ccl.org.ua@gmail.com Київ, вул. Басейна 9Г, офiс 25, 28 Пошук

Донбас

Результаты поиска:

Правосуддя на сході України в умовах збройної агресії Російської Федерації

Липень 9, 2018
Протягом 2016-2017 рр. за ініціативи та підтримки МФ “Відродження” група українських експертів та громадських організацій проводила дослідження з метою оцінити вплив збройного конфлікту на українську систему правосуддя та її спроможність здійснювати правосуддя.
Центр Громадянських Свобод – один з авторів дослідження.

Шляхом інтерв’ювання, проведення фокус груп, анкетування, надсилання запитів та інших інструментів – експерти проаналізували проблеми із якими стикаються всі хто має справу із судовою системою. Починаючи від законодавчих аспектів діяльності й до опитування осіб, що утримуються у місцях обмеження волі.

Експерти зібрали величезний масив якісних і кількісних показників, які чітко вказують на наявні прогалини в реформі. Результати дослідження будуть цікаві державним органам, міжнародним організаціям; всім тим, хто цікавиться реформою судової системи.

Повний звіт доступний за посиланням.

Чи зможе Україна відповідно карати за злочини на війні? Правозахисники презентували дослідження

Травень 26, 2018

Слабка інституційна спроможність органів системи правосуддя на сході Україні, невідповідне для умов збройної агресії законодавче регулювання, ускладнений доступ до правосуддя та можливість уникнути відповідальності за злочини, вчинені в умовах збройної агресії Росії.

Такі ключові проблеми із реалізацією правосуддя в умовах збройного конфлікту на сході України виявило дослідження підтримане Міжнародним фондом “Відродження”, яке правозахисники презентували 25 травня.

Дослідження “Правосуддя на сході України в умовах збройної агресії Російської Федерації” протягом 2016-2017 років проводила група експертів та громадських організацій.

Вони опитали 500 представників системи правосуддя, провели інтерв’ю з 40 особами, котрі були залучені до здійснення кримінального, адміністративного та цивільного судочинства, частина з яких переїхала з територій, що сьогодні непідконтрольні уряду України.

Також було проаналізовано 400 судових рішень у справах, зумовлених агресією Росії на сході України і проведений моніторинг 214 судових засідань у різних категоріях справ у судах Донецької та Луганської областей, дотичних до зони АТО, а також в інших судах у справах, пов’язаних зі збройним конфліктом.

Виявлені 4 ключові проблеми детально описані у відповідних розділах дослідження.

Так, слабка інституційна спроможність органів системи правосуддя на сході Україні обумовлена кадровою недоукомплектованістю цих органів, недостатнім рівнем підготовки з міжнародного гуманітарного права. А також тиском на суддів, прокурорів та слідчих з Донецької та Луганської областей, залежність багатьох з них від впливу з боку окупаційної влади.

Законодавче регулювання системи правосуддя не відповідає умовам збройної агресії. Зокрема, відсутні інструкції про те, як діяти системі в умовах бойових дій, чинне кримінальне законодавство не узгоджується з міжнародним правом, а держава витрачає зайві ресурси, притягуючи до відповідальності осіб за правопорушення, допущені вимушено, в умовах загрози життю. Після запровадження операції об’єднаних сил (ООС) виникла юридична невизначеність щодо можливості застосування законодавства, дія якого розрахована на період АТО, зокрема, щодо здійснення судових викликів та повідомлень осіб, які перебувають на окупованій території.

Прогалини в законних механізмах із відновлення втрачених через бойові дії справ спричиняють суттєві перешкоди для виконання судових рішень. Фізичний доступ до суду для жителів окупованих територій Донецької і Луганської областей суттєво ускладнений, а також поширена незаконна практика (кожна п’ята справа) проведення судових засідань в кабінетах суддів замість зали судових засідань.

Також теперішня ситуація із правосуддям дозволяє уникати відповідальності за злочини, вчинені в умовах збройної агресії. Наявних процесуальних механізмів недостатньо для протидії правопорушенням, пов’язаним із збройним конфліктом на сході України. Винувата особа може уникнути правосуддя, переховуючись на окупованих територіях, або ж вирок може бути скасовано через відсутність у матеріалах провадження звукозапису або журналу судового засідання. Злочинність на непідконтрольній території, фактично, залишається безкарною.

Водночас, законом посилено кримінальну відповідальність українських військовослужбовців за військові правопорушення. Проте судді по-різному враховують контекст збройного конфлікту – в одних випадках як обставину, що обтяжує відповідальність, в інших – що пом’якшує.

Повний текст дослідження українською мовою можна завантажити тут.

Джерело, 25/05/2018

Презентація дослідження «Правосуддя на сході України в умовах збройної агресії Російської Федерації».

Травень 16, 2018
Протягом 2016-2017 рр. за ініціативи та підтримки МФ “Відродження” група українських експертів та громадських організацій проводила дослідження з метою оцінити вплив збройного конфлікту на українську систему правосуддя та її спроможність здійснювати правосуддя.

Центр Громадянських Свобод – один з авторів дослідження.

Починаючи від законодавчих аспектів діяльності й до опитування осіб, що утримуються у місцях обмеження волі. Шляхом інтерв’ювання, проведення фокус груп, анкетування, надсилання запитів та інших інструментів – експерти проаналізували проблеми із якими стикаються всі хто має справу із судовою системою.

Експерти зібрали величезний масив якісних і кількісних показників, які чітко вказують на наявні прогалини в реформі. Результати дослідження будуть цікаві державним органам, міжнародним організаціям; всім тим, хто цікавиться реформою судової системи.

 

До участі запрошуються народні депутати України, судді
Верховного Суду України та місцевих судів, представники
Адміністрації Президента України, Генеральної прокуратури
України, Служби безпеки України, Національної поліції,
ключових міністерств та відомств, а також представники
міжнародних моніторингових місій та посольств.

 

Просимо підтвердити Вашу участь до 18 травня, надіславши листа на katerinalukasevych@gmail.com

 

6 речей, які Вам потрібно знати про конфлікт на сході України – стаття гуманітарної місії ООН

Травень 8, 2018

Гуманітарна місія ООН в Україні опублікувала статтю про 6 речей, які кожен має знати про конфлікт на сході країні.

Права людини на південному сході України – бюлетень

Травень 1, 2018
Електронний щомісячник Коаліції громадських організацій та ініціатив
«Справедливість заради миру на Донбасі», присвячений стану з правами
людини на окупованих та контрольованих територіях
Донецької та Луганської областей.

Гармонізація нашого кримінального законодавства з міжнародним правом

Квітень 25, 2018

Приведення кримінального законодавства України у відповідність з міжнародним правом в питаннях криміналізації основних злочинів за міжнародним правом.

 

 

Втрати цивільного населення внаслідок воєнного конфлікту на Сході України

Квітень 24, 2018

“Справедливість заради миру на Донбасі”

Відбулася прес-конференція, на якій були презентовані попередні результати дослідження “Втрати цивільного населення внаслідок воєнного конфлікту на Сході України (2014-2018 рр.)”

Попередня доповідь в рамках проекту «Моніторинг, документування порушень та захист прав цивільного населення, постраждалого від війни на Сході України»

 

Я – не якір. Чому переселенці з Донбасу мають право голосувати

Березень 6, 2018

Ми найбільше відчуваємо цінність свого голосу тоді, коли змушені мовчати

Спочатку це було в 2015-му. Президент назвав переселенців «українським якорем Донбасу» в контексті того, що вони будуть голосувати на місцевих виборах на Донбасі.

Тепер це повторилось знов. Під час прес-конференції «Виклики-2018» Петро Порошенко сказав, що внутрішньо переміщені особи «мають повернутися у звільнений Донбас і бути там якорем, який тримає Донбас в Україні».

По-перше, я б хотіла, щоб українська влада а) не перекладала свої обов’язки на людей, які вимушені були самостійно захищатися, а потім рятуватися від агресора; б) щоб українська влада і зараз «тримала Донбас в Україні», а не кидала його напризволяще, дискримінуючи переселенців і показово забувши про людей в окупації.

По-друге, чим довше буде тривати війна, тим менше треба покладати надій на повернення переселенців у покинуті домівки. Тому фраза «мають повернутися» звучить якось дивно.

Я хочу відчувати себе громадянкою, а не якорем

І по-третє, я – не якір.

Я – не якір. Я могла б ним бути, якби 31 травня 2014 року мені не довелось покинути Донецьк з двома дітьми та однією валізою з літніми речами. Більше жодного разу я не заїхала навіть по теплі речі.

Я – не якір. Якір лишається там, де його залишили і тримає величезний корабель. У якоря є щось, за що він може зачепитися, щоб хвилі його не бентежили. У мене немає коренів. Вони розлетілись по всій Україні, а частина залишилася на окупованій Донеччині. Це більше схоже на перекотиполе.

Я – не якір. Він лежить на дні. Я – постійно йду вгору. Бо інакше переселенцю не вижити. Бо якщо зараз тихо лежати на дні, ми програємо. Бо лежати на дні – то для слабких. А я з Донеччини, де енергія землі та степового повітря дає людям надзвичайну силу та енергію.

Я – не якір. Якір – це інструмент. А я не люблю, коли мною користуються.

Я – не якір. Я – Двигун. Тому прошу президента дати мені можливість інтегруватися в ту частину країни, де я є зараз. Щоби отримати сили для повернення в Донецьк тоді, коли це буде можливо. Мені треба жити тут і зараз. Щоб мої діти виросли у вільній Україні та могли провідувати прадідів на Донеччині, бігати в соняшниках та збирати на териконах камінчики з відбитками листя папороті.

Я хочу відчувати себе громадянкою, а не якорем. Громадянкою з повним набором прав. В тому числі й з правом обирати. Тому що ми найбільше відчуваємо цінність свого голосу тоді, коли змушені мовчати. Я пережила президентську виборчу кампанію в Донецьку при окупованих виборчих комісіях. Я вже четвертий рік не голосую, тому точно знаю, про що кажу.

Я хочу голосувати там, де живу, незалежно від планів на мене. Бо я – двигун.

Джерело, 05/03/2018.

“Зайві люди”: чому влада боїться переселенців?

Лютий 28, 2018

Последние пару недель СМИ обсуждают “инсайд”: в конце лета 2018 года в Украине якобы пройдут досрочные парламентские выборы.

Власть спешит воспользоваться старым избирательным форматом, чтобы получить максимально “предсказуемый” результат за счёт мажоритарщиков и административного ресурса на местах.

Не берусь судить, насколько всё это соответствует действительности, однако подобная логика уже не удивляет. Если результат можно “подправить” вручную, чиновники поступят именно так.

Боязнь свободной конкуренции – верный признак превращения режима в авторитарный. А выборы в этом смысле – лакмусовая бумажка.

Речь не только о прямых нарушениях и всяческих “каруселях”. Через четыре года после начала конфликта на Донбассе, сограждане-переселенцы по-прежнему не обладают полнотой избирательного права.

О том, как восстановить справедливость, много говорили и наши общественные организации, и международные партнёры. Более того, соответствующий законопроект №6240 был зарегистрирован в Верховной Раде почти год назад, но так и не стал приоритетом.

Контраргументы не выдерживают никакой критики.

К примеру, могут ли проголосовать за “неудобного” для власти кандидата те, кто имеют статус внутренне перемещенных лиц (ВПЛ), но фактически проживают на оккупированных территориях? Безусловно, да. Но точно так же за него могут проголосовать и “обычные” украинцы.

Решение напрашивается само собой. Если такой кандидат представляет реальную опасность для государства, открыто поддерживая “сепаратизм”, им должны заняться СБУ, МВД, прокуратура…

Если же взгляды политика просто идут вразрез с “генеральной линией”, он может и должен оставаться участником предвыборной гонки. И состав его ядерного электората тут вообще не при чём.

Сегодня можно услышать мнение, что участие переселенцев в выборах изменит электоральный расклад и поэтому “стоит повременить”. Для меня это очень тревожный сигнал.

Во-первых, потому что любая сегрегация – вирус, который очень быстро разрушает общественный организм. Сегодня “неправильными” избирателями могут оказаться ВПЛ, завтра – люди с минимальным доходом (ведь они выбирают “за гречку!”), а послезавтра – женщины-домохозяйки…

И так далее. Надеюсь, не нужно объяснять, куда ведёт эта историческая траектория.

Во-вторых, решение вопроса с правами ВПЛ – важнейшая часть реинтеграции, закон о которой уже принят. Исключая переселенцев из жизни громад, власть фактически закрепляет за ними клеймо “иждивенцев” и “попрошаек”. На самом деле это далеко не так.

Недавно в Житомире я разговаривала с активистами, которые инициировали ряд программ для совместного развития предпринимательства коренными житомирянами и ВПЛ.

Кроме того, что такие программы поддерживают самых активных, они решают ещё одну актуальную задачу: снижают напряжение между “местными” и “понаехавшими”.

Подобные кейсы гораздо эффективней воздействуют на общественное мнение, чем плакаты “Любіть Україну!”

В сильном государстве не может быть “лишних людей”. Если сегодня представители власти так боятся переселенцев, что готовы ограничить их участие в выборах, что будет завтра, после освобождения Донбасса?

Электоральные расчёты не должны перевешивать гражданские права. Вместо того, чтобы “моделировать” нужные результаты выборов, чиновникам стоит задуматься о том, как ментально и информационно “вернуть в Украину” тех, кто временно находится на оккупированных территориях.

Иначе мы никогда не выйдем из замкнутого круга. Переселенцы – лишние для власти, поскольку не являются её электоратом. Но, оставаясь лишними, они никогда не станут её союзниками.

Джерело, 27/02/2018

Результаты поиска:

Правосуддя на сході України в умовах збройної агресії Російської Федерації

Липень 9, 2018
Протягом 2016-2017 рр. за ініціативи та підтримки МФ “Відродження” група українських експертів та громадських організацій проводила дослідження з метою оцінити вплив збройного конфлікту на українську систему правосуддя та її спроможність здійснювати правосуддя.
Центр Громадянських Свобод – один з авторів дослідження.

Шляхом інтерв’ювання, проведення фокус груп, анкетування, надсилання запитів та інших інструментів – експерти проаналізували проблеми із якими стикаються всі хто має справу із судовою системою. Починаючи від законодавчих аспектів діяльності й до опитування осіб, що утримуються у місцях обмеження волі.

Експерти зібрали величезний масив якісних і кількісних показників, які чітко вказують на наявні прогалини в реформі. Результати дослідження будуть цікаві державним органам, міжнародним організаціям; всім тим, хто цікавиться реформою судової системи.

Повний звіт доступний за посиланням.

Чи зможе Україна відповідно карати за злочини на війні? Правозахисники презентували дослідження

Травень 26, 2018

Слабка інституційна спроможність органів системи правосуддя на сході Україні, невідповідне для умов збройної агресії законодавче регулювання, ускладнений доступ до правосуддя та можливість уникнути відповідальності за злочини, вчинені в умовах збройної агресії Росії.

Такі ключові проблеми із реалізацією правосуддя в умовах збройного конфлікту на сході України виявило дослідження підтримане Міжнародним фондом “Відродження”, яке правозахисники презентували 25 травня.

Дослідження “Правосуддя на сході України в умовах збройної агресії Російської Федерації” протягом 2016-2017 років проводила група експертів та громадських організацій.

Вони опитали 500 представників системи правосуддя, провели інтерв’ю з 40 особами, котрі були залучені до здійснення кримінального, адміністративного та цивільного судочинства, частина з яких переїхала з територій, що сьогодні непідконтрольні уряду України.

Також було проаналізовано 400 судових рішень у справах, зумовлених агресією Росії на сході України і проведений моніторинг 214 судових засідань у різних категоріях справ у судах Донецької та Луганської областей, дотичних до зони АТО, а також в інших судах у справах, пов’язаних зі збройним конфліктом.

Виявлені 4 ключові проблеми детально описані у відповідних розділах дослідження.

Так, слабка інституційна спроможність органів системи правосуддя на сході Україні обумовлена кадровою недоукомплектованістю цих органів, недостатнім рівнем підготовки з міжнародного гуманітарного права. А також тиском на суддів, прокурорів та слідчих з Донецької та Луганської областей, залежність багатьох з них від впливу з боку окупаційної влади.

Законодавче регулювання системи правосуддя не відповідає умовам збройної агресії. Зокрема, відсутні інструкції про те, як діяти системі в умовах бойових дій, чинне кримінальне законодавство не узгоджується з міжнародним правом, а держава витрачає зайві ресурси, притягуючи до відповідальності осіб за правопорушення, допущені вимушено, в умовах загрози життю. Після запровадження операції об’єднаних сил (ООС) виникла юридична невизначеність щодо можливості застосування законодавства, дія якого розрахована на період АТО, зокрема, щодо здійснення судових викликів та повідомлень осіб, які перебувають на окупованій території.

Прогалини в законних механізмах із відновлення втрачених через бойові дії справ спричиняють суттєві перешкоди для виконання судових рішень. Фізичний доступ до суду для жителів окупованих територій Донецької і Луганської областей суттєво ускладнений, а також поширена незаконна практика (кожна п’ята справа) проведення судових засідань в кабінетах суддів замість зали судових засідань.

Також теперішня ситуація із правосуддям дозволяє уникати відповідальності за злочини, вчинені в умовах збройної агресії. Наявних процесуальних механізмів недостатньо для протидії правопорушенням, пов’язаним із збройним конфліктом на сході України. Винувата особа може уникнути правосуддя, переховуючись на окупованих територіях, або ж вирок може бути скасовано через відсутність у матеріалах провадження звукозапису або журналу судового засідання. Злочинність на непідконтрольній території, фактично, залишається безкарною.

Водночас, законом посилено кримінальну відповідальність українських військовослужбовців за військові правопорушення. Проте судді по-різному враховують контекст збройного конфлікту – в одних випадках як обставину, що обтяжує відповідальність, в інших – що пом’якшує.

Повний текст дослідження українською мовою можна завантажити тут.

Джерело, 25/05/2018

Презентація дослідження «Правосуддя на сході України в умовах збройної агресії Російської Федерації».

Травень 16, 2018
Протягом 2016-2017 рр. за ініціативи та підтримки МФ “Відродження” група українських експертів та громадських організацій проводила дослідження з метою оцінити вплив збройного конфлікту на українську систему правосуддя та її спроможність здійснювати правосуддя.

Центр Громадянських Свобод – один з авторів дослідження.

Починаючи від законодавчих аспектів діяльності й до опитування осіб, що утримуються у місцях обмеження волі. Шляхом інтерв’ювання, проведення фокус груп, анкетування, надсилання запитів та інших інструментів – експерти проаналізували проблеми із якими стикаються всі хто має справу із судовою системою.

Експерти зібрали величезний масив якісних і кількісних показників, які чітко вказують на наявні прогалини в реформі. Результати дослідження будуть цікаві державним органам, міжнародним організаціям; всім тим, хто цікавиться реформою судової системи.

 

До участі запрошуються народні депутати України, судді
Верховного Суду України та місцевих судів, представники
Адміністрації Президента України, Генеральної прокуратури
України, Служби безпеки України, Національної поліції,
ключових міністерств та відомств, а також представники
міжнародних моніторингових місій та посольств.

 

Просимо підтвердити Вашу участь до 18 травня, надіславши листа на katerinalukasevych@gmail.com

 

6 речей, які Вам потрібно знати про конфлікт на сході України – стаття гуманітарної місії ООН

Травень 8, 2018

Гуманітарна місія ООН в Україні опублікувала статтю про 6 речей, які кожен має знати про конфлікт на сході країні.

Права людини на південному сході України – бюлетень

Травень 1, 2018
Електронний щомісячник Коаліції громадських організацій та ініціатив
«Справедливість заради миру на Донбасі», присвячений стану з правами
людини на окупованих та контрольованих територіях
Донецької та Луганської областей.

Гармонізація нашого кримінального законодавства з міжнародним правом

Квітень 25, 2018

Приведення кримінального законодавства України у відповідність з міжнародним правом в питаннях криміналізації основних злочинів за міжнародним правом.

 

 

Втрати цивільного населення внаслідок воєнного конфлікту на Сході України

Квітень 24, 2018

“Справедливість заради миру на Донбасі”

Відбулася прес-конференція, на якій були презентовані попередні результати дослідження “Втрати цивільного населення внаслідок воєнного конфлікту на Сході України (2014-2018 рр.)”

Попередня доповідь в рамках проекту «Моніторинг, документування порушень та захист прав цивільного населення, постраждалого від війни на Сході України»

 

Я – не якір. Чому переселенці з Донбасу мають право голосувати

Березень 6, 2018

Ми найбільше відчуваємо цінність свого голосу тоді, коли змушені мовчати

Спочатку це було в 2015-му. Президент назвав переселенців «українським якорем Донбасу» в контексті того, що вони будуть голосувати на місцевих виборах на Донбасі.

Тепер це повторилось знов. Під час прес-конференції «Виклики-2018» Петро Порошенко сказав, що внутрішньо переміщені особи «мають повернутися у звільнений Донбас і бути там якорем, який тримає Донбас в Україні».

По-перше, я б хотіла, щоб українська влада а) не перекладала свої обов’язки на людей, які вимушені були самостійно захищатися, а потім рятуватися від агресора; б) щоб українська влада і зараз «тримала Донбас в Україні», а не кидала його напризволяще, дискримінуючи переселенців і показово забувши про людей в окупації.

По-друге, чим довше буде тривати війна, тим менше треба покладати надій на повернення переселенців у покинуті домівки. Тому фраза «мають повернутися» звучить якось дивно.

Я хочу відчувати себе громадянкою, а не якорем

І по-третє, я – не якір.

Я – не якір. Я могла б ним бути, якби 31 травня 2014 року мені не довелось покинути Донецьк з двома дітьми та однією валізою з літніми речами. Більше жодного разу я не заїхала навіть по теплі речі.

Я – не якір. Якір лишається там, де його залишили і тримає величезний корабель. У якоря є щось, за що він може зачепитися, щоб хвилі його не бентежили. У мене немає коренів. Вони розлетілись по всій Україні, а частина залишилася на окупованій Донеччині. Це більше схоже на перекотиполе.

Я – не якір. Він лежить на дні. Я – постійно йду вгору. Бо інакше переселенцю не вижити. Бо якщо зараз тихо лежати на дні, ми програємо. Бо лежати на дні – то для слабких. А я з Донеччини, де енергія землі та степового повітря дає людям надзвичайну силу та енергію.

Я – не якір. Якір – це інструмент. А я не люблю, коли мною користуються.

Я – не якір. Я – Двигун. Тому прошу президента дати мені можливість інтегруватися в ту частину країни, де я є зараз. Щоби отримати сили для повернення в Донецьк тоді, коли це буде можливо. Мені треба жити тут і зараз. Щоб мої діти виросли у вільній Україні та могли провідувати прадідів на Донеччині, бігати в соняшниках та збирати на териконах камінчики з відбитками листя папороті.

Я хочу відчувати себе громадянкою, а не якорем. Громадянкою з повним набором прав. В тому числі й з правом обирати. Тому що ми найбільше відчуваємо цінність свого голосу тоді, коли змушені мовчати. Я пережила президентську виборчу кампанію в Донецьку при окупованих виборчих комісіях. Я вже четвертий рік не голосую, тому точно знаю, про що кажу.

Я хочу голосувати там, де живу, незалежно від планів на мене. Бо я – двигун.

Джерело, 05/03/2018.

“Зайві люди”: чому влада боїться переселенців?

Лютий 28, 2018

Последние пару недель СМИ обсуждают “инсайд”: в конце лета 2018 года в Украине якобы пройдут досрочные парламентские выборы.

Власть спешит воспользоваться старым избирательным форматом, чтобы получить максимально “предсказуемый” результат за счёт мажоритарщиков и административного ресурса на местах.

Не берусь судить, насколько всё это соответствует действительности, однако подобная логика уже не удивляет. Если результат можно “подправить” вручную, чиновники поступят именно так.

Боязнь свободной конкуренции – верный признак превращения режима в авторитарный. А выборы в этом смысле – лакмусовая бумажка.

Речь не только о прямых нарушениях и всяческих “каруселях”. Через четыре года после начала конфликта на Донбассе, сограждане-переселенцы по-прежнему не обладают полнотой избирательного права.

О том, как восстановить справедливость, много говорили и наши общественные организации, и международные партнёры. Более того, соответствующий законопроект №6240 был зарегистрирован в Верховной Раде почти год назад, но так и не стал приоритетом.

Контраргументы не выдерживают никакой критики.

К примеру, могут ли проголосовать за “неудобного” для власти кандидата те, кто имеют статус внутренне перемещенных лиц (ВПЛ), но фактически проживают на оккупированных территориях? Безусловно, да. Но точно так же за него могут проголосовать и “обычные” украинцы.

Решение напрашивается само собой. Если такой кандидат представляет реальную опасность для государства, открыто поддерживая “сепаратизм”, им должны заняться СБУ, МВД, прокуратура…

Если же взгляды политика просто идут вразрез с “генеральной линией”, он может и должен оставаться участником предвыборной гонки. И состав его ядерного электората тут вообще не при чём.

Сегодня можно услышать мнение, что участие переселенцев в выборах изменит электоральный расклад и поэтому “стоит повременить”. Для меня это очень тревожный сигнал.

Во-первых, потому что любая сегрегация – вирус, который очень быстро разрушает общественный организм. Сегодня “неправильными” избирателями могут оказаться ВПЛ, завтра – люди с минимальным доходом (ведь они выбирают “за гречку!”), а послезавтра – женщины-домохозяйки…

И так далее. Надеюсь, не нужно объяснять, куда ведёт эта историческая траектория.

Во-вторых, решение вопроса с правами ВПЛ – важнейшая часть реинтеграции, закон о которой уже принят. Исключая переселенцев из жизни громад, власть фактически закрепляет за ними клеймо “иждивенцев” и “попрошаек”. На самом деле это далеко не так.

Недавно в Житомире я разговаривала с активистами, которые инициировали ряд программ для совместного развития предпринимательства коренными житомирянами и ВПЛ.

Кроме того, что такие программы поддерживают самых активных, они решают ещё одну актуальную задачу: снижают напряжение между “местными” и “понаехавшими”.

Подобные кейсы гораздо эффективней воздействуют на общественное мнение, чем плакаты “Любіть Україну!”

В сильном государстве не может быть “лишних людей”. Если сегодня представители власти так боятся переселенцев, что готовы ограничить их участие в выборах, что будет завтра, после освобождения Донбасса?

Электоральные расчёты не должны перевешивать гражданские права. Вместо того, чтобы “моделировать” нужные результаты выборов, чиновникам стоит задуматься о том, как ментально и информационно “вернуть в Украину” тех, кто временно находится на оккупированных территориях.

Иначе мы никогда не выйдем из замкнутого круга. Переселенцы – лишние для власти, поскольку не являются её электоратом. Но, оставаясь лишними, они никогда не станут её союзниками.

Джерело, 27/02/2018

Результаты поиска:

Правосуддя на сході України в умовах збройної агресії Російської Федерації

Липень 9, 2018
Протягом 2016-2017 рр. за ініціативи та підтримки МФ “Відродження” група українських експертів та громадських організацій проводила дослідження з метою оцінити вплив збройного конфлікту на українську систему правосуддя та її спроможність здійснювати правосуддя.
Центр Громадянських Свобод – один з авторів дослідження.

Шляхом інтерв’ювання, проведення фокус груп, анкетування, надсилання запитів та інших інструментів – експерти проаналізували проблеми із якими стикаються всі хто має справу із судовою системою. Починаючи від законодавчих аспектів діяльності й до опитування осіб, що утримуються у місцях обмеження волі.

Експерти зібрали величезний масив якісних і кількісних показників, які чітко вказують на наявні прогалини в реформі. Результати дослідження будуть цікаві державним органам, міжнародним організаціям; всім тим, хто цікавиться реформою судової системи.

Повний звіт доступний за посиланням.

Чи зможе Україна відповідно карати за злочини на війні? Правозахисники презентували дослідження

Травень 26, 2018

Слабка інституційна спроможність органів системи правосуддя на сході Україні, невідповідне для умов збройної агресії законодавче регулювання, ускладнений доступ до правосуддя та можливість уникнути відповідальності за злочини, вчинені в умовах збройної агресії Росії.

Такі ключові проблеми із реалізацією правосуддя в умовах збройного конфлікту на сході України виявило дослідження підтримане Міжнародним фондом “Відродження”, яке правозахисники презентували 25 травня.

Дослідження “Правосуддя на сході України в умовах збройної агресії Російської Федерації” протягом 2016-2017 років проводила група експертів та громадських організацій.

Вони опитали 500 представників системи правосуддя, провели інтерв’ю з 40 особами, котрі були залучені до здійснення кримінального, адміністративного та цивільного судочинства, частина з яких переїхала з територій, що сьогодні непідконтрольні уряду України.

Також було проаналізовано 400 судових рішень у справах, зумовлених агресією Росії на сході України і проведений моніторинг 214 судових засідань у різних категоріях справ у судах Донецької та Луганської областей, дотичних до зони АТО, а також в інших судах у справах, пов’язаних зі збройним конфліктом.

Виявлені 4 ключові проблеми детально описані у відповідних розділах дослідження.

Так, слабка інституційна спроможність органів системи правосуддя на сході Україні обумовлена кадровою недоукомплектованістю цих органів, недостатнім рівнем підготовки з міжнародного гуманітарного права. А також тиском на суддів, прокурорів та слідчих з Донецької та Луганської областей, залежність багатьох з них від впливу з боку окупаційної влади.

Законодавче регулювання системи правосуддя не відповідає умовам збройної агресії. Зокрема, відсутні інструкції про те, як діяти системі в умовах бойових дій, чинне кримінальне законодавство не узгоджується з міжнародним правом, а держава витрачає зайві ресурси, притягуючи до відповідальності осіб за правопорушення, допущені вимушено, в умовах загрози життю. Після запровадження операції об’єднаних сил (ООС) виникла юридична невизначеність щодо можливості застосування законодавства, дія якого розрахована на період АТО, зокрема, щодо здійснення судових викликів та повідомлень осіб, які перебувають на окупованій території.

Прогалини в законних механізмах із відновлення втрачених через бойові дії справ спричиняють суттєві перешкоди для виконання судових рішень. Фізичний доступ до суду для жителів окупованих територій Донецької і Луганської областей суттєво ускладнений, а також поширена незаконна практика (кожна п’ята справа) проведення судових засідань в кабінетах суддів замість зали судових засідань.

Також теперішня ситуація із правосуддям дозволяє уникати відповідальності за злочини, вчинені в умовах збройної агресії. Наявних процесуальних механізмів недостатньо для протидії правопорушенням, пов’язаним із збройним конфліктом на сході України. Винувата особа може уникнути правосуддя, переховуючись на окупованих територіях, або ж вирок може бути скасовано через відсутність у матеріалах провадження звукозапису або журналу судового засідання. Злочинність на непідконтрольній території, фактично, залишається безкарною.

Водночас, законом посилено кримінальну відповідальність українських військовослужбовців за військові правопорушення. Проте судді по-різному враховують контекст збройного конфлікту – в одних випадках як обставину, що обтяжує відповідальність, в інших – що пом’якшує.

Повний текст дослідження українською мовою можна завантажити тут.

Джерело, 25/05/2018

Презентація дослідження «Правосуддя на сході України в умовах збройної агресії Російської Федерації».

Травень 16, 2018
Протягом 2016-2017 рр. за ініціативи та підтримки МФ “Відродження” група українських експертів та громадських організацій проводила дослідження з метою оцінити вплив збройного конфлікту на українську систему правосуддя та її спроможність здійснювати правосуддя.

Центр Громадянських Свобод – один з авторів дослідження.

Починаючи від законодавчих аспектів діяльності й до опитування осіб, що утримуються у місцях обмеження волі. Шляхом інтерв’ювання, проведення фокус груп, анкетування, надсилання запитів та інших інструментів – експерти проаналізували проблеми із якими стикаються всі хто має справу із судовою системою.

Експерти зібрали величезний масив якісних і кількісних показників, які чітко вказують на наявні прогалини в реформі. Результати дослідження будуть цікаві державним органам, міжнародним організаціям; всім тим, хто цікавиться реформою судової системи.

 

До участі запрошуються народні депутати України, судді
Верховного Суду України та місцевих судів, представники
Адміністрації Президента України, Генеральної прокуратури
України, Служби безпеки України, Національної поліції,
ключових міністерств та відомств, а також представники
міжнародних моніторингових місій та посольств.

 

Просимо підтвердити Вашу участь до 18 травня, надіславши листа на katerinalukasevych@gmail.com

 

6 речей, які Вам потрібно знати про конфлікт на сході України – стаття гуманітарної місії ООН

Травень 8, 2018

Гуманітарна місія ООН в Україні опублікувала статтю про 6 речей, які кожен має знати про конфлікт на сході країні.

Права людини на південному сході України – бюлетень

Травень 1, 2018
Електронний щомісячник Коаліції громадських організацій та ініціатив
«Справедливість заради миру на Донбасі», присвячений стану з правами
людини на окупованих та контрольованих територіях
Донецької та Луганської областей.

Гармонізація нашого кримінального законодавства з міжнародним правом

Квітень 25, 2018

Приведення кримінального законодавства України у відповідність з міжнародним правом в питаннях криміналізації основних злочинів за міжнародним правом.

 

 

Втрати цивільного населення внаслідок воєнного конфлікту на Сході України

Квітень 24, 2018

“Справедливість заради миру на Донбасі”

Відбулася прес-конференція, на якій були презентовані попередні результати дослідження “Втрати цивільного населення внаслідок воєнного конфлікту на Сході України (2014-2018 рр.)”

Попередня доповідь в рамках проекту «Моніторинг, документування порушень та захист прав цивільного населення, постраждалого від війни на Сході України»

 

Я – не якір. Чому переселенці з Донбасу мають право голосувати

Березень 6, 2018

Ми найбільше відчуваємо цінність свого голосу тоді, коли змушені мовчати

Спочатку це було в 2015-му. Президент назвав переселенців «українським якорем Донбасу» в контексті того, що вони будуть голосувати на місцевих виборах на Донбасі.

Тепер це повторилось знов. Під час прес-конференції «Виклики-2018» Петро Порошенко сказав, що внутрішньо переміщені особи «мають повернутися у звільнений Донбас і бути там якорем, який тримає Донбас в Україні».

По-перше, я б хотіла, щоб українська влада а) не перекладала свої обов’язки на людей, які вимушені були самостійно захищатися, а потім рятуватися від агресора; б) щоб українська влада і зараз «тримала Донбас в Україні», а не кидала його напризволяще, дискримінуючи переселенців і показово забувши про людей в окупації.

По-друге, чим довше буде тривати війна, тим менше треба покладати надій на повернення переселенців у покинуті домівки. Тому фраза «мають повернутися» звучить якось дивно.

Я хочу відчувати себе громадянкою, а не якорем

І по-третє, я – не якір.

Я – не якір. Я могла б ним бути, якби 31 травня 2014 року мені не довелось покинути Донецьк з двома дітьми та однією валізою з літніми речами. Більше жодного разу я не заїхала навіть по теплі речі.

Я – не якір. Якір лишається там, де його залишили і тримає величезний корабель. У якоря є щось, за що він може зачепитися, щоб хвилі його не бентежили. У мене немає коренів. Вони розлетілись по всій Україні, а частина залишилася на окупованій Донеччині. Це більше схоже на перекотиполе.

Я – не якір. Він лежить на дні. Я – постійно йду вгору. Бо інакше переселенцю не вижити. Бо якщо зараз тихо лежати на дні, ми програємо. Бо лежати на дні – то для слабких. А я з Донеччини, де енергія землі та степового повітря дає людям надзвичайну силу та енергію.

Я – не якір. Якір – це інструмент. А я не люблю, коли мною користуються.

Я – не якір. Я – Двигун. Тому прошу президента дати мені можливість інтегруватися в ту частину країни, де я є зараз. Щоби отримати сили для повернення в Донецьк тоді, коли це буде можливо. Мені треба жити тут і зараз. Щоб мої діти виросли у вільній Україні та могли провідувати прадідів на Донеччині, бігати в соняшниках та збирати на териконах камінчики з відбитками листя папороті.

Я хочу відчувати себе громадянкою, а не якорем. Громадянкою з повним набором прав. В тому числі й з правом обирати. Тому що ми найбільше відчуваємо цінність свого голосу тоді, коли змушені мовчати. Я пережила президентську виборчу кампанію в Донецьку при окупованих виборчих комісіях. Я вже четвертий рік не голосую, тому точно знаю, про що кажу.

Я хочу голосувати там, де живу, незалежно від планів на мене. Бо я – двигун.

Джерело, 05/03/2018.

“Зайві люди”: чому влада боїться переселенців?

Лютий 28, 2018

Последние пару недель СМИ обсуждают “инсайд”: в конце лета 2018 года в Украине якобы пройдут досрочные парламентские выборы.

Власть спешит воспользоваться старым избирательным форматом, чтобы получить максимально “предсказуемый” результат за счёт мажоритарщиков и административного ресурса на местах.

Не берусь судить, насколько всё это соответствует действительности, однако подобная логика уже не удивляет. Если результат можно “подправить” вручную, чиновники поступят именно так.

Боязнь свободной конкуренции – верный признак превращения режима в авторитарный. А выборы в этом смысле – лакмусовая бумажка.

Речь не только о прямых нарушениях и всяческих “каруселях”. Через четыре года после начала конфликта на Донбассе, сограждане-переселенцы по-прежнему не обладают полнотой избирательного права.

О том, как восстановить справедливость, много говорили и наши общественные организации, и международные партнёры. Более того, соответствующий законопроект №6240 был зарегистрирован в Верховной Раде почти год назад, но так и не стал приоритетом.

Контраргументы не выдерживают никакой критики.

К примеру, могут ли проголосовать за “неудобного” для власти кандидата те, кто имеют статус внутренне перемещенных лиц (ВПЛ), но фактически проживают на оккупированных территориях? Безусловно, да. Но точно так же за него могут проголосовать и “обычные” украинцы.

Решение напрашивается само собой. Если такой кандидат представляет реальную опасность для государства, открыто поддерживая “сепаратизм”, им должны заняться СБУ, МВД, прокуратура…

Если же взгляды политика просто идут вразрез с “генеральной линией”, он может и должен оставаться участником предвыборной гонки. И состав его ядерного электората тут вообще не при чём.

Сегодня можно услышать мнение, что участие переселенцев в выборах изменит электоральный расклад и поэтому “стоит повременить”. Для меня это очень тревожный сигнал.

Во-первых, потому что любая сегрегация – вирус, который очень быстро разрушает общественный организм. Сегодня “неправильными” избирателями могут оказаться ВПЛ, завтра – люди с минимальным доходом (ведь они выбирают “за гречку!”), а послезавтра – женщины-домохозяйки…

И так далее. Надеюсь, не нужно объяснять, куда ведёт эта историческая траектория.

Во-вторых, решение вопроса с правами ВПЛ – важнейшая часть реинтеграции, закон о которой уже принят. Исключая переселенцев из жизни громад, власть фактически закрепляет за ними клеймо “иждивенцев” и “попрошаек”. На самом деле это далеко не так.

Недавно в Житомире я разговаривала с активистами, которые инициировали ряд программ для совместного развития предпринимательства коренными житомирянами и ВПЛ.

Кроме того, что такие программы поддерживают самых активных, они решают ещё одну актуальную задачу: снижают напряжение между “местными” и “понаехавшими”.

Подобные кейсы гораздо эффективней воздействуют на общественное мнение, чем плакаты “Любіть Україну!”

В сильном государстве не может быть “лишних людей”. Если сегодня представители власти так боятся переселенцев, что готовы ограничить их участие в выборах, что будет завтра, после освобождения Донбасса?

Электоральные расчёты не должны перевешивать гражданские права. Вместо того, чтобы “моделировать” нужные результаты выборов, чиновникам стоит задуматься о том, как ментально и информационно “вернуть в Украину” тех, кто временно находится на оккупированных территориях.

Иначе мы никогда не выйдем из замкнутого круга. Переселенцы – лишние для власти, поскольку не являются её электоратом. Но, оставаясь лишними, они никогда не станут её союзниками.

Джерело, 27/02/2018

Результаты поиска:

Правосуддя на сході України в умовах збройної агресії Російської Федерації

Липень 9, 2018
Протягом 2016-2017 рр. за ініціативи та підтримки МФ “Відродження” група українських експертів та громадських організацій проводила дослідження з метою оцінити вплив збройного конфлікту на українську систему правосуддя та її спроможність здійснювати правосуддя.
Центр Громадянських Свобод – один з авторів дослідження.

Шляхом інтерв’ювання, проведення фокус груп, анкетування, надсилання запитів та інших інструментів – експерти проаналізували проблеми із якими стикаються всі хто має справу із судовою системою. Починаючи від законодавчих аспектів діяльності й до опитування осіб, що утримуються у місцях обмеження волі.

Експерти зібрали величезний масив якісних і кількісних показників, які чітко вказують на наявні прогалини в реформі. Результати дослідження будуть цікаві державним органам, міжнародним організаціям; всім тим, хто цікавиться реформою судової системи.

Повний звіт доступний за посиланням.

Чи зможе Україна відповідно карати за злочини на війні? Правозахисники презентували дослідження

Травень 26, 2018

Слабка інституційна спроможність органів системи правосуддя на сході Україні, невідповідне для умов збройної агресії законодавче регулювання, ускладнений доступ до правосуддя та можливість уникнути відповідальності за злочини, вчинені в умовах збройної агресії Росії.

Такі ключові проблеми із реалізацією правосуддя в умовах збройного конфлікту на сході України виявило дослідження підтримане Міжнародним фондом “Відродження”, яке правозахисники презентували 25 травня.

