ccl.org.ua@gmail.com Київ, вул. Басейна 9Г, офiс 25, 28 Пошук

Правозахисний Порядок Денний

Результаты поиска:

72 громадські організації вже підписали Заяву Правозахисного порядку денного із вимогою до Президента України та Верховної Ради України припинити наступ на громадські об’єднання

Вересень 25, 2017

Заява Правозахисного порядку денного із вимогою до Президента України та Верховної Ради України припинити наступ на громадські об’єднання

На початку липня 2017 року у парламенті були зареєстровані президентські законопроекти №6674 та №6675, розроблені ніби на заміну скандальним  змінам до антикорупційного законодавства, які зобов’язують антикорупційних активістів подавати щорічні електронні декларації про особисті активи та майно (закон №1975-VIII від 23 березня 2017 року). Фактично, пропонується скасування е-декларування  для громадських антикорупційних активістів в обмін на запровадження додаткової податкової звітності для громадських організацій і фізичних осіб-підприємців, а також підприємств, установ та організацій, які надають їм послуги.

Законопроекти №6674 та №6675 покладають на усі громадські організації і фізичних осіб-підприємців, підприємства, установи та організації, які надають їм послуги, невиправданий обов’язок подавати додаткову звітність.

Показово, що обсяг звітності для громадських організацій, який передбачають ці законопроекти, значно перевищує той, що встановлений для бізнесу.  Більше того, звітність такого обсягу не вимагається навіть від отримувачів бюджетних коштів.

Ми вважаємо, що на фоні заяв про необхідність зменшення надмірного державного регулювання, такі законодавчі ініціативи з’явилися невипадково. Покарання у вигляді скасування неприбуткового статусу громадської організації має підкреслено каральний характер та є нічим іншим, як запровадженням інструменту для вибіркового тиску на нелояльні до влади громадські організації.

Ми розцінюємо таку ініціативу Президента України як непропорційне втручання у діяльність громадських організацій. Такі кроки уподібнюють Україну до репресивних режимів – Російської Федерації, Казахстану, Азербайджану, Туркменістану тощо. Попри позірну турботу про прозорість та підзвітність, запроваджене регулювання у цих країнах призвело до майже повного знищення непідконтрольних владі громадських об’єднань та тотального наступу на громадянське суспільство.

Жодними міжнародними договорами не передбачена вимога такого роду контролю держави щодо діяльності громадських об’єднань, оскільки за міжнародними стандартами громадські об’єднання мають право на свободу від втручання держави в їхню діяльність.

Керівні принципи щодо свободи об’єднань Ради Європи та ОБСЄ передбачають, що “держава не повинна вимагати від об’єднань підзвітності та прозорості, однак повинна заохочувати і стимулювати їх до цього”. При цьому встановлення особливих вимог до звітності допускається тільки у разі надання певних пільг та за умови, що “об’єднанню надаватиметься можливість на власний розсуд вирішувати, дотримуватись таких вимог до звітності чи відмовитись від їх дотримання, а отже – від відповідних особливих пільг”.

З огляду на викладене вище ми вимагаємо від парламенту негайно відхилити законопроекти №6674 та №6675 від 10 липня 2017 року, а від Президента України –  виконати свою обіцянку щодо скасування змін до антикорупційного законодавства від березня 2017 року.

Довідково: платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу, аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів” ГО Центр “Соціальна Дія”, Євромайдан SOS. Координацію роботи платформи здійcнює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

  1. Центр громадянських свобод
  2. Харківська правозахисна група
  3. Харківський інститут соціальних досліджень
  4. Східноукраїнський центр громадських ініціатив
  5. Благодійний фонд “Восток-SОS”
  6. ЛОПЦ “Альтернатива”
  7. Асоціація УМДПЛ
  8. ГО “КиївПрайд”
  9. Українська Гельсінська спілка з прав людини
  10. Фундація “Відкритий Діалог”
  11. Центр інформації про права людини
  12. Кримська правозахисна група
  13. Гельсінська ініціатива-ХХІ
  14. ГО “Мирний Берег”
  15. Експертний центр з прав людини
  16. ГО “Ла Страда Україна”
  17. Центр досліджень визвольного руху
  18. БО “Фонд милосердя і здоров’я”
  19. ГО “Південь”
  20. ГО “Промінь змін”
  21. Харківська обласна фундація “Громадська альтернатива”
  22. Проект “Без кордонів”
  23. ГО “Асоціація Політичних Наук”
  24. ГО “Народний контроль Кіровоградщини”
  25. Центр української політики “Ексампей”
  26. ГО “Волонтерське об”єднання учасників Майдану та бойових дій”
  27. БФ «Клуб Дивосвіт»
  28. ГО «Школа Громадських Проектів»
  29. ГО «Віра.Надія.Дія»
  30. ГО «JCI Kyiv»
  31. Освітній дім прав людини – Чернігів
  32. ГО “Центр “Жіночі перспективи”
  33. ГО “Закарпатська громада”
  34. Івано-Франківська обласна організація “Молода Просвіта”
  35. Тернопільська правозахисна група
  36. Правозахисний центр “All rights”
  37. ВБО “КОНВІКТУС УКРАЇНА”
  38. Автономна Адвокатура
  39. ГО “МАРТ”  (Чернігів)
  40. Українська Фундація правової допомоги
  41. “Інформаційно – просвітницький центр “ВІСЬ” (Вінниця)
  42. Центр громадянської просвіти “Альменда”
  43. Центр гуманістичних технологій АХАЛАР
  44. ГО “Українська Асоціація Оцінювання”
  45. ГО “Територія успіху”
  46. Т-Жінки України
  47. ГО “АвтоМайдан Київ”
  48. ГО “Вектор прав людини”
  49. “Білозерський центр регіонального розвитку”
  50. Центр досліджень правоохоронної діяльності
  51. Чернігівський громадський комітет захисту прав людини
  52. ГО Київський освітній центр “Простір толерантності”
  53. Правозахисний центр “Поступ”
  54. ГО “Ліберально-демократична ліга України”
  55. Бюро соціальних і політичних розробок
  56. Центр правових та політичних досліджень “ДУМА”
  57. Інститут масової інформації
  58. Експертна група “Сова”
  59. Медійна ініціатива за права людини
  60. Всеукраїнська благодіна організація “Легалайф-Україна””
  61. ГО “Інсайт”
  62. Український незалежний центр політичних досліджень
  63. ГО “Інформатор”
  64. ІАЦ “Громадський Простір”
  65. Правозахисний ЛГБТ Центр “Наш світ”
  66. ГО “Бахмат”
  67. ГО “Development foundation”
  68. ГО “Всеукраїнська ліга правників проти корупції”
  69. ГО “Харківське жіноче об’єднання “Сфера”
  70. ГО “Гендерний центр Волинської області”
  71. ГО “Тeатр для діалогу”
  72. ГО “Вільна територія”

Заява відкрита до підписання. Зголошення просимо надсилати на human.rights.agenda.ua@gmail.com

 

Громадські організації, медіа та активісти вимагають не допустити обмеження гласності судочинства

Вересень 13, 2017

Громадські організації, медіа та активісти вимагають не допустити обмеження гласності судочинства 

Проект реформи судочинства, ініційований Президентом, суттєво звужує прозорість судового процесу. Громадські організації  та активісти закликають Парламент не допустити цього.

Після Революції Гідності суспільство і закон стимулювали суди стати більш відкритими, налагодити діалог зі ЗМІ та громадою. Ухвалення нового Закону “Про судоустрій і статус суддів”, що передбачив право громадян проводити відеозапис чи фотографування відкритих судових засідань без спеціального дозволу суду, стало значним здобутком, незважаючи на світоглядну неготовність багатьох суддів до імплементації цього положення.

Однак у червні цього року Президент України вніс на розгляд Верховної Ради України проект реформи судового процесу, який, попри значну кількість прогресивних положень, звужує принципи гласності та відкритості судових засідань і створює перешкоди для здійснення суспільного контролю. Наразі Парламент розглядає законопроект у другому читанні.

У випадку прийняття закону:

  1. Суд зможе ЗАБОРОНИТИ фотофіксацію, відеозапис чи трансляцію ВІДКРИТОГО судового засідання, якщо вони “заважають ходу судового процесу” (ч. 7 ст. 7 ЦПК, ч. 8 ст. 10 КАС, ч. 8 ст. 9 ГПК у редакції законопроекту). Це може стати на заваді громадськості стежити за судовими процесами, особливо у суспільно важливих справах. Фактично це НЕОБМЕЖЕНЕ дискреційне право судді зробити процес закритим для широкого кола громадськості з надуманих мотивів.
  2. Суд зможе НЕ впустити до зали судових засідань людей, які бажають бути присутніми у відкритому судовому засіданні, якщо немає “вільних місць” (ч. 2 ст. 7 ЦПК, ч. 3 ст. 10 КАС, ч. 3 ст. 9 ГПК у редакції законопроекту). Це положення закриє від громадськості кабінети суддів, де вони часто слухають справи, повісивши табличку “зал судових засідань”, та може стимулювати суддів призначати розгляд резонансних справ у маленьких залах, зменшувати кількість місць для слухачів у залах, аби уникнути суспільного контролю.
  3. Суд зможе НЕ проголошувати прилюдно судові рішення, ухвалені за наслідками закритих судових засідань (ч. 18 ст. 7 ЦПК, ч. 17 ст. 10 КАС, ч. 18 ст. 9 ГПК у редакції законопроекту). Це порушує статтю 6 Європейської конвенції з прав людини, де зазначено, що судові рішення в будь-якому випадку проголошуються прилюдно. Сьогоднішнє регулювання, наприклад, в адміністративному судочинстві, відповідає Конвенції, оскільки передбачає відкрите проголошення судового рішення, навіть ухваленого за наслідками закритого судового засідання, – лише з вилученням інформації, заради нерозголошення якої проводився закритий розгляд.
  4. Під загрозою відповідальності учаснику процесу буде ЗАБОРОНЕНО використовувати аудіо- чи відеозапис, фотографування під час закритої наради з суддею, що проводиться для врегулювання спору (ч. 9 ст. 204, п. 5 ч. 1 ст. 149 ЦПК, ч. 9 ст. 186, п. 4 ч. 1 ст. 149 КАС, ч. 10 ст. 189, п. 5 ч. 1 ст. 136 ГПК у редакції законопроекту). Ці положення дозволять судді проводити закриті зустрічі із кожною стороною окремо і під виглядом урегулювання спору вимагати неправомірну вигоду, не боячись відповідальності. Адже сторона не матиме права зафіксувати розмову, а якщо й зафіксує, то це не зможе бути використано як доказ у суді.

Наведені положення законопроекту є значним кроком назад у проведенні судової реформи, оскільки зачиняють двері суду для суспільного контролю та сприятимуть розвитку корупції.

Закликаємо народних депутатів України не підтримувати прийняття законопроекту №6232 про зміни до процесуальних кодексів із положеннями, що зроблять правосуддя непрозорим для суспільства.

Організації та громадські діячі, що підтримали заяву

ГО “Вектор прав людини” та проект “Суд людською мовою”

Центр політико-правових реформ

Асоціація українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів

Харківська правозахисна група

Центр інформації про права людини

Медійна ініціатива за права людини

Харківська обласна фундація “Громадська Альтернатива”

ГО “Бюро правничих комунікацій” (м. Суми)

Фундація “DEJURE”

Інтернет-медіа Texty.org.ua

Центр демократії та верховенства права

ГО “Відкрита Україна”

ГО “Інститут масової інформації”

Луганський обласний правозахисний центр “Альтернатива”

Центр громадянських свобод

ГО “Всеукраїнське об’єднання “Автомайдан”

Фундація “Відкритий діалог”

ГО “Платформа прав людини”

Лариса Денисенко, журналістка Громадського радіо, правозахисниця, адвокат

Еліна Шишкіна, народний депутат України у Верховній Раді України VI скликання, експерт Реанімаційного пакету реформ

Прес-анонс “Відео-проекція на будівлі КМУ: жертви воєнних злочинів звернуться до урядовців та народних депутатів”

Вересень 8, 2017

У п’ятницю, 8 вересня, о 20.30 на будівлі Кабінету Міністрів України (вулиця Михайла Грушевського, 12/2) з’явиться світлова відео-проекція людей, які стали жертвами воєнних злочинів у ході війні із Російською Федерацією. Вони звернуться до уряду та парламенту із проханням надати національним органам розслідування належний правовий інструментарій для розслідування міжнародних злочинів, і внести для цього необхідні зміни в законодавство. Світлову відео-інсталяцію підготувала команда французьких кінематографістів Zero Impuniti, які боряться з безкарністю в ході збройних конфліктів у різних куточках планети.

На демонстрації відео-проекції відбудеться брифінг для преси за участі жертв воєнних злочинів, представників команди Zero Impunity та правозахисників.

За три роки в результаті розпочатої Росією війни в Україні загинуло щонайменше 10 тисяч людей і більше 23 тисяч було поранено. Тисячі цивільних осіб були викрадені та кинуті до підвалів, піддані тортурам та залякуванням, щоб змусити їх замовкнути.

Одна із суттєвих перешкод у встановленні справедливості у цих справах є застарілий Кримінальний кодекс України. Досі у ньому не передбачено відповідальності за злочини проти людяності, а його положення щодо воєнних злочинів не в повній мірі відповідають вимогам сучасного міжнародного права. Недоліки законодавства не дають можливість органам національного розслідування та національній судовій системі здійснити правильну кваліфікацію цих дій як міжнародних злочинів, які не мають термінів давності.

Для вирішення цієї проблеми платформа “Правозахисний порядок денний” у співпраці із Міністерством юстиції України розробила законопроект «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо забезпечення його гармонізації з положеннями міжнародного права». На даний час законопроект проходить процедуру узгодження в уряді, після чого буде зареєстрований у парламенті.

Контакти для преси: Марина Ліліченко, Центр громадянських свобод, +380668183510

 

Заява Правозахисного порядку денного із вимогою до Президента України та Верховної Ради України припинити наступ на громадські об’єднання

Вересень 7, 2017

Заява Правозахисного порядку денного із вимогою до Президента України та Верховної Ради України припинити наступ на громадські об’єднання

На початку липня 2017 року у парламенті були зареєстровані президентські законопроекти №6674 та №6675, розроблені ніби на заміну скандальним  змінам до антикорупційного законодавства, які зобов’язують антикорупційних активістів подавати щорічні електронні декларації про особисті активи та майно (закон №1975-VIII від 23 березня 2017 року). Фактично, пропонується скасування е-декларування  для громадських антикорупційних активістів в обмін на запровадження додаткової податкової звітності для громадських організацій і фізичних осіб-підприємців, а також підприємств, установ та організацій, які надають їм послуги.

Законопроекти №6674 та №6675 покладають на усі громадські організації і фізичних осіб-підприємців, підприємства, установи та організації, які надають їм послуги, невиправданий обов’язок подавати додаткову звітність.

Показово, що обсяг звітності для громадських організацій, який передбачають ці законопроекти, значно перевищує той, що встановлений для бізнесу.  Більше того, звітність такого обсягу не вимагається навіть від отримувачів бюджетних коштів.

Ми вважаємо, що на фоні заяв про необхідність зменшення надмірного державного регулювання, такі законодавчі ініціативи з’явилися невипадково. Покарання у вигляді скасування неприбуткового статусу громадської організації має підкреслено каральний характер та є нічим іншим, як запровадженням інструменту для вибіркового тиску на нелояльні до влади громадські організації.

Ми розцінюємо таку ініціативу Президента України як непропорційне втручання у діяльність громадських організацій. Такі кроки уподібнюють Україну до репресивних режимів – Російської Федерації, Казахстану, Азербайджану, Туркменістану тощо. Попри позірну турботу про прозорість та підзвітність, запроваджене регулювання у цих країнах призвело до майже повного знищення непідконтрольних владі громадських об’єднань та тотального наступу на громадянське суспільство.

Жодними міжнародними договорами не передбачена вимога такого роду контролю держави щодо діяльності громадських об’єднань, оскільки за міжнародними стандартами громадські об’єднання мають право на свободу від втручання держави в їхню діяльність.

Керівні принципи щодо свободи об’єднань Ради Європи та ОБСЄ передбачають, що “держава не повинна вимагати від об’єднань підзвітності та прозорості, однак повинна заохочувати і стимулювати їх до цього”. При цьому встановлення особливих вимог до звітності допускається тільки у разі надання певних пільг та за умови, що “об’єднанню надаватиметься можливість на власний розсуд вирішувати, дотримуватись таких вимог до звітності чи відмовитись від їх дотримання, а отже – від відповідних особливих пільг”.

З огляду на викладене вище ми вимагаємо від парламенту негайно відхилити законопроекти №6674 та №6675 від 10 липня 2017 року, а від Президента України –  виконати свою обіцянку щодо скасування змін до антикорупційного законодавства від березня 2017 року.

Довідково: платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу, аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів” ГО Центр “Соціальна Дія”, Євромайдан SOS. Координацію роботи платформи здійcнює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

Центр громадянських свобод

Харківська правозахисна група

Харківський інститут соціальних досліджень

Східноукраїнський центр громадських ініціатив

Благодійний фонд “Восток-SОS”

ЛОПЦ “Альтернатива”

Асоціація УМДПЛ

ГО “КиївПрайд”

Українська Гельсінська спілка з прав людини

Фундація “Відкритий Діалог”

Центр інформації про права людини

Кримська правозахисна група

Заява відкрита до підписання. Зголошення просимо надсилати на human.rights.agenda.ua@gmail.com

ПРЕС-РЕЛІЗ ПРАВОЗАХИСНОГО ПОРЯДКУ ДЕННОГО 18 липня 2017 року, Київ

Липень 18, 2017

“Українська влада дедалі частіше використовує риторику боротьби із російською збройною агресією для прихованого наступу на громадянські свободи. На жаль, такі дії знаходять підтримку у частини суспільства. Але виграти війну і для цього самим перетворитися на авторитарну Росію не має жодного сенсу. Якщо ця тенденція продовжиться – може постати питання про призупинення безвізу, чи не єдиного в цьому році вагомого позитивного досягнення” – вважає Олександра Матвійчук, голова правління Центру громадянських свобод.

Про небезпечну тенденцію відступу від проголошеного на Майдані гасла “права людини понад усе” йшла мова на прес-конференції Правозахисного порядку денного “Три роки після Майдану: тривожні дзвіночки для прав людини”, яка відбулася 18 липня 2017 року в Українському медіа-кризовому центрі.

Минулого тижня народні депутати намагалися провести через парламент цілу низку репресивних норм. Серед них президентські законопроекти №6674 та №6675, які були внесені на заміну скандальним законам про е-декларування для антикорупційних активістів та становлять неприхований наступ на свободу об’єднань; законопроект №6688, зареєстрований народними депутатами з комітету нацбезпеки і оборони, в якому для протидії загрозам національній безпеці в інформаційній сфері запроваджується російська практика роботи спецслужб по блокуванню доступу до інформаційного ресурсу без санкції суду.

На додачу народні депутати намагалися провести процедуру відкритого голосування за обрання кандидатів на посаду Уповноваженого Верховної Ради України, яка з невідомих причин розглядалася в рамках законопроекту про зміни до закону про Конституційний суд України. Відкрите голосування значно полегшить головам фракцій контроль за депутатами для виконання досягнутих політичних домовленостей. Але поставить під сумнів незалежність та неупередженість новообраного Уповноваженого відносно тих політичних сил, які пролобіювали його обрання. Не обійшлося і без фальшування ухваленого законопроекту, тож досі не зрозуміло, який саме текст буде направлений на підпис Президенту України.

“Із нашим парламентом – як із малою дитиною. Тільки відвернувся – або пальці в розетку, чи телефон в унітаз. І потім: “Воно саме” – коментує ситуацію Аркадій Бущенко, виконавчий директор Української Гельсінкської спілки з прав людини.

Із такої оцінкою погоджується Оксана Покальчук, директорка Amnesty International в Україні та звертає увагу на те, що події минулого тижня є прямим відображенням небезпечної тенденції, що вже тривалий час знаходиться в полі зору міжнародних організацій:

“По мірі того, як зменшується міжнародний тиск на українських урядовців, погіршується ситуація з дотриманням прав людини в нашій країні. Праві рухи та церква намагаються завоювати громадську думку та насадити практики, аналогічні тим, що впроваджуються в Росії. Уряд зі свого боку, прикриваючись аргументами “національної безпеки”, намагається непропорційно обмежити права та свободи громадян. Ці вкрай тривожні тенденції несуть реальну загрозу українському суспільству та тим правам, які вдалось захистити на Майдані” – переконана вона.

На прес-конференції було вперше оприлюднена письмова декларація більше двадцяти членів Парламентської Асамблеї Ради Європи від 29 червня 2017 року. Автори декларації відзначили, що показники впровадження реформ в Україні поступово знижуються та закликали владу України припинити політичне переслідування реформаторських організацій, зокрема, антикорупційної організації «Центр протидії корупції» та журналістів-розслідувачів.

“Депутати 15 країн Ради Європи виступили на захист українських реформаторів – представників громадянського суспільства, політиків, урядовців. Кожен із них дуже добре знає ситуацію в Україні, бо постійно допомагає Україні відстоювати позицію щодо РФ чи звільняти в’язнів Кремля. Тому саме їх голос є особливо важливим меседжем для діючої влади, що політичні переслідування ніхто не буде толерувати” – зазначає Людмила Козловська, Президент Фундації “Відкритий діалог”.

За додатковою інформацією прохання звертатися до Марини Ліліченко, Центр громадянських свобод +38066 8183510 human.rights.agenda.ua@gmail.com

Платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу, аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів” ГО Центр “Соціальна Дія”, Євромайдан SOS. Координацію роботи платформи здійнює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

Відеозапис: http://uacrisis.org/ua/58682-human-rights-situation#prettyPhoto/0/

Прес-конференція Правозахисного Порядку Денного “Три роки після Майдану: тривожні дзвіночки для прав людини” 18 липня об 9.30, м. Київ

Липень 17, 2017

В останні дні перед канікулами народні депутати намагалися провести через парламент цілу низку репресивних норм. Серед них президентські законопроекти №6674 та №6675, які були внесені  на заміну скандальним законам про е-декларування для антикорупційних активістів та становлять неприхований наступ на свободу об’єднань; законопроект №6688, зареєстрований народними депутатами з комітету нацбезпеки і оборони, в якому для протидії загрозам національній безпеці в інформаційній сфері запроваджується  російська практика роботи спецслужб по блокування доступу до інформаційного ресурсу без санкції суду.

 

Минулого тижня ми також стали свідками спроб маніпулювання апарату парламенту щодо відображення результатів голосування за процедуру обрання Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Досі невідомо, який текст законопроекту підпише голова парламенту Андрій Парубій. Очевидним є намагання окремих політичних сил політизувати посаду омбудсмана на догоду партійним інтересам.

 

Усе це відбувається на фоні цілеспрямованої кампанії дискредитації громадянського суспільства, до якої ймовірно причетна українська спецслужба. У першу чергу це стосується реформаторів – представників громадянського суспільства, політиків, урядовців. Ця ситуація є доволі  тривожною і вже викликала відповідну офіційну реакцію на червневій сесії Парламентської асамблеї Ради Європи.

 

18 липня о 09:30 в приміщенні Українського кризового медіа-центру (вул. Хрещатик, 2) відбудеться прес-конференція “Три роки після Майдану: тривожні дзвіночки для прав людини, де учасники Правозахисного порядку денного окреслять тривожні тенденції розвитку законодавства та практики, які становлять виклики для захисту права людини в Україні.

Спікери:

Олександра Матвійчук, голова правління Центру громадянських свобод

Людмила Козловська, президент Фундації Відкритий Діалог

Оксана Покальчук, виконавча директорка Amnesty International в Україні

Аркадій Бущенко, виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини

 

За додатковою інформацією прохання звертатися до Марини Ліліченко, Центр громадянських свобод +38066 8183510 human.rights.agenda.ua@gmail.com

 

Платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу,  аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів” ГО Центр “Соціальна Дія”, Євромайдан SOS. Координацію роботи платформи здійнює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

ЗВЕРНЕННЯ ПРАВОЗАХИСНОГО ПОРЯДКУ ДЕННОГО ДО СПІКЕРА ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ АНДРІЯ ПАРУБІЯ

Липень 14, 2017

14 липня 2017 року, Київ

Вчора, 13 липня, парламент ухвалив в цілому закон України “Про Конституційний Суд України” за реєстраційним номером 6427-д. Цьому передувало обговорення озвученої народним депутатом Ольгою Червакою поправки, яка стосувалася збереження процедури таємного голосування за кандидатури на посаду Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Попри те, що номер поправки був названий помилково, у тексті стенограми чітко зафіксована конкретна суть даної пропозиції. На голосуванні вона була підтримана 227 народними депутатами.

Одразу після розгляду даного питання порядку денного інформація щодо результатів голосування була відображена на офіційному веб-сайті Верховної Ради України як голосування за пропозицію до законопроекту. Але вже буквально за кілька хвилин вона була змінена на іншу, некоректну поправку, яка не відповідає суті озвученої пропозиції і за яку не проводилось голосування.

На нашу думку, такі дії є спробою маніпуляції апаратом Верховної Ради України для подальшої фальсифікаціїї тексту ухваленого законопроекту. І логічним продовженням закритих політичних торгів, які розпочалися довкола обрання нового Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з травня цього року. Адже процедура обрання Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини взагалі не мала б розглядатися в рамках законопроекту про Конституційний суд України.

Очевидним є намагання певних політичних сил політизувати посаду омбудсмана на догоду партійним інтересам, що, по суті, ставить під сумнів незалежність та неупередженість новообраного Уповноваженого відносно тих політичних сил, які пролобіювали його обрання.

Ми звертаємо Вашу увагу, що як голова Верховної Ради України Ви несете персональну відповідальність за забезпечення правильного відображення результатів голосування в остаточному тексті ухваленого Закону, який буде направлений на підпис Президенту України.

У нас залишається надія на Вашу порядність та відданість принципам верховенства права, про що Ви заявили на спонтанній зустрічі із правозахисниками, коли було піднято питання про процедуру обрання нового Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Ми вимагаємо приведення у відповідність до результатів голосування остаточного тексту ухваленого Закону, який буде направлений на підпис Президенту України.

Ми закликаємо міжнародні організації взяти під контроль цю ситуацію з метою недопущення політизації національної інституції з прав людини.

Платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу, аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів” ГО Центр “Соціальна Дія”, Євромайдан SOS.

Координацію роботи платформи здійcнює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

Центр громадянських свобод
ХОФ “Громадська Альтернатива”
Асоціація українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів
Центр інформації про права людини
Луганський обласний правозахисний центр “Альтернатива”
Громадська організація “Донбас СОС”
ГО “ Інсайт”
Кримська правозахисна група
ГО “Східноукраїнський центр громадських ініціатив”
Amnesty International в Україні
ГО “КиївПрайд”
Харківська правозахисна група
Благодійний фонд “Восток-SOS”
Харківський інститут соціологічних досліджень
ГО Центр “Соціальна Дія”
Українська Гельсінська спілка з прав людини

ПРАВОЗАХИСНИКИ ЗВЕРНУЛИСЯ ДО ПАРЛАМЕНТУ ІЗ ЗАКЛИКОМ ВИЗНАТИ ЮРИСДИКЦІЮ МІЖНАРОДНОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ (МКС)

Січень 28, 2017

Голові Верховної Ради України

Гройсману Володимиру Борисовичу,

Народним депутатам України

Платформи “Правозахисний порядок денний”

Шановний Володимире Борисовичу!

Шановні голови депутатських фракцій!

Шановні народні депутати!

Останні події на сході України свідчать про очевидне зростання загроз правам людини, передовсім основному праву людини, – праву на життя. Вбивства терористами та бойовиками мирних людей на Донбасі, зокрема, останні розстріли терористами мирного населення в Донецьку, під Волновахою, в Маріуполі є підтвердженням того, що сьогодні немає реального механізму захисту мирного населення у цих наповнених насильством та безправ’ям регіонах. Це породжує безкарність та реальну загрозу подальших подібних найбрутальніших порушень прав мирного населення, яке опинилось в зоні воєнних дій, що Україна визначає як антитерористичну операцію.

На жаль, слід констатувати неможливість національної  правоохоронної системи забезпечити як самі права населення на цих територіях, так і розслідування вчинених злочинів. Безкарність породжує лише ще більші та більш жорстокі і масштабні порушення прав людини, які сягають рівня злочинів проти людяності та воєнних злочинів. Саме це є предметом розслідування та судового розгляду Міжнародного кримінального суду, а відтак, можливістю притягнути до відповідальності тих, хто вчинив та продовжує вчинювати такі злочини.

25 січня 2015 року на позачерговому засіданні Ради національної безпеки та оборони було ухвалено «доручити Уряду почати процедуру звернення до Гаазького трибуналу щодо злочинів проти людяності, скоєних терористами проти українських громадян у 2014-2015 роках, а також щодо визнання ДНР та ЛНР терористичними організаціями».

У зв’язку із цим слід зазначити, що Міжнародний кримінальний суд відповідно до Римського Статуту, є постійним органом та має повноваження здійснювати юрисдикцію стосовно осіб, відповідальних за особливо тяжкі злочини, що викликають занепокоєння міжнародного співтовариства, та доповнює національні органи кримінальної юрисдикції.

Україна не є учасницею Міжнародного кримінального суду, хоча Римський статут Міжнародного кримінального суду був підписаний Україною ще у 2000 році.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 11 липня 2001 року дійшов висновку, що окремі положення Статуту не узгоджуються зі статтею 124 Конституції України, а тому приєднання України до цього документу, відповідно, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції.

У Верховній Раді України зареєстровано законопроект № 1788 від 16.01.2015 року, який передбачає доповнення статті 124 Конституції України таким положенням: «Україна може визнати юрисдикцію Міжнародного кримінального суду на умовах Римського статуту Міжнародного кримінального суду», що передбачає подолання всіх правових перешкод на шляху ратифікації Римського Статуту.

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ У ПОПЕРЕДНЬОМУ СКЛИКАННІ ВИЗНАЛА ЮРИСДИКЦІЮ МІЖНАРОДНОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ (МКС) НА ПЕРІОД З 21 ЛИСТОПАДА 2013 РОКУ ПО 22 ЛЮТОГО 2014 РОКУ, ТИМ САМИМ НАДАЛА МОЖЛИВІСТЬ ЗДІЙСНЮВАТИ МІЖНАРОДНЕ ПРАВОСУДДЯ, АЛЕ ОБМЕЖИВШИ ЙОГО КОМПЕТЕНЦІЮ ВИКЛЮЧНО ПЕРІОДОМ ПОДІЙ  ЄВРОМАЙДАНУ.

 ДЛЯ ТОГО ЩОБ ЮРИСДИКЦІЯ МІЖНАРОДНОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ ОХОПЛЮВАЛА ПЕРІОД ТА ПОДІЇ, КОЛИ ВІДБУВАЛАСЬ ОКУПАЦІЯ КРИМУ РОСІЙСЬКОЮ ФЕДЕРАЦІЄЮ ТА ВЧИНЯЛИСЬ ЗЛОЧИНИ НЕЗАКОННИМИ ЗБРОЙНИМИ ФОРМУВАННЯМИ НА ДОНБАСІ, СЛІД ПРИЙНЯТИ ВІДПОВІДНУ ПОСТАНОВУ ТА РОЗШИРИТИ ЮРИСДИКЦІЮ ЦЬОГО СУДУ В ЧАСІ.

ВІДПОВІДНИЙ ПРОЕКТ ПОСТАНОВИ ВЖЕ ЗАРЕЄСТРОВАНИЙ В ПАРЛАМЕНТІ – ЦЕ ПОСТАНОВА №1312 ВІД 09.12.2014 «ЩОДО  ПРО ВИЗНАННЯ УКРАЇНОЮ ЮРИСДИКЦІЇ МІЖНАРОДНОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ ЩОДО СИТУАЦІЇ, ЯКА СКЛАЛАСЬ ВНАСЛІДОК ТРИВАЮЧОЇ З 27 ЛЮТОГО 2014 Р. ЗБРОЙНОЇ АГРЕСІЇ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ ПРОТИ УКРАЇНИ ТА ВЧИНЕННЯ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ МІЖНАРОДНИХ ЗЛОЧИНІВ».

З огляду на вище наведене просимо:

включити до порядку денного пленарного засідання Верховної Ради України питання про визначення та затвердження терміну юрисдикції Міжнародного кримінального суду в період, який починається 21 листопада 2014 року та триватиме до моменту безпосередньої ратифікації Верховною Радою України Римського статуту з метою ухвалення парламентом юрисдикційних повноважень Міжнародного кримінального суду в цей період, а саме постанову №1312 від 09.12.2014 «Щодо  про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо ситуації, яка склалась внаслідок триваючої з 27 лютого 2014 р. збройної агресії Російської Федерації проти України та вчинення на території України міжнародних злочинів». А також  уточнити п. 1 даної постанови та передбачити термін дії даного звернення до моменту безпосередньої ратифікації Україною Римського статуту.

Довідково:

Римський статут МКС вступив в силу 1 липня 2002 року, тим самим ввів у дію юрисдикцію МКС. До злочинів, які розглядає МКС, належать геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини та злочини агресії.

Після ратифікації Римського статуту Україною, Міжнародний Кримінальний Суд володітиме юрисдикцією щодо притягнення до відповідальності осіб, які вчинили найжорстокіші порушення прав людини та гуманітарного права на території держави або по відношенню до громадянина цієї держави.

Платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу,  аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр Громадянських Свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Будинок прав людини в Києві, Центр “Соціальна Дія”, Проект “Без кордонів”, Євромайдан SOS.

ПРЕС-АНОНС “ЗАКОНОДАВЧІ ІНІЦІАТИВИ ЩОДО РАТИФІКАЦІЇ РИМСЬКОГО СТАТУТУ МІЖНАРОДНОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ”

Січень 14, 2017

(КИЇВ) У четвер, 15 січня правозахисні організації-члени Платформи “Правозахисний порядок денний” проведуть прес-конференцію щодо необхідності підтримки Верховною Радою законопроекту, який поширить юрисдикцію МКС в Україні.
Час: 15 січня, о 13.00.
Місце: Український кризовий медіа-центр (вул. Інститутська, 4, готель «Україна», 3 поверх)
Питання до обговорення:
1. Що таке Римський Статут МКС?
2. Порушення прав людини під час Євромайдану, військові злочини під час конфлікту на Сході України та окупація Криму у контексті міжнародного правосуддя.
3. Необхідність ратифікації Римського Статуту МКС, як стримуючого фактора для недопущення військових злочинів і злочинів проти людяності.
4. Необхідність подання запиту на поширення юрисдикції МКС на період до ратифікації (з початку протестів Євромайдану і до моменту ратифікації).
5. Обговорення запропонованих законодавчих ініціатив у парламенті.
Спікери:
Олександра МАТВІЙЧУК – координатор Євромайдан SOS, голова правління Центр Громадянських Свобод,
Тетяна МАЗУР – виконавчий директор Amnesty International в Україні,
Віталій КУПРІЙ – народний депутат,
Ганна Гопко – народний депутат,
Юрій Дерев’янко – народний депутат (участь підтверджується).
З питань акредитації на прес-брифінг, будь ласка, звертайтеся до Марії Іваник за телефоном +38 (050) 705 86 72, e-mail: old.ccl.org.ua@gmail.com, або до Богдана Овчарука за телефоном +38 (067) 551 69 44, e-mail: b.ovcharuk@amnesty.org.ua.

ІНФОРМАЦІЙНА ДОВІДКА.
Римський статут МКС набув чинності 1 липня 2002 року, тим самим ввів у дію юрисдикцію МКС. До злочинів, які розглядає МКС, належать геноцид, злочини проти людяності, військові злочини та злочини агресії. Після ратифікації Римського статуту Україною, Міжнародний Кримінальний Суд володітиме юрисдикцією по притягненню до відповідальності осіб, які вчинили найжорстокіші порушення прав людини та гуманітарного права на території держави або по відношенню до громадянина цієї держави.
Платформа “Правозахисний порядок денний”– неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу, аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр Громадянських Свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Будинок прав людини в Києві, Центр “Соціальна Дія”, Проект “Без кордонів”, Євромайдан SOS.

(Не)ратифікація Римського статуту: чого боїться українська влада?

Грудень 16, 2015

(Не)ратифікація Римського статуту: чого боїться українська влада?

Іноземні парламентарі закликають Україну невідкладно та повністю ратифікувати Римський статут. Про це, зокрема, йшлося на прес-конференції  «Забути про Гаагу: Україна знову відкладає ратифікацію Римського статуту».

Що заважає українським парламентарям ратифікувати цей статут і яку користь він принесе українським громадянам розповідають Ірина Думич, правозахисниця, представниця Правозахисного порядку денного, експертка Центру Громадянських Свобод, і Давід Донат-Катен, доктор юридичних наук, Генеральний Секретар міжнародної організації «Парламентарії за глобальні дії». Перекладач  — Роман Чернишов.

Василь Шандро: Що сьогодні відбувалося і чи можна говорити про успішні результати?

Ірина Думич: Сьогодні в стінах Верховної Ради відбувся міжпарламентський семінар з обміну досвідом між представниками парламенту Швеції, Австрії, Великобританії та інших європейських країн, а також представниками українського парламенту. Темою семінару було приєднання України до Міжнародного кримінального суду та захист цивільного населення.

Семінар відбувся дуже на часі, адже напередодні Дня прав людини ми дізналися про рішення комітету з питань правової політики відхилити законопроект №1788, який повинен був створити законодавчі умови для того, щоб Україна могла приєднатися до Міжнародного кримінального суду — Суду в Гаазі. Комітет посилається на те, що є конституційний законопроект в частині правосуддя, в якому вже включено питання Римського статуту.

Однак тут нас дуже насторожила норма у перехідних положеннях, за якою положення, яке дозволить ратифікувати Римський статут, набере чинності через три роки після набрання чинності Конституції України. Це означає, що Україна демонструє відступ від своїх зобов’язань згідно з Угодою про Асоціацію з ЄС (пункт 8).

Це не є питанням для дискусії, це питання виконання умов угоди. Жоден депутат не зміг пояснити доцільність такої норми. Ми не розуміємо, чому влада постійно від цього ухиляється. Тоді виникає питання: що приховує та чого боїться Україна?

Василь Шандро: Давіде, чому українські депутати відтерміновують ратифікацію Римського статуту? Чого бояться українські чиновники?

Давід Донат-Катен: На скільки я зрозумів із зустрічей з народними депутатами, вони також не розуміють, звідки взялася норма про перехідний період тривалістю у три роки, яку пропонує Президент. Народні депутати, які підтримують наш проект, поки що в меншості, але ситуація дуже динамічна  і може змінитися.

Вони бачать два варіанти вирішення цього питання. З одного боку, вони пропонують підтримати редакцію статті 124 Конституції, яку пропонує законопроект Петра Порошенка. Але також вони намагатимуться видалити пункт перехідних положень про перехідний період, оскільки це буде негативним сигналом не тільки для світової спільноти, але й для жертв подій. Насправді, це затягнеться навіть на  4 роки. Ми сподіваємося, що положення все-таки буде переглянуто.

Варто зазначити, що Україна вже визнала юрисдикцію Міжнародного кримінального суду щодо подій (зокрема, на Донбасі),  надавши йому повноваження здійснювати судові провадження в розслідуваннях справ.

Тетяна Трощинська: Що міжнародне право каже з приводу війни та збройного конфлікту? Чи не виглядає так, що збройний конфлікт — це щось менше, ніж війна?

Давід Донат-КатенЗа міжнародним правом це абсолютно тотожні поняття.  Єдина відмінність: у випадку війни застосовується гуманітарне право, у мирний час — застосовується законодавство про права людини.

Тетяна Трощинська: Що дає ратифікація Римського статуту цивільним жертвам збройного конфлікту?

Ірина Думич: На мою думку, у першу чергу — це є протидія. Якщо порушник Закону знає, що він не понесе за скоєне покарання, він і надалі порушуватиме. Ратифікація є запобіжником найтяжчих злочинів.  По-друге, це дасть громадянам відчуття, що правосуддя є.

Давід Донат-КатенМені здається важливим наголосити на тому, що самостійно Міжнародний кримінальний суд не зможе вирішити сам конфлікт. Зброєю його також не вирішити. Єдиною опцією є застосування міжнародного права.

Слухати більше.

Правозахисник Олег Мартиненко: «Корупція в поліції починається із першої чашки безкоштовної кави»

Серпень 26, 2015

«Конкурсний відбір на усі посади Національної поліції є однією із найважливіших антикорупційних засад, що дозволить зробити якісний перехід до сервісної системи правоохоронних органів».

Про це заявив Олег Мартиненко, правозахисник, експерт з реформування МВС, координатор групи реформи поліції платформи «Правозахисний порядок денний», аналітик УГСПЛ під час презентації Порядку проведення конкурсу на службу до Національної поліції України, який розробили правозахисники та експерти Національної громадської платформи «Реформуємо МВС». Ще 2 тижні тому він був відправлений керівництву МВС, на жаль, відповіді дотепер немає. Даний Порядок дозволить максимально прозоро відбирати кандидатів на різноманітні посади в поліцію, зокрема, на ключові. На даний час керівники Поліції в Києві, Одесі та Львові призначалися безпосередно міністром МВС Арсеном Аваковим, а заступники – за його погодженням. Відповідно, про прозорість відбору та відсутність корупції говорити дуже важко. Адже нікому не є зрозумілим те, за якими критеріями йдуть призначення.

Експерти запропонували проводити відкритий конкурс у 5 етапів:
1. 1. Оголошення конкурсу, який повинен тривати від 10 до 30 днів.

2. 2. Прийняття та розгляд документів для участі.

3. 3. Перевірка кандидата: спеціальна, фізичного та психічного здоров’я, психологічне вивчення.

4. 4. Іспит і співбесіда.

5. 5. Прийняття рішення.

CNVWq3NU8AAk6om CNVWrwIUwAAOTZ8

На заяви про необхідність конкурсного відбору до Національної поліції часто лунають відповіді, що, мовляв, у нас війна, немає часу на конкурс, а відбір та призначення повинні відбуватись дуже швидко. Проте, як показує практика багатьох європейських країн, зокрема, Боснії та Герцеговини, на оцінювання одного кандидата потрібно не більше семи годин.

На думку розробників, ця процедура є найважливішою антикорупційною процедурою для створення Національної поліції та запорукою ефективності її діяльності.

Довідка
Платформа «Правозахисний порядок денний» – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу, аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр Громадянських Свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Будинок прав людини в Києві, Центр «Соціальна Дія», Проект «Без кордонів», Євромайдан SOS.

За додатковою інформацією прохання звертатись до Марії Іваник +380507058672, ccl.org.ua@gmail.com

 

Результаты поиска:

72 громадські організації вже підписали Заяву Правозахисного порядку денного із вимогою до Президента України та Верховної Ради України припинити наступ на громадські об’єднання

Вересень 25, 2017

Заява Правозахисного порядку денного із вимогою до Президента України та Верховної Ради України припинити наступ на громадські об’єднання

На початку липня 2017 року у парламенті були зареєстровані президентські законопроекти №6674 та №6675, розроблені ніби на заміну скандальним  змінам до антикорупційного законодавства, які зобов’язують антикорупційних активістів подавати щорічні електронні декларації про особисті активи та майно (закон №1975-VIII від 23 березня 2017 року). Фактично, пропонується скасування е-декларування  для громадських антикорупційних активістів в обмін на запровадження додаткової податкової звітності для громадських організацій і фізичних осіб-підприємців, а також підприємств, установ та організацій, які надають їм послуги.

Законопроекти №6674 та №6675 покладають на усі громадські організації і фізичних осіб-підприємців, підприємства, установи та організації, які надають їм послуги, невиправданий обов’язок подавати додаткову звітність.

Показово, що обсяг звітності для громадських організацій, який передбачають ці законопроекти, значно перевищує той, що встановлений для бізнесу.  Більше того, звітність такого обсягу не вимагається навіть від отримувачів бюджетних коштів.

Ми вважаємо, що на фоні заяв про необхідність зменшення надмірного державного регулювання, такі законодавчі ініціативи з’явилися невипадково. Покарання у вигляді скасування неприбуткового статусу громадської організації має підкреслено каральний характер та є нічим іншим, як запровадженням інструменту для вибіркового тиску на нелояльні до влади громадські організації.

Ми розцінюємо таку ініціативу Президента України як непропорційне втручання у діяльність громадських організацій. Такі кроки уподібнюють Україну до репресивних режимів – Російської Федерації, Казахстану, Азербайджану, Туркменістану тощо. Попри позірну турботу про прозорість та підзвітність, запроваджене регулювання у цих країнах призвело до майже повного знищення непідконтрольних владі громадських об’єднань та тотального наступу на громадянське суспільство.

Жодними міжнародними договорами не передбачена вимога такого роду контролю держави щодо діяльності громадських об’єднань, оскільки за міжнародними стандартами громадські об’єднання мають право на свободу від втручання держави в їхню діяльність.

Керівні принципи щодо свободи об’єднань Ради Європи та ОБСЄ передбачають, що “держава не повинна вимагати від об’єднань підзвітності та прозорості, однак повинна заохочувати і стимулювати їх до цього”. При цьому встановлення особливих вимог до звітності допускається тільки у разі надання певних пільг та за умови, що “об’єднанню надаватиметься можливість на власний розсуд вирішувати, дотримуватись таких вимог до звітності чи відмовитись від їх дотримання, а отже – від відповідних особливих пільг”.

З огляду на викладене вище ми вимагаємо від парламенту негайно відхилити законопроекти №6674 та №6675 від 10 липня 2017 року, а від Президента України –  виконати свою обіцянку щодо скасування змін до антикорупційного законодавства від березня 2017 року.

Довідково: платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу, аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів” ГО Центр “Соціальна Дія”, Євромайдан SOS. Координацію роботи платформи здійcнює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

  1. Центр громадянських свобод
  2. Харківська правозахисна група
  3. Харківський інститут соціальних досліджень
  4. Східноукраїнський центр громадських ініціатив
  5. Благодійний фонд “Восток-SОS”
  6. ЛОПЦ “Альтернатива”
  7. Асоціація УМДПЛ
  8. ГО “КиївПрайд”
  9. Українська Гельсінська спілка з прав людини
  10. Фундація “Відкритий Діалог”
  11. Центр інформації про права людини
  12. Кримська правозахисна група
  13. Гельсінська ініціатива-ХХІ
  14. ГО “Мирний Берег”
  15. Експертний центр з прав людини
  16. ГО “Ла Страда Україна”
  17. Центр досліджень визвольного руху
  18. БО “Фонд милосердя і здоров’я”
  19. ГО “Південь”
  20. ГО “Промінь змін”
  21. Харківська обласна фундація “Громадська альтернатива”
  22. Проект “Без кордонів”
  23. ГО “Асоціація Політичних Наук”
  24. ГО “Народний контроль Кіровоградщини”
  25. Центр української політики “Ексампей”
  26. ГО “Волонтерське об”єднання учасників Майдану та бойових дій”
  27. БФ «Клуб Дивосвіт»
  28. ГО «Школа Громадських Проектів»
  29. ГО «Віра.Надія.Дія»
  30. ГО «JCI Kyiv»
  31. Освітній дім прав людини – Чернігів
  32. ГО “Центр “Жіночі перспективи”
  33. ГО “Закарпатська громада”
  34. Івано-Франківська обласна організація “Молода Просвіта”
  35. Тернопільська правозахисна група
  36. Правозахисний центр “All rights”
  37. ВБО “КОНВІКТУС УКРАЇНА”
  38. Автономна Адвокатура
  39. ГО “МАРТ”  (Чернігів)
  40. Українська Фундація правової допомоги
  41. “Інформаційно – просвітницький центр “ВІСЬ” (Вінниця)
  42. Центр громадянської просвіти “Альменда”
  43. Центр гуманістичних технологій АХАЛАР
  44. ГО “Українська Асоціація Оцінювання”
  45. ГО “Територія успіху”
  46. Т-Жінки України
  47. ГО “АвтоМайдан Київ”
  48. ГО “Вектор прав людини”
  49. “Білозерський центр регіонального розвитку”
  50. Центр досліджень правоохоронної діяльності
  51. Чернігівський громадський комітет захисту прав людини
  52. ГО Київський освітній центр “Простір толерантності”
  53. Правозахисний центр “Поступ”
  54. ГО “Ліберально-демократична ліга України”
  55. Бюро соціальних і політичних розробок
  56. Центр правових та політичних досліджень “ДУМА”
  57. Інститут масової інформації
  58. Експертна група “Сова”
  59. Медійна ініціатива за права людини
  60. Всеукраїнська благодіна організація “Легалайф-Україна””
  61. ГО “Інсайт”
  62. Український незалежний центр політичних досліджень
  63. ГО “Інформатор”
  64. ІАЦ “Громадський Простір”
  65. Правозахисний ЛГБТ Центр “Наш світ”
  66. ГО “Бахмат”
  67. ГО “Development foundation”
  68. ГО “Всеукраїнська ліга правників проти корупції”
  69. ГО “Харківське жіноче об’єднання “Сфера”
  70. ГО “Гендерний центр Волинської області”
  71. ГО “Тeатр для діалогу”
  72. ГО “Вільна територія”

Заява відкрита до підписання. Зголошення просимо надсилати на human.rights.agenda.ua@gmail.com

 

Громадські організації, медіа та активісти вимагають не допустити обмеження гласності судочинства

Вересень 13, 2017

Громадські організації, медіа та активісти вимагають не допустити обмеження гласності судочинства 

Проект реформи судочинства, ініційований Президентом, суттєво звужує прозорість судового процесу. Громадські організації  та активісти закликають Парламент не допустити цього.

Після Революції Гідності суспільство і закон стимулювали суди стати більш відкритими, налагодити діалог зі ЗМІ та громадою. Ухвалення нового Закону “Про судоустрій і статус суддів”, що передбачив право громадян проводити відеозапис чи фотографування відкритих судових засідань без спеціального дозволу суду, стало значним здобутком, незважаючи на світоглядну неготовність багатьох суддів до імплементації цього положення.

Однак у червні цього року Президент України вніс на розгляд Верховної Ради України проект реформи судового процесу, який, попри значну кількість прогресивних положень, звужує принципи гласності та відкритості судових засідань і створює перешкоди для здійснення суспільного контролю. Наразі Парламент розглядає законопроект у другому читанні.

У випадку прийняття закону:

  1. Суд зможе ЗАБОРОНИТИ фотофіксацію, відеозапис чи трансляцію ВІДКРИТОГО судового засідання, якщо вони “заважають ходу судового процесу” (ч. 7 ст. 7 ЦПК, ч. 8 ст. 10 КАС, ч. 8 ст. 9 ГПК у редакції законопроекту). Це може стати на заваді громадськості стежити за судовими процесами, особливо у суспільно важливих справах. Фактично це НЕОБМЕЖЕНЕ дискреційне право судді зробити процес закритим для широкого кола громадськості з надуманих мотивів.
  2. Суд зможе НЕ впустити до зали судових засідань людей, які бажають бути присутніми у відкритому судовому засіданні, якщо немає “вільних місць” (ч. 2 ст. 7 ЦПК, ч. 3 ст. 10 КАС, ч. 3 ст. 9 ГПК у редакції законопроекту). Це положення закриє від громадськості кабінети суддів, де вони часто слухають справи, повісивши табличку “зал судових засідань”, та може стимулювати суддів призначати розгляд резонансних справ у маленьких залах, зменшувати кількість місць для слухачів у залах, аби уникнути суспільного контролю.
  3. Суд зможе НЕ проголошувати прилюдно судові рішення, ухвалені за наслідками закритих судових засідань (ч. 18 ст. 7 ЦПК, ч. 17 ст. 10 КАС, ч. 18 ст. 9 ГПК у редакції законопроекту). Це порушує статтю 6 Європейської конвенції з прав людини, де зазначено, що судові рішення в будь-якому випадку проголошуються прилюдно. Сьогоднішнє регулювання, наприклад, в адміністративному судочинстві, відповідає Конвенції, оскільки передбачає відкрите проголошення судового рішення, навіть ухваленого за наслідками закритого судового засідання, – лише з вилученням інформації, заради нерозголошення якої проводився закритий розгляд.
  4. Під загрозою відповідальності учаснику процесу буде ЗАБОРОНЕНО використовувати аудіо- чи відеозапис, фотографування під час закритої наради з суддею, що проводиться для врегулювання спору (ч. 9 ст. 204, п. 5 ч. 1 ст. 149 ЦПК, ч. 9 ст. 186, п. 4 ч. 1 ст. 149 КАС, ч. 10 ст. 189, п. 5 ч. 1 ст. 136 ГПК у редакції законопроекту). Ці положення дозволять судді проводити закриті зустрічі із кожною стороною окремо і під виглядом урегулювання спору вимагати неправомірну вигоду, не боячись відповідальності. Адже сторона не матиме права зафіксувати розмову, а якщо й зафіксує, то це не зможе бути використано як доказ у суді.

