ccl.org.ua@gmail.com Київ, вул. Басейна 9Г, офiс 25, 28 Пошук

Крим

Результаты поиска:

Київська Кримська солідарність. Ялтинська справа

Квітень 20, 2018

25 квітня, 19:00
Кримський дім
(вул. Омеляновича-Павленка, 9)

Російська влада звинувачує Еміра-Усеїна Куку, Мусліма Алієва, Вадима Сірука, Енвера Бекірова, Арсена Джеппарова та Рефата Алімова в «участі у терористичній організації» та «плануванні захоплення влади у насильницький спосіб».

Так звана “Ялтинська справа” стала візитною карткою боротьби ФСБ з інакодумцями мусульманами в Криму. Називаючи свої репресивні операції “боротьбою з тероризмом”, силовики вриваються до будинків, проводять незаконні обшуки і затримання.

Цей абсурдний судовий процес є черговою ланкою в цілій низці переслідувань кримських татар та спробою придушити найменші прояви інакомислення. Російська окупаційна влада намагається залякати та змусити мовчати усіх, хто наважується критикувати де-факто владу, або якимось чином висловлює свою громадянську позицію.

Під час заходу усі бажаючі зможуть підписати листівки та написати листи солідарності для Еміра-Усеїна Куку, Мусліма Алієва, Енвера Бекірова, Вадима Сірука, Арсена Джеппарова та Рефата Алімова, які Amnesty International переправить адресатам.

Спікери:
►Дружини політв’язнів
►Рефат Чубаров, Голова Меджлісу кримськотатарського народу
►Марія Гур’єва – речниця Amnesty International в Україні
►Сергій Локтєв, адвокат Еміра-Усеїна Куку

Модератор: Алім Алієв, програмний директор Кримського дому.

Подія на FB.

Джерело:crimeanhousekyiv@gmail.com

Миротворчі місії: чого ми чекаємо і що можемо отримати?

Листопад 24, 2017
Експерти дискусійного клубу платформи Правозахисний порядок денний розбиралися, що таке миротворча місія ООН, коли вона може стати реальною та чого від неї має очікувати Київ та незаконні збройні формування? 
Експерти нагадують, що рішення про введення місії в Україну має приймати консенсусом Рада Безпеки ООН. Однак оскільки Росія — постійний член Радбезу ООН і має право вето, то постає питання, чи дасть вона дозвіл на введення миротворчої місії на умовах України?
Колишній представник миротворчої місії ООН в Ліберії в 2010 – 2011 роках Юрій Бєлоусов сумнівається, що Росія погодиться, аби місія розташувалась на кордоні з Росією, як цього хоче Київ. Для неї буде неприйнятним варіант, коли українські силовики з часом зачистять окуповані території від представників незаконних збройних формувань.
Як компромісний варіант він пропонує розташувати миротворців по периметру конфліктної території.
“Тоді ми не заходимо, не вичищаємо усі незаконні формування, так само й Росія не заходить. За таких умов на конфліктну територію приходить третя сторона і починає працювати над безпекою”, — пояснює Юрій Бєлоусов, який нині є головою громадської організації “Експертний центр з прав людини”. Він додає, що з такою пропозицією Росії буде складно пояснити, чому вона проти.
“УКРАЇНА — ЯК КОЛОБОК, ЯКИЙ НЕ ЗНАЄ, КУДИ КОТИТИСЬ”
Ідея покликати миротворців — це здача нашим президентом дипломатичних позицій. Таким чином він розписався у своїй слабкості та неможливості як президент забезпечити усі процеси у подоланні збройного конфлікту. У цьому переконаний Олег Мартиненко, екс-командир станції “Новий Град” у складі миротворчої місії Цивільної поліції ООН в Боснії та Герцеговини з 1999 по 2001 роки.

Олег Мартиненко
“У нас є усі ресурси, аби навіть у замороженому стані цей конфлікт повільно просувати до вирішення. Це найлегше сказати: “Знаєте, все! Я стомився, я йду. Давайте покличемо миротворців. Вони усе вирішать”. Миротворці дійсно заморозять конфлікт на довгі роки і місцеве населення від цього тільки виграє. Але Україна як держава не матиме зиску, бо ми отримаємо такий анклав у складі України на довгі роки”, — вважає Олег Мартиненко, який зараз працює керівником аналітичного напрямку Української Гельсінської спілки з прав людини.
Тим часом Юрій Бєлоусов вважає, що кожен день збройного конфлікту віддаляє місцеве населення від України.
“Програми у школі, патріотичне виховання населення, інформаційні кампанії віддаляють громадян від нас. Україна не зацікавлена в тому, щоб цей конфлікт затягувався, якщо ми хочемо повернути і людей, і території”, — каже він.
Він наголошує, що миротворча місія ООН — це інструмент досягнення мети для тієї держави, яка розуміє, що вона хоче. Поки ж українці самі не визначились, що саме має “будуватись” на непідконтрольних територіях.
“Що буде на тій території? Незалежна держава? Зрозуміло, що у нас це викликає питання. Автономія у складі України? Але чи готові ми до цього? Ми самі не можемо знайти відповіді на ці питання. Тому будь-яка місія ООН буде викликати ворожі настрої у частини населення, яке завчасно не розуміє, що ми там хочемо. Коли ти не знаєш, куди ти пливеш, жоден вітер попутним не буде”, — каже Юрій Бєлоусов.
Експерти вважають, що миротворча місія ООН можлива після того, як Україна та Росія погодяться на прийнятні один для одного варіанти врегулювання конфлікту.
ЗАВДАННЯ МІСІЇ
Завдання миротворчих місій ООН — розбудувати мир, спостерігати за виконанням перемир’я, контролювати буферну зону між сторонами конфлікту, підтримувати правопорядок, розбудовувати державний устрій на конфліктній території та надавати гуманітарну допомогу, а також демобілізація і реінтеграція комбатантів.
Місії розвиваються у три етапи — створення безпечних умов (peace making), підтримання тривалий час таких умов (peace keeping) та передача відповідальності у питаннях безпеки приймаючій стороні (peace building).
Перш за все у зону конфлікту входить широкий військових контингент.
“Військовий контингент вводиться за узгодженням двома воюючими сторонами. Тому коли незаконні збройні формування погодяться на припинення вогню, вони відходять від лінії розмежування на 20 км, теж саме робить Україна, тоді в цей коридор заходить місія ООН”, — каже Олег Мартиненко.
Військові-миротворці носять уніформу військ країни, з якої вони прибули. Однак аби їх впізнавали ворогуючі сторони вони носять яскраві блакитні шоломи або ж берети із символікою ООН.
“Місія ООН сповідує той принцип, що блакитний колір та позначення “UN” (ООН — ред.) говорять про те, що цілитись у цю людину неможна. На практиці таке трактування призводило до того, що у французького, здається, контингенту блакитні шоломи були зроблені із звичайного пластика. Оскільки французький уряд вважає, що блакитний колір — показник того, що людина знаходиться у безпеці. Він — миротворець”, — пояснює Олег Мартиненко.
Олег Мартиненко тим не менш не виключає нападів та провокацій проти “блакитних шоломів”. Він нагадує, як у вже мирній Боснії у 1996 році невідомі роззброїли один із військових контингентів ООН.
“Військовий контингент вже впакував своє озброєння, речі, аби вже завтра літаком відправитись у далеку Азію. Але у цю ніч невідомі озброєні формування зайшли у табір, арештували весь персонал, вивезли все озброєння, і досі його так ніхто й не знайшов”, — розповідає Олег Мартиненко.
Він наводить статистику, згідно з якою щорічно у 16 діючих місіях помирають до 115 миротворців. 80 людей — із військового контингенту. Інша кількість припадає на поліцейський та цивільний контингенти. Із 80 “блакитних шоломів” військового контингенту 50% помирає від хвороб, а інші 50% від зловмисних дій ворогуючих сторін.
Миротворці можуть використовувати зброю здебільшого тільки для самозахисту. Якщо місії нададуть “жорсткий мандат”, вони можуть стріляти для власного захисту й захисту цивільного населення.
ЧИ СПІВПРАЦЮВАТИМЕ ООН ІЗ НЕЗАКОННИМИ ЗБРОЙНИМИ ФОРМУВАННЯМИ?
Військовий компонент у гарячій зоні зменшується, коли ситуація стабілізується. Далі свою роботу починає поліцейський контингент та розширюється громадянський компонент.
На конфліктну територію прибуває низка міжнародних консалтингових, політичних організацій та технічна підтримка. Вони допомагають розбудувати політичні та виконавчі органи, відновлюють населені пункти, допомагають створювати робочі місця, аби максимально залучити місцеве населення та радять ворогуючим сторонам, як зробити процес інтеграції м’якішим.
Олег Мартиненко вказує, скільки робочих місць із пристойною заробітною платою створить місія тільки для свого забезпечення.
“Якщо ми кажемо про 40 тисяч миротворців, то щонайменше додатково до 1/5 цієї кількості буде набрано перекладачів з місцевого населення, тобто 8 тисяч людей. Так само потрібен персонал з прибирання території, обслуговування технічного парку, комунікаційних мереж тощо, тобто ще до 2 тисяч осіб”, — розповідає він.

Юрій Бєлоусов

“За бажання у регіоні можна зробити міста-сади”, — коментує Юрій Бєлоусов.

Однак експерти роблять застереження, що за наявності високого рівня корупції міжнародна спільнота не буде вкладати кошти, як це було у Боснії та Герцеговині.
Поліцейський компонент потрібний, аби впровадити правоохоронні функції відповідно до міжнародних стандартів, які держава не може сама забезпечити.
Володимир Жминько, учасник поліцейської місії ЄС в Боснії та Герцеговині у 2003 – 2011 роках, каже, що поліцейський контингент може повністю замінити собою правоохоронні органи, як це було у Косово.
“Там не було взагалі жодних правоохоронних структур. Згодом вони почали підбирати людей, навчати їх, створювати місцеву поліцію та передавати їй свої виконавчі функції”, — пояснює він.
За його словами, в реаліях України нові правоохоронні органи можуть складатись як із “правоохоронців незаконних збройних формувань”, так і з переведених службовців із підконтрольних Києву територій.
Однак як буде насправді — достеменно невідомо. Це питання мають вирішити ворогуючі сторони під час обговорення мандату і повноважень місії до її введення, переконаний Юрій Бєлоусов.
“Чи погодяться збройні формування на те, щоб ООН створювало поліцію з нуля? Гаразд, припустимо, вони склали зброю. Постає питання, з кого саме будуть формуватись місцеві правоохоронці та розбудовуватиметься держава? Питань мільярд. Усі вони будуть вирішуватись задовго до введення контингенту”, — каже Юрій Бєлоусов.
Експерти одностайні — “блакитні шоломи” будуть співпрацювати із де-факто владою. Вони сприйматимуть міліціонерів ОРДЛО як легітимних і таких, які виконують свої обов’язки. Причина криється у розділі “Дії поліції в умовах вторгнення” Європейського кодексу поліцейської етики Ради Європи.
У документі йдеться, що під час агресії іншої країни поліція зобов’язана виконувати свої функції із забезпечення захисту громадян і не має бути стороною конфлікту. Кодекс забороняє окупаційній владі карати міліціонера, який лишився виконувати професійні зобов’язання. Так само заборона карати за роботу під час окупації розповсюджуватиметься на український уряд, як тільки він відновить контроль на сході України.
“Місія буде слідкувати, аби місцеві правоохоронці у відповідності із європейськими стандартами виконували функції із забезпечення охорони життя та здоров’я мирного населення. Якщо вони роблять щось не так, місія ініціює розслідування з боку місцевої влади про притягнення правоохоронців до дисциплінарної та кримінальної відповідальності. Адже дію законів ніхто не скасовував”, — пояснює Олег Мартиненко.
Юрій Бєлоусов згадує свій досвід у миротворчих місіях.
“Коли ми прибували у гарячі точки, де були 2 – 4 сторони, нам було взагалі байдуже, хто з них правий, хто винний, хто перший почав стріляти, де коріння конфлікту. Наше завдання було стабілізувати становище і запустити мирний процес”, — каже експерт і додає, що “блакитні шоломи” змушені будуть співпрацювати з де-факто владою, аби досягти їхніх задач.
Олег Мартиненко резюмує, що від місії виграє місцеве населення. Коли вона увійде у конфліктну територію, вона, за його словами, не буде дослухатись до політиків з обох сторін, а виконуватиме свою роботу відповідно до стандартів ООН та Європейського Союзу.
ЧИ ЗМОЖУТЬ ПЕРЕСЕЛЕНЦІ ПОВЕРТАТИСЬ ДОДОМУ? 
Експерти звертають увагу, що навіть активісти Євромайдану зможуть повернутись на підконтрольну ООН територію. Громадянам повертатимуть ті помешкання, які були відчужені незаконними збройними формуваннями.
“Місія дотримується прав людини, зокрема, й захищатиме право на власність. Приклад Боснії та Герцеговини показує: коли переселенці почали повертатись, то їм через різні механізми поновлювали право на власність за участі міжнародних структур та місцевих правоохоронців”, — розповідає Володимир Жминько.
Він згадує, як у Боснії кандидати на державні посади перевірялись, чи проживали вони у власності переселенців.
“Якщо, наприклад, поліцейський жив у помешканні переселенця, для нього дорога в поліцію була закритою”, — коментує експерт.
ЯКЕ ЗАКОНОДАВСТВО ДІЯТИМЕ ДЛЯ МИРОТВОРЦІВ?
Місія керуватиметься українським законодавством, але паралельно вона спонукатиме де-факто місцеві органи покращувати свої “закони” та “нормативні акти” з тим, щоб вони відповідали міжнародним стандартам.
“Радник, який сидітиме поряд з мером або “очільником” незаконного збройного формування казатиме: “Ось тут у вас низка статей не відповідають європейським стандартам. Потрібно ось таку редакцію сюди впровадити”. У випадку саботування рішень місії розпочинатиметься політичне врегулювання питання через дипломатію”, — пояснює Олег Мартиненко.
Він зауважує, що тимчасова адміністрація ООН, немов шлюз, буде вирівнювати законодавство за міжнародними стандартами як на сході країни, так в самій Україні. Місія лишатиметься у конфліктній території доти, доки обидві сторони не вирівняють своє законодавство.
“Українському керівництву можуть сказати: “Ми будемо тут, поки ви не проявите політичну волю і не змусите уряд зробити так, щоб ті люди, які живуть на підконтрольних ООН територіях, не боялись зняття місії та переходу у мирний стан з усією країною”, — розповідає Олег Мартиненко. Рішення про призупинення або скасування мандату миротворчої місії приймає Радбез ООН.
До миротворця, який вчинив злочин, застосовуватиметься законодавство країни перебування. Його можуть засудити на території України або ж депортувати в рідну країну, аби він відбув покарання.
“За дисциплінарні та адміністративні правопорушення миротворця зазвичай репатріюють додому. Часом це — найгірше покарання для людей, які приїхали до місії, орієнтуючись на досить високу оплату — $80 – 100 на добу”, — пояснює Олег Мартиненко.
У будь-якої місії ООН працює відділ внутрішнього розслідування, який займається будь-якими порушеннями кодексу етики.
ЗА ЩО КРИТИКУВАЛИ МІСІЇ ООН?
“Блакитні шоломи” критикують за повільне відрядження до зони конфлікту. Зазвичай на їхнє відрядження йде не менше півроку.
Миротворців звинувачують у малій ефективності врегулювання конфліктів. Досі триває перша місія, яка стартувала у 1948 році на Близькому Сході.
Критикують також бельгійських миротворців за те, що їм не вдалось попередити геноцид тутсі у Руанді у 1994 році. Бельгія вивела свої війська після вбивства 10-х службовців. У Руанді загинули щонайменше 800 тисяч людей.
Окрім цього, нідерландським миротворцям закидають, що їм не вдалось захистити близько 300 мусульман від боснійських сербів у Сребрениці у 1995 році. Після того, як військові формування боснійських сербів захопили безпечну зону ООН, нідерландський батальйон видав мусульман. Загалом тоді за декілька днів від рук боснійських сербів загинули 8 тисяч 373 мусульманських чоловіків та хлопчиків.

Не треба сподіватись, що військовий контингент місії ООН буде захищати цивільних, наголошує Володимир Жминько. Завдання місії забезпечувати дотримання прав людини не військовими методами.

Володимир Жминько
За його словами, коли місії не вдається виконати свої задачі, вона може звернутись за допомогою до регіональних структур.
 “Вони будуть присутні, не ставатимуть на жодну сторону, документуватимуть порушення та злочини, робитимуть звіти. Вони вводяться у гарячу точку як стабілізуючий фактор”, — коментує він. 
“Приклад Боснії. Коли миротворчі сили ООН не справлялись у 1995 році, вони звернулись до сил НАТО. Альянс увійшов до зони як стабілізуюча сила із важким озброєнням і був там до 2004 року. Це зіграло вирішальну роль у підписанні мирного договору”, — зауважує Володимир Жминько.
“Коли ситуація стабілізувалась, вирішили передати функції із завершення розбудови миру у країні регіональним структурам. Тоді місія ООН завершила своє існування. Подальші 9 років, до 2011 року, функції виконувала поліцейська місія Європейського Союзу”, — додає він.
ХТО РОЗСЛІДУВАТИМЕ МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ?
Питання переслідування винних у міжнародних злочинах залежатиме від того, у чиїй юрисдикції будуть ці злочини.
Володимир Жминько нагадує, що воєнні злочини у Боснії були під юрисдикцією Міжнародного трибуналу з колишньої Югославії. Після того, як до відповідальності притягнули основних воєнних злочинців у боснійській прокуратурі, створили відділ із розслідування воєнних злочинів, куди увійшли міжнародні прокурори.
“Згодом міжнародні прокурори пішли, лишились лише місцеві, які зараз займаються воєнними злочинами. Трибунал передав матеріали, які лишились, аби вони їх дорозслідували”, — розповідає екс-керівник регіонального відділу розслідування порушень прав людини у Боснії та Герцеговоні у 1997 – 1998 роках Володимир Жминько.
Наразі місцева влада розслідує поодинокі міжнародні злочини — зґвалтування, мородерства та інші.
За його словами, притягнення до відповідальності міжнародних злочинців у країні було у пріоритеті для досягнення миру, але його відклали на довгий час.
“І тільки коли ситуація стабілізувалась і був встановлений повний контроль над порядком, тоді почали розслідувати та затримувати підозрюваних”, — коментує він і додає, що міжнародні злочини не мають терміну давності.
Експерти наголошують, що з початку введення місії у гарячу точку, вона обов’язково почне документувати міжнародні злочини за Римським статутом для майбутнього правосуддя.
Володимир Жминько згадує Біляну Плавшич, яка відбула два президентські терміни у Сербії. Попри підтримку західних країн, її все одно засудив Міжнародний трибунал з колишньої Югославії.
“У 2005 році, коли вона не могла переобиратись на третій термін, наступного дня після обрання іншого президента Міжнародний суд з колишньої Югославії оприлюднив обвинувальний висновок про її воєнні злочини. Вона як публічна людина відразу зателефонувала в Гаагу і сказала, що вилітає туди”, — розповідає Володимир Жминько.
Суд звинуватив жінку у співучасті в геноциді, злочинах проти людяності та у порушенні правил ведення війни. Жінка пішла на угоду із слідством і отримала 11 років ув’язнення. Однак Біляна Плавшич відбула дві третини терміну. Шведський суд звільнив її, взявши до уваги її зразкову поведінку.
АМНІСТІЯ БОЙОВИКІВ
Олег Мартиненко вважає, якщо Україна хоче повернути людей, а не лише територію, то їй варто вже зараз щонайменше розробляти різні варіанти амністії.
“Навіть якщо не буде миротворчої місії, ми маємо говорити про індивідуальну амністію. Людина має постати перед судом, де суд винесе вирок про те, що вона винна у злочинах за певний період, стукне молотком і скаже: “В силу закону про амністію або альтернативного закону покарань за злочини воєнного часу Вам призначається умовний термін/або ж Ви — амністовані”, — каже він.
“Якщо ж говоритимемо про люстрацію, то маємо казати, що спеціальної перевірки мають зазнати керівний склад щонайменше судової адміністрації та правоохоронних органів. Ми на це маємо право, бо вони грали керівну роль. А середню та нижню ланку на рівні виконавців можемо залишити без спецперевірки. Якщо ми показуємо їм добру волю, то нам вигідно поступити так, щоб усе населення “Л/ДНР” не взяло валізи і не подалося до Росії. Тоді ми отримаємо землю без населення. Чи нам це потрібно? Адже пустуючих сел у нас й так вистачає”, — додає правозахисник.
ХТО ПЛАТИТЬ ЗА МІСІЮ?
“Блакитні шоломи” фінансуються із бюджету ООН, куди кожна країна-член віддає свій внесок.
Цьогоріч на активні 16 миротворчих операцій у світі загалом планували витратити близько $7,9 мільярдів. Але влітку стало відомо про скорочення видатків майже на $600 тисяч через бажання президента США Дональда Трампа скоротити витрати на ООН.
Рішення про відправку своїх солдат та поліцейських до зони конфлікту приймає кожна із держав окремо.
Микола Мирний, журналіст Центру інформації про права людини http://bit.ly/2zyL6rg

Відкрита заява правозахисних і громадських організацій України з приводу незаконних обшуків в Криму

Листопад 9, 2017

8 листопада 2017 року, з ранку у різних регіонах Криму (Бахчисараї, Старому Криму, Сімферопольському районі) відбулися незаконні обшуки в домах кримськотатарських активістів та учасників громадського руху “Кримська солідарність” – Сєйтумєра Сєйтумєрова, Ельдара Кантємирова, голови регіонального меджлісу Екрєма Абдульватова, Алімдара (Руслана) Бєлялова, Халіда Бєлялова. Крім того, до відділень окупаційної поліції відвезли ще п’ятьох кримських татар, які працевлаштовані в одного з затриманих активістів – Асан Зєкєр’яєв, Алім Зєкєр’яєв, Рєсуль Абдураманов, Мустафа Ісаєв, Амєт Умєров. Де-факто суд визнав Сейтумера Сейтумерова винним за ч. 1 ст. 20.3 КоАП РФ (Пропаганда або публічна демонстрація забороненої символіки) та призначив покарання у вигляді адміністративного штрафу у розмірі 2 тисяч рублів. Цього ж ранку, після обшуку в будинку Абдурахмана Меджитова, його доправили до окупаційного суду, де була винесена постанова щодо притягнення Меджитова до адміністративного покарання у вигляді арешту протягом 15 діб за одиночний пікет 11 жовтня 2017 року.

Незаконні обшуки та затримання, вибіркове застосування норм “екстремістського і антитерористичного” законодавства окупаційною владою Росії у Криму стали інструментом систематичного переслідування активістів та повного придушення громадянського суспільства на півострові.

Останні масові безпідставні обшуки у домах кримськотатарських активістів, зокрема  учасників громадського руху “Кримська солідарність”, вказують на цілеспрямований тиск на активістів з метою припинення їх діяльності щодо висвітлення ситуації та захисту від порушень прав людини в Криму.

 

Враховуючи вищевикладене, звертаємося

 

До урядів країн Європейського Союзу, Швейцарії, США, Канади:

– вимагати від РФ припинити переслідування представників кримськотатарської та української громади, громадських журналістів та громадянського суспільства у Криму;

– посилити санкції проти посадових осіб окупаційної влади Криму та Російської Федерації, які причетні до політично мотивованих переслідувань, до грубого порушення свободи мирних зібрань, свободи слова та свободи об’єднань і асоціацій.

 

До міжнародних організацій:

– сприяти забезпеченню роботи незалежних моніторингових місій з прав людини на окупованому Кримському півострові

– посилити міжнародний вплив на Російську Федерацію з метою притягненя до відповідальності та припинення незаконних дій представників РФ щодо грубих порушень прав людини в окупованому Криму.

 

До влади України:

– відкрити кримінальні провадження та розслідувати факти незаконних затримань та обшуків у активістів, проведення ефективного розслідування по цих злочинах з наступним притягненням до відповідальності осіб, винних у порушенні прав людини та норм міжнародного гуманітарного права у Криму;

– розробити та прийняти відповідні зміни до законодавства України з метою створення координаційного органу, забезпечення захисту та підтримки осіб, що постраждали внаслідок незаконного політично мотивованого переслідування з боку окупаційної влади Криму та РФ.

 

Кримська правозахисна група

Українська Гельсінська спілка з прав людини

Центр інформації про права людини

ГО “КримSOS”

ГО “Правозахисний рух Криму”

Громадський рух “Кримська Солідарність”

Центр громадянських свобод і кампанія LetMyPeopleGo

Відкрилась виставка “Доросле кримське дитинство” Антона Наумлюка в рамках кампанії LetMyPeopleGo

Жовтень 21, 2017

Вчора о 19.00 відбулося урочисте відкриття виставки “Доросле кримське дитинство” виставка Антона Наумлюка організованої Center for Civil Liberties в рамках кампанії Let My People Go Ukraine яку веде Євроймайдан-SOS. З вітальними словами виступили – автор виставки Anton Naumlyuk, лідер кримсько-татарського народу Mustafa Dzhemilev, голова Меджлісу кримськотатарського народу і депутат і народний депутат Рефат Чубаров, перший заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб Yusuf Kurkchi, програмний директор Кримського Дому Alim Aliev, родичі політичних в’язнів Кремля – Ігор Гриб і Оксана Стогний і волонтерка Центру Громадянських Свобод і одна з безпосередніх організаторок Олександра Сурган. На виставці було представлено 16 світлин дітей кримских політв’язнів і їх короткі історії, перекладені 4 мовами. Глядачам було представлено також інсталяцію – 16 кліток, в яких ув’язнено дитячі іграшки, своєрідний іграшковий пікет. Інсталяція покликана привернути увагу до того, що в заручниках режиму залишаються вже понад 100 дітей, які лишились без батьківського піклування.
— Це повинні бачити депутати. Я дуже вражений цими фотографіями. Ми не перебуваємо в цій ситуації, в якій перебувають ці батьки і діти. Розумом ми можемо розуміти, але про те, що вони відчувають, ми може тільки здогадуватися, — висловився Рефат Чубаров.
Виставка триватиме до 1 листопада, влключно, після чого організатори планують продемонструвати її на інших українських і міжнародних арт-майданчиках.

Європарламент ухвалив резолюцію, що засуджує Росію за порушення прав людини у Криму

Жовтень 6, 2017
Депутати Європарламенту проголосували за резолюцію про порушення Росією прав людини в окупованому Криму

Про це повідомляється на сайті Європарламенту.

У прийнятому документі зазначено, що ЄС виступає із засудженням випадків переслідування татар та винесенням їм вироків.

“Ми засуджуємо винесення вироків кримсько-татарського лідеру і заступнику голови Меджлісу Ільмі Умерову, заступнику Меджлісу Ахтему Чийгозу, журналістові Миколі Семені”, – йдеться в документі

Також європарламентарі вимагають скасування обвинувачувальних вироків, негайного і беззастережного звільнення Умерова і Чийгоза та негайного і беззастережного зняття всіх обвинувачень з Семени.

Окремо в Європарламенті наголосили, що заборона російським судом кримськотатарського Меджлісу – це порушення прав людини.

Загалом резолюцією засудили вироки ще 44 українцям, які винесли російські суди та окупаційна влада Криму.

Депутати Європарламенту закликали Європейський суд з прав людини у пріоритетному порядку розглядати всі позови, подані з Криму, бо на їхню думку, російська судова система не може надати і не надає юридичної допомоги у цих справах.

Крім того, у Європарламенті закликали сформувати механізми моніторингу дотримання прав людини в Криму та забезпечити російською стороною доступ міжнародних організацій на півострів.

“Європарламент закликає російську владу як окупаційну владу, що встановила контроль над Кримом, забезпечити безперешкодний доступ представників ООН, ОБСЄ та РЄ з прав людини для розслідування ситуації на півострові”, – йдеться в документі.

Джерело, 05/10/2017

В’язні анексії: найгучніші справи кримських “заручників Кремля”

Вересень 28, 2017

Після вироку Ільмі Умерову DW нагадує про найбільш резонансні справи щодо українських громадян в Криму.

Акція на підтримку Олега Сенцова

Акція на підтримку у’вязненого в Росії українського режисера Олега Сенцова

 

Сімферопольський районний суд анексованого Криму 27 вересня засудив заступника голови Меджлісу кримськотатарського народу Ільмі Умерова до двох років ув’язнення у колонії-поселенні. Вирок суду виявився більш суворим за вимогу обвинувачення, яке вимагало призначити умовний термін покарання.

Умерову закидають “заклики до порушення територіальної цілісності РФ”. В українському міністерстві закордонних справ цей вирок назвали незаконним і злочинним та закликали звільнити засудженого та інших політв’язнів. Про політичну вмотивованість справи заявила і керівниця Кримської правозахисної групи Ольга Скрипник.

І хоча до подання апеляції Умеров перебуватиме вдома, відтепер він фактично став ще одним українським політичним ув’язненим в анексованому Росією Криму. DW вирішила нагадати про найгучніші випадки переслідувань на території півострова.

Ільмі Умеров

Ільмі Умеров

 

“Справа 26 лютого”

Ще одного заступника голови Меджлісу кримськотатарського народу Ахтема Чийгоза 11 вересня цього року російським судом засуджено до 8 років ув’язнення. Чийгоза звинуватили в організації масових заворушень на мітингу 26 лютого 2014 року в Сімферополі. В цей день біля будівлі Верховної Ради Автономної Республіки Крим відбувався мітинг проукраїнських активістів одночасно із контрзібранням представників проросійських організацій. Сам Чийгоз назвав процес “судилищем”, спростувавши причетність членів Меджлісу до заворушень.

Окрім українського МЗС, звільнити Чийгоза вимагали й у зовнішньополітичній службі ЄС. У заяві Європейської служби зовнішніх зв’язків після оголошення вироку вкотре нагадали, що заборона діяльності Меджлісу та його керівників “являють собою серйозні і неприйнятні порушення їхніх прав”, згадавши в документі також і справу Умерова.

Від справи “26 лютого”, по якій засуджено Чийгоза, раніше в окреме провадження виділили епізоди з низкою інших звинувачень: від участі в масових заворушеннях до завдання тілесних ушкоджень. У його рамках обвинувачення пред’являють вісьмом іншим фігурантам: Алі Асанову, Мустафі Дегерменджи, Ескендеру Кантемірову, Таляту Юнусову, Ескендеру Емірвалієву, Арсену Юнусову та Ескендеру Небієву. Перші двоє зараз перебувають під домашнім арештом, а до 6 квітня цього року їх тримали в сімферопольському слідчому ізоляторі.

Справа Хізб ут-Тахрір

До анексії Криму Росією “Хізб ут-Тахрір” – політичний ісламський рух, що займається релігійною, просвітницькою та політичною діяльністю, – діяв на території України безперешкодно. Але у РФ організація є забороненою ще з 2003 року, коли Верховний суд Росії включив її у перелік 15-ти об’єднань, названих “терористичними”. Тому з початку 2014 року тисячі кримських мусульман опинилися під загрозою кримінального переслідування за участь або “організацію діяльності терористичної організації”.

Загалом у справі “Хізб ут-Тахрір” вже затримано 19 осіб, четверо із яких засуджені. Найбільш жорсткий вирок винесений Руслану Зейтуллаєву, якому у вересні 2016 року Північно-Кавказький окружний військовий суд присудив сім років в’язниці. Але внаслідок оскаржень вироку з боку прокуратури та перегляду справи Верховним судом РФ термін ув’язнення збільшений до 15 років. Ще троє засуджених разом із Зейтуллаєвим – Рустем Ваітов, Нурі Прімов та Ферат Сайфуллаєв – отримали по п’ять років позбавлення волі кожен. Засуджені не визнавали своєї вини, під час суду на знак протесту вони заклеїли роти і вдягли футболки з надписами “Спектакль завершено”.

Адвокат більшості обвинувачених у цій справі Еміль Курбедінов запевняє, що у російських правоохоронців немає жодних доказів, які би підтверджували провину його підзахисних, а саме слідство проходить з численними порушеннями прав обвинувачених. Низка правозахисників називає цю справу вмотивованою за релігійною ознакою, а український МЗС “політично вмотивованою” та такою, що базується на “сфабрикованих звинуваченнях”.

Кримська четвірка

Ще чотирьох громадян України – Олексія Чирнія, Геннадія Афанасьєва, Олександра Кольченка та Олега Сенцова – суд також звинуватив у злочинах, кваліфікованих як “терористичні дії”. Йдеться про підпал дверей кримського офісу партії “Єдина Росія” та підготовку підриву пам’ятника Леніну і меморіалу “Вічний вогонь” у Сімферополі в 2014 році. За версією слідства, всі ці злочини мали відбутися в рамках діяльності “терористичної групи”, до якої входили ще декілька осіб, окрім засудженої четвірки.

Судом найбільш суворо був покараний український режисер Олег Сенцов, який проходив у справі як організатор “диверсійно-терористичної групи “Правого сектору” й отримав у підсумку 20 років ув’язнення у колонії суворого режиму. Лівий активіст Олександр Кольченко отримав 10 років у колонії суворого режиму, а викладач історії Олексій Чирній і фотограф Геннадій Афанасьєв – по 7 років ув’язнення.

До звільнення Сенцова та інших фігурантів справи Росію закликають в Україні та західних урядах, Європейському парламенті, низці правозахисних організацій, а також багато представників світового та навіть російського кінематографу, серед яких директор Європейської кіноакадемії Маріон Дьорінг та відомі режисери Педро Альмодовар, Вім Вендерс, Кшиштоф Зануссі, Анджей Вайда та Олександр Сокуров.

У червні минулого року одного з ув’язнених у справі Геннадія Афанасьєва разом з іншим українським політв’язнем Юрієм Солошенком в обмін на звільнення активістів сепаратистської організації “Народна рада Бесарабії” помилував президент РФ Володимир Путін.

Та інші

Микола Семена

Микола Семена

 

У переліку кримських політв’язнів також Олександр Костенко, якого в травні 2015 року в Криму було засуджено до трьох років і 11 місяців позбавлення волі за завдання тяжких тілесних ушкоджень співробітникові “Беркута” під час подій на Майдані у 2014 році. Сторону обвинувачення представляла тодішня “прокурорка Криму” Наталія Поклонська. За аналогічними звинуваченнями у Криму шість років позбавлення волі отримав Андрій Коломієць, який нібито кидав “коктейлі Молотова” у “беркутівців” під час Євромайдану в Києві.

Також 22 вересня цього року в Сімферополі винесено вирок журналісту “Радіо Свобода” Миколі Семені. За “публічні заклики до порушення територіальної цілісності Росії” його засудили до двох з половиною років позбавлення волі умовно із випробувальним терміном у три роки та забороною займатися публічною діяльністю протягом трьох років. Правозахисні та журналістські організації називають ці переслідування політично вмотивованими, а МЗС України вважає цю справу одним із прикладів тиску та репресій щодо українських журналістів на анексованому півострові.

Загалом, за даними зовнішньополітичного відомства України, в тюрмах та ізоляторах Росії та Криму утримується більше 30 українських громадян. “Кількість громадян України, затриманих нелегітимними російськими органами на території окупованого півострова за обвинуваченнями у “тероризмі”, “екстремізмі” та “диверсійній діяльності”, постійно збільшується”, – додають у МЗС.

Джерело, 28/09/2017

У Раді Європи вітають прогрес України у боротьбі з ненавистю та дискримінацією, але вказують на наявні проблеми у цій сфері

Вересень 19, 2017

Про це йдеться у п’ятій доповіді Європейської комісії проти расизму та нетерпимості (ЄКРН) Ради Європи, яка була оприлюднена у вівторок, повідомляє власний кореспондент Укрінформу.

«Незважаючи на те, що ми вітаємо досягнутий прогрес, існують проблеми, які все ще викликають серйозне занепокоєння»,– сказав Крістіан Ахлунд, голова ЄКРН.

Як ідеться у прес-релізі Ради Європи, «комісія з боротьби з дискримінацією вважає, що конфлікт в Україні призвів до різкого зростання ненависті та загалом негативно вплинув на вразливі групи».

У своїй новій доповіді про Україну комісія проти расизму Ради Європи запропонувала ухвалити нові правові положення щодо боротьби з дискримінацією, розслідування злочинів на грунті ненависті, інтеграції ромів та солідарності з внутрішніми переселенцями (ВПО).

Водночас, як вважають автори документа, «необхідно активізувати зусилля, спрямовані на припинення расистського насильства й ненависті щодо представників ЛГБТ-спільноти та ромів, які домінують в публічному дискурсі, й поліпшити умови життя для ВПО».

«Я сподіваюся, що влада врахує рекомендації, які містяться в доповіді», – сказав генеральний секретар Ради Європи Торбйорн Ягланд.

Зі свого боку, як він відзначив, «Рада Європи продовжуватиме співпрацювати з владою України у сфері боротьби з ненавистю та дискримінацією меншин і сприяння толерантності та взаєморозумінню, зокрема через розроблений План дій для України на 2018-2021 роки».

Європейська комісія проти расизму та нетерпимості зазначила, що Закон «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», ухвалений у 2012 році, значною мірою відповідає її рекомендаціям та що введення в дію положень, які забороняють дискримінацію на основі сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності, в Трудовому кодексі у 2015 році було позитивним кроком.

«Конфлікт, який триває в Україні, призвів до різкого зростання ненависті за останні три роки й негативно вплинув на вразливі групи в цілому», – також вважає Ахлунд.

У своїй доповіді ЄКРН підкреслює, що внаслідок незаконної анексії Криму Російською Федерацією та збройного конфлікту на сході України, в політичному дискурсі переважає «антиросійська риторика». Проте, як повідомляється, у Києві та інших регіонах зафіксовано мало випадків залякування або нападів на окремих осіб чи групи на основі їхньої російської ідентичності.

У доповіді визначено, що, «незважаючи на те, що в українському суспільстві існує висока ступінь солідарності з ВПО, і більшість із них були прийняті з розумінням та підтримкою у 2014 році, здається, що початкове співчуття наразі зменшується. ВПО стикаються з труднощами під час реєстрації місця проживання, що ускладнює доступ до прав, житла та роботи».

«У 2014 та 2015 роках спостерігалося збільшення насильства щодо осіб із ЛГБТ-спільноти. Продовжують надходити повідомлення про насильство на грунті расової ненависті, вчинене співробітниками поліції, а також їхнє невтручання, щоб зупинити расистські та гомофобні напади», – вважають автори доповіді.

ЄКРН також надає ряд рекомендацій українській владі. Вони вимагають визначити пріоритети, а їхня реалізація буде відстежуватися протягом двох років: зазначити у Кримінальному кодексі сексуальну орієнтацію та гендерну ідентичність як обставини, а отже, криміналізувати підбурювання до ненависті на грунті гомо/трансфобії; звільнити від сплати судових витрат ромів, які прагнуть підтвердити свою особу з метою одержання документів, що посвідчують особу.

Серед інших рекомендацій – надання повноважень щодо розслідування Уповноваженому Верховної Ради з прав людини; включення сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності як обставин у Закон «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні»; створення системи збору статистичних даних про інтеграцію ромів; покращення доступу дітей ромів до дошкільних закладів і припинення їхньої сегрегації та залякування в школах; поліпшення доступу біженців до соціальних пільг, житла, освіти, вивчення мов та роботи; вирішення питань житла та зайнятості ВПО та інвестування коштів у їхню інтеграцію; створення незалежного від поліції та прокуратури органу для розслідування правопорушень, пов’язаних із расовою дискримінацією, з боку співробітників поліції.

Звіт охоплює період часу з 2011 року по 23 березня 2017 року. Він не враховує ситуацію в АР Крим та місті Севастополі, а також в деяких районах Донецької та Луганської областей, що наразі не перебувають під контролем української влади, для якої призначена доповідь та рекомендації.

ЄКРН – це орган із захисту прав людини Ради Європи, що складається з незалежних експертів, який здійснює моніторинг проблем расизму, ксенофобії, антисемітизму, нетерпимості та дискримінації за такими ознаками, як расова належність, національне/етнічне походження, колір шкіри, громадянство, релігія та мова (расова дискримінація). Він складає звіти та видає рекомендації державам-членам.

Джерело, 19/09/2017

Спільна заява щодо погіршення ситуації в галузі прав людини в Криму

Серпень 21, 2017

За останній місяць ситуація в галузі прав людини в Криму значно погіршилася. Порушення прав людини окупаційною владою носить демонстративний характер та здійснюються в рамках системної політики по відношенню до цивільного населення Криму.

8 серпня 2017 року у Сімферополі був затриманий і засуджений до 10-ти діб адміністративного арешту 76-річний ветеран кримськотатарського руху Сервер Караметов, який вийшов з одиночним пікетом під будівлю Верховного суду на підтримку заступника голови Меджлісу Ахтема Чийгоза. Затримання відбувалося з непропорційним застосуванням сили, з 11-ої години ранку до 4-ої години вечора Караметова тримали в поліцейській машині, не виводили в туалет, не дозволяли приймати їжу та ліки. Впродовж судового засідання було порушено цілу низку процесуальних гарантій, включаючи доступ захисників, перекладача, а також незалежне дослідження доказів. За результатами розгляду апеляції вирок був залишений в силі, незважаючи на явно непропорціональний характер покарання. Сьогодні Сервер Караметов вже п’ятий день знаходиться в СІЗО міста Сімферополь, а його стан здоров’я викликає серйозне занепокоєння.

14-го серпня 2017 на підтримку Сервера Караметова вийшло ще чотири літніх чоловіки з одиночними пікетами в різних частинах Сімферополя. Всі вони були затримані разом з іншими активістами та правозахисниками. Один учасник пікету був засуджений до адміністративного штрафу в розмірі 10 тис. рублів.

Трохи більше ніж за місяць було винесено 5 політично мотивованих кримінальних вироків, пов’язаних з позбавленням волі: Еміль Мінасов (за пост в соціальних мережах) – 1 рік 3 місяці позбавлення волі, Олексій Стогній (так звана справа «диверсантів») – 3 роки 6 місяців позбавлення волі, Руслан Зейтуллаєв – 15 років позбавлення волі, Володимир Балух – 3 роки 7 місяців позбавлення воли і штраф 10 тис. рублів (близько 170 доларів), Редван Сулейманов (так звана справа «диверсантів») – 1 рік 8 місяців позбавлення волі і 3,5 мільйона рублів (близько 58 тис. доларів) компенсації шкоди. При винесення вироку Редвану Сулейманову суд вперше в російській практиці визнав збитком втрачену вигоду, яка була розрахована непрозоро. 11 вересня очікується винесення вироку заступнику голови Меджлісу кримськотатарського народу Ахтему Чийгозу, прокурор вимагає для нього покарання у вигляді 8 років позбавлення волі.

15 серпня стало відомо про затримання громадянина України Генадія Лимешка в Криму нібито за підозрою в підготовці диверсій.

Масового характеру набувають адміністративні штрафи за прояв солідарності. У липні адміністративні штрафи від 2 до 10 тис. рублів отримали Рустем Меннанов (за згадку Меджлісу в соціальній мережі), Білял Аділов (нібито за погрози на адресу поліцейського) і Наріман Мемедемінов (за присутність під час обшуку у Сейдамета Мустафаєва). Більш того, троє активістів були засуджені до великих штрафів (150 – 300 тис. рублів) за участь в стихійних зборах біля житла кримських татар, в яких проводяться обшуки і затримання: Осман Бєлялов і Еміль Білялов (штраф за повторну участь в стихійних зборах під час обшуків у сусідів), мешканка Бахчисарайського району Зарема (за проукраїнські пости в Інтернеті). Такі штрафи активісти не можуть виплатити власними коштами, в результаті чого їм загрожують конфіскація майна і позбавлення волі.

Всього за один тиждень серпня відбулися три обшуки в різних районах Криму: 2 серпня – у Мамета Куркчі, Радянський район; 9 серпня – у місцевого релігійного діяча Умера Емірамзаєва, с. Кіровське; 10 серпня – в будинку сім’ї Ібрагіма Мірпочаєва, с. Новокленове Білогірського району. Обшуки проводилися у форматі спецоперації: правоохоронці заблокували дороги, попереджали присутніх місцевих жителів про відповідальність за «несанкціоноване масове зібрання», була присутня велика кількість спецтехніки та озброєних співробітників силових структур. В результаті обшуку в Кіровському Умеру Емірамзаєву знадобились послуги служби «швидкої допомоги».

Ми розцінюємо останні події як черговий прояв репресивної політики РФ по відношенню до цивільного населення Криму, і порушення основоположних норм міжнародного права щодо прав людини і гуманітарного права. Затримання і переслідування носять довільний характер, з непропорційним застосуванням сили, спрямовані на залякування і придушення будь-якої активності.

Від імені організацій, що підписались під цією заявою, просимо вас вжити можливих заходів в рамках ваших мандатів для вираження протесту щодо подібної практики і її якнайшвидшого припинення.

Dasha Svyrydova, Українська Гельсінська спілка з прав людини Ugspl;
Tetiana PechonchykЦентр інформації про права людини;
Maria TomakМедійна ініціатива за права людини;
Tasheva Ravil Qızı TamilaКрим_ SOS;
Olexandra MatviychukCenter for Civil Liberties.

Результаты поиска:

Київська Кримська солідарність. Ялтинська справа

Квітень 20, 2018

25 квітня, 19:00
Кримський дім
(вул. Омеляновича-Павленка, 9)

Російська влада звинувачує Еміра-Усеїна Куку, Мусліма Алієва, Вадима Сірука, Енвера Бекірова, Арсена Джеппарова та Рефата Алімова в «участі у терористичній організації» та «плануванні захоплення влади у насильницький спосіб».

Так звана “Ялтинська справа” стала візитною карткою боротьби ФСБ з інакодумцями мусульманами в Криму. Називаючи свої репресивні операції “боротьбою з тероризмом”, силовики вриваються до будинків, проводять незаконні обшуки і затримання.

Цей абсурдний судовий процес є черговою ланкою в цілій низці переслідувань кримських татар та спробою придушити найменші прояви інакомислення. Російська окупаційна влада намагається залякати та змусити мовчати усіх, хто наважується критикувати де-факто владу, або якимось чином висловлює свою громадянську позицію.

Під час заходу усі бажаючі зможуть підписати листівки та написати листи солідарності для Еміра-Усеїна Куку, Мусліма Алієва, Енвера Бекірова, Вадима Сірука, Арсена Джеппарова та Рефата Алімова, які Amnesty International переправить адресатам.

Спікери:
►Дружини політв’язнів
►Рефат Чубаров, Голова Меджлісу кримськотатарського народу
►Марія Гур’єва – речниця Amnesty International в Україні
►Сергій Локтєв, адвокат Еміра-Усеїна Куку

Модератор: Алім Алієв, програмний директор Кримського дому.

Подія на FB.

Джерело:crimeanhousekyiv@gmail.com

Миротворчі місії: чого ми чекаємо і що можемо отримати?

Листопад 24, 2017
Експерти дискусійного клубу платформи Правозахисний порядок денний розбиралися, що таке миротворча місія ООН, коли вона може стати реальною та чого від неї має очікувати Київ та незаконні збройні формування? 
Експерти нагадують, що рішення про введення місії в Україну має приймати консенсусом Рада Безпеки ООН. Однак оскільки Росія — постійний член Радбезу ООН і має право вето, то постає питання, чи дасть вона дозвіл на введення миротворчої місії на умовах України?
Колишній представник миротворчої місії ООН в Ліберії в 2010 – 2011 роках Юрій Бєлоусов сумнівається, що Росія погодиться, аби місія розташувалась на кордоні з Росією, як цього хоче Київ. Для неї буде неприйнятним варіант, коли українські силовики з часом зачистять окуповані території від представників незаконних збройних формувань.
Як компромісний варіант він пропонує розташувати миротворців по периметру конфліктної території.
“Тоді ми не заходимо, не вичищаємо усі незаконні формування, так само й Росія не заходить. За таких умов на конфліктну територію приходить третя сторона і починає працювати над безпекою”, — пояснює Юрій Бєлоусов, який нині є головою громадської організації “Експертний центр з прав людини”. Він додає, що з такою пропозицією Росії буде складно пояснити, чому вона проти.
“УКРАЇНА — ЯК КОЛОБОК, ЯКИЙ НЕ ЗНАЄ, КУДИ КОТИТИСЬ”
Ідея покликати миротворців — це здача нашим президентом дипломатичних позицій. Таким чином він розписався у своїй слабкості та неможливості як президент забезпечити усі процеси у подоланні збройного конфлікту. У цьому переконаний Олег Мартиненко, екс-командир станції “Новий Град” у складі миротворчої місії Цивільної поліції ООН в Боснії та Герцеговини з 1999 по 2001 роки.

Олег Мартиненко
“У нас є усі ресурси, аби навіть у замороженому стані цей конфлікт повільно просувати до вирішення. Це найлегше сказати: “Знаєте, все! Я стомився, я йду. Давайте покличемо миротворців. Вони усе вирішать”. Миротворці дійсно заморозять конфлікт на довгі роки і місцеве населення від цього тільки виграє. Але Україна як держава не матиме зиску, бо ми отримаємо такий анклав у складі України на довгі роки”, — вважає Олег Мартиненко, який зараз працює керівником аналітичного напрямку Української Гельсінської спілки з прав людини.
Тим часом Юрій Бєлоусов вважає, що кожен день збройного конфлікту віддаляє місцеве населення від України.
“Програми у школі, патріотичне виховання населення, інформаційні кампанії віддаляють громадян від нас. Україна не зацікавлена в тому, щоб цей конфлікт затягувався, якщо ми хочемо повернути і людей, і території”, — каже він.
Він наголошує, що миротворча місія ООН — це інструмент досягнення мети для тієї держави, яка розуміє, що вона хоче. Поки ж українці самі не визначились, що саме має “будуватись” на непідконтрольних територіях.
“Що буде на тій території? Незалежна держава? Зрозуміло, що у нас це викликає питання. Автономія у складі України? Але чи готові ми до цього? Ми самі не можемо знайти відповіді на ці питання. Тому будь-яка місія ООН буде викликати ворожі настрої у частини населення, яке завчасно не розуміє, що ми там хочемо. Коли ти не знаєш, куди ти пливеш, жоден вітер попутним не буде”, — каже Юрій Бєлоусов.
Експерти вважають, що миротворча місія ООН можлива після того, як Україна та Росія погодяться на прийнятні один для одного варіанти врегулювання конфлікту.
ЗАВДАННЯ МІСІЇ
Завдання миротворчих місій ООН — розбудувати мир, спостерігати за виконанням перемир’я, контролювати буферну зону між сторонами конфлікту, підтримувати правопорядок, розбудовувати державний устрій на конфліктній території та надавати гуманітарну допомогу, а також демобілізація і реінтеграція комбатантів.
Місії розвиваються у три етапи — створення безпечних умов (peace making), підтримання тривалий час таких умов (peace keeping) та передача відповідальності у питаннях безпеки приймаючій стороні (peace building).
Перш за все у зону конфлікту входить широкий військових контингент.
“Військовий контингент вводиться за узгодженням двома воюючими сторонами. Тому коли незаконні збройні формування погодяться на припинення вогню, вони відходять від лінії розмежування на 20 км, теж саме робить Україна, тоді в цей коридор заходить місія ООН”, — каже Олег Мартиненко.
Військові-миротворці носять уніформу військ країни, з якої вони прибули. Однак аби їх впізнавали ворогуючі сторони вони носять яскраві блакитні шоломи або ж берети із символікою ООН.
“Місія ООН сповідує той принцип, що блакитний колір та позначення “UN” (ООН — ред.) говорять про те, що цілитись у цю людину неможна. На практиці таке трактування призводило до того, що у французького, здається, контингенту блакитні шоломи були зроблені із звичайного пластика. Оскільки французький уряд вважає, що блакитний колір — показник того, що людина знаходиться у безпеці. Він — миротворець”, — пояснює Олег Мартиненко.
Олег Мартиненко тим не менш не виключає нападів та провокацій проти “блакитних шоломів”. Він нагадує, як у вже мирній Боснії у 1996 році невідомі роззброїли один із військових контингентів ООН.
“Військовий контингент вже впакував своє озброєння, речі, аби вже завтра літаком відправитись у далеку Азію. Але у цю ніч невідомі озброєні формування зайшли у табір, арештували весь персонал, вивезли все озброєння, і досі його так ніхто й не знайшов”, — розповідає Олег Мартиненко.
Він наводить статистику, згідно з якою щорічно у 16 діючих місіях помирають до 115 миротворців. 80 людей — із військового контингенту. Інша кількість припадає на поліцейський та цивільний контингенти. Із 80 “блакитних шоломів” військового контингенту 50% помирає від хвороб, а інші 50% від зловмисних дій ворогуючих сторін.
Миротворці можуть використовувати зброю здебільшого тільки для самозахисту. Якщо місії нададуть “жорсткий мандат”, вони можуть стріляти для власного захисту й захисту цивільного населення.
ЧИ СПІВПРАЦЮВАТИМЕ ООН ІЗ НЕЗАКОННИМИ ЗБРОЙНИМИ ФОРМУВАННЯМИ?
Військовий компонент у гарячій зоні зменшується, коли ситуація стабілізується. Далі свою роботу починає поліцейський контингент та розширюється громадянський компонент.
На конфліктну територію прибуває низка міжнародних консалтингових, політичних організацій та технічна підтримка. Вони допомагають розбудувати політичні та виконавчі органи, відновлюють населені пункти, допомагають створювати робочі місця, аби максимально залучити місцеве населення та радять ворогуючим сторонам, як зробити процес інтеграції м’якішим.
Олег Мартиненко вказує, скільки робочих місць із пристойною заробітною платою створить місія тільки для свого забезпечення.
“Якщо ми кажемо про 40 тисяч миротворців, то щонайменше додатково до 1/5 цієї кількості буде набрано перекладачів з місцевого населення, тобто 8 тисяч людей. Так само потрібен персонал з прибирання території, обслуговування технічного парку, комунікаційних мереж тощо, тобто ще до 2 тисяч осіб”, — розповідає він.