Дослідження “Правосуддя на сході України в умовах збройної агресії Російської Федерації” протягом 2016-2017 років проводила група експертів та громадських організацій.

Вони опитали 500 представників системи правосуддя, провели інтерв’ю з 40 особами, котрі були залучені до здійснення кримінального, адміністративного та цивільного судочинства, частина з яких переїхала з територій, що сьогодні непідконтрольні уряду України.

Також було проаналізовано 400 судових рішень у справах, зумовлених агресією Росії на сході України і проведений моніторинг 214 судових засідань у різних категоріях справ у судах Донецької та Луганської областей, дотичних до зони АТО, а також в інших судах у справах, пов’язаних зі збройним конфліктом.

Виявлені 4 ключові проблеми детально описані у відповідних розділах дослідження.

Так, слабка інституційна спроможність органів системи правосуддя на сході Україні обумовлена кадровою недоукомплектованістю цих органів, недостатнім рівнем підготовки з міжнародного гуманітарного права. А також тиском на суддів, прокурорів та слідчих з Донецької та Луганської областей, залежність багатьох з них від впливу з боку окупаційної влади.

Законодавче регулювання системи правосуддя не відповідає умовам збройної агресії. Зокрема, відсутні інструкції про те, як діяти системі в умовах бойових дій, чинне кримінальне законодавство не узгоджується з міжнародним правом, а держава витрачає зайві ресурси, притягуючи до відповідальності осіб за правопорушення, допущені вимушено, в умовах загрози життю. Після запровадження операції об’єднаних сил (ООС) виникла юридична невизначеність щодо можливості застосування законодавства, дія якого розрахована на період АТО, зокрема, щодо здійснення судових викликів та повідомлень осіб, які перебувають на окупованій території.

Прогалини в законних механізмах із відновлення втрачених через бойові дії справ спричиняють суттєві перешкоди для виконання судових рішень. Фізичний доступ до суду для жителів окупованих територій Донецької і Луганської областей суттєво ускладнений, а також поширена незаконна практика (кожна п’ята справа) проведення судових засідань в кабінетах суддів замість зали судових засідань.

Також теперішня ситуація із правосуддям дозволяє уникати відповідальності за злочини, вчинені в умовах збройної агресії. Наявних процесуальних механізмів недостатньо для протидії правопорушенням, пов’язаним із збройним конфліктом на сході України. Винувата особа може уникнути правосуддя, переховуючись на окупованих територіях, або ж вирок може бути скасовано через відсутність у матеріалах провадження звукозапису або журналу судового засідання. Злочинність на непідконтрольній території, фактично, залишається безкарною.

Водночас, законом посилено кримінальну відповідальність українських військовослужбовців за військові правопорушення. Проте судді по-різному враховують контекст збройного конфлікту – в одних випадках як обставину, що обтяжує відповідальність, в інших – що пом’якшує.

Повний текст дослідження українською мовою можна завантажити тут.

Джерело, 25/05/2018

Презентація дослідження «Правосуддя на сході України в умовах збройної агресії Російської Федерації».

Травень 16, 2018
Протягом 2016-2017 рр. за ініціативи та підтримки МФ “Відродження” група українських експертів та громадських організацій проводила дослідження з метою оцінити вплив збройного конфлікту на українську систему правосуддя та її спроможність здійснювати правосуддя.

Центр Громадянських Свобод – один з авторів дослідження.

Починаючи від законодавчих аспектів діяльності й до опитування осіб, що утримуються у місцях обмеження волі. Шляхом інтерв’ювання, проведення фокус груп, анкетування, надсилання запитів та інших інструментів – експерти проаналізували проблеми із якими стикаються всі хто має справу із судовою системою.

Експерти зібрали величезний масив якісних і кількісних показників, які чітко вказують на наявні прогалини в реформі. Результати дослідження будуть цікаві державним органам, міжнародним організаціям; всім тим, хто цікавиться реформою судової системи.

 

До участі запрошуються народні депутати України, судді
Верховного Суду України та місцевих судів, представники
Адміністрації Президента України, Генеральної прокуратури
України, Служби безпеки України, Національної поліції,
ключових міністерств та відомств, а також представники
міжнародних моніторингових місій та посольств.

 

Просимо підтвердити Вашу участь до 18 травня, надіславши листа на katerinalukasevych@gmail.com

 

6 речей, які Вам потрібно знати про конфлікт на сході України – стаття гуманітарної місії ООН

Травень 8, 2018

Гуманітарна місія ООН в Україні опублікувала статтю про 6 речей, які кожен має знати про конфлікт на сході країні.

Права людини на південному сході України – бюлетень

Травень 1, 2018
Електронний щомісячник Коаліції громадських організацій та ініціатив
«Справедливість заради миру на Донбасі», присвячений стану з правами
людини на окупованих та контрольованих територіях
Донецької та Луганської областей.

Гармонізація нашого кримінального законодавства з міжнародним правом

Квітень 25, 2018

Приведення кримінального законодавства України у відповідність з міжнародним правом в питаннях криміналізації основних злочинів за міжнародним правом.

 

 

Втрати цивільного населення внаслідок воєнного конфлікту на Сході України

Квітень 24, 2018

“Справедливість заради миру на Донбасі”

Відбулася прес-конференція, на якій були презентовані попередні результати дослідження “Втрати цивільного населення внаслідок воєнного конфлікту на Сході України (2014-2018 рр.)”

Попередня доповідь в рамках проекту «Моніторинг, документування порушень та захист прав цивільного населення, постраждалого від війни на Сході України»

 

Я – не якір. Чому переселенці з Донбасу мають право голосувати

Березень 6, 2018

Ми найбільше відчуваємо цінність свого голосу тоді, коли змушені мовчати

Спочатку це було в 2015-му. Президент назвав переселенців «українським якорем Донбасу» в контексті того, що вони будуть голосувати на місцевих виборах на Донбасі.

Тепер це повторилось знов. Під час прес-конференції «Виклики-2018» Петро Порошенко сказав, що внутрішньо переміщені особи «мають повернутися у звільнений Донбас і бути там якорем, який тримає Донбас в Україні».

По-перше, я б хотіла, щоб українська влада а) не перекладала свої обов’язки на людей, які вимушені були самостійно захищатися, а потім рятуватися від агресора; б) щоб українська влада і зараз «тримала Донбас в Україні», а не кидала його напризволяще, дискримінуючи переселенців і показово забувши про людей в окупації.

По-друге, чим довше буде тривати війна, тим менше треба покладати надій на повернення переселенців у покинуті домівки. Тому фраза «мають повернутися» звучить якось дивно.

Я хочу відчувати себе громадянкою, а не якорем

І по-третє, я – не якір.

Я – не якір. Я могла б ним бути, якби 31 травня 2014 року мені не довелось покинути Донецьк з двома дітьми та однією валізою з літніми речами. Більше жодного разу я не заїхала навіть по теплі речі.

Я – не якір. Якір лишається там, де його залишили і тримає величезний корабель. У якоря є щось, за що він може зачепитися, щоб хвилі його не бентежили. У мене немає коренів. Вони розлетілись по всій Україні, а частина залишилася на окупованій Донеччині. Це більше схоже на перекотиполе.

Я – не якір. Він лежить на дні. Я – постійно йду вгору. Бо інакше переселенцю не вижити. Бо якщо зараз тихо лежати на дні, ми програємо. Бо лежати на дні – то для слабких. А я з Донеччини, де енергія землі та степового повітря дає людям надзвичайну силу та енергію.

Я – не якір. Якір – це інструмент. А я не люблю, коли мною користуються.

Я – не якір. Я – Двигун. Тому прошу президента дати мені можливість інтегруватися в ту частину країни, де я є зараз. Щоби отримати сили для повернення в Донецьк тоді, коли це буде можливо. Мені треба жити тут і зараз. Щоб мої діти виросли у вільній Україні та могли провідувати прадідів на Донеччині, бігати в соняшниках та збирати на териконах камінчики з відбитками листя папороті.

Я хочу відчувати себе громадянкою, а не якорем. Громадянкою з повним набором прав. В тому числі й з правом обирати. Тому що ми найбільше відчуваємо цінність свого голосу тоді, коли змушені мовчати. Я пережила президентську виборчу кампанію в Донецьку при окупованих виборчих комісіях. Я вже четвертий рік не голосую, тому точно знаю, про що кажу.

Я хочу голосувати там, де живу, незалежно від планів на мене. Бо я – двигун.

Джерело, 05/03/2018.

“Зайві люди”: чому влада боїться переселенців?

Лютий 28, 2018

Последние пару недель СМИ обсуждают “инсайд”: в конце лета 2018 года в Украине якобы пройдут досрочные парламентские выборы.

Власть спешит воспользоваться старым избирательным форматом, чтобы получить максимально “предсказуемый” результат за счёт мажоритарщиков и административного ресурса на местах.

Не берусь судить, насколько всё это соответствует действительности, однако подобная логика уже не удивляет. Если результат можно “подправить” вручную, чиновники поступят именно так.

Боязнь свободной конкуренции – верный признак превращения режима в авторитарный. А выборы в этом смысле – лакмусовая бумажка.

Речь не только о прямых нарушениях и всяческих “каруселях”. Через четыре года после начала конфликта на Донбассе, сограждане-переселенцы по-прежнему не обладают полнотой избирательного права.

О том, как восстановить справедливость, много говорили и наши общественные организации, и международные партнёры. Более того, соответствующий законопроект №6240 был зарегистрирован в Верховной Раде почти год назад, но так и не стал приоритетом.

Контраргументы не выдерживают никакой критики.

К примеру, могут ли проголосовать за “неудобного” для власти кандидата те, кто имеют статус внутренне перемещенных лиц (ВПЛ), но фактически проживают на оккупированных территориях? Безусловно, да. Но точно так же за него могут проголосовать и “обычные” украинцы.

Решение напрашивается само собой. Если такой кандидат представляет реальную опасность для государства, открыто поддерживая “сепаратизм”, им должны заняться СБУ, МВД, прокуратура…

Если же взгляды политика просто идут вразрез с “генеральной линией”, он может и должен оставаться участником предвыборной гонки. И состав его ядерного электората тут вообще не при чём.

Сегодня можно услышать мнение, что участие переселенцев в выборах изменит электоральный расклад и поэтому “стоит повременить”. Для меня это очень тревожный сигнал.

Во-первых, потому что любая сегрегация – вирус, который очень быстро разрушает общественный организм. Сегодня “неправильными” избирателями могут оказаться ВПЛ, завтра – люди с минимальным доходом (ведь они выбирают “за гречку!”), а послезавтра – женщины-домохозяйки…

И так далее. Надеюсь, не нужно объяснять, куда ведёт эта историческая траектория.

Во-вторых, решение вопроса с правами ВПЛ – важнейшая часть реинтеграции, закон о которой уже принят. Исключая переселенцев из жизни громад, власть фактически закрепляет за ними клеймо “иждивенцев” и “попрошаек”. На самом деле это далеко не так.

Недавно в Житомире я разговаривала с активистами, которые инициировали ряд программ для совместного развития предпринимательства коренными житомирянами и ВПЛ.

Кроме того, что такие программы поддерживают самых активных, они решают ещё одну актуальную задачу: снижают напряжение между “местными” и “понаехавшими”.

Подобные кейсы гораздо эффективней воздействуют на общественное мнение, чем плакаты “Любіть Україну!”

В сильном государстве не может быть “лишних людей”. Если сегодня представители власти так боятся переселенцев, что готовы ограничить их участие в выборах, что будет завтра, после освобождения Донбасса?

Электоральные расчёты не должны перевешивать гражданские права. Вместо того, чтобы “моделировать” нужные результаты выборов, чиновникам стоит задуматься о том, как ментально и информационно “вернуть в Украину” тех, кто временно находится на оккупированных территориях.

Иначе мы никогда не выйдем из замкнутого круга. Переселенцы – лишние для власти, поскольку не являются её электоратом. Но, оставаясь лишними, они никогда не станут её союзниками.

Джерело, 27/02/2018

Результаты поиска:

Правосуддя на сході України в умовах збройної агресії Російської Федерації

Липень 9, 2018
Протягом 2016-2017 рр. за ініціативи та підтримки МФ “Відродження” група українських експертів та громадських організацій проводила дослідження з метою оцінити вплив збройного конфлікту на українську систему правосуддя та її спроможність здійснювати правосуддя.
Центр Громадянських Свобод – один з авторів дослідження.

Шляхом інтерв’ювання, проведення фокус груп, анкетування, надсилання запитів та інших інструментів – експерти проаналізували проблеми із якими стикаються всі хто має справу із судовою системою. Починаючи від законодавчих аспектів діяльності й до опитування осіб, що утримуються у місцях обмеження волі.

Експерти зібрали величезний масив якісних і кількісних показників, які чітко вказують на наявні прогалини в реформі. Результати дослідження будуть цікаві державним органам, міжнародним організаціям; всім тим, хто цікавиться реформою судової системи.

Повний звіт доступний за посиланням.

Чи зможе Україна відповідно карати за злочини на війні? Правозахисники презентували дослідження

Травень 26, 2018

Слабка інституційна спроможність органів системи правосуддя на сході Україні, невідповідне для умов збройної агресії законодавче регулювання, ускладнений доступ до правосуддя та можливість уникнути відповідальності за злочини, вчинені в умовах збройної агресії Росії.

Такі ключові проблеми із реалізацією правосуддя в умовах збройного конфлікту на сході України виявило дослідження підтримане Міжнародним фондом “Відродження”, яке правозахисники презентували 25 травня.

Дослідження “Правосуддя на сході України в умовах збройної агресії Російської Федерації” протягом 2016-2017 років проводила група експертів та громадських організацій.

Вони опитали 500 представників системи правосуддя, провели інтерв’ю з 40 особами, котрі були залучені до здійснення кримінального, адміністративного та цивільного судочинства, частина з яких переїхала з територій, що сьогодні непідконтрольні уряду України.

Також було проаналізовано 400 судових рішень у справах, зумовлених агресією Росії на сході України і проведений моніторинг 214 судових засідань у різних категоріях справ у судах Донецької та Луганської областей, дотичних до зони АТО, а також в інших судах у справах, пов’язаних зі збройним конфліктом.

Виявлені 4 ключові проблеми детально описані у відповідних розділах дослідження.

Так, слабка інституційна спроможність органів системи правосуддя на сході Україні обумовлена кадровою недоукомплектованістю цих органів, недостатнім рівнем підготовки з міжнародного гуманітарного права. А також тиском на суддів, прокурорів та слідчих з Донецької та Луганської областей, залежність багатьох з них від впливу з боку окупаційної влади.

Законодавче регулювання системи правосуддя не відповідає умовам збройної агресії. Зокрема, відсутні інструкції про те, як діяти системі в умовах бойових дій, чинне кримінальне законодавство не узгоджується з міжнародним правом, а держава витрачає зайві ресурси, притягуючи до відповідальності осіб за правопорушення, допущені вимушено, в умовах загрози життю. Після запровадження операції об’єднаних сил (ООС) виникла юридична невизначеність щодо можливості застосування законодавства, дія якого розрахована на період АТО, зокрема, щодо здійснення судових викликів та повідомлень осіб, які перебувають на окупованій території.

Прогалини в законних механізмах із відновлення втрачених через бойові дії справ спричиняють суттєві перешкоди для виконання судових рішень. Фізичний доступ до суду для жителів окупованих територій Донецької і Луганської областей суттєво ускладнений, а також поширена незаконна практика (кожна п’ята справа) проведення судових засідань в кабінетах суддів замість зали судових засідань.

Також теперішня ситуація із правосуддям дозволяє уникати відповідальності за злочини, вчинені в умовах збройної агресії. Наявних процесуальних механізмів недостатньо для протидії правопорушенням, пов’язаним із збройним конфліктом на сході України. Винувата особа може уникнути правосуддя, переховуючись на окупованих територіях, або ж вирок може бути скасовано через відсутність у матеріалах провадження звукозапису або журналу судового засідання. Злочинність на непідконтрольній території, фактично, залишається безкарною.

Водночас, законом посилено кримінальну відповідальність українських військовослужбовців за військові правопорушення. Проте судді по-різному враховують контекст збройного конфлікту – в одних випадках як обставину, що обтяжує відповідальність, в інших – що пом’якшує.

Повний текст дослідження українською мовою можна завантажити тут.

Джерело, 25/05/2018

Презентація дослідження «Правосуддя на сході України в умовах збройної агресії Російської Федерації».

Травень 16, 2018
Протягом 2016-2017 рр. за ініціативи та підтримки МФ “Відродження” група українських експертів та громадських організацій проводила дослідження з метою оцінити вплив збройного конфлікту на українську систему правосуддя та її спроможність здійснювати правосуддя.

Центр Громадянських Свобод – один з авторів дослідження.

Починаючи від законодавчих аспектів діяльності й до опитування осіб, що утримуються у місцях обмеження волі. Шляхом інтерв’ювання, проведення фокус груп, анкетування, надсилання запитів та інших інструментів – експерти проаналізували проблеми із якими стикаються всі хто має справу із судовою системою.

Експерти зібрали величезний масив якісних і кількісних показників, які чітко вказують на наявні прогалини в реформі. Результати дослідження будуть цікаві державним органам, міжнародним організаціям; всім тим, хто цікавиться реформою судової системи.

 

До участі запрошуються народні депутати України, судді
Верховного Суду України та місцевих судів, представники
Адміністрації Президента України, Генеральної прокуратури
України, Служби безпеки України, Національної поліції,
ключових міністерств та відомств, а також представники
міжнародних моніторингових місій та посольств.

 

Просимо підтвердити Вашу участь до 18 травня, надіславши листа на katerinalukasevych@gmail.com

 

6 речей, які Вам потрібно знати про конфлікт на сході України – стаття гуманітарної місії ООН

Травень 8, 2018

Гуманітарна місія ООН в Україні опублікувала статтю про 6 речей, які кожен має знати про конфлікт на сході країні.

Права людини на південному сході України – бюлетень

Травень 1, 2018
Електронний щомісячник Коаліції громадських організацій та ініціатив
«Справедливість заради миру на Донбасі», присвячений стану з правами
людини на окупованих та контрольованих територіях
Донецької та Луганської областей.

Гармонізація нашого кримінального законодавства з міжнародним правом

Квітень 25, 2018

Приведення кримінального законодавства України у відповідність з міжнародним правом в питаннях криміналізації основних злочинів за міжнародним правом.

 

 

Втрати цивільного населення внаслідок воєнного конфлікту на Сході України

Квітень 24, 2018

“Справедливість заради миру на Донбасі”

Відбулася прес-конференція, на якій були презентовані попередні результати дослідження “Втрати цивільного населення внаслідок воєнного конфлікту на Сході України (2014-2018 рр.)”

Попередня доповідь в рамках проекту «Моніторинг, документування порушень та захист прав цивільного населення, постраждалого від війни на Сході України»

 

Я – не якір. Чому переселенці з Донбасу мають право голосувати

Березень 6, 2018

Ми найбільше відчуваємо цінність свого голосу тоді, коли змушені мовчати

Спочатку це було в 2015-му. Президент назвав переселенців «українським якорем Донбасу» в контексті того, що вони будуть голосувати на місцевих виборах на Донбасі.

Тепер це повторилось знов. Під час прес-конференції «Виклики-2018» Петро Порошенко сказав, що внутрішньо переміщені особи «мають повернутися у звільнений Донбас і бути там якорем, який тримає Донбас в Україні».

По-перше, я б хотіла, щоб українська влада а) не перекладала свої обов’язки на людей, які вимушені були самостійно захищатися, а потім рятуватися від агресора; б) щоб українська влада і зараз «тримала Донбас в Україні», а не кидала його напризволяще, дискримінуючи переселенців і показово забувши про людей в окупації.

По-друге, чим довше буде тривати війна, тим менше треба покладати надій на повернення переселенців у покинуті домівки. Тому фраза «мають повернутися» звучить якось дивно.

Я хочу відчувати себе громадянкою, а не якорем

І по-третє, я – не якір.

Я – не якір. Я могла б ним бути, якби 31 травня 2014 року мені не довелось покинути Донецьк з двома дітьми та однією валізою з літніми речами. Більше жодного разу я не заїхала навіть по теплі речі.

Я – не якір. Якір лишається там, де його залишили і тримає величезний корабель. У якоря є щось, за що він може зачепитися, щоб хвилі його не бентежили. У мене немає коренів. Вони розлетілись по всій Україні, а частина залишилася на окупованій Донеччині. Це більше схоже на перекотиполе.

Я – не якір. Він лежить на дні. Я – постійно йду вгору. Бо інакше переселенцю не вижити. Бо якщо зараз тихо лежати на дні, ми програємо. Бо лежати на дні – то для слабких. А я з Донеччини, де енергія землі та степового повітря дає людям надзвичайну силу та енергію.

Я – не якір. Якір – це інструмент. А я не люблю, коли мною користуються.

Я – не якір. Я – Двигун. Тому прошу президента дати мені можливість інтегруватися в ту частину країни, де я є зараз. Щоби отримати сили для повернення в Донецьк тоді, коли це буде можливо. Мені треба жити тут і зараз. Щоб мої діти виросли у вільній Україні та могли провідувати прадідів на Донеччині, бігати в соняшниках та збирати на териконах камінчики з відбитками листя папороті.

Я хочу відчувати себе громадянкою, а не якорем. Громадянкою з повним набором прав. В тому числі й з правом обирати. Тому що ми найбільше відчуваємо цінність свого голосу тоді, коли змушені мовчати. Я пережила президентську виборчу кампанію в Донецьку при окупованих виборчих комісіях. Я вже четвертий рік не голосую, тому точно знаю, про що кажу.

Я хочу голосувати там, де живу, незалежно від планів на мене. Бо я – двигун.

Джерело, 05/03/2018.

“Зайві люди”: чому влада боїться переселенців?

Лютий 28, 2018

Последние пару недель СМИ обсуждают “инсайд”: в конце лета 2018 года в Украине якобы пройдут досрочные парламентские выборы.

Власть спешит воспользоваться старым избирательным форматом, чтобы получить максимально “предсказуемый” результат за счёт мажоритарщиков и административного ресурса на местах.

Не берусь судить, насколько всё это соответствует действительности, однако подобная логика уже не удивляет. Если результат можно “подправить” вручную, чиновники поступят именно так.

Боязнь свободной конкуренции – верный признак превращения режима в авторитарный. А выборы в этом смысле – лакмусовая бумажка.

Речь не только о прямых нарушениях и всяческих “каруселях”. Через четыре года после начала конфликта на Донбассе, сограждане-переселенцы по-прежнему не обладают полнотой избирательного права.

О том, как восстановить справедливость, много говорили и наши общественные организации, и международные партнёры. Более того, соответствующий законопроект №6240 был зарегистрирован в Верховной Раде почти год назад, но так и не стал приоритетом.

Контраргументы не выдерживают никакой критики.

К примеру, могут ли проголосовать за “неудобного” для власти кандидата те, кто имеют статус внутренне перемещенных лиц (ВПЛ), но фактически проживают на оккупированных территориях? Безусловно, да. Но точно так же за него могут проголосовать и “обычные” украинцы.

Решение напрашивается само собой. Если такой кандидат представляет реальную опасность для государства, открыто поддерживая “сепаратизм”, им должны заняться СБУ, МВД, прокуратура…

Если же взгляды политика просто идут вразрез с “генеральной линией”, он может и должен оставаться участником предвыборной гонки. И состав его ядерного электората тут вообще не при чём.

Сегодня можно услышать мнение, что участие переселенцев в выборах изменит электоральный расклад и поэтому “стоит повременить”. Для меня это очень тревожный сигнал.

Во-первых, потому что любая сегрегация – вирус, который очень быстро разрушает общественный организм. Сегодня “неправильными” избирателями могут оказаться ВПЛ, завтра – люди с минимальным доходом (ведь они выбирают “за гречку!”), а послезавтра – женщины-домохозяйки…

И так далее. Надеюсь, не нужно объяснять, куда ведёт эта историческая траектория.

Во-вторых, решение вопроса с правами ВПЛ – важнейшая часть реинтеграции, закон о которой уже принят. Исключая переселенцев из жизни громад, власть фактически закрепляет за ними клеймо “иждивенцев” и “попрошаек”. На самом деле это далеко не так.

Недавно в Житомире я разговаривала с активистами, которые инициировали ряд программ для совместного развития предпринимательства коренными житомирянами и ВПЛ.

Кроме того, что такие программы поддерживают самых активных, они решают ещё одну актуальную задачу: снижают напряжение между “местными” и “понаехавшими”.

Подобные кейсы гораздо эффективней воздействуют на общественное мнение, чем плакаты “Любіть Україну!”

В сильном государстве не может быть “лишних людей”. Если сегодня представители власти так боятся переселенцев, что готовы ограничить их участие в выборах, что будет завтра, после освобождения Донбасса?

Электоральные расчёты не должны перевешивать гражданские права. Вместо того, чтобы “моделировать” нужные результаты выборов, чиновникам стоит задуматься о том, как ментально и информационно “вернуть в Украину” тех, кто временно находится на оккупированных территориях.

Иначе мы никогда не выйдем из замкнутого круга. Переселенцы – лишние для власти, поскольку не являются её электоратом. Но, оставаясь лишними, они никогда не станут её союзниками.

Джерело, 27/02/2018

Результаты поиска:

Правосуддя на сході України в умовах збройної агресії Російської Федерації

Липень 9, 2018
Протягом 2016-2017 рр. за ініціативи та підтримки МФ “Відродження” група українських експертів та громадських організацій проводила дослідження з метою оцінити вплив збройного конфлікту на українську систему правосуддя та її спроможність здійснювати правосуддя.
Центр Громадянських Свобод – один з авторів дослідження.

Шляхом інтерв’ювання, проведення фокус груп, анкетування, надсилання запитів та інших інструментів – експерти проаналізували проблеми із якими стикаються всі хто має справу із судовою системою. Починаючи від законодавчих аспектів діяльності й до опитування осіб, що утримуються у місцях обмеження волі.

Експерти зібрали величезний масив якісних і кількісних показників, які чітко вказують на наявні прогалини в реформі. Результати дослідження будуть цікаві державним органам, міжнародним організаціям; всім тим, хто цікавиться реформою судової системи.

Повний звіт доступний за посиланням.

Чи зможе Україна відповідно карати за злочини на війні? Правозахисники презентували дослідження

Травень 26, 2018

Слабка інституційна спроможність органів системи правосуддя на сході Україні, невідповідне для умов збройної агресії законодавче регулювання, ускладнений доступ до правосуддя та можливість уникнути відповідальності за злочини, вчинені в умовах збройної агресії Росії.

Такі ключові проблеми із реалізацією правосуддя в умовах збройного конфлікту на сході України виявило дослідження підтримане Міжнародним фондом “Відродження”, яке правозахисники презентували 25 травня.

Дослідження “Правосуддя на сході України в умовах збройної агресії Російської Федерації” протягом 2016-2017 років проводила група експертів та громадських організацій.

Вони опитали 500 представників системи правосуддя, провели інтерв’ю з 40 особами, котрі були залучені до здійснення кримінального, адміністративного та цивільного судочинства, частина з яких переїхала з територій, що сьогодні непідконтрольні уряду України.

Також було проаналізовано 400 судових рішень у справах, зумовлених агресією Росії на сході України і проведений моніторинг 214 судових засідань у різних категоріях справ у судах Донецької та Луганської областей, дотичних до зони АТО, а також в інших судах у справах, пов’язаних зі збройним конфліктом.

Виявлені 4 ключові проблеми детально описані у відповідних розділах дослідження.

Так, слабка інституційна спроможність органів системи правосуддя на сході Україні обумовлена кадровою недоукомплектованістю цих органів, недостатнім рівнем підготовки з міжнародного гуманітарного права. А також тиском на суддів, прокурорів та слідчих з Донецької та Луганської областей, залежність багатьох з них від впливу з боку окупаційної влади.

Законодавче регулювання системи правосуддя не відповідає умовам збройної агресії. Зокрема, відсутні інструкції про те, як діяти системі в умовах бойових дій, чинне кримінальне законодавство не узгоджується з міжнародним правом, а держава витрачає зайві ресурси, притягуючи до відповідальності осіб за правопорушення, допущені вимушено, в умовах загрози життю. Після запровадження операції об’єднаних сил (ООС) виникла юридична невизначеність щодо можливості застосування законодавства, дія якого розрахована на період АТО, зокрема, щодо здійснення судових викликів та повідомлень осіб, які перебувають на окупованій території.

Прогалини в законних механізмах із відновлення втрачених через бойові дії справ спричиняють суттєві перешкоди для виконання судових рішень. Фізичний доступ до суду для жителів окупованих територій Донецької і Луганської областей суттєво ускладнений, а також поширена незаконна практика (кожна п’ята справа) проведення судових засідань в кабінетах суддів замість зали судових засідань.

Також теперішня ситуація із правосуддям дозволяє уникати відповідальності за злочини, вчинені в умовах збройної агресії. Наявних процесуальних механізмів недостатньо для протидії правопорушенням, пов’язаним із збройним конфліктом на сході України. Винувата особа може уникнути правосуддя, переховуючись на окупованих територіях, або ж вирок може бути скасовано через відсутність у матеріалах провадження звукозапису або журналу судового засідання. Злочинність на непідконтрольній території, фактично, залишається безкарною.

Водночас, законом посилено кримінальну відповідальність українських військовослужбовців за військові правопорушення. Проте судді по-різному враховують контекст збройного конфлікту – в одних випадках як обставину, що обтяжує відповідальність, в інших – що пом’якшує.

Повний текст дослідження українською мовою можна завантажити тут.

Джерело, 25/05/2018

Презентація дослідження «Правосуддя на сході України в умовах збройної агресії Російської Федерації».

Травень 16, 2018
Протягом 2016-2017 рр. за ініціативи та підтримки МФ “Відродження” група українських експертів та громадських організацій проводила дослідження з метою оцінити вплив збройного конфлікту на українську систему правосуддя та її спроможність здійснювати правосуддя.

Центр Громадянських Свобод – один з авторів дослідження.

Починаючи від законодавчих аспектів діяльності й до опитування осіб, що утримуються у місцях обмеження волі. Шляхом інтерв’ювання, проведення фокус груп, анкетування, надсилання запитів та інших інструментів – експерти проаналізували проблеми із якими стикаються всі хто має справу із судовою системою.

Експерти зібрали величезний масив якісних і кількісних показників, які чітко вказують на наявні прогалини в реформі. Результати дослідження будуть цікаві державним органам, міжнародним організаціям; всім тим, хто цікавиться реформою судової системи.

 

До участі запрошуються народні депутати України, судді
Верховного Суду України та місцевих судів, представники
Адміністрації Президента України, Генеральної прокуратури
України, Служби безпеки України, Національної поліції,
ключових міністерств та відомств, а також представники
міжнародних моніторингових місій та посольств.

 

Просимо підтвердити Вашу участь до 18 травня, надіславши листа на katerinalukasevych@gmail.com

 

6 речей, які Вам потрібно знати про конфлікт на сході України – стаття гуманітарної місії ООН

Травень 8, 2018

Гуманітарна місія ООН в Україні опублікувала статтю про 6 речей, які кожен має знати про конфлікт на сході країні.

Права людини на південному сході України – бюлетень

Травень 1, 2018
Електронний щомісячник Коаліції громадських організацій та ініціатив
«Справедливість заради миру на Донбасі», присвячений стану з правами
людини на окупованих та контрольованих територіях
Донецької та Луганської областей.

Гармонізація нашого кримінального законодавства з міжнародним правом

Квітень 25, 2018

Приведення кримінального законодавства України у відповідність з міжнародним правом в питаннях криміналізації основних злочинів за міжнародним правом.

 

 

Втрати цивільного населення внаслідок воєнного конфлікту на Сході України

Квітень 24, 2018

“Справедливість заради миру на Донбасі”

Відбулася прес-конференція, на якій були презентовані попередні результати дослідження “Втрати цивільного населення внаслідок воєнного конфлікту на Сході України (2014-2018 рр.)”

Попередня доповідь в рамках проекту «Моніторинг, документування порушень та захист прав цивільного населення, постраждалого від війни на Сході України»

 

Я – не якір. Чому переселенці з Донбасу мають право голосувати

Березень 6, 2018

Ми найбільше відчуваємо цінність свого голосу тоді, коли змушені мовчати

Спочатку це було в 2015-му. Президент назвав переселенців «українським якорем Донбасу» в контексті того, що вони будуть голосувати на місцевих виборах на Донбасі.

Тепер це повторилось знов. Під час прес-конференції «Виклики-2018» Петро Порошенко сказав, що внутрішньо переміщені особи «мають повернутися у звільнений Донбас і бути там якорем, який тримає Донбас в Україні».

По-перше, я б хотіла, щоб українська влада а) не перекладала свої обов’язки на людей, які вимушені були самостійно захищатися, а потім рятуватися від агресора; б) щоб українська влада і зараз «тримала Донбас в Україні», а не кидала його напризволяще, дискримінуючи переселенців і показово забувши про людей в окупації.

По-друге, чим довше буде тривати війна, тим менше треба покладати надій на повернення переселенців у покинуті домівки. Тому фраза «мають повернутися» звучить якось дивно.

Я хочу відчувати себе громадянкою, а не якорем

І по-третє, я – не якір.

Я – не якір. Я могла б ним бути, якби 31 травня 2014 року мені не довелось покинути Донецьк з двома дітьми та однією валізою з літніми речами. Більше жодного разу я не заїхала навіть по теплі речі.

Я – не якір. Якір лишається там, де його залишили і тримає величезний корабель. У якоря є щось, за що він може зачепитися, щоб хвилі його не бентежили. У мене немає коренів. Вони розлетілись по всій Україні, а частина залишилася на окупованій Донеччині. Це більше схоже на перекотиполе.

Я – не якір. Він лежить на дні. Я – постійно йду вгору. Бо інакше переселенцю не вижити. Бо якщо зараз тихо лежати на дні, ми програємо. Бо лежати на дні – то для слабких. А я з Донеччини, де енергія землі та степового повітря дає людям надзвичайну силу та енергію.

Я – не якір. Якір – це інструмент. А я не люблю, коли мною користуються.

Я – не якір. Я – Двигун. Тому прошу президента дати мені можливість інтегруватися в ту частину країни, де я є зараз. Щоби отримати сили для повернення в Донецьк тоді, коли це буде можливо. Мені треба жити тут і зараз. Щоб мої діти виросли у вільній Україні та могли провідувати прадідів на Донеччині, бігати в соняшниках та збирати на териконах камінчики з відбитками листя папороті.

Я хочу відчувати себе громадянкою, а не якорем. Громадянкою з повним набором прав. В тому числі й з правом обирати. Тому що ми найбільше відчуваємо цінність свого голосу тоді, коли змушені мовчати. Я пережила президентську виборчу кампанію в Донецьку при окупованих виборчих комісіях. Я вже четвертий рік не голосую, тому точно знаю, про що кажу.

Я хочу голосувати там, де живу, незалежно від планів на мене. Бо я – двигун.

Джерело, 05/03/2018.

“Зайві люди”: чому влада боїться переселенців?

Лютий 28, 2018

Последние пару недель СМИ обсуждают “инсайд”: в конце лета 2018 года в Украине якобы пройдут досрочные парламентские выборы.

Власть спешит воспользоваться старым избирательным форматом, чтобы получить максимально “предсказуемый” результат за счёт мажоритарщиков и административного ресурса на местах.

Не берусь судить, насколько всё это соответствует действительности, однако подобная логика уже не удивляет. Если результат можно “подправить” вручную, чиновники поступят именно так.

Боязнь свободной конкуренции – верный признак превращения режима в авторитарный. А выборы в этом смысле – лакмусовая бумажка.

Речь не только о прямых нарушениях и всяческих “каруселях”. Через четыре года после начала конфликта на Донбассе, сограждане-переселенцы по-прежнему не обладают полнотой избирательного права.

О том, как восстановить справедливость, много говорили и наши общественные организации, и международные партнёры. Более того, соответствующий законопроект №6240 был зарегистрирован в Верховной Раде почти год назад, но так и не стал приоритетом.

Контраргументы не выдерживают никакой критики.

К примеру, могут ли проголосовать за “неудобного” для власти кандидата те, кто имеют статус внутренне перемещенных лиц (ВПЛ), но фактически проживают на оккупированных территориях? Безусловно, да. Но точно так же за него могут проголосовать и “обычные” украинцы.

Решение напрашивается само собой. Если такой кандидат представляет реальную опасность для государства, открыто поддерживая “сепаратизм”, им должны заняться СБУ, МВД, прокуратура…

Если же взгляды политика просто идут вразрез с “генеральной линией”, он может и должен оставаться участником предвыборной гонки. И состав его ядерного электората тут вообще не при чём.

Сегодня можно услышать мнение, что участие переселенцев в выборах изменит электоральный расклад и поэтому “стоит повременить”. Для меня это очень тревожный сигнал.

Во-первых, потому что любая сегрегация – вирус, который очень быстро разрушает общественный организм. Сегодня “неправильными” избирателями могут оказаться ВПЛ, завтра – люди с минимальным доходом (ведь они выбирают “за гречку!”), а послезавтра – женщины-домохозяйки…

И так далее. Надеюсь, не нужно объяснять, куда ведёт эта историческая траектория.

Во-вторых, решение вопроса с правами ВПЛ – важнейшая часть реинтеграции, закон о которой уже принят. Исключая переселенцев из жизни громад, власть фактически закрепляет за ними клеймо “иждивенцев” и “попрошаек”. На самом деле это далеко не так.

Недавно в Житомире я разговаривала с активистами, которые инициировали ряд программ для совместного развития предпринимательства коренными житомирянами и ВПЛ.

Кроме того, что такие программы поддерживают самых активных, они решают ещё одну актуальную задачу: снижают напряжение между “местными” и “понаехавшими”.

Подобные кейсы гораздо эффективней воздействуют на общественное мнение, чем плакаты “Любіть Україну!”

В сильном государстве не может быть “лишних людей”. Если сегодня представители власти так боятся переселенцев, что готовы ограничить их участие в выборах, что будет завтра, после освобождения Донбасса?

Электоральные расчёты не должны перевешивать гражданские права. Вместо того, чтобы “моделировать” нужные результаты выборов, чиновникам стоит задуматься о том, как ментально и информационно “вернуть в Украину” тех, кто временно находится на оккупированных территориях.

Иначе мы никогда не выйдем из замкнутого круга. Переселенцы – лишние для власти, поскольку не являются её электоратом. Но, оставаясь лишними, они никогда не станут её союзниками.

Джерело, 27/02/2018

Результаты поиска:

Правосуддя на сході України в умовах збройної агресії Російської Федерації

Липень 9, 2018
Протягом 2016-2017 рр. за ініціативи та підтримки МФ “Відродження” група українських експертів та громадських організацій проводила дослідження з метою оцінити вплив збройного конфлікту на українську систему правосуддя та її спроможність здійснювати правосуддя.
Центр Громадянських Свобод – один з авторів дослідження.

Шляхом інтерв’ювання, проведення фокус груп, анкетування, надсилання запитів та інших інструментів – експерти проаналізували проблеми із якими стикаються всі хто має справу із судовою системою. Починаючи від законодавчих аспектів діяльності й до опитування осіб, що утримуються у місцях обмеження волі.

Експерти зібрали величезний масив якісних і кількісних показників, які чітко вказують на наявні прогалини в реформі. Результати дослідження будуть цікаві державним органам, міжнародним організаціям; всім тим, хто цікавиться реформою судової системи.

Повний звіт доступний за посиланням.

Чи зможе Україна відповідно карати за злочини на війні? Правозахисники презентували дослідження

Травень 26, 2018

Слабка інституційна спроможність органів системи правосуддя на сході Україні, невідповідне для умов збройної агресії законодавче регулювання, ускладнений доступ до правосуддя та можливість уникнути відповідальності за злочини, вчинені в умовах збройної агресії Росії.

Такі ключові проблеми із реалізацією правосуддя в умовах збройного конфлікту на сході України виявило дослідження підтримане Міжнародним фондом “Відродження”, яке правозахисники презентували 25 травня.

Дослідження “Правосуддя на сході України в умовах збройної агресії Російської Федерації” протягом 2016-2017 років проводила група експертів та громадських організацій.

Вони опитали 500 представників системи правосуддя, провели інтерв’ю з 40 особами, котрі були залучені до здійснення кримінального, адміністративного та цивільного судочинства, частина з яких переїхала з територій, що сьогодні непідконтрольні уряду України.

Також було проаналізовано 400 судових рішень у справах, зумовлених агресією Росії на сході України і проведений моніторинг 214 судових засідань у різних категоріях справ у судах Донецької та Луганської областей, дотичних до зони АТО, а також в інших судах у справах, пов’язаних зі збройним конфліктом.

Виявлені 4 ключові проблеми детально описані у відповідних розділах дослідження.

Так, слабка інституційна спроможність органів системи правосуддя на сході Україні обумовлена кадровою недоукомплектованістю цих органів, недостатнім рівнем підготовки з міжнародного гуманітарного права. А також тиском на суддів, прокурорів та слідчих з Донецької та Луганської областей, залежність багатьох з них від впливу з боку окупаційної влади.

Законодавче регулювання системи правосуддя не відповідає умовам збройної агресії. Зокрема, відсутні інструкції про те, як діяти системі в умовах бойових дій, чинне кримінальне законодавство не узгоджується з міжнародним правом, а держава витрачає зайві ресурси, притягуючи до відповідальності осіб за правопорушення, допущені вимушено, в умовах загрози життю. Після запровадження операції об’єднаних сил (ООС) виникла юридична невизначеність щодо можливості застосування законодавства, дія якого розрахована на період АТО, зокрема, щодо здійснення судових викликів та повідомлень осіб, які перебувають на окупованій території.

