ccl.org.ua@gmail.com Київ, вул. Басейна 9Г, офiс 25, 28 Пошук

Правозахисний Порядок Денний

Результаты поиска:

Судова реформа

Лютий 22, 2018

Владу України закликають змінити законодавство щодо визнання воєнних злочинів

Січень 25, 2018

Владу України закликають змінити законодавство щодо визнання воєнних злочинів

Київ – Активісти ініціативи «Правозахисний порядок денний» закликають уряд внести на розгляд Верховної Ради розроблений спільно з Міністерством юстиції законопроект, який вносить зміни до українського законодавства щодо воєнних злочинів та злочинів проти людяності. За словами голови правління Центру громадянських свобод Олександри Матвійчук, законопроект «уже кілька місяців, як застряг на розгляді в Кабінеті міністрів». Радіо Свобода направило запит до Мін’юсту щодо деталей ситуації та його позиції в цьому питанні, а про сам документ розпитало в одного із авторів – доцента кафедри кримінального права Київського університету імені Тараса Шевченка Костянтина Задою.

– Мета цього законопроекту полягає в тому, щоб привести кримінальне законодавство України у відповідність до міжнародного права в частині відповідальності за так звані «основні злочини»: геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини, агресія. Це злочини, які належать до юрисдикції Міжнародного кримінального суду, але у всіх держав світу є зобов’язання на національному рівні. Такі зобов’язання є й перед Україною.

 Далеко не за всі порушення міжнародного гуманітарного права настає відповідальність, згідно з нашим законодавством

Сьогодні, в принципі, не визнається як злочини окремого виду, за нашим законодавством, злочини проти людяності. Чисто гіпотетично можна ці діяння переслідувати як загально кримінальні злочини, але далеко не завжди, і такі переслідування, в принципі, не відбивють сутності того, що це, у першу чергу, є порушенням міжнародного права, і вже потім – національного права.

Є також серйозні прогалини у криміналізації воєнних злочинів: далеко не за всі порушення міжнародного гуманітарного права настає відповідальність, згідно з нашим законодавством.

І третя серйозна проблема – зобов’язання запобігати безкарності оцим чотирьом основним злочинам, і там цілий спектр заходів держави мають вжити, зокрема, це відмова від строків давності та імунітетів до тих, хто вчиняв ці злочини. І ці зобов’язання досить фрагментарно в нашому Кримінальному кодексі реалізовані.

– Чим відповідальність за вбивство, наприклад, яке визнане воєнним злочином чи злочином проти людяності, відрізняється від санкції за «звичайний» злочин?

– Злочини проти людяності – це цілий набір діянь, найбільш тяжкими з яких є вбивства, які вчиняються у контексті систематичного або широкомасштабного нападу на цивільне населення. Тобто мова йде про те, щоб розглядати ці діяння у ширшому соціальному контексті, і це змінює розуміння природи цих діянь. Наприклад, якщо переслідувати за убивства на Майдані 18-20 лютого 2014 року як «звичайні», так би мовити, вбивства, то не буде різниці між убивством під час затримання і скоординованої держслужбовцями атаки на осіб із числа цивільного населення.

Злочини проти людяності не мають строків давності, а наше законодавство допускає застосування строків давності щодо окремих випадків вчинення убивств

Інший аспект – те, що злочини проти людяності не мають строків давності, а наше законодавство, в принципі, допускає застосування строків давності щодо окремих випадків вчинення убивств.

– А наскільки ці зміни до законодавства можуть допомогти в умовах конфлікту, коли українські правоохоронці та суди не мають доступу на окремі території?

– Зрозуміло, що законодавство не дасть нам можливості затримувати тих, хто перебуває на окупованих територіях, тому що одна справа – існування норми права, а інша – її реалізація. Зрозуміло, що самим фактом ухвалення закону Україна не зможе захоплювати тих, хто вчиняв воєнні злочини на непідконтрольних територіях і одразу віддавати їх під суд.

Законопроект створює правову ситуацію, що над тими, хто вчиняє воєнні злочини на непідконтрольній території, буде нависати сокира невідворотної відповідальності

Але законопроект створює таку правову ситуацію, що над тими, хто вчиняє воєнні злочини на непідконтрольній території, буде нависати сокира невідворотної відповідальності. Будуть закриті всі прогалини: нехай не сьогодні, не через рік і навіть через десять років, але вони понесуть відповідальність.

У країнах Балтії були судові процеси щодо колишніх співробітників радянських спецслужб, які вчиняли злочини проти людяності та воєнні злочини у період завершення Другої світової війни і після неї

Сьогодні є багато випадків, коли особи, що вчиняли воєнні злочини чи злочини проти людяності, зазнали відповідальності через досить тривалий термін. Наприклад, у країнах Балтії були судові процеси щодо колишніх співробітників радянських спецслужб, які вчиняли злочини проти людяності та воєнні злочини в період завершення Другої світової війни і після неї. Тобто цих людей переслідували вже тоді, коли ці країни Балтії стали незалежними, і були результативні процеси. Їх було небагато, але такі процеси мали місце.

– Розкажіть, будь ласка, як створювався законопроект, і що з ним зараз?

– Первинна ініціатива була в «Правозахисного порядку денного». Сформувалась ситуативна група правозахисників та університетських викладачів, і на певному етапі ми скоординували роботу з Міністерством юстиції. Зараз міністерство є, так би мовити, модератором проекту в тому сенсі, що вони просувають його по лінії уряду, щоб цей законопроект був внесений як урядовий до Верховної Ради. В силу певних обставин зараз триває його погодження з іншими органами влади і ще очікується висновок консультативної місії Європейського союзу в Україні.

– Чому так довго це все відбувається – як написала Олександра Матвійчук, процес триває вже кілька років?

– По-перше, це досить великий за обсягом текст – близько сорока сторінок. Тривала робота над текстом і погодження проекту, бо, щоб ви розуміли, є різні точки зору в академічного середовища, умовно кажучи, та юристів, які працюють в органах державної влади.

Є певні об’єктивні причини, але є також і суб’єктивні чинники, скажімо, певні люди, які не те щоб зовсім не сприймають необхідність ухвалення такого законопроекту, можливо, мають певні страхи, що це нашкодить державі. Я можу тільки припускати, чому так відбувається.

– Як Ви оцінюєте перспективи законопроекту в парламенті?

– Мені важко прогнозувати, але я не думаю, що це буде легкий процес. Мені б хотілося, щоб це було швидко, як це інколи буває у Верховній Раді, але я підозрюю, що все буде не так. Але хотілось би вірити, що законопроект буде ухвалений, бо на мій погляд, це не є політичним питанням і це потрібно було зробити вже давно.

Джерело: https://www.radiosvoboda.org/a/28998654.html

 

Відкрите звернення Правозахисного порядку денного з приводу відкриття низки кримінальних проваджень проти громадських організацій та активістів

Жовтень 17, 2017

11 жовтня слідчі Національної поліції та Генеральної прокуратури провели обшук та вилучення документів із офісу Благодійного Фонду “Пацієнти України”.  Підставою для таких дій стало звинувачення керівництва організації, а також Всеукраїнської Мережі ЛЖВ і Альянсу громадського здоров’я у присвоєнні коштів Глобального фонду для боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією, а також фінансуванні так званих ЛНР/ДНР. Слід зауважити, що Глобальний фонд регулярно проводить міжнародний аудит для перевірки цільового використання наданих коштів, та за його результатами немає жодних претензій до нього. “Пацієнти України”, Мережа ЛЖВ і Альянс громадського здоров’я (раніше “Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні”) відомі своєю багаторічною роботою, яка запобігає виникненню та існуванню корупційних схем у сфері охорони здоров’я.

12 жовтня співробітники Служби безпеки України провели обшуки та затримання кількох громадських активістів організації “Автономний опір” за підозрою у підготовці “акцій протесту, замовлених кремлівськими пропагандистами”. Всупереч вимогам закону, їм не була надана можливість скористатися безкоштовною правовою допомогою. Пізніше активістам повідомили, що вони знаходяться у статусі свідків, по чому їх відпустили. Попри безапеляційну тональність публічних звинувачень, Служба безпеки не надала жодних фактів, які підтверджують згадану злочинну діяльність щодо повалення конституційного ладу. Самі ж затримані пов’язують даний інцидент із їхньою боротьбою проти незаконного будівництва у місті Львові.

Правозахисний порядок денний звертає увагу на те, що використання штампу “агент Кремля” стає дедалі популярнішим засобом для розправи із людьми чи організаціями, які викривають незаконні дії державних чиновників або не підтримують певні рішення державних органів чи їх посадових осіб. Така політика повністю копіює авторитарні практики Російської Федерації та неминуче призведе до того, що будь-яка критика діючої влади стане розцінюватися як спроба політичної дестабілізації в країні.

 

Правозахисний порядок денний вважає ці дії здійсненням тиску на громадянське суспільство, який розпочався із цілеспрямованої кампанії дискредитації активістів, що борються із корупцією, та реєстрації президентських законопроектів, що встановлюють необґрунтовані вимоги для подання додаткової до вже існуючої звітності громадських організацій.

Платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу,  аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів”, Євромайдан SOS. Координацію роботи платформи здійнює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

Перелік організацій, які приєдналися до відкритого звернення:

Центр громадянських свобод

Харківська правозахисна група

Українська Гельсінська спілка з прав людини

ЛОПЦ “Альтернатива”

ХОФ “Громадська Альтернатива”

Центр інформації про права людини

Кримська правозахисна група

Проект “Без кордонів”

ГО Центр “Соціальна Дія

ГО “Крим SOS”

Асоціація УМДПЛ

ГО “Харківський інститут соціологічних досліджень”

Благодійний фонд “Восток-SОS”

Експертний центр з прав людини

Тернопільська правозахисна група

ГС “Освітній дім прав людини – Чернігів”

Східноукраїнський центр громадських ініціатив

Фундація “Відкритий діалог”

Автономна адвокатура

Бюро соціальних та політичних розробок

ГО “Територія успіху” (Кропивницький)

Центр Громадянської просвіти “Альменда”

Громадська організація “Південь”  (Херсон)

ГО “Жіночий антикорупційний рух” (Хмельницький)

ГО “Асоціація демократичного розвитку” (Чернігів)

ГО “Народний Захист” (Запоріжжя)

ГС “Громадська платформа Запорізької області”

Медійна ініціатива за права людини

ГО “Київпрайд”

ГО “Мирний берег”

Благодійна організація “Фонд милосердя та здоров’я” (Херсон)

Прес-конференція Злочини проти людяності та воєнні злочини. Коли настане відповідальність?

Жовтень 3, 2017

«Злочини проти людяності та воєнні злочини. Коли настане відповідальність?»

4 жовтня 2017 року о 13:00 в Українському кризовому медіа центрі  по вул. Хрещатик , 2 відбудеться прес-конференція за участю :

  • Девіда Доната Каттіна – Генерального секретаря об’єднання  Парламентарі за глобальні дії (PGA)
  • Олександри Романцової – Заступник Голови правління Центру Громадянських свобод
  • Олександра Павліченко – голова Правління Української Гельсінської спілки з прав людини

Системні та масові порушення прав людини протягом 2013-2017 років, що мали місце з боку держави по відношенню до учасників руху Євромайдан, агресія Російської Федерації, Антитерористична операція на території Донбасу, тимчасова окупація окремих територій України та визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду на умовах Римського статуту, викрили невідповідність законодавства України про кримінальну відповідальність викликам часу.

Кримінальний кодекс України не передбачає кримінальної відповідальності за злочини проти людяності, за воєнні злочини, що являють собою порушення звичаєвого, а не договірного міжнародного гуманітарного права, не обумовлює можливості передачі осіб у розпорядження МКС, а також можливості визнання та врахування його рішень на території України.

Недоліки законодавства не дають можливість органам національного розслідування та національній судовій системі здійснити правильну кваліфікацію цих дій як міжнародних злочинів, які не мають термінів давності, що має стратегічне значення для поданих Україною міжнародних позовів проти Російської Федерації.

Необхідність приведення кримінального законодавства у відповідність із міжнародним правом визнається, зокрема, у рішенні Ради національної безпеки та оборони України від 25 січня 2015 року “Про надзвичайні заходи протидії російській загрозі та проявам тероризму, підтримуваним Російською Федерацією”, відповідно до якого має бути підготовлено проект Закону України про внесення змін до КК щодо встановлення кримінальної відповідальності за злочини проти людяності, та у Плані дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року, затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2015 року, який у тому числі передбачає незастосування строків давності для злочину катування.

Крім того, на нагальність вирішення цієї проблеми також звернула увагу і Парламентська Асамблея Ради Європи в одній з останніх резолюції №2112 (2016), відповідно до якої Асамблея закликає українську владу «привести своє національне законодавство, включаючи Кримінальний кодекс та Кримінально-процесуальний кодекс, у відповідність з положення міжнародного кримінального права, і, зокрема, включити положення про статус захопленої людини і визначити тортури як тяжкий злочин».

Для вирішення цієї проблеми робоча група за керівництва Констянтина Задої у рамках платформи “Правозахисний порядок денний” розробила законопроект «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо забезпечення його гармонізації з положеннями міжнародного права».

Проте, правозахисна спільнота зіткнулася з проблемою прийняття необхідного законопроекту, оскільки парламентарі та урядовці ігнорують нагальність прийняття потрібних змін до українського законодавства.

Правозахисники України разом з європейськими партнерами  нагадають уряду України про  необхідність здійснення надзвичайно важливих кроків у напрямку міжнародних гуманітарних стандартів. Перш за все це прийняття відповідних законів, які спрямовані на гармонізацію з міжнародним гуманітарним правом вітчизняне кримінальне законодавство. Таким є проект закону  «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо забезпечення гармонізації кримінального законодавства з положеннями міжнародного права».

За додатковою інформацією звертатися до Марини Ліліченко, Центр громадянських свобод +380668183510, human.rights.agenda.ua@gmail.com

72 громадські організації вже підписали Заяву Правозахисного порядку денного із вимогою до Президента України та Верховної Ради України припинити наступ на громадські об’єднання

Вересень 25, 2017

Заява Правозахисного порядку денного із вимогою до Президента України та Верховної Ради України припинити наступ на громадські об’єднання

На початку липня 2017 року у парламенті були зареєстровані президентські законопроекти №6674 та №6675, розроблені ніби на заміну скандальним  змінам до антикорупційного законодавства, які зобов’язують антикорупційних активістів подавати щорічні електронні декларації про особисті активи та майно (закон №1975-VIII від 23 березня 2017 року). Фактично, пропонується скасування е-декларування  для громадських антикорупційних активістів в обмін на запровадження додаткової податкової звітності для громадських організацій і фізичних осіб-підприємців, а також підприємств, установ та організацій, які надають їм послуги.

Законопроекти №6674 та №6675 покладають на усі громадські організації і фізичних осіб-підприємців, підприємства, установи та організації, які надають їм послуги, невиправданий обов’язок подавати додаткову звітність.

Показово, що обсяг звітності для громадських організацій, який передбачають ці законопроекти, значно перевищує той, що встановлений для бізнесу.  Більше того, звітність такого обсягу не вимагається навіть від отримувачів бюджетних коштів.

Ми вважаємо, що на фоні заяв про необхідність зменшення надмірного державного регулювання, такі законодавчі ініціативи з’явилися невипадково. Покарання у вигляді скасування неприбуткового статусу громадської організації має підкреслено каральний характер та є нічим іншим, як запровадженням інструменту для вибіркового тиску на нелояльні до влади громадські організації.

Ми розцінюємо таку ініціативу Президента України як непропорційне втручання у діяльність громадських організацій. Такі кроки уподібнюють Україну до репресивних режимів – Російської Федерації, Казахстану, Азербайджану, Туркменістану тощо. Попри позірну турботу про прозорість та підзвітність, запроваджене регулювання у цих країнах призвело до майже повного знищення непідконтрольних владі громадських об’єднань та тотального наступу на громадянське суспільство.

Жодними міжнародними договорами не передбачена вимога такого роду контролю держави щодо діяльності громадських об’єднань, оскільки за міжнародними стандартами громадські об’єднання мають право на свободу від втручання держави в їхню діяльність.

Керівні принципи щодо свободи об’єднань Ради Європи та ОБСЄ передбачають, що “держава не повинна вимагати від об’єднань підзвітності та прозорості, однак повинна заохочувати і стимулювати їх до цього”. При цьому встановлення особливих вимог до звітності допускається тільки у разі надання певних пільг та за умови, що “об’єднанню надаватиметься можливість на власний розсуд вирішувати, дотримуватись таких вимог до звітності чи відмовитись від їх дотримання, а отже – від відповідних особливих пільг”.

З огляду на викладене вище ми вимагаємо від парламенту негайно відхилити законопроекти №6674 та №6675 від 10 липня 2017 року, а від Президента України –  виконати свою обіцянку щодо скасування змін до антикорупційного законодавства від березня 2017 року.

Довідково: платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу, аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів” ГО Центр “Соціальна Дія”, Євромайдан SOS. Координацію роботи платформи здійcнює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

  1. Центр громадянських свобод
  2. Харківська правозахисна група
  3. Харківський інститут соціальних досліджень
  4. Східноукраїнський центр громадських ініціатив
  5. Благодійний фонд “Восток-SОS”
  6. ЛОПЦ “Альтернатива”
  7. Асоціація УМДПЛ
  8. ГО “КиївПрайд”
  9. Українська Гельсінська спілка з прав людини
  10. Фундація “Відкритий Діалог”
  11. Центр інформації про права людини
  12. Кримська правозахисна група
  13. Гельсінська ініціатива-ХХІ
  14. ГО “Мирний Берег”
  15. Експертний центр з прав людини
  16. ГО “Ла Страда Україна”
  17. Центр досліджень визвольного руху
  18. БО “Фонд милосердя і здоров’я”
  19. ГО “Південь”
  20. ГО “Промінь змін”
  21. Харківська обласна фундація “Громадська альтернатива”
  22. Проект “Без кордонів”
  23. ГО “Асоціація Політичних Наук”
  24. ГО “Народний контроль Кіровоградщини”
  25. Центр української політики “Ексампей”
  26. ГО “Волонтерське об”єднання учасників Майдану та бойових дій”
  27. БФ «Клуб Дивосвіт»
  28. ГО «Школа Громадських Проектів»
  29. ГО «Віра.Надія.Дія»
  30. ГО «JCI Kyiv»
  31. Освітній дім прав людини – Чернігів
  32. ГО “Центр “Жіночі перспективи”
  33. ГО “Закарпатська громада”
  34. Івано-Франківська обласна організація “Молода Просвіта”
  35. Тернопільська правозахисна група
  36. Правозахисний центр “All rights”
  37. ВБО “КОНВІКТУС УКРАЇНА”
  38. Автономна Адвокатура
  39. ГО “МАРТ”  (Чернігів)
  40. Українська Фундація правової допомоги
  41. “Інформаційно – просвітницький центр “ВІСЬ” (Вінниця)
  42. Центр громадянської просвіти “Альменда”
  43. Центр гуманістичних технологій АХАЛАР
  44. ГО “Українська Асоціація Оцінювання”
  45. ГО “Територія успіху”
  46. Т-Жінки України
  47. ГО “АвтоМайдан Київ”
  48. ГО “Вектор прав людини”
  49. “Білозерський центр регіонального розвитку”
  50. Центр досліджень правоохоронної діяльності
  51. Чернігівський громадський комітет захисту прав людини
  52. ГО Київський освітній центр “Простір толерантності”
  53. Правозахисний центр “Поступ”
  54. ГО “Ліберально-демократична ліга України”
  55. Бюро соціальних і політичних розробок
  56. Центр правових та політичних досліджень “ДУМА”
  57. Інститут масової інформації
  58. Експертна група “Сова”
  59. Медійна ініціатива за права людини
  60. Всеукраїнська благодіна організація “Легалайф-Україна””
  61. ГО “Інсайт”
  62. Український незалежний центр політичних досліджень
  63. ГО “Інформатор”
  64. ІАЦ “Громадський Простір”
  65. Правозахисний ЛГБТ Центр “Наш світ”
  66. ГО “Бахмат”
  67. ГО “Development foundation”
  68. ГО “Всеукраїнська ліга правників проти корупції”
  69. ГО “Харківське жіноче об’єднання “Сфера”
  70. ГО “Гендерний центр Волинської області”
  71. ГО “Тeатр для діалогу”
  72. ГО “Вільна територія”

Заява відкрита до підписання. Зголошення просимо надсилати на human.rights.agenda.ua@gmail.com

 

Громадські організації, медіа та активісти вимагають не допустити обмеження гласності судочинства

Вересень 13, 2017

Громадські організації, медіа та активісти вимагають не допустити обмеження гласності судочинства 

Проект реформи судочинства, ініційований Президентом, суттєво звужує прозорість судового процесу. Громадські організації  та активісти закликають Парламент не допустити цього.

Після Революції Гідності суспільство і закон стимулювали суди стати більш відкритими, налагодити діалог зі ЗМІ та громадою. Ухвалення нового Закону “Про судоустрій і статус суддів”, що передбачив право громадян проводити відеозапис чи фотографування відкритих судових засідань без спеціального дозволу суду, стало значним здобутком, незважаючи на світоглядну неготовність багатьох суддів до імплементації цього положення.

Однак у червні цього року Президент України вніс на розгляд Верховної Ради України проект реформи судового процесу, який, попри значну кількість прогресивних положень, звужує принципи гласності та відкритості судових засідань і створює перешкоди для здійснення суспільного контролю. Наразі Парламент розглядає законопроект у другому читанні.

У випадку прийняття закону:

  1. Суд зможе ЗАБОРОНИТИ фотофіксацію, відеозапис чи трансляцію ВІДКРИТОГО судового засідання, якщо вони “заважають ходу судового процесу” (ч. 7 ст. 7 ЦПК, ч. 8 ст. 10 КАС, ч. 8 ст. 9 ГПК у редакції законопроекту). Це може стати на заваді громадськості стежити за судовими процесами, особливо у суспільно важливих справах. Фактично це НЕОБМЕЖЕНЕ дискреційне право судді зробити процес закритим для широкого кола громадськості з надуманих мотивів.
  2. Суд зможе НЕ впустити до зали судових засідань людей, які бажають бути присутніми у відкритому судовому засіданні, якщо немає “вільних місць” (ч. 2 ст. 7 ЦПК, ч. 3 ст. 10 КАС, ч. 3 ст. 9 ГПК у редакції законопроекту). Це положення закриє від громадськості кабінети суддів, де вони часто слухають справи, повісивши табличку “зал судових засідань”, та може стимулювати суддів призначати розгляд резонансних справ у маленьких залах, зменшувати кількість місць для слухачів у залах, аби уникнути суспільного контролю.
  3. Суд зможе НЕ проголошувати прилюдно судові рішення, ухвалені за наслідками закритих судових засідань (ч. 18 ст. 7 ЦПК, ч. 17 ст. 10 КАС, ч. 18 ст. 9 ГПК у редакції законопроекту). Це порушує статтю 6 Європейської конвенції з прав людини, де зазначено, що судові рішення в будь-якому випадку проголошуються прилюдно. Сьогоднішнє регулювання, наприклад, в адміністративному судочинстві, відповідає Конвенції, оскільки передбачає відкрите проголошення судового рішення, навіть ухваленого за наслідками закритого судового засідання, – лише з вилученням інформації, заради нерозголошення якої проводився закритий розгляд.
  4. Під загрозою відповідальності учаснику процесу буде ЗАБОРОНЕНО використовувати аудіо- чи відеозапис, фотографування під час закритої наради з суддею, що проводиться для врегулювання спору (ч. 9 ст. 204, п. 5 ч. 1 ст. 149 ЦПК, ч. 9 ст. 186, п. 4 ч. 1 ст. 149 КАС, ч. 10 ст. 189, п. 5 ч. 1 ст. 136 ГПК у редакції законопроекту). Ці положення дозволять судді проводити закриті зустрічі із кожною стороною окремо і під виглядом урегулювання спору вимагати неправомірну вигоду, не боячись відповідальності. Адже сторона не матиме права зафіксувати розмову, а якщо й зафіксує, то це не зможе бути використано як доказ у суді.

Наведені положення законопроекту є значним кроком назад у проведенні судової реформи, оскільки зачиняють двері суду для суспільного контролю та сприятимуть розвитку корупції.

Закликаємо народних депутатів України не підтримувати прийняття законопроекту №6232 про зміни до процесуальних кодексів із положеннями, що зроблять правосуддя непрозорим для суспільства.

Організації та громадські діячі, що підтримали заяву

ГО “Вектор прав людини” та проект “Суд людською мовою”

Центр політико-правових реформ

Асоціація українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів

Харківська правозахисна група

Центр інформації про права людини

Медійна ініціатива за права людини

Харківська обласна фундація “Громадська Альтернатива”

ГО “Бюро правничих комунікацій” (м. Суми)

Фундація “DEJURE”

Інтернет-медіа Texty.org.ua

Центр демократії та верховенства права

ГО “Відкрита Україна”

ГО “Інститут масової інформації”

Луганський обласний правозахисний центр “Альтернатива”

Центр громадянських свобод

ГО “Всеукраїнське об’єднання “Автомайдан”

Фундація “Відкритий діалог”

ГО “Платформа прав людини”

Лариса Денисенко, журналістка Громадського радіо, правозахисниця, адвокат

Еліна Шишкіна, народний депутат України у Верховній Раді України VI скликання, експерт Реанімаційного пакету реформ

Прес-анонс “Відео-проекція на будівлі КМУ: жертви воєнних злочинів звернуться до урядовців та народних депутатів”

Вересень 8, 2017

У п’ятницю, 8 вересня, о 20.30 на будівлі Кабінету Міністрів України (вулиця Михайла Грушевського, 12/2) з’явиться світлова відео-проекція людей, які стали жертвами воєнних злочинів у ході війні із Російською Федерацією. Вони звернуться до уряду та парламенту із проханням надати національним органам розслідування належний правовий інструментарій для розслідування міжнародних злочинів, і внести для цього необхідні зміни в законодавство. Світлову відео-інсталяцію підготувала команда французьких кінематографістів Zero Impuniti, які боряться з безкарністю в ході збройних конфліктів у різних куточках планети.

На демонстрації відео-проекції відбудеться брифінг для преси за участі жертв воєнних злочинів, представників команди Zero Impunity та правозахисників.

За три роки в результаті розпочатої Росією війни в Україні загинуло щонайменше 10 тисяч людей і більше 23 тисяч було поранено. Тисячі цивільних осіб були викрадені та кинуті до підвалів, піддані тортурам та залякуванням, щоб змусити їх замовкнути.

Одна із суттєвих перешкод у встановленні справедливості у цих справах є застарілий Кримінальний кодекс України. Досі у ньому не передбачено відповідальності за злочини проти людяності, а його положення щодо воєнних злочинів не в повній мірі відповідають вимогам сучасного міжнародного права. Недоліки законодавства не дають можливість органам національного розслідування та національній судовій системі здійснити правильну кваліфікацію цих дій як міжнародних злочинів, які не мають термінів давності.

Для вирішення цієї проблеми платформа “Правозахисний порядок денний” у співпраці із Міністерством юстиції України розробила законопроект «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо забезпечення його гармонізації з положеннями міжнародного права». На даний час законопроект проходить процедуру узгодження в уряді, після чого буде зареєстрований у парламенті.

Контакти для преси: Марина Ліліченко, Центр громадянських свобод, +380668183510

 

Заява Правозахисного порядку денного із вимогою до Президента України та Верховної Ради України припинити наступ на громадські об’єднання

Вересень 7, 2017

Заява Правозахисного порядку денного із вимогою до Президента України та Верховної Ради України припинити наступ на громадські об’єднання

На початку липня 2017 року у парламенті були зареєстровані президентські законопроекти №6674 та №6675, розроблені ніби на заміну скандальним  змінам до антикорупційного законодавства, які зобов’язують антикорупційних активістів подавати щорічні електронні декларації про особисті активи та майно (закон №1975-VIII від 23 березня 2017 року). Фактично, пропонується скасування е-декларування  для громадських антикорупційних активістів в обмін на запровадження додаткової податкової звітності для громадських організацій і фізичних осіб-підприємців, а також підприємств, установ та організацій, які надають їм послуги.

Законопроекти №6674 та №6675 покладають на усі громадські організації і фізичних осіб-підприємців, підприємства, установи та організації, які надають їм послуги, невиправданий обов’язок подавати додаткову звітність.

Показово, що обсяг звітності для громадських організацій, який передбачають ці законопроекти, значно перевищує той, що встановлений для бізнесу.  Більше того, звітність такого обсягу не вимагається навіть від отримувачів бюджетних коштів.

Ми вважаємо, що на фоні заяв про необхідність зменшення надмірного державного регулювання, такі законодавчі ініціативи з’явилися невипадково. Покарання у вигляді скасування неприбуткового статусу громадської організації має підкреслено каральний характер та є нічим іншим, як запровадженням інструменту для вибіркового тиску на нелояльні до влади громадські організації.

Ми розцінюємо таку ініціативу Президента України як непропорційне втручання у діяльність громадських організацій. Такі кроки уподібнюють Україну до репресивних режимів – Російської Федерації, Казахстану, Азербайджану, Туркменістану тощо. Попри позірну турботу про прозорість та підзвітність, запроваджене регулювання у цих країнах призвело до майже повного знищення непідконтрольних владі громадських об’єднань та тотального наступу на громадянське суспільство.

Жодними міжнародними договорами не передбачена вимога такого роду контролю держави щодо діяльності громадських об’єднань, оскільки за міжнародними стандартами громадські об’єднання мають право на свободу від втручання держави в їхню діяльність.

Керівні принципи щодо свободи об’єднань Ради Європи та ОБСЄ передбачають, що “держава не повинна вимагати від об’єднань підзвітності та прозорості, однак повинна заохочувати і стимулювати їх до цього”. При цьому встановлення особливих вимог до звітності допускається тільки у разі надання певних пільг та за умови, що “об’єднанню надаватиметься можливість на власний розсуд вирішувати, дотримуватись таких вимог до звітності чи відмовитись від їх дотримання, а отже – від відповідних особливих пільг”.

З огляду на викладене вище ми вимагаємо від парламенту негайно відхилити законопроекти №6674 та №6675 від 10 липня 2017 року, а від Президента України –  виконати свою обіцянку щодо скасування змін до антикорупційного законодавства від березня 2017 року.

Довідково: платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу, аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів” ГО Центр “Соціальна Дія”, Євромайдан SOS. Координацію роботи платформи здійcнює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

Центр громадянських свобод

Харківська правозахисна група

Харківський інститут соціальних досліджень

Східноукраїнський центр громадських ініціатив

Благодійний фонд “Восток-SОS”

ЛОПЦ “Альтернатива”

Асоціація УМДПЛ

ГО “КиївПрайд”

Українська Гельсінська спілка з прав людини

Фундація “Відкритий Діалог”

Центр інформації про права людини

Кримська правозахисна група

Заява відкрита до підписання. Зголошення просимо надсилати на human.rights.agenda.ua@gmail.com

ПРЕС-РЕЛІЗ ПРАВОЗАХИСНОГО ПОРЯДКУ ДЕННОГО 18 липня 2017 року, Київ

Липень 18, 2017

“Українська влада дедалі частіше використовує риторику боротьби із російською збройною агресією для прихованого наступу на громадянські свободи. На жаль, такі дії знаходять підтримку у частини суспільства. Але виграти війну і для цього самим перетворитися на авторитарну Росію не має жодного сенсу. Якщо ця тенденція продовжиться – може постати питання про призупинення безвізу, чи не єдиного в цьому році вагомого позитивного досягнення” – вважає Олександра Матвійчук, голова правління Центру громадянських свобод.

Про небезпечну тенденцію відступу від проголошеного на Майдані гасла “права людини понад усе” йшла мова на прес-конференції Правозахисного порядку денного “Три роки після Майдану: тривожні дзвіночки для прав людини”, яка відбулася 18 липня 2017 року в Українському медіа-кризовому центрі.

Минулого тижня народні депутати намагалися провести через парламент цілу низку репресивних норм. Серед них президентські законопроекти №6674 та №6675, які були внесені на заміну скандальним законам про е-декларування для антикорупційних активістів та становлять неприхований наступ на свободу об’єднань; законопроект №6688, зареєстрований народними депутатами з комітету нацбезпеки і оборони, в якому для протидії загрозам національній безпеці в інформаційній сфері запроваджується російська практика роботи спецслужб по блокуванню доступу до інформаційного ресурсу без санкції суду.

На додачу народні депутати намагалися провести процедуру відкритого голосування за обрання кандидатів на посаду Уповноваженого Верховної Ради України, яка з невідомих причин розглядалася в рамках законопроекту про зміни до закону про Конституційний суд України. Відкрите голосування значно полегшить головам фракцій контроль за депутатами для виконання досягнутих політичних домовленостей. Але поставить під сумнів незалежність та неупередженість новообраного Уповноваженого відносно тих політичних сил, які пролобіювали його обрання. Не обійшлося і без фальшування ухваленого законопроекту, тож досі не зрозуміло, який саме текст буде направлений на підпис Президенту України.

“Із нашим парламентом – як із малою дитиною. Тільки відвернувся – або пальці в розетку, чи телефон в унітаз. І потім: “Воно саме” – коментує ситуацію Аркадій Бущенко, виконавчий директор Української Гельсінкської спілки з прав людини.

Із такої оцінкою погоджується Оксана Покальчук, директорка Amnesty International в Україні та звертає увагу на те, що події минулого тижня є прямим відображенням небезпечної тенденції, що вже тривалий час знаходиться в полі зору міжнародних організацій:

“По мірі того, як зменшується міжнародний тиск на українських урядовців, погіршується ситуація з дотриманням прав людини в нашій країні. Праві рухи та церква намагаються завоювати громадську думку та насадити практики, аналогічні тим, що впроваджуються в Росії. Уряд зі свого боку, прикриваючись аргументами “національної безпеки”, намагається непропорційно обмежити права та свободи громадян. Ці вкрай тривожні тенденції несуть реальну загрозу українському суспільству та тим правам, які вдалось захистити на Майдані” – переконана вона.

На прес-конференції було вперше оприлюднена письмова декларація більше двадцяти членів Парламентської Асамблеї Ради Європи від 29 червня 2017 року. Автори декларації відзначили, що показники впровадження реформ в Україні поступово знижуються та закликали владу України припинити політичне переслідування реформаторських організацій, зокрема, антикорупційної організації «Центр протидії корупції» та журналістів-розслідувачів.

“Депутати 15 країн Ради Європи виступили на захист українських реформаторів – представників громадянського суспільства, політиків, урядовців. Кожен із них дуже добре знає ситуацію в Україні, бо постійно допомагає Україні відстоювати позицію щодо РФ чи звільняти в’язнів Кремля. Тому саме їх голос є особливо важливим меседжем для діючої влади, що політичні переслідування ніхто не буде толерувати” – зазначає Людмила Козловська, Президент Фундації “Відкритий діалог”.

За додатковою інформацією прохання звертатися до Марини Ліліченко, Центр громадянських свобод +38066 8183510 human.rights.agenda.ua@gmail.com

Платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу, аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів” ГО Центр “Соціальна Дія”, Євромайдан SOS. Координацію роботи платформи здійнює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

Відеозапис: http://uacrisis.org/ua/58682-human-rights-situation#prettyPhoto/0/

Прес-конференція Правозахисного Порядку Денного “Три роки після Майдану: тривожні дзвіночки для прав людини” 18 липня об 9.30, м. Київ

Липень 17, 2017

В останні дні перед канікулами народні депутати намагалися провести через парламент цілу низку репресивних норм. Серед них президентські законопроекти №6674 та №6675, які були внесені  на заміну скандальним законам про е-декларування для антикорупційних активістів та становлять неприхований наступ на свободу об’єднань; законопроект №6688, зареєстрований народними депутатами з комітету нацбезпеки і оборони, в якому для протидії загрозам національній безпеці в інформаційній сфері запроваджується  російська практика роботи спецслужб по блокування доступу до інформаційного ресурсу без санкції суду.

 

Минулого тижня ми також стали свідками спроб маніпулювання апарату парламенту щодо відображення результатів голосування за процедуру обрання Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Досі невідомо, який текст законопроекту підпише голова парламенту Андрій Парубій. Очевидним є намагання окремих політичних сил політизувати посаду омбудсмана на догоду партійним інтересам.

 

Усе це відбувається на фоні цілеспрямованої кампанії дискредитації громадянського суспільства, до якої ймовірно причетна українська спецслужба. У першу чергу це стосується реформаторів – представників громадянського суспільства, політиків, урядовців. Ця ситуація є доволі  тривожною і вже викликала відповідну офіційну реакцію на червневій сесії Парламентської асамблеї Ради Європи.

 

18 липня о 09:30 в приміщенні Українського кризового медіа-центру (вул. Хрещатик, 2) відбудеться прес-конференція “Три роки після Майдану: тривожні дзвіночки для прав людини, де учасники Правозахисного порядку денного окреслять тривожні тенденції розвитку законодавства та практики, які становлять виклики для захисту права людини в Україні.

Спікери:

Олександра Матвійчук, голова правління Центру громадянських свобод

Людмила Козловська, президент Фундації Відкритий Діалог

Оксана Покальчук, виконавча директорка Amnesty International в Україні

Аркадій Бущенко, виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини

 

За додатковою інформацією прохання звертатися до Марини Ліліченко, Центр громадянських свобод +38066 8183510 human.rights.agenda.ua@gmail.com

 

Платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу,  аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів” ГО Центр “Соціальна Дія”, Євромайдан SOS. Координацію роботи платформи здійнює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

Результаты поиска:

Судова реформа

Лютий 22, 2018

Владу України закликають змінити законодавство щодо визнання воєнних злочинів

Січень 25, 2018

Владу України закликають змінити законодавство щодо визнання воєнних злочинів

Київ – Активісти ініціативи «Правозахисний порядок денний» закликають уряд внести на розгляд Верховної Ради розроблений спільно з Міністерством юстиції законопроект, який вносить зміни до українського законодавства щодо воєнних злочинів та злочинів проти людяності. За словами голови правління Центру громадянських свобод Олександри Матвійчук, законопроект «уже кілька місяців, як застряг на розгляді в Кабінеті міністрів». Радіо Свобода направило запит до Мін’юсту щодо деталей ситуації та його позиції в цьому питанні, а про сам документ розпитало в одного із авторів – доцента кафедри кримінального права Київського університету імені Тараса Шевченка Костянтина Задою.

– Мета цього законопроекту полягає в тому, щоб привести кримінальне законодавство України у відповідність до міжнародного права в частині відповідальності за так звані «основні злочини»: геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини, агресія. Це злочини, які належать до юрисдикції Міжнародного кримінального суду, але у всіх держав світу є зобов’язання на національному рівні. Такі зобов’язання є й перед Україною.

 Далеко не за всі порушення міжнародного гуманітарного права настає відповідальність, згідно з нашим законодавством

Сьогодні, в принципі, не визнається як злочини окремого виду, за нашим законодавством, злочини проти людяності. Чисто гіпотетично можна ці діяння переслідувати як загально кримінальні злочини, але далеко не завжди, і такі переслідування, в принципі, не відбивють сутності того, що це, у першу чергу, є порушенням міжнародного права, і вже потім – національного права.

Є також серйозні прогалини у криміналізації воєнних злочинів: далеко не за всі порушення міжнародного гуманітарного права настає відповідальність, згідно з нашим законодавством.

І третя серйозна проблема – зобов’язання запобігати безкарності оцим чотирьом основним злочинам, і там цілий спектр заходів держави мають вжити, зокрема, це відмова від строків давності та імунітетів до тих, хто вчиняв ці злочини. І ці зобов’язання досить фрагментарно в нашому Кримінальному кодексі реалізовані.

– Чим відповідальність за вбивство, наприклад, яке визнане воєнним злочином чи злочином проти людяності, відрізняється від санкції за «звичайний» злочин?

– Злочини проти людяності – це цілий набір діянь, найбільш тяжкими з яких є вбивства, які вчиняються у контексті систематичного або широкомасштабного нападу на цивільне населення. Тобто мова йде про те, щоб розглядати ці діяння у ширшому соціальному контексті, і це змінює розуміння природи цих діянь. Наприклад, якщо переслідувати за убивства на Майдані 18-20 лютого 2014 року як «звичайні», так би мовити, вбивства, то не буде різниці між убивством під час затримання і скоординованої держслужбовцями атаки на осіб із числа цивільного населення.

Злочини проти людяності не мають строків давності, а наше законодавство допускає застосування строків давності щодо окремих випадків вчинення убивств

Інший аспект – те, що злочини проти людяності не мають строків давності, а наше законодавство, в принципі, допускає застосування строків давності щодо окремих випадків вчинення убивств.

– А наскільки ці зміни до законодавства можуть допомогти в умовах конфлікту, коли українські правоохоронці та суди не мають доступу на окремі території?

– Зрозуміло, що законодавство не дасть нам можливості затримувати тих, хто перебуває на окупованих територіях, тому що одна справа – існування норми права, а інша – її реалізація. Зрозуміло, що самим фактом ухвалення закону Україна не зможе захоплювати тих, хто вчиняв воєнні злочини на непідконтрольних територіях і одразу віддавати їх під суд.

Законопроект створює правову ситуацію, що над тими, хто вчиняє воєнні злочини на непідконтрольній території, буде нависати сокира невідворотної відповідальності

Але законопроект створює таку правову ситуацію, що над тими, хто вчиняє воєнні злочини на непідконтрольній території, буде нависати сокира невідворотної відповідальності. Будуть закриті всі прогалини: нехай не сьогодні, не через рік і навіть через десять років, але вони понесуть відповідальність.

У країнах Балтії були судові процеси щодо колишніх співробітників радянських спецслужб, які вчиняли злочини проти людяності та воєнні злочини у період завершення Другої світової війни і після неї

Сьогодні є багато випадків, коли особи, що вчиняли воєнні злочини чи злочини проти людяності, зазнали відповідальності через досить тривалий термін. Наприклад, у країнах Балтії були судові процеси щодо колишніх співробітників радянських спецслужб, які вчиняли злочини проти людяності та воєнні злочини в період завершення Другої світової війни і після неї. Тобто цих людей переслідували вже тоді, коли ці країни Балтії стали незалежними, і були результативні процеси. Їх було небагато, але такі процеси мали місце.

– Розкажіть, будь ласка, як створювався законопроект, і що з ним зараз?

– Первинна ініціатива була в «Правозахисного порядку денного». Сформувалась ситуативна група правозахисників та університетських викладачів, і на певному етапі ми скоординували роботу з Міністерством юстиції. Зараз міністерство є, так би мовити, модератором проекту в тому сенсі, що вони просувають його по лінії уряду, щоб цей законопроект був внесений як урядовий до Верховної Ради. В силу певних обставин зараз триває його погодження з іншими органами влади і ще очікується висновок консультативної місії Європейського союзу в Україні.

– Чому так довго це все відбувається – як написала Олександра Матвійчук, процес триває вже кілька років?

– По-перше, це досить великий за обсягом текст – близько сорока сторінок. Тривала робота над текстом і погодження проекту, бо, щоб ви розуміли, є різні точки зору в академічного середовища, умовно кажучи, та юристів, які працюють в органах державної влади.

Є певні об’єктивні причини, але є також і суб’єктивні чинники, скажімо, певні люди, які не те щоб зовсім не сприймають необхідність ухвалення такого законопроекту, можливо, мають певні страхи, що це нашкодить державі. Я можу тільки припускати, чому так відбувається.

– Як Ви оцінюєте перспективи законопроекту в парламенті?

– Мені важко прогнозувати, але я не думаю, що це буде легкий процес. Мені б хотілося, щоб це було швидко, як це інколи буває у Верховній Раді, але я підозрюю, що все буде не так. Але хотілось би вірити, що законопроект буде ухвалений, бо на мій погляд, це не є політичним питанням і це потрібно було зробити вже давно.

Джерело: https://www.radiosvoboda.org/a/28998654.html

 

Відкрите звернення Правозахисного порядку денного з приводу відкриття низки кримінальних проваджень проти громадських організацій та активістів

Жовтень 17, 2017

11 жовтня слідчі Національної поліції та Генеральної прокуратури провели обшук та вилучення документів із офісу Благодійного Фонду “Пацієнти України”.  Підставою для таких дій стало звинувачення керівництва організації, а також Всеукраїнської Мережі ЛЖВ і Альянсу громадського здоров’я у присвоєнні коштів Глобального фонду для боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією, а також фінансуванні так званих ЛНР/ДНР. Слід зауважити, що Глобальний фонд регулярно проводить міжнародний аудит для перевірки цільового використання наданих коштів, та за його результатами немає жодних претензій до нього. “Пацієнти України”, Мережа ЛЖВ і Альянс громадського здоров’я (раніше “Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні”) відомі своєю багаторічною роботою, яка запобігає виникненню та існуванню корупційних схем у сфері охорони здоров’я.

12 жовтня співробітники Служби безпеки України провели обшуки та затримання кількох громадських активістів організації “Автономний опір” за підозрою у підготовці “акцій протесту, замовлених кремлівськими пропагандистами”. Всупереч вимогам закону, їм не була надана можливість скористатися безкоштовною правовою допомогою. Пізніше активістам повідомили, що вони знаходяться у статусі свідків, по чому їх відпустили. Попри безапеляційну тональність публічних звинувачень, Служба безпеки не надала жодних фактів, які підтверджують згадану злочинну діяльність щодо повалення конституційного ладу. Самі ж затримані пов’язують даний інцидент із їхньою боротьбою проти незаконного будівництва у місті Львові.

Правозахисний порядок денний звертає увагу на те, що використання штампу “агент Кремля” стає дедалі популярнішим засобом для розправи із людьми чи організаціями, які викривають незаконні дії державних чиновників або не підтримують певні рішення державних органів чи їх посадових осіб. Така політика повністю копіює авторитарні практики Російської Федерації та неминуче призведе до того, що будь-яка критика діючої влади стане розцінюватися як спроба політичної дестабілізації в країні.

 

Правозахисний порядок денний вважає ці дії здійсненням тиску на громадянське суспільство, який розпочався із цілеспрямованої кампанії дискредитації активістів, що борються із корупцією, та реєстрації президентських законопроектів, що встановлюють необґрунтовані вимоги для подання додаткової до вже існуючої звітності громадських організацій.

Платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу,  аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів”, Євромайдан SOS. Координацію роботи платформи здійнює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

Перелік організацій, які приєдналися до відкритого звернення:

Центр громадянських свобод

Харківська правозахисна група

Українська Гельсінська спілка з прав людини

ЛОПЦ “Альтернатива”

ХОФ “Громадська Альтернатива”

Центр інформації про права людини

Кримська правозахисна група

Проект “Без кордонів”

ГО Центр “Соціальна Дія

ГО “Крим SOS”

Асоціація УМДПЛ

ГО “Харківський інститут соціологічних досліджень”

Благодійний фонд “Восток-SОS”

Експертний центр з прав людини

Тернопільська правозахисна група

ГС “Освітній дім прав людини – Чернігів”

Східноукраїнський центр громадських ініціатив

Фундація “Відкритий діалог”

Автономна адвокатура

Бюро соціальних та політичних розробок

ГО “Територія успіху” (Кропивницький)

Центр Громадянської просвіти “Альменда”

Громадська організація “Південь”  (Херсон)

ГО “Жіночий антикорупційний рух” (Хмельницький)

ГО “Асоціація демократичного розвитку” (Чернігів)

ГО “Народний Захист” (Запоріжжя)

ГС “Громадська платформа Запорізької області”

Медійна ініціатива за права людини

ГО “Київпрайд”

ГО “Мирний берег”

Благодійна організація “Фонд милосердя та здоров’я” (Херсон)

Прес-конференція Злочини проти людяності та воєнні злочини. Коли настане відповідальність?

Жовтень 3, 2017

«Злочини проти людяності та воєнні злочини. Коли настане відповідальність?»

4 жовтня 2017 року о 13:00 в Українському кризовому медіа центрі  по вул. Хрещатик , 2 відбудеться прес-конференція за участю :

  • Девіда Доната Каттіна – Генерального секретаря об’єднання  Парламентарі за глобальні дії (PGA)
  • Олександри Романцової – Заступник Голови правління Центру Громадянських свобод
  • Олександра Павліченко – голова Правління Української Гельсінської спілки з прав людини

Системні та масові порушення прав людини протягом 2013-2017 років, що мали місце з боку держави по відношенню до учасників руху Євромайдан, агресія Російської Федерації, Антитерористична операція на території Донбасу, тимчасова окупація окремих територій України та визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду на умовах Римського статуту, викрили невідповідність законодавства України про кримінальну відповідальність викликам часу.