Наведені положення законопроекту є значним кроком назад у проведенні судової реформи, оскільки зачиняють двері суду для суспільного контролю та сприятимуть розвитку корупції.

Закликаємо народних депутатів України не підтримувати прийняття законопроекту №6232 про зміни до процесуальних кодексів із положеннями, що зроблять правосуддя непрозорим для суспільства.

Організації та громадські діячі, що підтримали заяву

ГО “Вектор прав людини” та проект “Суд людською мовою”

Центр політико-правових реформ

Асоціація українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів

Харківська правозахисна група

Центр інформації про права людини

Медійна ініціатива за права людини

Харківська обласна фундація “Громадська Альтернатива”

ГО “Бюро правничих комунікацій” (м. Суми)

Фундація “DEJURE”

Інтернет-медіа Texty.org.ua

Центр демократії та верховенства права

ГО “Відкрита Україна”

ГО “Інститут масової інформації”

Луганський обласний правозахисний центр “Альтернатива”

Центр громадянських свобод

ГО “Всеукраїнське об’єднання “Автомайдан”

Фундація “Відкритий діалог”

ГО “Платформа прав людини”

Лариса Денисенко, журналістка Громадського радіо, правозахисниця, адвокат

Еліна Шишкіна, народний депутат України у Верховній Раді України VI скликання, експерт Реанімаційного пакету реформ

Прес-анонс “Відео-проекція на будівлі КМУ: жертви воєнних злочинів звернуться до урядовців та народних депутатів”

Вересень 8, 2017

У п’ятницю, 8 вересня, о 20.30 на будівлі Кабінету Міністрів України (вулиця Михайла Грушевського, 12/2) з’явиться світлова відео-проекція людей, які стали жертвами воєнних злочинів у ході війні із Російською Федерацією. Вони звернуться до уряду та парламенту із проханням надати національним органам розслідування належний правовий інструментарій для розслідування міжнародних злочинів, і внести для цього необхідні зміни в законодавство. Світлову відео-інсталяцію підготувала команда французьких кінематографістів Zero Impuniti, які боряться з безкарністю в ході збройних конфліктів у різних куточках планети.

На демонстрації відео-проекції відбудеться брифінг для преси за участі жертв воєнних злочинів, представників команди Zero Impunity та правозахисників.

За три роки в результаті розпочатої Росією війни в Україні загинуло щонайменше 10 тисяч людей і більше 23 тисяч було поранено. Тисячі цивільних осіб були викрадені та кинуті до підвалів, піддані тортурам та залякуванням, щоб змусити їх замовкнути.

Одна із суттєвих перешкод у встановленні справедливості у цих справах є застарілий Кримінальний кодекс України. Досі у ньому не передбачено відповідальності за злочини проти людяності, а його положення щодо воєнних злочинів не в повній мірі відповідають вимогам сучасного міжнародного права. Недоліки законодавства не дають можливість органам національного розслідування та національній судовій системі здійснити правильну кваліфікацію цих дій як міжнародних злочинів, які не мають термінів давності.

Для вирішення цієї проблеми платформа “Правозахисний порядок денний” у співпраці із Міністерством юстиції України розробила законопроект «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо забезпечення його гармонізації з положеннями міжнародного права». На даний час законопроект проходить процедуру узгодження в уряді, після чого буде зареєстрований у парламенті.

Контакти для преси: Марина Ліліченко, Центр громадянських свобод, +380668183510

 

Заява Правозахисного порядку денного із вимогою до Президента України та Верховної Ради України припинити наступ на громадські об’єднання

Вересень 7, 2017

Заява Правозахисного порядку денного із вимогою до Президента України та Верховної Ради України припинити наступ на громадські об’єднання

На початку липня 2017 року у парламенті були зареєстровані президентські законопроекти №6674 та №6675, розроблені ніби на заміну скандальним  змінам до антикорупційного законодавства, які зобов’язують антикорупційних активістів подавати щорічні електронні декларації про особисті активи та майно (закон №1975-VIII від 23 березня 2017 року). Фактично, пропонується скасування е-декларування  для громадських антикорупційних активістів в обмін на запровадження додаткової податкової звітності для громадських організацій і фізичних осіб-підприємців, а також підприємств, установ та організацій, які надають їм послуги.

Законопроекти №6674 та №6675 покладають на усі громадські організації і фізичних осіб-підприємців, підприємства, установи та організації, які надають їм послуги, невиправданий обов’язок подавати додаткову звітність.

Показово, що обсяг звітності для громадських організацій, який передбачають ці законопроекти, значно перевищує той, що встановлений для бізнесу.  Більше того, звітність такого обсягу не вимагається навіть від отримувачів бюджетних коштів.

Ми вважаємо, що на фоні заяв про необхідність зменшення надмірного державного регулювання, такі законодавчі ініціативи з’явилися невипадково. Покарання у вигляді скасування неприбуткового статусу громадської організації має підкреслено каральний характер та є нічим іншим, як запровадженням інструменту для вибіркового тиску на нелояльні до влади громадські організації.

Ми розцінюємо таку ініціативу Президента України як непропорційне втручання у діяльність громадських організацій. Такі кроки уподібнюють Україну до репресивних режимів – Російської Федерації, Казахстану, Азербайджану, Туркменістану тощо. Попри позірну турботу про прозорість та підзвітність, запроваджене регулювання у цих країнах призвело до майже повного знищення непідконтрольних владі громадських об’єднань та тотального наступу на громадянське суспільство.

Жодними міжнародними договорами не передбачена вимога такого роду контролю держави щодо діяльності громадських об’єднань, оскільки за міжнародними стандартами громадські об’єднання мають право на свободу від втручання держави в їхню діяльність.

Керівні принципи щодо свободи об’єднань Ради Європи та ОБСЄ передбачають, що “держава не повинна вимагати від об’єднань підзвітності та прозорості, однак повинна заохочувати і стимулювати їх до цього”. При цьому встановлення особливих вимог до звітності допускається тільки у разі надання певних пільг та за умови, що “об’єднанню надаватиметься можливість на власний розсуд вирішувати, дотримуватись таких вимог до звітності чи відмовитись від їх дотримання, а отже – від відповідних особливих пільг”.

З огляду на викладене вище ми вимагаємо від парламенту негайно відхилити законопроекти №6674 та №6675 від 10 липня 2017 року, а від Президента України –  виконати свою обіцянку щодо скасування змін до антикорупційного законодавства від березня 2017 року.

Довідково: платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу, аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів” ГО Центр “Соціальна Дія”, Євромайдан SOS. Координацію роботи платформи здійcнює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

Центр громадянських свобод

Харківська правозахисна група

Харківський інститут соціальних досліджень

Східноукраїнський центр громадських ініціатив

Благодійний фонд “Восток-SОS”

ЛОПЦ “Альтернатива”

Асоціація УМДПЛ

ГО “КиївПрайд”

Українська Гельсінська спілка з прав людини

Фундація “Відкритий Діалог”

Центр інформації про права людини

Кримська правозахисна група

Заява відкрита до підписання. Зголошення просимо надсилати на human.rights.agenda.ua@gmail.com

ПРЕС-РЕЛІЗ ПРАВОЗАХИСНОГО ПОРЯДКУ ДЕННОГО 18 липня 2017 року, Київ

Липень 18, 2017

“Українська влада дедалі частіше використовує риторику боротьби із російською збройною агресією для прихованого наступу на громадянські свободи. На жаль, такі дії знаходять підтримку у частини суспільства. Але виграти війну і для цього самим перетворитися на авторитарну Росію не має жодного сенсу. Якщо ця тенденція продовжиться – може постати питання про призупинення безвізу, чи не єдиного в цьому році вагомого позитивного досягнення” – вважає Олександра Матвійчук, голова правління Центру громадянських свобод.

Про небезпечну тенденцію відступу від проголошеного на Майдані гасла “права людини понад усе” йшла мова на прес-конференції Правозахисного порядку денного “Три роки після Майдану: тривожні дзвіночки для прав людини”, яка відбулася 18 липня 2017 року в Українському медіа-кризовому центрі.

Минулого тижня народні депутати намагалися провести через парламент цілу низку репресивних норм. Серед них президентські законопроекти №6674 та №6675, які були внесені на заміну скандальним законам про е-декларування для антикорупційних активістів та становлять неприхований наступ на свободу об’єднань; законопроект №6688, зареєстрований народними депутатами з комітету нацбезпеки і оборони, в якому для протидії загрозам національній безпеці в інформаційній сфері запроваджується російська практика роботи спецслужб по блокуванню доступу до інформаційного ресурсу без санкції суду.

На додачу народні депутати намагалися провести процедуру відкритого голосування за обрання кандидатів на посаду Уповноваженого Верховної Ради України, яка з невідомих причин розглядалася в рамках законопроекту про зміни до закону про Конституційний суд України. Відкрите голосування значно полегшить головам фракцій контроль за депутатами для виконання досягнутих політичних домовленостей. Але поставить під сумнів незалежність та неупередженість новообраного Уповноваженого відносно тих політичних сил, які пролобіювали його обрання. Не обійшлося і без фальшування ухваленого законопроекту, тож досі не зрозуміло, який саме текст буде направлений на підпис Президенту України.

“Із нашим парламентом – як із малою дитиною. Тільки відвернувся – або пальці в розетку, чи телефон в унітаз. І потім: “Воно саме” – коментує ситуацію Аркадій Бущенко, виконавчий директор Української Гельсінкської спілки з прав людини.

Із такої оцінкою погоджується Оксана Покальчук, директорка Amnesty International в Україні та звертає увагу на те, що події минулого тижня є прямим відображенням небезпечної тенденції, що вже тривалий час знаходиться в полі зору міжнародних організацій:

“По мірі того, як зменшується міжнародний тиск на українських урядовців, погіршується ситуація з дотриманням прав людини в нашій країні. Праві рухи та церква намагаються завоювати громадську думку та насадити практики, аналогічні тим, що впроваджуються в Росії. Уряд зі свого боку, прикриваючись аргументами “національної безпеки”, намагається непропорційно обмежити права та свободи громадян. Ці вкрай тривожні тенденції несуть реальну загрозу українському суспільству та тим правам, які вдалось захистити на Майдані” – переконана вона.

На прес-конференції було вперше оприлюднена письмова декларація більше двадцяти членів Парламентської Асамблеї Ради Європи від 29 червня 2017 року. Автори декларації відзначили, що показники впровадження реформ в Україні поступово знижуються та закликали владу України припинити політичне переслідування реформаторських організацій, зокрема, антикорупційної організації «Центр протидії корупції» та журналістів-розслідувачів.

“Депутати 15 країн Ради Європи виступили на захист українських реформаторів – представників громадянського суспільства, політиків, урядовців. Кожен із них дуже добре знає ситуацію в Україні, бо постійно допомагає Україні відстоювати позицію щодо РФ чи звільняти в’язнів Кремля. Тому саме їх голос є особливо важливим меседжем для діючої влади, що політичні переслідування ніхто не буде толерувати” – зазначає Людмила Козловська, Президент Фундації “Відкритий діалог”.

За додатковою інформацією прохання звертатися до Марини Ліліченко, Центр громадянських свобод +38066 8183510 human.rights.agenda.ua@gmail.com

Платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу, аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів” ГО Центр “Соціальна Дія”, Євромайдан SOS. Координацію роботи платформи здійнює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

Відеозапис: http://uacrisis.org/ua/58682-human-rights-situation#prettyPhoto/0/

Прес-конференція Правозахисного Порядку Денного “Три роки після Майдану: тривожні дзвіночки для прав людини” 18 липня об 9.30, м. Київ

Липень 17, 2017

В останні дні перед канікулами народні депутати намагалися провести через парламент цілу низку репресивних норм. Серед них президентські законопроекти №6674 та №6675, які були внесені  на заміну скандальним законам про е-декларування для антикорупційних активістів та становлять неприхований наступ на свободу об’єднань; законопроект №6688, зареєстрований народними депутатами з комітету нацбезпеки і оборони, в якому для протидії загрозам національній безпеці в інформаційній сфері запроваджується  російська практика роботи спецслужб по блокування доступу до інформаційного ресурсу без санкції суду.

 

Минулого тижня ми також стали свідками спроб маніпулювання апарату парламенту щодо відображення результатів голосування за процедуру обрання Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Досі невідомо, який текст законопроекту підпише голова парламенту Андрій Парубій. Очевидним є намагання окремих політичних сил політизувати посаду омбудсмана на догоду партійним інтересам.

 

Усе це відбувається на фоні цілеспрямованої кампанії дискредитації громадянського суспільства, до якої ймовірно причетна українська спецслужба. У першу чергу це стосується реформаторів – представників громадянського суспільства, політиків, урядовців. Ця ситуація є доволі  тривожною і вже викликала відповідну офіційну реакцію на червневій сесії Парламентської асамблеї Ради Європи.

 

18 липня о 09:30 в приміщенні Українського кризового медіа-центру (вул. Хрещатик, 2) відбудеться прес-конференція “Три роки після Майдану: тривожні дзвіночки для прав людини, де учасники Правозахисного порядку денного окреслять тривожні тенденції розвитку законодавства та практики, які становлять виклики для захисту права людини в Україні.

Спікери:

Олександра Матвійчук, голова правління Центру громадянських свобод

Людмила Козловська, президент Фундації Відкритий Діалог

Оксана Покальчук, виконавча директорка Amnesty International в Україні

Аркадій Бущенко, виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини

 

За додатковою інформацією прохання звертатися до Марини Ліліченко, Центр громадянських свобод +38066 8183510 human.rights.agenda.ua@gmail.com

 

Платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу,  аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів” ГО Центр “Соціальна Дія”, Євромайдан SOS. Координацію роботи платформи здійнює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

ЗВЕРНЕННЯ ПРАВОЗАХИСНОГО ПОРЯДКУ ДЕННОГО ДО СПІКЕРА ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ АНДРІЯ ПАРУБІЯ

Липень 14, 2017

14 липня 2017 року, Київ

Вчора, 13 липня, парламент ухвалив в цілому закон України “Про Конституційний Суд України” за реєстраційним номером 6427-д. Цьому передувало обговорення озвученої народним депутатом Ольгою Червакою поправки, яка стосувалася збереження процедури таємного голосування за кандидатури на посаду Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Попри те, що номер поправки був названий помилково, у тексті стенограми чітко зафіксована конкретна суть даної пропозиції. На голосуванні вона була підтримана 227 народними депутатами.

Одразу після розгляду даного питання порядку денного інформація щодо результатів голосування була відображена на офіційному веб-сайті Верховної Ради України як голосування за пропозицію до законопроекту. Але вже буквально за кілька хвилин вона була змінена на іншу, некоректну поправку, яка не відповідає суті озвученої пропозиції і за яку не проводилось голосування.

На нашу думку, такі дії є спробою маніпуляції апаратом Верховної Ради України для подальшої фальсифікаціїї тексту ухваленого законопроекту. І логічним продовженням закритих політичних торгів, які розпочалися довкола обрання нового Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з травня цього року. Адже процедура обрання Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини взагалі не мала б розглядатися в рамках законопроекту про Конституційний суд України.

Очевидним є намагання певних політичних сил політизувати посаду омбудсмана на догоду партійним інтересам, що, по суті, ставить під сумнів незалежність та неупередженість новообраного Уповноваженого відносно тих політичних сил, які пролобіювали його обрання.

Ми звертаємо Вашу увагу, що як голова Верховної Ради України Ви несете персональну відповідальність за забезпечення правильного відображення результатів голосування в остаточному тексті ухваленого Закону, який буде направлений на підпис Президенту України.

У нас залишається надія на Вашу порядність та відданість принципам верховенства права, про що Ви заявили на спонтанній зустрічі із правозахисниками, коли було піднято питання про процедуру обрання нового Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Ми вимагаємо приведення у відповідність до результатів голосування остаточного тексту ухваленого Закону, який буде направлений на підпис Президенту України.

Ми закликаємо міжнародні організації взяти під контроль цю ситуацію з метою недопущення політизації національної інституції з прав людини.

Платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу, аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів” ГО Центр “Соціальна Дія”, Євромайдан SOS.

Координацію роботи платформи здійcнює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

Центр громадянських свобод
ХОФ “Громадська Альтернатива”
Асоціація українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів
Центр інформації про права людини
Луганський обласний правозахисний центр “Альтернатива”
Громадська організація “Донбас СОС”
ГО “ Інсайт”
Кримська правозахисна група
ГО “Східноукраїнський центр громадських ініціатив”
Amnesty International в Україні
ГО “КиївПрайд”
Харківська правозахисна група
Благодійний фонд “Восток-SOS”
Харківський інститут соціологічних досліджень
ГО Центр “Соціальна Дія”
Українська Гельсінська спілка з прав людини

ПРАВОЗАХИСНИКИ ЗВЕРНУЛИСЯ ДО ПАРЛАМЕНТУ ІЗ ЗАКЛИКОМ ВИЗНАТИ ЮРИСДИКЦІЮ МІЖНАРОДНОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ (МКС)

Січень 28, 2017

Голові Верховної Ради України

Гройсману Володимиру Борисовичу,

Народним депутатам України

Платформи “Правозахисний порядок денний”

Шановний Володимире Борисовичу!

Шановні голови депутатських фракцій!

Шановні народні депутати!

Останні події на сході України свідчать про очевидне зростання загроз правам людини, передовсім основному праву людини, – праву на життя. Вбивства терористами та бойовиками мирних людей на Донбасі, зокрема, останні розстріли терористами мирного населення в Донецьку, під Волновахою, в Маріуполі є підтвердженням того, що сьогодні немає реального механізму захисту мирного населення у цих наповнених насильством та безправ’ям регіонах. Це породжує безкарність та реальну загрозу подальших подібних найбрутальніших порушень прав мирного населення, яке опинилось в зоні воєнних дій, що Україна визначає як антитерористичну операцію.

На жаль, слід констатувати неможливість національної  правоохоронної системи забезпечити як самі права населення на цих територіях, так і розслідування вчинених злочинів. Безкарність породжує лише ще більші та більш жорстокі і масштабні порушення прав людини, які сягають рівня злочинів проти людяності та воєнних злочинів. Саме це є предметом розслідування та судового розгляду Міжнародного кримінального суду, а відтак, можливістю притягнути до відповідальності тих, хто вчинив та продовжує вчинювати такі злочини.

25 січня 2015 року на позачерговому засіданні Ради національної безпеки та оборони було ухвалено «доручити Уряду почати процедуру звернення до Гаазького трибуналу щодо злочинів проти людяності, скоєних терористами проти українських громадян у 2014-2015 роках, а також щодо визнання ДНР та ЛНР терористичними організаціями».

У зв’язку із цим слід зазначити, що Міжнародний кримінальний суд відповідно до Римського Статуту, є постійним органом та має повноваження здійснювати юрисдикцію стосовно осіб, відповідальних за особливо тяжкі злочини, що викликають занепокоєння міжнародного співтовариства, та доповнює національні органи кримінальної юрисдикції.

Україна не є учасницею Міжнародного кримінального суду, хоча Римський статут Міжнародного кримінального суду був підписаний Україною ще у 2000 році.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 11 липня 2001 року дійшов висновку, що окремі положення Статуту не узгоджуються зі статтею 124 Конституції України, а тому приєднання України до цього документу, відповідно, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції.

У Верховній Раді України зареєстровано законопроект № 1788 від 16.01.2015 року, який передбачає доповнення статті 124 Конституції України таким положенням: «Україна може визнати юрисдикцію Міжнародного кримінального суду на умовах Римського статуту Міжнародного кримінального суду», що передбачає подолання всіх правових перешкод на шляху ратифікації Римського Статуту.

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ У ПОПЕРЕДНЬОМУ СКЛИКАННІ ВИЗНАЛА ЮРИСДИКЦІЮ МІЖНАРОДНОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ (МКС) НА ПЕРІОД З 21 ЛИСТОПАДА 2013 РОКУ ПО 22 ЛЮТОГО 2014 РОКУ, ТИМ САМИМ НАДАЛА МОЖЛИВІСТЬ ЗДІЙСНЮВАТИ МІЖНАРОДНЕ ПРАВОСУДДЯ, АЛЕ ОБМЕЖИВШИ ЙОГО КОМПЕТЕНЦІЮ ВИКЛЮЧНО ПЕРІОДОМ ПОДІЙ  ЄВРОМАЙДАНУ.

 ДЛЯ ТОГО ЩОБ ЮРИСДИКЦІЯ МІЖНАРОДНОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ ОХОПЛЮВАЛА ПЕРІОД ТА ПОДІЇ, КОЛИ ВІДБУВАЛАСЬ ОКУПАЦІЯ КРИМУ РОСІЙСЬКОЮ ФЕДЕРАЦІЄЮ ТА ВЧИНЯЛИСЬ ЗЛОЧИНИ НЕЗАКОННИМИ ЗБРОЙНИМИ ФОРМУВАННЯМИ НА ДОНБАСІ, СЛІД ПРИЙНЯТИ ВІДПОВІДНУ ПОСТАНОВУ ТА РОЗШИРИТИ ЮРИСДИКЦІЮ ЦЬОГО СУДУ В ЧАСІ.

ВІДПОВІДНИЙ ПРОЕКТ ПОСТАНОВИ ВЖЕ ЗАРЕЄСТРОВАНИЙ В ПАРЛАМЕНТІ – ЦЕ ПОСТАНОВА №1312 ВІД 09.12.2014 «ЩОДО  ПРО ВИЗНАННЯ УКРАЇНОЮ ЮРИСДИКЦІЇ МІЖНАРОДНОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ ЩОДО СИТУАЦІЇ, ЯКА СКЛАЛАСЬ ВНАСЛІДОК ТРИВАЮЧОЇ З 27 ЛЮТОГО 2014 Р. ЗБРОЙНОЇ АГРЕСІЇ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ ПРОТИ УКРАЇНИ ТА ВЧИНЕННЯ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ МІЖНАРОДНИХ ЗЛОЧИНІВ».

З огляду на вище наведене просимо:

включити до порядку денного пленарного засідання Верховної Ради України питання про визначення та затвердження терміну юрисдикції Міжнародного кримінального суду в період, який починається 21 листопада 2014 року та триватиме до моменту безпосередньої ратифікації Верховною Радою України Римського статуту з метою ухвалення парламентом юрисдикційних повноважень Міжнародного кримінального суду в цей період, а саме постанову №1312 від 09.12.2014 «Щодо  про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо ситуації, яка склалась внаслідок триваючої з 27 лютого 2014 р. збройної агресії Російської Федерації проти України та вчинення на території України міжнародних злочинів». А також  уточнити п. 1 даної постанови та передбачити термін дії даного звернення до моменту безпосередньої ратифікації Україною Римського статуту.

Довідково:

Римський статут МКС вступив в силу 1 липня 2002 року, тим самим ввів у дію юрисдикцію МКС. До злочинів, які розглядає МКС, належать геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини та злочини агресії.

Після ратифікації Римського статуту Україною, Міжнародний Кримінальний Суд володітиме юрисдикцією щодо притягнення до відповідальності осіб, які вчинили найжорстокіші порушення прав людини та гуманітарного права на території держави або по відношенню до громадянина цієї держави.

Платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу,  аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр Громадянських Свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Будинок прав людини в Києві, Центр “Соціальна Дія”, Проект “Без кордонів”, Євромайдан SOS.

ПРЕС-АНОНС “ЗАКОНОДАВЧІ ІНІЦІАТИВИ ЩОДО РАТИФІКАЦІЇ РИМСЬКОГО СТАТУТУ МІЖНАРОДНОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ”

Січень 14, 2017

(КИЇВ) У четвер, 15 січня правозахисні організації-члени Платформи “Правозахисний порядок денний” проведуть прес-конференцію щодо необхідності підтримки Верховною Радою законопроекту, який поширить юрисдикцію МКС в Україні.
Час: 15 січня, о 13.00.
Місце: Український кризовий медіа-центр (вул. Інститутська, 4, готель «Україна», 3 поверх)
Питання до обговорення:
1. Що таке Римський Статут МКС?
2. Порушення прав людини під час Євромайдану, військові злочини під час конфлікту на Сході України та окупація Криму у контексті міжнародного правосуддя.
3. Необхідність ратифікації Римського Статуту МКС, як стримуючого фактора для недопущення військових злочинів і злочинів проти людяності.
4. Необхідність подання запиту на поширення юрисдикції МКС на період до ратифікації (з початку протестів Євромайдану і до моменту ратифікації).
5. Обговорення запропонованих законодавчих ініціатив у парламенті.
Спікери:
Олександра МАТВІЙЧУК – координатор Євромайдан SOS, голова правління Центр Громадянських Свобод,
Тетяна МАЗУР – виконавчий директор Amnesty International в Україні,
Віталій КУПРІЙ – народний депутат,
Ганна Гопко – народний депутат,
Юрій Дерев’янко – народний депутат (участь підтверджується).
З питань акредитації на прес-брифінг, будь ласка, звертайтеся до Марії Іваник за телефоном +38 (050) 705 86 72, e-mail: old.ccl.org.ua@gmail.com, або до Богдана Овчарука за телефоном +38 (067) 551 69 44, e-mail: b.ovcharuk@amnesty.org.ua.

ІНФОРМАЦІЙНА ДОВІДКА.
Римський статут МКС набув чинності 1 липня 2002 року, тим самим ввів у дію юрисдикцію МКС. До злочинів, які розглядає МКС, належать геноцид, злочини проти людяності, військові злочини та злочини агресії. Після ратифікації Римського статуту Україною, Міжнародний Кримінальний Суд володітиме юрисдикцією по притягненню до відповідальності осіб, які вчинили найжорстокіші порушення прав людини та гуманітарного права на території держави або по відношенню до громадянина цієї держави.
Платформа “Правозахисний порядок денний”– неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу, аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр Громадянських Свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Будинок прав людини в Києві, Центр “Соціальна Дія”, Проект “Без кордонів”, Євромайдан SOS.

(Не)ратифікація Римського статуту: чого боїться українська влада?

Грудень 16, 2015

(Не)ратифікація Римського статуту: чого боїться українська влада?

Іноземні парламентарі закликають Україну невідкладно та повністю ратифікувати Римський статут. Про це, зокрема, йшлося на прес-конференції  «Забути про Гаагу: Україна знову відкладає ратифікацію Римського статуту».

Що заважає українським парламентарям ратифікувати цей статут і яку користь він принесе українським громадянам розповідають Ірина Думич, правозахисниця, представниця Правозахисного порядку денного, експертка Центру Громадянських Свобод, і Давід Донат-Катен, доктор юридичних наук, Генеральний Секретар міжнародної організації «Парламентарії за глобальні дії». Перекладач  — Роман Чернишов.

Василь Шандро: Що сьогодні відбувалося і чи можна говорити про успішні результати?

Ірина Думич: Сьогодні в стінах Верховної Ради відбувся міжпарламентський семінар з обміну досвідом між представниками парламенту Швеції, Австрії, Великобританії та інших європейських країн, а також представниками українського парламенту. Темою семінару було приєднання України до Міжнародного кримінального суду та захист цивільного населення.

Семінар відбувся дуже на часі, адже напередодні Дня прав людини ми дізналися про рішення комітету з питань правової політики відхилити законопроект №1788, який повинен був створити законодавчі умови для того, щоб Україна могла приєднатися до Міжнародного кримінального суду — Суду в Гаазі. Комітет посилається на те, що є конституційний законопроект в частині правосуддя, в якому вже включено питання Римського статуту.

Однак тут нас дуже насторожила норма у перехідних положеннях, за якою положення, яке дозволить ратифікувати Римський статут, набере чинності через три роки після набрання чинності Конституції України. Це означає, що Україна демонструє відступ від своїх зобов’язань згідно з Угодою про Асоціацію з ЄС (пункт 8).

Це не є питанням для дискусії, це питання виконання умов угоди. Жоден депутат не зміг пояснити доцільність такої норми. Ми не розуміємо, чому влада постійно від цього ухиляється. Тоді виникає питання: що приховує та чого боїться Україна?

Василь Шандро: Давіде, чому українські депутати відтерміновують ратифікацію Римського статуту? Чого бояться українські чиновники?

Давід Донат-Катен: На скільки я зрозумів із зустрічей з народними депутатами, вони також не розуміють, звідки взялася норма про перехідний період тривалістю у три роки, яку пропонує Президент. Народні депутати, які підтримують наш проект, поки що в меншості, але ситуація дуже динамічна  і може змінитися.

Вони бачать два варіанти вирішення цього питання. З одного боку, вони пропонують підтримати редакцію статті 124 Конституції, яку пропонує законопроект Петра Порошенка. Але також вони намагатимуться видалити пункт перехідних положень про перехідний період, оскільки це буде негативним сигналом не тільки для світової спільноти, але й для жертв подій. Насправді, це затягнеться навіть на  4 роки. Ми сподіваємося, що положення все-таки буде переглянуто.

Варто зазначити, що Україна вже визнала юрисдикцію Міжнародного кримінального суду щодо подій (зокрема, на Донбасі),  надавши йому повноваження здійснювати судові провадження в розслідуваннях справ.

Тетяна Трощинська: Що міжнародне право каже з приводу війни та збройного конфлікту? Чи не виглядає так, що збройний конфлікт — це щось менше, ніж війна?

Давід Донат-КатенЗа міжнародним правом це абсолютно тотожні поняття.  Єдина відмінність: у випадку війни застосовується гуманітарне право, у мирний час — застосовується законодавство про права людини.

Тетяна Трощинська: Що дає ратифікація Римського статуту цивільним жертвам збройного конфлікту?

Ірина Думич: На мою думку, у першу чергу — це є протидія. Якщо порушник Закону знає, що він не понесе за скоєне покарання, він і надалі порушуватиме. Ратифікація є запобіжником найтяжчих злочинів.  По-друге, це дасть громадянам відчуття, що правосуддя є.

Давід Донат-КатенМені здається важливим наголосити на тому, що самостійно Міжнародний кримінальний суд не зможе вирішити сам конфлікт. Зброєю його також не вирішити. Єдиною опцією є застосування міжнародного права.

Слухати більше.

Правозахисник Олег Мартиненко: «Корупція в поліції починається із першої чашки безкоштовної кави»

Серпень 26, 2015

«Конкурсний відбір на усі посади Національної поліції є однією із найважливіших антикорупційних засад, що дозволить зробити якісний перехід до сервісної системи правоохоронних органів».

Про це заявив Олег Мартиненко, правозахисник, експерт з реформування МВС, координатор групи реформи поліції платформи «Правозахисний порядок денний», аналітик УГСПЛ під час презентації Порядку проведення конкурсу на службу до Національної поліції України, який розробили правозахисники та експерти Національної громадської платформи «Реформуємо МВС». Ще 2 тижні тому він був відправлений керівництву МВС, на жаль, відповіді дотепер немає. Даний Порядок дозволить максимально прозоро відбирати кандидатів на різноманітні посади в поліцію, зокрема, на ключові. На даний час керівники Поліції в Києві, Одесі та Львові призначалися безпосередно міністром МВС Арсеном Аваковим, а заступники – за його погодженням. Відповідно, про прозорість відбору та відсутність корупції говорити дуже важко. Адже нікому не є зрозумілим те, за якими критеріями йдуть призначення.

Експерти запропонували проводити відкритий конкурс у 5 етапів:
1. 1. Оголошення конкурсу, який повинен тривати від 10 до 30 днів.

2. 2. Прийняття та розгляд документів для участі.

3. 3. Перевірка кандидата: спеціальна, фізичного та психічного здоров’я, психологічне вивчення.

4. 4. Іспит і співбесіда.

5. 5. Прийняття рішення.

CNVWq3NU8AAk6om CNVWrwIUwAAOTZ8

На заяви про необхідність конкурсного відбору до Національної поліції часто лунають відповіді, що, мовляв, у нас війна, немає часу на конкурс, а відбір та призначення повинні відбуватись дуже швидко. Проте, як показує практика багатьох європейських країн, зокрема, Боснії та Герцеговини, на оцінювання одного кандидата потрібно не більше семи годин.

На думку розробників, ця процедура є найважливішою антикорупційною процедурою для створення Національної поліції та запорукою ефективності її діяльності.

Довідка
Платформа «Правозахисний порядок денний» – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу, аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр Громадянських Свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Будинок прав людини в Києві, Центр «Соціальна Дія», Проект «Без кордонів», Євромайдан SOS.

За додатковою інформацією прохання звертатись до Марії Іваник +380507058672, ccl.org.ua@gmail.com

 

Результаты поиска:

72 громадські організації вже підписали Заяву Правозахисного порядку денного із вимогою до Президента України та Верховної Ради України припинити наступ на громадські об’єднання

Вересень 25, 2017

Заява Правозахисного порядку денного із вимогою до Президента України та Верховної Ради України припинити наступ на громадські об’єднання

На початку липня 2017 року у парламенті були зареєстровані президентські законопроекти №6674 та №6675, розроблені ніби на заміну скандальним  змінам до антикорупційного законодавства, які зобов’язують антикорупційних активістів подавати щорічні електронні декларації про особисті активи та майно (закон №1975-VIII від 23 березня 2017 року). Фактично, пропонується скасування е-декларування  для громадських антикорупційних активістів в обмін на запровадження додаткової податкової звітності для громадських організацій і фізичних осіб-підприємців, а також підприємств, установ та організацій, які надають їм послуги.

Законопроекти №6674 та №6675 покладають на усі громадські організації і фізичних осіб-підприємців, підприємства, установи та організації, які надають їм послуги, невиправданий обов’язок подавати додаткову звітність.

Показово, що обсяг звітності для громадських організацій, який передбачають ці законопроекти, значно перевищує той, що встановлений для бізнесу.  Більше того, звітність такого обсягу не вимагається навіть від отримувачів бюджетних коштів.

Ми вважаємо, що на фоні заяв про необхідність зменшення надмірного державного регулювання, такі законодавчі ініціативи з’явилися невипадково. Покарання у вигляді скасування неприбуткового статусу громадської організації має підкреслено каральний характер та є нічим іншим, як запровадженням інструменту для вибіркового тиску на нелояльні до влади громадські організації.

Ми розцінюємо таку ініціативу Президента України як непропорційне втручання у діяльність громадських організацій. Такі кроки уподібнюють Україну до репресивних режимів – Російської Федерації, Казахстану, Азербайджану, Туркменістану тощо. Попри позірну турботу про прозорість та підзвітність, запроваджене регулювання у цих країнах призвело до майже повного знищення непідконтрольних владі громадських об’єднань та тотального наступу на громадянське суспільство.

Жодними міжнародними договорами не передбачена вимога такого роду контролю держави щодо діяльності громадських об’єднань, оскільки за міжнародними стандартами громадські об’єднання мають право на свободу від втручання держави в їхню діяльність.

Керівні принципи щодо свободи об’єднань Ради Європи та ОБСЄ передбачають, що “держава не повинна вимагати від об’єднань підзвітності та прозорості, однак повинна заохочувати і стимулювати їх до цього”. При цьому встановлення особливих вимог до звітності допускається тільки у разі надання певних пільг та за умови, що “об’єднанню надаватиметься можливість на власний розсуд вирішувати, дотримуватись таких вимог до звітності чи відмовитись від їх дотримання, а отже – від відповідних особливих пільг”.

З огляду на викладене вище ми вимагаємо від парламенту негайно відхилити законопроекти №6674 та №6675 від 10 липня 2017 року, а від Президента України –  виконати свою обіцянку щодо скасування змін до антикорупційного законодавства від березня 2017 року.

Довідково: платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу, аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів” ГО Центр “Соціальна Дія”, Євромайдан SOS. Координацію роботи платформи здійcнює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

  1. Центр громадянських свобод
  2. Харківська правозахисна група
  3. Харківський інститут соціальних досліджень
  4. Східноукраїнський центр громадських ініціатив
  5. Благодійний фонд “Восток-SОS”
  6. ЛОПЦ “Альтернатива”
  7. Асоціація УМДПЛ
  8. ГО “КиївПрайд”
  9. Українська Гельсінська спілка з прав людини
  10. Фундація “Відкритий Діалог”
  11. Центр інформації про права людини
  12. Кримська правозахисна група
  13. Гельсінська ініціатива-ХХІ
  14. ГО “Мирний Берег”
  15. Експертний центр з прав людини
  16. ГО “Ла Страда Україна”
  17. Центр досліджень визвольного руху
  18. БО “Фонд милосердя і здоров’я”
  19. ГО “Південь”
  20. ГО “Промінь змін”
  21. Харківська обласна фундація “Громадська альтернатива”
  22. Проект “Без кордонів”
  23. ГО “Асоціація Політичних Наук”
  24. ГО “Народний контроль Кіровоградщини”
  25. Центр української політики “Ексампей”
  26. ГО “Волонтерське об”єднання учасників Майдану та бойових дій”
  27. БФ «Клуб Дивосвіт»
  28. ГО «Школа Громадських Проектів»
  29. ГО «Віра.Надія.Дія»
  30. ГО «JCI Kyiv»
  31. Освітній дім прав людини – Чернігів
  32. ГО “Центр “Жіночі перспективи”
  33. ГО “Закарпатська громада”
  34. Івано-Франківська обласна організація “Молода Просвіта”
  35. Тернопільська правозахисна група
  36. Правозахисний центр “All rights”
  37. ВБО “КОНВІКТУС УКРАЇНА”
  38. Автономна Адвокатура
  39. ГО “МАРТ”  (Чернігів)
  40. Українська Фундація правової допомоги
  41. “Інформаційно – просвітницький центр “ВІСЬ” (Вінниця)
  42. Центр громадянської просвіти “Альменда”
  43. Центр гуманістичних технологій АХАЛАР
  44. ГО “Українська Асоціація Оцінювання”
  45. ГО “Територія успіху”
  46. Т-Жінки України
  47. ГО “АвтоМайдан Київ”
  48. ГО “Вектор прав людини”
  49. “Білозерський центр регіонального розвитку”
  50. Центр досліджень правоохоронної діяльності
  51. Чернігівський громадський комітет захисту прав людини
  52. ГО Київський освітній центр “Простір толерантності”
  53. Правозахисний центр “Поступ”
  54. ГО “Ліберально-демократична ліга України”
  55. Бюро соціальних і політичних розробок
  56. Центр правових та політичних досліджень “ДУМА”
  57. Інститут масової інформації
  58. Експертна група “Сова”
  59. Медійна ініціатива за права людини
  60. Всеукраїнська благодіна організація “Легалайф-Україна””
  61. ГО “Інсайт”
  62. Український незалежний центр політичних досліджень
  63. ГО “Інформатор”
  64. ІАЦ “Громадський Простір”
  65. Правозахисний ЛГБТ Центр “Наш світ”
  66. ГО “Бахмат”
  67. ГО “Development foundation”
  68. ГО “Всеукраїнська ліга правників проти корупції”
  69. ГО “Харківське жіноче об’єднання “Сфера”
  70. ГО “Гендерний центр Волинської області”
  71. ГО “Тeатр для діалогу”
  72. ГО “Вільна територія”

Заява відкрита до підписання. Зголошення просимо надсилати на human.rights.agenda.ua@gmail.com

 

Громадські організації, медіа та активісти вимагають не допустити обмеження гласності судочинства

Вересень 13, 2017

Громадські організації, медіа та активісти вимагають не допустити обмеження гласності судочинства 

Проект реформи судочинства, ініційований Президентом, суттєво звужує прозорість судового процесу. Громадські організації  та активісти закликають Парламент не допустити цього.

Після Революції Гідності суспільство і закон стимулювали суди стати більш відкритими, налагодити діалог зі ЗМІ та громадою. Ухвалення нового Закону “Про судоустрій і статус суддів”, що передбачив право громадян проводити відеозапис чи фотографування відкритих судових засідань без спеціального дозволу суду, стало значним здобутком, незважаючи на світоглядну неготовність багатьох суддів до імплементації цього положення.

Однак у червні цього року Президент України вніс на розгляд Верховної Ради України проект реформи судового процесу, який, попри значну кількість прогресивних положень, звужує принципи гласності та відкритості судових засідань і створює перешкоди для здійснення суспільного контролю. Наразі Парламент розглядає законопроект у другому читанні.

У випадку прийняття закону:

  1. Суд зможе ЗАБОРОНИТИ фотофіксацію, відеозапис чи трансляцію ВІДКРИТОГО судового засідання, якщо вони “заважають ходу судового процесу” (ч. 7 ст. 7 ЦПК, ч. 8 ст. 10 КАС, ч. 8 ст. 9 ГПК у редакції законопроекту). Це може стати на заваді громадськості стежити за судовими процесами, особливо у суспільно важливих справах. Фактично це НЕОБМЕЖЕНЕ дискреційне право судді зробити процес закритим для широкого кола громадськості з надуманих мотивів.
  2. Суд зможе НЕ впустити до зали судових засідань людей, які бажають бути присутніми у відкритому судовому засіданні, якщо немає “вільних місць” (ч. 2 ст. 7 ЦПК, ч. 3 ст. 10 КАС, ч. 3 ст. 9 ГПК у редакції законопроекту). Це положення закриє від громадськості кабінети суддів, де вони часто слухають справи, повісивши табличку “зал судових засідань”, та може стимулювати суддів призначати розгляд резонансних справ у маленьких залах, зменшувати кількість місць для слухачів у залах, аби уникнути суспільного контролю.
  3. Суд зможе НЕ проголошувати прилюдно судові рішення, ухвалені за наслідками закритих судових засідань (ч. 18 ст. 7 ЦПК, ч. 17 ст. 10 КАС, ч. 18 ст. 9 ГПК у редакції законопроекту). Це порушує статтю 6 Європейської конвенції з прав людини, де зазначено, що судові рішення в будь-якому випадку проголошуються прилюдно. Сьогоднішнє регулювання, наприклад, в адміністративному судочинстві, відповідає Конвенції, оскільки передбачає відкрите проголошення судового рішення, навіть ухваленого за наслідками закритого судового засідання, – лише з вилученням інформації, заради нерозголошення якої проводився закритий розгляд.
  4. Під загрозою відповідальності учаснику процесу буде ЗАБОРОНЕНО використовувати аудіо- чи відеозапис, фотографування під час закритої наради з суддею, що проводиться для врегулювання спору (ч. 9 ст. 204, п. 5 ч. 1 ст. 149 ЦПК, ч. 9 ст. 186, п. 4 ч. 1 ст. 149 КАС, ч. 10 ст. 189, п. 5 ч. 1 ст. 136 ГПК у редакції законопроекту). Ці положення дозволять судді проводити закриті зустрічі із кожною стороною окремо і під виглядом урегулювання спору вимагати неправомірну вигоду, не боячись відповідальності. Адже сторона не матиме права зафіксувати розмову, а якщо й зафіксує, то це не зможе бути використано як доказ у суді.

Наведені положення законопроекту є значним кроком назад у проведенні судової реформи, оскільки зачиняють двері суду для суспільного контролю та сприятимуть розвитку корупції.

Закликаємо народних депутатів України не підтримувати прийняття законопроекту №6232 про зміни до процесуальних кодексів із положеннями, що зроблять правосуддя непрозорим для суспільства.

Організації та громадські діячі, що підтримали заяву

ГО “Вектор прав людини” та проект “Суд людською мовою”

Центр політико-правових реформ

Асоціація українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів

Харківська правозахисна група

Центр інформації про права людини

Медійна ініціатива за права людини

Харківська обласна фундація “Громадська Альтернатива”

ГО “Бюро правничих комунікацій” (м. Суми)

Фундація “DEJURE”

Інтернет-медіа Texty.org.ua

Центр демократії та верховенства права

ГО “Відкрита Україна”

ГО “Інститут масової інформації”

Луганський обласний правозахисний центр “Альтернатива”

Центр громадянських свобод

ГО “Всеукраїнське об’єднання “Автомайдан”

Фундація “Відкритий діалог”

ГО “Платформа прав людини”

Лариса Денисенко, журналістка Громадського радіо, правозахисниця, адвокат

Еліна Шишкіна, народний депутат України у Верховній Раді України VI скликання, експерт Реанімаційного пакету реформ

Прес-анонс “Відео-проекція на будівлі КМУ: жертви воєнних злочинів звернуться до урядовців та народних депутатів”

Вересень 8, 2017

У п’ятницю, 8 вересня, о 20.30 на будівлі Кабінету Міністрів України (вулиця Михайла Грушевського, 12/2) з’явиться світлова відео-проекція людей, які стали жертвами воєнних злочинів у ході війні із Російською Федерацією. Вони звернуться до уряду та парламенту із проханням надати національним органам розслідування належний правовий інструментарій для розслідування міжнародних злочинів, і внести для цього необхідні зміни в законодавство. Світлову відео-інсталяцію підготувала команда французьких кінематографістів Zero Impuniti, які боряться з безкарністю в ході збройних конфліктів у різних куточках планети.

На демонстрації відео-проекції відбудеться брифінг для преси за участі жертв воєнних злочинів, представників команди Zero Impunity та правозахисників.

За три роки в результаті розпочатої Росією війни в Україні загинуло щонайменше 10 тисяч людей і більше 23 тисяч було поранено. Тисячі цивільних осіб були викрадені та кинуті до підвалів, піддані тортурам та залякуванням, щоб змусити їх замовкнути.

Одна із суттєвих перешкод у встановленні справедливості у цих справах є застарілий Кримінальний кодекс України. Досі у ньому не передбачено відповідальності за злочини проти людяності, а його положення щодо воєнних злочинів не в повній мірі відповідають вимогам сучасного міжнародного права. Недоліки законодавства не дають можливість органам національного розслідування та національній судовій системі здійснити правильну кваліфікацію цих дій як міжнародних злочинів, які не мають термінів давності.

Для вирішення цієї проблеми платформа “Правозахисний порядок денний” у співпраці із Міністерством юстиції України розробила законопроект «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо забезпечення його гармонізації з положеннями міжнародного права». На даний час законопроект проходить процедуру узгодження в уряді, після чого буде зареєстрований у парламенті.

Контакти для преси: Марина Ліліченко, Центр громадянських свобод, +380668183510

 

Заява Правозахисного порядку денного із вимогою до Президента України та Верховної Ради України припинити наступ на громадські об’єднання

Вересень 7, 2017

Заява Правозахисного порядку денного із вимогою до Президента України та Верховної Ради України припинити наступ на громадські об’єднання

На початку липня 2017 року у парламенті були зареєстровані президентські законопроекти №6674 та №6675, розроблені ніби на заміну скандальним  змінам до антикорупційного законодавства, які зобов’язують антикорупційних активістів подавати щорічні електронні декларації про особисті активи та майно (закон №1975-VIII від 23 березня 2017 року). Фактично, пропонується скасування е-декларування  для громадських антикорупційних активістів в обмін на запровадження додаткової податкової звітності для громадських організацій і фізичних осіб-підприємців, а також підприємств, установ та організацій, які надають їм послуги.

Законопроекти №6674 та №6675 покладають на усі громадські організації і фізичних осіб-підприємців, підприємства, установи та організації, які надають їм послуги, невиправданий обов’язок подавати додаткову звітність.

Показово, що обсяг звітності для громадських організацій, який передбачають ці законопроекти, значно перевищує той, що встановлений для бізнесу.  Більше того, звітність такого обсягу не вимагається навіть від отримувачів бюджетних коштів.

Ми вважаємо, що на фоні заяв про необхідність зменшення надмірного державного регулювання, такі законодавчі ініціативи з’явилися невипадково. Покарання у вигляді скасування неприбуткового статусу громадської організації має підкреслено каральний характер та є нічим іншим, як запровадженням інструменту для вибіркового тиску на нелояльні до влади громадські організації.

Ми розцінюємо таку ініціативу Президента України як непропорційне втручання у діяльність громадських організацій. Такі кроки уподібнюють Україну до репресивних режимів – Російської Федерації, Казахстану, Азербайджану, Туркменістану тощо. Попри позірну турботу про прозорість та підзвітність, запроваджене регулювання у цих країнах призвело до майже повного знищення непідконтрольних владі громадських об’єднань та тотального наступу на громадянське суспільство.

Жодними міжнародними договорами не передбачена вимога такого роду контролю держави щодо діяльності громадських об’єднань, оскільки за міжнародними стандартами громадські об’єднання мають право на свободу від втручання держави в їхню діяльність.

Керівні принципи щодо свободи об’єднань Ради Європи та ОБСЄ передбачають, що “держава не повинна вимагати від об’єднань підзвітності та прозорості, однак повинна заохочувати і стимулювати їх до цього”. При цьому встановлення особливих вимог до звітності допускається тільки у разі надання певних пільг та за умови, що “об’єднанню надаватиметься можливість на власний розсуд вирішувати, дотримуватись таких вимог до звітності чи відмовитись від їх дотримання, а отже – від відповідних особливих пільг”.

З огляду на викладене вище ми вимагаємо від парламенту негайно відхилити законопроекти №6674 та №6675 від 10 липня 2017 року, а від Президента України –  виконати свою обіцянку щодо скасування змін до антикорупційного законодавства від березня 2017 року.

Довідково: платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу, аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів” ГО Центр “Соціальна Дія”, Євромайдан SOS. Координацію роботи платформи здійcнює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

Центр громадянських свобод

Харківська правозахисна група

Харківський інститут соціальних досліджень

Східноукраїнський центр громадських ініціатив

Благодійний фонд “Восток-SОS”

ЛОПЦ “Альтернатива”

Асоціація УМДПЛ

ГО “КиївПрайд”

Українська Гельсінська спілка з прав людини

Фундація “Відкритий Діалог”

Центр інформації про права людини

Кримська правозахисна група

Заява відкрита до підписання. Зголошення просимо надсилати на human.rights.agenda.ua@gmail.com

ПРЕС-РЕЛІЗ ПРАВОЗАХИСНОГО ПОРЯДКУ ДЕННОГО 18 липня 2017 року, Київ

Липень 18, 2017

“Українська влада дедалі частіше використовує риторику боротьби із російською збройною агресією для прихованого наступу на громадянські свободи. На жаль, такі дії знаходять підтримку у частини суспільства. Але виграти війну і для цього самим перетворитися на авторитарну Росію не має жодного сенсу. Якщо ця тенденція продовжиться – може постати питання про призупинення безвізу, чи не єдиного в цьому році вагомого позитивного досягнення” – вважає Олександра Матвійчук, голова правління Центру громадянських свобод.

Про небезпечну тенденцію відступу від проголошеного на Майдані гасла “права людини понад усе” йшла мова на прес-конференції Правозахисного порядку денного “Три роки після Майдану: тривожні дзвіночки для прав людини”, яка відбулася 18 липня 2017 року в Українському медіа-кризовому центрі.

Минулого тижня народні депутати намагалися провести через парламент цілу низку репресивних норм. Серед них президентські законопроекти №6674 та №6675, які були внесені на заміну скандальним законам про е-декларування для антикорупційних активістів та становлять неприхований наступ на свободу об’єднань; законопроект №6688, зареєстрований народними депутатами з комітету нацбезпеки і оборони, в якому для протидії загрозам національній безпеці в інформаційній сфері запроваджується російська практика роботи спецслужб по блокуванню доступу до інформаційного ресурсу без санкції суду.

На додачу народні депутати намагалися провести процедуру відкритого голосування за обрання кандидатів на посаду Уповноваженого Верховної Ради України, яка з невідомих причин розглядалася в рамках законопроекту про зміни до закону про Конституційний суд України. Відкрите голосування значно полегшить головам фракцій контроль за депутатами для виконання досягнутих політичних домовленостей. Але поставить під сумнів незалежність та неупередженість новообраного Уповноваженого відносно тих політичних сил, які пролобіювали його обрання. Не обійшлося і без фальшування ухваленого законопроекту, тож досі не зрозуміло, який саме текст буде направлений на підпис Президенту України.

“Із нашим парламентом – як із малою дитиною. Тільки відвернувся – або пальці в розетку, чи телефон в унітаз. І потім: “Воно саме” – коментує ситуацію Аркадій Бущенко, виконавчий директор Української Гельсінкської спілки з прав людини.

Із такої оцінкою погоджується Оксана Покальчук, директорка Amnesty International в Україні та звертає увагу на те, що події минулого тижня є прямим відображенням небезпечної тенденції, що вже тривалий час знаходиться в полі зору міжнародних організацій:

“По мірі того, як зменшується міжнародний тиск на українських урядовців, погіршується ситуація з дотриманням прав людини в нашій країні. Праві рухи та церква намагаються завоювати громадську думку та насадити практики, аналогічні тим, що впроваджуються в Росії. Уряд зі свого боку, прикриваючись аргументами “національної безпеки”, намагається непропорційно обмежити права та свободи громадян. Ці вкрай тривожні тенденції несуть реальну загрозу українському суспільству та тим правам, які вдалось захистити на Майдані” – переконана вона.

На прес-конференції було вперше оприлюднена письмова декларація більше двадцяти членів Парламентської Асамблеї Ради Європи від 29 червня 2017 року. Автори декларації відзначили, що показники впровадження реформ в Україні поступово знижуються та закликали владу України припинити політичне переслідування реформаторських організацій, зокрема, антикорупційної організації «Центр протидії корупції» та журналістів-розслідувачів.