Юрій Бєлоусов

“За бажання у регіоні можна зробити міста-сади”, — коментує Юрій Бєлоусов.

Однак експерти роблять застереження, що за наявності високого рівня корупції міжнародна спільнота не буде вкладати кошти, як це було у Боснії та Герцеговині.
Поліцейський компонент потрібний, аби впровадити правоохоронні функції відповідно до міжнародних стандартів, які держава не може сама забезпечити.
Володимир Жминько, учасник поліцейської місії ЄС в Боснії та Герцеговині у 2003 – 2011 роках, каже, що поліцейський контингент може повністю замінити собою правоохоронні органи, як це було у Косово.
“Там не було взагалі жодних правоохоронних структур. Згодом вони почали підбирати людей, навчати їх, створювати місцеву поліцію та передавати їй свої виконавчі функції”, — пояснює він.
За його словами, в реаліях України нові правоохоронні органи можуть складатись як із “правоохоронців незаконних збройних формувань”, так і з переведених службовців із підконтрольних Києву територій.
Однак як буде насправді — достеменно невідомо. Це питання мають вирішити ворогуючі сторони під час обговорення мандату і повноважень місії до її введення, переконаний Юрій Бєлоусов.
“Чи погодяться збройні формування на те, щоб ООН створювало поліцію з нуля? Гаразд, припустимо, вони склали зброю. Постає питання, з кого саме будуть формуватись місцеві правоохоронці та розбудовуватиметься держава? Питань мільярд. Усі вони будуть вирішуватись задовго до введення контингенту”, — каже Юрій Бєлоусов.
Експерти одностайні — “блакитні шоломи” будуть співпрацювати із де-факто владою. Вони сприйматимуть міліціонерів ОРДЛО як легітимних і таких, які виконують свої обов’язки. Причина криється у розділі “Дії поліції в умовах вторгнення” Європейського кодексу поліцейської етики Ради Європи.
У документі йдеться, що під час агресії іншої країни поліція зобов’язана виконувати свої функції із забезпечення захисту громадян і не має бути стороною конфлікту. Кодекс забороняє окупаційній владі карати міліціонера, який лишився виконувати професійні зобов’язання. Так само заборона карати за роботу під час окупації розповсюджуватиметься на український уряд, як тільки він відновить контроль на сході України.
“Місія буде слідкувати, аби місцеві правоохоронці у відповідності із європейськими стандартами виконували функції із забезпечення охорони життя та здоров’я мирного населення. Якщо вони роблять щось не так, місія ініціює розслідування з боку місцевої влади про притягнення правоохоронців до дисциплінарної та кримінальної відповідальності. Адже дію законів ніхто не скасовував”, — пояснює Олег Мартиненко.
Юрій Бєлоусов згадує свій досвід у миротворчих місіях.
“Коли ми прибували у гарячі точки, де були 2 – 4 сторони, нам було взагалі байдуже, хто з них правий, хто винний, хто перший почав стріляти, де коріння конфлікту. Наше завдання було стабілізувати становище і запустити мирний процес”, — каже експерт і додає, що “блакитні шоломи” змушені будуть співпрацювати з де-факто владою, аби досягти їхніх задач.
Олег Мартиненко резюмує, що від місії виграє місцеве населення. Коли вона увійде у конфліктну територію, вона, за його словами, не буде дослухатись до політиків з обох сторін, а виконуватиме свою роботу відповідно до стандартів ООН та Європейського Союзу.
ЧИ ЗМОЖУТЬ ПЕРЕСЕЛЕНЦІ ПОВЕРТАТИСЬ ДОДОМУ? 
Експерти звертають увагу, що навіть активісти Євромайдану зможуть повернутись на підконтрольну ООН територію. Громадянам повертатимуть ті помешкання, які були відчужені незаконними збройними формуваннями.
“Місія дотримується прав людини, зокрема, й захищатиме право на власність. Приклад Боснії та Герцеговини показує: коли переселенці почали повертатись, то їм через різні механізми поновлювали право на власність за участі міжнародних структур та місцевих правоохоронців”, — розповідає Володимир Жминько.
Він згадує, як у Боснії кандидати на державні посади перевірялись, чи проживали вони у власності переселенців.
“Якщо, наприклад, поліцейський жив у помешканні переселенця, для нього дорога в поліцію була закритою”, — коментує експерт.
ЯКЕ ЗАКОНОДАВСТВО ДІЯТИМЕ ДЛЯ МИРОТВОРЦІВ?
Місія керуватиметься українським законодавством, але паралельно вона спонукатиме де-факто місцеві органи покращувати свої “закони” та “нормативні акти” з тим, щоб вони відповідали міжнародним стандартам.
“Радник, який сидітиме поряд з мером або “очільником” незаконного збройного формування казатиме: “Ось тут у вас низка статей не відповідають європейським стандартам. Потрібно ось таку редакцію сюди впровадити”. У випадку саботування рішень місії розпочинатиметься політичне врегулювання питання через дипломатію”, — пояснює Олег Мартиненко.
Він зауважує, що тимчасова адміністрація ООН, немов шлюз, буде вирівнювати законодавство за міжнародними стандартами як на сході країни, так в самій Україні. Місія лишатиметься у конфліктній території доти, доки обидві сторони не вирівняють своє законодавство.
“Українському керівництву можуть сказати: “Ми будемо тут, поки ви не проявите політичну волю і не змусите уряд зробити так, щоб ті люди, які живуть на підконтрольних ООН територіях, не боялись зняття місії та переходу у мирний стан з усією країною”, — розповідає Олег Мартиненко. Рішення про призупинення або скасування мандату миротворчої місії приймає Радбез ООН.
До миротворця, який вчинив злочин, застосовуватиметься законодавство країни перебування. Його можуть засудити на території України або ж депортувати в рідну країну, аби він відбув покарання.
“За дисциплінарні та адміністративні правопорушення миротворця зазвичай репатріюють додому. Часом це — найгірше покарання для людей, які приїхали до місії, орієнтуючись на досить високу оплату — $80 – 100 на добу”, — пояснює Олег Мартиненко.
У будь-якої місії ООН працює відділ внутрішнього розслідування, який займається будь-якими порушеннями кодексу етики.
ЗА ЩО КРИТИКУВАЛИ МІСІЇ ООН?
“Блакитні шоломи” критикують за повільне відрядження до зони конфлікту. Зазвичай на їхнє відрядження йде не менше півроку.
Миротворців звинувачують у малій ефективності врегулювання конфліктів. Досі триває перша місія, яка стартувала у 1948 році на Близькому Сході.
Критикують також бельгійських миротворців за те, що їм не вдалось попередити геноцид тутсі у Руанді у 1994 році. Бельгія вивела свої війська після вбивства 10-х службовців. У Руанді загинули щонайменше 800 тисяч людей.
Окрім цього, нідерландським миротворцям закидають, що їм не вдалось захистити близько 300 мусульман від боснійських сербів у Сребрениці у 1995 році. Після того, як військові формування боснійських сербів захопили безпечну зону ООН, нідерландський батальйон видав мусульман. Загалом тоді за декілька днів від рук боснійських сербів загинули 8 тисяч 373 мусульманських чоловіків та хлопчиків.

Не треба сподіватись, що військовий контингент місії ООН буде захищати цивільних, наголошує Володимир Жминько. Завдання місії забезпечувати дотримання прав людини не військовими методами.

Володимир Жминько
За його словами, коли місії не вдається виконати свої задачі, вона може звернутись за допомогою до регіональних структур.
 “Вони будуть присутні, не ставатимуть на жодну сторону, документуватимуть порушення та злочини, робитимуть звіти. Вони вводяться у гарячу точку як стабілізуючий фактор”, — коментує він. 
“Приклад Боснії. Коли миротворчі сили ООН не справлялись у 1995 році, вони звернулись до сил НАТО. Альянс увійшов до зони як стабілізуюча сила із важким озброєнням і був там до 2004 року. Це зіграло вирішальну роль у підписанні мирного договору”, — зауважує Володимир Жминько.
“Коли ситуація стабілізувалась, вирішили передати функції із завершення розбудови миру у країні регіональним структурам. Тоді місія ООН завершила своє існування. Подальші 9 років, до 2011 року, функції виконувала поліцейська місія Європейського Союзу”, — додає він.
ХТО РОЗСЛІДУВАТИМЕ МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ?
Питання переслідування винних у міжнародних злочинах залежатиме від того, у чиїй юрисдикції будуть ці злочини.
Володимир Жминько нагадує, що воєнні злочини у Боснії були під юрисдикцією Міжнародного трибуналу з колишньої Югославії. Після того, як до відповідальності притягнули основних воєнних злочинців у боснійській прокуратурі, створили відділ із розслідування воєнних злочинів, куди увійшли міжнародні прокурори.
“Згодом міжнародні прокурори пішли, лишились лише місцеві, які зараз займаються воєнними злочинами. Трибунал передав матеріали, які лишились, аби вони їх дорозслідували”, — розповідає екс-керівник регіонального відділу розслідування порушень прав людини у Боснії та Герцеговоні у 1997 – 1998 роках Володимир Жминько.
Наразі місцева влада розслідує поодинокі міжнародні злочини — зґвалтування, мородерства та інші.
За його словами, притягнення до відповідальності міжнародних злочинців у країні було у пріоритеті для досягнення миру, але його відклали на довгий час.
“І тільки коли ситуація стабілізувалась і був встановлений повний контроль над порядком, тоді почали розслідувати та затримувати підозрюваних”, — коментує він і додає, що міжнародні злочини не мають терміну давності.
Експерти наголошують, що з початку введення місії у гарячу точку, вона обов’язково почне документувати міжнародні злочини за Римським статутом для майбутнього правосуддя.
Володимир Жминько згадує Біляну Плавшич, яка відбула два президентські терміни у Сербії. Попри підтримку західних країн, її все одно засудив Міжнародний трибунал з колишньої Югославії.
“У 2005 році, коли вона не могла переобиратись на третій термін, наступного дня після обрання іншого президента Міжнародний суд з колишньої Югославії оприлюднив обвинувальний висновок про її воєнні злочини. Вона як публічна людина відразу зателефонувала в Гаагу і сказала, що вилітає туди”, — розповідає Володимир Жминько.
Суд звинуватив жінку у співучасті в геноциді, злочинах проти людяності та у порушенні правил ведення війни. Жінка пішла на угоду із слідством і отримала 11 років ув’язнення. Однак Біляна Плавшич відбула дві третини терміну. Шведський суд звільнив її, взявши до уваги її зразкову поведінку.
АМНІСТІЯ БОЙОВИКІВ
Олег Мартиненко вважає, якщо Україна хоче повернути людей, а не лише територію, то їй варто вже зараз щонайменше розробляти різні варіанти амністії.
“Навіть якщо не буде миротворчої місії, ми маємо говорити про індивідуальну амністію. Людина має постати перед судом, де суд винесе вирок про те, що вона винна у злочинах за певний період, стукне молотком і скаже: “В силу закону про амністію або альтернативного закону покарань за злочини воєнного часу Вам призначається умовний термін/або ж Ви — амністовані”, — каже він.
“Якщо ж говоритимемо про люстрацію, то маємо казати, що спеціальної перевірки мають зазнати керівний склад щонайменше судової адміністрації та правоохоронних органів. Ми на це маємо право, бо вони грали керівну роль. А середню та нижню ланку на рівні виконавців можемо залишити без спецперевірки. Якщо ми показуємо їм добру волю, то нам вигідно поступити так, щоб усе населення “Л/ДНР” не взяло валізи і не подалося до Росії. Тоді ми отримаємо землю без населення. Чи нам це потрібно? Адже пустуючих сел у нас й так вистачає”, — додає правозахисник.
ХТО ПЛАТИТЬ ЗА МІСІЮ?
“Блакитні шоломи” фінансуються із бюджету ООН, куди кожна країна-член віддає свій внесок.
Цьогоріч на активні 16 миротворчих операцій у світі загалом планували витратити близько $7,9 мільярдів. Але влітку стало відомо про скорочення видатків майже на $600 тисяч через бажання президента США Дональда Трампа скоротити витрати на ООН.
Рішення про відправку своїх солдат та поліцейських до зони конфлікту приймає кожна із держав окремо.
Микола Мирний, журналіст Центру інформації про права людини http://bit.ly/2zyL6rg

Відкрита заява правозахисних і громадських організацій України з приводу незаконних обшуків в Криму

Листопад 9, 2017

8 листопада 2017 року, з ранку у різних регіонах Криму (Бахчисараї, Старому Криму, Сімферопольському районі) відбулися незаконні обшуки в домах кримськотатарських активістів та учасників громадського руху “Кримська солідарність” – Сєйтумєра Сєйтумєрова, Ельдара Кантємирова, голови регіонального меджлісу Екрєма Абдульватова, Алімдара (Руслана) Бєлялова, Халіда Бєлялова. Крім того, до відділень окупаційної поліції відвезли ще п’ятьох кримських татар, які працевлаштовані в одного з затриманих активістів – Асан Зєкєр’яєв, Алім Зєкєр’яєв, Рєсуль Абдураманов, Мустафа Ісаєв, Амєт Умєров. Де-факто суд визнав Сейтумера Сейтумерова винним за ч. 1 ст. 20.3 КоАП РФ (Пропаганда або публічна демонстрація забороненої символіки) та призначив покарання у вигляді адміністративного штрафу у розмірі 2 тисяч рублів. Цього ж ранку, після обшуку в будинку Абдурахмана Меджитова, його доправили до окупаційного суду, де була винесена постанова щодо притягнення Меджитова до адміністративного покарання у вигляді арешту протягом 15 діб за одиночний пікет 11 жовтня 2017 року.

Незаконні обшуки та затримання, вибіркове застосування норм “екстремістського і антитерористичного” законодавства окупаційною владою Росії у Криму стали інструментом систематичного переслідування активістів та повного придушення громадянського суспільства на півострові.

Останні масові безпідставні обшуки у домах кримськотатарських активістів, зокрема  учасників громадського руху “Кримська солідарність”, вказують на цілеспрямований тиск на активістів з метою припинення їх діяльності щодо висвітлення ситуації та захисту від порушень прав людини в Криму.

 

Враховуючи вищевикладене, звертаємося

 

До урядів країн Європейського Союзу, Швейцарії, США, Канади:

– вимагати від РФ припинити переслідування представників кримськотатарської та української громади, громадських журналістів та громадянського суспільства у Криму;

– посилити санкції проти посадових осіб окупаційної влади Криму та Російської Федерації, які причетні до політично мотивованих переслідувань, до грубого порушення свободи мирних зібрань, свободи слова та свободи об’єднань і асоціацій.

 

До міжнародних організацій:

– сприяти забезпеченню роботи незалежних моніторингових місій з прав людини на окупованому Кримському півострові

– посилити міжнародний вплив на Російську Федерацію з метою притягненя до відповідальності та припинення незаконних дій представників РФ щодо грубих порушень прав людини в окупованому Криму.

 

До влади України:

– відкрити кримінальні провадження та розслідувати факти незаконних затримань та обшуків у активістів, проведення ефективного розслідування по цих злочинах з наступним притягненням до відповідальності осіб, винних у порушенні прав людини та норм міжнародного гуманітарного права у Криму;

– розробити та прийняти відповідні зміни до законодавства України з метою створення координаційного органу, забезпечення захисту та підтримки осіб, що постраждали внаслідок незаконного політично мотивованого переслідування з боку окупаційної влади Криму та РФ.

 

Кримська правозахисна група

Українська Гельсінська спілка з прав людини

Центр інформації про права людини

ГО “КримSOS”

ГО “Правозахисний рух Криму”

Громадський рух “Кримська Солідарність”

Центр громадянських свобод і кампанія LetMyPeopleGo

Відкрилась виставка “Доросле кримське дитинство” Антона Наумлюка в рамках кампанії LetMyPeopleGo

Жовтень 21, 2017

Вчора о 19.00 відбулося урочисте відкриття виставки “Доросле кримське дитинство” виставка Антона Наумлюка організованої Center for Civil Liberties в рамках кампанії Let My People Go Ukraine яку веде Євроймайдан-SOS. З вітальними словами виступили – автор виставки Anton Naumlyuk, лідер кримсько-татарського народу Mustafa Dzhemilev, голова Меджлісу кримськотатарського народу і депутат і народний депутат Рефат Чубаров, перший заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб Yusuf Kurkchi, програмний директор Кримського Дому Alim Aliev, родичі політичних в’язнів Кремля – Ігор Гриб і Оксана Стогний і волонтерка Центру Громадянських Свобод і одна з безпосередніх організаторок Олександра Сурган. На виставці було представлено 16 світлин дітей кримских політв’язнів і їх короткі історії, перекладені 4 мовами. Глядачам було представлено також інсталяцію – 16 кліток, в яких ув’язнено дитячі іграшки, своєрідний іграшковий пікет. Інсталяція покликана привернути увагу до того, що в заручниках режиму залишаються вже понад 100 дітей, які лишились без батьківського піклування.
— Це повинні бачити депутати. Я дуже вражений цими фотографіями. Ми не перебуваємо в цій ситуації, в якій перебувають ці батьки і діти. Розумом ми можемо розуміти, але про те, що вони відчувають, ми може тільки здогадуватися, — висловився Рефат Чубаров.
Виставка триватиме до 1 листопада, влключно, після чого організатори планують продемонструвати її на інших українських і міжнародних арт-майданчиках.

Європарламент ухвалив резолюцію, що засуджує Росію за порушення прав людини у Криму

Жовтень 6, 2017
Депутати Європарламенту проголосували за резолюцію про порушення Росією прав людини в окупованому Криму

Про це повідомляється на сайті Європарламенту.

У прийнятому документі зазначено, що ЄС виступає із засудженням випадків переслідування татар та винесенням їм вироків.

“Ми засуджуємо винесення вироків кримсько-татарського лідеру і заступнику голови Меджлісу Ільмі Умерову, заступнику Меджлісу Ахтему Чийгозу, журналістові Миколі Семені”, – йдеться в документі

Також європарламентарі вимагають скасування обвинувачувальних вироків, негайного і беззастережного звільнення Умерова і Чийгоза та негайного і беззастережного зняття всіх обвинувачень з Семени.

Окремо в Європарламенті наголосили, що заборона російським судом кримськотатарського Меджлісу – це порушення прав людини.

Загалом резолюцією засудили вироки ще 44 українцям, які винесли російські суди та окупаційна влада Криму.

Депутати Європарламенту закликали Європейський суд з прав людини у пріоритетному порядку розглядати всі позови, подані з Криму, бо на їхню думку, російська судова система не може надати і не надає юридичної допомоги у цих справах.

Крім того, у Європарламенті закликали сформувати механізми моніторингу дотримання прав людини в Криму та забезпечити російською стороною доступ міжнародних організацій на півострів.

“Європарламент закликає російську владу як окупаційну владу, що встановила контроль над Кримом, забезпечити безперешкодний доступ представників ООН, ОБСЄ та РЄ з прав людини для розслідування ситуації на півострові”, – йдеться в документі.

Джерело, 05/10/2017

В’язні анексії: найгучніші справи кримських “заручників Кремля”

Вересень 28, 2017

Після вироку Ільмі Умерову DW нагадує про найбільш резонансні справи щодо українських громадян в Криму.

Акція на підтримку Олега Сенцова

Акція на підтримку у’вязненого в Росії українського режисера Олега Сенцова

 

Сімферопольський районний суд анексованого Криму 27 вересня засудив заступника голови Меджлісу кримськотатарського народу Ільмі Умерова до двох років ув’язнення у колонії-поселенні. Вирок суду виявився більш суворим за вимогу обвинувачення, яке вимагало призначити умовний термін покарання.

Умерову закидають “заклики до порушення територіальної цілісності РФ”. В українському міністерстві закордонних справ цей вирок назвали незаконним і злочинним та закликали звільнити засудженого та інших політв’язнів. Про політичну вмотивованість справи заявила і керівниця Кримської правозахисної групи Ольга Скрипник.

І хоча до подання апеляції Умеров перебуватиме вдома, відтепер він фактично став ще одним українським політичним ув’язненим в анексованому Росією Криму. DW вирішила нагадати про найгучніші випадки переслідувань на території півострова.

Ільмі Умеров

Ільмі Умеров

 

“Справа 26 лютого”

Ще одного заступника голови Меджлісу кримськотатарського народу Ахтема Чийгоза 11 вересня цього року російським судом засуджено до 8 років ув’язнення. Чийгоза звинуватили в організації масових заворушень на мітингу 26 лютого 2014 року в Сімферополі. В цей день біля будівлі Верховної Ради Автономної Республіки Крим відбувався мітинг проукраїнських активістів одночасно із контрзібранням представників проросійських організацій. Сам Чийгоз назвав процес “судилищем”, спростувавши причетність членів Меджлісу до заворушень.

Окрім українського МЗС, звільнити Чийгоза вимагали й у зовнішньополітичній службі ЄС. У заяві Європейської служби зовнішніх зв’язків після оголошення вироку вкотре нагадали, що заборона діяльності Меджлісу та його керівників “являють собою серйозні і неприйнятні порушення їхніх прав”, згадавши в документі також і справу Умерова.

Від справи “26 лютого”, по якій засуджено Чийгоза, раніше в окреме провадження виділили епізоди з низкою інших звинувачень: від участі в масових заворушеннях до завдання тілесних ушкоджень. У його рамках обвинувачення пред’являють вісьмом іншим фігурантам: Алі Асанову, Мустафі Дегерменджи, Ескендеру Кантемірову, Таляту Юнусову, Ескендеру Емірвалієву, Арсену Юнусову та Ескендеру Небієву. Перші двоє зараз перебувають під домашнім арештом, а до 6 квітня цього року їх тримали в сімферопольському слідчому ізоляторі.

Справа Хізб ут-Тахрір

До анексії Криму Росією “Хізб ут-Тахрір” – політичний ісламський рух, що займається релігійною, просвітницькою та політичною діяльністю, – діяв на території України безперешкодно. Але у РФ організація є забороненою ще з 2003 року, коли Верховний суд Росії включив її у перелік 15-ти об’єднань, названих “терористичними”. Тому з початку 2014 року тисячі кримських мусульман опинилися під загрозою кримінального переслідування за участь або “організацію діяльності терористичної організації”.

Загалом у справі “Хізб ут-Тахрір” вже затримано 19 осіб, четверо із яких засуджені. Найбільш жорсткий вирок винесений Руслану Зейтуллаєву, якому у вересні 2016 року Північно-Кавказький окружний військовий суд присудив сім років в’язниці. Але внаслідок оскаржень вироку з боку прокуратури та перегляду справи Верховним судом РФ термін ув’язнення збільшений до 15 років. Ще троє засуджених разом із Зейтуллаєвим – Рустем Ваітов, Нурі Прімов та Ферат Сайфуллаєв – отримали по п’ять років позбавлення волі кожен. Засуджені не визнавали своєї вини, під час суду на знак протесту вони заклеїли роти і вдягли футболки з надписами “Спектакль завершено”.

Адвокат більшості обвинувачених у цій справі Еміль Курбедінов запевняє, що у російських правоохоронців немає жодних доказів, які би підтверджували провину його підзахисних, а саме слідство проходить з численними порушеннями прав обвинувачених. Низка правозахисників називає цю справу вмотивованою за релігійною ознакою, а український МЗС “політично вмотивованою” та такою, що базується на “сфабрикованих звинуваченнях”.

Кримська четвірка

Ще чотирьох громадян України – Олексія Чирнія, Геннадія Афанасьєва, Олександра Кольченка та Олега Сенцова – суд також звинуватив у злочинах, кваліфікованих як “терористичні дії”. Йдеться про підпал дверей кримського офісу партії “Єдина Росія” та підготовку підриву пам’ятника Леніну і меморіалу “Вічний вогонь” у Сімферополі в 2014 році. За версією слідства, всі ці злочини мали відбутися в рамках діяльності “терористичної групи”, до якої входили ще декілька осіб, окрім засудженої четвірки.

Судом найбільш суворо був покараний український режисер Олег Сенцов, який проходив у справі як організатор “диверсійно-терористичної групи “Правого сектору” й отримав у підсумку 20 років ув’язнення у колонії суворого режиму. Лівий активіст Олександр Кольченко отримав 10 років у колонії суворого режиму, а викладач історії Олексій Чирній і фотограф Геннадій Афанасьєв – по 7 років ув’язнення.

До звільнення Сенцова та інших фігурантів справи Росію закликають в Україні та західних урядах, Європейському парламенті, низці правозахисних організацій, а також багато представників світового та навіть російського кінематографу, серед яких директор Європейської кіноакадемії Маріон Дьорінг та відомі режисери Педро Альмодовар, Вім Вендерс, Кшиштоф Зануссі, Анджей Вайда та Олександр Сокуров.

У червні минулого року одного з ув’язнених у справі Геннадія Афанасьєва разом з іншим українським політв’язнем Юрієм Солошенком в обмін на звільнення активістів сепаратистської організації “Народна рада Бесарабії” помилував президент РФ Володимир Путін.

Та інші

Микола Семена

Микола Семена

 

У переліку кримських політв’язнів також Олександр Костенко, якого в травні 2015 року в Криму було засуджено до трьох років і 11 місяців позбавлення волі за завдання тяжких тілесних ушкоджень співробітникові “Беркута” під час подій на Майдані у 2014 році. Сторону обвинувачення представляла тодішня “прокурорка Криму” Наталія Поклонська. За аналогічними звинуваченнями у Криму шість років позбавлення волі отримав Андрій Коломієць, який нібито кидав “коктейлі Молотова” у “беркутівців” під час Євромайдану в Києві.

Також 22 вересня цього року в Сімферополі винесено вирок журналісту “Радіо Свобода” Миколі Семені. За “публічні заклики до порушення територіальної цілісності Росії” його засудили до двох з половиною років позбавлення волі умовно із випробувальним терміном у три роки та забороною займатися публічною діяльністю протягом трьох років. Правозахисні та журналістські організації називають ці переслідування політично вмотивованими, а МЗС України вважає цю справу одним із прикладів тиску та репресій щодо українських журналістів на анексованому півострові.

Загалом, за даними зовнішньополітичного відомства України, в тюрмах та ізоляторах Росії та Криму утримується більше 30 українських громадян. “Кількість громадян України, затриманих нелегітимними російськими органами на території окупованого півострова за обвинуваченнями у “тероризмі”, “екстремізмі” та “диверсійній діяльності”, постійно збільшується”, – додають у МЗС.

Джерело, 28/09/2017

У Раді Європи вітають прогрес України у боротьбі з ненавистю та дискримінацією, але вказують на наявні проблеми у цій сфері

Вересень 19, 2017

Про це йдеться у п’ятій доповіді Європейської комісії проти расизму та нетерпимості (ЄКРН) Ради Європи, яка була оприлюднена у вівторок, повідомляє власний кореспондент Укрінформу.

«Незважаючи на те, що ми вітаємо досягнутий прогрес, існують проблеми, які все ще викликають серйозне занепокоєння»,– сказав Крістіан Ахлунд, голова ЄКРН.

Як ідеться у прес-релізі Ради Європи, «комісія з боротьби з дискримінацією вважає, що конфлікт в Україні призвів до різкого зростання ненависті та загалом негативно вплинув на вразливі групи».

У своїй новій доповіді про Україну комісія проти расизму Ради Європи запропонувала ухвалити нові правові положення щодо боротьби з дискримінацією, розслідування злочинів на грунті ненависті, інтеграції ромів та солідарності з внутрішніми переселенцями (ВПО).

Водночас, як вважають автори документа, «необхідно активізувати зусилля, спрямовані на припинення расистського насильства й ненависті щодо представників ЛГБТ-спільноти та ромів, які домінують в публічному дискурсі, й поліпшити умови життя для ВПО».

«Я сподіваюся, що влада врахує рекомендації, які містяться в доповіді», – сказав генеральний секретар Ради Європи Торбйорн Ягланд.

Зі свого боку, як він відзначив, «Рада Європи продовжуватиме співпрацювати з владою України у сфері боротьби з ненавистю та дискримінацією меншин і сприяння толерантності та взаєморозумінню, зокрема через розроблений План дій для України на 2018-2021 роки».

Європейська комісія проти расизму та нетерпимості зазначила, що Закон «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», ухвалений у 2012 році, значною мірою відповідає її рекомендаціям та що введення в дію положень, які забороняють дискримінацію на основі сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності, в Трудовому кодексі у 2015 році було позитивним кроком.

«Конфлікт, який триває в Україні, призвів до різкого зростання ненависті за останні три роки й негативно вплинув на вразливі групи в цілому», – також вважає Ахлунд.

У своїй доповіді ЄКРН підкреслює, що внаслідок незаконної анексії Криму Російською Федерацією та збройного конфлікту на сході України, в політичному дискурсі переважає «антиросійська риторика». Проте, як повідомляється, у Києві та інших регіонах зафіксовано мало випадків залякування або нападів на окремих осіб чи групи на основі їхньої російської ідентичності.

У доповіді визначено, що, «незважаючи на те, що в українському суспільстві існує висока ступінь солідарності з ВПО, і більшість із них були прийняті з розумінням та підтримкою у 2014 році, здається, що початкове співчуття наразі зменшується. ВПО стикаються з труднощами під час реєстрації місця проживання, що ускладнює доступ до прав, житла та роботи».

«У 2014 та 2015 роках спостерігалося збільшення насильства щодо осіб із ЛГБТ-спільноти. Продовжують надходити повідомлення про насильство на грунті расової ненависті, вчинене співробітниками поліції, а також їхнє невтручання, щоб зупинити расистські та гомофобні напади», – вважають автори доповіді.

ЄКРН також надає ряд рекомендацій українській владі. Вони вимагають визначити пріоритети, а їхня реалізація буде відстежуватися протягом двох років: зазначити у Кримінальному кодексі сексуальну орієнтацію та гендерну ідентичність як обставини, а отже, криміналізувати підбурювання до ненависті на грунті гомо/трансфобії; звільнити від сплати судових витрат ромів, які прагнуть підтвердити свою особу з метою одержання документів, що посвідчують особу.

Серед інших рекомендацій – надання повноважень щодо розслідування Уповноваженому Верховної Ради з прав людини; включення сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності як обставин у Закон «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні»; створення системи збору статистичних даних про інтеграцію ромів; покращення доступу дітей ромів до дошкільних закладів і припинення їхньої сегрегації та залякування в школах; поліпшення доступу біженців до соціальних пільг, житла, освіти, вивчення мов та роботи; вирішення питань житла та зайнятості ВПО та інвестування коштів у їхню інтеграцію; створення незалежного від поліції та прокуратури органу для розслідування правопорушень, пов’язаних із расовою дискримінацією, з боку співробітників поліції.

Звіт охоплює період часу з 2011 року по 23 березня 2017 року. Він не враховує ситуацію в АР Крим та місті Севастополі, а також в деяких районах Донецької та Луганської областей, що наразі не перебувають під контролем української влади, для якої призначена доповідь та рекомендації.

ЄКРН – це орган із захисту прав людини Ради Європи, що складається з незалежних експертів, який здійснює моніторинг проблем расизму, ксенофобії, антисемітизму, нетерпимості та дискримінації за такими ознаками, як расова належність, національне/етнічне походження, колір шкіри, громадянство, релігія та мова (расова дискримінація). Він складає звіти та видає рекомендації державам-членам.

Джерело, 19/09/2017

Спільна заява щодо погіршення ситуації в галузі прав людини в Криму

Серпень 21, 2017

За останній місяць ситуація в галузі прав людини в Криму значно погіршилася. Порушення прав людини окупаційною владою носить демонстративний характер та здійснюються в рамках системної політики по відношенню до цивільного населення Криму.

8 серпня 2017 року у Сімферополі був затриманий і засуджений до 10-ти діб адміністративного арешту 76-річний ветеран кримськотатарського руху Сервер Караметов, який вийшов з одиночним пікетом під будівлю Верховного суду на підтримку заступника голови Меджлісу Ахтема Чийгоза. Затримання відбувалося з непропорційним застосуванням сили, з 11-ої години ранку до 4-ої години вечора Караметова тримали в поліцейській машині, не виводили в туалет, не дозволяли приймати їжу та ліки. Впродовж судового засідання було порушено цілу низку процесуальних гарантій, включаючи доступ захисників, перекладача, а також незалежне дослідження доказів. За результатами розгляду апеляції вирок був залишений в силі, незважаючи на явно непропорціональний характер покарання. Сьогодні Сервер Караметов вже п’ятий день знаходиться в СІЗО міста Сімферополь, а його стан здоров’я викликає серйозне занепокоєння.

14-го серпня 2017 на підтримку Сервера Караметова вийшло ще чотири літніх чоловіки з одиночними пікетами в різних частинах Сімферополя. Всі вони були затримані разом з іншими активістами та правозахисниками. Один учасник пікету був засуджений до адміністративного штрафу в розмірі 10 тис. рублів.

Трохи більше ніж за місяць було винесено 5 політично мотивованих кримінальних вироків, пов’язаних з позбавленням волі: Еміль Мінасов (за пост в соціальних мережах) – 1 рік 3 місяці позбавлення волі, Олексій Стогній (так звана справа «диверсантів») – 3 роки 6 місяців позбавлення волі, Руслан Зейтуллаєв – 15 років позбавлення волі, Володимир Балух – 3 роки 7 місяців позбавлення воли і штраф 10 тис. рублів (близько 170 доларів), Редван Сулейманов (так звана справа «диверсантів») – 1 рік 8 місяців позбавлення волі і 3,5 мільйона рублів (близько 58 тис. доларів) компенсації шкоди. При винесення вироку Редвану Сулейманову суд вперше в російській практиці визнав збитком втрачену вигоду, яка була розрахована непрозоро. 11 вересня очікується винесення вироку заступнику голови Меджлісу кримськотатарського народу Ахтему Чийгозу, прокурор вимагає для нього покарання у вигляді 8 років позбавлення волі.

15 серпня стало відомо про затримання громадянина України Генадія Лимешка в Криму нібито за підозрою в підготовці диверсій.

Масового характеру набувають адміністративні штрафи за прояв солідарності. У липні адміністративні штрафи від 2 до 10 тис. рублів отримали Рустем Меннанов (за згадку Меджлісу в соціальній мережі), Білял Аділов (нібито за погрози на адресу поліцейського) і Наріман Мемедемінов (за присутність під час обшуку у Сейдамета Мустафаєва). Більш того, троє активістів були засуджені до великих штрафів (150 – 300 тис. рублів) за участь в стихійних зборах біля житла кримських татар, в яких проводяться обшуки і затримання: Осман Бєлялов і Еміль Білялов (штраф за повторну участь в стихійних зборах під час обшуків у сусідів), мешканка Бахчисарайського району Зарема (за проукраїнські пости в Інтернеті). Такі штрафи активісти не можуть виплатити власними коштами, в результаті чого їм загрожують конфіскація майна і позбавлення волі.

Всього за один тиждень серпня відбулися три обшуки в різних районах Криму: 2 серпня – у Мамета Куркчі, Радянський район; 9 серпня – у місцевого релігійного діяча Умера Емірамзаєва, с. Кіровське; 10 серпня – в будинку сім’ї Ібрагіма Мірпочаєва, с. Новокленове Білогірського району. Обшуки проводилися у форматі спецоперації: правоохоронці заблокували дороги, попереджали присутніх місцевих жителів про відповідальність за «несанкціоноване масове зібрання», була присутня велика кількість спецтехніки та озброєних співробітників силових структур. В результаті обшуку в Кіровському Умеру Емірамзаєву знадобились послуги служби «швидкої допомоги».

Ми розцінюємо останні події як черговий прояв репресивної політики РФ по відношенню до цивільного населення Криму, і порушення основоположних норм міжнародного права щодо прав людини і гуманітарного права. Затримання і переслідування носять довільний характер, з непропорційним застосуванням сили, спрямовані на залякування і придушення будь-якої активності.

Від імені організацій, що підписались під цією заявою, просимо вас вжити можливих заходів в рамках ваших мандатів для вираження протесту щодо подібної практики і її якнайшвидшого припинення.

Dasha Svyrydova, Українська Гельсінська спілка з прав людини Ugspl;
Tetiana PechonchykЦентр інформації про права людини;
Maria TomakМедійна ініціатива за права людини;
Tasheva Ravil Qızı TamilaКрим_ SOS;
Olexandra MatviychukCenter for Civil Liberties.

Результаты поиска:

Київська Кримська солідарність. Ялтинська справа

Квітень 20, 2018

25 квітня, 19:00
Кримський дім
(вул. Омеляновича-Павленка, 9)

Російська влада звинувачує Еміра-Усеїна Куку, Мусліма Алієва, Вадима Сірука, Енвера Бекірова, Арсена Джеппарова та Рефата Алімова в «участі у терористичній організації» та «плануванні захоплення влади у насильницький спосіб».

Так звана “Ялтинська справа” стала візитною карткою боротьби ФСБ з інакодумцями мусульманами в Криму. Називаючи свої репресивні операції “боротьбою з тероризмом”, силовики вриваються до будинків, проводять незаконні обшуки і затримання.

Цей абсурдний судовий процес є черговою ланкою в цілій низці переслідувань кримських татар та спробою придушити найменші прояви інакомислення. Російська окупаційна влада намагається залякати та змусити мовчати усіх, хто наважується критикувати де-факто владу, або якимось чином висловлює свою громадянську позицію.

Під час заходу усі бажаючі зможуть підписати листівки та написати листи солідарності для Еміра-Усеїна Куку, Мусліма Алієва, Енвера Бекірова, Вадима Сірука, Арсена Джеппарова та Рефата Алімова, які Amnesty International переправить адресатам.

Спікери:
►Дружини політв’язнів
►Рефат Чубаров, Голова Меджлісу кримськотатарського народу
►Марія Гур’єва – речниця Amnesty International в Україні
►Сергій Локтєв, адвокат Еміра-Усеїна Куку

Модератор: Алім Алієв, програмний директор Кримського дому.

Подія на FB.

Джерело:crimeanhousekyiv@gmail.com

Миротворчі місії: чого ми чекаємо і що можемо отримати?

Листопад 24, 2017
Експерти дискусійного клубу платформи Правозахисний порядок денний розбиралися, що таке миротворча місія ООН, коли вона може стати реальною та чого від неї має очікувати Київ та незаконні збройні формування? 
Експерти нагадують, що рішення про введення місії в Україну має приймати консенсусом Рада Безпеки ООН. Однак оскільки Росія — постійний член Радбезу ООН і має право вето, то постає питання, чи дасть вона дозвіл на введення миротворчої місії на умовах України?
Колишній представник миротворчої місії ООН в Ліберії в 2010 – 2011 роках Юрій Бєлоусов сумнівається, що Росія погодиться, аби місія розташувалась на кордоні з Росією, як цього хоче Київ. Для неї буде неприйнятним варіант, коли українські силовики з часом зачистять окуповані території від представників незаконних збройних формувань.
Як компромісний варіант він пропонує розташувати миротворців по периметру конфліктної території.
“Тоді ми не заходимо, не вичищаємо усі незаконні формування, так само й Росія не заходить. За таких умов на конфліктну територію приходить третя сторона і починає працювати над безпекою”, — пояснює Юрій Бєлоусов, який нині є головою громадської організації “Експертний центр з прав людини”. Він додає, що з такою пропозицією Росії буде складно пояснити, чому вона проти.
“УКРАЇНА — ЯК КОЛОБОК, ЯКИЙ НЕ ЗНАЄ, КУДИ КОТИТИСЬ”
Ідея покликати миротворців — це здача нашим президентом дипломатичних позицій. Таким чином він розписався у своїй слабкості та неможливості як президент забезпечити усі процеси у подоланні збройного конфлікту. У цьому переконаний Олег Мартиненко, екс-командир станції “Новий Град” у складі миротворчої місії Цивільної поліції ООН в Боснії та Герцеговини з 1999 по 2001 роки.

Олег Мартиненко
“У нас є усі ресурси, аби навіть у замороженому стані цей конфлікт повільно просувати до вирішення. Це найлегше сказати: “Знаєте, все! Я стомився, я йду. Давайте покличемо миротворців. Вони усе вирішать”. Миротворці дійсно заморозять конфлікт на довгі роки і місцеве населення від цього тільки виграє. Але Україна як держава не матиме зиску, бо ми отримаємо такий анклав у складі України на довгі роки”, — вважає Олег Мартиненко, який зараз працює керівником аналітичного напрямку Української Гельсінської спілки з прав людини.
Тим часом Юрій Бєлоусов вважає, що кожен день збройного конфлікту віддаляє місцеве населення від України.
“Програми у школі, патріотичне виховання населення, інформаційні кампанії віддаляють громадян від нас. Україна не зацікавлена в тому, щоб цей конфлікт затягувався, якщо ми хочемо повернути і людей, і території”, — каже він.
Він наголошує, що миротворча місія ООН — це інструмент досягнення мети для тієї держави, яка розуміє, що вона хоче. Поки ж українці самі не визначились, що саме має “будуватись” на непідконтрольних територіях.
“Що буде на тій території? Незалежна держава? Зрозуміло, що у нас це викликає питання. Автономія у складі України? Але чи готові ми до цього? Ми самі не можемо знайти відповіді на ці питання. Тому будь-яка місія ООН буде викликати ворожі настрої у частини населення, яке завчасно не розуміє, що ми там хочемо. Коли ти не знаєш, куди ти пливеш, жоден вітер попутним не буде”, — каже Юрій Бєлоусов.
Експерти вважають, що миротворча місія ООН можлива після того, як Україна та Росія погодяться на прийнятні один для одного варіанти врегулювання конфлікту.
ЗАВДАННЯ МІСІЇ
Завдання миротворчих місій ООН — розбудувати мир, спостерігати за виконанням перемир’я, контролювати буферну зону між сторонами конфлікту, підтримувати правопорядок, розбудовувати державний устрій на конфліктній території та надавати гуманітарну допомогу, а також демобілізація і реінтеграція комбатантів.
Місії розвиваються у три етапи — створення безпечних умов (peace making), підтримання тривалий час таких умов (peace keeping) та передача відповідальності у питаннях безпеки приймаючій стороні (peace building).
Перш за все у зону конфлікту входить широкий військових контингент.
“Військовий контингент вводиться за узгодженням двома воюючими сторонами. Тому коли незаконні збройні формування погодяться на припинення вогню, вони відходять від лінії розмежування на 20 км, теж саме робить Україна, тоді в цей коридор заходить місія ООН”, — каже Олег Мартиненко.
Військові-миротворці носять уніформу військ країни, з якої вони прибули. Однак аби їх впізнавали ворогуючі сторони вони носять яскраві блакитні шоломи або ж берети із символікою ООН.
“Місія ООН сповідує той принцип, що блакитний колір та позначення “UN” (ООН — ред.) говорять про те, що цілитись у цю людину неможна. На практиці таке трактування призводило до того, що у французького, здається, контингенту блакитні шоломи були зроблені із звичайного пластика. Оскільки французький уряд вважає, що блакитний колір — показник того, що людина знаходиться у безпеці. Він — миротворець”, — пояснює Олег Мартиненко.
Олег Мартиненко тим не менш не виключає нападів та провокацій проти “блакитних шоломів”. Він нагадує, як у вже мирній Боснії у 1996 році невідомі роззброїли один із військових контингентів ООН.
“Військовий контингент вже впакував своє озброєння, речі, аби вже завтра літаком відправитись у далеку Азію. Але у цю ніч невідомі озброєні формування зайшли у табір, арештували весь персонал, вивезли все озброєння, і досі його так ніхто й не знайшов”, — розповідає Олег Мартиненко.
Він наводить статистику, згідно з якою щорічно у 16 діючих місіях помирають до 115 миротворців. 80 людей — із військового контингенту. Інша кількість припадає на поліцейський та цивільний контингенти. Із 80 “блакитних шоломів” військового контингенту 50% помирає від хвороб, а інші 50% від зловмисних дій ворогуючих сторін.
Миротворці можуть використовувати зброю здебільшого тільки для самозахисту. Якщо місії нададуть “жорсткий мандат”, вони можуть стріляти для власного захисту й захисту цивільного населення.
ЧИ СПІВПРАЦЮВАТИМЕ ООН ІЗ НЕЗАКОННИМИ ЗБРОЙНИМИ ФОРМУВАННЯМИ?
Військовий компонент у гарячій зоні зменшується, коли ситуація стабілізується. Далі свою роботу починає поліцейський контингент та розширюється громадянський компонент.
На конфліктну територію прибуває низка міжнародних консалтингових, політичних організацій та технічна підтримка. Вони допомагають розбудувати політичні та виконавчі органи, відновлюють населені пункти, допомагають створювати робочі місця, аби максимально залучити місцеве населення та радять ворогуючим сторонам, як зробити процес інтеграції м’якішим.
Олег Мартиненко вказує, скільки робочих місць із пристойною заробітною платою створить місія тільки для свого забезпечення.
“Якщо ми кажемо про 40 тисяч миротворців, то щонайменше додатково до 1/5 цієї кількості буде набрано перекладачів з місцевого населення, тобто 8 тисяч людей. Так само потрібен персонал з прибирання території, обслуговування технічного парку, комунікаційних мереж тощо, тобто ще до 2 тисяч осіб”, — розповідає він.

Юрій Бєлоусов

“За бажання у регіоні можна зробити міста-сади”, — коментує Юрій Бєлоусов.

Однак експерти роблять застереження, що за наявності високого рівня корупції міжнародна спільнота не буде вкладати кошти, як це було у Боснії та Герцеговині.
Поліцейський компонент потрібний, аби впровадити правоохоронні функції відповідно до міжнародних стандартів, які держава не може сама забезпечити.
Володимир Жминько, учасник поліцейської місії ЄС в Боснії та Герцеговині у 2003 – 2011 роках, каже, що поліцейський контингент може повністю замінити собою правоохоронні органи, як це було у Косово.
“Там не було взагалі жодних правоохоронних структур. Згодом вони почали підбирати людей, навчати їх, створювати місцеву поліцію та передавати їй свої виконавчі функції”, — пояснює він.
За його словами, в реаліях України нові правоохоронні органи можуть складатись як із “правоохоронців незаконних збройних формувань”, так і з переведених службовців із підконтрольних Києву територій.
Однак як буде насправді — достеменно невідомо. Це питання мають вирішити ворогуючі сторони під час обговорення мандату і повноважень місії до її введення, переконаний Юрій Бєлоусов.
“Чи погодяться збройні формування на те, щоб ООН створювало поліцію з нуля? Гаразд, припустимо, вони склали зброю. Постає питання, з кого саме будуть формуватись місцеві правоохоронці та розбудовуватиметься держава? Питань мільярд. Усі вони будуть вирішуватись задовго до введення контингенту”, — каже Юрій Бєлоусов.
Експерти одностайні — “блакитні шоломи” будуть співпрацювати із де-факто владою. Вони сприйматимуть міліціонерів ОРДЛО як легітимних і таких, які виконують свої обов’язки. Причина криється у розділі “Дії поліції в умовах вторгнення” Європейського кодексу поліцейської етики Ради Європи.
У документі йдеться, що під час агресії іншої країни поліція зобов’язана виконувати свої функції із забезпечення захисту громадян і не має бути стороною конфлікту. Кодекс забороняє окупаційній владі карати міліціонера, який лишився виконувати професійні зобов’язання. Так само заборона карати за роботу під час окупації розповсюджуватиметься на український уряд, як тільки він відновить контроль на сході України.
“Місія буде слідкувати, аби місцеві правоохоронці у відповідності із європейськими стандартами виконували функції із забезпечення охорони життя та здоров’я мирного населення. Якщо вони роблять щось не так, місія ініціює розслідування з боку місцевої влади про притягнення правоохоронців до дисциплінарної та кримінальної відповідальності. Адже дію законів ніхто не скасовував”, — пояснює Олег Мартиненко.
Юрій Бєлоусов згадує свій досвід у миротворчих місіях.
“Коли ми прибували у гарячі точки, де були 2 – 4 сторони, нам було взагалі байдуже, хто з них правий, хто винний, хто перший почав стріляти, де коріння конфлікту. Наше завдання було стабілізувати становище і запустити мирний процес”, — каже експерт і додає, що “блакитні шоломи” змушені будуть співпрацювати з де-факто владою, аби досягти їхніх задач.
Олег Мартиненко резюмує, що від місії виграє місцеве населення. Коли вона увійде у конфліктну територію, вона, за його словами, не буде дослухатись до політиків з обох сторін, а виконуватиме свою роботу відповідно до стандартів ООН та Європейського Союзу.
ЧИ ЗМОЖУТЬ ПЕРЕСЕЛЕНЦІ ПОВЕРТАТИСЬ ДОДОМУ? 
Експерти звертають увагу, що навіть активісти Євромайдану зможуть повернутись на підконтрольну ООН територію. Громадянам повертатимуть ті помешкання, які були відчужені незаконними збройними формуваннями.
“Місія дотримується прав людини, зокрема, й захищатиме право на власність. Приклад Боснії та Герцеговини показує: коли переселенці почали повертатись, то їм через різні механізми поновлювали право на власність за участі міжнародних структур та місцевих правоохоронців”, — розповідає Володимир Жминько.
Він згадує, як у Боснії кандидати на державні посади перевірялись, чи проживали вони у власності переселенців.
“Якщо, наприклад, поліцейський жив у помешканні переселенця, для нього дорога в поліцію була закритою”, — коментує експерт.
ЯКЕ ЗАКОНОДАВСТВО ДІЯТИМЕ ДЛЯ МИРОТВОРЦІВ?
Місія керуватиметься українським законодавством, але паралельно вона спонукатиме де-факто місцеві органи покращувати свої “закони” та “нормативні акти” з тим, щоб вони відповідали міжнародним стандартам.
“Радник, який сидітиме поряд з мером або “очільником” незаконного збройного формування казатиме: “Ось тут у вас низка статей не відповідають європейським стандартам. Потрібно ось таку редакцію сюди впровадити”. У випадку саботування рішень місії розпочинатиметься політичне врегулювання питання через дипломатію”, — пояснює Олег Мартиненко.
Він зауважує, що тимчасова адміністрація ООН, немов шлюз, буде вирівнювати законодавство за міжнародними стандартами як на сході країни, так в самій Україні. Місія лишатиметься у конфліктній території доти, доки обидві сторони не вирівняють своє законодавство.
“Українському керівництву можуть сказати: “Ми будемо тут, поки ви не проявите політичну волю і не змусите уряд зробити так, щоб ті люди, які живуть на підконтрольних ООН територіях, не боялись зняття місії та переходу у мирний стан з усією країною”, — розповідає Олег Мартиненко. Рішення про призупинення або скасування мандату миротворчої місії приймає Радбез ООН.
До миротворця, який вчинив злочин, застосовуватиметься законодавство країни перебування. Його можуть засудити на території України або ж депортувати в рідну країну, аби він відбув покарання.
“За дисциплінарні та адміністративні правопорушення миротворця зазвичай репатріюють додому. Часом це — найгірше покарання для людей, які приїхали до місії, орієнтуючись на досить високу оплату — $80 – 100 на добу”, — пояснює Олег Мартиненко.
У будь-якої місії ООН працює відділ внутрішнього розслідування, який займається будь-якими порушеннями кодексу етики.
ЗА ЩО КРИТИКУВАЛИ МІСІЇ ООН?
“Блакитні шоломи” критикують за повільне відрядження до зони конфлікту. Зазвичай на їхнє відрядження йде не менше півроку.
Миротворців звинувачують у малій ефективності врегулювання конфліктів. Досі триває перша місія, яка стартувала у 1948 році на Близькому Сході.
Критикують також бельгійських миротворців за те, що їм не вдалось попередити геноцид тутсі у Руанді у 1994 році. Бельгія вивела свої війська після вбивства 10-х службовців. У Руанді загинули щонайменше 800 тисяч людей.
Окрім цього, нідерландським миротворцям закидають, що їм не вдалось захистити близько 300 мусульман від боснійських сербів у Сребрениці у 1995 році. Після того, як військові формування боснійських сербів захопили безпечну зону ООН, нідерландський батальйон видав мусульман. Загалом тоді за декілька днів від рук боснійських сербів загинули 8 тисяч 373 мусульманських чоловіків та хлопчиків.