Кримінальний кодекс України не передбачає кримінальної відповідальності за злочини проти людяності, за воєнні злочини, що являють собою порушення звичаєвого, а не договірного міжнародного гуманітарного права, не обумовлює можливості передачі осіб у розпорядження МКС, а також можливості визнання та врахування його рішень на території України.

Недоліки законодавства не дають можливість органам національного розслідування та національній судовій системі здійснити правильну кваліфікацію цих дій як міжнародних злочинів, які не мають термінів давності, що має стратегічне значення для поданих Україною міжнародних позовів проти Російської Федерації.

Необхідність приведення кримінального законодавства у відповідність із міжнародним правом визнається, зокрема, у рішенні Ради національної безпеки та оборони України від 25 січня 2015 року “Про надзвичайні заходи протидії російській загрозі та проявам тероризму, підтримуваним Російською Федерацією”, відповідно до якого має бути підготовлено проект Закону України про внесення змін до КК щодо встановлення кримінальної відповідальності за злочини проти людяності, та у Плані дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року, затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2015 року, який у тому числі передбачає незастосування строків давності для злочину катування.

Крім того, на нагальність вирішення цієї проблеми також звернула увагу і Парламентська Асамблея Ради Європи в одній з останніх резолюції №2112 (2016), відповідно до якої Асамблея закликає українську владу «привести своє національне законодавство, включаючи Кримінальний кодекс та Кримінально-процесуальний кодекс, у відповідність з положення міжнародного кримінального права, і, зокрема, включити положення про статус захопленої людини і визначити тортури як тяжкий злочин».

Для вирішення цієї проблеми робоча група за керівництва Констянтина Задої у рамках платформи “Правозахисний порядок денний” розробила законопроект «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо забезпечення його гармонізації з положеннями міжнародного права».

Проте, правозахисна спільнота зіткнулася з проблемою прийняття необхідного законопроекту, оскільки парламентарі та урядовці ігнорують нагальність прийняття потрібних змін до українського законодавства.

Правозахисники України разом з європейськими партнерами  нагадають уряду України про  необхідність здійснення надзвичайно важливих кроків у напрямку міжнародних гуманітарних стандартів. Перш за все це прийняття відповідних законів, які спрямовані на гармонізацію з міжнародним гуманітарним правом вітчизняне кримінальне законодавство. Таким є проект закону  «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо забезпечення гармонізації кримінального законодавства з положеннями міжнародного права».

За додатковою інформацією звертатися до Марини Ліліченко, Центр громадянських свобод +380668183510, human.rights.agenda.ua@gmail.com

72 громадські організації вже підписали Заяву Правозахисного порядку денного із вимогою до Президента України та Верховної Ради України припинити наступ на громадські об’єднання

Вересень 25, 2017

Заява Правозахисного порядку денного із вимогою до Президента України та Верховної Ради України припинити наступ на громадські об’єднання

На початку липня 2017 року у парламенті були зареєстровані президентські законопроекти №6674 та №6675, розроблені ніби на заміну скандальним  змінам до антикорупційного законодавства, які зобов’язують антикорупційних активістів подавати щорічні електронні декларації про особисті активи та майно (закон №1975-VIII від 23 березня 2017 року). Фактично, пропонується скасування е-декларування  для громадських антикорупційних активістів в обмін на запровадження додаткової податкової звітності для громадських організацій і фізичних осіб-підприємців, а також підприємств, установ та організацій, які надають їм послуги.

Законопроекти №6674 та №6675 покладають на усі громадські організації і фізичних осіб-підприємців, підприємства, установи та організації, які надають їм послуги, невиправданий обов’язок подавати додаткову звітність.

Показово, що обсяг звітності для громадських організацій, який передбачають ці законопроекти, значно перевищує той, що встановлений для бізнесу.  Більше того, звітність такого обсягу не вимагається навіть від отримувачів бюджетних коштів.

Ми вважаємо, що на фоні заяв про необхідність зменшення надмірного державного регулювання, такі законодавчі ініціативи з’явилися невипадково. Покарання у вигляді скасування неприбуткового статусу громадської організації має підкреслено каральний характер та є нічим іншим, як запровадженням інструменту для вибіркового тиску на нелояльні до влади громадські організації.

Ми розцінюємо таку ініціативу Президента України як непропорційне втручання у діяльність громадських організацій. Такі кроки уподібнюють Україну до репресивних режимів – Російської Федерації, Казахстану, Азербайджану, Туркменістану тощо. Попри позірну турботу про прозорість та підзвітність, запроваджене регулювання у цих країнах призвело до майже повного знищення непідконтрольних владі громадських об’єднань та тотального наступу на громадянське суспільство.

Жодними міжнародними договорами не передбачена вимога такого роду контролю держави щодо діяльності громадських об’єднань, оскільки за міжнародними стандартами громадські об’єднання мають право на свободу від втручання держави в їхню діяльність.

Керівні принципи щодо свободи об’єднань Ради Європи та ОБСЄ передбачають, що “держава не повинна вимагати від об’єднань підзвітності та прозорості, однак повинна заохочувати і стимулювати їх до цього”. При цьому встановлення особливих вимог до звітності допускається тільки у разі надання певних пільг та за умови, що “об’єднанню надаватиметься можливість на власний розсуд вирішувати, дотримуватись таких вимог до звітності чи відмовитись від їх дотримання, а отже – від відповідних особливих пільг”.

З огляду на викладене вище ми вимагаємо від парламенту негайно відхилити законопроекти №6674 та №6675 від 10 липня 2017 року, а від Президента України –  виконати свою обіцянку щодо скасування змін до антикорупційного законодавства від березня 2017 року.

Довідково: платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу, аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів” ГО Центр “Соціальна Дія”, Євромайдан SOS. Координацію роботи платформи здійcнює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

  1. Центр громадянських свобод
  2. Харківська правозахисна група
  3. Харківський інститут соціальних досліджень
  4. Східноукраїнський центр громадських ініціатив
  5. Благодійний фонд “Восток-SОS”
  6. ЛОПЦ “Альтернатива”
  7. Асоціація УМДПЛ
  8. ГО “КиївПрайд”
  9. Українська Гельсінська спілка з прав людини
  10. Фундація “Відкритий Діалог”
  11. Центр інформації про права людини
  12. Кримська правозахисна група
  13. Гельсінська ініціатива-ХХІ
  14. ГО “Мирний Берег”
  15. Експертний центр з прав людини
  16. ГО “Ла Страда Україна”
  17. Центр досліджень визвольного руху
  18. БО “Фонд милосердя і здоров’я”
  19. ГО “Південь”
  20. ГО “Промінь змін”
  21. Харківська обласна фундація “Громадська альтернатива”
  22. Проект “Без кордонів”
  23. ГО “Асоціація Політичних Наук”
  24. ГО “Народний контроль Кіровоградщини”
  25. Центр української політики “Ексампей”
  26. ГО “Волонтерське об”єднання учасників Майдану та бойових дій”
  27. БФ «Клуб Дивосвіт»
  28. ГО «Школа Громадських Проектів»
  29. ГО «Віра.Надія.Дія»
  30. ГО «JCI Kyiv»
  31. Освітній дім прав людини – Чернігів
  32. ГО “Центр “Жіночі перспективи”
  33. ГО “Закарпатська громада”
  34. Івано-Франківська обласна організація “Молода Просвіта”
  35. Тернопільська правозахисна група
  36. Правозахисний центр “All rights”
  37. ВБО “КОНВІКТУС УКРАЇНА”
  38. Автономна Адвокатура
  39. ГО “МАРТ”  (Чернігів)
  40. Українська Фундація правової допомоги
  41. “Інформаційно – просвітницький центр “ВІСЬ” (Вінниця)
  42. Центр громадянської просвіти “Альменда”
  43. Центр гуманістичних технологій АХАЛАР
  44. ГО “Українська Асоціація Оцінювання”
  45. ГО “Територія успіху”
  46. Т-Жінки України
  47. ГО “АвтоМайдан Київ”
  48. ГО “Вектор прав людини”
  49. “Білозерський центр регіонального розвитку”
  50. Центр досліджень правоохоронної діяльності
  51. Чернігівський громадський комітет захисту прав людини
  52. ГО Київський освітній центр “Простір толерантності”
  53. Правозахисний центр “Поступ”
  54. ГО “Ліберально-демократична ліга України”
  55. Бюро соціальних і політичних розробок
  56. Центр правових та політичних досліджень “ДУМА”
  57. Інститут масової інформації
  58. Експертна група “Сова”
  59. Медійна ініціатива за права людини
  60. Всеукраїнська благодіна організація “Легалайф-Україна””
  61. ГО “Інсайт”
  62. Український незалежний центр політичних досліджень
  63. ГО “Інформатор”
  64. ІАЦ “Громадський Простір”
  65. Правозахисний ЛГБТ Центр “Наш світ”
  66. ГО “Бахмат”
  67. ГО “Development foundation”
  68. ГО “Всеукраїнська ліга правників проти корупції”
  69. ГО “Харківське жіноче об’єднання “Сфера”
  70. ГО “Гендерний центр Волинської області”
  71. ГО “Тeатр для діалогу”
  72. ГО “Вільна територія”

Заява відкрита до підписання. Зголошення просимо надсилати на human.rights.agenda.ua@gmail.com

 

Громадські організації, медіа та активісти вимагають не допустити обмеження гласності судочинства

Вересень 13, 2017

Громадські організації, медіа та активісти вимагають не допустити обмеження гласності судочинства 

Проект реформи судочинства, ініційований Президентом, суттєво звужує прозорість судового процесу. Громадські організації  та активісти закликають Парламент не допустити цього.

Після Революції Гідності суспільство і закон стимулювали суди стати більш відкритими, налагодити діалог зі ЗМІ та громадою. Ухвалення нового Закону “Про судоустрій і статус суддів”, що передбачив право громадян проводити відеозапис чи фотографування відкритих судових засідань без спеціального дозволу суду, стало значним здобутком, незважаючи на світоглядну неготовність багатьох суддів до імплементації цього положення.

Однак у червні цього року Президент України вніс на розгляд Верховної Ради України проект реформи судового процесу, який, попри значну кількість прогресивних положень, звужує принципи гласності та відкритості судових засідань і створює перешкоди для здійснення суспільного контролю. Наразі Парламент розглядає законопроект у другому читанні.

У випадку прийняття закону:

  1. Суд зможе ЗАБОРОНИТИ фотофіксацію, відеозапис чи трансляцію ВІДКРИТОГО судового засідання, якщо вони “заважають ходу судового процесу” (ч. 7 ст. 7 ЦПК, ч. 8 ст. 10 КАС, ч. 8 ст. 9 ГПК у редакції законопроекту). Це може стати на заваді громадськості стежити за судовими процесами, особливо у суспільно важливих справах. Фактично це НЕОБМЕЖЕНЕ дискреційне право судді зробити процес закритим для широкого кола громадськості з надуманих мотивів.
  2. Суд зможе НЕ впустити до зали судових засідань людей, які бажають бути присутніми у відкритому судовому засіданні, якщо немає “вільних місць” (ч. 2 ст. 7 ЦПК, ч. 3 ст. 10 КАС, ч. 3 ст. 9 ГПК у редакції законопроекту). Це положення закриє від громадськості кабінети суддів, де вони часто слухають справи, повісивши табличку “зал судових засідань”, та може стимулювати суддів призначати розгляд резонансних справ у маленьких залах, зменшувати кількість місць для слухачів у залах, аби уникнути суспільного контролю.
  3. Суд зможе НЕ проголошувати прилюдно судові рішення, ухвалені за наслідками закритих судових засідань (ч. 18 ст. 7 ЦПК, ч. 17 ст. 10 КАС, ч. 18 ст. 9 ГПК у редакції законопроекту). Це порушує статтю 6 Європейської конвенції з прав людини, де зазначено, що судові рішення в будь-якому випадку проголошуються прилюдно. Сьогоднішнє регулювання, наприклад, в адміністративному судочинстві, відповідає Конвенції, оскільки передбачає відкрите проголошення судового рішення, навіть ухваленого за наслідками закритого судового засідання, – лише з вилученням інформації, заради нерозголошення якої проводився закритий розгляд.
  4. Під загрозою відповідальності учаснику процесу буде ЗАБОРОНЕНО використовувати аудіо- чи відеозапис, фотографування під час закритої наради з суддею, що проводиться для врегулювання спору (ч. 9 ст. 204, п. 5 ч. 1 ст. 149 ЦПК, ч. 9 ст. 186, п. 4 ч. 1 ст. 149 КАС, ч. 10 ст. 189, п. 5 ч. 1 ст. 136 ГПК у редакції законопроекту). Ці положення дозволять судді проводити закриті зустрічі із кожною стороною окремо і під виглядом урегулювання спору вимагати неправомірну вигоду, не боячись відповідальності. Адже сторона не матиме права зафіксувати розмову, а якщо й зафіксує, то це не зможе бути використано як доказ у суді.

Наведені положення законопроекту є значним кроком назад у проведенні судової реформи, оскільки зачиняють двері суду для суспільного контролю та сприятимуть розвитку корупції.

Закликаємо народних депутатів України не підтримувати прийняття законопроекту №6232 про зміни до процесуальних кодексів із положеннями, що зроблять правосуддя непрозорим для суспільства.

Організації та громадські діячі, що підтримали заяву

ГО “Вектор прав людини” та проект “Суд людською мовою”

Центр політико-правових реформ

Асоціація українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів

Харківська правозахисна група

Центр інформації про права людини

Медійна ініціатива за права людини

Харківська обласна фундація “Громадська Альтернатива”

ГО “Бюро правничих комунікацій” (м. Суми)

Фундація “DEJURE”

Інтернет-медіа Texty.org.ua

Центр демократії та верховенства права

ГО “Відкрита Україна”

ГО “Інститут масової інформації”

Луганський обласний правозахисний центр “Альтернатива”

Центр громадянських свобод

ГО “Всеукраїнське об’єднання “Автомайдан”

Фундація “Відкритий діалог”

ГО “Платформа прав людини”

Лариса Денисенко, журналістка Громадського радіо, правозахисниця, адвокат

Еліна Шишкіна, народний депутат України у Верховній Раді України VI скликання, експерт Реанімаційного пакету реформ

Прес-анонс “Відео-проекція на будівлі КМУ: жертви воєнних злочинів звернуться до урядовців та народних депутатів”

Вересень 8, 2017

У п’ятницю, 8 вересня, о 20.30 на будівлі Кабінету Міністрів України (вулиця Михайла Грушевського, 12/2) з’явиться світлова відео-проекція людей, які стали жертвами воєнних злочинів у ході війні із Російською Федерацією. Вони звернуться до уряду та парламенту із проханням надати національним органам розслідування належний правовий інструментарій для розслідування міжнародних злочинів, і внести для цього необхідні зміни в законодавство. Світлову відео-інсталяцію підготувала команда французьких кінематографістів Zero Impuniti, які боряться з безкарністю в ході збройних конфліктів у різних куточках планети.

На демонстрації відео-проекції відбудеться брифінг для преси за участі жертв воєнних злочинів, представників команди Zero Impunity та правозахисників.

За три роки в результаті розпочатої Росією війни в Україні загинуло щонайменше 10 тисяч людей і більше 23 тисяч було поранено. Тисячі цивільних осіб були викрадені та кинуті до підвалів, піддані тортурам та залякуванням, щоб змусити їх замовкнути.

Одна із суттєвих перешкод у встановленні справедливості у цих справах є застарілий Кримінальний кодекс України. Досі у ньому не передбачено відповідальності за злочини проти людяності, а його положення щодо воєнних злочинів не в повній мірі відповідають вимогам сучасного міжнародного права. Недоліки законодавства не дають можливість органам національного розслідування та національній судовій системі здійснити правильну кваліфікацію цих дій як міжнародних злочинів, які не мають термінів давності.

Для вирішення цієї проблеми платформа “Правозахисний порядок денний” у співпраці із Міністерством юстиції України розробила законопроект «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо забезпечення його гармонізації з положеннями міжнародного права». На даний час законопроект проходить процедуру узгодження в уряді, після чого буде зареєстрований у парламенті.

Контакти для преси: Марина Ліліченко, Центр громадянських свобод, +380668183510

 

Заява Правозахисного порядку денного із вимогою до Президента України та Верховної Ради України припинити наступ на громадські об’єднання

Вересень 7, 2017

Заява Правозахисного порядку денного із вимогою до Президента України та Верховної Ради України припинити наступ на громадські об’єднання

На початку липня 2017 року у парламенті були зареєстровані президентські законопроекти №6674 та №6675, розроблені ніби на заміну скандальним  змінам до антикорупційного законодавства, які зобов’язують антикорупційних активістів подавати щорічні електронні декларації про особисті активи та майно (закон №1975-VIII від 23 березня 2017 року). Фактично, пропонується скасування е-декларування  для громадських антикорупційних активістів в обмін на запровадження додаткової податкової звітності для громадських організацій і фізичних осіб-підприємців, а також підприємств, установ та організацій, які надають їм послуги.

Законопроекти №6674 та №6675 покладають на усі громадські організації і фізичних осіб-підприємців, підприємства, установи та організації, які надають їм послуги, невиправданий обов’язок подавати додаткову звітність.

Показово, що обсяг звітності для громадських організацій, який передбачають ці законопроекти, значно перевищує той, що встановлений для бізнесу.  Більше того, звітність такого обсягу не вимагається навіть від отримувачів бюджетних коштів.

Ми вважаємо, що на фоні заяв про необхідність зменшення надмірного державного регулювання, такі законодавчі ініціативи з’явилися невипадково. Покарання у вигляді скасування неприбуткового статусу громадської організації має підкреслено каральний характер та є нічим іншим, як запровадженням інструменту для вибіркового тиску на нелояльні до влади громадські організації.

Ми розцінюємо таку ініціативу Президента України як непропорційне втручання у діяльність громадських організацій. Такі кроки уподібнюють Україну до репресивних режимів – Російської Федерації, Казахстану, Азербайджану, Туркменістану тощо. Попри позірну турботу про прозорість та підзвітність, запроваджене регулювання у цих країнах призвело до майже повного знищення непідконтрольних владі громадських об’єднань та тотального наступу на громадянське суспільство.

Жодними міжнародними договорами не передбачена вимога такого роду контролю держави щодо діяльності громадських об’єднань, оскільки за міжнародними стандартами громадські об’єднання мають право на свободу від втручання держави в їхню діяльність.

Керівні принципи щодо свободи об’єднань Ради Європи та ОБСЄ передбачають, що “держава не повинна вимагати від об’єднань підзвітності та прозорості, однак повинна заохочувати і стимулювати їх до цього”. При цьому встановлення особливих вимог до звітності допускається тільки у разі надання певних пільг та за умови, що “об’єднанню надаватиметься можливість на власний розсуд вирішувати, дотримуватись таких вимог до звітності чи відмовитись від їх дотримання, а отже – від відповідних особливих пільг”.

З огляду на викладене вище ми вимагаємо від парламенту негайно відхилити законопроекти №6674 та №6675 від 10 липня 2017 року, а від Президента України –  виконати свою обіцянку щодо скасування змін до антикорупційного законодавства від березня 2017 року.

Довідково: платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу, аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів” ГО Центр “Соціальна Дія”, Євромайдан SOS. Координацію роботи платформи здійcнює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

Центр громадянських свобод

Харківська правозахисна група

Харківський інститут соціальних досліджень

Східноукраїнський центр громадських ініціатив

Благодійний фонд “Восток-SОS”

ЛОПЦ “Альтернатива”

Асоціація УМДПЛ

ГО “КиївПрайд”

Українська Гельсінська спілка з прав людини

Фундація “Відкритий Діалог”

Центр інформації про права людини

Кримська правозахисна група

Заява відкрита до підписання. Зголошення просимо надсилати на human.rights.agenda.ua@gmail.com

ПРЕС-РЕЛІЗ ПРАВОЗАХИСНОГО ПОРЯДКУ ДЕННОГО 18 липня 2017 року, Київ

Липень 18, 2017

“Українська влада дедалі частіше використовує риторику боротьби із російською збройною агресією для прихованого наступу на громадянські свободи. На жаль, такі дії знаходять підтримку у частини суспільства. Але виграти війну і для цього самим перетворитися на авторитарну Росію не має жодного сенсу. Якщо ця тенденція продовжиться – може постати питання про призупинення безвізу, чи не єдиного в цьому році вагомого позитивного досягнення” – вважає Олександра Матвійчук, голова правління Центру громадянських свобод.

Про небезпечну тенденцію відступу від проголошеного на Майдані гасла “права людини понад усе” йшла мова на прес-конференції Правозахисного порядку денного “Три роки після Майдану: тривожні дзвіночки для прав людини”, яка відбулася 18 липня 2017 року в Українському медіа-кризовому центрі.

Минулого тижня народні депутати намагалися провести через парламент цілу низку репресивних норм. Серед них президентські законопроекти №6674 та №6675, які були внесені на заміну скандальним законам про е-декларування для антикорупційних активістів та становлять неприхований наступ на свободу об’єднань; законопроект №6688, зареєстрований народними депутатами з комітету нацбезпеки і оборони, в якому для протидії загрозам національній безпеці в інформаційній сфері запроваджується російська практика роботи спецслужб по блокуванню доступу до інформаційного ресурсу без санкції суду.

На додачу народні депутати намагалися провести процедуру відкритого голосування за обрання кандидатів на посаду Уповноваженого Верховної Ради України, яка з невідомих причин розглядалася в рамках законопроекту про зміни до закону про Конституційний суд України. Відкрите голосування значно полегшить головам фракцій контроль за депутатами для виконання досягнутих політичних домовленостей. Але поставить під сумнів незалежність та неупередженість новообраного Уповноваженого відносно тих політичних сил, які пролобіювали його обрання. Не обійшлося і без фальшування ухваленого законопроекту, тож досі не зрозуміло, який саме текст буде направлений на підпис Президенту України.

“Із нашим парламентом – як із малою дитиною. Тільки відвернувся – або пальці в розетку, чи телефон в унітаз. І потім: “Воно саме” – коментує ситуацію Аркадій Бущенко, виконавчий директор Української Гельсінкської спілки з прав людини.

Із такої оцінкою погоджується Оксана Покальчук, директорка Amnesty International в Україні та звертає увагу на те, що події минулого тижня є прямим відображенням небезпечної тенденції, що вже тривалий час знаходиться в полі зору міжнародних організацій:

“По мірі того, як зменшується міжнародний тиск на українських урядовців, погіршується ситуація з дотриманням прав людини в нашій країні. Праві рухи та церква намагаються завоювати громадську думку та насадити практики, аналогічні тим, що впроваджуються в Росії. Уряд зі свого боку, прикриваючись аргументами “національної безпеки”, намагається непропорційно обмежити права та свободи громадян. Ці вкрай тривожні тенденції несуть реальну загрозу українському суспільству та тим правам, які вдалось захистити на Майдані” – переконана вона.

На прес-конференції було вперше оприлюднена письмова декларація більше двадцяти членів Парламентської Асамблеї Ради Європи від 29 червня 2017 року. Автори декларації відзначили, що показники впровадження реформ в Україні поступово знижуються та закликали владу України припинити політичне переслідування реформаторських організацій, зокрема, антикорупційної організації «Центр протидії корупції» та журналістів-розслідувачів.

“Депутати 15 країн Ради Європи виступили на захист українських реформаторів – представників громадянського суспільства, політиків, урядовців. Кожен із них дуже добре знає ситуацію в Україні, бо постійно допомагає Україні відстоювати позицію щодо РФ чи звільняти в’язнів Кремля. Тому саме їх голос є особливо важливим меседжем для діючої влади, що політичні переслідування ніхто не буде толерувати” – зазначає Людмила Козловська, Президент Фундації “Відкритий діалог”.

За додатковою інформацією прохання звертатися до Марини Ліліченко, Центр громадянських свобод +38066 8183510 human.rights.agenda.ua@gmail.com

Платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу, аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів” ГО Центр “Соціальна Дія”, Євромайдан SOS. Координацію роботи платформи здійнює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

Відеозапис: http://uacrisis.org/ua/58682-human-rights-situation#prettyPhoto/0/

Прес-конференція Правозахисного Порядку Денного “Три роки після Майдану: тривожні дзвіночки для прав людини” 18 липня об 9.30, м. Київ

Липень 17, 2017

В останні дні перед канікулами народні депутати намагалися провести через парламент цілу низку репресивних норм. Серед них президентські законопроекти №6674 та №6675, які були внесені  на заміну скандальним законам про е-декларування для антикорупційних активістів та становлять неприхований наступ на свободу об’єднань; законопроект №6688, зареєстрований народними депутатами з комітету нацбезпеки і оборони, в якому для протидії загрозам національній безпеці в інформаційній сфері запроваджується  російська практика роботи спецслужб по блокування доступу до інформаційного ресурсу без санкції суду.

 

Минулого тижня ми також стали свідками спроб маніпулювання апарату парламенту щодо відображення результатів голосування за процедуру обрання Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Досі невідомо, який текст законопроекту підпише голова парламенту Андрій Парубій. Очевидним є намагання окремих політичних сил політизувати посаду омбудсмана на догоду партійним інтересам.

 

Усе це відбувається на фоні цілеспрямованої кампанії дискредитації громадянського суспільства, до якої ймовірно причетна українська спецслужба. У першу чергу це стосується реформаторів – представників громадянського суспільства, політиків, урядовців. Ця ситуація є доволі  тривожною і вже викликала відповідну офіційну реакцію на червневій сесії Парламентської асамблеї Ради Європи.

 

18 липня о 09:30 в приміщенні Українського кризового медіа-центру (вул. Хрещатик, 2) відбудеться прес-конференція “Три роки після Майдану: тривожні дзвіночки для прав людини, де учасники Правозахисного порядку денного окреслять тривожні тенденції розвитку законодавства та практики, які становлять виклики для захисту права людини в Україні.

Спікери:

Олександра Матвійчук, голова правління Центру громадянських свобод

Людмила Козловська, президент Фундації Відкритий Діалог

Оксана Покальчук, виконавча директорка Amnesty International в Україні

Аркадій Бущенко, виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини

 

За додатковою інформацією прохання звертатися до Марини Ліліченко, Центр громадянських свобод +38066 8183510 human.rights.agenda.ua@gmail.com

 

Платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу,  аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів” ГО Центр “Соціальна Дія”, Євромайдан SOS. Координацію роботи платформи здійнює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

Результаты поиска:

Судова реформа

Лютий 22, 2018

Владу України закликають змінити законодавство щодо визнання воєнних злочинів

Січень 25, 2018

Владу України закликають змінити законодавство щодо визнання воєнних злочинів

Київ – Активісти ініціативи «Правозахисний порядок денний» закликають уряд внести на розгляд Верховної Ради розроблений спільно з Міністерством юстиції законопроект, який вносить зміни до українського законодавства щодо воєнних злочинів та злочинів проти людяності. За словами голови правління Центру громадянських свобод Олександри Матвійчук, законопроект «уже кілька місяців, як застряг на розгляді в Кабінеті міністрів». Радіо Свобода направило запит до Мін’юсту щодо деталей ситуації та його позиції в цьому питанні, а про сам документ розпитало в одного із авторів – доцента кафедри кримінального права Київського університету імені Тараса Шевченка Костянтина Задою.

– Мета цього законопроекту полягає в тому, щоб привести кримінальне законодавство України у відповідність до міжнародного права в частині відповідальності за так звані «основні злочини»: геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини, агресія. Це злочини, які належать до юрисдикції Міжнародного кримінального суду, але у всіх держав світу є зобов’язання на національному рівні. Такі зобов’язання є й перед Україною.

 Далеко не за всі порушення міжнародного гуманітарного права настає відповідальність, згідно з нашим законодавством

Сьогодні, в принципі, не визнається як злочини окремого виду, за нашим законодавством, злочини проти людяності. Чисто гіпотетично можна ці діяння переслідувати як загально кримінальні злочини, але далеко не завжди, і такі переслідування, в принципі, не відбивють сутності того, що це, у першу чергу, є порушенням міжнародного права, і вже потім – національного права.

Є також серйозні прогалини у криміналізації воєнних злочинів: далеко не за всі порушення міжнародного гуманітарного права настає відповідальність, згідно з нашим законодавством.

І третя серйозна проблема – зобов’язання запобігати безкарності оцим чотирьом основним злочинам, і там цілий спектр заходів держави мають вжити, зокрема, це відмова від строків давності та імунітетів до тих, хто вчиняв ці злочини. І ці зобов’язання досить фрагментарно в нашому Кримінальному кодексі реалізовані.

– Чим відповідальність за вбивство, наприклад, яке визнане воєнним злочином чи злочином проти людяності, відрізняється від санкції за «звичайний» злочин?

– Злочини проти людяності – це цілий набір діянь, найбільш тяжкими з яких є вбивства, які вчиняються у контексті систематичного або широкомасштабного нападу на цивільне населення. Тобто мова йде про те, щоб розглядати ці діяння у ширшому соціальному контексті, і це змінює розуміння природи цих діянь. Наприклад, якщо переслідувати за убивства на Майдані 18-20 лютого 2014 року як «звичайні», так би мовити, вбивства, то не буде різниці між убивством під час затримання і скоординованої держслужбовцями атаки на осіб із числа цивільного населення.

Злочини проти людяності не мають строків давності, а наше законодавство допускає застосування строків давності щодо окремих випадків вчинення убивств

Інший аспект – те, що злочини проти людяності не мають строків давності, а наше законодавство, в принципі, допускає застосування строків давності щодо окремих випадків вчинення убивств.

– А наскільки ці зміни до законодавства можуть допомогти в умовах конфлікту, коли українські правоохоронці та суди не мають доступу на окремі території?

– Зрозуміло, що законодавство не дасть нам можливості затримувати тих, хто перебуває на окупованих територіях, тому що одна справа – існування норми права, а інша – її реалізація. Зрозуміло, що самим фактом ухвалення закону Україна не зможе захоплювати тих, хто вчиняв воєнні злочини на непідконтрольних територіях і одразу віддавати їх під суд.

Законопроект створює правову ситуацію, що над тими, хто вчиняє воєнні злочини на непідконтрольній території, буде нависати сокира невідворотної відповідальності

Але законопроект створює таку правову ситуацію, що над тими, хто вчиняє воєнні злочини на непідконтрольній території, буде нависати сокира невідворотної відповідальності. Будуть закриті всі прогалини: нехай не сьогодні, не через рік і навіть через десять років, але вони понесуть відповідальність.

У країнах Балтії були судові процеси щодо колишніх співробітників радянських спецслужб, які вчиняли злочини проти людяності та воєнні злочини у період завершення Другої світової війни і після неї

Сьогодні є багато випадків, коли особи, що вчиняли воєнні злочини чи злочини проти людяності, зазнали відповідальності через досить тривалий термін. Наприклад, у країнах Балтії були судові процеси щодо колишніх співробітників радянських спецслужб, які вчиняли злочини проти людяності та воєнні злочини в період завершення Другої світової війни і після неї. Тобто цих людей переслідували вже тоді, коли ці країни Балтії стали незалежними, і були результативні процеси. Їх було небагато, але такі процеси мали місце.

– Розкажіть, будь ласка, як створювався законопроект, і що з ним зараз?

– Первинна ініціатива була в «Правозахисного порядку денного». Сформувалась ситуативна група правозахисників та університетських викладачів, і на певному етапі ми скоординували роботу з Міністерством юстиції. Зараз міністерство є, так би мовити, модератором проекту в тому сенсі, що вони просувають його по лінії уряду, щоб цей законопроект був внесений як урядовий до Верховної Ради. В силу певних обставин зараз триває його погодження з іншими органами влади і ще очікується висновок консультативної місії Європейського союзу в Україні.

– Чому так довго це все відбувається – як написала Олександра Матвійчук, процес триває вже кілька років?

– По-перше, це досить великий за обсягом текст – близько сорока сторінок. Тривала робота над текстом і погодження проекту, бо, щоб ви розуміли, є різні точки зору в академічного середовища, умовно кажучи, та юристів, які працюють в органах державної влади.

Є певні об’єктивні причини, але є також і суб’єктивні чинники, скажімо, певні люди, які не те щоб зовсім не сприймають необхідність ухвалення такого законопроекту, можливо, мають певні страхи, що це нашкодить державі. Я можу тільки припускати, чому так відбувається.

– Як Ви оцінюєте перспективи законопроекту в парламенті?

– Мені важко прогнозувати, але я не думаю, що це буде легкий процес. Мені б хотілося, щоб це було швидко, як це інколи буває у Верховній Раді, але я підозрюю, що все буде не так. Але хотілось би вірити, що законопроект буде ухвалений, бо на мій погляд, це не є політичним питанням і це потрібно було зробити вже давно.

Джерело: https://www.radiosvoboda.org/a/28998654.html

 

Відкрите звернення Правозахисного порядку денного з приводу відкриття низки кримінальних проваджень проти громадських організацій та активістів

Жовтень 17, 2017

11 жовтня слідчі Національної поліції та Генеральної прокуратури провели обшук та вилучення документів із офісу Благодійного Фонду “Пацієнти України”.  Підставою для таких дій стало звинувачення керівництва організації, а також Всеукраїнської Мережі ЛЖВ і Альянсу громадського здоров’я у присвоєнні коштів Глобального фонду для боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією, а також фінансуванні так званих ЛНР/ДНР. Слід зауважити, що Глобальний фонд регулярно проводить міжнародний аудит для перевірки цільового використання наданих коштів, та за його результатами немає жодних претензій до нього. “Пацієнти України”, Мережа ЛЖВ і Альянс громадського здоров’я (раніше “Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні”) відомі своєю багаторічною роботою, яка запобігає виникненню та існуванню корупційних схем у сфері охорони здоров’я.

12 жовтня співробітники Служби безпеки України провели обшуки та затримання кількох громадських активістів організації “Автономний опір” за підозрою у підготовці “акцій протесту, замовлених кремлівськими пропагандистами”. Всупереч вимогам закону, їм не була надана можливість скористатися безкоштовною правовою допомогою. Пізніше активістам повідомили, що вони знаходяться у статусі свідків, по чому їх відпустили. Попри безапеляційну тональність публічних звинувачень, Служба безпеки не надала жодних фактів, які підтверджують згадану злочинну діяльність щодо повалення конституційного ладу. Самі ж затримані пов’язують даний інцидент із їхньою боротьбою проти незаконного будівництва у місті Львові.

Правозахисний порядок денний звертає увагу на те, що використання штампу “агент Кремля” стає дедалі популярнішим засобом для розправи із людьми чи організаціями, які викривають незаконні дії державних чиновників або не підтримують певні рішення державних органів чи їх посадових осіб. Така політика повністю копіює авторитарні практики Російської Федерації та неминуче призведе до того, що будь-яка критика діючої влади стане розцінюватися як спроба політичної дестабілізації в країні.

 

Правозахисний порядок денний вважає ці дії здійсненням тиску на громадянське суспільство, який розпочався із цілеспрямованої кампанії дискредитації активістів, що борються із корупцією, та реєстрації президентських законопроектів, що встановлюють необґрунтовані вимоги для подання додаткової до вже існуючої звітності громадських організацій.

Платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу,  аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів”, Євромайдан SOS. Координацію роботи платформи здійнює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

Перелік організацій, які приєдналися до відкритого звернення:

Центр громадянських свобод

Харківська правозахисна група

Українська Гельсінська спілка з прав людини

ЛОПЦ “Альтернатива”

ХОФ “Громадська Альтернатива”

Центр інформації про права людини

Кримська правозахисна група

Проект “Без кордонів”

ГО Центр “Соціальна Дія

ГО “Крим SOS”

Асоціація УМДПЛ

ГО “Харківський інститут соціологічних досліджень”

Благодійний фонд “Восток-SОS”

Експертний центр з прав людини

Тернопільська правозахисна група

ГС “Освітній дім прав людини – Чернігів”

Східноукраїнський центр громадських ініціатив

Фундація “Відкритий діалог”

Автономна адвокатура

Бюро соціальних та політичних розробок

ГО “Територія успіху” (Кропивницький)

Центр Громадянської просвіти “Альменда”

Громадська організація “Південь”  (Херсон)

ГО “Жіночий антикорупційний рух” (Хмельницький)

ГО “Асоціація демократичного розвитку” (Чернігів)

ГО “Народний Захист” (Запоріжжя)

ГС “Громадська платформа Запорізької області”

Медійна ініціатива за права людини

ГО “Київпрайд”

ГО “Мирний берег”

Благодійна організація “Фонд милосердя та здоров’я” (Херсон)

Прес-конференція Злочини проти людяності та воєнні злочини. Коли настане відповідальність?

Жовтень 3, 2017

«Злочини проти людяності та воєнні злочини. Коли настане відповідальність?»

4 жовтня 2017 року о 13:00 в Українському кризовому медіа центрі  по вул. Хрещатик , 2 відбудеться прес-конференція за участю :

  • Девіда Доната Каттіна – Генерального секретаря об’єднання  Парламентарі за глобальні дії (PGA)
  • Олександри Романцової – Заступник Голови правління Центру Громадянських свобод
  • Олександра Павліченко – голова Правління Української Гельсінської спілки з прав людини

Системні та масові порушення прав людини протягом 2013-2017 років, що мали місце з боку держави по відношенню до учасників руху Євромайдан, агресія Російської Федерації, Антитерористична операція на території Донбасу, тимчасова окупація окремих територій України та визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду на умовах Римського статуту, викрили невідповідність законодавства України про кримінальну відповідальність викликам часу.

Кримінальний кодекс України не передбачає кримінальної відповідальності за злочини проти людяності, за воєнні злочини, що являють собою порушення звичаєвого, а не договірного міжнародного гуманітарного права, не обумовлює можливості передачі осіб у розпорядження МКС, а також можливості визнання та врахування його рішень на території України.

Недоліки законодавства не дають можливість органам національного розслідування та національній судовій системі здійснити правильну кваліфікацію цих дій як міжнародних злочинів, які не мають термінів давності, що має стратегічне значення для поданих Україною міжнародних позовів проти Російської Федерації.

Необхідність приведення кримінального законодавства у відповідність із міжнародним правом визнається, зокрема, у рішенні Ради національної безпеки та оборони України від 25 січня 2015 року “Про надзвичайні заходи протидії російській загрозі та проявам тероризму, підтримуваним Російською Федерацією”, відповідно до якого має бути підготовлено проект Закону України про внесення змін до КК щодо встановлення кримінальної відповідальності за злочини проти людяності, та у Плані дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року, затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2015 року, який у тому числі передбачає незастосування строків давності для злочину катування.

Крім того, на нагальність вирішення цієї проблеми також звернула увагу і Парламентська Асамблея Ради Європи в одній з останніх резолюції №2112 (2016), відповідно до якої Асамблея закликає українську владу «привести своє національне законодавство, включаючи Кримінальний кодекс та Кримінально-процесуальний кодекс, у відповідність з положення міжнародного кримінального права, і, зокрема, включити положення про статус захопленої людини і визначити тортури як тяжкий злочин».

Для вирішення цієї проблеми робоча група за керівництва Констянтина Задої у рамках платформи “Правозахисний порядок денний” розробила законопроект «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо забезпечення його гармонізації з положеннями міжнародного права».

Проте, правозахисна спільнота зіткнулася з проблемою прийняття необхідного законопроекту, оскільки парламентарі та урядовці ігнорують нагальність прийняття потрібних змін до українського законодавства.

Правозахисники України разом з європейськими партнерами  нагадають уряду України про  необхідність здійснення надзвичайно важливих кроків у напрямку міжнародних гуманітарних стандартів. Перш за все це прийняття відповідних законів, які спрямовані на гармонізацію з міжнародним гуманітарним правом вітчизняне кримінальне законодавство. Таким є проект закону  «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо забезпечення гармонізації кримінального законодавства з положеннями міжнародного права».

За додатковою інформацією звертатися до Марини Ліліченко, Центр громадянських свобод +380668183510, human.rights.agenda.ua@gmail.com

72 громадські організації вже підписали Заяву Правозахисного порядку денного із вимогою до Президента України та Верховної Ради України припинити наступ на громадські об’єднання

Вересень 25, 2017

Заява Правозахисного порядку денного із вимогою до Президента України та Верховної Ради України припинити наступ на громадські об’єднання

На початку липня 2017 року у парламенті були зареєстровані президентські законопроекти №6674 та №6675, розроблені ніби на заміну скандальним  змінам до антикорупційного законодавства, які зобов’язують антикорупційних активістів подавати щорічні електронні декларації про особисті активи та майно (закон №1975-VIII від 23 березня 2017 року). Фактично, пропонується скасування е-декларування  для громадських антикорупційних активістів в обмін на запровадження додаткової податкової звітності для громадських організацій і фізичних осіб-підприємців, а також підприємств, установ та організацій, які надають їм послуги.

Законопроекти №6674 та №6675 покладають на усі громадські організації і фізичних осіб-підприємців, підприємства, установи та організації, які надають їм послуги, невиправданий обов’язок подавати додаткову звітність.

Показово, що обсяг звітності для громадських організацій, який передбачають ці законопроекти, значно перевищує той, що встановлений для бізнесу.  Більше того, звітність такого обсягу не вимагається навіть від отримувачів бюджетних коштів.

Ми вважаємо, що на фоні заяв про необхідність зменшення надмірного державного регулювання, такі законодавчі ініціативи з’явилися невипадково. Покарання у вигляді скасування неприбуткового статусу громадської організації має підкреслено каральний характер та є нічим іншим, як запровадженням інструменту для вибіркового тиску на нелояльні до влади громадські організації.

Ми розцінюємо таку ініціативу Президента України як непропорційне втручання у діяльність громадських організацій. Такі кроки уподібнюють Україну до репресивних режимів – Російської Федерації, Казахстану, Азербайджану, Туркменістану тощо. Попри позірну турботу про прозорість та підзвітність, запроваджене регулювання у цих країнах призвело до майже повного знищення непідконтрольних владі громадських об’єднань та тотального наступу на громадянське суспільство.

Жодними міжнародними договорами не передбачена вимога такого роду контролю держави щодо діяльності громадських об’єднань, оскільки за міжнародними стандартами громадські об’єднання мають право на свободу від втручання держави в їхню діяльність.

Керівні принципи щодо свободи об’єднань Ради Європи та ОБСЄ передбачають, що “держава не повинна вимагати від об’єднань підзвітності та прозорості, однак повинна заохочувати і стимулювати їх до цього”. При цьому встановлення особливих вимог до звітності допускається тільки у разі надання певних пільг та за умови, що “об’єднанню надаватиметься можливість на власний розсуд вирішувати, дотримуватись таких вимог до звітності чи відмовитись від їх дотримання, а отже – від відповідних особливих пільг”.

З огляду на викладене вище ми вимагаємо від парламенту негайно відхилити законопроекти №6674 та №6675 від 10 липня 2017 року, а від Президента України –  виконати свою обіцянку щодо скасування змін до антикорупційного законодавства від березня 2017 року.

Довідково: платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу, аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів” ГО Центр “Соціальна Дія”, Євромайдан SOS. Координацію роботи платформи здійcнює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

  1. Центр громадянських свобод
  2. Харківська правозахисна група
  3. Харківський інститут соціальних досліджень
  4. Східноукраїнський центр громадських ініціатив
  5. Благодійний фонд “Восток-SОS”
  6. ЛОПЦ “Альтернатива”
  7. Асоціація УМДПЛ
  8. ГО “КиївПрайд”
  9. Українська Гельсінська спілка з прав людини
  10. Фундація “Відкритий Діалог”
  11. Центр інформації про права людини
  12. Кримська правозахисна група
  13. Гельсінська ініціатива-ХХІ
  14. ГО “Мирний Берег”
  15. Експертний центр з прав людини
  16. ГО “Ла Страда Україна”
  17. Центр досліджень визвольного руху
  18. БО “Фонд милосердя і здоров’я”
  19. ГО “Південь”
  20. ГО “Промінь змін”
  21. Харківська обласна фундація “Громадська альтернатива”
  22. Проект “Без кордонів”
  23. ГО “Асоціація Політичних Наук”
  24. ГО “Народний контроль Кіровоградщини”
  25. Центр української політики “Ексампей”
  26. ГО “Волонтерське об”єднання учасників Майдану та бойових дій”
  27. БФ «Клуб Дивосвіт»
  28. ГО «Школа Громадських Проектів»
  29. ГО «Віра.Надія.Дія»
  30. ГО «JCI Kyiv»
  31. Освітній дім прав людини – Чернігів
  32. ГО “Центр “Жіночі перспективи”
  33. ГО “Закарпатська громада”
  34. Івано-Франківська обласна організація “Молода Просвіта”
  35. Тернопільська правозахисна група
  36. Правозахисний центр “All rights”
  37. ВБО “КОНВІКТУС УКРАЇНА”
  38. Автономна Адвокатура
  39. ГО “МАРТ”  (Чернігів)
  40. Українська Фундація правової допомоги
  41. “Інформаційно – просвітницький центр “ВІСЬ” (Вінниця)
  42. Центр громадянської просвіти “Альменда”
  43. Центр гуманістичних технологій АХАЛАР
  44. ГО “Українська Асоціація Оцінювання”
  45. ГО “Територія успіху”
  46. Т-Жінки України
  47. ГО “АвтоМайдан Київ”
  48. ГО “Вектор прав людини”
  49. “Білозерський центр регіонального розвитку”
  50. Центр досліджень правоохоронної діяльності
  51. Чернігівський громадський комітет захисту прав людини
  52. ГО Київський освітній центр “Простір толерантності”
  53. Правозахисний центр “Поступ”
  54. ГО “Ліберально-демократична ліга України”
  55. Бюро соціальних і політичних розробок
  56. Центр правових та політичних досліджень “ДУМА”
  57. Інститут масової інформації
  58. Експертна група “Сова”
  59. Медійна ініціатива за права людини
  60. Всеукраїнська благодіна організація “Легалайф-Україна””
  61. ГО “Інсайт”
  62. Український незалежний центр політичних досліджень
  63. ГО “Інформатор”
  64. ІАЦ “Громадський Простір”
  65. Правозахисний ЛГБТ Центр “Наш світ”
  66. ГО “Бахмат”
  67. ГО “Development foundation”
  68. ГО “Всеукраїнська ліга правників проти корупції”
  69. ГО “Харківське жіноче об’єднання “Сфера”
  70. ГО “Гендерний центр Волинської області”
  71. ГО “Тeатр для діалогу”
  72. ГО “Вільна територія”

Заява відкрита до підписання. Зголошення просимо надсилати на human.rights.agenda.ua@gmail.com

 

Громадські організації, медіа та активісти вимагають не допустити обмеження гласності судочинства

Вересень 13, 2017

Громадські організації, медіа та активісти вимагають не допустити обмеження гласності судочинства 

Проект реформи судочинства, ініційований Президентом, суттєво звужує прозорість судового процесу. Громадські організації  та активісти закликають Парламент не допустити цього.

Після Революції Гідності суспільство і закон стимулювали суди стати більш відкритими, налагодити діалог зі ЗМІ та громадою. Ухвалення нового Закону “Про судоустрій і статус суддів”, що передбачив право громадян проводити відеозапис чи фотографування відкритих судових засідань без спеціального дозволу суду, стало значним здобутком, незважаючи на світоглядну неготовність багатьох суддів до імплементації цього положення.

Однак у червні цього року Президент України вніс на розгляд Верховної Ради України проект реформи судового процесу, який, попри значну кількість прогресивних положень, звужує принципи гласності та відкритості судових засідань і створює перешкоди для здійснення суспільного контролю. Наразі Парламент розглядає законопроект у другому читанні.