“Депутати 15 країн Ради Європи виступили на захист українських реформаторів – представників громадянського суспільства, політиків, урядовців. Кожен із них дуже добре знає ситуацію в Україні, бо постійно допомагає Україні відстоювати позицію щодо РФ чи звільняти в’язнів Кремля. Тому саме їх голос є особливо важливим меседжем для діючої влади, що політичні переслідування ніхто не буде толерувати” – зазначає Людмила Козловська, Президент Фундації “Відкритий діалог”.

За додатковою інформацією прохання звертатися до Марини Ліліченко, Центр громадянських свобод +38066 8183510 human.rights.agenda.ua@gmail.com

Платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу, аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів” ГО Центр “Соціальна Дія”, Євромайдан SOS. Координацію роботи платформи здійнює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

Відеозапис: http://uacrisis.org/ua/58682-human-rights-situation#prettyPhoto/0/

Прес-конференція Правозахисного Порядку Денного “Три роки після Майдану: тривожні дзвіночки для прав людини” 18 липня об 9.30, м. Київ

Липень 17, 2017

В останні дні перед канікулами народні депутати намагалися провести через парламент цілу низку репресивних норм. Серед них президентські законопроекти №6674 та №6675, які були внесені  на заміну скандальним законам про е-декларування для антикорупційних активістів та становлять неприхований наступ на свободу об’єднань; законопроект №6688, зареєстрований народними депутатами з комітету нацбезпеки і оборони, в якому для протидії загрозам національній безпеці в інформаційній сфері запроваджується  російська практика роботи спецслужб по блокування доступу до інформаційного ресурсу без санкції суду.

 

Минулого тижня ми також стали свідками спроб маніпулювання апарату парламенту щодо відображення результатів голосування за процедуру обрання Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Досі невідомо, який текст законопроекту підпише голова парламенту Андрій Парубій. Очевидним є намагання окремих політичних сил політизувати посаду омбудсмана на догоду партійним інтересам.

 

Усе це відбувається на фоні цілеспрямованої кампанії дискредитації громадянського суспільства, до якої ймовірно причетна українська спецслужба. У першу чергу це стосується реформаторів – представників громадянського суспільства, політиків, урядовців. Ця ситуація є доволі  тривожною і вже викликала відповідну офіційну реакцію на червневій сесії Парламентської асамблеї Ради Європи.

 

18 липня о 09:30 в приміщенні Українського кризового медіа-центру (вул. Хрещатик, 2) відбудеться прес-конференція “Три роки після Майдану: тривожні дзвіночки для прав людини, де учасники Правозахисного порядку денного окреслять тривожні тенденції розвитку законодавства та практики, які становлять виклики для захисту права людини в Україні.

Спікери:

Олександра Матвійчук, голова правління Центру громадянських свобод

Людмила Козловська, президент Фундації Відкритий Діалог

Оксана Покальчук, виконавча директорка Amnesty International в Україні

Аркадій Бущенко, виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини

 

За додатковою інформацією прохання звертатися до Марини Ліліченко, Центр громадянських свобод +38066 8183510 human.rights.agenda.ua@gmail.com

 

Платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу,  аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів” ГО Центр “Соціальна Дія”, Євромайдан SOS. Координацію роботи платформи здійнює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

ЗВЕРНЕННЯ ПРАВОЗАХИСНОГО ПОРЯДКУ ДЕННОГО ДО СПІКЕРА ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ АНДРІЯ ПАРУБІЯ

Липень 14, 2017

14 липня 2017 року, Київ

Вчора, 13 липня, парламент ухвалив в цілому закон України “Про Конституційний Суд України” за реєстраційним номером 6427-д. Цьому передувало обговорення озвученої народним депутатом Ольгою Червакою поправки, яка стосувалася збереження процедури таємного голосування за кандидатури на посаду Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Попри те, що номер поправки був названий помилково, у тексті стенограми чітко зафіксована конкретна суть даної пропозиції. На голосуванні вона була підтримана 227 народними депутатами.

Одразу після розгляду даного питання порядку денного інформація щодо результатів голосування була відображена на офіційному веб-сайті Верховної Ради України як голосування за пропозицію до законопроекту. Але вже буквально за кілька хвилин вона була змінена на іншу, некоректну поправку, яка не відповідає суті озвученої пропозиції і за яку не проводилось голосування.

На нашу думку, такі дії є спробою маніпуляції апаратом Верховної Ради України для подальшої фальсифікаціїї тексту ухваленого законопроекту. І логічним продовженням закритих політичних торгів, які розпочалися довкола обрання нового Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з травня цього року. Адже процедура обрання Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини взагалі не мала б розглядатися в рамках законопроекту про Конституційний суд України.

Очевидним є намагання певних політичних сил політизувати посаду омбудсмана на догоду партійним інтересам, що, по суті, ставить під сумнів незалежність та неупередженість новообраного Уповноваженого відносно тих політичних сил, які пролобіювали його обрання.

Ми звертаємо Вашу увагу, що як голова Верховної Ради України Ви несете персональну відповідальність за забезпечення правильного відображення результатів голосування в остаточному тексті ухваленого Закону, який буде направлений на підпис Президенту України.

У нас залишається надія на Вашу порядність та відданість принципам верховенства права, про що Ви заявили на спонтанній зустрічі із правозахисниками, коли було піднято питання про процедуру обрання нового Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Ми вимагаємо приведення у відповідність до результатів голосування остаточного тексту ухваленого Закону, який буде направлений на підпис Президенту України.

Ми закликаємо міжнародні організації взяти під контроль цю ситуацію з метою недопущення політизації національної інституції з прав людини.

Платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу, аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів” ГО Центр “Соціальна Дія”, Євромайдан SOS.

Координацію роботи платформи здійcнює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

Центр громадянських свобод
ХОФ “Громадська Альтернатива”
Асоціація українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів
Центр інформації про права людини
Луганський обласний правозахисний центр “Альтернатива”
Громадська організація “Донбас СОС”
ГО “ Інсайт”
Кримська правозахисна група
ГО “Східноукраїнський центр громадських ініціатив”
Amnesty International в Україні
ГО “КиївПрайд”
Харківська правозахисна група
Благодійний фонд “Восток-SOS”
Харківський інститут соціологічних досліджень
ГО Центр “Соціальна Дія”
Українська Гельсінська спілка з прав людини

ПРАВОЗАХИСНИКИ ЗВЕРНУЛИСЯ ДО ПАРЛАМЕНТУ ІЗ ЗАКЛИКОМ ВИЗНАТИ ЮРИСДИКЦІЮ МІЖНАРОДНОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ (МКС)

Січень 28, 2017

Голові Верховної Ради України

Гройсману Володимиру Борисовичу,

Народним депутатам України

Платформи “Правозахисний порядок денний”

Шановний Володимире Борисовичу!

Шановні голови депутатських фракцій!

Шановні народні депутати!

Останні події на сході України свідчать про очевидне зростання загроз правам людини, передовсім основному праву людини, – праву на життя. Вбивства терористами та бойовиками мирних людей на Донбасі, зокрема, останні розстріли терористами мирного населення в Донецьку, під Волновахою, в Маріуполі є підтвердженням того, що сьогодні немає реального механізму захисту мирного населення у цих наповнених насильством та безправ’ям регіонах. Це породжує безкарність та реальну загрозу подальших подібних найбрутальніших порушень прав мирного населення, яке опинилось в зоні воєнних дій, що Україна визначає як антитерористичну операцію.

На жаль, слід констатувати неможливість національної  правоохоронної системи забезпечити як самі права населення на цих територіях, так і розслідування вчинених злочинів. Безкарність породжує лише ще більші та більш жорстокі і масштабні порушення прав людини, які сягають рівня злочинів проти людяності та воєнних злочинів. Саме це є предметом розслідування та судового розгляду Міжнародного кримінального суду, а відтак, можливістю притягнути до відповідальності тих, хто вчинив та продовжує вчинювати такі злочини.

25 січня 2015 року на позачерговому засіданні Ради національної безпеки та оборони було ухвалено «доручити Уряду почати процедуру звернення до Гаазького трибуналу щодо злочинів проти людяності, скоєних терористами проти українських громадян у 2014-2015 роках, а також щодо визнання ДНР та ЛНР терористичними організаціями».

У зв’язку із цим слід зазначити, що Міжнародний кримінальний суд відповідно до Римського Статуту, є постійним органом та має повноваження здійснювати юрисдикцію стосовно осіб, відповідальних за особливо тяжкі злочини, що викликають занепокоєння міжнародного співтовариства, та доповнює національні органи кримінальної юрисдикції.

Україна не є учасницею Міжнародного кримінального суду, хоча Римський статут Міжнародного кримінального суду був підписаний Україною ще у 2000 році.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 11 липня 2001 року дійшов висновку, що окремі положення Статуту не узгоджуються зі статтею 124 Конституції України, а тому приєднання України до цього документу, відповідно, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції.

У Верховній Раді України зареєстровано законопроект № 1788 від 16.01.2015 року, який передбачає доповнення статті 124 Конституції України таким положенням: «Україна може визнати юрисдикцію Міжнародного кримінального суду на умовах Римського статуту Міжнародного кримінального суду», що передбачає подолання всіх правових перешкод на шляху ратифікації Римського Статуту.

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ У ПОПЕРЕДНЬОМУ СКЛИКАННІ ВИЗНАЛА ЮРИСДИКЦІЮ МІЖНАРОДНОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ (МКС) НА ПЕРІОД З 21 ЛИСТОПАДА 2013 РОКУ ПО 22 ЛЮТОГО 2014 РОКУ, ТИМ САМИМ НАДАЛА МОЖЛИВІСТЬ ЗДІЙСНЮВАТИ МІЖНАРОДНЕ ПРАВОСУДДЯ, АЛЕ ОБМЕЖИВШИ ЙОГО КОМПЕТЕНЦІЮ ВИКЛЮЧНО ПЕРІОДОМ ПОДІЙ  ЄВРОМАЙДАНУ.

 ДЛЯ ТОГО ЩОБ ЮРИСДИКЦІЯ МІЖНАРОДНОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ ОХОПЛЮВАЛА ПЕРІОД ТА ПОДІЇ, КОЛИ ВІДБУВАЛАСЬ ОКУПАЦІЯ КРИМУ РОСІЙСЬКОЮ ФЕДЕРАЦІЄЮ ТА ВЧИНЯЛИСЬ ЗЛОЧИНИ НЕЗАКОННИМИ ЗБРОЙНИМИ ФОРМУВАННЯМИ НА ДОНБАСІ, СЛІД ПРИЙНЯТИ ВІДПОВІДНУ ПОСТАНОВУ ТА РОЗШИРИТИ ЮРИСДИКЦІЮ ЦЬОГО СУДУ В ЧАСІ.

ВІДПОВІДНИЙ ПРОЕКТ ПОСТАНОВИ ВЖЕ ЗАРЕЄСТРОВАНИЙ В ПАРЛАМЕНТІ – ЦЕ ПОСТАНОВА №1312 ВІД 09.12.2014 «ЩОДО  ПРО ВИЗНАННЯ УКРАЇНОЮ ЮРИСДИКЦІЇ МІЖНАРОДНОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ ЩОДО СИТУАЦІЇ, ЯКА СКЛАЛАСЬ ВНАСЛІДОК ТРИВАЮЧОЇ З 27 ЛЮТОГО 2014 Р. ЗБРОЙНОЇ АГРЕСІЇ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ ПРОТИ УКРАЇНИ ТА ВЧИНЕННЯ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ МІЖНАРОДНИХ ЗЛОЧИНІВ».

З огляду на вище наведене просимо:

включити до порядку денного пленарного засідання Верховної Ради України питання про визначення та затвердження терміну юрисдикції Міжнародного кримінального суду в період, який починається 21 листопада 2014 року та триватиме до моменту безпосередньої ратифікації Верховною Радою України Римського статуту з метою ухвалення парламентом юрисдикційних повноважень Міжнародного кримінального суду в цей період, а саме постанову №1312 від 09.12.2014 «Щодо  про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо ситуації, яка склалась внаслідок триваючої з 27 лютого 2014 р. збройної агресії Російської Федерації проти України та вчинення на території України міжнародних злочинів». А також  уточнити п. 1 даної постанови та передбачити термін дії даного звернення до моменту безпосередньої ратифікації Україною Римського статуту.

Довідково:

Римський статут МКС вступив в силу 1 липня 2002 року, тим самим ввів у дію юрисдикцію МКС. До злочинів, які розглядає МКС, належать геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини та злочини агресії.

Після ратифікації Римського статуту Україною, Міжнародний Кримінальний Суд володітиме юрисдикцією щодо притягнення до відповідальності осіб, які вчинили найжорстокіші порушення прав людини та гуманітарного права на території держави або по відношенню до громадянина цієї держави.

Платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу,  аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр Громадянських Свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Будинок прав людини в Києві, Центр “Соціальна Дія”, Проект “Без кордонів”, Євромайдан SOS.

ПРЕС-АНОНС “ЗАКОНОДАВЧІ ІНІЦІАТИВИ ЩОДО РАТИФІКАЦІЇ РИМСЬКОГО СТАТУТУ МІЖНАРОДНОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ”

Січень 14, 2017

(КИЇВ) У четвер, 15 січня правозахисні організації-члени Платформи “Правозахисний порядок денний” проведуть прес-конференцію щодо необхідності підтримки Верховною Радою законопроекту, який поширить юрисдикцію МКС в Україні.
Час: 15 січня, о 13.00.
Місце: Український кризовий медіа-центр (вул. Інститутська, 4, готель «Україна», 3 поверх)
Питання до обговорення:
1. Що таке Римський Статут МКС?
2. Порушення прав людини під час Євромайдану, військові злочини під час конфлікту на Сході України та окупація Криму у контексті міжнародного правосуддя.
3. Необхідність ратифікації Римського Статуту МКС, як стримуючого фактора для недопущення військових злочинів і злочинів проти людяності.
4. Необхідність подання запиту на поширення юрисдикції МКС на період до ратифікації (з початку протестів Євромайдану і до моменту ратифікації).
5. Обговорення запропонованих законодавчих ініціатив у парламенті.
Спікери:
Олександра МАТВІЙЧУК – координатор Євромайдан SOS, голова правління Центр Громадянських Свобод,
Тетяна МАЗУР – виконавчий директор Amnesty International в Україні,
Віталій КУПРІЙ – народний депутат,
Ганна Гопко – народний депутат,
Юрій Дерев’янко – народний депутат (участь підтверджується).
З питань акредитації на прес-брифінг, будь ласка, звертайтеся до Марії Іваник за телефоном +38 (050) 705 86 72, e-mail: old.ccl.org.ua@gmail.com, або до Богдана Овчарука за телефоном +38 (067) 551 69 44, e-mail: b.ovcharuk@amnesty.org.ua.

ІНФОРМАЦІЙНА ДОВІДКА.
Римський статут МКС набув чинності 1 липня 2002 року, тим самим ввів у дію юрисдикцію МКС. До злочинів, які розглядає МКС, належать геноцид, злочини проти людяності, військові злочини та злочини агресії. Після ратифікації Римського статуту Україною, Міжнародний Кримінальний Суд володітиме юрисдикцією по притягненню до відповідальності осіб, які вчинили найжорстокіші порушення прав людини та гуманітарного права на території держави або по відношенню до громадянина цієї держави.
Платформа “Правозахисний порядок денний”– неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу, аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр Громадянських Свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Будинок прав людини в Києві, Центр “Соціальна Дія”, Проект “Без кордонів”, Євромайдан SOS.

(Не)ратифікація Римського статуту: чого боїться українська влада?

Грудень 16, 2015

(Не)ратифікація Римського статуту: чого боїться українська влада?

Іноземні парламентарі закликають Україну невідкладно та повністю ратифікувати Римський статут. Про це, зокрема, йшлося на прес-конференції  «Забути про Гаагу: Україна знову відкладає ратифікацію Римського статуту».

Що заважає українським парламентарям ратифікувати цей статут і яку користь він принесе українським громадянам розповідають Ірина Думич, правозахисниця, представниця Правозахисного порядку денного, експертка Центру Громадянських Свобод, і Давід Донат-Катен, доктор юридичних наук, Генеральний Секретар міжнародної організації «Парламентарії за глобальні дії». Перекладач  — Роман Чернишов.

Василь Шандро: Що сьогодні відбувалося і чи можна говорити про успішні результати?

Ірина Думич: Сьогодні в стінах Верховної Ради відбувся міжпарламентський семінар з обміну досвідом між представниками парламенту Швеції, Австрії, Великобританії та інших європейських країн, а також представниками українського парламенту. Темою семінару було приєднання України до Міжнародного кримінального суду та захист цивільного населення.

Семінар відбувся дуже на часі, адже напередодні Дня прав людини ми дізналися про рішення комітету з питань правової політики відхилити законопроект №1788, який повинен був створити законодавчі умови для того, щоб Україна могла приєднатися до Міжнародного кримінального суду — Суду в Гаазі. Комітет посилається на те, що є конституційний законопроект в частині правосуддя, в якому вже включено питання Римського статуту.

Однак тут нас дуже насторожила норма у перехідних положеннях, за якою положення, яке дозволить ратифікувати Римський статут, набере чинності через три роки після набрання чинності Конституції України. Це означає, що Україна демонструє відступ від своїх зобов’язань згідно з Угодою про Асоціацію з ЄС (пункт 8).

Це не є питанням для дискусії, це питання виконання умов угоди. Жоден депутат не зміг пояснити доцільність такої норми. Ми не розуміємо, чому влада постійно від цього ухиляється. Тоді виникає питання: що приховує та чого боїться Україна?

Василь Шандро: Давіде, чому українські депутати відтерміновують ратифікацію Римського статуту? Чого бояться українські чиновники?

Давід Донат-Катен: На скільки я зрозумів із зустрічей з народними депутатами, вони також не розуміють, звідки взялася норма про перехідний період тривалістю у три роки, яку пропонує Президент. Народні депутати, які підтримують наш проект, поки що в меншості, але ситуація дуже динамічна  і може змінитися.

Вони бачать два варіанти вирішення цього питання. З одного боку, вони пропонують підтримати редакцію статті 124 Конституції, яку пропонує законопроект Петра Порошенка. Але також вони намагатимуться видалити пункт перехідних положень про перехідний період, оскільки це буде негативним сигналом не тільки для світової спільноти, але й для жертв подій. Насправді, це затягнеться навіть на  4 роки. Ми сподіваємося, що положення все-таки буде переглянуто.

Варто зазначити, що Україна вже визнала юрисдикцію Міжнародного кримінального суду щодо подій (зокрема, на Донбасі),  надавши йому повноваження здійснювати судові провадження в розслідуваннях справ.

Тетяна Трощинська: Що міжнародне право каже з приводу війни та збройного конфлікту? Чи не виглядає так, що збройний конфлікт — це щось менше, ніж війна?

Давід Донат-КатенЗа міжнародним правом це абсолютно тотожні поняття.  Єдина відмінність: у випадку війни застосовується гуманітарне право, у мирний час — застосовується законодавство про права людини.

Тетяна Трощинська: Що дає ратифікація Римського статуту цивільним жертвам збройного конфлікту?

Ірина Думич: На мою думку, у першу чергу — це є протидія. Якщо порушник Закону знає, що він не понесе за скоєне покарання, він і надалі порушуватиме. Ратифікація є запобіжником найтяжчих злочинів.  По-друге, це дасть громадянам відчуття, що правосуддя є.

Давід Донат-КатенМені здається важливим наголосити на тому, що самостійно Міжнародний кримінальний суд не зможе вирішити сам конфлікт. Зброєю його також не вирішити. Єдиною опцією є застосування міжнародного права.

Слухати більше.

Правозахисник Олег Мартиненко: «Корупція в поліції починається із першої чашки безкоштовної кави»

Серпень 26, 2015

«Конкурсний відбір на усі посади Національної поліції є однією із найважливіших антикорупційних засад, що дозволить зробити якісний перехід до сервісної системи правоохоронних органів».

Про це заявив Олег Мартиненко, правозахисник, експерт з реформування МВС, координатор групи реформи поліції платформи «Правозахисний порядок денний», аналітик УГСПЛ під час презентації Порядку проведення конкурсу на службу до Національної поліції України, який розробили правозахисники та експерти Національної громадської платформи «Реформуємо МВС». Ще 2 тижні тому він був відправлений керівництву МВС, на жаль, відповіді дотепер немає. Даний Порядок дозволить максимально прозоро відбирати кандидатів на різноманітні посади в поліцію, зокрема, на ключові. На даний час керівники Поліції в Києві, Одесі та Львові призначалися безпосередно міністром МВС Арсеном Аваковим, а заступники – за його погодженням. Відповідно, про прозорість відбору та відсутність корупції говорити дуже важко. Адже нікому не є зрозумілим те, за якими критеріями йдуть призначення.

Експерти запропонували проводити відкритий конкурс у 5 етапів:
1. 1. Оголошення конкурсу, який повинен тривати від 10 до 30 днів.

2. 2. Прийняття та розгляд документів для участі.

3. 3. Перевірка кандидата: спеціальна, фізичного та психічного здоров’я, психологічне вивчення.

4. 4. Іспит і співбесіда.

5. 5. Прийняття рішення.

CNVWq3NU8AAk6om CNVWrwIUwAAOTZ8

На заяви про необхідність конкурсного відбору до Національної поліції часто лунають відповіді, що, мовляв, у нас війна, немає часу на конкурс, а відбір та призначення повинні відбуватись дуже швидко. Проте, як показує практика багатьох європейських країн, зокрема, Боснії та Герцеговини, на оцінювання одного кандидата потрібно не більше семи годин.

На думку розробників, ця процедура є найважливішою антикорупційною процедурою для створення Національної поліції та запорукою ефективності її діяльності.

Довідка
Платформа «Правозахисний порядок денний» – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу, аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр Громадянських Свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Будинок прав людини в Києві, Центр «Соціальна Дія», Проект «Без кордонів», Євромайдан SOS.

За додатковою інформацією прохання звертатись до Марії Іваник +380507058672, ccl.org.ua@gmail.com

 

Результаты поиска:

72 громадські організації вже підписали Заяву Правозахисного порядку денного із вимогою до Президента України та Верховної Ради України припинити наступ на громадські об’єднання

Вересень 25, 2017

Заява Правозахисного порядку денного із вимогою до Президента України та Верховної Ради України припинити наступ на громадські об’єднання

На початку липня 2017 року у парламенті були зареєстровані президентські законопроекти №6674 та №6675, розроблені ніби на заміну скандальним  змінам до антикорупційного законодавства, які зобов’язують антикорупційних активістів подавати щорічні електронні декларації про особисті активи та майно (закон №1975-VIII від 23 березня 2017 року). Фактично, пропонується скасування е-декларування  для громадських антикорупційних активістів в обмін на запровадження додаткової податкової звітності для громадських організацій і фізичних осіб-підприємців, а також підприємств, установ та організацій, які надають їм послуги.

Законопроекти №6674 та №6675 покладають на усі громадські організації і фізичних осіб-підприємців, підприємства, установи та організації, які надають їм послуги, невиправданий обов’язок подавати додаткову звітність.

Показово, що обсяг звітності для громадських організацій, який передбачають ці законопроекти, значно перевищує той, що встановлений для бізнесу.  Більше того, звітність такого обсягу не вимагається навіть від отримувачів бюджетних коштів.

Ми вважаємо, що на фоні заяв про необхідність зменшення надмірного державного регулювання, такі законодавчі ініціативи з’явилися невипадково. Покарання у вигляді скасування неприбуткового статусу громадської організації має підкреслено каральний характер та є нічим іншим, як запровадженням інструменту для вибіркового тиску на нелояльні до влади громадські організації.

Ми розцінюємо таку ініціативу Президента України як непропорційне втручання у діяльність громадських організацій. Такі кроки уподібнюють Україну до репресивних режимів – Російської Федерації, Казахстану, Азербайджану, Туркменістану тощо. Попри позірну турботу про прозорість та підзвітність, запроваджене регулювання у цих країнах призвело до майже повного знищення непідконтрольних владі громадських об’єднань та тотального наступу на громадянське суспільство.

Жодними міжнародними договорами не передбачена вимога такого роду контролю держави щодо діяльності громадських об’єднань, оскільки за міжнародними стандартами громадські об’єднання мають право на свободу від втручання держави в їхню діяльність.

Керівні принципи щодо свободи об’єднань Ради Європи та ОБСЄ передбачають, що “держава не повинна вимагати від об’єднань підзвітності та прозорості, однак повинна заохочувати і стимулювати їх до цього”. При цьому встановлення особливих вимог до звітності допускається тільки у разі надання певних пільг та за умови, що “об’єднанню надаватиметься можливість на власний розсуд вирішувати, дотримуватись таких вимог до звітності чи відмовитись від їх дотримання, а отже – від відповідних особливих пільг”.

З огляду на викладене вище ми вимагаємо від парламенту негайно відхилити законопроекти №6674 та №6675 від 10 липня 2017 року, а від Президента України –  виконати свою обіцянку щодо скасування змін до антикорупційного законодавства від березня 2017 року.

Довідково: платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу, аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів” ГО Центр “Соціальна Дія”, Євромайдан SOS. Координацію роботи платформи здійcнює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

  1. Центр громадянських свобод
  2. Харківська правозахисна група
  3. Харківський інститут соціальних досліджень
  4. Східноукраїнський центр громадських ініціатив
  5. Благодійний фонд “Восток-SОS”
  6. ЛОПЦ “Альтернатива”
  7. Асоціація УМДПЛ
  8. ГО “КиївПрайд”
  9. Українська Гельсінська спілка з прав людини
  10. Фундація “Відкритий Діалог”
  11. Центр інформації про права людини
  12. Кримська правозахисна група
  13. Гельсінська ініціатива-ХХІ
  14. ГО “Мирний Берег”
  15. Експертний центр з прав людини
  16. ГО “Ла Страда Україна”
  17. Центр досліджень визвольного руху
  18. БО “Фонд милосердя і здоров’я”
  19. ГО “Південь”
  20. ГО “Промінь змін”
  21. Харківська обласна фундація “Громадська альтернатива”
  22. Проект “Без кордонів”
  23. ГО “Асоціація Політичних Наук”
  24. ГО “Народний контроль Кіровоградщини”
  25. Центр української політики “Ексампей”
  26. ГО “Волонтерське об”єднання учасників Майдану та бойових дій”
  27. БФ «Клуб Дивосвіт»
  28. ГО «Школа Громадських Проектів»
  29. ГО «Віра.Надія.Дія»
  30. ГО «JCI Kyiv»
  31. Освітній дім прав людини – Чернігів
  32. ГО “Центр “Жіночі перспективи”
  33. ГО “Закарпатська громада”
  34. Івано-Франківська обласна організація “Молода Просвіта”
  35. Тернопільська правозахисна група
  36. Правозахисний центр “All rights”
  37. ВБО “КОНВІКТУС УКРАЇНА”
  38. Автономна Адвокатура
  39. ГО “МАРТ”  (Чернігів)
  40. Українська Фундація правової допомоги
  41. “Інформаційно – просвітницький центр “ВІСЬ” (Вінниця)
  42. Центр громадянської просвіти “Альменда”
  43. Центр гуманістичних технологій АХАЛАР
  44. ГО “Українська Асоціація Оцінювання”
  45. ГО “Територія успіху”
  46. Т-Жінки України
  47. ГО “АвтоМайдан Київ”
  48. ГО “Вектор прав людини”
  49. “Білозерський центр регіонального розвитку”
  50. Центр досліджень правоохоронної діяльності
  51. Чернігівський громадський комітет захисту прав людини
  52. ГО Київський освітній центр “Простір толерантності”
  53. Правозахисний центр “Поступ”
  54. ГО “Ліберально-демократична ліга України”
  55. Бюро соціальних і політичних розробок
  56. Центр правових та політичних досліджень “ДУМА”
  57. Інститут масової інформації
  58. Експертна група “Сова”
  59. Медійна ініціатива за права людини
  60. Всеукраїнська благодіна організація “Легалайф-Україна””
  61. ГО “Інсайт”
  62. Український незалежний центр політичних досліджень
  63. ГО “Інформатор”
  64. ІАЦ “Громадський Простір”
  65. Правозахисний ЛГБТ Центр “Наш світ”
  66. ГО “Бахмат”
  67. ГО “Development foundation”
  68. ГО “Всеукраїнська ліга правників проти корупції”
  69. ГО “Харківське жіноче об’єднання “Сфера”
  70. ГО “Гендерний центр Волинської області”
  71. ГО “Тeатр для діалогу”
  72. ГО “Вільна територія”

Заява відкрита до підписання. Зголошення просимо надсилати на human.rights.agenda.ua@gmail.com

 

Громадські організації, медіа та активісти вимагають не допустити обмеження гласності судочинства

Вересень 13, 2017

Громадські організації, медіа та активісти вимагають не допустити обмеження гласності судочинства 

Проект реформи судочинства, ініційований Президентом, суттєво звужує прозорість судового процесу. Громадські організації  та активісти закликають Парламент не допустити цього.

Після Революції Гідності суспільство і закон стимулювали суди стати більш відкритими, налагодити діалог зі ЗМІ та громадою. Ухвалення нового Закону “Про судоустрій і статус суддів”, що передбачив право громадян проводити відеозапис чи фотографування відкритих судових засідань без спеціального дозволу суду, стало значним здобутком, незважаючи на світоглядну неготовність багатьох суддів до імплементації цього положення.

Однак у червні цього року Президент України вніс на розгляд Верховної Ради України проект реформи судового процесу, який, попри значну кількість прогресивних положень, звужує принципи гласності та відкритості судових засідань і створює перешкоди для здійснення суспільного контролю. Наразі Парламент розглядає законопроект у другому читанні.

У випадку прийняття закону:

  1. Суд зможе ЗАБОРОНИТИ фотофіксацію, відеозапис чи трансляцію ВІДКРИТОГО судового засідання, якщо вони “заважають ходу судового процесу” (ч. 7 ст. 7 ЦПК, ч. 8 ст. 10 КАС, ч. 8 ст. 9 ГПК у редакції законопроекту). Це може стати на заваді громадськості стежити за судовими процесами, особливо у суспільно важливих справах. Фактично це НЕОБМЕЖЕНЕ дискреційне право судді зробити процес закритим для широкого кола громадськості з надуманих мотивів.
  2. Суд зможе НЕ впустити до зали судових засідань людей, які бажають бути присутніми у відкритому судовому засіданні, якщо немає “вільних місць” (ч. 2 ст. 7 ЦПК, ч. 3 ст. 10 КАС, ч. 3 ст. 9 ГПК у редакції законопроекту). Це положення закриє від громадськості кабінети суддів, де вони часто слухають справи, повісивши табличку “зал судових засідань”, та може стимулювати суддів призначати розгляд резонансних справ у маленьких залах, зменшувати кількість місць для слухачів у залах, аби уникнути суспільного контролю.
  3. Суд зможе НЕ проголошувати прилюдно судові рішення, ухвалені за наслідками закритих судових засідань (ч. 18 ст. 7 ЦПК, ч. 17 ст. 10 КАС, ч. 18 ст. 9 ГПК у редакції законопроекту). Це порушує статтю 6 Європейської конвенції з прав людини, де зазначено, що судові рішення в будь-якому випадку проголошуються прилюдно. Сьогоднішнє регулювання, наприклад, в адміністративному судочинстві, відповідає Конвенції, оскільки передбачає відкрите проголошення судового рішення, навіть ухваленого за наслідками закритого судового засідання, – лише з вилученням інформації, заради нерозголошення якої проводився закритий розгляд.
  4. Під загрозою відповідальності учаснику процесу буде ЗАБОРОНЕНО використовувати аудіо- чи відеозапис, фотографування під час закритої наради з суддею, що проводиться для врегулювання спору (ч. 9 ст. 204, п. 5 ч. 1 ст. 149 ЦПК, ч. 9 ст. 186, п. 4 ч. 1 ст. 149 КАС, ч. 10 ст. 189, п. 5 ч. 1 ст. 136 ГПК у редакції законопроекту). Ці положення дозволять судді проводити закриті зустрічі із кожною стороною окремо і під виглядом урегулювання спору вимагати неправомірну вигоду, не боячись відповідальності. Адже сторона не матиме права зафіксувати розмову, а якщо й зафіксує, то це не зможе бути використано як доказ у суді.

Наведені положення законопроекту є значним кроком назад у проведенні судової реформи, оскільки зачиняють двері суду для суспільного контролю та сприятимуть розвитку корупції.

Закликаємо народних депутатів України не підтримувати прийняття законопроекту №6232 про зміни до процесуальних кодексів із положеннями, що зроблять правосуддя непрозорим для суспільства.

Організації та громадські діячі, що підтримали заяву

ГО “Вектор прав людини” та проект “Суд людською мовою”

Центр політико-правових реформ

Асоціація українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів

Харківська правозахисна група

Центр інформації про права людини

Медійна ініціатива за права людини

Харківська обласна фундація “Громадська Альтернатива”

ГО “Бюро правничих комунікацій” (м. Суми)

Фундація “DEJURE”

Інтернет-медіа Texty.org.ua

Центр демократії та верховенства права

ГО “Відкрита Україна”

ГО “Інститут масової інформації”

Луганський обласний правозахисний центр “Альтернатива”

Центр громадянських свобод

ГО “Всеукраїнське об’єднання “Автомайдан”

Фундація “Відкритий діалог”

ГО “Платформа прав людини”

Лариса Денисенко, журналістка Громадського радіо, правозахисниця, адвокат

Еліна Шишкіна, народний депутат України у Верховній Раді України VI скликання, експерт Реанімаційного пакету реформ

Прес-анонс “Відео-проекція на будівлі КМУ: жертви воєнних злочинів звернуться до урядовців та народних депутатів”

Вересень 8, 2017

У п’ятницю, 8 вересня, о 20.30 на будівлі Кабінету Міністрів України (вулиця Михайла Грушевського, 12/2) з’явиться світлова відео-проекція людей, які стали жертвами воєнних злочинів у ході війні із Російською Федерацією. Вони звернуться до уряду та парламенту із проханням надати національним органам розслідування належний правовий інструментарій для розслідування міжнародних злочинів, і внести для цього необхідні зміни в законодавство. Світлову відео-інсталяцію підготувала команда французьких кінематографістів Zero Impuniti, які боряться з безкарністю в ході збройних конфліктів у різних куточках планети.

На демонстрації відео-проекції відбудеться брифінг для преси за участі жертв воєнних злочинів, представників команди Zero Impunity та правозахисників.

За три роки в результаті розпочатої Росією війни в Україні загинуло щонайменше 10 тисяч людей і більше 23 тисяч було поранено. Тисячі цивільних осіб були викрадені та кинуті до підвалів, піддані тортурам та залякуванням, щоб змусити їх замовкнути.

Одна із суттєвих перешкод у встановленні справедливості у цих справах є застарілий Кримінальний кодекс України. Досі у ньому не передбачено відповідальності за злочини проти людяності, а його положення щодо воєнних злочинів не в повній мірі відповідають вимогам сучасного міжнародного права. Недоліки законодавства не дають можливість органам національного розслідування та національній судовій системі здійснити правильну кваліфікацію цих дій як міжнародних злочинів, які не мають термінів давності.

Для вирішення цієї проблеми платформа “Правозахисний порядок денний” у співпраці із Міністерством юстиції України розробила законопроект «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо забезпечення його гармонізації з положеннями міжнародного права». На даний час законопроект проходить процедуру узгодження в уряді, після чого буде зареєстрований у парламенті.

Контакти для преси: Марина Ліліченко, Центр громадянських свобод, +380668183510

 

Заява Правозахисного порядку денного із вимогою до Президента України та Верховної Ради України припинити наступ на громадські об’єднання

Вересень 7, 2017

Заява Правозахисного порядку денного із вимогою до Президента України та Верховної Ради України припинити наступ на громадські об’єднання

На початку липня 2017 року у парламенті були зареєстровані президентські законопроекти №6674 та №6675, розроблені ніби на заміну скандальним  змінам до антикорупційного законодавства, які зобов’язують антикорупційних активістів подавати щорічні електронні декларації про особисті активи та майно (закон №1975-VIII від 23 березня 2017 року). Фактично, пропонується скасування е-декларування  для громадських антикорупційних активістів в обмін на запровадження додаткової податкової звітності для громадських організацій і фізичних осіб-підприємців, а також підприємств, установ та організацій, які надають їм послуги.

Законопроекти №6674 та №6675 покладають на усі громадські організації і фізичних осіб-підприємців, підприємства, установи та організації, які надають їм послуги, невиправданий обов’язок подавати додаткову звітність.

Показово, що обсяг звітності для громадських організацій, який передбачають ці законопроекти, значно перевищує той, що встановлений для бізнесу.  Більше того, звітність такого обсягу не вимагається навіть від отримувачів бюджетних коштів.

Ми вважаємо, що на фоні заяв про необхідність зменшення надмірного державного регулювання, такі законодавчі ініціативи з’явилися невипадково. Покарання у вигляді скасування неприбуткового статусу громадської організації має підкреслено каральний характер та є нічим іншим, як запровадженням інструменту для вибіркового тиску на нелояльні до влади громадські організації.

Ми розцінюємо таку ініціативу Президента України як непропорційне втручання у діяльність громадських організацій. Такі кроки уподібнюють Україну до репресивних режимів – Російської Федерації, Казахстану, Азербайджану, Туркменістану тощо. Попри позірну турботу про прозорість та підзвітність, запроваджене регулювання у цих країнах призвело до майже повного знищення непідконтрольних владі громадських об’єднань та тотального наступу на громадянське суспільство.

Жодними міжнародними договорами не передбачена вимога такого роду контролю держави щодо діяльності громадських об’єднань, оскільки за міжнародними стандартами громадські об’єднання мають право на свободу від втручання держави в їхню діяльність.

Керівні принципи щодо свободи об’єднань Ради Європи та ОБСЄ передбачають, що “держава не повинна вимагати від об’єднань підзвітності та прозорості, однак повинна заохочувати і стимулювати їх до цього”. При цьому встановлення особливих вимог до звітності допускається тільки у разі надання певних пільг та за умови, що “об’єднанню надаватиметься можливість на власний розсуд вирішувати, дотримуватись таких вимог до звітності чи відмовитись від їх дотримання, а отже – від відповідних особливих пільг”.

З огляду на викладене вище ми вимагаємо від парламенту негайно відхилити законопроекти №6674 та №6675 від 10 липня 2017 року, а від Президента України –  виконати свою обіцянку щодо скасування змін до антикорупційного законодавства від березня 2017 року.

Довідково: платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу, аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів” ГО Центр “Соціальна Дія”, Євромайдан SOS. Координацію роботи платформи здійcнює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

Центр громадянських свобод

Харківська правозахисна група

Харківський інститут соціальних досліджень

Східноукраїнський центр громадських ініціатив

Благодійний фонд “Восток-SОS”

ЛОПЦ “Альтернатива”

Асоціація УМДПЛ

ГО “КиївПрайд”

Українська Гельсінська спілка з прав людини

Фундація “Відкритий Діалог”

Центр інформації про права людини

Кримська правозахисна група

Заява відкрита до підписання. Зголошення просимо надсилати на human.rights.agenda.ua@gmail.com

ПРЕС-РЕЛІЗ ПРАВОЗАХИСНОГО ПОРЯДКУ ДЕННОГО 18 липня 2017 року, Київ

Липень 18, 2017

“Українська влада дедалі частіше використовує риторику боротьби із російською збройною агресією для прихованого наступу на громадянські свободи. На жаль, такі дії знаходять підтримку у частини суспільства. Але виграти війну і для цього самим перетворитися на авторитарну Росію не має жодного сенсу. Якщо ця тенденція продовжиться – може постати питання про призупинення безвізу, чи не єдиного в цьому році вагомого позитивного досягнення” – вважає Олександра Матвійчук, голова правління Центру громадянських свобод.

Про небезпечну тенденцію відступу від проголошеного на Майдані гасла “права людини понад усе” йшла мова на прес-конференції Правозахисного порядку денного “Три роки після Майдану: тривожні дзвіночки для прав людини”, яка відбулася 18 липня 2017 року в Українському медіа-кризовому центрі.

Минулого тижня народні депутати намагалися провести через парламент цілу низку репресивних норм. Серед них президентські законопроекти №6674 та №6675, які були внесені на заміну скандальним законам про е-декларування для антикорупційних активістів та становлять неприхований наступ на свободу об’єднань; законопроект №6688, зареєстрований народними депутатами з комітету нацбезпеки і оборони, в якому для протидії загрозам національній безпеці в інформаційній сфері запроваджується російська практика роботи спецслужб по блокуванню доступу до інформаційного ресурсу без санкції суду.

На додачу народні депутати намагалися провести процедуру відкритого голосування за обрання кандидатів на посаду Уповноваженого Верховної Ради України, яка з невідомих причин розглядалася в рамках законопроекту про зміни до закону про Конституційний суд України. Відкрите голосування значно полегшить головам фракцій контроль за депутатами для виконання досягнутих політичних домовленостей. Але поставить під сумнів незалежність та неупередженість новообраного Уповноваженого відносно тих політичних сил, які пролобіювали його обрання. Не обійшлося і без фальшування ухваленого законопроекту, тож досі не зрозуміло, який саме текст буде направлений на підпис Президенту України.

“Із нашим парламентом – як із малою дитиною. Тільки відвернувся – або пальці в розетку, чи телефон в унітаз. І потім: “Воно саме” – коментує ситуацію Аркадій Бущенко, виконавчий директор Української Гельсінкської спілки з прав людини.

Із такої оцінкою погоджується Оксана Покальчук, директорка Amnesty International в Україні та звертає увагу на те, що події минулого тижня є прямим відображенням небезпечної тенденції, що вже тривалий час знаходиться в полі зору міжнародних організацій:

“По мірі того, як зменшується міжнародний тиск на українських урядовців, погіршується ситуація з дотриманням прав людини в нашій країні. Праві рухи та церква намагаються завоювати громадську думку та насадити практики, аналогічні тим, що впроваджуються в Росії. Уряд зі свого боку, прикриваючись аргументами “національної безпеки”, намагається непропорційно обмежити права та свободи громадян. Ці вкрай тривожні тенденції несуть реальну загрозу українському суспільству та тим правам, які вдалось захистити на Майдані” – переконана вона.

На прес-конференції було вперше оприлюднена письмова декларація більше двадцяти членів Парламентської Асамблеї Ради Європи від 29 червня 2017 року. Автори декларації відзначили, що показники впровадження реформ в Україні поступово знижуються та закликали владу України припинити політичне переслідування реформаторських організацій, зокрема, антикорупційної організації «Центр протидії корупції» та журналістів-розслідувачів.

“Депутати 15 країн Ради Європи виступили на захист українських реформаторів – представників громадянського суспільства, політиків, урядовців. Кожен із них дуже добре знає ситуацію в Україні, бо постійно допомагає Україні відстоювати позицію щодо РФ чи звільняти в’язнів Кремля. Тому саме їх голос є особливо важливим меседжем для діючої влади, що політичні переслідування ніхто не буде толерувати” – зазначає Людмила Козловська, Президент Фундації “Відкритий діалог”.

За додатковою інформацією прохання звертатися до Марини Ліліченко, Центр громадянських свобод +38066 8183510 human.rights.agenda.ua@gmail.com

Платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу, аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів” ГО Центр “Соціальна Дія”, Євромайдан SOS. Координацію роботи платформи здійнює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

Відеозапис: http://uacrisis.org/ua/58682-human-rights-situation#prettyPhoto/0/

Прес-конференція Правозахисного Порядку Денного “Три роки після Майдану: тривожні дзвіночки для прав людини” 18 липня об 9.30, м. Київ

Липень 17, 2017

В останні дні перед канікулами народні депутати намагалися провести через парламент цілу низку репресивних норм. Серед них президентські законопроекти №6674 та №6675, які були внесені  на заміну скандальним законам про е-декларування для антикорупційних активістів та становлять неприхований наступ на свободу об’єднань; законопроект №6688, зареєстрований народними депутатами з комітету нацбезпеки і оборони, в якому для протидії загрозам національній безпеці в інформаційній сфері запроваджується  російська практика роботи спецслужб по блокування доступу до інформаційного ресурсу без санкції суду.

 

Минулого тижня ми також стали свідками спроб маніпулювання апарату парламенту щодо відображення результатів голосування за процедуру обрання Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Досі невідомо, який текст законопроекту підпише голова парламенту Андрій Парубій. Очевидним є намагання окремих політичних сил політизувати посаду омбудсмана на догоду партійним інтересам.

 

Усе це відбувається на фоні цілеспрямованої кампанії дискредитації громадянського суспільства, до якої ймовірно причетна українська спецслужба. У першу чергу це стосується реформаторів – представників громадянського суспільства, політиків, урядовців. Ця ситуація є доволі  тривожною і вже викликала відповідну офіційну реакцію на червневій сесії Парламентської асамблеї Ради Європи.

 

18 липня о 09:30 в приміщенні Українського кризового медіа-центру (вул. Хрещатик, 2) відбудеться прес-конференція “Три роки після Майдану: тривожні дзвіночки для прав людини, де учасники Правозахисного порядку денного окреслять тривожні тенденції розвитку законодавства та практики, які становлять виклики для захисту права людини в Україні.

Спікери:

Олександра Матвійчук, голова правління Центру громадянських свобод

Людмила Козловська, президент Фундації Відкритий Діалог

Оксана Покальчук, виконавча директорка Amnesty International в Україні

Аркадій Бущенко, виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини

 

За додатковою інформацією прохання звертатися до Марини Ліліченко, Центр громадянських свобод +38066 8183510 human.rights.agenda.ua@gmail.com

 

Платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу,  аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів” ГО Центр “Соціальна Дія”, Євромайдан SOS. Координацію роботи платформи здійнює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

ЗВЕРНЕННЯ ПРАВОЗАХИСНОГО ПОРЯДКУ ДЕННОГО ДО СПІКЕРА ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ АНДРІЯ ПАРУБІЯ

Липень 14, 2017

14 липня 2017 року, Київ

Вчора, 13 липня, парламент ухвалив в цілому закон України “Про Конституційний Суд України” за реєстраційним номером 6427-д. Цьому передувало обговорення озвученої народним депутатом Ольгою Червакою поправки, яка стосувалася збереження процедури таємного голосування за кандидатури на посаду Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Попри те, що номер поправки був названий помилково, у тексті стенограми чітко зафіксована конкретна суть даної пропозиції. На голосуванні вона була підтримана 227 народними депутатами.

Одразу після розгляду даного питання порядку денного інформація щодо результатів голосування була відображена на офіційному веб-сайті Верховної Ради України як голосування за пропозицію до законопроекту. Але вже буквально за кілька хвилин вона була змінена на іншу, некоректну поправку, яка не відповідає суті озвученої пропозиції і за яку не проводилось голосування.

На нашу думку, такі дії є спробою маніпуляції апаратом Верховної Ради України для подальшої фальсифікаціїї тексту ухваленого законопроекту. І логічним продовженням закритих політичних торгів, які розпочалися довкола обрання нового Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з травня цього року. Адже процедура обрання Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини взагалі не мала б розглядатися в рамках законопроекту про Конституційний суд України.

Очевидним є намагання певних політичних сил політизувати посаду омбудсмана на догоду партійним інтересам, що, по суті, ставить під сумнів незалежність та неупередженість новообраного Уповноваженого відносно тих політичних сил, які пролобіювали його обрання.

Ми звертаємо Вашу увагу, що як голова Верховної Ради України Ви несете персональну відповідальність за забезпечення правильного відображення результатів голосування в остаточному тексті ухваленого Закону, який буде направлений на підпис Президенту України.

У нас залишається надія на Вашу порядність та відданість принципам верховенства права, про що Ви заявили на спонтанній зустрічі із правозахисниками, коли було піднято питання про процедуру обрання нового Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Ми вимагаємо приведення у відповідність до результатів голосування остаточного тексту ухваленого Закону, який буде направлений на підпис Президенту України.

Ми закликаємо міжнародні організації взяти під контроль цю ситуацію з метою недопущення політизації національної інституції з прав людини.

Платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу, аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів” ГО Центр “Соціальна Дія”, Євромайдан SOS.

Координацію роботи платформи здійcнює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

Центр громадянських свобод
ХОФ “Громадська Альтернатива”
Асоціація українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів
Центр інформації про права людини
Луганський обласний правозахисний центр “Альтернатива”
Громадська організація “Донбас СОС”
ГО “ Інсайт”
Кримська правозахисна група
ГО “Східноукраїнський центр громадських ініціатив”
Amnesty International в Україні
ГО “КиївПрайд”
Харківська правозахисна група
Благодійний фонд “Восток-SOS”
Харківський інститут соціологічних досліджень
ГО Центр “Соціальна Дія”
Українська Гельсінська спілка з прав людини

ПРАВОЗАХИСНИКИ ЗВЕРНУЛИСЯ ДО ПАРЛАМЕНТУ ІЗ ЗАКЛИКОМ ВИЗНАТИ ЮРИСДИКЦІЮ МІЖНАРОДНОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ (МКС)

Січень 28, 2017

Голові Верховної Ради України

Гройсману Володимиру Борисовичу,

Народним депутатам України

Платформи “Правозахисний порядок денний”

Шановний Володимире Борисовичу!

Шановні голови депутатських фракцій!

Шановні народні депутати!

Останні події на сході України свідчать про очевидне зростання загроз правам людини, передовсім основному праву людини, – праву на життя. Вбивства терористами та бойовиками мирних людей на Донбасі, зокрема, останні розстріли терористами мирного населення в Донецьку, під Волновахою, в Маріуполі є підтвердженням того, що сьогодні немає реального механізму захисту мирного населення у цих наповнених насильством та безправ’ям регіонах. Це породжує безкарність та реальну загрозу подальших подібних найбрутальніших порушень прав мирного населення, яке опинилось в зоні воєнних дій, що Україна визначає як антитерористичну операцію.

На жаль, слід констатувати неможливість національної  правоохоронної системи забезпечити як самі права населення на цих територіях, так і розслідування вчинених злочинів. Безкарність породжує лише ще більші та більш жорстокі і масштабні порушення прав людини, які сягають рівня злочинів проти людяності та воєнних злочинів. Саме це є предметом розслідування та судового розгляду Міжнародного кримінального суду, а відтак, можливістю притягнути до відповідальності тих, хто вчинив та продовжує вчинювати такі злочини.

25 січня 2015 року на позачерговому засіданні Ради національної безпеки та оборони було ухвалено «доручити Уряду почати процедуру звернення до Гаазького трибуналу щодо злочинів проти людяності, скоєних терористами проти українських громадян у 2014-2015 роках, а також щодо визнання ДНР та ЛНР терористичними організаціями».

У зв’язку із цим слід зазначити, що Міжнародний кримінальний суд відповідно до Римського Статуту, є постійним органом та має повноваження здійснювати юрисдикцію стосовно осіб, відповідальних за особливо тяжкі злочини, що викликають занепокоєння міжнародного співтовариства, та доповнює національні органи кримінальної юрисдикції.

Україна не є учасницею Міжнародного кримінального суду, хоча Римський статут Міжнародного кримінального суду був підписаний Україною ще у 2000 році.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 11 липня 2001 року дійшов висновку, що окремі положення Статуту не узгоджуються зі статтею 124 Конституції України, а тому приєднання України до цього документу, відповідно, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції.

У Верховній Раді України зареєстровано законопроект № 1788 від 16.01.2015 року, який передбачає доповнення статті 124 Конституції України таким положенням: «Україна може визнати юрисдикцію Міжнародного кримінального суду на умовах Римського статуту Міжнародного кримінального суду», що передбачає подолання всіх правових перешкод на шляху ратифікації Римського Статуту.

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ У ПОПЕРЕДНЬОМУ СКЛИКАННІ ВИЗНАЛА ЮРИСДИКЦІЮ МІЖНАРОДНОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ (МКС) НА ПЕРІОД З 21 ЛИСТОПАДА 2013 РОКУ ПО 22 ЛЮТОГО 2014 РОКУ, ТИМ САМИМ НАДАЛА МОЖЛИВІСТЬ ЗДІЙСНЮВАТИ МІЖНАРОДНЕ ПРАВОСУДДЯ, АЛЕ ОБМЕЖИВШИ ЙОГО КОМПЕТЕНЦІЮ ВИКЛЮЧНО ПЕРІОДОМ ПОДІЙ  ЄВРОМАЙДАНУ.

 ДЛЯ ТОГО ЩОБ ЮРИСДИКЦІЯ МІЖНАРОДНОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ ОХОПЛЮВАЛА ПЕРІОД ТА ПОДІЇ, КОЛИ ВІДБУВАЛАСЬ ОКУПАЦІЯ КРИМУ РОСІЙСЬКОЮ ФЕДЕРАЦІЄЮ ТА ВЧИНЯЛИСЬ ЗЛОЧИНИ НЕЗАКОННИМИ ЗБРОЙНИМИ ФОРМУВАННЯМИ НА ДОНБАСІ, СЛІД ПРИЙНЯТИ ВІДПОВІДНУ ПОСТАНОВУ ТА РОЗШИРИТИ ЮРИСДИКЦІЮ ЦЬОГО СУДУ В ЧАСІ.

