ccl.org.ua@gmail.com Київ, вул. Басейна 9Г, офiс 25, 28 Пошук

Крим

Результаты поиска:

Заява по переслідуванню адвокатів у Криму

Листопад 13, 2018

 

Заява Правозахисного порядку денного з приводу переслідувань адвокатів, які працюють у політично вмотиваних справах в окупованому Криму

 

6 листопада 2018 року прокурор та троє співробітників Центру протидії екстремізму МВС РФ в масках без жодних правових підстав увірвалися до адвокатського офісу в окупованому Криму. Вони шукали відомого кримського адвоката, лауреата міжнародної премії “Frontline Defenders для правозахисників у небезпеці 2017” Еміля Курбедінова, щоб вручити йому попередження про недопущення порушення законодавства у сфері екстремізму та тероризму.

 

Раніше, 27 жовтня 2018 року, аналогічне попередження було вручено адвокатам Едему Семедляєву і Лілі Гемеджі, а також координатору «Кримської солідарності» Діляверу Меметову під час регулярної зустрічі членів родин ув’язнених за політичними мотивами кримських татар. За словами правоохоронців, існують оперативні дані, які свідчать, що адвокати були одними із можливих організаторів одиночних пікетів на підтримку фігурантів справи Хізб ут-Тахрір. Водночас про жодні негласно-розшукові дії проти адвокатів ні вони, ні органи адвокатського самоврядування не були повідомлені.

 

Важливо відзначити, що Еміль Курбедінов та його колеги належать до вузької групи місцевих адвокатів, які системно займаються політично вмотиваними справами. Тому ці дії окупаційної влади є нічим іншим, як тиском на захисників та перешкоджанням їх професійній адвокатській діяльності. Крім того, це прямий сигнал усій адвокатській спільноті на окупованому півострові, щоб ні у кого не виникало бажання захищати тих, хто піддається переслідуванню за політичними мотивами.

 

Ми звертаємо увагу, що статус адвоката визначається міжнародним правом, відповідно, адвокати  не повинні ідентифікуватися з клієнтами та їхніми справами у зв’язку з виконанням професійних обов’язків.

 

Ми наголошуємо на тому, що такого роду політика окупаційної влади грубо порушує гарантії діяльності адвокатів, які закріплені в Основних положеннях про роль адвокатів, ухвалених VIII Конгресом ООН по запобіганню злочинам у серпні 1990 року і серйозно порушує обов’язки держави, що окупувала частину чужої території, забезпечувати можливість виконувати професійні обов’язки адвокатів без перешкоджання,  залякування або невиправданого втручання в адвокатську діяльність.

 

Крім того, стаття 12 Декларації ООН «Про право та обов’язок окремих осіб, груп і органів суспільства заохочувати та захищати загальновизнані права людини й основоположні свободи» зобов’язує держави вживати всі необхідні заходи з метою убезпечення правозахисників від «будь-якого насильства, погроз, відплати, негативної дискримінації де-факто або де-юре, тиску або будь-яких інших свавільних дій», пов’язаних із їх діяльністю з заохочення і захисту прав людини та основоположних свобод.

 

Наголошуємо, що це далеко не перший випадок переслідування Еміля Курбедінова за його професійну адвокатську діяльність. У січні 2017 року він був затриманий представниками Центру з протидії екстремізму під час виїзду для надання правової допомоги родині активіста Салієва, до якого прийшли з обшуком правоохоронці. Тоді йому інкримінували розповсюдження екстремістських матеріалів за ст. 20.3 Кодексу про адміністративні правопорушення РФ за опублікований ще до окупації Криму у 2013 році допис у соціальній мережі. Пізніше окупаційний суд засудив його до 10 діб арешту.

 

Ми закликаємо міжнародні неурядові правозахисні організації Amnesty International, Freedom House, Human Rights Watch, Front Line Defenders, Human Rights House Network та інші публічно заявити про неприпустимість переслідування адвокатів в окупованому Криму.

 

Ми звертаємося до міжнародних міжурядових організацій ООН, Ради Європи, Організації з безпеки Ради Європи, Організації Об’єднаних Націй із проханням  засудити переслідування адвокатів та правозахисників та звернутися до влади РФ із вимогою звільнити зупинити ці переслідування.

 

Підтримуючи Рекомендації ПАРЄ №2085 (2016) та №2121 (2018), ми закликаємо держави-члени Ради Європи пришвидшити роботу з розробки і прийняття Конвенції про професію адвоката та включити до неї основні положення щодо механізму раннього попередження у випадках переслідувань адвокатів.

 

Ми також звертаємося до національних та міжнародних адвокатських  асоціацій, аби вони проявили солідарність та публічно виступили на захист своїх колег, які працюють в окупованому Криму, а також внесли це питання до порядку денного діяльності своїх організацій.

Платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що займаються вирішенням системних проблем законодавства та практики для захисту фундаментальних прав людини. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів”, Євромайдан SOS та інші. Координацію роботи платформи здійснює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

 

Центр громадянських свобод

Кримська правозахисна група

Українська Гельсінська спілка з прав людини

Луганський обласний правозахисний центр “Альтернатива”

Східноукраїнських центр громадських ініціатив

Фонд Відкритий Діалог

Громадська організація “КримSOS”

Центр інформації про права людини

Регіональний центр прав людини

ГО  «Об’єднання родичів політв’язнів Кремля»

Кримськотатарський Ресурсний Центр

 

Правозахисний порядок денний звернувся до Harlem Désir (представника ОБСЄ з питань свободи ЗМІ) по питанню Миколи Семени і отримав відповідь

Жовтень 16, 2018

Правозахисний порядок денний звернувся до Harlem Désir (представника ОБСЄ з питань свободи ЗМІ) по питанню Миколи Семени і отримав відповідь.

 
Микола Семена – український журналіст, якому де-факто влада Криму не дозволила виїхати з Криму для лікування.
Торік Микола Семена був засуджений до двох із половиною років позбавлення волі умовно із випробувальним терміном за “публічні заклики до порушення територіальної цілісності Росії”. Підставою для порушення кримінальної справи стала професійна журналістська діяльність.
 
У своїх публікаціях він заперечував законність окупації Криму Росією та посилався на принципи міжнародного права.
 
 

 

Не варто засуджувати українців, які йдуть на угоду зі слідством в РФ, – Романцова

Червень 19, 2018

Новина на сайті ЗІК

Політичні історії саме українських громадян, які були затримані у Росії, як правило, там використовують дуже активно у медіа. Але за статистикою, 98 відсотків таких осіб катують, застосовуючи електричний струм. Окрім фізичного катування, також застосовують і психологічний тиск. Тому не варто засуджувати людей, які все ж пішли на угоду зі слідством.

Про це в ефірі інформаційно-аналітичного проекту «Перші про головне. Коментарі» на телеканалі ZIK говорила заступник голови правління «Центру громадянських свобод» Олександра Романцова.

«Коли українські громадяни на щось погоджуються чи підписують документи у російських в’язницях, до них не може бути жодних претензій. Бо ми насправді не знаємо, яким чином змусили їх це зробити», – сказала Романцова.

За її словами, такі дії активно використовують у ЗМІ, аби проілюструвати, як російські спецслужби, буцім, врятували своїх громадян від терористів, екстремістів, шпигунів. Далі історію цієї людини максимально замовчують і як тільки суд ухвалює своє рішення, таку особу відправляють у найвіддаленіші колонії Росія. Потім настає інформаційний вакуум.

«Єдині, хто про них говорить – родичі та адвокати, які намагаються якось досягти справедливості. Також вони постійно пишуть запити у консульство України в Росії щодо українців, які зареєстровані у Криму. Але влада РФ не хоче пускати консулів до затриманих. Далі ми бачимо їх тільки під час продовження якогось терміну», – прокоментувала вона.

Також варто зазначити, що дуже часто до таких людей використовують адміністративний тиск у самій в’язниці.

«Люди постійно сидять у карцерах, ШИЗО. Навіть поліпшення їх умов перебування, яке могло би бути при гарній поведінці, нівелюється, тому що адміністрація постійно користується будь-якою можливістю. Таким чином намагаються змусити людей, щоб вони пішли на угоду зі слідством. Бо приклад Карпюка і Клиха показує, що можна сконструювати зі свідчень навіть якусь справу проти Яценюка», – зазначила Романцова.

Вона наголосила, що яскравим прикладом якраз є історія політв’язнів Клиха і Карпюка, яких  шукали півроку. Сім адвокатів намагалися зайти у їх справи.

«Російською методикою якраз є те, коли ув’язнений зможе дати привід для наступної медійної історії  у Росії. Бо ж люди виснажені та хворіють. Те, що це не курорт – сто відсотків. Саме тому їх злить, коли українські громадяни не хочуть підписувати прохання до Путіна щодо помилування. Найцікавіше, що дуже часто звичайні в’язні у Росії, які сидять із нашими громадянами, дуже часто їх підтримують, на відміну від адміністрації в’язниці, яка максимально їх пресує», – додала Романцова.

Київська Кримська солідарність. Ялтинська справа

Квітень 20, 2018

25 квітня, 19:00
Кримський дім
(вул. Омеляновича-Павленка, 9)

Російська влада звинувачує Еміра-Усеїна Куку, Мусліма Алієва, Вадима Сірука, Енвера Бекірова, Арсена Джеппарова та Рефата Алімова в «участі у терористичній організації» та «плануванні захоплення влади у насильницький спосіб».

Так звана “Ялтинська справа” стала візитною карткою боротьби ФСБ з інакодумцями мусульманами в Криму. Називаючи свої репресивні операції “боротьбою з тероризмом”, силовики вриваються до будинків, проводять незаконні обшуки і затримання.

Цей абсурдний судовий процес є черговою ланкою в цілій низці переслідувань кримських татар та спробою придушити найменші прояви інакомислення. Російська окупаційна влада намагається залякати та змусити мовчати усіх, хто наважується критикувати де-факто владу, або якимось чином висловлює свою громадянську позицію.

Під час заходу усі бажаючі зможуть підписати листівки та написати листи солідарності для Еміра-Усеїна Куку, Мусліма Алієва, Енвера Бекірова, Вадима Сірука, Арсена Джеппарова та Рефата Алімова, які Amnesty International переправить адресатам.

Спікери:
►Дружини політв’язнів
►Рефат Чубаров, Голова Меджлісу кримськотатарського народу
►Марія Гур’єва – речниця Amnesty International в Україні
►Сергій Локтєв, адвокат Еміра-Усеїна Куку

Модератор: Алім Алієв, програмний директор Кримського дому.

Подія на FB.

Джерело:crimeanhousekyiv@gmail.com

Миротворчі місії: чого ми чекаємо і що можемо отримати?

Листопад 24, 2017
Експерти дискусійного клубу платформи Правозахисний порядок денний розбиралися, що таке миротворча місія ООН, коли вона може стати реальною та чого від неї має очікувати Київ та незаконні збройні формування? 
Експерти нагадують, що рішення про введення місії в Україну має приймати консенсусом Рада Безпеки ООН. Однак оскільки Росія — постійний член Радбезу ООН і має право вето, то постає питання, чи дасть вона дозвіл на введення миротворчої місії на умовах України?
Колишній представник миротворчої місії ООН в Ліберії в 2010 – 2011 роках Юрій Бєлоусов сумнівається, що Росія погодиться, аби місія розташувалась на кордоні з Росією, як цього хоче Київ. Для неї буде неприйнятним варіант, коли українські силовики з часом зачистять окуповані території від представників незаконних збройних формувань.
Як компромісний варіант він пропонує розташувати миротворців по периметру конфліктної території.
“Тоді ми не заходимо, не вичищаємо усі незаконні формування, так само й Росія не заходить. За таких умов на конфліктну територію приходить третя сторона і починає працювати над безпекою”, — пояснює Юрій Бєлоусов, який нині є головою громадської організації “Експертний центр з прав людини”. Він додає, що з такою пропозицією Росії буде складно пояснити, чому вона проти.
“УКРАЇНА — ЯК КОЛОБОК, ЯКИЙ НЕ ЗНАЄ, КУДИ КОТИТИСЬ”
Ідея покликати миротворців — це здача нашим президентом дипломатичних позицій. Таким чином він розписався у своїй слабкості та неможливості як президент забезпечити усі процеси у подоланні збройного конфлікту. У цьому переконаний Олег Мартиненко, екс-командир станції “Новий Град” у складі миротворчої місії Цивільної поліції ООН в Боснії та Герцеговини з 1999 по 2001 роки.

Олег Мартиненко
“У нас є усі ресурси, аби навіть у замороженому стані цей конфлікт повільно просувати до вирішення. Це найлегше сказати: “Знаєте, все! Я стомився, я йду. Давайте покличемо миротворців. Вони усе вирішать”. Миротворці дійсно заморозять конфлікт на довгі роки і місцеве населення від цього тільки виграє. Але Україна як держава не матиме зиску, бо ми отримаємо такий анклав у складі України на довгі роки”, — вважає Олег Мартиненко, який зараз працює керівником аналітичного напрямку Української Гельсінської спілки з прав людини.
Тим часом Юрій Бєлоусов вважає, що кожен день збройного конфлікту віддаляє місцеве населення від України.
“Програми у школі, патріотичне виховання населення, інформаційні кампанії віддаляють громадян від нас. Україна не зацікавлена в тому, щоб цей конфлікт затягувався, якщо ми хочемо повернути і людей, і території”, — каже він.
Він наголошує, що миротворча місія ООН — це інструмент досягнення мети для тієї держави, яка розуміє, що вона хоче. Поки ж українці самі не визначились, що саме має “будуватись” на непідконтрольних територіях.
“Що буде на тій території? Незалежна держава? Зрозуміло, що у нас це викликає питання. Автономія у складі України? Але чи готові ми до цього? Ми самі не можемо знайти відповіді на ці питання. Тому будь-яка місія ООН буде викликати ворожі настрої у частини населення, яке завчасно не розуміє, що ми там хочемо. Коли ти не знаєш, куди ти пливеш, жоден вітер попутним не буде”, — каже Юрій Бєлоусов.
Експерти вважають, що миротворча місія ООН можлива після того, як Україна та Росія погодяться на прийнятні один для одного варіанти врегулювання конфлікту.
ЗАВДАННЯ МІСІЇ
Завдання миротворчих місій ООН — розбудувати мир, спостерігати за виконанням перемир’я, контролювати буферну зону між сторонами конфлікту, підтримувати правопорядок, розбудовувати державний устрій на конфліктній території та надавати гуманітарну допомогу, а також демобілізація і реінтеграція комбатантів.
Місії розвиваються у три етапи — створення безпечних умов (peace making), підтримання тривалий час таких умов (peace keeping) та передача відповідальності у питаннях безпеки приймаючій стороні (peace building).
Перш за все у зону конфлікту входить широкий військових контингент.
“Військовий контингент вводиться за узгодженням двома воюючими сторонами. Тому коли незаконні збройні формування погодяться на припинення вогню, вони відходять від лінії розмежування на 20 км, теж саме робить Україна, тоді в цей коридор заходить місія ООН”, — каже Олег Мартиненко.
Військові-миротворці носять уніформу військ країни, з якої вони прибули. Однак аби їх впізнавали ворогуючі сторони вони носять яскраві блакитні шоломи або ж берети із символікою ООН.
“Місія ООН сповідує той принцип, що блакитний колір та позначення “UN” (ООН — ред.) говорять про те, що цілитись у цю людину неможна. На практиці таке трактування призводило до того, що у французького, здається, контингенту блакитні шоломи були зроблені із звичайного пластика. Оскільки французький уряд вважає, що блакитний колір — показник того, що людина знаходиться у безпеці. Він — миротворець”, — пояснює Олег Мартиненко.
Олег Мартиненко тим не менш не виключає нападів та провокацій проти “блакитних шоломів”. Він нагадує, як у вже мирній Боснії у 1996 році невідомі роззброїли один із військових контингентів ООН.
“Військовий контингент вже впакував своє озброєння, речі, аби вже завтра літаком відправитись у далеку Азію. Але у цю ніч невідомі озброєні формування зайшли у табір, арештували весь персонал, вивезли все озброєння, і досі його так ніхто й не знайшов”, — розповідає Олег Мартиненко.
Він наводить статистику, згідно з якою щорічно у 16 діючих місіях помирають до 115 миротворців. 80 людей — із військового контингенту. Інша кількість припадає на поліцейський та цивільний контингенти. Із 80 “блакитних шоломів” військового контингенту 50% помирає від хвороб, а інші 50% від зловмисних дій ворогуючих сторін.
Миротворці можуть використовувати зброю здебільшого тільки для самозахисту. Якщо місії нададуть “жорсткий мандат”, вони можуть стріляти для власного захисту й захисту цивільного населення.
ЧИ СПІВПРАЦЮВАТИМЕ ООН ІЗ НЕЗАКОННИМИ ЗБРОЙНИМИ ФОРМУВАННЯМИ?
Військовий компонент у гарячій зоні зменшується, коли ситуація стабілізується. Далі свою роботу починає поліцейський контингент та розширюється громадянський компонент.
На конфліктну територію прибуває низка міжнародних консалтингових, політичних організацій та технічна підтримка. Вони допомагають розбудувати політичні та виконавчі органи, відновлюють населені пункти, допомагають створювати робочі місця, аби максимально залучити місцеве населення та радять ворогуючим сторонам, як зробити процес інтеграції м’якішим.
Олег Мартиненко вказує, скільки робочих місць із пристойною заробітною платою створить місія тільки для свого забезпечення.
“Якщо ми кажемо про 40 тисяч миротворців, то щонайменше додатково до 1/5 цієї кількості буде набрано перекладачів з місцевого населення, тобто 8 тисяч людей. Так само потрібен персонал з прибирання території, обслуговування технічного парку, комунікаційних мереж тощо, тобто ще до 2 тисяч осіб”, — розповідає він.

Юрій Бєлоусов

“За бажання у регіоні можна зробити міста-сади”, — коментує Юрій Бєлоусов.

Однак експерти роблять застереження, що за наявності високого рівня корупції міжнародна спільнота не буде вкладати кошти, як це було у Боснії та Герцеговині.
Поліцейський компонент потрібний, аби впровадити правоохоронні функції відповідно до міжнародних стандартів, які держава не може сама забезпечити.
Володимир Жминько, учасник поліцейської місії ЄС в Боснії та Герцеговині у 2003 – 2011 роках, каже, що поліцейський контингент може повністю замінити собою правоохоронні органи, як це було у Косово.
“Там не було взагалі жодних правоохоронних структур. Згодом вони почали підбирати людей, навчати їх, створювати місцеву поліцію та передавати їй свої виконавчі функції”, — пояснює він.
За його словами, в реаліях України нові правоохоронні органи можуть складатись як із “правоохоронців незаконних збройних формувань”, так і з переведених службовців із підконтрольних Києву територій.
Однак як буде насправді — достеменно невідомо. Це питання мають вирішити ворогуючі сторони під час обговорення мандату і повноважень місії до її введення, переконаний Юрій Бєлоусов.
“Чи погодяться збройні формування на те, щоб ООН створювало поліцію з нуля? Гаразд, припустимо, вони склали зброю. Постає питання, з кого саме будуть формуватись місцеві правоохоронці та розбудовуватиметься держава? Питань мільярд. Усі вони будуть вирішуватись задовго до введення контингенту”, — каже Юрій Бєлоусов.
Експерти одностайні — “блакитні шоломи” будуть співпрацювати із де-факто владою. Вони сприйматимуть міліціонерів ОРДЛО як легітимних і таких, які виконують свої обов’язки. Причина криється у розділі “Дії поліції в умовах вторгнення” Європейського кодексу поліцейської етики Ради Європи.
У документі йдеться, що під час агресії іншої країни поліція зобов’язана виконувати свої функції із забезпечення захисту громадян і не має бути стороною конфлікту. Кодекс забороняє окупаційній владі карати міліціонера, який лишився виконувати професійні зобов’язання. Так само заборона карати за роботу під час окупації розповсюджуватиметься на український уряд, як тільки він відновить контроль на сході України.
“Місія буде слідкувати, аби місцеві правоохоронці у відповідності із європейськими стандартами виконували функції із забезпечення охорони життя та здоров’я мирного населення. Якщо вони роблять щось не так, місія ініціює розслідування з боку місцевої влади про притягнення правоохоронців до дисциплінарної та кримінальної відповідальності. Адже дію законів ніхто не скасовував”, — пояснює Олег Мартиненко.
Юрій Бєлоусов згадує свій досвід у миротворчих місіях.
“Коли ми прибували у гарячі точки, де були 2 – 4 сторони, нам було взагалі байдуже, хто з них правий, хто винний, хто перший почав стріляти, де коріння конфлікту. Наше завдання було стабілізувати становище і запустити мирний процес”, — каже експерт і додає, що “блакитні шоломи” змушені будуть співпрацювати з де-факто владою, аби досягти їхніх задач.
Олег Мартиненко резюмує, що від місії виграє місцеве населення. Коли вона увійде у конфліктну територію, вона, за його словами, не буде дослухатись до політиків з обох сторін, а виконуватиме свою роботу відповідно до стандартів ООН та Європейського Союзу.
ЧИ ЗМОЖУТЬ ПЕРЕСЕЛЕНЦІ ПОВЕРТАТИСЬ ДОДОМУ? 
Експерти звертають увагу, що навіть активісти Євромайдану зможуть повернутись на підконтрольну ООН територію. Громадянам повертатимуть ті помешкання, які були відчужені незаконними збройними формуваннями.
“Місія дотримується прав людини, зокрема, й захищатиме право на власність. Приклад Боснії та Герцеговини показує: коли переселенці почали повертатись, то їм через різні механізми поновлювали право на власність за участі міжнародних структур та місцевих правоохоронців”, — розповідає Володимир Жминько.
Він згадує, як у Боснії кандидати на державні посади перевірялись, чи проживали вони у власності переселенців.
“Якщо, наприклад, поліцейський жив у помешканні переселенця, для нього дорога в поліцію була закритою”, — коментує експерт.
ЯКЕ ЗАКОНОДАВСТВО ДІЯТИМЕ ДЛЯ МИРОТВОРЦІВ?
Місія керуватиметься українським законодавством, але паралельно вона спонукатиме де-факто місцеві органи покращувати свої “закони” та “нормативні акти” з тим, щоб вони відповідали міжнародним стандартам.
“Радник, який сидітиме поряд з мером або “очільником” незаконного збройного формування казатиме: “Ось тут у вас низка статей не відповідають європейським стандартам. Потрібно ось таку редакцію сюди впровадити”. У випадку саботування рішень місії розпочинатиметься політичне врегулювання питання через дипломатію”, — пояснює Олег Мартиненко.
Він зауважує, що тимчасова адміністрація ООН, немов шлюз, буде вирівнювати законодавство за міжнародними стандартами як на сході країни, так в самій Україні. Місія лишатиметься у конфліктній території доти, доки обидві сторони не вирівняють своє законодавство.
“Українському керівництву можуть сказати: “Ми будемо тут, поки ви не проявите політичну волю і не змусите уряд зробити так, щоб ті люди, які живуть на підконтрольних ООН територіях, не боялись зняття місії та переходу у мирний стан з усією країною”, — розповідає Олег Мартиненко. Рішення про призупинення або скасування мандату миротворчої місії приймає Радбез ООН.
До миротворця, який вчинив злочин, застосовуватиметься законодавство країни перебування. Його можуть засудити на території України або ж депортувати в рідну країну, аби він відбув покарання.
“За дисциплінарні та адміністративні правопорушення миротворця зазвичай репатріюють додому. Часом це — найгірше покарання для людей, які приїхали до місії, орієнтуючись на досить високу оплату — $80 – 100 на добу”, — пояснює Олег Мартиненко.
У будь-якої місії ООН працює відділ внутрішнього розслідування, який займається будь-якими порушеннями кодексу етики.
ЗА ЩО КРИТИКУВАЛИ МІСІЇ ООН?
“Блакитні шоломи” критикують за повільне відрядження до зони конфлікту. Зазвичай на їхнє відрядження йде не менше півроку.
Миротворців звинувачують у малій ефективності врегулювання конфліктів. Досі триває перша місія, яка стартувала у 1948 році на Близькому Сході.
Критикують також бельгійських миротворців за те, що їм не вдалось попередити геноцид тутсі у Руанді у 1994 році. Бельгія вивела свої війська після вбивства 10-х службовців. У Руанді загинули щонайменше 800 тисяч людей.
Окрім цього, нідерландським миротворцям закидають, що їм не вдалось захистити близько 300 мусульман від боснійських сербів у Сребрениці у 1995 році. Після того, як військові формування боснійських сербів захопили безпечну зону ООН, нідерландський батальйон видав мусульман. Загалом тоді за декілька днів від рук боснійських сербів загинули 8 тисяч 373 мусульманських чоловіків та хлопчиків.

Не треба сподіватись, що військовий контингент місії ООН буде захищати цивільних, наголошує Володимир Жминько. Завдання місії забезпечувати дотримання прав людини не військовими методами.

Володимир Жминько
За його словами, коли місії не вдається виконати свої задачі, вона може звернутись за допомогою до регіональних структур.
 “Вони будуть присутні, не ставатимуть на жодну сторону, документуватимуть порушення та злочини, робитимуть звіти. Вони вводяться у гарячу точку як стабілізуючий фактор”, — коментує він. 
“Приклад Боснії. Коли миротворчі сили ООН не справлялись у 1995 році, вони звернулись до сил НАТО. Альянс увійшов до зони як стабілізуюча сила із важким озброєнням і був там до 2004 року. Це зіграло вирішальну роль у підписанні мирного договору”, — зауважує Володимир Жминько.
“Коли ситуація стабілізувалась, вирішили передати функції із завершення розбудови миру у країні регіональним структурам. Тоді місія ООН завершила своє існування. Подальші 9 років, до 2011 року, функції виконувала поліцейська місія Європейського Союзу”, — додає він.
ХТО РОЗСЛІДУВАТИМЕ МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ?
Питання переслідування винних у міжнародних злочинах залежатиме від того, у чиїй юрисдикції будуть ці злочини.
Володимир Жминько нагадує, що воєнні злочини у Боснії були під юрисдикцією Міжнародного трибуналу з колишньої Югославії. Після того, як до відповідальності притягнули основних воєнних злочинців у боснійській прокуратурі, створили відділ із розслідування воєнних злочинів, куди увійшли міжнародні прокурори.
“Згодом міжнародні прокурори пішли, лишились лише місцеві, які зараз займаються воєнними злочинами. Трибунал передав матеріали, які лишились, аби вони їх дорозслідували”, — розповідає екс-керівник регіонального відділу розслідування порушень прав людини у Боснії та Герцеговоні у 1997 – 1998 роках Володимир Жминько.
Наразі місцева влада розслідує поодинокі міжнародні злочини — зґвалтування, мородерства та інші.
За його словами, притягнення до відповідальності міжнародних злочинців у країні було у пріоритеті для досягнення миру, але його відклали на довгий час.
“І тільки коли ситуація стабілізувалась і був встановлений повний контроль над порядком, тоді почали розслідувати та затримувати підозрюваних”, — коментує він і додає, що міжнародні злочини не мають терміну давності.
Експерти наголошують, що з початку введення місії у гарячу точку, вона обов’язково почне документувати міжнародні злочини за Римським статутом для майбутнього правосуддя.
Володимир Жминько згадує Біляну Плавшич, яка відбула два президентські терміни у Сербії. Попри підтримку західних країн, її все одно засудив Міжнародний трибунал з колишньої Югославії.
“У 2005 році, коли вона не могла переобиратись на третій термін, наступного дня після обрання іншого президента Міжнародний суд з колишньої Югославії оприлюднив обвинувальний висновок про її воєнні злочини. Вона як публічна людина відразу зателефонувала в Гаагу і сказала, що вилітає туди”, — розповідає Володимир Жминько.
Суд звинуватив жінку у співучасті в геноциді, злочинах проти людяності та у порушенні правил ведення війни. Жінка пішла на угоду із слідством і отримала 11 років ув’язнення. Однак Біляна Плавшич відбула дві третини терміну. Шведський суд звільнив її, взявши до уваги її зразкову поведінку.
АМНІСТІЯ БОЙОВИКІВ
Олег Мартиненко вважає, якщо Україна хоче повернути людей, а не лише територію, то їй варто вже зараз щонайменше розробляти різні варіанти амністії.
“Навіть якщо не буде миротворчої місії, ми маємо говорити про індивідуальну амністію. Людина має постати перед судом, де суд винесе вирок про те, що вона винна у злочинах за певний період, стукне молотком і скаже: “В силу закону про амністію або альтернативного закону покарань за злочини воєнного часу Вам призначається умовний термін/або ж Ви — амністовані”, — каже він.
“Якщо ж говоритимемо про люстрацію, то маємо казати, що спеціальної перевірки мають зазнати керівний склад щонайменше судової адміністрації та правоохоронних органів. Ми на це маємо право, бо вони грали керівну роль. А середню та нижню ланку на рівні виконавців можемо залишити без спецперевірки. Якщо ми показуємо їм добру волю, то нам вигідно поступити так, щоб усе населення “Л/ДНР” не взяло валізи і не подалося до Росії. Тоді ми отримаємо землю без населення. Чи нам це потрібно? Адже пустуючих сел у нас й так вистачає”, — додає правозахисник.
ХТО ПЛАТИТЬ ЗА МІСІЮ?
“Блакитні шоломи” фінансуються із бюджету ООН, куди кожна країна-член віддає свій внесок.
Цьогоріч на активні 16 миротворчих операцій у світі загалом планували витратити близько $7,9 мільярдів. Але влітку стало відомо про скорочення видатків майже на $600 тисяч через бажання президента США Дональда Трампа скоротити витрати на ООН.
Рішення про відправку своїх солдат та поліцейських до зони конфлікту приймає кожна із держав окремо.
Микола Мирний, журналіст Центру інформації про права людини http://bit.ly/2zyL6rg

Відкрита заява правозахисних і громадських організацій України з приводу незаконних обшуків в Криму

Листопад 9, 2017

8 листопада 2017 року, з ранку у різних регіонах Криму (Бахчисараї, Старому Криму, Сімферопольському районі) відбулися незаконні обшуки в домах кримськотатарських активістів та учасників громадського руху “Кримська солідарність” – Сєйтумєра Сєйтумєрова, Ельдара Кантємирова, голови регіонального меджлісу Екрєма Абдульватова, Алімдара (Руслана) Бєлялова, Халіда Бєлялова. Крім того, до відділень окупаційної поліції відвезли ще п’ятьох кримських татар, які працевлаштовані в одного з затриманих активістів – Асан Зєкєр’яєв, Алім Зєкєр’яєв, Рєсуль Абдураманов, Мустафа Ісаєв, Амєт Умєров. Де-факто суд визнав Сейтумера Сейтумерова винним за ч. 1 ст. 20.3 КоАП РФ (Пропаганда або публічна демонстрація забороненої символіки) та призначив покарання у вигляді адміністративного штрафу у розмірі 2 тисяч рублів. Цього ж ранку, після обшуку в будинку Абдурахмана Меджитова, його доправили до окупаційного суду, де була винесена постанова щодо притягнення Меджитова до адміністративного покарання у вигляді арешту протягом 15 діб за одиночний пікет 11 жовтня 2017 року.

Незаконні обшуки та затримання, вибіркове застосування норм “екстремістського і антитерористичного” законодавства окупаційною владою Росії у Криму стали інструментом систематичного переслідування активістів та повного придушення громадянського суспільства на півострові.

Останні масові безпідставні обшуки у домах кримськотатарських активістів, зокрема  учасників громадського руху “Кримська солідарність”, вказують на цілеспрямований тиск на активістів з метою припинення їх діяльності щодо висвітлення ситуації та захисту від порушень прав людини в Криму.

 

Враховуючи вищевикладене, звертаємося

 

До урядів країн Європейського Союзу, Швейцарії, США, Канади:

– вимагати від РФ припинити переслідування представників кримськотатарської та української громади, громадських журналістів та громадянського суспільства у Криму;

– посилити санкції проти посадових осіб окупаційної влади Криму та Російської Федерації, які причетні до політично мотивованих переслідувань, до грубого порушення свободи мирних зібрань, свободи слова та свободи об’єднань і асоціацій.

 

До міжнародних організацій:

– сприяти забезпеченню роботи незалежних моніторингових місій з прав людини на окупованому Кримському півострові

– посилити міжнародний вплив на Російську Федерацію з метою притягненя до відповідальності та припинення незаконних дій представників РФ щодо грубих порушень прав людини в окупованому Криму.

 

До влади України:

– відкрити кримінальні провадження та розслідувати факти незаконних затримань та обшуків у активістів, проведення ефективного розслідування по цих злочинах з наступним притягненням до відповідальності осіб, винних у порушенні прав людини та норм міжнародного гуманітарного права у Криму;

– розробити та прийняти відповідні зміни до законодавства України з метою створення координаційного органу, забезпечення захисту та підтримки осіб, що постраждали внаслідок незаконного політично мотивованого переслідування з боку окупаційної влади Криму та РФ.

 

Кримська правозахисна група

Українська Гельсінська спілка з прав людини

Центр інформації про права людини

ГО “КримSOS”

ГО “Правозахисний рух Криму”

Громадський рух “Кримська Солідарність”

Центр громадянських свобод і кампанія LetMyPeopleGo

Відкрилась виставка “Доросле кримське дитинство” Антона Наумлюка в рамках кампанії LetMyPeopleGo

Жовтень 21, 2017

Вчора о 19.00 відбулося урочисте відкриття виставки “Доросле кримське дитинство” виставка Антона Наумлюка організованої Center for Civil Liberties в рамках кампанії Let My People Go Ukraine яку веде Євроймайдан-SOS. З вітальними словами виступили – автор виставки Anton Naumlyuk, лідер кримсько-татарського народу Mustafa Dzhemilev, голова Меджлісу кримськотатарського народу і депутат і народний депутат Рефат Чубаров, перший заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб Yusuf Kurkchi, програмний директор Кримського Дому Alim Aliev, родичі політичних в’язнів Кремля – Ігор Гриб і Оксана Стогний і волонтерка Центру Громадянських Свобод і одна з безпосередніх організаторок Олександра Сурган. На виставці було представлено 16 світлин дітей кримских політв’язнів і їх короткі історії, перекладені 4 мовами. Глядачам було представлено також інсталяцію – 16 кліток, в яких ув’язнено дитячі іграшки, своєрідний іграшковий пікет. Інсталяція покликана привернути увагу до того, що в заручниках режиму залишаються вже понад 100 дітей, які лишились без батьківського піклування.
— Це повинні бачити депутати. Я дуже вражений цими фотографіями. Ми не перебуваємо в цій ситуації, в якій перебувають ці батьки і діти. Розумом ми можемо розуміти, але про те, що вони відчувають, ми може тільки здогадуватися, — висловився Рефат Чубаров.
Виставка триватиме до 1 листопада, влключно, після чого організатори планують продемонструвати її на інших українських і міжнародних арт-майданчиках.

Європарламент ухвалив резолюцію, що засуджує Росію за порушення прав людини у Криму

Жовтень 6, 2017
Депутати Європарламенту проголосували за резолюцію про порушення Росією прав людини в окупованому Криму

Про це повідомляється на сайті Європарламенту.

У прийнятому документі зазначено, що ЄС виступає із засудженням випадків переслідування татар та винесенням їм вироків.

“Ми засуджуємо винесення вироків кримсько-татарського лідеру і заступнику голови Меджлісу Ільмі Умерову, заступнику Меджлісу Ахтему Чийгозу, журналістові Миколі Семені”, – йдеться в документі

Також європарламентарі вимагають скасування обвинувачувальних вироків, негайного і беззастережного звільнення Умерова і Чийгоза та негайного і беззастережного зняття всіх обвинувачень з Семени.

Окремо в Європарламенті наголосили, що заборона російським судом кримськотатарського Меджлісу – це порушення прав людини.

Загалом резолюцією засудили вироки ще 44 українцям, які винесли російські суди та окупаційна влада Криму.

Депутати Європарламенту закликали Європейський суд з прав людини у пріоритетному порядку розглядати всі позови, подані з Криму, бо на їхню думку, російська судова система не може надати і не надає юридичної допомоги у цих справах.

Крім того, у Європарламенті закликали сформувати механізми моніторингу дотримання прав людини в Криму та забезпечити російською стороною доступ міжнародних організацій на півострів.

“Європарламент закликає російську владу як окупаційну владу, що встановила контроль над Кримом, забезпечити безперешкодний доступ представників ООН, ОБСЄ та РЄ з прав людини для розслідування ситуації на півострові”, – йдеться в документі.

Джерело, 05/10/2017

Результаты поиска:

Заява по переслідуванню адвокатів у Криму

Листопад 13, 2018

 

Заява Правозахисного порядку денного з приводу переслідувань адвокатів, які працюють у політично вмотиваних справах в окупованому Криму

 

6 листопада 2018 року прокурор та троє співробітників Центру протидії екстремізму МВС РФ в масках без жодних правових підстав увірвалися до адвокатського офісу в окупованому Криму. Вони шукали відомого кримського адвоката, лауреата міжнародної премії “Frontline Defenders для правозахисників у небезпеці 2017” Еміля Курбедінова, щоб вручити йому попередження про недопущення порушення законодавства у сфері екстремізму та тероризму.

 

Раніше, 27 жовтня 2018 року, аналогічне попередження було вручено адвокатам Едему Семедляєву і Лілі Гемеджі, а також координатору «Кримської солідарності» Діляверу Меметову під час регулярної зустрічі членів родин ув’язнених за політичними мотивами кримських татар. За словами правоохоронців, існують оперативні дані, які свідчать, що адвокати були одними із можливих організаторів одиночних пікетів на підтримку фігурантів справи Хізб ут-Тахрір. Водночас про жодні негласно-розшукові дії проти адвокатів ні вони, ні органи адвокатського самоврядування не були повідомлені.

 

Важливо відзначити, що Еміль Курбедінов та його колеги належать до вузької групи місцевих адвокатів, які системно займаються політично вмотиваними справами. Тому ці дії окупаційної влади є нічим іншим, як тиском на захисників та перешкоджанням їх професійній адвокатській діяльності. Крім того, це прямий сигнал усій адвокатській спільноті на окупованому півострові, щоб ні у кого не виникало бажання захищати тих, хто піддається переслідуванню за політичними мотивами.

 

Ми звертаємо увагу, що статус адвоката визначається міжнародним правом, відповідно, адвокати  не повинні ідентифікуватися з клієнтами та їхніми справами у зв’язку з виконанням професійних обов’язків.

 

Ми наголошуємо на тому, що такого роду політика окупаційної влади грубо порушує гарантії діяльності адвокатів, які закріплені в Основних положеннях про роль адвокатів, ухвалених VIII Конгресом ООН по запобіганню злочинам у серпні 1990 року і серйозно порушує обов’язки держави, що окупувала частину чужої території, забезпечувати можливість виконувати професійні обов’язки адвокатів без перешкоджання,  залякування або невиправданого втручання в адвокатську діяльність.

 

Крім того, стаття 12 Декларації ООН «Про право та обов’язок окремих осіб, груп і органів суспільства заохочувати та захищати загальновизнані права людини й основоположні свободи» зобов’язує держави вживати всі необхідні заходи з метою убезпечення правозахисників від «будь-якого насильства, погроз, відплати, негативної дискримінації де-факто або де-юре, тиску або будь-яких інших свавільних дій», пов’язаних із їх діяльністю з заохочення і захисту прав людини та основоположних свобод.

 

Наголошуємо, що це далеко не перший випадок переслідування Еміля Курбедінова за його професійну адвокатську діяльність. У січні 2017 року він був затриманий представниками Центру з протидії екстремізму під час виїзду для надання правової допомоги родині активіста Салієва, до якого прийшли з обшуком правоохоронці. Тоді йому інкримінували розповсюдження екстремістських матеріалів за ст. 20.3 Кодексу про адміністративні правопорушення РФ за опублікований ще до окупації Криму у 2013 році допис у соціальній мережі. Пізніше окупаційний суд засудив його до 10 діб арешту.

 

Ми закликаємо міжнародні неурядові правозахисні організації Amnesty International, Freedom House, Human Rights Watch, Front Line Defenders, Human Rights House Network та інші публічно заявити про неприпустимість переслідування адвокатів в окупованому Криму.

 

Ми звертаємося до міжнародних міжурядових організацій ООН, Ради Європи, Організації з безпеки Ради Європи, Організації Об’єднаних Націй із проханням  засудити переслідування адвокатів та правозахисників та звернутися до влади РФ із вимогою звільнити зупинити ці переслідування.

 

Підтримуючи Рекомендації ПАРЄ №2085 (2016) та №2121 (2018), ми закликаємо держави-члени Ради Європи пришвидшити роботу з розробки і прийняття Конвенції про професію адвоката та включити до неї основні положення щодо механізму раннього попередження у випадках переслідувань адвокатів.

 

Ми також звертаємося до національних та міжнародних адвокатських  асоціацій, аби вони проявили солідарність та публічно виступили на захист своїх колег, які працюють в окупованому Криму, а також внесли це питання до порядку денного діяльності своїх організацій.

Платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що займаються вирішенням системних проблем законодавства та практики для захисту фундаментальних прав людини. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів”, Євромайдан SOS та інші. Координацію роботи платформи здійснює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

 

Центр громадянських свобод

Кримська правозахисна група

Українська Гельсінська спілка з прав людини

Луганський обласний правозахисний центр “Альтернатива”

Східноукраїнських центр громадських ініціатив

Фонд Відкритий Діалог

Громадська організація “КримSOS”

Центр інформації про права людини

Регіональний центр прав людини

ГО  «Об’єднання родичів політв’язнів Кремля»

Кримськотатарський Ресурсний Центр

 

Правозахисний порядок денний звернувся до Harlem Désir (представника ОБСЄ з питань свободи ЗМІ) по питанню Миколи Семени і отримав відповідь

Жовтень 16, 2018

Правозахисний порядок денний звернувся до Harlem Désir (представника ОБСЄ з питань свободи ЗМІ) по питанню Миколи Семени і отримав відповідь.

 
Микола Семена – український журналіст, якому де-факто влада Криму не дозволила виїхати з Криму для лікування.
Торік Микола Семена був засуджений до двох із половиною років позбавлення волі умовно із випробувальним терміном за “публічні заклики до порушення територіальної цілісності Росії”. Підставою для порушення кримінальної справи стала професійна журналістська діяльність.
 
У своїх публікаціях він заперечував законність окупації Криму Росією та посилався на принципи міжнародного права.
 
 

 

Не варто засуджувати українців, які йдуть на угоду зі слідством в РФ, – Романцова

Червень 19, 2018

Новина на сайті ЗІК

Політичні історії саме українських громадян, які були затримані у Росії, як правило, там використовують дуже активно у медіа. Але за статистикою, 98 відсотків таких осіб катують, застосовуючи електричний струм. Окрім фізичного катування, також застосовують і психологічний тиск. Тому не варто засуджувати людей, які все ж пішли на угоду зі слідством.

Про це в ефірі інформаційно-аналітичного проекту «Перші про головне. Коментарі» на телеканалі ZIK говорила заступник голови правління «Центру громадянських свобод» Олександра Романцова.

«Коли українські громадяни на щось погоджуються чи підписують документи у російських в’язницях, до них не може бути жодних претензій. Бо ми насправді не знаємо, яким чином змусили їх це зробити», – сказала Романцова.

За її словами, такі дії активно використовують у ЗМІ, аби проілюструвати, як російські спецслужби, буцім, врятували своїх громадян від терористів, екстремістів, шпигунів. Далі історію цієї людини максимально замовчують і як тільки суд ухвалює своє рішення, таку особу відправляють у найвіддаленіші колонії Росія. Потім настає інформаційний вакуум.

«Єдині, хто про них говорить – родичі та адвокати, які намагаються якось досягти справедливості. Також вони постійно пишуть запити у консульство України в Росії щодо українців, які зареєстровані у Криму. Але влада РФ не хоче пускати консулів до затриманих. Далі ми бачимо їх тільки під час продовження якогось терміну», – прокоментувала вона.

Також варто зазначити, що дуже часто до таких людей використовують адміністративний тиск у самій в’язниці.

«Люди постійно сидять у карцерах, ШИЗО. Навіть поліпшення їх умов перебування, яке могло би бути при гарній поведінці, нівелюється, тому що адміністрація постійно користується будь-якою можливістю. Таким чином намагаються змусити людей, щоб вони пішли на угоду зі слідством. Бо приклад Карпюка і Клиха показує, що можна сконструювати зі свідчень навіть якусь справу проти Яценюка», – зазначила Романцова.

Вона наголосила, що яскравим прикладом якраз є історія політв’язнів Клиха і Карпюка, яких  шукали півроку. Сім адвокатів намагалися зайти у їх справи.

«Російською методикою якраз є те, коли ув’язнений зможе дати привід для наступної медійної історії  у Росії. Бо ж люди виснажені та хворіють. Те, що це не курорт – сто відсотків. Саме тому їх злить, коли українські громадяни не хочуть підписувати прохання до Путіна щодо помилування. Найцікавіше, що дуже часто звичайні в’язні у Росії, які сидять із нашими громадянами, дуже часто їх підтримують, на відміну від адміністрації в’язниці, яка максимально їх пресує», – додала Романцова.

Київська Кримська солідарність. Ялтинська справа

Квітень 20, 2018

25 квітня, 19:00
Кримський дім
(вул. Омеляновича-Павленка, 9)

Російська влада звинувачує Еміра-Усеїна Куку, Мусліма Алієва, Вадима Сірука, Енвера Бекірова, Арсена Джеппарова та Рефата Алімова в «участі у терористичній організації» та «плануванні захоплення влади у насильницький спосіб».

Так звана “Ялтинська справа” стала візитною карткою боротьби ФСБ з інакодумцями мусульманами в Криму. Називаючи свої репресивні операції “боротьбою з тероризмом”, силовики вриваються до будинків, проводять незаконні обшуки і затримання.

Цей абсурдний судовий процес є черговою ланкою в цілій низці переслідувань кримських татар та спробою придушити найменші прояви інакомислення. Російська окупаційна влада намагається залякати та змусити мовчати усіх, хто наважується критикувати де-факто владу, або якимось чином висловлює свою громадянську позицію.

Під час заходу усі бажаючі зможуть підписати листівки та написати листи солідарності для Еміра-Усеїна Куку, Мусліма Алієва, Енвера Бекірова, Вадима Сірука, Арсена Джеппарова та Рефата Алімова, які Amnesty International переправить адресатам.

Спікери:
►Дружини політв’язнів
►Рефат Чубаров, Голова Меджлісу кримськотатарського народу
►Марія Гур’єва – речниця Amnesty International в Україні
►Сергій Локтєв, адвокат Еміра-Усеїна Куку

Модератор: Алім Алієв, програмний директор Кримського дому.

Подія на FB.

Джерело:crimeanhousekyiv@gmail.com

Миротворчі місії: чого ми чекаємо і що можемо отримати?

Листопад 24, 2017
Експерти дискусійного клубу платформи Правозахисний порядок денний розбиралися, що таке миротворча місія ООН, коли вона може стати реальною та чого від неї має очікувати Київ та незаконні збройні формування? 
Експерти нагадують, що рішення про введення місії в Україну має приймати консенсусом Рада Безпеки ООН. Однак оскільки Росія — постійний член Радбезу ООН і має право вето, то постає питання, чи дасть вона дозвіл на введення миротворчої місії на умовах України?
Колишній представник миротворчої місії ООН в Ліберії в 2010 – 2011 роках Юрій Бєлоусов сумнівається, що Росія погодиться, аби місія розташувалась на кордоні з Росією, як цього хоче Київ. Для неї буде неприйнятним варіант, коли українські силовики з часом зачистять окуповані території від представників незаконних збройних формувань.
Як компромісний варіант він пропонує розташувати миротворців по периметру конфліктної території.
“Тоді ми не заходимо, не вичищаємо усі незаконні формування, так само й Росія не заходить. За таких умов на конфліктну територію приходить третя сторона і починає працювати над безпекою”, — пояснює Юрій Бєлоусов, який нині є головою громадської організації “Експертний центр з прав людини”. Він додає, що з такою пропозицією Росії буде складно пояснити, чому вона проти.
“УКРАЇНА — ЯК КОЛОБОК, ЯКИЙ НЕ ЗНАЄ, КУДИ КОТИТИСЬ”
Ідея покликати миротворців — це здача нашим президентом дипломатичних позицій. Таким чином він розписався у своїй слабкості та неможливості як президент забезпечити усі процеси у подоланні збройного конфлікту. У цьому переконаний Олег Мартиненко, екс-командир станції “Новий Град” у складі миротворчої місії Цивільної поліції ООН в Боснії та Герцеговини з 1999 по 2001 роки.