Прогалини в законних механізмах із відновлення втрачених через бойові дії справ спричиняють суттєві перешкоди для виконання судових рішень. Фізичний доступ до суду для жителів окупованих територій Донецької і Луганської областей суттєво ускладнений, а також поширена незаконна практика (кожна п’ята справа) проведення судових засідань в кабінетах суддів замість зали судових засідань.

Також теперішня ситуація із правосуддям дозволяє уникати відповідальності за злочини, вчинені в умовах збройної агресії. Наявних процесуальних механізмів недостатньо для протидії правопорушенням, пов’язаним із збройним конфліктом на сході України. Винувата особа може уникнути правосуддя, переховуючись на окупованих територіях, або ж вирок може бути скасовано через відсутність у матеріалах провадження звукозапису або журналу судового засідання. Злочинність на непідконтрольній території, фактично, залишається безкарною.

Водночас, законом посилено кримінальну відповідальність українських військовослужбовців за військові правопорушення. Проте судді по-різному враховують контекст збройного конфлікту – в одних випадках як обставину, що обтяжує відповідальність, в інших – що пом’якшує.

Повний текст дослідження українською мовою можна завантажити тут.

Джерело, 25/05/2018

Презентація дослідження «Правосуддя на сході України в умовах збройної агресії Російської Федерації».

Травень 16, 2018
Протягом 2016-2017 рр. за ініціативи та підтримки МФ “Відродження” група українських експертів та громадських організацій проводила дослідження з метою оцінити вплив збройного конфлікту на українську систему правосуддя та її спроможність здійснювати правосуддя.

Центр Громадянських Свобод – один з авторів дослідження.

Починаючи від законодавчих аспектів діяльності й до опитування осіб, що утримуються у місцях обмеження волі. Шляхом інтерв’ювання, проведення фокус груп, анкетування, надсилання запитів та інших інструментів – експерти проаналізували проблеми із якими стикаються всі хто має справу із судовою системою.

Експерти зібрали величезний масив якісних і кількісних показників, які чітко вказують на наявні прогалини в реформі. Результати дослідження будуть цікаві державним органам, міжнародним організаціям; всім тим, хто цікавиться реформою судової системи.

 

До участі запрошуються народні депутати України, судді
Верховного Суду України та місцевих судів, представники
Адміністрації Президента України, Генеральної прокуратури
України, Служби безпеки України, Національної поліції,
ключових міністерств та відомств, а також представники
міжнародних моніторингових місій та посольств.

 

Просимо підтвердити Вашу участь до 18 травня, надіславши листа на katerinalukasevych@gmail.com

 

6 речей, які Вам потрібно знати про конфлікт на сході України – стаття гуманітарної місії ООН

Травень 8, 2018

Гуманітарна місія ООН в Україні опублікувала статтю про 6 речей, які кожен має знати про конфлікт на сході країні.

Права людини на південному сході України – бюлетень

Травень 1, 2018
Електронний щомісячник Коаліції громадських організацій та ініціатив
«Справедливість заради миру на Донбасі», присвячений стану з правами
людини на окупованих та контрольованих територіях
Донецької та Луганської областей.

Гармонізація нашого кримінального законодавства з міжнародним правом

Квітень 25, 2018

Приведення кримінального законодавства України у відповідність з міжнародним правом в питаннях криміналізації основних злочинів за міжнародним правом.

 

 

Втрати цивільного населення внаслідок воєнного конфлікту на Сході України

Квітень 24, 2018

“Справедливість заради миру на Донбасі”

Відбулася прес-конференція, на якій були презентовані попередні результати дослідження “Втрати цивільного населення внаслідок воєнного конфлікту на Сході України (2014-2018 рр.)”

Попередня доповідь в рамках проекту «Моніторинг, документування порушень та захист прав цивільного населення, постраждалого від війни на Сході України»

 

Я – не якір. Чому переселенці з Донбасу мають право голосувати

Березень 6, 2018

Ми найбільше відчуваємо цінність свого голосу тоді, коли змушені мовчати

Спочатку це було в 2015-му. Президент назвав переселенців «українським якорем Донбасу» в контексті того, що вони будуть голосувати на місцевих виборах на Донбасі.

Тепер це повторилось знов. Під час прес-конференції «Виклики-2018» Петро Порошенко сказав, що внутрішньо переміщені особи «мають повернутися у звільнений Донбас і бути там якорем, який тримає Донбас в Україні».

По-перше, я б хотіла, щоб українська влада а) не перекладала свої обов’язки на людей, які вимушені були самостійно захищатися, а потім рятуватися від агресора; б) щоб українська влада і зараз «тримала Донбас в Україні», а не кидала його напризволяще, дискримінуючи переселенців і показово забувши про людей в окупації.

По-друге, чим довше буде тривати війна, тим менше треба покладати надій на повернення переселенців у покинуті домівки. Тому фраза «мають повернутися» звучить якось дивно.

Я хочу відчувати себе громадянкою, а не якорем

І по-третє, я – не якір.

Я – не якір. Я могла б ним бути, якби 31 травня 2014 року мені не довелось покинути Донецьк з двома дітьми та однією валізою з літніми речами. Більше жодного разу я не заїхала навіть по теплі речі.

Я – не якір. Якір лишається там, де його залишили і тримає величезний корабель. У якоря є щось, за що він може зачепитися, щоб хвилі його не бентежили. У мене немає коренів. Вони розлетілись по всій Україні, а частина залишилася на окупованій Донеччині. Це більше схоже на перекотиполе.

Я – не якір. Він лежить на дні. Я – постійно йду вгору. Бо інакше переселенцю не вижити. Бо якщо зараз тихо лежати на дні, ми програємо. Бо лежати на дні – то для слабких. А я з Донеччини, де енергія землі та степового повітря дає людям надзвичайну силу та енергію.

Я – не якір. Якір – це інструмент. А я не люблю, коли мною користуються.

Я – не якір. Я – Двигун. Тому прошу президента дати мені можливість інтегруватися в ту частину країни, де я є зараз. Щоби отримати сили для повернення в Донецьк тоді, коли це буде можливо. Мені треба жити тут і зараз. Щоб мої діти виросли у вільній Україні та могли провідувати прадідів на Донеччині, бігати в соняшниках та збирати на териконах камінчики з відбитками листя папороті.

Я хочу відчувати себе громадянкою, а не якорем. Громадянкою з повним набором прав. В тому числі й з правом обирати. Тому що ми найбільше відчуваємо цінність свого голосу тоді, коли змушені мовчати. Я пережила президентську виборчу кампанію в Донецьку при окупованих виборчих комісіях. Я вже четвертий рік не голосую, тому точно знаю, про що кажу.

Я хочу голосувати там, де живу, незалежно від планів на мене. Бо я – двигун.

Джерело, 05/03/2018.

“Зайві люди”: чому влада боїться переселенців?

Лютий 28, 2018

Последние пару недель СМИ обсуждают “инсайд”: в конце лета 2018 года в Украине якобы пройдут досрочные парламентские выборы.

Власть спешит воспользоваться старым избирательным форматом, чтобы получить максимально “предсказуемый” результат за счёт мажоритарщиков и административного ресурса на местах.

Не берусь судить, насколько всё это соответствует действительности, однако подобная логика уже не удивляет. Если результат можно “подправить” вручную, чиновники поступят именно так.

Боязнь свободной конкуренции – верный признак превращения режима в авторитарный. А выборы в этом смысле – лакмусовая бумажка.

Речь не только о прямых нарушениях и всяческих “каруселях”. Через четыре года после начала конфликта на Донбассе, сограждане-переселенцы по-прежнему не обладают полнотой избирательного права.

О том, как восстановить справедливость, много говорили и наши общественные организации, и международные партнёры. Более того, соответствующий законопроект №6240 был зарегистрирован в Верховной Раде почти год назад, но так и не стал приоритетом.

Контраргументы не выдерживают никакой критики.

К примеру, могут ли проголосовать за “неудобного” для власти кандидата те, кто имеют статус внутренне перемещенных лиц (ВПЛ), но фактически проживают на оккупированных территориях? Безусловно, да. Но точно так же за него могут проголосовать и “обычные” украинцы.

Решение напрашивается само собой. Если такой кандидат представляет реальную опасность для государства, открыто поддерживая “сепаратизм”, им должны заняться СБУ, МВД, прокуратура…

Если же взгляды политика просто идут вразрез с “генеральной линией”, он может и должен оставаться участником предвыборной гонки. И состав его ядерного электората тут вообще не при чём.

Сегодня можно услышать мнение, что участие переселенцев в выборах изменит электоральный расклад и поэтому “стоит повременить”. Для меня это очень тревожный сигнал.

Во-первых, потому что любая сегрегация – вирус, который очень быстро разрушает общественный организм. Сегодня “неправильными” избирателями могут оказаться ВПЛ, завтра – люди с минимальным доходом (ведь они выбирают “за гречку!”), а послезавтра – женщины-домохозяйки…

И так далее. Надеюсь, не нужно объяснять, куда ведёт эта историческая траектория.

Во-вторых, решение вопроса с правами ВПЛ – важнейшая часть реинтеграции, закон о которой уже принят. Исключая переселенцев из жизни громад, власть фактически закрепляет за ними клеймо “иждивенцев” и “попрошаек”. На самом деле это далеко не так.

Недавно в Житомире я разговаривала с активистами, которые инициировали ряд программ для совместного развития предпринимательства коренными житомирянами и ВПЛ.

Кроме того, что такие программы поддерживают самых активных, они решают ещё одну актуальную задачу: снижают напряжение между “местными” и “понаехавшими”.

Подобные кейсы гораздо эффективней воздействуют на общественное мнение, чем плакаты “Любіть Україну!”

В сильном государстве не может быть “лишних людей”. Если сегодня представители власти так боятся переселенцев, что готовы ограничить их участие в выборах, что будет завтра, после освобождения Донбасса?

Электоральные расчёты не должны перевешивать гражданские права. Вместо того, чтобы “моделировать” нужные результаты выборов, чиновникам стоит задуматься о том, как ментально и информационно “вернуть в Украину” тех, кто временно находится на оккупированных территориях.

Иначе мы никогда не выйдем из замкнутого круга. Переселенцы – лишние для власти, поскольку не являются её электоратом. Но, оставаясь лишними, они никогда не станут её союзниками.

Джерело, 27/02/2018

Результаты поиска:

Правосуддя на сході України в умовах збройної агресії Російської Федерації

Липень 9, 2018
Протягом 2016-2017 рр. за ініціативи та підтримки МФ “Відродження” група українських експертів та громадських організацій проводила дослідження з метою оцінити вплив збройного конфлікту на українську систему правосуддя та її спроможність здійснювати правосуддя.
Центр Громадянських Свобод – один з авторів дослідження.

Шляхом інтерв’ювання, проведення фокус груп, анкетування, надсилання запитів та інших інструментів – експерти проаналізували проблеми із якими стикаються всі хто має справу із судовою системою. Починаючи від законодавчих аспектів діяльності й до опитування осіб, що утримуються у місцях обмеження волі.

Експерти зібрали величезний масив якісних і кількісних показників, які чітко вказують на наявні прогалини в реформі. Результати дослідження будуть цікаві державним органам, міжнародним організаціям; всім тим, хто цікавиться реформою судової системи.

Повний звіт доступний за посиланням.

Чи зможе Україна відповідно карати за злочини на війні? Правозахисники презентували дослідження

Травень 26, 2018

Слабка інституційна спроможність органів системи правосуддя на сході Україні, невідповідне для умов збройної агресії законодавче регулювання, ускладнений доступ до правосуддя та можливість уникнути відповідальності за злочини, вчинені в умовах збройної агресії Росії.

Такі ключові проблеми із реалізацією правосуддя в умовах збройного конфлікту на сході України виявило дослідження підтримане Міжнародним фондом “Відродження”, яке правозахисники презентували 25 травня.

Дослідження “Правосуддя на сході України в умовах збройної агресії Російської Федерації” протягом 2016-2017 років проводила група експертів та громадських організацій.

Вони опитали 500 представників системи правосуддя, провели інтерв’ю з 40 особами, котрі були залучені до здійснення кримінального, адміністративного та цивільного судочинства, частина з яких переїхала з територій, що сьогодні непідконтрольні уряду України.

Також було проаналізовано 400 судових рішень у справах, зумовлених агресією Росії на сході України і проведений моніторинг 214 судових засідань у різних категоріях справ у судах Донецької та Луганської областей, дотичних до зони АТО, а також в інших судах у справах, пов’язаних зі збройним конфліктом.

Виявлені 4 ключові проблеми детально описані у відповідних розділах дослідження.

Так, слабка інституційна спроможність органів системи правосуддя на сході Україні обумовлена кадровою недоукомплектованістю цих органів, недостатнім рівнем підготовки з міжнародного гуманітарного права. А також тиском на суддів, прокурорів та слідчих з Донецької та Луганської областей, залежність багатьох з них від впливу з боку окупаційної влади.

Законодавче регулювання системи правосуддя не відповідає умовам збройної агресії. Зокрема, відсутні інструкції про те, як діяти системі в умовах бойових дій, чинне кримінальне законодавство не узгоджується з міжнародним правом, а держава витрачає зайві ресурси, притягуючи до відповідальності осіб за правопорушення, допущені вимушено, в умовах загрози життю. Після запровадження операції об’єднаних сил (ООС) виникла юридична невизначеність щодо можливості застосування законодавства, дія якого розрахована на період АТО, зокрема, щодо здійснення судових викликів та повідомлень осіб, які перебувають на окупованій території.

Прогалини в законних механізмах із відновлення втрачених через бойові дії справ спричиняють суттєві перешкоди для виконання судових рішень. Фізичний доступ до суду для жителів окупованих територій Донецької і Луганської областей суттєво ускладнений, а також поширена незаконна практика (кожна п’ята справа) проведення судових засідань в кабінетах суддів замість зали судових засідань.

Також теперішня ситуація із правосуддям дозволяє уникати відповідальності за злочини, вчинені в умовах збройної агресії. Наявних процесуальних механізмів недостатньо для протидії правопорушенням, пов’язаним із збройним конфліктом на сході України. Винувата особа може уникнути правосуддя, переховуючись на окупованих територіях, або ж вирок може бути скасовано через відсутність у матеріалах провадження звукозапису або журналу судового засідання. Злочинність на непідконтрольній території, фактично, залишається безкарною.

Водночас, законом посилено кримінальну відповідальність українських військовослужбовців за військові правопорушення. Проте судді по-різному враховують контекст збройного конфлікту – в одних випадках як обставину, що обтяжує відповідальність, в інших – що пом’якшує.

Повний текст дослідження українською мовою можна завантажити тут.

Джерело, 25/05/2018

Презентація дослідження «Правосуддя на сході України в умовах збройної агресії Російської Федерації».

Травень 16, 2018
Протягом 2016-2017 рр. за ініціативи та підтримки МФ “Відродження” група українських експертів та громадських організацій проводила дослідження з метою оцінити вплив збройного конфлікту на українську систему правосуддя та її спроможність здійснювати правосуддя.

Центр Громадянських Свобод – один з авторів дослідження.

Починаючи від законодавчих аспектів діяльності й до опитування осіб, що утримуються у місцях обмеження волі. Шляхом інтерв’ювання, проведення фокус груп, анкетування, надсилання запитів та інших інструментів – експерти проаналізували проблеми із якими стикаються всі хто має справу із судовою системою.

Експерти зібрали величезний масив якісних і кількісних показників, які чітко вказують на наявні прогалини в реформі. Результати дослідження будуть цікаві державним органам, міжнародним організаціям; всім тим, хто цікавиться реформою судової системи.

 

До участі запрошуються народні депутати України, судді
Верховного Суду України та місцевих судів, представники
Адміністрації Президента України, Генеральної прокуратури
України, Служби безпеки України, Національної поліції,
ключових міністерств та відомств, а також представники
міжнародних моніторингових місій та посольств.

 

Просимо підтвердити Вашу участь до 18 травня, надіславши листа на katerinalukasevych@gmail.com

 

6 речей, які Вам потрібно знати про конфлікт на сході України – стаття гуманітарної місії ООН

Травень 8, 2018

Гуманітарна місія ООН в Україні опублікувала статтю про 6 речей, які кожен має знати про конфлікт на сході країні.

Права людини на південному сході України – бюлетень

Травень 1, 2018
Електронний щомісячник Коаліції громадських організацій та ініціатив
«Справедливість заради миру на Донбасі», присвячений стану з правами
людини на окупованих та контрольованих територіях
Донецької та Луганської областей.

Гармонізація нашого кримінального законодавства з міжнародним правом

Квітень 25, 2018

Приведення кримінального законодавства України у відповідність з міжнародним правом в питаннях криміналізації основних злочинів за міжнародним правом.

 

 

Втрати цивільного населення внаслідок воєнного конфлікту на Сході України

Квітень 24, 2018

“Справедливість заради миру на Донбасі”

Відбулася прес-конференція, на якій були презентовані попередні результати дослідження “Втрати цивільного населення внаслідок воєнного конфлікту на Сході України (2014-2018 рр.)”

Попередня доповідь в рамках проекту «Моніторинг, документування порушень та захист прав цивільного населення, постраждалого від війни на Сході України»

 

Я – не якір. Чому переселенці з Донбасу мають право голосувати

Березень 6, 2018

Ми найбільше відчуваємо цінність свого голосу тоді, коли змушені мовчати

Спочатку це було в 2015-му. Президент назвав переселенців «українським якорем Донбасу» в контексті того, що вони будуть голосувати на місцевих виборах на Донбасі.

Тепер це повторилось знов. Під час прес-конференції «Виклики-2018» Петро Порошенко сказав, що внутрішньо переміщені особи «мають повернутися у звільнений Донбас і бути там якорем, який тримає Донбас в Україні».

По-перше, я б хотіла, щоб українська влада а) не перекладала свої обов’язки на людей, які вимушені були самостійно захищатися, а потім рятуватися від агресора; б) щоб українська влада і зараз «тримала Донбас в Україні», а не кидала його напризволяще, дискримінуючи переселенців і показово забувши про людей в окупації.

По-друге, чим довше буде тривати війна, тим менше треба покладати надій на повернення переселенців у покинуті домівки. Тому фраза «мають повернутися» звучить якось дивно.

Я хочу відчувати себе громадянкою, а не якорем

І по-третє, я – не якір.

Я – не якір. Я могла б ним бути, якби 31 травня 2014 року мені не довелось покинути Донецьк з двома дітьми та однією валізою з літніми речами. Більше жодного разу я не заїхала навіть по теплі речі.

Я – не якір. Якір лишається там, де його залишили і тримає величезний корабель. У якоря є щось, за що він може зачепитися, щоб хвилі його не бентежили. У мене немає коренів. Вони розлетілись по всій Україні, а частина залишилася на окупованій Донеччині. Це більше схоже на перекотиполе.

Я – не якір. Він лежить на дні. Я – постійно йду вгору. Бо інакше переселенцю не вижити. Бо якщо зараз тихо лежати на дні, ми програємо. Бо лежати на дні – то для слабких. А я з Донеччини, де енергія землі та степового повітря дає людям надзвичайну силу та енергію.

Я – не якір. Якір – це інструмент. А я не люблю, коли мною користуються.

Я – не якір. Я – Двигун. Тому прошу президента дати мені можливість інтегруватися в ту частину країни, де я є зараз. Щоби отримати сили для повернення в Донецьк тоді, коли це буде можливо. Мені треба жити тут і зараз. Щоб мої діти виросли у вільній Україні та могли провідувати прадідів на Донеччині, бігати в соняшниках та збирати на териконах камінчики з відбитками листя папороті.

Я хочу відчувати себе громадянкою, а не якорем. Громадянкою з повним набором прав. В тому числі й з правом обирати. Тому що ми найбільше відчуваємо цінність свого голосу тоді, коли змушені мовчати. Я пережила президентську виборчу кампанію в Донецьку при окупованих виборчих комісіях. Я вже четвертий рік не голосую, тому точно знаю, про що кажу.

Я хочу голосувати там, де живу, незалежно від планів на мене. Бо я – двигун.

Джерело, 05/03/2018.

“Зайві люди”: чому влада боїться переселенців?

Лютий 28, 2018

Последние пару недель СМИ обсуждают “инсайд”: в конце лета 2018 года в Украине якобы пройдут досрочные парламентские выборы.

Власть спешит воспользоваться старым избирательным форматом, чтобы получить максимально “предсказуемый” результат за счёт мажоритарщиков и административного ресурса на местах.

Не берусь судить, насколько всё это соответствует действительности, однако подобная логика уже не удивляет. Если результат можно “подправить” вручную, чиновники поступят именно так.

Боязнь свободной конкуренции – верный признак превращения режима в авторитарный. А выборы в этом смысле – лакмусовая бумажка.

Речь не только о прямых нарушениях и всяческих “каруселях”. Через четыре года после начала конфликта на Донбассе, сограждане-переселенцы по-прежнему не обладают полнотой избирательного права.

О том, как восстановить справедливость, много говорили и наши общественные организации, и международные партнёры. Более того, соответствующий законопроект №6240 был зарегистрирован в Верховной Раде почти год назад, но так и не стал приоритетом.

Контраргументы не выдерживают никакой критики.

К примеру, могут ли проголосовать за “неудобного” для власти кандидата те, кто имеют статус внутренне перемещенных лиц (ВПЛ), но фактически проживают на оккупированных территориях? Безусловно, да. Но точно так же за него могут проголосовать и “обычные” украинцы.

Решение напрашивается само собой. Если такой кандидат представляет реальную опасность для государства, открыто поддерживая “сепаратизм”, им должны заняться СБУ, МВД, прокуратура…

Если же взгляды политика просто идут вразрез с “генеральной линией”, он может и должен оставаться участником предвыборной гонки. И состав его ядерного электората тут вообще не при чём.

Сегодня можно услышать мнение, что участие переселенцев в выборах изменит электоральный расклад и поэтому “стоит повременить”. Для меня это очень тревожный сигнал.

Во-первых, потому что любая сегрегация – вирус, который очень быстро разрушает общественный организм. Сегодня “неправильными” избирателями могут оказаться ВПЛ, завтра – люди с минимальным доходом (ведь они выбирают “за гречку!”), а послезавтра – женщины-домохозяйки…

И так далее. Надеюсь, не нужно объяснять, куда ведёт эта историческая траектория.

Во-вторых, решение вопроса с правами ВПЛ – важнейшая часть реинтеграции, закон о которой уже принят. Исключая переселенцев из жизни громад, власть фактически закрепляет за ними клеймо “иждивенцев” и “попрошаек”. На самом деле это далеко не так.

Недавно в Житомире я разговаривала с активистами, которые инициировали ряд программ для совместного развития предпринимательства коренными житомирянами и ВПЛ.

Кроме того, что такие программы поддерживают самых активных, они решают ещё одну актуальную задачу: снижают напряжение между “местными” и “понаехавшими”.

Подобные кейсы гораздо эффективней воздействуют на общественное мнение, чем плакаты “Любіть Україну!”

В сильном государстве не может быть “лишних людей”. Если сегодня представители власти так боятся переселенцев, что готовы ограничить их участие в выборах, что будет завтра, после освобождения Донбасса?

Электоральные расчёты не должны перевешивать гражданские права. Вместо того, чтобы “моделировать” нужные результаты выборов, чиновникам стоит задуматься о том, как ментально и информационно “вернуть в Украину” тех, кто временно находится на оккупированных территориях.

Иначе мы никогда не выйдем из замкнутого круга. Переселенцы – лишние для власти, поскольку не являются её электоратом. Но, оставаясь лишними, они никогда не станут её союзниками.

Джерело, 27/02/2018

Результаты поиска:

Правосуддя на сході України в умовах збройної агресії Російської Федерації

Липень 9, 2018
Протягом 2016-2017 рр. за ініціативи та підтримки МФ “Відродження” група українських експертів та громадських організацій проводила дослідження з метою оцінити вплив збройного конфлікту на українську систему правосуддя та її спроможність здійснювати правосуддя.
Центр Громадянських Свобод – один з авторів дослідження.

Шляхом інтерв’ювання, проведення фокус груп, анкетування, надсилання запитів та інших інструментів – експерти проаналізували проблеми із якими стикаються всі хто має справу із судовою системою. Починаючи від законодавчих аспектів діяльності й до опитування осіб, що утримуються у місцях обмеження волі.

Експерти зібрали величезний масив якісних і кількісних показників, які чітко вказують на наявні прогалини в реформі. Результати дослідження будуть цікаві державним органам, міжнародним організаціям; всім тим, хто цікавиться реформою судової системи.

Повний звіт доступний за посиланням.

Чи зможе Україна відповідно карати за злочини на війні? Правозахисники презентували дослідження

Травень 26, 2018

Слабка інституційна спроможність органів системи правосуддя на сході Україні, невідповідне для умов збройної агресії законодавче регулювання, ускладнений доступ до правосуддя та можливість уникнути відповідальності за злочини, вчинені в умовах збройної агресії Росії.

Такі ключові проблеми із реалізацією правосуддя в умовах збройного конфлікту на сході України виявило дослідження підтримане Міжнародним фондом “Відродження”, яке правозахисники презентували 25 травня.

Дослідження “Правосуддя на сході України в умовах збройної агресії Російської Федерації” протягом 2016-2017 років проводила група експертів та громадських організацій.

Вони опитали 500 представників системи правосуддя, провели інтерв’ю з 40 особами, котрі були залучені до здійснення кримінального, адміністративного та цивільного судочинства, частина з яких переїхала з територій, що сьогодні непідконтрольні уряду України.

Також було проаналізовано 400 судових рішень у справах, зумовлених агресією Росії на сході України і проведений моніторинг 214 судових засідань у різних категоріях справ у судах Донецької та Луганської областей, дотичних до зони АТО, а також в інших судах у справах, пов’язаних зі збройним конфліктом.

Виявлені 4 ключові проблеми детально описані у відповідних розділах дослідження.

Так, слабка інституційна спроможність органів системи правосуддя на сході Україні обумовлена кадровою недоукомплектованістю цих органів, недостатнім рівнем підготовки з міжнародного гуманітарного права. А також тиском на суддів, прокурорів та слідчих з Донецької та Луганської областей, залежність багатьох з них від впливу з боку окупаційної влади.

Законодавче регулювання системи правосуддя не відповідає умовам збройної агресії. Зокрема, відсутні інструкції про те, як діяти системі в умовах бойових дій, чинне кримінальне законодавство не узгоджується з міжнародним правом, а держава витрачає зайві ресурси, притягуючи до відповідальності осіб за правопорушення, допущені вимушено, в умовах загрози життю. Після запровадження операції об’єднаних сил (ООС) виникла юридична невизначеність щодо можливості застосування законодавства, дія якого розрахована на період АТО, зокрема, щодо здійснення судових викликів та повідомлень осіб, які перебувають на окупованій території.

Прогалини в законних механізмах із відновлення втрачених через бойові дії справ спричиняють суттєві перешкоди для виконання судових рішень. Фізичний доступ до суду для жителів окупованих територій Донецької і Луганської областей суттєво ускладнений, а також поширена незаконна практика (кожна п’ята справа) проведення судових засідань в кабінетах суддів замість зали судових засідань.

Також теперішня ситуація із правосуддям дозволяє уникати відповідальності за злочини, вчинені в умовах збройної агресії. Наявних процесуальних механізмів недостатньо для протидії правопорушенням, пов’язаним із збройним конфліктом на сході України. Винувата особа може уникнути правосуддя, переховуючись на окупованих територіях, або ж вирок може бути скасовано через відсутність у матеріалах провадження звукозапису або журналу судового засідання. Злочинність на непідконтрольній території, фактично, залишається безкарною.

Водночас, законом посилено кримінальну відповідальність українських військовослужбовців за військові правопорушення. Проте судді по-різному враховують контекст збройного конфлікту – в одних випадках як обставину, що обтяжує відповідальність, в інших – що пом’якшує.

Повний текст дослідження українською мовою можна завантажити тут.

Джерело, 25/05/2018

Презентація дослідження «Правосуддя на сході України в умовах збройної агресії Російської Федерації».

Травень 16, 2018
Протягом 2016-2017 рр. за ініціативи та підтримки МФ “Відродження” група українських експертів та громадських організацій проводила дослідження з метою оцінити вплив збройного конфлікту на українську систему правосуддя та її спроможність здійснювати правосуддя.

Центр Громадянських Свобод – один з авторів дослідження.

Починаючи від законодавчих аспектів діяльності й до опитування осіб, що утримуються у місцях обмеження волі. Шляхом інтерв’ювання, проведення фокус груп, анкетування, надсилання запитів та інших інструментів – експерти проаналізували проблеми із якими стикаються всі хто має справу із судовою системою.

Експерти зібрали величезний масив якісних і кількісних показників, які чітко вказують на наявні прогалини в реформі. Результати дослідження будуть цікаві державним органам, міжнародним організаціям; всім тим, хто цікавиться реформою судової системи.

 

До участі запрошуються народні депутати України, судді
Верховного Суду України та місцевих судів, представники
Адміністрації Президента України, Генеральної прокуратури
України, Служби безпеки України, Національної поліції,
ключових міністерств та відомств, а також представники
міжнародних моніторингових місій та посольств.

 

Просимо підтвердити Вашу участь до 18 травня, надіславши листа на katerinalukasevych@gmail.com

 

6 речей, які Вам потрібно знати про конфлікт на сході України – стаття гуманітарної місії ООН

Травень 8, 2018

Гуманітарна місія ООН в Україні опублікувала статтю про 6 речей, які кожен має знати про конфлікт на сході країні.

Права людини на південному сході України – бюлетень

Травень 1, 2018
Електронний щомісячник Коаліції громадських організацій та ініціатив
«Справедливість заради миру на Донбасі», присвячений стану з правами
людини на окупованих та контрольованих територіях
Донецької та Луганської областей.

Гармонізація нашого кримінального законодавства з міжнародним правом

Квітень 25, 2018

Приведення кримінального законодавства України у відповідність з міжнародним правом в питаннях криміналізації основних злочинів за міжнародним правом.

 

 

Втрати цивільного населення внаслідок воєнного конфлікту на Сході України

Квітень 24, 2018

“Справедливість заради миру на Донбасі”

Відбулася прес-конференція, на якій були презентовані попередні результати дослідження “Втрати цивільного населення внаслідок воєнного конфлікту на Сході України (2014-2018 рр.)”

Попередня доповідь в рамках проекту «Моніторинг, документування порушень та захист прав цивільного населення, постраждалого від війни на Сході України»

 

Я – не якір. Чому переселенці з Донбасу мають право голосувати

Березень 6, 2018

Ми найбільше відчуваємо цінність свого голосу тоді, коли змушені мовчати

Спочатку це було в 2015-му. Президент назвав переселенців «українським якорем Донбасу» в контексті того, що вони будуть голосувати на місцевих виборах на Донбасі.

Тепер це повторилось знов. Під час прес-конференції «Виклики-2018» Петро Порошенко сказав, що внутрішньо переміщені особи «мають повернутися у звільнений Донбас і бути там якорем, який тримає Донбас в Україні».

По-перше, я б хотіла, щоб українська влада а) не перекладала свої обов’язки на людей, які вимушені були самостійно захищатися, а потім рятуватися від агресора; б) щоб українська влада і зараз «тримала Донбас в Україні», а не кидала його напризволяще, дискримінуючи переселенців і показово забувши про людей в окупації.

По-друге, чим довше буде тривати війна, тим менше треба покладати надій на повернення переселенців у покинуті домівки. Тому фраза «мають повернутися» звучить якось дивно.

Я хочу відчувати себе громадянкою, а не якорем

І по-третє, я – не якір.

Я – не якір. Я могла б ним бути, якби 31 травня 2014 року мені не довелось покинути Донецьк з двома дітьми та однією валізою з літніми речами. Більше жодного разу я не заїхала навіть по теплі речі.

Я – не якір. Якір лишається там, де його залишили і тримає величезний корабель. У якоря є щось, за що він може зачепитися, щоб хвилі його не бентежили. У мене немає коренів. Вони розлетілись по всій Україні, а частина залишилася на окупованій Донеччині. Це більше схоже на перекотиполе.

Я – не якір. Він лежить на дні. Я – постійно йду вгору. Бо інакше переселенцю не вижити. Бо якщо зараз тихо лежати на дні, ми програємо. Бо лежати на дні – то для слабких. А я з Донеччини, де енергія землі та степового повітря дає людям надзвичайну силу та енергію.

Я – не якір. Якір – це інструмент. А я не люблю, коли мною користуються.

Я – не якір. Я – Двигун. Тому прошу президента дати мені можливість інтегруватися в ту частину країни, де я є зараз. Щоби отримати сили для повернення в Донецьк тоді, коли це буде можливо. Мені треба жити тут і зараз. Щоб мої діти виросли у вільній Україні та могли провідувати прадідів на Донеччині, бігати в соняшниках та збирати на териконах камінчики з відбитками листя папороті.

Я хочу відчувати себе громадянкою, а не якорем. Громадянкою з повним набором прав. В тому числі й з правом обирати. Тому що ми найбільше відчуваємо цінність свого голосу тоді, коли змушені мовчати. Я пережила президентську виборчу кампанію в Донецьку при окупованих виборчих комісіях. Я вже четвертий рік не голосую, тому точно знаю, про що кажу.

Я хочу голосувати там, де живу, незалежно від планів на мене. Бо я – двигун.

Джерело, 05/03/2018.

“Зайві люди”: чому влада боїться переселенців?

Лютий 28, 2018

Последние пару недель СМИ обсуждают “инсайд”: в конце лета 2018 года в Украине якобы пройдут досрочные парламентские выборы.

Власть спешит воспользоваться старым избирательным форматом, чтобы получить максимально “предсказуемый” результат за счёт мажоритарщиков и административного ресурса на местах.

Не берусь судить, насколько всё это соответствует действительности, однако подобная логика уже не удивляет. Если результат можно “подправить” вручную, чиновники поступят именно так.

Боязнь свободной конкуренции – верный признак превращения режима в авторитарный. А выборы в этом смысле – лакмусовая бумажка.

Речь не только о прямых нарушениях и всяческих “каруселях”. Через четыре года после начала конфликта на Донбассе, сограждане-переселенцы по-прежнему не обладают полнотой избирательного права.

О том, как восстановить справедливость, много говорили и наши общественные организации, и международные партнёры. Более того, соответствующий законопроект №6240 был зарегистрирован в Верховной Раде почти год назад, но так и не стал приоритетом.

Контраргументы не выдерживают никакой критики.

К примеру, могут ли проголосовать за “неудобного” для власти кандидата те, кто имеют статус внутренне перемещенных лиц (ВПЛ), но фактически проживают на оккупированных территориях? Безусловно, да. Но точно так же за него могут проголосовать и “обычные” украинцы.

Решение напрашивается само собой. Если такой кандидат представляет реальную опасность для государства, открыто поддерживая “сепаратизм”, им должны заняться СБУ, МВД, прокуратура…

Если же взгляды политика просто идут вразрез с “генеральной линией”, он может и должен оставаться участником предвыборной гонки. И состав его ядерного электората тут вообще не при чём.

Сегодня можно услышать мнение, что участие переселенцев в выборах изменит электоральный расклад и поэтому “стоит повременить”. Для меня это очень тревожный сигнал.

Во-первых, потому что любая сегрегация – вирус, который очень быстро разрушает общественный организм. Сегодня “неправильными” избирателями могут оказаться ВПЛ, завтра – люди с минимальным доходом (ведь они выбирают “за гречку!”), а послезавтра – женщины-домохозяйки…

И так далее. Надеюсь, не нужно объяснять, куда ведёт эта историческая траектория.

Во-вторых, решение вопроса с правами ВПЛ – важнейшая часть реинтеграции, закон о которой уже принят. Исключая переселенцев из жизни громад, власть фактически закрепляет за ними клеймо “иждивенцев” и “попрошаек”. На самом деле это далеко не так.

Недавно в Житомире я разговаривала с активистами, которые инициировали ряд программ для совместного развития предпринимательства коренными житомирянами и ВПЛ.

Кроме того, что такие программы поддерживают самых активных, они решают ещё одну актуальную задачу: снижают напряжение между “местными” и “понаехавшими”.

Подобные кейсы гораздо эффективней воздействуют на общественное мнение, чем плакаты “Любіть Україну!”

В сильном государстве не может быть “лишних людей”. Если сегодня представители власти так боятся переселенцев, что готовы ограничить их участие в выборах, что будет завтра, после освобождения Донбасса?

Электоральные расчёты не должны перевешивать гражданские права. Вместо того, чтобы “моделировать” нужные результаты выборов, чиновникам стоит задуматься о том, как ментально и информационно “вернуть в Украину” тех, кто временно находится на оккупированных территориях.

Иначе мы никогда не выйдем из замкнутого круга. Переселенцы – лишние для власти, поскольку не являются её электоратом. Но, оставаясь лишними, они никогда не станут её союзниками.

Джерело, 27/02/2018

Результаты поиска:

Правосуддя на сході України в умовах збройної агресії Російської Федерації

Липень 9, 2018
Протягом 2016-2017 рр. за ініціативи та підтримки МФ “Відродження” група українських експертів та громадських організацій проводила дослідження з метою оцінити вплив збройного конфлікту на українську систему правосуддя та її спроможність здійснювати правосуддя.
Центр Громадянських Свобод – один з авторів дослідження.

Шляхом інтерв’ювання, проведення фокус груп, анкетування, надсилання запитів та інших інструментів – експерти проаналізували проблеми із якими стикаються всі хто має справу із судовою системою. Починаючи від законодавчих аспектів діяльності й до опитування осіб, що утримуються у місцях обмеження волі.

Експерти зібрали величезний масив якісних і кількісних показників, які чітко вказують на наявні прогалини в реформі. Результати дослідження будуть цікаві державним органам, міжнародним організаціям; всім тим, хто цікавиться реформою судової системи.

Повний звіт доступний за посиланням.

Чи зможе Україна відповідно карати за злочини на війні? Правозахисники презентували дослідження

Травень 26, 2018

Слабка інституційна спроможність органів системи правосуддя на сході Україні, невідповідне для умов збройної агресії законодавче регулювання, ускладнений доступ до правосуддя та можливість уникнути відповідальності за злочини, вчинені в умовах збройної агресії Росії.

Такі ключові проблеми із реалізацією правосуддя в умовах збройного конфлікту на сході України виявило дослідження підтримане Міжнародним фондом “Відродження”, яке правозахисники презентували 25 травня.

Дослідження “Правосуддя на сході України в умовах збройної агресії Російської Федерації” протягом 2016-2017 років проводила група експертів та громадських організацій.

Вони опитали 500 представників системи правосуддя, провели інтерв’ю з 40 особами, котрі були залучені до здійснення кримінального, адміністративного та цивільного судочинства, частина з яких переїхала з територій, що сьогодні непідконтрольні уряду України.

Також було проаналізовано 400 судових рішень у справах, зумовлених агресією Росії на сході України і проведений моніторинг 214 судових засідань у різних категоріях справ у судах Донецької та Луганської областей, дотичних до зони АТО, а також в інших судах у справах, пов’язаних зі збройним конфліктом.

Виявлені 4 ключові проблеми детально описані у відповідних розділах дослідження.

Так, слабка інституційна спроможність органів системи правосуддя на сході Україні обумовлена кадровою недоукомплектованістю цих органів, недостатнім рівнем підготовки з міжнародного гуманітарного права. А також тиском на суддів, прокурорів та слідчих з Донецької та Луганської областей, залежність багатьох з них від впливу з боку окупаційної влади.

Законодавче регулювання системи правосуддя не відповідає умовам збройної агресії. Зокрема, відсутні інструкції про те, як діяти системі в умовах бойових дій, чинне кримінальне законодавство не узгоджується з міжнародним правом, а держава витрачає зайві ресурси, притягуючи до відповідальності осіб за правопорушення, допущені вимушено, в умовах загрози життю. Після запровадження операції об’єднаних сил (ООС) виникла юридична невизначеність щодо можливості застосування законодавства, дія якого розрахована на період АТО, зокрема, щодо здійснення судових викликів та повідомлень осіб, які перебувають на окупованій території.

Прогалини в законних механізмах із відновлення втрачених через бойові дії справ спричиняють суттєві перешкоди для виконання судових рішень. Фізичний доступ до суду для жителів окупованих територій Донецької і Луганської областей суттєво ускладнений, а також поширена незаконна практика (кожна п’ята справа) проведення судових засідань в кабінетах суддів замість зали судових засідань.

Також теперішня ситуація із правосуддям дозволяє уникати відповідальності за злочини, вчинені в умовах збройної агресії. Наявних процесуальних механізмів недостатньо для протидії правопорушенням, пов’язаним із збройним конфліктом на сході України. Винувата особа може уникнути правосуддя, переховуючись на окупованих територіях, або ж вирок може бути скасовано через відсутність у матеріалах провадження звукозапису або журналу судового засідання. Злочинність на непідконтрольній території, фактично, залишається безкарною.

Водночас, законом посилено кримінальну відповідальність українських військовослужбовців за військові правопорушення. Проте судді по-різному враховують контекст збройного конфлікту – в одних випадках як обставину, що обтяжує відповідальність, в інших – що пом’якшує.

Повний текст дослідження українською мовою можна завантажити тут.

Джерело, 25/05/2018

Презентація дослідження «Правосуддя на сході України в умовах збройної агресії Російської Федерації».

Травень 16, 2018
Протягом 2016-2017 рр. за ініціативи та підтримки МФ “Відродження” група українських експертів та громадських організацій проводила дослідження з метою оцінити вплив збройного конфлікту на українську систему правосуддя та її спроможність здійснювати правосуддя.

Центр Громадянських Свобод – один з авторів дослідження.

Починаючи від законодавчих аспектів діяльності й до опитування осіб, що утримуються у місцях обмеження волі. Шляхом інтерв’ювання, проведення фокус груп, анкетування, надсилання запитів та інших інструментів – експерти проаналізували проблеми із якими стикаються всі хто має справу із судовою системою.

