ccl.org.ua@gmail.com Київ, вул. Басейна 9Г, офiс 25, 28 Пошук

Микола Гнатовський

Результаты поиска:

Чи дійсно прийняття Римського статуту відіб’ється на українських військових не кращим чином?

Липень 1, 2016

Відтермінування ратифікації Римського статуту на три роки в Адміністрації президента пояснюють тим, що визнання юрисдикції Міжнародного кримінального суду нібито буде нести певні ризики для українських військових. Чи справді це так? Хто може опинитися на лаві підсудних в Гаазі? Ситуацію коментує юрист-міжнародник Микола Гнатовский.

Лариса Денисенко: Як ви вважаєте, чому були озвучені побоювання про те, що прийняття Римського статуту – ризик для українських військових? Чого і кому слід побоюватися насправді?

Микола Гнатовский: Такі заяви дійсно були, вони залишаються офіційною позицією. Єдина перспектива прийняття норми про те, що Україна визнає юрисдикцію Міжнародного кримінального суду. Це прийняття тих поправок до Конституції, які пропонує внести президент.

Це вирішить проблему з висновком Конституційного суду України від 2001 року про блокування ратифікації Римського статуту. При цьому доведеться потерпіти 3 роки, поки норма не вступить в силу.

Я дуже багато критикував прийняття норми про три роки. На мій погляд вона пов’язана з недостатнім розумінням того, як працює Міжнародний кримінальний суд. Для зовнішнього світу це звучить дуже дивно – так, як ніби ми заздалегідь готуємося до чогось поганого.

Незважаючи на досить невдале перехідне положення, мені здається, потрібно приймати конституційну реформу. Без реформи судової системи і без включення до статті 124Констітуціі положення про можливість прийняття Римського статуту прогресу не буде.

Ірина Славінська: Ще Турчинов почав говорити про те, що Римський статут може бути використаний проти українських військових.

Микола Гнатовский: Коли ми говоримо про те, що якісь ворожі сили можуть використовувати міжнародне кримінальне правосуддя проти українських військових, ми займаємо свідомо помилкову позицію.

Міжнародний кримінальний суд існує не для того, щоб зводити рахунки з ворогами. Він існує, щоб відреагувати на найтяжчі порушення норм міжнародного права. Це не просто міжнародне право заради міжнародного права, за цим стоять зруйновані долі і загиблі люди.

Лариса Денисенко: Мені здається, що такі заяви ґрунтуються на помилковому концепті жертовності країни. Як працює Міжнародний кримінальний суд? Хто насправді може виявитися на лаві підсудних?

Микола Гнатовский: Міжнародний кримінальний суд судить не держава, а індивідів. Мова йде про індивідуальну кримінальну відповідальність. Міжнародний кримінальний суд – вершина піраміди кримінальної відповідальності за найтяжчі порушення міжнародного права.

Первинна відповідальність за переслідування винних лежить на самих державах.

Ніхто не знімав з України зобов’язання здійснювати кримінальне переслідування винних у військових злочинах на її території.

Довгостроковий мир в українському суспільстві можливий тільки тоді, коли відбудеться ретельний «розбір польотів».

Держава зобов’язана проводити ретельне розслідування на підставі будь-якої інформації, яка свідчить про порушення законів і звичаїв війни під час збройного конфлікту або систематичні напади на цивільне населення.

Поки держава справляється з цими зобов’язаннями, Міжнародний кримінальний суд не вступає в гру. Міжнародний кримінальний суд втручається тільки тоді, коли держава не бажає притягати винних до відповідальності.

Ірина Славінська: Це якась пропаганда, яка підтверджує, що в нашому дискурсі є герої і їхні вороги. Наскільки такі меседжі для внутрішнього пропагандистського споживання зчитуються за кордоном?

Микола Гнатовский: В кращому випадку поблажливо, а взагалі – дуже критично. Ніякої альтернативи у європейської держави, якою є Україна, немає. Потрібно відмовитися від патріотичного дискурсу і зайнятися забезпеченням прав індивідуальних жертв і покаранням всіх винних.

Інтрига навколо відкладання ратифікації не має ніякої практичної цінності, оскільки Україна вже повністю визнала юрисдикцію Міжнародного кримінального суду. Ми зробили це чудово – без крайньої дати. Тобто будь-які події у війні на сході потрапляють під юрисдикцію Міжнародного кримінального суду.

Ірина Славінська: Розмови про ратифікацію впливають на щось чи ні?

Микола Гнатовский: Вони впливають на другорядні питання. Спочатку заяву було прийнято Верховною Радою. Потім її текст був виправлений професійними юристами Міністерства закордонних справ і, не без участі президента, заява про визнання юрисдикції була направлена до Міжнародного кримінального суду.

Ратифікація впливає тільки на те, які можливості у України будуть по відношенню до Міжнародного кримінального суду. До ратифікації ми не можемо скористатися механізмом початку розслідування і ініціювати передачу ситуації суду. Це позбавляє Україну права голосу в Асамблеї держав-учасників Римського статуту. Це позбавляє українських юристів можливості працювати в канцелярії прокурора Міжнародного кримінального суду. Рішення відкласти ратифікацію нікого не рятує, тому я дуже спокійно ставлюся до цих трьох років. Це просто нісенітниця.

Лариса Денисенко: Яким буде алгоритм дій, якщо Міжнародний кримінальний суд вирішить, що Україна недостатньо сумлінно виконує свої зобов’язання?

Микола Гнатовский: У цьому випадку прокурор суду прийме рішення про те, чи є підстави для пред’явлення звинувачень конкретним індивідам. Якщо знадобиться втручання суду, а це станеться тільки через кілька років, прокурори будуть пред’являти претензії до конкретних персоналій.

Міжнародний кримінальний суд безпосередньо залежить від держав і їх співпраці. Практика суду по ряду справ, наприклад, по Кенії, показує, що без співпраці держави суд просто припиняє справи. Перебільшувати можливості Міжнародного кримінального суду не варто і розглядати сам суд як небезпеку – теж неправильно.

Матеріал знаходиться за посиланням http://hromadskeradio.org/ru/programs/kyiv-donbas/mezhdunarodnyy-ugolovnyy-sud-sozdan-ne-dlya-svedeniya-schetov-yurist

Чи судитимуть Росію за злочини в Донбасі, розповідає юрист з міжнародного права

Червень 6, 2016
Доки Росія не піде з Криму, юридично Україна знаходитиметься в стані збройного конфлікту з нею, навіть якщо на Донбасі припинять стріляти, а в Крим поїдуть туристи з Іжевська – переконаний юрист Микола Гнатовський

Сьогодні Верховна Рада дала старт судовій реформі, яку запропонував президент України. Текст змін до Конституції, зокрема, до ст. 124, передбачає можливість ратифікації Римського статуту Міжнародного кримінального суду (МКС). Професор міжнародного права Микола Гнатовський пояснює, чи можливо довести, що МН17 збила Росія, і навіщо Україні ратифікувати Римський статут. НВ обрало найцікавіші тези з його лекції.

  • Практична потреба додати відповідну статтю про можливість ратифікації Римського статуту виникла ще 15 років тому, в 2001-му, коли Конституційний суд України надав висновок за поданням тодішнього президента України Леоніда Кучми про те, що Римський статут, який був підписаний від нашої країни у 2000-му, не може бути впроваджений, допоки не внесуть необхідні зміни в Конституції. Тоді, на думку Конституційного суду, Римський статут не був сумісний з Конституцією, оскільки МКС, як написано в статуті, доповнює національні органи кримінального правосуддя. З точки зору ж тодішнього Кримінального суду, у нас в Конституції можливості такого доповнення не було передбачено.І от, лише зараз з’явився конституційний проект, який передбачає такі дії. Йдеться не про те, що Україна ратифікує Римський статут, а що у неї з’явиться можливість зробити це через три роки. Натомість, зобов’язань ніяких немає.
«Гаазький трибунал» – це термін, який нічого не означає. Він малокоректний, але чомусь утвердився у нас у практиці
  • Причини для ратифікації Римського статуту називаються різні. Але основна помилка українських політиків, як на мене, в тому, що вони абсолютно не усвідомлюють, для чого це потрібно. Ті причини, які є найбільш популярними у політичному дискурсі, не мають майже нічого спільного з тим, чим насправді є МКС і навіщо його створювали.У нас політики зі сцени Майдану закликали ратифікувати Римський статут і робили публічні заяви – ті самі політики, які зараз виступають проти. Вони тоді називали МКС Гаазьким трибуналом. У Гаазі багато судів і трибуналів, і якщо ми говоримо про Міжнародний кримінальний суд, це завжди Міжнародний кримінальний суд, а не Гаазький трибунал.«Гаазький трибунал» – це термін, який нічого не означає. Він малокоректний, але чомусь утвердився у нас у практиці, й серед журналістів теж. Так от, вони казали, що буде Гаазький трибунал, вищий суд, який покарає, припустимо, Януковича. Це все – абсолютна нісенітниця і не має нічого спільного з тим, чим є МКС.
 Довести, що ці хлопці з Бука цілилися у цивільний літак, бо знали, що це цивільний літак і хотіли його збити – малореально
  • Насправді ж, завдання МКС і тих держав, які беруть участь у цій справі – у створенні міжнародного кримінального правосуддя – не допустити безкарності за найтяжчі кримінальні злочини проти міжнародного права. А це воєнні злочини, злочини проти людяності, злочини геноциду. Можливо ще злочин агресії.
  • Прокурор МКС може за власною ініціативою притягати до відповідальності будь-яких осіб, які вчинили злочини на території України незалежно від їхнього громадянства і від подальшої позиції України чи будь-якої іншої держави. Це абсолютно в руках прокурора.Це почало працювати. Прокурор проголошує про початок попереднього розслідування, і Україна входить до числа тих шести держав, щодо яких здійснюється попереднє розслідування.Якщо брати досвід Грузії, основне розчарування, яке може бути у цієї країни від МКС, це те, що він ворушився надзвичайно довго. Війна в цій країні була в 2008 році, прокурор передала документи до палати попереднього провадження задля затвердження цього розслідування, як справи, яку веде суд, лише наприкінці 2015-го. Сім років вони чекали.

Треба розуміти різницю між військовими злочинами і воєнними злочинами

  • Тривалість подібних міжнародних процесів не відбувається «на завтра», не буває за місяць. Це дуже довго. Чому? Бо МКС треба пересвідчитися, що на рівні держави нема достатньої роботи по цьому напрямку.
  • Росія не є учасником Римського статуту. Але якщо ти ведеш війну на території іншої держави, від цього неучастю в статуті тут не сховаєшся. Значення має те, чи є держава, на території якої ведеться ця війна, учасницею Римського статуту. Якщо говорити, наприклад, про Грузію – вона є учасницею. Росія туди влізла. Все.
  • Треба розуміти різницю між військовими злочинами і воєнними злочинами.
    Воєнні злочини – це такі, що порушують закони і звичаї війни: злочини, які вчиняються під час воєнного конфлікту, які порушують норми міжнародного гуманітарного права.Військові злочини – такі, що порушують закони і звичаї війська. Наприклад, посадові злочини військового. Якщо військовий вбиває цивільне населення – це може бути і воєнним злочином також. Якщо ж просто не виконує вказівку керівника, дезертує, наприклад, це суто військове, а не воєнне. Повноваженнями МКС ж є тільки воєнні злочини.Статеве насильство під час збройного конфлікту – величезна проблема. Мораль падає, зґвалтування перетворюється на буденну реальність. Саме тому зараз зґвалтування – ледь не найбільш серйозний воєнний злочин. Після убивств, звичайно.

Фото: yur-gazeta.com

Фото: yur-gazeta.com

  • Якщо розглядати нашу ситуацію виключно як війну України з Росією, губиться внутрішній елемент. На мій погляд, він є. У мене теж величезна алергія, коли я чую «громадянська війна в Україні». Я поділяю точку зору, що ніколи б ця війна не була війною без зовнішнього втручання. Але оцей внутрішній елемент говорить про те, що нам слід обережно підходити і до розмов про кримінальну відповідальність.Наприклад, у 2014 році українські війська намагалися звільнити українське місто, захоплене на Донбасі бойовиками і застосували зброю. Можливо, застосування цієї зброї не відповідало всім вимогам міжнародного кримінального права. Якщо це не міжнародний конфлікт – тобто, тоді не було міжнародної сторони, то кримінальну відповідальність, як це не парадоксально, наші військові не несуть. Якщо міжнародний – то несуть. Там дуже багато нюансів.Тобто, наявність конфлікту із Російської Федерацією не скасовує того, що у нас є проблеми не міжнародного характеру. Це різні речі. Ми ставимо питання, який у нас конфлікт: міжнародний чи ні? А проблема в тому, що обидва.
Статеве насильство під час збройного конфлікту – величезна проблема. Мораль падає, зґвалтування перетворюється на буденну реальність
  • Воєнні злочини, злочини проти людяності не мають строку давності, обмежень за географією та датами. Навіть якщо вони зараз попадуть під амністію, все одно почуватимуться невпевнено.
  • Для того, щоб у МКС була порушена справа за воєнний злочин чи злочин проти людяності, потрібно, аби це був дійсно серйозний, масштабний злочин, який зачепив багато людей і було багато жертв. Інакше вони не будуть цим займатися.
  • У справі Майдану забракло елементу широкомасштабності. Міжнародний кримінальний суд це не вразило. Це нас вразило. У них була альтернатива закрити цю справу зовсім, але вони вирішили об’єднати її із тими подіями, які відбувалися далі й тривають дотепер.
  • Законодавством України у повній відповідності з міжнародним правом визначено, що поки триває контроль Росією автономної республіки Крим та міста Севастополь, має місце агресія з боку РФ, окупація цієї української території.Аксіомою міжнародного права є те, що коли є окупація однією державою частини території іншої держави, навіть, якщо немає жодного збройного спротиву, існує міжнародний збройний конфлікт між цими двома державами. Тобто поки вони не підуть з Криму, юридично у нас все одно буде стан збройного конфлікту із РФ. Навіть якщо у цей час це буде мирно, тихо, на Донбасі не будуть стріляти, а в Крим поїдуть туристи з Іжевська, і всі будуть щасливі. Це може тривати стільки, скільки триватиме окупація. Окупація Ізраїлем палестинських територій триває з 1967-го – наступного року буде 50 років.
Наявність конфлікту із Російської Федерацією не скасовує того, що у нас є проблеми не міжнародного характеру
  • Що стосується збитого Боїнга МН17. Це можна кваліфікувати як воєнний злочин – напад на цивільний об’єкт, і можна кваліфікувати як злочин проти безпеки цивільної авіації. Тоді це не міжнародний злочин, а транснаціональний, і не може дійти до Міжнародного суду. У такому випадку має розглядатися у національному суді держави, яка має на це юрисдикцію. Перше – України, бо це сталося на нашій території. Друге – також можуть мати юрисдикцію держави, громадяни яких були на борту літака.Воєнний же злочин може дійти до МКС. Але. Довести що ці хлопці з Бука цілилися у цивільний літак, бо знали, що це цивільний літак і хотіли його збити – малореально. Скоріше за все, так і не було. Принаймні, по тій версії, яка нам відома, вони думали, що це український військово-транспортний літак, а не малайзійський пасажирський. В такому разі постає питання, яка у них вина. Бо вони не хотіли знищити саме цей літак, вони переплутали. Тобто у них, наприклад, була злочинна недбалість. Питання у тому, наскільки це припустимо у кваліфікації воєнного злочину за міжнародним законодавством – неоднозначне.
  • Україна повинна розслідувати всі злочини, які відбуваються на її територіях. В тому числі, на неконтрольованих. Є військова прокуратура, слідче управління СБУ, аби зробити це власними силами. Щоправда, військова прокуратура і зайнялася зараз саме військовими злочинами: хто що вкрав, хто дезертир, а не воєнними.

Матеріали опубліковані на сайті “Новое время” 02.06.2016: http://nv.ua/ukr/publications/mi-pitajemo-jakij-u-nas-konflikt-mizhnarodnij-chi-ni-problema-v-tomu-shcho-obidva-ekspert-mizhnarodnik-pro-vijnu-na-donbasi-ta-gaagskij-tribunal-138365.html

Результаты поиска:

Чи дійсно прийняття Римського статуту відіб’ється на українських військових не кращим чином?

Липень 1, 2016

Відтермінування ратифікації Римського статуту на три роки в Адміністрації президента пояснюють тим, що визнання юрисдикції Міжнародного кримінального суду нібито буде нести певні ризики для українських військових. Чи справді це так? Хто може опинитися на лаві підсудних в Гаазі? Ситуацію коментує юрист-міжнародник Микола Гнатовский.

Лариса Денисенко: Як ви вважаєте, чому були озвучені побоювання про те, що прийняття Римського статуту – ризик для українських військових? Чого і кому слід побоюватися насправді?

Микола Гнатовский: Такі заяви дійсно були, вони залишаються офіційною позицією. Єдина перспектива прийняття норми про те, що Україна визнає юрисдикцію Міжнародного кримінального суду. Це прийняття тих поправок до Конституції, які пропонує внести президент.

Це вирішить проблему з висновком Конституційного суду України від 2001 року про блокування ратифікації Римського статуту. При цьому доведеться потерпіти 3 роки, поки норма не вступить в силу.

Я дуже багато критикував прийняття норми про три роки. На мій погляд вона пов’язана з недостатнім розумінням того, як працює Міжнародний кримінальний суд. Для зовнішнього світу це звучить дуже дивно – так, як ніби ми заздалегідь готуємося до чогось поганого.

Незважаючи на досить невдале перехідне положення, мені здається, потрібно приймати конституційну реформу. Без реформи судової системи і без включення до статті 124Констітуціі положення про можливість прийняття Римського статуту прогресу не буде.

Ірина Славінська: Ще Турчинов почав говорити про те, що Римський статут може бути використаний проти українських військових.

Микола Гнатовский: Коли ми говоримо про те, що якісь ворожі сили можуть використовувати міжнародне кримінальне правосуддя проти українських військових, ми займаємо свідомо помилкову позицію.

Міжнародний кримінальний суд існує не для того, щоб зводити рахунки з ворогами. Він існує, щоб відреагувати на найтяжчі порушення норм міжнародного права. Це не просто міжнародне право заради міжнародного права, за цим стоять зруйновані долі і загиблі люди.

Лариса Денисенко: Мені здається, що такі заяви ґрунтуються на помилковому концепті жертовності країни. Як працює Міжнародний кримінальний суд? Хто насправді може виявитися на лаві підсудних?

Микола Гнатовский: Міжнародний кримінальний суд судить не держава, а індивідів. Мова йде про індивідуальну кримінальну відповідальність. Міжнародний кримінальний суд – вершина піраміди кримінальної відповідальності за найтяжчі порушення міжнародного права.

Первинна відповідальність за переслідування винних лежить на самих державах.

Ніхто не знімав з України зобов’язання здійснювати кримінальне переслідування винних у військових злочинах на її території.

Довгостроковий мир в українському суспільстві можливий тільки тоді, коли відбудеться ретельний «розбір польотів».

Держава зобов’язана проводити ретельне розслідування на підставі будь-якої інформації, яка свідчить про порушення законів і звичаїв війни під час збройного конфлікту або систематичні напади на цивільне населення.

Поки держава справляється з цими зобов’язаннями, Міжнародний кримінальний суд не вступає в гру. Міжнародний кримінальний суд втручається тільки тоді, коли держава не бажає притягати винних до відповідальності.

Ірина Славінська: Це якась пропаганда, яка підтверджує, що в нашому дискурсі є герої і їхні вороги. Наскільки такі меседжі для внутрішнього пропагандистського споживання зчитуються за кордоном?

Микола Гнатовский: В кращому випадку поблажливо, а взагалі – дуже критично. Ніякої альтернативи у європейської держави, якою є Україна, немає. Потрібно відмовитися від патріотичного дискурсу і зайнятися забезпеченням прав індивідуальних жертв і покаранням всіх винних.

Інтрига навколо відкладання ратифікації не має ніякої практичної цінності, оскільки Україна вже повністю визнала юрисдикцію Міжнародного кримінального суду. Ми зробили це чудово – без крайньої дати. Тобто будь-які події у війні на сході потрапляють під юрисдикцію Міжнародного кримінального суду.

Ірина Славінська: Розмови про ратифікацію впливають на щось чи ні?

Микола Гнатовский: Вони впливають на другорядні питання. Спочатку заяву було прийнято Верховною Радою. Потім її текст був виправлений професійними юристами Міністерства закордонних справ і, не без участі президента, заява про визнання юрисдикції була направлена до Міжнародного кримінального суду.

Ратифікація впливає тільки на те, які можливості у України будуть по відношенню до Міжнародного кримінального суду. До ратифікації ми не можемо скористатися механізмом початку розслідування і ініціювати передачу ситуації суду. Це позбавляє Україну права голосу в Асамблеї держав-учасників Римського статуту. Це позбавляє українських юристів можливості працювати в канцелярії прокурора Міжнародного кримінального суду. Рішення відкласти ратифікацію нікого не рятує, тому я дуже спокійно ставлюся до цих трьох років. Це просто нісенітниця.

Лариса Денисенко: Яким буде алгоритм дій, якщо Міжнародний кримінальний суд вирішить, що Україна недостатньо сумлінно виконує свої зобов’язання?

Микола Гнатовский: У цьому випадку прокурор суду прийме рішення про те, чи є підстави для пред’явлення звинувачень конкретним індивідам. Якщо знадобиться втручання суду, а це станеться тільки через кілька років, прокурори будуть пред’являти претензії до конкретних персоналій.

Міжнародний кримінальний суд безпосередньо залежить від держав і їх співпраці. Практика суду по ряду справ, наприклад, по Кенії, показує, що без співпраці держави суд просто припиняє справи. Перебільшувати можливості Міжнародного кримінального суду не варто і розглядати сам суд як небезпеку – теж неправильно.

Матеріал знаходиться за посиланням http://hromadskeradio.org/ru/programs/kyiv-donbas/mezhdunarodnyy-ugolovnyy-sud-sozdan-ne-dlya-svedeniya-schetov-yurist

Чи судитимуть Росію за злочини в Донбасі, розповідає юрист з міжнародного права

Червень 6, 2016
Доки Росія не піде з Криму, юридично Україна знаходитиметься в стані збройного конфлікту з нею, навіть якщо на Донбасі припинять стріляти, а в Крим поїдуть туристи з Іжевська – переконаний юрист Микола Гнатовський

Сьогодні Верховна Рада дала старт судовій реформі, яку запропонував президент України. Текст змін до Конституції, зокрема, до ст. 124, передбачає можливість ратифікації Римського статуту Міжнародного кримінального суду (МКС). Професор міжнародного права Микола Гнатовський пояснює, чи можливо довести, що МН17 збила Росія, і навіщо Україні ратифікувати Римський статут. НВ обрало найцікавіші тези з його лекції.

  • Практична потреба додати відповідну статтю про можливість ратифікації Римського статуту виникла ще 15 років тому, в 2001-му, коли Конституційний суд України надав висновок за поданням тодішнього президента України Леоніда Кучми про те, що Римський статут, який був підписаний від нашої країни у 2000-му, не може бути впроваджений, допоки не внесуть необхідні зміни в Конституції. Тоді, на думку Конституційного суду, Римський статут не був сумісний з Конституцією, оскільки МКС, як написано в статуті, доповнює національні органи кримінального правосуддя. З точки зору ж тодішнього Кримінального суду, у нас в Конституції можливості такого доповнення не було передбачено.І от, лише зараз з’явився конституційний проект, який передбачає такі дії. Йдеться не про те, що Україна ратифікує Римський статут, а що у неї з’явиться можливість зробити це через три роки. Натомість, зобов’язань ніяких немає.
«Гаазький трибунал» – це термін, який нічого не означає. Він малокоректний, але чомусь утвердився у нас у практиці
  • Причини для ратифікації Римського статуту називаються різні. Але основна помилка українських політиків, як на мене, в тому, що вони абсолютно не усвідомлюють, для чого це потрібно. Ті причини, які є найбільш популярними у політичному дискурсі, не мають майже нічого спільного з тим, чим насправді є МКС і навіщо його створювали.У нас політики зі сцени Майдану закликали ратифікувати Римський статут і робили публічні заяви – ті самі політики, які зараз виступають проти. Вони тоді називали МКС Гаазьким трибуналом. У Гаазі багато судів і трибуналів, і якщо ми говоримо про Міжнародний кримінальний суд, це завжди Міжнародний кримінальний суд, а не Гаазький трибунал.«Гаазький трибунал» – це термін, який нічого не означає. Він малокоректний, але чомусь утвердився у нас у практиці, й серед журналістів теж. Так от, вони казали, що буде Гаазький трибунал, вищий суд, який покарає, припустимо, Януковича. Це все – абсолютна нісенітниця і не має нічого спільного з тим, чим є МКС.
 Довести, що ці хлопці з Бука цілилися у цивільний літак, бо знали, що це цивільний літак і хотіли його збити – малореально
  • Насправді ж, завдання МКС і тих держав, які беруть участь у цій справі – у створенні міжнародного кримінального правосуддя – не допустити безкарності за найтяжчі кримінальні злочини проти міжнародного права. А це воєнні злочини, злочини проти людяності, злочини геноциду. Можливо ще злочин агресії.
  • Прокурор МКС може за власною ініціативою притягати до відповідальності будь-яких осіб, які вчинили злочини на території України незалежно від їхнього громадянства і від подальшої позиції України чи будь-якої іншої держави. Це абсолютно в руках прокурора.Це почало працювати. Прокурор проголошує про початок попереднього розслідування, і Україна входить до числа тих шести держав, щодо яких здійснюється попереднє розслідування.Якщо брати досвід Грузії, основне розчарування, яке може бути у цієї країни від МКС, це те, що він ворушився надзвичайно довго. Війна в цій країні була в 2008 році, прокурор передала документи до палати попереднього провадження задля затвердження цього розслідування, як справи, яку веде суд, лише наприкінці 2015-го. Сім років вони чекали.

Треба розуміти різницю між військовими злочинами і воєнними злочинами

  • Тривалість подібних міжнародних процесів не відбувається «на завтра», не буває за місяць. Це дуже довго. Чому? Бо МКС треба пересвідчитися, що на рівні держави нема достатньої роботи по цьому напрямку.
  • Росія не є учасником Римського статуту. Але якщо ти ведеш війну на території іншої держави, від цього неучастю в статуті тут не сховаєшся. Значення має те, чи є держава, на території якої ведеться ця війна, учасницею Римського статуту. Якщо говорити, наприклад, про Грузію – вона є учасницею. Росія туди влізла. Все.
  • Треба розуміти різницю між військовими злочинами і воєнними злочинами.
    Воєнні злочини – це такі, що порушують закони і звичаї війни: злочини, які вчиняються під час воєнного конфлікту, які порушують норми міжнародного гуманітарного права.Військові злочини – такі, що порушують закони і звичаї війська. Наприклад, посадові злочини військового. Якщо військовий вбиває цивільне населення – це може бути і воєнним злочином також. Якщо ж просто не виконує вказівку керівника, дезертує, наприклад, це суто військове, а не воєнне. Повноваженнями МКС ж є тільки воєнні злочини.Статеве насильство під час збройного конфлікту – величезна проблема. Мораль падає, зґвалтування перетворюється на буденну реальність. Саме тому зараз зґвалтування – ледь не найбільш серйозний воєнний злочин. Після убивств, звичайно.

Фото: yur-gazeta.com

Фото: yur-gazeta.com

  • Якщо розглядати нашу ситуацію виключно як війну України з Росією, губиться внутрішній елемент. На мій погляд, він є. У мене теж величезна алергія, коли я чую «громадянська війна в Україні». Я поділяю точку зору, що ніколи б ця війна не була війною без зовнішнього втручання. Але оцей внутрішній елемент говорить про те, що нам слід обережно підходити і до розмов про кримінальну відповідальність.Наприклад, у 2014 році українські війська намагалися звільнити українське місто, захоплене на Донбасі бойовиками і застосували зброю. Можливо, застосування цієї зброї не відповідало всім вимогам міжнародного кримінального права. Якщо це не міжнародний конфлікт – тобто, тоді не було міжнародної сторони, то кримінальну відповідальність, як це не парадоксально, наші військові не несуть. Якщо міжнародний – то несуть. Там дуже багато нюансів.Тобто, наявність конфлікту із Російської Федерацією не скасовує того, що у нас є проблеми не міжнародного характеру. Це різні речі. Ми ставимо питання, який у нас конфлікт: міжнародний чи ні? А проблема в тому, що обидва.
Статеве насильство під час збройного конфлікту – величезна проблема. Мораль падає, зґвалтування перетворюється на буденну реальність
  • Воєнні злочини, злочини проти людяності не мають строку давності, обмежень за географією та датами. Навіть якщо вони зараз попадуть під амністію, все одно почуватимуться невпевнено.
  • Для того, щоб у МКС була порушена справа за воєнний злочин чи злочин проти людяності, потрібно, аби це був дійсно серйозний, масштабний злочин, який зачепив багато людей і було багато жертв. Інакше вони не будуть цим займатися.
  • У справі Майдану забракло елементу широкомасштабності. Міжнародний кримінальний суд це не вразило. Це нас вразило. У них була альтернатива закрити цю справу зовсім, але вони вирішили об’єднати її із тими подіями, які відбувалися далі й тривають дотепер.
  • Законодавством України у повній відповідності з міжнародним правом визначено, що поки триває контроль Росією автономної республіки Крим та міста Севастополь, має місце агресія з боку РФ, окупація цієї української території.Аксіомою міжнародного права є те, що коли є окупація однією державою частини території іншої держави, навіть, якщо немає жодного збройного спротиву, існує міжнародний збройний конфлікт між цими двома державами. Тобто поки вони не підуть з Криму, юридично у нас все одно буде стан збройного конфлікту із РФ. Навіть якщо у цей час це буде мирно, тихо, на Донбасі не будуть стріляти, а в Крим поїдуть туристи з Іжевська, і всі будуть щасливі. Це може тривати стільки, скільки триватиме окупація. Окупація Ізраїлем палестинських територій триває з 1967-го – наступного року буде 50 років.
Наявність конфлікту із Російської Федерацією не скасовує того, що у нас є проблеми не міжнародного характеру
  • Що стосується збитого Боїнга МН17. Це можна кваліфікувати як воєнний злочин – напад на цивільний об’єкт, і можна кваліфікувати як злочин проти безпеки цивільної авіації. Тоді це не міжнародний злочин, а транснаціональний, і не може дійти до Міжнародного суду. У такому випадку має розглядатися у національному суді держави, яка має на це юрисдикцію. Перше – України, бо це сталося на нашій території. Друге – також можуть мати юрисдикцію держави, громадяни яких були на борту літака.Воєнний же злочин може дійти до МКС. Але. Довести що ці хлопці з Бука цілилися у цивільний літак, бо знали, що це цивільний літак і хотіли його збити – малореально. Скоріше за все, так і не було. Принаймні, по тій версії, яка нам відома, вони думали, що це український військово-транспортний літак, а не малайзійський пасажирський. В такому разі постає питання, яка у них вина. Бо вони не хотіли знищити саме цей літак, вони переплутали. Тобто у них, наприклад, була злочинна недбалість. Питання у тому, наскільки це припустимо у кваліфікації воєнного злочину за міжнародним законодавством – неоднозначне.
  • Україна повинна розслідувати всі злочини, які відбуваються на її територіях. В тому числі, на неконтрольованих. Є військова прокуратура, слідче управління СБУ, аби зробити це власними силами. Щоправда, військова прокуратура і зайнялася зараз саме військовими злочинами: хто що вкрав, хто дезертир, а не воєнними.

Матеріали опубліковані на сайті “Новое время” 02.06.2016: http://nv.ua/ukr/publications/mi-pitajemo-jakij-u-nas-konflikt-mizhnarodnij-chi-ni-problema-v-tomu-shcho-obidva-ekspert-mizhnarodnik-pro-vijnu-na-donbasi-ta-gaagskij-tribunal-138365.html

Результаты поиска:

Чи дійсно прийняття Римського статуту відіб’ється на українських військових не кращим чином?

Липень 1, 2016

Відтермінування ратифікації Римського статуту на три роки в Адміністрації президента пояснюють тим, що визнання юрисдикції Міжнародного кримінального суду нібито буде нести певні ризики для українських військових. Чи справді це так? Хто може опинитися на лаві підсудних в Гаазі? Ситуацію коментує юрист-міжнародник Микола Гнатовский.

Лариса Денисенко: Як ви вважаєте, чому були озвучені побоювання про те, що прийняття Римського статуту – ризик для українських військових? Чого і кому слід побоюватися насправді?

Микола Гнатовский: Такі заяви дійсно були, вони залишаються офіційною позицією. Єдина перспектива прийняття норми про те, що Україна визнає юрисдикцію Міжнародного кримінального суду. Це прийняття тих поправок до Конституції, які пропонує внести президент.

Це вирішить проблему з висновком Конституційного суду України від 2001 року про блокування ратифікації Римського статуту. При цьому доведеться потерпіти 3 роки, поки норма не вступить в силу.

Я дуже багато критикував прийняття норми про три роки. На мій погляд вона пов’язана з недостатнім розумінням того, як працює Міжнародний кримінальний суд. Для зовнішнього світу це звучить дуже дивно – так, як ніби ми заздалегідь готуємося до чогось поганого.

Незважаючи на досить невдале перехідне положення, мені здається, потрібно приймати конституційну реформу. Без реформи судової системи і без включення до статті 124Констітуціі положення про можливість прийняття Римського статуту прогресу не буде.

Ірина Славінська: Ще Турчинов почав говорити про те, що Римський статут може бути використаний проти українських військових.

Микола Гнатовский: Коли ми говоримо про те, що якісь ворожі сили можуть використовувати міжнародне кримінальне правосуддя проти українських військових, ми займаємо свідомо помилкову позицію.

Міжнародний кримінальний суд існує не для того, щоб зводити рахунки з ворогами. Він існує, щоб відреагувати на найтяжчі порушення норм міжнародного права. Це не просто міжнародне право заради міжнародного права, за цим стоять зруйновані долі і загиблі люди.

Лариса Денисенко: Мені здається, що такі заяви ґрунтуються на помилковому концепті жертовності країни. Як працює Міжнародний кримінальний суд? Хто насправді може виявитися на лаві підсудних?

Микола Гнатовский: Міжнародний кримінальний суд судить не держава, а індивідів. Мова йде про індивідуальну кримінальну відповідальність. Міжнародний кримінальний суд – вершина піраміди кримінальної відповідальності за найтяжчі порушення міжнародного права.

Первинна відповідальність за переслідування винних лежить на самих державах.

Ніхто не знімав з України зобов’язання здійснювати кримінальне переслідування винних у військових злочинах на її території.

Довгостроковий мир в українському суспільстві можливий тільки тоді, коли відбудеться ретельний «розбір польотів».

Держава зобов’язана проводити ретельне розслідування на підставі будь-якої інформації, яка свідчить про порушення законів і звичаїв війни під час збройного конфлікту або систематичні напади на цивільне населення.

Поки держава справляється з цими зобов’язаннями, Міжнародний кримінальний суд не вступає в гру. Міжнародний кримінальний суд втручається тільки тоді, коли держава не бажає притягати винних до відповідальності.

Ірина Славінська: Це якась пропаганда, яка підтверджує, що в нашому дискурсі є герої і їхні вороги. Наскільки такі меседжі для внутрішнього пропагандистського споживання зчитуються за кордоном?

Микола Гнатовский: В кращому випадку поблажливо, а взагалі – дуже критично. Ніякої альтернативи у європейської держави, якою є Україна, немає. Потрібно відмовитися від патріотичного дискурсу і зайнятися забезпеченням прав індивідуальних жертв і покаранням всіх винних.

Інтрига навколо відкладання ратифікації не має ніякої практичної цінності, оскільки Україна вже повністю визнала юрисдикцію Міжнародного кримінального суду. Ми зробили це чудово – без крайньої дати. Тобто будь-які події у війні на сході потрапляють під юрисдикцію Міжнародного кримінального суду.

Ірина Славінська: Розмови про ратифікацію впливають на щось чи ні?

Микола Гнатовский: Вони впливають на другорядні питання. Спочатку заяву було прийнято Верховною Радою. Потім її текст був виправлений професійними юристами Міністерства закордонних справ і, не без участі президента, заява про визнання юрисдикції була направлена до Міжнародного кримінального суду.

Ратифікація впливає тільки на те, які можливості у України будуть по відношенню до Міжнародного кримінального суду. До ратифікації ми не можемо скористатися механізмом початку розслідування і ініціювати передачу ситуації суду. Це позбавляє Україну права голосу в Асамблеї держав-учасників Римського статуту. Це позбавляє українських юристів можливості працювати в канцелярії прокурора Міжнародного кримінального суду. Рішення відкласти ратифікацію нікого не рятує, тому я дуже спокійно ставлюся до цих трьох років. Це просто нісенітниця.

Лариса Денисенко: Яким буде алгоритм дій, якщо Міжнародний кримінальний суд вирішить, що Україна недостатньо сумлінно виконує свої зобов’язання?

Микола Гнатовский: У цьому випадку прокурор суду прийме рішення про те, чи є підстави для пред’явлення звинувачень конкретним індивідам. Якщо знадобиться втручання суду, а це станеться тільки через кілька років, прокурори будуть пред’являти претензії до конкретних персоналій.

Міжнародний кримінальний суд безпосередньо залежить від держав і їх співпраці. Практика суду по ряду справ, наприклад, по Кенії, показує, що без співпраці держави суд просто припиняє справи. Перебільшувати можливості Міжнародного кримінального суду не варто і розглядати сам суд як небезпеку – теж неправильно.

Матеріал знаходиться за посиланням http://hromadskeradio.org/ru/programs/kyiv-donbas/mezhdunarodnyy-ugolovnyy-sud-sozdan-ne-dlya-svedeniya-schetov-yurist

Чи судитимуть Росію за злочини в Донбасі, розповідає юрист з міжнародного права

Червень 6, 2016
Доки Росія не піде з Криму, юридично Україна знаходитиметься в стані збройного конфлікту з нею, навіть якщо на Донбасі припинять стріляти, а в Крим поїдуть туристи з Іжевська – переконаний юрист Микола Гнатовський

Сьогодні Верховна Рада дала старт судовій реформі, яку запропонував президент України. Текст змін до Конституції, зокрема, до ст. 124, передбачає можливість ратифікації Римського статуту Міжнародного кримінального суду (МКС). Професор міжнародного права Микола Гнатовський пояснює, чи можливо довести, що МН17 збила Росія, і навіщо Україні ратифікувати Римський статут. НВ обрало найцікавіші тези з його лекції.

  • Практична потреба додати відповідну статтю про можливість ратифікації Римського статуту виникла ще 15 років тому, в 2001-му, коли Конституційний суд України надав висновок за поданням тодішнього президента України Леоніда Кучми про те, що Римський статут, який був підписаний від нашої країни у 2000-му, не може бути впроваджений, допоки не внесуть необхідні зміни в Конституції. Тоді, на думку Конституційного суду, Римський статут не був сумісний з Конституцією, оскільки МКС, як написано в статуті, доповнює національні органи кримінального правосуддя. З точки зору ж тодішнього Кримінального суду, у нас в Конституції можливості такого доповнення не було передбачено.І от, лише зараз з’явився конституційний проект, який передбачає такі дії. Йдеться не про те, що Україна ратифікує Римський статут, а що у неї з’явиться можливість зробити це через три роки. Натомість, зобов’язань ніяких немає.
«Гаазький трибунал» – це термін, який нічого не означає. Він малокоректний, але чомусь утвердився у нас у практиці
  • Причини для ратифікації Римського статуту називаються різні. Але основна помилка українських політиків, як на мене, в тому, що вони абсолютно не усвідомлюють, для чого це потрібно. Ті причини, які є найбільш популярними у політичному дискурсі, не мають майже нічого спільного з тим, чим насправді є МКС і навіщо його створювали.У нас політики зі сцени Майдану закликали ратифікувати Римський статут і робили публічні заяви – ті самі політики, які зараз виступають проти. Вони тоді називали МКС Гаазьким трибуналом. У Гаазі багато судів і трибуналів, і якщо ми говоримо про Міжнародний кримінальний суд, це завжди Міжнародний кримінальний суд, а не Гаазький трибунал.«Гаазький трибунал» – це термін, який нічого не означає. Він малокоректний, але чомусь утвердився у нас у практиці, й серед журналістів теж. Так от, вони казали, що буде Гаазький трибунал, вищий суд, який покарає, припустимо, Януковича. Це все – абсолютна нісенітниця і не має нічого спільного з тим, чим є МКС.
 Довести, що ці хлопці з Бука цілилися у цивільний літак, бо знали, що це цивільний літак і хотіли його збити – малореально
  • Насправді ж, завдання МКС і тих держав, які беруть участь у цій справі – у створенні міжнародного кримінального правосуддя – не допустити безкарності за найтяжчі кримінальні злочини проти міжнародного права. А це воєнні злочини, злочини проти людяності, злочини геноциду. Можливо ще злочин агресії.
  • Прокурор МКС може за власною ініціативою притягати до відповідальності будь-яких осіб, які вчинили злочини на території України незалежно від їхнього громадянства і від подальшої позиції України чи будь-якої іншої держави. Це абсолютно в руках прокурора.Це почало працювати. Прокурор проголошує про початок попереднього розслідування, і Україна входить до числа тих шести держав, щодо яких здійснюється попереднє розслідування.Якщо брати досвід Грузії, основне розчарування, яке може бути у цієї країни від МКС, це те, що він ворушився надзвичайно довго. Війна в цій країні була в 2008 році, прокурор передала документи до палати попереднього провадження задля затвердження цього розслідування, як справи, яку веде суд, лише наприкінці 2015-го. Сім років вони чекали.

Треба розуміти різницю між військовими злочинами і воєнними злочинами

  • Тривалість подібних міжнародних процесів не відбувається «на завтра», не буває за місяць. Це дуже довго. Чому? Бо МКС треба пересвідчитися, що на рівні держави нема достатньої роботи по цьому напрямку.
  • Росія не є учасником Римського статуту. Але якщо ти ведеш війну на території іншої держави, від цього неучастю в статуті тут не сховаєшся. Значення має те, чи є держава, на території якої ведеться ця війна, учасницею Римського статуту. Якщо говорити, наприклад, про Грузію – вона є учасницею. Росія туди влізла. Все.
  • Треба розуміти різницю між військовими злочинами і воєнними злочинами.
    Воєнні злочини – це такі, що порушують закони і звичаї війни: злочини, які вчиняються під час воєнного конфлікту, які порушують норми міжнародного гуманітарного права.Військові злочини – такі, що порушують закони і звичаї війська. Наприклад, посадові злочини військового. Якщо військовий вбиває цивільне населення – це може бути і воєнним злочином також. Якщо ж просто не виконує вказівку керівника, дезертує, наприклад, це суто військове, а не воєнне. Повноваженнями МКС ж є тільки воєнні злочини.Статеве насильство під час збройного конфлікту – величезна проблема. Мораль падає, зґвалтування перетворюється на буденну реальність. Саме тому зараз зґвалтування – ледь не найбільш серйозний воєнний злочин. Після убивств, звичайно.

Фото: yur-gazeta.com

Фото: yur-gazeta.com

  • Якщо розглядати нашу ситуацію виключно як війну України з Росією, губиться внутрішній елемент. На мій погляд, він є. У мене теж величезна алергія, коли я чую «громадянська війна в Україні». Я поділяю точку зору, що ніколи б ця війна не була війною без зовнішнього втручання. Але оцей внутрішній елемент говорить про те, що нам слід обережно підходити і до розмов про кримінальну відповідальність.Наприклад, у 2014 році українські війська намагалися звільнити українське місто, захоплене на Донбасі бойовиками і застосували зброю. Можливо, застосування цієї зброї не відповідало всім вимогам міжнародного кримінального права. Якщо це не міжнародний конфлікт – тобто, тоді не було міжнародної сторони, то кримінальну відповідальність, як це не парадоксально, наші військові не несуть. Якщо міжнародний – то несуть. Там дуже багато нюансів.Тобто, наявність конфлікту із Російської Федерацією не скасовує того, що у нас є проблеми не міжнародного характеру. Це різні речі. Ми ставимо питання, який у нас конфлікт: міжнародний чи ні? А проблема в тому, що обидва.
Статеве насильство під час збройного конфлікту – величезна проблема. Мораль падає, зґвалтування перетворюється на буденну реальність
  • Воєнні злочини, злочини проти людяності не мають строку давності, обмежень за географією та датами. Навіть якщо вони зараз попадуть під амністію, все одно почуватимуться невпевнено.
  • Для того, щоб у МКС була порушена справа за воєнний злочин чи злочин проти людяності, потрібно, аби це був дійсно серйозний, масштабний злочин, який зачепив багато людей і було багато жертв. Інакше вони не будуть цим займатися.
  • У справі Майдану забракло елементу широкомасштабності. Міжнародний кримінальний суд це не вразило. Це нас вразило. У них була альтернатива закрити цю справу зовсім, але вони вирішили об’єднати її із тими подіями, які відбувалися далі й тривають дотепер.
  • Законодавством України у повній відповідності з міжнародним правом визначено, що поки триває контроль Росією автономної республіки Крим та міста Севастополь, має місце агресія з боку РФ, окупація цієї української території.Аксіомою міжнародного права є те, що коли є окупація однією державою частини території іншої держави, навіть, якщо немає жодного збройного спротиву, існує міжнародний збройний конфлікт між цими двома державами. Тобто поки вони не підуть з Криму, юридично у нас все одно буде стан збройного конфлікту із РФ. Навіть якщо у цей час це буде мирно, тихо, на Донбасі не будуть стріляти, а в Крим поїдуть туристи з Іжевська, і всі будуть щасливі. Це може тривати стільки, скільки триватиме окупація. Окупація Ізраїлем палестинських територій триває з 1967-го – наступного року буде 50 років.
Наявність конфлікту із Російської Федерацією не скасовує того, що у нас є проблеми не міжнародного характеру
  • Що стосується збитого Боїнга МН17. Це можна кваліфікувати як воєнний злочин – напад на цивільний об’єкт, і можна кваліфікувати як злочин проти безпеки цивільної авіації. Тоді це не міжнародний злочин, а транснаціональний, і не може дійти до Міжнародного суду. У такому випадку має розглядатися у національному суді держави, яка має на це юрисдикцію. Перше – України, бо це сталося на нашій території. Друге – також можуть мати юрисдикцію держави, громадяни яких були на борту літака.Воєнний же злочин може дійти до МКС. Але. Довести що ці хлопці з Бука цілилися у цивільний літак, бо знали, що це цивільний літак і хотіли його збити – малореально. Скоріше за все, так і не було. Принаймні, по тій версії, яка нам відома, вони думали, що це український військово-транспортний літак, а не малайзійський пасажирський. В такому разі постає питання, яка у них вина. Бо вони не хотіли знищити саме цей літак, вони переплутали. Тобто у них, наприклад, була злочинна недбалість. Питання у тому, наскільки це припустимо у кваліфікації воєнного злочину за міжнародним законодавством – неоднозначне.
  • Україна повинна розслідувати всі злочини, які відбуваються на її територіях. В тому числі, на неконтрольованих. Є військова прокуратура, слідче управління СБУ, аби зробити це власними силами. Щоправда, військова прокуратура і зайнялася зараз саме військовими злочинами: хто що вкрав, хто дезертир, а не воєнними.

Матеріали опубліковані на сайті “Новое время” 02.06.2016: http://nv.ua/ukr/publications/mi-pitajemo-jakij-u-nas-konflikt-mizhnarodnij-chi-ni-problema-v-tomu-shcho-obidva-ekspert-mizhnarodnik-pro-vijnu-na-donbasi-ta-gaagskij-tribunal-138365.html

Результаты поиска:

Чи дійсно прийняття Римського статуту відіб’ється на українських військових не кращим чином?

Липень 1, 2016

Відтермінування ратифікації Римського статуту на три роки в Адміністрації президента пояснюють тим, що визнання юрисдикції Міжнародного кримінального суду нібито буде нести певні ризики для українських військових. Чи справді це так? Хто може опинитися на лаві підсудних в Гаазі? Ситуацію коментує юрист-міжнародник Микола Гнатовский.

Лариса Денисенко: Як ви вважаєте, чому були озвучені побоювання про те, що прийняття Римського статуту – ризик для українських військових? Чого і кому слід побоюватися насправді?

Микола Гнатовский: Такі заяви дійсно були, вони залишаються офіційною позицією. Єдина перспектива прийняття норми про те, що Україна визнає юрисдикцію Міжнародного кримінального суду. Це прийняття тих поправок до Конституції, які пропонує внести президент.

Це вирішить проблему з висновком Конституційного суду України від 2001 року про блокування ратифікації Римського статуту. При цьому доведеться потерпіти 3 роки, поки норма не вступить в силу.

Я дуже багато критикував прийняття норми про три роки. На мій погляд вона пов’язана з недостатнім розумінням того, як працює Міжнародний кримінальний суд. Для зовнішнього світу це звучить дуже дивно – так, як ніби ми заздалегідь готуємося до чогось поганого.

Незважаючи на досить невдале перехідне положення, мені здається, потрібно приймати конституційну реформу. Без реформи судової системи і без включення до статті 124Констітуціі положення про можливість прийняття Римського статуту прогресу не буде.

Ірина Славінська: Ще Турчинов почав говорити про те, що Римський статут може бути використаний проти українських військових.

Микола Гнатовский: Коли ми говоримо про те, що якісь ворожі сили можуть використовувати міжнародне кримінальне правосуддя проти українських військових, ми займаємо свідомо помилкову позицію.

Міжнародний кримінальний суд існує не для того, щоб зводити рахунки з ворогами. Він існує, щоб відреагувати на найтяжчі порушення норм міжнародного права. Це не просто міжнародне право заради міжнародного права, за цим стоять зруйновані долі і загиблі люди.

Лариса Денисенко: Мені здається, що такі заяви ґрунтуються на помилковому концепті жертовності країни. Як працює Міжнародний кримінальний суд? Хто насправді може виявитися на лаві підсудних?

Микола Гнатовский: Міжнародний кримінальний суд судить не держава, а індивідів. Мова йде про індивідуальну кримінальну відповідальність. Міжнародний кримінальний суд – вершина піраміди кримінальної відповідальності за найтяжчі порушення міжнародного права.

Первинна відповідальність за переслідування винних лежить на самих державах.

Ніхто не знімав з України зобов’язання здійснювати кримінальне переслідування винних у військових злочинах на її території.

Довгостроковий мир в українському суспільстві можливий тільки тоді, коли відбудеться ретельний «розбір польотів».

Держава зобов’язана проводити ретельне розслідування на підставі будь-якої інформації, яка свідчить про порушення законів і звичаїв війни під час збройного конфлікту або систематичні напади на цивільне населення.

Поки держава справляється з цими зобов’язаннями, Міжнародний кримінальний суд не вступає в гру. Міжнародний кримінальний суд втручається тільки тоді, коли держава не бажає притягати винних до відповідальності.

Ірина Славінська: Це якась пропаганда, яка підтверджує, що в нашому дискурсі є герої і їхні вороги. Наскільки такі меседжі для внутрішнього пропагандистського споживання зчитуються за кордоном?

Микола Гнатовский: В кращому випадку поблажливо, а взагалі – дуже критично. Ніякої альтернативи у європейської держави, якою є Україна, немає. Потрібно відмовитися від патріотичного дискурсу і зайнятися забезпеченням прав індивідуальних жертв і покаранням всіх винних.

Інтрига навколо відкладання ратифікації не має ніякої практичної цінності, оскільки Україна вже повністю визнала юрисдикцію Міжнародного кримінального суду. Ми зробили це чудово – без крайньої дати. Тобто будь-які події у війні на сході потрапляють під юрисдикцію Міжнародного кримінального суду.

Ірина Славінська: Розмови про ратифікацію впливають на щось чи ні?

Микола Гнатовский: Вони впливають на другорядні питання. Спочатку заяву було прийнято Верховною Радою. Потім її текст був виправлений професійними юристами Міністерства закордонних справ і, не без участі президента, заява про визнання юрисдикції була направлена до Міжнародного кримінального суду.

Ратифікація впливає тільки на те, які можливості у України будуть по відношенню до Міжнародного кримінального суду. До ратифікації ми не можемо скористатися механізмом початку розслідування і ініціювати передачу ситуації суду. Це позбавляє Україну права голосу в Асамблеї держав-учасників Римського статуту. Це позбавляє українських юристів можливості працювати в канцелярії прокурора Міжнародного кримінального суду. Рішення відкласти ратифікацію нікого не рятує, тому я дуже спокійно ставлюся до цих трьох років. Це просто нісенітниця.

Лариса Денисенко: Яким буде алгоритм дій, якщо Міжнародний кримінальний суд вирішить, що Україна недостатньо сумлінно виконує свої зобов’язання?

Микола Гнатовский: У цьому випадку прокурор суду прийме рішення про те, чи є підстави для пред’явлення звинувачень конкретним індивідам. Якщо знадобиться втручання суду, а це станеться тільки через кілька років, прокурори будуть пред’являти претензії до конкретних персоналій.

Міжнародний кримінальний суд безпосередньо залежить від держав і їх співпраці. Практика суду по ряду справ, наприклад, по Кенії, показує, що без співпраці держави суд просто припиняє справи. Перебільшувати можливості Міжнародного кримінального суду не варто і розглядати сам суд як небезпеку – теж неправильно.

Матеріал знаходиться за посиланням http://hromadskeradio.org/ru/programs/kyiv-donbas/mezhdunarodnyy-ugolovnyy-sud-sozdan-ne-dlya-svedeniya-schetov-yurist

Чи судитимуть Росію за злочини в Донбасі, розповідає юрист з міжнародного права

Червень 6, 2016
Доки Росія не піде з Криму, юридично Україна знаходитиметься в стані збройного конфлікту з нею, навіть якщо на Донбасі припинять стріляти, а в Крим поїдуть туристи з Іжевська – переконаний юрист Микола Гнатовський

Сьогодні Верховна Рада дала старт судовій реформі, яку запропонував президент України. Текст змін до Конституції, зокрема, до ст. 124, передбачає можливість ратифікації Римського статуту Міжнародного кримінального суду (МКС). Професор міжнародного права Микола Гнатовський пояснює, чи можливо довести, що МН17 збила Росія, і навіщо Україні ратифікувати Римський статут. НВ обрало найцікавіші тези з його лекції.

  • Практична потреба додати відповідну статтю про можливість ратифікації Римського статуту виникла ще 15 років тому, в 2001-му, коли Конституційний суд України надав висновок за поданням тодішнього президента України Леоніда Кучми про те, що Римський статут, який був підписаний від нашої країни у 2000-му, не може бути впроваджений, допоки не внесуть необхідні зміни в Конституції. Тоді, на думку Конституційного суду, Римський статут не був сумісний з Конституцією, оскільки МКС, як написано в статуті, доповнює національні органи кримінального правосуддя. З точки зору ж тодішнього Кримінального суду, у нас в Конституції можливості такого доповнення не було передбачено.І от, лише зараз з’явився конституційний проект, який передбачає такі дії. Йдеться не про те, що Україна ратифікує Римський статут, а що у неї з’явиться можливість зробити це через три роки. Натомість, зобов’язань ніяких немає.
«Гаазький трибунал» – це термін, який нічого не означає. Він малокоректний, але чомусь утвердився у нас у практиці
  • Причини для ратифікації Римського статуту називаються різні. Але основна помилка українських політиків, як на мене, в тому, що вони абсолютно не усвідомлюють, для чого це потрібно. Ті причини, які є найбільш популярними у політичному дискурсі, не мають майже нічого спільного з тим, чим насправді є МКС і навіщо його створювали.У нас політики зі сцени Майдану закликали ратифікувати Римський статут і робили публічні заяви – ті самі політики, які зараз виступають проти. Вони тоді називали МКС Гаазьким трибуналом. У Гаазі багато судів і трибуналів, і якщо ми говоримо про Міжнародний кримінальний суд, це завжди Міжнародний кримінальний суд, а не Гаазький трибунал.«Гаазький трибунал» – це термін, який нічого не означає. Він малокоректний, але чомусь утвердився у нас у практиці, й серед журналістів теж. Так от, вони казали, що буде Гаазький трибунал, вищий суд, який покарає, припустимо, Януковича. Це все – абсолютна нісенітниця і не має нічого спільного з тим, чим є МКС.
 Довести, що ці хлопці з Бука цілилися у цивільний літак, бо знали, що це цивільний літак і хотіли його збити – малореально
  • Насправді ж, завдання МКС і тих держав, які беруть участь у цій справі – у створенні міжнародного кримінального правосуддя – не допустити безкарності за найтяжчі кримінальні злочини проти міжнародного права. А це воєнні злочини, злочини проти людяності, злочини геноциду. Можливо ще злочин агресії.
  • Прокурор МКС може за власною ініціативою притягати до відповідальності будь-яких осіб, які вчинили злочини на території України незалежно від їхнього громадянства і від подальшої позиції України чи будь-якої іншої держави. Це абсолютно в руках прокурора.Це почало працювати. Прокурор проголошує про початок попереднього розслідування, і Україна входить до числа тих шести держав, щодо яких здійснюється попереднє розслідування.Якщо брати досвід Грузії, основне розчарування, яке може бути у цієї країни від МКС, це те, що він ворушився надзвичайно довго. Війна в цій країні була в 2008 році, прокурор передала документи до палати попереднього провадження задля затвердження цього розслідування, як справи, яку веде суд, лише наприкінці 2015-го. Сім років вони чекали.

Треба розуміти різницю між військовими злочинами і воєнними злочинами

  • Тривалість подібних міжнародних процесів не відбувається «на завтра», не буває за місяць. Це дуже довго. Чому? Бо МКС треба пересвідчитися, що на рівні держави нема достатньої роботи по цьому напрямку.
  • Росія не є учасником Римського статуту. Але якщо ти ведеш війну на території іншої держави, від цього неучастю в статуті тут не сховаєшся. Значення має те, чи є держава, на території якої ведеться ця війна, учасницею Римського статуту. Якщо говорити, наприклад, про Грузію – вона є учасницею. Росія туди влізла. Все.
  • Треба розуміти різницю між військовими злочинами і воєнними злочинами.
    Воєнні злочини – це такі, що порушують закони і звичаї війни: злочини, які вчиняються під час воєнного конфлікту, які порушують норми міжнародного гуманітарного права.Військові злочини – такі, що порушують закони і звичаї війська. Наприклад, посадові злочини військового. Якщо військовий вбиває цивільне населення – це може бути і воєнним злочином також. Якщо ж просто не виконує вказівку керівника, дезертує, наприклад, це суто військове, а не воєнне. Повноваженнями МКС ж є тільки воєнні злочини.Статеве насильство під час збройного конфлікту – величезна проблема. Мораль падає, зґвалтування перетворюється на буденну реальність. Саме тому зараз зґвалтування – ледь не найбільш серйозний воєнний злочин. Після убивств, звичайно.

Фото: yur-gazeta.com

Фото: yur-gazeta.com

  • Якщо розглядати нашу ситуацію виключно як війну України з Росією, губиться внутрішній елемент. На мій погляд, він є. У мене теж величезна алергія, коли я чую «громадянська війна в Україні». Я поділяю точку зору, що ніколи б ця війна не була війною без зовнішнього втручання. Але оцей внутрішній елемент говорить про те, що нам слід обережно підходити і до розмов про кримінальну відповідальність.Наприклад, у 2014 році українські війська намагалися звільнити українське місто, захоплене на Донбасі бойовиками і застосували зброю. Можливо, застосування цієї зброї не відповідало всім вимогам міжнародного кримінального права. Якщо це не міжнародний конфлікт – тобто, тоді не було міжнародної сторони, то кримінальну відповідальність, як це не парадоксально, наші військові не несуть. Якщо міжнародний – то несуть. Там дуже багато нюансів.Тобто, наявність конфлікту із Російської Федерацією не скасовує того, що у нас є проблеми не міжнародного характеру. Це різні речі. Ми ставимо питання, який у нас конфлікт: міжнародний чи ні? А проблема в тому, що обидва.
Статеве насильство під час збройного конфлікту – величезна проблема. Мораль падає, зґвалтування перетворюється на буденну реальність
  • Воєнні злочини, злочини проти людяності не мають строку давності, обмежень за географією та датами. Навіть якщо вони зараз попадуть під амністію, все одно почуватимуться невпевнено.
  • Для того, щоб у МКС була порушена справа за воєнний злочин чи злочин проти людяності, потрібно, аби це був дійсно серйозний, масштабний злочин, який зачепив багато людей і було багато жертв. Інакше вони не будуть цим займатися.
  • У справі Майдану забракло елементу широкомасштабності. Міжнародний кримінальний суд це не вразило. Це нас вразило. У них була альтернатива закрити цю справу зовсім, але вони вирішили об’єднати її із тими подіями, які відбувалися далі й тривають дотепер.
  • Законодавством України у повній відповідності з міжнародним правом визначено, що поки триває контроль Росією автономної республіки Крим та міста Севастополь, має місце агресія з боку РФ, окупація цієї української території.Аксіомою міжнародного права є те, що коли є окупація однією державою частини території іншої держави, навіть, якщо немає жодного збройного спротиву, існує міжнародний збройний конфлікт між цими двома державами. Тобто поки вони не підуть з Криму, юридично у нас все одно буде стан збройного конфлікту із РФ. Навіть якщо у цей час це буде мирно, тихо, на Донбасі не будуть стріляти, а в Крим поїдуть туристи з Іжевська, і всі будуть щасливі. Це може тривати стільки, скільки триватиме окупація. Окупація Ізраїлем палестинських територій триває з 1967-го – наступного року буде 50 років.
Наявність конфлікту із Російської Федерацією не скасовує того, що у нас є проблеми не міжнародного характеру
  • Що стосується збитого Боїнга МН17. Це можна кваліфікувати як воєнний злочин – напад на цивільний об’єкт, і можна кваліфікувати як злочин проти безпеки цивільної авіації. Тоді це не міжнародний злочин, а транснаціональний, і не може дійти до Міжнародного суду. У такому випадку має розглядатися у національному суді держави, яка має на це юрисдикцію. Перше – України, бо це сталося на нашій території. Друге – також можуть мати юрисдикцію держави, громадяни яких були на борту літака.Воєнний же злочин може дійти до МКС. Але. Довести що ці хлопці з Бука цілилися у цивільний літак, бо знали, що це цивільний літак і хотіли його збити – малореально. Скоріше за все, так і не було. Принаймні, по тій версії, яка нам відома, вони думали, що це український військово-транспортний літак, а не малайзійський пасажирський. В такому разі постає питання, яка у них вина. Бо вони не хотіли знищити саме цей літак, вони переплутали. Тобто у них, наприклад, була злочинна недбалість. Питання у тому, наскільки це припустимо у кваліфікації воєнного злочину за міжнародним законодавством – неоднозначне.
  • Україна повинна розслідувати всі злочини, які відбуваються на її територіях. В тому числі, на неконтрольованих. Є військова прокуратура, слідче управління СБУ, аби зробити це власними силами. Щоправда, військова прокуратура і зайнялася зараз саме військовими злочинами: хто що вкрав, хто дезертир, а не воєнними.

Матеріали опубліковані на сайті “Новое время” 02.06.2016: http://nv.ua/ukr/publications/mi-pitajemo-jakij-u-nas-konflikt-mizhnarodnij-chi-ni-problema-v-tomu-shcho-obidva-ekspert-mizhnarodnik-pro-vijnu-na-donbasi-ta-gaagskij-tribunal-138365.html

Результаты поиска:

Чи дійсно прийняття Римського статуту відіб’ється на українських військових не кращим чином?

Липень 1, 2016

Відтермінування ратифікації Римського статуту на три роки в Адміністрації президента пояснюють тим, що визнання юрисдикції Міжнародного кримінального суду нібито буде нести певні ризики для українських військових. Чи справді це так? Хто може опинитися на лаві підсудних в Гаазі? Ситуацію коментує юрист-міжнародник Микола Гнатовский.

Лариса Денисенко: Як ви вважаєте, чому були озвучені побоювання про те, що прийняття Римського статуту – ризик для українських військових? Чого і кому слід побоюватися насправді?

Микола Гнатовский: Такі заяви дійсно були, вони залишаються офіційною позицією. Єдина перспектива прийняття норми про те, що Україна визнає юрисдикцію Міжнародного кримінального суду. Це прийняття тих поправок до Конституції, які пропонує внести президент.

Це вирішить проблему з висновком Конституційного суду України від 2001 року про блокування ратифікації Римського статуту. При цьому доведеться потерпіти 3 роки, поки норма не вступить в силу.

Я дуже багато критикував прийняття норми про три роки. На мій погляд вона пов’язана з недостатнім розумінням того, як працює Міжнародний кримінальний суд. Для зовнішнього світу це звучить дуже дивно – так, як ніби ми заздалегідь готуємося до чогось поганого.

Незважаючи на досить невдале перехідне положення, мені здається, потрібно приймати конституційну реформу. Без реформи судової системи і без включення до статті 124Констітуціі положення про можливість прийняття Римського статуту прогресу не буде.

Ірина Славінська: Ще Турчинов почав говорити про те, що Римський статут може бути використаний проти українських військових.

Микола Гнатовский: Коли ми говоримо про те, що якісь ворожі сили можуть використовувати міжнародне кримінальне правосуддя проти українських військових, ми займаємо свідомо помилкову позицію.