Олег Мартиненко
“У нас є усі ресурси, аби навіть у замороженому стані цей конфлікт повільно просувати до вирішення. Це найлегше сказати: “Знаєте, все! Я стомився, я йду. Давайте покличемо миротворців. Вони усе вирішать”. Миротворці дійсно заморозять конфлікт на довгі роки і місцеве населення від цього тільки виграє. Але Україна як держава не матиме зиску, бо ми отримаємо такий анклав у складі України на довгі роки”, — вважає Олег Мартиненко, який зараз працює керівником аналітичного напрямку Української Гельсінської спілки з прав людини.
Тим часом Юрій Бєлоусов вважає, що кожен день збройного конфлікту віддаляє місцеве населення від України.
“Програми у школі, патріотичне виховання населення, інформаційні кампанії віддаляють громадян від нас. Україна не зацікавлена в тому, щоб цей конфлікт затягувався, якщо ми хочемо повернути і людей, і території”, — каже він.
Він наголошує, що миротворча місія ООН — це інструмент досягнення мети для тієї держави, яка розуміє, що вона хоче. Поки ж українці самі не визначились, що саме має “будуватись” на непідконтрольних територіях.
“Що буде на тій території? Незалежна держава? Зрозуміло, що у нас це викликає питання. Автономія у складі України? Але чи готові ми до цього? Ми самі не можемо знайти відповіді на ці питання. Тому будь-яка місія ООН буде викликати ворожі настрої у частини населення, яке завчасно не розуміє, що ми там хочемо. Коли ти не знаєш, куди ти пливеш, жоден вітер попутним не буде”, — каже Юрій Бєлоусов.
Експерти вважають, що миротворча місія ООН можлива після того, як Україна та Росія погодяться на прийнятні один для одного варіанти врегулювання конфлікту.
ЗАВДАННЯ МІСІЇ
Завдання миротворчих місій ООН — розбудувати мир, спостерігати за виконанням перемир’я, контролювати буферну зону між сторонами конфлікту, підтримувати правопорядок, розбудовувати державний устрій на конфліктній території та надавати гуманітарну допомогу, а також демобілізація і реінтеграція комбатантів.
Місії розвиваються у три етапи — створення безпечних умов (peace making), підтримання тривалий час таких умов (peace keeping) та передача відповідальності у питаннях безпеки приймаючій стороні (peace building).
Перш за все у зону конфлікту входить широкий військових контингент.
“Військовий контингент вводиться за узгодженням двома воюючими сторонами. Тому коли незаконні збройні формування погодяться на припинення вогню, вони відходять від лінії розмежування на 20 км, теж саме робить Україна, тоді в цей коридор заходить місія ООН”, — каже Олег Мартиненко.
Військові-миротворці носять уніформу військ країни, з якої вони прибули. Однак аби їх впізнавали ворогуючі сторони вони носять яскраві блакитні шоломи або ж берети із символікою ООН.
“Місія ООН сповідує той принцип, що блакитний колір та позначення “UN” (ООН — ред.) говорять про те, що цілитись у цю людину неможна. На практиці таке трактування призводило до того, що у французького, здається, контингенту блакитні шоломи були зроблені із звичайного пластика. Оскільки французький уряд вважає, що блакитний колір — показник того, що людина знаходиться у безпеці. Він — миротворець”, — пояснює Олег Мартиненко.
Олег Мартиненко тим не менш не виключає нападів та провокацій проти “блакитних шоломів”. Він нагадує, як у вже мирній Боснії у 1996 році невідомі роззброїли один із військових контингентів ООН.
“Військовий контингент вже впакував своє озброєння, речі, аби вже завтра літаком відправитись у далеку Азію. Але у цю ніч невідомі озброєні формування зайшли у табір, арештували весь персонал, вивезли все озброєння, і досі його так ніхто й не знайшов”, — розповідає Олег Мартиненко.
Він наводить статистику, згідно з якою щорічно у 16 діючих місіях помирають до 115 миротворців. 80 людей — із військового контингенту. Інша кількість припадає на поліцейський та цивільний контингенти. Із 80 “блакитних шоломів” військового контингенту 50% помирає від хвороб, а інші 50% від зловмисних дій ворогуючих сторін.
Миротворці можуть використовувати зброю здебільшого тільки для самозахисту. Якщо місії нададуть “жорсткий мандат”, вони можуть стріляти для власного захисту й захисту цивільного населення.
ЧИ СПІВПРАЦЮВАТИМЕ ООН ІЗ НЕЗАКОННИМИ ЗБРОЙНИМИ ФОРМУВАННЯМИ?
Військовий компонент у гарячій зоні зменшується, коли ситуація стабілізується. Далі свою роботу починає поліцейський контингент та розширюється громадянський компонент.
На конфліктну територію прибуває низка міжнародних консалтингових, політичних організацій та технічна підтримка. Вони допомагають розбудувати політичні та виконавчі органи, відновлюють населені пункти, допомагають створювати робочі місця, аби максимально залучити місцеве населення та радять ворогуючим сторонам, як зробити процес інтеграції м’якішим.
Олег Мартиненко вказує, скільки робочих місць із пристойною заробітною платою створить місія тільки для свого забезпечення.
“Якщо ми кажемо про 40 тисяч миротворців, то щонайменше додатково до 1/5 цієї кількості буде набрано перекладачів з місцевого населення, тобто 8 тисяч людей. Так само потрібен персонал з прибирання території, обслуговування технічного парку, комунікаційних мереж тощо, тобто ще до 2 тисяч осіб”, — розповідає він.

Юрій Бєлоусов

“За бажання у регіоні можна зробити міста-сади”, — коментує Юрій Бєлоусов.

Однак експерти роблять застереження, що за наявності високого рівня корупції міжнародна спільнота не буде вкладати кошти, як це було у Боснії та Герцеговині.
Поліцейський компонент потрібний, аби впровадити правоохоронні функції відповідно до міжнародних стандартів, які держава не може сама забезпечити.
Володимир Жминько, учасник поліцейської місії ЄС в Боснії та Герцеговині у 2003 – 2011 роках, каже, що поліцейський контингент може повністю замінити собою правоохоронні органи, як це було у Косово.
“Там не було взагалі жодних правоохоронних структур. Згодом вони почали підбирати людей, навчати їх, створювати місцеву поліцію та передавати їй свої виконавчі функції”, — пояснює він.
За його словами, в реаліях України нові правоохоронні органи можуть складатись як із “правоохоронців незаконних збройних формувань”, так і з переведених службовців із підконтрольних Києву територій.
Однак як буде насправді — достеменно невідомо. Це питання мають вирішити ворогуючі сторони під час обговорення мандату і повноважень місії до її введення, переконаний Юрій Бєлоусов.
“Чи погодяться збройні формування на те, щоб ООН створювало поліцію з нуля? Гаразд, припустимо, вони склали зброю. Постає питання, з кого саме будуть формуватись місцеві правоохоронці та розбудовуватиметься держава? Питань мільярд. Усі вони будуть вирішуватись задовго до введення контингенту”, — каже Юрій Бєлоусов.
Експерти одностайні — “блакитні шоломи” будуть співпрацювати із де-факто владою. Вони сприйматимуть міліціонерів ОРДЛО як легітимних і таких, які виконують свої обов’язки. Причина криється у розділі “Дії поліції в умовах вторгнення” Європейського кодексу поліцейської етики Ради Європи.
У документі йдеться, що під час агресії іншої країни поліція зобов’язана виконувати свої функції із забезпечення захисту громадян і не має бути стороною конфлікту. Кодекс забороняє окупаційній владі карати міліціонера, який лишився виконувати професійні зобов’язання. Так само заборона карати за роботу під час окупації розповсюджуватиметься на український уряд, як тільки він відновить контроль на сході України.
“Місія буде слідкувати, аби місцеві правоохоронці у відповідності із європейськими стандартами виконували функції із забезпечення охорони життя та здоров’я мирного населення. Якщо вони роблять щось не так, місія ініціює розслідування з боку місцевої влади про притягнення правоохоронців до дисциплінарної та кримінальної відповідальності. Адже дію законів ніхто не скасовував”, — пояснює Олег Мартиненко.
Юрій Бєлоусов згадує свій досвід у миротворчих місіях.
“Коли ми прибували у гарячі точки, де були 2 – 4 сторони, нам було взагалі байдуже, хто з них правий, хто винний, хто перший почав стріляти, де коріння конфлікту. Наше завдання було стабілізувати становище і запустити мирний процес”, — каже експерт і додає, що “блакитні шоломи” змушені будуть співпрацювати з де-факто владою, аби досягти їхніх задач.
Олег Мартиненко резюмує, що від місії виграє місцеве населення. Коли вона увійде у конфліктну територію, вона, за його словами, не буде дослухатись до політиків з обох сторін, а виконуватиме свою роботу відповідно до стандартів ООН та Європейського Союзу.
ЧИ ЗМОЖУТЬ ПЕРЕСЕЛЕНЦІ ПОВЕРТАТИСЬ ДОДОМУ? 
Експерти звертають увагу, що навіть активісти Євромайдану зможуть повернутись на підконтрольну ООН територію. Громадянам повертатимуть ті помешкання, які були відчужені незаконними збройними формуваннями.
“Місія дотримується прав людини, зокрема, й захищатиме право на власність. Приклад Боснії та Герцеговини показує: коли переселенці почали повертатись, то їм через різні механізми поновлювали право на власність за участі міжнародних структур та місцевих правоохоронців”, — розповідає Володимир Жминько.
Він згадує, як у Боснії кандидати на державні посади перевірялись, чи проживали вони у власності переселенців.
“Якщо, наприклад, поліцейський жив у помешканні переселенця, для нього дорога в поліцію була закритою”, — коментує експерт.
ЯКЕ ЗАКОНОДАВСТВО ДІЯТИМЕ ДЛЯ МИРОТВОРЦІВ?
Місія керуватиметься українським законодавством, але паралельно вона спонукатиме де-факто місцеві органи покращувати свої “закони” та “нормативні акти” з тим, щоб вони відповідали міжнародним стандартам.
“Радник, який сидітиме поряд з мером або “очільником” незаконного збройного формування казатиме: “Ось тут у вас низка статей не відповідають європейським стандартам. Потрібно ось таку редакцію сюди впровадити”. У випадку саботування рішень місії розпочинатиметься політичне врегулювання питання через дипломатію”, — пояснює Олег Мартиненко.
Він зауважує, що тимчасова адміністрація ООН, немов шлюз, буде вирівнювати законодавство за міжнародними стандартами як на сході країни, так в самій Україні. Місія лишатиметься у конфліктній території доти, доки обидві сторони не вирівняють своє законодавство.
“Українському керівництву можуть сказати: “Ми будемо тут, поки ви не проявите політичну волю і не змусите уряд зробити так, щоб ті люди, які живуть на підконтрольних ООН територіях, не боялись зняття місії та переходу у мирний стан з усією країною”, — розповідає Олег Мартиненко. Рішення про призупинення або скасування мандату миротворчої місії приймає Радбез ООН.
До миротворця, який вчинив злочин, застосовуватиметься законодавство країни перебування. Його можуть засудити на території України або ж депортувати в рідну країну, аби він відбув покарання.
“За дисциплінарні та адміністративні правопорушення миротворця зазвичай репатріюють додому. Часом це — найгірше покарання для людей, які приїхали до місії, орієнтуючись на досить високу оплату — $80 – 100 на добу”, — пояснює Олег Мартиненко.
У будь-якої місії ООН працює відділ внутрішнього розслідування, який займається будь-якими порушеннями кодексу етики.
ЗА ЩО КРИТИКУВАЛИ МІСІЇ ООН?
“Блакитні шоломи” критикують за повільне відрядження до зони конфлікту. Зазвичай на їхнє відрядження йде не менше півроку.
Миротворців звинувачують у малій ефективності врегулювання конфліктів. Досі триває перша місія, яка стартувала у 1948 році на Близькому Сході.
Критикують також бельгійських миротворців за те, що їм не вдалось попередити геноцид тутсі у Руанді у 1994 році. Бельгія вивела свої війська після вбивства 10-х службовців. У Руанді загинули щонайменше 800 тисяч людей.
Окрім цього, нідерландським миротворцям закидають, що їм не вдалось захистити близько 300 мусульман від боснійських сербів у Сребрениці у 1995 році. Після того, як військові формування боснійських сербів захопили безпечну зону ООН, нідерландський батальйон видав мусульман. Загалом тоді за декілька днів від рук боснійських сербів загинули 8 тисяч 373 мусульманських чоловіків та хлопчиків.

Не треба сподіватись, що військовий контингент місії ООН буде захищати цивільних, наголошує Володимир Жминько. Завдання місії забезпечувати дотримання прав людини не військовими методами.

Володимир Жминько
За його словами, коли місії не вдається виконати свої задачі, вона може звернутись за допомогою до регіональних структур.
 “Вони будуть присутні, не ставатимуть на жодну сторону, документуватимуть порушення та злочини, робитимуть звіти. Вони вводяться у гарячу точку як стабілізуючий фактор”, — коментує він. 
“Приклад Боснії. Коли миротворчі сили ООН не справлялись у 1995 році, вони звернулись до сил НАТО. Альянс увійшов до зони як стабілізуюча сила із важким озброєнням і був там до 2004 року. Це зіграло вирішальну роль у підписанні мирного договору”, — зауважує Володимир Жминько.
“Коли ситуація стабілізувалась, вирішили передати функції із завершення розбудови миру у країні регіональним структурам. Тоді місія ООН завершила своє існування. Подальші 9 років, до 2011 року, функції виконувала поліцейська місія Європейського Союзу”, — додає він.
ХТО РОЗСЛІДУВАТИМЕ МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ?
Питання переслідування винних у міжнародних злочинах залежатиме від того, у чиїй юрисдикції будуть ці злочини.
Володимир Жминько нагадує, що воєнні злочини у Боснії були під юрисдикцією Міжнародного трибуналу з колишньої Югославії. Після того, як до відповідальності притягнули основних воєнних злочинців у боснійській прокуратурі, створили відділ із розслідування воєнних злочинів, куди увійшли міжнародні прокурори.
“Згодом міжнародні прокурори пішли, лишились лише місцеві, які зараз займаються воєнними злочинами. Трибунал передав матеріали, які лишились, аби вони їх дорозслідували”, — розповідає екс-керівник регіонального відділу розслідування порушень прав людини у Боснії та Герцеговоні у 1997 – 1998 роках Володимир Жминько.
Наразі місцева влада розслідує поодинокі міжнародні злочини — зґвалтування, мородерства та інші.
За його словами, притягнення до відповідальності міжнародних злочинців у країні було у пріоритеті для досягнення миру, але його відклали на довгий час.
“І тільки коли ситуація стабілізувалась і був встановлений повний контроль над порядком, тоді почали розслідувати та затримувати підозрюваних”, — коментує він і додає, що міжнародні злочини не мають терміну давності.
Експерти наголошують, що з початку введення місії у гарячу точку, вона обов’язково почне документувати міжнародні злочини за Римським статутом для майбутнього правосуддя.
Володимир Жминько згадує Біляну Плавшич, яка відбула два президентські терміни у Сербії. Попри підтримку західних країн, її все одно засудив Міжнародний трибунал з колишньої Югославії.
“У 2005 році, коли вона не могла переобиратись на третій термін, наступного дня після обрання іншого президента Міжнародний суд з колишньої Югославії оприлюднив обвинувальний висновок про її воєнні злочини. Вона як публічна людина відразу зателефонувала в Гаагу і сказала, що вилітає туди”, — розповідає Володимир Жминько.
Суд звинуватив жінку у співучасті в геноциді, злочинах проти людяності та у порушенні правил ведення війни. Жінка пішла на угоду із слідством і отримала 11 років ув’язнення. Однак Біляна Плавшич відбула дві третини терміну. Шведський суд звільнив її, взявши до уваги її зразкову поведінку.
АМНІСТІЯ БОЙОВИКІВ
Олег Мартиненко вважає, якщо Україна хоче повернути людей, а не лише територію, то їй варто вже зараз щонайменше розробляти різні варіанти амністії.
“Навіть якщо не буде миротворчої місії, ми маємо говорити про індивідуальну амністію. Людина має постати перед судом, де суд винесе вирок про те, що вона винна у злочинах за певний період, стукне молотком і скаже: “В силу закону про амністію або альтернативного закону покарань за злочини воєнного часу Вам призначається умовний термін/або ж Ви — амністовані”, — каже він.
“Якщо ж говоритимемо про люстрацію, то маємо казати, що спеціальної перевірки мають зазнати керівний склад щонайменше судової адміністрації та правоохоронних органів. Ми на це маємо право, бо вони грали керівну роль. А середню та нижню ланку на рівні виконавців можемо залишити без спецперевірки. Якщо ми показуємо їм добру волю, то нам вигідно поступити так, щоб усе населення “Л/ДНР” не взяло валізи і не подалося до Росії. Тоді ми отримаємо землю без населення. Чи нам це потрібно? Адже пустуючих сел у нас й так вистачає”, — додає правозахисник.
ХТО ПЛАТИТЬ ЗА МІСІЮ?
“Блакитні шоломи” фінансуються із бюджету ООН, куди кожна країна-член віддає свій внесок.
Цьогоріч на активні 16 миротворчих операцій у світі загалом планували витратити близько $7,9 мільярдів. Але влітку стало відомо про скорочення видатків майже на $600 тисяч через бажання президента США Дональда Трампа скоротити витрати на ООН.
Рішення про відправку своїх солдат та поліцейських до зони конфлікту приймає кожна із держав окремо.
Микола Мирний, журналіст Центру інформації про права людини http://bit.ly/2zyL6rg

Відкрита заява правозахисних і громадських організацій України з приводу незаконних обшуків в Криму

Листопад 9, 2017

8 листопада 2017 року, з ранку у різних регіонах Криму (Бахчисараї, Старому Криму, Сімферопольському районі) відбулися незаконні обшуки в домах кримськотатарських активістів та учасників громадського руху “Кримська солідарність” – Сєйтумєра Сєйтумєрова, Ельдара Кантємирова, голови регіонального меджлісу Екрєма Абдульватова, Алімдара (Руслана) Бєлялова, Халіда Бєлялова. Крім того, до відділень окупаційної поліції відвезли ще п’ятьох кримських татар, які працевлаштовані в одного з затриманих активістів – Асан Зєкєр’яєв, Алім Зєкєр’яєв, Рєсуль Абдураманов, Мустафа Ісаєв, Амєт Умєров. Де-факто суд визнав Сейтумера Сейтумерова винним за ч. 1 ст. 20.3 КоАП РФ (Пропаганда або публічна демонстрація забороненої символіки) та призначив покарання у вигляді адміністративного штрафу у розмірі 2 тисяч рублів. Цього ж ранку, після обшуку в будинку Абдурахмана Меджитова, його доправили до окупаційного суду, де була винесена постанова щодо притягнення Меджитова до адміністративного покарання у вигляді арешту протягом 15 діб за одиночний пікет 11 жовтня 2017 року.

Незаконні обшуки та затримання, вибіркове застосування норм “екстремістського і антитерористичного” законодавства окупаційною владою Росії у Криму стали інструментом систематичного переслідування активістів та повного придушення громадянського суспільства на півострові.

Останні масові безпідставні обшуки у домах кримськотатарських активістів, зокрема  учасників громадського руху “Кримська солідарність”, вказують на цілеспрямований тиск на активістів з метою припинення їх діяльності щодо висвітлення ситуації та захисту від порушень прав людини в Криму.

 

Враховуючи вищевикладене, звертаємося

 

До урядів країн Європейського Союзу, Швейцарії, США, Канади:

– вимагати від РФ припинити переслідування представників кримськотатарської та української громади, громадських журналістів та громадянського суспільства у Криму;

– посилити санкції проти посадових осіб окупаційної влади Криму та Російської Федерації, які причетні до політично мотивованих переслідувань, до грубого порушення свободи мирних зібрань, свободи слова та свободи об’єднань і асоціацій.

 

До міжнародних організацій:

– сприяти забезпеченню роботи незалежних моніторингових місій з прав людини на окупованому Кримському півострові

– посилити міжнародний вплив на Російську Федерацію з метою притягненя до відповідальності та припинення незаконних дій представників РФ щодо грубих порушень прав людини в окупованому Криму.

 

До влади України:

– відкрити кримінальні провадження та розслідувати факти незаконних затримань та обшуків у активістів, проведення ефективного розслідування по цих злочинах з наступним притягненням до відповідальності осіб, винних у порушенні прав людини та норм міжнародного гуманітарного права у Криму;

– розробити та прийняти відповідні зміни до законодавства України з метою створення координаційного органу, забезпечення захисту та підтримки осіб, що постраждали внаслідок незаконного політично мотивованого переслідування з боку окупаційної влади Криму та РФ.

 

Кримська правозахисна група

Українська Гельсінська спілка з прав людини

Центр інформації про права людини

ГО “КримSOS”

ГО “Правозахисний рух Криму”

Громадський рух “Кримська Солідарність”

Центр громадянських свобод і кампанія LetMyPeopleGo

Відкрилась виставка “Доросле кримське дитинство” Антона Наумлюка в рамках кампанії LetMyPeopleGo

Жовтень 21, 2017

Вчора о 19.00 відбулося урочисте відкриття виставки “Доросле кримське дитинство” виставка Антона Наумлюка організованої Center for Civil Liberties в рамках кампанії Let My People Go Ukraine яку веде Євроймайдан-SOS. З вітальними словами виступили – автор виставки Anton Naumlyuk, лідер кримсько-татарського народу Mustafa Dzhemilev, голова Меджлісу кримськотатарського народу і депутат і народний депутат Рефат Чубаров, перший заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб Yusuf Kurkchi, програмний директор Кримського Дому Alim Aliev, родичі політичних в’язнів Кремля – Ігор Гриб і Оксана Стогний і волонтерка Центру Громадянських Свобод і одна з безпосередніх організаторок Олександра Сурган. На виставці було представлено 16 світлин дітей кримских політв’язнів і їх короткі історії, перекладені 4 мовами. Глядачам було представлено також інсталяцію – 16 кліток, в яких ув’язнено дитячі іграшки, своєрідний іграшковий пікет. Інсталяція покликана привернути увагу до того, що в заручниках режиму залишаються вже понад 100 дітей, які лишились без батьківського піклування.
— Це повинні бачити депутати. Я дуже вражений цими фотографіями. Ми не перебуваємо в цій ситуації, в якій перебувають ці батьки і діти. Розумом ми можемо розуміти, але про те, що вони відчувають, ми може тільки здогадуватися, — висловився Рефат Чубаров.
Виставка триватиме до 1 листопада, влключно, після чого організатори планують продемонструвати її на інших українських і міжнародних арт-майданчиках.

Європарламент ухвалив резолюцію, що засуджує Росію за порушення прав людини у Криму

Жовтень 6, 2017
Депутати Європарламенту проголосували за резолюцію про порушення Росією прав людини в окупованому Криму

Про це повідомляється на сайті Європарламенту.

У прийнятому документі зазначено, що ЄС виступає із засудженням випадків переслідування татар та винесенням їм вироків.

“Ми засуджуємо винесення вироків кримсько-татарського лідеру і заступнику голови Меджлісу Ільмі Умерову, заступнику Меджлісу Ахтему Чийгозу, журналістові Миколі Семені”, – йдеться в документі

Також європарламентарі вимагають скасування обвинувачувальних вироків, негайного і беззастережного звільнення Умерова і Чийгоза та негайного і беззастережного зняття всіх обвинувачень з Семени.

Окремо в Європарламенті наголосили, що заборона російським судом кримськотатарського Меджлісу – це порушення прав людини.

Загалом резолюцією засудили вироки ще 44 українцям, які винесли російські суди та окупаційна влада Криму.

Депутати Європарламенту закликали Європейський суд з прав людини у пріоритетному порядку розглядати всі позови, подані з Криму, бо на їхню думку, російська судова система не може надати і не надає юридичної допомоги у цих справах.

Крім того, у Європарламенті закликали сформувати механізми моніторингу дотримання прав людини в Криму та забезпечити російською стороною доступ міжнародних організацій на півострів.

“Європарламент закликає російську владу як окупаційну владу, що встановила контроль над Кримом, забезпечити безперешкодний доступ представників ООН, ОБСЄ та РЄ з прав людини для розслідування ситуації на півострові”, – йдеться в документі.

Джерело, 05/10/2017

Результаты поиска:

Заява по переслідуванню адвокатів у Криму

Листопад 13, 2018

 

Заява Правозахисного порядку денного з приводу переслідувань адвокатів, які працюють у політично вмотиваних справах в окупованому Криму

 

6 листопада 2018 року прокурор та троє співробітників Центру протидії екстремізму МВС РФ в масках без жодних правових підстав увірвалися до адвокатського офісу в окупованому Криму. Вони шукали відомого кримського адвоката, лауреата міжнародної премії “Frontline Defenders для правозахисників у небезпеці 2017” Еміля Курбедінова, щоб вручити йому попередження про недопущення порушення законодавства у сфері екстремізму та тероризму.

 

Раніше, 27 жовтня 2018 року, аналогічне попередження було вручено адвокатам Едему Семедляєву і Лілі Гемеджі, а також координатору «Кримської солідарності» Діляверу Меметову під час регулярної зустрічі членів родин ув’язнених за політичними мотивами кримських татар. За словами правоохоронців, існують оперативні дані, які свідчать, що адвокати були одними із можливих організаторів одиночних пікетів на підтримку фігурантів справи Хізб ут-Тахрір. Водночас про жодні негласно-розшукові дії проти адвокатів ні вони, ні органи адвокатського самоврядування не були повідомлені.

 

Важливо відзначити, що Еміль Курбедінов та його колеги належать до вузької групи місцевих адвокатів, які системно займаються політично вмотиваними справами. Тому ці дії окупаційної влади є нічим іншим, як тиском на захисників та перешкоджанням їх професійній адвокатській діяльності. Крім того, це прямий сигнал усій адвокатській спільноті на окупованому півострові, щоб ні у кого не виникало бажання захищати тих, хто піддається переслідуванню за політичними мотивами.

 

Ми звертаємо увагу, що статус адвоката визначається міжнародним правом, відповідно, адвокати  не повинні ідентифікуватися з клієнтами та їхніми справами у зв’язку з виконанням професійних обов’язків.

 

Ми наголошуємо на тому, що такого роду політика окупаційної влади грубо порушує гарантії діяльності адвокатів, які закріплені в Основних положеннях про роль адвокатів, ухвалених VIII Конгресом ООН по запобіганню злочинам у серпні 1990 року і серйозно порушує обов’язки держави, що окупувала частину чужої території, забезпечувати можливість виконувати професійні обов’язки адвокатів без перешкоджання,  залякування або невиправданого втручання в адвокатську діяльність.

 

Крім того, стаття 12 Декларації ООН «Про право та обов’язок окремих осіб, груп і органів суспільства заохочувати та захищати загальновизнані права людини й основоположні свободи» зобов’язує держави вживати всі необхідні заходи з метою убезпечення правозахисників від «будь-якого насильства, погроз, відплати, негативної дискримінації де-факто або де-юре, тиску або будь-яких інших свавільних дій», пов’язаних із їх діяльністю з заохочення і захисту прав людини та основоположних свобод.

 

Наголошуємо, що це далеко не перший випадок переслідування Еміля Курбедінова за його професійну адвокатську діяльність. У січні 2017 року він був затриманий представниками Центру з протидії екстремізму під час виїзду для надання правової допомоги родині активіста Салієва, до якого прийшли з обшуком правоохоронці. Тоді йому інкримінували розповсюдження екстремістських матеріалів за ст. 20.3 Кодексу про адміністративні правопорушення РФ за опублікований ще до окупації Криму у 2013 році допис у соціальній мережі. Пізніше окупаційний суд засудив його до 10 діб арешту.

 

Ми закликаємо міжнародні неурядові правозахисні організації Amnesty International, Freedom House, Human Rights Watch, Front Line Defenders, Human Rights House Network та інші публічно заявити про неприпустимість переслідування адвокатів в окупованому Криму.

 

Ми звертаємося до міжнародних міжурядових організацій ООН, Ради Європи, Організації з безпеки Ради Європи, Організації Об’єднаних Націй із проханням  засудити переслідування адвокатів та правозахисників та звернутися до влади РФ із вимогою звільнити зупинити ці переслідування.

 

Підтримуючи Рекомендації ПАРЄ №2085 (2016) та №2121 (2018), ми закликаємо держави-члени Ради Європи пришвидшити роботу з розробки і прийняття Конвенції про професію адвоката та включити до неї основні положення щодо механізму раннього попередження у випадках переслідувань адвокатів.

 

Ми також звертаємося до національних та міжнародних адвокатських  асоціацій, аби вони проявили солідарність та публічно виступили на захист своїх колег, які працюють в окупованому Криму, а також внесли це питання до порядку денного діяльності своїх організацій.

Платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що займаються вирішенням системних проблем законодавства та практики для захисту фундаментальних прав людини. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів”, Євромайдан SOS та інші. Координацію роботи платформи здійснює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

 

Центр громадянських свобод

Кримська правозахисна група

Українська Гельсінська спілка з прав людини

Луганський обласний правозахисний центр “Альтернатива”

Східноукраїнських центр громадських ініціатив

Фонд Відкритий Діалог

Громадська організація “КримSOS”

Центр інформації про права людини

Регіональний центр прав людини

ГО  «Об’єднання родичів політв’язнів Кремля»

Кримськотатарський Ресурсний Центр

 

Правозахисний порядок денний звернувся до Harlem Désir (представника ОБСЄ з питань свободи ЗМІ) по питанню Миколи Семени і отримав відповідь

Жовтень 16, 2018

Правозахисний порядок денний звернувся до Harlem Désir (представника ОБСЄ з питань свободи ЗМІ) по питанню Миколи Семени і отримав відповідь.

 
Микола Семена – український журналіст, якому де-факто влада Криму не дозволила виїхати з Криму для лікування.
Торік Микола Семена був засуджений до двох із половиною років позбавлення волі умовно із випробувальним терміном за “публічні заклики до порушення територіальної цілісності Росії”. Підставою для порушення кримінальної справи стала професійна журналістська діяльність.
 
У своїх публікаціях він заперечував законність окупації Криму Росією та посилався на принципи міжнародного права.
 
 

 

Не варто засуджувати українців, які йдуть на угоду зі слідством в РФ, – Романцова

Червень 19, 2018

Новина на сайті ЗІК

Політичні історії саме українських громадян, які були затримані у Росії, як правило, там використовують дуже активно у медіа. Але за статистикою, 98 відсотків таких осіб катують, застосовуючи електричний струм. Окрім фізичного катування, також застосовують і психологічний тиск. Тому не варто засуджувати людей, які все ж пішли на угоду зі слідством.

Про це в ефірі інформаційно-аналітичного проекту «Перші про головне. Коментарі» на телеканалі ZIK говорила заступник голови правління «Центру громадянських свобод» Олександра Романцова.

«Коли українські громадяни на щось погоджуються чи підписують документи у російських в’язницях, до них не може бути жодних претензій. Бо ми насправді не знаємо, яким чином змусили їх це зробити», – сказала Романцова.

За її словами, такі дії активно використовують у ЗМІ, аби проілюструвати, як російські спецслужби, буцім, врятували своїх громадян від терористів, екстремістів, шпигунів. Далі історію цієї людини максимально замовчують і як тільки суд ухвалює своє рішення, таку особу відправляють у найвіддаленіші колонії Росія. Потім настає інформаційний вакуум.

«Єдині, хто про них говорить – родичі та адвокати, які намагаються якось досягти справедливості. Також вони постійно пишуть запити у консульство України в Росії щодо українців, які зареєстровані у Криму. Але влада РФ не хоче пускати консулів до затриманих. Далі ми бачимо їх тільки під час продовження якогось терміну», – прокоментувала вона.

Також варто зазначити, що дуже часто до таких людей використовують адміністративний тиск у самій в’язниці.

«Люди постійно сидять у карцерах, ШИЗО. Навіть поліпшення їх умов перебування, яке могло би бути при гарній поведінці, нівелюється, тому що адміністрація постійно користується будь-якою можливістю. Таким чином намагаються змусити людей, щоб вони пішли на угоду зі слідством. Бо приклад Карпюка і Клиха показує, що можна сконструювати зі свідчень навіть якусь справу проти Яценюка», – зазначила Романцова.

Вона наголосила, що яскравим прикладом якраз є історія політв’язнів Клиха і Карпюка, яких  шукали півроку. Сім адвокатів намагалися зайти у їх справи.

«Російською методикою якраз є те, коли ув’язнений зможе дати привід для наступної медійної історії  у Росії. Бо ж люди виснажені та хворіють. Те, що це не курорт – сто відсотків. Саме тому їх злить, коли українські громадяни не хочуть підписувати прохання до Путіна щодо помилування. Найцікавіше, що дуже часто звичайні в’язні у Росії, які сидять із нашими громадянами, дуже часто їх підтримують, на відміну від адміністрації в’язниці, яка максимально їх пресує», – додала Романцова.

Київська Кримська солідарність. Ялтинська справа

Квітень 20, 2018

25 квітня, 19:00
Кримський дім
(вул. Омеляновича-Павленка, 9)

Російська влада звинувачує Еміра-Усеїна Куку, Мусліма Алієва, Вадима Сірука, Енвера Бекірова, Арсена Джеппарова та Рефата Алімова в «участі у терористичній організації» та «плануванні захоплення влади у насильницький спосіб».

Так звана “Ялтинська справа” стала візитною карткою боротьби ФСБ з інакодумцями мусульманами в Криму. Називаючи свої репресивні операції “боротьбою з тероризмом”, силовики вриваються до будинків, проводять незаконні обшуки і затримання.

Цей абсурдний судовий процес є черговою ланкою в цілій низці переслідувань кримських татар та спробою придушити найменші прояви інакомислення. Російська окупаційна влада намагається залякати та змусити мовчати усіх, хто наважується критикувати де-факто владу, або якимось чином висловлює свою громадянську позицію.

Під час заходу усі бажаючі зможуть підписати листівки та написати листи солідарності для Еміра-Усеїна Куку, Мусліма Алієва, Енвера Бекірова, Вадима Сірука, Арсена Джеппарова та Рефата Алімова, які Amnesty International переправить адресатам.

Спікери:
►Дружини політв’язнів
►Рефат Чубаров, Голова Меджлісу кримськотатарського народу
►Марія Гур’єва – речниця Amnesty International в Україні
►Сергій Локтєв, адвокат Еміра-Усеїна Куку

Модератор: Алім Алієв, програмний директор Кримського дому.

Подія на FB.

Джерело:crimeanhousekyiv@gmail.com

Миротворчі місії: чого ми чекаємо і що можемо отримати?

Листопад 24, 2017
Експерти дискусійного клубу платформи Правозахисний порядок денний розбиралися, що таке миротворча місія ООН, коли вона може стати реальною та чого від неї має очікувати Київ та незаконні збройні формування? 
Експерти нагадують, що рішення про введення місії в Україну має приймати консенсусом Рада Безпеки ООН. Однак оскільки Росія — постійний член Радбезу ООН і має право вето, то постає питання, чи дасть вона дозвіл на введення миротворчої місії на умовах України?
Колишній представник миротворчої місії ООН в Ліберії в 2010 – 2011 роках Юрій Бєлоусов сумнівається, що Росія погодиться, аби місія розташувалась на кордоні з Росією, як цього хоче Київ. Для неї буде неприйнятним варіант, коли українські силовики з часом зачистять окуповані території від представників незаконних збройних формувань.
Як компромісний варіант він пропонує розташувати миротворців по периметру конфліктної території.
“Тоді ми не заходимо, не вичищаємо усі незаконні формування, так само й Росія не заходить. За таких умов на конфліктну територію приходить третя сторона і починає працювати над безпекою”, — пояснює Юрій Бєлоусов, який нині є головою громадської організації “Експертний центр з прав людини”. Він додає, що з такою пропозицією Росії буде складно пояснити, чому вона проти.
“УКРАЇНА — ЯК КОЛОБОК, ЯКИЙ НЕ ЗНАЄ, КУДИ КОТИТИСЬ”
Ідея покликати миротворців — це здача нашим президентом дипломатичних позицій. Таким чином він розписався у своїй слабкості та неможливості як президент забезпечити усі процеси у подоланні збройного конфлікту. У цьому переконаний Олег Мартиненко, екс-командир станції “Новий Град” у складі миротворчої місії Цивільної поліції ООН в Боснії та Герцеговини з 1999 по 2001 роки.

Олег Мартиненко
“У нас є усі ресурси, аби навіть у замороженому стані цей конфлікт повільно просувати до вирішення. Це найлегше сказати: “Знаєте, все! Я стомився, я йду. Давайте покличемо миротворців. Вони усе вирішать”. Миротворці дійсно заморозять конфлікт на довгі роки і місцеве населення від цього тільки виграє. Але Україна як держава не матиме зиску, бо ми отримаємо такий анклав у складі України на довгі роки”, — вважає Олег Мартиненко, який зараз працює керівником аналітичного напрямку Української Гельсінської спілки з прав людини.
Тим часом Юрій Бєлоусов вважає, що кожен день збройного конфлікту віддаляє місцеве населення від України.
“Програми у школі, патріотичне виховання населення, інформаційні кампанії віддаляють громадян від нас. Україна не зацікавлена в тому, щоб цей конфлікт затягувався, якщо ми хочемо повернути і людей, і території”, — каже він.
Він наголошує, що миротворча місія ООН — це інструмент досягнення мети для тієї держави, яка розуміє, що вона хоче. Поки ж українці самі не визначились, що саме має “будуватись” на непідконтрольних територіях.
“Що буде на тій території? Незалежна держава? Зрозуміло, що у нас це викликає питання. Автономія у складі України? Але чи готові ми до цього? Ми самі не можемо знайти відповіді на ці питання. Тому будь-яка місія ООН буде викликати ворожі настрої у частини населення, яке завчасно не розуміє, що ми там хочемо. Коли ти не знаєш, куди ти пливеш, жоден вітер попутним не буде”, — каже Юрій Бєлоусов.
Експерти вважають, що миротворча місія ООН можлива після того, як Україна та Росія погодяться на прийнятні один для одного варіанти врегулювання конфлікту.
ЗАВДАННЯ МІСІЇ
Завдання миротворчих місій ООН — розбудувати мир, спостерігати за виконанням перемир’я, контролювати буферну зону між сторонами конфлікту, підтримувати правопорядок, розбудовувати державний устрій на конфліктній території та надавати гуманітарну допомогу, а також демобілізація і реінтеграція комбатантів.
Місії розвиваються у три етапи — створення безпечних умов (peace making), підтримання тривалий час таких умов (peace keeping) та передача відповідальності у питаннях безпеки приймаючій стороні (peace building).
Перш за все у зону конфлікту входить широкий військових контингент.
“Військовий контингент вводиться за узгодженням двома воюючими сторонами. Тому коли незаконні збройні формування погодяться на припинення вогню, вони відходять від лінії розмежування на 20 км, теж саме робить Україна, тоді в цей коридор заходить місія ООН”, — каже Олег Мартиненко.
Військові-миротворці носять уніформу військ країни, з якої вони прибули. Однак аби їх впізнавали ворогуючі сторони вони носять яскраві блакитні шоломи або ж берети із символікою ООН.
“Місія ООН сповідує той принцип, що блакитний колір та позначення “UN” (ООН — ред.) говорять про те, що цілитись у цю людину неможна. На практиці таке трактування призводило до того, що у французького, здається, контингенту блакитні шоломи були зроблені із звичайного пластика. Оскільки французький уряд вважає, що блакитний колір — показник того, що людина знаходиться у безпеці. Він — миротворець”, — пояснює Олег Мартиненко.
Олег Мартиненко тим не менш не виключає нападів та провокацій проти “блакитних шоломів”. Він нагадує, як у вже мирній Боснії у 1996 році невідомі роззброїли один із військових контингентів ООН.
“Військовий контингент вже впакував своє озброєння, речі, аби вже завтра літаком відправитись у далеку Азію. Але у цю ніч невідомі озброєні формування зайшли у табір, арештували весь персонал, вивезли все озброєння, і досі його так ніхто й не знайшов”, — розповідає Олег Мартиненко.
Він наводить статистику, згідно з якою щорічно у 16 діючих місіях помирають до 115 миротворців. 80 людей — із військового контингенту. Інша кількість припадає на поліцейський та цивільний контингенти. Із 80 “блакитних шоломів” військового контингенту 50% помирає від хвороб, а інші 50% від зловмисних дій ворогуючих сторін.
Миротворці можуть використовувати зброю здебільшого тільки для самозахисту. Якщо місії нададуть “жорсткий мандат”, вони можуть стріляти для власного захисту й захисту цивільного населення.
ЧИ СПІВПРАЦЮВАТИМЕ ООН ІЗ НЕЗАКОННИМИ ЗБРОЙНИМИ ФОРМУВАННЯМИ?
Військовий компонент у гарячій зоні зменшується, коли ситуація стабілізується. Далі свою роботу починає поліцейський контингент та розширюється громадянський компонент.
На конфліктну територію прибуває низка міжнародних консалтингових, політичних організацій та технічна підтримка. Вони допомагають розбудувати політичні та виконавчі органи, відновлюють населені пункти, допомагають створювати робочі місця, аби максимально залучити місцеве населення та радять ворогуючим сторонам, як зробити процес інтеграції м’якішим.
Олег Мартиненко вказує, скільки робочих місць із пристойною заробітною платою створить місія тільки для свого забезпечення.
“Якщо ми кажемо про 40 тисяч миротворців, то щонайменше додатково до 1/5 цієї кількості буде набрано перекладачів з місцевого населення, тобто 8 тисяч людей. Так само потрібен персонал з прибирання території, обслуговування технічного парку, комунікаційних мереж тощо, тобто ще до 2 тисяч осіб”, — розповідає він.

Юрій Бєлоусов

“За бажання у регіоні можна зробити міста-сади”, — коментує Юрій Бєлоусов.

Однак експерти роблять застереження, що за наявності високого рівня корупції міжнародна спільнота не буде вкладати кошти, як це було у Боснії та Герцеговині.
Поліцейський компонент потрібний, аби впровадити правоохоронні функції відповідно до міжнародних стандартів, які держава не може сама забезпечити.
Володимир Жминько, учасник поліцейської місії ЄС в Боснії та Герцеговині у 2003 – 2011 роках, каже, що поліцейський контингент може повністю замінити собою правоохоронні органи, як це було у Косово.
“Там не було взагалі жодних правоохоронних структур. Згодом вони почали підбирати людей, навчати їх, створювати місцеву поліцію та передавати їй свої виконавчі функції”, — пояснює він.
За його словами, в реаліях України нові правоохоронні органи можуть складатись як із “правоохоронців незаконних збройних формувань”, так і з переведених службовців із підконтрольних Києву територій.
Однак як буде насправді — достеменно невідомо. Це питання мають вирішити ворогуючі сторони під час обговорення мандату і повноважень місії до її введення, переконаний Юрій Бєлоусов.
“Чи погодяться збройні формування на те, щоб ООН створювало поліцію з нуля? Гаразд, припустимо, вони склали зброю. Постає питання, з кого саме будуть формуватись місцеві правоохоронці та розбудовуватиметься держава? Питань мільярд. Усі вони будуть вирішуватись задовго до введення контингенту”, — каже Юрій Бєлоусов.
Експерти одностайні — “блакитні шоломи” будуть співпрацювати із де-факто владою. Вони сприйматимуть міліціонерів ОРДЛО як легітимних і таких, які виконують свої обов’язки. Причина криється у розділі “Дії поліції в умовах вторгнення” Європейського кодексу поліцейської етики Ради Європи.
У документі йдеться, що під час агресії іншої країни поліція зобов’язана виконувати свої функції із забезпечення захисту громадян і не має бути стороною конфлікту. Кодекс забороняє окупаційній владі карати міліціонера, який лишився виконувати професійні зобов’язання. Так само заборона карати за роботу під час окупації розповсюджуватиметься на український уряд, як тільки він відновить контроль на сході України.
“Місія буде слідкувати, аби місцеві правоохоронці у відповідності із європейськими стандартами виконували функції із забезпечення охорони життя та здоров’я мирного населення. Якщо вони роблять щось не так, місія ініціює розслідування з боку місцевої влади про притягнення правоохоронців до дисциплінарної та кримінальної відповідальності. Адже дію законів ніхто не скасовував”, — пояснює Олег Мартиненко.
Юрій Бєлоусов згадує свій досвід у миротворчих місіях.
“Коли ми прибували у гарячі точки, де були 2 – 4 сторони, нам було взагалі байдуже, хто з них правий, хто винний, хто перший почав стріляти, де коріння конфлікту. Наше завдання було стабілізувати становище і запустити мирний процес”, — каже експерт і додає, що “блакитні шоломи” змушені будуть співпрацювати з де-факто владою, аби досягти їхніх задач.
Олег Мартиненко резюмує, що від місії виграє місцеве населення. Коли вона увійде у конфліктну територію, вона, за його словами, не буде дослухатись до політиків з обох сторін, а виконуватиме свою роботу відповідно до стандартів ООН та Європейського Союзу.
ЧИ ЗМОЖУТЬ ПЕРЕСЕЛЕНЦІ ПОВЕРТАТИСЬ ДОДОМУ? 
Експерти звертають увагу, що навіть активісти Євромайдану зможуть повернутись на підконтрольну ООН територію. Громадянам повертатимуть ті помешкання, які були відчужені незаконними збройними формуваннями.
“Місія дотримується прав людини, зокрема, й захищатиме право на власність. Приклад Боснії та Герцеговини показує: коли переселенці почали повертатись, то їм через різні механізми поновлювали право на власність за участі міжнародних структур та місцевих правоохоронців”, — розповідає Володимир Жминько.
Він згадує, як у Боснії кандидати на державні посади перевірялись, чи проживали вони у власності переселенців.
“Якщо, наприклад, поліцейський жив у помешканні переселенця, для нього дорога в поліцію була закритою”, — коментує експерт.
ЯКЕ ЗАКОНОДАВСТВО ДІЯТИМЕ ДЛЯ МИРОТВОРЦІВ?
Місія керуватиметься українським законодавством, але паралельно вона спонукатиме де-факто місцеві органи покращувати свої “закони” та “нормативні акти” з тим, щоб вони відповідали міжнародним стандартам.
“Радник, який сидітиме поряд з мером або “очільником” незаконного збройного формування казатиме: “Ось тут у вас низка статей не відповідають європейським стандартам. Потрібно ось таку редакцію сюди впровадити”. У випадку саботування рішень місії розпочинатиметься політичне врегулювання питання через дипломатію”, — пояснює Олег Мартиненко.
Він зауважує, що тимчасова адміністрація ООН, немов шлюз, буде вирівнювати законодавство за міжнародними стандартами як на сході країни, так в самій Україні. Місія лишатиметься у конфліктній території доти, доки обидві сторони не вирівняють своє законодавство.
“Українському керівництву можуть сказати: “Ми будемо тут, поки ви не проявите політичну волю і не змусите уряд зробити так, щоб ті люди, які живуть на підконтрольних ООН територіях, не боялись зняття місії та переходу у мирний стан з усією країною”, — розповідає Олег Мартиненко. Рішення про призупинення або скасування мандату миротворчої місії приймає Радбез ООН.
До миротворця, який вчинив злочин, застосовуватиметься законодавство країни перебування. Його можуть засудити на території України або ж депортувати в рідну країну, аби він відбув покарання.
“За дисциплінарні та адміністративні правопорушення миротворця зазвичай репатріюють додому. Часом це — найгірше покарання для людей, які приїхали до місії, орієнтуючись на досить високу оплату — $80 – 100 на добу”, — пояснює Олег Мартиненко.
У будь-якої місії ООН працює відділ внутрішнього розслідування, який займається будь-якими порушеннями кодексу етики.
ЗА ЩО КРИТИКУВАЛИ МІСІЇ ООН?
“Блакитні шоломи” критикують за повільне відрядження до зони конфлікту. Зазвичай на їхнє відрядження йде не менше півроку.
Миротворців звинувачують у малій ефективності врегулювання конфліктів. Досі триває перша місія, яка стартувала у 1948 році на Близькому Сході.
Критикують також бельгійських миротворців за те, що їм не вдалось попередити геноцид тутсі у Руанді у 1994 році. Бельгія вивела свої війська після вбивства 10-х службовців. У Руанді загинули щонайменше 800 тисяч людей.
Окрім цього, нідерландським миротворцям закидають, що їм не вдалось захистити близько 300 мусульман від боснійських сербів у Сребрениці у 1995 році. Після того, як військові формування боснійських сербів захопили безпечну зону ООН, нідерландський батальйон видав мусульман. Загалом тоді за декілька днів від рук боснійських сербів загинули 8 тисяч 373 мусульманських чоловіків та хлопчиків.

Не треба сподіватись, що військовий контингент місії ООН буде захищати цивільних, наголошує Володимир Жминько. Завдання місії забезпечувати дотримання прав людини не військовими методами.

Володимир Жминько
За його словами, коли місії не вдається виконати свої задачі, вона може звернутись за допомогою до регіональних структур.
 “Вони будуть присутні, не ставатимуть на жодну сторону, документуватимуть порушення та злочини, робитимуть звіти. Вони вводяться у гарячу точку як стабілізуючий фактор”, — коментує він. 
“Приклад Боснії. Коли миротворчі сили ООН не справлялись у 1995 році, вони звернулись до сил НАТО. Альянс увійшов до зони як стабілізуюча сила із важким озброєнням і був там до 2004 року. Це зіграло вирішальну роль у підписанні мирного договору”, — зауважує Володимир Жминько.
“Коли ситуація стабілізувалась, вирішили передати функції із завершення розбудови миру у країні регіональним структурам. Тоді місія ООН завершила своє існування. Подальші 9 років, до 2011 року, функції виконувала поліцейська місія Європейського Союзу”, — додає він.
ХТО РОЗСЛІДУВАТИМЕ МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ?
Питання переслідування винних у міжнародних злочинах залежатиме від того, у чиїй юрисдикції будуть ці злочини.
Володимир Жминько нагадує, що воєнні злочини у Боснії були під юрисдикцією Міжнародного трибуналу з колишньої Югославії. Після того, як до відповідальності притягнули основних воєнних злочинців у боснійській прокуратурі, створили відділ із розслідування воєнних злочинів, куди увійшли міжнародні прокурори.
“Згодом міжнародні прокурори пішли, лишились лише місцеві, які зараз займаються воєнними злочинами. Трибунал передав матеріали, які лишились, аби вони їх дорозслідували”, — розповідає екс-керівник регіонального відділу розслідування порушень прав людини у Боснії та Герцеговоні у 1997 – 1998 роках Володимир Жминько.
Наразі місцева влада розслідує поодинокі міжнародні злочини — зґвалтування, мородерства та інші.
За його словами, притягнення до відповідальності міжнародних злочинців у країні було у пріоритеті для досягнення миру, але його відклали на довгий час.
“І тільки коли ситуація стабілізувалась і був встановлений повний контроль над порядком, тоді почали розслідувати та затримувати підозрюваних”, — коментує він і додає, що міжнародні злочини не мають терміну давності.
Експерти наголошують, що з початку введення місії у гарячу точку, вона обов’язково почне документувати міжнародні злочини за Римським статутом для майбутнього правосуддя.
Володимир Жминько згадує Біляну Плавшич, яка відбула два президентські терміни у Сербії. Попри підтримку західних країн, її все одно засудив Міжнародний трибунал з колишньої Югославії.
“У 2005 році, коли вона не могла переобиратись на третій термін, наступного дня після обрання іншого президента Міжнародний суд з колишньої Югославії оприлюднив обвинувальний висновок про її воєнні злочини. Вона як публічна людина відразу зателефонувала в Гаагу і сказала, що вилітає туди”, — розповідає Володимир Жминько.
Суд звинуватив жінку у співучасті в геноциді, злочинах проти людяності та у порушенні правил ведення війни. Жінка пішла на угоду із слідством і отримала 11 років ув’язнення. Однак Біляна Плавшич відбула дві третини терміну. Шведський суд звільнив її, взявши до уваги її зразкову поведінку.
АМНІСТІЯ БОЙОВИКІВ
Олег Мартиненко вважає, якщо Україна хоче повернути людей, а не лише територію, то їй варто вже зараз щонайменше розробляти різні варіанти амністії.
“Навіть якщо не буде миротворчої місії, ми маємо говорити про індивідуальну амністію. Людина має постати перед судом, де суд винесе вирок про те, що вона винна у злочинах за певний період, стукне молотком і скаже: “В силу закону про амністію або альтернативного закону покарань за злочини воєнного часу Вам призначається умовний термін/або ж Ви — амністовані”, — каже він.
“Якщо ж говоритимемо про люстрацію, то маємо казати, що спеціальної перевірки мають зазнати керівний склад щонайменше судової адміністрації та правоохоронних органів. Ми на це маємо право, бо вони грали керівну роль. А середню та нижню ланку на рівні виконавців можемо залишити без спецперевірки. Якщо ми показуємо їм добру волю, то нам вигідно поступити так, щоб усе населення “Л/ДНР” не взяло валізи і не подалося до Росії. Тоді ми отримаємо землю без населення. Чи нам це потрібно? Адже пустуючих сел у нас й так вистачає”, — додає правозахисник.
ХТО ПЛАТИТЬ ЗА МІСІЮ?
“Блакитні шоломи” фінансуються із бюджету ООН, куди кожна країна-член віддає свій внесок.
Цьогоріч на активні 16 миротворчих операцій у світі загалом планували витратити близько $7,9 мільярдів. Але влітку стало відомо про скорочення видатків майже на $600 тисяч через бажання президента США Дональда Трампа скоротити витрати на ООН.
Рішення про відправку своїх солдат та поліцейських до зони конфлікту приймає кожна із держав окремо.
Микола Мирний, журналіст Центру інформації про права людини http://bit.ly/2zyL6rg

Відкрита заява правозахисних і громадських організацій України з приводу незаконних обшуків в Криму

Листопад 9, 2017

8 листопада 2017 року, з ранку у різних регіонах Криму (Бахчисараї, Старому Криму, Сімферопольському районі) відбулися незаконні обшуки в домах кримськотатарських активістів та учасників громадського руху “Кримська солідарність” – Сєйтумєра Сєйтумєрова, Ельдара Кантємирова, голови регіонального меджлісу Екрєма Абдульватова, Алімдара (Руслана) Бєлялова, Халіда Бєлялова. Крім того, до відділень окупаційної поліції відвезли ще п’ятьох кримських татар, які працевлаштовані в одного з затриманих активістів – Асан Зєкєр’яєв, Алім Зєкєр’яєв, Рєсуль Абдураманов, Мустафа Ісаєв, Амєт Умєров. Де-факто суд визнав Сейтумера Сейтумерова винним за ч. 1 ст. 20.3 КоАП РФ (Пропаганда або публічна демонстрація забороненої символіки) та призначив покарання у вигляді адміністративного штрафу у розмірі 2 тисяч рублів. Цього ж ранку, після обшуку в будинку Абдурахмана Меджитова, його доправили до окупаційного суду, де була винесена постанова щодо притягнення Меджитова до адміністративного покарання у вигляді арешту протягом 15 діб за одиночний пікет 11 жовтня 2017 року.