ВІДПОВІДНИЙ ПРОЕКТ ПОСТАНОВИ ВЖЕ ЗАРЕЄСТРОВАНИЙ В ПАРЛАМЕНТІ – ЦЕ ПОСТАНОВА №1312 ВІД 09.12.2014 «ЩОДО  ПРО ВИЗНАННЯ УКРАЇНОЮ ЮРИСДИКЦІЇ МІЖНАРОДНОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ ЩОДО СИТУАЦІЇ, ЯКА СКЛАЛАСЬ ВНАСЛІДОК ТРИВАЮЧОЇ З 27 ЛЮТОГО 2014 Р. ЗБРОЙНОЇ АГРЕСІЇ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ ПРОТИ УКРАЇНИ ТА ВЧИНЕННЯ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ МІЖНАРОДНИХ ЗЛОЧИНІВ».

З огляду на вище наведене просимо:

включити до порядку денного пленарного засідання Верховної Ради України питання про визначення та затвердження терміну юрисдикції Міжнародного кримінального суду в період, який починається 21 листопада 2014 року та триватиме до моменту безпосередньої ратифікації Верховною Радою України Римського статуту з метою ухвалення парламентом юрисдикційних повноважень Міжнародного кримінального суду в цей період, а саме постанову №1312 від 09.12.2014 «Щодо  про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо ситуації, яка склалась внаслідок триваючої з 27 лютого 2014 р. збройної агресії Російської Федерації проти України та вчинення на території України міжнародних злочинів». А також  уточнити п. 1 даної постанови та передбачити термін дії даного звернення до моменту безпосередньої ратифікації Україною Римського статуту.

Довідково:

Римський статут МКС вступив в силу 1 липня 2002 року, тим самим ввів у дію юрисдикцію МКС. До злочинів, які розглядає МКС, належать геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини та злочини агресії.

Після ратифікації Римського статуту Україною, Міжнародний Кримінальний Суд володітиме юрисдикцією щодо притягнення до відповідальності осіб, які вчинили найжорстокіші порушення прав людини та гуманітарного права на території держави або по відношенню до громадянина цієї держави.

Платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу,  аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр Громадянських Свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Будинок прав людини в Києві, Центр “Соціальна Дія”, Проект “Без кордонів”, Євромайдан SOS.

ПРЕС-АНОНС “ЗАКОНОДАВЧІ ІНІЦІАТИВИ ЩОДО РАТИФІКАЦІЇ РИМСЬКОГО СТАТУТУ МІЖНАРОДНОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ”

Січень 14, 2017

(КИЇВ) У четвер, 15 січня правозахисні організації-члени Платформи “Правозахисний порядок денний” проведуть прес-конференцію щодо необхідності підтримки Верховною Радою законопроекту, який поширить юрисдикцію МКС в Україні.
Час: 15 січня, о 13.00.
Місце: Український кризовий медіа-центр (вул. Інститутська, 4, готель «Україна», 3 поверх)
Питання до обговорення:
1. Що таке Римський Статут МКС?
2. Порушення прав людини під час Євромайдану, військові злочини під час конфлікту на Сході України та окупація Криму у контексті міжнародного правосуддя.
3. Необхідність ратифікації Римського Статуту МКС, як стримуючого фактора для недопущення військових злочинів і злочинів проти людяності.
4. Необхідність подання запиту на поширення юрисдикції МКС на період до ратифікації (з початку протестів Євромайдану і до моменту ратифікації).
5. Обговорення запропонованих законодавчих ініціатив у парламенті.
Спікери:
Олександра МАТВІЙЧУК – координатор Євромайдан SOS, голова правління Центр Громадянських Свобод,
Тетяна МАЗУР – виконавчий директор Amnesty International в Україні,
Віталій КУПРІЙ – народний депутат,
Ганна Гопко – народний депутат,
Юрій Дерев’янко – народний депутат (участь підтверджується).
З питань акредитації на прес-брифінг, будь ласка, звертайтеся до Марії Іваник за телефоном +38 (050) 705 86 72, e-mail: old.ccl.org.ua@gmail.com, або до Богдана Овчарука за телефоном +38 (067) 551 69 44, e-mail: b.ovcharuk@amnesty.org.ua.

ІНФОРМАЦІЙНА ДОВІДКА.
Римський статут МКС набув чинності 1 липня 2002 року, тим самим ввів у дію юрисдикцію МКС. До злочинів, які розглядає МКС, належать геноцид, злочини проти людяності, військові злочини та злочини агресії. Після ратифікації Римського статуту Україною, Міжнародний Кримінальний Суд володітиме юрисдикцією по притягненню до відповідальності осіб, які вчинили найжорстокіші порушення прав людини та гуманітарного права на території держави або по відношенню до громадянина цієї держави.
Платформа “Правозахисний порядок денний”– неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу, аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр Громадянських Свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Будинок прав людини в Києві, Центр “Соціальна Дія”, Проект “Без кордонів”, Євромайдан SOS.

(Не)ратифікація Римського статуту: чого боїться українська влада?

Грудень 16, 2015

(Не)ратифікація Римського статуту: чого боїться українська влада?

Іноземні парламентарі закликають Україну невідкладно та повністю ратифікувати Римський статут. Про це, зокрема, йшлося на прес-конференції  «Забути про Гаагу: Україна знову відкладає ратифікацію Римського статуту».

Що заважає українським парламентарям ратифікувати цей статут і яку користь він принесе українським громадянам розповідають Ірина Думич, правозахисниця, представниця Правозахисного порядку денного, експертка Центру Громадянських Свобод, і Давід Донат-Катен, доктор юридичних наук, Генеральний Секретар міжнародної організації «Парламентарії за глобальні дії». Перекладач  — Роман Чернишов.

Василь Шандро: Що сьогодні відбувалося і чи можна говорити про успішні результати?

Ірина Думич: Сьогодні в стінах Верховної Ради відбувся міжпарламентський семінар з обміну досвідом між представниками парламенту Швеції, Австрії, Великобританії та інших європейських країн, а також представниками українського парламенту. Темою семінару було приєднання України до Міжнародного кримінального суду та захист цивільного населення.

Семінар відбувся дуже на часі, адже напередодні Дня прав людини ми дізналися про рішення комітету з питань правової політики відхилити законопроект №1788, який повинен був створити законодавчі умови для того, щоб Україна могла приєднатися до Міжнародного кримінального суду — Суду в Гаазі. Комітет посилається на те, що є конституційний законопроект в частині правосуддя, в якому вже включено питання Римського статуту.

Однак тут нас дуже насторожила норма у перехідних положеннях, за якою положення, яке дозволить ратифікувати Римський статут, набере чинності через три роки після набрання чинності Конституції України. Це означає, що Україна демонструє відступ від своїх зобов’язань згідно з Угодою про Асоціацію з ЄС (пункт 8).

Це не є питанням для дискусії, це питання виконання умов угоди. Жоден депутат не зміг пояснити доцільність такої норми. Ми не розуміємо, чому влада постійно від цього ухиляється. Тоді виникає питання: що приховує та чого боїться Україна?

Василь Шандро: Давіде, чому українські депутати відтерміновують ратифікацію Римського статуту? Чого бояться українські чиновники?

Давід Донат-Катен: На скільки я зрозумів із зустрічей з народними депутатами, вони також не розуміють, звідки взялася норма про перехідний період тривалістю у три роки, яку пропонує Президент. Народні депутати, які підтримують наш проект, поки що в меншості, але ситуація дуже динамічна  і може змінитися.

Вони бачать два варіанти вирішення цього питання. З одного боку, вони пропонують підтримати редакцію статті 124 Конституції, яку пропонує законопроект Петра Порошенка. Але також вони намагатимуться видалити пункт перехідних положень про перехідний період, оскільки це буде негативним сигналом не тільки для світової спільноти, але й для жертв подій. Насправді, це затягнеться навіть на  4 роки. Ми сподіваємося, що положення все-таки буде переглянуто.

Варто зазначити, що Україна вже визнала юрисдикцію Міжнародного кримінального суду щодо подій (зокрема, на Донбасі),  надавши йому повноваження здійснювати судові провадження в розслідуваннях справ.

Тетяна Трощинська: Що міжнародне право каже з приводу війни та збройного конфлікту? Чи не виглядає так, що збройний конфлікт — це щось менше, ніж війна?

Давід Донат-КатенЗа міжнародним правом це абсолютно тотожні поняття.  Єдина відмінність: у випадку війни застосовується гуманітарне право, у мирний час — застосовується законодавство про права людини.

Тетяна Трощинська: Що дає ратифікація Римського статуту цивільним жертвам збройного конфлікту?

Ірина Думич: На мою думку, у першу чергу — це є протидія. Якщо порушник Закону знає, що він не понесе за скоєне покарання, він і надалі порушуватиме. Ратифікація є запобіжником найтяжчих злочинів.  По-друге, це дасть громадянам відчуття, що правосуддя є.

Давід Донат-КатенМені здається важливим наголосити на тому, що самостійно Міжнародний кримінальний суд не зможе вирішити сам конфлікт. Зброєю його також не вирішити. Єдиною опцією є застосування міжнародного права.

Слухати більше.

Правозахисник Олег Мартиненко: «Корупція в поліції починається із першої чашки безкоштовної кави»

Серпень 26, 2015

«Конкурсний відбір на усі посади Національної поліції є однією із найважливіших антикорупційних засад, що дозволить зробити якісний перехід до сервісної системи правоохоронних органів».

Про це заявив Олег Мартиненко, правозахисник, експерт з реформування МВС, координатор групи реформи поліції платформи «Правозахисний порядок денний», аналітик УГСПЛ під час презентації Порядку проведення конкурсу на службу до Національної поліції України, який розробили правозахисники та експерти Національної громадської платформи «Реформуємо МВС». Ще 2 тижні тому він був відправлений керівництву МВС, на жаль, відповіді дотепер немає. Даний Порядок дозволить максимально прозоро відбирати кандидатів на різноманітні посади в поліцію, зокрема, на ключові. На даний час керівники Поліції в Києві, Одесі та Львові призначалися безпосередно міністром МВС Арсеном Аваковим, а заступники – за його погодженням. Відповідно, про прозорість відбору та відсутність корупції говорити дуже важко. Адже нікому не є зрозумілим те, за якими критеріями йдуть призначення.

Експерти запропонували проводити відкритий конкурс у 5 етапів:
1. 1. Оголошення конкурсу, який повинен тривати від 10 до 30 днів.

2. 2. Прийняття та розгляд документів для участі.

3. 3. Перевірка кандидата: спеціальна, фізичного та психічного здоров’я, психологічне вивчення.

4. 4. Іспит і співбесіда.

5. 5. Прийняття рішення.

CNVWq3NU8AAk6om CNVWrwIUwAAOTZ8

На заяви про необхідність конкурсного відбору до Національної поліції часто лунають відповіді, що, мовляв, у нас війна, немає часу на конкурс, а відбір та призначення повинні відбуватись дуже швидко. Проте, як показує практика багатьох європейських країн, зокрема, Боснії та Герцеговини, на оцінювання одного кандидата потрібно не більше семи годин.

На думку розробників, ця процедура є найважливішою антикорупційною процедурою для створення Національної поліції та запорукою ефективності її діяльності.

Довідка
Платформа «Правозахисний порядок денний» – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу, аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр Громадянських Свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Будинок прав людини в Києві, Центр «Соціальна Дія», Проект «Без кордонів», Євромайдан SOS.

За додатковою інформацією прохання звертатись до Марії Іваник +380507058672, ccl.org.ua@gmail.com

 

Результаты поиска:

72 громадські організації вже підписали Заяву Правозахисного порядку денного із вимогою до Президента України та Верховної Ради України припинити наступ на громадські об’єднання

Вересень 25, 2017

Заява Правозахисного порядку денного із вимогою до Президента України та Верховної Ради України припинити наступ на громадські об’єднання

На початку липня 2017 року у парламенті були зареєстровані президентські законопроекти №6674 та №6675, розроблені ніби на заміну скандальним  змінам до антикорупційного законодавства, які зобов’язують антикорупційних активістів подавати щорічні електронні декларації про особисті активи та майно (закон №1975-VIII від 23 березня 2017 року). Фактично, пропонується скасування е-декларування  для громадських антикорупційних активістів в обмін на запровадження додаткової податкової звітності для громадських організацій і фізичних осіб-підприємців, а також підприємств, установ та організацій, які надають їм послуги.

Законопроекти №6674 та №6675 покладають на усі громадські організації і фізичних осіб-підприємців, підприємства, установи та організації, які надають їм послуги, невиправданий обов’язок подавати додаткову звітність.

Показово, що обсяг звітності для громадських організацій, який передбачають ці законопроекти, значно перевищує той, що встановлений для бізнесу.  Більше того, звітність такого обсягу не вимагається навіть від отримувачів бюджетних коштів.

Ми вважаємо, що на фоні заяв про необхідність зменшення надмірного державного регулювання, такі законодавчі ініціативи з’явилися невипадково. Покарання у вигляді скасування неприбуткового статусу громадської організації має підкреслено каральний характер та є нічим іншим, як запровадженням інструменту для вибіркового тиску на нелояльні до влади громадські організації.

Ми розцінюємо таку ініціативу Президента України як непропорційне втручання у діяльність громадських організацій. Такі кроки уподібнюють Україну до репресивних режимів – Російської Федерації, Казахстану, Азербайджану, Туркменістану тощо. Попри позірну турботу про прозорість та підзвітність, запроваджене регулювання у цих країнах призвело до майже повного знищення непідконтрольних владі громадських об’єднань та тотального наступу на громадянське суспільство.

Жодними міжнародними договорами не передбачена вимога такого роду контролю держави щодо діяльності громадських об’єднань, оскільки за міжнародними стандартами громадські об’єднання мають право на свободу від втручання держави в їхню діяльність.

Керівні принципи щодо свободи об’єднань Ради Європи та ОБСЄ передбачають, що “держава не повинна вимагати від об’єднань підзвітності та прозорості, однак повинна заохочувати і стимулювати їх до цього”. При цьому встановлення особливих вимог до звітності допускається тільки у разі надання певних пільг та за умови, що “об’єднанню надаватиметься можливість на власний розсуд вирішувати, дотримуватись таких вимог до звітності чи відмовитись від їх дотримання, а отже – від відповідних особливих пільг”.

З огляду на викладене вище ми вимагаємо від парламенту негайно відхилити законопроекти №6674 та №6675 від 10 липня 2017 року, а від Президента України –  виконати свою обіцянку щодо скасування змін до антикорупційного законодавства від березня 2017 року.

Довідково: платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу, аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів” ГО Центр “Соціальна Дія”, Євромайдан SOS. Координацію роботи платформи здійcнює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

  1. Центр громадянських свобод
  2. Харківська правозахисна група
  3. Харківський інститут соціальних досліджень
  4. Східноукраїнський центр громадських ініціатив
  5. Благодійний фонд “Восток-SОS”
  6. ЛОПЦ “Альтернатива”
  7. Асоціація УМДПЛ
  8. ГО “КиївПрайд”
  9. Українська Гельсінська спілка з прав людини
  10. Фундація “Відкритий Діалог”
  11. Центр інформації про права людини
  12. Кримська правозахисна група
  13. Гельсінська ініціатива-ХХІ
  14. ГО “Мирний Берег”
  15. Експертний центр з прав людини
  16. ГО “Ла Страда Україна”
  17. Центр досліджень визвольного руху
  18. БО “Фонд милосердя і здоров’я”
  19. ГО “Південь”
  20. ГО “Промінь змін”
  21. Харківська обласна фундація “Громадська альтернатива”
  22. Проект “Без кордонів”
  23. ГО “Асоціація Політичних Наук”
  24. ГО “Народний контроль Кіровоградщини”
  25. Центр української політики “Ексампей”
  26. ГО “Волонтерське об”єднання учасників Майдану та бойових дій”
  27. БФ «Клуб Дивосвіт»
  28. ГО «Школа Громадських Проектів»
  29. ГО «Віра.Надія.Дія»
  30. ГО «JCI Kyiv»
  31. Освітній дім прав людини – Чернігів
  32. ГО “Центр “Жіночі перспективи”
  33. ГО “Закарпатська громада”
  34. Івано-Франківська обласна організація “Молода Просвіта”
  35. Тернопільська правозахисна група
  36. Правозахисний центр “All rights”
  37. ВБО “КОНВІКТУС УКРАЇНА”
  38. Автономна Адвокатура
  39. ГО “МАРТ”  (Чернігів)
  40. Українська Фундація правової допомоги
  41. “Інформаційно – просвітницький центр “ВІСЬ” (Вінниця)
  42. Центр громадянської просвіти “Альменда”
  43. Центр гуманістичних технологій АХАЛАР
  44. ГО “Українська Асоціація Оцінювання”
  45. ГО “Територія успіху”
  46. Т-Жінки України
  47. ГО “АвтоМайдан Київ”
  48. ГО “Вектор прав людини”
  49. “Білозерський центр регіонального розвитку”
  50. Центр досліджень правоохоронної діяльності
  51. Чернігівський громадський комітет захисту прав людини
  52. ГО Київський освітній центр “Простір толерантності”
  53. Правозахисний центр “Поступ”
  54. ГО “Ліберально-демократична ліга України”
  55. Бюро соціальних і політичних розробок
  56. Центр правових та політичних досліджень “ДУМА”
  57. Інститут масової інформації
  58. Експертна група “Сова”
  59. Медійна ініціатива за права людини
  60. Всеукраїнська благодіна організація “Легалайф-Україна””
  61. ГО “Інсайт”
  62. Український незалежний центр політичних досліджень
  63. ГО “Інформатор”
  64. ІАЦ “Громадський Простір”
  65. Правозахисний ЛГБТ Центр “Наш світ”
  66. ГО “Бахмат”
  67. ГО “Development foundation”
  68. ГО “Всеукраїнська ліга правників проти корупції”
  69. ГО “Харківське жіноче об’єднання “Сфера”
  70. ГО “Гендерний центр Волинської області”
  71. ГО “Тeатр для діалогу”
  72. ГО “Вільна територія”

Заява відкрита до підписання. Зголошення просимо надсилати на human.rights.agenda.ua@gmail.com

 

Громадські організації, медіа та активісти вимагають не допустити обмеження гласності судочинства

Вересень 13, 2017

Громадські організації, медіа та активісти вимагають не допустити обмеження гласності судочинства 

Проект реформи судочинства, ініційований Президентом, суттєво звужує прозорість судового процесу. Громадські організації  та активісти закликають Парламент не допустити цього.

Після Революції Гідності суспільство і закон стимулювали суди стати більш відкритими, налагодити діалог зі ЗМІ та громадою. Ухвалення нового Закону “Про судоустрій і статус суддів”, що передбачив право громадян проводити відеозапис чи фотографування відкритих судових засідань без спеціального дозволу суду, стало значним здобутком, незважаючи на світоглядну неготовність багатьох суддів до імплементації цього положення.

Однак у червні цього року Президент України вніс на розгляд Верховної Ради України проект реформи судового процесу, який, попри значну кількість прогресивних положень, звужує принципи гласності та відкритості судових засідань і створює перешкоди для здійснення суспільного контролю. Наразі Парламент розглядає законопроект у другому читанні.

У випадку прийняття закону:

  1. Суд зможе ЗАБОРОНИТИ фотофіксацію, відеозапис чи трансляцію ВІДКРИТОГО судового засідання, якщо вони “заважають ходу судового процесу” (ч. 7 ст. 7 ЦПК, ч. 8 ст. 10 КАС, ч. 8 ст. 9 ГПК у редакції законопроекту). Це може стати на заваді громадськості стежити за судовими процесами, особливо у суспільно важливих справах. Фактично це НЕОБМЕЖЕНЕ дискреційне право судді зробити процес закритим для широкого кола громадськості з надуманих мотивів.
  2. Суд зможе НЕ впустити до зали судових засідань людей, які бажають бути присутніми у відкритому судовому засіданні, якщо немає “вільних місць” (ч. 2 ст. 7 ЦПК, ч. 3 ст. 10 КАС, ч. 3 ст. 9 ГПК у редакції законопроекту). Це положення закриє від громадськості кабінети суддів, де вони часто слухають справи, повісивши табличку “зал судових засідань”, та може стимулювати суддів призначати розгляд резонансних справ у маленьких залах, зменшувати кількість місць для слухачів у залах, аби уникнути суспільного контролю.
  3. Суд зможе НЕ проголошувати прилюдно судові рішення, ухвалені за наслідками закритих судових засідань (ч. 18 ст. 7 ЦПК, ч. 17 ст. 10 КАС, ч. 18 ст. 9 ГПК у редакції законопроекту). Це порушує статтю 6 Європейської конвенції з прав людини, де зазначено, що судові рішення в будь-якому випадку проголошуються прилюдно. Сьогоднішнє регулювання, наприклад, в адміністративному судочинстві, відповідає Конвенції, оскільки передбачає відкрите проголошення судового рішення, навіть ухваленого за наслідками закритого судового засідання, – лише з вилученням інформації, заради нерозголошення якої проводився закритий розгляд.
  4. Під загрозою відповідальності учаснику процесу буде ЗАБОРОНЕНО використовувати аудіо- чи відеозапис, фотографування під час закритої наради з суддею, що проводиться для врегулювання спору (ч. 9 ст. 204, п. 5 ч. 1 ст. 149 ЦПК, ч. 9 ст. 186, п. 4 ч. 1 ст. 149 КАС, ч. 10 ст. 189, п. 5 ч. 1 ст. 136 ГПК у редакції законопроекту). Ці положення дозволять судді проводити закриті зустрічі із кожною стороною окремо і під виглядом урегулювання спору вимагати неправомірну вигоду, не боячись відповідальності. Адже сторона не матиме права зафіксувати розмову, а якщо й зафіксує, то це не зможе бути використано як доказ у суді.

Наведені положення законопроекту є значним кроком назад у проведенні судової реформи, оскільки зачиняють двері суду для суспільного контролю та сприятимуть розвитку корупції.

Закликаємо народних депутатів України не підтримувати прийняття законопроекту №6232 про зміни до процесуальних кодексів із положеннями, що зроблять правосуддя непрозорим для суспільства.

Організації та громадські діячі, що підтримали заяву

ГО “Вектор прав людини” та проект “Суд людською мовою”

Центр політико-правових реформ

Асоціація українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів

Харківська правозахисна група

Центр інформації про права людини

Медійна ініціатива за права людини

Харківська обласна фундація “Громадська Альтернатива”

ГО “Бюро правничих комунікацій” (м. Суми)

Фундація “DEJURE”

Інтернет-медіа Texty.org.ua

Центр демократії та верховенства права

ГО “Відкрита Україна”

ГО “Інститут масової інформації”

Луганський обласний правозахисний центр “Альтернатива”

Центр громадянських свобод

ГО “Всеукраїнське об’єднання “Автомайдан”

Фундація “Відкритий діалог”

ГО “Платформа прав людини”

Лариса Денисенко, журналістка Громадського радіо, правозахисниця, адвокат

Еліна Шишкіна, народний депутат України у Верховній Раді України VI скликання, експерт Реанімаційного пакету реформ

Прес-анонс “Відео-проекція на будівлі КМУ: жертви воєнних злочинів звернуться до урядовців та народних депутатів”

Вересень 8, 2017

У п’ятницю, 8 вересня, о 20.30 на будівлі Кабінету Міністрів України (вулиця Михайла Грушевського, 12/2) з’явиться світлова відео-проекція людей, які стали жертвами воєнних злочинів у ході війні із Російською Федерацією. Вони звернуться до уряду та парламенту із проханням надати національним органам розслідування належний правовий інструментарій для розслідування міжнародних злочинів, і внести для цього необхідні зміни в законодавство. Світлову відео-інсталяцію підготувала команда французьких кінематографістів Zero Impuniti, які боряться з безкарністю в ході збройних конфліктів у різних куточках планети.

На демонстрації відео-проекції відбудеться брифінг для преси за участі жертв воєнних злочинів, представників команди Zero Impunity та правозахисників.

За три роки в результаті розпочатої Росією війни в Україні загинуло щонайменше 10 тисяч людей і більше 23 тисяч було поранено. Тисячі цивільних осіб були викрадені та кинуті до підвалів, піддані тортурам та залякуванням, щоб змусити їх замовкнути.

Одна із суттєвих перешкод у встановленні справедливості у цих справах є застарілий Кримінальний кодекс України. Досі у ньому не передбачено відповідальності за злочини проти людяності, а його положення щодо воєнних злочинів не в повній мірі відповідають вимогам сучасного міжнародного права. Недоліки законодавства не дають можливість органам національного розслідування та національній судовій системі здійснити правильну кваліфікацію цих дій як міжнародних злочинів, які не мають термінів давності.

Для вирішення цієї проблеми платформа “Правозахисний порядок денний” у співпраці із Міністерством юстиції України розробила законопроект «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо забезпечення його гармонізації з положеннями міжнародного права». На даний час законопроект проходить процедуру узгодження в уряді, після чого буде зареєстрований у парламенті.

Контакти для преси: Марина Ліліченко, Центр громадянських свобод, +380668183510

 

Заява Правозахисного порядку денного із вимогою до Президента України та Верховної Ради України припинити наступ на громадські об’єднання

Вересень 7, 2017

Заява Правозахисного порядку денного із вимогою до Президента України та Верховної Ради України припинити наступ на громадські об’єднання

На початку липня 2017 року у парламенті були зареєстровані президентські законопроекти №6674 та №6675, розроблені ніби на заміну скандальним  змінам до антикорупційного законодавства, які зобов’язують антикорупційних активістів подавати щорічні електронні декларації про особисті активи та майно (закон №1975-VIII від 23 березня 2017 року). Фактично, пропонується скасування е-декларування  для громадських антикорупційних активістів в обмін на запровадження додаткової податкової звітності для громадських організацій і фізичних осіб-підприємців, а також підприємств, установ та організацій, які надають їм послуги.

Законопроекти №6674 та №6675 покладають на усі громадські організації і фізичних осіб-підприємців, підприємства, установи та організації, які надають їм послуги, невиправданий обов’язок подавати додаткову звітність.

Показово, що обсяг звітності для громадських організацій, який передбачають ці законопроекти, значно перевищує той, що встановлений для бізнесу.  Більше того, звітність такого обсягу не вимагається навіть від отримувачів бюджетних коштів.

Ми вважаємо, що на фоні заяв про необхідність зменшення надмірного державного регулювання, такі законодавчі ініціативи з’явилися невипадково. Покарання у вигляді скасування неприбуткового статусу громадської організації має підкреслено каральний характер та є нічим іншим, як запровадженням інструменту для вибіркового тиску на нелояльні до влади громадські організації.

Ми розцінюємо таку ініціативу Президента України як непропорційне втручання у діяльність громадських організацій. Такі кроки уподібнюють Україну до репресивних режимів – Російської Федерації, Казахстану, Азербайджану, Туркменістану тощо. Попри позірну турботу про прозорість та підзвітність, запроваджене регулювання у цих країнах призвело до майже повного знищення непідконтрольних владі громадських об’єднань та тотального наступу на громадянське суспільство.

Жодними міжнародними договорами не передбачена вимога такого роду контролю держави щодо діяльності громадських об’єднань, оскільки за міжнародними стандартами громадські об’єднання мають право на свободу від втручання держави в їхню діяльність.

Керівні принципи щодо свободи об’єднань Ради Європи та ОБСЄ передбачають, що “держава не повинна вимагати від об’єднань підзвітності та прозорості, однак повинна заохочувати і стимулювати їх до цього”. При цьому встановлення особливих вимог до звітності допускається тільки у разі надання певних пільг та за умови, що “об’єднанню надаватиметься можливість на власний розсуд вирішувати, дотримуватись таких вимог до звітності чи відмовитись від їх дотримання, а отже – від відповідних особливих пільг”.

З огляду на викладене вище ми вимагаємо від парламенту негайно відхилити законопроекти №6674 та №6675 від 10 липня 2017 року, а від Президента України –  виконати свою обіцянку щодо скасування змін до антикорупційного законодавства від березня 2017 року.

Довідково: платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу, аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів” ГО Центр “Соціальна Дія”, Євромайдан SOS. Координацію роботи платформи здійcнює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

Центр громадянських свобод

Харківська правозахисна група

Харківський інститут соціальних досліджень

Східноукраїнський центр громадських ініціатив

Благодійний фонд “Восток-SОS”

ЛОПЦ “Альтернатива”

Асоціація УМДПЛ

ГО “КиївПрайд”

Українська Гельсінська спілка з прав людини

Фундація “Відкритий Діалог”

Центр інформації про права людини

Кримська правозахисна група

Заява відкрита до підписання. Зголошення просимо надсилати на human.rights.agenda.ua@gmail.com

ПРЕС-РЕЛІЗ ПРАВОЗАХИСНОГО ПОРЯДКУ ДЕННОГО 18 липня 2017 року, Київ

Липень 18, 2017

“Українська влада дедалі частіше використовує риторику боротьби із російською збройною агресією для прихованого наступу на громадянські свободи. На жаль, такі дії знаходять підтримку у частини суспільства. Але виграти війну і для цього самим перетворитися на авторитарну Росію не має жодного сенсу. Якщо ця тенденція продовжиться – може постати питання про призупинення безвізу, чи не єдиного в цьому році вагомого позитивного досягнення” – вважає Олександра Матвійчук, голова правління Центру громадянських свобод.

Про небезпечну тенденцію відступу від проголошеного на Майдані гасла “права людини понад усе” йшла мова на прес-конференції Правозахисного порядку денного “Три роки після Майдану: тривожні дзвіночки для прав людини”, яка відбулася 18 липня 2017 року в Українському медіа-кризовому центрі.

Минулого тижня народні депутати намагалися провести через парламент цілу низку репресивних норм. Серед них президентські законопроекти №6674 та №6675, які були внесені на заміну скандальним законам про е-декларування для антикорупційних активістів та становлять неприхований наступ на свободу об’єднань; законопроект №6688, зареєстрований народними депутатами з комітету нацбезпеки і оборони, в якому для протидії загрозам національній безпеці в інформаційній сфері запроваджується російська практика роботи спецслужб по блокуванню доступу до інформаційного ресурсу без санкції суду.

На додачу народні депутати намагалися провести процедуру відкритого голосування за обрання кандидатів на посаду Уповноваженого Верховної Ради України, яка з невідомих причин розглядалася в рамках законопроекту про зміни до закону про Конституційний суд України. Відкрите голосування значно полегшить головам фракцій контроль за депутатами для виконання досягнутих політичних домовленостей. Але поставить під сумнів незалежність та неупередженість новообраного Уповноваженого відносно тих політичних сил, які пролобіювали його обрання. Не обійшлося і без фальшування ухваленого законопроекту, тож досі не зрозуміло, який саме текст буде направлений на підпис Президенту України.

“Із нашим парламентом – як із малою дитиною. Тільки відвернувся – або пальці в розетку, чи телефон в унітаз. І потім: “Воно саме” – коментує ситуацію Аркадій Бущенко, виконавчий директор Української Гельсінкської спілки з прав людини.

Із такої оцінкою погоджується Оксана Покальчук, директорка Amnesty International в Україні та звертає увагу на те, що події минулого тижня є прямим відображенням небезпечної тенденції, що вже тривалий час знаходиться в полі зору міжнародних організацій:

“По мірі того, як зменшується міжнародний тиск на українських урядовців, погіршується ситуація з дотриманням прав людини в нашій країні. Праві рухи та церква намагаються завоювати громадську думку та насадити практики, аналогічні тим, що впроваджуються в Росії. Уряд зі свого боку, прикриваючись аргументами “національної безпеки”, намагається непропорційно обмежити права та свободи громадян. Ці вкрай тривожні тенденції несуть реальну загрозу українському суспільству та тим правам, які вдалось захистити на Майдані” – переконана вона.

На прес-конференції було вперше оприлюднена письмова декларація більше двадцяти членів Парламентської Асамблеї Ради Європи від 29 червня 2017 року. Автори декларації відзначили, що показники впровадження реформ в Україні поступово знижуються та закликали владу України припинити політичне переслідування реформаторських організацій, зокрема, антикорупційної організації «Центр протидії корупції» та журналістів-розслідувачів.

“Депутати 15 країн Ради Європи виступили на захист українських реформаторів – представників громадянського суспільства, політиків, урядовців. Кожен із них дуже добре знає ситуацію в Україні, бо постійно допомагає Україні відстоювати позицію щодо РФ чи звільняти в’язнів Кремля. Тому саме їх голос є особливо важливим меседжем для діючої влади, що політичні переслідування ніхто не буде толерувати” – зазначає Людмила Козловська, Президент Фундації “Відкритий діалог”.

За додатковою інформацією прохання звертатися до Марини Ліліченко, Центр громадянських свобод +38066 8183510 human.rights.agenda.ua@gmail.com

Платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу, аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів” ГО Центр “Соціальна Дія”, Євромайдан SOS. Координацію роботи платформи здійнює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

Відеозапис: http://uacrisis.org/ua/58682-human-rights-situation#prettyPhoto/0/

Прес-конференція Правозахисного Порядку Денного “Три роки після Майдану: тривожні дзвіночки для прав людини” 18 липня об 9.30, м. Київ

Липень 17, 2017

В останні дні перед канікулами народні депутати намагалися провести через парламент цілу низку репресивних норм. Серед них президентські законопроекти №6674 та №6675, які були внесені  на заміну скандальним законам про е-декларування для антикорупційних активістів та становлять неприхований наступ на свободу об’єднань; законопроект №6688, зареєстрований народними депутатами з комітету нацбезпеки і оборони, в якому для протидії загрозам національній безпеці в інформаційній сфері запроваджується  російська практика роботи спецслужб по блокування доступу до інформаційного ресурсу без санкції суду.

 

Минулого тижня ми також стали свідками спроб маніпулювання апарату парламенту щодо відображення результатів голосування за процедуру обрання Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Досі невідомо, який текст законопроекту підпише голова парламенту Андрій Парубій. Очевидним є намагання окремих політичних сил політизувати посаду омбудсмана на догоду партійним інтересам.

 

Усе це відбувається на фоні цілеспрямованої кампанії дискредитації громадянського суспільства, до якої ймовірно причетна українська спецслужба. У першу чергу це стосується реформаторів – представників громадянського суспільства, політиків, урядовців. Ця ситуація є доволі  тривожною і вже викликала відповідну офіційну реакцію на червневій сесії Парламентської асамблеї Ради Європи.

 

18 липня о 09:30 в приміщенні Українського кризового медіа-центру (вул. Хрещатик, 2) відбудеться прес-конференція “Три роки після Майдану: тривожні дзвіночки для прав людини, де учасники Правозахисного порядку денного окреслять тривожні тенденції розвитку законодавства та практики, які становлять виклики для захисту права людини в Україні.

Спікери:

Олександра Матвійчук, голова правління Центру громадянських свобод

Людмила Козловська, президент Фундації Відкритий Діалог

Оксана Покальчук, виконавча директорка Amnesty International в Україні

Аркадій Бущенко, виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини

 

За додатковою інформацією прохання звертатися до Марини Ліліченко, Центр громадянських свобод +38066 8183510 human.rights.agenda.ua@gmail.com

 

Платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу,  аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів” ГО Центр “Соціальна Дія”, Євромайдан SOS. Координацію роботи платформи здійнює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

ЗВЕРНЕННЯ ПРАВОЗАХИСНОГО ПОРЯДКУ ДЕННОГО ДО СПІКЕРА ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ АНДРІЯ ПАРУБІЯ

Липень 14, 2017

14 липня 2017 року, Київ

Вчора, 13 липня, парламент ухвалив в цілому закон України “Про Конституційний Суд України” за реєстраційним номером 6427-д. Цьому передувало обговорення озвученої народним депутатом Ольгою Червакою поправки, яка стосувалася збереження процедури таємного голосування за кандидатури на посаду Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Попри те, що номер поправки був названий помилково, у тексті стенограми чітко зафіксована конкретна суть даної пропозиції. На голосуванні вона була підтримана 227 народними депутатами.

Одразу після розгляду даного питання порядку денного інформація щодо результатів голосування була відображена на офіційному веб-сайті Верховної Ради України як голосування за пропозицію до законопроекту. Але вже буквально за кілька хвилин вона була змінена на іншу, некоректну поправку, яка не відповідає суті озвученої пропозиції і за яку не проводилось голосування.

На нашу думку, такі дії є спробою маніпуляції апаратом Верховної Ради України для подальшої фальсифікаціїї тексту ухваленого законопроекту. І логічним продовженням закритих політичних торгів, які розпочалися довкола обрання нового Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з травня цього року. Адже процедура обрання Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини взагалі не мала б розглядатися в рамках законопроекту про Конституційний суд України.

Очевидним є намагання певних політичних сил політизувати посаду омбудсмана на догоду партійним інтересам, що, по суті, ставить під сумнів незалежність та неупередженість новообраного Уповноваженого відносно тих політичних сил, які пролобіювали його обрання.

Ми звертаємо Вашу увагу, що як голова Верховної Ради України Ви несете персональну відповідальність за забезпечення правильного відображення результатів голосування в остаточному тексті ухваленого Закону, який буде направлений на підпис Президенту України.

У нас залишається надія на Вашу порядність та відданість принципам верховенства права, про що Ви заявили на спонтанній зустрічі із правозахисниками, коли було піднято питання про процедуру обрання нового Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Ми вимагаємо приведення у відповідність до результатів голосування остаточного тексту ухваленого Закону, який буде направлений на підпис Президенту України.

Ми закликаємо міжнародні організації взяти під контроль цю ситуацію з метою недопущення політизації національної інституції з прав людини.

Платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу, аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів” ГО Центр “Соціальна Дія”, Євромайдан SOS.

Координацію роботи платформи здійcнює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

Центр громадянських свобод
ХОФ “Громадська Альтернатива”
Асоціація українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів
Центр інформації про права людини
Луганський обласний правозахисний центр “Альтернатива”
Громадська організація “Донбас СОС”
ГО “ Інсайт”
Кримська правозахисна група
ГО “Східноукраїнський центр громадських ініціатив”
Amnesty International в Україні
ГО “КиївПрайд”
Харківська правозахисна група
Благодійний фонд “Восток-SOS”
Харківський інститут соціологічних досліджень
ГО Центр “Соціальна Дія”
Українська Гельсінська спілка з прав людини

ПРАВОЗАХИСНИКИ ЗВЕРНУЛИСЯ ДО ПАРЛАМЕНТУ ІЗ ЗАКЛИКОМ ВИЗНАТИ ЮРИСДИКЦІЮ МІЖНАРОДНОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ (МКС)

Січень 28, 2017

Голові Верховної Ради України

Гройсману Володимиру Борисовичу,

Народним депутатам України

Платформи “Правозахисний порядок денний”

Шановний Володимире Борисовичу!

Шановні голови депутатських фракцій!

Шановні народні депутати!

Останні події на сході України свідчать про очевидне зростання загроз правам людини, передовсім основному праву людини, – праву на життя. Вбивства терористами та бойовиками мирних людей на Донбасі, зокрема, останні розстріли терористами мирного населення в Донецьку, під Волновахою, в Маріуполі є підтвердженням того, що сьогодні немає реального механізму захисту мирного населення у цих наповнених насильством та безправ’ям регіонах. Це породжує безкарність та реальну загрозу подальших подібних найбрутальніших порушень прав мирного населення, яке опинилось в зоні воєнних дій, що Україна визначає як антитерористичну операцію.

На жаль, слід констатувати неможливість національної  правоохоронної системи забезпечити як самі права населення на цих територіях, так і розслідування вчинених злочинів. Безкарність породжує лише ще більші та більш жорстокі і масштабні порушення прав людини, які сягають рівня злочинів проти людяності та воєнних злочинів. Саме це є предметом розслідування та судового розгляду Міжнародного кримінального суду, а відтак, можливістю притягнути до відповідальності тих, хто вчинив та продовжує вчинювати такі злочини.

25 січня 2015 року на позачерговому засіданні Ради національної безпеки та оборони було ухвалено «доручити Уряду почати процедуру звернення до Гаазького трибуналу щодо злочинів проти людяності, скоєних терористами проти українських громадян у 2014-2015 роках, а також щодо визнання ДНР та ЛНР терористичними організаціями».

У зв’язку із цим слід зазначити, що Міжнародний кримінальний суд відповідно до Римського Статуту, є постійним органом та має повноваження здійснювати юрисдикцію стосовно осіб, відповідальних за особливо тяжкі злочини, що викликають занепокоєння міжнародного співтовариства, та доповнює національні органи кримінальної юрисдикції.

Україна не є учасницею Міжнародного кримінального суду, хоча Римський статут Міжнародного кримінального суду був підписаний Україною ще у 2000 році.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 11 липня 2001 року дійшов висновку, що окремі положення Статуту не узгоджуються зі статтею 124 Конституції України, а тому приєднання України до цього документу, відповідно, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції.

У Верховній Раді України зареєстровано законопроект № 1788 від 16.01.2015 року, який передбачає доповнення статті 124 Конституції України таким положенням: «Україна може визнати юрисдикцію Міжнародного кримінального суду на умовах Римського статуту Міжнародного кримінального суду», що передбачає подолання всіх правових перешкод на шляху ратифікації Римського Статуту.

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ У ПОПЕРЕДНЬОМУ СКЛИКАННІ ВИЗНАЛА ЮРИСДИКЦІЮ МІЖНАРОДНОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ (МКС) НА ПЕРІОД З 21 ЛИСТОПАДА 2013 РОКУ ПО 22 ЛЮТОГО 2014 РОКУ, ТИМ САМИМ НАДАЛА МОЖЛИВІСТЬ ЗДІЙСНЮВАТИ МІЖНАРОДНЕ ПРАВОСУДДЯ, АЛЕ ОБМЕЖИВШИ ЙОГО КОМПЕТЕНЦІЮ ВИКЛЮЧНО ПЕРІОДОМ ПОДІЙ  ЄВРОМАЙДАНУ.

 ДЛЯ ТОГО ЩОБ ЮРИСДИКЦІЯ МІЖНАРОДНОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ ОХОПЛЮВАЛА ПЕРІОД ТА ПОДІЇ, КОЛИ ВІДБУВАЛАСЬ ОКУПАЦІЯ КРИМУ РОСІЙСЬКОЮ ФЕДЕРАЦІЄЮ ТА ВЧИНЯЛИСЬ ЗЛОЧИНИ НЕЗАКОННИМИ ЗБРОЙНИМИ ФОРМУВАННЯМИ НА ДОНБАСІ, СЛІД ПРИЙНЯТИ ВІДПОВІДНУ ПОСТАНОВУ ТА РОЗШИРИТИ ЮРИСДИКЦІЮ ЦЬОГО СУДУ В ЧАСІ.

ВІДПОВІДНИЙ ПРОЕКТ ПОСТАНОВИ ВЖЕ ЗАРЕЄСТРОВАНИЙ В ПАРЛАМЕНТІ – ЦЕ ПОСТАНОВА №1312 ВІД 09.12.2014 «ЩОДО  ПРО ВИЗНАННЯ УКРАЇНОЮ ЮРИСДИКЦІЇ МІЖНАРОДНОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ ЩОДО СИТУАЦІЇ, ЯКА СКЛАЛАСЬ ВНАСЛІДОК ТРИВАЮЧОЇ З 27 ЛЮТОГО 2014 Р. ЗБРОЙНОЇ АГРЕСІЇ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ ПРОТИ УКРАЇНИ ТА ВЧИНЕННЯ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ МІЖНАРОДНИХ ЗЛОЧИНІВ».

З огляду на вище наведене просимо:

включити до порядку денного пленарного засідання Верховної Ради України питання про визначення та затвердження терміну юрисдикції Міжнародного кримінального суду в період, який починається 21 листопада 2014 року та триватиме до моменту безпосередньої ратифікації Верховною Радою України Римського статуту з метою ухвалення парламентом юрисдикційних повноважень Міжнародного кримінального суду в цей період, а саме постанову №1312 від 09.12.2014 «Щодо  про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо ситуації, яка склалась внаслідок триваючої з 27 лютого 2014 р. збройної агресії Російської Федерації проти України та вчинення на території України міжнародних злочинів». А також  уточнити п. 1 даної постанови та передбачити термін дії даного звернення до моменту безпосередньої ратифікації Україною Римського статуту.

Довідково:

Римський статут МКС вступив в силу 1 липня 2002 року, тим самим ввів у дію юрисдикцію МКС. До злочинів, які розглядає МКС, належать геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини та злочини агресії.

Після ратифікації Римського статуту Україною, Міжнародний Кримінальний Суд володітиме юрисдикцією щодо притягнення до відповідальності осіб, які вчинили найжорстокіші порушення прав людини та гуманітарного права на території держави або по відношенню до громадянина цієї держави.

Платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу,  аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр Громадянських Свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Будинок прав людини в Києві, Центр “Соціальна Дія”, Проект “Без кордонів”, Євромайдан SOS.

ПРЕС-АНОНС “ЗАКОНОДАВЧІ ІНІЦІАТИВИ ЩОДО РАТИФІКАЦІЇ РИМСЬКОГО СТАТУТУ МІЖНАРОДНОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ”

Січень 14, 2017

(КИЇВ) У четвер, 15 січня правозахисні організації-члени Платформи “Правозахисний порядок денний” проведуть прес-конференцію щодо необхідності підтримки Верховною Радою законопроекту, який поширить юрисдикцію МКС в Україні.
Час: 15 січня, о 13.00.
Місце: Український кризовий медіа-центр (вул. Інститутська, 4, готель «Україна», 3 поверх)
Питання до обговорення:
1. Що таке Римський Статут МКС?
2. Порушення прав людини під час Євромайдану, військові злочини під час конфлікту на Сході України та окупація Криму у контексті міжнародного правосуддя.
3. Необхідність ратифікації Римського Статуту МКС, як стримуючого фактора для недопущення військових злочинів і злочинів проти людяності.
4. Необхідність подання запиту на поширення юрисдикції МКС на період до ратифікації (з початку протестів Євромайдану і до моменту ратифікації).
5. Обговорення запропонованих законодавчих ініціатив у парламенті.
Спікери:
Олександра МАТВІЙЧУК – координатор Євромайдан SOS, голова правління Центр Громадянських Свобод,
Тетяна МАЗУР – виконавчий директор Amnesty International в Україні,
Віталій КУПРІЙ – народний депутат,
Ганна Гопко – народний депутат,
Юрій Дерев’янко – народний депутат (участь підтверджується).
З питань акредитації на прес-брифінг, будь ласка, звертайтеся до Марії Іваник за телефоном +38 (050) 705 86 72, e-mail: old.ccl.org.ua@gmail.com, або до Богдана Овчарука за телефоном +38 (067) 551 69 44, e-mail: b.ovcharuk@amnesty.org.ua.

ІНФОРМАЦІЙНА ДОВІДКА.
Римський статут МКС набув чинності 1 липня 2002 року, тим самим ввів у дію юрисдикцію МКС. До злочинів, які розглядає МКС, належать геноцид, злочини проти людяності, військові злочини та злочини агресії. Після ратифікації Римського статуту Україною, Міжнародний Кримінальний Суд володітиме юрисдикцією по притягненню до відповідальності осіб, які вчинили найжорстокіші порушення прав людини та гуманітарного права на території держави або по відношенню до громадянина цієї держави.
Платформа “Правозахисний порядок денний”– неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу, аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр Громадянських Свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Будинок прав людини в Києві, Центр “Соціальна Дія”, Проект “Без кордонів”, Євромайдан SOS.

(Не)ратифікація Римського статуту: чого боїться українська влада?

Грудень 16, 2015

(Не)ратифікація Римського статуту: чого боїться українська влада?

Іноземні парламентарі закликають Україну невідкладно та повністю ратифікувати Римський статут. Про це, зокрема, йшлося на прес-конференції  «Забути про Гаагу: Україна знову відкладає ратифікацію Римського статуту».

Що заважає українським парламентарям ратифікувати цей статут і яку користь він принесе українським громадянам розповідають Ірина Думич, правозахисниця, представниця Правозахисного порядку денного, експертка Центру Громадянських Свобод, і Давід Донат-Катен, доктор юридичних наук, Генеральний Секретар міжнародної організації «Парламентарії за глобальні дії». Перекладач  — Роман Чернишов.

Василь Шандро: Що сьогодні відбувалося і чи можна говорити про успішні результати?

Ірина Думич: Сьогодні в стінах Верховної Ради відбувся міжпарламентський семінар з обміну досвідом між представниками парламенту Швеції, Австрії, Великобританії та інших європейських країн, а також представниками українського парламенту. Темою семінару було приєднання України до Міжнародного кримінального суду та захист цивільного населення.

Семінар відбувся дуже на часі, адже напередодні Дня прав людини ми дізналися про рішення комітету з питань правової політики відхилити законопроект №1788, який повинен був створити законодавчі умови для того, щоб Україна могла приєднатися до Міжнародного кримінального суду — Суду в Гаазі. Комітет посилається на те, що є конституційний законопроект в частині правосуддя, в якому вже включено питання Римського статуту.

Однак тут нас дуже насторожила норма у перехідних положеннях, за якою положення, яке дозволить ратифікувати Римський статут, набере чинності через три роки після набрання чинності Конституції України. Це означає, що Україна демонструє відступ від своїх зобов’язань згідно з Угодою про Асоціацію з ЄС (пункт 8).

Це не є питанням для дискусії, це питання виконання умов угоди. Жоден депутат не зміг пояснити доцільність такої норми. Ми не розуміємо, чому влада постійно від цього ухиляється. Тоді виникає питання: що приховує та чого боїться Україна?

Василь Шандро: Давіде, чому українські депутати відтерміновують ратифікацію Римського статуту? Чого бояться українські чиновники?

Давід Донат-Катен: На скільки я зрозумів із зустрічей з народними депутатами, вони також не розуміють, звідки взялася норма про перехідний період тривалістю у три роки, яку пропонує Президент. Народні депутати, які підтримують наш проект, поки що в меншості, але ситуація дуже динамічна  і може змінитися.

Вони бачать два варіанти вирішення цього питання. З одного боку, вони пропонують підтримати редакцію статті 124 Конституції, яку пропонує законопроект Петра Порошенка. Але також вони намагатимуться видалити пункт перехідних положень про перехідний період, оскільки це буде негативним сигналом не тільки для світової спільноти, але й для жертв подій. Насправді, це затягнеться навіть на  4 роки. Ми сподіваємося, що положення все-таки буде переглянуто.

Варто зазначити, що Україна вже визнала юрисдикцію Міжнародного кримінального суду щодо подій (зокрема, на Донбасі),  надавши йому повноваження здійснювати судові провадження в розслідуваннях справ.

Тетяна Трощинська: Що міжнародне право каже з приводу війни та збройного конфлікту? Чи не виглядає так, що збройний конфлікт — це щось менше, ніж війна?

Давід Донат-КатенЗа міжнародним правом це абсолютно тотожні поняття.  Єдина відмінність: у випадку війни застосовується гуманітарне право, у мирний час — застосовується законодавство про права людини.

Тетяна Трощинська: Що дає ратифікація Римського статуту цивільним жертвам збройного конфлікту?

Ірина Думич: На мою думку, у першу чергу — це є протидія. Якщо порушник Закону знає, що він не понесе за скоєне покарання, він і надалі порушуватиме. Ратифікація є запобіжником найтяжчих злочинів.  По-друге, це дасть громадянам відчуття, що правосуддя є.

Давід Донат-КатенМені здається важливим наголосити на тому, що самостійно Міжнародний кримінальний суд не зможе вирішити сам конфлікт. Зброєю його також не вирішити. Єдиною опцією є застосування міжнародного права.

Слухати більше.

Правозахисник Олег Мартиненко: «Корупція в поліції починається із першої чашки безкоштовної кави»

Серпень 26, 2015

«Конкурсний відбір на усі посади Національної поліції є однією із найважливіших антикорупційних засад, що дозволить зробити якісний перехід до сервісної системи правоохоронних органів».

Про це заявив Олег Мартиненко, правозахисник, експерт з реформування МВС, координатор групи реформи поліції платформи «Правозахисний порядок денний», аналітик УГСПЛ під час презентації Порядку проведення конкурсу на службу до Національної поліції України, який розробили правозахисники та експерти Національної громадської платформи «Реформуємо МВС». Ще 2 тижні тому він був відправлений керівництву МВС, на жаль, відповіді дотепер немає. Даний Порядок дозволить максимально прозоро відбирати кандидатів на різноманітні посади в поліцію, зокрема, на ключові. На даний час керівники Поліції в Києві, Одесі та Львові призначалися безпосередно міністром МВС Арсеном Аваковим, а заступники – за його погодженням. Відповідно, про прозорість відбору та відсутність корупції говорити дуже важко. Адже нікому не є зрозумілим те, за якими критеріями йдуть призначення.

Експерти запропонували проводити відкритий конкурс у 5 етапів:
1. 1. Оголошення конкурсу, який повинен тривати від 10 до 30 днів.

2. 2. Прийняття та розгляд документів для участі.

3. 3. Перевірка кандидата: спеціальна, фізичного та психічного здоров’я, психологічне вивчення.