Експерти зібрали величезний масив якісних і кількісних показників, які чітко вказують на наявні прогалини в реформі. Результати дослідження будуть цікаві державним органам, міжнародним організаціям; всім тим, хто цікавиться реформою судової системи.

 

До участі запрошуються народні депутати України, судді
Верховного Суду України та місцевих судів, представники
Адміністрації Президента України, Генеральної прокуратури
України, Служби безпеки України, Національної поліції,
ключових міністерств та відомств, а також представники
міжнародних моніторингових місій та посольств.

 

Просимо підтвердити Вашу участь до 18 травня, надіславши листа на katerinalukasevych@gmail.com

 

6 речей, які Вам потрібно знати про конфлікт на сході України – стаття гуманітарної місії ООН

Травень 8, 2018

Гуманітарна місія ООН в Україні опублікувала статтю про 6 речей, які кожен має знати про конфлікт на сході країні.

Права людини на південному сході України – бюлетень

Травень 1, 2018
Електронний щомісячник Коаліції громадських організацій та ініціатив
«Справедливість заради миру на Донбасі», присвячений стану з правами
людини на окупованих та контрольованих територіях
Донецької та Луганської областей.

Гармонізація нашого кримінального законодавства з міжнародним правом

Квітень 25, 2018

Приведення кримінального законодавства України у відповідність з міжнародним правом в питаннях криміналізації основних злочинів за міжнародним правом.

 

 

Втрати цивільного населення внаслідок воєнного конфлікту на Сході України

Квітень 24, 2018

“Справедливість заради миру на Донбасі”

Відбулася прес-конференція, на якій були презентовані попередні результати дослідження “Втрати цивільного населення внаслідок воєнного конфлікту на Сході України (2014-2018 рр.)”

Попередня доповідь в рамках проекту «Моніторинг, документування порушень та захист прав цивільного населення, постраждалого від війни на Сході України»

 

Я – не якір. Чому переселенці з Донбасу мають право голосувати

Березень 6, 2018

Ми найбільше відчуваємо цінність свого голосу тоді, коли змушені мовчати

Спочатку це було в 2015-му. Президент назвав переселенців «українським якорем Донбасу» в контексті того, що вони будуть голосувати на місцевих виборах на Донбасі.

Тепер це повторилось знов. Під час прес-конференції «Виклики-2018» Петро Порошенко сказав, що внутрішньо переміщені особи «мають повернутися у звільнений Донбас і бути там якорем, який тримає Донбас в Україні».

По-перше, я б хотіла, щоб українська влада а) не перекладала свої обов’язки на людей, які вимушені були самостійно захищатися, а потім рятуватися від агресора; б) щоб українська влада і зараз «тримала Донбас в Україні», а не кидала його напризволяще, дискримінуючи переселенців і показово забувши про людей в окупації.

По-друге, чим довше буде тривати війна, тим менше треба покладати надій на повернення переселенців у покинуті домівки. Тому фраза «мають повернутися» звучить якось дивно.

Я хочу відчувати себе громадянкою, а не якорем

І по-третє, я – не якір.

Я – не якір. Я могла б ним бути, якби 31 травня 2014 року мені не довелось покинути Донецьк з двома дітьми та однією валізою з літніми речами. Більше жодного разу я не заїхала навіть по теплі речі.

Я – не якір. Якір лишається там, де його залишили і тримає величезний корабель. У якоря є щось, за що він може зачепитися, щоб хвилі його не бентежили. У мене немає коренів. Вони розлетілись по всій Україні, а частина залишилася на окупованій Донеччині. Це більше схоже на перекотиполе.

Я – не якір. Він лежить на дні. Я – постійно йду вгору. Бо інакше переселенцю не вижити. Бо якщо зараз тихо лежати на дні, ми програємо. Бо лежати на дні – то для слабких. А я з Донеччини, де енергія землі та степового повітря дає людям надзвичайну силу та енергію.

Я – не якір. Якір – це інструмент. А я не люблю, коли мною користуються.

Я – не якір. Я – Двигун. Тому прошу президента дати мені можливість інтегруватися в ту частину країни, де я є зараз. Щоби отримати сили для повернення в Донецьк тоді, коли це буде можливо. Мені треба жити тут і зараз. Щоб мої діти виросли у вільній Україні та могли провідувати прадідів на Донеччині, бігати в соняшниках та збирати на териконах камінчики з відбитками листя папороті.

Я хочу відчувати себе громадянкою, а не якорем. Громадянкою з повним набором прав. В тому числі й з правом обирати. Тому що ми найбільше відчуваємо цінність свого голосу тоді, коли змушені мовчати. Я пережила президентську виборчу кампанію в Донецьку при окупованих виборчих комісіях. Я вже четвертий рік не голосую, тому точно знаю, про що кажу.

Я хочу голосувати там, де живу, незалежно від планів на мене. Бо я – двигун.

Джерело, 05/03/2018.

“Зайві люди”: чому влада боїться переселенців?

Лютий 28, 2018

Последние пару недель СМИ обсуждают “инсайд”: в конце лета 2018 года в Украине якобы пройдут досрочные парламентские выборы.

Власть спешит воспользоваться старым избирательным форматом, чтобы получить максимально “предсказуемый” результат за счёт мажоритарщиков и административного ресурса на местах.

Не берусь судить, насколько всё это соответствует действительности, однако подобная логика уже не удивляет. Если результат можно “подправить” вручную, чиновники поступят именно так.

Боязнь свободной конкуренции – верный признак превращения режима в авторитарный. А выборы в этом смысле – лакмусовая бумажка.

Речь не только о прямых нарушениях и всяческих “каруселях”. Через четыре года после начала конфликта на Донбассе, сограждане-переселенцы по-прежнему не обладают полнотой избирательного права.

О том, как восстановить справедливость, много говорили и наши общественные организации, и международные партнёры. Более того, соответствующий законопроект №6240 был зарегистрирован в Верховной Раде почти год назад, но так и не стал приоритетом.

Контраргументы не выдерживают никакой критики.

К примеру, могут ли проголосовать за “неудобного” для власти кандидата те, кто имеют статус внутренне перемещенных лиц (ВПЛ), но фактически проживают на оккупированных территориях? Безусловно, да. Но точно так же за него могут проголосовать и “обычные” украинцы.

Решение напрашивается само собой. Если такой кандидат представляет реальную опасность для государства, открыто поддерживая “сепаратизм”, им должны заняться СБУ, МВД, прокуратура…

Если же взгляды политика просто идут вразрез с “генеральной линией”, он может и должен оставаться участником предвыборной гонки. И состав его ядерного электората тут вообще не при чём.

Сегодня можно услышать мнение, что участие переселенцев в выборах изменит электоральный расклад и поэтому “стоит повременить”. Для меня это очень тревожный сигнал.

Во-первых, потому что любая сегрегация – вирус, который очень быстро разрушает общественный организм. Сегодня “неправильными” избирателями могут оказаться ВПЛ, завтра – люди с минимальным доходом (ведь они выбирают “за гречку!”), а послезавтра – женщины-домохозяйки…

И так далее. Надеюсь, не нужно объяснять, куда ведёт эта историческая траектория.

Во-вторых, решение вопроса с правами ВПЛ – важнейшая часть реинтеграции, закон о которой уже принят. Исключая переселенцев из жизни громад, власть фактически закрепляет за ними клеймо “иждивенцев” и “попрошаек”. На самом деле это далеко не так.

Недавно в Житомире я разговаривала с активистами, которые инициировали ряд программ для совместного развития предпринимательства коренными житомирянами и ВПЛ.

Кроме того, что такие программы поддерживают самых активных, они решают ещё одну актуальную задачу: снижают напряжение между “местными” и “понаехавшими”.

Подобные кейсы гораздо эффективней воздействуют на общественное мнение, чем плакаты “Любіть Україну!”

В сильном государстве не может быть “лишних людей”. Если сегодня представители власти так боятся переселенцев, что готовы ограничить их участие в выборах, что будет завтра, после освобождения Донбасса?

Электоральные расчёты не должны перевешивать гражданские права. Вместо того, чтобы “моделировать” нужные результаты выборов, чиновникам стоит задуматься о том, как ментально и информационно “вернуть в Украину” тех, кто временно находится на оккупированных территориях.

Иначе мы никогда не выйдем из замкнутого круга. Переселенцы – лишние для власти, поскольку не являются её электоратом. Но, оставаясь лишними, они никогда не станут её союзниками.

Джерело, 27/02/2018

Результаты поиска:

Правосуддя на сході України в умовах збройної агресії Російської Федерації

Липень 9, 2018
Протягом 2016-2017 рр. за ініціативи та підтримки МФ “Відродження” група українських експертів та громадських організацій проводила дослідження з метою оцінити вплив збройного конфлікту на українську систему правосуддя та її спроможність здійснювати правосуддя.
Центр Громадянських Свобод – один з авторів дослідження.

Шляхом інтерв’ювання, проведення фокус груп, анкетування, надсилання запитів та інших інструментів – експерти проаналізували проблеми із якими стикаються всі хто має справу із судовою системою. Починаючи від законодавчих аспектів діяльності й до опитування осіб, що утримуються у місцях обмеження волі.

Експерти зібрали величезний масив якісних і кількісних показників, які чітко вказують на наявні прогалини в реформі. Результати дослідження будуть цікаві державним органам, міжнародним організаціям; всім тим, хто цікавиться реформою судової системи.

Повний звіт доступний за посиланням.

Чи зможе Україна відповідно карати за злочини на війні? Правозахисники презентували дослідження

Травень 26, 2018

Слабка інституційна спроможність органів системи правосуддя на сході Україні, невідповідне для умов збройної агресії законодавче регулювання, ускладнений доступ до правосуддя та можливість уникнути відповідальності за злочини, вчинені в умовах збройної агресії Росії.

Такі ключові проблеми із реалізацією правосуддя в умовах збройного конфлікту на сході України виявило дослідження підтримане Міжнародним фондом “Відродження”, яке правозахисники презентували 25 травня.

Дослідження “Правосуддя на сході України в умовах збройної агресії Російської Федерації” протягом 2016-2017 років проводила група експертів та громадських організацій.

Вони опитали 500 представників системи правосуддя, провели інтерв’ю з 40 особами, котрі були залучені до здійснення кримінального, адміністративного та цивільного судочинства, частина з яких переїхала з територій, що сьогодні непідконтрольні уряду України.

Також було проаналізовано 400 судових рішень у справах, зумовлених агресією Росії на сході України і проведений моніторинг 214 судових засідань у різних категоріях справ у судах Донецької та Луганської областей, дотичних до зони АТО, а також в інших судах у справах, пов’язаних зі збройним конфліктом.

Виявлені 4 ключові проблеми детально описані у відповідних розділах дослідження.

Так, слабка інституційна спроможність органів системи правосуддя на сході Україні обумовлена кадровою недоукомплектованістю цих органів, недостатнім рівнем підготовки з міжнародного гуманітарного права. А також тиском на суддів, прокурорів та слідчих з Донецької та Луганської областей, залежність багатьох з них від впливу з боку окупаційної влади.

Законодавче регулювання системи правосуддя не відповідає умовам збройної агресії. Зокрема, відсутні інструкції про те, як діяти системі в умовах бойових дій, чинне кримінальне законодавство не узгоджується з міжнародним правом, а держава витрачає зайві ресурси, притягуючи до відповідальності осіб за правопорушення, допущені вимушено, в умовах загрози життю. Після запровадження операції об’єднаних сил (ООС) виникла юридична невизначеність щодо можливості застосування законодавства, дія якого розрахована на період АТО, зокрема, щодо здійснення судових викликів та повідомлень осіб, які перебувають на окупованій території.

Прогалини в законних механізмах із відновлення втрачених через бойові дії справ спричиняють суттєві перешкоди для виконання судових рішень. Фізичний доступ до суду для жителів окупованих територій Донецької і Луганської областей суттєво ускладнений, а також поширена незаконна практика (кожна п’ята справа) проведення судових засідань в кабінетах суддів замість зали судових засідань.

Також теперішня ситуація із правосуддям дозволяє уникати відповідальності за злочини, вчинені в умовах збройної агресії. Наявних процесуальних механізмів недостатньо для протидії правопорушенням, пов’язаним із збройним конфліктом на сході України. Винувата особа може уникнути правосуддя, переховуючись на окупованих територіях, або ж вирок може бути скасовано через відсутність у матеріалах провадження звукозапису або журналу судового засідання. Злочинність на непідконтрольній території, фактично, залишається безкарною.

Водночас, законом посилено кримінальну відповідальність українських військовослужбовців за військові правопорушення. Проте судді по-різному враховують контекст збройного конфлікту – в одних випадках як обставину, що обтяжує відповідальність, в інших – що пом’якшує.

Повний текст дослідження українською мовою можна завантажити тут.

Джерело, 25/05/2018

Презентація дослідження «Правосуддя на сході України в умовах збройної агресії Російської Федерації».

Травень 16, 2018
Протягом 2016-2017 рр. за ініціативи та підтримки МФ “Відродження” група українських експертів та громадських організацій проводила дослідження з метою оцінити вплив збройного конфлікту на українську систему правосуддя та її спроможність здійснювати правосуддя.

Центр Громадянських Свобод – один з авторів дослідження.

Починаючи від законодавчих аспектів діяльності й до опитування осіб, що утримуються у місцях обмеження волі. Шляхом інтерв’ювання, проведення фокус груп, анкетування, надсилання запитів та інших інструментів – експерти проаналізували проблеми із якими стикаються всі хто має справу із судовою системою.

Експерти зібрали величезний масив якісних і кількісних показників, які чітко вказують на наявні прогалини в реформі. Результати дослідження будуть цікаві державним органам, міжнародним організаціям; всім тим, хто цікавиться реформою судової системи.

 

До участі запрошуються народні депутати України, судді
Верховного Суду України та місцевих судів, представники
Адміністрації Президента України, Генеральної прокуратури
України, Служби безпеки України, Національної поліції,
ключових міністерств та відомств, а також представники
міжнародних моніторингових місій та посольств.

 

Просимо підтвердити Вашу участь до 18 травня, надіславши листа на katerinalukasevych@gmail.com

 

6 речей, які Вам потрібно знати про конфлікт на сході України – стаття гуманітарної місії ООН

Травень 8, 2018

Гуманітарна місія ООН в Україні опублікувала статтю про 6 речей, які кожен має знати про конфлікт на сході країні.

Права людини на південному сході України – бюлетень

Травень 1, 2018
Електронний щомісячник Коаліції громадських організацій та ініціатив
«Справедливість заради миру на Донбасі», присвячений стану з правами
людини на окупованих та контрольованих територіях
Донецької та Луганської областей.

Гармонізація нашого кримінального законодавства з міжнародним правом

Квітень 25, 2018

Приведення кримінального законодавства України у відповідність з міжнародним правом в питаннях криміналізації основних злочинів за міжнародним правом.

 

 

Втрати цивільного населення внаслідок воєнного конфлікту на Сході України

Квітень 24, 2018

“Справедливість заради миру на Донбасі”

Відбулася прес-конференція, на якій були презентовані попередні результати дослідження “Втрати цивільного населення внаслідок воєнного конфлікту на Сході України (2014-2018 рр.)”

Попередня доповідь в рамках проекту «Моніторинг, документування порушень та захист прав цивільного населення, постраждалого від війни на Сході України»

 

Я – не якір. Чому переселенці з Донбасу мають право голосувати

Березень 6, 2018

Ми найбільше відчуваємо цінність свого голосу тоді, коли змушені мовчати

Спочатку це було в 2015-му. Президент назвав переселенців «українським якорем Донбасу» в контексті того, що вони будуть голосувати на місцевих виборах на Донбасі.

Тепер це повторилось знов. Під час прес-конференції «Виклики-2018» Петро Порошенко сказав, що внутрішньо переміщені особи «мають повернутися у звільнений Донбас і бути там якорем, який тримає Донбас в Україні».

По-перше, я б хотіла, щоб українська влада а) не перекладала свої обов’язки на людей, які вимушені були самостійно захищатися, а потім рятуватися від агресора; б) щоб українська влада і зараз «тримала Донбас в Україні», а не кидала його напризволяще, дискримінуючи переселенців і показово забувши про людей в окупації.

По-друге, чим довше буде тривати війна, тим менше треба покладати надій на повернення переселенців у покинуті домівки. Тому фраза «мають повернутися» звучить якось дивно.

Я хочу відчувати себе громадянкою, а не якорем

І по-третє, я – не якір.

Я – не якір. Я могла б ним бути, якби 31 травня 2014 року мені не довелось покинути Донецьк з двома дітьми та однією валізою з літніми речами. Більше жодного разу я не заїхала навіть по теплі речі.

Я – не якір. Якір лишається там, де його залишили і тримає величезний корабель. У якоря є щось, за що він може зачепитися, щоб хвилі його не бентежили. У мене немає коренів. Вони розлетілись по всій Україні, а частина залишилася на окупованій Донеччині. Це більше схоже на перекотиполе.

Я – не якір. Він лежить на дні. Я – постійно йду вгору. Бо інакше переселенцю не вижити. Бо якщо зараз тихо лежати на дні, ми програємо. Бо лежати на дні – то для слабких. А я з Донеччини, де енергія землі та степового повітря дає людям надзвичайну силу та енергію.

Я – не якір. Якір – це інструмент. А я не люблю, коли мною користуються.

Я – не якір. Я – Двигун. Тому прошу президента дати мені можливість інтегруватися в ту частину країни, де я є зараз. Щоби отримати сили для повернення в Донецьк тоді, коли це буде можливо. Мені треба жити тут і зараз. Щоб мої діти виросли у вільній Україні та могли провідувати прадідів на Донеччині, бігати в соняшниках та збирати на териконах камінчики з відбитками листя папороті.

Я хочу відчувати себе громадянкою, а не якорем. Громадянкою з повним набором прав. В тому числі й з правом обирати. Тому що ми найбільше відчуваємо цінність свого голосу тоді, коли змушені мовчати. Я пережила президентську виборчу кампанію в Донецьку при окупованих виборчих комісіях. Я вже четвертий рік не голосую, тому точно знаю, про що кажу.

Я хочу голосувати там, де живу, незалежно від планів на мене. Бо я – двигун.

Джерело, 05/03/2018.

“Зайві люди”: чому влада боїться переселенців?

Лютий 28, 2018

Последние пару недель СМИ обсуждают “инсайд”: в конце лета 2018 года в Украине якобы пройдут досрочные парламентские выборы.

Власть спешит воспользоваться старым избирательным форматом, чтобы получить максимально “предсказуемый” результат за счёт мажоритарщиков и административного ресурса на местах.

Не берусь судить, насколько всё это соответствует действительности, однако подобная логика уже не удивляет. Если результат можно “подправить” вручную, чиновники поступят именно так.

Боязнь свободной конкуренции – верный признак превращения режима в авторитарный. А выборы в этом смысле – лакмусовая бумажка.

Речь не только о прямых нарушениях и всяческих “каруселях”. Через четыре года после начала конфликта на Донбассе, сограждане-переселенцы по-прежнему не обладают полнотой избирательного права.

О том, как восстановить справедливость, много говорили и наши общественные организации, и международные партнёры. Более того, соответствующий законопроект №6240 был зарегистрирован в Верховной Раде почти год назад, но так и не стал приоритетом.

Контраргументы не выдерживают никакой критики.

К примеру, могут ли проголосовать за “неудобного” для власти кандидата те, кто имеют статус внутренне перемещенных лиц (ВПЛ), но фактически проживают на оккупированных территориях? Безусловно, да. Но точно так же за него могут проголосовать и “обычные” украинцы.

Решение напрашивается само собой. Если такой кандидат представляет реальную опасность для государства, открыто поддерживая “сепаратизм”, им должны заняться СБУ, МВД, прокуратура…

Если же взгляды политика просто идут вразрез с “генеральной линией”, он может и должен оставаться участником предвыборной гонки. И состав его ядерного электората тут вообще не при чём.

Сегодня можно услышать мнение, что участие переселенцев в выборах изменит электоральный расклад и поэтому “стоит повременить”. Для меня это очень тревожный сигнал.

Во-первых, потому что любая сегрегация – вирус, который очень быстро разрушает общественный организм. Сегодня “неправильными” избирателями могут оказаться ВПЛ, завтра – люди с минимальным доходом (ведь они выбирают “за гречку!”), а послезавтра – женщины-домохозяйки…

И так далее. Надеюсь, не нужно объяснять, куда ведёт эта историческая траектория.

Во-вторых, решение вопроса с правами ВПЛ – важнейшая часть реинтеграции, закон о которой уже принят. Исключая переселенцев из жизни громад, власть фактически закрепляет за ними клеймо “иждивенцев” и “попрошаек”. На самом деле это далеко не так.

Недавно в Житомире я разговаривала с активистами, которые инициировали ряд программ для совместного развития предпринимательства коренными житомирянами и ВПЛ.

Кроме того, что такие программы поддерживают самых активных, они решают ещё одну актуальную задачу: снижают напряжение между “местными” и “понаехавшими”.

Подобные кейсы гораздо эффективней воздействуют на общественное мнение, чем плакаты “Любіть Україну!”

В сильном государстве не может быть “лишних людей”. Если сегодня представители власти так боятся переселенцев, что готовы ограничить их участие в выборах, что будет завтра, после освобождения Донбасса?

Электоральные расчёты не должны перевешивать гражданские права. Вместо того, чтобы “моделировать” нужные результаты выборов, чиновникам стоит задуматься о том, как ментально и информационно “вернуть в Украину” тех, кто временно находится на оккупированных территориях.

Иначе мы никогда не выйдем из замкнутого круга. Переселенцы – лишние для власти, поскольку не являются её электоратом. Но, оставаясь лишними, они никогда не станут её союзниками.

Джерело, 27/02/2018

Результаты поиска:

Правосуддя на сході України в умовах збройної агресії Російської Федерації

Липень 9, 2018
Протягом 2016-2017 рр. за ініціативи та підтримки МФ “Відродження” група українських експертів та громадських організацій проводила дослідження з метою оцінити вплив збройного конфлікту на українську систему правосуддя та її спроможність здійснювати правосуддя.
Центр Громадянських Свобод – один з авторів дослідження.

Шляхом інтерв’ювання, проведення фокус груп, анкетування, надсилання запитів та інших інструментів – експерти проаналізували проблеми із якими стикаються всі хто має справу із судовою системою. Починаючи від законодавчих аспектів діяльності й до опитування осіб, що утримуються у місцях обмеження волі.

Експерти зібрали величезний масив якісних і кількісних показників, які чітко вказують на наявні прогалини в реформі. Результати дослідження будуть цікаві державним органам, міжнародним організаціям; всім тим, хто цікавиться реформою судової системи.

Повний звіт доступний за посиланням.

Чи зможе Україна відповідно карати за злочини на війні? Правозахисники презентували дослідження

Травень 26, 2018

Слабка інституційна спроможність органів системи правосуддя на сході Україні, невідповідне для умов збройної агресії законодавче регулювання, ускладнений доступ до правосуддя та можливість уникнути відповідальності за злочини, вчинені в умовах збройної агресії Росії.

Такі ключові проблеми із реалізацією правосуддя в умовах збройного конфлікту на сході України виявило дослідження підтримане Міжнародним фондом “Відродження”, яке правозахисники презентували 25 травня.

Дослідження “Правосуддя на сході України в умовах збройної агресії Російської Федерації” протягом 2016-2017 років проводила група експертів та громадських організацій.

Вони опитали 500 представників системи правосуддя, провели інтерв’ю з 40 особами, котрі були залучені до здійснення кримінального, адміністративного та цивільного судочинства, частина з яких переїхала з територій, що сьогодні непідконтрольні уряду України.

Також було проаналізовано 400 судових рішень у справах, зумовлених агресією Росії на сході України і проведений моніторинг 214 судових засідань у різних категоріях справ у судах Донецької та Луганської областей, дотичних до зони АТО, а також в інших судах у справах, пов’язаних зі збройним конфліктом.

Виявлені 4 ключові проблеми детально описані у відповідних розділах дослідження.

Так, слабка інституційна спроможність органів системи правосуддя на сході Україні обумовлена кадровою недоукомплектованістю цих органів, недостатнім рівнем підготовки з міжнародного гуманітарного права. А також тиском на суддів, прокурорів та слідчих з Донецької та Луганської областей, залежність багатьох з них від впливу з боку окупаційної влади.

Законодавче регулювання системи правосуддя не відповідає умовам збройної агресії. Зокрема, відсутні інструкції про те, як діяти системі в умовах бойових дій, чинне кримінальне законодавство не узгоджується з міжнародним правом, а держава витрачає зайві ресурси, притягуючи до відповідальності осіб за правопорушення, допущені вимушено, в умовах загрози життю. Після запровадження операції об’єднаних сил (ООС) виникла юридична невизначеність щодо можливості застосування законодавства, дія якого розрахована на період АТО, зокрема, щодо здійснення судових викликів та повідомлень осіб, які перебувають на окупованій території.

Прогалини в законних механізмах із відновлення втрачених через бойові дії справ спричиняють суттєві перешкоди для виконання судових рішень. Фізичний доступ до суду для жителів окупованих територій Донецької і Луганської областей суттєво ускладнений, а також поширена незаконна практика (кожна п’ята справа) проведення судових засідань в кабінетах суддів замість зали судових засідань.

Також теперішня ситуація із правосуддям дозволяє уникати відповідальності за злочини, вчинені в умовах збройної агресії. Наявних процесуальних механізмів недостатньо для протидії правопорушенням, пов’язаним із збройним конфліктом на сході України. Винувата особа може уникнути правосуддя, переховуючись на окупованих територіях, або ж вирок може бути скасовано через відсутність у матеріалах провадження звукозапису або журналу судового засідання. Злочинність на непідконтрольній території, фактично, залишається безкарною.

Водночас, законом посилено кримінальну відповідальність українських військовослужбовців за військові правопорушення. Проте судді по-різному враховують контекст збройного конфлікту – в одних випадках як обставину, що обтяжує відповідальність, в інших – що пом’якшує.

Повний текст дослідження українською мовою можна завантажити тут.

Джерело, 25/05/2018

Презентація дослідження «Правосуддя на сході України в умовах збройної агресії Російської Федерації».

Травень 16, 2018
Протягом 2016-2017 рр. за ініціативи та підтримки МФ “Відродження” група українських експертів та громадських організацій проводила дослідження з метою оцінити вплив збройного конфлікту на українську систему правосуддя та її спроможність здійснювати правосуддя.

Центр Громадянських Свобод – один з авторів дослідження.

Починаючи від законодавчих аспектів діяльності й до опитування осіб, що утримуються у місцях обмеження волі. Шляхом інтерв’ювання, проведення фокус груп, анкетування, надсилання запитів та інших інструментів – експерти проаналізували проблеми із якими стикаються всі хто має справу із судовою системою.

Експерти зібрали величезний масив якісних і кількісних показників, які чітко вказують на наявні прогалини в реформі. Результати дослідження будуть цікаві державним органам, міжнародним організаціям; всім тим, хто цікавиться реформою судової системи.

 

До участі запрошуються народні депутати України, судді
Верховного Суду України та місцевих судів, представники
Адміністрації Президента України, Генеральної прокуратури
України, Служби безпеки України, Національної поліції,
ключових міністерств та відомств, а також представники
міжнародних моніторингових місій та посольств.

 

Просимо підтвердити Вашу участь до 18 травня, надіславши листа на katerinalukasevych@gmail.com

 

6 речей, які Вам потрібно знати про конфлікт на сході України – стаття гуманітарної місії ООН

Травень 8, 2018

Гуманітарна місія ООН в Україні опублікувала статтю про 6 речей, які кожен має знати про конфлікт на сході країні.

Права людини на південному сході України – бюлетень

Травень 1, 2018
Електронний щомісячник Коаліції громадських організацій та ініціатив
«Справедливість заради миру на Донбасі», присвячений стану з правами
людини на окупованих та контрольованих територіях
Донецької та Луганської областей.

Гармонізація нашого кримінального законодавства з міжнародним правом

Квітень 25, 2018

Приведення кримінального законодавства України у відповідність з міжнародним правом в питаннях криміналізації основних злочинів за міжнародним правом.

 

 

Втрати цивільного населення внаслідок воєнного конфлікту на Сході України

Квітень 24, 2018

“Справедливість заради миру на Донбасі”

Відбулася прес-конференція, на якій були презентовані попередні результати дослідження “Втрати цивільного населення внаслідок воєнного конфлікту на Сході України (2014-2018 рр.)”

Попередня доповідь в рамках проекту «Моніторинг, документування порушень та захист прав цивільного населення, постраждалого від війни на Сході України»

 

Я – не якір. Чому переселенці з Донбасу мають право голосувати

Березень 6, 2018

Ми найбільше відчуваємо цінність свого голосу тоді, коли змушені мовчати

Спочатку це було в 2015-му. Президент назвав переселенців «українським якорем Донбасу» в контексті того, що вони будуть голосувати на місцевих виборах на Донбасі.

Тепер це повторилось знов. Під час прес-конференції «Виклики-2018» Петро Порошенко сказав, що внутрішньо переміщені особи «мають повернутися у звільнений Донбас і бути там якорем, який тримає Донбас в Україні».

По-перше, я б хотіла, щоб українська влада а) не перекладала свої обов’язки на людей, які вимушені були самостійно захищатися, а потім рятуватися від агресора; б) щоб українська влада і зараз «тримала Донбас в Україні», а не кидала його напризволяще, дискримінуючи переселенців і показово забувши про людей в окупації.

По-друге, чим довше буде тривати війна, тим менше треба покладати надій на повернення переселенців у покинуті домівки. Тому фраза «мають повернутися» звучить якось дивно.

Я хочу відчувати себе громадянкою, а не якорем

І по-третє, я – не якір.

Я – не якір. Я могла б ним бути, якби 31 травня 2014 року мені не довелось покинути Донецьк з двома дітьми та однією валізою з літніми речами. Більше жодного разу я не заїхала навіть по теплі речі.

Я – не якір. Якір лишається там, де його залишили і тримає величезний корабель. У якоря є щось, за що він може зачепитися, щоб хвилі його не бентежили. У мене немає коренів. Вони розлетілись по всій Україні, а частина залишилася на окупованій Донеччині. Це більше схоже на перекотиполе.

Я – не якір. Він лежить на дні. Я – постійно йду вгору. Бо інакше переселенцю не вижити. Бо якщо зараз тихо лежати на дні, ми програємо. Бо лежати на дні – то для слабких. А я з Донеччини, де енергія землі та степового повітря дає людям надзвичайну силу та енергію.

Я – не якір. Якір – це інструмент. А я не люблю, коли мною користуються.

Я – не якір. Я – Двигун. Тому прошу президента дати мені можливість інтегруватися в ту частину країни, де я є зараз. Щоби отримати сили для повернення в Донецьк тоді, коли це буде можливо. Мені треба жити тут і зараз. Щоб мої діти виросли у вільній Україні та могли провідувати прадідів на Донеччині, бігати в соняшниках та збирати на териконах камінчики з відбитками листя папороті.

Я хочу відчувати себе громадянкою, а не якорем. Громадянкою з повним набором прав. В тому числі й з правом обирати. Тому що ми найбільше відчуваємо цінність свого голосу тоді, коли змушені мовчати. Я пережила президентську виборчу кампанію в Донецьку при окупованих виборчих комісіях. Я вже четвертий рік не голосую, тому точно знаю, про що кажу.

Я хочу голосувати там, де живу, незалежно від планів на мене. Бо я – двигун.

Джерело, 05/03/2018.

“Зайві люди”: чому влада боїться переселенців?

Лютий 28, 2018

Последние пару недель СМИ обсуждают “инсайд”: в конце лета 2018 года в Украине якобы пройдут досрочные парламентские выборы.

Власть спешит воспользоваться старым избирательным форматом, чтобы получить максимально “предсказуемый” результат за счёт мажоритарщиков и административного ресурса на местах.

Не берусь судить, насколько всё это соответствует действительности, однако подобная логика уже не удивляет. Если результат можно “подправить” вручную, чиновники поступят именно так.

Боязнь свободной конкуренции – верный признак превращения режима в авторитарный. А выборы в этом смысле – лакмусовая бумажка.

Речь не только о прямых нарушениях и всяческих “каруселях”. Через четыре года после начала конфликта на Донбассе, сограждане-переселенцы по-прежнему не обладают полнотой избирательного права.

О том, как восстановить справедливость, много говорили и наши общественные организации, и международные партнёры. Более того, соответствующий законопроект №6240 был зарегистрирован в Верховной Раде почти год назад, но так и не стал приоритетом.

Контраргументы не выдерживают никакой критики.

К примеру, могут ли проголосовать за “неудобного” для власти кандидата те, кто имеют статус внутренне перемещенных лиц (ВПЛ), но фактически проживают на оккупированных территориях? Безусловно, да. Но точно так же за него могут проголосовать и “обычные” украинцы.

Решение напрашивается само собой. Если такой кандидат представляет реальную опасность для государства, открыто поддерживая “сепаратизм”, им должны заняться СБУ, МВД, прокуратура…

Если же взгляды политика просто идут вразрез с “генеральной линией”, он может и должен оставаться участником предвыборной гонки. И состав его ядерного электората тут вообще не при чём.

Сегодня можно услышать мнение, что участие переселенцев в выборах изменит электоральный расклад и поэтому “стоит повременить”. Для меня это очень тревожный сигнал.

Во-первых, потому что любая сегрегация – вирус, который очень быстро разрушает общественный организм. Сегодня “неправильными” избирателями могут оказаться ВПЛ, завтра – люди с минимальным доходом (ведь они выбирают “за гречку!”), а послезавтра – женщины-домохозяйки…

И так далее. Надеюсь, не нужно объяснять, куда ведёт эта историческая траектория.

Во-вторых, решение вопроса с правами ВПЛ – важнейшая часть реинтеграции, закон о которой уже принят. Исключая переселенцев из жизни громад, власть фактически закрепляет за ними клеймо “иждивенцев” и “попрошаек”. На самом деле это далеко не так.

Недавно в Житомире я разговаривала с активистами, которые инициировали ряд программ для совместного развития предпринимательства коренными житомирянами и ВПЛ.

Кроме того, что такие программы поддерживают самых активных, они решают ещё одну актуальную задачу: снижают напряжение между “местными” и “понаехавшими”.

Подобные кейсы гораздо эффективней воздействуют на общественное мнение, чем плакаты “Любіть Україну!”

В сильном государстве не может быть “лишних людей”. Если сегодня представители власти так боятся переселенцев, что готовы ограничить их участие в выборах, что будет завтра, после освобождения Донбасса?

Электоральные расчёты не должны перевешивать гражданские права. Вместо того, чтобы “моделировать” нужные результаты выборов, чиновникам стоит задуматься о том, как ментально и информационно “вернуть в Украину” тех, кто временно находится на оккупированных территориях.

Иначе мы никогда не выйдем из замкнутого круга. Переселенцы – лишние для власти, поскольку не являются её электоратом. Но, оставаясь лишними, они никогда не станут её союзниками.

Джерело, 27/02/2018

Результаты поиска:

Правосуддя на сході України в умовах збройної агресії Російської Федерації

Липень 9, 2018
Протягом 2016-2017 рр. за ініціативи та підтримки МФ “Відродження” група українських експертів та громадських організацій проводила дослідження з метою оцінити вплив збройного конфлікту на українську систему правосуддя та її спроможність здійснювати правосуддя.
Центр Громадянських Свобод – один з авторів дослідження.

Шляхом інтерв’ювання, проведення фокус груп, анкетування, надсилання запитів та інших інструментів – експерти проаналізували проблеми із якими стикаються всі хто має справу із судовою системою. Починаючи від законодавчих аспектів діяльності й до опитування осіб, що утримуються у місцях обмеження волі.

Експерти зібрали величезний масив якісних і кількісних показників, які чітко вказують на наявні прогалини в реформі. Результати дослідження будуть цікаві державним органам, міжнародним організаціям; всім тим, хто цікавиться реформою судової системи.

Повний звіт доступний за посиланням.

Чи зможе Україна відповідно карати за злочини на війні? Правозахисники презентували дослідження

Травень 26, 2018

Слабка інституційна спроможність органів системи правосуддя на сході Україні, невідповідне для умов збройної агресії законодавче регулювання, ускладнений доступ до правосуддя та можливість уникнути відповідальності за злочини, вчинені в умовах збройної агресії Росії.

Такі ключові проблеми із реалізацією правосуддя в умовах збройного конфлікту на сході України виявило дослідження підтримане Міжнародним фондом “Відродження”, яке правозахисники презентували 25 травня.

Дослідження “Правосуддя на сході України в умовах збройної агресії Російської Федерації” протягом 2016-2017 років проводила група експертів та громадських організацій.

Вони опитали 500 представників системи правосуддя, провели інтерв’ю з 40 особами, котрі були залучені до здійснення кримінального, адміністративного та цивільного судочинства, частина з яких переїхала з територій, що сьогодні непідконтрольні уряду України.

Також було проаналізовано 400 судових рішень у справах, зумовлених агресією Росії на сході України і проведений моніторинг 214 судових засідань у різних категоріях справ у судах Донецької та Луганської областей, дотичних до зони АТО, а також в інших судах у справах, пов’язаних зі збройним конфліктом.

Виявлені 4 ключові проблеми детально описані у відповідних розділах дослідження.

Так, слабка інституційна спроможність органів системи правосуддя на сході Україні обумовлена кадровою недоукомплектованістю цих органів, недостатнім рівнем підготовки з міжнародного гуманітарного права. А також тиском на суддів, прокурорів та слідчих з Донецької та Луганської областей, залежність багатьох з них від впливу з боку окупаційної влади.

Законодавче регулювання системи правосуддя не відповідає умовам збройної агресії. Зокрема, відсутні інструкції про те, як діяти системі в умовах бойових дій, чинне кримінальне законодавство не узгоджується з міжнародним правом, а держава витрачає зайві ресурси, притягуючи до відповідальності осіб за правопорушення, допущені вимушено, в умовах загрози життю. Після запровадження операції об’єднаних сил (ООС) виникла юридична невизначеність щодо можливості застосування законодавства, дія якого розрахована на період АТО, зокрема, щодо здійснення судових викликів та повідомлень осіб, які перебувають на окупованій території.

Прогалини в законних механізмах із відновлення втрачених через бойові дії справ спричиняють суттєві перешкоди для виконання судових рішень. Фізичний доступ до суду для жителів окупованих територій Донецької і Луганської областей суттєво ускладнений, а також поширена незаконна практика (кожна п’ята справа) проведення судових засідань в кабінетах суддів замість зали судових засідань.

Також теперішня ситуація із правосуддям дозволяє уникати відповідальності за злочини, вчинені в умовах збройної агресії. Наявних процесуальних механізмів недостатньо для протидії правопорушенням, пов’язаним із збройним конфліктом на сході України. Винувата особа може уникнути правосуддя, переховуючись на окупованих територіях, або ж вирок може бути скасовано через відсутність у матеріалах провадження звукозапису або журналу судового засідання. Злочинність на непідконтрольній території, фактично, залишається безкарною.

Водночас, законом посилено кримінальну відповідальність українських військовослужбовців за військові правопорушення. Проте судді по-різному враховують контекст збройного конфлікту – в одних випадках як обставину, що обтяжує відповідальність, в інших – що пом’якшує.

Повний текст дослідження українською мовою можна завантажити тут.

Джерело, 25/05/2018

Презентація дослідження «Правосуддя на сході України в умовах збройної агресії Російської Федерації».

Травень 16, 2018
Протягом 2016-2017 рр. за ініціативи та підтримки МФ “Відродження” група українських експертів та громадських організацій проводила дослідження з метою оцінити вплив збройного конфлікту на українську систему правосуддя та її спроможність здійснювати правосуддя.

Центр Громадянських Свобод – один з авторів дослідження.

Починаючи від законодавчих аспектів діяльності й до опитування осіб, що утримуються у місцях обмеження волі. Шляхом інтерв’ювання, проведення фокус груп, анкетування, надсилання запитів та інших інструментів – експерти проаналізували проблеми із якими стикаються всі хто має справу із судовою системою.

Експерти зібрали величезний масив якісних і кількісних показників, які чітко вказують на наявні прогалини в реформі. Результати дослідження будуть цікаві державним органам, міжнародним організаціям; всім тим, хто цікавиться реформою судової системи.

 

До участі запрошуються народні депутати України, судді
Верховного Суду України та місцевих судів, представники
Адміністрації Президента України, Генеральної прокуратури
України, Служби безпеки України, Національної поліції,
ключових міністерств та відомств, а також представники
міжнародних моніторингових місій та посольств.

 

Просимо підтвердити Вашу участь до 18 травня, надіславши листа на katerinalukasevych@gmail.com

 

6 речей, які Вам потрібно знати про конфлікт на сході України – стаття гуманітарної місії ООН

Травень 8, 2018

Гуманітарна місія ООН в Україні опублікувала статтю про 6 речей, які кожен має знати про конфлікт на сході країні.

Права людини на південному сході України – бюлетень

Травень 1, 2018
Електронний щомісячник Коаліції громадських організацій та ініціатив
«Справедливість заради миру на Донбасі», присвячений стану з правами
людини на окупованих та контрольованих територіях
Донецької та Луганської областей.

Гармонізація нашого кримінального законодавства з міжнародним правом

Квітень 25, 2018

Приведення кримінального законодавства України у відповідність з міжнародним правом в питаннях криміналізації основних злочинів за міжнародним правом.

 

 

Втрати цивільного населення внаслідок воєнного конфлікту на Сході України

Квітень 24, 2018

“Справедливість заради миру на Донбасі”

Відбулася прес-конференція, на якій були презентовані попередні результати дослідження “Втрати цивільного населення внаслідок воєнного конфлікту на Сході України (2014-2018 рр.)”