Незаконні обшуки та затримання, вибіркове застосування норм “екстремістського і антитерористичного” законодавства окупаційною владою Росії у Криму стали інструментом систематичного переслідування активістів та повного придушення громадянського суспільства на півострові.

Останні масові безпідставні обшуки у домах кримськотатарських активістів, зокрема  учасників громадського руху “Кримська солідарність”, вказують на цілеспрямований тиск на активістів з метою припинення їх діяльності щодо висвітлення ситуації та захисту від порушень прав людини в Криму.

 

Враховуючи вищевикладене, звертаємося

 

До урядів країн Європейського Союзу, Швейцарії, США, Канади:

– вимагати від РФ припинити переслідування представників кримськотатарської та української громади, громадських журналістів та громадянського суспільства у Криму;

– посилити санкції проти посадових осіб окупаційної влади Криму та Російської Федерації, які причетні до політично мотивованих переслідувань, до грубого порушення свободи мирних зібрань, свободи слова та свободи об’єднань і асоціацій.

 

До міжнародних організацій:

– сприяти забезпеченню роботи незалежних моніторингових місій з прав людини на окупованому Кримському півострові

– посилити міжнародний вплив на Російську Федерацію з метою притягненя до відповідальності та припинення незаконних дій представників РФ щодо грубих порушень прав людини в окупованому Криму.

 

До влади України:

– відкрити кримінальні провадження та розслідувати факти незаконних затримань та обшуків у активістів, проведення ефективного розслідування по цих злочинах з наступним притягненням до відповідальності осіб, винних у порушенні прав людини та норм міжнародного гуманітарного права у Криму;

– розробити та прийняти відповідні зміни до законодавства України з метою створення координаційного органу, забезпечення захисту та підтримки осіб, що постраждали внаслідок незаконного політично мотивованого переслідування з боку окупаційної влади Криму та РФ.

 

Кримська правозахисна група

Українська Гельсінська спілка з прав людини

Центр інформації про права людини

ГО “КримSOS”

ГО “Правозахисний рух Криму”

Громадський рух “Кримська Солідарність”

Центр громадянських свобод і кампанія LetMyPeopleGo

Відкрилась виставка “Доросле кримське дитинство” Антона Наумлюка в рамках кампанії LetMyPeopleGo

Жовтень 21, 2017

Вчора о 19.00 відбулося урочисте відкриття виставки “Доросле кримське дитинство” виставка Антона Наумлюка організованої Center for Civil Liberties в рамках кампанії Let My People Go Ukraine яку веде Євроймайдан-SOS. З вітальними словами виступили – автор виставки Anton Naumlyuk, лідер кримсько-татарського народу Mustafa Dzhemilev, голова Меджлісу кримськотатарського народу і депутат і народний депутат Рефат Чубаров, перший заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб Yusuf Kurkchi, програмний директор Кримського Дому Alim Aliev, родичі політичних в’язнів Кремля – Ігор Гриб і Оксана Стогний і волонтерка Центру Громадянських Свобод і одна з безпосередніх організаторок Олександра Сурган. На виставці було представлено 16 світлин дітей кримских політв’язнів і їх короткі історії, перекладені 4 мовами. Глядачам було представлено також інсталяцію – 16 кліток, в яких ув’язнено дитячі іграшки, своєрідний іграшковий пікет. Інсталяція покликана привернути увагу до того, що в заручниках режиму залишаються вже понад 100 дітей, які лишились без батьківського піклування.
— Це повинні бачити депутати. Я дуже вражений цими фотографіями. Ми не перебуваємо в цій ситуації, в якій перебувають ці батьки і діти. Розумом ми можемо розуміти, але про те, що вони відчувають, ми може тільки здогадуватися, — висловився Рефат Чубаров.
Виставка триватиме до 1 листопада, влключно, після чого організатори планують продемонструвати її на інших українських і міжнародних арт-майданчиках.

Європарламент ухвалив резолюцію, що засуджує Росію за порушення прав людини у Криму

Жовтень 6, 2017
Депутати Європарламенту проголосували за резолюцію про порушення Росією прав людини в окупованому Криму

Про це повідомляється на сайті Європарламенту.

У прийнятому документі зазначено, що ЄС виступає із засудженням випадків переслідування татар та винесенням їм вироків.

“Ми засуджуємо винесення вироків кримсько-татарського лідеру і заступнику голови Меджлісу Ільмі Умерову, заступнику Меджлісу Ахтему Чийгозу, журналістові Миколі Семені”, – йдеться в документі

Також європарламентарі вимагають скасування обвинувачувальних вироків, негайного і беззастережного звільнення Умерова і Чийгоза та негайного і беззастережного зняття всіх обвинувачень з Семени.

Окремо в Європарламенті наголосили, що заборона російським судом кримськотатарського Меджлісу – це порушення прав людини.

Загалом резолюцією засудили вироки ще 44 українцям, які винесли російські суди та окупаційна влада Криму.

Депутати Європарламенту закликали Європейський суд з прав людини у пріоритетному порядку розглядати всі позови, подані з Криму, бо на їхню думку, російська судова система не може надати і не надає юридичної допомоги у цих справах.

Крім того, у Європарламенті закликали сформувати механізми моніторингу дотримання прав людини в Криму та забезпечити російською стороною доступ міжнародних організацій на півострів.

“Європарламент закликає російську владу як окупаційну владу, що встановила контроль над Кримом, забезпечити безперешкодний доступ представників ООН, ОБСЄ та РЄ з прав людини для розслідування ситуації на півострові”, – йдеться в документі.

Джерело, 05/10/2017

Результаты поиска:

Заява по переслідуванню адвокатів у Криму

Листопад 13, 2018

 

Заява Правозахисного порядку денного з приводу переслідувань адвокатів, які працюють у політично вмотиваних справах в окупованому Криму

 

6 листопада 2018 року прокурор та троє співробітників Центру протидії екстремізму МВС РФ в масках без жодних правових підстав увірвалися до адвокатського офісу в окупованому Криму. Вони шукали відомого кримського адвоката, лауреата міжнародної премії “Frontline Defenders для правозахисників у небезпеці 2017” Еміля Курбедінова, щоб вручити йому попередження про недопущення порушення законодавства у сфері екстремізму та тероризму.

 

Раніше, 27 жовтня 2018 року, аналогічне попередження було вручено адвокатам Едему Семедляєву і Лілі Гемеджі, а також координатору «Кримської солідарності» Діляверу Меметову під час регулярної зустрічі членів родин ув’язнених за політичними мотивами кримських татар. За словами правоохоронців, існують оперативні дані, які свідчать, що адвокати були одними із можливих організаторів одиночних пікетів на підтримку фігурантів справи Хізб ут-Тахрір. Водночас про жодні негласно-розшукові дії проти адвокатів ні вони, ні органи адвокатського самоврядування не були повідомлені.

 

Важливо відзначити, що Еміль Курбедінов та його колеги належать до вузької групи місцевих адвокатів, які системно займаються політично вмотиваними справами. Тому ці дії окупаційної влади є нічим іншим, як тиском на захисників та перешкоджанням їх професійній адвокатській діяльності. Крім того, це прямий сигнал усій адвокатській спільноті на окупованому півострові, щоб ні у кого не виникало бажання захищати тих, хто піддається переслідуванню за політичними мотивами.

 

Ми звертаємо увагу, що статус адвоката визначається міжнародним правом, відповідно, адвокати  не повинні ідентифікуватися з клієнтами та їхніми справами у зв’язку з виконанням професійних обов’язків.

 

Ми наголошуємо на тому, що такого роду політика окупаційної влади грубо порушує гарантії діяльності адвокатів, які закріплені в Основних положеннях про роль адвокатів, ухвалених VIII Конгресом ООН по запобіганню злочинам у серпні 1990 року і серйозно порушує обов’язки держави, що окупувала частину чужої території, забезпечувати можливість виконувати професійні обов’язки адвокатів без перешкоджання,  залякування або невиправданого втручання в адвокатську діяльність.

 

Крім того, стаття 12 Декларації ООН «Про право та обов’язок окремих осіб, груп і органів суспільства заохочувати та захищати загальновизнані права людини й основоположні свободи» зобов’язує держави вживати всі необхідні заходи з метою убезпечення правозахисників від «будь-якого насильства, погроз, відплати, негативної дискримінації де-факто або де-юре, тиску або будь-яких інших свавільних дій», пов’язаних із їх діяльністю з заохочення і захисту прав людини та основоположних свобод.

 

Наголошуємо, що це далеко не перший випадок переслідування Еміля Курбедінова за його професійну адвокатську діяльність. У січні 2017 року він був затриманий представниками Центру з протидії екстремізму під час виїзду для надання правової допомоги родині активіста Салієва, до якого прийшли з обшуком правоохоронці. Тоді йому інкримінували розповсюдження екстремістських матеріалів за ст. 20.3 Кодексу про адміністративні правопорушення РФ за опублікований ще до окупації Криму у 2013 році допис у соціальній мережі. Пізніше окупаційний суд засудив його до 10 діб арешту.

 

Ми закликаємо міжнародні неурядові правозахисні організації Amnesty International, Freedom House, Human Rights Watch, Front Line Defenders, Human Rights House Network та інші публічно заявити про неприпустимість переслідування адвокатів в окупованому Криму.

 

Ми звертаємося до міжнародних міжурядових організацій ООН, Ради Європи, Організації з безпеки Ради Європи, Організації Об’єднаних Націй із проханням  засудити переслідування адвокатів та правозахисників та звернутися до влади РФ із вимогою звільнити зупинити ці переслідування.

 

Підтримуючи Рекомендації ПАРЄ №2085 (2016) та №2121 (2018), ми закликаємо держави-члени Ради Європи пришвидшити роботу з розробки і прийняття Конвенції про професію адвоката та включити до неї основні положення щодо механізму раннього попередження у випадках переслідувань адвокатів.

 

Ми також звертаємося до національних та міжнародних адвокатських  асоціацій, аби вони проявили солідарність та публічно виступили на захист своїх колег, які працюють в окупованому Криму, а також внесли це питання до порядку денного діяльності своїх організацій.

Платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що займаються вирішенням системних проблем законодавства та практики для захисту фундаментальних прав людини. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів”, Євромайдан SOS та інші. Координацію роботи платформи здійснює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

 

Центр громадянських свобод

Кримська правозахисна група

Українська Гельсінська спілка з прав людини

Луганський обласний правозахисний центр “Альтернатива”

Східноукраїнських центр громадських ініціатив

Фонд Відкритий Діалог

Громадська організація “КримSOS”

Центр інформації про права людини

Регіональний центр прав людини

ГО  «Об’єднання родичів політв’язнів Кремля»

Кримськотатарський Ресурсний Центр

 

Правозахисний порядок денний звернувся до Harlem Désir (представника ОБСЄ з питань свободи ЗМІ) по питанню Миколи Семени і отримав відповідь

Жовтень 16, 2018

Правозахисний порядок денний звернувся до Harlem Désir (представника ОБСЄ з питань свободи ЗМІ) по питанню Миколи Семени і отримав відповідь.

 
Микола Семена – український журналіст, якому де-факто влада Криму не дозволила виїхати з Криму для лікування.
Торік Микола Семена був засуджений до двох із половиною років позбавлення волі умовно із випробувальним терміном за “публічні заклики до порушення територіальної цілісності Росії”. Підставою для порушення кримінальної справи стала професійна журналістська діяльність.
 
У своїх публікаціях він заперечував законність окупації Криму Росією та посилався на принципи міжнародного права.
 
 

 

Не варто засуджувати українців, які йдуть на угоду зі слідством в РФ, – Романцова

Червень 19, 2018

Новина на сайті ЗІК

Політичні історії саме українських громадян, які були затримані у Росії, як правило, там використовують дуже активно у медіа. Але за статистикою, 98 відсотків таких осіб катують, застосовуючи електричний струм. Окрім фізичного катування, також застосовують і психологічний тиск. Тому не варто засуджувати людей, які все ж пішли на угоду зі слідством.

Про це в ефірі інформаційно-аналітичного проекту «Перші про головне. Коментарі» на телеканалі ZIK говорила заступник голови правління «Центру громадянських свобод» Олександра Романцова.

«Коли українські громадяни на щось погоджуються чи підписують документи у російських в’язницях, до них не може бути жодних претензій. Бо ми насправді не знаємо, яким чином змусили їх це зробити», – сказала Романцова.

За її словами, такі дії активно використовують у ЗМІ, аби проілюструвати, як російські спецслужби, буцім, врятували своїх громадян від терористів, екстремістів, шпигунів. Далі історію цієї людини максимально замовчують і як тільки суд ухвалює своє рішення, таку особу відправляють у найвіддаленіші колонії Росія. Потім настає інформаційний вакуум.

«Єдині, хто про них говорить – родичі та адвокати, які намагаються якось досягти справедливості. Також вони постійно пишуть запити у консульство України в Росії щодо українців, які зареєстровані у Криму. Але влада РФ не хоче пускати консулів до затриманих. Далі ми бачимо їх тільки під час продовження якогось терміну», – прокоментувала вона.

Також варто зазначити, що дуже часто до таких людей використовують адміністративний тиск у самій в’язниці.

«Люди постійно сидять у карцерах, ШИЗО. Навіть поліпшення їх умов перебування, яке могло би бути при гарній поведінці, нівелюється, тому що адміністрація постійно користується будь-якою можливістю. Таким чином намагаються змусити людей, щоб вони пішли на угоду зі слідством. Бо приклад Карпюка і Клиха показує, що можна сконструювати зі свідчень навіть якусь справу проти Яценюка», – зазначила Романцова.

Вона наголосила, що яскравим прикладом якраз є історія політв’язнів Клиха і Карпюка, яких  шукали півроку. Сім адвокатів намагалися зайти у їх справи.

«Російською методикою якраз є те, коли ув’язнений зможе дати привід для наступної медійної історії  у Росії. Бо ж люди виснажені та хворіють. Те, що це не курорт – сто відсотків. Саме тому їх злить, коли українські громадяни не хочуть підписувати прохання до Путіна щодо помилування. Найцікавіше, що дуже часто звичайні в’язні у Росії, які сидять із нашими громадянами, дуже часто їх підтримують, на відміну від адміністрації в’язниці, яка максимально їх пресує», – додала Романцова.

Київська Кримська солідарність. Ялтинська справа

Квітень 20, 2018

25 квітня, 19:00
Кримський дім
(вул. Омеляновича-Павленка, 9)

Російська влада звинувачує Еміра-Усеїна Куку, Мусліма Алієва, Вадима Сірука, Енвера Бекірова, Арсена Джеппарова та Рефата Алімова в «участі у терористичній організації» та «плануванні захоплення влади у насильницький спосіб».

Так звана “Ялтинська справа” стала візитною карткою боротьби ФСБ з інакодумцями мусульманами в Криму. Називаючи свої репресивні операції “боротьбою з тероризмом”, силовики вриваються до будинків, проводять незаконні обшуки і затримання.

Цей абсурдний судовий процес є черговою ланкою в цілій низці переслідувань кримських татар та спробою придушити найменші прояви інакомислення. Російська окупаційна влада намагається залякати та змусити мовчати усіх, хто наважується критикувати де-факто владу, або якимось чином висловлює свою громадянську позицію.

Під час заходу усі бажаючі зможуть підписати листівки та написати листи солідарності для Еміра-Усеїна Куку, Мусліма Алієва, Енвера Бекірова, Вадима Сірука, Арсена Джеппарова та Рефата Алімова, які Amnesty International переправить адресатам.

Спікери:
►Дружини політв’язнів
►Рефат Чубаров, Голова Меджлісу кримськотатарського народу
►Марія Гур’єва – речниця Amnesty International в Україні
►Сергій Локтєв, адвокат Еміра-Усеїна Куку

Модератор: Алім Алієв, програмний директор Кримського дому.

Подія на FB.

Джерело:crimeanhousekyiv@gmail.com

Миротворчі місії: чого ми чекаємо і що можемо отримати?

Листопад 24, 2017
Експерти дискусійного клубу платформи Правозахисний порядок денний розбиралися, що таке миротворча місія ООН, коли вона може стати реальною та чого від неї має очікувати Київ та незаконні збройні формування? 
Експерти нагадують, що рішення про введення місії в Україну має приймати консенсусом Рада Безпеки ООН. Однак оскільки Росія — постійний член Радбезу ООН і має право вето, то постає питання, чи дасть вона дозвіл на введення миротворчої місії на умовах України?
Колишній представник миротворчої місії ООН в Ліберії в 2010 – 2011 роках Юрій Бєлоусов сумнівається, що Росія погодиться, аби місія розташувалась на кордоні з Росією, як цього хоче Київ. Для неї буде неприйнятним варіант, коли українські силовики з часом зачистять окуповані території від представників незаконних збройних формувань.
Як компромісний варіант він пропонує розташувати миротворців по периметру конфліктної території.
“Тоді ми не заходимо, не вичищаємо усі незаконні формування, так само й Росія не заходить. За таких умов на конфліктну територію приходить третя сторона і починає працювати над безпекою”, — пояснює Юрій Бєлоусов, який нині є головою громадської організації “Експертний центр з прав людини”. Він додає, що з такою пропозицією Росії буде складно пояснити, чому вона проти.
“УКРАЇНА — ЯК КОЛОБОК, ЯКИЙ НЕ ЗНАЄ, КУДИ КОТИТИСЬ”
Ідея покликати миротворців — це здача нашим президентом дипломатичних позицій. Таким чином він розписався у своїй слабкості та неможливості як президент забезпечити усі процеси у подоланні збройного конфлікту. У цьому переконаний Олег Мартиненко, екс-командир станції “Новий Град” у складі миротворчої місії Цивільної поліції ООН в Боснії та Герцеговини з 1999 по 2001 роки.

Олег Мартиненко
“У нас є усі ресурси, аби навіть у замороженому стані цей конфлікт повільно просувати до вирішення. Це найлегше сказати: “Знаєте, все! Я стомився, я йду. Давайте покличемо миротворців. Вони усе вирішать”. Миротворці дійсно заморозять конфлікт на довгі роки і місцеве населення від цього тільки виграє. Але Україна як держава не матиме зиску, бо ми отримаємо такий анклав у складі України на довгі роки”, — вважає Олег Мартиненко, який зараз працює керівником аналітичного напрямку Української Гельсінської спілки з прав людини.
Тим часом Юрій Бєлоусов вважає, що кожен день збройного конфлікту віддаляє місцеве населення від України.
“Програми у школі, патріотичне виховання населення, інформаційні кампанії віддаляють громадян від нас. Україна не зацікавлена в тому, щоб цей конфлікт затягувався, якщо ми хочемо повернути і людей, і території”, — каже він.
Він наголошує, що миротворча місія ООН — це інструмент досягнення мети для тієї держави, яка розуміє, що вона хоче. Поки ж українці самі не визначились, що саме має “будуватись” на непідконтрольних територіях.
“Що буде на тій території? Незалежна держава? Зрозуміло, що у нас це викликає питання. Автономія у складі України? Але чи готові ми до цього? Ми самі не можемо знайти відповіді на ці питання. Тому будь-яка місія ООН буде викликати ворожі настрої у частини населення, яке завчасно не розуміє, що ми там хочемо. Коли ти не знаєш, куди ти пливеш, жоден вітер попутним не буде”, — каже Юрій Бєлоусов.
Експерти вважають, що миротворча місія ООН можлива після того, як Україна та Росія погодяться на прийнятні один для одного варіанти врегулювання конфлікту.
ЗАВДАННЯ МІСІЇ
Завдання миротворчих місій ООН — розбудувати мир, спостерігати за виконанням перемир’я, контролювати буферну зону між сторонами конфлікту, підтримувати правопорядок, розбудовувати державний устрій на конфліктній території та надавати гуманітарну допомогу, а також демобілізація і реінтеграція комбатантів.
Місії розвиваються у три етапи — створення безпечних умов (peace making), підтримання тривалий час таких умов (peace keeping) та передача відповідальності у питаннях безпеки приймаючій стороні (peace building).
Перш за все у зону конфлікту входить широкий військових контингент.
“Військовий контингент вводиться за узгодженням двома воюючими сторонами. Тому коли незаконні збройні формування погодяться на припинення вогню, вони відходять від лінії розмежування на 20 км, теж саме робить Україна, тоді в цей коридор заходить місія ООН”, — каже Олег Мартиненко.
Військові-миротворці носять уніформу військ країни, з якої вони прибули. Однак аби їх впізнавали ворогуючі сторони вони носять яскраві блакитні шоломи або ж берети із символікою ООН.
“Місія ООН сповідує той принцип, що блакитний колір та позначення “UN” (ООН — ред.) говорять про те, що цілитись у цю людину неможна. На практиці таке трактування призводило до того, що у французького, здається, контингенту блакитні шоломи були зроблені із звичайного пластика. Оскільки французький уряд вважає, що блакитний колір — показник того, що людина знаходиться у безпеці. Він — миротворець”, — пояснює Олег Мартиненко.
Олег Мартиненко тим не менш не виключає нападів та провокацій проти “блакитних шоломів”. Він нагадує, як у вже мирній Боснії у 1996 році невідомі роззброїли один із військових контингентів ООН.
“Військовий контингент вже впакував своє озброєння, речі, аби вже завтра літаком відправитись у далеку Азію. Але у цю ніч невідомі озброєні формування зайшли у табір, арештували весь персонал, вивезли все озброєння, і досі його так ніхто й не знайшов”, — розповідає Олег Мартиненко.
Він наводить статистику, згідно з якою щорічно у 16 діючих місіях помирають до 115 миротворців. 80 людей — із військового контингенту. Інша кількість припадає на поліцейський та цивільний контингенти. Із 80 “блакитних шоломів” військового контингенту 50% помирає від хвороб, а інші 50% від зловмисних дій ворогуючих сторін.
Миротворці можуть використовувати зброю здебільшого тільки для самозахисту. Якщо місії нададуть “жорсткий мандат”, вони можуть стріляти для власного захисту й захисту цивільного населення.
ЧИ СПІВПРАЦЮВАТИМЕ ООН ІЗ НЕЗАКОННИМИ ЗБРОЙНИМИ ФОРМУВАННЯМИ?
Військовий компонент у гарячій зоні зменшується, коли ситуація стабілізується. Далі свою роботу починає поліцейський контингент та розширюється громадянський компонент.
На конфліктну територію прибуває низка міжнародних консалтингових, політичних організацій та технічна підтримка. Вони допомагають розбудувати політичні та виконавчі органи, відновлюють населені пункти, допомагають створювати робочі місця, аби максимально залучити місцеве населення та радять ворогуючим сторонам, як зробити процес інтеграції м’якішим.
Олег Мартиненко вказує, скільки робочих місць із пристойною заробітною платою створить місія тільки для свого забезпечення.
“Якщо ми кажемо про 40 тисяч миротворців, то щонайменше додатково до 1/5 цієї кількості буде набрано перекладачів з місцевого населення, тобто 8 тисяч людей. Так само потрібен персонал з прибирання території, обслуговування технічного парку, комунікаційних мереж тощо, тобто ще до 2 тисяч осіб”, — розповідає він.

Юрій Бєлоусов

“За бажання у регіоні можна зробити міста-сади”, — коментує Юрій Бєлоусов.

Однак експерти роблять застереження, що за наявності високого рівня корупції міжнародна спільнота не буде вкладати кошти, як це було у Боснії та Герцеговині.
Поліцейський компонент потрібний, аби впровадити правоохоронні функції відповідно до міжнародних стандартів, які держава не може сама забезпечити.
Володимир Жминько, учасник поліцейської місії ЄС в Боснії та Герцеговині у 2003 – 2011 роках, каже, що поліцейський контингент може повністю замінити собою правоохоронні органи, як це було у Косово.
“Там не було взагалі жодних правоохоронних структур. Згодом вони почали підбирати людей, навчати їх, створювати місцеву поліцію та передавати їй свої виконавчі функції”, — пояснює він.
За його словами, в реаліях України нові правоохоронні органи можуть складатись як із “правоохоронців незаконних збройних формувань”, так і з переведених службовців із підконтрольних Києву територій.
Однак як буде насправді — достеменно невідомо. Це питання мають вирішити ворогуючі сторони під час обговорення мандату і повноважень місії до її введення, переконаний Юрій Бєлоусов.
“Чи погодяться збройні формування на те, щоб ООН створювало поліцію з нуля? Гаразд, припустимо, вони склали зброю. Постає питання, з кого саме будуть формуватись місцеві правоохоронці та розбудовуватиметься держава? Питань мільярд. Усі вони будуть вирішуватись задовго до введення контингенту”, — каже Юрій Бєлоусов.
Експерти одностайні — “блакитні шоломи” будуть співпрацювати із де-факто владою. Вони сприйматимуть міліціонерів ОРДЛО як легітимних і таких, які виконують свої обов’язки. Причина криється у розділі “Дії поліції в умовах вторгнення” Європейського кодексу поліцейської етики Ради Європи.
У документі йдеться, що під час агресії іншої країни поліція зобов’язана виконувати свої функції із забезпечення захисту громадян і не має бути стороною конфлікту. Кодекс забороняє окупаційній владі карати міліціонера, який лишився виконувати професійні зобов’язання. Так само заборона карати за роботу під час окупації розповсюджуватиметься на український уряд, як тільки він відновить контроль на сході України.
“Місія буде слідкувати, аби місцеві правоохоронці у відповідності із європейськими стандартами виконували функції із забезпечення охорони життя та здоров’я мирного населення. Якщо вони роблять щось не так, місія ініціює розслідування з боку місцевої влади про притягнення правоохоронців до дисциплінарної та кримінальної відповідальності. Адже дію законів ніхто не скасовував”, — пояснює Олег Мартиненко.
Юрій Бєлоусов згадує свій досвід у миротворчих місіях.
“Коли ми прибували у гарячі точки, де були 2 – 4 сторони, нам було взагалі байдуже, хто з них правий, хто винний, хто перший почав стріляти, де коріння конфлікту. Наше завдання було стабілізувати становище і запустити мирний процес”, — каже експерт і додає, що “блакитні шоломи” змушені будуть співпрацювати з де-факто владою, аби досягти їхніх задач.
Олег Мартиненко резюмує, що від місії виграє місцеве населення. Коли вона увійде у конфліктну територію, вона, за його словами, не буде дослухатись до політиків з обох сторін, а виконуватиме свою роботу відповідно до стандартів ООН та Європейського Союзу.
ЧИ ЗМОЖУТЬ ПЕРЕСЕЛЕНЦІ ПОВЕРТАТИСЬ ДОДОМУ? 
Експерти звертають увагу, що навіть активісти Євромайдану зможуть повернутись на підконтрольну ООН територію. Громадянам повертатимуть ті помешкання, які були відчужені незаконними збройними формуваннями.
“Місія дотримується прав людини, зокрема, й захищатиме право на власність. Приклад Боснії та Герцеговини показує: коли переселенці почали повертатись, то їм через різні механізми поновлювали право на власність за участі міжнародних структур та місцевих правоохоронців”, — розповідає Володимир Жминько.
Він згадує, як у Боснії кандидати на державні посади перевірялись, чи проживали вони у власності переселенців.
“Якщо, наприклад, поліцейський жив у помешканні переселенця, для нього дорога в поліцію була закритою”, — коментує експерт.
ЯКЕ ЗАКОНОДАВСТВО ДІЯТИМЕ ДЛЯ МИРОТВОРЦІВ?
Місія керуватиметься українським законодавством, але паралельно вона спонукатиме де-факто місцеві органи покращувати свої “закони” та “нормативні акти” з тим, щоб вони відповідали міжнародним стандартам.
“Радник, який сидітиме поряд з мером або “очільником” незаконного збройного формування казатиме: “Ось тут у вас низка статей не відповідають європейським стандартам. Потрібно ось таку редакцію сюди впровадити”. У випадку саботування рішень місії розпочинатиметься політичне врегулювання питання через дипломатію”, — пояснює Олег Мартиненко.
Він зауважує, що тимчасова адміністрація ООН, немов шлюз, буде вирівнювати законодавство за міжнародними стандартами як на сході країни, так в самій Україні. Місія лишатиметься у конфліктній території доти, доки обидві сторони не вирівняють своє законодавство.
“Українському керівництву можуть сказати: “Ми будемо тут, поки ви не проявите політичну волю і не змусите уряд зробити так, щоб ті люди, які живуть на підконтрольних ООН територіях, не боялись зняття місії та переходу у мирний стан з усією країною”, — розповідає Олег Мартиненко. Рішення про призупинення або скасування мандату миротворчої місії приймає Радбез ООН.
До миротворця, який вчинив злочин, застосовуватиметься законодавство країни перебування. Його можуть засудити на території України або ж депортувати в рідну країну, аби він відбув покарання.
“За дисциплінарні та адміністративні правопорушення миротворця зазвичай репатріюють додому. Часом це — найгірше покарання для людей, які приїхали до місії, орієнтуючись на досить високу оплату — $80 – 100 на добу”, — пояснює Олег Мартиненко.
У будь-якої місії ООН працює відділ внутрішнього розслідування, який займається будь-якими порушеннями кодексу етики.
ЗА ЩО КРИТИКУВАЛИ МІСІЇ ООН?
“Блакитні шоломи” критикують за повільне відрядження до зони конфлікту. Зазвичай на їхнє відрядження йде не менше півроку.
Миротворців звинувачують у малій ефективності врегулювання конфліктів. Досі триває перша місія, яка стартувала у 1948 році на Близькому Сході.
Критикують також бельгійських миротворців за те, що їм не вдалось попередити геноцид тутсі у Руанді у 1994 році. Бельгія вивела свої війська після вбивства 10-х службовців. У Руанді загинули щонайменше 800 тисяч людей.
Окрім цього, нідерландським миротворцям закидають, що їм не вдалось захистити близько 300 мусульман від боснійських сербів у Сребрениці у 1995 році. Після того, як військові формування боснійських сербів захопили безпечну зону ООН, нідерландський батальйон видав мусульман. Загалом тоді за декілька днів від рук боснійських сербів загинули 8 тисяч 373 мусульманських чоловіків та хлопчиків.

Не треба сподіватись, що військовий контингент місії ООН буде захищати цивільних, наголошує Володимир Жминько. Завдання місії забезпечувати дотримання прав людини не військовими методами.

Володимир Жминько
За його словами, коли місії не вдається виконати свої задачі, вона може звернутись за допомогою до регіональних структур.
 “Вони будуть присутні, не ставатимуть на жодну сторону, документуватимуть порушення та злочини, робитимуть звіти. Вони вводяться у гарячу точку як стабілізуючий фактор”, — коментує він. 
“Приклад Боснії. Коли миротворчі сили ООН не справлялись у 1995 році, вони звернулись до сил НАТО. Альянс увійшов до зони як стабілізуюча сила із важким озброєнням і був там до 2004 року. Це зіграло вирішальну роль у підписанні мирного договору”, — зауважує Володимир Жминько.
“Коли ситуація стабілізувалась, вирішили передати функції із завершення розбудови миру у країні регіональним структурам. Тоді місія ООН завершила своє існування. Подальші 9 років, до 2011 року, функції виконувала поліцейська місія Європейського Союзу”, — додає він.
ХТО РОЗСЛІДУВАТИМЕ МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ?
Питання переслідування винних у міжнародних злочинах залежатиме від того, у чиїй юрисдикції будуть ці злочини.
Володимир Жминько нагадує, що воєнні злочини у Боснії були під юрисдикцією Міжнародного трибуналу з колишньої Югославії. Після того, як до відповідальності притягнули основних воєнних злочинців у боснійській прокуратурі, створили відділ із розслідування воєнних злочинів, куди увійшли міжнародні прокурори.
“Згодом міжнародні прокурори пішли, лишились лише місцеві, які зараз займаються воєнними злочинами. Трибунал передав матеріали, які лишились, аби вони їх дорозслідували”, — розповідає екс-керівник регіонального відділу розслідування порушень прав людини у Боснії та Герцеговоні у 1997 – 1998 роках Володимир Жминько.
Наразі місцева влада розслідує поодинокі міжнародні злочини — зґвалтування, мородерства та інші.
За його словами, притягнення до відповідальності міжнародних злочинців у країні було у пріоритеті для досягнення миру, але його відклали на довгий час.
“І тільки коли ситуація стабілізувалась і був встановлений повний контроль над порядком, тоді почали розслідувати та затримувати підозрюваних”, — коментує він і додає, що міжнародні злочини не мають терміну давності.
Експерти наголошують, що з початку введення місії у гарячу точку, вона обов’язково почне документувати міжнародні злочини за Римським статутом для майбутнього правосуддя.
Володимир Жминько згадує Біляну Плавшич, яка відбула два президентські терміни у Сербії. Попри підтримку західних країн, її все одно засудив Міжнародний трибунал з колишньої Югославії.
“У 2005 році, коли вона не могла переобиратись на третій термін, наступного дня після обрання іншого президента Міжнародний суд з колишньої Югославії оприлюднив обвинувальний висновок про її воєнні злочини. Вона як публічна людина відразу зателефонувала в Гаагу і сказала, що вилітає туди”, — розповідає Володимир Жминько.
Суд звинуватив жінку у співучасті в геноциді, злочинах проти людяності та у порушенні правил ведення війни. Жінка пішла на угоду із слідством і отримала 11 років ув’язнення. Однак Біляна Плавшич відбула дві третини терміну. Шведський суд звільнив її, взявши до уваги її зразкову поведінку.
АМНІСТІЯ БОЙОВИКІВ
Олег Мартиненко вважає, якщо Україна хоче повернути людей, а не лише територію, то їй варто вже зараз щонайменше розробляти різні варіанти амністії.
“Навіть якщо не буде миротворчої місії, ми маємо говорити про індивідуальну амністію. Людина має постати перед судом, де суд винесе вирок про те, що вона винна у злочинах за певний період, стукне молотком і скаже: “В силу закону про амністію або альтернативного закону покарань за злочини воєнного часу Вам призначається умовний термін/або ж Ви — амністовані”, — каже він.
“Якщо ж говоритимемо про люстрацію, то маємо казати, що спеціальної перевірки мають зазнати керівний склад щонайменше судової адміністрації та правоохоронних органів. Ми на це маємо право, бо вони грали керівну роль. А середню та нижню ланку на рівні виконавців можемо залишити без спецперевірки. Якщо ми показуємо їм добру волю, то нам вигідно поступити так, щоб усе населення “Л/ДНР” не взяло валізи і не подалося до Росії. Тоді ми отримаємо землю без населення. Чи нам це потрібно? Адже пустуючих сел у нас й так вистачає”, — додає правозахисник.
ХТО ПЛАТИТЬ ЗА МІСІЮ?
“Блакитні шоломи” фінансуються із бюджету ООН, куди кожна країна-член віддає свій внесок.
Цьогоріч на активні 16 миротворчих операцій у світі загалом планували витратити близько $7,9 мільярдів. Але влітку стало відомо про скорочення видатків майже на $600 тисяч через бажання президента США Дональда Трампа скоротити витрати на ООН.
Рішення про відправку своїх солдат та поліцейських до зони конфлікту приймає кожна із держав окремо.
Микола Мирний, журналіст Центру інформації про права людини http://bit.ly/2zyL6rg

Відкрита заява правозахисних і громадських організацій України з приводу незаконних обшуків в Криму

Листопад 9, 2017

8 листопада 2017 року, з ранку у різних регіонах Криму (Бахчисараї, Старому Криму, Сімферопольському районі) відбулися незаконні обшуки в домах кримськотатарських активістів та учасників громадського руху “Кримська солідарність” – Сєйтумєра Сєйтумєрова, Ельдара Кантємирова, голови регіонального меджлісу Екрєма Абдульватова, Алімдара (Руслана) Бєлялова, Халіда Бєлялова. Крім того, до відділень окупаційної поліції відвезли ще п’ятьох кримських татар, які працевлаштовані в одного з затриманих активістів – Асан Зєкєр’яєв, Алім Зєкєр’яєв, Рєсуль Абдураманов, Мустафа Ісаєв, Амєт Умєров. Де-факто суд визнав Сейтумера Сейтумерова винним за ч. 1 ст. 20.3 КоАП РФ (Пропаганда або публічна демонстрація забороненої символіки) та призначив покарання у вигляді адміністративного штрафу у розмірі 2 тисяч рублів. Цього ж ранку, після обшуку в будинку Абдурахмана Меджитова, його доправили до окупаційного суду, де була винесена постанова щодо притягнення Меджитова до адміністративного покарання у вигляді арешту протягом 15 діб за одиночний пікет 11 жовтня 2017 року.

Незаконні обшуки та затримання, вибіркове застосування норм “екстремістського і антитерористичного” законодавства окупаційною владою Росії у Криму стали інструментом систематичного переслідування активістів та повного придушення громадянського суспільства на півострові.

Останні масові безпідставні обшуки у домах кримськотатарських активістів, зокрема  учасників громадського руху “Кримська солідарність”, вказують на цілеспрямований тиск на активістів з метою припинення їх діяльності щодо висвітлення ситуації та захисту від порушень прав людини в Криму.

 

Враховуючи вищевикладене, звертаємося

 

До урядів країн Європейського Союзу, Швейцарії, США, Канади:

– вимагати від РФ припинити переслідування представників кримськотатарської та української громади, громадських журналістів та громадянського суспільства у Криму;

– посилити санкції проти посадових осіб окупаційної влади Криму та Російської Федерації, які причетні до політично мотивованих переслідувань, до грубого порушення свободи мирних зібрань, свободи слова та свободи об’єднань і асоціацій.

 

До міжнародних організацій:

– сприяти забезпеченню роботи незалежних моніторингових місій з прав людини на окупованому Кримському півострові

– посилити міжнародний вплив на Російську Федерацію з метою притягненя до відповідальності та припинення незаконних дій представників РФ щодо грубих порушень прав людини в окупованому Криму.

 

До влади України:

– відкрити кримінальні провадження та розслідувати факти незаконних затримань та обшуків у активістів, проведення ефективного розслідування по цих злочинах з наступним притягненням до відповідальності осіб, винних у порушенні прав людини та норм міжнародного гуманітарного права у Криму;

– розробити та прийняти відповідні зміни до законодавства України з метою створення координаційного органу, забезпечення захисту та підтримки осіб, що постраждали внаслідок незаконного політично мотивованого переслідування з боку окупаційної влади Криму та РФ.

 

Кримська правозахисна група

Українська Гельсінська спілка з прав людини

Центр інформації про права людини

ГО “КримSOS”

ГО “Правозахисний рух Криму”

Громадський рух “Кримська Солідарність”

Центр громадянських свобод і кампанія LetMyPeopleGo

Відкрилась виставка “Доросле кримське дитинство” Антона Наумлюка в рамках кампанії LetMyPeopleGo

Жовтень 21, 2017

Вчора о 19.00 відбулося урочисте відкриття виставки “Доросле кримське дитинство” виставка Антона Наумлюка організованої Center for Civil Liberties в рамках кампанії Let My People Go Ukraine яку веде Євроймайдан-SOS. З вітальними словами виступили – автор виставки Anton Naumlyuk, лідер кримсько-татарського народу Mustafa Dzhemilev, голова Меджлісу кримськотатарського народу і депутат і народний депутат Рефат Чубаров, перший заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб Yusuf Kurkchi, програмний директор Кримського Дому Alim Aliev, родичі політичних в’язнів Кремля – Ігор Гриб і Оксана Стогний і волонтерка Центру Громадянських Свобод і одна з безпосередніх організаторок Олександра Сурган. На виставці було представлено 16 світлин дітей кримских політв’язнів і їх короткі історії, перекладені 4 мовами. Глядачам було представлено також інсталяцію – 16 кліток, в яких ув’язнено дитячі іграшки, своєрідний іграшковий пікет. Інсталяція покликана привернути увагу до того, що в заручниках режиму залишаються вже понад 100 дітей, які лишились без батьківського піклування.
— Це повинні бачити депутати. Я дуже вражений цими фотографіями. Ми не перебуваємо в цій ситуації, в якій перебувають ці батьки і діти. Розумом ми можемо розуміти, але про те, що вони відчувають, ми може тільки здогадуватися, — висловився Рефат Чубаров.
Виставка триватиме до 1 листопада, влключно, після чого організатори планують продемонструвати її на інших українських і міжнародних арт-майданчиках.

Європарламент ухвалив резолюцію, що засуджує Росію за порушення прав людини у Криму

Жовтень 6, 2017
Депутати Європарламенту проголосували за резолюцію про порушення Росією прав людини в окупованому Криму

Про це повідомляється на сайті Європарламенту.

У прийнятому документі зазначено, що ЄС виступає із засудженням випадків переслідування татар та винесенням їм вироків.

“Ми засуджуємо винесення вироків кримсько-татарського лідеру і заступнику голови Меджлісу Ільмі Умерову, заступнику Меджлісу Ахтему Чийгозу, журналістові Миколі Семені”, – йдеться в документі

Також європарламентарі вимагають скасування обвинувачувальних вироків, негайного і беззастережного звільнення Умерова і Чийгоза та негайного і беззастережного зняття всіх обвинувачень з Семени.

Окремо в Європарламенті наголосили, що заборона російським судом кримськотатарського Меджлісу – це порушення прав людини.

Загалом резолюцією засудили вироки ще 44 українцям, які винесли російські суди та окупаційна влада Криму.

Депутати Європарламенту закликали Європейський суд з прав людини у пріоритетному порядку розглядати всі позови, подані з Криму, бо на їхню думку, російська судова система не може надати і не надає юридичної допомоги у цих справах.

Крім того, у Європарламенті закликали сформувати механізми моніторингу дотримання прав людини в Криму та забезпечити російською стороною доступ міжнародних організацій на півострів.

“Європарламент закликає російську владу як окупаційну владу, що встановила контроль над Кримом, забезпечити безперешкодний доступ представників ООН, ОБСЄ та РЄ з прав людини для розслідування ситуації на півострові”, – йдеться в документі.

Джерело, 05/10/2017

Результаты поиска:

Заява по переслідуванню адвокатів у Криму

Листопад 13, 2018

 

Заява Правозахисного порядку денного з приводу переслідувань адвокатів, які працюють у політично вмотиваних справах в окупованому Криму

 

6 листопада 2018 року прокурор та троє співробітників Центру протидії екстремізму МВС РФ в масках без жодних правових підстав увірвалися до адвокатського офісу в окупованому Криму. Вони шукали відомого кримського адвоката, лауреата міжнародної премії “Frontline Defenders для правозахисників у небезпеці 2017” Еміля Курбедінова, щоб вручити йому попередження про недопущення порушення законодавства у сфері екстремізму та тероризму.

 

Раніше, 27 жовтня 2018 року, аналогічне попередження було вручено адвокатам Едему Семедляєву і Лілі Гемеджі, а також координатору «Кримської солідарності» Діляверу Меметову під час регулярної зустрічі членів родин ув’язнених за політичними мотивами кримських татар. За словами правоохоронців, існують оперативні дані, які свідчать, що адвокати були одними із можливих організаторів одиночних пікетів на підтримку фігурантів справи Хізб ут-Тахрір. Водночас про жодні негласно-розшукові дії проти адвокатів ні вони, ні органи адвокатського самоврядування не були повідомлені.

 

Важливо відзначити, що Еміль Курбедінов та його колеги належать до вузької групи місцевих адвокатів, які системно займаються політично вмотиваними справами. Тому ці дії окупаційної влади є нічим іншим, як тиском на захисників та перешкоджанням їх професійній адвокатській діяльності. Крім того, це прямий сигнал усій адвокатській спільноті на окупованому півострові, щоб ні у кого не виникало бажання захищати тих, хто піддається переслідуванню за політичними мотивами.

 

Ми звертаємо увагу, що статус адвоката визначається міжнародним правом, відповідно, адвокати  не повинні ідентифікуватися з клієнтами та їхніми справами у зв’язку з виконанням професійних обов’язків.

 

Ми наголошуємо на тому, що такого роду політика окупаційної влади грубо порушує гарантії діяльності адвокатів, які закріплені в Основних положеннях про роль адвокатів, ухвалених VIII Конгресом ООН по запобіганню злочинам у серпні 1990 року і серйозно порушує обов’язки держави, що окупувала частину чужої території, забезпечувати можливість виконувати професійні обов’язки адвокатів без перешкоджання,  залякування або невиправданого втручання в адвокатську діяльність.

 

Крім того, стаття 12 Декларації ООН «Про право та обов’язок окремих осіб, груп і органів суспільства заохочувати та захищати загальновизнані права людини й основоположні свободи» зобов’язує держави вживати всі необхідні заходи з метою убезпечення правозахисників від «будь-якого насильства, погроз, відплати, негативної дискримінації де-факто або де-юре, тиску або будь-яких інших свавільних дій», пов’язаних із їх діяльністю з заохочення і захисту прав людини та основоположних свобод.

 

Наголошуємо, що це далеко не перший випадок переслідування Еміля Курбедінова за його професійну адвокатську діяльність. У січні 2017 року він був затриманий представниками Центру з протидії екстремізму під час виїзду для надання правової допомоги родині активіста Салієва, до якого прийшли з обшуком правоохоронці. Тоді йому інкримінували розповсюдження екстремістських матеріалів за ст. 20.3 Кодексу про адміністративні правопорушення РФ за опублікований ще до окупації Криму у 2013 році допис у соціальній мережі. Пізніше окупаційний суд засудив його до 10 діб арешту.

 

Ми закликаємо міжнародні неурядові правозахисні організації Amnesty International, Freedom House, Human Rights Watch, Front Line Defenders, Human Rights House Network та інші публічно заявити про неприпустимість переслідування адвокатів в окупованому Криму.

 

Ми звертаємося до міжнародних міжурядових організацій ООН, Ради Європи, Організації з безпеки Ради Європи, Організації Об’єднаних Націй із проханням  засудити переслідування адвокатів та правозахисників та звернутися до влади РФ із вимогою звільнити зупинити ці переслідування.

 

Підтримуючи Рекомендації ПАРЄ №2085 (2016) та №2121 (2018), ми закликаємо держави-члени Ради Європи пришвидшити роботу з розробки і прийняття Конвенції про професію адвоката та включити до неї основні положення щодо механізму раннього попередження у випадках переслідувань адвокатів.

 

Ми також звертаємося до національних та міжнародних адвокатських  асоціацій, аби вони проявили солідарність та публічно виступили на захист своїх колег, які працюють в окупованому Криму, а також внесли це питання до порядку денного діяльності своїх організацій.

Платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що займаються вирішенням системних проблем законодавства та практики для захисту фундаментальних прав людини. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів”, Євромайдан SOS та інші. Координацію роботи платформи здійснює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

 

Центр громадянських свобод

Кримська правозахисна група

Українська Гельсінська спілка з прав людини

Луганський обласний правозахисний центр “Альтернатива”

Східноукраїнських центр громадських ініціатив

Фонд Відкритий Діалог

Громадська організація “КримSOS”

Центр інформації про права людини

Регіональний центр прав людини

ГО  «Об’єднання родичів політв’язнів Кремля»

Кримськотатарський Ресурсний Центр

 

Правозахисний порядок денний звернувся до Harlem Désir (представника ОБСЄ з питань свободи ЗМІ) по питанню Миколи Семени і отримав відповідь

Жовтень 16, 2018

Правозахисний порядок денний звернувся до Harlem Désir (представника ОБСЄ з питань свободи ЗМІ) по питанню Миколи Семени і отримав відповідь.