Міжнародний кримінальний суд існує не для того, щоб зводити рахунки з ворогами. Він існує, щоб відреагувати на найтяжчі порушення норм міжнародного права. Це не просто міжнародне право заради міжнародного права, за цим стоять зруйновані долі і загиблі люди.

Лариса Денисенко: Мені здається, що такі заяви ґрунтуються на помилковому концепті жертовності країни. Як працює Міжнародний кримінальний суд? Хто насправді може виявитися на лаві підсудних?

Микола Гнатовский: Міжнародний кримінальний суд судить не держава, а індивідів. Мова йде про індивідуальну кримінальну відповідальність. Міжнародний кримінальний суд – вершина піраміди кримінальної відповідальності за найтяжчі порушення міжнародного права.

Первинна відповідальність за переслідування винних лежить на самих державах.

Ніхто не знімав з України зобов’язання здійснювати кримінальне переслідування винних у військових злочинах на її території.

Довгостроковий мир в українському суспільстві можливий тільки тоді, коли відбудеться ретельний «розбір польотів».

Держава зобов’язана проводити ретельне розслідування на підставі будь-якої інформації, яка свідчить про порушення законів і звичаїв війни під час збройного конфлікту або систематичні напади на цивільне населення.

Поки держава справляється з цими зобов’язаннями, Міжнародний кримінальний суд не вступає в гру. Міжнародний кримінальний суд втручається тільки тоді, коли держава не бажає притягати винних до відповідальності.

Ірина Славінська: Це якась пропаганда, яка підтверджує, що в нашому дискурсі є герої і їхні вороги. Наскільки такі меседжі для внутрішнього пропагандистського споживання зчитуються за кордоном?

Микола Гнатовский: В кращому випадку поблажливо, а взагалі – дуже критично. Ніякої альтернативи у європейської держави, якою є Україна, немає. Потрібно відмовитися від патріотичного дискурсу і зайнятися забезпеченням прав індивідуальних жертв і покаранням всіх винних.

Інтрига навколо відкладання ратифікації не має ніякої практичної цінності, оскільки Україна вже повністю визнала юрисдикцію Міжнародного кримінального суду. Ми зробили це чудово – без крайньої дати. Тобто будь-які події у війні на сході потрапляють під юрисдикцію Міжнародного кримінального суду.

Ірина Славінська: Розмови про ратифікацію впливають на щось чи ні?

Микола Гнатовский: Вони впливають на другорядні питання. Спочатку заяву було прийнято Верховною Радою. Потім її текст був виправлений професійними юристами Міністерства закордонних справ і, не без участі президента, заява про визнання юрисдикції була направлена до Міжнародного кримінального суду.

Ратифікація впливає тільки на те, які можливості у України будуть по відношенню до Міжнародного кримінального суду. До ратифікації ми не можемо скористатися механізмом початку розслідування і ініціювати передачу ситуації суду. Це позбавляє Україну права голосу в Асамблеї держав-учасників Римського статуту. Це позбавляє українських юристів можливості працювати в канцелярії прокурора Міжнародного кримінального суду. Рішення відкласти ратифікацію нікого не рятує, тому я дуже спокійно ставлюся до цих трьох років. Це просто нісенітниця.

Лариса Денисенко: Яким буде алгоритм дій, якщо Міжнародний кримінальний суд вирішить, що Україна недостатньо сумлінно виконує свої зобов’язання?

Микола Гнатовский: У цьому випадку прокурор суду прийме рішення про те, чи є підстави для пред’явлення звинувачень конкретним індивідам. Якщо знадобиться втручання суду, а це станеться тільки через кілька років, прокурори будуть пред’являти претензії до конкретних персоналій.

Міжнародний кримінальний суд безпосередньо залежить від держав і їх співпраці. Практика суду по ряду справ, наприклад, по Кенії, показує, що без співпраці держави суд просто припиняє справи. Перебільшувати можливості Міжнародного кримінального суду не варто і розглядати сам суд як небезпеку – теж неправильно.

Матеріал знаходиться за посиланням http://hromadskeradio.org/ru/programs/kyiv-donbas/mezhdunarodnyy-ugolovnyy-sud-sozdan-ne-dlya-svedeniya-schetov-yurist

Чи судитимуть Росію за злочини в Донбасі, розповідає юрист з міжнародного права

Червень 6, 2016
Доки Росія не піде з Криму, юридично Україна знаходитиметься в стані збройного конфлікту з нею, навіть якщо на Донбасі припинять стріляти, а в Крим поїдуть туристи з Іжевська – переконаний юрист Микола Гнатовський

Сьогодні Верховна Рада дала старт судовій реформі, яку запропонував президент України. Текст змін до Конституції, зокрема, до ст. 124, передбачає можливість ратифікації Римського статуту Міжнародного кримінального суду (МКС). Професор міжнародного права Микола Гнатовський пояснює, чи можливо довести, що МН17 збила Росія, і навіщо Україні ратифікувати Римський статут. НВ обрало найцікавіші тези з його лекції.

  • Практична потреба додати відповідну статтю про можливість ратифікації Римського статуту виникла ще 15 років тому, в 2001-му, коли Конституційний суд України надав висновок за поданням тодішнього президента України Леоніда Кучми про те, що Римський статут, який був підписаний від нашої країни у 2000-му, не може бути впроваджений, допоки не внесуть необхідні зміни в Конституції. Тоді, на думку Конституційного суду, Римський статут не був сумісний з Конституцією, оскільки МКС, як написано в статуті, доповнює національні органи кримінального правосуддя. З точки зору ж тодішнього Кримінального суду, у нас в Конституції можливості такого доповнення не було передбачено.І от, лише зараз з’явився конституційний проект, який передбачає такі дії. Йдеться не про те, що Україна ратифікує Римський статут, а що у неї з’явиться можливість зробити це через три роки. Натомість, зобов’язань ніяких немає.
«Гаазький трибунал» – це термін, який нічого не означає. Він малокоректний, але чомусь утвердився у нас у практиці
  • Причини для ратифікації Римського статуту називаються різні. Але основна помилка українських політиків, як на мене, в тому, що вони абсолютно не усвідомлюють, для чого це потрібно. Ті причини, які є найбільш популярними у політичному дискурсі, не мають майже нічого спільного з тим, чим насправді є МКС і навіщо його створювали.У нас політики зі сцени Майдану закликали ратифікувати Римський статут і робили публічні заяви – ті самі політики, які зараз виступають проти. Вони тоді називали МКС Гаазьким трибуналом. У Гаазі багато судів і трибуналів, і якщо ми говоримо про Міжнародний кримінальний суд, це завжди Міжнародний кримінальний суд, а не Гаазький трибунал.«Гаазький трибунал» – це термін, який нічого не означає. Він малокоректний, але чомусь утвердився у нас у практиці, й серед журналістів теж. Так от, вони казали, що буде Гаазький трибунал, вищий суд, який покарає, припустимо, Януковича. Це все – абсолютна нісенітниця і не має нічого спільного з тим, чим є МКС.
 Довести, що ці хлопці з Бука цілилися у цивільний літак, бо знали, що це цивільний літак і хотіли його збити – малореально
  • Насправді ж, завдання МКС і тих держав, які беруть участь у цій справі – у створенні міжнародного кримінального правосуддя – не допустити безкарності за найтяжчі кримінальні злочини проти міжнародного права. А це воєнні злочини, злочини проти людяності, злочини геноциду. Можливо ще злочин агресії.
  • Прокурор МКС може за власною ініціативою притягати до відповідальності будь-яких осіб, які вчинили злочини на території України незалежно від їхнього громадянства і від подальшої позиції України чи будь-якої іншої держави. Це абсолютно в руках прокурора.Це почало працювати. Прокурор проголошує про початок попереднього розслідування, і Україна входить до числа тих шести держав, щодо яких здійснюється попереднє розслідування.Якщо брати досвід Грузії, основне розчарування, яке може бути у цієї країни від МКС, це те, що він ворушився надзвичайно довго. Війна в цій країні була в 2008 році, прокурор передала документи до палати попереднього провадження задля затвердження цього розслідування, як справи, яку веде суд, лише наприкінці 2015-го. Сім років вони чекали.

Треба розуміти різницю між військовими злочинами і воєнними злочинами

  • Тривалість подібних міжнародних процесів не відбувається «на завтра», не буває за місяць. Це дуже довго. Чому? Бо МКС треба пересвідчитися, що на рівні держави нема достатньої роботи по цьому напрямку.
  • Росія не є учасником Римського статуту. Але якщо ти ведеш війну на території іншої держави, від цього неучастю в статуті тут не сховаєшся. Значення має те, чи є держава, на території якої ведеться ця війна, учасницею Римського статуту. Якщо говорити, наприклад, про Грузію – вона є учасницею. Росія туди влізла. Все.
  • Треба розуміти різницю між військовими злочинами і воєнними злочинами.
    Воєнні злочини – це такі, що порушують закони і звичаї війни: злочини, які вчиняються під час воєнного конфлікту, які порушують норми міжнародного гуманітарного права.Військові злочини – такі, що порушують закони і звичаї війська. Наприклад, посадові злочини військового. Якщо військовий вбиває цивільне населення – це може бути і воєнним злочином також. Якщо ж просто не виконує вказівку керівника, дезертує, наприклад, це суто військове, а не воєнне. Повноваженнями МКС ж є тільки воєнні злочини.Статеве насильство під час збройного конфлікту – величезна проблема. Мораль падає, зґвалтування перетворюється на буденну реальність. Саме тому зараз зґвалтування – ледь не найбільш серйозний воєнний злочин. Після убивств, звичайно.

Фото: yur-gazeta.com

Фото: yur-gazeta.com

  • Якщо розглядати нашу ситуацію виключно як війну України з Росією, губиться внутрішній елемент. На мій погляд, він є. У мене теж величезна алергія, коли я чую «громадянська війна в Україні». Я поділяю точку зору, що ніколи б ця війна не була війною без зовнішнього втручання. Але оцей внутрішній елемент говорить про те, що нам слід обережно підходити і до розмов про кримінальну відповідальність.Наприклад, у 2014 році українські війська намагалися звільнити українське місто, захоплене на Донбасі бойовиками і застосували зброю. Можливо, застосування цієї зброї не відповідало всім вимогам міжнародного кримінального права. Якщо це не міжнародний конфлікт – тобто, тоді не було міжнародної сторони, то кримінальну відповідальність, як це не парадоксально, наші військові не несуть. Якщо міжнародний – то несуть. Там дуже багато нюансів.Тобто, наявність конфлікту із Російської Федерацією не скасовує того, що у нас є проблеми не міжнародного характеру. Це різні речі. Ми ставимо питання, який у нас конфлікт: міжнародний чи ні? А проблема в тому, що обидва.
Статеве насильство під час збройного конфлікту – величезна проблема. Мораль падає, зґвалтування перетворюється на буденну реальність
  • Воєнні злочини, злочини проти людяності не мають строку давності, обмежень за географією та датами. Навіть якщо вони зараз попадуть під амністію, все одно почуватимуться невпевнено.
  • Для того, щоб у МКС була порушена справа за воєнний злочин чи злочин проти людяності, потрібно, аби це був дійсно серйозний, масштабний злочин, який зачепив багато людей і було багато жертв. Інакше вони не будуть цим займатися.
  • У справі Майдану забракло елементу широкомасштабності. Міжнародний кримінальний суд це не вразило. Це нас вразило. У них була альтернатива закрити цю справу зовсім, але вони вирішили об’єднати її із тими подіями, які відбувалися далі й тривають дотепер.
  • Законодавством України у повній відповідності з міжнародним правом визначено, що поки триває контроль Росією автономної республіки Крим та міста Севастополь, має місце агресія з боку РФ, окупація цієї української території.Аксіомою міжнародного права є те, що коли є окупація однією державою частини території іншої держави, навіть, якщо немає жодного збройного спротиву, існує міжнародний збройний конфлікт між цими двома державами. Тобто поки вони не підуть з Криму, юридично у нас все одно буде стан збройного конфлікту із РФ. Навіть якщо у цей час це буде мирно, тихо, на Донбасі не будуть стріляти, а в Крим поїдуть туристи з Іжевська, і всі будуть щасливі. Це може тривати стільки, скільки триватиме окупація. Окупація Ізраїлем палестинських територій триває з 1967-го – наступного року буде 50 років.
Наявність конфлікту із Російської Федерацією не скасовує того, що у нас є проблеми не міжнародного характеру
  • Що стосується збитого Боїнга МН17. Це можна кваліфікувати як воєнний злочин – напад на цивільний об’єкт, і можна кваліфікувати як злочин проти безпеки цивільної авіації. Тоді це не міжнародний злочин, а транснаціональний, і не може дійти до Міжнародного суду. У такому випадку має розглядатися у національному суді держави, яка має на це юрисдикцію. Перше – України, бо це сталося на нашій території. Друге – також можуть мати юрисдикцію держави, громадяни яких були на борту літака.Воєнний же злочин може дійти до МКС. Але. Довести що ці хлопці з Бука цілилися у цивільний літак, бо знали, що це цивільний літак і хотіли його збити – малореально. Скоріше за все, так і не було. Принаймні, по тій версії, яка нам відома, вони думали, що це український військово-транспортний літак, а не малайзійський пасажирський. В такому разі постає питання, яка у них вина. Бо вони не хотіли знищити саме цей літак, вони переплутали. Тобто у них, наприклад, була злочинна недбалість. Питання у тому, наскільки це припустимо у кваліфікації воєнного злочину за міжнародним законодавством – неоднозначне.
  • Україна повинна розслідувати всі злочини, які відбуваються на її територіях. В тому числі, на неконтрольованих. Є військова прокуратура, слідче управління СБУ, аби зробити це власними силами. Щоправда, військова прокуратура і зайнялася зараз саме військовими злочинами: хто що вкрав, хто дезертир, а не воєнними.

Матеріали опубліковані на сайті “Новое время” 02.06.2016: http://nv.ua/ukr/publications/mi-pitajemo-jakij-u-nas-konflikt-mizhnarodnij-chi-ni-problema-v-tomu-shcho-obidva-ekspert-mizhnarodnik-pro-vijnu-na-donbasi-ta-gaagskij-tribunal-138365.html

Результаты поиска:

Чи дійсно прийняття Римського статуту відіб’ється на українських військових не кращим чином?

Липень 1, 2016

Відтермінування ратифікації Римського статуту на три роки в Адміністрації президента пояснюють тим, що визнання юрисдикції Міжнародного кримінального суду нібито буде нести певні ризики для українських військових. Чи справді це так? Хто може опинитися на лаві підсудних в Гаазі? Ситуацію коментує юрист-міжнародник Микола Гнатовский.

Лариса Денисенко: Як ви вважаєте, чому були озвучені побоювання про те, що прийняття Римського статуту – ризик для українських військових? Чого і кому слід побоюватися насправді?

Микола Гнатовский: Такі заяви дійсно були, вони залишаються офіційною позицією. Єдина перспектива прийняття норми про те, що Україна визнає юрисдикцію Міжнародного кримінального суду. Це прийняття тих поправок до Конституції, які пропонує внести президент.

Це вирішить проблему з висновком Конституційного суду України від 2001 року про блокування ратифікації Римського статуту. При цьому доведеться потерпіти 3 роки, поки норма не вступить в силу.

Я дуже багато критикував прийняття норми про три роки. На мій погляд вона пов’язана з недостатнім розумінням того, як працює Міжнародний кримінальний суд. Для зовнішнього світу це звучить дуже дивно – так, як ніби ми заздалегідь готуємося до чогось поганого.

Незважаючи на досить невдале перехідне положення, мені здається, потрібно приймати конституційну реформу. Без реформи судової системи і без включення до статті 124Констітуціі положення про можливість прийняття Римського статуту прогресу не буде.

Ірина Славінська: Ще Турчинов почав говорити про те, що Римський статут може бути використаний проти українських військових.

Микола Гнатовский: Коли ми говоримо про те, що якісь ворожі сили можуть використовувати міжнародне кримінальне правосуддя проти українських військових, ми займаємо свідомо помилкову позицію.

Міжнародний кримінальний суд існує не для того, щоб зводити рахунки з ворогами. Він існує, щоб відреагувати на найтяжчі порушення норм міжнародного права. Це не просто міжнародне право заради міжнародного права, за цим стоять зруйновані долі і загиблі люди.

Лариса Денисенко: Мені здається, що такі заяви ґрунтуються на помилковому концепті жертовності країни. Як працює Міжнародний кримінальний суд? Хто насправді може виявитися на лаві підсудних?

Микола Гнатовский: Міжнародний кримінальний суд судить не держава, а індивідів. Мова йде про індивідуальну кримінальну відповідальність. Міжнародний кримінальний суд – вершина піраміди кримінальної відповідальності за найтяжчі порушення міжнародного права.

Первинна відповідальність за переслідування винних лежить на самих державах.

Ніхто не знімав з України зобов’язання здійснювати кримінальне переслідування винних у військових злочинах на її території.

Довгостроковий мир в українському суспільстві можливий тільки тоді, коли відбудеться ретельний «розбір польотів».

Держава зобов’язана проводити ретельне розслідування на підставі будь-якої інформації, яка свідчить про порушення законів і звичаїв війни під час збройного конфлікту або систематичні напади на цивільне населення.

Поки держава справляється з цими зобов’язаннями, Міжнародний кримінальний суд не вступає в гру. Міжнародний кримінальний суд втручається тільки тоді, коли держава не бажає притягати винних до відповідальності.

Ірина Славінська: Це якась пропаганда, яка підтверджує, що в нашому дискурсі є герої і їхні вороги. Наскільки такі меседжі для внутрішнього пропагандистського споживання зчитуються за кордоном?

Микола Гнатовский: В кращому випадку поблажливо, а взагалі – дуже критично. Ніякої альтернативи у європейської держави, якою є Україна, немає. Потрібно відмовитися від патріотичного дискурсу і зайнятися забезпеченням прав індивідуальних жертв і покаранням всіх винних.

Інтрига навколо відкладання ратифікації не має ніякої практичної цінності, оскільки Україна вже повністю визнала юрисдикцію Міжнародного кримінального суду. Ми зробили це чудово – без крайньої дати. Тобто будь-які події у війні на сході потрапляють під юрисдикцію Міжнародного кримінального суду.

Ірина Славінська: Розмови про ратифікацію впливають на щось чи ні?

Микола Гнатовский: Вони впливають на другорядні питання. Спочатку заяву було прийнято Верховною Радою. Потім її текст був виправлений професійними юристами Міністерства закордонних справ і, не без участі президента, заява про визнання юрисдикції була направлена до Міжнародного кримінального суду.

Ратифікація впливає тільки на те, які можливості у України будуть по відношенню до Міжнародного кримінального суду. До ратифікації ми не можемо скористатися механізмом початку розслідування і ініціювати передачу ситуації суду. Це позбавляє Україну права голосу в Асамблеї держав-учасників Римського статуту. Це позбавляє українських юристів можливості працювати в канцелярії прокурора Міжнародного кримінального суду. Рішення відкласти ратифікацію нікого не рятує, тому я дуже спокійно ставлюся до цих трьох років. Це просто нісенітниця.

Лариса Денисенко: Яким буде алгоритм дій, якщо Міжнародний кримінальний суд вирішить, що Україна недостатньо сумлінно виконує свої зобов’язання?

Микола Гнатовский: У цьому випадку прокурор суду прийме рішення про те, чи є підстави для пред’явлення звинувачень конкретним індивідам. Якщо знадобиться втручання суду, а це станеться тільки через кілька років, прокурори будуть пред’являти претензії до конкретних персоналій.

Міжнародний кримінальний суд безпосередньо залежить від держав і їх співпраці. Практика суду по ряду справ, наприклад, по Кенії, показує, що без співпраці держави суд просто припиняє справи. Перебільшувати можливості Міжнародного кримінального суду не варто і розглядати сам суд як небезпеку – теж неправильно.

Матеріал знаходиться за посиланням http://hromadskeradio.org/ru/programs/kyiv-donbas/mezhdunarodnyy-ugolovnyy-sud-sozdan-ne-dlya-svedeniya-schetov-yurist

Чи судитимуть Росію за злочини в Донбасі, розповідає юрист з міжнародного права

Червень 6, 2016
Доки Росія не піде з Криму, юридично Україна знаходитиметься в стані збройного конфлікту з нею, навіть якщо на Донбасі припинять стріляти, а в Крим поїдуть туристи з Іжевська – переконаний юрист Микола Гнатовський

Сьогодні Верховна Рада дала старт судовій реформі, яку запропонував президент України. Текст змін до Конституції, зокрема, до ст. 124, передбачає можливість ратифікації Римського статуту Міжнародного кримінального суду (МКС). Професор міжнародного права Микола Гнатовський пояснює, чи можливо довести, що МН17 збила Росія, і навіщо Україні ратифікувати Римський статут. НВ обрало найцікавіші тези з його лекції.

  • Практична потреба додати відповідну статтю про можливість ратифікації Римського статуту виникла ще 15 років тому, в 2001-му, коли Конституційний суд України надав висновок за поданням тодішнього президента України Леоніда Кучми про те, що Римський статут, який був підписаний від нашої країни у 2000-му, не може бути впроваджений, допоки не внесуть необхідні зміни в Конституції. Тоді, на думку Конституційного суду, Римський статут не був сумісний з Конституцією, оскільки МКС, як написано в статуті, доповнює національні органи кримінального правосуддя. З точки зору ж тодішнього Кримінального суду, у нас в Конституції можливості такого доповнення не було передбачено.І от, лише зараз з’явився конституційний проект, який передбачає такі дії. Йдеться не про те, що Україна ратифікує Римський статут, а що у неї з’явиться можливість зробити це через три роки. Натомість, зобов’язань ніяких немає.
«Гаазький трибунал» – це термін, який нічого не означає. Він малокоректний, але чомусь утвердився у нас у практиці
  • Причини для ратифікації Римського статуту називаються різні. Але основна помилка українських політиків, як на мене, в тому, що вони абсолютно не усвідомлюють, для чого це потрібно. Ті причини, які є найбільш популярними у політичному дискурсі, не мають майже нічого спільного з тим, чим насправді є МКС і навіщо його створювали.У нас політики зі сцени Майдану закликали ратифікувати Римський статут і робили публічні заяви – ті самі політики, які зараз виступають проти. Вони тоді називали МКС Гаазьким трибуналом. У Гаазі багато судів і трибуналів, і якщо ми говоримо про Міжнародний кримінальний суд, це завжди Міжнародний кримінальний суд, а не Гаазький трибунал.«Гаазький трибунал» – це термін, який нічого не означає. Він малокоректний, але чомусь утвердився у нас у практиці, й серед журналістів теж. Так от, вони казали, що буде Гаазький трибунал, вищий суд, який покарає, припустимо, Януковича. Це все – абсолютна нісенітниця і не має нічого спільного з тим, чим є МКС.
 Довести, що ці хлопці з Бука цілилися у цивільний літак, бо знали, що це цивільний літак і хотіли його збити – малореально
  • Насправді ж, завдання МКС і тих держав, які беруть участь у цій справі – у створенні міжнародного кримінального правосуддя – не допустити безкарності за найтяжчі кримінальні злочини проти міжнародного права. А це воєнні злочини, злочини проти людяності, злочини геноциду. Можливо ще злочин агресії.
  • Прокурор МКС може за власною ініціативою притягати до відповідальності будь-яких осіб, які вчинили злочини на території України незалежно від їхнього громадянства і від подальшої позиції України чи будь-якої іншої держави. Це абсолютно в руках прокурора.Це почало працювати. Прокурор проголошує про початок попереднього розслідування, і Україна входить до числа тих шести держав, щодо яких здійснюється попереднє розслідування.Якщо брати досвід Грузії, основне розчарування, яке може бути у цієї країни від МКС, це те, що він ворушився надзвичайно довго. Війна в цій країні була в 2008 році, прокурор передала документи до палати попереднього провадження задля затвердження цього розслідування, як справи, яку веде суд, лише наприкінці 2015-го. Сім років вони чекали.

Треба розуміти різницю між військовими злочинами і воєнними злочинами

  • Тривалість подібних міжнародних процесів не відбувається «на завтра», не буває за місяць. Це дуже довго. Чому? Бо МКС треба пересвідчитися, що на рівні держави нема достатньої роботи по цьому напрямку.
  • Росія не є учасником Римського статуту. Але якщо ти ведеш війну на території іншої держави, від цього неучастю в статуті тут не сховаєшся. Значення має те, чи є держава, на території якої ведеться ця війна, учасницею Римського статуту. Якщо говорити, наприклад, про Грузію – вона є учасницею. Росія туди влізла. Все.
  • Треба розуміти різницю між військовими злочинами і воєнними злочинами.
    Воєнні злочини – це такі, що порушують закони і звичаї війни: злочини, які вчиняються під час воєнного конфлікту, які порушують норми міжнародного гуманітарного права.Військові злочини – такі, що порушують закони і звичаї війська. Наприклад, посадові злочини військового. Якщо військовий вбиває цивільне населення – це може бути і воєнним злочином також. Якщо ж просто не виконує вказівку керівника, дезертує, наприклад, це суто військове, а не воєнне. Повноваженнями МКС ж є тільки воєнні злочини.Статеве насильство під час збройного конфлікту – величезна проблема. Мораль падає, зґвалтування перетворюється на буденну реальність. Саме тому зараз зґвалтування – ледь не найбільш серйозний воєнний злочин. Після убивств, звичайно.

Фото: yur-gazeta.com

Фото: yur-gazeta.com

  • Якщо розглядати нашу ситуацію виключно як війну України з Росією, губиться внутрішній елемент. На мій погляд, він є. У мене теж величезна алергія, коли я чую «громадянська війна в Україні». Я поділяю точку зору, що ніколи б ця війна не була війною без зовнішнього втручання. Але оцей внутрішній елемент говорить про те, що нам слід обережно підходити і до розмов про кримінальну відповідальність.Наприклад, у 2014 році українські війська намагалися звільнити українське місто, захоплене на Донбасі бойовиками і застосували зброю. Можливо, застосування цієї зброї не відповідало всім вимогам міжнародного кримінального права. Якщо це не міжнародний конфлікт – тобто, тоді не було міжнародної сторони, то кримінальну відповідальність, як це не парадоксально, наші військові не несуть. Якщо міжнародний – то несуть. Там дуже багато нюансів.Тобто, наявність конфлікту із Російської Федерацією не скасовує того, що у нас є проблеми не міжнародного характеру. Це різні речі. Ми ставимо питання, який у нас конфлікт: міжнародний чи ні? А проблема в тому, що обидва.
Статеве насильство під час збройного конфлікту – величезна проблема. Мораль падає, зґвалтування перетворюється на буденну реальність
  • Воєнні злочини, злочини проти людяності не мають строку давності, обмежень за географією та датами. Навіть якщо вони зараз попадуть під амністію, все одно почуватимуться невпевнено.
  • Для того, щоб у МКС була порушена справа за воєнний злочин чи злочин проти людяності, потрібно, аби це був дійсно серйозний, масштабний злочин, який зачепив багато людей і було багато жертв. Інакше вони не будуть цим займатися.
  • У справі Майдану забракло елементу широкомасштабності. Міжнародний кримінальний суд це не вразило. Це нас вразило. У них була альтернатива закрити цю справу зовсім, але вони вирішили об’єднати її із тими подіями, які відбувалися далі й тривають дотепер.
  • Законодавством України у повній відповідності з міжнародним правом визначено, що поки триває контроль Росією автономної республіки Крим та міста Севастополь, має місце агресія з боку РФ, окупація цієї української території.Аксіомою міжнародного права є те, що коли є окупація однією державою частини території іншої держави, навіть, якщо немає жодного збройного спротиву, існує міжнародний збройний конфлікт між цими двома державами. Тобто поки вони не підуть з Криму, юридично у нас все одно буде стан збройного конфлікту із РФ. Навіть якщо у цей час це буде мирно, тихо, на Донбасі не будуть стріляти, а в Крим поїдуть туристи з Іжевська, і всі будуть щасливі. Це може тривати стільки, скільки триватиме окупація. Окупація Ізраїлем палестинських територій триває з 1967-го – наступного року буде 50 років.
Наявність конфлікту із Російської Федерацією не скасовує того, що у нас є проблеми не міжнародного характеру
  • Що стосується збитого Боїнга МН17. Це можна кваліфікувати як воєнний злочин – напад на цивільний об’єкт, і можна кваліфікувати як злочин проти безпеки цивільної авіації. Тоді це не міжнародний злочин, а транснаціональний, і не може дійти до Міжнародного суду. У такому випадку має розглядатися у національному суді держави, яка має на це юрисдикцію. Перше – України, бо це сталося на нашій території. Друге – також можуть мати юрисдикцію держави, громадяни яких були на борту літака.Воєнний же злочин може дійти до МКС. Але. Довести що ці хлопці з Бука цілилися у цивільний літак, бо знали, що це цивільний літак і хотіли його збити – малореально. Скоріше за все, так і не було. Принаймні, по тій версії, яка нам відома, вони думали, що це український військово-транспортний літак, а не малайзійський пасажирський. В такому разі постає питання, яка у них вина. Бо вони не хотіли знищити саме цей літак, вони переплутали. Тобто у них, наприклад, була злочинна недбалість. Питання у тому, наскільки це припустимо у кваліфікації воєнного злочину за міжнародним законодавством – неоднозначне.
  • Україна повинна розслідувати всі злочини, які відбуваються на її територіях. В тому числі, на неконтрольованих. Є військова прокуратура, слідче управління СБУ, аби зробити це власними силами. Щоправда, військова прокуратура і зайнялася зараз саме військовими злочинами: хто що вкрав, хто дезертир, а не воєнними.

Матеріали опубліковані на сайті “Новое время” 02.06.2016: http://nv.ua/ukr/publications/mi-pitajemo-jakij-u-nas-konflikt-mizhnarodnij-chi-ni-problema-v-tomu-shcho-obidva-ekspert-mizhnarodnik-pro-vijnu-na-donbasi-ta-gaagskij-tribunal-138365.html

Результаты поиска:

Чи дійсно прийняття Римського статуту відіб’ється на українських військових не кращим чином?

Липень 1, 2016

Відтермінування ратифікації Римського статуту на три роки в Адміністрації президента пояснюють тим, що визнання юрисдикції Міжнародного кримінального суду нібито буде нести певні ризики для українських військових. Чи справді це так? Хто може опинитися на лаві підсудних в Гаазі? Ситуацію коментує юрист-міжнародник Микола Гнатовский.

Лариса Денисенко: Як ви вважаєте, чому були озвучені побоювання про те, що прийняття Римського статуту – ризик для українських військових? Чого і кому слід побоюватися насправді?

Микола Гнатовский: Такі заяви дійсно були, вони залишаються офіційною позицією. Єдина перспектива прийняття норми про те, що Україна визнає юрисдикцію Міжнародного кримінального суду. Це прийняття тих поправок до Конституції, які пропонує внести президент.

Це вирішить проблему з висновком Конституційного суду України від 2001 року про блокування ратифікації Римського статуту. При цьому доведеться потерпіти 3 роки, поки норма не вступить в силу.

Я дуже багато критикував прийняття норми про три роки. На мій погляд вона пов’язана з недостатнім розумінням того, як працює Міжнародний кримінальний суд. Для зовнішнього світу це звучить дуже дивно – так, як ніби ми заздалегідь готуємося до чогось поганого.

Незважаючи на досить невдале перехідне положення, мені здається, потрібно приймати конституційну реформу. Без реформи судової системи і без включення до статті 124Констітуціі положення про можливість прийняття Римського статуту прогресу не буде.

Ірина Славінська: Ще Турчинов почав говорити про те, що Римський статут може бути використаний проти українських військових.

Микола Гнатовский: Коли ми говоримо про те, що якісь ворожі сили можуть використовувати міжнародне кримінальне правосуддя проти українських військових, ми займаємо свідомо помилкову позицію.

Міжнародний кримінальний суд існує не для того, щоб зводити рахунки з ворогами. Він існує, щоб відреагувати на найтяжчі порушення норм міжнародного права. Це не просто міжнародне право заради міжнародного права, за цим стоять зруйновані долі і загиблі люди.

Лариса Денисенко: Мені здається, що такі заяви ґрунтуються на помилковому концепті жертовності країни. Як працює Міжнародний кримінальний суд? Хто насправді може виявитися на лаві підсудних?

Микола Гнатовский: Міжнародний кримінальний суд судить не держава, а індивідів. Мова йде про індивідуальну кримінальну відповідальність. Міжнародний кримінальний суд – вершина піраміди кримінальної відповідальності за найтяжчі порушення міжнародного права.

Первинна відповідальність за переслідування винних лежить на самих державах.

Ніхто не знімав з України зобов’язання здійснювати кримінальне переслідування винних у військових злочинах на її території.

Довгостроковий мир в українському суспільстві можливий тільки тоді, коли відбудеться ретельний «розбір польотів».

Держава зобов’язана проводити ретельне розслідування на підставі будь-якої інформації, яка свідчить про порушення законів і звичаїв війни під час збройного конфлікту або систематичні напади на цивільне населення.

Поки держава справляється з цими зобов’язаннями, Міжнародний кримінальний суд не вступає в гру. Міжнародний кримінальний суд втручається тільки тоді, коли держава не бажає притягати винних до відповідальності.

Ірина Славінська: Це якась пропаганда, яка підтверджує, що в нашому дискурсі є герої і їхні вороги. Наскільки такі меседжі для внутрішнього пропагандистського споживання зчитуються за кордоном?

Микола Гнатовский: В кращому випадку поблажливо, а взагалі – дуже критично. Ніякої альтернативи у європейської держави, якою є Україна, немає. Потрібно відмовитися від патріотичного дискурсу і зайнятися забезпеченням прав індивідуальних жертв і покаранням всіх винних.

Інтрига навколо відкладання ратифікації не має ніякої практичної цінності, оскільки Україна вже повністю визнала юрисдикцію Міжнародного кримінального суду. Ми зробили це чудово – без крайньої дати. Тобто будь-які події у війні на сході потрапляють під юрисдикцію Міжнародного кримінального суду.

Ірина Славінська: Розмови про ратифікацію впливають на щось чи ні?

Микола Гнатовский: Вони впливають на другорядні питання. Спочатку заяву було прийнято Верховною Радою. Потім її текст був виправлений професійними юристами Міністерства закордонних справ і, не без участі президента, заява про визнання юрисдикції була направлена до Міжнародного кримінального суду.

Ратифікація впливає тільки на те, які можливості у України будуть по відношенню до Міжнародного кримінального суду. До ратифікації ми не можемо скористатися механізмом початку розслідування і ініціювати передачу ситуації суду. Це позбавляє Україну права голосу в Асамблеї держав-учасників Римського статуту. Це позбавляє українських юристів можливості працювати в канцелярії прокурора Міжнародного кримінального суду. Рішення відкласти ратифікацію нікого не рятує, тому я дуже спокійно ставлюся до цих трьох років. Це просто нісенітниця.

Лариса Денисенко: Яким буде алгоритм дій, якщо Міжнародний кримінальний суд вирішить, що Україна недостатньо сумлінно виконує свої зобов’язання?

Микола Гнатовский: У цьому випадку прокурор суду прийме рішення про те, чи є підстави для пред’явлення звинувачень конкретним індивідам. Якщо знадобиться втручання суду, а це станеться тільки через кілька років, прокурори будуть пред’являти претензії до конкретних персоналій.

Міжнародний кримінальний суд безпосередньо залежить від держав і їх співпраці. Практика суду по ряду справ, наприклад, по Кенії, показує, що без співпраці держави суд просто припиняє справи. Перебільшувати можливості Міжнародного кримінального суду не варто і розглядати сам суд як небезпеку – теж неправильно.

Матеріал знаходиться за посиланням http://hromadskeradio.org/ru/programs/kyiv-donbas/mezhdunarodnyy-ugolovnyy-sud-sozdan-ne-dlya-svedeniya-schetov-yurist

Чи судитимуть Росію за злочини в Донбасі, розповідає юрист з міжнародного права

Червень 6, 2016
Доки Росія не піде з Криму, юридично Україна знаходитиметься в стані збройного конфлікту з нею, навіть якщо на Донбасі припинять стріляти, а в Крим поїдуть туристи з Іжевська – переконаний юрист Микола Гнатовський

Сьогодні Верховна Рада дала старт судовій реформі, яку запропонував президент України. Текст змін до Конституції, зокрема, до ст. 124, передбачає можливість ратифікації Римського статуту Міжнародного кримінального суду (МКС). Професор міжнародного права Микола Гнатовський пояснює, чи можливо довести, що МН17 збила Росія, і навіщо Україні ратифікувати Римський статут. НВ обрало найцікавіші тези з його лекції.

  • Практична потреба додати відповідну статтю про можливість ратифікації Римського статуту виникла ще 15 років тому, в 2001-му, коли Конституційний суд України надав висновок за поданням тодішнього президента України Леоніда Кучми про те, що Римський статут, який був підписаний від нашої країни у 2000-му, не може бути впроваджений, допоки не внесуть необхідні зміни в Конституції. Тоді, на думку Конституційного суду, Римський статут не був сумісний з Конституцією, оскільки МКС, як написано в статуті, доповнює національні органи кримінального правосуддя. З точки зору ж тодішнього Кримінального суду, у нас в Конституції можливості такого доповнення не було передбачено.І от, лише зараз з’явився конституційний проект, який передбачає такі дії. Йдеться не про те, що Україна ратифікує Римський статут, а що у неї з’явиться можливість зробити це через три роки. Натомість, зобов’язань ніяких немає.
«Гаазький трибунал» – це термін, який нічого не означає. Він малокоректний, але чомусь утвердився у нас у практиці
  • Причини для ратифікації Римського статуту називаються різні. Але основна помилка українських політиків, як на мене, в тому, що вони абсолютно не усвідомлюють, для чого це потрібно. Ті причини, які є найбільш популярними у політичному дискурсі, не мають майже нічого спільного з тим, чим насправді є МКС і навіщо його створювали.У нас політики зі сцени Майдану закликали ратифікувати Римський статут і робили публічні заяви – ті самі політики, які зараз виступають проти. Вони тоді називали МКС Гаазьким трибуналом. У Гаазі багато судів і трибуналів, і якщо ми говоримо про Міжнародний кримінальний суд, це завжди Міжнародний кримінальний суд, а не Гаазький трибунал.«Гаазький трибунал» – це термін, який нічого не означає. Він малокоректний, але чомусь утвердився у нас у практиці, й серед журналістів теж. Так от, вони казали, що буде Гаазький трибунал, вищий суд, який покарає, припустимо, Януковича. Це все – абсолютна нісенітниця і не має нічого спільного з тим, чим є МКС.
 Довести, що ці хлопці з Бука цілилися у цивільний літак, бо знали, що це цивільний літак і хотіли його збити – малореально
  • Насправді ж, завдання МКС і тих держав, які беруть участь у цій справі – у створенні міжнародного кримінального правосуддя – не допустити безкарності за найтяжчі кримінальні злочини проти міжнародного права. А це воєнні злочини, злочини проти людяності, злочини геноциду. Можливо ще злочин агресії.
  • Прокурор МКС може за власною ініціативою притягати до відповідальності будь-яких осіб, які вчинили злочини на території України незалежно від їхнього громадянства і від подальшої позиції України чи будь-якої іншої держави. Це абсолютно в руках прокурора.Це почало працювати. Прокурор проголошує про початок попереднього розслідування, і Україна входить до числа тих шести держав, щодо яких здійснюється попереднє розслідування.Якщо брати досвід Грузії, основне розчарування, яке може бути у цієї країни від МКС, це те, що він ворушився надзвичайно довго. Війна в цій країні була в 2008 році, прокурор передала документи до палати попереднього провадження задля затвердження цього розслідування, як справи, яку веде суд, лише наприкінці 2015-го. Сім років вони чекали.

Треба розуміти різницю між військовими злочинами і воєнними злочинами

  • Тривалість подібних міжнародних процесів не відбувається «на завтра», не буває за місяць. Це дуже довго. Чому? Бо МКС треба пересвідчитися, що на рівні держави нема достатньої роботи по цьому напрямку.
  • Росія не є учасником Римського статуту. Але якщо ти ведеш війну на території іншої держави, від цього неучастю в статуті тут не сховаєшся. Значення має те, чи є держава, на території якої ведеться ця війна, учасницею Римського статуту. Якщо говорити, наприклад, про Грузію – вона є учасницею. Росія туди влізла. Все.
  • Треба розуміти різницю між військовими злочинами і воєнними злочинами.
    Воєнні злочини – це такі, що порушують закони і звичаї війни: злочини, які вчиняються під час воєнного конфлікту, які порушують норми міжнародного гуманітарного права.Військові злочини – такі, що порушують закони і звичаї війська. Наприклад, посадові злочини військового. Якщо військовий вбиває цивільне населення – це може бути і воєнним злочином також. Якщо ж просто не виконує вказівку керівника, дезертує, наприклад, це суто військове, а не воєнне. Повноваженнями МКС ж є тільки воєнні злочини.Статеве насильство під час збройного конфлікту – величезна проблема. Мораль падає, зґвалтування перетворюється на буденну реальність. Саме тому зараз зґвалтування – ледь не найбільш серйозний воєнний злочин. Після убивств, звичайно.

Фото: yur-gazeta.com

Фото: yur-gazeta.com

  • Якщо розглядати нашу ситуацію виключно як війну України з Росією, губиться внутрішній елемент. На мій погляд, він є. У мене теж величезна алергія, коли я чую «громадянська війна в Україні». Я поділяю точку зору, що ніколи б ця війна не була війною без зовнішнього втручання. Але оцей внутрішній елемент говорить про те, що нам слід обережно підходити і до розмов про кримінальну відповідальність.Наприклад, у 2014 році українські війська намагалися звільнити українське місто, захоплене на Донбасі бойовиками і застосували зброю. Можливо, застосування цієї зброї не відповідало всім вимогам міжнародного кримінального права. Якщо це не міжнародний конфлікт – тобто, тоді не було міжнародної сторони, то кримінальну відповідальність, як це не парадоксально, наші військові не несуть. Якщо міжнародний – то несуть. Там дуже багато нюансів.Тобто, наявність конфлікту із Російської Федерацією не скасовує того, що у нас є проблеми не міжнародного характеру. Це різні речі. Ми ставимо питання, який у нас конфлікт: міжнародний чи ні? А проблема в тому, що обидва.
Статеве насильство під час збройного конфлікту – величезна проблема. Мораль падає, зґвалтування перетворюється на буденну реальність
  • Воєнні злочини, злочини проти людяності не мають строку давності, обмежень за географією та датами. Навіть якщо вони зараз попадуть під амністію, все одно почуватимуться невпевнено.
  • Для того, щоб у МКС була порушена справа за воєнний злочин чи злочин проти людяності, потрібно, аби це був дійсно серйозний, масштабний злочин, який зачепив багато людей і було багато жертв. Інакше вони не будуть цим займатися.
  • У справі Майдану забракло елементу широкомасштабності. Міжнародний кримінальний суд це не вразило. Це нас вразило. У них була альтернатива закрити цю справу зовсім, але вони вирішили об’єднати її із тими подіями, які відбувалися далі й тривають дотепер.
  • Законодавством України у повній відповідності з міжнародним правом визначено, що поки триває контроль Росією автономної республіки Крим та міста Севастополь, має місце агресія з боку РФ, окупація цієї української території.Аксіомою міжнародного права є те, що коли є окупація однією державою частини території іншої держави, навіть, якщо немає жодного збройного спротиву, існує міжнародний збройний конфлікт між цими двома державами. Тобто поки вони не підуть з Криму, юридично у нас все одно буде стан збройного конфлікту із РФ. Навіть якщо у цей час це буде мирно, тихо, на Донбасі не будуть стріляти, а в Крим поїдуть туристи з Іжевська, і всі будуть щасливі. Це може тривати стільки, скільки триватиме окупація. Окупація Ізраїлем палестинських територій триває з 1967-го – наступного року буде 50 років.
Наявність конфлікту із Російської Федерацією не скасовує того, що у нас є проблеми не міжнародного характеру
  • Що стосується збитого Боїнга МН17. Це можна кваліфікувати як воєнний злочин – напад на цивільний об’єкт, і можна кваліфікувати як злочин проти безпеки цивільної авіації. Тоді це не міжнародний злочин, а транснаціональний, і не може дійти до Міжнародного суду. У такому випадку має розглядатися у національному суді держави, яка має на це юрисдикцію. Перше – України, бо це сталося на нашій території. Друге – також можуть мати юрисдикцію держави, громадяни яких були на борту літака.Воєнний же злочин може дійти до МКС. Але. Довести що ці хлопці з Бука цілилися у цивільний літак, бо знали, що це цивільний літак і хотіли його збити – малореально. Скоріше за все, так і не було. Принаймні, по тій версії, яка нам відома, вони думали, що це український військово-транспортний літак, а не малайзійський пасажирський. В такому разі постає питання, яка у них вина. Бо вони не хотіли знищити саме цей літак, вони переплутали. Тобто у них, наприклад, була злочинна недбалість. Питання у тому, наскільки це припустимо у кваліфікації воєнного злочину за міжнародним законодавством – неоднозначне.
  • Україна повинна розслідувати всі злочини, які відбуваються на її територіях. В тому числі, на неконтрольованих. Є військова прокуратура, слідче управління СБУ, аби зробити це власними силами. Щоправда, військова прокуратура і зайнялася зараз саме військовими злочинами: хто що вкрав, хто дезертир, а не воєнними.

Матеріали опубліковані на сайті “Новое время” 02.06.2016: http://nv.ua/ukr/publications/mi-pitajemo-jakij-u-nas-konflikt-mizhnarodnij-chi-ni-problema-v-tomu-shcho-obidva-ekspert-mizhnarodnik-pro-vijnu-na-donbasi-ta-gaagskij-tribunal-138365.html

Результаты поиска:

Чи дійсно прийняття Римського статуту відіб’ється на українських військових не кращим чином?

Липень 1, 2016

Відтермінування ратифікації Римського статуту на три роки в Адміністрації президента пояснюють тим, що визнання юрисдикції Міжнародного кримінального суду нібито буде нести певні ризики для українських військових. Чи справді це так? Хто може опинитися на лаві підсудних в Гаазі? Ситуацію коментує юрист-міжнародник Микола Гнатовский.

Лариса Денисенко: Як ви вважаєте, чому були озвучені побоювання про те, що прийняття Римського статуту – ризик для українських військових? Чого і кому слід побоюватися насправді?

Микола Гнатовский: Такі заяви дійсно були, вони залишаються офіційною позицією. Єдина перспектива прийняття норми про те, що Україна визнає юрисдикцію Міжнародного кримінального суду. Це прийняття тих поправок до Конституції, які пропонує внести президент.

Це вирішить проблему з висновком Конституційного суду України від 2001 року про блокування ратифікації Римського статуту. При цьому доведеться потерпіти 3 роки, поки норма не вступить в силу.

Я дуже багато критикував прийняття норми про три роки. На мій погляд вона пов’язана з недостатнім розумінням того, як працює Міжнародний кримінальний суд. Для зовнішнього світу це звучить дуже дивно – так, як ніби ми заздалегідь готуємося до чогось поганого.

Незважаючи на досить невдале перехідне положення, мені здається, потрібно приймати конституційну реформу. Без реформи судової системи і без включення до статті 124Констітуціі положення про можливість прийняття Римського статуту прогресу не буде.

Ірина Славінська: Ще Турчинов почав говорити про те, що Римський статут може бути використаний проти українських військових.

Микола Гнатовский: Коли ми говоримо про те, що якісь ворожі сили можуть використовувати міжнародне кримінальне правосуддя проти українських військових, ми займаємо свідомо помилкову позицію.

Міжнародний кримінальний суд існує не для того, щоб зводити рахунки з ворогами. Він існує, щоб відреагувати на найтяжчі порушення норм міжнародного права. Це не просто міжнародне право заради міжнародного права, за цим стоять зруйновані долі і загиблі люди.

Лариса Денисенко: Мені здається, що такі заяви ґрунтуються на помилковому концепті жертовності країни. Як працює Міжнародний кримінальний суд? Хто насправді може виявитися на лаві підсудних?

Микола Гнатовский: Міжнародний кримінальний суд судить не держава, а індивідів. Мова йде про індивідуальну кримінальну відповідальність. Міжнародний кримінальний суд – вершина піраміди кримінальної відповідальності за найтяжчі порушення міжнародного права.

Первинна відповідальність за переслідування винних лежить на самих державах.

Ніхто не знімав з України зобов’язання здійснювати кримінальне переслідування винних у військових злочинах на її території.

Довгостроковий мир в українському суспільстві можливий тільки тоді, коли відбудеться ретельний «розбір польотів».

Держава зобов’язана проводити ретельне розслідування на підставі будь-якої інформації, яка свідчить про порушення законів і звичаїв війни під час збройного конфлікту або систематичні напади на цивільне населення.

Поки держава справляється з цими зобов’язаннями, Міжнародний кримінальний суд не вступає в гру. Міжнародний кримінальний суд втручається тільки тоді, коли держава не бажає притягати винних до відповідальності.

Ірина Славінська: Це якась пропаганда, яка підтверджує, що в нашому дискурсі є герої і їхні вороги. Наскільки такі меседжі для внутрішнього пропагандистського споживання зчитуються за кордоном?

Микола Гнатовский: В кращому випадку поблажливо, а взагалі – дуже критично. Ніякої альтернативи у європейської держави, якою є Україна, немає. Потрібно відмовитися від патріотичного дискурсу і зайнятися забезпеченням прав індивідуальних жертв і покаранням всіх винних.

Інтрига навколо відкладання ратифікації не має ніякої практичної цінності, оскільки Україна вже повністю визнала юрисдикцію Міжнародного кримінального суду. Ми зробили це чудово – без крайньої дати. Тобто будь-які події у війні на сході потрапляють під юрисдикцію Міжнародного кримінального суду.

Ірина Славінська: Розмови про ратифікацію впливають на щось чи ні?

Микола Гнатовский: Вони впливають на другорядні питання. Спочатку заяву було прийнято Верховною Радою. Потім її текст був виправлений професійними юристами Міністерства закордонних справ і, не без участі президента, заява про визнання юрисдикції була направлена до Міжнародного кримінального суду.

Ратифікація впливає тільки на те, які можливості у України будуть по відношенню до Міжнародного кримінального суду. До ратифікації ми не можемо скористатися механізмом початку розслідування і ініціювати передачу ситуації суду. Це позбавляє Україну права голосу в Асамблеї держав-учасників Римського статуту. Це позбавляє українських юристів можливості працювати в канцелярії прокурора Міжнародного кримінального суду. Рішення відкласти ратифікацію нікого не рятує, тому я дуже спокійно ставлюся до цих трьох років. Це просто нісенітниця.

Лариса Денисенко: Яким буде алгоритм дій, якщо Міжнародний кримінальний суд вирішить, що Україна недостатньо сумлінно виконує свої зобов’язання?

Микола Гнатовский: У цьому випадку прокурор суду прийме рішення про те, чи є підстави для пред’явлення звинувачень конкретним індивідам. Якщо знадобиться втручання суду, а це станеться тільки через кілька років, прокурори будуть пред’являти претензії до конкретних персоналій.

Міжнародний кримінальний суд безпосередньо залежить від держав і їх співпраці. Практика суду по ряду справ, наприклад, по Кенії, показує, що без співпраці держави суд просто припиняє справи. Перебільшувати можливості Міжнародного кримінального суду не варто і розглядати сам суд як небезпеку – теж неправильно.

Матеріал знаходиться за посиланням http://hromadskeradio.org/ru/programs/kyiv-donbas/mezhdunarodnyy-ugolovnyy-sud-sozdan-ne-dlya-svedeniya-schetov-yurist

Чи судитимуть Росію за злочини в Донбасі, розповідає юрист з міжнародного права

Червень 6, 2016
Доки Росія не піде з Криму, юридично Україна знаходитиметься в стані збройного конфлікту з нею, навіть якщо на Донбасі припинять стріляти, а в Крим поїдуть туристи з Іжевська – переконаний юрист Микола Гнатовський

Сьогодні Верховна Рада дала старт судовій реформі, яку запропонував президент України. Текст змін до Конституції, зокрема, до ст. 124, передбачає можливість ратифікації Римського статуту Міжнародного кримінального суду (МКС). Професор міжнародного права Микола Гнатовський пояснює, чи можливо довести, що МН17 збила Росія, і навіщо Україні ратифікувати Римський статут. НВ обрало найцікавіші тези з його лекції.

  • Практична потреба додати відповідну статтю про можливість ратифікації Римського статуту виникла ще 15 років тому, в 2001-му, коли Конституційний суд України надав висновок за поданням тодішнього президента України Леоніда Кучми про те, що Римський статут, який був підписаний від нашої країни у 2000-му, не може бути впроваджений, допоки не внесуть необхідні зміни в Конституції. Тоді, на думку Конституційного суду, Римський статут не був сумісний з Конституцією, оскільки МКС, як написано в статуті, доповнює національні органи кримінального правосуддя. З точки зору ж тодішнього Кримінального суду, у нас в Конституції можливості такого доповнення не було передбачено.І от, лише зараз з’явився конституційний проект, який передбачає такі дії. Йдеться не про те, що Україна ратифікує Римський статут, а що у неї з’явиться можливість зробити це через три роки. Натомість, зобов’язань ніяких немає.
«Гаазький трибунал» – це термін, який нічого не означає. Він малокоректний, але чомусь утвердився у нас у практиці
  • Причини для ратифікації Римського статуту називаються різні. Але основна помилка українських політиків, як на мене, в тому, що вони абсолютно не усвідомлюють, для чого це потрібно. Ті причини, які є найбільш популярними у політичному дискурсі, не мають майже нічого спільного з тим, чим насправді є МКС і навіщо його створювали.У нас політики зі сцени Майдану закликали ратифікувати Римський статут і робили публічні заяви – ті самі політики, які зараз виступають проти. Вони тоді називали МКС Гаазьким трибуналом. У Гаазі багато судів і трибуналів, і якщо ми говоримо про Міжнародний кримінальний суд, це завжди Міжнародний кримінальний суд, а не Гаазький трибунал.«Гаазький трибунал» – це термін, який нічого не означає. Він малокоректний, але чомусь утвердився у нас у практиці, й серед журналістів теж. Так от, вони казали, що буде Гаазький трибунал, вищий суд, який покарає, припустимо, Януковича. Це все – абсолютна нісенітниця і не має нічого спільного з тим, чим є МКС.
 Довести, що ці хлопці з Бука цілилися у цивільний літак, бо знали, що це цивільний літак і хотіли його збити – малореально
  • Насправді ж, завдання МКС і тих держав, які беруть участь у цій справі – у створенні міжнародного кримінального правосуддя – не допустити безкарності за найтяжчі кримінальні злочини проти міжнародного права. А це воєнні злочини, злочини проти людяності, злочини геноциду. Можливо ще злочин агресії.
  • Прокурор МКС може за власною ініціативою притягати до відповідальності будь-яких осіб, які вчинили злочини на території України незалежно від їхнього громадянства і від подальшої позиції України чи будь-якої іншої держави. Це абсолютно в руках прокурора.Це почало працювати. Прокурор проголошує про початок попереднього розслідування, і Україна входить до числа тих шести держав, щодо яких здійснюється попереднє розслідування.Якщо брати досвід Грузії, основне розчарування, яке може бути у цієї країни від МКС, це те, що він ворушився надзвичайно довго. Війна в цій країні була в 2008 році, прокурор передала документи до палати попереднього провадження задля затвердження цього розслідування, як справи, яку веде суд, лише наприкінці 2015-го. Сім років вони чекали.

Треба розуміти різницю між військовими злочинами і воєнними злочинами

  • Тривалість подібних міжнародних процесів не відбувається «на завтра», не буває за місяць. Це дуже довго. Чому? Бо МКС треба пересвідчитися, що на рівні держави нема достатньої роботи по цьому напрямку.
  • Росія не є учасником Римського статуту. Але якщо ти ведеш війну на території іншої держави, від цього неучастю в статуті тут не сховаєшся. Значення має те, чи є держава, на території якої ведеться ця війна, учасницею Римського статуту. Якщо говорити, наприклад, про Грузію – вона є учасницею. Росія туди влізла. Все.
  • Треба розуміти різницю між військовими злочинами і воєнними злочинами.
    Воєнні злочини – це такі, що порушують закони і звичаї війни: злочини, які вчиняються під час воєнного конфлікту, які порушують норми міжнародного гуманітарного права.Військові злочини – такі, що порушують закони і звичаї війська. Наприклад, посадові злочини військового. Якщо військовий вбиває цивільне населення – це може бути і воєнним злочином також. Якщо ж просто не виконує вказівку керівника, дезертує, наприклад, це суто військове, а не воєнне. Повноваженнями МКС ж є тільки воєнні злочини.Статеве насильство під час збройного конфлікту – величезна проблема. Мораль падає, зґвалтування перетворюється на буденну реальність. Саме тому зараз зґвалтування – ледь не найбільш серйозний воєнний злочин. Після убивств, звичайно.

Фото: yur-gazeta.com

Фото: yur-gazeta.com

  • Якщо розглядати нашу ситуацію виключно як війну України з Росією, губиться внутрішній елемент. На мій погляд, він є. У мене теж величезна алергія, коли я чую «громадянська війна в Україні». Я поділяю точку зору, що ніколи б ця війна не була війною без зовнішнього втручання. Але оцей внутрішній елемент говорить про те, що нам слід обережно підходити і до розмов про кримінальну відповідальність.Наприклад, у 2014 році українські війська намагалися звільнити українське місто, захоплене на Донбасі бойовиками і застосували зброю. Можливо, застосування цієї зброї не відповідало всім вимогам міжнародного кримінального права. Якщо це не міжнародний конфлікт – тобто, тоді не було міжнародної сторони, то кримінальну відповідальність, як це не парадоксально, наші військові не несуть. Якщо міжнародний – то несуть. Там дуже багато нюансів.Тобто, наявність конфлікту із Російської Федерацією не скасовує того, що у нас є проблеми не міжнародного характеру. Це різні речі. Ми ставимо питання, який у нас конфлікт: міжнародний чи ні? А проблема в тому, що обидва.
Статеве насильство під час збройного конфлікту – величезна проблема. Мораль падає, зґвалтування перетворюється на буденну реальність
  • Воєнні злочини, злочини проти людяності не мають строку давності, обмежень за географією та датами. Навіть якщо вони зараз попадуть під амністію, все одно почуватимуться невпевнено.
  • Для того, щоб у МКС була порушена справа за воєнний злочин чи злочин проти людяності, потрібно, аби це був дійсно серйозний, масштабний злочин, який зачепив багато людей і було багато жертв. Інакше вони не будуть цим займатися.
  • У справі Майдану забракло елементу широкомасштабності. Міжнародний кримінальний суд це не вразило. Це нас вразило. У них була альтернатива закрити цю справу зовсім, але вони вирішили об’єднати її із тими подіями, які відбувалися далі й тривають дотепер.
  • Законодавством України у повній відповідності з міжнародним правом визначено, що поки триває контроль Росією автономної республіки Крим та міста Севастополь, має місце агресія з боку РФ, окупація цієї української території.Аксіомою міжнародного права є те, що коли є окупація однією державою частини території іншої держави, навіть, якщо немає жодного збройного спротиву, існує міжнародний збройний конфлікт між цими двома державами. Тобто поки вони не підуть з Криму, юридично у нас все одно буде стан збройного конфлікту із РФ. Навіть якщо у цей час це буде мирно, тихо, на Донбасі не будуть стріляти, а в Крим поїдуть туристи з Іжевська, і всі будуть щасливі. Це може тривати стільки, скільки триватиме окупація. Окупація Ізраїлем палестинських територій триває з 1967-го – наступного року буде 50 років.
Наявність конфлікту із Російської Федерацією не скасовує того, що у нас є проблеми не міжнародного характеру
  • Що стосується збитого Боїнга МН17. Це можна кваліфікувати як воєнний злочин – напад на цивільний об’єкт, і можна кваліфікувати як злочин проти безпеки цивільної авіації. Тоді це не міжнародний злочин, а транснаціональний, і не може дійти до Міжнародного суду. У такому випадку має розглядатися у національному суді держави, яка має на це юрисдикцію. Перше – України, бо це сталося на нашій території. Друге – також можуть мати юрисдикцію держави, громадяни яких були на борту літака.Воєнний же злочин може дійти до МКС. Але. Довести що ці хлопці з Бука цілилися у цивільний літак, бо знали, що це цивільний літак і хотіли його збити – малореально. Скоріше за все, так і не було. Принаймні, по тій версії, яка нам відома, вони думали, що це український військово-транспортний літак, а не малайзійський пасажирський. В такому разі постає питання, яка у них вина. Бо вони не хотіли знищити саме цей літак, вони переплутали. Тобто у них, наприклад, була злочинна недбалість. Питання у тому, наскільки це припустимо у кваліфікації воєнного злочину за міжнародним законодавством – неоднозначне.
  • Україна повинна розслідувати всі злочини, які відбуваються на її територіях. В тому числі, на неконтрольованих. Є військова прокуратура, слідче управління СБУ, аби зробити це власними силами. Щоправда, військова прокуратура і зайнялася зараз саме військовими злочинами: хто що вкрав, хто дезертир, а не воєнними.

Матеріали опубліковані на сайті “Новое время” 02.06.2016: http://nv.ua/ukr/publications/mi-pitajemo-jakij-u-nas-konflikt-mizhnarodnij-chi-ni-problema-v-tomu-shcho-obidva-ekspert-mizhnarodnik-pro-vijnu-na-donbasi-ta-gaagskij-tribunal-138365.html

Результаты поиска:

Чи дійсно прийняття Римського статуту відіб’ється на українських військових не кращим чином?

Липень 1, 2016

Відтермінування ратифікації Римського статуту на три роки в Адміністрації президента пояснюють тим, що визнання юрисдикції Міжнародного кримінального суду нібито буде нести певні ризики для українських військових. Чи справді це так? Хто може опинитися на лаві підсудних в Гаазі? Ситуацію коментує юрист-міжнародник Микола Гнатовский.

Лариса Денисенко: Як ви вважаєте, чому були озвучені побоювання про те, що прийняття Римського статуту – ризик для українських військових? Чого і кому слід побоюватися насправді?

Микола Гнатовский: Такі заяви дійсно були, вони залишаються офіційною позицією. Єдина перспектива прийняття норми про те, що Україна визнає юрисдикцію Міжнародного кримінального суду. Це прийняття тих поправок до Конституції, які пропонує внести президент.

Це вирішить проблему з висновком Конституційного суду України від 2001 року про блокування ратифікації Римського статуту. При цьому доведеться потерпіти 3 роки, поки норма не вступить в силу.

Я дуже багато критикував прийняття норми про три роки. На мій погляд вона пов’язана з недостатнім розумінням того, як працює Міжнародний кримінальний суд. Для зовнішнього світу це звучить дуже дивно – так, як ніби ми заздалегідь готуємося до чогось поганого.

Незважаючи на досить невдале перехідне положення, мені здається, потрібно приймати конституційну реформу. Без реформи судової системи і без включення до статті 124Констітуціі положення про можливість прийняття Римського статуту прогресу не буде.

Ірина Славінська: Ще Турчинов почав говорити про те, що Римський статут може бути використаний проти українських військових.

Микола Гнатовский: Коли ми говоримо про те, що якісь ворожі сили можуть використовувати міжнародне кримінальне правосуддя проти українських військових, ми займаємо свідомо помилкову позицію.

Міжнародний кримінальний суд існує не для того, щоб зводити рахунки з ворогами. Він існує, щоб відреагувати на найтяжчі порушення норм міжнародного права. Це не просто міжнародне право заради міжнародного права, за цим стоять зруйновані долі і загиблі люди.

Лариса Денисенко: Мені здається, що такі заяви ґрунтуються на помилковому концепті жертовності країни. Як працює Міжнародний кримінальний суд? Хто насправді може виявитися на лаві підсудних?

Микола Гнатовский: Міжнародний кримінальний суд судить не держава, а індивідів. Мова йде про індивідуальну кримінальну відповідальність. Міжнародний кримінальний суд – вершина піраміди кримінальної відповідальності за найтяжчі порушення міжнародного права.

Первинна відповідальність за переслідування винних лежить на самих державах.

Ніхто не знімав з України зобов’язання здійснювати кримінальне переслідування винних у військових злочинах на її території.

Довгостроковий мир в українському суспільстві можливий тільки тоді, коли відбудеться ретельний «розбір польотів».

Держава зобов’язана проводити ретельне розслідування на підставі будь-якої інформації, яка свідчить про порушення законів і звичаїв війни під час збройного конфлікту або систематичні напади на цивільне населення.

Поки держава справляється з цими зобов’язаннями, Міжнародний кримінальний суд не вступає в гру. Міжнародний кримінальний суд втручається тільки тоді, коли держава не бажає притягати винних до відповідальності.

Ірина Славінська: Це якась пропаганда, яка підтверджує, що в нашому дискурсі є герої і їхні вороги. Наскільки такі меседжі для внутрішнього пропагандистського споживання зчитуються за кордоном?

Микола Гнатовский: В кращому випадку поблажливо, а взагалі – дуже критично. Ніякої альтернативи у європейської держави, якою є Україна, немає. Потрібно відмовитися від патріотичного дискурсу і зайнятися забезпеченням прав індивідуальних жертв і покаранням всіх винних.

