02.06.2017

Відкрита Заява щодо посади Директора Координаційного центру з надання правової допомоги

Відкрита Заява Відкритої громадської платформи розвитку української системи безоплатної правової допомоги,
а також, спостерігачів від громадськості за конкурсним відбором на посаду Директора Координаційного центру з надання правової допомоги

Цією Заявою ще раз наголошуємо на тому, наскільки важливо, аби система безоплатної правової допомоги не позбулася свого сенсу, правозахисної місії, конституційного наповнення, ціннісних орієнтирів та людиноцентричності.

Правова допомога – соціальна відповідальність держави, а отже, кожного та кожної з платників податків.

В 2016 році Рада Європи здійснила оцінку системи безоплатної правової допомоги в Україні у світлі стандартів та передового досвіду Ради Європи, зокрема, було зазначено, що Координаційний центр з надання правової допомоги та його директор мають прийнятний рівень незалежності та відповідальності щодо використання своїх ресурсів та штату по відношенню до виконавчої влади й парламенту.

Втім, рекомендовано, щоб директора Координаційного центру призначали шляхом індивідуально-професійного оцінювання в порядку незалежного відбору для публічних посад, та щоб строк, на який призначають директора, підстави та порядок його/її звільнення було закріплено в Законі «Про безоплатну правову допомогу».

Проведення Конкурсу на посаду Директора Координаційного центра з надання правової допомоги відбулося, на наш погляд, із значними процедурними та змістовними хибами та порушеннями, а це ставить під сумнів бажання керівництва Міністерства виходити з принципу забезпечення незалежності системи, прав людини, інтересів та свобод.

Нагадуємо, що Міністр юстиції погодився провести Конкурс під тиском понад двадцяти авторитетних громадських правозахисних організацій, лідерів та лідерок громадянського суспільства, що виступили зі спільною заявою.

На жаль, ми не можемо вважати Конкурс таким, що відбувся, через констатацію ознак адміністративного впливу Міністерства як на процедури, відповідно до яких проводився Конкурс, так і на перебіг проведення, оцінку результатів.

Зокрема, наголошуємо щодо наступного:

1. В проведеній Мін’юстом співбесіді було порушено базові принципи проведення процедур відбору: не забезпечено рівні умови для кандидатів, превалював суб’єктивізм та викривлення оцінювання через відсутність чітких критеріїв оцінювання та визначених компетенцій.
2. Склад комісії створював не рівні умови для кандидатів: підлеглі (навіть непрямо) працівники Міністерства юстиції не могли об’єктивно оцінювати заступника міністра юстиції.
3. Система оцінювання – по балу від кожного члена – в таких умовах також ставила одного з кандидатів у нерівні умови. Цьому сприяв незбалансований склад комісії: 5 представників від МЮ і 3 від громадськості, а також вирішальний голос голови комісії (першого заступника Міністра юстиції).
4. Відсутність критеріїв (чітких компетенцій) та непідготовленість комісії дозволяла впливати суб’єктивним факторам на вибір рекомендованих кандидатів.
5. Відсутність критеріїв категорично не знімає з комісії відповідальність за вибір, оскільки вони повинні були би обґрунтувати, чому саме рекомендуються ті, чи інші кандидати.
6. Радикальні розбіжності визначення переможця з боку – працівників центрального апарату Міністерства юстиції та представниками громадськості.

Відтак всі перелічені хиби, а також надані преференції, працювали на користь кандидата, що на час проведення конкурсу займав посаду заступника Міністра України, і це не є припустимим виходячи з принципів рівності та неупередженості.

Крім того, очевидною, на наш погляд, є наявність конфлікту інтересів.

Вимушені констатувати, що результат є наслідком не спільної роботи, а чисельної переваги представників Міністерства у складі Комісії.

Це не відповідає завданням конкурсу і переводить оцінку із змістовної до бюрократично-арифметичної.

З огляду на вищенаведене, на нашу думку, результати роботи Комісії не можна вважати об’єктивними і такими, що забезпечують відбір оптимальних кандидатів на посади, які би продовжили успішну діяльність системи.

Ми вважаємо, що проведений таким чином конкурс не лише загрожує репутації Міністерства юстиції, чий крок назустріч вимогам громадськості нами вітався та формував сподівання на проведення чесного конкурсу, але й ставить під сумнів усю подальшу діяльність в рамках такої важливої для держави реформи у сфері правосуддя, як сприяння розвитку системи безоплатної правової допомоги.