 
Микола Семена – український журналіст, якому де-факто влада Криму не дозволила виїхати з Криму для лікування.
Торік Микола Семена був засуджений до двох із половиною років позбавлення волі умовно із випробувальним терміном за “публічні заклики до порушення територіальної цілісності Росії”. Підставою для порушення кримінальної справи стала професійна журналістська діяльність.
 
У своїх публікаціях він заперечував законність окупації Криму Росією та посилався на принципи міжнародного права.
 
 

 

Не варто засуджувати українців, які йдуть на угоду зі слідством в РФ, – Романцова

Червень 19, 2018

Новина на сайті ЗІК

Політичні історії саме українських громадян, які були затримані у Росії, як правило, там використовують дуже активно у медіа. Але за статистикою, 98 відсотків таких осіб катують, застосовуючи електричний струм. Окрім фізичного катування, також застосовують і психологічний тиск. Тому не варто засуджувати людей, які все ж пішли на угоду зі слідством.

Про це в ефірі інформаційно-аналітичного проекту «Перші про головне. Коментарі» на телеканалі ZIK говорила заступник голови правління «Центру громадянських свобод» Олександра Романцова.

«Коли українські громадяни на щось погоджуються чи підписують документи у російських в’язницях, до них не може бути жодних претензій. Бо ми насправді не знаємо, яким чином змусили їх це зробити», – сказала Романцова.

За її словами, такі дії активно використовують у ЗМІ, аби проілюструвати, як російські спецслужби, буцім, врятували своїх громадян від терористів, екстремістів, шпигунів. Далі історію цієї людини максимально замовчують і як тільки суд ухвалює своє рішення, таку особу відправляють у найвіддаленіші колонії Росія. Потім настає інформаційний вакуум.

«Єдині, хто про них говорить – родичі та адвокати, які намагаються якось досягти справедливості. Також вони постійно пишуть запити у консульство України в Росії щодо українців, які зареєстровані у Криму. Але влада РФ не хоче пускати консулів до затриманих. Далі ми бачимо їх тільки під час продовження якогось терміну», – прокоментувала вона.

Також варто зазначити, що дуже часто до таких людей використовують адміністративний тиск у самій в’язниці.

«Люди постійно сидять у карцерах, ШИЗО. Навіть поліпшення їх умов перебування, яке могло би бути при гарній поведінці, нівелюється, тому що адміністрація постійно користується будь-якою можливістю. Таким чином намагаються змусити людей, щоб вони пішли на угоду зі слідством. Бо приклад Карпюка і Клиха показує, що можна сконструювати зі свідчень навіть якусь справу проти Яценюка», – зазначила Романцова.

Вона наголосила, що яскравим прикладом якраз є історія політв’язнів Клиха і Карпюка, яких  шукали півроку. Сім адвокатів намагалися зайти у їх справи.

«Російською методикою якраз є те, коли ув’язнений зможе дати привід для наступної медійної історії  у Росії. Бо ж люди виснажені та хворіють. Те, що це не курорт – сто відсотків. Саме тому їх злить, коли українські громадяни не хочуть підписувати прохання до Путіна щодо помилування. Найцікавіше, що дуже часто звичайні в’язні у Росії, які сидять із нашими громадянами, дуже часто їх підтримують, на відміну від адміністрації в’язниці, яка максимально їх пресує», – додала Романцова.

Київська Кримська солідарність. Ялтинська справа

Квітень 20, 2018

25 квітня, 19:00
Кримський дім
(вул. Омеляновича-Павленка, 9)

Російська влада звинувачує Еміра-Усеїна Куку, Мусліма Алієва, Вадима Сірука, Енвера Бекірова, Арсена Джеппарова та Рефата Алімова в «участі у терористичній організації» та «плануванні захоплення влади у насильницький спосіб».

Так звана “Ялтинська справа” стала візитною карткою боротьби ФСБ з інакодумцями мусульманами в Криму. Називаючи свої репресивні операції “боротьбою з тероризмом”, силовики вриваються до будинків, проводять незаконні обшуки і затримання.

Цей абсурдний судовий процес є черговою ланкою в цілій низці переслідувань кримських татар та спробою придушити найменші прояви інакомислення. Російська окупаційна влада намагається залякати та змусити мовчати усіх, хто наважується критикувати де-факто владу, або якимось чином висловлює свою громадянську позицію.

Під час заходу усі бажаючі зможуть підписати листівки та написати листи солідарності для Еміра-Усеїна Куку, Мусліма Алієва, Енвера Бекірова, Вадима Сірука, Арсена Джеппарова та Рефата Алімова, які Amnesty International переправить адресатам.

Спікери:
►Дружини політв’язнів
►Рефат Чубаров, Голова Меджлісу кримськотатарського народу
►Марія Гур’єва – речниця Amnesty International в Україні
►Сергій Локтєв, адвокат Еміра-Усеїна Куку

Модератор: Алім Алієв, програмний директор Кримського дому.

Подія на FB.

Джерело:crimeanhousekyiv@gmail.com

Миротворчі місії: чого ми чекаємо і що можемо отримати?

Листопад 24, 2017
Експерти дискусійного клубу платформи Правозахисний порядок денний розбиралися, що таке миротворча місія ООН, коли вона може стати реальною та чого від неї має очікувати Київ та незаконні збройні формування? 
Експерти нагадують, що рішення про введення місії в Україну має приймати консенсусом Рада Безпеки ООН. Однак оскільки Росія — постійний член Радбезу ООН і має право вето, то постає питання, чи дасть вона дозвіл на введення миротворчої місії на умовах України?
Колишній представник миротворчої місії ООН в Ліберії в 2010 – 2011 роках Юрій Бєлоусов сумнівається, що Росія погодиться, аби місія розташувалась на кордоні з Росією, як цього хоче Київ. Для неї буде неприйнятним варіант, коли українські силовики з часом зачистять окуповані території від представників незаконних збройних формувань.
Як компромісний варіант він пропонує розташувати миротворців по периметру конфліктної території.
“Тоді ми не заходимо, не вичищаємо усі незаконні формування, так само й Росія не заходить. За таких умов на конфліктну територію приходить третя сторона і починає працювати над безпекою”, — пояснює Юрій Бєлоусов, який нині є головою громадської організації “Експертний центр з прав людини”. Він додає, що з такою пропозицією Росії буде складно пояснити, чому вона проти.
“УКРАЇНА — ЯК КОЛОБОК, ЯКИЙ НЕ ЗНАЄ, КУДИ КОТИТИСЬ”
Ідея покликати миротворців — це здача нашим президентом дипломатичних позицій. Таким чином він розписався у своїй слабкості та неможливості як президент забезпечити усі процеси у подоланні збройного конфлікту. У цьому переконаний Олег Мартиненко, екс-командир станції “Новий Град” у складі миротворчої місії Цивільної поліції ООН в Боснії та Герцеговини з 1999 по 2001 роки.

Олег Мартиненко
“У нас є усі ресурси, аби навіть у замороженому стані цей конфлікт повільно просувати до вирішення. Це найлегше сказати: “Знаєте, все! Я стомився, я йду. Давайте покличемо миротворців. Вони усе вирішать”. Миротворці дійсно заморозять конфлікт на довгі роки і місцеве населення від цього тільки виграє. Але Україна як держава не матиме зиску, бо ми отримаємо такий анклав у складі України на довгі роки”, — вважає Олег Мартиненко, який зараз працює керівником аналітичного напрямку Української Гельсінської спілки з прав людини.
Тим часом Юрій Бєлоусов вважає, що кожен день збройного конфлікту віддаляє місцеве населення від України.
“Програми у школі, патріотичне виховання населення, інформаційні кампанії віддаляють громадян від нас. Україна не зацікавлена в тому, щоб цей конфлікт затягувався, якщо ми хочемо повернути і людей, і території”, — каже він.
Він наголошує, що миротворча місія ООН — це інструмент досягнення мети для тієї держави, яка розуміє, що вона хоче. Поки ж українці самі не визначились, що саме має “будуватись” на непідконтрольних територіях.
“Що буде на тій території? Незалежна держава? Зрозуміло, що у нас це викликає питання. Автономія у складі України? Але чи готові ми до цього? Ми самі не можемо знайти відповіді на ці питання. Тому будь-яка місія ООН буде викликати ворожі настрої у частини населення, яке завчасно не розуміє, що ми там хочемо. Коли ти не знаєш, куди ти пливеш, жоден вітер попутним не буде”, — каже Юрій Бєлоусов.
Експерти вважають, що миротворча місія ООН можлива після того, як Україна та Росія погодяться на прийнятні один для одного варіанти врегулювання конфлікту.
ЗАВДАННЯ МІСІЇ
Завдання миротворчих місій ООН — розбудувати мир, спостерігати за виконанням перемир’я, контролювати буферну зону між сторонами конфлікту, підтримувати правопорядок, розбудовувати державний устрій на конфліктній території та надавати гуманітарну допомогу, а також демобілізація і реінтеграція комбатантів.
Місії розвиваються у три етапи — створення безпечних умов (peace making), підтримання тривалий час таких умов (peace keeping) та передача відповідальності у питаннях безпеки приймаючій стороні (peace building).
Перш за все у зону конфлікту входить широкий військових контингент.
“Військовий контингент вводиться за узгодженням двома воюючими сторонами. Тому коли незаконні збройні формування погодяться на припинення вогню, вони відходять від лінії розмежування на 20 км, теж саме робить Україна, тоді в цей коридор заходить місія ООН”, — каже Олег Мартиненко.
Військові-миротворці носять уніформу військ країни, з якої вони прибули. Однак аби їх впізнавали ворогуючі сторони вони носять яскраві блакитні шоломи або ж берети із символікою ООН.
“Місія ООН сповідує той принцип, що блакитний колір та позначення “UN” (ООН — ред.) говорять про те, що цілитись у цю людину неможна. На практиці таке трактування призводило до того, що у французького, здається, контингенту блакитні шоломи були зроблені із звичайного пластика. Оскільки французький уряд вважає, що блакитний колір — показник того, що людина знаходиться у безпеці. Він — миротворець”, — пояснює Олег Мартиненко.
Олег Мартиненко тим не менш не виключає нападів та провокацій проти “блакитних шоломів”. Він нагадує, як у вже мирній Боснії у 1996 році невідомі роззброїли один із військових контингентів ООН.
“Військовий контингент вже впакував своє озброєння, речі, аби вже завтра літаком відправитись у далеку Азію. Але у цю ніч невідомі озброєні формування зайшли у табір, арештували весь персонал, вивезли все озброєння, і досі його так ніхто й не знайшов”, — розповідає Олег Мартиненко.
Він наводить статистику, згідно з якою щорічно у 16 діючих місіях помирають до 115 миротворців. 80 людей — із військового контингенту. Інша кількість припадає на поліцейський та цивільний контингенти. Із 80 “блакитних шоломів” військового контингенту 50% помирає від хвороб, а інші 50% від зловмисних дій ворогуючих сторін.
Миротворці можуть використовувати зброю здебільшого тільки для самозахисту. Якщо місії нададуть “жорсткий мандат”, вони можуть стріляти для власного захисту й захисту цивільного населення.
ЧИ СПІВПРАЦЮВАТИМЕ ООН ІЗ НЕЗАКОННИМИ ЗБРОЙНИМИ ФОРМУВАННЯМИ?
Військовий компонент у гарячій зоні зменшується, коли ситуація стабілізується. Далі свою роботу починає поліцейський контингент та розширюється громадянський компонент.
На конфліктну територію прибуває низка міжнародних консалтингових, політичних організацій та технічна підтримка. Вони допомагають розбудувати політичні та виконавчі органи, відновлюють населені пункти, допомагають створювати робочі місця, аби максимально залучити місцеве населення та радять ворогуючим сторонам, як зробити процес інтеграції м’якішим.
Олег Мартиненко вказує, скільки робочих місць із пристойною заробітною платою створить місія тільки для свого забезпечення.
“Якщо ми кажемо про 40 тисяч миротворців, то щонайменше додатково до 1/5 цієї кількості буде набрано перекладачів з місцевого населення, тобто 8 тисяч людей. Так само потрібен персонал з прибирання території, обслуговування технічного парку, комунікаційних мереж тощо, тобто ще до 2 тисяч осіб”, — розповідає він.

Юрій Бєлоусов

“За бажання у регіоні можна зробити міста-сади”, — коментує Юрій Бєлоусов.

Однак експерти роблять застереження, що за наявності високого рівня корупції міжнародна спільнота не буде вкладати кошти, як це було у Боснії та Герцеговині.
Поліцейський компонент потрібний, аби впровадити правоохоронні функції відповідно до міжнародних стандартів, які держава не може сама забезпечити.
Володимир Жминько, учасник поліцейської місії ЄС в Боснії та Герцеговині у 2003 – 2011 роках, каже, що поліцейський контингент може повністю замінити собою правоохоронні органи, як це було у Косово.
“Там не було взагалі жодних правоохоронних структур. Згодом вони почали підбирати людей, навчати їх, створювати місцеву поліцію та передавати їй свої виконавчі функції”, — пояснює він.
За його словами, в реаліях України нові правоохоронні органи можуть складатись як із “правоохоронців незаконних збройних формувань”, так і з переведених службовців із підконтрольних Києву територій.
Однак як буде насправді — достеменно невідомо. Це питання мають вирішити ворогуючі сторони під час обговорення мандату і повноважень місії до її введення, переконаний Юрій Бєлоусов.
“Чи погодяться збройні формування на те, щоб ООН створювало поліцію з нуля? Гаразд, припустимо, вони склали зброю. Постає питання, з кого саме будуть формуватись місцеві правоохоронці та розбудовуватиметься держава? Питань мільярд. Усі вони будуть вирішуватись задовго до введення контингенту”, — каже Юрій Бєлоусов.
Експерти одностайні — “блакитні шоломи” будуть співпрацювати із де-факто владою. Вони сприйматимуть міліціонерів ОРДЛО як легітимних і таких, які виконують свої обов’язки. Причина криється у розділі “Дії поліції в умовах вторгнення” Європейського кодексу поліцейської етики Ради Європи.
У документі йдеться, що під час агресії іншої країни поліція зобов’язана виконувати свої функції із забезпечення захисту громадян і не має бути стороною конфлікту. Кодекс забороняє окупаційній владі карати міліціонера, який лишився виконувати професійні зобов’язання. Так само заборона карати за роботу під час окупації розповсюджуватиметься на український уряд, як тільки він відновить контроль на сході України.
“Місія буде слідкувати, аби місцеві правоохоронці у відповідності із європейськими стандартами виконували функції із забезпечення охорони життя та здоров’я мирного населення. Якщо вони роблять щось не так, місія ініціює розслідування з боку місцевої влади про притягнення правоохоронців до дисциплінарної та кримінальної відповідальності. Адже дію законів ніхто не скасовував”, — пояснює Олег Мартиненко.
Юрій Бєлоусов згадує свій досвід у миротворчих місіях.
“Коли ми прибували у гарячі точки, де були 2 – 4 сторони, нам було взагалі байдуже, хто з них правий, хто винний, хто перший почав стріляти, де коріння конфлікту. Наше завдання було стабілізувати становище і запустити мирний процес”, — каже експерт і додає, що “блакитні шоломи” змушені будуть співпрацювати з де-факто владою, аби досягти їхніх задач.
Олег Мартиненко резюмує, що від місії виграє місцеве населення. Коли вона увійде у конфліктну територію, вона, за його словами, не буде дослухатись до політиків з обох сторін, а виконуватиме свою роботу відповідно до стандартів ООН та Європейського Союзу.
ЧИ ЗМОЖУТЬ ПЕРЕСЕЛЕНЦІ ПОВЕРТАТИСЬ ДОДОМУ? 
Експерти звертають увагу, що навіть активісти Євромайдану зможуть повернутись на підконтрольну ООН територію. Громадянам повертатимуть ті помешкання, які були відчужені незаконними збройними формуваннями.
“Місія дотримується прав людини, зокрема, й захищатиме право на власність. Приклад Боснії та Герцеговини показує: коли переселенці почали повертатись, то їм через різні механізми поновлювали право на власність за участі міжнародних структур та місцевих правоохоронців”, — розповідає Володимир Жминько.
Він згадує, як у Боснії кандидати на державні посади перевірялись, чи проживали вони у власності переселенців.
“Якщо, наприклад, поліцейський жив у помешканні переселенця, для нього дорога в поліцію була закритою”, — коментує експерт.
ЯКЕ ЗАКОНОДАВСТВО ДІЯТИМЕ ДЛЯ МИРОТВОРЦІВ?
Місія керуватиметься українським законодавством, але паралельно вона спонукатиме де-факто місцеві органи покращувати свої “закони” та “нормативні акти” з тим, щоб вони відповідали міжнародним стандартам.
“Радник, який сидітиме поряд з мером або “очільником” незаконного збройного формування казатиме: “Ось тут у вас низка статей не відповідають європейським стандартам. Потрібно ось таку редакцію сюди впровадити”. У випадку саботування рішень місії розпочинатиметься політичне врегулювання питання через дипломатію”, — пояснює Олег Мартиненко.
Він зауважує, що тимчасова адміністрація ООН, немов шлюз, буде вирівнювати законодавство за міжнародними стандартами як на сході країни, так в самій Україні. Місія лишатиметься у конфліктній території доти, доки обидві сторони не вирівняють своє законодавство.
“Українському керівництву можуть сказати: “Ми будемо тут, поки ви не проявите політичну волю і не змусите уряд зробити так, щоб ті люди, які живуть на підконтрольних ООН територіях, не боялись зняття місії та переходу у мирний стан з усією країною”, — розповідає Олег Мартиненко. Рішення про призупинення або скасування мандату миротворчої місії приймає Радбез ООН.
До миротворця, який вчинив злочин, застосовуватиметься законодавство країни перебування. Його можуть засудити на території України або ж депортувати в рідну країну, аби він відбув покарання.
“За дисциплінарні та адміністративні правопорушення миротворця зазвичай репатріюють додому. Часом це — найгірше покарання для людей, які приїхали до місії, орієнтуючись на досить високу оплату — $80 – 100 на добу”, — пояснює Олег Мартиненко.
У будь-якої місії ООН працює відділ внутрішнього розслідування, який займається будь-якими порушеннями кодексу етики.
ЗА ЩО КРИТИКУВАЛИ МІСІЇ ООН?
“Блакитні шоломи” критикують за повільне відрядження до зони конфлікту. Зазвичай на їхнє відрядження йде не менше півроку.
Миротворців звинувачують у малій ефективності врегулювання конфліктів. Досі триває перша місія, яка стартувала у 1948 році на Близькому Сході.
Критикують також бельгійських миротворців за те, що їм не вдалось попередити геноцид тутсі у Руанді у 1994 році. Бельгія вивела свої війська після вбивства 10-х службовців. У Руанді загинули щонайменше 800 тисяч людей.
Окрім цього, нідерландським миротворцям закидають, що їм не вдалось захистити близько 300 мусульман від боснійських сербів у Сребрениці у 1995 році. Після того, як військові формування боснійських сербів захопили безпечну зону ООН, нідерландський батальйон видав мусульман. Загалом тоді за декілька днів від рук боснійських сербів загинули 8 тисяч 373 мусульманських чоловіків та хлопчиків.

Не треба сподіватись, що військовий контингент місії ООН буде захищати цивільних, наголошує Володимир Жминько. Завдання місії забезпечувати дотримання прав людини не військовими методами.

Володимир Жминько
За його словами, коли місії не вдається виконати свої задачі, вона може звернутись за допомогою до регіональних структур.
 “Вони будуть присутні, не ставатимуть на жодну сторону, документуватимуть порушення та злочини, робитимуть звіти. Вони вводяться у гарячу точку як стабілізуючий фактор”, — коментує він. 
“Приклад Боснії. Коли миротворчі сили ООН не справлялись у 1995 році, вони звернулись до сил НАТО. Альянс увійшов до зони як стабілізуюча сила із важким озброєнням і був там до 2004 року. Це зіграло вирішальну роль у підписанні мирного договору”, — зауважує Володимир Жминько.
“Коли ситуація стабілізувалась, вирішили передати функції із завершення розбудови миру у країні регіональним структурам. Тоді місія ООН завершила своє існування. Подальші 9 років, до 2011 року, функції виконувала поліцейська місія Європейського Союзу”, — додає він.
ХТО РОЗСЛІДУВАТИМЕ МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ?
Питання переслідування винних у міжнародних злочинах залежатиме від того, у чиїй юрисдикції будуть ці злочини.
Володимир Жминько нагадує, що воєнні злочини у Боснії були під юрисдикцією Міжнародного трибуналу з колишньої Югославії. Після того, як до відповідальності притягнули основних воєнних злочинців у боснійській прокуратурі, створили відділ із розслідування воєнних злочинів, куди увійшли міжнародні прокурори.
“Згодом міжнародні прокурори пішли, лишились лише місцеві, які зараз займаються воєнними злочинами. Трибунал передав матеріали, які лишились, аби вони їх дорозслідували”, — розповідає екс-керівник регіонального відділу розслідування порушень прав людини у Боснії та Герцеговоні у 1997 – 1998 роках Володимир Жминько.
Наразі місцева влада розслідує поодинокі міжнародні злочини — зґвалтування, мородерства та інші.
За його словами, притягнення до відповідальності міжнародних злочинців у країні було у пріоритеті для досягнення миру, але його відклали на довгий час.
“І тільки коли ситуація стабілізувалась і був встановлений повний контроль над порядком, тоді почали розслідувати та затримувати підозрюваних”, — коментує він і додає, що міжнародні злочини не мають терміну давності.
Експерти наголошують, що з початку введення місії у гарячу точку, вона обов’язково почне документувати міжнародні злочини за Римським статутом для майбутнього правосуддя.
Володимир Жминько згадує Біляну Плавшич, яка відбула два президентські терміни у Сербії. Попри підтримку західних країн, її все одно засудив Міжнародний трибунал з колишньої Югославії.
“У 2005 році, коли вона не могла переобиратись на третій термін, наступного дня після обрання іншого президента Міжнародний суд з колишньої Югославії оприлюднив обвинувальний висновок про її воєнні злочини. Вона як публічна людина відразу зателефонувала в Гаагу і сказала, що вилітає туди”, — розповідає Володимир Жминько.
Суд звинуватив жінку у співучасті в геноциді, злочинах проти людяності та у порушенні правил ведення війни. Жінка пішла на угоду із слідством і отримала 11 років ув’язнення. Однак Біляна Плавшич відбула дві третини терміну. Шведський суд звільнив її, взявши до уваги її зразкову поведінку.
АМНІСТІЯ БОЙОВИКІВ
Олег Мартиненко вважає, якщо Україна хоче повернути людей, а не лише територію, то їй варто вже зараз щонайменше розробляти різні варіанти амністії.
“Навіть якщо не буде миротворчої місії, ми маємо говорити про індивідуальну амністію. Людина має постати перед судом, де суд винесе вирок про те, що вона винна у злочинах за певний період, стукне молотком і скаже: “В силу закону про амністію або альтернативного закону покарань за злочини воєнного часу Вам призначається умовний термін/або ж Ви — амністовані”, — каже він.
“Якщо ж говоритимемо про люстрацію, то маємо казати, що спеціальної перевірки мають зазнати керівний склад щонайменше судової адміністрації та правоохоронних органів. Ми на це маємо право, бо вони грали керівну роль. А середню та нижню ланку на рівні виконавців можемо залишити без спецперевірки. Якщо ми показуємо їм добру волю, то нам вигідно поступити так, щоб усе населення “Л/ДНР” не взяло валізи і не подалося до Росії. Тоді ми отримаємо землю без населення. Чи нам це потрібно? Адже пустуючих сел у нас й так вистачає”, — додає правозахисник.
ХТО ПЛАТИТЬ ЗА МІСІЮ?
“Блакитні шоломи” фінансуються із бюджету ООН, куди кожна країна-член віддає свій внесок.
Цьогоріч на активні 16 миротворчих операцій у світі загалом планували витратити близько $7,9 мільярдів. Але влітку стало відомо про скорочення видатків майже на $600 тисяч через бажання президента США Дональда Трампа скоротити витрати на ООН.
Рішення про відправку своїх солдат та поліцейських до зони конфлікту приймає кожна із держав окремо.
Микола Мирний, журналіст Центру інформації про права людини http://bit.ly/2zyL6rg

Відкрита заява правозахисних і громадських організацій України з приводу незаконних обшуків в Криму

Листопад 9, 2017

8 листопада 2017 року, з ранку у різних регіонах Криму (Бахчисараї, Старому Криму, Сімферопольському районі) відбулися незаконні обшуки в домах кримськотатарських активістів та учасників громадського руху “Кримська солідарність” – Сєйтумєра Сєйтумєрова, Ельдара Кантємирова, голови регіонального меджлісу Екрєма Абдульватова, Алімдара (Руслана) Бєлялова, Халіда Бєлялова. Крім того, до відділень окупаційної поліції відвезли ще п’ятьох кримських татар, які працевлаштовані в одного з затриманих активістів – Асан Зєкєр’яєв, Алім Зєкєр’яєв, Рєсуль Абдураманов, Мустафа Ісаєв, Амєт Умєров. Де-факто суд визнав Сейтумера Сейтумерова винним за ч. 1 ст. 20.3 КоАП РФ (Пропаганда або публічна демонстрація забороненої символіки) та призначив покарання у вигляді адміністративного штрафу у розмірі 2 тисяч рублів. Цього ж ранку, після обшуку в будинку Абдурахмана Меджитова, його доправили до окупаційного суду, де була винесена постанова щодо притягнення Меджитова до адміністративного покарання у вигляді арешту протягом 15 діб за одиночний пікет 11 жовтня 2017 року.

Незаконні обшуки та затримання, вибіркове застосування норм “екстремістського і антитерористичного” законодавства окупаційною владою Росії у Криму стали інструментом систематичного переслідування активістів та повного придушення громадянського суспільства на півострові.

Останні масові безпідставні обшуки у домах кримськотатарських активістів, зокрема  учасників громадського руху “Кримська солідарність”, вказують на цілеспрямований тиск на активістів з метою припинення їх діяльності щодо висвітлення ситуації та захисту від порушень прав людини в Криму.

 

Враховуючи вищевикладене, звертаємося

 

До урядів країн Європейського Союзу, Швейцарії, США, Канади:

– вимагати від РФ припинити переслідування представників кримськотатарської та української громади, громадських журналістів та громадянського суспільства у Криму;

– посилити санкції проти посадових осіб окупаційної влади Криму та Російської Федерації, які причетні до політично мотивованих переслідувань, до грубого порушення свободи мирних зібрань, свободи слова та свободи об’єднань і асоціацій.

 

До міжнародних організацій:

– сприяти забезпеченню роботи незалежних моніторингових місій з прав людини на окупованому Кримському півострові

– посилити міжнародний вплив на Російську Федерацію з метою притягненя до відповідальності та припинення незаконних дій представників РФ щодо грубих порушень прав людини в окупованому Криму.

 

До влади України:

– відкрити кримінальні провадження та розслідувати факти незаконних затримань та обшуків у активістів, проведення ефективного розслідування по цих злочинах з наступним притягненням до відповідальності осіб, винних у порушенні прав людини та норм міжнародного гуманітарного права у Криму;

– розробити та прийняти відповідні зміни до законодавства України з метою створення координаційного органу, забезпечення захисту та підтримки осіб, що постраждали внаслідок незаконного політично мотивованого переслідування з боку окупаційної влади Криму та РФ.

 

Кримська правозахисна група

Українська Гельсінська спілка з прав людини

Центр інформації про права людини

ГО “КримSOS”

ГО “Правозахисний рух Криму”

Громадський рух “Кримська Солідарність”

Центр громадянських свобод і кампанія LetMyPeopleGo

Відкрилась виставка “Доросле кримське дитинство” Антона Наумлюка в рамках кампанії LetMyPeopleGo

Жовтень 21, 2017

Вчора о 19.00 відбулося урочисте відкриття виставки “Доросле кримське дитинство” виставка Антона Наумлюка організованої Center for Civil Liberties в рамках кампанії Let My People Go Ukraine яку веде Євроймайдан-SOS. З вітальними словами виступили – автор виставки Anton Naumlyuk, лідер кримсько-татарського народу Mustafa Dzhemilev, голова Меджлісу кримськотатарського народу і депутат і народний депутат Рефат Чубаров, перший заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб Yusuf Kurkchi, програмний директор Кримського Дому Alim Aliev, родичі політичних в’язнів Кремля – Ігор Гриб і Оксана Стогний і волонтерка Центру Громадянських Свобод і одна з безпосередніх організаторок Олександра Сурган. На виставці було представлено 16 світлин дітей кримских політв’язнів і їх короткі історії, перекладені 4 мовами. Глядачам було представлено також інсталяцію – 16 кліток, в яких ув’язнено дитячі іграшки, своєрідний іграшковий пікет. Інсталяція покликана привернути увагу до того, що в заручниках режиму залишаються вже понад 100 дітей, які лишились без батьківського піклування.
— Це повинні бачити депутати. Я дуже вражений цими фотографіями. Ми не перебуваємо в цій ситуації, в якій перебувають ці батьки і діти. Розумом ми можемо розуміти, але про те, що вони відчувають, ми може тільки здогадуватися, — висловився Рефат Чубаров.
Виставка триватиме до 1 листопада, влключно, після чого організатори планують продемонструвати її на інших українських і міжнародних арт-майданчиках.

Європарламент ухвалив резолюцію, що засуджує Росію за порушення прав людини у Криму

Жовтень 6, 2017
Депутати Європарламенту проголосували за резолюцію про порушення Росією прав людини в окупованому Криму

Про це повідомляється на сайті Європарламенту.

У прийнятому документі зазначено, що ЄС виступає із засудженням випадків переслідування татар та винесенням їм вироків.

“Ми засуджуємо винесення вироків кримсько-татарського лідеру і заступнику голови Меджлісу Ільмі Умерову, заступнику Меджлісу Ахтему Чийгозу, журналістові Миколі Семені”, – йдеться в документі

Також європарламентарі вимагають скасування обвинувачувальних вироків, негайного і беззастережного звільнення Умерова і Чийгоза та негайного і беззастережного зняття всіх обвинувачень з Семени.

Окремо в Європарламенті наголосили, що заборона російським судом кримськотатарського Меджлісу – це порушення прав людини.

Загалом резолюцією засудили вироки ще 44 українцям, які винесли російські суди та окупаційна влада Криму.

Депутати Європарламенту закликали Європейський суд з прав людини у пріоритетному порядку розглядати всі позови, подані з Криму, бо на їхню думку, російська судова система не може надати і не надає юридичної допомоги у цих справах.

Крім того, у Європарламенті закликали сформувати механізми моніторингу дотримання прав людини в Криму та забезпечити російською стороною доступ міжнародних організацій на півострів.

“Європарламент закликає російську владу як окупаційну владу, що встановила контроль над Кримом, забезпечити безперешкодний доступ представників ООН, ОБСЄ та РЄ з прав людини для розслідування ситуації на півострові”, – йдеться в документі.

Джерело, 05/10/2017

Результаты поиска:

Заява по переслідуванню адвокатів у Криму

Листопад 13, 2018

 

Заява Правозахисного порядку денного з приводу переслідувань адвокатів, які працюють у політично вмотиваних справах в окупованому Криму

 

6 листопада 2018 року прокурор та троє співробітників Центру протидії екстремізму МВС РФ в масках без жодних правових підстав увірвалися до адвокатського офісу в окупованому Криму. Вони шукали відомого кримського адвоката, лауреата міжнародної премії “Frontline Defenders для правозахисників у небезпеці 2017” Еміля Курбедінова, щоб вручити йому попередження про недопущення порушення законодавства у сфері екстремізму та тероризму.

 

Раніше, 27 жовтня 2018 року, аналогічне попередження було вручено адвокатам Едему Семедляєву і Лілі Гемеджі, а також координатору «Кримської солідарності» Діляверу Меметову під час регулярної зустрічі членів родин ув’язнених за політичними мотивами кримських татар. За словами правоохоронців, існують оперативні дані, які свідчать, що адвокати були одними із можливих організаторів одиночних пікетів на підтримку фігурантів справи Хізб ут-Тахрір. Водночас про жодні негласно-розшукові дії проти адвокатів ні вони, ні органи адвокатського самоврядування не були повідомлені.

 

Важливо відзначити, що Еміль Курбедінов та його колеги належать до вузької групи місцевих адвокатів, які системно займаються політично вмотиваними справами. Тому ці дії окупаційної влади є нічим іншим, як тиском на захисників та перешкоджанням їх професійній адвокатській діяльності. Крім того, це прямий сигнал усій адвокатській спільноті на окупованому півострові, щоб ні у кого не виникало бажання захищати тих, хто піддається переслідуванню за політичними мотивами.

 

Ми звертаємо увагу, що статус адвоката визначається міжнародним правом, відповідно, адвокати  не повинні ідентифікуватися з клієнтами та їхніми справами у зв’язку з виконанням професійних обов’язків.

 

Ми наголошуємо на тому, що такого роду політика окупаційної влади грубо порушує гарантії діяльності адвокатів, які закріплені в Основних положеннях про роль адвокатів, ухвалених VIII Конгресом ООН по запобіганню злочинам у серпні 1990 року і серйозно порушує обов’язки держави, що окупувала частину чужої території, забезпечувати можливість виконувати професійні обов’язки адвокатів без перешкоджання,  залякування або невиправданого втручання в адвокатську діяльність.

 

Крім того, стаття 12 Декларації ООН «Про право та обов’язок окремих осіб, груп і органів суспільства заохочувати та захищати загальновизнані права людини й основоположні свободи» зобов’язує держави вживати всі необхідні заходи з метою убезпечення правозахисників від «будь-якого насильства, погроз, відплати, негативної дискримінації де-факто або де-юре, тиску або будь-яких інших свавільних дій», пов’язаних із їх діяльністю з заохочення і захисту прав людини та основоположних свобод.

 

Наголошуємо, що це далеко не перший випадок переслідування Еміля Курбедінова за його професійну адвокатську діяльність. У січні 2017 року він був затриманий представниками Центру з протидії екстремізму під час виїзду для надання правової допомоги родині активіста Салієва, до якого прийшли з обшуком правоохоронці. Тоді йому інкримінували розповсюдження екстремістських матеріалів за ст. 20.3 Кодексу про адміністративні правопорушення РФ за опублікований ще до окупації Криму у 2013 році допис у соціальній мережі. Пізніше окупаційний суд засудив його до 10 діб арешту.

 

Ми закликаємо міжнародні неурядові правозахисні організації Amnesty International, Freedom House, Human Rights Watch, Front Line Defenders, Human Rights House Network та інші публічно заявити про неприпустимість переслідування адвокатів в окупованому Криму.

 

Ми звертаємося до міжнародних міжурядових організацій ООН, Ради Європи, Організації з безпеки Ради Європи, Організації Об’єднаних Націй із проханням  засудити переслідування адвокатів та правозахисників та звернутися до влади РФ із вимогою звільнити зупинити ці переслідування.

 

Підтримуючи Рекомендації ПАРЄ №2085 (2016) та №2121 (2018), ми закликаємо держави-члени Ради Європи пришвидшити роботу з розробки і прийняття Конвенції про професію адвоката та включити до неї основні положення щодо механізму раннього попередження у випадках переслідувань адвокатів.

 

Ми також звертаємося до національних та міжнародних адвокатських  асоціацій, аби вони проявили солідарність та публічно виступили на захист своїх колег, які працюють в окупованому Криму, а також внесли це питання до порядку денного діяльності своїх організацій.

Платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що займаються вирішенням системних проблем законодавства та практики для захисту фундаментальних прав людини. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів”, Євромайдан SOS та інші. Координацію роботи платформи здійснює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

 

Центр громадянських свобод

Кримська правозахисна група

Українська Гельсінська спілка з прав людини

Луганський обласний правозахисний центр “Альтернатива”

Східноукраїнських центр громадських ініціатив

Фонд Відкритий Діалог

Громадська організація “КримSOS”

Центр інформації про права людини

Регіональний центр прав людини

ГО  «Об’єднання родичів політв’язнів Кремля»

Кримськотатарський Ресурсний Центр

 

Правозахисний порядок денний звернувся до Harlem Désir (представника ОБСЄ з питань свободи ЗМІ) по питанню Миколи Семени і отримав відповідь

Жовтень 16, 2018

Правозахисний порядок денний звернувся до Harlem Désir (представника ОБСЄ з питань свободи ЗМІ) по питанню Миколи Семени і отримав відповідь.

 
Микола Семена – український журналіст, якому де-факто влада Криму не дозволила виїхати з Криму для лікування.
Торік Микола Семена був засуджений до двох із половиною років позбавлення волі умовно із випробувальним терміном за “публічні заклики до порушення територіальної цілісності Росії”. Підставою для порушення кримінальної справи стала професійна журналістська діяльність.
 
У своїх публікаціях він заперечував законність окупації Криму Росією та посилався на принципи міжнародного права.
 
 

 

Не варто засуджувати українців, які йдуть на угоду зі слідством в РФ, – Романцова

Червень 19, 2018

Новина на сайті ЗІК

Політичні історії саме українських громадян, які були затримані у Росії, як правило, там використовують дуже активно у медіа. Але за статистикою, 98 відсотків таких осіб катують, застосовуючи електричний струм. Окрім фізичного катування, також застосовують і психологічний тиск. Тому не варто засуджувати людей, які все ж пішли на угоду зі слідством.

Про це в ефірі інформаційно-аналітичного проекту «Перші про головне. Коментарі» на телеканалі ZIK говорила заступник голови правління «Центру громадянських свобод» Олександра Романцова.

«Коли українські громадяни на щось погоджуються чи підписують документи у російських в’язницях, до них не може бути жодних претензій. Бо ми насправді не знаємо, яким чином змусили їх це зробити», – сказала Романцова.

За її словами, такі дії активно використовують у ЗМІ, аби проілюструвати, як російські спецслужби, буцім, врятували своїх громадян від терористів, екстремістів, шпигунів. Далі історію цієї людини максимально замовчують і як тільки суд ухвалює своє рішення, таку особу відправляють у найвіддаленіші колонії Росія. Потім настає інформаційний вакуум.

«Єдині, хто про них говорить – родичі та адвокати, які намагаються якось досягти справедливості. Також вони постійно пишуть запити у консульство України в Росії щодо українців, які зареєстровані у Криму. Але влада РФ не хоче пускати консулів до затриманих. Далі ми бачимо їх тільки під час продовження якогось терміну», – прокоментувала вона.

Також варто зазначити, що дуже часто до таких людей використовують адміністративний тиск у самій в’язниці.

«Люди постійно сидять у карцерах, ШИЗО. Навіть поліпшення їх умов перебування, яке могло би бути при гарній поведінці, нівелюється, тому що адміністрація постійно користується будь-якою можливістю. Таким чином намагаються змусити людей, щоб вони пішли на угоду зі слідством. Бо приклад Карпюка і Клиха показує, що можна сконструювати зі свідчень навіть якусь справу проти Яценюка», – зазначила Романцова.

Вона наголосила, що яскравим прикладом якраз є історія політв’язнів Клиха і Карпюка, яких  шукали півроку. Сім адвокатів намагалися зайти у їх справи.

«Російською методикою якраз є те, коли ув’язнений зможе дати привід для наступної медійної історії  у Росії. Бо ж люди виснажені та хворіють. Те, що це не курорт – сто відсотків. Саме тому їх злить, коли українські громадяни не хочуть підписувати прохання до Путіна щодо помилування. Найцікавіше, що дуже часто звичайні в’язні у Росії, які сидять із нашими громадянами, дуже часто їх підтримують, на відміну від адміністрації в’язниці, яка максимально їх пресує», – додала Романцова.

Київська Кримська солідарність. Ялтинська справа

Квітень 20, 2018

25 квітня, 19:00
Кримський дім
(вул. Омеляновича-Павленка, 9)

Російська влада звинувачує Еміра-Усеїна Куку, Мусліма Алієва, Вадима Сірука, Енвера Бекірова, Арсена Джеппарова та Рефата Алімова в «участі у терористичній організації» та «плануванні захоплення влади у насильницький спосіб».

Так звана “Ялтинська справа” стала візитною карткою боротьби ФСБ з інакодумцями мусульманами в Криму. Називаючи свої репресивні операції “боротьбою з тероризмом”, силовики вриваються до будинків, проводять незаконні обшуки і затримання.

Цей абсурдний судовий процес є черговою ланкою в цілій низці переслідувань кримських татар та спробою придушити найменші прояви інакомислення. Російська окупаційна влада намагається залякати та змусити мовчати усіх, хто наважується критикувати де-факто владу, або якимось чином висловлює свою громадянську позицію.

Під час заходу усі бажаючі зможуть підписати листівки та написати листи солідарності для Еміра-Усеїна Куку, Мусліма Алієва, Енвера Бекірова, Вадима Сірука, Арсена Джеппарова та Рефата Алімова, які Amnesty International переправить адресатам.

Спікери:
►Дружини політв’язнів
►Рефат Чубаров, Голова Меджлісу кримськотатарського народу
►Марія Гур’єва – речниця Amnesty International в Україні
►Сергій Локтєв, адвокат Еміра-Усеїна Куку

Модератор: Алім Алієв, програмний директор Кримського дому.

Подія на FB.

Джерело:crimeanhousekyiv@gmail.com

Миротворчі місії: чого ми чекаємо і що можемо отримати?

Листопад 24, 2017
Експерти дискусійного клубу платформи Правозахисний порядок денний розбиралися, що таке миротворча місія ООН, коли вона може стати реальною та чого від неї має очікувати Київ та незаконні збройні формування? 
Експерти нагадують, що рішення про введення місії в Україну має приймати консенсусом Рада Безпеки ООН. Однак оскільки Росія — постійний член Радбезу ООН і має право вето, то постає питання, чи дасть вона дозвіл на введення миротворчої місії на умовах України?
Колишній представник миротворчої місії ООН в Ліберії в 2010 – 2011 роках Юрій Бєлоусов сумнівається, що Росія погодиться, аби місія розташувалась на кордоні з Росією, як цього хоче Київ. Для неї буде неприйнятним варіант, коли українські силовики з часом зачистять окуповані території від представників незаконних збройних формувань.
Як компромісний варіант він пропонує розташувати миротворців по периметру конфліктної території.
“Тоді ми не заходимо, не вичищаємо усі незаконні формування, так само й Росія не заходить. За таких умов на конфліктну територію приходить третя сторона і починає працювати над безпекою”, — пояснює Юрій Бєлоусов, який нині є головою громадської організації “Експертний центр з прав людини”. Він додає, що з такою пропозицією Росії буде складно пояснити, чому вона проти.
“УКРАЇНА — ЯК КОЛОБОК, ЯКИЙ НЕ ЗНАЄ, КУДИ КОТИТИСЬ”
Ідея покликати миротворців — це здача нашим президентом дипломатичних позицій. Таким чином він розписався у своїй слабкості та неможливості як президент забезпечити усі процеси у подоланні збройного конфлікту. У цьому переконаний Олег Мартиненко, екс-командир станції “Новий Град” у складі миротворчої місії Цивільної поліції ООН в Боснії та Герцеговини з 1999 по 2001 роки.

Олег Мартиненко
“У нас є усі ресурси, аби навіть у замороженому стані цей конфлікт повільно просувати до вирішення. Це найлегше сказати: “Знаєте, все! Я стомився, я йду. Давайте покличемо миротворців. Вони усе вирішать”. Миротворці дійсно заморозять конфлікт на довгі роки і місцеве населення від цього тільки виграє. Але Україна як держава не матиме зиску, бо ми отримаємо такий анклав у складі України на довгі роки”, — вважає Олег Мартиненко, який зараз працює керівником аналітичного напрямку Української Гельсінської спілки з прав людини.
Тим часом Юрій Бєлоусов вважає, що кожен день збройного конфлікту віддаляє місцеве населення від України.
“Програми у школі, патріотичне виховання населення, інформаційні кампанії віддаляють громадян від нас. Україна не зацікавлена в тому, щоб цей конфлікт затягувався, якщо ми хочемо повернути і людей, і території”, — каже він.
Він наголошує, що миротворча місія ООН — це інструмент досягнення мети для тієї держави, яка розуміє, що вона хоче. Поки ж українці самі не визначились, що саме має “будуватись” на непідконтрольних територіях.
“Що буде на тій території? Незалежна держава? Зрозуміло, що у нас це викликає питання. Автономія у складі України? Але чи готові ми до цього? Ми самі не можемо знайти відповіді на ці питання. Тому будь-яка місія ООН буде викликати ворожі настрої у частини населення, яке завчасно не розуміє, що ми там хочемо. Коли ти не знаєш, куди ти пливеш, жоден вітер попутним не буде”, — каже Юрій Бєлоусов.
Експерти вважають, що миротворча місія ООН можлива після того, як Україна та Росія погодяться на прийнятні один для одного варіанти врегулювання конфлікту.
ЗАВДАННЯ МІСІЇ
Завдання миротворчих місій ООН — розбудувати мир, спостерігати за виконанням перемир’я, контролювати буферну зону між сторонами конфлікту, підтримувати правопорядок, розбудовувати державний устрій на конфліктній території та надавати гуманітарну допомогу, а також демобілізація і реінтеграція комбатантів.
Місії розвиваються у три етапи — створення безпечних умов (peace making), підтримання тривалий час таких умов (peace keeping) та передача відповідальності у питаннях безпеки приймаючій стороні (peace building).
Перш за все у зону конфлікту входить широкий військових контингент.
“Військовий контингент вводиться за узгодженням двома воюючими сторонами. Тому коли незаконні збройні формування погодяться на припинення вогню, вони відходять від лінії розмежування на 20 км, теж саме робить Україна, тоді в цей коридор заходить місія ООН”, — каже Олег Мартиненко.
Військові-миротворці носять уніформу військ країни, з якої вони прибули. Однак аби їх впізнавали ворогуючі сторони вони носять яскраві блакитні шоломи або ж берети із символікою ООН.
“Місія ООН сповідує той принцип, що блакитний колір та позначення “UN” (ООН — ред.) говорять про те, що цілитись у цю людину неможна. На практиці таке трактування призводило до того, що у французького, здається, контингенту блакитні шоломи були зроблені із звичайного пластика. Оскільки французький уряд вважає, що блакитний колір — показник того, що людина знаходиться у безпеці. Він — миротворець”, — пояснює Олег Мартиненко.
Олег Мартиненко тим не менш не виключає нападів та провокацій проти “блакитних шоломів”. Він нагадує, як у вже мирній Боснії у 1996 році невідомі роззброїли один із військових контингентів ООН.
“Військовий контингент вже впакував своє озброєння, речі, аби вже завтра літаком відправитись у далеку Азію. Але у цю ніч невідомі озброєні формування зайшли у табір, арештували весь персонал, вивезли все озброєння, і досі його так ніхто й не знайшов”, — розповідає Олег Мартиненко.
Він наводить статистику, згідно з якою щорічно у 16 діючих місіях помирають до 115 миротворців. 80 людей — із військового контингенту. Інша кількість припадає на поліцейський та цивільний контингенти. Із 80 “блакитних шоломів” військового контингенту 50% помирає від хвороб, а інші 50% від зловмисних дій ворогуючих сторін.
Миротворці можуть використовувати зброю здебільшого тільки для самозахисту. Якщо місії нададуть “жорсткий мандат”, вони можуть стріляти для власного захисту й захисту цивільного населення.
ЧИ СПІВПРАЦЮВАТИМЕ ООН ІЗ НЕЗАКОННИМИ ЗБРОЙНИМИ ФОРМУВАННЯМИ?
Військовий компонент у гарячій зоні зменшується, коли ситуація стабілізується. Далі свою роботу починає поліцейський контингент та розширюється громадянський компонент.
На конфліктну територію прибуває низка міжнародних консалтингових, політичних організацій та технічна підтримка. Вони допомагають розбудувати політичні та виконавчі органи, відновлюють населені пункти, допомагають створювати робочі місця, аби максимально залучити місцеве населення та радять ворогуючим сторонам, як зробити процес інтеграції м’якішим.
Олег Мартиненко вказує, скільки робочих місць із пристойною заробітною платою створить місія тільки для свого забезпечення.
“Якщо ми кажемо про 40 тисяч миротворців, то щонайменше додатково до 1/5 цієї кількості буде набрано перекладачів з місцевого населення, тобто 8 тисяч людей. Так само потрібен персонал з прибирання території, обслуговування технічного парку, комунікаційних мереж тощо, тобто ще до 2 тисяч осіб”, — розповідає він.

Юрій Бєлоусов

“За бажання у регіоні можна зробити міста-сади”, — коментує Юрій Бєлоусов.

