯ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ МІЖНАРОДНИХ ЗЛОЧИНІВ».

З огляду на вище наведене просимо:

включити до порядку денного пленарного засідання Верховної Ради України питання про визначення та затвердження терміну юрисдикції Міжнародного кримінального суду в період, який починається 21 листопада 2014 року та триватиме до моменту безпосередньої ратифікації Верховною Радою України Римського статуту з метою ухвалення парламентом юрисдикційних повноважень Міжнародного кримінального суду в цей період, а саме постанову №1312 від 09.12.2014 «Щодо  про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо ситуації, яка склалась внаслідок триваючої з 27 лютого 2014 р. збройної агресії Російської Федерації проти України та вчинення на території України міжнародних злочинів». А також  уточнити п. 1 даної постанови та передбачити термін дії даного звернення до моменту безпосередньої ратифікації Україною Римського статуту.

Довідково:

Римський статут МКС вступив в силу 1 липня 2002 року, тим самим ввів у дію юрисдикцію МКС. До злочинів, які розглядає МКС, належать геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини та злочини агресії.

Після ратифікації Римського статуту Україною, Міжнародний Кримінальний Суд володітиме юрисдикцією щодо притягнення до відповідальності осіб, які вчинили найжорстокіші порушення прав людини та гуманітарного права на території держави або по відношенню до громадянина цієї держави.

Платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу,  аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр Громадянських Свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Будинок прав людини в Києві, Центр “Соціальна Дія”, Проект “Без кордонів”, Євромайдан SOS.

ПРЕС-АНОНС “ЗАКОНОДАВЧІ ІНІЦІАТИВИ ЩОДО РАТИФІКАЦІЇ РИМСЬКОГО СТАТУТУ МІЖНАРОДНОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ”

Січень 14, 2017

(КИЇВ) У четвер, 15 січня правозахисні організації-члени Платформи “Правозахисний порядок денний” проведуть прес-конференцію щодо необхідності підтримки Верховною Радою законопроекту, який поширить юрисдикцію МКС в Україні.
Час: 15 січня, о 13.00.
Місце: Український кризовий медіа-центр (вул. Інститутська, 4, готель «Україна», 3 поверх)
Питання до обговорення:
1. Що таке Римський Статут МКС?
2. Порушення прав людини під час Євромайдану, військові злочини під час конфлікту на Сході України та окупація Криму у контексті міжнародного правосуддя.
3. Необхідність ратифікації Римського Статуту МКС, як стримуючого фактора для недопущення військових злочинів і злочинів проти людяності.
4. Необхідність подання запиту на поширення юрисдикції МКС на період до ратифікації (з початку протестів Євромайдану і до моменту ратифікації).
5. Обговорення запропонованих законодавчих ініціатив у парламенті.
Спікери:
Олександра МАТВІЙЧУК – координатор Євромайдан SOS, голова правління Центр Громадянських Свобод,
Тетяна МАЗУР – виконавчий директор Amnesty International в Україні,
Віталій КУПРІЙ – народний депутат,
Ганна Гопко – народний депутат,
Юрій Дерев’янко – народний депутат (участь підтверджується).
З питань акредитації на прес-брифінг, будь ласка, звертайтеся до Марії Іваник за телефоном +38 (050) 705 86 72, e-mail: old.ccl.org.ua@gmail.com, або до Богдана Овчарука за телефоном +38 (067) 551 69 44, e-mail: b.ovcharuk@amnesty.org.ua.

ІНФОРМАЦІЙНА ДОВІДКА.
Римський статут МКС набув чинності 1 липня 2002 року, тим самим ввів у дію юрисдикцію МКС. До злочинів, які розглядає МКС, належать геноцид, злочини проти людяності, військові злочини та злочини агресії. Після ратифікації Римського статуту Україною, Міжнародний Кримінальний Суд володітиме юрисдикцією по притягненню до відповідальності осіб, які вчинили найжорстокіші порушення прав людини та гуманітарного права на території держави або по відношенню до громадянина цієї держави.
Платформа “Правозахисний порядок денний”– неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу, аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр Громадянських Свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Будинок прав людини в Києві, Центр “Соціальна Дія”, Проект “Без кордонів”, Євромайдан SOS.

(Не)ратифікація Римського статуту: чого боїться українська влада?

Грудень 16, 2015

(Не)ратифікація Римського статуту: чого боїться українська влада?

Іноземні парламентарі закликають Україну невідкладно та повністю ратифікувати Римський статут. Про це, зокрема, йшлося на прес-конференції  «Забути про Гаагу: Україна знову відкладає ратифікацію Римського статуту».

Що заважає українським парламентарям ратифікувати цей статут і яку користь він принесе українським громадянам розповідають Ірина Думич, правозахисниця, представниця Правозахисного порядку денного, експертка Центру Громадянських Свобод, і Давід Донат-Катен, доктор юридичних наук, Генеральний Секретар міжнародної організації «Парламентарії за глобальні дії». Перекладач  — Роман Чернишов.

Василь Шандро: Що сьогодні відбувалося і чи можна говорити про успішні результати?

Ірина Думич: Сьогодні в стінах Верховної Ради відбувся міжпарламентський семінар з обміну досвідом між представниками парламенту Швеції, Австрії, Великобританії та інших європейських країн, а також представниками українського парламенту. Темою семінару було приєднання України до Міжнародного кримінального суду та захист цивільного населення.

Семінар відбувся дуже на часі, адже напередодні Дня прав людини ми дізналися про рішення комітету з питань правової політики відхилити законопроект №1788, який повинен був створити законодавчі умови для того, щоб Україна могла приєднатися до Міжнародного кримінального суду — Суду в Гаазі. Комітет посилається на те, що є конституційний законопроект в частині правосуддя, в якому вже включено питання Римського статуту.

Однак тут нас дуже насторожила норма у перехідних положеннях, за якою положення, яке дозволить ратифікувати Римський статут, набере чинності через три роки після набрання чинності Конституції України. Це означає, що Україна демонструє відступ від своїх зобов’язань згідно з Угодою про Асоціацію з ЄС (пункт 8).

Це не є питанням для дискусії, це питання виконання умов угоди. Жоден депутат не зміг пояснити доцільність такої норми. Ми не розуміємо, чому влада постійно від цього ухиляється. Тоді виникає питання: що приховує та чого боїться Україна?

Василь Шандро: Давіде, чому українські депутати відтерміновують ратифікацію Римського статуту? Чого бояться українські чиновники?

Давід Донат-Катен: На скільки я зрозумів із зустрічей з народними депутатами, вони також не розуміють, звідки взялася норма про перехідний період тривалістю у три роки, яку пропонує Президент. Народні депутати, які підтримують наш проект, поки що в меншості, але ситуація дуже динамічна  і може змінитися.

Вони бачать два варіанти вирішення цього питання. З одного боку, вони пропонують підтримати редакцію статті 124 Конституції, яку пропонує законопроект Петра Порошенка. Але також вони намагатимуться видалити пункт перехідних положен