Попередня доповідь в рамках проекту «Моніторинг, документування порушень та захист прав цивільного населення, постраждалого від війни на Сході України»

 

Я – не якір. Чому переселенці з Донбасу мають право голосувати

Березень 6, 2018

Ми найбільше відчуваємо цінність свого голосу тоді, коли змушені мовчати

Спочатку це було в 2015-му. Президент назвав переселенців «українським якорем Донбасу» в контексті того, що вони будуть голосувати на місцевих виборах на Донбасі.

Тепер це повторилось знов. Під час прес-конференції «Виклики-2018» Петро Порошенко сказав, що внутрішньо переміщені особи «мають повернутися у звільнений Донбас і бути там якорем, який тримає Донбас в Україні».

По-перше, я б хотіла, щоб українська влада а) не перекладала свої обов’язки на людей, які вимушені були самостійно захищатися, а потім рятуватися від агресора; б) щоб українська влада і зараз «тримала Донбас в Україні», а не кидала його напризволяще, дискримінуючи переселенців і показово забувши про людей в окупації.

По-друге, чим довше буде тривати війна, тим менше треба покладати надій на повернення переселенців у покинуті домівки. Тому фраза «мають повернутися» звучить якось дивно.

Я хочу відчувати себе громадянкою, а не якорем

І по-третє, я – не якір.

Я – не якір. Я могла б ним бути, якби 31 травня 2014 року мені не довелось покинути Донецьк з двома дітьми та однією валізою з літніми речами. Більше жодного разу я не заїхала навіть по теплі речі.

Я – не якір. Якір лишається там, де його залишили і тримає величезний корабель. У якоря є щось, за що він може зачепитися, щоб хвилі його не бентежили. У мене немає коренів. Вони розлетілись по всій Україні, а частина залишилася на окупованій Донеччині. Це більше схоже на перекотиполе.

Я – не якір. Він лежить на дні. Я – постійно йду вгору. Бо інакше переселенцю не вижити. Бо якщо зараз тихо лежати на дні, ми програємо. Бо лежати на дні – то для слабких. А я з Донеччини, де енергія землі та степового повітря дає людям надзвичайну силу та енергію.

Я – не якір. Якір – це інструмент. А я не люблю, коли мною користуються.

Я – не якір. Я – Двигун. Тому прошу президента дати мені можливість інтегруватися в ту частину країни, де я є зараз. Щоби отримати сили для повернення в Донецьк тоді, коли це буде можливо. Мені треба жити тут і зараз. Щоб мої діти виросли у вільній Україні та могли провідувати прадідів на Донеччині, бігати в соняшниках та збирати на териконах камінчики з відбитками листя папороті.

Я хочу відчувати себе громадянкою, а не якорем. Громадянкою з повним набором прав. В тому числі й з правом обирати. Тому що ми найбільше відчуваємо цінність свого голосу тоді, коли змушені мовчати. Я пережила президентську виборчу кампанію в Донецьку при окупованих виборчих комісіях. Я вже четвертий рік не голосую, тому точно знаю, про що кажу.

Я хочу голосувати там, де живу, незалежно від планів на мене. Бо я – двигун.

Джерело, 05/03/2018.

“Зайві люди”: чому влада боїться переселенців?

Лютий 28, 2018

Последние пару недель СМИ обсуждают “инсайд”: в конце лета 2018 года в Украине якобы пройдут досрочные парламентские выборы.

Власть спешит воспользоваться старым избирательным форматом, чтобы получить максимально “предсказуемый” результат за счёт мажоритарщиков и административного ресурса на местах.

Не берусь судить, насколько всё это соответствует действительности, однако подобная логика уже не удивляет. Если результат можно “подправить” вручную, чиновники поступят именно так.

Боязнь свободной конкуренции – верный признак превращения режима в авторитарный. А выборы в этом смысле – лакмусовая бумажка.

Речь не только о прямых нарушениях и всяческих “каруселях”. Через четыре года после начала конфликта на Донбассе, сограждане-переселенцы по-прежнему не обладают полнотой избирательного права.

О том, как восстановить справедливость, много говорили и наши общественные организации, и международные партнёры. Более того, соответствующий законопроект №6240 был зарегистрирован в Верховной Раде почти год назад, но так и не стал приоритетом.

Контраргументы не выдерживают никакой критики.

К примеру, могут ли проголосовать за “неудобного” для власти кандидата те, кто имеют статус внутренне перемещенных лиц (ВПЛ), но фактически проживают на оккупированных территориях? Безусловно, да. Но точно так же за него могут проголосовать и “обычные” украинцы.

Решение напрашивается само собой. Если такой кандидат представляет реальную опасность для государства, открыто поддерживая “сепаратизм”, им должны заняться СБУ, МВД, прокуратура…

Если же взгляды политика просто идут вразрез с “генеральной линией”, он может и должен оставаться участником предвыборной гонки. И состав его ядерного электората тут вообще не при чём.

Сегодня можно услышать мнение, что участие переселенцев в выборах изменит электоральный расклад и поэтому “стоит повременить”. Для меня это очень тревожный сигнал.

Во-первых, потому что любая сегрегация – вирус, который очень быстро разрушает общественный организм. Сегодня “неправильными” избирателями могут оказаться ВПЛ, завтра – люди с минимальным доходом (ведь они выбирают “за гречку!”), а послезавтра – женщины-домохозяйки…

И так далее. Надеюсь, не нужно объяснять, куда ведёт эта историческая траектория.

Во-вторых, решение вопроса с правами ВПЛ – важнейшая часть реинтеграции, закон о которой уже принят. Исключая переселенцев из жизни громад, власть фактически закрепляет за ними клеймо “иждивенцев” и “попрошаек”. На самом деле это далеко не так.

Недавно в Житомире я разговаривала с активистами, которые инициировали ряд программ для совместного развития предпринимательства коренными житомирянами и ВПЛ.

Кроме того, что такие программы поддерживают самых активных, они решают ещё одну актуальную задачу: снижают напряжение между “местными” и “понаехавшими”.

Подобные кейсы гораздо эффективней воздействуют на общественное мнение, чем плакаты “Любіть Україну!”

В сильном государстве не может быть “лишних людей”. Если сегодня представители власти так боятся переселенцев, что готовы ограничить их участие в выборах, что будет завтра, после освобождения Донбасса?

Электоральные расчёты не должны перевешивать гражданские права. Вместо того, чтобы “моделировать” нужные результаты выборов, чиновникам стоит задуматься о том, как ментально и информационно “вернуть в Украину” тех, кто временно находится на оккупированных территориях.

Иначе мы никогда не выйдем из замкнутого круга. Переселенцы – лишние для власти, поскольку не являются её электоратом. Но, оставаясь лишними, они никогда не станут её союзниками.

Джерело, 27/02/2018

Результаты поиска:

Правосуддя на сході України в умовах збройної агресії Російської Федерації

Липень 9, 2018
Протягом 2016-2017 рр. за ініціативи та підтримки МФ “Відродження” група українських експертів та громадських організацій проводила дослідження з метою оцінити вплив збройного конфлікту на українську систему правосуддя та її спроможність здійснювати правосуддя.
Центр Громадянських Свобод – один з авторів дослідження.

Шляхом інтерв’ювання, проведення фокус груп, анкетування, надсилання запитів та інших інструментів – експерти проаналізували проблеми із якими стикаються всі хто має справу із судовою системою. Починаючи від законодавчих аспектів діяльності й до опитування осіб, що утримуються у місцях обмеження волі.

Експерти зібрали величезний масив якісних і кількісних показників, які чітко вказують на наявні прогалини в реформі. Результати дослідження будуть цікаві державним органам, міжнародним організаціям; всім тим, хто цікавиться реформою судової системи.

Повний звіт доступний за посиланням.

Чи зможе Україна відповідно карати за злочини на війні? Правозахисники презентували дослідження

Травень 26, 2018

Слабка інституційна спроможність органів системи правосуддя на сході Україні, невідповідне для умов збройної агресії законодавче регулювання, ускладнений доступ до правосуддя та можливість уникнути відповідальності за злочини, вчинені в умовах збройної агресії Росії.

Такі ключові проблеми із реалізацією правосуддя в умовах збройного конфлікту на сході України виявило дослідження підтримане Міжнародним фондом “Відродження”, яке правозахисники презентували 25 травня.

Дослідження “Правосуддя на сході України в умовах збройної агресії Російської Федерації” протягом 2016-2017 років проводила група експертів та громадських організацій.

Вони опитали 500 представників системи правосуддя, провели інтерв’ю з 40 особами, котрі були залучені до здійснення кримінального, адміністративного та цивільного судочинства, частина з яких переїхала з територій, що сьогодні непідконтрольні уряду України.

Також було проаналізовано 400 судових рішень у справах, зумовлених агресією Росії на сході України і проведений моніторинг 214 судових засідань у різних категоріях справ у судах Донецької та Луганської областей, дотичних до зони АТО, а також в інших судах у справах, пов’язаних зі збройним конфліктом.

Виявлені 4 ключові проблеми детально описані у відповідних розділах дослідження.

Так, слабка інституційна спроможність органів системи правосуддя на сході Україні обумовлена кадровою недоукомплектованістю цих органів, недостатнім рівнем підготовки з міжнародного гуманітарного права. А також тиском на суддів, прокурорів та слідчих з Донецької та Луганської областей, залежність багатьох з них від впливу з боку окупаційної влади.

Законодавче регулювання системи правосуддя не відповідає умовам збройної агресії. Зокрема, відсутні інструкції про те, як діяти системі в умовах бойових дій, чинне кримінальне законодавство не узгоджується з міжнародним правом, а держава витрачає зайві ресурси, притягуючи до відповідальності осіб за правопорушення, допущені вимушено, в умовах загрози життю. Після запровадження операції об’єднаних сил (ООС) виникла юридична невизначеність щодо можливості застосування законодавства, дія якого розрахована на період АТО, зокрема, щодо здійснення судових викликів та повідомлень осіб, які перебувають на окупованій території.

Прогалини в законних механізмах із відновлення втрачених через бойові дії справ спричиняють суттєві перешкоди для виконання судових рішень. Фізичний доступ до суду для жителів окупованих територій Донецької і Луганської областей суттєво ускладнений, а також поширена незаконна практика (кожна п’ята справа) проведення судових засідань в кабінетах суддів замість зали судових засідань.

Також теперішня ситуація із правосуддям дозволяє уникати відповідальності за злочини, вчинені в умовах збройної агресії. Наявних процесуальних механізмів недостатньо для протидії правопорушенням, пов’язаним із збройним конфліктом на сході України. Винувата особа може уникнути правосуддя, переховуючись на окупованих територіях, або ж вирок може бути скасовано через відсутність у матеріалах провадження звукозапису або журналу судового засідання. Злочинність на непідконтрольній території, фактично, залишається безкарною.

Водночас, законом посилено кримінальну відповідальність українських військовослужбовців за військові правопорушення. Проте судді по-різному враховують контекст збройного конфлікту – в одних випадках як обставину, що обтяжує відповідальність, в інших – що пом’якшує.

Повний текст дослідження українською мовою можна завантажити тут.

Джерело, 25/05/2018

Презентація дослідження «Правосуддя на сході України в умовах збройної агресії Російської Федерації».

Травень 16, 2018
Протягом 2016-2017 рр. за ініціативи та підтримки МФ “Відродження” група українських експертів та громадських організацій проводила дослідження з метою оцінити вплив збройного конфлікту на українську систему правосуддя та її спроможність здійснювати правосуддя.

Центр Громадянських Свобод – один з авторів дослідження.

Починаючи від законодавчих аспектів діяльності й до опитування осіб, що утримуються у місцях обмеження волі. Шляхом інтерв’ювання, проведення фокус груп, анкетування, надсилання запитів та інших інструментів – експерти проаналізували проблеми із якими стикаються всі хто має справу із судовою системою.

Експерти зібрали величезний масив якісних і кількісних показників, які чітко вказують на наявні прогалини в реформі. Результати дослідження будуть цікаві державним органам, міжнародним організаціям; всім тим, хто цікавиться реформою судової системи.

 

До участі запрошуються народні депутати України, судді
Верховного Суду України та місцевих судів, представники
Адміністрації Президента України, Генеральної прокуратури
України, Служби безпеки України, Національної поліції,
ключових міністерств та відомств, а також представники
міжнародних моніторингових місій та посольств.

 

Просимо підтвердити Вашу участь до 18 травня, надіславши листа на katerinalukasevych@gmail.com

 

6 речей, які Вам потрібно знати про конфлікт на сході України – стаття гуманітарної місії ООН

Травень 8, 2018

Гуманітарна місія ООН в Україні опублікувала статтю про 6 речей, які кожен має знати про конфлікт на сході країні.

Права людини на південному сході України – бюлетень

Травень 1, 2018
Електронний щомісячник Коаліції громадських організацій та ініціатив
«Справедливість заради миру на Донбасі», присвячений стану з правами
людини на окупованих та контрольованих територіях
Донецької та Луганської областей.

Гармонізація нашого кримінального законодавства з міжнародним правом

Квітень 25, 2018

Приведення кримінального законодавства України у відповідність з міжнародним правом в питаннях криміналізації основних злочинів за міжнародним правом.

 

 

Втрати цивільного населення внаслідок воєнного конфлікту на Сході України

Квітень 24, 2018

“Справедливість заради миру на Донбасі”

Відбулася прес-конференція, на якій були презентовані попередні результати дослідження “Втрати цивільного населення внаслідок воєнного конфлікту на Сході України (2014-2018 рр.)”

Попередня доповідь в рамках проекту «Моніторинг, документування порушень та захист прав цивільного населення, постраждалого від війни на Сході України»

 

Я – не якір. Чому переселенці з Донбасу мають право голосувати

Березень 6, 2018

Ми найбільше відчуваємо цінність свого голосу тоді, коли змушені мовчати

Спочатку це було в 2015-му. Президент назвав переселенців «українським якорем Донбасу» в контексті того, що вони будуть голосувати на місцевих виборах на Донбасі.

Тепер це повторилось знов. Під час прес-конференції «Виклики-2018» Петро Порошенко сказав, що внутрішньо переміщені особи «мають повернутися у звільнений Донбас і бути там якорем, який тримає Донбас в Україні».

По-перше, я б хотіла, щоб українська влада а) не перекладала свої обов’язки на людей, які вимушені були самостійно захищатися, а потім рятуватися від агресора; б) щоб українська влада і зараз «тримала Донбас в Україні», а не кидала його напризволяще, дискримінуючи переселенців і показово забувши про людей в окупації.

По-друге, чим довше буде тривати війна, тим менше треба покладати надій на повернення переселенців у покинуті домівки. Тому фраза «мають повернутися» звучить якось дивно.

Я хочу відчувати себе громадянкою, а не якорем

І по-третє, я – не якір.

Я – не якір. Я могла б ним бути, якби 31 травня 2014 року мені не довелось покинути Донецьк з двома дітьми та однією валізою з літніми речами. Більше жодного разу я не заїхала навіть по теплі речі.

Я – не якір. Якір лишається там, де його залишили і тримає величезний корабель. У якоря є щось, за що він може зачепитися, щоб хвилі його не бентежили. У мене немає коренів. Вони розлетілись по всій Україні, а частина залишилася на окупованій Донеччині. Це більше схоже на перекотиполе.

Я – не якір. Він лежить на дні. Я – постійно йду вгору. Бо інакше переселенцю не вижити. Бо якщо зараз тихо лежати на дні, ми програємо. Бо лежати на дні – то для слабких. А я з Донеччини, де енергія землі та степового повітря дає людям надзвичайну силу та енергію.

Я – не якір. Якір – це інструмент. А я не люблю, коли мною користуються.

Я – не якір. Я – Двигун. Тому прошу президента дати мені можливість інтегруватися в ту частину країни, де я є зараз. Щоби отримати сили для повернення в Донецьк тоді, коли це буде можливо. Мені треба жити тут і зараз. Щоб мої діти виросли у вільній Україні та могли провідувати прадідів на Донеччині, бігати в соняшниках та збирати на териконах камінчики з відбитками листя папороті.

Я хочу відчувати себе громадянкою, а не якорем. Громадянкою з повним набором прав. В тому числі й з правом обирати. Тому що ми найбільше відчуваємо цінність свого голосу тоді, коли змушені мовчати. Я пережила президентську виборчу кампанію в Донецьку при окупованих виборчих комісіях. Я вже четвертий рік не голосую, тому точно знаю, про що кажу.

Я хочу голосувати там, де живу, незалежно від планів на мене. Бо я – двигун.

Джерело, 05/03/2018.

“Зайві люди”: чому влада боїться переселенців?

Лютий 28, 2018

Последние пару недель СМИ обсуждают “инсайд”: в конце лета 2018 года в Украине якобы пройдут досрочные парламентские выборы.

Власть спешит воспользоваться старым избирательным форматом, чтобы получить максимально “предсказуемый” результат за счёт мажоритарщиков и административного ресурса на местах.

Не берусь судить, насколько всё это соответствует действительности, однако подобная логика уже не удивляет. Если результат можно “подправить” вручную, чиновники поступят именно так.

Боязнь свободной конкуренции – верный признак превращения режима в авторитарный. А выборы в этом смысле – лакмусовая бумажка.

Речь не только о прямых нарушениях и всяческих “каруселях”. Через четыре года после начала конфликта на Донбассе, сограждане-переселенцы по-прежнему не обладают полнотой избирательного права.

О том, как восстановить справедливость, много говорили и наши общественные организации, и международные партнёры. Более того, соответствующий законопроект №6240 был зарегистрирован в Верховной Раде почти год назад, но так и не стал приоритетом.

Контраргументы не выдерживают никакой критики.

К примеру, могут ли проголосовать за “неудобного” для власти кандидата те, кто имеют статус внутренне перемещенных лиц (ВПЛ), но фактически проживают на оккупированных территориях? Безусловно, да. Но точно так же за него могут проголосовать и “обычные” украинцы.

Решение напрашивается само собой. Если такой кандидат представляет реальную опасность для государства, открыто поддерживая “сепаратизм”, им должны заняться СБУ, МВД, прокуратура…

Если же взгляды политика просто идут вразрез с “генеральной линией”, он может и должен оставаться участником предвыборной гонки. И состав его ядерного электората тут вообще не при чём.

Сегодня можно услышать мнение, что участие переселенцев в выборах изменит электоральный расклад и поэтому “стоит повременить”. Для меня это очень тревожный сигнал.

Во-первых, потому что любая сегрегация – вирус, который очень быстро разрушает общественный организм. Сегодня “неправильными” избирателями могут оказаться ВПЛ, завтра – люди с минимальным доходом (ведь они выбирают “за гречку!”), а послезавтра – женщины-домохозяйки…

И так далее. Надеюсь, не нужно объяснять, куда ведёт эта историческая траектория.

Во-вторых, решение вопроса с правами ВПЛ – важнейшая часть реинтеграции, закон о которой уже принят. Исключая переселенцев из жизни громад, власть фактически закрепляет за ними клеймо “иждивенцев” и “попрошаек”. На самом деле это далеко не так.

Недавно в Житомире я разговаривала с активистами, которые инициировали ряд программ для совместного развития предпринимательства коренными житомирянами и ВПЛ.

Кроме того, что такие программы поддерживают самых активных, они решают ещё одну актуальную задачу: снижают напряжение между “местными” и “понаехавшими”.

Подобные кейсы гораздо эффективней воздействуют на общественное мнение, чем плакаты “Любіть Україну!”

В сильном государстве не может быть “лишних людей”. Если сегодня представители власти так боятся переселенцев, что готовы ограничить их участие в выборах, что будет завтра, после освобождения Донбасса?

Электоральные расчёты не должны перевешивать гражданские права. Вместо того, чтобы “моделировать” нужные результаты выборов, чиновникам стоит задуматься о том, как ментально и информационно “вернуть в Украину” тех, кто временно находится на оккупированных территориях.

Иначе мы никогда не выйдем из замкнутого круга. Переселенцы – лишние для власти, поскольку не являются её электоратом. Но, оставаясь лишними, они никогда не станут её союзниками.

Джерело, 27/02/2018

Результаты поиска:

Правосуддя на сході України в умовах збройної агресії Російської Федерації

Липень 9, 2018
Протягом 2016-2017 рр. за ініціативи та підтримки МФ “Відродження” група українських експертів та громадських організацій проводила дослідження з метою оцінити вплив збройного конфлікту на українську систему правосуддя та її спроможність здійснювати правосуддя.
Центр Громадянських Свобод – один з авторів дослідження.

Шляхом інтерв’ювання, проведення фокус груп, анкетування, надсилання запитів та інших інструментів – експерти проаналізували проблеми із якими стикаються всі хто має справу із судовою системою. Починаючи від законодавчих аспектів діяльності й до опитування осіб, що утримуються у місцях обмеження волі.

Експерти зібрали величезний масив якісних і кількісних показників, які чітко вказують на наявні прогалини в реформі. Результати дослідження будуть цікаві державним органам, міжнародним організаціям; всім тим, хто цікавиться реформою судової системи.

Повний звіт доступний за посиланням.

Чи зможе Україна відповідно карати за злочини на війні? Правозахисники презентували дослідження

Травень 26, 2018

Слабка інституційна спроможність органів системи правосуддя на сході Україні, невідповідне для умов збройної агресії законодавче регулювання, ускладнений доступ до правосуддя та можливість уникнути відповідальності за злочини, вчинені в умовах збройної агресії Росії.

Такі ключові проблеми із реалізацією правосуддя в умовах збройного конфлікту на сході України виявило дослідження підтримане Міжнародним фондом “Відродження”, яке правозахисники презентували 25 травня.

Дослідження “Правосуддя на сході України в умовах збройної агресії Російської Федерації” протягом 2016-2017 років проводила група експертів та громадських організацій.

Вони опитали 500 представників системи правосуддя, провели інтерв’ю з 40 особами, котрі були залучені до здійснення кримінального, адміністративного та цивільного судочинства, частина з яких переїхала з територій, що сьогодні непідконтрольні уряду України.

Також було проаналізовано 400 судових рішень у справах, зумовлених агресією Росії на сході України і проведений моніторинг 214 судових засідань у різних категоріях справ у судах Донецької та Луганської областей, дотичних до зони АТО, а також в інших судах у справах, пов’язаних зі збройним конфліктом.

Виявлені 4 ключові проблеми детально описані у відповідних розділах дослідження.

Так, слабка інституційна спроможність органів системи правосуддя на сході Україні обумовлена кадровою недоукомплектованістю цих органів, недостатнім рівнем підготовки з міжнародного гуманітарного права. А також тиском на суддів, прокурорів та слідчих з Донецької та Луганської областей, залежність багатьох з них від впливу з боку окупаційної влади.

Законодавче регулювання системи правосуддя не відповідає умовам збройної агресії. Зокрема, відсутні інструкції про те, як діяти системі в умовах бойових дій, чинне кримінальне законодавство не узгоджується з міжнародним правом, а держава витрачає зайві ресурси, притягуючи до відповідальності осіб за правопорушення, допущені вимушено, в умовах загрози життю. Після запровадження операції об’єднаних сил (ООС) виникла юридична невизначеність щодо можливості застосування законодавства, дія якого розрахована на період АТО, зокрема, щодо здійснення судових викликів та повідомлень осіб, які перебувають на окупованій території.

Прогалини в законних механізмах із відновлення втрачених через бойові дії справ спричиняють суттєві перешкоди для виконання судових рішень. Фізичний доступ до суду для жителів окупованих територій Донецької і Луганської областей суттєво ускладнений, а також поширена незаконна практика (кожна п’ята справа) проведення судових засідань в кабінетах суддів замість зали судових засідань.

Також теперішня ситуація із правосуддям дозволяє уникати відповідальності за злочини, вчинені в умовах збройної агресії. Наявних процесуальних механізмів недостатньо для протидії правопорушенням, пов’язаним із збройним конфліктом на сході України. Винувата особа може уникнути правосуддя, переховуючись на окупованих територіях, або ж вирок може бути скасовано через відсутність у матеріалах провадження звукозапису або журналу судового засідання. Злочинність на непідконтрольній території, фактично, залишається безкарною.

Водночас, законом посилено кримінальну відповідальність українських військовослужбовців за військові правопорушення. Проте судді по-різному враховують контекст збройного конфлікту – в одних випадках як обставину, що обтяжує відповідальність, в інших – що пом’якшує.

Повний текст дослідження українською мовою можна завантажити тут.

Джерело, 25/05/2018

Презентація дослідження «Правосуддя на сході України в умовах збройної агресії Російської Федерації».

Травень 16, 2018
Протягом 2016-2017 рр. за ініціативи та підтримки МФ “Відродження” група українських експертів та громадських організацій проводила дослідження з метою оцінити вплив збройного конфлікту на українську систему правосуддя та її спроможність здійснювати правосуддя.

Центр Громадянських Свобод – один з авторів дослідження.

Починаючи від законодавчих аспектів діяльності й до опитування осіб, що утримуються у місцях обмеження волі. Шляхом інтерв’ювання, проведення фокус груп, анкетування, надсилання запитів та інших інструментів – експерти проаналізували проблеми із якими стикаються всі хто має справу із судовою системою.

Експерти зібрали величезний масив якісних і кількісних показників, які чітко вказують на наявні прогалини в реформі. Результати дослідження будуть цікаві державним органам, міжнародним організаціям; всім тим, хто цікавиться реформою судової системи.

 

До участі запрошуються народні депутати України, судді
Верховного Суду України та місцевих судів, представники
Адміністрації Президента України, Генеральної прокуратури
України, Служби безпеки України, Національної поліції,
ключових міністерств та відомств, а також представники
міжнародних моніторингових місій та посольств.

 

Просимо підтвердити Вашу участь до 18 травня, надіславши листа на katerinalukasevych@gmail.com

 

6 речей, які Вам потрібно знати про конфлікт на сході України – стаття гуманітарної місії ООН

Травень 8, 2018

Гуманітарна місія ООН в Україні опублікувала статтю про 6 речей, які кожен має знати про конфлікт на сході країні.

Права людини на південному сході України – бюлетень

Травень 1, 2018
Електронний щомісячник Коаліції громадських організацій та ініціатив
«Справедливість заради миру на Донбасі», присвячений стану з правами
людини на окупованих та контрольованих територіях
Донецької та Луганської областей.

Гармонізація нашого кримінального законодавства з міжнародним правом

Квітень 25, 2018

Приведення кримінального законодавства України у відповідність з міжнародним правом в питаннях криміналізації основних злочинів за міжнародним правом.

 

 

Втрати цивільного населення внаслідок воєнного конфлікту на Сході України

Квітень 24, 2018

“Справедливість заради миру на Донбасі”

Відбулася прес-конференція, на якій були презентовані попередні результати дослідження “Втрати цивільного населення внаслідок воєнного конфлікту на Сході України (2014-2018 рр.)”

Попередня доповідь в рамках проекту «Моніторинг, документування порушень та захист прав цивільного населення, постраждалого від війни на Сході України»

 

Я – не якір. Чому переселенці з Донбасу мають право голосувати

Березень 6, 2018

Ми найбільше відчуваємо цінність свого голосу тоді, коли змушені мовчати

Спочатку це було в 2015-му. Президент назвав переселенців «українським якорем Донбасу» в контексті того, що вони будуть голосувати на місцевих виборах на Донбасі.

Тепер це повторилось знов. Під час прес-конференції «Виклики-2018» Петро Порошенко сказав, що внутрішньо переміщені особи «мають повернутися у звільнений Донбас і бути там якорем, який тримає Донбас в Україні».

По-перше, я б хотіла, щоб українська влада а) не перекладала свої обов’язки на людей, які вимушені були самостійно захищатися, а потім рятуватися від агресора; б) щоб українська влада і зараз «тримала Донбас в Україні», а не кидала його напризволяще, дискримінуючи переселенців і показово забувши про людей в окупації.

По-друге, чим довше буде тривати війна, тим менше треба покладати надій на повернення переселенців у покинуті домівки. Тому фраза «мають повернутися» звучить якось дивно.

Я хочу відчувати себе громадянкою, а не якорем

І по-третє, я – не якір.

Я – не якір. Я могла б ним бути, якби 31 травня 2014 року мені не довелось покинути Донецьк з двома дітьми та однією валізою з літніми речами. Більше жодного разу я не заїхала навіть по теплі речі.

Я – не якір. Якір лишається там, де його залишили і тримає величезний корабель. У якоря є щось, за що він може зачепитися, щоб хвилі його не бентежили. У мене немає коренів. Вони розлетілись по всій Україні, а частина залишилася на окупованій Донеччині. Це більше схоже на перекотиполе.

Я – не якір. Він лежить на дні. Я – постійно йду вгору. Бо інакше переселенцю не вижити. Бо якщо зараз тихо лежати на дні, ми програємо. Бо лежати на дні – то для слабких. А я з Донеччини, де енергія землі та степового повітря дає людям надзвичайну силу та енергію.

Я – не якір. Якір – це інструмент. А я не люблю, коли мною користуються.

Я – не якір. Я – Двигун. Тому прошу президента дати мені можливість інтегруватися в ту частину країни, де я є зараз. Щоби отримати сили для повернення в Донецьк тоді, коли це буде можливо. Мені треба жити тут і зараз. Щоб мої діти виросли у вільній Україні та могли провідувати прадідів на Донеччині, бігати в соняшниках та збирати на териконах камінчики з відбитками листя папороті.

Я хочу відчувати себе громадянкою, а не якорем. Громадянкою з повним набором прав. В тому числі й з правом обирати. Тому що ми найбільше відчуваємо цінність свого голосу тоді, коли змушені мовчати. Я пережила президентську виборчу кампанію в Донецьку при окупованих виборчих комісіях. Я вже четвертий рік не голосую, тому точно знаю, про що кажу.

Я хочу голосувати там, де живу, незалежно від планів на мене. Бо я – двигун.

Джерело, 05/03/2018.

“Зайві люди”: чому влада боїться переселенців?

Лютий 28, 2018

Последние пару недель СМИ обсуждают “инсайд”: в конце лета 2018 года в Украине якобы пройдут досрочные парламентские выборы.

Власть спешит воспользоваться старым избирательным форматом, чтобы получить максимально “предсказуемый” результат за счёт мажоритарщиков и административного ресурса на местах.

Не берусь судить, насколько всё это соответствует действительности, однако подобная логика уже не удивляет. Если результат можно “подправить” вручную, чиновники поступят именно так.

Боязнь свободной конкуренции – верный признак превращения режима в авторитарный. А выборы в этом смысле – лакмусовая бумажка.

Речь не только о прямых нарушениях и всяческих “каруселях”. Через четыре года после начала конфликта на Донбассе, сограждане-переселенцы по-прежнему не обладают полнотой избирательного права.

О том, как восстановить справедливость, много говорили и наши общественные организации, и международные партнёры. Более того, соответствующий законопроект №6240 был зарегистрирован в Верховной Раде почти год назад, но так и не стал приоритетом.

Контраргументы не выдерживают никакой критики.

К примеру, могут ли проголосовать за “неудобного” для власти кандидата те, кто имеют статус внутренне перемещенных лиц (ВПЛ), но фактически проживают на оккупированных территориях? Безусловно, да. Но точно так же за него могут проголосовать и “обычные” украинцы.

Решение напрашивается само собой. Если такой кандидат представляет реальную опасность для государства, открыто поддерживая “сепаратизм”, им должны заняться СБУ, МВД, прокуратура…

Если же взгляды политика просто идут вразрез с “генеральной линией”, он может и должен оставаться участником предвыборной гонки. И состав его ядерного электората тут вообще не при чём.

Сегодня можно услышать мнение, что участие переселенцев в выборах изменит электоральный расклад и поэтому “стоит повременить”. Для меня это очень тревожный сигнал.

Во-первых, потому что любая сегрегация – вирус, который очень быстро разрушает общественный организм. Сегодня “неправильными” избирателями могут оказаться ВПЛ, завтра – люди с минимальным доходом (ведь они выбирают “за гречку!”), а послезавтра – женщины-домохозяйки…

И так далее. Надеюсь, не нужно объяснять, куда ведёт эта историческая траектория.

Во-вторых, решение вопроса с правами ВПЛ – важнейшая часть реинтеграции, закон о которой уже принят. Исключая переселенцев из жизни громад, власть фактически закрепляет за ними клеймо “иждивенцев” и “попрошаек”. На самом деле это далеко не так.

Недавно в Житомире я разговаривала с активистами, которые инициировали ряд программ для совместного развития предпринимательства коренными житомирянами и ВПЛ.

Кроме того, что такие программы поддерживают самых активных, они решают ещё одну актуальную задачу: снижают напряжение между “местными” и “понаехавшими”.

Подобные кейсы гораздо эффективней воздействуют на общественное мнение, чем плакаты “Любіть Україну!”

В сильном государстве не может быть “лишних людей”. Если сегодня представители власти так боятся переселенцев, что готовы ограничить их участие в выборах, что будет завтра, после освобождения Донбасса?

Электоральные расчёты не должны перевешивать гражданские права. Вместо того, чтобы “моделировать” нужные результаты выборов, чиновникам стоит задуматься о том, как ментально и информационно “вернуть в Украину” тех, кто временно находится на оккупированных территориях.

Иначе мы никогда не выйдем из замкнутого круга. Переселенцы – лишние для власти, поскольку не являются её электоратом. Но, оставаясь лишними, они никогда не станут её союзниками.

Джерело, 27/02/2018

Результаты поиска:

Правосуддя на сході України в умовах збройної агресії Російської Федерації

Липень 9, 2018
Протягом 2016-2017 рр. за ініціативи та підтримки МФ “Відродження” група українських експертів та громадських організацій проводила дослідження з метою оцінити вплив збройного конфлікту на українську систему правосуддя та її спроможність здійснювати правосуддя.
Центр Громадянських Свобод – один з авторів дослідження.

Шляхом інтерв’ювання, проведення фокус груп, анкетування, надсилання запитів та інших інструментів – експерти проаналізували проблеми із якими стикаються всі хто має справу із судовою системою. Починаючи від законодавчих аспектів діяльності й до опитування осіб, що утримуються у місцях обмеження волі.

Експерти зібрали величезний масив якісних і кількісних показників, які чітко вказують на наявні прогалини в реформі. Результати дослідження будуть цікаві державним органам, міжнародним організаціям; всім тим, хто цікавиться реформою судової системи.

Повний звіт доступний за посиланням.

Чи зможе Україна відповідно карати за злочини на війні? Правозахисники презентували дослідження

Травень 26, 2018

Слабка інституційна спроможність органів системи правосуддя на сході Україні, невідповідне для умов збройної агресії законодавче регулювання, ускладнений доступ до правосуддя та можливість уникнути відповідальності за злочини, вчинені в умовах збройної агресії Росії.

Такі ключові проблеми із реалізацією правосуддя в умовах збройного конфлікту на сході України виявило дослідження підтримане Міжнародним фондом “Відродження”, яке правозахисники презентували 25 травня.

Дослідження “Правосуддя на сході України в умовах збройної агресії Російської Федерації” протягом 2016-2017 років проводила група експертів та громадських організацій.

Вони опитали 500 представників системи правосуддя, провели інтерв’ю з 40 особами, котрі були залучені до здійснення кримінального, адміністративного та цивільного судочинства, частина з яких переїхала з територій, що сьогодні непідконтрольні уряду України.

Також було проаналізовано 400 судових рішень у справах, зумовлених агресією Росії на сході України і проведений моніторинг 214 судових засідань у різних категоріях справ у судах Донецької та Луганської областей, дотичних до зони АТО, а також в інших судах у справах, пов’язаних зі збройним конфліктом.

Виявлені 4 ключові проблеми детально описані у відповідних розділах дослідження.

Так, слабка інституційна спроможність органів системи правосуддя на сході Україні обумовлена кадровою недоукомплектованістю цих органів, недостатнім рівнем підготовки з міжнародного гуманітарного права. А також тиском на суддів, прокурорів та слідчих з Донецької та Луганської областей, залежність багатьох з них від впливу з боку окупаційної влади.

Законодавче регулювання системи правосуддя не відповідає умовам збройної агресії. Зокрема, відсутні інструкції про те, як діяти системі в умовах бойових дій, чинне кримінальне законодавство не узгоджується з міжнародним правом, а держава витрачає зайві ресурси, притягуючи до відповідальності осіб за правопорушення, допущені вимушено, в умовах загрози життю. Після запровадження операції об’єднаних сил (ООС) виникла юридична невизначеність щодо можливості застосування законодавства, дія якого розрахована на період АТО, зокрема, щодо здійснення судових викликів та повідомлень осіб, які перебувають на окупованій території.

Прогалини в законних механізмах із відновлення втрачених через бойові дії справ спричиняють суттєві перешкоди для виконання судових рішень. Фізичний доступ до суду для жителів окупованих територій Донецької і Луганської областей суттєво ускладнений, а також поширена незаконна практика (кожна п’ята справа) проведення судових засідань в кабінетах суддів замість зали судових засідань.

Також теперішня ситуація із правосуддям дозволяє уникати відповідальності за злочини, вчинені в умовах збройної агресії. Наявних процесуальних механізмів недостатньо для протидії правопорушенням, пов’язаним із збройним конфліктом на сході України. Винувата особа може уникнути правосуддя, переховуючись на окупованих територіях, або ж вирок може бути скасовано через відсутність у матеріалах провадження звукозапису або журналу судового засідання. Злочинність на непідконтрольній території, фактично, залишається безкарною.

Водночас, законом посилено кримінальну відповідальність українських військовослужбовців за військові правопорушення. Проте судді по-різному враховують контекст збройного конфлікту – в одних випадках як обставину, що обтяжує відповідальність, в інших – що пом’якшує.

Повний текст дослідження українською мовою можна завантажити тут.

Джерело, 25/05/2018

Презентація дослідження «Правосуддя на сході України в умовах збройної агресії Російської Федерації».

Травень 16, 2018
Протягом 2016-2017 рр. за ініціативи та підтримки МФ “Відродження” група українських експертів та громадських організацій проводила дослідження з метою оцінити вплив збройного конфлікту на українську систему правосуддя та її спроможність здійснювати правосуддя.

Центр Громадянських Свобод – один з авторів дослідження.

Починаючи від законодавчих аспектів діяльності й до опитування осіб, що утримуються у місцях обмеження волі. Шляхом інтерв’ювання, проведення фокус груп, анкетування, надсилання запитів та інших інструментів – експерти проаналізували проблеми із якими стикаються всі хто має справу із судовою системою.

Експерти зібрали величезний масив якісних і кількісних показників, які чітко вказують на наявні прогалини в реформі. Результати дослідження будуть цікаві державним органам, міжнародним організаціям; всім тим, хто цікавиться реформою судової системи.

 

До участі запрошуються народні депутати України, судді
Верховного Суду України та місцевих судів, представники
Адміністрації Президента України, Генеральної прокуратури
України, Служби безпеки України, Національної поліції,
ключових міністерств та відомств, а також представники
міжнародних моніторингових місій та посольств.

 

Просимо підтвердити Вашу участь до 18 травня, надіславши листа на katerinalukasevych@gmail.com

 

6 речей, які Вам потрібно знати про конфлікт на сході України – стаття гуманітарної місії ООН

Травень 8, 2018

Гуманітарна місія ООН в Україні опублікувала статтю про 6 речей, які кожен має знати про конфлікт на сході країні.

Права людини на південному сході України – бюлетень

Травень 1, 2018
Електронний щомісячник Коаліції громадських організацій та ініціатив
«Справедливість заради миру на Донбасі», присвячений стану з правами
людини на окупованих та контрольованих територіях
Донецької та Луганської областей.

Гармонізація нашого кримінального законодавства з міжнародним правом

Квітень 25, 2018

Приведення кримінального законодавства України у відповідність з міжнародним правом в питаннях криміналізації основних злочинів за міжнародним правом.

 

 

Втрати цивільного населення внаслідок воєнного конфлікту на Сході України

Квітень 24, 2018

“Справедливість заради миру на Донбасі”

Відбулася прес-конференція, на якій були презентовані попередні результати дослідження “Втрати цивільного населення внаслідок воєнного конфлікту на Сході України (2014-2018 рр.)”

Попередня доповідь в рамках проекту «Моніторинг, документування порушень та захист прав цивільного населення, постраждалого від війни на Сході України»

 

Я – не якір. Чому переселенці з Донбасу мають право голосувати

Березень 6, 2018

Ми найбільше відчуваємо цінність свого голосу тоді, коли змушені мовчати

Спочатку це було в 2015-му. Президент назвав переселенців «українським якорем Донбасу» в контексті того, що вони будуть голосувати на місцевих виборах на Донбасі.

Тепер це повторилось знов. Під час прес-конференції «Виклики-2018» Петро Порошенко сказав, що внутрішньо переміщені особи «мають повернутися у звільнений Донбас і бути там якорем, який тримає Донбас в Україні».

По-перше, я б хотіла, щоб українська влада а) не перекладала свої обов’язки на людей, які вимушені були самостійно захищатися, а потім рятуватися від агресора; б) щоб українська влада і зараз «тримала Донбас в Україні», а не кидала його напризволяще, дискримінуючи переселенців і показово забувши про людей в окупації.

По-друге, чим довше буде тривати війна, тим менше треба покладати надій на повернення переселенців у покинуті домівки. Тому фраза «мають повернутися» звучить якось дивно.

Я хочу відчувати себе громадянкою, а не якорем

І по-третє, я – не якір.

Я – не якір. Я могла б ним бути, якби 31 травня 2014 року мені не довелось покинути Донецьк з двома дітьми та однією валізою з літніми речами. Більше жодного разу я не заїхала навіть по теплі речі.