У випадку прийняття закону:

  1. Суд зможе ЗАБОРОНИТИ фотофіксацію, відеозапис чи трансляцію ВІДКРИТОГО судового засідання, якщо вони “заважають ходу судового процесу” (ч. 7 ст. 7 ЦПК, ч. 8 ст. 10 КАС, ч. 8 ст. 9 ГПК у редакції законопроекту). Це може стати на заваді громадськості стежити за судовими процесами, особливо у суспільно важливих справах. Фактично це НЕОБМЕЖЕНЕ дискреційне право судді зробити процес закритим для широкого кола громадськості з надуманих мотивів.
  2. Суд зможе НЕ впустити до зали судових засідань людей, які бажають бути присутніми у відкритому судовому засіданні, якщо немає “вільних місць” (ч. 2 ст. 7 ЦПК, ч. 3 ст. 10 КАС, ч. 3 ст. 9 ГПК у редакції законопроекту). Це положення закриє від громадськості кабінети суддів, де вони часто слухають справи, повісивши табличку “зал судових засідань”, та може стимулювати суддів призначати розгляд резонансних справ у маленьких залах, зменшувати кількість місць для слухачів у залах, аби уникнути суспільного контролю.
  3. Суд зможе НЕ проголошувати прилюдно судові рішення, ухвалені за наслідками закритих судових засідань (ч. 18 ст. 7 ЦПК, ч. 17 ст. 10 КАС, ч. 18 ст. 9 ГПК у редакції законопроекту). Це порушує статтю 6 Європейської конвенції з прав людини, де зазначено, що судові рішення в будь-якому випадку проголошуються прилюдно. Сьогоднішнє регулювання, наприклад, в адміністративному судочинстві, відповідає Конвенції, оскільки передбачає відкрите проголошення судового рішення, навіть ухваленого за наслідками закритого судового засідання, – лише з вилученням інформації, заради нерозголошення якої проводився закритий розгляд.
  4. Під загрозою відповідальності учаснику процесу буде ЗАБОРОНЕНО використовувати аудіо- чи відеозапис, фотографування під час закритої наради з суддею, що проводиться для врегулювання спору (ч. 9 ст. 204, п. 5 ч. 1 ст. 149 ЦПК, ч. 9 ст. 186, п. 4 ч. 1 ст. 149 КАС, ч. 10 ст. 189, п. 5 ч. 1 ст. 136 ГПК у редакції законопроекту). Ці положення дозволять судді проводити закриті зустрічі із кожною стороною окремо і під виглядом урегулювання спору вимагати неправомірну вигоду, не боячись відповідальності. Адже сторона не матиме права зафіксувати розмову, а якщо й зафіксує, то це не зможе бути використано як доказ у суді.

Наведені положення законопроекту є значним кроком назад у проведенні судової реформи, оскільки зачиняють двері суду для суспільного контролю та сприятимуть розвитку корупції.

Закликаємо народних депутатів України не підтримувати прийняття законопроекту №6232 про зміни до процесуальних кодексів із положеннями, що зроблять правосуддя непрозорим для суспільства.

Організації та громадські діячі, що підтримали заяву

ГО “Вектор прав людини” та проект “Суд людською мовою”

Центр політико-правових реформ

Асоціація українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів

Харківська правозахисна група

Центр інформації про права людини

Медійна ініціатива за права людини

Харківська обласна фундація “Громадська Альтернатива”

ГО “Бюро правничих комунікацій” (м. Суми)

Фундація “DEJURE”

Інтернет-медіа Texty.org.ua

Центр демократії та верховенства права

ГО “Відкрита Україна”

ГО “Інститут масової інформації”

Луганський обласний правозахисний центр “Альтернатива”

Центр громадянських свобод

ГО “Всеукраїнське об’єднання “Автомайдан”

Фундація “Відкритий діалог”

ГО “Платформа прав людини”

Лариса Денисенко, журналістка Громадського радіо, правозахисниця, адвокат

Еліна Шишкіна, народний депутат України у Верховній Раді України VI скликання, експерт Реанімаційного пакету реформ

Прес-анонс “Відео-проекція на будівлі КМУ: жертви воєнних злочинів звернуться до урядовців та народних депутатів”

Вересень 8, 2017

У п’ятницю, 8 вересня, о 20.30 на будівлі Кабінету Міністрів України (вулиця Михайла Грушевського, 12/2) з’явиться світлова відео-проекція людей, які стали жертвами воєнних злочинів у ході війні із Російською Федерацією. Вони звернуться до уряду та парламенту із проханням надати національним органам розслідування належний правовий інструментарій для розслідування міжнародних злочинів, і внести для цього необхідні зміни в законодавство. Світлову відео-інсталяцію підготувала команда французьких кінематографістів Zero Impuniti, які боряться з безкарністю в ході збройних конфліктів у різних куточках планети.

На демонстрації відео-проекції відбудеться брифінг для преси за участі жертв воєнних злочинів, представників команди Zero Impunity та правозахисників.

За три роки в результаті розпочатої Росією війни в Україні загинуло щонайменше 10 тисяч людей і більше 23 тисяч було поранено. Тисячі цивільних осіб були викрадені та кинуті до підвалів, піддані тортурам та залякуванням, щоб змусити їх замовкнути.

Одна із суттєвих перешкод у встановленні справедливості у цих справах є застарілий Кримінальний кодекс України. Досі у ньому не передбачено відповідальності за злочини проти людяності, а його положення щодо воєнних злочинів не в повній мірі відповідають вимогам сучасного міжнародного права. Недоліки законодавства не дають можливість органам національного розслідування та національній судовій системі здійснити правильну кваліфікацію цих дій як міжнародних злочинів, які не мають термінів давності.

Для вирішення цієї проблеми платформа “Правозахисний порядок денний” у співпраці із Міністерством юстиції України розробила законопроект «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо забезпечення його гармонізації з положеннями міжнародного права». На даний час законопроект проходить процедуру узгодження в уряді, після чого буде зареєстрований у парламенті.

Контакти для преси: Марина Ліліченко, Центр громадянських свобод, +380668183510

 

Заява Правозахисного порядку денного із вимогою до Президента України та Верховної Ради України припинити наступ на громадські об’єднання

Вересень 7, 2017

Заява Правозахисного порядку денного із вимогою до Президента України та Верховної Ради України припинити наступ на громадські об’єднання

На початку липня 2017 року у парламенті були зареєстровані президентські законопроекти №6674 та №6675, розроблені ніби на заміну скандальним  змінам до антикорупційного законодавства, які зобов’язують антикорупційних активістів подавати щорічні електронні декларації про особисті активи та майно (закон №1975-VIII від 23 березня 2017 року). Фактично, пропонується скасування е-декларування  для громадських антикорупційних активістів в обмін на запровадження додаткової податкової звітності для громадських організацій і фізичних осіб-підприємців, а також підприємств, установ та організацій, які надають їм послуги.

Законопроекти №6674 та №6675 покладають на усі громадські організації і фізичних осіб-підприємців, підприємства, установи та організації, які надають їм послуги, невиправданий обов’язок подавати додаткову звітність.

Показово, що обсяг звітності для громадських організацій, який передбачають ці законопроекти, значно перевищує той, що встановлений для бізнесу.  Більше того, звітність такого обсягу не вимагається навіть від отримувачів бюджетних коштів.

Ми вважаємо, що на фоні заяв про необхідність зменшення надмірного державного регулювання, такі законодавчі ініціативи з’явилися невипадково. Покарання у вигляді скасування неприбуткового статусу громадської організації має підкреслено каральний характер та є нічим іншим, як запровадженням інструменту для вибіркового тиску на нелояльні до влади громадські організації.

Ми розцінюємо таку ініціативу Президента України як непропорційне втручання у діяльність громадських організацій. Такі кроки уподібнюють Україну до репресивних режимів – Російської Федерації, Казахстану, Азербайджану, Туркменістану тощо. Попри позірну турботу про прозорість та підзвітність, запроваджене регулювання у цих країнах призвело до майже повного знищення непідконтрольних владі громадських об’єднань та тотального наступу на громадянське суспільство.

Жодними міжнародними договорами не передбачена вимога такого роду контролю держави щодо діяльності громадських об’єднань, оскільки за міжнародними стандартами громадські об’єднання мають право на свободу від втручання держави в їхню діяльність.

Керівні принципи щодо свободи об’єднань Ради Європи та ОБСЄ передбачають, що “держава не повинна вимагати від об’єднань підзвітності та прозорості, однак повинна заохочувати і стимулювати їх до цього”. При цьому встановлення особливих вимог до звітності допускається тільки у разі надання певних пільг та за умови, що “об’єднанню надаватиметься можливість на власний розсуд вирішувати, дотримуватись таких вимог до звітності чи відмовитись від їх дотримання, а отже – від відповідних особливих пільг”.

З огляду на викладене вище ми вимагаємо від парламенту негайно відхилити законопроекти №6674 та №6675 від 10 липня 2017 року, а від Президента України –  виконати свою обіцянку щодо скасування змін до антикорупційного законодавства від березня 2017 року.

Довідково: платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу, аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів” ГО Центр “Соціальна Дія”, Євромайдан SOS. Координацію роботи платформи здійcнює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

Центр громадянських свобод

Харківська правозахисна група

Харківський інститут соціальних досліджень

Східноукраїнський центр громадських ініціатив

Благодійний фонд “Восток-SОS”

ЛОПЦ “Альтернатива”

Асоціація УМДПЛ

ГО “КиївПрайд”

Українська Гельсінська спілка з прав людини

Фундація “Відкритий Діалог”

Центр інформації про права людини

Кримська правозахисна група

Заява відкрита до підписання. Зголошення просимо надсилати на human.rights.agenda.ua@gmail.com

ПРЕС-РЕЛІЗ ПРАВОЗАХИСНОГО ПОРЯДКУ ДЕННОГО 18 липня 2017 року, Київ

Липень 18, 2017

“Українська влада дедалі частіше використовує риторику боротьби із російською збройною агресією для прихованого наступу на громадянські свободи. На жаль, такі дії знаходять підтримку у частини суспільства. Але виграти війну і для цього самим перетворитися на авторитарну Росію не має жодного сенсу. Якщо ця тенденція продовжиться – може постати питання про призупинення безвізу, чи не єдиного в цьому році вагомого позитивного досягнення” – вважає Олександра Матвійчук, голова правління Центру громадянських свобод.

Про небезпечну тенденцію відступу від проголошеного на Майдані гасла “права людини понад усе” йшла мова на прес-конференції Правозахисного порядку денного “Три роки після Майдану: тривожні дзвіночки для прав людини”, яка відбулася 18 липня 2017 року в Українському медіа-кризовому центрі.

Минулого тижня народні депутати намагалися провести через парламент цілу низку репресивних норм. Серед них президентські законопроекти №6674 та №6675, які були внесені на заміну скандальним законам про е-декларування для антикорупційних активістів та становлять неприхований наступ на свободу об’єднань; законопроект №6688, зареєстрований народними депутатами з комітету нацбезпеки і оборони, в якому для протидії загрозам національній безпеці в інформаційній сфері запроваджується російська практика роботи спецслужб по блокуванню доступу до інформаційного ресурсу без санкції суду.

На додачу народні депутати намагалися провести процедуру відкритого голосування за обрання кандидатів на посаду Уповноваженого Верховної Ради України, яка з невідомих причин розглядалася в рамках законопроекту про зміни до закону про Конституційний суд України. Відкрите голосування значно полегшить головам фракцій контроль за депутатами для виконання досягнутих політичних домовленостей. Але поставить під сумнів незалежність та неупередженість новообраного Уповноваженого відносно тих політичних сил, які пролобіювали його обрання. Не обійшлося і без фальшування ухваленого законопроекту, тож досі не зрозуміло, який саме текст буде направлений на підпис Президенту України.

“Із нашим парламентом – як із малою дитиною. Тільки відвернувся – або пальці в розетку, чи телефон в унітаз. І потім: “Воно саме” – коментує ситуацію Аркадій Бущенко, виконавчий директор Української Гельсінкської спілки з прав людини.

Із такої оцінкою погоджується Оксана Покальчук, директорка Amnesty International в Україні та звертає увагу на те, що події минулого тижня є прямим відображенням небезпечної тенденції, що вже тривалий час знаходиться в полі зору міжнародних організацій:

“По мірі того, як зменшується міжнародний тиск на українських урядовців, погіршується ситуація з дотриманням прав людини в нашій країні. Праві рухи та церква намагаються завоювати громадську думку та насадити практики, аналогічні тим, що впроваджуються в Росії. Уряд зі свого боку, прикриваючись аргументами “національної безпеки”, намагається непропорційно обмежити права та свободи громадян. Ці вкрай тривожні тенденції несуть реальну загрозу українському суспільству та тим правам, які вдалось захистити на Майдані” – переконана вона.

На прес-конференції було вперше оприлюднена письмова декларація більше двадцяти членів Парламентської Асамблеї Ради Європи від 29 червня 2017 року. Автори декларації відзначили, що показники впровадження реформ в Україні поступово знижуються та закликали владу України припинити політичне переслідування реформаторських організацій, зокрема, антикорупційної організації «Центр протидії корупції» та журналістів-розслідувачів.

“Депутати 15 країн Ради Європи виступили на захист українських реформаторів – представників громадянського суспільства, політиків, урядовців. Кожен із них дуже добре знає ситуацію в Україні, бо постійно допомагає Україні відстоювати позицію щодо РФ чи звільняти в’язнів Кремля. Тому саме їх голос є особливо важливим меседжем для діючої влади, що політичні переслідування ніхто не буде толерувати” – зазначає Людмила Козловська, Президент Фундації “Відкритий діалог”.

За додатковою інформацією прохання звертатися до Марини Ліліченко, Центр громадянських свобод +38066 8183510 human.rights.agenda.ua@gmail.com

Платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу, аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів” ГО Центр “Соціальна Дія”, Євромайдан SOS. Координацію роботи платформи здійнює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

Відеозапис: http://uacrisis.org/ua/58682-human-rights-situation#prettyPhoto/0/

Прес-конференція Правозахисного Порядку Денного “Три роки після Майдану: тривожні дзвіночки для прав людини” 18 липня об 9.30, м. Київ

Липень 17, 2017

В останні дні перед канікулами народні депутати намагалися провести через парламент цілу низку репресивних норм. Серед них президентські законопроекти №6674 та №6675, які були внесені  на заміну скандальним законам про е-декларування для антикорупційних активістів та становлять неприхований наступ на свободу об’єднань; законопроект №6688, зареєстрований народними депутатами з комітету нацбезпеки і оборони, в якому для протидії загрозам національній безпеці в інформаційній сфері запроваджується  російська практика роботи спецслужб по блокування доступу до інформаційного ресурсу без санкції суду.

 

Минулого тижня ми також стали свідками спроб маніпулювання апарату парламенту щодо відображення результатів голосування за процедуру обрання Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Досі невідомо, який текст законопроекту підпише голова парламенту Андрій Парубій. Очевидним є намагання окремих політичних сил політизувати посаду омбудсмана на догоду партійним інтересам.

 

Усе це відбувається на фоні цілеспрямованої кампанії дискредитації громадянського суспільства, до якої ймовірно причетна українська спецслужба. У першу чергу це стосується реформаторів – представників громадянського суспільства, політиків, урядовців. Ця ситуація є доволі  тривожною і вже викликала відповідну офіційну реакцію на червневій сесії Парламентської асамблеї Ради Європи.

 

18 липня о 09:30 в приміщенні Українського кризового медіа-центру (вул. Хрещатик, 2) відбудеться прес-конференція “Три роки після Майдану: тривожні дзвіночки для прав людини, де учасники Правозахисного порядку денного окреслять тривожні тенденції розвитку законодавства та практики, які становлять виклики для захисту права людини в Україні.

Спікери:

Олександра Матвійчук, голова правління Центру громадянських свобод

Людмила Козловська, президент Фундації Відкритий Діалог

Оксана Покальчук, виконавча директорка Amnesty International в Україні

Аркадій Бущенко, виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини

 

За додатковою інформацією прохання звертатися до Марини Ліліченко, Центр громадянських свобод +38066 8183510 human.rights.agenda.ua@gmail.com

 

Платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу,  аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів” ГО Центр “Соціальна Дія”, Євромайдан SOS. Координацію роботи платформи здійнює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

Результаты поиска:

Судова реформа

Лютий 22, 2018

Владу України закликають змінити законодавство щодо визнання воєнних злочинів

Січень 25, 2018

Владу України закликають змінити законодавство щодо визнання воєнних злочинів

Київ – Активісти ініціативи «Правозахисний порядок денний» закликають уряд внести на розгляд Верховної Ради розроблений спільно з Міністерством юстиції законопроект, який вносить зміни до українського законодавства щодо воєнних злочинів та злочинів проти людяності. За словами голови правління Центру громадянських свобод Олександри Матвійчук, законопроект «уже кілька місяців, як застряг на розгляді в Кабінеті міністрів». Радіо Свобода направило запит до Мін’юсту щодо деталей ситуації та його позиції в цьому питанні, а про сам документ розпитало в одного із авторів – доцента кафедри кримінального права Київського університету імені Тараса Шевченка Костянтина Задою.

– Мета цього законопроекту полягає в тому, щоб привести кримінальне законодавство України у відповідність до міжнародного права в частині відповідальності за так звані «основні злочини»: геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини, агресія. Це злочини, які належать до юрисдикції Міжнародного кримінального суду, але у всіх держав світу є зобов’язання на національному рівні. Такі зобов’язання є й перед Україною.

 Далеко не за всі порушення міжнародного гуманітарного права настає відповідальність, згідно з нашим законодавством

Сьогодні, в принципі, не визнається як злочини окремого виду, за нашим законодавством, злочини проти людяності. Чисто гіпотетично можна ці діяння переслідувати як загально кримінальні злочини, але далеко не завжди, і такі переслідування, в принципі, не відбивють сутності того, що це, у першу чергу, є порушенням міжнародного права, і вже потім – національного права.

Є також серйозні прогалини у криміналізації воєнних злочинів: далеко не за всі порушення міжнародного гуманітарного права настає відповідальність, згідно з нашим законодавством.

І третя серйозна проблема – зобов’язання запобігати безкарності оцим чотирьом основним злочинам, і там цілий спектр заходів держави мають вжити, зокрема, це відмова від строків давності та імунітетів до тих, хто вчиняв ці злочини. І ці зобов’язання досить фрагментарно в нашому Кримінальному кодексі реалізовані.

– Чим відповідальність за вбивство, наприклад, яке визнане воєнним злочином чи злочином проти людяності, відрізняється від санкції за «звичайний» злочин?

– Злочини проти людяності – це цілий набір діянь, найбільш тяжкими з яких є вбивства, які вчиняються у контексті систематичного або широкомасштабного нападу на цивільне населення. Тобто мова йде про те, щоб розглядати ці діяння у ширшому соціальному контексті, і це змінює розуміння природи цих діянь. Наприклад, якщо переслідувати за убивства на Майдані 18-20 лютого 2014 року як «звичайні», так би мовити, вбивства, то не буде різниці між убивством під час затримання і скоординованої держслужбовцями атаки на осіб із числа цивільного населення.

Злочини проти людяності не мають строків давності, а наше законодавство допускає застосування строків давності щодо окремих випадків вчинення убивств

Інший аспект – те, що злочини проти людяності не мають строків давності, а наше законодавство, в принципі, допускає застосування строків давності щодо окремих випадків вчинення убивств.

– А наскільки ці зміни до законодавства можуть допомогти в умовах конфлікту, коли українські правоохоронці та суди не мають доступу на окремі території?

– Зрозуміло, що законодавство не дасть нам можливості затримувати тих, хто перебуває на окупованих територіях, тому що одна справа – існування норми права, а інша – її реалізація. Зрозуміло, що самим фактом ухвалення закону Україна не зможе захоплювати тих, хто вчиняв воєнні злочини на непідконтрольних територіях і одразу віддавати їх під суд.

Законопроект створює правову ситуацію, що над тими, хто вчиняє воєнні злочини на непідконтрольній території, буде нависати сокира невідворотної відповідальності

Але законопроект створює таку правову ситуацію, що над тими, хто вчиняє воєнні злочини на непідконтрольній території, буде нависати сокира невідворотної відповідальності. Будуть закриті всі прогалини: нехай не сьогодні, не через рік і навіть через десять років, але вони понесуть відповідальність.

У країнах Балтії були судові процеси щодо колишніх співробітників радянських спецслужб, які вчиняли злочини проти людяності та воєнні злочини у період завершення Другої світової війни і після неї

Сьогодні є багато випадків, коли особи, що вчиняли воєнні злочини чи злочини проти людяності, зазнали відповідальності через досить тривалий термін. Наприклад, у країнах Балтії були судові процеси щодо колишніх співробітників радянських спецслужб, які вчиняли злочини проти людяності та воєнні злочини в період завершення Другої світової війни і після неї. Тобто цих людей переслідували вже тоді, коли ці країни Балтії стали незалежними, і були результативні процеси. Їх було небагато, але такі процеси мали місце.

– Розкажіть, будь ласка, як створювався законопроект, і що з ним зараз?

– Первинна ініціатива була в «Правозахисного порядку денного». Сформувалась ситуативна група правозахисників та університетських викладачів, і на певному етапі ми скоординували роботу з Міністерством юстиції. Зараз міністерство є, так би мовити, модератором проекту в тому сенсі, що вони просувають його по лінії уряду, щоб цей законопроект був внесений як урядовий до Верховної Ради. В силу певних обставин зараз триває його погодження з іншими органами влади і ще очікується висновок консультативної місії Європейського союзу в Україні.

– Чому так довго це все відбувається – як написала Олександра Матвійчук, процес триває вже кілька років?

– По-перше, це досить великий за обсягом текст – близько сорока сторінок. Тривала робота над текстом і погодження проекту, бо, щоб ви розуміли, є різні точки зору в академічного середовища, умовно кажучи, та юристів, які працюють в органах державної влади.

Є певні об’єктивні причини, але є також і суб’єктивні чинники, скажімо, певні люди, які не те щоб зовсім не сприймають необхідність ухвалення такого законопроекту, можливо, мають певні страхи, що це нашкодить державі. Я можу тільки припускати, чому так відбувається.

– Як Ви оцінюєте перспективи законопроекту в парламенті?

– Мені важко прогнозувати, але я не думаю, що це буде легкий процес. Мені б хотілося, щоб це було швидко, як це інколи буває у Верховній Раді, але я підозрюю, що все буде не так. Але хотілось би вірити, що законопроект буде ухвалений, бо на мій погляд, це не є політичним питанням і це потрібно було зробити вже давно.

Джерело: https://www.radiosvoboda.org/a/28998654.html

 

Відкрите звернення Правозахисного порядку денного з приводу відкриття низки кримінальних проваджень проти громадських організацій та активістів

Жовтень 17, 2017

11 жовтня слідчі Національної поліції та Генеральної прокуратури провели обшук та вилучення документів із офісу Благодійного Фонду “Пацієнти України”.  Підставою для таких дій стало звинувачення керівництва організації, а також Всеукраїнської Мережі ЛЖВ і Альянсу громадського здоров’я у присвоєнні коштів Глобального фонду для боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією, а також фінансуванні так званих ЛНР/ДНР. Слід зауважити, що Глобальний фонд регулярно проводить міжнародний аудит для перевірки цільового використання наданих коштів, та за його результатами немає жодних претензій до нього. “Пацієнти України”, Мережа ЛЖВ і Альянс громадського здоров’я (раніше “Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні”) відомі своєю багаторічною роботою, яка запобігає виникненню та існуванню корупційних схем у сфері охорони здоров’я.

12 жовтня співробітники Служби безпеки України провели обшуки та затримання кількох громадських активістів організації “Автономний опір” за підозрою у підготовці “акцій протесту, замовлених кремлівськими пропагандистами”. Всупереч вимогам закону, їм не була надана можливість скористатися безкоштовною правовою допомогою. Пізніше активістам повідомили, що вони знаходяться у статусі свідків, по чому їх відпустили. Попри безапеляційну тональність публічних звинувачень, Служба безпеки не надала жодних фактів, які підтверджують згадану злочинну діяльність щодо повалення конституційного ладу. Самі ж затримані пов’язують даний інцидент із їхньою боротьбою проти незаконного будівництва у місті Львові.

Правозахисний порядок денний звертає увагу на те, що використання штампу “агент Кремля” стає дедалі популярнішим засобом для розправи із людьми чи організаціями, які викривають незаконні дії державних чиновників або не підтримують певні рішення державних органів чи їх посадових осіб. Така політика повністю копіює авторитарні практики Російської Федерації та неминуче призведе до того, що будь-яка критика діючої влади стане розцінюватися як спроба політичної дестабілізації в країні.

 

Правозахисний порядок денний вважає ці дії здійсненням тиску на громадянське суспільство, який розпочався із цілеспрямованої кампанії дискредитації активістів, що борються із корупцією, та реєстрації президентських законопроектів, що встановлюють необґрунтовані вимоги для подання додаткової до вже існуючої звітності громадських організацій.

Платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу,  аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів”, Євромайдан SOS. Координацію роботи платформи здійнює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

Перелік організацій, які приєдналися до відкритого звернення:

Центр громадянських свобод

Харківська правозахисна група

Українська Гельсінська спілка з прав людини

ЛОПЦ “Альтернатива”

ХОФ “Громадська Альтернатива”

Центр інформації про права людини

Кримська правозахисна група

Проект “Без кордонів”

ГО Центр “Соціальна Дія

ГО “Крим SOS”

Асоціація УМДПЛ

ГО “Харківський інститут соціологічних досліджень”

Благодійний фонд “Восток-SОS”

Експертний центр з прав людини

Тернопільська правозахисна група

ГС “Освітній дім прав людини – Чернігів”

Східноукраїнський центр громадських ініціатив

Фундація “Відкритий діалог”

Автономна адвокатура

Бюро соціальних та політичних розробок

ГО “Територія успіху” (Кропивницький)

Центр Громадянської просвіти “Альменда”

Громадська організація “Південь”  (Херсон)

ГО “Жіночий антикорупційний рух” (Хмельницький)

ГО “Асоціація демократичного розвитку” (Чернігів)

ГО “Народний Захист” (Запоріжжя)

ГС “Громадська платформа Запорізької області”

Медійна ініціатива за права людини

ГО “Київпрайд”

ГО “Мирний берег”

Благодійна організація “Фонд милосердя та здоров’я” (Херсон)

Прес-конференція Злочини проти людяності та воєнні злочини. Коли настане відповідальність?

Жовтень 3, 2017

«Злочини проти людяності та воєнні злочини. Коли настане відповідальність?»

4 жовтня 2017 року о 13:00 в Українському кризовому медіа центрі  по вул. Хрещатик , 2 відбудеться прес-конференція за участю :

  • Девіда Доната Каттіна – Генерального секретаря об’єднання  Парламентарі за глобальні дії (PGA)
  • Олександри Романцової – Заступник Голови правління Центру Громадянських свобод
  • Олександра Павліченко – голова Правління Української Гельсінської спілки з прав людини

Системні та масові порушення прав людини протягом 2013-2017 років, що мали місце з боку держави по відношенню до учасників руху Євромайдан, агресія Російської Федерації, Антитерористична операція на території Донбасу, тимчасова окупація окремих територій України та визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду на умовах Римського статуту, викрили невідповідність законодавства України про кримінальну відповідальність викликам часу.

Кримінальний кодекс України не передбачає кримінальної відповідальності за злочини проти людяності, за воєнні злочини, що являють собою порушення звичаєвого, а не договірного міжнародного гуманітарного права, не обумовлює можливості передачі осіб у розпорядження МКС, а також можливості визнання та врахування його рішень на території України.

Недоліки законодавства не дають можливість органам національного розслідування та національній судовій системі здійснити правильну кваліфікацію цих дій як міжнародних злочинів, які не мають термінів давності, що має стратегічне значення для поданих Україною міжнародних позовів проти Російської Федерації.

Необхідність приведення кримінального законодавства у відповідність із міжнародним правом визнається, зокрема, у рішенні Ради національної безпеки та оборони України від 25 січня 2015 року “Про надзвичайні заходи протидії російській загрозі та проявам тероризму, підтримуваним Російською Федерацією”, відповідно до якого має бути підготовлено проект Закону України про внесення змін до КК щодо встановлення кримінальної відповідальності за злочини проти людяності, та у Плані дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року, затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2015 року, який у тому числі передбачає незастосування строків давності для злочину катування.

Крім того, на нагальність вирішення цієї проблеми також звернула увагу і Парламентська Асамблея Ради Європи в одній з останніх резолюції №2112 (2016), відповідно до якої Асамблея закликає українську владу «привести своє національне законодавство, включаючи Кримінальний кодекс та Кримінально-процесуальний кодекс, у відповідність з положення міжнародного кримінального права, і, зокрема, включити положення про статус захопленої людини і визначити тортури як тяжкий злочин».

Для вирішення цієї проблеми робоча група за керівництва Констянтина Задої у рамках платформи “Правозахисний порядок денний” розробила законопроект «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо забезпечення його гармонізації з положеннями міжнародного права».

Проте, правозахисна спільнота зіткнулася з проблемою прийняття необхідного законопроекту, оскільки парламентарі та урядовці ігнорують нагальність прийняття потрібних змін до українського законодавства.

Правозахисники України разом з європейськими партнерами  нагадають уряду України про  необхідність здійснення надзвичайно важливих кроків у напрямку міжнародних гуманітарних стандартів. Перш за все це прийняття відповідних законів, які спрямовані на гармонізацію з міжнародним гуманітарним правом вітчизняне кримінальне законодавство. Таким є проект закону  «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо забезпечення гармонізації кримінального законодавства з положеннями міжнародного права».

За додатковою інформацією звертатися до Марини Ліліченко, Центр громадянських свобод +380668183510, human.rights.agenda.ua@gmail.com

72 громадські організації вже підписали Заяву Правозахисного порядку денного із вимогою до Президента України та Верховної Ради України припинити наступ на громадські об’єднання

Вересень 25, 2017

Заява Правозахисного порядку денного із вимогою до Президента України та Верховної Ради України припинити наступ на громадські об’єднання

На початку липня 2017 року у парламенті були зареєстровані президентські законопроекти №6674 та №6675, розроблені ніби на заміну скандальним  змінам до антикорупційного законодавства, які зобов’язують антикорупційних активістів подавати щорічні електронні декларації про особисті активи та майно (закон №1975-VIII від 23 березня 2017 року). Фактично, пропонується скасування е-декларування  для громадських антикорупційних активістів в обмін на запровадження додаткової податкової звітності для громадських організацій і фізичних осіб-підприємців, а також підприємств, установ та організацій, які надають їм послуги.

Законопроекти №6674 та №6675 покладають на усі громадські організації і фізичних осіб-підприємців, підприємства, установи та організації, які надають їм послуги, невиправданий обов’язок подавати додаткову звітність.

Показово, що обсяг звітності для громадських організацій, який передбачають ці законопроекти, значно перевищує той, що встановлений для бізнесу.  Більше того, звітність такого обсягу не вимагається навіть від отримувачів бюджетних коштів.

Ми вважаємо, що на фоні заяв про необхідність зменшення надмірного державного регулювання, такі законодавчі ініціативи з’явилися невипадково. Покарання у вигляді скасування неприбуткового статусу громадської організації має підкреслено каральний характер та є нічим іншим, як запровадженням інструменту для вибіркового тиску на нелояльні до влади громадські організації.

Ми розцінюємо таку ініціативу Президента України як непропорційне втручання у діяльність громадських організацій. Такі кроки уподібнюють Україну до репресивних режимів – Російської Федерації, Казахстану, Азербайджану, Туркменістану тощо. Попри позірну турботу про прозорість та підзвітність, запроваджене регулювання у цих країнах призвело до майже повного знищення непідконтрольних владі громадських об’єднань та тотального наступу на громадянське суспільство.

Жодними міжнародними договорами не передбачена вимога такого роду контролю держави щодо діяльності громадських об’єднань, оскільки за міжнародними стандартами громадські об’єднання мають право на свободу від втручання держави в їхню діяльність.

Керівні принципи щодо свободи об’єднань Ради Європи та ОБСЄ передбачають, що “держава не повинна вимагати від об’єднань підзвітності та прозорості, однак повинна заохочувати і стимулювати їх до цього”. При цьому встановлення особливих вимог до звітності допускається тільки у разі надання певних пільг та за умови, що “об’єднанню надаватиметься можливість на власний розсуд вирішувати, дотримуватись таких вимог до звітності чи відмовитись від їх дотримання, а отже – від відповідних особливих пільг”.

З огляду на викладене вище ми вимагаємо від парламенту негайно відхилити законопроекти №6674 та №6675 від 10 липня 2017 року, а від Президента України –  виконати свою обіцянку щодо скасування змін до антикорупційного законодавства від березня 2017 року.

Довідково: платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу, аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів” ГО Центр “Соціальна Дія”, Євромайдан SOS. Координацію роботи платформи здійcнює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

  1. Центр громадянських свобод
  2. Харківська правозахисна група
  3. Харківський інститут соціальних досліджень
  4. Східноукраїнський центр громадських ініціатив
  5. Благодійний фонд “Восток-SОS”
  6. ЛОПЦ “Альтернатива”
  7. Асоціація УМДПЛ
  8. ГО “КиївПрайд”
  9. Українська Гельсінська спілка з прав людини
  10. Фундація “Відкритий Діалог”
  11. Центр інформації про права людини
  12. Кримська правозахисна група
  13. Гельсінська ініціатива-ХХІ
  14. ГО “Мирний Берег”
  15. Експертний центр з прав людини
  16. ГО “Ла Страда Україна”
  17. Центр досліджень визвольного руху
  18. БО “Фонд милосердя і здоров’я”
  19. ГО “Південь”
  20. ГО “Промінь змін”
  21. Харківська обласна фундація “Громадська альтернатива”
  22. Проект “Без кордонів”
  23. ГО “Асоціація Політичних Наук”
  24. ГО “Народний контроль Кіровоградщини”
  25. Центр української політики “Ексампей”
  26. ГО “Волонтерське об”єднання учасників Майдану та бойових дій”
  27. БФ «Клуб Дивосвіт»
  28. ГО «Школа Громадських Проектів»
  29. ГО «Віра.Надія.Дія»
  30. ГО «JCI Kyiv»
  31. Освітній дім прав людини – Чернігів
  32. ГО “Центр “Жіночі перспективи”
  33. ГО “Закарпатська громада”
  34. Івано-Франківська обласна організація “Молода Просвіта”
  35. Тернопільська правозахисна група
  36. Правозахисний центр “All rights”
  37. ВБО “КОНВІКТУС УКРАЇНА”
  38. Автономна Адвокатура
  39. ГО “МАРТ”  (Чернігів)
  40. Українська Фундація правової допомоги
  41. “Інформаційно – просвітницький центр “ВІСЬ” (Вінниця)
  42. Центр громадянської просвіти “Альменда”
  43. Центр гуманістичних технологій АХАЛАР
  44. ГО “Українська Асоціація Оцінювання”
  45. ГО “Територія успіху”
  46. Т-Жінки України
  47. ГО “АвтоМайдан Київ”
  48. ГО “Вектор прав людини”
  49. “Білозерський центр регіонального розвитку”
  50. Центр досліджень правоохоронної діяльності
  51. Чернігівський громадський комітет захисту прав людини
  52. ГО Київський освітній центр “Простір толерантності”
  53. Правозахисний центр “Поступ”
  54. ГО “Ліберально-демократична ліга України”
  55. Бюро соціальних і політичних розробок
  56. Центр правових та політичних досліджень “ДУМА”
  57. Інститут масової інформації
  58. Експертна група “Сова”
  59. Медійна ініціатива за права людини
  60. Всеукраїнська благодіна організація “Легалайф-Україна””
  61. ГО “Інсайт”
  62. Український незалежний центр політичних досліджень
  63. ГО “Інформатор”
  64. ІАЦ “Громадський Простір”
  65. Правозахисний ЛГБТ Центр “Наш світ”
  66. ГО “Бахмат”
  67. ГО “Development foundation”
  68. ГО “Всеукраїнська ліга правників проти корупції”
  69. ГО “Харківське жіноче об’єднання “Сфера”
  70. ГО “Гендерний центр Волинської області”
  71. ГО “Тeатр для діалогу”
  72. ГО “Вільна територія”

Заява відкрита до підписання. Зголошення просимо надсилати на human.rights.agenda.ua@gmail.com

 

Громадські організації, медіа та активісти вимагають не допустити обмеження гласності судочинства

Вересень 13, 2017

Громадські організації, медіа та активісти вимагають не допустити обмеження гласності судочинства 

Проект реформи судочинства, ініційований Президентом, суттєво звужує прозорість судового процесу. Громадські організації  та активісти закликають Парламент не допустити цього.

Після Революції Гідності суспільство і закон стимулювали суди стати більш відкритими, налагодити діалог зі ЗМІ та громадою. Ухвалення нового Закону “Про судоустрій і статус суддів”, що передбачив право громадян проводити відеозапис чи фотографування відкритих судових засідань без спеціального дозволу суду, стало значним здобутком, незважаючи на світоглядну неготовність багатьох суддів до імплементації цього положення.

Однак у червні цього року Президент України вніс на розгляд Верховної Ради України проект реформи судового процесу, який, попри значну кількість прогресивних положень, звужує принципи гласності та відкритості судових засідань і створює перешкоди для здійснення суспільного контролю. Наразі Парламент розглядає законопроект у другому читанні.

У випадку прийняття закону:

  1. Суд зможе ЗАБОРОНИТИ фотофіксацію, відеозапис чи трансляцію ВІДКРИТОГО судового засідання, якщо вони “заважають ходу судового процесу” (ч. 7 ст. 7 ЦПК, ч. 8 ст. 10 КАС, ч. 8 ст. 9 ГПК у редакції законопроекту). Це може стати на заваді громадськості стежити за судовими процесами, особливо у суспільно важливих справах. Фактично це НЕОБМЕЖЕНЕ дискреційне право судді зробити процес закритим для широкого кола громадськості з надуманих мотивів.
  2. Суд зможе НЕ впустити до зали судових засідань людей, які бажають бути присутніми у відкритому судовому засіданні, якщо немає “вільних місць” (ч. 2 ст. 7 ЦПК, ч. 3 ст. 10 КАС, ч. 3 ст. 9 ГПК у редакції законопроекту). Це положення закриє від громадськості кабінети суддів, де вони часто слухають справи, повісивши табличку “зал судових засідань”, та може стимулювати суддів призначати розгляд резонансних справ у маленьких залах, зменшувати кількість місць для слухачів у залах, аби уникнути суспільного контролю.
  3. Суд зможе НЕ проголошувати прилюдно судові рішення, ухвалені за наслідками закритих судових засідань (ч. 18 ст. 7 ЦПК, ч. 17 ст. 10 КАС, ч. 18 ст. 9 ГПК у редакції законопроекту). Це порушує статтю 6 Європейської конвенції з прав людини, де зазначено, що судові рішення в будь-якому випадку проголошуються прилюдно. Сьогоднішнє регулювання, наприклад, в адміністративному судочинстві, відповідає Конвенції, оскільки передбачає відкрите проголошення судового рішення, навіть ухваленого за наслідками закритого судового засідання, – лише з вилученням інформації, заради нерозголошення якої проводився закритий розгляд.
  4. Під загрозою відповідальності учаснику процесу буде ЗАБОРОНЕНО використовувати аудіо- чи відеозапис, фотографування під час закритої наради з суддею, що проводиться для врегулювання спору (ч. 9 ст. 204, п. 5 ч. 1 ст. 149 ЦПК, ч. 9 ст. 186, п. 4 ч. 1 ст. 149 КАС, ч. 10 ст. 189, п. 5 ч. 1 ст. 136 ГПК у редакції законопроекту). Ці положення дозволять судді проводити закриті зустрічі із кожною стороною окремо і під виглядом урегулювання спору вимагати неправомірну вигоду, не боячись відповідальності. Адже сторона не матиме права зафіксувати розмову, а якщо й зафіксує, то це не зможе бути використано як доказ у суді.

Наведені положення законопроекту є значним кроком назад у проведенні судової реформи, оскільки зачиняють двері суду для суспільного контролю та сприятимуть розвитку корупції.

Закликаємо народних депутатів України не підтримувати прийняття законопроекту №6232 про зміни до процесуальних кодексів із положеннями, що зроблять правосуддя непрозорим для суспільства.

Організації та громадські діячі, що підтримали заяву

ГО “Вектор прав людини” та проект “Суд людською мовою”

Центр політико-правових реформ

Асоціація українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів

Харківська правозахисна група

Центр інформації про права людини

Медійна ініціатива за права людини

Харківська обласна фундація “Громадська Альтернатива”

ГО “Бюро правничих комунікацій” (м. Суми)

Фундація “DEJURE”

Інтернет-медіа Texty.org.ua

Центр демократії та верховенства права

ГО “Відкрита Україна”

ГО “Інститут масової інформації”

Луганський обласний правозахисний центр “Альтернатива”

Центр громадянських свобод

ГО “Всеукраїнське об’єднання “Автомайдан”

Фундація “Відкритий діалог”

ГО “Платформа прав людини”

Лариса Денисенко, журналістка Громадського радіо, правозахисниця, адвокат

Еліна Шишкіна, народний депутат України у Верховній Раді України VI скликання, експерт Реанімаційного пакету реформ

Прес-анонс “Відео-проекція на будівлі КМУ: жертви воєнних злочинів звернуться до урядовців та народних депутатів”

Вересень 8, 2017

У п’ятницю, 8 вересня, о 20.30 на будівлі Кабінету Міністрів України (вулиця Михайла Грушевського, 12/2) з’явиться світлова відео-проекція людей, які стали жертвами воєнних злочинів у ході війні із Російською Федерацією. Вони звернуться до уряду та парламенту із проханням надати національним органам розслідування належний правовий інструментарій для розслідування міжнародних злочинів, і внести для цього необхідні зміни в законодавство. Світлову відео-інсталяцію підготувала команда французьких кінематографістів Zero Impuniti, які боряться з безкарністю в ході збройних конфліктів у різних куточках планети.

На демонстрації відео-проекції відбудеться брифінг для преси за участі жертв воєнних злочинів, представників команди Zero Impunity та правозахисників.

За три роки в результаті розпочатої Росією війни в Україні загинуло щонайменше 10 тисяч людей і більше 23 тисяч було поранено. Тисячі цивільних осіб були викрадені та кинуті до підвалів, піддані тортурам та залякуванням, щоб змусити їх замовкнути.

Одна із суттєвих перешкод у встановленні справедливості у цих справах є застарілий Кримінальний кодекс України. Досі у ньому не передбачено відповідальності за злочини проти людяності, а його положення щодо воєнних злочинів не в повній мірі відповідають вимогам сучасного міжнародного права. Недоліки законодавства не дають можливість органам національного розслідування та національній судовій системі здійснити правильну кваліфікацію цих дій як міжнародних злочинів, які не мають термінів давності.

Для вирішення цієї проблеми платформа “Правозахисний порядок денний” у співпраці із Міністерством юстиції України розробила законопроект «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо забезпечення його гармонізації з положеннями міжнародного права». На даний час законопроект проходить процедуру узгодження в уряді, після чого буде зареєстрований у парламенті.

Контакти для преси: Марина Ліліченко, Центр громадянських свобод, +380668183510

 

Заява Правозахисного порядку денного із вимогою до Президента України та Верховної Ради України припинити наступ на громадські об’єднання

Вересень 7, 2017

Заява Правозахисного порядку денного із вимогою до Президента України та Верховної Ради України припинити наступ на громадські об’єднання

На початку липня 2017 року у парламенті були зареєстровані президентські законопроекти №6674 та №6675, розроблені ніби на заміну скандальним  змінам до антикорупційного законодавства, які зобов’язують антикорупційних активістів подавати щорічні електронні декларації про особисті активи та майно (закон №1975-VIII від 23 березня 2017 року). Фактично, пропонується скасування е-декларування  для громадських антикорупційних активістів в обмін на запровадження додаткової податкової звітності для громадських організацій і фізичних осіб-підприємців, а також підприємств, установ та організацій, які надають їм послуги.

Законопроекти №6674 та №6675 покладають на усі громадські організації і фізичних осіб-підприємців, підприємства, установи та організації, які надають їм послуги, невиправданий обов’язок подавати додаткову звітність.

Показово, що обсяг звітності для громадських організацій, який передбачають ці законопроекти, значно перевищує той, що встановлений для бізнесу.  Більше того, звітність такого обсягу не вимагається навіть від отримувачів бюджетних коштів.

Ми вважаємо, що на фоні заяв про необхідність зменшення надмірного державного регулювання, такі законодавчі ініціативи з’явилися невипадково. Покарання у вигляді скасування неприбуткового статусу громадської організації має підкреслено каральний характер та є нічим іншим, як запровадженням інструменту для вибіркового тиску на нелояльні до влади громадські організації.

Ми розцінюємо таку ініціативу Президента України як непропорційне втручання у діяльність громадських організацій. Такі кроки уподібнюють Україну до репресивних режимів – Російської Федерації, Казахстану, Азербайджану, Туркменістану тощо. Попри позірну турботу про прозорість та підзвітність, запроваджене регулювання у цих країнах призвело до майже повного знищення непідконтрольних владі громадських об’єднань та тотального наступу на громадянське суспільство.

Жодними міжнародними договорами не передбачена вимога такого роду контролю держави щодо діяльності громадських об’єднань, оскільки за міжнародними стандартами громадські об’єднання мають право на свободу від втручання держави в їхню діяльність.

Керівні принципи щодо свободи об’єднань Ради Європи та ОБСЄ передбачають, що “держава не повинна вимагати від об’єднань підзвітності та прозорості, однак повинна заохочувати і стимулювати їх до цього”. При цьому встановлення особливих вимог до звітності допускається тільки у разі надання певних пільг та за умови, що “об’єднанню надаватиметься можливість на власний розсуд вирішувати, дотримуватись таких вимог до звітності чи відмовитись від їх дотримання, а отже – від відповідних особливих пільг”.

З огляду на викладене вище ми вимагаємо від парламенту негайно відхилити законопроекти №6674 та №6675 від 10 липня 2017 року, а від Президента України –  виконати свою обіцянку щодо скасування змін до антикорупційного законодавства від березня 2017 року.

Довідково: платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу, аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів” ГО Центр “Соціальна Дія”, Євромайдан SOS. Координацію роботи платформи здійcнює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

Центр громадянських свобод

Харківська правозахисна група

Харківський інститут соціальних досліджень

Східноукраїнський центр громадських ініціатив

Благодійний фонд “Восток-SОS”

ЛОПЦ “Альтернатива”

Асоціація УМДПЛ

ГО “КиївПрайд”

Українська Гельсінська спілка з прав людини

Фундація “Відкритий Діалог”

Центр інформації про права людини

Кримська правозахисна група

Заява відкрита до підписання. Зголошення просимо надсилати на human.rights.agenda.ua@gmail.com

ПРЕС-РЕЛІЗ ПРАВОЗАХИСНОГО ПОРЯДКУ ДЕННОГО 18 липня 2017 року, Київ

Липень 18, 2017

“Українська влада дедалі частіше використовує риторику боротьби із російською збройною агресією для прихованого наступу на громадянські свободи. На жаль, такі дії знаходять підтримку у частини суспільства. Але виграти війну і для цього самим перетворитися на авторитарну Росію не має жодного сенсу. Якщо ця тенденція продовжиться – може постати питання про призупинення безвізу, чи не єдиного в цьому році вагомого позитивного досягнення” – вважає Олександра Матвійчук, голова правління Центру громадянських свобод.

Про небезпечну тенденцію відступу від проголошеного на Майдані гасла “права людини понад усе” йшла мова на прес-конференції Правозахисного порядку денного “Три роки після Майдану: тривожні дзвіночки для прав людини”, яка відбулася 18 липня 2017 року в Українському медіа-кризовому центрі.

Минулого тижня народні депутати намагалися провести через парламент цілу низку репресивних норм. Серед них президентські законопроекти №6674 та №6675, які були внесені на заміну скандальним законам про е-декларування для антикорупційних активістів та становлять неприхований наступ на свободу об’єднань; законопроект №6688, зареєстрований народними депутатами з комітету нацбезпеки і оборони, в якому для протидії загрозам національній безпеці в інформаційній сфері запроваджується російська практика роботи спецслужб по блокуванню доступу до інформаційного ресурсу без санкції суду.

На додачу народні депутати намагалися провести процедуру відкритого голосування за обрання кандидатів на посаду Уповноваженого Верховної Ради України, яка з невідомих причин розглядалася в рамках законопроекту про зміни до закону про Конституційний суд України. Відкрите голосування значно полегшить головам фракцій контроль за депутатами для виконання досягнутих політичних домовленостей. Але поставить під сумнів незалежність та неупередженість новообраного Уповноваженого відносно тих політичних сил, які пролобіювали його обрання. Не обійшлося і без фальшування ухваленого законопроекту, тож досі не зрозуміло, який саме текст буде направлений на підпис Президенту України.

“Із нашим парламентом – як із малою дитиною. Тільки відвернувся – або пальці в розетку, чи телефон в унітаз. І потім: “Воно саме” – коментує ситуацію Аркадій Бущенко, виконавчий директор Української Гельсінкської спілки з прав людини.

Із такої оцінкою погоджується Оксана Покальчук, директорка Amnesty International в Україні та звертає увагу на те, що події минулого тижня є прямим відображенням небезпечної тенденції, що вже тривалий час знаходиться в полі зору міжнародних організацій:

“По мірі того, як зменшується міжнародний тиск на українських урядовців, погіршується ситуація з дотриманням прав людини в нашій країні. Праві рухи та церква намагаються завоювати громадську думку та насадити практики, аналогічні тим, що впроваджуються в Росії. Уряд зі свого боку, прикриваючись аргументами “національної безпеки”, намагається непропорційно обмежити права та свободи громадян. Ці вкрай тривожні тенденції несуть реальну загрозу українському суспільству та тим правам, які вдалось захистити на Майдані” – переконана вона.