Відповідно, ми очікуємо отримати від Міністерства юстиції пояснення щодо такого проведення конкурсу.

Цією заявою ставимо питання щодо політичної відповідальності персонально Міністра юстиції України – Павла Петренка, а також, Першої заступниці міністра – Голови Комісії Наталії Севостьянової.

Вимагаємо, анулювання результатів роботи Комісії та створення іншої Комісії за участі різних зацікавлених сторін, в тому числі громадських організації, які мають досвід співпраці з системою, та міжнародних партнерів, для аналізу роботи комісії та винесення об’єктивного рішення на підставі проведення 4-х співбесід.

Крім того, проведення Конкурсу на позір в такий спосіб ставить питання щодо посилення незалежності системи безоплатної правової допомоги, відтак перетворення системи на окрему інституцію, котру слід вивести з під адміністративного контролю Міністерства юстиції.

Запрошуємо до підписання всіх правонебайдужих.
Svitlana Matvienko Olexandra Matviychuk Taras Shevchenko Tasheva Ravil Qızı Tamila Альона Матвийчук Yevgen Poltenko Аркадій БущенкоOleksandra Dvoretska Vitaliy Shabunin Volodymyr Yavorskyy Olexandre Pavlichenko Yuriy Byelousov Tetiana Pechonchyk Zoryan Kis Tymur Levchuk Oksana Pokalchuk Irene Fedorovych Ігор Коліушко Evgen Zaharov Евгения Закревская Inna Borzylo Oleh Rybachuk Andriy Stelmashchuk Anastasiya Leukhina Svitlana Zalishchuk Oksana SyroyidIryna Podolyak Lena Sotnyk

Yegor Zheltukhin Oleksa Shalayskiy Olga Len

Лариса Денисенко, голова Відкритої громадської платформи розвитку української системи безоплатної правової допомоги
Микола Сіома, спостерігач, директор Української Фундації Правової Допомоги
Марина Старовойтова, спостерігачка, адвокатка, членкиня ГО “Всеукраїнське об’єднання адвокатів БПД

Аркадій Бущенко, виконавчий директор УГСПЛ
Світлана Матвієнко, Голова Ради Лабораторії законодавчих ініціатив, Українська школа політичних студій/Ukrainian school of political studies
Олена Матвійчук, голова Правління Мережа правового розвитку
Олександра Дворецька, Голова правління Благодійного фонду “Восток-SOS”
Валько Вадим, директор Громадської організації “Донбас СОС”
Таміла Ташева, Крим-SOS
Олександр Павліченко, заступник директора Харківської правозахисної групи
Тетяна Печончик, Голова правління Центру інформації про права людини
Олександра Матвійчук, голова правління Центру Громадянських Свобод
Ірена Федорович, ГО Центр «Соціальна дія»
Інна Борзило, виконавча директорка ГО Центр UA
Сергій Буров, голова правління Освітнього дому прав людини
Анна Ленчовська Київський освітній центр “Простір толерантності ”
Денис Кобзин, Андрій Черноусов, Харьківський інститут соціальных досліджень
Тимур Левчук, голова ВБО «Точка опори»
Максим Єлігулашвілі, УГСПЛ, Розуміємо права людини
Оксана Покальчук,Amnesty International Ukraine
Микола Хавронюк, Центр політико-правових реформ
Роман Куйбіда, Центр політико-правових реформ
Денис Бугай, Президент Асоціації Правників України
Христина Кіт, ГО Центр Жіночі перспективи
Андрій Гнида, член БО “Твоє право”
Ігор Орел, ГО “Вибір”

1. Кульчицька Адріана, адвокатка
2. Володимир Сущенко, професор НАУКМА
3. Щербатюк Максим, правозахисник
4. Леся Ганжа, журналістка
5. Ірина Соловій, громадська діячка
6. Андрій Бондар, письменник
7. Альона Парфенова, ГО Батьки SOS
8. Сергій Лещенко, народний депутат
9. Назар Мартинюк, адвокат
10. Валерія Коломієць, адвокатка
11. Артем Донець, адвокат
12. Валерій Димов, політолог
13. А.Сітніков,адвокат
14. Ольга Жмурко, громадська діячка

Назад
Попередня Наступна
buttons