Я – не якір. Якір лишається там, де його залишили і тримає величезний корабель. У якоря є щось, за що він може зачепитися, щоб хвилі його не бентежили. У мене немає коренів. Вони розлетілись по всій Україні, а частина залишилася на окупованій Донеччині. Це більше схоже на перекотиполе.

Я – не якір. Він лежить на дні. Я – постійно йду вгору. Бо інакше переселенцю не вижити. Бо якщо зараз тихо лежати на дні, ми програємо. Бо лежати на дні – то для слабких. А я з Донеччини, де енергія землі та степового повітря дає людям надзвичайну силу та енергію.

Я – не якір. Якір – це інструмент. А я не люблю, коли мною користуються.

Я – не якір. Я – Двигун. Тому прошу президента дати мені можливість інтегруватися в ту частину країни, де я є зараз. Щоби отримати сили для повернення в Донецьк тоді, коли це буде можливо. Мені треба жити тут і зараз. Щоб мої діти виросли у вільній Україні та могли провідувати прадідів на Донеччині, бігати в соняшниках та збирати на териконах камінчики з відбитками листя папороті.

Я хочу відчувати себе громадянкою, а не якорем. Громадянкою з повним набором прав. В тому числі й з правом обирати. Тому що ми найбільше відчуваємо цінність свого голосу тоді, коли змушені мовчати. Я пережила президентську виборчу кампанію в Донецьку при окупованих виборчих комісіях. Я вже четвертий рік не голосую, тому точно знаю, про що кажу.

Я хочу голосувати там, де живу, незалежно від планів на мене. Бо я – двигун.

Джерело, 05/03/2018.

“Зайві люди”: чому влада боїться переселенців?

Лютий 28, 2018

Последние пару недель СМИ обсуждают “инсайд”: в конце лета 2018 года в Украине якобы пройдут досрочные парламентские выборы.

Власть спешит воспользоваться старым избирательным форматом, чтобы получить максимально “предсказуемый” результат за счёт мажоритарщиков и административного ресурса на местах.

Не берусь судить, насколько всё это соответствует действительности, однако подобная логика уже не удивляет. Если результат можно “подправить” вручную, чиновники поступят именно так.

Боязнь свободной конкуренции – верный признак превращения режима в авторитарный. А выборы в этом смысле – лакмусовая бумажка.

Речь не только о прямых нарушениях и всяческих “каруселях”. Через четыре года после начала конфликта на Донбассе, сограждане-переселенцы по-прежнему не обладают полнотой избирательного права.

О том, как восстановить справедливость, много говорили и наши общественные организации, и международные партнёры. Более того, соответствующий законопроект №6240 был зарегистрирован в Верховной Раде почти год назад, но так и не стал приоритетом.

Контраргументы не выдерживают никакой критики.

К примеру, могут ли проголосовать за “неудобного” для власти кандидата те, кто имеют статус внутренне перемещенных лиц (ВПЛ), но фактически проживают на оккупированных территориях? Безусловно, да. Но точно так же за него могут проголосовать и “обычные” украинцы.

Решение напрашивается само собой. Если такой кандидат представляет реальную опасность для государства, открыто поддерживая “сепаратизм”, им должны заняться СБУ, МВД, прокуратура…

Если же взгляды политика просто идут вразрез с “генеральной линией”, он может и должен оставаться участником предвыборной гонки. И состав его ядерного электората тут вообще не при чём.

Сегодня можно услышать мнение, что участие переселенцев в выборах изменит электоральный расклад и поэтому “стоит повременить”. Для меня это очень тревожный сигнал.

Во-первых, потому что любая сегрегация – вирус, который очень быстро разрушает общественный организм. Сегодня “неправильными” избирателями могут оказаться ВПЛ, завтра – люди с минимальным доходом (ведь они выбирают “за гречку!”), а послезавтра – женщины-домохозяйки…

И так далее. Надеюсь, не нужно объяснять, куда ведёт эта историческая траектория.

Во-вторых, решение вопроса с правами ВПЛ – важнейшая часть реинтеграции, закон о которой уже принят. Исключая переселенцев из жизни громад, власть фактически закрепляет за ними клеймо “иждивенцев” и “попрошаек”. На самом деле это далеко не так.

Недавно в Житомире я разговаривала с активистами, которые инициировали ряд программ для совместного развития предпринимательства коренными житомирянами и ВПЛ.

Кроме того, что такие программы поддерживают самых активных, они решают ещё одну актуальную задачу: снижают напряжение между “местными” и “понаехавшими”.

Подобные кейсы гораздо эффективней воздействуют на общественное мнение, чем плакаты “Любіть Україну!”

В сильном государстве не может быть “лишних людей”. Если сегодня представители власти так боятся переселенцев, что готовы ограничить их участие в выборах, что будет завтра, после освобождения Донбасса?

Электоральные расчёты не должны перевешивать гражданские права. Вместо того, чтобы “моделировать” нужные результаты выборов, чиновникам стоит задуматься о том, как ментально и информационно “вернуть в Украину” тех, кто временно находится на оккупированных территориях.

Иначе мы никогда не выйдем из замкнутого круга. Переселенцы – лишние для власти, поскольку не являются её электоратом. Но, оставаясь лишними, они никогда не станут её союзниками.

Джерело, 27/02/2018

Результаты поиска:

Правосуддя на сході України в умовах збройної агресії Російської Федерації

Липень 9, 2018
Протягом 2016-2017 рр. за ініціативи та підтримки МФ “Відродження” група українських експертів та громадських організацій проводила дослідження з метою оцінити вплив збройного конфлікту на українську систему правосуддя та її спроможність здійснювати правосуддя.
Центр Громадянських Свобод – один з авторів дослідження.

Шляхом інтерв’ювання, проведення фокус груп, анкетування, надсилання запитів та інших інструментів – експерти проаналізували проблеми із якими стикаються всі хто має справу із судовою системою. Починаючи від законодавчих аспектів діяльності й до опитування осіб, що утримуються у місцях обмеження волі.

Експерти зібрали величезний масив якісних і кількісних показників, які чітко вказують на наявні прогалини в реформі. Результати дослідження будуть цікаві державним органам, міжнародним організаціям; всім тим, хто цікавиться реформою судової системи.

Повний звіт доступний за посиланням.

Чи зможе Україна відповідно карати за злочини на війні? Правозахисники презентували дослідження

Травень 26, 2018

Слабка інституційна спроможність органів системи правосуддя на сході Україні, невідповідне для умов збройної агресії законодавче регулювання, ускладнений доступ до правосуддя та можливість уникнути відповідальності за злочини, вчинені в умовах збройної агресії Росії.

Такі ключові проблеми із реалізацією правосуддя в умовах збройного конфлікту на сході України виявило дослідження підтримане Міжнародним фондом “Відродження”, яке правозахисники презентували 25 травня.

Дослідження “Правосуддя на сході України в умовах збройної агресії Російської Федерації” протягом 2016-2017 років проводила група експертів та громадських організацій.

Вони опитали 500 представників системи правосуддя, провели інтерв’ю з 40 особами, котрі були залучені до здійснення кримінального, адміністративного та цивільного судочинства, частина з яких переїхала з територій, що сьогодні непідконтрольні уряду України.

Також було проаналізовано 400 судових рішень у справах, зумовлених агресією Росії на сході України і проведений моніторинг 214 судових засідань у різних категоріях справ у судах Донецької та Луганської областей, дотичних до зони АТО, а також в інших судах у справах, пов’язаних зі збройним конфліктом.

Виявлені 4 ключові проблеми детально описані у відповідних розділах дослідження.

Так, слабка інституційна спроможність органів системи правосуддя на сході Україні обумовлена кадровою недоукомплектованістю цих органів, недостатнім рівнем підготовки з міжнародного гуманітарного права. А також тиском на суддів, прокурорів та слідчих з Донецької та Луганської областей, залежність багатьох з них від впливу з боку окупаційної влади.

Законодавче регулювання системи правосуддя не відповідає умовам збройної агресії. Зокрема, відсутні інструкції про те, як діяти системі в умовах бойових дій, чинне кримінальне законодавство не узгоджується з міжнародним правом, а держава витрачає зайві ресурси, притягуючи до відповідальності осіб за правопорушення, допущені вимушено, в умовах загрози життю. Після запровадження операції об’єднаних сил (ООС) виникла юридична невизначеність щодо можливості застосування законодавства, дія якого розрахована на період АТО, зокрема, щодо здійснення судових викликів та повідомлень осіб, які перебувають на окупованій території.

Прогалини в законних механізмах із відновлення втрачених через бойові дії справ спричиняють суттєві перешкоди для виконання судових рішень. Фізичний доступ до суду для жителів окупованих територій Донецької і Луганської областей суттєво ускладнений, а також поширена незаконна практика (кожна п’ята справа) проведення судових засідань в кабінетах суддів замість зали судових засідань.

Також теперішня ситуація із правосуддям дозволяє уникати відповідальності за злочини, вчинені в умовах збройної агресії. Наявних процесуальних механізмів недостатньо для протидії правопорушенням, пов’язаним із збройним конфліктом на сході України. Винувата особа може уникнути правосуддя, переховуючись на окупованих територіях, або ж вирок може бути скасовано через відсутність у матеріалах провадження звукозапису або журналу судового засідання. Злочинність на непідконтрольній території, фактично, залишається безкарною.

Водночас, законом посилено кримінальну відповідальність українських військовослужбовців за військові правопорушення. Проте судді по-різному враховують контекст збройного конфлікту – в одних випадках як обставину, що обтяжує відповідальність, в інших – що пом’якшує.

Повний текст дослідження українською мовою можна завантажити тут.

Джерело, 25/05/2018

Презентація дослідження «Правосуддя на сході України в умовах збройної агресії Російської Федерації».

Травень 16, 2018
Протягом 2016-2017 рр. за ініціативи та підтримки МФ “Відродження” група українських експертів та громадських організацій проводила дослідження з метою оцінити вплив збройного конфлікту на українську систему правосуддя та її спроможність здійснювати правосуддя.

Центр Громадянських Свобод – один з авторів дослідження.

Починаючи від законодавчих аспектів діяльності й до опитування осіб, що утримуються у місцях обмеження волі. Шляхом інтерв’ювання, проведення фокус груп, анкетування, надсилання запитів та інших інструментів – експерти проаналізували проблеми із якими стикаються всі хто має справу із судовою системою.

Експерти зібрали величезний масив якісних і кількісних показників, які чітко вказують на наявні прогалини в реформі. Результати дослідження будуть цікаві державним органам, міжнародним організаціям; всім тим, хто цікавиться реформою судової системи.

 

До участі запрошуються народні депутати України, судді
Верховного Суду України та місцевих судів, представники
Адміністрації Президента України, Генеральної прокуратури
України, Служби безпеки України, Національної поліції,
ключових міністерств та відомств, а також представники
міжнародних моніторингових місій та посольств.

 

Просимо підтвердити Вашу участь до 18 травня, надіславши листа на katerinalukasevych@gmail.com

 

6 речей, які Вам потрібно знати про конфлікт на сході України – стаття гуманітарної місії ООН

Травень 8, 2018

Гуманітарна місія ООН в Україні опублікувала статтю про 6 речей, які кожен має знати про конфлікт на сході країні.

Права людини на південному сході України – бюлетень

Травень 1, 2018
Електронний щомісячник Коаліції громадських організацій та ініціатив
«Справедливість заради миру на Донбасі», присвячений стану з правами
людини на окупованих та контрольованих територіях
Донецької та Луганської областей.

Гармонізація нашого кримінального законодавства з міжнародним правом

Квітень 25, 2018

Приведення кримінального законодавства України у відповідність з міжнародним правом в питаннях криміналізації основних злочинів за міжнародним правом.

 

 

Втрати цивільного населення внаслідок воєнного конфлікту на Сході України

Квітень 24, 2018

“Справедливість заради миру на Донбасі”

Відбулася прес-конференція, на якій були презентовані попередні результати дослідження “Втрати цивільного населення внаслідок воєнного конфлікту на Сході України (2014-2018 рр.)”

Попередня доповідь в рамках проекту «Моніторинг, документування порушень та захист прав цивільного населення, постраждалого від війни на Сході України»

 

Я – не якір. Чому переселенці з Донбасу мають право голосувати

Березень 6, 2018

Ми найбільше відчуваємо цінність свого голосу тоді, коли змушені мовчати

Спочатку це було в 2015-му. Президент назвав переселенців «українським якорем Донбасу» в контексті того, що вони будуть голосувати на місцевих виборах на Донбасі.

Тепер це повторилось знов. Під час прес-конференції «Виклики-2018» Петро Порошенко сказав, що внутрішньо переміщені особи «мають повернутися у звільнений Донбас і бути там якорем, який тримає Донбас в Україні».

По-перше, я б хотіла, щоб українська влада а) не перекладала свої обов’язки на людей, які вимушені були самостійно захищатися, а потім рятуватися від агресора; б) щоб українська влада і зараз «тримала Донбас в Україні», а не кидала його напризволяще, дискримінуючи переселенців і показово забувши про людей в окупації.

По-друге, чим довше буде тривати війна, тим менше треба покладати надій на повернення переселенців у покинуті домівки. Тому фраза «мають повернутися» звучить якось дивно.

Я хочу відчувати себе громадянкою, а не якорем

І по-третє, я – не якір.

Я – не якір. Я могла б ним бути, якби 31 травня 2014 року мені не довелось покинути Донецьк з двома дітьми та однією валізою з літніми речами. Більше жодного разу я не заїхала навіть по теплі речі.

Я – не якір. Якір лишається там, де його залишили і тримає величезний корабель. У якоря є щось, за що він може зачепитися, щоб хвилі його не бентежили. У мене немає коренів. Вони розлетілись по всій Україні, а частина залишилася на окупованій Донеччині. Це більше схоже на перекотиполе.

Я – не якір. Він лежить на дні. Я – постійно йду вгору. Бо інакше переселенцю не вижити. Бо якщо зараз тихо лежати на дні, ми програємо. Бо лежати на дні – то для слабких. А я з Донеччини, де енергія землі та степового повітря дає людям надзвичайну силу та енергію.

Я – не якір. Якір – це інструмент. А я не люблю, коли мною користуються.

Я – не якір. Я – Двигун. Тому прошу президента дати мені можливість інтегруватися в ту частину країни, де я є зараз. Щоби отримати сили для повернення в Донецьк тоді, коли це буде можливо. Мені треба жити тут і зараз. Щоб мої діти виросли у вільній Україні та могли провідувати прадідів на Донеччині, бігати в соняшниках та збирати на териконах камінчики з відбитками листя папороті.

Я хочу відчувати себе громадянкою, а не якорем. Громадянкою з повним набором прав. В тому числі й з правом обирати. Тому що ми найбільше відчуваємо цінність свого голосу тоді, коли змушені мовчати. Я пережила президентську виборчу кампанію в Донецьку при окупованих виборчих комісіях. Я вже четвертий рік не голосую, тому точно знаю, про що кажу.

Я хочу голосувати там, де живу, незалежно від планів на мене. Бо я – двигун.

Джерело, 05/03/2018.

“Зайві люди”: чому влада боїться переселенців?

Лютий 28, 2018

Последние пару недель СМИ обсуждают “инсайд”: в конце лета 2018 года в Украине якобы пройдут досрочные парламентские выборы.

Власть спешит воспользоваться старым избирательным форматом, чтобы получить максимально “предсказуемый” результат за счёт мажоритарщиков и административного ресурса на местах.

Не берусь судить, насколько всё это соответствует действительности, однако подобная логика уже не удивляет. Если результат можно “подправить” вручную, чиновники поступят именно так.

Боязнь свободной конкуренции – верный признак превращения режима в авторитарный. А выборы в этом смысле – лакмусовая бумажка.

Речь не только о прямых нарушениях и всяческих “каруселях”. Через четыре года после начала конфликта на Донбассе, сограждане-переселенцы по-прежнему не обладают полнотой избирательного права.

О том, как восстановить справедливость, много говорили и наши общественные организации, и международные партнёры. Более того, соответствующий законопроект №6240 был зарегистрирован в Верховной Раде почти год назад, но так и не стал приоритетом.

Контраргументы не выдерживают никакой критики.

К примеру, могут ли проголосовать за “неудобного” для власти кандидата те, кто имеют статус внутренне перемещенных лиц (ВПЛ), но фактически проживают на оккупированных территориях? Безусловно, да. Но точно так же за него могут проголосовать и “обычные” украинцы.

Решение напрашивается само собой. Если такой кандидат представляет реальную опасность для государства, открыто поддерживая “сепаратизм”, им должны заняться СБУ, МВД, прокуратура…

Если же взгляды политика просто идут вразрез с “генеральной линией”, он может и должен оставаться участником предвыборной гонки. И состав его ядерного электората тут вообще не при чём.

Сегодня можно услышать мнение, что участие переселенцев в выборах изменит электоральный расклад и поэтому “стоит повременить”. Для меня это очень тревожный сигнал.

Во-первых, потому что любая сегрегация – вирус, который очень быстро разрушает общественный организм. Сегодня “неправильными” избирателями могут оказаться ВПЛ, завтра – люди с минимальным доходом (ведь они выбирают “за гречку!”), а послезавтра – женщины-домохозяйки…

И так далее. Надеюсь, не нужно объяснять, куда ведёт эта историческая траектория.

Во-вторых, решение вопроса с правами ВПЛ – важнейшая часть реинтеграции, закон о которой уже принят. Исключая переселенцев из жизни громад, власть фактически закрепляет за ними клеймо “иждивенцев” и “попрошаек”. На самом деле это далеко не так.

Недавно в Житомире я разговаривала с активистами, которые инициировали ряд программ для совместного развития предпринимательства коренными житомирянами и ВПЛ.

Кроме того, что такие программы поддерживают самых активных, они решают ещё одну актуальную задачу: снижают напряжение между “местными” и “понаехавшими”.

Подобные кейсы гораздо эффективней воздействуют на общественное мнение, чем плакаты “Любіть Україну!”

В сильном государстве не может быть “лишних людей”. Если сегодня представители власти так боятся переселенцев, что готовы ограничить их участие в выборах, что будет завтра, после освобождения Донбасса?

Электоральные расчёты не должны перевешивать гражданские права. Вместо того, чтобы “моделировать” нужные результаты выборов, чиновникам стоит задуматься о том, как ментально и информационно “вернуть в Украину” тех, кто временно находится на оккупированных территориях.

Иначе мы никогда не выйдем из замкнутого круга. Переселенцы – лишние для власти, поскольку не являются её электоратом. Но, оставаясь лишними, они никогда не станут её союзниками.

Джерело, 27/02/2018

Результаты поиска:

Правосуддя на сході України в умовах збройної агресії Російської Федерації

Липень 9, 2018
Протягом 2016-2017 рр. за ініціативи та підтримки МФ “Відродження” група українських експертів та громадських організацій проводила дослідження з метою оцінити вплив збройного конфлікту на українську систему правосуддя та її спроможність здійснювати правосуддя.
Центр Громадянських Свобод – один з авторів дослідження.

Шляхом інтерв’ювання, проведення фокус груп, анкетування, надсилання запитів та інших інструментів – експерти проаналізували проблеми із якими стикаються всі хто має справу із судовою системою. Починаючи від законодавчих аспектів діяльності й до опитування осіб, що утримуються у місцях обмеження волі.

Експерти зібрали величезний масив якісних і кількісних показників, які чітко вказують на наявні прогалини в реформі. Результати дослідження будуть цікаві державним органам, міжнародним організаціям; всім тим, хто цікавиться реформою судової системи.

Повний звіт доступний за посиланням.

Чи зможе Україна відповідно карати за злочини на війні? Правозахисники презентували дослідження

Травень 26, 2018

Слабка інституційна спроможність органів системи правосуддя на сході Україні, невідповідне для умов збройної агресії законодавче регулювання, ускладнений доступ до правосуддя та можливість уникнути відповідальності за злочини, вчинені в умовах збройної агресії Росії.

Такі ключові проблеми із реалізацією правосуддя в умовах збройного конфлікту на сході України виявило дослідження підтримане Міжнародним фондом “Відродження”, яке правозахисники презентували 25 травня.

Дослідження “Правосуддя на сході України в умовах збройної агресії Російської Федерації” протягом 2016-2017 років проводила група експертів та громадських організацій.

Вони опитали 500 представників системи правосуддя, провели інтерв’ю з 40 особами, котрі були залучені до здійснення кримінального, адміністративного та цивільного судочинства, частина з яких переїхала з територій, що сьогодні непідконтрольні уряду України.

Також було проаналізовано 400 судових рішень у справах, зумовлених агресією Росії на сході України і проведений моніторинг 214 судових засідань у різних категоріях справ у судах Донецької та Луганської областей, дотичних до зони АТО, а також в інших судах у справах, пов’язаних зі збройним конфліктом.

Виявлені 4 ключові проблеми детально описані у відповідних розділах дослідження.

Так, слабка інституційна спроможність органів системи правосуддя на сході Україні обумовлена кадровою недоукомплектованістю цих органів, недостатнім рівнем підготовки з міжнародного гуманітарного права. А також тиском на суддів, прокурорів та слідчих з Донецької та Луганської областей, залежність багатьох з них від впливу з боку окупаційної влади.

Законодавче регулювання системи правосуддя не відповідає умовам збройної агресії. Зокрема, відсутні інструкції про те, як діяти системі в умовах бойових дій, чинне кримінальне законодавство не узгоджується з міжнародним правом, а держава витрачає зайві ресурси, притягуючи до відповідальності осіб за правопорушення, допущені вимушено, в умовах загрози життю. Після запровадження операції об’єднаних сил (ООС) виникла юридична невизначеність щодо можливості застосування законодавства, дія якого розрахована на період АТО, зокрема, щодо здійснення судових викликів та повідомлень осіб, які перебувають на окупованій території.

Прогалини в законних механізмах із відновлення втрачених через бойові дії справ спричиняють суттєві перешкоди для виконання судових рішень. Фізичний доступ до суду для жителів окупованих територій Донецької і Луганської областей суттєво ускладнений, а також поширена незаконна практика (кожна п’ята справа) проведення судових засідань в кабінетах суддів замість зали судових засідань.

Також теперішня ситуація із правосуддям дозволяє уникати відповідальності за злочини, вчинені в умовах збройної агресії. Наявних процесуальних механізмів недостатньо для протидії правопорушенням, пов’язаним із збройним конфліктом на сході України. Винувата особа може уникнути правосуддя, переховуючись на окупованих територіях, або ж вирок може бути скасовано через відсутність у матеріалах провадження звукозапису або журналу судового засідання. Злочинність на непідконтрольній території, фактично, залишається безкарною.

Водночас, законом посилено кримінальну відповідальність українських військовослужбовців за військові правопорушення. Проте судді по-різному враховують контекст збройного конфлікту – в одних випадках як обставину, що обтяжує відповідальність, в інших – що пом’якшує.

Повний текст дослідження українською мовою можна завантажити тут.

Джерело, 25/05/2018

Презентація дослідження «Правосуддя на сході України в умовах збройної агресії Російської Федерації».

Травень 16, 2018
Протягом 2016-2017 рр. за ініціативи та підтримки МФ “Відродження” група українських експертів та громадських організацій проводила дослідження з метою оцінити вплив збройного конфлікту на українську систему правосуддя та її спроможність здійснювати правосуддя.

Центр Громадянських Свобод – один з авторів дослідження.

Починаючи від законодавчих аспектів діяльності й до опитування осіб, що утримуються у місцях обмеження волі. Шляхом інтерв’ювання, проведення фокус груп, анкетування, надсилання запитів та інших інструментів – експерти проаналізували проблеми із якими стикаються всі хто має справу із судовою системою.

Експерти зібрали величезний масив якісних і кількісних показників, які чітко вказують на наявні прогалини в реформі. Результати дослідження будуть цікаві державним органам, міжнародним організаціям; всім тим, хто цікавиться реформою судової системи.

 

До участі запрошуються народні депутати України, судді
Верховного Суду України та місцевих судів, представники
Адміністрації Президента України, Генеральної прокуратури
України, Служби безпеки України, Національної поліції,
ключових міністерств та відомств, а також представники
міжнародних моніторингових місій та посольств.

 

Просимо підтвердити Вашу участь до 18 травня, надіславши листа на katerinalukasevych@gmail.com

 

6 речей, які Вам потрібно знати про конфлікт на сході України – стаття гуманітарної місії ООН

Травень 8, 2018

Гуманітарна місія ООН в Україні опублікувала статтю про 6 речей, які кожен має знати про конфлікт на сході країні.

Права людини на південному сході України – бюлетень

Травень 1, 2018
Електронний щомісячник Коаліції громадських організацій та ініціатив
«Справедливість заради миру на Донбасі», присвячений стану з правами
людини на окупованих та контрольованих територіях
Донецької та Луганської областей.

Гармонізація нашого кримінального законодавства з міжнародним правом

Квітень 25, 2018

Приведення кримінального законодавства України у відповідність з міжнародним правом в питаннях криміналізації основних злочинів за міжнародним правом.

 

 

Втрати цивільного населення внаслідок воєнного конфлікту на Сході України

Квітень 24, 2018

“Справедливість заради миру на Донбасі”

Відбулася прес-конференція, на якій були презентовані попередні результати дослідження “Втрати цивільного населення внаслідок воєнного конфлікту на Сході України (2014-2018 рр.)”

Попередня доповідь в рамках проекту «Моніторинг, документування порушень та захист прав цивільного населення, постраждалого від війни на Сході України»

 

Я – не якір. Чому переселенці з Донбасу мають право голосувати

Березень 6, 2018

Ми найбільше відчуваємо цінність свого голосу тоді, коли змушені мовчати

Спочатку це було в 2015-му. Президент назвав переселенців «українським якорем Донбасу» в контексті того, що вони будуть голосувати на місцевих виборах на Донбасі.

Тепер це повторилось знов. Під час прес-конференції «Виклики-2018» Петро Порошенко сказав, що внутрішньо переміщені особи «мають повернутися у звільнений Донбас і бути там якорем, який тримає Донбас в Україні».

По-перше, я б хотіла, щоб українська влада а) не перекладала свої обов’язки на людей, які вимушені були самостійно захищатися, а потім рятуватися від агресора; б) щоб українська влада і зараз «тримала Донбас в Україні», а не кидала його напризволяще, дискримінуючи переселенців і показово забувши про людей в окупації.

По-друге, чим довше буде тривати війна, тим менше треба покладати надій на повернення переселенців у покинуті домівки. Тому фраза «мають повернутися» звучить якось дивно.

Я хочу відчувати себе громадянкою, а не якорем

І по-третє, я – не якір.

Я – не якір. Я могла б ним бути, якби 31 травня 2014 року мені не довелось покинути Донецьк з двома дітьми та однією валізою з літніми речами. Більше жодного разу я не заїхала навіть по теплі речі.

Я – не якір. Якір лишається там, де його залишили і тримає величезний корабель. У якоря є щось, за що він може зачепитися, щоб хвилі його не бентежили. У мене немає коренів. Вони розлетілись по всій Україні, а частина залишилася на окупованій Донеччині. Це більше схоже на перекотиполе.

Я – не якір. Він лежить на дні. Я – постійно йду вгору. Бо інакше переселенцю не вижити. Бо якщо зараз тихо лежати на дні, ми програємо. Бо лежати на дні – то для слабких. А я з Донеччини, де енергія землі та степового повітря дає людям надзвичайну силу та енергію.

Я – не якір. Якір – це інструмент. А я не люблю, коли мною користуються.

Я – не якір. Я – Двигун. Тому прошу президента дати мені можливість інтегруватися в ту частину країни, де я є зараз. Щоби отримати сили для повернення в Донецьк тоді, коли це буде можливо. Мені треба жити тут і зараз. Щоб мої діти виросли у вільній Україні та могли провідувати прадідів на Донеччині, бігати в соняшниках та збирати на териконах камінчики з відбитками листя папороті.

Я хочу відчувати себе громадянкою, а не якорем. Громадянкою з повним набором прав. В тому числі й з правом обирати. Тому що ми найбільше відчуваємо цінність свого голосу тоді, коли змушені мовчати. Я пережила президентську виборчу кампанію в Донецьку при окупованих виборчих комісіях. Я вже четвертий рік не голосую, тому точно знаю, про що кажу.

Я хочу голосувати там, де живу, незалежно від планів на мене. Бо я – двигун.

Джерело, 05/03/2018.

“Зайві люди”: чому влада боїться переселенців?

Лютий 28, 2018

Последние пару недель СМИ обсуждают “инсайд”: в конце лета 2018 года в Украине якобы пройдут досрочные парламентские выборы.

Власть спешит воспользоваться старым избирательным форматом, чтобы получить максимально “предсказуемый” результат за счёт мажоритарщиков и административного ресурса на местах.

Не берусь судить, насколько всё это соответствует действительности, однако подобная логика уже не удивляет. Если результат можно “подправить” вручную, чиновники поступят именно так.

Боязнь свободной конкуренции – верный признак превращения режима в авторитарный. А выборы в этом смысле – лакмусовая бумажка.

Речь не только о прямых нарушениях и всяческих “каруселях”. Через четыре года после начала конфликта на Донбассе, сограждане-переселенцы по-прежнему не обладают полнотой избирательного права.

О том, как восстановить справедливость, много говорили и наши общественные организации, и международные партнёры. Более того, соответствующий законопроект №6240 был зарегистрирован в Верховной Раде почти год назад, но так и не стал приоритетом.

Контраргументы не выдерживают никакой критики.

К примеру, могут ли проголосовать за “неудобного” для власти кандидата те, кто имеют статус внутренне перемещенных лиц (ВПЛ), но фактически проживают на оккупированных территориях? Безусловно, да. Но точно так же за него могут проголосовать и “обычные” украинцы.

Решение напрашивается само собой. Если такой кандидат представляет реальную опасность для государства, открыто поддерживая “сепаратизм”, им должны заняться СБУ, МВД, прокуратура…

Если же взгляды политика просто идут вразрез с “генеральной линией”, он может и должен оставаться участником предвыборной гонки. И состав его ядерного электората тут вообще не при чём.

Сегодня можно услышать мнение, что участие переселенцев в выборах изменит электоральный расклад и поэтому “стоит повременить”. Для меня это очень тревожный сигнал.

Во-первых, потому что любая сегрегация – вирус, который очень быстро разрушает общественный организм. Сегодня “неправильными” избирателями могут оказаться ВПЛ, завтра – люди с минимальным доходом (ведь они выбирают “за гречку!”), а послезавтра – женщины-домохозяйки…

И так далее. Надеюсь, не нужно объяснять, куда ведёт эта историческая траектория.

Во-вторых, решение вопроса с правами ВПЛ – важнейшая часть реинтеграции, закон о которой уже принят. Исключая переселенцев из жизни громад, власть фактически закрепляет за ними клеймо “иждивенцев” и “попрошаек”. На самом деле это далеко не так.

Недавно в Житомире я разговаривала с активистами, которые инициировали ряд программ для совместного развития предпринимательства коренными житомирянами и ВПЛ.

Кроме того, что такие программы поддерживают самых активных, они решают ещё одну актуальную задачу: снижают напряжение между “местными” и “понаехавшими”.

Подобные кейсы гораздо эффективней воздействуют на общественное мнение, чем плакаты “Любіть Україну!”

В сильном государстве не может быть “лишних людей”. Если сегодня представители власти так боятся переселенцев, что готовы ограничить их участие в выборах, что будет завтра, после освобождения Донбасса?

Электоральные расчёты не должны перевешивать гражданские права. Вместо того, чтобы “моделировать” нужные результаты выборов, чиновникам стоит задуматься о том, как ментально и информационно “вернуть в Украину” тех, кто временно находится на оккупированных территориях.

Иначе мы никогда не выйдем из замкнутого круга. Переселенцы – лишние для власти, поскольку не являются её электоратом. Но, оставаясь лишними, они никогда не станут её союзниками.

Джерело, 27/02/2018

Результаты поиска:

Правосуддя на сході України в умовах збройної агресії Російської Федерації

Липень 9, 2018
Протягом 2016-2017 рр. за ініціативи та підтримки МФ “Відродження” група українських експертів та громадських організацій проводила дослідження з метою оцінити вплив збройного конфлікту на українську систему правосуддя та її спроможність здійснювати правосуддя.
Центр Громадянських Свобод – один з авторів дослідження.

Шляхом інтерв’ювання, проведення фокус груп, анкетування, надсилання запитів та інших інструментів – експерти проаналізували проблеми із якими стикаються всі хто має справу із судовою системою. Починаючи від законодавчих аспектів діяльності й до опитування осіб, що утримуються у місцях обмеження волі.

Експерти зібрали величезний масив якісних і кількісних показників, які чітко вказують на наявні прогалини в реформі. Результати дослідження будуть цікаві державним органам, міжнародним організаціям; всім тим, хто цікавиться реформою судової системи.

Повний звіт доступний за посиланням.

Чи зможе Україна відповідно карати за злочини на війні? Правозахисники презентували дослідження

Травень 26, 2018

Слабка інституційна спроможність органів системи правосуддя на сході Україні, невідповідне для умов збройної агресії законодавче регулювання, ускладнений доступ до правосуддя та можливість уникнути відповідальності за злочини, вчинені в умовах збройної агресії Росії.

Такі ключові проблеми із реалізацією правосуддя в умовах збройного конфлікту на сході України виявило дослідження підтримане Міжнародним фондом “Відродження”, яке правозахисники презентували 25 травня.

Дослідження “Правосуддя на сході України в умовах збройної агресії Російської Федерації” протягом 2016-2017 років проводила група експертів та громадських організацій.

Вони опитали 500 представників системи правосуддя, провели інтерв’ю з 40 особами, котрі були залучені до здійснення кримінального, адміністративного та цивільного судочинства, частина з яких переїхала з територій, що сьогодні непідконтрольні уряду України.

Також було проаналізовано 400 судових рішень у справах, зумовлених агресією Росії на сході України і проведений моніторинг 214 судових засідань у різних категоріях справ у судах Донецької та Луганської областей, дотичних до зони АТО, а також в інших судах у справах, пов’язаних зі збройним конфліктом.

Виявлені 4 ключові проблеми детально описані у відповідних розділах дослідження.

Так, слабка інституційна спроможність органів системи правосуддя на сході Україні обумовлена кадровою недоукомплектованістю цих органів, недостатнім рівнем підготовки з міжнародного гуманітарного права. А також тиском на суддів, прокурорів та слідчих з Донецької та Луганської областей, залежність багатьох з них від впливу з боку окупаційної влади.

Законодавче регулювання системи правосуддя не відповідає умовам збройної агресії. Зокрема, відсутні інструкції про те, як діяти системі в умовах бойових дій, чинне кримінальне законодавство не узгоджується з міжнародним правом, а держава витрачає зайві ресурси, притягуючи до відповідальності осіб за правопорушення, допущені вимушено, в умовах загрози життю. Після запровадження операції об’єднаних сил (ООС) виникла юридична невизначеність щодо можливості застосування законодавства, дія якого розрахована на період АТО, зокрема, щодо здійснення судових викликів та повідомлень осіб, які перебувають на окупованій території.

Прогалини в законних механізмах із відновлення втрачених через бойові дії справ спричиняють суттєві перешкоди для виконання судових рішень. Фізичний доступ до суду для жителів окупованих територій Донецької і Луганської областей суттєво ускладнений, а також поширена незаконна практика (кожна п’ята справа) проведення судових засідань в кабінетах суддів замість зали судових засідань.

Також теперішня ситуація із правосуддям дозволяє уникати відповідальності за злочини, вчинені в умовах збройної агресії. Наявних процесуальних механізмів недостатньо для протидії правопорушенням, пов’язаним із збройним конфліктом на сході України. Винувата особа може уникнути правосуддя, переховуючись на окупованих територіях, або ж вирок може бути скасовано через відсутність у матеріалах провадження звукозапису або журналу судового засідання. Злочинність на непідконтрольній території, фактично, залишається безкарною.

Водночас, законом посилено кримінальну відповідальність українських військовослужбовців за військові правопорушення. Проте судді по-різному враховують контекст збройного конфлікту – в одних випадках як обставину, що обтяжує відповідальність, в інших – що пом’якшує.

Повний текст дослідження українською мовою можна завантажити тут.

Джерело, 25/05/2018

Презентація дослідження «Правосуддя на сході України в умовах збройної агресії Російської Федерації».

Травень 16, 2018
Протягом 2016-2017 рр. за ініціативи та підтримки МФ “Відродження” група українських експертів та громадських організацій проводила дослідження з метою оцінити вплив збройного конфлікту на українську систему правосуддя та її спроможність здійснювати правосуддя.

Центр Громадянських Свобод – один з авторів дослідження.

Починаючи від законодавчих аспектів діяльності й до опитування осіб, що утримуються у місцях обмеження волі. Шляхом інтерв’ювання, проведення фокус груп, анкетування, надсилання запитів та інших інструментів – експерти проаналізували проблеми із якими стикаються всі хто має справу із судовою системою.

Експерти зібрали величезний масив якісних і кількісних показників, які чітко вказують на наявні прогалини в реформі. Результати дослідження будуть цікаві державним органам, міжнародним організаціям; всім тим, хто цікавиться реформою судової системи.

 

До участі запрошуються народні депутати України, судді
Верховного Суду України та місцевих судів, представники
Адміністрації Президента України, Генеральної прокуратури
України, Служби безпеки України, Національної поліції,
ключових міністерств та відомств, а також представники
міжнародних моніторингових місій та посольств.

 

Просимо підтвердити Вашу участь до 18 травня, надіславши листа на katerinalukasevych@gmail.com

 

6 речей, які Вам потрібно знати про конфлікт на сході України – стаття гуманітарної місії ООН

Травень 8, 2018

Гуманітарна місія ООН в Україні опублікувала статтю про 6 речей, які кожен має знати про конфлікт на сході країні.

Права людини на південному сході України – бюлетень

Травень 1, 2018
Електронний щомісячник Коаліції громадських організацій та ініціатив
«Справедливість заради миру на Донбасі», присвячений стану з правами
людини на окупованих та контрольованих територіях
Донецької та Луганської областей.

Гармонізація нашого кримінального законодавства з міжнародним правом

Квітень 25, 2018

Приведення кримінального законодавства України у відповідність з міжнародним правом в питаннях криміналізації основних злочинів за міжнародним правом.

 

 

Втрати цивільного населення внаслідок воєнного конфлікту на Сході України

Квітень 24, 2018

“Справедливість заради миру на Донбасі”

Відбулася прес-конференція, на якій були презентовані попередні результати дослідження “Втрати цивільного населення внаслідок воєнного конфлікту на Сході України (2014-2018 рр.)”

Попередня доповідь в рамках проекту «Моніторинг, документування порушень та захист прав цивільного населення, постраждалого від війни на Сході України»

 

Я – не якір. Чому переселенці з Донбасу мають право голосувати

Березень 6, 2018

Ми найбільше відчуваємо цінність свого голосу тоді, коли змушені мовчати

Спочатку це було в 2015-му. Президент назвав переселенців «українським якорем Донбасу» в контексті того, що вони будуть голосувати на місцевих виборах на Донбасі.

Тепер це повторилось знов. Під час прес-конференції «Виклики-2018» Петро Порошенко сказав, що внутрішньо переміщені особи «мають повернутися у звільнений Донбас і бути там якорем, який тримає Донбас в Україні».

По-перше, я б хотіла, щоб українська влада а) не перекладала свої обов’язки на людей, які вимушені були самостійно захищатися, а потім рятуватися від агресора; б) щоб українська влада і зараз «тримала Донбас в Україні», а не кидала його напризволяще, дискримінуючи переселенців і показово забувши про людей в окупації.

По-друге, чим довше буде тривати війна, тим менше треба покладати надій на повернення переселенців у покинуті домівки. Тому фраза «мають повернутися» звучить якось дивно.

Я хочу відчувати себе громадянкою, а не якорем

І по-третє, я – не якір.

Я – не якір. Я могла б ним бути, якби 31 травня 2014 року мені не довелось покинути Донецьк з двома дітьми та однією валізою з літніми речами. Більше жодного разу я не заїхала навіть по теплі речі.

Я – не якір. Якір лишається там, де його залишили і тримає величезний корабель. У якоря є щось, за що він може зачепитися, щоб хвилі його не бентежили. У мене немає коренів. Вони розлетілись по всій Україні, а частина залишилася на окупованій Донеччині. Це більше схоже на перекотиполе.

Я – не якір. Він лежить на дні. Я – постійно йду вгору. Бо інакше переселенцю не вижити. Бо якщо зараз тихо лежати на дні, ми програємо. Бо лежати на дні – то для слабких. А я з Донеччини, де енергія землі та степового повітря дає людям надзвичайну силу та енергію.

Я – не якір. Якір – це інструмент. А я не люблю, коли мною користуються.

Я – не якір. Я – Двигун. Тому прошу президента дати мені можливість інтегруватися в ту частину країни, де я є зараз. Щоби отримати сили для повернення в Донецьк тоді, коли це буде можливо. Мені треба жити тут і зараз. Щоб мої діти виросли у вільній Україні та могли провідувати прадідів на Донеччині, бігати в соняшниках та збирати на териконах камінчики з відбитками листя папороті.

Я хочу відчувати себе громадянкою, а не якорем. Громадянкою з повним набором прав. В тому числі й з правом обирати. Тому що ми найбільше відчуваємо цінність свого голосу тоді, коли змушені мовчати. Я пережила президентську виборчу кампанію в Донецьку при окупованих виборчих комісіях. Я вже четвертий рік не голосую, тому точно знаю, про що кажу.

Я хочу голосувати там, де живу, незалежно від планів на мене. Бо я – двигун.

Джерело, 05/03/2018.

“Зайві люди”: чому влада боїться переселенців?

Лютий 28, 2018

Последние пару недель СМИ обсуждают “инсайд”: в конце лета 2018 года в Украине якобы пройдут досрочные парламентские выборы.