На прес-конференції було вперше оприлюднена письмова декларація більше двадцяти членів Парламентської Асамблеї Ради Європи від 29 червня 2017 року. Автори декларації відзначили, що показники впровадження реформ в Україні поступово знижуються та закликали владу України припинити політичне переслідування реформаторських організацій, зокрема, антикорупційної організації «Центр протидії корупції» та журналістів-розслідувачів.

“Депутати 15 країн Ради Європи виступили на захист українських реформаторів – представників громадянського суспільства, політиків, урядовців. Кожен із них дуже добре знає ситуацію в Україні, бо постійно допомагає Україні відстоювати позицію щодо РФ чи звільняти в’язнів Кремля. Тому саме їх голос є особливо важливим меседжем для діючої влади, що політичні переслідування ніхто не буде толерувати” – зазначає Людмила Козловська, Президент Фундації “Відкритий діалог”.

За додатковою інформацією прохання звертатися до Марини Ліліченко, Центр громадянських свобод +38066 8183510 human.rights.agenda.ua@gmail.com

Платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу, аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів” ГО Центр “Соціальна Дія”, Євромайдан SOS. Координацію роботи платформи здійнює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

Відеозапис: http://uacrisis.org/ua/58682-human-rights-situation#prettyPhoto/0/

Прес-конференція Правозахисного Порядку Денного “Три роки після Майдану: тривожні дзвіночки для прав людини” 18 липня об 9.30, м. Київ

Липень 17, 2017

В останні дні перед канікулами народні депутати намагалися провести через парламент цілу низку репресивних норм. Серед них президентські законопроекти №6674 та №6675, які були внесені  на заміну скандальним законам про е-декларування для антикорупційних активістів та становлять неприхований наступ на свободу об’єднань; законопроект №6688, зареєстрований народними депутатами з комітету нацбезпеки і оборони, в якому для протидії загрозам національній безпеці в інформаційній сфері запроваджується  російська практика роботи спецслужб по блокування доступу до інформаційного ресурсу без санкції суду.

 

Минулого тижня ми також стали свідками спроб маніпулювання апарату парламенту щодо відображення результатів голосування за процедуру обрання Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Досі невідомо, який текст законопроекту підпише голова парламенту Андрій Парубій. Очевидним є намагання окремих політичних сил політизувати посаду омбудсмана на догоду партійним інтересам.

 

Усе це відбувається на фоні цілеспрямованої кампанії дискредитації громадянського суспільства, до якої ймовірно причетна українська спецслужба. У першу чергу це стосується реформаторів – представників громадянського суспільства, політиків, урядовців. Ця ситуація є доволі  тривожною і вже викликала відповідну офіційну реакцію на червневій сесії Парламентської асамблеї Ради Європи.

 

18 липня о 09:30 в приміщенні Українського кризового медіа-центру (вул. Хрещатик, 2) відбудеться прес-конференція “Три роки після Майдану: тривожні дзвіночки для прав людини, де учасники Правозахисного порядку денного окреслять тривожні тенденції розвитку законодавства та практики, які становлять виклики для захисту права людини в Україні.

Спікери:

Олександра Матвійчук, голова правління Центру громадянських свобод

Людмила Козловська, президент Фундації Відкритий Діалог

Оксана Покальчук, виконавча директорка Amnesty International в Україні

Аркадій Бущенко, виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини

 

За додатковою інформацією прохання звертатися до Марини Ліліченко, Центр громадянських свобод +38066 8183510 human.rights.agenda.ua@gmail.com

 

Платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу,  аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів” ГО Центр “Соціальна Дія”, Євромайдан SOS. Координацію роботи платформи здійнює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

Результаты поиска:

Судова реформа

Лютий 22, 2018

Владу України закликають змінити законодавство щодо визнання воєнних злочинів

Січень 25, 2018

Владу України закликають змінити законодавство щодо визнання воєнних злочинів

Київ – Активісти ініціативи «Правозахисний порядок денний» закликають уряд внести на розгляд Верховної Ради розроблений спільно з Міністерством юстиції законопроект, який вносить зміни до українського законодавства щодо воєнних злочинів та злочинів проти людяності. За словами голови правління Центру громадянських свобод Олександри Матвійчук, законопроект «уже кілька місяців, як застряг на розгляді в Кабінеті міністрів». Радіо Свобода направило запит до Мін’юсту щодо деталей ситуації та його позиції в цьому питанні, а про сам документ розпитало в одного із авторів – доцента кафедри кримінального права Київського університету імені Тараса Шевченка Костянтина Задою.

– Мета цього законопроекту полягає в тому, щоб привести кримінальне законодавство України у відповідність до міжнародного права в частині відповідальності за так звані «основні злочини»: геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини, агресія. Це злочини, які належать до юрисдикції Міжнародного кримінального суду, але у всіх держав світу є зобов’язання на національному рівні. Такі зобов’язання є й перед Україною.

 Далеко не за всі порушення міжнародного гуманітарного права настає відповідальність, згідно з нашим законодавством

Сьогодні, в принципі, не визнається як злочини окремого виду, за нашим законодавством, злочини проти людяності. Чисто гіпотетично можна ці діяння переслідувати як загально кримінальні злочини, але далеко не завжди, і такі переслідування, в принципі, не відбивють сутності того, що це, у першу чергу, є порушенням міжнародного права, і вже потім – національного права.

Є також серйозні прогалини у криміналізації воєнних злочинів: далеко не за всі порушення міжнародного гуманітарного права настає відповідальність, згідно з нашим законодавством.

І третя серйозна проблема – зобов’язання запобігати безкарності оцим чотирьом основним злочинам, і там цілий спектр заходів держави мають вжити, зокрема, це відмова від строків давності та імунітетів до тих, хто вчиняв ці злочини. І ці зобов’язання досить фрагментарно в нашому Кримінальному кодексі реалізовані.

– Чим відповідальність за вбивство, наприклад, яке визнане воєнним злочином чи злочином проти людяності, відрізняється від санкції за «звичайний» злочин?

– Злочини проти людяності – це цілий набір діянь, найбільш тяжкими з яких є вбивства, які вчиняються у контексті систематичного або широкомасштабного нападу на цивільне населення. Тобто мова йде про те, щоб розглядати ці діяння у ширшому соціальному контексті, і це змінює розуміння природи цих діянь. Наприклад, якщо переслідувати за убивства на Майдані 18-20 лютого 2014 року як «звичайні», так би мовити, вбивства, то не буде різниці між убивством під час затримання і скоординованої держслужбовцями атаки на осіб із числа цивільного населення.

Злочини проти людяності не мають строків давності, а наше законодавство допускає застосування строків давності щодо окремих випадків вчинення убивств

Інший аспект – те, що злочини проти людяності не мають строків давності, а наше законодавство, в принципі, допускає застосування строків давності щодо окремих випадків вчинення убивств.

– А наскільки ці зміни до законодавства можуть допомогти в умовах конфлікту, коли українські правоохоронці та суди не мають доступу на окремі території?

– Зрозуміло, що законодавство не дасть нам можливості затримувати тих, хто перебуває на окупованих територіях, тому що одна справа – існування норми права, а інша – її реалізація. Зрозуміло, що самим фактом ухвалення закону Україна не зможе захоплювати тих, хто вчиняв воєнні злочини на непідконтрольних територіях і одразу віддавати їх під суд.

Законопроект створює правову ситуацію, що над тими, хто вчиняє воєнні злочини на непідконтрольній території, буде нависати сокира невідворотної відповідальності

Але законопроект створює таку правову ситуацію, що над тими, хто вчиняє воєнні злочини на непідконтрольній території, буде нависати сокира невідворотної відповідальності. Будуть закриті всі прогалини: нехай не сьогодні, не через рік і навіть через десять років, але вони понесуть відповідальність.

У країнах Балтії були судові процеси щодо колишніх співробітників радянських спецслужб, які вчиняли злочини проти людяності та воєнні злочини у період завершення Другої світової війни і після неї

Сьогодні є багато випадків, коли особи, що вчиняли воєнні злочини чи злочини проти людяності, зазнали відповідальності через досить тривалий термін. Наприклад, у країнах Балтії були судові процеси щодо колишніх співробітників радянських спецслужб, які вчиняли злочини проти людяності та воєнні злочини в період завершення Другої світової війни і після неї. Тобто цих людей переслідували вже тоді, коли ці країни Балтії стали незалежними, і були результативні процеси. Їх було небагато, але такі процеси мали місце.

– Розкажіть, будь ласка, як створювався законопроект, і що з ним зараз?

– Первинна ініціатива була в «Правозахисного порядку денного». Сформувалась ситуативна група правозахисників та університетських викладачів, і на певному етапі ми скоординували роботу з Міністерством юстиції. Зараз міністерство є, так би мовити, модератором проекту в тому сенсі, що вони просувають його по лінії уряду, щоб цей законопроект був внесений як урядовий до Верховної Ради. В силу певних обставин зараз триває його погодження з іншими органами влади і ще очікується висновок консультативної місії Європейського союзу в Україні.

– Чому так довго це все відбувається – як написала Олександра Матвійчук, процес триває вже кілька років?

– По-перше, це досить великий за обсягом текст – близько сорока сторінок. Тривала робота над текстом і погодження проекту, бо, щоб ви розуміли, є різні точки зору в академічного середовища, умовно кажучи, та юристів, які працюють в органах державної влади.

Є певні об’єктивні причини, але є також і суб’єктивні чинники, скажімо, певні люди, які не те щоб зовсім не сприймають необхідність ухвалення такого законопроекту, можливо, мають певні страхи, що це нашкодить державі. Я можу тільки припускати, чому так відбувається.

– Як Ви оцінюєте перспективи законопроекту в парламенті?

– Мені важко прогнозувати, але я не думаю, що це буде легкий процес. Мені б хотілося, щоб це було швидко, як це інколи буває у Верховній Раді, але я підозрюю, що все буде не так. Але хотілось би вірити, що законопроект буде ухвалений, бо на мій погляд, це не є політичним питанням і це потрібно було зробити вже давно.

Джерело: https://www.radiosvoboda.org/a/28998654.html

 

Відкрите звернення Правозахисного порядку денного з приводу відкриття низки кримінальних проваджень проти громадських організацій та активістів

Жовтень 17, 2017

11 жовтня слідчі Національної поліції та Генеральної прокуратури провели обшук та вилучення документів із офісу Благодійного Фонду “Пацієнти України”.  Підставою для таких дій стало звинувачення керівництва організації, а також Всеукраїнської Мережі ЛЖВ і Альянсу громадського здоров’я у присвоєнні коштів Глобального фонду для боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією, а також фінансуванні так званих ЛНР/ДНР. Слід зауважити, що Глобальний фонд регулярно проводить міжнародний аудит для перевірки цільового використання наданих коштів, та за його результатами немає жодних претензій до нього. “Пацієнти України”, Мережа ЛЖВ і Альянс громадського здоров’я (раніше “Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні”) відомі своєю багаторічною роботою, яка запобігає виникненню та існуванню корупційних схем у сфері охорони здоров’я.

12 жовтня співробітники Служби безпеки України провели обшуки та затримання кількох громадських активістів організації “Автономний опір” за підозрою у підготовці “акцій протесту, замовлених кремлівськими пропагандистами”. Всупереч вимогам закону, їм не була надана можливість скористатися безкоштовною правовою допомогою. Пізніше активістам повідомили, що вони знаходяться у статусі свідків, по чому їх відпустили. Попри безапеляційну тональність публічних звинувачень, Служба безпеки не надала жодних фактів, які підтверджують згадану злочинну діяльність щодо повалення конституційного ладу. Самі ж затримані пов’язують даний інцидент із їхньою боротьбою проти незаконного будівництва у місті Львові.

Правозахисний порядок денний звертає увагу на те, що використання штампу “агент Кремля” стає дедалі популярнішим засобом для розправи із людьми чи організаціями, які викривають незаконні дії державних чиновників або не підтримують певні рішення державних органів чи їх посадових осіб. Така політика повністю копіює авторитарні практики Російської Федерації та неминуче призведе до того, що будь-яка критика діючої влади стане розцінюватися як спроба політичної дестабілізації в країні.

 

Правозахисний порядок денний вважає ці дії здійсненням тиску на громадянське суспільство, який розпочався із цілеспрямованої кампанії дискредитації активістів, що борються із корупцією, та реєстрації президентських законопроектів, що встановлюють необґрунтовані вимоги для подання додаткової до вже існуючої звітності громадських організацій.

Платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу,  аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів”, Євромайдан SOS. Координацію роботи платформи здійнює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

Перелік організацій, які приєдналися до відкритого звернення:

Центр громадянських свобод

Харківська правозахисна група

Українська Гельсінська спілка з прав людини

ЛОПЦ “Альтернатива”

ХОФ “Громадська Альтернатива”

Центр інформації про права людини

Кримська правозахисна група

Проект “Без кордонів”

ГО Центр “Соціальна Дія

ГО “Крим SOS”

Асоціація УМДПЛ

ГО “Харківський інститут соціологічних досліджень”

Благодійний фонд “Восток-SОS”

Експертний центр з прав людини

Тернопільська правозахисна група

ГС “Освітній дім прав людини – Чернігів”

Східноукраїнський центр громадських ініціатив

Фундація “Відкритий діалог”

Автономна адвокатура

Бюро соціальних та політичних розробок

ГО “Територія успіху” (Кропивницький)

Центр Громадянської просвіти “Альменда”

Громадська організація “Південь”  (Херсон)

ГО “Жіночий антикорупційний рух” (Хмельницький)

ГО “Асоціація демократичного розвитку” (Чернігів)

ГО “Народний Захист” (Запоріжжя)

ГС “Громадська платформа Запорізької області”

Медійна ініціатива за права людини

ГО “Київпрайд”

ГО “Мирний берег”

Благодійна організація “Фонд милосердя та здоров’я” (Херсон)

Прес-конференція Злочини проти людяності та воєнні злочини. Коли настане відповідальність?

Жовтень 3, 2017

«Злочини проти людяності та воєнні злочини. Коли настане відповідальність?»

4 жовтня 2017 року о 13:00 в Українському кризовому медіа центрі  по вул. Хрещатик , 2 відбудеться прес-конференція за участю :

  • Девіда Доната Каттіна – Генерального секретаря об’єднання  Парламентарі за глобальні дії (PGA)
  • Олександри Романцової – Заступник Голови правління Центру Громадянських свобод
  • Олександра Павліченко – голова Правління Української Гельсінської спілки з прав людини

Системні та масові порушення прав людини протягом 2013-2017 років, що мали місце з боку держави по відношенню до учасників руху Євромайдан, агресія Російської Федерації, Антитерористична операція на території Донбасу, тимчасова окупація окремих територій України та визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду на умовах Римського статуту, викрили невідповідність законодавства України про кримінальну відповідальність викликам часу.

Кримінальний кодекс України не передбачає кримінальної відповідальності за злочини проти людяності, за воєнні злочини, що являють собою порушення звичаєвого, а не договірного міжнародного гуманітарного права, не обумовлює можливості передачі осіб у розпорядження МКС, а також можливості визнання та врахування його рішень на території України.

Недоліки законодавства не дають можливість органам національного розслідування та національній судовій системі здійснити правильну кваліфікацію цих дій як міжнародних злочинів, які не мають термінів давності, що має стратегічне значення для поданих Україною міжнародних позовів проти Російської Федерації.

Необхідність приведення кримінального законодавства у відповідність із міжнародним правом визнається, зокрема, у рішенні Ради національної безпеки та оборони України від 25 січня 2015 року “Про надзвичайні заходи протидії російській загрозі та проявам тероризму, підтримуваним Російською Федерацією”, відповідно до якого має бути підготовлено проект Закону України про внесення змін до КК щодо встановлення кримінальної відповідальності за злочини проти людяності, та у Плані дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року, затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2015 року, який у тому числі передбачає незастосування строків давності для злочину катування.

Крім того, на нагальність вирішення цієї проблеми також звернула увагу і Парламентська Асамблея Ради Європи в одній з останніх резолюції №2112 (2016), відповідно до якої Асамблея закликає українську владу «привести своє національне законодавство, включаючи Кримінальний кодекс та Кримінально-процесуальний кодекс, у відповідність з положення міжнародного кримінального права, і, зокрема, включити положення про статус захопленої людини і визначити тортури як тяжкий злочин».

Для вирішення цієї проблеми робоча група за керівництва Констянтина Задої у рамках платформи “Правозахисний порядок денний” розробила законопроект «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо забезпечення його гармонізації з положеннями міжнародного права».

Проте, правозахисна спільнота зіткнулася з проблемою прийняття необхідного законопроекту, оскільки парламентарі та урядовці ігнорують нагальність прийняття потрібних змін до українського законодавства.

Правозахисники України разом з європейськими партнерами  нагадають уряду України про  необхідність здійснення надзвичайно важливих кроків у напрямку міжнародних гуманітарних стандартів. Перш за все це прийняття відповідних законів, які спрямовані на гармонізацію з міжнародним гуманітарним правом вітчизняне кримінальне законодавство. Таким є проект закону  «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо забезпечення гармонізації кримінального законодавства з положеннями міжнародного права».

За додатковою інформацією звертатися до Марини Ліліченко, Центр громадянських свобод +380668183510, human.rights.agenda.ua@gmail.com

72 громадські організації вже підписали Заяву Правозахисного порядку денного із вимогою до Президента України та Верховної Ради України припинити наступ на громадські об’єднання

Вересень 25, 2017

Заява Правозахисного порядку денного із вимогою до Президента України та Верховної Ради України припинити наступ на громадські об’єднання

На початку липня 2017 року у парламенті були зареєстровані президентські законопроекти №6674 та №6675, розроблені ніби на заміну скандальним  змінам до антикорупційного законодавства, які зобов’язують антикорупційних активістів подавати щорічні електронні декларації про особисті активи та майно (закон №1975-VIII від 23 березня 2017 року). Фактично, пропонується скасування е-декларування  для громадських антикорупційних активістів в обмін на запровадження додаткової податкової звітності для громадських організацій і фізичних осіб-підприємців, а також підприємств, установ та організацій, які надають їм послуги.

Законопроекти №6674 та №6675 покладають на усі громадські організації і фізичних осіб-підприємців, підприємства, установи та організації, які надають їм послуги, невиправданий обов’язок подавати додаткову звітність.

Показово, що обсяг звітності для громадських організацій, який передбачають ці законопроекти, значно перевищує той, що встановлений для бізнесу.  Більше того, звітність такого обсягу не вимагається навіть від отримувачів бюджетних коштів.

Ми вважаємо, що на фоні заяв про необхідність зменшення надмірного державного регулювання, такі законодавчі ініціативи з’явилися невипадково. Покарання у вигляді скасування неприбуткового статусу громадської організації має підкреслено каральний характер та є нічим іншим, як запровадженням інструменту для вибіркового тиску на нелояльні до влади громадські організації.

Ми розцінюємо таку ініціативу Президента України як непропорційне втручання у діяльність громадських організацій. Такі кроки уподібнюють Україну до репресивних режимів – Російської Федерації, Казахстану, Азербайджану, Туркменістану тощо. Попри позірну турботу про прозорість та підзвітність, запроваджене регулювання у цих країнах призвело до майже повного знищення непідконтрольних владі громадських об’єднань та тотального наступу на громадянське суспільство.

Жодними міжнародними договорами не передбачена вимога такого роду контролю держави щодо діяльності громадських об’єднань, оскільки за міжнародними стандартами громадські об’єднання мають право на свободу від втручання держави в їхню діяльність.

Керівні принципи щодо свободи об’єднань Ради Європи та ОБСЄ передбачають, що “держава не повинна вимагати від об’єднань підзвітності та прозорості, однак повинна заохочувати і стимулювати їх до цього”. При цьому встановлення особливих вимог до звітності допускається тільки у разі надання певних пільг та за умови, що “об’єднанню надаватиметься можливість на власний розсуд вирішувати, дотримуватись таких вимог до звітності чи відмовитись від їх дотримання, а отже – від відповідних особливих пільг”.

З огляду на викладене вище ми вимагаємо від парламенту негайно відхилити законопроекти №6674 та №6675 від 10 липня 2017 року, а від Президента України –  виконати свою обіцянку щодо скасування змін до антикорупційного законодавства від березня 2017 року.

Довідково: платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу, аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів” ГО Центр “Соціальна Дія”, Євромайдан SOS. Координацію роботи платформи здійcнює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

  1. Центр громадянських свобод
  2. Харківська правозахисна група
  3. Харківський інститут соціальних досліджень
  4. Східноукраїнський центр громадських ініціатив
  5. Благодійний фонд “Восток-SОS”
  6. ЛОПЦ “Альтернатива”
  7. Асоціація УМДПЛ
  8. ГО “КиївПрайд”
  9. Українська Гельсінська спілка з прав людини
  10. Фундація “Відкритий Діалог”
  11. Центр інформації про права людини
  12. Кримська правозахисна група
  13. Гельсінська ініціатива-ХХІ
  14. ГО “Мирний Берег”
  15. Експертний центр з прав людини
  16. ГО “Ла Страда Україна”
  17. Центр досліджень визвольного руху
  18. БО “Фонд милосердя і здоров’я”
  19. ГО “Південь”
  20. ГО “Промінь змін”
  21. Харківська обласна фундація “Громадська альтернатива”
  22. Проект “Без кордонів”
  23. ГО “Асоціація Політичних Наук”
  24. ГО “Народний контроль Кіровоградщини”
  25. Центр української політики “Ексампей”
  26. ГО “Волонтерське об”єднання учасників Майдану та бойових дій”
  27. БФ «Клуб Дивосвіт»
  28. ГО «Школа Громадських Проектів»
  29. ГО «Віра.Надія.Дія»
  30. ГО «JCI Kyiv»
  31. Освітній дім прав людини – Чернігів
  32. ГО “Центр “Жіночі перспективи”
  33. ГО “Закарпатська громада”
  34. Івано-Франківська обласна організація “Молода Просвіта”
  35. Тернопільська правозахисна група
  36. Правозахисний центр “All rights”
  37. ВБО “КОНВІКТУС УКРАЇНА”
  38. Автономна Адвокатура
  39. ГО “МАРТ”  (Чернігів)
  40. Українська Фундація правової допомоги
  41. “Інформаційно – просвітницький центр “ВІСЬ” (Вінниця)
  42. Центр громадянської просвіти “Альменда”
  43. Центр гуманістичних технологій АХАЛАР
  44. ГО “Українська Асоціація Оцінювання”
  45. ГО “Територія успіху”
  46. Т-Жінки України
  47. ГО “АвтоМайдан Київ”
  48. ГО “Вектор прав людини”
  49. “Білозерський центр регіонального розвитку”
  50. Центр досліджень правоохоронної діяльності
  51. Чернігівський громадський комітет захисту прав людини
  52. ГО Київський освітній центр “Простір толерантності”
  53. Правозахисний центр “Поступ”
  54. ГО “Ліберально-демократична ліга України”
  55. Бюро соціальних і політичних розробок
  56. Центр правових та політичних досліджень “ДУМА”
  57. Інститут масової інформації
  58. Експертна група “Сова”
  59. Медійна ініціатива за права людини
  60. Всеукраїнська благодіна організація “Легалайф-Україна””
  61. ГО “Інсайт”
  62. Український незалежний центр політичних досліджень
  63. ГО “Інформатор”
  64. ІАЦ “Громадський Простір”
  65. Правозахисний ЛГБТ Центр “Наш світ”
  66. ГО “Бахмат”
  67. ГО “Development foundation”
  68. ГО “Всеукраїнська ліга правників проти корупції”
  69. ГО “Харківське жіноче об’єднання “Сфера”
  70. ГО “Гендерний центр Волинської області”
  71. ГО “Тeатр для діалогу”
  72. ГО “Вільна територія”

Заява відкрита до підписання. Зголошення просимо надсилати на human.rights.agenda.ua@gmail.com

 

Громадські організації, медіа та активісти вимагають не допустити обмеження гласності судочинства

Вересень 13, 2017

Громадські організації, медіа та активісти вимагають не допустити обмеження гласності судочинства 

Проект реформи судочинства, ініційований Президентом, суттєво звужує прозорість судового процесу. Громадські організації  та активісти закликають Парламент не допустити цього.

Після Революції Гідності суспільство і закон стимулювали суди стати більш відкритими, налагодити діалог зі ЗМІ та громадою. Ухвалення нового Закону “Про судоустрій і статус суддів”, що передбачив право громадян проводити відеозапис чи фотографування відкритих судових засідань без спеціального дозволу суду, стало значним здобутком, незважаючи на світоглядну неготовність багатьох суддів до імплементації цього положення.

Однак у червні цього року Президент України вніс на розгляд Верховної Ради України проект реформи судового процесу, який, попри значну кількість прогресивних положень, звужує принципи гласності та відкритості судових засідань і створює перешкоди для здійснення суспільного контролю. Наразі Парламент розглядає законопроект у другому читанні.

У випадку прийняття закону:

  1. Суд зможе ЗАБОРОНИТИ фотофіксацію, відеозапис чи трансляцію ВІДКРИТОГО судового засідання, якщо вони “заважають ходу судового процесу” (ч. 7 ст. 7 ЦПК, ч. 8 ст. 10 КАС, ч. 8 ст. 9 ГПК у редакції законопроекту). Це може стати на заваді громадськості стежити за судовими процесами, особливо у суспільно важливих справах. Фактично це НЕОБМЕЖЕНЕ дискреційне право судді зробити процес закритим для широкого кола громадськості з надуманих мотивів.
  2. Суд зможе НЕ впустити до зали судових засідань людей, які бажають бути присутніми у відкритому судовому засіданні, якщо немає “вільних місць” (ч. 2 ст. 7 ЦПК, ч. 3 ст. 10 КАС, ч. 3 ст. 9 ГПК у редакції законопроекту). Це положення закриє від громадськості кабінети суддів, де вони часто слухають справи, повісивши табличку “зал судових засідань”, та може стимулювати суддів призначати розгляд резонансних справ у маленьких залах, зменшувати кількість місць для слухачів у залах, аби уникнути суспільного контролю.
  3. Суд зможе НЕ проголошувати прилюдно судові рішення, ухвалені за наслідками закритих судових засідань (ч. 18 ст. 7 ЦПК, ч. 17 ст. 10 КАС, ч. 18 ст. 9 ГПК у редакції законопроекту). Це порушує статтю 6 Європейської конвенції з прав людини, де зазначено, що судові рішення в будь-якому випадку проголошуються прилюдно. Сьогоднішнє регулювання, наприклад, в адміністративному судочинстві, відповідає Конвенції, оскільки передбачає відкрите проголошення судового рішення, навіть ухваленого за наслідками закритого судового засідання, – лише з вилученням інформації, заради нерозголошення якої проводився закритий розгляд.
  4. Під загрозою відповідальності учаснику процесу буде ЗАБОРОНЕНО використовувати аудіо- чи відеозапис, фотографування під час закритої наради з суддею, що проводиться для врегулювання спору (ч. 9 ст. 204, п. 5 ч. 1 ст. 149 ЦПК, ч. 9 ст. 186, п. 4 ч. 1 ст. 149 КАС, ч. 10 ст. 189, п. 5 ч. 1 ст. 136 ГПК у редакції законопроекту). Ці положення дозволять судді проводити закриті зустрічі із кожною стороною окремо і під виглядом урегулювання спору вимагати неправомірну вигоду, не боячись відповідальності. Адже сторона не матиме права зафіксувати розмову, а якщо й зафіксує, то це не зможе бути використано як доказ у суді.

Наведені положення законопроекту є значним кроком назад у проведенні судової реформи, оскільки зачиняють двері суду для суспільного контролю та сприятимуть розвитку корупції.

Закликаємо народних депутатів України не підтримувати прийняття законопроекту №6232 про зміни до процесуальних кодексів із положеннями, що зроблять правосуддя непрозорим для суспільства.

Організації та громадські діячі, що підтримали заяву

ГО “Вектор прав людини” та проект “Суд людською мовою”

Центр політико-правових реформ

Асоціація українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів

Харківська правозахисна група

Центр інформації про права людини

Медійна ініціатива за права людини

Харківська обласна фундація “Громадська Альтернатива”

ГО “Бюро правничих комунікацій” (м. Суми)

Фундація “DEJURE”

Інтернет-медіа Texty.org.ua

Центр демократії та верховенства права

ГО “Відкрита Україна”

ГО “Інститут масової інформації”

Луганський обласний правозахисний центр “Альтернатива”

Центр громадянських свобод

ГО “Всеукраїнське об’єднання “Автомайдан”

Фундація “Відкритий діалог”

ГО “Платформа прав людини”

Лариса Денисенко, журналістка Громадського радіо, правозахисниця, адвокат

Еліна Шишкіна, народний депутат України у Верховній Раді України VI скликання, експерт Реанімаційного пакету реформ

Прес-анонс “Відео-проекція на будівлі КМУ: жертви воєнних злочинів звернуться до урядовців та народних депутатів”

Вересень 8, 2017

У п’ятницю, 8 вересня, о 20.30 на будівлі Кабінету Міністрів України (вулиця Михайла Грушевського, 12/2) з’явиться світлова відео-проекція людей, які стали жертвами воєнних злочинів у ході війні із Російською Федерацією. Вони звернуться до уряду та парламенту із проханням надати національним органам розслідування належний правовий інструментарій для розслідування міжнародних злочинів, і внести для цього необхідні зміни в законодавство. Світлову відео-інсталяцію підготувала команда французьких кінематографістів Zero Impuniti, які боряться з безкарністю в ході збройних конфліктів у різних куточках планети.

На демонстрації відео-проекції відбудеться брифінг для преси за участі жертв воєнних злочинів, представників команди Zero Impunity та правозахисників.

За три роки в результаті розпочатої Росією війни в Україні загинуло щонайменше 10 тисяч людей і більше 23 тисяч було поранено. Тисячі цивільних осіб були викрадені та кинуті до підвалів, піддані тортурам та залякуванням, щоб змусити їх замовкнути.

Одна із суттєвих перешкод у встановленні справедливості у цих справах є застарілий Кримінальний кодекс України. Досі у ньому не передбачено відповідальності за злочини проти людяності, а його положення щодо воєнних злочинів не в повній мірі відповідають вимогам сучасного міжнародного права. Недоліки законодавства не дають можливість органам національного розслідування та національній судовій системі здійснити правильну кваліфікацію цих дій як міжнародних злочинів, які не мають термінів давності.

Для вирішення цієї проблеми платформа “Правозахисний порядок денний” у співпраці із Міністерством юстиції України розробила законопроект «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо забезпечення його гармонізації з положеннями міжнародного права». На даний час законопроект проходить процедуру узгодження в уряді, після чого буде зареєстрований у парламенті.

Контакти для преси: Марина Ліліченко, Центр громадянських свобод, +380668183510

 

Заява Правозахисного порядку денного із вимогою до Президента України та Верховної Ради України припинити наступ на громадські об’єднання

Вересень 7, 2017

Заява Правозахисного порядку денного із вимогою до Президента України та Верховної Ради України припинити наступ на громадські об’єднання

На початку липня 2017 року у парламенті були зареєстровані президентські законопроекти №6674 та №6675, розроблені ніби на заміну скандальним  змінам до антикорупційного законодавства, які зобов’язують антикорупційних активістів подавати щорічні електронні декларації про особисті активи та майно (закон №1975-VIII від 23 березня 2017 року). Фактично, пропонується скасування е-декларування  для громадських антикорупційних активістів в обмін на запровадження додаткової податкової звітності для громадських організацій і фізичних осіб-підприємців, а також підприємств, установ та організацій, які надають їм послуги.

Законопроекти №6674 та №6675 покладають на усі громадські організації і фізичних осіб-підприємців, підприємства, установи та організації, які надають їм послуги, невиправданий обов’язок подавати додаткову звітність.

Показово, що обсяг звітності для громадських організацій, який передбачають ці законопроекти, значно перевищує той, що встановлений для бізнесу.  Більше того, звітність такого обсягу не вимагається навіть від отримувачів бюджетних коштів.

Ми вважаємо, що на фоні заяв про необхідність зменшення надмірного державного регулювання, такі законодавчі ініціативи з’явилися невипадково. Покарання у вигляді скасування неприбуткового статусу громадської організації має підкреслено каральний характер та є нічим іншим, як запровадженням інструменту для вибіркового тиску на нелояльні до влади громадські організації.

Ми розцінюємо таку ініціативу Президента України як непропорційне втручання у діяльність громадських організацій. Такі кроки уподібнюють Україну до репресивних режимів – Російської Федерації, Казахстану, Азербайджану, Туркменістану тощо. Попри позірну турботу про прозорість та підзвітність, запроваджене регулювання у цих країнах призвело до майже повного знищення непідконтрольних владі громадських об’єднань та тотального наступу на громадянське суспільство.

Жодними міжнародними договорами не передбачена вимога такого роду контролю держави щодо діяльності громадських об’єднань, оскільки за міжнародними стандартами громадські об’єднання мають право на свободу від втручання держави в їхню діяльність.

Керівні принципи щодо свободи об’єднань Ради Європи та ОБСЄ передбачають, що “держава не повинна вимагати від об’єднань підзвітності та прозорості, однак повинна заохочувати і стимулювати їх до цього”. При цьому встановлення особливих вимог до звітності допускається тільки у разі надання певних пільг та за умови, що “об’єднанню надаватиметься можливість на власний розсуд вирішувати, дотримуватись таких вимог до звітності чи відмовитись від їх дотримання, а отже – від відповідних особливих пільг”.

З огляду на викладене вище ми вимагаємо від парламенту негайно відхилити законопроекти №6674 та №6675 від 10 липня 2017 року, а від Президента України –  виконати свою обіцянку щодо скасування змін до антикорупційного законодавства від березня 2017 року.

Довідково: платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу, аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів” ГО Центр “Соціальна Дія”, Євромайдан SOS. Координацію роботи платформи здійcнює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

Центр громадянських свобод

Харківська правозахисна група

Харківський інститут соціальних досліджень

Східноукраїнський центр громадських ініціатив

Благодійний фонд “Восток-SОS”

ЛОПЦ “Альтернатива”

Асоціація УМДПЛ

ГО “КиївПрайд”

Українська Гельсінська спілка з прав людини

Фундація “Відкритий Діалог”

Центр інформації про права людини

Кримська правозахисна група

Заява відкрита до підписання. Зголошення просимо надсилати на human.rights.agenda.ua@gmail.com

ПРЕС-РЕЛІЗ ПРАВОЗАХИСНОГО ПОРЯДКУ ДЕННОГО 18 липня 2017 року, Київ

Липень 18, 2017

“Українська влада дедалі частіше використовує риторику боротьби із російською збройною агресією для прихованого наступу на громадянські свободи. На жаль, такі дії знаходять підтримку у частини суспільства. Але виграти війну і для цього самим перетворитися на авторитарну Росію не має жодного сенсу. Якщо ця тенденція продовжиться – може постати питання про призупинення безвізу, чи не єдиного в цьому році вагомого позитивного досягнення” – вважає Олександра Матвійчук, голова правління Центру громадянських свобод.

Про небезпечну тенденцію відступу від проголошеного на Майдані гасла “права людини понад усе” йшла мова на прес-конференції Правозахисного порядку денного “Три роки після Майдану: тривожні дзвіночки для прав людини”, яка відбулася 18 липня 2017 року в Українському медіа-кризовому центрі.

Минулого тижня народні депутати намагалися провести через парламент цілу низку репресивних норм. Серед них президентські законопроекти №6674 та №6675, які були внесені на заміну скандальним законам про е-декларування для антикорупційних активістів та становлять неприхований наступ на свободу об’єднань; законопроект №6688, зареєстрований народними депутатами з комітету нацбезпеки і оборони, в якому для протидії загрозам національній безпеці в інформаційній сфері запроваджується російська практика роботи спецслужб по блокуванню доступу до інформаційного ресурсу без санкції суду.

На додачу народні депутати намагалися провести процедуру відкритого голосування за обрання кандидатів на посаду Уповноваженого Верховної Ради України, яка з невідомих причин розглядалася в рамках законопроекту про зміни до закону про Конституційний суд України. Відкрите голосування значно полегшить головам фракцій контроль за депутатами для виконання досягнутих політичних домовленостей. Але поставить під сумнів незалежність та неупередженість новообраного Уповноваженого відносно тих політичних сил, які пролобіювали його обрання. Не обійшлося і без фальшування ухваленого законопроекту, тож досі не зрозуміло, який саме текст буде направлений на підпис Президенту України.

“Із нашим парламентом – як із малою дитиною. Тільки відвернувся – або пальці в розетку, чи телефон в унітаз. І потім: “Воно саме” – коментує ситуацію Аркадій Бущенко, виконавчий директор Української Гельсінкської спілки з прав людини.

Із такої оцінкою погоджується Оксана Покальчук, директорка Amnesty International в Україні та звертає увагу на те, що події минулого тижня є прямим відображенням небезпечної тенденції, що вже тривалий час знаходиться в полі зору міжнародних організацій:

“По мірі того, як зменшується міжнародний тиск на українських урядовців, погіршується ситуація з дотриманням прав людини в нашій країні. Праві рухи та церква намагаються завоювати громадську думку та насадити практики, аналогічні тим, що впроваджуються в Росії. Уряд зі свого боку, прикриваючись аргументами “національної безпеки”, намагається непропорційно обмежити права та свободи громадян. Ці вкрай тривожні тенденції несуть реальну загрозу українському суспільству та тим правам, які вдалось захистити на Майдані” – переконана вона.

На прес-конференції було вперше оприлюднена письмова декларація більше двадцяти членів Парламентської Асамблеї Ради Європи від 29 червня 2017 року. Автори декларації відзначили, що показники впровадження реформ в Україні поступово знижуються та закликали владу України припинити політичне переслідування реформаторських організацій, зокрема, антикорупційної організації «Центр протидії корупції» та журналістів-розслідувачів.

“Депутати 15 країн Ради Європи виступили на захист українських реформаторів – представників громадянського суспільства, політиків, урядовців. Кожен із них дуже добре знає ситуацію в Україні, бо постійно допомагає Україні відстоювати позицію щодо РФ чи звільняти в’язнів Кремля. Тому саме їх голос є особливо важливим меседжем для діючої влади, що політичні переслідування ніхто не буде толерувати” – зазначає Людмила Козловська, Президент Фундації “Відкритий діалог”.

За додатковою інформацією прохання звертатися до Марини Ліліченко, Центр громадянських свобод +38066 8183510 human.rights.agenda.ua@gmail.com

Платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу, аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів” ГО Центр “Соціальна Дія”, Євромайдан SOS. Координацію роботи платформи здійнює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

Відеозапис: http://uacrisis.org/ua/58682-human-rights-situation#prettyPhoto/0/

Прес-конференція Правозахисного Порядку Денного “Три роки після Майдану: тривожні дзвіночки для прав людини” 18 липня об 9.30, м. Київ

Липень 17, 2017

В останні дні перед канікулами народні депутати намагалися провести через парламент цілу низку репресивних норм. Серед них президентські законопроекти №6674 та №6675, які були внесені  на заміну скандальним законам про е-декларування для антикорупційних активістів та становлять неприхований наступ на свободу об’єднань; законопроект №6688, зареєстрований народними депутатами з комітету нацбезпеки і оборони, в якому для протидії загрозам національній безпеці в інформаційній сфері запроваджується  російська практика роботи спецслужб по блокування доступу до інформаційного ресурсу без санкції суду.

 

Минулого тижня ми також стали свідками спроб маніпулювання апарату парламенту щодо відображення результатів голосування за процедуру обрання Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Досі невідомо, який текст законопроекту підпише голова парламенту Андрій Парубій. Очевидним є намагання окремих політичних сил політизувати посаду омбудсмана на догоду партійним інтересам.

 

Усе це відбувається на фоні цілеспрямованої кампанії дискредитації громадянського суспільства, до якої ймовірно причетна українська спецслужба. У першу чергу це стосується реформаторів – представників громадянського суспільства, політиків, урядовців. Ця ситуація є доволі  тривожною і вже викликала відповідну офіційну реакцію на червневій сесії Парламентської асамблеї Ради Європи.

 

18 липня о 09:30 в приміщенні Українського кризового медіа-центру (вул. Хрещатик, 2) відбудеться прес-конференція “Три роки після Майдану: тривожні дзвіночки для прав людини, де учасники Правозахисного порядку денного окреслять тривожні тенденції розвитку законодавства та практики, які становлять виклики для захисту права людини в Україні.

Спікери:

Олександра Матвійчук, голова правління Центру громадянських свобод

Людмила Козловська, президент Фундації Відкритий Діалог

Оксана Покальчук, виконавча директорка Amnesty International в Україні

Аркадій Бущенко, виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини

 

За додатковою інформацією прохання звертатися до Марини Ліліченко, Центр громадянських свобод +38066 8183510 human.rights.agenda.ua@gmail.com

 

Платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу,  аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів” ГО Центр “Соціальна Дія”, Євромайдан SOS. Координацію роботи платформи здійнює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

Результаты поиска:

Судова реформа

Лютий 22, 2018

Владу України закликають змінити законодавство щодо визнання воєнних злочинів

Січень 25, 2018

Владу України закликають змінити законодавство щодо визнання воєнних злочинів

Київ – Активісти ініціативи «Правозахисний порядок денний» закликають уряд внести на розгляд Верховної Ради розроблений спільно з Міністерством юстиції законопроект, який вносить зміни до українського законодавства щодо воєнних злочинів та злочинів проти людяності. За словами голови правління Центру громадянських свобод Олександри Матвійчук, законопроект «уже кілька місяців, як застряг на розгляді в Кабінеті міністрів». Радіо Свобода направило запит до Мін’юсту щодо деталей ситуації та його позиції в цьому питанні, а про сам документ розпитало в одного із авторів – доцента кафедри кримінального права Київського університету імені Тараса Шевченка Костянтина Задою.

– Мета цього законопроекту полягає в тому, щоб привести кримінальне законодавство України у відповідність до міжнародного права в частині відповідальності за так звані «основні злочини»: геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини, агресія. Це злочини, які належать до юрисдикції Міжнародного кримінального суду, але у всіх держав світу є зобов’язання на національному рівні. Такі зобов’язання є й перед Україною.

 Далеко не за всі порушення міжнародного гуманітарного права настає відповідальність, згідно з нашим законодавством

Сьогодні, в принципі, не визнається як злочини окремого виду, за нашим законодавством, злочини проти людяності. Чисто гіпотетично можна ці діяння переслідувати як загально кримінальні злочини, але далеко не завжди, і такі переслідування, в принципі, не відбивють сутності того, що це, у першу чергу, є порушенням міжнародного права, і вже потім – національного права.

Є також серйозні прогалини у криміналізації воєнних злочинів: далеко не за всі порушення міжнародного гуманітарного права настає відповідальність, згідно з нашим законодавством.

І третя серйозна проблема – зобов’язання запобігати безкарності оцим чотирьом основним злочинам, і там цілий спектр заходів держави мають вжити, зокрема, це відмова від строків давності та імунітетів до тих, хто вчиняв ці злочини. І ці зобов’язання досить фрагментарно в нашому Кримінальному кодексі реалізовані.

– Чим відповідальність за вбивство, наприклад, яке визнане воєнним злочином чи злочином проти людяності, відрізняється від санкції за «звичайний» злочин?

– Злочини проти людяності – це цілий набір діянь, найбільш тяжкими з яких є вбивства, які вчиняються у контексті систематичного або широкомасштабного нападу на цивільне населення. Тобто мова йде про те, щоб розглядати ці діяння у ширшому соціальному контексті, і це змінює розуміння природи цих діянь. Наприклад, якщо переслідувати за убивства на Майдані 18-20 лютого 2014 року як «звичайні», так би мовити, вбивства, то не буде різниці між убивством під час затримання і скоординованої держслужбовцями атаки на осіб із числа цивільного населення.

Злочини проти людяності не мають строків давності, а наше законодавство допускає застосування строків давності щодо окремих випадків вчинення убивств

Інший аспект – те, що злочини проти людяності не мають строків давності, а наше законодавство, в принципі, допускає застосування строків давності щодо окремих випадків вчинення убивств.

– А наскільки ці зміни до законодавства можуть допомогти в умовах конфлікту, коли українські правоохоронці та суди не мають доступу на окремі території?

– Зрозуміло, що законодавство не дасть нам можливості затримувати тих, хто перебуває на окупованих територіях, тому що одна справа – існування норми права, а інша – її реалізація. Зрозуміло, що самим фактом ухвалення закону Україна не зможе захоплювати тих, хто вчиняв воєнні злочини на непідконтрольних територіях і одразу віддавати їх під суд.

Законопроект створює правову ситуацію, що над тими, хто вчиняє воєнні злочини на непідконтрольній території, буде нависати сокира невідворотної відповідальності

Але законопроект створює таку правову ситуацію, що над тими, хто вчиняє воєнні злочини на непідконтрольній території, буде нависати сокира невідворотної відповідальності. Будуть закриті всі прогалини: нехай не сьогодні, не через рік і навіть через десять років, але вони понесуть відповідальність.

У країнах Балтії були судові процеси щодо колишніх співробітників радянських спецслужб, які вчиняли злочини проти людяності та воєнні злочини у період завершення Другої світової війни і після неї

Сьогодні є багато випадків, коли особи, що вчиняли воєнні злочини чи злочини проти людяності, зазнали відповідальності через досить тривалий термін. Наприклад, у країнах Балтії були судові процеси щодо колишніх співробітників радянських спецслужб, які вчиняли злочини проти людяності та воєнні злочини в період завершення Другої світової війни і після неї. Тобто цих людей переслідували вже тоді, коли ці країни Балтії стали незалежними, і були результативні процеси. Їх було небагато, але такі процеси мали місце.

– Розкажіть, будь ласка, як створювався законопроект, і що з ним зараз?

– Первинна ініціатива була в «Правозахисного порядку денного». Сформувалась ситуативна група правозахисників та університетських викладачів, і на певному етапі ми скоординували роботу з Міністерством юстиції. Зараз міністерство є, так би мовити, модератором проекту в тому сенсі, що вони просувають його по лінії уряду, щоб цей законопроект був внесений як урядовий до Верховної Ради. В силу певних обставин зараз триває його погодження з іншими органами влади і ще очікується висновок консультативної місії Європейського союзу в Україні.

– Чому так довго це все відбувається – як написала Олександра Матвійчук, процес триває вже кілька років?

– По-перше, це досить великий за обсягом текст – близько сорока сторінок. Тривала робота над текстом і погодження проекту, бо, щоб ви розуміли, є різні точки зору в академічного середовища, умовно кажучи, та юристів, які працюють в органах державної влади.

Є певні об’єктивні причини, але є також і суб’єктивні чинники, скажімо, певні люди, які не те щоб зовсім не сприймають необхідність ухвалення такого законопроекту, можливо, мають певні страхи, що це нашкодить державі. Я можу тільки припускати, чому так відбувається.

– Як Ви оцінюєте перспективи законопроекту в парламенті?

– Мені важко прогнозувати, але я не думаю, що це буде легкий процес. Мені б хотілося, щоб це було швидко, як це інколи буває у Верховній Раді, але я підозрюю, що все буде не так. Але хотілось би вірити, що законопроект буде ухвалений, бо на мій погляд, це не є політичним питанням і це потрібно було зробити вже давно.

Джерело: https://www.radiosvoboda.org/a/28998654.html

 

Відкрите звернення Правозахисного порядку денного з приводу відкриття низки кримінальних проваджень проти громадських організацій та активістів

Жовтень 17, 2017

11 жовтня слідчі Національної поліції та Генеральної прокуратури провели обшук та вилучення документів із офісу Благодійного Фонду “Пацієнти України”.  Підставою для таких дій стало звинувачення керівництва організації, а також Всеукраїнської Мережі ЛЖВ і Альянсу громадського здоров’я у присвоєнні коштів Глобального фонду для боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією, а також фінансуванні так званих ЛНР/ДНР. Слід зауважити, що Глобальний фонд регулярно проводить міжнародний аудит для перевірки цільового використання наданих коштів, та за його результатами немає жодних претензій до нього. “Пацієнти України”, Мережа ЛЖВ і Альянс громадського здоров’я (раніше “Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні”) відомі своєю багаторічною роботою, яка запобігає виникненню та існуванню корупційних схем у сфері охорони здоров’я.

12 жовтня співробітники Служби безпеки України провели обшуки та затримання кількох громадських активістів організації “Автономний опір” за підозрою у підготовці “акцій протесту, замовлених кремлівськими пропагандистами”. Всупереч вимогам закону, їм не була надана можливість скористатися безкоштовною правовою допомогою. Пізніше активістам повідомили, що вони знаходяться у статусі свідків, по чому їх відпустили. Попри безапеляційну тональність публічних звинувачень, Служба безпеки не надала жодних фактів, які підтверджують згадану злочинну діяльність щодо повалення конституційного ладу. Самі ж затримані пов’язують даний інцидент із їхньою боротьбою проти незаконного будівництва у місті Львові.