4. 4. Іспит і співбесіда.

5. 5. Прийняття рішення.

CNVWq3NU8AAk6om CNVWrwIUwAAOTZ8

На заяви про необхідність конкурсного відбору до Національної поліції часто лунають відповіді, що, мовляв, у нас війна, немає часу на конкурс, а відбір та призначення повинні відбуватись дуже швидко. Проте, як показує практика багатьох європейських країн, зокрема, Боснії та Герцеговини, на оцінювання одного кандидата потрібно не більше семи годин.

На думку розробників, ця процедура є найважливішою антикорупційною процедурою для створення Національної поліції та запорукою ефективності її діяльності.

Довідка
Платформа «Правозахисний порядок денний» – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу, аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр Громадянських Свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Будинок прав людини в Києві, Центр «Соціальна Дія», Проект «Без кордонів», Євромайдан SOS.

За додатковою інформацією прохання звертатись до Марії Іваник +380507058672, ccl.org.ua@gmail.com

 

Результаты поиска:

72 громадські організації вже підписали Заяву Правозахисного порядку денного із вимогою до Президента України та Верховної Ради України припинити наступ на громадські об’єднання

Вересень 25, 2017

Заява Правозахисного порядку денного із вимогою до Президента України та Верховної Ради України припинити наступ на громадські об’єднання

На початку липня 2017 року у парламенті були зареєстровані президентські законопроекти №6674 та №6675, розроблені ніби на заміну скандальним  змінам до антикорупційного законодавства, які зобов’язують антикорупційних активістів подавати щорічні електронні декларації про особисті активи та майно (закон №1975-VIII від 23 березня 2017 року). Фактично, пропонується скасування е-декларування  для громадських антикорупційних активістів в обмін на запровадження додаткової податкової звітності для громадських організацій і фізичних осіб-підприємців, а також підприємств, установ та організацій, які надають їм послуги.

Законопроекти №6674 та №6675 покладають на усі громадські організації і фізичних осіб-підприємців, підприємства, установи та організації, які надають їм послуги, невиправданий обов’язок подавати додаткову звітність.

Показово, що обсяг звітності для громадських організацій, який передбачають ці законопроекти, значно перевищує той, що встановлений для бізнесу.  Більше того, звітність такого обсягу не вимагається навіть від отримувачів бюджетних коштів.

Ми вважаємо, що на фоні заяв про необхідність зменшення надмірного державного регулювання, такі законодавчі ініціативи з’явилися невипадково. Покарання у вигляді скасування неприбуткового статусу громадської організації має підкреслено каральний характер та є нічим іншим, як запровадженням інструменту для вибіркового тиску на нелояльні до влади громадські організації.

Ми розцінюємо таку ініціативу Президента України як непропорційне втручання у діяльність громадських організацій. Такі кроки уподібнюють Україну до репресивних режимів – Російської Федерації, Казахстану, Азербайджану, Туркменістану тощо. Попри позірну турботу про прозорість та підзвітність, запроваджене регулювання у цих країнах призвело до майже повного знищення непідконтрольних владі громадських об’єднань та тотального наступу на громадянське суспільство.

Жодними міжнародними договорами не передбачена вимога такого роду контролю держави щодо діяльності громадських об’єднань, оскільки за міжнародними стандартами громадські об’єднання мають право на свободу від втручання держави в їхню діяльність.

Керівні принципи щодо свободи об’єднань Ради Європи та ОБСЄ передбачають, що “держава не повинна вимагати від об’єднань підзвітності та прозорості, однак повинна заохочувати і стимулювати їх до цього”. При цьому встановлення особливих вимог до звітності допускається тільки у разі надання певних пільг та за умови, що “об’єднанню надаватиметься можливість на власний розсуд вирішувати, дотримуватись таких вимог до звітності чи відмовитись від їх дотримання, а отже – від відповідних особливих пільг”.

З огляду на викладене вище ми вимагаємо від парламенту негайно відхилити законопроекти №6674 та №6675 від 10 липня 2017 року, а від Президента України –  виконати свою обіцянку щодо скасування змін до антикорупційного законодавства від березня 2017 року.

Довідково: платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу, аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів” ГО Центр “Соціальна Дія”, Євромайдан SOS. Координацію роботи платформи здійcнює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

  1. Центр громадянських свобод
  2. Харківська правозахисна група
  3. Харківський інститут соціальних досліджень
  4. Східноукраїнський центр громадських ініціатив
  5. Благодійний фонд “Восток-SОS”
  6. ЛОПЦ “Альтернатива”
  7. Асоціація УМДПЛ
  8. ГО “КиївПрайд”
  9. Українська Гельсінська спілка з прав людини
  10. Фундація “Відкритий Діалог”
  11. Центр інформації про права людини
  12. Кримська правозахисна група
  13. Гельсінська ініціатива-ХХІ
  14. ГО “Мирний Берег”
  15. Експертний центр з прав людини
  16. ГО “Ла Страда Україна”
  17. Центр досліджень визвольного руху
  18. БО “Фонд милосердя і здоров’я”
  19. ГО “Південь”
  20. ГО “Промінь змін”
  21. Харківська обласна фундація “Громадська альтернатива”
  22. Проект “Без кордонів”
  23. ГО “Асоціація Політичних Наук”
  24. ГО “Народний контроль Кіровоградщини”
  25. Центр української політики “Ексампей”
  26. ГО “Волонтерське об”єднання учасників Майдану та бойових дій”
  27. БФ «Клуб Дивосвіт»
  28. ГО «Школа Громадських Проектів»
  29. ГО «Віра.Надія.Дія»
  30. ГО «JCI Kyiv»
  31. Освітній дім прав людини – Чернігів
  32. ГО “Центр “Жіночі перспективи”
  33. ГО “Закарпатська громада”
  34. Івано-Франківська обласна організація “Молода Просвіта”
  35. Тернопільська правозахисна група
  36. Правозахисний центр “All rights”
  37. ВБО “КОНВІКТУС УКРАЇНА”
  38. Автономна Адвокатура
  39. ГО “МАРТ”  (Чернігів)
  40. Українська Фундація правової допомоги
  41. “Інформаційно – просвітницький центр “ВІСЬ” (Вінниця)
  42. Центр громадянської просвіти “Альменда”
  43. Центр гуманістичних технологій АХАЛАР
  44. ГО “Українська Асоціація Оцінювання”
  45. ГО “Територія успіху”
  46. Т-Жінки України
  47. ГО “АвтоМайдан Київ”
  48. ГО “Вектор прав людини”
  49. “Білозерський центр регіонального розвитку”
  50. Центр досліджень правоохоронної діяльності
  51. Чернігівський громадський комітет захисту прав людини
  52. ГО Київський освітній центр “Простір толерантності”
  53. Правозахисний центр “Поступ”
  54. ГО “Ліберально-демократична ліга України”
  55. Бюро соціальних і політичних розробок
  56. Центр правових та політичних досліджень “ДУМА”
  57. Інститут масової інформації
  58. Експертна група “Сова”
  59. Медійна ініціатива за права людини
  60. Всеукраїнська благодіна організація “Легалайф-Україна””
  61. ГО “Інсайт”
  62. Український незалежний центр політичних досліджень
  63. ГО “Інформатор”
  64. ІАЦ “Громадський Простір”
  65. Правозахисний ЛГБТ Центр “Наш світ”
  66. ГО “Бахмат”
  67. ГО “Development foundation”
  68. ГО “Всеукраїнська ліга правників проти корупції”
  69. ГО “Харківське жіноче об’єднання “Сфера”
  70. ГО “Гендерний центр Волинської області”
  71. ГО “Тeатр для діалогу”
  72. ГО “Вільна територія”

Заява відкрита до підписання. Зголошення просимо надсилати на human.rights.agenda.ua@gmail.com

 

Громадські організації, медіа та активісти вимагають не допустити обмеження гласності судочинства

Вересень 13, 2017

Громадські організації, медіа та активісти вимагають не допустити обмеження гласності судочинства 

Проект реформи судочинства, ініційований Президентом, суттєво звужує прозорість судового процесу. Громадські організації  та активісти закликають Парламент не допустити цього.

Після Революції Гідності суспільство і закон стимулювали суди стати більш відкритими, налагодити діалог зі ЗМІ та громадою. Ухвалення нового Закону “Про судоустрій і статус суддів”, що передбачив право громадян проводити відеозапис чи фотографування відкритих судових засідань без спеціального дозволу суду, стало значним здобутком, незважаючи на світоглядну неготовність багатьох суддів до імплементації цього положення.

Однак у червні цього року Президент України вніс на розгляд Верховної Ради України проект реформи судового процесу, який, попри значну кількість прогресивних положень, звужує принципи гласності та відкритості судових засідань і створює перешкоди для здійснення суспільного контролю. Наразі Парламент розглядає законопроект у другому читанні.

У випадку прийняття закону:

  1. Суд зможе ЗАБОРОНИТИ фотофіксацію, відеозапис чи трансляцію ВІДКРИТОГО судового засідання, якщо вони “заважають ходу судового процесу” (ч. 7 ст. 7 ЦПК, ч. 8 ст. 10 КАС, ч. 8 ст. 9 ГПК у редакції законопроекту). Це може стати на заваді громадськості стежити за судовими процесами, особливо у суспільно важливих справах. Фактично це НЕОБМЕЖЕНЕ дискреційне право судді зробити процес закритим для широкого кола громадськості з надуманих мотивів.
  2. Суд зможе НЕ впустити до зали судових засідань людей, які бажають бути присутніми у відкритому судовому засіданні, якщо немає “вільних місць” (ч. 2 ст. 7 ЦПК, ч. 3 ст. 10 КАС, ч. 3 ст. 9 ГПК у редакції законопроекту). Це положення закриє від громадськості кабінети суддів, де вони часто слухають справи, повісивши табличку “зал судових засідань”, та може стимулювати суддів призначати розгляд резонансних справ у маленьких залах, зменшувати кількість місць для слухачів у залах, аби уникнути суспільного контролю.
  3. Суд зможе НЕ проголошувати прилюдно судові рішення, ухвалені за наслідками закритих судових засідань (ч. 18 ст. 7 ЦПК, ч. 17 ст. 10 КАС, ч. 18 ст. 9 ГПК у редакції законопроекту). Це порушує статтю 6 Європейської конвенції з прав людини, де зазначено, що судові рішення в будь-якому випадку проголошуються прилюдно. Сьогоднішнє регулювання, наприклад, в адміністративному судочинстві, відповідає Конвенції, оскільки передбачає відкрите проголошення судового рішення, навіть ухваленого за наслідками закритого судового засідання, – лише з вилученням інформації, заради нерозголошення якої проводився закритий розгляд.
  4. Під загрозою відповідальності учаснику процесу буде ЗАБОРОНЕНО використовувати аудіо- чи відеозапис, фотографування під час закритої наради з суддею, що проводиться для врегулювання спору (ч. 9 ст. 204, п. 5 ч. 1 ст. 149 ЦПК, ч. 9 ст. 186, п. 4 ч. 1 ст. 149 КАС, ч. 10 ст. 189, п. 5 ч. 1 ст. 136 ГПК у редакції законопроекту). Ці положення дозволять судді проводити закриті зустрічі із кожною стороною окремо і під виглядом урегулювання спору вимагати неправомірну вигоду, не боячись відповідальності. Адже сторона не матиме права зафіксувати розмову, а якщо й зафіксує, то це не зможе бути використано як доказ у суді.

Наведені положення законопроекту є значним кроком назад у проведенні судової реформи, оскільки зачиняють двері суду для суспільного контролю та сприятимуть розвитку корупції.

Закликаємо народних депутатів України не підтримувати прийняття законопроекту №6232 про зміни до процесуальних кодексів із положеннями, що зроблять правосуддя непрозорим для суспільства.

Організації та громадські діячі, що підтримали заяву

ГО “Вектор прав людини” та проект “Суд людською мовою”

Центр політико-правових реформ

Асоціація українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів

Харківська правозахисна група

Центр інформації про права людини

Медійна ініціатива за права людини

Харківська обласна фундація “Громадська Альтернатива”

ГО “Бюро правничих комунікацій” (м. Суми)

Фундація “DEJURE”

Інтернет-медіа Texty.org.ua

Центр демократії та верховенства права

ГО “Відкрита Україна”

ГО “Інститут масової інформації”

Луганський обласний правозахисний центр “Альтернатива”

Центр громадянських свобод

ГО “Всеукраїнське об’єднання “Автомайдан”

Фундація “Відкритий діалог”

ГО “Платформа прав людини”

Лариса Денисенко, журналістка Громадського радіо, правозахисниця, адвокат

Еліна Шишкіна, народний депутат України у Верховній Раді України VI скликання, експерт Реанімаційного пакету реформ

Прес-анонс “Відео-проекція на будівлі КМУ: жертви воєнних злочинів звернуться до урядовців та народних депутатів”

Вересень 8, 2017

У п’ятницю, 8 вересня, о 20.30 на будівлі Кабінету Міністрів України (вулиця Михайла Грушевського, 12/2) з’явиться світлова відео-проекція людей, які стали жертвами воєнних злочинів у ході війні із Російською Федерацією. Вони звернуться до уряду та парламенту із проханням надати національним органам розслідування належний правовий інструментарій для розслідування міжнародних злочинів, і внести для цього необхідні зміни в законодавство. Світлову відео-інсталяцію підготувала команда французьких кінематографістів Zero Impuniti, які боряться з безкарністю в ході збройних конфліктів у різних куточках планети.

На демонстрації відео-проекції відбудеться брифінг для преси за участі жертв воєнних злочинів, представників команди Zero Impunity та правозахисників.

За три роки в результаті розпочатої Росією війни в Україні загинуло щонайменше 10 тисяч людей і більше 23 тисяч було поранено. Тисячі цивільних осіб були викрадені та кинуті до підвалів, піддані тортурам та залякуванням, щоб змусити їх замовкнути.

Одна із суттєвих перешкод у встановленні справедливості у цих справах є застарілий Кримінальний кодекс України. Досі у ньому не передбачено відповідальності за злочини проти людяності, а його положення щодо воєнних злочинів не в повній мірі відповідають вимогам сучасного міжнародного права. Недоліки законодавства не дають можливість органам національного розслідування та національній судовій системі здійснити правильну кваліфікацію цих дій як міжнародних злочинів, які не мають термінів давності.

Для вирішення цієї проблеми платформа “Правозахисний порядок денний” у співпраці із Міністерством юстиції України розробила законопроект «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо забезпечення його гармонізації з положеннями міжнародного права». На даний час законопроект проходить процедуру узгодження в уряді, після чого буде зареєстрований у парламенті.

Контакти для преси: Марина Ліліченко, Центр громадянських свобод, +380668183510

 

Заява Правозахисного порядку денного із вимогою до Президента України та Верховної Ради України припинити наступ на громадські об’єднання

Вересень 7, 2017

Заява Правозахисного порядку денного із вимогою до Президента України та Верховної Ради України припинити наступ на громадські об’єднання

На початку липня 2017 року у парламенті були зареєстровані президентські законопроекти №6674 та №6675, розроблені ніби на заміну скандальним  змінам до антикорупційного законодавства, які зобов’язують антикорупційних активістів подавати щорічні електронні декларації про особисті активи та майно (закон №1975-VIII від 23 березня 2017 року). Фактично, пропонується скасування е-декларування  для громадських антикорупційних активістів в обмін на запровадження додаткової податкової звітності для громадських організацій і фізичних осіб-підприємців, а також підприємств, установ та організацій, які надають їм послуги.

Законопроекти №6674 та №6675 покладають на усі громадські організації і фізичних осіб-підприємців, підприємства, установи та організації, які надають їм послуги, невиправданий обов’язок подавати додаткову звітність.

Показово, що обсяг звітності для громадських організацій, який передбачають ці законопроекти, значно перевищує той, що встановлений для бізнесу.  Більше того, звітність такого обсягу не вимагається навіть від отримувачів бюджетних коштів.

Ми вважаємо, що на фоні заяв про необхідність зменшення надмірного державного регулювання, такі законодавчі ініціативи з’явилися невипадково. Покарання у вигляді скасування неприбуткового статусу громадської організації має підкреслено каральний характер та є нічим іншим, як запровадженням інструменту для вибіркового тиску на нелояльні до влади громадські організації.

Ми розцінюємо таку ініціативу Президента України як непропорційне втручання у діяльність громадських організацій. Такі кроки уподібнюють Україну до репресивних режимів – Російської Федерації, Казахстану, Азербайджану, Туркменістану тощо. Попри позірну турботу про прозорість та підзвітність, запроваджене регулювання у цих країнах призвело до майже повного знищення непідконтрольних владі громадських об’єднань та тотального наступу на громадянське суспільство.

Жодними міжнародними договорами не передбачена вимога такого роду контролю держави щодо діяльності громадських об’єднань, оскільки за міжнародними стандартами громадські об’єднання мають право на свободу від втручання держави в їхню діяльність.

Керівні принципи щодо свободи об’єднань Ради Європи та ОБСЄ передбачають, що “держава не повинна вимагати від об’єднань підзвітності та прозорості, однак повинна заохочувати і стимулювати їх до цього”. При цьому встановлення особливих вимог до звітності допускається тільки у разі надання певних пільг та за умови, що “об’єднанню надаватиметься можливість на власний розсуд вирішувати, дотримуватись таких вимог до звітності чи відмовитись від їх дотримання, а отже – від відповідних особливих пільг”.

З огляду на викладене вище ми вимагаємо від парламенту негайно відхилити законопроекти №6674 та №6675 від 10 липня 2017 року, а від Президента України –  виконати свою обіцянку щодо скасування змін до антикорупційного законодавства від березня 2017 року.

Довідково: платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу, аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів” ГО Центр “Соціальна Дія”, Євромайдан SOS. Координацію роботи платформи здійcнює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

Центр громадянських свобод

Харківська правозахисна група

Харківський інститут соціальних досліджень

Східноукраїнський центр громадських ініціатив

Благодійний фонд “Восток-SОS”

ЛОПЦ “Альтернатива”

Асоціація УМДПЛ

ГО “КиївПрайд”

Українська Гельсінська спілка з прав людини

Фундація “Відкритий Діалог”

Центр інформації про права людини

Кримська правозахисна група

Заява відкрита до підписання. Зголошення просимо надсилати на human.rights.agenda.ua@gmail.com

ПРЕС-РЕЛІЗ ПРАВОЗАХИСНОГО ПОРЯДКУ ДЕННОГО 18 липня 2017 року, Київ

Липень 18, 2017

“Українська влада дедалі частіше використовує риторику боротьби із російською збройною агресією для прихованого наступу на громадянські свободи. На жаль, такі дії знаходять підтримку у частини суспільства. Але виграти війну і для цього самим перетворитися на авторитарну Росію не має жодного сенсу. Якщо ця тенденція продовжиться – може постати питання про призупинення безвізу, чи не єдиного в цьому році вагомого позитивного досягнення” – вважає Олександра Матвійчук, голова правління Центру громадянських свобод.

Про небезпечну тенденцію відступу від проголошеного на Майдані гасла “права людини понад усе” йшла мова на прес-конференції Правозахисного порядку денного “Три роки після Майдану: тривожні дзвіночки для прав людини”, яка відбулася 18 липня 2017 року в Українському медіа-кризовому центрі.

Минулого тижня народні депутати намагалися провести через парламент цілу низку репресивних норм. Серед них президентські законопроекти №6674 та №6675, які були внесені на заміну скандальним законам про е-декларування для антикорупційних активістів та становлять неприхований наступ на свободу об’єднань; законопроект №6688, зареєстрований народними депутатами з комітету нацбезпеки і оборони, в якому для протидії загрозам національній безпеці в інформаційній сфері запроваджується російська практика роботи спецслужб по блокуванню доступу до інформаційного ресурсу без санкції суду.

На додачу народні депутати намагалися провести процедуру відкритого голосування за обрання кандидатів на посаду Уповноваженого Верховної Ради України, яка з невідомих причин розглядалася в рамках законопроекту про зміни до закону про Конституційний суд України. Відкрите голосування значно полегшить головам фракцій контроль за депутатами для виконання досягнутих політичних домовленостей. Але поставить під сумнів незалежність та неупередженість новообраного Уповноваженого відносно тих політичних сил, які пролобіювали його обрання. Не обійшлося і без фальшування ухваленого законопроекту, тож досі не зрозуміло, який саме текст буде направлений на підпис Президенту України.

“Із нашим парламентом – як із малою дитиною. Тільки відвернувся – або пальці в розетку, чи телефон в унітаз. І потім: “Воно саме” – коментує ситуацію Аркадій Бущенко, виконавчий директор Української Гельсінкської спілки з прав людини.

Із такої оцінкою погоджується Оксана Покальчук, директорка Amnesty International в Україні та звертає увагу на те, що події минулого тижня є прямим відображенням небезпечної тенденції, що вже тривалий час знаходиться в полі зору міжнародних організацій:

“По мірі того, як зменшується міжнародний тиск на українських урядовців, погіршується ситуація з дотриманням прав людини в нашій країні. Праві рухи та церква намагаються завоювати громадську думку та насадити практики, аналогічні тим, що впроваджуються в Росії. Уряд зі свого боку, прикриваючись аргументами “національної безпеки”, намагається непропорційно обмежити права та свободи громадян. Ці вкрай тривожні тенденції несуть реальну загрозу українському суспільству та тим правам, які вдалось захистити на Майдані” – переконана вона.

На прес-конференції було вперше оприлюднена письмова декларація більше двадцяти членів Парламентської Асамблеї Ради Європи від 29 червня 2017 року. Автори декларації відзначили, що показники впровадження реформ в Україні поступово знижуються та закликали владу України припинити політичне переслідування реформаторських організацій, зокрема, антикорупційної організації «Центр протидії корупції» та журналістів-розслідувачів.

“Депутати 15 країн Ради Європи виступили на захист українських реформаторів – представників громадянського суспільства, політиків, урядовців. Кожен із них дуже добре знає ситуацію в Україні, бо постійно допомагає Україні відстоювати позицію щодо РФ чи звільняти в’язнів Кремля. Тому саме їх голос є особливо важливим меседжем для діючої влади, що політичні переслідування ніхто не буде толерувати” – зазначає Людмила Козловська, Президент Фундації “Відкритий діалог”.

За додатковою інформацією прохання звертатися до Марини Ліліченко, Центр громадянських свобод +38066 8183510 human.rights.agenda.ua@gmail.com

Платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу, аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів” ГО Центр “Соціальна Дія”, Євромайдан SOS. Координацію роботи платформи здійнює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

Відеозапис: http://uacrisis.org/ua/58682-human-rights-situation#prettyPhoto/0/

Прес-конференція Правозахисного Порядку Денного “Три роки після Майдану: тривожні дзвіночки для прав людини” 18 липня об 9.30, м. Київ

Липень 17, 2017

В останні дні перед канікулами народні депутати намагалися провести через парламент цілу низку репресивних норм. Серед них президентські законопроекти №6674 та №6675, які були внесені  на заміну скандальним законам про е-декларування для антикорупційних активістів та становлять неприхований наступ на свободу об’єднань; законопроект №6688, зареєстрований народними депутатами з комітету нацбезпеки і оборони, в якому для протидії загрозам національній безпеці в інформаційній сфері запроваджується  російська практика роботи спецслужб по блокування доступу до інформаційного ресурсу без санкції суду.

 

Минулого тижня ми також стали свідками спроб маніпулювання апарату парламенту щодо відображення результатів голосування за процедуру обрання Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Досі невідомо, який текст законопроекту підпише голова парламенту Андрій Парубій. Очевидним є намагання окремих політичних сил політизувати посаду омбудсмана на догоду партійним інтересам.

 

Усе це відбувається на фоні цілеспрямованої кампанії дискредитації громадянського суспільства, до якої ймовірно причетна українська спецслужба. У першу чергу це стосується реформаторів – представників громадянського суспільства, політиків, урядовців. Ця ситуація є доволі  тривожною і вже викликала відповідну офіційну реакцію на червневій сесії Парламентської асамблеї Ради Європи.

 

18 липня о 09:30 в приміщенні Українського кризового медіа-центру (вул. Хрещатик, 2) відбудеться прес-конференція “Три роки після Майдану: тривожні дзвіночки для прав людини, де учасники Правозахисного порядку денного окреслять тривожні тенденції розвитку законодавства та практики, які становлять виклики для захисту права людини в Україні.

Спікери:

Олександра Матвійчук, голова правління Центру громадянських свобод

Людмила Козловська, президент Фундації Відкритий Діалог

Оксана Покальчук, виконавча директорка Amnesty International в Україні

Аркадій Бущенко, виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини

 

За додатковою інформацією прохання звертатися до Марини Ліліченко, Центр громадянських свобод +38066 8183510 human.rights.agenda.ua@gmail.com

 

Платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу,  аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів” ГО Центр “Соціальна Дія”, Євромайдан SOS. Координацію роботи платформи здійнює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

ЗВЕРНЕННЯ ПРАВОЗАХИСНОГО ПОРЯДКУ ДЕННОГО ДО СПІКЕРА ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ АНДРІЯ ПАРУБІЯ

Липень 14, 2017

14 липня 2017 року, Київ

Вчора, 13 липня, парламент ухвалив в цілому закон України “Про Конституційний Суд України” за реєстраційним номером 6427-д. Цьому передувало обговорення озвученої народним депутатом Ольгою Червакою поправки, яка стосувалася збереження процедури таємного голосування за кандидатури на посаду Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Попри те, що номер поправки був названий помилково, у тексті стенограми чітко зафіксована конкретна суть даної пропозиції. На голосуванні вона була підтримана 227 народними депутатами.

Одразу після розгляду даного питання порядку денного інформація щодо результатів голосування була відображена на офіційному веб-сайті Верховної Ради України як голосування за пропозицію до законопроекту. Але вже буквально за кілька хвилин вона була змінена на іншу, некоректну поправку, яка не відповідає суті озвученої пропозиції і за яку не проводилось голосування.

На нашу думку, такі дії є спробою маніпуляції апаратом Верховної Ради України для подальшої фальсифікаціїї тексту ухваленого законопроекту. І логічним продовженням закритих політичних торгів, які розпочалися довкола обрання нового Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з травня цього року. Адже процедура обрання Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини взагалі не мала б розглядатися в рамках законопроекту про Конституційний суд України.

Очевидним є намагання певних політичних сил політизувати посаду омбудсмана на догоду партійним інтересам, що, по суті, ставить під сумнів незалежність та неупередженість новообраного Уповноваженого відносно тих політичних сил, які пролобіювали його обрання.

Ми звертаємо Вашу увагу, що як голова Верховної Ради України Ви несете персональну відповідальність за забезпечення правильного відображення результатів голосування в остаточному тексті ухваленого Закону, який буде направлений на підпис Президенту України.

У нас залишається надія на Вашу порядність та відданість принципам верховенства права, про що Ви заявили на спонтанній зустрічі із правозахисниками, коли було піднято питання про процедуру обрання нового Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Ми вимагаємо приведення у відповідність до результатів голосування остаточного тексту ухваленого Закону, який буде направлений на підпис Президенту України.

Ми закликаємо міжнародні організації взяти під контроль цю ситуацію з метою недопущення політизації національної інституції з прав людини.

Платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу, аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів” ГО Центр “Соціальна Дія”, Євромайдан SOS.

Координацію роботи платформи здійcнює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

Центр громадянських свобод
ХОФ “Громадська Альтернатива”
Асоціація українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів
Центр інформації про права людини
Луганський обласний правозахисний центр “Альтернатива”
Громадська організація “Донбас СОС”
ГО “ Інсайт”
Кримська правозахисна група
ГО “Східноукраїнський центр громадських ініціатив”
Amnesty International в Україні
ГО “КиївПрайд”
Харківська правозахисна група
Благодійний фонд “Восток-SOS”
Харківський інститут соціологічних досліджень
ГО Центр “Соціальна Дія”
Українська Гельсінська спілка з прав людини

ПРАВОЗАХИСНИКИ ЗВЕРНУЛИСЯ ДО ПАРЛАМЕНТУ ІЗ ЗАКЛИКОМ ВИЗНАТИ ЮРИСДИКЦІЮ МІЖНАРОДНОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ (МКС)

Січень 28, 2017

Голові Верховної Ради України

Гройсману Володимиру Борисовичу,

Народним депутатам України

Платформи “Правозахисний порядок денний”

Шановний Володимире Борисовичу!

Шановні голови депутатських фракцій!

Шановні народні депутати!

Останні події на сході України свідчать про очевидне зростання загроз правам людини, передовсім основному праву людини, – праву на життя. Вбивства терористами та бойовиками мирних людей на Донбасі, зокрема, останні розстріли терористами мирного населення в Донецьку, під Волновахою, в Маріуполі є підтвердженням того, що сьогодні немає реального механізму захисту мирного населення у цих наповнених насильством та безправ’ям регіонах. Це породжує безкарність та реальну загрозу подальших подібних найбрутальніших порушень прав мирного населення, яке опинилось в зоні воєнних дій, що Україна визначає як антитерористичну операцію.

На жаль, слід констатувати неможливість національної  правоохоронної системи забезпечити як самі права населення на цих територіях, так і розслідування вчинених злочинів. Безкарність породжує лише ще більші та більш жорстокі і масштабні порушення прав людини, які сягають рівня злочинів проти людяності та воєнних злочинів. Саме це є предметом розслідування та судового розгляду Міжнародного кримінального суду, а відтак, можливістю притягнути до відповідальності тих, хто вчинив та продовжує вчинювати такі злочини.

25 січня 2015 року на позачерговому засіданні Ради національної безпеки та оборони було ухвалено «доручити Уряду почати процедуру звернення до Гаазького трибуналу щодо злочинів проти людяності, скоєних терористами проти українських громадян у 2014-2015 роках, а також щодо визнання ДНР та ЛНР терористичними організаціями».

У зв’язку із цим слід зазначити, що Міжнародний кримінальний суд відповідно до Римського Статуту, є постійним органом та має повноваження здійснювати юрисдикцію стосовно осіб, відповідальних за особливо тяжкі злочини, що викликають занепокоєння міжнародного співтовариства, та доповнює національні органи кримінальної юрисдикції.

Україна не є учасницею Міжнародного кримінального суду, хоча Римський статут Міжнародного кримінального суду був підписаний Україною ще у 2000 році.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 11 липня 2001 року дійшов висновку, що окремі положення Статуту не узгоджуються зі статтею 124 Конституції України, а тому приєднання України до цього документу, відповідно, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції.

У Верховній Раді України зареєстровано законопроект № 1788 від 16.01.2015 року, який передбачає доповнення статті 124 Конституції України таким положенням: «Україна може визнати юрисдикцію Міжнародного кримінального суду на умовах Римського статуту Міжнародного кримінального суду», що передбачає подолання всіх правових перешкод на шляху ратифікації Римського Статуту.

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ У ПОПЕРЕДНЬОМУ СКЛИКАННІ ВИЗНАЛА ЮРИСДИКЦІЮ МІЖНАРОДНОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ (МКС) НА ПЕРІОД З 21 ЛИСТОПАДА 2013 РОКУ ПО 22 ЛЮТОГО 2014 РОКУ, ТИМ САМИМ НАДАЛА МОЖЛИВІСТЬ ЗДІЙСНЮВАТИ МІЖНАРОДНЕ ПРАВОСУДДЯ, АЛЕ ОБМЕЖИВШИ ЙОГО КОМПЕТЕНЦІЮ ВИКЛЮЧНО ПЕРІОДОМ ПОДІЙ  ЄВРОМАЙДАНУ.

 ДЛЯ ТОГО ЩОБ ЮРИСДИКЦІЯ МІЖНАРОДНОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ ОХОПЛЮВАЛА ПЕРІОД ТА ПОДІЇ, КОЛИ ВІДБУВАЛАСЬ ОКУПАЦІЯ КРИМУ РОСІЙСЬКОЮ ФЕДЕРАЦІЄЮ ТА ВЧИНЯЛИСЬ ЗЛОЧИНИ НЕЗАКОННИМИ ЗБРОЙНИМИ ФОРМУВАННЯМИ НА ДОНБАСІ, СЛІД ПРИЙНЯТИ ВІДПОВІДНУ ПОСТАНОВУ ТА РОЗШИРИТИ ЮРИСДИКЦІЮ ЦЬОГО СУДУ В ЧАСІ.

ВІДПОВІДНИЙ ПРОЕКТ ПОСТАНОВИ ВЖЕ ЗАРЕЄСТРОВАНИЙ В ПАРЛАМЕНТІ – ЦЕ ПОСТАНОВА №1312 ВІД 09.12.2014 «ЩОДО  ПРО ВИЗНАННЯ УКРАЇНОЮ ЮРИСДИКЦІЇ МІЖНАРОДНОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ ЩОДО СИТУАЦІЇ, ЯКА СКЛАЛАСЬ ВНАСЛІДОК ТРИВАЮЧОЇ З 27 ЛЮТОГО 2014 Р. ЗБРОЙНОЇ АГРЕСІЇ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ ПРОТИ УКРАЇНИ ТА ВЧИНЕННЯ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ МІЖНАРОДНИХ ЗЛОЧИНІВ».

З огляду на вище наведене просимо:

включити до порядку денного пленарного засідання Верховної Ради України питання про визначення та затвердження терміну юрисдикції Міжнародного кримінального суду в період, який починається 21 листопада 2014 року та триватиме до моменту безпосередньої ратифікації Верховною Радою України Римського статуту з метою ухвалення парламентом юрисдикційних повноважень Міжнародного кримінального суду в цей період, а саме постанову №1312 від 09.12.2014 «Щодо  про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо ситуації, яка склалась внаслідок триваючої з 27 лютого 2014 р. збройної агресії Російської Федерації проти України та вчинення на території України міжнародних злочинів». А також  уточнити п. 1 даної постанови та передбачити термін дії даного звернення до моменту безпосередньої ратифікації Україною Римського статуту.

Довідково:

Римський статут МКС вступив в силу 1 липня 2002 року, тим самим ввів у дію юрисдикцію МКС. До злочинів, які розглядає МКС, належать геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини та злочини агресії.

Після ратифікації Римського статуту Україною, Міжнародний Кримінальний Суд володітиме юрисдикцією щодо притягнення до відповідальності осіб, які вчинили найжорстокіші порушення прав людини та гуманітарного права на території держави або по відношенню до громадянина цієї держави.

Платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу,  аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр Громадянських Свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Будинок прав людини в Києві, Центр “Соціальна Дія”, Проект “Без кордонів”, Євромайдан SOS.

ПРЕС-АНОНС “ЗАКОНОДАВЧІ ІНІЦІАТИВИ ЩОДО РАТИФІКАЦІЇ РИМСЬКОГО СТАТУТУ МІЖНАРОДНОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ”

Січень 14, 2017

(КИЇВ) У четвер, 15 січня правозахисні організації-члени Платформи “Правозахисний порядок денний” проведуть прес-конференцію щодо необхідності підтримки Верховною Радою законопроекту, який поширить юрисдикцію МКС в Україні.
Час: 15 січня, о 13.00.
Місце: Український кризовий медіа-центр (вул. Інститутська, 4, готель «Україна», 3 поверх)
Питання до обговорення:
1. Що таке Римський Статут МКС?
2. Порушення прав людини під час Євромайдану, військові злочини під час конфлікту на Сході України та окупація Криму у контексті міжнародного правосуддя.
3. Необхідність ратифікації Римського Статуту МКС, як стримуючого фактора для недопущення військових злочинів і злочинів проти людяності.
4. Необхідність подання запиту на поширення юрисдикції МКС на період до ратифікації (з початку протестів Євромайдану і до моменту ратифікації).
5. Обговорення запропонованих законодавчих ініціатив у парламенті.
Спікери:
Олександра МАТВІЙЧУК – координатор Євромайдан SOS, голова правління Центр Громадянських Свобод,
Тетяна МАЗУР – виконавчий директор Amnesty International в Україні,
Віталій КУПРІЙ – народний депутат,
Ганна Гопко – народний депутат,
Юрій Дерев’янко – народний депутат (участь підтверджується).
З питань акредитації на прес-брифінг, будь ласка, звертайтеся до Марії Іваник за телефоном +38 (050) 705 86 72, e-mail: old.ccl.org.ua@gmail.com, або до Богдана Овчарука за телефоном +38 (067) 551 69 44, e-mail: b.ovcharuk@amnesty.org.ua.

ІНФОРМАЦІЙНА ДОВІДКА.
Римський статут МКС набув чинності 1 липня 2002 року, тим самим ввів у дію юрисдикцію МКС. До злочинів, які розглядає МКС, належать геноцид, злочини проти людяності, військові злочини та злочини агресії. Після ратифікації Римського статуту Україною, Міжнародний Кримінальний Суд володітиме юрисдикцією по притягненню до відповідальності осіб, які вчинили найжорстокіші порушення прав людини та гуманітарного права на території держави або по відношенню до громадянина цієї держави.
Платформа “Правозахисний порядок денний”– неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу, аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр Громадянських Свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Будинок прав людини в Києві, Центр “Соціальна Дія”, Проект “Без кордонів”, Євромайдан SOS.

(Не)ратифікація Римського статуту: чого боїться українська влада?

Грудень 16, 2015

(Не)ратифікація Римського статуту: чого боїться українська влада?

Іноземні парламентарі закликають Україну невідкладно та повністю ратифікувати Римський статут. Про це, зокрема, йшлося на прес-конференції  «Забути про Гаагу: Україна знову відкладає ратифікацію Римського статуту».

Що заважає українським парламентарям ратифікувати цей статут і яку користь він принесе українським громадянам розповідають Ірина Думич, правозахисниця, представниця Правозахисного порядку денного, експертка Центру Громадянських Свобод, і Давід Донат-Катен, доктор юридичних наук, Генеральний Секретар міжнародної організації «Парламентарії за глобальні дії». Перекладач  — Роман Чернишов.

Василь Шандро: Що сьогодні відбувалося і чи можна говорити про успішні результати?

Ірина Думич: Сьогодні в стінах Верховної Ради відбувся міжпарламентський семінар з обміну досвідом між представниками парламенту Швеції, Австрії, Великобританії та інших європейських країн, а також представниками українського парламенту. Темою семінару було приєднання України до Міжнародного кримінального суду та захист цивільного населення.

Семінар відбувся дуже на часі, адже напередодні Дня прав людини ми дізналися про рішення комітету з питань правової політики відхилити законопроект №1788, який повинен був створити законодавчі умови для того, щоб Україна могла приєднатися до Міжнародного кримінального суду — Суду в Гаазі. Комітет посилається на те, що є конституційний законопроект в частині правосуддя, в якому вже включено питання Римського статуту.

Однак тут нас дуже насторожила норма у перехідних положеннях, за якою положення, яке дозволить ратифікувати Римський статут, набере чинності через три роки після набрання чинності Конституції України. Це означає, що Україна демонструє відступ від своїх зобов’язань згідно з Угодою про Асоціацію з ЄС (пункт 8).

Це не є питанням для дискусії, це питання виконання умов угоди. Жоден депутат не зміг пояснити доцільність такої норми. Ми не розуміємо, чому влада постійно від цього ухиляється. Тоді виникає питання: що приховує та чого боїться Україна?

Василь Шандро: Давіде, чому українські депутати відтерміновують ратифікацію Римського статуту? Чого бояться українські чиновники?

Давід Донат-Катен: На скільки я зрозумів із зустрічей з народними депутатами, вони також не розуміють, звідки взялася норма про перехідний період тривалістю у три роки, яку пропонує Президент. Народні депутати, які підтримують наш проект, поки що в меншості, але ситуація дуже динамічна  і може змінитися.

Вони бачать два варіанти вирішення цього питання. З одного боку, вони пропонують підтримати редакцію статті 124 Конституції, яку пропонує законопроект Петра Порошенка. Але також вони намагатимуться видалити пункт перехідних положень про перехідний період, оскільки це буде негативним сигналом не тільки для світової спільноти, але й для жертв подій. Насправді, це затягнеться навіть на  4 роки. Ми сподіваємося, що положення все-таки буде переглянуто.

Варто зазначити, що Україна вже визнала юрисдикцію Міжнародного кримінального суду щодо подій (зокрема, на Донбасі),  надавши йому повноваження здійснювати судові провадження в розслідуваннях справ.

Тетяна Трощинська: Що міжнародне право каже з приводу війни та збройного конфлікту? Чи не виглядає так, що збройний конфлікт — це щось менше, ніж війна?

Давід Донат-КатенЗа міжнародним правом це абсолютно тотожні поняття.  Єдина відмінність: у випадку війни застосовується гуманітарне право, у мирний час — застосовується законодавство про права людини.

Тетяна Трощинська: Що дає ратифікація Римського статуту цивільним жертвам збройного конфлікту?

Ірина Думич: На мою думку, у першу чергу — це є протидія. Якщо порушник Закону знає, що він не понесе за скоєне покарання, він і надалі порушуватиме. Ратифікація є запобіжником найтяжчих злочинів.  По-друге, це дасть громадянам відчуття, що правосуддя є.

Давід Донат-КатенМені здається важливим наголосити на тому, що самостійно Міжнародний кримінальний суд не зможе вирішити сам конфлікт. Зброєю його також не вирішити. Єдиною опцією є застосування міжнародного права.

Слухати більше.

Правозахисник Олег Мартиненко: «Корупція в поліції починається із першої чашки безкоштовної кави»

Серпень 26, 2015

«Конкурсний відбір на усі посади Національної поліції є однією із найважливіших антикорупційних засад, що дозволить зробити якісний перехід до сервісної системи правоохоронних органів».

Про це заявив Олег Мартиненко, правозахисник, експерт з реформування МВС, координатор групи реформи поліції платформи «Правозахисний порядок денний», аналітик УГСПЛ під час презентації Порядку проведення конкурсу на службу до Національної поліції України, який розробили правозахисники та експерти Національної громадської платформи «Реформуємо МВС». Ще 2 тижні тому він був відправлений керівництву МВС, на жаль, відповіді дотепер немає. Даний Порядок дозволить максимально прозоро відбирати кандидатів на різноманітні посади в поліцію, зокрема, на ключові. На даний час керівники Поліції в Києві, Одесі та Львові призначалися безпосередно міністром МВС Арсеном Аваковим, а заступники – за його погодженням. Відповідно, про прозорість відбору та відсутність корупції говорити дуже важко. Адже нікому не є зрозумілим те, за якими критеріями йдуть призначення.

Експерти запропонували проводити відкритий конкурс у 5 етапів:
1. 1. Оголошення конкурсу, який повинен тривати від 10 до 30 днів.

2. 2. Прийняття та розгляд документів для участі.

3. 3. Перевірка кандидата: спеціальна, фізичного та психічного здоров’я, психологічне вивчення.

4. 4. Іспит і співбесіда.

5. 5. Прийняття рішення.

CNVWq3NU8AAk6om CNVWrwIUwAAOTZ8

На заяви про необхідність конкурсного відбору до Національної поліції часто лунають відповіді, що, мовляв, у нас війна, немає часу на конкурс, а відбір та призначення повинні відбуватись дуже швидко. Проте, як показує практика багатьох європейських країн, зокрема, Боснії та Герцеговини, на оцінювання одного кандидата потрібно не більше семи годин.

На думку розробників, ця процедура є найважливішою антикорупційною процедурою для створення Національної поліції та запорукою ефективності її діяльності.

Довідка
Платформа «Правозахисний порядок денний» – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу, аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр Громадянських Свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Будинок прав людини в Києві, Центр «Соціальна Дія», Проект «Без кордонів», Євромайдан SOS.

За додатковою інформацією прохання звертатись до Марії Іваник +380507058672, ccl.org.ua@gmail.com

 

Результаты поиска:

72 громадські організації вже підписали Заяву Правозахисного порядку денного із вимогою до Президента України та Верховної Ради України припинити наступ на громадські об’єднання

Вересень 25, 2017

Заява Правозахисного порядку денного із вимогою до Президента України та Верховної Ради України припинити наступ на громадські об’єднання

На початку липня 2017 року у парламенті були зареєстровані президентські законопроекти №6674 та №6675, розроблені ніби на заміну скандальним  змінам до антикорупційного законодавства, які зобов’язують антикорупційних активістів подавати щорічні електронні декларації про особисті активи та майно (закон №1975-VIII від 23 березня 2017 року). Фактично, пропонується скасування е-декларування  для громадських антикорупційних активістів в обмін на запровадження додаткової податкової звітності для громадських організацій і фізичних осіб-підприємців, а також підприємств, установ та організацій, які надають їм послуги.

Законопроекти №6674 та №6675 покладають на усі громадські організації і фізичних осіб-підприємців, підприємства, установи та організації, які надають їм послуги, невиправданий обов’язок подавати додаткову звітність.

Показово, що обсяг звітності для громадських організацій, який передбачають ці законопроекти, значно перевищує той, що встановлений для бізнесу.  Більше того, звітність такого обсягу не вимагається навіть від отримувачів бюджетних коштів.

Ми вважаємо, що на фоні заяв про необхідність зменшення надмірного державного регулювання, такі законодавчі ініціативи з’явилися невипадково. Покарання у вигляді скасування неприбуткового статусу громадської організації має підкреслено каральний характер та є нічим іншим, як запровадженням інструменту для вибіркового тиску на нелояльні до влади громадські організації.

Ми розцінюємо таку ініціативу Президента України як непропорційне втручання у діяльність громадських організацій. Такі кроки уподібнюють Україну до репресивних режимів – Російської Федерації, Казахстану, Азербайджану, Туркменістану тощо. Попри позірну турботу про прозорість та підзвітність, запроваджене регулювання у цих країнах призвело до майже повного знищення непідконтрольних владі громадських об’єднань та тотального наступу на громадянське суспільство.

Жодними міжнародними договорами не передбачена вимога такого роду контролю держави щодо діяльності громадських об’єднань, оскільки за міжнародними стандартами громадські об’єднання мають право на свободу від втручання держави в їхню діяльність.

Керівні принципи щодо свободи об’єднань Ради Європи та ОБСЄ передбачають, що “держава не повинна вимагати від об’єднань підзвітності та прозорості, однак повинна заохочувати і стимулювати їх до цього”. При цьому встановлення особливих вимог до звітності допускається тільки у разі надання певних пільг та за умови, що “об’єднанню надаватиметься можливість на власний розсуд вирішувати, дотримуватись таких вимог до звітності чи відмовитись від їх дотримання, а отже – від відповідних особливих пільг”.

З огляду на викладене вище ми вимагаємо від парламенту негайно відхилити законопроекти №6674 та №6675 від 10 липня 2017 року, а від Президента України –  виконати свою обіцянку щодо скасування змін до антикорупційного законодавства від березня 2017 року.

Довідково: платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу, аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів” ГО Центр “Соціальна Дія”, Євромайдан SOS. Координацію роботи платформи здійcнює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

  1. Центр громадянських свобод
  2. Харківська правозахисна група
  3. Харківський інститут соціальних досліджень
  4. Східноукраїнський центр громадських ініціатив
  5. Благодійний фонд “Восток-SОS”
  6. ЛОПЦ “Альтернатива”
  7. Асоціація УМДПЛ
  8. ГО “КиївПрайд”
  9. Українська Гельсінська спілка з прав людини
  10. Фундація “Відкритий Діалог”
  11. Центр інформації про права людини
  12. Кримська правозахисна група
  13. Гельсінська ініціатива-ХХІ
  14. ГО “Мирний Берег”
  15. Експертний центр з прав людини
  16. ГО “Ла Страда Україна”
  17. Центр досліджень визвольного руху
  18. БО “Фонд милосердя і здоров’я”
  19. ГО “Південь”
  20. ГО “Промінь змін”
  21. Харківська обласна фундація “Громадська альтернатива”
  22. Проект “Без кордонів”
  23. ГО “Асоціація Політичних Наук”
  24. ГО “Народний контроль Кіровоградщини”
  25. Центр української політики “Ексампей”
  26. ГО “Волонтерське об”єднання учасників Майдану та бойових дій”
  27. БФ «Клуб Дивосвіт»
  28. ГО «Школа Громадських Проектів»
  29. ГО «Віра.Надія.Дія»
  30. ГО «JCI Kyiv»
  31. Освітній дім прав людини – Чернігів
  32. ГО “Центр “Жіночі перспективи”
  33. ГО “Закарпатська громада”
  34. Івано-Франківська обласна організація “Молода Просвіта”
  35. Тернопільська правозахисна група
  36. Правозахисний центр “All rights”
  37. ВБО “КОНВІКТУС УКРАЇНА”
  38. Автономна Адвокатура
  39. ГО “МАРТ”  (Чернігів)
  40. Українська Фундація правової допомоги
  41. “Інформаційно – просвітницький центр “ВІСЬ” (Вінниця)
  42. Центр громадянської просвіти “Альменда”
  43. Центр гуманістичних технологій АХАЛАР
  44. ГО “Українська Асоціація Оцінювання”
  45. ГО “Територія успіху”
  46. Т-Жінки України
  47. ГО “АвтоМайдан Київ”
  48. ГО “Вектор прав людини”
  49. “Білозерський центр регіонального розвитку”
  50. Центр досліджень правоохоронної діяльності
  51. Чернігівський громадський комітет захисту прав людини
  52. ГО Київський освітній центр “Простір толерантності”
  53. Правозахисний центр “Поступ”
  54. ГО “Ліберально-демократична ліга України”
  55. Бюро соціальних і політичних розробок
  56. Центр правових та політичних досліджень “ДУМА”
  57. Інститут масової інформації
  58. Експертна група “Сова”
  59. Медійна ініціатива за права людини
  60. Всеукраїнська благодіна організація “Легалайф-Україна””
  61. ГО “Інсайт”
  62. Український незалежний центр політичних досліджень
  63. ГО “Інформатор”
  64. ІАЦ “Громадський Простір”
  65. Правозахисний ЛГБТ Центр “Наш світ”
  66. ГО “Бахмат”
  67. ГО “Development foundation”
  68. ГО “Всеукраїнська ліга правників проти корупції”
  69. ГО “Харківське жіноче об’єднання “Сфера”
  70. ГО “Гендерний центр Волинської області”
  71. ГО “Тeатр для діалогу”
  72. ГО “Вільна територія”

Заява відкрита до підписання. Зголошення просимо надсилати на human.rights.agenda.ua@gmail.com

 

Громадські організації, медіа та активісти вимагають не допустити обмеження гласності судочинства

Вересень 13, 2017

Громадські організації, медіа та активісти вимагають не допустити обмеження гласності судочинства 

Проект реформи судочинства, ініційований Президентом, суттєво звужує прозорість судового процесу. Громадські організації  та активісти закликають Парламент не допустити цього.

Після Революції Гідності суспільство і закон стимулювали суди стати більш відкритими, налагодити діалог зі ЗМІ та громадою. Ухвалення нового Закону “Про судоустрій і статус суддів”, що передбачив право громадян проводити відеозапис чи фотографування відкритих судових засідань без спеціального дозволу суду, стало значним здобутком, незважаючи на світоглядну неготовність багатьох суддів до імплементації цього положення.

Однак у червні цього року Президент України вніс на розгляд Верховної Ради України проект реформи судового процесу, який, попри значну кількість прогресивних положень, звужує принципи гласності та відкритості судових засідань і створює перешкоди для здійснення суспільного контролю. Наразі Парламент розглядає законопроект у другому читанні.

У випадку прийняття закону:

  1. Суд зможе ЗАБОРОНИТИ фотофіксацію, відеозапис чи трансляцію ВІДКРИТОГО судового засідання, якщо вони “заважають ходу судового процесу” (ч. 7 ст. 7 ЦПК, ч. 8 ст. 10 КАС, ч. 8 ст. 9 ГПК у редакції законопроекту). Це може стати на заваді громадськості стежити за судовими процесами, особливо у суспільно важливих справах. Фактично це НЕОБМЕЖЕНЕ дискреційне право судді зробити процес закритим для широкого кола громадськості з надуманих мотивів.
  2. Суд зможе НЕ впустити до зали судових засідань людей, які бажають бути присутніми у відкритому судовому засіданні, якщо немає “вільних місць” (ч. 2 ст. 7 ЦПК, ч. 3 ст. 10 КАС, ч. 3 ст. 9 ГПК у редакції законопроекту). Це положення закриє від громадськості кабінети суддів, де вони часто слухають справи, повісивши табличку “зал судових засідань”, та може стимулювати суддів призначати розгляд резонансних справ у маленьких залах, зменшувати кількість місць для слухачів у залах, аби уникнути суспільного контролю.
  3. Суд зможе НЕ проголошувати прилюдно судові рішення, ухвалені за наслідками закритих судових засідань (ч. 18 ст. 7 ЦПК, ч. 17 ст. 10 КАС, ч. 18 ст. 9 ГПК у редакції законопроекту). Це порушує статтю 6 Європейської конвенції з прав людини, де зазначено, що судові рішення в будь-якому випадку проголошуються прилюдно. Сьогоднішнє регулювання, наприклад, в адміністративному судочинстві, відповідає Конвенції, оскільки передбачає відкрите проголошення судового рішення, навіть ухваленого за наслідками закритого судового засідання, – лише з вилученням інформації, заради нерозголошення якої проводився закритий розгляд.
  4. Під загрозою відповідальності учаснику процесу буде ЗАБОРОНЕНО використовувати аудіо- чи відеозапис, фотографування під час закритої наради з суддею, що проводиться для врегулювання спору (ч. 9 ст. 204, п. 5 ч. 1 ст. 149 ЦПК, ч. 9 ст. 186, п. 4 ч. 1 ст. 149 КАС, ч. 10 ст. 189, п. 5 ч. 1 ст. 136 ГПК у редакції законопроекту). Ці положення дозволять судді проводити закриті зустрічі із кожною стороною окремо і під виглядом урегулювання спору вимагати неправомірну вигоду, не боячись відповідальності. Адже сторона не матиме права зафіксувати розмову, а якщо й зафіксує, то це не зможе бути використано як доказ у суді.