Однак експерти роблять застереження, що за наявності високого рівня корупції міжнародна спільнота не буде вкладати кошти, як це було у Боснії та Герцеговині.
Поліцейський компонент потрібний, аби впровадити правоохоронні функції відповідно до міжнародних стандартів, які держава не може сама забезпечити.
Володимир Жминько, учасник поліцейської місії ЄС в Боснії та Герцеговині у 2003 – 2011 роках, каже, що поліцейський контингент може повністю замінити собою правоохоронні органи, як це було у Косово.
“Там не було взагалі жодних правоохоронних структур. Згодом вони почали підбирати людей, навчати їх, створювати місцеву поліцію та передавати їй свої виконавчі функції”, — пояснює він.
За його словами, в реаліях України нові правоохоронні органи можуть складатись як із “правоохоронців незаконних збройних формувань”, так і з переведених службовців із підконтрольних Києву територій.
Однак як буде насправді — достеменно невідомо. Це питання мають вирішити ворогуючі сторони під час обговорення мандату і повноважень місії до її введення, переконаний Юрій Бєлоусов.
“Чи погодяться збройні формування на те, щоб ООН створювало поліцію з нуля? Гаразд, припустимо, вони склали зброю. Постає питання, з кого саме будуть формуватись місцеві правоохоронці та розбудовуватиметься держава? Питань мільярд. Усі вони будуть вирішуватись задовго до введення контингенту”, — каже Юрій Бєлоусов.
Експерти одностайні — “блакитні шоломи” будуть співпрацювати із де-факто владою. Вони сприйматимуть міліціонерів ОРДЛО як легітимних і таких, які виконують свої обов’язки. Причина криється у розділі “Дії поліції в умовах вторгнення” Європейського кодексу поліцейської етики Ради Європи.
У документі йдеться, що під час агресії іншої країни поліція зобов’язана виконувати свої функції із забезпечення захисту громадян і не має бути стороною конфлікту. Кодекс забороняє окупаційній владі карати міліціонера, який лишився виконувати професійні зобов’язання. Так само заборона карати за роботу під час окупації розповсюджуватиметься на український уряд, як тільки він відновить контроль на сході України.
“Місія буде слідкувати, аби місцеві правоохоронці у відповідності із європейськими стандартами виконували функції із забезпечення охорони життя та здоров’я мирного населення. Якщо вони роблять щось не так, місія ініціює розслідування з боку місцевої влади про притягнення правоохоронців до дисциплінарної та кримінальної відповідальності. Адже дію законів ніхто не скасовував”, — пояснює Олег Мартиненко.
Юрій Бєлоусов згадує свій досвід у миротворчих місіях.
“Коли ми прибували у гарячі точки, де були 2 – 4 сторони, нам було взагалі байдуже, хто з них правий, хто винний, хто перший почав стріляти, де коріння конфлікту. Наше завдання було стабілізувати становище і запустити мирний процес”, — каже експерт і додає, що “блакитні шоломи” змушені будуть співпрацювати з де-факто владою, аби досягти їхніх задач.
Олег Мартиненко резюмує, що від місії виграє місцеве населення. Коли вона увійде у конфліктну територію, вона, за його словами, не буде дослухатись до політиків з обох сторін, а виконуватиме свою роботу відповідно до стандартів ООН та Європейського Союзу.
ЧИ ЗМОЖУТЬ ПЕРЕСЕЛЕНЦІ ПОВЕРТАТИСЬ ДОДОМУ? 
Експерти звертають увагу, що навіть активісти Євромайдану зможуть повернутись на підконтрольну ООН територію. Громадянам повертатимуть ті помешкання, які були відчужені незаконними збройними формуваннями.
“Місія дотримується прав людини, зокрема, й захищатиме право на власність. Приклад Боснії та Герцеговини показує: коли переселенці почали повертатись, то їм через різні механізми поновлювали право на власність за участі міжнародних структур та місцевих правоохоронців”, — розповідає Володимир Жминько.
Він згадує, як у Боснії кандидати на державні посади перевірялись, чи проживали вони у власності переселенців.
“Якщо, наприклад, поліцейський жив у помешканні переселенця, для нього дорога в поліцію була закритою”, — коментує експерт.
ЯКЕ ЗАКОНОДАВСТВО ДІЯТИМЕ ДЛЯ МИРОТВОРЦІВ?
Місія керуватиметься українським законодавством, але паралельно вона спонукатиме де-факто місцеві органи покращувати свої “закони” та “нормативні акти” з тим, щоб вони відповідали міжнародним стандартам.
“Радник, який сидітиме поряд з мером або “очільником” незаконного збройного формування казатиме: “Ось тут у вас низка статей не відповідають європейським стандартам. Потрібно ось таку редакцію сюди впровадити”. У випадку саботування рішень місії розпочинатиметься політичне врегулювання питання через дипломатію”, — пояснює Олег Мартиненко.
Він зауважує, що тимчасова адміністрація ООН, немов шлюз, буде вирівнювати законодавство за міжнародними стандартами як на сході країни, так в самій Україні. Місія лишатиметься у конфліктній території доти, доки обидві сторони не вирівняють своє законодавство.
“Українському керівництву можуть сказати: “Ми будемо тут, поки ви не проявите політичну волю і не змусите уряд зробити так, щоб ті люди, які живуть на підконтрольних ООН територіях, не боялись зняття місії та переходу у мирний стан з усією країною”, — розповідає Олег Мартиненко. Рішення про призупинення або скасування мандату миротворчої місії приймає Радбез ООН.
До миротворця, який вчинив злочин, застосовуватиметься законодавство країни перебування. Його можуть засудити на території України або ж депортувати в рідну країну, аби він відбув покарання.
“За дисциплінарні та адміністративні правопорушення миротворця зазвичай репатріюють додому. Часом це — найгірше покарання для людей, які приїхали до місії, орієнтуючись на досить високу оплату — $80 – 100 на добу”, — пояснює Олег Мартиненко.
У будь-якої місії ООН працює відділ внутрішнього розслідування, який займається будь-якими порушеннями кодексу етики.
ЗА ЩО КРИТИКУВАЛИ МІСІЇ ООН?
“Блакитні шоломи” критикують за повільне відрядження до зони конфлікту. Зазвичай на їхнє відрядження йде не менше півроку.
Миротворців звинувачують у малій ефективності врегулювання конфліктів. Досі триває перша місія, яка стартувала у 1948 році на Близькому Сході.
Критикують також бельгійських миротворців за те, що їм не вдалось попередити геноцид тутсі у Руанді у 1994 році. Бельгія вивела свої війська після вбивства 10-х службовців. У Руанді загинули щонайменше 800 тисяч людей.
Окрім цього, нідерландським миротворцям закидають, що їм не вдалось захистити близько 300 мусульман від боснійських сербів у Сребрениці у 1995 році. Після того, як військові формування боснійських сербів захопили безпечну зону ООН, нідерландський батальйон видав мусульман. Загалом тоді за декілька днів від рук боснійських сербів загинули 8 тисяч 373 мусульманських чоловіків та хлопчиків.

Не треба сподіватись, що військовий контингент місії ООН буде захищати цивільних, наголошує Володимир Жминько. Завдання місії забезпечувати дотримання прав людини не військовими методами.

Володимир Жминько
За його словами, коли місії не вдається виконати свої задачі, вона може звернутись за допомогою до регіональних структур.
 “Вони будуть присутні, не ставатимуть на жодну сторону, документуватимуть порушення та злочини, робитимуть звіти. Вони вводяться у гарячу точку як стабілізуючий фактор”, — коментує він. 
“Приклад Боснії. Коли миротворчі сили ООН не справлялись у 1995 році, вони звернулись до сил НАТО. Альянс увійшов до зони як стабілізуюча сила із важким озброєнням і був там до 2004 року. Це зіграло вирішальну роль у підписанні мирного договору”, — зауважує Володимир Жминько.
“Коли ситуація стабілізувалась, вирішили передати функції із завершення розбудови миру у країні регіональним структурам. Тоді місія ООН завершила своє існування. Подальші 9 років, до 2011 року, функції виконувала поліцейська місія Європейського Союзу”, — додає він.
ХТО РОЗСЛІДУВАТИМЕ МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ?
Питання переслідування винних у міжнародних злочинах залежатиме від того, у чиїй юрисдикції будуть ці злочини.
Володимир Жминько нагадує, що воєнні злочини у Боснії були під юрисдикцією Міжнародного трибуналу з колишньої Югославії. Після того, як до відповідальності притягнули основних воєнних злочинців у боснійській прокуратурі, створили відділ із розслідування воєнних злочинів, куди увійшли міжнародні прокурори.
“Згодом міжнародні прокурори пішли, лишились лише місцеві, які зараз займаються воєнними злочинами. Трибунал передав матеріали, які лишились, аби вони їх дорозслідували”, — розповідає екс-керівник регіонального відділу розслідування порушень прав людини у Боснії та Герцеговоні у 1997 – 1998 роках Володимир Жминько.
Наразі місцева влада розслідує поодинокі міжнародні злочини — зґвалтування, мородерства та інші.
За його словами, притягнення до відповідальності міжнародних злочинців у країні було у пріоритеті для досягнення миру, але його відклали на довгий час.
“І тільки коли ситуація стабілізувалась і був встановлений повний контроль над порядком, тоді почали розслідувати та затримувати підозрюваних”, — коментує він і додає, що міжнародні злочини не мають терміну давності.
Експерти наголошують, що з початку введення місії у гарячу точку, вона обов’язково почне документувати міжнародні злочини за Римським статутом для майбутнього правосуддя.
Володимир Жминько згадує Біляну Плавшич, яка відбула два президентські терміни у Сербії. Попри підтримку західних країн, її все одно засудив Міжнародний трибунал з колишньої Югославії.
“У 2005 році, коли вона не могла переобиратись на третій термін, наступного дня після обрання іншого президента Міжнародний суд з колишньої Югославії оприлюднив обвинувальний висновок про її воєнні злочини. Вона як публічна людина відразу зателефонувала в Гаагу і сказала, що вилітає туди”, — розповідає Володимир Жминько.
Суд звинуватив жінку у співучасті в геноциді, злочинах проти людяності та у порушенні правил ведення війни. Жінка пішла на угоду із слідством і отримала 11 років ув’язнення. Однак Біляна Плавшич відбула дві третини терміну. Шведський суд звільнив її, взявши до уваги її зразкову поведінку.
АМНІСТІЯ БОЙОВИКІВ
Олег Мартиненко вважає, якщо Україна хоче повернути людей, а не лише територію, то їй варто вже зараз щонайменше розробляти різні варіанти амністії.
“Навіть якщо не буде миротворчої місії, ми маємо говорити про індивідуальну амністію. Людина має постати перед судом, де суд винесе вирок про те, що вона винна у злочинах за певний період, стукне молотком і скаже: “В силу закону про амністію або альтернативного закону покарань за злочини воєнного часу Вам призначається умовний термін/або ж Ви — амністовані”, — каже він.
“Якщо ж говоритимемо про люстрацію, то маємо казати, що спеціальної перевірки мають зазнати керівний склад щонайменше судової адміністрації та правоохоронних органів. Ми на це маємо право, бо вони грали керівну роль. А середню та нижню ланку на рівні виконавців можемо залишити без спецперевірки. Якщо ми показуємо їм добру волю, то нам вигідно поступити так, щоб усе населення “Л/ДНР” не взяло валізи і не подалося до Росії. Тоді ми отримаємо землю без населення. Чи нам це потрібно? Адже пустуючих сел у нас й так вистачає”, — додає правозахисник.
ХТО ПЛАТИТЬ ЗА МІСІЮ?
“Блакитні шоломи” фінансуються із бюджету ООН, куди кожна країна-член віддає свій внесок.
Цьогоріч на активні 16 миротворчих операцій у світі загалом планували витратити близько $7,9 мільярдів. Але влітку стало відомо про скорочення видатків майже на $600 тисяч через бажання президента США Дональда Трампа скоротити витрати на ООН.
Рішення про відправку своїх солдат та поліцейських до зони конфлікту приймає кожна із держав окремо.
Микола Мирний, журналіст Центру інформації про права людини http://bit.ly/2zyL6rg

Відкрита заява правозахисних і громадських організацій України з приводу незаконних обшуків в Криму

Листопад 9, 2017

8 листопада 2017 року, з ранку у різних регіонах Криму (Бахчисараї, Старому Криму, Сімферопольському районі) відбулися незаконні обшуки в домах кримськотатарських активістів та учасників громадського руху “Кримська солідарність” – Сєйтумєра Сєйтумєрова, Ельдара Кантємирова, голови регіонального меджлісу Екрєма Абдульватова, Алімдара (Руслана) Бєлялова, Халіда Бєлялова. Крім того, до відділень окупаційної поліції відвезли ще п’ятьох кримських татар, які працевлаштовані в одного з затриманих активістів – Асан Зєкєр’яєв, Алім Зєкєр’яєв, Рєсуль Абдураманов, Мустафа Ісаєв, Амєт Умєров. Де-факто суд визнав Сейтумера Сейтумерова винним за ч. 1 ст. 20.3 КоАП РФ (Пропаганда або публічна демонстрація забороненої символіки) та призначив покарання у вигляді адміністративного штрафу у розмірі 2 тисяч рублів. Цього ж ранку, після обшуку в будинку Абдурахмана Меджитова, його доправили до окупаційного суду, де була винесена постанова щодо притягнення Меджитова до адміністративного покарання у вигляді арешту протягом 15 діб за одиночний пікет 11 жовтня 2017 року.

Незаконні обшуки та затримання, вибіркове застосування норм “екстремістського і антитерористичного” законодавства окупаційною владою Росії у Криму стали інструментом систематичного переслідування активістів та повного придушення громадянського суспільства на півострові.

Останні масові безпідставні обшуки у домах кримськотатарських активістів, зокрема  учасників громадського руху “Кримська солідарність”, вказують на цілеспрямований тиск на активістів з метою припинення їх діяльності щодо висвітлення ситуації та захисту від порушень прав людини в Криму.

 

Враховуючи вищевикладене, звертаємося

 

До урядів країн Європейського Союзу, Швейцарії, США, Канади:

– вимагати від РФ припинити переслідування представників кримськотатарської та української громади, громадських журналістів та громадянського суспільства у Криму;

– посилити санкції проти посадових осіб окупаційної влади Криму та Російської Федерації, які причетні до політично мотивованих переслідувань, до грубого порушення свободи мирних зібрань, свободи слова та свободи об’єднань і асоціацій.

 

До міжнародних організацій:

– сприяти забезпеченню роботи незалежних моніторингових місій з прав людини на окупованому Кримському півострові

– посилити міжнародний вплив на Російську Федерацію з метою притягненя до відповідальності та припинення незаконних дій представників РФ щодо грубих порушень прав людини в окупованому Криму.

 

До влади України:

– відкрити кримінальні провадження та розслідувати факти незаконних затримань та обшуків у активістів, проведення ефективного розслідування по цих злочинах з наступним притягненням до відповідальності осіб, винних у порушенні прав людини та норм міжнародного гуманітарного права у Криму;

– розробити та прийняти відповідні зміни до законодавства України з метою створення координаційного органу, забезпечення захисту та підтримки осіб, що постраждали внаслідок незаконного політично мотивованого переслідування з боку окупаційної влади Криму та РФ.

 

Кримська правозахисна група

Українська Гельсінська спілка з прав людини

Центр інформації про права людини

ГО “КримSOS”

ГО “Правозахисний рух Криму”

Громадський рух “Кримська Солідарність”

Центр громадянських свобод і кампанія LetMyPeopleGo

Відкрилась виставка “Доросле кримське дитинство” Антона Наумлюка в рамках кампанії LetMyPeopleGo

Жовтень 21, 2017

Вчора о 19.00 відбулося урочисте відкриття виставки “Доросле кримське дитинство” виставка Антона Наумлюка організованої Center for Civil Liberties в рамках кампанії Let My People Go Ukraine яку веде Євроймайдан-SOS. З вітальними словами виступили – автор виставки Anton Naumlyuk, лідер кримсько-татарського народу Mustafa Dzhemilev, голова Меджлісу кримськотатарського народу і депутат і народний депутат Рефат Чубаров, перший заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб Yusuf Kurkchi, програмний директор Кримського Дому Alim Aliev, родичі політичних в’язнів Кремля – Ігор Гриб і Оксана Стогний і волонтерка Центру Громадянських Свобод і одна з безпосередніх організаторок Олександра Сурган. На виставці було представлено 16 світлин дітей кримских політв’язнів і їх короткі історії, перекладені 4 мовами. Глядачам було представлено також інсталяцію – 16 кліток, в яких ув’язнено дитячі іграшки, своєрідний іграшковий пікет. Інсталяція покликана привернути увагу до того, що в заручниках режиму залишаються вже понад 100 дітей, які лишились без батьківського піклування.
— Це повинні бачити депутати. Я дуже вражений цими фотографіями. Ми не перебуваємо в цій ситуації, в якій перебувають ці батьки і діти. Розумом ми можемо розуміти, але про те, що вони відчувають, ми може тільки здогадуватися, — висловився Рефат Чубаров.
Виставка триватиме до 1 листопада, влключно, після чого організатори планують продемонструвати її на інших українських і міжнародних арт-майданчиках.

Європарламент ухвалив резолюцію, що засуджує Росію за порушення прав людини у Криму

Жовтень 6, 2017
Депутати Європарламенту проголосували за резолюцію про порушення Росією прав людини в окупованому Криму

Про це повідомляється на сайті Європарламенту.

У прийнятому документі зазначено, що ЄС виступає із засудженням випадків переслідування татар та винесенням їм вироків.

“Ми засуджуємо винесення вироків кримсько-татарського лідеру і заступнику голови Меджлісу Ільмі Умерову, заступнику Меджлісу Ахтему Чийгозу, журналістові Миколі Семені”, – йдеться в документі

Також європарламентарі вимагають скасування обвинувачувальних вироків, негайного і беззастережного звільнення Умерова і Чийгоза та негайного і беззастережного зняття всіх обвинувачень з Семени.

Окремо в Європарламенті наголосили, що заборона російським судом кримськотатарського Меджлісу – це порушення прав людини.

Загалом резолюцією засудили вироки ще 44 українцям, які винесли російські суди та окупаційна влада Криму.

Депутати Європарламенту закликали Європейський суд з прав людини у пріоритетному порядку розглядати всі позови, подані з Криму, бо на їхню думку, російська судова система не може надати і не надає юридичної допомоги у цих справах.

Крім того, у Європарламенті закликали сформувати механізми моніторингу дотримання прав людини в Криму та забезпечити російською стороною доступ міжнародних організацій на півострів.

“Європарламент закликає російську владу як окупаційну владу, що встановила контроль над Кримом, забезпечити безперешкодний доступ представників ООН, ОБСЄ та РЄ з прав людини для розслідування ситуації на півострові”, – йдеться в документі.

Джерело, 05/10/2017

Результаты поиска:

Заява по переслідуванню адвокатів у Криму

Листопад 13, 2018

 

Заява Правозахисного порядку денного з приводу переслідувань адвокатів, які працюють у політично вмотиваних справах в окупованому Криму

 

6 листопада 2018 року прокурор та троє співробітників Центру протидії екстремізму МВС РФ в масках без жодних правових підстав увірвалися до адвокатського офісу в окупованому Криму. Вони шукали відомого кримського адвоката, лауреата міжнародної премії “Frontline Defenders для правозахисників у небезпеці 2017” Еміля Курбедінова, щоб вручити йому попередження про недопущення порушення законодавства у сфері екстремізму та тероризму.

 

Раніше, 27 жовтня 2018 року, аналогічне попередження було вручено адвокатам Едему Семедляєву і Лілі Гемеджі, а також координатору «Кримської солідарності» Діляверу Меметову під час регулярної зустрічі членів родин ув’язнених за політичними мотивами кримських татар. За словами правоохоронців, існують оперативні дані, які свідчать, що адвокати були одними із можливих організаторів одиночних пікетів на підтримку фігурантів справи Хізб ут-Тахрір. Водночас про жодні негласно-розшукові дії проти адвокатів ні вони, ні органи адвокатського самоврядування не були повідомлені.

 

Важливо відзначити, що Еміль Курбедінов та його колеги належать до вузької групи місцевих адвокатів, які системно займаються політично вмотиваними справами. Тому ці дії окупаційної влади є нічим іншим, як тиском на захисників та перешкоджанням їх професійній адвокатській діяльності. Крім того, це прямий сигнал усій адвокатській спільноті на окупованому півострові, щоб ні у кого не виникало бажання захищати тих, хто піддається переслідуванню за політичними мотивами.

 

Ми звертаємо увагу, що статус адвоката визначається міжнародним правом, відповідно, адвокати  не повинні ідентифікуватися з клієнтами та їхніми справами у зв’язку з виконанням професійних обов’язків.

 

Ми наголошуємо на тому, що такого роду політика окупаційної влади грубо порушує гарантії діяльності адвокатів, які закріплені в Основних положеннях про роль адвокатів, ухвалених VIII Конгресом ООН по запобіганню злочинам у серпні 1990 року і серйозно порушує обов’язки держави, що окупувала частину чужої території, забезпечувати можливість виконувати професійні обов’язки адвокатів без перешкоджання,  залякування або невиправданого втручання в адвокатську діяльність.

 

Крім того, стаття 12 Декларації ООН «Про право та обов’язок окремих осіб, груп і органів суспільства заохочувати та захищати загальновизнані права людини й основоположні свободи» зобов’язує держави вживати всі необхідні заходи з метою убезпечення правозахисників від «будь-якого насильства, погроз, відплати, негативної дискримінації де-факто або де-юре, тиску або будь-яких інших свавільних дій», пов’язаних із їх діяльністю з заохочення і захисту прав людини та основоположних свобод.

 

Наголошуємо, що це далеко не перший випадок переслідування Еміля Курбедінова за його професійну адвокатську діяльність. У січні 2017 року він був затриманий представниками Центру з протидії екстремізму під час виїзду для надання правової допомоги родині активіста Салієва, до якого прийшли з обшуком правоохоронці. Тоді йому інкримінували розповсюдження екстремістських матеріалів за ст. 20.3 Кодексу про адміністративні правопорушення РФ за опублікований ще до окупації Криму у 2013 році допис у соціальній мережі. Пізніше окупаційний суд засудив його до 10 діб арешту.

 

Ми закликаємо міжнародні неурядові правозахисні організації Amnesty International, Freedom House, Human Rights Watch, Front Line Defenders, Human Rights House Network та інші публічно заявити про неприпустимість переслідування адвокатів в окупованому Криму.

 

Ми звертаємося до міжнародних міжурядових організацій ООН, Ради Європи, Організації з безпеки Ради Європи, Організації Об’єднаних Націй із проханням  засудити переслідування адвокатів та правозахисників та звернутися до влади РФ із вимогою звільнити зупинити ці переслідування.

 

Підтримуючи Рекомендації ПАРЄ №2085 (2016) та №2121 (2018), ми закликаємо держави-члени Ради Європи пришвидшити роботу з розробки і прийняття Конвенції про професію адвоката та включити до неї основні положення щодо механізму раннього попередження у випадках переслідувань адвокатів.

 

Ми також звертаємося до національних та міжнародних адвокатських  асоціацій, аби вони проявили солідарність та публічно виступили на захист своїх колег, які працюють в окупованому Криму, а також внесли це питання до порядку денного діяльності своїх організацій.

Платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що займаються вирішенням системних проблем законодавства та практики для захисту фундаментальних прав людини. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів”, Євромайдан SOS та інші. Координацію роботи платформи здійснює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

 

Центр громадянських свобод

Кримська правозахисна група

Українська Гельсінська спілка з прав людини

Луганський обласний правозахисний центр “Альтернатива”

Східноукраїнських центр громадських ініціатив

Фонд Відкритий Діалог

Громадська організація “КримSOS”

Центр інформації про права людини

Регіональний центр прав людини

ГО  «Об’єднання родичів політв’язнів Кремля»

Кримськотатарський Ресурсний Центр

 

Правозахисний порядок денний звернувся до Harlem Désir (представника ОБСЄ з питань свободи ЗМІ) по питанню Миколи Семени і отримав відповідь

Жовтень 16, 2018

Правозахисний порядок денний звернувся до Harlem Désir (представника ОБСЄ з питань свободи ЗМІ) по питанню Миколи Семени і отримав відповідь.

 
Микола Семена – український журналіст, якому де-факто влада Криму не дозволила виїхати з Криму для лікування.
Торік Микола Семена був засуджений до двох із половиною років позбавлення волі умовно із випробувальним терміном за “публічні заклики до порушення територіальної цілісності Росії”. Підставою для порушення кримінальної справи стала професійна журналістська діяльність.
 
У своїх публікаціях він заперечував законність окупації Криму Росією та посилався на принципи міжнародного права.
 
 

 

Не варто засуджувати українців, які йдуть на угоду зі слідством в РФ, – Романцова

Червень 19, 2018

Новина на сайті ЗІК

Політичні історії саме українських громадян, які були затримані у Росії, як правило, там використовують дуже активно у медіа. Але за статистикою, 98 відсотків таких осіб катують, застосовуючи електричний струм. Окрім фізичного катування, також застосовують і психологічний тиск. Тому не варто засуджувати людей, які все ж пішли на угоду зі слідством.

Про це в ефірі інформаційно-аналітичного проекту «Перші про головне. Коментарі» на телеканалі ZIK говорила заступник голови правління «Центру громадянських свобод» Олександра Романцова.

«Коли українські громадяни на щось погоджуються чи підписують документи у російських в’язницях, до них не може бути жодних претензій. Бо ми насправді не знаємо, яким чином змусили їх це зробити», – сказала Романцова.

За її словами, такі дії активно використовують у ЗМІ, аби проілюструвати, як російські спецслужби, буцім, врятували своїх громадян від терористів, екстремістів, шпигунів. Далі історію цієї людини максимально замовчують і як тільки суд ухвалює своє рішення, таку особу відправляють у найвіддаленіші колонії Росія. Потім настає інформаційний вакуум.

«Єдині, хто про них говорить – родичі та адвокати, які намагаються якось досягти справедливості. Також вони постійно пишуть запити у консульство України в Росії щодо українців, які зареєстровані у Криму. Але влада РФ не хоче пускати консулів до затриманих. Далі ми бачимо їх тільки під час продовження якогось терміну», – прокоментувала вона.

Також варто зазначити, що дуже часто до таких людей використовують адміністративний тиск у самій в’язниці.

«Люди постійно сидять у карцерах, ШИЗО. Навіть поліпшення їх умов перебування, яке могло би бути при гарній поведінці, нівелюється, тому що адміністрація постійно користується будь-якою можливістю. Таким чином намагаються змусити людей, щоб вони пішли на угоду зі слідством. Бо приклад Карпюка і Клиха показує, що можна сконструювати зі свідчень навіть якусь справу проти Яценюка», – зазначила Романцова.

Вона наголосила, що яскравим прикладом якраз є історія політв’язнів Клиха і Карпюка, яких  шукали півроку. Сім адвокатів намагалися зайти у їх справи.

«Російською методикою якраз є те, коли ув’язнений зможе дати привід для наступної медійної історії  у Росії. Бо ж люди виснажені та хворіють. Те, що це не курорт – сто відсотків. Саме тому їх злить, коли українські громадяни не хочуть підписувати прохання до Путіна щодо помилування. Найцікавіше, що дуже часто звичайні в’язні у Росії, які сидять із нашими громадянами, дуже часто їх підтримують, на відміну від адміністрації в’язниці, яка максимально їх пресує», – додала Романцова.

Київська Кримська солідарність. Ялтинська справа

Квітень 20, 2018

25 квітня, 19:00
Кримський дім
(вул. Омеляновича-Павленка, 9)

Російська влада звинувачує Еміра-Усеїна Куку, Мусліма Алієва, Вадима Сірука, Енвера Бекірова, Арсена Джеппарова та Рефата Алімова в «участі у терористичній організації» та «плануванні захоплення влади у насильницький спосіб».

Так звана “Ялтинська справа” стала візитною карткою боротьби ФСБ з інакодумцями мусульманами в Криму. Називаючи свої репресивні операції “боротьбою з тероризмом”, силовики вриваються до будинків, проводять незаконні обшуки і затримання.

Цей абсурдний судовий процес є черговою ланкою в цілій низці переслідувань кримських татар та спробою придушити найменші прояви інакомислення. Російська окупаційна влада намагається залякати та змусити мовчати усіх, хто наважується критикувати де-факто владу, або якимось чином висловлює свою громадянську позицію.

Під час заходу усі бажаючі зможуть підписати листівки та написати листи солідарності для Еміра-Усеїна Куку, Мусліма Алієва, Енвера Бекірова, Вадима Сірука, Арсена Джеппарова та Рефата Алімова, які Amnesty International переправить адресатам.

Спікери:
►Дружини політв’язнів
►Рефат Чубаров, Голова Меджлісу кримськотатарського народу
►Марія Гур’єва – речниця Amnesty International в Україні
►Сергій Локтєв, адвокат Еміра-Усеїна Куку

Модератор: Алім Алієв, програмний директор Кримського дому.

Подія на FB.

Джерело:crimeanhousekyiv@gmail.com

Миротворчі місії: чого ми чекаємо і що можемо отримати?

Листопад 24, 2017
Експерти дискусійного клубу платформи Правозахисний порядок денний розбиралися, що таке миротворча місія ООН, коли вона може стати реальною та чого від неї має очікувати Київ та незаконні збройні формування? 
Експерти нагадують, що рішення про введення місії в Україну має приймати консенсусом Рада Безпеки ООН. Однак оскільки Росія — постійний член Радбезу ООН і має право вето, то постає питання, чи дасть вона дозвіл на введення миротворчої місії на умовах України?
Колишній представник миротворчої місії ООН в Ліберії в 2010 – 2011 роках Юрій Бєлоусов сумнівається, що Росія погодиться, аби місія розташувалась на кордоні з Росією, як цього хоче Київ. Для неї буде неприйнятним варіант, коли українські силовики з часом зачистять окуповані території від представників незаконних збройних формувань.
Як компромісний варіант він пропонує розташувати миротворців по периметру конфліктної території.
“Тоді ми не заходимо, не вичищаємо усі незаконні формування, так само й Росія не заходить. За таких умов на конфліктну територію приходить третя сторона і починає працювати над безпекою”, — пояснює Юрій Бєлоусов, який нині є головою громадської організації “Експертний центр з прав людини”. Він додає, що з такою пропозицією Росії буде складно пояснити, чому вона проти.
“УКРАЇНА — ЯК КОЛОБОК, ЯКИЙ НЕ ЗНАЄ, КУДИ КОТИТИСЬ”
Ідея покликати миротворців — це здача нашим президентом дипломатичних позицій. Таким чином він розписався у своїй слабкості та неможливості як президент забезпечити усі процеси у подоланні збройного конфлікту. У цьому переконаний Олег Мартиненко, екс-командир станції “Новий Град” у складі миротворчої місії Цивільної поліції ООН в Боснії та Герцеговини з 1999 по 2001 роки.

Олег Мартиненко
“У нас є усі ресурси, аби навіть у замороженому стані цей конфлікт повільно просувати до вирішення. Це найлегше сказати: “Знаєте, все! Я стомився, я йду. Давайте покличемо миротворців. Вони усе вирішать”. Миротворці дійсно заморозять конфлікт на довгі роки і місцеве населення від цього тільки виграє. Але Україна як держава не матиме зиску, бо ми отримаємо такий анклав у складі України на довгі роки”, — вважає Олег Мартиненко, який зараз працює керівником аналітичного напрямку Української Гельсінської спілки з прав людини.
Тим часом Юрій Бєлоусов вважає, що кожен день збройного конфлікту віддаляє місцеве населення від України.
“Програми у школі, патріотичне виховання населення, інформаційні кампанії віддаляють громадян від нас. Україна не зацікавлена в тому, щоб цей конфлікт затягувався, якщо ми хочемо повернути і людей, і території”, — каже він.
Він наголошує, що миротворча місія ООН — це інструмент досягнення мети для тієї держави, яка розуміє, що вона хоче. Поки ж українці самі не визначились, що саме має “будуватись” на непідконтрольних територіях.
“Що буде на тій території? Незалежна держава? Зрозуміло, що у нас це викликає питання. Автономія у складі України? Але чи готові ми до цього? Ми самі не можемо знайти відповіді на ці питання. Тому будь-яка місія ООН буде викликати ворожі настрої у частини населення, яке завчасно не розуміє, що ми там хочемо. Коли ти не знаєш, куди ти пливеш, жоден вітер попутним не буде”, — каже Юрій Бєлоусов.
Експерти вважають, що миротворча місія ООН можлива після того, як Україна та Росія погодяться на прийнятні один для одного варіанти врегулювання конфлікту.
ЗАВДАННЯ МІСІЇ
Завдання миротворчих місій ООН — розбудувати мир, спостерігати за виконанням перемир’я, контролювати буферну зону між сторонами конфлікту, підтримувати правопорядок, розбудовувати державний устрій на конфліктній території та надавати гуманітарну допомогу, а також демобілізація і реінтеграція комбатантів.
Місії розвиваються у три етапи — створення безпечних умов (peace making), підтримання тривалий час таких умов (peace keeping) та передача відповідальності у питаннях безпеки приймаючій стороні (peace building).
Перш за все у зону конфлікту входить широкий військових контингент.
“Військовий контингент вводиться за узгодженням двома воюючими сторонами. Тому коли незаконні збройні формування погодяться на припинення вогню, вони відходять від лінії розмежування на 20 км, теж саме робить Україна, тоді в цей коридор заходить місія ООН”, — каже Олег Мартиненко.
Військові-миротворці носять уніформу військ країни, з якої вони прибули. Однак аби їх впізнавали ворогуючі сторони вони носять яскраві блакитні шоломи або ж берети із символікою ООН.
“Місія ООН сповідує той принцип, що блакитний колір та позначення “UN” (ООН — ред.) говорять про те, що цілитись у цю людину неможна. На практиці таке трактування призводило до того, що у французького, здається, контингенту блакитні шоломи були зроблені із звичайного пластика. Оскільки французький уряд вважає, що блакитний колір — показник того, що людина знаходиться у безпеці. Він — миротворець”, — пояснює Олег Мартиненко.
Олег Мартиненко тим не менш не виключає нападів та провокацій проти “блакитних шоломів”. Він нагадує, як у вже мирній Боснії у 1996 році невідомі роззброїли один із військових контингентів ООН.
“Військовий контингент вже впакував своє озброєння, речі, аби вже завтра літаком відправитись у далеку Азію. Але у цю ніч невідомі озброєні формування зайшли у табір, арештували весь персонал, вивезли все озброєння, і досі його так ніхто й не знайшов”, — розповідає Олег Мартиненко.
Він наводить статистику, згідно з якою щорічно у 16 діючих місіях помирають до 115 миротворців. 80 людей — із військового контингенту. Інша кількість припадає на поліцейський та цивільний контингенти. Із 80 “блакитних шоломів” військового контингенту 50% помирає від хвороб, а інші 50% від зловмисних дій ворогуючих сторін.
Миротворці можуть використовувати зброю здебільшого тільки для самозахисту. Якщо місії нададуть “жорсткий мандат”, вони можуть стріляти для власного захисту й захисту цивільного населення.
ЧИ СПІВПРАЦЮВАТИМЕ ООН ІЗ НЕЗАКОННИМИ ЗБРОЙНИМИ ФОРМУВАННЯМИ?
Військовий компонент у гарячій зоні зменшується, коли ситуація стабілізується. Далі свою роботу починає поліцейський контингент та розширюється громадянський компонент.
На конфліктну територію прибуває низка міжнародних консалтингових, політичних організацій та технічна підтримка. Вони допомагають розбудувати політичні та виконавчі органи, відновлюють населені пункти, допомагають створювати робочі місця, аби максимально залучити місцеве населення та радять ворогуючим сторонам, як зробити процес інтеграції м’якішим.
Олег Мартиненко вказує, скільки робочих місць із пристойною заробітною платою створить місія тільки для свого забезпечення.
“Якщо ми кажемо про 40 тисяч миротворців, то щонайменше додатково до 1/5 цієї кількості буде набрано перекладачів з місцевого населення, тобто 8 тисяч людей. Так само потрібен персонал з прибирання території, обслуговування технічного парку, комунікаційних мереж тощо, тобто ще до 2 тисяч осіб”, — розповідає він.

Юрій Бєлоусов

“За бажання у регіоні можна зробити міста-сади”, — коментує Юрій Бєлоусов.

Однак експерти роблять застереження, що за наявності високого рівня корупції міжнародна спільнота не буде вкладати кошти, як це було у Боснії та Герцеговині.
Поліцейський компонент потрібний, аби впровадити правоохоронні функції відповідно до міжнародних стандартів, які держава не може сама забезпечити.
Володимир Жминько, учасник поліцейської місії ЄС в Боснії та Герцеговині у 2003 – 2011 роках, каже, що поліцейський контингент може повністю замінити собою правоохоронні органи, як це було у Косово.
“Там не було взагалі жодних правоохоронних структур. Згодом вони почали підбирати людей, навчати їх, створювати місцеву поліцію та передавати їй свої виконавчі функції”, — пояснює він.
За його словами, в реаліях України нові правоохоронні органи можуть складатись як із “правоохоронців незаконних збройних формувань”, так і з переведених службовців із підконтрольних Києву територій.
Однак як буде насправді — достеменно невідомо. Це питання мають вирішити ворогуючі сторони під час обговорення мандату і повноважень місії до її введення, переконаний Юрій Бєлоусов.
“Чи погодяться збройні формування на те, щоб ООН створювало поліцію з нуля? Гаразд, припустимо, вони склали зброю. Постає питання, з кого саме будуть формуватись місцеві правоохоронці та розбудовуватиметься держава? Питань мільярд. Усі вони будуть вирішуватись задовго до введення контингенту”, — каже Юрій Бєлоусов.
Експерти одностайні — “блакитні шоломи” будуть співпрацювати із де-факто владою. Вони сприйматимуть міліціонерів ОРДЛО як легітимних і таких, які виконують свої обов’язки. Причина криється у розділі “Дії поліції в умовах вторгнення” Європейського кодексу поліцейської етики Ради Європи.
У документі йдеться, що під час агресії іншої країни поліція зобов’язана виконувати свої функції із забезпечення захисту громадян і не має бути стороною конфлікту. Кодекс забороняє окупаційній владі карати міліціонера, який лишився виконувати професійні зобов’язання. Так само заборона карати за роботу під час окупації розповсюджуватиметься на український уряд, як тільки він відновить контроль на сході України.
“Місія буде слідкувати, аби місцеві правоохоронці у відповідності із європейськими стандартами виконували функції із забезпечення охорони життя та здоров’я мирного населення. Якщо вони роблять щось не так, місія ініціює розслідування з боку місцевої влади про притягнення правоохоронців до дисциплінарної та кримінальної відповідальності. Адже дію законів ніхто не скасовував”, — пояснює Олег Мартиненко.
Юрій Бєлоусов згадує свій досвід у миротворчих місіях.
“Коли ми прибували у гарячі точки, де були 2 – 4 сторони, нам було взагалі байдуже, хто з них правий, хто винний, хто перший почав стріляти, де коріння конфлікту. Наше завдання було стабілізувати становище і запустити мирний процес”, — каже експерт і додає, що “блакитні шоломи” змушені будуть співпрацювати з де-факто владою, аби досягти їхніх задач.
Олег Мартиненко резюмує, що від місії виграє місцеве населення. Коли вона увійде у конфліктну територію, вона, за його словами, не буде дослухатись до політиків з обох сторін, а виконуватиме свою роботу відповідно до стандартів ООН та Європейського Союзу.
ЧИ ЗМОЖУТЬ ПЕРЕСЕЛЕНЦІ ПОВЕРТАТИСЬ ДОДОМУ? 
Експерти звертають увагу, що навіть активісти Євромайдану зможуть повернутись на підконтрольну ООН територію. Громадянам повертатимуть ті помешкання, які були відчужені незаконними збройними формуваннями.
“Місія дотримується прав людини, зокрема, й захищатиме право на власність. Приклад Боснії та Герцеговини показує: коли переселенці почали повертатись, то їм через різні механізми поновлювали право на власність за участі міжнародних структур та місцевих правоохоронців”, — розповідає Володимир Жминько.
Він згадує, як у Боснії кандидати на державні посади перевірялись, чи проживали вони у власності переселенців.
“Якщо, наприклад, поліцейський жив у помешканні переселенця, для нього дорога в поліцію була закритою”, — коментує експерт.
ЯКЕ ЗАКОНОДАВСТВО ДІЯТИМЕ ДЛЯ МИРОТВОРЦІВ?
Місія керуватиметься українським законодавством, але паралельно вона спонукатиме де-факто місцеві органи покращувати свої “закони” та “нормативні акти” з тим, щоб вони відповідали міжнародним стандартам.
“Радник, який сидітиме поряд з мером або “очільником” незаконного збройного формування казатиме: “Ось тут у вас низка статей не відповідають європейським стандартам. Потрібно ось таку редакцію сюди впровадити”. У випадку саботування рішень місії розпочинатиметься політичне врегулювання питання через дипломатію”, — пояснює Олег Мартиненко.
Він зауважує, що тимчасова адміністрація ООН, немов шлюз, буде вирівнювати законодавство за міжнародними стандартами як на сході країни, так в самій Україні. Місія лишатиметься у конфліктній території доти, доки обидві сторони не вирівняють своє законодавство.
“Українському керівництву можуть сказати: “Ми будемо тут, поки ви не проявите політичну волю і не змусите уряд зробити так, щоб ті люди, які живуть на підконтрольних ООН територіях, не боялись зняття місії та переходу у мирний стан з усією країною”, — розповідає Олег Мартиненко. Рішення про призупинення або скасування мандату миротворчої місії приймає Радбез ООН.
До миротворця, який вчинив злочин, застосовуватиметься законодавство країни перебування. Його можуть засудити на території України або ж депортувати в рідну країну, аби він відбув покарання.
“За дисциплінарні та адміністративні правопорушення миротворця зазвичай репатріюють додому. Часом це — найгірше покарання для людей, які приїхали до місії, орієнтуючись на досить високу оплату — $80 – 100 на добу”, — пояснює Олег Мартиненко.
У будь-якої місії ООН працює відділ внутрішнього розслідування, який займається будь-якими порушеннями кодексу етики.
ЗА ЩО КРИТИКУВАЛИ МІСІЇ ООН?
“Блакитні шоломи” критикують за повільне відрядження до зони конфлікту. Зазвичай на їхнє відрядження йде не менше півроку.
Миротворців звинувачують у малій ефективності врегулювання конфліктів. Досі триває перша місія, яка стартувала у 1948 році на Близькому Сході.
Критикують також бельгійських миротворців за те, що їм не вдалось попередити геноцид тутсі у Руанді у 1994 році. Бельгія вивела свої війська після вбивства 10-х службовців. У Руанді загинули щонайменше 800 тисяч людей.
Окрім цього, нідерландським миротворцям закидають, що їм не вдалось захистити близько 300 мусульман від боснійських сербів у Сребрениці у 1995 році. Після того, як військові формування боснійських сербів захопили безпечну зону ООН, нідерландський батальйон видав мусульман. Загалом тоді за декілька днів від рук боснійських сербів загинули 8 тисяч 373 мусульманських чоловіків та хлопчиків.

Не треба сподіватись, що військовий контингент місії ООН буде захищати цивільних, наголошує Володимир Жминько. Завдання місії забезпечувати дотримання прав людини не військовими методами.

Володимир Жминько
За його словами, коли місії не вдається виконати свої задачі, вона може звернутись за допомогою до регіональних структур.
 “Вони будуть присутні, не ставатимуть на жодну сторону, документуватимуть порушення та злочини, робитимуть звіти. Вони вводяться у гарячу точку як стабілізуючий фактор”, — коментує він. 
“Приклад Боснії. Коли миротворчі сили ООН не справлялись у 1995 році, вони звернулись до сил НАТО. Альянс увійшов до зони як стабілізуюча сила із важким озброєнням і був там до 2004 року. Це зіграло вирішальну роль у підписанні мирного договору”, — зауважує Володимир Жминько.
“Коли ситуація стабілізувалась, вирішили передати функції із завершення розбудови миру у країні регіональним структурам. Тоді місія ООН завершила своє існування. Подальші 9 років, до 2011 року, функції виконувала поліцейська місія Європейського Союзу”, — додає він.
ХТО РОЗСЛІДУВАТИМЕ МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ?
Питання переслідування винних у міжнародних злочинах залежатиме від того, у чиїй юрисдикції будуть ці злочини.
Володимир Жминько нагадує, що воєнні злочини у Боснії були під юрисдикцією Міжнародного трибуналу з колишньої Югославії. Після того, як до відповідальності притягнули основних воєнних злочинців у боснійській прокуратурі, створили відділ із розслідування воєнних злочинів, куди увійшли міжнародні прокурори.
“Згодом міжнародні прокурори пішли, лишились лише місцеві, які зараз займаються воєнними злочинами. Трибунал передав матеріали, які лишились, аби вони їх дорозслідували”, — розповідає екс-керівник регіонального відділу розслідування порушень прав людини у Боснії та Герцеговоні у 1997 – 1998 роках Володимир Жминько.
Наразі місцева влада розслідує поодинокі міжнародні злочини — зґвалтування, мородерства та інші.
За його словами, притягнення до відповідальності міжнародних злочинців у країні було у пріоритеті для досягнення миру, але його відклали на довгий час.
“І тільки коли ситуація стабілізувалась і був встановлений повний контроль над порядком, тоді почали розслідувати та затримувати підозрюваних”, — коментує він і додає, що міжнародні злочини не мають терміну давності.
Експерти наголошують, що з початку введення місії у гарячу точку, вона обов’язково почне документувати міжнародні злочини за Римським статутом для майбутнього правосуддя.
Володимир Жминько згадує Біляну Плавшич, яка відбула два президентські терміни у Сербії. Попри підтримку західних країн, її все одно засудив Міжнародний трибунал з колишньої Югославії.
“У 2005 році, коли вона не могла переобиратись на третій термін, наступного дня після обрання іншого президента Міжнародний суд з колишньої Югославії оприлюднив обвинувальний висновок про її воєнні злочини. Вона як публічна людина відразу зателефонувала в Гаагу і сказала, що вилітає туди”, — розповідає Володимир Жминько.
Суд звинуватив жінку у співучасті в геноциді, злочинах проти людяності та у порушенні правил ведення війни. Жінка пішла на угоду із слідством і отримала 11 років ув’язнення. Однак Біляна Плавшич відбула дві третини терміну. Шведський суд звільнив її, взявши до уваги її зразкову поведінку.
АМНІСТІЯ БОЙОВИКІВ
Олег Мартиненко вважає, якщо Україна хоче повернути людей, а не лише територію, то їй варто вже зараз щонайменше розробляти різні варіанти амністії.
“Навіть якщо не буде миротворчої місії, ми маємо говорити про індивідуальну амністію. Людина має постати перед судом, де суд винесе вирок про те, що вона винна у злочинах за певний період, стукне молотком і скаже: “В силу закону про амністію або альтернативного закону покарань за злочини воєнного часу Вам призначається умовний термін/або ж Ви — амністовані”, — каже він.
“Якщо ж говоритимемо про люстрацію, то маємо казати, що спеціальної перевірки мають зазнати керівний склад щонайменше судової адміністрації та правоохоронних органів. Ми на це маємо право, бо вони грали керівну роль. А середню та нижню ланку на рівні виконавців можемо залишити без спецперевірки. Якщо ми показуємо їм добру волю, то нам вигідно поступити так, щоб усе населення “Л/ДНР” не взяло валізи і не подалося до Росії. Тоді ми отримаємо землю без населення. Чи нам це потрібно? Адже пустуючих сел у нас й так вистачає”, — додає правозахисник.
ХТО ПЛАТИТЬ ЗА МІСІЮ?
“Блакитні шоломи” фінансуються із бюджету ООН, куди кожна країна-член віддає свій внесок.
Цьогоріч на активні 16 миротворчих операцій у світі загалом планували витратити близько $7,9 мільярдів. Але влітку стало відомо про скорочення видатків майже на $600 тисяч через бажання президента США Дональда Трампа скоротити витрати на ООН.
Рішення про відправку своїх солдат та поліцейських до зони конфлікту приймає кожна із держав окремо.
Микола Мирний, журналіст Центру інформації про права людини http://bit.ly/2zyL6rg

Відкрита заява правозахисних і громадських організацій України з приводу незаконних обшуків в Криму

Листопад 9, 2017

8 листопада 2017 року, з ранку у різних регіонах Криму (Бахчисараї, Старому Криму, Сімферопольському районі) відбулися незаконні обшуки в домах кримськотатарських активістів та учасників громадського руху “Кримська солідарність” – Сєйтумєра Сєйтумєрова, Ельдара Кантємирова, голови регіонального меджлісу Екрєма Абдульватова, Алімдара (Руслана) Бєлялова, Халіда Бєлялова. Крім того, до відділень окупаційної поліції відвезли ще п’ятьох кримських татар, які працевлаштовані в одного з затриманих активістів – Асан Зєкєр’яєв, Алім Зєкєр’яєв, Рєсуль Абдураманов, Мустафа Ісаєв, Амєт Умєров. Де-факто суд визнав Сейтумера Сейтумерова винним за ч. 1 ст. 20.3 КоАП РФ (Пропаганда або публічна демонстрація забороненої символіки) та призначив покарання у вигляді адміністративного штрафу у розмірі 2 тисяч рублів. Цього ж ранку, після обшуку в будинку Абдурахмана Меджитова, його доправили до окупаційного суду, де була винесена постанова щодо притягнення Меджитова до адміністративного покарання у вигляді арешту протягом 15 діб за одиночний пікет 11 жовтня 2017 року.

Незаконні обшуки та затримання, вибіркове застосування норм “екстремістського і антитерористичного” законодавства окупаційною владою Росії у Криму стали інструментом систематичного переслідування активістів та повного придушення громадянського суспільства на півострові.

Останні масові безпідставні обшуки у домах кримськотатарських активістів, зокрема  учасників громадського руху “Кримська солідарність”, вказують на цілеспрямований тиск на активістів з метою припинення їх діяльності щодо висвітлення ситуації та захисту від порушень прав людини в Криму.

 

Враховуючи вищевикладене, звертаємося

 

До урядів країн Європейського Союзу, Швейцарії, США, Канади:

– вимагати від РФ припинити переслідування представників кримськотатарської та української громади, громадських журналістів та громадянського суспільства у Криму;

– посилити санкції проти посадових осіб окупаційної влади Криму та Російської Федерації, які причетні до політично мотивованих переслідувань, до грубого порушення свободи мирних зібрань, свободи слова та свободи об’єднань і асоціацій.

 

До міжнародних організацій:

– сприяти забезпеченню роботи незалежних моніторингових місій з прав людини на окупованому Кримському півострові

– посилити міжнародний вплив на Російську Федерацію з метою притягненя до відповідальності та припинення незаконних дій представників РФ щодо грубих порушень прав людини в окупованому Криму.

 

До влади України:

– відкрити кримінальні провадження та розслідувати факти незаконних затримань та обшуків у активістів, проведення ефективного розслідування по цих злочинах з наступним притягненням до відповідальності осіб, винних у порушенні прав людини та норм міжнародного гуманітарного права у Криму;

– розробити та прийняти відповідні зміни до законодавства України з метою створення координаційного органу, забезпечення захисту та підтримки осіб, що постраждали внаслідок незаконного політично мотивованого переслідування з боку окупаційної влади Криму та РФ.