Правозахисний порядок денний звертає увагу на те, що використання штампу “агент Кремля” стає дедалі популярнішим засобом для розправи із людьми чи організаціями, які викривають незаконні дії державних чиновників або не підтримують певні рішення державних органів чи їх посадових осіб. Така політика повністю копіює авторитарні практики Російської Федерації та неминуче призведе до того, що будь-яка критика діючої влади стане розцінюватися як спроба політичної дестабілізації в країні.

 

Правозахисний порядок денний вважає ці дії здійсненням тиску на громадянське суспільство, який розпочався із цілеспрямованої кампанії дискредитації активістів, що борються із корупцією, та реєстрації президентських законопроектів, що встановлюють необґрунтовані вимоги для подання додаткової до вже існуючої звітності громадських організацій.

Платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу,  аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів”, Євромайдан SOS. Координацію роботи платформи здійнює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

Перелік організацій, які приєдналися до відкритого звернення:

Центр громадянських свобод

Харківська правозахисна група

Українська Гельсінська спілка з прав людини

ЛОПЦ “Альтернатива”

ХОФ “Громадська Альтернатива”

Центр інформації про права людини

Кримська правозахисна група

Проект “Без кордонів”

ГО Центр “Соціальна Дія

ГО “Крим SOS”

Асоціація УМДПЛ

ГО “Харківський інститут соціологічних досліджень”

Благодійний фонд “Восток-SОS”

Експертний центр з прав людини

Тернопільська правозахисна група

ГС “Освітній дім прав людини – Чернігів”

Східноукраїнський центр громадських ініціатив

Фундація “Відкритий діалог”

Автономна адвокатура

Бюро соціальних та політичних розробок

ГО “Територія успіху” (Кропивницький)

Центр Громадянської просвіти “Альменда”

Громадська організація “Південь”  (Херсон)

ГО “Жіночий антикорупційний рух” (Хмельницький)

ГО “Асоціація демократичного розвитку” (Чернігів)

ГО “Народний Захист” (Запоріжжя)

ГС “Громадська платформа Запорізької області”

Медійна ініціатива за права людини

ГО “Київпрайд”

ГО “Мирний берег”

Благодійна організація “Фонд милосердя та здоров’я” (Херсон)

Прес-конференція Злочини проти людяності та воєнні злочини. Коли настане відповідальність?

Жовтень 3, 2017

«Злочини проти людяності та воєнні злочини. Коли настане відповідальність?»

4 жовтня 2017 року о 13:00 в Українському кризовому медіа центрі  по вул. Хрещатик , 2 відбудеться прес-конференція за участю :

  • Девіда Доната Каттіна – Генерального секретаря об’єднання  Парламентарі за глобальні дії (PGA)
  • Олександри Романцової – Заступник Голови правління Центру Громадянських свобод
  • Олександра Павліченко – голова Правління Української Гельсінської спілки з прав людини

Системні та масові порушення прав людини протягом 2013-2017 років, що мали місце з боку держави по відношенню до учасників руху Євромайдан, агресія Російської Федерації, Антитерористична операція на території Донбасу, тимчасова окупація окремих територій України та визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду на умовах Римського статуту, викрили невідповідність законодавства України про кримінальну відповідальність викликам часу.

Кримінальний кодекс України не передбачає кримінальної відповідальності за злочини проти людяності, за воєнні злочини, що являють собою порушення звичаєвого, а не договірного міжнародного гуманітарного права, не обумовлює можливості передачі осіб у розпорядження МКС, а також можливості визнання та врахування його рішень на території України.

Недоліки законодавства не дають можливість органам національного розслідування та національній судовій системі здійснити правильну кваліфікацію цих дій як міжнародних злочинів, які не мають термінів давності, що має стратегічне значення для поданих Україною міжнародних позовів проти Російської Федерації.

Необхідність приведення кримінального законодавства у відповідність із міжнародним правом визнається, зокрема, у рішенні Ради національної безпеки та оборони України від 25 січня 2015 року “Про надзвичайні заходи протидії російській загрозі та проявам тероризму, підтримуваним Російською Федерацією”, відповідно до якого має бути підготовлено проект Закону України про внесення змін до КК щодо встановлення кримінальної відповідальності за злочини проти людяності, та у Плані дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року, затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2015 року, який у тому числі передбачає незастосування строків давності для злочину катування.

Крім того, на нагальність вирішення цієї проблеми також звернула увагу і Парламентська Асамблея Ради Європи в одній з останніх резолюції №2112 (2016), відповідно до якої Асамблея закликає українську владу «привести своє національне законодавство, включаючи Кримінальний кодекс та Кримінально-процесуальний кодекс, у відповідність з положення міжнародного кримінального права, і, зокрема, включити положення про статус захопленої людини і визначити тортури як тяжкий злочин».

Для вирішення цієї проблеми робоча група за керівництва Констянтина Задої у рамках платформи “Правозахисний порядок денний” розробила законопроект «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо забезпечення його гармонізації з положеннями міжнародного права».

Проте, правозахисна спільнота зіткнулася з проблемою прийняття необхідного законопроекту, оскільки парламентарі та урядовці ігнорують нагальність прийняття потрібних змін до українського законодавства.

Правозахисники України разом з європейськими партнерами  нагадають уряду України про  необхідність здійснення надзвичайно важливих кроків у напрямку міжнародних гуманітарних стандартів. Перш за все це прийняття відповідних законів, які спрямовані на гармонізацію з міжнародним гуманітарним правом вітчизняне кримінальне законодавство. Таким є проект закону  «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо забезпечення гармонізації кримінального законодавства з положеннями міжнародного права».

За додатковою інформацією звертатися до Марини Ліліченко, Центр громадянських свобод +380668183510, human.rights.agenda.ua@gmail.com

72 громадські організації вже підписали Заяву Правозахисного порядку денного із вимогою до Президента України та Верховної Ради України припинити наступ на громадські об’єднання

Вересень 25, 2017

Заява Правозахисного порядку денного із вимогою до Президента України та Верховної Ради України припинити наступ на громадські об’єднання

На початку липня 2017 року у парламенті були зареєстровані президентські законопроекти №6674 та №6675, розроблені ніби на заміну скандальним  змінам до антикорупційного законодавства, які зобов’язують антикорупційних активістів подавати щорічні електронні декларації про особисті активи та майно (закон №1975-VIII від 23 березня 2017 року). Фактично, пропонується скасування е-декларування  для громадських антикорупційних активістів в обмін на запровадження додаткової податкової звітності для громадських організацій і фізичних осіб-підприємців, а також підприємств, установ та організацій, які надають їм послуги.

Законопроекти №6674 та №6675 покладають на усі громадські організації і фізичних осіб-підприємців, підприємства, установи та організації, які надають їм послуги, невиправданий обов’язок подавати додаткову звітність.

Показово, що обсяг звітності для громадських організацій, який передбачають ці законопроекти, значно перевищує той, що встановлений для бізнесу.  Більше того, звітність такого обсягу не вимагається навіть від отримувачів бюджетних коштів.

Ми вважаємо, що на фоні заяв про необхідність зменшення надмірного державного регулювання, такі законодавчі ініціативи з’явилися невипадково. Покарання у вигляді скасування неприбуткового статусу громадської організації має підкреслено каральний характер та є нічим іншим, як запровадженням інструменту для вибіркового тиску на нелояльні до влади громадські організації.

Ми розцінюємо таку ініціативу Президента України як непропорційне втручання у діяльність громадських організацій. Такі кроки уподібнюють Україну до репресивних режимів – Російської Федерації, Казахстану, Азербайджану, Туркменістану тощо. Попри позірну турботу про прозорість та підзвітність, запроваджене регулювання у цих країнах призвело до майже повного знищення непідконтрольних владі громадських об’єднань та тотального наступу на громадянське суспільство.

Жодними міжнародними договорами не передбачена вимога такого роду контролю держави щодо діяльності громадських об’єднань, оскільки за міжнародними стандартами громадські об’єднання мають право на свободу від втручання держави в їхню діяльність.

Керівні принципи щодо свободи об’єднань Ради Європи та ОБСЄ передбачають, що “держава не повинна вимагати від об’єднань підзвітності та прозорості, однак повинна заохочувати і стимулювати їх до цього”. При цьому встановлення особливих вимог до звітності допускається тільки у разі надання певних пільг та за умови, що “об’єднанню надаватиметься можливість на власний розсуд вирішувати, дотримуватись таких вимог до звітності чи відмовитись від їх дотримання, а отже – від відповідних особливих пільг”.

З огляду на викладене вище ми вимагаємо від парламенту негайно відхилити законопроекти №6674 та №6675 від 10 липня 2017 року, а від Президента України –  виконати свою обіцянку щодо скасування змін до антикорупційного законодавства від березня 2017 року.

Довідково: платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу, аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів” ГО Центр “Соціальна Дія”, Євромайдан SOS. Координацію роботи платформи здійcнює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

  1. Центр громадянських свобод
  2. Харківська правозахисна група
  3. Харківський інститут соціальних досліджень
  4. Східноукраїнський центр громадських ініціатив
  5. Благодійний фонд “Восток-SОS”
  6. ЛОПЦ “Альтернатива”
  7. Асоціація УМДПЛ
  8. ГО “КиївПрайд”
  9. Українська Гельсінська спілка з прав людини
  10. Фундація “Відкритий Діалог”
  11. Центр інформації про права людини
  12. Кримська правозахисна група
  13. Гельсінська ініціатива-ХХІ
  14. ГО “Мирний Берег”
  15. Експертний центр з прав людини
  16. ГО “Ла Страда Україна”
  17. Центр досліджень визвольного руху
  18. БО “Фонд милосердя і здоров’я”
  19. ГО “Південь”
  20. ГО “Промінь змін”
  21. Харківська обласна фундація “Громадська альтернатива”
  22. Проект “Без кордонів”
  23. ГО “Асоціація Політичних Наук”
  24. ГО “Народний контроль Кіровоградщини”
  25. Центр української політики “Ексампей”
  26. ГО “Волонтерське об”єднання учасників Майдану та бойових дій”
  27. БФ «Клуб Дивосвіт»
  28. ГО «Школа Громадських Проектів»
  29. ГО «Віра.Надія.Дія»
  30. ГО «JCI Kyiv»
  31. Освітній дім прав людини – Чернігів
  32. ГО “Центр “Жіночі перспективи”
  33. ГО “Закарпатська громада”
  34. Івано-Франківська обласна організація “Молода Просвіта”
  35. Тернопільська правозахисна група
  36. Правозахисний центр “All rights”
  37. ВБО “КОНВІКТУС УКРАЇНА”
  38. Автономна Адвокатура
  39. ГО “МАРТ”  (Чернігів)
  40. Українська Фундація правової допомоги
  41. “Інформаційно – просвітницький центр “ВІСЬ” (Вінниця)
  42. Центр громадянської просвіти “Альменда”
  43. Центр гуманістичних технологій АХАЛАР
  44. ГО “Українська Асоціація Оцінювання”
  45. ГО “Територія успіху”
  46. Т-Жінки України
  47. ГО “АвтоМайдан Київ”
  48. ГО “Вектор прав людини”
  49. “Білозерський центр регіонального розвитку”
  50. Центр досліджень правоохоронної діяльності
  51. Чернігівський громадський комітет захисту прав людини
  52. ГО Київський освітній центр “Простір толерантності”
  53. Правозахисний центр “Поступ”
  54. ГО “Ліберально-демократична ліга України”
  55. Бюро соціальних і політичних розробок
  56. Центр правових та політичних досліджень “ДУМА”
  57. Інститут масової інформації
  58. Експертна група “Сова”
  59. Медійна ініціатива за права людини
  60. Всеукраїнська благодіна організація “Легалайф-Україна””
  61. ГО “Інсайт”
  62. Український незалежний центр політичних досліджень
  63. ГО “Інформатор”
  64. ІАЦ “Громадський Простір”
  65. Правозахисний ЛГБТ Центр “Наш світ”
  66. ГО “Бахмат”
  67. ГО “Development foundation”
  68. ГО “Всеукраїнська ліга правників проти корупції”
  69. ГО “Харківське жіноче об’єднання “Сфера”
  70. ГО “Гендерний центр Волинської області”
  71. ГО “Тeатр для діалогу”
  72. ГО “Вільна територія”

Заява відкрита до підписання. Зголошення просимо надсилати на human.rights.agenda.ua@gmail.com

 

Громадські організації, медіа та активісти вимагають не допустити обмеження гласності судочинства

Вересень 13, 2017

Громадські організації, медіа та активісти вимагають не допустити обмеження гласності судочинства 

Проект реформи судочинства, ініційований Президентом, суттєво звужує прозорість судового процесу. Громадські організації  та активісти закликають Парламент не допустити цього.

Після Революції Гідності суспільство і закон стимулювали суди стати більш відкритими, налагодити діалог зі ЗМІ та громадою. Ухвалення нового Закону “Про судоустрій і статус суддів”, що передбачив право громадян проводити відеозапис чи фотографування відкритих судових засідань без спеціального дозволу суду, стало значним здобутком, незважаючи на світоглядну неготовність багатьох суддів до імплементації цього положення.

Однак у червні цього року Президент України вніс на розгляд Верховної Ради України проект реформи судового процесу, який, попри значну кількість прогресивних положень, звужує принципи гласності та відкритості судових засідань і створює перешкоди для здійснення суспільного контролю. Наразі Парламент розглядає законопроект у другому читанні.

У випадку прийняття закону:

  1. Суд зможе ЗАБОРОНИТИ фотофіксацію, відеозапис чи трансляцію ВІДКРИТОГО судового засідання, якщо вони “заважають ходу судового процесу” (ч. 7 ст. 7 ЦПК, ч. 8 ст. 10 КАС, ч. 8 ст. 9 ГПК у редакції законопроекту). Це може стати на заваді громадськості стежити за судовими процесами, особливо у суспільно важливих справах. Фактично це НЕОБМЕЖЕНЕ дискреційне право судді зробити процес закритим для широкого кола громадськості з надуманих мотивів.
  2. Суд зможе НЕ впустити до зали судових засідань людей, які бажають бути присутніми у відкритому судовому засіданні, якщо немає “вільних місць” (ч. 2 ст. 7 ЦПК, ч. 3 ст. 10 КАС, ч. 3 ст. 9 ГПК у редакції законопроекту). Це положення закриє від громадськості кабінети суддів, де вони часто слухають справи, повісивши табличку “зал судових засідань”, та може стимулювати суддів призначати розгляд резонансних справ у маленьких залах, зменшувати кількість місць для слухачів у залах, аби уникнути суспільного контролю.
  3. Суд зможе НЕ проголошувати прилюдно судові рішення, ухвалені за наслідками закритих судових засідань (ч. 18 ст. 7 ЦПК, ч. 17 ст. 10 КАС, ч. 18 ст. 9 ГПК у редакції законопроекту). Це порушує статтю 6 Європейської конвенції з прав людини, де зазначено, що судові рішення в будь-якому випадку проголошуються прилюдно. Сьогоднішнє регулювання, наприклад, в адміністративному судочинстві, відповідає Конвенції, оскільки передбачає відкрите проголошення судового рішення, навіть ухваленого за наслідками закритого судового засідання, – лише з вилученням інформації, заради нерозголошення якої проводився закритий розгляд.
  4. Під загрозою відповідальності учаснику процесу буде ЗАБОРОНЕНО використовувати аудіо- чи відеозапис, фотографування під час закритої наради з суддею, що проводиться для врегулювання спору (ч. 9 ст. 204, п. 5 ч. 1 ст. 149 ЦПК, ч. 9 ст. 186, п. 4 ч. 1 ст. 149 КАС, ч. 10 ст. 189, п. 5 ч. 1 ст. 136 ГПК у редакції законопроекту). Ці положення дозволять судді проводити закриті зустрічі із кожною стороною окремо і під виглядом урегулювання спору вимагати неправомірну вигоду, не боячись відповідальності. Адже сторона не матиме права зафіксувати розмову, а якщо й зафіксує, то це не зможе бути використано як доказ у суді.

Наведені положення законопроекту є значним кроком назад у проведенні судової реформи, оскільки зачиняють двері суду для суспільного контролю та сприятимуть розвитку корупції.

Закликаємо народних депутатів України не підтримувати прийняття законопроекту №6232 про зміни до процесуальних кодексів із положеннями, що зроблять правосуддя непрозорим для суспільства.

Організації та громадські діячі, що підтримали заяву

ГО “Вектор прав людини” та проект “Суд людською мовою”

Центр політико-правових реформ

Асоціація українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів

Харківська правозахисна група

Центр інформації про права людини

Медійна ініціатива за права людини

Харківська обласна фундація “Громадська Альтернатива”

ГО “Бюро правничих комунікацій” (м. Суми)

Фундація “DEJURE”

Інтернет-медіа Texty.org.ua

Центр демократії та верховенства права

ГО “Відкрита Україна”

ГО “Інститут масової інформації”

Луганський обласний правозахисний центр “Альтернатива”

Центр громадянських свобод

ГО “Всеукраїнське об’єднання “Автомайдан”

Фундація “Відкритий діалог”

ГО “Платформа прав людини”

Лариса Денисенко, журналістка Громадського радіо, правозахисниця, адвокат

Еліна Шишкіна, народний депутат України у Верховній Раді України VI скликання, експерт Реанімаційного пакету реформ

Прес-анонс “Відео-проекція на будівлі КМУ: жертви воєнних злочинів звернуться до урядовців та народних депутатів”

Вересень 8, 2017

У п’ятницю, 8 вересня, о 20.30 на будівлі Кабінету Міністрів України (вулиця Михайла Грушевського, 12/2) з’явиться світлова відео-проекція людей, які стали жертвами воєнних злочинів у ході війні із Російською Федерацією. Вони звернуться до уряду та парламенту із проханням надати національним органам розслідування належний правовий інструментарій для розслідування міжнародних злочинів, і внести для цього необхідні зміни в законодавство. Світлову відео-інсталяцію підготувала команда французьких кінематографістів Zero Impuniti, які боряться з безкарністю в ході збройних конфліктів у різних куточках планети.

На демонстрації відео-проекції відбудеться брифінг для преси за участі жертв воєнних злочинів, представників команди Zero Impunity та правозахисників.

За три роки в результаті розпочатої Росією війни в Україні загинуло щонайменше 10 тисяч людей і більше 23 тисяч було поранено. Тисячі цивільних осіб були викрадені та кинуті до підвалів, піддані тортурам та залякуванням, щоб змусити їх замовкнути.

Одна із суттєвих перешкод у встановленні справедливості у цих справах є застарілий Кримінальний кодекс України. Досі у ньому не передбачено відповідальності за злочини проти людяності, а його положення щодо воєнних злочинів не в повній мірі відповідають вимогам сучасного міжнародного права. Недоліки законодавства не дають можливість органам національного розслідування та національній судовій системі здійснити правильну кваліфікацію цих дій як міжнародних злочинів, які не мають термінів давності.

Для вирішення цієї проблеми платформа “Правозахисний порядок денний” у співпраці із Міністерством юстиції України розробила законопроект «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо забезпечення його гармонізації з положеннями міжнародного права». На даний час законопроект проходить процедуру узгодження в уряді, після чого буде зареєстрований у парламенті.

Контакти для преси: Марина Ліліченко, Центр громадянських свобод, +380668183510

 

Заява Правозахисного порядку денного із вимогою до Президента України та Верховної Ради України припинити наступ на громадські об’єднання

Вересень 7, 2017

Заява Правозахисного порядку денного із вимогою до Президента України та Верховної Ради України припинити наступ на громадські об’єднання

На початку липня 2017 року у парламенті були зареєстровані президентські законопроекти №6674 та №6675, розроблені ніби на заміну скандальним  змінам до антикорупційного законодавства, які зобов’язують антикорупційних активістів подавати щорічні електронні декларації про особисті активи та майно (закон №1975-VIII від 23 березня 2017 року). Фактично, пропонується скасування е-декларування  для громадських антикорупційних активістів в обмін на запровадження додаткової податкової звітності для громадських організацій і фізичних осіб-підприємців, а також підприємств, установ та організацій, які надають їм послуги.

Законопроекти №6674 та №6675 покладають на усі громадські організації і фізичних осіб-підприємців, підприємства, установи та організації, які надають їм послуги, невиправданий обов’язок подавати додаткову звітність.

Показово, що обсяг звітності для громадських організацій, який передбачають ці законопроекти, значно перевищує той, що встановлений для бізнесу.  Більше того, звітність такого обсягу не вимагається навіть від отримувачів бюджетних коштів.

Ми вважаємо, що на фоні заяв про необхідність зменшення надмірного державного регулювання, такі законодавчі ініціативи з’явилися невипадково. Покарання у вигляді скасування неприбуткового статусу громадської організації має підкреслено каральний характер та є нічим іншим, як запровадженням інструменту для вибіркового тиску на нелояльні до влади громадські організації.

Ми розцінюємо таку ініціативу Президента України як непропорційне втручання у діяльність громадських організацій. Такі кроки уподібнюють Україну до репресивних режимів – Російської Федерації, Казахстану, Азербайджану, Туркменістану тощо. Попри позірну турботу про прозорість та підзвітність, запроваджене регулювання у цих країнах призвело до майже повного знищення непідконтрольних владі громадських об’єднань та тотального наступу на громадянське суспільство.

Жодними міжнародними договорами не передбачена вимога такого роду контролю держави щодо діяльності громадських об’єднань, оскільки за міжнародними стандартами громадські об’єднання мають право на свободу від втручання держави в їхню діяльність.

Керівні принципи щодо свободи об’єднань Ради Європи та ОБСЄ передбачають, що “держава не повинна вимагати від об’єднань підзвітності та прозорості, однак повинна заохочувати і стимулювати їх до цього”. При цьому встановлення особливих вимог до звітності допускається тільки у разі надання певних пільг та за умови, що “об’єднанню надаватиметься можливість на власний розсуд вирішувати, дотримуватись таких вимог до звітності чи відмовитись від їх дотримання, а отже – від відповідних особливих пільг”.

З огляду на викладене вище ми вимагаємо від парламенту негайно відхилити законопроекти №6674 та №6675 від 10 липня 2017 року, а від Президента України –  виконати свою обіцянку щодо скасування змін до антикорупційного законодавства від березня 2017 року.

Довідково: платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу, аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів” ГО Центр “Соціальна Дія”, Євромайдан SOS. Координацію роботи платформи здійcнює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

Центр громадянських свобод

Харківська правозахисна група

Харківський інститут соціальних досліджень

Східноукраїнський центр громадських ініціатив

Благодійний фонд “Восток-SОS”

ЛОПЦ “Альтернатива”

Асоціація УМДПЛ

ГО “КиївПрайд”

Українська Гельсінська спілка з прав людини

Фундація “Відкритий Діалог”

Центр інформації про права людини

Кримська правозахисна група

Заява відкрита до підписання. Зголошення просимо надсилати на human.rights.agenda.ua@gmail.com

ПРЕС-РЕЛІЗ ПРАВОЗАХИСНОГО ПОРЯДКУ ДЕННОГО 18 липня 2017 року, Київ

Липень 18, 2017

“Українська влада дедалі частіше використовує риторику боротьби із російською збройною агресією для прихованого наступу на громадянські свободи. На жаль, такі дії знаходять підтримку у частини суспільства. Але виграти війну і для цього самим перетворитися на авторитарну Росію не має жодного сенсу. Якщо ця тенденція продовжиться – може постати питання про призупинення безвізу, чи не єдиного в цьому році вагомого позитивного досягнення” – вважає Олександра Матвійчук, голова правління Центру громадянських свобод.

Про небезпечну тенденцію відступу від проголошеного на Майдані гасла “права людини понад усе” йшла мова на прес-конференції Правозахисного порядку денного “Три роки після Майдану: тривожні дзвіночки для прав людини”, яка відбулася 18 липня 2017 року в Українському медіа-кризовому центрі.

Минулого тижня народні депутати намагалися провести через парламент цілу низку репресивних норм. Серед них президентські законопроекти №6674 та №6675, які були внесені на заміну скандальним законам про е-декларування для антикорупційних активістів та становлять неприхований наступ на свободу об’єднань; законопроект №6688, зареєстрований народними депутатами з комітету нацбезпеки і оборони, в якому для протидії загрозам національній безпеці в інформаційній сфері запроваджується російська практика роботи спецслужб по блокуванню доступу до інформаційного ресурсу без санкції суду.

На додачу народні депутати намагалися провести процедуру відкритого голосування за обрання кандидатів на посаду Уповноваженого Верховної Ради України, яка з невідомих причин розглядалася в рамках законопроекту про зміни до закону про Конституційний суд України. Відкрите голосування значно полегшить головам фракцій контроль за депутатами для виконання досягнутих політичних домовленостей. Але поставить під сумнів незалежність та неупередженість новообраного Уповноваженого відносно тих політичних сил, які пролобіювали його обрання. Не обійшлося і без фальшування ухваленого законопроекту, тож досі не зрозуміло, який саме текст буде направлений на підпис Президенту України.

“Із нашим парламентом – як із малою дитиною. Тільки відвернувся – або пальці в розетку, чи телефон в унітаз. І потім: “Воно саме” – коментує ситуацію Аркадій Бущенко, виконавчий директор Української Гельсінкської спілки з прав людини.

Із такої оцінкою погоджується Оксана Покальчук, директорка Amnesty International в Україні та звертає увагу на те, що події минулого тижня є прямим відображенням небезпечної тенденції, що вже тривалий час знаходиться в полі зору міжнародних організацій:

“По мірі того, як зменшується міжнародний тиск на українських урядовців, погіршується ситуація з дотриманням прав людини в нашій країні. Праві рухи та церква намагаються завоювати громадську думку та насадити практики, аналогічні тим, що впроваджуються в Росії. Уряд зі свого боку, прикриваючись аргументами “національної безпеки”, намагається непропорційно обмежити права та свободи громадян. Ці вкрай тривожні тенденції несуть реальну загрозу українському суспільству та тим правам, які вдалось захистити на Майдані” – переконана вона.

На прес-конференції було вперше оприлюднена письмова декларація більше двадцяти членів Парламентської Асамблеї Ради Європи від 29 червня 2017 року. Автори декларації відзначили, що показники впровадження реформ в Україні поступово знижуються та закликали владу України припинити політичне переслідування реформаторських організацій, зокрема, антикорупційної організації «Центр протидії корупції» та журналістів-розслідувачів.

“Депутати 15 країн Ради Європи виступили на захист українських реформаторів – представників громадянського суспільства, політиків, урядовців. Кожен із них дуже добре знає ситуацію в Україні, бо постійно допомагає Україні відстоювати позицію щодо РФ чи звільняти в’язнів Кремля. Тому саме їх голос є особливо важливим меседжем для діючої влади, що політичні переслідування ніхто не буде толерувати” – зазначає Людмила Козловська, Президент Фундації “Відкритий діалог”.

За додатковою інформацією прохання звертатися до Марини Ліліченко, Центр громадянських свобод +38066 8183510 human.rights.agenda.ua@gmail.com

Платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу, аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів” ГО Центр “Соціальна Дія”, Євромайдан SOS. Координацію роботи платформи здійнює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

Відеозапис: http://uacrisis.org/ua/58682-human-rights-situation#prettyPhoto/0/

Прес-конференція Правозахисного Порядку Денного “Три роки після Майдану: тривожні дзвіночки для прав людини” 18 липня об 9.30, м. Київ

Липень 17, 2017

В останні дні перед канікулами народні депутати намагалися провести через парламент цілу низку репресивних норм. Серед них президентські законопроекти №6674 та №6675, які були внесені  на заміну скандальним законам про е-декларування для антикорупційних активістів та становлять неприхований наступ на свободу об’єднань; законопроект №6688, зареєстрований народними депутатами з комітету нацбезпеки і оборони, в якому для протидії загрозам національній безпеці в інформаційній сфері запроваджується  російська практика роботи спецслужб по блокування доступу до інформаційного ресурсу без санкції суду.

 

Минулого тижня ми також стали свідками спроб маніпулювання апарату парламенту щодо відображення результатів голосування за процедуру обрання Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Досі невідомо, який текст законопроекту підпише голова парламенту Андрій Парубій. Очевидним є намагання окремих політичних сил політизувати посаду омбудсмана на догоду партійним інтересам.

 

Усе це відбувається на фоні цілеспрямованої кампанії дискредитації громадянського суспільства, до якої ймовірно причетна українська спецслужба. У першу чергу це стосується реформаторів – представників громадянського суспільства, політиків, урядовців. Ця ситуація є доволі  тривожною і вже викликала відповідну офіційну реакцію на червневій сесії Парламентської асамблеї Ради Європи.

 

18 липня о 09:30 в приміщенні Українського кризового медіа-центру (вул. Хрещатик, 2) відбудеться прес-конференція “Три роки після Майдану: тривожні дзвіночки для прав людини, де учасники Правозахисного порядку денного окреслять тривожні тенденції розвитку законодавства та практики, які становлять виклики для захисту права людини в Україні.

Спікери:

Олександра Матвійчук, голова правління Центру громадянських свобод

Людмила Козловська, президент Фундації Відкритий Діалог

Оксана Покальчук, виконавча директорка Amnesty International в Україні

Аркадій Бущенко, виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини

 

За додатковою інформацією прохання звертатися до Марини Ліліченко, Центр громадянських свобод +38066 8183510 human.rights.agenda.ua@gmail.com

 

Платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу,  аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів” ГО Центр “Соціальна Дія”, Євромайдан SOS. Координацію роботи платформи здійнює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

Результаты поиска:

Судова реформа

Лютий 22, 2018

Владу України закликають змінити законодавство щодо визнання воєнних злочинів

Січень 25, 2018

Владу України закликають змінити законодавство щодо визнання воєнних злочинів

Київ – Активісти ініціативи «Правозахисний порядок денний» закликають уряд внести на розгляд Верховної Ради розроблений спільно з Міністерством юстиції законопроект, який вносить зміни до українського законодавства щодо воєнних злочинів та злочинів проти людяності. За словами голови правління Центру громадянських свобод Олександри Матвійчук, законопроект «уже кілька місяців, як застряг на розгляді в Кабінеті міністрів». Радіо Свобода направило запит до Мін’юсту щодо деталей ситуації та його позиції в цьому питанні, а про сам документ розпитало в одного із авторів – доцента кафедри кримінального права Київського університету імені Тараса Шевченка Костянтина Задою.

– Мета цього законопроекту полягає в тому, щоб привести кримінальне законодавство України у відповідність до міжнародного права в частині відповідальності за так звані «основні злочини»: геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини, агресія. Це злочини, які належать до юрисдикції Міжнародного кримінального суду, але у всіх держав світу є зобов’язання на національному рівні. Такі зобов’язання є й перед Україною.

 Далеко не за всі порушення міжнародного гуманітарного права настає відповідальність, згідно з нашим законодавством

Сьогодні, в принципі, не визнається як злочини окремого виду, за нашим законодавством, злочини проти людяності. Чисто гіпотетично можна ці діяння переслідувати як загально кримінальні злочини, але далеко не завжди, і такі переслідування, в принципі, не відбивють сутності того, що це, у першу чергу, є порушенням міжнародного права, і вже потім – національного права.

Є також серйозні прогалини у криміналізації воєнних злочинів: далеко не за всі порушення міжнародного гуманітарного права настає відповідальність, згідно з нашим законодавством.

І третя серйозна проблема – зобов’язання запобігати безкарності оцим чотирьом основним злочинам, і там цілий спектр заходів держави мають вжити, зокрема, це відмова від строків давності та імунітетів до тих, хто вчиняв ці злочини. І ці зобов’язання досить фрагментарно в нашому Кримінальному кодексі реалізовані.

– Чим відповідальність за вбивство, наприклад, яке визнане воєнним злочином чи злочином проти людяності, відрізняється від санкції за «звичайний» злочин?

– Злочини проти людяності – це цілий набір діянь, найбільш тяжкими з яких є вбивства, які вчиняються у контексті систематичного або широкомасштабного нападу на цивільне населення. Тобто мова йде про те, щоб розглядати ці діяння у ширшому соціальному контексті, і це змінює розуміння природи цих діянь. Наприклад, якщо переслідувати за убивства на Майдані 18-20 лютого 2014 року як «звичайні», так би мовити, вбивства, то не буде різниці між убивством під час затримання і скоординованої держслужбовцями атаки на осіб із числа цивільного населення.

Злочини проти людяності не мають строків давності, а наше законодавство допускає застосування строків давності щодо окремих випадків вчинення убивств

Інший аспект – те, що злочини проти людяності не мають строків давності, а наше законодавство, в принципі, допускає застосування строків давності щодо окремих випадків вчинення убивств.

– А наскільки ці зміни до законодавства можуть допомогти в умовах конфлікту, коли українські правоохоронці та суди не мають доступу на окремі території?

– Зрозуміло, що законодавство не дасть нам можливості затримувати тих, хто перебуває на окупованих територіях, тому що одна справа – існування норми права, а інша – її реалізація. Зрозуміло, що самим фактом ухвалення закону Україна не зможе захоплювати тих, хто вчиняв воєнні злочини на непідконтрольних територіях і одразу віддавати їх під суд.

Законопроект створює правову ситуацію, що над тими, хто вчиняє воєнні злочини на непідконтрольній території, буде нависати сокира невідворотної відповідальності

Але законопроект створює таку правову ситуацію, що над тими, хто вчиняє воєнні злочини на непідконтрольній території, буде нависати сокира невідворотної відповідальності. Будуть закриті всі прогалини: нехай не сьогодні, не через рік і навіть через десять років, але вони понесуть відповідальність.

У країнах Балтії були судові процеси щодо колишніх співробітників радянських спецслужб, які вчиняли злочини проти людяності та воєнні злочини у період завершення Другої світової війни і після неї

Сьогодні є багато випадків, коли особи, що вчиняли воєнні злочини чи злочини проти людяності, зазнали відповідальності через досить тривалий термін. Наприклад, у країнах Балтії були судові процеси щодо колишніх співробітників радянських спецслужб, які вчиняли злочини проти людяності та воєнні злочини в період завершення Другої світової війни і після неї. Тобто цих людей переслідували вже тоді, коли ці країни Балтії стали незалежними, і були результативні процеси. Їх було небагато, але такі процеси мали місце.

– Розкажіть, будь ласка, як створювався законопроект, і що з ним зараз?

– Первинна ініціатива була в «Правозахисного порядку денного». Сформувалась ситуативна група правозахисників та університетських викладачів, і на певному етапі ми скоординували роботу з Міністерством юстиції. Зараз міністерство є, так би мовити, модератором проекту в тому сенсі, що вони просувають його по лінії уряду, щоб цей законопроект був внесений як урядовий до Верховної Ради. В силу певних обставин зараз триває його погодження з іншими органами влади і ще очікується висновок консультативної місії Європейського союзу в Україні.

– Чому так довго це все відбувається – як написала Олександра Матвійчук, процес триває вже кілька років?

– По-перше, це досить великий за обсягом текст – близько сорока сторінок. Тривала робота над текстом і погодження проекту, бо, щоб ви розуміли, є різні точки зору в академічного середовища, умовно кажучи, та юристів, які працюють в органах державної влади.

Є певні об’єктивні причини, але є також і суб’єктивні чинники, скажімо, певні люди, які не те щоб зовсім не сприймають необхідність ухвалення такого законопроекту, можливо, мають певні страхи, що це нашкодить державі. Я можу тільки припускати, чому так відбувається.

– Як Ви оцінюєте перспективи законопроекту в парламенті?

– Мені важко прогнозувати, але я не думаю, що це буде легкий процес. Мені б хотілося, щоб це було швидко, як це інколи буває у Верховній Раді, але я підозрюю, що все буде не так. Але хотілось би вірити, що законопроект буде ухвалений, бо на мій погляд, це не є політичним питанням і це потрібно було зробити вже давно.

Джерело: https://www.radiosvoboda.org/a/28998654.html

 

Відкрите звернення Правозахисного порядку денного з приводу відкриття низки кримінальних проваджень проти громадських організацій та активістів

Жовтень 17, 2017

11 жовтня слідчі Національної поліції та Генеральної прокуратури провели обшук та вилучення документів із офісу Благодійного Фонду “Пацієнти України”.  Підставою для таких дій стало звинувачення керівництва організації, а також Всеукраїнської Мережі ЛЖВ і Альянсу громадського здоров’я у присвоєнні коштів Глобального фонду для боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією, а також фінансуванні так званих ЛНР/ДНР. Слід зауважити, що Глобальний фонд регулярно проводить міжнародний аудит для перевірки цільового використання наданих коштів, та за його результатами немає жодних претензій до нього. “Пацієнти України”, Мережа ЛЖВ і Альянс громадського здоров’я (раніше “Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні”) відомі своєю багаторічною роботою, яка запобігає виникненню та існуванню корупційних схем у сфері охорони здоров’я.

12 жовтня співробітники Служби безпеки України провели обшуки та затримання кількох громадських активістів організації “Автономний опір” за підозрою у підготовці “акцій протесту, замовлених кремлівськими пропагандистами”. Всупереч вимогам закону, їм не була надана можливість скористатися безкоштовною правовою допомогою. Пізніше активістам повідомили, що вони знаходяться у статусі свідків, по чому їх відпустили. Попри безапеляційну тональність публічних звинувачень, Служба безпеки не надала жодних фактів, які підтверджують згадану злочинну діяльність щодо повалення конституційного ладу. Самі ж затримані пов’язують даний інцидент із їхньою боротьбою проти незаконного будівництва у місті Львові.

Правозахисний порядок денний звертає увагу на те, що використання штампу “агент Кремля” стає дедалі популярнішим засобом для розправи із людьми чи організаціями, які викривають незаконні дії державних чиновників або не підтримують певні рішення державних органів чи їх посадових осіб. Така політика повністю копіює авторитарні практики Російської Федерації та неминуче призведе до того, що будь-яка критика діючої влади стане розцінюватися як спроба політичної дестабілізації в країні.

 

Правозахисний порядок денний вважає ці дії здійсненням тиску на громадянське суспільство, який розпочався із цілеспрямованої кампанії дискредитації активістів, що борються із корупцією, та реєстрації президентських законопроектів, що встановлюють необґрунтовані вимоги для подання додаткової до вже існуючої звітності громадських організацій.

Платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу,  аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів”, Євромайдан SOS. Координацію роботи платформи здійнює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

Перелік організацій, які приєдналися до відкритого звернення:

Центр громадянських свобод

Харківська правозахисна група

Українська Гельсінська спілка з прав людини

ЛОПЦ “Альтернатива”

ХОФ “Громадська Альтернатива”

Центр інформації про права людини

Кримська правозахисна група

Проект “Без кордонів”

ГО Центр “Соціальна Дія

ГО “Крим SOS”

Асоціація УМДПЛ

ГО “Харківський інститут соціологічних досліджень”

Благодійний фонд “Восток-SОS”

Експертний центр з прав людини

Тернопільська правозахисна група

ГС “Освітній дім прав людини – Чернігів”

Східноукраїнський центр громадських ініціатив

Фундація “Відкритий діалог”

Автономна адвокатура

Бюро соціальних та політичних розробок

ГО “Територія успіху” (Кропивницький)

Центр Громадянської просвіти “Альменда”

Громадська організація “Південь”  (Херсон)

ГО “Жіночий антикорупційний рух” (Хмельницький)

ГО “Асоціація демократичного розвитку” (Чернігів)

ГО “Народний Захист” (Запоріжжя)

ГС “Громадська платформа Запорізької області”

Медійна ініціатива за права людини

ГО “Київпрайд”

ГО “Мирний берег”

Благодійна організація “Фонд милосердя та здоров’я” (Херсон)

Прес-конференція Злочини проти людяності та воєнні злочини. Коли настане відповідальність?

Жовтень 3, 2017

«Злочини проти людяності та воєнні злочини. Коли настане відповідальність?»

4 жовтня 2017 року о 13:00 в Українському кризовому медіа центрі  по вул. Хрещатик , 2 відбудеться прес-конференція за участю :

  • Девіда Доната Каттіна – Генерального секретаря об’єднання  Парламентарі за глобальні дії (PGA)
  • Олександри Романцової – Заступник Голови правління Центру Громадянських свобод
  • Олександра Павліченко – голова Правління Української Гельсінської спілки з прав людини

Системні та масові порушення прав людини протягом 2013-2017 років, що мали місце з боку держави по відношенню до учасників руху Євромайдан, агресія Російської Федерації, Антитерористична операція на території Донбасу, тимчасова окупація окремих територій України та визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду на умовах Римського статуту, викрили невідповідність законодавства України про кримінальну відповідальність викликам часу.

Кримінальний кодекс України не передбачає кримінальної відповідальності за злочини проти людяності, за воєнні злочини, що являють собою порушення звичаєвого, а не договірного міжнародного гуманітарного права, не обумовлює можливості передачі осіб у розпорядження МКС, а також можливості визнання та врахування його рішень на території України.

Недоліки законодавства не дають можливість органам національного розслідування та національній судовій системі здійснити правильну кваліфікацію цих дій як міжнародних злочинів, які не мають термінів давності, що має стратегічне значення для поданих Україною міжнародних позовів проти Російської Федерації.

Необхідність приведення кримінального законодавства у відповідність із міжнародним правом визнається, зокрема, у рішенні Ради національної безпеки та оборони України від 25 січня 2015 року “Про надзвичайні заходи протидії російській загрозі та проявам тероризму, підтримуваним Російською Федерацією”, відповідно до якого має бути підготовлено проект Закону України про внесення змін до КК щодо встановлення кримінальної відповідальності за злочини проти людяності, та у Плані дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року, затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2015 року, який у тому числі передбачає незастосування строків давності для злочину катування.

Крім того, на нагальність вирішення цієї проблеми також звернула увагу і Парламентська Асамблея Ради Європи в одній з останніх резолюції №2112 (2016), відповідно до якої Асамблея закликає українську владу «привести своє національне законодавство, включаючи Кримінальний кодекс та Кримінально-процесуальний кодекс, у відповідність з положення міжнародного кримінального права, і, зокрема, включити положення про статус захопленої людини і визначити тортури як тяжкий злочин».

Для вирішення цієї проблеми робоча група за керівництва Констянтина Задої у рамках платформи “Правозахисний порядок денний” розробила законопроект «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо забезпечення його гармонізації з положеннями міжнародного права».

Проте, правозахисна спільнота зіткнулася з проблемою прийняття необхідного законопроекту, оскільки парламентарі та урядовці ігнорують нагальність прийняття потрібних змін до українського законодавства.

Правозахисники України разом з європейськими партнерами  нагадають уряду України про  необхідність здійснення надзвичайно важливих кроків у напрямку міжнародних гуманітарних стандартів. Перш за все це прийняття відповідних законів, які спрямовані на гармонізацію з міжнародним гуманітарним правом вітчизняне кримінальне законодавство. Таким є проект закону  «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо забезпечення гармонізації кримінального законодавства з положеннями міжнародного права».

За додатковою інформацією звертатися до Марини Ліліченко, Центр громадянських свобод +380668183510, human.rights.agenda.ua@gmail.com

72 громадські організації вже підписали Заяву Правозахисного порядку денного із вимогою до Президента України та Верховної Ради України припинити наступ на громадські об’єднання

Вересень 25, 2017

Заява Правозахисного порядку денного із вимогою до Президента України та Верховної Ради України припинити наступ на громадські об’єднання

На початку липня 2017 року у парламенті були зареєстровані президентські законопроекти №6674 та №6675, розроблені ніби на заміну скандальним  змінам до антикорупційного законодавства, які зобов’язують антикорупційних активістів подавати щорічні електронні декларації про особисті активи та майно (закон №1975-VIII від 23 березня 2017 року). Фактично, пропонується скасування е-декларування  для громадських антикорупційних активістів в обмін на запровадження додаткової податкової звітності для громадських організацій і фізичних осіб-підприємців, а також підприємств, установ та організацій, які надають їм послуги.

Законопроекти №6674 та №6675 покладають на усі громадські організації і фізичних осіб-підприємців, підприємства, установи та організації, які надають їм послуги, невиправданий обов’язок подавати додаткову звітність.

Показово, що обсяг звітності для громадських організацій, який передбачають ці законопроекти, значно перевищує той, що встановлений для бізнесу.  Більше того, звітність такого обсягу не вимагається навіть від отримувачів бюджетних коштів.

Ми вважаємо, що на фоні заяв про необхідність зменшення надмірного державного регулювання, такі законодавчі ініціативи з’явилися невипадково. Покарання у вигляді скасування неприбуткового статусу громадської організації має підкреслено каральний характер та є нічим іншим, як запровадженням інструменту для вибіркового тиску на нелояльні до влади громадські організації.

Ми розцінюємо таку ініціативу Президента України як непропорційне втручання у діяльність громадських організацій. Такі кроки уподібнюють Україну до репресивних режимів – Російської Федерації, Казахстану, Азербайджану, Туркменістану тощо. Попри позірну турботу про прозорість та підзвітність, запроваджене регулювання у цих країнах призвело до майже повного знищення непідконтрольних владі громадських об’єднань та тотального наступу на громадянське суспільство.

Жодними міжнародними договорами не передбачена вимога такого роду контролю держави щодо діяльності громадських об’єднань, оскільки за міжнародними стандартами громадські об’єднання мають право на свободу від втручання держави в їхню діяльність.

Керівні принципи щодо свободи об’єднань Ради Європи та ОБСЄ передбачають, що “держава не повинна вимагати від об’єднань підзвітності та прозорості, однак повинна заохочувати і стимулювати їх до цього”. При цьому встановлення особливих вимог до звітності допускається тільки у разі надання певних пільг та за умови, що “об’єднанню надаватиметься можливість на власний розсуд вирішувати, дотримуватись таких вимог до звітності чи відмовитись від їх дотримання, а отже – від відповідних особливих пільг”.

З огляду на викладене вище ми вимагаємо від парламенту негайно відхилити законопроекти №6674 та №6675 від 10 липня 2017 року, а від Президента України –  виконати свою обіцянку щодо скасування змін до антикорупційного законодавства від березня 2017 року.

Довідково: платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу, аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів” ГО Центр “Соціальна Дія”, Євромайдан SOS. Координацію роботи платформи здійcнює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

  1. Центр громадянських свобод
  2. Харківська правозахисна група
  3. Харківський інститут соціальних досліджень
  4. Східноукраїнський центр громадських ініціатив
  5. Благодійний фонд “Восток-SОS”
  6. ЛОПЦ “Альтернатива”
  7. Асоціація УМДПЛ
  8. ГО “КиївПрайд”
  9. Українська Гельсінська спілка з прав людини
  10. Фундація “Відкритий Діалог”
  11. Центр інформації про права людини
  12. Кримська правозахисна група
  13. Гельсінська ініціатива-ХХІ
  14. ГО “Мирний Берег”
  15. Експертний центр з прав людини
  16. ГО “Ла Страда Україна”
  17. Центр досліджень визвольного руху
  18. БО “Фонд милосердя і здоров’я”
  19. ГО “Південь”
  20. ГО “Промінь змін”
  21. Харківська обласна фундація “Громадська альтернатива”
  22. Проект “Без кордонів”
  23. ГО “Асоціація Політичних Наук”
  24. ГО “Народний контроль Кіровоградщини”
  25. Центр української політики “Ексампей”
  26. ГО “Волонтерське об”єднання учасників Майдану та бойових дій”
  27. БФ «Клуб Дивосвіт»
  28. ГО «Школа Громадських Проектів»
  29. ГО «Віра.Надія.Дія»
  30. ГО «JCI Kyiv»
  31. Освітній дім прав людини – Чернігів
  32. ГО “Центр “Жіночі перспективи”
  33. ГО “Закарпатська громада”
  34. Івано-Франківська обласна організація “Молода Просвіта”
  35. Тернопільська правозахисна група
  36. Правозахисний центр “All rights”
  37. ВБО “КОНВІКТУС УКРАЇНА”
  38. Автономна Адвокатура
  39. ГО “МАРТ”  (Чернігів)
  40. Українська Фундація правової допомоги
  41. “Інформаційно – просвітницький центр “ВІСЬ” (Вінниця)
  42. Центр громадянської просвіти “Альменда”
  43. Центр гуманістичних технологій АХАЛАР
  44. ГО “Українська Асоціація Оцінювання”
  45. ГО “Територія успіху”
  46. Т-Жінки України
  47. ГО “АвтоМайдан Київ”
  48. ГО “Вектор прав людини”
  49. “Білозерський центр регіонального розвитку”
  50. Центр досліджень правоохоронної діяльності
  51. Чернігівський громадський комітет захисту прав людини
  52. ГО Київський освітній центр “Простір толерантності”
  53. Правозахисний центр “Поступ”
  54. ГО “Ліберально-демократична ліга України”
  55. Бюро соціальних і політичних розробок
  56. Центр правових та політичних досліджень “ДУМА”
  57. Інститут масової інформації
  58. Експертна група “Сова”
  59. Медійна ініціатива за права людини
  60. Всеукраїнська благодіна організація “Легалайф-Україна””
  61. ГО “Інсайт”
  62. Український незалежний центр політичних досліджень
  63. ГО “Інформатор”
  64. ІАЦ “Громадський Простір”
  65. Правозахисний ЛГБТ Центр “Наш світ”
  66. ГО “Бахмат”
  67. ГО “Development foundation”
  68. ГО “Всеукраїнська ліга правників проти корупції”
  69. ГО “Харківське жіноче об’єднання “Сфера”
  70. ГО “Гендерний центр Волинської області”
  71. ГО “Тeатр для діалогу”
  72. ГО “Вільна територія”

Заява відкрита до підписання. Зголошення просимо надсилати на human.rights.agenda.ua@gmail.com

 

Громадські організації, медіа та активісти вимагають не допустити обмеження гласності судочинства

Вересень 13, 2017

Громадські організації, медіа та активісти вимагають не допустити обмеження гласності судочинства 

Проект реформи судочинства, ініційований Президентом, суттєво звужує прозорість судового процесу. Громадські організації  та активісти закликають Парламент не допустити цього.