Наведені положення законопроекту є значним кроком назад у проведенні судової реформи, оскільки зачиняють двері суду для суспільного контролю та сприятимуть розвитку корупції.

Закликаємо народних депутатів України не підтримувати прийняття законопроекту №6232 про зміни до процесуальних кодексів із положеннями, що зроблять правосуддя непрозорим для суспільства.

Організації та громадські діячі, що підтримали заяву

ГО “Вектор прав людини” та проект “Суд людською мовою”

Центр політико-правових реформ

Асоціація українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів

Харківська правозахисна група

Центр інформації про права людини

Медійна ініціатива за права людини

Харківська обласна фундація “Громадська Альтернатива”

ГО “Бюро правничих комунікацій” (м. Суми)

Фундація “DEJURE”

Інтернет-медіа Texty.org.ua

Центр демократії та верховенства права

ГО “Відкрита Україна”

ГО “Інститут масової інформації”

Луганський обласний правозахисний центр “Альтернатива”

Центр громадянських свобод

ГО “Всеукраїнське об’єднання “Автомайдан”

Фундація “Відкритий діалог”

ГО “Платформа прав людини”

Лариса Денисенко, журналістка Громадського радіо, правозахисниця, адвокат

Еліна Шишкіна, народний депутат України у Верховній Раді України VI скликання, експерт Реанімаційного пакету реформ

Прес-анонс “Відео-проекція на будівлі КМУ: жертви воєнних злочинів звернуться до урядовців та народних депутатів”

Вересень 8, 2017

У п’ятницю, 8 вересня, о 20.30 на будівлі Кабінету Міністрів України (вулиця Михайла Грушевського, 12/2) з’явиться світлова відео-проекція людей, які стали жертвами воєнних злочинів у ході війні із Російською Федерацією. Вони звернуться до уряду та парламенту із проханням надати національним органам розслідування належний правовий інструментарій для розслідування міжнародних злочинів, і внести для цього необхідні зміни в законодавство. Світлову відео-інсталяцію підготувала команда французьких кінематографістів Zero Impuniti, які боряться з безкарністю в ході збройних конфліктів у різних куточках планети.

На демонстрації відео-проекції відбудеться брифінг для преси за участі жертв воєнних злочинів, представників команди Zero Impunity та правозахисників.

За три роки в результаті розпочатої Росією війни в Україні загинуло щонайменше 10 тисяч людей і більше 23 тисяч було поранено. Тисячі цивільних осіб були викрадені та кинуті до підвалів, піддані тортурам та залякуванням, щоб змусити їх замовкнути.

Одна із суттєвих перешкод у встановленні справедливості у цих справах є застарілий Кримінальний кодекс України. Досі у ньому не передбачено відповідальності за злочини проти людяності, а його положення щодо воєнних злочинів не в повній мірі відповідають вимогам сучасного міжнародного права. Недоліки законодавства не дають можливість органам національного розслідування та національній судовій системі здійснити правильну кваліфікацію цих дій як міжнародних злочинів, які не мають термінів давності.

Для вирішення цієї проблеми платформа “Правозахисний порядок денний” у співпраці із Міністерством юстиції України розробила законопроект «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо забезпечення його гармонізації з положеннями міжнародного права». На даний час законопроект проходить процедуру узгодження в уряді, після чого буде зареєстрований у парламенті.

Контакти для преси: Марина Ліліченко, Центр громадянських свобод, +380668183510

 

Заява Правозахисного порядку денного із вимогою до Президента України та Верховної Ради України припинити наступ на громадські об’єднання

Вересень 7, 2017

Заява Правозахисного порядку денного із вимогою до Президента України та Верховної Ради України припинити наступ на громадські об’єднання

На початку липня 2017 року у парламенті були зареєстровані президентські законопроекти №6674 та №6675, розроблені ніби на заміну скандальним  змінам до антикорупційного законодавства, які зобов’язують антикорупційних активістів подавати щорічні електронні декларації про особисті активи та майно (закон №1975-VIII від 23 березня 2017 року). Фактично, пропонується скасування е-декларування  для громадських антикорупційних активістів в обмін на запровадження додаткової податкової звітності для громадських організацій і фізичних осіб-підприємців, а також підприємств, установ та організацій, які надають їм послуги.

Законопроекти №6674 та №6675 покладають на усі громадські організації і фізичних осіб-підприємців, підприємства, установи та організації, які надають їм послуги, невиправданий обов’язок подавати додаткову звітність.

Показово, що обсяг звітності для громадських організацій, який передбачають ці законопроекти, значно перевищує той, що встановлений для бізнесу.  Більше того, звітність такого обсягу не вимагається навіть від отримувачів бюджетних коштів.

Ми вважаємо, що на фоні заяв про необхідність зменшення надмірного державного регулювання, такі законодавчі ініціативи з’явилися невипадково. Покарання у вигляді скасування неприбуткового статусу громадської організації має підкреслено каральний характер та є нічим іншим, як запровадженням інструменту для вибіркового тиску на нелояльні до влади громадські організації.

Ми розцінюємо таку ініціативу Президента України як непропорційне втручання у діяльність громадських організацій. Такі кроки уподібнюють Україну до репресивних режимів – Російської Федерації, Казахстану, Азербайджану, Туркменістану тощо. Попри позірну турботу про прозорість та підзвітність, запроваджене регулювання у цих країнах призвело до майже повного знищення непідконтрольних владі громадських об’єднань та тотального наступу на громадянське суспільство.

Жодними міжнародними договорами не передбачена вимога такого роду контролю держави щодо діяльності громадських об’єднань, оскільки за міжнародними стандартами громадські об’єднання мають право на свободу від втручання держави в їхню діяльність.

Керівні принципи щодо свободи об’єднань Ради Європи та ОБСЄ передбачають, що “держава не повинна вимагати від об’єднань підзвітності та прозорості, однак повинна заохочувати і стимулювати їх до цього”. При цьому встановлення особливих вимог до звітності допускається тільки у разі надання певних пільг та за умови, що “об’єднанню надаватиметься можливість на власний розсуд вирішувати, дотримуватись таких вимог до звітності чи відмовитись від їх дотримання, а отже – від відповідних особливих пільг”.

З огляду на викладене вище ми вимагаємо від парламенту негайно відхилити законопроекти №6674 та №6675 від 10 липня 2017 року, а від Президента України –  виконати свою обіцянку щодо скасування змін до антикорупційного законодавства від березня 2017 року.

Довідково: платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу, аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів” ГО Центр “Соціальна Дія”, Євромайдан SOS. Координацію роботи платформи здійcнює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

Центр громадянських свобод

Харківська правозахисна група

Харківський інститут соціальних досліджень

Східноукраїнський центр громадських ініціатив

Благодійний фонд “Восток-SОS”

ЛОПЦ “Альтернатива”

Асоціація УМДПЛ

ГО “КиївПрайд”

Українська Гельсінська спілка з прав людини

Фундація “Відкритий Діалог”

Центр інформації про права людини

Кримська правозахисна група

Заява відкрита до підписання. Зголошення просимо надсилати на human.rights.agenda.ua@gmail.com

ПРЕС-РЕЛІЗ ПРАВОЗАХИСНОГО ПОРЯДКУ ДЕННОГО 18 липня 2017 року, Київ

Липень 18, 2017

“Українська влада дедалі частіше використовує риторику боротьби із російською збройною агресією для прихованого наступу на громадянські свободи. На жаль, такі дії знаходять підтримку у частини суспільства. Але виграти війну і для цього самим перетворитися на авторитарну Росію не має жодного сенсу. Якщо ця тенденція продовжиться – може постати питання про призупинення безвізу, чи не єдиного в цьому році вагомого позитивного досягнення” – вважає Олександра Матвійчук, голова правління Центру громадянських свобод.

Про небезпечну тенденцію відступу від проголошеного на Майдані гасла “права людини понад усе” йшла мова на прес-конференції Правозахисного порядку денного “Три роки після Майдану: тривожні дзвіночки для прав людини”, яка відбулася 18 липня 2017 року в Українському медіа-кризовому центрі.

Минулого тижня народні депутати намагалися провести через парламент цілу низку репресивних норм. Серед них президентські законопроекти №6674 та №6675, які були внесені на заміну скандальним законам про е-декларування для антикорупційних активістів та становлять неприхований наступ на свободу об’єднань; законопроект №6688, зареєстрований народними депутатами з комітету нацбезпеки і оборони, в якому для протидії загрозам національній безпеці в інформаційній сфері запроваджується російська практика роботи спецслужб по блокуванню доступу до інформаційного ресурсу без санкції суду.

На додачу народні депутати намагалися провести процедуру відкритого голосування за обрання кандидатів на посаду Уповноваженого Верховної Ради України, яка з невідомих причин розглядалася в рамках законопроекту про зміни до закону про Конституційний суд України. Відкрите голосування значно полегшить головам фракцій контроль за депутатами для виконання досягнутих політичних домовленостей. Але поставить під сумнів незалежність та неупередженість новообраного Уповноваженого відносно тих політичних сил, які пролобіювали його обрання. Не обійшлося і без фальшування ухваленого законопроекту, тож досі не зрозуміло, який саме текст буде направлений на підпис Президенту України.

“Із нашим парламентом – як із малою дитиною. Тільки відвернувся – або пальці в розетку, чи телефон в унітаз. І потім: “Воно саме” – коментує ситуацію Аркадій Бущенко, виконавчий директор Української Гельсінкської спілки з прав людини.

Із такої оцінкою погоджується Оксана Покальчук, директорка Amnesty International в Україні та звертає увагу на те, що події минулого тижня є прямим відображенням небезпечної тенденції, що вже тривалий час знаходиться в полі зору міжнародних організацій:

“По мірі того, як зменшується міжнародний тиск на українських урядовців, погіршується ситуація з дотриманням прав людини в нашій країні. Праві рухи та церква намагаються завоювати громадську думку та насадити практики, аналогічні тим, що впроваджуються в Росії. Уряд зі свого боку, прикриваючись аргументами “національної безпеки”, намагається непропорційно обмежити права та свободи громадян. Ці вкрай тривожні тенденції несуть реальну загрозу українському суспільству та тим правам, які вдалось захистити на Майдані” – переконана вона.

На прес-конференції було вперше оприлюднена письмова декларація більше двадцяти членів Парламентської Асамблеї Ради Європи від 29 червня 2017 року. Автори декларації відзначили, що показники впровадження реформ в Україні поступово знижуються та закликали владу України припинити політичне переслідування реформаторських організацій, зокрема, антикорупційної організації «Центр протидії корупції» та журналістів-розслідувачів.

“Депутати 15 країн Ради Європи виступили на захист українських реформаторів – представників громадянського суспільства, політиків, урядовців. Кожен із них дуже добре знає ситуацію в Україні, бо постійно допомагає Україні відстоювати позицію щодо РФ чи звільняти в’язнів Кремля. Тому саме їх голос є особливо важливим меседжем для діючої влади, що політичні переслідування ніхто не буде толерувати” – зазначає Людмила Козловська, Президент Фундації “Відкритий діалог”.

За додатковою інформацією прохання звертатися до Марини Ліліченко, Центр громадянських свобод +38066 8183510 human.rights.agenda.ua@gmail.com

Платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу, аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів” ГО Центр “Соціальна Дія”, Євромайдан SOS. Координацію роботи платформи здійнює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

Відеозапис: http://uacrisis.org/ua/58682-human-rights-situation#prettyPhoto/0/

Прес-конференція Правозахисного Порядку Денного “Три роки після Майдану: тривожні дзвіночки для прав людини” 18 липня об 9.30, м. Київ

Липень 17, 2017

В останні дні перед канікулами народні депутати намагалися провести через парламент цілу низку репресивних норм. Серед них президентські законопроекти №6674 та №6675, які були внесені  на заміну скандальним законам про е-декларування для антикорупційних активістів та становлять неприхований наступ на свободу об’єднань; законопроект №6688, зареєстрований народними депутатами з комітету нацбезпеки і оборони, в якому для протидії загрозам національній безпеці в інформаційній сфері запроваджується  російська практика роботи спецслужб по блокування доступу до інформаційного ресурсу без санкції суду.

 

Минулого тижня ми також стали свідками спроб маніпулювання апарату парламенту щодо відображення результатів голосування за процедуру обрання Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Досі невідомо, який текст законопроекту підпише голова парламенту Андрій Парубій. Очевидним є намагання окремих політичних сил політизувати посаду омбудсмана на догоду партійним інтересам.

 

Усе це відбувається на фоні цілеспрямованої кампанії дискредитації громадянського суспільства, до якої ймовірно причетна українська спецслужба. У першу чергу це стосується реформаторів – представників громадянського суспільства, політиків, урядовців. Ця ситуація є доволі  тривожною і вже викликала відповідну офіційну реакцію на червневій сесії Парламентської асамблеї Ради Європи.

 

18 липня о 09:30 в приміщенні Українського кризового медіа-центру (вул. Хрещатик, 2) відбудеться прес-конференція “Три роки після Майдану: тривожні дзвіночки для прав людини, де учасники Правозахисного порядку денного окреслять тривожні тенденції розвитку законодавства та практики, які становлять виклики для захисту права людини в Україні.

Спікери:

Олександра Матвійчук, голова правління Центру громадянських свобод

Людмила Козловська, президент Фундації Відкритий Діалог

Оксана Покальчук, виконавча директорка Amnesty International в Україні

Аркадій Бущенко, виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини

 

За додатковою інформацією прохання звертатися до Марини Ліліченко, Центр громадянських свобод +38066 8183510 human.rights.agenda.ua@gmail.com

 

Платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу,  аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів” ГО Центр “Соціальна Дія”, Євромайдан SOS. Координацію роботи платформи здійнює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

ЗВЕРНЕННЯ ПРАВОЗАХИСНОГО ПОРЯДКУ ДЕННОГО ДО СПІКЕРА ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ АНДРІЯ ПАРУБІЯ

Липень 14, 2017

14 липня 2017 року, Київ

Вчора, 13 липня, парламент ухвалив в цілому закон України “Про Конституційний Суд України” за реєстраційним номером 6427-д. Цьому передувало обговорення озвученої народним депутатом Ольгою Червакою поправки, яка стосувалася збереження процедури таємного голосування за кандидатури на посаду Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Попри те, що номер поправки був названий помилково, у тексті стенограми чітко зафіксована конкретна суть даної пропозиції. На голосуванні вона була підтримана 227 народними депутатами.

Одразу після розгляду даного питання порядку денного інформація щодо результатів голосування була відображена на офіційному веб-сайті Верховної Ради України як голосування за пропозицію до законопроекту. Але вже буквально за кілька хвилин вона була змінена на іншу, некоректну поправку, яка не відповідає суті озвученої пропозиції і за яку не проводилось голосування.

На нашу думку, такі дії є спробою маніпуляції апаратом Верховної Ради України для подальшої фальсифікаціїї тексту ухваленого законопроекту. І логічним продовженням закритих політичних торгів, які розпочалися довкола обрання нового Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з травня цього року. Адже процедура обрання Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини взагалі не мала б розглядатися в рамках законопроекту про Конституційний суд України.

Очевидним є намагання певних політичних сил політизувати посаду омбудсмана на догоду партійним інтересам, що, по суті, ставить під сумнів незалежність та неупередженість новообраного Уповноваженого відносно тих політичних сил, які пролобіювали його обрання.

Ми звертаємо Вашу увагу, що як голова Верховної Ради України Ви несете персональну відповідальність за забезпечення правильного відображення результатів голосування в остаточному тексті ухваленого Закону, який буде направлений на підпис Президенту України.

У нас залишається надія на Вашу порядність та відданість принципам верховенства права, про що Ви заявили на спонтанній зустрічі із правозахисниками, коли було піднято питання про процедуру обрання нового Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Ми вимагаємо приведення у відповідність до результатів голосування остаточного тексту ухваленого Закону, який буде направлений на підпис Президенту України.

Ми закликаємо міжнародні організації взяти під контроль цю ситуацію з метою недопущення політизації національної інституції з прав людини.

Платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу, аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів” ГО Центр “Соціальна Дія”, Євромайдан SOS.

Координацію роботи платформи здійcнює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

Центр громадянських свобод
ХОФ “Громадська Альтернатива”
Асоціація українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів
Центр інформації про права людини
Луганський обласний правозахисний центр “Альтернатива”
Громадська організація “Донбас СОС”
ГО “ Інсайт”
Кримська правозахисна група
ГО “Східноукраїнський центр громадських ініціатив”
Amnesty International в Україні
ГО “КиївПрайд”
Харківська правозахисна група
Благодійний фонд “Восток-SOS”
Харківський інститут соціологічних досліджень
ГО Центр “Соціальна Дія”
Українська Гельсінська спілка з прав людини

ПРАВОЗАХИСНИКИ ЗВЕРНУЛИСЯ ДО ПАРЛАМЕНТУ ІЗ ЗАКЛИКОМ ВИЗНАТИ ЮРИСДИКЦІЮ МІЖНАРОДНОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ (МКС)

Січень 28, 2017

Голові Верховної Ради України

Гройсману Володимиру Борисовичу,

Народним депутатам України

Платформи “Правозахисний порядок денний”

Шановний Володимире Борисовичу!

Шановні голови депутатських фракцій!

Шановні народні депутати!

Останні події на сході України свідчать про очевидне зростання загроз правам людини, передовсім основному праву людини, – праву на життя. Вбивства терористами та бойовиками мирних людей на Донбасі, зокрема, останні розстріли терористами мирного населення в Донецьку, під Волновахою, в Маріуполі є підтвердженням того, що сьогодні немає реального механізму захисту мирного населення у цих наповнених насильством та безправ’ям регіонах. Це породжує безкарність та реальну загрозу подальших подібних найбрутальніших порушень прав мирного населення, яке опинилось в зоні воєнних дій, що Україна визначає як антитерористичну операцію.

На жаль, слід констатувати неможливість національної  правоохоронної системи забезпечити як самі права населення на цих територіях, так і розслідування вчинених злочинів. Безкарність породжує лише ще більші та більш жорстокі і масштабні порушення прав людини, які сягають рівня злочинів проти людяності та воєнних злочинів. Саме це є предметом розслідування та судового розгляду Міжнародного кримінального суду, а відтак, можливістю притягнути до відповідальності тих, хто вчинив та продовжує вчинювати такі злочини.

25 січня 2015 року на позачерговому засіданні Ради національної безпеки та оборони було ухвалено «доручити Уряду почати процедуру звернення до Гаазького трибуналу щодо злочинів проти людяності, скоєних терористами проти українських громадян у 2014-2015 роках, а також щодо визнання ДНР та ЛНР терористичними організаціями».

У зв’язку із цим слід зазначити, що Міжнародний кримінальний суд відповідно до Римського Статуту, є постійним органом та має повноваження здійснювати юрисдикцію стосовно осіб, відповідальних за особливо тяжкі злочини, що викликають занепокоєння міжнародного співтовариства, та доповнює національні органи кримінальної юрисдикції.

Україна не є учасницею Міжнародного кримінального суду, хоча Римський статут Міжнародного кримінального суду був підписаний Україною ще у 2000 році.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 11 липня 2001 року дійшов висновку, що окремі положення Статуту не узгоджуються зі статтею 124 Конституції України, а тому приєднання України до цього документу, відповідно, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції.

У Верховній Раді України зареєстровано законопроект № 1788 від 16.01.2015 року, який передбачає доповнення статті 124 Конституції України таким положенням: «Україна може визнати юрисдикцію Міжнародного кримінального суду на умовах Римського статуту Міжнародного кримінального суду», що передбачає подолання всіх правових перешкод на шляху ратифікації Римського Статуту.

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ У ПОПЕРЕДНЬОМУ СКЛИКАННІ ВИЗНАЛА ЮРИСДИКЦІЮ МІЖНАРОДНОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ (МКС) НА ПЕРІОД З 21 ЛИСТОПАДА 2013 РОКУ ПО 22 ЛЮТОГО 2014 РОКУ, ТИМ САМИМ НАДАЛА МОЖЛИВІСТЬ ЗДІЙСНЮВАТИ МІЖНАРОДНЕ ПРАВОСУДДЯ, АЛЕ ОБМЕЖИВШИ ЙОГО КОМПЕТЕНЦІЮ ВИКЛЮЧНО ПЕРІОДОМ ПОДІЙ  ЄВРОМАЙДАНУ.

 ДЛЯ ТОГО ЩОБ ЮРИСДИКЦІЯ МІЖНАРОДНОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ ОХОПЛЮВАЛА ПЕРІОД ТА ПОДІЇ, КОЛИ ВІДБУВАЛАСЬ ОКУПАЦІЯ КРИМУ РОСІЙСЬКОЮ ФЕДЕРАЦІЄЮ ТА ВЧИНЯЛИСЬ ЗЛОЧИНИ НЕЗАКОННИМИ ЗБРОЙНИМИ ФОРМУВАННЯМИ НА ДОНБАСІ, СЛІД ПРИЙНЯТИ ВІДПОВІДНУ ПОСТАНОВУ ТА РОЗШИРИТИ ЮРИСДИКЦІЮ ЦЬОГО СУДУ В ЧАСІ.

ВІДПОВІДНИЙ ПРОЕКТ ПОСТАНОВИ ВЖЕ ЗАРЕЄСТРОВАНИЙ В ПАРЛАМЕНТІ – ЦЕ ПОСТАНОВА №1312 ВІД 09.12.2014 «ЩОДО  ПРО ВИЗНАННЯ УКРАЇНОЮ ЮРИСДИКЦІЇ МІЖНАРОДНОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ ЩОДО СИТУАЦІЇ, ЯКА СКЛАЛАСЬ ВНАСЛІДОК ТРИВАЮЧОЇ З 27 ЛЮТОГО 2014 Р. ЗБРОЙНОЇ АГРЕСІЇ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ ПРОТИ УКРАЇНИ ТА ВЧИНЕННЯ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ МІЖНАРОДНИХ ЗЛОЧИНІВ».

З огляду на вище наведене просимо:

включити до порядку денного пленарного засідання Верховної Ради України питання про визначення та затвердження терміну юрисдикції Міжнародного кримінального суду в період, який починається 21 листопада 2014 року та триватиме до моменту безпосередньої ратифікації Верховною Радою України Римського статуту з метою ухвалення парламентом юрисдикційних повноважень Міжнародного кримінального суду в цей період, а саме постанову №1312 від 09.12.2014 «Щодо  про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо ситуації, яка склалась внаслідок триваючої з 27 лютого 2014 р. збройної агресії Російської Федерації проти України та вчинення на території України міжнародних злочинів». А також  уточнити п. 1 даної постанови та передбачити термін дії даного звернення до моменту безпосередньої ратифікації Україною Римського статуту.

Довідково:

Римський статут МКС вступив в силу 1 липня 2002 року, тим самим ввів у дію юрисдикцію МКС. До злочинів, які розглядає МКС, належать геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини та злочини агресії.

Після ратифікації Римського статуту Україною, Міжнародний Кримінальний Суд володітиме юрисдикцією щодо притягнення до відповідальності осіб, які вчинили найжорстокіші порушення прав людини та гуманітарного права на території держави або по відношенню до громадянина цієї держави.

Платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу,  аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр Громадянських Свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Будинок прав людини в Києві, Центр “Соціальна Дія”, Проект “Без кордонів”, Євромайдан SOS.

ПРЕС-АНОНС “ЗАКОНОДАВЧІ ІНІЦІАТИВИ ЩОДО РАТИФІКАЦІЇ РИМСЬКОГО СТАТУТУ МІЖНАРОДНОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ”

Січень 14, 2017

(КИЇВ) У четвер, 15 січня правозахисні організації-члени Платформи “Правозахисний порядок денний” проведуть прес-конференцію щодо необхідності підтримки Верховною Радою законопроекту, який поширить юрисдикцію МКС в Україні.
Час: 15 січня, о 13.00.
Місце: Український кризовий медіа-центр (вул. Інститутська, 4, готель «Україна», 3 поверх)
Питання до обговорення:
1. Що таке Римський Статут МКС?
2. Порушення прав людини під час Євромайдану, військові злочини під час конфлікту на Сході України та окупація Криму у контексті міжнародного правосуддя.
3. Необхідність ратифікації Римського Статуту МКС, як стримуючого фактора для недопущення військових злочинів і злочинів проти людяності.
4. Необхідність подання запиту на поширення юрисдикції МКС на період до ратифікації (з початку протестів Євромайдану і до моменту ратифікації).
5. Обговорення запропонованих законодавчих ініціатив у парламенті.
Спікери:
Олександра МАТВІЙЧУК – координатор Євромайдан SOS, голова правління Центр Громадянських Свобод,
Тетяна МАЗУР – виконавчий директор Amnesty International в Україні,
Віталій КУПРІЙ – народний депутат,
Ганна Гопко – народний депутат,
Юрій Дерев’янко – народний депутат (участь підтверджується).
З питань акредитації на прес-брифінг, будь ласка, звертайтеся до Марії Іваник за телефоном +38 (050) 705 86 72, e-mail: old.ccl.org.ua@gmail.com, або до Богдана Овчарука за телефоном +38 (067) 551 69 44, e-mail: b.ovcharuk@amnesty.org.ua.

ІНФОРМАЦІЙНА ДОВІДКА.
Римський статут МКС набув чинності 1 липня 2002 року, тим самим ввів у дію юрисдикцію МКС. До злочинів, які розглядає МКС, належать геноцид, злочини проти людяності, військові злочини та злочини агресії. Після ратифікації Римського статуту Україною, Міжнародний Кримінальний Суд володітиме юрисдикцією по притягненню до відповідальності осіб, які вчинили найжорстокіші порушення прав людини та гуманітарного права на території держави або по відношенню до громадянина цієї держави.
Платформа “Правозахисний порядок денний”– неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу, аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр Громадянських Свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Будинок прав людини в Києві, Центр “Соціальна Дія”, Проект “Без кордонів”, Євромайдан SOS.

(Не)ратифікація Римського статуту: чого боїться українська влада?

Грудень 16, 2015

(Не)ратифікація Римського статуту: чого боїться українська влада?

Іноземні парламентарі закликають Україну невідкладно та повністю ратифікувати Римський статут. Про це, зокрема, йшлося на прес-конференції  «Забути про Гаагу: Україна знову відкладає ратифікацію Римського статуту».

Що заважає українським парламентарям ратифікувати цей статут і яку користь він принесе українським громадянам розповідають Ірина Думич, правозахисниця, представниця Правозахисного порядку денного, експертка Центру Громадянських Свобод, і Давід Донат-Катен, доктор юридичних наук, Генеральний Секретар міжнародної організації «Парламентарії за глобальні дії». Перекладач  — Роман Чернишов.

Василь Шандро: Що сьогодні відбувалося і чи можна говорити про успішні результати?

Ірина Думич: Сьогодні в стінах Верховної Ради відбувся міжпарламентський семінар з обміну досвідом між представниками парламенту Швеції, Австрії, Великобританії та інших європейських країн, а також представниками українського парламенту. Темою семінару було приєднання України до Міжнародного кримінального суду та захист цивільного населення.

Семінар відбувся дуже на часі, адже напередодні Дня прав людини ми дізналися про рішення комітету з питань правової політики відхилити законопроект №1788, який повинен був створити законодавчі умови для того, щоб Україна могла приєднатися до Міжнародного кримінального суду — Суду в Гаазі. Комітет посилається на те, що є конституційний законопроект в частині правосуддя, в якому вже включено питання Римського статуту.

Однак тут нас дуже насторожила норма у перехідних положеннях, за якою положення, яке дозволить ратифікувати Римський статут, набере чинності через три роки після набрання чинності Конституції України. Це означає, що Україна демонструє відступ від своїх зобов’язань згідно з Угодою про Асоціацію з ЄС (пункт 8).

Це не є питанням для дискусії, це питання виконання умов угоди. Жоден депутат не зміг пояснити доцільність такої норми. Ми не розуміємо, чому влада постійно від цього ухиляється. Тоді виникає питання: що приховує та чого боїться Україна?

Василь Шандро: Давіде, чому українські депутати відтерміновують ратифікацію Римського статуту? Чого бояться українські чиновники?

Давід Донат-Катен: На скільки я зрозумів із зустрічей з народними депутатами, вони також не розуміють, звідки взялася норма про перехідний період тривалістю у три роки, яку пропонує Президент. Народні депутати, які підтримують наш проект, поки що в меншості, але ситуація дуже динамічна  і може змінитися.

Вони бачать два варіанти вирішення цього питання. З одного боку, вони пропонують підтримати редакцію статті 124 Конституції, яку пропонує законопроект Петра Порошенка. Але також вони намагатимуться видалити пункт перехідних положень про перехідний період, оскільки це буде негативним сигналом не тільки для світової спільноти, але й для жертв подій. Насправді, це затягнеться навіть на  4 роки. Ми сподіваємося, що положення все-таки буде переглянуто.

Варто зазначити, що Україна вже визнала юрисдикцію Міжнародного кримінального суду щодо подій (зокрема, на Донбасі),  надавши йому повноваження здійснювати судові провадження в розслідуваннях справ.

Тетяна Трощинська: Що міжнародне право каже з приводу війни та збройного конфлікту? Чи не виглядає так, що збройний конфлікт — це щось менше, ніж війна?

Давід Донат-КатенЗа міжнародним правом це абсолютно тотожні поняття.  Єдина відмінність: у випадку війни застосовується гуманітарне право, у мирний час — застосовується законодавство про права людини.

Тетяна Трощинська: Що дає ратифікація Римського статуту цивільним жертвам збройного конфлікту?

Ірина Думич: На мою думку, у першу чергу — це є протидія. Якщо порушник Закону знає, що він не понесе за скоєне покарання, він і надалі порушуватиме. Ратифікація є запобіжником найтяжчих злочинів.  По-друге, це дасть громадянам відчуття, що правосуддя є.

Давід Донат-КатенМені здається важливим наголосити на тому, що самостійно Міжнародний кримінальний суд не зможе вирішити сам конфлікт. Зброєю його також не вирішити. Єдиною опцією є застосування міжнародного права.

Слухати більше.

Правозахисник Олег Мартиненко: «Корупція в поліції починається із першої чашки безкоштовної кави»

Серпень 26, 2015

«Конкурсний відбір на усі посади Національної поліції є однією із найважливіших антикорупційних засад, що дозволить зробити якісний перехід до сервісної системи правоохоронних органів».

Про це заявив Олег Мартиненко, правозахисник, експерт з реформування МВС, координатор групи реформи поліції платформи «Правозахисний порядок денний», аналітик УГСПЛ під час презентації Порядку проведення конкурсу на службу до Національної поліції України, який розробили правозахисники та експерти Національної громадської платформи «Реформуємо МВС». Ще 2 тижні тому він був відправлений керівництву МВС, на жаль, відповіді дотепер немає. Даний Порядок дозволить максимально прозоро відбирати кандидатів на різноманітні посади в поліцію, зокрема, на ключові. На даний час керівники Поліції в Києві, Одесі та Львові призначалися безпосередно міністром МВС Арсеном Аваковим, а заступники – за його погодженням. Відповідно, про прозорість відбору та відсутність корупції говорити дуже важко. Адже нікому не є зрозумілим те, за якими критеріями йдуть призначення.

Експерти запропонували проводити відкритий конкурс у 5 етапів:
1. 1. Оголошення конкурсу, який повинен тривати від 10 до 30 днів.

2. 2. Прийняття та розгляд документів для участі.

3. 3. Перевірка кандидата: спеціальна, фізичного та психічного здоров’я, психологічне вивчення.

4. 4. Іспит і співбесіда.

5. 5. Прийняття рішення.

CNVWq3NU8AAk6om CNVWrwIUwAAOTZ8

На заяви про необхідність конкурсного відбору до Національної поліції часто лунають відповіді, що, мовляв, у нас війна, немає часу на конкурс, а відбір та призначення повинні відбуватись дуже швидко. Проте, як показує практика багатьох європейських країн, зокрема, Боснії та Герцеговини, на оцінювання одного кандидата потрібно не більше семи годин.

На думку розробників, ця процедура є найважливішою антикорупційною процедурою для створення Національної поліції та запорукою ефективності її діяльності.

Довідка
Платформа «Правозахисний порядок денний» – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу, аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр Громадянських Свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Будинок прав людини в Києві, Центр «Соціальна Дія», Проект «Без кордонів», Євромайдан SOS.

За додатковою інформацією прохання звертатись до Марії Іваник +380507058672, ccl.org.ua@gmail.com

 

Результаты поиска:

72 громадські організації вже підписали Заяву Правозахисного порядку денного із вимогою до Президента України та Верховної Ради України припинити наступ на громадські об’єднання

Вересень 25, 2017

Заява Правозахисного порядку денного із вимогою до Президента України та Верховної Ради України припинити наступ на громадські об’єднання

На початку липня 2017 року у парламенті були зареєстровані президентські законопроекти №6674 та №6675, розроблені ніби на заміну скандальним  змінам до антикорупційного законодавства, які зобов’язують антикорупційних активістів подавати щорічні електронні декларації про особисті активи та майно (закон №1975-VIII від 23 березня 2017 року). Фактично, пропонується скасування е-декларування  для громадських антикорупційних активістів в обмін на запровадження додаткової податкової звітності для громадських організацій і фізичних осіб-підприємців, а також підприємств, установ та організацій, які надають їм послуги.

Законопроекти №6674 та №6675 покладають на усі громадські організації і фізичних осіб-підприємців, підприємства, установи та організації, які надають їм послуги, невиправданий обов’язок подавати додаткову звітність.

Показово, що обсяг звітності для громадських організацій, який передбачають ці законопроекти, значно перевищує той, що встановлений для бізнесу.  Більше того, звітність такого обсягу не вимагається навіть від отримувачів бюджетних коштів.

Ми вважаємо, що на фоні заяв про необхідність зменшення надмірного державного регулювання, такі законодавчі ініціативи з’явилися невипадково. Покарання у вигляді скасування неприбуткового статусу громадської організації має підкреслено каральний характер та є нічим іншим, як запровадженням інструменту для вибіркового тиску на нелояльні до влади громадські організації.

Ми розцінюємо таку ініціативу Президента України як непропорційне втручання у діяльність громадських організацій. Такі кроки уподібнюють Україну до репресивних режимів – Російської Федерації, Казахстану, Азербайджану, Туркменістану тощо. Попри позірну турботу про прозорість та підзвітність, запроваджене регулювання у цих країнах призвело до майже повного знищення непідконтрольних владі громадських об’єднань та тотального наступу на громадянське суспільство.

Жодними міжнародними договорами не передбачена вимога такого роду контролю держави щодо діяльності громадських об’єднань, оскільки за міжнародними стандартами громадські об’єднання мають право на свободу від втручання держави в їхню діяльність.

Керівні принципи щодо свободи об’єднань Ради Європи та ОБСЄ передбачають, що “держава не повинна вимагати від об’єднань підзвітності та прозорості, однак повинна заохочувати і стимулювати їх до цього”. При цьому встановлення особливих вимог до звітності допускається тільки у разі надання певних пільг та за умови, що “об’єднанню надаватиметься можливість на власний розсуд вирішувати, дотримуватись таких вимог до звітності чи відмовитись від їх дотримання, а отже – від відповідних особливих пільг”.

З огляду на викладене вище ми вимагаємо від парламенту негайно відхилити законопроекти №6674 та №6675 від 10 липня 2017 року, а від Президента України –  виконати свою обіцянку щодо скасування змін до антикорупційного законодавства від березня 2017 року.

Довідково: платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу, аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів” ГО Центр “Соціальна Дія”, Євромайдан SOS. Координацію роботи платформи здійcнює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

  1. Центр громадянських свобод
  2. Харківська правозахисна група
  3. Харківський інститут соціальних досліджень
  4. Східноукраїнський центр громадських ініціатив
  5. Благодійний фонд “Восток-SОS”
  6. ЛОПЦ “Альтернатива”
  7. Асоціація УМДПЛ
  8. ГО “КиївПрайд”
  9. Українська Гельсінська спілка з прав людини
  10. Фундація “Відкритий Діалог”
  11. Центр інформації про права людини
  12. Кримська правозахисна група
  13. Гельсінська ініціатива-ХХІ
  14. ГО “Мирний Берег”
  15. Експертний центр з прав людини
  16. ГО “Ла Страда Україна”
  17. Центр досліджень визвольного руху
  18. БО “Фонд милосердя і здоров’я”
  19. ГО “Південь”
  20. ГО “Промінь змін”
  21. Харківська обласна фундація “Громадська альтернатива”
  22. Проект “Без кордонів”
  23. ГО “Асоціація Політичних Наук”
  24. ГО “Народний контроль Кіровоградщини”
  25. Центр української політики “Ексампей”
  26. ГО “Волонтерське об”єднання учасників Майдану та бойових дій”
  27. БФ «Клуб Дивосвіт»
  28. ГО «Школа Громадських Проектів»
  29. ГО «Віра.Надія.Дія»
  30. ГО «JCI Kyiv»
  31. Освітній дім прав людини – Чернігів
  32. ГО “Центр “Жіночі перспективи”
  33. ГО “Закарпатська громада”
  34. Івано-Франківська обласна організація “Молода Просвіта”
  35. Тернопільська правозахисна група
  36. Правозахисний центр “All rights”
  37. ВБО “КОНВІКТУС УКРАЇНА”
  38. Автономна Адвокатура
  39. ГО “МАРТ”  (Чернігів)
  40. Українська Фундація правової допомоги
  41. “Інформаційно – просвітницький центр “ВІСЬ” (Вінниця)
  42. Центр громадянської просвіти “Альменда”
  43. Центр гуманістичних технологій АХАЛАР
  44. ГО “Українська Асоціація Оцінювання”
  45. ГО “Територія успіху”
  46. Т-Жінки України
  47. ГО “АвтоМайдан Київ”
  48. ГО “Вектор прав людини”
  49. “Білозерський центр регіонального розвитку”
  50. Центр досліджень правоохоронної діяльності
  51. Чернігівський громадський комітет захисту прав людини
  52. ГО Київський освітній центр “Простір толерантності”
  53. Правозахисний центр “Поступ”
  54. ГО “Ліберально-демократична ліга України”
  55. Бюро соціальних і політичних розробок
  56. Центр правових та політичних досліджень “ДУМА”
  57. Інститут масової інформації
  58. Експертна група “Сова”
  59. Медійна ініціатива за права людини
  60. Всеукраїнська благодіна організація “Легалайф-Україна””
  61. ГО “Інсайт”
  62. Український незалежний центр політичних досліджень
  63. ГО “Інформатор”
  64. ІАЦ “Громадський Простір”
  65. Правозахисний ЛГБТ Центр “Наш світ”
  66. ГО “Бахмат”
  67. ГО “Development foundation”
  68. ГО “Всеукраїнська ліга правників проти корупції”
  69. ГО “Харківське жіноче об’єднання “Сфера”
  70. ГО “Гендерний центр Волинської області”
  71. ГО “Тeатр для діалогу”
  72. ГО “Вільна територія”

Заява відкрита до підписання. Зголошення просимо надсилати на human.rights.agenda.ua@gmail.com

 

Громадські організації, медіа та активісти вимагають не допустити обмеження гласності судочинства

Вересень 13, 2017

Громадські організації, медіа та активісти вимагають не допустити обмеження гласності судочинства 

Проект реформи судочинства, ініційований Президентом, суттєво звужує прозорість судового процесу. Громадські організації  та активісти закликають Парламент не допустити цього.

Після Революції Гідності суспільство і закон стимулювали суди стати більш відкритими, налагодити діалог зі ЗМІ та громадою. Ухвалення нового Закону “Про судоустрій і статус суддів”, що передбачив право громадян проводити відеозапис чи фотографування відкритих судових засідань без спеціального дозволу суду, стало значним здобутком, незважаючи на світоглядну неготовність багатьох суддів до імплементації цього положення.

Однак у червні цього року Президент України вніс на розгляд Верховної Ради України проект реформи судового процесу, який, попри значну кількість прогресивних положень, звужує принципи гласності та відкритості судових засідань і створює перешкоди для здійснення суспільного контролю. Наразі Парламент розглядає законопроект у другому читанні.

У випадку прийняття закону:

  1. Суд зможе ЗАБОРОНИТИ фотофіксацію, відеозапис чи трансляцію ВІДКРИТОГО судового засідання, якщо вони “заважають ходу судового процесу” (ч. 7 ст. 7 ЦПК, ч. 8 ст. 10 КАС, ч. 8 ст. 9 ГПК у редакції законопроекту). Це може стати на заваді громадськості стежити за судовими процесами, особливо у суспільно важливих справах. Фактично це НЕОБМЕЖЕНЕ дискреційне право судді зробити процес закритим для широкого кола громадськості з надуманих мотивів.
  2. Суд зможе НЕ впустити до зали судових засідань людей, які бажають бути присутніми у відкритому судовому засіданні, якщо немає “вільних місць” (ч. 2 ст. 7 ЦПК, ч. 3 ст. 10 КАС, ч. 3 ст. 9 ГПК у редакції законопроекту). Це положення закриє від громадськості кабінети суддів, де вони часто слухають справи, повісивши табличку “зал судових засідань”, та може стимулювати суддів призначати розгляд резонансних справ у маленьких залах, зменшувати кількість місць для слухачів у залах, аби уникнути суспільного контролю.
  3. Суд зможе НЕ проголошувати прилюдно судові рішення, ухвалені за наслідками закритих судових засідань (ч. 18 ст. 7 ЦПК, ч. 17 ст. 10 КАС, ч. 18 ст. 9 ГПК у редакції законопроекту). Це порушує статтю 6 Європейської конвенції з прав людини, де зазначено, що судові рішення в будь-якому випадку проголошуються прилюдно. Сьогоднішнє регулювання, наприклад, в адміністративному судочинстві, відповідає Конвенції, оскільки передбачає відкрите проголошення судового рішення, навіть ухваленого за наслідками закритого судового засідання, – лише з вилученням інформації, заради нерозголошення якої проводився закритий розгляд.
  4. Під загрозою відповідальності учаснику процесу буде ЗАБОРОНЕНО використовувати аудіо- чи відеозапис, фотографування під час закритої наради з суддею, що проводиться для врегулювання спору (ч. 9 ст. 204, п. 5 ч. 1 ст. 149 ЦПК, ч. 9 ст. 186, п. 4 ч. 1 ст. 149 КАС, ч. 10 ст. 189, п. 5 ч. 1 ст. 136 ГПК у редакції законопроекту). Ці положення дозволять судді проводити закриті зустрічі із кожною стороною окремо і під виглядом урегулювання спору вимагати неправомірну вигоду, не боячись відповідальності. Адже сторона не матиме права зафіксувати розмову, а якщо й зафіксує, то це не зможе бути використано як доказ у суді.

Наведені положення законопроекту є значним кроком назад у проведенні судової реформи, оскільки зачиняють двері суду для суспільного контролю та сприятимуть розвитку корупції.

Закликаємо народних депутатів України не підтримувати прийняття законопроекту №6232 про зміни до процесуальних кодексів із положеннями, що зроблять правосуддя непрозорим для суспільства.

Організації та громадські діячі, що підтримали заяву

ГО “Вектор прав людини” та проект “Суд людською мовою”

Центр політико-правових реформ

Асоціація українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів

Харківська правозахисна група

Центр інформації про права людини

Медійна ініціатива за права людини

Харківська обласна фундація “Громадська Альтернатива”

ГО “Бюро правничих комунікацій” (м. Суми)

Фундація “DEJURE”

Інтернет-медіа Texty.org.ua

Центр демократії та верховенства права

ГО “Відкрита Україна”

ГО “Інститут масової інформації”

Луганський обласний правозахисний центр “Альтернатива”

Центр громадянських свобод

ГО “Всеукраїнське об’єднання “Автомайдан”

Фундація “Відкритий діалог”

ГО “Платформа прав людини”

Лариса Денисенко, журналістка Громадського радіо, правозахисниця, адвокат

Еліна Шишкіна, народний депутат України у Верховній Раді України VI скликання, експерт Реанімаційного пакету реформ

Прес-анонс “Відео-проекція на будівлі КМУ: жертви воєнних злочинів звернуться до урядовців та народних депутатів”

Вересень 8, 2017

У п’ятницю, 8 вересня, о 20.30 на будівлі Кабінету Міністрів України (вулиця Михайла Грушевського, 12/2) з’явиться світлова відео-проекція людей, які стали жертвами воєнних злочинів у ході війні із Російською Федерацією. Вони звернуться до уряду та парламенту із проханням надати національним органам розслідування належний правовий інструментарій для розслідування міжнародних злочинів, і внести для цього необхідні зміни в законодавство. Світлову відео-інсталяцію підготувала команда французьких кінематографістів Zero Impuniti, які боряться з безкарністю в ході збройних конфліктів у різних куточках планети.

На демонстрації відео-проекції відбудеться брифінг для преси за участі жертв воєнних злочинів, представників команди Zero Impunity та правозахисників.

За три роки в результаті розпочатої Росією війни в Україні загинуло щонайменше 10 тисяч людей і більше 23 тисяч було поранено. Тисячі цивільних осіб були викрадені та кинуті до підвалів, піддані тортурам та залякуванням, щоб змусити їх замовкнути.

Одна із суттєвих перешкод у встановленні справедливості у цих справах є застарілий Кримінальний кодекс України. Досі у ньому не передбачено відповідальності за злочини проти людяності, а його положення щодо воєнних злочинів не в повній мірі відповідають вимогам сучасного міжнародного права. Недоліки законодавства не дають можливість органам національного розслідування та національній судовій системі здійснити правильну кваліфікацію цих дій як міжнародних злочинів, які не мають термінів давності.

Для вирішення цієї проблеми платформа “Правозахисний порядок денний” у співпраці із Міністерством юстиції України розробила законопроект «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо забезпечення його гармонізації з положеннями міжнародного права». На даний час законопроект проходить процедуру узгодження в уряді, після чого буде зареєстрований у парламенті.

Контакти для преси: Марина Ліліченко, Центр громадянських свобод, +380668183510

 

Заява Правозахисного порядку денного із вимогою до Президента України та Верховної Ради України припинити наступ на громадські об’єднання

Вересень 7, 2017

Заява Правозахисного порядку денного із вимогою до Президента України та Верховної Ради України припинити наступ на громадські об’єднання

На початку липня 2017 року у парламенті були зареєстровані президентські законопроекти №6674 та №6675, розроблені ніби на заміну скандальним  змінам до антикорупційного законодавства, які зобов’язують антикорупційних активістів подавати щорічні електронні декларації про особисті активи та майно (закон №1975-VIII від 23 березня 2017 року). Фактично, пропонується скасування е-декларування  для громадських антикорупційних активістів в обмін на запровадження додаткової податкової звітності для громадських організацій і фізичних осіб-підприємців, а також підприємств, установ та організацій, які надають їм послуги.

Законопроекти №6674 та №6675 покладають на усі громадські організації і фізичних осіб-підприємців, підприємства, установи та організації, які надають їм послуги, невиправданий обов’язок подавати додаткову звітність.

Показово, що обсяг звітності для громадських організацій, який передбачають ці законопроекти, значно перевищує той, що встановлений для бізнесу.  Більше того, звітність такого обсягу не вимагається навіть від отримувачів бюджетних коштів.

Ми вважаємо, що на фоні заяв про необхідність зменшення надмірного державного регулювання, такі законодавчі ініціативи з’явилися невипадково. Покарання у вигляді скасування неприбуткового статусу громадської організації має підкреслено каральний характер та є нічим іншим, як запровадженням інструменту для вибіркового тиску на нелояльні до влади громадські організації.

Ми розцінюємо таку ініціативу Президента України як непропорційне втручання у діяльність громадських організацій. Такі кроки уподібнюють Україну до репресивних режимів – Російської Федерації, Казахстану, Азербайджану, Туркменістану тощо. Попри позірну турботу про прозорість та підзвітність, запроваджене регулювання у цих країнах призвело до майже повного знищення непідконтрольних владі громадських об’єднань та тотального наступу на громадянське суспільство.

Жодними міжнародними договорами не передбачена вимога такого роду контролю держави щодо діяльності громадських об’єднань, оскільки за міжнародними стандартами громадські об’єднання мають право на свободу від втручання держави в їхню діяльність.

Керівні принципи щодо свободи об’єднань Ради Європи та ОБСЄ передбачають, що “держава не повинна вимагати від об’єднань підзвітності та прозорості, однак повинна заохочувати і стимулювати їх до цього”. При цьому встановлення особливих вимог до звітності допускається тільки у разі надання певних пільг та за умови, що “об’єднанню надаватиметься можливість на власний розсуд вирішувати, дотримуватись таких вимог до звітності чи відмовитись від їх дотримання, а отже – від відповідних особливих пільг”.

З огляду на викладене вище ми вимагаємо від парламенту негайно відхилити законопроекти №6674 та №6675 від 10 липня 2017 року, а від Президента України –  виконати свою обіцянку щодо скасування змін до антикорупційного законодавства від березня 2017 року.

Довідково: платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу, аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів” ГО Центр “Соціальна Дія”, Євромайдан SOS. Координацію роботи платформи здійcнює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

Центр громадянських свобод

Харківська правозахисна група

Харківський інститут соціальних досліджень

Східноукраїнський центр громадських ініціатив

Благодійний фонд “Восток-SОS”

ЛОПЦ “Альтернатива”

Асоціація УМДПЛ

ГО “КиївПрайд”

Українська Гельсінська спілка з прав людини

Фундація “Відкритий Діалог”

Центр інформації про права людини

Кримська правозахисна група

Заява відкрита до підписання. Зголошення просимо надсилати на human.rights.agenda.ua@gmail.com

ПРЕС-РЕЛІЗ ПРАВОЗАХИСНОГО ПОРЯДКУ ДЕННОГО 18 липня 2017 року, Київ

Липень 18, 2017

“Українська влада дедалі частіше використовує риторику боротьби із російською збройною агресією для прихованого наступу на громадянські свободи. На жаль, такі дії знаходять підтримку у частини суспільства. Але виграти війну і для цього самим перетворитися на авторитарну Росію не має жодного сенсу. Якщо ця тенденція продовжиться – може постати питання про призупинення безвізу, чи не єдиного в цьому році вагомого позитивного досягнення” – вважає Олександра Матвійчук, голова правління Центру громадянських свобод.

Про небезпечну тенденцію відступу від проголошеного на Майдані гасла “права людини понад усе” йшла мова на прес-конференції Правозахисного порядку денного “Три роки після Майдану: тривожні дзвіночки для прав людини”, яка відбулася 18 липня 2017 року в Українському медіа-кризовому центрі.

Минулого тижня народні депутати намагалися провести через парламент цілу низку репресивних норм. Серед них президентські законопроекти №6674 та №6675, які були внесені на заміну скандальним законам про е-декларування для антикорупційних активістів та становлять неприхований наступ на свободу об’єднань; законопроект №6688, зареєстрований народними депутатами з комітету нацбезпеки і оборони, в якому для протидії загрозам національній безпеці в інформаційній сфері запроваджується російська практика роботи спецслужб по блокуванню доступу до інформаційного ресурсу без санкції суду.

На додачу народні депутати намагалися провести процедуру відкритого голосування за обрання кандидатів на посаду Уповноваженого Верховної Ради України, яка з невідомих причин розглядалася в рамках законопроекту про зміни до закону про Конституційний суд України. Відкрите голосування значно полегшить головам фракцій контроль за депутатами для виконання досягнутих політичних домовленостей. Але поставить під сумнів незалежність та неупередженість новообраного Уповноваженого відносно тих політичних сил, які пролобіювали його обрання. Не обійшлося і без фальшування ухваленого законопроекту, тож досі не зрозуміло, який саме текст буде направлений на підпис Президенту України.

“Із нашим парламентом – як із малою дитиною. Тільки відвернувся – або пальці в розетку, чи телефон в унітаз. І потім: “Воно саме” – коментує ситуацію Аркадій Бущенко, виконавчий директор Української Гельсінкської спілки з прав людини.

Із такої оцінкою погоджується Оксана Покальчук, директорка Amnesty International в Україні та звертає увагу на те, що події минулого тижня є прямим відображенням небезпечної тенденції, що вже тривалий час знаходиться в полі зору міжнародних організацій:

“По мірі того, як зменшується міжнародний тиск на українських урядовців, погіршується ситуація з дотриманням прав людини в нашій країні. Праві рухи та церква намагаються завоювати громадську думку та насадити практики, аналогічні тим, що впроваджуються в Росії. Уряд зі свого боку, прикриваючись аргументами “національної безпеки”, намагається непропорційно обмежити права та свободи громадян. Ці вкрай тривожні тенденції несуть реальну загрозу українському суспільству та тим правам, які вдалось захистити на Майдані” – переконана вона.