 

Кримська правозахисна група

Українська Гельсінська спілка з прав людини

Центр інформації про права людини

ГО “КримSOS”

ГО “Правозахисний рух Криму”

Громадський рух “Кримська Солідарність”

Центр громадянських свобод і кампанія LetMyPeopleGo

Відкрилась виставка “Доросле кримське дитинство” Антона Наумлюка в рамках кампанії LetMyPeopleGo

Жовтень 21, 2017

Вчора о 19.00 відбулося урочисте відкриття виставки “Доросле кримське дитинство” виставка Антона Наумлюка організованої Center for Civil Liberties в рамках кампанії Let My People Go Ukraine яку веде Євроймайдан-SOS. З вітальними словами виступили – автор виставки Anton Naumlyuk, лідер кримсько-татарського народу Mustafa Dzhemilev, голова Меджлісу кримськотатарського народу і депутат і народний депутат Рефат Чубаров, перший заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб Yusuf Kurkchi, програмний директор Кримського Дому Alim Aliev, родичі політичних в’язнів Кремля – Ігор Гриб і Оксана Стогний і волонтерка Центру Громадянських Свобод і одна з безпосередніх організаторок Олександра Сурган. На виставці було представлено 16 світлин дітей кримских політв’язнів і їх короткі історії, перекладені 4 мовами. Глядачам було представлено також інсталяцію – 16 кліток, в яких ув’язнено дитячі іграшки, своєрідний іграшковий пікет. Інсталяція покликана привернути увагу до того, що в заручниках режиму залишаються вже понад 100 дітей, які лишились без батьківського піклування.
— Це повинні бачити депутати. Я дуже вражений цими фотографіями. Ми не перебуваємо в цій ситуації, в якій перебувають ці батьки і діти. Розумом ми можемо розуміти, але про те, що вони відчувають, ми може тільки здогадуватися, — висловився Рефат Чубаров.
Виставка триватиме до 1 листопада, влключно, після чого організатори планують продемонструвати її на інших українських і міжнародних арт-майданчиках.

Європарламент ухвалив резолюцію, що засуджує Росію за порушення прав людини у Криму

Жовтень 6, 2017
Депутати Європарламенту проголосували за резолюцію про порушення Росією прав людини в окупованому Криму

Про це повідомляється на сайті Європарламенту.

У прийнятому документі зазначено, що ЄС виступає із засудженням випадків переслідування татар та винесенням їм вироків.

“Ми засуджуємо винесення вироків кримсько-татарського лідеру і заступнику голови Меджлісу Ільмі Умерову, заступнику Меджлісу Ахтему Чийгозу, журналістові Миколі Семені”, – йдеться в документі

Також європарламентарі вимагають скасування обвинувачувальних вироків, негайного і беззастережного звільнення Умерова і Чийгоза та негайного і беззастережного зняття всіх обвинувачень з Семени.

Окремо в Європарламенті наголосили, що заборона російським судом кримськотатарського Меджлісу – це порушення прав людини.

Загалом резолюцією засудили вироки ще 44 українцям, які винесли російські суди та окупаційна влада Криму.

Депутати Європарламенту закликали Європейський суд з прав людини у пріоритетному порядку розглядати всі позови, подані з Криму, бо на їхню думку, російська судова система не може надати і не надає юридичної допомоги у цих справах.

Крім того, у Європарламенті закликали сформувати механізми моніторингу дотримання прав людини в Криму та забезпечити російською стороною доступ міжнародних організацій на півострів.

“Європарламент закликає російську владу як окупаційну владу, що встановила контроль над Кримом, забезпечити безперешкодний доступ представників ООН, ОБСЄ та РЄ з прав людини для розслідування ситуації на півострові”, – йдеться в документі.

Джерело, 05/10/2017

Результаты поиска:

Заява по переслідуванню адвокатів у Криму

Листопад 13, 2018

 

Заява Правозахисного порядку денного з приводу переслідувань адвокатів, які працюють у політично вмотиваних справах в окупованому Криму

 

6 листопада 2018 року прокурор та троє співробітників Центру протидії екстремізму МВС РФ в масках без жодних правових підстав увірвалися до адвокатського офісу в окупованому Криму. Вони шукали відомого кримського адвоката, лауреата міжнародної премії “Frontline Defenders для правозахисників у небезпеці 2017” Еміля Курбедінова, щоб вручити йому попередження про недопущення порушення законодавства у сфері екстремізму та тероризму.

 

Раніше, 27 жовтня 2018 року, аналогічне попередження було вручено адвокатам Едему Семедляєву і Лілі Гемеджі, а також координатору «Кримської солідарності» Діляверу Меметову під час регулярної зустрічі членів родин ув’язнених за політичними мотивами кримських татар. За словами правоохоронців, існують оперативні дані, які свідчать, що адвокати були одними із можливих організаторів одиночних пікетів на підтримку фігурантів справи Хізб ут-Тахрір. Водночас про жодні негласно-розшукові дії проти адвокатів ні вони, ні органи адвокатського самоврядування не були повідомлені.

 

Важливо відзначити, що Еміль Курбедінов та його колеги належать до вузької групи місцевих адвокатів, які системно займаються політично вмотиваними справами. Тому ці дії окупаційної влади є нічим іншим, як тиском на захисників та перешкоджанням їх професійній адвокатській діяльності. Крім того, це прямий сигнал усій адвокатській спільноті на окупованому півострові, щоб ні у кого не виникало бажання захищати тих, хто піддається переслідуванню за політичними мотивами.

 

Ми звертаємо увагу, що статус адвоката визначається міжнародним правом, відповідно, адвокати  не повинні ідентифікуватися з клієнтами та їхніми справами у зв’язку з виконанням професійних обов’язків.

 

Ми наголошуємо на тому, що такого роду політика окупаційної влади грубо порушує гарантії діяльності адвокатів, які закріплені в Основних положеннях про роль адвокатів, ухвалених VIII Конгресом ООН по запобіганню злочинам у серпні 1990 року і серйозно порушує обов’язки держави, що окупувала частину чужої території, забезпечувати можливість виконувати професійні обов’язки адвокатів без перешкоджання,  залякування або невиправданого втручання в адвокатську діяльність.

 

Крім того, стаття 12 Декларації ООН «Про право та обов’язок окремих осіб, груп і органів суспільства заохочувати та захищати загальновизнані права людини й основоположні свободи» зобов’язує держави вживати всі необхідні заходи з метою убезпечення правозахисників від «будь-якого насильства, погроз, відплати, негативної дискримінації де-факто або де-юре, тиску або будь-яких інших свавільних дій», пов’язаних із їх діяльністю з заохочення і захисту прав людини та основоположних свобод.

 

Наголошуємо, що це далеко не перший випадок переслідування Еміля Курбедінова за його професійну адвокатську діяльність. У січні 2017 року він був затриманий представниками Центру з протидії екстремізму під час виїзду для надання правової допомоги родині активіста Салієва, до якого прийшли з обшуком правоохоронці. Тоді йому інкримінували розповсюдження екстремістських матеріалів за ст. 20.3 Кодексу про адміністративні правопорушення РФ за опублікований ще до окупації Криму у 2013 році допис у соціальній мережі. Пізніше окупаційний суд засудив його до 10 діб арешту.

 

Ми закликаємо міжнародні неурядові правозахисні організації Amnesty International, Freedom House, Human Rights Watch, Front Line Defenders, Human Rights House Network та інші публічно заявити про неприпустимість переслідування адвокатів в окупованому Криму.

 

Ми звертаємося до міжнародних міжурядових організацій ООН, Ради Європи, Організації з безпеки Ради Європи, Організації Об’єднаних Націй із проханням  засудити переслідування адвокатів та правозахисників та звернутися до влади РФ із вимогою звільнити зупинити ці переслідування.

 

Підтримуючи Рекомендації ПАРЄ №2085 (2016) та №2121 (2018), ми закликаємо держави-члени Ради Європи пришвидшити роботу з розробки і прийняття Конвенції про професію адвоката та включити до неї основні положення щодо механізму раннього попередження у випадках переслідувань адвокатів.

 

Ми також звертаємося до національних та міжнародних адвокатських  асоціацій, аби вони проявили солідарність та публічно виступили на захист своїх колег, які працюють в окупованому Криму, а також внесли це питання до порядку денного діяльності своїх організацій.

Платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що займаються вирішенням системних проблем законодавства та практики для захисту фундаментальних прав людини. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів”, Євромайдан SOS та інші. Координацію роботи платформи здійснює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

 

Центр громадянських свобод

Кримська правозахисна група

Українська Гельсінська спілка з прав людини

Луганський обласний правозахисний центр “Альтернатива”

Східноукраїнських центр громадських ініціатив

Фонд Відкритий Діалог

Громадська організація “КримSOS”

Центр інформації про права людини

Регіональний центр прав людини

ГО  «Об’єднання родичів політв’язнів Кремля»

Кримськотатарський Ресурсний Центр

 

Правозахисний порядок денний звернувся до Harlem Désir (представника ОБСЄ з питань свободи ЗМІ) по питанню Миколи Семени і отримав відповідь

Жовтень 16, 2018

Правозахисний порядок денний звернувся до Harlem Désir (представника ОБСЄ з питань свободи ЗМІ) по питанню Миколи Семени і отримав відповідь.

 
Микола Семена – український журналіст, якому де-факто влада Криму не дозволила виїхати з Криму для лікування.
Торік Микола Семена був засуджений до двох із половиною років позбавлення волі умовно із випробувальним терміном за “публічні заклики до порушення територіальної цілісності Росії”. Підставою для порушення кримінальної справи стала професійна журналістська діяльність.
 
У своїх публікаціях він заперечував законність окупації Криму Росією та посилався на принципи міжнародного права.
 
 

 

Не варто засуджувати українців, які йдуть на угоду зі слідством в РФ, – Романцова

Червень 19, 2018

Новина на сайті ЗІК

Політичні історії саме українських громадян, які були затримані у Росії, як правило, там використовують дуже активно у медіа. Але за статистикою, 98 відсотків таких осіб катують, застосовуючи електричний струм. Окрім фізичного катування, також застосовують і психологічний тиск. Тому не варто засуджувати людей, які все ж пішли на угоду зі слідством.

Про це в ефірі інформаційно-аналітичного проекту «Перші про головне. Коментарі» на телеканалі ZIK говорила заступник голови правління «Центру громадянських свобод» Олександра Романцова.

«Коли українські громадяни на щось погоджуються чи підписують документи у російських в’язницях, до них не може бути жодних претензій. Бо ми насправді не знаємо, яким чином змусили їх це зробити», – сказала Романцова.

За її словами, такі дії активно використовують у ЗМІ, аби проілюструвати, як російські спецслужби, буцім, врятували своїх громадян від терористів, екстремістів, шпигунів. Далі історію цієї людини максимально замовчують і як тільки суд ухвалює своє рішення, таку особу відправляють у найвіддаленіші колонії Росія. Потім настає інформаційний вакуум.

«Єдині, хто про них говорить – родичі та адвокати, які намагаються якось досягти справедливості. Також вони постійно пишуть запити у консульство України в Росії щодо українців, які зареєстровані у Криму. Але влада РФ не хоче пускати консулів до затриманих. Далі ми бачимо їх тільки під час продовження якогось терміну», – прокоментувала вона.

Також варто зазначити, що дуже часто до таких людей використовують адміністративний тиск у самій в’язниці.

«Люди постійно сидять у карцерах, ШИЗО. Навіть поліпшення їх умов перебування, яке могло би бути при гарній поведінці, нівелюється, тому що адміністрація постійно користується будь-якою можливістю. Таким чином намагаються змусити людей, щоб вони пішли на угоду зі слідством. Бо приклад Карпюка і Клиха показує, що можна сконструювати зі свідчень навіть якусь справу проти Яценюка», – зазначила Романцова.

Вона наголосила, що яскравим прикладом якраз є історія політв’язнів Клиха і Карпюка, яких  шукали півроку. Сім адвокатів намагалися зайти у їх справи.

«Російською методикою якраз є те, коли ув’язнений зможе дати привід для наступної медійної історії  у Росії. Бо ж люди виснажені та хворіють. Те, що це не курорт – сто відсотків. Саме тому їх злить, коли українські громадяни не хочуть підписувати прохання до Путіна щодо помилування. Найцікавіше, що дуже часто звичайні в’язні у Росії, які сидять із нашими громадянами, дуже часто їх підтримують, на відміну від адміністрації в’язниці, яка максимально їх пресує», – додала Романцова.

Київська Кримська солідарність. Ялтинська справа

Квітень 20, 2018

25 квітня, 19:00
Кримський дім
(вул. Омеляновича-Павленка, 9)

Російська влада звинувачує Еміра-Усеїна Куку, Мусліма Алієва, Вадима Сірука, Енвера Бекірова, Арсена Джеппарова та Рефата Алімова в «участі у терористичній організації» та «плануванні захоплення влади у насильницький спосіб».

Так звана “Ялтинська справа” стала візитною карткою боротьби ФСБ з інакодумцями мусульманами в Криму. Називаючи свої репресивні операції “боротьбою з тероризмом”, силовики вриваються до будинків, проводять незаконні обшуки і затримання.

Цей абсурдний судовий процес є черговою ланкою в цілій низці переслідувань кримських татар та спробою придушити найменші прояви інакомислення. Російська окупаційна влада намагається залякати та змусити мовчати усіх, хто наважується критикувати де-факто владу, або якимось чином висловлює свою громадянську позицію.

Під час заходу усі бажаючі зможуть підписати листівки та написати листи солідарності для Еміра-Усеїна Куку, Мусліма Алієва, Енвера Бекірова, Вадима Сірука, Арсена Джеппарова та Рефата Алімова, які Amnesty International переправить адресатам.

Спікери:
►Дружини політв’язнів
►Рефат Чубаров, Голова Меджлісу кримськотатарського народу
►Марія Гур’єва – речниця Amnesty International в Україні
►Сергій Локтєв, адвокат Еміра-Усеїна Куку

Модератор: Алім Алієв, програмний директор Кримського дому.

Подія на FB.

Джерело:crimeanhousekyiv@gmail.com

Миротворчі місії: чого ми чекаємо і що можемо отримати?

Листопад 24, 2017
Експерти дискусійного клубу платформи Правозахисний порядок денний розбиралися, що таке миротворча місія ООН, коли вона може стати реальною та чого від неї має очікувати Київ та незаконні збройні формування? 
Експерти нагадують, що рішення про введення місії в Україну має приймати консенсусом Рада Безпеки ООН. Однак оскільки Росія — постійний член Радбезу ООН і має право вето, то постає питання, чи дасть вона дозвіл на введення миротворчої місії на умовах України?
Колишній представник миротворчої місії ООН в Ліберії в 2010 – 2011 роках Юрій Бєлоусов сумнівається, що Росія погодиться, аби місія розташувалась на кордоні з Росією, як цього хоче Київ. Для неї буде неприйнятним варіант, коли українські силовики з часом зачистять окуповані території від представників незаконних збройних формувань.
Як компромісний варіант він пропонує розташувати миротворців по периметру конфліктної території.
“Тоді ми не заходимо, не вичищаємо усі незаконні формування, так само й Росія не заходить. За таких умов на конфліктну територію приходить третя сторона і починає працювати над безпекою”, — пояснює Юрій Бєлоусов, який нині є головою громадської організації “Експертний центр з прав людини”. Він додає, що з такою пропозицією Росії буде складно пояснити, чому вона проти.
“УКРАЇНА — ЯК КОЛОБОК, ЯКИЙ НЕ ЗНАЄ, КУДИ КОТИТИСЬ”
Ідея покликати миротворців — це здача нашим президентом дипломатичних позицій. Таким чином він розписався у своїй слабкості та неможливості як президент забезпечити усі процеси у подоланні збройного конфлікту. У цьому переконаний Олег Мартиненко, екс-командир станції “Новий Град” у складі миротворчої місії Цивільної поліції ООН в Боснії та Герцеговини з 1999 по 2001 роки.

Олег Мартиненко
“У нас є усі ресурси, аби навіть у замороженому стані цей конфлікт повільно просувати до вирішення. Це найлегше сказати: “Знаєте, все! Я стомився, я йду. Давайте покличемо миротворців. Вони усе вирішать”. Миротворці дійсно заморозять конфлікт на довгі роки і місцеве населення від цього тільки виграє. Але Україна як держава не матиме зиску, бо ми отримаємо такий анклав у складі України на довгі роки”, — вважає Олег Мартиненко, який зараз працює керівником аналітичного напрямку Української Гельсінської спілки з прав людини.
Тим часом Юрій Бєлоусов вважає, що кожен день збройного конфлікту віддаляє місцеве населення від України.
“Програми у школі, патріотичне виховання населення, інформаційні кампанії віддаляють громадян від нас. Україна не зацікавлена в тому, щоб цей конфлікт затягувався, якщо ми хочемо повернути і людей, і території”, — каже він.
Він наголошує, що миротворча місія ООН — це інструмент досягнення мети для тієї держави, яка розуміє, що вона хоче. Поки ж українці самі не визначились, що саме має “будуватись” на непідконтрольних територіях.
“Що буде на тій території? Незалежна держава? Зрозуміло, що у нас це викликає питання. Автономія у складі України? Але чи готові ми до цього? Ми самі не можемо знайти відповіді на ці питання. Тому будь-яка місія ООН буде викликати ворожі настрої у частини населення, яке завчасно не розуміє, що ми там хочемо. Коли ти не знаєш, куди ти пливеш, жоден вітер попутним не буде”, — каже Юрій Бєлоусов.
Експерти вважають, що миротворча місія ООН можлива після того, як Україна та Росія погодяться на прийнятні один для одного варіанти врегулювання конфлікту.
ЗАВДАННЯ МІСІЇ
Завдання миротворчих місій ООН — розбудувати мир, спостерігати за виконанням перемир’я, контролювати буферну зону між сторонами конфлікту, підтримувати правопорядок, розбудовувати державний устрій на конфліктній території та надавати гуманітарну допомогу, а також демобілізація і реінтеграція комбатантів.
Місії розвиваються у три етапи — створення безпечних умов (peace making), підтримання тривалий час таких умов (peace keeping) та передача відповідальності у питаннях безпеки приймаючій стороні (peace building).
Перш за все у зону конфлікту входить широкий військових контингент.
“Військовий контингент вводиться за узгодженням двома воюючими сторонами. Тому коли незаконні збройні формування погодяться на припинення вогню, вони відходять від лінії розмежування на 20 км, теж саме робить Україна, тоді в цей коридор заходить місія ООН”, — каже Олег Мартиненко.
Військові-миротворці носять уніформу військ країни, з якої вони прибули. Однак аби їх впізнавали ворогуючі сторони вони носять яскраві блакитні шоломи або ж берети із символікою ООН.
“Місія ООН сповідує той принцип, що блакитний колір та позначення “UN” (ООН — ред.) говорять про те, що цілитись у цю людину неможна. На практиці таке трактування призводило до того, що у французького, здається, контингенту блакитні шоломи були зроблені із звичайного пластика. Оскільки французький уряд вважає, що блакитний колір — показник того, що людина знаходиться у безпеці. Він — миротворець”, — пояснює Олег Мартиненко.
Олег Мартиненко тим не менш не виключає нападів та провокацій проти “блакитних шоломів”. Він нагадує, як у вже мирній Боснії у 1996 році невідомі роззброїли один із військових контингентів ООН.
“Військовий контингент вже впакував своє озброєння, речі, аби вже завтра літаком відправитись у далеку Азію. Але у цю ніч невідомі озброєні формування зайшли у табір, арештували весь персонал, вивезли все озброєння, і досі його так ніхто й не знайшов”, — розповідає Олег Мартиненко.
Він наводить статистику, згідно з якою щорічно у 16 діючих місіях помирають до 115 миротворців. 80 людей — із військового контингенту. Інша кількість припадає на поліцейський та цивільний контингенти. Із 80 “блакитних шоломів” військового контингенту 50% помирає від хвороб, а інші 50% від зловмисних дій ворогуючих сторін.
Миротворці можуть використовувати зброю здебільшого тільки для самозахисту. Якщо місії нададуть “жорсткий мандат”, вони можуть стріляти для власного захисту й захисту цивільного населення.
ЧИ СПІВПРАЦЮВАТИМЕ ООН ІЗ НЕЗАКОННИМИ ЗБРОЙНИМИ ФОРМУВАННЯМИ?
Військовий компонент у гарячій зоні зменшується, коли ситуація стабілізується. Далі свою роботу починає поліцейський контингент та розширюється громадянський компонент.
На конфліктну територію прибуває низка міжнародних консалтингових, політичних організацій та технічна підтримка. Вони допомагають розбудувати політичні та виконавчі органи, відновлюють населені пункти, допомагають створювати робочі місця, аби максимально залучити місцеве населення та радять ворогуючим сторонам, як зробити процес інтеграції м’якішим.
Олег Мартиненко вказує, скільки робочих місць із пристойною заробітною платою створить місія тільки для свого забезпечення.
“Якщо ми кажемо про 40 тисяч миротворців, то щонайменше додатково до 1/5 цієї кількості буде набрано перекладачів з місцевого населення, тобто 8 тисяч людей. Так само потрібен персонал з прибирання території, обслуговування технічного парку, комунікаційних мереж тощо, тобто ще до 2 тисяч осіб”, — розповідає він.

Юрій Бєлоусов

“За бажання у регіоні можна зробити міста-сади”, — коментує Юрій Бєлоусов.

Однак експерти роблять застереження, що за наявності високого рівня корупції міжнародна спільнота не буде вкладати кошти, як це було у Боснії та Герцеговині.
Поліцейський компонент потрібний, аби впровадити правоохоронні функції відповідно до міжнародних стандартів, які держава не може сама забезпечити.
Володимир Жминько, учасник поліцейської місії ЄС в Боснії та Герцеговині у 2003 – 2011 роках, каже, що поліцейський контингент може повністю замінити собою правоохоронні органи, як це було у Косово.
“Там не було взагалі жодних правоохоронних структур. Згодом вони почали підбирати людей, навчати їх, створювати місцеву поліцію та передавати їй свої виконавчі функції”, — пояснює він.
За його словами, в реаліях України нові правоохоронні органи можуть складатись як із “правоохоронців незаконних збройних формувань”, так і з переведених службовців із підконтрольних Києву територій.
Однак як буде насправді — достеменно невідомо. Це питання мають вирішити ворогуючі сторони під час обговорення мандату і повноважень місії до її введення, переконаний Юрій Бєлоусов.
“Чи погодяться збройні формування на те, щоб ООН створювало поліцію з нуля? Гаразд, припустимо, вони склали зброю. Постає питання, з кого саме будуть формуватись місцеві правоохоронці та розбудовуватиметься держава? Питань мільярд. Усі вони будуть вирішуватись задовго до введення контингенту”, — каже Юрій Бєлоусов.
Експерти одностайні — “блакитні шоломи” будуть співпрацювати із де-факто владою. Вони сприйматимуть міліціонерів ОРДЛО як легітимних і таких, які виконують свої обов’язки. Причина криється у розділі “Дії поліції в умовах вторгнення” Європейського кодексу поліцейської етики Ради Європи.
У документі йдеться, що під час агресії іншої країни поліція зобов’язана виконувати свої функції із забезпечення захисту громадян і не має бути стороною конфлікту. Кодекс забороняє окупаційній владі карати міліціонера, який лишився виконувати професійні зобов’язання. Так само заборона карати за роботу під час окупації розповсюджуватиметься на український уряд, як тільки він відновить контроль на сході України.
“Місія буде слідкувати, аби місцеві правоохоронці у відповідності із європейськими стандартами виконували функції із забезпечення охорони життя та здоров’я мирного населення. Якщо вони роблять щось не так, місія ініціює розслідування з боку місцевої влади про притягнення правоохоронців до дисциплінарної та кримінальної відповідальності. Адже дію законів ніхто не скасовував”, — пояснює Олег Мартиненко.
Юрій Бєлоусов згадує свій досвід у миротворчих місіях.
“Коли ми прибували у гарячі точки, де були 2 – 4 сторони, нам було взагалі байдуже, хто з них правий, хто винний, хто перший почав стріляти, де коріння конфлікту. Наше завдання було стабілізувати становище і запустити мирний процес”, — каже експерт і додає, що “блакитні шоломи” змушені будуть співпрацювати з де-факто владою, аби досягти їхніх задач.
Олег Мартиненко резюмує, що від місії виграє місцеве населення. Коли вона увійде у конфліктну територію, вона, за його словами, не буде дослухатись до політиків з обох сторін, а виконуватиме свою роботу відповідно до стандартів ООН та Європейського Союзу.
ЧИ ЗМОЖУТЬ ПЕРЕСЕЛЕНЦІ ПОВЕРТАТИСЬ ДОДОМУ? 
Експерти звертають увагу, що навіть активісти Євромайдану зможуть повернутись на підконтрольну ООН територію. Громадянам повертатимуть ті помешкання, які були відчужені незаконними збройними формуваннями.
“Місія дотримується прав людини, зокрема, й захищатиме право на власність. Приклад Боснії та Герцеговини показує: коли переселенці почали повертатись, то їм через різні механізми поновлювали право на власність за участі міжнародних структур та місцевих правоохоронців”, — розповідає Володимир Жминько.
Він згадує, як у Боснії кандидати на державні посади перевірялись, чи проживали вони у власності переселенців.
“Якщо, наприклад, поліцейський жив у помешканні переселенця, для нього дорога в поліцію була закритою”, — коментує експерт.
ЯКЕ ЗАКОНОДАВСТВО ДІЯТИМЕ ДЛЯ МИРОТВОРЦІВ?
Місія керуватиметься українським законодавством, але паралельно вона спонукатиме де-факто місцеві органи покращувати свої “закони” та “нормативні акти” з тим, щоб вони відповідали міжнародним стандартам.
“Радник, який сидітиме поряд з мером або “очільником” незаконного збройного формування казатиме: “Ось тут у вас низка статей не відповідають європейським стандартам. Потрібно ось таку редакцію сюди впровадити”. У випадку саботування рішень місії розпочинатиметься політичне врегулювання питання через дипломатію”, — пояснює Олег Мартиненко.
Він зауважує, що тимчасова адміністрація ООН, немов шлюз, буде вирівнювати законодавство за міжнародними стандартами як на сході країни, так в самій Україні. Місія лишатиметься у конфліктній території доти, доки обидві сторони не вирівняють своє законодавство.
“Українському керівництву можуть сказати: “Ми будемо тут, поки ви не проявите політичну волю і не змусите уряд зробити так, щоб ті люди, які живуть на підконтрольних ООН територіях, не боялись зняття місії та переходу у мирний стан з усією країною”, — розповідає Олег Мартиненко. Рішення про призупинення або скасування мандату миротворчої місії приймає Радбез ООН.
До миротворця, який вчинив злочин, застосовуватиметься законодавство країни перебування. Його можуть засудити на території України або ж депортувати в рідну країну, аби він відбув покарання.
“За дисциплінарні та адміністративні правопорушення миротворця зазвичай репатріюють додому. Часом це — найгірше покарання для людей, які приїхали до місії, орієнтуючись на досить високу оплату — $80 – 100 на добу”, — пояснює Олег Мартиненко.
У будь-якої місії ООН працює відділ внутрішнього розслідування, який займається будь-якими порушеннями кодексу етики.
ЗА ЩО КРИТИКУВАЛИ МІСІЇ ООН?
“Блакитні шоломи” критикують за повільне відрядження до зони конфлікту. Зазвичай на їхнє відрядження йде не менше півроку.
Миротворців звинувачують у малій ефективності врегулювання конфліктів. Досі триває перша місія, яка стартувала у 1948 році на Близькому Сході.
Критикують також бельгійських миротворців за те, що їм не вдалось попередити геноцид тутсі у Руанді у 1994 році. Бельгія вивела свої війська після вбивства 10-х службовців. У Руанді загинули щонайменше 800 тисяч людей.
Окрім цього, нідерландським миротворцям закидають, що їм не вдалось захистити близько 300 мусульман від боснійських сербів у Сребрениці у 1995 році. Після того, як військові формування боснійських сербів захопили безпечну зону ООН, нідерландський батальйон видав мусульман. Загалом тоді за декілька днів від рук боснійських сербів загинули 8 тисяч 373 мусульманських чоловіків та хлопчиків.

Не треба сподіватись, що військовий контингент місії ООН буде захищати цивільних, наголошує Володимир Жминько. Завдання місії забезпечувати дотримання прав людини не військовими методами.

Володимир Жминько
За його словами, коли місії не вдається виконати свої задачі, вона може звернутись за допомогою до регіональних структур.
 “Вони будуть присутні, не ставатимуть на жодну сторону, документуватимуть порушення та злочини, робитимуть звіти. Вони вводяться у гарячу точку як стабілізуючий фактор”, — коментує він. 
“Приклад Боснії. Коли миротворчі сили ООН не справлялись у 1995 році, вони звернулись до сил НАТО. Альянс увійшов до зони як стабілізуюча сила із важким озброєнням і був там до 2004 року. Це зіграло вирішальну роль у підписанні мирного договору”, — зауважує Володимир Жминько.
“Коли ситуація стабілізувалась, вирішили передати функції із завершення розбудови миру у країні регіональним структурам. Тоді місія ООН завершила своє існування. Подальші 9 років, до 2011 року, функції виконувала поліцейська місія Європейського Союзу”, — додає він.
ХТО РОЗСЛІДУВАТИМЕ МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ?
Питання переслідування винних у міжнародних злочинах залежатиме від того, у чиїй юрисдикції будуть ці злочини.
Володимир Жминько нагадує, що воєнні злочини у Боснії були під юрисдикцією Міжнародного трибуналу з колишньої Югославії. Після того, як до відповідальності притягнули основних воєнних злочинців у боснійській прокуратурі, створили відділ із розслідування воєнних злочинів, куди увійшли міжнародні прокурори.
“Згодом міжнародні прокурори пішли, лишились лише місцеві, які зараз займаються воєнними злочинами. Трибунал передав матеріали, які лишились, аби вони їх дорозслідували”, — розповідає екс-керівник регіонального відділу розслідування порушень прав людини у Боснії та Герцеговоні у 1997 – 1998 роках Володимир Жминько.
Наразі місцева влада розслідує поодинокі міжнародні злочини — зґвалтування, мородерства та інші.
За його словами, притягнення до відповідальності міжнародних злочинців у країні було у пріоритеті для досягнення миру, але його відклали на довгий час.
“І тільки коли ситуація стабілізувалась і був встановлений повний контроль над порядком, тоді почали розслідувати та затримувати підозрюваних”, — коментує він і додає, що міжнародні злочини не мають терміну давності.
Експерти наголошують, що з початку введення місії у гарячу точку, вона обов’язково почне документувати міжнародні злочини за Римським статутом для майбутнього правосуддя.
Володимир Жминько згадує Біляну Плавшич, яка відбула два президентські терміни у Сербії. Попри підтримку західних країн, її все одно засудив Міжнародний трибунал з колишньої Югославії.
“У 2005 році, коли вона не могла переобиратись на третій термін, наступного дня після обрання іншого президента Міжнародний суд з колишньої Югославії оприлюднив обвинувальний висновок про її воєнні злочини. Вона як публічна людина відразу зателефонувала в Гаагу і сказала, що вилітає туди”, — розповідає Володимир Жминько.
Суд звинуватив жінку у співучасті в геноциді, злочинах проти людяності та у порушенні правил ведення війни. Жінка пішла на угоду із слідством і отримала 11 років ув’язнення. Однак Біляна Плавшич відбула дві третини терміну. Шведський суд звільнив її, взявши до уваги її зразкову поведінку.
АМНІСТІЯ БОЙОВИКІВ
Олег Мартиненко вважає, якщо Україна хоче повернути людей, а не лише територію, то їй варто вже зараз щонайменше розробляти різні варіанти амністії.
“Навіть якщо не буде миротворчої місії, ми маємо говорити про індивідуальну амністію. Людина має постати перед судом, де суд винесе вирок про те, що вона винна у злочинах за певний період, стукне молотком і скаже: “В силу закону про амністію або альтернативного закону покарань за злочини воєнного часу Вам призначається умовний термін/або ж Ви — амністовані”, — каже він.
“Якщо ж говоритимемо про люстрацію, то маємо казати, що спеціальної перевірки мають зазнати керівний склад щонайменше судової адміністрації та правоохоронних органів. Ми на це маємо право, бо вони грали керівну роль. А середню та нижню ланку на рівні виконавців можемо залишити без спецперевірки. Якщо ми показуємо їм добру волю, то нам вигідно поступити так, щоб усе населення “Л/ДНР” не взяло валізи і не подалося до Росії. Тоді ми отримаємо землю без населення. Чи нам це потрібно? Адже пустуючих сел у нас й так вистачає”, — додає правозахисник.
ХТО ПЛАТИТЬ ЗА МІСІЮ?
“Блакитні шоломи” фінансуються із бюджету ООН, куди кожна країна-член віддає свій внесок.
Цьогоріч на активні 16 миротворчих операцій у світі загалом планували витратити близько $7,9 мільярдів. Але влітку стало відомо про скорочення видатків майже на $600 тисяч через бажання президента США Дональда Трампа скоротити витрати на ООН.
Рішення про відправку своїх солдат та поліцейських до зони конфлікту приймає кожна із держав окремо.
Микола Мирний, журналіст Центру інформації про права людини http://bit.ly/2zyL6rg

Відкрита заява правозахисних і громадських організацій України з приводу незаконних обшуків в Криму

Листопад 9, 2017

8 листопада 2017 року, з ранку у різних регіонах Криму (Бахчисараї, Старому Криму, Сімферопольському районі) відбулися незаконні обшуки в домах кримськотатарських активістів та учасників громадського руху “Кримська солідарність” – Сєйтумєра Сєйтумєрова, Ельдара Кантємирова, голови регіонального меджлісу Екрєма Абдульватова, Алімдара (Руслана) Бєлялова, Халіда Бєлялова. Крім того, до відділень окупаційної поліції відвезли ще п’ятьох кримських татар, які працевлаштовані в одного з затриманих активістів – Асан Зєкєр’яєв, Алім Зєкєр’яєв, Рєсуль Абдураманов, Мустафа Ісаєв, Амєт Умєров. Де-факто суд визнав Сейтумера Сейтумерова винним за ч. 1 ст. 20.3 КоАП РФ (Пропаганда або публічна демонстрація забороненої символіки) та призначив покарання у вигляді адміністративного штрафу у розмірі 2 тисяч рублів. Цього ж ранку, після обшуку в будинку Абдурахмана Меджитова, його доправили до окупаційного суду, де була винесена постанова щодо притягнення Меджитова до адміністративного покарання у вигляді арешту протягом 15 діб за одиночний пікет 11 жовтня 2017 року.

Незаконні обшуки та затримання, вибіркове застосування норм “екстремістського і антитерористичного” законодавства окупаційною владою Росії у Криму стали інструментом систематичного переслідування активістів та повного придушення громадянського суспільства на півострові.

Останні масові безпідставні обшуки у домах кримськотатарських активістів, зокрема  учасників громадського руху “Кримська солідарність”, вказують на цілеспрямований тиск на активістів з метою припинення їх діяльності щодо висвітлення ситуації та захисту від порушень прав людини в Криму.

 

Враховуючи вищевикладене, звертаємося

 

До урядів країн Європейського Союзу, Швейцарії, США, Канади:

– вимагати від РФ припинити переслідування представників кримськотатарської та української громади, громадських журналістів та громадянського суспільства у Криму;

– посилити санкції проти посадових осіб окупаційної влади Криму та Російської Федерації, які причетні до політично мотивованих переслідувань, до грубого порушення свободи мирних зібрань, свободи слова та свободи об’єднань і асоціацій.

 

До міжнародних організацій:

– сприяти забезпеченню роботи незалежних моніторингових місій з прав людини на окупованому Кримському півострові

– посилити міжнародний вплив на Російську Федерацію з метою притягненя до відповідальності та припинення незаконних дій представників РФ щодо грубих порушень прав людини в окупованому Криму.

 

До влади України:

– відкрити кримінальні провадження та розслідувати факти незаконних затримань та обшуків у активістів, проведення ефективного розслідування по цих злочинах з наступним притягненням до відповідальності осіб, винних у порушенні прав людини та норм міжнародного гуманітарного права у Криму;

– розробити та прийняти відповідні зміни до законодавства України з метою створення координаційного органу, забезпечення захисту та підтримки осіб, що постраждали внаслідок незаконного політично мотивованого переслідування з боку окупаційної влади Криму та РФ.

 

Кримська правозахисна група

Українська Гельсінська спілка з прав людини

Центр інформації про права людини

ГО “КримSOS”

ГО “Правозахисний рух Криму”

Громадський рух “Кримська Солідарність”

Центр громадянських свобод і кампанія LetMyPeopleGo

Відкрилась виставка “Доросле кримське дитинство” Антона Наумлюка в рамках кампанії LetMyPeopleGo

Жовтень 21, 2017

Вчора о 19.00 відбулося урочисте відкриття виставки “Доросле кримське дитинство” виставка Антона Наумлюка організованої Center for Civil Liberties в рамках кампанії Let My People Go Ukraine яку веде Євроймайдан-SOS. З вітальними словами виступили – автор виставки Anton Naumlyuk, лідер кримсько-татарського народу Mustafa Dzhemilev, голова Меджлісу кримськотатарського народу і депутат і народний депутат Рефат Чубаров, перший заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб Yusuf Kurkchi, програмний директор Кримського Дому Alim Aliev, родичі політичних в’язнів Кремля – Ігор Гриб і Оксана Стогний і волонтерка Центру Громадянських Свобод і одна з безпосередніх організаторок Олександра Сурган. На виставці було представлено 16 світлин дітей кримских політв’язнів і їх короткі історії, перекладені 4 мовами. Глядачам було представлено також інсталяцію – 16 кліток, в яких ув’язнено дитячі іграшки, своєрідний іграшковий пікет. Інсталяція покликана привернути увагу до того, що в заручниках режиму залишаються вже понад 100 дітей, які лишились без батьківського піклування.
— Це повинні бачити депутати. Я дуже вражений цими фотографіями. Ми не перебуваємо в цій ситуації, в якій перебувають ці батьки і діти. Розумом ми можемо розуміти, але про те, що вони відчувають, ми може тільки здогадуватися, — висловився Рефат Чубаров.
Виставка триватиме до 1 листопада, влключно, після чого організатори планують продемонструвати її на інших українських і міжнародних арт-майданчиках.

Європарламент ухвалив резолюцію, що засуджує Росію за порушення прав людини у Криму

Жовтень 6, 2017
Депутати Європарламенту проголосували за резолюцію про порушення Росією прав людини в окупованому Криму

Про це повідомляється на сайті Європарламенту.

У прийнятому документі зазначено, що ЄС виступає із засудженням випадків переслідування татар та винесенням їм вироків.

“Ми засуджуємо винесення вироків кримсько-татарського лідеру і заступнику голови Меджлісу Ільмі Умерову, заступнику Меджлісу Ахтему Чийгозу, журналістові Миколі Семені”, – йдеться в документі

Також європарламентарі вимагають скасування обвинувачувальних вироків, негайного і беззастережного звільнення Умерова і Чийгоза та негайного і беззастережного зняття всіх обвинувачень з Семени.

Окремо в Європарламенті наголосили, що заборона російським судом кримськотатарського Меджлісу – це порушення прав людини.

Загалом резолюцією засудили вироки ще 44 українцям, які винесли російські суди та окупаційна влада Криму.

Депутати Європарламенту закликали Європейський суд з прав людини у пріоритетному порядку розглядати всі позови, подані з Криму, бо на їхню думку, російська судова система не може надати і не надає юридичної допомоги у цих справах.

Крім того, у Європарламенті закликали сформувати механізми моніторингу дотримання прав людини в Криму та забезпечити російською стороною доступ міжнародних організацій на півострів.

“Європарламент закликає російську владу як окупаційну владу, що встановила контроль над Кримом, забезпечити безперешкодний доступ представників ООН, ОБСЄ та РЄ з прав людини для розслідування ситуації на півострові”, – йдеться в документі.

Джерело, 05/10/2017

Результаты поиска:

Заява по переслідуванню адвокатів у Криму

Листопад 13, 2018

 

Заява Правозахисного порядку денного з приводу переслідувань адвокатів, які працюють у політично вмотиваних справах в окупованому Криму

 

6 листопада 2018 року прокурор та троє співробітників Центру протидії екстремізму МВС РФ в масках без жодних правових підстав увірвалися до адвокатського офісу в окупованому Криму. Вони шукали відомого кримського адвоката, лауреата міжнародної премії “Frontline Defenders для правозахисників у небезпеці 2017” Еміля Курбедінова, щоб вручити йому попередження про недопущення порушення законодавства у сфері екстремізму та тероризму.

 

Раніше, 27 жовтня 2018 року, аналогічне попередження було вручено адвокатам Едему Семедляєву і Лілі Гемеджі, а також координатору «Кримської солідарності» Діляверу Меметову під час регулярної зустрічі членів родин ув’язнених за політичними мотивами кримських татар. За словами правоохоронців, існують оперативні дані, які свідчать, що адвокати були одними із можливих організаторів одиночних пікетів на підтримку фігурантів справи Хізб ут-Тахрір. Водночас про жодні негласно-розшукові дії проти адвокатів ні вони, ні органи адвокатського самоврядування не були повідомлені.

 

Важливо відзначити, що Еміль Курбедінов та його колеги належать до вузької групи місцевих адвокатів, які системно займаються політично вмотиваними справами. Тому ці дії окупаційної влади є нічим іншим, як тиском на захисників та перешкоджанням їх професійній адвокатській діяльності. Крім того, це прямий сигнал усій адвокатській спільноті на окупованому півострові, щоб ні у кого не виникало бажання захищати тих, хто піддається переслідуванню за політичними мотивами.

 

Ми звертаємо увагу, що статус адвоката визначається міжнародним правом, відповідно, адвокати  не повинні ідентифікуватися з клієнтами та їхніми справами у зв’язку з виконанням професійних обов’язків.

 

Ми наголошуємо на тому, що такого роду політика окупаційної влади грубо порушує гарантії діяльності адвокатів, які закріплені в Основних положеннях про роль адвокатів, ухвалених VIII Конгресом ООН по запобіганню злочинам у серпні 1990 року і серйозно порушує обов’язки держави, що окупувала частину чужої території, забезпечувати можливість виконувати професійні обов’язки адвокатів без перешкоджання,  залякування або невиправданого втручання в адвокатську діяльність.

 

Крім того, стаття 12 Декларації ООН «Про право та обов’язок окремих осіб, груп і органів суспільства заохочувати та захищати загальновизнані права людини й основоположні свободи» зобов’язує держави вживати всі необхідні заходи з метою убезпечення правозахисників від «будь-якого насильства, погроз, відплати, негативної дискримінації де-факто або де-юре, тиску або будь-яких інших свавільних дій», пов’язаних із їх діяльністю з заохочення і захисту прав людини та основоположних свобод.

 

Наголошуємо, що це далеко не перший випадок переслідування Еміля Курбедінова за його професійну адвокатську діяльність. У січні 2017 року він був затриманий представниками Центру з протидії екстремізму під час виїзду для надання правової допомоги родині активіста Салієва, до якого прийшли з обшуком правоохоронці. Тоді йому інкримінували розповсюдження екстремістських матеріалів за ст. 20.3 Кодексу про адміністративні правопорушення РФ за опублікований ще до окупації Криму у 2013 році допис у соціальній мережі. Пізніше окупаційний суд засудив його до 10 діб арешту.

 

Ми закликаємо міжнародні неурядові правозахисні організації Amnesty International, Freedom House, Human Rights Watch, Front Line Defenders, Human Rights House Network та інші публічно заявити про неприпустимість переслідування адвокатів в окупованому Криму.

 

Ми звертаємося до міжнародних міжурядових організацій ООН, Ради Європи, Організації з безпеки Ради Європи, Організації Об’єднаних Націй із проханням  засудити переслідування адвокатів та правозахисників та звернутися до влади РФ із вимогою звільнити зупинити ці переслідування.

 

Підтримуючи Рекомендації ПАРЄ №2085 (2016) та №2121 (2018), ми закликаємо держави-члени Ради Європи пришвидшити роботу з розробки і прийняття Конвенції про професію адвоката та включити до неї основні положення щодо механізму раннього попередження у випадках переслідувань адвокатів.

 

Ми також звертаємося до національних та міжнародних адвокатських  асоціацій, аби вони проявили солідарність та публічно виступили на захист своїх колег, які працюють в окупованому Криму, а також внесли це питання до порядку денного діяльності своїх організацій.

Платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що займаються вирішенням системних проблем законодавства та практики для захисту фундаментальних прав людини. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів”, Євромайдан SOS та інші. Координацію роботи платформи здійснює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

 

Центр громадянських свобод

Кримська правозахисна група

Українська Гельсінська спілка з прав людини

Луганський обласний правозахисний центр “Альтернатива”

Східноукраїнських центр громадських ініціатив

Фонд Відкритий Діалог

Громадська організація “КримSOS”

Центр інформації про права людини

Регіональний центр прав людини

ГО  «Об’єднання родичів політв’язнів Кремля»

Кримськотатарський Ресурсний Центр

 

Правозахисний порядок денний звернувся до Harlem Désir (представника ОБСЄ з питань свободи ЗМІ) по питанню Миколи Семени і отримав відповідь

Жовтень 16, 2018

Правозахисний порядок денний звернувся до Harlem Désir (представника ОБСЄ з питань свободи ЗМІ) по питанню Миколи Семени і отримав відповідь.

 
Микола Семена – український журналіст, якому де-факто влада Криму не дозволила виїхати з Криму для лікування.
Торік Микола Семена був засуджений до двох із половиною років позбавлення волі умовно із випробувальним терміном за “публічні заклики до порушення територіальної цілісності Росії”. Підставою для порушення кримінальної справи стала професійна журналістська діяльність.
 
У своїх публікаціях він заперечував законність окупації Криму Росією та посилався на принципи міжнародного права.
 
 

 

Не варто засуджувати українців, які йдуть на угоду зі слідством в РФ, – Романцова

Червень 19, 2018

Новина на сайті ЗІК

Політичні історії саме українських громадян, які були затримані у Росії, як правило, там використовують дуже активно у медіа. Але за статистикою, 98 відсотків таких осіб катують, застосовуючи електричний струм. Окрім фізичного катування, також застосовують і психологічний тиск. Тому не варто засуджувати людей, які все ж пішли на угоду зі слідством.

Про це в ефірі інформаційно-аналітичного проекту «Перші про головне. Коментарі» на телеканалі ZIK говорила заступник голови правління «Центру громадянських свобод» Олександра Романцова.

«Коли українські громадяни на щось погоджуються чи підписують документи у російських в’язницях, до них не може бути жодних претензій. Бо ми насправді не знаємо, яким чином змусили їх це зробити», – сказала Романцова.

За її словами, такі дії активно використовують у ЗМІ, аби проілюструвати, як російські спецслужби, буцім, врятували своїх громадян від терористів, екстремістів, шпигунів. Далі історію цієї людини максимально замовчують і як тільки суд ухвалює своє рішення, таку особу відправляють у найвіддаленіші колонії Росія. Потім настає інформаційний вакуум.

«Єдині, хто про них говорить – родичі та адвокати, які намагаються якось досягти справедливості. Також вони постійно пишуть запити у консульство України в Росії щодо українців, які зареєстровані у Криму. Але влада РФ не хоче пускати консулів до затриманих. Далі ми бачимо їх тільки під час продовження якогось терміну», – прокоментувала вона.

Також варто зазначити, що дуже часто до таких людей використовують адміністративний тиск у самій в’язниці.

«Люди постійно сидять у карцерах, ШИЗО. Навіть поліпшення їх умов перебування, яке могло би бути при гарній поведінці, нівелюється, тому що адміністрація постійно користується будь-якою можливістю. Таким чином намагаються змусити людей, щоб вони пішли на угоду зі слідством. Бо приклад Карпюка і Клиха показує, що можна сконструювати зі свідчень навіть якусь справу проти Яценюка», – зазначила Романцова.

Вона наголосила, що яскравим прикладом якраз є історія політв’язнів Клиха і Карпюка, яких  шукали півроку. Сім адвокатів намагалися зайти у їх справи.

«Російською методикою якраз є те, коли ув’язнений зможе дати привід для наступної медійної історії  у Росії. Бо ж люди виснажені та хворіють. Те, що це не курорт – сто відсотків. Саме тому їх злить, коли українські громадяни не хочуть підписувати прохання до Путіна щодо помилування. Найцікавіше, що дуже часто звичайні в’язні у Росії, які сидять із нашими громадянами, дуже часто їх підтримують, на відміну від адміністрації в’язниці, яка максимально їх пресує», – додала Романцова.

Київська Кримська солідарність. Ялтинська справа

Квітень 20, 2018

25 квітня, 19:00
Кримський дім
(вул. Омеляновича-Павленка, 9)

Російська влада звинувачує Еміра-Усеїна Куку, Мусліма Алієва, Вадима Сірука, Енвера Бекірова, Арсена Джеппарова та Рефата Алімова в «участі у терористичній організації» та «плануванні захоплення влади у насильницький спосіб».

Так звана “Ялтинська справа” стала візитною карткою боротьби ФСБ з інакодумцями мусульманами в Криму. Називаючи свої репресивні операції “боротьбою з тероризмом”, силовики вриваються до будинків, проводять незаконні обшуки і затримання.

Цей абсурдний судовий процес є черговою ланкою в цілій низці переслідувань кримських татар та спробою придушити найменші прояви інакомислення. Російська окупаційна влада намагається залякати та змусити мовчати усіх, хто наважується критикувати де-факто владу, або якимось чином висловлює свою громадянську позицію.

Під час заходу усі бажаючі зможуть підписати листівки та написати листи солідарності для Еміра-Усеїна Куку, Мусліма Алієва, Енвера Бекірова, Вадима Сірука, Арсена Джеппарова та Рефата Алімова, які Amnesty International переправить адресатам.

Спікери:
►Дружини політв’язнів
►Рефат Чубаров, Голова Меджлісу кримськотатарського народу
►Марія Гур’єва – речниця Amnesty International в Україні
►Сергій Локтєв, адвокат Еміра-Усеїна Куку

Модератор: Алім Алієв, програмний директор Кримського дому.

Подія на FB.

Джерело:crimeanhousekyiv@gmail.com

Миротворчі місії: чого ми чекаємо і що можемо отримати?

Листопад 24, 2017
Експерти дискусійного клубу платформи Правозахисний порядок денний розбиралися, що таке миротворча місія ООН, коли вона може стати реальною та чого від неї має очікувати Київ та незаконні збройні формування? 
Експерти нагадують, що рішення про введення місії в Україну має приймати консенсусом Рада Безпеки ООН. Однак оскільки Росія — постійний член Радбезу ООН і має право вето, то постає питання, чи дасть вона дозвіл на введення миротворчої місії на умовах України?
Колишній представник миротворчої місії ООН в Ліберії в 2010 – 2011 роках Юрій Бєлоусов сумнівається, що Росія погодиться, аби місія розташувалась на кордоні з Росією, як цього хоче Київ. Для неї буде неприйнятним варіант, коли українські силовики з часом зачистять окуповані території від представників незаконних збройних формувань.
Як компромісний варіант він пропонує розташувати миротворців по периметру конфліктної території.
“Тоді ми не заходимо, не вичищаємо усі незаконні формування, так само й Росія не заходить. За таких умов на конфліктну територію приходить третя сторона і починає працювати над безпекою”, — пояснює Юрій Бєлоусов, який нині є головою громадської організації “Експертний центр з прав людини”. Він додає, що з такою пропозицією Росії буде складно пояснити, чому вона проти.
“УКРАЇНА — ЯК КОЛОБОК, ЯКИЙ НЕ ЗНАЄ, КУДИ КОТИТИСЬ”
Ідея покликати миротворців — це здача нашим президентом дипломатичних позицій. Таким чином він розписався у своїй слабкості та неможливості як президент забезпечити усі процеси у подоланні збройного конфлікту. У цьому переконаний Олег Мартиненко, екс-командир станції “Новий Град” у складі миротворчої місії Цивільної поліції ООН в Боснії та Герцеговини з 1999 по 2001 роки.