Не треба сподіватись, що військовий контингент місії ООН буде захищати цивільних, наголошує Володимир Жминько. Завдання місії забезпечувати дотримання прав людини не військовими методами.

Володимир Жминько
За його словами, коли місії не вдається виконати свої задачі, вона може звернутись за допомогою до регіональних структур.
 “Вони будуть присутні, не ставатимуть на жодну сторону, документуватимуть порушення та злочини, робитимуть звіти. Вони вводяться у гарячу точку як стабілізуючий фактор”, — коментує він. 
“Приклад Боснії. Коли миротворчі сили ООН не справлялись у 1995 році, вони звернулись до сил НАТО. Альянс увійшов до зони як стабілізуюча сила із важким озброєнням і був там до 2004 року. Це зіграло вирішальну роль у підписанні мирного договору”, — зауважує Володимир Жминько.
“Коли ситуація стабілізувалась, вирішили передати функції із завершення розбудови миру у країні регіональним структурам. Тоді місія ООН завершила своє існування. Подальші 9 років, до 2011 року, функції виконувала поліцейська місія Європейського Союзу”, — додає він.
ХТО РОЗСЛІДУВАТИМЕ МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ?
Питання переслідування винних у міжнародних злочинах залежатиме від того, у чиїй юрисдикції будуть ці злочини.
Володимир Жминько нагадує, що воєнні злочини у Боснії були під юрисдикцією Міжнародного трибуналу з колишньої Югославії. Після того, як до відповідальності притягнули основних воєнних злочинців у боснійській прокуратурі, створили відділ із розслідування воєнних злочинів, куди увійшли міжнародні прокурори.
“Згодом міжнародні прокурори пішли, лишились лише місцеві, які зараз займаються воєнними злочинами. Трибунал передав матеріали, які лишились, аби вони їх дорозслідували”, — розповідає екс-керівник регіонального відділу розслідування порушень прав людини у Боснії та Герцеговоні у 1997 – 1998 роках Володимир Жминько.
Наразі місцева влада розслідує поодинокі міжнародні злочини — зґвалтування, мородерства та інші.
За його словами, притягнення до відповідальності міжнародних злочинців у країні було у пріоритеті для досягнення миру, але його відклали на довгий час.
“І тільки коли ситуація стабілізувалась і був встановлений повний контроль над порядком, тоді почали розслідувати та затримувати підозрюваних”, — коментує він і додає, що міжнародні злочини не мають терміну давності.
Експерти наголошують, що з початку введення місії у гарячу точку, вона обов’язково почне документувати міжнародні злочини за Римським статутом для майбутнього правосуддя.
Володимир Жминько згадує Біляну Плавшич, яка відбула два президентські терміни у Сербії. Попри підтримку західних країн, її все одно засудив Міжнародний трибунал з колишньої Югославії.
“У 2005 році, коли вона не могла переобиратись на третій термін, наступного дня після обрання іншого президента Міжнародний суд з колишньої Югославії оприлюднив обвинувальний висновок про її воєнні злочини. Вона як публічна людина відразу зателефонувала в Гаагу і сказала, що вилітає туди”, — розповідає Володимир Жминько.
Суд звинуватив жінку у співучасті в геноциді, злочинах проти людяності та у порушенні правил ведення війни. Жінка пішла на угоду із слідством і отримала 11 років ув’язнення. Однак Біляна Плавшич відбула дві третини терміну. Шведський суд звільнив її, взявши до уваги її зразкову поведінку.
АМНІСТІЯ БОЙОВИКІВ
Олег Мартиненко вважає, якщо Україна хоче повернути людей, а не лише територію, то їй варто вже зараз щонайменше розробляти різні варіанти амністії.
“Навіть якщо не буде миротворчої місії, ми маємо говорити про індивідуальну амністію. Людина має постати перед судом, де суд винесе вирок про те, що вона винна у злочинах за певний період, стукне молотком і скаже: “В силу закону про амністію або альтернативного закону покарань за злочини воєнного часу Вам призначається умовний термін/або ж Ви — амністовані”, — каже він.
“Якщо ж говоритимемо про люстрацію, то маємо казати, що спеціальної перевірки мають зазнати керівний склад щонайменше судової адміністрації та правоохоронних органів. Ми на це маємо право, бо вони грали керівну роль. А середню та нижню ланку на рівні виконавців можемо залишити без спецперевірки. Якщо ми показуємо їм добру волю, то нам вигідно поступити так, щоб усе населення “Л/ДНР” не взяло валізи і не подалося до Росії. Тоді ми отримаємо землю без населення. Чи нам це потрібно? Адже пустуючих сел у нас й так вистачає”, — додає правозахисник.
ХТО ПЛАТИТЬ ЗА МІСІЮ?
“Блакитні шоломи” фінансуються із бюджету ООН, куди кожна країна-член віддає свій внесок.
Цьогоріч на активні 16 миротворчих операцій у світі загалом планували витратити близько $7,9 мільярдів. Але влітку стало відомо про скорочення видатків майже на $600 тисяч через бажання президента США Дональда Трампа скоротити витрати на ООН.
Рішення про відправку своїх солдат та поліцейських до зони конфлікту приймає кожна із держав окремо.
Микола Мирний, журналіст Центру інформації про права людини http://bit.ly/2zyL6rg

Відкрита заява правозахисних і громадських організацій України з приводу незаконних обшуків в Криму

Листопад 9, 2017

8 листопада 2017 року, з ранку у різних регіонах Криму (Бахчисараї, Старому Криму, Сімферопольському районі) відбулися незаконні обшуки в домах кримськотатарських активістів та учасників громадського руху “Кримська солідарність” – Сєйтумєра Сєйтумєрова, Ельдара Кантємирова, голови регіонального меджлісу Екрєма Абдульватова, Алімдара (Руслана) Бєлялова, Халіда Бєлялова. Крім того, до відділень окупаційної поліції відвезли ще п’ятьох кримських татар, які працевлаштовані в одного з затриманих активістів – Асан Зєкєр’яєв, Алім Зєкєр’яєв, Рєсуль Абдураманов, Мустафа Ісаєв, Амєт Умєров. Де-факто суд визнав Сейтумера Сейтумерова винним за ч. 1 ст. 20.3 КоАП РФ (Пропаганда або публічна демонстрація забороненої символіки) та призначив покарання у вигляді адміністративного штрафу у розмірі 2 тисяч рублів. Цього ж ранку, після обшуку в будинку Абдурахмана Меджитова, його доправили до окупаційного суду, де була винесена постанова щодо притягнення Меджитова до адміністративного покарання у вигляді арешту протягом 15 діб за одиночний пікет 11 жовтня 2017 року.

Незаконні обшуки та затримання, вибіркове застосування норм “екстремістського і антитерористичного” законодавства окупаційною владою Росії у Криму стали інструментом систематичного переслідування активістів та повного придушення громадянського суспільства на півострові.

Останні масові безпідставні обшуки у домах кримськотатарських активістів, зокрема  учасників громадського руху “Кримська солідарність”, вказують на цілеспрямований тиск на активістів з метою припинення їх діяльності щодо висвітлення ситуації та захисту від порушень прав людини в Криму.

 

Враховуючи вищевикладене, звертаємося

 

До урядів країн Європейського Союзу, Швейцарії, США, Канади:

– вимагати від РФ припинити переслідування представників кримськотатарської та української громади, громадських журналістів та громадянського суспільства у Криму;

– посилити санкції проти посадових осіб окупаційної влади Криму та Російської Федерації, які причетні до політично мотивованих переслідувань, до грубого порушення свободи мирних зібрань, свободи слова та свободи об’єднань і асоціацій.

 

До міжнародних організацій:

– сприяти забезпеченню роботи незалежних моніторингових місій з прав людини на окупованому Кримському півострові

– посилити міжнародний вплив на Російську Федерацію з метою притягненя до відповідальності та припинення незаконних дій представників РФ щодо грубих порушень прав людини в окупованому Криму.

 

До влади України:

– відкрити кримінальні провадження та розслідувати факти незаконних затримань та обшуків у активістів, проведення ефективного розслідування по цих злочинах з наступним притягненням до відповідальності осіб, винних у порушенні прав людини та норм міжнародного гуманітарного права у Криму;

– розробити та прийняти відповідні зміни до законодавства України з метою створення координаційного органу, забезпечення захисту та підтримки осіб, що постраждали внаслідок незаконного політично мотивованого переслідування з боку окупаційної влади Криму та РФ.

 

Кримська правозахисна група

Українська Гельсінська спілка з прав людини

Центр інформації про права людини

ГО “КримSOS”

ГО “Правозахисний рух Криму”

Громадський рух “Кримська Солідарність”

Центр громадянських свобод і кампанія LetMyPeopleGo

Відкрилась виставка “Доросле кримське дитинство” Антона Наумлюка в рамках кампанії LetMyPeopleGo

Жовтень 21, 2017

Вчора о 19.00 відбулося урочисте відкриття виставки “Доросле кримське дитинство” виставка Антона Наумлюка організованої Center for Civil Liberties в рамках кампанії Let My People Go Ukraine яку веде Євроймайдан-SOS. З вітальними словами виступили – автор виставки Anton Naumlyuk, лідер кримсько-татарського народу Mustafa Dzhemilev, голова Меджлісу кримськотатарського народу і депутат і народний депутат Рефат Чубаров, перший заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб Yusuf Kurkchi, програмний директор Кримського Дому Alim Aliev, родичі політичних в’язнів Кремля – Ігор Гриб і Оксана Стогний і волонтерка Центру Громадянських Свобод і одна з безпосередніх організаторок Олександра Сурган. На виставці було представлено 16 світлин дітей кримских політв’язнів і їх короткі історії, перекладені 4 мовами. Глядачам було представлено також інсталяцію – 16 кліток, в яких ув’язнено дитячі іграшки, своєрідний іграшковий пікет. Інсталяція покликана привернути увагу до того, що в заручниках режиму залишаються вже понад 100 дітей, які лишились без батьківського піклування.
— Це повинні бачити депутати. Я дуже вражений цими фотографіями. Ми не перебуваємо в цій ситуації, в якій перебувають ці батьки і діти. Розумом ми можемо розуміти, але про те, що вони відчувають, ми може тільки здогадуватися, — висловився Рефат Чубаров.
Виставка триватиме до 1 листопада, влключно, після чого організатори планують продемонструвати її на інших українських і міжнародних арт-майданчиках.

Європарламент ухвалив резолюцію, що засуджує Росію за порушення прав людини у Криму

Жовтень 6, 2017
Депутати Європарламенту проголосували за резолюцію про порушення Росією прав людини в окупованому Криму

Про це повідомляється на сайті Європарламенту.

У прийнятому документі зазначено, що ЄС виступає із засудженням випадків переслідування татар та винесенням їм вироків.

“Ми засуджуємо винесення вироків кримсько-татарського лідеру і заступнику голови Меджлісу Ільмі Умерову, заступнику Меджлісу Ахтему Чийгозу, журналістові Миколі Семені”, – йдеться в документі

Також європарламентарі вимагають скасування обвинувачувальних вироків, негайного і беззастережного звільнення Умерова і Чийгоза та негайного і беззастережного зняття всіх обвинувачень з Семени.

Окремо в Європарламенті наголосили, що заборона російським судом кримськотатарського Меджлісу – це порушення прав людини.

Загалом резолюцією засудили вироки ще 44 українцям, які винесли російські суди та окупаційна влада Криму.

Депутати Європарламенту закликали Європейський суд з прав людини у пріоритетному порядку розглядати всі позови, подані з Криму, бо на їхню думку, російська судова система не може надати і не надає юридичної допомоги у цих справах.

Крім того, у Європарламенті закликали сформувати механізми моніторингу дотримання прав людини в Криму та забезпечити російською стороною доступ міжнародних організацій на півострів.

“Європарламент закликає російську владу як окупаційну владу, що встановила контроль над Кримом, забезпечити безперешкодний доступ представників ООН, ОБСЄ та РЄ з прав людини для розслідування ситуації на півострові”, – йдеться в документі.

Джерело, 05/10/2017

В’язні анексії: найгучніші справи кримських “заручників Кремля”

Вересень 28, 2017

Після вироку Ільмі Умерову DW нагадує про найбільш резонансні справи щодо українських громадян в Криму.

Акція на підтримку Олега Сенцова

Акція на підтримку у’вязненого в Росії українського режисера Олега Сенцова

 

Сімферопольський районний суд анексованого Криму 27 вересня засудив заступника голови Меджлісу кримськотатарського народу Ільмі Умерова до двох років ув’язнення у колонії-поселенні. Вирок суду виявився більш суворим за вимогу обвинувачення, яке вимагало призначити умовний термін покарання.

Умерову закидають “заклики до порушення територіальної цілісності РФ”. В українському міністерстві закордонних справ цей вирок назвали незаконним і злочинним та закликали звільнити засудженого та інших політв’язнів. Про політичну вмотивованість справи заявила і керівниця Кримської правозахисної групи Ольга Скрипник.

І хоча до подання апеляції Умеров перебуватиме вдома, відтепер він фактично став ще одним українським політичним ув’язненим в анексованому Росією Криму. DW вирішила нагадати про найгучніші випадки переслідувань на території півострова.

Ільмі Умеров

Ільмі Умеров

 

“Справа 26 лютого”

Ще одного заступника голови Меджлісу кримськотатарського народу Ахтема Чийгоза 11 вересня цього року російським судом засуджено до 8 років ув’язнення. Чийгоза звинуватили в організації масових заворушень на мітингу 26 лютого 2014 року в Сімферополі. В цей день біля будівлі Верховної Ради Автономної Республіки Крим відбувався мітинг проукраїнських активістів одночасно із контрзібранням представників проросійських організацій. Сам Чийгоз назвав процес “судилищем”, спростувавши причетність членів Меджлісу до заворушень.

Окрім українського МЗС, звільнити Чийгоза вимагали й у зовнішньополітичній службі ЄС. У заяві Європейської служби зовнішніх зв’язків після оголошення вироку вкотре нагадали, що заборона діяльності Меджлісу та його керівників “являють собою серйозні і неприйнятні порушення їхніх прав”, згадавши в документі також і справу Умерова.

Від справи “26 лютого”, по якій засуджено Чийгоза, раніше в окреме провадження виділили епізоди з низкою інших звинувачень: від участі в масових заворушеннях до завдання тілесних ушкоджень. У його рамках обвинувачення пред’являють вісьмом іншим фігурантам: Алі Асанову, Мустафі Дегерменджи, Ескендеру Кантемірову, Таляту Юнусову, Ескендеру Емірвалієву, Арсену Юнусову та Ескендеру Небієву. Перші двоє зараз перебувають під домашнім арештом, а до 6 квітня цього року їх тримали в сімферопольському слідчому ізоляторі.

Справа Хізб ут-Тахрір

До анексії Криму Росією “Хізб ут-Тахрір” – політичний ісламський рух, що займається релігійною, просвітницькою та політичною діяльністю, – діяв на території України безперешкодно. Але у РФ організація є забороненою ще з 2003 року, коли Верховний суд Росії включив її у перелік 15-ти об’єднань, названих “терористичними”. Тому з початку 2014 року тисячі кримських мусульман опинилися під загрозою кримінального переслідування за участь або “організацію діяльності терористичної організації”.

Загалом у справі “Хізб ут-Тахрір” вже затримано 19 осіб, четверо із яких засуджені. Найбільш жорсткий вирок винесений Руслану Зейтуллаєву, якому у вересні 2016 року Північно-Кавказький окружний військовий суд присудив сім років в’язниці. Але внаслідок оскаржень вироку з боку прокуратури та перегляду справи Верховним судом РФ термін ув’язнення збільшений до 15 років. Ще троє засуджених разом із Зейтуллаєвим – Рустем Ваітов, Нурі Прімов та Ферат Сайфуллаєв – отримали по п’ять років позбавлення волі кожен. Засуджені не визнавали своєї вини, під час суду на знак протесту вони заклеїли роти і вдягли футболки з надписами “Спектакль завершено”.

Адвокат більшості обвинувачених у цій справі Еміль Курбедінов запевняє, що у російських правоохоронців немає жодних доказів, які би підтверджували провину його підзахисних, а саме слідство проходить з численними порушеннями прав обвинувачених. Низка правозахисників називає цю справу вмотивованою за релігійною ознакою, а український МЗС “політично вмотивованою” та такою, що базується на “сфабрикованих звинуваченнях”.

Кримська четвірка

Ще чотирьох громадян України – Олексія Чирнія, Геннадія Афанасьєва, Олександра Кольченка та Олега Сенцова – суд також звинуватив у злочинах, кваліфікованих як “терористичні дії”. Йдеться про підпал дверей кримського офісу партії “Єдина Росія” та підготовку підриву пам’ятника Леніну і меморіалу “Вічний вогонь” у Сімферополі в 2014 році. За версією слідства, всі ці злочини мали відбутися в рамках діяльності “терористичної групи”, до якої входили ще декілька осіб, окрім засудженої четвірки.

Судом найбільш суворо був покараний український режисер Олег Сенцов, який проходив у справі як організатор “диверсійно-терористичної групи “Правого сектору” й отримав у підсумку 20 років ув’язнення у колонії суворого режиму. Лівий активіст Олександр Кольченко отримав 10 років у колонії суворого режиму, а викладач історії Олексій Чирній і фотограф Геннадій Афанасьєв – по 7 років ув’язнення.

До звільнення Сенцова та інших фігурантів справи Росію закликають в Україні та західних урядах, Європейському парламенті, низці правозахисних організацій, а також багато представників світового та навіть російського кінематографу, серед яких директор Європейської кіноакадемії Маріон Дьорінг та відомі режисери Педро Альмодовар, Вім Вендерс, Кшиштоф Зануссі, Анджей Вайда та Олександр Сокуров.

У червні минулого року одного з ув’язнених у справі Геннадія Афанасьєва разом з іншим українським політв’язнем Юрієм Солошенком в обмін на звільнення активістів сепаратистської організації “Народна рада Бесарабії” помилував президент РФ Володимир Путін.

Та інші

Микола Семена

Микола Семена

 

У переліку кримських політв’язнів також Олександр Костенко, якого в травні 2015 року в Криму було засуджено до трьох років і 11 місяців позбавлення волі за завдання тяжких тілесних ушкоджень співробітникові “Беркута” під час подій на Майдані у 2014 році. Сторону обвинувачення представляла тодішня “прокурорка Криму” Наталія Поклонська. За аналогічними звинуваченнями у Криму шість років позбавлення волі отримав Андрій Коломієць, який нібито кидав “коктейлі Молотова” у “беркутівців” під час Євромайдану в Києві.

Також 22 вересня цього року в Сімферополі винесено вирок журналісту “Радіо Свобода” Миколі Семені. За “публічні заклики до порушення територіальної цілісності Росії” його засудили до двох з половиною років позбавлення волі умовно із випробувальним терміном у три роки та забороною займатися публічною діяльністю протягом трьох років. Правозахисні та журналістські організації називають ці переслідування політично вмотивованими, а МЗС України вважає цю справу одним із прикладів тиску та репресій щодо українських журналістів на анексованому півострові.

Загалом, за даними зовнішньополітичного відомства України, в тюрмах та ізоляторах Росії та Криму утримується більше 30 українських громадян. “Кількість громадян України, затриманих нелегітимними російськими органами на території окупованого півострова за обвинуваченнями у “тероризмі”, “екстремізмі” та “диверсійній діяльності”, постійно збільшується”, – додають у МЗС.

Джерело, 28/09/2017

У Раді Європи вітають прогрес України у боротьбі з ненавистю та дискримінацією, але вказують на наявні проблеми у цій сфері

Вересень 19, 2017

Про це йдеться у п’ятій доповіді Європейської комісії проти расизму та нетерпимості (ЄКРН) Ради Європи, яка була оприлюднена у вівторок, повідомляє власний кореспондент Укрінформу.

«Незважаючи на те, що ми вітаємо досягнутий прогрес, існують проблеми, які все ще викликають серйозне занепокоєння»,– сказав Крістіан Ахлунд, голова ЄКРН.

Як ідеться у прес-релізі Ради Європи, «комісія з боротьби з дискримінацією вважає, що конфлікт в Україні призвів до різкого зростання ненависті та загалом негативно вплинув на вразливі групи».

У своїй новій доповіді про Україну комісія проти расизму Ради Європи запропонувала ухвалити нові правові положення щодо боротьби з дискримінацією, розслідування злочинів на грунті ненависті, інтеграції ромів та солідарності з внутрішніми переселенцями (ВПО).

Водночас, як вважають автори документа, «необхідно активізувати зусилля, спрямовані на припинення расистського насильства й ненависті щодо представників ЛГБТ-спільноти та ромів, які домінують в публічному дискурсі, й поліпшити умови життя для ВПО».

«Я сподіваюся, що влада врахує рекомендації, які містяться в доповіді», – сказав генеральний секретар Ради Європи Торбйорн Ягланд.

Зі свого боку, як він відзначив, «Рада Європи продовжуватиме співпрацювати з владою України у сфері боротьби з ненавистю та дискримінацією меншин і сприяння толерантності та взаєморозумінню, зокрема через розроблений План дій для України на 2018-2021 роки».

Європейська комісія проти расизму та нетерпимості зазначила, що Закон «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», ухвалений у 2012 році, значною мірою відповідає її рекомендаціям та що введення в дію положень, які забороняють дискримінацію на основі сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності, в Трудовому кодексі у 2015 році було позитивним кроком.

«Конфлікт, який триває в Україні, призвів до різкого зростання ненависті за останні три роки й негативно вплинув на вразливі групи в цілому», – також вважає Ахлунд.

У своїй доповіді ЄКРН підкреслює, що внаслідок незаконної анексії Криму Російською Федерацією та збройного конфлікту на сході України, в політичному дискурсі переважає «антиросійська риторика». Проте, як повідомляється, у Києві та інших регіонах зафіксовано мало випадків залякування або нападів на окремих осіб чи групи на основі їхньої російської ідентичності.

У доповіді визначено, що, «незважаючи на те, що в українському суспільстві існує висока ступінь солідарності з ВПО, і більшість із них були прийняті з розумінням та підтримкою у 2014 році, здається, що початкове співчуття наразі зменшується. ВПО стикаються з труднощами під час реєстрації місця проживання, що ускладнює доступ до прав, житла та роботи».

«У 2014 та 2015 роках спостерігалося збільшення насильства щодо осіб із ЛГБТ-спільноти. Продовжують надходити повідомлення про насильство на грунті расової ненависті, вчинене співробітниками поліції, а також їхнє невтручання, щоб зупинити расистські та гомофобні напади», – вважають автори доповіді.

ЄКРН також надає ряд рекомендацій українській владі. Вони вимагають визначити пріоритети, а їхня реалізація буде відстежуватися протягом двох років: зазначити у Кримінальному кодексі сексуальну орієнтацію та гендерну ідентичність як обставини, а отже, криміналізувати підбурювання до ненависті на грунті гомо/трансфобії; звільнити від сплати судових витрат ромів, які прагнуть підтвердити свою особу з метою одержання документів, що посвідчують особу.

Серед інших рекомендацій – надання повноважень щодо розслідування Уповноваженому Верховної Ради з прав людини; включення сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності як обставин у Закон «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні»; створення системи збору статистичних даних про інтеграцію ромів; покращення доступу дітей ромів до дошкільних закладів і припинення їхньої сегрегації та залякування в школах; поліпшення доступу біженців до соціальних пільг, житла, освіти, вивчення мов та роботи; вирішення питань житла та зайнятості ВПО та інвестування коштів у їхню інтеграцію; створення незалежного від поліції та прокуратури органу для розслідування правопорушень, пов’язаних із расовою дискримінацією, з боку співробітників поліції.

Звіт охоплює період часу з 2011 року по 23 березня 2017 року. Він не враховує ситуацію в АР Крим та місті Севастополі, а також в деяких районах Донецької та Луганської областей, що наразі не перебувають під контролем української влади, для якої призначена доповідь та рекомендації.

ЄКРН – це орган із захисту прав людини Ради Європи, що складається з незалежних експертів, який здійснює моніторинг проблем расизму, ксенофобії, антисемітизму, нетерпимості та дискримінації за такими ознаками, як расова належність, національне/етнічне походження, колір шкіри, громадянство, релігія та мова (расова дискримінація). Він складає звіти та видає рекомендації державам-членам.

Джерело, 19/09/2017

Спільна заява щодо погіршення ситуації в галузі прав людини в Криму

Серпень 21, 2017

За останній місяць ситуація в галузі прав людини в Криму значно погіршилася. Порушення прав людини окупаційною владою носить демонстративний характер та здійснюються в рамках системної політики по відношенню до цивільного населення Криму.

8 серпня 2017 року у Сімферополі був затриманий і засуджений до 10-ти діб адміністративного арешту 76-річний ветеран кримськотатарського руху Сервер Караметов, який вийшов з одиночним пікетом під будівлю Верховного суду на підтримку заступника голови Меджлісу Ахтема Чийгоза. Затримання відбувалося з непропорційним застосуванням сили, з 11-ої години ранку до 4-ої години вечора Караметова тримали в поліцейській машині, не виводили в туалет, не дозволяли приймати їжу та ліки. Впродовж судового засідання було порушено цілу низку процесуальних гарантій, включаючи доступ захисників, перекладача, а також незалежне дослідження доказів. За результатами розгляду апеляції вирок був залишений в силі, незважаючи на явно непропорціональний характер покарання. Сьогодні Сервер Караметов вже п’ятий день знаходиться в СІЗО міста Сімферополь, а його стан здоров’я викликає серйозне занепокоєння.

14-го серпня 2017 на підтримку Сервера Караметова вийшло ще чотири літніх чоловіки з одиночними пікетами в різних частинах Сімферополя. Всі вони були затримані разом з іншими активістами та правозахисниками. Один учасник пікету був засуджений до адміністративного штрафу в розмірі 10 тис. рублів.

Трохи більше ніж за місяць було винесено 5 політично мотивованих кримінальних вироків, пов’язаних з позбавленням волі: Еміль Мінасов (за пост в соціальних мережах) – 1 рік 3 місяці позбавлення волі, Олексій Стогній (так звана справа «диверсантів») – 3 роки 6 місяців позбавлення волі, Руслан Зейтуллаєв – 15 років позбавлення волі, Володимир Балух – 3 роки 7 місяців позбавлення воли і штраф 10 тис. рублів (близько 170 доларів), Редван Сулейманов (так звана справа «диверсантів») – 1 рік 8 місяців позбавлення волі і 3,5 мільйона рублів (близько 58 тис. доларів) компенсації шкоди. При винесення вироку Редвану Сулейманову суд вперше в російській практиці визнав збитком втрачену вигоду, яка була розрахована непрозоро. 11 вересня очікується винесення вироку заступнику голови Меджлісу кримськотатарського народу Ахтему Чийгозу, прокурор вимагає для нього покарання у вигляді 8 років позбавлення волі.

15 серпня стало відомо про затримання громадянина України Генадія Лимешка в Криму нібито за підозрою в підготовці диверсій.

Масового характеру набувають адміністративні штрафи за прояв солідарності. У липні адміністративні штрафи від 2 до 10 тис. рублів отримали Рустем Меннанов (за згадку Меджлісу в соціальній мережі), Білял Аділов (нібито за погрози на адресу поліцейського) і Наріман Мемедемінов (за присутність під час обшуку у Сейдамета Мустафаєва). Більш того, троє активістів були засуджені до великих штрафів (150 – 300 тис. рублів) за участь в стихійних зборах біля житла кримських татар, в яких проводяться обшуки і затримання: Осман Бєлялов і Еміль Білялов (штраф за повторну участь в стихійних зборах під час обшуків у сусідів), мешканка Бахчисарайського району Зарема (за проукраїнські пости в Інтернеті). Такі штрафи активісти не можуть виплатити власними коштами, в результаті чого їм загрожують конфіскація майна і позбавлення волі.

Всього за один тиждень серпня відбулися три обшуки в різних районах Криму: 2 серпня – у Мамета Куркчі, Радянський район; 9 серпня – у місцевого релігійного діяча Умера Емірамзаєва, с. Кіровське; 10 серпня – в будинку сім’ї Ібрагіма Мірпочаєва, с. Новокленове Білогірського району. Обшуки проводилися у форматі спецоперації: правоохоронці заблокували дороги, попереджали присутніх місцевих жителів про відповідальність за «несанкціоноване масове зібрання», була присутня велика кількість спецтехніки та озброєних співробітників силових структур. В результаті обшуку в Кіровському Умеру Емірамзаєву знадобились послуги служби «швидкої допомоги».

Ми розцінюємо останні події як черговий прояв репресивної політики РФ по відношенню до цивільного населення Криму, і порушення основоположних норм міжнародного права щодо прав людини і гуманітарного права. Затримання і переслідування носять довільний характер, з непропорційним застосуванням сили, спрямовані на залякування і придушення будь-якої активності.

Від імені організацій, що підписались під цією заявою, просимо вас вжити можливих заходів в рамках ваших мандатів для вираження протесту щодо подібної практики і її якнайшвидшого припинення.

Dasha Svyrydova, Українська Гельсінська спілка з прав людини Ugspl;
Tetiana PechonchykЦентр інформації про права людини;
Maria TomakМедійна ініціатива за права людини;
Tasheva Ravil Qızı TamilaКрим_ SOS;
Olexandra MatviychukCenter for Civil Liberties.

Результаты поиска:

Київська Кримська солідарність. Ялтинська справа

Квітень 20, 2018

25 квітня, 19:00
Кримський дім
(вул. Омеляновича-Павленка, 9)

Російська влада звинувачує Еміра-Усеїна Куку, Мусліма Алієва, Вадима Сірука, Енвера Бекірова, Арсена Джеппарова та Рефата Алімова в «участі у терористичній організації» та «плануванні захоплення влади у насильницький спосіб».

Так звана “Ялтинська справа” стала візитною карткою боротьби ФСБ з інакодумцями мусульманами в Криму. Називаючи свої репресивні операції “боротьбою з тероризмом”, силовики вриваються до будинків, проводять незаконні обшуки і затримання.

Цей абсурдний судовий процес є черговою ланкою в цілій низці переслідувань кримських татар та спробою придушити найменші прояви інакомислення. Російська окупаційна влада намагається залякати та змусити мовчати усіх, хто наважується критикувати де-факто владу, або якимось чином висловлює свою громадянську позицію.

Під час заходу усі бажаючі зможуть підписати листівки та написати листи солідарності для Еміра-Усеїна Куку, Мусліма Алієва, Енвера Бекірова, Вадима Сірука, Арсена Джеппарова та Рефата Алімова, які Amnesty International переправить адресатам.

Спікери:
►Дружини політв’язнів
►Рефат Чубаров, Голова Меджлісу кримськотатарського народу
►Марія Гур’єва – речниця Amnesty International в Україні
►Сергій Локтєв, адвокат Еміра-Усеїна Куку

Модератор: Алім Алієв, програмний директор Кримського дому.

Подія на FB.

Джерело:crimeanhousekyiv@gmail.com

Миротворчі місії: чого ми чекаємо і що можемо отримати?

Листопад 24, 2017
Експерти дискусійного клубу платформи Правозахисний порядок денний розбиралися, що таке миротворча місія ООН, коли вона може стати реальною та чого від неї має очікувати Київ та незаконні збройні формування? 
Експерти нагадують, що рішення про введення місії в Україну має приймати консенсусом Рада Безпеки ООН. Однак оскільки Росія — постійний член Радбезу ООН і має право вето, то постає питання, чи дасть вона дозвіл на введення миротворчої місії на умовах України?
Колишній представник миротворчої місії ООН в Ліберії в 2010 – 2011 роках Юрій Бєлоусов сумнівається, що Росія погодиться, аби місія розташувалась на кордоні з Росією, як цього хоче Київ. Для неї буде неприйнятним варіант, коли українські силовики з часом зачистять окуповані території від представників незаконних збройних формувань.
Як компромісний варіант він пропонує розташувати миротворців по периметру конфліктної території.
“Тоді ми не заходимо, не вичищаємо усі незаконні формування, так само й Росія не заходить. За таких умов на конфліктну територію приходить третя сторона і починає працювати над безпекою”, — пояснює Юрій Бєлоусов, який нині є головою громадської організації “Експертний центр з прав людини”. Він додає, що з такою пропозицією Росії буде складно пояснити, чому вона проти.
“УКРАЇНА — ЯК КОЛОБОК, ЯКИЙ НЕ ЗНАЄ, КУДИ КОТИТИСЬ”
Ідея покликати миротворців — це здача нашим президентом дипломатичних позицій. Таким чином він розписався у своїй слабкості та неможливості як президент забезпечити усі процеси у подоланні збройного конфлікту. У цьому переконаний Олег Мартиненко, екс-командир станції “Новий Град” у складі миротворчої місії Цивільної поліції ООН в Боснії та Герцеговини з 1999 по 2001 роки.

Олег Мартиненко
“У нас є усі ресурси, аби навіть у замороженому стані цей конфлікт повільно просувати до вирішення. Це найлегше сказати: “Знаєте, все! Я стомився, я йду. Давайте покличемо миротворців. Вони усе вирішать”. Миротворці дійсно заморозять конфлікт на довгі роки і місцеве населення від цього тільки виграє. Але Україна як держава не матиме зиску, бо ми отримаємо такий анклав у складі України на довгі роки”, — вважає Олег Мартиненко, який зараз працює керівником аналітичного напрямку Української Гельсінської спілки з прав людини.
Тим часом Юрій Бєлоусов вважає, що кожен день збройного конфлікту віддаляє місцеве населення від України.
“Програми у школі, патріотичне виховання населення, інформаційні кампанії віддаляють громадян від нас. Україна не зацікавлена в тому, щоб цей конфлікт затягувався, якщо ми хочемо повернути і людей, і території”, — каже він.
Він наголошує, що миротворча місія ООН — це інструмент досягнення мети для тієї держави, яка розуміє, що вона хоче. Поки ж українці самі не визначились, що саме має “будуватись” на непідконтрольних територіях.
“Що буде на тій території? Незалежна держава? Зрозуміло, що у нас це викликає питання. Автономія у складі України? Але чи готові ми до цього? Ми самі не можемо знайти відповіді на ці питання. Тому будь-яка місія ООН буде викликати ворожі настрої у частини населення, яке завчасно не розуміє, що ми там хочемо. Коли ти не знаєш, куди ти пливеш, жоден вітер попутним не буде”, — каже Юрій Бєлоусов.
Експерти вважають, що миротворча місія ООН можлива після того, як Україна та Росія погодяться на прийнятні один для одного варіанти врегулювання конфлікту.
ЗАВДАННЯ МІСІЇ
Завдання миротворчих місій ООН — розбудувати мир, спостерігати за виконанням перемир’я, контролювати буферну зону між сторонами конфлікту, підтримувати правопорядок, розбудовувати державний устрій на конфліктній території та надавати гуманітарну допомогу, а також демобілізація і реінтеграція комбатантів.
Місії розвиваються у три етапи — створення безпечних умов (peace making), підтримання тривалий час таких умов (peace keeping) та передача відповідальності у питаннях безпеки приймаючій стороні (peace building).
Перш за все у зону конфлікту входить широкий військових контингент.
“Військовий контингент вводиться за узгодженням двома воюючими сторонами. Тому коли незаконні збройні формування погодяться на припинення вогню, вони відходять від лінії розмежування на 20 км, теж саме робить Україна, тоді в цей коридор заходить місія ООН”, — каже Олег Мартиненко.
Військові-миротворці носять уніформу військ країни, з якої вони прибули. Однак аби їх впізнавали ворогуючі сторони вони носять яскраві блакитні шоломи або ж берети із символікою ООН.
“Місія ООН сповідує той принцип, що блакитний колір та позначення “UN” (ООН — ред.) говорять про те, що цілитись у цю людину неможна. На практиці таке трактування призводило до того, що у французького, здається, контингенту блакитні шоломи були зроблені із звичайного пластика. Оскільки французький уряд вважає, що блакитний колір — показник того, що людина знаходиться у безпеці. Він — миротворець”, — пояснює Олег Мартиненко.
Олег Мартиненко тим не менш не виключає нападів та провокацій проти “блакитних шоломів”. Він нагадує, як у вже мирній Боснії у 1996 році невідомі роззброїли один із військових контингентів ООН.
“Військовий контингент вже впакував своє озброєння, речі, аби вже завтра літаком відправитись у далеку Азію. Але у цю ніч невідомі озброєні формування зайшли у табір, арештували весь персонал, вивезли все озброєння, і досі його так ніхто й не знайшов”, — розповідає Олег Мартиненко.
Він наводить статистику, згідно з якою щорічно у 16 діючих місіях помирають до 115 миротворців. 80 людей — із військового контингенту. Інша кількість припадає на поліцейський та цивільний контингенти. Із 80 “блакитних шоломів” військового контингенту 50% помирає від хвороб, а інші 50% від зловмисних дій ворогуючих сторін.
Миротворці можуть використовувати зброю здебільшого тільки для самозахисту. Якщо місії нададуть “жорсткий мандат”, вони можуть стріляти для власного захисту й захисту цивільного населення.
ЧИ СПІВПРАЦЮВАТИМЕ ООН ІЗ НЕЗАКОННИМИ ЗБРОЙНИМИ ФОРМУВАННЯМИ?
Військовий компонент у гарячій зоні зменшується, коли ситуація стабілізується. Далі свою роботу починає поліцейський контингент та розширюється громадянський компонент.
На конфліктну територію прибуває низка міжнародних консалтингових, політичних організацій та технічна підтримка. Вони допомагають розбудувати політичні та виконавчі органи, відновлюють населені пункти, допомагають створювати робочі місця, аби максимально залучити місцеве населення та радять ворогуючим сторонам, як зробити процес інтеграції м’якішим.
Олег Мартиненко вказує, скільки робочих місць із пристойною заробітною платою створить місія тільки для свого забезпечення.
“Якщо ми кажемо про 40 тисяч миротворців, то щонайменше додатково до 1/5 цієї кількості буде набрано перекладачів з місцевого населення, тобто 8 тисяч людей. Так само потрібен персонал з прибирання території, обслуговування технічного парку, комунікаційних мереж тощо, тобто ще до 2 тисяч осіб”, — розповідає він.

Юрій Бєлоусов

“За бажання у регіоні можна зробити міста-сади”, — коментує Юрій Бєлоусов.

Однак експерти роблять застереження, що за наявності високого рівня корупції міжнародна спільнота не буде вкладати кошти, як це було у Боснії та Герцеговині.
Поліцейський компонент потрібний, аби впровадити правоохоронні функції відповідно до міжнародних стандартів, які держава не може сама забезпечити.
Володимир Жминько, учасник поліцейської місії ЄС в Боснії та Герцеговині у 2003 – 2011 роках, каже, що поліцейський контингент може повністю замінити собою правоохоронні органи, як це було у Косово.
“Там не було взагалі жодних правоохоронних структур. Згодом вони почали підбирати людей, навчати їх, створювати місцеву поліцію та передавати їй свої виконавчі функції”, — пояснює він.
За його словами, в реаліях України нові правоохоронні органи можуть складатись як із “правоохоронців незаконних збройних формувань”, так і з переведених службовців із підконтрольних Києву територій.
Однак як буде насправді — достеменно невідомо. Це питання мають вирішити ворогуючі сторони під час обговорення мандату і повноважень місії до її введення, переконаний Юрій Бєлоусов.
“Чи погодяться збройні формування на те, щоб ООН створювало поліцію з нуля? Гаразд, припустимо, вони склали зброю. Постає питання, з кого саме будуть формуватись місцеві правоохоронці та розбудовуватиметься держава? Питань мільярд. Усі вони будуть вирішуватись задовго до введення контингенту”, — каже Юрій Бєлоусов.
Експерти одностайні — “блакитні шоломи” будуть співпрацювати із де-факто владою. Вони сприйматимуть міліціонерів ОРДЛО як легітимних і таких, які виконують свої обов’язки. Причина криється у розділі “Дії поліції в умовах вторгнення” Європейського кодексу поліцейської етики Ради Європи.
У документі йдеться, що під час агресії іншої країни поліція зобов’язана виконувати свої функції із забезпечення захисту громадян і не має бути стороною конфлікту. Кодекс забороняє окупаційній владі карати міліціонера, який лишився виконувати професійні зобов’язання. Так само заборона карати за роботу під час окупації розповсюджуватиметься на український уряд, як тільки він відновить контроль на сході України.
“Місія буде слідкувати, аби місцеві правоохоронці у відповідності із європейськими стандартами виконували функції із забезпечення охорони життя та здоров’я мирного населення. Якщо вони роблять щось не так, місія ініціює розслідування з боку місцевої влади про притягнення правоохоронців до дисциплінарної та кримінальної відповідальності. Адже дію законів ніхто не скасовував”, — пояснює Олег Мартиненко.
Юрій Бєлоусов згадує свій досвід у миротворчих місіях.
“Коли ми прибували у гарячі точки, де були 2 – 4 сторони, нам було взагалі байдуже, хто з них правий, хто винний, хто перший почав стріляти, де коріння конфлікту. Наше завдання було стабілізувати становище і запустити мирний процес”, — каже експерт і додає, що “блакитні шоломи” змушені будуть співпрацювати з де-факто владою, аби досягти їхніх задач.
Олег Мартиненко резюмує, що від місії виграє місцеве населення. Коли вона увійде у конфліктну територію, вона, за його словами, не буде дослухатись до політиків з обох сторін, а виконуватиме свою роботу відповідно до стандартів ООН та Європейського Союзу.
ЧИ ЗМОЖУТЬ ПЕРЕСЕЛЕНЦІ ПОВЕРТАТИСЬ ДОДОМУ? 
Експерти звертають увагу, що навіть активісти Євромайдану зможуть повернутись на підконтрольну ООН територію. Громадянам повертатимуть ті помешкання, які були відчужені незаконними збройними формуваннями.
“Місія дотримується прав людини, зокрема, й захищатиме право на власність. Приклад Боснії та Герцеговини показує: коли переселенці почали повертатись, то їм через різні механізми поновлювали право на власність за участі міжнародних структур та місцевих правоохоронців”, — розповідає Володимир Жминько.
Він згадує, як у Боснії кандидати на державні посади перевірялись, чи проживали вони у власності переселенців.
“Якщо, наприклад, поліцейський жив у помешканні переселенця, для нього дорога в поліцію була закритою”, — коментує експерт.
ЯКЕ ЗАКОНОДАВСТВО ДІЯТИМЕ ДЛЯ МИРОТВОРЦІВ?
Місія керуватиметься українським законодавством, але паралельно вона спонукатиме де-факто місцеві органи покращувати свої “закони” та “нормативні акти” з тим, щоб вони відповідали міжнародним стандартам.
“Радник, який сидітиме поряд з мером або “очільником” незаконного збройного формування казатиме: “Ось тут у вас низка статей не відповідають європейським стандартам. Потрібно ось таку редакцію сюди впровадити”. У випадку саботування рішень місії розпочинатиметься політичне врегулювання питання через дипломатію”, — пояснює Олег Мартиненко.
Він зауважує, що тимчасова адміністрація ООН, немов шлюз, буде вирівнювати законодавство за міжнародними стандартами як на сході країни, так в самій Україні. Місія лишатиметься у конфліктній території доти, доки обидві сторони не вирівняють своє законодавство.
“Українському керівництву можуть сказати: “Ми будемо тут, поки ви не проявите політичну волю і не змусите уряд зробити так, щоб ті люди, які живуть на підконтрольних ООН територіях, не боялись зняття місії та переходу у мирний стан з усією країною”, — розповідає Олег Мартиненко. Рішення про призупинення або скасування мандату миротворчої місії приймає Радбез ООН.
До миротворця, який вчинив злочин, застосовуватиметься законодавство країни перебування. Його можуть засудити на території України або ж депортувати в рідну країну, аби він відбув покарання.
“За дисциплінарні та адміністративні правопорушення миротворця зазвичай репатріюють додому. Часом це — найгірше покарання для людей, які приїхали до місії, орієнтуючись на досить високу оплату — $80 – 100 на добу”, — пояснює Олег Мартиненко.
У будь-якої місії ООН працює відділ внутрішнього розслідування, який займається будь-якими порушеннями кодексу етики.
ЗА ЩО КРИТИКУВАЛИ МІСІЇ ООН?
“Блакитні шоломи” критикують за повільне відрядження до зони конфлікту. Зазвичай на їхнє відрядження йде не менше півроку.
Миротворців звинувачують у малій ефективності врегулювання конфліктів. Досі триває перша місія, яка стартувала у 1948 році на Близькому Сході.
Критикують також бельгійських миротворців за те, що їм не вдалось попередити геноцид тутсі у Руанді у 1994 році. Бельгія вивела свої війська після вбивства 10-х службовців. У Руанді загинули щонайменше 800 тисяч людей.
Окрім цього, нідерландським миротворцям закидають, що їм не вдалось захистити близько 300 мусульман від боснійських сербів у Сребрениці у 1995 році. Після того, як військові формування боснійських сербів захопили безпечну зону ООН, нідерландський батальйон видав мусульман. Загалом тоді за декілька днів від рук боснійських сербів загинули 8 тисяч 373 мусульманських чоловіків та хлопчиків.

Не треба сподіватись, що військовий контингент місії ООН буде захищати цивільних, наголошує Володимир Жминько. Завдання місії забезпечувати дотримання прав людини не військовими методами.

Володимир Жминько
За його словами, коли місії не вдається виконати свої задачі, вона може звернутись за допомогою до регіональних структур.
 “Вони будуть присутні, не ставатимуть на жодну сторону, документуватимуть порушення та злочини, робитимуть звіти. Вони вводяться у гарячу точку як стабілізуючий фактор”, — коментує він. 
“Приклад Боснії. Коли миротворчі сили ООН не справлялись у 1995 році, вони звернулись до сил НАТО. Альянс увійшов до зони як стабілізуюча сила із важким озброєнням і був там до 2004 року. Це зіграло вирішальну роль у підписанні мирного договору”, — зауважує Володимир Жминько.
“Коли ситуація стабілізувалась, вирішили передати функції із завершення розбудови миру у країні регіональним структурам. Тоді місія ООН завершила своє існування. Подальші 9 років, до 2011 року, функції виконувала поліцейська місія Європейського Союзу”, — додає він.
ХТО РОЗСЛІДУВАТИМЕ МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ?
Питання переслідування винних у міжнародних злочинах залежатиме від того, у чиїй юрисдикції будуть ці злочини.
Володимир Жминько нагадує, що воєнні злочини у Боснії були під юрисдикцією Міжнародного трибуналу з колишньої Югославії. Після того, як до відповідальності притягнули основних воєнних злочинців у боснійській прокуратурі, створили відділ із розслідування воєнних злочинів, куди увійшли міжнародні прокурори.
“Згодом міжнародні прокурори пішли, лишились лише місцеві, які зараз займаються воєнними злочинами. Трибунал передав матеріали, які лишились, аби вони їх дорозслідували”, — розповідає екс-керівник регіонального відділу розслідування порушень прав людини у Боснії та Герцеговоні у 1997 – 1998 роках Володимир Жминько.
Наразі місцева влада розслідує поодинокі міжнародні злочини — зґвалтування, мородерства та інші.
За його словами, притягнення до відповідальності міжнародних злочинців у країні було у пріоритеті для досягнення миру, але його відклали на довгий час.
“І тільки коли ситуація стабілізувалась і був встановлений повний контроль над порядком, тоді почали розслідувати та затримувати підозрюваних”, — коментує він і додає, що міжнародні злочини не мають терміну давності.
Експерти наголошують, що з початку введення місії у гарячу точку, вона обов’язково почне документувати міжнародні злочини за Римським статутом для майбутнього правосуддя.
Володимир Жминько згадує Біляну Плавшич, яка відбула два президентські терміни у Сербії. Попри підтримку західних країн, її все одно засудив Міжнародний трибунал з колишньої Югославії.
“У 2005 році, коли вона не могла переобиратись на третій термін, наступного дня після обрання іншого президента Міжнародний суд з колишньої Югославії оприлюднив обвинувальний висновок про її воєнні злочини. Вона як публічна людина відразу зателефонувала в Гаагу і сказала, що вилітає туди”, — розповідає Володимир Жминько.
Суд звинуватив жінку у співучасті в геноциді, злочинах проти людяності та у порушенні правил ведення війни. Жінка пішла на угоду із слідством і отримала 11 років ув’язнення. Однак Біляна Плавшич відбула дві третини терміну. Шведський суд звільнив її, взявши до уваги її зразкову поведінку.
АМНІСТІЯ БОЙОВИКІВ
Олег Мартиненко вважає, якщо Україна хоче повернути людей, а не лише територію, то їй варто вже зараз щонайменше розробляти різні варіанти амністії.
“Навіть якщо не буде миротворчої місії, ми маємо говорити про індивідуальну амністію. Людина має постати перед судом, де суд винесе вирок про те, що вона винна у злочинах за певний період, стукне молотком і скаже: “В силу закону про амністію або альтернативного закону покарань за злочини воєнного часу Вам призначається умовний термін/або ж Ви — амністовані”, — каже він.
“Якщо ж говоритимемо про люстрацію, то маємо казати, що спеціальної перевірки мають зазнати керівний склад щонайменше судової адміністрації та правоохоронних органів. Ми на це маємо право, бо вони грали керівну роль. А середню та нижню ланку на рівні виконавців можемо залишити без спецперевірки. Якщо ми показуємо їм добру волю, то нам вигідно поступити так, щоб усе населення “Л/ДНР” не взяло валізи і не подалося до Росії. Тоді ми отримаємо землю без населення. Чи нам це потрібно? Адже пустуючих сел у нас й так вистачає”, — додає правозахисник.
ХТО ПЛАТИТЬ ЗА МІСІЮ?
“Блакитні шоломи” фінансуються із бюджету ООН, куди кожна країна-член віддає свій внесок.
Цьогоріч на активні 16 миротворчих операцій у світі загалом планували витратити близько $7,9 мільярдів. Але влітку стало відомо про скорочення видатків майже на $600 тисяч через бажання президента США Дональда Трампа скоротити витрати на ООН.
Рішення про відправку своїх солдат та поліцейських до зони конфлікту приймає кожна із держав окремо.
Микола Мирний, журналіст Центру інформації про права людини http://bit.ly/2zyL6rg

Відкрита заява правозахисних і громадських організацій України з приводу незаконних обшуків в Криму

Листопад 9, 2017

8 листопада 2017 року, з ранку у різних регіонах Криму (Бахчисараї, Старому Криму, Сімферопольському районі) відбулися незаконні обшуки в домах кримськотатарських активістів та учасників громадського руху “Кримська солідарність” – Сєйтумєра Сєйтумєрова, Ельдара Кантємирова, голови регіонального меджлісу Екрєма Абдульватова, Алімдара (Руслана) Бєлялова, Халіда Бєлялова. Крім того, до відділень окупаційної поліції відвезли ще п’ятьох кримських татар, які працевлаштовані в одного з затриманих активістів – Асан Зєкєр’яєв, Алім Зєкєр’яєв, Рєсуль Абдураманов, Мустафа Ісаєв, Амєт Умєров. Де-факто суд визнав Сейтумера Сейтумерова винним за ч. 1 ст. 20.3 КоАП РФ (Пропаганда або публічна демонстрація забороненої символіки) та призначив покарання у вигляді адміністративного штрафу у розмірі 2 тисяч рублів. Цього ж ранку, після обшуку в будинку Абдурахмана Меджитова, його доправили до окупаційного суду, де була винесена постанова щодо притягнення Меджитова до адміністративного покарання у вигляді арешту протягом 15 діб за одиночний пікет 11 жовтня 2017 року.