Після Революції Гідності суспільство і закон стимулювали суди стати більш відкритими, налагодити діалог зі ЗМІ та громадою. Ухвалення нового Закону “Про судоустрій і статус суддів”, що передбачив право громадян проводити відеозапис чи фотографування відкритих судових засідань без спеціального дозволу суду, стало значним здобутком, незважаючи на світоглядну неготовність багатьох суддів до імплементації цього положення.

Однак у червні цього року Президент України вніс на розгляд Верховної Ради України проект реформи судового процесу, який, попри значну кількість прогресивних положень, звужує принципи гласності та відкритості судових засідань і створює перешкоди для здійснення суспільного контролю. Наразі Парламент розглядає законопроект у другому читанні.

У випадку прийняття закону:

  1. Суд зможе ЗАБОРОНИТИ фотофіксацію, відеозапис чи трансляцію ВІДКРИТОГО судового засідання, якщо вони “заважають ходу судового процесу” (ч. 7 ст. 7 ЦПК, ч. 8 ст. 10 КАС, ч. 8 ст. 9 ГПК у редакції законопроекту). Це може стати на заваді громадськості стежити за судовими процесами, особливо у суспільно важливих справах. Фактично це НЕОБМЕЖЕНЕ дискреційне право судді зробити процес закритим для широкого кола громадськості з надуманих мотивів.
  2. Суд зможе НЕ впустити до зали судових засідань людей, які бажають бути присутніми у відкритому судовому засіданні, якщо немає “вільних місць” (ч. 2 ст. 7 ЦПК, ч. 3 ст. 10 КАС, ч. 3 ст. 9 ГПК у редакції законопроекту). Це положення закриє від громадськості кабінети суддів, де вони часто слухають справи, повісивши табличку “зал судових засідань”, та може стимулювати суддів призначати розгляд резонансних справ у маленьких залах, зменшувати кількість місць для слухачів у залах, аби уникнути суспільного контролю.
  3. Суд зможе НЕ проголошувати прилюдно судові рішення, ухвалені за наслідками закритих судових засідань (ч. 18 ст. 7 ЦПК, ч. 17 ст. 10 КАС, ч. 18 ст. 9 ГПК у редакції законопроекту). Це порушує статтю 6 Європейської конвенції з прав людини, де зазначено, що судові рішення в будь-якому випадку проголошуються прилюдно. Сьогоднішнє регулювання, наприклад, в адміністративному судочинстві, відповідає Конвенції, оскільки передбачає відкрите проголошення судового рішення, навіть ухваленого за наслідками закритого судового засідання, – лише з вилученням інформації, заради нерозголошення якої проводився закритий розгляд.
  4. Під загрозою відповідальності учаснику процесу буде ЗАБОРОНЕНО використовувати аудіо- чи відеозапис, фотографування під час закритої наради з суддею, що проводиться для врегулювання спору (ч. 9 ст. 204, п. 5 ч. 1 ст. 149 ЦПК, ч. 9 ст. 186, п. 4 ч. 1 ст. 149 КАС, ч. 10 ст. 189, п. 5 ч. 1 ст. 136 ГПК у редакції законопроекту). Ці положення дозволять судді проводити закриті зустрічі із кожною стороною окремо і під виглядом урегулювання спору вимагати неправомірну вигоду, не боячись відповідальності. Адже сторона не матиме права зафіксувати розмову, а якщо й зафіксує, то це не зможе бути використано як доказ у суді.

Наведені положення законопроекту є значним кроком назад у проведенні судової реформи, оскільки зачиняють двері суду для суспільного контролю та сприятимуть розвитку корупції.

Закликаємо народних депутатів України не підтримувати прийняття законопроекту №6232 про зміни до процесуальних кодексів із положеннями, що зроблять правосуддя непрозорим для суспільства.

Організації та громадські діячі, що підтримали заяву

ГО “Вектор прав людини” та проект “Суд людською мовою”

Центр політико-правових реформ

Асоціація українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів

Харківська правозахисна група

Центр інформації про права людини

Медійна ініціатива за права людини

Харківська обласна фундація “Громадська Альтернатива”

ГО “Бюро правничих комунікацій” (м. Суми)

Фундація “DEJURE”

Інтернет-медіа Texty.org.ua

Центр демократії та верховенства права

ГО “Відкрита Україна”

ГО “Інститут масової інформації”

Луганський обласний правозахисний центр “Альтернатива”

Центр громадянських свобод

ГО “Всеукраїнське об’єднання “Автомайдан”

Фундація “Відкритий діалог”

ГО “Платформа прав людини”

Лариса Денисенко, журналістка Громадського радіо, правозахисниця, адвокат

Еліна Шишкіна, народний депутат України у Верховній Раді України VI скликання, експерт Реанімаційного пакету реформ

Прес-анонс “Відео-проекція на будівлі КМУ: жертви воєнних злочинів звернуться до урядовців та народних депутатів”

Вересень 8, 2017

У п’ятницю, 8 вересня, о 20.30 на будівлі Кабінету Міністрів України (вулиця Михайла Грушевського, 12/2) з’явиться світлова відео-проекція людей, які стали жертвами воєнних злочинів у ході війні із Російською Федерацією. Вони звернуться до уряду та парламенту із проханням надати національним органам розслідування належний правовий інструментарій для розслідування міжнародних злочинів, і внести для цього необхідні зміни в законодавство. Світлову відео-інсталяцію підготувала команда французьких кінематографістів Zero Impuniti, які боряться з безкарністю в ході збройних конфліктів у різних куточках планети.

На демонстрації відео-проекції відбудеться брифінг для преси за участі жертв воєнних злочинів, представників команди Zero Impunity та правозахисників.

За три роки в результаті розпочатої Росією війни в Україні загинуло щонайменше 10 тисяч людей і більше 23 тисяч було поранено. Тисячі цивільних осіб були викрадені та кинуті до підвалів, піддані тортурам та залякуванням, щоб змусити їх замовкнути.

Одна із суттєвих перешкод у встановленні справедливості у цих справах є застарілий Кримінальний кодекс України. Досі у ньому не передбачено відповідальності за злочини проти людяності, а його положення щодо воєнних злочинів не в повній мірі відповідають вимогам сучасного міжнародного права. Недоліки законодавства не дають можливість органам національного розслідування та національній судовій системі здійснити правильну кваліфікацію цих дій як міжнародних злочинів, які не мають термінів давності.

Для вирішення цієї проблеми платформа “Правозахисний порядок денний” у співпраці із Міністерством юстиції України розробила законопроект «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо забезпечення його гармонізації з положеннями міжнародного права». На даний час законопроект проходить процедуру узгодження в уряді, після чого буде зареєстрований у парламенті.

Контакти для преси: Марина Ліліченко, Центр громадянських свобод, +380668183510

 

Заява Правозахисного порядку денного із вимогою до Президента України та Верховної Ради України припинити наступ на громадські об’єднання

Вересень 7, 2017

Заява Правозахисного порядку денного із вимогою до Президента України та Верховної Ради України припинити наступ на громадські об’єднання

На початку липня 2017 року у парламенті були зареєстровані президентські законопроекти №6674 та №6675, розроблені ніби на заміну скандальним  змінам до антикорупційного законодавства, які зобов’язують антикорупційних активістів подавати щорічні електронні декларації про особисті активи та майно (закон №1975-VIII від 23 березня 2017 року). Фактично, пропонується скасування е-декларування  для громадських антикорупційних активістів в обмін на запровадження додаткової податкової звітності для громадських організацій і фізичних осіб-підприємців, а також підприємств, установ та організацій, які надають їм послуги.

Законопроекти №6674 та №6675 покладають на усі громадські організації і фізичних осіб-підприємців, підприємства, установи та організації, які надають їм послуги, невиправданий обов’язок подавати додаткову звітність.

Показово, що обсяг звітності для громадських організацій, який передбачають ці законопроекти, значно перевищує той, що встановлений для бізнесу.  Більше того, звітність такого обсягу не вимагається навіть від отримувачів бюджетних коштів.

Ми вважаємо, що на фоні заяв про необхідність зменшення надмірного державного регулювання, такі законодавчі ініціативи з’явилися невипадково. Покарання у вигляді скасування неприбуткового статусу громадської організації має підкреслено каральний характер та є нічим іншим, як запровадженням інструменту для вибіркового тиску на нелояльні до влади громадські організації.

Ми розцінюємо таку ініціативу Президента України як непропорційне втручання у діяльність громадських організацій. Такі кроки уподібнюють Україну до репресивних режимів – Російської Федерації, Казахстану, Азербайджану, Туркменістану тощо. Попри позірну турботу про прозорість та підзвітність, запроваджене регулювання у цих країнах призвело до майже повного знищення непідконтрольних владі громадських об’єднань та тотального наступу на громадянське суспільство.

Жодними міжнародними договорами не передбачена вимога такого роду контролю держави щодо діяльності громадських об’єднань, оскільки за міжнародними стандартами громадські об’єднання мають право на свободу від втручання держави в їхню діяльність.

Керівні принципи щодо свободи об’єднань Ради Європи та ОБСЄ передбачають, що “держава не повинна вимагати від об’єднань підзвітності та прозорості, однак повинна заохочувати і стимулювати їх до цього”. При цьому встановлення особливих вимог до звітності допускається тільки у разі надання певних пільг та за умови, що “об’єднанню надаватиметься можливість на власний розсуд вирішувати, дотримуватись таких вимог до звітності чи відмовитись від їх дотримання, а отже – від відповідних особливих пільг”.

З огляду на викладене вище ми вимагаємо від парламенту негайно відхилити законопроекти №6674 та №6675 від 10 липня 2017 року, а від Президента України –  виконати свою обіцянку щодо скасування змін до антикорупційного законодавства від березня 2017 року.

Довідково: платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу, аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів” ГО Центр “Соціальна Дія”, Євромайдан SOS. Координацію роботи платформи здійcнює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

Центр громадянських свобод

Харківська правозахисна група

Харківський інститут соціальних досліджень

Східноукраїнський центр громадських ініціатив

Благодійний фонд “Восток-SОS”

ЛОПЦ “Альтернатива”

Асоціація УМДПЛ

ГО “КиївПрайд”

Українська Гельсінська спілка з прав людини

Фундація “Відкритий Діалог”

Центр інформації про права людини

Кримська правозахисна група

Заява відкрита до підписання. Зголошення просимо надсилати на human.rights.agenda.ua@gmail.com

ПРЕС-РЕЛІЗ ПРАВОЗАХИСНОГО ПОРЯДКУ ДЕННОГО 18 липня 2017 року, Київ

Липень 18, 2017

“Українська влада дедалі частіше використовує риторику боротьби із російською збройною агресією для прихованого наступу на громадянські свободи. На жаль, такі дії знаходять підтримку у частини суспільства. Але виграти війну і для цього самим перетворитися на авторитарну Росію не має жодного сенсу. Якщо ця тенденція продовжиться – може постати питання про призупинення безвізу, чи не єдиного в цьому році вагомого позитивного досягнення” – вважає Олександра Матвійчук, голова правління Центру громадянських свобод.

Про небезпечну тенденцію відступу від проголошеного на Майдані гасла “права людини понад усе” йшла мова на прес-конференції Правозахисного порядку денного “Три роки після Майдану: тривожні дзвіночки для прав людини”, яка відбулася 18 липня 2017 року в Українському медіа-кризовому центрі.

Минулого тижня народні депутати намагалися провести через парламент цілу низку репресивних норм. Серед них президентські законопроекти №6674 та №6675, які були внесені на заміну скандальним законам про е-декларування для антикорупційних активістів та становлять неприхований наступ на свободу об’єднань; законопроект №6688, зареєстрований народними депутатами з комітету нацбезпеки і оборони, в якому для протидії загрозам національній безпеці в інформаційній сфері запроваджується російська практика роботи спецслужб по блокуванню доступу до інформаційного ресурсу без санкції суду.

На додачу народні депутати намагалися провести процедуру відкритого голосування за обрання кандидатів на посаду Уповноваженого Верховної Ради України, яка з невідомих причин розглядалася в рамках законопроекту про зміни до закону про Конституційний суд України. Відкрите голосування значно полегшить головам фракцій контроль за депутатами для виконання досягнутих політичних домовленостей. Але поставить під сумнів незалежність та неупередженість новообраного Уповноваженого відносно тих політичних сил, які пролобіювали його обрання. Не обійшлося і без фальшування ухваленого законопроекту, тож досі не зрозуміло, який саме текст буде направлений на підпис Президенту України.

“Із нашим парламентом – як із малою дитиною. Тільки відвернувся – або пальці в розетку, чи телефон в унітаз. І потім: “Воно саме” – коментує ситуацію Аркадій Бущенко, виконавчий директор Української Гельсінкської спілки з прав людини.

Із такої оцінкою погоджується Оксана Покальчук, директорка Amnesty International в Україні та звертає увагу на те, що події минулого тижня є прямим відображенням небезпечної тенденції, що вже тривалий час знаходиться в полі зору міжнародних організацій:

“По мірі того, як зменшується міжнародний тиск на українських урядовців, погіршується ситуація з дотриманням прав людини в нашій країні. Праві рухи та церква намагаються завоювати громадську думку та насадити практики, аналогічні тим, що впроваджуються в Росії. Уряд зі свого боку, прикриваючись аргументами “національної безпеки”, намагається непропорційно обмежити права та свободи громадян. Ці вкрай тривожні тенденції несуть реальну загрозу українському суспільству та тим правам, які вдалось захистити на Майдані” – переконана вона.

На прес-конференції було вперше оприлюднена письмова декларація більше двадцяти членів Парламентської Асамблеї Ради Європи від 29 червня 2017 року. Автори декларації відзначили, що показники впровадження реформ в Україні поступово знижуються та закликали владу України припинити політичне переслідування реформаторських організацій, зокрема, антикорупційної організації «Центр протидії корупції» та журналістів-розслідувачів.

“Депутати 15 країн Ради Європи виступили на захист українських реформаторів – представників громадянського суспільства, політиків, урядовців. Кожен із них дуже добре знає ситуацію в Україні, бо постійно допомагає Україні відстоювати позицію щодо РФ чи звільняти в’язнів Кремля. Тому саме їх голос є особливо важливим меседжем для діючої влади, що політичні переслідування ніхто не буде толерувати” – зазначає Людмила Козловська, Президент Фундації “Відкритий діалог”.

За додатковою інформацією прохання звертатися до Марини Ліліченко, Центр громадянських свобод +38066 8183510 human.rights.agenda.ua@gmail.com

Платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу, аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів” ГО Центр “Соціальна Дія”, Євромайдан SOS. Координацію роботи платформи здійнює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

Відеозапис: http://uacrisis.org/ua/58682-human-rights-situation#prettyPhoto/0/

Прес-конференція Правозахисного Порядку Денного “Три роки після Майдану: тривожні дзвіночки для прав людини” 18 липня об 9.30, м. Київ

Липень 17, 2017

В останні дні перед канікулами народні депутати намагалися провести через парламент цілу низку репресивних норм. Серед них президентські законопроекти №6674 та №6675, які були внесені  на заміну скандальним законам про е-декларування для антикорупційних активістів та становлять неприхований наступ на свободу об’єднань; законопроект №6688, зареєстрований народними депутатами з комітету нацбезпеки і оборони, в якому для протидії загрозам національній безпеці в інформаційній сфері запроваджується  російська практика роботи спецслужб по блокування доступу до інформаційного ресурсу без санкції суду.

 

Минулого тижня ми також стали свідками спроб маніпулювання апарату парламенту щодо відображення результатів голосування за процедуру обрання Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Досі невідомо, який текст законопроекту підпише голова парламенту Андрій Парубій. Очевидним є намагання окремих політичних сил політизувати посаду омбудсмана на догоду партійним інтересам.

 

Усе це відбувається на фоні цілеспрямованої кампанії дискредитації громадянського суспільства, до якої ймовірно причетна українська спецслужба. У першу чергу це стосується реформаторів – представників громадянського суспільства, політиків, урядовців. Ця ситуація є доволі  тривожною і вже викликала відповідну офіційну реакцію на червневій сесії Парламентської асамблеї Ради Європи.

 

18 липня о 09:30 в приміщенні Українського кризового медіа-центру (вул. Хрещатик, 2) відбудеться прес-конференція “Три роки після Майдану: тривожні дзвіночки для прав людини, де учасники Правозахисного порядку денного окреслять тривожні тенденції розвитку законодавства та практики, які становлять виклики для захисту права людини в Україні.

Спікери:

Олександра Матвійчук, голова правління Центру громадянських свобод

Людмила Козловська, президент Фундації Відкритий Діалог

Оксана Покальчук, виконавча директорка Amnesty International в Україні

Аркадій Бущенко, виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини

 

За додатковою інформацією прохання звертатися до Марини Ліліченко, Центр громадянських свобод +38066 8183510 human.rights.agenda.ua@gmail.com

 

Платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу,  аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів” ГО Центр “Соціальна Дія”, Євромайдан SOS. Координацію роботи платформи здійнює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

Результаты поиска:

Судова реформа

Лютий 22, 2018

Владу України закликають змінити законодавство щодо визнання воєнних злочинів

Січень 25, 2018

Владу України закликають змінити законодавство щодо визнання воєнних злочинів

Київ – Активісти ініціативи «Правозахисний порядок денний» закликають уряд внести на розгляд Верховної Ради розроблений спільно з Міністерством юстиції законопроект, який вносить зміни до українського законодавства щодо воєнних злочинів та злочинів проти людяності. За словами голови правління Центру громадянських свобод Олександри Матвійчук, законопроект «уже кілька місяців, як застряг на розгляді в Кабінеті міністрів». Радіо Свобода направило запит до Мін’юсту щодо деталей ситуації та його позиції в цьому питанні, а про сам документ розпитало в одного із авторів – доцента кафедри кримінального права Київського університету імені Тараса Шевченка Костянтина Задою.

– Мета цього законопроекту полягає в тому, щоб привести кримінальне законодавство України у відповідність до міжнародного права в частині відповідальності за так звані «основні злочини»: геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини, агресія. Це злочини, які належать до юрисдикції Міжнародного кримінального суду, але у всіх держав світу є зобов’язання на національному рівні. Такі зобов’язання є й перед Україною.

 Далеко не за всі порушення міжнародного гуманітарного права настає відповідальність, згідно з нашим законодавством

Сьогодні, в принципі, не визнається як злочини окремого виду, за нашим законодавством, злочини проти людяності. Чисто гіпотетично можна ці діяння переслідувати як загально кримінальні злочини, але далеко не завжди, і такі переслідування, в принципі, не відбивють сутності того, що це, у першу чергу, є порушенням міжнародного права, і вже потім – національного права.

Є також серйозні прогалини у криміналізації воєнних злочинів: далеко не за всі порушення міжнародного гуманітарного права настає відповідальність, згідно з нашим законодавством.

І третя серйозна проблема – зобов’язання запобігати безкарності оцим чотирьом основним злочинам, і там цілий спектр заходів держави мають вжити, зокрема, це відмова від строків давності та імунітетів до тих, хто вчиняв ці злочини. І ці зобов’язання досить фрагментарно в нашому Кримінальному кодексі реалізовані.

– Чим відповідальність за вбивство, наприклад, яке визнане воєнним злочином чи злочином проти людяності, відрізняється від санкції за «звичайний» злочин?

– Злочини проти людяності – це цілий набір діянь, найбільш тяжкими з яких є вбивства, які вчиняються у контексті систематичного або широкомасштабного нападу на цивільне населення. Тобто мова йде про те, щоб розглядати ці діяння у ширшому соціальному контексті, і це змінює розуміння природи цих діянь. Наприклад, якщо переслідувати за убивства на Майдані 18-20 лютого 2014 року як «звичайні», так би мовити, вбивства, то не буде різниці між убивством під час затримання і скоординованої держслужбовцями атаки на осіб із числа цивільного населення.

Злочини проти людяності не мають строків давності, а наше законодавство допускає застосування строків давності щодо окремих випадків вчинення убивств

Інший аспект – те, що злочини проти людяності не мають строків давності, а наше законодавство, в принципі, допускає застосування строків давності щодо окремих випадків вчинення убивств.

– А наскільки ці зміни до законодавства можуть допомогти в умовах конфлікту, коли українські правоохоронці та суди не мають доступу на окремі території?

– Зрозуміло, що законодавство не дасть нам можливості затримувати тих, хто перебуває на окупованих територіях, тому що одна справа – існування норми права, а інша – її реалізація. Зрозуміло, що самим фактом ухвалення закону Україна не зможе захоплювати тих, хто вчиняв воєнні злочини на непідконтрольних територіях і одразу віддавати їх під суд.

Законопроект створює правову ситуацію, що над тими, хто вчиняє воєнні злочини на непідконтрольній території, буде нависати сокира невідворотної відповідальності

Але законопроект створює таку правову ситуацію, що над тими, хто вчиняє воєнні злочини на непідконтрольній території, буде нависати сокира невідворотної відповідальності. Будуть закриті всі прогалини: нехай не сьогодні, не через рік і навіть через десять років, але вони понесуть відповідальність.

У країнах Балтії були судові процеси щодо колишніх співробітників радянських спецслужб, які вчиняли злочини проти людяності та воєнні злочини у період завершення Другої світової війни і після неї

Сьогодні є багато випадків, коли особи, що вчиняли воєнні злочини чи злочини проти людяності, зазнали відповідальності через досить тривалий термін. Наприклад, у країнах Балтії були судові процеси щодо колишніх співробітників радянських спецслужб, які вчиняли злочини проти людяності та воєнні злочини в період завершення Другої світової війни і після неї. Тобто цих людей переслідували вже тоді, коли ці країни Балтії стали незалежними, і були результативні процеси. Їх було небагато, але такі процеси мали місце.

– Розкажіть, будь ласка, як створювався законопроект, і що з ним зараз?

– Первинна ініціатива була в «Правозахисного порядку денного». Сформувалась ситуативна група правозахисників та університетських викладачів, і на певному етапі ми скоординували роботу з Міністерством юстиції. Зараз міністерство є, так би мовити, модератором проекту в тому сенсі, що вони просувають його по лінії уряду, щоб цей законопроект був внесений як урядовий до Верховної Ради. В силу певних обставин зараз триває його погодження з іншими органами влади і ще очікується висновок консультативної місії Європейського союзу в Україні.

– Чому так довго це все відбувається – як написала Олександра Матвійчук, процес триває вже кілька років?

– По-перше, це досить великий за обсягом текст – близько сорока сторінок. Тривала робота над текстом і погодження проекту, бо, щоб ви розуміли, є різні точки зору в академічного середовища, умовно кажучи, та юристів, які працюють в органах державної влади.

Є певні об’єктивні причини, але є також і суб’єктивні чинники, скажімо, певні люди, які не те щоб зовсім не сприймають необхідність ухвалення такого законопроекту, можливо, мають певні страхи, що це нашкодить державі. Я можу тільки припускати, чому так відбувається.

– Як Ви оцінюєте перспективи законопроекту в парламенті?

– Мені важко прогнозувати, але я не думаю, що це буде легкий процес. Мені б хотілося, щоб це було швидко, як це інколи буває у Верховній Раді, але я підозрюю, що все буде не так. Але хотілось би вірити, що законопроект буде ухвалений, бо на мій погляд, це не є політичним питанням і це потрібно було зробити вже давно.

Джерело: https://www.radiosvoboda.org/a/28998654.html

 

Відкрите звернення Правозахисного порядку денного з приводу відкриття низки кримінальних проваджень проти громадських організацій та активістів

Жовтень 17, 2017

11 жовтня слідчі Національної поліції та Генеральної прокуратури провели обшук та вилучення документів із офісу Благодійного Фонду “Пацієнти України”.  Підставою для таких дій стало звинувачення керівництва організації, а також Всеукраїнської Мережі ЛЖВ і Альянсу громадського здоров’я у присвоєнні коштів Глобального фонду для боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією, а також фінансуванні так званих ЛНР/ДНР. Слід зауважити, що Глобальний фонд регулярно проводить міжнародний аудит для перевірки цільового використання наданих коштів, та за його результатами немає жодних претензій до нього. “Пацієнти України”, Мережа ЛЖВ і Альянс громадського здоров’я (раніше “Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні”) відомі своєю багаторічною роботою, яка запобігає виникненню та існуванню корупційних схем у сфері охорони здоров’я.

12 жовтня співробітники Служби безпеки України провели обшуки та затримання кількох громадських активістів організації “Автономний опір” за підозрою у підготовці “акцій протесту, замовлених кремлівськими пропагандистами”. Всупереч вимогам закону, їм не була надана можливість скористатися безкоштовною правовою допомогою. Пізніше активістам повідомили, що вони знаходяться у статусі свідків, по чому їх відпустили. Попри безапеляційну тональність публічних звинувачень, Служба безпеки не надала жодних фактів, які підтверджують згадану злочинну діяльність щодо повалення конституційного ладу. Самі ж затримані пов’язують даний інцидент із їхньою боротьбою проти незаконного будівництва у місті Львові.

Правозахисний порядок денний звертає увагу на те, що використання штампу “агент Кремля” стає дедалі популярнішим засобом для розправи із людьми чи організаціями, які викривають незаконні дії державних чиновників або не підтримують певні рішення державних органів чи їх посадових осіб. Така політика повністю копіює авторитарні практики Російської Федерації та неминуче призведе до того, що будь-яка критика діючої влади стане розцінюватися як спроба політичної дестабілізації в країні.

 

Правозахисний порядок денний вважає ці дії здійсненням тиску на громадянське суспільство, який розпочався із цілеспрямованої кампанії дискредитації активістів, що борються із корупцією, та реєстрації президентських законопроектів, що встановлюють необґрунтовані вимоги для подання додаткової до вже існуючої звітності громадських організацій.

Платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу,  аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів”, Євромайдан SOS. Координацію роботи платформи здійнює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

Перелік організацій, які приєдналися до відкритого звернення:

Центр громадянських свобод

Харківська правозахисна група

Українська Гельсінська спілка з прав людини

ЛОПЦ “Альтернатива”

ХОФ “Громадська Альтернатива”

Центр інформації про права людини

Кримська правозахисна група

Проект “Без кордонів”

ГО Центр “Соціальна Дія

ГО “Крим SOS”

Асоціація УМДПЛ

ГО “Харківський інститут соціологічних досліджень”

Благодійний фонд “Восток-SОS”

Експертний центр з прав людини

Тернопільська правозахисна група

ГС “Освітній дім прав людини – Чернігів”

Східноукраїнський центр громадських ініціатив

Фундація “Відкритий діалог”

Автономна адвокатура

Бюро соціальних та політичних розробок

ГО “Територія успіху” (Кропивницький)

Центр Громадянської просвіти “Альменда”

Громадська організація “Південь”  (Херсон)

ГО “Жіночий антикорупційний рух” (Хмельницький)

ГО “Асоціація демократичного розвитку” (Чернігів)

ГО “Народний Захист” (Запоріжжя)

ГС “Громадська платформа Запорізької області”

Медійна ініціатива за права людини

ГО “Київпрайд”

ГО “Мирний берег”

Благодійна організація “Фонд милосердя та здоров’я” (Херсон)

Прес-конференція Злочини проти людяності та воєнні злочини. Коли настане відповідальність?

Жовтень 3, 2017

«Злочини проти людяності та воєнні злочини. Коли настане відповідальність?»

4 жовтня 2017 року о 13:00 в Українському кризовому медіа центрі  по вул. Хрещатик , 2 відбудеться прес-конференція за участю :

  • Девіда Доната Каттіна – Генерального секретаря об’єднання  Парламентарі за глобальні дії (PGA)
  • Олександри Романцової – Заступник Голови правління Центру Громадянських свобод
  • Олександра Павліченко – голова Правління Української Гельсінської спілки з прав людини

Системні та масові порушення прав людини протягом 2013-2017 років, що мали місце з боку держави по відношенню до учасників руху Євромайдан, агресія Російської Федерації, Антитерористична операція на території Донбасу, тимчасова окупація окремих територій України та визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду на умовах Римського статуту, викрили невідповідність законодавства України про кримінальну відповідальність викликам часу.

Кримінальний кодекс України не передбачає кримінальної відповідальності за злочини проти людяності, за воєнні злочини, що являють собою порушення звичаєвого, а не договірного міжнародного гуманітарного права, не обумовлює можливості передачі осіб у розпорядження МКС, а також можливості визнання та врахування його рішень на території України.

Недоліки законодавства не дають можливість органам національного розслідування та національній судовій системі здійснити правильну кваліфікацію цих дій як міжнародних злочинів, які не мають термінів давності, що має стратегічне значення для поданих Україною міжнародних позовів проти Російської Федерації.

Необхідність приведення кримінального законодавства у відповідність із міжнародним правом визнається, зокрема, у рішенні Ради національної безпеки та оборони України від 25 січня 2015 року “Про надзвичайні заходи протидії російській загрозі та проявам тероризму, підтримуваним Російською Федерацією”, відповідно до якого має бути підготовлено проект Закону України про внесення змін до КК щодо встановлення кримінальної відповідальності за злочини проти людяності, та у Плані дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року, затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2015 року, який у тому числі передбачає незастосування строків давності для злочину катування.

Крім того, на нагальність вирішення цієї проблеми також звернула увагу і Парламентська Асамблея Ради Європи в одній з останніх резолюції №2112 (2016), відповідно до якої Асамблея закликає українську владу «привести своє національне законодавство, включаючи Кримінальний кодекс та Кримінально-процесуальний кодекс, у відповідність з положення міжнародного кримінального права, і, зокрема, включити положення про статус захопленої людини і визначити тортури як тяжкий злочин».

Для вирішення цієї проблеми робоча група за керівництва Констянтина Задої у рамках платформи “Правозахисний порядок денний” розробила законопроект «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо забезпечення його гармонізації з положеннями міжнародного права».

Проте, правозахисна спільнота зіткнулася з проблемою прийняття необхідного законопроекту, оскільки парламентарі та урядовці ігнорують нагальність прийняття потрібних змін до українського законодавства.

Правозахисники України разом з європейськими партнерами  нагадають уряду України про  необхідність здійснення надзвичайно важливих кроків у напрямку міжнародних гуманітарних стандартів. Перш за все це прийняття відповідних законів, які спрямовані на гармонізацію з міжнародним гуманітарним правом вітчизняне кримінальне законодавство. Таким є проект закону  «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо забезпечення гармонізації кримінального законодавства з положеннями міжнародного права».

За додатковою інформацією звертатися до Марини Ліліченко, Центр громадянських свобод +380668183510, human.rights.agenda.ua@gmail.com

72 громадські організації вже підписали Заяву Правозахисного порядку денного із вимогою до Президента України та Верховної Ради України припинити наступ на громадські об’єднання

Вересень 25, 2017

Заява Правозахисного порядку денного із вимогою до Президента України та Верховної Ради України припинити наступ на громадські об’єднання

На початку липня 2017 року у парламенті були зареєстровані президентські законопроекти №6674 та №6675, розроблені ніби на заміну скандальним  змінам до антикорупційного законодавства, які зобов’язують антикорупційних активістів подавати щорічні електронні декларації про особисті активи та майно (закон №1975-VIII від 23 березня 2017 року). Фактично, пропонується скасування е-декларування  для громадських антикорупційних активістів в обмін на запровадження додаткової податкової звітності для громадських організацій і фізичних осіб-підприємців, а також підприємств, установ та організацій, які надають їм послуги.

Законопроекти №6674 та №6675 покладають на усі громадські організації і фізичних осіб-підприємців, підприємства, установи та організації, які надають їм послуги, невиправданий обов’язок подавати додаткову звітність.

Показово, що обсяг звітності для громадських організацій, який передбачають ці законопроекти, значно перевищує той, що встановлений для бізнесу.  Більше того, звітність такого обсягу не вимагається навіть від отримувачів бюджетних коштів.

Ми вважаємо, що на фоні заяв про необхідність зменшення надмірного державного регулювання, такі законодавчі ініціативи з’явилися невипадково. Покарання у вигляді скасування неприбуткового статусу громадської організації має підкреслено каральний характер та є нічим іншим, як запровадженням інструменту для вибіркового тиску на нелояльні до влади громадські організації.

Ми розцінюємо таку ініціативу Президента України як непропорційне втручання у діяльність громадських організацій. Такі кроки уподібнюють Україну до репресивних режимів – Російської Федерації, Казахстану, Азербайджану, Туркменістану тощо. Попри позірну турботу про прозорість та підзвітність, запроваджене регулювання у цих країнах призвело до майже повного знищення непідконтрольних владі громадських об’єднань та тотального наступу на громадянське суспільство.

Жодними міжнародними договорами не передбачена вимога такого роду контролю держави щодо діяльності громадських об’єднань, оскільки за міжнародними стандартами громадські об’єднання мають право на свободу від втручання держави в їхню діяльність.

Керівні принципи щодо свободи об’єднань Ради Європи та ОБСЄ передбачають, що “держава не повинна вимагати від об’єднань підзвітності та прозорості, однак повинна заохочувати і стимулювати їх до цього”. При цьому встановлення особливих вимог до звітності допускається тільки у разі надання певних пільг та за умови, що “об’єднанню надаватиметься можливість на власний розсуд вирішувати, дотримуватись таких вимог до звітності чи відмовитись від їх дотримання, а отже – від відповідних особливих пільг”.

З огляду на викладене вище ми вимагаємо від парламенту негайно відхилити законопроекти №6674 та №6675 від 10 липня 2017 року, а від Президента України –  виконати свою обіцянку щодо скасування змін до антикорупційного законодавства від березня 2017 року.

Довідково: платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу, аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів” ГО Центр “Соціальна Дія”, Євромайдан SOS. Координацію роботи платформи здійcнює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

  1. Центр громадянських свобод
  2. Харківська правозахисна група
  3. Харківський інститут соціальних досліджень
  4. Східноукраїнський центр громадських ініціатив
  5. Благодійний фонд “Восток-SОS”
  6. ЛОПЦ “Альтернатива”
  7. Асоціація УМДПЛ
  8. ГО “КиївПрайд”
  9. Українська Гельсінська спілка з прав людини
  10. Фундація “Відкритий Діалог”
  11. Центр інформації про права людини
  12. Кримська правозахисна група
  13. Гельсінська ініціатива-ХХІ
  14. ГО “Мирний Берег”
  15. Експертний центр з прав людини
  16. ГО “Ла Страда Україна”
  17. Центр досліджень визвольного руху
  18. БО “Фонд милосердя і здоров’я”
  19. ГО “Південь”
  20. ГО “Промінь змін”
  21. Харківська обласна фундація “Громадська альтернатива”
  22. Проект “Без кордонів”
  23. ГО “Асоціація Політичних Наук”
  24. ГО “Народний контроль Кіровоградщини”
  25. Центр української політики “Ексампей”
  26. ГО “Волонтерське об”єднання учасників Майдану та бойових дій”
  27. БФ «Клуб Дивосвіт»
  28. ГО «Школа Громадських Проектів»
  29. ГО «Віра.Надія.Дія»
  30. ГО «JCI Kyiv»
  31. Освітній дім прав людини – Чернігів
  32. ГО “Центр “Жіночі перспективи”
  33. ГО “Закарпатська громада”
  34. Івано-Франківська обласна організація “Молода Просвіта”
  35. Тернопільська правозахисна група
  36. Правозахисний центр “All rights”
  37. ВБО “КОНВІКТУС УКРАЇНА”
  38. Автономна Адвокатура
  39. ГО “МАРТ”  (Чернігів)
  40. Українська Фундація правової допомоги
  41. “Інформаційно – просвітницький центр “ВІСЬ” (Вінниця)
  42. Центр громадянської просвіти “Альменда”
  43. Центр гуманістичних технологій АХАЛАР
  44. ГО “Українська Асоціація Оцінювання”
  45. ГО “Територія успіху”
  46. Т-Жінки України
  47. ГО “АвтоМайдан Київ”
  48. ГО “Вектор прав людини”
  49. “Білозерський центр регіонального розвитку”
  50. Центр досліджень правоохоронної діяльності
  51. Чернігівський громадський комітет захисту прав людини
  52. ГО Київський освітній центр “Простір толерантності”
  53. Правозахисний центр “Поступ”
  54. ГО “Ліберально-демократична ліга України”
  55. Бюро соціальних і політичних розробок
  56. Центр правових та політичних досліджень “ДУМА”
  57. Інститут масової інформації
  58. Експертна група “Сова”
  59. Медійна ініціатива за права людини
  60. Всеукраїнська благодіна організація “Легалайф-Україна””
  61. ГО “Інсайт”
  62. Український незалежний центр політичних досліджень
  63. ГО “Інформатор”
  64. ІАЦ “Громадський Простір”
  65. Правозахисний ЛГБТ Центр “Наш світ”
  66. ГО “Бахмат”
  67. ГО “Development foundation”
  68. ГО “Всеукраїнська ліга правників проти корупції”
  69. ГО “Харківське жіноче об’єднання “Сфера”
  70. ГО “Гендерний центр Волинської області”
  71. ГО “Тeатр для діалогу”
  72. ГО “Вільна територія”

Заява відкрита до підписання. Зголошення просимо надсилати на human.rights.agenda.ua@gmail.com

 

Громадські організації, медіа та активісти вимагають не допустити обмеження гласності судочинства

Вересень 13, 2017

Громадські організації, медіа та активісти вимагають не допустити обмеження гласності судочинства 

Проект реформи судочинства, ініційований Президентом, суттєво звужує прозорість судового процесу. Громадські організації  та активісти закликають Парламент не допустити цього.

Після Революції Гідності суспільство і закон стимулювали суди стати більш відкритими, налагодити діалог зі ЗМІ та громадою. Ухвалення нового Закону “Про судоустрій і статус суддів”, що передбачив право громадян проводити відеозапис чи фотографування відкритих судових засідань без спеціального дозволу суду, стало значним здобутком, незважаючи на світоглядну неготовність багатьох суддів до імплементації цього положення.

Однак у червні цього року Президент України вніс на розгляд Верховної Ради України проект реформи судового процесу, який, попри значну кількість прогресивних положень, звужує принципи гласності та відкритості судових засідань і створює перешкоди для здійснення суспільного контролю. Наразі Парламент розглядає законопроект у другому читанні.

У випадку прийняття закону:

  1. Суд зможе ЗАБОРОНИТИ фотофіксацію, відеозапис чи трансляцію ВІДКРИТОГО судового засідання, якщо вони “заважають ходу судового процесу” (ч. 7 ст. 7 ЦПК, ч. 8 ст. 10 КАС, ч. 8 ст. 9 ГПК у редакції законопроекту). Це може стати на заваді громадськості стежити за судовими процесами, особливо у суспільно важливих справах. Фактично це НЕОБМЕЖЕНЕ дискреційне право судді зробити процес закритим для широкого кола громадськості з надуманих мотивів.
  2. Суд зможе НЕ впустити до зали судових засідань людей, які бажають бути присутніми у відкритому судовому засіданні, якщо немає “вільних місць” (ч. 2 ст. 7 ЦПК, ч. 3 ст. 10 КАС, ч. 3 ст. 9 ГПК у редакції законопроекту). Це положення закриє від громадськості кабінети суддів, де вони часто слухають справи, повісивши табличку “зал судових засідань”, та може стимулювати суддів призначати розгляд резонансних справ у маленьких залах, зменшувати кількість місць для слухачів у залах, аби уникнути суспільного контролю.
  3. Суд зможе НЕ проголошувати прилюдно судові рішення, ухвалені за наслідками закритих судових засідань (ч. 18 ст. 7 ЦПК, ч. 17 ст. 10 КАС, ч. 18 ст. 9 ГПК у редакції законопроекту). Це порушує статтю 6 Європейської конвенції з прав людини, де зазначено, що судові рішення в будь-якому випадку проголошуються прилюдно. Сьогоднішнє регулювання, наприклад, в адміністративному судочинстві, відповідає Конвенції, оскільки передбачає відкрите проголошення судового рішення, навіть ухваленого за наслідками закритого судового засідання, – лише з вилученням інформації, заради нерозголошення якої проводився закритий розгляд.
  4. Під загрозою відповідальності учаснику процесу буде ЗАБОРОНЕНО використовувати аудіо- чи відеозапис, фотографування під час закритої наради з суддею, що проводиться для врегулювання спору (ч. 9 ст. 204, п. 5 ч. 1 ст. 149 ЦПК, ч. 9 ст. 186, п. 4 ч. 1 ст. 149 КАС, ч. 10 ст. 189, п. 5 ч. 1 ст. 136 ГПК у редакції законопроекту). Ці положення дозволять судді проводити закриті зустрічі із кожною стороною окремо і під виглядом урегулювання спору вимагати неправомірну вигоду, не боячись відповідальності. Адже сторона не матиме права зафіксувати розмову, а якщо й зафіксує, то це не зможе бути використано як доказ у суді.

Наведені положення законопроекту є значним кроком назад у проведенні судової реформи, оскільки зачиняють двері суду для суспільного контролю та сприятимуть розвитку корупції.

Закликаємо народних депутатів України не підтримувати прийняття законопроекту №6232 про зміни до процесуальних кодексів із положеннями, що зроблять правосуддя непрозорим для суспільства.

Організації та громадські діячі, що підтримали заяву

ГО “Вектор прав людини” та проект “Суд людською мовою”

Центр політико-правових реформ

Асоціація українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів

Харківська правозахисна група

Центр інформації про права людини

Медійна ініціатива за права людини

Харківська обласна фундація “Громадська Альтернатива”

ГО “Бюро правничих комунікацій” (м. Суми)

Фундація “DEJURE”

Інтернет-медіа Texty.org.ua

Центр демократії та верховенства права

ГО “Відкрита Україна”

ГО “Інститут масової інформації”

Луганський обласний правозахисний центр “Альтернатива”

Центр громадянських свобод

ГО “Всеукраїнське об’єднання “Автомайдан”

Фундація “Відкритий діалог”

ГО “Платформа прав людини”

Лариса Денисенко, журналістка Громадського радіо, правозахисниця, адвокат

Еліна Шишкіна, народний депутат України у Верховній Раді України VI скликання, експерт Реанімаційного пакету реформ

Прес-анонс “Відео-проекція на будівлі КМУ: жертви воєнних злочинів звернуться до урядовців та народних депутатів”

Вересень 8, 2017

У п’ятницю, 8 вересня, о 20.30 на будівлі Кабінету Міністрів України (вулиця Михайла Грушевського, 12/2) з’явиться світлова відео-проекція людей, які стали жертвами воєнних злочинів у ході війні із Російською Федерацією. Вони звернуться до уряду та парламенту із проханням надати національним органам розслідування належний правовий інструментарій для розслідування міжнародних злочинів, і внести для цього необхідні зміни в законодавство. Світлову відео-інсталяцію підготувала команда французьких кінематографістів Zero Impuniti, які боряться з безкарністю в ході збройних конфліктів у різних куточках планети.

На демонстрації відео-проекції відбудеться брифінг для преси за участі жертв воєнних злочинів, представників команди Zero Impunity та правозахисників.

За три роки в результаті розпочатої Росією війни в Україні загинуло щонайменше 10 тисяч людей і більше 23 тисяч було поранено. Тисячі цивільних осіб були викрадені та кинуті до підвалів, піддані тортурам та залякуванням, щоб змусити їх замовкнути.

Одна із суттєвих перешкод у встановленні справедливості у цих справах є застарілий Кримінальний кодекс України. Досі у ньому не передбачено відповідальності за злочини проти людяності, а його положення щодо воєнних злочинів не в повній мірі відповідають вимогам сучасного міжнародного права. Недоліки законодавства не дають можливість органам національного розслідування та національній судовій системі здійснити правильну кваліфікацію цих дій як міжнародних злочинів, які не мають термінів давності.

Для вирішення цієї проблеми платформа “Правозахисний порядок денний” у співпраці із Міністерством юстиції України розробила законопроект «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо забезпечення його гармонізації з положеннями міжнародного права». На даний час законопроект проходить процедуру узгодження в уряді, після чого буде зареєстрований у парламенті.

Контакти для преси: Марина Ліліченко, Центр громадянських свобод, +380668183510

 

Заява Правозахисного порядку денного із вимогою до Президента України та Верховної Ради України припинити наступ на громадські об’єднання

Вересень 7, 2017

Заява Правозахисного порядку денного із вимогою до Президента України та Верховної Ради України припинити наступ на громадські об’єднання

На початку липня 2017 року у парламенті були зареєстровані президентські законопроекти №6674 та №6675, розроблені ніби на заміну скандальним  змінам до антикорупційного законодавства, які зобов’язують антикорупційних активістів подавати щорічні електронні декларації про особисті активи та майно (закон №1975-VIII від 23 березня 2017 року). Фактично, пропонується скасування е-декларування  для громадських антикорупційних активістів в обмін на запровадження додаткової податкової звітності для громадських організацій і фізичних осіб-підприємців, а також підприємств, установ та організацій, які надають їм послуги.

Законопроекти №6674 та №6675 покладають на усі громадські організації і фізичних осіб-підприємців, підприємства, установи та організації, які надають їм послуги, невиправданий обов’язок подавати додаткову звітність.

Показово, що обсяг звітності для громадських організацій, який передбачають ці законопроекти, значно перевищує той, що встановлений для бізнесу.  Більше того, звітність такого обсягу не вимагається навіть від отримувачів бюджетних коштів.

Ми вважаємо, що на фоні заяв про необхідність зменшення надмірного державного регулювання, такі законодавчі ініціативи з’явилися невипадково. Покарання у вигляді скасування неприбуткового статусу громадської організації має підкреслено каральний характер та є нічим іншим, як запровадженням інструменту для вибіркового тиску на нелояльні до влади громадські організації.

Ми розцінюємо таку ініціативу Президента України як непропорційне втручання у діяльність громадських організацій. Такі кроки уподібнюють Україну до репресивних режимів – Російської Федерації, Казахстану, Азербайджану, Туркменістану тощо. Попри позірну турботу про прозорість та підзвітність, запроваджене регулювання у цих країнах призвело до майже повного знищення непідконтрольних владі громадських об’єднань та тотального наступу на громадянське суспільство.

Жодними міжнародними договорами не передбачена вимога такого роду контролю держави щодо діяльності громадських об’єднань, оскільки за міжнародними стандартами громадські об’єднання мають право на свободу від втручання держави в їхню діяльність.

Керівні принципи щодо свободи об’єднань Ради Європи та ОБСЄ передбачають, що “держава не повинна вимагати від об’єднань підзвітності та прозорості, однак повинна заохочувати і стимулювати їх до цього”. При цьому встановлення особливих вимог до звітності допускається тільки у разі надання певних пільг та за умови, що “об’єднанню надаватиметься можливість на власний розсуд вирішувати, дотримуватись таких вимог до звітності чи відмовитись від їх дотримання, а отже – від відповідних особливих пільг”.

З огляду на викладене вище ми вимагаємо від парламенту негайно відхилити законопроекти №6674 та №6675 від 10 липня 2017 року, а від Президента України –  виконати свою обіцянку щодо скасування змін до антикорупційного законодавства від березня 2017 року.