Олег Мартиненко
“У нас є усі ресурси, аби навіть у замороженому стані цей конфлікт повільно просувати до вирішення. Це найлегше сказати: “Знаєте, все! Я стомився, я йду. Давайте покличемо миротворців. Вони усе вирішать”. Миротворці дійсно заморозять конфлікт на довгі роки і місцеве населення від цього тільки виграє. Але Україна як держава не матиме зиску, бо ми отримаємо такий анклав у складі України на довгі роки”, — вважає Олег Мартиненко, який зараз працює керівником аналітичного напрямку Української Гельсінської спілки з прав людини.
Тим часом Юрій Бєлоусов вважає, що кожен день збройного конфлікту віддаляє місцеве населення від України.
“Програми у школі, патріотичне виховання населення, інформаційні кампанії віддаляють громадян від нас. Україна не зацікавлена в тому, щоб цей конфлікт затягувався, якщо ми хочемо повернути і людей, і території”, — каже він.
Він наголошує, що миротворча місія ООН — це інструмент досягнення мети для тієї держави, яка розуміє, що вона хоче. Поки ж українці самі не визначились, що саме має “будуватись” на непідконтрольних територіях.
“Що буде на тій території? Незалежна держава? Зрозуміло, що у нас це викликає питання. Автономія у складі України? Але чи готові ми до цього? Ми самі не можемо знайти відповіді на ці питання. Тому будь-яка місія ООН буде викликати ворожі настрої у частини населення, яке завчасно не розуміє, що ми там хочемо. Коли ти не знаєш, куди ти пливеш, жоден вітер попутним не буде”, — каже Юрій Бєлоусов.
Експерти вважають, що миротворча місія ООН можлива після того, як Україна та Росія погодяться на прийнятні один для одного варіанти врегулювання конфлікту.
ЗАВДАННЯ МІСІЇ
Завдання миротворчих місій ООН — розбудувати мир, спостерігати за виконанням перемир’я, контролювати буферну зону між сторонами конфлікту, підтримувати правопорядок, розбудовувати державний устрій на конфліктній території та надавати гуманітарну допомогу, а також демобілізація і реінтеграція комбатантів.
Місії розвиваються у три етапи — створення безпечних умов (peace making), підтримання тривалий час таких умов (peace keeping) та передача відповідальності у питаннях безпеки приймаючій стороні (peace building).
Перш за все у зону конфлікту входить широкий військових контингент.
“Військовий контингент вводиться за узгодженням двома воюючими сторонами. Тому коли незаконні збройні формування погодяться на припинення вогню, вони відходять від лінії розмежування на 20 км, теж саме робить Україна, тоді в цей коридор заходить місія ООН”, — каже Олег Мартиненко.
Військові-миротворці носять уніформу військ країни, з якої вони прибули. Однак аби їх впізнавали ворогуючі сторони вони носять яскраві блакитні шоломи або ж берети із символікою ООН.
“Місія ООН сповідує той принцип, що блакитний колір та позначення “UN” (ООН — ред.) говорять про те, що цілитись у цю людину неможна. На практиці таке трактування призводило до того, що у французького, здається, контингенту блакитні шоломи були зроблені із звичайного пластика. Оскільки французький уряд вважає, що блакитний колір — показник того, що людина знаходиться у безпеці. Він — миротворець”, — пояснює Олег Мартиненко.
Олег Мартиненко тим не менш не виключає нападів та провокацій проти “блакитних шоломів”. Він нагадує, як у вже мирній Боснії у 1996 році невідомі роззброїли один із військових контингентів ООН.
“Військовий контингент вже впакував своє озброєння, речі, аби вже завтра літаком відправитись у далеку Азію. Але у цю ніч невідомі озброєні формування зайшли у табір, арештували весь персонал, вивезли все озброєння, і досі його так ніхто й не знайшов”, — розповідає Олег Мартиненко.
Він наводить статистику, згідно з якою щорічно у 16 діючих місіях помирають до 115 миротворців. 80 людей — із військового контингенту. Інша кількість припадає на поліцейський та цивільний контингенти. Із 80 “блакитних шоломів” військового контингенту 50% помирає від хвороб, а інші 50% від зловмисних дій ворогуючих сторін.
Миротворці можуть використовувати зброю здебільшого тільки для самозахисту. Якщо місії нададуть “жорсткий мандат”, вони можуть стріляти для власного захисту й захисту цивільного населення.
ЧИ СПІВПРАЦЮВАТИМЕ ООН ІЗ НЕЗАКОННИМИ ЗБРОЙНИМИ ФОРМУВАННЯМИ?
Військовий компонент у гарячій зоні зменшується, коли ситуація стабілізується. Далі свою роботу починає поліцейський контингент та розширюється громадянський компонент.
На конфліктну територію прибуває низка міжнародних консалтингових, політичних організацій та технічна підтримка. Вони допомагають розбудувати політичні та виконавчі органи, відновлюють населені пункти, допомагають створювати робочі місця, аби максимально залучити місцеве населення та радять ворогуючим сторонам, як зробити процес інтеграції м’якішим.
Олег Мартиненко вказує, скільки робочих місць із пристойною заробітною платою створить місія тільки для свого забезпечення.
“Якщо ми кажемо про 40 тисяч миротворців, то щонайменше додатково до 1/5 цієї кількості буде набрано перекладачів з місцевого населення, тобто 8 тисяч людей. Так само потрібен персонал з прибирання території, обслуговування технічного парку, комунікаційних мереж тощо, тобто ще до 2 тисяч осіб”, — розповідає він.

Юрій Бєлоусов

“За бажання у регіоні можна зробити міста-сади”, — коментує Юрій Бєлоусов.

Однак експерти роблять застереження, що за наявності високого рівня корупції міжнародна спільнота не буде вкладати кошти, як це було у Боснії та Герцеговині.
Поліцейський компонент потрібний, аби впровадити правоохоронні функції відповідно до міжнародних стандартів, які держава не може сама забезпечити.
Володимир Жминько, учасник поліцейської місії ЄС в Боснії та Герцеговині у 2003 – 2011 роках, каже, що поліцейський контингент може повністю замінити собою правоохоронні органи, як це було у Косово.
“Там не було взагалі жодних правоохоронних структур. Згодом вони почали підбирати людей, навчати їх, створювати місцеву поліцію та передавати їй свої виконавчі функції”, — пояснює він.
За його словами, в реаліях України нові правоохоронні органи можуть складатись як із “правоохоронців незаконних збройних формувань”, так і з переведених службовців із підконтрольних Києву територій.
Однак як буде насправді — достеменно невідомо. Це питання мають вирішити ворогуючі сторони під час обговорення мандату і повноважень місії до її введення, переконаний Юрій Бєлоусов.
“Чи погодяться збройні формування на те, щоб ООН створювало поліцію з нуля? Гаразд, припустимо, вони склали зброю. Постає питання, з кого саме будуть формуватись місцеві правоохоронці та розбудовуватиметься держава? Питань мільярд. Усі вони будуть вирішуватись задовго до введення контингенту”, — каже Юрій Бєлоусов.
Експерти одностайні — “блакитні шоломи” будуть співпрацювати із де-факто владою. Вони сприйматимуть міліціонерів ОРДЛО як легітимних і таких, які виконують свої обов’язки. Причина криється у розділі “Дії поліції в умовах вторгнення” Європейського кодексу поліцейської етики Ради Європи.
У документі йдеться, що під час агресії іншої країни поліція зобов’язана виконувати свої функції із забезпечення захисту громадян і не має бути стороною конфлікту. Кодекс забороняє окупаційній владі карати міліціонера, який лишився виконувати професійні зобов’язання. Так само заборона карати за роботу під час окупації розповсюджуватиметься на український уряд, як тільки він відновить контроль на сході України.
“Місія буде слідкувати, аби місцеві правоохоронці у відповідності із європейськими стандартами виконували функції із забезпечення охорони життя та здоров’я мирного населення. Якщо вони роблять щось не так, місія ініціює розслідування з боку місцевої влади про притягнення правоохоронців до дисциплінарної та кримінальної відповідальності. Адже дію законів ніхто не скасовував”, — пояснює Олег Мартиненко.
Юрій Бєлоусов згадує свій досвід у миротворчих місіях.
“Коли ми прибували у гарячі точки, де були 2 – 4 сторони, нам було взагалі байдуже, хто з них правий, хто винний, хто перший почав стріляти, де коріння конфлікту. Наше завдання було стабілізувати становище і запустити мирний процес”, — каже експерт і додає, що “блакитні шоломи” змушені будуть співпрацювати з де-факто владою, аби досягти їхніх задач.
Олег Мартиненко резюмує, що від місії виграє місцеве населення. Коли вона увійде у конфліктну територію, вона, за його словами, не буде дослухатись до політиків з обох сторін, а виконуватиме свою роботу відповідно до стандартів ООН та Європейського Союзу.
ЧИ ЗМОЖУТЬ ПЕРЕСЕЛЕНЦІ ПОВЕРТАТИСЬ ДОДОМУ? 
Експерти звертають увагу, що навіть активісти Євромайдану зможуть повернутись на підконтрольну ООН територію. Громадянам повертатимуть ті помешкання, які були відчужені незаконними збройними формуваннями.
“Місія дотримується прав людини, зокрема, й захищатиме право на власність. Приклад Боснії та Герцеговини показує: коли переселенці почали повертатись, то їм через різні механізми поновлювали право на власність за участі міжнародних структур та місцевих правоохоронців”, — розповідає Володимир Жминько.
Він згадує, як у Боснії кандидати на державні посади перевірялись, чи проживали вони у власності переселенців.
“Якщо, наприклад, поліцейський жив у помешканні переселенця, для нього дорога в поліцію була закритою”, — коментує експерт.
ЯКЕ ЗАКОНОДАВСТВО ДІЯТИМЕ ДЛЯ МИРОТВОРЦІВ?
Місія керуватиметься українським законодавством, але паралельно вона спонукатиме де-факто місцеві органи покращувати свої “закони” та “нормативні акти” з тим, щоб вони відповідали міжнародним стандартам.
“Радник, який сидітиме поряд з мером або “очільником” незаконного збройного формування казатиме: “Ось тут у вас низка статей не відповідають європейським стандартам. Потрібно ось таку редакцію сюди впровадити”. У випадку саботування рішень місії розпочинатиметься політичне врегулювання питання через дипломатію”, — пояснює Олег Мартиненко.
Він зауважує, що тимчасова адміністрація ООН, немов шлюз, буде вирівнювати законодавство за міжнародними стандартами як на сході країни, так в самій Україні. Місія лишатиметься у конфліктній території доти, доки обидві сторони не вирівняють своє законодавство.
“Українському керівництву можуть сказати: “Ми будемо тут, поки ви не проявите політичну волю і не змусите уряд зробити так, щоб ті люди, які живуть на підконтрольних ООН територіях, не боялись зняття місії та переходу у мирний стан з усією країною”, — розповідає Олег Мартиненко. Рішення про призупинення або скасування мандату миротворчої місії приймає Радбез ООН.
До миротворця, який вчинив злочин, застосовуватиметься законодавство країни перебування. Його можуть засудити на території України або ж депортувати в рідну країну, аби він відбув покарання.
“За дисциплінарні та адміністративні правопорушення миротворця зазвичай репатріюють додому. Часом це — найгірше покарання для людей, які приїхали до місії, орієнтуючись на досить високу оплату — $80 – 100 на добу”, — пояснює Олег Мартиненко.
У будь-якої місії ООН працює відділ внутрішнього розслідування, який займається будь-якими порушеннями кодексу етики.
ЗА ЩО КРИТИКУВАЛИ МІСІЇ ООН?
“Блакитні шоломи” критикують за повільне відрядження до зони конфлікту. Зазвичай на їхнє відрядження йде не менше півроку.
Миротворців звинувачують у малій ефективності врегулювання конфліктів. Досі триває перша місія, яка стартувала у 1948 році на Близькому Сході.
Критикують також бельгійських миротворців за те, що їм не вдалось попередити геноцид тутсі у Руанді у 1994 році. Бельгія вивела свої війська після вбивства 10-х службовців. У Руанді загинули щонайменше 800 тисяч людей.
Окрім цього, нідерландським миротворцям закидають, що їм не вдалось захистити близько 300 мусульман від боснійських сербів у Сребрениці у 1995 році. Після того, як військові формування боснійських сербів захопили безпечну зону ООН, нідерландський батальйон видав мусульман. Загалом тоді за декілька днів від рук боснійських сербів загинули 8 тисяч 373 мусульманських чоловіків та хлопчиків.

Не треба сподіватись, що військовий контингент місії ООН буде захищати цивільних, наголошує Володимир Жминько. Завдання місії забезпечувати дотримання прав людини не військовими методами.

Володимир Жминько
За його словами, коли місії не вдається виконати свої задачі, вона може звернутись за допомогою до регіональних структур.
 “Вони будуть присутні, не ставатимуть на жодну сторону, документуватимуть порушення та злочини, робитимуть звіти. Вони вводяться у гарячу точку як стабілізуючий фактор”, — коментує він. 
“Приклад Боснії. Коли миротворчі сили ООН не справлялись у 1995 році, вони звернулись до сил НАТО. Альянс увійшов до зони як стабілізуюча сила із важким озброєнням і був там до 2004 року. Це зіграло вирішальну роль у підписанні мирного договору”, — зауважує Володимир Жминько.
“Коли ситуація стабілізувалась, вирішили передати функції із завершення розбудови миру у країні регіональним структурам. Тоді місія ООН завершила своє існування. Подальші 9 років, до 2011 року, функції виконувала поліцейська місія Європейського Союзу”, — додає він.
ХТО РОЗСЛІДУВАТИМЕ МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ?
Питання переслідування винних у міжнародних злочинах залежатиме від того, у чиїй юрисдикції будуть ці злочини.
Володимир Жминько нагадує, що воєнні злочини у Боснії були під юрисдикцією Міжнародного трибуналу з колишньої Югославії. Після того, як до відповідальності притягнули основних воєнних злочинців у боснійській прокуратурі, створили відділ із розслідування воєнних злочинів, куди увійшли міжнародні прокурори.
“Згодом міжнародні прокурори пішли, лишились лише місцеві, які зараз займаються воєнними злочинами. Трибунал передав матеріали, які лишились, аби вони їх дорозслідували”, — розповідає екс-керівник регіонального відділу розслідування порушень прав людини у Боснії та Герцеговоні у 1997 – 1998 роках Володимир Жминько.
Наразі місцева влада розслідує поодинокі міжнародні злочини — зґвалтування, мородерства та інші.
За його словами, притягнення до відповідальності міжнародних злочинців у країні було у пріоритеті для досягнення миру, але його відклали на довгий час.
“І тільки коли ситуація стабілізувалась і був встановлений повний контроль над порядком, тоді почали розслідувати та затримувати підозрюваних”, — коментує він і додає, що міжнародні злочини не мають терміну давності.
Експерти наголошують, що з початку введення місії у гарячу точку, вона обов’язково почне документувати міжнародні злочини за Римським статутом для майбутнього правосуддя.
Володимир Жминько згадує Біляну Плавшич, яка відбула два президентські терміни у Сербії. Попри підтримку західних країн, її все одно засудив Міжнародний трибунал з колишньої Югославії.
“У 2005 році, коли вона не могла переобиратись на третій термін, наступного дня після обрання іншого президента Міжнародний суд з колишньої Югославії оприлюднив обвинувальний висновок про її воєнні злочини. Вона як публічна людина відразу зателефонувала в Гаагу і сказала, що вилітає туди”, — розповідає Володимир Жминько.
Суд звинуватив жінку у співучасті в геноциді, злочинах проти людяності та у порушенні правил ведення війни. Жінка пішла на угоду із слідством і отримала 11 років ув’язнення. Однак Біляна Плавшич відбула дві третини терміну. Шведський суд звільнив її, взявши до уваги її зразкову поведінку.
АМНІСТІЯ БОЙОВИКІВ
Олег Мартиненко вважає, якщо Україна хоче повернути людей, а не лише територію, то їй варто вже зараз щонайменше розробляти різні варіанти амністії.
“Навіть якщо не буде миротворчої місії, ми маємо говорити про індивідуальну амністію. Людина має постати перед судом, де суд винесе вирок про те, що вона винна у злочинах за певний період, стукне молотком і скаже: “В силу закону про амністію або альтернативного закону покарань за злочини воєнного часу Вам призначається умовний термін/або ж Ви — амністовані”, — каже він.
“Якщо ж говоритимемо про люстрацію, то маємо казати, що спеціальної перевірки мають зазнати керівний склад щонайменше судової адміністрації та правоохоронних органів. Ми на це маємо право, бо вони грали керівну роль. А середню та нижню ланку на рівні виконавців можемо залишити без спецперевірки. Якщо ми показуємо їм добру волю, то нам вигідно поступити так, щоб усе населення “Л/ДНР” не взяло валізи і не подалося до Росії. Тоді ми отримаємо землю без населення. Чи нам це потрібно? Адже пустуючих сел у нас й так вистачає”, — додає правозахисник.
ХТО ПЛАТИТЬ ЗА МІСІЮ?
“Блакитні шоломи” фінансуються із бюджету ООН, куди кожна країна-член віддає свій внесок.
Цьогоріч на активні 16 миротворчих операцій у світі загалом планували витратити близько $7,9 мільярдів. Але влітку стало відомо про скорочення видатків майже на $600 тисяч через бажання президента США Дональда Трампа скоротити витрати на ООН.
Рішення про відправку своїх солдат та поліцейських до зони конфлікту приймає кожна із держав окремо.
Микола Мирний, журналіст Центру інформації про права людини http://bit.ly/2zyL6rg

Відкрита заява правозахисних і громадських організацій України з приводу незаконних обшуків в Криму

Листопад 9, 2017

8 листопада 2017 року, з ранку у різних регіонах Криму (Бахчисараї, Старому Криму, Сімферопольському районі) відбулися незаконні обшуки в домах кримськотатарських активістів та учасників громадського руху “Кримська солідарність” – Сєйтумєра Сєйтумєрова, Ельдара Кантємирова, голови регіонального меджлісу Екрєма Абдульватова, Алімдара (Руслана) Бєлялова, Халіда Бєлялова. Крім того, до відділень окупаційної поліції відвезли ще п’ятьох кримських татар, які працевлаштовані в одного з затриманих активістів – Асан Зєкєр’яєв, Алім Зєкєр’яєв, Рєсуль Абдураманов, Мустафа Ісаєв, Амєт Умєров. Де-факто суд визнав Сейтумера Сейтумерова винним за ч. 1 ст. 20.3 КоАП РФ (Пропаганда або публічна демонстрація забороненої символіки) та призначив покарання у вигляді адміністративного штрафу у розмірі 2 тисяч рублів. Цього ж ранку, після обшуку в будинку Абдурахмана Меджитова, його доправили до окупаційного суду, де була винесена постанова щодо притягнення Меджитова до адміністративного покарання у вигляді арешту протягом 15 діб за одиночний пікет 11 жовтня 2017 року.

Незаконні обшуки та затримання, вибіркове застосування норм “екстремістського і антитерористичного” законодавства окупаційною владою Росії у Криму стали інструментом систематичного переслідування активістів та повного придушення громадянського суспільства на півострові.

Останні масові безпідставні обшуки у домах кримськотатарських активістів, зокрема  учасників громадського руху “Кримська солідарність”, вказують на цілеспрямований тиск на активістів з метою припинення їх діяльності щодо висвітлення ситуації та захисту від порушень прав людини в Криму.

 

Враховуючи вищевикладене, звертаємося

 

До урядів країн Європейського Союзу, Швейцарії, США, Канади:

– вимагати від РФ припинити переслідування представників кримськотатарської та української громади, громадських журналістів та громадянського суспільства у Криму;

– посилити санкції проти посадових осіб окупаційної влади Криму та Російської Федерації, які причетні до політично мотивованих переслідувань, до грубого порушення свободи мирних зібрань, свободи слова та свободи об’єднань і асоціацій.

 

До міжнародних організацій:

– сприяти забезпеченню роботи незалежних моніторингових місій з прав людини на окупованому Кримському півострові

– посилити міжнародний вплив на Російську Федерацію з метою притягненя до відповідальності та припинення незаконних дій представників РФ щодо грубих порушень прав людини в окупованому Криму.

 

До влади України:

– відкрити кримінальні провадження та розслідувати факти незаконних затримань та обшуків у активістів, проведення ефективного розслідування по цих злочинах з наступним притягненням до відповідальності осіб, винних у порушенні прав людини та норм міжнародного гуманітарного права у Криму;

– розробити та прийняти відповідні зміни до законодавства України з метою створення координаційного органу, забезпечення захисту та підтримки осіб, що постраждали внаслідок незаконного політично мотивованого переслідування з боку окупаційної влади Криму та РФ.

 

Кримська правозахисна група

Українська Гельсінська спілка з прав людини

Центр інформації про права людини

ГО “КримSOS”

ГО “Правозахисний рух Криму”

Громадський рух “Кримська Солідарність”

Центр громадянських свобод і кампанія LetMyPeopleGo

Відкрилась виставка “Доросле кримське дитинство” Антона Наумлюка в рамках кампанії LetMyPeopleGo

Жовтень 21, 2017

Вчора о 19.00 відбулося урочисте відкриття виставки “Доросле кримське дитинство” виставка Антона Наумлюка організованої Center for Civil Liberties в рамках кампанії Let My People Go Ukraine яку веде Євроймайдан-SOS. З вітальними словами виступили – автор виставки Anton Naumlyuk, лідер кримсько-татарського народу Mustafa Dzhemilev, голова Меджлісу кримськотатарського народу і депутат і народний депутат Рефат Чубаров, перший заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб Yusuf Kurkchi, програмний директор Кримського Дому Alim Aliev, родичі політичних в’язнів Кремля – Ігор Гриб і Оксана Стогний і волонтерка Центру Громадянських Свобод і одна з безпосередніх організаторок Олександра Сурган. На виставці було представлено 16 світлин дітей кримских політв’язнів і їх короткі історії, перекладені 4 мовами. Глядачам було представлено також інсталяцію – 16 кліток, в яких ув’язнено дитячі іграшки, своєрідний іграшковий пікет. Інсталяція покликана привернути увагу до того, що в заручниках режиму залишаються вже понад 100 дітей, які лишились без батьківського піклування.
— Це повинні бачити депутати. Я дуже вражений цими фотографіями. Ми не перебуваємо в цій ситуації, в якій перебувають ці батьки і діти. Розумом ми можемо розуміти, але про те, що вони відчувають, ми може тільки здогадуватися, — висловився Рефат Чубаров.
Виставка триватиме до 1 листопада, влключно, після чого організатори планують продемонструвати її на інших українських і міжнародних арт-майданчиках.

Європарламент ухвалив резолюцію, що засуджує Росію за порушення прав людини у Криму

Жовтень 6, 2017
Депутати Європарламенту проголосували за резолюцію про порушення Росією прав людини в окупованому Криму

Про це повідомляється на сайті Європарламенту.

У прийнятому документі зазначено, що ЄС виступає із засудженням випадків переслідування татар та винесенням їм вироків.

“Ми засуджуємо винесення вироків кримсько-татарського лідеру і заступнику голови Меджлісу Ільмі Умерову, заступнику Меджлісу Ахтему Чийгозу, журналістові Миколі Семені”, – йдеться в документі

Також європарламентарі вимагають скасування обвинувачувальних вироків, негайного і беззастережного звільнення Умерова і Чийгоза та негайного і беззастережного зняття всіх обвинувачень з Семени.

Окремо в Європарламенті наголосили, що заборона російським судом кримськотатарського Меджлісу – це порушення прав людини.

Загалом резолюцією засудили вироки ще 44 українцям, які винесли російські суди та окупаційна влада Криму.

Депутати Європарламенту закликали Європейський суд з прав людини у пріоритетному порядку розглядати всі позови, подані з Криму, бо на їхню думку, російська судова система не може надати і не надає юридичної допомоги у цих справах.

Крім того, у Європарламенті закликали сформувати механізми моніторингу дотримання прав людини в Криму та забезпечити російською стороною доступ міжнародних організацій на півострів.

“Європарламент закликає російську владу як окупаційну владу, що встановила контроль над Кримом, забезпечити безперешкодний доступ представників ООН, ОБСЄ та РЄ з прав людини для розслідування ситуації на півострові”, – йдеться в документі.

Джерело, 05/10/2017

Результаты поиска:

Заява по переслідуванню адвокатів у Криму

Листопад 13, 2018

 

Заява Правозахисного порядку денного з приводу переслідувань адвокатів, які працюють у політично вмотиваних справах в окупованому Криму

 

6 листопада 2018 року прокурор та троє співробітників Центру протидії екстремізму МВС РФ в масках без жодних правових підстав увірвалися до адвокатського офісу в окупованому Криму. Вони шукали відомого кримського адвоката, лауреата міжнародної премії “Frontline Defenders для правозахисників у небезпеці 2017” Еміля Курбедінова, щоб вручити йому попередження про недопущення порушення законодавства у сфері екстремізму та тероризму.

 

Раніше, 27 жовтня 2018 року, аналогічне попередження було вручено адвокатам Едему Семедляєву і Лілі Гемеджі, а також координатору «Кримської солідарності» Діляверу Меметову під час регулярної зустрічі членів родин ув’язнених за політичними мотивами кримських татар. За словами правоохоронців, існують оперативні дані, які свідчать, що адвокати були одними із можливих організаторів одиночних пікетів на підтримку фігурантів справи Хізб ут-Тахрір. Водночас про жодні негласно-розшукові дії проти адвокатів ні вони, ні органи адвокатського самоврядування не були повідомлені.

 

Важливо відзначити, що Еміль Курбедінов та його колеги належать до вузької групи місцевих адвокатів, які системно займаються політично вмотиваними справами. Тому ці дії окупаційної влади є нічим іншим, як тиском на захисників та перешкоджанням їх професійній адвокатській діяльності. Крім того, це прямий сигнал усій адвокатській спільноті на окупованому півострові, щоб ні у кого не виникало бажання захищати тих, хто піддається переслідуванню за політичними мотивами.

 

Ми звертаємо увагу, що статус адвоката визначається міжнародним правом, відповідно, адвокати  не повинні ідентифікуватися з клієнтами та їхніми справами у зв’язку з виконанням професійних обов’язків.

 

Ми наголошуємо на тому, що такого роду політика окупаційної влади грубо порушує гарантії діяльності адвокатів, які закріплені в Основних положеннях про роль адвокатів, ухвалених VIII Конгресом ООН по запобіганню злочинам у серпні 1990 року і серйозно порушує обов’язки держави, що окупувала частину чужої території, забезпечувати можливість виконувати професійні обов’язки адвокатів без перешкоджання,  залякування або невиправданого втручання в адвокатську діяльність.

 

Крім того, стаття 12 Декларації ООН «Про право та обов’язок окремих осіб, груп і органів суспільства заохочувати та захищати загальновизнані права людини й основоположні свободи» зобов’язує держави вживати всі необхідні заходи з метою убезпечення правозахисників від «будь-якого насильства, погроз, відплати, негативної дискримінації де-факто або де-юре, тиску або будь-яких інших свавільних дій», пов’язаних із їх діяльністю з заохочення і захисту прав людини та основоположних свобод.

 

Наголошуємо, що це далеко не перший випадок переслідування Еміля Курбедінова за його професійну адвокатську діяльність. У січні 2017 року він був затриманий представниками Центру з протидії екстремізму під час виїзду для надання правової допомоги родині активіста Салієва, до якого прийшли з обшуком правоохоронці. Тоді йому інкримінували розповсюдження екстремістських матеріалів за ст. 20.3 Кодексу про адміністративні правопорушення РФ за опублікований ще до окупації Криму у 2013 році допис у соціальній мережі. Пізніше окупаційний суд засудив його до 10 діб арешту.

 

Ми закликаємо міжнародні неурядові правозахисні організації Amnesty International, Freedom House, Human Rights Watch, Front Line Defenders, Human Rights House Network та інші публічно заявити про неприпустимість переслідування адвокатів в окупованому Криму.

 

Ми звертаємося до міжнародних міжурядових організацій ООН, Ради Європи, Організації з безпеки Ради Європи, Організації Об’єднаних Націй із проханням  засудити переслідування адвокатів та правозахисників та звернутися до влади РФ із вимогою звільнити зупинити ці переслідування.

 

Підтримуючи Рекомендації ПАРЄ №2085 (2016) та №2121 (2018), ми закликаємо держави-члени Ради Європи пришвидшити роботу з розробки і прийняття Конвенції про професію адвоката та включити до неї основні положення щодо механізму раннього попередження у випадках переслідувань адвокатів.

 

Ми також звертаємося до національних та міжнародних адвокатських  асоціацій, аби вони проявили солідарність та публічно виступили на захист своїх колег, які працюють в окупованому Криму, а також внесли це питання до порядку денного діяльності своїх організацій.

Платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що займаються вирішенням системних проблем законодавства та практики для захисту фундаментальних прав людини. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів”, Євромайдан SOS та інші. Координацію роботи платформи здійснює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

 

Центр громадянських свобод

Кримська правозахисна група

Українська Гельсінська спілка з прав людини

Луганський обласний правозахисний центр “Альтернатива”

Східноукраїнських центр громадських ініціатив

Фонд Відкритий Діалог

Громадська організація “КримSOS”

Центр інформації про права людини

Регіональний центр прав людини

ГО  «Об’єднання родичів політв’язнів Кремля»

Кримськотатарський Ресурсний Центр

 

Правозахисний порядок денний звернувся до Harlem Désir (представника ОБСЄ з питань свободи ЗМІ) по питанню Миколи Семени і отримав відповідь

Жовтень 16, 2018

Правозахисний порядок денний звернувся до Harlem Désir (представника ОБСЄ з питань свободи ЗМІ) по питанню Миколи Семени і отримав відповідь.

 
Микола Семена – український журналіст, якому де-факто влада Криму не дозволила виїхати з Криму для лікування.
Торік Микола Семена був засуджений до двох із половиною років позбавлення волі умовно із випробувальним терміном за “публічні заклики до порушення територіальної цілісності Росії”. Підставою для порушення кримінальної справи стала професійна журналістська діяльність.
 
У своїх публікаціях він заперечував законність окупації Криму Росією та посилався на принципи міжнародного права.
 
 

 

Не варто засуджувати українців, які йдуть на угоду зі слідством в РФ, – Романцова

Червень 19, 2018

Новина на сайті ЗІК

Політичні історії саме українських громадян, які були затримані у Росії, як правило, там використовують дуже активно у медіа. Але за статистикою, 98 відсотків таких осіб катують, застосовуючи електричний струм. Окрім фізичного катування, також застосовують і психологічний тиск. Тому не варто засуджувати людей, які все ж пішли на угоду зі слідством.

Про це в ефірі інформаційно-аналітичного проекту «Перші про головне. Коментарі» на телеканалі ZIK говорила заступник голови правління «Центру громадянських свобод» Олександра Романцова.

«Коли українські громадяни на щось погоджуються чи підписують документи у російських в’язницях, до них не може бути жодних претензій. Бо ми насправді не знаємо, яким чином змусили їх це зробити», – сказала Романцова.

За її словами, такі дії активно використовують у ЗМІ, аби проілюструвати, як російські спецслужби, буцім, врятували своїх громадян від терористів, екстремістів, шпигунів. Далі історію цієї людини максимально замовчують і як тільки суд ухвалює своє рішення, таку особу відправляють у найвіддаленіші колонії Росія. Потім настає інформаційний вакуум.

«Єдині, хто про них говорить – родичі та адвокати, які намагаються якось досягти справедливості. Також вони постійно пишуть запити у консульство України в Росії щодо українців, які зареєстровані у Криму. Але влада РФ не хоче пускати консулів до затриманих. Далі ми бачимо їх тільки під час продовження якогось терміну», – прокоментувала вона.

Також варто зазначити, що дуже часто до таких людей використовують адміністративний тиск у самій в’язниці.

«Люди постійно сидять у карцерах, ШИЗО. Навіть поліпшення їх умов перебування, яке могло би бути при гарній поведінці, нівелюється, тому що адміністрація постійно користується будь-якою можливістю. Таким чином намагаються змусити людей, щоб вони пішли на угоду зі слідством. Бо приклад Карпюка і Клиха показує, що можна сконструювати зі свідчень навіть якусь справу проти Яценюка», – зазначила Романцова.

Вона наголосила, що яскравим прикладом якраз є історія політв’язнів Клиха і Карпюка, яких  шукали півроку. Сім адвокатів намагалися зайти у їх справи.

«Російською методикою якраз є те, коли ув’язнений зможе дати привід для наступної медійної історії  у Росії. Бо ж люди виснажені та хворіють. Те, що це не курорт – сто відсотків. Саме тому їх злить, коли українські громадяни не хочуть підписувати прохання до Путіна щодо помилування. Найцікавіше, що дуже часто звичайні в’язні у Росії, які сидять із нашими громадянами, дуже часто їх підтримують, на відміну від адміністрації в’язниці, яка максимально їх пресує», – додала Романцова.

Київська Кримська солідарність. Ялтинська справа

Квітень 20, 2018

25 квітня, 19:00
Кримський дім
(вул. Омеляновича-Павленка, 9)

Російська влада звинувачує Еміра-Усеїна Куку, Мусліма Алієва, Вадима Сірука, Енвера Бекірова, Арсена Джеппарова та Рефата Алімова в «участі у терористичній організації» та «плануванні захоплення влади у насильницький спосіб».

Так звана “Ялтинська справа” стала візитною карткою боротьби ФСБ з інакодумцями мусульманами в Криму. Називаючи свої репресивні операції “боротьбою з тероризмом”, силовики вриваються до будинків, проводять незаконні обшуки і затримання.

Цей абсурдний судовий процес є черговою ланкою в цілій низці переслідувань кримських татар та спробою придушити найменші прояви інакомислення. Російська окупаційна влада намагається залякати та змусити мовчати усіх, хто наважується критикувати де-факто владу, або якимось чином висловлює свою громадянську позицію.

Під час заходу усі бажаючі зможуть підписати листівки та написати листи солідарності для Еміра-Усеїна Куку, Мусліма Алієва, Енвера Бекірова, Вадима Сірука, Арсена Джеппарова та Рефата Алімова, які Amnesty International переправить адресатам.

Спікери:
►Дружини політв’язнів
►Рефат Чубаров, Голова Меджлісу кримськотатарського народу
►Марія Гур’єва – речниця Amnesty International в Україні
►Сергій Локтєв, адвокат Еміра-Усеїна Куку

Модератор: Алім Алієв, програмний директор Кримського дому.

Подія на FB.

Джерело:crimeanhousekyiv@gmail.com

Миротворчі місії: чого ми чекаємо і що можемо отримати?

Листопад 24, 2017
Експерти дискусійного клубу платформи Правозахисний порядок денний розбиралися, що таке миротворча місія ООН, коли вона може стати реальною та чого від неї має очікувати Київ та незаконні збройні формування? 
Експерти нагадують, що рішення про введення місії в Україну має приймати консенсусом Рада Безпеки ООН. Однак оскільки Росія — постійний член Радбезу ООН і має право вето, то постає питання, чи дасть вона дозвіл на введення миротворчої місії на умовах України?
Колишній представник миротворчої місії ООН в Ліберії в 2010 – 2011 роках Юрій Бєлоусов сумнівається, що Росія погодиться, аби місія розташувалась на кордоні з Росією, як цього хоче Київ. Для неї буде неприйнятним варіант, коли українські силовики з часом зачистять окуповані території від представників незаконних збройних формувань.
Як компромісний варіант він пропонує розташувати миротворців по периметру конфліктної території.
“Тоді ми не заходимо, не вичищаємо усі незаконні формування, так само й Росія не заходить. За таких умов на конфліктну територію приходить третя сторона і починає працювати над безпекою”, — пояснює Юрій Бєлоусов, який нині є головою громадської організації “Експертний центр з прав людини”. Він додає, що з такою пропозицією Росії буде складно пояснити, чому вона проти.
“УКРАЇНА — ЯК КОЛОБОК, ЯКИЙ НЕ ЗНАЄ, КУДИ КОТИТИСЬ”
Ідея покликати миротворців — це здача нашим президентом дипломатичних позицій. Таким чином він розписався у своїй слабкості та неможливості як президент забезпечити усі процеси у подоланні збройного конфлікту. У цьому переконаний Олег Мартиненко, екс-командир станції “Новий Град” у складі миротворчої місії Цивільної поліції ООН в Боснії та Герцеговини з 1999 по 2001 роки.

Олег Мартиненко
“У нас є усі ресурси, аби навіть у замороженому стані цей конфлікт повільно просувати до вирішення. Це найлегше сказати: “Знаєте, все! Я стомився, я йду. Давайте покличемо миротворців. Вони усе вирішать”. Миротворці дійсно заморозять конфлікт на довгі роки і місцеве населення від цього тільки виграє. Але Україна як держава не матиме зиску, бо ми отримаємо такий анклав у складі України на довгі роки”, — вважає Олег Мартиненко, який зараз працює керівником аналітичного напрямку Української Гельсінської спілки з прав людини.
Тим часом Юрій Бєлоусов вважає, що кожен день збройного конфлікту віддаляє місцеве населення від України.
“Програми у школі, патріотичне виховання населення, інформаційні кампанії віддаляють громадян від нас. Україна не зацікавлена в тому, щоб цей конфлікт затягувався, якщо ми хочемо повернути і людей, і території”, — каже він.
Він наголошує, що миротворча місія ООН — це інструмент досягнення мети для тієї держави, яка розуміє, що вона хоче. Поки ж українці самі не визначились, що саме має “будуватись” на непідконтрольних територіях.
“Що буде на тій території? Незалежна держава? Зрозуміло, що у нас це викликає питання. Автономія у складі України? Але чи готові ми до цього? Ми самі не можемо знайти відповіді на ці питання. Тому будь-яка місія ООН буде викликати ворожі настрої у частини населення, яке завчасно не розуміє, що ми там хочемо. Коли ти не знаєш, куди ти пливеш, жоден вітер попутним не буде”, — каже Юрій Бєлоусов.
Експерти вважають, що миротворча місія ООН можлива після того, як Україна та Росія погодяться на прийнятні один для одного варіанти врегулювання конфлікту.
ЗАВДАННЯ МІСІЇ
Завдання миротворчих місій ООН — розбудувати мир, спостерігати за виконанням перемир’я, контролювати буферну зону між сторонами конфлікту, підтримувати правопорядок, розбудовувати державний устрій на конфліктній території та надавати гуманітарну допомогу, а також демобілізація і реінтеграція комбатантів.
Місії розвиваються у три етапи — створення безпечних умов (peace making), підтримання тривалий час таких умов (peace keeping) та передача відповідальності у питаннях безпеки приймаючій стороні (peace building).
Перш за все у зону конфлікту входить широкий військових контингент.
“Військовий контингент вводиться за узгодженням двома воюючими сторонами. Тому коли незаконні збройні формування погодяться на припинення вогню, вони відходять від лінії розмежування на 20 км, теж саме робить Україна, тоді в цей коридор заходить місія ООН”, — каже Олег Мартиненко.
Військові-миротворці носять уніформу військ країни, з якої вони прибули. Однак аби їх впізнавали ворогуючі сторони вони носять яскраві блакитні шоломи або ж берети із символікою ООН.
“Місія ООН сповідує той принцип, що блакитний колір та позначення “UN” (ООН — ред.) говорять про те, що цілитись у цю людину неможна. На практиці таке трактування призводило до того, що у французького, здається, контингенту блакитні шоломи були зроблені із звичайного пластика. Оскільки французький уряд вважає, що блакитний колір — показник того, що людина знаходиться у безпеці. Він — миротворець”, — пояснює Олег Мартиненко.
Олег Мартиненко тим не менш не виключає нападів та провокацій проти “блакитних шоломів”. Він нагадує, як у вже мирній Боснії у 1996 році невідомі роззброїли один із військових контингентів ООН.
“Військовий контингент вже впакував своє озброєння, речі, аби вже завтра літаком відправитись у далеку Азію. Але у цю ніч невідомі озброєні формування зайшли у табір, арештували весь персонал, вивезли все озброєння, і досі його так ніхто й не знайшов”, — розповідає Олег Мартиненко.
Він наводить статистику, згідно з якою щорічно у 16 діючих місіях помирають до 115 миротворців. 80 людей — із військового контингенту. Інша кількість припадає на поліцейський та цивільний контингенти. Із 80 “блакитних шоломів” військового контингенту 50% помирає від хвороб, а інші 50% від зловмисних дій ворогуючих сторін.
Миротворці можуть використовувати зброю здебільшого тільки для самозахисту. Якщо місії нададуть “жорсткий мандат”, вони можуть стріляти для власного захисту й захисту цивільного населення.
ЧИ СПІВПРАЦЮВАТИМЕ ООН ІЗ НЕЗАКОННИМИ ЗБРОЙНИМИ ФОРМУВАННЯМИ?
Військовий компонент у гарячій зоні зменшується, коли ситуація стабілізується. Далі свою роботу починає поліцейський контингент та розширюється громадянський компонент.
На конфліктну територію прибуває низка міжнародних консалтингових, політичних організацій та технічна підтримка. Вони допомагають розбудувати політичні та виконавчі органи, відновлюють населені пункти, допомагають створювати робочі місця, аби максимально залучити місцеве населення та радять ворогуючим сторонам, як зробити процес інтеграції м’якішим.
Олег Мартиненко вказує, скільки робочих місць із пристойною заробітною платою створить місія тільки для свого забезпечення.
“Якщо ми кажемо про 40 тисяч миротворців, то щонайменше додатково до 1/5 цієї кількості буде набрано перекладачів з місцевого населення, тобто 8 тисяч людей. Так само потрібен персонал з прибирання території, обслуговування технічного парку, комунікаційних мереж тощо, тобто ще до 2 тисяч осіб”, — розповідає він.

Юрій Бєлоусов

“За бажання у регіоні можна зробити міста-сади”, — коментує Юрій Бєлоусов.

Однак експерти роблять застереження, що за наявності високого рівня корупції міжнародна спільнота не буде вкладати кошти, як це було у Боснії та Герцеговині.
Поліцейський компонент потрібний, аби впровадити правоохоронні функції відповідно до міжнародних стандартів, які держава не може сама забезпечити.
Володимир Жминько, учасник поліцейської місії ЄС в Боснії та Герцеговині у 2003 – 2011 роках, каже, що поліцейський контингент може повністю замінити собою правоохоронні органи, як це було у Косово.
“Там не було взагалі жодних правоохоронних структур. Згодом вони почали підбирати людей, навчати їх, створювати місцеву поліцію та передавати їй свої виконавчі функції”, — пояснює він.
За його словами, в реаліях України нові правоохоронні органи можуть складатись як із “правоохоронців незаконних збройних формувань”, так і з переведених службовців із підконтрольних Києву територій.
Однак як буде насправді — достеменно невідомо. Це питання мають вирішити ворогуючі сторони під час обговорення мандату і повноважень місії до її введення, переконаний Юрій Бєлоусов.
“Чи погодяться збройні формування на те, щоб ООН створювало поліцію з нуля? Гаразд, припустимо, вони склали зброю. Постає питання, з кого саме будуть формуватись місцеві правоохоронці та розбудовуватиметься держава? Питань мільярд. Усі вони будуть вирішуватись задовго до введення контингенту”, — каже Юрій Бєлоусов.
Експерти одностайні — “блакитні шоломи” будуть співпрацювати із де-факто владою. Вони сприйматимуть міліціонерів ОРДЛО як легітимних і таких, які виконують свої обов’язки. Причина криється у розділі “Дії поліції в умовах вторгнення” Європейського кодексу поліцейської етики Ради Європи.
У документі йдеться, що під час агресії іншої країни поліція зобов’язана виконувати свої функції із забезпечення захисту громадян і не має бути стороною конфлікту. Кодекс забороняє окупаційній владі карати міліціонера, який лишився виконувати професійні зобов’язання. Так само заборона карати за роботу під час окупації розповсюджуватиметься на український уряд, як тільки він відновить контроль на сході України.
“Місія буде слідкувати, аби місцеві правоохоронці у відповідності із європейськими стандартами виконували функції із забезпечення охорони життя та здоров’я мирного населення. Якщо вони роблять щось не так, місія ініціює розслідування з боку місцевої влади про притягнення правоохоронців до дисциплінарної та кримінальної відповідальності. Адже дію законів ніхто не скасовував”, — пояснює Олег Мартиненко.
Юрій Бєлоусов згадує свій досвід у миротворчих місіях.
“Коли ми прибували у гарячі точки, де були 2 – 4 сторони, нам було взагалі байдуже, хто з них правий, хто винний, хто перший почав стріляти, де коріння конфлікту. Наше завдання було стабілізувати становище і запустити мирний процес”, — каже експерт і додає, що “блакитні шоломи” змушені будуть співпрацювати з де-факто владою, аби досягти їхніх задач.
Олег Мартиненко резюмує, що від місії виграє місцеве населення. Коли вона увійде у конфліктну територію, вона, за його словами, не буде дослухатись до політиків з обох сторін, а виконуватиме свою роботу відповідно до стандартів ООН та Європейського Союзу.
ЧИ ЗМОЖУТЬ ПЕРЕСЕЛЕНЦІ ПОВЕРТАТИСЬ ДОДОМУ? 
Експерти звертають увагу, що навіть активісти Євромайдану зможуть повернутись на підконтрольну ООН територію. Громадянам повертатимуть ті помешкання, які були відчужені незаконними збройними формуваннями.
“Місія дотримується прав людини, зокрема, й захищатиме право на власність. Приклад Боснії та Герцеговини показує: коли переселенці почали повертатись, то їм через різні механізми поновлювали право на власність за участі міжнародних структур та місцевих правоохоронців”, — розповідає Володимир Жминько.
Він згадує, як у Боснії кандидати на державні посади перевірялись, чи проживали вони у власності переселенців.
“Якщо, наприклад, поліцейський жив у помешканні переселенця, для нього дорога в поліцію була закритою”, — коментує експерт.
ЯКЕ ЗАКОНОДАВСТВО ДІЯТИМЕ ДЛЯ МИРОТВОРЦІВ?
Місія керуватиметься українським законодавством, але паралельно вона спонукатиме де-факто місцеві органи покращувати свої “закони” та “нормативні акти” з тим, щоб вони відповідали міжнародним стандартам.
“Радник, який сидітиме поряд з мером або “очільником” незаконного збройного формування казатиме: “Ось тут у вас низка статей не відповідають європейським стандартам. Потрібно ось таку редакцію сюди впровадити”. У випадку саботування рішень місії розпочинатиметься політичне врегулювання питання через дипломатію”, — пояснює Олег Мартиненко.
Він зауважує, що тимчасова адміністрація ООН, немов шлюз, буде вирівнювати законодавство за міжнародними стандартами як на сході країни, так в самій Україні. Місія лишатиметься у конфліктній території доти, доки обидві сторони не вирівняють своє законодавство.
“Українському керівництву можуть сказати: “Ми будемо тут, поки ви не проявите політичну волю і не змусите уряд зробити так, щоб ті люди, які живуть на підконтрольних ООН територіях, не боялись зняття місії та переходу у мирний стан з усією країною”, — розповідає Олег Мартиненко. Рішення про призупинення або скасування мандату миротворчої місії приймає Радбез ООН.
До миротворця, який вчинив злочин, застосовуватиметься законодавство країни перебування. Його можуть засудити на території України або ж депортувати в рідну країну, аби він відбув покарання.
“За дисциплінарні та адміністративні правопорушення миротворця зазвичай репатріюють додому. Часом це — найгірше покарання для людей, які приїхали до місії, орієнтуючись на досить високу оплату — $80 – 100 на добу”, — пояснює Олег Мартиненко.
У будь-якої місії ООН працює відділ внутрішнього розслідування, який займається будь-якими порушеннями кодексу етики.
ЗА ЩО КРИТИКУВАЛИ МІСІЇ ООН?
“Блакитні шоломи” критикують за повільне відрядження до зони конфлікту. Зазвичай на їхнє відрядження йде не менше півроку.
Миротворців звинувачують у малій ефективності врегулювання конфліктів. Досі триває перша місія, яка стартувала у 1948 році на Близькому Сході.
Критикують також бельгійських миротворців за те, що їм не вдалось попередити геноцид тутсі у Руанді у 1994 році. Бельгія вивела свої війська після вбивства 10-х службовців. У Руанді загинули щонайменше 800 тисяч людей.
Окрім цього, нідерландським миротворцям закидають, що їм не вдалось захистити близько 300 мусульман від боснійських сербів у Сребрениці у 1995 році. Після того, як військові формування боснійських сербів захопили безпечну зону ООН, нідерландський батальйон видав мусульман. Загалом тоді за декілька днів від рук боснійських сербів загинули 8 тисяч 373 мусульманських чоловіків та хлопчиків.

Не треба сподіватись, що військовий контингент місії ООН буде захищати цивільних, наголошує Володимир Жминько. Завдання місії забезпечувати дотримання прав людини не військовими методами.