Незаконні обшуки та затримання, вибіркове застосування норм “екстремістського і антитерористичного” законодавства окупаційною владою Росії у Криму стали інструментом систематичного переслідування активістів та повного придушення громадянського суспільства на півострові.

Останні масові безпідставні обшуки у домах кримськотатарських активістів, зокрема  учасників громадського руху “Кримська солідарність”, вказують на цілеспрямований тиск на активістів з метою припинення їх діяльності щодо висвітлення ситуації та захисту від порушень прав людини в Криму.

 

Враховуючи вищевикладене, звертаємося

 

До урядів країн Європейського Союзу, Швейцарії, США, Канади:

– вимагати від РФ припинити переслідування представників кримськотатарської та української громади, громадських журналістів та громадянського суспільства у Криму;

– посилити санкції проти посадових осіб окупаційної влади Криму та Російської Федерації, які причетні до політично мотивованих переслідувань, до грубого порушення свободи мирних зібрань, свободи слова та свободи об’єднань і асоціацій.

 

До міжнародних організацій:

– сприяти забезпеченню роботи незалежних моніторингових місій з прав людини на окупованому Кримському півострові

– посилити міжнародний вплив на Російську Федерацію з метою притягненя до відповідальності та припинення незаконних дій представників РФ щодо грубих порушень прав людини в окупованому Криму.

 

До влади України:

– відкрити кримінальні провадження та розслідувати факти незаконних затримань та обшуків у активістів, проведення ефективного розслідування по цих злочинах з наступним притягненням до відповідальності осіб, винних у порушенні прав людини та норм міжнародного гуманітарного права у Криму;

– розробити та прийняти відповідні зміни до законодавства України з метою створення координаційного органу, забезпечення захисту та підтримки осіб, що постраждали внаслідок незаконного політично мотивованого переслідування з боку окупаційної влади Криму та РФ.

 

Кримська правозахисна група

Українська Гельсінська спілка з прав людини

Центр інформації про права людини

ГО “КримSOS”

ГО “Правозахисний рух Криму”

Громадський рух “Кримська Солідарність”

Центр громадянських свобод і кампанія LetMyPeopleGo

Відкрилась виставка “Доросле кримське дитинство” Антона Наумлюка в рамках кампанії LetMyPeopleGo

Жовтень 21, 2017

Вчора о 19.00 відбулося урочисте відкриття виставки “Доросле кримське дитинство” виставка Антона Наумлюка організованої Center for Civil Liberties в рамках кампанії Let My People Go Ukraine яку веде Євроймайдан-SOS. З вітальними словами виступили – автор виставки Anton Naumlyuk, лідер кримсько-татарського народу Mustafa Dzhemilev, голова Меджлісу кримськотатарського народу і депутат і народний депутат Рефат Чубаров, перший заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб Yusuf Kurkchi, програмний директор Кримського Дому Alim Aliev, родичі політичних в’язнів Кремля – Ігор Гриб і Оксана Стогний і волонтерка Центру Громадянських Свобод і одна з безпосередніх організаторок Олександра Сурган. На виставці було представлено 16 світлин дітей кримских політв’язнів і їх короткі історії, перекладені 4 мовами. Глядачам було представлено також інсталяцію – 16 кліток, в яких ув’язнено дитячі іграшки, своєрідний іграшковий пікет. Інсталяція покликана привернути увагу до того, що в заручниках режиму залишаються вже понад 100 дітей, які лишились без батьківського піклування.
— Це повинні бачити депутати. Я дуже вражений цими фотографіями. Ми не перебуваємо в цій ситуації, в якій перебувають ці батьки і діти. Розумом ми можемо розуміти, але про те, що вони відчувають, ми може тільки здогадуватися, — висловився Рефат Чубаров.
Виставка триватиме до 1 листопада, влключно, після чого організатори планують продемонструвати її на інших українських і міжнародних арт-майданчиках.

Європарламент ухвалив резолюцію, що засуджує Росію за порушення прав людини у Криму

Жовтень 6, 2017
Депутати Європарламенту проголосували за резолюцію про порушення Росією прав людини в окупованому Криму

Про це повідомляється на сайті Європарламенту.

У прийнятому документі зазначено, що ЄС виступає із засудженням випадків переслідування татар та винесенням їм вироків.

“Ми засуджуємо винесення вироків кримсько-татарського лідеру і заступнику голови Меджлісу Ільмі Умерову, заступнику Меджлісу Ахтему Чийгозу, журналістові Миколі Семені”, – йдеться в документі

Також європарламентарі вимагають скасування обвинувачувальних вироків, негайного і беззастережного звільнення Умерова і Чийгоза та негайного і беззастережного зняття всіх обвинувачень з Семени.

Окремо в Європарламенті наголосили, що заборона російським судом кримськотатарського Меджлісу – це порушення прав людини.

Загалом резолюцією засудили вироки ще 44 українцям, які винесли російські суди та окупаційна влада Криму.

Депутати Європарламенту закликали Європейський суд з прав людини у пріоритетному порядку розглядати всі позови, подані з Криму, бо на їхню думку, російська судова система не може надати і не надає юридичної допомоги у цих справах.

Крім того, у Європарламенті закликали сформувати механізми моніторингу дотримання прав людини в Криму та забезпечити російською стороною доступ міжнародних організацій на півострів.

“Європарламент закликає російську владу як окупаційну владу, що встановила контроль над Кримом, забезпечити безперешкодний доступ представників ООН, ОБСЄ та РЄ з прав людини для розслідування ситуації на півострові”, – йдеться в документі.

Джерело, 05/10/2017

В’язні анексії: найгучніші справи кримських “заручників Кремля”

Вересень 28, 2017

Після вироку Ільмі Умерову DW нагадує про найбільш резонансні справи щодо українських громадян в Криму.

Акція на підтримку Олега Сенцова

Акція на підтримку у’вязненого в Росії українського режисера Олега Сенцова

 

Сімферопольський районний суд анексованого Криму 27 вересня засудив заступника голови Меджлісу кримськотатарського народу Ільмі Умерова до двох років ув’язнення у колонії-поселенні. Вирок суду виявився більш суворим за вимогу обвинувачення, яке вимагало призначити умовний термін покарання.

Умерову закидають “заклики до порушення територіальної цілісності РФ”. В українському міністерстві закордонних справ цей вирок назвали незаконним і злочинним та закликали звільнити засудженого та інших політв’язнів. Про політичну вмотивованість справи заявила і керівниця Кримської правозахисної групи Ольга Скрипник.

І хоча до подання апеляції Умеров перебуватиме вдома, відтепер він фактично став ще одним українським політичним ув’язненим в анексованому Росією Криму. DW вирішила нагадати про найгучніші випадки переслідувань на території півострова.

Ільмі Умеров

Ільмі Умеров

 

“Справа 26 лютого”

Ще одного заступника голови Меджлісу кримськотатарського народу Ахтема Чийгоза 11 вересня цього року російським судом засуджено до 8 років ув’язнення. Чийгоза звинуватили в організації масових заворушень на мітингу 26 лютого 2014 року в Сімферополі. В цей день біля будівлі Верховної Ради Автономної Республіки Крим відбувався мітинг проукраїнських активістів одночасно із контрзібранням представників проросійських організацій. Сам Чийгоз назвав процес “судилищем”, спростувавши причетність членів Меджлісу до заворушень.

Окрім українського МЗС, звільнити Чийгоза вимагали й у зовнішньополітичній службі ЄС. У заяві Європейської служби зовнішніх зв’язків після оголошення вироку вкотре нагадали, що заборона діяльності Меджлісу та його керівників “являють собою серйозні і неприйнятні порушення їхніх прав”, згадавши в документі також і справу Умерова.

Від справи “26 лютого”, по якій засуджено Чийгоза, раніше в окреме провадження виділили епізоди з низкою інших звинувачень: від участі в масових заворушеннях до завдання тілесних ушкоджень. У його рамках обвинувачення пред’являють вісьмом іншим фігурантам: Алі Асанову, Мустафі Дегерменджи, Ескендеру Кантемірову, Таляту Юнусову, Ескендеру Емірвалієву, Арсену Юнусову та Ескендеру Небієву. Перші двоє зараз перебувають під домашнім арештом, а до 6 квітня цього року їх тримали в сімферопольському слідчому ізоляторі.

Справа Хізб ут-Тахрір

До анексії Криму Росією “Хізб ут-Тахрір” – політичний ісламський рух, що займається релігійною, просвітницькою та політичною діяльністю, – діяв на території України безперешкодно. Але у РФ організація є забороненою ще з 2003 року, коли Верховний суд Росії включив її у перелік 15-ти об’єднань, названих “терористичними”. Тому з початку 2014 року тисячі кримських мусульман опинилися під загрозою кримінального переслідування за участь або “організацію діяльності терористичної організації”.

Загалом у справі “Хізб ут-Тахрір” вже затримано 19 осіб, четверо із яких засуджені. Найбільш жорсткий вирок винесений Руслану Зейтуллаєву, якому у вересні 2016 року Північно-Кавказький окружний військовий суд присудив сім років в’язниці. Але внаслідок оскаржень вироку з боку прокуратури та перегляду справи Верховним судом РФ термін ув’язнення збільшений до 15 років. Ще троє засуджених разом із Зейтуллаєвим – Рустем Ваітов, Нурі Прімов та Ферат Сайфуллаєв – отримали по п’ять років позбавлення волі кожен. Засуджені не визнавали своєї вини, під час суду на знак протесту вони заклеїли роти і вдягли футболки з надписами “Спектакль завершено”.

Адвокат більшості обвинувачених у цій справі Еміль Курбедінов запевняє, що у російських правоохоронців немає жодних доказів, які би підтверджували провину його підзахисних, а саме слідство проходить з численними порушеннями прав обвинувачених. Низка правозахисників називає цю справу вмотивованою за релігійною ознакою, а український МЗС “політично вмотивованою” та такою, що базується на “сфабрикованих звинуваченнях”.

Кримська четвірка

Ще чотирьох громадян України – Олексія Чирнія, Геннадія Афанасьєва, Олександра Кольченка та Олега Сенцова – суд також звинуватив у злочинах, кваліфікованих як “терористичні дії”. Йдеться про підпал дверей кримського офісу партії “Єдина Росія” та підготовку підриву пам’ятника Леніну і меморіалу “Вічний вогонь” у Сімферополі в 2014 році. За версією слідства, всі ці злочини мали відбутися в рамках діяльності “терористичної групи”, до якої входили ще декілька осіб, окрім засудженої четвірки.

Судом найбільш суворо був покараний український режисер Олег Сенцов, який проходив у справі як організатор “диверсійно-терористичної групи “Правого сектору” й отримав у підсумку 20 років ув’язнення у колонії суворого режиму. Лівий активіст Олександр Кольченко отримав 10 років у колонії суворого режиму, а викладач історії Олексій Чирній і фотограф Геннадій Афанасьєв – по 7 років ув’язнення.

До звільнення Сенцова та інших фігурантів справи Росію закликають в Україні та західних урядах, Європейському парламенті, низці правозахисних організацій, а також багато представників світового та навіть російського кінематографу, серед яких директор Європейської кіноакадемії Маріон Дьорінг та відомі режисери Педро Альмодовар, Вім Вендерс, Кшиштоф Зануссі, Анджей Вайда та Олександр Сокуров.

У червні минулого року одного з ув’язнених у справі Геннадія Афанасьєва разом з іншим українським політв’язнем Юрієм Солошенком в обмін на звільнення активістів сепаратистської організації “Народна рада Бесарабії” помилував президент РФ Володимир Путін.

Та інші

Микола Семена

Микола Семена

 

У переліку кримських політв’язнів також Олександр Костенко, якого в травні 2015 року в Криму було засуджено до трьох років і 11 місяців позбавлення волі за завдання тяжких тілесних ушкоджень співробітникові “Беркута” під час подій на Майдані у 2014 році. Сторону обвинувачення представляла тодішня “прокурорка Криму” Наталія Поклонська. За аналогічними звинуваченнями у Криму шість років позбавлення волі отримав Андрій Коломієць, який нібито кидав “коктейлі Молотова” у “беркутівців” під час Євромайдану в Києві.

Також 22 вересня цього року в Сімферополі винесено вирок журналісту “Радіо Свобода” Миколі Семені. За “публічні заклики до порушення територіальної цілісності Росії” його засудили до двох з половиною років позбавлення волі умовно із випробувальним терміном у три роки та забороною займатися публічною діяльністю протягом трьох років. Правозахисні та журналістські організації називають ці переслідування політично вмотивованими, а МЗС України вважає цю справу одним із прикладів тиску та репресій щодо українських журналістів на анексованому півострові.

Загалом, за даними зовнішньополітичного відомства України, в тюрмах та ізоляторах Росії та Криму утримується більше 30 українських громадян. “Кількість громадян України, затриманих нелегітимними російськими органами на території окупованого півострова за обвинуваченнями у “тероризмі”, “екстремізмі” та “диверсійній діяльності”, постійно збільшується”, – додають у МЗС.

Джерело, 28/09/2017

У Раді Європи вітають прогрес України у боротьбі з ненавистю та дискримінацією, але вказують на наявні проблеми у цій сфері

Вересень 19, 2017

Про це йдеться у п’ятій доповіді Європейської комісії проти расизму та нетерпимості (ЄКРН) Ради Європи, яка була оприлюднена у вівторок, повідомляє власний кореспондент Укрінформу.

«Незважаючи на те, що ми вітаємо досягнутий прогрес, існують проблеми, які все ще викликають серйозне занепокоєння»,– сказав Крістіан Ахлунд, голова ЄКРН.

Як ідеться у прес-релізі Ради Європи, «комісія з боротьби з дискримінацією вважає, що конфлікт в Україні призвів до різкого зростання ненависті та загалом негативно вплинув на вразливі групи».

У своїй новій доповіді про Україну комісія проти расизму Ради Європи запропонувала ухвалити нові правові положення щодо боротьби з дискримінацією, розслідування злочинів на грунті ненависті, інтеграції ромів та солідарності з внутрішніми переселенцями (ВПО).

Водночас, як вважають автори документа, «необхідно активізувати зусилля, спрямовані на припинення расистського насильства й ненависті щодо представників ЛГБТ-спільноти та ромів, які домінують в публічному дискурсі, й поліпшити умови життя для ВПО».

«Я сподіваюся, що влада врахує рекомендації, які містяться в доповіді», – сказав генеральний секретар Ради Європи Торбйорн Ягланд.

Зі свого боку, як він відзначив, «Рада Європи продовжуватиме співпрацювати з владою України у сфері боротьби з ненавистю та дискримінацією меншин і сприяння толерантності та взаєморозумінню, зокрема через розроблений План дій для України на 2018-2021 роки».

Європейська комісія проти расизму та нетерпимості зазначила, що Закон «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», ухвалений у 2012 році, значною мірою відповідає її рекомендаціям та що введення в дію положень, які забороняють дискримінацію на основі сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності, в Трудовому кодексі у 2015 році було позитивним кроком.

«Конфлікт, який триває в Україні, призвів до різкого зростання ненависті за останні три роки й негативно вплинув на вразливі групи в цілому», – також вважає Ахлунд.

У своїй доповіді ЄКРН підкреслює, що внаслідок незаконної анексії Криму Російською Федерацією та збройного конфлікту на сході України, в політичному дискурсі переважає «антиросійська риторика». Проте, як повідомляється, у Києві та інших регіонах зафіксовано мало випадків залякування або нападів на окремих осіб чи групи на основі їхньої російської ідентичності.

У доповіді визначено, що, «незважаючи на те, що в українському суспільстві існує висока ступінь солідарності з ВПО, і більшість із них були прийняті з розумінням та підтримкою у 2014 році, здається, що початкове співчуття наразі зменшується. ВПО стикаються з труднощами під час реєстрації місця проживання, що ускладнює доступ до прав, житла та роботи».

«У 2014 та 2015 роках спостерігалося збільшення насильства щодо осіб із ЛГБТ-спільноти. Продовжують надходити повідомлення про насильство на грунті расової ненависті, вчинене співробітниками поліції, а також їхнє невтручання, щоб зупинити расистські та гомофобні напади», – вважають автори доповіді.

ЄКРН також надає ряд рекомендацій українській владі. Вони вимагають визначити пріоритети, а їхня реалізація буде відстежуватися протягом двох років: зазначити у Кримінальному кодексі сексуальну орієнтацію та гендерну ідентичність як обставини, а отже, криміналізувати підбурювання до ненависті на грунті гомо/трансфобії; звільнити від сплати судових витрат ромів, які прагнуть підтвердити свою особу з метою одержання документів, що посвідчують особу.

Серед інших рекомендацій – надання повноважень щодо розслідування Уповноваженому Верховної Ради з прав людини; включення сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності як обставин у Закон «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні»; створення системи збору статистичних даних про інтеграцію ромів; покращення доступу дітей ромів до дошкільних закладів і припинення їхньої сегрегації та залякування в школах; поліпшення доступу біженців до соціальних пільг, житла, освіти, вивчення мов та роботи; вирішення питань житла та зайнятості ВПО та інвестування коштів у їхню інтеграцію; створення незалежного від поліції та прокуратури органу для розслідування правопорушень, пов’язаних із расовою дискримінацією, з боку співробітників поліції.

Звіт охоплює період часу з 2011 року по 23 березня 2017 року. Він не враховує ситуацію в АР Крим та місті Севастополі, а також в деяких районах Донецької та Луганської областей, що наразі не перебувають під контролем української влади, для якої призначена доповідь та рекомендації.

ЄКРН – це орган із захисту прав людини Ради Європи, що складається з незалежних експертів, який здійснює моніторинг проблем расизму, ксенофобії, антисемітизму, нетерпимості та дискримінації за такими ознаками, як расова належність, національне/етнічне походження, колір шкіри, громадянство, релігія та мова (расова дискримінація). Він складає звіти та видає рекомендації державам-членам.

Джерело, 19/09/2017

Спільна заява щодо погіршення ситуації в галузі прав людини в Криму

Серпень 21, 2017

За останній місяць ситуація в галузі прав людини в Криму значно погіршилася. Порушення прав людини окупаційною владою носить демонстративний характер та здійснюються в рамках системної політики по відношенню до цивільного населення Криму.

8 серпня 2017 року у Сімферополі був затриманий і засуджений до 10-ти діб адміністративного арешту 76-річний ветеран кримськотатарського руху Сервер Караметов, який вийшов з одиночним пікетом під будівлю Верховного суду на підтримку заступника голови Меджлісу Ахтема Чийгоза. Затримання відбувалося з непропорційним застосуванням сили, з 11-ої години ранку до 4-ої години вечора Караметова тримали в поліцейській машині, не виводили в туалет, не дозволяли приймати їжу та ліки. Впродовж судового засідання було порушено цілу низку процесуальних гарантій, включаючи доступ захисників, перекладача, а також незалежне дослідження доказів. За результатами розгляду апеляції вирок був залишений в силі, незважаючи на явно непропорціональний характер покарання. Сьогодні Сервер Караметов вже п’ятий день знаходиться в СІЗО міста Сімферополь, а його стан здоров’я викликає серйозне занепокоєння.

14-го серпня 2017 на підтримку Сервера Караметова вийшло ще чотири літніх чоловіки з одиночними пікетами в різних частинах Сімферополя. Всі вони були затримані разом з іншими активістами та правозахисниками. Один учасник пікету був засуджений до адміністративного штрафу в розмірі 10 тис. рублів.

Трохи більше ніж за місяць було винесено 5 політично мотивованих кримінальних вироків, пов’язаних з позбавленням волі: Еміль Мінасов (за пост в соціальних мережах) – 1 рік 3 місяці позбавлення волі, Олексій Стогній (так звана справа «диверсантів») – 3 роки 6 місяців позбавлення волі, Руслан Зейтуллаєв – 15 років позбавлення волі, Володимир Балух – 3 роки 7 місяців позбавлення воли і штраф 10 тис. рублів (близько 170 доларів), Редван Сулейманов (так звана справа «диверсантів») – 1 рік 8 місяців позбавлення волі і 3,5 мільйона рублів (близько 58 тис. доларів) компенсації шкоди. При винесення вироку Редвану Сулейманову суд вперше в російській практиці визнав збитком втрачену вигоду, яка була розрахована непрозоро. 11 вересня очікується винесення вироку заступнику голови Меджлісу кримськотатарського народу Ахтему Чийгозу, прокурор вимагає для нього покарання у вигляді 8 років позбавлення волі.

15 серпня стало відомо про затримання громадянина України Генадія Лимешка в Криму нібито за підозрою в підготовці диверсій.

Масового характеру набувають адміністративні штрафи за прояв солідарності. У липні адміністративні штрафи від 2 до 10 тис. рублів отримали Рустем Меннанов (за згадку Меджлісу в соціальній мережі), Білял Аділов (нібито за погрози на адресу поліцейського) і Наріман Мемедемінов (за присутність під час обшуку у Сейдамета Мустафаєва). Більш того, троє активістів були засуджені до великих штрафів (150 – 300 тис. рублів) за участь в стихійних зборах біля житла кримських татар, в яких проводяться обшуки і затримання: Осман Бєлялов і Еміль Білялов (штраф за повторну участь в стихійних зборах під час обшуків у сусідів), мешканка Бахчисарайського району Зарема (за проукраїнські пости в Інтернеті). Такі штрафи активісти не можуть виплатити власними коштами, в результаті чого їм загрожують конфіскація майна і позбавлення волі.

Всього за один тиждень серпня відбулися три обшуки в різних районах Криму: 2 серпня – у Мамета Куркчі, Радянський район; 9 серпня – у місцевого релігійного діяча Умера Емірамзаєва, с. Кіровське; 10 серпня – в будинку сім’ї Ібрагіма Мірпочаєва, с. Новокленове Білогірського району. Обшуки проводилися у форматі спецоперації: правоохоронці заблокували дороги, попереджали присутніх місцевих жителів про відповідальність за «несанкціоноване масове зібрання», була присутня велика кількість спецтехніки та озброєних співробітників силових структур. В результаті обшуку в Кіровському Умеру Емірамзаєву знадобились послуги служби «швидкої допомоги».

Ми розцінюємо останні події як черговий прояв репресивної політики РФ по відношенню до цивільного населення Криму, і порушення основоположних норм міжнародного права щодо прав людини і гуманітарного права. Затримання і переслідування носять довільний характер, з непропорційним застосуванням сили, спрямовані на залякування і придушення будь-якої активності.

Від імені організацій, що підписались під цією заявою, просимо вас вжити можливих заходів в рамках ваших мандатів для вираження протесту щодо подібної практики і її якнайшвидшого припинення.

Dasha Svyrydova, Українська Гельсінська спілка з прав людини Ugspl;
Tetiana PechonchykЦентр інформації про права людини;
Maria TomakМедійна ініціатива за права людини;
Tasheva Ravil Qızı TamilaКрим_ SOS;
Olexandra MatviychukCenter for Civil Liberties.

Результаты поиска:

Київська Кримська солідарність. Ялтинська справа

Квітень 20, 2018

25 квітня, 19:00
Кримський дім
(вул. Омеляновича-Павленка, 9)

Російська влада звинувачує Еміра-Усеїна Куку, Мусліма Алієва, Вадима Сірука, Енвера Бекірова, Арсена Джеппарова та Рефата Алімова в «участі у терористичній організації» та «плануванні захоплення влади у насильницький спосіб».

Так звана “Ялтинська справа” стала візитною карткою боротьби ФСБ з інакодумцями мусульманами в Криму. Називаючи свої репресивні операції “боротьбою з тероризмом”, силовики вриваються до будинків, проводять незаконні обшуки і затримання.

Цей абсурдний судовий процес є черговою ланкою в цілій низці переслідувань кримських татар та спробою придушити найменші прояви інакомислення. Російська окупаційна влада намагається залякати та змусити мовчати усіх, хто наважується критикувати де-факто владу, або якимось чином висловлює свою громадянську позицію.

Під час заходу усі бажаючі зможуть підписати листівки та написати листи солідарності для Еміра-Усеїна Куку, Мусліма Алієва, Енвера Бекірова, Вадима Сірука, Арсена Джеппарова та Рефата Алімова, які Amnesty International переправить адресатам.

Спікери:
►Дружини політв’язнів
►Рефат Чубаров, Голова Меджлісу кримськотатарського народу
►Марія Гур’єва – речниця Amnesty International в Україні
►Сергій Локтєв, адвокат Еміра-Усеїна Куку

Модератор: Алім Алієв, програмний директор Кримського дому.

Подія на FB.

Джерело:crimeanhousekyiv@gmail.com

Миротворчі місії: чого ми чекаємо і що можемо отримати?

Листопад 24, 2017
Експерти дискусійного клубу платформи Правозахисний порядок денний розбиралися, що таке миротворча місія ООН, коли вона може стати реальною та чого від неї має очікувати Київ та незаконні збройні формування? 
Експерти нагадують, що рішення про введення місії в Україну має приймати консенсусом Рада Безпеки ООН. Однак оскільки Росія — постійний член Радбезу ООН і має право вето, то постає питання, чи дасть вона дозвіл на введення миротворчої місії на умовах України?
Колишній представник миротворчої місії ООН в Ліберії в 2010 – 2011 роках Юрій Бєлоусов сумнівається, що Росія погодиться, аби місія розташувалась на кордоні з Росією, як цього хоче Київ. Для неї буде неприйнятним варіант, коли українські силовики з часом зачистять окуповані території від представників незаконних збройних формувань.
Як компромісний варіант він пропонує розташувати миротворців по периметру конфліктної території.
“Тоді ми не заходимо, не вичищаємо усі незаконні формування, так само й Росія не заходить. За таких умов на конфліктну територію приходить третя сторона і починає працювати над безпекою”, — пояснює Юрій Бєлоусов, який нині є головою громадської організації “Експертний центр з прав людини”. Він додає, що з такою пропозицією Росії буде складно пояснити, чому вона проти.
“УКРАЇНА — ЯК КОЛОБОК, ЯКИЙ НЕ ЗНАЄ, КУДИ КОТИТИСЬ”
Ідея покликати миротворців — це здача нашим президентом дипломатичних позицій. Таким чином він розписався у своїй слабкості та неможливості як президент забезпечити усі процеси у подоланні збройного конфлікту. У цьому переконаний Олег Мартиненко, екс-командир станції “Новий Град” у складі миротворчої місії Цивільної поліції ООН в Боснії та Герцеговини з 1999 по 2001 роки.

Олег Мартиненко
“У нас є усі ресурси, аби навіть у замороженому стані цей конфлікт повільно просувати до вирішення. Це найлегше сказати: “Знаєте, все! Я стомився, я йду. Давайте покличемо миротворців. Вони усе вирішать”. Миротворці дійсно заморозять конфлікт на довгі роки і місцеве населення від цього тільки виграє. Але Україна як держава не матиме зиску, бо ми отримаємо такий анклав у складі України на довгі роки”, — вважає Олег Мартиненко, який зараз працює керівником аналітичного напрямку Української Гельсінської спілки з прав людини.
Тим часом Юрій Бєлоусов вважає, що кожен день збройного конфлікту віддаляє місцеве населення від України.
“Програми у школі, патріотичне виховання населення, інформаційні кампанії віддаляють громадян від нас. Україна не зацікавлена в тому, щоб цей конфлікт затягувався, якщо ми хочемо повернути і людей, і території”, — каже він.
Він наголошує, що миротворча місія ООН — це інструмент досягнення мети для тієї держави, яка розуміє, що вона хоче. Поки ж українці самі не визначились, що саме має “будуватись” на непідконтрольних територіях.
“Що буде на тій території? Незалежна держава? Зрозуміло, що у нас це викликає питання. Автономія у складі України? Але чи готові ми до цього? Ми самі не можемо знайти відповіді на ці питання. Тому будь-яка місія ООН буде викликати ворожі настрої у частини населення, яке завчасно не розуміє, що ми там хочемо. Коли ти не знаєш, куди ти пливеш, жоден вітер попутним не буде”, — каже Юрій Бєлоусов.
Експерти вважають, що миротворча місія ООН можлива після того, як Україна та Росія погодяться на прийнятні один для одного варіанти врегулювання конфлікту.
ЗАВДАННЯ МІСІЇ
Завдання миротворчих місій ООН — розбудувати мир, спостерігати за виконанням перемир’я, контролювати буферну зону між сторонами конфлікту, підтримувати правопорядок, розбудовувати державний устрій на конфліктній території та надавати гуманітарну допомогу, а також демобілізація і реінтеграція комбатантів.
Місії розвиваються у три етапи — створення безпечних умов (peace making), підтримання тривалий час таких умов (peace keeping) та передача відповідальності у питаннях безпеки приймаючій стороні (peace building).
Перш за все у зону конфлікту входить широкий військових контингент.
“Військовий контингент вводиться за узгодженням двома воюючими сторонами. Тому коли незаконні збройні формування погодяться на припинення вогню, вони відходять від лінії розмежування на 20 км, теж саме робить Україна, тоді в цей коридор заходить місія ООН”, — каже Олег Мартиненко.
Військові-миротворці носять уніформу військ країни, з якої вони прибули. Однак аби їх впізнавали ворогуючі сторони вони носять яскраві блакитні шоломи або ж берети із символікою ООН.
“Місія ООН сповідує той принцип, що блакитний колір та позначення “UN” (ООН — ред.) говорять про те, що цілитись у цю людину неможна. На практиці таке трактування призводило до того, що у французького, здається, контингенту блакитні шоломи були зроблені із звичайного пластика. Оскільки французький уряд вважає, що блакитний колір — показник того, що людина знаходиться у безпеці. Він — миротворець”, — пояснює Олег Мартиненко.
Олег Мартиненко тим не менш не виключає нападів та провокацій проти “блакитних шоломів”. Він нагадує, як у вже мирній Боснії у 1996 році невідомі роззброїли один із військових контингентів ООН.
“Військовий контингент вже впакував своє озброєння, речі, аби вже завтра літаком відправитись у далеку Азію. Але у цю ніч невідомі озброєні формування зайшли у табір, арештували весь персонал, вивезли все озброєння, і досі його так ніхто й не знайшов”, — розповідає Олег Мартиненко.
Він наводить статистику, згідно з якою щорічно у 16 діючих місіях помирають до 115 миротворців. 80 людей — із військового контингенту. Інша кількість припадає на поліцейський та цивільний контингенти. Із 80 “блакитних шоломів” військового контингенту 50% помирає від хвороб, а інші 50% від зловмисних дій ворогуючих сторін.
Миротворці можуть використовувати зброю здебільшого тільки для самозахисту. Якщо місії нададуть “жорсткий мандат”, вони можуть стріляти для власного захисту й захисту цивільного населення.
ЧИ СПІВПРАЦЮВАТИМЕ ООН ІЗ НЕЗАКОННИМИ ЗБРОЙНИМИ ФОРМУВАННЯМИ?
Військовий компонент у гарячій зоні зменшується, коли ситуація стабілізується. Далі свою роботу починає поліцейський контингент та розширюється громадянський компонент.
На конфліктну територію прибуває низка міжнародних консалтингових, політичних організацій та технічна підтримка. Вони допомагають розбудувати політичні та виконавчі органи, відновлюють населені пункти, допомагають створювати робочі місця, аби максимально залучити місцеве населення та радять ворогуючим сторонам, як зробити процес інтеграції м’якішим.
Олег Мартиненко вказує, скільки робочих місць із пристойною заробітною платою створить місія тільки для свого забезпечення.
“Якщо ми кажемо про 40 тисяч миротворців, то щонайменше додатково до 1/5 цієї кількості буде набрано перекладачів з місцевого населення, тобто 8 тисяч людей. Так само потрібен персонал з прибирання території, обслуговування технічного парку, комунікаційних мереж тощо, тобто ще до 2 тисяч осіб”, — розповідає він.

Юрій Бєлоусов

“За бажання у регіоні можна зробити міста-сади”, — коментує Юрій Бєлоусов.

Однак експерти роблять застереження, що за наявності високого рівня корупції міжнародна спільнота не буде вкладати кошти, як це було у Боснії та Герцеговині.
Поліцейський компонент потрібний, аби впровадити правоохоронні функції відповідно до міжнародних стандартів, які держава не може сама забезпечити.
Володимир Жминько, учасник поліцейської місії ЄС в Боснії та Герцеговині у 2003 – 2011 роках, каже, що поліцейський контингент може повністю замінити собою правоохоронні органи, як це було у Косово.
“Там не було взагалі жодних правоохоронних структур. Згодом вони почали підбирати людей, навчати їх, створювати місцеву поліцію та передавати їй свої виконавчі функції”, — пояснює він.
За його словами, в реаліях України нові правоохоронні органи можуть складатись як із “правоохоронців незаконних збройних формувань”, так і з переведених службовців із підконтрольних Києву територій.
Однак як буде насправді — достеменно невідомо. Це питання мають вирішити ворогуючі сторони під час обговорення мандату і повноважень місії до її введення, переконаний Юрій Бєлоусов.
“Чи погодяться збройні формування на те, щоб ООН створювало поліцію з нуля? Гаразд, припустимо, вони склали зброю. Постає питання, з кого саме будуть формуватись місцеві правоохоронці та розбудовуватиметься держава? Питань мільярд. Усі вони будуть вирішуватись задовго до введення контингенту”, — каже Юрій Бєлоусов.
Експерти одностайні — “блакитні шоломи” будуть співпрацювати із де-факто владою. Вони сприйматимуть міліціонерів ОРДЛО як легітимних і таких, які виконують свої обов’язки. Причина криється у розділі “Дії поліції в умовах вторгнення” Європейського кодексу поліцейської етики Ради Європи.
У документі йдеться, що під час агресії іншої країни поліція зобов’язана виконувати свої функції із забезпечення захисту громадян і не має бути стороною конфлікту. Кодекс забороняє окупаційній владі карати міліціонера, який лишився виконувати професійні зобов’язання. Так само заборона карати за роботу під час окупації розповсюджуватиметься на український уряд, як тільки він відновить контроль на сході України.
“Місія буде слідкувати, аби місцеві правоохоронці у відповідності із європейськими стандартами виконували функції із забезпечення охорони життя та здоров’я мирного населення. Якщо вони роблять щось не так, місія ініціює розслідування з боку місцевої влади про притягнення правоохоронців до дисциплінарної та кримінальної відповідальності. Адже дію законів ніхто не скасовував”, — пояснює Олег Мартиненко.
Юрій Бєлоусов згадує свій досвід у миротворчих місіях.
“Коли ми прибували у гарячі точки, де були 2 – 4 сторони, нам було взагалі байдуже, хто з них правий, хто винний, хто перший почав стріляти, де коріння конфлікту. Наше завдання було стабілізувати становище і запустити мирний процес”, — каже експерт і додає, що “блакитні шоломи” змушені будуть співпрацювати з де-факто владою, аби досягти їхніх задач.
Олег Мартиненко резюмує, що від місії виграє місцеве населення. Коли вона увійде у конфліктну територію, вона, за його словами, не буде дослухатись до політиків з обох сторін, а виконуватиме свою роботу відповідно до стандартів ООН та Європейського Союзу.
ЧИ ЗМОЖУТЬ ПЕРЕСЕЛЕНЦІ ПОВЕРТАТИСЬ ДОДОМУ? 
Експерти звертають увагу, що навіть активісти Євромайдану зможуть повернутись на підконтрольну ООН територію. Громадянам повертатимуть ті помешкання, які були відчужені незаконними збройними формуваннями.
“Місія дотримується прав людини, зокрема, й захищатиме право на власність. Приклад Боснії та Герцеговини показує: коли переселенці почали повертатись, то їм через різні механізми поновлювали право на власність за участі міжнародних структур та місцевих правоохоронців”, — розповідає Володимир Жминько.
Він згадує, як у Боснії кандидати на державні посади перевірялись, чи проживали вони у власності переселенців.
“Якщо, наприклад, поліцейський жив у помешканні переселенця, для нього дорога в поліцію була закритою”, — коментує експерт.
ЯКЕ ЗАКОНОДАВСТВО ДІЯТИМЕ ДЛЯ МИРОТВОРЦІВ?
Місія керуватиметься українським законодавством, але паралельно вона спонукатиме де-факто місцеві органи покращувати свої “закони” та “нормативні акти” з тим, щоб вони відповідали міжнародним стандартам.
“Радник, який сидітиме поряд з мером або “очільником” незаконного збройного формування казатиме: “Ось тут у вас низка статей не відповідають європейським стандартам. Потрібно ось таку редакцію сюди впровадити”. У випадку саботування рішень місії розпочинатиметься політичне врегулювання питання через дипломатію”, — пояснює Олег Мартиненко.
Він зауважує, що тимчасова адміністрація ООН, немов шлюз, буде вирівнювати законодавство за міжнародними стандартами як на сході країни, так в самій Україні. Місія лишатиметься у конфліктній території доти, доки обидві сторони не вирівняють своє законодавство.
“Українському керівництву можуть сказати: “Ми будемо тут, поки ви не проявите політичну волю і не змусите уряд зробити так, щоб ті люди, які живуть на підконтрольних ООН територіях, не боялись зняття місії та переходу у мирний стан з усією країною”, — розповідає Олег Мартиненко. Рішення про призупинення або скасування мандату миротворчої місії приймає Радбез ООН.
До миротворця, який вчинив злочин, застосовуватиметься законодавство країни перебування. Його можуть засудити на території України або ж депортувати в рідну країну, аби він відбув покарання.
“За дисциплінарні та адміністративні правопорушення миротворця зазвичай репатріюють додому. Часом це — найгірше покарання для людей, які приїхали до місії, орієнтуючись на досить високу оплату — $80 – 100 на добу”, — пояснює Олег Мартиненко.
У будь-якої місії ООН працює відділ внутрішнього розслідування, який займається будь-якими порушеннями кодексу етики.
ЗА ЩО КРИТИКУВАЛИ МІСІЇ ООН?
“Блакитні шоломи” критикують за повільне відрядження до зони конфлікту. Зазвичай на їхнє відрядження йде не менше півроку.
Миротворців звинувачують у малій ефективності врегулювання конфліктів. Досі триває перша місія, яка стартувала у 1948 році на Близькому Сході.
Критикують також бельгійських миротворців за те, що їм не вдалось попередити геноцид тутсі у Руанді у 1994 році. Бельгія вивела свої війська після вбивства 10-х службовців. У Руанді загинули щонайменше 800 тисяч людей.
Окрім цього, нідерландським миротворцям закидають, що їм не вдалось захистити близько 300 мусульман від боснійських сербів у Сребрениці у 1995 році. Після того, як військові формування боснійських сербів захопили безпечну зону ООН, нідерландський батальйон видав мусульман. Загалом тоді за декілька днів від рук боснійських сербів загинули 8 тисяч 373 мусульманських чоловіків та хлопчиків.

Не треба сподіватись, що військовий контингент місії ООН буде захищати цивільних, наголошує Володимир Жминько. Завдання місії забезпечувати дотримання прав людини не військовими методами.

Володимир Жминько
За його словами, коли місії не вдається виконати свої задачі, вона може звернутись за допомогою до регіональних структур.
 “Вони будуть присутні, не ставатимуть на жодну сторону, документуватимуть порушення та злочини, робитимуть звіти. Вони вводяться у гарячу точку як стабілізуючий фактор”, — коментує він. 
“Приклад Боснії. Коли миротворчі сили ООН не справлялись у 1995 році, вони звернулись до сил НАТО. Альянс увійшов до зони як стабілізуюча сила із важким озброєнням і був там до 2004 року. Це зіграло вирішальну роль у підписанні мирного договору”, — зауважує Володимир Жминько.
“Коли ситуація стабілізувалась, вирішили передати функції із завершення розбудови миру у країні регіональним структурам. Тоді місія ООН завершила своє існування. Подальші 9 років, до 2011 року, функції виконувала поліцейська місія Європейського Союзу”, — додає він.
ХТО РОЗСЛІДУВАТИМЕ МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ?
Питання переслідування винних у міжнародних злочинах залежатиме від того, у чиїй юрисдикції будуть ці злочини.
Володимир Жминько нагадує, що воєнні злочини у Боснії були під юрисдикцією Міжнародного трибуналу з колишньої Югославії. Після того, як до відповідальності притягнули основних воєнних злочинців у боснійській прокуратурі, створили відділ із розслідування воєнних злочинів, куди увійшли міжнародні прокурори.
“Згодом міжнародні прокурори пішли, лишились лише місцеві, які зараз займаються воєнними злочинами. Трибунал передав матеріали, які лишились, аби вони їх дорозслідували”, — розповідає екс-керівник регіонального відділу розслідування порушень прав людини у Боснії та Герцеговоні у 1997 – 1998 роках Володимир Жминько.
Наразі місцева влада розслідує поодинокі міжнародні злочини — зґвалтування, мородерства та інші.
За його словами, притягнення до відповідальності міжнародних злочинців у країні було у пріоритеті для досягнення миру, але його відклали на довгий час.
“І тільки коли ситуація стабілізувалась і був встановлений повний контроль над порядком, тоді почали розслідувати та затримувати підозрюваних”, — коментує він і додає, що міжнародні злочини не мають терміну давності.
Експерти наголошують, що з початку введення місії у гарячу точку, вона обов’язково почне документувати міжнародні злочини за Римським статутом для майбутнього правосуддя.
Володимир Жминько згадує Біляну Плавшич, яка відбула два президентські терміни у Сербії. Попри підтримку західних країн, її все одно засудив Міжнародний трибунал з колишньої Югославії.
“У 2005 році, коли вона не могла переобиратись на третій термін, наступного дня після обрання іншого президента Міжнародний суд з колишньої Югославії оприлюднив обвинувальний висновок про її воєнні злочини. Вона як публічна людина відразу зателефонувала в Гаагу і сказала, що вилітає туди”, — розповідає Володимир Жминько.
Суд звинуватив жінку у співучасті в геноциді, злочинах проти людяності та у порушенні правил ведення війни. Жінка пішла на угоду із слідством і отримала 11 років ув’язнення. Однак Біляна Плавшич відбула дві третини терміну. Шведський суд звільнив її, взявши до уваги її зразкову поведінку.
АМНІСТІЯ БОЙОВИКІВ
Олег Мартиненко вважає, якщо Україна хоче повернути людей, а не лише територію, то їй варто вже зараз щонайменше розробляти різні варіанти амністії.
“Навіть якщо не буде миротворчої місії, ми маємо говорити про індивідуальну амністію. Людина має постати перед судом, де суд винесе вирок про те, що вона винна у злочинах за певний період, стукне молотком і скаже: “В силу закону про амністію або альтернативного закону покарань за злочини воєнного часу Вам призначається умовний термін/або ж Ви — амністовані”, — каже він.
“Якщо ж говоритимемо про люстрацію, то маємо казати, що спеціальної перевірки мають зазнати керівний склад щонайменше судової адміністрації та правоохоронних органів. Ми на це маємо право, бо вони грали керівну роль. А середню та нижню ланку на рівні виконавців можемо залишити без спецперевірки. Якщо ми показуємо їм добру волю, то нам вигідно поступити так, щоб усе населення “Л/ДНР” не взяло валізи і не подалося до Росії. Тоді ми отримаємо землю без населення. Чи нам це потрібно? Адже пустуючих сел у нас й так вистачає”, — додає правозахисник.
ХТО ПЛАТИТЬ ЗА МІСІЮ?
“Блакитні шоломи” фінансуються із бюджету ООН, куди кожна країна-член віддає свій внесок.
Цьогоріч на активні 16 миротворчих операцій у світі загалом планували витратити близько $7,9 мільярдів. Але влітку стало відомо про скорочення видатків майже на $600 тисяч через бажання президента США Дональда Трампа скоротити витрати на ООН.
Рішення про відправку своїх солдат та поліцейських до зони конфлікту приймає кожна із держав окремо.
Микола Мирний, журналіст Центру інформації про права людини http://bit.ly/2zyL6rg

Відкрита заява правозахисних і громадських організацій України з приводу незаконних обшуків в Криму

Листопад 9, 2017

8 листопада 2017 року, з ранку у різних регіонах Криму (Бахчисараї, Старому Криму, Сімферопольському районі) відбулися незаконні обшуки в домах кримськотатарських активістів та учасників громадського руху “Кримська солідарність” – Сєйтумєра Сєйтумєрова, Ельдара Кантємирова, голови регіонального меджлісу Екрєма Абдульватова, Алімдара (Руслана) Бєлялова, Халіда Бєлялова. Крім того, до відділень окупаційної поліції відвезли ще п’ятьох кримських татар, які працевлаштовані в одного з затриманих активістів – Асан Зєкєр’яєв, Алім Зєкєр’яєв, Рєсуль Абдураманов, Мустафа Ісаєв, Амєт Умєров. Де-факто суд визнав Сейтумера Сейтумерова винним за ч. 1 ст. 20.3 КоАП РФ (Пропаганда або публічна демонстрація забороненої символіки) та призначив покарання у вигляді адміністративного штрафу у розмірі 2 тисяч рублів. Цього ж ранку, після обшуку в будинку Абдурахмана Меджитова, його доправили до окупаційного суду, де була винесена постанова щодо притягнення Меджитова до адміністративного покарання у вигляді арешту протягом 15 діб за одиночний пікет 11 жовтня 2017 року.

Незаконні обшуки та затримання, вибіркове застосування норм “екстремістського і антитерористичного” законодавства окупаційною владою Росії у Криму стали інструментом систематичного переслідування активістів та повного придушення громадянського суспільства на півострові.

Останні масові безпідставні обшуки у домах кримськотатарських активістів, зокрема  учасників громадського руху “Кримська солідарність”, вказують на цілеспрямований тиск на активістів з метою припинення їх діяльності щодо висвітлення ситуації та захисту від порушень прав людини в Криму.

 

Враховуючи вищевикладене, звертаємося

 

До урядів країн Європейського Союзу, Швейцарії, США, Канади:

– вимагати від РФ припинити переслідування представників кримськотатарської та української громади, громадських журналістів та громадянського суспільства у Криму;

– посилити санкції проти посадових осіб окупаційної влади Криму та Російської Федерації, які причетні до політично мотивованих переслідувань, до грубого порушення свободи мирних зібрань, свободи слова та свободи об’єднань і асоціацій.

 

До міжнародних організацій:

– сприяти забезпеченню роботи незалежних моніторингових місій з прав людини на окупованому Кримському півострові

– посилити міжнародний вплив на Російську Федерацію з метою притягненя до відповідальності та припинення незаконних дій представників РФ щодо грубих порушень прав людини в окупованому Криму.

 

До влади України:

– відкрити кримінальні провадження та розслідувати факти незаконних затримань та обшуків у активістів, проведення ефективного розслідування по цих злочинах з наступним притягненням до відповідальності осіб, винних у порушенні прав людини та норм міжнародного гуманітарного права у Криму;

– розробити та прийняти відповідні зміни до законодавства України з метою створення координаційного органу, забезпечення захисту та підтримки осіб, що постраждали внаслідок незаконного політично мотивованого переслідування з боку окупаційної влади Криму та РФ.

 

Кримська правозахисна група

Українська Гельсінська спілка з прав людини

Центр інформації про права людини

ГО “КримSOS”

ГО “Правозахисний рух Криму”

Громадський рух “Кримська Солідарність”

Центр громадянських свобод і кампанія LetMyPeopleGo

Відкрилась виставка “Доросле кримське дитинство” Антона Наумлюка в рамках кампанії LetMyPeopleGo

Жовтень 21, 2017

Вчора о 19.00 відбулося урочисте відкриття виставки “Доросле кримське дитинство” виставка Антона Наумлюка організованої Center for Civil Liberties в рамках кампанії Let My People Go Ukraine яку веде Євроймайдан-SOS. З вітальними словами виступили – автор виставки Anton Naumlyuk, лідер кримсько-татарського народу Mustafa Dzhemilev, голова Меджлісу кримськотатарського народу і депутат і народний депутат Рефат Чубаров, перший заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб Yusuf Kurkchi, програмний директор Кримського Дому Alim Aliev, родичі політичних в’язнів Кремля – Ігор Гриб і Оксана Стогний і волонтерка Центру Громадянських Свобод і одна з безпосередніх організаторок Олександра Сурган. На виставці було представлено 16 світлин дітей кримских політв’язнів і їх короткі історії, перекладені 4 мовами. Глядачам було представлено також інсталяцію – 16 кліток, в яких ув’язнено дитячі іграшки, своєрідний іграшковий пікет. Інсталяція покликана привернути увагу до того, що в заручниках режиму залишаються вже понад 100 дітей, які лишились без батьківського піклування.
— Це повинні бачити депутати. Я дуже вражений цими фотографіями. Ми не перебуваємо в цій ситуації, в якій перебувають ці батьки і діти. Розумом ми можемо розуміти, але про те, що вони відчувають, ми може тільки здогадуватися, — висловився Рефат Чубаров.
Виставка триватиме до 1 листопада, влключно, після чого організатори планують продемонструвати її на інших українських і міжнародних арт-майданчиках.