Власть спешит воспользоваться старым избирательным форматом, чтобы получить максимально “предсказуемый” результат за счёт мажоритарщиков и административного ресурса на местах.

Не берусь судить, насколько всё это соответствует действительности, однако подобная логика уже не удивляет. Если результат можно “подправить” вручную, чиновники поступят именно так.

Боязнь свободной конкуренции – верный признак превращения режима в авторитарный. А выборы в этом смысле – лакмусовая бумажка.

Речь не только о прямых нарушениях и всяческих “каруселях”. Через четыре года после начала конфликта на Донбассе, сограждане-переселенцы по-прежнему не обладают полнотой избирательного права.

О том, как восстановить справедливость, много говорили и наши общественные организации, и международные партнёры. Более того, соответствующий законопроект №6240 был зарегистрирован в Верховной Раде почти год назад, но так и не стал приоритетом.

Контраргументы не выдерживают никакой критики.

К примеру, могут ли проголосовать за “неудобного” для власти кандидата те, кто имеют статус внутренне перемещенных лиц (ВПЛ), но фактически проживают на оккупированных территориях? Безусловно, да. Но точно так же за него могут проголосовать и “обычные” украинцы.

Решение напрашивается само собой. Если такой кандидат представляет реальную опасность для государства, открыто поддерживая “сепаратизм”, им должны заняться СБУ, МВД, прокуратура…

Если же взгляды политика просто идут вразрез с “генеральной линией”, он может и должен оставаться участником предвыборной гонки. И состав его ядерного электората тут вообще не при чём.

Сегодня можно услышать мнение, что участие переселенцев в выборах изменит электоральный расклад и поэтому “стоит повременить”. Для меня это очень тревожный сигнал.

Во-первых, потому что любая сегрегация – вирус, который очень быстро разрушает общественный организм. Сегодня “неправильными” избирателями могут оказаться ВПЛ, завтра – люди с минимальным доходом (ведь они выбирают “за гречку!”), а послезавтра – женщины-домохозяйки…

И так далее. Надеюсь, не нужно объяснять, куда ведёт эта историческая траектория.

Во-вторых, решение вопроса с правами ВПЛ – важнейшая часть реинтеграции, закон о которой уже принят. Исключая переселенцев из жизни громад, власть фактически закрепляет за ними клеймо “иждивенцев” и “попрошаек”. На самом деле это далеко не так.

Недавно в Житомире я разговаривала с активистами, которые инициировали ряд программ для совместного развития предпринимательства коренными житомирянами и ВПЛ.

Кроме того, что такие программы поддерживают самых активных, они решают ещё одну актуальную задачу: снижают напряжение между “местными” и “понаехавшими”.

Подобные кейсы гораздо эффективней воздействуют на общественное мнение, чем плакаты “Любіть Україну!”

В сильном государстве не может быть “лишних людей”. Если сегодня представители власти так боятся переселенцев, что готовы ограничить их участие в выборах, что будет завтра, после освобождения Донбасса?

Электоральные расчёты не должны перевешивать гражданские права. Вместо того, чтобы “моделировать” нужные результаты выборов, чиновникам стоит задуматься о том, как ментально и информационно “вернуть в Украину” тех, кто временно находится на оккупированных территориях.

Иначе мы никогда не выйдем из замкнутого круга. Переселенцы – лишние для власти, поскольку не являются её электоратом. Но, оставаясь лишними, они никогда не станут её союзниками.

Джерело, 27/02/2018

Результаты поиска:

Правосуддя на сході України в умовах збройної агресії Російської Федерації

Липень 9, 2018
Протягом 2016-2017 рр. за ініціативи та підтримки МФ “Відродження” група українських експертів та громадських організацій проводила дослідження з метою оцінити вплив збройного конфлікту на українську систему правосуддя та її спроможність здійснювати правосуддя.
Центр Громадянських Свобод – один з авторів дослідження.

Шляхом інтерв’ювання, проведення фокус груп, анкетування, надсилання запитів та інших інструментів – експерти проаналізували проблеми із якими стикаються всі хто має справу із судовою системою. Починаючи від законодавчих аспектів діяльності й до опитування осіб, що утримуються у місцях обмеження волі.

Експерти зібрали величезний масив якісних і кількісних показників, які чітко вказують на наявні прогалини в реформі. Результати дослідження будуть цікаві державним органам, міжнародним організаціям; всім тим, хто цікавиться реформою судової системи.

Повний звіт доступний за посиланням.

Чи зможе Україна відповідно карати за злочини на війні? Правозахисники презентували дослідження

Травень 26, 2018

Слабка інституційна спроможність органів системи правосуддя на сході Україні, невідповідне для умов збройної агресії законодавче регулювання, ускладнений доступ до правосуддя та можливість уникнути відповідальності за злочини, вчинені в умовах збройної агресії Росії.

Такі ключові проблеми із реалізацією правосуддя в умовах збройного конфлікту на сході України виявило дослідження підтримане Міжнародним фондом “Відродження”, яке правозахисники презентували 25 травня.

Дослідження “Правосуддя на сході України в умовах збройної агресії Російської Федерації” протягом 2016-2017 років проводила група експертів та громадських організацій.

Вони опитали 500 представників системи правосуддя, провели інтерв’ю з 40 особами, котрі були залучені до здійснення кримінального, адміністративного та цивільного судочинства, частина з яких переїхала з територій, що сьогодні непідконтрольні уряду України.

Також було проаналізовано 400 судових рішень у справах, зумовлених агресією Росії на сході України і проведений моніторинг 214 судових засідань у різних категоріях справ у судах Донецької та Луганської областей, дотичних до зони АТО, а також в інших судах у справах, пов’язаних зі збройним конфліктом.

Виявлені 4 ключові проблеми детально описані у відповідних розділах дослідження.

Так, слабка інституційна спроможність органів системи правосуддя на сході Україні обумовлена кадровою недоукомплектованістю цих органів, недостатнім рівнем підготовки з міжнародного гуманітарного права. А також тиском на суддів, прокурорів та слідчих з Донецької та Луганської областей, залежність багатьох з них від впливу з боку окупаційної влади.

Законодавче регулювання системи правосуддя не відповідає умовам збройної агресії. Зокрема, відсутні інструкції про те, як діяти системі в умовах бойових дій, чинне кримінальне законодавство не узгоджується з міжнародним правом, а держава витрачає зайві ресурси, притягуючи до відповідальності осіб за правопорушення, допущені вимушено, в умовах загрози життю. Після запровадження операції об’єднаних сил (ООС) виникла юридична невизначеність щодо можливості застосування законодавства, дія якого розрахована на період АТО, зокрема, щодо здійснення судових викликів та повідомлень осіб, які перебувають на окупованій території.

Прогалини в законних механізмах із відновлення втрачених через бойові дії справ спричиняють суттєві перешкоди для виконання судових рішень. Фізичний доступ до суду для жителів окупованих територій Донецької і Луганської областей суттєво ускладнений, а також поширена незаконна практика (кожна п’ята справа) проведення судових засідань в кабінетах суддів замість зали судових засідань.

Також теперішня ситуація із правосуддям дозволяє уникати відповідальності за злочини, вчинені в умовах збройної агресії. Наявних процесуальних механізмів недостатньо для протидії правопорушенням, пов’язаним із збройним конфліктом на сході України. Винувата особа може уникнути правосуддя, переховуючись на окупованих територіях, або ж вирок може бути скасовано через відсутність у матеріалах провадження звукозапису або журналу судового засідання. Злочинність на непідконтрольній території, фактично, залишається безкарною.

Водночас, законом посилено кримінальну відповідальність українських військовослужбовців за військові правопорушення. Проте судді по-різному враховують контекст збройного конфлікту – в одних випадках як обставину, що обтяжує відповідальність, в інших – що пом’якшує.

Повний текст дослідження українською мовою можна завантажити тут.

Джерело, 25/05/2018

Презентація дослідження «Правосуддя на сході України в умовах збройної агресії Російської Федерації».

Травень 16, 2018
Протягом 2016-2017 рр. за ініціативи та підтримки МФ “Відродження” група українських експертів та громадських організацій проводила дослідження з метою оцінити вплив збройного конфлікту на українську систему правосуддя та її спроможність здійснювати правосуддя.

Центр Громадянських Свобод – один з авторів дослідження.

Починаючи від законодавчих аспектів діяльності й до опитування осіб, що утримуються у місцях обмеження волі. Шляхом інтерв’ювання, проведення фокус груп, анкетування, надсилання запитів та інших інструментів – експерти проаналізували проблеми із якими стикаються всі хто має справу із судовою системою.

Експерти зібрали величезний масив якісних і кількісних показників, які чітко вказують на наявні прогалини в реформі. Результати дослідження будуть цікаві державним органам, міжнародним організаціям; всім тим, хто цікавиться реформою судової системи.

 

До участі запрошуються народні депутати України, судді
Верховного Суду України та місцевих судів, представники
Адміністрації Президента України, Генеральної прокуратури
України, Служби безпеки України, Національної поліції,
ключових міністерств та відомств, а також представники
міжнародних моніторингових місій та посольств.

 

Просимо підтвердити Вашу участь до 18 травня, надіславши листа на katerinalukasevych@gmail.com

 

6 речей, які Вам потрібно знати про конфлікт на сході України – стаття гуманітарної місії ООН

Травень 8, 2018

Гуманітарна місія ООН в Україні опублікувала статтю про 6 речей, які кожен має знати про конфлікт на сході країні.

Права людини на південному сході України – бюлетень

Травень 1, 2018
Електронний щомісячник Коаліції громадських організацій та ініціатив
«Справедливість заради миру на Донбасі», присвячений стану з правами
людини на окупованих та контрольованих територіях
Донецької та Луганської областей.

Гармонізація нашого кримінального законодавства з міжнародним правом

Квітень 25, 2018

Приведення кримінального законодавства України у відповідність з міжнародним правом в питаннях криміналізації основних злочинів за міжнародним правом.

 

 

Втрати цивільного населення внаслідок воєнного конфлікту на Сході України

Квітень 24, 2018

“Справедливість заради миру на Донбасі”

Відбулася прес-конференція, на якій були презентовані попередні результати дослідження “Втрати цивільного населення внаслідок воєнного конфлікту на Сході України (2014-2018 рр.)”

Попередня доповідь в рамках проекту «Моніторинг, документування порушень та захист прав цивільного населення, постраждалого від війни на Сході України»

 

Я – не якір. Чому переселенці з Донбасу мають право голосувати

Березень 6, 2018

Ми найбільше відчуваємо цінність свого голосу тоді, коли змушені мовчати

Спочатку це було в 2015-му. Президент назвав переселенців «українським якорем Донбасу» в контексті того, що вони будуть голосувати на місцевих виборах на Донбасі.

Тепер це повторилось знов. Під час прес-конференції «Виклики-2018» Петро Порошенко сказав, що внутрішньо переміщені особи «мають повернутися у звільнений Донбас і бути там якорем, який тримає Донбас в Україні».

По-перше, я б хотіла, щоб українська влада а) не перекладала свої обов’язки на людей, які вимушені були самостійно захищатися, а потім рятуватися від агресора; б) щоб українська влада і зараз «тримала Донбас в Україні», а не кидала його напризволяще, дискримінуючи переселенців і показово забувши про людей в окупації.

По-друге, чим довше буде тривати війна, тим менше треба покладати надій на повернення переселенців у покинуті домівки. Тому фраза «мають повернутися» звучить якось дивно.

Я хочу відчувати себе громадянкою, а не якорем

І по-третє, я – не якір.

Я – не якір. Я могла б ним бути, якби 31 травня 2014 року мені не довелось покинути Донецьк з двома дітьми та однією валізою з літніми речами. Більше жодного разу я не заїхала навіть по теплі речі.

Я – не якір. Якір лишається там, де його залишили і тримає величезний корабель. У якоря є щось, за що він може зачепитися, щоб хвилі його не бентежили. У мене немає коренів. Вони розлетілись по всій Україні, а частина залишилася на окупованій Донеччині. Це більше схоже на перекотиполе.

Я – не якір. Він лежить на дні. Я – постійно йду вгору. Бо інакше переселенцю не вижити. Бо якщо зараз тихо лежати на дні, ми програємо. Бо лежати на дні – то для слабких. А я з Донеччини, де енергія землі та степового повітря дає людям надзвичайну силу та енергію.

Я – не якір. Якір – це інструмент. А я не люблю, коли мною користуються.

Я – не якір. Я – Двигун. Тому прошу президента дати мені можливість інтегруватися в ту частину країни, де я є зараз. Щоби отримати сили для повернення в Донецьк тоді, коли це буде можливо. Мені треба жити тут і зараз. Щоб мої діти виросли у вільній Україні та могли провідувати прадідів на Донеччині, бігати в соняшниках та збирати на териконах камінчики з відбитками листя папороті.

Я хочу відчувати себе громадянкою, а не якорем. Громадянкою з повним набором прав. В тому числі й з правом обирати. Тому що ми найбільше відчуваємо цінність свого голосу тоді, коли змушені мовчати. Я пережила президентську виборчу кампанію в Донецьку при окупованих виборчих комісіях. Я вже четвертий рік не голосую, тому точно знаю, про що кажу.

Я хочу голосувати там, де живу, незалежно від планів на мене. Бо я – двигун.

Джерело, 05/03/2018.

“Зайві люди”: чому влада боїться переселенців?

Лютий 28, 2018

Последние пару недель СМИ обсуждают “инсайд”: в конце лета 2018 года в Украине якобы пройдут досрочные парламентские выборы.

Власть спешит воспользоваться старым избирательным форматом, чтобы получить максимально “предсказуемый” результат за счёт мажоритарщиков и административного ресурса на местах.

Не берусь судить, насколько всё это соответствует действительности, однако подобная логика уже не удивляет. Если результат можно “подправить” вручную, чиновники поступят именно так.

Боязнь свободной конкуренции – верный признак превращения режима в авторитарный. А выборы в этом смысле – лакмусовая бумажка.

Речь не только о прямых нарушениях и всяческих “каруселях”. Через четыре года после начала конфликта на Донбассе, сограждане-переселенцы по-прежнему не обладают полнотой избирательного права.

О том, как восстановить справедливость, много говорили и наши общественные организации, и международные партнёры. Более того, соответствующий законопроект №6240 был зарегистрирован в Верховной Раде почти год назад, но так и не стал приоритетом.

Контраргументы не выдерживают никакой критики.

К примеру, могут ли проголосовать за “неудобного” для власти кандидата те, кто имеют статус внутренне перемещенных лиц (ВПЛ), но фактически проживают на оккупированных территориях? Безусловно, да. Но точно так же за него могут проголосовать и “обычные” украинцы.

Решение напрашивается само собой. Если такой кандидат представляет реальную опасность для государства, открыто поддерживая “сепаратизм”, им должны заняться СБУ, МВД, прокуратура…

Если же взгляды политика просто идут вразрез с “генеральной линией”, он может и должен оставаться участником предвыборной гонки. И состав его ядерного электората тут вообще не при чём.

Сегодня можно услышать мнение, что участие переселенцев в выборах изменит электоральный расклад и поэтому “стоит повременить”. Для меня это очень тревожный сигнал.

Во-первых, потому что любая сегрегация – вирус, который очень быстро разрушает общественный организм. Сегодня “неправильными” избирателями могут оказаться ВПЛ, завтра – люди с минимальным доходом (ведь они выбирают “за гречку!”), а послезавтра – женщины-домохозяйки…

И так далее. Надеюсь, не нужно объяснять, куда ведёт эта историческая траектория.

Во-вторых, решение вопроса с правами ВПЛ – важнейшая часть реинтеграции, закон о которой уже принят. Исключая переселенцев из жизни громад, власть фактически закрепляет за ними клеймо “иждивенцев” и “попрошаек”. На самом деле это далеко не так.

Недавно в Житомире я разговаривала с активистами, которые инициировали ряд программ для совместного развития предпринимательства коренными житомирянами и ВПЛ.

Кроме того, что такие программы поддерживают самых активных, они решают ещё одну актуальную задачу: снижают напряжение между “местными” и “понаехавшими”.

Подобные кейсы гораздо эффективней воздействуют на общественное мнение, чем плакаты “Любіть Україну!”

В сильном государстве не может быть “лишних людей”. Если сегодня представители власти так боятся переселенцев, что готовы ограничить их участие в выборах, что будет завтра, после освобождения Донбасса?

Электоральные расчёты не должны перевешивать гражданские права. Вместо того, чтобы “моделировать” нужные результаты выборов, чиновникам стоит задуматься о том, как ментально и информационно “вернуть в Украину” тех, кто временно находится на оккупированных территориях.

Иначе мы никогда не выйдем из замкнутого круга. Переселенцы – лишние для власти, поскольку не являются её электоратом. Но, оставаясь лишними, они никогда не станут её союзниками.

Джерело, 27/02/2018

Результаты поиска:

Правосуддя на сході України в умовах збройної агресії Російської Федерації

Липень 9, 2018
Протягом 2016-2017 рр. за ініціативи та підтримки МФ “Відродження” група українських експертів та громадських організацій проводила дослідження з метою оцінити вплив збройного конфлікту на українську систему правосуддя та її спроможність здійснювати правосуддя.
Центр Громадянських Свобод – один з авторів дослідження.

Шляхом інтерв’ювання, проведення фокус груп, анкетування, надсилання запитів та інших інструментів – експерти проаналізували проблеми із якими стикаються всі хто має справу із судовою системою. Починаючи від законодавчих аспектів діяльності й до опитування осіб, що утримуються у місцях обмеження волі.

Експерти зібрали величезний масив якісних і кількісних показників, які чітко вказують на наявні прогалини в реформі. Результати дослідження будуть цікаві державним органам, міжнародним організаціям; всім тим, хто цікавиться реформою судової системи.

Повний звіт доступний за посиланням.

Чи зможе Україна відповідно карати за злочини на війні? Правозахисники презентували дослідження

Травень 26, 2018

Слабка інституційна спроможність органів системи правосуддя на сході Україні, невідповідне для умов збройної агресії законодавче регулювання, ускладнений доступ до правосуддя та можливість уникнути відповідальності за злочини, вчинені в умовах збройної агресії Росії.

Такі ключові проблеми із реалізацією правосуддя в умовах збройного конфлікту на сході України виявило дослідження підтримане Міжнародним фондом “Відродження”, яке правозахисники презентували 25 травня.

Дослідження “Правосуддя на сході України в умовах збройної агресії Російської Федерації” протягом 2016-2017 років проводила група експертів та громадських організацій.

Вони опитали 500 представників системи правосуддя, провели інтерв’ю з 40 особами, котрі були залучені до здійснення кримінального, адміністративного та цивільного судочинства, частина з яких переїхала з територій, що сьогодні непідконтрольні уряду України.

Також було проаналізовано 400 судових рішень у справах, зумовлених агресією Росії на сході України і проведений моніторинг 214 судових засідань у різних категоріях справ у судах Донецької та Луганської областей, дотичних до зони АТО, а також в інших судах у справах, пов’язаних зі збройним конфліктом.

Виявлені 4 ключові проблеми детально описані у відповідних розділах дослідження.

Так, слабка інституційна спроможність органів системи правосуддя на сході Україні обумовлена кадровою недоукомплектованістю цих органів, недостатнім рівнем підготовки з міжнародного гуманітарного права. А також тиском на суддів, прокурорів та слідчих з Донецької та Луганської областей, залежність багатьох з них від впливу з боку окупаційної влади.

Законодавче регулювання системи правосуддя не відповідає умовам збройної агресії. Зокрема, відсутні інструкції про те, як діяти системі в умовах бойових дій, чинне кримінальне законодавство не узгоджується з міжнародним правом, а держава витрачає зайві ресурси, притягуючи до відповідальності осіб за правопорушення, допущені вимушено, в умовах загрози життю. Після запровадження операції об’єднаних сил (ООС) виникла юридична невизначеність щодо можливості застосування законодавства, дія якого розрахована на період АТО, зокрема, щодо здійснення судових викликів та повідомлень осіб, які перебувають на окупованій території.

Прогалини в законних механізмах із відновлення втрачених через бойові дії справ спричиняють суттєві перешкоди для виконання судових рішень. Фізичний доступ до суду для жителів окупованих територій Донецької і Луганської областей суттєво ускладнений, а також поширена незаконна практика (кожна п’ята справа) проведення судових засідань в кабінетах суддів замість зали судових засідань.

Також теперішня ситуація із правосуддям дозволяє уникати відповідальності за злочини, вчинені в умовах збройної агресії. Наявних процесуальних механізмів недостатньо для протидії правопорушенням, пов’язаним із збройним конфліктом на сході України. Винувата особа може уникнути правосуддя, переховуючись на окупованих територіях, або ж вирок може бути скасовано через відсутність у матеріалах провадження звукозапису або журналу судового засідання. Злочинність на непідконтрольній території, фактично, залишається безкарною.

Водночас, законом посилено кримінальну відповідальність українських військовослужбовців за військові правопорушення. Проте судді по-різному враховують контекст збройного конфлікту – в одних випадках як обставину, що обтяжує відповідальність, в інших – що пом’якшує.

Повний текст дослідження українською мовою можна завантажити тут.

Джерело, 25/05/2018

Презентація дослідження «Правосуддя на сході України в умовах збройної агресії Російської Федерації».

Травень 16, 2018
Протягом 2016-2017 рр. за ініціативи та підтримки МФ “Відродження” група українських експертів та громадських організацій проводила дослідження з метою оцінити вплив збройного конфлікту на українську систему правосуддя та її спроможність здійснювати правосуддя.

Центр Громадянських Свобод – один з авторів дослідження.

Починаючи від законодавчих аспектів діяльності й до опитування осіб, що утримуються у місцях обмеження волі. Шляхом інтерв’ювання, проведення фокус груп, анкетування, надсилання запитів та інших інструментів – експерти проаналізували проблеми із якими стикаються всі хто має справу із судовою системою.

Експерти зібрали величезний масив якісних і кількісних показників, які чітко вказують на наявні прогалини в реформі. Результати дослідження будуть цікаві державним органам, міжнародним організаціям; всім тим, хто цікавиться реформою судової системи.

 

До участі запрошуються народні депутати України, судді
Верховного Суду України та місцевих судів, представники
Адміністрації Президента України, Генеральної прокуратури
України, Служби безпеки України, Національної поліції,
ключових міністерств та відомств, а також представники
міжнародних моніторингових місій та посольств.

 

Просимо підтвердити Вашу участь до 18 травня, надіславши листа на katerinalukasevych@gmail.com

 

6 речей, які Вам потрібно знати про конфлікт на сході України – стаття гуманітарної місії ООН

Травень 8, 2018

Гуманітарна місія ООН в Україні опублікувала статтю про 6 речей, які кожен має знати про конфлікт на сході країні.

Права людини на південному сході України – бюлетень

Травень 1, 2018
Електронний щомісячник Коаліції громадських організацій та ініціатив
«Справедливість заради миру на Донбасі», присвячений стану з правами
людини на окупованих та контрольованих територіях
Донецької та Луганської областей.

Гармонізація нашого кримінального законодавства з міжнародним правом

Квітень 25, 2018

Приведення кримінального законодавства України у відповідність з міжнародним правом в питаннях криміналізації основних злочинів за міжнародним правом.

 

 

Втрати цивільного населення внаслідок воєнного конфлікту на Сході України

Квітень 24, 2018

“Справедливість заради миру на Донбасі”

Відбулася прес-конференція, на якій були презентовані попередні результати дослідження “Втрати цивільного населення внаслідок воєнного конфлікту на Сході України (2014-2018 рр.)”

Попередня доповідь в рамках проекту «Моніторинг, документування порушень та захист прав цивільного населення, постраждалого від війни на Сході України»

 

Я – не якір. Чому переселенці з Донбасу мають право голосувати

Березень 6, 2018

Ми найбільше відчуваємо цінність свого голосу тоді, коли змушені мовчати

Спочатку це було в 2015-му. Президент назвав переселенців «українським якорем Донбасу» в контексті того, що вони будуть голосувати на місцевих виборах на Донбасі.

Тепер це повторилось знов. Під час прес-конференції «Виклики-2018» Петро Порошенко сказав, що внутрішньо переміщені особи «мають повернутися у звільнений Донбас і бути там якорем, який тримає Донбас в Україні».

По-перше, я б хотіла, щоб українська влада а) не перекладала свої обов’язки на людей, які вимушені були самостійно захищатися, а потім рятуватися від агресора; б) щоб українська влада і зараз «тримала Донбас в Україні», а не кидала його напризволяще, дискримінуючи переселенців і показово забувши про людей в окупації.

По-друге, чим довше буде тривати війна, тим менше треба покладати надій на повернення переселенців у покинуті домівки. Тому фраза «мають повернутися» звучить якось дивно.

Я хочу відчувати себе громадянкою, а не якорем

І по-третє, я – не якір.

Я – не якір. Я могла б ним бути, якби 31 травня 2014 року мені не довелось покинути Донецьк з двома дітьми та однією валізою з літніми речами. Більше жодного разу я не заїхала навіть по теплі речі.

Я – не якір. Якір лишається там, де його залишили і тримає величезний корабель. У якоря є щось, за що він може зачепитися, щоб хвилі його не бентежили. У мене немає коренів. Вони розлетілись по всій Україні, а частина залишилася на окупованій Донеччині. Це більше схоже на перекотиполе.

Я – не якір. Він лежить на дні. Я – постійно йду вгору. Бо інакше переселенцю не вижити. Бо якщо зараз тихо лежати на дні, ми програємо. Бо лежати на дні – то для слабких. А я з Донеччини, де енергія землі та степового повітря дає людям надзвичайну силу та енергію.

Я – не якір. Якір – це інструмент. А я не люблю, коли мною користуються.

Я – не якір. Я – Двигун. Тому прошу президента дати мені можливість інтегруватися в ту частину країни, де я є зараз. Щоби отримати сили для повернення в Донецьк тоді, коли це буде можливо. Мені треба жити тут і зараз. Щоб мої діти виросли у вільній Україні та могли провідувати прадідів на Донеччині, бігати в соняшниках та збирати на териконах камінчики з відбитками листя папороті.

Я хочу відчувати себе громадянкою, а не якорем. Громадянкою з повним набором прав. В тому числі й з правом обирати. Тому що ми найбільше відчуваємо цінність свого голосу тоді, коли змушені мовчати. Я пережила президентську виборчу кампанію в Донецьку при окупованих виборчих комісіях. Я вже четвертий рік не голосую, тому точно знаю, про що кажу.

Я хочу голосувати там, де живу, незалежно від планів на мене. Бо я – двигун.

Джерело, 05/03/2018.

“Зайві люди”: чому влада боїться переселенців?

Лютий 28, 2018

Последние пару недель СМИ обсуждают “инсайд”: в конце лета 2018 года в Украине якобы пройдут досрочные парламентские выборы.

Власть спешит воспользоваться старым избирательным форматом, чтобы получить максимально “предсказуемый” результат за счёт мажоритарщиков и административного ресурса на местах.

Не берусь судить, насколько всё это соответствует действительности, однако подобная логика уже не удивляет. Если результат можно “подправить” вручную, чиновники поступят именно так.

Боязнь свободной конкуренции – верный признак превращения режима в авторитарный. А выборы в этом смысле – лакмусовая бумажка.

Речь не только о прямых нарушениях и всяческих “каруселях”. Через четыре года после начала конфликта на Донбассе, сограждане-переселенцы по-прежнему не обладают полнотой избирательного права.

О том, как восстановить справедливость, много говорили и наши общественные организации, и международные партнёры. Более того, соответствующий законопроект №6240 был зарегистрирован в Верховной Раде почти год назад, но так и не стал приоритетом.

Контраргументы не выдерживают никакой критики.

К примеру, могут ли проголосовать за “неудобного” для власти кандидата те, кто имеют статус внутренне перемещенных лиц (ВПЛ), но фактически проживают на оккупированных территориях? Безусловно, да. Но точно так же за него могут проголосовать и “обычные” украинцы.

Решение напрашивается само собой. Если такой кандидат представляет реальную опасность для государства, открыто поддерживая “сепаратизм”, им должны заняться СБУ, МВД, прокуратура…

Если же взгляды политика просто идут вразрез с “генеральной линией”, он может и должен оставаться участником предвыборной гонки. И состав его ядерного электората тут вообще не при чём.

Сегодня можно услышать мнение, что участие переселенцев в выборах изменит электоральный расклад и поэтому “стоит повременить”. Для меня это очень тревожный сигнал.

Во-первых, потому что любая сегрегация – вирус, который очень быстро разрушает общественный организм. Сегодня “неправильными” избирателями могут оказаться ВПЛ, завтра – люди с минимальным доходом (ведь они выбирают “за гречку!”), а послезавтра – женщины-домохозяйки…

И так далее. Надеюсь, не нужно объяснять, куда ведёт эта историческая траектория.

Во-вторых, решение вопроса с правами ВПЛ – важнейшая часть реинтеграции, закон о которой уже принят. Исключая переселенцев из жизни громад, власть фактически закрепляет за ними клеймо “иждивенцев” и “попрошаек”. На самом деле это далеко не так.

Недавно в Житомире я разговаривала с активистами, которые инициировали ряд программ для совместного развития предпринимательства коренными житомирянами и ВПЛ.

Кроме того, что такие программы поддерживают самых активных, они решают ещё одну актуальную задачу: снижают напряжение между “местными” и “понаехавшими”.

Подобные кейсы гораздо эффективней воздействуют на общественное мнение, чем плакаты “Любіть Україну!”

В сильном государстве не может быть “лишних людей”. Если сегодня представители власти так боятся переселенцев, что готовы ограничить их участие в выборах, что будет завтра, после освобождения Донбасса?

Электоральные расчёты не должны перевешивать гражданские права. Вместо того, чтобы “моделировать” нужные результаты выборов, чиновникам стоит задуматься о том, как ментально и информационно “вернуть в Украину” тех, кто временно находится на оккупированных территориях.

Иначе мы никогда не выйдем из замкнутого круга. Переселенцы – лишние для власти, поскольку не являются её электоратом. Но, оставаясь лишними, они никогда не станут её союзниками.

Джерело, 27/02/2018

Результаты поиска:

Правосуддя на сході України в умовах збройної агресії Російської Федерації

Липень 9, 2018
Протягом 2016-2017 рр. за ініціативи та підтримки МФ “Відродження” група українських експертів та громадських організацій проводила дослідження з метою оцінити вплив збройного конфлікту на українську систему правосуддя та її спроможність здійснювати правосуддя.
Центр Громадянських Свобод – один з авторів дослідження.

Шляхом інтерв’ювання, проведення фокус груп, анкетування, надсилання запитів та інших інструментів – експерти проаналізували проблеми із якими стикаються всі хто має справу із судовою системою. Починаючи від законодавчих аспектів діяльності й до опитування осіб, що утримуються у місцях обмеження волі.

Експерти зібрали величезний масив якісних і кількісних показників, які чітко вказують на наявні прогалини в реформі. Результати дослідження будуть цікаві державним органам, міжнародним організаціям; всім тим, хто цікавиться реформою судової системи.

Повний звіт доступний за посиланням.

Чи зможе Україна відповідно карати за злочини на війні? Правозахисники презентували дослідження

Травень 26, 2018

Слабка інституційна спроможність органів системи правосуддя на сході Україні, невідповідне для умов збройної агресії законодавче регулювання, ускладнений доступ до правосуддя та можливість уникнути відповідальності за злочини, вчинені в умовах збройної агресії Росії.

Такі ключові проблеми із реалізацією правосуддя в умовах збройного конфлікту на сході України виявило дослідження підтримане Міжнародним фондом “Відродження”, яке правозахисники презентували 25 травня.

Дослідження “Правосуддя на сході України в умовах збройної агресії Російської Федерації” протягом 2016-2017 років проводила група експертів та громадських організацій.

Вони опитали 500 представників системи правосуддя, провели інтерв’ю з 40 особами, котрі були залучені до здійснення кримінального, адміністративного та цивільного судочинства, частина з яких переїхала з територій, що сьогодні непідконтрольні уряду України.

Також було проаналізовано 400 судових рішень у справах, зумовлених агресією Росії на сході України і проведений моніторинг 214 судових засідань у різних категоріях справ у судах Донецької та Луганської областей, дотичних до зони АТО, а також в інших судах у справах, пов’язаних зі збройним конфліктом.

Виявлені 4 ключові проблеми детально описані у відповідних розділах дослідження.

Так, слабка інституційна спроможність органів системи правосуддя на сході Україні обумовлена кадровою недоукомплектованістю цих органів, недостатнім рівнем підготовки з міжнародного гуманітарного права. А також тиском на суддів, прокурорів та слідчих з Донецької та Луганської областей, залежність багатьох з них від впливу з боку окупаційної влади.

Законодавче регулювання системи правосуддя не відповідає умовам збройної агресії. Зокрема, відсутні інструкції про те, як діяти системі в умовах бойових дій, чинне кримінальне законодавство не узгоджується з міжнародним правом, а держава витрачає зайві ресурси, притягуючи до відповідальності осіб за правопорушення, допущені вимушено, в умовах загрози життю. Після запровадження операції об’єднаних сил (ООС) виникла юридична невизначеність щодо можливості застосування законодавства, дія якого розрахована на період АТО, зокрема, щодо здійснення судових викликів та повідомлень осіб, які перебувають на окупованій території.

Прогалини в законних механізмах із відновлення втрачених через бойові дії справ спричиняють суттєві перешкоди для виконання судових рішень. Фізичний доступ до суду для жителів окупованих територій Донецької і Луганської областей суттєво ускладнений, а також поширена незаконна практика (кожна п’ята справа) проведення судових засідань в кабінетах суддів замість зали судових засідань.

Також теперішня ситуація із правосуддям дозволяє уникати відповідальності за злочини, вчинені в умовах збройної агресії. Наявних процесуальних механізмів недостатньо для протидії правопорушенням, пов’язаним із збройним конфліктом на сході України. Винувата особа може уникнути правосуддя, переховуючись на окупованих територіях, або ж вирок може бути скасовано через відсутність у матеріалах провадження звукозапису або журналу судового засідання. Злочинність на непідконтрольній території, фактично, залишається безкарною.

Водночас, законом посилено кримінальну відповідальність українських військовослужбовців за військові правопорушення. Проте судді по-різному враховують контекст збройного конфлікту – в одних випадках як обставину, що обтяжує відповідальність, в інших – що пом’якшує.

Повний текст дослідження українською мовою можна завантажити тут.

Джерело, 25/05/2018

Презентація дослідження «Правосуддя на сході України в умовах збройної агресії Російської Федерації».

Травень 16, 2018
Протягом 2016-2017 рр. за ініціативи та підтримки МФ “Відродження” група українських експертів та громадських організацій проводила дослідження з метою оцінити вплив збройного конфлікту на українську систему правосуддя та її спроможність здійснювати правосуддя.

Центр Громадянських Свобод – один з авторів дослідження.

Починаючи від законодавчих аспектів діяльності й до опитування осіб, що утримуються у місцях обмеження волі. Шляхом інтерв’ювання, проведення фокус груп, анкетування, надсилання запитів та інших інструментів – експерти проаналізували проблеми із якими стикаються всі хто має справу із судовою системою.

Експерти зібрали величезний масив якісних і кількісних показників, які чітко вказують на наявні прогалини в реформі. Результати дослідження будуть цікаві державним органам, міжнародним організаціям; всім тим, хто цікавиться реформою судової системи.

 

До участі запрошуються народні депутати України, судді
Верховного Суду України та місцевих судів, представники
Адміністрації Президента України, Генеральної прокуратури
України, Служби безпеки України, Національної поліції,
ключових міністерств та відомств, а також представники
міжнародних моніторингових місій та посольств.

 

Просимо підтвердити Вашу участь до 18 травня, надіславши листа на katerinalukasevych@gmail.com

 

6 речей, які Вам потрібно знати про конфлікт на сході України – стаття гуманітарної місії ООН

Травень 8, 2018

Гуманітарна місія ООН в Україні опублікувала статтю про 6 речей, які кожен має знати про конфлікт на сході країні.

Права людини на південному сході України – бюлетень

Травень 1, 2018
Електронний щомісячник Коаліції громадських організацій та ініціатив
«Справедливість заради миру на Донбасі», присвячений стану з правами
людини на окупованих та контрольованих територіях
Донецької та Луганської областей.

Гармонізація нашого кримінального законодавства з міжнародним правом

Квітень 25, 2018

Приведення кримінального законодавства України у відповідність з міжнародним правом в питаннях криміналізації основних злочинів за міжнародним правом.

 

 

Втрати цивільного населення внаслідок воєнного конфлікту на Сході України

Квітень 24, 2018

“Справедливість заради миру на Донбасі”

Відбулася прес-конференція, на якій були презентовані попередні результати дослідження “Втрати цивільного населення внаслідок воєнного конфлікту на Сході України (2014-2018 рр.)”

Попередня доповідь в рамках проекту «Моніторинг, документування порушень та захист прав цивільного населення, постраждалого від війни на Сході України»

 

Я – не якір. Чому переселенці з Донбасу мають право голосувати

Березень 6, 2018

Ми найбільше відчуваємо цінність свого голосу тоді, коли змушені мовчати

Спочатку це було в 2015-му. Президент назвав переселенців «українським якорем Донбасу» в контексті того, що вони будуть голосувати на місцевих виборах на Донбасі.

Тепер це повторилось знов. Під час прес-конференції «Виклики-2018» Петро Порошенко сказав, що внутрішньо переміщені особи «мають повернутися у звільнений Донбас і бути там якорем, який тримає Донбас в Україні».

По-перше, я б хотіла, щоб українська влада а) не перекладала свої обов’язки на людей, які вимушені були самостійно захищатися, а потім рятуватися від агресора; б) щоб українська влада і зараз «тримала Донбас в Україні», а не кидала його напризволяще, дискримінуючи переселенців і показово забувши про людей в окупації.

По-друге, чим довше буде тривати війна, тим менше треба покладати надій на повернення переселенців у покинуті домівки. Тому фраза «мають повернутися» звучить якось дивно.

Я хочу відчувати себе громадянкою, а не якорем

І по-третє, я – не якір.

Я – не якір. Я могла б ним бути, якби 31 травня 2014 року мені не довелось покинути Донецьк з двома дітьми та однією валізою з літніми речами. Більше жодного разу я не заїхала навіть по теплі речі.

Я – не якір. Якір лишається там, де його залишили і тримає величезний корабель. У якоря є щось, за що він може зачепитися, щоб хвилі його не бентежили. У мене немає коренів. Вони розлетілись по всій Україні, а частина залишилася на окупованій Донеччині. Це більше схоже на перекотиполе.

Я – не якір. Він лежить на дні. Я – постійно йду вгору. Бо інакше переселенцю не вижити. Бо якщо зараз тихо лежати на дні, ми програємо. Бо лежати на дні – то для слабких. А я з Донеччини, де енергія землі та степового повітря дає людям надзвичайну силу та енергію.

Я – не якір. Якір – це інструмент. А я не люблю, коли мною користуються.

Я – не якір. Я – Двигун. Тому прошу президента дати мені можливість інтегруватися в ту частину країни, де я є зараз. Щоби отримати сили для повернення в Донецьк тоді, коли це буде можливо. Мені треба жити тут і зараз. Щоб мої діти виросли у вільній Україні та могли провідувати прадідів на Донеччині, бігати в соняшниках та збирати на териконах камінчики з відбитками листя папороті.

Я хочу відчувати себе громадянкою, а не якорем. Громадянкою з повним набором прав. В тому числі й з правом обирати. Тому що ми найбільше відчуваємо цінність свого голосу тоді, коли змушені мовчати. Я пережила президентську виборчу кампанію в Донецьку при окупованих виборчих комісіях. Я вже четвертий рік не голосую, тому точно знаю, про що кажу.

Я хочу голосувати там, де живу, незалежно від планів на мене. Бо я – двигун.

Джерело, 05/03/2018.

“Зайві люди”: чому влада боїться переселенців?

Лютий 28, 2018

Последние пару недель СМИ обсуждают “инсайд”: в конце лета 2018 года в Украине якобы пройдут досрочные парламентские выборы.

Власть спешит воспользоваться старым избирательным форматом, чтобы получить максимально “предсказуемый” результат за счёт мажоритарщиков и административного ресурса на местах.

Не берусь судить, насколько всё это соответствует действительности, однако подобная логика уже не удивляет. Если результат можно “подправить” вручную, чиновники поступят именно так.

Боязнь свободной конкуренции – верный признак превращения режима в авторитарный. А выборы в этом смысле – лакмусовая бумажка.

Речь не только о прямых нарушениях и всяческих “каруселях”. Через четыре года после начала конфликта на Донбассе, сограждане-переселенцы по-прежнему не обладают полнотой избирательного права.

О том, как восстановить справедливость, много говорили и наши общественные организации, и международные партнёры. Более того, соответствующий законопроект №6240 был зарегистрирован в Верховной Раде почти год назад, но так и не стал приоритетом.

Контраргументы не выдерживают никакой критики.

К примеру, могут ли проголосовать за “неудобного” для власти кандидата те, кто имеют статус внутренне перемещенных лиц (ВПЛ), но фактически проживают на оккупированных территориях? Безусловно, да. Но точно так же за него могут проголосовать и “обычные” украинцы.

Решение напрашивается само собой. Если такой кандидат представляет реальную опасность для государства, открыто поддерживая “сепаратизм”, им должны заняться СБУ, МВД, прокуратура…

Если же взгляды политика просто идут вразрез с “генеральной линией”, он может и должен оставаться участником предвыборной гонки. И состав его ядерного электората тут вообще не при чём.

Сегодня можно услышать мнение, что участие переселенцев в выборах изменит электоральный расклад и поэтому “стоит повременить”. Для меня это очень тревожный сигнал.