Інтрига навколо відкладання ратифікації не має ніякої практичної цінності, оскільки Україна вже повністю визнала юрисдикцію Міжнародного кримінального суду. Ми зробили це чудово – без крайньої дати. Тобто будь-які події у війні на сході потрапляють під юрисдикцію Міжнародного кримінального суду.

Ірина Славінська: Розмови про ратифікацію впливають на щось чи ні?

Микола Гнатовский: Вони впливають на другорядні питання. Спочатку заяву було прийнято Верховною Радою. Потім її текст був виправлений професійними юристами Міністерства закордонних справ і, не без участі президента, заява про визнання юрисдикції була направлена до Міжнародного кримінального суду.

Ратифікація впливає тільки на те, які можливості у України будуть по відношенню до Міжнародного кримінального суду. До ратифікації ми не можемо скористатися механізмом початку розслідування і ініціювати передачу ситуації суду. Це позбавляє Україну права голосу в Асамблеї держав-учасників Римського статуту. Це позбавляє українських юристів можливості працювати в канцелярії прокурора Міжнародного кримінального суду. Рішення відкласти ратифікацію нікого не рятує, тому я дуже спокійно ставлюся до цих трьох років. Це просто нісенітниця.

Лариса Денисенко: Яким буде алгоритм дій, якщо Міжнародний кримінальний суд вирішить, що Україна недостатньо сумлінно виконує свої зобов’язання?

Микола Гнатовский: У цьому випадку прокурор суду прийме рішення про те, чи є підстави для пред’явлення звинувачень конкретним індивідам. Якщо знадобиться втручання суду, а це станеться тільки через кілька років, прокурори будуть пред’являти претензії до конкретних персоналій.

Міжнародний кримінальний суд безпосередньо залежить від держав і їх співпраці. Практика суду по ряду справ, наприклад, по Кенії, показує, що без співпраці держави суд просто припиняє справи. Перебільшувати можливості Міжнародного кримінального суду не варто і розглядати сам суд як небезпеку – теж неправильно.

Матеріал знаходиться за посиланням http://hromadskeradio.org/ru/programs/kyiv-donbas/mezhdunarodnyy-ugolovnyy-sud-sozdan-ne-dlya-svedeniya-schetov-yurist

Чи судитимуть Росію за злочини в Донбасі, розповідає юрист з міжнародного права

Червень 6, 2016
Доки Росія не піде з Криму, юридично Україна знаходитиметься в стані збройного конфлікту з нею, навіть якщо на Донбасі припинять стріляти, а в Крим поїдуть туристи з Іжевська – переконаний юрист Микола Гнатовський

Сьогодні Верховна Рада дала старт судовій реформі, яку запропонував президент України. Текст змін до Конституції, зокрема, до ст. 124, передбачає можливість ратифікації Римського статуту Міжнародного кримінального суду (МКС). Професор міжнародного права Микола Гнатовський пояснює, чи можливо довести, що МН17 збила Росія, і навіщо Україні ратифікувати Римський статут. НВ обрало найцікавіші тези з його лекції.

  • Практична потреба додати відповідну статтю про можливість ратифікації Римського статуту виникла ще 15 років тому, в 2001-му, коли Конституційний суд України надав висновок за поданням тодішнього президента України Леоніда Кучми про те, що Римський статут, який був підписаний від нашої країни у 2000-му, не може бути впроваджений, допоки не внесуть необхідні зміни в Конституції. Тоді, на думку Конституційного суду, Римський статут не був сумісний з Конституцією, оскільки МКС, як написано в статуті, доповнює національні органи кримінального правосуддя. З точки зору ж тодішнього Кримінального суду, у нас в Конституції можливості такого доповнення не було передбачено.І от, лише зараз з’явився конституційний проект, який передбачає такі дії. Йдеться не про те, що Україна ратифікує Римський статут, а що у неї з’явиться можливість зробити це через три роки. Натомість, зобов’язань ніяких немає.
«Гаазький трибунал» – це термін, який нічого не означає. Він малокоректний, але чомусь утвердився у нас у практиці
  • Причини для ратифікації Римського статуту називаються різні. Але основна помилка українських політиків, як на мене, в тому, що вони абсолютно не усвідомлюють, для чого це потрібно. Ті причини, які є найбільш популярними у політичному дискурсі, не мають майже нічого спільного з тим, чим насправді є МКС і навіщо його створювали.У нас політики зі сцени Майдану закликали ратифікувати Римський статут і робили публічні заяви – ті самі політики, які зараз виступають проти. Вони тоді називали МКС Гаазьким трибуналом. У Гаазі багато судів і трибуналів, і якщо ми говоримо про Міжнародний кримінальний суд, це завжди Міжнародний кримінальний суд, а не Гаазький трибунал.«Гаазький трибунал» – це термін, який нічого не означає. Він малокоректний, але чомусь утвердився у нас у практиці, й серед журналістів теж. Так от, вони казали, що буде Гаазький трибунал, вищий суд, який покарає, припустимо, Януковича. Це все – абсолютна нісенітниця і не має нічого спільного з тим, чим є МКС.
 Довести, що ці хлопці з Бука цілилися у цивільний літак, бо знали, що це цивільний літак і хотіли його збити – малореально
  • Насправді ж, завдання МКС і тих держав, які беруть участь у цій справі – у створенні міжнародного кримінального правосуддя – не допустити безкарності за найтяжчі кримінальні злочини проти міжнародного права. А це воєнні злочини, злочини проти людяності, злочини геноциду. Можливо ще злочин агресії.
  • Прокурор МКС може за власною ініціативою притягати до відповідальності будь-яких осіб, які вчинили злочини на території України незалежно від їхнього громадянства і від подальшої позиції України чи будь-якої іншої держави. Це абсолютно в руках прокурора.Це почало працювати. Прокурор проголошує про початок попереднього розслідування, і Україна входить до числа тих шести держав, щодо яких здійснюється попереднє розслідування.Якщо брати досвід Грузії, основне розчарування, яке може бути у цієї країни від МКС, це те, що він ворушився надзвичайно довго. Війна в цій країні була в 2008 році, прокурор передала документи до палати попереднього провадження задля затвердження цього розслідування, як справи, яку веде суд, лише наприкінці 2015-го. Сім років вони чекали.

Треба розуміти різницю між військовими злочинами і воєнними злочинами

  • Тривалість подібних міжнародних процесів не відбувається «на завтра», не буває за місяць. Це дуже довго. Чому? Бо МКС треба пересвідчитися, що на рівні держави нема достатньої роботи по цьому напрямку.
  • Росія не є учасником Римського статуту. Але якщо ти ведеш війну на території іншої держави, від цього неучастю в статуті тут не сховаєшся. Значення має те, чи є держава, на території якої ведеться ця війна, учасницею Римського статуту. Якщо говорити, наприклад, про Грузію – вона є учасницею. Росія туди влізла. Все.
  • Треба розуміти різницю між військовими злочинами і воєнними злочинами.
    Воєнні злочини – це такі, що порушують закони і звичаї війни: злочини, які вчиняються під час воєнного конфлікту, які порушують норми міжнародного гуманітарного права.Військові злочини – такі, що порушують закони і звичаї війська. Наприклад, посадові злочини військового. Якщо військовий вбиває цивільне населення – це може бути і воєнним злочином також. Якщо ж просто не виконує вказівку керівника, дезертує, наприклад, це суто військове, а не воєнне. Повноваженнями МКС ж є тільки воєнні злочини.Статеве насильство під час збройного конфлікту – величезна проблема. Мораль падає, зґвалтування перетворюється на буденну реальність. Саме тому зараз зґвалтування – ледь не найбільш серйозний воєнний злочин. Після убивств, звичайно.

Фото: yur-gazeta.com

Фото: yur-gazeta.com

  • Якщо розглядати нашу ситуацію виключно як війну України з Росією, губиться внутрішній елемент. На мій погляд, він є. У мене теж величезна алергія, коли я чую «громадянська війна в Україні». Я поділяю точку зору, що ніколи б ця війна не була війною без зовнішнього втручання. Але оцей внутрішній елемент говорить про те, що нам слід обережно підходити і до розмов про кримінальну відповідальність.Наприклад, у 2014 році українські війська намагалися звільнити українське місто, захоплене на Донбасі бойовиками і застосували зброю. Можливо, застосування цієї зброї не відповідало всім вимогам міжнародного кримінального права. Якщо це не міжнародний конфлікт – тобто, тоді не було міжнародної сторони, то кримінальну відповідальність, як це не парадоксально, наші військові не несуть. Якщо міжнародний – то несуть. Там дуже багато нюансів.Тобто, наявність конфлікту із Російської Федерацією не скасовує того, що у нас є проблеми не міжнародного характеру. Це різні речі. Ми ставимо питання, який у нас конфлікт: міжнародний чи ні? А проблема в тому, що обидва.
Статеве насильство під час збройного конфлікту – величезна проблема. Мораль падає, зґвалтування перетворюється на буденну реальність
  • Воєнні злочини, злочини проти людяності не мають строку давності, обмежень за географією та датами. Навіть якщо вони зараз попадуть під амністію, все одно почуватимуться невпевнено.
  • Для того, щоб у МКС була порушена справа за воєнний злочин чи злочин проти людяності, потрібно, аби це був дійсно серйозний, масштабний злочин, який зачепив багато людей і було багато жертв. Інакше вони не будуть цим займатися.
  • У справі Майдану забракло елементу широкомасштабності. Міжнародний кримінальний суд це не вразило. Це нас вразило. У них була альтернатива закрити цю справу зовсім, але вони вирішили об’єднати її із тими подіями, які відбувалися далі й тривають дотепер.
  • Законодавством України у повній відповідності з міжнародним правом визначено, що поки триває контроль Росією автономної республіки Крим та міста Севастополь, має місце агресія з боку РФ, окупація цієї української території.Аксіомою міжнародного права є те, що коли є окупація однією державою частини території іншої держави, навіть, якщо немає жодного збройного спротиву, існує міжнародний збройний конфлікт між цими двома державами. Тобто поки вони не підуть з Криму, юридично у нас все одно буде стан збройного конфлікту із РФ. Навіть якщо у цей час це буде мирно, тихо, на Донбасі не будуть стріляти, а в Крим поїдуть туристи з Іжевська, і всі будуть щасливі. Це може тривати стільки, скільки триватиме окупація. Окупація Ізраїлем палестинських територій триває з 1967-го – наступного року буде 50 років.
Наявність конфлікту із Російської Федерацією не скасовує того, що у нас є проблеми не міжнародного характеру
  • Що стосується збитого Боїнга МН17. Це можна кваліфікувати як воєнний злочин – напад на цивільний об’єкт, і можна кваліфікувати як злочин проти безпеки цивільної авіації. Тоді це не міжнародний злочин, а транснаціональний, і не може дійти до Міжнародного суду. У такому випадку має розглядатися у національному суді держави, яка має на це юрисдикцію. Перше – України, бо це сталося на нашій території. Друге – також можуть мати юрисдикцію держави, громадяни яких були на борту літака.Воєнний же злочин може дійти до МКС. Але. Довести що ці хлопці з Бука цілилися у цивільний літак, бо знали, що це цивільний літак і хотіли його збити – малореально. Скоріше за все, так і не було. Принаймні, по тій версії, яка нам відома, вони думали, що це український військово-транспортний літак, а не малайзійський пасажирський. В такому разі постає питання, яка у них вина. Бо вони не хотіли знищити саме цей літак, вони переплутали. Тобто у них, наприклад, була злочинна недбалість. Питання у тому, наскільки це припустимо у кваліфікації воєнного злочину за міжнародним законодавством – неоднозначне.
  • Україна повинна розслідувати всі злочини, які відбуваються на її територіях. В тому числі, на неконтрольованих. Є військова прокуратура, слідче управління СБУ, аби зробити це власними силами. Щоправда, військова прокуратура і зайнялася зараз саме військовими злочинами: хто що вкрав, хто дезертир, а не воєнними.

Матеріали опубліковані на сайті “Новое время” 02.06.2016: http://nv.ua/ukr/publications/mi-pitajemo-jakij-u-nas-konflikt-mizhnarodnij-chi-ni-problema-v-tomu-shcho-obidva-ekspert-mizhnarodnik-pro-vijnu-na-donbasi-ta-gaagskij-tribunal-138365.html

Результаты поиска:

Чи дійсно прийняття Римського статуту відіб’ється на українських військових не кращим чином?

Липень 1, 2016

Відтермінування ратифікації Римського статуту на три роки в Адміністрації президента пояснюють тим, що визнання юрисдикції Міжнародного кримінального суду нібито буде нести певні ризики для українських військових. Чи справді це так? Хто може опинитися на лаві підсудних в Гаазі? Ситуацію коментує юрист-міжнародник Микола Гнатовский.

Лариса Денисенко: Як ви вважаєте, чому були озвучені побоювання про те, що прийняття Римського статуту – ризик для українських військових? Чого і кому слід побоюватися насправді?

Микола Гнатовский: Такі заяви дійсно були, вони залишаються офіційною позицією. Єдина перспектива прийняття норми про те, що Україна визнає юрисдикцію Міжнародного кримінального суду. Це прийняття тих поправок до Конституції, які пропонує внести президент.

Це вирішить проблему з висновком Конституційного суду України від 2001 року про блокування ратифікації Римського статуту. При цьому доведеться потерпіти 3 роки, поки норма не вступить в силу.

Я дуже багато критикував прийняття норми про три роки. На мій погляд вона пов’язана з недостатнім розумінням того, як працює Міжнародний кримінальний суд. Для зовнішнього світу це звучить дуже дивно – так, як ніби ми заздалегідь готуємося до чогось поганого.

Незважаючи на досить невдале перехідне положення, мені здається, потрібно приймати конституційну реформу. Без реформи судової системи і без включення до статті 124Констітуціі положення про можливість прийняття Римського статуту прогресу не буде.

Ірина Славінська: Ще Турчинов почав говорити про те, що Римський статут може бути використаний проти українських військових.

Микола Гнатовский: Коли ми говоримо про те, що якісь ворожі сили можуть використовувати міжнародне кримінальне правосуддя проти українських військових, ми займаємо свідомо помилкову позицію.

Міжнародний кримінальний суд існує не для того, щоб зводити рахунки з ворогами. Він існує, щоб відреагувати на найтяжчі порушення норм міжнародного права. Це не просто міжнародне право заради міжнародного права, за цим стоять зруйновані долі і загиблі люди.

Лариса Денисенко: Мені здається, що такі заяви ґрунтуються на помилковому концепті жертовності країни. Як працює Міжнародний кримінальний суд? Хто насправді може виявитися на лаві підсудних?

Микола Гнатовский: Міжнародний кримінальний суд судить не держава, а індивідів. Мова йде про індивідуальну кримінальну відповідальність. Міжнародний кримінальний суд – вершина піраміди кримінальної відповідальності за найтяжчі порушення міжнародного права.

Первинна відповідальність за переслідування винних лежить на самих державах.

Ніхто не знімав з України зобов’язання здійснювати кримінальне переслідування винних у військових злочинах на її території.

Довгостроковий мир в українському суспільстві можливий тільки тоді, коли відбудеться ретельний «розбір польотів».

Держава зобов’язана проводити ретельне розслідування на підставі будь-якої інформації, яка свідчить про порушення законів і звичаїв війни під час збройного конфлікту або систематичні напади на цивільне населення.

Поки держава справляється з цими зобов’язаннями, Міжнародний кримінальний суд не вступає в гру. Міжнародний кримінальний суд втручається тільки тоді, коли держава не бажає притягати винних до відповідальності.

Ірина Славінська: Це якась пропаганда, яка підтверджує, що в нашому дискурсі є герої і їхні вороги. Наскільки такі меседжі для внутрішнього пропагандистського споживання зчитуються за кордоном?

Микола Гнатовский: В кращому випадку поблажливо, а взагалі – дуже критично. Ніякої альтернативи у європейської держави, якою є Україна, немає. Потрібно відмовитися від патріотичного дискурсу і зайнятися забезпеченням прав індивідуальних жертв і покаранням всіх винних.

Інтрига навколо відкладання ратифікації не має ніякої практичної цінності, оскільки Україна вже повністю визнала юрисдикцію Міжнародного кримінального суду. Ми зробили це чудово – без крайньої дати. Тобто будь-які події у війні на сході потрапляють під юрисдикцію Міжнародного кримінального суду.

Ірина Славінська: Розмови про ратифікацію впливають на щось чи ні?

Микола Гнатовский: Вони впливають на другорядні питання. Спочатку заяву було прийнято Верховною Радою. Потім її текст був виправлений професійними юристами Міністерства закордонних справ і, не без участі президента, заява про визнання юрисдикції була направлена до Міжнародного кримінального суду.

Ратифікація впливає тільки на те, які можливості у України будуть по відношенню до Міжнародного кримінального суду. До ратифікації ми не можемо скористатися механізмом початку розслідування і ініціювати передачу ситуації суду. Це позбавляє Україну права голосу в Асамблеї держав-учасників Римського статуту. Це позбавляє українських юристів можливості працювати в канцелярії прокурора Міжнародного кримінального суду. Рішення відкласти ратифікацію нікого не рятує, тому я дуже спокійно ставлюся до цих трьох років. Це просто нісенітниця.

Лариса Денисенко: Яким буде алгоритм дій, якщо Міжнародний кримінальний суд вирішить, що Україна недостатньо сумлінно виконує свої зобов’язання?

Микола Гнатовский: У цьому випадку прокурор суду прийме рішення про те, чи є підстави для пред’явлення звинувачень конкретним індивідам. Якщо знадобиться втручання суду, а це станеться тільки через кілька років, прокурори будуть пред’являти претензії до конкретних персоналій.

Міжнародний кримінальний суд безпосередньо залежить від держав і їх співпраці. Практика суду по ряду справ, наприклад, по Кенії, показує, що без співпраці держави суд просто припиняє справи. Перебільшувати можливості Міжнародного кримінального суду не варто і розглядати сам суд як небезпеку – теж неправильно.

Матеріал знаходиться за посиланням http://hromadskeradio.org/ru/programs/kyiv-donbas/mezhdunarodnyy-ugolovnyy-sud-sozdan-ne-dlya-svedeniya-schetov-yurist

Чи судитимуть Росію за злочини в Донбасі, розповідає юрист з міжнародного права

Червень 6, 2016
Доки Росія не піде з Криму, юридично Україна знаходитиметься в стані збройного конфлікту з нею, навіть якщо на Донбасі припинять стріляти, а в Крим поїдуть туристи з Іжевська – переконаний юрист Микола Гнатовський

Сьогодні Верховна Рада дала старт судовій реформі, яку запропонував президент України. Текст змін до Конституції, зокрема, до ст. 124, передбачає можливість ратифікації Римського статуту Міжнародного кримінального суду (МКС). Професор міжнародного права Микола Гнатовський пояснює, чи можливо довести, що МН17 збила Росія, і навіщо Україні ратифікувати Римський статут. НВ обрало найцікавіші тези з його лекції.

  • Практична потреба додати відповідну статтю про можливість ратифікації Римського статуту виникла ще 15 років тому, в 2001-му, коли Конституційний суд України надав висновок за поданням тодішнього президента України Леоніда Кучми про те, що Римський статут, який був підписаний від нашої країни у 2000-му, не може бути впроваджений, допоки не внесуть необхідні зміни в Конституції. Тоді, на думку Конституційного суду, Римський статут не був сумісний з Конституцією, оскільки МКС, як написано в статуті, доповнює національні органи кримінального правосуддя. З точки зору ж тодішнього Кримінального суду, у нас в Конституції можливості такого доповнення не було передбачено.І от, лише зараз з’явився конституційний проект, який передбачає такі дії. Йдеться не про те, що Україна ратифікує Римський статут, а що у неї з’явиться можливість зробити це через три роки. Натомість, зобов’язань ніяких немає.
«Гаазький трибунал» – це термін, який нічого не означає. Він малокоректний, але чомусь утвердився у нас у практиці
  • Причини для ратифікації Римського статуту називаються різні. Але основна помилка українських політиків, як на мене, в тому, що вони абсолютно не усвідомлюють, для чого це потрібно. Ті причини, які є найбільш популярними у політичному дискурсі, не мають майже нічого спільного з тим, чим насправді є МКС і навіщо його створювали.У нас політики зі сцени Майдану закликали ратифікувати Римський статут і робили публічні заяви – ті самі політики, які зараз виступають проти. Вони тоді називали МКС Гаазьким трибуналом. У Гаазі багато судів і трибуналів, і якщо ми говоримо про Міжнародний кримінальний суд, це завжди Міжнародний кримінальний суд, а не Гаазький трибунал.«Гаазький трибунал» – це термін, який нічого не означає. Він малокоректний, але чомусь утвердився у нас у практиці, й серед журналістів теж. Так от, вони казали, що буде Гаазький трибунал, вищий суд, який покарає, припустимо, Януковича. Це все – абсолютна нісенітниця і не має нічого спільного з тим, чим є МКС.
 Довести, що ці хлопці з Бука цілилися у цивільний літак, бо знали, що це цивільний літак і хотіли його збити – малореально
  • Насправді ж, завдання МКС і тих держав, які беруть участь у цій справі – у створенні міжнародного кримінального правосуддя – не допустити безкарності за найтяжчі кримінальні злочини проти міжнародного права. А це воєнні злочини, злочини проти людяності, злочини геноциду. Можливо ще злочин агресії.
  • Прокурор МКС може за власною ініціативою притягати до відповідальності будь-яких осіб, які вчинили злочини на території України незалежно від їхнього громадянства і від подальшої позиції України чи будь-якої іншої держави. Це абсолютно в руках прокурора.Це почало працювати. Прокурор проголошує про початок попереднього розслідування, і Україна входить до числа тих шести держав, щодо яких здійснюється попереднє розслідування.Якщо брати досвід Грузії, основне розчарування, яке може бути у цієї країни від МКС, це те, що він ворушився надзвичайно довго. Війна в цій країні була в 2008 році, прокурор передала документи до палати попереднього провадження задля затвердження цього розслідування, як справи, яку веде суд, лише наприкінці 2015-го. Сім років вони чекали.

Треба розуміти різницю між військовими злочинами і воєнними злочинами

  • Тривалість подібних міжнародних процесів не відбувається «на завтра», не буває за місяць. Це дуже довго. Чому? Бо МКС треба пересвідчитися, що на рівні держави нема достатньої роботи по цьому напрямку.
  • Росія не є учасником Римського статуту. Але якщо ти ведеш війну на території іншої держави, від цього неучастю в статуті тут не сховаєшся. Значення має те, чи є держава, на території якої ведеться ця війна, учасницею Римського статуту. Якщо говорити, наприклад, про Грузію – вона є учасницею. Росія туди влізла. Все.
  • Треба розуміти різницю між військовими злочинами і воєнними злочинами.
    Воєнні злочини – це такі, що порушують закони і звичаї війни: злочини, які вчиняються під час воєнного конфлікту, які порушують норми міжнародного гуманітарного права.Військові злочини – такі, що порушують закони і звичаї війська. Наприклад, посадові злочини військового. Якщо військовий вбиває цивільне населення – це може бути і воєнним злочином також. Якщо ж просто не виконує вказівку керівника, дезертує, наприклад, це суто військове, а не воєнне. Повноваженнями МКС ж є тільки воєнні злочини.Статеве насильство під час збройного конфлікту – величезна проблема. Мораль падає, зґвалтування перетворюється на буденну реальність. Саме тому зараз зґвалтування – ледь не найбільш серйозний воєнний злочин. Після убивств, звичайно.

Фото: yur-gazeta.com

Фото: yur-gazeta.com

  • Якщо розглядати нашу ситуацію виключно як війну України з Росією, губиться внутрішній елемент. На мій погляд, він є. У мене теж величезна алергія, коли я чую «громадянська війна в Україні». Я поділяю точку зору, що ніколи б ця війна не була війною без зовнішнього втручання. Але оцей внутрішній елемент говорить про те, що нам слід обережно підходити і до розмов про кримінальну відповідальність.Наприклад, у 2014 році українські війська намагалися звільнити українське місто, захоплене на Донбасі бойовиками і застосували зброю. Можливо, застосування цієї зброї не відповідало всім вимогам міжнародного кримінального права. Якщо це не міжнародний конфлікт – тобто, тоді не було міжнародної сторони, то кримінальну відповідальність, як це не парадоксально, наші військові не несуть. Якщо міжнародний – то несуть. Там дуже багато нюансів.Тобто, наявність конфлікту із Російської Федерацією не скасовує того, що у нас є проблеми не міжнародного характеру. Це різні речі. Ми ставимо питання, який у нас конфлікт: міжнародний чи ні? А проблема в тому, що обидва.
Статеве насильство під час збройного конфлікту – величезна проблема. Мораль падає, зґвалтування перетворюється на буденну реальність
  • Воєнні злочини, злочини проти людяності не мають строку давності, обмежень за географією та датами. Навіть якщо вони зараз попадуть під амністію, все одно почуватимуться невпевнено.
  • Для того, щоб у МКС була порушена справа за воєнний злочин чи злочин проти людяності, потрібно, аби це був дійсно серйозний, масштабний злочин, який зачепив багато людей і було багато жертв. Інакше вони не будуть цим займатися.
  • У справі Майдану забракло елементу широкомасштабності. Міжнародний кримінальний суд це не вразило. Це нас вразило. У них була альтернатива закрити цю справу зовсім, але вони вирішили об’єднати її із тими подіями, які відбувалися далі й тривають дотепер.
  • Законодавством України у повній відповідності з міжнародним правом визначено, що поки триває контроль Росією автономної республіки Крим та міста Севастополь, має місце агресія з боку РФ, окупація цієї української території.Аксіомою міжнародного права є те, що коли є окупація однією державою частини території іншої держави, навіть, якщо немає жодного збройного спротиву, існує міжнародний збройний конфлікт між цими двома державами. Тобто поки вони не підуть з Криму, юридично у нас все одно буде стан збройного конфлікту із РФ. Навіть якщо у цей час це буде мирно, тихо, на Донбасі не будуть стріляти, а в Крим поїдуть туристи з Іжевська, і всі будуть щасливі. Це може тривати стільки, скільки триватиме окупація. Окупація Ізраїлем палестинських територій триває з 1967-го – наступного року буде 50 років.
Наявність конфлікту із Російської Федерацією не скасовує того, що у нас є проблеми не міжнародного характеру
  • Що стосується збитого Боїнга МН17. Це можна кваліфікувати як воєнний злочин – напад на цивільний об’єкт, і можна кваліфікувати як злочин проти безпеки цивільної авіації. Тоді це не міжнародний злочин, а транснаціональний, і не може дійти до Міжнародного суду. У такому випадку має розглядатися у національному суді держави, яка має на це юрисдикцію. Перше – України, бо це сталося на нашій території. Друге – також можуть мати юрисдикцію держави, громадяни яких були на борту літака.Воєнний же злочин може дійти до МКС. Але. Довести що ці хлопці з Бука цілилися у цивільний літак, бо знали, що це цивільний літак і хотіли його збити – малореально. Скоріше за все, так і не було. Принаймні, по тій версії, яка нам відома, вони думали, що це український військово-транспортний літак, а не малайзійський пасажирський. В такому разі постає питання, яка у них вина. Бо вони не хотіли знищити саме цей літак, вони переплутали. Тобто у них, наприклад, була злочинна недбалість. Питання у тому, наскільки це припустимо у кваліфікації воєнного злочину за міжнародним законодавством – неоднозначне.
  • Україна повинна розслідувати всі злочини, які відбуваються на її територіях. В тому числі, на неконтрольованих. Є військова прокуратура, слідче управління СБУ, аби зробити це власними силами. Щоправда, військова прокуратура і зайнялася зараз саме військовими злочинами: хто що вкрав, хто дезертир, а не воєнними.

Матеріали опубліковані на сайті “Новое время” 02.06.2016: http://nv.ua/ukr/publications/mi-pitajemo-jakij-u-nas-konflikt-mizhnarodnij-chi-ni-problema-v-tomu-shcho-obidva-ekspert-mizhnarodnik-pro-vijnu-na-donbasi-ta-gaagskij-tribunal-138365.html

Результаты поиска:

Чи дійсно прийняття Римського статуту відіб’ється на українських військових не кращим чином?

Липень 1, 2016

Відтермінування ратифікації Римського статуту на три роки в Адміністрації президента пояснюють тим, що визнання юрисдикції Міжнародного кримінального суду нібито буде нести певні ризики для українських військових. Чи справді це так? Хто може опинитися на лаві підсудних в Гаазі? Ситуацію коментує юрист-міжнародник Микола Гнатовский.

Лариса Денисенко: Як ви вважаєте, чому були озвучені побоювання про те, що прийняття Римського статуту – ризик для українських військових? Чого і кому слід побоюватися насправді?

Микола Гнатовский: Такі заяви дійсно були, вони залишаються офіційною позицією. Єдина перспектива прийняття норми про те, що Україна визнає юрисдикцію Міжнародного кримінального суду. Це прийняття тих поправок до Конституції, які пропонує внести президент.

Це вирішить проблему з висновком Конституційного суду України від 2001 року про блокування ратифікації Римського статуту. При цьому доведеться потерпіти 3 роки, поки норма не вступить в силу.

Я дуже багато критикував прийняття норми про три роки. На мій погляд вона пов’язана з недостатнім розумінням того, як працює Міжнародний кримінальний суд. Для зовнішнього світу це звучить дуже дивно – так, як ніби ми заздалегідь готуємося до чогось поганого.

Незважаючи на досить невдале перехідне положення, мені здається, потрібно приймати конституційну реформу. Без реформи судової системи і без включення до статті 124Констітуціі положення про можливість прийняття Римського статуту прогресу не буде.

Ірина Славінська: Ще Турчинов почав говорити про те, що Римський статут може бути використаний проти українських військових.

Микола Гнатовский: Коли ми говоримо про те, що якісь ворожі сили можуть використовувати міжнародне кримінальне правосуддя проти українських військових, ми займаємо свідомо помилкову позицію.

Міжнародний кримінальний суд існує не для того, щоб зводити рахунки з ворогами. Він існує, щоб відреагувати на найтяжчі порушення норм міжнародного права. Це не просто міжнародне право заради міжнародного права, за цим стоять зруйновані долі і загиблі люди.

Лариса Денисенко: Мені здається, що такі заяви ґрунтуються на помилковому концепті жертовності країни. Як працює Міжнародний кримінальний суд? Хто насправді може виявитися на лаві підсудних?

Микола Гнатовский: Міжнародний кримінальний суд судить не держава, а індивідів. Мова йде про індивідуальну кримінальну відповідальність. Міжнародний кримінальний суд – вершина піраміди кримінальної відповідальності за найтяжчі порушення міжнародного права.

Первинна відповідальність за переслідування винних лежить на самих державах.

Ніхто не знімав з України зобов’язання здійснювати кримінальне переслідування винних у військових злочинах на її території.

Довгостроковий мир в українському суспільстві можливий тільки тоді, коли відбудеться ретельний «розбір польотів».

Держава зобов’язана проводити ретельне розслідування на підставі будь-якої інформації, яка свідчить про порушення законів і звичаїв війни під час збройного конфлікту або систематичні напади на цивільне населення.

Поки держава справляється з цими зобов’язаннями, Міжнародний кримінальний суд не вступає в гру. Міжнародний кримінальний суд втручається тільки тоді, коли держава не бажає притягати винних до відповідальності.

Ірина Славінська: Це якась пропаганда, яка підтверджує, що в нашому дискурсі є герої і їхні вороги. Наскільки такі меседжі для внутрішнього пропагандистського споживання зчитуються за кордоном?

Микола Гнатовский: В кращому випадку поблажливо, а взагалі – дуже критично. Ніякої альтернативи у європейської держави, якою є Україна, немає. Потрібно відмовитися від патріотичного дискурсу і зайнятися забезпеченням прав індивідуальних жертв і покаранням всіх винних.

Інтрига навколо відкладання ратифікації не має ніякої практичної цінності, оскільки Україна вже повністю визнала юрисдикцію Міжнародного кримінального суду. Ми зробили це чудово – без крайньої дати. Тобто будь-які події у війні на сході потрапляють під юрисдикцію Міжнародного кримінального суду.

Ірина Славінська: Розмови про ратифікацію впливають на щось чи ні?

Микола Гнатовский: Вони впливають на другорядні питання. Спочатку заяву було прийнято Верховною Радою. Потім її текст був виправлений професійними юристами Міністерства закордонних справ і, не без участі президента, заява про визнання юрисдикції була направлена до Міжнародного кримінального суду.

Ратифікація впливає тільки на те, які можливості у України будуть по відношенню до Міжнародного кримінального суду. До ратифікації ми не можемо скористатися механізмом початку розслідування і ініціювати передачу ситуації суду. Це позбавляє Україну права голосу в Асамблеї держав-учасників Римського статуту. Це позбавляє українських юристів можливості працювати в канцелярії прокурора Міжнародного кримінального суду. Рішення відкласти ратифікацію нікого не рятує, тому я дуже спокійно ставлюся до цих трьох років. Це просто нісенітниця.

Лариса Денисенко: Яким буде алгоритм дій, якщо Міжнародний кримінальний суд вирішить, що Україна недостатньо сумлінно виконує свої зобов’язання?

Микола Гнатовский: У цьому випадку прокурор суду прийме рішення про те, чи є підстави для пред’явлення звинувачень конкретним індивідам. Якщо знадобиться втручання суду, а це станеться тільки через кілька років, прокурори будуть пред’являти претензії до конкретних персоналій.

Міжнародний кримінальний суд безпосередньо залежить від держав і їх співпраці. Практика суду по ряду справ, наприклад, по Кенії, показує, що без співпраці держави суд просто припиняє справи. Перебільшувати можливості Міжнародного кримінального суду не варто і розглядати сам суд як небезпеку – теж неправильно.

Матеріал знаходиться за посиланням http://hromadskeradio.org/ru/programs/kyiv-donbas/mezhdunarodnyy-ugolovnyy-sud-sozdan-ne-dlya-svedeniya-schetov-yurist

Чи судитимуть Росію за злочини в Донбасі, розповідає юрист з міжнародного права

Червень 6, 2016
Доки Росія не піде з Криму, юридично Україна знаходитиметься в стані збройного конфлікту з нею, навіть якщо на Донбасі припинять стріляти, а в Крим поїдуть туристи з Іжевська – переконаний юрист Микола Гнатовський

Сьогодні Верховна Рада дала старт судовій реформі, яку запропонував президент України. Текст змін до Конституції, зокрема, до ст. 124, передбачає можливість ратифікації Римського статуту Міжнародного кримінального суду (МКС). Професор міжнародного права Микола Гнатовський пояснює, чи можливо довести, що МН17 збила Росія, і навіщо Україні ратифікувати Римський статут. НВ обрало найцікавіші тези з його лекції.

  • Практична потреба додати відповідну статтю про можливість ратифікації Римського статуту виникла ще 15 років тому, в 2001-му, коли Конституційний суд України надав висновок за поданням тодішнього президента України Леоніда Кучми про те, що Римський статут, який був підписаний від нашої країни у 2000-му, не може бути впроваджений, допоки не внесуть необхідні зміни в Конституції. Тоді, на думку Конституційного суду, Римський статут не був сумісний з Конституцією, оскільки МКС, як написано в статуті, доповнює національні органи кримінального правосуддя. З точки зору ж тодішнього Кримінального суду, у нас в Конституції можливості такого доповнення не було передбачено.І от, лише зараз з’явився конституційний проект, який передбачає такі дії. Йдеться не про те, що Україна ратифікує Римський статут, а що у неї з’явиться можливість зробити це через три роки. Натомість, зобов’язань ніяких немає.
«Гаазький трибунал» – це термін, який нічого не означає. Він малокоректний, але чомусь утвердився у нас у практиці
  • Причини для ратифікації Римського статуту називаються різні. Але основна помилка українських політиків, як на мене, в тому, що вони абсолютно не усвідомлюють, для чого це потрібно. Ті причини, які є найбільш популярними у політичному дискурсі, не мають майже нічого спільного з тим, чим насправді є МКС і навіщо його створювали.У нас політики зі сцени Майдану закликали ратифікувати Римський статут і робили публічні заяви – ті самі політики, які зараз виступають проти. Вони тоді називали МКС Гаазьким трибуналом. У Гаазі багато судів і трибуналів, і якщо ми говоримо про Міжнародний кримінальний суд, це завжди Міжнародний кримінальний суд, а не Гаазький трибунал.«Гаазький трибунал» – це термін, який нічого не означає. Він малокоректний, але чомусь утвердився у нас у практиці, й серед журналістів теж. Так от, вони казали, що буде Гаазький трибунал, вищий суд, який покарає, припустимо, Януковича. Це все – абсолютна нісенітниця і не має нічого спільного з тим, чим є МКС.
 Довести, що ці хлопці з Бука цілилися у цивільний літак, бо знали, що це цивільний літак і хотіли його збити – малореально
  • Насправді ж, завдання МКС і тих держав, які беруть участь у цій справі – у створенні міжнародного кримінального правосуддя – не допустити безкарності за найтяжчі кримінальні злочини проти міжнародного права. А це воєнні злочини, злочини проти людяності, злочини геноциду. Можливо ще злочин агресії.
  • Прокурор МКС може за власною ініціативою притягати до відповідальності будь-яких осіб, які вчинили злочини на території України незалежно від їхнього громадянства і від подальшої позиції України чи будь-якої іншої держави. Це абсолютно в руках прокурора.Це почало працювати. Прокурор проголошує про початок попереднього розслідування, і Україна входить до числа тих шести держав, щодо яких здійснюється попереднє розслідування.Якщо брати досвід Грузії, основне розчарування, яке може бути у цієї країни від МКС, це те, що він ворушився надзвичайно довго. Війна в цій країні була в 2008 році, прокурор передала документи до палати попереднього провадження задля затвердження цього розслідування, як справи, яку веде суд, лише наприкінці 2015-го. Сім років вони чекали.

Треба розуміти різницю між військовими злочинами і воєнними злочинами

  • Тривалість подібних міжнародних процесів не відбувається «на завтра», не буває за місяць. Це дуже довго. Чому? Бо МКС треба пересвідчитися, що на рівні держави нема достатньої роботи по цьому напрямку.
  • Росія не є учасником Римського статуту. Але якщо ти ведеш війну на території іншої держави, від цього неучастю в статуті тут не сховаєшся. Значення має те, чи є держава, на території якої ведеться ця війна, учасницею Римського статуту. Якщо говорити, наприклад, про Грузію – вона є учасницею. Росія туди влізла. Все.
  • Треба розуміти різницю між військовими злочинами і воєнними злочинами.
    Воєнні злочини – це такі, що порушують закони і звичаї війни: злочини, які вчиняються під час воєнного конфлікту, які порушують норми міжнародного гуманітарного права.Військові злочини – такі, що порушують закони і звичаї війська. Наприклад, посадові злочини військового. Якщо військовий вбиває цивільне населення – це може бути і воєнним злочином також. Якщо ж просто не виконує вказівку керівника, дезертує, наприклад, це суто військове, а не воєнне. Повноваженнями МКС ж є тільки воєнні злочини.Статеве насильство під час збройного конфлікту – величезна проблема. Мораль падає, зґвалтування перетворюється на буденну реальність. Саме тому зараз зґвалтування – ледь не найбільш серйозний воєнний злочин. Після убивств, звичайно.

Фото: yur-gazeta.com

Фото: yur-gazeta.com

  • Якщо розглядати нашу ситуацію виключно як війну України з Росією, губиться внутрішній елемент. На мій погляд, він є. У мене теж величезна алергія, коли я чую «громадянська війна в Україні». Я поділяю точку зору, що ніколи б ця війна не була війною без зовнішнього втручання. Але оцей внутрішній елемент говорить про те, що нам слід обережно підходити і до розмов про кримінальну відповідальність.Наприклад, у 2014 році українські війська намагалися звільнити українське місто, захоплене на Донбасі бойовиками і застосували зброю. Можливо, застосування цієї зброї не відповідало всім вимогам міжнародного кримінального права. Якщо це не міжнародний конфлікт – тобто, тоді не було міжнародної сторони, то кримінальну відповідальність, як це не парадоксально, наші військові не несуть. Якщо міжнародний – то несуть. Там дуже багато нюансів.Тобто, наявність конфлікту із Російської Федерацією не скасовує того, що у нас є проблеми не міжнародного характеру. Це різні речі. Ми ставимо питання, який у нас конфлікт: міжнародний чи ні? А проблема в тому, що обидва.
Статеве насильство під час збройного конфлікту – величезна проблема. Мораль падає, зґвалтування перетворюється на буденну реальність
  • Воєнні злочини, злочини проти людяності не мають строку давності, обмежень за географією та датами. Навіть якщо вони зараз попадуть під амністію, все одно почуватимуться невпевнено.
  • Для того, щоб у МКС була порушена справа за воєнний злочин чи злочин проти людяності, потрібно, аби це був дійсно серйозний, масштабний злочин, який зачепив багато людей і було багато жертв. Інакше вони не будуть цим займатися.
  • У справі Майдану забракло елементу широкомасштабності. Міжнародний кримінальний суд це не вразило. Це нас вразило. У них була альтернатива закрити цю справу зовсім, але вони вирішили об’єднати її із тими подіями, які відбувалися далі й тривають дотепер.
  • Законодавством України у повній відповідності з міжнародним правом визначено, що поки триває контроль Росією автономної республіки Крим та міста Севастополь, має місце агресія з боку РФ, окупація цієї української території.Аксіомою міжнародного права є те, що коли є окупація однією державою частини території іншої держави, навіть, якщо немає жодного збройного спротиву, існує міжнародний збройний конфлікт між цими двома державами. Тобто поки вони не підуть з Криму, юридично у нас все одно буде стан збройного конфлікту із РФ. Навіть якщо у цей час це буде мирно, тихо, на Донбасі не будуть стріляти, а в Крим поїдуть туристи з Іжевська, і всі будуть щасливі. Це може тривати стільки, скільки триватиме окупація. Окупація Ізраїлем палестинських територій триває з 1967-го – наступного року буде 50 років.
Наявність конфлікту із Російської Федерацією не скасовує того, що у нас є проблеми не міжнародного характеру
  • Що стосується збитого Боїнга МН17. Це можна кваліфікувати як воєнний злочин – напад на цивільний об’єкт, і можна кваліфікувати як злочин проти безпеки цивільної авіації. Тоді це не міжнародний злочин, а транснаціональний, і не може дійти до Міжнародного суду. У такому випадку має розглядатися у національному суді держави, яка має на це юрисдикцію. Перше – України, бо це сталося на нашій території. Друге – також можуть мати юрисдикцію держави, громадяни яких були на борту літака.Воєнний же злочин може дійти до МКС. Але. Довести що ці хлопці з Бука цілилися у цивільний літак, бо знали, що це цивільний літак і хотіли його збити – малореально. Скоріше за все, так і не було. Принаймні, по тій версії, яка нам відома, вони думали, що це український військово-транспортний літак, а не малайзійський пасажирський. В такому разі постає питання, яка у них вина. Бо вони не хотіли знищити саме цей літак, вони переплутали. Тобто у них, наприклад, була злочинна недбалість. Питання у тому, наскільки це припустимо у кваліфікації воєнного злочину за міжнародним законодавством – неоднозначне.
  • Україна повинна розслідувати всі злочини, які відбуваються на її територіях. В тому числі, на неконтрольованих. Є військова прокуратура, слідче управління СБУ, аби зробити це власними силами. Щоправда, військова прокуратура і зайнялася зараз саме військовими злочинами: хто що вкрав, хто дезертир, а не воєнними.

Матеріали опубліковані на сайті “Новое время” 02.06.2016: http://nv.ua/ukr/publications/mi-pitajemo-jakij-u-nas-konflikt-mizhnarodnij-chi-ni-problema-v-tomu-shcho-obidva-ekspert-mizhnarodnik-pro-vijnu-na-donbasi-ta-gaagskij-tribunal-138365.html

Результаты поиска:

Чи дійсно прийняття Римського статуту відіб’ється на українських військових не кращим чином?

Липень 1, 2016

Відтермінування ратифікації Римського статуту на три роки в Адміністрації президента пояснюють тим, що визнання юрисдикції Міжнародного кримінального суду нібито буде нести певні ризики для українських військових. Чи справді це так? Хто може опинитися на лаві підсудних в Гаазі? Ситуацію коментує юрист-міжнародник Микола Гнатовский.

Лариса Денисенко: Як ви вважаєте, чому були озвучені побоювання про те, що прийняття Римського статуту – ризик для українських військових? Чого і кому слід побоюватися насправді?

Микола Гнатовский: Такі заяви дійсно були, вони залишаються офіційною позицією. Єдина перспектива прийняття норми про те, що Україна визнає юрисдикцію Міжнародного кримінального суду. Це прийняття тих поправок до Конституції, які пропонує внести президент.

Це вирішить проблему з висновком Конституційного суду України від 2001 року про блокування ратифікації Римського статуту. При цьому доведеться потерпіти 3 роки, поки норма не вступить в силу.

Я дуже багато критикував прийняття норми про три роки. На мій погляд вона пов’язана з недостатнім розумінням того, як працює Міжнародний кримінальний суд. Для зовнішнього світу це звучить дуже дивно – так, як ніби ми заздалегідь готуємося до чогось поганого.

Незважаючи на досить невдале перехідне положення, мені здається, потрібно приймати конституційну реформу. Без реформи судової системи і без включення до статті 124Констітуціі положення про можливість прийняття Римського статуту прогресу не буде.

Ірина Славінська: Ще Турчинов почав говорити про те, що Римський статут може бути використаний проти українських військових.

Микола Гнатовский: Коли ми говоримо про те, що якісь ворожі сили можуть використовувати міжнародне кримінальне правосуддя проти українських військових, ми займаємо свідомо помилкову позицію.

Міжнародний кримінальний суд існує не для того, щоб зводити рахунки з ворогами. Він існує, щоб відреагувати на найтяжчі порушення норм міжнародного права. Це не просто міжнародне право заради міжнародного права, за цим стоять зруйновані долі і загиблі люди.

Лариса Денисенко: Мені здається, що такі заяви ґрунтуються на помилковому концепті жертовності країни. Як працює Міжнародний кримінальний суд? Хто насправді може виявитися на лаві підсудних?

Микола Гнатовский: Міжнародний кримінальний суд судить не держава, а індивідів. Мова йде про індивідуальну кримінальну відповідальність. Міжнародний кримінальний суд – вершина піраміди кримінальної відповідальності за найтяжчі порушення міжнародного права.

Первинна відповідальність за переслідування винних лежить на самих державах.

Ніхто не знімав з України зобов’язання здійснювати кримінальне переслідування винних у військових злочинах на її території.

Довгостроковий мир в українському суспільстві можливий тільки тоді, коли відбудеться ретельний «розбір польотів».

Держава зобов’язана проводити ретельне розслідування на підставі будь-якої інформації, яка свідчить про порушення законів і звичаїв війни під час збройного конфлікту або систематичні напади на цивільне населення.

Поки держава справляється з цими зобов’язаннями, Міжнародний кримінальний суд не вступає в гру. Міжнародний кримінальний суд втручається тільки тоді, коли держава не бажає притягати винних до відповідальності.

Ірина Славінська: Це якась пропаганда, яка підтверджує, що в нашому дискурсі є герої і їхні вороги. Наскільки такі меседжі для внутрішнього пропагандистського споживання зчитуються за кордоном?

Микола Гнатовский: В кращому випадку поблажливо, а взагалі – дуже критично. Ніякої альтернативи у європейської держави, якою є Україна, немає. Потрібно відмовитися від патріотичного дискурсу і зайнятися забезпеченням прав індивідуальних жертв і покаранням всіх винних.

Інтрига навколо відкладання ратифікації не має ніякої практичної цінності, оскільки Україна вже повністю визнала юрисдикцію Міжнародного кримінального суду. Ми зробили це чудово – без крайньої дати. Тобто будь-які події у війні на сході потрапляють під юрисдикцію Міжнародного кримінального суду.

Ірина Славінська: Розмови про ратифікацію впливають на щось чи ні?

Микола Гнатовский: Вони впливають на другорядні питання. Спочатку заяву було прийнято Верховною Радою. Потім її текст був виправлений професійними юристами Міністерства закордонних справ і, не без участі президента, заява про визнання юрисдикції була направлена до Міжнародного кримінального суду.

Ратифікація впливає тільки на те, які можливості у України будуть по відношенню до Міжнародного кримінального суду. До ратифікації ми не можемо скористатися механізмом початку розслідування і ініціювати передачу ситуації суду. Це позбавляє Україну права голосу в Асамблеї держав-учасників Римського статуту. Це позбавляє українських юристів можливості працювати в канцелярії прокурора Міжнародного кримінального суду. Рішення відкласти ратифікацію нікого не рятує, тому я дуже спокійно ставлюся до цих трьох років. Це просто нісенітниця.

Лариса Денисенко: Яким буде алгоритм дій, якщо Міжнародний кримінальний суд вирішить, що Україна недостатньо сумлінно виконує свої зобов’язання?

Микола Гнатовский: У цьому випадку прокурор суду прийме рішення про те, чи є підстави для пред’явлення звинувачень конкретним індивідам. Якщо знадобиться втручання суду, а це станеться тільки через кілька років, прокурори будуть пред’являти претензії до конкретних персоналій.

Міжнародний кримінальний суд безпосередньо залежить від держав і їх співпраці. Практика суду по ряду справ, наприклад, по Кенії, показує, що без співпраці держави суд просто припиняє справи. Перебільшувати можливості Міжнародного кримінального суду не варто і розглядати сам суд як небезпеку – теж неправильно.

Матеріал знаходиться за посиланням http://hromadskeradio.org/ru/programs/kyiv-donbas/mezhdunarodnyy-ugolovnyy-sud-sozdan-ne-dlya-svedeniya-schetov-yurist

Чи судитимуть Росію за злочини в Донбасі, розповідає юрист з міжнародного права

Червень 6, 2016
Доки Росія не піде з Криму, юридично Україна знаходитиметься в стані збройного конфлікту з нею, навіть якщо на Донбасі припинять стріляти, а в Крим поїдуть туристи з Іжевська – переконаний юрист Микола Гнатовський

Сьогодні Верховна Рада дала старт судовій реформі, яку запропонував президент України. Текст змін до Конституції, зокрема, до ст. 124, передбачає можливість ратифікації Римського статуту Міжнародного кримінального суду (МКС). Професор міжнародного права Микола Гнатовський пояснює, чи можливо довести, що МН17 збила Росія, і навіщо Україні ратифікувати Римський статут. НВ обрало найцікавіші тези з його лекції.

  • Практична потреба додати відповідну статтю про можливість ратифікації Римського статуту виникла ще 15 років тому, в 2001-му, коли Конституційний суд України надав висновок за поданням тодішнього президента України Леоніда Кучми про те, що Римський статут, який був підписаний від нашої країни у 2000-му, не може бути впроваджений, допоки не внесуть необхідні зміни в Конституції. Тоді, на думку Конституційного суду, Римський статут не був сумісний з Конституцією, оскільки МКС, як написано в статуті, доповнює національні органи кримінального правосуддя. З точки зору ж тодішнього Кримінального суду, у нас в Конституції можливості такого доповнення не було передбачено.І от, лише зараз з’явився конституційний проект, який передбачає такі дії. Йдеться не про те, що Україна ратифікує Римський статут, а що у неї з’явиться можливість зробити це через три роки. Натомість, зобов’язань ніяких немає.
«Гаазький трибунал» – це термін, який нічого не означає. Він малокоректний, але чомусь утвердився у нас у практиці
  • Причини для ратифікації Римського статуту називаються різні. Але основна помилка українських політиків, як на мене, в тому, що вони абсолютно не усвідомлюють, для чого це потрібно. Ті причини, які є найбільш популярними у політичному дискурсі, не мають майже нічого спільного з тим, чим насправді є МКС і навіщо його створювали.У нас політики зі сцени Майдану закликали ратифікувати Римський статут і робили публічні заяви – ті самі політики, які зараз виступають проти. Вони тоді називали МКС Гаазьким трибуналом. У Гаазі багато судів і трибуналів, і якщо ми говоримо про Міжнародний кримінальний суд, це завжди Міжнародний кримінальний суд, а не Гаазький трибунал.«Гаазький трибунал» – це термін, який нічого не означає. Він малокоректний, але чомусь утвердився у нас у практиці, й серед журналістів теж. Так от, вони казали, що буде Гаазький трибунал, вищий суд, який покарає, припустимо, Януковича. Це все – абсолютна нісенітниця і не має нічого спільного з тим, чим є МКС.
 Довести, що ці хлопці з Бука цілилися у цивільний літак, бо знали, що це цивільний літак і хотіли його збити – малореально
  • Насправді ж, завдання МКС і тих держав, які беруть участь у цій справі – у створенні міжнародного кримінального правосуддя – не допустити безкарності за найтяжчі кримінальні злочини проти міжнародного права. А це воєнні злочини, злочини проти людяності, злочини геноциду. Можливо ще злочин агресії.
  • Прокурор МКС може за власною ініціативою притягати до відповідальності будь-яких осіб, які вчинили злочини на території України незалежно від їхнього громадянства і від подальшої позиції України чи будь-якої іншої держави. Це абсолютно в руках прокурора.Це почало працювати. Прокурор проголошує про початок попереднього розслідування, і Україна входить до числа тих шести держав, щодо яких здійснюється попереднє розслідування.Якщо брати досвід Грузії, основне розчарування, яке може бути у цієї країни від МКС, це те, що він ворушився надзвичайно довго. Війна в цій країні була в 2008 році, прокурор передала документи до палати попереднього провадження задля затвердження цього розслідування, як справи, яку веде суд, лише наприкінці 2015-го. Сім років вони чекали.

Треба розуміти різницю між військовими злочинами і воєнними злочинами

  • Тривалість подібних міжнародних процесів не відбувається «на завтра», не буває за місяць. Це дуже довго. Чому? Бо МКС треба пересвідчитися, що на рівні держави нема достатньої роботи по цьому напрямку.
  • Росія не є учасником Римського статуту. Але якщо ти ведеш війну на території іншої держави, від цього неучастю в статуті тут не сховаєшся. Значення має те, чи є держава, на території якої ведеться ця війна, учасницею Римського статуту. Якщо говорити, наприклад, про Грузію – вона є учасницею. Росія туди влізла. Все.
  • Треба розуміти різницю між військовими злочинами і воєнними злочинами.
    Воєнні злочини – це такі, що порушують закони і звичаї війни: злочини, які вчиняються під час воєнного конфлікту, які порушують норми міжнародного гуманітарного права.Військові злочини – такі, що порушують закони і звичаї війська. Наприклад, посадові злочини військового. Якщо військовий вбиває цивільне населення – це може бути і воєнним злочином також. Якщо ж просто не виконує вказівку керівника, дезертує, наприклад, це суто військове, а не воєнне. Повноваженнями МКС ж є тільки воєнні злочини.Статеве насильство під час збройного конфлікту – величезна проблема. Мораль падає, зґвалтування перетворюється на буденну реальність. Саме тому зараз зґвалтування – ледь не найбільш серйозний воєнний злочин. Після убивств, звичайно.

Фото: yur-gazeta.com

Фото: yur-gazeta.com

  • Якщо розглядати нашу ситуацію виключно як війну України з Росією, губиться внутрішній елемент. На мій погляд, він є. У мене теж величезна алергія, коли я чую «громадянська війна в Україні». Я поділяю точку зору, що ніколи б ця війна не була війною без зовнішнього втручання. Але оцей внутрішній елемент говорить про те, що нам слід обережно підходити і до розмов про кримінальну відповідальність.Наприклад, у 2014 році українські війська намагалися звільнити українське місто, захоплене на Донбасі бойовиками і застосували зброю. Можливо, застосування цієї зброї не відповідало всім вимогам міжнародного кримінального права. Якщо це не міжнародний конфлікт – тобто, тоді не було міжнародної сторони, то кримінальну відповідальність, як це не парадоксально, наші військові не несуть. Якщо міжнародний – то несуть. Там дуже багато нюансів.Тобто, наявність конфлікту із Російської Федерацією не скасовує того, що у нас є проблеми не міжнародного характеру. Це різні речі. Ми ставимо питання, який у нас конфлікт: міжнародний чи ні? А проблема в тому, що обидва.
Статеве насильство під час збройного конфлікту – величезна проблема. Мораль падає, зґвалтування перетворюється на буденну реальність
  • Воєнні злочини, злочини проти людяності не мають строку давності, обмежень за географією та датами. Навіть якщо вони зараз попадуть під амністію, все одно почуватимуться невпевнено.
  • Для того, щоб у МКС була порушена справа за воєнний злочин чи злочин проти людяності, потрібно, аби це був дійсно серйозний, масштабний злочин, який зачепив багато людей і було багато жертв. Інакше вони не будуть цим займатися.
  • У справі Майдану забракло елементу широкомасштабності. Міжнародний кримінальний суд це не вразило. Це нас вразило. У них була альтернатива закрити цю справу зовсім, але вони вирішили об’єднати її із тими подіями, які відбувалися далі й тривають дотепер.
  • Законодавством України у повній відповідності з міжнародним правом визначено, що поки триває контроль Росією автономної республіки Крим та міста Севастополь, має місце агресія з боку РФ, окупація цієї української території.Аксіомою міжнародного права є те, що коли є окупація однією державою частини території іншої держави, навіть, якщо немає жодного збройного спротиву, існує міжнародний збройний конфлікт між цими двома державами. Тобто поки вони не підуть з Криму, юридично у нас все одно буде стан збройного конфлікту із РФ. Навіть якщо у цей час це буде мирно, тихо, на Донбасі не будуть стріляти, а в Крим поїдуть туристи з Іжевська, і всі будуть щасливі. Це може тривати стільки, скільки триватиме окупація. Окупація Ізраїлем палестинських територій триває з 1967-го – наступного року буде 50 років.
Наявність конфлікту із Російської Федерацією не скасовує того, що у нас є проблеми не міжнародного характеру
  • Що стосується збитого Боїнга МН17. Це можна кваліфікувати як воєнний злочин – напад на цивільний об’єкт, і можна кваліфікувати як злочин проти безпеки цивільної авіації. Тоді це не міжнародний злочин, а транснаціональний, і не може дійти до Міжнародного суду. У такому випадку має розглядатися у національному суді держави, яка має на це юрисдикцію. Перше – України, бо це сталося на нашій території. Друге – також можуть мати юрисдикцію держави, громадяни яких були на борту літака.Воєнний же злочин може дійти до МКС. Але. Довести що ці хлопці з Бука цілилися у цивільний літак, бо знали, що це цивільний літак і хотіли його збити – малореально. Скоріше за все, так і не було. Принаймні, по тій версії, яка нам відома, вони думали, що це український військово-транспортний літак, а не малайзійський пасажирський. В такому разі постає питання, яка у них вина. Бо вони не хотіли знищити саме цей літак, вони переплутали. Тобто у них, наприклад, була злочинна недбалість. Питання у тому, наскільки це припустимо у кваліфікації воєнного злочину за міжнародним законодавством – неоднозначне.
  • Україна повинна розслідувати всі злочини, які відбуваються на її територіях. В тому числі, на неконтрольованих. Є військова прокуратура, слідче управління СБУ, аби зробити це власними силами. Щоправда, військова прокуратура і зайнялася зараз саме військовими злочинами: хто що вкрав, хто дезертир, а не воєнними.

Матеріали опубліковані на сайті “Новое время” 02.06.2016: http://nv.ua/ukr/publications/mi-pitajemo-jakij-u-nas-konflikt-mizhnarodnij-chi-ni-problema-v-tomu-shcho-obidva-ekspert-mizhnarodnik-pro-vijnu-na-donbasi-ta-gaagskij-tribunal-138365.html

Результаты поиска:

Чи дійсно прийняття Римського статуту відіб’ється на українських військових не кращим чином?

Липень 1, 2016

Відтермінування ратифікації Римського статуту на три роки в Адміністрації президента пояснюють тим, що визнання юрисдикції Міжнародного кримінального суду нібито буде нести певні ризики для українських військових. Чи справді це так? Хто може опинитися на лаві підсудних в Гаазі? Ситуацію коментує юрист-міжнародник Микола Гнатовский.

Лариса Денисенко: Як ви вважаєте, чому були озвучені побоювання про те, що прийняття Римського статуту – ризик для українських військових? Чого і кому слід побоюватися насправді?

Микола Гнатовский: Такі заяви дійсно були, вони залишаються офіційною позицією. Єдина перспектива прийняття норми про те, що Україна визнає юрисдикцію Міжнародного кримінального суду. Це прийняття тих поправок до Конституції, які пропонує внести президент.

Це вирішить проблему з висновком Конституційного суду України від 2001 року про блокування ратифікації Римського статуту. При цьому доведеться потерпіти 3 роки, поки норма не вступить в силу.

Я дуже багато критикував прийняття норми про три роки. На мій погляд вона пов’язана з недостатнім розумінням того, як працює Міжнародний кримінальний суд. Для зовнішнього світу це звучить дуже дивно – так, як ніби ми заздалегідь готуємося до чогось поганого.

Незважаючи на досить невдале перехідне положення, мені здається, потрібно приймати конституційну реформу. Без реформи судової системи і без включення до статті 124Констітуціі положення про можливість прийняття Римського статуту прогресу не буде.

Ірина Славінська: Ще Турчинов почав говорити про те, що Римський статут може бути використаний проти українських військових.

Микола Гнатовский: Коли ми говоримо про те, що якісь ворожі сили можуть використовувати міжнародне кримінальне правосуддя проти українських військових, ми займаємо свідомо помилкову позицію.

Міжнародний кримінальний суд існує не для того, щоб зводити рахунки з ворогами. Він існує, щоб відреагувати на найтяжчі порушення норм міжнародного права. Це не просто міжнародне право заради міжнародного права, за цим стоять зруйновані долі і загиблі люди.

Лариса Денисенко: Мені здається, що такі заяви ґрунтуються на помилковому концепті жертовності країни. Як працює Міжнародний кримінальний суд? Хто насправді може виявитися на лаві підсудних?

Микола Гнатовский: Міжнародний кримінальний суд судить не держава, а індивідів. Мова йде про індивідуальну кримінальну відповідальність. Міжнародний кримінальний суд – вершина піраміди кримінальної відповідальності за найтяжчі порушення міжнародного права.

Первинна відповідальність за переслідування винних лежить на самих державах.

Ніхто не знімав з України зобов’язання здійснювати кримінальне переслідування винних у військових злочинах на її території.

Довгостроковий мир в українському суспільстві можливий тільки тоді, коли відбудеться ретельний «розбір польотів».

Держава зобов’язана проводити ретельне розслідування на підставі будь-якої інформації, яка свідчить про порушення законів і звичаїв війни під час збройного конфлікту або систематичні напади на цивільне населення.

Поки держава справляється з цими зобов’язаннями, Міжнародний кримінальний суд не вступає в гру. Міжнародний кримінальний суд втручається тільки тоді, коли держава не бажає притягати винних до відповідальності.

Ірина Славінська: Це якась пропаганда, яка підтверджує, що в нашому дискурсі є герої і їхні вороги. Наскільки такі меседжі для внутрішнього пропагандистського споживання зчитуються за кордоном?

Микола Гнатовский: В кращому випадку поблажливо, а взагалі – дуже критично. Ніякої альтернативи у європейської держави, якою є Україна, немає. Потрібно відмовитися від патріотичного дискурсу і зайнятися забезпеченням прав індивідуальних жертв і покаранням всіх винних.

Інтрига навколо відкладання ратифікації не має ніякої практичної цінності, оскільки Україна вже повністю визнала юрисдикцію Міжнародного кримінального суду. Ми зробили це чудово – без крайньої дати. Тобто будь-які події у війні на сході потрапляють під юрисдикцію Міжнародного кримінального суду.

Ірина Славінська: Розмови про ратифікацію впливають на щось чи ні?

Микола Гнатовский: Вони впливають на другорядні питання. Спочатку заяву було прийнято Верховною Радою. Потім її текст був виправлений професійними юристами Міністерства закордонних справ і, не без участі президента, заява про визнання юрисдикції була направлена до Міжнародного кримінального суду.

Ратифікація впливає тільки на те, які можливості у України будуть по відношенню до Міжнародного кримінального суду. До ратифікації ми не можемо скористатися механізмом початку розслідування і ініціювати передачу ситуації суду. Це позбавляє Україну права голосу в Асамблеї держав-учасників Римського статуту. Це позбавляє українських юристів можливості працювати в канцелярії прокурора Міжнародного кримінального суду. Рішення відкласти ратифікацію нікого не рятує, тому я дуже спокійно ставлюся до цих трьох років. Це просто нісенітниця.

Лариса Денисенко: Яким буде алгоритм дій, якщо Міжнародний кримінальний суд вирішить, що Україна недостатньо сумлінно виконує свої зобов’язання?

Микола Гнатовский: У цьому випадку прокурор суду прийме рішення про те, чи є підстави для пред’явлення звинувачень конкретним індивідам. Якщо знадобиться втручання суду, а це станеться тільки через кілька років, прокурори будуть пред’являти претензії до конкретних персоналій.

Міжнародний кримінальний суд безпосередньо залежить від держав і їх співпраці. Практика суду по ряду справ, наприклад, по Кенії, показує, що без співпраці держави суд просто припиняє справи. Перебільшувати можливості Міжнародного кримінального суду не варто і розглядати сам суд як небезпеку – теж неправильно.

Матеріал знаходиться за посиланням http://hromadskeradio.org/ru/programs/kyiv-donbas/mezhdunarodnyy-ugolovnyy-sud-sozdan-ne-dlya-svedeniya-schetov-yurist

Чи судитимуть Росію за злочини в Донбасі, розповідає юрист з міжнародного права

Червень 6, 2016
Доки Росія не піде з Криму, юридично Україна знаходитиметься в стані збройного конфлікту з нею, навіть якщо на Донбасі припинять стріляти, а в Крим поїдуть туристи з Іжевська – переконаний юрист Микола Гнатовський

Сьогодні Верховна Рада дала старт судовій реформі, яку запропонував президент України. Текст змін до Конституції, зокрема, до ст. 124, передбачає можливість ратифікації Римського статуту Міжнародного кримінального суду (МКС). Професор міжнародного права Микола Гнатовський пояснює, чи можливо довести, що МН17 збила Росія, і навіщо Україні ратифікувати Римський статут. НВ обрало найцікавіші тези з його лекції.

  • Практична потреба додати відповідну статтю про можливість ратифікації Римського статуту виникла ще 15 років тому, в 2001-му, коли Конституційний суд України надав висновок за поданням тодішнього президента України Леоніда Кучми про те, що Римський статут, який був підписаний від нашої країни у 2000-му, не може бути впроваджений, допоки не внесуть необхідні зміни в Конституції. Тоді, на думку Конституційного суду, Римський статут не був сумісний з Конституцією, оскільки МКС, як написано в статуті, доповнює національні органи кримінального правосуддя. З точки зору ж тодішнього Кримінального суду, у нас в Конституції можливості такого доповнення не було передбачено.І от, лише зараз з’явився конституційний проект, який передбачає такі дії. Йдеться не про те, що Україна ратифікує Римський статут, а що у неї з’явиться можливість зробити це через три роки. Натомість, зобов’язань ніяких немає.
«Гаазький трибунал» – це термін, який нічого не означає. Він малокоректний, але чомусь утвердився у нас у практиці
  • Причини для ратифікації Римського статуту називаються різні. Але основна помилка українських політиків, як на мене, в тому, що вони абсолютно не усвідомлюють, для чого це потрібно. Ті причини, які є найбільш популярними у політичному дискурсі, не мають майже нічого спільного з тим, чим насправді є МКС і навіщо його створювали.У нас політики зі сцени Майдану закликали ратифікувати Римський статут і робили публічні заяви – ті самі політики, які зараз виступають проти. Вони тоді називали МКС Гаазьким трибуналом. У Гаазі багато судів і трибуналів, і якщо ми говоримо про Міжнародний кримінальний суд, це завжди Міжнародний кримінальний суд, а не Гаазький трибунал.«Гаазький трибунал» – це термін, який нічого не означає. Він малокоректний, але чомусь утвердився у нас у практиці, й серед журналістів теж. Так от, вони казали, що буде Гаазький трибунал, вищий суд, який покарає, припустимо, Януковича. Це все – абсолютна нісенітниця і не має нічого спільного з тим, чим є МКС.
 Довести, що ці хлопці з Бука цілилися у цивільний літак, бо знали, що це цивільний літак і хотіли його збити – малореально
  • Насправді ж, завдання МКС і тих держав, які беруть участь у цій справі – у створенні міжнародного кримінального правосуддя – не допустити безкарності за найтяжчі кримінальні злочини проти міжнародного права. А це воєнні злочини, злочини проти людяності, злочини геноциду. Можливо ще злочин агресії.
  • Прокурор МКС може за власною ініціативою притягати до відповідальності будь-яких осіб, які вчинили злочини на території України незалежно від їхнього громадянства і від подальшої позиції України чи будь-якої іншої держави. Це абсолютно в руках прокурора.Це почало працювати. Прокурор проголошує про початок попереднього розслідування, і Україна входить до числа тих шести держав, щодо яких здійснюється попереднє розслідування.Якщо брати досвід Грузії, основне розчарування, яке може бути у цієї країни від МКС, це те, що він ворушився надзвичайно довго. Війна в цій країні була в 2008 році, прокурор передала документи до палати попереднього провадження задля затвердження цього розслідування, як справи, яку веде суд, лише наприкінці 2015-го. Сім років вони чекали.

Треба розуміти різницю між військовими злочинами і воєнними злочинами

  • Тривалість подібних міжнародних процесів не відбувається «на завтра», не буває за місяць. Це дуже довго. Чому? Бо МКС треба пересвідчитися, що на рівні держави нема достатньої роботи по цьому напрямку.
  • Росія не є учасником Римського статуту. Але якщо ти ведеш війну на території іншої держави, від цього неучастю в статуті тут не сховаєшся. Значення має те, чи є держава, на території якої ведеться ця війна, учасницею Римського статуту. Якщо говорити, наприклад, про Грузію – вона є учасницею. Росія туди влізла. Все.
  • Треба розуміти різницю між військовими злочинами і воєнними злочинами.
    Воєнні злочини – це такі, що порушують закони і звичаї війни: злочини, які вчиняються під час воєнного конфлікту, які порушують норми міжнародного гуманітарного права.Військові злочини – такі, що порушують закони і звичаї війська. Наприклад, посадові злочини військового. Якщо військовий вбиває цивільне населення – це може бути і воєнним злочином також. Якщо ж просто не виконує вказівку керівника, дезертує, наприклад, це суто військове, а не воєнне. Повноваженнями МКС ж є тільки воєнні злочини.Статеве насильство під час збройного конфлікту – величезна проблема. Мораль падає, зґвалтування перетворюється на буденну реальність. Саме тому зараз зґвалтування – ледь не найбільш серйозний воєнний злочин. Після убивств, звичайно.

Фото: yur-gazeta.com

Фото: yur-gazeta.com

  • Якщо розглядати нашу ситуацію виключно як війну України з Росією, губиться внутрішній елемент. На мій погляд, він є. У мене теж величезна алергія, коли я чую «громадянська війна в Україні». Я поділяю точку зору, що ніколи б ця війна не була війною без зовнішнього втручання. Але оцей внутрішній елемент говорить про те, що нам слід обережно підходити і до розмов про кримінальну відповідальність.Наприклад, у 2014 році українські війська намагалися звільнити українське місто, захоплене на Донбасі бойовиками і застосували зброю. Можливо, застосування цієї зброї не відповідало всім вимогам міжнародного кримінального права. Якщо це не міжнародний конфлікт – тобто, тоді не було міжнародної сторони, то кримінальну відповідальність, як це не парадоксально, наші військові не несуть. Якщо міжнародний – то несуть. Там дуже багато нюансів.Тобто, наявність конфлікту із Російської Федерацією не скасовує того, що у нас є проблеми не міжнародного характеру. Це різні речі. Ми ставимо питання, який у нас конфлікт: міжнародний чи ні? А проблема в тому, що обидва.
Статеве насильство під час збройного конфлікту – величезна проблема. Мораль падає, зґвалтування перетворюється на буденну реальність
  • Воєнні злочини, злочини проти людяності не мають строку давності, обмежень за географією та датами. Навіть якщо вони зараз попадуть під амністію, все одно почуватимуться невпевнено.
  • Для того, щоб у МКС була порушена справа за воєнний злочин чи злочин проти людяності, потрібно, аби це був дійсно серйозний, масштабний злочин, який зачепив багато людей і було багато жертв. Інакше вони не будуть цим займатися.
  • У справі Майдану забракло елементу широкомасштабності. Міжнародний кримінальний суд це не вразило. Це нас вразило. У них була альтернатива закрити цю справу зовсім, але вони вирішили об’єднати її із тими подіями, які відбувалися далі й тривають дотепер.
  • Законодавством України у повній відповідності з міжнародним правом визначено, що поки триває контроль Росією автономної республіки Крим та міста Севастополь, має місце агресія з боку РФ, окупація цієї української території.Аксіомою міжнародного права є те, що коли є окупація однією державою частини території іншої держави, навіть, якщо немає жодного збройного спротиву, існує міжнародний збройний конфлікт між цими двома державами. Тобто поки вони не підуть з Криму, юридично у нас все одно буде стан збройного конфлікту із РФ. Навіть якщо у цей час це буде мирно, тихо, на Донбасі не будуть стріляти, а в Крим поїдуть туристи з Іжевська, і всі будуть щасливі. Це може тривати стільки, скільки триватиме окупація. Окупація Ізраїлем палестинських територій триває з 1967-го – наступного року буде 50 років.
Наявність конфлікту із Російської Федерацією не скасовує того, що у нас є проблеми не міжнародного характеру
  • Що стосується збитого Боїнга МН17. Це можна кваліфікувати як воєнний злочин – напад на цивільний об’єкт, і можна кваліфікувати як злочин проти безпеки цивільної авіації. Тоді це не міжнародний злочин, а транснаціональний, і не може дійти до Міжнародного суду. У такому випадку має розглядатися у національному суді держави, яка має на це юрисдикцію. Перше – України, бо це сталося на нашій території. Друге – також можуть мати юрисдикцію держави, громадяни яких були на борту літака.Воєнний же злочин може дійти до МКС. Але. Довести що ці хлопці з Бука цілилися у цивільний літак, бо знали, що це цивільний літак і хотіли його збити – малореально. Скоріше за все, так і не було. Принаймні, по тій версії, яка нам відома, вони думали, що це український військово-транспортний літак, а не малайзійський пасажирський. В такому разі постає питання, яка у них вина. Бо вони не хотіли знищити саме цей літак, вони переплутали. Тобто у них, наприклад, була злочинна недбалість. Питання у тому, наскільки це припустимо у кваліфікації воєнного злочину за міжнародним законодавством – неоднозначне.
  • Україна повинна розслідувати всі злочини, які відбуваються на її територіях. В тому числі, на неконтрольованих. Є військова прокуратура, слідче управління СБУ, аби зробити це власними силами. Щоправда, військова прокуратура і зайнялася зараз саме військовими злочинами: хто що вкрав, хто дезертир, а не воєнними.

Матеріали опубліковані на сайті “Новое время” 02.06.2016: http://nv.ua/ukr/publications/mi-pitajemo-jakij-u-nas-konflikt-mizhnarodnij-chi-ni-problema-v-tomu-shcho-obidva-ekspert-mizhnarodnik-pro-vijnu-na-donbasi-ta-gaagskij-tribunal-138365.html

Результаты поиска:

Чи дійсно прийняття Римського статуту відіб’ється на українських військових не кращим чином?

Липень 1, 2016

Відтермінування ратифікації Римського статуту на три роки в Адміністрації президента пояснюють тим, що визнання юрисдикції Міжнародного кримінального суду нібито буде нести певні ризики для українських військових. Чи справді це так? Хто може опинитися на лаві підсудних в Гаазі? Ситуацію коментує юрист-міжнародник Микола Гнатовский.

Лариса Денисенко: Як ви вважаєте, чому були озвучені побоювання про те, що прийняття Римського статуту – ризик для українських військових? Чого і кому слід побоюватися насправді?

Микола Гнатовский: Такі заяви дійсно були, вони залишаються офіційною позицією. Єдина перспектива прийняття норми про те, що Україна визнає юрисдикцію Міжнародного кримінального суду. Це прийняття тих поправок до Конституції, які пропонує внести президент.

Це вирішить проблему з висновком Конституційного суду України від 2001 року про блокування ратифікації Римського статуту. При цьому доведеться потерпіти 3 роки, поки норма не вступить в силу.

Я дуже багато критикував прийняття норми про три роки. На мій погляд вона пов’язана з недостатнім розумінням того, як працює Міжнародний кримінальний суд. Для зовнішнього світу це звучить дуже дивно – так, як ніби ми заздалегідь готуємося до чогось поганого.

Незважаючи на досить невдале перехідне положення, мені здається, потрібно приймати конституційну реформу. Без реформи судової системи і без включення до статті 124Констітуціі положення про можливість прийняття Римського статуту прогресу не буде.

Ірина Славінська: Ще Турчинов почав говорити про те, що Римський статут може бути використаний проти українських військових.

Микола Гнатовский: Коли ми говоримо про те, що якісь ворожі сили можуть використовувати міжнародне кримінальне правосуддя проти українських військових, ми займаємо свідомо помилкову позицію.

Міжнародний кримінальний суд існує не для того, щоб зводити рахунки з ворогами. Він існує, щоб відреагувати на найтяжчі порушення норм міжнародного права. Це не просто міжнародне право заради міжнародного права, за цим стоять зруйновані долі і загиблі люди.

Лариса Денисенко: Мені здається, що такі заяви ґрунтуються на помилковому концепті жертовності країни. Як працює Міжнародний кримінальний суд? Хто насправді може виявитися на лаві підсудних?

Микола Гнатовский: Міжнародний кримінальний суд судить не держава, а індивідів. Мова йде про індивідуальну кримінальну відповідальність. Міжнародний кримінальний суд – вершина піраміди кримінальної відповідальності за найтяжчі порушення міжнародного права.

Первинна відповідальність за переслідування винних лежить на самих державах.

Ніхто не знімав з України зобов’язання здійснювати кримінальне переслідування винних у військових злочинах на її території.

Довгостроковий мир в українському суспільстві можливий тільки тоді, коли відбудеться ретельний «розбір польотів».

Держава зобов’язана проводити ретельне розслідування на підставі будь-якої інформації, яка свідчить про порушення законів і звичаїв війни під час збройного конфлікту або систематичні напади на цивільне населення.

Поки держава справляється з цими зобов’язаннями, Міжнародний кримінальний суд не вступає в гру. Міжнародний кримінальний суд втручається тільки тоді, коли держава не бажає притягати винних до відповідальності.

Ірина Славінська: Це якась пропаганда, яка підтверджує, що в нашому дискурсі є герої і їхні вороги. Наскільки такі меседжі для внутрішнього пропагандистського споживання зчитуються за кордоном?

Микола Гнатовский: В кращому випадку поблажливо, а взагалі – дуже критично. Ніякої альтернативи у європейської держави, якою є Україна, немає. Потрібно відмовитися від патріотичного дискурсу і зайнятися забезпеченням прав індивідуальних жертв і покаранням всіх винних.

Інтрига навколо відкладання ратифікації не має ніякої практичної цінності, оскільки Україна вже повністю визнала юрисдикцію Міжнародного кримінального суду. Ми зробили це чудово – без крайньої дати. Тобто будь-які події у війні на сході потрапляють під юрисдикцію Міжнародного кримінального суду.

Ірина Славінська: Розмови про ратифікацію впливають на щось чи ні?

Микола Гнатовский: Вони впливають на другорядні питання. Спочатку заяву було прийнято Верховною Радою. Потім її текст був виправлений професійними юристами Міністерства закордонних справ і, не без участі президента, заява про визнання юрисдикції була направлена до Міжнародного кримінального суду.

Ратифікація впливає тільки на те, які можливості у України будуть по відношенню до Міжнародного кримінального суду. До ратифікації ми не можемо скористатися механізмом початку розслідування і ініціювати передачу ситуації суду. Це позбавляє Україну права голосу в Асамблеї держав-учасників Римського статуту. Це позбавляє українських юристів можливості працювати в канцелярії прокурора Міжнародного кримінального суду. Рішення відкласти ратифікацію нікого не рятує, тому я дуже спокійно ставлюся до цих трьох років. Це просто нісенітниця.

Лариса Денисенко: Яким буде алгоритм дій, якщо Міжнародний кримінальний суд вирішить, що Україна недостатньо сумлінно виконує свої зобов’язання?

Микола Гнатовский: У цьому випадку прокурор суду прийме рішення про те, чи є підстави для пред’явлення звинувачень конкретним індивідам. Якщо знадобиться втручання суду, а це станеться тільки через кілька років, прокурори будуть пред’являти претензії до конкретних персоналій.

Міжнародний кримінальний суд безпосередньо залежить від держав і їх співпраці. Практика суду по ряду справ, наприклад, по Кенії, показує, що без співпраці держави суд просто припиняє справи. Перебільшувати можливості Міжнародного кримінального суду не варто і розглядати сам суд як небезпеку – теж неправильно.

Матеріал знаходиться за посиланням http://hromadskeradio.org/ru/programs/kyiv-donbas/mezhdunarodnyy-ugolovnyy-sud-sozdan-ne-dlya-svedeniya-schetov-yurist

Чи судитимуть Росію за злочини в Донбасі, розповідає юрист з міжнародного права

Червень 6, 2016
Доки Росія не піде з Криму, юридично Україна знаходитиметься в стані збройного конфлікту з нею, навіть якщо на Донбасі припинять стріляти, а в Крим поїдуть туристи з Іжевська – переконаний юрист Микола Гнатовський

Сьогодні Верховна Рада дала старт судовій реформі, яку запропонував президент України. Текст змін до Конституції, зокрема, до ст. 124, передбачає можливість ратифікації Римського статуту Міжнародного кримінального суду (МКС). Професор міжнародного права Микола Гнатовський пояснює, чи можливо довести, що МН17 збила Росія, і навіщо Україні ратифікувати Римський статут. НВ обрало найцікавіші тези з його лекції.

  • Практична потреба додати відповідну статтю про можливість ратифікації Римського статуту виникла ще 15 років тому, в 2001-му, коли Конституційний суд України надав висновок за поданням тодішнього президента України Леоніда Кучми про те, що Римський статут, який був підписаний від нашої країни у 2000-му, не може бути впроваджений, допоки не внесуть необхідні зміни в Конституції. Тоді, на думку Конституційного суду, Римський статут не був сумісний з Конституцією, оскільки МКС, як написано в статуті, доповнює національні органи кримінального правосуддя. З точки зору ж тодішнього Кримінального суду, у нас в Конституції можливості такого доповнення не було передбачено.І от, лише зараз з’явився конституційний проект, який передбачає такі дії. Йдеться не про те, що Україна ратифікує Римський статут, а що у неї з’явиться можливість зробити це через три роки. Натомість, зобов’язань ніяких немає.
«Гаазький трибунал» – це термін, який нічого не означає. Він малокоректний, але чомусь утвердився у нас у практиці
  • Причини для ратифікації Римського статуту називаються різні. Але основна помилка українських політиків, як на мене, в тому, що вони абсолютно не усвідомлюють, для чого це потрібно. Ті причини, які є найбільш популярними у політичному дискурсі, не мають майже нічого спільного з тим, чим насправді є МКС і навіщо його створювали.У нас політики зі сцени Майдану закликали ратифікувати Римський статут і робили публічні заяви – ті самі політики, які зараз виступають проти. Вони тоді називали МКС Гаазьким трибуналом. У Гаазі багато судів і трибуналів, і якщо ми говоримо про Міжнародний кримінальний суд, це завжди Міжнародний кримінальний суд, а не Гаазький трибунал.«Гаазький трибунал» – це термін, який нічого не означає. Він малокоректний, але чомусь утвердився у нас у практиці, й серед журналістів теж. Так от, вони казали, що буде Гаазький трибунал, вищий суд, який покарає, припустимо, Януковича. Це все – абсолютна нісенітниця і не має нічого спільного з тим, чим є МКС.
 Довести, що ці хлопці з Бука цілилися у цивільний літак, бо знали, що це цивільний літак і хотіли його збити – малореально
  • Насправді ж, завдання МКС і тих держав, які беруть участь у цій справі – у створенні міжнародного кримінального правосуддя – не допустити безкарності за найтяжчі кримінальні злочини проти міжнародного права. А це воєнні злочини, злочини проти людяності, злочини геноциду. Можливо ще злочин агресії.
  • Прокурор МКС може за власною ініціативою притягати до відповідальності будь-яких осіб, які вчинили злочини на території України незалежно від їхнього громадянства і від подальшої позиції України чи будь-якої іншої держави. Це абсолютно в руках прокурора.Це почало працювати. Прокурор проголошує про початок попереднього розслідування, і Україна входить до числа тих шести держав, щодо яких здійснюється попереднє розслідування.Якщо брати досвід Грузії, основне розчарування, яке може бути у цієї країни від МКС, це те, що він ворушився надзвичайно довго. Війна в цій країні була в 2008 році, прокурор передала документи до палати попереднього провадження задля затвердження цього розслідування, як справи, яку веде суд, лише наприкінці 2015-го. Сім років вони чекали.

Треба розуміти різницю між військовими злочинами і воєнними злочинами

  • Тривалість подібних міжнародних процесів не відбувається «на завтра», не буває за місяць. Це дуже довго. Чому? Бо МКС треба пересвідчитися, що на рівні держави нема достатньої роботи по цьому напрямку.
  • Росія не є учасником Римського статуту. Але якщо ти ведеш війну на території іншої держави, від цього неучастю в статуті тут не сховаєшся. Значення має те, чи є держава, на території якої ведеться ця війна, учасницею Римського статуту. Якщо говорити, наприклад, про Грузію – вона є учасницею. Росія туди влізла. Все.
  • Треба розуміти різницю між військовими злочинами і воєнними злочинами.
    Воєнні злочини – це такі, що порушують закони і звичаї війни: злочини, які вчиняються під час воєнного конфлікту, які порушують норми міжнародного гуманітарного права.Військові злочини – такі, що порушують закони і звичаї війська. Наприклад, посадові злочини військового. Якщо військовий вбиває цивільне населення – це може бути і воєнним злочином також. Якщо ж просто не виконує вказівку керівника, дезертує, наприклад, це суто військове, а не воєнне. Повноваженнями МКС ж є тільки воєнні злочини.Статеве насильство під час збройного конфлікту – величезна проблема. Мораль падає, зґвалтування перетворюється на буденну реальність. Саме тому зараз зґвалтування – ледь не найбільш серйозний воєнний злочин. Після убивств, звичайно.

Фото: yur-gazeta.com

Фото: yur-gazeta.com

  • Якщо розглядати нашу ситуацію виключно як війну України з Росією, губиться внутрішній елемент. На мій погляд, він є. У мене теж величезна алергія, коли я чую «громадянська війна в Україні». Я поділяю точку зору, що ніколи б ця війна не була війною без зовнішнього втручання. Але оцей внутрішній елемент говорить про те, що нам слід обережно підходити і до розмов про кримінальну відповідальність.Наприклад, у 2014 році українські війська намагалися звільнити українське місто, захоплене на Донбасі бойовиками і застосували зброю. Можливо, застосування цієї зброї не відповідало всім вимогам міжнародного кримінального права. Якщо це не міжнародний конфлікт – тобто, тоді не було міжнародної сторони, то кримінальну відповідальність, як це не парадоксально, наші військові не несуть. Якщо міжнародний – то несуть. Там дуже багато нюансів.Тобто, наявність конфлікту із Російської Федерацією не скасовує того, що у нас є проблеми не міжнародного характеру. Це різні речі. Ми ставимо питання, який у нас конфлікт: міжнародний чи ні? А проблема в тому, що обидва.
Статеве насильство під час збройного конфлікту – величезна проблема. Мораль падає, зґвалтування перетворюється на буденну реальність
  • Воєнні злочини, злочини проти людяності не мають строку давності, обмежень за географією та датами. Навіть якщо вони зараз попадуть під амністію, все одно почуватимуться невпевнено.
  • Для того, щоб у МКС була порушена справа за воєнний злочин чи злочин проти людяності, потрібно, аби це був дійсно серйозний, масштабний злочин, який зачепив багато людей і було багато жертв. Інакше вони не будуть цим займатися.
  • У справі Майдану забракло елементу широкомасштабності. Міжнародний кримінальний суд це не вразило. Це нас вразило. У них була альтернатива закрити цю справу зовсім, але вони вирішили об’єднати її із тими подіями, які відбувалися далі й тривають дотепер.
  • Законодавством України у повній відповідності з міжнародним правом визначено, що поки триває контроль Росією автономної республіки Крим та міста Севастополь, має місце агресія з боку РФ, окупація цієї української території.Аксіомою міжнародного права є те, що коли є окупація однією державою частини території іншої держави, навіть, якщо немає жодного збройного спротиву, існує міжнародний збройний конфлікт між цими двома державами. Тобто поки вони не підуть з Криму, юридично у нас все одно буде стан збройного конфлікту із РФ. Навіть якщо у цей час це буде мирно, тихо, на Донбасі не будуть стріляти, а в Крим поїдуть туристи з Іжевська, і всі будуть щасливі. Це може тривати стільки, скільки триватиме окупація. Окупація Ізраїлем палестинських територій триває з 1967-го – наступного року буде 50 років.
Наявність конфлікту із Російської Федерацією не скасовує того, що у нас є проблеми не міжнародного характеру
  • Що стосується збитого Боїнга МН17. Це можна кваліфікувати як воєнний злочин – напад на цивільний об’єкт, і можна кваліфікувати як злочин проти безпеки цивільної авіації. Тоді це не міжнародний злочин, а транснаціональний, і не може дійти до Міжнародного суду. У такому випадку має розглядатися у національному суді держави, яка має на це юрисдикцію. Перше – України, бо це сталося на нашій території. Друге – також можуть мати юрисдикцію держави, громадяни яких були на борту літака.Воєнний же злочин може дійти до МКС. Але. Довести що ці хлопці з Бука цілилися у цивільний літак, бо знали, що це цивільний літак і хотіли його збити – малореально. Скоріше за все, так і не було. Принаймні, по тій версії, яка нам відома, вони думали, що це український військово-транспортний літак, а не малайзійський пасажирський. В такому разі постає питання, яка у них вина. Бо вони не хотіли знищити саме цей літак, вони переплутали. Тобто у них, наприклад, була злочинна недбалість. Питання у тому, наскільки це припустимо у кваліфікації воєнного злочину за міжнародним законодавством – неоднозначне.
  • Україна повинна розслідувати всі злочини, які відбуваються на її територіях. В тому числі, на неконтрольованих. Є військова прокуратура, слідче управління СБУ, аби зробити це власними силами. Щоправда, військова прокуратура і зайнялася зараз саме військовими злочинами: хто що вкрав, хто дезертир, а не воєнними.

Матеріали опубліковані на сайті “Новое время” 02.06.2016: http://nv.ua/ukr/publications/mi-pitajemo-jakij-u-nas-konflikt-mizhnarodnij-chi-ni-problema-v-tomu-shcho-obidva-ekspert-mizhnarodnik-pro-vijnu-na-donbasi-ta-gaagskij-tribunal-138365.html

Результаты поиска:

Чи дійсно прийняття Римського статуту відіб’ється на українських військових не кращим чином?

Липень 1, 2016

Відтермінування ратифікації Римського статуту на три роки в Адміністрації президента пояснюють тим, що визнання юрисдикції Міжнародного кримінального суду нібито буде нести певні ризики для українських військових. Чи справді це так? Хто може опинитися на лаві підсудних в Гаазі? Ситуацію коментує юрист-міжнародник Микола Гнатовский.

Лариса Денисенко: Як ви вважаєте, чому були озвучені побоювання про те, що прийняття Римського статуту – ризик для українських військових? Чого і кому слід побоюватися насправді?

Микола Гнатовский: Такі заяви дійсно були, вони залишаються офіційною позицією. Єдина перспектива прийняття норми про те, що Україна визнає юрисдикцію Міжнародного кримінального суду. Це прийняття тих поправок до Конституції, які пропонує внести президент.

Це вирішить проблему з висновком Конституційного суду України від 2001 року про блокування ратифікації Римського статуту. При цьому доведеться потерпіти 3 роки, поки норма не вступить в силу.

Я дуже багато критикував прийняття норми про три роки. На мій погляд вона пов’язана з недостатнім розумінням того, як працює Міжнародний кримінальний суд. Для зовнішнього світу це звучить дуже дивно – так, як ніби ми заздалегідь готуємося до чогось поганого.

Незважаючи на досить невдале перехідне положення, мені здається, потрібно приймати конституційну реформу. Без реформи судової системи і без включення до статті 124Констітуціі положення про можливість прийняття Римського статуту прогресу не буде.

Ірина Славінська: Ще Турчинов почав говорити про те, що Римський статут може бути використаний проти українських військових.

Микола Гнатовский: Коли ми говоримо про те, що якісь ворожі сили можуть використовувати міжнародне кримінальне правосуддя проти українських військових, ми займаємо свідомо помилкову позицію.

Міжнародний кримінальний суд існує не для того, щоб зводити рахунки з ворогами. Він існує, щоб відреагувати на найтяжчі порушення норм міжнародного права. Це не просто міжнародне право заради міжнародного права, за цим стоять зруйновані долі і загиблі люди.

Лариса Денисенко: Мені здається, що такі заяви ґрунтуються на помилковому концепті жертовності країни. Як працює Міжнародний кримінальний суд? Хто насправді може виявитися на лаві підсудних?

Микола Гнатовский: Міжнародний кримінальний суд судить не держава, а індивідів. Мова йде про індивідуальну кримінальну відповідальність. Міжнародний кримінальний суд – вершина піраміди кримінальної відповідальності за найтяжчі порушення міжнародного права.

Первинна відповідальність за переслідування винних лежить на самих державах.

Ніхто не знімав з України зобов’язання здійснювати кримінальне переслідування винних у військових злочинах на її території.

Довгостроковий мир в українському суспільстві можливий тільки тоді, коли відбудеться ретельний «розбір польотів».

Держава зобов’язана проводити ретельне розслідування на підставі будь-якої інформації, яка свідчить про порушення законів і звичаїв війни під час збройного конфлікту або систематичні напади на цивільне населення.

Поки держава справляється з цими зобов’язаннями, Міжнародний кримінальний суд не вступає в гру. Міжнародний кримінальний суд втручається тільки тоді, коли держава не бажає притягати винних до відповідальності.

Ірина Славінська: Це якась пропаганда, яка підтверджує, що в нашому дискурсі є герої і їхні вороги. Наскільки такі меседжі для внутрішнього пропагандистського споживання зчитуються за кордоном?

Микола Гнатовский: В кращому випадку поблажливо, а взагалі – дуже критично. Ніякої альтернативи у європейської держави, якою є Україна, немає. Потрібно відмовитися від патріотичного дискурсу і зайнятися забезпеченням прав індивідуальних жертв і покаранням всіх винних.

Інтрига навколо відкладання ратифікації не має ніякої практичної цінності, оскільки Україна вже повністю визнала юрисдикцію Міжнародного кримінального суду. Ми зробили це чудово – без крайньої дати. Тобто будь-які події у війні на сході потрапляють під юрисдикцію Міжнародного кримінального суду.

Ірина Славінська: Розмови про ратифікацію впливають на щось чи ні?

Микола Гнатовский: Вони впливають на другорядні питання. Спочатку заяву було прийнято Верховною Радою. Потім її текст був виправлений професійними юристами Міністерства закордонних справ і, не без участі президента, заява про визнання юрисдикції була направлена до Міжнародного кримінального суду.

Ратифікація впливає тільки на те, які можливості у України будуть по відношенню до Міжнародного кримінального суду. До ратифікації ми не можемо скористатися механізмом початку розслідування і ініціювати передачу ситуації суду. Це позбавляє Україну права голосу в Асамблеї держав-учасників Римського статуту. Це позбавляє українських юристів можливості працювати в канцелярії прокурора Міжнародного кримінального суду. Рішення відкласти ратифікацію нікого не рятує, тому я дуже спокійно ставлюся до цих трьох років. Це просто нісенітниця.

Лариса Денисенко: Яким буде алгоритм дій, якщо Міжнародний кримінальний суд вирішить, що Україна недостатньо сумлінно виконує свої зобов’язання?

Микола Гнатовский: У цьому випадку прокурор суду прийме рішення про те, чи є підстави для пред’явлення звинувачень конкретним індивідам. Якщо знадобиться втручання суду, а це станеться тільки через кілька років, прокурори будуть пред’являти претензії до конкретних персоналій.

Міжнародний кримінальний суд безпосередньо залежить від держав і їх співпраці. Практика суду по ряду справ, наприклад, по Кенії, показує, що без співпраці держави суд просто припиняє справи. Перебільшувати можливості Міжнародного кримінального суду не варто і розглядати сам суд як небезпеку – теж неправильно.

Матеріал знаходиться за посиланням http://hromadskeradio.org/ru/programs/kyiv-donbas/mezhdunarodnyy-ugolovnyy-sud-sozdan-ne-dlya-svedeniya-schetov-yurist

Чи судитимуть Росію за злочини в Донбасі, розповідає юрист з міжнародного права

Червень 6, 2016
Доки Росія не піде з Криму, юридично Україна знаходитиметься в стані збройного конфлікту з нею, навіть якщо на Донбасі припинять стріляти, а в Крим поїдуть туристи з Іжевська – переконаний юрист Микола Гнатовський

Сьогодні Верховна Рада дала старт судовій реформі, яку запропонував президент України. Текст змін до Конституції, зокрема, до ст. 124, передбачає можливість ратифікації Римського статуту Міжнародного кримінального суду (МКС). Професор міжнародного права Микола Гнатовський пояснює, чи можливо довести, що МН17 збила Росія, і навіщо Україні ратифікувати Римський статут. НВ обрало найцікавіші тези з його лекції.

  • Практична потреба додати відповідну статтю про можливість ратифікації Римського статуту виникла ще 15 років тому, в 2001-му, коли Конституційний суд України надав висновок за поданням тодішнього президента України Леоніда Кучми про те, що Римський статут, який був підписаний від нашої країни у 2000-му, не може бути впроваджений, допоки не внесуть необхідні зміни в Конституції. Тоді, на думку Конституційного суду, Римський статут не був сумісний з Конституцією, оскільки МКС, як написано в статуті, доповнює національні органи кримінального правосуддя. З точки зору ж тодішнього Кримінального суду, у нас в Конституції можливості такого доповнення не було передбачено.І от, лише зараз з’явився конституційний проект, який передбачає такі дії. Йдеться не про те, що Україна ратифікує Римський статут, а що у неї з’явиться можливість зробити це через три роки. Натомість, зобов’язань ніяких немає.
«Гаазький трибунал» – це термін, який нічого не означає. Він малокоректний, але чомусь утвердився у нас у практиці
  • Причини для ратифікації Римського статуту називаються різні. Але основна помилка українських політиків, як на мене, в тому, що вони абсолютно не усвідомлюють, для чого це потрібно. Ті причини, які є найбільш популярними у політичному дискурсі, не мають майже нічого спільного з тим, чим насправді є МКС і навіщо його створювали.У нас політики зі сцени Майдану закликали ратифікувати Римський статут і робили публічні заяви – ті самі політики, які зараз виступають проти. Вони тоді називали МКС Гаазьким трибуналом. У Гаазі багато судів і трибуналів, і якщо ми говоримо про Міжнародний кримінальний суд, це завжди Міжнародний кримінальний суд, а не Гаазький трибунал.«Гаазький трибунал» – це термін, який нічого не означає. Він малокоректний, але чомусь утвердився у нас у практиці, й серед журналістів теж. Так от, вони казали, що буде Гаазький трибунал, вищий суд, який покарає, припустимо, Януковича. Це все – абсолютна нісенітниця і не має нічого спільного з тим, чим є МКС.
 Довести, що ці хлопці з Бука цілилися у цивільний літак, бо знали, що це цивільний літак і хотіли його збити – малореально
  • Насправді ж, завдання МКС і тих держав, які беруть участь у цій справі – у створенні міжнародного кримінального правосуддя – не допустити безкарності за найтяжчі кримінальні злочини проти міжнародного права. А це воєнні злочини, злочини проти людяності, злочини геноциду. Можливо ще злочин агресії.
  • Прокурор МКС може за власною ініціативою притягати до відповідальності будь-яких осіб, які вчинили злочини на території України незалежно від їхнього громадянства і від подальшої позиції України чи будь-якої іншої держави. Це абсолютно в руках прокурора.Це почало працювати. Прокурор проголошує про початок попереднього розслідування, і Україна входить до числа тих шести держав, щодо яких здійснюється попереднє розслідування.Якщо брати досвід Грузії, основне розчарування, яке може бути у цієї країни від МКС, це те, що він ворушився надзвичайно довго. Війна в цій країні була в 2008 році, прокурор передала документи до палати попереднього провадження задля затвердження цього розслідування, як справи, яку веде суд, лише наприкінці 2015-го. Сім років вони чекали.

Треба розуміти різницю між військовими злочинами і воєнними злочинами

  • Тривалість подібних міжнародних процесів не відбувається «на завтра», не буває за місяць. Це дуже довго. Чому? Бо МКС треба пересвідчитися, що на рівні держави нема достатньої роботи по цьому напрямку.
  • Росія не є учасником Римського статуту. Але якщо ти ведеш війну на території іншої держави, від цього неучастю в статуті тут не сховаєшся. Значення має те, чи є держава, на території якої ведеться ця війна, учасницею Римського статуту. Якщо говорити, наприклад, про Грузію – вона є учасницею. Росія туди влізла. Все.
  • Треба розуміти різницю між військовими злочинами і воєнними злочинами.
    Воєнні злочини – це такі, що порушують закони і звичаї війни: злочини, які вчиняються під час воєнного конфлікту, які порушують норми міжнародного гуманітарного права.Військові злочини – такі, що порушують закони і звичаї війська. Наприклад, посадові злочини військового. Якщо військовий вбиває цивільне населення – це може бути і воєнним злочином також. Якщо ж просто не виконує вказівку керівника, дезертує, наприклад, це суто військове, а не воєнне. Повноваженнями МКС ж є тільки воєнні злочини.Статеве насильство під час збройного конфлікту – величезна проблема. Мораль падає, зґвалтування перетворюється на буденну реальність. Саме тому зараз зґвалтування – ледь не найбільш серйозний воєнний злочин. Після убивств, звичайно.

Фото: yur-gazeta.com

Фото: yur-gazeta.com

  • Якщо розглядати нашу ситуацію виключно як війну України з Росією, губиться внутрішній елемент. На мій погляд, він є. У мене теж величезна алергія, коли я чую «громадянська війна в Україні». Я поділяю точку зору, що ніколи б ця війна не була війною без зовнішнього втручання. Але оцей внутрішній елемент говорить про те, що нам слід обережно підходити і до розмов про кримінальну відповідальність.Наприклад, у 2014 році українські війська намагалися звільнити українське місто, захоплене на Донбасі бойовиками і застосували зброю. Можливо, застосування цієї зброї не відповідало всім вимогам міжнародного кримінального права. Якщо це не міжнародний конфлікт – тобто, тоді не було міжнародної сторони, то кримінальну відповідальність, як це не парадоксально, наші військові не несуть. Якщо міжнародний – то несуть. Там дуже багато нюансів.Тобто, наявність конфлікту із Російської Федерацією не скасовує того, що у нас є проблеми не міжнародного характеру. Це різні речі. Ми ставимо питання, який у нас конфлікт: міжнародний чи ні? А проблема в тому, що обидва.
Статеве насильство під час збройного конфлікту – величезна проблема. Мораль падає, зґвалтування перетворюється на буденну реальність
  • Воєнні злочини, злочини проти людяності не мають строку давності, обмежень за географією та датами. Навіть якщо вони зараз попадуть під амністію, все одно почуватимуться невпевнено.
  • Для того, щоб у МКС була порушена справа за воєнний злочин чи злочин проти людяності, потрібно, аби це був дійсно серйозний, масштабний злочин, який зачепив багато людей і було багато жертв. Інакше вони не будуть цим займатися.
  • У справі Майдану забракло елементу широкомасштабності. Міжнародний кримінальний суд це не вразило. Це нас вразило. У них була альтернатива закрити цю справу зовсім, але вони вирішили об’єднати її із тими подіями, які відбувалися далі й тривають дотепер.
  • Законодавством України у повній відповідності з міжнародним правом визначено, що поки триває контроль Росією автономної республіки Крим та міста Севастополь, має місце агресія з боку РФ, окупація цієї української території.Аксіомою міжнародного права є те, що коли є окупація однією державою частини території іншої держави, навіть, якщо немає жодного збройного спротиву, існує міжнародний збройний конфлікт між цими двома державами. Тобто поки вони не підуть з Криму, юридично у нас все одно буде стан збройного конфлікту із РФ. Навіть якщо у цей час це буде мирно, тихо, на Донбасі не будуть стріляти, а в Крим поїдуть туристи з Іжевська, і всі будуть щасливі. Це може тривати стільки, скільки триватиме окупація. Окупація Ізраїлем палестинських територій триває з 1967-го – наступного року буде 50 років.
Наявність конфлікту із Російської Федерацією не скасовує того, що у нас є проблеми не міжнародного характеру
  • Що стосується збитого Боїнга МН17. Це можна кваліфікувати як воєнний злочин – напад на цивільний об’єкт, і можна кваліфікувати як злочин проти безпеки цивільної авіації. Тоді це не міжнародний злочин, а транснаціональний, і не може дійти до Міжнародного суду. У такому випадку має розглядатися у національному суді держави, яка має на це юрисдикцію. Перше – України, бо це сталося на нашій території. Друге – також можуть мати юрисдикцію держави, громадяни яких були на борту літака.Воєнний же злочин може дійти до МКС. Але. Довести що ці хлопці з Бука цілилися у цивільний літак, бо знали, що це цивільний літак і хотіли його збити – малореально. Скоріше за все, так і не було. Принаймні, по тій версії, яка нам відома, вони думали, що це український військово-транспортний літак, а не малайзійський пасажирський. В такому разі постає питання, яка у них вина. Бо вони не хотіли знищити саме цей літак, вони переплутали. Тобто у них, наприклад, була злочинна недбалість. Питання у тому, наскільки це припустимо у кваліфікації воєнного злочину за міжнародним законодавством – неоднозначне.
  • Україна повинна розслідувати всі злочини, які відбуваються на її територіях. В тому числі, на неконтрольованих. Є військова прокуратура, слідче управління СБУ, аби зробити це власними силами. Щоправда, військова прокуратура і зайнялася зараз саме військовими злочинами: хто що вкрав, хто дезертир, а не воєнними.

Матеріали опубліковані на сайті “Новое время” 02.06.2016: http://nv.ua/ukr/publications/mi-pitajemo-jakij-u-nas-konflikt-mizhnarodnij-chi-ni-problema-v-tomu-shcho-obidva-ekspert-mizhnarodnik-pro-vijnu-na-donbasi-ta-gaagskij-tribunal-138365.html

Результаты поиска:

Чи дійсно прийняття Римського статуту відіб’ється на українських військових не кращим чином?

Липень 1, 2016

Відтермінування ратифікації Римського статуту на три роки в Адміністрації президента пояснюють тим, що визнання юрисдикції Міжнародного кримінального суду нібито буде нести певні ризики для українських військових. Чи справді це так? Хто може опинитися на лаві підсудних в Гаазі? Ситуацію коментує юрист-міжнародник Микола Гнатовский.

Лариса Денисенко: Як ви вважаєте, чому були озвучені побоювання про те, що прийняття Римського статуту – ризик для українських військових? Чого і кому слід побоюватися насправді?

Микола Гнатовский: Такі заяви дійсно були, вони залишаються офіційною позицією. Єдина перспектива прийняття норми про те, що Україна визнає юрисдикцію Міжнародного кримінального суду. Це прийняття тих поправок до Конституції, які пропонує внести президент.

Це вирішить проблему з висновком Конституційного суду України від 2001 року про блокування ратифікації Римського статуту. При цьому доведеться потерпіти 3 роки, поки норма не вступить в силу.

Я дуже багато критикував прийняття норми про три роки. На мій погляд вона пов’язана з недостатнім розумінням того, як працює Міжнародний кримінальний суд. Для зовнішнього світу це звучить дуже дивно – так, як ніби ми заздалегідь готуємося до чогось поганого.

Незважаючи на досить невдале перехідне положення, мені здається, потрібно приймати конституційну реформу. Без реформи судової системи і без включення до статті 124Констітуціі положення про можливість прийняття Римського статуту прогресу не буде.

Ірина Славінська: Ще Турчинов почав говорити про те, що Римський статут може бути використаний проти українських військових.

Микола Гнатовский: Коли ми говоримо про те, що якісь ворожі сили можуть використовувати міжнародне кримінальне правосуддя проти українських військових, ми займаємо свідомо помилкову позицію.

Міжнародний кримінальний суд існує не для того, щоб зводити рахунки з ворогами. Він існує, щоб відреагувати на найтяжчі порушення норм міжнародного права. Це не просто міжнародне право заради міжнародного права, за цим стоять зруйновані долі і загиблі люди.

Лариса Денисенко: Мені здається, що такі заяви ґрунтуються на помилковому концепті жертовності країни. Як працює Міжнародний кримінальний суд? Хто насправді може виявитися на лаві підсудних?

Микола Гнатовский: Міжнародний кримінальний суд судить не держава, а індивідів. Мова йде про індивідуальну кримінальну відповідальність. Міжнародний кримінальний суд – вершина піраміди кримінальної відповідальності за найтяжчі порушення міжнародного права.

Первинна відповідальність за переслідування винних лежить на самих державах.

Ніхто не знімав з України зобов’язання здійснювати кримінальне переслідування винних у військових злочинах на її території.

Довгостроковий мир в українському суспільстві можливий тільки тоді, коли відбудеться ретельний «розбір польотів».

Держава зобов’язана проводити ретельне розслідування на підставі будь-якої інформації, яка свідчить про порушення законів і звичаїв війни під час збройного конфлікту або систематичні напади на цивільне населення.

Поки держава справляється з цими зобов’язаннями, Міжнародний кримінальний суд не вступає в гру. Міжнародний кримінальний суд втручається тільки тоді, коли держава не бажає притягати винних до відповідальності.

Ірина Славінська: Це якась пропаганда, яка підтверджує, що в нашому дискурсі є герої і їхні вороги. Наскільки такі меседжі для внутрішнього пропагандистського споживання зчитуються за кордоном?

Микола Гнатовский: В кращому випадку поблажливо, а взагалі – дуже критично. Ніякої альтернативи у європейської держави, якою є Україна, немає. Потрібно відмовитися від патріотичного дискурсу і зайнятися забезпеченням прав індивідуальних жертв і покаранням всіх винних.

Інтрига навколо відкладання ратифікації не має ніякої практичної цінності, оскільки Україна вже повністю визнала юрисдикцію Міжнародного кримінального суду. Ми зробили це чудово – без крайньої дати. Тобто будь-які події у війні на сході потрапляють під юрисдикцію Міжнародного кримінального суду.

Ірина Славінська: Розмови про ратифікацію впливають на щось чи ні?

Микола Гнатовский: Вони впливають на другорядні питання. Спочатку заяву було прийнято Верховною Радою. Потім її текст був виправлений професійними юристами Міністерства закордонних справ і, не без участі президента, заява про визнання юрисдикції була направлена до Міжнародного кримінального суду.

Ратифікація впливає тільки на те, які можливості у України будуть по відношенню до Міжнародного кримінального суду. До ратифікації ми не можемо скористатися механізмом початку розслідування і ініціювати передачу ситуації суду. Це позбавляє Україну права голосу в Асамблеї держав-учасників Римського статуту. Це позбавляє українських юристів можливості працювати в канцелярії прокурора Міжнародного кримінального суду. Рішення відкласти ратифікацію нікого не рятує, тому я дуже спокійно ставлюся до цих трьох років. Це просто нісенітниця.

Лариса Денисенко: Яким буде алгоритм дій, якщо Міжнародний кримінальний суд вирішить, що Україна недостатньо сумлінно виконує свої зобов’язання?

Микола Гнатовский: У цьому випадку прокурор суду прийме рішення про те, чи є підстави для пред’явлення звинувачень конкретним індивідам. Якщо знадобиться втручання суду, а це станеться тільки через кілька років, прокурори будуть пред’являти претензії до конкретних персоналій.

Міжнародний кримінальний суд безпосередньо залежить від держав і їх співпраці. Практика суду по ряду справ, наприклад, по Кенії, показує, що без співпраці держави суд просто припиняє справи. Перебільшувати можливості Міжнародного кримінального суду не варто і розглядати сам суд як небезпеку – теж неправильно.

Матеріал знаходиться за посиланням http://hromadskeradio.org/ru/programs/kyiv-donbas/mezhdunarodnyy-ugolovnyy-sud-sozdan-ne-dlya-svedeniya-schetov-yurist

Чи судитимуть Росію за злочини в Донбасі, розповідає юрист з міжнародного права

Червень 6, 2016
Доки Росія не піде з Криму, юридично Україна знаходитиметься в стані збройного конфлікту з нею, навіть якщо на Донбасі припинять стріляти, а в Крим поїдуть туристи з Іжевська – переконаний юрист Микола Гнатовський

Сьогодні Верховна Рада дала старт судовій реформі, яку запропонував президент України. Текст змін до Конституції, зокрема, до ст. 124, передбачає можливість ратифікації Римського статуту Міжнародного кримінального суду (МКС). Професор міжнародного права Микола Гнатовський пояснює, чи можливо довести, що МН17 збила Росія, і навіщо Україні ратифікувати Римський статут. НВ обрало найцікавіші тези з його лекції.

  • Практична потреба додати відповідну статтю про можливість ратифікації Римського статуту виникла ще 15 років тому, в 2001-му, коли Конституційний суд України надав висновок за поданням тодішнього президента України Леоніда Кучми про те, що Римський статут, який був підписаний від нашої країни у 2000-му, не може бути впроваджений, допоки не внесуть необхідні зміни в Конституції. Тоді, на думку Конституційного суду, Римський статут не був сумісний з Конституцією, оскільки МКС, як написано в статуті, доповнює національні органи кримінального правосуддя. З точки зору ж тодішнього Кримінального суду, у нас в Конституції можливості такого доповнення не було передбачено.І от, лише зараз з’явився конституційний проект, який передбачає такі дії. Йдеться не про те, що Україна ратифікує Римський статут, а що у неї з’явиться можливість зробити це через три роки. Натомість, зобов’язань ніяких немає.
«Гаазький трибунал» – це термін, який нічого не означає. Він малокоректний, але чомусь утвердився у нас у практиці
  • Причини для ратифікації Римського статуту називаються різні. Але основна помилка українських політиків, як на мене, в тому, що вони абсолютно не усвідомлюють, для чого це потрібно. Ті причини, які є найбільш популярними у політичному дискурсі, не мають майже нічого спільного з тим, чим насправді є МКС і навіщо його створювали.У нас політики зі сцени Майдану закликали ратифікувати Римський статут і робили публічні заяви – ті самі політики, які зараз виступають проти. Вони тоді називали МКС Гаазьким трибуналом. У Гаазі багато судів і трибуналів, і якщо ми говоримо про Міжнародний кримінальний суд, це завжди Міжнародний кримінальний суд, а не Гаазький трибунал.«Гаазький трибунал» – це термін, який нічого не означає. Він малокоректний, але чомусь утвердився у нас у практиці, й серед журналістів теж. Так от, вони казали, що буде Гаазький трибунал, вищий суд, який покарає, припустимо, Януковича. Це все – абсолютна нісенітниця і не має нічого спільного з тим, чим є МКС.
 Довести, що ці хлопці з Бука цілилися у цивільний літак, бо знали, що це цивільний літак і хотіли його збити – малореально
  • Насправді ж, завдання МКС і тих держав, які беруть участь у цій справі – у створенні міжнародного кримінального правосуддя – не допустити безкарності за найтяжчі кримінальні злочини проти міжнародного права. А це воєнні злочини, злочини проти людяності, злочини геноциду. Можливо ще злочин агресії.
  • Прокурор МКС може за власною ініціативою притягати до відповідальності будь-яких осіб, які вчинили злочини на території України незалежно від їхнього громадянства і від подальшої позиції України чи будь-якої іншої держави. Це абсолютно в руках прокурора.Це почало працювати. Прокурор проголошує про початок попереднього розслідування, і Україна входить до числа тих шести держав, щодо яких здійснюється попереднє розслідування.Якщо брати досвід Грузії, основне розчарування, яке може бути у цієї країни від МКС, це те, що він ворушився надзвичайно довго. Війна в цій країні була в 2008 році, прокурор передала документи до палати попереднього провадження задля затвердження цього розслідування, як справи, яку веде суд, лише наприкінці 2015-го. Сім років вони чекали.

Треба розуміти різницю між військовими злочинами і воєнними злочинами

  • Тривалість подібних міжнародних процесів не відбувається «на завтра», не буває за місяць. Це дуже довго. Чому? Бо МКС треба пересвідчитися, що на рівні держави нема достатньої роботи по цьому напрямку.
  • Росія не є учасником Римського статуту. Але якщо ти ведеш війну на території іншої держави, від цього неучастю в статуті тут не сховаєшся. Значення має те, чи є держава, на території якої ведеться ця війна, учасницею Римського статуту. Якщо говорити, наприклад, про Грузію – вона є учасницею. Росія туди влізла. Все.
  • Треба розуміти різницю між військовими злочинами і воєнними злочинами.
    Воєнні злочини – це такі, що порушують закони і звичаї війни: злочини, які вчиняються під час воєнного конфлікту, які порушують норми міжнародного гуманітарного права.Військові злочини – такі, що порушують закони і звичаї війська. Наприклад, посадові злочини військового. Якщо військовий вбиває цивільне населення – це може бути і воєнним злочином також. Якщо ж просто не виконує вказівку керівника, дезертує, наприклад, це суто військове, а не воєнне. Повноваженнями МКС ж є тільки воєнні злочини.Статеве насильство під час збройного конфлікту – величезна проблема. Мораль падає, зґвалтування перетворюється на буденну реальність. Саме тому зараз зґвалтування – ледь не найбільш серйозний воєнний злочин. Після убивств, звичайно.

Фото: yur-gazeta.com

Фото: yur-gazeta.com

  • Якщо розглядати нашу ситуацію виключно як війну України з Росією, губиться внутрішній елемент. На мій погляд, він є. У мене теж величезна алергія, коли я чую «громадянська війна в Україні». Я поділяю точку зору, що ніколи б ця війна не була війною без зовнішнього втручання. Але оцей внутрішній елемент говорить про те, що нам слід обережно підходити і до розмов про кримінальну відповідальність.Наприклад, у 2014 році українські війська намагалися звільнити українське місто, захоплене на Донбасі бойовиками і застосували зброю. Можливо, застосування цієї зброї не відповідало всім вимогам міжнародного кримінального права. Якщо це не міжнародний конфлікт – тобто, тоді не було міжнародної сторони, то кримінальну відповідальність, як це не парадоксально, наші військові не несуть. Якщо міжнародний – то несуть. Там дуже багато нюансів.Тобто, наявність конфлікту із Російської Федерацією не скасовує того, що у нас є проблеми не міжнародного характеру. Це різні речі. Ми ставимо питання, який у нас конфлікт: міжнародний чи ні? А проблема в тому, що обидва.
Статеве насильство під час збройного конфлікту – величезна проблема. Мораль падає, зґвалтування перетворюється на буденну реальність
  • Воєнні злочини, злочини проти людяності не мають строку давності, обмежень за географією та датами. Навіть якщо вони зараз попадуть під амністію, все одно почуватимуться невпевнено.
  • Для того, щоб у МКС була порушена справа за воєнний злочин чи злочин проти людяності, потрібно, аби це був дійсно серйозний, масштабний злочин, який зачепив багато людей і було багато жертв. Інакше вони не будуть цим займатися.
  • У справі Майдану забракло елементу широкомасштабності. Міжнародний кримінальний суд це не вразило. Це нас вразило. У них була альтернатива закрити цю справу зовсім, але вони вирішили об’єднати її із тими подіями, які відбувалися далі й тривають дотепер.
  • Законодавством України у повній відповідності з міжнародним правом визначено, що поки триває контроль Росією автономної республіки Крим та міста Севастополь, має місце агресія з боку РФ, окупація цієї української території.Аксіомою міжнародного права є те, що коли є окупація однією державою частини території іншої держави, навіть, якщо немає жодного збройного спротиву, існує міжнародний збройний конфлікт між цими двома державами. Тобто поки вони не підуть з Криму, юридично у нас все одно буде стан збройного конфлікту із РФ. Навіть якщо у цей час це буде мирно, тихо, на Донбасі не будуть стріляти, а в Крим поїдуть туристи з Іжевська, і всі будуть щасливі. Це може тривати стільки, скільки триватиме окупація. Окупація Ізраїлем палестинських територій триває з 1967-го – наступного року буде 50 років.
Наявність конфлікту із Російської Федерацією не скасовує того, що у нас є проблеми не міжнародного характеру
  • Що стосується збитого Боїнга МН17. Це можна кваліфікувати як воєнний злочин – напад на цивільний об’єкт, і можна кваліфікувати як злочин проти безпеки цивільної авіації. Тоді це не міжнародний злочин, а транснаціональний, і не може дійти до Міжнародного суду. У такому випадку має розглядатися у національному суді держави, яка має на це юрисдикцію. Перше – України, бо це сталося на нашій території. Друге – також можуть мати юрисдикцію держави, громадяни яких були на борту літака.Воєнний же злочин може дійти до МКС. Але. Довести що ці хлопці з Бука цілилися у цивільний літак, бо знали, що це цивільний літак і хотіли його збити – малореально. Скоріше за все, так і не було. Принаймні, по тій версії, яка нам відома, вони думали, що це український військово-транспортний літак, а не малайзійський пасажирський. В такому разі постає питання, яка у них вина. Бо вони не хотіли знищити саме цей літак, вони переплутали. Тобто у них, наприклад, була злочинна недбалість. Питання у тому, наскільки це припустимо у кваліфікації воєнного злочину за міжнародним законодавством – неоднозначне.
  • Україна повинна розслідувати всі злочини, які відбуваються на її територіях. В тому числі, на неконтрольованих. Є військова прокуратура, слідче управління СБУ, аби зробити це власними силами. Щоправда, військова прокуратура і зайнялася зараз саме військовими злочинами: хто що вкрав, хто дезертир, а не воєнними.

Матеріали опубліковані на сайті “Новое время” 02.06.2016: http://nv.ua/ukr/publications/mi-pitajemo-jakij-u-nas-konflikt-mizhnarodnij-chi-ni-problema-v-tomu-shcho-obidva-ekspert-mizhnarodnik-pro-vijnu-na-donbasi-ta-gaagskij-tribunal-138365.html

Результаты поиска:

Чи дійсно прийняття Римського статуту відіб’ється на українських військових не кращим чином?

Липень 1, 2016

Відтермінування ратифікації Римського статуту на три роки в Адміністрації президента пояснюють тим, що визнання юрисдикції Міжнародного кримінального суду нібито буде нести певні ризики для українських військових. Чи справді це так? Хто може опинитися на лаві підсудних в Гаазі? Ситуацію коментує юрист-міжнародник Микола Гнатовский.

Лариса Денисенко: Як ви вважаєте, чому були озвучені побоювання про те, що прийняття Римського статуту – ризик для українських військових? Чого і кому слід побоюватися насправді?

Микола Гнатовский: Такі заяви дійсно були, вони залишаються офіційною позицією. Єдина перспектива прийняття норми про те, що Україна визнає юрисдикцію Міжнародного кримінального суду. Це прийняття тих поправок до Конституції, які пропонує внести президент.

Це вирішить проблему з висновком Конституційного суду України від 2001 року про блокування ратифікації Римського статуту. При цьому доведеться потерпіти 3 роки, поки норма не вступить в силу.

Я дуже багато критикував прийняття норми про три роки. На мій погляд вона пов’язана з недостатнім розумінням того, як працює Міжнародний кримінальний суд. Для зовнішнього світу це звучить дуже дивно – так, як ніби ми заздалегідь готуємося до чогось поганого.

Незважаючи на досить невдале перехідне положення, мені здається, потрібно приймати конституційну реформу. Без реформи судової системи і без включення до статті 124Констітуціі положення про можливість прийняття Римського статуту прогресу не буде.

Ірина Славінська: Ще Турчинов почав говорити про те, що Римський статут може бути використаний проти українських військових.

Микола Гнатовский: Коли ми говоримо про те, що якісь ворожі сили можуть використовувати міжнародне кримінальне правосуддя проти українських військових, ми займаємо свідомо помилкову позицію.

Міжнародний кримінальний суд існує не для того, щоб зводити рахунки з ворогами. Він існує, щоб відреагувати на найтяжчі порушення норм міжнародного права. Це не просто міжнародне право заради міжнародного права, за цим стоять зруйновані долі і загиблі люди.

Лариса Денисенко: Мені здається, що такі заяви ґрунтуються на помилковому концепті жертовності країни. Як працює Міжнародний кримінальний суд? Хто насправді може виявитися на лаві підсудних?

Микола Гнатовский: Міжнародний кримінальний суд судить не держава, а індивідів. Мова йде про індивідуальну кримінальну відповідальність. Міжнародний кримінальний суд – вершина піраміди кримінальної відповідальності за найтяжчі порушення міжнародного права.

Первинна відповідальність за переслідування винних лежить на самих державах.

Ніхто не знімав з України зобов’язання здійснювати кримінальне переслідування винних у військових злочинах на її території.

Довгостроковий мир в українському суспільстві можливий тільки тоді, коли відбудеться ретельний «розбір польотів».

Держава зобов’язана проводити ретельне розслідування на підставі будь-якої інформації, яка свідчить про порушення законів і звичаїв війни під час збройного конфлікту або систематичні напади на цивільне населення.

Поки держава справляється з цими зобов’язаннями, Міжнародний кримінальний суд не вступає в гру. Міжнародний кримінальний суд втручається тільки тоді, коли держава не бажає притягати винних до відповідальності.

Ірина Славінська: Це якась пропаганда, яка підтверджує, що в нашому дискурсі є герої і їхні вороги. Наскільки такі меседжі для внутрішнього пропагандистського споживання зчитуються за кордоном?

Микола Гнатовский: В кращому випадку поблажливо, а взагалі – дуже критично. Ніякої альтернативи у європейської держави, якою є Україна, немає. Потрібно відмовитися від патріотичного дискурсу і зайнятися забезпеченням прав індивідуальних жертв і покаранням всіх винних.

Інтрига навколо відкладання ратифікації не має ніякої практичної цінності, оскільки Україна вже повністю визнала юрисдикцію Міжнародного кримінального суду. Ми зробили це чудово – без крайньої дати. Тобто будь-які події у війні на сході потрапляють під юрисдикцію Міжнародного кримінального суду.

Ірина Славінська: Розмови про ратифікацію впливають на щось чи ні?

Микола Гнатовский: Вони впливають на другорядні питання. Спочатку заяву було прийнято Верховною Радою. Потім її текст був виправлений професійними юристами Міністерства закордонних справ і, не без участі президента, заява про визнання юрисдикції була направлена до Міжнародного кримінального суду.

Ратифікація впливає тільки на те, які можливості у України будуть по відношенню до Міжнародного кримінального суду. До ратифікації ми не можемо скористатися механізмом початку розслідування і ініціювати передачу ситуації суду. Це позбавляє Україну права голосу в Асамблеї держав-учасників Римського статуту. Це позбавляє українських юристів можливості працювати в канцелярії прокурора Міжнародного кримінального суду. Рішення відкласти ратифікацію нікого не рятує, тому я дуже спокійно ставлюся до цих трьох років. Це просто нісенітниця.

Лариса Денисенко: Яким буде алгоритм дій, якщо Міжнародний кримінальний суд вирішить, що Україна недостатньо сумлінно виконує свої зобов’язання?

Микола Гнатовский: У цьому випадку прокурор суду прийме рішення про те, чи є підстави для пред’явлення звинувачень конкретним індивідам. Якщо знадобиться втручання суду, а це станеться тільки через кілька років, прокурори будуть пред’являти претензії до конкретних персоналій.

Міжнародний кримінальний суд безпосередньо залежить від держав і їх співпраці. Практика суду по ряду справ, наприклад, по Кенії, показує, що без співпраці держави суд просто припиняє справи. Перебільшувати можливості Міжнародного кримінального суду не варто і розглядати сам суд як небезпеку – теж неправильно.

Матеріал знаходиться за посиланням http://hromadskeradio.org/ru/programs/kyiv-donbas/mezhdunarodnyy-ugolovnyy-sud-sozdan-ne-dlya-svedeniya-schetov-yurist

Чи судитимуть Росію за злочини в Донбасі, розповідає юрист з міжнародного права

Червень 6, 2016
Доки Росія не піде з Криму, юридично Україна знаходитиметься в стані збройного конфлікту з нею, навіть якщо на Донбасі припинять стріляти, а в Крим поїдуть туристи з Іжевська – переконаний юрист Микола Гнатовський

Сьогодні Верховна Рада дала старт судовій реформі, яку запропонував президент України. Текст змін до Конституції, зокрема, до ст. 124, передбачає можливість ратифікації Римського статуту Міжнародного кримінального суду (МКС). Професор міжнародного права Микола Гнатовський пояснює, чи можливо довести, що МН17 збила Росія, і навіщо Україні ратифікувати Римський статут. НВ обрало найцікавіші тези з його лекції.

  • Практична потреба додати відповідну статтю про можливість ратифікації Римського статуту виникла ще 15 років тому, в 2001-му, коли Конституційний суд України надав висновок за поданням тодішнього президента України Леоніда Кучми про те, що Римський статут, який був підписаний від нашої країни у 2000-му, не може бути впроваджений, допоки не внесуть необхідні зміни в Конституції. Тоді, на думку Конституційного суду, Римський статут не був сумісний з Конституцією, оскільки МКС, як написано в статуті, доповнює національні органи кримінального правосуддя. З точки зору ж тодішнього Кримінального суду, у нас в Конституції можливості такого доповнення не було передбачено.І от, лише зараз з’явився конституційний проект, який передбачає такі дії. Йдеться не про те, що Україна ратифікує Римський статут, а що у неї з’явиться можливість зробити це через три роки. Натомість, зобов’язань ніяких немає.
«Гаазький трибунал» – це термін, який нічого не означає. Він малокоректний, але чомусь утвердився у нас у практиці
  • Причини для ратифікації Римського статуту називаються різні. Але основна помилка українських політиків, як на мене, в тому, що вони абсолютно не усвідомлюють, для чого це потрібно. Ті причини, які є найбільш популярними у політичному дискурсі, не мають майже нічого спільного з тим, чим насправді є МКС і навіщо його створювали.У нас політики зі сцени Майдану закликали ратифікувати Римський статут і робили публічні заяви – ті самі політики, які зараз виступають проти. Вони тоді називали МКС Гаазьким трибуналом. У Гаазі багато судів і трибуналів, і якщо ми говоримо про Міжнародний кримінальний суд, це завжди Міжнародний кримінальний суд, а не Гаазький трибунал.«Гаазький трибунал» – це термін, який нічого не означає. Він малокоректний, але чомусь утвердився у нас у практиці, й серед журналістів теж. Так от, вони казали, що буде Гаазький трибунал, вищий суд, який покарає, припустимо, Януковича. Це все – абсолютна нісенітниця і не має нічого спільного з тим, чим є МКС.
 Довести, що ці хлопці з Бука цілилися у цивільний літак, бо знали, що це цивільний літак і хотіли його збити – малореально
  • Насправді ж, завдання МКС і тих держав, які беруть участь у цій справі – у створенні міжнародного кримінального правосуддя – не допустити безкарності за найтяжчі кримінальні злочини проти міжнародного права. А це воєнні злочини, злочини проти людяності, злочини геноциду. Можливо ще злочин агресії.
  • Прокурор МКС може за власною ініціативою притягати до відповідальності будь-яких осіб, які вчинили злочини на території України незалежно від їхнього громадянства і від подальшої позиції України чи будь-якої іншої держави. Це абсолютно в руках прокурора.Це почало працювати. Прокурор проголошує про початок попереднього розслідування, і Україна входить до числа тих шести держав, щодо яких здійснюється попереднє розслідування.Якщо брати досвід Грузії, основне розчарування, яке може бути у цієї країни від МКС, це те, що він ворушився надзвичайно довго. Війна в цій країні була в 2008 році, прокурор передала документи до палати попереднього провадження задля затвердження цього розслідування, як справи, яку веде суд, лише наприкінці 2015-го. Сім років вони чекали.

Треба розуміти різницю між військовими злочинами і воєнними злочинами

  • Тривалість подібних міжнародних процесів не відбувається «на завтра», не буває за місяць. Це дуже довго. Чому? Бо МКС треба пересвідчитися, що на рівні держави нема достатньої роботи по цьому напрямку.
  • Росія не є учасником Римського статуту. Але якщо ти ведеш війну на території іншої держави, від цього неучастю в статуті тут не сховаєшся. Значення має те, чи є держава, на території якої ведеться ця війна, учасницею Римського статуту. Якщо говорити, наприклад, про Грузію – вона є учасницею. Росія туди влізла. Все.
  • Треба розуміти різницю між військовими злочинами і воєнними злочинами.
    Воєнні злочини – це такі, що порушують закони і звичаї війни: злочини, які вчиняються під час воєнного конфлікту, які порушують норми міжнародного гуманітарного права.Військові злочини – такі, що порушують закони і звичаї війська. Наприклад, посадові злочини військового. Якщо військовий вбиває цивільне населення – це може бути і воєнним злочином також. Якщо ж просто не виконує вказівку керівника, дезертує, наприклад, це суто військове, а не воєнне. Повноваженнями МКС ж є тільки воєнні злочини.Статеве насильство під час збройного конфлікту – величезна проблема. Мораль падає, зґвалтування перетворюється на буденну реальність. Саме тому зараз зґвалтування – ледь не найбільш серйозний воєнний злочин. Після убивств, звичайно.

Фото: yur-gazeta.com

Фото: yur-gazeta.com

  • Якщо розглядати нашу ситуацію виключно як війну України з Росією, губиться внутрішній елемент. На мій погляд, він є. У мене теж величезна алергія, коли я чую «громадянська війна в Україні». Я поділяю точку зору, що ніколи б ця війна не була війною без зовнішнього втручання. Але оцей внутрішній елемент говорить про те, що нам слід обережно підходити і до розмов про кримінальну відповідальність.Наприклад, у 2014 році українські війська намагалися звільнити українське місто, захоплене на Донбасі бойовиками і застосували зброю. Можливо, застосування цієї зброї не відповідало всім вимогам міжнародного кримінального права. Якщо це не міжнародний конфлікт – тобто, тоді не було міжнародної сторони, то кримінальну відповідальність, як це не парадоксально, наші військові не несуть. Якщо міжнародний – то несуть. Там дуже багато нюансів.Тобто, наявність конфлікту із Російської Федерацією не скасовує того, що у нас є проблеми не міжнародного характеру. Це різні речі. Ми ставимо питання, який у нас конфлікт: міжнародний чи ні? А проблема в тому, що обидва.
Статеве насильство під час збройного конфлікту – величезна проблема. Мораль падає, зґвалтування перетворюється на буденну реальність
  • Воєнні злочини, злочини проти людяності не мають строку давності, обмежень за географією та датами. Навіть якщо вони зараз попадуть під амністію, все одно почуватимуться невпевнено.
  • Для того, щоб у МКС була порушена справа за воєнний злочин чи злочин проти людяності, потрібно, аби це був дійсно серйозний, масштабний злочин, який зачепив багато людей і було багато жертв. Інакше вони не будуть цим займатися.
  • У справі Майдану забракло елементу широкомасштабності. Міжнародний кримінальний суд це не вразило. Це нас вразило. У них була альтернатива закрити цю справу зовсім, але вони вирішили об’єднати її із тими подіями, які відбувалися далі й тривають дотепер.
  • Законодавством України у повній відповідності з міжнародним правом визначено, що поки триває контроль Росією автономної республіки Крим та міста Севастополь, має місце агресія з боку РФ, окупація цієї української території.Аксіомою міжнародного права є те, що коли є окупація однією державою частини території іншої держави, навіть, якщо немає жодного збройного спротиву, існує міжнародний збройний конфлікт між цими двома державами. Тобто поки вони не підуть з Криму, юридично у нас все одно буде стан збройного конфлікту із РФ. Навіть якщо у цей час це буде мирно, тихо, на Донбасі не будуть стріляти, а в Крим поїдуть туристи з Іжевська, і всі будуть щасливі. Це може тривати стільки, скільки триватиме окупація. Окупація Ізраїлем палестинських територій триває з 1967-го – наступного року буде 50 років.
Наявність конфлікту із Російської Федерацією не скасовує того, що у нас є проблеми не міжнародного характеру
  • Що стосується збитого Боїнга МН17. Це можна кваліфікувати як воєнний злочин – напад на цивільний об’єкт, і можна кваліфікувати як злочин проти безпеки цивільної авіації. Тоді це не міжнародний злочин, а транснаціональний, і не може дійти до Міжнародного суду. У такому випадку має розглядатися у національному суді держави, яка має на це юрисдикцію. Перше – України, бо це сталося на нашій території. Друге – також можуть мати юрисдикцію держави, громадяни яких були на борту літака.Воєнний же злочин може дійти до МКС. Але. Довести що ці хлопці з Бука цілилися у цивільний літак, бо знали, що це цивільний літак і хотіли його збити – малореально. Скоріше за все, так і не було. Принаймні, по тій версії, яка нам відома, вони думали, що це український військово-транспортний літак, а не малайзійський пасажирський. В такому разі постає питання, яка у них вина. Бо вони не хотіли знищити саме цей літак, вони переплутали. Тобто у них, наприклад, була злочинна недбалість. Питання у тому, наскільки це припустимо у кваліфікації воєнного злочину за міжнародним законодавством – неоднозначне.
  • Україна повинна розслідувати всі злочини, які відбуваються на її територіях. В тому числі, на неконтрольованих. Є військова прокуратура, слідче управління СБУ, аби зробити це власними силами. Щоправда, військова прокуратура і зайнялася зараз саме військовими злочинами: хто що вкрав, хто дезертир, а не воєнними.

Матеріали опубліковані на сайті “Новое время” 02.06.2016: http://nv.ua/ukr/publications/mi-pitajemo-jakij-u-nas-konflikt-mizhnarodnij-chi-ni-problema-v-tomu-shcho-obidva-ekspert-mizhnarodnik-pro-vijnu-na-donbasi-ta-gaagskij-tribunal-138365.html

Результаты поиска:

Чи дійсно прийняття Римського статуту відіб’ється на українських військових не кращим чином?

Липень 1, 2016

Відтермінування ратифікації Римського статуту на три роки в Адміністрації президента пояснюють тим, що визнання юрисдикції Міжнародного кримінального суду нібито буде нести певні ризики для українських військових. Чи справді це так? Хто може опинитися на лаві підсудних в Гаазі? Ситуацію коментує юрист-міжнародник Микола Гнатовский.

Лариса Денисенко: Як ви вважаєте, чому були озвучені побоювання про те, що прийняття Римського статуту – ризик для українських військових? Чого і кому слід побоюватися насправді?

Микола Гнатовский: Такі заяви дійсно були, вони залишаються офіційною позицією. Єдина перспектива прийняття норми про те, що Україна визнає юрисдикцію Міжнародного кримінального суду. Це прийняття тих поправок до Конституції, які пропонує внести президент.

Це вирішить проблему з висновком Конституційного суду України від 2001 року про блокування ратифікації Римського статуту. При цьому доведеться потерпіти 3 роки, поки норма не вступить в силу.

Я дуже багато критикував прийняття норми про три роки. На мій погляд вона пов’язана з недостатнім розумінням того, як працює Міжнародний кримінальний суд. Для зовнішнього світу це звучить дуже дивно – так, як ніби ми заздалегідь готуємося до чогось поганого.

Незважаючи на досить невдале перехідне положення, мені здається, потрібно приймати конституційну реформу. Без реформи судової системи і без включення до статті 124Констітуціі положення про можливість прийняття Римського статуту прогресу не буде.

Ірина Славінська: Ще Турчинов почав говорити про те, що Римський статут може бути використаний проти українських військових.

Микола Гнатовский: Коли ми говоримо про те, що якісь ворожі сили можуть використовувати міжнародне кримінальне правосуддя проти українських військових, ми займаємо свідомо помилкову позицію.

Міжнародний кримінальний суд існує не для того, щоб зводити рахунки з ворогами. Він існує, щоб відреагувати на найтяжчі порушення норм міжнародного права. Це не просто міжнародне право заради міжнародного права, за цим стоять зруйновані долі і загиблі люди.

Лариса Денисенко: Мені здається, що такі заяви ґрунтуються на помилковому концепті жертовності країни. Як працює Міжнародний кримінальний суд? Хто насправді може виявитися на лаві підсудних?

Микола Гнатовский: Міжнародний кримінальний суд судить не держава, а індивідів. Мова йде про індивідуальну кримінальну відповідальність. Міжнародний кримінальний суд – вершина піраміди кримінальної відповідальності за найтяжчі порушення міжнародного права.

Первинна відповідальність за переслідування винних лежить на самих державах.

Ніхто не знімав з України зобов’язання здійснювати кримінальне переслідування винних у військових злочинах на її території.

Довгостроковий мир в українському суспільстві можливий тільки тоді, коли відбудеться ретельний «розбір польотів».

Держава зобов’язана проводити ретельне розслідування на підставі будь-якої інформації, яка свідчить про порушення законів і звичаїв війни під час збройного конфлікту або систематичні напади на цивільне населення.

Поки держава справляється з цими зобов’язаннями, Міжнародний кримінальний суд не вступає в гру. Міжнародний кримінальний суд втручається тільки тоді, коли держава не бажає притягати винних до відповідальності.

Ірина Славінська: Це якась пропаганда, яка підтверджує, що в нашому дискурсі є герої і їхні вороги. Наскільки такі меседжі для внутрішнього пропагандистського споживання зчитуються за кордоном?

Микола Гнатовский: В кращому випадку поблажливо, а взагалі – дуже критично. Ніякої альтернативи у європейської держави, якою є Україна, немає. Потрібно відмовитися від патріотичного дискурсу і зайнятися забезпеченням прав індивідуальних жертв і покаранням всіх винних.

Інтрига навколо відкладання ратифікації не має ніякої практичної цінності, оскільки Україна вже повністю визнала юрисдикцію Міжнародного кримінального суду. Ми зробили це чудово – без крайньої дати. Тобто будь-які події у війні на сході потрапляють під юрисдикцію Міжнародного кримінального суду.

Ірина Славінська: Розмови про ратифікацію впливають на щось чи ні?

Микола Гнатовский: Вони впливають на другорядні питання. Спочатку заяву було прийнято Верховною Радою. Потім її текст був виправлений професійними юристами Міністерства закордонних справ і, не без участі президента, заява про визнання юрисдикції була направлена до Міжнародного кримінального суду.

Ратифікація впливає тільки на те, які можливості у України будуть по відношенню до Міжнародного кримінального суду. До ратифікації ми не можемо скористатися механізмом початку розслідування і ініціювати передачу ситуації суду. Це позбавляє Україну права голосу в Асамблеї держав-учасників Римського статуту. Це позбавляє українських юристів можливості працювати в канцелярії прокурора Міжнародного кримінального суду. Рішення відкласти ратифікацію нікого не рятує, тому я дуже спокійно ставлюся до цих трьох років. Це просто нісенітниця.

Лариса Денисенко: Яким буде алгоритм дій, якщо Міжнародний кримінальний суд вирішить, що Україна недостатньо сумлінно виконує свої зобов’язання?

Микола Гнатовский: У цьому випадку прокурор суду прийме рішення про те, чи є підстави для пред’явлення звинувачень конкретним індивідам. Якщо знадобиться втручання суду, а це станеться тільки через кілька років, прокурори будуть пред’являти претензії до конкретних персоналій.

Міжнародний кримінальний суд безпосередньо залежить від держав і їх співпраці. Практика суду по ряду справ, наприклад, по Кенії, показує, що без співпраці держави суд просто припиняє справи. Перебільшувати можливості Міжнародного кримінального суду не варто і розглядати сам суд як небезпеку – теж неправильно.

Матеріал знаходиться за посиланням http://hromadskeradio.org/ru/programs/kyiv-donbas/mezhdunarodnyy-ugolovnyy-sud-sozdan-ne-dlya-svedeniya-schetov-yurist

Чи судитимуть Росію за злочини в Донбасі, розповідає юрист з міжнародного права

Червень 6, 2016
Доки Росія не піде з Криму, юридично Україна знаходитиметься в стані збройного конфлікту з нею, навіть якщо на Донбасі припинять стріляти, а в Крим поїдуть туристи з Іжевська – переконаний юрист Микола Гнатовський

Сьогодні Верховна Рада дала старт судовій реформі, яку запропонував президент України. Текст змін до Конституції, зокрема, до ст. 124, передбачає можливість ратифікації Римського статуту Міжнародного кримінального суду (МКС). Професор міжнародного права Микола Гнатовський пояснює, чи можливо довести, що МН17 збила Росія, і навіщо Україні ратифікувати Римський статут. НВ обрало найцікавіші тези з його лекції.

  • Практична потреба додати відповідну статтю про можливість ратифікації Римського статуту виникла ще 15 років тому, в 2001-му, коли Конституційний суд України надав висновок за поданням тодішнього президента України Леоніда Кучми про те, що Римський статут, який був підписаний від нашої країни у 2000-му, не може бути впроваджений, допоки не внесуть необхідні зміни в Конституції. Тоді, на думку Конституційного суду, Римський статут не був сумісний з Конституцією, оскільки МКС, як написано в статуті, доповнює національні органи кримінального правосуддя. З точки зору ж тодішнього Кримінального суду, у нас в Конституції можливості такого доповнення не було передбачено.І от, лише зараз з’явився конституційний проект, який передбачає такі дії. Йдеться не про те, що Україна ратифікує Римський статут, а що у неї з’явиться можливість зробити це через три роки. Натомість, зобов’язань ніяких немає.
«Гаазький трибунал» – це термін, який нічого не означає. Він малокоректний, але чомусь утвердився у нас у практиці
  • Причини для ратифікації Римського статуту називаються різні. Але основна помилка українських політиків, як на мене, в тому, що вони абсолютно не усвідомлюють, для чого це потрібно. Ті причини, які є найбільш популярними у політичному дискурсі, не мають майже нічого спільного з тим, чим насправді є МКС і навіщо його створювали.У нас політики зі сцени Майдану закликали ратифікувати Римський статут і робили публічні заяви – ті самі політики, які зараз виступають проти. Вони тоді називали МКС Гаазьким трибуналом. У Гаазі багато судів і трибуналів, і якщо ми говоримо про Міжнародний кримінальний суд, це завжди Міжнародний кримінальний суд, а не Гаазький трибунал.«Гаазький трибунал» – це термін, який нічого не означає. Він малокоректний, але чомусь утвердився у нас у практиці, й серед журналістів теж. Так от, вони казали, що буде Гаазький трибунал, вищий суд, який покарає, припустимо, Януковича. Це все – абсолютна нісенітниця і не має нічого спільного з тим, чим є МКС.
 Довести, що ці хлопці з Бука цілилися у цивільний літак, бо знали, що це цивільний літак і хотіли його збити – малореально
  • Насправді ж, завдання МКС і тих держав, які беруть участь у цій справі – у створенні міжнародного кримінального правосуддя – не допустити безкарності за найтяжчі кримінальні злочини проти міжнародного права. А це воєнні злочини, злочини проти людяності, злочини геноциду. Можливо ще злочин агресії.
  • Прокурор МКС може за власною ініціативою притягати до відповідальності будь-яких осіб, які вчинили злочини на території України незалежно від їхнього громадянства і від подальшої позиції України чи будь-якої іншої держави. Це абсолютно в руках прокурора.Це почало працювати. Прокурор проголошує про початок попереднього розслідування, і Україна входить до числа тих шести держав, щодо яких здійснюється попереднє розслідування.Якщо брати досвід Грузії, основне розчарування, яке може бути у цієї країни від МКС, це те, що він ворушився надзвичайно довго. Війна в цій країні була в 2008 році, прокурор передала документи до палати попереднього провадження задля затвердження цього розслідування, як справи, яку веде суд, лише наприкінці 2015-го. Сім років вони чекали.

Треба розуміти різницю між військовими злочинами і воєнними злочинами

  • Тривалість подібних міжнародних процесів не відбувається «на завтра», не буває за місяць. Це дуже довго. Чому? Бо МКС треба пересвідчитися, що на рівні держави нема достатньої роботи по цьому напрямку.
  • Росія не є учасником Римського статуту. Але якщо ти ведеш війну на території іншої держави, від цього неучастю в статуті тут не сховаєшся. Значення має те, чи є держава, на території якої ведеться ця війна, учасницею Римського статуту. Якщо говорити, наприклад, про Грузію – вона є учасницею. Росія туди влізла. Все.
  • Треба розуміти різницю між військовими злочинами і воєнними злочинами.
    Воєнні злочини – це такі, що порушують закони і звичаї війни: злочини, які вчиняються під час воєнного конфлікту, які порушують норми міжнародного гуманітарного права.Військові злочини – такі, що порушують закони і звичаї війська. Наприклад, посадові злочини військового. Якщо військовий вбиває цивільне населення – це може бути і воєнним злочином також. Якщо ж просто не виконує вказівку керівника, дезертує, наприклад, це суто військове, а не воєнне. Повноваженнями МКС ж є тільки воєнні злочини.Статеве насильство під час збройного конфлікту – величезна проблема. Мораль падає, зґвалтування перетворюється на буденну реальність. Саме тому зараз зґвалтування – ледь не найбільш серйозний воєнний злочин. Після убивств, звичайно.

Фото: yur-gazeta.com

Фото: yur-gazeta.com

  • Якщо розглядати нашу ситуацію виключно як війну України з Росією, губиться внутрішній елемент. На мій погляд, він є. У мене теж величезна алергія, коли я чую «громадянська війна в Україні». Я поділяю точку зору, що ніколи б ця війна не була війною без зовнішнього втручання. Але оцей внутрішній елемент говорить про те, що нам слід обережно підходити і до розмов про кримінальну відповідальність.Наприклад, у 2014 році українські війська намагалися звільнити українське місто, захоплене на Донбасі бойовиками і застосували зброю. Можливо, застосування цієї зброї не відповідало всім вимогам міжнародного кримінального права. Якщо це не міжнародний конфлікт – тобто, тоді не було міжнародної сторони, то кримінальну відповідальність, як це не парадоксально, наші військові не несуть. Якщо міжнародний – то несуть. Там дуже багато нюансів.Тобто, наявність конфлікту із Російської Федерацією не скасовує того, що у нас є проблеми не міжнародного характеру. Це різні речі. Ми ставимо питання, який у нас конфлікт: міжнародний чи ні? А проблема в тому, що обидва.
Статеве насильство під час збройного конфлікту – величезна проблема. Мораль падає, зґвалтування перетворюється на буденну реальність
  • Воєнні злочини, злочини проти людяності не мають строку давності, обмежень за географією та датами. Навіть якщо вони зараз попадуть під амністію, все одно почуватимуться невпевнено.
  • Для того, щоб у МКС була порушена справа за воєнний злочин чи злочин проти людяності, потрібно, аби це був дійсно серйозний, масштабний злочин, який зачепив багато людей і було багато жертв. Інакше вони не будуть цим займатися.
  • У справі Майдану забракло елементу широкомасштабності. Міжнародний кримінальний суд це не вразило. Це нас вразило. У них була альтернатива закрити цю справу зовсім, але вони вирішили об’єднати її із тими подіями, які відбувалися далі й тривають дотепер.
  • Законодавством України у повній відповідності з міжнародним правом визначено, що поки триває контроль Росією автономної республіки Крим та міста Севастополь, має місце агресія з боку РФ, окупація цієї української території.Аксіомою міжнародного права є те, що коли є окупація однією державою частини території іншої держави, навіть, якщо немає жодного збройного спротиву, існує міжнародний збройний конфлікт між цими двома державами. Тобто поки вони не підуть з Криму, юридично у нас все одно буде стан збройного конфлікту із РФ. Навіть якщо у цей час це буде мирно, тихо, на Донбасі не будуть стріляти, а в Крим поїдуть туристи з Іжевська, і всі будуть щасливі. Це може тривати стільки, скільки триватиме окупація. Окупація Ізраїлем палестинських територій триває з 1967-го – наступного року буде 50 років.
Наявність конфлікту із Російської Федерацією не скасовує того, що у нас є проблеми не міжнародного характеру
  • Що стосується збитого Боїнга МН17. Це можна кваліфікувати як воєнний злочин – напад на цивільний об’єкт, і можна кваліфікувати як злочин проти безпеки цивільної авіації. Тоді це не міжнародний злочин, а транснаціональний, і не може дійти до Міжнародного суду. У такому випадку має розглядатися у національному суді держави, яка має на це юрисдикцію. Перше – України, бо це сталося на нашій території. Друге – також можуть мати юрисдикцію держави, громадяни яких були на борту літака.Воєнний же злочин може дійти до МКС. Але. Довести що ці хлопці з Бука цілилися у цивільний літак, бо знали, що це цивільний літак і хотіли його збити – малореально. Скоріше за все, так і не було. Принаймні, по тій версії, яка нам відома, вони думали, що це український військово-транспортний літак, а не малайзійський пасажирський. В такому разі постає питання, яка у них вина. Бо вони не хотіли знищити саме цей літак, вони переплутали. Тобто у них, наприклад, була злочинна недбалість. Питання у тому, наскільки це припустимо у кваліфікації воєнного злочину за міжнародним законодавством – неоднозначне.
  • Україна повинна розслідувати всі злочини, які відбуваються на її територіях. В тому числі, на неконтрольованих. Є військова прокуратура, слідче управління СБУ, аби зробити це власними силами. Щоправда, військова прокуратура і зайнялася зараз саме військовими злочинами: хто що вкрав, хто дезертир, а не воєнними.

Матеріали опубліковані на сайті “Новое время” 02.06.2016: http://nv.ua/ukr/publications/mi-pitajemo-jakij-u-nas-konflikt-mizhnarodnij-chi-ni-problema-v-tomu-shcho-obidva-ekspert-mizhnarodnik-pro-vijnu-na-donbasi-ta-gaagskij-tribunal-138365.html

Результаты поиска:

Чи дійсно прийняття Римського статуту відіб’ється на українських військових не кращим чином?

Липень 1, 2016

Відтермінування ратифікації Римського статуту на три роки в Адміністрації президента пояснюють тим, що визнання юрисдикції Міжнародного кримінального суду нібито буде нести певні ризики для українських військових. Чи справді це так? Хто може опинитися на лаві підсудних в Гаазі? Ситуацію коментує юрист-міжнародник Микола Гнатовский.

Лариса Денисенко: Як ви вважаєте, чому були озвучені побоювання про те, що прийняття Римського статуту – ризик для українських військових? Чого і кому слід побоюватися насправді?

Микола Гнатовский: Такі заяви дійсно були, вони залишаються офіційною позицією. Єдина перспектива прийняття норми про те, що Україна визнає юрисдикцію Міжнародного кримінального суду. Це прийняття тих поправок до Конституції, які пропонує внести президент.

Це вирішить проблему з висновком Конституційного суду України від 2001 року про блокування ратифікації Римського статуту. При цьому доведеться потерпіти 3 роки, поки норма не вступить в силу.

Я дуже багато критикував прийняття норми про три роки. На мій погляд вона пов’язана з недостатнім розумінням того, як працює Міжнародний кримінальний суд. Для зовнішнього світу це звучить дуже дивно – так, як ніби ми заздалегідь готуємося до чогось поганого.

Незважаючи на досить невдале перехідне положення, мені здається, потрібно приймати конституційну реформу. Без реформи судової системи і без включення до статті 124Констітуціі положення про можливість прийняття Римського статуту прогресу не буде.

Ірина Славінська: Ще Турчинов почав говорити про те, що Римський статут може бути використаний проти українських військових.

Микола Гнатовский: Коли ми говоримо про те, що якісь ворожі сили можуть використовувати міжнародне кримінальне правосуддя проти українських військових, ми займаємо свідомо помилкову позицію.

Міжнародний кримінальний суд існує не для того, щоб зводити рахунки з ворогами. Він існує, щоб відреагувати на найтяжчі порушення норм міжнародного права. Це не просто міжнародне право заради міжнародного права, за цим стоять зруйновані долі і загиблі люди.

Лариса Денисенко: Мені здається, що такі заяви ґрунтуються на помилковому концепті жертовності країни. Як працює Міжнародний кримінальний суд? Хто насправді може виявитися на лаві підсудних?

Микола Гнатовский: Міжнародний кримінальний суд судить не держава, а індивідів. Мова йде про індивідуальну кримінальну відповідальність. Міжнародний кримінальний суд – вершина піраміди кримінальної відповідальності за найтяжчі порушення міжнародного права.

Первинна відповідальність за переслідування винних лежить на самих державах.

Ніхто не знімав з України зобов’язання здійснювати кримінальне переслідування винних у військових злочинах на її території.

Довгостроковий мир в українському суспільстві можливий тільки тоді, коли відбудеться ретельний «розбір польотів».

Держава зобов’язана проводити ретельне розслідування на підставі будь-якої інформації, яка свідчить про порушення законів і звичаїв війни під час збройного конфлікту або систематичні напади на цивільне населення.

Поки держава справляється з цими зобов’язаннями, Міжнародний кримінальний суд не вступає в гру. Міжнародний кримінальний суд втручається тільки тоді, коли держава не бажає притягати винних до відповідальності.

Ірина Славінська: Це якась пропаганда, яка підтверджує, що в нашому дискурсі є герої і їхні вороги. Наскільки такі меседжі для внутрішнього пропагандистського споживання зчитуються за кордоном?

Микола Гнатовский: В кращому випадку поблажливо, а взагалі – дуже критично. Ніякої альтернативи у європейської держави, якою є Україна, немає. Потрібно відмовитися від патріотичного дискурсу і зайнятися забезпеченням прав індивідуальних жертв і покаранням всіх винних.

Інтрига навколо відкладання ратифікації не має ніякої практичної цінності, оскільки Україна вже повністю визнала юрисдикцію Міжнародного кримінального суду. Ми зробили це чудово – без крайньої дати. Тобто будь-які події у війні на сході потрапляють під юрисдикцію Міжнародного кримінального суду.

Ірина Славінська: Розмови про ратифікацію впливають на щось чи ні?

Микола Гнатовский: Вони впливають на другорядні питання. Спочатку заяву було прийнято Верховною Радою. Потім її текст був виправлений професійними юристами Міністерства закордонних справ і, не без участі президента, заява про визнання юрисдикції була направлена до Міжнародного кримінального суду.

Ратифікація впливає тільки на те, які можливості у України будуть по відношенню до Міжнародного кримінального суду. До ратифікації ми не можемо скористатися механізмом початку розслідування і ініціювати передачу ситуації суду. Це позбавляє Україну права голосу в Асамблеї держав-учасників Римського статуту. Це позбавляє українських юристів можливості працювати в канцелярії прокурора Міжнародного кримінального суду. Рішення відкласти ратифікацію нікого не рятує, тому я дуже спокійно ставлюся до цих трьох років. Це просто нісенітниця.

Лариса Денисенко: Яким буде алгоритм дій, якщо Міжнародний кримінальний суд вирішить, що Україна недостатньо сумлінно виконує свої зобов’язання?

Микола Гнатовский: У цьому випадку прокурор суду прийме рішення про те, чи є підстави для пред’явлення звинувачень конкретним індивідам. Якщо знадобиться втручання суду, а це станеться тільки через кілька років, прокурори будуть пред’являти претензії до конкретних персоналій.

Міжнародний кримінальний суд безпосередньо залежить від держав і їх співпраці. Практика суду по ряду справ, наприклад, по Кенії, показує, що без співпраці держави суд просто припиняє справи. Перебільшувати можливості Міжнародного кримінального суду не варто і розглядати сам суд як небезпеку – теж неправильно.

Матеріал знаходиться за посиланням http://hromadskeradio.org/ru/programs/kyiv-donbas/mezhdunarodnyy-ugolovnyy-sud-sozdan-ne-dlya-svedeniya-schetov-yurist

Чи судитимуть Росію за злочини в Донбасі, розповідає юрист з міжнародного права

Червень 6, 2016
Доки Росія не піде з Криму, юридично Україна знаходитиметься в стані збройного конфлікту з нею, навіть якщо на Донбасі припинять стріляти, а в Крим поїдуть туристи з Іжевська – переконаний юрист Микола Гнатовський

Сьогодні Верховна Рада дала старт судовій реформі, яку запропонував президент України. Текст змін до Конституції, зокрема, до ст. 124, передбачає можливість ратифікації Римського статуту Міжнародного кримінального суду (МКС). Професор міжнародного права Микола Гнатовський пояснює, чи можливо довести, що МН17 збила Росія, і навіщо Україні ратифікувати Римський статут. НВ обрало найцікавіші тези з його лекції.

  • Практична потреба додати відповідну статтю про можливість ратифікації Римського статуту виникла ще 15 років тому, в 2001-му, коли Конституційний суд України надав висновок за поданням тодішнього президента України Леоніда Кучми про те, що Римський статут, який був підписаний від нашої країни у 2000-му, не може бути впроваджений, допоки не внесуть необхідні зміни в Конституції. Тоді, на думку Конституційного суду, Римський статут не був сумісний з Конституцією, оскільки МКС, як написано в статуті, доповнює національні органи кримінального правосуддя. З точки зору ж тодішнього Кримінального суду, у нас в Конституції можливості такого доповнення не було передбачено.І от, лише зараз з’явився конституційний проект, який передбачає такі дії. Йдеться не про те, що Україна ратифікує Римський статут, а що у неї з’явиться можливість зробити це через три роки. Натомість, зобов’язань ніяких немає.
«Гаазький трибунал» – це термін, який нічого не означає. Він малокоректний, але чомусь утвердився у нас у практиці
  • Причини для ратифікації Римського статуту називаються різні. Але основна помилка українських політиків, як на мене, в тому, що вони абсолютно не усвідомлюють, для чого це потрібно. Ті причини, які є найбільш популярними у політичному дискурсі, не мають майже нічого спільного з тим, чим насправді є МКС і навіщо його створювали.У нас політики зі сцени Майдану закликали ратифікувати Римський статут і робили публічні заяви – ті самі політики, які зараз виступають проти. Вони тоді називали МКС Гаазьким трибуналом. У Гаазі багато судів і трибуналів, і якщо ми говоримо про Міжнародний кримінальний суд, це завжди Міжнародний кримінальний суд, а не Гаазький трибунал.«Гаазький трибунал» – це термін, який нічого не означає. Він малокоректний, але чомусь утвердився у нас у практиці, й серед журналістів теж. Так от, вони казали, що буде Гаазький трибунал, вищий суд, який покарає, припустимо, Януковича. Це все – абсолютна нісенітниця і не має нічого спільного з тим, чим є МКС.
 Довести, що ці хлопці з Бука цілилися у цивільний літак, бо знали, що це цивільний літак і хотіли його збити – малореально
  • Насправді ж, завдання МКС і тих держав, які беруть участь у цій справі – у створенні міжнародного кримінального правосуддя – не допустити безкарності за найтяжчі кримінальні злочини проти міжнародного права. А це воєнні злочини, злочини проти людяності, злочини геноциду. Можливо ще злочин агресії.
  • Прокурор МКС може за власною ініціативою притягати до відповідальності будь-яких осіб, які вчинили злочини на території України незалежно від їхнього громадянства і від подальшої позиції України чи будь-якої іншої держави. Це абсолютно в руках прокурора.Це почало працювати. Прокурор проголошує про початок попереднього розслідування, і Україна входить до числа тих шести держав, щодо яких здійснюється попереднє розслідування.Якщо брати досвід Грузії, основне розчарування, яке може бути у цієї країни від МКС, це те, що він ворушився надзвичайно довго. Війна в цій країні була в 2008 році, прокурор передала документи до палати попереднього провадження задля затвердження цього розслідування, як справи, яку веде суд, лише наприкінці 2015-го. Сім років вони чекали.

Треба розуміти різницю між військовими злочинами і воєнними злочинами

  • Тривалість подібних міжнародних процесів не відбувається «на завтра», не буває за місяць. Це дуже довго. Чому? Бо МКС треба пересвідчитися, що на рівні держави нема достатньої роботи по цьому напрямку.
  • Росія не є учасником Римського статуту. Але якщо ти ведеш війну на території іншої держави, від цього неучастю в статуті тут не сховаєшся. Значення має те, чи є держава, на території якої ведеться ця війна, учасницею Римського статуту. Якщо говорити, наприклад, про Грузію – вона є учасницею. Росія туди влізла. Все.
  • Треба розуміти різницю між військовими злочинами і воєнними злочинами.
    Воєнні злочини – це такі, що порушують закони і звичаї війни: злочини, які вчиняються під час воєнного конфлікту, які порушують норми міжнародного гуманітарного права.Військові злочини – такі, що порушують закони і звичаї війська. Наприклад, посадові злочини військового. Якщо військовий вбиває цивільне населення – це може бути і воєнним злочином також. Якщо ж просто не виконує вказівку керівника, дезертує, наприклад, це суто військове, а не воєнне. Повноваженнями МКС ж є тільки воєнні злочини.Статеве насильство під час збройного конфлікту – величезна проблема. Мораль падає, зґвалтування перетворюється на буденну реальність. Саме тому зараз зґвалтування – ледь не найбільш серйозний воєнний злочин. Після убивств, звичайно.

Фото: yur-gazeta.com

Фото: yur-gazeta.com

  • Якщо розглядати нашу ситуацію виключно як війну України з Росією, губиться внутрішній елемент. На мій погляд, він є. У мене теж величезна алергія, коли я чую «громадянська війна в Україні». Я поділяю точку зору, що ніколи б ця війна не була війною без зовнішнього втручання. Але оцей внутрішній елемент говорить про те, що нам слід обережно підходити і до розмов про кримінальну відповідальність.Наприклад, у 2014 році українські війська намагалися звільнити українське місто, захоплене на Донбасі бойовиками і застосували зброю. Можливо, застосування цієї зброї не відповідало всім вимогам міжнародного кримінального права. Якщо це не міжнародний конфлікт – тобто, тоді не було міжнародної сторони, то кримінальну відповідальність, як це не парадоксально, наші військові не несуть. Якщо міжнародний – то несуть. Там дуже багато нюансів.Тобто, наявність конфлікту із Російської Федерацією не скасовує того, що у нас є проблеми не міжнародного характеру. Це різні речі. Ми ставимо питання, який у нас конфлікт: міжнародний чи ні? А проблема в тому, що обидва.
Статеве насильство під час збройного конфлікту – величезна проблема. Мораль падає, зґвалтування перетворюється на буденну реальність
  • Воєнні злочини, злочини проти людяності не мають строку давності, обмежень за географією та датами. Навіть якщо вони зараз попадуть під амністію, все одно почуватимуться невпевнено.
  • Для того, щоб у МКС була порушена справа за воєнний злочин чи злочин проти людяності, потрібно, аби це був дійсно серйозний, масштабний злочин, який зачепив багато людей і було багато жертв. Інакше вони не будуть цим займатися.
  • У справі Майдану забракло елементу широкомасштабності. Міжнародний кримінальний суд це не вразило. Це нас вразило. У них була альтернатива закрити цю справу зовсім, але вони вирішили об’єднати її із тими подіями, які відбувалися далі й тривають дотепер.
  • Законодавством України у повній відповідності з міжнародним правом визначено, що поки триває контроль Росією автономної республіки Крим та міста Севастополь, має місце агресія з боку РФ, окупація цієї української території.Аксіомою міжнародного права є те, що коли є окупація однією державою частини території іншої держави, навіть, якщо немає жодного збройного спротиву, існує міжнародний збройний конфлікт між цими двома державами. Тобто поки вони не підуть з Криму, юридично у нас все одно буде стан збройного конфлікту із РФ. Навіть якщо у цей час це буде мирно, тихо, на Донбасі не будуть стріляти, а в Крим поїдуть туристи з Іжевська, і всі будуть щасливі. Це може тривати стільки, скільки триватиме окупація. Окупація Ізраїлем палестинських територій триває з 1967-го – наступного року буде 50 років.
Наявність конфлікту із Російської Федерацією не скасовує того, що у нас є проблеми не міжнародного характеру
  • Що стосується збитого Боїнга МН17. Це можна кваліфікувати як воєнний злочин – напад на цивільний об’єкт, і можна кваліфікувати як злочин проти безпеки цивільної авіації. Тоді це не міжнародний злочин, а транснаціональний, і не може дійти до Міжнародного суду. У такому випадку має розглядатися у національному суді держави, яка має на це юрисдикцію. Перше – України, бо це сталося на нашій території. Друге – також можуть мати юрисдикцію держави, громадяни яких були на борту літака.Воєнний же злочин може дійти до МКС. Але. Довести що ці хлопці з Бука цілилися у цивільний літак, бо знали, що це цивільний літак і хотіли його збити – малореально. Скоріше за все, так і не було. Принаймні, по тій версії, яка нам відома, вони думали, що це український військово-транспортний літак, а не малайзійський пасажирський. В такому разі постає питання, яка у них вина. Бо вони не хотіли знищити саме цей літак, вони переплутали. Тобто у них, наприклад, була злочинна недбалість. Питання у тому, наскільки це припустимо у кваліфікації воєнного злочину за міжнародним законодавством – неоднозначне.
  • Україна повинна розслідувати всі злочини, які відбуваються на її територіях. В тому числі, на неконтрольованих. Є військова прокуратура, слідче управління СБУ, аби зробити це власними силами. Щоправда, військова прокуратура і зайнялася зараз саме військовими злочинами: хто що вкрав, хто дезертир, а не воєнними.

Матеріали опубліковані на сайті “Новое время” 02.06.2016: http://nv.ua/ukr/publications/mi-pitajemo-jakij-u-nas-konflikt-mizhnarodnij-chi-ni-problema-v-tomu-shcho-obidva-ekspert-mizhnarodnik-pro-vijnu-na-donbasi-ta-gaagskij-tribunal-138365.html

Результаты поиска:

Чи дійсно прийняття Римського статуту відіб’ється на українських військових не кращим чином?

Липень 1, 2016

Відтермінування ратифікації Римського статуту на три роки в Адміністрації президента пояснюють тим, що визнання юрисдикції Міжнародного кримінального суду нібито буде нести певні ризики для українських військових. Чи справді це так? Хто може опинитися на лаві підсудних в Гаазі? Ситуацію коментує юрист-міжнародник Микола Гнатовский.

Лариса Денисенко: Як ви вважаєте, чому були озвучені побоювання про те, що прийняття Римського статуту – ризик для українських військових? Чого і кому слід побоюватися насправді?

Микола Гнатовский: Такі заяви дійсно були, вони залишаються офіційною позицією. Єдина перспектива прийняття норми про те, що Україна визнає юрисдикцію Міжнародного кримінального суду. Це прийняття тих поправок до Конституції, які пропонує внести президент.

Це вирішить проблему з висновком Конституційного суду України від 2001 року про блокування ратифікації Римського статуту. При цьому доведеться потерпіти 3 роки, поки норма не вступить в силу.

Я дуже багато критикував прийняття норми про три роки. На мій погляд вона пов’язана з недостатнім розумінням того, як працює Міжнародний кримінальний суд. Для зовнішнього світу це звучить дуже дивно – так, як ніби ми заздалегідь готуємося до чогось поганого.

Незважаючи на досить невдале перехідне положення, мені здається, потрібно приймати конституційну реформу. Без реформи судової системи і без включення до статті 124Констітуціі положення про можливість прийняття Римського статуту прогресу не буде.

Ірина Славінська: Ще Турчинов почав говорити про те, що Римський статут може бути використаний проти українських військових.

Микола Гнатовский: Коли ми говоримо про те, що якісь ворожі сили можуть використовувати міжнародне кримінальне правосуддя проти українських військових, ми займаємо свідомо помилкову позицію.

Міжнародний кримінальний суд існує не для того, щоб зводити рахунки з ворогами. Він існує, щоб відреагувати на найтяжчі порушення норм міжнародного права. Це не просто міжнародне право заради міжнародного права, за цим стоять зруйновані долі і загиблі люди.

Лариса Денисенко: Мені здається, що такі заяви ґрунтуються на помилковому концепті жертовності країни. Як працює Міжнародний кримінальний суд? Хто насправді може виявитися на лаві підсудних?

Микола Гнатовский: Міжнародний кримінальний суд судить не держава, а індивідів. Мова йде про індивідуальну кримінальну відповідальність. Міжнародний кримінальний суд – вершина піраміди кримінальної відповідальності за найтяжчі порушення міжнародного права.

Первинна відповідальність за переслідування винних лежить на самих державах.

Ніхто не знімав з України зобов’язання здійснювати кримінальне переслідування винних у військових злочинах на її території.

Довгостроковий мир в українському суспільстві можливий тільки тоді, коли відбудеться ретельний «розбір польотів».

Держава зобов’язана проводити ретельне розслідування на підставі будь-якої інформації, яка свідчить про порушення законів і звичаїв війни під час збройного конфлікту або систематичні напади на цивільне населення.

Поки держава справляється з цими зобов’язаннями, Міжнародний кримінальний суд не вступає в гру. Міжнародний кримінальний суд втручається тільки тоді, коли держава не бажає притягати винних до відповідальності.

Ірина Славінська: Це якась пропаганда, яка підтверджує, що в нашому дискурсі є герої і їхні вороги. Наскільки такі меседжі для внутрішнього пропагандистського споживання зчитуються за кордоном?

Микола Гнатовский: В кращому випадку поблажливо, а взагалі – дуже критично. Ніякої альтернативи у європейської держави, якою є Україна, немає. Потрібно відмовитися від патріотичного дискурсу і зайнятися забезпеченням прав індивідуальних жертв і покаранням всіх винних.

Інтрига навколо відкладання ратифікації не має ніякої практичної цінності, оскільки Україна вже повністю визнала юрисдикцію Міжнародного кримінального суду. Ми зробили це чудово – без крайньої дати. Тобто будь-які події у війні на сході потрапляють під юрисдикцію Міжнародного кримінального суду.

Ірина Славінська: Розмови про ратифікацію впливають на щось чи ні?

Микола Гнатовский: Вони впливають на другорядні питання. Спочатку заяву було прийнято Верховною Радою. Потім її текст був виправлений професійними юристами Міністерства закордонних справ і, не без участі президента, заява про визнання юрисдикції була направлена до Міжнародного кримінального суду.

Ратифікація впливає тільки на те, які можливості у України будуть по відношенню до Міжнародного кримінального суду. До ратифікації ми не можемо скористатися механізмом початку розслідування і ініціювати передачу ситуації суду. Це позбавляє Україну права голосу в Асамблеї держав-учасників Римського статуту. Це позбавляє українських юристів можливості працювати в канцелярії прокурора Міжнародного кримінального суду. Рішення відкласти ратифікацію нікого не рятує, тому я дуже спокійно ставлюся до цих трьох років. Це просто нісенітниця.

Лариса Денисенко: Яким буде алгоритм дій, якщо Міжнародний кримінальний суд вирішить, що Україна недостатньо сумлінно виконує свої зобов’язання?

Микола Гнатовский: У цьому випадку прокурор суду прийме рішення про те, чи є підстави для пред’явлення звинувачень конкретним індивідам. Якщо знадобиться втручання суду, а це станеться тільки через кілька років, прокурори будуть пред’являти претензії до конкретних персоналій.

Міжнародний кримінальний суд безпосередньо залежить від держав і їх співпраці. Практика суду по ряду справ, наприклад, по Кенії, показує, що без співпраці держави суд просто припиняє справи. Перебільшувати можливості Міжнародного кримінального суду не варто і розглядати сам суд як небезпеку – теж неправильно.

Матеріал знаходиться за посиланням http://hromadskeradio.org/ru/programs/kyiv-donbas/mezhdunarodnyy-ugolovnyy-sud-sozdan-ne-dlya-svedeniya-schetov-yurist

Чи судитимуть Росію за злочини в Донбасі, розповідає юрист з міжнародного права

Червень 6, 2016
Доки Росія не піде з Криму, юридично Україна знаходитиметься в стані збройного конфлікту з нею, навіть якщо на Донбасі припинять стріляти, а в Крим поїдуть туристи з Іжевська – переконаний юрист Микола Гнатовський

Сьогодні Верховна Рада дала старт судовій реформі, яку запропонував президент України. Текст змін до Конституції, зокрема, до ст. 124, передбачає можливість ратифікації Римського статуту Міжнародного кримінального суду (МКС). Професор міжнародного права Микола Гнатовський пояснює, чи можливо довести, що МН17 збила Росія, і навіщо Україні ратифікувати Римський статут. НВ обрало найцікавіші тези з його лекції.

  • Практична потреба додати відповідну статтю про можливість ратифікації Римського статуту виникла ще 15 років тому, в 2001-му, коли Конституційний суд України надав висновок за поданням тодішнього президента України Леоніда Кучми про те, що Римський статут, який був підписаний від нашої країни у 2000-му, не може бути впроваджений, допоки не внесуть необхідні зміни в Конституції. Тоді, на думку Конституційного суду, Римський статут не був сумісний з Конституцією, оскільки МКС, як написано в статуті, доповнює національні органи кримінального правосуддя. З точки зору ж тодішнього Кримінального суду, у нас в Конституції можливості такого доповнення не було передбачено.І от, лише зараз з’явився конституційний проект, який передбачає такі дії. Йдеться не про те, що Україна ратифікує Римський статут, а що у неї з’явиться можливість зробити це через три роки. Натомість, зобов’язань ніяких немає.
«Гаазький трибунал» – це термін, який нічого не означає. Він малокоректний, але чомусь утвердився у нас у практиці
  • Причини для ратифікації Римського статуту називаються різні. Але основна помилка українських політиків, як на мене, в тому, що вони абсолютно не усвідомлюють, для чого це потрібно. Ті причини, які є найбільш популярними у політичному дискурсі, не мають майже нічого спільного з тим, чим насправді є МКС і навіщо його створювали.У нас політики зі сцени Майдану закликали ратифікувати Римський статут і робили публічні заяви – ті самі політики, які зараз виступають проти. Вони тоді називали МКС Гаазьким трибуналом. У Гаазі багато судів і трибуналів, і якщо ми говоримо про Міжнародний кримінальний суд, це завжди Міжнародний кримінальний суд, а не Гаазький трибунал.«Гаазький трибунал» – це термін, який нічого не означає. Він малокоректний, але чомусь утвердився у нас у практиці, й серед журналістів теж. Так от, вони казали, що буде Гаазький трибунал, вищий суд, який покарає, припустимо, Януковича. Це все – абсолютна нісенітниця і не має нічого спільного з тим, чим є МКС.
 Довести, що ці хлопці з Бука цілилися у цивільний літак, бо знали, що це цивільний літак і хотіли його збити – малореально
  • Насправді ж, завдання МКС і тих держав, які беруть участь у цій справі – у створенні міжнародного кримінального правосуддя – не допустити безкарності за найтяжчі кримінальні злочини проти міжнародного права. А це воєнні злочини, злочини проти людяності, злочини геноциду. Можливо ще злочин агресії.
  • Прокурор МКС може за власною ініціативою притягати до відповідальності будь-яких осіб, які вчинили злочини на території України незалежно від їхнього громадянства і від подальшої позиції України чи будь-якої іншої держави. Це абсолютно в руках прокурора.Це почало працювати. Прокурор проголошує про початок попереднього розслідування, і Україна входить до числа тих шести держав, щодо яких здійснюється попереднє розслідування.Якщо брати досвід Грузії, основне розчарування, яке може бути у цієї країни від МКС, це те, що він ворушився надзвичайно довго. Війна в цій країні була в 2008 році, прокурор передала документи до палати попереднього провадження задля затвердження цього розслідування, як справи, яку веде суд, лише наприкінці 2015-го. Сім років вони чекали.

Треба розуміти різницю між військовими злочинами і воєнними злочинами

  • Тривалість подібних міжнародних процесів не відбувається «на завтра», не буває за місяць. Це дуже довго. Чому? Бо МКС треба пересвідчитися, що на рівні держави нема достатньої роботи по цьому напрямку.
  • Росія не є учасником Римського статуту. Але якщо ти ведеш війну на території іншої держави, від цього неучастю в статуті тут не сховаєшся. Значення має те, чи є держава, на території якої ведеться ця війна, учасницею Римського статуту. Якщо говорити, наприклад, про Грузію – вона є учасницею. Росія туди влізла. Все.
  • Треба розуміти різницю між військовими злочинами і воєнними злочинами.
    Воєнні злочини – це такі, що порушують закони і звичаї війни: злочини, які вчиняються під час воєнного конфлікту, які порушують норми міжнародного гуманітарного права.Військові злочини – такі, що порушують закони і звичаї війська. Наприклад, посадові злочини військового. Якщо військовий вбиває цивільне населення – це може бути і воєнним злочином також. Якщо ж просто не виконує вказівку керівника, дезертує, наприклад, це суто військове, а не воєнне. Повноваженнями МКС ж є тільки воєнні злочини.Статеве насильство під час збройного конфлікту – величезна проблема. Мораль падає, зґвалтування перетворюється на буденну реальність. Саме тому зараз зґвалтування – ледь не найбільш серйозний воєнний злочин. Після убивств, звичайно.

Фото: yur-gazeta.com

Фото: yur-gazeta.com

  • Якщо розглядати нашу ситуацію виключно як війну України з Росією, губиться внутрішній елемент. На мій погляд, він є. У мене теж величезна алергія, коли я чую «громадянська війна в Україні». Я поділяю точку зору, що ніколи б ця війна не була війною без зовнішнього втручання. Але оцей внутрішній елемент говорить про те, що нам слід обережно підходити і до розмов про кримінальну відповідальність.Наприклад, у 2014 році українські війська намагалися звільнити українське місто, захоплене на Донбасі бойовиками і застосували зброю. Можливо, застосування цієї зброї не відповідало всім вимогам міжнародного кримінального права. Якщо це не міжнародний конфлікт – тобто, тоді не було міжнародної сторони, то кримінальну відповідальність, як це не парадоксально, наші військові не несуть. Якщо міжнародний – то несуть. Там дуже багато нюансів.Тобто, наявність конфлікту із Російської Федерацією не скасовує того, що у нас є проблеми не міжнародного характеру. Це різні речі. Ми ставимо питання, який у нас конфлікт: міжнародний чи ні? А проблема в тому, що обидва.
Статеве насильство під час збройного конфлікту – величезна проблема. Мораль падає, зґвалтування перетворюється на буденну реальність
  • Воєнні злочини, злочини проти людяності не мають строку давності, обмежень за географією та датами. Навіть якщо вони зараз попадуть під амністію, все одно почуватимуться невпевнено.
  • Для того, щоб у МКС була порушена справа за воєнний злочин чи злочин проти людяності, потрібно, аби це був дійсно серйозний, масштабний злочин, який зачепив багато людей і було багато жертв. Інакше вони не будуть цим займатися.
  • У справі Майдану забракло елементу широкомасштабності. Міжнародний кримінальний суд це не вразило. Це нас вразило. У них була альтернатива закрити цю справу зовсім, але вони вирішили об’єднати її із тими подіями, які відбувалися далі й тривають дотепер.
  • Законодавством України у повній відповідності з міжнародним правом визначено, що поки триває контроль Росією автономної республіки Крим та міста Севастополь, має місце агресія з боку РФ, окупація цієї української території.Аксіомою міжнародного права є те, що коли є окупація однією державою частини території іншої держави, навіть, якщо немає жодного збройного спротиву, існує міжнародний збройний конфлікт між цими двома державами. Тобто поки вони не підуть з Криму, юридично у нас все одно буде стан збройного конфлікту із РФ. Навіть якщо у цей час це буде мирно, тихо, на Донбасі не будуть стріляти, а в Крим поїдуть туристи з Іжевська, і всі будуть щасливі. Це може тривати стільки, скільки триватиме окупація. Окупація Ізраїлем палестинських територій триває з 1967-го – наступного року буде 50 років.
Наявність конфлікту із Російської Федерацією не скасовує того, що у нас є проблеми не міжнародного характеру
  • Що стосується збитого Боїнга МН17. Це можна кваліфікувати як воєнний злочин – напад на цивільний об’єкт, і можна кваліфікувати як злочин проти безпеки цивільної авіації. Тоді це не міжнародний злочин, а транснаціональний, і не може дійти до Міжнародного суду. У такому випадку має розглядатися у національному суді держави, яка має на це юрисдикцію. Перше – України, бо це сталося на нашій території. Друге – також можуть мати юрисдикцію держави, громадяни яких були на борту літака.Воєнний же злочин може дійти до МКС. Але. Довести що ці хлопці з Бука цілилися у цивільний літак, бо знали, що це цивільний літак і хотіли його збити – малореально. Скоріше за все, так і не було. Принаймні, по тій версії, яка нам відома, вони думали, що це український військово-транспортний літак, а не малайзійський пасажирський. В такому разі постає питання, яка у них вина. Бо вони не хотіли знищити саме цей літак, вони переплутали. Тобто у них, наприклад, була злочинна недбалість. Питання у тому, наскільки це припустимо у кваліфікації воєнного злочину за міжнародним законодавством – неоднозначне.
  • Україна повинна розслідувати всі злочини, які відбуваються на її територіях. В тому числі, на неконтрольованих. Є військова прокуратура, слідче управління СБУ, аби зробити це власними силами. Щоправда, військова прокуратура і зайнялася зараз саме військовими злочинами: хто що вкрав, хто дезертир, а не воєнними.

Матеріали опубліковані на сайті “Новое время” 02.06.2016: http://nv.ua/ukr/publications/mi-pitajemo-jakij-u-nas-konflikt-mizhnarodnij-chi-ni-problema-v-tomu-shcho-obidva-ekspert-mizhnarodnik-pro-vijnu-na-donbasi-ta-gaagskij-tribunal-138365.html

Результаты поиска:

Чи дійсно прийняття Римського статуту відіб’ється на українських військових не кращим чином?

Липень 1, 2016

Відтермінування ратифікації Римського статуту на три роки в Адміністрації президента пояснюють тим, що визнання юрисдикції Міжнародного кримінального суду нібито буде нести певні ризики для українських військових. Чи справді це так? Хто може опинитися на лаві підсудних в Гаазі? Ситуацію коментує юрист-міжнародник Микола Гнатовский.

Лариса Денисенко: Як ви вважаєте, чому були озвучені побоювання про те, що прийняття Римського статуту – ризик для українських військових? Чого і кому слід побоюватися насправді?

Микола Гнатовский: Такі заяви дійсно були, вони залишаються офіційною позицією. Єдина перспектива прийняття норми про те, що Україна визнає юрисдикцію Міжнародного кримінального суду. Це прийняття тих поправок до Конституції, які пропонує внести президент.

Це вирішить проблему з висновком Конституційного суду України від 2001 року про блокування ратифікації Римського статуту. При цьому доведеться потерпіти 3 роки, поки норма не вступить в силу.

Я дуже багато критикував прийняття норми про три роки. На мій погляд вона пов’язана з недостатнім розумінням того, як працює Міжнародний кримінальний суд. Для зовнішнього світу це звучить дуже дивно – так, як ніби ми заздалегідь готуємося до чогось поганого.

Незважаючи на досить невдале перехідне положення, мені здається, потрібно приймати конституційну реформу. Без реформи судової системи і без включення до статті 124Констітуціі положення про можливість прийняття Римського статуту прогресу не буде.

Ірина Славінська: Ще Турчинов почав говорити про те, що Римський статут може бути використаний проти українських військових.

Микола Гнатовский: Коли ми говоримо про те, що якісь ворожі сили можуть використовувати міжнародне кримінальне правосуддя проти українських військових, ми займаємо свідомо помилкову позицію.

Міжнародний кримінальний суд існує не для того, щоб зводити рахунки з ворогами. Він існує, щоб відреагувати на найтяжчі порушення норм міжнародного права. Це не просто міжнародне право заради міжнародного права, за цим стоять зруйновані долі і загиблі люди.

Лариса Денисенко: Мені здається, що такі заяви ґрунтуються на помилковому концепті жертовності країни. Як працює Міжнародний кримінальний суд? Хто насправді може виявитися на лаві підсудних?

Микола Гнатовский: Міжнародний кримінальний суд судить не держава, а індивідів. Мова йде про індивідуальну кримінальну відповідальність. Міжнародний кримінальний суд – вершина піраміди кримінальної відповідальності за найтяжчі порушення міжнародного права.

Первинна відповідальність за переслідування винних лежить на самих державах.

Ніхто не знімав з України зобов’язання здійснювати кримінальне переслідування винних у військових злочинах на її території.

Довгостроковий мир в українському суспільстві можливий тільки тоді, коли відбудеться ретельний «розбір польотів».

Держава зобов’язана проводити ретельне розслідування на підставі будь-якої інформації, яка свідчить про порушення законів і звичаїв війни під час збройного конфлікту або систематичні напади на цивільне населення.

Поки держава справляється з цими зобов’язаннями, Міжнародний кримінальний суд не вступає в гру. Міжнародний кримінальний суд втручається тільки тоді, коли держава не бажає притягати винних до відповідальності.

Ірина Славінська: Це якась пропаганда, яка підтверджує, що в нашому дискурсі є герої і їхні вороги. Наскільки такі меседжі для внутрішнього пропагандистського споживання зчитуються за кордоном?

Микола Гнатовский: В кращому випадку поблажливо, а взагалі – дуже критично. Ніякої альтернативи у європейської держави, якою є Україна, немає. Потрібно відмовитися від патріотичного дискурсу і зайнятися забезпеченням прав індивідуальних жертв і покаранням всіх винних.

Інтрига навколо відкладання ратифікації не має ніякої практичної цінності, оскільки Україна вже повністю визнала юрисдикцію Міжнародного кримінального суду. Ми зробили це чудово – без крайньої дати. Тобто будь-які події у війні на сході потрапляють під юрисдикцію Міжнародного кримінального суду.

Ірина Славінська: Розмови про ратифікацію впливають на щось чи ні?

Микола Гнатовский: Вони впливають на другорядні питання. Спочатку заяву було прийнято Верховною Радою. Потім її текст був виправлений професійними юристами Міністерства закордонних справ і, не без участі президента, заява про визнання юрисдикції була направлена до Міжнародного кримінального суду.

Ратифікація впливає тільки на те, які можливості у України будуть по відношенню до Міжнародного кримінального суду. До ратифікації ми не можемо скористатися механізмом початку розслідування і ініціювати передачу ситуації суду. Це позбавляє Україну права голосу в Асамблеї держав-учасників Римського статуту. Це позбавляє українських юристів можливості працювати в канцелярії прокурора Міжнародного кримінального суду. Рішення відкласти ратифікацію нікого не рятує, тому я дуже спокійно ставлюся до цих трьох років. Це просто нісенітниця.

Лариса Денисенко: Яким буде алгоритм дій, якщо Міжнародний кримінальний суд вирішить, що Україна недостатньо сумлінно виконує свої зобов’язання?

Микола Гнатовский: У цьому випадку прокурор суду прийме рішення про те, чи є підстави для пред’явлення звинувачень конкретним індивідам. Якщо знадобиться втручання суду, а це станеться тільки через кілька років, прокурори будуть пред’являти претензії до конкретних персоналій.

Міжнародний кримінальний суд безпосередньо залежить від держав і їх співпраці. Практика суду по ряду справ, наприклад, по Кенії, показує, що без співпраці держави суд просто припиняє справи. Перебільшувати можливості Міжнародного кримінального суду не варто і розглядати сам суд як небезпеку – теж неправильно.

Матеріал знаходиться за посиланням http://hromadskeradio.org/ru/programs/kyiv-donbas/mezhdunarodnyy-ugolovnyy-sud-sozdan-ne-dlya-svedeniya-schetov-yurist

Чи судитимуть Росію за злочини в Донбасі, розповідає юрист з міжнародного права

Червень 6, 2016
Доки Росія не піде з Криму, юридично Україна знаходитиметься в стані збройного конфлікту з нею, навіть якщо на Донбасі припинять стріляти, а в Крим поїдуть туристи з Іжевська – переконаний юрист Микола Гнатовський

Сьогодні Верховна Рада дала старт судовій реформі, яку запропонував президент України. Текст змін до Конституції, зокрема, до ст. 124, передбачає можливість ратифікації Римського статуту Міжнародного кримінального суду (МКС). Професор міжнародного права Микола Гнатовський пояснює, чи можливо довести, що МН17 збила Росія, і навіщо Україні ратифікувати Римський статут. НВ обрало найцікавіші тези з його лекції.

  • Практична потреба додати відповідну статтю про можливість ратифікації Римського статуту виникла ще 15 років тому, в 2001-му, коли Конституційний суд України надав висновок за поданням тодішнього президента України Леоніда Кучми про те, що Римський статут, який був підписаний від нашої країни у 2000-му, не може бути впроваджений, допоки не внесуть необхідні зміни в Конституції. Тоді, на думку Конституційного суду, Римський статут не був сумісний з Конституцією, оскільки МКС, як написано в статуті, доповнює національні органи кримінального правосуддя. З точки зору ж тодішнього Кримінального суду, у нас в Конституції можливості такого доповнення не було передбачено.І от, лише зараз з’явився конституційний проект, який передбачає такі дії. Йдеться не про те, що Україна ратифікує Римський статут, а що у неї з’явиться можливість зробити це через три роки. Натомість, зобов’язань ніяких немає.
«Гаазький трибунал» – це термін, який нічого не означає. Він малокоректний, але чомусь утвердився у нас у практиці
  • Причини для ратифікації Римського статуту називаються різні. Але основна помилка українських політиків, як на мене, в тому, що вони абсолютно не усвідомлюють, для чого це потрібно. Ті причини, які є найбільш популярними у політичному дискурсі, не мають майже нічого спільного з тим, чим насправді є МКС і навіщо його створювали.У нас політики зі сцени Майдану закликали ратифікувати Римський статут і робили публічні заяви – ті самі політики, які зараз виступають проти. Вони тоді називали МКС Гаазьким трибуналом. У Гаазі багато судів і трибуналів, і якщо ми говоримо про Міжнародний кримінальний суд, це завжди Міжнародний кримінальний суд, а не Гаазький трибунал.«Гаазький трибунал» – це термін, який нічого не означає. Він малокоректний, але чомусь утвердився у нас у практиці, й серед журналістів теж. Так от, вони казали, що буде Гаазький трибунал, вищий суд, який покарає, припустимо, Януковича. Це все – абсолютна нісенітниця і не має нічого спільного з тим, чим є МКС.
 Довести, що ці хлопці з Бука цілилися у цивільний літак, бо знали, що це цивільний літак і хотіли його збити – малореально
  • Насправді ж, завдання МКС і тих держав, які беруть участь у цій справі – у створенні міжнародного кримінального правосуддя – не допустити безкарності за найтяжчі кримінальні злочини проти міжнародного права. А це воєнні злочини, злочини проти людяності, злочини геноциду. Можливо ще злочин агресії.
  • Прокурор МКС може за власною ініціативою притягати до відповідальності будь-яких осіб, які вчинили злочини на території України незалежно від їхнього громадянства і від подальшої позиції України чи будь-якої іншої держави. Це абсолютно в руках прокурора.Це почало працювати. Прокурор проголошує про початок попереднього розслідування, і Україна входить до числа тих шести держав, щодо яких здійснюється попереднє розслідування.Якщо брати досвід Грузії, основне розчарування, яке може бути у цієї країни від МКС, це те, що він ворушився надзвичайно довго. Війна в цій країні була в 2008 році, прокурор передала документи до палати попереднього провадження задля затвердження цього розслідування, як справи, яку веде суд, лише наприкінці 2015-го. Сім років вони чекали.

Треба розуміти різницю між військовими злочинами і воєнними злочинами

  • Тривалість подібних міжнародних процесів не відбувається «на завтра», не буває за місяць. Це дуже довго. Чому? Бо МКС треба пересвідчитися, що на рівні держави нема достатньої роботи по цьому напрямку.
  • Росія не є учасником Римського статуту. Але якщо ти ведеш війну на території іншої держави, від цього неучастю в статуті тут не сховаєшся. Значення має те, чи є держава, на території якої ведеться ця війна, учасницею Римського статуту. Якщо говорити, наприклад, про Грузію – вона є учасницею. Росія туди влізла. Все.
  • Треба розуміти різницю між військовими злочинами і воєнними злочинами.
    Воєнні злочини – це такі, що порушують закони і звичаї війни: злочини, які вчиняються під час воєнного конфлікту, які порушують норми міжнародного гуманітарного права.Військові злочини – такі, що порушують закони і звичаї війська. Наприклад, посадові злочини військового. Якщо військовий вбиває цивільне населення – це може бути і воєнним злочином також. Якщо ж просто не виконує вказівку керівника, дезертує, наприклад, це суто військове, а не воєнне. Повноваженнями МКС ж є тільки воєнні злочини.Статеве насильство під час збройного конфлікту – величезна проблема. Мораль падає, зґвалтування перетворюється на буденну реальність. Саме тому зараз зґвалтування – ледь не найбільш серйозний воєнний злочин. Після убивств, звичайно.

Фото: yur-gazeta.com

Фото: yur-gazeta.com

  • Якщо розглядати нашу ситуацію виключно як війну України з Росією, губиться внутрішній елемент. На мій погляд, він є. У мене теж величезна алергія, коли я чую «громадянська війна в Україні». Я поділяю точку зору, що ніколи б ця війна не була війною без зовнішнього втручання. Але оцей внутрішній елемент говорить про те, що нам слід обережно підходити і до розмов про кримінальну відповідальність.Наприклад, у 2014 році українські війська намагалися звільнити українське місто, захоплене на Донбасі бойовиками і застосували зброю. Можливо, застосування цієї зброї не відповідало всім вимогам міжнародного кримінального права. Якщо це не міжнародний конфлікт – тобто, тоді не було міжнародної сторони, то кримінальну відповідальність, як це не парадоксально, наші військові не несуть. Якщо міжнародний – то несуть. Там дуже багато нюансів.Тобто, наявність конфлікту із Російської Федерацією не скасовує того, що у нас є проблеми не міжнародного характеру. Це різні речі. Ми ставимо питання, який у нас конфлікт: міжнародний чи ні? А проблема в тому, що обидва.
Статеве насильство під час збройного конфлікту – величезна проблема. Мораль падає, зґвалтування перетворюється на буденну реальність
  • Воєнні злочини, злочини проти людяності не мають строку давності, обмежень за географією та датами. Навіть якщо вони зараз попадуть під амністію, все одно почуватимуться невпевнено.
  • Для того, щоб у МКС була порушена справа за воєнний злочин чи злочин проти людяності, потрібно, аби це був дійсно серйозний, масштабний злочин, який зачепив багато людей і було багато жертв. Інакше вони не будуть цим займатися.
  • У справі Майдану забракло елементу широкомасштабності. Міжнародний кримінальний суд це не вразило. Це нас вразило. У них була альтернатива закрити цю справу зовсім, але вони вирішили об’єднати її із тими подіями, які відбувалися далі й тривають дотепер.
  • Законодавством України у повній відповідності з міжнародним правом визначено, що поки триває контроль Росією автономної республіки Крим та міста Севастополь, має місце агресія з боку РФ, окупація цієї української території.Аксіомою міжнародного права є те, що коли є окупація однією державою частини території іншої держави, навіть, якщо немає жодного збройного спротиву, існує міжнародний збройний конфлікт між цими двома державами. Тобто поки вони не підуть з Криму, юридично у нас все одно буде стан збройного конфлікту із РФ. Навіть якщо у цей час це буде мирно, тихо, на Донбасі не будуть стріляти, а в Крим поїдуть туристи з Іжевська, і всі будуть щасливі. Це може тривати стільки, скільки триватиме окупація. Окупація Ізраїлем палестинських територій триває з 1967-го – наступного року буде 50 років.
Наявність конфлікту із Російської Федерацією не скасовує того, що у нас є проблеми не міжнародного характеру
  • Що стосується збитого Боїнга МН17. Це можна кваліфікувати як воєнний злочин – напад на цивільний об’єкт, і можна кваліфікувати як злочин проти безпеки цивільної авіації. Тоді це не міжнародний злочин, а транснаціональний, і не може дійти до Міжнародного суду. У такому випадку має розглядатися у національному суді держави, яка має на це юрисдикцію. Перше – України, бо це сталося на нашій території. Друге – також можуть мати юрисдикцію держави, громадяни яких були на борту літака.Воєнний же злочин може дійти до МКС. Але. Довести що ці хлопці з Бука цілилися у цивільний літак, бо знали, що це цивільний літак і хотіли його збити – малореально. Скоріше за все, так і не було. Принаймні, по тій версії, яка нам відома, вони думали, що це український військово-транспортний літак, а не малайзійський пасажирський. В такому разі постає питання, яка у них вина. Бо вони не хотіли знищити саме цей літак, вони переплутали. Тобто у них, наприклад, була злочинна недбалість. Питання у тому, наскільки це припустимо у кваліфікації воєнного злочину за міжнародним законодавством – неоднозначне.
  • Україна повинна розслідувати всі злочини, які відбуваються на її територіях. В тому числі, на неконтрольованих. Є військова прокуратура, слідче управління СБУ, аби зробити це власними силами. Щоправда, військова прокуратура і зайнялася зараз саме військовими злочинами: хто що вкрав, хто дезертир, а не воєнними.

Матеріали опубліковані на сайті “Новое время” 02.06.2016: http://nv.ua/ukr/publications/mi-pitajemo-jakij-u-nas-konflikt-mizhnarodnij-chi-ni-problema-v-tomu-shcho-obidva-ekspert-mizhnarodnik-pro-vijnu-na-donbasi-ta-gaagskij-tribunal-138365.html

Результаты поиска:

Чи дійсно прийняття Римського статуту відіб’ється на українських військових не кращим чином?

Липень 1, 2016

Відтермінування ратифікації Римського статуту на три роки в Адміністрації президента пояснюють тим, що визнання юрисдикції Міжнародного кримінального суду нібито буде нести певні ризики для українських військових. Чи справді це так? Хто може опинитися на лаві підсудних в Гаазі? Ситуацію коментує юрист-міжнародник Микола Гнатовский.

Лариса Денисенко: Як ви вважаєте, чому були озвучені побоювання про те, що прийняття Римського статуту – ризик для українських військових? Чого і кому слід побоюватися насправді?

Микола Гнатовский: Такі заяви дійсно були, вони залишаються офіційною позицією. Єдина перспектива прийняття норми про те, що Україна визнає юрисдикцію Міжнародного кримінального суду. Це прийняття тих поправок до Конституції, які пропонує внести президент.

Це вирішить проблему з висновком Конституційного суду України від 2001 року про блокування ратифікації Римського статуту. При цьому доведеться потерпіти 3 роки, поки норма не вступить в силу.

Я дуже багато критикував прийняття норми про три роки. На мій погляд вона пов’язана з недостатнім розумінням того, як працює Міжнародний кримінальний суд. Для зовнішнього світу це звучить дуже дивно – так, як ніби ми заздалегідь готуємося до чогось поганого.

Незважаючи на досить невдале перехідне положення, мені здається, потрібно приймати конституційну реформу. Без реформи судової системи і без включення до статті 124Констітуціі положення про можливість прийняття Римського статуту прогресу не буде.

Ірина Славінська: Ще Турчинов почав говорити про те, що Римський статут може бути використаний проти українських військових.

Микола Гнатовский: Коли ми говоримо про те, що якісь ворожі сили можуть використовувати міжнародне кримінальне правосуддя проти українських військових, ми займаємо свідомо помилкову позицію.

Міжнародний кримінальний суд існує не для того, щоб зводити рахунки з ворогами. Він існує, щоб відреагувати на найтяжчі порушення норм міжнародного права. Це не просто міжнародне право заради міжнародного права, за цим стоять зруйновані долі і загиблі люди.

Лариса Денисенко: Мені здається, що такі заяви ґрунтуються на помилковому концепті жертовності країни. Як працює Міжнародний кримінальний суд? Хто насправді може виявитися на лаві підсудних?

Микола Гнатовский: Міжнародний кримінальний суд судить не держава, а індивідів. Мова йде про індивідуальну кримінальну відповідальність. Міжнародний кримінальний суд – вершина піраміди кримінальної відповідальності за найтяжчі порушення міжнародного права.

Первинна відповідальність за переслідування винних лежить на самих державах.

Ніхто не знімав з України зобов’язання здійснювати кримінальне переслідування винних у військових злочинах на її території.

Довгостроковий мир в українському суспільстві можливий тільки тоді, коли відбудеться ретельний «розбір польотів».

Держава зобов’язана проводити ретельне розслідування на підставі будь-якої інформації, яка свідчить про порушення законів і звичаїв війни під час збройного конфлікту або систематичні напади на цивільне населення.

Поки держава справляється з цими зобов’язаннями, Міжнародний кримінальний суд не вступає в гру. Міжнародний кримінальний суд втручається тільки тоді, коли держава не бажає притягати винних до відповідальності.

Ірина Славінська: Це якась пропаганда, яка підтверджує, що в нашому дискурсі є герої і їхні вороги. Наскільки такі меседжі для внутрішнього пропагандистського споживання зчитуються за кордоном?

Микола Гнатовский: В кращому випадку поблажливо, а взагалі – дуже критично. Ніякої альтернативи у європейської держави, якою є Україна, немає. Потрібно відмовитися від патріотичного дискурсу і зайнятися забезпеченням прав індивідуальних жертв і покаранням всіх винних.

Інтрига навколо відкладання ратифікації не має ніякої практичної цінності, оскільки Україна вже повністю визнала юрисдикцію Міжнародного кримінального суду. Ми зробили це чудово – без крайньої дати. Тобто будь-які події у війні на сході потрапляють під юрисдикцію Міжнародного кримінального суду.

Ірина Славінська: Розмови про ратифікацію впливають на щось чи ні?

Микола Гнатовский: Вони впливають на другорядні питання. Спочатку заяву було прийнято Верховною Радою. Потім її текст був виправлений професійними юристами Міністерства закордонних справ і, не без участі президента, заява про визнання юрисдикції була направлена до Міжнародного кримінального суду.

Ратифікація впливає тільки на те, які можливості у України будуть по відношенню до Міжнародного кримінального суду. До ратифікації ми не можемо скористатися механізмом початку розслідування і ініціювати передачу ситуації суду. Це позбавляє Україну права голосу в Асамблеї держав-учасників Римського статуту. Це позбавляє українських юристів можливості працювати в канцелярії прокурора Міжнародного кримінального суду. Рішення відкласти ратифікацію нікого не рятує, тому я дуже спокійно ставлюся до цих трьох років. Це просто нісенітниця.

Лариса Денисенко: Яким буде алгоритм дій, якщо Міжнародний кримінальний суд вирішить, що Україна недостатньо сумлінно виконує свої зобов’язання?

Микола Гнатовский: У цьому випадку прокурор суду прийме рішення про те, чи є підстави для пред’явлення звинувачень конкретним індивідам. Якщо знадобиться втручання суду, а це станеться тільки через кілька років, прокурори будуть пред’являти претензії до конкретних персоналій.

Міжнародний кримінальний суд безпосередньо залежить від держав і їх співпраці. Практика суду по ряду справ, наприклад, по Кенії, показує, що без співпраці держави суд просто припиняє справи. Перебільшувати можливості Міжнародного кримінального суду не варто і розглядати сам суд як небезпеку – теж неправильно.

Матеріал знаходиться за посиланням http://hromadskeradio.org/ru/programs/kyiv-donbas/mezhdunarodnyy-ugolovnyy-sud-sozdan-ne-dlya-svedeniya-schetov-yurist

Чи судитимуть Росію за злочини в Донбасі, розповідає юрист з міжнародного права

Червень 6, 2016
Доки Росія не піде з Криму, юридично Україна знаходитиметься в стані збройного конфлікту з нею, навіть якщо на Донбасі припинять стріляти, а в Крим поїдуть туристи з Іжевська – переконаний юрист Микола Гнатовський

Сьогодні Верховна Рада дала старт судовій реформі, яку запропонував президент України. Текст змін до Конституції, зокрема, до ст. 124, передбачає можливість ратифікації Римського статуту Міжнародного кримінального суду (МКС). Професор міжнародного права Микола Гнатовський пояснює, чи можливо довести, що МН17 збила Росія, і навіщо Україні ратифікувати Римський статут. НВ обрало найцікавіші тези з його лекції.

  • Практична потреба додати відповідну статтю про можливість ратифікації Римського статуту виникла ще 15 років тому, в 2001-му, коли Конституційний суд України надав висновок за поданням тодішнього президента України Леоніда Кучми про те, що Римський статут, який був підписаний від нашої країни у 2000-му, не може бути впроваджений, допоки не внесуть необхідні зміни в Конституції. Тоді, на думку Конституційного суду, Римський статут не був сумісний з Конституцією, оскільки МКС, як написано в статуті, доповнює національні органи кримінального правосуддя. З точки зору ж тодішнього Кримінального суду, у нас в Конституції можливості такого доповнення не було передбачено.І от, лише зараз з’явився конституційний проект, який передбачає такі дії. Йдеться не про те, що Україна ратифікує Римський статут, а що у неї з’явиться можливість зробити це через три роки. Натомість, зобов’язань ніяких немає.
«Гаазький трибунал» – це термін, який нічого не означає. Він малокоректний, але чомусь утвердився у нас у практиці
  • Причини для ратифікації Римського статуту називаються різні. Але основна помилка українських політиків, як на мене, в тому, що вони абсолютно не усвідомлюють, для чого це потрібно. Ті причини, які є найбільш популярними у політичному дискурсі, не мають майже нічого спільного з тим, чим насправді є МКС і навіщо його створювали.У нас політики зі сцени Майдану закликали ратифікувати Римський статут і робили публічні заяви – ті самі політики, які зараз виступають проти. Вони тоді називали МКС Гаазьким трибуналом. У Гаазі багато судів і трибуналів, і якщо ми говоримо про Міжнародний кримінальний суд, це завжди Міжнародний кримінальний суд, а не Гаазький трибунал.«Гаазький трибунал» – це термін, який нічого не означає. Він малокоректний, але чомусь утвердився у нас у практиці, й серед журналістів теж. Так от, вони казали, що буде Гаазький трибунал, вищий суд, який покарає, припустимо, Януковича. Це все – абсолютна нісенітниця і не має нічого спільного з тим, чим є МКС.
 Довести, що ці хлопці з Бука цілилися у цивільний літак, бо знали, що це цивільний літак і хотіли його збити – малореально
  • Насправді ж, завдання МКС і тих держав, які беруть участь у цій справі – у створенні міжнародного кримінального правосуддя – не допустити безкарності за найтяжчі кримінальні злочини проти міжнародного права. А це воєнні злочини, злочини проти людяності, злочини геноциду. Можливо ще злочин агресії.
  • Прокурор МКС може за власною ініціативою притягати до відповідальності будь-яких осіб, які вчинили злочини на території України незалежно від їхнього громадянства і від подальшої позиції України чи будь-якої іншої держави. Це абсолютно в руках прокурора.Це почало працювати. Прокурор проголошує про початок попереднього розслідування, і Україна входить до числа тих шести держав, щодо яких здійснюється попереднє розслідування.Якщо брати досвід Грузії, основне розчарування, яке може бути у цієї країни від МКС, це те, що він ворушився надзвичайно довго. Війна в цій країні була в 2008 році, прокурор передала документи до палати попереднього провадження задля затвердження цього розслідування, як справи, яку веде суд, лише наприкінці 2015-го. Сім років вони чекали.

Треба розуміти різницю між військовими злочинами і воєнними злочинами

  • Тривалість подібних міжнародних процесів не відбувається «на завтра», не буває за місяць. Це дуже довго. Чому? Бо МКС треба пересвідчитися, що на рівні держави нема достатньої роботи по цьому напрямку.
  • Росія не є учасником Римського статуту. Але якщо ти ведеш війну на території іншої держави, від цього неучастю в статуті тут не сховаєшся. Значення має те, чи є держава, на території якої ведеться ця війна, учасницею Римського статуту. Якщо говорити, наприклад, про Грузію – вона є учасницею. Росія туди влізла. Все.
  • Треба розуміти різницю між військовими злочинами і воєнними злочинами.
    Воєнні злочини – це такі, що порушують закони і звичаї війни: злочини, які вчиняються під час воєнного конфлікту, які порушують норми міжнародного гуманітарного права.Військові злочини – такі, що порушують закони і звичаї війська. Наприклад, посадові злочини військового. Якщо військовий вбиває цивільне населення – це може бути і воєнним злочином також. Якщо ж просто не виконує вказівку керівника, дезертує, наприклад, це суто військове, а не воєнне. Повноваженнями МКС ж є тільки воєнні злочини.Статеве насильство під час збройного конфлікту – величезна проблема. Мораль падає, зґвалтування перетворюється на буденну реальність. Саме тому зараз зґвалтування – ледь не найбільш серйозний воєнний злочин. Після убивств, звичайно.

Фото: yur-gazeta.com

Фото: yur-gazeta.com

  • Якщо розглядати нашу ситуацію виключно як війну України з Росією, губиться внутрішній елемент. На мій погляд, він є. У мене теж величезна алергія, коли я чую «громадянська війна в Україні». Я поділяю точку зору, що ніколи б ця війна не була війною без зовнішнього втручання. Але оцей внутрішній елемент говорить про те, що нам слід обережно підходити і до розмов про кримінальну відповідальність.Наприклад, у 2014 році українські війська намагалися звільнити українське місто, захоплене на Донбасі бойовиками і застосували зброю. Можливо, застосування цієї зброї не відповідало всім вимогам міжнародного кримінального права. Якщо це не міжнародний конфлікт – тобто, тоді не було міжнародної сторони, то кримінальну відповідальність, як це не парадоксально, наші військові не несуть. Якщо міжнародний – то несуть. Там дуже багато нюансів.Тобто, наявність конфлікту із Російської Федерацією не скасовує того, що у нас є проблеми не міжнародного характеру. Це різні речі. Ми ставимо питання, який у нас конфлікт: міжнародний чи ні? А проблема в тому, що обидва.
Статеве насильство під час збройного конфлікту – величезна проблема. Мораль падає, зґвалтування перетворюється на буденну реальність
  • Воєнні злочини, злочини проти людяності не мають строку давності, обмежень за географією та датами. Навіть якщо вони зараз попадуть під амністію, все одно почуватимуться невпевнено.
  • Для того, щоб у МКС була порушена справа за воєнний злочин чи злочин проти людяності, потрібно, аби це був дійсно серйозний, масштабний злочин, який зачепив багато людей і було багато жертв. Інакше вони не будуть цим займатися.
  • У справі Майдану забракло елементу широкомасштабності. Міжнародний кримінальний суд це не вразило. Це нас вразило. У них була альтернатива закрити цю справу зовсім, але вони вирішили об’єднати її із тими подіями, які відбувалися далі й тривають дотепер.
  • Законодавством України у повній відповідності з міжнародним правом визначено, що поки триває контроль Росією автономної республіки Крим та міста Севастополь, має місце агресія з боку РФ, окупація цієї української території.Аксіомою міжнародного права є те, що коли є окупація однією державою частини території іншої держави, навіть, якщо немає жодного збройного спротиву, існує міжнародний збройний конфлікт між цими двома державами. Тобто поки вони не підуть з Криму, юридично у нас все одно буде стан збройного конфлікту із РФ. Навіть якщо у цей час це буде мирно, тихо, на Донбасі не будуть стріляти, а в Крим поїдуть туристи з Іжевська, і всі будуть щасливі. Це може тривати стільки, скільки триватиме окупація. Окупація Ізраїлем палестинських територій триває з 1967-го – наступного року буде 50 років.
Наявність конфлікту із Російської Федерацією не скасовує того, що у нас є проблеми не міжнародного характеру
  • Що стосується збитого Боїнга МН17. Це можна кваліфікувати як воєнний злочин – напад на цивільний об’єкт, і можна кваліфікувати як злочин проти безпеки цивільної авіації. Тоді це не міжнародний злочин, а транснаціональний, і не може дійти до Міжнародного суду. У такому випадку має розглядатися у національному суді держави, яка має на це юрисдикцію. Перше – України, бо це сталося на нашій території. Друге – також можуть мати юрисдикцію держави, громадяни яких були на борту літака.Воєнний же злочин може дійти до МКС. Але. Довести що ці хлопці з Бука цілилися у цивільний літак, бо знали, що це цивільний літак і хотіли його збити – малореально. Скоріше за все, так і не було. Принаймні, по тій версії, яка нам відома, вони думали, що це український військово-транспортний літак, а не малайзійський пасажирський. В такому разі постає питання, яка у них вина. Бо вони не хотіли знищити саме цей літак, вони переплутали. Тобто у них, наприклад, була злочинна недбалість. Питання у тому, наскільки це припустимо у кваліфікації воєнного злочину за міжнародним законодавством – неоднозначне.
  • Україна повинна розслідувати всі злочини, які відбуваються на її територіях. В тому числі, на неконтрольованих. Є військова прокуратура, слідче управління СБУ, аби зробити це власними силами. Щоправда, військова прокуратура і зайнялася зараз саме військовими злочинами: хто що вкрав, хто дезертир, а не воєнними.

Матеріали опубліковані на сайті “Новое время” 02.06.2016: http://nv.ua/ukr/publications/mi-pitajemo-jakij-u-nas-konflikt-mizhnarodnij-chi-ni-problema-v-tomu-shcho-obidva-ekspert-mizhnarodnik-pro-vijnu-na-donbasi-ta-gaagskij-tribunal-138365.html

Результаты поиска:

Чи дійсно прийняття Римського статуту відіб’ється на українських військових не кращим чином?

Липень 1, 2016

Відтермінування ратифікації Римського статуту на три роки в Адміністрації президента пояснюють тим, що визнання юрисдикції Міжнародного кримінального суду нібито буде нести певні ризики для українських військових. Чи справді це так? Хто може опинитися на лаві підсудних в Гаазі? Ситуацію коментує юрист-міжнародник Микола Гнатовский.

Лариса Денисенко: Як ви вважаєте, чому були озвучені побоювання про те, що прийняття Римського статуту – ризик для українських військових? Чого і кому слід побоюватися насправді?

Микола Гнатовский: Такі заяви дійсно були, вони залишаються офіційною позицією. Єдина перспектива прийняття норми про те, що Україна визнає юрисдикцію Міжнародного кримінального суду. Це прийняття тих поправок до Конституції, які пропонує внести президент.

Це вирішить проблему з висновком Конституційного суду України від 2001 року про блокування ратифікації Римського статуту. При цьому доведеться потерпіти 3 роки, поки норма не вступить в силу.

Я дуже багато критикував прийняття норми про три роки. На мій погляд вона пов’язана з недостатнім розумінням того, як працює Міжнародний кримінальний суд. Для зовнішнього світу це звучить дуже дивно – так, як ніби ми заздалегідь готуємося до чогось поганого.

Незважаючи на досить невдале перехідне положення, мені здається, потрібно приймати конституційну реформу. Без реформи судової системи і без включення до статті 124Констітуціі положення про можливість прийняття Римського статуту прогресу не буде.

Ірина Славінська: Ще Турчинов почав говорити про те, що Римський статут може бути використаний проти українських військових.

Микола Гнатовский: Коли ми говоримо про те, що якісь ворожі сили можуть використовувати міжнародне кримінальне правосуддя проти українських військових, ми займаємо свідомо помилкову позицію.

Міжнародний кримінальний суд існує не для того, щоб зводити рахунки з ворогами. Він існує, щоб відреагувати на найтяжчі порушення норм міжнародного права. Це не просто міжнародне право заради міжнародного права, за цим стоять зруйновані долі і загиблі люди.

Лариса Денисенко: Мені здається, що такі заяви ґрунтуються на помилковому концепті жертовності країни. Як працює Міжнародний кримінальний суд? Хто насправді може виявитися на лаві підсудних?

Микола Гнатовский: Міжнародний кримінальний суд судить не держава, а індивідів. Мова йде про індивідуальну кримінальну відповідальність. Міжнародний кримінальний суд – вершина піраміди кримінальної відповідальності за найтяжчі порушення міжнародного права.

Первинна відповідальність за переслідування винних лежить на самих державах.

Ніхто не знімав з України зобов’язання здійснювати кримінальне переслідування винних у військових злочинах на її території.

Довгостроковий мир в українському суспільстві можливий тільки тоді, коли відбудеться ретельний «розбір польотів».

Держава зобов’язана проводити ретельне розслідування на підставі будь-якої інформації, яка свідчить про порушення законів і звичаїв війни під час збройного конфлікту або систематичні напади на цивільне населення.

Поки держава справляється з цими зобов’язаннями, Міжнародний кримінальний суд не вступає в гру. Міжнародний кримінальний суд втручається тільки тоді, коли держава не бажає притягати винних до відповідальності.

Ірина Славінська: Це якась пропаганда, яка підтверджує, що в нашому дискурсі є герої і їхні вороги. Наскільки такі меседжі для внутрішнього пропагандистського споживання зчитуються за кордоном?

Микола Гнатовский: В кращому випадку поблажливо, а взагалі – дуже критично. Ніякої альтернативи у європейської держави, якою є Україна, немає. Потрібно відмовитися від патріотичного дискурсу і зайнятися забезпеченням прав індивідуальних жертв і покаранням всіх винних.

Інтрига навколо відкладання ратифікації не має ніякої практичної цінності, оскільки Україна вже повністю визнала юрисдикцію Міжнародного кримінального суду. Ми зробили це чудово – без крайньої дати. Тобто будь-які події у війні на сході потрапляють під юрисдикцію Міжнародного кримінального суду.

Ірина Славінська: Розмови про ратифікацію впливають на щось чи ні?

Микола Гнатовский: Вони впливають на другорядні питання. Спочатку заяву було прийнято Верховною Радою. Потім її текст був виправлений професійними юристами Міністерства закордонних справ і, не без участі президента, заява про визнання юрисдикції була направлена до Міжнародного кримінального суду.

Ратифікація впливає тільки на те, які можливості у України будуть по відношенню до Міжнародного кримінального суду. До ратифікації ми не можемо скористатися механізмом початку розслідування і ініціювати передачу ситуації суду. Це позбавляє Україну права голосу в Асамблеї держав-учасників Римського статуту. Це позбавляє українських юристів можливості працювати в канцелярії прокурора Міжнародного кримінального суду. Рішення відкласти ратифікацію нікого не рятує, тому я дуже спокійно ставлюся до цих трьох років. Це просто нісенітниця.

Лариса Денисенко: Яким буде алгоритм дій, якщо Міжнародний кримінальний суд вирішить, що Україна недостатньо сумлінно виконує свої зобов’язання?

Микола Гнатовский: У цьому випадку прокурор суду прийме рішення про те, чи є підстави для пред’явлення звинувачень конкретним індивідам. Якщо знадобиться втручання суду, а це станеться тільки через кілька років, прокурори будуть пред’являти претензії до конкретних персоналій.

Міжнародний кримінальний суд безпосередньо залежить від держав і їх співпраці. Практика суду по ряду справ, наприклад, по Кенії, показує, що без співпраці держави суд просто припиняє справи. Перебільшувати можливості Міжнародного кримінального суду не варто і розглядати сам суд як небезпеку – теж неправильно.

Матеріал знаходиться за посиланням http://hromadskeradio.org/ru/programs/kyiv-donbas/mezhdunarodnyy-ugolovnyy-sud-sozdan-ne-dlya-svedeniya-schetov-yurist

Чи судитимуть Росію за злочини в Донбасі, розповідає юрист з міжнародного права

Червень 6, 2016
Доки Росія не піде з Криму, юридично Україна знаходитиметься в стані збройного конфлікту з нею, навіть якщо на Донбасі припинять стріляти, а в Крим поїдуть туристи з Іжевська – переконаний юрист Микола Гнатовський

Сьогодні Верховна Рада дала старт судовій реформі, яку запропонував президент України. Текст змін до Конституції, зокрема, до ст. 124, передбачає можливість ратифікації Римського статуту Міжнародного кримінального суду (МКС). Професор міжнародного права Микола Гнатовський пояснює, чи можливо довести, що МН17 збила Росія, і навіщо Україні ратифікувати Римський статут. НВ обрало найцікавіші тези з його лекції.

  • Практична потреба додати відповідну статтю про можливість ратифікації Римського статуту виникла ще 15 років тому, в 2001-му, коли Конституційний суд України надав висновок за поданням тодішнього президента України Леоніда Кучми про те, що Римський статут, який був підписаний від нашої країни у 2000-му, не може бути впроваджений, допоки не внесуть необхідні зміни в Конституції. Тоді, на думку Конституційного суду, Римський статут не був сумісний з Конституцією, оскільки МКС, як написано в статуті, доповнює національні органи кримінального правосуддя. З точки зору ж тодішнього Кримінального суду, у нас в Конституції можливості такого доповнення не було передбачено.І от, лише зараз з’явився конституційний проект, який передбачає такі дії. Йдеться не про те, що Україна ратифікує Римський статут, а що у неї з’явиться можливість зробити це через три роки. Натомість, зобов’язань ніяких немає.
«Гаазький трибунал» – це термін, який нічого не означає. Він малокоректний, але чомусь утвердився у нас у практиці
  • Причини для ратифікації Римського статуту називаються різні. Але основна помилка українських політиків, як на мене, в тому, що вони абсолютно не усвідомлюють, для чого це потрібно. Ті причини, які є найбільш популярними у політичному дискурсі, не мають майже нічого спільного з тим, чим насправді є МКС і навіщо його створювали.У нас політики зі сцени Майдану закликали ратифікувати Римський статут і робили публічні заяви – ті самі політики, які зараз виступають проти. Вони тоді називали МКС Гаазьким трибуналом. У Гаазі багато судів і трибуналів, і якщо ми говоримо про Міжнародний кримінальний суд, це завжди Міжнародний кримінальний суд, а не Гаазький трибунал.«Гаазький трибунал» – це термін, який нічого не означає. Він малокоректний, але чомусь утвердився у нас у практиці, й серед журналістів теж. Так от, вони казали, що буде Гаазький трибунал, вищий суд, який покарає, припустимо, Януковича. Це все – абсолютна нісенітниця і не має нічого спільного з тим, чим є МКС.
 Довести, що ці хлопці з Бука цілилися у цивільний літак, бо знали, що це цивільний літак і хотіли його збити – малореально
  • Насправді ж, завдання МКС і тих держав, які беруть участь у цій справі – у створенні міжнародного кримінального правосуддя – не допустити безкарності за найтяжчі кримінальні злочини проти міжнародного права. А це воєнні злочини, злочини проти людяності, злочини геноциду. Можливо ще злочин агресії.
  • Прокурор МКС може за власною ініціативою притягати до відповідальності будь-яких осіб, які вчинили злочини на території України незалежно від їхнього громадянства і від подальшої позиції України чи будь-якої іншої держави. Це абсолютно в руках прокурора.Це почало працювати. Прокурор проголошує про початок попереднього розслідування, і Україна входить до числа тих шести держав, щодо яких здійснюється попереднє розслідування.Якщо брати досвід Грузії, основне розчарування, яке може бути у цієї країни від МКС, це те, що він ворушився надзвичайно довго. Війна в цій країні була в 2008 році, прокурор передала документи до палати попереднього провадження задля затвердження цього розслідування, як справи, яку веде суд, лише наприкінці 2015-го. Сім років вони чекали.

Треба розуміти різницю між військовими злочинами і воєнними злочинами

  • Тривалість подібних міжнародних процесів не відбувається «на завтра», не буває за місяць. Це дуже довго. Чому? Бо МКС треба пересвідчитися, що на рівні держави нема достатньої роботи по цьому напрямку.
  • Росія не є учасником Римського статуту. Але якщо ти ведеш війну на території іншої держави, від цього неучастю в статуті тут не сховаєшся. Значення має те, чи є держава, на території якої ведеться ця війна, учасницею Римського статуту. Якщо говорити, наприклад, про Грузію – вона є учасницею. Росія туди влізла. Все.
  • Треба розуміти різницю між військовими злочинами і воєнними злочинами.
    Воєнні злочини – це такі, що порушують закони і звичаї війни: злочини, які вчиняються під час воєнного конфлікту, які порушують норми міжнародного гуманітарного права.Військові злочини – такі, що порушують закони і звичаї війська. Наприклад, посадові злочини військового. Якщо військовий вбиває цивільне населення – це може бути і воєнним злочином також. Якщо ж просто не виконує вказівку керівника, дезертує, наприклад, це суто військове, а не воєнне. Повноваженнями МКС ж є тільки воєнні злочини.Статеве насильство під час збройного конфлікту – величезна проблема. Мораль падає, зґвалтування перетворюється на буденну реальність. Саме тому зараз зґвалтування – ледь не найбільш серйозний воєнний злочин. Після убивств, звичайно.

Фото: yur-gazeta.com

Фото: yur-gazeta.com

  • Якщо розглядати нашу ситуацію виключно як війну України з Росією, губиться внутрішній елемент. На мій погляд, він є. У мене теж величезна алергія, коли я чую «громадянська війна в Україні». Я поділяю точку зору, що ніколи б ця війна не була війною без зовнішнього втручання. Але оцей внутрішній елемент говорить про те, що нам слід обережно підходити і до розмов про кримінальну відповідальність.Наприклад, у 2014 році українські війська намагалися звільнити українське місто, захоплене на Донбасі бойовиками і застосували зброю. Можливо, застосування цієї зброї не відповідало всім вимогам міжнародного кримінального права. Якщо це не міжнародний конфлікт – тобто, тоді не було міжнародної сторони, то кримінальну відповідальність, як це не парадоксально, наші військові не несуть. Якщо міжнародний – то несуть. Там дуже багато нюансів.Тобто, наявність конфлікту із Російської Федерацією не скасовує того, що у нас є проблеми не міжнародного характеру. Це різні речі. Ми ставимо питання, який у нас конфлікт: міжнародний чи ні? А проблема в тому, що обидва.
Статеве насильство під час збройного конфлікту – величезна проблема. Мораль падає, зґвалтування перетворюється на буденну реальність
  • Воєнні злочини, злочини проти людяності не мають строку давності, обмежень за географією та датами. Навіть якщо вони зараз попадуть під амністію, все одно почуватимуться невпевнено.
  • Для того, щоб у МКС була порушена справа за воєнний злочин чи злочин проти людяності, потрібно, аби це був дійсно серйозний, масштабний злочин, який зачепив багато людей і було багато жертв. Інакше вони не будуть цим займатися.
  • У справі Майдану забракло елементу широкомасштабності. Міжнародний кримінальний суд це не вразило. Це нас вразило. У них була альтернатива закрити цю справу зовсім, але вони вирішили об’єднати її із тими подіями, які відбувалися далі й тривають дотепер.
  • Законодавством України у повній відповідності з міжнародним правом визначено, що поки триває контроль Росією автономної республіки Крим та міста Севастополь, має місце агресія з боку РФ, окупація цієї української території.Аксіомою міжнародного права є те, що коли є окупація однією державою частини території іншої держави, навіть, якщо немає жодного збройного спротиву, існує міжнародний збройний конфлікт між цими двома державами. Тобто поки вони не підуть з Криму, юридично у нас все одно буде стан збройного конфлікту із РФ. Навіть якщо у цей час це буде мирно, тихо, на Донбасі не будуть стріляти, а в Крим поїдуть туристи з Іжевська, і всі будуть щасливі. Це може тривати стільки, скільки триватиме окупація. Окупація Ізраїлем палестинських територій триває з 1967-го – наступного року буде 50 років.
Наявність конфлікту із Російської Федерацією не скасовує того, що у нас є проблеми не міжнародного характеру
  • Що стосується збитого Боїнга МН17. Це можна кваліфікувати як воєнний злочин – напад на цивільний об’єкт, і можна кваліфікувати як злочин проти безпеки цивільної авіації. Тоді це не міжнародний злочин, а транснаціональний, і не може дійти до Міжнародного суду. У такому випадку має розглядатися у національному суді держави, яка має на це юрисдикцію. Перше – України, бо це сталося на нашій території. Друге – також можуть мати юрисдикцію держави, громадяни яких були на борту літака.Воєнний же злочин може дійти до МКС. Але. Довести що ці хлопці з Бука цілилися у цивільний літак, бо знали, що це цивільний літак і хотіли його збити – малореально. Скоріше за все, так і не було. Принаймні, по тій версії, яка нам відома, вони думали, що це український військово-транспортний літак, а не малайзійський пасажирський. В такому разі постає питання, яка у них вина. Бо вони не хотіли знищити саме цей літак, вони переплутали. Тобто у них, наприклад, була злочинна недбалість. Питання у тому, наскільки це припустимо у кваліфікації воєнного злочину за міжнародним законодавством – неоднозначне.
  • Україна повинна розслідувати всі злочини, які відбуваються на її територіях. В тому числі, на неконтрольованих. Є військова прокуратура, слідче управління СБУ, аби зробити це власними силами. Щоправда, військова прокуратура і зайнялася зараз саме військовими злочинами: хто що вкрав, хто дезертир, а не воєнними.

Матеріали опубліковані на сайті “Новое время” 02.06.2016: http://nv.ua/ukr/publications/mi-pitajemo-jakij-u-nas-konflikt-mizhnarodnij-chi-ni-problema-v-tomu-shcho-obidva-ekspert-mizhnarodnik-pro-vijnu-na-donbasi-ta-gaagskij-tribunal-138365.html

Результаты поиска:

Чи дійсно прийняття Римського статуту відіб’ється на українських військових не кращим чином?

Липень 1, 2016

Відтермінування ратифікації Римського статуту на три роки в Адміністрації президента пояснюють тим, що визнання юрисдикції Міжнародного кримінального суду нібито буде нести певні ризики для українських військових. Чи справді це так? Хто може опинитися на лаві підсудних в Гаазі? Ситуацію коментує юрист-міжнародник Микола Гнатовский.

Лариса Денисенко: Як ви вважаєте, чому були озвучені побоювання про те, що прийняття Римського статуту – ризик для українських військових? Чого і кому слід побоюватися насправді?

Микола Гнатовский: Такі заяви дійсно були, вони залишаються офіційною позицією. Єдина перспектива прийняття норми про те, що Україна визнає юрисдикцію Міжнародного кримінального суду. Це прийняття тих поправок до Конституції, які пропонує внести президент.

Це вирішить проблему з висновком Конституційного суду України від 2001 року про блокування ратифікації Римського статуту. При цьому доведеться потерпіти 3 роки, поки норма не вступить в силу.

Я дуже багато критикував прийняття норми про три роки. На мій погляд вона пов’язана з недостатнім розумінням того, як працює Міжнародний кримінальний суд. Для зовнішнього світу це звучить дуже дивно – так, як ніби ми заздалегідь готуємося до чогось поганого.

Незважаючи на досить невдале перехідне положення, мені здається, потрібно приймати конституційну реформу. Без реформи судової системи і без включення до статті 124Констітуціі положення про можливість прийняття Римського статуту прогресу не буде.

Ірина Славінська: Ще Турчинов почав говорити про те, що Римський статут може бути використаний проти українських військових.

Микола Гнатовский: Коли ми говоримо про те, що якісь ворожі сили можуть використовувати міжнародне кримінальне правосуддя проти українських військових, ми займаємо свідомо помилкову позицію.

Міжнародний кримінальний суд існує не для того, щоб зводити рахунки з ворогами. Він існує, щоб відреагувати на найтяжчі порушення норм міжнародного права. Це не просто міжнародне право заради міжнародного права, за цим стоять зруйновані долі і загиблі люди.

Лариса Денисенко: Мені здається, що такі заяви ґрунтуються на помилковому концепті жертовності країни. Як працює Міжнародний кримінальний суд? Хто насправді може виявитися на лаві підсудних?

Микола Гнатовский: Міжнародний кримінальний суд судить не держава, а індивідів. Мова йде про індивідуальну кримінальну відповідальність. Міжнародний кримінальний суд – вершина піраміди кримінальної відповідальності за найтяжчі порушення міжнародного права.

Первинна відповідальність за переслідування винних лежить на самих державах.

Ніхто не знімав з України зобов’язання здійснювати кримінальне переслідування винних у військових злочинах на її території.

Довгостроковий мир в українському суспільстві можливий тільки тоді, коли відбудеться ретельний «розбір польотів».

Держава зобов’язана проводити ретельне розслідування на підставі будь-якої інформації, яка свідчить про порушення законів і звичаїв війни під час збройного конфлікту або систематичні напади на цивільне населення.

Поки держава справляється з цими зобов’язаннями, Міжнародний кримінальний суд не вступає в гру. Міжнародний кримінальний суд втручається тільки тоді, коли держава не бажає притягати винних до відповідальності.

Ірина Славінська: Це якась пропаганда, яка підтверджує, що в нашому дискурсі є герої і їхні вороги. Наскільки такі меседжі для внутрішнього пропагандистського споживання зчитуються за кордоном?

Микола Гнатовский: В кращому випадку поблажливо, а взагалі – дуже критично. Ніякої альтернативи у європейської держави, якою є Україна, немає. Потрібно відмовитися від патріотичного дискурсу і зайнятися забезпеченням прав індивідуальних жертв і покаранням всіх винних.

Інтрига навколо відкладання ратифікації не має ніякої практичної цінності, оскільки Україна вже повністю визнала юрисдикцію Міжнародного кримінального суду. Ми зробили це чудово – без крайньої дати. Тобто будь-які події у війні на сході потрапляють під юрисдикцію Міжнародного кримінального суду.

Ірина Славінська: Розмови про ратифікацію впливають на щось чи ні?

Микола Гнатовский: Вони впливають на другорядні питання. Спочатку заяву було прийнято Верховною Радою. Потім її текст був виправлений професійними юристами Міністерства закордонних справ і, не без участі президента, заява про визнання юрисдикції була направлена до Міжнародного кримінального суду.

Ратифікація впливає тільки на те, які можливості у України будуть по відношенню до Міжнародного кримінального суду. До ратифікації ми не можемо скористатися механізмом початку розслідування і ініціювати передачу ситуації суду. Це позбавляє Україну права голосу в Асамблеї держав-учасників Римського статуту. Це позбавляє українських юристів можливості працювати в канцелярії прокурора Міжнародного кримінального суду. Рішення відкласти ратифікацію нікого не рятує, тому я дуже спокійно ставлюся до цих трьох років. Це просто нісенітниця.

Лариса Денисенко: Яким буде алгоритм дій, якщо Міжнародний кримінальний суд вирішить, що Україна недостатньо сумлінно виконує свої зобов’язання?

Микола Гнатовский: У цьому випадку прокурор суду прийме рішення про те, чи є підстави для пред’явлення звинувачень конкретним індивідам. Якщо знадобиться втручання суду, а це станеться тільки через кілька років, прокурори будуть пред’являти претензії до конкретних персоналій.

Міжнародний кримінальний суд безпосередньо залежить від держав і їх співпраці. Практика суду по ряду справ, наприклад, по Кенії, показує, що без співпраці держави суд просто припиняє справи. Перебільшувати можливості Міжнародного кримінального суду не варто і розглядати сам суд як небезпеку – теж неправильно.

Матеріал знаходиться за посиланням http://hromadskeradio.org/ru/programs/kyiv-donbas/mezhdunarodnyy-ugolovnyy-sud-sozdan-ne-dlya-svedeniya-schetov-yurist

Чи судитимуть Росію за злочини в Донбасі, розповідає юрист з міжнародного права

Червень 6, 2016
Доки Росія не піде з Криму, юридично Україна знаходитиметься в стані збройного конфлікту з нею, навіть якщо на Донбасі припинять стріляти, а в Крим поїдуть туристи з Іжевська – переконаний юрист Микола Гнатовський

Сьогодні Верховна Рада дала старт судовій реформі, яку запропонував президент України. Текст змін до Конституції, зокрема, до ст. 124, передбачає можливість ратифікації Римського статуту Міжнародного кримінального суду (МКС). Професор міжнародного права Микола Гнатовський пояснює, чи можливо довести, що МН17 збила Росія, і навіщо Україні ратифікувати Римський статут. НВ обрало найцікавіші тези з його лекції.

  • Практична потреба додати відповідну статтю про можливість ратифікації Римського статуту виникла ще 15 років тому, в 2001-му, коли Конституційний суд України надав висновок за поданням тодішнього президента України Леоніда Кучми про те, що Римський статут, який був підписаний від нашої країни у 2000-му, не може бути впроваджений, допоки не внесуть необхідні зміни в Конституції. Тоді, на думку Конституційного суду, Римський статут не був сумісний з Конституцією, оскільки МКС, як написано в статуті, доповнює національні органи кримінального правосуддя. З точки зору ж тодішнього Кримінального суду, у нас в Конституції можливості такого доповнення не було передбачено.І от, лише зараз з’явився конституційний проект, який передбачає такі дії. Йдеться не про те, що Україна ратифікує Римський статут, а що у неї з’явиться можливість зробити це через три роки. Натомість, зобов’язань ніяких немає.
«Гаазький трибунал» – це термін, який нічого не означає. Він малокоректний, але чомусь утвердився у нас у практиці
  • Причини для ратифікації Римського статуту називаються різні. Але основна помилка українських політиків, як на мене, в тому, що вони абсолютно не усвідомлюють, для чого це потрібно. Ті причини, які є найбільш популярними у політичному дискурсі, не мають майже нічого спільного з тим, чим насправді є МКС і навіщо його створювали.У нас політики зі сцени Майдану закликали ратифікувати Римський статут і робили публічні заяви – ті самі політики, які зараз виступають проти. Вони тоді називали МКС Гаазьким трибуналом. У Гаазі багато судів і трибуналів, і якщо ми говоримо про Міжнародний кримінальний суд, це завжди Міжнародний кримінальний суд, а не Гаазький трибунал.«Гаазький трибунал» – це термін, який нічого не означає. Він малокоректний, але чомусь утвердився у нас у практиці, й серед журналістів теж. Так от, вони казали, що буде Гаазький трибунал, вищий суд, який покарає, припустимо, Януковича. Це все – абсолютна нісенітниця і не має нічого спільного з тим, чим є МКС.
 Довести, що ці хлопці з Бука цілилися у цивільний літак, бо знали, що це цивільний літак і хотіли його збити – малореально
  • Насправді ж, завдання МКС і тих держав, які беруть участь у цій справі – у створенні міжнародного кримінального правосуддя – не допустити безкарності за найтяжчі кримінальні злочини проти міжнародного права. А це воєнні злочини, злочини проти людяності, злочини геноциду. Можливо ще злочин агресії.
  • Прокурор МКС може за власною ініціативою притягати до відповідальності будь-яких осіб, які вчинили злочини на території України незалежно від їхнього громадянства і від подальшої позиції України чи будь-якої іншої держави. Це абсолютно в руках прокурора.Це почало працювати. Прокурор проголошує про початок попереднього розслідування, і Україна входить до числа тих шести держав, щодо яких здійснюється попереднє розслідування.Якщо брати досвід Грузії, основне розчарування, яке може бути у цієї країни від МКС, це те, що він ворушився надзвичайно довго. Війна в цій країні була в 2008 році, прокурор передала документи до палати попереднього провадження задля затвердження цього розслідування, як справи, яку веде суд, лише наприкінці 2015-го. Сім років вони чекали.

Треба розуміти різницю між військовими злочинами і воєнними злочинами

  • Тривалість подібних міжнародних процесів не відбувається «на завтра», не буває за місяць. Це дуже довго. Чому? Бо МКС треба пересвідчитися, що на рівні держави нема достатньої роботи по цьому напрямку.
  • Росія не є учасником Римського статуту. Але якщо ти ведеш війну на території іншої держави, від цього неучастю в статуті тут не сховаєшся. Значення має те, чи є держава, на території якої ведеться ця війна, учасницею Римського статуту. Якщо говорити, наприклад, про Грузію – вона є учасницею. Росія туди влізла. Все.
  • Треба розуміти різницю між військовими злочинами і воєнними злочинами.
    Воєнні злочини – це такі, що порушують закони і звичаї війни: злочини, які вчиняються під час воєнного конфлікту, які порушують норми міжнародного гуманітарного права.Військові злочини – такі, що порушують закони і звичаї війська. Наприклад, посадові злочини військового. Якщо військовий вбиває цивільне населення – це може бути і воєнним злочином також. Якщо ж просто не виконує вказівку керівника, дезертує, наприклад, це суто військове, а не воєнне. Повноваженнями МКС ж є тільки воєнні злочини.Статеве насильство під час збройного конфлікту – величезна проблема. Мораль падає, зґвалтування перетворюється на буденну реальність. Саме тому зараз зґвалтування – ледь не найбільш серйозний воєнний злочин. Після убивств, звичайно.

Фото: yur-gazeta.com

Фото: yur-gazeta.com

  • Якщо розглядати нашу ситуацію виключно як війну України з Росією, губиться внутрішній елемент. На мій погляд, він є. У мене теж величезна алергія, коли я чую «громадянська війна в Україні». Я поділяю точку зору, що ніколи б ця війна не була війною без зовнішнього втручання. Але оцей внутрішній елемент говорить про те, що нам слід обережно підходити і до розмов про кримінальну відповідальність.Наприклад, у 2014 році українські війська намагалися звільнити українське місто, захоплене на Донбасі бойовиками і застосували зброю. Можливо, застосування цієї зброї не відповідало всім вимогам міжнародного кримінального права. Якщо це не міжнародний конфлікт – тобто, тоді не було міжнародної сторони, то кримінальну відповідальність, як це не парадоксально, наші військові не несуть. Якщо міжнародний – то несуть. Там дуже багато нюансів.Тобто, наявність конфлікту із Російської Федерацією не скасовує того, що у нас є проблеми не міжнародного характеру. Це різні речі. Ми ставимо питання, який у нас конфлікт: міжнародний чи ні? А проблема в тому, що обидва.
Статеве насильство під час збройного конфлікту – величезна проблема. Мораль падає, зґвалтування перетворюється на буденну реальність
  • Воєнні злочини, злочини проти людяності не мають строку давності, обмежень за географією та датами. Навіть якщо вони зараз попадуть під амністію, все одно почуватимуться невпевнено.
  • Для того, щоб у МКС була порушена справа за воєнний злочин чи злочин проти людяності, потрібно, аби це був дійсно серйозний, масштабний злочин, який зачепив багато людей і було багато жертв. Інакше вони не будуть цим займатися.
  • У справі Майдану забракло елементу широкомасштабності. Міжнародний кримінальний суд це не вразило. Це нас вразило. У них була альтернатива закрити цю справу зовсім, але вони вирішили об’єднати її із тими подіями, які відбувалися далі й тривають дотепер.
  • Законодавством України у повній відповідності з міжнародним правом визначено, що поки триває контроль Росією автономної республіки Крим та міста Севастополь, має місце агресія з боку РФ, окупація цієї української території.Аксіомою міжнародного права є те, що коли є окупація однією державою частини території іншої держави, навіть, якщо немає жодного збройного спротиву, існує міжнародний збройний конфлікт між цими двома державами. Тобто поки вони не підуть з Криму, юридично у нас все одно буде стан збройного конфлікту із РФ. Навіть якщо у цей час це буде мирно, тихо, на Донбасі не будуть стріляти, а в Крим поїдуть туристи з Іжевська, і всі будуть щасливі. Це може тривати стільки, скільки триватиме окупація. Окупація Ізраїлем палестинських територій триває з 1967-го – наступного року буде 50 років.
Наявність конфлікту із Російської Федерацією не скасовує того, що у нас є проблеми не міжнародного характеру
  • Що стосується збитого Боїнга МН17. Це можна кваліфікувати як воєнний злочин – напад на цивільний об’єкт, і можна кваліфікувати як злочин проти безпеки цивільної авіації. Тоді це не міжнародний злочин, а транснаціональний, і не може дійти до Міжнародного суду. У такому випадку має розглядатися у національному суді держави, яка має на це юрисдикцію. Перше – України, бо це сталося на нашій території. Друге – також можуть мати юрисдикцію держави, громадяни яких були на борту літака.Воєнний же злочин може дійти до МКС. Але. Довести що ці хлопці з Бука цілилися у цивільний літак, бо знали, що це цивільний літак і хотіли його збити – малореально. Скоріше за все, так і не було. Принаймні, по тій версії, яка нам відома, вони думали, що це український військово-транспортний літак, а не малайзійський пасажирський. В такому разі постає питання, яка у них вина. Бо вони не хотіли знищити саме цей літак, вони переплутали. Тобто у них, наприклад, була злочинна недбалість. Питання у тому, наскільки це припустимо у кваліфікації воєнного злочину за міжнародним законодавством – неоднозначне.
  • Україна повинна розслідувати всі злочини, які відбуваються на її територіях. В тому числі, на неконтрольованих. Є військова прокуратура, слідче управління СБУ, аби зробити це власними силами. Щоправда, військова прокуратура і зайнялася зараз саме військовими злочинами: хто що вкрав, хто дезертир, а не воєнними.

Матеріали опубліковані на сайті “Новое время” 02.06.2016: http://nv.ua/ukr/publications/mi-pitajemo-jakij-u-nas-konflikt-mizhnarodnij-chi-ni-problema-v-tomu-shcho-obidva-ekspert-mizhnarodnik-pro-vijnu-na-donbasi-ta-gaagskij-tribunal-138365.html

Результаты поиска:

Чи дійсно прийняття Римського статуту відіб’ється на українських військових не кращим чином?

Липень 1, 2016

Відтермінування ратифікації Римського статуту на три роки в Адміністрації президента пояснюють тим, що визнання юрисдикції Міжнародного кримінального суду нібито буде нести певні ризики для українських військових. Чи справді це так? Хто може опинитися на лаві підсудних в Гаазі? Ситуацію коментує юрист-міжнародник Микола Гнатовский.

Лариса Денисенко: Як ви вважаєте, чому були озвучені побоювання про те, що прийняття Римського статуту – ризик для українських військових? Чого і кому слід побоюватися насправді?

Микола Гнатовский: Такі заяви дійсно були, вони залишаються офіційною позицією. Єдина перспектива прийняття норми про те, що Україна визнає юрисдикцію Міжнародного кримінального суду. Це прийняття тих поправок до Конституції, які пропонує внести президент.

Це вирішить проблему з висновком Конституційного суду України від 2001 року про блокування ратифікації Римського статуту. При цьому доведеться потерпіти 3 роки, поки норма не вступить в силу.

Я дуже багато критикував прийняття норми про три роки. На мій погляд вона пов’язана з недостатнім розумінням того, як працює Міжнародний кримінальний суд. Для зовнішнього світу це звучить дуже дивно – так, як ніби ми заздалегідь готуємося до чогось поганого.

Незважаючи на досить невдале перехідне положення, мені здається, потрібно приймати конституційну реформу. Без реформи судової системи і без включення до статті 124Констітуціі положення про можливість прийняття Римського статуту прогресу не буде.

Ірина Славінська: Ще Турчинов почав говорити про те, що Римський статут може бути використаний проти українських військових.

Микола Гнатовский: Коли ми говоримо про те, що якісь ворожі сили можуть використовувати міжнародне кримінальне правосуддя проти українських військових, ми займаємо свідомо помилкову позицію.

Міжнародний кримінальний суд існує не для того, щоб зводити рахунки з ворогами. Він існує, щоб відреагувати на найтяжчі порушення норм міжнародного права. Це не просто міжнародне право заради міжнародного права, за цим стоять зруйновані долі і загиблі люди.

Лариса Денисенко: Мені здається, що такі заяви ґрунтуються на помилковому концепті жертовності країни. Як працює Міжнародний кримінальний суд? Хто насправді може виявитися на лаві підсудних?

Микола Гнатовский: Міжнародний кримінальний суд судить не держава, а індивідів. Мова йде про індивідуальну кримінальну відповідальність. Міжнародний кримінальний суд – вершина піраміди кримінальної відповідальності за найтяжчі порушення міжнародного права.

Первинна відповідальність за переслідування винних лежить на самих державах.

Ніхто не знімав з України зобов’язання здійснювати кримінальне переслідування винних у військових злочинах на її території.

Довгостроковий мир в українському суспільстві можливий тільки тоді, коли відбудеться ретельний «розбір польотів».

Держава зобов’язана проводити ретельне розслідування на підставі будь-якої інформації, яка свідчить про порушення законів і звичаїв війни під час збройного конфлікту або систематичні напади на цивільне населення.

Поки держава справляється з цими зобов’язаннями, Міжнародний кримінальний суд не вступає в гру. Міжнародний кримінальний суд втручається тільки тоді, коли держава не бажає притягати винних до відповідальності.

Ірина Славінська: Це якась пропаганда, яка підтверджує, що в нашому дискурсі є герої і їхні вороги. Наскільки такі меседжі для внутрішнього пропагандистського споживання зчитуються за кордоном?

Микола Гнатовский: В кращому випадку поблажливо, а взагалі – дуже критично. Ніякої альтернативи у європейської держави, якою є Україна, немає. Потрібно відмовитися від патріотичного дискурсу і зайнятися забезпеченням прав індивідуальних жертв і покаранням всіх винних.

Інтрига навколо відкладання ратифікації не має ніякої практичної цінності, оскільки Україна вже повністю визнала юрисдикцію Міжнародного кримінального суду. Ми зробили це чудово – без крайньої дати. Тобто будь-які події у війні на сході потрапляють під юрисдикцію Міжнародного кримінального суду.

Ірина Славінська: Розмови про ратифікацію впливають на щось чи ні?

Микола Гнатовский: Вони впливають на другорядні питання. Спочатку заяву було прийнято Верховною Радою. Потім її текст був виправлений професійними юристами Міністерства закордонних справ і, не без участі президента, заява про визнання юрисдикції була направлена до Міжнародного кримінального суду.

Ратифікація впливає тільки на те, які можливості у України будуть по відношенню до Міжнародного кримінального суду. До ратифікації ми не можемо скористатися механізмом початку розслідування і ініціювати передачу ситуації суду. Це позбавляє Україну права голосу в Асамблеї держав-учасників Римського статуту. Це позбавляє українських юристів можливості працювати в канцелярії прокурора Міжнародного кримінального суду. Рішення відкласти ратифікацію нікого не рятує, тому я дуже спокійно ставлюся до цих трьох років. Це просто нісенітниця.

Лариса Денисенко: Яким буде алгоритм дій, якщо Міжнародний кримінальний суд вирішить, що Україна недостатньо сумлінно виконує свої зобов’язання?

Микола Гнатовский: У цьому випадку прокурор суду прийме рішення про те, чи є підстави для пред’явлення звинувачень конкретним індивідам. Якщо знадобиться втручання суду, а це станеться тільки через кілька років, прокурори будуть пред’являти претензії до конкретних персоналій.

Міжнародний кримінальний суд безпосередньо залежить від держав і їх співпраці. Практика суду по ряду справ, наприклад, по Кенії, показує, що без співпраці держави суд просто припиняє справи. Перебільшувати можливості Міжнародного кримінального суду не варто і розглядати сам суд як небезпеку – теж неправильно.

Матеріал знаходиться за посиланням http://hromadskeradio.org/ru/programs/kyiv-donbas/mezhdunarodnyy-ugolovnyy-sud-sozdan-ne-dlya-svedeniya-schetov-yurist

Чи судитимуть Росію за злочини в Донбасі, розповідає юрист з міжнародного права

Червень 6, 2016
Доки Росія не піде з Криму, юридично Україна знаходитиметься в стані збройного конфлікту з нею, навіть якщо на Донбасі припинять стріляти, а в Крим поїдуть туристи з Іжевська – переконаний юрист Микола Гнатовський

Сьогодні Верховна Рада дала старт судовій реформі, яку запропонував президент України. Текст змін до Конституції, зокрема, до ст. 124, передбачає можливість ратифікації Римського статуту Міжнародного кримінального суду (МКС). Професор міжнародного права Микола Гнатовський пояснює, чи можливо довести, що МН17 збила Росія, і навіщо Україні ратифікувати Римський статут. НВ обрало найцікавіші тези з його лекції.

  • Практична потреба додати відповідну статтю про можливість ратифікації Римського статуту виникла ще 15 років тому, в 2001-му, коли Конституційний суд України надав висновок за поданням тодішнього президента України Леоніда Кучми про те, що Римський статут, який був підписаний від нашої країни у 2000-му, не може бути впроваджений, допоки не внесуть необхідні зміни в Конституції. Тоді, на думку Конституційного суду, Римський статут не був сумісний з Конституцією, оскільки МКС, як написано в статуті, доповнює національні органи кримінального правосуддя. З точки зору ж тодішнього Кримінального суду, у нас в Конституції можливості такого доповнення не було передбачено.І от, лише зараз з’явився конституційний проект, який передбачає такі дії. Йдеться не про те, що Україна ратифікує Римський статут, а що у неї з’явиться можливість зробити це через три роки. Натомість, зобов’язань ніяких немає.
«Гаазький трибунал» – це термін, який нічого не означає. Він малокоректний, але чомусь утвердився у нас у практиці
  • Причини для ратифікації Римського статуту називаються різні. Але основна помилка українських політиків, як на мене, в тому, що вони абсолютно не усвідомлюють, для чого це потрібно. Ті причини, які є найбільш популярними у політичному дискурсі, не мають майже нічого спільного з тим, чим насправді є МКС і навіщо його створювали.У нас політики зі сцени Майдану закликали ратифікувати Римський статут і робили публічні заяви – ті самі політики, які зараз виступають проти. Вони тоді називали МКС Гаазьким трибуналом. У Гаазі багато судів і трибуналів, і якщо ми говоримо про Міжнародний кримінальний суд, це завжди Міжнародний кримінальний суд, а не Гаазький трибунал.«Гаазький трибунал» – це термін, який нічого не означає. Він малокоректний, але чомусь утвердився у нас у практиці, й серед журналістів теж. Так от, вони казали, що буде Гаазький трибунал, вищий суд, який покарає, припустимо, Януковича. Це все – абсолютна нісенітниця і не має нічого спільного з тим, чим є МКС.
 Довести, що ці хлопці з Бука цілилися у цивільний літак, бо знали, що це цивільний літак і хотіли його збити – малореально
  • Насправді ж, завдання МКС і тих держав, які беруть участь у цій справі – у створенні міжнародного кримінального правосуддя – не допустити безкарності за найтяжчі кримінальні злочини проти міжнародного права. А це воєнні злочини, злочини проти людяності, злочини геноциду. Можливо ще злочин агресії.
  • Прокурор МКС може за власною ініціативою притягати до відповідальності будь-яких осіб, які вчинили злочини на території України незалежно від їхнього громадянства і від подальшої позиції України чи будь-якої іншої держави. Це абсолютно в руках прокурора.Це почало працювати. Прокурор проголошує про початок попереднього розслідування, і Україна входить до числа тих шести держав, щодо яких здійснюється попереднє розслідування.Якщо брати досвід Грузії, основне розчарування, яке може бути у цієї країни від МКС, це те, що він ворушився надзвичайно довго. Війна в цій країні була в 2008 році, прокурор передала документи до палати попереднього провадження задля затвердження цього розслідування, як справи, яку веде суд, лише наприкінці 2015-го. Сім років вони чекали.

Треба розуміти різницю між військовими злочинами і воєнними злочинами

  • Тривалість подібних міжнародних процесів не відбувається «на завтра», не буває за місяць. Це дуже довго. Чому? Бо МКС треба пересвідчитися, що на рівні держави нема достатньої роботи по цьому напрямку.
  • Росія не є учасником Римського статуту. Але якщо ти ведеш війну на території іншої держави, від цього неучастю в статуті тут не сховаєшся. Значення має те, чи є держава, на території якої ведеться ця війна, учасницею Римського статуту. Якщо говорити, наприклад, про Грузію – вона є учасницею. Росія туди влізла. Все.
  • Треба розуміти різницю між військовими злочинами і воєнними злочинами.
    Воєнні злочини – це такі, що порушують закони і звичаї війни: злочини, які вчиняються під час воєнного конфлікту, які порушують норми міжнародного гуманітарного права.Військові злочини – такі, що порушують закони і звичаї війська. Наприклад, посадові злочини військового. Якщо військовий вбиває цивільне населення – це може бути і воєнним злочином також. Якщо ж просто не виконує вказівку керівника, дезертує, наприклад, це суто військове, а не воєнне. Повноваженнями МКС ж є тільки воєнні злочини.Статеве насильство під час збройного конфлікту – величезна проблема. Мораль падає, зґвалтування перетворюється на буденну реальність. Саме тому зараз зґвалтування – ледь не найбільш серйозний воєнний злочин. Після убивств, звичайно.