Довідково: платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу, аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів” ГО Центр “Соціальна Дія”, Євромайдан SOS. Координацію роботи платформи здійcнює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

Центр громадянських свобод

Харківська правозахисна група

Харківський інститут соціальних досліджень

Східноукраїнський центр громадських ініціатив

Благодійний фонд “Восток-SОS”

ЛОПЦ “Альтернатива”

Асоціація УМДПЛ

ГО “КиївПрайд”

Українська Гельсінська спілка з прав людини

Фундація “Відкритий Діалог”

Центр інформації про права людини

Кримська правозахисна група

Заява відкрита до підписання. Зголошення просимо надсилати на human.rights.agenda.ua@gmail.com

ПРЕС-РЕЛІЗ ПРАВОЗАХИСНОГО ПОРЯДКУ ДЕННОГО 18 липня 2017 року, Київ

Липень 18, 2017

“Українська влада дедалі частіше використовує риторику боротьби із російською збройною агресією для прихованого наступу на громадянські свободи. На жаль, такі дії знаходять підтримку у частини суспільства. Але виграти війну і для цього самим перетворитися на авторитарну Росію не має жодного сенсу. Якщо ця тенденція продовжиться – може постати питання про призупинення безвізу, чи не єдиного в цьому році вагомого позитивного досягнення” – вважає Олександра Матвійчук, голова правління Центру громадянських свобод.

Про небезпечну тенденцію відступу від проголошеного на Майдані гасла “права людини понад усе” йшла мова на прес-конференції Правозахисного порядку денного “Три роки після Майдану: тривожні дзвіночки для прав людини”, яка відбулася 18 липня 2017 року в Українському медіа-кризовому центрі.

Минулого тижня народні депутати намагалися провести через парламент цілу низку репресивних норм. Серед них президентські законопроекти №6674 та №6675, які були внесені на заміну скандальним законам про е-декларування для антикорупційних активістів та становлять неприхований наступ на свободу об’єднань; законопроект №6688, зареєстрований народними депутатами з комітету нацбезпеки і оборони, в якому для протидії загрозам національній безпеці в інформаційній сфері запроваджується російська практика роботи спецслужб по блокуванню доступу до інформаційного ресурсу без санкції суду.

На додачу народні депутати намагалися провести процедуру відкритого голосування за обрання кандидатів на посаду Уповноваженого Верховної Ради України, яка з невідомих причин розглядалася в рамках законопроекту про зміни до закону про Конституційний суд України. Відкрите голосування значно полегшить головам фракцій контроль за депутатами для виконання досягнутих політичних домовленостей. Але поставить під сумнів незалежність та неупередженість новообраного Уповноваженого відносно тих політичних сил, які пролобіювали його обрання. Не обійшлося і без фальшування ухваленого законопроекту, тож досі не зрозуміло, який саме текст буде направлений на підпис Президенту України.

“Із нашим парламентом – як із малою дитиною. Тільки відвернувся – або пальці в розетку, чи телефон в унітаз. І потім: “Воно саме” – коментує ситуацію Аркадій Бущенко, виконавчий директор Української Гельсінкської спілки з прав людини.

Із такої оцінкою погоджується Оксана Покальчук, директорка Amnesty International в Україні та звертає увагу на те, що події минулого тижня є прямим відображенням небезпечної тенденції, що вже тривалий час знаходиться в полі зору міжнародних організацій:

“По мірі того, як зменшується міжнародний тиск на українських урядовців, погіршується ситуація з дотриманням прав людини в нашій країні. Праві рухи та церква намагаються завоювати громадську думку та насадити практики, аналогічні тим, що впроваджуються в Росії. Уряд зі свого боку, прикриваючись аргументами “національної безпеки”, намагається непропорційно обмежити права та свободи громадян. Ці вкрай тривожні тенденції несуть реальну загрозу українському суспільству та тим правам, які вдалось захистити на Майдані” – переконана вона.

На прес-конференції було вперше оприлюднена письмова декларація більше двадцяти членів Парламентської Асамблеї Ради Європи від 29 червня 2017 року. Автори декларації відзначили, що показники впровадження реформ в Україні поступово знижуються та закликали владу України припинити політичне переслідування реформаторських організацій, зокрема, антикорупційної організації «Центр протидії корупції» та журналістів-розслідувачів.

“Депутати 15 країн Ради Європи виступили на захист українських реформаторів – представників громадянського суспільства, політиків, урядовців. Кожен із них дуже добре знає ситуацію в Україні, бо постійно допомагає Україні відстоювати позицію щодо РФ чи звільняти в’язнів Кремля. Тому саме їх голос є особливо важливим меседжем для діючої влади, що політичні переслідування ніхто не буде толерувати” – зазначає Людмила Козловська, Президент Фундації “Відкритий діалог”.

За додатковою інформацією прохання звертатися до Марини Ліліченко, Центр громадянських свобод +38066 8183510 human.rights.agenda.ua@gmail.com

Платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу, аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів” ГО Центр “Соціальна Дія”, Євромайдан SOS. Координацію роботи платформи здійнює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

Відеозапис: http://uacrisis.org/ua/58682-human-rights-situation#prettyPhoto/0/

Прес-конференція Правозахисного Порядку Денного “Три роки після Майдану: тривожні дзвіночки для прав людини” 18 липня об 9.30, м. Київ

Липень 17, 2017

В останні дні перед канікулами народні депутати намагалися провести через парламент цілу низку репресивних норм. Серед них президентські законопроекти №6674 та №6675, які були внесені  на заміну скандальним законам про е-декларування для антикорупційних активістів та становлять неприхований наступ на свободу об’єднань; законопроект №6688, зареєстрований народними депутатами з комітету нацбезпеки і оборони, в якому для протидії загрозам національній безпеці в інформаційній сфері запроваджується  російська практика роботи спецслужб по блокування доступу до інформаційного ресурсу без санкції суду.

 

Минулого тижня ми також стали свідками спроб маніпулювання апарату парламенту щодо відображення результатів голосування за процедуру обрання Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Досі невідомо, який текст законопроекту підпише голова парламенту Андрій Парубій. Очевидним є намагання окремих політичних сил політизувати посаду омбудсмана на догоду партійним інтересам.

 

Усе це відбувається на фоні цілеспрямованої кампанії дискредитації громадянського суспільства, до якої ймовірно причетна українська спецслужба. У першу чергу це стосується реформаторів – представників громадянського суспільства, політиків, урядовців. Ця ситуація є доволі  тривожною і вже викликала відповідну офіційну реакцію на червневій сесії Парламентської асамблеї Ради Європи.

 

18 липня о 09:30 в приміщенні Українського кризового медіа-центру (вул. Хрещатик, 2) відбудеться прес-конференція “Три роки після Майдану: тривожні дзвіночки для прав людини, де учасники Правозахисного порядку денного окреслять тривожні тенденції розвитку законодавства та практики, які становлять виклики для захисту права людини в Україні.

Спікери:

Олександра Матвійчук, голова правління Центру громадянських свобод

Людмила Козловська, президент Фундації Відкритий Діалог

Оксана Покальчук, виконавча директорка Amnesty International в Україні

Аркадій Бущенко, виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини

 

За додатковою інформацією прохання звертатися до Марини Ліліченко, Центр громадянських свобод +38066 8183510 human.rights.agenda.ua@gmail.com

 

Платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу,  аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів” ГО Центр “Соціальна Дія”, Євромайдан SOS. Координацію роботи платформи здійнює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

Результаты поиска:

Судова реформа

Лютий 22, 2018

Владу України закликають змінити законодавство щодо визнання воєнних злочинів

Січень 25, 2018

Владу України закликають змінити законодавство щодо визнання воєнних злочинів

Київ – Активісти ініціативи «Правозахисний порядок денний» закликають уряд внести на розгляд Верховної Ради розроблений спільно з Міністерством юстиції законопроект, який вносить зміни до українського законодавства щодо воєнних злочинів та злочинів проти людяності. За словами голови правління Центру громадянських свобод Олександри Матвійчук, законопроект «уже кілька місяців, як застряг на розгляді в Кабінеті міністрів». Радіо Свобода направило запит до Мін’юсту щодо деталей ситуації та його позиції в цьому питанні, а про сам документ розпитало в одного із авторів – доцента кафедри кримінального права Київського університету імені Тараса Шевченка Костянтина Задою.

– Мета цього законопроекту полягає в тому, щоб привести кримінальне законодавство України у відповідність до міжнародного права в частині відповідальності за так звані «основні злочини»: геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини, агресія. Це злочини, які належать до юрисдикції Міжнародного кримінального суду, але у всіх держав світу є зобов’язання на національному рівні. Такі зобов’язання є й перед Україною.

 Далеко не за всі порушення міжнародного гуманітарного права настає відповідальність, згідно з нашим законодавством

Сьогодні, в принципі, не визнається як злочини окремого виду, за нашим законодавством, злочини проти людяності. Чисто гіпотетично можна ці діяння переслідувати як загально кримінальні злочини, але далеко не завжди, і такі переслідування, в принципі, не відбивють сутності того, що це, у першу чергу, є порушенням міжнародного права, і вже потім – національного права.

Є також серйозні прогалини у криміналізації воєнних злочинів: далеко не за всі порушення міжнародного гуманітарного права настає відповідальність, згідно з нашим законодавством.

І третя серйозна проблема – зобов’язання запобігати безкарності оцим чотирьом основним злочинам, і там цілий спектр заходів держави мають вжити, зокрема, це відмова від строків давності та імунітетів до тих, хто вчиняв ці злочини. І ці зобов’язання досить фрагментарно в нашому Кримінальному кодексі реалізовані.

– Чим відповідальність за вбивство, наприклад, яке визнане воєнним злочином чи злочином проти людяності, відрізняється від санкції за «звичайний» злочин?

– Злочини проти людяності – це цілий набір діянь, найбільш тяжкими з яких є вбивства, які вчиняються у контексті систематичного або широкомасштабного нападу на цивільне населення. Тобто мова йде про те, щоб розглядати ці діяння у ширшому соціальному контексті, і це змінює розуміння природи цих діянь. Наприклад, якщо переслідувати за убивства на Майдані 18-20 лютого 2014 року як «звичайні», так би мовити, вбивства, то не буде різниці між убивством під час затримання і скоординованої держслужбовцями атаки на осіб із числа цивільного населення.

Злочини проти людяності не мають строків давності, а наше законодавство допускає застосування строків давності щодо окремих випадків вчинення убивств

Інший аспект – те, що злочини проти людяності не мають строків давності, а наше законодавство, в принципі, допускає застосування строків давності щодо окремих випадків вчинення убивств.

– А наскільки ці зміни до законодавства можуть допомогти в умовах конфлікту, коли українські правоохоронці та суди не мають доступу на окремі території?

– Зрозуміло, що законодавство не дасть нам можливості затримувати тих, хто перебуває на окупованих територіях, тому що одна справа – існування норми права, а інша – її реалізація. Зрозуміло, що самим фактом ухвалення закону Україна не зможе захоплювати тих, хто вчиняв воєнні злочини на непідконтрольних територіях і одразу віддавати їх під суд.

Законопроект створює правову ситуацію, що над тими, хто вчиняє воєнні злочини на непідконтрольній території, буде нависати сокира невідворотної відповідальності

Але законопроект створює таку правову ситуацію, що над тими, хто вчиняє воєнні злочини на непідконтрольній території, буде нависати сокира невідворотної відповідальності. Будуть закриті всі прогалини: нехай не сьогодні, не через рік і навіть через десять років, але вони понесуть відповідальність.

У країнах Балтії були судові процеси щодо колишніх співробітників радянських спецслужб, які вчиняли злочини проти людяності та воєнні злочини у період завершення Другої світової війни і після неї

Сьогодні є багато випадків, коли особи, що вчиняли воєнні злочини чи злочини проти людяності, зазнали відповідальності через досить тривалий термін. Наприклад, у країнах Балтії були судові процеси щодо колишніх співробітників радянських спецслужб, які вчиняли злочини проти людяності та воєнні злочини в період завершення Другої світової війни і після неї. Тобто цих людей переслідували вже тоді, коли ці країни Балтії стали незалежними, і були результативні процеси. Їх було небагато, але такі процеси мали місце.

– Розкажіть, будь ласка, як створювався законопроект, і що з ним зараз?

– Первинна ініціатива була в «Правозахисного порядку денного». Сформувалась ситуативна група правозахисників та університетських викладачів, і на певному етапі ми скоординували роботу з Міністерством юстиції. Зараз міністерство є, так би мовити, модератором проекту в тому сенсі, що вони просувають його по лінії уряду, щоб цей законопроект був внесений як урядовий до Верховної Ради. В силу певних обставин зараз триває його погодження з іншими органами влади і ще очікується висновок консультативної місії Європейського союзу в Україні.

– Чому так довго це все відбувається – як написала Олександра Матвійчук, процес триває вже кілька років?

– По-перше, це досить великий за обсягом текст – близько сорока сторінок. Тривала робота над текстом і погодження проекту, бо, щоб ви розуміли, є різні точки зору в академічного середовища, умовно кажучи, та юристів, які працюють в органах державної влади.

Є певні об’єктивні причини, але є також і суб’єктивні чинники, скажімо, певні люди, які не те щоб зовсім не сприймають необхідність ухвалення такого законопроекту, можливо, мають певні страхи, що це нашкодить державі. Я можу тільки припускати, чому так відбувається.

– Як Ви оцінюєте перспективи законопроекту в парламенті?

– Мені важко прогнозувати, але я не думаю, що це буде легкий процес. Мені б хотілося, щоб це було швидко, як це інколи буває у Верховній Раді, але я підозрюю, що все буде не так. Але хотілось би вірити, що законопроект буде ухвалений, бо на мій погляд, це не є політичним питанням і це потрібно було зробити вже давно.

Джерело: https://www.radiosvoboda.org/a/28998654.html

 

Відкрите звернення Правозахисного порядку денного з приводу відкриття низки кримінальних проваджень проти громадських організацій та активістів

Жовтень 17, 2017

11 жовтня слідчі Національної поліції та Генеральної прокуратури провели обшук та вилучення документів із офісу Благодійного Фонду “Пацієнти України”.  Підставою для таких дій стало звинувачення керівництва організації, а також Всеукраїнської Мережі ЛЖВ і Альянсу громадського здоров’я у присвоєнні коштів Глобального фонду для боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією, а також фінансуванні так званих ЛНР/ДНР. Слід зауважити, що Глобальний фонд регулярно проводить міжнародний аудит для перевірки цільового використання наданих коштів, та за його результатами немає жодних претензій до нього. “Пацієнти України”, Мережа ЛЖВ і Альянс громадського здоров’я (раніше “Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні”) відомі своєю багаторічною роботою, яка запобігає виникненню та існуванню корупційних схем у сфері охорони здоров’я.

12 жовтня співробітники Служби безпеки України провели обшуки та затримання кількох громадських активістів організації “Автономний опір” за підозрою у підготовці “акцій протесту, замовлених кремлівськими пропагандистами”. Всупереч вимогам закону, їм не була надана можливість скористатися безкоштовною правовою допомогою. Пізніше активістам повідомили, що вони знаходяться у статусі свідків, по чому їх відпустили. Попри безапеляційну тональність публічних звинувачень, Служба безпеки не надала жодних фактів, які підтверджують згадану злочинну діяльність щодо повалення конституційного ладу. Самі ж затримані пов’язують даний інцидент із їхньою боротьбою проти незаконного будівництва у місті Львові.

Правозахисний порядок денний звертає увагу на те, що використання штампу “агент Кремля” стає дедалі популярнішим засобом для розправи із людьми чи організаціями, які викривають незаконні дії державних чиновників або не підтримують певні рішення державних органів чи їх посадових осіб. Така політика повністю копіює авторитарні практики Російської Федерації та неминуче призведе до того, що будь-яка критика діючої влади стане розцінюватися як спроба політичної дестабілізації в країні.

 

Правозахисний порядок денний вважає ці дії здійсненням тиску на громадянське суспільство, який розпочався із цілеспрямованої кампанії дискредитації активістів, що борються із корупцією, та реєстрації президентських законопроектів, що встановлюють необґрунтовані вимоги для подання додаткової до вже існуючої звітності громадських організацій.

Платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу,  аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів”, Євромайдан SOS. Координацію роботи платформи здійнює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

Перелік організацій, які приєдналися до відкритого звернення:

Центр громадянських свобод

Харківська правозахисна група

Українська Гельсінська спілка з прав людини

ЛОПЦ “Альтернатива”

ХОФ “Громадська Альтернатива”

Центр інформації про права людини

Кримська правозахисна група

Проект “Без кордонів”

ГО Центр “Соціальна Дія

ГО “Крим SOS”

Асоціація УМДПЛ

ГО “Харківський інститут соціологічних досліджень”

Благодійний фонд “Восток-SОS”

Експертний центр з прав людини

Тернопільська правозахисна група

ГС “Освітній дім прав людини – Чернігів”

Східноукраїнський центр громадських ініціатив

Фундація “Відкритий діалог”

Автономна адвокатура

Бюро соціальних та політичних розробок

ГО “Територія успіху” (Кропивницький)

Центр Громадянської просвіти “Альменда”

Громадська організація “Південь”  (Херсон)

ГО “Жіночий антикорупційний рух” (Хмельницький)

ГО “Асоціація демократичного розвитку” (Чернігів)

ГО “Народний Захист” (Запоріжжя)

ГС “Громадська платформа Запорізької області”

Медійна ініціатива за права людини

ГО “Київпрайд”

ГО “Мирний берег”

Благодійна організація “Фонд милосердя та здоров’я” (Херсон)

Прес-конференція Злочини проти людяності та воєнні злочини. Коли настане відповідальність?

Жовтень 3, 2017

«Злочини проти людяності та воєнні злочини. Коли настане відповідальність?»

4 жовтня 2017 року о 13:00 в Українському кризовому медіа центрі  по вул. Хрещатик , 2 відбудеться прес-конференція за участю :

  • Девіда Доната Каттіна – Генерального секретаря об’єднання  Парламентарі за глобальні дії (PGA)
  • Олександри Романцової – Заступник Голови правління Центру Громадянських свобод
  • Олександра Павліченко – голова Правління Української Гельсінської спілки з прав людини

Системні та масові порушення прав людини протягом 2013-2017 років, що мали місце з боку держави по відношенню до учасників руху Євромайдан, агресія Російської Федерації, Антитерористична операція на території Донбасу, тимчасова окупація окремих територій України та визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду на умовах Римського статуту, викрили невідповідність законодавства України про кримінальну відповідальність викликам часу.

Кримінальний кодекс України не передбачає кримінальної відповідальності за злочини проти людяності, за воєнні злочини, що являють собою порушення звичаєвого, а не договірного міжнародного гуманітарного права, не обумовлює можливості передачі осіб у розпорядження МКС, а також можливості визнання та врахування його рішень на території України.

Недоліки законодавства не дають можливість органам національного розслідування та національній судовій системі здійснити правильну кваліфікацію цих дій як міжнародних злочинів, які не мають термінів давності, що має стратегічне значення для поданих Україною міжнародних позовів проти Російської Федерації.

Необхідність приведення кримінального законодавства у відповідність із міжнародним правом визнається, зокрема, у рішенні Ради національної безпеки та оборони України від 25 січня 2015 року “Про надзвичайні заходи протидії російській загрозі та проявам тероризму, підтримуваним Російською Федерацією”, відповідно до якого має бути підготовлено проект Закону України про внесення змін до КК щодо встановлення кримінальної відповідальності за злочини проти людяності, та у Плані дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року, затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2015 року, який у тому числі передбачає незастосування строків давності для злочину катування.

Крім того, на нагальність вирішення цієї проблеми також звернула увагу і Парламентська Асамблея Ради Європи в одній з останніх резолюції №2112 (2016), відповідно до якої Асамблея закликає українську владу «привести своє національне законодавство, включаючи Кримінальний кодекс та Кримінально-процесуальний кодекс, у відповідність з положення міжнародного кримінального права, і, зокрема, включити положення про статус захопленої людини і визначити тортури як тяжкий злочин».

Для вирішення цієї проблеми робоча група за керівництва Констянтина Задої у рамках платформи “Правозахисний порядок денний” розробила законопроект «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо забезпечення його гармонізації з положеннями міжнародного права».

Проте, правозахисна спільнота зіткнулася з проблемою прийняття необхідного законопроекту, оскільки парламентарі та урядовці ігнорують нагальність прийняття потрібних змін до українського законодавства.

Правозахисники України разом з європейськими партнерами  нагадають уряду України про  необхідність здійснення надзвичайно важливих кроків у напрямку міжнародних гуманітарних стандартів. Перш за все це прийняття відповідних законів, які спрямовані на гармонізацію з міжнародним гуманітарним правом вітчизняне кримінальне законодавство. Таким є проект закону  «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо забезпечення гармонізації кримінального законодавства з положеннями міжнародного права».

За додатковою інформацією звертатися до Марини Ліліченко, Центр громадянських свобод +380668183510, human.rights.agenda.ua@gmail.com

72 громадські організації вже підписали Заяву Правозахисного порядку денного із вимогою до Президента України та Верховної Ради України припинити наступ на громадські об’єднання

Вересень 25, 2017

Заява Правозахисного порядку денного із вимогою до Президента України та Верховної Ради України припинити наступ на громадські об’єднання

На початку липня 2017 року у парламенті були зареєстровані президентські законопроекти №6674 та №6675, розроблені ніби на заміну скандальним  змінам до антикорупційного законодавства, які зобов’язують антикорупційних активістів подавати щорічні електронні декларації про особисті активи та майно (закон №1975-VIII від 23 березня 2017 року). Фактично, пропонується скасування е-декларування  для громадських антикорупційних активістів в обмін на запровадження додаткової податкової звітності для громадських організацій і фізичних осіб-підприємців, а також підприємств, установ та організацій, які надають їм послуги.

Законопроекти №6674 та №6675 покладають на усі громадські організації і фізичних осіб-підприємців, підприємства, установи та організації, які надають їм послуги, невиправданий обов’язок подавати додаткову звітність.

Показово, що обсяг звітності для громадських організацій, який передбачають ці законопроекти, значно перевищує той, що встановлений для бізнесу.  Більше того, звітність такого обсягу не вимагається навіть від отримувачів бюджетних коштів.

Ми вважаємо, що на фоні заяв про необхідність зменшення надмірного державного регулювання, такі законодавчі ініціативи з’явилися невипадково. Покарання у вигляді скасування неприбуткового статусу громадської організації має підкреслено каральний характер та є нічим іншим, як запровадженням інструменту для вибіркового тиску на нелояльні до влади громадські організації.

Ми розцінюємо таку ініціативу Президента України як непропорційне втручання у діяльність громадських організацій. Такі кроки уподібнюють Україну до репресивних режимів – Російської Федерації, Казахстану, Азербайджану, Туркменістану тощо. Попри позірну турботу про прозорість та підзвітність, запроваджене регулювання у цих країнах призвело до майже повного знищення непідконтрольних владі громадських об’єднань та тотального наступу на громадянське суспільство.

Жодними міжнародними договорами не передбачена вимога такого роду контролю держави щодо діяльності громадських об’єднань, оскільки за міжнародними стандартами громадські об’єднання мають право на свободу від втручання держави в їхню діяльність.

Керівні принципи щодо свободи об’єднань Ради Європи та ОБСЄ передбачають, що “держава не повинна вимагати від об’єднань підзвітності та прозорості, однак повинна заохочувати і стимулювати їх до цього”. При цьому встановлення особливих вимог до звітності допускається тільки у разі надання певних пільг та за умови, що “об’єднанню надаватиметься можливість на власний розсуд вирішувати, дотримуватись таких вимог до звітності чи відмовитись від їх дотримання, а отже – від відповідних особливих пільг”.

З огляду на викладене вище ми вимагаємо від парламенту негайно відхилити законопроекти №6674 та №6675 від 10 липня 2017 року, а від Президента України –  виконати свою обіцянку щодо скасування змін до антикорупційного законодавства від березня 2017 року.

Довідково: платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу, аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів” ГО Центр “Соціальна Дія”, Євромайдан SOS. Координацію роботи платформи здійcнює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

  1. Центр громадянських свобод
  2. Харківська правозахисна група
  3. Харківський інститут соціальних досліджень
  4. Східноукраїнський центр громадських ініціатив
  5. Благодійний фонд “Восток-SОS”
  6. ЛОПЦ “Альтернатива”
  7. Асоціація УМДПЛ
  8. ГО “КиївПрайд”
  9. Українська Гельсінська спілка з прав людини
  10. Фундація “Відкритий Діалог”
  11. Центр інформації про права людини
  12. Кримська правозахисна група
  13. Гельсінська ініціатива-ХХІ
  14. ГО “Мирний Берег”
  15. Експертний центр з прав людини
  16. ГО “Ла Страда Україна”
  17. Центр досліджень визвольного руху
  18. БО “Фонд милосердя і здоров’я”
  19. ГО “Південь”
  20. ГО “Промінь змін”
  21. Харківська обласна фундація “Громадська альтернатива”
  22. Проект “Без кордонів”
  23. ГО “Асоціація Політичних Наук”
  24. ГО “Народний контроль Кіровоградщини”
  25. Центр української політики “Ексампей”
  26. ГО “Волонтерське об”єднання учасників Майдану та бойових дій”
  27. БФ «Клуб Дивосвіт»
  28. ГО «Школа Громадських Проектів»
  29. ГО «Віра.Надія.Дія»
  30. ГО «JCI Kyiv»
  31. Освітній дім прав людини – Чернігів
  32. ГО “Центр “Жіночі перспективи”
  33. ГО “Закарпатська громада”
  34. Івано-Франківська обласна організація “Молода Просвіта”
  35. Тернопільська правозахисна група
  36. Правозахисний центр “All rights”
  37. ВБО “КОНВІКТУС УКРАЇНА”
  38. Автономна Адвокатура
  39. ГО “МАРТ”  (Чернігів)
  40. Українська Фундація правової допомоги
  41. “Інформаційно – просвітницький центр “ВІСЬ” (Вінниця)
  42. Центр громадянської просвіти “Альменда”
  43. Центр гуманістичних технологій АХАЛАР
  44. ГО “Українська Асоціація Оцінювання”
  45. ГО “Територія успіху”
  46. Т-Жінки України
  47. ГО “АвтоМайдан Київ”
  48. ГО “Вектор прав людини”
  49. “Білозерський центр регіонального розвитку”
  50. Центр досліджень правоохоронної діяльності
  51. Чернігівський громадський комітет захисту прав людини
  52. ГО Київський освітній центр “Простір толерантності”
  53. Правозахисний центр “Поступ”
  54. ГО “Ліберально-демократична ліга України”
  55. Бюро соціальних і політичних розробок
  56. Центр правових та політичних досліджень “ДУМА”
  57. Інститут масової інформації
  58. Експертна група “Сова”
  59. Медійна ініціатива за права людини
  60. Всеукраїнська благодіна організація “Легалайф-Україна””
  61. ГО “Інсайт”
  62. Український незалежний центр політичних досліджень
  63. ГО “Інформатор”
  64. ІАЦ “Громадський Простір”
  65. Правозахисний ЛГБТ Центр “Наш світ”
  66. ГО “Бахмат”
  67. ГО “Development foundation”
  68. ГО “Всеукраїнська ліга правників проти корупції”
  69. ГО “Харківське жіноче об’єднання “Сфера”
  70. ГО “Гендерний центр Волинської області”
  71. ГО “Тeатр для діалогу”
  72. ГО “Вільна територія”

Заява відкрита до підписання. Зголошення просимо надсилати на human.rights.agenda.ua@gmail.com

 

Громадські організації, медіа та активісти вимагають не допустити обмеження гласності судочинства

Вересень 13, 2017

Громадські організації, медіа та активісти вимагають не допустити обмеження гласності судочинства 

Проект реформи судочинства, ініційований Президентом, суттєво звужує прозорість судового процесу. Громадські організації  та активісти закликають Парламент не допустити цього.

Після Революції Гідності суспільство і закон стимулювали суди стати більш відкритими, налагодити діалог зі ЗМІ та громадою. Ухвалення нового Закону “Про судоустрій і статус суддів”, що передбачив право громадян проводити відеозапис чи фотографування відкритих судових засідань без спеціального дозволу суду, стало значним здобутком, незважаючи на світоглядну неготовність багатьох суддів до імплементації цього положення.

Однак у червні цього року Президент України вніс на розгляд Верховної Ради України проект реформи судового процесу, який, попри значну кількість прогресивних положень, звужує принципи гласності та відкритості судових засідань і створює перешкоди для здійснення суспільного контролю. Наразі Парламент розглядає законопроект у другому читанні.

У випадку прийняття закону:

  1. Суд зможе ЗАБОРОНИТИ фотофіксацію, відеозапис чи трансляцію ВІДКРИТОГО судового засідання, якщо вони “заважають ходу судового процесу” (ч. 7 ст. 7 ЦПК, ч. 8 ст. 10 КАС, ч. 8 ст. 9 ГПК у редакції законопроекту). Це може стати на заваді громадськості стежити за судовими процесами, особливо у суспільно важливих справах. Фактично це НЕОБМЕЖЕНЕ дискреційне право судді зробити процес закритим для широкого кола громадськості з надуманих мотивів.
  2. Суд зможе НЕ впустити до зали судових засідань людей, які бажають бути присутніми у відкритому судовому засіданні, якщо немає “вільних місць” (ч. 2 ст. 7 ЦПК, ч. 3 ст. 10 КАС, ч. 3 ст. 9 ГПК у редакції законопроекту). Це положення закриє від громадськості кабінети суддів, де вони часто слухають справи, повісивши табличку “зал судових засідань”, та може стимулювати суддів призначати розгляд резонансних справ у маленьких залах, зменшувати кількість місць для слухачів у залах, аби уникнути суспільного контролю.
  3. Суд зможе НЕ проголошувати прилюдно судові рішення, ухвалені за наслідками закритих судових засідань (ч. 18 ст. 7 ЦПК, ч. 17 ст. 10 КАС, ч. 18 ст. 9 ГПК у редакції законопроекту). Це порушує статтю 6 Європейської конвенції з прав людини, де зазначено, що судові рішення в будь-якому випадку проголошуються прилюдно. Сьогоднішнє регулювання, наприклад, в адміністративному судочинстві, відповідає Конвенції, оскільки передбачає відкрите проголошення судового рішення, навіть ухваленого за наслідками закритого судового засідання, – лише з вилученням інформації, заради нерозголошення якої проводився закритий розгляд.
  4. Під загрозою відповідальності учаснику процесу буде ЗАБОРОНЕНО використовувати аудіо- чи відеозапис, фотографування під час закритої наради з суддею, що проводиться для врегулювання спору (ч. 9 ст. 204, п. 5 ч. 1 ст. 149 ЦПК, ч. 9 ст. 186, п. 4 ч. 1 ст. 149 КАС, ч. 10 ст. 189, п. 5 ч. 1 ст. 136 ГПК у редакції законопроекту). Ці положення дозволять судді проводити закриті зустрічі із кожною стороною окремо і під виглядом урегулювання спору вимагати неправомірну вигоду, не боячись відповідальності. Адже сторона не матиме права зафіксувати розмову, а якщо й зафіксує, то це не зможе бути використано як доказ у суді.

Наведені положення законопроекту є значним кроком назад у проведенні судової реформи, оскільки зачиняють двері суду для суспільного контролю та сприятимуть розвитку корупції.

Закликаємо народних депутатів України не підтримувати прийняття законопроекту №6232 про зміни до процесуальних кодексів із положеннями, що зроблять правосуддя непрозорим для суспільства.

Організації та громадські діячі, що підтримали заяву

ГО “Вектор прав людини” та проект “Суд людською мовою”

Центр політико-правових реформ

Асоціація українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів

Харківська правозахисна група

Центр інформації про права людини

Медійна ініціатива за права людини

Харківська обласна фундація “Громадська Альтернатива”

ГО “Бюро правничих комунікацій” (м. Суми)

Фундація “DEJURE”

Інтернет-медіа Texty.org.ua

Центр демократії та верховенства права

ГО “Відкрита Україна”

ГО “Інститут масової інформації”

Луганський обласний правозахисний центр “Альтернатива”

Центр громадянських свобод

ГО “Всеукраїнське об’єднання “Автомайдан”

Фундація “Відкритий діалог”

ГО “Платформа прав людини”

Лариса Денисенко, журналістка Громадського радіо, правозахисниця, адвокат

Еліна Шишкіна, народний депутат України у Верховній Раді України VI скликання, експерт Реанімаційного пакету реформ

Прес-анонс “Відео-проекція на будівлі КМУ: жертви воєнних злочинів звернуться до урядовців та народних депутатів”

Вересень 8, 2017

У п’ятницю, 8 вересня, о 20.30 на будівлі Кабінету Міністрів України (вулиця Михайла Грушевського, 12/2) з’явиться світлова відео-проекція людей, які стали жертвами воєнних злочинів у ході війні із Російською Федерацією. Вони звернуться до уряду та парламенту із проханням надати національним органам розслідування належний правовий інструментарій для розслідування міжнародних злочинів, і внести для цього необхідні зміни в законодавство. Світлову відео-інсталяцію підготувала команда французьких кінематографістів Zero Impuniti, які боряться з безкарністю в ході збройних конфліктів у різних куточках планети.

На демонстрації відео-проекції відбудеться брифінг для преси за участі жертв воєнних злочинів, представників команди Zero Impunity та правозахисників.

За три роки в результаті розпочатої Росією війни в Україні загинуло щонайменше 10 тисяч людей і більше 23 тисяч було поранено. Тисячі цивільних осіб були викрадені та кинуті до підвалів, піддані тортурам та залякуванням, щоб змусити їх замовкнути.

Одна із суттєвих перешкод у встановленні справедливості у цих справах є застарілий Кримінальний кодекс України. Досі у ньому не передбачено відповідальності за злочини проти людяності, а його положення щодо воєнних злочинів не в повній мірі відповідають вимогам сучасного міжнародного права. Недоліки законодавства не дають можливість органам національного розслідування та національній судовій системі здійснити правильну кваліфікацію цих дій як міжнародних злочинів, які не мають термінів давності.

Для вирішення цієї проблеми платформа “Правозахисний порядок денний” у співпраці із Міністерством юстиції України розробила законопроект «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо забезпечення його гармонізації з положеннями міжнародного права». На даний час законопроект проходить процедуру узгодження в уряді, після чого буде зареєстрований у парламенті.

Контакти для преси: Марина Ліліченко, Центр громадянських свобод, +380668183510

 

Заява Правозахисного порядку денного із вимогою до Президента України та Верховної Ради України припинити наступ на громадські об’єднання

Вересень 7, 2017

Заява Правозахисного порядку денного із вимогою до Президента України та Верховної Ради України припинити наступ на громадські об’єднання

На початку липня 2017 року у парламенті були зареєстровані президентські законопроекти №6674 та №6675, розроблені ніби на заміну скандальним  змінам до антикорупційного законодавства, які зобов’язують антикорупційних активістів подавати щорічні електронні декларації про особисті активи та майно (закон №1975-VIII від 23 березня 2017 року). Фактично, пропонується скасування е-декларування  для громадських антикорупційних активістів в обмін на запровадження додаткової податкової звітності для громадських організацій і фізичних осіб-підприємців, а також підприємств, установ та організацій, які надають їм послуги.

Законопроекти №6674 та №6675 покладають на усі громадські організації і фізичних осіб-підприємців, підприємства, установи та організації, які надають їм послуги, невиправданий обов’язок подавати додаткову звітність.

Показово, що обсяг звітності для громадських організацій, який передбачають ці законопроекти, значно перевищує той, що встановлений для бізнесу.  Більше того, звітність такого обсягу не вимагається навіть від отримувачів бюджетних коштів.

Ми вважаємо, що на фоні заяв про необхідність зменшення надмірного державного регулювання, такі законодавчі ініціативи з’явилися невипадково. Покарання у вигляді скасування неприбуткового статусу громадської організації має підкреслено каральний характер та є нічим іншим, як запровадженням інструменту для вибіркового тиску на нелояльні до влади громадські організації.

Ми розцінюємо таку ініціативу Президента України як непропорційне втручання у діяльність громадських організацій. Такі кроки уподібнюють Україну до репресивних режимів – Російської Федерації, Казахстану, Азербайджану, Туркменістану тощо. Попри позірну турботу про прозорість та підзвітність, запроваджене регулювання у цих країнах призвело до майже повного знищення непідконтрольних владі громадських об’єднань та тотального наступу на громадянське суспільство.

Жодними міжнародними договорами не передбачена вимога такого роду контролю держави щодо діяльності громадських об’єднань, оскільки за міжнародними стандартами громадські об’єднання мають право на свободу від втручання держави в їхню діяльність.

Керівні принципи щодо свободи об’єднань Ради Європи та ОБСЄ передбачають, що “держава не повинна вимагати від об’єднань підзвітності та прозорості, однак повинна заохочувати і стимулювати їх до цього”. При цьому встановлення особливих вимог до звітності допускається тільки у разі надання певних пільг та за умови, що “об’єднанню надаватиметься можливість на власний розсуд вирішувати, дотримуватись таких вимог до звітності чи відмовитись від їх дотримання, а отже – від відповідних особливих пільг”.

З огляду на викладене вище ми вимагаємо від парламенту негайно відхилити законопроекти №6674 та №6675 від 10 липня 2017 року, а від Президента України –  виконати свою обіцянку щодо скасування змін до антикорупційного законодавства від березня 2017 року.

Довідково: платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу, аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів” ГО Центр “Соціальна Дія”, Євромайдан SOS. Координацію роботи платформи здійcнює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

Центр громадянських свобод

Харківська правозахисна група

Харківський інститут соціальних досліджень

Східноукраїнський центр громадських ініціатив

Благодійний фонд “Восток-SОS”

ЛОПЦ “Альтернатива”

Асоціація УМДПЛ

ГО “КиївПрайд”

Українська Гельсінська спілка з прав людини

Фундація “Відкритий Діалог”

Центр інформації про права людини

Кримська правозахисна група

Заява відкрита до підписання. Зголошення просимо надсилати на human.rights.agenda.ua@gmail.com

ПРЕС-РЕЛІЗ ПРАВОЗАХИСНОГО ПОРЯДКУ ДЕННОГО 18 липня 2017 року, Київ

Липень 18, 2017

“Українська влада дедалі частіше використовує риторику боротьби із російською збройною агресією для прихованого наступу на громадянські свободи. На жаль, такі дії знаходять підтримку у частини суспільства. Але виграти війну і для цього самим перетворитися на авторитарну Росію не має жодного сенсу. Якщо ця тенденція продовжиться – може постати питання про призупинення безвізу, чи не єдиного в цьому році вагомого позитивного досягнення” – вважає Олександра Матвійчук, голова правління Центру громадянських свобод.

Про небезпечну тенденцію відступу від проголошеного на Майдані гасла “права людини понад усе” йшла мова на прес-конференції Правозахисного порядку денного “Три роки після Майдану: тривожні дзвіночки для прав людини”, яка відбулася 18 липня 2017 року в Українському медіа-кризовому центрі.

Минулого тижня народні депутати намагалися провести через парламент цілу низку репресивних норм. Серед них президентські законопроекти №6674 та №6675, які були внесені на заміну скандальним законам про е-декларування для антикорупційних активістів та становлять неприхований наступ на свободу об’єднань; законопроект №6688, зареєстрований народними депутатами з комітету нацбезпеки і оборони, в якому для протидії загрозам національній безпеці в інформаційній сфері запроваджується російська практика роботи спецслужб по блокуванню доступу до інформаційного ресурсу без санкції суду.

На додачу народні депутати намагалися провести процедуру відкритого голосування за обрання кандидатів на посаду Уповноваженого Верховної Ради України, яка з невідомих причин розглядалася в рамках законопроекту про зміни до закону про Конституційний суд України. Відкрите голосування значно полегшить головам фракцій контроль за депутатами для виконання досягнутих політичних домовленостей. Але поставить під сумнів незалежність та неупередженість новообраного Уповноваженого відносно тих політичних сил, які пролобіювали його обрання. Не обійшлося і без фальшування ухваленого законопроекту, тож досі не зрозуміло, який саме текст буде направлений на підпис Президенту України.

“Із нашим парламентом – як із малою дитиною. Тільки відвернувся – або пальці в розетку, чи телефон в унітаз. І потім: “Воно саме” – коментує ситуацію Аркадій Бущенко, виконавчий директор Української Гельсінкської спілки з прав людини.

Із такої оцінкою погоджується Оксана Покальчук, директорка Amnesty International в Україні та звертає увагу на те, що події минулого тижня є прямим відображенням небезпечної тенденції, що вже тривалий час знаходиться в полі зору міжнародних організацій:

“По мірі того, як зменшується міжнародний тиск на українських урядовців, погіршується ситуація з дотриманням прав людини в нашій країні. Праві рухи та церква намагаються завоювати громадську думку та насадити практики, аналогічні тим, що впроваджуються в Росії. Уряд зі свого боку, прикриваючись аргументами “національної безпеки”, намагається непропорційно обмежити права та свободи громадян. Ці вкрай тривожні тенденції несуть реальну загрозу українському суспільству та тим правам, які вдалось захистити на Майдані” – переконана вона.

На прес-конференції було вперше оприлюднена письмова декларація більше двадцяти членів Парламентської Асамблеї Ради Європи від 29 червня 2017 року. Автори декларації відзначили, що показники впровадження реформ в Україні поступово знижуються та закликали владу України припинити політичне переслідування реформаторських організацій, зокрема, антикорупційної організації «Центр протидії корупції» та журналістів-розслідувачів.

“Депутати 15 країн Ради Європи виступили на захист українських реформаторів – представників громадянського суспільства, політиків, урядовців. Кожен із них дуже добре знає ситуацію в Україні, бо постійно допомагає Україні відстоювати позицію щодо РФ чи звільняти в’язнів Кремля. Тому саме їх голос є особливо важливим меседжем для діючої влади, що політичні переслідування ніхто не буде толерувати” – зазначає Людмила Козловська, Президент Фундації “Відкритий діалог”.

За додатковою інформацією прохання звертатися до Марини Ліліченко, Центр громадянських свобод +38066 8183510 human.rights.agenda.ua@gmail.com

Платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу, аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів” ГО Центр “Соціальна Дія”, Євромайдан SOS. Координацію роботи платформи здійнює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

Відеозапис: http://uacrisis.org/ua/58682-human-rights-situation#prettyPhoto/0/

Прес-конференція Правозахисного Порядку Денного “Три роки після Майдану: тривожні дзвіночки для прав людини” 18 липня об 9.30, м. Київ

Липень 17, 2017

В останні дні перед канікулами народні депутати намагалися провести через парламент цілу низку репресивних норм. Серед них президентські законопроекти №6674 та №6675, які були внесені  на заміну скандальним законам про е-декларування для антикорупційних активістів та становлять неприхований наступ на свободу об’єднань; законопроект №6688, зареєстрований народними депутатами з комітету нацбезпеки і оборони, в якому для протидії загрозам національній безпеці в інформаційній сфері запроваджується  російська практика роботи спецслужб по блокування доступу до інформаційного ресурсу без санкції суду.

 

Минулого тижня ми також стали свідками спроб маніпулювання апарату парламенту щодо відображення результатів голосування за процедуру обрання Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Досі невідомо, який текст законопроекту підпише голова парламенту Андрій Парубій. Очевидним є намагання окремих політичних сил політизувати посаду омбудсмана на догоду партійним інтересам.

 

Усе це відбувається на фоні цілеспрямованої кампанії дискредитації громадянського суспільства, до якої ймовірно причетна українська спецслужба. У першу чергу це стосується реформаторів – представників громадянського суспільства, політиків, урядовців. Ця ситуація є доволі  тривожною і вже викликала відповідну офіційну реакцію на червневій сесії Парламентської асамблеї Ради Європи.

 

18 липня о 09:30 в приміщенні Українського кризового медіа-центру (вул. Хрещатик, 2) відбудеться прес-конференція “Три роки після Майдану: тривожні дзвіночки для прав людини, де учасники Правозахисного порядку денного окреслять тривожні тенденції розвитку законодавства та практики, які становлять виклики для захисту права людини в Україні.

Спікери:

Олександра Матвійчук, голова правління Центру громадянських свобод

Людмила Козловська, президент Фундації Відкритий Діалог

Оксана Покальчук, виконавча директорка Amnesty International в Україні

Аркадій Бущенко, виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини

 

За додатковою інформацією прохання звертатися до Марини Ліліченко, Центр громадянських свобод +38066 8183510 human.rights.agenda.ua@gmail.com

 

Платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу,  аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів” ГО Центр “Соціальна Дія”, Євромайдан SOS. Координацію роботи платформи здійнює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

Результаты поиска:

Судова реформа

Лютий 22, 2018

Владу України закликають змінити законодавство щодо визнання воєнних злочинів

Січень 25, 2018

Владу України закликають змінити законодавство щодо визнання воєнних злочинів

Київ – Активісти ініціативи «Правозахисний порядок денний» закликають уряд внести на розгляд Верховної Ради розроблений спільно з Міністерством юстиції законопроект, який вносить зміни до українського законодавства щодо воєнних злочинів та злочинів проти людяності. За словами голови правління Центру громадянських свобод Олександри Матвійчук, законопроект «уже кілька місяців, як застряг на розгляді в Кабінеті міністрів». Радіо Свобода направило запит до Мін’юсту щодо деталей ситуації та його позиції в цьому питанні, а про сам документ розпитало в одного із авторів – доцента кафедри кримінального права Київського університету імені Тараса Шевченка Костянтина Задою.

– Мета цього законопроекту полягає в тому, щоб привести кримінальне законодавство України у відповідність до міжнародного права в частині відповідальності за так звані «основні злочини»: геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини, агресія. Це злочини, які належать до юрисдикції Міжнародного кримінального суду, але у всіх держав світу є зобов’язання на національному рівні. Такі зобов’язання є й перед Україною.

 Далеко не за всі порушення міжнародного гуманітарного права настає відповідальність, згідно з нашим законодавством

Сьогодні, в принципі, не визнається як злочини окремого виду, за нашим законодавством, злочини проти людяності. Чисто гіпотетично можна ці діяння переслідувати як загально кримінальні злочини, але далеко не завжди, і такі переслідування, в принципі, не відбивють сутності того, що це, у першу чергу, є порушенням міжнародного права, і вже потім – національного права.

Є також серйозні прогалини у криміналізації воєнних злочинів: далеко не за всі порушення міжнародного гуманітарного права настає відповідальність, згідно з нашим законодавством.

І третя серйозна проблема – зобов’язання запобігати безкарності оцим чотирьом основним злочинам, і там цілий спектр заходів держави мають вжити, зокрема, це відмова від строків давності та імунітетів до тих, хто вчиняв ці злочини. І ці зобов’язання досить фрагментарно в нашому Кримінальному кодексі реалізовані.

– Чим відповідальність за вбивство, наприклад, яке визнане воєнним злочином чи злочином проти людяності, відрізняється від санкції за «звичайний» злочин?

– Злочини проти людяності – це цілий набір діянь, найбільш тяжкими з яких є вбивства, які вчиняються у контексті систематичного або широкомасштабного нападу на цивільне населення. Тобто мова йде про те, щоб розглядати ці діяння у ширшому соціальному контексті, і це змінює розуміння природи цих діянь. Наприклад, якщо переслідувати за убивства на Майдані 18-20 лютого 2014 року як «звичайні», так би мовити, вбивства, то не буде різниці між убивством під час затримання і скоординованої держслужбовцями атаки на осіб із числа цивільного населення.

Злочини проти людяності не мають строків давності, а наше законодавство допускає застосування строків давності щодо окремих випадків вчинення убивств

Інший аспект – те, що злочини проти людяності не мають строків давності, а наше законодавство, в принципі, допускає застосування строків давності щодо окремих випадків вчинення убивств.

– А наскільки ці зміни до законодавства можуть допомогти в умовах конфлікту, коли українські правоохоронці та суди не мають доступу на окремі території?

– Зрозуміло, що законодавство не дасть нам можливості затримувати тих, хто перебуває на окупованих територіях, тому що одна справа – існування норми права, а інша – її реалізація. Зрозуміло, що самим фактом ухвалення закону Україна не зможе захоплювати тих, хто вчиняв воєнні злочини на непідконтрольних територіях і одразу віддавати їх під суд.

Законопроект створює правову ситуацію, що над тими, хто вчиняє воєнні злочини на непідконтрольній території, буде нависати сокира невідворотної відповідальності

Але законопроект створює таку правову ситуацію, що над тими, хто вчиняє воєнні злочини на непідконтрольній території, буде нависати сокира невідворотної відповідальності. Будуть закриті всі прогалини: нехай не сьогодні, не через рік і навіть через десять років, але вони понесуть відповідальність.

У країнах Балтії були судові процеси щодо колишніх співробітників радянських спецслужб, які вчиняли злочини проти людяності та воєнні злочини у період завершення Другої світової війни і після неї

Сьогодні є багато випадків, коли особи, що вчиняли воєнні злочини чи злочини проти людяності, зазнали відповідальності через досить тривалий термін. Наприклад, у країнах Балтії були судові процеси щодо колишніх співробітників радянських спецслужб, які вчиняли злочини проти людяності та воєнні злочини в період завершення Другої світової війни і після неї. Тобто цих людей переслідували вже тоді, коли ці країни Балтії стали незалежними, і були результативні процеси. Їх було небагато, але такі процеси мали місце.