Європарламент ухвалив резолюцію, що засуджує Росію за порушення прав людини у Криму

Жовтень 6, 2017
Депутати Європарламенту проголосували за резолюцію про порушення Росією прав людини в окупованому Криму

Про це повідомляється на сайті Європарламенту.

У прийнятому документі зазначено, що ЄС виступає із засудженням випадків переслідування татар та винесенням їм вироків.

“Ми засуджуємо винесення вироків кримсько-татарського лідеру і заступнику голови Меджлісу Ільмі Умерову, заступнику Меджлісу Ахтему Чийгозу, журналістові Миколі Семені”, – йдеться в документі

Також європарламентарі вимагають скасування обвинувачувальних вироків, негайного і беззастережного звільнення Умерова і Чийгоза та негайного і беззастережного зняття всіх обвинувачень з Семени.

Окремо в Європарламенті наголосили, що заборона російським судом кримськотатарського Меджлісу – це порушення прав людини.

Загалом резолюцією засудили вироки ще 44 українцям, які винесли російські суди та окупаційна влада Криму.

Депутати Європарламенту закликали Європейський суд з прав людини у пріоритетному порядку розглядати всі позови, подані з Криму, бо на їхню думку, російська судова система не може надати і не надає юридичної допомоги у цих справах.

Крім того, у Європарламенті закликали сформувати механізми моніторингу дотримання прав людини в Криму та забезпечити російською стороною доступ міжнародних організацій на півострів.

“Європарламент закликає російську владу як окупаційну владу, що встановила контроль над Кримом, забезпечити безперешкодний доступ представників ООН, ОБСЄ та РЄ з прав людини для розслідування ситуації на півострові”, – йдеться в документі.

Джерело, 05/10/2017

В’язні анексії: найгучніші справи кримських “заручників Кремля”

Вересень 28, 2017

Після вироку Ільмі Умерову DW нагадує про найбільш резонансні справи щодо українських громадян в Криму.

Акція на підтримку Олега Сенцова

Акція на підтримку у’вязненого в Росії українського режисера Олега Сенцова

 

Сімферопольський районний суд анексованого Криму 27 вересня засудив заступника голови Меджлісу кримськотатарського народу Ільмі Умерова до двох років ув’язнення у колонії-поселенні. Вирок суду виявився більш суворим за вимогу обвинувачення, яке вимагало призначити умовний термін покарання.

Умерову закидають “заклики до порушення територіальної цілісності РФ”. В українському міністерстві закордонних справ цей вирок назвали незаконним і злочинним та закликали звільнити засудженого та інших політв’язнів. Про політичну вмотивованість справи заявила і керівниця Кримської правозахисної групи Ольга Скрипник.

І хоча до подання апеляції Умеров перебуватиме вдома, відтепер він фактично став ще одним українським політичним ув’язненим в анексованому Росією Криму. DW вирішила нагадати про найгучніші випадки переслідувань на території півострова.

Ільмі Умеров

Ільмі Умеров

 

“Справа 26 лютого”

Ще одного заступника голови Меджлісу кримськотатарського народу Ахтема Чийгоза 11 вересня цього року російським судом засуджено до 8 років ув’язнення. Чийгоза звинуватили в організації масових заворушень на мітингу 26 лютого 2014 року в Сімферополі. В цей день біля будівлі Верховної Ради Автономної Республіки Крим відбувався мітинг проукраїнських активістів одночасно із контрзібранням представників проросійських організацій. Сам Чийгоз назвав процес “судилищем”, спростувавши причетність членів Меджлісу до заворушень.

Окрім українського МЗС, звільнити Чийгоза вимагали й у зовнішньополітичній службі ЄС. У заяві Європейської служби зовнішніх зв’язків після оголошення вироку вкотре нагадали, що заборона діяльності Меджлісу та його керівників “являють собою серйозні і неприйнятні порушення їхніх прав”, згадавши в документі також і справу Умерова.

Від справи “26 лютого”, по якій засуджено Чийгоза, раніше в окреме провадження виділили епізоди з низкою інших звинувачень: від участі в масових заворушеннях до завдання тілесних ушкоджень. У його рамках обвинувачення пред’являють вісьмом іншим фігурантам: Алі Асанову, Мустафі Дегерменджи, Ескендеру Кантемірову, Таляту Юнусову, Ескендеру Емірвалієву, Арсену Юнусову та Ескендеру Небієву. Перші двоє зараз перебувають під домашнім арештом, а до 6 квітня цього року їх тримали в сімферопольському слідчому ізоляторі.

Справа Хізб ут-Тахрір

До анексії Криму Росією “Хізб ут-Тахрір” – політичний ісламський рух, що займається релігійною, просвітницькою та політичною діяльністю, – діяв на території України безперешкодно. Але у РФ організація є забороненою ще з 2003 року, коли Верховний суд Росії включив її у перелік 15-ти об’єднань, названих “терористичними”. Тому з початку 2014 року тисячі кримських мусульман опинилися під загрозою кримінального переслідування за участь або “організацію діяльності терористичної організації”.

Загалом у справі “Хізб ут-Тахрір” вже затримано 19 осіб, четверо із яких засуджені. Найбільш жорсткий вирок винесений Руслану Зейтуллаєву, якому у вересні 2016 року Північно-Кавказький окружний військовий суд присудив сім років в’язниці. Але внаслідок оскаржень вироку з боку прокуратури та перегляду справи Верховним судом РФ термін ув’язнення збільшений до 15 років. Ще троє засуджених разом із Зейтуллаєвим – Рустем Ваітов, Нурі Прімов та Ферат Сайфуллаєв – отримали по п’ять років позбавлення волі кожен. Засуджені не визнавали своєї вини, під час суду на знак протесту вони заклеїли роти і вдягли футболки з надписами “Спектакль завершено”.

Адвокат більшості обвинувачених у цій справі Еміль Курбедінов запевняє, що у російських правоохоронців немає жодних доказів, які би підтверджували провину його підзахисних, а саме слідство проходить з численними порушеннями прав обвинувачених. Низка правозахисників називає цю справу вмотивованою за релігійною ознакою, а український МЗС “політично вмотивованою” та такою, що базується на “сфабрикованих звинуваченнях”.

Кримська четвірка

Ще чотирьох громадян України – Олексія Чирнія, Геннадія Афанасьєва, Олександра Кольченка та Олега Сенцова – суд також звинуватив у злочинах, кваліфікованих як “терористичні дії”. Йдеться про підпал дверей кримського офісу партії “Єдина Росія” та підготовку підриву пам’ятника Леніну і меморіалу “Вічний вогонь” у Сімферополі в 2014 році. За версією слідства, всі ці злочини мали відбутися в рамках діяльності “терористичної групи”, до якої входили ще декілька осіб, окрім засудженої четвірки.

Судом найбільш суворо був покараний український режисер Олег Сенцов, який проходив у справі як організатор “диверсійно-терористичної групи “Правого сектору” й отримав у підсумку 20 років ув’язнення у колонії суворого режиму. Лівий активіст Олександр Кольченко отримав 10 років у колонії суворого режиму, а викладач історії Олексій Чирній і фотограф Геннадій Афанасьєв – по 7 років ув’язнення.

До звільнення Сенцова та інших фігурантів справи Росію закликають в Україні та західних урядах, Європейському парламенті, низці правозахисних організацій, а також багато представників світового та навіть російського кінематографу, серед яких директор Європейської кіноакадемії Маріон Дьорінг та відомі режисери Педро Альмодовар, Вім Вендерс, Кшиштоф Зануссі, Анджей Вайда та Олександр Сокуров.

У червні минулого року одного з ув’язнених у справі Геннадія Афанасьєва разом з іншим українським політв’язнем Юрієм Солошенком в обмін на звільнення активістів сепаратистської організації “Народна рада Бесарабії” помилував президент РФ Володимир Путін.

Та інші

Микола Семена

Микола Семена

 

У переліку кримських політв’язнів також Олександр Костенко, якого в травні 2015 року в Криму було засуджено до трьох років і 11 місяців позбавлення волі за завдання тяжких тілесних ушкоджень співробітникові “Беркута” під час подій на Майдані у 2014 році. Сторону обвинувачення представляла тодішня “прокурорка Криму” Наталія Поклонська. За аналогічними звинуваченнями у Криму шість років позбавлення волі отримав Андрій Коломієць, який нібито кидав “коктейлі Молотова” у “беркутівців” під час Євромайдану в Києві.

Також 22 вересня цього року в Сімферополі винесено вирок журналісту “Радіо Свобода” Миколі Семені. За “публічні заклики до порушення територіальної цілісності Росії” його засудили до двох з половиною років позбавлення волі умовно із випробувальним терміном у три роки та забороною займатися публічною діяльністю протягом трьох років. Правозахисні та журналістські організації називають ці переслідування політично вмотивованими, а МЗС України вважає цю справу одним із прикладів тиску та репресій щодо українських журналістів на анексованому півострові.

Загалом, за даними зовнішньополітичного відомства України, в тюрмах та ізоляторах Росії та Криму утримується більше 30 українських громадян. “Кількість громадян України, затриманих нелегітимними російськими органами на території окупованого півострова за обвинуваченнями у “тероризмі”, “екстремізмі” та “диверсійній діяльності”, постійно збільшується”, – додають у МЗС.

Джерело, 28/09/2017

У Раді Європи вітають прогрес України у боротьбі з ненавистю та дискримінацією, але вказують на наявні проблеми у цій сфері

Вересень 19, 2017

Про це йдеться у п’ятій доповіді Європейської комісії проти расизму та нетерпимості (ЄКРН) Ради Європи, яка була оприлюднена у вівторок, повідомляє власний кореспондент Укрінформу.

«Незважаючи на те, що ми вітаємо досягнутий прогрес, існують проблеми, які все ще викликають серйозне занепокоєння»,– сказав Крістіан Ахлунд, голова ЄКРН.

Як ідеться у прес-релізі Ради Європи, «комісія з боротьби з дискримінацією вважає, що конфлікт в Україні призвів до різкого зростання ненависті та загалом негативно вплинув на вразливі групи».

У своїй новій доповіді про Україну комісія проти расизму Ради Європи запропонувала ухвалити нові правові положення щодо боротьби з дискримінацією, розслідування злочинів на грунті ненависті, інтеграції ромів та солідарності з внутрішніми переселенцями (ВПО).

Водночас, як вважають автори документа, «необхідно активізувати зусилля, спрямовані на припинення расистського насильства й ненависті щодо представників ЛГБТ-спільноти та ромів, які домінують в публічному дискурсі, й поліпшити умови життя для ВПО».

«Я сподіваюся, що влада врахує рекомендації, які містяться в доповіді», – сказав генеральний секретар Ради Європи Торбйорн Ягланд.

Зі свого боку, як він відзначив, «Рада Європи продовжуватиме співпрацювати з владою України у сфері боротьби з ненавистю та дискримінацією меншин і сприяння толерантності та взаєморозумінню, зокрема через розроблений План дій для України на 2018-2021 роки».

Європейська комісія проти расизму та нетерпимості зазначила, що Закон «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», ухвалений у 2012 році, значною мірою відповідає її рекомендаціям та що введення в дію положень, які забороняють дискримінацію на основі сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності, в Трудовому кодексі у 2015 році було позитивним кроком.

«Конфлікт, який триває в Україні, призвів до різкого зростання ненависті за останні три роки й негативно вплинув на вразливі групи в цілому», – також вважає Ахлунд.

У своїй доповіді ЄКРН підкреслює, що внаслідок незаконної анексії Криму Російською Федерацією та збройного конфлікту на сході України, в політичному дискурсі переважає «антиросійська риторика». Проте, як повідомляється, у Києві та інших регіонах зафіксовано мало випадків залякування або нападів на окремих осіб чи групи на основі їхньої російської ідентичності.

У доповіді визначено, що, «незважаючи на те, що в українському суспільстві існує висока ступінь солідарності з ВПО, і більшість із них були прийняті з розумінням та підтримкою у 2014 році, здається, що початкове співчуття наразі зменшується. ВПО стикаються з труднощами під час реєстрації місця проживання, що ускладнює доступ до прав, житла та роботи».

«У 2014 та 2015 роках спостерігалося збільшення насильства щодо осіб із ЛГБТ-спільноти. Продовжують надходити повідомлення про насильство на грунті расової ненависті, вчинене співробітниками поліції, а також їхнє невтручання, щоб зупинити расистські та гомофобні напади», – вважають автори доповіді.

ЄКРН також надає ряд рекомендацій українській владі. Вони вимагають визначити пріоритети, а їхня реалізація буде відстежуватися протягом двох років: зазначити у Кримінальному кодексі сексуальну орієнтацію та гендерну ідентичність як обставини, а отже, криміналізувати підбурювання до ненависті на грунті гомо/трансфобії; звільнити від сплати судових витрат ромів, які прагнуть підтвердити свою особу з метою одержання документів, що посвідчують особу.

Серед інших рекомендацій – надання повноважень щодо розслідування Уповноваженому Верховної Ради з прав людини; включення сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності як обставин у Закон «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні»; створення системи збору статистичних даних про інтеграцію ромів; покращення доступу дітей ромів до дошкільних закладів і припинення їхньої сегрегації та залякування в школах; поліпшення доступу біженців до соціальних пільг, житла, освіти, вивчення мов та роботи; вирішення питань житла та зайнятості ВПО та інвестування коштів у їхню інтеграцію; створення незалежного від поліції та прокуратури органу для розслідування правопорушень, пов’язаних із расовою дискримінацією, з боку співробітників поліції.

Звіт охоплює період часу з 2011 року по 23 березня 2017 року. Він не враховує ситуацію в АР Крим та місті Севастополі, а також в деяких районах Донецької та Луганської областей, що наразі не перебувають під контролем української влади, для якої призначена доповідь та рекомендації.

ЄКРН – це орган із захисту прав людини Ради Європи, що складається з незалежних експертів, який здійснює моніторинг проблем расизму, ксенофобії, антисемітизму, нетерпимості та дискримінації за такими ознаками, як расова належність, національне/етнічне походження, колір шкіри, громадянство, релігія та мова (расова дискримінація). Він складає звіти та видає рекомендації державам-членам.

Джерело, 19/09/2017

Спільна заява щодо погіршення ситуації в галузі прав людини в Криму

Серпень 21, 2017

За останній місяць ситуація в галузі прав людини в Криму значно погіршилася. Порушення прав людини окупаційною владою носить демонстративний характер та здійснюються в рамках системної політики по відношенню до цивільного населення Криму.

8 серпня 2017 року у Сімферополі був затриманий і засуджений до 10-ти діб адміністративного арешту 76-річний ветеран кримськотатарського руху Сервер Караметов, який вийшов з одиночним пікетом під будівлю Верховного суду на підтримку заступника голови Меджлісу Ахтема Чийгоза. Затримання відбувалося з непропорційним застосуванням сили, з 11-ої години ранку до 4-ої години вечора Караметова тримали в поліцейській машині, не виводили в туалет, не дозволяли приймати їжу та ліки. Впродовж судового засідання було порушено цілу низку процесуальних гарантій, включаючи доступ захисників, перекладача, а також незалежне дослідження доказів. За результатами розгляду апеляції вирок був залишений в силі, незважаючи на явно непропорціональний характер покарання. Сьогодні Сервер Караметов вже п’ятий день знаходиться в СІЗО міста Сімферополь, а його стан здоров’я викликає серйозне занепокоєння.

14-го серпня 2017 на підтримку Сервера Караметова вийшло ще чотири літніх чоловіки з одиночними пікетами в різних частинах Сімферополя. Всі вони були затримані разом з іншими активістами та правозахисниками. Один учасник пікету був засуджений до адміністративного штрафу в розмірі 10 тис. рублів.

Трохи більше ніж за місяць було винесено 5 політично мотивованих кримінальних вироків, пов’язаних з позбавленням волі: Еміль Мінасов (за пост в соціальних мережах) – 1 рік 3 місяці позбавлення волі, Олексій Стогній (так звана справа «диверсантів») – 3 роки 6 місяців позбавлення волі, Руслан Зейтуллаєв – 15 років позбавлення волі, Володимир Балух – 3 роки 7 місяців позбавлення воли і штраф 10 тис. рублів (близько 170 доларів), Редван Сулейманов (так звана справа «диверсантів») – 1 рік 8 місяців позбавлення волі і 3,5 мільйона рублів (близько 58 тис. доларів) компенсації шкоди. При винесення вироку Редвану Сулейманову суд вперше в російській практиці визнав збитком втрачену вигоду, яка була розрахована непрозоро. 11 вересня очікується винесення вироку заступнику голови Меджлісу кримськотатарського народу Ахтему Чийгозу, прокурор вимагає для нього покарання у вигляді 8 років позбавлення волі.

15 серпня стало відомо про затримання громадянина України Генадія Лимешка в Криму нібито за підозрою в підготовці диверсій.

Масового характеру набувають адміністративні штрафи за прояв солідарності. У липні адміністративні штрафи від 2 до 10 тис. рублів отримали Рустем Меннанов (за згадку Меджлісу в соціальній мережі), Білял Аділов (нібито за погрози на адресу поліцейського) і Наріман Мемедемінов (за присутність під час обшуку у Сейдамета Мустафаєва). Більш того, троє активістів були засуджені до великих штрафів (150 – 300 тис. рублів) за участь в стихійних зборах біля житла кримських татар, в яких проводяться обшуки і затримання: Осман Бєлялов і Еміль Білялов (штраф за повторну участь в стихійних зборах під час обшуків у сусідів), мешканка Бахчисарайського району Зарема (за проукраїнські пости в Інтернеті). Такі штрафи активісти не можуть виплатити власними коштами, в результаті чого їм загрожують конфіскація майна і позбавлення волі.

Всього за один тиждень серпня відбулися три обшуки в різних районах Криму: 2 серпня – у Мамета Куркчі, Радянський район; 9 серпня – у місцевого релігійного діяча Умера Емірамзаєва, с. Кіровське; 10 серпня – в будинку сім’ї Ібрагіма Мірпочаєва, с. Новокленове Білогірського району. Обшуки проводилися у форматі спецоперації: правоохоронці заблокували дороги, попереджали присутніх місцевих жителів про відповідальність за «несанкціоноване масове зібрання», була присутня велика кількість спецтехніки та озброєних співробітників силових структур. В результаті обшуку в Кіровському Умеру Емірамзаєву знадобились послуги служби «швидкої допомоги».

Ми розцінюємо останні події як черговий прояв репресивної політики РФ по відношенню до цивільного населення Криму, і порушення основоположних норм міжнародного права щодо прав людини і гуманітарного права. Затримання і переслідування носять довільний характер, з непропорційним застосуванням сили, спрямовані на залякування і придушення будь-якої активності.

Від імені організацій, що підписались під цією заявою, просимо вас вжити можливих заходів в рамках ваших мандатів для вираження протесту щодо подібної практики і її якнайшвидшого припинення.

Dasha Svyrydova, Українська Гельсінська спілка з прав людини Ugspl;
Tetiana PechonchykЦентр інформації про права людини;
Maria TomakМедійна ініціатива за права людини;
Tasheva Ravil Qızı TamilaКрим_ SOS;
Olexandra MatviychukCenter for Civil Liberties.

Результаты поиска:

Київська Кримська солідарність. Ялтинська справа

Квітень 20, 2018

25 квітня, 19:00
Кримський дім
(вул. Омеляновича-Павленка, 9)

Російська влада звинувачує Еміра-Усеїна Куку, Мусліма Алієва, Вадима Сірука, Енвера Бекірова, Арсена Джеппарова та Рефата Алімова в «участі у терористичній організації» та «плануванні захоплення влади у насильницький спосіб».

Так звана “Ялтинська справа” стала візитною карткою боротьби ФСБ з інакодумцями мусульманами в Криму. Називаючи свої репресивні операції “боротьбою з тероризмом”, силовики вриваються до будинків, проводять незаконні обшуки і затримання.

Цей абсурдний судовий процес є черговою ланкою в цілій низці переслідувань кримських татар та спробою придушити найменші прояви інакомислення. Російська окупаційна влада намагається залякати та змусити мовчати усіх, хто наважується критикувати де-факто владу, або якимось чином висловлює свою громадянську позицію.

Під час заходу усі бажаючі зможуть підписати листівки та написати листи солідарності для Еміра-Усеїна Куку, Мусліма Алієва, Енвера Бекірова, Вадима Сірука, Арсена Джеппарова та Рефата Алімова, які Amnesty International переправить адресатам.

Спікери:
►Дружини політв’язнів
►Рефат Чубаров, Голова Меджлісу кримськотатарського народу
►Марія Гур’єва – речниця Amnesty International в Україні
►Сергій Локтєв, адвокат Еміра-Усеїна Куку

Модератор: Алім Алієв, програмний директор Кримського дому.

Подія на FB.

Джерело:crimeanhousekyiv@gmail.com

Миротворчі місії: чого ми чекаємо і що можемо отримати?

Листопад 24, 2017
Експерти дискусійного клубу платформи Правозахисний порядок денний розбиралися, що таке миротворча місія ООН, коли вона може стати реальною та чого від неї має очікувати Київ та незаконні збройні формування? 
Експерти нагадують, що рішення про введення місії в Україну має приймати консенсусом Рада Безпеки ООН. Однак оскільки Росія — постійний член Радбезу ООН і має право вето, то постає питання, чи дасть вона дозвіл на введення миротворчої місії на умовах України?
Колишній представник миротворчої місії ООН в Ліберії в 2010 – 2011 роках Юрій Бєлоусов сумнівається, що Росія погодиться, аби місія розташувалась на кордоні з Росією, як цього хоче Київ. Для неї буде неприйнятним варіант, коли українські силовики з часом зачистять окуповані території від представників незаконних збройних формувань.
Як компромісний варіант він пропонує розташувати миротворців по периметру конфліктної території.
“Тоді ми не заходимо, не вичищаємо усі незаконні формування, так само й Росія не заходить. За таких умов на конфліктну територію приходить третя сторона і починає працювати над безпекою”, — пояснює Юрій Бєлоусов, який нині є головою громадської організації “Експертний центр з прав людини”. Він додає, що з такою пропозицією Росії буде складно пояснити, чому вона проти.
“УКРАЇНА — ЯК КОЛОБОК, ЯКИЙ НЕ ЗНАЄ, КУДИ КОТИТИСЬ”
Ідея покликати миротворців — це здача нашим президентом дипломатичних позицій. Таким чином він розписався у своїй слабкості та неможливості як президент забезпечити усі процеси у подоланні збройного конфлікту. У цьому переконаний Олег Мартиненко, екс-командир станції “Новий Град” у складі миротворчої місії Цивільної поліції ООН в Боснії та Герцеговини з 1999 по 2001 роки.

Олег Мартиненко
“У нас є усі ресурси, аби навіть у замороженому стані цей конфлікт повільно просувати до вирішення. Це найлегше сказати: “Знаєте, все! Я стомився, я йду. Давайте покличемо миротворців. Вони усе вирішать”. Миротворці дійсно заморозять конфлікт на довгі роки і місцеве населення від цього тільки виграє. Але Україна як держава не матиме зиску, бо ми отримаємо такий анклав у складі України на довгі роки”, — вважає Олег Мартиненко, який зараз працює керівником аналітичного напрямку Української Гельсінської спілки з прав людини.
Тим часом Юрій Бєлоусов вважає, що кожен день збройного конфлікту віддаляє місцеве населення від України.
“Програми у школі, патріотичне виховання населення, інформаційні кампанії віддаляють громадян від нас. Україна не зацікавлена в тому, щоб цей конфлікт затягувався, якщо ми хочемо повернути і людей, і території”, — каже він.
Він наголошує, що миротворча місія ООН — це інструмент досягнення мети для тієї держави, яка розуміє, що вона хоче. Поки ж українці самі не визначились, що саме має “будуватись” на непідконтрольних територіях.
“Що буде на тій території? Незалежна держава? Зрозуміло, що у нас це викликає питання. Автономія у складі України? Але чи готові ми до цього? Ми самі не можемо знайти відповіді на ці питання. Тому будь-яка місія ООН буде викликати ворожі настрої у частини населення, яке завчасно не розуміє, що ми там хочемо. Коли ти не знаєш, куди ти пливеш, жоден вітер попутним не буде”, — каже Юрій Бєлоусов.
Експерти вважають, що миротворча місія ООН можлива після того, як Україна та Росія погодяться на прийнятні один для одного варіанти врегулювання конфлікту.
ЗАВДАННЯ МІСІЇ
Завдання миротворчих місій ООН — розбудувати мир, спостерігати за виконанням перемир’я, контролювати буферну зону між сторонами конфлікту, підтримувати правопорядок, розбудовувати державний устрій на конфліктній території та надавати гуманітарну допомогу, а також демобілізація і реінтеграція комбатантів.
Місії розвиваються у три етапи — створення безпечних умов (peace making), підтримання тривалий час таких умов (peace keeping) та передача відповідальності у питаннях безпеки приймаючій стороні (peace building).
Перш за все у зону конфлікту входить широкий військових контингент.
“Військовий контингент вводиться за узгодженням двома воюючими сторонами. Тому коли незаконні збройні формування погодяться на припинення вогню, вони відходять від лінії розмежування на 20 км, теж саме робить Україна, тоді в цей коридор заходить місія ООН”, — каже Олег Мартиненко.
Військові-миротворці носять уніформу військ країни, з якої вони прибули. Однак аби їх впізнавали ворогуючі сторони вони носять яскраві блакитні шоломи або ж берети із символікою ООН.
“Місія ООН сповідує той принцип, що блакитний колір та позначення “UN” (ООН — ред.) говорять про те, що цілитись у цю людину неможна. На практиці таке трактування призводило до того, що у французького, здається, контингенту блакитні шоломи були зроблені із звичайного пластика. Оскільки французький уряд вважає, що блакитний колір — показник того, що людина знаходиться у безпеці. Він — миротворець”, — пояснює Олег Мартиненко.
Олег Мартиненко тим не менш не виключає нападів та провокацій проти “блакитних шоломів”. Він нагадує, як у вже мирній Боснії у 1996 році невідомі роззброїли один із військових контингентів ООН.
“Військовий контингент вже впакував своє озброєння, речі, аби вже завтра літаком відправитись у далеку Азію. Але у цю ніч невідомі озброєні формування зайшли у табір, арештували весь персонал, вивезли все озброєння, і досі його так ніхто й не знайшов”, — розповідає Олег Мартиненко.
Він наводить статистику, згідно з якою щорічно у 16 діючих місіях помирають до 115 миротворців. 80 людей — із військового контингенту. Інша кількість припадає на поліцейський та цивільний контингенти. Із 80 “блакитних шоломів” військового контингенту 50% помирає від хвороб, а інші 50% від зловмисних дій ворогуючих сторін.
Миротворці можуть використовувати зброю здебільшого тільки для самозахисту. Якщо місії нададуть “жорсткий мандат”, вони можуть стріляти для власного захисту й захисту цивільного населення.
ЧИ СПІВПРАЦЮВАТИМЕ ООН ІЗ НЕЗАКОННИМИ ЗБРОЙНИМИ ФОРМУВАННЯМИ?
Військовий компонент у гарячій зоні зменшується, коли ситуація стабілізується. Далі свою роботу починає поліцейський контингент та розширюється громадянський компонент.
На конфліктну територію прибуває низка міжнародних консалтингових, політичних організацій та технічна підтримка. Вони допомагають розбудувати політичні та виконавчі органи, відновлюють населені пункти, допомагають створювати робочі місця, аби максимально залучити місцеве населення та радять ворогуючим сторонам, як зробити процес інтеграції м’якішим.
Олег Мартиненко вказує, скільки робочих місць із пристойною заробітною платою створить місія тільки для свого забезпечення.
“Якщо ми кажемо про 40 тисяч миротворців, то щонайменше додатково до 1/5 цієї кількості буде набрано перекладачів з місцевого населення, тобто 8 тисяч людей. Так само потрібен персонал з прибирання території, обслуговування технічного парку, комунікаційних мереж тощо, тобто ще до 2 тисяч осіб”, — розповідає він.

Юрій Бєлоусов

“За бажання у регіоні можна зробити міста-сади”, — коментує Юрій Бєлоусов.

Однак експерти роблять застереження, що за наявності високого рівня корупції міжнародна спільнота не буде вкладати кошти, як це було у Боснії та Герцеговині.
Поліцейський компонент потрібний, аби впровадити правоохоронні функції відповідно до міжнародних стандартів, які держава не може сама забезпечити.
Володимир Жминько, учасник поліцейської місії ЄС в Боснії та Герцеговині у 2003 – 2011 роках, каже, що поліцейський контингент може повністю замінити собою правоохоронні органи, як це було у Косово.
“Там не було взагалі жодних правоохоронних структур. Згодом вони почали підбирати людей, навчати їх, створювати місцеву поліцію та передавати їй свої виконавчі функції”, — пояснює він.
За його словами, в реаліях України нові правоохоронні органи можуть складатись як із “правоохоронців незаконних збройних формувань”, так і з переведених службовців із підконтрольних Києву територій.
Однак як буде насправді — достеменно невідомо. Це питання мають вирішити ворогуючі сторони під час обговорення мандату і повноважень місії до її введення, переконаний Юрій Бєлоусов.
“Чи погодяться збройні формування на те, щоб ООН створювало поліцію з нуля? Гаразд, припустимо, вони склали зброю. Постає питання, з кого саме будуть формуватись місцеві правоохоронці та розбудовуватиметься держава? Питань мільярд. Усі вони будуть вирішуватись задовго до введення контингенту”, — каже Юрій Бєлоусов.
Експерти одностайні — “блакитні шоломи” будуть співпрацювати із де-факто владою. Вони сприйматимуть міліціонерів ОРДЛО як легітимних і таких, які виконують свої обов’язки. Причина криється у розділі “Дії поліції в умовах вторгнення” Європейського кодексу поліцейської етики Ради Європи.
У документі йдеться, що під час агресії іншої країни поліція зобов’язана виконувати свої функції із забезпечення захисту громадян і не має бути стороною конфлікту. Кодекс забороняє окупаційній владі карати міліціонера, який лишився виконувати професійні зобов’язання. Так само заборона карати за роботу під час окупації розповсюджуватиметься на український уряд, як тільки він відновить контроль на сході України.
“Місія буде слідкувати, аби місцеві правоохоронці у відповідності із європейськими стандартами виконували функції із забезпечення охорони життя та здоров’я мирного населення. Якщо вони роблять щось не так, місія ініціює розслідування з боку місцевої влади про притягнення правоохоронців до дисциплінарної та кримінальної відповідальності. Адже дію законів ніхто не скасовував”, — пояснює Олег Мартиненко.
Юрій Бєлоусов згадує свій досвід у миротворчих місіях.
“Коли ми прибували у гарячі точки, де були 2 – 4 сторони, нам було взагалі байдуже, хто з них правий, хто винний, хто перший почав стріляти, де коріння конфлікту. Наше завдання було стабілізувати становище і запустити мирний процес”, — каже експерт і додає, що “блакитні шоломи” змушені будуть співпрацювати з де-факто владою, аби досягти їхніх задач.
Олег Мартиненко резюмує, що від місії виграє місцеве населення. Коли вона увійде у конфліктну територію, вона, за його словами, не буде дослухатись до політиків з обох сторін, а виконуватиме свою роботу відповідно до стандартів ООН та Європейського Союзу.
ЧИ ЗМОЖУТЬ ПЕРЕСЕЛЕНЦІ ПОВЕРТАТИСЬ ДОДОМУ? 
Експерти звертають увагу, що навіть активісти Євромайдану зможуть повернутись на підконтрольну ООН територію. Громадянам повертатимуть ті помешкання, які були відчужені незаконними збройними формуваннями.
“Місія дотримується прав людини, зокрема, й захищатиме право на власність. Приклад Боснії та Герцеговини показує: коли переселенці почали повертатись, то їм через різні механізми поновлювали право на власність за участі міжнародних структур та місцевих правоохоронців”, — розповідає Володимир Жминько.
Він згадує, як у Боснії кандидати на державні посади перевірялись, чи проживали вони у власності переселенців.
“Якщо, наприклад, поліцейський жив у помешканні переселенця, для нього дорога в поліцію була закритою”, — коментує експерт.
ЯКЕ ЗАКОНОДАВСТВО ДІЯТИМЕ ДЛЯ МИРОТВОРЦІВ?
Місія керуватиметься українським законодавством, але паралельно вона спонукатиме де-факто місцеві органи покращувати свої “закони” та “нормативні акти” з тим, щоб вони відповідали міжнародним стандартам.
“Радник, який сидітиме поряд з мером або “очільником” незаконного збройного формування казатиме: “Ось тут у вас низка статей не відповідають європейським стандартам. Потрібно ось таку редакцію сюди впровадити”. У випадку саботування рішень місії розпочинатиметься політичне врегулювання питання через дипломатію”, — пояснює Олег Мартиненко.
Він зауважує, що тимчасова адміністрація ООН, немов шлюз, буде вирівнювати законодавство за міжнародними стандартами як на сході країни, так в самій Україні. Місія лишатиметься у конфліктній території доти, доки обидві сторони не вирівняють своє законодавство.
“Українському керівництву можуть сказати: “Ми будемо тут, поки ви не проявите політичну волю і не змусите уряд зробити так, щоб ті люди, які живуть на підконтрольних ООН територіях, не боялись зняття місії та переходу у мирний стан з усією країною”, — розповідає Олег Мартиненко. Рішення про призупинення або скасування мандату миротворчої місії приймає Радбез ООН.
До миротворця, який вчинив злочин, застосовуватиметься законодавство країни перебування. Його можуть засудити на території України або ж депортувати в рідну країну, аби він відбув покарання.
“За дисциплінарні та адміністративні правопорушення миротворця зазвичай репатріюють додому. Часом це — найгірше покарання для людей, які приїхали до місії, орієнтуючись на досить високу оплату — $80 – 100 на добу”, — пояснює Олег Мартиненко.
У будь-якої місії ООН працює відділ внутрішнього розслідування, який займається будь-якими порушеннями кодексу етики.
ЗА ЩО КРИТИКУВАЛИ МІСІЇ ООН?
“Блакитні шоломи” критикують за повільне відрядження до зони конфлікту. Зазвичай на їхнє відрядження йде не менше півроку.
Миротворців звинувачують у малій ефективності врегулювання конфліктів. Досі триває перша місія, яка стартувала у 1948 році на Близькому Сході.
Критикують також бельгійських миротворців за те, що їм не вдалось попередити геноцид тутсі у Руанді у 1994 році. Бельгія вивела свої війська після вбивства 10-х службовців. У Руанді загинули щонайменше 800 тисяч людей.
Окрім цього, нідерландським миротворцям закидають, що їм не вдалось захистити близько 300 мусульман від боснійських сербів у Сребрениці у 1995 році. Після того, як військові формування боснійських сербів захопили безпечну зону ООН, нідерландський батальйон видав мусульман. Загалом тоді за декілька днів від рук боснійських сербів загинули 8 тисяч 373 мусульманських чоловіків та хлопчиків.

Не треба сподіватись, що військовий контингент місії ООН буде захищати цивільних, наголошує Володимир Жминько. Завдання місії забезпечувати дотримання прав людини не військовими методами.

Володимир Жминько
За його словами, коли місії не вдається виконати свої задачі, вона може звернутись за допомогою до регіональних структур.
 “Вони будуть присутні, не ставатимуть на жодну сторону, документуватимуть порушення та злочини, робитимуть звіти. Вони вводяться у гарячу точку як стабілізуючий фактор”, — коментує він. 
“Приклад Боснії. Коли миротворчі сили ООН не справлялись у 1995 році, вони звернулись до сил НАТО. Альянс увійшов до зони як стабілізуюча сила із важким озброєнням і був там до 2004 року. Це зіграло вирішальну роль у підписанні мирного договору”, — зауважує Володимир Жминько.
“Коли ситуація стабілізувалась, вирішили передати функції із завершення розбудови миру у країні регіональним структурам. Тоді місія ООН завершила своє існування. Подальші 9 років, до 2011 року, функції виконувала поліцейська місія Європейського Союзу”, — додає він.
ХТО РОЗСЛІДУВАТИМЕ МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ?
Питання переслідування винних у міжнародних злочинах залежатиме від того, у чиїй юрисдикції будуть ці злочини.
Володимир Жминько нагадує, що воєнні злочини у Боснії були під юрисдикцією Міжнародного трибуналу з колишньої Югославії. Після того, як до відповідальності притягнули основних воєнних злочинців у боснійській прокуратурі, створили відділ із розслідування воєнних злочинів, куди увійшли міжнародні прокурори.
“Згодом міжнародні прокурори пішли, лишились лише місцеві, які зараз займаються воєнними злочинами. Трибунал передав матеріали, які лишились, аби вони їх дорозслідували”, — розповідає екс-керівник регіонального відділу розслідування порушень прав людини у Боснії та Герцеговоні у 1997 – 1998 роках Володимир Жминько.
Наразі місцева влада розслідує поодинокі міжнародні злочини — зґвалтування, мородерства та інші.
За його словами, притягнення до відповідальності міжнародних злочинців у країні було у пріоритеті для досягнення миру, але його відклали на довгий час.
“І тільки коли ситуація стабілізувалась і був встановлений повний контроль над порядком, тоді почали розслідувати та затримувати підозрюваних”, — коментує він і додає, що міжнародні злочини не мають терміну давності.
Експерти наголошують, що з початку введення місії у гарячу точку, вона обов’язково почне документувати міжнародні злочини за Римським статутом для майбутнього правосуддя.
Володимир Жминько згадує Біляну Плавшич, яка відбула два президентські терміни у Сербії. Попри підтримку західних країн, її все одно засудив Міжнародний трибунал з колишньої Югославії.
“У 2005 році, коли вона не могла переобиратись на третій термін, наступного дня після обрання іншого президента Міжнародний суд з колишньої Югославії оприлюднив обвинувальний висновок про її воєнні злочини. Вона як публічна людина відразу зателефонувала в Гаагу і сказала, що вилітає туди”, — розповідає Володимир Жминько.
Суд звинуватив жінку у співучасті в геноциді, злочинах проти людяності та у порушенні правил ведення війни. Жінка пішла на угоду із слідством і отримала 11 років ув’язнення. Однак Біляна Плавшич відбула дві третини терміну. Шведський суд звільнив її, взявши до уваги її зразкову поведінку.
АМНІСТІЯ БОЙОВИКІВ
Олег Мартиненко вважає, якщо Україна хоче повернути людей, а не лише територію, то їй варто вже зараз щонайменше розробляти різні варіанти амністії.
“Навіть якщо не буде миротворчої місії, ми маємо говорити про індивідуальну амністію. Людина має постати перед судом, де суд винесе вирок про те, що вона винна у злочинах за певний період, стукне молотком і скаже: “В силу закону про амністію або альтернативного закону покарань за злочини воєнного часу Вам призначається умовний термін/або ж Ви — амністовані”, — каже він.
“Якщо ж говоритимемо про люстрацію, то маємо казати, що спеціальної перевірки мають зазнати керівний склад щонайменше судової адміністрації та правоохоронних органів. Ми на це маємо право, бо вони грали керівну роль. А середню та нижню ланку на рівні виконавців можемо залишити без спецперевірки. Якщо ми показуємо їм добру волю, то нам вигідно поступити так, щоб усе населення “Л/ДНР” не взяло валізи і не подалося до Росії. Тоді ми отримаємо землю без населення. Чи нам це потрібно? Адже пустуючих сел у нас й так вистачає”, — додає правозахисник.
ХТО ПЛАТИТЬ ЗА МІСІЮ?
“Блакитні шоломи” фінансуються із бюджету ООН, куди кожна країна-член віддає свій внесок.
Цьогоріч на активні 16 миротворчих операцій у світі загалом планували витратити близько $7,9 мільярдів. Але влітку стало відомо про скорочення видатків майже на $600 тисяч через бажання президента США Дональда Трампа скоротити витрати на ООН.
Рішення про відправку своїх солдат та поліцейських до зони конфлікту приймає кожна із держав окремо.
Микола Мирний, журналіст Центру інформації про права людини http://bit.ly/2zyL6rg

Відкрита заява правозахисних і громадських організацій України з приводу незаконних обшуків в Криму

Листопад 9, 2017

8 листопада 2017 року, з ранку у різних регіонах Криму (Бахчисараї, Старому Криму, Сімферопольському районі) відбулися незаконні обшуки в домах кримськотатарських активістів та учасників громадського руху “Кримська солідарність” – Сєйтумєра Сєйтумєрова, Ельдара Кантємирова, голови регіонального меджлісу Екрєма Абдульватова, Алімдара (Руслана) Бєлялова, Халіда Бєлялова. Крім того, до відділень окупаційної поліції відвезли ще п’ятьох кримських татар, які працевлаштовані в одного з затриманих активістів – Асан Зєкєр’яєв, Алім Зєкєр’яєв, Рєсуль Абдураманов, Мустафа Ісаєв, Амєт Умєров. Де-факто суд визнав Сейтумера Сейтумерова винним за ч. 1 ст. 20.3 КоАП РФ (Пропаганда або публічна демонстрація забороненої символіки) та призначив покарання у вигляді адміністративного штрафу у розмірі 2 тисяч рублів. Цього ж ранку, після обшуку в будинку Абдурахмана Меджитова, його доправили до окупаційного суду, де була винесена постанова щодо притягнення Меджитова до адміністративного покарання у вигляді арешту протягом 15 діб за одиночний пікет 11 жовтня 2017 року.

Незаконні обшуки та затримання, вибіркове застосування норм “екстремістського і антитерористичного” законодавства окупаційною владою Росії у Криму стали інструментом систематичного переслідування активістів та повного придушення громадянського суспільства на півострові.

Останні масові безпідставні обшуки у домах кримськотатарських активістів, зокрема  учасників громадського руху “Кримська солідарність”, вказують на цілеспрямований тиск на активістів з метою припинення їх діяльності щодо висвітлення ситуації та захисту від порушень прав людини в Криму.

 

Враховуючи вищевикладене, звертаємося

 

До урядів країн Європейського Союзу, Швейцарії, США, Канади:

– вимагати від РФ припинити переслідування представників кримськотатарської та української громади, громадських журналістів та громадянського суспільства у Криму;

– посилити санкції проти посадових осіб окупаційної влади Криму та Російської Федерації, які причетні до політично мотивованих переслідувань, до грубого порушення свободи мирних зібрань, свободи слова та свободи об’єднань і асоціацій.

 

До міжнародних організацій:

– сприяти забезпеченню роботи незалежних моніторингових місій з прав людини на окупованому Кримському півострові

– посилити міжнародний вплив на Російську Федерацію з метою притягненя до відповідальності та припинення незаконних дій представників РФ щодо грубих порушень прав людини в окупованому Криму.

 

До влади України:

– відкрити кримінальні провадження та розслідувати факти незаконних затримань та обшуків у активістів, проведення ефективного розслідування по цих злочинах з наступним притягненням до відповідальності осіб, винних у порушенні прав людини та норм міжнародного гуманітарного права у Криму;

– розробити та прийняти відповідні зміни до законодавства України з метою створення координаційного органу, забезпечення захисту та підтримки осіб, що постраждали внаслідок незаконного політично мотивованого переслідування з боку окупаційної влади Криму та РФ.

 

Кримська правозахисна група

Українська Гельсінська спілка з прав людини

Центр інформації про права людини

ГО “КримSOS”

ГО “Правозахисний рух Криму”

Громадський рух “Кримська Солідарність”

Центр громадянських свобод і кампанія LetMyPeopleGo

Відкрилась виставка “Доросле кримське дитинство” Антона Наумлюка в рамках кампанії LetMyPeopleGo

Жовтень 21, 2017

Вчора о 19.00 відбулося урочисте відкриття виставки “Доросле кримське дитинство” виставка Антона Наумлюка організованої Center for Civil Liberties в рамках кампанії Let My People Go Ukraine яку веде Євроймайдан-SOS. З вітальними словами виступили – автор виставки Anton Naumlyuk, лідер кримсько-татарського народу Mustafa Dzhemilev, голова Меджлісу кримськотатарського народу і депутат і народний депутат Рефат Чубаров, перший заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб Yusuf Kurkchi, програмний директор Кримського Дому Alim Aliev, родичі політичних в’язнів Кремля – Ігор Гриб і Оксана Стогний і волонтерка Центру Громадянських Свобод і одна з безпосередніх організаторок Олександра Сурган. На виставці було представлено 16 світлин дітей кримских політв’язнів і їх короткі історії, перекладені 4 мовами. Глядачам було представлено також інсталяцію – 16 кліток, в яких ув’язнено дитячі іграшки, своєрідний іграшковий пікет. Інсталяція покликана привернути увагу до того, що в заручниках режиму залишаються вже понад 100 дітей, які лишились без батьківського піклування.
— Це повинні бачити депутати. Я дуже вражений цими фотографіями. Ми не перебуваємо в цій ситуації, в якій перебувають ці батьки і діти. Розумом ми можемо розуміти, але про те, що вони відчувають, ми може тільки здогадуватися, — висловився Рефат Чубаров.
Виставка триватиме до 1 листопада, влключно, після чого організатори планують продемонструвати її на інших українських і міжнародних арт-майданчиках.

Європарламент ухвалив резолюцію, що засуджує Росію за порушення прав людини у Криму

Жовтень 6, 2017
Депутати Європарламенту проголосували за резолюцію про порушення Росією прав людини в окупованому Криму

Про це повідомляється на сайті Європарламенту.

У прийнятому документі зазначено, що ЄС виступає із засудженням випадків переслідування татар та винесенням їм вироків.

“Ми засуджуємо винесення вироків кримсько-татарського лідеру і заступнику голови Меджлісу Ільмі Умерову, заступнику Меджлісу Ахтему Чийгозу, журналістові Миколі Семені”, – йдеться в документі

Також європарламентарі вимагають скасування обвинувачувальних вироків, негайного і беззастережного звільнення Умерова і Чийгоза та негайного і беззастережного зняття всіх обвинувачень з Семени.

Окремо в Європарламенті наголосили, що заборона російським судом кримськотатарського Меджлісу – це порушення прав людини.

Загалом резолюцією засудили вироки ще 44 українцям, які винесли російські суди та окупаційна влада Криму.

Депутати Європарламенту закликали Європейський суд з прав людини у пріоритетному порядку розглядати всі позови, подані з Криму, бо на їхню думку, російська судова система не може надати і не надає юридичної допомоги у цих справах.

Крім того, у Європарламенті закликали сформувати механізми моніторингу дотримання прав людини в Криму та забезпечити російською стороною доступ міжнародних організацій на півострів.

“Європарламент закликає російську владу як окупаційну владу, що встановила контроль над Кримом, забезпечити безперешкодний доступ представників ООН, ОБСЄ та РЄ з прав людини для розслідування ситуації на півострові”, – йдеться в документі.

Джерело, 05/10/2017

В’язні анексії: найгучніші справи кримських “заручників Кремля”

Вересень 28, 2017

Після вироку Ільмі Умерову DW нагадує про найбільш резонансні справи щодо українських громадян в Криму.

Акція на підтримку Олега Сенцова

Акція на підтримку у’вязненого в Росії українського режисера Олега Сенцова

 

Сімферопольський районний суд анексованого Криму 27 вересня засудив заступника голови Меджлісу кримськотатарського народу Ільмі Умерова до двох років ув’язнення у колонії-поселенні. Вирок суду виявився більш суворим за вимогу обвинувачення, яке вимагало призначити умовний термін покарання.

Умерову закидають “заклики до порушення територіальної цілісності РФ”. В українському міністерстві закордонних справ цей вирок назвали незаконним і злочинним та закликали звільнити засудженого та інших політв’язнів. Про політичну вмотивованість справи заявила і керівниця Кримської правозахисної групи Ольга Скрипник.

І хоча до подання апеляції Умеров перебуватиме вдома, відтепер він фактично став ще одним українським політичним ув’язненим в анексованому Росією Криму. DW вирішила нагадати про найгучніші випадки переслідувань на території півострова.

Ільмі Умеров

Ільмі Умеров

 

“Справа 26 лютого”

Ще одного заступника голови Меджлісу кримськотатарського народу Ахтема Чийгоза 11 вересня цього року російським судом засуджено до 8 років ув’язнення. Чийгоза звинуватили в організації масових заворушень на мітингу 26 лютого 2014 року в Сімферополі. В цей день біля будівлі Верховної Ради Автономної Республіки Крим відбувався мітинг проукраїнських активістів одночасно із контрзібранням представників проросійських організацій. Сам Чийгоз назвав процес “судилищем”, спростувавши причетність членів Меджлісу до заворушень.

Окрім українського МЗС, звільнити Чийгоза вимагали й у зовнішньополітичній службі ЄС. У заяві Європейської служби зовнішніх зв’язків після оголошення вироку вкотре нагадали, що заборона діяльності Меджлісу та його керівників “являють собою серйозні і неприйнятні порушення їхніх прав”, згадавши в документі також і справу Умерова.

Від справи “26 лютого”, по якій засуджено Чийгоза, раніше в окреме провадження виділили епізоди з низкою інших звинувачень: від участі в масових заворушеннях до завдання тілесних ушкоджень. У його рамках обвинувачення пред’являють вісьмом іншим фігурантам: Алі Асанову, Мустафі Дегерменджи, Ескендеру Кантемірову, Таляту Юнусову, Ескендеру Емірвалієву, Арсену Юнусову та Ескендеру Небієву. Перші двоє зараз перебувають під домашнім арештом, а до 6 квітня цього року їх тримали в сімферопольському слідчому ізоляторі.

Справа Хізб ут-Тахрір

До анексії Криму Росією “Хізб ут-Тахрір” – політичний ісламський рух, що займається релігійною, просвітницькою та політичною діяльністю, – діяв на території України безперешкодно. Але у РФ організація є забороненою ще з 2003 року, коли Верховний суд Росії включив її у перелік 15-ти об’єднань, названих “терористичними”. Тому з початку 2014 року тисячі кримських мусульман опинилися під загрозою кримінального переслідування за участь або “організацію діяльності терористичної організації”.

Загалом у справі “Хізб ут-Тахрір” вже затримано 19 осіб, четверо із яких засуджені. Найбільш жорсткий вирок винесений Руслану Зейтуллаєву, якому у вересні 2016 року Північно-Кавказький окружний військовий суд присудив сім років в’язниці. Але внаслідок оскаржень вироку з боку прокуратури та перегляду справи Верховним судом РФ термін ув’язнення збільшений до 15 років. Ще троє засуджених разом із Зейтуллаєвим – Рустем Ваітов, Нурі Прімов та Ферат Сайфуллаєв – отримали по п’ять років позбавлення волі кожен. Засуджені не визнавали своєї вини, під час суду на знак протесту вони заклеїли роти і вдягли футболки з надписами “Спектакль завершено”.

Адвокат більшості обвинувачених у цій справі Еміль Курбедінов запевняє, що у російських правоохоронців немає жодних доказів, які би підтверджували провину його підзахисних, а саме слідство проходить з численними порушеннями прав обвинувачених. Низка правозахисників називає цю справу вмотивованою за релігійною ознакою, а український МЗС “політично вмотивованою” та такою, що базується на “сфабрикованих звинуваченнях”.

Кримська четвірка

Ще чотирьох громадян України – Олексія Чирнія, Геннадія Афанасьєва, Олександра Кольченка та Олега Сенцова – суд також звинуватив у злочинах, кваліфікованих як “терористичні дії”. Йдеться про підпал дверей кримського офісу партії “Єдина Росія” та підготовку підриву пам’ятника Леніну і меморіалу “Вічний вогонь” у Сімферополі в 2014 році. За версією слідства, всі ці злочини мали відбутися в рамках діяльності “терористичної групи”, до якої входили ще декілька осіб, окрім засудженої четвірки.

Судом найбільш суворо був покараний український режисер Олег Сенцов, який проходив у справі як організатор “диверсійно-терористичної групи “Правого сектору” й отримав у підсумку 20 років ув’язнення у колонії суворого режиму. Лівий активіст Олександр Кольченко отримав 10 років у колонії суворого режиму, а викладач історії Олексій Чирній і фотограф Геннадій Афанасьєв – по 7 років ув’язнення.

До звільнення Сенцова та інших фігурантів справи Росію закликають в Україні та західних урядах, Європейському парламенті, низці правозахисних організацій, а також багато представників світового та навіть російського кінематографу, серед яких директор Європейської кіноакадемії Маріон Дьорінг та відомі режисери Педро Альмодовар, Вім Вендерс, Кшиштоф Зануссі, Анджей Вайда та Олександр Сокуров.

У червні минулого року одного з ув’язнених у справі Геннадія Афанасьєва разом з іншим українським політв’язнем Юрієм Солошенком в обмін на звільнення активістів сепаратистської організації “Народна рада Бесарабії” помилував президент РФ Володимир Путін.

Та інші

Микола Семена

Микола Семена

 

У переліку кримських політв’язнів також Олександр Костенко, якого в травні 2015 року в Криму було засуджено до трьох років і 11 місяців позбавлення волі за завдання тяжких тілесних ушкоджень співробітникові “Беркута” під час подій на Майдані у 2014 році. Сторону обвинувачення представляла тодішня “прокурорка Криму” Наталія Поклонська. За аналогічними звинуваченнями у Криму шість років позбавлення волі отримав Андрій Коломієць, який нібито кидав “коктейлі Молотова” у “беркутівців” під час Євромайдану в Києві.

Також 22 вересня цього року в Сімферополі винесено вирок журналісту “Радіо Свобода” Миколі Семені. За “публічні заклики до порушення територіальної цілісності Росії” його засудили до двох з половиною років позбавлення волі умовно із випробувальним терміном у три роки та забороною займатися публічною діяльністю протягом трьох років. Правозахисні та журналістські організації називають ці переслідування політично вмотивованими, а МЗС України вважає цю справу одним із прикладів тиску та репресій щодо українських журналістів на анексованому півострові.

Загалом, за даними зовнішньополітичного відомства України, в тюрмах та ізоляторах Росії та Криму утримується більше 30 українських громадян. “Кількість громадян України, затриманих нелегітимними російськими органами на території окупованого півострова за обвинуваченнями у “тероризмі”, “екстремізмі” та “диверсійній діяльності”, постійно збільшується”, – додають у МЗС.

Джерело, 28/09/2017

У Раді Європи вітають прогрес України у боротьбі з ненавистю та дискримінацією, але вказують на наявні проблеми у цій сфері

Вересень 19, 2017

Про це йдеться у п’ятій доповіді Європейської комісії проти расизму та нетерпимості (ЄКРН) Ради Європи, яка була оприлюднена у вівторок, повідомляє власний кореспондент Укрінформу.

«Незважаючи на те, що ми вітаємо досягнутий прогрес, існують проблеми, які все ще викликають серйозне занепокоєння»,– сказав Крістіан Ахлунд, голова ЄКРН.

Як ідеться у прес-релізі Ради Європи, «комісія з боротьби з дискримінацією вважає, що конфлікт в Україні призвів до різкого зростання ненависті та загалом негативно вплинув на вразливі групи».

У своїй новій доповіді про Україну комісія проти расизму Ради Європи запропонувала ухвалити нові правові положення щодо боротьби з дискримінацією, розслідування злочинів на грунті ненависті, інтеграції ромів та солідарності з внутрішніми переселенцями (ВПО).

Водночас, як вважають автори документа, «необхідно активізувати зусилля, спрямовані на припинення расистського насильства й ненависті щодо представників ЛГБТ-спільноти та ромів, які домінують в публічному дискурсі, й поліпшити умови життя для ВПО».

«Я сподіваюся, що влада врахує рекомендації, які містяться в доповіді», – сказав генеральний секретар Ради Європи Торбйорн Ягланд.

Зі свого боку, як він відзначив, «Рада Європи продовжуватиме співпрацювати з владою України у сфері боротьби з ненавистю та дискримінацією меншин і сприяння толерантності та взаєморозумінню, зокрема через розроблений План дій для України на 2018-2021 роки».

Європейська комісія проти расизму та нетерпимості зазначила, що Закон «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», ухвалений у 2012 році, значною мірою відповідає її рекомендаціям та що введення в дію положень, які забороняють дискримінацію на основі сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності, в Трудовому кодексі у 2015 році було позитивним кроком.

«Конфлікт, який триває в Україні, призвів до різкого зростання ненависті за останні три роки й негативно вплинув на вразливі групи в цілому», – також вважає Ахлунд.

У своїй доповіді ЄКРН підкреслює, що внаслідок незаконної анексії Криму Російською Федерацією та збройного конфлікту на сході України, в політичному дискурсі переважає «антиросійська риторика». Проте, як повідомляється, у Києві та інших регіонах зафіксовано мало випадків залякування або нападів на окремих осіб чи групи на основі їхньої російської ідентичності.

У доповіді визначено, що, «незважаючи на те, що в українському суспільстві існує висока ступінь солідарності з ВПО, і більшість із них були прийняті з розумінням та підтримкою у 2014 році, здається, що початкове співчуття наразі зменшується. ВПО стикаються з труднощами під час реєстрації місця проживання, що ускладнює доступ до прав, житла та роботи».

«У 2014 та 2015 роках спостерігалося збільшення насильства щодо осіб із ЛГБТ-спільноти. Продовжують надходити повідомлення про насильство на грунті расової ненависті, вчинене співробітниками поліції, а також їхнє невтручання, щоб зупинити расистські та гомофобні напади», – вважають автори доповіді.

ЄКРН також надає ряд рекомендацій українській владі. Вони вимагають визначити пріоритети, а їхня реалізація буде відстежуватися протягом двох років: зазначити у Кримінальному кодексі сексуальну орієнтацію та гендерну ідентичність як обставини, а отже, криміналізувати підбурювання до ненависті на грунті гомо/трансфобії; звільнити від сплати судових витрат ромів, які прагнуть підтвердити свою особу з метою одержання документів, що посвідчують особу.

Серед інших рекомендацій – надання повноважень щодо розслідування Уповноваженому Верховної Ради з прав людини; включення сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності як обставин у Закон «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні»; створення системи збору статистичних даних про інтеграцію ромів; покращення доступу дітей ромів до дошкільних закладів і припинення їхньої сегрегації та залякування в школах; поліпшення доступу біженців до соціальних пільг, житла, освіти, вивчення мов та роботи; вирішення питань житла та зайнятості ВПО та інвестування коштів у їхню інтеграцію; створення незалежного від поліції та прокуратури органу для розслідування правопорушень, пов’язаних із расовою дискримінацією, з боку співробітників поліції.

Звіт охоплює період часу з 2011 року по 23 березня 2017 року. Він не враховує ситуацію в АР Крим та місті Севастополі, а також в деяких районах Донецької та Луганської областей, що наразі не перебувають під контролем української влади, для якої призначена доповідь та рекомендації.

ЄКРН – це орган із захисту прав людини Ради Європи, що складається з незалежних експертів, який здійснює моніторинг проблем расизму, ксенофобії, антисемітизму, нетерпимості та дискримінації за такими ознаками, як расова належність, національне/етнічне походження, колір шкіри, громадянство, релігія та мова (расова дискримінація). Він складає звіти та видає рекомендації державам-членам.

Джерело, 19/09/2017

Спільна заява щодо погіршення ситуації в галузі прав людини в Криму

Серпень 21, 2017

За останній місяць ситуація в галузі прав людини в Криму значно погіршилася. Порушення прав людини окупаційною владою носить демонстративний характер та здійснюються в рамках системної політики по відношенню до цивільного населення Криму.

8 серпня 2017 року у Сімферополі був затриманий і засуджений до 10-ти діб адміністративного арешту 76-річний ветеран кримськотатарського руху Сервер Караметов, який вийшов з одиночним пікетом під будівлю Верховного суду на підтримку заступника голови Меджлісу Ахтема Чийгоза. Затримання відбувалося з непропорційним застосуванням сили, з 11-ої години ранку до 4-ої години вечора Караметова тримали в поліцейській машині, не виводили в туалет, не дозволяли приймати їжу та ліки. Впродовж судового засідання було порушено цілу низку процесуальних гарантій, включаючи доступ захисників, перекладача, а також незалежне дослідження доказів. За результатами розгляду апеляції вирок був залишений в силі, незважаючи на явно непропорціональний характер покарання. Сьогодні Сервер Караметов вже п’ятий день знаходиться в СІЗО міста Сімферополь, а його стан здоров’я викликає серйозне занепокоєння.

14-го серпня 2017 на підтримку Сервера Караметова вийшло ще чотири літніх чоловіки з одиночними пікетами в різних частинах Сімферополя. Всі вони були затримані разом з іншими активістами та правозахисниками. Один учасник пікету був засуджений до адміністративного штрафу в розмірі 10 тис. рублів.

Трохи більше ніж за місяць було винесено 5 політично мотивованих кримінальних вироків, пов’язаних з позбавленням волі: Еміль Мінасов (за пост в соціальних мережах) – 1 рік 3 місяці позбавлення волі, Олексій Стогній (так звана справа «диверсантів») – 3 роки 6 місяців позбавлення волі, Руслан Зейтуллаєв – 15 років позбавлення волі, Володимир Балух – 3 роки 7 місяців позбавлення воли і штраф 10 тис. рублів (близько 170 доларів), Редван Сулейманов (так звана справа «диверсантів») – 1 рік 8 місяців позбавлення волі і 3,5 мільйона рублів (близько 58 тис. доларів) компенсації шкоди. При винесення вироку Редвану Сулейманову суд вперше в російській практиці визнав збитком втрачену вигоду, яка була розрахована непрозоро. 11 вересня очікується винесення вироку заступнику голови Меджлісу кримськотатарського народу Ахтему Чийгозу, прокурор вимагає для нього покарання у вигляді 8 років позбавлення волі.

15 серпня стало відомо про затримання громадянина України Генадія Лимешка в Криму нібито за підозрою в підготовці диверсій.

Масового характеру набувають адміністративні штрафи за прояв солідарності. У липні адміністративні штрафи від 2 до 10 тис. рублів отримали Рустем Меннанов (за згадку Меджлісу в соціальній мережі), Білял Аділов (нібито за погрози на адресу поліцейського) і Наріман Мемедемінов (за присутність під час обшуку у Сейдамета Мустафаєва). Більш того, троє активістів були засуджені до великих штрафів (150 – 300 тис. рублів) за участь в стихійних зборах біля житла кримських татар, в яких проводяться обшуки і затримання: Осман Бєлялов і Еміль Білялов (штраф за повторну участь в стихійних зборах під час обшуків у сусідів), мешканка Бахчисарайського району Зарема (за проукраїнські пости в Інтернеті). Такі штрафи активісти не можуть виплатити власними коштами, в результаті чого їм загрожують конфіскація майна і позбавлення волі.

Всього за один тиждень серпня відбулися три обшуки в різних районах Криму: 2 серпня – у Мамета Куркчі, Радянський район; 9 серпня – у місцевого релігійного діяча Умера Емірамзаєва, с. Кіровське; 10 серпня – в будинку сім’ї Ібрагіма Мірпочаєва, с. Новокленове Білогірського району. Обшуки проводилися у форматі спецоперації: правоохоронці заблокували дороги, попереджали присутніх місцевих жителів про відповідальність за «несанкціоноване масове зібрання», була присутня велика кількість спецтехніки та озброєних співробітників силових структур. В результаті обшуку в Кіровському Умеру Емірамзаєву знадобились послуги служби «швидкої допомоги».

Ми розцінюємо останні події як черговий прояв репресивної політики РФ по відношенню до цивільного населення Криму, і порушення основоположних норм міжнародного права щодо прав людини і гуманітарного права. Затримання і переслідування носять довільний характер, з непропорційним застосуванням сили, спрямовані на залякування і придушення будь-якої активності.

Від імені організацій, що підписались під цією заявою, просимо вас вжити можливих заходів в рамках ваших мандатів для вираження протесту щодо подібної практики і її якнайшвидшого припинення.

Dasha Svyrydova, Українська Гельсінська спілка з прав людини Ugspl;
Tetiana PechonchykЦентр інформації про права людини;
Maria TomakМедійна ініціатива за права людини;
Tasheva Ravil Qızı TamilaКрим_ SOS;
Olexandra MatviychukCenter for Civil Liberties.

Результаты поиска:

Київська Кримська солідарність. Ялтинська справа

Квітень 20, 2018

25 квітня, 19:00
Кримський дім
(вул. Омеляновича-Павленка, 9)

Російська влада звинувачує Еміра-Усеїна Куку, Мусліма Алієва, Вадима Сірука, Енвера Бекірова, Арсена Джеппарова та Рефата Алімова в «участі у терористичній організації» та «плануванні захоплення влади у насильницький спосіб».

Так звана “Ялтинська справа” стала візитною карткою боротьби ФСБ з інакодумцями мусульманами в Криму. Називаючи свої репресивні операції “боротьбою з тероризмом”, силовики вриваються до будинків, проводять незаконні обшуки і затримання.

Цей абсурдний судовий процес є черговою ланкою в цілій низці переслідувань кримських татар та спробою придушити найменші прояви інакомислення. Російська окупаційна влада намагається залякати та змусити мовчати усіх, хто наважується критикувати де-факто владу, або якимось чином висловлює свою громадянську позицію.

Під час заходу усі бажаючі зможуть підписати листівки та написати листи солідарності для Еміра-Усеїна Куку, Мусліма Алієва, Енвера Бекірова, Вадима Сірука, Арсена Джеппарова та Рефата Алімова, які Amnesty International переправить адресатам.

Спікери:
►Дружини політв’язнів
►Рефат Чубаров, Голова Меджлісу кримськотатарського народу
►Марія Гур’єва – речниця Amnesty International в Україні
►Сергій Локтєв, адвокат Еміра-Усеїна Куку

Модератор: Алім Алієв, програмний директор Кримського дому.

Подія на FB.

Джерело:crimeanhousekyiv@gmail.com

Миротворчі місії: чого ми чекаємо і що можемо отримати?

Листопад 24, 2017
Експерти дискусійного клубу платформи Правозахисний порядок денний розбиралися, що таке миротворча місія ООН, коли вона може стати реальною та чого від неї має очікувати Київ та незаконні збройні формування? 
Експерти нагадують, що рішення про введення місії в Україну має приймати консенсусом Рада Безпеки ООН. Однак оскільки Росія — постійний член Радбезу ООН і має право вето, то постає питання, чи дасть вона дозвіл на введення миротворчої місії на умовах України?
Колишній представник миротворчої місії ООН в Ліберії в 2010 – 2011 роках Юрій Бєлоусов сумнівається, що Росія погодиться, аби місія розташувалась на кордоні з Росією, як цього хоче Київ. Для неї буде неприйнятним варіант, коли українські силовики з часом зачистять окуповані території від представників незаконних збройних формувань.
Як компромісний варіант він пропонує розташувати миротворців по периметру конфліктної території.
“Тоді ми не заходимо, не вичищаємо усі незаконні формування, так само й Росія не заходить. За таких умов на конфліктну територію приходить третя сторона і починає працювати над безпекою”, — пояснює Юрій Бєлоусов, який нині є головою громадської організації “Експертний центр з прав людини”. Він додає, що з такою пропозицією Росії буде складно пояснити, чому вона проти.
“УКРАЇНА — ЯК КОЛОБОК, ЯКИЙ НЕ ЗНАЄ, КУДИ КОТИТИСЬ”
Ідея покликати миротворців — це здача нашим президентом дипломатичних позицій. Таким чином він розписався у своїй слабкості та неможливості як президент забезпечити усі процеси у подоланні збройного конфлікту. У цьому переконаний Олег Мартиненко, екс-командир станції “Новий Град” у складі миротворчої місії Цивільної поліції ООН в Боснії та Герцеговини з 1999 по 2001 роки.

Олег Мартиненко
“У нас є усі ресурси, аби навіть у замороженому стані цей конфлікт повільно просувати до вирішення. Це найлегше сказати: “Знаєте, все! Я стомився, я йду. Давайте покличемо миротворців. Вони усе вирішать”. Миротворці дійсно заморозять конфлікт на довгі роки і місцеве населення від цього тільки виграє. Але Україна як держава не матиме зиску, бо ми отримаємо такий анклав у складі України на довгі роки”, — вважає Олег Мартиненко, який зараз працює керівником аналітичного напрямку Української Гельсінської спілки з прав людини.
Тим часом Юрій Бєлоусов вважає, що кожен день збройного конфлікту віддаляє місцеве населення від України.
“Програми у школі, патріотичне виховання населення, інформаційні кампанії віддаляють громадян від нас. Україна не зацікавлена в тому, щоб цей конфлікт затягувався, якщо ми хочемо повернути і людей, і території”, — каже він.
Він наголошує, що миротворча місія ООН — це інструмент досягнення мети для тієї держави, яка розуміє, що вона хоче. Поки ж українці самі не визначились, що саме має “будуватись” на непідконтрольних територіях.
“Що буде на тій території? Незалежна держава? Зрозуміло, що у нас це викликає питання. Автономія у складі України? Але чи готові ми до цього? Ми самі не можемо знайти відповіді на ці питання. Тому будь-яка місія ООН буде викликати ворожі настрої у частини населення, яке завчасно не розуміє, що ми там хочемо. Коли ти не знаєш, куди ти пливеш, жоден вітер попутним не буде”, — каже Юрій Бєлоусов.
Експерти вважають, що миротворча місія ООН можлива після того, як Україна та Росія погодяться на прийнятні один для одного варіанти врегулювання конфлікту.
ЗАВДАННЯ МІСІЇ
Завдання миротворчих місій ООН — розбудувати мир, спостерігати за виконанням перемир’я, контролювати буферну зону між сторонами конфлікту, підтримувати правопорядок, розбудовувати державний устрій на конфліктній території та надавати гуманітарну допомогу, а також демобілізація і реінтеграція комбатантів.
Місії розвиваються у три етапи — створення безпечних умов (peace making), підтримання тривалий час таких умов (peace keeping) та передача відповідальності у питаннях безпеки приймаючій стороні (peace building).
Перш за все у зону конфлікту входить широкий військових контингент.
“Військовий контингент вводиться за узгодженням двома воюючими сторонами. Тому коли незаконні збройні формування погодяться на припинення вогню, вони відходять від лінії розмежування на 20 км, теж саме робить Україна, тоді в цей коридор заходить місія ООН”, — каже Олег Мартиненко.
Військові-миротворці носять уніформу військ країни, з якої вони прибули. Однак аби їх впізнавали ворогуючі сторони вони носять яскраві блакитні шоломи або ж берети із символікою ООН.
“Місія ООН сповідує той принцип, що блакитний колір та позначення “UN” (ООН — ред.) говорять про те, що цілитись у цю людину неможна. На практиці таке трактування призводило до того, що у французького, здається, контингенту блакитні шоломи були зроблені із звичайного пластика. Оскільки французький уряд вважає, що блакитний колір — показник того, що людина знаходиться у безпеці. Він — миротворець”, — пояснює Олег Мартиненко.
Олег Мартиненко тим не менш не виключає нападів та провокацій проти “блакитних шоломів”. Він нагадує, як у вже мирній Боснії у 1996 році невідомі роззброїли один із військових контингентів ООН.
“Військовий контингент вже впакував своє озброєння, речі, аби вже завтра літаком відправитись у далеку Азію. Але у цю ніч невідомі озброєні формування зайшли у табір, арештували весь персонал, вивезли все озброєння, і досі його так ніхто й не знайшов”, — розповідає Олег Мартиненко.
Він наводить статистику, згідно з якою щорічно у 16 діючих місіях помирають до 115 миротворців. 80 людей — із військового контингенту. Інша кількість припадає на поліцейський та цивільний контингенти. Із 80 “блакитних шоломів” військового контингенту 50% помирає від хвороб, а інші 50% від зловмисних дій ворогуючих сторін.
Миротворці можуть використовувати зброю здебільшого тільки для самозахисту. Якщо місії нададуть “жорсткий мандат”, вони можуть стріляти для власного захисту й захисту цивільного населення.
ЧИ СПІВПРАЦЮВАТИМЕ ООН ІЗ НЕЗАКОННИМИ ЗБРОЙНИМИ ФОРМУВАННЯМИ?
Військовий компонент у гарячій зоні зменшується, коли ситуація стабілізується. Далі свою роботу починає поліцейський контингент та розширюється громадянський компонент.
На конфліктну територію прибуває низка міжнародних консалтингових, політичних організацій та технічна підтримка. Вони допомагають розбудувати політичні та виконавчі органи, відновлюють населені пункти, допомагають створювати робочі місця, аби максимально залучити місцеве населення та радять ворогуючим сторонам, як зробити процес інтеграції м’якішим.
Олег Мартиненко вказує, скільки робочих місць із пристойною заробітною платою створить місія тільки для свого забезпечення.
“Якщо ми кажемо про 40 тисяч миротворців, то щонайменше додатково до 1/5 цієї кількості буде набрано перекладачів з місцевого населення, тобто 8 тисяч людей. Так само потрібен персонал з прибирання території, обслуговування технічного парку, комунікаційних мереж тощо, тобто ще до 2 тисяч осіб”, — розповідає він.

Юрій Бєлоусов

“За бажання у регіоні можна зробити міста-сади”, — коментує Юрій Бєлоусов.

Однак експерти роблять застереження, що за наявності високого рівня корупції міжнародна спільнота не буде вкладати кошти, як це було у Боснії та Герцеговині.
Поліцейський компонент потрібний, аби впровадити правоохоронні функції відповідно до міжнародних стандартів, які держава не може сама забезпечити.
Володимир Жминько, учасник поліцейської місії ЄС в Боснії та Герцеговині у 2003 – 2011 роках, каже, що поліцейський контингент може повністю замінити собою правоохоронні органи, як це було у Косово.
“Там не було взагалі жодних правоохоронних структур. Згодом вони почали підбирати людей, навчати їх, створювати місцеву поліцію та передавати їй свої виконавчі функції”, — пояснює він.
За його словами, в реаліях України нові правоохоронні органи можуть складатись як із “правоохоронців незаконних збройних формувань”, так і з переведених службовців із підконтрольних Києву територій.
Однак як буде насправді — достеменно невідомо. Це питання мають вирішити ворогуючі сторони під час обговорення мандату і повноважень місії до її введення, переконаний Юрій Бєлоусов.
“Чи погодяться збройні формування на те, щоб ООН створювало поліцію з нуля? Гаразд, припустимо, вони склали зброю. Постає питання, з кого саме будуть формуватись місцеві правоохоронці та розбудовуватиметься держава? Питань мільярд. Усі вони будуть вирішуватись задовго до введення контингенту”, — каже Юрій Бєлоусов.
Експерти одностайні — “блакитні шоломи” будуть співпрацювати із де-факто владою. Вони сприйматимуть міліціонерів ОРДЛО як легітимних і таких, які виконують свої обов’язки. Причина криється у розділі “Дії поліції в умовах вторгнення” Європейського кодексу поліцейської етики Ради Європи.
У документі йдеться, що під час агресії іншої країни поліція зобов’язана виконувати свої функції із забезпечення захисту громадян і не має бути стороною конфлікту. Кодекс забороняє окупаційній владі карати міліціонера, який лишився виконувати професійні зобов’язання. Так само заборона карати за роботу під час окупації розповсюджуватиметься на український уряд, як тільки він відновить контроль на сході України.
“Місія буде слідкувати, аби місцеві правоохоронці у відповідності із європейськими стандартами виконували функції із забезпечення охорони життя та здоров’я мирного населення. Якщо вони роблять щось не так, місія ініціює розслідування з боку місцевої влади про притягнення правоохоронців до дисциплінарної та кримінальної відповідальності. Адже дію законів ніхто не скасовував”, — пояснює Олег Мартиненко.
Юрій Бєлоусов згадує свій досвід у миротворчих місіях.
“Коли ми прибували у гарячі точки, де були 2 – 4 сторони, нам було взагалі байдуже, хто з них правий, хто винний, хто перший почав стріляти, де коріння конфлікту. Наше завдання було стабілізувати становище і запустити мирний процес”, — каже експерт і додає, що “блакитні шоломи” змушені будуть співпрацювати з де-факто владою, аби досягти їхніх задач.
Олег Мартиненко резюмує, що від місії виграє місцеве населення. Коли вона увійде у конфліктну територію, вона, за його словами, не буде дослухатись до політиків з обох сторін, а виконуватиме свою роботу відповідно до стандартів ООН та Європейського Союзу.
ЧИ ЗМОЖУТЬ ПЕРЕСЕЛЕНЦІ ПОВЕРТАТИСЬ ДОДОМУ? 
Експерти звертають увагу, що навіть активісти Євромайдану зможуть повернутись на підконтрольну ООН територію. Громадянам повертатимуть ті помешкання, які були відчужені незаконними збройними формуваннями.
“Місія дотримується прав людини, зокрема, й захищатиме право на власність. Приклад Боснії та Герцеговини показує: коли переселенці почали повертатись, то їм через різні механізми поновлювали право на власність за участі міжнародних структур та місцевих правоохоронців”, — розповідає Володимир Жминько.
Він згадує, як у Боснії кандидати на державні посади перевірялись, чи проживали вони у власності переселенців.
“Якщо, наприклад, поліцейський жив у помешканні переселенця, для нього дорога в поліцію була закритою”, — коментує експерт.
ЯКЕ ЗАКОНОДАВСТВО ДІЯТИМЕ ДЛЯ МИРОТВОРЦІВ?
Місія керуватиметься українським законодавством, але паралельно вона спонукатиме де-факто місцеві органи покращувати свої “закони” та “нормативні акти” з тим, щоб вони відповідали міжнародним стандартам.
“Радник, який сидітиме поряд з мером або “очільником” незаконного збройного формування казатиме: “Ось тут у вас низка статей не відповідають європейським стандартам. Потрібно ось таку редакцію сюди впровадити”. У випадку саботування рішень місії розпочинатиметься політичне врегулювання питання через дипломатію”, — пояснює Олег Мартиненко.
Він зауважує, що тимчасова адміністрація ООН, немов шлюз, буде вирівнювати законодавство за міжнародними стандартами як на сході країни, так в самій Україні. Місія лишатиметься у конфліктній території доти, доки обидві сторони не вирівняють своє законодавство.
“Українському керівництву можуть сказати: “Ми будемо тут, поки ви не проявите політичну волю і не змусите уряд зробити так, щоб ті люди, які живуть на підконтрольних ООН територіях, не боялись зняття місії та переходу у мирний стан з усією країною”, — розповідає Олег Мартиненко. Рішення про призупинення або скасування мандату миротворчої місії приймає Радбез ООН.
До миротворця, який вчинив злочин, застосовуватиметься законодавство країни перебування. Його можуть засудити на території України або ж депортувати в рідну країну, аби він відбув покарання.
“За дисциплінарні та адміністративні правопорушення миротворця зазвичай репатріюють додому. Часом це — найгірше покарання для людей, які приїхали до місії, орієнтуючись на досить високу оплату — $80 – 100 на добу”, — пояснює Олег Мартиненко.
У будь-якої місії ООН працює відділ внутрішнього розслідування, який займається будь-якими порушеннями кодексу етики.
ЗА ЩО КРИТИКУВАЛИ МІСІЇ ООН?
“Блакитні шоломи” критикують за повільне відрядження до зони конфлікту. Зазвичай на їхнє відрядження йде не менше півроку.
Миротворців звинувачують у малій ефективності врегулювання конфліктів. Досі триває перша місія, яка стартувала у 1948 році на Близькому Сході.
Критикують також бельгійських миротворців за те, що їм не вдалось попередити геноцид тутсі у Руанді у 1994 році. Бельгія вивела свої війська після вбивства 10-х службовців. У Руанді загинули щонайменше 800 тисяч людей.
Окрім цього, нідерландським миротворцям закидають, що їм не вдалось захистити близько 300 мусульман від боснійських сербів у Сребрениці у 1995 році. Після того, як військові формування боснійських сербів захопили безпечну зону ООН, нідерландський батальйон видав мусульман. Загалом тоді за декілька днів від рук боснійських сербів загинули 8 тисяч 373 мусульманських чоловіків та хлопчиків.

Не треба сподіватись, що військовий контингент місії ООН буде захищати цивільних, наголошує Володимир Жминько. Завдання місії забезпечувати дотримання прав людини не військовими методами.

Володимир Жминько
За його словами, коли місії не вдається виконати свої задачі, вона може звернутись за допомогою до регіональних структур.
 “Вони будуть присутні, не ставатимуть на жодну сторону, документуватимуть порушення та злочини, робитимуть звіти. Вони вводяться у гарячу точку як стабілізуючий фактор”, — коментує він. 
“Приклад Боснії. Коли миротворчі сили ООН не справлялись у 1995 році, вони звернулись до сил НАТО. Альянс увійшов до зони як стабілізуюча сила із важким озброєнням і був там до 2004 року. Це зіграло вирішальну роль у підписанні мирного договору”, — зауважує Володимир Жминько.
“Коли ситуація стабілізувалась, вирішили передати функції із завершення розбудови миру у країні регіональним структурам. Тоді місія ООН завершила своє існування. Подальші 9 років, до 2011 року, функції виконувала поліцейська місія Європейського Союзу”, — додає він.
ХТО РОЗСЛІДУВАТИМЕ МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ?
Питання переслідування винних у міжнародних злочинах залежатиме від того, у чиїй юрисдикції будуть ці злочини.
Володимир Жминько нагадує, що воєнні злочини у Боснії були під юрисдикцією Міжнародного трибуналу з колишньої Югославії. Після того, як до відповідальності притягнули основних воєнних злочинців у боснійській прокуратурі, створили відділ із розслідування воєнних злочинів, куди увійшли міжнародні прокурори.
“Згодом міжнародні прокурори пішли, лишились лише місцеві, які зараз займаються воєнними злочинами. Трибунал передав матеріали, які лишились, аби вони їх дорозслідували”, — розповідає екс-керівник регіонального відділу розслідування порушень прав людини у Боснії та Герцеговоні у 1997 – 1998 роках Володимир Жминько.
Наразі місцева влада розслідує поодинокі міжнародні злочини — зґвалтування, мородерства та інші.
За його словами, притягнення до відповідальності міжнародних злочинців у країні було у пріоритеті для досягнення миру, але його відклали на довгий час.
“І тільки коли ситуація стабілізувалась і був встановлений повний контроль над порядком, тоді почали розслідувати та затримувати підозрюваних”, — коментує він і додає, що міжнародні злочини не мають терміну давності.
Експерти наголошують, що з початку введення місії у гарячу точку, вона обов’язково почне документувати міжнародні злочини за Римським статутом для майбутнього правосуддя.
Володимир Жминько згадує Біляну Плавшич, яка відбула два президентські терміни у Сербії. Попри підтримку західних країн, її все одно засудив Міжнародний трибунал з колишньої Югославії.
“У 2005 році, коли вона не могла переобиратись на третій термін, наступного дня після обрання іншого президента Міжнародний суд з колишньої Югославії оприлюднив обвинувальний висновок про її воєнні злочини. Вона як публічна людина відразу зателефонувала в Гаагу і сказала, що вилітає туди”, — розповідає Володимир Жминько.
Суд звинуватив жінку у співучасті в геноциді, злочинах проти людяності та у порушенні правил ведення війни. Жінка пішла на угоду із слідством і отримала 11 років ув’язнення. Однак Біляна Плавшич відбула дві третини терміну. Шведський суд звільнив її, взявши до уваги її зразкову поведінку.
АМНІСТІЯ БОЙОВИКІВ
Олег Мартиненко вважає, якщо Україна хоче повернути людей, а не лише територію, то їй варто вже зараз щонайменше розробляти різні варіанти амністії.
“Навіть якщо не буде миротворчої місії, ми маємо говорити про індивідуальну амністію. Людина має постати перед судом, де суд винесе вирок про те, що вона винна у злочинах за певний період, стукне молотком і скаже: “В силу закону про амністію або альтернативного закону покарань за злочини воєнного часу Вам призначається умовний термін/або ж Ви — амністовані”, — каже він.
“Якщо ж говоритимемо про люстрацію, то маємо казати, що спеціальної перевірки мають зазнати керівний склад щонайменше судової адміністрації та правоохоронних органів. Ми на це маємо право, бо вони грали керівну роль. А середню та нижню ланку на рівні виконавців можемо залишити без спецперевірки. Якщо ми показуємо їм добру волю, то нам вигідно поступити так, щоб усе населення “Л/ДНР” не взяло валізи і не подалося до Росії. Тоді ми отримаємо землю без населення. Чи нам це потрібно? Адже пустуючих сел у нас й так вистачає”, — додає правозахисник.
ХТО ПЛАТИТЬ ЗА МІСІЮ?
“Блакитні шоломи” фінансуються із бюджету ООН, куди кожна країна-член віддає свій внесок.
Цьогоріч на активні 16 миротворчих операцій у світі загалом планували витратити близько $7,9 мільярдів. Але влітку стало відомо про скорочення видатків майже на $600 тисяч через бажання президента США Дональда Трампа скоротити витрати на ООН.
Рішення про відправку своїх солдат та поліцейських до зони конфлікту приймає кожна із держав окремо.
Микола Мирний, журналіст Центру інформації про права людини http://bit.ly/2zyL6rg

Відкрита заява правозахисних і громадських організацій України з приводу незаконних обшуків в Криму

Листопад 9, 2017

8 листопада 2017 року, з ранку у різних регіонах Криму (Бахчисараї, Старому Криму, Сімферопольському районі) відбулися незаконні обшуки в домах кримськотатарських активістів та учасників громадського руху “Кримська солідарність” – Сєйтумєра Сєйтумєрова, Ельдара Кантємирова, голови регіонального меджлісу Екрєма Абдульватова, Алімдара (Руслана) Бєлялова, Халіда Бєлялова. Крім того, до відділень окупаційної поліції відвезли ще п’ятьох кримських татар, які працевлаштовані в одного з затриманих активістів – Асан Зєкєр’яєв, Алім Зєкєр’яєв, Рєсуль Абдураманов, Мустафа Ісаєв, Амєт Умєров. Де-факто суд визнав Сейтумера Сейтумерова винним за ч. 1 ст. 20.3 КоАП РФ (Пропаганда або публічна демонстрація забороненої символіки) та призначив покарання у вигляді адміністративного штрафу у розмірі 2 тисяч рублів. Цього ж ранку, після обшуку в будинку Абдурахмана Меджитова, його доправили до окупаційного суду, де була винесена постанова щодо притягнення Меджитова до адміністративного покарання у вигляді арешту протягом 15 діб за одиночний пікет 11 жовтня 2017 року.

Незаконні обшуки та затримання, вибіркове застосування норм “екстремістського і антитерористичного” законодавства окупаційною владою Росії у Криму стали інструментом систематичного переслідування активістів та повного придушення громадянського суспільства на півострові.

Останні масові безпідставні обшуки у домах кримськотатарських активістів, зокрема  учасників громадського руху “Кримська солідарність”, вказують на цілеспрямований тиск на активістів з метою припинення їх діяльності щодо висвітлення ситуації та захисту від порушень прав людини в Криму.

 

Враховуючи вищевикладене, звертаємося

 

До урядів країн Європейського Союзу, Швейцарії, США, Канади:

– вимагати від РФ припинити переслідування представників кримськотатарської та української громади, громадських журналістів та громадянського суспільства у Криму;

– посилити санкції проти посадових осіб окупаційної влади Криму та Російської Федерації, які причетні до політично мотивованих переслідувань, до грубого порушення свободи мирних зібрань, свободи слова та свободи об’єднань і асоціацій.

 

До міжнародних організацій:

– сприяти забезпеченню роботи незалежних моніторингових місій з прав людини на окупованому Кримському півострові

– посилити міжнародний вплив на Російську Федерацію з метою притягненя до відповідальності та припинення незаконних дій представників РФ щодо грубих порушень прав людини в окупованому Криму.

 

До влади України:

– відкрити кримінальні провадження та розслідувати факти незаконних затримань та обшуків у активістів, проведення ефективного розслідування по цих злочинах з наступним притягненням до відповідальності осіб, винних у порушенні прав людини та норм міжнародного гуманітарного права у Криму;

– розробити та прийняти відповідні зміни до законодавства України з метою створення координаційного органу, забезпечення захисту та підтримки осіб, що постраждали внаслідок незаконного політично мотивованого переслідування з боку окупаційної влади Криму та РФ.

 

Кримська правозахисна група

Українська Гельсінська спілка з прав людини

Центр інформації про права людини

ГО “КримSOS”

ГО “Правозахисний рух Криму”

Громадський рух “Кримська Солідарність”

Центр громадянських свобод і кампанія LetMyPeopleGo

Відкрилась виставка “Доросле кримське дитинство” Антона Наумлюка в рамках кампанії LetMyPeopleGo

Жовтень 21, 2017

Вчора о 19.00 відбулося урочисте відкриття виставки “Доросле кримське дитинство” виставка Антона Наумлюка організованої Center for Civil Liberties в рамках кампанії Let My People Go Ukraine яку веде Євроймайдан-SOS. З вітальними словами виступили – автор виставки Anton Naumlyuk, лідер кримсько-татарського народу Mustafa Dzhemilev, голова Меджлісу кримськотатарського народу і депутат і народний депутат Рефат Чубаров, перший заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб Yusuf Kurkchi, програмний директор Кримського Дому Alim Aliev, родичі політичних в’язнів Кремля – Ігор Гриб і Оксана Стогний і волонтерка Центру Громадянських Свобод і одна з безпосередніх організаторок Олександра Сурган. На виставці було представлено 16 світлин дітей кримских політв’язнів і їх короткі історії, перекладені 4 мовами. Глядачам було представлено також інсталяцію – 16 кліток, в яких ув’язнено дитячі іграшки, своєрідний іграшковий пікет. Інсталяція покликана привернути увагу до того, що в заручниках режиму залишаються вже понад 100 дітей, які лишились без батьківського піклування.
— Це повинні бачити депутати. Я дуже вражений цими фотографіями. Ми не перебуваємо в цій ситуації, в якій перебувають ці батьки і діти. Розумом ми можемо розуміти, але про те, що вони відчувають, ми може тільки здогадуватися, — висловився Рефат Чубаров.
Виставка триватиме до 1 листопада, влключно, після чого організатори планують продемонструвати її на інших українських і міжнародних арт-майданчиках.

Європарламент ухвалив резолюцію, що засуджує Росію за порушення прав людини у Криму

Жовтень 6, 2017
Депутати Європарламенту проголосували за резолюцію про порушення Росією прав людини в окупованому Криму

Про це повідомляється на сайті Європарламенту.

У прийнятому документі зазначено, що ЄС виступає із засудженням випадків переслідування татар та винесенням їм вироків.

“Ми засуджуємо винесення вироків кримсько-татарського лідеру і заступнику голови Меджлісу Ільмі Умерову, заступнику Меджлісу Ахтему Чийгозу, журналістові Миколі Семені”, – йдеться в документі

Також європарламентарі вимагають скасування обвинувачувальних вироків, негайного і беззастережного звільнення Умерова і Чийгоза та негайного і беззастережного зняття всіх обвинувачень з Семени.

Окремо в Європарламенті наголосили, що заборона російським судом кримськотатарського Меджлісу – це порушення прав людини.

Загалом резолюцією засудили вироки ще 44 українцям, які винесли російські суди та окупаційна влада Криму.

Депутати Європарламенту закликали Європейський суд з прав людини у пріоритетному порядку розглядати всі позови, подані з Криму, бо на їхню думку, російська судова система не може надати і не надає юридичної допомоги у цих справах.

Крім того, у Європарламенті закликали сформувати механізми моніторингу дотримання прав людини в Криму та забезпечити російською стороною доступ міжнародних організацій на півострів.

“Європарламент закликає російську владу як окупаційну владу, що встановила контроль над Кримом, забезпечити безперешкодний доступ представників ООН, ОБСЄ та РЄ з прав людини для розслідування ситуації на півострові”, – йдеться в документі.

Джерело, 05/10/2017

В’язні анексії: найгучніші справи кримських “заручників Кремля”

Вересень 28, 2017

Після вироку Ільмі Умерову DW нагадує про найбільш резонансні справи щодо українських громадян в Криму.

Акція на підтримку Олега Сенцова

Акція на підтримку у’вязненого в Росії українського режисера Олега Сенцова

 

Сімферопольський районний суд анексованого Криму 27 вересня засудив заступника голови Меджлісу кримськотатарського народу Ільмі Умерова до двох років ув’язнення у колонії-поселенні. Вирок суду виявився більш суворим за вимогу обвинувачення, яке вимагало призначити умовний термін покарання.

Умерову закидають “заклики до порушення територіальної цілісності РФ”. В українському міністерстві закордонних справ цей вирок назвали незаконним і злочинним та закликали звільнити засудженого та інших політв’язнів. Про політичну вмотивованість справи заявила і керівниця Кримської правозахисної групи Ольга Скрипник.

І хоча до подання апеляції Умеров перебуватиме вдома, відтепер він фактично став ще одним українським політичним ув’язненим в анексованому Росією Криму. DW вирішила нагадати про найгучніші випадки переслідувань на території півострова.

Ільмі Умеров

Ільмі Умеров

 

“Справа 26 лютого”

Ще одного заступника голови Меджлісу кримськотатарського народу Ахтема Чийгоза 11 вересня цього року російським судом засуджено до 8 років ув’язнення. Чийгоза звинуватили в організації масових заворушень на мітингу 26 лютого 2014 року в Сімферополі. В цей день біля будівлі Верховної Ради Автономної Республіки Крим відбувався мітинг проукраїнських активістів одночасно із контрзібранням представників проросійських організацій. Сам Чийгоз назвав процес “судилищем”, спростувавши причетність членів Меджлісу до заворушень.

Окрім українського МЗС, звільнити Чийгоза вимагали й у зовнішньополітичній службі ЄС. У заяві Європейської служби зовнішніх зв’язків після оголошення вироку вкотре нагадали, що заборона діяльності Меджлісу та його керівників “являють собою серйозні і неприйнятні порушення їхніх прав”, згадавши в документі також і справу Умерова.

Від справи “26 лютого”, по якій засуджено Чийгоза, раніше в окреме провадження виділили епізоди з низкою інших звинувачень: від участі в масових заворушеннях до завдання тілесних ушкоджень. У його рамках обвинувачення пред’являють вісьмом іншим фігурантам: Алі Асанову, Мустафі Дегерменджи, Ескендеру Кантемірову, Таляту Юнусову, Ескендеру Емірвалієву, Арсену Юнусову та Ескендеру Небієву. Перші двоє зараз перебувають під домашнім арештом, а до 6 квітня цього року їх тримали в сімферопольському слідчому ізоляторі.

Справа Хізб ут-Тахрір

До анексії Криму Росією “Хізб ут-Тахрір” – політичний ісламський рух, що займається релігійною, просвітницькою та політичною діяльністю, – діяв на території України безперешкодно. Але у РФ організація є забороненою ще з 2003 року, коли Верховний суд Росії включив її у перелік 15-ти об’єднань, названих “терористичними”. Тому з початку 2014 року тисячі кримських мусульман опинилися під загрозою кримінального переслідування за участь або “організацію діяльності терористичної організації”.

Загалом у справі “Хізб ут-Тахрір” вже затримано 19 осіб, четверо із яких засуджені. Найбільш жорсткий вирок винесений Руслану Зейтуллаєву, якому у вересні 2016 року Північно-Кавказький окружний військовий суд присудив сім років в’язниці. Але внаслідок оскаржень вироку з боку прокуратури та перегляду справи Верховним судом РФ термін ув’язнення збільшений до 15 років. Ще троє засуджених разом із Зейтуллаєвим – Рустем Ваітов, Нурі Прімов та Ферат Сайфуллаєв – отримали по п’ять років позбавлення волі кожен. Засуджені не визнавали своєї вини, під час суду на знак протесту вони заклеїли роти і вдягли футболки з надписами “Спектакль завершено”.

Адвокат більшості обвинувачених у цій справі Еміль Курбедінов запевняє, що у російських правоохоронців немає жодних доказів, які би підтверджували провину його підзахисних, а саме слідство проходить з численними порушеннями прав обвинувачених. Низка правозахисників називає цю справу вмотивованою за релігійною ознакою, а український МЗС “політично вмотивованою” та такою, що базується на “сфабрикованих звинуваченнях”.

Кримська четвірка

Ще чотирьох громадян України – Олексія Чирнія, Геннадія Афанасьєва, Олександра Кольченка та Олега Сенцова – суд також звинуватив у злочинах, кваліфікованих як “терористичні дії”. Йдеться про підпал дверей кримського офісу партії “Єдина Росія” та підготовку підриву пам’ятника Леніну і меморіалу “Вічний вогонь” у Сімферополі в 2014 році. За версією слідства, всі ці злочини мали відбутися в рамках діяльності “терористичної групи”, до якої входили ще декілька осіб, окрім засудженої четвірки.

Судом найбільш суворо був покараний український режисер Олег Сенцов, який проходив у справі як організатор “диверсійно-терористичної групи “Правого сектору” й отримав у підсумку 20 років ув’язнення у колонії суворого режиму. Лівий активіст Олександр Кольченко отримав 10 років у колонії суворого режиму, а викладач історії Олексій Чирній і фотограф Геннадій Афанасьєв – по 7 років ув’язнення.

До звільнення Сенцова та інших фігурантів справи Росію закликають в Україні та західних урядах, Європейському парламенті, низці правозахисних організацій, а також багато представників світового та навіть російського кінематографу, серед яких директор Європейської кіноакадемії Маріон Дьорінг та відомі режисери Педро Альмодовар, Вім Вендерс, Кшиштоф Зануссі, Анджей Вайда та Олександр Сокуров.

У червні минулого року одного з ув’язнених у справі Геннадія Афанасьєва разом з іншим українським політв’язнем Юрієм Солошенком в обмін на звільнення активістів сепаратистської організації “Народна рада Бесарабії” помилував президент РФ Володимир Путін.

Та інші

Микола Семена

Микола Семена

 

У переліку кримських політв’язнів також Олександр Костенко, якого в травні 2015 року в Криму було засуджено до трьох років і 11 місяців позбавлення волі за завдання тяжких тілесних ушкоджень співробітникові “Беркута” під час подій на Майдані у 2014 році. Сторону обвинувачення представляла тодішня “прокурорка Криму” Наталія Поклонська. За аналогічними звинуваченнями у Криму шість років позбавлення волі отримав Андрій Коломієць, який нібито кидав “коктейлі Молотова” у “беркутівців” під час Євромайдану в Києві.

Також 22 вересня цього року в Сімферополі винесено вирок журналісту “Радіо Свобода” Миколі Семені. За “публічні заклики до порушення територіальної цілісності Росії” його засудили до двох з половиною років позбавлення волі умовно із випробувальним терміном у три роки та забороною займатися публічною діяльністю протягом трьох років. Правозахисні та журналістські організації називають ці переслідування політично вмотивованими, а МЗС України вважає цю справу одним із прикладів тиску та репресій щодо українських журналістів на анексованому півострові.

Загалом, за даними зовнішньополітичного відомства України, в тюрмах та ізоляторах Росії та Криму утримується більше 30 українських громадян. “Кількість громадян України, затриманих нелегітимними російськими органами на території окупованого півострова за обвинуваченнями у “тероризмі”, “екстремізмі” та “диверсійній діяльності”, постійно збільшується”, – додають у МЗС.

Джерело, 28/09/2017

У Раді Європи вітають прогрес України у боротьбі з ненавистю та дискримінацією, але вказують на наявні проблеми у цій сфері

Вересень 19, 2017

Про це йдеться у п’ятій доповіді Європейської комісії проти расизму та нетерпимості (ЄКРН) Ради Європи, яка була оприлюднена у вівторок, повідомляє власний кореспондент Укрінформу.

«Незважаючи на те, що ми вітаємо досягнутий прогрес, існують проблеми, які все ще викликають серйозне занепокоєння»,– сказав Крістіан Ахлунд, голова ЄКРН.

Як ідеться у прес-релізі Ради Європи, «комісія з боротьби з дискримінацією вважає, що конфлікт в Україні призвів до різкого зростання ненависті та загалом негативно вплинув на вразливі групи».

У своїй новій доповіді про Україну комісія проти расизму Ради Європи запропонувала ухвалити нові правові положення щодо боротьби з дискримінацією, розслідування злочинів на грунті ненависті, інтеграції ромів та солідарності з внутрішніми переселенцями (ВПО).

Водночас, як вважають автори документа, «необхідно активізувати зусилля, спрямовані на припинення расистського насильства й ненависті щодо представників ЛГБТ-спільноти та ромів, які домінують в публічному дискурсі, й поліпшити умови життя для ВПО».

«Я сподіваюся, що влада врахує рекомендації, які містяться в доповіді», – сказав генеральний секретар Ради Європи Торбйорн Ягланд.

Зі свого боку, як він відзначив, «Рада Європи продовжуватиме співпрацювати з владою України у сфері боротьби з ненавистю та дискримінацією меншин і сприяння толерантності та взаєморозумінню, зокрема через розроблений План дій для України на 2018-2021 роки».

Європейська комісія проти расизму та нетерпимості зазначила, що Закон «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», ухвалений у 2012 році, значною мірою відповідає її рекомендаціям та що введення в дію положень, які забороняють дискримінацію на основі сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності, в Трудовому кодексі у 2015 році було позитивним кроком.

«Конфлікт, який триває в Україні, призвів до різкого зростання ненависті за останні три роки й негативно вплинув на вразливі групи в цілому», – також вважає Ахлунд.

У своїй доповіді ЄКРН підкреслює, що внаслідок незаконної анексії Криму Російською Федерацією та збройного конфлікту на сході України, в політичному дискурсі переважає «антиросійська риторика». Проте, як повідомляється, у Києві та інших регіонах зафіксовано мало випадків залякування або нападів на окремих осіб чи групи на основі їхньої російської ідентичності.

У доповіді визначено, що, «незважаючи на те, що в українському суспільстві існує висока ступінь солідарності з ВПО, і більшість із них були прийняті з розумінням та підтримкою у 2014 році, здається, що початкове співчуття наразі зменшується. ВПО стикаються з труднощами під час реєстрації місця проживання, що ускладнює доступ до прав, житла та роботи».

«У 2014 та 2015 роках спостерігалося збільшення насильства щодо осіб із ЛГБТ-спільноти. Продовжують надходити повідомлення про насильство на грунті расової ненависті, вчинене співробітниками поліції, а також їхнє невтручання, щоб зупинити расистські та гомофобні напади», – вважають автори доповіді.

ЄКРН також надає ряд рекомендацій українській владі. Вони вимагають визначити пріоритети, а їхня реалізація буде відстежуватися протягом двох років: зазначити у Кримінальному кодексі сексуальну орієнтацію та гендерну ідентичність як обставини, а отже, криміналізувати підбурювання до ненависті на грунті гомо/трансфобії; звільнити від сплати судових витрат ромів, які прагнуть підтвердити свою особу з метою одержання документів, що посвідчують особу.

Серед інших рекомендацій – надання повноважень щодо розслідування Уповноваженому Верховної Ради з прав людини; включення сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності як обставин у Закон «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні»; створення системи збору статистичних даних про інтеграцію ромів; покращення доступу дітей ромів до дошкільних закладів і припинення їхньої сегрегації та залякування в школах; поліпшення доступу біженців до соціальних пільг, житла, освіти, вивчення мов та роботи; вирішення питань житла та зайнятості ВПО та інвестування коштів у їхню інтеграцію; створення незалежного від поліції та прокуратури органу для розслідування правопорушень, пов’язаних із расовою дискримінацією, з боку співробітників поліції.

Звіт охоплює період часу з 2011 року по 23 березня 2017 року. Він не враховує ситуацію в АР Крим та місті Севастополі, а також в деяких районах Донецької та Луганської областей, що наразі не перебувають під контролем української влади, для якої призначена доповідь та рекомендації.

ЄКРН – це орган із захисту прав людини Ради Європи, що складається з незалежних експертів, який здійснює моніторинг проблем расизму, ксенофобії, антисемітизму, нетерпимості та дискримінації за такими ознаками, як расова належність, національне/етнічне походження, колір шкіри, громадянство, релігія та мова (расова дискримінація). Він складає звіти та видає рекомендації державам-членам.

Джерело, 19/09/2017

Спільна заява щодо погіршення ситуації в галузі прав людини в Криму

Серпень 21, 2017

За останній місяць ситуація в галузі прав людини в Криму значно погіршилася. Порушення прав людини окупаційною владою носить демонстративний характер та здійснюються в рамках системної політики по відношенню до цивільного населення Криму.

8 серпня 2017 року у Сімферополі був затриманий і засуджений до 10-ти діб адміністративного арешту 76-річний ветеран кримськотатарського руху Сервер Караметов, який вийшов з одиночним пікетом під будівлю Верховного суду на підтримку заступника голови Меджлісу Ахтема Чийгоза. Затримання відбувалося з непропорційним застосуванням сили, з 11-ої години ранку до 4-ої години вечора Караметова тримали в поліцейській машині, не виводили в туалет, не дозволяли приймати їжу та ліки. Впродовж судового засідання було порушено цілу низку процесуальних гарантій, включаючи доступ захисників, перекладача, а також незалежне дослідження доказів. За результатами розгляду апеляції вирок був залишений в силі, незважаючи на явно непропорціональний характер покарання. Сьогодні Сервер Караметов вже п’ятий день знаходиться в СІЗО міста Сімферополь, а його стан здоров’я викликає серйозне занепокоєння.

14-го серпня 2017 на підтримку Сервера Караметова вийшло ще чотири літніх чоловіки з одиночними пікетами в різних частинах Сімферополя. Всі вони були затримані разом з іншими активістами та правозахисниками. Один учасник пікету був засуджений до адміністративного штрафу в розмірі 10 тис. рублів.

Трохи більше ніж за місяць було винесено 5 політично мотивованих кримінальних вироків, пов’язаних з позбавленням волі: Еміль Мінасов (за пост в соціальних мережах) – 1 рік 3 місяці позбавлення волі, Олексій Стогній (так звана справа «диверсантів») – 3 роки 6 місяців позбавлення волі, Руслан Зейтуллаєв – 15 років позбавлення волі, Володимир Балух – 3 роки 7 місяців позбавлення воли і штраф 10 тис. рублів (близько 170 доларів), Редван Сулейманов (так звана справа «диверсантів») – 1 рік 8 місяців позбавлення волі і 3,5 мільйона рублів (близько 58 тис. доларів) компенсації шкоди. При винесення вироку Редвану Сулейманову суд вперше в російській практиці визнав збитком втрачену вигоду, яка була розрахована непрозоро. 11 вересня очікується винесення вироку заступнику голови Меджлісу кримськотатарського народу Ахтему Чийгозу, прокурор вимагає для нього покарання у вигляді 8 років позбавлення волі.

15 серпня стало відомо про затримання громадянина України Генадія Лимешка в Криму нібито за підозрою в підготовці диверсій.

Масового характеру набувають адміністративні штрафи за прояв солідарності. У липні адміністративні штрафи від 2 до 10 тис. рублів отримали Рустем Меннанов (за згадку Меджлісу в соціальній мережі), Білял Аділов (нібито за погрози на адресу поліцейського) і Наріман Мемедемінов (за присутність під час обшуку у Сейдамета Мустафаєва). Більш того, троє активістів були засуджені до великих штрафів (150 – 300 тис. рублів) за участь в стихійних зборах біля житла кримських татар, в яких проводяться обшуки і затримання: Осман Бєлялов і Еміль Білялов (штраф за повторну участь в стихійних зборах під час обшуків у сусідів), мешканка Бахчисарайського району Зарема (за проукраїнські пости в Інтернеті). Такі штрафи активісти не можуть виплатити власними коштами, в результаті чого їм загрожують конфіскація майна і позбавлення волі.

Всього за один тиждень серпня відбулися три обшуки в різних районах Криму: 2 серпня – у Мамета Куркчі, Радянський район; 9 серпня – у місцевого релігійного діяча Умера Емірамзаєва, с. Кіровське; 10 серпня – в будинку сім’ї Ібрагіма Мірпочаєва, с. Новокленове Білогірського району. Обшуки проводилися у форматі спецоперації: правоохоронці заблокували дороги, попереджали присутніх місцевих жителів про відповідальність за «несанкціоноване масове зібрання», була присутня велика кількість спецтехніки та озброєних співробітників силових структур. В результаті обшуку в Кіровському Умеру Емірамзаєву знадобились послуги служби «швидкої допомоги».

Ми розцінюємо останні події як черговий прояв репресивної політики РФ по відношенню до цивільного населення Криму, і порушення основоположних норм міжнародного права щодо прав людини і гуманітарного права. Затримання і переслідування носять довільний характер, з непропорційним застосуванням сили, спрямовані на залякування і придушення будь-якої активності.

Від імені організацій, що підписались під цією заявою, просимо вас вжити можливих заходів в рамках ваших мандатів для вираження протесту щодо подібної практики і її якнайшвидшого припинення.

Dasha Svyrydova, Українська Гельсінська спілка з прав людини Ugspl;
Tetiana PechonchykЦентр інформації про права людини;
Maria TomakМедійна ініціатива за права людини;
Tasheva Ravil Qızı TamilaКрим_ SOS;
Olexandra MatviychukCenter for Civil Liberties.

Результаты поиска:

Київська Кримська солідарність. Ялтинська справа

Квітень 20, 2018

25 квітня, 19:00
Кримський дім
(вул. Омеляновича-Павленка, 9)

Російська влада звинувачує Еміра-Усеїна Куку, Мусліма Алієва, Вадима Сірука, Енвера Бекірова, Арсена Джеппарова та Рефата Алімова в «участі у терористичній організації» та «плануванні захоплення влади у насильницький спосіб».

Так звана “Ялтинська справа” стала візитною карткою боротьби ФСБ з інакодумцями мусульманами в Криму. Називаючи свої репресивні операції “боротьбою з тероризмом”, силовики вриваються до будинків, проводять незаконні обшуки і затримання.

Цей абсурдний судовий процес є черговою ланкою в цілій низці переслідувань кримських татар та спробою придушити найменші прояви інакомислення. Російська окупаційна влада намагається залякати та змусити мовчати усіх, хто наважується критикувати де-факто владу, або якимось чином висловлює свою громадянську позицію.

Під час заходу усі бажаючі зможуть підписати листівки та написати листи солідарності для Еміра-Усеїна Куку, Мусліма Алієва, Енвера Бекірова, Вадима Сірука, Арсена Джеппарова та Рефата Алімова, які Amnesty International переправить адресатам.

Спікери:
►Дружини політв’язнів
►Рефат Чубаров, Голова Меджлісу кримськотатарського народу
►Марія Гур’єва – речниця Amnesty International в Україні
►Сергій Локтєв, адвокат Еміра-Усеїна Куку

Модератор: Алім Алієв, програмний директор Кримського дому.

Подія на FB.

Джерело:crimeanhousekyiv@gmail.com

Миротворчі місії: чого ми чекаємо і що можемо отримати?

Листопад 24, 2017
Експерти дискусійного клубу платформи Правозахисний порядок денний розбиралися, що таке миротворча місія ООН, коли вона може стати реальною та чого від неї має очікувати Київ та незаконні збройні формування? 
Експерти нагадують, що рішення про введення місії в Україну має приймати консенсусом Рада Безпеки ООН. Однак оскільки Росія — постійний член Радбезу ООН і має право вето, то постає питання, чи дасть вона дозвіл на введення миротворчої місії на умовах України?
Колишній представник миротворчої місії ООН в Ліберії в 2010 – 2011 роках Юрій Бєлоусов сумнівається, що Росія погодиться, аби місія розташувалась на кордоні з Росією, як цього хоче Київ. Для неї буде неприйнятним варіант, коли українські силовики з часом зачистять окуповані території від представників незаконних збройних формувань.
Як компромісний варіант він пропонує розташувати миротворців по периметру конфліктної території.
“Тоді ми не заходимо, не вичищаємо усі незаконні формування, так само й Росія не заходить. За таких умов на конфліктну територію приходить третя сторона і починає працювати над безпекою”, — пояснює Юрій Бєлоусов, який нині є головою громадської організації “Експертний центр з прав людини”. Він додає, що з такою пропозицією Росії буде складно пояснити, чому вона проти.
“УКРАЇНА — ЯК КОЛОБОК, ЯКИЙ НЕ ЗНАЄ, КУДИ КОТИТИСЬ”
Ідея покликати миротворців — це здача нашим президентом дипломатичних позицій. Таким чином він розписався у своїй слабкості та неможливості як президент забезпечити усі процеси у подоланні збройного конфлікту. У цьому переконаний Олег Мартиненко, екс-командир станції “Новий Град” у складі миротворчої місії Цивільної поліції ООН в Боснії та Герцеговини з 1999 по 2001 роки.

Олег Мартиненко
“У нас є усі ресурси, аби навіть у замороженому стані цей конфлікт повільно просувати до вирішення. Це найлегше сказати: “Знаєте, все! Я стомився, я йду. Давайте покличемо миротворців. Вони усе вирішать”. Миротворці дійсно заморозять конфлікт на довгі роки і місцеве населення від цього тільки виграє. Але Україна як держава не матиме зиску, бо ми отримаємо такий анклав у складі України на довгі роки”, — вважає Олег Мартиненко, який зараз працює керівником аналітичного напрямку Української Гельсінської спілки з прав людини.
Тим часом Юрій Бєлоусов вважає, що кожен день збройного конфлікту віддаляє місцеве населення від України.
“Програми у школі, патріотичне виховання населення, інформаційні кампанії віддаляють громадян від нас. Україна не зацікавлена в тому, щоб цей конфлікт затягувався, якщо ми хочемо повернути і людей, і території”, — каже він.
Він наголошує, що миротворча місія ООН — це інструмент досягнення мети для тієї держави, яка розуміє, що вона хоче. Поки ж українці самі не визначились, що саме має “будуватись” на непідконтрольних територіях.
“Що буде на тій території? Незалежна держава? Зрозуміло, що у нас це викликає питання. Автономія у складі України? Але чи готові ми до цього? Ми самі не можемо знайти відповіді на ці питання. Тому будь-яка місія ООН буде викликати ворожі настрої у частини населення, яке завчасно не розуміє, що ми там хочемо. Коли ти не знаєш, куди ти пливеш, жоден вітер попутним не буде”, — каже Юрій Бєлоусов.
Експерти вважають, що миротворча місія ООН можлива після того, як Україна та Росія погодяться на прийнятні один для одного варіанти врегулювання конфлікту.
ЗАВДАННЯ МІСІЇ
Завдання миротворчих місій ООН — розбудувати мир, спостерігати за виконанням перемир’я, контролювати буферну зону між сторонами конфлікту, підтримувати правопорядок, розбудовувати державний устрій на конфліктній території та надавати гуманітарну допомогу, а також демобілізація і реінтеграція комбатантів.
Місії розвиваються у три етапи — створення безпечних умов (peace making), підтримання тривалий час таких умов (peace keeping) та передача відповідальності у питаннях безпеки приймаючій стороні (peace building).
Перш за все у зону конфлікту входить широкий військових контингент.
“Військовий контингент вводиться за узгодженням двома воюючими сторонами. Тому коли незаконні збройні формування погодяться на припинення вогню, вони відходять від лінії розмежування на 20 км, теж саме робить Україна, тоді в цей коридор заходить місія ООН”, — каже Олег Мартиненко.
Військові-миротворці носять уніформу військ країни, з якої вони прибули. Однак аби їх впізнавали ворогуючі сторони вони носять яскраві блакитні шоломи або ж берети із символікою ООН.
“Місія ООН сповідує той принцип, що блакитний колір та позначення “UN” (ООН — ред.) говорять про те, що цілитись у цю людину неможна. На практиці таке трактування призводило до того, що у французького, здається, контингенту блакитні шоломи були зроблені із звичайного пластика. Оскільки французький уряд вважає, що блакитний колір — показник того, що людина знаходиться у безпеці. Він — миротворець”, — пояснює Олег Мартиненко.
Олег Мартиненко тим не менш не виключає нападів та провокацій проти “блакитних шоломів”. Він нагадує, як у вже мирній Боснії у 1996 році невідомі роззброїли один із військових контингентів ООН.
“Військовий контингент вже впакував своє озброєння, речі, аби вже завтра літаком відправитись у далеку Азію. Але у цю ніч невідомі озброєні формування зайшли у табір, арештували весь персонал, вивезли все озброєння, і досі його так ніхто й не знайшов”, — розповідає Олег Мартиненко.
Він наводить статистику, згідно з якою щорічно у 16 діючих місіях помирають до 115 миротворців. 80 людей — із військового контингенту. Інша кількість припадає на поліцейський та цивільний контингенти. Із 80 “блакитних шоломів” військового контингенту 50% помирає від хвороб, а інші 50% від зловмисних дій ворогуючих сторін.
Миротворці можуть використовувати зброю здебільшого тільки для самозахисту. Якщо місії нададуть “жорсткий мандат”, вони можуть стріляти для власного захисту й захисту цивільного населення.
ЧИ СПІВПРАЦЮВАТИМЕ ООН ІЗ НЕЗАКОННИМИ ЗБРОЙНИМИ ФОРМУВАННЯМИ?
Військовий компонент у гарячій зоні зменшується, коли ситуація стабілізується. Далі свою роботу починає поліцейський контингент та розширюється громадянський компонент.
На конфліктну територію прибуває низка міжнародних консалтингових, політичних організацій та технічна підтримка. Вони допомагають розбудувати політичні та виконавчі органи, відновлюють населені пункти, допомагають створювати робочі місця, аби максимально залучити місцеве населення та радять ворогуючим сторонам, як зробити процес інтеграції м’якішим.
Олег Мартиненко вказує, скільки робочих місць із пристойною заробітною платою створить місія тільки для свого забезпечення.
“Якщо ми кажемо про 40 тисяч миротворців, то щонайменше додатково до 1/5 цієї кількості буде набрано перекладачів з місцевого населення, тобто 8 тисяч людей. Так само потрібен персонал з прибирання території, обслуговування технічного парку, комунікаційних мереж тощо, тобто ще до 2 тисяч осіб”, — розповідає він.

Юрій Бєлоусов

“За бажання у регіоні можна зробити міста-сади”, — коментує Юрій Бєлоусов.

Однак експерти роблять застереження, що за наявності високого рівня корупції міжнародна спільнота не буде вкладати кошти, як це було у Боснії та Герцеговині.
Поліцейський компонент потрібний, аби впровадити правоохоронні функції відповідно до міжнародних стандартів, які держава не може сама забезпечити.
Володимир Жминько, учасник поліцейської місії ЄС в Боснії та Герцеговині у 2003 – 2011 роках, каже, що поліцейський контингент може повністю замінити собою правоохоронні органи, як це було у Косово.
“Там не було взагалі жодних правоохоронних структур. Згодом вони почали підбирати людей, навчати їх, створювати місцеву поліцію та передавати їй свої виконавчі функції”, — пояснює він.
За його словами, в реаліях України нові правоохоронні органи можуть складатись як із “правоохоронців незаконних збройних формувань”, так і з переведених службовців із підконтрольних Києву територій.
Однак як буде насправді — достеменно невідомо. Це питання мають вирішити ворогуючі сторони під час обговорення мандату і повноважень місії до її введення, переконаний Юрій Бєлоусов.
“Чи погодяться збройні формування на те, щоб ООН створювало поліцію з нуля? Гаразд, припустимо, вони склали зброю. Постає питання, з кого саме будуть формуватись місцеві правоохоронці та розбудовуватиметься держава? Питань мільярд. Усі вони будуть вирішуватись задовго до введення контингенту”, — каже Юрій Бєлоусов.
Експерти одностайні — “блакитні шоломи” будуть співпрацювати із де-факто владою. Вони сприйматимуть міліціонерів ОРДЛО як легітимних і таких, які виконують свої обов’язки. Причина криється у розділі “Дії поліції в умовах вторгнення” Європейського кодексу поліцейської етики Ради Європи.
У документі йдеться, що під час агресії іншої країни поліція зобов’язана виконувати свої функції із забезпечення захисту громадян і не має бути стороною конфлікту. Кодекс забороняє окупаційній владі карати міліціонера, який лишився виконувати професійні зобов’язання. Так само заборона карати за роботу під час окупації розповсюджуватиметься на український уряд, як тільки він відновить контроль на сході України.
“Місія буде слідкувати, аби місцеві правоохоронці у відповідності із європейськими стандартами виконували функції із забезпечення охорони життя та здоров’я мирного населення. Якщо вони роблять щось не так, місія ініціює розслідування з боку місцевої влади про притягнення правоохоронців до дисциплінарної та кримінальної відповідальності. Адже дію законів ніхто не скасовував”, — пояснює Олег Мартиненко.
Юрій Бєлоусов згадує свій досвід у миротворчих місіях.
“Коли ми прибували у гарячі точки, де були 2 – 4 сторони, нам було взагалі байдуже, хто з них правий, хто винний, хто перший почав стріляти, де коріння конфлікту. Наше завдання було стабілізувати становище і запустити мирний процес”, — каже експерт і додає, що “блакитні шоломи” змушені будуть співпрацювати з де-факто владою, аби досягти їхніх задач.
Олег Мартиненко резюмує, що від місії виграє місцеве населення. Коли вона увійде у конфліктну територію, вона, за його словами, не буде дослухатись до політиків з обох сторін, а виконуватиме свою роботу відповідно до стандартів ООН та Європейського Союзу.
ЧИ ЗМОЖУТЬ ПЕРЕСЕЛЕНЦІ ПОВЕРТАТИСЬ ДОДОМУ? 
Експерти звертають увагу, що навіть активісти Євромайдану зможуть повернутись на підконтрольну ООН територію. Громадянам повертатимуть ті помешкання, які були відчужені незаконними збройними формуваннями.
“Місія дотримується прав людини, зокрема, й захищатиме право на власність. Приклад Боснії та Герцеговини показує: коли переселенці почали повертатись, то їм через різні механізми поновлювали право на власність за участі міжнародних структур та місцевих правоохоронців”, — розповідає Володимир Жминько.
Він згадує, як у Боснії кандидати на державні посади перевірялись, чи проживали вони у власності переселенців.
“Якщо, наприклад, поліцейський жив у помешканні переселенця, для нього дорога в поліцію була закритою”, — коментує експерт.
ЯКЕ ЗАКОНОДАВСТВО ДІЯТИМЕ ДЛЯ МИРОТВОРЦІВ?
Місія керуватиметься українським законодавством, але паралельно вона спонукатиме де-факто місцеві органи покращувати свої “закони” та “нормативні акти” з тим, щоб вони відповідали міжнародним стандартам.
“Радник, який сидітиме поряд з мером або “очільником” незаконного збройного формування казатиме: “Ось тут у вас низка статей не відповідають європейським стандартам. Потрібно ось таку редакцію сюди впровадити”. У випадку саботування рішень місії розпочинатиметься політичне врегулювання питання через дипломатію”, — пояснює Олег Мартиненко.
Він зауважує, що тимчасова адміністрація ООН, немов шлюз, буде вирівнювати законодавство за міжнародними стандартами як на сході країни, так в самій Україні. Місія лишатиметься у конфліктній території доти, доки обидві сторони не вирівняють своє законодавство.
“Українському керівництву можуть сказати: “Ми будемо тут, поки ви не проявите політичну волю і не змусите уряд зробити так, щоб ті люди, які живуть на підконтрольних ООН територіях, не боялись зняття місії та переходу у мирний стан з усією країною”, — розповідає Олег Мартиненко. Рішення про призупинення або скасування мандату миротворчої місії приймає Радбез ООН.
До миротворця, який вчинив злочин, застосовуватиметься законодавство країни перебування. Його можуть засудити на території України або ж депортувати в рідну країну, аби він відбув покарання.
“За дисциплінарні та адміністративні правопорушення миротворця зазвичай репатріюють додому. Часом це — найгірше покарання для людей, які приїхали до місії, орієнтуючись на досить високу оплату — $80 – 100 на добу”, — пояснює Олег Мартиненко.
У будь-якої місії ООН працює відділ внутрішнього розслідування, який займається будь-якими порушеннями кодексу етики.
ЗА ЩО КРИТИКУВАЛИ МІСІЇ ООН?
“Блакитні шоломи” критикують за повільне відрядження до зони конфлікту. Зазвичай на їхнє відрядження йде не менше півроку.
Миротворців звинувачують у малій ефективності врегулювання конфліктів. Досі триває перша місія, яка стартувала у 1948 році на Близькому Сході.
Критикують також бельгійських миротворців за те, що їм не вдалось попередити геноцид тутсі у Руанді у 1994 році. Бельгія вивела свої війська після вбивства 10-х службовців. У Руанді загинули щонайменше 800 тисяч людей.
Окрім цього, нідерландським миротворцям закидають, що їм не вдалось захистити близько 300 мусульман від боснійських сербів у Сребрениці у 1995 році. Після того, як військові формування боснійських сербів захопили безпечну зону ООН, нідерландський батальйон видав мусульман. Загалом тоді за декілька днів від рук боснійських сербів загинули 8 тисяч 373 мусульманських чоловіків та хлопчиків.

Не треба сподіватись, що військовий контингент місії ООН буде захищати цивільних, наголошує Володимир Жминько. Завдання місії забезпечувати дотримання прав людини не військовими методами.

Володимир Жминько
За його словами, коли місії не вдається виконати свої задачі, вона може звернутись за допомогою до регіональних структур.
 “Вони будуть присутні, не ставатимуть на жодну сторону, документуватимуть порушення та злочини, робитимуть звіти. Вони вводяться у гарячу точку як стабілізуючий фактор”, — коментує він. 
“Приклад Боснії. Коли миротворчі сили ООН не справлялись у 1995 році, вони звернулись до сил НАТО. Альянс увійшов до зони як стабілізуюча сила із важким озброєнням і був там до 2004 року. Це зіграло вирішальну роль у підписанні мирного договору”, — зауважує Володимир Жминько.
“Коли ситуація стабілізувалась, вирішили передати функції із завершення розбудови миру у країні регіональним структурам. Тоді місія ООН завершила своє існування. Подальші 9 років, до 2011 року, функції виконувала поліцейська місія Європейського Союзу”, — додає він.
ХТО РОЗСЛІДУВАТИМЕ МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ?
Питання переслідування винних у міжнародних злочинах залежатиме від того, у чиїй юрисдикції будуть ці злочини.
Володимир Жминько нагадує, що воєнні злочини у Боснії були під юрисдикцією Міжнародного трибуналу з колишньої Югославії. Після того, як до відповідальності притягнули основних воєнних злочинців у боснійській прокуратурі, створили відділ із розслідування воєнних злочинів, куди увійшли міжнародні прокурори.
“Згодом міжнародні прокурори пішли, лишились лише місцеві, які зараз займаються воєнними злочинами. Трибунал передав матеріали, які лишились, аби вони їх дорозслідували”, — розповідає екс-керівник регіонального відділу розслідування порушень прав людини у Боснії та Герцеговоні у 1997 – 1998 роках Володимир Жминько.
Наразі місцева влада розслідує поодинокі міжнародні злочини — зґвалтування, мородерства та інші.
За його словами, притягнення до відповідальності міжнародних злочинців у країні було у пріоритеті для досягнення миру, але його відклали на довгий час.
“І тільки коли ситуація стабілізувалась і був встановлений повний контроль над порядком, тоді почали розслідувати та затримувати підозрюваних”, — коментує він і додає, що міжнародні злочини не мають терміну давності.
Експерти наголошують, що з початку введення місії у гарячу точку, вона обов’язково почне документувати міжнародні злочини за Римським статутом для майбутнього правосуддя.
Володимир Жминько згадує Біляну Плавшич, яка відбула два президентські терміни у Сербії. Попри підтримку західних країн, її все одно засудив Міжнародний трибунал з колишньої Югославії.
“У 2005 році, коли вона не могла переобиратись на третій термін, наступного дня після обрання іншого президента Міжнародний суд з колишньої Югославії оприлюднив обвинувальний висновок про її воєнні злочини. Вона як публічна людина відразу зателефонувала в Гаагу і сказала, що вилітає туди”, — розповідає Володимир Жминько.
Суд звинуватив жінку у співучасті в геноциді, злочинах проти людяності та у порушенні правил ведення війни. Жінка пішла на угоду із слідством і отримала 11 років ув’язнення. Однак Біляна Плавшич відбула дві третини терміну. Шведський суд звільнив її, взявши до уваги її зразкову поведінку.
АМНІСТІЯ БОЙОВИКІВ
Олег Мартиненко вважає, якщо Україна хоче повернути людей, а не лише територію, то їй варто вже зараз щонайменше розробляти різні варіанти амністії.
“Навіть якщо не буде миротворчої місії, ми маємо говорити про індивідуальну амністію. Людина має постати перед судом, де суд винесе вирок про те, що вона винна у злочинах за певний період, стукне молотком і скаже: “В силу закону про амністію або альтернативного закону покарань за злочини воєнного часу Вам призначається умовний термін/або ж Ви — амністовані”, — каже він.
“Якщо ж говоритимемо про люстрацію, то маємо казати, що спеціальної перевірки мають зазнати керівний склад щонайменше судової адміністрації та правоохоронних органів. Ми на це маємо право, бо вони грали керівну роль. А середню та нижню ланку на рівні виконавців можемо залишити без спецперевірки. Якщо ми показуємо їм добру волю, то нам вигідно поступити так, щоб усе населення “Л/ДНР” не взяло валізи і не подалося до Росії. Тоді ми отримаємо землю без населення. Чи нам це потрібно? Адже пустуючих сел у нас й так вистачає”, — додає правозахисник.
ХТО ПЛАТИТЬ ЗА МІСІЮ?
“Блакитні шоломи” фінансуються із бюджету ООН, куди кожна країна-член віддає свій внесок.
Цьогоріч на активні 16 миротворчих операцій у світі загалом планували витратити близько $7,9 мільярдів. Але влітку стало відомо про скорочення видатків майже на $600 тисяч через бажання президента США Дональда Трампа скоротити витрати на ООН.
Рішення про відправку своїх солдат та поліцейських до зони конфлікту приймає кожна із держав окремо.
Микола Мирний, журналіст Центру інформації про права людини http://bit.ly/2zyL6rg

Відкрита заява правозахисних і громадських організацій України з приводу незаконних обшуків в Криму

Листопад 9, 2017

8 листопада 2017 року, з ранку у різних регіонах Криму (Бахчисараї, Старому Криму, Сімферопольському районі) відбулися незаконні обшуки в домах кримськотатарських активістів та учасників громадського руху “Кримська солідарність” – Сєйтумєра Сєйтумєрова, Ельдара Кантємирова, голови регіонального меджлісу Екрєма Абдульватова, Алімдара (Руслана) Бєлялова, Халіда Бєлялова. Крім того, до відділень окупаційної поліції відвезли ще п’ятьох кримських татар, які працевлаштовані в одного з затриманих активістів – Асан Зєкєр’яєв, Алім Зєкєр’яєв, Рєсуль Абдураманов, Мустафа Ісаєв, Амєт Умєров. Де-факто суд визнав Сейтумера Сейтумерова винним за ч. 1 ст. 20.3 КоАП РФ (Пропаганда або публічна демонстрація забороненої символіки) та призначив покарання у вигляді адміністративного штрафу у розмірі 2 тисяч рублів. Цього ж ранку, після обшуку в будинку Абдурахмана Меджитова, його доправили до окупаційного суду, де була винесена постанова щодо притягнення Меджитова до адміністративного покарання у вигляді арешту протягом 15 діб за одиночний пікет 11 жовтня 2017 року.

Незаконні обшуки та затримання, вибіркове застосування норм “екстремістського і антитерористичного” законодавства окупаційною владою Росії у Криму стали інструментом систематичного переслідування активістів та повного придушення громадянського суспільства на півострові.

Останні масові безпідставні обшуки у домах кримськотатарських активістів, зокрема  учасників громадського руху “Кримська солідарність”, вказують на цілеспрямований тиск на активістів з метою припинення їх діяльності щодо висвітлення ситуації та захисту від порушень прав людини в Криму.

 

Враховуючи вищевикладене, звертаємося

 

До урядів країн Європейського Союзу, Швейцарії, США, Канади:

– вимагати від РФ припинити переслідування представників кримськотатарської та української громади, громадських журналістів та громадянського суспільства у Криму;

– посилити санкції проти посадових осіб окупаційної влади Криму та Російської Федерації, які причетні до політично мотивованих переслідувань, до грубого порушення свободи мирних зібрань, свободи слова та свободи об’єднань і асоціацій.

 

До міжнародних організацій:

– сприяти забезпеченню роботи незалежних моніторингових місій з прав людини на окупованому Кримському півострові

– посилити міжнародний вплив на Російську Федерацію з метою притягненя до відповідальності та припинення незаконних дій представників РФ щодо грубих порушень прав людини в окупованому Криму.

 

До влади України:

– відкрити кримінальні провадження та розслідувати факти незаконних затримань та обшуків у активістів, проведення ефективного розслідування по цих злочинах з наступним притягненням до відповідальності осіб, винних у порушенні прав людини та норм міжнародного гуманітарного права у Криму;

– розробити та прийняти відповідні зміни до законодавства України з метою створення координаційного органу, забезпечення захисту та підтримки осіб, що постраждали внаслідок незаконного політично мотивованого переслідування з боку окупаційної влади Криму та РФ.

 

Кримська правозахисна група

Українська Гельсінська спілка з прав людини

Центр інформації про права людини

ГО “КримSOS”

ГО “Правозахисний рух Криму”

Громадський рух “Кримська Солідарність”

Центр громадянських свобод і кампанія LetMyPeopleGo

Відкрилась виставка “Доросле кримське дитинство” Антона Наумлюка в рамках кампанії LetMyPeopleGo

Жовтень 21, 2017

Вчора о 19.00 відбулося урочисте відкриття виставки “Доросле кримське дитинство” виставка Антона Наумлюка організованої Center for Civil Liberties в рамках кампанії Let My People Go Ukraine яку веде Євроймайдан-SOS. З вітальними словами виступили – автор виставки Anton Naumlyuk, лідер кримсько-татарського народу Mustafa Dzhemilev, голова Меджлісу кримськотатарського народу і депутат і народний депутат Рефат Чубаров, перший заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб Yusuf Kurkchi, програмний директор Кримського Дому Alim Aliev, родичі політичних в’язнів Кремля – Ігор Гриб і Оксана Стогний і волонтерка Центру Громадянських Свобод і одна з безпосередніх організаторок Олександра Сурган. На виставці було представлено 16 світлин дітей кримских політв’язнів і їх короткі історії, перекладені 4 мовами. Глядачам було представлено також інсталяцію – 16 кліток, в яких ув’язнено дитячі іграшки, своєрідний іграшковий пікет. Інсталяція покликана привернути увагу до того, що в заручниках режиму залишаються вже понад 100 дітей, які лишились без батьківського піклування.
— Це повинні бачити депутати. Я дуже вражений цими фотографіями. Ми не перебуваємо в цій ситуації, в якій перебувають ці батьки і діти. Розумом ми можемо розуміти, але про те, що вони відчувають, ми може тільки здогадуватися, — висловився Рефат Чубаров.
Виставка триватиме до 1 листопада, влключно, після чого організатори планують продемонструвати її на інших українських і міжнародних арт-майданчиках.

Європарламент ухвалив резолюцію, що засуджує Росію за порушення прав людини у Криму

Жовтень 6, 2017
Депутати Європарламенту проголосували за резолюцію про порушення Росією прав людини в окупованому Криму

Про це повідомляється на сайті Європарламенту.

У прийнятому документі зазначено, що ЄС виступає із засудженням випадків переслідування татар та винесенням їм вироків.

“Ми засуджуємо винесення вироків кримсько-татарського лідеру і заступнику голови Меджлісу Ільмі Умерову, заступнику Меджлісу Ахтему Чийгозу, журналістові Миколі Семені”, – йдеться в документі

Також європарламентарі вимагають скасування обвинувачувальних вироків, негайного і беззастережного звільнення Умерова і Чийгоза та негайного і беззастережного зняття всіх обвинувачень з Семени.

Окремо в Європарламенті наголосили, що заборона російським судом кримськотатарського Меджлісу – це порушення прав людини.

Загалом резолюцією засудили вироки ще 44 українцям, які винесли російські суди та окупаційна влада Криму.

Депутати Європарламенту закликали Європейський суд з прав людини у пріоритетному порядку розглядати всі позови, подані з Криму, бо на їхню думку, російська судова система не може надати і не надає юридичної допомоги у цих справах.

Крім того, у Європарламенті закликали сформувати механізми моніторингу дотримання прав людини в Криму та забезпечити російською стороною доступ міжнародних організацій на півострів.

“Європарламент закликає російську владу як окупаційну владу, що встановила контроль над Кримом, забезпечити безперешкодний доступ представників ООН, ОБСЄ та РЄ з прав людини для розслідування ситуації на півострові”, – йдеться в документі.

Джерело, 05/10/2017

В’язні анексії: найгучніші справи кримських “заручників Кремля”

Вересень 28, 2017

Після вироку Ільмі Умерову DW нагадує про найбільш резонансні справи щодо українських громадян в Криму.

Акція на підтримку Олега Сенцова

Акція на підтримку у’вязненого в Росії українського режисера Олега Сенцова

 

Сімферопольський районний суд анексованого Криму 27 вересня засудив заступника голови Меджлісу кримськотатарського народу Ільмі Умерова до двох років ув’язнення у колонії-поселенні. Вирок суду виявився більш суворим за вимогу обвинувачення, яке вимагало призначити умовний термін покарання.

Умерову закидають “заклики до порушення територіальної цілісності РФ”. В українському міністерстві закордонних справ цей вирок назвали незаконним і злочинним та закликали звільнити засудженого та інших політв’язнів. Про політичну вмотивованість справи заявила і керівниця Кримської правозахисної групи Ольга Скрипник.

І хоча до подання апеляції Умеров перебуватиме вдома, відтепер він фактично став ще одним українським політичним ув’язненим в анексованому Росією Криму. DW вирішила нагадати про найгучніші випадки переслідувань на території півострова.

Ільмі Умеров

Ільмі Умеров

 

“Справа 26 лютого”

Ще одного заступника голови Меджлісу кримськотатарського народу Ахтема Чийгоза 11 вересня цього року російським судом засуджено до 8 років ув’язнення. Чийгоза звинуватили в організації масових заворушень на мітингу 26 лютого 2014 року в Сімферополі. В цей день біля будівлі Верховної Ради Автономної Республіки Крим відбувався мітинг проукраїнських активістів одночасно із контрзібранням представників проросійських організацій. Сам Чийгоз назвав процес “судилищем”, спростувавши причетність членів Меджлісу до заворушень.

Окрім українського МЗС, звільнити Чийгоза вимагали й у зовнішньополітичній службі ЄС. У заяві Європейської служби зовнішніх зв’язків після оголошення вироку вкотре нагадали, що заборона діяльності Меджлісу та його керівників “являють собою серйозні і неприйнятні порушення їхніх прав”, згадавши в документі також і справу Умерова.

Від справи “26 лютого”, по якій засуджено Чийгоза, раніше в окреме провадження виділили епізоди з низкою інших звинувачень: від участі в масових заворушеннях до завдання тілесних ушкоджень. У його рамках обвинувачення пред’являють вісьмом іншим фігурантам: Алі Асанову, Мустафі Дегерменджи, Ескендеру Кантемірову, Таляту Юнусову, Ескендеру Емірвалієву, Арсену Юнусову та Ескендеру Небієву. Перші двоє зараз перебувають під домашнім арештом, а до 6 квітня цього року їх тримали в сімферопольському слідчому ізоляторі.

Справа Хізб ут-Тахрір

До анексії Криму Росією “Хізб ут-Тахрір” – політичний ісламський рух, що займається релігійною, просвітницькою та політичною діяльністю, – діяв на території України безперешкодно. Але у РФ організація є забороненою ще з 2003 року, коли Верховний суд Росії включив її у перелік 15-ти об’єднань, названих “терористичними”. Тому з початку 2014 року тисячі кримських мусульман опинилися під загрозою кримінального переслідування за участь або “організацію діяльності терористичної організації”.

Загалом у справі “Хізб ут-Тахрір” вже затримано 19 осіб, четверо із яких засуджені. Найбільш жорсткий вирок винесений Руслану Зейтуллаєву, якому у вересні 2016 року Північно-Кавказький окружний військовий суд присудив сім років в’язниці. Але внаслідок оскаржень вироку з боку прокуратури та перегляду справи Верховним судом РФ термін ув’язнення збільшений до 15 років. Ще троє засуджених разом із Зейтуллаєвим – Рустем Ваітов, Нурі Прімов та Ферат Сайфуллаєв – отримали по п’ять років позбавлення волі кожен. Засуджені не визнавали своєї вини, під час суду на знак протесту вони заклеїли роти і вдягли футболки з надписами “Спектакль завершено”.

Адвокат більшості обвинувачених у цій справі Еміль Курбедінов запевняє, що у російських правоохоронців немає жодних доказів, які би підтверджували провину його підзахисних, а саме слідство проходить з численними порушеннями прав обвинувачених. Низка правозахисників називає цю справу вмотивованою за релігійною ознакою, а український МЗС “політично вмотивованою” та такою, що базується на “сфабрикованих звинуваченнях”.

Кримська четвірка

Ще чотирьох громадян України – Олексія Чирнія, Геннадія Афанасьєва, Олександра Кольченка та Олега Сенцова – суд також звинуватив у злочинах, кваліфікованих як “терористичні дії”. Йдеться про підпал дверей кримського офісу партії “Єдина Росія” та підготовку підриву пам’ятника Леніну і меморіалу “Вічний вогонь” у Сімферополі в 2014 році. За версією слідства, всі ці злочини мали відбутися в рамках діяльності “терористичної групи”, до якої входили ще декілька осіб, окрім засудженої четвірки.

Судом найбільш суворо був покараний український режисер Олег Сенцов, який проходив у справі як організатор “диверсійно-терористичної групи “Правого сектору” й отримав у підсумку 20 років ув’язнення у колонії суворого режиму. Лівий активіст Олександр Кольченко отримав 10 років у колонії суворого режиму, а викладач історії Олексій Чирній і фотограф Геннадій Афанасьєв – по 7 років ув’язнення.

До звільнення Сенцова та інших фігурантів справи Росію закликають в Україні та західних урядах, Європейському парламенті, низці правозахисних організацій, а також багато представників світового та навіть російського кінематографу, серед яких директор Європейської кіноакадемії Маріон Дьорінг та відомі режисери Педро Альмодовар, Вім Вендерс, Кшиштоф Зануссі, Анджей Вайда та Олександр Сокуров.

У червні минулого року одного з ув’язнених у справі Геннадія Афанасьєва разом з іншим українським політв’язнем Юрієм Солошенком в обмін на звільнення активістів сепаратистської організації “Народна рада Бесарабії” помилував президент РФ Володимир Путін.

Та інші

Микола Семена

Микола Семена

 

У переліку кримських політв’язнів також Олександр Костенко, якого в травні 2015 року в Криму було засуджено до трьох років і 11 місяців позбавлення волі за завдання тяжких тілесних ушкоджень співробітникові “Беркута” під час подій на Майдані у 2014 році. Сторону обвинувачення представляла тодішня “прокурорка Криму” Наталія Поклонська. За аналогічними звинуваченнями у Криму шість років позбавлення волі отримав Андрій Коломієць, який нібито кидав “коктейлі Молотова” у “беркутівців” під час Євромайдану в Києві.

Також 22 вересня цього року в Сімферополі винесено вирок журналісту “Радіо Свобода” Миколі Семені. За “публічні заклики до порушення територіальної цілісності Росії” його засудили до двох з половиною років позбавлення волі умовно із випробувальним терміном у три роки та забороною займатися публічною діяльністю протягом трьох років. Правозахисні та журналістські організації називають ці переслідування політично вмотивованими, а МЗС України вважає цю справу одним із прикладів тиску та репресій щодо українських журналістів на анексованому півострові.

Загалом, за даними зовнішньополітичного відомства України, в тюрмах та ізоляторах Росії та Криму утримується більше 30 українських громадян. “Кількість громадян України, затриманих нелегітимними російськими органами на території окупованого півострова за обвинуваченнями у “тероризмі”, “екстремізмі” та “диверсійній діяльності”, постійно збільшується”, – додають у МЗС.

Джерело, 28/09/2017

У Раді Європи вітають прогрес України у боротьбі з ненавистю та дискримінацією, але вказують на наявні проблеми у цій сфері

Вересень 19, 2017

Про це йдеться у п’ятій доповіді Європейської комісії проти расизму та нетерпимості (ЄКРН) Ради Європи, яка була оприлюднена у вівторок, повідомляє власний кореспондент Укрінформу.

«Незважаючи на те, що ми вітаємо досягнутий прогрес, існують проблеми, які все ще викликають серйозне занепокоєння»,– сказав Крістіан Ахлунд, голова ЄКРН.

Як ідеться у прес-релізі Ради Європи, «комісія з боротьби з дискримінацією вважає, що конфлікт в Україні призвів до різкого зростання ненависті та загалом негативно вплинув на вразливі групи».

У своїй новій доповіді про Україну комісія проти расизму Ради Європи запропонувала ухвалити нові правові положення щодо боротьби з дискримінацією, розслідування злочинів на грунті ненависті, інтеграції ромів та солідарності з внутрішніми переселенцями (ВПО).

Водночас, як вважають автори документа, «необхідно активізувати зусилля, спрямовані на припинення расистського насильства й ненависті щодо представників ЛГБТ-спільноти та ромів, які домінують в публічному дискурсі, й поліпшити умови життя для ВПО».

«Я сподіваюся, що влада врахує рекомендації, які містяться в доповіді», – сказав генеральний секретар Ради Європи Торбйорн Ягланд.

Зі свого боку, як він відзначив, «Рада Європи продовжуватиме співпрацювати з владою України у сфері боротьби з ненавистю та дискримінацією меншин і сприяння толерантності та взаєморозумінню, зокрема через розроблений План дій для України на 2018-2021 роки».

Європейська комісія проти расизму та нетерпимості зазначила, що Закон «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», ухвалений у 2012 році, значною мірою відповідає її рекомендаціям та що введення в дію положень, які забороняють дискримінацію на основі сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності, в Трудовому кодексі у 2015 році було позитивним кроком.

«Конфлікт, який триває в Україні, призвів до різкого зростання ненависті за останні три роки й негативно вплинув на вразливі групи в цілому», – також вважає Ахлунд.

У своїй доповіді ЄКРН підкреслює, що внаслідок незаконної анексії Криму Російською Федерацією та збройного конфлікту на сході України, в політичному дискурсі переважає «антиросійська риторика». Проте, як повідомляється, у Києві та інших регіонах зафіксовано мало випадків залякування або нападів на окремих осіб чи групи на основі їхньої російської ідентичності.

У доповіді визначено, що, «незважаючи на те, що в українському суспільстві існує висока ступінь солідарності з ВПО, і більшість із них були прийняті з розумінням та підтримкою у 2014 році, здається, що початкове співчуття наразі зменшується. ВПО стикаються з труднощами під час реєстрації місця проживання, що ускладнює доступ до прав, житла та роботи».

«У 2014 та 2015 роках спостерігалося збільшення насильства щодо осіб із ЛГБТ-спільноти. Продовжують надходити повідомлення про насильство на грунті расової ненависті, вчинене співробітниками поліції, а також їхнє невтручання, щоб зупинити расистські та гомофобні напади», – вважають автори доповіді.

ЄКРН також надає ряд рекомендацій українській владі. Вони вимагають визначити пріоритети, а їхня реалізація буде відстежуватися протягом двох років: зазначити у Кримінальному кодексі сексуальну орієнтацію та гендерну ідентичність як обставини, а отже, криміналізувати підбурювання до ненависті на грунті гомо/трансфобії; звільнити від сплати судових витрат ромів, які прагнуть підтвердити свою особу з метою одержання документів, що посвідчують особу.

Серед інших рекомендацій – надання повноважень щодо розслідування Уповноваженому Верховної Ради з прав людини; включення сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності як обставин у Закон «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні»; створення системи збору статистичних даних про інтеграцію ромів; покращення доступу дітей ромів до дошкільних закладів і припинення їхньої сегрегації та залякування в школах; поліпшення доступу біженців до соціальних пільг, житла, освіти, вивчення мов та роботи; вирішення питань житла та зайнятості ВПО та інвестування коштів у їхню інтеграцію; створення незалежного від поліції та прокуратури органу для розслідування правопорушень, пов’язаних із расовою дискримінацією, з боку співробітників поліції.

Звіт охоплює період часу з 2011 року по 23 березня 2017 року. Він не враховує ситуацію в АР Крим та місті Севастополі, а також в деяких районах Донецької та Луганської областей, що наразі не перебувають під контролем української влади, для якої призначена доповідь та рекомендації.

ЄКРН – це орган із захисту прав людини Ради Європи, що складається з незалежних експертів, який здійснює моніторинг проблем расизму, ксенофобії, антисемітизму, нетерпимості та дискримінації за такими ознаками, як расова належність, національне/етнічне походження, колір шкіри, громадянство, релігія та мова (расова дискримінація). Він складає звіти та видає рекомендації державам-членам.

Джерело, 19/09/2017

Спільна заява щодо погіршення ситуації в галузі прав людини в Криму

Серпень 21, 2017

За останній місяць ситуація в галузі прав людини в Криму значно погіршилася. Порушення прав людини окупаційною владою носить демонстративний характер та здійснюються в рамках системної політики по відношенню до цивільного населення Криму.

8 серпня 2017 року у Сімферополі був затриманий і засуджений до 10-ти діб адміністративного арешту 76-річний ветеран кримськотатарського руху Сервер Караметов, який вийшов з одиночним пікетом під будівлю Верховного суду на підтримку заступника голови Меджлісу Ахтема Чийгоза. Затримання відбувалося з непропорційним застосуванням сили, з 11-ої години ранку до 4-ої години вечора Караметова тримали в поліцейській машині, не виводили в туалет, не дозволяли приймати їжу та ліки. Впродовж судового засідання було порушено цілу низку процесуальних гарантій, включаючи доступ захисників, перекладача, а також незалежне дослідження доказів. За результатами розгляду апеляції вирок був залишений в силі, незважаючи на явно непропорціональний характер покарання. Сьогодні Сервер Караметов вже п’ятий день знаходиться в СІЗО міста Сімферополь, а його стан здоров’я викликає серйозне занепокоєння.

14-го серпня 2017 на підтримку Сервера Караметова вийшло ще чотири літніх чоловіки з одиночними пікетами в різних частинах Сімферополя. Всі вони були затримані разом з іншими активістами та правозахисниками. Один учасник пікету був засуджений до адміністративного штрафу в розмірі 10 тис. рублів.

Трохи більше ніж за місяць було винесено 5 політично мотивованих кримінальних вироків, пов’язаних з позбавленням волі: Еміль Мінасов (за пост в соціальних мережах) – 1 рік 3 місяці позбавлення волі, Олексій Стогній (так звана справа «диверсантів») – 3 роки 6 місяців позбавлення волі, Руслан Зейтуллаєв – 15 років позбавлення волі, Володимир Балух – 3 роки 7 місяців позбавлення воли і штраф 10 тис. рублів (близько 170 доларів), Редван Сулейманов (так звана справа «диверсантів») – 1 рік 8 місяців позбавлення волі і 3,5 мільйона рублів (близько 58 тис. доларів) компенсації шкоди. При винесення вироку Редвану Сулейманову суд вперше в російській практиці визнав збитком втрачену вигоду, яка була розрахована непрозоро. 11 вересня очікується винесення вироку заступнику голови Меджлісу кримськотатарського народу Ахтему Чийгозу, прокурор вимагає для нього покарання у вигляді 8 років позбавлення волі.

15 серпня стало відомо про затримання громадянина України Генадія Лимешка в Криму нібито за підозрою в підготовці диверсій.

Масового характеру набувають адміністративні штрафи за прояв солідарності. У липні адміністративні штрафи від 2 до 10 тис. рублів отримали Рустем Меннанов (за згадку Меджлісу в соціальній мережі), Білял Аділов (нібито за погрози на адресу поліцейського) і Наріман Мемедемінов (за присутність під час обшуку у Сейдамета Мустафаєва). Більш того, троє активістів були засуджені до великих штрафів (150 – 300 тис. рублів) за участь в стихійних зборах біля житла кримських татар, в яких проводяться обшуки і затримання: Осман Бєлялов і Еміль Білялов (штраф за повторну участь в стихійних зборах під час обшуків у сусідів), мешканка Бахчисарайського району Зарема (за проукраїнські пости в Інтернеті). Такі штрафи активісти не можуть виплатити власними коштами, в результаті чого їм загрожують конфіскація майна і позбавлення волі.

Всього за один тиждень серпня відбулися три обшуки в різних районах Криму: 2 серпня – у Мамета Куркчі, Радянський район; 9 серпня – у місцевого релігійного діяча Умера Емірамзаєва, с. Кіровське; 10 серпня – в будинку сім’ї Ібрагіма Мірпочаєва, с. Новокленове Білогірського району. Обшуки проводилися у форматі спецоперації: правоохоронці заблокували дороги, попереджали присутніх місцевих жителів про відповідальність за «несанкціоноване масове зібрання», була присутня велика кількість спецтехніки та озброєних співробітників силових структур. В результаті обшуку в Кіровському Умеру Емірамзаєву знадобились послуги служби «швидкої допомоги».

Ми розцінюємо останні події як черговий прояв репресивної політики РФ по відношенню до цивільного населення Криму, і порушення основоположних норм міжнародного права щодо прав людини і гуманітарного права. Затримання і переслідування носять довільний характер, з непропорційним застосуванням сили, спрямовані на залякування і придушення будь-якої активності.

Від імені організацій, що підписались під цією заявою, просимо вас вжити можливих заходів в рамках ваших мандатів для вираження протесту щодо подібної практики і її якнайшвидшого припинення.

Dasha Svyrydova, Українська Гельсінська спілка з прав людини Ugspl;
Tetiana PechonchykЦентр інформації про права людини;
Maria TomakМедійна ініціатива за права людини;
Tasheva Ravil Qızı TamilaКрим_ SOS;
Olexandra MatviychukCenter for Civil Liberties.

Результаты поиска:

Київська Кримська солідарність. Ялтинська справа

Квітень 20, 2018

25 квітня, 19:00
Кримський дім
(вул. Омеляновича-Павленка, 9)

Російська влада звинувачує Еміра-Усеїна Куку, Мусліма Алієва, Вадима Сірука, Енвера Бекірова, Арсена Джеппарова та Рефата Алімова в «участі у терористичній організації» та «плануванні захоплення влади у насильницький спосіб».