Во-первых, потому что любая сегрегация – вирус, который очень быстро разрушает общественный организм. Сегодня “неправильными” избирателями могут оказаться ВПЛ, завтра – люди с минимальным доходом (ведь они выбирают “за гречку!”), а послезавтра – женщины-домохозяйки…

И так далее. Надеюсь, не нужно объяснять, куда ведёт эта историческая траектория.

Во-вторых, решение вопроса с правами ВПЛ – важнейшая часть реинтеграции, закон о которой уже принят. Исключая переселенцев из жизни громад, власть фактически закрепляет за ними клеймо “иждивенцев” и “попрошаек”. На самом деле это далеко не так.

Недавно в Житомире я разговаривала с активистами, которые инициировали ряд программ для совместного развития предпринимательства коренными житомирянами и ВПЛ.

Кроме того, что такие программы поддерживают самых активных, они решают ещё одну актуальную задачу: снижают напряжение между “местными” и “понаехавшими”.

Подобные кейсы гораздо эффективней воздействуют на общественное мнение, чем плакаты “Любіть Україну!”

В сильном государстве не может быть “лишних людей”. Если сегодня представители власти так боятся переселенцев, что готовы ограничить их участие в выборах, что будет завтра, после освобождения Донбасса?

Электоральные расчёты не должны перевешивать гражданские права. Вместо того, чтобы “моделировать” нужные результаты выборов, чиновникам стоит задуматься о том, как ментально и информационно “вернуть в Украину” тех, кто временно находится на оккупированных территориях.

Иначе мы никогда не выйдем из замкнутого круга. Переселенцы – лишние для власти, поскольку не являются её электоратом. Но, оставаясь лишними, они никогда не станут её союзниками.

Джерело, 27/02/2018

Результаты поиска:

Правосуддя на сході України в умовах збройної агресії Російської Федерації

Липень 9, 2018
Протягом 2016-2017 рр. за ініціативи та підтримки МФ “Відродження” група українських експертів та громадських організацій проводила дослідження з метою оцінити вплив збройного конфлікту на українську систему правосуддя та її спроможність здійснювати правосуддя.
Центр Громадянських Свобод – один з авторів дослідження.

Шляхом інтерв’ювання, проведення фокус груп, анкетування, надсилання запитів та інших інструментів – експерти проаналізували проблеми із якими стикаються всі хто має справу із судовою системою. Починаючи від законодавчих аспектів діяльності й до опитування осіб, що утримуються у місцях обмеження волі.

Експерти зібрали величезний масив якісних і кількісних показників, які чітко вказують на наявні прогалини в реформі. Результати дослідження будуть цікаві державним органам, міжнародним організаціям; всім тим, хто цікавиться реформою судової системи.

Повний звіт доступний за посиланням.

Чи зможе Україна відповідно карати за злочини на війні? Правозахисники презентували дослідження

Травень 26, 2018

Слабка інституційна спроможність органів системи правосуддя на сході Україні, невідповідне для умов збройної агресії законодавче регулювання, ускладнений доступ до правосуддя та можливість уникнути відповідальності за злочини, вчинені в умовах збройної агресії Росії.

Такі ключові проблеми із реалізацією правосуддя в умовах збройного конфлікту на сході України виявило дослідження підтримане Міжнародним фондом “Відродження”, яке правозахисники презентували 25 травня.

Дослідження “Правосуддя на сході України в умовах збройної агресії Російської Федерації” протягом 2016-2017 років проводила група експертів та громадських організацій.

Вони опитали 500 представників системи правосуддя, провели інтерв’ю з 40 особами, котрі були залучені до здійснення кримінального, адміністративного та цивільного судочинства, частина з яких переїхала з територій, що сьогодні непідконтрольні уряду України.

Також було проаналізовано 400 судових рішень у справах, зумовлених агресією Росії на сході України і проведений моніторинг 214 судових засідань у різних категоріях справ у судах Донецької та Луганської областей, дотичних до зони АТО, а також в інших судах у справах, пов’язаних зі збройним конфліктом.

Виявлені 4 ключові проблеми детально описані у відповідних розділах дослідження.

Так, слабка інституційна спроможність органів системи правосуддя на сході Україні обумовлена кадровою недоукомплектованістю цих органів, недостатнім рівнем підготовки з міжнародного гуманітарного права. А також тиском на суддів, прокурорів та слідчих з Донецької та Луганської областей, залежність багатьох з них від впливу з боку окупаційної влади.

Законодавче регулювання системи правосуддя не відповідає умовам збройної агресії. Зокрема, відсутні інструкції про те, як діяти системі в умовах бойових дій, чинне кримінальне законодавство не узгоджується з міжнародним правом, а держава витрачає зайві ресурси, притягуючи до відповідальності осіб за правопорушення, допущені вимушено, в умовах загрози життю. Після запровадження операції об’єднаних сил (ООС) виникла юридична невизначеність щодо можливості застосування законодавства, дія якого розрахована на період АТО, зокрема, щодо здійснення судових викликів та повідомлень осіб, які перебувають на окупованій території.

Прогалини в законних механізмах із відновлення втрачених через бойові дії справ спричиняють суттєві перешкоди для виконання судових рішень. Фізичний доступ до суду для жителів окупованих територій Донецької і Луганської областей суттєво ускладнений, а також поширена незаконна практика (кожна п’ята справа) проведення судових засідань в кабінетах суддів замість зали судових засідань.

Також теперішня ситуація із правосуддям дозволяє уникати відповідальності за злочини, вчинені в умовах збройної агресії. Наявних процесуальних механізмів недостатньо для протидії правопорушенням, пов’язаним із збройним конфліктом на сході України. Винувата особа може уникнути правосуддя, переховуючись на окупованих територіях, або ж вирок може бути скасовано через відсутність у матеріалах провадження звукозапису або журналу судового засідання. Злочинність на непідконтрольній території, фактично, залишається безкарною.

Водночас, законом посилено кримінальну відповідальність українських військовослужбовців за військові правопорушення. Проте судді по-різному враховують контекст збройного конфлікту – в одних випадках як обставину, що обтяжує відповідальність, в інших – що пом’якшує.

Повний текст дослідження українською мовою можна завантажити тут.

Джерело, 25/05/2018

Презентація дослідження «Правосуддя на сході України в умовах збройної агресії Російської Федерації».

Травень 16, 2018
Протягом 2016-2017 рр. за ініціативи та підтримки МФ “Відродження” група українських експертів та громадських організацій проводила дослідження з метою оцінити вплив збройного конфлікту на українську систему правосуддя та її спроможність здійснювати правосуддя.

Центр Громадянських Свобод – один з авторів дослідження.

Починаючи від законодавчих аспектів діяльності й до опитування осіб, що утримуються у місцях обмеження волі. Шляхом інтерв’ювання, проведення фокус груп, анкетування, надсилання запитів та інших інструментів – експерти проаналізували проблеми із якими стикаються всі хто має справу із судовою системою.

Експерти зібрали величезний масив якісних і кількісних показників, які чітко вказують на наявні прогалини в реформі. Результати дослідження будуть цікаві державним органам, міжнародним організаціям; всім тим, хто цікавиться реформою судової системи.

 

До участі запрошуються народні депутати України, судді
Верховного Суду України та місцевих судів, представники
Адміністрації Президента України, Генеральної прокуратури
України, Служби безпеки України, Національної поліції,
ключових міністерств та відомств, а також представники
міжнародних моніторингових місій та посольств.

 

Просимо підтвердити Вашу участь до 18 травня, надіславши листа на katerinalukasevych@gmail.com

 

6 речей, які Вам потрібно знати про конфлікт на сході України – стаття гуманітарної місії ООН

Травень 8, 2018

Гуманітарна місія ООН в Україні опублікувала статтю про 6 речей, які кожен має знати про конфлікт на сході країні.

Права людини на південному сході України – бюлетень

Травень 1, 2018
Електронний щомісячник Коаліції громадських організацій та ініціатив
«Справедливість заради миру на Донбасі», присвячений стану з правами
людини на окупованих та контрольованих територіях
Донецької та Луганської областей.

Гармонізація нашого кримінального законодавства з міжнародним правом

Квітень 25, 2018

Приведення кримінального законодавства України у відповідність з міжнародним правом в питаннях криміналізації основних злочинів за міжнародним правом.

 

 

Втрати цивільного населення внаслідок воєнного конфлікту на Сході України

Квітень 24, 2018

“Справедливість заради миру на Донбасі”

Відбулася прес-конференція, на якій були презентовані попередні результати дослідження “Втрати цивільного населення внаслідок воєнного конфлікту на Сході України (2014-2018 рр.)”

Попередня доповідь в рамках проекту «Моніторинг, документування порушень та захист прав цивільного населення, постраждалого від війни на Сході України»

 

Я – не якір. Чому переселенці з Донбасу мають право голосувати

Березень 6, 2018

Ми найбільше відчуваємо цінність свого голосу тоді, коли змушені мовчати

Спочатку це було в 2015-му. Президент назвав переселенців «українським якорем Донбасу» в контексті того, що вони будуть голосувати на місцевих виборах на Донбасі.

Тепер це повторилось знов. Під час прес-конференції «Виклики-2018» Петро Порошенко сказав, що внутрішньо переміщені особи «мають повернутися у звільнений Донбас і бути там якорем, який тримає Донбас в Україні».

По-перше, я б хотіла, щоб українська влада а) не перекладала свої обов’язки на людей, які вимушені були самостійно захищатися, а потім рятуватися від агресора; б) щоб українська влада і зараз «тримала Донбас в Україні», а не кидала його напризволяще, дискримінуючи переселенців і показово забувши про людей в окупації.

По-друге, чим довше буде тривати війна, тим менше треба покладати надій на повернення переселенців у покинуті домівки. Тому фраза «мають повернутися» звучить якось дивно.

Я хочу відчувати себе громадянкою, а не якорем

І по-третє, я – не якір.

Я – не якір. Я могла б ним бути, якби 31 травня 2014 року мені не довелось покинути Донецьк з двома дітьми та однією валізою з літніми речами. Більше жодного разу я не заїхала навіть по теплі речі.

Я – не якір. Якір лишається там, де його залишили і тримає величезний корабель. У якоря є щось, за що він може зачепитися, щоб хвилі його не бентежили. У мене немає коренів. Вони розлетілись по всій Україні, а частина залишилася на окупованій Донеччині. Це більше схоже на перекотиполе.

Я – не якір. Він лежить на дні. Я – постійно йду вгору. Бо інакше переселенцю не вижити. Бо якщо зараз тихо лежати на дні, ми програємо. Бо лежати на дні – то для слабких. А я з Донеччини, де енергія землі та степового повітря дає людям надзвичайну силу та енергію.

Я – не якір. Якір – це інструмент. А я не люблю, коли мною користуються.

Я – не якір. Я – Двигун. Тому прошу президента дати мені можливість інтегруватися в ту частину країни, де я є зараз. Щоби отримати сили для повернення в Донецьк тоді, коли це буде можливо. Мені треба жити тут і зараз. Щоб мої діти виросли у вільній Україні та могли провідувати прадідів на Донеччині, бігати в соняшниках та збирати на териконах камінчики з відбитками листя папороті.

Я хочу відчувати себе громадянкою, а не якорем. Громадянкою з повним набором прав. В тому числі й з правом обирати. Тому що ми найбільше відчуваємо цінність свого голосу тоді, коли змушені мовчати. Я пережила президентську виборчу кампанію в Донецьку при окупованих виборчих комісіях. Я вже четвертий рік не голосую, тому точно знаю, про що кажу.

Я хочу голосувати там, де живу, незалежно від планів на мене. Бо я – двигун.

Джерело, 05/03/2018.

“Зайві люди”: чому влада боїться переселенців?

Лютий 28, 2018

Последние пару недель СМИ обсуждают “инсайд”: в конце лета 2018 года в Украине якобы пройдут досрочные парламентские выборы.

Власть спешит воспользоваться старым избирательным форматом, чтобы получить максимально “предсказуемый” результат за счёт мажоритарщиков и административного ресурса на местах.

Не берусь судить, насколько всё это соответствует действительности, однако подобная логика уже не удивляет. Если результат можно “подправить” вручную, чиновники поступят именно так.

Боязнь свободной конкуренции – верный признак превращения режима в авторитарный. А выборы в этом смысле – лакмусовая бумажка.

Речь не только о прямых нарушениях и всяческих “каруселях”. Через четыре года после начала конфликта на Донбассе, сограждане-переселенцы по-прежнему не обладают полнотой избирательного права.

О том, как восстановить справедливость, много говорили и наши общественные организации, и международные партнёры. Более того, соответствующий законопроект №6240 был зарегистрирован в Верховной Раде почти год назад, но так и не стал приоритетом.

Контраргументы не выдерживают никакой критики.

К примеру, могут ли проголосовать за “неудобного” для власти кандидата те, кто имеют статус внутренне перемещенных лиц (ВПЛ), но фактически проживают на оккупированных территориях? Безусловно, да. Но точно так же за него могут проголосовать и “обычные” украинцы.

Решение напрашивается само собой. Если такой кандидат представляет реальную опасность для государства, открыто поддерживая “сепаратизм”, им должны заняться СБУ, МВД, прокуратура…

Если же взгляды политика просто идут вразрез с “генеральной линией”, он может и должен оставаться участником предвыборной гонки. И состав его ядерного электората тут вообще не при чём.

Сегодня можно услышать мнение, что участие переселенцев в выборах изменит электоральный расклад и поэтому “стоит повременить”. Для меня это очень тревожный сигнал.

Во-первых, потому что любая сегрегация – вирус, который очень быстро разрушает общественный организм. Сегодня “неправильными” избирателями могут оказаться ВПЛ, завтра – люди с минимальным доходом (ведь они выбирают “за гречку!”), а послезавтра – женщины-домохозяйки…

И так далее. Надеюсь, не нужно объяснять, куда ведёт эта историческая траектория.

Во-вторых, решение вопроса с правами ВПЛ – важнейшая часть реинтеграции, закон о которой уже принят. Исключая переселенцев из жизни громад, власть фактически закрепляет за ними клеймо “иждивенцев” и “попрошаек”. На самом деле это далеко не так.

Недавно в Житомире я разговаривала с активистами, которые инициировали ряд программ для совместного развития предпринимательства коренными житомирянами и ВПЛ.

Кроме того, что такие программы поддерживают самых активных, они решают ещё одну актуальную задачу: снижают напряжение между “местными” и “понаехавшими”.

Подобные кейсы гораздо эффективней воздействуют на общественное мнение, чем плакаты “Любіть Україну!”

В сильном государстве не может быть “лишних людей”. Если сегодня представители власти так боятся переселенцев, что готовы ограничить их участие в выборах, что будет завтра, после освобождения Донбасса?

Электоральные расчёты не должны перевешивать гражданские права. Вместо того, чтобы “моделировать” нужные результаты выборов, чиновникам стоит задуматься о том, как ментально и информационно “вернуть в Украину” тех, кто временно находится на оккупированных территориях.

Иначе мы никогда не выйдем из замкнутого круга. Переселенцы – лишние для власти, поскольку не являются её электоратом. Но, оставаясь лишними, они никогда не станут её союзниками.

Джерело, 27/02/2018

Результаты поиска:

Правосуддя на сході України в умовах збройної агресії Російської Федерації

Липень 9, 2018
Протягом 2016-2017 рр. за ініціативи та підтримки МФ “Відродження” група українських експертів та громадських організацій проводила дослідження з метою оцінити вплив збройного конфлікту на українську систему правосуддя та її спроможність здійснювати правосуддя.
Центр Громадянських Свобод – один з авторів дослідження.

Шляхом інтерв’ювання, проведення фокус груп, анкетування, надсилання запитів та інших інструментів – експерти проаналізували проблеми із якими стикаються всі хто має справу із судовою системою. Починаючи від законодавчих аспектів діяльності й до опитування осіб, що утримуються у місцях обмеження волі.

Експерти зібрали величезний масив якісних і кількісних показників, які чітко вказують на наявні прогалини в реформі. Результати дослідження будуть цікаві державним органам, міжнародним організаціям; всім тим, хто цікавиться реформою судової системи.

Повний звіт доступний за посиланням.

Чи зможе Україна відповідно карати за злочини на війні? Правозахисники презентували дослідження

Травень 26, 2018

Слабка інституційна спроможність органів системи правосуддя на сході Україні, невідповідне для умов збройної агресії законодавче регулювання, ускладнений доступ до правосуддя та можливість уникнути відповідальності за злочини, вчинені в умовах збройної агресії Росії.

Такі ключові проблеми із реалізацією правосуддя в умовах збройного конфлікту на сході України виявило дослідження підтримане Міжнародним фондом “Відродження”, яке правозахисники презентували 25 травня.

Дослідження “Правосуддя на сході України в умовах збройної агресії Російської Федерації” протягом 2016-2017 років проводила група експертів та громадських організацій.

Вони опитали 500 представників системи правосуддя, провели інтерв’ю з 40 особами, котрі були залучені до здійснення кримінального, адміністративного та цивільного судочинства, частина з яких переїхала з територій, що сьогодні непідконтрольні уряду України.

Також було проаналізовано 400 судових рішень у справах, зумовлених агресією Росії на сході України і проведений моніторинг 214 судових засідань у різних категоріях справ у судах Донецької та Луганської областей, дотичних до зони АТО, а також в інших судах у справах, пов’язаних зі збройним конфліктом.

Виявлені 4 ключові проблеми детально описані у відповідних розділах дослідження.

Так, слабка інституційна спроможність органів системи правосуддя на сході Україні обумовлена кадровою недоукомплектованістю цих органів, недостатнім рівнем підготовки з міжнародного гуманітарного права. А також тиском на суддів, прокурорів та слідчих з Донецької та Луганської областей, залежність багатьох з них від впливу з боку окупаційної влади.

Законодавче регулювання системи правосуддя не відповідає умовам збройної агресії. Зокрема, відсутні інструкції про те, як діяти системі в умовах бойових дій, чинне кримінальне законодавство не узгоджується з міжнародним правом, а держава витрачає зайві ресурси, притягуючи до відповідальності осіб за правопорушення, допущені вимушено, в умовах загрози життю. Після запровадження операції об’єднаних сил (ООС) виникла юридична невизначеність щодо можливості застосування законодавства, дія якого розрахована на період АТО, зокрема, щодо здійснення судових викликів та повідомлень осіб, які перебувають на окупованій території.

Прогалини в законних механізмах із відновлення втрачених через бойові дії справ спричиняють суттєві перешкоди для виконання судових рішень. Фізичний доступ до суду для жителів окупованих територій Донецької і Луганської областей суттєво ускладнений, а також поширена незаконна практика (кожна п’ята справа) проведення судових засідань в кабінетах суддів замість зали судових засідань.

Також теперішня ситуація із правосуддям дозволяє уникати відповідальності за злочини, вчинені в умовах збройної агресії. Наявних процесуальних механізмів недостатньо для протидії правопорушенням, пов’язаним із збройним конфліктом на сході України. Винувата особа може уникнути правосуддя, переховуючись на окупованих територіях, або ж вирок може бути скасовано через відсутність у матеріалах провадження звукозапису або журналу судового засідання. Злочинність на непідконтрольній території, фактично, залишається безкарною.

Водночас, законом посилено кримінальну відповідальність українських військовослужбовців за військові правопорушення. Проте судді по-різному враховують контекст збройного конфлікту – в одних випадках як обставину, що обтяжує відповідальність, в інших – що пом’якшує.

Повний текст дослідження українською мовою можна завантажити тут.

Джерело, 25/05/2018

Презентація дослідження «Правосуддя на сході України в умовах збройної агресії Російської Федерації».

Травень 16, 2018
Протягом 2016-2017 рр. за ініціативи та підтримки МФ “Відродження” група українських експертів та громадських організацій проводила дослідження з метою оцінити вплив збройного конфлікту на українську систему правосуддя та її спроможність здійснювати правосуддя.

Центр Громадянських Свобод – один з авторів дослідження.

Починаючи від законодавчих аспектів діяльності й до опитування осіб, що утримуються у місцях обмеження волі. Шляхом інтерв’ювання, проведення фокус груп, анкетування, надсилання запитів та інших інструментів – експерти проаналізували проблеми із якими стикаються всі хто має справу із судовою системою.

Експерти зібрали величезний масив якісних і кількісних показників, які чітко вказують на наявні прогалини в реформі. Результати дослідження будуть цікаві державним органам, міжнародним організаціям; всім тим, хто цікавиться реформою судової системи.

 

До участі запрошуються народні депутати України, судді
Верховного Суду України та місцевих судів, представники
Адміністрації Президента України, Генеральної прокуратури
України, Служби безпеки України, Національної поліції,
ключових міністерств та відомств, а також представники
міжнародних моніторингових місій та посольств.

 

Просимо підтвердити Вашу участь до 18 травня, надіславши листа на katerinalukasevych@gmail.com

 

6 речей, які Вам потрібно знати про конфлікт на сході України – стаття гуманітарної місії ООН

Травень 8, 2018

Гуманітарна місія ООН в Україні опублікувала статтю про 6 речей, які кожен має знати про конфлікт на сході країні.

Права людини на південному сході України – бюлетень

Травень 1, 2018
Електронний щомісячник Коаліції громадських організацій та ініціатив
«Справедливість заради миру на Донбасі», присвячений стану з правами
людини на окупованих та контрольованих територіях
Донецької та Луганської областей.

Гармонізація нашого кримінального законодавства з міжнародним правом

Квітень 25, 2018

Приведення кримінального законодавства України у відповідність з міжнародним правом в питаннях криміналізації основних злочинів за міжнародним правом.

 

 

Втрати цивільного населення внаслідок воєнного конфлікту на Сході України

Квітень 24, 2018

“Справедливість заради миру на Донбасі”

Відбулася прес-конференція, на якій були презентовані попередні результати дослідження “Втрати цивільного населення внаслідок воєнного конфлікту на Сході України (2014-2018 рр.)”

Попередня доповідь в рамках проекту «Моніторинг, документування порушень та захист прав цивільного населення, постраждалого від війни на Сході України»

 

Я – не якір. Чому переселенці з Донбасу мають право голосувати

Березень 6, 2018

Ми найбільше відчуваємо цінність свого голосу тоді, коли змушені мовчати

Спочатку це було в 2015-му. Президент назвав переселенців «українським якорем Донбасу» в контексті того, що вони будуть голосувати на місцевих виборах на Донбасі.

Тепер це повторилось знов. Під час прес-конференції «Виклики-2018» Петро Порошенко сказав, що внутрішньо переміщені особи «мають повернутися у звільнений Донбас і бути там якорем, який тримає Донбас в Україні».

По-перше, я б хотіла, щоб українська влада а) не перекладала свої обов’язки на людей, які вимушені були самостійно захищатися, а потім рятуватися від агресора; б) щоб українська влада і зараз «тримала Донбас в Україні», а не кидала його напризволяще, дискримінуючи переселенців і показово забувши про людей в окупації.

По-друге, чим довше буде тривати війна, тим менше треба покладати надій на повернення переселенців у покинуті домівки. Тому фраза «мають повернутися» звучить якось дивно.

Я хочу відчувати себе громадянкою, а не якорем

І по-третє, я – не якір.

Я – не якір. Я могла б ним бути, якби 31 травня 2014 року мені не довелось покинути Донецьк з двома дітьми та однією валізою з літніми речами. Більше жодного разу я не заїхала навіть по теплі речі.

Я – не якір. Якір лишається там, де його залишили і тримає величезний корабель. У якоря є щось, за що він може зачепитися, щоб хвилі його не бентежили. У мене немає коренів. Вони розлетілись по всій Україні, а частина залишилася на окупованій Донеччині. Це більше схоже на перекотиполе.

Я – не якір. Він лежить на дні. Я – постійно йду вгору. Бо інакше переселенцю не вижити. Бо якщо зараз тихо лежати на дні, ми програємо. Бо лежати на дні – то для слабких. А я з Донеччини, де енергія землі та степового повітря дає людям надзвичайну силу та енергію.

Я – не якір. Якір – це інструмент. А я не люблю, коли мною користуються.

Я – не якір. Я – Двигун. Тому прошу президента дати мені можливість інтегруватися в ту частину країни, де я є зараз. Щоби отримати сили для повернення в Донецьк тоді, коли це буде можливо. Мені треба жити тут і зараз. Щоб мої діти виросли у вільній Україні та могли провідувати прадідів на Донеччині, бігати в соняшниках та збирати на териконах камінчики з відбитками листя папороті.

Я хочу відчувати себе громадянкою, а не якорем. Громадянкою з повним набором прав. В тому числі й з правом обирати. Тому що ми найбільше відчуваємо цінність свого голосу тоді, коли змушені мовчати. Я пережила президентську виборчу кампанію в Донецьку при окупованих виборчих комісіях. Я вже четвертий рік не голосую, тому точно знаю, про що кажу.

Я хочу голосувати там, де живу, незалежно від планів на мене. Бо я – двигун.

Джерело, 05/03/2018.

“Зайві люди”: чому влада боїться переселенців?

Лютий 28, 2018

Последние пару недель СМИ обсуждают “инсайд”: в конце лета 2018 года в Украине якобы пройдут досрочные парламентские выборы.

Власть спешит воспользоваться старым избирательным форматом, чтобы получить максимально “предсказуемый” результат за счёт мажоритарщиков и административного ресурса на местах.

Не берусь судить, насколько всё это соответствует действительности, однако подобная логика уже не удивляет. Если результат можно “подправить” вручную, чиновники поступят именно так.

Боязнь свободной конкуренции – верный признак превращения режима в авторитарный. А выборы в этом смысле – лакмусовая бумажка.

Речь не только о прямых нарушениях и всяческих “каруселях”. Через четыре года после начала конфликта на Донбассе, сограждане-переселенцы по-прежнему не обладают полнотой избирательного права.

О том, как восстановить справедливость, много говорили и наши общественные организации, и международные партнёры. Более того, соответствующий законопроект №6240 был зарегистрирован в Верховной Раде почти год назад, но так и не стал приоритетом.

Контраргументы не выдерживают никакой критики.

К примеру, могут ли проголосовать за “неудобного” для власти кандидата те, кто имеют статус внутренне перемещенных лиц (ВПЛ), но фактически проживают на оккупированных территориях? Безусловно, да. Но точно так же за него могут проголосовать и “обычные” украинцы.

Решение напрашивается само собой. Если такой кандидат представляет реальную опасность для государства, открыто поддерживая “сепаратизм”, им должны заняться СБУ, МВД, прокуратура…

Если же взгляды политика просто идут вразрез с “генеральной линией”, он может и должен оставаться участником предвыборной гонки. И состав его ядерного электората тут вообще не при чём.

Сегодня можно услышать мнение, что участие переселенцев в выборах изменит электоральный расклад и поэтому “стоит повременить”. Для меня это очень тревожный сигнал.

Во-первых, потому что любая сегрегация – вирус, который очень быстро разрушает общественный организм. Сегодня “неправильными” избирателями могут оказаться ВПЛ, завтра – люди с минимальным доходом (ведь они выбирают “за гречку!”), а послезавтра – женщины-домохозяйки…

И так далее. Надеюсь, не нужно объяснять, куда ведёт эта историческая траектория.

Во-вторых, решение вопроса с правами ВПЛ – важнейшая часть реинтеграции, закон о которой уже принят. Исключая переселенцев из жизни громад, власть фактически закрепляет за ними клеймо “иждивенцев” и “попрошаек”. На самом деле это далеко не так.

Недавно в Житомире я разговаривала с активистами, которые инициировали ряд программ для совместного развития предпринимательства коренными житомирянами и ВПЛ.

Кроме того, что такие программы поддерживают самых активных, они решают ещё одну актуальную задачу: снижают напряжение между “местными” и “понаехавшими”.

Подобные кейсы гораздо эффективней воздействуют на общественное мнение, чем плакаты “Любіть Україну!”

В сильном государстве не может быть “лишних людей”. Если сегодня представители власти так боятся переселенцев, что готовы ограничить их участие в выборах, что будет завтра, после освобождения Донбасса?

Электоральные расчёты не должны перевешивать гражданские права. Вместо того, чтобы “моделировать” нужные результаты выборов, чиновникам стоит задуматься о том, как ментально и информационно “вернуть в Украину” тех, кто временно находится на оккупированных территориях.

Иначе мы никогда не выйдем из замкнутого круга. Переселенцы – лишние для власти, поскольку не являются её электоратом. Но, оставаясь лишними, они никогда не станут её союзниками.

Джерело, 27/02/2018

Результаты поиска:

Правосуддя на сході України в умовах збройної агресії Російської Федерації

Липень 9, 2018
Протягом 2016-2017 рр. за ініціативи та підтримки МФ “Відродження” група українських експертів та громадських організацій проводила дослідження з метою оцінити вплив збройного конфлікту на українську систему правосуддя та її спроможність здійснювати правосуддя.
Центр Громадянських Свобод – один з авторів дослідження.

Шляхом інтерв’ювання, проведення фокус груп, анкетування, надсилання запитів та інших інструментів – експерти проаналізували проблеми із якими стикаються всі хто має справу із судовою системою. Починаючи від законодавчих аспектів діяльності й до опитування осіб, що утримуються у місцях обмеження волі.

Експерти зібрали величезний масив якісних і кількісних показників, які чітко вказують на наявні прогалини в реформі. Результати дослідження будуть цікаві державним органам, міжнародним організаціям; всім тим, хто цікавиться реформою судової системи.

Повний звіт доступний за посиланням.

Чи зможе Україна відповідно карати за злочини на війні? Правозахисники презентували дослідження

Травень 26, 2018

Слабка інституційна спроможність органів системи правосуддя на сході Україні, невідповідне для умов збройної агресії законодавче регулювання, ускладнений доступ до правосуддя та можливість уникнути відповідальності за злочини, вчинені в умовах збройної агресії Росії.

Такі ключові проблеми із реалізацією правосуддя в умовах збройного конфлікту на сході України виявило дослідження підтримане Міжнародним фондом “Відродження”, яке правозахисники презентували 25 травня.

Дослідження “Правосуддя на сході України в умовах збройної агресії Російської Федерації” протягом 2016-2017 років проводила група експертів та громадських організацій.

Вони опитали 500 представників системи правосуддя, провели інтерв’ю з 40 особами, котрі були залучені до здійснення кримінального, адміністративного та цивільного судочинства, частина з яких переїхала з територій, що сьогодні непідконтрольні уряду України.

Також було проаналізовано 400 судових рішень у справах, зумовлених агресією Росії на сході України і проведений моніторинг 214 судових засідань у різних категоріях справ у судах Донецької та Луганської областей, дотичних до зони АТО, а також в інших судах у справах, пов’язаних зі збройним конфліктом.

Виявлені 4 ключові проблеми детально описані у відповідних розділах дослідження.

Так, слабка інституційна спроможність органів системи правосуддя на сході Україні обумовлена кадровою недоукомплектованістю цих органів, недостатнім рівнем підготовки з міжнародного гуманітарного права. А також тиском на суддів, прокурорів та слідчих з Донецької та Луганської областей, залежність багатьох з них від впливу з боку окупаційної влади.

Законодавче регулювання системи правосуддя не відповідає умовам збройної агресії. Зокрема, відсутні інструкції про те, як діяти системі в умовах бойових дій, чинне кримінальне законодавство не узгоджується з міжнародним правом, а держава витрачає зайві ресурси, притягуючи до відповідальності осіб за правопорушення, допущені вимушено, в умовах загрози життю. Після запровадження операції об’єднаних сил (ООС) виникла юридична невизначеність щодо можливості застосування законодавства, дія якого розрахована на період АТО, зокрема, щодо здійснення судових викликів та повідомлень осіб, які перебувають на окупованій території.

Прогалини в законних механізмах із відновлення втрачених через бойові дії справ спричиняють суттєві перешкоди для виконання судових рішень. Фізичний доступ до суду для жителів окупованих територій Донецької і Луганської областей суттєво ускладнений, а також поширена незаконна практика (кожна п’ята справа) проведення судових засідань в кабінетах суддів замість зали судових засідань.

Також теперішня ситуація із правосуддям дозволяє уникати відповідальності за злочини, вчинені в умовах збройної агресії. Наявних процесуальних механізмів недостатньо для протидії правопорушенням, пов’язаним із збройним конфліктом на сході України. Винувата особа може уникнути правосуддя, переховуючись на окупованих територіях, або ж вирок може бути скасовано через відсутність у матеріалах провадження звукозапису або журналу судового засідання. Злочинність на непідконтрольній території, фактично, залишається безкарною.

Водночас, законом посилено кримінальну відповідальність українських військовослужбовців за військові правопорушення. Проте судді по-різному враховують контекст збройного конфлікту – в одних випадках як обставину, що обтяжує відповідальність, в інших – що пом’якшує.

Повний текст дослідження українською мовою можна завантажити тут.

Джерело, 25/05/2018

Презентація дослідження «Правосуддя на сході України в умовах збройної агресії Російської Федерації».

Травень 16, 2018
Протягом 2016-2017 рр. за ініціативи та підтримки МФ “Відродження” група українських експертів та громадських організацій проводила дослідження з метою оцінити вплив збройного конфлікту на українську систему правосуддя та її спроможність здійснювати правосуддя.

Центр Громадянських Свобод – один з авторів дослідження.

Починаючи від законодавчих аспектів діяльності й до опитування осіб, що утримуються у місцях обмеження волі. Шляхом інтерв’ювання, проведення фокус груп, анкетування, надсилання запитів та інших інструментів – експерти проаналізували проблеми із якими стикаються всі хто має справу із судовою системою.

Експерти зібрали величезний масив якісних і кількісних показників, які чітко вказують на наявні прогалини в реформі. Результати дослідження будуть цікаві державним органам, міжнародним організаціям; всім тим, хто цікавиться реформою судової системи.

 

До участі запрошуються народні депутати України, судді
Верховного Суду України та місцевих судів, представники
Адміністрації Президента України, Генеральної прокуратури
України, Служби безпеки України, Національної поліції,
ключових міністерств та відомств, а також представники
міжнародних моніторингових місій та посольств.

 

Просимо підтвердити Вашу участь до 18 травня, надіславши листа на katerinalukasevych@gmail.com

 

6 речей, які Вам потрібно знати про конфлікт на сході України – стаття гуманітарної місії ООН

Травень 8, 2018

Гуманітарна місія ООН в Україні опублікувала статтю про 6 речей, які кожен має знати про конфлікт на сході країні.

Права людини на південному сході України – бюлетень

Травень 1, 2018
Електронний щомісячник Коаліції громадських організацій та ініціатив
«Справедливість заради миру на Донбасі», присвячений стану з правами
людини на окупованих та контрольованих територіях
Донецької та Луганської областей.

Гармонізація нашого кримінального законодавства з міжнародним правом

Квітень 25, 2018

Приведення кримінального законодавства України у відповідність з міжнародним правом в питаннях криміналізації основних злочинів за міжнародним правом.

 

 

Втрати цивільного населення внаслідок воєнного конфлікту на Сході України

Квітень 24, 2018

“Справедливість заради миру на Донбасі”

Відбулася прес-конференція, на якій були презентовані попередні результати дослідження “Втрати цивільного населення внаслідок воєнного конфлікту на Сході України (2014-2018 рр.)”

Попередня доповідь в рамках проекту «Моніторинг, документування порушень та захист прав цивільного населення, постраждалого від війни на Сході України»

 

Я – не якір. Чому переселенці з Донбасу мають право голосувати

Березень 6, 2018

Ми найбільше відчуваємо цінність свого голосу тоді, коли змушені мовчати

Спочатку це було в 2015-му. Президент назвав переселенців «українським якорем Донбасу» в контексті того, що вони будуть голосувати на місцевих виборах на Донбасі.

Тепер це повторилось знов. Під час прес-конференції «Виклики-2018» Петро Порошенко сказав, що внутрішньо переміщені особи «мають повернутися у звільнений Донбас і бути там якорем, який тримає Донбас в Україні».

По-перше, я б хотіла, щоб українська влада а) не перекладала свої обов’язки на людей, які вимушені були самостійно захищатися, а потім рятуватися від агресора; б) щоб українська влада і зараз «тримала Донбас в Україні», а не кидала його напризволяще, дискримінуючи переселенців і показово забувши про людей в окупації.

По-друге, чим довше буде тривати війна, тим менше треба покладати надій на повернення переселенців у покинуті домівки. Тому фраза «мають повернутися» звучить якось дивно.

Я хочу відчувати себе громадянкою, а не якорем

І по-третє, я – не якір.

Я – не якір. Я могла б ним бути, якби 31 травня 2014 року мені не довелось покинути Донецьк з двома дітьми та однією валізою з літніми речами. Більше жодного разу я не заїхала навіть по теплі речі.

Я – не якір. Якір лишається там, де його залишили і тримає величезний корабель. У якоря є щось, за що він може зачепитися, щоб хвилі його не бентежили. У мене немає коренів. Вони розлетілись по всій Україні, а частина залишилася на окупованій Донеччині. Це більше схоже на перекотиполе.

Я – не якір. Він лежить на дні. Я – постійно йду вгору. Бо інакше переселенцю не вижити. Бо якщо зараз тихо лежати на дні, ми програємо. Бо лежати на дні – то для слабких. А я з Донеччини, де енергія землі та степового повітря дає людям надзвичайну силу та енергію.

Я – не якір. Якір – це інструмент. А я не люблю, коли мною користуються.

Я – не якір. Я – Двигун. Тому прошу президента дати мені можливість інтегруватися в ту частину країни, де я є зараз. Щоби отримати сили для повернення в Донецьк тоді, коли це буде можливо. Мені треба жити тут і зараз. Щоб мої діти виросли у вільній Україні та могли провідувати прадідів на Донеччині, бігати в соняшниках та збирати на териконах камінчики з відбитками листя папороті.

Я хочу відчувати себе громадянкою, а не якорем. Громадянкою з повним набором прав. В тому числі й з правом обирати. Тому що ми найбільше відчуваємо цінність свого голосу тоді, коли змушені мовчати. Я пережила президентську виборчу кампанію в Донецьку при окупованих виборчих комісіях. Я вже четвертий рік не голосую, тому точно знаю, про що кажу.

Я хочу голосувати там, де живу, незалежно від планів на мене. Бо я – двигун.

Джерело, 05/03/2018.

“Зайві люди”: чому влада боїться переселенців?

Лютий 28, 2018

Последние пару недель СМИ обсуждают “инсайд”: в конце лета 2018 года в Украине якобы пройдут досрочные парламентские выборы.

Власть спешит воспользоваться старым избирательным форматом, чтобы получить максимально “предсказуемый” результат за счёт мажоритарщиков и административного ресурса на местах.

Не берусь судить, насколько всё это соответствует действительности, однако подобная логика уже не удивляет. Если результат можно “подправить” вручную, чиновники поступят именно так.

Боязнь свободной конкуренции – верный признак превращения режима в авторитарный. А выборы в этом смысле – лакмусовая бумажка.

Речь не только о прямых нарушениях и всяческих “каруселях”. Через четыре года после начала конфликта на Донбассе, сограждане-переселенцы по-прежнему не обладают полнотой избирательного права.

О том, как восстановить справедливость, много говорили и наши общественные организации, и международные партнёры. Более того, соответствующий законопроект №6240 был зарегистрирован в Верховной Раде почти год назад, но так и не стал приоритетом.

Контраргументы не выдерживают никакой критики.

К примеру, могут ли проголосовать за “неудобного” для власти кандидата те, кто имеют статус внутренне перемещенных лиц (ВПЛ), но фактически проживают на оккупированных территориях? Безусловно, да. Но точно так же за него могут проголосовать и “обычные” украинцы.

Решение напрашивается само собой. Если такой кандидат представляет реальную опасность для государства, открыто поддерживая “сепаратизм”, им должны заняться СБУ, МВД, прокуратура…

Если же взгляды политика просто идут вразрез с “генеральной линией”, он может и должен оставаться участником предвыборной гонки. И состав его ядерного электората тут вообще не при чём.

Сегодня можно услышать мнение, что участие переселенцев в выборах изменит электоральный расклад и поэтому “стоит повременить”. Для меня это очень тревожный сигнал.

Во-первых, потому что любая сегрегация – вирус, который очень быстро разрушает общественный организм. Сегодня “неправильными” избирателями могут оказаться ВПЛ, завтра – люди с минимальным доходом (ведь они выбирают “за гречку!”), а послезавтра – женщины-домохозяйки…

И так далее. Надеюсь, не нужно объяснять, куда ведёт эта историческая траектория.

Во-вторых, решение вопроса с правами ВПЛ – важнейшая часть реинтеграции, закон о которой уже принят. Исключая переселенцев из жизни громад, власть фактически закрепляет за ними клеймо “иждивенцев” и “попрошаек”. На самом деле это далеко не так.

Недавно в Житомире я разговаривала с активистами, которые инициировали ряд программ для совместного развития предпринимательства коренными житомирянами и ВПЛ.

Кроме того, что такие программы поддерживают самых активных, они решают ещё одну актуальную задачу: снижают напряжение между “местными” и “понаехавшими”.

Подобные кейсы гораздо эффективней воздействуют на общественное мнение, чем плакаты “Любіть Україну!”

В сильном государстве не может быть “лишних людей”. Если сегодня представители власти так боятся переселенцев, что готовы ограничить их участие в выборах, что будет завтра, после освобождения Донбасса?

Электоральные расчёты не должны перевешивать гражданские права. Вместо того, чтобы “моделировать” нужные результаты выборов, чиновникам стоит задуматься о том, как ментально и информационно “вернуть в Украину” тех, кто временно находится на оккупированных территориях.

Иначе мы никогда не выйдем из замкнутого круга. Переселенцы – лишние для власти, поскольку не являются её электоратом. Но, оставаясь лишними, они никогда не станут её союзниками.

Джерело, 27/02/2018

Результаты поиска: