Навіщо Україні сильний та незалежний інститут Омбудсмана?

За останні чотири роки Україна зробила великий крок уперед на шляху до демократичного врядування та верховенства права.

Однак деякі важливі справи залишаються незавершеними, а прогрес не слід сприймати як належне.

Захист незалежності та цілісності інституту Уповноваженого є одним з ключових завдань для країни в цьому контексті.

У 2015 році президент ініціював першу в історії України Національну Стратегію у сфері прав людини та План дій. Наразі рівень виконання амбітних завдань набагато нижче, ніж очікувалося.

Конфлікт на сході, збільшення нерівності, постійно зростаючий рівень бідності та утисків, неспроможність багатьох державних установ надавати відповідні послуги або здійснювати правосуддя – усе це вимагає постійної уваги.

Потрібна незалежна інституція з прав людини, яка б ставала на сторону слабших та гарантувала, що нікого не залишено поза увагою. Ось чому вкрай важливо, щоб незалежність Омбудсмана (офіційна назва – Уповноважений Верховної Ради з прав людини) було збережено, і вона не потрапила під колеса політичних торгів.

Міжнародним друзям та партнерам України варто звернути увагу: повне дотримання прав людини так само важливе, як і свобода від корупції, та є одним з основних засад розбудови верховенства права в Україні.

Пізніше цього року світ відзначатиме 70-річний ювілей ухвалення Загальної декларації прав людини. Але в України є ще один привід для святкування – 20 років тому засновано національний інститут з прав людини для впровадження цінностей прав людини та верховенства права.

Створення національних інституцій з прав людини (НІПЛ) є здобутком 1990-х, коли на міжнародному рівні відбулася консолідація норм міжнародного права в сфері прав людини. У 1993 році Генеральна Асамблея ООН ухвалила так звані “Паризькі принципи” для захисту незалежності цих інституцій.

Йдеться про гарантовану конституцією незалежність, автономність від уряду, широкий мандат у сфері прав людини, наявність відповідних повноважень для розслідування та забезпечення ресурсами для ефективного виконання функцій.

Наявність НІПЛ, які відповідають вимогам “Паризьких принципів”, є настільки важливим для світової системи прав людини, що відповідну мету було включено до світового Порядку денного до 2030 року.

Лише біля 37 відсотків усіх країн можуть похизуватися наявністю національних інституцій, які відповідають цим принципам. І при цьому Україна – одна з цих держав.

Дійсно, Український Уповноважений має широкий мандат у сфері захисту прав людини, і незалежність інституції захищається Конституцією.

Так, інституція може отримувати скарги від будь-кого, звітувати перед парламентом та звертатися до Конституційного суду; має широкі повноваження щодо отримання інформації та право вносити подання всім державним органам. А також – відіграє важливу роль у сфері захисту свободи інформації, запобігання тортурам та боротьби з дискримінацією.

Доказом успішної роботи є досить високий рівень довіри населення до Уповноваженого з прав людини. Згідно з нещодавнім опитування, це найбільш ефективна інституція серед усіх державних органів.

А найкращою ілюстрацією довіри до Уповноваженого є звернення 158,000 людей у 2017 році, що є рекордною кількістю звернень і майже у 5 разів перевищує їх кількість три роки тому.

Це також результат розгалуженої присутності в усіх регіонах України. Адже мережа регіональних офісів Уповноваженого, які часто співпрацюють з неурядовими правозахисними організаціями, робить інституцію більш доступною для звернень громадян за правовою допомогою, зі скаргою або іншими питаннями.

Велика кількість скарг, отриманих Омбудсманом, пов’язана з соціальними або економічними правами, дискримінацією, доступом до інформації, неправомірністю дій влади.

Для їх вирішення Омбудсман, звісно, спирається на заходи, вжиті іншими гілками влади, а також місцевою владою, у сфері удосконалення надання послуг та забезпечення справедливого ставлення та ефективного доступу до правосуддя для всіх.

Проте сама роль Уповноваженого як спостерігача та сили, що здатна прискорити відновлення прав людини, є вкрай важливою.

Український Омбудсман не лише працює у відповідності до “Паризьких принципів”, але й відіграє одну з провідних ролей щодо захисту прав людини на регіональному і навіть міжнародному рівні.

У 2015 році Київська декларація “Роль національних інституцій з прав людини в конфліктних і пост-конфліктних ситуаціях” стала основою для нового механізму співпраці між Європейськими НІПЛ за підтримки Європейського Союзу.

Впроваджуючи принципи, викладені в Декларації, Уповноважена допомогла переправити 186 затриманих на підконтрольну Уряду територію, відвідувала ув’язнених у тюрмах у Криму та постійно виступає за права внутрішньо переміщених осіб (ВПО).

Говорячи про успіхи, Рада ООН з прав людини наголосила на тому, що Україні вдалося збудувати незалежну державну інституцію, яка захищає та просуває права людини, високо цінується людьми та допомагає Україні дотримуватися національних стандартів та міжнародних зобов’язань.

У 2017 році під час Універсального періодичного огляду міжнародна спільнота відзначила Українську національну інституцію з прав людини та підкреслила її важливість, як одного з ефективних механізмів захисту прав людини.

Дискусії щодо виборів нового Уповноваженого тягнуться вже майже рік.

Скільки б не звертали уваги на це питання, але неможливо недооцінювати важливість для України збереження повністю підзвітної, політично незаангажованої, сильної та спроможної національної інституції з прав людини.

Ще в липні 2017 року правозахисники та міжнародні організації робили заяви про необхідність відкритого і консультативного процесу та таємного голосування, як передбачено Конституцією.

Досягнення повної незалежності інституції у відповідності до “Паризьких принципів” вимагає публічності оголошення вакансії, чітких та єдиних критерії оцінки кандидатів, а також проведення широких консультацій.

Політично забарвлене призначення підірве довіру до будь-якого новопризначеного Омбудсмана, незалежно від особистості або кваліфікації.

Політизація офісу Уповноваженого, скоріше за все, негативно позначиться на ефективності інституції, на сприйняття її як політично нейтрального захисника прав людини та може призвести до втрати статусу “А”.

Зараз, коли стільки уваги приділяється створенню підзвітних антикорупційних структур в Україні, рівною мірою важливо не забувати, що Україна вже має успішну та незалежну інституцію з прав людини – це те досягнення, яке не можна ставити під загрозу.

Маркус Брандрадник з демократичного врядуванняПРООН Україна

Світлана Колишко, координаторка проекту та керівниця групи з прав людини, ПРООН Україна

Програма Розвитку ООН надає підтримку офісу Омбудсмана в Україні з 2012 року за фінансової допомоги уряду Данії. По всьому світу підтримка Національних інститутів з прав людини є одним з пріоритетів для ПРООН у рамках програм з демократичного врядування.

Джерело, 19/02/2018

Поділитися