– Розкажіть, будь ласка, як створювався законопроект, і що з ним зараз?

– Первинна ініціатива була в «Правозахисного порядку денного». Сформувалась ситуативна група правозахисників та університетських викладачів, і на певному етапі ми скоординували роботу з Міністерством юстиції. Зараз міністерство є, так би мовити, модератором проекту в тому сенсі, що вони просувають його по лінії уряду, щоб цей законопроект був внесений як урядовий до Верховної Ради. В силу певних обставин зараз триває його погодження з іншими органами влади і ще очікується висновок консультативної місії Європейського союзу в Україні.

– Чому так довго це все відбувається – як написала Олександра Матвійчук, процес триває вже кілька років?

– По-перше, це досить великий за обсягом текст – близько сорока сторінок. Тривала робота над текстом і погодження проекту, бо, щоб ви розуміли, є різні точки зору в академічного середовища, умовно кажучи, та юристів, які працюють в органах державної влади.

Є певні об’єктивні причини, але є також і суб’єктивні чинники, скажімо, певні люди, які не те щоб зовсім не сприймають необхідність ухвалення такого законопроекту, можливо, мають певні страхи, що це нашкодить державі. Я можу тільки припускати, чому так відбувається.

– Як Ви оцінюєте перспективи законопроекту в парламенті?

– Мені важко прогнозувати, але я не думаю, що це буде легкий процес. Мені б хотілося, щоб це було швидко, як це інколи буває у Верховній Раді, але я підозрюю, що все буде не так. Але хотілось би вірити, що законопроект буде ухвалений, бо на мій погляд, це не є політичним питанням і це потрібно було зробити вже давно.

Джерело: https://www.radiosvoboda.org/a/28998654.html

 

Відкрите звернення Правозахисного порядку денного з приводу відкриття низки кримінальних проваджень проти громадських організацій та активістів

Жовтень 17, 2017

11 жовтня слідчі Національної поліції та Генеральної прокуратури провели обшук та вилучення документів із офісу Благодійного Фонду “Пацієнти України”.  Підставою для таких дій стало звинувачення керівництва організації, а також Всеукраїнської Мережі ЛЖВ і Альянсу громадського здоров’я у присвоєнні коштів Глобального фонду для боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією, а також фінансуванні так званих ЛНР/ДНР. Слід зауважити, що Глобальний фонд регулярно проводить міжнародний аудит для перевірки цільового використання наданих коштів, та за його результатами немає жодних претензій до нього. “Пацієнти України”, Мережа ЛЖВ і Альянс громадського здоров’я (раніше “Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні”) відомі своєю багаторічною роботою, яка запобігає виникненню та існуванню корупційних схем у сфері охорони здоров’я.

12 жовтня співробітники Служби безпеки України провели обшуки та затримання кількох громадських активістів організації “Автономний опір” за підозрою у підготовці “акцій протесту, замовлених кремлівськими пропагандистами”. Всупереч вимогам закону, їм не була надана можливість скористатися безкоштовною правовою допомогою. Пізніше активістам повідомили, що вони знаходяться у статусі свідків, по чому їх відпустили. Попри безапеляційну тональність публічних звинувачень, Служба безпеки не надала жодних фактів, які підтверджують згадану злочинну діяльність щодо повалення конституційного ладу. Самі ж затримані пов’язують даний інцидент із їхньою боротьбою проти незаконного будівництва у місті Львові.

Правозахисний порядок денний звертає увагу на те, що використання штампу “агент Кремля” стає дедалі популярнішим засобом для розправи із людьми чи організаціями, які викривають незаконні дії державних чиновників або не підтримують певні рішення державних органів чи їх посадових осіб. Така політика повністю копіює авторитарні практики Російської Федерації та неминуче призведе до того, що будь-яка критика діючої влади стане розцінюватися як спроба політичної дестабілізації в країні.

 

Правозахисний порядок денний вважає ці дії здійсненням тиску на громадянське суспільство, який розпочався із цілеспрямованої кампанії дискредитації активістів, що борються із корупцією, та реєстрації президентських законопроектів, що встановлюють необґрунтовані вимоги для подання додаткової до вже існуючої звітності громадських організацій.

Платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу,  аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів”, Євромайдан SOS. Координацію роботи платформи здійнює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

Перелік організацій, які приєдналися до відкритого звернення:

Центр громадянських свобод

Харківська правозахисна група

Українська Гельсінська спілка з прав людини

ЛОПЦ “Альтернатива”

ХОФ “Громадська Альтернатива”

Центр інформації про права людини

Кримська правозахисна група

Проект “Без кордонів”

ГО Центр “Соціальна Дія

ГО “Крим SOS”

Асоціація УМДПЛ

ГО “Харківський інститут соціологічних досліджень”

Благодійний фонд “Восток-SОS”

Експертний центр з прав людини

Тернопільська правозахисна група

ГС “Освітній дім прав людини – Чернігів”

Східноукраїнський центр громадських ініціатив

Фундація “Відкритий діалог”

Автономна адвокатура

Бюро соціальних та політичних розробок

ГО “Територія успіху” (Кропивницький)

Центр Громадянської просвіти “Альменда”

Громадська організація “Південь”  (Херсон)

ГО “Жіночий антикорупційний рух” (Хмельницький)

ГО “Асоціація демократичного розвитку” (Чернігів)

ГО “Народний Захист” (Запоріжжя)

ГС “Громадська платформа Запорізької області”

Медійна ініціатива за права людини

ГО “Київпрайд”

ГО “Мирний берег”

Благодійна організація “Фонд милосердя та здоров’я” (Херсон)

Прес-конференція Злочини проти людяності та воєнні злочини. Коли настане відповідальність?

Жовтень 3, 2017

«Злочини проти людяності та воєнні злочини. Коли настане відповідальність?»

4 жовтня 2017 року о 13:00 в Українському кризовому медіа центрі  по вул. Хрещатик , 2 відбудеться прес-конференція за участю :

  • Девіда Доната Каттіна – Генерального секретаря об’єднання  Парламентарі за глобальні дії (PGA)
  • Олександри Романцової – Заступник Голови правління Центру Громадянських свобод
  • Олександра Павліченко – голова Правління Української Гельсінської спілки з прав людини

Системні та масові порушення прав людини протягом 2013-2017 років, що мали місце з боку держави по відношенню до учасників руху Євромайдан, агресія Російської Федерації, Антитерористична операція на території Донбасу, тимчасова окупація окремих територій України та визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду на умовах Римського статуту, викрили невідповідність законодавства України про кримінальну відповідальність викликам часу.

Кримінальний кодекс України не передбачає кримінальної відповідальності за злочини проти людяності, за воєнні злочини, що являють собою порушення звичаєвого, а не договірного міжнародного гуманітарного права, не обумовлює можливості передачі осіб у розпорядження МКС, а також можливості визнання та врахування його рішень на території України.

Недоліки законодавства не дають можливість органам національного розслідування та національній судовій системі здійснити правильну кваліфікацію цих дій як міжнародних злочинів, які не мають термінів давності, що має стратегічне значення для поданих Україною міжнародних позовів проти Російської Федерації.

Необхідність приведення кримінального законодавства у відповідність із міжнародним правом визнається, зокрема, у рішенні Ради національної безпеки та оборони України від 25 січня 2015 року “Про надзвичайні заходи протидії російській загрозі та проявам тероризму, підтримуваним Російською Федерацією”, відповідно до якого має бути підготовлено проект Закону України про внесення змін до КК щодо встановлення кримінальної відповідальності за злочини проти людяності, та у Плані дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року, затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2015 року, який у тому числі передбачає незастосування строків давності для злочину катування.

Крім того, на нагальність вирішення цієї проблеми також звернула увагу і Парламентська Асамблея Ради Європи в одній з останніх резолюції №2112 (2016), відповідно до якої Асамблея закликає українську владу «привести своє національне законодавство, включаючи Кримінальний кодекс та Кримінально-процесуальний кодекс, у відповідність з положення міжнародного кримінального права, і, зокрема, включити положення про статус захопленої людини і визначити тортури як тяжкий злочин».

Для вирішення цієї проблеми робоча група за керівництва Констянтина Задої у рамках платформи “Правозахисний порядок денний” розробила законопроект «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо забезпечення його гармонізації з положеннями міжнародного права».

Проте, правозахисна спільнота зіткнулася з проблемою прийняття необхідного законопроекту, оскільки парламентарі та урядовці ігнорують нагальність прийняття потрібних змін до українського законодавства.

Правозахисники України разом з європейськими партнерами  нагадають уряду України про  необхідність здійснення надзвичайно важливих кроків у напрямку міжнародних гуманітарних стандартів. Перш за все це прийняття відповідних законів, які спрямовані на гармонізацію з міжнародним гуманітарним правом вітчизняне кримінальне законодавство. Таким є проект закону  «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо забезпечення гармонізації кримінального законодавства з положеннями міжнародного права».

За додатковою інформацією звертатися до Марини Ліліченко, Центр громадянських свобод +380668183510, human.rights.agenda.ua@gmail.com

72 громадські організації вже підписали Заяву Правозахисного порядку денного із вимогою до Президента України та Верховної Ради України припинити наступ на громадські об’єднання

Вересень 25, 2017

Заява Правозахисного порядку денного із вимогою до Президента України та Верховної Ради України припинити наступ на громадські об’єднання

На початку липня 2017 року у парламенті були зареєстровані президентські законопроекти №6674 та №6675, розроблені ніби на заміну скандальним  змінам до антикорупційного законодавства, які зобов’язують антикорупційних активістів подавати щорічні електронні декларації про особисті активи та майно (закон №1975-VIII від 23 березня 2017 року). Фактично, пропонується скасування е-декларування  для громадських антикорупційних активістів в обмін на запровадження додаткової податкової звітності для громадських організацій і фізичних осіб-підприємців, а також підприємств, установ та організацій, які надають їм послуги.

Законопроекти №6674 та №6675 покладають на усі громадські організації і фізичних осіб-підприємців, підприємства, установи та організації, які надають їм послуги, невиправданий обов’язок подавати додаткову звітність.

Показово, що обсяг звітності для громадських організацій, який передбачають ці законопроекти, значно перевищує той, що встановлений для бізнесу.  Більше того, звітність такого обсягу не вимагається навіть від отримувачів бюджетних коштів.

Ми вважаємо, що на фоні заяв про необхідність зменшення надмірного державного регулювання, такі законодавчі ініціативи з’явилися невипадково. Покарання у вигляді скасування неприбуткового статусу громадської організації має підкреслено каральний характер та є нічим іншим, як запровадженням інструменту для вибіркового тиску на нелояльні до влади громадські організації.

Ми розцінюємо таку ініціативу Президента України як непропорційне втручання у діяльність громадських організацій. Такі кроки уподібнюють Україну до репресивних режимів – Російської Федерації, Казахстану, Азербайджану, Туркменістану тощо. Попри позірну турботу про прозорість та підзвітність, запроваджене регулювання у цих країнах призвело до майже повного знищення непідконтрольних владі громадських об’єднань та тотального наступу на громадянське суспільство.

Жодними міжнародними договорами не передбачена вимога такого роду контролю держави щодо діяльності громадських об’єднань, оскільки за міжнародними стандартами громадські об’єднання мають право на свободу від втручання держави в їхню діяльність.

Керівні принципи щодо свободи об’єднань Ради Європи та ОБСЄ передбачають, що “держава не повинна вимагати від об’єднань підзвітності та прозорості, однак повинна заохочувати і стимулювати їх до цього”. При цьому встановлення особливих вимог до звітності допускається тільки у разі надання певних пільг та за умови, що “об’єднанню надаватиметься можливість на власний розсуд вирішувати, дотримуватись таких вимог до звітності чи відмовитись від їх дотримання, а отже – від відповідних особливих пільг”.

З огляду на викладене вище ми вимагаємо від парламенту негайно відхилити законопроекти №6674 та №6675 від 10 липня 2017 року, а від Президента України –  виконати свою обіцянку щодо скасування змін до антикорупційного законодавства від березня 2017 року.

Довідково: платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу, аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів” ГО Центр “Соціальна Дія”, Євромайдан SOS. Координацію роботи платформи здійcнює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

  1. Центр громадянських свобод
  2. Харківська правозахисна група
  3. Харківський інститут соціальних досліджень
  4. Східноукраїнський центр громадських ініціатив
  5. Благодійний фонд “Восток-SОS”
  6. ЛОПЦ “Альтернатива”
  7. Асоціація УМДПЛ
  8. ГО “КиївПрайд”
  9. Українська Гельсінська спілка з прав людини
  10. Фундація “Відкритий Діалог”
  11. Центр інформації про права людини
  12. Кримська правозахисна група
  13. Гельсінська ініціатива-ХХІ
  14. ГО “Мирний Берег”
  15. Експертний центр з прав людини
  16. ГО “Ла Страда Україна”
  17. Центр досліджень визвольного руху
  18. БО “Фонд милосердя і здоров’я”
  19. ГО “Південь”
  20. ГО “Промінь змін”
  21. Харківська обласна фундація “Громадська альтернатива”
  22. Проект “Без кордонів”
  23. ГО “Асоціація Політичних Наук”
  24. ГО “Народний контроль Кіровоградщини”
  25. Центр української політики “Ексампей”
  26. ГО “Волонтерське об”єднання учасників Майдану та бойових дій”
  27. БФ «Клуб Дивосвіт»
  28. ГО «Школа Громадських Проектів»
  29. ГО «Віра.Надія.Дія»
  30. ГО «JCI Kyiv»
  31. Освітній дім прав людини – Чернігів
  32. ГО “Центр “Жіночі перспективи”
  33. ГО “Закарпатська громада”
  34. Івано-Франківська обласна організація “Молода Просвіта”
  35. Тернопільська правозахисна група
  36. Правозахисний центр “All rights”
  37. ВБО “КОНВІКТУС УКРАЇНА”
  38. Автономна Адвокатура
  39. ГО “МАРТ”  (Чернігів)
  40. Українська Фундація правової допомоги
  41. “Інформаційно – просвітницький центр “ВІСЬ” (Вінниця)
  42. Центр громадянської просвіти “Альменда”
  43. Центр гуманістичних технологій АХАЛАР
  44. ГО “Українська Асоціація Оцінювання”
  45. ГО “Територія успіху”
  46. Т-Жінки України
  47. ГО “АвтоМайдан Київ”
  48. ГО “Вектор прав людини”
  49. “Білозерський центр регіонального розвитку”
  50. Центр досліджень правоохоронної діяльності
  51. Чернігівський громадський комітет захисту прав людини
  52. ГО Київський освітній центр “Простір толерантності”
  53. Правозахисний центр “Поступ”
  54. ГО “Ліберально-демократична ліга України”
  55. Бюро соціальних і політичних розробок
  56. Центр правових та політичних досліджень “ДУМА”
  57. Інститут масової інформації
  58. Експертна група “Сова”
  59. Медійна ініціатива за права людини
  60. Всеукраїнська благодіна організація “Легалайф-Україна””
  61. ГО “Інсайт”
  62. Український незалежний центр політичних досліджень
  63. ГО “Інформатор”
  64. ІАЦ “Громадський Простір”
  65. Правозахисний ЛГБТ Центр “Наш світ”
  66. ГО “Бахмат”
  67. ГО “Development foundation”
  68. ГО “Всеукраїнська ліга правників проти корупції”
  69. ГО “Харківське жіноче об’єднання “Сфера”
  70. ГО “Гендерний центр Волинської області”
  71. ГО “Тeатр для діалогу”
  72. ГО “Вільна територія”

Заява відкрита до підписання. Зголошення просимо надсилати на human.rights.agenda.ua@gmail.com

 

Громадські організації, медіа та активісти вимагають не допустити обмеження гласності судочинства

Вересень 13, 2017

Громадські організації, медіа та активісти вимагають не допустити обмеження гласності судочинства 

Проект реформи судочинства, ініційований Президентом, суттєво звужує прозорість судового процесу. Громадські організації  та активісти закликають Парламент не допустити цього.

Після Революції Гідності суспільство і закон стимулювали суди стати більш відкритими, налагодити діалог зі ЗМІ та громадою. Ухвалення нового Закону “Про судоустрій і статус суддів”, що передбачив право громадян проводити відеозапис чи фотографування відкритих судових засідань без спеціального дозволу суду, стало значним здобутком, незважаючи на світоглядну неготовність багатьох суддів до імплементації цього положення.

Однак у червні цього року Президент України вніс на розгляд Верховної Ради України проект реформи судового процесу, який, попри значну кількість прогресивних положень, звужує принципи гласності та відкритості судових засідань і створює перешкоди для здійснення суспільного контролю. Наразі Парламент розглядає законопроект у другому читанні.

У випадку прийняття закону:

  1. Суд зможе ЗАБОРОНИТИ фотофіксацію, відеозапис чи трансляцію ВІДКРИТОГО судового засідання, якщо вони “заважають ходу судового процесу” (ч. 7 ст. 7 ЦПК, ч. 8 ст. 10 КАС, ч. 8 ст. 9 ГПК у редакції законопроекту). Це може стати на заваді громадськості стежити за судовими процесами, особливо у суспільно важливих справах. Фактично це НЕОБМЕЖЕНЕ дискреційне право судді зробити процес закритим для широкого кола громадськості з надуманих мотивів.
  2. Суд зможе НЕ впустити до зали судових засідань людей, які бажають бути присутніми у відкритому судовому засіданні, якщо немає “вільних місць” (ч. 2 ст. 7 ЦПК, ч. 3 ст. 10 КАС, ч. 3 ст. 9 ГПК у редакції законопроекту). Це положення закриє від громадськості кабінети суддів, де вони часто слухають справи, повісивши табличку “зал судових засідань”, та може стимулювати суддів призначати розгляд резонансних справ у маленьких залах, зменшувати кількість місць для слухачів у залах, аби уникнути суспільного контролю.
  3. Суд зможе НЕ проголошувати прилюдно судові рішення, ухвалені за наслідками закритих судових засідань (ч. 18 ст. 7 ЦПК, ч. 17 ст. 10 КАС, ч. 18 ст. 9 ГПК у редакції законопроекту). Це порушує статтю 6 Європейської конвенції з прав людини, де зазначено, що судові рішення в будь-якому випадку проголошуються прилюдно. Сьогоднішнє регулювання, наприклад, в адміністративному судочинстві, відповідає Конвенції, оскільки передбачає відкрите проголошення судового рішення, навіть ухваленого за наслідками закритого судового засідання, – лише з вилученням інформації, заради нерозголошення якої проводився закритий розгляд.
  4. Під загрозою відповідальності учаснику процесу буде ЗАБОРОНЕНО використовувати аудіо- чи відеозапис, фотографування під час закритої наради з суддею, що проводиться для врегулювання спору (ч. 9 ст. 204, п. 5 ч. 1 ст. 149 ЦПК, ч. 9 ст. 186, п. 4 ч. 1 ст. 149 КАС, ч. 10 ст. 189, п. 5 ч. 1 ст. 136 ГПК у редакції законопроекту). Ці положення дозволять судді проводити закриті зустрічі із кожною стороною окремо і під виглядом урегулювання спору вимагати неправомірну вигоду, не боячись відповідальності. Адже сторона не матиме права зафіксувати розмову, а якщо й зафіксує, то це не зможе бути використано як доказ у суді.

Наведені положення законопроекту є значним кроком назад у проведенні судової реформи, оскільки зачиняють двері суду для суспільного контролю та сприятимуть розвитку корупції.

Закликаємо народних депутатів України не підтримувати прийняття законопроекту №6232 про зміни до процесуальних кодексів із положеннями, що зроблять правосуддя непрозорим для суспільства.

Організації та громадські діячі, що підтримали заяву

ГО “Вектор прав людини” та проект “Суд людською мовою”

Центр політико-правових реформ

Асоціація українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів

Харківська правозахисна група

Центр інформації про права людини

Медійна ініціатива за права людини

Харківська обласна фундація “Громадська Альтернатива”

ГО “Бюро правничих комунікацій” (м. Суми)

Фундація “DEJURE”

Інтернет-медіа Texty.org.ua

Центр демократії та верховенства права

ГО “Відкрита Україна”

ГО “Інститут масової інформації”

Луганський обласний правозахисний центр “Альтернатива”

Центр громадянських свобод

ГО “Всеукраїнське об’єднання “Автомайдан”

Фундація “Відкритий діалог”

ГО “Платформа прав людини”

Лариса Денисенко, журналістка Громадського радіо, правозахисниця, адвокат

Еліна Шишкіна, народний депутат України у Верховній Раді України VI скликання, експерт Реанімаційного пакету реформ

Прес-анонс “Відео-проекція на будівлі КМУ: жертви воєнних злочинів звернуться до урядовців та народних депутатів”

Вересень 8, 2017

У п’ятницю, 8 вересня, о 20.30 на будівлі Кабінету Міністрів України (вулиця Михайла Грушевського, 12/2) з’явиться світлова відео-проекція людей, які стали жертвами воєнних злочинів у ході війні із Російською Федерацією. Вони звернуться до уряду та парламенту із проханням надати національним органам розслідування належний правовий інструментарій для розслідування міжнародних злочинів, і внести для цього необхідні зміни в законодавство. Світлову відео-інсталяцію підготувала команда французьких кінематографістів Zero Impuniti, які боряться з безкарністю в ході збройних конфліктів у різних куточках планети.

На демонстрації відео-проекції відбудеться брифінг для преси за участі жертв воєнних злочинів, представників команди Zero Impunity та правозахисників.

За три роки в результаті розпочатої Росією війни в Україні загинуло щонайменше 10 тисяч людей і більше 23 тисяч було поранено. Тисячі цивільних осіб були викрадені та кинуті до підвалів, піддані тортурам та залякуванням, щоб змусити їх замовкнути.

Одна із суттєвих перешкод у встановленні справедливості у цих справах є застарілий Кримінальний кодекс України. Досі у ньому не передбачено відповідальності за злочини проти людяності, а його положення щодо воєнних злочинів не в повній мірі відповідають вимогам сучасного міжнародного права. Недоліки законодавства не дають можливість органам національного розслідування та національній судовій системі здійснити правильну кваліфікацію цих дій як міжнародних злочинів, які не мають термінів давності.

Для вирішення цієї проблеми платформа “Правозахисний порядок денний” у співпраці із Міністерством юстиції України розробила законопроект «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо забезпечення його гармонізації з положеннями міжнародного права». На даний час законопроект проходить процедуру узгодження в уряді, після чого буде зареєстрований у парламенті.

Контакти для преси: Марина Ліліченко, Центр громадянських свобод, +380668183510

 

Заява Правозахисного порядку денного із вимогою до Президента України та Верховної Ради України припинити наступ на громадські об’єднання

Вересень 7, 2017

Заява Правозахисного порядку денного із вимогою до Президента України та Верховної Ради України припинити наступ на громадські об’єднання

На початку липня 2017 року у парламенті були зареєстровані президентські законопроекти №6674 та №6675, розроблені ніби на заміну скандальним  змінам до антикорупційного законодавства, які зобов’язують антикорупційних активістів подавати щорічні електронні декларації про особисті активи та майно (закон №1975-VIII від 23 березня 2017 року). Фактично, пропонується скасування е-декларування  для громадських антикорупційних активістів в обмін на запровадження додаткової податкової звітності для громадських організацій і фізичних осіб-підприємців, а також підприємств, установ та організацій, які надають їм послуги.

Законопроекти №6674 та №6675 покладають на усі громадські організації і фізичних осіб-підприємців, підприємства, установи та організації, які надають їм послуги, невиправданий обов’язок подавати додаткову звітність.

Показово, що обсяг звітності для громадських організацій, який передбачають ці законопроекти, значно перевищує той, що встановлений для бізнесу.  Більше того, звітність такого обсягу не вимагається навіть від отримувачів бюджетних коштів.

Ми вважаємо, що на фоні заяв про необхідність зменшення надмірного державного регулювання, такі законодавчі ініціативи з’явилися невипадково. Покарання у вигляді скасування неприбуткового статусу громадської організації має підкреслено каральний характер та є нічим іншим, як запровадженням інструменту для вибіркового тиску на нелояльні до влади громадські організації.

Ми розцінюємо таку ініціативу Президента України як непропорційне втручання у діяльність громадських організацій. Такі кроки уподібнюють Україну до репресивних режимів – Російської Федерації, Казахстану, Азербайджану, Туркменістану тощо. Попри позірну турботу про прозорість та підзвітність, запроваджене регулювання у цих країнах призвело до майже повного знищення непідконтрольних владі громадських об’єднань та тотального наступу на громадянське суспільство.

Жодними міжнародними договорами не передбачена вимога такого роду контролю держави щодо діяльності громадських об’єднань, оскільки за міжнародними стандартами громадські об’єднання мають право на свободу від втручання держави в їхню діяльність.

Керівні принципи щодо свободи об’єднань Ради Європи та ОБСЄ передбачають, що “держава не повинна вимагати від об’єднань підзвітності та прозорості, однак повинна заохочувати і стимулювати їх до цього”. При цьому встановлення особливих вимог до звітності допускається тільки у разі надання певних пільг та за умови, що “об’єднанню надаватиметься можливість на власний розсуд вирішувати, дотримуватись таких вимог до звітності чи відмовитись від їх дотримання, а отже – від відповідних особливих пільг”.

З огляду на викладене вище ми вимагаємо від парламенту негайно відхилити законопроекти №6674 та №6675 від 10 липня 2017 року, а від Президента України –  виконати свою обіцянку щодо скасування змін до антикорупційного законодавства від березня 2017 року.

Довідково: платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу, аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів” ГО Центр “Соціальна Дія”, Євромайдан SOS. Координацію роботи платформи здійcнює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

Центр громадянських свобод

Харківська правозахисна група

Харківський інститут соціальних досліджень

Східноукраїнський центр громадських ініціатив

Благодійний фонд “Восток-SОS”

ЛОПЦ “Альтернатива”

Асоціація УМДПЛ

ГО “КиївПрайд”

Українська Гельсінська спілка з прав людини

Фундація “Відкритий Діалог”

Центр інформації про права людини

Кримська правозахисна група

Заява відкрита до підписання. Зголошення просимо надсилати на human.rights.agenda.ua@gmail.com

ПРЕС-РЕЛІЗ ПРАВОЗАХИСНОГО ПОРЯДКУ ДЕННОГО 18 липня 2017 року, Київ

Липень 18, 2017

“Українська влада дедалі частіше використовує риторику боротьби із російською збройною агресією для прихованого наступу на громадянські свободи. На жаль, такі дії знаходять підтримку у частини суспільства. Але виграти війну і для цього самим перетворитися на авторитарну Росію не має жодного сенсу. Якщо ця тенденція продовжиться – може постати питання про призупинення безвізу, чи не єдиного в цьому році вагомого позитивного досягнення” – вважає Олександра Матвійчук, голова правління Центру громадянських свобод.

Про небезпечну тенденцію відступу від проголошеного на Майдані гасла “права людини понад усе” йшла мова на прес-конференції Правозахисного порядку денного “Три роки після Майдану: тривожні дзвіночки для прав людини”, яка відбулася 18 липня 2017 року в Українському медіа-кризовому центрі.

Минулого тижня народні депутати намагалися провести через парламент цілу низку репресивних норм. Серед них президентські законопроекти №6674 та №6675, які були внесені на заміну скандальним законам про е-декларування для антикорупційних активістів та становлять неприхований наступ на свободу об’єднань; законопроект №6688, зареєстрований народними депутатами з комітету нацбезпеки і оборони, в якому для протидії загрозам національній безпеці в інформаційній сфері запроваджується російська практика роботи спецслужб по блокуванню доступу до інформаційного ресурсу без санкції суду.

На додачу народні депутати намагалися провести процедуру відкритого голосування за обрання кандидатів на посаду Уповноваженого Верховної Ради України, яка з невідомих причин розглядалася в рамках законопроекту про зміни до закону про Конституційний суд України. Відкрите голосування значно полегшить головам фракцій контроль за депутатами для виконання досягнутих політичних домовленостей. Але поставить під сумнів незалежність та неупередженість новообраного Уповноваженого відносно тих політичних сил, які пролобіювали його обрання. Не обійшлося і без фальшування ухваленого законопроекту, тож досі не зрозуміло, який саме текст буде направлений на підпис Президенту України.

“Із нашим парламентом – як із малою дитиною. Тільки відвернувся – або пальці в розетку, чи телефон в унітаз. І потім: “Воно саме” – коментує ситуацію Аркадій Бущенко, виконавчий директор Української Гельсінкської спілки з прав людини.

Із такої оцінкою погоджується Оксана Покальчук, директорка Amnesty International в Україні та звертає увагу на те, що події минулого тижня є прямим відображенням небезпечної тенденції, що вже тривалий час знаходиться в полі зору міжнародних організацій:

“По мірі того, як зменшується міжнародний тиск на українських урядовців, погіршується ситуація з дотриманням прав людини в нашій країні. Праві рухи та церква намагаються завоювати громадську думку та насадити практики, аналогічні тим, що впроваджуються в Росії. Уряд зі свого боку, прикриваючись аргументами “національної безпеки”, намагається непропорційно обмежити права та свободи громадян. Ці вкрай тривожні тенденції несуть реальну загрозу українському суспільству та тим правам, які вдалось захистити на Майдані” – переконана вона.

На прес-конференції було вперше оприлюднена письмова декларація більше двадцяти членів Парламентської Асамблеї Ради Європи від 29 червня 2017 року. Автори декларації відзначили, що показники впровадження реформ в Україні поступово знижуються та закликали владу України припинити політичне переслідування реформаторських організацій, зокрема, антикорупційної організації «Центр протидії корупції» та журналістів-розслідувачів.

“Депутати 15 країн Ради Європи виступили на захист українських реформаторів – представників громадянського суспільства, політиків, урядовців. Кожен із них дуже добре знає ситуацію в Україні, бо постійно допомагає Україні відстоювати позицію щодо РФ чи звільняти в’язнів Кремля. Тому саме їх голос є особливо важливим меседжем для діючої влади, що політичні переслідування ніхто не буде толерувати” – зазначає Людмила Козловська, Президент Фундації “Відкритий діалог”.

За додатковою інформацією прохання звертатися до Марини Ліліченко, Центр громадянських свобод +38066 8183510 human.rights.agenda.ua@gmail.com

Платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу, аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів” ГО Центр “Соціальна Дія”, Євромайдан SOS. Координацію роботи платформи здійнює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

Відеозапис: http://uacrisis.org/ua/58682-human-rights-situation#prettyPhoto/0/

Прес-конференція Правозахисного Порядку Денного “Три роки після Майдану: тривожні дзвіночки для прав людини” 18 липня об 9.30, м. Київ

Липень 17, 2017

В останні дні перед канікулами народні депутати намагалися провести через парламент цілу низку репресивних норм. Серед них президентські законопроекти №6674 та №6675, які були внесені  на заміну скандальним законам про е-декларування для антикорупційних активістів та становлять неприхований наступ на свободу об’єднань; законопроект №6688, зареєстрований народними депутатами з комітету нацбезпеки і оборони, в якому для протидії загрозам національній безпеці в інформаційній сфері запроваджується  російська практика роботи спецслужб по блокування доступу до інформаційного ресурсу без санкції суду.

 

Минулого тижня ми також стали свідками спроб маніпулювання апарату парламенту щодо відображення результатів голосування за процедуру обрання Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Досі невідомо, який текст законопроекту підпише голова парламенту Андрій Парубій. Очевидним є намагання окремих політичних сил політизувати посаду омбудсмана на догоду партійним інтересам.

 

Усе це відбувається на фоні цілеспрямованої кампанії дискредитації громадянського суспільства, до якої ймовірно причетна українська спецслужба. У першу чергу це стосується реформаторів – представників громадянського суспільства, політиків, урядовців. Ця ситуація є доволі  тривожною і вже викликала відповідну офіційну реакцію на червневій сесії Парламентської асамблеї Ради Європи.

 

18 липня о 09:30 в приміщенні Українського кризового медіа-центру (вул. Хрещатик, 2) відбудеться прес-конференція “Три роки після Майдану: тривожні дзвіночки для прав людини, де учасники Правозахисного порядку денного окреслять тривожні тенденції розвитку законодавства та практики, які становлять виклики для захисту права людини в Україні.

Спікери:

Олександра Матвійчук, голова правління Центру громадянських свобод

Людмила Козловська, президент Фундації Відкритий Діалог

Оксана Покальчук, виконавча директорка Amnesty International в Україні

Аркадій Бущенко, виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини

 

За додатковою інформацією прохання звертатися до Марини Ліліченко, Центр громадянських свобод +38066 8183510 human.rights.agenda.ua@gmail.com

 

Платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу,  аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів” ГО Центр “Соціальна Дія”, Євромайдан SOS. Координацію роботи платформи здійнює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

Результаты поиска:

Судова реформа

Лютий 22, 2018

Владу України закликають змінити законодавство щодо визнання воєнних злочинів

Січень 25, 2018

Владу України закликають змінити законодавство щодо визнання воєнних злочинів

Київ – Активісти ініціативи «Правозахисний порядок денний» закликають уряд внести на розгляд Верховної Ради розроблений спільно з Міністерством юстиції законопроект, який вносить зміни до українського законодавства щодо воєнних злочинів та злочинів проти людяності. За словами голови правління Центру громадянських свобод Олександри Матвійчук, законопроект «уже кілька місяців, як застряг на розгляді в Кабінеті міністрів». Радіо Свобода направило запит до Мін’юсту щодо деталей ситуації та його позиції в цьому питанні, а про сам документ розпитало в одного із авторів – доцента кафедри кримінального права Київського університету імені Тараса Шевченка Костянтина Задою.

– Мета цього законопроекту полягає в тому, щоб привести кримінальне законодавство України у відповідність до міжнародного права в частині відповідальності за так звані «основні злочини»: геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини, агресія. Це злочини, які належать до юрисдикції Міжнародного кримінального суду, але у всіх держав світу є зобов’язання на національному рівні. Такі зобов’язання є й перед Україною.

 Далеко не за всі порушення міжнародного гуманітарного права настає відповідальність, згідно з нашим законодавством

Сьогодні, в принципі, не визнається як злочини окремого виду, за нашим законодавством, злочини проти людяності. Чисто гіпотетично можна ці діяння переслідувати як загально кримінальні злочини, але далеко не завжди, і такі переслідування, в принципі, не відбивють сутності того, що це, у першу чергу, є порушенням міжнародного права, і вже потім – національного права.

Є також серйозні прогалини у криміналізації воєнних злочинів: далеко не за всі порушення міжнародного гуманітарного права настає відповідальність, згідно з нашим законодавством.

І третя серйозна проблема – зобов’язання запобігати безкарності оцим чотирьом основним злочинам, і там цілий спектр заходів держави мають вжити, зокрема, це відмова від строків давності та імунітетів до тих, хто вчиняв ці злочини. І ці зобов’язання досить фрагментарно в нашому Кримінальному кодексі реалізовані.

– Чим відповідальність за вбивство, наприклад, яке визнане воєнним злочином чи злочином проти людяності, відрізняється від санкції за «звичайний» злочин?

– Злочини проти людяності – це цілий набір діянь, найбільш тяжкими з яких є вбивства, які вчиняються у контексті систематичного або широкомасштабного нападу на цивільне населення. Тобто мова йде про те, щоб розглядати ці діяння у ширшому соціальному контексті, і це змінює розуміння природи цих діянь. Наприклад, якщо переслідувати за убивства на Майдані 18-20 лютого 2014 року як «звичайні», так би мовити, вбивства, то не буде різниці між убивством під час затримання і скоординованої держслужбовцями атаки на осіб із числа цивільного населення.

Злочини проти людяності не мають строків давності, а наше законодавство допускає застосування строків давності щодо окремих випадків вчинення убивств

Інший аспект – те, що злочини проти людяності не мають строків давності, а наше законодавство, в принципі, допускає застосування строків давності щодо окремих випадків вчинення убивств.

– А наскільки ці зміни до законодавства можуть допомогти в умовах конфлікту, коли українські правоохоронці та суди не мають доступу на окремі території?

– Зрозуміло, що законодавство не дасть нам можливості затримувати тих, хто перебуває на окупованих територіях, тому що одна справа – існування норми права, а інша – її реалізація. Зрозуміло, що самим фактом ухвалення закону Україна не зможе захоплювати тих, хто вчиняв воєнні злочини на непідконтрольних територіях і одразу віддавати їх під суд.

Законопроект створює правову ситуацію, що над тими, хто вчиняє воєнні злочини на непідконтрольній території, буде нависати сокира невідворотної відповідальності

Але законопроект створює таку правову ситуацію, що над тими, хто вчиняє воєнні злочини на непідконтрольній території, буде нависати сокира невідворотної відповідальності. Будуть закриті всі прогалини: нехай не сьогодні, не через рік і навіть через десять років, але вони понесуть відповідальність.

У країнах Балтії були судові процеси щодо колишніх співробітників радянських спецслужб, які вчиняли злочини проти людяності та воєнні злочини у період завершення Другої світової війни і після неї

Сьогодні є багато випадків, коли особи, що вчиняли воєнні злочини чи злочини проти людяності, зазнали відповідальності через досить тривалий термін. Наприклад, у країнах Балтії були судові процеси щодо колишніх співробітників радянських спецслужб, які вчиняли злочини проти людяності та воєнні злочини в період завершення Другої світової війни і після неї. Тобто цих людей переслідували вже тоді, коли ці країни Балтії стали незалежними, і були результативні процеси. Їх було небагато, але такі процеси мали місце.

– Розкажіть, будь ласка, як створювався законопроект, і що з ним зараз?

– Первинна ініціатива була в «Правозахисного порядку денного». Сформувалась ситуативна група правозахисників та університетських викладачів, і на певному етапі ми скоординували роботу з Міністерством юстиції. Зараз міністерство є, так би мовити, модератором проекту в тому сенсі, що вони просувають його по лінії уряду, щоб цей законопроект був внесений як урядовий до Верховної Ради. В силу певних обставин зараз триває його погодження з іншими органами влади і ще очікується висновок консультативної місії Європейського союзу в Україні.

– Чому так довго це все відбувається – як написала Олександра Матвійчук, процес триває вже кілька років?

– По-перше, це досить великий за обсягом текст – близько сорока сторінок. Тривала робота над текстом і погодження проекту, бо, щоб ви розуміли, є різні точки зору в академічного середовища, умовно кажучи, та юристів, які працюють в органах державної влади.

Є певні об’єктивні причини, але є також і суб’єктивні чинники, скажімо, певні люди, які не те щоб зовсім не сприймають необхідність ухвалення такого законопроекту, можливо, мають певні страхи, що це нашкодить державі. Я можу тільки припускати, чому так відбувається.

– Як Ви оцінюєте перспективи законопроекту в парламенті?

– Мені важко прогнозувати, але я не думаю, що це буде легкий процес. Мені б хотілося, щоб це було швидко, як це інколи буває у Верховній Раді, але я підозрюю, що все буде не так. Але хотілось би вірити, що законопроект буде ухвалений, бо на мій погляд, це не є політичним питанням і це потрібно було зробити вже давно.

Джерело: https://www.radiosvoboda.org/a/28998654.html

 

Відкрите звернення Правозахисного порядку денного з приводу відкриття низки кримінальних проваджень проти громадських організацій та активістів

Жовтень 17, 2017

11 жовтня слідчі Національної поліції та Генеральної прокуратури провели обшук та вилучення документів із офісу Благодійного Фонду “Пацієнти України”.  Підставою для таких дій стало звинувачення керівництва організації, а також Всеукраїнської Мережі ЛЖВ і Альянсу громадського здоров’я у присвоєнні коштів Глобального фонду для боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією, а також фінансуванні так званих ЛНР/ДНР. Слід зауважити, що Глобальний фонд регулярно проводить міжнародний аудит для перевірки цільового використання наданих коштів, та за його результатами немає жодних претензій до нього. “Пацієнти України”, Мережа ЛЖВ і Альянс громадського здоров’я (раніше “Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні”) відомі своєю багаторічною роботою, яка запобігає виникненню та існуванню корупційних схем у сфері охорони здоров’я.

12 жовтня співробітники Служби безпеки України провели обшуки та затримання кількох громадських активістів організації “Автономний опір” за підозрою у підготовці “акцій протесту, замовлених кремлівськими пропагандистами”. Всупереч вимогам закону, їм не була надана можливість скористатися безкоштовною правовою допомогою. Пізніше активістам повідомили, що вони знаходяться у статусі свідків, по чому їх відпустили. Попри безапеляційну тональність публічних звинувачень, Служба безпеки не надала жодних фактів, які підтверджують згадану злочинну діяльність щодо повалення конституційного ладу. Самі ж затримані пов’язують даний інцидент із їхньою боротьбою проти незаконного будівництва у місті Львові.

Правозахисний порядок денний звертає увагу на те, що використання штампу “агент Кремля” стає дедалі популярнішим засобом для розправи із людьми чи організаціями, які викривають незаконні дії державних чиновників або не підтримують певні рішення державних органів чи їх посадових осіб. Така політика повністю копіює авторитарні практики Російської Федерації та неминуче призведе до того, що будь-яка критика діючої влади стане розцінюватися як спроба політичної дестабілізації в країні.

 

Правозахисний порядок денний вважає ці дії здійсненням тиску на громадянське суспільство, який розпочався із цілеспрямованої кампанії дискредитації активістів, що борються із корупцією, та реєстрації президентських законопроектів, що встановлюють необґрунтовані вимоги для подання додаткової до вже існуючої звітності громадських організацій.

Платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють у сфері моніторингу,  аналізу та розробки законодавства відповідно до основних засад прав людини та основоположних свобод. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів”, Євромайдан SOS. Координацію роботи платформи здійнює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

Перелік організацій, які приєдналися до відкритого звернення:

Центр громадянських свобод

Харківська правозахисна група

Українська Гельсінська спілка з прав людини

ЛОПЦ “Альтернатива”

ХОФ “Громадська Альтернатива”

Центр інформації про права людини

Кримська правозахисна група

Проект “Без кордонів”

ГО Центр “Соціальна Дія

ГО “Крим SOS”

Асоціація УМДПЛ

ГО “Харківський інститут соціологічних досліджень”

Благодійний фонд “Восток-SОS”

Експертний центр з прав людини

Тернопільська правозахисна група

ГС “Освітній дім прав людини – Чернігів”

Східноукраїнський центр громадських ініціатив

Фундація “Відкритий діалог”

Автономна адвокатура

Бюро соціальних та політичних розробок

ГО “Територія успіху” (Кропивницький)

Центр Громадянської просвіти “Альменда”

Громадська організація “Південь”  (Херсон)

ГО “Жіночий антикорупційний рух” (Хмельницький)

ГО “Асоціація демократичного розвитку” (Чернігів)

ГО “Народний Захист” (Запоріжжя)

ГС “Громадська платформа Запорізької області”

Медійна ініціатива за права людини

ГО “Київпрайд”

ГО “Мирний берег”

Благодійна організація “Фонд милосердя та здоров’я” (Херсон)

Прес-конференція Злочини проти людяності та воєнні злочини. Коли настане відповідальність?

Жовтень 3, 2017

«Злочини проти людяності та воєнні злочини. Коли настане відповідальність?»

4 жовтня 2017 року о 13:00 в Українському кризовому медіа центрі  по вул. Хрещатик , 2 відбудеться прес-конференція за участю :

  • Девіда Доната Каттіна – Генерального секретаря об’єднання  Парламентарі за глобальні дії (PGA)
  • Олександри Романцової – Заступник Голови правління Центру Громадянських свобод
  • Олександра Павліченко – голова Правління Української Гельсінської спілки з прав людини

Системні та масові порушення прав людини протягом 2013-2017 років, що мали місце з боку держави по відношенню до учасників руху Євромайдан, агресія Російської Федерації, Антитерористична операція на території Донбасу, тимчасова окупація окремих територій України та визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду на умовах Римського статуту, викрили невідповідність законодавства України про кримінальну відповідальність викликам часу.

Кримінальний кодекс України не передбачає кримінальної відповідальності за злочини проти людяності, за воєнні злочини, що являють собою порушення звичаєвого, а не договірного міжнародного гуманітарного права, не обумовлює можливості передачі осіб у розпорядження МКС, а також можливості визнання та врахування його рішень на території України.

Недоліки законодавства не дають можливість органам національного розслідування та національній судовій системі здійснити правильну кваліфікацію цих дій як міжнародних злочинів, які не мають термінів давності, що має стратегічне значення для поданих Україною міжнародних позовів проти Російської Федерації.

Необхідність приведення кримінального законодавства у відповідність із міжнародним правом визнається, зокрема, у рішенні Ради національної безпеки та оборони України від 25 січня 2015 року “Про надзвичайні заходи протидії російській загрозі та проявам тероризму, підтримуваним Російською Федерацією”, відповідно до якого має бути підготовлено проект Закону України про внесення змін до КК щодо встановлення кримінальної відповідальності за злочини проти людяності, та у Плані дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року, затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2015 року, який у тому числі передбачає незастосування строків давності для злочину катування.

Крім того, на нагальність вирішення цієї проблеми також звернула увагу і Парламентська Асамблея Ради Європи в одній з останніх резолюції №2112 (2016), відповідно до якої Асамблея закликає українську владу «привести своє національне законодавство, включаючи Кримінальний кодекс та Кримінально-процесуальний кодекс, у відповідність з положення міжнародного кримінального права, і, зокрема, включити положення про статус захопленої людини і визначити тортури як тяжкий злочин».

Для вирішення цієї проблеми робоча група за керівництва Констянтина Задої у рамках платформи “Правозахисний порядок денний” розробила законопроект «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо забезпечення його гармонізації з положеннями міжнародного права».

Проте, правозахисна спільнота зіткнулася з проблемою прийняття необхідного законопроекту, оскільки парламентарі та урядовці ігнорують нагальність прийняття потрібних змін до українського законодавства.

Правозахисники України разом з європейськими партнерами  нагадають уряду України про  необхідність здійснення надзвичайно важливих кроків у напрямку міжнародних гуманітарних стандартів. Перш за все це прийняття відповідних законів, які спрямовані на гармонізацію з міжнародним гуманітарним правом вітчизняне кримінальне законодавство. Таким є проект закону  «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо забезпечення гармонізації кримінального законодавства з положеннями міжнародного права».

За додатковою інформацією звертатися до Марини Ліліченко, Центр громадянських свобод +380668183510, human.rights.agenda.ua@gmail.com

72 громадські організації вже підписали Заяву Правозахисного порядку денного із вимогою до Президента України та Верховної Ради України припинити наступ на громадські об’єднання

Вересень 25, 2017

Заява Правозахисного порядку денного із вимогою до Президента України та Верховної Ради України припинити наступ на громадські об’єднання

На початку липня 2017 року у парламенті були зареєстровані президентські законопроекти №6674 та №6675, розроблені ніби на заміну скандальним  змінам до антикорупційного законодавства, які зобов’язують антикорупційних активістів подавати щорічні електронні декларації про особисті активи та майно (закон №1975-VIII від 23 березня 2017 року). Фактично, пропонується скасування е-декларування  для громадських антикорупційних активістів в обмін на запровадження додаткової податкової звітності для громадських організацій і фізичних осіб-підприємців, а також підприємств, установ та організацій, які надають їм послуги.

Законопроекти №6674 та №6675 покладають на усі громадські організації і фізичних осіб-підприємців, підприємства, установи та організації, які надають їм послуги, невиправданий обов’язок подавати додаткову звітність.

Показово, що обсяг звітності для громадських організацій, який передбачають ці законопроекти, значно перевищує той, що встановлений для бізнесу.  Більше того, звітність такого обсягу не вимагається навіть від отримувачів бюджетних коштів.

Ми вважаємо, що на фоні заяв про необхідність зменшення надмірного державного регулювання, такі законодавчі ініціативи з’явилися невипадково. Покарання у вигляді скасування неприбуткового статусу громадської організації має підкреслено каральний характер та є нічим іншим, як запровадженням інструменту для вибіркового тиску на нелояльні до влади громадські організації.

Ми розцінюємо таку ініціативу Президента України як непропорційне втручання у діяльність громадських організацій. Такі кроки уподібнюють Україну до репресивних режимів – Російської Федерації, Казахстану, Азербайджану, Туркменістану тощо. Попри позірну турботу про прозорість та підзвітність, запроваджене регулювання у цих країнах призвело до майже повного знищення непідконтрольних владі громадських об’єднань та тотального наступу на громадянське суспільство.

Жодними міжнародними договорами не п