Фото: yur-gazeta.com

Фото: yur-gazeta.com

  • Якщо розглядати нашу ситуацію виключно як війну України з Росією, губиться внутрішній елемент. На мій погляд, він є. У мене теж величезна алергія, коли я чую «громадянська війна в Україні». Я поділяю точку зору, що ніколи б ця війна не була війною без зовнішнього втручання. Але оцей внутрішній елемент говорить про те, що нам слід обережно підходити і до розмов про кримінальну відповідальність.Наприклад, у 2014 році українські війська намагалися звільнити українське місто, захоплене на Донбасі бойовиками і застосували зброю. Можливо, застосування цієї зброї не відповідало всім вимогам міжнародного кримінального права. Якщо це не міжнародний конфлікт – тобто, тоді не було міжнародної сторони, то кримінальну відповідальність, як це не парадоксально, наші військові не несуть. Якщо міжнародний – то несуть. Там дуже багато нюансів.Тобто, наявність конфлікту із Російської Федерацією не скасовує того, що у нас є проблеми не міжнародного характеру. Це різні речі. Ми ставимо питання, який у нас конфлікт: міжнародний чи ні? А проблема в тому, що обидва.
Статеве насильство під час збройного конфлікту – величезна проблема. Мораль падає, зґвалтування перетворюється на буденну реальність
  • Воєнні злочини, злочини проти людяності не мають строку давності, обмежень за географією та датами. Навіть якщо вони зараз попадуть під амністію, все одно почуватимуться невпевнено.
  • Для того, щоб у МКС була порушена справа за воєнний злочин чи злочин проти людяності, потрібно, аби це був дійсно серйозний, масштабний злочин, який зачепив багато людей і було багато жертв. Інакше вони не будуть цим займатися.
  • У справі Майдану забракло елементу широкомасштабності. Міжнародний кримінальний суд це не вразило. Це нас вразило. У них була альтернатива закрити цю справу зовсім, але вони вирішили об’єднати її із тими подіями, які відбувалися далі й тривають дотепер.
  • Законодавством України у повній відповідності з міжнародним правом визначено, що поки триває контроль Росією автономної республіки Крим та міста Севастополь, має місце агресія з боку РФ, окупація цієї української території.Аксіомою міжнародного права є те, що коли є окупація однією державою частини території іншої держави, навіть, якщо немає жодного збройного спротиву, існує міжнародний збройний конфлікт між цими двома державами. Тобто поки вони не підуть з Криму, юридично у нас все одно буде стан збройного конфлікту із РФ. Навіть якщо у цей час це буде мирно, тихо, на Донбасі не будуть стріляти, а в Крим поїдуть туристи з Іжевська, і всі будуть щасливі. Це може тривати стільки, скільки триватиме окупація. Окупація Ізраїлем палестинських територій триває з 1967-го – наступного року буде 50 років.
Наявність конфлікту із Російської Федерацією не скасовує того, що у нас є проблеми не міжнародного характеру
  • Що стосується збитого Боїнга МН17. Це можна кваліфікувати як воєнний злочин – напад на цивільний об’єкт, і можна кваліфікувати як злочин проти безпеки цивільної авіації. Тоді це не міжнародний злочин, а транснаціональний, і не може дійти до Міжнародного суду. У такому випадку має розглядатися у національному суді держави, яка має на це юрисдикцію. Перше – України, бо це сталося на нашій території. Друге – також можуть мати юрисдикцію держави, громадяни яких були на борту літака.Воєнний же злочин може дійти до МКС. Але. Довести що ці хлопці з Бука цілилися у цивільний літак, бо знали, що це цивільний літак і хотіли його збити – малореально. Скоріше за все, так і не було. Принаймні, по тій версії, яка нам відома, вони думали, що це український військово-транспортний літак, а не малайзійський пасажирський. В такому разі постає питання, яка у них вина. Бо вони не хотіли знищити саме цей літак, вони переплутали. Тобто у них, наприклад, була злочинна недбалість. Питання у тому, наскільки це припустимо у кваліфікації воєнного злочину за міжнародним законодавством – неоднозначне.
  • Україна повинна розслідувати всі злочини, які відбуваються на її територіях. В тому числі, на неконтрольованих. Є військова прокуратура, слідче управління СБУ, аби зробити це власними силами. Щоправда, військова прокуратура і зайнялася зараз саме військовими злочинами: хто що вкрав, хто дезертир, а не воєнними.

Матеріали опубліковані на сайті “Новое время” 02.06.2016: http://nv.ua/ukr/publications/mi-pitajemo-jakij-u-nas-konflikt-mizhnarodnij-chi-ni-problema-v-tomu-shcho-obidva-ekspert-mizhnarodnik-pro-vijnu-na-donbasi-ta-gaagskij-tribunal-138365.html

Результаты поиска:

Чи дійсно прийняття Римського статуту відіб’ється на українських військових не кращим чином?

Липень 1, 2016

Відтермінування ратифікації Римського статуту на три роки в Адміністрації президента пояснюють тим, що визнання юрисдикції Міжнародного кримінального суду нібито буде нести певні ризики для українських військових. Чи справді це так? Хто може опинитися на лаві підсудних в Гаазі? Ситуацію коментує юрист-міжнародник Микола Гнатовский.

Лариса Денисенко: Як ви вважаєте, чому були озвучені побоювання про те, що прийняття Римського статуту – ризик для українських військових? Чого і кому слід побоюватися насправді?

Микола Гнатовский: Такі заяви дійсно були, вони залишаються офіційною позицією. Єдина перспектива прийняття норми про те, що Україна визнає юрисдикцію Міжнародного кримінального суду. Це прийняття тих поправок до Конституції, які пропонує внести президент.

Це вирішить проблему з висновком Конституційного суду України від 2001 року про блокування ратифікації Римського статуту. При цьому доведеться потерпіти 3 роки, поки норма не вступить в силу.

Я дуже багато критикував прийняття норми про три роки. На мій погляд вона пов’язана з недостатнім розумінням того, як працює Міжнародний кримінальний суд. Для зовнішнього світу це звучить дуже дивно – так, як ніби ми заздалегідь готуємося до чогось поганого.

Незважаючи на досить невдале перехідне положення, мені здається, потрібно приймати конституційну реформу. Без реформи судової системи і без включення до статті 124Констітуціі положення про можливість прийняття Римського статуту прогресу не буде.

Ірина Славінська: Ще Турчинов почав говорити про те, що Римський статут може бути використаний проти українських військових.

Микола Гнатовский: Коли ми говоримо про те, що якісь ворожі сили можуть використовувати міжнародне кримінальне правосуддя проти українських військових, ми займаємо свідомо помилкову позицію.

Міжнародний кримінальний суд існує не для того, щоб зводити рахунки з ворогами. Він існує, щоб відреагувати на найтяжчі порушення норм міжнародного права. Це не просто міжнародне право заради міжнародного права, за цим стоять зруйновані долі і загиблі люди.

Лариса Денисенко: Мені здається, що такі заяви ґрунтуються на помилковому концепті жертовності країни. Як працює Міжнародний кримінальний суд? Хто насправді може виявитися на лаві підсудних?

Микола Гнатовский: Міжнародний кримінальний суд судить не держава, а індивідів. Мова йде про індивідуальну кримінальну відповідальність. Міжнародний кримінальний суд – вершина піраміди кримінальної відповідальності за найтяжчі порушення міжнародного права.

Первинна відповідальність за переслідування винних лежить на самих державах.

Ніхто не знімав з України зобов’язання здійснювати кримінальне переслідування винних у військових злочинах на її території.

Довгостроковий мир в українському суспільстві можливий тільки тоді, коли відбудеться ретельний «розбір польотів».

Держава зобов’язана проводити ретельне розслідування на підставі будь-якої інформації, яка свідчить про порушення законів і звичаїв війни під час збройного конфлікту або систематичні напади на цивільне населення.

Поки держава справляється з цими зобов’язаннями, Міжнародний кримінальний суд не вступає в гру. Міжнародний кримінальний суд втручається тільки тоді, коли держава не бажає притягати винних до відповідальності.

Ірина Славінська: Це якась пропаганда, яка підтверджує, що в нашому дискурсі є герої і їхні вороги. Наскільки такі меседжі для внутрішнього пропагандистського споживання зчитуються за кордоном?

Микола Гнатовский: В кращому випадку поблажливо, а взагалі – дуже критично. Ніякої альтернативи у європейської держави, якою є Україна, немає. Потрібно відмовитися від патріотичного дискурсу і зайнятися забезпеченням прав індивідуальних жертв і покаранням всіх винних.

Інтрига навколо відкладання ратифікації не має ніякої практичної цінності, оскільки Україна вже повністю визнала юрисдикцію Міжнародного кримінального суду. Ми зробили це чудово – без крайньої дати. Тобто будь-які події у війні на сході потрапляють під юрисдикцію Міжнародного кримінального суду.

Ірина Славінська: Розмови про ратифікацію впливають на щось чи ні?

Микола Гнатовский: Вони впливають на другорядні питання. Спочатку заяву було прийнято Верховною Радою. Потім її текст був виправлений професійними юристами Міністерства закордонних справ і, не без участі президента, заява про визнання юрисдикції була направлена до Міжнародного кримінального суду.

Ратифікація впливає тільки на те, які можливості у України будуть по відношенню до Міжнародного кримінального суду. До ратифікації ми не можемо скористатися механізмом початку розслідування і ініціювати передачу ситуації суду. Це позбавляє Україну права голосу в Асамблеї держав-учасників Римського статуту. Це позбавляє українських юристів можливості працювати в канцелярії прокурора Міжнародного кримінального суду. Рішення відкласти ратифікацію нікого не рятує, тому я дуже спокійно ставлюся до цих трьох років. Це просто нісенітниця.

Лариса Денисенко: Яким буде алгоритм дій, якщо Міжнародний кримінальний суд вирішить, що Україна недостатньо сумлінно виконує свої зобов’язання?

Микола Гнатовский: У цьому випадку прокурор суду прийме рішення про те, чи є підстави для пред’явлення звинувачень конкретним індивідам. Якщо знадобиться втручання суду, а це станеться тільки через кілька років, прокурори будуть пред’являти претензії до конкретних персоналій.

Міжнародний кримінальний суд безпосередньо залежить від держав і їх співпраці. Практика суду по ряду справ, наприклад, по Кенії, показує, що без співпраці держави суд просто припиняє справи. Перебільшувати можливості Міжнародного кримінального суду не варто і розглядати сам суд як небезпеку – теж неправильно.

Матеріал знаходиться за посиланням http://hromadskeradio.org/ru/programs/kyiv-donbas/mezhdunarodnyy-ugolovnyy-sud-sozdan-ne-dlya-svedeniya-schetov-yurist

Чи судитимуть Росію за злочини в Донбасі, розповідає юрист з міжнародного права

Червень 6, 2016
Доки Росія не піде з Криму, юридично Україна знаходитиметься в стані збройного конфлікту з нею, навіть якщо на Донбасі припинять стріляти, а в Крим поїдуть туристи з Іжевська – переконаний юрист Микола Гнатовський

Сьогодні Верховна Рада дала старт судовій реформі, яку запропонував президент України. Текст змін до Конституції, зокрема, до ст. 124, передбачає можливість ратифікації Римського статуту Міжнародного кримінального суду (МКС). Професор міжнародного права Микола Гнатовський пояснює, чи можливо довести, що МН17 збила Росія, і навіщо Україні ратифікувати Римський статут. НВ обрало найцікавіші тези з його лекції.

  • Практична потреба додати відповідну статтю про можливість ратифікації Римського статуту виникла ще 15 років тому, в 2001-му, коли Конституційний суд України надав висновок за поданням тодішнього президента України Леоніда Кучми про те, що Римський статут, який був підписаний від нашої країни у 2000-му, не може бути впроваджений, допоки не внесуть необхідні зміни в Конституції. Тоді, на думку Конституційного суду, Римський статут не був сумісний з Конституцією, оскільки МКС, як написано в статуті, доповнює національні органи кримінального правосуддя. З точки зору ж тодішнього Кримінального суду, у нас в Конституції можливості такого доповнення не було передбачено.І от, лише зараз з’явився конституційний проект, який передбачає такі дії. Йдеться не про те, що Україна ратифікує Римський статут, а що у неї з’явиться можливість зробити це через три роки. Натомість, зобов’язань ніяких немає.
«Гаазький трибунал» – це термін, який нічого не означає. Він малокоректний, але чомусь утвердився у нас у практиці
  • Причини для ратифікації Римського статуту називаються різні. Але основна помилка українських політиків, як на мене, в тому, що вони абсолютно не усвідомлюють, для чого це потрібно. Ті причини, які є найбільш популярними у політичному дискурсі, не мають майже нічого спільного з тим, чим насправді є МКС і навіщо його створювали.У нас політики зі сцени Майдану закликали ратифікувати Римський статут і робили публічні заяви – ті самі політики, які зараз виступають проти. Вони тоді називали МКС Гаазьким трибуналом. У Гаазі багато судів і трибуналів, і якщо ми говоримо про Міжнародний кримінальний суд, це завжди Міжнародний кримінальний суд, а не Гаазький трибунал.«Гаазький трибунал» – це термін, який нічого не означає. Він малокоректний, але чомусь утвердився у нас у практиці, й серед журналістів теж. Так от, вони казали, що буде Гаазький трибунал, вищий суд, який покарає, припустимо, Януковича. Це все – абсолютна нісенітниця і не має нічого спільного з тим, чим є МКС.
 Довести, що ці хлопці з Бука цілилися у цивільний літак, бо знали, що це цивільний літак і хотіли його збити – малореально
  • Насправді ж, завдання МКС і тих держав, які беруть участь у цій справі – у створенні міжнародного кримінального правосуддя – не допустити безкарності за найтяжчі кримінальні злочини проти міжнародного права. А це воєнні злочини, злочини проти людяності, злочини геноциду. Можливо ще злочин агресії.
  • Прокурор МКС може за власною ініціативою притягати до відповідальності будь-яких осіб, які вчинили злочини на території України незалежно від їхнього громадянства і від подальшої позиції України чи будь-якої іншої держави. Це абсолютно в руках прокурора.Це почало працювати. Прокурор проголошує про початок попереднього розслідування, і Україна входить до числа тих шести держав, щодо яких здійснюється попереднє розслідування.Якщо брати досвід Грузії, основне розчарування, яке може бути у цієї країни від МКС, це те, що він ворушився надзвичайно довго. Війна в цій країні була в 2008 році, прокурор передала документи до палати попереднього провадження задля затвердження цього розслідування, як справи, яку веде суд, лише наприкінці 2015-го. Сім років вони чекали.

Треба розуміти різницю між військовими злочинами і воєнними злочинами

  • Тривалість подібних міжнародних процесів не відбувається «на завтра», не буває за місяць. Це дуже довго. Чому? Бо МКС треба пересвідчитися, що на рівні держави нема достатньої роботи по цьому напрямку.
  • Росія не є учасником Римського статуту. Але якщо ти ведеш війну на території іншої держави, від цього неучастю в статуті тут не сховаєшся. Значення має те, чи є держава, на території якої ведеться ця війна, учасницею Римського статуту. Якщо говорити, наприклад, про Грузію – вона є учасницею. Росія туди влізла. Все.
  • Треба розуміти різницю між військовими злочинами і воєнними злочинами.
    Воєнні злочини – це такі, що порушують закони і звичаї війни: злочини, які вчиняються під час воєнного конфлікту, які порушують норми міжнародного гуманітарного права.Військові злочини – такі, що порушують закони і звичаї війська. Наприклад, посадові злочини військового. Якщо військовий вбиває цивільне населення – це може бути і воєнним злочином також. Якщо ж просто не виконує вказівку керівника, дезертує, наприклад, це суто військове, а не воєнне. Повноваженнями МКС ж є тільки воєнні злочини.Статеве насильство під час збройного конфлікту – величезна проблема. Мораль падає, зґвалтування перетворюється на буденну реальність. Саме тому зараз зґвалтування – ледь не найбільш серйозний воєнний злочин. Після убивств, звичайно.

Фото: yur-gazeta.com

Фото: yur-gazeta.com

  • Якщо розглядати нашу ситуацію виключно як війну України з Росією, губиться внутрішній елемент. На мій погляд, він є. У мене теж величезна алергія, коли я чую «громадянська війна в Україні». Я поділяю точку зору, що ніколи б ця війна не була війною без зовнішнього втручання. Але оцей внутрішній елемент говорить про те, що нам слід обережно підходити і до розмов про кримінальну відповідальність.Наприклад, у 2014 році українські війська намагалися звільнити українське місто, захоплене на Донбасі бойовиками і застосували зброю. Можливо, застосування цієї зброї не відповідало всім вимогам міжнародного кримінального права. Якщо це не міжнародний конфлікт – тобто, тоді не було міжнародної сторони, то кримінальну відповідальність, як це не парадоксально, наші військові не несуть. Якщо міжнародний – то несуть. Там дуже багато нюансів.Тобто, наявність конфлікту із Російської Федерацією не скасовує того, що у нас є проблеми не міжнародного характеру. Це різні речі. Ми ставимо питання, який у нас конфлікт: міжнародний чи ні? А проблема в тому, що обидва.
Статеве насильство під час збройного конфлікту – величезна проблема. Мораль падає, зґвалтування перетворюється на буденну реальність
  • Воєнні злочини, злочини проти людяності не мають строку давності, обмежень за географією та датами. Навіть якщо вони зараз попадуть під амністію, все одно почуватимуться невпевнено.
  • Для того, щоб у МКС була порушена справа за воєнний злочин чи злочин проти людяності, потрібно, аби це був дійсно серйозний, масштабний злочин, який зачепив багато людей і було багато жертв. Інакше вони не будуть цим займатися.
  • У справі Майдану забракло елементу широкомасштабності. Міжнародний кримінальний суд це не вразило. Це нас вразило. У них була альтернатива закрити цю справу зовсім, але вони вирішили об’єднати її із тими подіями, які відбувалися далі й тривають дотепер.
  • Законодавством України у повній відповідності з міжнародним правом визначено, що поки триває контроль Росією автономної республіки Крим та міста Севастополь, має місце агресія з боку РФ, окупація цієї української території.Аксіомою міжнародного права є те, що коли є окупація однією державою частини території іншої держави, навіть, якщо немає жодного збройного спротиву, існує міжнародний збройний конфлікт між цими двома державами. Тобто поки вони не підуть з Криму, юридично у нас все одно буде стан збройного конфлікту із РФ. Навіть якщо у цей час це буде мирно, тихо, на Донбасі не будуть стріляти, а в Крим поїдуть туристи з Іжевська, і всі будуть щасливі. Це може тривати стільки, скільки триватиме окупація. Окупація Ізраїлем палестинських територій триває з 1967-го – наступного року буде 50 років.
Наявність конфлікту із Російської Федерацією не скасовує того, що у нас є проблеми не міжнародного характеру
  • Що стосується збитого Боїнга МН17. Це можна кваліфікувати як воєнний злочин – напад на цивільний об’єкт, і можна кваліфікувати як злочин проти безпеки цивільної авіації. Тоді це не міжнародний злочин, а транснаціональний, і не може дійти до Міжнародного суду. У такому випадку має розглядатися у національному суді держави, яка має на це юрисдикцію. Перше – України, бо це сталося на нашій території. Друге – також можуть мати юрисдикцію держави, громадяни яких були на борту літака.Воєнний же злочин може дійти до МКС. Але. Довести що ці хлопці з Бука цілилися у цивільний літак, бо знали, що це цивільний літак і хотіли його збити – малореально. Скоріше за все, так і не було. Принаймні, по тій версії, яка нам відома, вони думали, що це український військово-транспортний літак, а не малайзійський пасажирський. В такому разі постає питання, яка у них вина. Бо вони не хотіли знищити саме цей літак, вони переплутали. Тобто у них, наприклад, була злочинна недбалість. Питання у тому, наскільки це припустимо у кваліфікації воєнного злочину за міжнародним законодавством – неоднозначне.
  • Україна повинна розслідувати всі злочини, які відбуваються на її територіях. В тому числі, на неконтрольованих. Є військова прокуратура, слідче управління СБУ, аби зробити це власними силами. Щоправда, військова прокуратура і зайнялася зараз саме військовими злочинами: хто що вкрав, хто дезертир, а не воєнними.

Матеріали опубліковані на сайті “Новое время” 02.06.2016: http://nv.ua/ukr/publications/mi-pitajemo-jakij-u-nas-konflikt-mizhnarodnij-chi-ni-problema-v-tomu-shcho-obidva-ekspert-mizhnarodnik-pro-vijnu-na-donbasi-ta-gaagskij-tribunal-138365.html

Результаты поиска:

Чи дійсно прийняття Римського статуту відіб’ється на українських військових не кращим чином?

Липень 1, 2016

Відтермінування ратифікації Римського статуту на три роки в Адміністрації президента пояснюють тим, що визнання юрисдикції Міжнародного кримінального суду нібито буде нести певні ризики для українських військових. Чи справді це так? Хто може опинитися на лаві підсудних в Гаазі? Ситуацію коментує юрист-міжнародник Микола Гнатовский.

Лариса Денисенко: Як ви вважаєте, чому були озвучені побоювання про те, що прийняття Римського статуту – ризик для українських військових? Чого і кому слід побоюватися насправді?

Микола Гнатовский: Такі заяви дійсно були, вони залишаються офіційною позицією. Єдина перспектива прийняття норми про те, що Україна визнає юрисдикцію Міжнародного кримінального суду. Це прийняття тих поправок до Конституції, які пропонує внести президент.

Це вирішить проблему з висновком Конституційного суду України від 2001 року про блокування ратифікації Римського статуту. При цьому доведеться потерпіти 3 роки, поки норма не вступить в силу.

Я дуже багато критикував прийняття норми про три роки. На мій погляд вона пов’язана з недостатнім розумінням того, як працює Міжнародний кримінальний суд. Для зовнішнього світу це звучить дуже дивно – так, як ніби ми заздалегідь готуємося до чогось поганого.

Незважаючи на досить невдале перехідне положення, мені здається, потрібно приймати конституційну реформу. Без реформи судової системи і без включення до статті 124Констітуціі положення про можливість прийняття Римського статуту прогресу не буде.

Ірина Славінська: Ще Турчинов почав говорити про те, що Римський статут може бути використаний проти українських військових.

Микола Гнатовский: Коли ми говоримо про те, що якісь ворожі сили можуть використовувати міжнародне кримінальне правосуддя проти українських військових, ми займаємо свідомо помилкову позицію.

Міжнародний кримінальний суд існує не для того, щоб зводити рахунки з ворогами. Він існує, щоб відреагувати на найтяжчі порушення норм міжнародного права. Це не просто міжнародне право заради міжнародного права, за цим стоять зруйновані долі і загиблі люди.

Лариса Денисенко: Мені здається, що такі заяви ґрунтуються на помилковому концепті жертовності країни. Як працює Міжнародний кримінальний суд? Хто насправді може виявитися на лаві підсудних?

Микола Гнатовский: Міжнародний кримінальний суд судить не держава, а індивідів. Мова йде про індивідуальну кримінальну відповідальність. Міжнародний кримінальний суд – вершина піраміди кримінальної відповідальності за найтяжчі порушення міжнародного права.

Первинна відповідальність за переслідування винних лежить на самих державах.

Ніхто не знімав з України зобов’язання здійснювати кримінальне переслідування винних у військових злочинах на її території.

Довгостроковий мир в українському суспільстві можливий тільки тоді, коли відбудеться ретельний «розбір польотів».

Держава зобов’язана проводити ретельне розслідування на підставі будь-якої інформації, яка свідчить про порушення законів і звичаїв війни під час збройного конфлікту або систематичні напади на цивільне населення.

Поки держава справляється з цими зобов’язаннями, Міжнародний кримінальний суд не вступає в гру. Міжнародний кримінальний суд втручається тільки тоді, коли держава не бажає притягати винних до відповідальності.

Ірина Славінська: Це якась пропаганда, яка підтверджує, що в нашому дискурсі є герої і їхні вороги. Наскільки такі меседжі для внутрішнього пропагандистського споживання зчитуються за кордоном?

Микола Гнатовский: В кращому випадку поблажливо, а взагалі – дуже критично. Ніякої альтернативи у європейської держави, якою є Україна, немає. Потрібно відмовитися від патріотичного дискурсу і зайнятися забезпеченням прав індивідуальних жертв і покаранням всіх винних.

Інтрига навколо відкладання ратифікації не має ніякої практичної цінності, оскільки Україна вже повністю визнала юрисдикцію Міжнародного кримінального суду. Ми зробили це чудово – без крайньої дати. Тобто будь-які події у війні на сході потрапляють під юрисдикцію Міжнародного кримінального суду.

Ірина Славінська: Розмови про ратифікацію впливають на щось чи ні?

Микола Гнатовский: Вони впливають на другорядні питання. Спочатку заяву було прийнято Верховною Радою. Потім її текст був виправлений професійними юристами Міністерства закордонних справ і, не без участі президента, заява про визнання юрисдикції була направлена до Міжнародного кримінального суду.

Ратифікація впливає тільки на те, які можливості у України будуть по відношенню до Міжнародного кримінального суду. До ратифікації ми не можемо скористатися механізмом початку розслідування і ініціювати передачу ситуації суду. Це позбавляє Україну права голосу в Асамблеї держав-учасників Римського статуту. Це позбавляє українських юристів можливості працювати в канцелярії прокурора Міжнародного кримінального суду. Рішення відкласти ратифікацію нікого не рятує, тому я дуже спокійно ставлюся до цих трьох років. Це просто нісенітниця.

Лариса Денисенко: Яким буде алгоритм дій, якщо Міжнародний кримінальний суд вирішить, що Україна недостатньо сумлінно виконує свої зобов’язання?

Микола Гнатовский: У цьому випадку прокурор суду прийме рішення про те, чи є підстави для пред’явлення звинувачень конкретним індивідам. Якщо знадобиться втручання суду, а це станеться тільки через кілька років, прокурори будуть пред’являти претензії до конкретних персоналій.

Міжнародний кримінальний суд безпосередньо залежить від держав і їх співпраці. Практика суду по ряду справ, наприклад, по Кенії, показує, що без співпраці держави суд просто припиняє справи. Перебільшувати можливості Міжнародного кримінального суду не варто і розглядати сам суд як небезпеку – теж неправильно.

Матеріал знаходиться за посиланням http://hromadskeradio.org/ru/programs/kyiv-donbas/mezhdunarodnyy-ugolovnyy-sud-sozdan-ne-dlya-svedeniya-schetov-yurist

Чи судитимуть Росію за злочини в Донбасі, розповідає юрист з міжнародного права

Червень 6, 2016
Доки Росія не піде з Криму, юридично Україна знаходитиметься в стані збройного конфлікту з нею, навіть якщо на Донбасі припинять стріляти, а в Крим поїдуть туристи з Іжевська – переконаний юрист Микола Гнатовський

Сьогодні Верховна Рада дала старт судовій реформі, яку запропонував президент України. Текст змін до Конституції, зокрема, до ст. 124, передбачає можливість ратифікації Римського статуту Міжнародного кримінального суду (МКС). Професор міжнародного права Микола Гнатовський пояснює, чи можливо довести, що МН17 збила Росія, і навіщо Україні ратифікувати Римський статут. НВ обрало найцікавіші тези з його лекції.

  • Практична потреба додати відповідну статтю про можливість ратифікації Римського статуту виникла ще 15 років тому, в 2001-му, коли Конституційний суд України надав висновок за поданням тодішнього президента України Леоніда Кучми про те, що Римський статут, який був підписаний від нашої країни у 2000-му, не може бути впроваджений, допоки не внесуть необхідні зміни в Конституції. Тоді, на думку Конституційного суду, Римський статут не був сумісний з Конституцією, оскільки МКС, як написано в статуті, доповнює національні органи кримінального правосуддя. З точки зору ж тодішнього Кримінального суду, у нас в Конституції можливості такого доповнення не було передбачено.І от, лише зараз з’явився конституційний проект, який передбачає такі дії. Йдеться не про те, що Україна ратифікує Римський статут, а що у неї з’явиться можливість зробити це через три роки. Натомість, зобов’язань ніяких немає.
«Гаазький трибунал» – це термін, який нічого не означає. Він малокоректний, але чомусь утвердився у нас у практиці
  • Причини для ратифікації Римського статуту називаються різні. Але основна помилка українських політиків, як на мене, в тому, що вони абсолютно не усвідомлюють, для чого це потрібно. Ті причини, які є найбільш популярними у політичному дискурсі, не мають майже нічого спільного з тим, чим насправді є МКС і навіщо його створювали.У нас політики зі сцени Майдану закликали ратифікувати Римський статут і робили публічні заяви – ті самі політики, які зараз виступають проти. Вони тоді називали МКС Гаазьким трибуналом. У Гаазі багато судів і трибуналів, і якщо ми говоримо про Міжнародний кримінальний суд, це завжди Міжнародний кримінальний суд, а не Гаазький трибунал.«Гаазький трибунал» – це термін, який нічого не означає. Він малокоректний, але чомусь утвердився у нас у практиці, й серед журналістів теж. Так от, вони казали, що буде Гаазький трибунал, вищий суд, який покарає, припустимо, Януковича. Це все – абсолютна нісенітниця і не має нічого спільного з тим, чим є МКС.
 Довести, що ці хлопці з Бука цілилися у цивільний літак, бо знали, що це цивільний літак і хотіли його збити – малореально
  • Насправді ж, завдання МКС і тих держав, які беруть участь у цій справі – у створенні міжнародного кримінального правосуддя – не допустити безкарності за найтяжчі кримінальні злочини проти міжнародного права. А це воєнні злочини, злочини проти людяності, злочини геноциду. Можливо ще злочин агресії.
  • Прокурор МКС може за власною ініціативою притягати до відповідальності будь-яких осіб, які вчинили злочини на території України незалежно від їхнього громадянства і від подальшої позиції України чи будь-якої іншої держави. Це абсолютно в руках прокурора.Це почало працювати. Прокурор проголошує про початок попереднього розслідування, і Україна входить до числа тих шести держав, щодо яких здійснюється попереднє розслідування.Якщо брати досвід Грузії, основне розчарування, яке може бути у цієї країни від МКС, це те, що він ворушився надзвичайно довго. Війна в цій країні була в 2008 році, прокурор передала документи до палати попереднього провадження задля затвердження цього розслідування, як справи, яку веде суд, лише наприкінці 2015-го. Сім років вони чекали.

Треба розуміти різницю між військовими злочинами і воєнними злочинами

  • Тривалість подібних міжнародних процесів не відбувається «на завтра», не буває за місяць. Це дуже довго. Чому? Бо МКС треба пересвідчитися, що на рівні держави нема достатньої роботи по цьому напрямку.
  • Росія не є учасником Римського статуту. Але якщо ти ведеш війну на території іншої держави, від цього неучастю в статуті тут не сховаєшся. Значення має те, чи є держава, на території якої ведеться ця війна, учасницею Римського статуту. Якщо говорити, наприклад, про Грузію – вона є учасницею. Росія туди влізла. Все.
  • Треба розуміти різницю між військовими злочинами і воєнними злочинами.
    Воєнні злочини – це такі, що порушують закони і звичаї війни: злочини, які вчиняються під час воєнного конфлікту, які порушують норми міжнародного гуманітарного права.Військові злочини – такі, що порушують закони і звичаї війська. Наприклад, посадові злочини військового. Якщо військовий вбиває цивільне населення – це може бути і воєнним злочином також. Якщо ж просто не виконує вказівку керівника, дезертує, наприклад, це суто військове, а не воєнне. Повноваженнями МКС ж є тільки воєнні злочини.Статеве насильство під час збройного конфлікту – величезна проблема. Мораль падає, зґвалтування перетворюється на буденну реальність. Саме тому зараз зґвалтування – ледь не найбільш серйозний воєнний злочин. Після убивств, звичайно.

Фото: yur-gazeta.com

Фото: yur-gazeta.com

  • Якщо розглядати нашу ситуацію виключно як війну України з Росією, губиться внутрішній елемент. На мій погляд, він є. У мене теж величезна алергія, коли я чую «громадянська війна в Україні». Я поділяю точку зору, що ніколи б ця війна не була війною без зовнішнього втручання. Але оцей внутрішній елемент говорить про те, що нам слід обережно підходити і до розмов про кримінальну відповідальність.Наприклад, у 2014 році українські війська намагалися звільнити українське місто, захоплене на Донбасі бойовиками і застосували зброю. Можливо, застосування цієї зброї не відповідало всім вимогам міжнародного кримінального права. Якщо це не міжнародний конфлікт – тобто, тоді не було міжнародної сторони, то кримінальну відповідальність, як це не парадоксально, наші військові не несуть. Якщо міжнародний – то несуть. Там дуже багато нюансів.Тобто, наявність конфлікту із Російської Федерацією не скасовує того, що у нас є проблеми не міжнародного характеру. Це різні речі. Ми ставимо питання, який у нас конфлікт: міжнародний чи ні? А проблема в тому, що обидва.
Статеве насильство під час збройного конфлікту – величезна проблема. Мораль падає, зґвалтування перетворюється на буденну реальність
  • Воєнні злочини, злочини проти людяності не мають строку давності, обмежень за географією та датами. Навіть якщо вони зараз попадуть під амністію, все одно почуватимуться невпевнено.
  • Для того, щоб у МКС була порушена справа за воєнний злочин чи злочин проти людяності, потрібно, аби це був дійсно серйозний, масштабний злочин, який зачепив багато людей і було багато жертв. Інакше вони не будуть цим займатися.
  • У справі Майдану забракло елементу широкомасштабності. Міжнародний кримінальний суд це не вразило. Це нас вразило. У них була альтернатива закрити цю справу зовсім, але вони вирішили об’єднати її із тими подіями, які відбувалися далі й тривають дотепер.
  • Законодавством України у повній відповідності з міжнародним правом визначено, що поки триває контроль Росією автономної республіки Крим та міста Севастополь, має місце агресія з боку РФ, окупація цієї української території.Аксіомою міжнародного права є те, що коли є окупація однією державою частини території іншої держави, навіть, якщо немає жодного збройного спротиву, існує міжнародний збройний конфлікт між цими двома державами. Тобто поки вони не підуть з Криму, юридично у нас все одно буде стан збройного конфлікту із РФ. Навіть якщо у цей час це буде мирно, тихо, на Донбасі не будуть стріляти, а в Крим поїдуть туристи з Іжевська, і всі будуть щасливі. Це може тривати стільки, скільки триватиме окупація. Окупація Ізраїлем палестинських територій триває з 1967-го – наступного року буде 50 років.
Наявність конфлікту із Російської Федерацією не скасовує того, що у нас є проблеми не міжнародного характеру
  • Що стосується збитого Боїнга МН17. Це можна кваліфікувати як воєнний злочин – напад на цивільний об’єкт, і можна кваліфікувати як злочин проти безпеки цивільної авіації. Тоді це не міжнародний злочин, а транснаціональний, і не може дійти до Міжнародного суду. У такому випадку має розглядатися у національному суді держави, яка має на це юрисдикцію. Перше – України, бо це сталося на нашій території. Друге – також можуть мати юрисдикцію держави, громадяни яких були на борту літака.Воєнний же злочин може дійти до МКС. Але. Довести що ці хлопці з Бука цілилися у цивільний літак, бо знали, що це цивільний літак і хотіли його збити – малореально. Скоріше за все, так і не було. Принаймні, по тій версії, яка нам відома, вони думали, що це український військово-транспортний літак, а не малайзійський пасажирський. В такому разі постає питання, яка у них вина. Бо вони не хотіли знищити саме цей літак, вони переплутали. Тобто у них, наприклад, була злочинна недбалість. Питання у тому, наскільки це припустимо у кваліфікації воєнного злочину за міжнародним законодавством – неоднозначне.
  • Україна повинна розслідувати всі злочини, які відбуваються на її територіях. В тому числі, на неконтрольованих. Є військова прокуратура, слідче управління СБУ, аби зробити це власними силами. Щоправда, військова прокуратура і зайнялася зараз саме військовими злочинами: хто що вкрав, хто дезертир, а не воєнними.

Матеріали опубліковані на сайті “Новое время” 02.06.2016: http://nv.ua/ukr/publications/mi-pitajemo-jakij-u-nas-konflikt-mizhnarodnij-chi-ni-problema-v-tomu-shcho-obidva-ekspert-mizhnarodnik-pro-vijnu-na-donbasi-ta-gaagskij-tribunal-138365.html

Результаты поиска:

Чи дійсно прийняття Римського статуту відіб’ється на українських військових не кращим чином?

Липень 1, 2016

Відтермінування ратифікації Римського статуту на три роки в Адміністрації президента пояснюють тим, що визнання юрисдикції Міжнародного кримінального суду нібито буде нести певні ризики для українських військових. Чи справді це так? Хто може опинитися на лаві підсудних в Гаазі? Ситуацію коментує юрист-міжнародник Микола Гнатовский.

Лариса Денисенко: Як ви вважаєте, чому були озвучені побоювання про те, що прийняття Римського статуту – ризик для українських військових? Чого і кому слід побоюватися насправді?

Микола Гнатовский: Такі заяви дійсно були, вони залишаються офіційною позицією. Єдина перспектива прийняття норми про те, що Україна визнає юрисдикцію Міжнародного кримінального суду. Це прийняття тих поправок до Конституції, які пропонує внести президент.

Це вирішить проблему з висновком Конституційного суду України від 2001 року про блокування ратифікації Римського статуту. При цьому доведеться потерпіти 3 роки, поки норма не вступить в силу.

Я дуже багато критикував прийняття норми про три роки. На мій погляд вона пов’язана з недостатнім розумінням того, як працює Міжнародний кримінальний суд. Для зовнішнього світу це звучить дуже дивно – так, як ніби ми заздалегідь готуємося до чогось поганого.

Незважаючи на досить невдале перехідне положення, мені здається, потрібно приймати конституційну реформу. Без реформи судової системи і без включення до статті 124Констітуціі положення про можливість прийняття Римського статуту прогресу не буде.

Ірина Славінська: Ще Турчинов почав говорити про те, що Римський статут може бути використаний проти українських військових.

Микола Гнатовский: Коли ми говоримо про те, що якісь ворожі сили можуть використовувати міжнародне кримінальне правосуддя проти українських військових, ми займаємо свідомо помилкову позицію.

Міжнародний кримінальний суд існує не для того, щоб зводити рахунки з ворогами. Він існує, щоб відреагувати на найтяжчі порушення норм міжнародного права. Це не просто міжнародне право заради міжнародного права, за цим стоять зруйновані долі і загиблі люди.

Лариса Денисенко: Мені здається, що такі заяви ґрунтуються на помилковому концепті жертовності країни. Як працює Міжнародний кримінальний суд? Хто насправді може виявитися на лаві підсудних?

Микола Гнатовский: Міжнародний кримінальний суд судить не держава, а індивідів. Мова йде про індивідуальну кримінальну відповідальність. Міжнародний кримінальний суд – вершина піраміди кримінальної відповідальності за найтяжчі порушення міжнародного права.

Первинна відповідальність за переслідування винних лежить на самих державах.

Ніхто не знімав з України зобов’язання здійснювати кримінальне переслідування винних у військових злочинах на її території.

Довгостроковий мир в українському суспільстві можливий тільки тоді, коли відбудеться ретельний «розбір польотів».

Держава зобов’язана проводити ретельне розслідування на підставі будь-якої інформації, яка свідчить про порушення законів і звичаїв війни під час збройного конфлікту або систематичні напади на цивільне населення.

Поки держава справляється з цими зобов’язаннями, Міжнародний кримінальний суд не вступає в гру. Міжнародний кримінальний суд втручається тільки тоді, коли держава не бажає притягати винних до відповідальності.

Ірина Славінська: Це якась пропаганда, яка підтверджує, що в нашому дискурсі є герої і їхні вороги. Наскільки такі меседжі для внутрішнього пропагандистського споживання зчитуються за кордоном?

Микола Гнатовский: В кращому випадку поблажливо, а взагалі – дуже критично. Ніякої альтернативи у європейської держави, якою є Україна, немає. Потрібно відмовитися від патріотичного дискурсу і зайнятися забезпеченням прав індивідуальних жертв і покаранням всіх винних.

Інтрига навколо відкладання ратифікації не має ніякої практичної цінності, оскільки Україна вже повністю визнала юрисдикцію Міжнародного кримінального суду. Ми зробили це чудово – без крайньої дати. Тобто будь-які події у війні на сході потрапляють під юрисдикцію Міжнародного кримінального суду.

Ірина Славінська: Розмови про ратифікацію впливають на щось чи ні?

Микола Гнатовский: Вони впливають на другорядні питання. Спочатку заяву було прийнято Верховною Радою. Потім її текст був виправлений професійними юристами Міністерства закордонних справ і, не без участі президента, заява про визнання юрисдикції була направлена до Міжнародного кримінального суду.

Ратифікація впливає тільки на те, які можливості у України будуть по відношенню до Міжнародного кримінального суду. До ратифікації ми не можемо скористатися механізмом початку розслідування і ініціювати передачу ситуації суду. Це позбавляє Україну права голосу в Асамблеї держав-учасників Римського статуту. Це позбавляє українських юристів можливості працювати в канцелярії прокурора Міжнародного кримінального суду. Рішення відкласти ратифікацію нікого не рятує, тому я дуже спокійно ставлюся до цих трьох років. Це просто нісенітниця.

Лариса Денисенко: Яким буде алгоритм дій, якщо Міжнародний кримінальний суд вирішить, що Україна недостатньо сумлінно виконує свої зобов’язання?

Микола Гнатовский: У цьому випадку прокурор суду прийме рішення про те, чи є підстави для пред’явлення звинувачень конкретним індивідам. Якщо знадобиться втручання суду, а це станеться тільки через кілька років, прокурори будуть пред’являти претензії до конкретних персоналій.

Міжнародний кримінальний суд безпосередньо залежить від держав і їх співпраці. Практика суду по ряду справ, наприклад, по Кенії, показує, що без співпраці держави суд просто припиняє справи. Перебільшувати можливості Міжнародного кримінального суду не варто і розглядати сам суд як небезпеку – теж неправильно.

Матеріал знаходиться за посиланням http://hromadskeradio.org/ru/programs/kyiv-donbas/mezhdunarodnyy-ugolovnyy-sud-sozdan-ne-dlya-svedeniya-schetov-yurist

Чи судитимуть Росію за злочини в Донбасі, розповідає юрист з міжнародного права

Червень 6, 2016
Доки Росія не піде з Криму, юридично Україна знаходитиметься в стані збройного конфлікту з нею, навіть якщо на Донбасі припинять стріляти, а в Крим поїдуть туристи з Іжевська – переконаний юрист Микола Гнатовський

Сьогодні Верховна Рада дала старт судовій реформі, яку запропонував президент України. Текст змін до Конституції, зокрема, до ст. 124, передбачає можливість ратифікації Римського статуту Міжнародного кримінального суду (МКС). Професор міжнародного права Микола Гнатовський пояснює, чи можливо довести, що МН17 збила Росія, і навіщо Україні ратифікувати Римський статут. НВ обрало найцікавіші тези з його лекції.

  • Практична потреба додати відповідну статтю про можливість ратифікації Римського статуту виникла ще 15 років тому, в 2001-му, коли Конституційний суд України надав висновок за поданням тодішнього президента України Леоніда Кучми про те, що Римський статут, який був підписаний від нашої країни у 2000-му, не може бути впроваджений, допоки не внесуть необхідні зміни в Конституції. Тоді, на думку Конституційного суду, Римський статут не був сумісний з Конституцією, оскільки МКС, як написано в статуті, доповнює національні органи кримінального правосуддя. З точки зору ж тодішнього Кримінального суду, у нас в Конституції можливості такого доповнення не було передбачено.І от, лише зараз з’явився конституційний проект, який передбачає такі дії. Йдеться не про те, що Україна ратифікує Римський статут, а що у неї з’явиться можливість зробити це через три роки. Натомість, зобов’язань ніяких немає.
«Гаазький трибунал» – це термін, який нічого не означає. Він малокоректний, але чомусь утвердився у нас у практиці
  • Причини для ратифікації Римського статуту називаються різні. Але основна помилка українських політиків, як на мене, в тому, що вони абсолютно не усвідомлюють, для чого це потрібно. Ті причини, які є найбільш популярними у політичному дискурсі, не мають майже нічого спільного з тим, чим насправді є МКС і навіщо його створювали.У нас політики зі сцени Майдану закликали ратифікувати Римський статут і робили публічні заяви – ті самі політики, які зараз виступають проти. Вони тоді називали МКС Гаазьким трибуналом. У Гаазі багато судів і трибуналів, і якщо ми говоримо про Міжнародний кримінальний суд, це завжди Міжнародний кримінальний суд, а не Гаазький трибунал.«Гаазький трибунал» – це термін, який нічого не означає. Він малокоректний, але чомусь утвердився у нас у практиці, й серед журналістів теж. Так от, вони казали, що буде Гаазький трибунал, вищий суд, який покарає, припустимо, Януковича. Це все – абсолютна нісенітниця і не має нічого спільного з тим, чим є МКС.
 Довести, що ці хлопці з Бука цілилися у цивільний літак, бо знали, що це цивільний літак і хотіли його збити – малореально
  • Насправді ж, завдання МКС і тих держав, які беруть участь у цій справі – у створенні міжнародного кримінального правосуддя – не допустити безкарності за найтяжчі кримінальні злочини проти міжнародного права. А це воєнні злочини, злочини проти людяності, злочини геноциду. Можливо ще злочин агресії.
  • Прокурор МКС може за власною ініціативою притягати до відповідальності будь-яких осіб, які вчинили злочини на території України незалежно від їхнього громадянства і від подальшої позиції України чи будь-якої іншої держави. Це абсолютно в руках прокурора.Це почало працювати. Прокурор проголошує про початок попереднього розслідування, і Україна входить до числа тих шести держав, щодо яких здійснюється попереднє розслідування.Якщо брати досвід Грузії, основне розчарування, яке може бути у цієї країни від МКС, це те, що він ворушився надзвичайно довго. Війна в цій країні була в 2008 році, прокурор передала документи до палати попереднього провадження задля затвердження цього розслідування, як справи, яку веде суд, лише наприкінці 2015-го. Сім років вони чекали.

Треба розуміти різницю між військовими злочинами і воєнними злочинами

  • Тривалість подібних міжнародних процесів не відбувається «на завтра», не буває за місяць. Це дуже довго. Чому? Бо МКС треба пересвідчитися, що на рівні держави нема достатньої роботи по цьому напрямку.
  • Росія не є учасником Римського статуту. Але якщо ти ведеш війну на території іншої держави, від цього неучастю в статуті тут не сховаєшся. Значення має те, чи є держава, на території якої ведеться ця війна, учасницею Римського статуту. Якщо говорити, наприклад, про Грузію – вона є учасницею. Росія туди влізла. Все.
  • Треба розуміти різницю між військовими злочинами і воєнними злочинами.
    Воєнні злочини – це такі, що порушують закони і звичаї війни: злочини, які вчиняються під час воєнного конфлікту, які порушують норми міжнародного гуманітарного права.Військові злочини – такі, що порушують закони і звичаї війська. Наприклад, посадові злочини військового. Якщо військовий вбиває цивільне населення – це може бути і воєнним злочином також. Якщо ж просто не виконує вказівку керівника, дезертує, наприклад, це суто військове, а не воєнне. Повноваженнями МКС ж є тільки воєнні злочини.Статеве насильство під час збройного конфлікту – величезна проблема. Мораль падає, зґвалтування перетворюється на буденну реальність. Саме тому зараз зґвалтування – ледь не найбільш серйозний воєнний злочин. Після убивств, звичайно.

Фото: yur-gazeta.com

Фото: yur-gazeta.com

  • Якщо розглядати нашу ситуацію виключно як війну України з Росією, губиться внутрішній елемент. На мій погляд, він є. У мене теж величезна алергія, коли я чую «громадянська війна в Україні». Я поділяю точку зору, що ніколи б ця війна не була війною без зовнішнього втручання. Але оцей внутрішній елемент говорить про те, що нам слід обережно підходити і до розмов про кримінальну відповідальність.Наприклад, у 2014 році українські війська намагалися звільнити українське місто, захоплене на Донбасі бойовиками і застосували зброю. Можливо, застосування цієї зброї не відповідало всім вимогам міжнародного кримінального права. Якщо це не міжнародний конфлікт – тобто, тоді не було міжнародної сторони, то кримінальну відповідальність, як це не парадоксально, наші військові не несуть. Якщо міжнародний – то несуть. Там дуже багато нюансів.Тобто, наявність конфлікту із Російської Федерацією не скасовує того, що у нас є проблеми не міжнародного характеру. Це різні речі. Ми ставимо питання, який у нас конфлікт: міжнародний чи ні? А проблема в тому, що обидва.
Статеве насильство під час збройного конфлікту – величезна проблема. Мораль падає, зґвалтування перетворюється на буденну реальність
  • Воєнні злочини, злочини проти людяності не мають строку давності, обмежень за географією та датами. Навіть якщо вони зараз попадуть під амністію, все одно почуватимуться невпевнено.
  • Для того, щоб у МКС була порушена справа за воєнний злочин чи злочин проти людяності, потрібно, аби це був дійсно серйозний, масштабний злочин, який зачепив багато людей і було багато жертв. Інакше вони не будуть цим займатися.
  • У справі Майдану забракло елементу широкомасштабності. Міжнародний кримінальний суд це не вразило. Це нас вразило. У них була альтернатива закрити цю справу зовсім, але вони вирішили об’єднати її із тими подіями, які відбувалися далі й тривають дотепер.
  • Законодавством України у повній відповідності з міжнародним правом визначено, що поки триває контроль Росією автономної республіки Крим та міста Севастополь, має місце агресія з боку РФ, окупація цієї української території.Аксіомою міжнародного права є те, що коли є окупація однією державою частини території іншої держави, навіть, якщо немає жодного збройного спротиву, існує міжнародний збройний конфлікт між цими двома державами. Тобто поки вони не підуть з Криму, юридично у нас все одно буде стан збройного конфлікту із РФ. Навіть якщо у цей час це буде мирно, тихо, на Донбасі не будуть стріляти, а в Крим поїдуть туристи з Іжевська, і всі будуть щасливі. Це може тривати стільки, скільки триватиме окупація. Окупація Ізраїлем палестинських територій триває з 1967-го – наступного року буде 50 років.
Наявність конфлікту із Російської Федерацією не скасовує того, що у нас є проблеми не міжнародного характеру
  • Що стосується збитого Боїнга МН17. Це можна кваліфікувати як воєнний злочин – напад на цивільний об’єкт, і можна кваліфікувати як злочин проти безпеки цивільної авіації. Тоді це не міжнародний злочин, а транснаціональний, і не може дійти до Міжнародного суду. У такому випадку має розглядатися у національному суді держави, яка має на це юрисдикцію. Перше – України, бо це сталося на нашій території. Друге – також можуть мати юрисдикцію держави, громадяни яких були на борту літака.Воєнний же злочин може дійти до МКС. Але. Довести що ці хлопці з Бука цілилися у цивільний літак, бо знали, що це цивільний літак і хотіли його збити – малореально. Скоріше за все, так і не було. Принаймні, по тій версії, яка нам відома, вони думали, що це український військово-транспортний літак, а не малайзійський пасажирський. В такому разі постає питання, яка у них вина. Бо вони не хотіли знищити саме цей літак, вони переплутали. Тобто у них, наприклад, була злочинна недбалість. Питання у тому, наскільки це припустимо у кваліфікації воєнного злочину за міжнародним законодавством – неоднозначне.
  • Україна повинна розслідувати всі злочини, які відбуваються на її територіях. В тому числі, на неконтрольованих. Є військова прокуратура, слідче управління СБУ, аби зробити це власними силами. Щоправда, військова прокуратура і зайнялася зараз саме військовими злочинами: хто що вкрав, хто дезертир, а не воєнними.

Матеріали опубліковані на сайті “Новое время” 02.06.2016: http://nv.ua/ukr/publications/mi-pitajemo-jakij-u-nas-konflikt-mizhnarodnij-chi-ni-problema-v-tomu-shcho-obidva-ekspert-mizhnarodnik-pro-vijnu-na-donbasi-ta-gaagskij-tribunal-138365.html

Результаты поиска:

Чи дійсно прийняття Римського статуту відіб’ється на українських військових не кращим чином?

Липень 1, 2016

Відтермінування ратифікації Римського статуту на три роки в Адміністрації президента пояснюють тим, що визнання юрисдикції Міжнародного кримінального суду нібито буде нести певні ризики для українських військових. Чи справді це так? Хто може опинитися на лаві підсудних в Гаазі? Ситуацію коментує юрист-міжнародник Микола Гнатовский.

Лариса Денисенко: Як ви вважаєте, чому були озвучені побоювання про те, що прийняття Римського статуту – ризик для українських військових? Чого і кому слід побоюватися насправді?

Микола Гнатовский: Такі заяви дійсно були, вони залишаються офіційною позицією. Єдина перспектива прийняття норми про те, що Україна визнає юрисдикцію Міжнародного кримінального суду. Це прийняття тих поправок до Конституції, які пропонує внести президент.

Це вирішить проблему з висновком Конституційного суду України від 2001 року про блокування ратифікації Римського статуту. При цьому доведеться потерпіти 3 роки, поки норма не вступить в силу.

Я дуже багато критикував прийняття норми про три роки. На мій погляд вона пов’язана з недостатнім розумінням того, як працює Міжнародний кримінальний суд. Для зовнішнього світу це звучить дуже дивно – так, як ніби ми заздалегідь готуємося до чогось поганого.

Незважаючи на досить невдале перехідне положення, мені здається, потрібно приймати конституційну реформу. Без реформи судової системи і без включення до статті 124Констітуціі положення про можливість прийняття Римського статуту прогресу не буде.

Ірина Славінська: Ще Турчинов почав говорити про те, що Римський статут може бути використаний проти українських військових.

Микола Гнатовский: Коли ми говоримо про те, що якісь ворожі сили можуть використовувати міжнародне кримінальне правосуддя проти українських військових, ми займаємо свідомо помилкову позицію.

Міжнародний кримінальний суд існує не для того, щоб зводити рахунки з ворогами. Він існує, щоб відреагувати на найтяжчі порушення норм міжнародного права. Це не просто міжнародне право заради міжнародного права, за цим стоять зруйновані долі і загиблі люди.

Лариса Денисенко: Мені здається, що такі заяви ґрунтуються на помилковому концепті жертовності країни. Як працює Міжнародний кримінальний суд? Хто насправді може виявитися на лаві підсудних?

Микола Гнатовский: Міжнародний кримінальний суд судить не держава, а індивідів. Мова йде про індивідуальну кримінальну відповідальність. Міжнародний кримінальний суд – вершина піраміди кримінальної відповідальності за найтяжчі порушення міжнародного права.

Первинна відповідальність за переслідування винних лежить на самих державах.

Ніхто не знімав з України зобов’язання здійснювати кримінальне переслідування винних у військових злочинах на її території.

Довгостроковий мир в українському суспільстві можливий тільки тоді, коли відбудеться ретельний «розбір польотів».

Держава зобов’язана проводити ретельне розслідування на підставі будь-якої інформації, яка свідчить про порушення законів і звичаїв війни під час збройного конфлікту або систематичні напади на цивільне населення.

Поки держава справляється з цими зобов’язаннями, Міжнародний кримінальний суд не вступає в гру. Міжнародний кримінальний суд втручається тільки тоді, коли держава не бажає притягати винних до відповідальності.

Ірина Славінська: Це якась пропаганда, яка підтверджує, що в нашому дискурсі є герої і їхні вороги. Наскільки такі меседжі для внутрішнього пропагандистського споживання зчитуються за кордоном?

Микола Гнатовский: В кращому випадку поблажливо, а взагалі – дуже критично. Ніякої альтернативи у європейської держави, якою є Україна, немає. Потрібно відмовитися від патріотичного дискурсу і зайнятися забезпеченням прав індивідуальних жертв і покаранням всіх винних.

Інтрига навколо відкладання ратифікації не має ніякої практичної цінності, оскільки Україна вже повністю визнала юрисдикцію Міжнародного кримінального суду. Ми зробили це чудово – без крайньої дати. Тобто будь-які події у війні на сході потрапляють під юрисдикцію Міжнародного кримінального суду.

Ірина Славінська: Розмови про ратифікацію впливають на щось чи ні?

Микола Гнатовский: Вони впливають на другорядні питання. Спочатку заяву було прийнято Верховною Радою. Потім її текст був виправлений професійними юристами Міністерства закордонних справ і, не без участі президента, заява про визнання юрисдикції була направлена до Міжнародного кримінального суду.

Ратифікація впливає тільки на те, які можливості у України будуть по відношенню до Міжнародного кримінального суду. До ратифікації ми не можемо скористатися механізмом початку розслідування і ініціювати передачу ситуації суду. Це позбавляє Україну права голосу в Асамблеї держав-учасників Римського статуту. Це позбавляє українських юристів можливості працювати в канцелярії прокурора Міжнародного кримінального суду. Рішення відкласти ратифікацію нікого не рятує, тому я дуже спокійно ставлюся до цих трьох років. Це просто нісенітниця.

Лариса Денисенко: Яким буде алгоритм дій, якщо Міжнародний кримінальний суд вирішить, що Україна недостатньо сумлінно виконує свої зобов’язання?

Микола Гнатовский: У цьому випадку прокурор суду прийме рішення про те, чи є підстави для пред’явлення звинувачень конкретним індивідам. Якщо знадобиться втручання суду, а це станеться тільки через кілька років, прокурори будуть пред’являти претензії до конкретних персоналій.

Міжнародний кримінальний суд безпосередньо залежить від держав і їх співпраці. Практика суду по ряду справ, наприклад, по Кенії, показує, що без співпраці держави суд просто припиняє справи. Перебільшувати можливості Міжнародного кримінального суду не варто і розглядати сам суд як небезпеку – теж неправильно.

Матеріал знаходиться за посиланням http://hromadskeradio.org/ru/programs/kyiv-donbas/mezhdunarodnyy-ugolovnyy-sud-sozdan-ne-dlya-svedeniya-schetov-yurist

Чи судитимуть Росію за злочини в Донбасі, розповідає юрист з міжнародного права

Червень 6, 2016
Доки Росія не піде з Криму, юридично Україна знаходитиметься в стані збройного конфлікту з нею, навіть якщо на Донбасі припинять стріляти, а в Крим поїдуть туристи з Іжевська – переконаний юрист Микола Гнатовський

Сьогодні Верховна Рада дала старт судовій реформі, яку запропонував президент України. Текст змін до Конституції, зокрема, до ст. 124, передбачає можливість ратифікації Римського статуту Міжнародного кримінального суду (МКС). Професор міжнародного права Микола Гнатовський пояснює, чи можливо довести, що МН17 збила Росія, і навіщо Україні ратифікувати Римський статут. НВ обрало найцікавіші тези з його лекції.

  • Практична потреба додати відповідну статтю про можливість ратифікації Римського статуту виникла ще 15 років тому, в 2001-му, коли Конституційний суд України надав висновок за поданням тодішнього президента України Леоніда Кучми про те, що Римський статут, який був підписаний від нашої країни у 2000-му, не може бути впроваджений, допоки не внесуть необхідні зміни в Конституції. Тоді, на думку Конституційного суду, Римський статут не був сумісний з Конституцією, оскільки МКС, як написано в статуті, доповнює національні органи кримінального правосуддя. З точки зору ж тодішнього Кримінального суду, у нас в Конституції можливості такого доповнення не було передбачено.І от, лише зараз з’явився конституційний проект, який передбачає такі дії. Йдеться не про те, що Україна ратифікує Римський статут, а що у неї з’явиться можливість зробити це через три роки. Натомість, зобов’язань ніяких немає.
«Гаазький трибунал» – це термін, який нічого не означає. Він малокоректний, але чомусь утвердився у нас у практиці
  • Причини для ратифікації Римського статуту називаються різні. Але основна помилка українських політиків, як на мене, в тому, що вони абсолютно не усвідомлюють, для чого це потрібно. Ті причини, які є найбільш популярними у політичному дискурсі, не мають майже нічого спільного з тим, чим насправді є МКС і навіщо його створювали.У нас політики зі сцени Майдану закликали ратифікувати Римський статут і робили публічні заяви – ті самі політики, які зараз виступають проти. Вони тоді називали МКС Гаазьким трибуналом. У Гаазі багато судів і трибуналів, і якщо ми говоримо про Міжнародний кримінальний суд, це завжди Міжнародний кримінальний суд, а не Гаазький трибунал.«Гаазький трибунал» – це термін, який нічого не означає. Він малокоректний, але чомусь утвердився у нас у практиці, й серед журналістів теж. Так от, вони казали, що буде Гаазький трибунал, вищий суд, який покарає, припустимо, Януковича. Це все – абсолютна нісенітниця і не має нічого спільного з тим, чим є МКС.
 Довести, що ці хлопці з Бука цілилися у цивільний літак, бо знали, що це цивільний літак і хотіли його збити – малореально
  • Насправді ж, завдання МКС і тих держав, які беруть участь у цій справі – у створенні міжнародного кримінального правосуддя – не допустити безкарності за найтяжчі кримінальні злочини проти міжнародного права. А це воєнні злочини, злочини проти людяності, злочини геноциду. Можливо ще злочин агресії.
  • Прокурор МКС може за власною ініціативою притягати до відповідальності будь-яких осіб, які вчинили злочини на території України незалежно від їхнього громадянства і від подальшої позиції України чи будь-якої іншої держави. Це абсолютно в руках прокурора.Це почало працювати. Прокурор проголошує про початок попереднього розслідування, і Україна входить до числа тих шести держав, щодо яких здійснюється попереднє розслідування.Якщо брати досвід Грузії, основне розчарування, яке може бути у цієї країни від МКС, це те, що він ворушився надзвичайно довго. Війна в цій країні була в 2008 році, прокурор передала документи до палати попереднього провадження задля затвердження цього розслідування, як справи, яку веде суд, лише наприкінці 2015-го. Сім років вони чекали.

Треба розуміти різницю між військовими злочинами і воєнними злочинами

  • Тривалість подібних міжнародних процесів не відбувається «на завтра», не буває за місяць. Це дуже довго. Чому? Бо МКС треба пересвідчитися, що на рівні держави нема достатньої роботи по цьому напрямку.
  • Росія не є учасником Римського статуту. Але якщо ти ведеш війну на території іншої держави, від цього неучастю в статуті тут не сховаєшся. Значення має те, чи є держава, на території якої ведеться ця війна, учасницею Римського статуту. Якщо говорити, наприклад, про Грузію – вона є учасницею. Росія туди влізла. Все.
  • Треба розуміти різницю між військовими злочинами і воєнними злочинами.
    Воєнні злочини – це такі, що порушують закони і звичаї війни: злочини, які вчиняються під час воєнного конфлікту, які порушують норми міжнародного гуманітарного права.Військові злочини – такі, що порушують закони і звичаї війська. Наприклад, посадові злочини військового. Якщо військовий вбиває цивільне населення – це може бути і воєнним злочином також. Якщо ж просто не виконує вказівку керівника, дезертує, наприклад, це суто військове, а не воєнне. Повноваженнями МКС ж є тільки воєнні злочини.Статеве насильство під час збройного конфлікту – величезна проблема. Мораль падає, зґвалтування перетворюється на буденну реальність. Саме тому зараз зґвалтування – ледь не найбільш серйозний воєнний злочин. Після убивств, звичайно.

Фото: yur-gazeta.com

Фото: yur-gazeta.com

  • Якщо розглядати нашу ситуацію виключно як війну України з Росією, губиться внутрішній елемент. На мій погляд, він є. У мене теж величезна алергія, коли я чую «громадянська війна в Україні». Я поділяю точку зору, що ніколи б ця війна не була війною без зовнішнього втручання. Але оцей внутрішній елемент говорить про те, що нам слід обережно підходити і до розмов про кримінальну відповідальність.Наприклад, у 2014 році українські війська намагалися звільнити українське місто, захоплене на Донбасі бойовиками і застосували зброю. Можливо, застосування цієї зброї не відповідало всім вимогам міжнародного кримінального права. Якщо це не міжнародний конфлікт – тобто, тоді не було міжнародної сторони, то кримінальну відповідальність, як це не парадоксально, наші військові не несуть. Якщо міжнародний – то несуть. Там дуже багато нюансів.Тобто, наявність конфлікту із Російської Федерацією не скасовує того, що у нас є проблеми не міжнародного характеру. Це різні речі. Ми ставимо питання, який у нас конфлікт: міжнародний чи ні? А проблема в тому, що обидва.
Статеве насильство під час збройного конфлікту – величезна проблема. Мораль падає, зґвалтування перетворюється на буденну реальність
  • Воєнні злочини, злочини проти людяності не мають строку давності, обмежень за географією та датами. Навіть якщо вони зараз попадуть під амністію, все одно почуватимуться невпевнено.
  • Для того, щоб у МКС була порушена справа за воєнний злочин чи злочин проти людяності, потрібно, аби це був дійсно серйозний, масштабний злочин, який зачепив багато людей і було багато жертв. Інакше вони не будуть цим займатися.
  • У справі Майдану забракло елементу широкомасштабності. Міжнародний кримінальний суд це не вразило. Це нас вразило. У них була альтернатива закрити цю справу зовсім, але вони вирішили об’єднати її із тими подіями, які відбувалися далі й тривають дотепер.
  • Законодавством України у повній відповідності з міжнародним правом визначено, що поки триває контроль Росією автономної республіки Крим та міста Севастополь, має місце агресія з боку РФ, окупація цієї української території.Аксіомою міжнародного права є те, що коли є окупація однією державою частини території іншої держави, навіть, якщо немає жодного збройного спротиву, існує міжнародний збройний конфлікт між цими двома державами. Тобто поки вони не підуть з Криму, юридично у нас все одно буде стан збройного конфлікту із РФ. Навіть якщо у цей час це буде мирно, тихо, на Донбасі не будуть стріляти, а в Крим поїдуть туристи з Іжевська, і всі будуть щасливі. Це може тривати стільки, скільки триватиме окупація. Окупація Ізраїлем палестинських територій триває з 1967-го – наступного року буде 50 років.
Наявність конфлікту із Російської Федерацією не скасовує того, що у нас є проблеми не міжнародного характеру
  • Що стосується збитого Боїнга МН17. Це можна кваліфікувати як воєнний злочин – напад на цивільний об’єкт, і можна кваліфікувати як злочин проти безпеки цивільної авіації. Тоді це не міжнародний злочин, а транснаціональний, і не може дійти до Міжнародного суду. У такому випадку має розглядатися у національному суді держави, яка має на це юрисдикцію. Перше – України, бо це сталося на нашій території. Друге – також можуть мати юрисдикцію держави, громадяни яких були на борту літака.Воєнний же злочин може дійти до МКС. Але. Довести що ці хлопці з Бука цілилися у цивільний літак, бо знали, що це цивільний літак і хотіли його збити – малореально. Скоріше за все, так і не було. Принаймні, по тій версії, яка нам відома, вони думали, що це український військово-транспортний літак, а не малайзійський пасажирський. В такому разі постає питання, яка у них вина. Бо вони не хотіли знищити саме цей літак, вони переплутали. Тобто у них, наприклад, була злочинна недбалість. Питання у тому, наскільки це припустимо у кваліфікації воєнного злочину за міжнародним законодавством – неоднозначне.
  • Україна повинна розслідувати всі злочини, які відбуваються на її територіях. В тому числі, на неконтрольованих. Є військова прокуратура, слідче управління СБУ, аби зробити це власними силами. Щоправда, військова прокуратура і зайнялася зараз саме військовими злочинами: хто що вкрав, хто дезертир, а не воєнними.