Володимир Жминько
За його словами, коли місії не вдається виконати свої задачі, вона може звернутись за допомогою до регіональних структур.
 “Вони будуть присутні, не ставатимуть на жодну сторону, документуватимуть порушення та злочини, робитимуть звіти. Вони вводяться у гарячу точку як стабілізуючий фактор”, — коментує він. 
“Приклад Боснії. Коли миротворчі сили ООН не справлялись у 1995 році, вони звернулись до сил НАТО. Альянс увійшов до зони як стабілізуюча сила із важким озброєнням і був там до 2004 року. Це зіграло вирішальну роль у підписанні мирного договору”, — зауважує Володимир Жминько.
“Коли ситуація стабілізувалась, вирішили передати функції із завершення розбудови миру у країні регіональним структурам. Тоді місія ООН завершила своє існування. Подальші 9 років, до 2011 року, функції виконувала поліцейська місія Європейського Союзу”, — додає він.
ХТО РОЗСЛІДУВАТИМЕ МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ?
Питання переслідування винних у міжнародних злочинах залежатиме від того, у чиїй юрисдикції будуть ці злочини.
Володимир Жминько нагадує, що воєнні злочини у Боснії були під юрисдикцією Міжнародного трибуналу з колишньої Югославії. Після того, як до відповідальності притягнули основних воєнних злочинців у боснійській прокуратурі, створили відділ із розслідування воєнних злочинів, куди увійшли міжнародні прокурори.
“Згодом міжнародні прокурори пішли, лишились лише місцеві, які зараз займаються воєнними злочинами. Трибунал передав матеріали, які лишились, аби вони їх дорозслідували”, — розповідає екс-керівник регіонального відділу розслідування порушень прав людини у Боснії та Герцеговоні у 1997 – 1998 роках Володимир Жминько.
Наразі місцева влада розслідує поодинокі міжнародні злочини — зґвалтування, мородерства та інші.
За його словами, притягнення до відповідальності міжнародних злочинців у країні було у пріоритеті для досягнення миру, але його відклали на довгий час.
“І тільки коли ситуація стабілізувалась і був встановлений повний контроль над порядком, тоді почали розслідувати та затримувати підозрюваних”, — коментує він і додає, що міжнародні злочини не мають терміну давності.
Експерти наголошують, що з початку введення місії у гарячу точку, вона обов’язково почне документувати міжнародні злочини за Римським статутом для майбутнього правосуддя.
Володимир Жминько згадує Біляну Плавшич, яка відбула два президентські терміни у Сербії. Попри підтримку західних країн, її все одно засудив Міжнародний трибунал з колишньої Югославії.
“У 2005 році, коли вона не могла переобиратись на третій термін, наступного дня після обрання іншого президента Міжнародний суд з колишньої Югославії оприлюднив обвинувальний висновок про її воєнні злочини. Вона як публічна людина відразу зателефонувала в Гаагу і сказала, що вилітає туди”, — розповідає Володимир Жминько.
Суд звинуватив жінку у співучасті в геноциді, злочинах проти людяності та у порушенні правил ведення війни. Жінка пішла на угоду із слідством і отримала 11 років ув’язнення. Однак Біляна Плавшич відбула дві третини терміну. Шведський суд звільнив її, взявши до уваги її зразкову поведінку.
АМНІСТІЯ БОЙОВИКІВ
Олег Мартиненко вважає, якщо Україна хоче повернути людей, а не лише територію, то їй варто вже зараз щонайменше розробляти різні варіанти амністії.
“Навіть якщо не буде миротворчої місії, ми маємо говорити про індивідуальну амністію. Людина має постати перед судом, де суд винесе вирок про те, що вона винна у злочинах за певний період, стукне молотком і скаже: “В силу закону про амністію або альтернативного закону покарань за злочини воєнного часу Вам призначається умовний термін/або ж Ви — амністовані”, — каже він.
“Якщо ж говоритимемо про люстрацію, то маємо казати, що спеціальної перевірки мають зазнати керівний склад щонайменше судової адміністрації та правоохоронних органів. Ми на це маємо право, бо вони грали керівну роль. А середню та нижню ланку на рівні виконавців можемо залишити без спецперевірки. Якщо ми показуємо їм добру волю, то нам вигідно поступити так, щоб усе населення “Л/ДНР” не взяло валізи і не подалося до Росії. Тоді ми отримаємо землю без населення. Чи нам це потрібно? Адже пустуючих сел у нас й так вистачає”, — додає правозахисник.
ХТО ПЛАТИТЬ ЗА МІСІЮ?
“Блакитні шоломи” фінансуються із бюджету ООН, куди кожна країна-член віддає свій внесок.
Цьогоріч на активні 16 миротворчих операцій у світі загалом планували витратити близько $7,9 мільярдів. Але влітку стало відомо про скорочення видатків майже на $600 тисяч через бажання президента США Дональда Трампа скоротити витрати на ООН.
Рішення про відправку своїх солдат та поліцейських до зони конфлікту приймає кожна із держав окремо.
Микола Мирний, журналіст Центру інформації про права людини http://bit.ly/2zyL6rg

Відкрита заява правозахисних і громадських організацій України з приводу незаконних обшуків в Криму

Листопад 9, 2017

8 листопада 2017 року, з ранку у різних регіонах Криму (Бахчисараї, Старому Криму, Сімферопольському районі) відбулися незаконні обшуки в домах кримськотатарських активістів та учасників громадського руху “Кримська солідарність” – Сєйтумєра Сєйтумєрова, Ельдара Кантємирова, голови регіонального меджлісу Екрєма Абдульватова, Алімдара (Руслана) Бєлялова, Халіда Бєлялова. Крім того, до відділень окупаційної поліції відвезли ще п’ятьох кримських татар, які працевлаштовані в одного з затриманих активістів – Асан Зєкєр’яєв, Алім Зєкєр’яєв, Рєсуль Абдураманов, Мустафа Ісаєв, Амєт Умєров. Де-факто суд визнав Сейтумера Сейтумерова винним за ч. 1 ст. 20.3 КоАП РФ (Пропаганда або публічна демонстрація забороненої символіки) та призначив покарання у вигляді адміністративного штрафу у розмірі 2 тисяч рублів. Цього ж ранку, після обшуку в будинку Абдурахмана Меджитова, його доправили до окупаційного суду, де була винесена постанова щодо притягнення Меджитова до адміністративного покарання у вигляді арешту протягом 15 діб за одиночний пікет 11 жовтня 2017 року.

Незаконні обшуки та затримання, вибіркове застосування норм “екстремістського і антитерористичного” законодавства окупаційною владою Росії у Криму стали інструментом систематичного переслідування активістів та повного придушення громадянського суспільства на півострові.

Останні масові безпідставні обшуки у домах кримськотатарських активістів, зокрема  учасників громадського руху “Кримська солідарність”, вказують на цілеспрямований тиск на активістів з метою припинення їх діяльності щодо висвітлення ситуації та захисту від порушень прав людини в Криму.

 

Враховуючи вищевикладене, звертаємося

 

До урядів країн Європейського Союзу, Швейцарії, США, Канади:

– вимагати від РФ припинити переслідування представників кримськотатарської та української громади, громадських журналістів та громадянського суспільства у Криму;

– посилити санкції проти посадових осіб окупаційної влади Криму та Російської Федерації, які причетні до політично мотивованих переслідувань, до грубого порушення свободи мирних зібрань, свободи слова та свободи об’єднань і асоціацій.

 

До міжнародних організацій:

– сприяти забезпеченню роботи незалежних моніторингових місій з прав людини на окупованому Кримському півострові

– посилити міжнародний вплив на Російську Федерацію з метою притягненя до відповідальності та припинення незаконних дій представників РФ щодо грубих порушень прав людини в окупованому Криму.

 

До влади України:

– відкрити кримінальні провадження та розслідувати факти незаконних затримань та обшуків у активістів, проведення ефективного розслідування по цих злочинах з наступним притягненням до відповідальності осіб, винних у порушенні прав людини та норм міжнародного гуманітарного права у Криму;

– розробити та прийняти відповідні зміни до законодавства України з метою створення координаційного органу, забезпечення захисту та підтримки осіб, що постраждали внаслідок незаконного політично мотивованого переслідування з боку окупаційної влади Криму та РФ.

 

Кримська правозахисна група

Українська Гельсінська спілка з прав людини

Центр інформації про права людини

ГО “КримSOS”

ГО “Правозахисний рух Криму”

Громадський рух “Кримська Солідарність”

Центр громадянських свобод і кампанія LetMyPeopleGo

Відкрилась виставка “Доросле кримське дитинство” Антона Наумлюка в рамках кампанії LetMyPeopleGo

Жовтень 21, 2017

Вчора о 19.00 відбулося урочисте відкриття виставки “Доросле кримське дитинство” виставка Антона Наумлюка організованої Center for Civil Liberties в рамках кампанії Let My People Go Ukraine яку веде Євроймайдан-SOS. З вітальними словами виступили – автор виставки Anton Naumlyuk, лідер кримсько-татарського народу Mustafa Dzhemilev, голова Меджлісу кримськотатарського народу і депутат і народний депутат Рефат Чубаров, перший заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб Yusuf Kurkchi, програмний директор Кримського Дому Alim Aliev, родичі політичних в’язнів Кремля – Ігор Гриб і Оксана Стогний і волонтерка Центру Громадянських Свобод і одна з безпосередніх організаторок Олександра Сурган. На виставці було представлено 16 світлин дітей кримских політв’язнів і їх короткі історії, перекладені 4 мовами. Глядачам було представлено також інсталяцію – 16 кліток, в яких ув’язнено дитячі іграшки, своєрідний іграшковий пікет. Інсталяція покликана привернути увагу до того, що в заручниках режиму залишаються вже понад 100 дітей, які лишились без батьківського піклування.
— Це повинні бачити депутати. Я дуже вражений цими фотографіями. Ми не перебуваємо в цій ситуації, в якій перебувають ці батьки і діти. Розумом ми можемо розуміти, але про те, що вони відчувають, ми може тільки здогадуватися, — висловився Рефат Чубаров.
Виставка триватиме до 1 листопада, влключно, після чого організатори планують продемонструвати її на інших українських і міжнародних арт-майданчиках.

Європарламент ухвалив резолюцію, що засуджує Росію за порушення прав людини у Криму

Жовтень 6, 2017
Депутати Європарламенту проголосували за резолюцію про порушення Росією прав людини в окупованому Криму

Про це повідомляється на сайті Європарламенту.

У прийнятому документі зазначено, що ЄС виступає із засудженням випадків переслідування татар та винесенням їм вироків.

“Ми засуджуємо винесення вироків кримсько-татарського лідеру і заступнику голови Меджлісу Ільмі Умерову, заступнику Меджлісу Ахтему Чийгозу, журналістові Миколі Семені”, – йдеться в документі

Також європарламентарі вимагають скасування обвинувачувальних вироків, негайного і беззастережного звільнення Умерова і Чийгоза та негайного і беззастережного зняття всіх обвинувачень з Семени.

Окремо в Європарламенті наголосили, що заборона російським судом кримськотатарського Меджлісу – це порушення прав людини.

Загалом резолюцією засудили вироки ще 44 українцям, які винесли російські суди та окупаційна влада Криму.

Депутати Європарламенту закликали Європейський суд з прав людини у пріоритетному порядку розглядати всі позови, подані з Криму, бо на їхню думку, російська судова система не може надати і не надає юридичної допомоги у цих справах.

Крім того, у Європарламенті закликали сформувати механізми моніторингу дотримання прав людини в Криму та забезпечити російською стороною доступ міжнародних організацій на півострів.

“Європарламент закликає російську владу як окупаційну владу, що встановила контроль над Кримом, забезпечити безперешкодний доступ представників ООН, ОБСЄ та РЄ з прав людини для розслідування ситуації на півострові”, – йдеться в документі.

Джерело, 05/10/2017

Результаты поиска:

Заява по переслідуванню адвокатів у Криму

Листопад 13, 2018

 

Заява Правозахисного порядку денного з приводу переслідувань адвокатів, які працюють у політично вмотиваних справах в окупованому Криму

 

6 листопада 2018 року прокурор та троє співробітників Центру протидії екстремізму МВС РФ в масках без жодних правових підстав увірвалися до адвокатського офісу в окупованому Криму. Вони шукали відомого кримського адвоката, лауреата міжнародної премії “Frontline Defenders для правозахисників у небезпеці 2017” Еміля Курбедінова, щоб вручити йому попередження про недопущення порушення законодавства у сфері екстремізму та тероризму.

 

Раніше, 27 жовтня 2018 року, аналогічне попередження було вручено адвокатам Едему Семедляєву і Лілі Гемеджі, а також координатору «Кримської солідарності» Діляверу Меметову під час регулярної зустрічі членів родин ув’язнених за політичними мотивами кримських татар. За словами правоохоронців, існують оперативні дані, які свідчать, що адвокати були одними із можливих організаторів одиночних пікетів на підтримку фігурантів справи Хізб ут-Тахрір. Водночас про жодні негласно-розшукові дії проти адвокатів ні вони, ні органи адвокатського самоврядування не були повідомлені.

 

Важливо відзначити, що Еміль Курбедінов та його колеги належать до вузької групи місцевих адвокатів, які системно займаються політично вмотиваними справами. Тому ці дії окупаційної влади є нічим іншим, як тиском на захисників та перешкоджанням їх професійній адвокатській діяльності. Крім того, це прямий сигнал усій адвокатській спільноті на окупованому півострові, щоб ні у кого не виникало бажання захищати тих, хто піддається переслідуванню за політичними мотивами.

 

Ми звертаємо увагу, що статус адвоката визначається міжнародним правом, відповідно, адвокати  не повинні ідентифікуватися з клієнтами та їхніми справами у зв’язку з виконанням професійних обов’язків.

 

Ми наголошуємо на тому, що такого роду політика окупаційної влади грубо порушує гарантії діяльності адвокатів, які закріплені в Основних положеннях про роль адвокатів, ухвалених VIII Конгресом ООН по запобіганню злочинам у серпні 1990 року і серйозно порушує обов’язки держави, що окупувала частину чужої території, забезпечувати можливість виконувати професійні обов’язки адвокатів без перешкоджання,  залякування або невиправданого втручання в адвокатську діяльність.

 

Крім того, стаття 12 Декларації ООН «Про право та обов’язок окремих осіб, груп і органів суспільства заохочувати та захищати загальновизнані права людини й основоположні свободи» зобов’язує держави вживати всі необхідні заходи з метою убезпечення правозахисників від «будь-якого насильства, погроз, відплати, негативної дискримінації де-факто або де-юре, тиску або будь-яких інших свавільних дій», пов’язаних із їх діяльністю з заохочення і захисту прав людини та основоположних свобод.

 

Наголошуємо, що це далеко не перший випадок переслідування Еміля Курбедінова за його професійну адвокатську діяльність. У січні 2017 року він був затриманий представниками Центру з протидії екстремізму під час виїзду для надання правової допомоги родині активіста Салієва, до якого прийшли з обшуком правоохоронці. Тоді йому інкримінували розповсюдження екстремістських матеріалів за ст. 20.3 Кодексу про адміністративні правопорушення РФ за опублікований ще до окупації Криму у 2013 році допис у соціальній мережі. Пізніше окупаційний суд засудив його до 10 діб арешту.

 

Ми закликаємо міжнародні неурядові правозахисні організації Amnesty International, Freedom House, Human Rights Watch, Front Line Defenders, Human Rights House Network та інші публічно заявити про неприпустимість переслідування адвокатів в окупованому Криму.

 

Ми звертаємося до міжнародних міжурядових організацій ООН, Ради Європи, Організації з безпеки Ради Європи, Організації Об’єднаних Націй із проханням  засудити переслідування адвокатів та правозахисників та звернутися до влади РФ із вимогою звільнити зупинити ці переслідування.

 

Підтримуючи Рекомендації ПАРЄ №2085 (2016) та №2121 (2018), ми закликаємо держави-члени Ради Європи пришвидшити роботу з розробки і прийняття Конвенції про професію адвоката та включити до неї основні положення щодо механізму раннього попередження у випадках переслідувань адвокатів.

 

Ми також звертаємося до національних та міжнародних адвокатських  асоціацій, аби вони проявили солідарність та публічно виступили на захист своїх колег, які працюють в окупованому Криму, а також внесли це питання до порядку денного діяльності своїх організацій.

Платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що займаються вирішенням системних проблем законодавства та практики для захисту фундаментальних прав людини. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів”, Євромайдан SOS та інші. Координацію роботи платформи здійснює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку: human.rights.agenda.ua@gmail.com

 

Центр громадянських свобод

Кримська правозахисна група

Українська Гельсінська спілка з прав людини

Луганський обласний правозахисний центр “Альтернатива”

Східноукраїнських центр громадських ініціатив

Фонд Відкритий Діалог

Громадська організація “КримSOS”

Центр інформації про права людини

Регіональний центр прав людини

ГО  «Об’єднання родичів політв’язнів Кремля»

Кримськотатарський Ресурсний Центр

 

Правозахисний порядок денний звернувся до Harlem Désir (представника ОБСЄ з питань свободи ЗМІ) по питанню Миколи Семени і отримав відповідь

Жовтень 16, 2018

Правозахисний порядок денний звернувся до Harlem Désir (представника ОБСЄ з питань свободи ЗМІ) по питанню Миколи Семени і отримав відповідь.

 
Микола Семена – український журналіст, якому де-факто влада Криму не дозволила виїхати з Криму для лікування.
Торік Микола Семена був засуджений до двох із половиною років позбавлення волі умовно із випробувальним терміном за “публічні заклики до порушення територіальної цілісності Росії”. Підставою для порушення кримінальної справи стала професійна журналістська діяльність.
 
У своїх публікаціях він заперечував законність окупації Криму Росією та посилався на принципи міжнародного права.
 
 

 

Не варто засуджувати українців, які йдуть на угоду зі слідством в РФ, – Романцова

Червень 19, 2018

Новина на сайті ЗІК

Політичні історії саме українських громадян, які були затримані у Росії, як правило, там використовують дуже активно у медіа. Але за статистикою, 98 відсотків таких осіб катують, застосовуючи електричний струм. Окрім фізичного катування, також застосовують і психологічний тиск. Тому не варто засуджувати людей, які все ж пішли на угоду зі слідством.

Про це в ефірі інформаційно-аналітичного проекту «Перші про головне. Коментарі» на телеканалі ZIK говорила заступник голови правління «Центру громадянських свобод» Олександра Романцова.

«Коли українські громадяни на щось погоджуються чи підписують документи у російських в’язницях, до них не може бути жодних претензій. Бо ми насправді не знаємо, яким чином змусили їх це зробити», – сказала Романцова.

За її словами, такі дії активно використовують у ЗМІ, аби проілюструвати, як російські спецслужби, буцім, врятували своїх громадян від терористів, екстремістів, шпигунів. Далі історію цієї людини максимально замовчують і як тільки суд ухвалює своє рішення, таку особу відправляють у найвіддаленіші колонії Росія. Потім настає інформаційний вакуум.

«Єдині, хто про них говорить – родичі та адвокати, які намагаються якось досягти справедливості. Також вони постійно пишуть запити у консульство України в Росії щодо українців, які зареєстровані у Криму. Але влада РФ не хоче пускати консулів до затриманих. Далі ми бачимо їх тільки під час продовження якогось терміну», – прокоментувала вона.

Також варто зазначити, що дуже часто до таких людей використовують адміністративний тиск у самій в’язниці.

«Люди постійно сидять у карцерах, ШИЗО. Навіть поліпшення їх умов перебування, яке могло би бути при гарній поведінці, нівелюється, тому що адміністрація постійно користується будь-якою можливістю. Таким чином намагаються змусити людей, щоб вони пішли на угоду зі слідством. Бо приклад Карпюка і Клиха показує, що можна сконструювати зі свідчень навіть якусь справу проти Яценюка», – зазначила Романцова.

Вона наголосила, що яскравим прикладом якраз є історія політв’язнів Клиха і Карпюка, яких  шукали півроку. Сім адвокатів намагалися зайти у їх справи.

«Російською методикою якраз є те, коли ув’язнений зможе дати привід для наступної медійної історії  у Росії. Бо ж люди виснажені та хворіють. Те, що це не курорт – сто відсотків. Саме тому їх злить, коли українські громадяни не хочуть підписувати прохання до Путіна щодо помилування. Найцікавіше, що дуже часто звичайні в’язні у Росії, які сидять із нашими громадянами, дуже часто їх підтримують, на відміну від адміністрації в’язниці, яка максимально їх пресує», – додала Романцова.

Київська Кримська солідарність. Ялтинська справа

Квітень 20, 2018

25 квітня, 19:00
Кримський дім
(вул. Омеляновича-Павленка, 9)

Російська влада звинувачує Еміра-Усеїна Куку, Мусліма Алієва, Вадима Сірука, Енвера Бекірова, Арсена Джеппарова та Рефата Алімова в «участі у терористичній організації» та «плануванні захоплення влади у насильницький спосіб».

Так звана “Ялтинська справа” стала візитною карткою боротьби ФСБ з інакодумцями мусульманами в Криму. Називаючи свої репресивні операції “боротьбою з тероризмом”, силовики вриваються до будинків, проводять незаконні обшуки і затримання.

Цей абсурдний судовий процес є черговою ланкою в цілій низці переслідувань кримських татар та спробою придушити найменші прояви інакомислення. Російська окупаційна влада намагається залякати та змусити мовчати усіх, хто наважується критикувати де-факто владу, або якимось чином висловлює свою громадянську позицію.

Під час заходу усі бажаючі зможуть підписати листівки та написати листи солідарності для Еміра-Усеїна Куку, Мусліма Алієва, Енвера Бекірова, Вадима Сірука, Арсена Джеппарова та Рефата Алімова, які Amnesty International переправить адресатам.

Спікери:
►Дружини політв’язнів
►Рефат Чубаров, Голова Меджлісу кримськотатарського народу
►Марія Гур’єва – речниця Amnesty International в Україні
►Сергій Локтєв, адвокат Еміра-Усеїна Куку

Модератор: Алім Алієв, програмний директор Кримського дому.

Подія на FB.

Джерело:crimeanhousekyiv@gmail.com

Миротворчі місії: чого ми чекаємо і що можемо отримати?

Листопад 24, 2017
Експерти дискусійного клубу платформи Правозахисний порядок денний розбиралися, що таке миротворча місія ООН, коли вона може стати реальною та чого від неї має очікувати Київ та незаконні збройні формування? 
Експерти нагадують, що рішення про введення місії в Україну має приймати консенсусом Рада Безпеки ООН. Однак оскільки Росія — постійний член Радбезу ООН і має право вето, то постає питання, чи дасть вона дозвіл на введення миротворчої місії на умовах України?
Колишній представник миротворчої місії ООН в Ліберії в 2010 – 2011 роках Юрій Бєлоусов сумнівається, що Росія погодиться, аби місія розташувалась на кордоні з Росією, як цього хоче Київ. Для неї буде неприйнятним варіант, коли українські силовики з часом зачистять окуповані території від представників незаконних збройних формувань.
Як компромісний варіант він пропонує розташувати миротворців по периметру конфліктної території.
“Тоді ми не заходимо, не вичищаємо усі незаконні формування, так само й Росія не заходить. За таких умов на конфліктну територію приходить третя сторона і починає працювати над безпекою”, — пояснює Юрій Бєлоусов, який нині є головою громадської організації “Експертний центр з прав людини”. Він додає, що з такою пропозицією Росії буде складно пояснити, чому вона проти.
“УКРАЇНА — ЯК КОЛОБОК, ЯКИЙ НЕ ЗНАЄ, КУДИ КОТИТИСЬ”
Ідея покликати миротворців — це здача нашим президентом дипломатичних позицій. Таким чином він розписався у своїй слабкості та неможливості як президент забезпечити усі процеси у подоланні збройного конфлікту. У цьому переконаний Олег Мартиненко, екс-командир станції “Новий Град” у складі миротворчої місії Цивільної поліції ООН в Боснії та Герцеговини з 1999 по 2001 роки.

Олег Мартиненко
“У нас є усі ресурси, аби навіть у замороженому стані цей конфлікт повільно просувати до вирішення. Це найлегше сказати: “Знаєте, все! Я стомився, я йду. Давайте покличемо миротворців. Вони усе вирішать”. Миротворці дійсно заморозять конфлікт на довгі роки і місцеве населення від цього тільки виграє. Але Україна як держава не матиме зиску, бо ми отримаємо такий анклав у складі України на довгі роки”, — вважає Олег Мартиненко, який зараз працює керівником аналітичного напрямку Української Гельсінської спілки з прав людини.
Тим часом Юрій Бєлоусов вважає, що кожен день збройного конфлікту віддаляє місцеве населення від України.
“Програми у школі, патріотичне виховання населення, інформаційні кампанії віддаляють громадян від нас. Україна не зацікавлена в тому, щоб цей конфлікт затягувався, якщо ми хочемо повернути і людей, і території”, — каже він.
Він наголошує, що миротворча місія ООН — це інструмент досягнення мети для тієї держави, яка розуміє, що вона хоче. Поки ж українці самі не визначились, що саме має “будуватись” на непідконтрольних територіях.
“Що буде на тій території? Незалежна держава? Зрозуміло, що у нас це викликає питання. Автономія у складі України? Але чи готові ми до цього? Ми самі не можемо знайти відповіді на ці питання. Тому будь-яка місія ООН буде викликати ворожі настрої у частини населення, яке завчасно не розуміє, що ми там хочемо. Коли ти не знаєш, куди ти пливеш, жоден вітер попутним не буде”, — каже Юрій Бєлоусов.
Експерти вважають, що миротворча місія ООН можлива після того, як Україна та Росія погодяться на прийнятні один для одного варіанти врегулювання конфлікту.
ЗАВДАННЯ МІСІЇ
Завдання миротворчих місій ООН — розбудувати мир, спостерігати за виконанням перемир’я, контролювати буферну зону між сторонами конфлікту, підтримувати правопорядок, розбудовувати державний устрій на конфліктній території та надавати гуманітарну допомогу, а також демобілізація і реінтеграція комбатантів.
Місії розвиваються у три етапи — створення безпечних умов (peace making), підтримання тривалий час таких умов (peace keeping) та передача відповідальності у питаннях безпеки приймаючій стороні (peace building).
Перш за все у зону конфлікту входить широкий військових контингент.
“Військовий контингент вводиться за узгодженням двома воюючими сторонами. Тому коли незаконні збройні формування погодяться на припинення вогню, вони відходять від лінії розмежування на 20 км, теж саме робить Україна, тоді в цей коридор заходить місія ООН”, — каже Олег Мартиненко.
Військові-миротворці носять уніформу військ країни, з якої вони прибули. Однак аби їх впізнавали ворогуючі сторони вони носять яскраві блакитні шоломи або ж берети із символікою ООН.
“Місія ООН сповідує той принцип, що блакитний колір та позначення “UN” (ООН — ред.) говорять про те, що цілитись у цю людину неможна. На практиці таке трактування призводило до того, що у французького, здається, контингенту блакитні шоломи були зроблені із звичайного пластика. Оскільки французький уряд вважає, що блакитний колір — показник того, що людина знаходиться у безпеці. Він — миротворець”, — пояснює Олег Мартиненко.
Олег Мартиненко тим не менш не виключає нападів та провокацій проти “блакитних шоломів”. Він нагадує, як у вже мирній Боснії у 1996 році невідомі роззброїли один із військових контингентів ООН.
“Військовий контингент вже впакував своє озброєння, речі, аби вже завтра літаком відправитись у далеку Азію. Але у цю ніч невідомі озброєні формування зайшли у табір, арештували весь персонал, вивезли все озброєння, і досі його так ніхто й не знайшов”, — розповідає Олег Мартиненко.
Він наводить статистику, згідно з якою щорічно у 16 діючих місіях помирають до 115 миротворців. 80 людей — із військового контингенту. Інша кількість припадає на поліцейський та цивільний контингенти. Із 80 “блакитних шоломів” військового контингенту 50% помирає від хвороб, а інші 50% від зловмисних дій ворогуючих сторін.
Миротворці можуть використовувати зброю здебільшого тільки для самозахисту. Якщо місії нададуть “жорсткий мандат”, вони можуть стріляти для власного захисту й захисту цивільного населення.
ЧИ СПІВПРАЦЮВАТИМЕ ООН ІЗ НЕЗАКОННИМИ ЗБРОЙНИМИ ФОРМУВАННЯМИ?
Військовий компонент у гарячій зоні зменшується, коли ситуація стабілізується. Далі свою роботу починає поліцейський контингент та розширюється громадянський компонент.
На конфліктну територію прибуває низка міжнародних консалтингових, політичних організацій та технічна підтримка. Вони допомагають розбудувати політичні та виконавчі органи, відновлюють населені пункти, допомагають створювати робочі місця, аби максимально залучити місцеве населення та радять ворогуючим сторонам, як зробити процес інтеграції м’якішим.
Олег Мартиненко вказує, скільки робочих місць із пристойною заробітною платою створить місія тільки для свого забезпечення.
“Якщо ми кажемо про 40 тисяч миротворців, то щонайменше додатково до 1/5 цієї кількості буде набрано перекладачів з місцевого населення, тобто 8 тисяч людей. Так само потрібен персонал з прибирання території, обслуговування технічного парку, комунікаційних мереж тощо, тобто ще до 2 тисяч осіб”, — розповідає він.

Юрій Бєлоусов

“За бажання у регіоні можна зробити міста-сади”, — коментує Юрій Бєлоусов.

Однак експерти роблять застереження, що за наявності високого рівня корупції міжнародна спільнота не буде вкладати кошти, як це було у Боснії та Герцеговині.
Поліцейський компонент потрібний, аби впровадити правоохоронні функції відповідно до міжнародних стандартів, які держава не може сама забезпечити.
Володимир Жминько, учасник поліцейської місії ЄС в Боснії та Герцеговині у 2003 – 2011 роках, каже, що поліцейський контингент може повністю замінити собою правоохоронні органи, як це було у Косово.
“Там не було взагалі жодних правоохоронних структур. Згодом вони почали підбирати людей, навчати їх, створювати місцеву поліцію та передавати їй свої виконавчі функції”, — пояснює він.
За його словами, в реаліях України нові правоохоронні органи можуть складатись як із “правоохоронців незаконних збройних формувань”, так і з переведених службовців із підконтрольних Києву територій.
Однак як буде насправді — достеменно невідомо. Це питання мають вирішити ворогуючі сторони під час обговорення мандату і повноважень місії до її введення, переконаний Юрій Бєлоусов.
“Чи погодяться збройні формування на те, щоб ООН створювало поліцію з нуля? Гаразд, припустимо, вони склали зброю. Постає питання, з кого саме будуть формуватись місцеві правоохоронці та розбудовуватиметься держава? Питань мільярд. Усі вони будуть вирішуватись задовго до введення контингенту”, — каже Юрій Бєлоусов.
Експерти одностайні — “блакитні шоломи” будуть співпрацювати із де-факто владою. Вони сприйматимуть міліціонерів ОРДЛО як легітимних і таких, які виконують свої обов’язки. Причина криється у розділі “Дії поліції в умовах вторгнення” Європейського кодексу поліцейської етики Ради Європи.
У документі йдеться, що під час агресії іншої країни поліція зобов’язана виконувати свої функції із забезпечення захисту громадян і не має бути стороною конфлікту. Кодекс забороняє окупаційній владі карати міліціонера, який лишився виконувати професійні зобов’язання. Так само заборона карати за роботу під час окупації розповсюджуватиметься на український уряд, як тільки він відновить контроль на сході України.
“Місія буде слідкувати, аби місцеві правоохоронці у відповідності із європейськими стандартами виконували функції із забезпечення охорони життя та здоров’я мирного населення. Якщо вони роблять щось не так, місія ініціює розслідування з боку місцевої влади про притягнення правоохоронців до дисциплінарної та кримінальної відповідальності. Адже дію законів ніхто не скасовував”, — пояснює Олег Мартиненко.
Юрій Бєлоусов згадує свій досвід у миротворчих місіях.
“Коли ми прибували у гарячі точки, де були 2 – 4 сторони, нам було взагалі байдуже, хто з них правий, хто винний, хто перший почав стріляти, де коріння конфлікту. Наше завдання було стабілізувати становище і запустити мирний процес”, — каже експерт і додає, що “блакитні шоломи” змушені будуть співпрацювати з де-факто владою, аби досягти їхніх задач.
Олег Мартиненко резюмує, що від місії виграє місцеве населення. Коли вона увійде у конфліктну територію, вона, за його словами, не буде дослухатись до політиків з обох сторін, а виконуватиме свою роботу відповідно до стандартів ООН та Європейського Союзу.
ЧИ ЗМОЖУТЬ ПЕРЕСЕЛЕНЦІ ПОВЕРТАТИСЬ ДОДОМУ? 
Експерти звертають увагу, що навіть активісти Євромайдану зможуть повернутись на підконтрольну ООН територію. Громадянам повертатимуть ті помешкання, які були відчужені незаконними збройними формуваннями.
“Місія дотримується прав людини, зокрема, й захищатиме право на власність. Приклад Боснії та Герцеговини показує: коли переселенці почали повертатись, то їм через різні механізми поновлювали право на власність за участі міжнародних структур та місцевих правоохоронців”, — розповідає Володимир Жминько.
Він згадує, як у Боснії кандидати на державні посади перевірялись, чи проживали вони у власності переселенців.
“Якщо, наприклад, поліцейський жив у помешканні переселенця, для нього дорога в поліцію була закритою”, — коментує експерт.
ЯКЕ ЗАКОНОДАВСТВО ДІЯТИМЕ ДЛЯ МИРОТВОРЦІВ?
Місія керуватиметься українським законодавством, але паралельно вона спонукатиме де-факто місцеві органи покращувати свої “закони” та “нормативні акти” з тим, щоб вони відповідали міжнародним стандартам.
“Радник, який сидітиме поряд з мером або “очільником” незаконного збройного формування казатиме: “Ось тут у вас низка статей не відповідають європейським стандартам. Потрібно ось таку редакцію сюди впровадити”. У випадку саботування рішень місії розпочинатиметься політичне врегулювання питання через дипломатію”, — пояснює Олег Мартиненко.
Він зауважує, що тимчасова адміністрація ООН, немов шлюз, буде вирівнювати законодавство за міжнародними стандартами як на сході країни, так в самій Україні. Місія лишатиметься у конфліктній території доти, доки обидві сторони не вирівняють своє законодавство.
“Українському керівництву можуть сказати: “Ми будемо тут, поки ви не проявите політичну волю і не змусите уряд зробити так, щоб ті люди, які живуть на підконтрольних ООН територіях, не боялись зняття місії та переходу у мирний стан з усією країною”, — розповідає Олег Мартиненко. Рішення про призупинення або скасування мандату миротворчої місії приймає Радбез ООН.
До миротворця, який вчинив злочин, застосовуватиметься законодавство країни перебування. Його можуть засудити на території України або ж депортувати в рідну країну, аби він відбув покарання.
“За дисциплінарні та адміністративні правопорушення миротворця зазвичай репатріюють додому. Часом це — найгірше покарання для людей, які приїхали до місії, орієнтуючись на досить високу оплату — $80 – 100 на добу”, — пояснює Олег Мартиненко.
У будь-якої місії ООН працює відділ внутрішнього розслідування, який займається будь-якими порушеннями кодексу етики.
ЗА ЩО КРИТИКУВАЛИ МІСІЇ ООН?
“Блакитні шоломи” критикують за повільне відрядження до зони конфлікту. Зазвичай на їхнє відрядження йде не менше півроку.
Миротворців звинувачують у малій ефективності врегулювання конфліктів. Досі триває перша місія, яка стартувала у 1948 році на Близькому Сході.
Критикують також бельгійських миротворців за те, що їм не вдалось попередити геноцид тутсі у Руанді у 1994 році. Бельгія вивела свої війська після вбивства 10-х службовців. У Руанді загинули щонайменше 800 тисяч людей.
Окрім цього, нідерландським миротворцям закидають, що їм не вдалось захистити близько 300 мусульман від боснійських сербів у Сребрениці у 1995 році. Після того, як військові формування боснійських сербів захопили безпечну зону ООН, нідерландський батальйон видав мусульман. Загалом тоді за декілька днів від рук боснійських сербів загинули 8 тисяч 373 мусульманських чоловіків та хлопчиків.

Не треба сподіватись, що військовий контингент місії ООН буде захищати цивільних, наголошує Володимир Жминько. Завдання місії забезпечувати дотримання прав людини не військовими методами.

Володимир Жминько
За його словами, коли місії не вдається виконати свої задачі, вона може звернутись за допомогою до регіональних структур.
 “Вони будуть присутні, не ставатимуть на жодну сторону, документуватимуть порушення та злочини, робитимуть звіти. Вони вводяться у гарячу точку як стабілізуючий фактор”, — коментує він. 
“Приклад Боснії. Коли миротворчі сили ООН не справлялись у 1995 році, вони звернулись до сил НАТО. Альянс увійшов до зони як стабілізуюча сила із важким озброєнням і був там до 2004 року. Це зіграло вирішальну роль у підписанні мирного договору”, — зауважує Володимир Жминько.
“Коли ситуація стабілізувалась, вирішили передати функції із завершення розбудови миру у країні регіональним структурам. Тоді місія ООН завершила своє існування. Подальші 9 років, до 2011 року, функції виконувала поліцейська місія Європейського Союзу”, — додає він.
ХТО РОЗСЛІДУВАТИМЕ МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ?
Питання переслідування винних у міжнародних злочинах залежатиме від того, у чиїй юрисдикції будуть ці злочини.
Володимир Жминько нагадує, що воєнні злочини у Боснії були під юрисдикцією Міжнародного трибуналу з колишньої Югославії. Після того, як до відповідальності притягнули основних воєнних злочинців у боснійській прокуратурі, створили відділ із розслідування воєнних злочинів, куди увійшли міжнародні прокурори.
“Згодом міжнародні прокурори пішли, лишились лише місцеві, які зараз займаються воєнними злочинами. Трибунал передав матеріали, які лишились, аби вони їх дорозслідували”, — розповідає екс-керівник регіонального відділу розслідування порушень прав людини у Боснії та Герцеговоні у 1997 – 1998 роках Володимир Жминько.
Наразі місцева влада розслідує поодинокі міжнародні злочини — зґвалтування, мородерства та інші.
За його словами, притягнення до відповідальності міжнародних злочинців у країні було у пріоритеті для досягнення миру, але його відклали на довгий час.
“І тільки коли ситуація стабілізувалась і був встановлений повний контроль над порядком, тоді почали розслідувати та затримувати підозрюваних”, — коментує він і додає, що міжнародні злочини не мають терміну давності.
Експерти наголошують, що з початку введення місії у гарячу точку, вона обов’язково почне документувати міжнародні злочини за Римським статутом для майбутнього правосуддя.
Володимир Жминько згадує Біляну Плавшич, яка відбула два президентські терміни у Сербії. Попри підтримку західних країн, її все одно засудив Міжнародний трибунал з колишньої Югославії.
“У 2005 році, коли вона не могла переобиратись на третій термін, наступного дня після обрання іншого президента Міжнародний суд з колишньої Югославії оприлюднив обвинувальний висновок про її воєнні злочини. Вона як публічна людина відразу зателефонувала в Гаагу і сказала, що вилітає туди”, — розповідає Володимир Жминько.
Суд звинуватив жінку у співучасті в геноциді, злочинах проти людяності та у порушенні правил ведення війни. Жінка пішла на угоду із слідством і отримала 11 років ув’язнення. Однак Біляна Плавшич відбула дві третини терміну. Шведський суд звільнив її, взявши до уваги її зразкову поведінку.
АМНІСТІЯ БОЙОВИКІВ
Олег Мартиненко вважає, якщо Україна хоче повернути людей, а не лише територію, то їй варто вже зараз щонайменше розробляти різні варіанти амністії.
“Навіть якщо не буде миротворчої місії, ми маємо говорити про індивідуальну амністію. Людина має постати перед судом, де суд винесе вирок про те, що вона винна у злочинах за певний період, стукне молотком і скаже: “В силу закону про амністію або альтернативного закону покарань за злочини воєнного часу Вам призначається умовний термін/або ж Ви — амністовані”, — каже він.
“Якщо ж говоритимемо про люстрацію, то маємо казати, що спеціальної перевірки мають зазнати керівний склад щонайменше судової адміністрації та правоохоронних органів. Ми на це маємо право, бо вони грали керівну роль. А середню та нижню ланку на рівні виконавців можемо залишити без спецперевірки. Якщо ми показуємо їм добру волю, то нам вигідно поступити так, щоб усе населення “Л/ДНР” не взяло валізи і не подалося до Росії. Тоді ми отримаємо землю без населення. Чи нам це потрібно? Адже пустуючих сел у нас й так вистачає”, — додає правозахисник.
ХТО ПЛАТИТЬ ЗА МІСІЮ?
“Блакитні шоломи” фінансуються із бюджету ООН, куди кожна країна-член віддає свій внесок.
Цьогоріч на активні 16 миротворчих операцій у світі загалом планували витратити близько $7,9 мільярдів. Але влітку стало відомо про скорочення видатків майже на $600 тисяч через бажання президента США Дональда Трампа скоротити витрати на ООН.
Рішення про відправку своїх солдат та поліцейських до зони конфлікту приймає кожна із держав окремо.
Микола Мирний, журналіст Центру інформації про права людини http://bit.ly/2zyL6rg

Відкрита заява правозахисних і громадських організацій України з приводу незаконних обшуків в Криму

Листопад 9, 2017

8 листопада 2017 року, з ранку у різних регіонах Криму (Бахчисараї, Старому Криму, Сімферопольському районі) відбулися незаконні обшуки в домах кримськотатарських активістів та учасників громадського руху “Кримська солідарність” – Сєйтумєра Сєйтумєрова, Ельдара Кантємирова, голови регіонального меджлісу Екрєма Абдульватова, Алімдара (Руслана) Бєлялова, Халіда Бєлялова. Крім того, до відділень окупаційної поліції відвезли ще п’ятьох кримських татар, які працевлаштовані в одного з затриманих активістів – Асан Зєкєр’яєв, Алім Зєкєр’яєв, Рєсуль Абдураманов, Мустафа Ісаєв, Амєт Умєров. Де-факто суд визнав Сейтумера Сейтумерова винним за ч. 1 ст. 20.3 КоАП РФ (Пропаганда або публічна демонстрація забороненої символіки) та призначив покарання у вигляді адміністративного штрафу у розмірі 2 тисяч рублів. Цього ж ранку, після обшуку в будинку Абдурахмана Меджитова, його доправили до окупаційного суду, де була винесена постанова щодо притягнення Меджитова до адміністративного покарання у вигляді арешту протягом 15 діб за одиночний пікет 11 жовтня 2017 року.

Незаконні обшуки та затримання, вибіркове застосування норм “екстремістського і антитерористичного” законодавства окупаційною владою Росії у Криму стали інструментом систематичного переслідування активістів та повного придушення громадянського суспільства на півострові.

Останні масові безпідставні обшуки у домах кримськотатарських активістів, зокрема  учасників громадського руху “Кримська солідарність”, вказують на цілеспрямований тиск на активістів з метою припинення їх діяльності щодо висвітлення ситуації та захисту від порушень прав людини в Криму.

 

Враховуючи вищевикладене, звертаємося

 

До урядів країн Європейського Союзу, Швейцарії, США, Канади:

– вимагати від РФ припинити переслідування представників кримськотатарської та української громади, громадських журналістів та громадянського суспільства у Криму;

– посилити санкції проти посадових осіб окупаційної влади Криму та Російської Федерації, які причетні до політично мотивованих переслідувань, до грубого порушення свободи мирних зібрань, свободи слова та свободи об’єднань і асоціацій.

 

До міжнародних організацій:

– сприяти забезпеченню роботи незалежних моніторингових місій з прав людини на окупованому Кримському півострові

– посилити міжнародний вплив на Російську Федерацію з метою притягненя до відповідальності та припинення незаконних дій представників РФ щодо грубих порушень прав людини в окупованому Криму.

 

До влади України:

– відкрити кримінальні провадження та розслідувати факти незаконних затримань та обшуків у активістів, проведення ефективного розслідування по цих злочинах з наступним притягненням до відповідальності осіб, винних у порушенні прав людини та норм міжнародного гуманітарного права у Криму;

– розробити та прийняти відповідні зміни до законодавства України з метою створення координаційного органу, забезпечення захисту та підтримки осіб, що постраждали внаслідок незаконного політично мотивованого переслідування з боку окупаційної влади Криму та РФ.

 

Кримська правозахисна група

Українська Гельсінська спілка з прав людини

Центр інформації про права людини

ГО “КримSOS”

ГО “Правозахисний рух Криму”

Громадський рух “Кримська Солідарність”

Центр громадянських свобод і кампанія LetMyPeopleGo

Відкрилась виставка “Доросле кримське дитинство” Антона Наумлюка в рамках кампанії LetMyPeopleGo

Жовтень 21, 2017

Вчора о 19.00 відбулося урочисте відкриття виставки “Доросле кримське дитинство” виставка Антона Наумлюка організованої Center for Civil Liberties в рамках кампанії Let My People Go Ukraine яку веде Євроймайдан-SOS. З вітальними словами виступили – автор виставки Anton Naumlyuk, лідер кримсько-татарського народу Mustafa Dzhemilev, голова Меджлісу кримськотатарського народу і депутат і народний депутат Рефат Чубаров, перший заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб Yusuf Kurkchi, програмний директор Кримського Дому Alim Aliev, родичі політичних в’язнів Кремля – Ігор Гриб і Оксана Стогний і волонтерка Центру Громадянських Свобод і одна з безпосередніх організаторок Олександра Сурган. На виставці було представлено 16 світлин дітей кримских політв’язнів і їх короткі історії, перекладені 4 мовами. Глядачам було представлено також інсталяцію – 16 кліток, в яких ув’язнено дитячі іграшки, своєрідний іграшковий пікет. Інсталяція покликана привернути увагу до того, що в заручниках режиму залишаються вже понад 100 дітей, які лишились без батьківського піклування.
— Це повинні бачити депутати. Я дуже вражений цими фотографіями. Ми не перебуваємо в цій ситуації, в якій перебувають ці батьки і діти. Розумом ми можемо розуміти, але про те, що вони відчувають, ми може тільки здогадуватися, — висловився Рефат Чубаров.
Виставка триватиме до 1 листопада, влключно, після чого організатори планують продемонструвати її на інших українських і міжнародних арт-майданчиках.

Європарламент ухвалив резолюцію, що засуджує Росію за порушення прав людини у Криму

Жовтень 6, 2017
Депутати Європарламенту проголосували за резолюцію про порушення Росією прав людини в окупованому Криму

Про це повідомляється на сайті Європарламенту.

У прийнятому документі зазначено, що ЄС виступає із засудженням випадків переслідування татар та винесенням їм вироків.

“Ми засуджуємо винесення вироків кримсько-татарського лідеру і заступнику голови Меджлісу Ільмі Умерову, заступнику Меджлісу Ахтему Чийгозу, журналістові Миколі Семені”, – йдеться в документі

Також європарламентарі вимагають скасування обвинувачувальних вироків, негайного і беззастережного звільнення Умерова і Чийгоза та негайного і беззастережного зняття всіх обвинувачень з Семени.

Окремо в Європарламенті наголосили, що заборона російським судом кримськотатарського Меджлісу – це порушення прав людини.

Загалом резолюцією засудили вироки ще 44 українцям, які винесли російські суди та окупаційна влада Криму.

Депутати Європарламенту закликали Європейський суд з прав людини у пріоритетному порядку розглядати всі позови, подані з Криму, бо на їхню думку, російська судова система не може надати і не надає юридичної допомоги у цих справах.

Крім того, у Європарламенті закликали сформувати механізми моніторингу дотримання прав людини в Криму та забезпечити російською стороною доступ міжнародних організацій на півострів.

“Європарламент закликає російську владу як окупаційну владу, що встановила контроль над Кримом, забезпечити безперешкодний доступ представників ООН, ОБСЄ та РЄ з прав людини для розслідування ситуації на півострові”, – йдеться в документі.

Джерело, 05/10/2017

Результаты поиска:

Заява по переслідуванню адвокатів у Криму

Листопад 13, 2018

 

Заява Правозахисного порядку денного з приводу переслідувань адвокатів, які працюють у політично вмотиваних справах в окупованому Криму

 

6 листопада 2018 року прокурор та троє співробітників Центру протидії екстремізму МВС РФ в масках без жодних правових підстав увірвалися до адвокатського офісу в окупованому Криму. Вони шукали відомого кримського адвоката, лауреата міжнародної премії “Frontline Defenders для правозахисників у небезпеці 2017” Еміля Курбедінова, щоб вручити йому попередження про недопущення порушення законодавства у сфері екстремізму та тероризму.

 

Раніше, 27 жовтня 2018 року, аналогічне попередження було вручено адвокатам Едему Семедляєву і Лілі Гемеджі, а також координатору «Кримської солідарності» Діляверу Меметову під час регулярної зустрічі членів родин ув’язнених за політичними мотивами кримських татар. За словами правоохоронців, існують оперативні дані, які свідчать, що адвокати були одними із можливих організаторів одиночних пікетів на підтримку фігурантів справи Хізб ут-Тахрір. Водночас про жодні негласно-розшукові дії проти адвокатів ні вони, ні органи адвокатського самоврядування не були повідомлені.

 

Важливо відзначити, що Еміль Курбедінов та його колеги належать до вузької групи місцевих адвокатів, які системно займаються політично вмотиваними справами. Тому ці дії окупаційної влади є нічим іншим, як тиском на захисників та перешкоджанням їх професійній адвокатській діяльності. Крім того, це прямий сигнал усій адвокатській спільноті на окупованому півострові, щоб ні у кого не виникало бажання захищати тих, хто піддається переслідуванню за політичними мотивами.

 

Ми звертаємо увагу, що статус адвоката визначається міжнародним правом, відповідно, адвокати  не повинні ідентифікуватися з клієнтами та їхніми справами у зв’язку з виконанням професійних обов’язків.

 

Ми наголошуємо на тому, що такого роду політика окупаційної влади грубо порушує гарантії діяльності адвокатів, які закріплені в Основних положеннях про роль адвокатів, ухвалених VIII Конгресом ООН по запобіганню злочинам у серпні 1990 року і серйозно порушує обов’язки держави, що окупувала частину чужої території, забезпечувати можливість виконувати професійні обов’язки адвокатів без перешкоджання,  залякування або невиправданого втручання в адвокатську діяльність.

 

Крім того, стаття 12 Декларації ООН «Про право та обов’язок окремих осіб, груп і органів суспільства заохочувати та захищати загальновизнані права людини й основоположні свободи» зобов’язує держави вживати всі необхідні заходи з метою убезпечення правозахисників від «будь-якого насильства, погроз, відплати, негативної дискримінації де-факто або де-юре, тиску або будь-яких інших свавільних дій», пов’язаних із їх діяльністю з заохочення і захисту прав людини та основоположних свобод.

 

Наголошуємо, що це далеко не перший випадок переслідування Еміля Курбедінова за його професійну адвокатську діяльність. У січні 2017 року він був затриманий представниками Центр