На прес-конференції було вперше оприлюднена письмова декларація більше двадцяти членів Парламентської Асамблеї Ради Європи від 29 червня 2017 року. Автори декларації відзначили, що показники впровадження реформ в Україні поступово знижуються та закликали владу України припинити політичне переслідування реформаторських організацій, зокрема, антикорупційної організації «Центр протидії корупції» та журналістів-розслідувачів.

“Депутати 15 країн Ради Європи виступили на захист українських реформаторів – представників громадянського суспільства, політиків, урядовців. Кожен із них дуже добре знає ситуацію в Україні, бо постійно допомагає Україні відстоювати позицію щодо РФ чи звільняти в’язнів Кремля. Тому саме їх голос є особливо важливим меседжем для діючої влади, що політичні переслідування ніхто не буде толерувати” – зазначає Людмила Козловська, Президент Фундації “Відкритий діалог”.

За додатковою інформацією прохання звертатися до Марини Ліліченко, Центр громадянських свобод +38066 8183510 human.rights.agenda.ua@gmail.com

Платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу, аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів” ГО Центр “Соціальна Дія”, Євромайдан SOS. Координацію роботи платформи здійнює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

Відеозапис: http://uacrisis.org/ua/58682-human-rights-situation#prettyPhoto/0/

Прес-конференція Правозахисного Порядку Денного “Три роки після Майдану: тривожні дзвіночки для прав людини” 18 липня об 9.30, м. Київ

Липень 17, 2017

В останні дні перед канікулами народні депутати намагалися провести через парламент цілу низку репресивних норм. Серед них президентські законопроекти №6674 та №6675, які були внесені  на заміну скандальним законам про е-декларування для антикорупційних активістів та становлять неприхований наступ на свободу об’єднань; законопроект №6688, зареєстрований народними депутатами з комітету нацбезпеки і оборони, в якому для протидії загрозам національній безпеці в інформаційній сфері запроваджується  російська практика роботи спецслужб по блокування доступу до інформаційного ресурсу без санкції суду.

 

Минулого тижня ми також стали свідками спроб маніпулювання апарату парламенту щодо відображення результатів голосування за процедуру обрання Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Досі невідомо, який текст законопроекту підпише голова парламенту Андрій Парубій. Очевидним є намагання окремих політичних сил політизувати посаду омбудсмана на догоду партійним інтересам.

 

Усе це відбувається на фоні цілеспрямованої кампанії дискредитації громадянського суспільства, до якої ймовірно причетна українська спецслужба. У першу чергу це стосується реформаторів – представників громадянського суспільства, політиків, урядовців. Ця ситуація є доволі  тривожною і вже викликала відповідну офіційну реакцію на червневій сесії Парламентської асамблеї Ради Європи.

 

18 липня о 09:30 в приміщенні Українського кризового медіа-центру (вул. Хрещатик, 2) відбудеться прес-конференція “Три роки після Майдану: тривожні дзвіночки для прав людини, де учасники Правозахисного порядку денного окреслять тривожні тенденції розвитку законодавства та практики, які становлять виклики для захисту права людини в Україні.

Спікери:

Олександра Матвійчук, голова правління Центру громадянських свобод

Людмила Козловська, президент Фундації Відкритий Діалог

Оксана Покальчук, виконавча директорка Amnesty International в Україні

Аркадій Бущенко, виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини

 

За додатковою інформацією прохання звертатися до Марини Ліліченко, Центр громадянських свобод +38066 8183510 human.rights.agenda.ua@gmail.com

 

Платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу,  аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів” ГО Центр “Соціальна Дія”, Євромайдан SOS. Координацію роботи платформи здійнює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

ЗВЕРНЕННЯ ПРАВОЗАХИСНОГО ПОРЯДКУ ДЕННОГО ДО СПІКЕРА ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ АНДРІЯ ПАРУБІЯ

Липень 14, 2017

14 липня 2017 року, Київ

Вчора, 13 липня, парламент ухвалив в цілому закон України “Про Конституційний Суд України” за реєстраційним номером 6427-д. Цьому передувало обговорення озвученої народним депутатом Ольгою Червакою поправки, яка стосувалася збереження процедури таємного голосування за кандидатури на посаду Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Попри те, що номер поправки був названий помилково, у тексті стенограми чітко зафіксована конкретна суть даної пропозиції. На голосуванні вона була підтримана 227 народними депутатами.

Одразу після розгляду даного питання порядку денного інформація щодо результатів голосування була відображена на офіційному веб-сайті Верховної Ради України як голосування за пропозицію до законопроекту. Але вже буквально за кілька хвилин вона була змінена на іншу, некоректну поправку, яка не відповідає суті озвученої пропозиції і за яку не проводилось голосування.

На нашу думку, такі дії є спробою маніпуляції апаратом Верховної Ради України для подальшої фальсифікаціїї тексту ухваленого законопроекту. І логічним продовженням закритих політичних торгів, які розпочалися довкола обрання нового Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з травня цього року. Адже процедура обрання Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини взагалі не мала б розглядатися в рамках законопроекту про Конституційний суд України.

Очевидним є намагання певних політичних сил політизувати посаду омбудсмана на догоду партійним інтересам, що, по суті, ставить під сумнів незалежність та неупередженість новообраного Уповноваженого відносно тих політичних сил, які пролобіювали його обрання.

Ми звертаємо Вашу увагу, що як голова Верховної Ради України Ви несете персональну відповідальність за забезпечення правильного відображення результатів голосування в остаточному тексті ухваленого Закону, який буде направлений на підпис Президенту України.

У нас залишається надія на Вашу порядність та відданість принципам верховенства права, про що Ви заявили на спонтанній зустрічі із правозахисниками, коли було піднято питання про процедуру обрання нового Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Ми вимагаємо приведення у відповідність до результатів голосування остаточного тексту ухваленого Закону, який буде направлений на підпис Президенту України.

Ми закликаємо міжнародні організації взяти під контроль цю ситуацію з метою недопущення політизації національної інституції з прав людини.

Платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу, аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів” ГО Центр “Соціальна Дія”, Євромайдан SOS.

Координацію роботи платформи здійcнює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

Центр громадянських свобод
ХОФ “Громадська Альтернатива”
Асоціація українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів
Центр інформації про права людини
Луганський обласний правозахисний центр “Альтернатива”
Громадська організація “Донбас СОС”
ГО “ Інсайт”
Кримська правозахисна група
ГО “Східноукраїнський центр громадських ініціатив”
Amnesty International в Україні
ГО “КиївПрайд”
Харківська правозахисна група
Благодійний фонд “Восток-SOS”
Харківський інститут соціологічних досліджень
ГО Центр “Соціальна Дія”
Українська Гельсінська спілка з прав людини

ПРАВОЗАХИСНИКИ ЗВЕРНУЛИСЯ ДО ПАРЛАМЕНТУ ІЗ ЗАКЛИКОМ ВИЗНАТИ ЮРИСДИКЦІЮ МІЖНАРОДНОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ (МКС)

Січень 28, 2017

Голові Верховної Ради України

Гройсману Володимиру Борисовичу,

Народним депутатам України

Платформи “Правозахисний порядок денний”

Шановний Володимире Борисовичу!

Шановні голови депутатських фракцій!

Шановні народні депутати!

Останні події на сході України свідчать про очевидне зростання загроз правам людини, передовсім основному праву людини, – праву на життя. Вбивства терористами та бойовиками мирних людей на Донбасі, зокрема, останні розстріли терористами мирного населення в Донецьку, під Волновахою, в Маріуполі є підтвердженням того, що сьогодні немає реального механізму захисту мирного населення у цих наповнених насильством та безправ’ям регіонах. Це породжує безкарність та реальну загрозу подальших подібних найбрутальніших порушень прав мирного населення, яке опинилось в зоні воєнних дій, що Україна визначає як антитерористичну операцію.

На жаль, слід констатувати неможливість національної  правоохоронної системи забезпечити як самі права населення на цих територіях, так і розслідування вчинених злочинів. Безкарність породжує лише ще більші та більш жорстокі і масштабні порушення прав людини, які сягають рівня злочинів проти людяності та воєнних злочинів. Саме це є предметом розслідування та судового розгляду Міжнародного кримінального суду, а відтак, можливістю притягнути до відповідальності тих, хто вчинив та продовжує вчинювати такі злочини.

25 січня 2015 року на позачерговому засіданні Ради національної безпеки та оборони було ухвалено «доручити Уряду почати процедуру звернення до Гаазького трибуналу щодо злочинів проти людяності, скоєних терористами проти українських громадян у 2014-2015 роках, а також щодо визнання ДНР та ЛНР терористичними організаціями».

У зв’язку із цим слід зазначити, що Міжнародний кримінальний суд відповідно до Римського Статуту, є постійним органом та має повноваження здійснювати юрисдикцію стосовно осіб, відповідальних за особливо тяжкі злочини, що викликають занепокоєння міжнародного співтовариства, та доповнює національні органи кримінальної юрисдикції.

Україна не є учасницею Міжнародного кримінального суду, хоча Римський статут Міжнародного кримінального суду був підписаний Україною ще у 2000 році.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 11 липня 2001 року дійшов висновку, що окремі положення Статуту не узгоджуються зі статтею 124 Конституції України, а тому приєднання України до цього документу, відповідно, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції.

У Верховній Раді України зареєстровано законопроект № 1788 від 16.01.2015 року, який передбачає доповнення статті 124 Конституції України таким положенням: «Україна може визнати юрисдикцію Міжнародного кримінального суду на умовах Римського статуту Міжнародного кримінального суду», що передбачає подолання всіх правових перешкод на шляху ратифікації Римського Статуту.

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ У ПОПЕРЕДНЬОМУ СКЛИКАННІ ВИЗНАЛА ЮРИСДИКЦІЮ МІЖНАРОДНОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ (МКС) НА ПЕРІОД З 21 ЛИСТОПАДА 2013 РОКУ ПО 22 ЛЮТОГО 2014 РОКУ, ТИМ САМИМ НАДАЛА МОЖЛИВІСТЬ ЗДІЙСНЮВАТИ МІЖНАРОДНЕ ПРАВОСУДДЯ, АЛЕ ОБМЕЖИВШИ ЙОГО КОМПЕТЕНЦІЮ ВИКЛЮЧНО ПЕРІОДОМ ПОДІЙ  ЄВРОМАЙДАНУ.

 ДЛЯ ТОГО ЩОБ ЮРИСДИКЦІЯ МІЖНАРОДНОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ ОХОПЛЮВАЛА ПЕРІОД ТА ПОДІЇ, КОЛИ ВІДБУВАЛАСЬ ОКУПАЦІЯ КРИМУ РОСІЙСЬКОЮ ФЕДЕРАЦІЄЮ ТА ВЧИНЯЛИСЬ ЗЛОЧИНИ НЕЗАКОННИМИ ЗБРОЙНИМИ ФОРМУВАННЯМИ НА ДОНБАСІ, СЛІД ПРИЙНЯТИ ВІДПОВІДНУ ПОСТАНОВУ ТА РОЗШИРИТИ ЮРИСДИКЦІЮ ЦЬОГО СУДУ В ЧАСІ.

ВІДПОВІДНИЙ ПРОЕКТ ПОСТАНОВИ ВЖЕ ЗАРЕЄСТРОВАНИЙ В ПАРЛАМЕНТІ – ЦЕ ПОСТАНОВА №1312 ВІД 09.12.2014 «ЩОДО  ПРО ВИЗНАННЯ УКРАЇНОЮ ЮРИСДИКЦІЇ МІЖНАРОДНОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ ЩОДО СИТУАЦІЇ, ЯКА СКЛАЛАСЬ ВНАСЛІДОК ТРИВАЮЧОЇ З 27 ЛЮТОГО 2014 Р. ЗБРОЙНОЇ АГРЕСІЇ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ ПРОТИ УКРАЇНИ ТА ВЧИНЕННЯ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ МІЖНАРОДНИХ ЗЛОЧИНІВ».

З огляду на вище наведене просимо:

включити до порядку денного пленарного засідання Верховної Ради України питання про визначення та затвердження терміну юрисдикції Міжнародного кримінального суду в період, який починається 21 листопада 2014 року та триватиме до моменту безпосередньої ратифікації Верховною Радою України Римського статуту з метою ухвалення парламентом юрисдикційних повноважень Міжнародного кримінального суду в цей період, а саме постанову №1312 від 09.12.2014 «Щодо  про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо ситуації, яка склалась внаслідок триваючої з 27 лютого 2014 р. збройної агресії Російської Федерації проти України та вчинення на території України міжнародних злочинів». А також  уточнити п. 1 даної постанови та передбачити термін дії даного звернення до моменту безпосередньої ратифікації Україною Римського статуту.

Довідково:

Римський статут МКС вступив в силу 1 липня 2002 року, тим самим ввів у дію юрисдикцію МКС. До злочинів, які розглядає МКС, належать геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини та злочини агресії.

Після ратифікації Римського статуту Україною, Міжнародний Кримінальний Суд володітиме юрисдикцією щодо притягнення до відповідальності осіб, які вчинили найжорстокіші порушення прав людини та гуманітарного права на території держави або по відношенню до громадянина цієї держави.

Платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу,  аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр Громадянських Свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Будинок прав людини в Києві, Центр “Соціальна Дія”, Проект “Без кордонів”, Євромайдан SOS.

ПРЕС-АНОНС “ЗАКОНОДАВЧІ ІНІЦІАТИВИ ЩОДО РАТИФІКАЦІЇ РИМСЬКОГО СТАТУТУ МІЖНАРОДНОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ”

Січень 14, 2017

(КИЇВ) У четвер, 15 січня правозахисні організації-члени Платформи “Правозахисний порядок денний” проведуть прес-конференцію щодо необхідності підтримки Верховною Радою законопроекту, який поширить юрисдикцію МКС в Україні.
Час: 15 січня, о 13.00.
Місце: Український кризовий медіа-центр (вул. Інститутська, 4, готель «Україна», 3 поверх)
Питання до обговорення:
1. Що таке Римський Статут МКС?
2. Порушення прав людини під час Євромайдану, військові злочини під час конфлікту на Сході України та окупація Криму у контексті міжнародного правосуддя.
3. Необхідність ратифікації Римського Статуту МКС, як стримуючого фактора для недопущення військових злочинів і злочинів проти людяності.
4. Необхідність подання запиту на поширення юрисдикції МКС на період до ратифікації (з початку протестів Євромайдану і до моменту ратифікації).
5. Обговорення запропонованих законодавчих ініціатив у парламенті.
Спікери:
Олександра МАТВІЙЧУК – координатор Євромайдан SOS, голова правління Центр Громадянських Свобод,
Тетяна МАЗУР – виконавчий директор Amnesty International в Україні,
Віталій КУПРІЙ – народний депутат,
Ганна Гопко – народний депутат,
Юрій Дерев’янко – народний депутат (участь підтверджується).
З питань акредитації на прес-брифінг, будь ласка, звертайтеся до Марії Іваник за телефоном +38 (050) 705 86 72, e-mail: old.ccl.org.ua@gmail.com, або до Богдана Овчарука за телефоном +38 (067) 551 69 44, e-mail: b.ovcharuk@amnesty.org.ua.

ІНФОРМАЦІЙНА ДОВІДКА.
Римський статут МКС набув чинності 1 липня 2002 року, тим самим ввів у дію юрисдикцію МКС. До злочинів, які розглядає МКС, належать геноцид, злочини проти людяності, військові злочини та злочини агресії. Після ратифікації Римського статуту Україною, Міжнародний Кримінальний Суд володітиме юрисдикцією по притягненню до відповідальності осіб, які вчинили найжорстокіші порушення прав людини та гуманітарного права на території держави або по відношенню до громадянина цієї держави.
Платформа “Правозахисний порядок денний”– неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу, аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр Громадянських Свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Будинок прав людини в Києві, Центр “Соціальна Дія”, Проект “Без кордонів”, Євромайдан SOS.

(Не)ратифікація Римського статуту: чого боїться українська влада?

Грудень 16, 2015

(Не)ратифікація Римського статуту: чого боїться українська влада?

Іноземні парламентарі закликають Україну невідкладно та повністю ратифікувати Римський статут. Про це, зокрема, йшлося на прес-конференції  «Забути про Гаагу: Україна знову відкладає ратифікацію Римського статуту».

Що заважає українським парламентарям ратифікувати цей статут і яку користь він принесе українським громадянам розповідають Ірина Думич, правозахисниця, представниця Правозахисного порядку денного, експертка Центру Громадянських Свобод, і Давід Донат-Катен, доктор юридичних наук, Генеральний Секретар міжнародної організації «Парламентарії за глобальні дії». Перекладач  — Роман Чернишов.

Василь Шандро: Що сьогодні відбувалося і чи можна говорити про успішні результати?

Ірина Думич: Сьогодні в стінах Верховної Ради відбувся міжпарламентський семінар з обміну досвідом між представниками парламенту Швеції, Австрії, Великобританії та інших європейських країн, а також представниками українського парламенту. Темою семінару було приєднання України до Міжнародного кримінального суду та захист цивільного населення.

Семінар відбувся дуже на часі, адже напередодні Дня прав людини ми дізналися про рішення комітету з питань правової політики відхилити законопроект №1788, який повинен був створити законодавчі умови для того, щоб Україна могла приєднатися до Міжнародного кримінального суду — Суду в Гаазі. Комітет посилається на те, що є конституційний законопроект в частині правосуддя, в якому вже включено питання Римського статуту.

Однак тут нас дуже насторожила норма у перехідних положеннях, за якою положення, яке дозволить ратифікувати Римський статут, набере чинності через три роки після набрання чинності Конституції України. Це означає, що Україна демонструє відступ від своїх зобов’язань згідно з Угодою про Асоціацію з ЄС (пункт 8).

Це не є питанням для дискусії, це питання виконання умов угоди. Жоден депутат не зміг пояснити доцільність такої норми. Ми не розуміємо, чому влада постійно від цього ухиляється. Тоді виникає питання: що приховує та чого боїться Україна?

Василь Шандро: Давіде, чому українські депутати відтерміновують ратифікацію Римського статуту? Чого бояться українські чиновники?

Давід Донат-Катен: На скільки я зрозумів із зустрічей з народними депутатами, вони також не розуміють, звідки взялася норма про перехідний період тривалістю у три роки, яку пропонує Президент. Народні депутати, які підтримують наш проект, поки що в меншості, але ситуація дуже динамічна  і може змінитися.

Вони бачать два варіанти вирішення цього питання. З одного боку, вони пропонують підтримати редакцію статті 124 Конституції, яку пропонує законопроект Петра Порошенка. Але також вони намагатимуться видалити пункт перехідних положень про перехідний період, оскільки це буде негативним сигналом не тільки для світової спільноти, але й для жертв подій. Насправді, це затягнеться навіть на  4 роки. Ми сподіваємося, що положення все-таки буде переглянуто.

Варто зазначити, що Україна вже визнала юрисдикцію Міжнародного кримінального суду щодо подій (зокрема, на Донбасі),  надавши йому повноваження здійснювати судові провадження в розслідуваннях справ.

Тетяна Трощинська: Що міжнародне право каже з приводу війни та збройного конфлікту? Чи не виглядає так, що збройний конфлікт — це щось менше, ніж війна?

Давід Донат-КатенЗа міжнародним правом це абсолютно тотожні поняття.  Єдина відмінність: у випадку війни застосовується гуманітарне право, у мирний час — застосовується законодавство про права людини.

Тетяна Трощинська: Що дає ратифікація Римського статуту цивільним жертвам збройного конфлікту?

Ірина Думич: На мою думку, у першу чергу — це є протидія. Якщо порушник Закону знає, що він не понесе за скоєне покарання, він і надалі порушуватиме. Ратифікація є запобіжником найтяжчих злочинів.  По-друге, це дасть громадянам відчуття, що правосуддя є.

Давід Донат-КатенМені здається важливим наголосити на тому, що самостійно Міжнародний кримінальний суд не зможе вирішити сам конфлікт. Зброєю його також не вирішити. Єдиною опцією є застосування міжнародного права.

Слухати більше.

Правозахисник Олег Мартиненко: «Корупція в поліції починається із першої чашки безкоштовної кави»

Серпень 26, 2015

«Конкурсний відбір на усі посади Національної поліції є однією із найважливіших антикорупційних засад, що дозволить зробити якісний перехід до сервісної системи правоохоронних органів».

Про це заявив Олег Мартиненко, правозахисник, експерт з реформування МВС, координатор групи реформи поліції платформи «Правозахисний порядок денний», аналітик УГСПЛ під час презентації Порядку проведення конкурсу на службу до Національної поліції України, який розробили правозахисники та експерти Національної громадської платформи «Реформуємо МВС». Ще 2 тижні тому він був відправлений керівництву МВС, на жаль, відповіді дотепер немає. Даний Порядок дозволить максимально прозоро відбирати кандидатів на різноманітні посади в поліцію, зокрема, на ключові. На даний час керівники Поліції в Києві, Одесі та Львові призначалися безпосередно міністром МВС Арсеном Аваковим, а заступники – за його погодженням. Відповідно, про прозорість відбору та відсутність корупції говорити дуже важко. Адже нікому не є зрозумілим те, за якими критеріями йдуть призначення.

Експерти запропонували проводити відкритий конкурс у 5 етапів:
1. 1. Оголошення конкурсу, який повинен тривати від 10 до 30 днів.

2. 2. Прийняття та розгляд документів для участі.

3. 3. Перевірка кандидата: спеціальна, фізичного та психічного здоров’я, психологічне вивчення.

4. 4. Іспит і співбесіда.

5. 5. Прийняття рішення.

CNVWq3NU8AAk6om CNVWrwIUwAAOTZ8

На заяви про необхідність конкурсного відбору до Національної поліції часто лунають відповіді, що, мовляв, у нас війна, немає часу на конкурс, а відбір та призначення повинні відбуватись дуже швидко. Проте, як показує практика багатьох європейських країн, зокрема, Боснії та Герцеговини, на оцінювання одного кандидата потрібно не більше семи годин.

На думку розробників, ця процедура є найважливішою антикорупційною процедурою для створення Національної поліції та запорукою ефективності її діяльності.

Довідка
Платформа «Правозахисний порядок денний» – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу, аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр Громадянських Свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Будинок прав людини в Києві, Центр «Соціальна Дія», Проект «Без кордонів», Євромайдан SOS.

За додатковою інформацією прохання звертатись до Марії Іваник +380507058672, ccl.org.ua@gmail.com

 

Результаты поиска:

72 громадські організації вже підписали Заяву Правозахисного порядку денного із вимогою до Президента України та Верховної Ради України припинити наступ на громадські об’єднання

Вересень 25, 2017

Заява Правозахисного порядку денного із вимогою до Президента України та Верховної Ради України припинити наступ на громадські об’єднання

На початку липня 2017 року у парламенті були зареєстровані президентські законопроекти №6674 та №6675, розроблені ніби на заміну скандальним  змінам до антикорупційного законодавства, які зобов’язують антикорупційних активістів подавати щорічні електронні декларації про особисті активи та майно (закон №1975-VIII від 23 березня 2017 року). Фактично, пропонується скасування е-декларування  для громадських антикорупційних активістів в обмін на запровадження додаткової податкової звітності для громадських організацій і фізичних осіб-підприємців, а також підприємств, установ та організацій, які надають їм послуги.

Законопроекти №6674 та №6675 покладають на усі громадські організації і фізичних осіб-підприємців, підприємства, установи та організації, які надають їм послуги, невиправданий обов’язок подавати додаткову звітність.

Показово, що обсяг звітності для громадських організацій, який передбачають ці законопроекти, значно перевищує той, що встановлений для бізнесу.  Більше того, звітність такого обсягу не вимагається навіть від отримувачів бюджетних коштів.

Ми вважаємо, що на фоні заяв про необхідність зменшення надмірного державного регулювання, такі законодавчі ініціативи з’явилися невипадково. Покарання у вигляді скасування неприбуткового статусу громадської організації має підкреслено каральний характер та є нічим іншим, як запровадженням інструменту для вибіркового тиску на нелояльні до влади громадські організації.

Ми розцінюємо таку ініціативу Президента України як непропорційне втручання у діяльність громадських організацій. Такі кроки уподібнюють Україну до репресивних режимів – Російської Федерації, Казахстану, Азербайджану, Туркменістану тощо. Попри позірну турботу про прозорість та підзвітність, запроваджене регулювання у цих країнах призвело до майже повного знищення непідконтрольних владі громадських об’єднань та тотального наступу на громадянське суспільство.

Жодними міжнародними договорами не передбачена вимога такого роду контролю держави щодо діяльності громадських об’єднань, оскільки за міжнародними стандартами громадські об’єднання мають право на свободу від втручання держави в їхню діяльність.

Керівні принципи щодо свободи об’єднань Ради Європи та ОБСЄ передбачають, що “держава не повинна вимагати від об’єднань підзвітності та прозорості, однак повинна заохочувати і стимулювати їх до цього”. При цьому встановлення особливих вимог до звітності допускається тільки у разі надання певних пільг та за умови, що “об’єднанню надаватиметься можливість на власний розсуд вирішувати, дотримуватись таких вимог до звітності чи відмовитись від їх дотримання, а отже – від відповідних особливих пільг”.

З огляду на викладене вище ми вимагаємо від парламенту негайно відхилити законопроекти №6674 та №6675 від 10 липня 2017 року, а від Президента України –  виконати свою обіцянку щодо скасування змін до антикорупційного законодавства від березня 2017 року.

Довідково: платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу, аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів” ГО Центр “Соціальна Дія”, Євромайдан SOS. Координацію роботи платформи здійcнює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

  1. Центр громадянських свобод
  2. Харківська правозахисна група
  3. Харківський інститут соціальних досліджень
  4. Східноукраїнський центр громадських ініціатив
  5. Благодійний фонд “Восток-SОS”
  6. ЛОПЦ “Альтернатива”
  7. Асоціація УМДПЛ
  8. ГО “КиївПрайд”
  9. Українська Гельсінська спілка з прав людини
  10. Фундація “Відкритий Діалог”
  11. Центр інформації про права людини
  12. Кримська правозахисна група
  13. Гельсінська ініціатива-ХХІ
  14. ГО “Мирний Берег”
  15. Експертний центр з прав людини
  16. ГО “Ла Страда Україна”
  17. Центр досліджень визвольного руху
  18. БО “Фонд милосердя і здоров’я”
  19. ГО “Південь”
  20. ГО “Промінь змін”
  21. Харківська обласна фундація “Громадська альтернатива”
  22. Проект “Без кордонів”
  23. ГО “Асоціація Політичних Наук”
  24. ГО “Народний контроль Кіровоградщини”
  25. Центр української політики “Ексампей”
  26. ГО “Волонтерське об”єднання учасників Майдану та бойових дій”
  27. БФ «Клуб Дивосвіт»
  28. ГО «Школа Громадських Проектів»
  29. ГО «Віра.Надія.Дія»
  30. ГО «JCI Kyiv»
  31. Освітній дім прав людини – Чернігів
  32. ГО “Центр “Жіночі перспективи”
  33. ГО “Закарпатська громада”
  34. Івано-Франківська обласна організація “Молода Просвіта”
  35. Тернопільська правозахисна група
  36. Правозахисний центр “All rights”
  37. ВБО “КОНВІКТУС УКРАЇНА”
  38. Автономна Адвокатура
  39. ГО “МАРТ”  (Чернігів)
  40. Українська Фундація правової допомоги
  41. “Інформаційно – просвітницький центр “ВІСЬ” (Вінниця)
  42. Центр громадянської просвіти “Альменда”
  43. Центр гуманістичних технологій АХАЛАР
  44. ГО “Українська Асоціація Оцінювання”
  45. ГО “Територія успіху”
  46. Т-Жінки України
  47. ГО “АвтоМайдан Київ”
  48. ГО “Вектор прав людини”
  49. “Білозерський центр регіонального розвитку”
  50. Центр досліджень правоохоронної діяльності
  51. Чернігівський громадський комітет захисту прав людини
  52. ГО Київський освітній центр “Простір толерантності”
  53. Правозахисний центр “Поступ”
  54. ГО “Ліберально-демократична ліга України”
  55. Бюро соціальних і політичних розробок
  56. Центр правових та політичних досліджень “ДУМА”
  57. Інститут масової інформації
  58. Експертна група “Сова”
  59. Медійна ініціатива за права людини
  60. Всеукраїнська благодіна організація “Легалайф-Україна””
  61. ГО “Інсайт”
  62. Український незалежний центр політичних досліджень
  63. ГО “Інформатор”
  64. ІАЦ “Громадський Простір”
  65. Правозахисний ЛГБТ Центр “Наш світ”
  66. ГО “Бахмат”
  67. ГО “Development foundation”
  68. ГО “Всеукраїнська ліга правників проти корупції”
  69. ГО “Харківське жіноче об’єднання “Сфера”
  70. ГО “Гендерний центр Волинської області”
  71. ГО “Тeатр для діалогу”
  72. ГО “Вільна територія”

Заява відкрита до підписання. Зголошення просимо надсилати на human.rights.agenda.ua@gmail.com

 

Громадські організації, медіа та активісти вимагають не допустити обмеження гласності судочинства

Вересень 13, 2017

Громадські організації, медіа та активісти вимагають не допустити обмеження гласності судочинства 

Проект реформи судочинства, ініційований Президентом, суттєво звужує прозорість судового процесу. Громадські організації  та активісти закликають Парламент не допустити цього.

Після Революції Гідності суспільство і закон стимулювали суди стати більш відкритими, налагодити діалог зі ЗМІ та громадою. Ухвалення нового Закону “Про судоустрій і статус суддів”, що передбачив право громадян проводити відеозапис чи фотографування відкритих судових засідань без спеціального дозволу суду, стало значним здобутком, незважаючи на світоглядну неготовність багатьох суддів до імплементації цього положення.

Однак у червні цього року Президент України вніс на розгляд Верховної Ради України проект реформи судового процесу, який, попри значну кількість прогресивних положень, звужує принципи гласності та відкритості судових засідань і створює перешкоди для здійснення суспільного контролю. Наразі Парламент розглядає законопроект у другому читанні.

У випадку прийняття закону:

  1. Суд зможе ЗАБОРОНИТИ фотофіксацію, відеозапис чи трансляцію ВІДКРИТОГО судового засідання, якщо вони “заважають ходу судового процесу” (ч. 7 ст. 7 ЦПК, ч. 8 ст. 10 КАС, ч. 8 ст. 9 ГПК у редакції законопроекту). Це може стати на заваді громадськості стежити за судовими процесами, особливо у суспільно важливих справах. Фактично це НЕОБМЕЖЕНЕ дискреційне право судді зробити процес закритим для широкого кола громадськості з надуманих мотивів.
  2. Суд зможе НЕ впустити до зали судових засідань людей, які бажають бути присутніми у відкритому судовому засіданні, якщо немає “вільних місць” (ч. 2 ст. 7 ЦПК, ч. 3 ст. 10 КАС, ч. 3 ст. 9 ГПК у редакції законопроекту). Це положення закриє від громадськості кабінети суддів, де вони часто слухають справи, повісивши табличку “зал судових засідань”, та може стимулювати суддів призначати розгляд резонансних справ у маленьких залах, зменшувати кількість місць для слухачів у залах, аби уникнути суспільного контролю.
  3. Суд зможе НЕ проголошувати прилюдно судові рішення, ухвалені за наслідками закритих судових засідань (ч. 18 ст. 7 ЦПК, ч. 17 ст. 10 КАС, ч. 18 ст. 9 ГПК у редакції законопроекту). Це порушує статтю 6 Європейської конвенції з прав людини, де зазначено, що судові рішення в будь-якому випадку проголошуються прилюдно. Сьогоднішнє регулювання, наприклад, в адміністративному судочинстві, відповідає Конвенції, оскільки передбачає відкрите проголошення судового рішення, навіть ухваленого за наслідками закритого судового засідання, – лише з вилученням інформації, заради нерозголошення якої проводився закритий розгляд.
  4. Під загрозою відповідальності учаснику процесу буде ЗАБОРОНЕНО використовувати аудіо- чи відеозапис, фотографування під час закритої наради з суддею, що проводиться для врегулювання спору (ч. 9 ст. 204, п. 5 ч. 1 ст. 149 ЦПК, ч. 9 ст. 186, п. 4 ч. 1 ст. 149 КАС, ч. 10 ст. 189, п. 5 ч. 1 ст. 136 ГПК у редакції законопроекту). Ці положення дозволять судді проводити закриті зустрічі із кожною стороною окремо і під виглядом урегулювання спору вимагати неправомірну вигоду, не боячись відповідальності. Адже сторона не матиме права зафіксувати розмову, а якщо й зафіксує, то це не зможе бути використано як доказ у суді.

Наведені положення законопроекту є значним кроком назад у проведенні судової реформи, оскільки зачиняють двері суду для суспільного контролю та сприятимуть розвитку корупції.

Закликаємо народних депутатів України не підтримувати прийняття законопроекту №6232 про зміни до процесуальних кодексів із положеннями, що зроблять правосуддя непрозорим для суспільства.

Організації та громадські діячі, що підтримали заяву

ГО “Вектор прав людини” та проект “Суд людською мовою”

Центр політико-правових реформ

Асоціація українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів

Харківська правозахисна група

Центр інформації про права людини

Медійна ініціатива за права людини

Харківська обласна фундація “Громадська Альтернатива”

ГО “Бюро правничих комунікацій” (м. Суми)

Фундація “DEJURE”

Інтернет-медіа Texty.org.ua

Центр демократії та верховенства права

ГО “Відкрита Україна”

ГО “Інститут масової інформації”

Луганський обласний правозахисний центр “Альтернатива”

Центр громадянських свобод

ГО “Всеукраїнське об’єднання “Автомайдан”

Фундація “Відкритий діалог”

ГО “Платформа прав людини”

Лариса Денисенко, журналістка Громадського радіо, правозахисниця, адвокат

Еліна Шишкіна, народний депутат України у Верховній Раді України VI скликання, експерт Реанімаційного пакету реформ

Прес-анонс “Відео-проекція на будівлі КМУ: жертви воєнних злочинів звернуться до урядовців та народних депутатів”

Вересень 8, 2017

У п’ятницю, 8 вересня, о 20.30 на будівлі Кабінету Міністрів України (вулиця Михайла Грушевського, 12/2) з’явиться світлова відео-проекція людей, які стали жертвами воєнних злочинів у ході війні із Російською Федерацією. Вони звернуться до уряду та парламенту із проханням надати національним органам розслідування належний правовий інструментарій для розслідування міжнародних злочинів, і внести для цього необхідні зміни в законодавство. Світлову відео-інсталяцію підготувала команда французьких кінематографістів Zero Impuniti, які боряться з безкарністю в ході збройних конфліктів у різних куточках планети.

На демонстрації відео-проекції відбудеться брифінг для преси за участі жертв воєнних злочинів, представників команди Zero Impunity та правозахисників.

За три роки в результаті розпочатої Росією війни в Україні загинуло щонайменше 10 тисяч людей і більше 23 тисяч було поранено. Тисячі цивільних осіб були викрадені та кинуті до підвалів, піддані тортурам та залякуванням, щоб змусити їх замовкнути.

Одна із суттєвих перешкод у встановленні справедливості у цих справах є застарілий Кримінальний кодекс України. Досі у ньому не передбачено відповідальності за злочини проти людяності, а його положення щодо воєнних злочинів не в повній мірі відповідають вимогам сучасного міжнародного права. Недоліки законодавства не дають можливість органам національного розслідування та національній судовій системі здійснити правильну кваліфікацію цих дій як міжнародних злочинів, які не мають термінів давності.

Для вирішення цієї проблеми платформа “Правозахисний порядок денний” у співпраці із Міністерством юстиції України розробила законопроект «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо забезпечення його гармонізації з положеннями міжнародного права». На даний час законопроект проходить процедуру узгодження в уряді, після чого буде зареєстрований у парламенті.

Контакти для преси: Марина Ліліченко, Центр громадянських свобод, +380668183510

 

Заява Правозахисного порядку денного із вимогою до Президента України та Верховної Ради України припинити наступ на громадські об’єднання

Вересень 7, 2017

Заява Правозахисного порядку денного із вимогою до Президента України та Верховної Ради України припинити наступ на громадські об’єднання

На початку липня 2017 року у парламенті були зареєстровані президентські законопроекти №6674 та №6675, розроблені ніби на заміну скандальним  змінам до антикорупційного законодавства, які зобов’язують антикорупційних активістів подавати щорічні електронні декларації про особисті активи та майно (закон №1975-VIII від 23 березня 2017 року). Фактично, пропонується скасування е-декларування  для громадських антикорупційних активістів в обмін на запровадження додаткової податкової звітності для громадських організацій і фізичних осіб-підприємців, а також підприємств, установ та організацій, які надають їм послуги.

Законопроекти №6674 та №6675 покладають на усі громадські організації і фізичних осіб-підприємців, підприємства, установи та організації, які надають їм послуги, невиправданий обов’язок подавати додаткову звітність.

Показово, що обсяг звітності для громадських організацій, який передбачають ці законопроекти, значно перевищує той, що встановлений для бізнесу.  Більше того, звітність такого обсягу не вимагається навіть від отримувачів бюджетних коштів.

Ми вважаємо, що на фоні заяв про необхідність зменшення надмірного державного регулювання, такі законодавчі ініціативи з’явилися невипадково. Покарання у вигляді скасування неприбуткового статусу громадської організації має підкреслено каральний характер та є нічим іншим, як запровадженням інструменту для вибіркового тиску на нелояльні до влади громадські організації.

Ми розцінюємо таку ініціативу Президента України як непропорційне втручання у діяльність громадських організацій. Такі кроки уподібнюють Україну до репресивних режимів – Російської Федерації, Казахстану, Азербайджану, Туркменістану тощо. Попри позірну турботу про прозорість та підзвітність, запроваджене регулювання у цих країнах призвело до майже повного знищення непідконтрольних владі громадських об’єднань та тотального наступу на громадянське суспільство.

Жодними міжнародними договорами не передбачена вимога такого роду контролю держави щодо діяльності громадських об’єднань, оскільки за міжнародними стандартами громадські об’єднання мають право на свободу від втручання держави в їхню діяльність.

Керівні принципи щодо свободи об’єднань Ради Європи та ОБСЄ передбачають, що “держава не повинна вимагати від об’єднань підзвітності та прозорості, однак повинна заохочувати і стимулювати їх до цього”. При цьому встановлення особливих вимог до звітності допускається тільки у разі надання певних пільг та за умови, що “об’єднанню надаватиметься можливість на власний розсуд вирішувати, дотримуватись таких вимог до звітності чи відмовитись від їх дотримання, а отже – від відповідних особливих пільг”.

З огляду на викладене вище ми вимагаємо від парламенту негайно відхилити законопроекти №6674 та №6675 від 10 липня 2017 року, а від Президента України –  виконати свою обіцянку щодо скасування змін до антикорупційного законодавства від березня 2017 року.

Довідково: платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу, аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів” ГО Центр “Соціальна Дія”, Євромайдан SOS. Координацію роботи платформи здійcнює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

Центр громадянських свобод

Харківська правозахисна група

Харківський інститут соціальних досліджень

Східноукраїнський центр громадських ініціатив

Благодійний фонд “Восток-SОS”

ЛОПЦ “Альтернатива”

Асоціація УМДПЛ

ГО “КиївПрайд”

Українська Гельсінська спілка з прав людини

Фундація “Відкритий Діалог”

Центр інформації про права людини

Кримська правозахисна група

Заява відкрита до підписання. Зголошення просимо надсилати на human.rights.agenda.ua@gmail.com

ПРЕС-РЕЛІЗ ПРАВОЗАХИСНОГО ПОРЯДКУ ДЕННОГО 18 липня 2017 року, Київ

Липень 18, 2017

“Українська влада дедалі частіше використовує риторику боротьби із російською збройною агресією для прихованого наступу на громадянські свободи. На жаль, такі дії знаходять підтримку у частини суспільства. Але виграти війну і для цього самим перетворитися на авторитарну Росію не має жодного сенсу. Якщо ця тенденція продовжиться – може постати питання про призупинення безвізу, чи не єдиного в цьому році вагомого позитивного досягнення” – вважає Олександра Матвійчук, голова правління Центру громадянських свобод.

Про небезпечну тенденцію відступу від проголошеного на Майдані гасла “права людини понад усе” йшла мова на прес-конференції Правозахисного порядку денного “Три роки після Майдану: тривожні дзвіночки для прав людини”, яка відбулася 18 липня 2017 року в Українському медіа-кризовому центрі.

Минулого тижня народні депутати намагалися провести через парламент цілу низку репресивних норм. Серед них президентські законопроекти №6674 та №6675, які були внесені на заміну скандальним законам про е-декларування для антикорупційних активістів та становлять неприхований наступ на свободу об’єднань; законопроект №6688, зареєстрований народними депутатами з комітету нацбезпеки і оборони, в якому для протидії загрозам національній безпеці в інформаційній сфері запроваджується російська практика роботи спецслужб по блокуванню доступу до інформаційного ресурсу без санкції суду.

На додачу народні депутати намагалися провести процедуру відкритого голосування за обрання кандидатів на посаду Уповноваженого Верховної Ради України, яка з невідомих причин розглядалася в рамках законопроекту про зміни до закону про Конституційний суд України. Відкрите голосування значно полегшить головам фракцій контроль за депутатами для виконання досягнутих політичних домовленостей. Але поставить під сумнів незалежність та неупередженість новообраного Уповноваженого відносно тих політичних сил, які пролобіювали його обрання. Не обійшлося і без фальшування ухваленого законопроекту, тож досі не зрозуміло, який саме текст буде направлений на підпис Президенту України.

“Із нашим парламентом – як із малою дитиною. Тільки відвернувся – або пальці в розетку, чи телефон в унітаз. І потім: “Воно саме” – коментує ситуацію Аркадій Бущенко, виконавчий директор Української Гельсінкської спілки з прав людини.

Із такої оцінкою погоджується Оксана Покальчук, директорка Amnesty International в Україні та звертає увагу на те, що події минулого тижня є прямим відображенням небезпечної тенденції, що вже тривалий час знаходиться в полі зору міжнародних організацій:

“По мірі того, як зменшується міжнародний тиск на українських урядовців, погіршується ситуація з дотриманням прав людини в нашій країні. Праві рухи та церква намагаються завоювати громадську думку та насадити практики, аналогічні тим, що впроваджуються в Росії. Уряд зі свого боку, прикриваючись аргументами “національної безпеки”, намагається непропорційно обмежити права та свободи громадян. Ці вкрай тривожні тенденції несуть реальну загрозу українському суспільству та тим правам, які вдалось захистити на Майдані” – переконана вона.

На прес-конференції було вперше оприлюднена письмова декларація більше двадцяти членів Парламентської Асамблеї Ради Європи від 29 червня 2017 року. Автори декларації відзначили, що показники впровадження реформ в Україні поступово знижуються та закликали владу України припинити політичне переслідування реформаторських організацій, зокрема, антикорупційної організації «Центр протидії корупції» та журналістів-розслідувачів.

“Депутати 15 країн Ради Європи виступили на захист українських реформаторів – представників громадянського суспільства, політиків, урядовців. Кожен із них дуже добре знає ситуацію в Україні, бо постійно допомагає Україні відстоювати позицію щодо РФ чи звільняти в’язнів Кремля. Тому саме їх голос є особливо важливим меседжем для діючої влади, що політичні переслідування ніхто не буде толерувати” – зазначає Людмила Козловська, Президент Фундації “Відкритий діалог”.

За додатковою інформацією прохання звертатися до Марини Ліліченко, Центр громадянських свобод +38066 8183510 human.rights.agenda.ua@gmail.com

Платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу, аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів” ГО Центр “Соціальна Дія”, Євромайдан SOS. Координацію роботи платформи здійнює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

Відеозапис: http://uacrisis.org/ua/58682-human-rights-situation#prettyPhoto/0/

Прес-конференція Правозахисного Порядку Денного “Три роки після Майдану: тривожні дзвіночки для прав людини” 18 липня об 9.30, м. Київ

Липень 17, 2017

В останні дні перед канікулами народні депутати намагалися провести через парламент цілу низку репресивних норм. Серед них президентські законопроекти №6674 та №6675, які були внесені  на заміну скандальним законам про е-декларування для антикорупційних активістів та становлять неприхований наступ на свободу об’єднань; законопроект №6688, зареєстрований народними депутатами з комітету нацбезпеки і оборони, в якому для протидії загрозам національній безпеці в інформаційній сфері запроваджується  російська практика роботи спецслужб по блокування доступу до інформаційного ресурсу без санкції суду.

 

Минулого тижня ми також стали свідками спроб маніпулювання апарату парламенту щодо відображення результатів голосування за процедуру обрання Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Досі невідомо, який текст законопроекту підпише голова парламенту Андрій Парубій. Очевидним є намагання окремих політичних сил політизувати посаду омбудсмана на догоду партійним інтересам.

 

Усе це відбувається на фоні цілеспрямованої кампанії дискредитації громадянського суспільства, до якої ймовірно причетна українська спецслужба. У першу чергу це стосується реформаторів – представників громадянського суспільства, політиків, урядовців. Ця ситуація є доволі  тривожною і вже викликала відповідну офіційну реакцію на червневій сесії Парламентської асамблеї Ради Європи.

 

18 липня о 09:30 в приміщенні Українського кризового медіа-центру (вул. Хрещатик, 2) відбудеться прес-конференція “Три роки після Майдану: тривожні дзвіночки для прав людини, де учасники Правозахисного порядку денного окреслять тривожні тенденції розвитку законодавства та практики, які становлять виклики для захисту права людини в Україні.

Спікери:

Олександра Матвійчук, голова правління Центру громадянських свобод

Людмила Козловська, президент Фундації Відкритий Діалог

Оксана Покальчук, виконавча директорка Amnesty International в Україні

Аркадій Бущенко, виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини

 

За додатковою інформацією прохання звертатися до Марини Ліліченко, Центр громадянських свобод +38066 8183510 human.rights.agenda.ua@gmail.com

 

Платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу,  аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів” ГО Центр “Соціальна Дія”, Євромайдан SOS. Координацію роботи платформи здійнює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

ЗВЕРНЕННЯ ПРАВОЗАХИСНОГО ПОРЯДКУ ДЕННОГО ДО СПІКЕРА ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ АНДРІЯ ПАРУБІЯ

Липень 14, 2017

14 липня 2017 року, Київ

Вчора, 13 липня, парламент ухвалив в цілому закон України “Про Конституційний Суд України” за реєстраційним номером 6427-д. Цьому передувало обговорення озвученої народним депутатом Ольгою Червакою поправки, яка стосувалася збереження процедури таємного голосування за кандидатури на посаду Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Попри те, що номер поправки був названий помилково, у тексті стенограми чітко зафіксована конкретна суть даної пропозиції. На голосуванні вона була підтримана 227 народними депутатами.

Одразу після розгляду даного питання порядку денного інформація щодо результатів голосування була відображена на офіційному веб-сайті Верховної Ради України як голосування за пропозицію до законопроекту. Але вже буквально за кілька хвилин вона була змінена на іншу, некоректну поправку, яка не відповідає суті озвученої пропозиції і за яку не проводилось голосування.

На нашу думку, такі дії є спробою маніпуляції апаратом Верховної Ради України для подальшої фальсифікаціїї тексту ухваленого законопроекту. І логічним продовженням закритих політичних торгів, які розпочалися довкола обрання нового Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з травня цього року. Адже процедура обрання Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини взагалі не мала б розглядатися в рамках законопроекту про Конституційний суд України.

Очевидним є намагання певних політичних сил політизувати посаду омбудсмана на догоду партійним інтересам, що, по суті, ставить під сумнів незалежність та неупередженість новообраного Уповноваженого відносно тих політичних сил, які пролобіювали його обрання.

Ми звертаємо Вашу увагу, що як голова Верховної Ради України Ви несете персональну відповідальність за забезпечення правильного відображення результатів голосування в остаточному тексті ухваленого Закону, який буде направлений на підпис Президенту України.

У нас залишається надія на Вашу порядність та відданість принципам верховенства права, про що Ви заявили на спонтанній зустрічі із правозахисниками, коли було піднято питання про процедуру обрання нового Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Ми вимагаємо приведення у відповідність до результатів голосування остаточного тексту ухваленого Закону, який буде направлений на підпис Президенту України.

Ми закликаємо міжнародні організації взяти під контроль цю ситуацію з метою недопущення політизації національної інституції з прав людини.

Платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу, аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів” ГО Центр “Соціальна Дія”, Євромайдан SOS.

Координацію роботи платформи здійcнює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

Центр громадянських свобод
ХОФ “Громадська Альтернатива”
Асоціація українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів
Центр інформації про права людини
Луганський обласний правозахисний центр “Альтернатива”
Громадська організація “Донбас СОС”
ГО “ Інсайт”
Кримська правозахисна група
ГО “Східноукраїнський центр громадських ініціатив”
Amnesty International в Україні
ГО “КиївПрайд”
Харківська правозахисна група
Благодійний фонд “Восток-SOS”
Харківський інститут соціологічних досліджень
ГО Центр “Соціальна Дія”
Українська Гельсінська спілка з прав людини

ПРАВОЗАХИСНИКИ ЗВЕРНУЛИСЯ ДО ПАРЛАМЕНТУ ІЗ ЗАКЛИКОМ ВИЗНАТИ ЮРИСДИКЦІЮ МІЖНАРОДНОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ (МКС)

Січень 28, 2017

Голові Верховної Ради України

Гройсману Володимиру Борисовичу,

Народним депутатам України

Платформи “Правозахисний порядок денний”

Шановний Володимире Борисовичу!

Шановні голови депутатських фракцій!

Шановні народні депутати!

Останні події на сході України свідчать про очевидне зростання загроз правам людини, передовсім основному праву людини, – праву на життя. Вбивства терористами та бойовиками мирних людей на Донбасі, зокрема, останні розстріли терористами мирного населення в Донецьку, під Волновахою, в Маріуполі є підтвердженням того, що сьогодні немає реального механізму захисту мирного населення у цих наповнених насильством та безправ’ям регіонах. Це породжує безкарність та реальну загрозу подальших подібних найбрутальніших порушень прав мирного населення, яке опинилось в зоні воєнних дій, що Україна визначає як антитерористичну операцію.

На жаль, слід констатувати неможливість національної  правоохоронної системи забезпечити як самі права населення на цих територіях, так і розслідування вчинених злочинів. Безкарність породжує лише ще більші та більш жорстокі і масштабні порушення прав людини, які сягають рівня злочинів проти людяності та воєнних злочинів. Саме це є предметом розслідування та судового розгляду Міжнародного кримінального суду, а відтак, можливістю притягнути до відповідальності тих, хто вчинив та продовжує вчинювати такі злочини.

25 січня 2015 року на позачерговому засіданні Ради національної безпеки та оборони було ухвалено «доручити Уряду почати процедуру звернення до Гаазького трибуналу щодо злочинів проти людяності, скоєних терористами проти українських громадян у 2014-2015 роках, а також щодо визнання ДНР та ЛНР терористичними організаціями».

У зв’язку із цим слід зазначити, що Міжнародний кримінальний суд відповідно до Римського Статуту, є постійним органом та має повноваження здійснювати юрисдикцію стосовно осіб, відповідальних за особливо тяжкі злочини, що викликають занепокоєння міжнародного співтовариства, та доповнює національні органи кримінальної юрисдикції.

Україна не є учасницею Міжнародного кримінального суду, хоча Римський статут Міжнародного кримінального суду був підписаний Україною ще у 2000 році.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 11 липня 2001 року дійшов висновку, що окремі положення Статуту не узгоджуються зі статтею 124 Конституції України, а тому приєднання України до цього документу, відповідно, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції.

У Верховній Раді України зареєстровано законопроект № 1788 від 16.01.2015 року, який передбачає доповнення статті 124 Конституції України таким положенням: «Україна може визнати юрисдикцію Міжнародного кримінального суду на умовах Римського статуту Міжнародного кримінального суду», що передбачає подолання всіх правових перешкод на шляху ратифікації Римського Статуту.

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ У ПОПЕРЕДНЬОМУ СКЛИКАННІ ВИЗНАЛА ЮРИСДИКЦІЮ МІЖНАРОДНОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ (МКС) НА ПЕРІОД З 21 ЛИСТОПАДА 2013 РОКУ ПО 22 ЛЮТОГО 2014 РОКУ, ТИМ САМИМ НАДАЛА МОЖЛИВІСТЬ ЗДІЙСНЮВАТИ МІЖНАРОДНЕ ПРАВОСУДДЯ, АЛЕ ОБМЕЖИВШИ ЙОГО КОМПЕТЕНЦІЮ ВИКЛЮЧНО ПЕРІОДОМ ПОДІЙ  ЄВРОМАЙДАНУ.