Так звана “Ялтинська справа” стала візитною карткою боротьби ФСБ з інакодумцями мусульманами в Криму. Називаючи свої репресивні операції “боротьбою з тероризмом”, силовики вриваються до будинків, проводять незаконні обшуки і затримання.

Цей абсурдний судовий процес є черговою ланкою в цілій низці переслідувань кримських татар та спробою придушити найменші прояви інакомислення. Російська окупаційна влада намагається залякати та змусити мовчати усіх, хто наважується критикувати де-факто владу, або якимось чином висловлює свою громадянську позицію.

Під час заходу усі бажаючі зможуть підписати листівки та написати листи солідарності для Еміра-Усеїна Куку, Мусліма Алієва, Енвера Бекірова, Вадима Сірука, Арсена Джеппарова та Рефата Алімова, які Amnesty International переправить адресатам.

Спікери:
►Дружини політв’язнів
►Рефат Чубаров, Голова Меджлісу кримськотатарського народу
►Марія Гур’єва – речниця Amnesty International в Україні
►Сергій Локтєв, адвокат Еміра-Усеїна Куку

Модератор: Алім Алієв, програмний директор Кримського дому.

Подія на FB.

Джерело:crimeanhousekyiv@gmail.com

Миротворчі місії: чого ми чекаємо і що можемо отримати?

Листопад 24, 2017
Експерти дискусійного клубу платформи Правозахисний порядок денний розбиралися, що таке миротворча місія ООН, коли вона може стати реальною та чого від неї має очікувати Київ та незаконні збройні формування? 
Експерти нагадують, що рішення про введення місії в Україну має приймати консенсусом Рада Безпеки ООН. Однак оскільки Росія — постійний член Радбезу ООН і має право вето, то постає питання, чи дасть вона дозвіл на введення миротворчої місії на умовах України?
Колишній представник миротворчої місії ООН в Ліберії в 2010 – 2011 роках Юрій Бєлоусов сумнівається, що Росія погодиться, аби місія розташувалась на кордоні з Росією, як цього хоче Київ. Для неї буде неприйнятним варіант, коли українські силовики з часом зачистять окуповані території від представників незаконних збройних формувань.
Як компромісний варіант він пропонує розташувати миротворців по периметру конфліктної території.
“Тоді ми не заходимо, не вичищаємо усі незаконні формування, так само й Росія не заходить. За таких умов на конфліктну територію приходить третя сторона і починає працювати над безпекою”, — пояснює Юрій Бєлоусов, який нині є головою громадської організації “Експертний центр з прав людини”. Він додає, що з такою пропозицією Росії буде складно пояснити, чому вона проти.
“УКРАЇНА — ЯК КОЛОБОК, ЯКИЙ НЕ ЗНАЄ, КУДИ КОТИТИСЬ”
Ідея покликати миротворців — це здача нашим президентом дипломатичних позицій. Таким чином він розписався у своїй слабкості та неможливості як президент забезпечити усі процеси у подоланні збройного конфлікту. У цьому переконаний Олег Мартиненко, екс-командир станції “Новий Град” у складі миротворчої місії Цивільної поліції ООН в Боснії та Герцеговини з 1999 по 2001 роки.

Олег Мартиненко
“У нас є усі ресурси, аби навіть у замороженому стані цей конфлікт повільно просувати до вирішення. Це найлегше сказати: “Знаєте, все! Я стомився, я йду. Давайте покличемо миротворців. Вони усе вирішать”. Миротворці дійсно заморозять конфлікт на довгі роки і місцеве населення від цього тільки виграє. Але Україна як держава не матиме зиску, бо ми отримаємо такий анклав у складі України на довгі роки”, — вважає Олег Мартиненко, який зараз працює керівником аналітичного напрямку Української Гельсінської спілки з прав людини.
Тим часом Юрій Бєлоусов вважає, що кожен день збройного конфлікту віддаляє місцеве населення від України.
“Програми у школі, патріотичне виховання населення, інформаційні кампанії віддаляють громадян від нас. Україна не зацікавлена в тому, щоб цей конфлікт затягувався, якщо ми хочемо повернути і людей, і території”, — каже він.
Він наголошує, що миротворча місія ООН — це інструмент досягнення мети для тієї держави, яка розуміє, що вона хоче. Поки ж українці самі не визначились, що саме має “будуватись” на непідконтрольних територіях.
“Що буде на тій території? Незалежна держава? Зрозуміло, що у нас це викликає питання. Автономія у складі України? Але чи готові ми до цього? Ми самі не можемо знайти відповіді на ці питання. Тому будь-яка місія ООН буде викликати ворожі настрої у частини населення, яке завчасно не розуміє, що ми там хочемо. Коли ти не знаєш, куди ти пливеш, жоден вітер попутним не буде”, — каже Юрій Бєлоусов.
Експерти вважають, що миротворча місія ООН можлива після того, як Україна та Росія погодяться на прийнятні один для одного варіанти врегулювання конфлікту.
ЗАВДАННЯ МІСІЇ
Завдання миротворчих місій ООН — розбудувати мир, спостерігати за виконанням перемир’я, контролювати буферну зону між сторонами конфлікту, підтримувати правопорядок, розбудовувати державний устрій на конфліктній території та надавати гуманітарну допомогу, а також демобілізація і реінтеграція комбатантів.
Місії розвиваються у три етапи — створення безпечних умов (peace making), підтримання тривалий час таких умов (peace keeping) та передача відповідальності у питаннях безпеки приймаючій стороні (peace building).
Перш за все у зону конфлікту входить широкий військових контингент.
“Військовий контингент вводиться за узгодженням двома воюючими сторонами. Тому коли незаконні збройні формування погодяться на припинення вогню, вони відходять від лінії розмежування на 20 км, теж саме робить Україна, тоді в цей коридор заходить місія ООН”, — каже Олег Мартиненко.
Військові-миротворці носять уніформу військ країни, з якої вони прибули. Однак аби їх впізнавали ворогуючі сторони вони носять яскраві блакитні шоломи або ж берети із символікою ООН.
“Місія ООН сповідує той принцип, що блакитний колір та позначення “UN” (ООН — ред.) говорять про те, що цілитись у цю людину неможна. На практиці таке трактування призводило до того, що у французького, здається, контингенту блакитні шоломи були зроблені із звичайного пластика. Оскільки французький уряд вважає, що блакитний колір — показник того, що людина знаходиться у безпеці. Він — миротворець”, — пояснює Олег Мартиненко.
Олег Мартиненко тим не менш не виключає нападів та провокацій проти “блакитних шоломів”. Він нагадує, як у вже мирній Боснії у 1996 році невідомі роззброїли один із військових контингентів ООН.
“Військовий контингент вже впакував своє озброєння, речі, аби вже завтра літаком відправитись у далеку Азію. Але у цю ніч невідомі озброєні формування зайшли у табір, арештували весь персонал, вивезли все озброєння, і досі його так ніхто й не знайшов”, — розповідає Олег Мартиненко.
Він наводить статистику, згідно з якою щорічно у 16 діючих місіях помирають до 115 миротворців. 80 людей — із військового контингенту. Інша кількість припадає на поліцейський та цивільний контингенти. Із 80 “блакитних шоломів” військового контингенту 50% помирає від хвороб, а інші 50% від зловмисних дій ворогуючих сторін.
Миротворці можуть використовувати зброю здебільшого тільки для самозахисту. Якщо місії нададуть “жорсткий мандат”, вони можуть стріляти для власного захисту й захисту цивільного населення.
ЧИ СПІВПРАЦЮВАТИМЕ ООН ІЗ НЕЗАКОННИМИ ЗБРОЙНИМИ ФОРМУВАННЯМИ?
Військовий компонент у гарячій зоні зменшується, коли ситуація стабілізується. Далі свою роботу починає поліцейський контингент та розширюється громадянський компонент.
На конфліктну територію прибуває низка міжнародних консалтингових, політичних організацій та технічна підтримка. Вони допомагають розбудувати політичні та виконавчі органи, відновлюють населені пункти, допомагають створювати робочі місця, аби максимально залучити місцеве населення та радять ворогуючим сторонам, як зробити процес інтеграції м’якішим.
Олег Мартиненко вказує, скільки робочих місць із пристойною заробітною платою створить місія тільки для свого забезпечення.
“Якщо ми кажемо про 40 тисяч миротворців, то щонайменше додатково до 1/5 цієї кількості буде набрано перекладачів з місцевого населення, тобто 8 тисяч людей. Так само потрібен персонал з прибирання території, обслуговування технічного парку, комунікаційних мереж тощо, тобто ще до 2 тисяч осіб”, — розповідає він.

Юрій Бєлоусов

“За бажання у регіоні можна зробити міста-сади”, — коментує Юрій Бєлоусов.

Однак експерти роблять застереження, що за наявності високого рівня корупції міжнародна спільнота не буде вкладати кошти, як це було у Боснії та Герцеговині.
Поліцейський компонент потрібний, аби впровадити правоохоронні функції відповідно до міжнародних стандартів, які держава не може сама забезпечити.
Володимир Жминько, учасник поліцейської місії ЄС в Боснії та Герцеговині у 2003 – 2011 роках, каже, що поліцейський контингент може повністю замінити собою правоохоронні органи, як це було у Косово.
“Там не було взагалі жодних правоохоронних структур. Згодом вони почали підбирати людей, навчати їх, створювати місцеву поліцію та передавати їй свої виконавчі функції”, — пояснює він.
За його словами, в реаліях України нові правоохоронні органи можуть складатись як із “правоохоронців незаконних збройних формувань”, так і з переведених службовців із підконтрольних Києву територій.
Однак як буде насправді — достеменно невідомо. Це питання мають вирішити ворогуючі сторони під час обговорення мандату і повноважень місії до її введення, переконаний Юрій Бєлоусов.
“Чи погодяться збройні формування на те, щоб ООН створювало поліцію з нуля? Гаразд, припустимо, вони склали зброю. Постає питання, з кого саме будуть формуватись місцеві правоохоронці та розбудовуватиметься держава? Питань мільярд. Усі вони будуть вирішуватись задовго до введення контингенту”, — каже Юрій Бєлоусов.
Експерти одностайні — “блакитні шоломи” будуть співпрацювати із де-факто владою. Вони сприйматимуть міліціонерів ОРДЛО як легітимних і таких, які виконують свої обов’язки. Причина криється у розділі “Дії поліції в умовах вторгнення” Європейського кодексу поліцейської етики Ради Європи.
У документі йдеться, що під час агресії іншої країни поліція зобов’язана виконувати свої функції із забезпечення захисту громадян і не має бути стороною конфлікту. Кодекс забороняє окупаційній владі карати міліціонера, який лишився виконувати професійні зобов’язання. Так само заборона карати за роботу під час окупації розповсюджуватиметься на український уряд, як тільки він відновить контроль на сході України.
“Місія буде слідкувати, аби місцеві правоохоронці у відповідності із європейськими стандартами виконували функції із забезпечення охорони життя та здоров’я мирного населення. Якщо вони роблять щось не так, місія ініціює розслідування з боку місцевої влади про притягнення правоохоронців до дисциплінарної та кримінальної відповідальності. Адже дію законів ніхто не скасовував”, — пояснює Олег Мартиненко.
Юрій Бєлоусов згадує свій досвід у миротворчих місіях.
“Коли ми прибували у гарячі точки, де були 2 – 4 сторони, нам було взагалі байдуже, хто з них правий, хто винний, хто перший почав стріляти, де коріння конфлікту. Наше завдання було стабілізувати становище і запустити мирний процес”, — каже експерт і додає, що “блакитні шоломи” змушені будуть співпрацювати з де-факто владою, аби досягти їхніх задач.
Олег Мартиненко резюмує, що від місії виграє місцеве населення. Коли вона увійде у конфліктну територію, вона, за його словами, не буде дослухатись до політиків з обох сторін, а виконуватиме свою роботу відповідно до стандартів ООН та Європейського Союзу.
ЧИ ЗМОЖУТЬ ПЕРЕСЕЛЕНЦІ ПОВЕРТАТИСЬ ДОДОМУ? 
Експерти звертають увагу, що навіть активісти Євромайдану зможуть повернутись на підконтрольну ООН територію. Громадянам повертатимуть ті помешкання, які були відчужені незаконними збройними формуваннями.
“Місія дотримується прав людини, зокрема, й захищатиме право на власність. Приклад Боснії та Герцеговини показує: коли переселенці почали повертатись, то їм через різні механізми поновлювали право на власність за участі міжнародних структур та місцевих правоохоронців”, — розповідає Володимир Жминько.
Він згадує, як у Боснії кандидати на державні посади перевірялись, чи проживали вони у власності переселенців.
“Якщо, наприклад, поліцейський жив у помешканні переселенця, для нього дорога в поліцію була закритою”, — коментує експерт.
ЯКЕ ЗАКОНОДАВСТВО ДІЯТИМЕ ДЛЯ МИРОТВОРЦІВ?
Місія керуватиметься українським законодавством, але паралельно вона спонукатиме де-факто місцеві органи покращувати свої “закони” та “нормативні акти” з тим, щоб вони відповідали міжнародним стандартам.
“Радник, який сидітиме поряд з мером або “очільником” незаконного збройного формування казатиме: “Ось тут у вас низка статей не відповідають європейським стандартам. Потрібно ось таку редакцію сюди впровадити”. У випадку саботування рішень місії розпочинатиметься політичне врегулювання питання через дипломатію”, — пояснює Олег Мартиненко.
Він зауважує, що тимчасова адміністрація ООН, немов шлюз, буде вирівнювати законодавство за міжнародними стандартами як на сході країни, так в самій Україні. Місія лишатиметься у конфліктній території доти, доки обидві сторони не вирівняють своє законодавство.
“Українському керівництву можуть сказати: “Ми будемо тут, поки ви не проявите політичну волю і не змусите уряд зробити так, щоб ті люди, які живуть на підконтрольних ООН територіях, не боялись зняття місії та переходу у мирний стан з усією країною”, — розповідає Олег Мартиненко. Рішення про призупинення або скасування мандату миротворчої місії приймає Радбез ООН.
До миротворця, який вчинив злочин, застосовуватиметься законодавство країни перебування. Його можуть засудити на території України або ж депортувати в рідну країну, аби він відбув покарання.
“За дисциплінарні та адміністративні правопорушення миротворця зазвичай репатріюють додому. Часом це — найгірше покарання для людей, які приїхали до місії, орієнтуючись на досить високу оплату — $80 – 100 на добу”, — пояснює Олег Мартиненко.
У будь-якої місії ООН працює відділ внутрішнього розслідування, який займається будь-якими порушеннями кодексу етики.
ЗА ЩО КРИТИКУВАЛИ МІСІЇ ООН?
“Блакитні шоломи” критикують за повільне відрядження до зони конфлікту. Зазвичай на їхнє відрядження йде не менше півроку.
Миротворців звинувачують у малій ефективності врегулювання конфліктів. Досі триває перша місія, яка стартувала у 1948 році на Близькому Сході.
Критикують також бельгійських миротворців за те, що їм не вдалось попередити геноцид тутсі у Руанді у 1994 році. Бельгія вивела свої війська після вбивства 10-х службовців. У Руанді загинули щонайменше 800 тисяч людей.
Окрім цього, нідерландським миротворцям закидають, що їм не вдалось захистити близько 300 мусульман від боснійських сербів у Сребрениці у 1995 році. Після того, як військові формування боснійських сербів захопили безпечну зону ООН, нідерландський батальйон видав мусульман. Загалом тоді за декілька днів від рук боснійських сербів загинули 8 тисяч 373 мусульманських чоловіків та хлопчиків.

Не треба сподіватись, що військовий контингент місії ООН буде захищати цивільних, наголошує Володимир Жминько. Завдання місії забезпечувати дотримання прав людини не військовими методами.

Володимир Жминько
За його словами, коли місії не вдається виконати свої задачі, вона може звернутись за допомогою до регіональних структур.
 “Вони будуть присутні, не ставатимуть на жодну сторону, документуватимуть порушення та злочини, робитимуть звіти. Вони вводяться у гарячу точку як стабілізуючий фактор”, — коментує він. 
“Приклад Боснії. Коли миротворчі сили ООН не справлялись у 1995 році, вони звернулись до сил НАТО. Альянс увійшов до зони як стабілізуюча сила із важким озброєнням і був там до 2004 року. Це зіграло вирішальну роль у підписанні мирного договору”, — зауважує Володимир Жминько.
“Коли ситуація стабілізувалась, вирішили передати функції із завершення розбудови миру у країні регіональним структурам. Тоді місія ООН завершила своє існування. Подальші 9 років, до 2011 року, функції виконувала поліцейська місія Європейського Союзу”, — додає він.
ХТО РОЗСЛІДУВАТИМЕ МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ?
Питання переслідування винних у міжнародних злочинах залежатиме від того, у чиїй юрисдикції будуть ці злочини.
Володимир Жминько нагадує, що воєнні злочини у Боснії були під юрисдикцією Міжнародного трибуналу з колишньої Югославії. Після того, як до відповідальності притягнули основних воєнних злочинців у боснійській прокуратурі, створили відділ із розслідування воєнних злочинів, куди увійшли міжнародні прокурори.
“Згодом міжнародні прокурори пішли, лишились лише місцеві, які зараз займаються воєнними злочинами. Трибунал передав матеріали, які лишились, аби вони їх дорозслідували”, — розповідає екс-керівник регіонального відділу розслідування порушень прав людини у Боснії та Герцеговоні у 1997 – 1998 роках Володимир Жминько.
Наразі місцева влада розслідує поодинокі міжнародні злочини — зґвалтування, мородерства та інші.
За його словами, притягнення до відповідальності міжнародних злочинців у країні було у пріоритеті для досягнення миру, але його відклали на довгий час.
“І тільки коли ситуація стабілізувалась і був встановлений повний контроль над порядком, тоді почали розслідувати та затримувати підозрюваних”, — коментує він і додає, що міжнародні злочини не мають терміну давності.
Експерти наголошують, що з початку введення місії у гарячу точку, вона обов’язково почне документувати міжнародні злочини за Римським статутом для майбутнього правосуддя.
Володимир Жминько згадує Біляну Плавшич, яка відбула два президентські терміни у Сербії. Попри підтримку західних країн, її все одно засудив Міжнародний трибунал з колишньої Югославії.
“У 2005 році, коли вона не могла переобиратись на третій термін, наступного дня після обрання іншого президента Міжнародний суд з колишньої Югославії оприлюднив обвинувальний висновок про її воєнні злочини. Вона як публічна людина відразу зателефонувала в Гаагу і сказала, що вилітає туди”, — розповідає Володимир Жминько.
Суд звинуватив жінку у співучасті в геноциді, злочинах проти людяності та у порушенні правил ведення війни. Жінка пішла на угоду із слідством і отримала 11 років ув’язнення. Однак Біляна Плавшич відбула дві третини терміну. Шведський суд звільнив її, взявши до уваги її зразкову поведінку.
АМНІСТІЯ БОЙОВИКІВ
Олег Мартиненко вважає, якщо Україна хоче повернути людей, а не лише територію, то їй варто вже зараз щонайменше розробляти різні варіанти амністії.
“Навіть якщо не буде миротворчої місії, ми маємо говорити про індивідуальну амністію. Людина має постати перед судом, де суд винесе вирок про те, що вона винна у злочинах за певний період, стукне молотком і скаже: “В силу закону про амністію або альтернативного закону покарань за злочини воєнного часу Вам призначається умовний термін/або ж Ви — амністовані”, — каже він.
“Якщо ж говоритимемо про люстрацію, то маємо казати, що спеціальної перевірки мають зазнати керівний склад щонайменше судової адміністрації та правоохоронних органів. Ми на це маємо право, бо вони грали керівну роль. А середню та нижню ланку на рівні виконавців можемо залишити без спецперевірки. Якщо ми показуємо їм добру волю, то нам вигідно поступити так, щоб усе населення “Л/ДНР” не взяло валізи і не подалося до Росії. Тоді ми отримаємо землю без населення. Чи нам це потрібно? Адже пустуючих сел у нас й так вистачає”, — додає правозахисник.
ХТО ПЛАТИТЬ ЗА МІСІЮ?
“Блакитні шоломи” фінансуються із бюджету ООН, куди кожна країна-член віддає свій внесок.
Цьогоріч на активні 16 миротворчих операцій у світі загалом планували витратити близько $7,9 мільярдів. Але влітку стало відомо про скорочення видатків майже на $600 тисяч через бажання президента США Дональда Трампа скоротити витрати на ООН.
Рішення про відправку своїх солдат та поліцейських до зони конфлікту приймає кожна із держав окремо.
Микола Мирний, журналіст Центру інформації про права людини http://bit.ly/2zyL6rg

Відкрита заява правозахисних і громадських організацій України з приводу незаконних обшуків в Криму

Листопад 9, 2017

8 листопада 2017 року, з ранку у різних регіонах Криму (Бахчисараї, Старому Криму, Сімферопольському районі) відбулися незаконні обшуки в домах кримськотатарських активістів та учасників громадського руху “Кримська солідарність” – Сєйтумєра Сєйтумєрова, Ельдара Кантємирова, голови регіонального меджлісу Екрєма Абдульватова, Алімдара (Руслана) Бєлялова, Халіда Бєлялова. Крім того, до відділень окупаційної поліції відвезли ще п’ятьох кримських татар, які працевлаштовані в одного з затриманих активістів – Асан Зєкєр’яєв, Алім Зєкєр’яєв, Рєсуль Абдураманов, Мустафа Ісаєв, Амєт Умєров. Де-факто суд визнав Сейтумера Сейтумерова винним за ч. 1 ст. 20.3 КоАП РФ (Пропаганда або публічна демонстрація забороненої символіки) та призначив покарання у вигляді адміністративного штрафу у розмірі 2 тисяч рублів. Цього ж ранку, після обшуку в будинку Абдурахмана Меджитова, його доправили до окупаційного суду, де була винесена постанова щодо притягнення Меджитова до адміністративного покарання у вигляді арешту протягом 15 діб за одиночний пікет 11 жовтня 2017 року.

Незаконні обшуки та затримання, вибіркове застосування норм “екстремістського і антитерористичного” законодавства окупаційною владою Росії у Криму стали інструментом систематичного переслідування активістів та повного придушення громадянського суспільства на півострові.

Останні масові безпідставні обшуки у домах кримськотатарських активістів, зокрема  учасників громадського руху “Кримська солідарність”, вказують на цілеспрямований тиск на активістів з метою припинення їх діяльності щодо висвітлення ситуації та захисту від порушень прав людини в Криму.

 

Враховуючи вищевикладене, звертаємося

 

До урядів країн Європейського Союзу, Швейцарії, США, Канади:

– вимагати від РФ припинити переслідування представників кримськотатарської та української громади, громадських журналістів та громадянського суспільства у Криму;

– посилити санкції проти посадових осіб окупаційної влади Криму та Російської Федерації, які причетні до політично мотивованих переслідувань, до грубого порушення свободи мирних зібрань, свободи слова та свободи об’єднань і асоціацій.

 

До міжнародних організацій:

– сприяти забезпеченню роботи незалежних моніторингових місій з прав людини на окупованому Кримському півострові

– посилити міжнародний вплив на Російську Федерацію з метою притягненя до відповідальності та припинення незаконних дій представників РФ щодо грубих порушень прав людини в окупованому Криму.

 

До влади України:

– відкрити кримінальні провадження та розслідувати факти незаконних затримань та обшуків у активістів, проведення ефективного розслідування по цих злочинах з наступним притягненням до відповідальності осіб, винних у порушенні прав людини та норм міжнародного гуманітарного права у Криму;

– розробити та прийняти відповідні зміни до законодавства України з метою створення координаційного органу, забезпечення захисту та підтримки осіб, що постраждали внаслідок незаконного політично мотивованого переслідування з боку окупаційної влади Криму та РФ.

 

Кримська правозахисна група

Українська Гельсінська спілка з прав людини

Центр інформації про права людини

ГО “КримSOS”

ГО “Правозахисний рух Криму”

Громадський рух “Кримська Солідарність”

Центр громадянських свобод і кампанія LetMyPeopleGo

Відкрилась виставка “Доросле кримське дитинство” Антона Наумлюка в рамках кампанії LetMyPeopleGo

Жовтень 21, 2017

Вчора о 19.00 відбулося урочисте відкриття виставки “Доросле кримське дитинство” виставка Антона Наумлюка організованої Center for Civil Liberties в рамках кампанії Let My People Go Ukraine яку веде Євроймайдан-SOS. З вітальними словами виступили – автор виставки Anton Naumlyuk, лідер кримсько-татарського народу Mustafa Dzhemilev, голова Меджлісу кримськотатарського народу і депутат і народний депутат Рефат Чубаров, перший заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб Yusuf Kurkchi, програмний директор Кримського Дому Alim Aliev, родичі політичних в’язнів Кремля – Ігор Гриб і Оксана Стогний і волонтерка Центру Громадянських Свобод і одна з безпосередніх організаторок Олександра Сурган. На виставці було представлено 16 світлин дітей кримских політв’язнів і їх короткі історії, перекладені 4 мовами. Глядачам було представлено також інсталяцію – 16 кліток, в яких ув’язнено дитячі іграшки, своєрідний іграшковий пікет. Інсталяція покликана привернути увагу до того, що в заручниках режиму залишаються вже понад 100 дітей, які лишились без батьківського піклування.
— Це повинні бачити депутати. Я дуже вражений цими фотографіями. Ми не перебуваємо в цій ситуації, в якій перебувають ці батьки і діти. Розумом ми можемо розуміти, але про те, що вони відчувають, ми може тільки здогадуватися, — висловився Рефат Чубаров.
Виставка триватиме до 1 листопада, влключно, після чого організатори планують продемонструвати її на інших українських і міжнародних арт-майданчиках.

Європарламент ухвалив резолюцію, що засуджує Росію за порушення прав людини у Криму

Жовтень 6, 2017
Депутати Європарламенту проголосували за резолюцію про порушення Росією прав людини в окупованому Криму

Про це повідомляється на сайті Європарламенту.

У прийнятому документі зазначено, що ЄС виступає із засудженням випадків переслідування татар та винесенням їм вироків.

“Ми засуджуємо винесення вироків кримсько-татарського лідеру і заступнику голови Меджлісу Ільмі Умерову, заступнику Меджлісу Ахтему Чийгозу, журналістові Миколі Семені”, – йдеться в документі

Також європарламентарі вимагають скасування обвинувачувальних вироків, негайного і беззастережного звільнення Умерова і Чийгоза та негайного і беззастережного зняття всіх обвинувачень з Семени.

Окремо в Європарламенті наголосили, що заборона російським судом кримськотатарського Меджлісу – це порушення прав людини.

Загалом резолюцією засудили вироки ще 44 українцям, які винесли російські суди та окупаційна влада Криму.

Депутати Європарламенту закликали Європейський суд з прав людини у пріоритетному порядку розглядати всі позови, подані з Криму, бо на їхню думку, російська судова система не може надати і не надає юридичної допомоги у цих справах.

Крім того, у Європарламенті закликали сформувати механізми моніторингу дотримання прав людини в Криму та забезпечити російською стороною доступ міжнародних організацій на півострів.

“Європарламент закликає російську владу як окупаційну владу, що встановила контроль над Кримом, забезпечити безперешкодний доступ представників ООН, ОБСЄ та РЄ з прав людини для розслідування ситуації на півострові”, – йдеться в документі.

Джерело, 05/10/2017

В’язні анексії: найгучніші справи кримських “заручників Кремля”

Вересень 28, 2017

Після вироку Ільмі Умерову DW нагадує про найбільш резонансні справи щодо українських громадян в Криму.

Акція на підтримку Олега Сенцова

Акція на підтримку у’вязненого в Росії українського режисера Олега Сенцова

 

Сімферопольський районний суд анексованого Криму 27 вересня засудив заступника голови Меджлісу кримськотатарського народу Ільмі Умерова до двох років ув’язнення у колонії-поселенні. Вирок суду виявився більш суворим за вимогу обвинувачення, яке вимагало призначити умовний термін покарання.

Умерову закидають “заклики до порушення територіальної цілісності РФ”. В українському міністерстві закордонних справ цей вирок назвали незаконним і злочинним та закликали звільнити засудженого та інших політв’язнів. Про політичну вмотивованість справи заявила і керівниця Кримської правозахисної групи Ольга Скрипник.

І хоча до подання апеляції Умеров перебуватиме вдома, відтепер він фактично став ще одним українським політичним ув’язненим в анексованому Росією Криму. DW вирішила нагадати про найгучніші випадки переслідувань на території півострова.

Ільмі Умеров

Ільмі Умеров

 

“Справа 26 лютого”

Ще одного заступника голови Меджлісу кримськотатарського народу Ахтема Чийгоза 11 вересня цього року російським судом засуджено до 8 років ув’язнення. Чийгоза звинуватили в організації масових заворушень на мітингу 26 лютого 2014 року в Сімферополі. В цей день біля будівлі Верховної Ради Автономної Республіки Крим відбувався мітинг проукраїнських активістів одночасно із контрзібранням представників проросійських організацій. Сам Чийгоз назвав процес “судилищем”, спростувавши причетність членів Меджлісу до заворушень.

Окрім українського МЗС, звільнити Чийгоза вимагали й у зовнішньополітичній службі ЄС. У заяві Європейської служби зовнішніх зв’язків після оголошення вироку вкотре нагадали, що заборона діяльності Меджлісу та його керівників “являють собою серйозні і неприйнятні порушення їхніх прав”, згадавши в документі також і справу Умерова.

Від справи “26 лютого”, по якій засуджено Чийгоза, раніше в окреме провадження виділили епізоди з низкою інших звинувачень: від участі в масових заворушеннях до завдання тілесних ушкоджень. У його рамках обвинувачення пред’являють вісьмом іншим фігурантам: Алі Асанову, Мустафі Дегерменджи, Ескендеру Кантемірову, Таляту Юнусову, Ескендеру Емірвалієву, Арсену Юнусову та Ескендеру Небієву. Перші двоє зараз перебувають під домашнім арештом, а до 6 квітня цього року їх тримали в сімферопольському слідчому ізоляторі.

Справа Хізб ут-Тахрір

До анексії Криму Росією “Хізб ут-Тахрір” – політичний ісламський рух, що займається релігійною, просвітницькою та політичною діяльністю, – діяв на території України безперешкодно. Але у РФ організація є забороненою ще з 2003 року, коли Верховний суд Росії включив її у перелік 15-ти об’єднань, названих “терористичними”. Тому з початку 2014 року тисячі кримських мусульман опинилися під загрозою кримінального переслідування за участь або “організацію діяльності терористичної організації”.

Загалом у справі “Хізб ут-Тахрір” вже затримано 19 осіб, четверо із яких засуджені. Найбільш жорсткий вирок винесений Руслану Зейтуллаєву, якому у вересні 2016 року Північно-Кавказький окружний військовий суд присудив сім років в’язниці. Але внаслідок оскаржень вироку з боку прокуратури та перегляду справи Верховним судом РФ термін ув’язнення збільшений до 15 років. Ще троє засуджених разом із Зейтуллаєвим – Рустем Ваітов, Нурі Прімов та Ферат Сайфуллаєв – отримали по п’ять років позбавлення волі кожен. Засуджені не визнавали своєї вини, під час суду на знак протесту вони заклеїли роти і вдягли футболки з надписами “Спектакль завершено”.

Адвокат більшості обвинувачених у цій справі Еміль Курбедінов запевняє, що у російських правоохоронців немає жодних доказів, які би підтверджували провину його підзахисних, а саме слідство проходить з численними порушеннями прав обвинувачених. Низка правозахисників називає цю справу вмотивованою за релігійною ознакою, а український МЗС “політично вмотивованою” та такою, що базується на “сфабрикованих звинуваченнях”.

Кримська четвірка

Ще чотирьох громадян України – Олексія Чирнія, Геннадія Афанасьєва, Олександра Кольченка та Олега Сенцова – суд також звинуватив у злочинах, кваліфікованих як “терористичні дії”. Йдеться про підпал дверей кримського офісу партії “Єдина Росія” та підготовку підриву пам’ятника Леніну і меморіалу “Вічний вогонь” у Сімферополі в 2014 році. За версією слідства, всі ці злочини мали відбутися в рамках діяльності “терористичної групи”, до якої входили ще декілька осіб, окрім засудженої четвірки.

Судом найбільш суворо був покараний український режисер Олег Сенцов, який проходив у справі як організатор “диверсійно-терористичної групи “Правого сектору” й отримав у підсумку 20 років ув’язнення у колонії суворого режиму. Лівий активіст Олександр Кольченко отримав 10 років у колонії суворого режиму, а викладач історії Олексій Чирній і фотограф Геннадій Афанасьєв – по 7 років ув’язнення.

До звільнення Сенцова та інших фігурантів справи Росію закликають в Україні та західних урядах, Європейському парламенті, низці правозахисних організацій, а також багато представників світового та навіть російського кінематографу, серед яких директор Європейської кіноакадемії Маріон Дьорінг та відомі режисери Педро Альмодовар, Вім Вендерс, Кшиштоф Зануссі, Анджей Вайда та Олександр Сокуров.

У червні минулого року одного з ув’язнених у справі Геннадія Афанасьєва разом з іншим українським політв’язнем Юрієм Солошенком в обмін на звільнення активістів сепаратистської організації “Народна рада Бесарабії” помилував президент РФ Володимир Путін.

Та інші

Микола Семена

Микола Семена

 

У переліку кримських політв’язнів також Олександр Костенко, якого в травні 2015 року в Криму було засуджено до трьох років і 11 місяців позбавлення волі за завдання тяжких тілесних ушкоджень співробітникові “Беркута” під час подій на Майдані у 2014 році. Сторону обвинувачення представляла тодішня “прокурорка Криму” Наталія Поклонська. За аналогічними звинуваченнями у Криму шість років позбавлення волі отримав Андрій Коломієць, який нібито кидав “коктейлі Молотова” у “беркутівців” під час Євромайдану в Києві.

Також 22 вересня цього року в Сімферополі винесено вирок журналісту “Радіо Свобода” Миколі Семені. За “публічні заклики до порушення територіальної цілісності Росії” його засудили до двох з половиною років позбавлення волі умовно із випробувальним терміном у три роки та забороною займатися публічною діяльністю протягом трьох років. Правозахисні та журналістські організації називають ці переслідування політично вмотивованими, а МЗС України вважає цю справу одним із прикладів тиску та репресій щодо українських журналістів на анексованому півострові.

Загалом, за даними зовнішньополітичного відомства України, в тюрмах та ізоляторах Росії та Криму утримується більше 30 українських громадян. “Кількість громадян України, затриманих нелегітимними російськими органами на території окупованого півострова за обвинуваченнями у “тероризмі”, “екстремізмі” та “диверсійній діяльності”, постійно збільшується”, – додають у МЗС.

Джерело, 28/09/2017

У Раді Європи вітають прогрес України у боротьбі з ненавистю та дискримінацією, але вказують на наявні проблеми у цій сфері

Вересень 19, 2017

Про це йдеться у п’ятій доповіді Європейської комісії проти расизму та нетерпимості (ЄКРН) Ради Європи, яка була оприлюднена у вівторок, повідомляє власний кореспондент Укрінформу.

«Незважаючи на те, що ми вітаємо досягнутий прогрес, існують проблеми, які все ще викликають серйозне занепокоєння»,– сказав Крістіан Ахлунд, голова ЄКРН.

Як ідеться у прес-релізі Ради Європи, «комісія з боротьби з дискримінацією вважає, що конфлікт в Україні призвів до різкого зростання ненависті та загалом негативно вплинув на вразливі групи».

У своїй новій доповіді про Україну комісія проти расизму Ради Європи запропонувала ухвалити нові правові положення щодо боротьби з дискримінацією, розслідування злочинів на грунті ненависті, інтеграції ромів та солідарності з внутрішніми переселенцями (ВПО).

Водночас, як вважають автори документа, «необхідно активізувати зусилля, спрямовані на припинення расистського насильства й ненависті щодо представників ЛГБТ-спільноти та ромів, які домінують в публічному дискурсі, й поліпшити умови життя для ВПО».

«Я сподіваюся, що влада врахує рекомендації, які містяться в доповіді», – сказав генеральний секретар Ради Європи Торбйорн Ягланд.

Зі свого боку, як він відзначив, «Рада Європи продовжуватиме співпрацювати з владою України у сфері боротьби з ненавистю та дискримінацією меншин і сприяння толерантності та взаєморозумінню, зокрема через розроблений План дій для України на 2018-2021 роки».

Європейська комісія проти расизму та нетерпимості зазначила, що Закон «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», ухвалений у 2012 році, значною мірою відповідає її рекомендаціям та що введення в дію положень, які забороняють дискримінацію на основі сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності, в Трудовому кодексі у 2015 році було позитивним кроком.

«Конфлікт, який триває в Україні, призвів до різкого зростання ненависті за останні три роки й негативно вплинув на вразливі групи в цілому», – також вважає Ахлунд.

У своїй доповіді ЄКРН підкреслює, що внаслідок незаконної анексії Криму Російською Федерацією та збройного конфлікту на сході України, в політичному дискурсі переважає «антиросійська риторика». Проте, як повідомляється, у Києві та інших регіонах зафіксовано мало випадків залякування або нападів на окремих осіб чи групи на основі їхньої російської ідентичності.

У доповіді визначено, що, «незважаючи на те, що в українському суспільстві існує висока ступінь солідарності з ВПО, і більшість із них були прийняті з розумінням та підтримкою у 2014 році, здається, що початкове співчуття наразі зменшується. ВПО стикаються з труднощами під час реєстрації місця проживання, що ускладнює доступ до прав, житла та роботи».

«У 2014 та 2015 роках спостерігалося збільшення насильства щодо осіб із ЛГБТ-спільноти. Продовжують надходити повідомлення про насильство на грунті расової ненависті, вчинене співробітниками поліції, а також їхнє невтручання, щоб зупинити расистські та гомофобні напади», – вважають автори доповіді.

ЄКРН також надає ряд рекомендацій українській владі. Вони вимагають визначити пріоритети, а їхня реалізація буде відстежуватися протягом двох років: зазначити у Кримінальному кодексі сексуальну орієнтацію та гендерну ідентичність як обставини, а отже, криміналізувати підбурювання до ненависті на грунті гомо/трансфобії; звільнити від сплати судових витрат ромів, які прагнуть підтвердити свою особу з метою одержання документів, що посвідчують особу.

Серед інших рекомендацій – надання повноважень щодо розслідування Уповноваженому Верховної Ради з прав людини; включення сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності як обставин у Закон «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні»; створення системи збору статистичних даних про інтеграцію ромів; покращення доступу дітей ромів до дошкільних закладів і припинення їхньої сегрегації та залякування в школах; поліпшення доступу біженців до соціальних пільг, житла, освіти, вивчення мов та роботи; вирішення питань житла та зайнятості ВПО та інвестування коштів у їхню інтеграцію; створення незалежного від поліції та прокуратури органу для розслідування правопорушень, пов’язаних із расовою дискримінацією, з боку співробітників поліції.

Звіт охоплює період часу з 2011 року по 23 березня 2017 року. Він не враховує ситуацію в АР Крим та місті Севастополі, а також в деяких районах Донецької та Луганської областей, що наразі не перебувають під контролем української влади, для якої призначена доповідь та рекомендації.

ЄКРН – це орган із захисту прав людини Ради Європи, що складається з незалежних експертів, який здійснює моніторинг проблем расизму, ксенофобії, антисемітизму, нетерпимості та дискримінації за такими ознаками, як расова належність, національне/етнічне походження, колір шкіри, громадянство, релігія та мова (расова дискримінація). Він складає звіти та видає рекомендації державам-членам.

Джерело, 19/09/2017

Спільна заява щодо погіршення ситуації в галузі прав людини в Криму

Серпень 21, 2017

За останній місяць ситуація в галузі прав людини в Криму значно погіршилася. Порушення прав людини окупаційною владою носить демонстративний характер та здійснюються в рамках системної політики по відношенню до цивільного населення Криму.

8 серпня 2017 року у Сімферополі був затриманий і засуджений до 10-ти діб адміністративного арешту 76-річний ветеран кримськотатарського руху Сервер Караметов, який вийшов з одиночним пікетом під будівлю Верховного суду на підтримку заступника голови Меджлісу Ахтема Чийгоза. Затримання відбувалося з непропорційним застосуванням сили, з 11-ої години ранку до 4-ої години вечора Караметова тримали в поліцейській машині, не виводили в туалет, не дозволяли приймати їжу та ліки. Впродовж судового засідання було порушено цілу низку процесуальних гарантій, включаючи доступ захисників, перекладача, а також незалежне дослідження доказів. За результатами розгляду апеляції вирок був залишений в силі, незважаючи на явно непропорціональний характер покарання. Сьогодні Сервер Караметов вже п’ятий день знаходиться в СІЗО міста Сімферополь, а його стан здоров’я викликає серйозне занепокоєння.

14-го серпня 2017 на підтримку Сервера Караметова вийшло ще чотири літніх чоловіки з одиночними пікетами в різних частинах Сімферополя. Всі вони були затримані разом з іншими активістами та правозахисниками. Один учасник пікету був засуджений до адміністративного штрафу в розмірі 10 тис. рублів.

Трохи більше ніж за місяць було винесено 5 політично мотивованих кримінальних вироків, пов’язаних з позбавленням волі: Еміль Мінасов (за пост в соціальних мережах) – 1 рік 3 місяці позбавлення волі, Олексій Стогній (так звана справа «диверсантів») – 3 роки 6 місяців позбавлення волі, Руслан Зейтуллаєв – 15 років позбавлення волі, Володимир Балух – 3 роки 7 місяців позбавлення воли і штраф 10 тис. рублів (близько 170 доларів), Редван Сулейманов (так звана справа «диверсантів») – 1 рік 8 місяців позбавлення волі і 3,5 мільйона рублів (близько 58 тис. доларів) компенсації шкоди. При винесення вироку Редвану Сулейманову суд вперше в російській практиці визнав збитком втрачену вигоду, яка була розрахована непрозоро. 11 вересня очікується винесення вироку заступнику голови Меджлісу кримськотатарського народу Ахтему Чийгозу, прокурор вимагає для нього покарання у вигляді 8 років позбавлення волі.

15 серпня стало відомо про затримання громадянина України Генадія Лимешка в Криму нібито за підозрою в підготовці диверсій.

Масового характеру набувають адміністративні штрафи за прояв солідарності. У липні адміністративні штрафи від 2 до 10 тис. рублів отримали Рустем Меннанов (за згадку Меджлісу в соціальній мережі), Білял Аділов (нібито за погрози на адресу поліцейського) і Наріман Мемедемінов (за присутність під час обшуку у Сейдамета Мустафаєва). Більш того, троє активістів були засуджені до великих штрафів (150 – 300 тис. рублів) за участь в стихійних зборах біля житла кримських татар, в яких проводяться обшуки і затримання: Осман Бєлялов і Еміль Білялов (штраф за повторну участь в стихійних зборах під час обшуків у сусідів), мешканка Бахчисарайського району Зарема (за проукраїнські пости в Інтернеті). Такі штрафи активісти не можуть виплатити власними коштами, в результаті чого їм загрожують конфіскація майна і позбавлення волі.

Всього за один тиждень серпня відбулися три обшуки в різних районах Криму: 2 серпня – у Мамета Куркчі, Радянський район; 9 серпня – у місцевого релігійного діяча Умера Емірамзаєва, с. Кіровське; 10 серпня – в будинку сім’ї Ібрагіма Мірпочаєва, с. Новокленове Білогірського району. Обшуки проводилися у форматі спецоперації: правоохоронці заблокували дороги, попереджали присутніх місцевих жителів про відповідальність за «несанкціоноване масове зібрання», була присутня велика кількість спецтехніки та озброєних співробітників силових структур. В результаті обшуку в Кіровському Умеру Емірамзаєву знадобились послуги служби «швидкої допомоги».

Ми розцінюємо останні події як черговий прояв репресивної політики РФ по відношенню до цивільного населення Криму, і порушення основоположних норм міжнародного права щодо прав людини і гуманітарного права. Затримання і переслідування носять довільний характер, з непропорційним застосуванням сили, спрямовані на залякування і придушення будь-якої активності.

Від імені організацій, що підписались під цією заявою, просимо вас вжити можливих заходів в рамках ваших мандатів для вираження протесту щодо подібної практики і її якнайшвидшого припинення.

Dasha Svyrydova, Українська Гельсінська спілка з прав людини Ugspl;
Tetiana PechonchykЦентр інформації про права людини;
Maria TomakМедійна ініціатива за права людини;
Tasheva Ravil Qızı TamilaКрим_ SOS;
Olexandra MatviychukCenter for Civil Liberties.

Результаты поиска:

Київська Кримська солідарність. Ялтинська справа

Квітень 20, 2018

25 квітня, 19:00
Кримський дім
(вул. Омеляновича-Павленка, 9)

Російська влада звинувачує Еміра-Усеїна Куку, Мусліма Алієва, Вадима Сірука, Енвера Бекірова, Арсена Джеппарова та Рефата Алімова в «участі у терористичній організації» та «плануванні захоплення влади у насильницький спосіб».

Так звана “Ялтинська справа” стала візитною карткою боротьби ФСБ з інакодумцями мусульманами в Криму. Називаючи свої репресивні операції “боротьбою з тероризмом”, силовики вриваються до будинків, проводять незаконні обшуки і затримання.

Цей абсурдний судовий процес є черговою ланкою в цілій низці переслідувань кримських татар та спробою придушити найменші прояви інакомислення. Російська окупаційна влада намагається залякати та змусити мовчати усіх, хто наважується критикувати де-факто владу, або якимось чином висловлює свою громадянську позицію.

Під час заходу усі бажаючі зможуть підписати листівки та написати листи солідарності для Еміра-Усеїна Куку, Мусліма Алієва, Енвера Бекірова, Вадима Сірука, Арсена Джеппарова та Рефата Алімова, які Amnesty International переправить адресатам.

Спікери:
►Дружини політв’язнів
►Рефат Чубаров, Голова Меджлісу кримськотатарського народу
►Марія Гур’єва – речниця Amnesty International в Україні
►Сергій Локтєв, адвокат Еміра-Усеїна Куку

Модератор: Алім Алієв, програмний директор Кримського дому.

Подія на FB.

Джерело:crimeanhousekyiv@gmail.com

Миротворчі місії: чого ми чекаємо і що можемо отримати?

Листопад 24, 2017
Експерти дискусійного клубу платформи Правозахисний порядок денний розбиралися, що таке миротворча місія ООН, коли вона може стати реальною та чого від неї має очікувати Київ та незаконні збройні формування? 
Експерти нагадують, що рішення про введення місії в Україну має приймати консенсусом Рада Безпеки ООН. Однак оскільки Росія — постійний член Радбезу ООН і має право вето, то постає питання, чи дасть вона дозвіл на введення миротворчої місії на умовах України?
Колишній представник миротворчої місії ООН в Ліберії в 2010 – 2011 роках Юрій Бєлоусов сумнівається, що Росія погодиться, аби місія розташувалась на кордоні з Росією, як цього хоче Київ. Для неї буде неприйнятним варіант, коли українські силовики з часом зачистять окуповані території від представників незаконних збройних формувань.
Як компромісний варіант він пропонує розташувати миротворців по периметру конфліктної території.
“Тоді ми не заходимо, не вичищаємо усі незаконні формування, так само й Росія не заходить. За таких умов на конфліктну територію приходить третя сторона і починає працювати над безпекою”, — пояснює Юрій Бєлоусов, який нині є головою громадської організації “Експертний центр з прав людини”. Він додає, що з такою пропозицією Росії буде складно пояснити, чому вона проти.
“УКРАЇНА — ЯК КОЛОБОК, ЯКИЙ НЕ ЗНАЄ, КУДИ КОТИТИСЬ”
Ідея покликати миротворців — це здача нашим президентом дипломатичних позицій. Таким чином він розписався у своїй слабкості та неможливості як президент забезпечити усі процеси у подоланні збройного конфлікту. У цьому переконаний Олег Мартиненко, екс-командир станції “Новий Град” у складі миротворчої місії Цивільної поліції ООН в Боснії та Герцеговини з 1999 по 2001 роки.

Олег Мартиненко
“У нас є усі ресурси, аби навіть у замороженому стані цей конфлікт повільно просувати до вирішення. Це найлегше сказати: “Знаєте, все! Я стомився, я йду. Давайте покличемо миротворців. Вони усе вирішать”. Миротворці дійсно заморозять конфлікт на довгі роки і місцеве населення від цього тільки виграє. Але Україна як держава не матиме зиску, бо ми отримаємо такий анклав у складі України на довгі роки”, — вважає Олег Мартиненко, який зараз працює керівником аналітичного напрямку Української Гельсінської спілки з прав людини.
Тим часом Юрій Бєлоусов вважає, що кожен день збройного конфлікту віддаляє місцеве населення від України.
“Програми у школі, патріотичне виховання населення, інформаційні кампанії віддаляють громадян від нас. Україна не зацікавлена в тому, щоб цей конфлікт затягувався, якщо ми хочемо повернути і людей, і території”, — каже він.
Він наголошує, що миротворча місія ООН — це інструмент досягнення мети для тієї держави, яка розуміє, що вона хоче. Поки ж українці самі не визначились, що саме має “будуватись” на непідконтрольних територіях.
“Що буде на тій території? Незалежна держава? Зрозуміло, що у нас це викликає питання. Автономія у складі України? Але чи готові ми до цього? Ми самі не можемо знайти відповіді на ці питання. Тому будь-яка місія ООН буде викликати ворожі настрої у частини населення, яке завчасно не розуміє, що ми там хочемо. Коли ти не знаєш, куди ти пливеш, жоден вітер попутним не буде”, — каже Юрій Бєлоусов.
Експерти вважають, що миротворча місія ООН можлива після того, як Україна та Росія погодяться на прийнятні один для одного варіанти врегулювання конфлікту.
ЗАВДАННЯ МІСІЇ
Завдання миротворчих місій ООН — розбудувати мир, спостерігати за виконанням перемир’я, контролювати буферну зону між сторонами конфлікту, підтримувати правопорядок, розбудовувати державний устрій на конфліктній території та надавати гуманітарну допомогу, а також демобілізація і реінтеграція комбатантів.
Місії розвиваються у три етапи — створення безпечних умов (peace making), підтримання тривалий час таких умов (peace keeping) та передача відповідальності у питаннях безпеки приймаючій стороні (peace building).
Перш за все у зону конфлікту входить широкий військових контингент.
“Військовий контингент вводиться за узгодженням двома воюючими сторонами. Тому коли незаконні збройні формування погодяться на припинення вогню, вони відходять від лінії розмежування на 20 км, теж саме робить Україна, тоді в цей коридор заходить місія ООН”, — каже Олег Мартиненко.
Військові-миротворці носять уніформу військ країни, з якої вони прибули. Однак аби їх впізнавали ворогуючі сторони вони носять яскраві блакитні шоломи або ж берети із символікою ООН.
“Місія ООН сповідує той принцип, що блакитний колір та позначення “UN” (ООН — ред.) говорять про те, що цілитись у цю людину неможна. На практиці таке трактування призводило до того, що у французького, здається, контингенту блакитні шоломи були зроблені із звичайного пластика. Оскільки французький уряд вважає, що блакитний колір — показник того, що людина знаходиться у безпеці. Він — миротворець”, — пояснює Олег Мартиненко.
Олег Мартиненко тим не менш не виключає нападів та провокацій проти “блакитних шоломів”. Він нагадує, як у вже мирній Боснії у 1996 році невідомі роззброїли один із військових контингентів ООН.
</