Матеріали опубліковані на сайті “Новое время” 02.06.2016: http://nv.ua/ukr/publications/mi-pitajemo-jakij-u-nas-konflikt-mizhnarodnij-chi-ni-problema-v-tomu-shcho-obidva-ekspert-mizhnarodnik-pro-vijnu-na-donbasi-ta-gaagskij-tribunal-138365.html

Результаты поиска:

Чи дійсно прийняття Римського статуту відіб’ється на українських військових не кращим чином?

Липень 1, 2016

Відтермінування ратифікації Римського статуту на три роки в Адміністрації президента пояснюють тим, що визнання юрисдикції Міжнародного кримінального суду нібито буде нести певні ризики для українських військових. Чи справді це так? Хто може опинитися на лаві підсудних в Гаазі? Ситуацію коментує юрист-міжнародник Микола Гнатовский.

Лариса Денисенко: Як ви вважаєте, чому були озвучені побоювання про те, що прийняття Римського статуту – ризик для українських військових? Чого і кому слід побоюватися насправді?

Микола Гнатовский: Такі заяви дійсно були, вони залишаються офіційною позицією. Єдина перспектива прийняття норми про те, що Україна визнає юрисдикцію Міжнародного кримінального суду. Це прийняття тих поправок до Конституції, які пропонує внести президент.

Це вирішить проблему з висновком Конституційного суду України від 2001 року про блокування ратифікації Римського статуту. При цьому доведеться потерпіти 3 роки, поки норма не вступить в силу.

Я дуже багато критикував прийняття норми про три роки. На мій погляд вона пов’язана з недостатнім розумінням того, як працює Міжнародний кримінальний суд. Для зовнішнього світу це звучить дуже дивно – так, як ніби ми заздалегідь готуємося до чогось поганого.

Незважаючи на досить невдале перехідне положення, мені здається, потрібно приймати конституційну реформу. Без реформи судової системи і без включення до статті 124Констітуціі положення про можливість прийняття Римського статуту прогресу не буде.

Ірина Славінська: Ще Турчинов почав говорити про те, що Римський статут може бути використаний проти українських військових.

Микола Гнатовский: Коли ми говоримо про те, що якісь ворожі сили можуть використовувати міжнародне кримінальне правосуддя проти українських військових, ми займаємо свідомо помилкову позицію.

Міжнародний кримінальний суд існує не для того, щоб зводити рахунки з ворогами. Він існує, щоб відреагувати на найтяжчі порушення норм міжнародного права. Це не просто міжнародне право заради міжнародного права, за цим стоять зруйновані долі і загиблі люди.

Лариса Денисенко: Мені здається, що такі заяви ґрунтуються на помилковому концепті жертовності країни. Як працює Міжнародний кримінальний суд? Хто насправді може виявитися на лаві підсудних?

Микола Гнатовский: Міжнародний кримінальний суд судить не держава, а індивідів. Мова йде про індивідуальну кримінальну відповідальність. Міжнародний кримінальний суд – вершина піраміди кримінальної відповідальності за найтяжчі порушення міжнародного права.

Первинна відповідальність за переслідування винних лежить на самих державах.

Ніхто не знімав з України зобов’язання здійснювати кримінальне переслідування винних у військових злочинах на її території.

Довгостроковий мир в українському суспільстві можливий тільки тоді, коли відбудеться ретельний «розбір польотів».

Держава зобов’язана проводити ретельне розслідування на підставі будь-якої інформації, яка свідчить про порушення законів і звичаїв війни під час збройного конфлікту або систематичні напади на цивільне населення.

Поки держава справляється з цими зобов’язаннями, Міжнародний кримінальний суд не вступає в гру. Міжнародний кримінальний суд втручається тільки тоді, коли держава не бажає притягати винних до відповідальності.

Ірина Славінська: Це якась пропаганда, яка підтверджує, що в нашому дискурсі є герої і їхні вороги. Наскільки такі меседжі для внутрішнього пропагандистського споживання зчитуються за кордоном?

Микола Гнатовский: В кращому випадку поблажливо, а взагалі – дуже критично. Ніякої альтернативи у європейської держави, якою є Україна, немає. Потрібно відмовитися від патріотичного дискурсу і зайнятися забезпеченням прав індивідуальних жертв і покаранням всіх винних.

Інтрига навколо відкладання ратифікації не має ніякої практичної цінності, оскільки Україна вже повністю визнала юрисдикцію Міжнародного кримінального суду. Ми зробили це чудово – без крайньої дати. Тобто будь-які події у війні на сході потрапляють під юрисдикцію Міжнародного кримінального суду.

Ірина Славінська: Розмови про ратифікацію впливають на щось чи ні?

Микола Гнатовский: Вони впливають на другорядні питання. Спочатку заяву було прийнято Верховною Радою. Потім її текст був виправлений професійними юристами Міністерства закордонних справ і, не без участі президента, заява про визнання юрисдикції була направлена до Міжнародного кримінального суду.

Ратифікація впливає тільки на те, які можливості у України будуть по відношенню до Міжнародного кримінального суду. До ратифікації ми не можемо скористатися механізмом початку розслідування і ініціювати передачу ситуації суду. Це позбавляє Україну права голосу в Асамблеї держав-учасників Римського статуту. Це позбавляє українських юристів можливості працювати в канцелярії прокурора Міжнародного кримінального суду. Рішення відкласти ратифікацію нікого не рятує, тому я дуже спокійно ставлюся до цих трьох років. Це просто нісенітниця.

Лариса Денисенко: Яким буде алгоритм дій, якщо Міжнародний кримінальний суд вирішить, що Україна недостатньо сумлінно виконує свої зобов’язання?

Микола Гнатовский: У цьому випадку прокурор суду прийме рішення про те, чи є підстави для пред’явлення звинувачень конкретним індивідам. Якщо знадобиться втручання суду, а це станеться тільки через кілька років, прокурори будуть пред’являти претензії до конкретних персоналій.

Міжнародний кримінальний суд безпосередньо залежить від держав і їх співпраці. Практика суду по ряду справ, наприклад, по Кенії, показує, що без співпраці держави суд просто припиняє справи. Перебільшувати можливості Міжнародного кримінального суду не варто і розглядати сам суд як небезпеку – теж неправильно.

Матеріал знаходиться за посиланням http://hromadskeradio.org/ru/programs/kyiv-donbas/mezhdunarodnyy-ugolovnyy-sud-sozdan-ne-dlya-svedeniya-schetov-yurist

Чи судитимуть Росію за злочини в Донбасі, розповідає юрист з міжнародного права

Червень 6, 2016
Доки Росія не піде з Криму, юридично Україна знаходитиметься в стані збройного конфлікту з нею, навіть якщо на Донбасі припинять стріляти, а в Крим поїдуть туристи з Іжевська – переконаний юрист Микола Гнатовський

Сьогодні Верховна Рада дала старт судовій реформі, яку запропонував президент України. Текст змін до Конституції, зокрема, до ст. 124, передбачає можливість ратифікації Римського статуту Міжнародного кримінального суду (МКС). Професор міжнародного права Микола Гнатовський пояснює, чи можливо довести, що МН17 збила Росія, і навіщо Україні ратифікувати Римський статут. НВ обрало найцікавіші тези з його лекції.

  • Практична потреба додати відповідну статтю про можливість ратифікації Римського статуту виникла ще 15 років тому, в 2001-му, коли Конституційний суд України надав висновок за поданням тодішнього президента України Леоніда Кучми про те, що Римський статут, який був підписаний від нашої країни у 2000-му, не може бути впроваджений, допоки не внесуть необхідні зміни в Конституції. Тоді, на думку Конституційного суду, Римський статут не був сумісний з Конституцією, оскільки МКС, як написано в статуті, доповнює національні органи кримінального правосуддя. З точки зору ж тодішнього Кримінального суду, у нас в Конституції можливості такого доповнення не було передбачено.І от, лише зараз з’явився конституційний проект, який передбачає такі дії. Йдеться не про те, що Україна ратифікує Римський статут, а що у неї з’явиться можливість зробити це через три роки. Натомість, зобов’язань ніяких немає.
«Гаазький трибунал» – це термін, який нічого не означає. Він малокоректний, але чомусь утвердився у нас у практиці
  • Причини для ратифікації Римського статуту називаються різні. Але основна помилка українських політиків, як на мене, в тому, що вони абсолютно не усвідомлюють, для чого це потрібно. Ті причини, які є найбільш популярними у політичному дискурсі, не мають майже нічого спільного з тим, чим насправді є МКС і навіщо його створювали.У нас політики зі сцени Майдану закликали ратифікувати Римський статут і робили публічні заяви – ті самі політики, які зараз виступають проти. Вони тоді називали МКС Гаазьким трибуналом. У Гаазі багато судів і трибуналів, і якщо ми говоримо про Міжнародний кримінальний суд, це завжди Міжнародний кримінальний суд, а не Гаазький трибунал.«Гаазький трибунал» – це термін, який нічого не означає. Він малокоректний, але чомусь утвердився у нас у практиці, й серед журналістів теж. Так от, вони казали, що буде Гаазький трибунал, вищий суд, який покарає, припустимо, Януковича. Це все – абсолютна нісенітниця і не має нічого спільного з тим, чим є МКС.
 Довести, що ці хлопці з Бука цілилися у цивільний літак, бо знали, що це цивільний літак і хотіли його збити – малореально
  • Насправді ж, завдання МКС і тих держав, які беруть участь у цій справі – у створенні міжнародного кримінального правосуддя – не допустити безкарності за найтяжчі кримінальні злочини проти міжнародного права. А це воєнні злочини, злочини проти людяності, злочини геноциду. Можливо ще злочин агресії.
  • Прокурор МКС може за власною ініціативою притягати до відповідальності будь-яких осіб, які вчинили злочини на території України незалежно від їхнього громадянства і від подальшої позиції України чи будь-якої іншої держави. Це абсолютно в руках прокурора.Це почало працювати. Прокурор проголошує про початок попереднього розслідування, і Україна входить до числа тих шести держав, щодо яких здійснюється попереднє розслідування.Якщо брати досвід Грузії, основне розчарування, яке може бути у цієї країни від МКС, це те, що він ворушився надзвичайно довго. Війна в цій країні була в 2008 році, прокурор передала документи до палати попереднього провадження задля затвердження цього розслідування, як справи, яку веде суд, лише наприкінці 2015-го. Сім років вони чекали.

Треба розуміти різницю між військовими злочинами і воєнними злочинами

  • Тривалість подібних міжнародних процесів не відбувається «на завтра», не буває за місяць. Це дуже довго. Чому? Бо МКС треба пересвідчитися, що на рівні держави нема достатньої роботи по цьому напрямку.
  • Росія не є учасником Римського статуту. Але якщо ти ведеш війну на території іншої держави, від цього неучастю в статуті тут не сховаєшся. Значення має те, чи є держава, на території якої ведеться ця війна, учасницею Римського статуту. Якщо говорити, наприклад, про Грузію – вона є учасницею. Росія туди влізла. Все.
  • Треба розуміти різницю між військовими злочинами і воєнними злочинами.
    Воєнні злочини – це такі, що порушують закони і звичаї війни: злочини, які вчиняються під час воєнного конфлікту, які порушують норми міжнародного гуманітарного права.Військові злочини – такі, що порушують закони і звичаї війська. Наприклад, посадові злочини військового. Якщо військовий вбиває цивільне населення – це може бути і воєнним злочином також. Якщо ж просто не виконує вказівку керівника, дезертує, наприклад, це суто військове, а не воєнне. Повноваженнями МКС ж є тільки воєнні злочини.Статеве насильство під час збройного конфлікту – величезна проблема. Мораль падає, зґвалтування перетворюється на буденну реальність. Саме тому зараз зґвалтування – ледь не найбільш серйозний воєнний злочин. Після убивств, звичайно.

Фото: yur-gazeta.com

Фото: yur-gazeta.com

  • Якщо розглядати нашу ситуацію виключно як війну України з Росією, губиться внутрішній елемент. На мій погляд, він є. У мене теж величезна алергія, коли я чую «громадянська війна в Україні». Я поділяю точку зору, що ніколи б ця війна не була війною без зовнішнього втручання. Але оцей внутрішній елемент говорить про те, що нам слід обережно підходити і до розмов про кримінальну відповідальність.Наприклад, у 2014 році українські війська намагалися звільнити українське місто, захоплене на Донбасі бойовиками і застосували зброю. Можливо, застосування цієї зброї не відповідало всім вимогам міжнародного кримінального права. Якщо це не міжнародний конфлікт – тобто, тоді не було міжнародної сторони, то кримінальну відповідальність, як це не парадоксально, наші військові не несуть. Якщо міжнародний – то несуть. Там дуже багато нюансів.Тобто, наявність конфлікту із Російської Федерацією не скасовує того, що у нас є проблеми не міжнародного характеру. Це різні речі. Ми ставимо питання, який у нас конфлікт: міжнародний чи ні? А проблема в тому, що обидва.
Статеве насильство під час збройного конфлікту – величезна проблема. Мораль падає, зґвалтування перетворюється на буденну реальність
  • Воєнні злочини, злочини проти людяності не мають строку давності, обмежень за географією та датами. Навіть якщо вони зараз попадуть під амністію, все одно почуватимуться невпевнено.
  • Для того, щоб у МКС була порушена справа за воєнний злочин чи злочин проти людяності, потрібно, аби це був дійсно серйозний, масштабний злочин, який зачепив багато людей і було багато жертв. Інакше вони не будуть цим займатися.
  • У справі Майдану забракло елементу широкомасштабності. Міжнародний кримінальний суд це не вразило. Це нас вразило. У них була альтернатива закрити цю справу зовсім, але вони вирішили об’єднати її із тими подіями, які відбувалися далі й тривають дотепер.
  • Законодавством України у повній відповідності з міжнародним правом визначено, що поки триває контроль Росією автономної республіки Крим та міста Севастополь, має місце агресія з боку РФ, окупація цієї української території.Аксіомою міжнародного права є те, що коли є окупація однією державою частини території іншої держави, навіть, якщо немає жодного збройного спротиву, існує міжнародний збройний конфлікт між цими двома державами. Тобто поки вони не підуть з Криму, юридично у нас все одно буде стан збройного конфлікту із РФ. Навіть якщо у цей час це буде мирно, тихо, на Донбасі не будуть стріляти, а в Крим поїдуть туристи з Іжевська, і всі будуть щасливі. Це може тривати стільки, скільки триватиме окупація. Окупація Ізраїлем палестинських територій триває з 1967-го – наступного року буде 50 років.
Наявність конфлікту із Російської Федерацією не скасовує того, що у нас є проблеми не міжнародного характеру
  • Що стосується збитого Боїнга МН17. Це можна кваліфікувати як воєнний злочин – напад на цивільний об’єкт, і можна кваліфікувати як злочин проти безпеки цивільної авіації. Тоді це не міжнародний злочин, а транснаціональний, і не може дійти до Міжнародного суду. У такому випадку має розглядатися у національному суді держави, яка має на це юрисдикцію. Перше – України, бо це сталося на нашій території. Друге – також можуть мати юрисдикцію держави, громадяни яких були на борту літака.Воєнний же злочин може дійти до МКС. Але. Довести що ці хлопці з Бука цілилися у цивільний літак, бо знали, що це цивільний літак і хотіли його збити – малореально. Скоріше за все, так і не було. Принаймні, по тій версії, яка нам відома, вони думали, що це український військово-транспортний літак, а не малайзійський пасажирський. В такому разі постає питання, яка у них вина. Бо вони не хотіли знищити саме цей літак, вони переплутали. Тобто у них, наприклад, була злочинна недбалість. Питання у тому, наскільки це припустимо у кваліфікації воєнного злочину за міжнародним законодавством – неоднозначне.
  • Україна повинна розслідувати всі злочини, які відбуваються на її територіях. В тому числі, на неконтрольованих. Є військова прокуратура, слідче управління СБУ, аби зробити це власними силами. Щоправда, військова прокуратура і зайнялася зараз саме військовими злочинами: хто що вкрав, хто дезертир, а не воєнними.

Матеріали опубліковані на сайті “Новое время” 02.06.2016: http://nv.ua/ukr/publications/mi-pitajemo-jakij-u-nas-konflikt-mizhnarodnij-chi-ni-problema-v-tomu-shcho-obidva-ekspert-mizhnarodnik-pro-vijnu-na-donbasi-ta-gaagskij-tribunal-138365.html

Результаты поиска:

Чи дійсно прийняття Римського статуту відіб’ється на українських військових не кращим чином?

Липень 1, 2016

Відтермінування ратифікації Римського статуту на три роки в Адміністрації президента пояснюють тим, що визнання юрисдикції Міжнародного кримінального суду нібито буде нести певні ризики для українських військових. Чи справді це так? Хто може опинитися на лаві підсудних в Гаазі? Ситуацію коментує юрист-міжнародник Микола Гнатовский.

Лариса Денисенко: Як ви вважаєте, чому були озвучені побоювання про те, що прийняття Римського статуту – ризик для українських військових? Чого і кому слід побоюватися насправді?

Микола Гнатовский: Такі заяви дійсно були, вони залишаються офіційною позицією. Єдина перспектива прийняття норми про те, що Україна визнає юрисдикцію Міжнародного кримінального суду. Це прийняття тих поправок до Конституції, які пропонує внести президент.

Це вирішить проблему з висновком Конституційного суду України від 2001 року про блокування ратифікації Римського статуту. При цьому доведеться потерпіти 3 роки, поки норма не вступить в силу.

Я дуже багато критикував прийняття норми про три роки. На мій погляд вона пов’язана з недостатнім розумінням того, як працює Міжнародний кримінальний суд. Для зовнішнього світу це звучить дуже дивно – так, як ніби ми заздалегідь готуємося до чогось поганого.

Незважаючи на досить невдале перехідне положення, мені здається, потрібно приймати конституційну реформу. Без реформи судової системи і без включення до статті 124Констітуціі положення про можливість прийняття Римського статуту прогресу не буде.

Ірина Славінська: Ще Турчинов почав говорити про те, що Римський статут може бути використаний проти українських військових.

Микола Гнатовский: Коли ми говоримо про те, що якісь ворожі сили можуть використовувати міжнародне кримінальне правосуддя проти українських військових, ми займаємо свідомо помилкову позицію.

Міжнародний кримінальний суд існує не для того, щоб зводити рахунки з ворогами. Він існує, щоб відреагувати на найтяжчі порушення норм міжнародного права. Це не просто міжнародне право заради міжнародного права, за цим стоять зруйновані долі і загиблі люди.

Лариса Денисенко: Мені здається, що такі заяви ґрунтуються на помилковому концепті жертовності країни. Як працює Міжнародний кримінальний суд? Хто насправді може виявитися на лаві підсудних?

Микола Гнатовский: Міжнародний кримінальний суд судить не держава, а індивідів. Мова йде про індивідуальну кримінальну відповідальність. Міжнародний кримінальний суд – вершина піраміди кримінальної відповідальності за найтяжчі порушення міжнародного права.

Первинна відповідальність за переслідування винних лежить на самих державах.

Ніхто не знімав з України зобов’язання здійснювати кримінальне переслідування винних у військових злочинах на її території.

Довгостроковий мир в українському суспільстві можливий тільки тоді, коли відбудеться ретельний «розбір польотів».

Держава зобов’язана проводити ретельне розслідування на підставі будь-якої інформації, яка свідчить про порушення законів і звичаїв війни під час збройного конфлікту або систематичні напади на цивільне населення.

Поки держава справляється з цими зобов’язаннями, Міжнародний кримінальний суд не вступає в гру. Міжнародний кримінальний суд втручається тільки тоді, коли держава не бажає притягати винних до відповідальності.

Ірина Славінська: Це якась пропаганда, яка підтверджує, що в нашому дискурсі є герої і їхні вороги. Наскільки такі меседжі для внутрішнього пропагандистського споживання зчитуються за кордоном?

Микола Гнатовский: В кращому випадку поблажливо, а взагалі – дуже критично. Ніякої альтернативи у європейської держави, якою є Україна, немає. Потрібно відмовитися від патріотичного дискурсу і зайнятися забезпеченням прав індивідуальних жертв і покаранням всіх винних.

Інтрига навколо відкладання ратифікації не має ніякої практичної цінності, оскільки Україна вже повністю визнала юрисдикцію Міжнародного кримінального суду. Ми зробили це чудово – без крайньої дати. Тобто будь-які події у війні на сході потрапляють під юрисдикцію Міжнародного кримінального суду.

Ірина Славінська: Розмови про ратифікацію впливають на щось чи ні?

Микола Гнатовский: Вони впливають на другорядні питання. Спочатку заяву було прийнято Верховною Радою. Потім її текст був виправлений професійними юристами Міністерства закордонних справ і, не без участі президента, заява про визнання юрисдикції була направлена до Міжнародного кримінального суду.

Ратифікація впливає тільки на те, які можливості у України будуть по відношенню до Міжнародного кримінального суду. До ратифікації ми не можемо скористатися механізмом початку розслідування і ініціювати передачу ситуації суду. Це позбавляє Україну права голосу в Асамблеї держав-учасників Римського статуту. Це позбавляє українських юристів можливості працювати в канцелярії прокурора Міжнародного кримінального суду. Рішення відкласти ратифікацію нікого не рятує, тому я дуже спокійно ставлюся до цих трьох років. Це просто нісенітниця.

Лариса Денисенко: Яким буде алгоритм дій, якщо Міжнародний кримінальний суд вирішить, що Україна недостатньо сумлінно виконує свої зобов’язання?

Микола Гнатовский: У цьому випадку прокурор суду прийме рішення про те, чи є підстави для пред’явлення звинувачень конкретним індивідам. Якщо знадобиться втручання суду, а це станеться тільки через кілька років, прокурори будуть пред’являти претензії до конкретних персоналій.

Міжнародний кримінальний суд безпосередньо залежить від держав і їх співпраці. Практика суду по ряду справ, наприклад, по Кенії, показує, що без співпраці держави суд просто припиняє справи. Перебільшувати можливості Міжнародного кримінального суду не варто і розглядати сам суд як небезпеку – теж неправильно.

Матеріал знаходиться за посиланням http://hromadskeradio.org/ru/programs/kyiv-donbas/mezhdunarodnyy-ugolovnyy-sud-sozdan-ne-dlya-svedeniya-schetov-yurist

Чи судитимуть Росію за злочини в Донбасі, розповідає юрист з міжнародного права

Червень 6, 2016
Доки Росія не піде з Криму, юридично Україна знаходитиметься в стані збройного конфлікту з нею, навіть якщо на Донбасі припинять стріляти, а в Крим поїдуть туристи з Іжевська – переконаний юрист Микола Гнатовський

Сьогодні Верховна Рада дала старт судовій реформі, яку запропонував президент України. Текст змін до Конституції, зокрема, до ст. 124, передбачає можливість ратифікації Римського статуту Міжнародного кримінального суду (МКС). Професор міжнародного права Микола Гнатовський пояснює, чи можливо довести, що МН17 збила Росія, і навіщо Україні ратифікувати Римський статут. НВ обрало найцікавіші тези з його лекції.

  • Практична потреба додати відповідну статтю про можливість ратифікації Римського статуту виникла ще 15 років тому, в 2001-му, коли Конституційний суд України надав висновок за поданням тодішнього президента України Леоніда Кучми про те, що Римський статут, який був підписаний від нашої країни у 2000-му, не може бути впроваджений, допоки не внесуть необхідні зміни в Конституції. Тоді, на думку Конституційного суду, Римський статут не був сумісний з Конституцією, оскільки МКС, як написано в статуті, доповнює національні органи кримінального правосуддя. З точки зору ж тодішнього Кримінального суду, у нас в Конституції можливості такого доповнення не було передбачено.І от, лише зараз з’явився конституційний проект, який передбачає такі дії. Йдеться не про те, що Україна ратифікує Римський статут, а що у неї з’явиться можливість зробити це через три роки. Натомість, зобов’язань ніяких немає.
«Гаазький трибунал» – це термін, який нічого не означає. Він малокоректний, але чомусь утвердився у нас у практиці
  • Причини для ратифікації Римського статуту називаються різні. Але основна помилка українських політиків, як на мене, в тому, що вони абсолютно не усвідомлюють, для чого це потрібно. Ті причини, які є найбільш популярними у політичному дискурсі, не мають майже нічого спільного з тим, чим насправді є МКС і навіщо його створювали.У нас політики зі сцени Майдану закликали ратифікувати Римський статут і робили публічні заяви – ті самі політики, які зараз виступають проти. Вони тоді називали МКС Гаазьким трибуналом. У Гаазі багато судів і трибуналів, і якщо ми говоримо про Міжнародний кримінальний суд, це завжди Міжнародний кримінальний суд, а не Гаазький трибунал.«Гаазький трибунал» – це термін, який нічого не означає. Він малокоректний, але чомусь утвердився у нас у практиці, й серед журналістів теж. Так от, вони казали, що буде Гаазький трибунал, вищий суд, який покарає, припустимо, Януковича. Це все – абсолютна нісенітниця і не має нічого спільного з тим, чим є МКС.
 Довести, що ці хлопці з Бука цілилися у цивільний літак, бо знали, що це цивільний літак і хотіли його збити – малореально
  • Насправді ж, завдання МКС і тих держав, які беруть участь у цій справі – у створенні міжнародного кримінального правосуддя – не допустити безкарності за найтяжчі кримінальні злочини проти міжнародного права. А це воєнні злочини, злочини проти людяності, злочини геноциду. Можливо ще злочин агресії.
  • Прокурор МКС може за власною ініціативою притягати до відповідальності будь-яких осіб, які вчинили злочини на території України незалежно від їхнього громадянства і від подальшої позиції України чи будь-якої іншої держави. Це абсолютно в руках прокурора.Це почало працювати. Прокурор проголошує про початок попереднього розслідування, і Україна входить до числа тих шести держав, щодо яких здійснюється попереднє розслідування.Якщо брати досвід Грузії, основне розчарування, яке може бути у цієї країни від МКС, це те, що він ворушився надзвичайно довго. Війна в цій країні була в 2008 році, прокурор передала документи до палати попереднього провадження задля затвердження цього розслідування, як справи, яку веде суд, лише наприкінці 2015-го. Сім років вони чекали.

Треба розуміти різницю між військовими злочинами і воєнними злочинами

  • Тривалість подібних міжнародних процесів не відбувається «на завтра», не буває за місяць. Це дуже довго. Чому? Бо МКС треба пересвідчитися, що на рівні держави нема достатньої роботи по цьому напрямку.
  • Росія не є учасником Римського статуту. Але якщо ти ведеш війну на території іншої держави, від цього неучастю в статуті тут не сховаєшся. Значення має те, чи є держава, на території якої ведеться ця війна, учасницею Римського статуту. Якщо говорити, наприклад, про Грузію – вона є учасницею. Росія туди влізла. Все.
  • Треба розуміти різницю між військовими злочинами і воєнними злочинами.
    Воєнні злочини – це такі, що порушують закони і звичаї війни: злочини, які вчиняються під час воєнного конфлікту, які порушують норми міжнародного гуманітарного права.Військові злочини – такі, що порушують закони і звичаї війська. Наприклад, посадові злочини військового. Якщо військовий вбиває цивільне населення – це може бути і воєнним злочином також. Якщо ж просто не виконує вказівку керівника, дезертує, наприклад, це суто військове, а не воєнне. Повноваженнями МКС ж є тільки воєнні злочини.Статеве насильство під час збройного конфлікту – величезна проблема. Мораль падає, зґвалтування перетворюється на буденну реальність. Саме тому зараз зґвалтування – ледь не найбільш серйозний воєнний злочин. Після убивств, звичайно.

Фото: yur-gazeta.com

Фото: yur-gazeta.com

  • Якщо розглядати нашу ситуацію виключно як війну України з Росією, губиться внутрішній елемент. На мій погляд, він є. У мене теж величезна алергія, коли я чую «громадянська війна в Україні». Я поділяю точку зору, що ніколи б ця війна не була війною без зовнішнього втручання. Але оцей внутрішній елемент говорить про те, що нам слід обережно підходити і до розмов про кримінальну відповідальність.Наприклад, у 2014 році українські війська намагалися звільнити українське місто, захоплене на Донбасі бойовиками і застосували зброю. Можливо, застосування цієї зброї не відповідало всім вимогам міжнародного кримінального права. Якщо це не міжнародний конфлікт – тобто, тоді не було міжнародної сторони, то кримінальну відповідальність, як це не парадоксально, наші військові не несуть. Якщо міжнародний – то несуть. Там дуже багато нюансів.Тобто, наявність конфлікту із Російської Федерацією не скасовує того, що у нас є проблеми не міжнародного характеру. Це різні речі. Ми ставимо питання, який у нас конфлікт: міжнародний чи ні? А проблема в тому, що обидва.
Статеве насильство під час збройного конфлікту – величезна проблема. Мораль падає, зґвалтування перетворюється на буденну реальність
  • Воєнні злочини, злочини проти людяності не мають строку давності, обмежень за географією та датами. Навіть якщо вони зараз попадуть під амністію, все одно почуватимуться невпевнено.
  • Для того, щоб у МКС була порушена справа за воєнний злочин чи злочин проти людяності, потрібно, аби це був дійсно серйозний, масштабний злочин, який зачепив багато людей і було багато жертв. Інакше вони не будуть цим займатися.
  • У справі Майдану забракло елементу широкомасштабності. Міжнародний кримінальний суд це не вразило. Це нас вразило. У них була альтернатива закрити цю справу зовсім, але вони вирішили об’єднати її із тими подіями, які відбувалися далі й тривають дотепер.
  • Законодавством України у повній відповідності з міжнародним правом визначено, що поки триває контроль Росією автономної республіки Крим та міста Севастополь, має місце агресія з боку РФ, окупація цієї української території.Аксіомою міжнародного права є те, що коли є окупація однією державою частини території іншої держави, навіть, якщо немає жодного збройного спротиву, існує міжнародний збройний конфлікт між цими двома державами. Тобто поки вони не підуть з Криму, юридично у нас все одно буде стан збройного конфлікту із РФ. Навіть якщо у цей час це буде мирно, тихо, на Донбасі не будуть стріляти, а в Крим поїдуть туристи з Іжевська, і всі будуть щасливі. Це може тривати стільки, скільки триватиме окупація. Окупація Ізраїлем палестинських територій триває з 1967-го – наступного року буде 50 років.
Наявність конфлікту із Російської Федерацією не скасовує того, що у нас є проблеми не міжнародного характеру
  • Що стосується збитого Боїнга МН17. Це можна кваліфікувати як воєнний злочин – напад на цивільний об’єкт, і можна кваліфікувати як злочин проти безпеки цивільної авіації. Тоді це не міжнародний злочин, а транснаціональний, і не може дійти до Міжнародного суду. У такому випадку має розглядатися у національному суді держави, яка має на це юрисдикцію. Перше – України, бо це сталося на нашій території. Друге – також можуть мати юрисдикцію держави, громадяни яких були на борту літака.Воєнний же злочин може дійти до МКС. Але. Довести що ці хлопці з Бука цілилися у цивільний літак, бо знали, що це цивільний літак і хотіли його збити – малореально. Скоріше за все, так і не було. Принаймні, по тій версії, яка нам відома, вони думали, що це український військово-транспортний літак, а не малайзійський пасажирський. В такому разі постає питання, яка у них вина. Бо вони не хотіли знищити саме цей літак, вони переплутали. Тобто у них, наприклад, була злочинна недбалість. Питання у тому, наскільки це припустимо у кваліфікації воєнного злочину за міжнародним законодавством – неоднозначне.
  • Україна повинна розслідувати всі злочини, які відбуваються на її територіях. В тому числі, на неконтрольованих. Є військова прокуратура, слідче управління СБУ, аби зробити це власними силами. Щоправда, військова прокуратура і зайнялася зараз саме військовими злочинами: хто що вкрав, хто дезертир, а не воєнними.

Матеріали опубліковані на сайті “Новое время” 02.06.2016: http://nv.ua/ukr/publications/mi-pitajemo-jakij-u-nas-konflikt-mizhnarodnij-chi-ni-problema-v-tomu-shcho-obidva-ekspert-mizhnarodnik-pro-vijnu-na-donbasi-ta-gaagskij-tribunal-138365.html

Результаты поиска:

Чи дійсно прийняття Римського статуту відіб’ється на українських військових не кращим чином?

Липень 1, 2016

Відтермінування ратифікації Римського статуту на три роки в Адміністрації президента пояснюють тим, що визнання юрисдикції Міжнародного кримінального суду нібито буде нести певні ризики для українських військових. Чи справді це так? Хто може опинитися на лаві підсудних в Гаазі? Ситуацію коментує юрист-міжнародник Микола Гнатовский.

Лариса Денисенко: Як ви вважаєте, чому були озвучені побоювання про те, що прийняття Римського статуту – ризик для українських військових? Чого і кому слід побоюватися насправді?

Микола Гнатовский: Такі заяви дійсно були, вони залишаються офіційною позицією. Єдина перспектива прийняття норми про те, що Україна визнає юрисдикцію Міжнародного кримінального суду. Це прийняття тих поправок до Конституції, які пропонує внести президент.

Це вирішить проблему з висновком Конституційного суду України від 2001 року про блокування ратифікації Римського статуту. При цьому доведеться потерпіти 3 роки, поки норма не вступить в силу.

Я дуже багато критикував прийняття норми про три роки. На мій погляд вона пов’язана з недостатнім розумінням того, як працює Міжнародний кримінальний суд. Для зовнішнього світу це звучить дуже дивно – так, як ніби ми заздалегідь готуємося до чогось поганого.

Незважаючи на досить невдале перехідне положення, мені здається, потрібно приймати конституційну реформу. Без реформи судової системи і без включення до статті 124Констітуціі положення про можливість прийняття Римського статуту прогресу не буде.

Ірина Славінська: Ще Турчинов почав говорити про те, що Римський статут може бути використаний проти українських військових.

Микола Гнатовский: Коли ми говоримо про те, що якісь ворожі сили можуть використовувати міжнародне кримінальне правосуддя проти українських військових, ми займаємо свідомо помилкову позицію.

Міжнародний кримінальний суд існує не для того, щоб зводити рахунки з ворогами. Він існує, щоб відреагувати на найтяжчі порушення норм міжнародного права. Це не просто міжнародне право заради міжнародного права, за цим стоять зруйновані долі і загиблі люди.

Лариса Денисенко: Мені здається, що такі заяви ґрунтуються на помилковому концепті жертовності країни. Як працює Міжнародний кримінальний суд? Хто насправді може виявитися на лаві підсудних?

Микола Гнатовский: Міжнародний кримінальний суд судить не держава, а індивідів. Мова йде про індивідуальну кримінальну відповідальність. Міжнародний кримінальний суд – вершина піраміди кримінальної відповідальності за найтяжчі порушення міжнародного права.

Первинна відповідальність за переслідування винних лежить на самих державах.

Ніхто не знімав з України зобов’язання здійснювати кримінальне переслідування винних у військових злочинах на її території.

Довгостроковий мир в українському суспільстві можливий тільки тоді, коли відбудеться ретельний «розбір польотів».

Держава зобов’язана проводити ретельне розслідування на підставі будь-якої інформації, яка свідчить про порушення законів і звичаїв війни під час збройного конфлікту або систематичні напади на цивільне населення.

Поки держава справляється з цими зобов’язаннями, Міжнародний кримінальний суд не вступає в гру. Міжнародний кримінальний суд втручається тільки тоді, коли держава не бажає притягати винних до відповідальності.

Ірина Славінська: Це якась пропаганда, яка підтверджує, що в нашому дискурсі є герої і їхні вороги. Наскільки такі меседжі для внутрішнього пропагандистського споживання зчитуються за кордоном?

Микола Гнатовский: В кращому випадку поблажливо, а взагалі – дуже критично. Ніякої альтернативи у європейської держави, якою є Україна, немає. Потрібно відмовитися від патріотичного дискурсу і зайнятися забезпеченням прав індивідуальних жертв і покаранням всіх винних.

Інтрига навколо відкладання ратифікації не має ніякої практичної цінності, оскільки Україна вже повністю визнала юрисдикцію Міжнародного кримінального суду. Ми зробили це чудово – без крайньої дати. Тобто будь-які події у війні на сході потрапляють під юрисдикцію Міжнародного кримінального суду.

Ірина Славінська: Розмови про ратифікацію впливають на щось чи ні?

Микола Гнатовский: Вони впливають на другорядні питання. Спочатку заяву було прийнято Верховною Радою. Потім її текст був виправлений професійними юристами Міністерства закордонних справ і, не без участі президента, заява про визнання юрисдикції була направлена до Міжнародного кримінального суду.

Ратифікація впливає тільки на те, які можливості у України будуть по відношенню до Міжнародного кримінального суду. До ратифікації ми не можемо скористатися механізмом початку розслідування і ініціювати передачу ситуації суду. Це позбавляє Україну права голосу в Асамблеї держав-учасників Римського статуту. Це позбавляє українських юристів можливості працювати в канцелярії прокурора Міжнародного кримінального суду. Рішення відкласти ратифікацію нікого не рятує, тому я дуже спокійно ставлюся до цих трьох років. Це просто нісенітниця.

Лариса Денисенко: Яким буде алгоритм дій, якщо Міжнародний кримінальний суд вирішить, що Україна недостатньо сумлінно виконує свої зобов’язання?

Микола Гнатовский: У цьому випадку прокурор суду прийме рішення про те, чи є підстави для пред’явлення звинувачень конкретним індивідам. Якщо знадобиться втручання суду, а це станеться тільки через кілька років, прокурори будуть пред’являти претензії до конкретних персоналій.

Міжнародний кримінальний суд безпосередньо залежить від держав і їх співпраці. Практика суду по ряду справ, наприклад, по Кенії, показує, що без співпраці держави суд просто припиняє справи. Перебільшувати можливості Міжнародного кримінального суду не варто і розглядати сам суд як небезпеку – теж неправильно.

Матеріал знаходиться за посиланням http://hromadskeradio.org/ru/programs/kyiv-donbas/mezhdunarodnyy-ugolovnyy-sud-sozdan-ne-dlya-svedeniya-schetov-yurist

Чи судитимуть Росію за злочини в Донбасі, розповідає юрист з міжнародного права

Червень 6, 2016
Доки Росія не піде з Криму, юридично Україна знаходитиметься в стані збройного конфлікту з нею, навіть якщо на Донбасі припинять стріляти, а в Крим поїдуть туристи з Іжевська – переконаний юрист Микола Гнатовський

Сьогодні Верховна Рада дала старт судовій реформі, яку запропонував президент України. Текст змін до Конституції, зокрема, до ст. 124, передбачає можливість ратифікації Римського статуту Міжнародного кримінального суду (МКС). Професор міжнародного права Микола Гнатовський пояснює, чи можливо довести, що МН17 збила Росія, і навіщо Україні ратифікувати Римський статут. НВ обрало найцікавіші тези з його лекції.

  • Практична потреба додати відповідну статтю про можливість ратифікації Римського статуту виникла ще 15 років тому, в 2001-му, коли Конституційний суд України надав висновок за поданням тодішнього президента України Леоніда Кучми про те, що Римський статут, який був підписаний від нашої країни у 2000-му, не може бути впроваджений, допоки не внесуть необхідні зміни в Конституції. Тоді, на думку Конституційного суду, Римський статут не був сумісний з Конституцією, оскільки МКС, як написано в статуті, доповнює національні органи кримінального правосуддя. З точки зору ж тодішнього Кримінального суду, у нас в Конституції можливості такого доповнення не було передбачено.І от, лише зараз з’явився конституційний проект, який передбачає такі дії. Йдеться не про те, що Україна ратифікує Римський статут, а що у неї з’явиться можливість зробити це через три роки. Натомість, зобов’язань ніяких немає.
«Гаазький трибунал» – це термін, який нічого не означає. Він малокоректний, але чомусь утвердився у нас у практиці
  • Причини для ратифікації Римського статуту називаються різні. Але основна помилка українських політиків, як на мене, в тому, що вони абсолютно не усвідомлюють, для чого це потрібно. Ті причини, які є найбільш популярними у політичному дискурсі, не мають майже нічого спільного з тим, чим насправді є МКС і навіщо його створювали.У нас політики зі сцени Майдану закликали ратифікувати Римський статут і робили публічні заяви – ті самі політики, які зараз виступають проти. Вони тоді називали МКС Гаазьким трибуналом. У Гаазі багато судів і трибуналів, і якщо ми говоримо про Міжнародний кримінальний суд, це завжди Міжнародний кримінальний суд, а не Гаазький трибунал.«Гаазький трибунал» – це термін, який нічого не означає. Він малокоректний, але чомусь утвердився у нас у практиці, й серед журналістів теж. Так от, вони казали, що буде Гаазький трибунал, вищий суд, який покарає, припустимо, Януковича. Це все – абсолютна нісенітниця і не має нічого спільного з тим, чим є МКС.
 Довести, що ці хлопці з Бука цілилися у цивільний літак, бо знали, що це цивільний літак і хотіли його збити – малореально
  • Насправді ж, завдання МКС і тих держав, які беруть участь у цій справі – у створенні міжнародного кримінального правосуддя – не допустити безкарності за найтяжчі кримінальні злочини проти міжнародного права. А це воєнні злочини, злочини проти людяності, злочини геноциду. Можливо ще злочин агресії.
  • Прокурор МКС може за власною ініціативою притягати до відповідальності будь-яких осіб, які вчинили злочини на території України незалежно від їхнього громадянства і від подальшої позиції України чи будь-якої іншої держави. Це абсолютно в руках прокурора.Це почало працювати. Прокурор проголошує про початок попереднього розслідування, і Україна входить до числа тих шести держав, щодо яких здійснюється попереднє розслідування.Якщо брати досвід Грузії, основне розчарування, яке може бути у цієї країни від МКС, це те, що він ворушився надзвичайно довго. Війна в цій країні була в 2008 році, прокурор передала документи до палати попереднього провадження задля затвердження цього розслідування, як справи, яку веде суд, лише наприкінці 2015-го. Сім років вони чекали.

Треба розуміти різницю між військовими злочинами і воєнними злочинами

  • Тривалість подібних міжнародних процесів не відбувається «на завтра», не буває за місяць. Це дуже довго. Чому? Бо МКС треба пересвідчитися, що на рівні держави нема достатньої роботи по цьому напрямку.
  • Росія не є учасником Римського статуту. Але якщо ти ведеш війну на території іншої держави, від цього неучастю в статуті тут не сховаєшся. Значення має те, чи є держава, на території якої ведеться ця війна, учасницею Римського статуту. Якщо говорити, наприклад, про Грузію – вона є учасницею. Росія туди влізла. Все.
  • Треба розуміти різницю між військовими злочинами і воєнними злочинами.
    Воєнні злочини – це такі, що порушують закони і звичаї війни: злочини, які вчиняються під час воєнного конфлікту, які порушують норми міжнародного гуманітарного права.Військові злочини – такі, що порушують закони і звичаї війська. Наприклад, посадові злочини військового. Якщо військовий вбиває цивільне населення – це може бути і воєнним злочином також. Якщо ж просто не виконує вказівку керівника, дезертує, наприклад, це суто військове, а не воєнне. Повноваженнями МКС ж є тільки воєнні злочини.Статеве насильство під час збройного конфлікту – величезна проблема. Мораль падає, зґвалтування перетворюється на буденну реальність. Саме тому зараз зґвалтування – ледь не найбільш серйозний воєнний злочин. Після убивств, звичайно.

Фото: yur-gazeta.com

Фото: yur-gazeta.com

  • Якщо розглядати нашу ситуацію виключно як війну України з Росією, губиться внутрішній елемент. На мій погляд, він є. У мене теж величезна алергія, коли я чую «громадянська війна в Україні». Я поділяю точку зору, що ніколи б ця війна не була війною без зовнішнього втручання. Але оцей внутрішній елемент говорить про те, що нам слід обережно підходити і до розмов про кримінальну відповідальність.Наприклад, у 2014 році українські війська намагалися звільнити українське місто, захоплене на Донбасі бойовиками і застосували зброю. Можливо, застосування цієї зброї не відповідало всім вимогам міжнародного кримінального права. Якщо це не міжнародний конфлікт – тобто, тоді не було міжнародної сторони, то кримінальну відповідальність, як це не парадоксально, наші військові не несуть. Якщо міжнародний – то несуть. Там дуже багато нюансів.Тобто, наявність конфлікту із Російської Федерацією не скасовує того, що у нас є проблеми не міжнародного характеру. Це різні речі. Ми ставимо питання, який у нас конфлікт: міжнародний чи ні? А проблема в тому, що обидва.
Статеве насильство під час збройного конфлікту – величезна проблема. Мораль падає, зґвалтування перетворюється на буденну реальність
  • Воєнні злочини, злочини проти людяності не мають строку давності, обмежень за географією та датами. Навіть якщо вони зараз попадуть під амністію, все одно почуватимуться невпевнено.
  • Для того, щоб у МКС була порушена справа за воєнний злочин чи злочин проти людяності, потрібно, аби це був дійсно серйозний, масштабний злочин, який зачепив багато людей і було багато жертв. Інакше вони не будуть цим займатися.
  • У справі Майдану забракло елементу широкомасштабності. Міжнародний кримінальний суд це не вразило. Це нас вразило. У них була альтернатива закрити цю справу зовсім, але вони вирішили об’єднати її із тими подіями, які відбувалися далі й тривають дотепер.
  • Законодавством України у повній відповідності з міжнародним правом визначено, що поки триває контроль Росією автономної республіки Крим та міста Севастополь, має місце агресія з боку РФ, окупація цієї української території.Аксіомою міжнародного права є те, що коли є окупація однією державою частини території іншої держави, навіть, якщо немає жодного збройного спротиву, існує міжнародний збройний конфлікт між цими двома державами. Тобто поки вони не підуть з Криму, юридично у нас все одно буде стан збройного конфлікту із РФ. Навіть якщо у цей час це буде мирно, тихо, на Донбасі не будуть стріляти, а в Крим поїдуть туристи з Іжевська, і всі будуть щасливі. Це може тривати стільки, скільки триватиме окупація. Окупація Ізраїлем палестинських територій триває з 1967-го – наступного року буде 50 років.
Наявність конфлікту із Російської Федерацією не скасовує того, що у нас є проблеми не міжнародного характеру
  • Що стосується збитого Боїнга МН17. Це можна кваліфікувати як воєнний злочин – напад на цивільний об’єкт, і можна кваліфікувати як злочин проти безпеки цивільної авіації. Тоді це не міжнародний злочин, а транснаціональний, і не може дійти до Міжнародного суду. У такому випадку має розглядатися у національному суді держави, яка має на це юрисдикцію. Перше – України, бо це сталося на нашій території. Друге – також можуть мати юрисдикцію держави, громадяни яких були на борту літака.Воєнний же злочин може дійти до МКС. Але. Довести що ці хлопці з Бука цілилися у цивільний літак, бо знали, що це цивільний літак і хотіли його збити – малореально. Скоріше за все, так і не було. Принаймні, по тій версії, яка нам відома, вони думали, що це український військово-транспортний літак, а не малайзійський пасажирський. В такому разі постає питання, яка у них вина. Бо вони не хотіли знищити саме цей літак, вони переплутали. Тобто у них, наприклад, була злочинна недбалість. Питання у тому, наскільки це припустимо у кваліфікації воєнного злочину за міжнародним законодавством – неоднозначне.
  • Україна повинна розслідувати всі злочини, які відбуваються на її територіях. В тому числі, на неконтрольованих. Є військова прокуратура, слідче управління СБУ, аби зробити це власними силами. Щоправда, військова прокуратура і зайнялася зараз саме військовими злочинами: хто що вкрав, хто дезертир, а не воєнними.

Матеріали опубліковані на сайті “Новое время” 02.06.2016: http://nv.ua/ukr/publications/mi-pitajemo-jakij-u-nas-konflikt-mizhnarodnij-chi-ni-problema-v-tomu-shcho-obidva-ekspert-mizhnarodnik-pro-vijnu-na-donbasi-ta-gaagskij-tribunal-138365.html

Результаты поиска:

Чи дійсно прийняття Римського статуту відіб’ється на українських військових не кращим чином?

Липень 1, 2016

Відтермінування ратифікації Римського статуту на три роки в Адміністрації президента пояснюють тим, що визнання юрисдикції Міжнародного кримінального суду нібито буде нести певні ризики для українських військових. Чи справді це так? Хто може опинитися на лаві підсудних в Гаазі? Ситуацію коментує юрист-міжнародник Микола Гнатовский.

Лариса Денисенко: Як ви вважаєте, чому були озвучені побоювання про те, що прийняття Римського статуту – ризик для українських військових? Чого і кому слід побоюватися насправді?

Микола Гнатовский: Такі заяви дійсно були, вони залишаються офіційною позицією. Єдина перспектива прийняття норми про те, що Україна визнає юрисдикцію Міжнародного кримінального суду. Це прийняття тих поправок до Конституції, які пропонує внести президент.

Це вирішить проблему з висновком Конституційного суду України від 2001 року про блокування ратифікації Римського статуту. При цьому доведеться потерпіти 3 роки, поки норма не вступить в силу.

Я дуже багато критикував прийняття норми про три роки. На мій погляд вона пов’язана з недостатнім розумінням того, як працює Міжнародний кримінальний суд. Для зовнішнього світу це звучить дуже дивно – так, як ніби ми заздалегідь готуємося до чогось поганого.

Незважаючи на досить невдале перехідне положення, мені здається, потрібно приймати конституційну реформу. Без реформи судової системи і без включення до статті 124Констітуціі положення про можливість прийняття Римського статуту прогресу не буде.

Ірина Славінська: Ще Турчинов почав говорити про те, що Римський статут може бути використаний проти українських військових.

Микола Гнатовский: Коли ми говоримо про те, що якісь ворожі сили можуть використовувати міжнародне кримінальне правосуддя проти українських військових, ми займаємо свідомо помилкову позицію.

Міжнародний кримінальний суд існує не для того, щоб зводити рахунки з ворогами. Він існує, щоб відреагувати на найтяжчі порушення норм міжнародного права. Це не просто міжнародне право заради міжнародного права, за цим стоять зруйновані долі і загиблі люди.

Лариса Денисенко: Мені здається, що такі заяви ґрунтуються на помилковому концепті жертовності країни. Як працює Міжнародний кримінальний суд? Хто насправді може виявитися на лаві підсудних?

Микола Гнатовский: Міжнародний кримінальний суд судить не держава, а індивідів. Мова йде про індивідуальну кримінальну відповідальність. Міжнародний кримінальний суд – вершина піраміди кримінальної відповідальності за найтяжчі порушення міжнародного права.

Первинна відповідальність за переслідування винних лежить на самих державах.

Ніхто не знімав з України зобов’язання здійснювати кримінальне переслідування винних у військових злочинах на її території.

Довгостроковий мир в українському суспільстві можливий тільки тоді, коли відбудеться ретельний «розбір польотів».

Держава зобов’язана проводити ретельне розслідування на підставі будь-якої інформації, яка свідчить про порушення законів і звичаїв війни під час збройного конфлікту або систематичні напади на цивільне населення.

Поки держава справляється з цими зобов’язаннями, Міжнародний кримінальний суд не вступає в гру. Міжнародний кримінальний суд втручається тільки тоді, коли держава не бажає притягати винних до відповідальності.

Ірина Славінська: Це якась пропаганда, яка підтверджує, що в нашому дискурсі є герої і їхні вороги. Наскільки такі меседжі для внутрішнього пропагандистського споживання зчитуються за кордоном?

Микола Гнатовский: В кращому випадку поблажливо, а взагалі – дуже критично. Ніякої альтернативи у європейської держави, якою є Україна, немає. Потрібно відмовитися від патріотичного дискурсу і зайнятися забезпеченням прав індивідуальних жертв і покаранням всіх винних.

Інтрига навколо відкладання ратифікації не має ніякої практичної цінності, оскільки Україна вже повністю визнала юрисдикцію Міжнародного кримінального суду. Ми зробили це чудово – без крайньої дати. Тобто будь-які події у війні на сході потрапляють під юрисдикцію Міжнародного кримінального суду.

Ірина Славінська: Розмови про ратифікацію впливають на щось чи ні?

Микола Гнатовский: Вони впливають на другорядні питання. Спочатку заяву було прийнято Верховною Радою. Потім її текст був виправлений професійними юристами Міністерства закордонних справ і, не без участі президента, заява про визнання юрисдикції була направлена до Міжнародного кримінального суду.

Ратифікація впливає тільки на те, які можливості у України будуть по відношенню до Міжнародного кримінального суду. До ратифікації ми не можемо скористатися механізмом початку розслідування і ініціювати передачу ситуації суду. Це позбавляє Україну права голосу в Асамблеї держав-учасників Римського статуту. Це позбавляє українських юристів можливості працювати в канцелярії прокурора Міжнародного кримінального суду. Рішення відкласти ратифікацію нікого не рятує, тому я дуже спокійно ставлюся до цих трьох років. Це просто нісенітниця.

Лариса Денисенко: Яким буде алгоритм дій, якщо Міжнародний кримінальний суд вирішить, що Україна недостатньо сумлінно виконує свої зобов’язання?

Микола Гнатовский: У цьому випадку прокурор суду прийме рішення про те, чи є підстави для пред’явлення звинувачень конкретним індивідам. Якщо знадобиться втручання суду, а це станеться тільки через кілька років, прокурори будуть пред’являти претензії до конкретних персоналій.

Міжнародний кримінальний суд безпосередньо залежить від держав і їх співпраці. Практика суду по ряду справ, наприклад, по Кенії, показує, що без співпраці держави суд просто припиняє справи. Перебільшувати можливості Міжнародного кримінального суду не варто і розглядати сам суд як небезпеку – теж неправильно.

Матеріал знаходиться за посиланням http://hromadskeradio.org/ru/programs/kyiv-donbas/mezhdunarodnyy-ugolovnyy-sud-sozdan-ne-dlya-svedeniya-schetov-yurist

Чи судитимуть Росію за злочини в Донбасі, розповідає юрист з міжнародного права

Червень 6, 2016
Доки Росія не піде з Криму, юридично Україна знаходитиметься в стані збройного конфлікту з нею, навіть якщо на Донбасі припинять стріляти, а в Крим поїдуть туристи з Іжевська – переконаний юрист Микола Гнатовський

Сьогодні Верховна Рада дала старт судовій реформі, яку запропонував президент України. Текст змін до Конституції, зокрема, до ст. 124, передбачає можливість ратифікації Римського статуту Міжнародного кримінального суду (МКС). Професор міжнародного права Микола Гнатовський пояснює, чи можливо довести, що МН17 збила Росія, і навіщо Україні ратифікувати Римський статут. НВ обрало найцікавіші тези з його лекції.

  • Практична потреба додати відповідну статтю про можливість ратифікації Римського статуту виникла ще 15 років тому, в 2001-му, коли Конституційний суд України надав висновок за поданням тодішнього президента України Леоніда Кучми про те, що Римський статут, який був підписаний від нашої країни у 2000-му, не може бути впроваджений, допоки не внесуть необхідні зміни в Конституції. Тоді, на думку Конституційного суду, Римський статут не був сумісний з Конституцією, оскільки МКС, як написано в статуті, доповнює національні органи кримінального правосуддя. З точки зору ж тодішнього Кримінального суду, у нас в Конституції можливості такого доповнення не було передбачено.І от, лише зараз з’явився конституційний проект, який передбачає такі дії. Йдеться не про те, що Україна ратифікує Римський статут, а що у неї з’явиться можливість зробити це через три роки. Натомість, зобов’язань ніяких немає.
«Гаазький трибунал» – це термін, який нічого не означає. Він малокоректний, але чомусь утвердився у нас у практиці
  • Причини для ратифікації Римського статуту називаються різні. Але основна помилка українських політиків, як на мене, в тому, що вони абсолютно не усвідомлюють, для чого це потрібно. Ті причини, які є найбільш популярними у політичному дискурсі, не мають майже нічого спільного з тим, чим насправді є МКС і навіщо його створювали.У нас політики зі сцени Майдану закликали ратифікувати Римський статут і робили публічні заяви – ті самі політики, які зараз виступають проти. Вони тоді називали МКС Гаазьким трибуналом. У Гаазі багато судів і трибуналів, і якщо ми говоримо про Міжнародний кримінальний суд, це завжди Міжнародний кримінальний суд, а не Гаазький трибунал.«Гаазький трибунал» – це термін, який нічого не означає. Він малокоректний, але чомусь утвердився у нас у практиці, й серед журналістів теж. Так от, вони казали, що буде Гаазький трибунал, вищий суд, який покарає, припустимо, Януковича. Це все – абсолютна нісенітниця і не має нічого спільного з тим, чим є МКС.
 Довести, що ці хлопці з Бука цілилися у цивільний літак, бо знали, що це цивільний літак і хотіли його збити – малореально
  • Насправді ж, завдання МКС і тих держав, які беруть участь у цій справі – у створенні міжнародного кримінального правосуддя – не допустити безкарності за найтяжчі кримінальні злочини проти міжнародного права. А це воєнні злочини, злочини проти людяності, злочини геноциду. Можливо ще злочин агресії.
  • Прокурор МКС може за власною ініціативою притягати до відповідальності будь-яких осіб, які вчинили злочини на території України незалежно від їхнього громадянства і від подальшої позиції України чи будь-якої іншої держави. Це абсолютно в руках прокурора.Це почало працювати. Прокурор проголошує про початок попереднього розслідування, і Україна входить до числа тих шести держав, щодо яких здійснюється попереднє розслідування.Якщо брати досвід Грузії, основне розчарування, яке може бути у цієї країни від МКС, це те, що він ворушився надзвичайно довго. Війна в цій країні була в 2008 році, прокурор передала документи до палати попереднього провадження задля затвердження цього розслідування, як справи, яку веде суд, лише наприкінці 2015-го. Сім років вони чекали.

Треба розуміти різницю між військовими злочинами і воєнними злочинами

  • Тривалість подібних міжнародних процесів не відбувається «на завтра», не буває за місяць. Це дуже довго. Чому? Бо МКС треба пересвідчитися, що на рівні держави нема достатньої роботи по цьому напрямку.
  • Росія не є учасником Римського статуту. Але якщо ти ведеш війну на території іншої держави, від цього неучастю в статуті тут не сховаєшся. Значення має те, чи є держава, на території якої ведеться ця війна, учасницею Римського статуту. Якщо говорити, наприклад, про Грузію – вона є учасницею. Росія туди влізла. Все.
  • Треба розуміти різницю між військовими злочинами і воєнними злочинами.
    Воєнні злочини – це такі, що порушують закони і звичаї війни: злочини, які вчиняються під час воєнного конфлікту, які порушують норми міжнародного гуманітарного права.Військові злочини – такі, що порушують закони і звичаї війська. Наприклад, посадові злочини військового. Якщо військовий вбиває цивільне населення – це може бути і воєнним злочином також. Якщо ж просто не виконує вказівку керівника, дезертує, наприклад, це суто військове, а не воєнне. Повноваженнями МКС ж є тільки воєнні злочини.Статеве насильство під час збройного конфлікту – величезна проблема. Мораль падає, зґвалтування перетворюється на буденну реальність. Саме тому зараз зґвалтування – ледь не найбільш серйозний воєнний злочин. Після убивств, звичайно.

Фото: yur-gazeta.com

Фото: yur-gazeta.com

  • Якщо розглядати нашу ситуацію виключно як війну України з Росією, губиться внутрішній елемент. На мій погляд, він є. У мене теж величезна алергія, коли я чую «громадянська війна в Україні». Я поділяю точку зору, що ніколи б ця війна не була війною без зовнішнього втручання. Але оцей внутрішній елемент говорить про те, що нам слід обережно підходити і до розмов про кримінальну відповідальність.Наприклад, у 2014 році українські війська намагалися звільнити українське місто, захоплене на Донбасі бойовиками і застосували зброю. Можливо, застосування цієї зброї не відповідало всім вимогам міжнародного кримінального права. Якщо це не міжнародний конфлікт – тобто, тоді не було міжнародної сторони, то кримінальну відповідальність, як це не парадоксально, наші військові не несуть. Якщо міжнародний – то несуть. Там дуже багато нюансів.Тобто, наявність конфлікту із Російської Федерацією не скасовує того, що у нас є проблеми не міжнародного характеру. Це різні речі. Ми ставимо питання, який у нас конфлікт: міжнародний чи ні? А проблема в тому, що обидва.
Статеве насильство під час збройного конфлікту – величезна проблема. Мораль падає, зґвалтування перетворюється на буденну реальність
  • Воєнні злочини, злочини проти людяності не мають строку давності, обмежень за географією та датами. Навіть якщо вони зараз попадуть під амністію, все одно почуватимуться невпевнено.
  • Для того, щоб у МКС була порушена справа за воєнний злочин чи злочин проти людяності, потрібно, аби це був дійсно серйозний, масштабний злочин, який зачепив багато людей і було багато жертв. Інакше вони не будуть цим займатися.
  • У справі Майдану забракло елементу широкомасштабності. Міжнародний кримінальний суд це не вразило. Це нас вразило. У них була альтернатива закрити цю справу зовсім, але вони вирішили об’єднати її із тими подіями, які відбувалися далі й тривають дотепер.
  • Законодавством України у повній відповідності з міжнародним правом визначено, що поки триває контроль Росією автономної республіки Крим та міста Севастополь, має місце агресія з боку РФ, окупація цієї української території.Аксіомою міжнародного права є те, що коли є окупація однією державою частини території іншої держави, навіть, якщо немає жодного збройного спротиву, існує міжнародний збройний конфлікт між цими двома державами. Тобто поки вони не підуть з Криму, юридично у нас все одно буде стан збройного конфлікту із РФ. Навіть якщо у цей час це буде мирно, тихо, на Донбасі не будуть стріляти, а в Крим поїдуть туристи з Іжевська, і всі будуть щасливі. Це може тривати стільки, скільки триватиме окупація. Окупація Ізраїлем палестинських територій триває з 1967-го – наступного року буде 50 років.
Наявність конфлікту із Російської Федерацією не скасовує того, що у нас є проблеми не міжнародного характеру
  • Що стосується збитого Боїнга МН17. Це можна кваліфікувати як воєнний злочин – напад на цивільний об’єкт, і можна кваліфікувати як злочин проти безпеки цивільної авіації. Тоді це не міжнародний злочин, а транснаціональний, і не може дійти до Міжнародного суду. У такому випадку має розглядатися у національному суді держави, яка має на це юрисдикцію. Перше – України, бо це сталося на нашій території. Друге – також можуть мати юрисдикцію держави, громадяни яких були на борту літака.Воєнний же злочин може дійти до МКС. Але. Довести що ці хлопці з Бука цілилися у цивільний літак, бо знали, що це цивільний літак і хотіли його збити – малореально. Скоріше за все, так і не було. Принаймні, по тій версії, яка нам відома, вони думали, що це український військово-транспортний літак, а не малайзійський пасажирський. В такому разі постає питання, яка у них вина. Бо вони не хотіли знищити саме цей літак, вони переплутали. Тобто у них, наприклад, була злочинна недбалість. Питання у тому, наскільки це припустимо у кваліфікації воєнного злочину за міжнародним законодавством – неоднозначне.
  • Україна повинна розслідувати всі злочини, які відбуваються на її територіях. В тому числі, на неконтрольованих. Є військова прокуратура, слідче управління СБУ, аби зроби