 ДЛЯ ТОГО ЩОБ ЮРИСДИКЦІЯ МІЖНАРОДНОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ ОХОПЛЮВАЛА ПЕРІОД ТА ПОДІЇ, КОЛИ ВІДБУВАЛАСЬ ОКУПАЦІЯ КРИМУ РОСІЙСЬКОЮ ФЕДЕРАЦІЄЮ ТА ВЧИНЯЛИСЬ ЗЛОЧИНИ НЕЗАКОННИМИ ЗБРОЙНИМИ ФОРМУВАННЯМИ НА ДОНБАСІ, СЛІД ПРИЙНЯТИ ВІДПОВІДНУ ПОСТАНОВУ ТА РОЗШИРИТИ ЮРИСДИКЦІЮ ЦЬОГО СУДУ В ЧАСІ.

ВІДПОВІДНИЙ ПРОЕКТ ПОСТАНОВИ ВЖЕ ЗАРЕЄСТРОВАНИЙ В ПАРЛАМЕНТІ – ЦЕ ПОСТАНОВА №1312 ВІД 09.12.2014 «ЩОДО  ПРО ВИЗНАННЯ УКРАЇНОЮ ЮРИСДИКЦІЇ МІЖНАРОДНОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ ЩОДО СИТУАЦІЇ, ЯКА СКЛАЛАСЬ ВНАСЛІДОК ТРИВАЮЧОЇ З 27 ЛЮТОГО 2014 Р. ЗБРОЙНОЇ АГРЕСІЇ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ ПРОТИ УКРАЇНИ ТА ВЧИНЕННЯ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ МІЖНАРОДНИХ ЗЛОЧИНІВ».

З огляду на вище наведене просимо:

включити до порядку денного пленарного засідання Верховної Ради України питання про визначення та затвердження терміну юрисдикції Міжнародного кримінального суду в період, який починається 21 листопада 2014 року та триватиме до моменту безпосередньої ратифікації Верховною Радою України Римського статуту з метою ухвалення парламентом юрисдикційних повноважень Міжнародного кримінального суду в цей період, а саме постанову №1312 від 09.12.2014 «Щодо  про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо ситуації, яка склалась внаслідок триваючої з 27 лютого 2014 р. збройної агресії Російської Федерації проти України та вчинення на території України міжнародних злочинів». А також  уточнити п. 1 даної постанови та передбачити термін дії даного звернення до моменту безпосередньої ратифікації Україною Римського статуту.

Довідково:

Римський статут МКС вступив в силу 1 липня 2002 року, тим самим ввів у дію юрисдикцію МКС. До злочинів, які розглядає МКС, належать геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини та злочини агресії.

Після ратифікації Римського статуту Україною, Міжнародний Кримінальний Суд володітиме юрисдикцією щодо притягнення до відповідальності осіб, які вчинили найжорстокіші порушення прав людини та гуманітарного права на території держави або по відношенню до громадянина цієї держави.

Платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу,  аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр Громадянських Свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Будинок прав людини в Києві, Центр “Соціальна Дія”, Проект “Без кордонів”, Євромайдан SOS.

ПРЕС-АНОНС “ЗАКОНОДАВЧІ ІНІЦІАТИВИ ЩОДО РАТИФІКАЦІЇ РИМСЬКОГО СТАТУТУ МІЖНАРОДНОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ”

Січень 14, 2017

(КИЇВ) У четвер, 15 січня правозахисні організації-члени Платформи “Правозахисний порядок денний” проведуть прес-конференцію щодо необхідності підтримки Верховною Радою законопроекту, який поширить юрисдикцію МКС в Україні.
Час: 15 січня, о 13.00.
Місце: Український кризовий медіа-центр (вул. Інститутська, 4, готель «Україна», 3 поверх)
Питання до обговорення:
1. Що таке Римський Статут МКС?
2. Порушення прав людини під час Євромайдану, військові злочини під час конфлікту на Сході України та окупація Криму у контексті міжнародного правосуддя.
3. Необхідність ратифікації Римського Статуту МКС, як стримуючого фактора для недопущення військових злочинів і злочинів проти людяності.
4. Необхідність подання запиту на поширення юрисдикції МКС на період до ратифікації (з початку протестів Євромайдану і до моменту ратифікації).
5. Обговорення запропонованих законодавчих ініціатив у парламенті.
Спікери:
Олександра МАТВІЙЧУК – координатор Євромайдан SOS, голова правління Центр Громадянських Свобод,
Тетяна МАЗУР – виконавчий директор Amnesty International в Україні,
Віталій КУПРІЙ – народний депутат,
Ганна Гопко – народний депутат,
Юрій Дерев’янко – народний депутат (участь підтверджується).
З питань акредитації на прес-брифінг, будь ласка, звертайтеся до Марії Іваник за телефоном +38 (050) 705 86 72, e-mail: old.ccl.org.ua@gmail.com, або до Богдана Овчарука за телефоном +38 (067) 551 69 44, e-mail: b.ovcharuk@amnesty.org.ua.

ІНФОРМАЦІЙНА ДОВІДКА.
Римський статут МКС набув чинності 1 липня 2002 року, тим самим ввів у дію юрисдикцію МКС. До злочинів, які розглядає МКС, належать геноцид, злочини проти людяності, військові злочини та злочини агресії. Після ратифікації Римського статуту Україною, Міжнародний Кримінальний Суд володітиме юрисдикцією по притягненню до відповідальності осіб, які вчинили найжорстокіші порушення прав людини та гуманітарного права на території держави або по відношенню до громадянина цієї держави.
Платформа “Правозахисний порядок денний”– неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу, аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр Громадянських Свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Будинок прав людини в Києві, Центр “Соціальна Дія”, Проект “Без кордонів”, Євромайдан SOS.

(Не)ратифікація Римського статуту: чого боїться українська влада?

Грудень 16, 2015

(Не)ратифікація Римського статуту: чого боїться українська влада?

Іноземні парламентарі закликають Україну невідкладно та повністю ратифікувати Римський статут. Про це, зокрема, йшлося на прес-конференції  «Забути про Гаагу: Україна знову відкладає ратифікацію Римського статуту».

Що заважає українським парламентарям ратифікувати цей статут і яку користь він принесе українським громадянам розповідають Ірина Думич, правозахисниця, представниця Правозахисного порядку денного, експертка Центру Громадянських Свобод, і Давід Донат-Катен, доктор юридичних наук, Генеральний Секретар міжнародної організації «Парламентарії за глобальні дії». Перекладач  — Роман Чернишов.

Василь Шандро: Що сьогодні відбувалося і чи можна говорити про успішні результати?

Ірина Думич: Сьогодні в стінах Верховної Ради відбувся міжпарламентський семінар з обміну досвідом між представниками парламенту Швеції, Австрії, Великобританії та інших європейських країн, а також представниками українського парламенту. Темою семінару було приєднання України до Міжнародного кримінального суду та захист цивільного населення.

Семінар відбувся дуже на часі, адже напередодні Дня прав людини ми дізналися про рішення комітету з питань правової політики відхилити законопроект №1788, який повинен був створити законодавчі умови для того, щоб Україна могла приєднатися до Міжнародного кримінального суду — Суду в Гаазі. Комітет посилається на те, що є конституційний законопроект в частині правосуддя, в якому вже включено питання Римського статуту.

Однак тут нас дуже насторожила норма у перехідних положеннях, за якою положення, яке дозволить ратифікувати Римський статут, набере чинності через три роки після набрання чинності Конституції України. Це означає, що Україна демонструє відступ від своїх зобов’язань згідно з Угодою про Асоціацію з ЄС (пункт 8).

Це не є питанням для дискусії, це питання виконання умов угоди. Жоден депутат не зміг пояснити доцільність такої норми. Ми не розуміємо, чому влада постійно від цього ухиляється. Тоді виникає питання: що приховує та чого боїться Україна?

Василь Шандро: Давіде, чому українські депутати відтерміновують ратифікацію Римського статуту? Чого бояться українські чиновники?

Давід Донат-Катен: На скільки я зрозумів із зустрічей з народними депутатами, вони також не розуміють, звідки взялася норма про перехідний період тривалістю у три роки, яку пропонує Президент. Народні депутати, які підтримують наш проект, поки що в меншості, але ситуація дуже динамічна  і може змінитися.

Вони бачать два варіанти вирішення цього питання. З одного боку, вони пропонують підтримати редакцію статті 124 Конституції, яку пропонує законопроект Петра Порошенка. Але також вони намагатимуться видалити пункт перехідних положень про перехідний період, оскільки це буде негативним сигналом не тільки для світової спільноти, але й для жертв подій. Насправді, це затягнеться навіть на  4 роки. Ми сподіваємося, що положення все-таки буде переглянуто.

Варто зазначити, що Україна вже визнала юрисдикцію Міжнародного кримінального суду щодо подій (зокрема, на Донбасі),  надавши йому повноваження здійснювати судові провадження в розслідуваннях справ.

Тетяна Трощинська: Що міжнародне право каже з приводу війни та збройного конфлікту? Чи не виглядає так, що збройний конфлікт — це щось менше, ніж війна?

Давід Донат-КатенЗа міжнародним правом це абсолютно тотожні поняття.  Єдина відмінність: у випадку війни застосовується гуманітарне право, у мирний час — застосовується законодавство про права людини.

Тетяна Трощинська: Що дає ратифікація Римського статуту цивільним жертвам збройного конфлікту?

Ірина Думич: На мою думку, у першу чергу — це є протидія. Якщо порушник Закону знає, що він не понесе за скоєне покарання, він і надалі порушуватиме. Ратифікація є запобіжником найтяжчих злочинів.  По-друге, це дасть громадянам відчуття, що правосуддя є.

Давід Донат-КатенМені здається важливим наголосити на тому, що самостійно Міжнародний кримінальний суд не зможе вирішити сам конфлікт. Зброєю його також не вирішити. Єдиною опцією є застосування міжнародного права.

Слухати більше.

Правозахисник Олег Мартиненко: «Корупція в поліції починається із першої чашки безкоштовної кави»

Серпень 26, 2015

«Конкурсний відбір на усі посади Національної поліції є однією із найважливіших антикорупційних засад, що дозволить зробити якісний перехід до сервісної системи правоохоронних органів».

Про це заявив Олег Мартиненко, правозахисник, експерт з реформування МВС, координатор групи реформи поліції платформи «Правозахисний порядок денний», аналітик УГСПЛ під час презентації Порядку проведення конкурсу на службу до Національної поліції України, який розробили правозахисники та експерти Національної громадської платформи «Реформуємо МВС». Ще 2 тижні тому він був відправлений керівництву МВС, на жаль, відповіді дотепер немає. Даний Порядок дозволить максимально прозоро відбирати кандидатів на різноманітні посади в поліцію, зокрема, на ключові. На даний час керівники Поліції в Києві, Одесі та Львові призначалися безпосередно міністром МВС Арсеном Аваковим, а заступники – за його погодженням. Відповідно, про прозорість відбору та відсутність корупції говорити дуже важко. Адже нікому не є зрозумілим те, за якими критеріями йдуть призначення.

Експерти запропонували проводити відкритий конкурс у 5 етапів:
1. 1. Оголошення конкурсу, який повинен тривати від 10 до 30 днів.

2. 2. Прийняття та розгляд документів для участі.

3. 3. Перевірка кандидата: спеціальна, фізичного та психічного здоров’я, психологічне вивчення.

4. 4. Іспит і співбесіда.

5. 5. Прийняття рішення.

CNVWq3NU8AAk6om CNVWrwIUwAAOTZ8

На заяви про необхідність конкурсного відбору до Національної поліції часто лунають відповіді, що, мовляв, у нас війна, немає часу на конкурс, а відбір та призначення повинні відбуватись дуже швидко. Проте, як показує практика багатьох європейських країн, зокрема, Боснії та Герцеговини, на оцінювання одного кандидата потрібно не більше семи годин.

На думку розробників, ця процедура є найважливішою антикорупційною процедурою для створення Національної поліції та запорукою ефективності її діяльності.

Довідка
Платформа «Правозахисний порядок денний» – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу, аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр Громадянських Свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Будинок прав людини в Києві, Центр «Соціальна Дія», Проект «Без кордонів», Євромайдан SOS.

За додатковою інформацією прохання звертатись до Марії Іваник +380507058672, ccl.org.ua@gmail.com

 

Результаты поиска:

72 громадські організації вже підписали Заяву Правозахисного порядку денного із вимогою до Президента України та Верховної Ради України припинити наступ на громадські об’єднання

Вересень 25, 2017

Заява Правозахисного порядку денного із вимогою до Президента України та Верховної Ради України припинити наступ на громадські об’єднання

На початку липня 2017 року у парламенті були зареєстровані президентські законопроекти №6674 та №6675, розроблені ніби на заміну скандальним  змінам до антикорупційного законодавства, які зобов’язують антикорупційних активістів подавати щорічні електронні декларації про особисті активи та майно (закон №1975-VIII від 23 березня 2017 року). Фактично, пропонується скасування е-декларування  для громадських антикорупційних активістів в обмін на запровадження додаткової податкової звітності для громадських організацій і фізичних осіб-підприємців, а також підприємств, установ та організацій, які надають їм послуги.

Законопроекти №6674 та №6675 покладають на усі громадські організації і фізичних осіб-підприємців, підприємства, установи та організації, які надають їм послуги, невиправданий обов’язок подавати додаткову звітність.

Показово, що обсяг звітності для громадських організацій, який передбачають ці законопроекти, значно перевищує той, що встановлений для бізнесу.  Більше того, звітність такого обсягу не вимагається навіть від отримувачів бюджетних коштів.

Ми вважаємо, що на фоні заяв про необхідність зменшення надмірного державного регулювання, такі законодавчі ініціативи з’явилися невипадково. Покарання у вигляді скасування неприбуткового статусу громадської організації має підкреслено каральний характер та є нічим іншим, як запровадженням інструменту для вибіркового тиску на нелояльні до влади громадські організації.

Ми розцінюємо таку ініціативу Президента України як непропорційне втручання у діяльність громадських організацій. Такі кроки уподібнюють Україну до репресивних режимів – Російської Федерації, Казахстану, Азербайджану, Туркменістану тощо. Попри позірну турботу про прозорість та підзвітність, запроваджене регулювання у цих країнах призвело до майже повного знищення непідконтрольних владі громадських об’єднань та тотального наступу на громадянське суспільство.

Жодними міжнародними договорами не передбачена вимога такого роду контролю держави щодо діяльності громадських об’єднань, оскільки за міжнародними стандартами громадські об’єднання мають право на свободу від втручання держави в їхню діяльність.

Керівні принципи щодо свободи об’єднань Ради Європи та ОБСЄ передбачають, що “держава не повинна вимагати від об’єднань підзвітності та прозорості, однак повинна заохочувати і стимулювати їх до цього”. При цьому встановлення особливих вимог до звітності допускається тільки у разі надання певних пільг та за умови, що “об’єднанню надаватиметься можливість на власний розсуд вирішувати, дотримуватись таких вимог до звітності чи відмовитись від їх дотримання, а отже – від відповідних особливих пільг”.

З огляду на викладене вище ми вимагаємо від парламенту негайно відхилити законопроекти №6674 та №6675 від 10 липня 2017 року, а від Президента України –  виконати свою обіцянку щодо скасування змін до антикорупційного законодавства від березня 2017 року.

Довідково: платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу, аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів” ГО Центр “Соціальна Дія”, Євромайдан SOS. Координацію роботи платформи здійcнює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

  1. Центр громадянських свобод
  2. Харківська правозахисна група
  3. Харківський інститут соціальних досліджень
  4. Східноукраїнський центр громадських ініціатив
  5. Благодійний фонд “Восток-SОS”
  6. ЛОПЦ “Альтернатива”
  7. Асоціація УМДПЛ
  8. ГО “КиївПрайд”
  9. Українська Гельсінська спілка з прав людини
  10. Фундація “Відкритий Діалог”
  11. Центр інформації про права людини
  12. Кримська правозахисна група
  13. Гельсінська ініціатива-ХХІ
  14. ГО “Мирний Берег”
  15. Експертний центр з прав людини
  16. ГО “Ла Страда Україна”
  17. Центр досліджень визвольного руху
  18. БО “Фонд милосердя і здоров’я”
  19. ГО “Південь”
  20. ГО “Промінь змін”
  21. Харківська обласна фундація “Громадська альтернатива”
  22. Проект “Без кордонів”
  23. ГО “Асоціація Політичних Наук”
  24. ГО “Народний контроль Кіровоградщини”
  25. Центр української політики “Ексампей”
  26. ГО “Волонтерське об”єднання учасників Майдану та бойових дій”
  27. БФ «Клуб Дивосвіт»
  28. ГО «Школа Громадських Проектів»
  29. ГО «Віра.Надія.Дія»
  30. ГО «JCI Kyiv»
  31. Освітній дім прав людини – Чернігів
  32. ГО “Центр “Жіночі перспективи”
  33. ГО “Закарпатська громада”
  34. Івано-Франківська обласна організація “Молода Просвіта”
  35. Тернопільська правозахисна група
  36. Правозахисний центр “All rights”
  37. ВБО “КОНВІКТУС УКРАЇНА”
  38. Автономна Адвокатура
  39. ГО “МАРТ”  (Чернігів)
  40. Українська Фундація правової допомоги
  41. “Інформаційно – просвітницький центр “ВІСЬ” (Вінниця)
  42. Центр громадянської просвіти “Альменда”
  43. Центр гуманістичних технологій АХАЛАР
  44. ГО “Українська Асоціація Оцінювання”
  45. ГО “Територія успіху”
  46. Т-Жінки України
  47. ГО “АвтоМайдан Київ”
  48. ГО “Вектор прав людини”
  49. “Білозерський центр регіонального розвитку”
  50. Центр досліджень правоохоронної діяльності
  51. Чернігівський громадський комітет захисту прав людини
  52. ГО Київський освітній центр “Простір толерантності”
  53. Правозахисний центр “Поступ”
  54. ГО “Ліберально-демократична ліга України”
  55. Бюро соціальних і політичних розробок
  56. Центр правових та політичних досліджень “ДУМА”
  57. Інститут масової інформації
  58. Експертна група “Сова”
  59. Медійна ініціатива за права людини
  60. Всеукраїнська благодіна організація “Легалайф-Україна””
  61. ГО “Інсайт”
  62. Український незалежний центр політичних досліджень
  63. ГО “Інформатор”
  64. ІАЦ “Громадський Простір”
  65. Правозахисний ЛГБТ Центр “Наш світ”
  66. ГО “Бахмат”
  67. ГО “Development foundation”
  68. ГО “Всеукраїнська ліга правників проти корупції”
  69. ГО “Харківське жіноче об’єднання “Сфера”
  70. ГО “Гендерний центр Волинської області”
  71. ГО “Тeатр для діалогу”
  72. ГО “Вільна територія”

Заява відкрита до підписання. Зголошення просимо надсилати на human.rights.agenda.ua@gmail.com

 

Громадські організації, медіа та активісти вимагають не допустити обмеження гласності судочинства

Вересень 13, 2017

Громадські організації, медіа та активісти вимагають не допустити обмеження гласності судочинства 

Проект реформи судочинства, ініційований Президентом, суттєво звужує прозорість судового процесу. Громадські організації  та активісти закликають Парламент не допустити цього.

Після Революції Гідності суспільство і закон стимулювали суди стати більш відкритими, налагодити діалог зі ЗМІ та громадою. Ухвалення нового Закону “Про судоустрій і статус суддів”, що передбачив право громадян проводити відеозапис чи фотографування відкритих судових засідань без спеціального дозволу суду, стало значним здобутком, незважаючи на світоглядну неготовність багатьох суддів до імплементації цього положення.

Однак у червні цього року Президент України вніс на розгляд Верховної Ради України проект реформи судового процесу, який, попри значну кількість прогресивних положень, звужує принципи гласності та відкритості судових засідань і створює перешкоди для здійснення суспільного контролю. Наразі Парламент розглядає законопроект у другому читанні.

У випадку прийняття закону:

  1. Суд зможе ЗАБОРОНИТИ фотофіксацію, відеозапис чи трансляцію ВІДКРИТОГО судового засідання, якщо вони “заважають ходу судового процесу” (ч. 7 ст. 7 ЦПК, ч. 8 ст. 10 КАС, ч. 8 ст. 9 ГПК у редакції законопроекту). Це може стати на заваді громадськості стежити за судовими процесами, особливо у суспільно важливих справах. Фактично це НЕОБМЕЖЕНЕ дискреційне право судді зробити процес закритим для широкого кола громадськості з надуманих мотивів.
  2. Суд зможе НЕ впустити до зали судових засідань людей, які бажають бути присутніми у відкритому судовому засіданні, якщо немає “вільних місць” (ч. 2 ст. 7 ЦПК, ч. 3 ст. 10 КАС, ч. 3 ст. 9 ГПК у редакції законопроекту). Це положення закриє від громадськості кабінети суддів, де вони часто слухають справи, повісивши табличку “зал судових засідань”, та може стимулювати суддів призначати розгляд резонансних справ у маленьких залах, зменшувати кількість місць для слухачів у залах, аби уникнути суспільного контролю.
  3. Суд зможе НЕ проголошувати прилюдно судові рішення, ухвалені за наслідками закритих судових засідань (ч. 18 ст. 7 ЦПК, ч. 17 ст. 10 КАС, ч. 18 ст. 9 ГПК у редакції законопроекту). Це порушує статтю 6 Європейської конвенції з прав людини, де зазначено, що судові рішення в будь-якому випадку проголошуються прилюдно. Сьогоднішнє регулювання, наприклад, в адміністративному судочинстві, відповідає Конвенції, оскільки передбачає відкрите проголошення судового рішення, навіть ухваленого за наслідками закритого судового засідання, – лише з вилученням інформації, заради нерозголошення якої проводився закритий розгляд.
  4. Під загрозою відповідальності учаснику процесу буде ЗАБОРОНЕНО використовувати аудіо- чи відеозапис, фотографування під час закритої наради з суддею, що проводиться для врегулювання спору (ч. 9 ст. 204, п. 5 ч. 1 ст. 149 ЦПК, ч. 9 ст. 186, п. 4 ч. 1 ст. 149 КАС, ч. 10 ст. 189, п. 5 ч. 1 ст. 136 ГПК у редакції законопроекту). Ці положення дозволять судді проводити закриті зустрічі із кожною стороною окремо і під виглядом урегулювання спору вимагати неправомірну вигоду, не боячись відповідальності. Адже сторона не матиме права зафіксувати розмову, а якщо й зафіксує, то це не зможе бути використано як доказ у суді.

Наведені положення законопроекту є значним кроком назад у проведенні судової реформи, оскільки зачиняють двері суду для суспільного контролю та сприятимуть розвитку корупції.

Закликаємо народних депутатів України не підтримувати прийняття законопроекту №6232 про зміни до процесуальних кодексів із положеннями, що зроблять правосуддя непрозорим для суспільства.

Організації та громадські діячі, що підтримали заяву

ГО “Вектор прав людини” та проект “Суд людською мовою”

Центр політико-правових реформ

Асоціація українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів

Харківська правозахисна група

Центр інформації про права людини

Медійна ініціатива за права людини

Харківська обласна фундація “Громадська Альтернатива”

ГО “Бюро правничих комунікацій” (м. Суми)

Фундація “DEJURE”

Інтернет-медіа Texty.org.ua

Центр демократії та верховенства права

ГО “Відкрита Україна”

ГО “Інститут масової інформації”

Луганський обласний правозахисний центр “Альтернатива”

Центр громадянських свобод

ГО “Всеукраїнське об’єднання “Автомайдан”

Фундація “Відкритий діалог”

ГО “Платформа прав людини”

Лариса Денисенко, журналістка Громадського радіо, правозахисниця, адвокат

Еліна Шишкіна, народний депутат України у Верховній Раді України VI скликання, експерт Реанімаційного пакету реформ

Прес-анонс “Відео-проекція на будівлі КМУ: жертви воєнних злочинів звернуться до урядовців та народних депутатів”

Вересень 8, 2017

У п’ятницю, 8 вересня, о 20.30 на будівлі Кабінету Міністрів України (вулиця Михайла Грушевського, 12/2) з’явиться світлова відео-проекція людей, які стали жертвами воєнних злочинів у ході війні із Російською Федерацією. Вони звернуться до уряду та парламенту із проханням надати національним органам розслідування належний правовий інструментарій для розслідування міжнародних злочинів, і внести для цього необхідні зміни в законодавство. Світлову відео-інсталяцію підготувала команда французьких кінематографістів Zero Impuniti, які боряться з безкарністю в ході збройних конфліктів у різних куточках планети.

На демонстрації відео-проекції відбудеться брифінг для преси за участі жертв воєнних злочинів, представників команди Zero Impunity та правозахисників.

За три роки в результаті розпочатої Росією війни в Україні загинуло щонайменше 10 тисяч людей і більше 23 тисяч було поранено. Тисячі цивільних осіб були викрадені та кинуті до підвалів, піддані тортурам та залякуванням, щоб змусити їх замовкнути.

Одна із суттєвих перешкод у встановленні справедливості у цих справах є застарілий Кримінальний кодекс України. Досі у ньому не передбачено відповідальності за злочини проти людяності, а його положення щодо воєнних злочинів не в повній мірі відповідають вимогам сучасного міжнародного права. Недоліки законодавства не дають можливість органам національного розслідування та національній судовій системі здійснити правильну кваліфікацію цих дій як міжнародних злочинів, які не мають термінів давності.

Для вирішення цієї проблеми платформа “Правозахисний порядок денний” у співпраці із Міністерством юстиції України розробила законопроект «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо забезпечення його гармонізації з положеннями міжнародного права». На даний час законопроект проходить процедуру узгодження в уряді, після чого буде зареєстрований у парламенті.

Контакти для преси: Марина Ліліченко, Центр громадянських свобод, +380668183510

 

Заява Правозахисного порядку денного із вимогою до Президента України та Верховної Ради України припинити наступ на громадські об’єднання

Вересень 7, 2017

Заява Правозахисного порядку денного із вимогою до Президента України та Верховної Ради України припинити наступ на громадські об’єднання

На початку липня 2017 року у парламенті були зареєстровані президентські законопроекти №6674 та №6675, розроблені ніби на заміну скандальним  змінам до антикорупційного законодавства, які зобов’язують антикорупційних активістів подавати щорічні електронні декларації про особисті активи та майно (закон №1975-VIII від 23 березня 2017 року). Фактично, пропонується скасування е-декларування  для громадських антикорупційних активістів в обмін на запровадження додаткової податкової звітності для громадських організацій і фізичних осіб-підприємців, а також підприємств, установ та організацій, які надають їм послуги.

Законопроекти №6674 та №6675 покладають на усі громадські організації і фізичних осіб-підприємців, підприємства, установи та організації, які надають їм послуги, невиправданий обов’язок подавати додаткову звітність.

Показово, що обсяг звітності для громадських організацій, який передбачають ці законопроекти, значно перевищує той, що встановлений для бізнесу.  Більше того, звітність такого обсягу не вимагається навіть від отримувачів бюджетних коштів.

Ми вважаємо, що на фоні заяв про необхідність зменшення надмірного державного регулювання, такі законодавчі ініціативи з’явилися невипадково. Покарання у вигляді скасування неприбуткового статусу громадської організації має підкреслено каральний характер та є нічим іншим, як запровадженням інструменту для вибіркового тиску на нелояльні до влади громадські організації.

Ми розцінюємо таку ініціативу Президента України як непропорційне втручання у діяльність громадських організацій. Такі кроки уподібнюють Україну до репресивних режимів – Російської Федерації, Казахстану, Азербайджану, Туркменістану тощо. Попри позірну турботу про прозорість та підзвітність, запроваджене регулювання у цих країнах призвело до майже повного знищення непідконтрольних владі громадських об’єднань та тотального наступу на громадянське суспільство.

Жодними міжнародними договорами не передбачена вимога такого роду контролю держави щодо діяльності громадських об’єднань, оскільки за міжнародними стандартами громадські об’єднання мають право на свободу від втручання держави в їхню діяльність.

Керівні принципи щодо свободи об’єднань Ради Європи та ОБСЄ передбачають, що “держава не повинна вимагати від об’єднань підзвітності та прозорості, однак повинна заохочувати і стимулювати їх до цього”. При цьому встановлення особливих вимог до звітності допускається тільки у разі надання певних пільг та за умови, що “об’єднанню надаватиметься можливість на власний розсуд вирішувати, дотримуватись таких вимог до звітності чи відмовитись від їх дотримання, а отже – від відповідних особливих пільг”.

З огляду на викладене вище ми вимагаємо від парламенту негайно відхилити законопроекти №6674 та №6675 від 10 липня 2017 року, а від Президента України –  виконати свою обіцянку щодо скасування змін до антикорупційного законодавства від березня 2017 року.

Довідково: платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу, аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів” ГО Центр “Соціальна Дія”, Євромайдан SOS. Координацію роботи платформи здійcнює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

Центр громадянських свобод

Харківська правозахисна група

Харківський інститут соціальних досліджень

Східноукраїнський центр громадських ініціатив

Благодійний фонд “Восток-SОS”

ЛОПЦ “Альтернатива”

Асоціація УМДПЛ

ГО “КиївПрайд”

Українська Гельсінська спілка з прав людини

Фундація “Відкритий Діалог”

Центр інформації про права людини

Кримська правозахисна група

Заява відкрита до підписання. Зголошення просимо надсилати на human.rights.agenda.ua@gmail.com

ПРЕС-РЕЛІЗ ПРАВОЗАХИСНОГО ПОРЯДКУ ДЕННОГО 18 липня 2017 року, Київ

Липень 18, 2017

“Українська влада дедалі частіше використовує риторику боротьби із російською збройною агресією для прихованого наступу на громадянські свободи. На жаль, такі дії знаходять підтримку у частини суспільства. Але виграти війну і для цього самим перетворитися на авторитарну Росію не має жодного сенсу. Якщо ця тенденція продовжиться – може постати питання про призупинення безвізу, чи не єдиного в цьому році вагомого позитивного досягнення” – вважає Олександра Матвійчук, голова правління Центру громадянських свобод.

Про небезпечну тенденцію відступу від проголошеного на Майдані гасла “права людини понад усе” йшла мова на прес-конференції Правозахисного порядку денного “Три роки після Майдану: тривожні дзвіночки для прав людини”, яка відбулася 18 липня 2017 року в Українському медіа-кризовому центрі.

Минулого тижня народні депутати намагалися провести через парламент цілу низку репресивних норм. Серед них президентські законопроекти №6674 та №6675, які були внесені на заміну скандальним законам про е-декларування для антикорупційних активістів та становлять неприхований наступ на свободу об’єднань; законопроект №6688, зареєстрований народними депутатами з комітету нацбезпеки і оборони, в якому для протидії загрозам національній безпеці в інформаційній сфері запроваджується російська практика роботи спецслужб по блокуванню доступу до інформаційного ресурсу без санкції суду.

На додачу народні депутати намагалися провести процедуру відкритого голосування за обрання кандидатів на посаду Уповноваженого Верховної Ради України, яка з невідомих причин розглядалася в рамках законопроекту про зміни до закону про Конституційний суд України. Відкрите голосування значно полегшить головам фракцій контроль за депутатами для виконання досягнутих політичних домовленостей. Але поставить під сумнів незалежність та неупередженість новообраного Уповноваженого відносно тих політичних сил, які пролобіювали його обрання. Не обійшлося і без фальшування ухваленого законопроекту, тож досі не зрозуміло, який саме текст буде направлений на підпис Президенту України.

“Із нашим парламентом – як із малою дитиною. Тільки відвернувся – або пальці в розетку, чи телефон в унітаз. І потім: “Воно саме” – коментує ситуацію Аркадій Бущенко, виконавчий директор Української Гельсінкської спілки з прав людини.

Із такої оцінкою погоджується Оксана Покальчук, директорка Amnesty International в Україні та звертає увагу на те, що події минулого тижня є прямим відображенням небезпечної тенденції, що вже тривалий час знаходиться в полі зору міжнародних організацій:

“По мірі того, як зменшується міжнародний тиск на українських урядовців, погіршується ситуація з дотриманням прав людини в нашій країні. Праві рухи та церква намагаються завоювати громадську думку та насадити практики, аналогічні тим, що впроваджуються в Росії. Уряд зі свого боку, прикриваючись аргументами “національної безпеки”, намагається непропорційно обмежити права та свободи громадян. Ці вкрай тривожні тенденції несуть реальну загрозу українському суспільству та тим правам, які вдалось захистити на Майдані” – переконана вона.

На прес-конференції було вперше оприлюднена письмова декларація більше двадцяти членів Парламентської Асамблеї Ради Європи від 29 червня 2017 року. Автори декларації відзначили, що показники впровадження реформ в Україні поступово знижуються та закликали владу України припинити політичне переслідування реформаторських організацій, зокрема, антикорупційної організації «Центр протидії корупції» та журналістів-розслідувачів.

“Депутати 15 країн Ради Європи виступили на захист українських реформаторів – представників громадянського суспільства, політиків, урядовців. Кожен із них дуже добре знає ситуацію в Україні, бо постійно допомагає Україні відстоювати позицію щодо РФ чи звільняти в’язнів Кремля. Тому саме їх голос є особливо важливим меседжем для діючої влади, що політичні переслідування ніхто не буде толерувати” – зазначає Людмила Козловська, Президент Фундації “Відкритий діалог”.

За додатковою інформацією прохання звертатися до Марини Ліліченко, Центр громадянських свобод +38066 8183510 human.rights.agenda.ua@gmail.com

Платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу, аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів” ГО Центр “Соціальна Дія”, Євромайдан SOS. Координацію роботи платформи здійнює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

Відеозапис: http://uacrisis.org/ua/58682-human-rights-situation#prettyPhoto/0/

Прес-конференція Правозахисного Порядку Денного “Три роки після Майдану: тривожні дзвіночки для прав людини” 18 липня об 9.30, м. Київ

Липень 17, 2017

В останні дні перед канікулами народні депутати намагалися провести через парламент цілу низку репресивних норм. Серед них президентські законопроекти №6674 та №6675, які були внесені  на заміну скандальним законам про е-декларування для антикорупційних активістів та становлять неприхований наступ на свободу об’єднань; законопроект №6688, зареєстрований народними депутатами з комітету нацбезпеки і оборони, в якому для протидії загрозам національній безпеці в інформаційній сфері запроваджується  російська практика роботи спецслужб по блокування доступу до інформаційного ресурсу без санкції суду.

 

Минулого тижня ми також стали свідками спроб маніпулювання апарату парламенту щодо відображення результатів голосування за процедуру обрання Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Досі невідомо, який текст законопроекту підпише голова парламенту Андрій Парубій. Очевидним є намагання окремих політичних сил політизувати посаду омбудсмана на догоду партійним інтересам.

 

Усе це відбувається на фоні цілеспрямованої кампанії дискредитації громадянського суспільства, до якої ймовірно причетна українська спецслужба. У першу чергу це стосується реформаторів – представників громадянського суспільства, політиків, урядовців. Ця ситуація є доволі  тривожною і вже викликала відповідну офіційну реакцію на червневій сесії Парламентської асамблеї Ради Європи.

 

18 липня о 09:30 в приміщенні Українського кризового медіа-центру (вул. Хрещатик, 2) відбудеться прес-конференція “Три роки після Майдану: тривожні дзвіночки для прав людини, де учасники Правозахисного порядку денного окреслять тривожні тенденції розвитку законодавства та практики, які становлять виклики для захисту права людини в Україні.

Спікери:

Олександра Матвійчук, голова правління Центру громадянських свобод

Людмила Козловська, президент Фундації Відкритий Діалог

Оксана Покальчук, виконавча директорка Amnesty International в Україні

Аркадій Бущенко, виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини

 

За додатковою інформацією прохання звертатися до Марини Ліліченко, Центр громадянських свобод +38066 8183510 human.rights.agenda.ua@gmail.com

 

Платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу,  аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів” ГО Центр “Соціальна Дія”, Євромайдан SOS. Координацію роботи платформи здійнює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

ЗВЕРНЕННЯ ПРАВОЗАХИСНОГО ПОРЯДКУ ДЕННОГО ДО СПІКЕРА ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ АНДРІЯ ПАРУБІЯ

Липень 14, 2017

14 липня 2017 року, Київ

Вчора, 13 липня, парламент ухвалив в цілому закон України “Про Конституційний Суд України” за реєстраційним номером 6427-д. Цьому передувало обговорення озвученої народним депутатом Ольгою Червакою поправки, яка стосувалася збереження процедури таємного голосування за кандидатури на посаду Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Попри те, що номер поправки був названий помилково, у тексті стенограми чітко зафіксована конкретна суть даної пропозиції. На голосуванні вона була підтримана 227 народними депутатами.

Одразу після розгляду даного питання порядку денного інформація щодо результатів голосування була відображена на офіційному веб-сайті Верховної Ради України як голосування за пропозицію до законопроекту. Але вже буквально за кілька хвилин вона була змінена на іншу, некоректну поправку, яка не відповідає суті озвученої пропозиції і за яку не проводилось голосування.

На нашу думку, такі дії є спробою маніпуляції апаратом Верховної Ради України для подальшої фальсифікаціїї тексту ухваленого законопроекту. І логічним продовженням закритих політичних торгів, які розпочалися довкола обрання нового Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з травня цього року. Адже процедура обрання Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини взагалі не мала б розглядатися в рамках законопроекту про Конституційний суд України.

Очевидним є намагання певних політичних сил політизувати посаду омбудсмана на догоду партійним інтересам, що, по суті, ставить під сумнів незалежність та неупередженість новообраного Уповноваженого відносно тих політичних сил, які пролобіювали його обрання.

Ми звертаємо Вашу увагу, що як голова Верховної Ради України Ви несете персональну відповідальність за забезпечення правильного відображення результатів голосування в остаточному тексті ухваленого Закону, який буде направлений на підпис Президенту України.

У нас залишається надія на Вашу порядність та відданість принципам верховенства права, про що Ви заявили на спонтанній зустрічі із правозахисниками, коли було піднято питання про процедуру обрання нового Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Ми вимагаємо приведення у відповідність до результатів голосування остаточного тексту ухваленого Закону, який буде направлений на підпис Президенту України.

Ми закликаємо міжнародні організації взяти під контроль цю ситуацію з метою недопущення політизації національної інституції з прав людини.

Платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу, аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів” ГО Центр “Соціальна Дія”, Євромайдан SOS.

Координацію роботи платформи здійcнює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

Центр громадянських свобод
ХОФ “Громадська Альтернатива”
Асоціація українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів
Центр інформації про права людини
Луганський обласний правозахисний центр “Альтернатива”
Громадська організація “Донбас СОС”
ГО “ Інсайт”
Кримська правозахисна група
ГО “Східноукраїнський центр громадських ініціатив”
Amnesty International в Україні
ГО “КиївПрайд”
Харківська правозахисна група
Благодійний фонд “Восток-SOS”
Харківський інститут соціологічних досліджень
ГО Центр “Соціальна Дія”
Українська Гельсінська спілка з прав людини

ПРАВОЗАХИСНИКИ ЗВЕРНУЛИСЯ ДО ПАРЛАМЕНТУ ІЗ ЗАКЛИКОМ ВИЗНАТИ ЮРИСДИКЦІЮ МІЖНАРОДНОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ (МКС)

Січень 28, 2017

Голові Верховної Ради України

Гройсману Володимиру Борисовичу,

Народним депутатам України

Платформи “Правозахисний порядок денний”

Шановний Володимире Борисовичу!

Шановні голови депутатських фракцій!

Шановні народні депутати!

Останні події на сході України свідчать про очевидне зростання загроз правам людини, передовсім основному праву людини, – праву на життя. Вбивства терористами та бойовиками мирних людей на Донбасі, зокрема, останні розстріли терористами мирного населення в Донецьку, під Волновахою, в Маріуполі є підтвердженням того, що сьогодні немає реального механізму захисту мирного населення у цих наповнених насильством та безправ’ям регіонах. Це породжує безкарність та реальну загрозу подальших подібних найбрутальніших порушень прав мирного населення, яке опинилось в зоні воєнних дій, що Україна визначає як антитерористичну операцію.

На жаль, слід констатувати неможливість національної  правоохоронної системи забезпечити як самі права населення на цих територіях, так і розслідування вчинених злочинів. Безкарність породжує лише ще більші та більш жорстокі і масштабні порушення прав людини, які сягають рівня злочинів проти людяності та воєнних злочинів. Саме це є предметом розслідування та судового розгляду Міжнародного кримінального суду, а відтак, можливістю притягнути до відповідальності тих, хто вчинив та продовжує вчинювати такі злочини.

25 січня 2015 року на позачерговому засіданні Ради національної безпеки та оборони було ухвалено «доручити Уряду почати процедуру звернення до Гаазького трибуналу щодо злочинів проти людяності, скоєних терористами проти українських громадян у 2014-2015 роках, а також щодо визнання ДНР та ЛНР терористичними організаціями».

У зв’язку із цим слід зазначити, що Міжнародний кримінальний суд відповідно до Римського Статуту, є постійним органом та має повноваження здійснювати юрисдикцію стосовно осіб, відповідальних за особливо тяжкі злочини, що викликають занепокоєння міжнародного співтовариства, та доповнює національні органи кримінальної юрисдикції.

Україна не є учасницею Міжнародного кримінального суду, хоча Римський статут Міжнародного кримінального суду був підписаний Україною ще у 2000 році.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 11 липня 2001 року дійшов висновку, що окремі положення Статуту не узгоджуються зі статтею 124 Конституції України, а тому приєднання України до цього документу, відповідно, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції.

У Верховній Раді України зареєстровано законопроект № 1788 від 16.01.2015 року, який передбачає доповнення статті 124 Конституції України таким положенням: «Україна може визнати юрисдикцію Міжнародного кримінального суду на умовах Римського статуту Міжнародного кримінального суду», що передбачає подолання всіх правових перешкод на шляху ратифікації Римського Статуту.

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ У ПОПЕРЕДНЬОМУ СКЛИКАННІ ВИЗНАЛА ЮРИСДИКЦІЮ МІЖНАРОДНОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ (МКС) НА ПЕРІОД З 21 ЛИСТОПАДА 2013 РОКУ ПО 22 ЛЮТОГО 2014 РОКУ, ТИМ САМИМ НАДАЛА МОЖЛИВІСТЬ ЗДІЙСНЮВАТИ МІЖНАРОДНЕ ПРАВОСУДДЯ, АЛЕ ОБМЕЖИВШИ ЙОГО КОМПЕТЕНЦІЮ ВИКЛЮЧНО ПЕРІОДОМ ПОДІЙ  ЄВРОМАЙДАНУ.

 ДЛЯ ТОГО ЩОБ ЮРИСДИКЦІЯ МІЖНАРОДНОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ ОХОПЛЮВАЛА ПЕРІОД ТА ПОДІЇ, КОЛИ ВІДБУВАЛАСЬ ОКУПАЦІЯ КРИМУ РОСІЙСЬКОЮ ФЕДЕРАЦІЄЮ ТА ВЧИНЯЛИСЬ ЗЛОЧИНИ НЕЗАКОННИМИ ЗБРОЙНИМИ ФОРМУВАННЯМИ НА ДОНБАСІ, СЛІД ПРИЙНЯТИ ВІДПОВІДНУ ПОСТАНОВУ ТА РОЗШИРИТИ ЮРИСДИКЦІЮ ЦЬОГО СУДУ В ЧАСІ.

ВІДПОВІДНИЙ ПРОЕКТ ПОСТАНОВИ ВЖЕ ЗАРЕЄСТРОВАНИЙ В ПАРЛАМЕНТІ – ЦЕ ПОСТАНОВА №1312 ВІД 09.12.2014 «ЩОДО  ПРО ВИЗНАННЯ УКРАЇНОЮ ЮРИСДИКЦІЇ МІЖНАРОДНОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ ЩОДО СИТУАЦІЇ, ЯКА СКЛАЛАСЬ ВНАСЛІДОК ТРИВАЮЧОЇ З 27 ЛЮТОГО 2014 Р. ЗБРОЙНОЇ АГРЕСІЇ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ ПРОТИ УКРАЇНИ ТА ВЧИНЕННЯ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ МІЖНАРОДНИХ ЗЛОЧИНІВ».

З огляду на вище наведене просимо:

включити до порядку денного пленарного засідання Верховної Ради України питання про визначення та затвердження терміну юрисдикції Міжнародного кримінального суду в період, який починається 21 листопада 2014 року та триватиме до моменту безпосередньої ратифікації Верховною Радою України Римського статуту з метою ухвалення парламентом юрисдикційних повноважень Міжнародного кримінального суду в цей період, а саме постанову №1312 від 09.12.2014 «Щодо  про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо ситуації, яка склалась внаслідок триваючої з 27 лютого 2014 р. збройної агресії Російської Федерації проти України та вчинення на території України міжнародних злочинів». А також  уточнити п. 1 даної постанови та передбачити термін дії даного звернення до моменту безпосередньої ратифікації Україною Римського статуту.

Довідково:

Римський статут МКС вступив в силу 1 липня 2002 року, тим самим ввів у дію юрисдикцію МКС. До злочинів, які розглядає МКС, належать геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини та злочини агресії.

Після ратифікації Римського статуту Україною, Міжнародний Кримінальний Суд володітиме юрисдикцією щодо притягнення до відповідальності осіб, які вчинили найжорстокіші порушення прав людини та гуманітарного права на території держави або по відношенню до громадянина цієї держави.

Платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу,  аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр Громадянських Свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Будинок прав людини в Києві, Центр “Соціальна Дія”, Проект “Без кордонів”, Євромайдан SOS.

ПРЕС-АНОНС “ЗАКОНОДАВЧІ ІНІЦІАТИВИ ЩОДО РАТИФІКАЦІЇ РИМСЬКОГО СТАТУТУ МІЖНАРОДНОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ”

Січень 14, 2017

(КИЇВ) У четвер, 15 січня правозахисні організації-члени Платформи “Правозахисний порядок денний” проведуть прес-конференцію щодо необхідності підтримки Верховною Радою законопроекту, який поширить юрисдикцію МКС в Україні.
Час: 15 січня, о 13.00.
Місце: Український кризовий медіа-центр (вул. Інститутська, 4, готель «Україна», 3 поверх)
Питання до обговорення:
1. Що таке Римський Статут МКС?
2. Порушення прав людини під час Євромайдану, військові злочини під час конфлікту на Сході України та окупація Криму у контексті міжнародного правосуддя.
3. Необхідність ратифікації Римського Статуту МКС, як стримуючого фактора для недопущення військових злочинів і злочинів проти людяності.
4. Необхідність подання запиту на поширення юрисдикції МКС на період до ратифікації (з початку протестів Євромайдану і до моменту ратифікації).
5. Обговорення запропонованих законодавчих ініціатив у парламенті.
Спікери:
Олександра МАТВІЙЧУК – координатор Євромайдан SOS, голова правління Центр Громадянських Свобод,
Тетяна МАЗУР – виконавчий директор Amnesty International в Україні,
Віталій КУПРІЙ – народний депутат,
Ганна Гопко – народний депутат,
Юрій Дерев’янко – народний депутат (участь підтверджується).
З питань акредитації на прес-брифінг, будь ласка, звертайтеся до Марії Іваник за телефоном +38 (050) 705 86 72, e-mail: old.ccl.org.ua@gmail.com, або до Богдана Овчарука за телефоном +38 (067) 551 69 44, e-mail: b.ovcharuk@amnesty.org.ua.

ІНФОРМАЦІЙНА ДОВІДКА.
Римський статут МКС набув чинності 1 липня 2002 року, тим самим ввів у дію юрисдикцію МКС. До злочинів, які розглядає МКС, належать геноцид, злочини проти людяності, військові злочини та злочини агресії. Після ратифікації Римського статуту Україною, Міжнародний Кримінальний Суд володітиме юрисдикцією по притягненню до відповідальності осіб, які вчинили найжорстокіші порушення прав людини та гуманітарного права на території держави або по відношенню до громадянина цієї держави.
Платформа “Правозахисний порядок денний”– неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу, аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр Громадянських Свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Будинок прав людини в Києві, Центр “Соціальна Дія”, Проект “Без кордонів”, Євромайдан SOS.

(Не)ратифікація Римського статуту: чого боїться українська влада?

Грудень 16, 2015

(Не)ратифікація Римського статуту: чого боїться українська влада?

Іноземні парламентарі закликають Україну невідкладно та повністю ратифікувати Римський статут. Про це, зокрема, йшлося на прес-конференції  «Забути про Гаагу: Україна знову відкладає ратифікацію Римського статуту».

Що заважає українським парламентарям ратифікувати цей статут і яку користь він принесе українським громадянам розповідають Ірина Думич, правозахисниця, представниця Правозахисного порядку денного, експертка Центру Громадянських Свобод, і Давід Донат-Катен, доктор юридичних наук, Генеральний Секретар міжнародної організації «Парламентарії за глобальні дії». Перекладач  — Роман Чернишов.

Василь Шандро: Що сьогодні відбувалося і чи можна говорити про успішні результати?

Ірина Думич: Сьогодні в стінах Верховної Ради відбувся міжпарламентський семінар з обміну досвідом між представниками парламенту Швеції, Австрії, Великобританії та інших європейських країн, а також представниками українського парламенту. Темою семінару було приєднання України до Міжнародного кримінального суду та захист цивільного населення.

Семінар відбувся дуже на часі, адже напередодні Дня прав людини ми дізналися про рішення комітету з питань правової політики відхилити законопроект №1788, який повинен був створити законодавчі умови для того, щоб Україна могла приєднатися до Міжнародного кримінального суду — Суду в Гаазі. Комітет посилається на те, що є конституційний законопроект в частині правосуддя, в якому вже включено питання Римського статуту.

Однак тут нас дуже насторожила норма у перехідних положеннях, за якою положення, яке дозволить ратифікувати Римський статут, набере чинності через три роки після набрання чинності Конституції України. Це означає, що Україна демонструє відступ від своїх зобов’язань згідно з Угодою про Асоціацію з ЄС (пункт 8).

Це не є питанням для дискусії, це питання виконання умов угоди. Жоден депутат не зміг пояснити доцільність такої норми. Ми не розуміємо, чому влада постійно від цього ухиляється. Тоді виникає питання: що приховує та чого боїться Україна?

Василь Шандро: Давіде, чому українські депутати відтерміновують ратифікацію Римського статуту? Чого бояться українські чиновники?

Давід Донат-Катен: На скільки я зрозумів із зустрічей з народними депутатами, вони також не розуміють, звідки взялася норма про перехідний період тривалістю у три роки, яку пропонує Президент. Народні депутати, які підтримують наш проект, поки що в меншості, але ситуація дуже динамічна  і може змінитися.

Вони бачать два варіанти вирішення цього питання. З одного боку, вони пропонують підтримати редакцію статті 124 Конституції, яку пропонує законопроект Петра Порошенка. Але також вони намагатимуться видалити пункт перехідних положень про перехідний період, оскільки це буде негативним сигналом не тільки для світової спільноти, але й для жертв подій. Насправді, це затягнеться навіть на  4 роки. Ми сподіваємося, що положення все-таки буде переглянуто.

Варто зазначити, що Україна вже визнала юрисдикцію Міжнародного кримінального суду щодо подій (зокрема, на Донбасі),  надавши йому повноваження здійснювати судові провадження в розслідуваннях справ.

Тетяна Трощинська: Що міжнародне право каже з приводу війни та збройного конфлікту? Чи не виглядає так, що збройний конфлікт — це щось менше, ніж війна?

Давід Донат-КатенЗа міжнародним правом це абсолютно тотожні поняття.  Єдина відмінність: у випадку війни застосовується гуманітарне право, у мирний час — застосовується законодавство про права людини.

Тетяна Трощинська: Що дає ратифікація Римського статуту цивільним жертвам збройного конфлікту?

Ірина Думич: На мою думку, у першу чергу — це є протидія. Якщо порушник Закону знає, що він не понесе за скоєне покарання, він і надалі порушуватиме. Ратифікація є запобіжником найтяжчих злочинів.  По-друге, це дасть громадянам відчуття, що правосуддя є.

Давід Донат-КатенМені здається важливим наголосити на тому, що самостійно Міжнародний кримінальний суд не зможе вирішити сам конфлікт. Зброєю його також не вирішити. Єдиною опцією є застосування міжнародного права.

Слухати більше.

Правозахисник Олег Мартиненко: «Корупція в поліції починається із першої чашки безкоштовної кави»

Серпень 26, 2015

«Конкурсний відбір на усі посади Національної поліції є однією із найважливіших антикорупційних засад, що дозволить зробити якісний перехід до сервісної системи правоохоронних органів».

Про це заявив Олег Мартиненко, правозахисник, експерт з реформування МВС, координатор групи реформи поліції платформи «Правозахисний порядок денний», аналітик УГСПЛ під час презентації Порядку проведення конкурсу на службу до Національної поліції України, який розробили правозахисники та експерти Національної громадської платформи «Реформуємо МВС». Ще 2 ти